Jurn2013_5 by Gbook Lviv

Ïàîëî Êàëüÿð³ Âåðîíåçå (1528–1588). Îòåöü â³÷íîñò³

Ïàîëî Êàëüÿð³ Âåðîíåçå (1528–1588). Õðèñòîñ ³ ñàìàðÿíêà á³ëÿ êðèíèö³

Â³ñåíòå Ëîïåñ ³ Ïîðòàíüÿ (1772–1850). Ñîí Ñâÿòîãî Éîñèôà

Íà 1-é ñò. îáêë. Êàðëî Äîëü÷³ (1616–1686). Ïðåñâÿòà Ä³âà Ìàð³ÿ ç Äèòÿòêîì ²ñóñ ç êâ³òàìè. Íà 4-é ñò. îáêë. Ï³òåð Ïàóëü Ðóáåíñ (1577–1640). Ñâÿòèé Àíäð³é. Ïåðåäðóêè ³ ïåðåêëàäè äîçâîëåíî ïîäàâàòè ç âêàç³âêîþ íà äæåðåëî. Ðåäàêö³ÿ ìàº ïðàâî ñêîðî÷óâàòè òà ðåäàãóâàòè íàä³ñëàí³ ìàòåð³àëè, ðóêîïèñè òà ôîòîìàòåð³àëè íå ïîâåðòàº.

5(82) 2013 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка” Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Станіслав ПАДЕВСЬКИЙ єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ Літературний редактор Ольга ЛОЗА Обкладинка Богдан СОЙКА Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2013 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, факс: (032) 261-55-74 e-mail: gbook@ukrpost.ua web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Куліша, 22/3а, м. Львів, 79058 тел.: (032) 272-69-72 Друк: ТзОВ “Часопис”, вул. Шевченка, 315, тел. (032) 239-57-60 Наклад: 1300 примірників.

ЗМІСТ 1. Приготуйте свої серця Оксана Береза “Звертаюся до вас востаннє” ............................................. 2 2. Освячені в істині Ігор Сичов Володимир Соловйов – християнин і філософ ................ 3 3. Шлях істини та спасіння Свт. Йоан Максимович Царська Дорога Господнього Хреста, яка веде до життя вічного (продовження) ................... 7 4. Дорогами прочан Віктор Заславський На півдорозі зі Львова до Тернополя, або старовинна Лавра в Уневі (закінчення) ... 9 5. Сльози Марії о. Раймонд Спєс Невдовзі надійде епоха апостолів Серця Ісуса і Мого Непорочного Серця... ........................................... 13 6. Народження для Неба Тереза Тишкевич Злука Святих ............................................................ 15 7.. Голос Марії о. Євгеній Сьпйолек Знак для інших ....................................................... 19 о. Євгеній Сьпйолек Прожити життя як дар ............................................ 20

8. Таємниці Меджугор’я П’єтро Зожа Якщо хочете бути по-справжньому щасливими ....... 22 9. Свідчення Редакційна Останній танець ............................................................... 25 10. Гріх і біль Наталія Ананевич На шляху навернення (продовження) ................. 28 !!! До уваги читачів нашого часопису “Діти Непорочної” Непорочної” та шанувальників видавництва “Добра книжка”. Відтепер Ви маєте нагоду замовити наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.

ПРИГОТУЙТЕ СВОЇ СЕРЦЯ

“ЗВЕРТАЮСЯ ДО ВАС ВОСТАННЄ” 25.07.11 р. Ісус: Дитя Моє! Яку пісню співає серце твоє! З якою думкою лягаєш спати та встаєш?

26.04.11 р. Ісус: Дитя Моє! Нічого в житті вашому не виникає спонтанно, все закономірно. Коли не зуміли простити, чи самі здійснили проступок, то в скорім часі виникне відповідь вам. Бо самі її заготували. Адже любите Господа свого, а Я люблю вас, діти Мої. І щоби вам було добре в цьому світі, Творець подав вам правила, згідно яких слід жити. Вони прості, цілком не складні, але людина від недбалості та лінивства знехтувала і зараз нехтує ними, думаючи, що це щось другорядне. Ні! Якщо Творець створив вас, то і надав вам програму дій для життя, якої слід дотримуватися, щоби перебувати в Його постійній Ласці. Навіть подбав про те, що у разі, якщо ви схибили, то спішіть до Моїх земних заступників, священнослужителів – сповідайтеся та очищайтеся, щоби душа ваша постійно могла дозрівати. А це вона здійснюватиме при умові, що буде вірним дитям в усьому ще на землі.

10.07.11 р. Дитя Моє! Я завжди тримаю відкритими обійми для дитяти Мого, котре спішить, просто летить до Мене, щоб чи розповісти, поділитися радістю або смутком, чи виразити

№5(82), 2013 2

свою Любов, Віру та повагу і вдячність своєму Господеві. Моє Серце, обійми завжди відриті для тих, хто постійно прагне чистоти душі стану, який надає їм можливість відчувати Мене біля себе так близько, що все, що з нею відбувається, то є реальністю, пов'язаною зі Мною, бо цілковито перебуваю в її житті. Ця людина дозволила перебувати в її серці і Я безвідмовно це роблю. Приймаючи Мене в Пресвятій Євхаристії, ви добровільно даєте згоду бути зі Мною завжди і у всьому. І Я цього прагну, бо хочу освітити вам шлях ваш – ті сходинки, якими вам слід підійматися вгору. Склавши свій намір іти зі Мною, не міняйте свого напрямку і не здавайтеся перед труднощами, а в усьому покладайтеся на Мене, як на Друга, який вас завжди зрозуміє та підтримає. А особливо, коли ви намагаєтеся зробити крок, щоби піднятися вище на сходинку. Бо тої миті, коли нога піднялася, може виникнути багато спокус, диктованих тим, хто конче хоче вас скинути зі сходинок та певно би торжествував, побачивши, як ваша нога зісковзнула і ви кумельгом полетіли донизу. Опріться на Мене і впевнено з натхненням і терпеливістю, які щедро вам надаю, ідіть вперед.

16.08.11 р. Ісус: Життя ваше подібне на ріку, що має свій початок і кінець, коли впадає в море, океан Любові, єднаючись із своїм Творцем. Шлях її різноманітний, але впродовж того шляху зустрічаються різні перепони і каміння, котрі вона, беручи силу від Творця свого, промиває та навіть відглянцовує ці камені до такої міри, що вони блищать на сонці. Сила води очисної – це сила Любові Господньої, яку ви сприймаєте. Той відрізок життя, що вам даний, спливає дуже швидко, як ріка, але вона має декілька каскадів, порогів, що ведуть до змін у вашому житті. Починається з найдрібнішого і по зростаючій, йде постійне очищення та гартування у вашому житті. Лише на все це потрібна ваша згода добровільна. А коли Господь вважає, що слід по-особливому вам очиститися, тоді від вас, діти Мої, мусить іти ретельна праця над собою. Кульмінацією вашого життя виявляється бурхливий водоспад, який слід вам використати на надбання духовні, а не дочасні, бо втратите світло майбутнього раю. Дитя Моє! Люблю вас, діти Мої і всім Серцем прошу вас прийняти Мої настанови. Коли відбудеться перехід, а Мій Прихід, про це знає лише Отець наш Предвічний, дітям не годиться навіть цікавитися цими питаннями, а от подбати про стан своєї душі, її готовність – це ваше завдання! І першочергова місія! На це націльте повністю своє життя теперішнє і візьміть до уваги всі Мої настанови, які вам надаю, не легковажте, діти Мої, бо недаремно, а з Любов’ю і Милосердям звертаюся до вас востаннє. Оксана Береза

Дiти Непорочної

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

ВОЛОДИМИР СОЛОВЙОВ – ХРИСТИЯНИН І ФІЛОСОФ

Володимир Сергійович Соловйов (1853 – 1900)

У 1887 році, перебуваючи у Росії, молодий греко-католицький монах Роман-Марія Шептицький (майбутній Митрополит Андрей) у листі до матері пояснював свою затримку у Москві знайомством з дуже цікавою і мудрою людиною, яка справила на нього велике враження. «Але хто це отой, – писав він, – задля якого я залишився тут? Це Соловйов. Людина, про яку ще перед двома роками говорилося так багато в дусі католицької Росії. Нині не буду більше писати про нього, та варто було подорожувати до Москви, щоб бодай познайомитися з ним…». Не дивно, що Шептицький так захопився постаттю відомого російського філософа. Обидва

Дiти Непорочної

вони присвятили себе безкорисливому служінню Богу та ближньому, обидва боролися проти зла та неправди цього світу, й обидва вірили у можливість подолання великого розколу та об’єднання Православної і Католицької Церков. Володимир Сергійович Соловйов народився в Москві 16-го січня 1853 року у родині відомого російського історика Сергія Михайловича Соловйова. Для українського читача може стати цікавим той факт, що матір Соловйова – Поліксена Володимирівна – походила з українопольської родини Коваленських, і вважалася двоюрідною внучкою великого філософа і поета Григорія Сковороди. Ціла родина Соловйових відзначалася обдарованістю (двоє братів майбутнього філософа були письменниками, сестра – поетесою, а племінник – священиком, поетом та богословом) і Володимир не став тут винятком. Після закінчення з золотою медаллю П’ятої московської гімназії юнак, на вимогу батька, поступає на історико-філологічний факультет у Московському університеті, але незабаром переходить на фізико-математичний. За його ж словами, в юності він пережив бурний період зацікавлення на той час дуже модним матеріалістичним вченням, схилявся до атеїзму, і вірив, що у природничих науках можна знайти відповідь на питання про сенс людського існування. Звичайно, така позиція нищила в юнакові віру у християнські істини. Проте цей його стан тривав недовго, і Володимир раптово зрозумів, що наука не може бути остаточною метою життя і що вища, істинна мета є інша: моральна або релігійна (можливо, до таких думок його підштовхнуло неодноразове містичне споглядання прекрасної особи, яку він називав Софією – Мудрістю Божою, Яка веде людей до правди та справжньої радості, що криється у пізнанні Бога). І для досягнення цієї мети наука може бути хіба

№5(82), 2013 3

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

Митрополит Андрей Шептицький (1865 – 1944)

що одним із засобів. Через такі роздуми його зацікавленість природничими науками зникає (він, попри його обдарованість, навіть провалив екзамен на третьому курсі). Отож майбутній філософ знову повертається до вивчення історії та філології, а протягом 1873-74 років слухає лекції у Московській Духовній Академії. У 1874 році Соловйов захищає магістерську дисертацію у Санкт-Петербурзькому університеті, його обирають штатним доцентом філософії в Московському університеті. Після подорожі до Європи, яка була зумовлена необхідністю працювати у Британському музеї, Соловйова призначають членом Наукового Комітету Міністерства Народної Просвіти, а у 1880 році він отримує ступінь доктора філософії. Утім його подальше кар’єрне зростання стало неможливим через політичні причини. Закликаючи імператора Олександра ІІІ не страчувати вбивць його батька (він засуджував революціонерів, що вбили Олександра ІІ, але вважав смертну кару для них надто суворою), Соловйов розгнівав

№5(82), 2013 4

можновладця і через це мусив залишити ті посади, що займав. Надалі він реалізував себе як вільний дослідник і публіцист. Творча діяльність Соловйова була надзвичайно різноманітною. Він працював як перекладач (перекладав Платона, Вергілія, Шіллера, Канта), прославився як гострий публіцист і літературний критик. Талановитий поет, він поєднував у своїх творах ніжну ліричність і філософську глибину; згодом його вірші вплинули на розвиток символічної поезії. Велике враження на сучасників справляла сама постать філософа. Він вів життя бездомного мандрівника (мимоволі згадується його український родич – Сковорода) і відзначався великою безкорисливістю. Його друг Л.З. Слонимський свідчить, що «готовність чинити добро доходила у Соловйова до самовідречення; він не тільки не вмів відмовити кому б то не було, але сам пропонував свої послуги і надавав їх з надзвичайною щирістю». Не маючи інших коштів, окрім свого літературного заробітку, він придбав репутацію щедрого добродія. Якщо ж говорити про його філософську діяльність, то, згідно з думкою багатьох дослідників, Соловйов був першим визначним незалежним філософом у Росії. Його роль у становленні російської філософії порівнюють з роллю Пушкіна у становленні російської літератури. Розглядаючи філософські погляди Соловйова слід відзначити, що він завжди визнавав Новий Заповіт Словом Божим, цілковито відкритим людству через Ісуса Христа, а християнство вважав такою релігією, яка безпосередньо турбується про людський добробут, цінує людську свободу і, на відміну від інших релігій (наприклад, ісламу) забезпечує активну участь людини в духовному преображенні й відкупленні створеного світу. Його надихало церковне вчення про те, що Сам Христос через Своє Втілення і жертовну смерть, через перемогу над смертю справді відродив образ Божий у грішній людині. У його становленні як філософа можна вирізнити кілька етапів. У перший період своєї творчості Соловйов приймає Греко-Православну Церкву за єдину правдиву Вселенську Церкву,

Дiти Непорочної

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ критикує католицизм і вірить, що «Свята Русь» та її «народ-богоносець» мають велике месіанське призначення привести цілий світ до пізнання Божої Правди. Російські слов’янофіли раді були прийняти у свої ряди молодого філософа, але він, невтомний шукач правди, не зумів залишитись серед них надовго. Соловйов не міг не зауважити, що як світське, так і релігійне життя православної Росії було далеко не ідеальним. Глибока аморальність, жорстокість та бездуховність суспільства, байдужість до цього православного духовенства (воно переважно вбачало ідеал християнського життя у виключно монастирському спогляданні, а не в активному служінні страждаючому ближньому у світі), а також факт відділення старообрядців від офіційної Церкви змусили філософа замислитися над правдивістю власних поглядів. Після недовгої, але важкої боротьби зі своїми колишніми переконаннями, Соловйов приходить до висновку, що причина численних хвороб Російської Церкви полягає в її відділенні від вселенської єдності. Згідно з його думкою, прив’язаність до власних особливостей здобула на Сході доленосну перемогу над вселенським духом християнства. І саме це відчуття потреби єдності Церкви зближує філософа з католицизмом. Соловйов ставить перед собою нове завдання – об’єднання Сходу та Заходу, Католицької та Православної Церков. Він намагається примирити і поєднати слов’янську церковну традицію з західноєвропейською, переконаний, що тільки Вселенська Церква здатна охопити, поєднати і привести до пізнання Божої Правди страждаюче людство. Деякий час він навіть вірить, що таке об’єднання здатне перемогти всяке зло в цьому світі шляхом створення всесвітньої теократичної держави. Саме в цей період починають поширюватися чутки про те, що Соловйов офіційно приєднався до Римо-Католицької Церкви. Розгляд цієї події в житті відомого філософа, її правдивості потребують окремого дослідження, бо особистість Соловйова є надто значною у сучасних міжконфесійних суперечках, отож кожний радий перетягнути його у свій табір. Лише відзначу, що при житті філософа ситуація була цілком іншою.

