Високе дерево. Вибрані переклади з їдишу by Duh Litera

Валерія Богуславська

ВИСОКЕ ДЕРЕВО вибрані переклади з їдишу

Київ 2014

УДК 821.112.28

В536

Валерія Богуславська. Високе дерево. Вибрані переклади з їдишу. – К., 2014. – 264 с. ISBN 978-966-378-330-7

Пропонована книга – збірка вибраної єврейської поезії, написаної мовою їдиш у ХІХ–ХХІ ст., в українських перекладах знаної поетеси і перекладачки Валерії Богуславської. У книзі представлені класики їдишомовної поезії: Хаїм-Нахман Бялик, Перец Маркіш, Давид Гофштейн, Урі-Цві Ґрінберґ, Лейб Квітко, Ошер Шварцман, а також менш відомі читачам поети: Мейлах Равич, Мані Лейб, Іцик Манґер та ін.

Видавці: Леонід Фінберг та Костянтин Сігов Редактор: Леся Лисенко Дизайн і верстка: Світлана Невдащенко

На першій сторінці обкладинки: фрагмент інтер’єру Інституту ботаніки ім. академіка М. Холодного (автор – Ольга Рапай) На останній сторінці обкладинки: портрет Валерії Богуславської (фотограф – Микола Козак)

ISBN 978-966-378-330-7

ЗМІСТ Моріс ВІНЧЕВСЬКИЙ – yqsB iywenyB syrZm 1. Жаргон .....................................................................................9 С. АН-СЬКИЙ – yqs-na .w 1. Емігрантська пісня ..............................................................10 Хаїм-Нахман БЯЛИК – qylayb Nmcn-MH c 1. В місті різанини ....................................................................12 2. Під деревцем зелен-ясенем ..........................................23 3. Фрейлахс ................................................................................24 Авром РЕЙЗЕН – NizH r Mhrba 1. Книга життя ...........................................................................27 Мордехай ҐЕБІРТИҐ – qyerybig ykdrm 1. Наше містечко горить ........................................................28 Мані ЛЕЙБ – bH l ynam 1. Ніжин ......................................................................................30 2. Пісня хлопчика Бебуна ......................................................31 3. Як циган ..................................................................................33 4. Нашому останньому поколінню ......................................34 5. Балада про двох ....................................................................34 6. Мені чудово ...........................................................................35 Мойше-Лейб ГАЛЬПЕРН – Nrip(lah bH l -hwm 1. Одвічна гра ............................................................................37 2. Рабська кров ..........................................................................37 3. Проженімо їх .........................................................................38 Г. ЛЕЙВИК – qyB H l .h 1. Пісня загибелі (1) ..................................................................40 2. Прийди ....................................................................................41 Давид ГОФШТЕЙН – NH e wpZh dvd 1. Скорбота ................................................................................42 2. Міcто (уривок) ......................................................................57 3. Драбина ..................................................................................58 4. А. П’ятигорській (“Сипле сніг...”) ....................................59 5. Злива в місті Берліні ...........................................................61 Ошер ШВАРЦМАН – NamxraB w rwZ 1. Я бачив помахи мечем... .....................................................65

2. За мотивами українського фольклору ..........................65 3. Воєнні мотиви .......................................................................66 4. Жовтаво-сині губи брата... ................................................66 5. Із золотої далини .................................................................67 6. У повстанні ............................................................................68 Лейб НАЙДУС – svdun bH l 1. Ніч у старій залі ....................................................................70 Анюта П’ЯТИГОРСЬКА – iqsrZgyeayp( ievFna 1. Циганка ...................................................................................71 Мейлах РАВИЧ – weyB a r Klm 1. Морська пісня для рідної мови .......................................72 2. Коли жінки вагітні плачуть... ............................................74 Кадя МОЛОДОВСЬКИ – yqsB Z dZlZm iydaq 1. Як на горі високій... .............................................................76 Бер ГОРОВІЦ – XyB Z rZh rib 1. Весняна пісня ........................................................................77 Перец МАРКІШ – wyqram Xrp 1. Врожай ....................................................................................78 2. Сон мій стомлений... ...........................................................78 3. Вітре, закохався ти... ............................................................79 4. Напинаю на себе пітьму... ..................................................80 5. Чорні часу перегуки ............................................................81 6. Суботній скорботний... ......................................................81 7. Повно променів пружних... ..............................................83 8. Зайшлось плачем дитя... ....................................................83 9. Вінок на труну Міхоелса (3) ...............................................84 10. Го лахмо ................................................................................85 11. Жінка з малям .....................................................................86 12. Твоя сльоза ..........................................................................87 13. Раз – і назавжди .................................................................87 14. Купа ........................................................................................88 Яків ҐЛАТШТЕЙН – NH e wealg bqiy 1. Добраніч, світе (фрагменти) ........................................... 112 2. Не мерцям славити Бога ................................................. 113 Урі-Цві ҐРІНБЕРҐ – gribnyrg ybx-yrva 1. Знов зброї брязкіт... ........................................................... 117 2. Мене, ридаючи, почуй... ................................................... 117 3. Надходить глупа ніч... ....................................................... 119

