Ó äåíü Õðèñòîâîãî Âîñêðåñ³ííÿ, êîëè óâåñü íàðîä ñâÿòêóâàòèìå öå ñâ³òëå ³ ðàä³ñíå Ñâÿòî, çãàäàéìî, ùî çâ³ñòóâàëè ïåðø³ àïîñòîëè ö³ëîìó ñâ³òîâ³, ùî “Áîã – ñâ³òëî, é í³ÿêî¿ òåìðÿâè ó Íüîìó íåìàº. Êîëè ìè êàæåìî, ùî ìàºìî ñï³ëüí³ñòü, à õîäèìî â òåìðÿâ³, òî ìè ãîâîðèìî íåïðàâäó é íå ÷èíèìî ïðàâäè. À êîëè õîäèìî ó ñâ³òë³, ÿê ³í Ñàì – ó ñâ³òë³, ìè ìàºìî ñï³ëüí³ñòü îäèí ç îäíèì, ³ Êðîâ ²ñóñà Õðèñòà, Éîãî Ñèíà, íàñ î÷èùóº â³ä óñÿêîãî ãð³õà” (² Éî. 1, 5-7). Íåõàé öÿ âåëèêà îá³òíèöÿ ïåðøèõ àïîñòîë³â ñóïðîâîäæóº Òåáå, äîðîãèé íàø ÷èòà÷ó, íà âñ³õ äîðîãàõ Òâîãî æèòòÿ! Íåõàé Ñëîâî æèòòÿ â³÷íîãî ó öåé ðàä³ñíèé òà ñâÿòêîâèé äåíü óâ³éäå ó Òâîº ñåðöå ³ çàêîð³íèòüñÿ â íüîìó òà ïðèíåñå ùåäð³ ïëîäè Áîæî¿ Ëþáîâ³ òà Áîæîãî Ìèðó! Íåõàé Òâîÿ äóøà, äîðîãèé õðèñòèÿíèíå, çàâæäè ïåðåáóâຠó Áîæ³é ðàäîñò³, à ëàñêà Áîæà äîïîìîæå Òîá³ ÷åðåç íàøîãî Ñïàñèòåëÿ â³äêðèâàòè ñâî¿ì áëèæí³ì äîðîãó äî Îòöÿ Íåáåñíîãî! Íåõàé ó áîðîòüá³ ç òåìíèìè ñèëàìè Íåïîðî÷íà ijâà Ìàð³ÿ â³çüìå óñ³õ íàñ ï³ä Ìàòåðèíñüêèé Ïîêðîâ Ñâîãî Íåïîðî÷íîãî Ñåðöÿ ³ çàõèñòèòü â³ä óïàäêó!
Äæóçåïå ×åçàðå (1568-1640), ²òàë³ÿ. Ñòðàñò³ â Ãåôñèìàíñüêîìó ñàäó
Ç íàãîäè ñâÿòà Õðèñòîâîãî Âîñêðåñ³ííÿ ç ö³ëîãî ñåðöÿ â³òàºìî óñ³õ ÷èòà÷³â ÷àñîïèñó “ijòè Íåïîðî÷íî¿”! Ðåäàêö³ÿ
Æàí Æîçåô Âåðòñ (1846-1927), Ôðàíö³ÿ. dzøåñòÿ Õðèñòà ç Õðåñòà
Íà 1-é ñò. îáêë. Êàðë Áðþëëîâ (1799-1852), Ãîëîâà Õðèñòà â òåðíîâîìó â³íêó, ôðàãìåíò, 1849. Íà 4-é ñò. îáêë. ñêóëüïòîð Þë³àí Ñàâêî. Ô³ãóðà Ñïàñèòåëÿ íà Ñòðàäåöüê³é Õðåñí³é Äîðîç³. II ñòàö³ÿ, 2004 Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.
2(79) 2013 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979
ЗМІСТ 1. Заклик Любові с. Йосифа Менендес Таємниця Муки Господньої ..................................... 2
2. Путь правди Роман Істинне навернення, егоїзм і хибне навернення ........................... 7
Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ
3. Освячені в істині
Редакційна колегія:
Франко Адесса Марія засуджує масонство (продовження) ................... 10
єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Обкладинка Богдан СОЙКА Технічний редактор
4. З історії об’явлень П’єтро Зожа Таємниці Меджуґор’я ..................................................... 14
5. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Які справи? ............................................................ 19 о. Євгеній Сьпйолек А любов переможе! ............................................... 20
6. Принесення плодів о. Теофан Гето Монаше покликання ................................................... 22
Андрій ЦИМБАЛ
7. Перебувати у Слові Божому
Комп’ютерний набір
Говард Піттман Перед Небесною Брамою (закінчення) (закінчення)..................... ..................... 24
Ольга КОВАЛИШИН
© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2013 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, факс: (032) 261-55-74 e-mail: gbook@ukrpost.ua web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 272-69-72 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 1500 примірників.
8. Духовна сила о. Онуфрій Репецький, ЧСВВ Думка як виконання заповіді ................... 29
9. В обіймах Христа Наталя Назар Святий Йосиф з Купертино:
покровитель учнів та студентів ......................... 31 10. Листи читачів Іванна Кисіль Прости, Господи, прости ......................................... 34
ЗАКЛИК ЛЮБОВІ
ТАЄМНИЦЯ МУКИ ГОСПОДНЬОЇ
Ісус обмиває ноги апостолам під час Тайної Вечері
Вечерник (18-28 лютого 1923 р.) Йосифо, Обручнице і жертво Мого Серця, будемо говорити про Мою Муку. Нехай вона стане постійною поживою для твоєї душі, а Мої душі нехай в ній вгамують свій голод і заспокоють спрагу. (Господь Ісус до Йосифи – 22.02.1923р.) Великі діяння любові, якими є Мука Господня, поступово почне відхиляти свою завісу перед Йосифою під час Великого Посту, від Вечерника аж до Голгофи. Не треба тут шукати опису фактів: їх визнаним і утвердженим джерелом є Євангелія. Тут, властиво, Ісус прагне відслонити глибину Свого Серця, хоче дати вираз довіри, яка розкриває Свої таємниці і прагне зрозуміння для Своїх найсокровенніших терпінь. Тому це одкровення звертається до душ, які хочуть вникнути в Найсвятіше Серце, вслухатися в Його биття, розділити Його почуття і нічого не відмовляти вимогам Хреста.
№2(79), 2013 2
Йосифа перша стане на цю дорогу, йдучи слідами Учителя. Коли Господь Ісус буде їй об’являтися на самоті в келії, вона і надалі буде збирати Послання Любові Болісної, яка відкриватиметься світу. Минає декілька днів, а Господь не виконує Своєї обітниці. Прагненням Його є, щоб Його знаряддя набуло гнучкості через очікування і довіру до Нього. Однак у своїй думці бажає скористатися нічними годинами. Йосифа отримала дозвіл перед сном віддаватися Його розпорядженням три рази на тиждень – в понеділок, середу і суботу. Після ночі з суботи на неділю, 18 лютого, вона пише: “Вчора вечором, принесла в жертву все, що тільки від мене може вимагати, а оскільки переживаю, що можу заснути, то просила, щоб мене розбудив. Лягаючи, відразу засипаю... Не знаю, о котрій годині розбудив мене Його голос: “Йосифо!” “Я засоромилась, відповідаючи: “Мій Ісусе, пробач! Котра ж це година?”
Дiти Непорочної
ЗАКЛИК ЛЮБОВІ “Не має значення...це година Любові”. “Ісус був надзвичайно гарним. Ніс Хрест. Я відновила свої обітниці, тут же встаючи, а Він відповів: “Це година, в якій Любов шукає розради і полегшення, залишаючи тобі Свій Хрест. Просім для душ прощення та милості. Візьми Мій Хрест і дозволь Мені відпочити”. “Дав мені Свій Хрест, а я відчула весь Його тягар разом з болем у боці, одночасно велике терпіння проникло в мою душу...Хотіла Його потішити, але почувала себе такою ницою, негідною, щоб бути біля Нього і нести Його Хрест!... “Це для Мене не є перешкодою, – відповів, – Хрест Мій буде опиратися на твою ницість, а Я відпочину в твоїй малості. Хрест Мій зміцнить тебе, а Я тебе підтримаю. Коли душа шукає в Мені силу, не залишаю її саму, але підтримую її, а якщо слабкість візьме гору над нею, підношу її. Тепер благаймо про прощення для душ... і винагороджуймо за зневаги, заподіяні Божому Маєстатові. Повторюй за Мною: “Боже Найсвятіший і Найсправедливіший!... Отче Милосердя та нескінченної Доброти! Ти, хто створив людину з любові і з любові зробив її нащадком вічного добра, якщо вона внаслідок слабкості образила Тебе і заслужила на покарання, прийми заслуги Сина Свого, який Тобі віддається як винагороджувальна Жертва. Через Його Божі заслуги прости грішній людині і дозволь повернути їй право до небесної спадщини. Отче Мій! Співчуття та Милосердя для душ!” “Йосифо, залишаю тобі Свій Хрест, щоб ти принесла Мені полегшення. Я є твоєю міццю. Потішай Мене”. “Потім відійшов, залишаючи мені Свій Хрест”, – пише Йосифа. 19 лютого в понеділок вечором, в хвилину перед сном, вона відновлює свої пожертви. “Не знаю, – пише, – чи це Його голос, чи присутність пробудили мене біля одинадцятої! Ісус був уже з Хрестом і промовляв до мене: “Йосифо, чи любиш Мене?” “Не посміла Йому відповісти, будучи такою вбогою, що не вмію любити!...Перепросила Його за це, що непокоюся такими дрібницями, про які не варто думати”. “Так, користайся цими всіма дрібними обставинами, щоб рятувати для Мене душі”. А потім із звичайною добротою додав:
Дiти Непорочної
“Візьми Мій Хрест і разом зі Мною винагороджуй за гріхи, скоєні впродовж цієї години!.. Якщо б ти могла знати, яка кількість душ змагається в дорозі до гріха одна поперед одної!” Дав мені Свій Хрест, а я низько схилилася перед Ним... Віддала Йому глибоку честь, пізнаючи так як ніколи свою негідність перед Його величчю. А Він, складаючи руки, прорік: “Поклоняймося Величі Божій, ображеній та зневаженій. Винагороджуймо їй за стільки гріхів!” “О Найсвятіший Боже... Отче, нескінченно Милосердний! Поклоняюся Тобі, хотіла б винагородити Тобі усі зневаги, яких зазнаєш від грішників по всій земній кулі, в кожній порі дня і ночі. Зокрема, хотіла б, о Мій Отче, винагородити зневаги та гріхи, скоєні під час цієї години. Приношу Тобі в офірі всі акти любові і винагородження душ, які Тебе люблять. Перед усім приношу Тобі неустанну Жертву Твого Божого Сина, який винищує Себе на престолах усього світу... в кожній хвилині, під час цієї години. Отче, нескінченно добрий і милостивий! Прийми цю Найчистішу Кров як винагородження за людські зневаги, згладь їхні гріхи і прояви до них милосердя!” Пізніше ми перебували в мовчанні. Ісус дивився на Небо. Моя душа заглибилася в смуток, а серце стискав біль... За хвилину Ісус промовив: “Пожертвуй цілу свою істоту, щоб винагородити за стільки зневаг, щоб задоситьучинити Божій Справедливості!” “Визнала Йому свою негідність тому, що я також є великою грішницею!” “Якщо твоя негідність і гріхи – великі, занур їх в струмені Крові Мого Серця і дозволь їй себе очистити. Пізніше жертовно прийми всі терпіння, які посилає тобі Моя Воля і офіруй їх Моєму Отцю Небесному. Нехай душа твоя пломеніє бажанням потішати зневаженого Бога, жертвуючи Мої заслуги для винагородження стількох гріхів”. Ісус має намір відійти, тому Йосифа осмілюється нагадати Йому про обіцянку розповісти їй про Свою Муку. “Добре, Я повернуся, – відповідає Господь, – а ти тим часом потішай Моє Серце і винагороджуй ”. Від того часу ці великі ночі винагородження надходили постійно, не заважаючи роботі, яку Йосифа розпочинає вранці. Вночі, з середи на четвер, 22 лютого, Ісус знов будить Йосифу, яка, будучи втомленою, дуже скоро заснула. “Це Я, – сказав, – приходжу в тобі відпочити”.
№2(79), 2013 3
ЗАКЛИК ЛЮБОВІ Йосифа в цю ж мить підіймається, відновлює свої обітниці і офірує себе, щоб зняти Хрест з Рамен Господа. “Добре, віддам тобі Його, а разом з Ним усі смутки Мого Серця”. “В цій хвилині, – пише вона далі, – дає мені Свій Хрест... а я старалася Його потішити... Пізніше продовжував говорити: “Скажи Мені, чи є таке серце, щоб любило більше, ніж Серце Моє, а яке б дізнавало менше взаємності? Чи є таке серце, яке прагне прощати більше, ніж Моє? Адже у відповідь на таку велику Любов, зазнає найбільших зневаг”. Бідні душі, перепрошуймо і винагороджуймо за них. “Отче мій! Змилуйся над душами. Не карай їх так, як на це вони заслуговують, але за заступництвом Твого Сина прояви до них милосердя. Я хотіла б винагородити за їхні зневаги і віддати Тобі належну хвалу, о Боже, нескінченно святий! Поглянь на Свого Сина, Жертву винагороджувальну за так численні гріхи”. “Перебувай в єдності зі Мною, Йосифо, і з цілковитою відданістю прийми всі терпіння цієї години”. Ісус відходить, а година спливає під тягарем терпіння. “Раптом, – пише вона, – появився сатана і крикнув з люттю: “Тепер прийшла моя черга”. Ніч закінчується серед ударів, погроз і блюзнірств, а Йосифа є настільки виснажена, що силою примушує себе прийняти Святе Причастя. Надійшла хвилина, в якій Ісус, довівши її до остаточних меж слабкості та любові, похилиться над нею, піднесе її, заволодіваючи нею, щоб вільно керувати, як знаряддям, яке цілковито належить Його Рукам. Цього ж самого ранку 22 лютого, в час, коли Йосифа, сховавшись до своєї келії, хвилинку перепочивала, записуючи молитви, які минулої ночі повторювала за своїм Господом, раптом з’являється Він: “Йосифо, Улюбленице, Ти жертва Мого Серця, – почав урочисто, – будемо розважати Мою Муку. Нехай Вона стане постійною поживою для твоєї душі, а Мої душі нехай заспокоюють в ній свій голод та спрагу”. “Не посміла перебивати, – пише, – однак попросила дозволу, щоб відновити свої обітниці”. “Звичайно, віднови їх. Коли скріплюєш свої узи, які Мене з тобою зв’язують, приносиш Мені хвалу. А Я знов наповнюю твою душу такими ласками, що вона відновлюється в чистоті не тільки від дня обі-
№2(79), 2013 4
тниць, але кожного разу осягає новий ступінь заслуг, які чинять її милішою для Моїх Очей. Так є і з усіма душами, які єднаються зі Мною. Це святі та тісні узи. Скільки разів відновлюють свої шлюби, приодягаються в нові заслуги і зближуються до Мого Серця, яке знаходить в них Своє уподобання. А тепер, Йосифо, почну від того, що відслоню тобі почуття, які переповнювали Моє Серце під час омивання ніг апостолам. Придивись, як Я зібрав їх дванадцятеро, не виключаючи жодного. Був там і Іван – улюблений учень, і Юда, який незабаром мав Мене видати Моїм ворогам. Розповім тобі для чого Я хотів їх усіх зібрати і чому почав від омивання ніг. Я зібрав їх всіх для того, бо надійшла мить, аби Церква Моя показала світові, щоб всі вівці побачили, що мають тільки одного пастиря. Прагнув також показати душам, що навіть тоді, коли їх обтяжують найтяжчі гріхи, ніколи не відмовляю їм Своєї ласки, і не відділяю їх від тих, яких люблю в особливий спосіб. Моє Серце стереже їх як одних, так і інших. Залежно від їхнього стану, уділяю їм необхідної допомоги. Яким же був Мій біль, коли побачив в особі нещасного Юди стільки душ, які часто будуть громадитись біля Моїх Стіп і очищатимуться в Моїй Крові, проте добровільно виберуть вічну згубу. Хотів би, щоб зрозуміли, що коли вони перебувають навіть у гріховному стані, то не повинні віддалятися від Мене. Нехай не думають, що немає для них вже ліків і що ніколи не будуть такими любимими, як раніше... Ні, бідні душі, не такими є почуття Бога, Який має пролити за вас Свою Кров. Прийдіть до Мене всі і не бійтеся, бо Я вас люблю!.. Очищу вас у Моїй Крові і станете білішими від снігу. Гріхи ваші потонуть у воді, якою Я Сам вас омию і ніщо не зможе видерти з Мого Серця Любові, яку маю для вас. Йосифо, дозволь, щоб тебе сьогодні проникло гаряче прагнення, щоб всі душі, зокрема грішні, омили себе у воді покути ... щоб перейнялися почуттями довіри, а не боязні. Я є Богом Милосердя, завжди готовий прийняти їх до Свого Серця”. Тут закінчується перше висловлювання Ісуса. Йосифа швидко записувала впродовж двадцяти хвилин. “Промовляє Він з таким запалом, – розповідає вона, – якби через це хотів дати вихід Своїм почуттям і через ці звірення принести полегкість Своєму Серцю”. Йосифа на льоту хапає ці гарячі
Дiти Непорочної
ЗАКЛИК ЛЮБОВІ
Страсті Христові у Гефсиманському саду
слова, які перериваються хвилинами мовчання. Потім Ісус зупиняється. Довго дивиться на Йосифу, яка відклала перо і клякнула біля Його Ніг. На прощання промовляє до неї декілька слів і зникає. Вона залишається ще мить біля малого столика, де лежить відкритий зошит, до глибини вражена думкою про це, що почула і записала. Не вичитує своїх нотаток, віддає їх своїм наставникам, які завжди присутні під час писання. Потім повертається до майстерні, де на неї чекає робота. Згадка про болісні одкровення Спасителя переслідує її увесь день. А, зрештою, Він Сам скоро постукає до її серця, просячи про нове винагородження за душі, які знаходяться в небезпеці. В цей сам четвер, увечері 22 лютого, в момент, коли Йосифа закінчує Хресну Дорогу, з’являється Ісус і нагадує, що розраховує на неї. “Цим разом мова йде про три душі, не тільки дуже улюблені, “але особливо виділені Моїм Серцем”, – говорить до неї. “Заради них хочу знайти тут притулок і шукати потіхи між вами”. Потім додає: “Те, що сатана сказав
Дiти Непорочної
тобі сьогодні вранці, правда. Багато душ тут віднаходить своє життя. Запам’ятай це собі, Йосифо”. І пояснює це: “Ви, улюблені душі, через Моє Серце своєю вбогістю та любов’ю притягаєте їх до правди”. На ці слова подив огорнув Йосифу: “Так, – мовить далі Ісус. – Тут виступають дві речі: вбогість та любов. Завдяки любові, багато душ віднаходить тут своє життя, а завдяки вбогості, Бог скеровує Свій погляд на цю громадку душ”. В п’ятницю, вечором 23 лютого, наприкінці Хресної Дороги, яку Йосифа відправляла з Сестрами, об’являється Господь Ісус. “Став біля балюстради, – пише, – ніс Хрест і огортав нас усіх Своїм поглядом”. “Душі, дорогі Моєму Серцю, – сказав, – скільки приносити Мені потіхи! Скільки чудес відкрили б ви, якби могли це бачити!.. В які ж скарби для душ перетворюються ваші молитви!” “Говорячи це, наблизився до мене і подав мені Свій Хрест. Звірилася Йому зі своїх побоювань, оскільки,
№2(79), 2013 5
