Архімандрит Кирило (Говорун)
УКРАЇНСЬКА ПУБЛІЧНА ТЕОЛОГІЯ
ДУХ I ЛIТЕРА
УДК 27-1:323.2(477) К431 Архімандрит Кирило (Говорун). Українська публічна теологія. – К.: Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості, ДУХ I ЛIТЕРА, 2017. – 144 с. (Сер. «БІБЛІОТЕКА ВІДКРИТОГО ПРАВОСЛАВІЯ») ISBN 978-966-378-517-2
Збірка містить тексти, присвячені актуальним проблемам розвитку українського суспільства після Революції гідності. Тексти окреслюють контур «української публічної теології» як дисципліни, що поєднує у собі традційне християнське богослов’я, релігієзнавство, соціологію релігії, політологію та філософію. Коректура: Вікторія Кочубей Дизайн та верстка: Вячеслав Горшков
ISBN 978-966-378-517-2 © Архімандрит Кирило (Говорун), 2017 © Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості, 2017 © ДУХ I ЛIТЕРА, 2017
Зміст Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3 Засади політичної теології в українському контексті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 Церква і публічний простір . . . . . . . . . . . . . . . 31 Церква і держава . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 Церква і свобода . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83 Церква і людина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 Церква і Майдан . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 107 Церква і криза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115 Церква і примирення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129 Про автора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 139
Церква і публічний простір1 Київська Софія – це простір, де поєднуються минуле і майбутнє, «софія» і духовність, Церква і суспільство. Це також простір, де на Михайлівській площі, навпроти Софії, відбувалися деякі з подій Революції гідності. Вони розгорталися у периметрі найбільш значущих святинь нашого народу – між Михайлівським монастирем і Софійським собором. Як у відомому вірші Павла Тичини: «На майдані біля церкви революція іде...» «Біля церкви» тут ключове слово. В сучасному наративі Майдану не завжди згадується, Перша публічна лекція у Відкритому Православному Університеті Святої Софії-Премудрості 11 березня 2016. Посилання на подію: https://goo.gl/IfV9js Посилання на відео: https://goo.gl/yzNX2M [23 квітня 2017].
1
◁ 31 ▷
що ці події відбувалися саме в тіні найбільших святинь України – Софії і Михайлівського монастиря. Простір Революції гідності не є секулярний. Як було зазначено, він окреслений храмами. Це нагадує інший публічний простір – Афінської агори. На агорі билося серце усієї давньогрецької цивілізації. Тут афіняни спілкувалися, слухали філософів і богословів. Цей простір також не був профанним. З точки зору публічної теології давньогрецького світу, він був чимось середнім між святинею Акрополя і тією землею, яка залишалася за межами людського перебування, куди висилали через остракізм. Ієрархія священного простору у давній Греції мала нагорі Акрополь як найбільшу святиню, куди навіть вхід був дозволений не всім. Далі
Афінська агора
◁ 32 ▷
йшов поліс, який сам по собі був священним місцем. Тому, наприклад, у межах полісу не можна було ховати померлих. Він був освячений різними храмами. Далі йшли так звані агрії. Це поля, де вирощували сільськогосподарські культури. А далі була пустеля, де, як вірили давні греки, перебували демони і куди висилали всіх, кого вважали поганими громадянами. Вважалося, що бути засланим на ту дику територію – це страшніше за смерть. Сократ вибрав собі випити отрути замість йти у ту дику землю. Між тією дикою землею, куди навіть боялися йти заслані, і Акрополем була територія агори, де поєднувалися сакральне і публічне. Тобто публічний простір із самого початку не був профанним, але сакральним. Це є важливий момент, який перейшов потім і у християнську свідомість. Ось декілька елементів афінського публічного простору. По-перше, місце, з якого оратор звертався до публіки – бéма.
Бема
◁ 33 ▷
А ось вівтар Зевса-«Агорея». «Агорей» значить публічний, той – який знаходиться на площі. Ідея перебування божественного у публічному просторі втілюється у цьому вівтарі. Потім у християнські часи на цьому давньогрецькому публічному просторі були побудовані християнські храми. Як, наприклад, на сторінці 35. Він стоїть посеред агори. Далі за ним видно храм Гефеста, який не був зруйнований у християнську добу. Це досить символічно і означає, що була збережена певна тяглість традиції присутності священного в публічному просторі з давньогрецьких часів через весь візантійський період і аж до нашого часу. Чому публічний простір є важливим для Церкви, і чому Церква є важливою для публічного простору? Ці дві величини поєднані одна з одною. Церква в публічному просторі може знаходити
Вівтар Зевса-«Агорея»
◁ 34 ▷
себе. І може себе губити. Як людина усвідомлює свою власну ідентичність, своє «я», через те, що є хтось «інший», з ким вона спілкується, так і Церква як суб’єкт усвідомлює себе, тільки спілкуючись із кимось іншим, хто не є Церквою. Таким «іншим» візаві для Церкви є публічний простір. Тобто Церква усвідомлює себе як Церква, коли вона вступає у публічний простір. Саме там вона усвідомлює, що вона є Церква, відмінна від того простору, де вона опинилася, що вона не повинна ототожнювати себе з цим простором. Але вона повинна в ньому перебувати і свідчити про Христа. Цей «інший» простір, таким чином, допомагає Церкві усвідомити її власну місію і ідентичність.
