Як Бог приходить в родину by Gbook Lviv

Де є діти, там є і Бог! У чому полягає релігійне виховання? Як можна говорити з дітьми про Бога, коли ми самі не є релігійно грамотними? Альберт Бізінґер додає нам мужності:“Повсякденне” релігійне виховання – не важка річ. Він показує прості шляхи, якими батьки і діти можуть вирушити разом на пошуки таємниці нашого життя і шукати та знайти її відгадку. Хто запросить Бога в свою родину, той переконається, яким багатим і щасливим стане життя.

Д-р Альберт Бізінґер, 1948 року народження, професор релігійної педагогіки в Тюбінґському університеті. Цій книзі передувало багато розмов з молодими батьками, а передусім – досвід його родини, яка виховала четверо дітей та двоє онуків. Адже, зі слів Бізінґера, завдяки своєї сім'ї він багато чого навчився. Біля дітей та спільно з ними зростав і міцнів його зв'язок із Богом.

Альберт Бізінґер

ЯК БОГ

ПРИХОДИТЬ В РОДИНУ

Альфред Бізінґер

Як Бог приходить в родину

Альфред Бізінґер

ЯК БОГ ПРИХОДИТЬ В РОДИНУ

Релігійне видавництво “Добра книжка” Львів – 2019

Релігійне видання УДК 2-45:2-472 Б 59 Альберт Бізінґер

Б 59 Як Бог приходить в родину. – Львів: Добра книжка, 2019, – 96 с. ISBN 978-617-618-125-5 Книга Альберта Бізінґера “Як Бог приходить в родину?” розкриває перед читачами вкрай важливу тему, яка торкається релігійного виховання. Дванадцять запрошень до роздумів викликають неабияке зацікавлення, щоби зрозуміти, як творити успішне життя з Богом у родині серед бурхливого непередбаченого повсякдення з його різноманітними викликами, як своїм прикладом ставати дороговказами на життєвому шляху своїх дітей, а також самим вчитися у дітей плекати щоразу міцніший особистий зв’язок з Богом, залишаючись Божою дитиною до кінця нашої земної мандрівки.

На обкладинці малюнки Беати Бізінґер

ISBN 978-617-618-125-5

ЗМІСТ ДЕ Є ДІТИ, ТАМ Є І БОГ ............................................. 7 1 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо вас заново відчути Бога .......................... 9 2 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо до переживання переживанн духовності Бога у вашій родині .................................. 14 3 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо Вас до вечірніх оаз та насолоди дорогоцінним часом у Вашій родині ......................... 19 4 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо Вас цілковито наповнювати дн дні у Вашій сім’ї життям ................................................... 23 5 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо Вас жити жит справжніми цінностями у Вашій родині .................. 30 6 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо Вас розвивати особистий досвід релігійного виховання ................................................. 37

7 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо Вас до запровадження релігійних традицій у Вашій родині ......................... 42 8 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо апрошуємо Вас святкувати Різдв Різдво і Великдень цілою Вашою сім’єю .............................. 49 9 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо Вас молитися, бо Небо постійно відкрите для нас ............................ 65 10 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо Вас поєднати сім’ю, дитячий садок і громаду .............................................. 71 11 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо Вас привести привест вашу дитину до Ісуса ................................................... 77 12 ЗАПРОШЕННЯ ЗАПРОШЕНН Запрошуємо Вас бути ангелами ангелам один для одного у повсякденному житті .................. 83 ЯСНІСТЬ ПРОТИ ТЕМРЯВИ ................................... 91

ДЕ Є ДІТИ, ТАМ Є І БОГ “Як Бог приходить в родину? Дванадцять запрошень” – ось яка назва цієї книги. Невже Бога треба неодмінно запрошувати? Усюди, де вирує життя, там є і Бог. Бог є також у наших родинах. Творець світу дивиться на нас очима новонароджених діток. Коли дитя приходить у цей світ, розпочинається історія любові Бога з цією людиною і людством заново. Якщо ми віримо, що Бог є нашим Творцем, то знаємо, що нам уділено Божественну іскру, духа від Духа Божого, для життя на землі в конкретному часі на конкретному місці. Хто йде християнським шляхом від його глибинних надр, той знає, що нема потреби в гонитві за Богом, щоб Він урешті-решт великодушно звернув на нас Свою увагу. Жити духовно означає допустити Бога у своє життя. І пам’ятати, що, поза будь-яким сумнівом, ми бажані Божі діти. Для багатьох батьків вістка “У нас буде дитина” чи “В нас народилася дитина” є величною подією у духовному вимірі. Сльози багатьох батьків і матерів під час народження немовляти є не тільки виявом величезної тривоги та радості, коли врешті-решт все добре обійшлося. Часто це – дотик до Творця дитини. А як ми інакше можемо відчути неповторний 7