ЗАКЛИК ЛЮБОВІ впродовж останніх ночей, сатана безперервно обсипав брехнею наш дім і Згромадження”. “Не бійся, Йосифо, він може вам тільки погрожувати, а Я вас оберігаю, тому що Я – Всемогутній, тому що Я вас люблю, а він ненавидить. Якщо б ти знала, яке важливе діло довершується в цьому домі і як ви плідно працюєте для душ і для Мого Серця!... Однак, тепер, – розповідає далі, – ці три душі, які вам довіряю, гіркотою заливають Моє Серце... Доки вони будуть Мене ображати, доти буду шукати у вас відпочинку, тому що ви є предметом Мого уподобання... Довіряю тобі Свій Хрест, не залишай Мене Самого”. А потім додає: “Любіть і потішайте Мене”. Йосифа і надалі переживає болісну сторону цього Хреста, несучи його на своїх раменах, тому що сатана із злобою користується владою, уділеної йому згори. Йосифа винагороджує за “привілейовані” Господом душі, які дали себе “заволодіти” сатаною. Через свою боротьбу, яка триває дні і ночі, вислуговує для них світло, яке має їх повернути до правди. В неділю вранці, 25 лютого, в келіїї об’являється Йосифі Ісус. Всю ніч сатана пробував її переконати, що вона має на сумлінню гріхи. Душа Йосифи повна тривоги та неспокою. “Чому непокоїшся, – з добротою звертається до неї Ісус. – Чи не знаєш, що твоя душа є цією малою голубкою, гніздо якої знаходиться в Моєму Серці? Твої крила – ще дуже сірі, маєш багато недосконалостей, але не має мови про гріхи, в яких сатана тебе обвинувачує. Так, віднови свої обітниці і три рази поцілуй Мої Стопи, за кожним разом зміцнюючи узи, які Мене єднають з тобою. А тепер, Йосифо, не забувай, що ти є не дуже потрібним і убогим знаряддям. Поцілуй землю та пиши..., бо мусимо розвивати наші таємниці Любові. Розповім тобі, для чого перед Останньою Вечерею хотів омити ноги Моїм апостолам. Було це, насамперед, для того, щоб душі зрозуміли, якої чистоти серця вимагаю від них, коли приймають Мене в Найсвятішому Таїнстві Євхаристії. Далі хотів нагадати тим, хто мав нещастя впасти, що завжди може віднайти втрачену невинність в Таїнстві Покути... Сам омив ноги Своїм апостолам, щоб ті, хто присвячує себе апостольській праці, за Моїм прикладом, вміли опускатися до грішників, до інших душ, які
№2(79), 2013 6
є довірені їхній опіці та щоб відносилися до них з добротою серця. Перев’язав Себе полотном, щоб вказати їм, що апостол повинен перев’язати себе умертленням і жити в повному самозабутті, якщо хоче результативно здобувати душі... Хотів їх також навчити взаємної любові, яка завжди готова обмити вину ближніх, а це означає: заслонити її, пояснити і ніколи не розголошувати. Врешті вода, яку виливаю на ноги Моїм апостолам, була образом виснажливої ревності Мого Серця для спасіння світу. Наближалася година Відкуплення роду людського. І тоді Моє Серце не могло опанувати Своєї ревності, а безконечна Моя Любов не могла залишити людей сиротами. Тому, прагнучи довести їм Свою Любов і залишитися з ними аж до кінця світу, вирішив стати для них поживою, їхньою опорою, їхнім життям, їхнім усім. Ох, як Я прагнув, щоб всі душі пізнали почуття Мого Серця і перейнялися любов’ю, яка Мене спалювала, коли у Вечернику встановлював Пресвяту Євхаристію! Бачив Я в цю хвилину всі душі, які з бігом століть мали знайти в Моєму Тілі поживу і заспокоїти свою спрагу Моєю Кров’ю. Оглядав Божі плоди, які, дякуючи тому, принесли... Ця Непорочна Кров стала для багатьох душ посівом чистоти та невинності... І в скількох інших душах Вона розпалила пломінь ревності та любові... Скільки ж мучеників Любові стало в цій хвилині перед Моїм Серцем і Очима!... Скільки ж душ, які вчинили багато тяжких гріхів і ослабли внаслідок сильних пристрастей, а потім віднайшли силу, споживаючи Хліб сильних! Хто ж проникне у відчуття, які тоді огорнули Моє Серце? Відчуття радості, любові та ніжності... Хто ж одночасно зрозуміє Його гіркоту?... Пізніше буду говорити далі, Йосифо, а тепер іди з миром, потішай Мене і нічого не бійся. Моя Кров не вичерпалася і це Вона очищає твою душу’. Ісус затримався. “Прощавай, поцілуй землю, скоро повернусь”. Це повернення наступило лише за декілька днів. Йосифа кожного ранку вірно приходить на місце зустрічі і відходить, не побачивши Господа, а тим часом сатана не перестає її переслідувати. с. Йосифа Менендес Переклад з польської Христина Потикевич
Дiти Непорочної
ПУТЬ ПРАВДИ
ІСТИННЕ НАВЕРНЕННЯ, ЕГОЇЗМ І ХИБНЕ НАВЕРНЕННЯ
Страсті Христові у Гефсиманському саду
Після ходіння і навчання ап. Петра з Ісусом, після вручення йому ключів від Неба, після того, як дано було ап. Петру владу над демонами, після того, як його було послано на проповідь Євангелії – на Тайній Вечері були сказані ап. Петру такі слова: “Ти колись, навернувшись, утверджуй братів своїх” (Лк. 22, 32). Хіба міг бути ап. Петро, якому дані ключі від раю і пекла в той час не навернений? Виходить, що так. Все, що буде написано нижче піде на користь тільки тим, хто чесно, без власного розуміння і без упередження подивиться на себе так, як би він стояв перед Богом. Коли ми не будемо чесні перед собою, всі ці слова пройдуть повз нас, не торкнувшись нашої душі. Нам потрібно розібратись в собі і пізнати, що таке істинне і хибне навернення? Нормальний стан людини до навернення до Бога – це чистий егоїзм. Егоїзм – це переслідування власних задоволень, радостей, інтересів, шукання у всьому вигоди для себе. Егоїст ставить власне задоволення вище всього, вище Божої слави і вище користі для людини. Майже всі люди спілкуються один з одним по принципу
Дiти Непорочної
егоїзму. Якщо це не так, то думка про людину йде, як про дурня, наївного або хворого. Навернений християнин має одну особливість – це бажання і задоволення бачити радість інших, радість бачити щастя інших (навіть в ущерб своєму щастю). Такий склад Божого ума. Такий Божий характер. Навернений до Бога чоловік щиро старається робити добро ради самого добра, а не тому, що надіється отримати якесь задоволення для себе або нагороду. Бог безкорисний. Він робить людей щасливими не для збільшення власного щастя, а тому, що любить саме щастя. Отримання радості для Себе не є Божою ціллю. Безкорислива людина находить радість в тому, що робить добро. А Він нас створив на Свою подобу. Істинне навернення перетворює егоїзм, перетворює бажання щастя для себе в бажання щастя для інших. Ангел Божий і сатана також хочуть радості і щастя, але кожен іде своїм шляхом. Ангел Божий підпорядковується Богу не для досягнення власного щастя. Людина міняє методи, але мета людини – досягнення
№2(79), 2013 7
ПУТЬ ПРАВДИ особистого щастя. Людина може не вірити в Ісуса Христа, не вірити у вічність і суд, але разом з тим робить добро, і це добро приносить людині успіх і переваги (тимчасово). Потім ця людина починає вірити, усвідомлює реальність вічності і приймає релігію в якості шляху для особистого щастя і благополуччя. Але це також обман, бо не служба Богу приносить людині благословення і радість, а причини, які спонукали цю людину служити Богу. Це в першу чергу і це важливо. Істинно навернений усвідомлює важливість і правдивість Божої слави, на першому місці для нього завжди стоятиме слава Божа. О, якщо б ми тільки могли бачити і розуміти, чому Отець послав Сина Свого у світ, якби могли б зрозуміти, чому Ісус добровільно пішов на Хрест, то лише тоді полюбили б Їх по-справжньому, всім серцем, всією душею, всім, чим є людина. Але гріхи наші не дають нам цього бачити. Поки розум людини буде повзати по землі, поки цінність для нас є видимий світ, поки ми не зможемо відмовитись від цього видимого світу по Його Волі, то для нас це бачення закрите. Написано: “Не давай, щоб мати”. Подивимось, які мотиви в істинно наверненого і хибно наверненого (хоча нашу хибність нам тяжко побачити). Обоє ведуть моральний спосіб життя: істинно навернений – з любови до людини, до Бога, до святості, до досконалості, а хибний – для досягнення своїх цілей і особистого щастя. Обоє моляться: хибно навернений молиться, щоб отримати позитивний результат, істинно навернений також молиться, щоб отримати позитивний результат, але не це спонукає його молитися. Обоє можуть служити Богу: істинний служить з любові до Господа; хибний, щоб не попасти в пекло, для свого особистого спасіння, для задоволення свого сумління, щоб заглушити голос совісти. Обоє люблять Закон Бога: істинний любить тому, що Закон справедливий і святий; хибний думає, що слідування Закону Бога принесе йому щастя і благополуччя. Обоє згідні з існуванням покарання за порушення Закону: істинний – згідний з тим і знає, що за порушення Закону він справедливо заслуговує пекло, а хибний має повагу до Закону, знає, що Закон справедливий, але рахує себе поза небезпекою і що Закон на нього не діє. Обоє можуть від чогось відмовитись: істинний відмовляється від чогось ради іншого для того, щоб
№2(79), 2013 8
була користь іншому, щоб мав радість, а хибний може іти у своїй самопожертві далеко, але робить це ради задоволення своїх нужд, своїх інтересів. Обоє готові прийняти муки: істинний готовий прийняти мученицьку смерть, бо вважає, що цей шлях приведе його в життя вічне, а хибний готовий іти і прийняти муки для того, щоб отримати нагороду за пережиті страждання. Обоє можуть бути справедливими: істинний прямує до справедливості, бо любить її, хибний вважає, що не буде спасенним, якщо буде поступати несправедливо. Обоє хочуть бути корисними: істинний робить добро ради добра; а хибний, щоб заслужити повагу в Бога, приблизити Бога до себе. Обоє хочуть, щоб люди навертались: істинний хоче, щоб люди пізнали істинний характер Бога, любов Його до нас і через це полюбили Його всім серцем; а хибний хоче, щоб Бог побачив його працю, хоче цим налаштувати Бога до себе, притягнути Бога на свою сторону, або ж заради похвали людей. Обоє бажають прославлення Бога: істинний завжди радіє, коли прославляє Ім’я Бога, бо це справедливо, він настроює своє серце ради прослави Самого Бога; а хибний прославляє Бога, як шлях до спасіння, або щоб мати якусь користь від Бога. Обоє каються: істинний тому, що скоєний гріх приносить Богу біль і засмучує Його, а хибний знає, що якщо він цього не зробить, то буде засуджений. Обоє хочуть коритись Богу: істинний, щоб бути більше похожим на Христа та із-за любови до Бога; хибний хоче за це нагороду. Обоє люблять Біблію: істинний – бо Слово Боже наповнює його душу радістю, а хибний розглядає Біблію, як план для виконання своїх мрій. Обоє можуть любити Бога: істинний бачить Бога і шляхи Його прекрасними і любить Його ради Його Самого; а хибний вважає Бога своїм найкращим товаришем, який принесе йому вічне щастя (присутні особисті інтереси). Обоє ходять на релігійні зібрання: істинний від щирої молитви прослави і поклоніння Богові, серце Його наповнюється радістю; а хибний вважає збори, як належне місце для укріплення і утримання своїх бажань і потреб. Обоє можуть знаходити задоволення в молитві з Богом: істинний в спілкуванні знаходить радість від спілкування; а для хибного така молитва – це обов’язок. Обоє противляться грішникам: істинний розуміє, що гріх руйнує душу, руйнує людину, протистоїть
Дiти Непорочної
ПУТЬ ПРАВДИ любові, він вболіває за людину, хоче бачити людину істинно щасливою, бажає їй добра, бачить в людині брата; а хибний виступає проти грішника тому, що грішник протирічить законам його релігії і знаходиться по другу сторону бар’єру. Як видно мотиви людей діаметрально протилежні. Один вибирає ціллю інтереси Бога, інший свої власні інтереси. “Хто не любить брата свого якого бачить, як може любити Бога, якого не бачить” (Йо. 4, 20). Бути християнином означає не тільки любити Бога, але й людей. Чи можемо ми називатись християнами, якщо не маємо любові до людей. Ненавернений ставить перед собою мету служити Богу, а християнин-служить. Істинний християнин вибирає шлях коритись Богу серцем своїм із-за любові до Бога і до людей, тому цей послух Богові не є тяжкою ношею. Ненавернений прикладає багато зусиль, щоб заставити себе бути праведним, бо знає, що це єдиний шлях до щастя. Існує дві умови, по яких людина кориться Богу: це страх і довіра. Істинний християнин впевнений в Бозі, впевнений в тому, що Бог ніколи навіть не подумає зробити людині зло, впевнений в тому, що всі Божі накази виходять через велику любов Бога до нас для того, щоб добре нам було, щоб щасливі ми були. Тільки тоді, коли в серці нашому буде велика довіра до Бога, велика віра в Нього – тільки тоді ми з глибини серця скажемо: “Хай буде Воля Твоя”, віруючи Йому і надіючись на Нього. Страх. Людина кориться Богові в надії отримати нагороду або боїться покарання. Ці люди вірять частково. Тут покора Богові лежить на умові спасіння. Я корюсь – Ти спасаєш. Я Тобі – Ти мені. Релігія цієї людини – це релігія закону. Коли ці люди приймають участь у наверненні грішників і коли людина відвертається від гріха, то вони мають радість лише тоді, коли в цьому приймають участь. Коли така людина бачить, як люди приходять до Христа не з їхньою допомогою, а з допомогою інших – повної радості в них немає, бо радіє вона тільки своїм успіхам і своїй активності в ділі навернення, вважаючи, що за це його чекає велика заслужена нагорода, але успіху інших у ділі навернення вона заздрить. Істинний християнин щиро радіє успіхам інших і душа його щаслива, коли людина приходить до Христа з його участю чи без його участі. Чим менше ми турбуємось про своє щастя, тим щасливішими робимось. Істинне щастя не породжується від егоїстичних, жертовних дій. Якщо ми робимо добро, щоб застрахувати своє щастя, то це виглядає так, що ми немовби женемося за своєю тінню,
Дiти Непорочної
яка завжди буде попереду. Щасливим може бути лише той, хто творить добро ради самого добра. Христос перетерпів Страждання і ганьбу на Хресті, знаючи про радість, яка Його очікує. А чи для особистої радості і особистого щастя Він це все перетерпів, чи може заради спасіння світу і людини? Нам треба подивитись, на що налаштоване наше серце – чи на спасіння людини, чи на щось інше? Гріх і цінність земного, страх втрати цієї цінності не дають нам можливості побачити характер Бога, побачити Його праведність, святість, завершеність, силу, любов. Коли в нас спадає з очей пелена, тоді ми бачимо Бога, Який Він є насправді і за це ми Його любимо. Але ми можемо любити Його через добре відношення Його до нас. Чим ми тоді відрізняємось від ненавернених. Багато говориться про покаяння, а саме: що якщо не покаємося, то загинемо. Але це не повинно бути мотивом для покаяння. Тобто не має бути так, що я Тобі, а Ти мені. Я покаюсь, якщо Ти простиш. Покаяння повинно йти з самого серця, від всього серця з щирим усвідомленням того, що ми образили і принесли біль Тому, Хто нас створив, дав нам життя і все для життя, любить нас, дав нам знання законів, щоб, живши ними, ми були щасливі. Є люди, які пристрасно бажають і роблять все для навернення грішника. Роблять вони це тому, що їм жаль цих людей, які прямують в пекло, а не тому, що поведінка цих людей приносять біль Богу (не кожен бачить Божу біль). Цими людьми керує не чиста любов до Бога, а відчуття і емоції. Нам треба не боятись знати правду про себе. Краще її знати зараз, чим в день Суду, тоді нічого справити вже не зможемо. По милості Божій ми маємо можливість ще очистити своє серце перед Ним і, очистивши себе від обману, прийти до Нього і пізнати Його і Його любов. “Господь не бажає, щоб хтось загинув, але щоб всі прийшли до покаяння” (2 Пт. 3, 9). Тому, поки ще перебуваємо в нашому тілі, то звернімо увагу на серце наше, і якщо з нього не виходить щира любов до Отця нашого, якщо в ньому немає поваги до Нього, якщо в ньому немає страху до Господа нашого, якщо з нього не виходить тепло до кожної людини на цій землі, якщо для нас кожен житель Землі не є нашим товаришем, то щиро покаймося перед Богом, що не є ми з Ним одним серцем, що не є Його дітьми, що не виправдали надій Його, що серце наше далеко від Нього, що не є Його подобою, що принесли і приносимо біль Йому, що постійно ображаємо Його. Каємось тут, зараз, поки ще не пізно. Роман
№2(79), 2013 9
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ
МАРІЯ ЗАСУДЖУЄ МАСОНСТВО