Дiти Непорочної

Західне духовенство приймало ідеї Соловйова дуже холодно і критично, а в Російській імперії навіть заборонили друкувати ті його твори, що були присвячені єдності Церкви. Ці події зумовили довготривалу світоглядну кризу у філософа, в результаті якої він поступово починає розуміти, що його погляди були надто наївними, і створити теократичну державу у світі, де панує зло, неможливо. Так Соловйов поступово переходить до апокаліптичного розуміння історії. Переживаючи важкі хвороби, передчуваючи наближення смерті й розмірковуючи над проблемою світового зла, Соловйов поступово утверджується в думці, що головним завданням християнина є не створення «Царства Божого на землі», а пізнання Бога, виконання Його Волі в буденному житті та слідування за Христом у будь-яких обставинах. Ці роздуми відображені у геніальному есхатологічному творі Соловйова «Краткая повесть об Антихристе». Сюжет його такий. Європа у ХХ сторіччі, доведена внутрішніми війнами до занепаду, на деякий період опиняється під владою азіатів – японців та китайців, об’єднаних ідеєю «панмонголізму». Повстання проти спільного ворога, відповідно, об’єднує європейців, і після того, як володарюванню азіатів приходить кінець, утворюються своєрідні «Об’єднані Штати Європи», влада у котрих приходить до рук геніальної людини, яка, відкинувши віру у смерть та воскресіння Христа, оголошує себе єдиним божественним імператором. Саме він – той Антихрист, прихід котрого був задовго передбачений у Святому Письмі. Початок його правління є дуже ефективний. Антихрист вирішує глобальні економічні та політичні проблеми людства і з допомогою лжепророка Аполлонія переконує більшість людей у надприродності та божественності свої особи. Однак християни спостерігають за його діяльністю з тривогою, і тоді імператор проголошує собор, на який мають зібратися представники всіх християнських конфесій: православні, католики та протестанти. Більшість з них Антихрист схиляє на свою сторону щедрими обіцянками та тимчасовими

№5(82), 2013 5

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ благами, але залишається невеличка група опозиціонерів, в яку входять Римський Папа Петро ІІ, протестант Пауль і старець Йоан, який очолює представників православ’я. Антихрист не може зрозуміти причини їхнього незадоволення і небажання підкоритися його владі. На питання імператора, що є найдорожчим для вас у християнстві?, тобто, чим я можу вас підкупити?, яке було адресоване представникам трьох головних конфесій, старець Йоан відповідає: «Найдорожчий для нас у християнстві є Сам Христос, Він Сам, а від Нього все…», а також вимагає від Антихриста сповідування віри у Христа Ісуса. Лють імператора на цю вимогу виявляє в ньому Антихриста, старець Йоан та Папа Петро ІІ гинуть від руки чародія Аполлонія. Утім влада Антихриста є короткотривалою, справжні християни об’єднуються перед обличчям спільної небезпеки в єдину Церкву (силою Божою Папа Петро ІІ і старець Йоан воскресають) і прихід Христа припиняє існування світового зла. Відповідь старця Йоана Антихристу, з якою згідні всі справжні учні Христові, свідчить, що Соловйов наприкінці життя не припиняв вірити у єдність християн, але почав вбачати цю єдність у внутрішньому поєднанні представників кожної з конфесій довкола особистості Ісуса Христа. Аналізуючи творчу діяльність Соловйова, треба відзначити, що теоретичні міркування не заважали йому боротися проти реальних злочинів свого часу. Показним є відношення Соловйова до єврейського народу. В ті часи, коли у Російській імперії поширювалися антисемітські настрої і проводилися жорстокі погроми, він не тільки захищав євреїв у своїх філософських творах, але й безпосередньо боровся проти переслідувань євреїв у Росії. Рішуче виступаючи проти погромів, він, у свою чергу, не ідеалізував євреїв, але вважав, що саме жорстоке ставлення християн до сповідників юдаїзму не дає останнім можливості пізнати та полюбити Христа. Факт небувалий: коли Соловйов помер, у синагогах читали молитви про вічний спочинок для його душі, як за одного з «праведників народів світу». Так російське єврейство виявило свою пошану до філософа і своє горе з приводу його смерті.

№5(82), 2013 6

Турбувала його і доля українців – грекокатоликів. В одному зі своїх листів він критикує царський уряд за рішення силою змусити «400 тисяч руських уніатів, котрі вважають себе католиками», прийняти православ’я. Цю спробу «адміністративно» (тобто за допомогою багнетів та батогів) перевести людей з одного віросповідання в інше він вважав справою мерзотною і навіть диявольською. Ось тільки деякі приклади. Усе його життя було прагненням захистити та виправдати перед очима світу християнську віру, довести, що добро насправді існує. За словами князя Н. С. Трубецького, «справі своїй він віддавався цілком, не знаючи відпочинку, без жалю до себе, поспішаючи виконати те, що вважав своїм покликанням. Його життя було життям подвижника…». І, звичайно, таке життя не могло бути легким. Постійні пошуки і дослідження, постійна боротьба зі злом у собі самому й у світі надірвали сили філософа. Смерть прийшла до нього 31 липня 1900 року в селі Узкоє, де він гостював у свого друга князя Трубецького. Йому було всього лише 47 років. Утім, навіть помираючи, Соловйов зберігав чисте серце і душевну бадьорість, те вище джерело радості, в якій він сам вбачав правдиву ознаку щирого християнина. Праці Соловйова, незважаючи на певні недоліки і протиріччя, служили і продовжують служити Церкві. Одному Богу відомо, скільки людей зобов’язано своїм наверненням Соловйову, скількох людей він привів до Церкви своєю творчістю та свідченням життя і скількох ще приведе. І хоча чимало «ортодоксів» називають Володимира Соловйова єретиком (особливо ті, котрих дратують його екуменічні заклики), є люди, котрі вважають його святим і звертаються до нього у молитвах. Хай кожен робить свої висновки, але автор цього нарису вважає, що для українського читача буде дуже корисно, як і молодому Шептицькому, відволіктися від буденних справ і знайти час для більш близького знайомства з творчістю і життям великого філософа-християнина. Ігор Сичов

Дiти Непорочної

ШЛЯХ ІСТИНИ ТА СПАСІННЯ

ЦАРСЬКА ДОРОГА ГОСПОДНЬОГО ХРЕСТА,

ЯКА ВЕДЕ ДО ЖИТТЯ ВІЧНОГО (Продовження. Початок у №4, 2013р.)

Глава 3 Що таке Хрест і наскільки Він є різноманітним (багато скорбот праведним (Пс. 83. 20). Напоумлена словами Ангела, Ставрофіла, бажаючи ще більше повчитись, сказала: “Оце я насмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл” (Бт. 18, 27). Скажи мені, благаю тебе, Божий служителю, що означають слова: “Хай візьме хреста свого”? Чи будь-хто з нас повинен носити дерево хресне, чи розіп’ятися на дереві, як Господь Ісус Христос? Ангел: “Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних” (Йов. 2, 10), не розуміючи Писання. Адже християнський Хрест не є лише видиме знамення Хреста, а рішучість, аби провадити доброчесне життя. Усе життя людини-християнина, якщо воно відповідне до Євангельського вчення, є хрестом і

Дiти Непорочної

стражданням. Були подібні тобі, Ставрофіло, деякі вправні, але не зовсім умілі монахи, що мали Божу ревність не за розумом. Сприйнявши просто й буквально Господні слова: “І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний” (Мт. 10, 38), вони поробили собі дерев’яні хрести, і завжди, носячи їх на своїх плечах, не повчанням послужили для людей, а зчинили цим загальний сміх. Їх справедливо викривав Авва Серен, як людей, які наслідували не дух животворящий, а убивчу букву писання (пр. Кассіана Рим. Співбесіди. 8, гл. 3). Хрест, який велів носити Бог, полягає не тільки у тому, щоб бути прибитим цвяхами до дерева, але й у тому, щоб впродовж життя повчатись і вправлятись у кожній доброчесності. Адже, хіба усі учні, котрі ходили слідом за

Христом Господом, були розп’яті? Чи усі діви, котрі за словом Апокаліпсиса, “йдуть за Агнцем”, розпинались на хрестах? Хіба був розіп’ятий Апостол Павло, котрий сказав: “А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки Хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп’ятий світ для мене, а я для світу” (Гал. 6, 14) (Блаж. Августина, бесіда 32 про святість). Прийняття хреста означає ніщо інше, як умертвлення плотських бажань, відкинення злих навиків, відчуження від суєти світу і ухиляння від будь-якого гріха. Ставрофіла: Світлом істини ти просвітлюєш темряву мого невідання. Однак ще осмілюсь тебе запитати: невже не отримали ніякої користі для душі ті, котрі щиро носили дерев’яні хрести? Ангел: Навпаки, отримали, якщо тільки у них була така свята простота, яку вони вважали виконанням Божої заповіді. “Око – то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове, то й усе тіло твоє буде світле” (Мт. 6, 22). Якщо наміри, головна основа діл, благі, то й усе, що відбувається від них, буде добрим. Але, повторюю, як і попередньо говорив: заповідаючи носити хрест, Господь велить не дерево носити, а терпеливо зносити страждання. Нести хрест – це означає переносити усе, що змушує переживати, що спричинює страждання; нести хрест – означає терпіти у світі все, що світ не понесе за Ім’я Христове.

№5(82), 2013 7

ШЛЯХ ІСТИНИ ТА СПАСІННЯ Узяти свого хреста – означає бути готовим в душі – безстрашно зустрічати будь-яку небезпеку в Ім’я Христа, бути неприв’язаним до сучасного життя (Василій Вел. Правила широко викладені, питання 6). Тож, якщо маєш намір іти услід за своїм Спасителем, то і погрози, і облесливість, і обмови оберни для себе в хрест, перетерпи, понеси і не знесилюйся (Блаж. Августина, бесіда 47). Ставрофіла мовчала, зберігаючи у серці своєму слова премудрого наставника. Ангел продовжував: чи хочеш, дочко Господня, дійсно пізнати, яким різним може бути хрест, котрий Бог велить нести? Іди ж цією стежиною за мною. Я покажу тобі велике хрестосховище, з якого Отець Небесний Своїм вибраним дає хрести, як Йому благоугодно. Бажаючи дізнатись про різні види хрестів, Ставрофіла із заповзяттям попрямувала за Ангелом. Невдовзі вони досягли гори, обсадженої хрестами, наче високими деревами. – Ось, – сказав Ангел, – зібрано хрести, що приготовлені для спасіння людського роду. Глянувши на цей високий шпиль, прикрашений хрестами, ти, звичайно, найперше упізнаєш Хрест Господа нашого Ісуса Христа: на Ньому – терновий вінець, а з боків – спис і тростина з губкою. Найперше місце достойно займати чесному дереву, найвищому з-поміж усіх кедрів, на якому був розп’ятий Господь, життя світу, й переборов смерть. Ставрофіла: Пізнаю знаряддя нашого спасіння, знамення перемоги над силою диявола й початок його загибелі. Але поясни, молю тебе, чий же цей другий хрест, що трохи відрізняється від Хреста Господнього, лишень повернутий донизу.