4. Інші збирають ..................................................................... 120 5. Приймаю всі муки ............................................................. 121 6. Оця земля ............................................................................. 122 7. Зірки мерехтять... .............................................................. 122 8. Пісня вершника .................................................................. 123 9. Поет (b) ................................................................................. 123 10. Мушу зберегти лице ....................................................... 124 11. Башта край моря .............................................................. 124 12. Мефісто (фрагменти поеми) ........................................ 125 Мойше КУЛЬБАК – qablvq hwm 1. Дісневський Чайлд Гарольд (фрагменти поеми) ...... 141 Шмуель ГАЛКІН – Nyqlah lavmw 1. Чорні круки... ...................................................................... 157 2. Зимове світання ................................................................. 157 3. Глибока яма, червона глина ............................................ 158 Йосип ПАПЕРНІКОВ – vvZqynrip(ap( Psvy 1. Шлях крізь пустелю .......................................................... 160 2. Попід польськими деревами .......................................... 160 Хана ЛЕВІНА – inyB il hnc 1. Жінка ..................................................................................... 162 2. Їм, як завжди, не до дитини... ......................................... 164 3. Осінь (V) ............................................................................... 166 4. Бабця ...................................................................................... 167 5. Іграшки ................................................................................. 169 Іцик МАНҐЕР – r ignam qyxya 1. Я – князь ............................................................................... 171 2. Самота ................................................................................... 172 3. Аврам і Сара ........................................................................ 173 4. Три царі йдуть до Аврама................................................. 175 5. Сара співає Ісакові колисанку ........................................ 176 6. Аврам гострить ножа ....................................................... 178 7. Аврам везе Ісака на заклання ........................................ 179 8. Дерево біля дороги ........................................................... 181 9. Пісня про козеня ................................................................ 182 10. Слово містечкового кравця Ноте Манґера до поета .................................................. 184 11. До мого брата ................................................................... 185 12. Роки мене збороли .......................................................... 186

Малка ЛІ – yl hklm 1. Купіть цигарки .................................................................... 187 2. Цілунок ................................................................................. 188 Мойше ТЕЙФ – PH e hwm 1. Білорусь ................................................................................ 190 2. Як сніг торішній (6, 7)... ... ................................................. 191 3. Шануйте поетів (I, III, V) ................................................. 192 4. Шість мільйонів ................................................................. 193 5. Кіхелех ун земелех (Булочки і печиво) ........................ 194 6. Не заздрю я на світі цім нікому ..................................... 196 7. Сусідській дівчинці ........................................................... 197 8. Старомодний краєвид ...................................................... 197 9. Мій хлопчик ........................................................................ 198 10. З табірних віршів (1, 10, 13) .......................................... 199 Шике (Овсій) ДРІЗ – zyrd iqyw 1. Високе дерево, красиве дерево, могутнє дерево ...... 203 2. Колискова самому собі .................................................... 204 3. Скільки вже випито... ...................................................... 204 4. Моя паперова корона ....................................................... 206 5. Вірменська ніч .................................................................... 206 6. Книга мого діда .................................................................. 207 7. Може, так, а може, ні ........................................................ 208 8. Зелені ткачики .................................................................... 211 Лейзер ВОЛЬФ – PlZB rizH l 1. Годинник ............................................................................... 214 2. Байрон ................................................................................... 215 3. Ткацтво ................................................................................. 216 4. Гейне і Ґете ........................................................................... 217 5. Евіґінґо (фрагменти) ......................................................... 220 Рахіль БАУМВОЛЬ – lZvvmvab lcr 1. На пороги вихлюпнувши донне... ................................. 223 2. Це ж уявити!.. ...................................................................... 223 3. Померлі друзі ...................................................................... 223 Йосип КЕРЛЕР – rilriq Psvy 1. Дерева, наче маяки... ......................................................... 224 2. Крізь пустелю ...................................................................... 224 3. Самсон .................................................................................. 225 4. Спротив ................................................................................ 226

