BIBLIOTHECA CLEMENTINA
ЯРОСЛАВ ПЕЛІКАН
ВИПРАВДАННЯ ТРАДИЦІЇ Видання підготовлене Центром св. Климента Спілкування та діалог культур
ДУХ I ЛIТЕРА
JAROSLAV PELIKAN
THE VINDICATION OF TRADITION
Jale University Press New Haven and London
ЯРОСЛАВ ПЕЛІКАН
ВИПРАВДАННЯ ТРАДИЦІЇ
ДУХ I ЛIТЕРА
«Традиція є живою вірою померлих, тоді як традиціоналізм є померлою вірою живих», – з таким гаслом виступає Ярослав Пелікан у книзі «Виправдання традиції» (1983), своєрідному маніфесті напряму «історія / критика традиції», потужний розвиток якого завдячує, не в останню чергу, генію цього безсумнівного лідера сучасної американської гуманітаристики. У запропанованому циклі лекцій автор формулює ідеї, що ляжуть в основу його дальших досліджень – «Ісус крізь віки», п’ятитомна «Історія християнського вчення», «Кому належить Біблія? Історія Писань крізь віки» та, в певному сенсі, й «Ідея Університету. Переосмислення». Книга буде цікава широкому колу читачів. Видавець: Костянтин Сігов Переклад: Д. Морозова, О. Папаш, Є. Козловська, О. Козаєва Наукова редакція: Дарина Морозова Літературна редакція: Леся Лисенко Коректура: Наталія Анікеєнко Комп’ютерна верстка: Ілля Першин Художнє оформлення: Ірина Пастернак Це видання здійснене за підтримки благодійного фонду Renovabis та Понтифікальної ради зі сприяння єдності християн Висловлюємо глибоку подяку протоієрею Максиму Лисакові та парафії собору Христа Спасителя в Оттаві за підтримку цього видання П246
Ярослав Пелікан. Виправдання Традиції. /Пер. з англ. – К.: Дух i лiтера, 2010. – 120 с.
УДК 27-1:27-43:392 ISBN 978-966-378-151-8 ISBN 0-300-03154-8
© 1984 by Yale University © Центр св. Климента
Памяті моїх батьків – і моїм дітям
Was du ererbt von deinen Vätern hast, Erwirb es, um es zu besitzen. Що від батьків у спадок ти дістав, Тим користуйсь, щоб дійсно посідати. Гете, Фауст
ЗМІСТ Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9 Розділ 1. Віднайдення традиції: звіт про досягнення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 Розділ 2. Відновлення традиції: конкретний приклад . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39 Розділ 3. Традиція як історія: апологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65 Розділ 4. Традиція як спадщина: виправдання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91 Чесність перед минулим. Післямова Дарини Морозової . . . . . . . . . . 116
ЧЕСНІСТЬ ПЕРЕД МИНУЛИМ Післямова перекладача Втома від традиції – чи не найбільш очивидний чинник сучасної культури. Майже фізиологічним відчуттям цієї втоми просякнутий весь культурний простір, – особливо у Західній Європи, де присутність тисячолітньої традиції, що є завжди on display, дедалі більше сприймається як нав’язлива. За сотні років плекання, переозначування, критики, забування, відродження традиції, для багатьох європейців вона постала важенним тягарем, ключі від якого загублено, але позбутися котрого не вдається. Цим знесиленим розумінням обернувся енергійний жест класичного авангарду – розчищення будівельного майданчика світу від сміття традиції. Сьогодні ж запаморочення від персоналій, тенденцій та історичних подій жене європейських студентів куди-небудь подалі від ненависних надбань попередніх поколінь. Але «той, хто повстає проти традиції як диктату авторитету, часто на свій подив виявляє: вона тримається
Чесність перед минулим. Післямова перекладача
117
на сплетіннях, настільки ж тонких і настільки ж міцних, як інтелектуальні чесноти, по які ми тут ведемо мову»1. Дедалі більше втрачаючи органічний, природний зв’язок із традицією, сучасна людина сприймає її як сувору вчительку, що пропонує забагато питань. Але, намагаючись довільно вивести себе за межі напосідливих запитань традиції, відсторонитися від усіх її «або/або», піднестись воднораз над усією картою її роздоріжжів та лабіринтів, «емансипований» європеєць, наче Аліса за дзеркалом, розуміє (або, ще гірше, не розуміє), що він щоразу впирається у ґанок того будинку, від якого прагне утікти. «Адже навіть якщо – й особливо якщо – традиція нашого минулого є тягарем, якого прийдешнє покоління має зрештою позбутися, воно не буде в змозі ані позбутися її, ані зрозуміти, навіщо це слід робити, якщо не розумітиме хоч трохи, з чого вона складається, а також як і чому вона протривала так довго»2. Витіснення конфліктів нашої спільної історії у несвідоме, погодьтеся, не є здоровим способом розв’язання їх. Серед усіх критиків сучасної культури, здається, жоден не вказує так ясно на патологічність цієї ситуації, як Я. Пелікан – президент Американської академії гуманітарних наук, визнаний фахівець Я. Пелікан, Ідея університету: Переосмислення. – К.:Дух і літера, 2009. – С. 100. 2 Там само, С.32. 1
118
Ярослав Пелікан. Виправдання традиції