№5(82), 2013 8

Ангел: Христового Апостола Петра. Він також постраждав на Хресті; а проте не захотів, подібно до свого Учителя, бути розп’ятим на Хресті, що звично поставлений, й просив, щоб його прибили ногами уверх, так, начебто звершував течію від землі на Небо (Св. Івана Золотоустого. Сл. на Апост. Петр. і Павл. 16). Ставрофіла: Хочу знати, які ще інші види хрестів? Ангел: Поглянь! Ось цей хрест, на якому був розп’ятий св. Апостол Андрій Первозванний, а там – різноманіття хрестів, які застосовували для смертної кари у древніх та нових народів. Ставрофіла: Щиро бажаю знати, що означають хрести з різними написами і зображеннями, котрі, без сумніву, мають таємниче значення. Ангел: Вони означають різного роду страждання, яким піддаються або тіло людини, або душа, або ж і те, і друге заразом. Ось цей Хрест, на якому ти бачиш Серце, простромлене мечем, означає внутрішній Хрест, що тяжко сокрушає душу. Цей Хрест – Преблагословенної Матері Божої “Самій же Тобі”, як передрікав Симеон”, “меч душу прошиє” (Лк. 2, 35). Подібний Хрест ніс і Апостол, котрий сказав: “... маю велику скорботу й невпинну муку для серця свого!” (Рм. 9, 2), тобто, про те, що його брати, перебуваючи в юдействі, не вірили Христові. Цей Хрест можна назвати Хрестом співчуття. Бо ж хто співчуває ближньому в біді його, той у душі своїй носить Хрест. До Хреста душі відносяться також печаль; турботи, туга серця, хворобливість, сокрушення, непорозуміння, смуток й тому подібне. Найважчий внутрішній Хрест – це скорбота душі, яка мучиться докорами сумління, як свідчить

про це сказане: “Господи, Боже спасіння мого, я вдень кличу й вночі перед Тобою скаржусь. Душа бо моя наситилась горем, і життя моє наблизилося до Шеолу! (Пс. 87, 2,4). Ставрофіла: Так! Величезним нещастям для себе визнає душа те, що у Божому гніву позбавлена милості. Однак, я хочу знати про значення й інших хрестів. Ангел, вказуючи на Хрест з мечами, списами, бичами, кайданами й ланцюгами, сказав: цей Хрест знаменує усілякі страждання Христових мучеників. Поглянь-но, скільки мук вони понесли, аби з відвагою отримати винагороду. Вони “дізнали наруги та рани, а також кайдани й в’язниці. Камінням побиті бували, допитувані, перепилювані, умирали, зарубані мечем...” (Єв. 11, 36, 37). І чого тільки не перетерпіли в світі ці люди, котрих не був достоїн увесь світ? А ось хрест хворіб, який, як відомо, не тільки корисний, але іноді й необхідний. Ізраїльтяни у благополуччі не згадували про Бога, проте “множаться смутки для тих, хто набув собі інших богів” (Пс. 15, 4). “Як Він їх побивав, то бажали Його, – і верталися, й Бога шукали (Пс. 77, 34). У багатьох тілесні хвороби збудили тверезість розуму: бо ж люта недуга відбиває сон, і зробили душу бадьорою. А тому хворобу вважай не за що інше, як за корисне усвідомлення, щоби людина, зненавидівши усе тілесне й швидкоплинне, сповна віддала себе Небесному Отцю (св. Григор. Назіанз. Посл. 1). От Хрест, на якому, як бачиш, прив’язані посох і сума: це Хрест убозтва. Свт. Йоан Максимович Переклад з російської мови Галини Скірської

Дiти Непорочної

ДОРОГАМИ ПРОЧАН

НА ПІВДОРОЗІ ЗІ ЛЬВОВА ДО ТЕРНОПОЛЯ, АБО СТАРОВИННА ЛАВРА В УНЕВІ (Закінчення. Початок у №4, 2103)

Проща до Унева

Святоуспенська Унівська Лавра – одна з найважливіших святинь Галичини – і була такою ще 700 років тому на теренах Галицько-Волинського королівства. Збудована за часів Київської Русі на місці древнього поселення, ця обитель героїчно пережила монгольську навалу, і навіть коли піддалася татарам у XVI столітті, то швидко відродилася з попелу завдяки русько-українському лицарству. Олександр Лагодовський збудував для монастиря нову церкву, келії та міцну фортецю, а згодом тут постала сильна школа і друкарня – одна з найвпливовіших на українських землях. Завдяки старанням Варлаама й Афанасія Шептицьких Унівська святиня була в авангарді всіх церковних реформ того часу і відіграла не останню роль у приєднанні Західноукраїнської Церкви до Унії з Апостольським Престолом. За австрійських часів монастир зачинили. Нова влада, як і будь-які окупанти, хоча і проводили свої

Дiти Непорочної

реформи з найкращих мотивів та з максимальною обережністю проте мала свої уявлення про суспільну цінність та важливість місцевих святинь. У монастирі було влаштовано склади та чиновницькі кабінети, і лише церква продовжувала виконувати свої первісні обов’язки: була місцем молитви для мешканців Унева та навколишніх сіл. У 1818 році колишній монастир знов повертається у церковну власність завдяки греко-католицькому Митрополиту Михаїлу Левицькому, першому українському Кардиналу, диктатору для духовенства і отцю-захиснику для парафіян, патріоту своєї землі та свого народу, котрий сприяв відродженню Галицького Лева та синьо-жовтого стягу, посиленню прав українців Галичини та початку національного відродження на галицьких землях. Бажаючи піднести престиж та статус Української Церкви та українського народу, цей залізний Кардинал організовує в Уневі Митро-

№5(82), 2013 9

ДОРОГАМИ ПРОЧАН поличу резиденцію – витончений та комфортний палац, своєрідну заміську українську столицю, галицький аналог Царського Села. Переймаючи всі, не тільки найкращі традиції того часу, Левицький руйнує частину старовинної фортеці й будує на її підмурках палац у стилі класицизму. Зате монастирське подвір’я і частину стіни, дві вежі та монастирську оборонну церкву він принципово не чіпав – мабуть, щоб навмисно у своїй столиці викликати відчуття перебування у казковому замку, де, зробивши лише крок, можна перенестись на кілька століть назад, потрапити з комфортної просторої сучасності у сувору героїчну давнину. Саме в такому вигляді Унівська святиня наприкінці ХІХ століття перейшла до нового українського Митрополита Андрея Шептицького, який особливо любив Унів, адже тут два століття тому служили і працювали його родичі. Недарма герб Шептицьких – підкова з хрестом – з початку ХVІІІ століття прикрашав контрфорс Унівської церкви-фортеці. То ж не дивно, що у планах нового Шептицького цей монастир посідав далеко не останнє місце. Час від часу Церква потребує реформ – зовнішніх чи внутрішніх, як будь-який будинок ремонту, щоб не завалитися. Інколи треба лише побілити стіни чи пофарбувати двері, інколи – поміняти сантехніку та дах, інколи – зробити повне перепланування. Вселенська Церква лише в Європі переживала добу корінних реформ приблизно раз на два століття, якщо не зважати на деякі другорядні зміни. Те саме можна сказати і про місцевий паросток цього великого дерева – Українську Церкву. Наприкінці ХVІ століття нам потрібно було повністю міняти систему освіти та внутрішнього підпорядкування, повернутись обличчям на Захід, щоб запровадити європейську науку. Ці реформи завершились на початку ХVІІІ століття, коли українські греко-католики наблизили свій обряд, традиції та організацію до європейського ідеалу. Тоді українському священикові треба було навчитися прямо тримати спину перед паном, уміти на рівних говорити з латинським біскупом, польським королем, австрійським імператором. На початку ХХ століття, як вважав Митрополит Андрей Шептицький, прийшов час повернутись на Схід: навчитися діалогу з православним світом. Сам Митрополит був людиною з європейською ментальністю. Він виріс в ополяченій родині, був охрещений та вихований у латинському обряді, мав титул австрійського графа, вдома розмовляв французькою і ціле життя молився за французьким

№5(82), 2013 10

молитовником. Проте одна справа – особисті вподобання, і цілком інше – потреби цілого народу, за котрий Шептицький відповідав перед Богом відтоді, як очолив Українську Греко-Католицьку Церкву. З того часу як Головна Руська Рада проголосила, що її метою є відродження Русі-України, а в Києві кирило-мефодієвці потайки говорили про культурне воскресіння України, українці по обидва береги Збручу, розділені імперіями, але об’єднані спільною мовою, історією та культурою, стрижнем якої була візантійська церковна традиція. Водночас Українська Церква була розділена на Православну і Греко-Католицьку, які мали деякі відмінності в обряді. Отже, мріючи про возз’єднання Східної і Західної України, Шептицький намагався також максимально наблизити Західноукраїнську Церкву до її первісного вигляду, щоб було простіше вести діалог з православ’ям і водночас створювати грекокатолицькі місії в підросійській Україні. Крім того, використання деяких православних традицій допомогло б українським греко-католикам краще протистояти польському впливу. В умовах, у яких перебувало західноукраїнське духовенство, серед якого були прихильники полонізації, зближення з православним світом допомогло б зберегти здоровий баланс. Та й сам Митрополит щиро захоплювався православною культурою – як українською, так і російською. Він багато років листувався з православним Митрополитом Антонієм Храповицьким, дружив з російським філософом Володимиром Соловйовим. Отже, на початку ХХ століття Митрополит Андрей Шептицький засновує новий для українських греко-католиків чернечий Орден – Студитів. Його головною особливістю було відродження східного обряду в його первісній формі, зважаючи на досвід Болгарської, Хорватської, Боснійської, Російської Церков, але в єдності з Апостольським Престолом. Для Митрополита православні та греко-католицькі традиції становили цілість, адже до розколу 1054 року Церква була єдиною, а Римський Єпископ з давніх-давен користувався правом старшого на Вселенських Соборах. Від проектів до дій Шептицький перейшов у 1918 році, коли Східна Україна ще не була окупована більшовиками, а австрійський уряд присягався, що відразу після війни віддасть Галичину українцям для створення єдиної Української держави. Отож новий чернечий Чин мав бути ланкою, що пов’язала б між собою Схід і Захід нашої країни.

Дiти Непорочної

ДОРОГАМИ ПРОЧАН

Унівська Лавра

Про те, що возз’єднання українських земель неминуче сприятиме взаємовпливу католиків і православних, розуміли всі. Славетний поет, січовий стрілець Роман Купчинський так жартував про це у своїй блискучій поемі «Скоропад»: І як недавно зміркував я, На захід суне православ’я, А Унія іде на схід, І що по всіх церквах на сході Вимова українська в моді, Ченці ж без кіс і без борід, І єгомосці галичани, І білі, і василіани Вже не латинщать обряду, І навіть ширші ряси носять, Що дехто не стриже волосся І відпускає бороду. Отже, Митрополит передає митрополичий палац в Уневі новоствореному Орденові. А очолює цей монастир його брат – Казимир Шептицький, у чернецтві Климентій. Отець Климентій Шептицький, перший Ігумен відновленої Унівської обителі, пройшов шлях, подібний до свого брата. Багатий аристократ, завжди бажаний гість у світських салонах, завзятий мисливець, депутат Галицького сейму і кандидат Державної Думи у Відні, він у віці 44 роки вирішує стати ченцем. Хоча, якщо вірити спогадам його батька, він, перебуваючи у чернецтві, утримував сина до 40 років! За порадою старшого брата (згадаймо що сам Митрополит Андрей хоча і перейшов на східний обряд, але до самої смерті в душі залишався «європейцем») Казимир вступає до Бенедиктинського

Дiти Непорочної

Чину, але потім переходить у східний обряд і стає монахом-студитом. Висвятившись у Хорватії, він повертається в Україну і стає під керівництво братаМитрополита, котрий і скеровує його відроджувати монастир в Уневі. Отець Климентій виявився завзятим Ігуменом: жваво відроджував обитель, навчав молодих монахів (а їх швидко набралось більше сотні), подавав усім приклад убогості та смирення. У келії колишнього графа були лише шафа з книгами, залізне ліжко, стіл та підколінник для молитви. На рівні з іншими ченцями він носив вугілля на розпал печі, мив посуд на кухні, доглядав за хворими. І хоча мрії про швидке здобуття української держави виявились марними, але розвитку монастиря це не зашкодило. При обителі створюють сиротинець, іконописну майстерню, велетенську бібліотеку та друкарню. Саме тут виходив відомий у 1930-х роках журнал «Ясна путь». У 1926 році Унівський монастир отримав статус Лаври. Унів опікувався кількома меншими обителями – і чоловічими, і жіночими. Окремо слід згадати про іконописну майстерню в монастирі. Студитський Чин відновлював візантійські та давньоруській традиції, зокрема іконописні. Водночас Унівський монастир, відбудований Лагодовським у стилі готики та ренесансу, до якого Афанасій Шептицький додав барокові оздоби, а Михаїл Левицький – класичний палац, не був цілком відмінним від зразків архітектури візантійського обряду. Це питання треба було якось вирішити – і Климентій Шептицький поставився до нього водночас і обережно, і рішуче. У нього ніколи б не піднялась рука добудувати візантійську баню, щоб збудувати європейський храм чи розбити готичні гравюри. Давала знати про себе вроджена інтелігентність і вміння цінувати історію – це в Шептицьких було сімейне. Тож Ігумен з мистецтвознавцями вирішують зробити єдине, що дозволяло зберегти унікальний готико-ренесанснобароково-класичний ансамбль, і надати йому деяких православних рис. Монахи-іконописці Унівського монастиря розписали стіни і стелю храму, а також стіни келій чудовим стінописом у давньоруському стилі. Поєднання європейської архітектури і візантійського стінопису, як не дивовижно, було відоме в історії і Русі, і сусідніх держав. Українські митці розписували католицькі храми, починаючи з ХІV століття, і в Східній Європі збереглись приклади візантійського стінопису в готичних костелах. Отже,