зв’язок з нашим Творцем, як не під час народження своєї дитини?! Через наше дитя Бог давно присутній у нашій родині. То якщо Бог уже є в ній, чому ми повинні Його запрошувати? Йдеться лише про те, щоб усвідомити це і віднайти практичні шляхи на кожен день для особистої відповіді на Його вже подарований нам зв'язок. Ця книга запрошує усіх вас пережити цю неповторність. Вона написана на основі багатолітнього досвіду нашої родини, яка виховала четверо дітей та двох онуків. Усі вони були нашими “ангелами на шляху”, які відкрили нам “Бога в родині”. Кожному із цих дванадцяти запрошень передують малюнки моєї дружини Беати Бізінґер. Вони кольорові й багатогранні, як наше життя, і водночас запрошують до “перегляду” цих запрошень. У кольорі та формі вони відображають зв’язок із Богом. Ці зображення супроводжуватимуть вас на дорозі життя з Богом у вашій родині. Цю книгу я присвячую моїй дружині Беаті Бізінґер, нашим дітям Давидові, Мануелеві, Веньяминові та Інґрід, нашим онукам Джошуа та Лізі Калуга, їхнім родинам та вам, дорогі читачі, на вашому творчому шляху запрошення Бога в родину. П’ятидесятниця 2008

Альберт Бізінґер 8

1 ЗАПРОШЕННЯ

Запрошуємо вас заново відчути Бога Я запрошую Вас поринути у своє дитинство і відчути ваші перші дотики Бога та піти слідом за цими відчуттями. Я супроводжуватиму вас, але не даватиму жодних порад, що вам робити. У цій мандрівці спогадів я розмовлятиму сам зі собою та говоритиму про себе. Якщо бажаєте, то можете таким чином зануритись у своє релігійне дитинство. Під час цього корисно буде заплющити очі, зручно всістися, кілька разів глибоко вдихнути і видихнути повітря та поволі дозволити своїй пам’яті відтворити образ минулих днів. Поволі я повертаюся у своє дитинство. Ось мені 20 років. Я відчуваю як зображення минулого розкриваються в моїй уяві. А тут мені п’ятнадцять років… А тепер десять… Початок школи… Я в дитячому садку... Я намагаюсь якнайдалі заглибитись у спогади,й ось уже бачу своє раннє дитинство. 9

носиться на виховання своїх дітей, адже час і виклики змінюються. І тому часто ви виховуєте своїх дітей не так, як це зазвичай прийнято робити, а так, як вважаєте правильним. Важливим, насамперед, є те, щоб ми самі усвідомили свої досвіди дитинства і, відповідно, свідомо старалися поступати інакше, ніж наші батьки. Те саме стосується і релігійного виховання. Важливо, щоб ми позбулися своїх негативних досвідів і знайшли якісну площину для виховання своїх дітей. І всіх, хто від природи полохливий та невпевнений, тож боїться, що не впорається з цим та не зможе зробити все “правильно”, я знову заохочую: віра пов’язана насамперед з живим прикладом, живим зв’язком, а не з “хитромудрими знаннями”. Робіть свої кроки і знаходьте шляхи, які імпонують вам, щоб відкрити своїм дітям доступ до Бога, зв’язок із Ним – про щось краще не можна навіть собі мріяти. Бог торкається нас протягом цілого нашого життя. Кожен день Бог дотикається до мене; моє ж завдання – лише зауважити це. Оскільки я вже пізнав Бога у своєму житті, то можу поділитися своїм “досвідом Бога” та його таємничими взаєминами з дітьми. Через це Бога можна реально сприймати, пізнавати, усвідомлювати Його вагомість у родині та через дотик відчути Його присутність тут, між нами. 13