5. Режимний табір 1951 ........................................................ 227 6. Ал-Хет ................................................................................... 227 7. Росіє, Росіє... ........................................................................ 228 8. Король Лір ........................................................................... 230 9. Шике Дріз ............................................................................. 232 Велвл РЕДЬКО – Zqdir lB l iB 1. Вечірня пісня ....................................................................... 233 2. Перша весна ........................................................................ 234 Яків бен Гершон РОЗЕНБЕРҐ – gribnizZr bqiy 1. Як двійко євреїв бере і... .................................................. 235 2. Співець у золотому сні ..................................................... 236 Даніель ГАЛАЙ – ulag laynd 1. Ластівка ................................................................................ 238 Їсроел НЕКРАСОВ – B Zsarqin liZrs.yy 1. Вздовж сутіні шосе ............................................................ 240 Біо-бібліографічний абетковий покажчик ........................... 241 Про перекладачку ....................................................................... 259

Моріс ВІНЧЕВСЬКИЙ

yq s B i yw e n yB s y r Z m (1856 – 1932) “ЖАРГОН”

Ось хтось, зачувши наспів мій, Зневажливо всміхнувся: – Доволі, хлопче, веремій, Ти б, їде1, схаменувся! Бач, “поетичний” цей жаргон! Фантазії облиш ти! Хай ним спілкується Сморгонь, Але ж писати вірші? А я: Це, кажеш, мова клуні? – Та в кожного свій гонор. Ще, мов латині, мов латуні, Виблискувать жаргону! Ні, друже, я не схаменусь, Не кину кпини й спів, Щоб їх, я їдишем клянусь, І дурень зрозумів. _____________ 1

єврей (їдиш)

С. АН-СЬКИЙ – y q s-n a (1863 – 1920) ЕМІГРАНТСЬКА ПІСНЯ

Ніде не закорінений, Блукаю між країнами. Та голод-холод скрізь. Заблуканий, згорьований, Морями замордований, – О світе, я зморивсь! Негодами знеможений, Та вдома все ж народжений Записаний у звіт, – Чого ж мене з огидою Шмагає й штормом кидає Немилий білий світ? Розкреслений кордонами, Цей світ не для бездомного – Ні друзів, ні грошви. Куди мені податися? Перебираю дати всі, Моря і острови. Тисячолітні блукачі, Нема де виспатись вночі, Спинитись де – нема. Курúть за нами димний шлях, 10 e

Бракує сил, і справи – швах. Дарма! Усе дарма! На вимогу найвищих сил Мене світами рок носив, – Всіх не злічити міст. Навічно вся моя сім’я – Лиш віра пресвята моя, Блукань одвічний зміст. Міцна рука мене жене На скелі, в море крижане. Геройства треба скрізь. У найми, в прийми – де вже тут? Вогонь, і кров, і бруд, і блуд. О світе, схаменись! Постань, новітній світ розрад, Де право, доброта і лад, І всім закон один. Чи перешкод я не зборов? Твердий мій ґрунт – це дух і кров, Бо я – громадянин!

f 11

Хаїм-Нахман БЯЛИК

q y l a y b N m c n-M H c (1873 – 1934) У МІСТІ РІЗАНИНИ

Зі сталі й заліза карбуй мовчазне Гартоване серце – послухай мене! Ходім в закатоване місто – дивись, Помацай руками розтрощений камінь, Усе, що отут будували роками – Ці дрова ворітьми стояли колись; Розбризканий мозок і кров почорнілу Брати мої кревні розплюскали скрізь. Ти маєш од крові відтерти ці брили, Блукаючи повз переламані долі, Повз чорних цеглин перепалені болі – Вогонь і сокира людей зацькували, Кружляли у вальсі всесильнім криваво, Дахи розпанахавши чорним проваллям – Вдивляйся, як зяють їх рани діряво, Послухай: волають роти занімілі, Бо ліків калікам чекати дарма... А вулиці в пір’ї тобі по коліна,– Немовби у річку пірнув білопінну, Де потом кривавим фарбовано дно – Безладдям горбатиться кревне майно, Набуте життями, на шмаття подерте, Так само, як люди, – розшарпане й мертве... Тікай, бо зміїно розвалля затисне – Зі срібла та міді, із шовку й батисту, 12 e

