Сектанти: хто вони такі? by Gbook Lviv

о. Ярослав Масюк

СЕКТАНТИ: хто вони такі? Релігійне видавництво “Добра книжка” Львів – 2019

За благословенням

Архієпископа Тернопільського і Подільського МСТИСЛАВА

УДК 2-854 М 32

о. Ярослав Масюк М 32 Сектанти: хто вони такі? Львів: Добра книжка, 2019, – 56 с. ISBN 978-617-618-122-4 Книжечка допоможе кожному читачеві глибше усвідомити собі, яким підступним і улесливим є ворог людський в «овечій шкурі», як вміло і хитро вміє пролазити до серця людини, обплутати його своїм павутинням і довести до загибелі. Щоб цього не сталося, кожний віруючий повинен це знати і вміти протистояти духовному яду сектантства…

ТЕРНОПІЛЬСЬКА БОГОСЛОВСЬКА АКАДЕМІЯ висловлює щиру подяку усім людям доброї волі, які долучилися до видання цієї книжки.

Видання друге, доповнене

ISBN 978-617-618-122-4

Бережіться лжепророків, які приходять до вас в овечій шкурі, а всередині є вовками хижими. Мт. 7:15

СЕКТАНТИ: ХТО ВОНИ ТАКІ? Щодня в газетах і листівках, які роздають на вулиці, зустрічаються запрошення – в секту. Але чи ми помічаємо це? Адже найчастіше пропозицію замасковано. Нам пропонують безкоштовні курси іноземної мови, тренінги розвитку особистості, або заняття йогою чи східними єдиноборствами. Зазвичай для кожного, власне, свій “гачок”. Та простий, пересічний чоловік чується переконаним, що він легко зможе виявити будь-які спроби маніпуляції над його свідомістю, а тим більше спроби залучити його в секту. Але чи так це насправді? “Секта” – слово, яке сьогодні нам доволі знайоме, в перекладі з латини означає “правило” або “метод”. В давні часи римські письменники цим словом позначали філософську школу, відмінну від пануючого тоді вчення, чи політичну партію. Так, прихильників Антонія сам Цицерон вже називає сектантами, а Тацит говорить про секту стоїків. Дещо пізніше слово “секта” вже застосовують до релігійних угруповань, вчення яких відрізнялося від вірувань решти маси суспільства. Пройшли століття, і з розвоєм християнської Церкви слово “секта” стало застосовуватися лише до тих християнських громад, які хотіли жити самі по собі зовсім окремо від ортодоксальної Церкви, і вирізнялися від неї у вченні або порядку, управлінні і дисципліні, мали в собі характерні ознаки єресі чи відступництва. У третьому і четвертому століттях кількість сект збільшується. Виникають секти донатистів, монтаністів, евіонітів. Звертаючись до Нового Заповіту, вже на його сторінках побачимо згадки про наявних і майбутніх відступнків від істини. У книзі “Одкровення Івана Богослова” святий апостол згадує николаїтів, прихильників Єзавелі. Також в 1 Посланні до Коринтян Апостол Павло переконує відступитися віруючих від поділів і не говорити “я Павлів, а я Кифин”... (1 Кор. 1:11-12).

о. Ярослав Масюк

В даний час, у нас під сектою розуміється таке релігійне товариство, що відокремилося від Церкви, її вчення та обрядів, має особливе, відмінне від неї вчення, богослужіння, і живе окремим самостійним життям, прагнучи реалізувати у своєму замкнутому середовищі часто сумнівні “релігійні” ідеї. Для релігійних сект характерна претензія на винятковість своєї ролі, ідейних принципів та засад. Домінує настрій обраності і тенденція до активного місіонерства. Різко виражене прагнення до духовного відродження, ознакою чого є суворе дотримання певного морального кодексу і обрядових приписів. Як правило заперечується інститут священства, підміняється на “принцип – священства загального”, а пастирство всередині громади вважається харизматичним (від грец. “харизма” – безпосереднє керівництво Духом Святим), тобто обирається за містично-суб’єктивними внутрішніми засадами “спільноти”, тобто усіма членами секти. Вважається, що обраний лідер отримав, як милість Божу, особливу здатність і мудрість до керівництва громадою. При цьому йде посилання на Діян. 1:26 і Об’явл. 1:6; 5:10. Підкреслюючи рівність всіх членів, добровільність такого об’єднання, акцент робиться на відродження (обнову), що передує членству. Ці основні зазначені риси притаманні багатьом релігійним об’єднанням, тобто є своєрідною моделлю сектантства. Виходячи з цього можемо виокремити три таких основних аспекти походження сектантства: як релігійний, моральний та психологічний. На розгляді кожного з яких, власне, дещо затримаємо свою увагу.