2 ЗАПРОШЕННЯ

Запрошуємо до переживання духовності Бога у вашій родині “Чому ми взагалі приходимо у цей світ, якщо знову мусимо помирати…?” – запитує тринадцятирічний Веньямин. Відповісти на всі “чому” нашого життя – вкрай важливо. Освіта – це щось більше від міжнародних навчальних програм. З якого духа живу я і будую своє життя? Яка духовність стає моїм віддзеркаленням, відлунює в моїх діях та моїй родині? У своєму житті я завжди мушу вчитися розрізняти дух і протилежність духа. Живучи Богом, я відкриваюся Божому Духові. Тому що Бог є нашим Творцем, ми, Його створіння, маємо в собі Божественну іскру. Він уділив нам часточку Себе для нашого життя у матеріальному світі з усіма його загрозами, стражданнями та труднощами, але також з його надіями, щастям та одкровеннями. Ми є не просто “скинутими у всесвіті”, а радше Його відображенням і подобою. “Чоловіком та жінкою створив Він їх, на Свій образ і подобу”, – сказано у Біблії (Бут. 1, 27). Доступ до витоків нашого походження дарує нам щасливий досвід того, що ми не мусимо прожити уділене нам життя на цій відносно малій земній кулі відщепленими, відокремленими від Бога та покинутими на самоті. 14

Наша життєва сила походить від Бога. Ми можемо духовно поєднуватися з Богом і жити силою зв’язку з Богом. Коли ми відкриваємося Божому духові, то здіймаємось до вищого життя, а також вирішення конкретних життєвих ситуацій з Богом. Коли ми сентиментальні чи слабкі, Бог надихає нас, вказуючи, що нам робити і куди рухатись. Він також дає нам силу витримати та пережити складні життєві випробування. Духовне життя у зв’язку з Богом розкриває нам глибокий сенс нашого життя і силу надії, щоб жити, поступаючи вперед. Жити у зв’язку з Богом та людьми є відповіддю на питання: “Чому ми взагалі приходимо у світ, коли все одно знову мусимо померти?” Батьківство – це особливе покликання у розуміння духовності Бога Отця.

3 ЗАПРОШЕННЯ

Запрошуємо Вас до вечірніх оаз та насолоди дорогоцінним часом у Вашій родині Наш шестирічний Веньямин запитує перед сном: “Тату, ти ще прийдеш?” Його очі сяють. Я читаю йому дитячу Біблію. Ми обговорюємо історію про царя Давида, розглядаємо ілюстрації. Я також стаю спокійним, денне напруження спадає, і я зауважую, як ця традиція спілкування батька та сина приносить мені задоволення. Я залишаю позаду повсякденне і поринаю в інший світ. Наприкінці я роблю Веньямину знак хреста на чолі і благословляю його. Раптом він сідає на ліжку і робить мені теж знак хреста на чолі: “Тату, я також благословляю тебе”. – Це незабутня мить. Діти часто є ангелами своїх батьків. Наприклад, як маленька дівчинка, яка складає руки матері у своїх долонях. Діти часто повертають своїх батьків від спонтанності, віддаленого мислення до джерел релігійності. Адже вони мають дар ставити зворотні запитання, які неможливо втиснути у рамки традиційності. Як зробити так, щоб наше повсякденне життя було зв’язане з Богом? Саме для батьків, які мало 19

4 ЗАПРОШЕННЯ

Запрошуємо Вас цілковито наповнювати дні у Вашій сім’ї життям Прислів’я стверджує: “До життя не можна долучити більше днів, але можна уділити дням більше життя. Наші дні пораховані – нам не до снаги збільшити їхню кількість. Зате ми можемо подаровані нам дні більше наповнити життям. Однак як? Наш шлях батьківства – це унікальне релігійне покликання, бо наші діти не запитують про те, що мають право запитати. Вони є релігійними особами від природи, з внутрішньої глибини, і часто своїми запитаннями та висловлюваннями підводять нас до лінії межі наших розумових уявлень. Коли ми надаємо цьому простір, ми відкриваємося тому, що перебуває поза нашою реальністю: – Де я був, коли мене ще не було тут? – Невже небо ніколи не перестане існувати? – Як це так, що я знаю, що я є? – Чи в повітрі існує світ; а під землею, якщо глибоко копати, чи є ще інший світ? – Чи мій зайчик думає, що Бог виглядає, як заєць? 23