(Продовження, поч. у №6, 2012, №1,2013) словити Тобі мої побоювання і попросити ласк, в яких, як Мати, Ти не зможеш мені відмовити. Отож побоювання, про які я згадала, є такі: люди в цій країні мають схильність обожнювати предмети, тому ця справа може бути для них нагодою поширювати язичницькі практики. А ласку, про яку я прошу, ось яка: вчини щоб моє ім’я не фігурувало у цій справі, щоб Ти Сама, як Владичиця та Королева, могла бути прославленою. Окрім того, дозволь зміряти Тебе ще раз, бо, виявляється, що неможливо відтворити Тебе у різьбі саме такою, як Ти є, навіть якщо в цьому беруть участь ангельські духи”. Цариця Небес відповіла: “Наймиліша донько, твоє смирення приємне Моєму Серцю. При першій нагоді йди до Єпископа і передай йому все, що Я тобі сказала востаннє, а також те, про що Я просила. Не зволікай з проханням вирізьбити Мою фігурку; час біжить, Єпископ житиме ще два роки, а саме він вибраний для того, П’яте об’явлення Моєї фігурки Я обдаровую Своєю щоб посвятити її святим миром і Матері Божої прихильністю не лише тебе і Свій помістити там, де Я тобі вказала. Зокрема скажи йому, що в 2 лютого 1610 року о пів на монастир, але й інших людей продругу після півночі Мати Маріанна, тягом віків. Монастир є форте- останні хвилини його життя ти завершивши молитви і розваживши цею і принесе спасіння багатьом і Я будемо поруч з ним, щоб супро смирення та послух Діви Марії, душам, витягуючи з провалля проводжувати його в останній дозібралася виходити з пресвітерію. гріха тих, які там перебувають. розі. Якщо він запитає тебе, як ти До глибини серця її пройняло по- Бог благословляє в тих душах. зможеш там перебувати, то скажи, чуття радості та страху водночас, і Якби ти знала, скільки навернень що для Бога та Його Пресвятої вона побачила Матір Божу Успіху, відбудеться завдяки цьому! Ти Матері немає неможливих речей, яка мовчки вдивлялася в неї з до- хочеш відповідати за втрату стіль- бо Вони над усім створінням. Твоє прохання, щоб ти залишибродушною суворістю. кох душ, будучи глухою до Моїх Побачивши занепокоєну Марі- прохань?” “Мати Божа, – відпові- лася незнаною, Мені подобається, анну, Мати Божа мовила: ла Мати Маріанна, – Твої докори і Я вчиню, як ти бажаєш. Скажи “О творіння з твердим серцем і справедливі, я смиренно приймаю Єпископу, що Моя Воля і Воля повільне в діях! Через різьблення їх перед Богом [...] та дозволь ви- Мого Сина такі, щоб твоє ім’я за-
№2(79), 2013 10
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ лишилося невідомим, як за стінами монастиря, так і в ньому. Сьогодні нікому не потрібно знати, як усе це відбулося і як була зроблена Моя фігурка. Усе це відкриється світові лише в XX столітті. Тоді Церкву атакуватимуть масонські орди, а Еквадор, ця бідна країна, вмиратиме через моральне зіпсуття, нестримну розпусту, безбожну пресу і світське виховання. У ті часи загального спустошення, деморалізації переважатимуть нечистота, безбожжя та сквернота, а ті, хто повинні про це голосно кричати, мовчатимуть! Знай, Моя люба донько, що коли у XX столітті твоє ім’я стане відомим, багато не повірить у це все, бо вважатиме, що така набожність не подобається Богові. Проте великі страждання Моїх доньок і твої теперішні страждання будуть збережені для Мого Пресвятого Сина і для Мене, наче милозвучний концерт смирення та покути. Божественний Наречений, Я, Його Мати, і ти теж будемо опікуватися нашими доньками з висоти Небес, будемо вести їх прямою дорогою до раю. Найбільше страждань їм завдаватимуть сумніви з боку інших монахинь, що збільшить не тільки їхні страждання, але й заслуги. Проста і смиренна віра у правдивість Моїх об’явлень, донько Моя кохана, буде збережена у душах смиренних та ревних, спроможних відкритися ласці, бо наш Небесний Батько обдаровує простих серцем, а не тих, серця котрих сповнені пихою і котрі вдають, що знають те, чого не знають, або засліплені порожньою наукою. Не переймайся формами Моєї фігурки, її зроблять точно такою, як Я бажаю – для вищих цілей, для яких і призначена.
Дiти Непорочної
Подай мені кінець шнура, яким ти перев’язана – символ чистоти нареченої Божественного Ісуса, – щоб Я могла підняти його до чола. Другий кінець приклади до Моєї правої стопи. Довжина шнура буде міркою Мого росту». Смиренна черниця, сповнена довіри та вдячності до Матері Божої, розв’язала шнурок, подала один кінець Марії, а протилежний приклала до ніг. Шнурок, вимірюючи ріст Цариці Неба та Землі, витягнувся так, наче був еластичний. Коли Маріанна підняла очі, щоб глянути на чоло Матері Божої, то побачила Боже Дитя, яке стояло і кінцем шнурка торкалося чола Матері. [...] А потім, мило піднявши ручку, подало шнурок Матері Маріанні, кажучи: «Кохана Наречено, тепер ти маєш висоту росту, як у Моєї Пресвятої Матері, як ти і бажала. З пошаною зберігай шнурок, бо Я бажаю, щоб багато Моїх наречених упродовж віків завжди вимірювалися тим шнурком. Міра вже подана. Чи знаєш, як Я бажаю, щоб вони вимірювалися? Я виміряю їхні смирення, втихомирення, милосердя, терплячість та їхню любов до Мене та Моєї Блаженної Матері, яку ми всі повинні вважати взірцем. Я хочу, щоб вони, як християнки, ба, навіть більше, як черниці, мали Мого Духа в кожній дії свого життя. Духа терплячості, лагідності, самозречення і цілковитої відданості Волі Божій. Вчини, щоб служили Мені зі старанністю, зрікаючись навіть вічного блага заради Мого Божого Серця [...]». Наступного дня Мати Маріанна без зволікань розпочала старання про вирізьблення фігурки. Вона розмовляла зі своїм духовним отцем Хуаном від Матері Божої, а потім з Єпископом Кіто, який поо1
біцяв зробити монастирські ключі для фігурки, а корону пожертвував кафедральний Капітул. Різьбяр Франциско дель Кастілло, якого через два дні попросили прибути у монастир, дуже втішився, що йому доручили таке завдання, і відразу розпочав пошуки спеціального дерева, щоб фігура змогла витривати якомога довше. Наприкінці серпня він прибув у монастир з безцінним деревом і пообіцяв розпочати роботу над різьбою 15 вересня. З самого початку він виглядав дуже переміненим. Часто під час роботи його бачили зі сльозами на очах. Єпископ, який відвідував його кілька разів, завжди виходив зворушений. У кінці вересня прибула маркіза Марія де Роланда, котра пообіцяла, що її родина з Іспанії подарує золотий жезл. Довідавшись, що ріст Матері Божої був виміряний шнурком Матері Настоятельки, маркіза запитала, чи могла б його побачити. Вона на мить узяла шнурок у руки і відразу відчула, що її рука, яка оніміла від рани кілька днів тому, раптово повністю зцілилася. Фігура завершена ангелами Уранці 19 січня 1611 року ревні мешканки монастиря, як завжди, встали рано-вранці. Наближаючись до монастирської каплиці, вони почули милозвучну музику. Поспішно увійшовши до каплиці та з захопленням побачили, що пресвітерій сповнений небесним світлом, а ангельські голоси у супроводі небесної музики співають “Salve Sancta Parensа1...” Святу фігурку завершили ангели! З її обличчя променіли потоки світла на пресвітерій та цілу церкву. Поволі проміння втрачало свою насиченість і тоді Сестри змогли підійти ближче, зрозуміти те, що стали
Давній к-цький спів до Діви Марії – “Радуйся, Свята Родителько” – (з лат.).
№2(79), 2013 11
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ свідками чудесного завершення ангелами святої і шанованої фігури для монастиря і людства. Оточене яскравим світлом, обличчя фігурки було не суворим, а величним, лагідним, привабливим, таким, наче Вона запрошувала Своїх доньок наблизитися до Своєї Небесної Матері з повнотою довіри, щоб обійняти їх на знак вітання та подяки. Дитя Ісус було шедевром. Воно виражало любов та ніжність до наречених, милих Його Серцю і таких дорогих Його Матері. [...] Переповнені любов’ю до Бога та Блаженної Матері, Сестри відмовили набоженство з подвійною ревністю. У визначену годину в монастир прийшов різьбяр Франциско дель Кастілло, щоб накласти останній шар барв на свій шедевр, маючи зі собою найцінніші барвники, які йому лише вдалося роздобути. Увійшовши в каплицю, він зачудовано оглянув фігурку, не вірячи власним очам, і від здивування вигукнув: “Мамо, що тут відбулося?” Ця чудесна фігура не моїх рук діло! Мені важко висловити, які відчуття у мене в серці! Це – ангельська робота, рука людини на цій землі не могла цього зробити! Жоден різьбяр, навіть якщо він експерт у своїй справі, не в змозі створити таку досконалість і красу. Він упав до ніг фігурки із серцем, сповненим почуттям віри та набожності, а з його очей полинув потік сліз. Підвівшись, він попросив папір і перо, щоб письмово засвідчити присягаючи, що ця статуя не його твір, а ангельський, і додав, що вона відрізняється від тієї, яку шість днів тому він залишив у пресвітерії монастирської каплиці. Коли Єпископу повідомили про те, що відбулося чудо, він не зволікаючи вирушив у монастир, щоб на власні очі побачити завершене діло. Він встановив, що
№2(79), 2013 12
відбулася надзвичайна подія, і попросив Матір Маріанну до сповідальниці, щоб довідатися про все детально. “Ваша Екселенціє, – сказала Мати Маріанна, – під час обідні, 15 числа цього місяця, Господь Бог застеріг мене, що в ранні години наступного дня я буду свідком Його милосердя до монастиря та людства. Він сказав мені приготуватися до прийняття ласки через нічну покуту та молитву. Саме так я зробила. Опівночі, входячи у пресвітерій, я побачила, що церква освітлена небесним світлом. Мій розум поринув у безмір Бога, а любов до Нього розпирала моє серце. І тоді відкрилася Дарохранительниця, і я побачила Святих Гостей – Отця, Сина і Духа Святого. Я побачила величну Тайну Воплочення Слова Божого, яка реалізувалася у пречистому лоні Блаженної Діви. Я усвідомила безмежну любов Трьох Божих Осіб до Пресвятої Діви, присутньої тут: такої ж прекрасної, такої ж чудової та привабливої! Дев’ять ангельських хорів співало хвалебні гімни і віддавало честь Цариці. Пресвята Тройця була задоволена цим святим і досконалим творінням, звільненим від усілякої плями первородного гріха. На знак Пресвятої Тройці Архангели Михаїл, Гавриїл та Рафаїл підходили до трону Її Божественної Величі, а я приготувалася виконувати величні місії. Спершу я не зрозуміла доручення, яке отримала, але після того, як Архангели виявляли Тройці глибокий знак пошани, я бачила, що вони підходили до трону Цариці Небес. Св. Михаїл, вітаючи Її, мовив: “Пресвята Маріє, Донько Бога Отця”; св. Гавриїл сказав: “Пресвята Маріє, Пречиста Наречена 2
Духа Святого”. І далі разом мовили: “Пресвята Маріє, Святине Пресвятої Тройці”. В одну мить – коротшу ніж блискавка – всі три Архангели виявилися у пресвітерії, де була різьблена фігурка, щоб завершити її і надати їй Божественного блиску. Я побачила також, як з’явився мій серафимський Батько2 – з його зранених рук виходило небесне проміння, яке, не засліплюючи очей проникало в моє серце і возносили його до небесного склепіння. Разом з трьома Архангелами, св. Михаїлом, св. Гавриїлом і св. Рафаїлом, св. Франциск наблизився фігурки, яку майже завершив Франциско дель Кастілло, і в одну мить вона перетворилася. Мені не вдалося побачити, як звершилася та блискавична переміна фігурки, однак вона враз стала прекрасною, і це підтвердив Владика. Потім мій серафимський Батько, взявши свій білий шнурок, пов’язав його на поясі фігурки кажучи: «Владичице наша, ввіряю Твоїй Материнській Любові своїх синів та доньок з трьох Згромаджень, які заснував і які продовжують свою земну прощу. Сьогодні я на всі віки довіряю Тобі цей монастир, заснований під моїм покровительством. Коли з нього відійдуть мої доньки, для нього настануть важкі часи засухи і сильної духовної спраги. Благаю, щоб Ти була життям для доньок, котрі перебуватимуть у монастирі в ці жахливі часи. Це правда – будуть неправедні доньки, але вони будуть щасливими лише позірно, бо в середині їм бракуватиме чеснот. Вони стануть гострими знаряддями, щоб обтесувати та шліфувати Моїх доньок, котрих Я благословляю та прошу про поміч для них, а
Св. Франциск
Дiти Непорочної
ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ для решти прошу про остаточну справедливість!” Далі мій серафимський Батько своїм шнурком перев’язав повністю освітлену, наче занурену в сонячне світло фігурку, і відійшов. Пресвята Тройця з задоволенням дивилися на це, а ангели співали Salve Sancta Parens. У цій атмосфері великого щастя Цариця Ангелів наблизилася до фігурки і пронизала її, як промінь сонця пронизує кришталь, а у фігурку ввійшло життя, і вона співала Магніфікат3 небесним голосом. Було це о третій годині ранку”. Посвячення фігурки Перед посвяченням фігурки Єпископ просив монахинь відправити Дев’ятницю, потім посвятив фігурку, надаючи їй титул “Марія Успіху, Мати Божа Громнична”. О дев’ятій ранку того дня о. Хуан від Матері Божої відправив Службу Божу в монастирській церкві. Були присутні Єпископ, усі монахині, кафедральний Капітул і велика юрба людей різного стану. На завершення Служби Божої розпочалася церемонія посвячення. Фігуру перенесли на головний вівтар. Вона мала жезл, корону, золоту брошку і цінні шати з орнаменту; довгий шовковий пояс і шовковий плащ, вишитий срібною ниткою. Окрім того, намисто з цінних перлин і три золоті перстені: один зі смарагдом, другий з діамантом і третій з рубіном. Ці коштовності поклали у футляр з написом, вишитим смарагдовими літерами: “Я – Марія Успіху, 2 лютого 1611 року”. Після промов Єпископ повів процесію по монастирі. Перед ним несли великий хрест, а позаду йшло духовенство, монахи та вірні,
кожен з яких ніс запалену свічку. Процесія закінчилася у пресвітерії, прикрашеному з цієї нагоди, де Брати поставили фігуру в ніші. Відспівавши Salve Regina 4, літанії та Salve Sancta Parens, Єпископ наклав корону на голову фігурки, кажучи: «Владичице наша, довіряю Тобі Церкву». Тоді вклав у Її праву руку жезл, промовляючи: “Владичице наша, довіряю Тобі управління цим монастирем і моєю отарою. “І врешті у руку, в якій був жезл, Єпископ вклав ключі, кажучи: «Владичице наша і моя Мати, доручаю Тобі мою душу. Відкрий мені двері до Неба; час, що мені залишився, – короткий. Оберігай цю Дарохранительницю і монастир Твоїх доньок з турботою і любов’ю. Бережи їх завжди й утримуй у релігійному дусі, як личить невістам Твого Пресвятого Сина”. Видіння оскаженілості сатани У 1623 році, коли Мати Маріанна молилася біля Дарохранительниці, раптом впала в екстаз, під час якого мала видіння своєї країни, обдарованої благодатями та милосердям за публічну та урочисту набожність до Пресвятого Таїнства Євхаристії, що могло б бути у майбутніх віках. Бачила набожні процесії головними вулицями міста, в яких йшли монахи, жінки, діти та особи різного віку та стану. Вона бачила вшанування і велику та глибоку набожність кожної групи; дехто здійснював тілесні покутні практики. Бачила віру людей та задоволення Господа нашого Ісуса Христа, коли Він проходив вулицями міста в ті щасливі часи у майбутньому. На жаль, бачила
Спів Діви Марії “Величає душа Моя Господа” (Пор. Лк. 1.46-55) 4 З лат. “Радуйся, Царице” – давній католицький спів 3
Дiти Непорочної
також, що все це буде провокувати оскаженілість сатани, який різними способами буде намагатися знищити справу католицької набожності, зведену на фундаменті віри дітей Божих. Щоб досягнути тієї мети, диявол послужиться дітьми цієї країни, котрі втратили віру, яку передали їм предки та батьки. Ці люди працюватимуть над тим, як переслідувати Церкву та поборювати набожність людей. Вони будуть об’єднуватися навколо сатани, стаючи членами масонських сект. Маріанна бачила, що це буде покоління людей без віри, негідні сини Католицької Церкви. Саме вони будуть переслідувати Її, припиняючи процесії, які притягають Божі благословення. Це будуть болісні та тривожні часи для всіх дітей, вірних Церкві, котрих разом з душпастирями буде зовсім мало. Господь Ісус показав їй, як огидні масонські кабани вступають у пречудовий квітучий виноградник Церкви, залишаючи її спустошеною [...] Мати Маріанна отямилася на руках заплаканих Сестер, бо вони вважали, що вона вже померла. Вона лежала бездиханно з дев’ятої ранку до п’ятої по обіді. Бліда як мрець, Настоятелька намагалася підвестися на ноги, але всі її зусилля були марними. [...] Цілком виснажена, вона знову знепритомніла. Тим часом їй було показано невірність священиків і тих, які служили при вівтарі, – їхнє недостойне звершення Жертви. Розважаючи про причини такої поведінки, її душа поринала у глибокий болісний жаль. Франко Адесса Далі буде Переклад Андрія Чорного За виданням Courier de Rome № 320, березень 2009 р.