Релігійний аспект сектантства Незважаючи на всю релігійність та загальну освіченість народу, як колись, так і сьогодні, багато хто з людей особливо відрізнялися і відрізняються досі скрайнім невіглаством в релігійних питаннях або простим забобонством, будучи ледве знайомі зі Святим Письмом і Святим Переданням. І ось… Раптом… Насмілюються такі встати і повчати, ще й до того ж пояснюючи це як “одкровення згори”. Бо, якщо гордістю підміняється фундаментальне поняття власної гріховності і особисте смирення, а вектор сходження – Хрест – залишається, то

о. Ярослав Масюк

в чудових будівлях або в стінах церковних і покрівлях золочених, то могли би наводити його собі у виправдання. Але вони не вірують у вічність встановлених Христом Св. Таїнств і спадкоємство священства. Все інше вже не суттєве.

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПОДІЛ СЕКТ Всі секти, звичайно, діляться на раціоналістичні (раціо – лат. розум) і містичні. Ті секти, які єдиним джерелом віровчення визнають Святе Писання, але в той же час у тлумаченні його допускають повну свободу, керуючись виключно своїм розумінням, ставлять людський розум у справі віри вище авторитету Церкви, не надають належного значення церковній зовнішності і тайнодіям, відкидають законну ієрархію через апостольське приємство, почитання святих ікон, мощів, дотримання постів і т. д. називаються раціоналістськими. Ті ж секти, які визнають початок внутрішнього осяяння і відкриття, вірять у таємниче єднання людини з Богом, через втілення в ньому божества, допускаючи їх повне ототожнення, і у вченні про моральність тримаються дуалістичних поглядів, називаються містичними. До перших, найбільш поширених сект належать баптисти, адвентисти, єговісти та інші (їх не злічити). До других: хлисти, скопці, п’ятидесятники (хоча останні не завжди), а також мормони. Проте цей поділ далеко не можна назвати вичерпним і точним, так як більша частина раціоналістичних сект поєднує в собі багато містичних елементів і навпаки. Причому в деяких сектах ті й інші досить змішані. Це ускладнює точне диференціювання релігійних деномінації за вищевказаними ознаками. Тут потрібно зазначити, що призначення цієї брошури полягає не в тому, щоб таким чином сприяти намаганням “переводити” з сект їх прихильників (хоча і це не виключено, але неймовірно важко в силу їх общинності і навіть матеріальної залежності адептів), але щоб навчити у полемічній формі спілкуванню з опонентом, а душпастиря – того, яким чином захистити паству від будь-якого чужого духа, проникаючого в Церкву. Не ставиться ціллю нападати на зовнішню організаційну структуру тієї

Сектанти: хто вони такі?

чи іншої деномінації, бо це майже напевно не досягне мети, але хочаб загально розглянути в певних аспектах наших християнських “друзів”, що свідомо відокремили себе від Церкви. Та застерігаємо, що в полеміку, однак, слід вступати виключно тоді: – Коли відчуваєте свою безумовну перевагу над супротивником; – Коли за обставинами полеміка нав’язана, і відмова від неї буде витлумачена як невпевненість у своїй правоті; – Сама полеміка повинна наслідувати характер апостольський, тобто відрізнятися гідністю, привітністю і повчальністю. Зокрема душпастир, повинен пам’ятати, що він є проповідником миру, бо покликав нас Господь до миру, а тому не відповідає його покликанню вороже ставлення до сектантантів, але не має права в жодний спосіб толерувати самі секти та їх єресі. Під час бесіди необхідно заховувати спокій, самовладання, неупередженість, тому що нервозність шкодить справі. Потрібно не забувати, що у разі потреби можна самому нагадати співрозмовникові місце з 2 Тим. 2:24: “Слуга Господній не повинен сваритись, але бути привітним до всіх”. Слід пам’ятати, що наказовий тон, глузування, шпильки не переконують, а навпаки, дають привід до дратівливості, ненависті. Ініціативу правда слід тримати в своїх руках, тим більше не треба допускати, щоб співрозмовник відхилявся від Святого Писання, а сама бесіда має бути загальнодоступною і зрозумілою. Бо сам Ісус Христос говорив, та навчав простою, всім зрозумілою мовою. Приклади і притчі, що наводяться Ним, короткі і доступні, тому є настільки переконливі. Насамперед, говорячи про диференціації сект за їх віроповчальними ознаками, слід сказати про їх історичне спадкоємство в певний конкретний момент дискусії (звичайно, не від Вселенської Церкви, бо такого в них немає), а тому таке “спадкоємство” має вузько сектантську спрямованість. При цьому можна умовно прийняти таку далеко не повну схему за основу. Початковою точкою відліку взяти умовне дерево Церкви, яке в 1054 р. розрослося на дві гілки: візантійсько-православну і римсько-католицьку, в повноті зберігши апостольське спадкоємство, а тому по праву іменуються Церквами. Далі від 1517 року йдуть тільки ті християнські спільноти, які то

Сектанти: хто вони такі?