По крихтах назбиране потом турбот Для свят, повсякдення і Божих субот. То тфілни1 і талеси2, посаг і збіжжя, І світло знання у святім П’ятикнижжі. Ти їх не топчи – сповивали й тебе ж – Хіба материзну від ніг одіпхнеш?.. Тікаєш? До світла й повітря мерщій? Чекай! Поглузують із тебе дощі! І сонце насипле у витеклі очі Акацій квітучих змордоване клоччя, Їх пахощі труйні в ранковому вітрі Безсилля в твоїй голові замакітрять. Засіяно місто друзками скляними, Цвяхами поцілює в зір вогняними... Та двійню дарує Господь за покору: Весну і молитву ранкову. Вже знов розбуялись городи й сади, Росою срібляться сліди, І день працьовитий, дбайливий господар, Вже злото криваве підносить зі споду... Ховатись в обійсті? Куди б звідси втік? Повсюдно той самий смітник! Скарали на голову вчора обох – Жида і собаку, лишивсь тільки Бог. Сьогоднішній день їх під тином знайшов, Помацав, замащений в змішану кров. Цить! Дощ заштовхає кривавий потік У ринви, німі і оглухлі навік, Щоб попіл, що неба глибінь зґвалтував, У синій безодні мерщій розтавав. Порубаний тин, обгорілий і чорний, Стрічатиме сонце сьогодні, як вчора. f 13

І сонце зі сходу в розчахнутій сині, Вжахнувшись, не зменшиться й на волосину. Мовчіть, мов не сталося в світі нічого... У цій божевільні горища, мов скроні, Примарний твій прихисток, теж безборонні, Бо й там смертний холод, мов подих зими, Потворними чорними має крильми. І дибки волосся на голові, Бо з кожної шпари, чорнющий, безодній, Жах втуплює в очі свій погляд мертвотний... То, може, якась горопашна душа Стражденне волання тобі залиша... Чи можеш її ти у саван вдягти І разом із нею у землю лягти? Бо он вже й на тебе сокиру готують, Ніхто не врятує – й тебе закатують, На тебе, на програшну карту, поставлять... У смертнім реєстрі хіба ти останній? Цей безум страхіть марить кров’ю упитись... Остання мораль – за життя зачепитись... Мов голуб, тремтиш під ножем різника, Припавши до даху, й надія зника, І погляд незрушний очей неживих Втовкмачує сенс, до якого не звик, Пояснює, певний, як Бог, правоти, Що неба поможе тобі досягти. Живим ще у небо ніхто не злітав... За віщо? І вкотре: за що саме так? І голову пне у небесні марноти З-під даху німого, з-під чорної ґонти, 14 e

І рве павутиння – павук ще не виздох, – Його розпитати – він бачив, він свідок, Єдиний живий, хоч і родом він звідси, Єдиний він може тобі розповісти: Про нутрощі, напхані кров’ю і пір’ям, Про пазурі – в очі, у тім’я – сокиру, Відрубані голови, як в гусаків, Об сволок розчахнутих кволих батьків, Про сплячих у мам на руках немовлят, Пришитих ломами до мами навічно, Про інших, живцем головою об камінь, Про зойк їхній: “Ма...” – друге “ма” – матюками... І знову, і знову – страхіття і відчай Просвердлюють мозок, пекуче болять, Задмухують душу правічну, як свічку. Розбий об кагал збожеволілі скельця, Тікай із горища, та місто не кинь це, Бо й світ не врятує тебе із учора, Хоч сонце розхлюпає світло, як завше, З порогом поріг серпанково зв’язавши, Та золото тьмяне і запнуте в чорне, Бо свині у нім копирсались потворні. Тож далі, подалі од світла тікай, Під землю, де чорний безколірний морок Проштрикує серце болючим докóром: Ти бачиш? Ти бачиш, як чисте сплюндровано? Оно перші десять, і другі – де край? При матері спершу дочку закололи, А онде і мати лежить, захолола; Загризли, як стерво, голодні шакали Дитя, що напомацки цицю шукало, Тягло рученята і падало в кров, Сокири, що теплою кров’ю впилися, f 15