№2(79), 2013 13
З ІСТОРІЇ ОБ’ЯВЛЕНЬ
ТАЄМНИЦІ МЕДЖУҐОР’Я Матір Божа та Її свята Матір Божа розповіла візіонерам із Меджуґор’я історію Свого життя, розпочавши з Мир’яни в Сараєво (1982 р.). У п’ятницю, 7 січня, вона розказує історію Свого життя іншим візіонерам, а завершує її у квітні – Якову, Іванці, у травні – Марії (17 травня), у квітні 1985 року – Віцці. У половині червня 1985 року Матір Божа сказала Гелені Василій: “Приготуйтеся до святкування третьої річниці об’явлень через молитву. Свято Цариці Миру потрібно святкувати 25 травня. Отож у парафії почали обходити Її свято як Цариці Миру з 25 червня 1984 року. Художники намалювали Її образ, а скульптори вирізьбили Її фігурки. Першу фігурку вирізьбив словацький скульптор Віпотнік, а розмалювали Лукаш і Флоріан. Цю фігурку поставили в храмі 27 грудня 1982 р., а згодом за розпорядженням Єпископа перенесли в маленьку кімнату об’явлень. Американський священик вирізьбив білу фігуру Пресвятої Матері, яку встановили перед святинею. Іншу фігуру поставили в каплиці Адорації. Багато фігурок та образів розміщено по цілій парафії.
Різдво Матері Божої Через Гелену Василій Матір Божа висловила Своє прагнення, щоб парафія відсвяткувала двотисячну річницю Її народження 5 серпня 1984 року. Вона попросила, щоб три дні готувалися до цього свята: “Не працюйте під час тих трьох днів. Візьміть у свої руки вервицю і моліться. Упродовж усіх віків Я цілком посвячувала Себе вам. Хіба це буде для вас багато посвятити Мені три дні?” Просила також, аби це Її прагнення передали Папі та всім християнам. Отець Томіслав Власич пам’ятає, як багато ласк отримала парафія в неділю 5 серпня після трьох днів посту і молитви.
Таємниця єдності у Службі Божій Пізніше Матір Божа представила мені таємницю Служби Божої як таємницю єдності, таємницю Церкви, яка є з’єднана, яка є одна, Свята, Католицька, Вселенська. Усе народжується з Євхаристії. В інших релігіях, навіть великих, не має євхаристійних коренів, які дав Отець у Дусі Святому. Церква породжує плоди. Чинить те, що чинив Ісус Христос. Чинить так, як Воскреслий Христос: переходить через двері, долає труднощі. Є моєю святістю. Матір Божа допомогла нам зрозуміти цю велику таємницю. Вона тут присутня, як була присутня з Апостолами під час Зелених свят. Пресвята Матір прийшла до мене. Була сумною, коли говорила про Євхаристію. Якщо ви прочитали опубліковані послання, то знаєте, що деякі з них стосуються Євхаристії. Однак є й такі, котрі не були опубліковані. Коли Матір Божа говорила мені про Євхаристію, то плакала. Госпа (Марія) супроводжувала нас, як ангел до престолу, щоб ми зрозуміли Євхаристію. Марія сказала: “Ваше життя повинно стати Євхаристією, жертвою. Ісус посвятився вам. Став Жертвою задля вас. Він не тільки Всемогутній Сотворитель, але й Бог, Який в Ісусі стає Жертвою, Посвяченням”. Дивлячись на Кивот, можеш сам себе запитати, хто є твоїм Богом? Він Місце, де відійшов у вічність о. Славко Барбарич, г. Кріжевач є Посвяченням, Пожертвуванням.
№2(79), 2013 14
Дiти Непорочної
З ІСТОРІЇ ОБ’ЯВЛЕНЬ Бог є Жертвою, Євхаристією, яка віддається, жертвується. Церква, злучена з Христом, є Євхаристією, Жертвою. Церква є Христом, а Христос – Церквою. Тепер можемо зрозуміти, чому Христос сказав Савлу: “Чому Мене переслідуєш?”, коли той переслідував християн. І Матір Божа плакала, бо ми вже не відчуваємо себе членами Церкви, а перебуваємо в стані своєрідного паралічу. Тому не дивно, що саме тут, у Меджуґор’ї, зустрічаємо багато людей, які заново народжується для християнського життя. Марія благає, щоб наше життя стало сіллю для інших, світлом, життям і святістю для цілого світу. Молитовна група Матір Божа попросила візіонерів, аби вони утворювали молитовні групи. Кожна молитовна група має свою мету, але всі вони повинні дотримуватися визначених духовних засад. Діва Марія звернулася до Гелени і Мар’яни з таким проханням: “Прагну провадити цю групу відповідно до духовних засад, щоб, опираючись на цей досвід, кожна людина і кожна група могли посвятитися Богові”, а саме:
Ґрота Марії в Меджугор’ї
Дiти Непорочної
1) відкиньте всі пристрасні захоплення; 2) цілковито віддайтеся Богові; 3) звільніться раз і назавжди від усякого переляку (люди, які цілковито довірилися Богові, не мають уже у своїх серцях місця для страху, труднощі, яких вони зазнаватимуть, будуть на хвалу Божу та для вашого особистого зростання); 4) любіть своїх неприятелів (не тримайте образ чи злих нарікань у своїх серцях, а, навпаки, тільки благословення, успіх і спокій духу. Моліться за ваших ворогів, принаймні п’ять хвилин щодня, тоді з Серця Ісуса та Мого Серця отримаєте Божу Любов, завдяки якій будете в змозі любити неприятелів); 5) прагну, щоб група постила двічі на тиждень тиждень.. Можете вибрати дні, в яких вам буде зручніше, ніж у п’ятниці, вівторки чи середи. Інколи проситиму про пости для потреб Церкви; 6) прагну, аби ви молилися щонайменше три години впродовж дня (ви є слабкі, бо замало молитеся. Якщо можете, то моліться годину вранці, годину ввечері, а також упродовж дня. Беріть щодня участь у Службі Божій та Св. Причасті. Шукайте час на молитву та Службу Божу. Не гасіть у собі дух молитви, принаймні під час шкільної перерви перебувайте самі, щоб налагодити контакт з Ісусом. Чиніть це також і в автобусі, молячись до Ісуса серцем). Літом 1983 року, як згадує Марія Дуґанджич, через Гелену та Мар’яну Богородиця попросила молодих людей для певної місії. Госпа сказала, щоб молоді люди впродовж трьох днів добре все обдумали і добровільно прийняли своє рішення. Матір Божа зауважила, що якщо хтось не в змозі це зробити, то не повинен примушувати себе до цього. Матір Божа почала нас учити, і через деякий час ми зауважили, що Вона не вимагала від нас жодних великих діл. Просто хотіла, щоб ми навчилися витривати у малих. Спочатку ми зустрічалися раз на тиждень. Однак згодом Госпа попросила нас ще про одну зустріч. Ми вибрали четвер, бо у цей день Марія дає послання для парафії. Богородиця попросила нас посвятити наші молитви у четвер за Єпископа, додаючи до розважання і спонтанної молитви 7 “Отче наш”, 7 “Богородице Діво”, 7 “Слава: І нині”, нині”, а також молитви до Святого Духа. Невдовзі Марія попросила нас у 1985 році про третій день, присвячений молитві. Цей день був потрібний, щоб ми були разом не лише під час молитви, але й щоб ми ліпше пізнали один одного, адже Госпа наголосила, що група не може зростати, якщо люди
№2(79), 2013 15
З ІСТОРІЇ ОБ’ЯВЛЕНЬ не знаються. Завжди на початку зустрічі Діва Марія подавала нам тему для розважання, а на початку Великого Посту 1985 року Вона попросила, щоб кожний вибрав собі людину, яку найбільше не любить, й обов’язково порозмовляв з нею. Однак зазначила, щоб ми вибрали її очима, не називаючи її по імені, щоб ніхто не зауважив, кого ми вибрали. Звичайно, що це було не просто, бо ми бажали відгукнутися на заклик Марії, але одночасно відчували якесь засоромлення, хоча присутність Марії була очевидною. У якусь мить наші клопоти зникли і ми були готові вчинити те, про що нас просила Госпа, навіть якщо це мало засоромити нас. Коли ми почали розмовляти з тією “вибраною особою”, відвідувати її вдома після вечірньої Служби Божої, щоб бути разом з нею, то зауважили, що хоч вона є на віддалі від нас, однак є скарбом і не тією, якою ми її вважаємо. Усі упередження поступово зникали день за днем. По суботах ми зустрічаємося у малих групках, молимося, розмовляємо. Коли завершуємо розмову на тему, яку нам дала Матір Божа, знову зустрічаємося в більшій групі. Представник меншої групи ділиться проблемами, які група зауважила. Потім ми молимося в намірі того, чого не розуміємо, але завжди молимося разом. Завершуємо подячною молитвою і благословенням. Щосуботи якщо візіонери присутні на зустрічі з нами, Сама Матір Божа уділяє нам Своє благословення. Одночасно з благословенням дає нам Своє послання, як підсумок того, що ми відкрили під час спільної розмови. Матір Божа завжди д дає нам теми для дискусії. Особливо Вона прагне агне допомогти нам молитися з глибини наших сердець. Вона сказала: “Коли після важкої праці приходите додому виснажені та починаєте молитися в такому стані, то не робите жодного поступу в молитві”. Ми зрозуміли, що Марія не хоче жодної формальності чи штучності, а, навпаки, прагне глибокої молитви серцем, тому коли хтось дякує, усі повинні дякувати; коли хтось просить, усі повинні просити... Тільки такою має бути єдність у молитовних групах. Матір Божа постійно вчить нас, щоб ми знайшли час перед молитвою; постійно зосереджували думку; відходили від того, що робили, говорили і, найголовніше, хоч мить перебували у тиші”. Частина перша: прощення Перша частина молитви – це просьба про прощення, звільнення душі, очищення, позаяк у кожному з нас щодня є щось, чого ми повинні позбутися, звільнитися. Наприклад: гріха того всього, що вважаємо обра-
№2(79), 2013 16
зою. Це може бути навіть не гріх, а щось неприємне, що нас блокує. Якщо не представимо цього Богові, то ціла наша молитва утискає нас і ми є заблокованими, а після молитви зостаємося такими ж самими, як і раніше. Марія наголосила , що цей момент є дуже важливим і його не можна оминати, бо якщо душа не звільниться перед Богом, не висповідається якимсь способом, то не зможе прийняти того, про що просить, ані того, що Бог хоче їй пожертвувати. Ми не повинні роз’ятрювати свою душу гріхами, зате повинні вірити, що Бог нам їх простив. Просіть також прощення в інших людей. Одного разу Матір Божа сказала: “Коли ви молитеся вдома і не в змозі підійти до якоїсь людини, аби попросити в неї прощення, то полюбіть її в серці, зустріньте її в душі. Молячись за неї, просіть також про прощення для себе”. Марія сказала, що не можна розпочинати молитву, якщо не відчуваєш себе поєднаним з Богом, іншими людьми і самим собою. Потрібно молитися в цьому намірі самому чи в групі. Молитва про вибачення – це молитва про поміч іншим людям, які мають таку ж проблему і такий же гріх. Частина друга: просьба У другій частині мова йтиме про прохання у молитві, тобто висловлення наших намірів. Очевидно, що ніхто не розпочинає молитися, якщо не відчуває прагнення до цього. Люди є такими, якими є, коли моляться, бо спочатку завжди просять. Однак Матір Божа неодноразово говорила нам, що це неправильно. Насамперед ми повинні очистити сумління, а вже потім висловити свої наміри. Перед виголошенням цих намірів треба бути готовим виконати Волю Божу, тому потрібно молитися, аби ми вміли прийняти Її, щоб вона через душі була сповнена у житті. Не будьмо егоїстами, бо це може спричинити замкнутість перед ласками, які Бог прагне нам жертвувати. Безліч разів Марія говорила нам: “Задовольняйтеся малими речами, якщо чогось потребуєте, більше моліться. Якщо це не сповниться, то не кажіть: “Бог не вислухав мене!” Ніколи не запитуйте себе, чи дійсно ви повинні це отримати? Не застановляйтеся, чи ця річ не допровадила би вас до зла і для цього її не отримали”. П'єтро Зожа “Меджуґор’є. Дорогі діти. Дякую, що відповіли на Мій заклик”, 1998, ст.124-127 Переклад з польської Йосиф Воробець
Дiти Непорочної
ÌÓÊÀ ÃÎÑÏÎÄÍß
¥â³äî Ðåí³ (1575-1642). Ñâ. Ìàð³ÿ Ìàãäàëèíà á³ëÿ Ðîçï’ÿòòÿ, ôðàãìåíò
Áàðòîëîìåî Ìóð³ëüéî (1618-1682). Ñòðàæäàëüíà Ìàò³ð
¥â³äî Ðåí³ (1575-1642). ²ñóñ ó òåðíîâîìó â³íêó
¥â³äî Ðåí³ (1575-1642). ²ñóñ ó òåðíîâîìó â³íêó
18
ÌÓÊÀ ÃÎÑÏÎÄÍß
Ìàò³ÿ Ïðåò³ (1613-1699). Ñâ. Âåðîí³êà ç õóñòèíîþ
Æàí Æîçåô Âåðòñ (1846-1927). ijâè á³ëÿ ï³äí³ææÿ Õðåñòà
Ñåáàñòüÿíî äåëü Ïüéîìáî (1485-1547). ²ñóñ ç Õðåñòîì
̳õåëü âàí Êîêñ³ (1499-1592). ²ñóñ ç Õðåñòîì
17
Æàí Ìàð³ Äþêëîñ. Îáðàç Íàéñâÿò³øîãî Ñåðöÿ ²ñóñà, 1914
Îáðàç Íåïîðî÷íîãî Ñåðöÿ Ìàð³¿
Æàí Ìàð³ Äþêëîñ. Îáðàç Íàéñâÿò³øîãî Ñåðöÿ ²ñóñà, 1914
Îáðàç Íåïîðî÷íîãî Ñåðöÿ Ìàð³¿
ÌÓÊÀ ÃÎÑÏÎÄÍß
¥â³äî Ðåí³ (1575-1642). Ñâ. Ìàð³ÿ Ìàãäàëèíà á³ëÿ Ðîçï’ÿòòÿ, ôðàãìåíò
Áàðòîëîìåî Ìóð³ëüéî (1618-1682). Ñòðàæäàëüíà Ìàò³ð
¥â³äî Ðåí³ (1575-1642). ²ñóñ ó òåðíîâîìó â³íêó
¥â³äî Ðåí³ (1575-1642). ²ñóñ ó òåðíîâîìó â³íêó
18
ÌÓÊÀ ÃÎÑÏÎÄÍß
Ìàò³ÿ Ïðåò³ (1613-1699). Ñâ. Âåðîí³êà ç õóñòèíîþ
Æàí Æîçåô Âåðòñ (1846-1927). ijâè á³ëÿ ï³äí³ææÿ Õðåñòà
Ñåáàñòüÿíî äåëü Ïüéîìáî (1485-1547). ²ñóñ ç Õðåñòîì
̳õåëü âàí Êîêñ³ (1499-1592). ²ñóñ ç Õðåñòîì
17
ГОЛОС МАРІЇ тей, сім’я, а з іншої неплідне серце, лоно «випалене хімією і поступом», контрацепція, аборт, розлучення. Протистояння між благодаттю та гріхом, добром і злом. Духовна боротьба, використана енергія, втрата сил, виснаження, слабкість, хитання, синусоїда – вгору і вниз… Все важче знову вгору. Тому, любі діти, моліться, моліться, моліться. Рішення в молитві. Спершу може бути важко. Треба духовно організувати план дня. Відкинути те, що вабить, те, що легке, обрати визначені години на молитву, виключити все, що розпорошує. Прийняти в духові любові всіляку сухість, втому, працю, обов’язок. Витривати, попри все – з любов’ю! І моліться – поки молитва не стане для вас радістю. Ісус взяв з собою Петра, Яков та Івана і вийшов на гору, щоб молитися (пор. Лк. 9,28-36). Добре, що апостоли не піддалися земній мудрості. Вони ж могли “логічно» сказати: “Господи, ні, навіщо нам підніматися, виснажуватися! Молитва в долині теж може бути доброю і чудовою”. Вони також могли сказати: “Сьогодні візьми з собою інших учнів”. Проте вони були слухняні. Вартувало. Ісус дав пізнати їм Свою Божественність. Вони досвідчили велику радість! До молитви на горі Тавор і Господнього Преображення відкликався у своїх останніх розважаннях під час молитви Ангел Гоподній Святіший Отець Бенедикт XVI, 24 лютого цього року: “Дорогі брати і сестри, відчуваю, що Слово Боже адресоване особливо мені, в ту мить мого життя. Господь кличе мене, щоб “я вийшов на гору”, щоб ще більше посвятився молитві та роздумам.” Виходьмо на гору, у наших молитвах, розважанні Господньої
№2(79), 2013 20
Муки у Святому Писанні, Хресної Дороги, Страсних Таємницях Святої Вервиці так витривало, поки не досвідчимо радості зустрічі з нашим Господом, Розп’ятим і Воскреслим. Коли ми послухаємось Тебе, Мамо і Царице Миру, наше життя стане прямою дорогою до Бога. Диявол бажає все зіпсувати, ускладнити, знищити. Ти веди нас до святості, до Божих справ, до Бога. Веди нас прямою дорогою Заповідей, Євангелія, Хреста, молитви, послуху і витривалості. Страждальна Мати, заступися за нас! Ми беремо в серце Твоє послання і обіцяємо, що будемо Тобі слухняні. Амінь. А ЛЮБОВ ПЕРЕМОЖЕ! “Любі діти! В той час благодаті закликаю вас взяти в руки Хрест Мого Улюбленого Сина Ісуса і розважати Його Муку та Смерть. Хай ваші страждання будуть з’єднані з Його Стражданням, а любов переможе, бо Він, Котрий є Любов, Сам Себе видав з любові, щоб спасти кожного з вас. Моліться, моліться, моліться, поки любов і мир не запанує у ваших серцях. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 березня 2013 року.). Я вже не маю сил. Не можу впоратися. А Ти, Мамо, кажеш: “В той час благодаті закликаю вас, взяти в руки Хрест Мого Улюбленого Сина Ісуса. Час Страсного Тижня, Пасхального Тридення, час Великодня – час благодаті! В тому часі переживання Діла Спасіння – це мій час фізичної та духовної слабкості, коли я всихаю з зачерствілості, коли трагедія в сім’ї, покинутість і безпорадність – невже це мій час ласки? Коли вдаряє гріх, зне-
волення, коли сатана показує своє глузливе обличчя і коли чути його переможне хихотіння? Дозволь, Мамо, що в цей час моєї агонії, відкрию щоденник св. Фаустини: “О третій годині благай про Моє Милосердя, особливо для грішників, і хоч на коротку мить заглиблюйся в Моїй Муці, особливо в Моєму опущенні під час агонії. Це година Великого Милосердя для всього світу. Я дозволю тобі проникнути в Мій смертельний сум. В ту годину Я не відмовлю душі нічого, котра просить Мене через Мою Муку...” (Щод. 1320). О Крове і Водо, що витекла з Найсвятішого Серця Ісусового, довіряємо Тобі! Ісусе, довіряю Тобі! Мамо, беру в руки Хрест Твого Улюбленого Сина Ісуса. Не маю сил говорити, ані думати. Лише дивлюся... і все сильніше стискаю Хрест. Притуляю до Нього лице. Притуляю Його до грудей. Вже півгодини. Дякую. Завтра знову зроблю це. Сьогодні також беру в руки Хрест. Дивлюся... Читаю, Мамо, Твоє послання: Щоб розважали Його Муку та смерть. Цілую біль пробитих Рук та Ніг. Адорую Святу Голову в терновій короні. Ісусе, Ти що за нас терпів Рани, перепрошую Тебе за мої гріхи. Сьогодні в одній руці тримаю Хрест, а іншій Євангеліє і читаю про Останню Вечерю, про зрадника, про Святу Жертву, про горницю, про Твоє конання в Оливному саду, про те, як Тебе впіймали, про зречення Петра. Я повинен вже завершувати розважання і залишаю Хрест на столі. Йду в місто та дивлюся на руки, так наче в них Хрест... Дивлюся на людей і наче в кожного на плечах хрест. Їхні обличчя теж якісь інші. Я впізнаю декого з Євангелія, що читав сьогодні.