широкого контексту прикладу самого Христа, почали застосовувати Біблію як засіб сектантських маніпуляцій свідомістю. Так заатаковані подібними заздалегідь заготовленими відповідями на кожне запитання, неофіти розмаїтих сект “накачуються” фальшивою впевненістю, плутаючи віру та набожність з наївністю. Таким чином викривляється сама суть біблійного послання. Ототожнення з буквою і текстом у разі застосування виняткового принципу дослівного розуміння, являється насправді маніпулятивною технікою.

Вимога активності Від адептів вимагають змінити своє коло спілкування, звичний розпорядок життя. Весь вільний час має бути витрачено на благо розвитку секти. Дуже часто ситуація виглядає так, що члени секти самі проявляють бажання брати участь у житті секти. Страждають близькі люди адепта, його оточення. Секта є певним вампіром, який висмоктує у людини всі життєві соки, забирає вільний час, здоров’я. Людині пропонують відвідувати нескінченні семінари, брати участь у волонтерських роботах, проводити просвітницьку роботу серед населення, бувати на святкових концертах, заняття із “вчителями”, а також виїздах в “паломницькі” поїздки і т.д. В результаті все життя людини підпорядковане інтересам секти і її лідерів.

Власна символіка секти Багато учасників секти мають свою специфічну символіку, якою маркують одяг. Своєрідно виокремлюються вимовою, а чи особливими мовними зворотами. У них можуть бути свої музичні колективи, які оспівують успіхи секти і її лідерів. Активно використовуються різні невербальні знаки, які доступні для розуміння тільки “посвяченим”. Все це робиться для того, щоб допомогти зрозуміти новачкові як йому “пощастило” і яким впливом володіє організація. Цей перелік далеко неповний, оскільки цілком не ідентифіковані організації сатанистів, групи окультно-містичного і богошукацького толку, а

о. Ярослав Масюк

також квазінаукові (астрологічні, уфологічні, парапсихологічні і їм подібні) культи. Механізми залучення і утримання людини все ж єдині для всіх сект і деструктивних культів і приводять до одних і тих же результатів – повної дезорієнтації особи, втрати нею нормальних життєвих орієнтирів і суспільно-значущих цінностей. Численні свідоцтва показують, що контроль свідомості здійснюється непомітно для рядових членів об’єднання. Позаяк запрошеного оточують турботою і увагою, щоб він відчув уявну зацікавленість у вирішенні його проблем. В результаті особа починає проникатися сектантською ідеологією і вірити всім промовам лідерів культу. Тонка психологічна обробка, постійні молитви і співи, безперервне спілкування з фанатичними членами секти призводять до того, що у неофіта швидко руйнується здібність до критичного сприйняття чужого вчення, а постійна зайнятість справами секти, погане і нерегулярне відживлення, короткий сон постійно занурює адепта в стан зміненої реальності, коли ним легко управляти. Тому в особи, яка потрапила до секти, зазвичай, найперше змінюється звичний триб життя в наслідок набування так званого “сектантського менталітету” – це спосіб світосприйняття і мислення, який властивий членам сект. Для нього характерне тоталітарне мислення і цілковите несприйняття інакодумання. Усе, що не відповідає уявленням сектанта про добро, він агресивно відкидає. Сектант вважає, що знає істину про життя, яка єдина і правильна. Він параноїдально сприймає усіх, хто не належить до секти, як потенційних ворогів. Сектант має потребу завжди проти когось чи чогось боротися. Членів власного угруповання, особливо провід секти, сприймає некритично як непогрішних і безгрішних, а будь-яку критику – як вияв ворожості й зазіхання на власну ідентичність. Внаслідок дана особа щоразу частіше конфліктує зі своїм попереднім оточенням і переважно пориває з ним. Так завершується розрив колишніх соціальних зв’язків особи, так відбувається її “випадання” з суспільства. Результати страшні: для реабілітації члена секти потрібно від 2 до 5 років.

Сектанти: хто вони такі?