№5(82), 2013 11

ДОРОГАМИ ПРОЧАН уникаючи яскравих фарб і намагаючись у всьому зберегти первісну композицію храму, монастирські художники з неперевершеною майстерністю зобразили на стінах, стелі, простінках храму події біблійної історії, давньоруських святих, сцени з історії Української Греко-Католицької Церкви. Якби не сюжет з убивством та обретінням мощей Йосафата Кунцевича навіть у досвідченого мистецтвознавця сьогодні може скластись ілюзія, що цьому стінопису не 70 років, а якнайменше п’ятсот. Однак повернімось до о. Климентія. Знаючи, що вірні розуміють, що бути братом славетного Митрополита – велика спокуса, він постійно намагався наголосити, що Андрей Шептицький для нього – лише керівник, старший брат по вірі, котрий цілком не виділяє його серед інших. Лише з 1936 році Климентій більше часу перебуває у Львові при Митрополичій резиденції, ставши фактично правою рукою старого Митрополита, котрому конче потрібна була допомога вірного однодумця та просто близького товариша. Разом вони переживають прихід радянської влади, розстріл родини брата Леона Шептицького, розграбування батьківського палацу та родинного цвинтаря в Прилбичах. І лише величезний авторитет Митрополита рятує Греко-Католицьку Церкву й Унівську обитель від тих жахів, котрі спіткали Церкву на Східній Україні, в Росії, Білорусії та інших куточках Радянського Союзу. За роки Другої світової війни та нацистської окупації Унів стає місцем порятунку для сотень єврейських дітей – за це Климентія Шептицького визнано праведником світу в Ізраїлі. Лише після смерті Андрея Шептицького у 1944 році радянська влада наважилась на наступ проти Греко-Католицької Церкви та її святинь. А у 1947 році заарештували о. Климентія, котрий після смерті брата був одним з головних лідерів уже напівпідпільної Церкви. Засуджений на 8 років концтаборів, цей старець тримався гідно й останні роки свого життя був справжнім духовним пастирем для товаришів по камері. Отець Климентій відійшов у вічність у Володимирському централі у 1951 році, так і не доїхавши до Сибіру. Мученицька доля спіткала й Унівську обитель: монастир було ліквідовано і перетворено на психоневрологічний диспансер. Щоб стерти згадку про одну з головних західноукраїнських святинь, влада навіть село перейменувало у Міжгір’я. Монастирську бібліотеку та ікони було знищено, зокрема старовинну чудотворну ікону, що зберігалась тут

№5(82), 2013 12

ще з часів Лагодовського. Стінопис забілили, а коли місцеві жителі наважувалися організовувати прощі до чудотворного джерела, то комсомольці і міліція перекривали доступ до нього. Усі служби та обряди здійснювали підпільно. Лише у 1991 році, коли Україна отримала омріяну незалежність, то отримала нове життя – утретє за свою довгу історію – й Унівська Лавра. Тепер тут знаходиться головний осередок монахів Студитського Чину, а під їхньою опікою перебувають студитські монастирі у Львові, Городку, Підкамені та менші чернечі осередки – загалом вісім в Україні та за її межами. Монастирський комплекс відреставровано, церкву відремонтовано, унікальний стінопис відкрито. Щоправда, нагробок Лагодовського, який забрав з монастиря директор Львівської картинної галереї Борис Возницький, так і залишається в музейних фондах і навряд чи колись побачить світ, проте працівники музею зробили точну його копію і подарували її обителі. Монахи подбали і про старовинну фортецю – в західній стіні й в одній з веж відновлено два ряди бійниць, відкрито фундамент в’їзної брами. І здається, що, зробивши лише крок, потрапиш в іншу добу, казковий замок, як у часи Кардинала Левицького. До Унівського монастиря регулярно організовують прощі, монахи опікуються парафіями з навколишніх сіл – і це не враховуючи дочірні обителі. В активі Студитів – чудова іконописна школа, реставраційна майстерня, загальноосвітня школа св. Софії у Львові й одне з найбільших українських видавництв – «Свічадо». На монастирському цвинтарі знайшов свій вічний відпочинок у Бозі відомий на всю Україну монах, ісповідник віри з с. Дори, о. Порфирій. Протягом своєї довгої історії Унівська лавра кілька разів перебувала в авангарді відродження Української Церкви, культури, духу. З цією обителлю пов’язані долі людей, без котрих ми ніколи б не стали тим, ким є тепер: Кирило Ставровецький та Йосиф Шумлянський, Варлаам та Афанасій Шептицькі, Михаїл Левицький, Андрей та Климентій Шептицькі. Це наші герої, наша шляхта наша еліта, здобутки котрих виходять далеко за межі Західної України. І сьогодні цей унікальнй монастир, котрий неодноразово відігравав важливу роль у нашій історії, знову працює, виконує свій шляхетний обов’язок – доносить Бога до людей. Віктор Заславський

Дiти Непорочної

СЛЬОЗИ МАРІЇ

НЕВДОВЗІ НАДІЙДЕ ЕПОХА АПОСТОЛІВ СЕРЦЯ ІСУСА І МОГО НЕПОРОЧНОГО СЕРЦЯ... 19 жовтня 1991 року Юлія Кім, візіонерка з Південної Кореї, перебувала на нічному чуванні з нагоди п’ятої річниці перших кривавих сліз на фігурці Діви Марії у Наю (19 жовтня 1986 року). Десь о 22.30 побачила у візії великий натовп людей, що проходив, а далі – вершника на білому коні, одягнутого в біле. Юлія Кім розповідає: “Вершник тримав у руці меч, довжиною біля семидесяти сантиметрів. Мені здавалося, що він мав намір завдати удару натовпу, який запалав, неначе високе полум’я. Усі, в кого влучив меч, впали, не маючи вже сили піднестися. Деякі зоставалися в стоячій позиції, просто. Вони неначе мали на плечах знак хреста, подібний на літеру “Т”. Далі з’явився ангел, який запровадив їх до прекрасної святині, увінчаної трояндами. Тоді почула чудесний голос Пресвятої Діви Марії. Цей голос линув з фігурки: “Я є вашою Матір’ю, взятою на Небо. Через те, що Я прийшла на цей світ щоб вам допомогти, сатана застосовує всі можливі засоби, щоб віддалити вас від Мене, вашої Матері та Матері Любові, й атакує вас злосливо, дико, застосовуючи різноманітні підступи. Також Господь визначив годину очищення під час котрої відділить добро від зла. Він прийде у Моєму супроводі, завдяки молитвам малих душ, які працюють для Нього. Невдовзі надійде епоха апостолів Серця Ісуса і Мого Непорочного Серця. У цей момент багато буде шкодувати і лементувати. Через це поспішайте! Душі, які, наслідуючи Господа, проповідують Євангелію, втілюють Її і приймають послання Моєї палаючої Любові, будуть врятовані й тішитимуться життям вічним”. Пояснення о. Раймонда Спєса “Білий кінь? Юлія питала мене про це, бо взагалі не знала змісту Одкровення ап. Йоана Євангелиста. Прийняла хрещення заледве неповних десять років тому. Її ознайомлення з християнством обмежувалося до 6-7 місячної науки релігії, котра відбувалася раз або двічі на тиждень. Окрім цього пізнавала ще основи католицької віри на проповідях, релігійних зустрічах, прощах, спільних молитвах... У зв’язку з цим посланням, аби “пояснити” їй ту візію, наново перечитав текст Одкровення з Біблії, яка

Дiти Непорочної

Найсвятіше Серце Ісуса дарує нам Непорочне Серце Марії та Серце Святого Йосифа

містила коментарі Людовіка Піро. Ось які висновки я зробив: насамперед цитата з Одкровення (6, 2): “Я ж глянув, і от – кінь білий, і вершник на ньому, що мав лук, і дано йому вінець, і вийшов він переможний, і щоб перемагати” (три наступні стихи говорять про коней інших мастей). З коментарів до цієї Біблії подаю деякі пояснення, що стосуються білого коня: “Чотири вершники (кожний на своєму коні) мають зв’язок з чотирьома колісницями, про які йде мова у Книзі Захарії (6 розділ)... Означають вони лиха... Перший вершник на білому коні заповідає війни і повстання... білий колір одягу і корона – це знак перемоги! Білий

№5(82), 2013 13

СЛЬОЗИ МАРІЇ кінь появляється ще раз у 19 розділі Одкровення, вірш 11-16: “І побачив я небо відкрите; і от – кінь білий, і хто сидить на ньому, вірний зветься і Правдивий, і в справедливості судить і воює. Очі його – пломінь вогню; на голові його діадеми численні; мав ім’я написане, якого ніхто не знав, тільки він сам. Одягнений він в одежу, побагрену кров’ю; і зветься ім’я його – Слово Боже. І воїнства в небі слідували за ним на конях білих, одягнені в вісон білий, чистий. З уст його виходить меч гострий, щоб ним поражати народи; і він пастиме їх жезлом залізним, і він топче винотоку з вином палкого гніву Бога Вседержителя. І має на одежі і на бедрі своєму ім’я написане: Цар царів і Володар володарів” (Од. 19. 11-16). Юлія також говорить про знак. У корейській мові це слово також означає позначення. Юлія Кім пише: “Мали на плечах знак (позначення), подібний до хреста у вигляді літери “Т”. В Одкровенні (7, 3) читаємо: “... аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах”. У розділі (14, 1) знаходимо слова: “... і от – Агнець стоїть на горі Сіоні і з ним сто сорок чотири тисячі, що мають ім’я його та Ім’я Отця його, написане на чолах їх”. У розділі (17, 13-14) йде мова про боротьбу звіра (Бестії) та його прихильників проти Бога. У вірші (14) читаємо: “Ці проти Агнця воюватимуть, і Агнець переможе їх, бо Він – Владика над владиками і Цар над царями, і ті, що з Ним, вони покликані і вибрані, і вірні” (17, 14). ... Постає запитання: “Для чого в посланні Марії ті, які будуть спасенні, мають знак хреста на плечах?” Ісус сказав нам, що якщо хочемо бути Його учнями, то повинні щоденно самозречено двигати хрест, наслідуючи Його”. Хіба ж у великому самозреченні боягузливого я в нас ми не є прибиті до хреста разом з Ісусом? Це “двигання хреста” нагадує нам Ісуса, Який ніс Свій Хрест на Своїх Раменах, похилившись. Чи ж цей образ може бути більш виразнішим? Чи це не означає, що ті, які будуть спасенні через наслідування Ісуса, є також разом з Ним “прибиті до Хреста?” Це звершується тільки тоді, коли разом з Ним приймають покуту за власні гріхи та гріхи інших, коли жалують за них. Ісус Своєю Кривавою Жертвою вислужив їм звільнення, прощення і попереджувальне виправлення зла. Ісус ніс Хрест “на Своїх плечах” і був на ньому розіп’ятий, до нього прибитий. Чи ж “позначення” через Бога і через Агнця знаком хреста

№5(82), 2013 14

на плечах не може бути найдосконалішою печаттю нашої ідентифікації з Ісусом Христом, нашим Розіп’ятим Спасителем? 4 листопада 1991 року в Аньянгу, в о. Раймонда Спєса, Юлія Кім під час розмови про Діву Марію в Наю впадає в екстатичний стан, в якому зазнає як страхітливих нападів злого духа, так і духовного потішаючого спілкування з Марією: “Моя доню! Ти перемогла сатану і в Твоєму справедливому Серці зростає насіння мучеництва, яке зацвіте прекрасним цвітом, бо тепер є час боротьби поміж добром і силами зла. З допомогою цього вдається звести велику кількість людей через здійснення надзвичайних шарлатанських чудес. Задля цього вибрала священика (о. Раймонда Спєса), який повинен співпрацювати з о. Пха. Через Своїх вибраних священиків прагну спасати безмірну кількість Своїх дітей, які живуть у злі та гріху. Ось чому також тримаю тебе сьогодні за руку і прошу, щоб ще довірливіше розвинула силу любові та віддалася Мені цілковито, сильно, вірно, ретельно й покірно. Дальше! Злучіться зі Мною, Матір’ю Любові, та дозвольте нам разом освітити дорогу душам, які піддаються спокусам. Для цього об’єднайте всі сили, щоб звести санктуарій (святиню) “Марії, Ковчегу Спасіння”. У цій святині хочу дати вам пізнати таємницю Мого Серця і всім, хто Мене шукає, стати знаком радості, любові та миру. Нехай увійдуть до Ковчегу Спасіння всі Мої пригноблені діти, які страждають від ненависті, насильства, власних прогрішень та нечистоти, всі опущені, знеохочені та оточені погордою, ті, які припали до землі, всі зранені, ті, яких торкнулося нещастя. Навіть посеред холодних, раптових, гострих вітрів допоможу вам і сховаю вас під Своїм теплим Покровом. О Мої улюблені діти! Жертвуйте Мені з благодаренням також найскромніші діла. Уділю вам сили, яка дозволить навіть найменшій речі зрости у вас. Якщо питимете з любов’ю чашу мучеництва і Хреста як досконала жертва, тоді ті, які впали та проживають у терпіннях і в тіні смерті, навернуться і споглядатимуть світло в темряві. З цього кусочка землі, з цієї землі, удобреної кров’ю багатьох мучеників, зійде світло, яке осяє цілий світ за посередництвом Моєї малої скромної душі. Моє Непорочне Серце з усією надією здобуде перемогу разом зі славним хвалебним тріумфом Христа” о. Раймонд Спєс

Дiти Непорочної

НАРОДЖЕННЯ ДЛЯ НЕБА

ЗЛУКА СВЯТИХ

Відтоді, відколи Бог створює душу людини в мить зачаття у лоні матері, вона живе вічно. Кожен з нас створений з любові та для любові, й цією любов’ю Бог хоче обдаровувати нас під час земного життя, а відтак вічно. Бог створив душу разом із початковим елементом нашого тіла – зародком, і відтоді людина становить єдність душі й тіла. Тому, коли настане кінець світу, кожна душа отримає своє тіло, з яким розлучилась у хвилину смерті. Тільки двоє людських тіл уже беруть участь у небесній славі – це святі преображені Тіла Господа Ісуса та Його Матері Марії. Усі інші тіла воскреснуть у День Суду. Отож наше життя розпочинається від самого зачаття і триває в середньому 70-80 років, протягом цього прекрасного, захоплюючого, а іноді й трагічного життя ми готуємося до вічності: безмежно щасливої або ж безмежно жахливої. Період земного життя є реальним для нас і ми відчуваємо його через наші почуття, розум, свідомість, особистий досвід та різноманітні наукові дослідження, однак період між смертю і воскресінням у День Суду залишається для нас таємницею, загадкою. І хоча його огортає невідомість, ця частина нашого життя не менш реальна, ніж будь-яка інша. Віра в загробне життя супроводжує людство від початку його існування. Сліди найдавніших цивілізацій свідчать про вшанування померлих. У 2-й Книзі Макавеїв можна знайти такі слова: “Він зібрав, з кожного поголовно, до 2000 драхм сріблом, і послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх; тим вельми гарним та