виховання. Релігійність часто ототожнювалася з відсталістю. Тут спостерігаємо різкий перелом. Хто виховує свою дитину релігійною, не є людиною вчорашнього дня, а навпаки – завтрашнього. Хто розкриває своїй дитині такі орієнтири як те, що ми є чимось більшим за тіло, яке мусить померти, і що нам відкриті такі обрії над смертю, як вічне життя, – той глибше замислюється над людським життям, ніж ті, які забороняють це своїй дитині. Десять років тому я розмовляв з молодими батьками про о́брази Бога, які перетворили Його на суворого Суддю, бухгалтера, Бога закону та успіху, при тім укриваючи всеосяжну любов та милосердя Боже. Дехто з нас страждав від цього у дитинстві та юності. У багатьох батьків з часом ця початкова ситуація змінилася. Їм не потрібно більше звільнятися від своїх дитячих уяв образів Бога, які нагнітали страх, але часто вони мають іншу трудність. Через те, що самі не отримали належного релігійного виховання, а можливо, виростали в байдужому до релігії оточенні, то тепер почуваються невпевненими, мають потребу наздогнати втрачене. Звісна річ, доступ до зв’язку з Богом можна дітям загородити, навіюючи страх перед Ним. Я завжди буду повторювати тільки одне: суворо забороняється нагнітати дітям страх перед Богом або зловживати погрозою, що Бог карає, задля задоволення особистих інтересів чи досягнення “виховних цілей”. Не страх 26

не обіцяв нам, що на цій землі ми не будемо помирати, але Він дав нам обітницю і надію, що поза своєю земною смертю ми вічно житимемо з Ним. Цей образ Бога, що базується на Біблії, відкриває дітям “новий світ” у релігійному вихованні. Вони можуть реально сприймати приємний “досвід охоплення Богом”, як сформулював це Мартін Бубер, що криється в понятті “Царство Боже”, яке Ісус проповідував у різних притчах та образах, вимальовуючи його радісними і життєдайними барвами як велике майбутнє для нас, людей. Релігійне пізнання проходить спільно. Часто діти своїми (релігійними) запитаннями змушують нас слухати їх, щоб ми зрушили хід свого мислення, щоб ми запропонували так би мовити “площину тертя”, на якій здатна спалахнути яскрава думка. Якщо Ви раптом не знаходите відповіді, то скеруйте запитання назад: “А що ти думаєш про це? Як ти додумався до такого запитання? Я сам мушу подумати над цим, і ми незабаром знову про це поговоримо”. Так релігійне виховання перетвориться на взаємостосунки, скеровані до Бога. Стрес мине. Разом зі своєю дитиною Ви самі перебуватимете на шляху пошуку Бога навіть тоді, коли піддаєтеся різноманітним сумнівам. 29

6 ЗАПРОШЕННЯ

Запрошуємо Вас розвивати особистий досвід релігійного виховання Стиль виховання, притаманний періоду мого дитинства та юності, сьогодні цілковито неприйнятний. Отож дуже важливо не перетворювати сьогодні те, що ви пережили особисто, а також релігійні переживання у процесі виховання на мірило у спілкуванні зі своїми дітьми. Так само, як в інших сферах, ми не можемо і не сміємо досвід нашого дитинства просто переносити на інших, не опрацювавши його, хоча процес самоаналізу та роздумів доречно залучити. Без сумніву, існують “демонські о́брази Бога”. Це о́брази Бога, які нагнітають страх і нехіть, замість подяки за Спасіння та Відкуплення. Єзуїт Карль Фрілінґсдорф детально описав ці “демонські о́ брази Бога” і піддав їх жорстокій критиці: “Для декого Бог є суддя і бухгалтер, Він вимагає від людей нелюдських зусиль та особливих досягнень, ще й приносить смерть. Такі образи Бога ворожі, небезпечні та з погляду Біблії неправильні не лише для дітей3. З боку релігійної педагогіки строго забороняється нагнітати в дитині страх перед Богом. Гнітючі форми 3

Пор. Karl Frielingsdorf, Dämonische Göttesbilder.Ihre Entstehung, Entlarvung und Überwindung, Mainz 1992.