На жаль, не завжди відразу вдається розпізнати сектантські тенденції, особливо в колі якихось однодумців. Однак, коли група стала на шлях перетворення на секту, то ця тенденція рано чи пізно стає очевидною. Бо, якщо якась група починає сприймати свого лідера як недоторканий духовний авторитет, а лідер це приймає і відповідно поводиться. Така група має усі шанси стати цілком вираженою сектою. Ще однією характерною ознакою перетворення групи на секту є почуття власної вищості її членів від звичайних людей та постійна критика на адресу інших. Це перші ознаки перетворення групи на секту. Якщо ж помічено ці ознаки в якійсь парафіяльній групі, церковному русі, спільноті чи організації, то маємо прямий обов’язок повідомити про це спостереження церковну владу, щоб не стати співучасником виникнення нової секти.

БУДЬТЕ ЗАВЖДИ ПИЛЬНИМИ Досить легко зрозуміти, що маєте справу з сектою, коли сектанти самі дзвонять у ваші двері, часто навіть відкрито кажучи про свою віросповідну приналежність. Так само не важко зрозуміти, що випадкові перехожі на вулиці чи співмандрівники у громадському транспорті, які ні сіло ні впало розпочинають “просвітницькі” релігійні розмови, мають на меті втягнути вас у секту. Значно важче розрізнити, що відбувається щось дивне, коли вас вербує людина, якій ви довіряєте. Проте, якщо особи, намагаючись втягнути вас в якусь групу, обіцяють “золоті гори” чи пропонують єдиний можливий вихід із скрутного становища, якщо ви до цієї групи приєднаєтеся; або ж безперестанку критикують Церкву, Традицію чи Передання, це може бути першою ознакою того, що вас намагаються завербувати до секти. Дивна література, яку вам пропонують, бомбування любов’ю – це також вказує на велику ймовірність того, що вас вербують. Властиво в цьому питанні потрібно бути вельми обачними. Тому Свята Мати-Церква спішить на допомогу своїм дітям і застерігає: якщо вже нам довелося жити при так званому релігійному ринку, то будьмо гра-

о. Ярослав Масюк

мотними споживачами. Адже кожна людина з увагою ставиться до купівлі товару, перевіряє його на якість і остерігається підробок. Але, придбавши неякісний товар, ви лише втратите гроші. Маючи справу з духовними підробками, ви ризикуєте набагато більшим: усім своїм майном, оточенням, кар’єрою, сім’єю, здоров’ям, так і всім вашим життям, а врешті спасінням своєї безсмертної душі. Отже, якщо до вас підійшов хто-небудь, запрошує вас прийти на лекцію або семінар, який обіцяє вам цікаву роботу в іноземній фірмі з високими заробітками або пропонує ввести у вашій школі (інституті, на підприємстві) новий навчальний курс, порадимо вам задати цій людині десять конкретних питань, які допоможуть виключити принаймні 90% всіх сектантських вербувальників. Краще всього, якщо ви задасте пропоновані питання спокійним, не агресивним тоном, але тим не менш ясно дасте зрозуміти, що вас не задовольнять ухильні відповіді-виверти, а чекаєте прямих і щирих відповідей. Вам потрібно знати, що всі секти чи близько-сектантські утворення в тій чи іншій мірі використовують при вербуванні обман. Однак далеко не всі сектанти усвідомлюють, що, намагаючись знайти нового члена для своєї організації, вони вводять його в оману. Тому, поставивши ці питання, ви зможете виявити, що або вербувальник приховує від вас правду, або він і сам не володіє всією повнотою інформації. Швидше за все сектанти спробують позбутися вас ухильними відповідями, загальними фразами і спробами змінити тему розмови. Тому, якщо ви почуєте щось на кшталт: “Ми просто хочемо допомогти людям звільнитися від їхніх проблем”, або: “Ми просто запрошуємо вас на цікавий семінар, де будуть обговорюватися питання, що хвилюють все людство”, або: “Ми просто збираємося для обговорення слова Божого”, або навіть: “Ми просто хочемо пригостити вас безкоштовною вегетаріанською вечерею”, у вас є повна підстава насторожитися. Пропоновані замість відповідей ухильні зауваження типу: “Я розумію ваше скептичне ставлення до нас; я і сам був таким, перш ніж я нарешті не прийшов до істинного розуміння” або “Невже вас це дійсно цікавить?” також повинні прозвучати для вас попередженням.

Сектанти: хто вони такі?