Дiти Непорочної
ГОЛОС МАРІЇ
Фігура Матері Божої в Меджугор’ї
Читаю і розважаю продовження Євангелія про те, як Тебе, Ісусе, відвели до Пилата, як натовп бажає звільнити злочинця Варавву, а не Тебе. Зовсім так само, як і сьогодні! Ти протягуєш Руки по Хрест. Відриваю погляд від Твого Тіла і зосереджуюся лише на Хресті. На вертикальній та горизонтальній балках. Ти несеш дерев’яний Хрест. Страждаєш, все Тебе болить, та все ж несеш дерев’яний
Дiти Непорочної
Хрест. Мій дерев’яний хрест – це час, в якому живу і те місце, де живу, і та сім’я, в якій я живу, і сусіди, і ЗМІ, і політики, і “сили поступу”, що йдуть через світ, знищуючи лик жінок та чоловіків, материнство та батьківство, юрби дітей, дівчат і хлопців. Це алкоголь, наркотики, прокляття, ненависть, бездумність... Все болить мене, болить душа і тіло. Болять думки, почуття і прагнення. Але я мушу
все витримати, бо хто бажає йти за Тобою, нехай зречеться самого себе, нехай щодня бере свій хрест і нехай Тебе наслідує (пор. Лк 9,23), – сказав Ти, Ісусе. Щодня, все частіше і міцніше віддаю Тобі мої страждання і єднаюся з Твоїм Стражданням. У вірі досвідчую, що мої страждання є Твоїм Стражданням. Починаю не лише розуміти, що: немає більшої любові, ніж коли хто життя своє віддає за друзів (пор. Йо. 15,13), але й разом з Тобою вмираю за інших. А любов переможе, бо Він, Котрий є Любов, Сам Себе видав з любові, щоб спасти кожного з вас, – кажеш нам, Мамо. Віримо в це, Мамо! Моліться, моліться, моліться, поки любов і мир не запанує у ваших серцях. До наступного послання, я братиму в руки Хрест та Євангеліє, щоб адорувати та розважати, поки Ісус Воскреслий вповні не запанує у моєму житті через любов та мир. Смерть і Воскресіння – це повнота Життя. Нехай нас укріплять слова Папи Франциска: “Я бажав би, щоб всі ми, по тих днях ласки, мали відвагу, саме відвагу, мандрувати в присутності Господа, з Хрестом Господа; будувати Церкву на Крові Господа, котра була пролита на Хресті і сповідувати одну хвалу: Христа Розп’ятого. І так Церква буде йти вперед” (Папа Франциск, 14.03.2013). Всім Вам бажаю дару Воскреслого Господа, ніжної турботи Доброго Пастиря про кожного з нас, пізнавати Його присутність в Освяченій Гостії (Частичці), коли приходимо до Нього, а також Материнської опіки Цариці Миру! о. Євгеній Сьпйолек Переклад з польської Андрія Чорного
№2(79), 2013 21
ПРИНЕСЕННЯ ПЛОДІВ
МОНАШЕ ПОКЛИКАННЯ
На сьогоднішній день ще дуже багато людей не розуміє важливості монашого життя і, взагалі, покликання до монашого чи священичого стану. З одного боку, це звичайне явище, тому що не кожному Господь дає розуміння цих глибоких духовних таємниць, як про це сказано в Євангелії від Матея: “Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано...” (19:11-12). А з іншого боку, напевно, досить мало говориться про цей важливий феномен християнського життя. Дуже часто молодому хлопцеві чи дівчині, котрі бажають вступити до монастиря, родина та друзі ставлять запитання: “Чому ти обрав (обрала) таку дивну дорогу в житті? Невже не можна йти до Бога, як усі нормальні люди?’’ Відповідь дає Сам Ісус, кажучи: “Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід” (Йо. 15:16). Це означає, що вибір і покликання не від нас залежить, а від Господа: кого Він хоче,
№2(79), 2013 22
того і кличе до Себе на службу. Звичайно, від людини залежить тільки те, чи вона відповість на поклик Божий, чи злегковажить ним. Цей момент, коли Господь Своєю невидимою рукою торкається серця людини, дуже відчутний і відповідальний. Благодать Божа приходить і просвічує людські розум і серце, показує істинний стан речей, показує людині її гріхи, немочі, показує марноту земного життя, якщо в ньому відсутні віра і Бог. У цю хвилю Господь також заохочує до іншого життя, більш досконалого і духовного. З таким внутрішнім настроєм людина зважується покинути все, чим приваблює світ, і піти дорогою монашого життя. Чому все-таки більшість батьків не можуть зрозуміти своїх дітей у ці дуже відповідальні хвилини? Коли благодать Божа опускається на людину і та її приймає та співпрацює з нею, то така людина підноситься у вищу площину мислення і свідомості.
Відповідно всі ті, хто залишився на попередньому рівні, перестають розуміти особу, котру давно і, здавалось би, добре знають. Віруючі ж люди розуміють значення покликання і намагаються стати вище своїх суто людських почуттів і прив’язаностей. У християнській традиції, особливо в літературній спадщині св. Отців, є багато тем, пов’язаних з монашим життям. Так, наприклад, оптинський старець Варсонофій дуже гарно пояснює слова Євангелії: “Ярмо бо Моє любе і тягар мій легкий” (Мт. 11:30). Спершу здається, що в цих словах є якась суперечність. З одного боку – ця дорога легка і блага, а з іншого – тісна і скорботна. Тісна і скорботна вона тільки для тих, хто вступає на неї або з приневолення, без внутрішнього наставлення, або з будьякої іншої причини, окрім спасіння душі. Для таких вона важка. Для тих же, що стають в ряди монахів з чистим бажанням і наміром служити Богові в дусі та істині – для таких дорога монашества легка. І
Дiти Непорочної
ПРИНЕСЕННЯ ПЛОДІВ справді, якщо людина, відчувши Божий поклик, відповіла на нього, вибрала вірний духовний орієнтир, а, найголовніше, є щирою у ставленні до Бога, у своєму духовному житті вона не зустрічатиме особливо великих проблем. Трапляється, що наші близькі та знайомі ставлять запитання: “Як ти маєш терпіння жити таким життям?’’ Це запитання подібне до ситуації, коли хтось тримає в руках щось важке і ось-ось випустить з рук. Насправді у монашому житті все є цілком інше. Коли Господь дає людині дар покликання, то Він водночасно дає і внутрішню духовну силу. Дар покликання – це не просто слова, це внутрішня сила, яка дає нам спроможність провадити такий спосіб духовного життя. Звичайно, завжди чигає небезпека втратити цей безцінний дар. Трапляється, що монах чи монахиня занедбує своє духовне життя і через це втрачає покликання. Благодать покликання – це щось дуже важливе, але не менш важливою є наша співпраця з тим духовним даром. Тому й життя в монастирях повинно бути організоване так, щоб монаше покликання ма ло можливість дозрівати та розвиватись. Найліпше впливає на розвиток нашого покликання і, взагалі, духовного життя молитва як літургійна, так і особиста. Та й не можливо собі уявити справжнього монаха чи монахиню, які мало моляться або ж не люблять молитися. У чернечій традиції молитва завжди була на першому місці, бо вона найтісніше поєднює нас із джерелом нашого покликання та духовної сили, яким є Бог. Не менш важливим у монашому житті є дотримання обітів чистоти, послуху й убогості, а також сумлінне сповнення всіх інших духовних засад. Навіть монас-
Дiти Непорочної
тирські обов’язки та різноманітна праця, якщо вони відповідно організовані, також сприяють укріпленню й утвердженню монашого покликання. Щораз більший занепад християнського життя також негативно впливає і на монаше життя. Ще на початку християнства св. Антонія Великого запитали: “Отче, чи довго буде цей жар ревності й ця любов до усамітнення та всіх інших чеснот, котрим сьогодні з таким запалом віддається стільки монахів? “Він, зітхнувши, зі сльозами на очах відповів: “Прийде час, мої любі діти, коли монахи покинуть пустині та попливуть від них до багатих міст, де замість тих пустинних печер і тісних келій збудують горді палаци, котрі можуть посперечатися з палатами царів; замість убогості зросте любов до збирання багатств, смирення замінить гордість; багато з-посеред них буде пишатися знанням, але гордим, чужим для добрих діл; любов охолоне, а замість стриманості збільшиться черевоугодництво, і дуже багато з них будуть турбуватися про вишукані страви не менше за мирян, від котрих монахи більше не будуть відмінними, хіба що монашим одягом і, не зважаючи на те, що житимуть серед світу, будуть називати себе самітниками, при цьому вони будуть себе величати, кажучи: “Я – Павлів, я – Аполосів...” (1 Кор.1:12); говоритимуть, ніби вся сила їхнього монашества полягає в достоїнстві їхніх попередників, котрих вони будуть величати своїми отцями, як юдеї – отця свого Авраама; та будуть тоді і такі, котрі виявляться набагато досконалішими від нас: “Щасливий той, хто міг переступити, а не переступив, – зло вчинити, а не вчинив”. Протягом усієї історії християнства монашество завжди
відігравало важливу роль у житті цілої Церкви. Про це свідчать сотні й тисячі святих, ісповідників і преподобних, які з радістю віддавали своє життя за віру в Бога. Ми повинні намагатися цінувати те, що зробили і залишили для нас у “духовній скарбниці” наші попередники. Монаше покликання і монаше життя – це глибока таємниця, про яку слід говорити з великою пошаною та благоволінням. *** Монах – молитвенник за цілий світ; він плаче за весь світ, і в цьому його головне діло. прп. Силуан Афонський, 1938 Світ думає, що монахи не корисний рід. Однак даремно вони так думають. Вони не знають, що монах – молитвеник за весь світ; вони не бачать його молитов і не знають, як милостиво Господь приймає їх... Завдяки монахам на землі ніколи не припиняється молитва, і в цьому – користь для цілого світу, бо світ стоїть завдяки молитві; а коли послабне молитва, тоді світ загине. прп. Силуан Афонський, 1938 Лише Бог і душа – ось монах. Як до цього дійти? Як хочеш, але дійди; якщо ти не такий, то і не монах! Ігумен Харитон, поч. ХХ ст. Ангели – світло для монахів, а монахи – світло для мирян. Не забувайте, що ми повинні бути світлом для світу. прп. Йоан Ліствичник, ХVІ ст. Якщо б ті, що бажають вступити до монастиря, знали, які скорботи їх очікують, то ніхто би не пішов у монастир. Господь приховує це від них. Але якщо б люди знали, яке блаженство очікує монахів, то цілий світ побіг би до монастиря. прп. Варсонофій Оптинський, XIX ст. о. Теофан Гето
№2(79), 2013 23
ПЕРЕБУВАТИ У СЛОВІ БОЖОМУ
ПЕРЕД НЕБЕСНОЮ БРАМОЮ (Закінчення. Початок у №1, 2013) Подорож на Треті Небеса Ангели перенесли мене назад у наш світ й показали мені, як біси діють у фізичному світі та як людина може насправді бути одержимою одним з них. Побачивши, що з мене достатньо, вони віднесли мене скрізь стіну вимірів на Другі Небеса. Опинившись там, тієї ж миті я збагнув, що ми рухаємось у правильному напрямі. Не знаю, як я визначив, де був правильний напрям. Ми не розмовляли вголос, ми не чули один одного. Очевидно, я подумки ставив запитання й отримував відповідь. Ми подорожували зі швидкістю думки. Ангел казав мені, куди ми прямуємо, і у той же момент ми були там! Я вже говорив вам, що був занепокоєний. Мене хвилювала доля мого фізичного тіла. Дух перебував далеко від тіла, а я знав, що тіло довго не проживе без духа. У Біблії сказано, що тіло без духа є мертвим. Тоді моє тіло лежало на операційному столі непритомне. Лікарі вважали, що я знаходжуся там і що всі органи є на місці, окрім відрізаних частин. Вони й не здогадувалися, що дух покинув тіло! На столі лежала просто оболонка, оболонка, яка дихала, що ніколи б не прокинулась, якби не повернувся дух! Я ж хотів, щоби тіло ожило, тому що любив це життя! Я був схвильований, роздра-
№2(79), 2013 24
тований і засмучений тим, що на початку подорожі ангели не відвели мене прямо до Бога. Тепер я точно знав, куди ми прямуємо. Тієї миті я виявив, що ангели читали мої думки: іноді вони говорили мені про те, про що я думав. А це означає, що увесь цей час вони знали мої думки. Повертаючись назад, ми потрапили у найпрекрасніше місце, яке я коли-небудь бачив. Я намагатимусь описати вам його словами, але, боюсь, не зможу гідно оцінити побачене там; це ж просто неможливо. У нашому словнику немає слів, які змогли б описати те, що я побачив і пережив, але я усе ж спробую. У своїй розповіді я згадував, яким неприємним, сірим, гидким світом є Другі Небеса. Тепер я потрапив у найчудесніше місце! Цей світ начебто оточувала невидима стіна, хоча стіна була невидимою, я відчував її існування. Посеред садової доріжки чи стежки був тунель, освітлений сліпучим яскравим світлом. Так, світло справді було яскравим! Через тунель, як мені здалося, йшли люди! Я запитав ангела, який мене супроводжував: “Хто ці люди?” Ангел відповів: “Це святі, вони йдуть Додому”. Святі, котрі померли на землі, залишивши свої тіла, йшли Додому. Ангел переніс мене до цього місця й дозволив поглянути ззовні на стежину, що
Дiти Непорочної
ПЕРЕБУВАТИ У СЛОВІ БОЖОМУ вела до Оселі. Усі ті, які померли і належать Господу, пройдуть через цей тунель, щоби потрапити на Треті Небеса. Невидима стіна була охороною Святого Духа, і кожний житель Других Небес знав про це. Я вирушив до тунелю, але ангели зупинили мене, перегородивши мені дорогу. Недозволеним духовним істотам вхід заборонений. Жодні біси не можуть проникнути в тунель. У ньому перебували тільки святі, котрі йшли Додому. Кожного святого супроводжував ангел-хоронитель, а декотрих зі святих – увесь сонм ангелів! Це мене зацікавило, адже у мене був тільки один! Я розмірковував про те, хто були ці важливі люди, котрих супроводжував усенький сонм ангелів! І от, коли я попрямував до тунелю, ангели зупинили мене. Я сказав: “Я просив дозволу пройти до Отця!” Вони відповіли: “Ми підемо, але тільки зсередини”. Цього разу ми не переміщалися зі швидкістю думки. Ми прямували з тією ж швидкістю, що й святі, котрі повертались Додому. Я йшов поруч з ними з іншого боку тунелю, і, коли завиднілась брама Третіх Небес, я помітив, що довкола мене на Других Небесах відбудеться щось дивне. Біси відпадали щораз більше. Святі марширують Коли ми прибули до брами Третіх Небес, вона виявилася справжньою брамою! Поглянувши угору, я не побачив кінця! Я поглянув убік – й ніде не зміг побачити краю. Я оглянувся довкола – й ніде не побачив бісів, ніде в полі зору брами Третіх Небес. Я відчував присутність Всемогутнього Отця, Його велика могутність випромінювалася крізь браму! Я знав, що було потойбіч! Я розумів, яка це велична радість – сам же я її не відчував, але знав про неї: вона була по той бік брами! Я хотів увійти й відразу представити свою справу, але ангели не впустили мене! Вони наполягали на тому, щоби я зостався там і споглядав, як святі входять до Небесної брами по одному. Я виявив одну дивну деталь: двом святим не дозволяли входити одночасно, тільки по одному. Мені не поснили причини, проте, повернувшись назад, я багато молився, читав і довго розмірковував про це; я порівняв усе, що побачив там, і зробив такий висновок. Я вірю, що це – привітання, або дань, яка дана волі людини, її вибору. Кожний проходить крізь цю браму за своїм вибором, своєю волею. Я переконаний, що це своєрідне привітання: усі Небеса встають і дивляться, і ти, людино, ідеш крізь Небесну браму до своєї нагороди. Яка велика честь для людини!