Дiти Непорочної

Гюстав Доре (1832-1883). Долина сліз

благородним вчинком він виявив, що мав на думці воскресіння, – бо якби він не надіявся, що полеглі встануть (з мертвих), зайвим і смішним було б молитися за мертвих. При цьому мав він на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, – що за свята й благочестива думка!” (2 Мак. 12, 43-45). У цьому тексті Старого Завіту містяться основні положення нашої віри у те, що людина після смерті залишається живою, що вона несе відповідальність за своє земне життя, що молитва і пожертва за неї допомагають їй очиститися від поповнених гріхів і що турбота про звільнення її від покарання за гріхи – це святе і благочестиве діло. У Новому Завіті Ісус багаторазово згадує про загробне життя, однак два тексти особливо переконливі: опис Останнього Суду в Євангелії від Матвія (Див. 25, 31-46) та притча про багача та бідного Лазаря в Євангелії від Луки (Див. 16, 19-31). У давнину люди казали: “Яке життя, така й смерть; яка смерть, така й вічність”. Коли якось свята

с. Фаустина побачила померлу душу, котра прийшла їй сповістити, що переходить з Чистилища в Небеса, написала такі слова: “Я усвідомила, наскільки тісний зв’язок між трьома етапами життя душі, тобто землею, Чистилищем і Небом” (Щод. 594). В Апостольському Символі Віри ми виражаємо віру в “злуку Святих”, хоча й не завжди розуміємо, що мова йде не тільки про людей, визнаних Церквою святими. Тут мовиться про реальний, нерозривний зв’язок, який єднає віруючих, що живуть на землі, зі спасенними, що живуть на Небесах, а також з тими, хто зазнав спасіння, але ще готується до участі в небесній славі. Останніх ми називаємо душами, котрі перебувають у Чистилищі. Що таке “Чистилище”? Це не місце у трьохвимірному просторі – це стан віруючої в Ісуса Христа людини, котра після смерті побачила самe себе перед Ликом безмежної Святості, Найвищої Досконалості та Любові. Ця людина цілим своїм єством усвідомила, що перебуває перед

№5(82), 2013 15

НАРОДЖЕННЯ ДЛЯ НЕБА Богом, а сама є недосконалою, грішною, убогою. У цьому стані людина засуджує саму себе та прагне отримати втрачені достоїнство і невинність, щоби вже ніщо не роз’єднувало її з Джерелом Всемогутньої Любові, з Богом. У порівнянні з цим Джерелом увесь космос видається лише маленькою пилинкою. Людина сама оцінює, який шлях їй доведеться пройти, аби гідно постати перед Ликом Найвищої Любові, якою вона багаторазово нехтувала впродовж земного життя. В одних такий процес очищення триває дуже довго, а в інших – швидко. Усе залежить від того, хто скільки заподіяв зла; а проте в будь-якому випадку – це дуже болісний процес. Справедливість повинна запанувати, адже за кожним з нас тягнуться якісь учинки. На землі залишилися ті, кого ми образили, обдурили, кому ми дали поганий приклад і довели до гріха, ті, кому не віддячили за добро. Ті, хто страждають у Чистилищі, завжди сповнені надії та щастя, тому що вони знають, що Бог простив їхні гріхи завдяки відкупній Жертві Ісуса Христа, возлюбленого Сина Божого. Ці люди впевнені у вічному спасінні, їм не загрожує вічна смерть або новий гріх, проте вчинене зло потребує очищення і виправлення. У цих величезних стражданнях Чистилища душі не можуть самі собі допомогти. Їхні страждання спричинені тим, що вони не можуть наблизитися до Бога, Котрого вони зустріли в годину Суду відразу після смерті. Окрім того, їм неймовірно жаль, що вони вчинили гріхи та не намагалися чинити добро, що вони зневажили Божу милість і не прислуховувалися до голосу сумління. Страждання також спричиняють думки, що скоєне ними зло продо-

№5(82), 2013 16

вжує поширюватися у світі (лихий приклад, погане виховання дітей, розпутні дії, брехливі чутки). І хоча терпіння нікому не є приємними, Чистилище слід вважати величезним проявом Божого Милосердя. Навіть найбільший грішник, якщо він встиг покаятись і уповав на Ісуса Христа перед смертю, може досягти вічного щастя у злуці з Богом, пройшовши тимчасові терпіння Чистилища. Коли ми виражаємо нашу віру у “злуці Святих”, ми повинні пам’ятати про важливе місце, яке займає в ній Чистилище. З одного боку, воно готує людей до вічного небесного щастя, а з іншого – спонукає тих, хто живе на землі, щоби завжди пам’ятали про померлих і молились за них. Не тільки ті, які терплять у Чистилищі, прагнуть Бога, але й Господь Ісус прагне з’єднання з ними, адже саме за них Він помер на Хресті. Йому хочеться якнайшвидше повернути їх до Себе вже назавжди, навічно. Тому кожний, хто допомагає душам у Чистилищі полегшити їхні терпіння й сподівання на Небо, цим заслуговує вдячність від терплячих та їхнього Спасителя. Саме в це вірив Юда Макавей, коли молився й приносив жертву за своїх загиблих воїнів. Отож злука Святих спричиняє “коловорот любові у Божому Царстві”. Ми просимо заступництва святих, які перебувають на Небесах, душі в Чистилищі просять нас про допомогу, а коли досягають Небес, допомагають і нам. Найцінніша допомога для померлих – це жертва Служби Божої та Святого Причастя у їхньому намірі (за них). Крім того, їм допомагають наші молитви, а особливо Хресна Дорога, отримання відпущення гріхів, прощення зла, яке померлі нам спричинили, а також висловлювання позитивної думки

на їхню адресу (наприклад, коли хтось починає їх критикувати). Це все значно важливіше, ніж красиві надгробні плити і пам’ятники, квіти і свічки. Ще за апостольських часів Церква надавала велике значення Богослужінням за душі померлих. В історії християнства Бог надавав багатьом святим особливу чутливість до їхніх потреб. Декотрі навіть мали дар безпосереднього спілкування з душами померлих, а також могли частково приймати на себе їхні страждання, щоби допомогти їм швидше досягти Неба. Серед багатьох святих, котрі допомагали душам у Чистилищі, слід назвати хоча б декілька: св. Катерина з Генуї, св. Франциск Салезій, бл. Станіслав Папчинський, св. Фаустина. Посеред наших сучасників також були такі. Наприклад, с. Люція з Фатіми та Марія Зімма з Австрії, котра померла в 2004 році. Вона ціле своє життя присвятила душам, які терплять у Чистилищі. В її щоденнику занотовано: “Існує стільки ж видів Чистилища, скільки душ... Жодна душа не повернулася б з Чистилища, щоб жити, як до цього, у темряві, як живемо ми, тому що ці душі пізнали щось таке, про що навіть не здогадуємось. Вони прагнуть Чистилища, прагнуть процесу очищення, наче золото, яке у вогні прагне очиститись від домішок... Такій душі Господь Бог показав Себе у такій осяйній, сліпучій і прекрасній чистоті, що жодна сила не змусила б її постати перед Богом з найменшою вадою. Лише чиста, досконала душа осмілилась би постати перед Ликом Предвічного Світла і Божої Досконалості, щоб побачити Бога віч-на-віч”. Тереза Тишкевич Жур. “Любите друг друга”, № 1 (13), 2011, ст. 27-29 Пер. з російської Галини Скірської

Дiти Непорочної

Ä²ÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ

Ìàòâ³é-Ìèêîëà Áàëàáàí òà Ëóêà-Òàäåé Ãóëü, ì. Òåðíîï³ëü

Ä³àíà Ãîðîáåöü òà Þëÿ ßêîâèøèíà, ñ. ×åðíåë³â-Ðóñüêèé Òåðíîï³ëüñüêîãî ðàéîíó

Íàçàð³é òà Õðèñòèíà ïîºäíàëè äîë³ ó ð³äíîìó ñåë³ ªâãåíà Êîíîâàëüöÿ

Ñâÿòà Òåðåçà â³ä Äèòÿòêà ²ñóñ Ïðåñâÿòîãî Îáëè÷÷ÿ

Ëîðåíòî Áåðíàðäî Ãåðìàí (1685–1757). Ìàò³ð Ïàñòèðÿ Íåáåñíîãî

Ñâÿòà Òåðåçà â³ä Äèòÿòêà ²ñóñ Ïðåñâÿòîãî Îáëè÷÷ÿ

Ëîðåíòî Áåðíàðäî Ãåðìàí (1685–1757). Ìàò³ð Ïàñòèðÿ Íåáåñíîãî

Ä²ÒÈ ÓÊÐÀ¯ÍÈ

Ìàòâ³é-Ìèêîëà Áàëàáàí òà Ëóêà-Òàäåé Ãóëü, ì. Òåðíîï³ëü

Ä³àíà Ãîðîáåöü òà Þëÿ ßêîâèøèíà, ñ. ×åðíåë³â-Ðóñüêèé Òåðíîï³ëüñüêîãî ðàéîíó

Íàçàð³é òà Õðèñòèíà ïîºäíàëè äîë³ ó ð³äíîìó ñåë³ ªâãåíà Êîíîâàëüöÿ

ГОЛОС МАРІЇ

ЗНАК ДЛЯ ІНШИХ любі діти, знову з запалом скажіть: “Хочу бути знаком для інших». Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 серпня 2013 року).

Фігура Матері Божої біля Синього Хреста у підніжжя гори Подбрдо. Меджугор’є

“Дорогі діти! Сьогодні також Всевишній уділяє Мені благодать, щоб Я була з вами і провадила вас до навернення. Щодня Я сію та закликаю вас до навернення, щоб ви були

Дiти Непорочної

молитвою, миром та любов’ю, зерном, яке, померши, дає стократний плід. Я не бажаю, Мої любі діти, щоб ви шкодували за всім тим, що ви могли зробити, проте не захотіли. Тому,

“Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге упало на камінь і, зійшовши, висохло, бо вогкості не мало. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавши з ним вкупі, його заглушила. Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило”. Кажучи це, Ісус голосно мовив: “Хто має вуха слухати, нехай слухає”. Учні Його спитали, щоб могла значити оця притча. Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і, слухаючи, не розуміли. Ось що значить оця притча: зерно це Слово Боже. Ті, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця Слово, щоб вони не увірували та й не спаслися. Ті ж, що на камені, це ті, що, почувши, з радістю приймають Слово, але не маючи коріння, вірують до часу й під час спокуси відпадають. А те, що впало між тернину, це ті, що, вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду. Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши Слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні” (пор. Лк. 8, 4-15).

№5(82), 2013 19

ГОЛОС МАРІЇ “Щодня Я сію та закликаю вас до навернення, щоб ви були молитвою, миром та любов’ю…”. Любі, в кінці майже кожного видання Святого Письма Нового Завіту є доктринальний індекс, а в ньому слова: молитва, мир, любов. Варто перечитати це. Варто також переглянути послання Марії і зупинитися на тому, де мова йтиме про молитву, мир та любов. Ми вивчаємо земні справи, однак набагато більше нам потрібно вивчати Божі справи, питання нашого вічного щастя. Так і ККЦ в кінці має тематичний індекс, а в ньому ми також знайдемо слова: молитва, мир, любов. Цариця Миру у Своїй школі навчає нас того, що найважливіше! І бажає, щоб ми допомагали іншим. Тому нам потрібно заглиблюватися в Святе Письмо та Катехизм, щоб ділитися з іншими тим, що пізнаємо i бути знаком для інших. “Істинно, істинно, говорю вам: пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе...” (Йо. 12, 24). “Щодня Я сію та закликаю вас до навернення, щоб ви були (…) зерном, яке, померши, дає стократний плід”. Мамо, що Ти кажеш? Маю бути молитвою, миром, любов’ю та зерном, яке, померши, дає рясний плід? Таке велике покликання у кожного з нас! Тому, любі, не витрачаймо сил та часу на марні справи, грішні, дурниці. Утішмося цим незвичайним посланням. Зречімося всіх тих наших попередніх

№5(82), 2013 20

поганих “не хочу”, а з запалом скажімо Богові та Марії жертовно та рішуче “так”! Хочу бути молитвою, миром, любов’ю та зерном, що, вмираючи, приносить рясний плід!!! Як це зробити? Через труд преображення в молитву, мир, любов і зерно – тут, де я живу, сьогодні та серед цих людей. Сповідаюся Богу Всемогутньому і вам, брати і сестри, що дуже согрішив я думкою, словом, учинком та недбальством… “Чому ви мене звете: “Господи, Господи, а не робите, що Я говорю?” (Лк. 6, 46). “Я не бажаю, Мої любі діти, щоб ви жалували за все те, що могли зробите, проте не хотіли”. Духу Святий, освіти мене і покажи мені всі мої “не хочу”. Покажи мені мої погані «не хочу» в різних життєвих ситуаціях, під час іспиту сумління, коли читаю Святе Писання, коли молюся на вервиці. Наприклад, у першому Таїнстві Благовіщення Марія говорить: “Ось Я Слугиня Господня”, а я говорю: може, я це зроблю, але не обіцяю; я того не розумію; я охоче це б зробив, проте не маю часу… Або ж в другому Таїнстві Марія йде до Єлизавети, а я відговорюся і кажу: у мене стільки роботи, справ… І так у кожному наступному Таїнстві Вервиці, в усіх її частинах побач з одного боку свій конкретний учинок й активність, а з іншого – відважно побач своє ліниве чи невірне “не хочу”. Це буде дуже життєдайний та блаженний іспит сумління. Побач у вервиці вчинки Ісуса та Марії і вклади

у вервицю свої вчинки. Таким способом ми вийдемо з нашої брехні. Це буде навернення і молитва серцем. Навертаюся. Бажаю бути молитвою, миром, любов’ю, зерном. Жертвую вчинок, слово, думку, труд. Жертвую час та сили. Жертвую радість, ентузіазм, потішання, поміч. Служу людям розумом, серцем, руками…, духовно, матеріально… Мамо, обнімаю Тебе! Дякую Богу Отцю, що Ти з нами, виховуєш нас і провадиш. Амінь.