у таких розмаїтих галузях, як біблеїстика3, історія богословської думки4, мистецтвознавство та літературознавство5, дослідження університету6. Пелікан виступає із заявою, що розбиратися у своєму минулому, (минулому свого суспільства, минулому свого людства) – це справа не лише дон-кіхотів, істориків та пацієнтів психоаналізу, – словом, гуманітаріїв. Це також справа медиків, фізиків, програмістів7 тощо, увага яких до історії своїх галузей протягом останніх десятиліть є «примітною ознакою розвитку та дорослішання» природничих наук в університеті8. Це справа Whose Bible Is It? A History of the Scriptures Through the Ages, 2005: український та російський переклади готуються до друку у видавництві «Дух і літера»; Interpreting the Bible and the Constitution, 2004. 4 Монументальний п’ятитомник The Christian Tradition: A History of the Development of Doctrine, 1973–1990, Credo: Historical and Theological Guide to Creeds and Confessions of Faith in the Christian Tradition, 2003 та ін. 5 Bach Among the Theologians, 1986Faust the Theologi an,1995 6 The Idea of the University: A Reexamination,1992; переклад опубліковано видавництвом «Дух і літера» у 2009 р.: Ідея університету: Переосмислення. 7 Поява комп’ютерної мови «Паскаль» є своєрідним визнанням, що навіть ця галузь теж має свою традицію, серед засновників якої – відомий французький релігійний філософ, співець «величі та мізерії» людини та винахідник першого арифмометра. 8 Я. Пелікан, Ідея університету: Переосмислення. – К.:Дух і літера, 2009. – С.204 3
Чесність перед минулим. Післямова перекладача
119
молодіжних субкультур, які одного дня можуть здивовано відкрити, що улюблена ними музика має відношення до Боба Дилана9, (ба й Шонберґа, Мусорґського чи, страшно сказати, чогось іще більш давнього). Це справа монахів, для яких буває шоком осягнення справжнього смислу щоденно читаних ними псалмів10. Це зрештою справа кожної людини, яка хоче знати, що насправді стоїть за її національними, культурними, релігійними чи іншими ідентифікаціями (та їхнім взаємонакладанням), окрім бажання відрізнятися від інших. Адже щоб мати дійсно свіжий погляд на сучасну ситуацію, варто, за виразом К.-С.Льюїса, «провітрити мізки повітрям інших віків»11; лише дихання цим повітрям виводить з ситуації «хронологічного провінціалізму», що в ньому, на думку С.Аверинцева, замикає себе сучасна людина12. Але тут Пелікан робить істотне уточнення: усвідомлення традиційності власного контексту зовсім не обов’язково перебачає прийняття. «На відміну від наших біологічних ДНК, традиція, яку ми усвідомили, ставить нас перед вибором... між Див. с. 15. Див. с.41. 11 «On the Reading of Old Books» – передмова Льюїса до англійського видання трактату свт.Афанасія Про Воплочення – доступна у рос. перекладі Н.Трауберг під назвою «О старинных книгах». 12 Див. К.Сігов, «Ідея університету в діалозі з Ярославом Пеліканом»// Я. Пелікан, Ідея університету: Переосмислення. – К.:Дух і літера, 2009. – С.10-11. 9
10
120
Ярослав Пелікан. Виправдання традиції
відновленням і відкиданням»13. Тому окремі лекції цього циклу присвячено дуже різним сценаріям знайомства з традицією – від болючого зіткнення та радикальної критики до радісного навернення чи, принаймні, тверезого розуміння, що «дихотомія між традицією та прозрінням ламається під вагою самої історії»14 . Якої б із цих форм не набували наші відносини з традицією, вони неодмінно повинні відбутися як той чи той стосунок. Важливим лейтмотивом цієї книжки є тема солідарності поколінь15, розуміння традиції як «демократії, що простягається крізь час ... демократії мертвих»16. Звідси ключова думка автора: «традиція є живою вірою мертвих, а традиціоналізм є мертвою вірою живих»17. Традиціоналізм мертвий тому, що робить ідола з традиції, покликаної, як ікона, відсилати до живої реальності за межами себе18. Але тим більш мертвим є антитрадиціоналізм, в очах якого гинуть живі діла, добрі починання та актуальні висловлювання наших пращурів, і в якому, відтак, зарання приречені на поразку і наші власні шляхи, діла та міркування. С.78-79. С.112. 15 Див. статтю С.Аверинцева «Солідарність поколінь як чинник громадської свободи» (Софія-Логос. Словник. – К.: Дух і літера, 2007. – С.596-603), де він розглядає традицію як перешкоду тоталітаризму. 16 Вислів Г.-К.Честертона, див. с. 88. 17 С.93. 18 С. 80-84. 13 14
Чесність перед минулим. Післямова перекладача
121
Традиція важлива для Я. Пелікана саме як контекст, у якому дії померлих набувають смисл в очах живих, а не лише перед всевидячим оком Бога. Повернення обличчям до традиції не обов’язково має бути наверненням, але воно в будь-якому разі долучає нас, за формулою Е. Берка, до «партнерства не самих лише живих, а тих, хто живе, тих, хто помер, і тих, хто має народитися». Чи матиме смисл наше партнерство із сучасністю без цього виміру партнерства у часі, – власне, без виміру пам'яті? Дарина Морозова
З питань замовлення та придбання літератури звертатися: Видавництво «ДУХ I ЛIТЕРА» 04070, Київ, вул. Волоська, 8/5 Національний університет «Києво-Могилянська академія» корпус 5, кім. 210 тел./факс: (38-044) 425 60 20 E-mail: duh-i-litera@ukr.net – відділ збуту litera@ukma.kiev.ua – видавництво
http://www.duh-i-litera.kiev.ua
Надаємо послуги «Книга – поштою»