Дiти Непорочної
Знаєте, іноді чоловік з жінкою досить довго живуть разом, вони починають однаково мислити, однаково поводити себе, однаково виглядати. Що стосується цього рішення, то кожний приймає його самостійно. Моя дружина сказала, що ми ніколи не виглядатимемо однаково, тому що у мене майже не залишилось на голові волосся! Людина самостійно приймає рішення, за яке їй так віддають честь. Отже, я став свідком того, як п’ятдесят святих вступили у браму Третіх Небес! Тепер я розповім вам те, що говорив людям по цілій країні, відколи Бог повернув мені життя. Ми лише виконували Його свідчення. Дякуючи Господу, лишень за рік ми об’їхали всі 50 штатів, побували у 20-ти країнах та багаторазово виступали по радіо і телебаченні. Вартість ефірного часу становила три мільйони доларів. Нам же це не коштувало й поштової марки! Можете не вірити моїм словам, проте це здійснив Бог, тому що простий сільський хлопець не зумів би так учинити! Коли п’ятдесят святих входили у браму Небес, Святий Дух пояснив мені, що водночас з ними на землі померли інші 1950 чоловік, котрі сюди не потрапили! Ви розумієте, про що я вам говорю? Із 2000 чоловік тільки 50 опинились на Небесах, що становить два з половиною відсотка від загальної кількості! Якщо такий стан сучасного світу, то, якби Він прийшов сьогодні, 97,5 відсотка населення не змогли б туди потрапити! Як ви вважаєте, що зробили б “Дженерал Моторс”, “Форд” або “Крайслер” з рекламним агентом, котрий за 2000 років не зміг би отримати прибутку понад 2,5 відсотка? Що ж казати про нас, проповідників? Протягом двох тисяч років ми проповідували про Христа й до сьогодні змогли підготувати лише 2,5 відсотка людей? Чому так відбувається? Сміливо підступаючи до Небесної брами Отож я попрямував до брами, але ангел зупинив мене й заборонив мені увійти. Я обурився: “Якщо я не поговорю з Богом, моє тіло помре. Саме тому я й прийшов. Єдине моє бажання – молити про життя!” У відповідь ангел сказав мені: “Що ж, встань перед брамою, розкажи про своє діло, Він почує й відповість”, – що я й зробив. Не тому, що хотів повернутися і служити Богові, не таким був мій мотив. Навіть тоді моє спонукання було егоїстичним. Я хотів повернути своє життя. Я ступив уперед – поговорити з Богом. Хіба я не був добрим хлопцем, проповідником, учителем? Хіба я не здійснював прекрасні справи в Його Ім’я? Адже так просто було б продовжити моє життя.
№2(79), 2013 25
ПЕРЕБУВАТИ У СЛОВІ БОЖОМУ Тож я розповідав Йому про своє жертовне життя, гарячу любов до Нього, всі добрі справи, які вчинив у Його Ім’я; тепер я потрапив у біду, й тому просив Його про невелику послугу: продовжити моє життя. Сміливо виступив уперед, щоб отримати те, що Бог приготував для мене. Згодом я почув голос Бога, Котрий цілком не був схожий на той, який я чув у долині! Між ними не було нічого спільного! Уявіть собі гуркіт бурі, вулканів і буревію водночас. Вони б не змогли повністю відтворити те, що я почув! Коли голос Бога навалився на мене із-за тих стін, перш ніж слова приголомшили мене, тільки тон Його гніву звалив мене з ніг. Далі Бог розповів мені істинну історію мого життя. Він сказав мені, яким було моє життя та якою людиною я був насправді! Він розповів мені про лжебога, котрого я сотворив! Бог пояснив мені, що мої діла були марними, а віра – мертвою, й пропонувати Йому таке життя, назвавши його життям поклоніння, було в Його очах огидним! Уражений Його гнівом, я почував себе викрученим шматтям. Сили покинули мене! Я не насмілився заперечити вголос, але всередині не міг змиритися з Його словами. Я не міг повірити, що Він говорив про мене! “Ні, ні, ні! Це точно не я! Він з кимось мене сплутав!” Я міг розповісти Господу про кожну нагоду, коли я проповідував, учив або свідчив про Нього! Я міг розповісти Йому про ті випадки, коли я ділився з іншими тим, що мав. Про все це я міг би розповісти Йому! Я знав, коли це було! Я знав, що все відбулося насправді! Він не міг так сказати! Проте Бог говорив про мої діла, а не про моє спасіння. Мабуть, усі мої дії, а не про моє спасіння. Мабуть, усі мої добрі справи згоріли, усі без винятку. Як сказано в Біблії, жодне з них не витримало випробування вогнем! Я стояв перед Ним як нагий, у мене не було нічого. Я розумів, що відчуває людина, котра сказала: “Господи! Господи! Хіба не Твоїм Іменем багато-хто чудеса творили? І чи не Твоїм Ім’ям бісів виганяли?” Я розумію почуття людини, котрій Господь сказав: “Відійдіть від Мене ті, хто чинить беззаконня!” Я часто замислювався, чому в Біблії написано ці рядки. Тепер я знаю. Знову в своєму тілі, й повернення на Небеса Коли Він завершив розмову зі мною, прийшли ангели, підхопили мене, як викручене шмаття, й перенесли через Другі Небеса крізь стіну вимірів – назад у лікарняну палату, де лежало моє тіло. Повернувшись у тіло, я відразу прийшов до себе! “Ні, ні, ні! Бог не
№2(79), 2013 26
відповів мені!” Навіть тоді я був таким сліпим! Бог не сказав ні “так”, ні “ні”, а я ж маю знати! Віднесіть мене назад!” Через те що Бог є Богом усього живого, й усе те, що відбувається зі мною, було заплановано від початку, і мій Отець звертався до мене з м’якістю, милосердям і любов’ю, ангели віднесли мене назад. По дорозі я намагався зміркувати: “Про що я проситиму цього разу? Які докази я наведу Богу для свого виправдання, аби Він дав мені другий шанс? Ми вже розмовляли з Ним про справи. Моє життя порожнє, я стояв перед Ним нагим. Що мені сказати тепер? Як мені представити своє діло?” Як бачите, лжебогом у моєму житті був егоїзм. Я робив усе насамперед для себе, та й проповідував для того, щоби заглушити голос сумління. Я служив Господу лише ради того, щоби заспокоїти совість! Я свідчив про Ісуса, знаючи, що маю це чинити, адже так каже Біблія! Я робив це заради себе самого, спотворюючи зміст сказаного в Євангелії від Матвія (6:33). Завжди пам’ятайте цю заповідь: “Шукайте ж найперше Царства Божого й правди Його, – а все це вам додасться”. Я спотворив смисл цих слів. Я насамперед шукав усе інше, а решта часу бажав присвятити Богу! Однак Він не хотів такої жертви! Він сказав мені, що не прийняв її у дні фарисеїв і не має наміру прийняти у вік Лаодикійської Церкви. Друже мій, в ту мить я збагнув, що Ісус Христос має бути першим, першим у твоєму серці. Він не погодиться зайняти друге місце! Ти тільки втратиш час, догоджаючи своїй плоті, а потім запропонуєш решту Богові. Він не прийме цієї огиди! І я вірю Його словам! Коли я постану перед Богом наступного разу, Він скаже мені: “Гаразд, добрий та вірний рабе!” Я не зупинявся відтоді, як Він наказав мені йти, я біг щодуху, щоб виконати Його заповідь! І це не минуло даремно! Я зачинив свій дім і залишив дітей, онуків, скотину, землю й усе інше, й почав жити у машинах, мотелях і де доведеться! Однак Він скаже наступного разу: “Гаразд, добрий та вірний рабе”, – тому що я тепер усвідомлюю суть Його заповіді. На зворотньому шляху я розмірковував, як мені представити своє діло, й згадав про Єзекіїля. Я вивчав його в семінарії. Він був досить-таки непоганим хлопцем! У його серці були благі наміри. Та, знаєте, йому, як і мені, було важко втілити їх у життя, що було мені відомо. О, мої наміри були чистими, як золото! Ось чим я обґрунтую свою просьбу!
Дiти Непорочної
ПЕРЕБУВАТИ У СЛОВІ БОЖОМУ Прохання до Бога Опинившись там знову, я пам’ятав, що трапилося попереднього разу, й був уже не таким хоробрим. Мені потрібна була відповідь, тому я виступив коротко, будь-якої хвилини готовий до Його гніву. Проте гніву не було. Більше я не побачив Його люті. Він терпеливо вислухав мене. У Його голосі відчувався щирий жаль. Великий Бог, Творець усього живого, могутній, величний Бог покинув усе, щоби прийняти рішення стосовно мене. Він розмовляв з маленькою нікчемою. Я стояв перед ним, з усіх сил намагаючись переконати Його в тому, щоби він повернув мені життя. Коли я вносив якусь пропозицію, Він м’яко й коротко нагадував мені, що в минулому в мене нічого з цього не вийшло. У відчаї я шукав слова, які виправдали б Його рішення: дати мені другий шанс! На думку нічого не спадало! Має ж бути щось, що переконає Його повернути мені життя! Я спробував усе, відчайдушно шукаючи якусь основу для мого прохання! Як людина, яка тоне, я хапався за будь-яку соломинку! Нічого не допомогло. У мене залишилося єдине свідчення, якому я ніколи не надавав великого значення, проте воно подіяло! Тож у розпачі я звернувся до останнього доказу: моя обіцянка! Чи говорили ви колись ці слова Господу у важкий час: “Господи, допоможи мені, і я буду найкращим християнином?” А через декілька днів, коли усе було гаразд ви, мабуть, уже й забували про свою обіцянку. “Добре, Отче, – сказав я, – якщо Ти дасиш мені другий шанс, я обіцяю (я не мав цього казати, але все ж сказав) Тобі, що наступного разу все буде по-іншому!” Він назвав мене по імені. “Говарде Піттмане, – звернувся Він, – ти й раніше обіцяв”. Більш Йому нічого не потрібно було говорити. Тієї ж миті вони всі постали переді мною: мої обіцянки Богові за 35 років! Я порушив кожну з них! Усі без винятку. Якимось способом я умудрився порушити кожну обіцянку, дану Богові за 35 років! Усе! Я навіть не знав, що порушив їх! Мої наміри були благими і чистими! Добре сказано, що дорога в пекло вимощена благими намірами. І не думайте, що ваші наміри зможуть привести вас на Небеса! Цього не буде. Я знайшов у Богові свого Отця Кінець кінцем, мені нічого було сказати Богові. Зі сокрушенним серцем я упав на коліна й вимовив “амінь” на свій осуд. Цієї миті зі мною відбулося щось чудесне: полуда спала з моїх очей! Прекрасне світло Божого великого знання сповнило мою душу! На Троні сидів не жахливий і могутній Бог, чия сила променіла повсюди, а мій справжній Отець
Дiти Непорочної
та найкращий Друг. Уперше в житті я усвідомив, ким був для мене Бог – моїм справжнім Отцем! У мене був чудовий земний батько, котрого я любив. Для мене він був більше, ніж батьком: він був моїм другом. Я приходив до нього зі всіма бідами, я міг довіритись йому. А цього дня я знайшов свого справжнього Отця, спілкування з Котрим переважало спілкування з моїм земним батьком у мільйон разів! Раптово мене пронизав сильний біль. Увесь біль, який я відчував у тілі, неможливо порівняти з тим, що я відчув тієї миті: я збагнув, що змусив страждати свого Отця. Мій непослух був причиною Його страждань, і я відчув цей біль. Коли я відчув біль, і Йому стало боляче! Якби я хотів якось описати вам цей біль! Ви, батьки, мабуть глибше зрозумієте те, про що я говорю. Вам знайоме це почуття, коли ваша дитина, наприклад, просить у вас дозволу щось зробити, а ви відмовляєте їй тому, що боїтесь, що вона може поранитись, а вона все одно робить це за вашою спиною, й ви чуєте її крик! Вашою першою реакцією є гнів, проте, коли ви схиляєтесь і піднімаєте її, ви бачите біль у її очах і сльози на щічках, й несподівано гнів зникає! Її біль стає вашим болем. Ви б усе віддали, аби тільки взяти його на себе, однак це неможливо! Так і мій Отець не міг угамувати мого болю. Я завжди проповідував, що Ісус помер заради спасіння світу, проте в ту мить я зрозумів істинний смисл Його Жертви! Він не лише помер заради спасіння світу, він помер, щоб спасти тебе! Ти дуже Йому дорогий! Спасіння стосується особисто тебе! Він любить тебе, і якби ти був одним-єдиним у світі, Він все одно помер би на Хресті! Не цвяхи утримували Його там, а любов до тебе. Ти дуже важливий і дорогий Йому! Тільки тоді я усвідомив істинний смисл. Я зрозумів, що моє життя було неважливим; Бог був живим, і це все, що мало значення. І коли життя втратило для мене своє значення, Він віддав його мені. Тільки тоді Блудний син повернувся додому. Нарешті Він зміг поговорити зі мною. Боже послання Я хотів би передати вам п’ять тверджень послання, яке Він хотів передати світові через мене. Бог дав його перед троном усього творіння. Першу частину адресовано тим, які називають себе християнами у сучасному світі: прочитайте останнє послання до Церков у книзі Одкровення – “Послання до Лаодикійської Церкви” (3: 14-22)”. Це послання, запевняю вас, від Самого Бога й
№2(79), 2013 27
ПЕРЕБУВАТИ У СЛОВІ БОЖОМУ написано для нашого покоління. Наш вік є віком Лаодикійської Церкви! Прочитайте це послання, воно призначене вам. Прочитайте його уважно, адже воно описує більшість так званих християн, котрі ходять у неділю в храм, щоб погратись у церкву, а решту тижня живуть, як дияволи. Це релігія інтелектуального, поверхневого типу; вони і не підозрюють, в якому жахливому стані перебувають. Послання стосується нашого часу, часу Лаодикійської Церкви, або ж часу завершення історії Церкви. Друге твердження: сатана – це особистий бог, особистий диявол. Він є богом бісів і богом тих, які заблукали. Проте він особистий диявол і звертається до вас на особистому рівні, як і Господь! Диявол – брехун і обманщик, він достойний супротивник. Св. Петро говорить, що він постійно ходить, як рикаючий лев, шукаючи, кого б зіжерти. Запам’ятайте це і припиніть вважати, що сильніші за нього. Пам’ятайте: якщо ви віддані Богові, ваша сила перевищує силу сатани й ви можете наказувати йому та його бісам! Знайте, що робите! Третє твердження: ті, хто вважають себе справжніми християнами та лідерами, зможуть набути силу, лише втіливши в життя те, у що вірять. У ділі виявляйте свою віру, а не тільки на словах. Віра у Слово – лише початок, ви повинні жити Словом 7 днів у неділю! Ви повинні застосовувати записані у ньому принципи 24 години на добу! Ви повинні дотримуватися Слова у своєму домі, в товаристві та на роботі. Щоб ви не робили, робіть це на Божу славу, насамперед для Царства, адже всі ваші цінності змінилися. У Другому посланні св. ап. Павла до Коринтян сказано: “… стародавнє минуло, ото сталось нове!” (2 Кор. 5:17). Служіння Христу має стати метою вашого життя. Тепер ви не громадяни цього світу! Ваше громадянство – у Царстві, й там знаходяться усі ваші цінності. Четверте твердження: Господь попереджує іншу частину світу, що настав другий Ноїв день! Як було за днів Ноя, так буде і в дні Пришестя Людського Сина! Люди займаються комерцією, працюють і планують щодня, не замислюючись про грозові хмари, що згущаються на горизонті! Світ не бачить, світ не чує! Дивлячись, вони не бачать, слухаючи, не чують. Адже всі знамення Пришестя Господа збуваються у наш час. Він прийде. П’яте твердження: те, про що я скажу вам зараз, є найбільшою подією з дня П’ятидесятниці. Усі, Божі діти, знову народжені, повинні радіти цій звістці. Тепер Бог набирає армію, яка ще раз стрясе світ! Таке її призначення. Він передасть у їхні руки дух Іллі!