ПРОЖИТИ ЖИТТЯ ЯК ДАР “Дорогі діти! Сьогодні також закликаю вас до молитви. Нехай ваш зв’язок з молитвою стане щоденним. Молитва робить чуда через вас і у вас, тому, любі діти, нехай молитва буде вашою радістю. Тоді ваше ставлення до життя буде глибшим та більш відкритим і ви зрозумієте, що життя є даром для кожного з вас. Дякую, що відповіли на Мій заклик” (25 вересня 2013 року). Царице Миру та Мати наша! Дякуємо Тобі за Твої сповнені любові слова: “Дорогі діти!” Нехай ці слова роблять наше життя чудесним. Під їхнім впливом хочемо сьогодні оживити віру, любов та довіру до Бога! Він є нашим Батьком! Щодня з довірою та любов’ю звертаймося: “Отче наш”. Нехай слово “наш” щодня пробуджує чудо нашого покликання. Ми можемо бути “криком” до Батька за ціле людство.

Дiти Непорочної

ГОЛОС МАРІЇ Можемо щодня прославляти Отця й допомагати нашим братам і сестрам, просити за них і від їхнього імені. Наше життя є чудом у Божих очах. Щодня ми беремо участь в історії Спасіння і побудові Царства Божого. Царице Миру, сьогодні Ти також закликаєш нас до молитви, бо не може бути перерв та упущень у молитві. Зв’язок з молитвою має бути щоденним, як дихання, як їжа. Бо молитва чинить у нас чуда. Молитва робить наше життя надзвичайним. Бог постійно дивиться на нас. Ми постійно перебуваємо в Його Серці. Він постійно думає про нас. Кожен зв’язок з молитвою є наближенням до Бога, поглядом на Небо, переживанням цього моменту з Ним. І так кожного дня, щоденно. Бог бажає даватися нам щодня. Завдяки молитві кожний день є наповнений діланням Бога в нас, тобто Його чудами. І, таким способом, зв’язок з Богом відбудовує зв’язки з людьми. Досвід Божої Любові плодоносить любов’ю до людей. Обдаровані Дарами Божими, ми будемо роздавати людям чудесні Божі Дари, будемо дивитися на людей та світ по-Божому. До того, як буде глибший зв’язок з Богом, потрібний контакт з молитвою, тією звичайною, щоденною. Особливо тоді, коли ми втомлені, слабкі, хворі, розбиті різними ситуаціями. Тими щоденними молитвами є: Отче наш, Богородице Діво, Вірую, вервиця, псалми, адорації, молитви з книжечки, здивування, тиша, возвеличення, заклик Святого Духа… І так

Дiти Непорочної

поступово, занурюючись у молитву, ми досвідчуємо чуда Божої Любові й турботи про нас. Замість страху ми отримуємо мир, замість смутку – радість, замість сумніву – довіру, замість неспокою – мир. Щодення сформоване чудом молитви, а слабкість перемінена в Божу міць, недуга піднесена міццю Хреста аж до Неба. А що вже говорити про чудо Святої Служби Божої та Святого Причастя. Молитва – це чудесна щоденність, а щоденність – чудо невпинної присутності Бога з нами. Прийдуть миті боротьби й особливої відданості Богові. Св. Фаустина залишила нам у своєму Щоденнику такі слова: “Під час Святої години Господь дозволив мені взяти участь у Його Страстях; я розділила з Ним гіркоту Його Страстей, якими була переповнена Його Душа. Ісус дозволив мені збагнути, як душа повинна бути вірна молитві, попри всі прикрощі, сухість, спокуси, бо від такої молитви здебільшого залежить здійснення великих Божих намірів; а якщо ми не витриваємо в такій молитві, то перекреслимо те, що Бог хотів звершити через нас або в нас. Нехай ці слова запам’ятає кожна душа: перебуваючи в утисках, довше молися. Таку молитву я завжди продовжую настільки, наскільки вистачає моїх сил і відповідно до свого обов’язку” (Щод. 872). Досвід св. Фаустини допоможе нам радикально поставитися до слів Цариці Миру про потребу глибшого ставлення

до життя та розуміння того, що життя є даром. Тому ми не можемо марнувати життя, його потрібно переживати все глибше, переживати в Богові. Потрібно полюбити своє життя, а пізніше жертвувати його Богові в духові відповідальності за дар життя і наші різноманітні покликання та довірені обов’язки. Це все вимагає витривалості в щоденній молитві аж до геройства. У жовтні також ми будемо згадувати й інших святих: св. Терезу від Дитятка Ісуса, св. Франциска, св. Фаустину, св. Терезу Велику, бл. Йоана Павла ІІ. Всі вони були людьми щоденної молитви і досвідчували її чудесні плоди у собі. А Бог через їхнє життя, наповнене молитвою, чинив чуда для інших. Хай їхній приклад допоможе нам молитися в буденності й глибоко переживати своє життя як Божий Дар. Якщо проживатимемо життя як дар, то це спонукатиме нас до невпинної вдячності Богові. Подумаймо про нашу вдячність у щоденному іспиті совісті. Мамо, Ти у Своїй школі виховуєш у нас вдячність, завершуючи кожне послання словами: “Дякую, що відповіли на Мій заклик”. Зворушені Твоїми словами, прагнемо подякувати Тобі за Твій прихід до нас, за те, що терпляче провадиш нас і виховуєш, за Твою Материнську Любов. А Твої слова “Діти, нехай молитва буде для вас радістю” ми приймаємо як особливе завдання на цей місяць. Молитимемося на вервиці радісно! o. Євгеній Сьпйолек

№5(82), 2013 21

ТАЄМНИЦІ МЕДЖУГОР’Я

ЯКЩО ХОЧЕТЕ БУТИ

ПО-СПРАВЖНЬОМУ ЩАСЛИВИМИ

Візіонерка Віцка під час молитви. Меджугор’є

З самого початку об’явлень у Меджуґор’є Пресвята Діва Марія закликає всіх до молитви. Вона просить, щоб ми, насамперед, визначили для себе час для молитви вранці та ввечері, молилися повільно, розважаючи над кожним словом. Матір Божа просить молитовну групу відмовляти “Отче наш...” багаторазово аж доти, поки ця молитва сама не почне випливати з серця. До молитви, під час молитви і після неї конче потрібний мир у серці. Це вимога, яку Матір Божа ставить, передусім, перед молитовною групою, бо інакше молитва не допровадить людину до миру і розважання. Марія звертається до всіх з проханням: “Якщо хочете

№5(82), 2013 22

бути по-справжньому щасливими, то провадьте просте, покірне життя, моліться багато і не занурюйтеся у свої проблеми: позоставте їх Богові”, а далі продовжує, що “навіть радість і співи можуть похитнути зростання групи, якщо піддаватися емоціям”. Якось Марія наголосила візіонерці Гелені Василій, що “коли приходить терпіння, то потрібно його жертвувати Богові” (29.03.1984). І далі: “Коли молитеся, то моліться ревніше. Молитва – це розмова з Богом. Молитися – це означає слухати Господа” (20.04.1984). “Моліться багато, стільки, скільки зможете, але завжди моліться більше: кожен з вас повинен молитися чотири години щоденно, але Я знаю,

що багато людей цього не розуміє, бо вважає, що їхнє життя тільки з праці” (24.04.1984). Марія просить усіх постійно молитися до Святого Духа, щоб люди могли бути наповнені Ним. “Моліться до Духа Святого про дух молитви, так щоб ви могли молитися щораз більше...” (9.04.1984). “Коли говорю вам: моліться, моліться, моліться, то маю на думці не тільки, щоб ви збільшили кількість годин, присвячених молитві, але також, щоб зміцніли ваші прагнення молитви і тривання в контакті з Богом і щоб ви неустанно перебували у стані, коли дух переповнений молитвою” (26.06.1984). “Моліться до і після праці, щоб Бог поблагословив вашу

Дiти Непорочної

ТАЄМНИЦІ МЕДЖУГОР’Я працю... у молитві віднайдете відпочинок” (5.07.1984). Після 5-го серпня, коли Матір Божа хотіла, щоб у парафії святкували двотисячну річницю з дня Її народження, Вона попросила про піст у середу та п’ятницю, а також про щоденну молитву на Вервиці (Три Таїнства) щодня, бо сатана атакує Її плани. Напередодні Воздвиження Чесного Животворящого Хреста неодноразово просить про молитву біля Хреста на горі Кріжевач. Після цього свята Марія просить: “Зачніть постити з цілого серця... постіть з благодаренням за те, що Бог дозволив Мені зоставатися так довго в цій парафії: постіть і моліться від серця” (20.09.1984). У жовтні Вона просить про молитву за дари до Святого Духа: “Коли приходить Святий Дух, усе навколо преображається”. Через деякий час Марія сказала: “Просіть Духа Святого, аби вас освятив. Коли б ви тільки знали, яких ласк уділяє вам Бог, то молилися б неустанно” (8.11.1984). Неодноразово в перші місяці 1985 року повторює візіонерам про силу молитви: “Через молитву можете цілковито роззброїти сатану, а собі виєднати щастя” (24.01.1985). На початку Великого Посту Матір Божа просить групу Гелени про піст тричі на тиждень: в середу, четвер та п’ятницю. Дякує парафії за її поступ у молитві: “Дорогі діти! Сьогодні прагну вас закликати: моліться, моліться, моліться! У молитві

Дiти Непорочної

пізнаєте найвищу радість і вихід з кожної ситуації, навіть безнадійної”. У травні Марія запрошує до молитви серцем: “... Так, аби молитва заволоділа вашими серцями щомиті”. До Гелени Василій Госпа (Діва Марія) сказала: “Часто молитви, відмовлені голосно, віддаляють від Ісуса, бо ж коли люди хочуть перемогти своїми силами, то місця для Бога нема. Молитви є добрі тоді, коли випливають з серця”. “Відкрийте серця Духові Святому. У ці дні Святий Дух особливо впливає на вас. Відкрийте серця і жертвуйте своє життя Ісусові, щоб Він міг жити в них і зміцнив вас у вірі” (23.05.1985). “Моліться про те, щоб Бог уділив вам дар любові” (28.05.1984). “Молитва повинна стати вашим хлібом щоденним... поконаєте втому. Наступить радість і відпочинок”. Під час життєвих труднощів Марія заохочує всіх до активної молитви: “Розпочніть боротьбу

з сатаною через молитву. Тепер ви перебуваєте в центрі його тенет”. І далі просить: “Облечіться в зброю супроти сатани, з вервицею в руках переможете його” (8.08.1985). В останній день року Марія сказала Гелені: “Мир отримаєте не завдяки президентам, а через молитву”. У 1986 році Матір Божа просить: “ Мені потрібні ваші молитви, щоб Бог став улюблений всіма вами”. “Якщо молитеся серцем, то розтане лід у серцях ваших братів і зникнуть усілякі перешкоди”. “Відновіть молитву перед Хрестом..., уділяє вам особливі ласки, а Ісус особливі дари з Хреста”. “Дорогі діти! У ці дні, під час яких з радістю поклоняєтеся Хресту, прагну, щоб і для вас ваш хрест був радістю. Особливо, дорогі діти, моліться, щоб ви могли прийняти біль і терпіння з любов’ю, як це вчинив Ісус. Тільки таким способом Я можу з радістю уділяти вам любов та

№5(82), 2013 23

ТАЄМНИЦІ МЕДЖУГОР’Я оздоровлення, якщо Ісус Мені дозволить” (11.09.1986). У грудні 1986 року Марія просить молитовну групу Гелени, щоб виключила телевізори і не читала газет: “Коли ви оглядаєте програми, коли читаєте газети, то ваші голови переповнені новинами, і тоді нема вже місця для Мене у ваших серцях. У Меджуґор’ї постійно лунає заклик Марії до молитви серцем, посту, навернення: “Моліться, постіть, дозвольте Богові ділати! Моліться про дар любові, віри, молитви, посту”. “Дорогі діти! Старайтеся ощасливити свої серця молитвою. Будьте радістю всіх людей, будьте надією для кожної людини. Отримаєте це виключно з допомогою молитви”. “Моліться, щоб дар любові прийшов до цілого світу: якими щасливими були би люди, коли б царювала любов”. Особливо Матір Божа попереджає всіх, щоб остерігалися сатани: “Моліться, бо таким способом не зможе вам зашкодити ні звести з дороги до святості. Зростайте з дня на день у молитві, щоб бути ближче до Бога”. Упродовж 1988 року Матір Божа просила про молитву за тих, хто перебуває під впливом сатани: “Якщо ви молитеся, то сатана нічого не може вам зашкодити, бо ви є дітьми Божими і Господь над вами чуває. Моліться і нехай вервиця буде завжди у ваших руках як знак для сатани, що належите Мені”.