релігійного виховання – це табу. Бога не можна використовувати як мотивацію для досягнення особистих виховних цілей та уявлень, або – висловлюючись різкіше – зловживати Ним. Батьки не мають права страшити дітей Богом, щоб їм самим було легше управляти ними. Релігійне виховання, навпаки, наново розкриває християнство та інформує, що Бог зцілює нас. Ісус не був доктринальним аскетом, Він не прописав “у деталях” релігійні практики. Його Посланням – це любов: любов до Бога, ближнього і себе самого. Це – радість від прийдешнього Царства Божого, яке зцілить усіх людей. Ісус бореться проти всього, що перешкоджає нам прийняти Царство Боже, Царство здатності любити і бути улюбленими. Тому Він бореться також проти грошей та влади, проти гніту та несправедливості; і Він притягує до Себе – неповторно і нечувано всіх людей, визволяючи їх від тягара гріха. У моєму розумінні це є захопливе життєве завдання разом з дітьми шукати найвищий сенс життя, зв’язок з Богом, доступ до Якого відкрив нам Ісус Христос. Бог став людиною заради мене, Він огортає мене і супроводжує у повсякденні. Він Сам дає моєму майбутньому майбутнє поза смертю. Коли ми, люди, глибше замислимося над тим коротким проміжком часу, який Бог уділив нам на цій землі як дар і доручення, то зрозуміємо, що головне в нашому житті – це віднайти зв’язок з Богом у собі, ділитися цим з іншими людьми і разом реалізовувати 38

шоджерела – Бога, наново відкриваючи перед ними сенс життя, загоюють рани і зупиняють шалений біг у нікуди. Однак завдання та функція традицій зводиться не тільки до того, щоб “вигоювати рани”. Вони радше відкривають перед людиною життя з Богом. Католицька Церква посідає двохтисячорічні традиції, які заново розкриває і далі розвиває, несучи людям просвітлення, здатність розквітнути до глибини внутрішнього розуміння. Особливе значення має традиція благословення у повсякденному житті. Діти завжди потребують захист, обійми, прийняття Бога. “І Він взяв дітей на руки і благословив їх” (Пор. Мр.10,13-16). Завдяки спільним християнським традиціям, які регулярно повторюються, в родині народжується певність у Богові, радість і насамперед – спокій. Через неконтрольований вплив масмедій, що є небезпечним засобом відволікання та загрозою для дітей, християнські традиції на противагу цьому – пропонують протилежний світ: упевненість, уважність, примирення себе один для одного. Тому вони є також добрим ґрунтом для психічного розвитку дитини.

8 ЗАПРОШЕННЯ

Запрошуємо Вас святкувати Різдво і Великдень цілою Вашою сім’єю Диво Святої ночі в християнському вимірі – це таємничий дотик Божественного світу, зустріч Божественного з нашим матеріальним світом – з чудовим вислідом для світової історії. Найбільш глибинне ядро християнства – це передовсім воскресіння із мертвих Розіп’ятого Ісуса з Назарета, а це означає, що Він не залишився у тенетах смерті. Опис Його народження з’являється щойно після Його смерті. За цим стоїть звичайна логіка: коли сьогодні народиться дитина, яка через 50 років досягне великої слави, стане знаменитістю, то, звичайно, над її походженням, народженням та дитячими роками будуть роздумувати і, відповідно, все описуватимуть. У перші дні життя дитини ніхто не знає, якою вагомою та знаменитою одного дня вона стане для людства. Тож цілком очевидно, що тільки після смерті та Воскресіння Ісуса зробили спроби описати Його народження та дитинство. Коли Лука описав народження Ісуса у Вифлеємі (Лк.2, 1-20), учні вже знали, що Дитя у яслах – це Ісус із Назарета, Який проповідуватиме Царство Боже і Сам про Себе скаже: “Я – добрий Пастир” (Йо.10, 11). 49