Інший метод, який часто використовують сектанти – це зміна теми розмови. Наприклад, якщо ви запитаєте, чи піддавався засновник секти кримінальним переслідуванням, ви можете замість відповіді почути довгий монолог про те, що всі великі релігійні діячі світу піддавалися гонінням і переслідуванням. Вам можуть привести приклад Сократа, засудженого за розбещення юнацтва, або розповісти про те, що Ісуса засуджували за дружбу з блудодійками і усяким набродом і так далі. У такій ситуації вам слід ввічливо, але твердо перервати вашого співрозмовника і повідомити йому, що в даний момент ви не маєте наміру затівати дискусію про Ісуса, або Сократа – ви хочете отримати пряму відповідь про лідера групи. Якщо вербувальник ухиляється від прямої, ясної і конкретної відповіді, можна бути впевненим – він хоче щось від вас приховати. І пам’ятайте, що у вас завжди в запасі є аргумент, на який жодному вербувальнику нічого заперечити; ви завжди можете піти від нього або, навпаки, попросити його негайно покинути квартиру чи кабінет. Ще одне правило, яке ви повинні зробити для себе абсолютним; ніколи не давайте адресу чи номер телефону тому, кого ви підозрюєте у членстві в секті. Якщо у вас є сумніви, але ви все ж хотіли б отримати більше інформації, перш ніж зробити остаточні висновки, попросіть його дати вам адресу і телефон, щоб подальші контакти відбувалися за вашою ініціативою. Пам’ятаєте, ситуація повинна контролюватися вами! Не дозволяйте нікому тиснути на себе, зокрема вимогою надати особисту інформацію про себе; беріть приклад зі скромної дівчини, яка ніколи не дасть своєї адреси і телефону хлопцеві, перш ніж не довідається про нього більше. Завжди краще почекати, ніж дати свій телефон, а потім не знаючи спокою ні вдень, ні вночі від нудотно-наполегливих непроханих вторгнень. Пам’ятайте завжди, що перед вами особа – насамперед жертва, і що вона потребує співчуття і поблажливості. Можливо, що ваша достойна поведінка зуміє змусити сектанта задуматися. А це вже дуже багато; замислившись, людина може побачити в іншому світлі своє членство в секті і зробити перші кроки для виходу з неї. Тому без агресії або прихованого глузування спробуйте задати хоча б кілька наступних запитань:

Сектанти: хто вони такі?

організації, яка здійснює на вас психологічний тиск і відмовляється виконати свої зобов’язання перед імміграційними властями. І пам’ятайте, що ніякі розписки, які організація могла взяти з вас перед вашим від’їздом, не знімають з неї зобов’язань щодо вашого перебування за кордоном. Так що боятися нічого. Головне, проявляйте розумну обережність. Не піддавайтеся цікавості на шкоду здоровому глузду. Занадто багато людей опинилися в сектах через надмірну самовпевненість. Вони були переконані, що зможуть тримати себе під контролем у будь-якій ситуації і ніколи не потраплять під чийсь вплив. Так люди починають “палити” (“завжди зможу кинути, коли захочу”), стають алкоголіками і наркоманами. На жаль, безконтрольна цікавість і надмірна самовпевненість призвели до трагічного кінця дуже багатьох людей.

ПОЗА ЦЕРКВОЮ НЕМАЄ СПАСІННЯ Кожна з тих класичних нео-протестантських сект, про які ми вже говорили, є певного роду синтезом християнсько-політичних поглядів та віянь, в яких завжди (за рідкісним винятком) досить складне, неоднозначне, але в певній мірі зрозуміле походження. Однак, що стосується сект, які з’являлися на протязі останніх десятиліть, класичного підходу до справи стає замало. Цей синтетичний релігійний постмодернізм і є плід того помилкового синтезу, який в початковій формі зародився ще наприкінці ХІХ століття, а просто розквітнув в другій половині сумнозвісного ХХ-го. Цей штучний синтетизм, до того часу просто не існував. Перш за все, як такий, що в кінцевому результаті вбиває справжні релігійні почуття. Дуже складне питання: чи можна взагалі такі секти називати релігією? Слово релігія походить від латинського слова «religare, що з латини означає відновлювати зв'язок”, властиво зв'язок з Богом, але в сектах зв'язок відбувається завжди з лідером, з ватажком секти – “гуру”, який фактично стає на місце Бога, або, щонайменше, асоціюється з Богом. Іноді в сектах про це говориться прямо, інший раз побічно – лідер оголошується “посланцем