№5(82), 2013 24

Служба Божа Служба Божа була тим, що непокоїло отця-пароха у Меджуґор’ї вже з перших хвилин об’явлення Марії. Був злий, що в одну з перших неділь люди клякали поза храмом, повернувшись у сторону Кріжевача, бо стверджували, що бачать Марію. Він не дивився; для пароха це свідчило про те, що то не може бути Матір Божа,

якщо заважає Службі Божій, яка мала розпочатися через тридцять п’ять хвилин. Однак Матір Божа відійшла раніше, і люди пішли до храму на Службу Божу. Це дуже здивувало пароха. Служба Божа для Марії є найважливішим моментом упродовж дня, набагато важливішим, ніж Її об’явлення. Сказала про це візіонерам і постійно делікатно переконувала їх у цьому. Матір Божа просить молитовну групу про щоденну Службу Божу: “Нехай це стане для вас щоденним подарунком;

очікуйте його, прагніть, щоб він уже розпочався. Моліться до Духа Святого, щоб відновив парафію. Якщо люди беруть участь у Службі Божій байдужими, то повертаються додому холодними і з пустим серцем” (30.03.1984). “Коли ви йдете на Службу Божу, то вже по дорозі повинні приготуватися. Ви повинні приймати Святе Причастя з відкритим, чистим серцем, не покидайте храму без відповідного благодарення” (жовтень, 1984). Іншим разом Марія просить: “Хочу, щоб Служба Божа стала для вас пізнанням Бога” (16.05.1985). “Дорогі діти! Старайтеся увійти в глибину Служби Божої так, як це потрібно” (1.06.1985). 3 квітня 1986 року Госпа дякує людям, бо дуже багато з них пізнало красу Служби Божої та живуть нею: “Ісус уділяє вам Свою ласку на Службі Божій; тому свідомо живіть Літургією і приходьте на неї, повні радості та любові”. Наступного разу вчить людей, як приймати благословенство: “Щодня просіть про Боже благословенство, щоб ви могли зростати і виконувати будь-яку свою працю разом з Богом, бо Служба Божа є найбільшою молитвою Господа. Ви ніколи не зможете зрозуміти її велич. Для того мусите бути досконалими, покірними і завчасно готуватися до участі у Ній”. “Служба Божа – це найвища форма молитви”. П’єтро Зожа

Дiти Непорочної

СВІДЧЕННЯ

ОСТАННІЙ ТАНЕЦЬ

Коли я ввечері повернувся додому, моя дружина саме готувала вечерю. Я взяв її за руку, зазирнув в очі та сказав: «Нам потрібно порозмовляти». Вона сіла й повільно почала їсти. Вкотре мені в очі кинувся той біль в її очах. Я не зміг видушити зі себе жодного слова, та, врешті, мусив сказати те, про що так довго думав. Я бажав розлучення. І нарешті я викинув це з себе. На моє здивування, вона не впала в розпач, а спокійно запитала про причину такого рішення. Я намагався змінити тему розмови. Це її знервувало. Вона вилила на мене воду зі склянки і сказала, що я не чоловік. Тієї ночі ми вже взагалі не розмовляли. Вона постійно плакала. Я знав, що вона хотіла почути, що трапилося з нашим подружжям. Проте я не бажав казати їй правду, а щось інше не приходило мені в голову. Мені було просто її шкода і нічого більше. З почуттям провини я підписав заздалегідь підготовлений позов на розлучення, відповідно

Дiти Непорочної

до якого я віддавав їй будинок, наше авто і 30 відсотків акцій своєї фірми. Вона лише окинула той документ оком і розірвала його. Людина, котра посвятила мені 10 років життя, раптом стала мені цілком чужою. Мені було шкода її втраченого часу, енергії та жертовності, проте моя любов до Джейн (моєї молодої пасії) була надто велика й, окрім того, жереб було кинуто. Врешті плач дружини перейшов у розпач, він наростав, чого я й очікував. Щиро кажучи, в ту мить мені полегшало. Думка про розлучення, з якою я носився вже багато тижнів, тяжіла наді мною, як камінь, і врешті ця ідея почала здаватися мені єдиним розсудливим та правильним рішенням. Наступного дня я повернувся додому дуже пізно і застав її за тим, як вона писала щось за столом. Я не бажав готувати собі вечері, тому відразу пішов у ліжко. Сон зморив мене моментально, бо я був дуже виснажений шаленим днем, проведеним з Джейн. Коли я прокинувся, то побачив, як

№5(82), 2013 25

СВІДЧЕННЯ вона і далі сидить за столом та щось пише. Щиро кажучи, мене це не цікавило, і я, повернувшись на інший бік, заснув. Вранці дружина пред’явила мені свої умови розлучення: вона не бажає від мене нічого, лише вимагає місяць часу і тоді розлучиться зі мною. Попросила лише, щоб впродовж того місяця ми зробили все, щоб жити разом якомога нормальніше. Її мотив був дуже простий: наш син через місяць мав іспити, а вона не бажала, щоб розлучення батьків вплинуло на його навчання та результати іспитів. Такі умови можна було прийняти. Утім вона попросила ще про дещо. Попросила, щоб я пригадав собі, як у день нашого шлюбу переносив її на руках через поріг спальні. Попросила, щоб я кожного дня впродовж того останнього місяця нашого подружнього життя виносив її зі спальні аж до вхідних дверей. Я подумав, що вона здуріла. Однак, бажаючи якнайшвидше завершити наше подружжя та розпочати життя з молодою Джейн, я погодився. Я розповів Джейн про умови розлучення дружини. Вона посміялася і сказала, що це абсурд. Також Джейн сказала, що, незважаючи на вибрики моєї дружини, вона все ж буде змушена погодитися на завершення подружнього життя. У мене з дружиною вже давно не було жодних фізичних контактів. Навіть звичайний дотик був нам чужий. Тому, коли я вперше з часу нашого шлюбу обійняв її та переніс на руках зі спальні до вхідних дверей, ми обоє почували себе несміливо і незграбно. Наш син підтримував цю ситуацію оплесками, дивлячись на нас із посмішкою та радістю. Від цього мені стало трохи боляче, бо я знав, що буде за місяць. Тримаючи так її на руках, я пройшов 10 метрів, зупинившись біля вхідних дверей. Вона поглянула на мене, заплющила очі та прошепотіла, щоб я не говорив синові про розлучення. Я кивнув голово на знак згоди, почуваючи всередині якийсь дивний біль. Поставивши її на ноги, я провів її поглядом на автобус, яким вона їхала на роботу. Я сам також поїхав в офіс. Наступного дня нам було вже набагато легше. Вона вмостилася в мене на руках, опираючись на груди. Запах її парфумів вдарив мені в ніс. Я усвідомив, що впродовж років не зауважував багатьох деталей і припинив сприймати її, як жінку. А ще я зауважив, що вона вже не така молода. Її обличчя було покрите зморшками, волосся почало сивіти. Наше подружжя залишило конкретні сліди на її

№5(82), 2013 26

тілі. На якусь мить я почав задумуватися, що ж такого я вчинив? На четвертий день, несучи її на руках, я на секунду відчув той блиск інтимності між жінкою та чоловіком, як багато років тому. Я дивився на жінку, яка присвятила мені 10 років свого життя. Шостого дня я почував себе комфортніше, тримаючи її тіло біля свого так, неначе втрачена інтимність почала повертатися з провалля забуття. Про це я нічого не розповів Джейн. З кожним днем мені ставало все легше і вільніше це робити. Можливо, це була якась форма вправляння, через що я став сильнішим фізично. Якогось ранку я побачив, як вона вибирала у що вдягнутися. Вибирала з-поміж багатьох суконь, та не могла вирішити, яку вдягнути. У якусь мить зітхнула і мовила наче б до себе: всі мої сукні стали завеликими. Я усвідомив, що вона дуже схудла, тому мені було так легко носити її щодня. Врешті я це усвідомив: моя дружина носила у собі так багато жалю, смутку та болю. У цю мить наче підсвідомо моя долоня потягнулася до її голови. Несподівано увійшов наш син і сказав: “Тату, час віднести маму до виходу”. Для нього вигляд батька, що несе його маму на руках до вхідних дверей, став невід’ємним ритуалом дня. Моя дружина притягнула його до себе і пригорнула. Я відвернувся, боячись, що не стримаю емоцій і зміню рішення. Я взяв дружину на руки і зійшов з нею ті 10 метрів до вхідних дверей нашого дому. Я відчував, як її долоня охопила мою шию. Я тримав її в обіймах упевнено, але не надто міцно. Раптом я відчув, що час наче вернувся на 10 років назад. Її худорлява постать принесла мені смуток. Я відчув, як важко мені давався кожен наступний крок. Наш син уже давно був у школі. Тримаючи її на руках, я глянув на неї і подумав, що мене здивувало, як відсутність інтимності між жінкою та чоловіком впливає на їхні стосунки. Я поїхав в офіс. Усе відбувалося дуже швидко. Я вистрибнув з авто, навіть його не зачинивши, бо не бажав допустити до себе жодних сумнівів. Піднявся вгору. Джейн відчинила двері. Я поглянув їй глибоко в очі, а вона наче б знала, що я скажу за мить. Я повідомив їй, що мені дуже прикро, але я не хочу розлучення. Вона поглянула на мене, немов вражена громом. Торкнулася мене, наче перевіряючи, чи в мене немає температури. Я взяв її руку і відгорнув від себе. Я повторив, що мені дуже прикро і що не хочу розлучатися. Я нарешті усвідомив, як сильно присвячувала себе мені моя дружина, як відсутність

Дiти Непорочної

СВІДЧЕННЯ

дотиків та інтимності вплинув на стосунки між нами і як я занедбав наше подружжя, жінку, котра була поруч зі мною 10 років, подарувала мені сина. Можливо, я зрозумів це лише тепер, носячи її впродовж місяця на руках. Тому я вирішив, що працюватиму над собою і нашим подружжям і зроблю все, що в моїх силах, щоб носити її до кінця наших днів так, як ми обіцяли це одне одному перед вівтарем, у день нашого шлюбу... Джейн наче опритомніла, і я відчув ляпас по моїй щоці. Вона зачинила за мною двері, і я почув, як вона плаче. Я зійшов вниз і поїхав. Дорогою я затримався біля крамниці з квітами й замовив букет квітів для своєї дружини. Продавець запитала мене, що має бути на картці біля букету? Я посміхнувся і написав: «Щоранку носитиму тебе на руках, поки смерть не розлучить нас!» Того дня я повернувся додому швидше, тримаючи букет у руці. Я був дуже щасливий, відчуваючи на обличчі посмішку. Все набрало цілком нових, надзвичайно свіжих відчуттів. Я вибіг по сходах. Вона лежала на ліжку, не рухалася, бо була мертвою. Як виявилося, моя дружина хворіла на рак вже багато місяців. Вона боролася з тією страшною

Дiти Непорочної

хворобою, програвала, перебуваючи в термальній стадії. Я був настільки зайнятий своїм життям і Джейн, що навіть цього не помічав. Вона знала, що її час завершується, тому дала мені останній дар. Вона не хотіла провокувати реакції сина, його почуття провини стосовно мене і наших взаємин у майбутньому. Знала, що якби розлучення відбулося, то наш син зненавидів би мене. А так, принаймні, в очах нашого сина, я і надалі залишуся люблячим батьком до самого кінця. Найменші деталі нашого життя є тим, що найважливіше у подружжі. Не йдеться про власність, в якій ви мешкаєте, машини, заміський будинок, рахунок у банку. Вони можуть лише створити умови, в яких ви будете щасливо жити, але не саме щастя. Тому ніколи не втрачайте з поля зору найпростіші жести, дотики, інтимність, взаємність. Це вони впливають на якість наших стосунків. Поділіться ними з близькими, якщо вважаєте, що варто. Час біжить для нас усіх, для декого просто швидше. Редакційна Друкується за виданням часопису “Echo Maryi Krolowej Pokoju” Переклад Андрія Чорного

№5(82), 2013 27

ГРІХ І БІЛЬ

НА ШЛЯХУ НАВЕРНЕННЯ (Продовження. Початок у №4, 2013)

То не цвяхи Тебе прибили, лиш мій гріх. То не люди Тебе скривдили, лиш мій гріх, То не цвяхи Тебе тримали, лиш мій гріх , Хоч як давно це було – Ти побачив мене.