Різдво: Ісус має день народження Дитя у яслах Ісус народився у час правління царя Ірода більше ніж дві тисячі літ тому. Ясла у стаєнці є символом того, що Ісус, Син Божий, Який прийшов з Божественного світу, – нетиповий цар, не такий, як інші, які народилися в царських палацах. Відлік часу в нашому культурному поясі подається відповідно до Його народження: “до Христа” і “після Христа”. Ангел запитав Марію, чи Вона бажає стати Матір’ю довгоочікуваного Месії, і Вона впевнено та мужньо сказала: “Так”. Основою Різдвяної історії від Луки є народження Ісуса та відвідини пастухів. Стержнем висловлювання ангелів, що сповіщають пастухам про народження Христа, є слова: “Нині в місті Давида вам народився Спаситель, Месія і Господь” (Лк.2,11). Євангелист Лука велику вагу надає обґрунтуванню того, що Ісус походить з роду Давида. Вифлеєм – це місто Давида. Ісус народжується у Вифлеємі. І те, що пастухи першими отримують вістку від ангелів і спішать до ясел теж має специфічне значення. Пастухи – це ті люди, що не могли дотримуватися визначених храмових приписів, наприклад, чистоти чи відпочинку, інколи в релігійному сенсі вони були витіснені або не в особливій пошані. Однак коли ми покликані до ясел, то йдеться не про дотримання релігійних приписів. 50

9 ЗАПРОШЕННЯ

Запрошуємо Вас молитися, бо Небо постійно відкрите для нас Лауреат Нобелівської премії миру, єврей Елі Візель, письменник, який пережив Голокост, формулює це дуже практично і незвичайно: “Молитися – це означає бути здатним пізнати свої слабкі та сильні сторони, порівняти своє життя тепер і майбуття, це означає отримувати і давати. Без цієї можливості людина була б убогою. Ніхто не вартий стільки співчуття, як людина, котра не може молитися, бо нездатність молитися – це не гріх, а кара. Найтрагічніша година … – це та година, яка є немов карою – та, коли вона забула свої молитви”6. Діти та дорослі постійно запитують: “Звідки я знаю, що Бог чує мене, коли я молюся? Адже я не можу Його бачити. І Він не відповідає”. Тоді я відповідаю: “Бог є Бог. Його поєднання з кожною людиною зокрема можливе, тому що Він є Творцем кожного і зберігає з усіма відкритий зв’язок – напряму. Оскільки ми походимо від Бога, Він – ще коли ми тільки народилися – вклав у наше життя Божественну іскру. І ця Божественна іскра ніколи 6

Eli Wiesel, Macht Gebete aus meinen Geschichten, Freiburg 1986, 33f.

Сьогодні я радий і щасливий, що можу молитися. Молитва – це компетенція, неодмінно потрібна в житті для різних ситуацій. Як багато є усього, за що ми можемо дякувати Богові та славити Його. Проте в нашому житті трапляються і темні досвідчення, коли не можна нічим зарадити і залишається тільки скаржитися, нарікати або заніміти в розпуці. Коли мені треба йти до родин, яку спіткало горе, і сповістити, що молодий татусь, будівельник за професією, впав із даху та загинув, то що змістовного у змозі я зробити в духовному сенсі, як лише дорогою довіритися Богові й потім разом з дітьми та дружиною помовчати та вижалітися Богові, спостерігаючи, як двоє щасливих діток бавляться біля дому, – вони бо ще не знають, що через лічені хвилини будуть заливатися сльозами. Я свідомо ще трохи сиджу в машині, щоб подарувати їм кілька хвилин безперешкодної гри… А вже через дві години запрошую велику родину, яка зібралася, до молитви Отче наш за померлого. Більшість заплющує очі та долучаються до спільної молитви. Від монахів на горі Афон у Греції я навчився постійно промовляти такі слова: “Господи, “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного! грішного!”” З цією молитвою я засинаю, вручаючи Божому світлу і себе. Я вдячний сьогодні моїй бабусі Йозефіні та моїм батькам Антонові та Марті за те, що вони навчили мене молитися. 69

Люди, які моляться, мають багато переваг. У них є можливість глибше мислити, вище підноситись над внутрішнім своїм світом і відважно розмовляти зі своїм Богом Небесним. Хто вчить своїх дітей молитися, дає їм головне джерело для життя – для світлих і темних часів та, врешті, для останнього проходу крізь тунель смерті. Молитися до Бога – це мати у своїх руках справний компас, що веде крізь життя. Молитва скеровує наше життя до великої мети – до Бога.