В роз’ятрені рани безтямно вп’ялúся... Ти ж, вилупку, мав пелюшки такі самі... Брати й наречені, сини із батьками Очима кривавими в ямах безоких, Гидуючи, гнатимуть спокій ваш, доки Ганьба зажене до смердючої ями І здушить пиху неєврейства так само. Вам, грізні й зарізні антисеміти, Кров кров’ю не змити, в землі заніміти, В землі безголів’ям навік очманіти... Вже іншим, ступивши на пруг домовини, Вишіптувать ваші смертельні провини: “О Боже, запни їхні очі у більма, Щоб я, Божий раб, не ввижався їм більше”. Господь, може, згодиться нас оживити, Із крові і бруду зростити, мов квіти. Помирить обидва світи Адонаї І люд ворогуючий кров’ю з’єднає. Та, Боже, якщо не спинив різанину, Чи відповіси на питання рабина: Як мертвій живу народити дитину?.. Розвалям ходім – зазирнути повинні До хліву, де хлебчуть кривавицю свині, – Аби власнооч неподобство засвідчити... І там, де братів і нащадків забито, Їх кров безневинну в небес відмолити, Оплакати кожного і відспівати, До Судного дня у землі поховати, Наймення шановні одмити од бруду, Хто навіть ховавсь до собаки у буду, Тікав, мов блощиця, сіріший од миші, І здох, як собака... 16 e

Щоб ранок прийдешній Поклав теплий промінь на татові вічі В його власній хаті... Не плач, чоловіче! Чому затуляєш обличчя руками, Роздряпуєш вилиць заюшений камінь?! Ходімо у діл, де буяють городи, Повітка там є для побитого люду, Там жертви погрому немовби поснули, Бо висмоктав кров з них вампір знавіснілий, Сп’янілий, розкидав колеса кінцівок, Забризкані кров’ю людською і мозком, Стирчать гачкувато їх погнуті спиці, Мов, горло затиснувши, пальці убивці. Он вже й сутеніє вогненно й криваво. Як сонце за обрій сховає заграву, Скрадайсь до повітки, немов мимохіть, В криваве пекельне провалля жахіть... О жах! Жах розчинено тут у повітрі, Він вчавлює в тишу чаднí свої віхті... Мовчи – бо й тебе проштрикне своїм вістрям... Під ним затріпоче все тіло, немов По вінця ув очі – агонія й кров. Здуши у горлянці і схрипи, і стогін, Коли ніж виймає зітхання останнє, І, відчаєм звільнена, кров застигає... – ...Ту кров з-під коліс вибивало цівками, Людей на тріски перемелював камінь, Скидали колеса потрощених в ями, Й калічне повітря німіло з нестями, І привиди чорні роїлись в очах. ...Німе зітхання, мука, біль найбільший... Страждайте мовчки... Не поруште тиші, f 17

Бо хтось там є, приблудиться й до тебе З очима, тоскно зверненими в небо, Або заглибленими у підземну тугу, Руками прикриваючи наругу, Рятунку зачекавшися від Бога, Намацуючи пальцями наосліп Свій смертний шлях, тернáми сліз порослий. Це він і є, дух смертної скорботи, Той самий, що тобі оцю в’язницю На згубу присудив. Єдиний вихід звідси – Терпіння вічне виблагати нині Для себе й тих, хто ще не в домовині, Тим, у повітці, зшити саван. Доти Тинятися світами ти повинен У чорнім товаристві смертних мук, З розбитим серцем, що живе над силу, Хоч раз би скрикнуло – мовчить з розпук... Воно в собі плачі свої здушило, Святині прихищаючи крильми, І голову, де приховали ми Заплакану, тужливу рідну мову. ..................................................................... Поволі туди, де замкнули мерців, Лишися віч-на-віч із мороком цим, Аби переситив безсмертную душу Терпким і жагучим німотним терпцем, Коли все в тобі заніміє незрушно, Мерці заговорять, постануть живцем. Залиш їм цю піняву смертну на спомин, Бо маєш у пошуках світ перейти, Аж поки не знатимеш всіх поіменно... ..................................................................... 18 e