о. Ярослав Масюк

Бога”, “пророком”, “гуру” і т. п. залежно від контексту, в якому існує вчення секти. Але майже завжди такий лідер в очах своїх адептів фактично стає об'єктом шанування божественного, звісно, не забуваючи і про комерційну підоснову, такого шанування, що присутня практично в кожній секті. Та є секти, в яких, власне, немає окресленого релігійного вчення, властиво вчення про Бога. Навіть користуючись поняттям релігії в найширшому розумінні, то в конкретному випадку “синтетичних сект”, де розуміють релігію як спробу подолання смерті і встановлення зв'язку з духовним світом, – все ж назвати їх релігійними таки не можемо. Бо в них власне є лише культ благополуччя, багатства та щастя разом з гучними нав'язливими обіцянками успіху, які принесе вступ в організацію, компанію, клуб. Тому, прийшовши туди, спочатку людина відчуває ейфорію. Бо всі її люблять, або щонайменше є до неї уважними чи особливо тактовними. Від усього складається враження, що всі такі порядні, культурні, виховані та гостинні. Однак, така вдавана сердечність, що по-щирому нас розташовує до себе, є звичайною маніпуляцією. Відтак, коли в певний момент хтось до вас прикладом заговорить, що: “Ми раді, що ви долучилися до нашої спільноти чи групи, що несе світу таку чудову новину, а чи має таку місію.” То ви вже втративши всяку попередню пильність, не готові сприймати критично ту інформацію, що поплине до ваших вух просто потоком. Бо тут уже “за сценарієм жанру” почнуть один за одним приєднуватися до розмови інші люди. Це справді дуже схоже на те, як виступають екзальтовані адепти на сектантських харизматично-євангелічних зборищах; розсипаючи своїми свідченнями про те якими страшними грішниками були, але тепер якими святими стали. Зазвичай такі “одкровення” про ті прекрасні, чудові, чи просто приголомшливі зміни, що з ними відбулися, можуть звучати приблизно так: – “Я увірував! У мене був туберкульоз (або виразка, або половина печінки видалена), гайморит, радикуліт та інфаркт міокарда, а зараз як я прочитав цю книгу, чи почав регулярно відвідувати зібрання, – і подивіться, який я! – Я вже цілком здоровий! Крім того, я став в три рази розумнішим і енергійні-

Сектанти: хто вони такі?

шим ніж був раніше! Нарешті-то у мене почалося абсолютно нове життя! І все це завдяки спільноті, книзі, одкровенню, лідеру нашої групи!” Шкода, що дані адепти можуть це говорити, цілком щиро і наївно вірячи в те чого справді немає. Бо часто це доволі вправно зманіпульовані нещасні люди з розхитаною емоційністю. З яких лише користають у всіх відношеннях, як тільки можливо уявити, а до того, ще й з них посміхаються як з дурнів, що дають себе “надути”. Далі ж, як і у всіх сектах: замкнене коло спілкування, власна мова (сектантський жаргон), відрив від усього зовнішнього світу, чорно-біле сприйняття дійсності, або постійне змінене відчуття реальності чи почуття обранності та елітизм, почуття якогось рятівного знання, відчуття місії, яку вони несуть світові. Для таких організацій характерна і зміна системи цінностей, коли визнаються тільки цінності внутрішньогрупові. Отож, не встигнете й отямитися від усього цього, як ви вже член “чудової організації обраних”, яка несе світові просвітництво і звільнення. Тобто замість первинної обіцянки спасіння, здоров'я і багатства – підсвається сумнівна, якщо не злочинна, ідеологія. Більше того, вас запевняють, що дійти до успіху ви можете, тільки якщо, щиро вірите в унікальність груписпільноти і чудодійну силу їхнього ідеологічного продукту чи практики. Тоді у вас все вийде. Бо ось бачите, як все чудово виходить у вашого колеги? Якщо покищо у вас не виходить, так це ви самі в цьому винні. Вкладіть більше віри, зусиль, матеріальних засобів, грошей та праці на поширення даного ідеологічного продукту чи практики – і тоді ваші зусилля будуть винагороджені, але потрібно віддати всього себе без залишку. Звісно, що спочатку, коли вам вдавалося добре поширювати даний ідеологічний продукт чи практику, серед своїх знайомих чи родичів то ви відчували внутрішню радість, – тому, що у вас була мотивація, а зараз ви її втратили. Відповідно, тому що закінчилися родичі і знайомі, яких ви вже просто дістали зі своєю нав’язливою ідеєю. Однак, секта не може допустити до того, щоб ви навіть замислилися над тим чому з вами не хочуть спілкуватися. Тому, відразу вам запропонують записатися на якісь там курси (семінари) з підвищення мотивації. Звичайно, за курси вам доведеться заплатити ну зовсім трохи, але зате ви незабаром осягнете

Сектанти: хто вони такі?