Християнський храм на агорі
◁ 35 ▷
Роберт Белла
громадянську релігію в американському контексті. Для нього громадянська релігія стала системою вірувань, які зчіплюють разом різні елементи суспільства. Він вважав, що є певна система квазірелігійних поглядів, які об’єднують різні групи населення однієї країни в єдиний народ. Ця зчеплююча система в якомусь сенсі є метафізичною. Ця ідея Белли набула надзвичайної популярності. В американському контексті вона звучить позитивно і сприймається як досягнення американського суспільства. Є книжка відомого дослідника святоотецької східнохристиянської традиції Ярослава Пелікана3, де він намагався показати, що формування 3
Jaroslav Pelikan, Interpreting the Bible & the Constitution, ◁ 40 ▷
Ярослав Пелікан
американської громадянської релігії повторило шлях формування християнської традиції. Але є й більш скептичний погляд на феномен громадянської релігії, який вбачає певний антагонізм між громадянською релігією і нормативним християнством, виходячи з того, що ці речі є не зовсім сумісними і що людина інколи повинна вибирати між громадянською релігією і християнством. Зокрема, дисгармонія між системою громадянських політичних вірувань, які мають релігійну природу, і власне релігією, в контексті європейського континенту впродовж двадцятого (New Haven: Yale University Press, 2004). ◁ 41 ▷
століття мала багато негативних прикладів. Ці вірування ідентифікуються в сучасній соціологічній науці як політична релігія. Це ще одне квазирелігійне явище, чимось подібне до громадянської релігії, що мало велику силу в європейській історії. Прикладами політичної релігії можна вважати нацизм, комунізм, ті тоталітарні рухи і політичні доктрини, які домінували в європейській історії упродовж двадцятого століття. Політична релігія, хоча й подібна до громадянської релігії у цементуванні суспільства, не повинна з нею ототожнюватися. Головна різниця між ними полягає у ролі, яку вони приділяють людській свободі. Зокрема, громадянська релігія не нав’язує себе людині, принаймні силою. Вона може себе яскраво пропонувати, рекламувати, але вона не нав’язується через примус. Натомість політична релігія чинить насильство над волею людині: якщо не підписуєшся під цією політичною релігією, то тебе чекає покарання. Ще одним явищем, яке теж спекулює на релігії і намагається замінити її собою, є ідеологія. Ідеологія є секуляризованим субстратом теології – її секулярною імітацією. Ідеологія стала імітацією релігії в епоху Просвітництва. Французький філософ Антуан Дестют де Трасі, який придумав слово «ідеологія»4, запропонував певну 4
Antoine-Louis-Claude Destutt de Tracy, Eléments ◁ 42 ▷
Антуан Дестют де Трасі
альтернативу релігії. Ця альтернатива передбачає, що замість віри в Бога слід вірити в ідеї. Цю віру він назвав «ідеологією». Пізніше таке розуміння ідеології знайшло собі подальший розвиток в німецькому ідеалізмі, коли ідея почала визначати сприйняття реальності. Ідеологія у цьому сенсі була розкритикована Карлом Марксом. Він зокрема критикував таке бачення світу, яке розглядає реальність з точки зору ідеї. Згідно Маркса, заангажоване d’idéologie. (Paris: Courcier, 1801–1805). ◁ 43 ▷
помер у клініці у 1999, куди він був переведений з в’язниці через хворобу. Більш м’який і компромісний діяч хунти, Іоаннідіс, помер у в’язниці у 2010 році. Окрім суду за узурпацію влади, відбувся так званий «суд тортур», який розглядав розстріл студентів, що вийшли протестувати проти хунти у 1973 році. Цей суд також виніс винуватцям тяжкі вироки. Дивлячись на історію Греції у продовж цих сорока років, можна констатувати, що формула єдності, яка мала дуже важкі наслідки для винуватців, тим не менш об’єднала країну. На відміну від тієї самої Аргентини, Греція не є розділена через своє диктаторське минуле.