10 ЗАПРОШЕННЯ

Запрошуємо Вас поєднати сім’ю, дитячий садок і громаду Дитячий садок св. Михаїла. Сьогодні тут відправляється Літургія за родини. Тема для роздумів: “Ісус робить дітей сильними”. Під час акту покаяння вихователька запитує п’ятирічного Михайлика: “Як ти думаєш, що таке сильна дитина?” Михайлик показує на свої рамена, а вказівним пальцем торкається мускулів і каже: “Не тут сила!” Тоді вказує на голову: “Ось тут!” Усі в церкві за кілька секунд зрозуміли зміст Послання: розв’язувати конфлікти без бійки. Акт покаяння, від якого дорослим теж стає добре на душі: “Спочатку подумати, а тоді діяти”. Діти і Богослужіння в громаді не повинні творити два відокремлені один від одного світи: разом співати, переживати короткі моменти мовчання, стояти навколо Вівтаря, подавати один одному руки під час молитви Отче наш, наш, творити спільну процесію до Євангелія, а також приготування Дарів, короткочасну Біблійну сценку, доносити сформульовані дітьми прохання до Бога. Звісно, потрібно виявляти більше активності й творчості. Але хто має добру волю, той упорається. Я знаю багато парафій, де щоразу більше 71

З релігійно-педагогічного погляду саме такі речі підлягають сумніву і викликають запитання. Адже коли нове підростаюче покоління долатиме ці внутрішньо-культурні та релігійні проблеми разом, то це допоможе їм, як дітям, учитися сприймати “інших іншими” та шанувати всіх людей і самим шукати в діалозі свій шлях. Для мусульманських дітей важливо вчитися розуміти значення християнських свят, бо вони живуть у нашому суспільстві. Однак і християнські діти та їхні батьки повинні поцікавитися, що означає “рамадан”, яке уявлення про Бога в мусульман, як вони святкують релігійні свята. Мусульманські діти зі своїми батьками можуть відвідувати церковні храми, а християнські діти принагідно навідатись до мечеті, і для них це буде розширенням їхнього кругозору. Важливо ще в дитсадку порозумітися на основі відмінностей і спільного. Ні дітям, ні батькам не принесе жодної користі, коли ми уникатимемо релігійного порозуміння. Навпаки, це може стати небезпечним, тому що зростатиме відчуження та ворожість між людьми. У наступні роки на освітянській ниві великим викликом стане усунення “перешкод”, які завжди є в багатокультурному та внутрішньо-релігійному просторі. Головне, тут не можна допускати “перегинів”, наприклад, раптово інтеґрувати мусульманських дітей у християнські “літургійні проекти”. Однак 75

у педагогічному просторі вже давно йдеться про можливість щодва тижні допускати взаємно дітей до участі в альтернативному проекті, незважаючи на “внутрішні різноманітності”. Діти в ролі гостей можуть бути присутніми і там, і там. Діти набувають релігійність у різні періоди і різних місцях свого життя. Те, що важливе в їхній сім’ї, вони можуть втілювати і в садку. Те корисне, що практикують у садку для релігійного розвитку вашої дитини, повинно прийматися та займати належне місце в розвитку життя родини. Молоді сім’ї найкраще здатні сприяти тому, щоб парафіяльні громади ставали все більш прихильними до вирішення питань родинного життя.

11 ЗАПРОШЕННЯ

Запрошуємо Вас привести вашу дитину до Ісуса У Євангелії від Марка розповідається дивовижна історія про Ісуса (Мк.10. 13-16): “І приносили до Нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм. Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: “Пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, – не ввійде до нього”. І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх”. Цей біблійний текст містить велику ідею. Я свідомо обрав його, щоб показати, наскільки важливо в нашому суспільстві ставити дітей у центрі уваги на їхньому шляху до Бога, а також тих багатьох діток, які позбавлені права на життя в цьому жорстокому світі, адже їм навіть не дозволяють прийти у нього. Ворожість до дітей, небажання дітей і складна ситуація багатьох діток, які живуть у бідності, – все це сигнал тривоги для нашого суспільства. 77