Щоб хтось не побачив, повз місто навскрад, Хоч поповзом потай на цвинтар дістаньмось, Дивімося пильно – тут кожен, як брат, І запам’ятаймо! Не плач, моє серце, – суцільна сльоза, Хай очі поскляться на камінь надгробка, Крізь вибиті скельця кричатимуть хай Про жертви, що стали різницьким доробком. Та крик застига в кам’яній німоті, Бо дивляться в очі їй душі святі. Їх напхано, наче забитих телят. Мені не одплакати. Їм не повстать... О, як же мені кістяки ті болять! Пробачте мені, що я жити зостався. Пробачте хоч Богу ганьбу цю довічну, Пробачте мені це стражденне життя, – Стражденніша в сотні разів ваша смерть – Мо’, саме така й під моїми дверима Чигає і вхопить на ранок мене – Дивіться, я більше нічого не можу. Господь хай зласкавиться й вам допоможе, Бо духом і плоттю я геть зубожів, Лиш болісний вітер несе по світах, Лиш небо безкрає розпачливо плаче, Бо їх незліченно, навмисне забитих – Дарма прожили і дарма полягли – Не знати, для чого, за віщо, навіщо? І хмари громадяться над головою, Змивають слізьми тих, що вкриті ганьбою... Від ночі до ночі похилене небо Оплакує жертви земні... Безмірний наш сором – на пильність безмірну – Що більше? Ти, сине Адамів, скажи! f 19

Ні, свідку безмовний, в собі збережи, Що бачив мене у кривавій калюжі Незрушним мерцем на подвір’ї спаплюженім. Дай швидше, людино, мені свою руку, Ділімо по-братньому тугу і муку, Змішаймо із люттю отруйною їх, Із вихлюпом пінним мерців, ще живих... Мерщій-но до степу, де трави духмяні, Весни молодої провісники ранні, Бальзамом у серце, росою у вічі, На ласку, на втіху народженим двічі... ..................................................................... Як трави, ці жертви покосу, людино, Високими стеблами кинуті нáвзнак! Відводячи очі, женці примовляють: “Народ ваш – покоси, отава спожита”. Чи зможе отава повстати, ожити?.. Ти чуєш? Цей скрегіт жахливий, дикунський – Це нищать почесних, порядних, найкращих, Із тисяч життів роблять копи і купи, Замішують діжу на крові гарячій, А захват подвоюють зойки конання, Аж сонячне світло трясе в лихоманці Над стятою стелею головою З кривавим обличчям, притуленим криво... – Жахливо! Аж тіло обсипле морозом! О бідний народе мій! Де ти? Немає! Лиш приском і димом душа дотліває, У серці лункім – найпустельніша пустка, Та зерна зненависті зрощують помсту! Ти чуєш? То попелом торгає серце: Вони вимагають, щоб гріх відмолив цей... 20 e

Чи гріх ронять в душу ці тіні розпуки? Чого вони просять? По що тягнуть руки? Що в цій порожнечі? В цім розповні грому? Що маю зламати, здолати – і чóму? І всесвіт, і небо, і вічність – пощезли, Мій світ перекинуто з безміру – в безум. ..................................................................... Тож слухай, людино! Хай кантор сльозами олтар обридає. Чи, Боже, Тобі вже псалми і плачі набридають? До Тебе, навчителю, звернуто зір мудреців, До благодаті Твоєї з малят прилучаються діти, Багатоголоссям до Тебе волають загали, Бо віра єдина тримає серця і будівлі, З Тобою бо легше тремтіти у вирі навали, – Як варвари нас обертають усіх на мерців, То певні – Ти не заридаєш за нами! Зніми ж свого німба й свої окуляри віддай, Здушу і зітру я всі Божі ознаки, Нещасний, поганьблений паки і паки, Живий – нащо ж плачеш, Всевишній суддя?! Безслізний донині, потонеш в сльозах, В сердечних глибинах фортецю змуруєш, На лють і зненависть її офіруєш Змії´, що зростатиме в серці-кублі Й смоктатиме радо і першу, і другу, Повік не тамуючи голод і спрагу. Коли відгукнеться до нас Йом-Кіпур3, Розіб’ється серце, й зміюка звільниться, Стрілою здійнявшись, навік вкорениться Голодною смертю отруйних тортур В серцях богообраного народу. f 21