№2(79), 2013 28
З допомогою людей, котрі володіють великою Божою силою, Бог, у буквальному значенні, вдруге стрясе сучасний світ! Друже мій, ти блаженний, якщо належиш до армії Господа: ти принесеш дух Іллі у цей світ, щоб приготувати дорогу для приходу Господа! Він справді незабаром прийде! Сьогодні серед нас є ті, хто перебуває в Божій армії! Сподіваюсь, ви всі належите їй, тому що це – чудесне й велике благословення! Можете собі уявити здивування людей, коли Петро та Іван, проходячи мимо храмових дверей, що називають Красними, нахилились й зцілили кульгавого? “Срібла та золота у мене немає; а що маю, те даю тобі: в Ім’я Ісуса Христа Назаретянина, встань і ходи!” І тепер я звертаюсь до вас, бійців: величне сотворіть в Ім’я Ісуса Христа аж до заклинання вогню з Неба та воскресіння мертвих! Це відбудеться незабаром! Ви побачите вияв сили більшої, аніж у день П’ятидесятниці! Ви побачите її, а світ її відкине. Я міг би розповісти вам й про інше, але ось що хочу сказати вам тепер: ви зможете взяти участь у грядущих подіях, коли будете наново народжені, якщо ваше ім’я буде вписано у Книгу Життя Агнця. Друзі мої, якось діла моїх рук згоріли. Я точно знаю, що можна працювати, будувати добрий дім, робити в житті все, що заманеться, присвячуючи свій час накопиченню матеріальних благ, проте це не витримає випробування вогнем. Не прагніть жити насамперед для себе, а згодом, коли у вас залишиться трохи часу, присвячувати його Богові. А якщо ви граєтесь у церкву, то ліпше б ви грабували банки. Не приходіть сюди для гри в церкву. Бог вважає це огидним. Повірте мені, я там був! Я кажу про те, що бачив. Господь сказав мені, що багато-хто буде слухати, і мільйони вже почули мене, проте мало-хто прислухається. Чи будете ви одними із тих, хто прислухається? Можливо, ви заблукали сьогодні? Бог не бажає отримати ваш останній долар! Він хоче перший! Коли йому буде достатньо, ви зможете забрати собі решту, якщо у вас щось зостанеться. Однак не віддавайте Йому останній! Він не прийме його. Йому належить першість у всьому, це стосується і вашого часу. Найбільше Він хоче, щоб ви прийшли до Нього. Ви дуже дорогі Йому, адже Він помер заради вас! НЕ покидайте цієї будівлі, не познайомившись з Ним, а познайомившись, служіть Йому! Виходячи, підніміть очі до Неба, тому що наближається ваше звільнення. Говард Піттман Переклад з російської Галини Скірської
Дiти Непорочної
ДУХОВНА СИЛА
ДУМКА
ЯК ВИКОНАННЯ
ЗАПОВІДІ
Чим людина відмінна від інших живих істот, які наповнюють наш світ? Людину робить людиною розум, свідомість. Саме людський розум зумовляє той стан психічного життя людини, який виявляється в її суб’єктивному сприйнятті зовнішнього світу, внутрішнього життя, розуміння свого “я”. Кожна людина пропускає інформацію через своє серце, свої емоції, свій особистий досвід. І ця інформація, яку ти особисто переробив, пропустив через свої серце та душу, звірив зі своєю совістю, пройшовши через певні етапи внутрішньої роботи, починає керувати твоїми думками, вчинками, всіма поступками. Свідомість виявляється через думку. Без думки свідомість не існує. Ми говоримо: свідомість – подоба Отця, а думка – подоба Сина. Син прийшов і оголошує нам Отця. Ісус говорить: “Я – дорога, правда і життя... Хто бачить Мене, той бачить Отця. Я й Отець – одне”. Те, що ми говоримо, свідчить про нашу мудрість, свідомість: наскільки ми усвідомлюємо те, що говоримо. Я виражаю свою свідомість як свій пережитий досвід через свої слова. Коли я щось розповідаю, то усвідомлюю це. Свідомість не може бути виражена без думки, а думка – без свідомості. Свідомість контролює думки. Отже, свідомість – це подоба Отця Вседержителя. Вона утримує думку, стан як пережиття твого внутрішнього буття. Тому думка формує внутрішнє життя людини. Я виражаю те, що усвідомлюю, як свій пережитий досвід з допомогою слів. Бог дає людині заповіді, Євангельські заповіді, одна з яких – “Возлюби Бога цілим
Дiти Непорочної
серцем, всіма силами своїми, всіма думками своїми...”. Йдеться про те, щоб любити Бога не тільки вчинками та словами, а й думкою не згрішити. На жаль, в житті трапляється, що поштовхом до добрих слів та вчинків у деяких людей є не добрі думки, а лицемірство, користь, заздрість, бажання отримати якусь винагороду чи повагу корисних людей. Ось чому в заповіді наголошується на важливості чистої думки (щоб думкою не згрішити!). Чисті думки – найвірніший показник чистого серця. Отже, все задля Бога: і думки, і почуття, і слова, і вчинки!!! Однак сьогодні ми далекі від своєї думки! Ми ніколи не замислювались над тим, яку величезну роль відіграє думка в нашому житті: вона наше спасіння, саме вона наше життя. Ми думаємо задля себе, бо як ми думаємо, такий і наш стан. Як ти думаєш – такий твій настрій! Заповідь насамперед дана твоїй думці та твоїй свідомості. Ми ж заповідь більше сприймаємо як слова та вчинки: щоб когось не образити, комусь погане слово не сказати, не вчинити щось недобре... Проте вчинок без думки – це безумний вчинок. Саме думки зв’язують свідомість із вчинками. Людина мусить постійно підтримувати зв’язок між серцем і вчинками. Цим зв’язком і має бути думка. Не вчинок, а думка! Ми з вами часто виконуємо заповіді тільки задля того, щоб люди не думали про нас погано, щоб бачили, що ми християни. Саме тому ми маємо тримати язик за зубами, щоб не сказати щось погане. Саме тому ми маємо не вкрасти, не вбити тощо. Тобто ми зважаємо тільки на слова та вчинки. А тепер зробимо наступний акцент: чи ми в змозі вбити себе думкою? Так! А як же заповідь «не вбий»? А ми вбиваємо себе! Якщо ми вбиваємо свої почуття, то чи в змозі тоді любити ближнього? Ні! Отже, ми насамперед повинні не вбивати думкою самих себе! Слово – це теж думка. Думка, виражена з допомогою звуку, є матеріалізацією слова. Проте слово, яке ми вимовляємо, частіше адресоване людям. Ми говоримо тільки задля того, щоб люди нас любили. А от думка людей не стосується: “Я собі в голові роблю, що сам хочу: якщо і себе, то з’їдаю і нікому зла не роблю”. Слова повинні служити для добра іншого, тоді коли ми часто промовляємо їх, не думаючи. Часто наші слова не є свідомими: вони більше пов’язані з тілом та інстинктом. Щось побачили і ще навіть не встигли подумати про це, а інстинкт уже спрацював. Емоція спрацювала – і стала причиною думки. Ця емоція, що піднялася в нас (скажімо, смуток, страх, образа, бо те, що я побачив, мені забажалося придбати, або, навпаки, мені не сподобалось), викликала відповідну реакцію: осудження, страх, гнів, претензії. Потрібно виховувати нашу свідомість так, щоб вона стежила за нашими думками, бо вони є будуючим або руйнуючим елементом нашого буття. Свідомість – це подоба Отця, і думка має виходити зі свідомості. Якщо думка виходить зі свідомості, то вона є моєю, а не навіяною мені зовні. Частіше
№2(79), 2013 29
ДУХОВНА СИЛА ж буває так: я побачив ситуацію – і вже не свідомість сформувала думку, а ситуація. Отож я вже живу не своїми розумом та думками, а думками, які створили інші люди, обставини, робота, а я навіть до ума їх не доводжу. Така людина мертва, або тілесна, бо вона себе не відчуває, не любить, не знає, а що вже казати про інших! Наприклад, ми спілкуємося один з одним. Для чого спілкуємося? Задля добра іншого? Задля поліпшення його стану? Чи ми захоплені самим спілкуванням і цінуємо його більше ніж людину? У такому емоційному спілкуванні ми вже не бачимо людини і себе не контролюємо. Отже, ми спілкуємося без ума та любові – і до іншої людини, і до себе. Тобто нам важливі ситуація та обставини, а не людина: її очі, її почуття, її стан. Тоді для нас стають важливими наша робота, наша зустріч, наша розмова (навіть не ми самі). Отакий у нас перекручений розум. Якщо ми образ Божий і подібні до Бога, то думка свідчить про ум, проявляє, прославляє його. Мудра думка належить мудрій людині. А всі наші думки зумовлені обставинами, задоволеннями. Ми навіть не усвідомлюємо, чи ми говоримо та думаємо задля тіла, чи задля ума, чи задля серця. Ісус прийшов прославити Отця: “Хто бачить Мене, той бачить Отця”. Мудра людина думає про душу, а розумна – про стосунки. Мудра людина світиться, бо це людина Духа, почуттів, а розумна – це логічно-практична людина, в якої немає ні контролю над почуттями, ні стриманості, ні настрою, ні поваги, ні до себе чи іншого. Отож у своїх розмовах ми грішимо проти Бога, співрозмовників та самих себе. Грішимо тому, що наші думки не служать ні уму, ні серцю, а інстинкту, емоціям, страхам, злобі – тому, що нас з’їдає і вбиває. Наші думки можуть зробити наші серця лагідними (“блаженні лагідні”), чистими (“блаженні чисті серцем”) або нечистими. Ми любимо більше стежити за словами, мовленням, тому що хочемо всім подобатися, бути оціненими та щоб нас усі любили. А якщо ми себе завжди гризаємо, не любимо, а чекаємо любові від інших, то вона стає для нас отрутою: не так нас люблять – і ми вже себе згризаєш або людину, від якої чекаємо любові. Хтось не так до нас звернувся – і в нас усередині все кипить: ми вже накрутили себе, бо не стежимо за думками. Ми зауважуємо тільки те, що люди говорять про нас. Вірні думки для мудрих людей, християн, – це виконання заповідей. Що ж робити, щоб наші думки і свідомість стали важливішими для нас за наші слова та вчинки? Ісус казав: “Устами ви Мене проповідуєте, а де ваше серце?.. Де твоє серце, там і твій скарб”. Тому серце повинно бути розумним. А розум без Бога існувати не може. Якщо ж наша свідомість не від Бога, якщо почуття є, а розуму немає – це безумство. Така людина шукає задоволення в зовнішніх обставинах, стосунках – в усьому, що є поза нею самою. Цим вона вбиває свою душу. Це людина тільки зовні... Почуття мають бути розпалені до Бога, тоді й розум буде заглиблюватися у внутрішнє життя людини. Там
№2(79), 2013 30
же, де є розум, а немає серця, відсутнє духовне життя, любов, радість, мир, милосердя, відданість, самопожертва... І тільки коли почуття та розум у гармонії (“Хай буде добрим ум у вас, а серце мудрим буде,” – С. Я. Маршак), коли свідомість глибинна, коли є життя в собі (а не поза собою), тоді людина – володар своїх внутрішніх сил. Душа такої людини вільна, її думки – задля душі (своєї та інших людей). Це є духовна людина. Доки в моїй свідомості все спить, язик працює сам. Отож для людей (згідно з моїм язиком) я святий, а в моїй голові всілякий бруд крутиться! Тут же людям усміхаюся і тут же про них погані думки маю. Тобто відразу подвійне дно. А Бог дивиться на серце людини, а не на язик. Моя думка – це мої сили: або вони є Божими, або мученицькими. Яку думку людина поміщає між серцем і своїми вчинками, такими і будуть її серце, її стан душі, її вчинки. Можна так спрямувати думку, що вона викличе вогонь, який спалить усе довкола (це пристрасть). А можна так спрямувати думку, що вона викличе благодатний вогонь, який дає тепло, любов, мир, спокій. А ми думками створюємо собі страждання і руйнуємо себе. Думка може стяжати дух миру, радості, спокою. Тоді вона називається мудрістю. Це написано в Посланні Якова: “...але мудрість, яка сходить згори, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милосердя” (3:17). Отже, покора всередині має бути як стан почуттів: лагідність, мир, любов, спокій. Тобто мусимо вчитися постійно стежити за своїми думками, володіти ними задля збереження своїх внутрішніх сил. Ми мусимо навчитися молитися умом і серцем через думки. Для цього потрібно постійно стежити, щоб думки були задля почуттів – це й є мудрість, яка сходить від Бога. Коли людину навчили вірно думати, тоді жодний зовнішній об’єкт не може стати причиною її руйнування. Думка стає захистом людини, її укріпленням, наближенням до Бога, інструментом Духа світла. Саме тоді думка творить любов, мир, милосердя, радість, щастя. Думка долає будь-яку ситуацію, і людина стає сильнішою за ситуацію, яку сприймає як урок для дальшого духовного розвитку. Тобто, коли людина ставить думку собі на службу, вона звільняється від впливу зовнішнього світу. Пам’ятаєте розмову Ісуса з Никодимом? Він сказав: “Тобі треба народитися згори, від Духа”. Зміна думки вже є народженням. Змінивши думку, я можу народити в собі радість, повернути собі сили. Від думки я можу бути щасливим, хоча зовні причини для щастя й немає. Усе залежить тільки від моєї думки. Моя думка є причиною зміни мого внутрішнього стану, мого життя, може повернути мені свободу. Коли серце наповнюється світлом, миром, а думки йдуть від серця, тоді вони мають дуже велику силу, несуть потужний духовний заряд. Це – живі думки, і вони можуть оживляти інших. Для того, щоб нести людям, передавати радість, тепло та любов, потрібно постійно очищати себе з допомогою молитви. о. Онуфрій Репецький, ЧСВВ
Дiти Непорочної
В ОБІЙМАХ ХРИСТА
СВЯТИЙ ЙОСИФ З КУПЕРТИНО: ПОКРОВИТЕЛЬ УЧНІВ ТА СТУДЕНТІВ (1603-1663)
Гординя чоловіка його принизить, а покірний духом досягне чести (Прип. 29,23). Він щиро без лицемірства і гри називав себе протягом життя “братом ослом”. І у цьому була доля правди, яку підтверджували його постава, незграбність, повільність, упертість (яку з Божою поміччю подолав), заняття фізичною працею у молодості, хода, відсутність будь-яких фахових і інтелектуальних здібностей. Одним словом, ідеальний матеріал для Божої Творчості, для сотворення ще одного шедевру святості. Існує думка, що святі подібні, та це не зовсім так. Йосиф з Купертино був унікальний святий. Св. Тереза від Дитятка Ісус якось зауважила, що людські душі відмінні між собою більше, ніж обличчя. Серед святих були люди різні, за походженням, обдаруваннями, але з канонізованих, мабуть, найменше обдарованим, чи, радше, по-людськи міркуючи, цілком бездарним, був саме він. Йосиф народився 17 червня 1603 році в стайні, через несплачені борги батька: у бідного теслі забрали хату. Був хворобливою, слабкою дитиною. Ним усі погорджували, починаючи від родичів і закінчуючи перехожими, і, щонайгірше, його матір зневажала його. У дитинстві, через хворобу, був на межі життя та смерті, але дивом вижив. Окрім усього сказаного слід згадати про жахливу незграбність і неспроможність виконувати будь-яке найпростіше завдання з господарювання: все падало з рук, до чого б не взявся. Однак він був дуже побожною душею. Він будь-де поринав у молитовне захоплення, і це настільки відривало його від землі, що у поєднанні з недолугістю люди сприймали його, м’яко кажучи, дуже недобре. Навіть зовнішність Йосифа свідчила не на його користь: його рот завжди був відкритий. Через це йому давали зневажливі прізвиська. Щоб заробляти собі на хліб, Йосиф став помічником шевця, але не надавався до цього. З великими труднощами навчився читати і писати. У 17 років постукав у браму монастиря Францисканців. Йому відмовили. Він пішов до Капуцинів. Йому відчинили двері, але через 8 місяців настоятелі, побачивши його цілковиту неспроможність у всьому, відчинили їх для того, щоб він покинув монастир. У монастирі він зазнав багато упокорень: до його габіту прив’язали
Дiти Непорочної
Святий Йосиф з Купертино
черепки тарелів, які він через незграбність розбив. Перед виходом з монастиря у нього забрали чернечий одяг, а достойного світського він не мав, тож перехожі, бачачи його жалюгідний стан, ще й познущалися з нього… Напівроздягнутий повернувся додому. Мати зустріла його словами докору: “Тебе вигнано зі святого місця, отож вибирай між в’язницею і вигнанням, інакше помреш з голоду”. Йосиф неймовірно страждав! Через деякий час мати попросила свого родича, який був Францисканцем, прийняти її сина в монастир на правах «хлопчика на побігеньках». Його прийняли, бо не було кому працювати в конюшні.