Для Ісуса всі діти – важливі, в очах Ісуса вони – цінність. У Євангелії матері приводять дітей до Ісуса, щоб Він торкнувся їх рукою. Апостоли відганяли дітей, але Ісус сказав їм: “Не бороніть дітям приходити до Мене, бо їхнє є Царство Боже”. Відбувається особлива зустріч Ісуса з дітьми. Ісус бере їх на руки і благословляє. Цим учинком Він дарує їм повну довіру до Нього, яку вони потребують для життя в матеріальному світі з усіма його обмеженнями, бідами та кризами. Він дарує їм відчуття приналежності до Нього. Адже вони належать Богові. Ще драматичнішим є те, що в нашому суспільстві щораз більше дітей виховують у родинах так, немовби Бога взагалі немає. Багато батьків не знає, як правильно виховувати дітей у релігійному дусі. Релігійне виховання не означає лише те, що “треба робити” саме так, і все. Релігійне виховання – це не якийсь додаток до життя. Воно відображається в маленьких щоденних речах, жестах, традиціях: коли ввечері біля ліжка дитини ми зачитуємо історію з Біблії, обговорюємо події прожитого дня і разом з нею ввіряємо прожитий день Богові. Примиритися, не дозволити дітям заснути непримиреними – це щось дуже глибоке та суттєве. Ісус, як ми чуємо в історії, бере дітей на руки. Що кращого може бути для дитини, коли її з любов’ю беруть на руки, коли над її голівкою 78

ЯСНІСТЬ ПРОТИ ТЕМРЯВИ

Про малюнки до цієї книги Ми, люди, пізнаємо Бога не тільки через слово, ми розмовляємо з Ним не тільки у молитві. Ми також можемо бачити Бога в кольорах, виражати свої взаємини з Ним барвами та формою8. Картина Ясність проти темряви (у центрі обкладинки) яскраво свідчить про це. Багато тижнів ми сиділи в онкологічному відділенні біля ліжка нашої – сьогодні здорової – доньки і, сповнені розпачем та надією, про різне думали. Ядром картини є світло. Воно поширюється в усі напрямки та пронизує темряву, проганяє її. Проте темні елементи залишаються. Вони надають світлу можливість створити відблиск. Прорив світла був би невидимим у чистому сяйві. Воно засліпило б та втратило свою функцію. Полярність світла і темряви для нас, людей, не лише елементарне природне явище: воно містить у собі як фізичне, так і духовне значення. “Я світло світу …”, – так каже Ісус про Себе. І ми молимося: “Нехай засяє тобі вічне світло…”. Наш 8

Albert Biesinger, Gerhard Braun, Gott in Farben sehen. Die symbolische und religiöse Bedeutung der Farben, München 1995.

Колись бідні нормандці, які жили на значних віддалях між собою, дарували один одному під час відвідин тканину або полосу тканини. Коли жінки не мали тканин, вони відривали від довгих спідниць полоси з ситцю, щоб подарувати іншим. Ті, кого обдарували, таким чином підпадали під захист дарувальників: “Носячи мій одяг, ти перебуваєш під моїм оберегом”9. Ілюстрації цієї книги можуть стати для вас “ангелами на шляху”, щоб ви жили під Покровом Бога, були благословенними та огорнутими Богом.

Наприкінці книги висловлюю щиру подяку всім працівникам кафедри, які своєю працею активно приклалися до укладення цієї книги. Це – Мартіна Фрідріх, Катаріна Блонджік, Фолькер Ґаус, Іріс Ґрулє, Сімоне Гіллєр, Катаріна Рюмер та Йоганнес Штольгоф. Тут є слушним вислів: “Один в полі не воїн!” Нам завжди потрібна підтримка, звісно, згори – від Бога, але і від людей, що пропонують свою допомогу, також.

Ruth Tschudy, Korak. Eine alte Patchwork-Technik, Grünstadt 2003.

Для нотаток

Релігійне видання

Альберт Бізінґер

Як Бог приходить в родину Головний редактор Йосиф ВОРОБЕЦЬ Редактор Іванна ДОРОШ ДОРОШ, Ольга ЛОЗА Переклад з німецької Наталя ЛОЗИНСЬКА Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН Підписано до друку 20.08.2019. Формат 70x100/32 Папір офс. Офс. друк. Ум. друк. арк. 3,9 Наклад 3000 прим. Замовлення № 20/08-19 Гарнітура Times New Roman

Магазин “Добра книжка” вул. Б. Хмельницького 35/За, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, (097) 67-67-725 Інтернет замовлення: www.gbook.lviv.ua Релігійне видавництво ТзОВ “Добра книжка” вул. Б. Хмельницького 35/За, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 Свідоцтво СВС ДК № 1286 gbooklviv@gmail.com, web: www.gbook.lviv.ua

Альберт Бізінґер

ЯК БОГ

ПРИХОДИТЬ В РОДИНУ