А завтра знов іди на вулицю, людино, Дивись, там ярмарок понищених життів! Скалічена, напівжива людська черва, Заюшена, покришена на січку, У дранті зі шматків кісток і шкіри; Малята, видрані із матерів, – Повсюдно страдницька, в тортурах смерть. То сарана стокрила літо вкрала, Сточила двері, вікна і ворота І скупчилася вже біля порогу, – І жебракам, і вченим прожирає Благальні руки аж до гнійних ран. Останні очі кидались до вікон, Та, гірше ніж рабів, собак приблудних, Їх чавили важкими чобітьми! Грошима рани сплачено, грошима! Грошима – за ґвалтованих дочок! За смерть старого батька; щонайперше За віру юні, ввергнуту у вир! Ходімо старця´ми до урвища страти, Аби, як належить, кістки поховати. Та жертвам святим не знайти домовини – Натоптуймо, браття, щільніше торбини, Аби по світах ще повніше напхати – Від міста до міста, від хати до хати. І кожен чужинський і зверхній поріг Хай чує захриплі пісні жебраків. Благайте, хапайте – чи вас мені вчити? – Щоб м’яса й кісток до отих доточити. ..................................................................... 22 e

Чи втеч споконвічних тобі не задосить В пустелі, у пáстки – чи ти сповна розуму? На тисячу мук розшматуй свою душу І серце жбурни, наче пса осоружного. Гаряча сльоза хай розтопить каміння, Волання – у бурі знайде відгоміння...

ПІД ДЕРЕВЦЕМ ЗЕЛЕН-ЯСЕНЕМ

Під деревцем зелен-ясенем Шлоймо чи Мойшеле грав собі, У татовій кофті закасаній, Єврейське курчаточко щаснеє. Здúміло тільце горіхове В пір’я й солому під стріхою, Вітром недбало розтринькане На горобине цвірінькання. Очі лишилися, сúночку, Очі, із ночі росиночки, Ніби дві чорні жариночки – Очі пізнання пророчого, Очі, що прірві наврочені – Очі пташини із вирію, Очі з такою довірою... Чим я вам ласку відміряю?.. _____________ 1 тфілни, тфілін – коробочка з уривками з молитов, що кріпилася на лобі й лікті правиці під час молитви (інша назва – філактерії); 2 талес – молитовна накидка 3 Йом-Кіпур – Судний День

f 23

ФРЕЙЛАХС (ВЕСЕЛОЩІ)

Не ласуйте зі спонуки, Світ народжений для втіх. Другові на плечі руки, Запальний танок – не гріх. Підморгніть веселим оком, П’яти й хати – догори. Скоком-боком, ненароком Сміхом у двори – горú! Забувайте зле й мерзенне, Болі вам не до лиця. Вдармо лихом всім об землю, І танцюймо без кінця. ***

Годі їсти, годі спати, Від життя чекати див. А що варто? Ви ж – орлята, Підстрибнув – і полетів. Понад гори – горя корчі, Море злиднів – через край, – Хай їм біс! Заплющіть очі – І прямісінько у рай! Тільки раз в житті вмирати, Раз – гаразд іти в танок – Тан шалений. Нумо, браття, Витанцьовуймо вінок! 24 e

***

Що нам тато, що нам мама, Що нам ворог, що нам друг! Вишиватимем ногами Аж до скону закаблук! Всі, усі в єдине кодло, Коси й бороди, летіть! Підстрибом старі і молодь, Лиш взувачка миготить. Кличмо в коло всіх навколо, Руку хай подасть нам Бог! Скаче цвинтар понад школу, Лазні – вище синагог! ***

Зась до хали і до хліба, М’яса й риби не торкайсь. Не насиділися ніби! Коло столу – наш танц-клас. Ширше коло корогоду, Річка стрічкою навстріч. Пану Богу на догоду Ходить хата, ходить піч. Вгору, бороди і пейси, Радість порскає з грудей. Добре, брате, добре, сестро, Вдалий танцювальний день!

f 25

***

І ні краплі насолоди В пересохле джерело? Лий у келих! Пий, як воду, Аби лиха не було! Вгору келих! Ну, й скажена! – За життя і за свята! Хай пощезнуть воріженьки, Білий світ хай процвіта! ***

Чи ні совісті, ні правди Не діждати нам таки? Ну, то й що? Танцюєш вправно, То й не муляють думки. Ну, хапай найкращу кралю, Хай ніхто не перейма! Бо нема дорозі краю, Каркові нема ярма! Рвійно, вільно і свавільно, Не жертовне ти ягня! Світ голодний знайде винних, Тридцять срібняків – брехня!