№2(79), 2013 31
В ОБІЙМАХ ХРИСТА
Статуя Святого Йосифа з Купертино з Дитятком Ісус в Асижі (Італія), де він проживав певний час
Поступово Йосиф ставав уважним і вправним у своєму занятті. Тварини виявляли до нього більшу доброзичливість, ніж люди. Він також відчував до них особливу приязнь. Вівці сходилися навколо нього і слухали, як він їх повчав. Навіть після того, як Йосиф став священиком, його спілкування з тваринами було в дусі Святого Франциска. Якось він побачив двох зайців, за якими полювали мисливці, і попередив звірят: “Утікайте до Непорочної Діви Марії, якщо не хочете бути підстреленими”. Один заєць побіг на ці слова в храм, а інший – у бік, тож став жертвою кулі мисливця. Після того як мисливці прийшли в храм і наказали о. Йосифові віддати їх здобич, той відповів, що не віддасть, бо заєць належить Богородиці. Потім відпустив сірого на нейтральну територію. Брат Йосиф одночасно відчував глибоке бажання стати священиком і свою неспроможність. Однак, як казала Св. Тереза від Дитятка Ісус, Бог дає нам бажання того, що бажає дати. Його бажання здійснилися найчудеснішим способом. Настоятелі прийняли рішення, щоб бр. Йосиф таки здобув богословську освіту. Це було понад його силу і здібності. З усього Святого Письма він спромігся завчити напам’ять лише один вірш, чи радше половину: “Благословенне лоно, що Тебе носило”… Коли розпочався іспит на диякона, екзаменатор сказав, що відкриє Святе Письмо і він має розказати вірш, який відкриється. Це був той єдиний вірш, який Йосиф знав… Іспити на священство відбувалися не менш дивовижно. Єпископ, вражений досконалою підготовкою кандидатів на священство, у процесі вислуховування їхніх відповідей, зробив висновок, що решта сту-
№2(79), 2013 32
дентів володіє матеріалом на тому ж рівні, що й ті, які вже склали іспит, і вирішив зарахувати екзамен усім. Звичайно, серед них виявився і бр. Йосиф. він став священиком 4 березня 1628 року. Під час чернечого життя він відчував тривалі періоди духовної посухи, дуже болісно, але покірно і терпеливо це переносив. Одному приятелеві він звірився, що відчуває смертельну тривогу, покинутість, самотність: «Одного дня, коли я плакав і скиглив (на саму думку про це, завмираю), постукав до мене чернець. Мовчу, попри те він заходить. “Що трапилося, бр. Йосифе”, – запитує. – Я тут для того, щоб тобі послужити. Тут висить плащ, я думав, що це не твій”. Насправді там висів мій подертий плащ. Я одягнув той, який приніс незнайомий чернець, і весь мій розпач зник в одну мить». Ніхто не знав і не бачив ніколи цього ченця, який приніс йому цей плащ. Він сіяв у сльозах і жав у радості. Знаючи, що проповідник з нього ніякий, вирішив здобувати душі постом, молитвою і покаянням. Його жертви плодоносили наверненням людей до Бога. Творець щедро обдарував цю просту покірну душу: Йосиф мав дар левітації (документально зафіксовано 17 випадків); білокації (присутності у кількох місцях одночасно). Коли його матір помирала в Купертино, він служив в Асижі, але мати бачила його біля себе. Брати-монахи, побачивши що Йосиф плаче, запитали, що трапилося. Відповів, що щойно померла мама. Мав і ворогів, які підозрювали його в обмані та приписували його здібності темним силам. Також часто люди не давали спокою, з пустої цікавості. У результаті уряд Ордену переводив його з одного монастиря в інший. Йому заборонили прилюдно відправляти Службу Божу і споживати їжу разом з іншими, щоб уникнути зайвого зацікавлення його особою. Він зносив усе покірно, на славу Божу. Щоб визначити походження незвичайних здібностей, бр. Йосифа відрядили до головного уряду Отців Францисканців у Римі. Ним зацікавився Папа Урбан VIII, який хотів знати, правда це чи ні, що він чув про екстази і левітації ченця. Йосиф побачив Папу і почав розмовляти з ним, а від захоплення піднявся у повітря. Свідком цього був герцог Ганновера, протестант, який після побаченого перейшов до Католицької Церкви. Папа підтвердив Божественне походження його дарів. Згодом о. Йосиф сповістить про смерть Папи (в Асиж звістка про це дійшла на два дні пізніше).
Дiти Непорочної
В ОБІЙМАХ ХРИСТА Він був досконалим духівником, його наставництва прагнули як світські люди, так і духовні, бачив людину наскрізь, знаючи стан її душі чи проблему, яка її турбує. Цікаво, що духовний стан душі святий відчував на фізичному рівні: людей він часто сприймав у вигляді тварин і навіть відчував відповідний запах. Якось він побачив чоловіка у стані важкого гріха і сказав: “Ти дуже смердиш. Іди вмийся”. Після щирої сповіді, яку той відбув, отець відчув приємний запах. Йосиф з Купертино помер у 60 років. До кінця життя не брав жодної винагороди за своє служіння і всі чуда приписував заступництву Пресвятої Богородиці, Яку дуже любив і почитав протягом цілого життя. Діва Марія завела його в обійми Христа, в яких навічно спочив 17 вересня 1663 року в містечку Осімо, де дотепер зберігаються його мощі. Папа Бенедикт XIV був дуже суворим в ставленні до будь-яких надприродних явищ і практично все сприймав скептично. Однак трапилося диво. Вивчивши життя Йосифа з Купертино, він ствердив: “Усі ці факти не можуть бути пояснені без особливого втручання Бога”, – і проголосив його блаженним. Йосиф був канонізований у 1767 році. Покровителем студентів, особливо під час здачі екзаменів, св. Йосифа з Купертино прийнято вважати порівняно недавно, з кінця XIX століття. Цей культ бере свій початок з Неаполя. Група студентів приходила в храм Св. Лоренцо Манджоре і молитовно просила у святого допомоги у навчанні та складанні екзаменів. Прихильністю студентів до св. Йосифа зацікавився священик француз ля Фонтен й уклав молитву до нього з прохання про добру здачу екзаменів, адже кому, як не брату Йосифові, були відомі всі страхи та переживання, які їх стосувалися! Однак це ще не все. Очевидно, що святими не проголошують лише за фактом наявності чудес, а насамперед за життя у любові до Бога і ближніх. Св. Йосиф дає нам важливий урок, який описаний у діалозі одного твору Г. Честертона: – “Бачите, він визнає, що він – дурень і невдаха. – Так, – промовив отець Браун. – Я дуже люблю людей, які признають, що вони дурні й невдахи. – Не розумію, – огризнувся секретар. – Напевне, – задумано додав о. Браун, – я тому люблю їх, що стільки дурнів і невдах себе такими не визнають.
Дiти Непорочної
Йосиф з Купертино визнавав свою обмеженість і цим змусив Бога провести його крізь життя, чи, точніше, взяти на руки і занести до Неба. Проте Богові цього виявилося замало і, щоб винагородити любов бр. Йосифа до Істини, Він забажав, щоб його вшановувала Церква і молилися до нього, як до вчителя глибокого смирення, який нагадує, що Бог гордим противиться, а покірним дає Благодать. Думки св. Йосифа з Купертино • Хто посідає любов, той багатий, хоч про це і не знає. А хто не має любові, той дуже нещасний. • Як багато потрібно працювати, щоб зібрати зерно! Щоб були добрі жнива, необхідними є працьовитість і витривалість усупереч бурям усіляких спокус і скорбот. • Моліться, моліться, ніколи не втомлюйтеся. Бог не глухий, Небо не з бронзи. Кожен, хто просить, отримує. • Досконалість у любові до Бога. • Терпеливе перенесення суперечностей і життєвих труднощів з любові до Бога потрібно сприймати як ласку, яку Бог уділяє тим, які Його люблять. • Щоб відбити зображення на монеті, потрібно зробити багато ударів молотком. У своїх найулюбленіших душах Ісус Христос витискає Свій відбиток через біль і страждання. • Якщо у вогонь кинемо мокре дерево, то мусимо дмухати, а очі будуть сльозитися, поки вогонь не розгориться. Так само і той, хто просить Бога про ласку: повинен просити, плакати і не припиняти доти, доки Бог не обдарує всім, про що Його просить. • Хто любить, той ніколи не відпочиває. Боїться, що недостатньо любить… і чим більше любить, тим
Мощі Святого Йосифа з Купертино
№2(79), 2013 33
В ОБІЙМАХ ХРИСТА більший цей неспокій. Однак хай не турбується. Усе перенесе, тому що любить. • Бог допускає недосконалості і людині, яка Його любить, адже і вони можуть бути корисними: той, хто спотикається у ходьбі, наче одним стрибком робить два кроки вперед. • Те, чого Бог від нас прагне, це є воля, яку людина отримала в дар від Самого Бога в акті творення і яка ніби належить їй. Коли людина вправляється в чеснотах, то робить це з допомогою Ласки Бога, від Якого походить будь-яке добро. Тільки воля людини належить їй. Тому це річ дуже мила Богові, коли людина зрікається своєї волі і цілковито віддає себе в руки Бога. Молитви до Св. Йосифа з Купертино (про допомогу в навчанні) Св. Йосифе, випроси, щоб Святий Дух очистив моє серце й уподібнив його до твого, сповнив мудрістю, вірою і любов’ю. Вияви мені свою доброту, і я намагатимусь наслідувати твої чесноти. Св. Йосифе Ти бачиш як мені інколи нудно вчитися і як важко дається навчання. То ж допоможи мені, щоб це заняття стало для мене легким і приємним. Я постановляю бути пильнішим у своєму навчанні та зростати у святості.
**************************
Отче Йосифе, проси за мене у Небесного Отця, щоб заради Кривавої Жертви Господа нашого Ісуса Христа на Хресті подав мені Благодать Святого Духа, щоб подолавши всі спокуси, я заслужив разом з тобою й усіма святими величати в Небі Пресвяту Тройцю: Отця, Сина і Святого Духа. Амінь. *** Св. Йосифе з Купертино, ти цілим серцем полюбив Євангелію, Пресвяту Євхаристію. Вірний сину Пречистої Матері Діви Марії, Святий радості, учителю молитви, покровителю студентів, прийми з любов’ю мою молитву. Ти у своєму житті надзвичайно довір’яв Богові та повсякчас сподівався на Його допомогу, тому і здолав усі труднощі. Заступися за мене перед Богом, щоб подав мені ласку, якої так потребую. Заохочуй і спонукай мене своїм прикладом, щоб я піднявся на вершини святості, щоб разом з тобою дякував Господеві за Його Нескінченну Доброту і Милосердя. Випрошуй мені міць Святого Духа, яка мене підтримає на довгій дорозі життя, щоб я, як і ти, був вірним Євангелії. Амінь. Наталя Назар Фільм про св. Йосифа з Купертино, “Święty mimo woli” можна переглянути на сайті gloria.tv
ЛИСТИ ЧИТАЧІВ
**************************
Сьогодні я в 10 класі, зовуть мене Іванна Кисіль, проживаю в с. Баня-Лисовицька, на Стрийщині. Хочу поділитися своїми думками. Прости, Господи, прости Прости, Господи, прости. За всі гріхи, За вчинки, За думки, За все прости. О, Господи, прости. Мої гріхи ранять, Мої думки наносять біль, А вчинки Гіркоту приносять. За все прости, О, Господи, прости.
Молюсь знову, знову Вдивляюсь У терновий вінець, У кожну голку. Вибрати готова, І кров витерти нанівець. Мої гріхи, біль Твого Тіла. Не страждай, Ісусе, а прости, За все. О, Господи, прости.
P.S. Звичайно, написано дуже просто, так як підказувало щось в душі. З весною, дорога редакціє, мого любого журналу “Діти Непорочної”! Іванна Кисіль
№2(79), 2013 34
Дiти Непорочної
ГОЛОС МАРІЇ
А ЛЮБОВ ПЕРЕМОЖЕ!
ЯКІ СПРАВИ? “Любі діти! Також і сьогодні Я закликаю вас до молитви. Гріх притягує вас до земних справ, а Я прийшла, щоб вести вас до святості і Божих справ, а ви боретеся та використовуєте вашу енергію у боротьбі з добром та злом, які є у вас. Тому, любі діти, моліться, моліться, моліться, поки молитва не стане для вас радістю, а ваше життя стане прямою дорогою до Бога. Дякую, що відповіли на Мій заклик. (25 лютого 2013 року.) Люба Мамо і Царице Миру, Ти бачиш, що ховається у серцях Твоїх любих дітей, що зараз діється в нашому житті, в сім’ї, у світі. Ти бажаєш нам допомогти і тому, сьогодні також закликаєш нас до молитви. Бо хтось, а може й ми самі впали у забіганість, у турботи, в поспіх, в неспокій. Ми
Дiти Непорочної
почали вкорочувати молитву, відсувати її на потім, бо в нас важливі є справи. Не вистачає грошей, хтось нам дзвонить, треба йти на базар. А коли все менше часу для Бога, то ми віддаляємося від Нього все більше й швидше. Скочуємося, як по похилій площині. І раптом гріх. Спершу малий, один, другий, а далі їх все більше і все тяжчі. Слабшає довіра, віра і любов. І Ти, кохана Мамо, бачиш, як гріх притягує нас до земних справ. Як нас засліплює, манить, втягує, відбирає сили. Ми починаємо говорити: я не впораюся, я заслабкий, безпорадний. Мушу те, мушу інше… І так те, що проминаюче та земне, починає панувати над розумом, серцем і волею; воно організує нам час, план дня і поглинає наші сили. А Ти прийшла, щоб вести нас до святості і Божих справ. Ти невтомна у шуканні і веденні нас знову на добрий шлях, відтягуєш
нас від гріха, бо нам самим трудно відірватися від спокус, від того, що зваблює, що є гріхом. Бачиш, Мамо, як ми марнуємо сили. Ми боремося з усіх сил, щоб не ламати Божої гармонії та Божих заповідей, однак непомітно даємо себе звести, бо інші.., бо в телевізорі... Ми звикаємо до того, що не нормальне і не згідне з Божим та природним законами. Запаморочені видом царств того світу, їх міццю і величчю, ми боремося, щоб не впасти і не вклонитися дияволу. Але так непомітно те, що земне, втискається до нас і бере гору над... Ми опираємося також спокусі здивування, вражень, оплесків, пустоти, коли сатана спокушує: кинься вниз, і на руках тебе понесуть (пор. Лк. 4,1-13). Ми роздвоєні: з одного боку тверезість, з іншої спокуса легкої втечі, забуття хоч би на мить. З одного боку життя чудове, тривале подружжя, серця, котрі бажають ді-
№2(79), 2013 19
Ó äåíü Õðèñòîâîãî Âîñêðåñ³ííÿ, êîëè óâåñü íàðîä ñâÿòêóâàòèìå öå ñâ³òëå ³ ðàä³ñíå Ñâÿòî, çãàäàéìî, ùî çâ³ñòóâàëè ïåðø³ àïîñòîëè ö³ëîìó ñâ³òîâ³, ùî “Áîã – ñâ³òëî, é í³ÿêî¿ òåìðÿâè ó Íüîìó íåìàº. Êîëè ìè êàæåìî, ùî ìàºìî ñï³ëüí³ñòü, à õîäèìî â òåìðÿâ³, òî ìè ãîâîðèìî íåïðàâäó é íå ÷èíèìî ïðàâäè. À êîëè õîäèìî ó ñâ³òë³, ÿê ³í Ñàì – ó ñâ³òë³, ìè ìàºìî ñï³ëüí³ñòü îäèí ç îäíèì, ³ Êðîâ ²ñóñà Õðèñòà, Éîãî Ñèíà, íàñ î÷èùóº â³ä óñÿêîãî ãð³õà” (² Éî. 1, 5-7). Íåõàé öÿ âåëèêà îá³òíèöÿ ïåðøèõ àïîñòîë³â ñóïðîâîäæóº Òåáå, äîðîãèé íàø ÷èòà÷ó, íà âñ³õ äîðîãàõ Òâîãî æèòòÿ! Íåõàé Ñëîâî æèòòÿ â³÷íîãî ó öåé ðàä³ñíèé òà ñâÿòêîâèé äåíü óâ³éäå ó Òâîº ñåðöå ³ çàêîð³íèòüñÿ â íüîìó òà ïðèíåñå ùåäð³ ïëîäè Áîæî¿ Ëþáîâ³ òà Áîæîãî Ìèðó! Íåõàé Òâîÿ äóøà, äîðîãèé õðèñòèÿíèíå, çàâæäè ïåðåáóâຠó Áîæ³é ðàäîñò³, à ëàñêà Áîæà äîïîìîæå Òîá³ ÷åðåç íàøîãî Ñïàñèòåëÿ â³äêðèâàòè ñâî¿ì áëèæí³ì äîðîãó äî Îòöÿ Íåáåñíîãî! Íåõàé ó áîðîòüá³ ç òåìíèìè ñèëàìè Íåïîðî÷íà ijâà Ìàð³ÿ â³çüìå óñ³õ íàñ ï³ä Ìàòåðèíñüêèé Ïîêðîâ Ñâîãî Íåïîðî÷íîãî Ñåðöÿ ³ çàõèñòèòü â³ä óïàäêó!
Äæóçåïå ×åçàðå (1568-1640), ²òàë³ÿ. Ñòðàñò³ â Ãåôñèìàíñüêîìó ñàäó
Ç íàãîäè ñâÿòà Õðèñòîâîãî Âîñêðåñ³ííÿ ç ö³ëîãî ñåðöÿ â³òàºìî óñ³õ ÷èòà÷³â ÷àñîïèñó “ijòè Íåïîðî÷íî¿”! Ðåäàêö³ÿ
Æàí Æîçåô Âåðòñ (1846-1927), Ôðàíö³ÿ. dzøåñòÿ Õðèñòà ç Õðåñòà
Íà 1-é ñò. îáêë. Êàðë Áðþëëîâ (1799-1852), Ãîëîâà Õðèñòà â òåðíîâîìó â³íêó, ôðàãìåíò, 1849. Íà 4-é ñò. îáêë. ñêóëüïòîð Þë³àí Ñàâêî. Ô³ãóðà Ñïàñèòåëÿ íà Ñòðàäåöüê³é Õðåñí³é Äîðîç³. II ñòàö³ÿ, 2004 Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìຠïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.