прощення Іов. 42:8. Благаю вас, брати, помагайте мені молитвами за мене до Бога Рм. 15:30. Від дотику об кості Єлисея воскрес мертвий 2 Ц. 13:21. З IV ст. по нині витікає цілюще миро з мощів св. Миколая, яке оздоровляє хворих. Ми почитаємо мощі святих, щоб через них поклонятися Богу, за якого вони померли (Св. Єронім, Уст). Від тіні ап. Петра Ді. 5:15 і одягу ап. Павла Ді. 19:11 теж оздоровлялись. Якщо за життя Господь вислуховував молитви святих і творив такі чуда, то тим більше вислухає їх по смерти, коли вони є разом з Богом в небі. 14. Закид: Не треба Церкви і священиків. Відповідь: Христос заснував свою Церкву на ап. Петрі, дав йому ключі царства небесного і владу Мт. 16:18,19. Першість серед апостолів Мт. 10:2. Петре, паси мої вівці і ягнята Ів. 27:75. Утверджуй братів твоїх Лк. 22:32. Під одною головою, Петром, є всі члени Церкви (Св. Авг). Як мене послав Отець, так я посилаю вас. Дихнув на апостолів і дав священичу владу. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж задержите – задержаться Ів. 20:27-23. Всі ангели не мають тої влади, яку має священик-пресвітер, бо не можуть відпустити ані одного гріха (Св. Григорій Богослов, IV ст). Силою молитви священик освячує воду в річці, і вона не псується Іс. 12:3. Ідіть, отже, навчайте усі народи. Я з вами по всі дні аж до кінця віку Мт. 28:19,20. Пророцтво писання не допускає особистого тлумачення 2 Пт. 1:20, а жінки в Церквах нехай мовчать 1 Кр. 14:34. Буде одне стадо і один пастир Ів. 10:16, а не сотні сект. 15. Закид: Ви не прийняли Святого Духа, бо не говорите іншими мовами. Відповідь: Дух Святий сходить на людину через покладання рук (в св. Тайні Миропомазання) Ді. 8:17. Апостоли возвіщали величні діла Божі так, що кожний чув рідну мову Ді. 2:1-11, а сектанти викрикують незрозумілий набір звуків. Краще є Церкві п’ять слів розумом сказати, ніж 10 тисяч слів мовами 1 Кр. 14:19. Крім мов є багато інших дарів Святого Духа 1 Кр. 12:4-11, які даються не кожній людині. 16. Закид: Треба дотримуватись тільки Святого Письма. Відповідь: Тримайтесь передань, яких ви від нас навчилися чи то усно, чи то листовно 2 Сл. 2:15. Бережи передання 1 Тм. 6:20.

о. Ярослав Масюк

17. Закид: Св. Причастя – це знак ласки й оправдання. Відповідь: Сектанти не вірять, що Святе Причастя є правдиве Тіло і Кров Ісуса Христа Ів. 6:55, а лиш символічно їдять хліб і п’ють вино. Перетворити хліб і вино в Тіло і Кров Ісуса Христа Лк. 22:79 може тільки правдиво рукоположений священик 2 Тм. 1:6, на слова якого в Службі Божій – Христос сходить на землю (Св. Григорій Богослов). Ісус погрожує, що хто не їстиме тіла Сина чоловічого й не питиме його крови, не матиме життя в собі Ів. 6:53. Отже, сектанти не виконують найважнішої Божої заповіді – не споживають Тіла і Крови Ісуса Христа Ів. 6:54. Вони мають різні фальшиві науки, але спільно працюють над знищенням правдивої Христової Церкви. Одним словом, після Лютера, Кальвіна, Цвінглі знищення дерева Церкви, різного роду нео-протестантськими та парасектантськими червами відбувається ще інтенсивніше, ніж можна було очікувати. Дотепер протягом сотень років кожен бажаючий відламує чи поживому відпилює від цього дерева, щоб, так би мовити, підправити Церкву під себе, тим творячи сучасну людську “церкву” замість Христової. Та загляньмо до історії, тоді стане очевидним, що в так званому “консерватизмі”, властиво в Святих Традиціях і Апостольському Преємстві, і є Церква Христова. Справді, в перших трьох століттях церковна організація, богослужіння, та храми через постійні гоніння на християн були дійсно простими, не так багаті обрядами, бо ж відбувалися таємно, під покровом ночі, у відлюдних місцях. Однак, це була все ж та сама ортодоксальна Церква, яку і заснував Сам Христос, і яка жодним чином не була схожа ні на одну з сучасних сект. В ній відбувалися богослужіння, серед яких була і Божественна Літургія, укладена Апостолом Яковом, і існували в цій древній Церкві три ступені священства і Сім Святих Таїнств. Саме про цю Церкву писав св. мученик Юстин Філософ, який жив у II столітті. Властиво, присутність законної ієрархії Церкви як Божого встановлення і робить Церкву Святою та Апостольською. Без ієрархії, без священства немає Церкви. Про це говорять всі Вчителі Церкви, серед яких

Сектанти: хто вони такі?