26 e

Авром РЕЙЗЕН – N i zH r (1876 – 1953)

Mh r b a

КНИГА ЖИТТЯ

Учителю, скажи, Чи ти напевне знаєш, Мов жодної олжі У книзі, що читаєш? Душа, немов дитя, Іде – і страх проймає Над книгою життя – А ліпшої немає; Бо поспіхом вона Писалась в миті лічені, В ній каламуть до дна І літери калічні... Одна сторінка вся У плямах (кров аж чорна), Від другої висять Лиш клапті – більш нічого... Доходиш до кінця – І морок обіймає. Закрита книга ця, А іншої – немає...

f 27

Про перекладачку: Богуславська Валерія Борисівна народилася 1939 року в м. Харкові. 1962 року закінчила Одеський технологічний інститут ім. М. Ломоносова. Працювала на проектній роботі в Харкові й Києві. Зараз співпрацює з видавництвом “Дух і Літера”. Член НСПУ. Книги перекладів: Перец Маркіш, “Наречений завірюхи” (2000, Київ, “Сфера”); Перец Маркіш, “Вибране” (2002, Київ, “Дух і Літера); Марина Цвєтаєва, “Вибране”, (2002, Київ, “Клякса”); Євген Маланюк, “Стихотворения” (2002, Київ, “ЮГ”); Євген Маланюк, “Вірші. Поеми”, 2006; Джордж Ґордон Байрон, “Твори” (2004, Київ, “Дух і Літера); Джордж Ґордон Байрон, “Сатири та поеми” (Київ, “Віпол, 2006); Шике (Овсій) Дріз, “Четверта струна” (Київ, “Віпол, 2006); Яків бен Гершон Розенберг, “На засніжених сходинках” (Київ, “Дух і літера”, 2006); Мані Лейб, “Ніжин”, 2007; Джордж Ґордон Байрон, “Дон Жуан”, 2007; Наталя Горбаневська, “Концерт для оркестру”, 2007; Олег Ольжич, “Незнаний вояк”, 2007; Іцик Манґер, “Тьмяне золото”, 2008 (у співавторстві); Оксана Лятуринська, Наталя Лівицька-Холодна, Олена Теліга, “Триптих”, 2008; Арсеній Тарковський, “Вісник”, 2008; Лейзер Вольф, “Прикрі та веселі пісні”, 2009; “Квадрига”(Ю. Дараган, Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Ольжич), 2009; М. Рильський, “Сонеты”, 2009; Ігор Юрков “Прогулянка на пам’ять”, 2010; “А українською – так” (Антологія російської поезії України, 2010; 2-й том – 2011; 3-й – 2013); f 259

Шике Дріз, “Скрипковий майстер”, 2010; Емілі Дікінсон, “Я тут ніхто” (2011); Володимир Нарбут, “Алілуя” (2011); Мойше Тейф, “Вибране” (2011); Ошер Шварцман, “Чорна мати-ніч”, 2012; Наталя Горбаневська, “Кола по воді” (2012); Йосип Керлер, “Аби здоров’я” (2012); Хана Левіна, “Лепта”, 2013; Емілі Дікінсон, “Небо і земля”, 2013.. Як авторка оригінальних творів і перекладачка брала участь у колективних збірках. Переклади друкувалися в періодиці. 2007-го року у видавництві “Дух і літера” вийшла Антологія єврейської (їдиш) поезії в перекладах українською (2 видання – 2011 рік), де В.Б. виступила перекладачкою та співупорядником. 2012 р. – упорядник тому вибраних творів Д.Гофштейна “О білий світе мій” (Дух і Літера). У 2012 р. стала лауреатом літературної премії ім. Миколи Ушакова.

260 e

ДЛЯ НОТАТОК

ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЄ ВИДАННЯ

ВАЛЕРІЯ БОГУСЛАВСЬКА

ВИСОКЕ ДЕРЕВО ВИБРАНІ ПЕРЕКЛАДИ З ЇДИШУ