Пападопулос, Паттакос, Макарезос та Іоаннідіс (стоїть) під час суду
◁ 132 ▷
Проте жорсткість вироків не гарантує успішності формулі примирення в інших контекстах. Взагалі, не існує єдиної універсальної формули примирення для всіх пост-тоталітарних країн. Те що працює в одній країні, не обов’язково працює в іншій. Приклад цьому – Південна Африка. Як відомо, в цій країні до 1994 року існувала система апартеїду, яка передбачала жорстку сегрегацію між двома частинами суспільства: білошкірою і чорношкірою. Ця система мала усі ознаки диктатури – вона передбачала переслідування, тортури, а то й смерті для незгідних з нею. Сама відома жертва цієї системи – Нельсон Мандела – був засуджений до увічного ув’язнення і провів у в’язниці двадцять сім років.
Архієпископ Десмонд Туту
◁ 133 ▷
Про автора Архімандрит Кирило (Говорун) у минулому обіймав різні адміністративні посади в Церкві. Зокрема, з 2007 до 2009 року він очолював Відділ зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви. Після адміністративної роботи він зайнявся академічною діяльністю і працював у таких університетах як Єльський і Колумбійський у США, університет Альберти у Канаді, Стокгольмська школа теології у Швеції, тощо. Він також читав курси з публічної теології у Києво-Могилянській Академії та Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова у Києві. Неодноразово виступав у Відкритому Православному Університеті Святої Софії-Премудрості. Наразі він є професор університету Лойола-Мерімаунт у Лос-Анджелесі та директор Хаффінґтонського екуменічного інституту. Архімандрит Кирило є автором декількох монографій, зокрема: • Will, Action and Freedom: Christological Controversies in the Seventh Century, (Leiden; Boston: Brill, 2008). • Meta-Ecclesiology: Chronicles on Church Awareness, (New York: Palgrave Macmillan, 2015). • #Кунсткамера великого и ужасного, (Москва: Христианский книжный клуб, 2016). • Scaffolds of the Church: Towards Poststructural Ecclesiology, (Eugene, OR: Cascade, 2017). Разом із прот. Георгієм Коваленком архім. Кирило редагував книгу, присвячену Всеправославному собору на Криті у червні 2016 року: Документи Святого і Великого Собору Православної Церкви. Крит, 2016, (Київ: Дух і Літера, 2016). ◁ 139 ▷
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості – це: •
Сучасний просвітницький заклад некласичного типу.
•
Простір діалогу науковців, філософів і богословів щодо проблем сьогодення і майбутнього.
•
Недержавне, неполітичне, неконфесійне об’єднання віруючих різних релігій і конфесій, які мають активну громадянську позицію та займаються освітою і просвітою. Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості – це Православ’я, яке:
•
відкрите світові;
•
відкрите суспільству;
•
відкрите технологіям;
•
відкрите до діалогу;
•
відкрите до інших конфесій і релігій;
•
відкриває (пізнає) себе.
Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості – це: •
Пропагування загальнолюдських, європейських та біблійних цінностей;
•
Формулювання українських цінностей і ідей, які можна запропонувати світові;
•
Обговорення проблем реформування країни і суспільства;
•
Обговорення питань і шляхів відновлення єдності українського Православ’я;
•
Обговорення майбутнього спільноти віруючих різних релігій і конфесій в Україні;
•
Створення майданчика для спілкування однодумців та реалізації спільних проектів. Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості – це:
•
Публічні лекції «Європейські цінності: Свобода, Гідність, Справедливість, Чесна праця, Демократія, Громадянське суспільство тощо» від учасників Ініціативи «21 листопада».
•
Публічні лекції «Релігія у ХХІ столітті» від всесвітньовідомих і українських богословів і релігійних філософів.
•
Публічні лекції від науковців Національного заповідника «Софія Київська».
•
Постійнодіючий круглий стіл «Українська Православна Церква у ХХІ столітті».
•
Міжнародні конференції «Премудрість земна і небесна».
•
Віртуальний Університет (онлайн-університет, електронна бібліотека).
•
Видавничий проект «Бібліотека Відкритого Православ’я».
•
Дитяча «Школа Анни Ярославни» тощо. Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості orthodoxy.org.ua facebook.com/openorthodoxuniversity youtube.com/c/ВідкритийПравославний УніверситетСвятоїСофіїПремудрості
Видавництво «ДУХ I ЛIТЕРА» 04070, Київ, вул. Волоська, 8/5 Національний університет «Києво-Могилянська академія» корпус 5, кім. 210 тел.: +38 044 425 60 20 моб. +38 050 425 60 20 E-mail: duh-i-litera@ukr.net – відділ збуту litera@ukma.kiev.ua – видавництво http://www.duh-i-litera.com