і такий достойний святитель, як Ігнатій Богоносець. У своєму посланні до Траллійців він писав: “Завжди почитайте Дияконів, як заповідь Ісуса Христа, а Єпископа, як Ісуса Христа... Пресвітерів же,.. як сонм Апостолів. Без них немає Церкви”. Сектанти же, відтак зрозумівши, що “без них немає Церкви”, вирішили “обзавестися” і власними “пастирями”, обираючи зі своїх громад кращих членів і “рукопокладали” їх, утворивши собі таким чином лютеранську чи англіканську “ієрархію”. Та справжня практика Церкви таких висвячень не знає і не приймає. Мирянин не може дати благодаті священства комусь іншому, так як не володіє нею сам. Згадайте зі Старого Завіту хоч би Корея, Датана і Авірона, що збунтувалися проти Мойсея, покликаного на служіння Самим Богом. Коли вони побажали стати на його місце, то розверзлася земля і поглинула бунтівників. Від того де немає законного священства, там немає і справжньої Церкви, а тільки марне зібрання народу. Бо всі, що власною гординею переповнені своєвільно відійшли від догматів Церкви, справедливо звуться єретиками. Тому св. Ігнатій Богоносець у посланні до Траллійців (гол. 6) повчає: “Отже, прошу вас, не я, але любов Ісуса Христа, харчуйтеся однією християнською їжею, а від чужого дерева, яке єресь, отвергайтесь. До отрути лжевчення єретики домішують Ісуса Христа, чому і набувають до себе довіру: але вони подають смертоносну отруту в підсолодженому вигляді. Не знаючий охоче приймає її, і разом зі згубним задоволенням приймає смерть”.

ЗМІСТ СЕКТАНТИ: ХТО ВОНИ ТАКІ? ..................................................... .....................................................3 Релігійний аспект сектантства .............................................. ..............................................4 Моральний аспект сектантства ............................................. .............................................5 Психологічний аспект сектантства....................................... .......................................6 ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПОДІЛ СЕКТ ........................................ 10 Мормони ................................................................................. 13 Храм Народів ......................................................................... 15 Свідки Єгови .......................................................................... 16 Ворота раю ............................................................................. 16 Секта Менсона ....................................................................... 17 П’ятидесятники ...................................................................... 17 Орден Храму Сонця .............................................................. 18 Церква Христа ........................................................................ 19 Раеліанці ................................................................................. 19 Біле братство ......................................................................... 20 Саєнтологи ............................................................................. 21 СЕКТАНТСЬКІ РИСИ ДІЯЛЬНОСТІ ........................................... 24 Агресивний маркетинг.......................................................... 24 Ієрархія і “таємне вчення” ................................................... 24 Пожертвування ...................................................................... 25 “Святий” лідер....................................................................... 25 Придушення волі, свідомості.............................................. 25

Інформаційна атака............................................................... 26 Протиставлення світу........................................................... 26 Біблійний фундаменталізм ................................................. 26 Вимога активності ................................................................. 27 Власна символіка секти ....................................................... 27 БУДЬТЕ ЗАВЖДИ ПИЛЬНИМИ .................................................. 29 ВАС МОЖЕ ЗАВЕРБУВАТИ КОРПОРАТИВНА СЕКТА ........... 38 ПОЗА ЦЕРКВОЮ НЕМАЄ СПАСІННЯ ....................................... 43

Релігійне видання

о. Ярослав Масюк

СЕКТАНТИ: хто вони такі? Головний редактор Йосиф ВОРОБЕЦЬ Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

Підписано до друку 08.08.2019. Формат 60x84/16 Папір офс. Офс. друк. Ум. друк. арк. 3,26 Наклад 500 прим. Замовлення № 08/08-19 Гарнітура Arial Narrow

Магазин “Добра книжка” вул. Б. Хмельницького 35/За, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, (097) 67-67-725 Інтернет замовлення: www.gbook.lviv.ua Релігійне видавництво ТзОВ “Добра книжка” вул. Б. Хмельницького 35/За, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 Свідоцтво СВС ДК № 1286 gbooklviv@gmail.com, web: www.gbook.lviv.ua Друк: СПД “Торба Михайло Михайлович”