Приспів з пісні “Голгофа”

Сестричка Ліля Ліля досить довго працювала в Чеській республіці, як кажуть, їздила на заробітки. Пробула вона там майже три роки, можливо, ще б швидко і не повернулась. Однак коли я збиралася виїжджати у Грецію на ПМП, то попросила Лілю, щоб приїхала в Україну і доглядала мою доньку Алю, допоки я владнаю всю документацію для вивезення її у Грецію. Сестра слухняно згодилась і, покинувши гарну Прагу, приїхала доглядати племінницю. Згодом, коли всі документи на вивіз дитини були готові, я повернулася в Україну і забрала доньку. Ліля за той час почала ходити до церкви і знайшла там гарних друзів. Церква притягувала її все більше і більше, у неї з’явилося бажання їздити на святі місця, читати багато духовної літератури, молитися. Коли ми перед моєю поїздкою обговорювали її плани на майбутнє, то вона завжди казала: “Кудись поїду, лиш би не бути

№5(82), 2013 28

тут, можливо, до Чехії повернусь, а можливо, і в Грецію вирушу”. Проте потім, з часом, у неї вже не було жодного бажання кудись їхати. Вона так мені й казала: ”Я би зі свого Стебника вже нікуди не поїхала, тут так файно”. – Ліля, а що ж змінилося? Ти ж казала, що не хочеш залишатись тут? – Я змінилась, пізнала стільки гарних людей, що навіть і не знаю, як раніше жила без своєї Церкви і нашої спільноти, – відповідала мені. – Гаразд, – казала я їй, а сама мала надію, що, можливо, приїде до мене в гості та залишиться в Греції, а мама наша, яка стільки років пропрацювала на заробітках, повернеться до батька і все стане більш-менш на свої місця. Утім в Бога був інший план. Ліля до мене так і не приїхала, а тоді, коли я зробила їй запрошення в гості на декілька тижнів, вона отримала відмову в грецькому посольстві.

Дiти Непорочної

ГРІХ І БІЛЬ Так і тривало життя: я жила в Греції, моя мама біля мене, тобто працювала в м. Захаро, де я проживаю, а батько і Ліля в Україні, в м. Стебник. Півсім’ї тут, а пів – там. Минуло немало і небагато – 8 років. Ліля за цей час із відзнакою закінчила навчання в Київському університеті туризму, економіки та права, але, найголовніше, що адміністратор церкви Різдва Пресвятої Богородиці, о. Михайло, запропонував їй катехизувати діточок. Вона завжди з радістю спілкувалася з дітьми і має до того схильність, тож о. Михайло це зауважив, і Ліля стала катехитом. Тоді вона навчалася на 2-му курсі Дрогобицького інституті Пресвятої Трійці. Ось так Бог керував в її житті. Ніхто навіть не здогадувався, що наш предок о. Омелян Й. Ананевич колись давно заснував Згромадження Сестер Катехиток св. Анни, а Ліля, його нащадок, також викладає катехизм діточкам. Бог виховував Лілю, виховував для чогось більшого, виховував для служіння Йому. Він чекав, коли вона дозріє для служіння, випробував її і знову чекав. Рік тому Ліля вже остаточно прийняла рішення: йти до Сестричок, але не могла відразу це зробити, бо не хотіла покидати батька самого. Вона розповіла мамі про свої наміри і навіть зізналась, що написала заяву для вступу в Згромадження після Різдва наступного року, тобто цього року. Моя мама в Греції доглядала за престарілими людьми. Робіт багато не змінила, бо завжди затримувалась до самого кінця, тобто доти, поки старенькі не помирали, а тоді шукала наступну роботу. Працювати з престарілими людьми не так легко, як комусь здається, треба багато терпіння. Остання робота була в однієї престарілої вчительки, яка ніколи не була одружена й, очевидно, не мала дітей. Мала двох племінниць, які проживали в Афінах. Бабця була самотньою. Моя мама ретельно доглядала за нею, робота була доброю (Дякувати Богові за те, що створив такі обставини, що мама отримала цю роботу). Вона вже була втомилась на заробітках, мала бажання повернутися в Україну, але не могла покинути бабцю саму. Звикли одна до одної. Бабця дякувала мамі, що доглядає за нею навіть ліпше, ніж би це робила рідна донька. Коли мама їздила у відпустку в Україну, то бабця дзвонила майже щодня і просила повернутись, бо не хотіла, щоб біля неї була інша жінка. Інколи бувало, що вони сперечалися між собою, як всі живі люди, але швидко мирилися. Мама по-

Дiти Непорочної

становила собі, що буде доглядати бабцю до самої смерті, й попередила Лілю, що, можливо, її плани щодо вступу в Згромадження треба буде перенести на деякий час. Ліля засмутилась, але відразу змирилася з цим і сказала: ”Якщо Господь захоче, щоб я була з Сестричками, Він усе влаштує”. Що ви собі гадаєте? Бабця почала хворіти, швидко злягла, померла 4 січня, саме перед Різдвом. Мама після смерті бабці повернулася в Україну. Хіба Бог не керує нашим життям? Мабуть, ви запитуєте себе, як ми, тобто наша сім’я, поставились до того, що Ліля вирішила стати монахинею, стати на Службу Богові й, звичайно, людям? Хтось, мабуть, цього не розуміє і, можливо, не хоче розуміти. Я навіть знаю людей, які сміються з такого рішення. Я їх зовсім не звинувачую і не маю наміру їх переконувати. Тим більше, що і я спочатку, коли дізналась про такий намір сестри, була розгублена, не знала, що їй сказати, як поступати і чи підтримувати її в цьому прагненні. Тоді мені здавалося, що було б ліпше, щоб Ліля вийшла заміж, народила діточок. З часом я почала її розуміти, а згодом навіть не заперечувала і дала згоду, особливо тоді, коли ми дізнались про Згромадження Сестер Катехиток і про їхнього засновника о. Омеляна Й. Ананевича. Тоді я вже була зрозуміла, що це, мабуть, Божа Воля, щоб Ліля йшла таким шляхом для спасіння своєї душі. Батькам було трохи важче погодитися з таким рішенням сестри. Правда, тато завжди казав, що якщо вона відчуває, що це її, то вона доросла і знає що робить. А ось мамі було важко змиритись. Їй здавалося, що так вона втрачає свою доньку. Мабуть, був важливим і той факт, що і я далеко від батьків. Одна донька за кордоном, а інша в Україні, але збирається стати нареченою Господа. З часом і з Божою поміччю мама дала благословення на таке рішення Лілі. Мені здається, що у мами ще є надія, що, можливо, Ліля передумає, а можливо, їй буде важко жити чернечим життям і вона повернеться до світського. Це лише Богу відомо. А я буду молитися за неї, щоб вона мужньо витримувала випробування і гарно служила нашому Господеві. Час плине. Відбулися деякі події, якими хочу поділитися з вами. У Світлий Вівторок, 17 квітня 2012 року, моя сестра Ліля поїхала до Львова, вступила у Згро-

№5(82), 2013 29

ГРІХ І БІЛЬ мадження Сестер Катехиток св. Анни. Поки була кандидаткою займалася різними справами за послухом, у всьому допомагала Сестричкам; займалася домашніми господарськими справами. Сестрички жили між собою дружно, допомагали Лілі різними порадами і настановами. Проте вона вирішила посвятити своє життя Богові в трішки строгішому Чині. Порадившись із Сестричками Згромадження св. Анни, а також з батьками, 25 червня 2012 р. Ліля переходить послушницею в Святопокровський жіночий монастир Студійського Уставу, який також знаходиться у Львові. У монастирі монахині, Сестри-Студитки, добу ділять на три частини: 8 годин молитви, 8 годин праці, а 8 годин відпочинку. Молитва завжди на першому місці. Монахині моляться повне Церковне Правило, шиють церковні ризи, вишивають, пишуть ікони, здобувають богословську освіту. З розповіді Лілі, їй там дуже добре, відчуває себе щасливою, що Бог дав їй ласку служити Йому. Батьки і я тішимося за неї, а також молимося, щоб Бог завжди благословляв її на цьому шляху. Святе Письмо Колись давно я навіть не уявляла, що у нас в Україні є так багато духовних осіб. Я ніколи не цікавилась духовністю і не знала елементарних речей. Не здогадувалася про те, що в монашестві існують Чини, мені здавалося, що є монахи і монашки, на що Ліля якось зробила мені зауваження: «Не монашки, а монахині, Сестрички». Раніше я навіть не знала жодної історії життя святого, ніколи не читала духовної літератури, вона мені була не цікава, більше того, я вважала її немодною. Я читала модерні журнали, детективи, бойовики і філософські книги. Знала напам’ять і до тепер пам’ятаю вислови різних філософів, я часто повторювала їх в розмові, в компанії розповідала різні історії з книг, які прочитала і які мені тоді здавалися досить цікавими і захоплюючими. Я не знала жодного рядочка з Євангелії, жодного слова з Псалмів, а знала лише дві молитви “Отче Наш” і “Богородице Діво”, яких мене навчили вуйко Василь і цьоця Пелагія ще в дитинстві. Мені здавалося, що цих двох молитов достатньо, навіть забагато, зважаючи на те, що я навіть не молилася. Скільки людина може черпати науки, порад, настанов і розради, читаючи Святе Письмо! Що-

№5(82), 2013 30

разу, коли я читаю Євангелію, відкриваю для себе щось нове. Спочатку було багато незрозумілих притч, висловів, цілі речення були наче іншою мовою написані, було важко вловити і зрозуміти зміст, не могла ніяк збагнути, про що йде мова. А з часом почала ніби прозрівати, Бог допомагав зрозуміти написане, Він промовляв і навчав через Святе Письмо. Інколи, коли мене щось дуже хвилювало, якийсь неспокій був на душі, коли я не знала, як правильно вчинити, чи була вже зробила якийсь вчинок, але не знала, наскільки правильно поступила, у мене були сумніви. Отож увечері перед молитвою або і після я відкривала Євангелію і читала по одній главі в день. Ви не повірите, але на ті питання, які мене тривожили протягом дня, я знаходила відповіді в Євангелії. Так траплялося дуже часто. Господь мені допомагав і допомагає зрозуміти мої вагання. Наш Спаситель більше пильнує мою душу й оберігає її, ніж я можу її впильнувати і зберегти. Настільки моя душа дорога Богові! Кожна людина на цій землі є надзвичайно дорога і безцінна, ми просто цього не можемо собі уявити. Всевишній знає нас ліпше від нас самих. Він ліпше, ніж ми від нас знає, що нам потрібно і що нам буде на користь. Так, як нас любить Бог, так нас ніхто і ніколи не полюбить! А ось недавно я почала читати псалми, мені Ліля підказала, вона у мене ніби духовний наставник. Я часто телефоную додому, в Україну, і питаю, як там справи. Ліля, якщо має якісь гарні чи цікаві новини, відразу мені оповідає. Розказує, які святі місця відвідала, з ким зустрічалася, переказує зміст реколекцій, які слухала, і що нового дізналася. А якось мене питає: «Наталю, а ти читала псалом 88?» – Ні, – кажу їй, – я крім псалму 50-го жодного не читала. – А ти почитай! Відкрила я Псалтир і почала шукати 88 псалом, почитала, сподобався мені, а тоді вирішила ще якийсь почити. Ви знаєте, я так захопилася псалмами, що спочатку читала навпопад, а потім вирішила за порядком. Замість глави з Євангелії я читала один або й два-три псалми. Деякі речення, або навіть словосполучення, так закарбовувались у пам’яті, що я наступного дня могла цілий день їх повторювати. Наприклад, у псалмі 118 є таке речення: ”Твій я: спаси мене”. Мені воно запало

Дiти Непорочної

ГРІХ І БІЛЬ

до душі. Або ще ось такі вислови: “Господь зцілює розбитих серцем і перев’язує рани їх” (Пс. 146): “Господь береже усіх, хто любить Його!” (Пс. 144). Якось зателефонувала до свого духівника о. Андрія і розповіла йому, як мені сподобалося читання псалмів. На це він мені сказав: “О, так, Наталю, псалми – це великі ліки, це як бальзам для душі”. Шкода, що я про це дізналась у свої 35 років. Скільки часу втрачено, скільки душевних ран відкрито і аж тепер я найшла бальзам для них. Спочатку ті рани відкрила своїми гріхами, а тепер шукаю ліки, щоб їх залічити. Однак що робити, така, мабуть, наша людська природа. Дякувати Богові, що і в 35 років я це пізнала, могла ще б більші рани роз’ятрити. Та й тепер, коли вже читаєш і знаєш, що є добре, а що погане для душі, знову і знову робиш помилки, далі грішиш і потім вирушаєш за бальзамом, який шукаєш і ллєш на душу, щоб одужала. Одне лише тішить: я знайшла ліки для своїх ран. Це – Святе Письмо,

Дiти Непорочної

псалми, молитви, Літургії, роздуми про Страждання Господа Ісуса Христа, Сповідь і Св. Причастя. Цих ліків так багато. Навіть звернення до Господа: “Ісусе, спаси мене, Ісусе, рятуй мене, Ісусе, я уповаю на Тебе”, – є дуже дієвими ліками для душі. І лише одне слово згадаєш у думках: ”Ісусе!”, – і вже крапельки найзапашнішого бальзаму капають на зранену душу. Таку велику силу має це Найсвятіше Ім’я! Ісусова молитва Пригадую собі, як на початку мого приживання в Греції мені все здавалося дивним і не таким, як у нас, в Україні. Усе було іншим. Люди, звичаї, звички, пісні, танці, свята, застільні забави – все було зовсім іншим. Деколи ставало так сумно від цього іншого і бажалось хоча б чогось свого, рідного, українського, що не знала, де йти, куди звертатись і кому розповісти про такі переміни в житті. Ліля, яка завжди добре порадить і швидко розрадить, сказала мені на це:

№5(82), 2013 31

ГРІХ І БІЛЬ – А ти, Наталю, в ті моменти, коли тобі сумно, коли немає пояснення для деяких речей, молися, читай Ісусову молитву. Знаєш її? – Та звідкіля я можу знати? А вона велика? – Ні, маленька, і дуже помічна. Ти повторюй собі в умі: ”Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішну!” А коли будеш на самоті, то можеш говорити і вголос. Повторюй її постійно, коли десь ідеш, коли щось робиш, коли всі говорять, а тобі хочеться помовчати, ось тоді повторюй Ісусову молитву. – Гаразд, – відповіла я Лілі і почала молитися. Спочатку забувала, потім нагадувала собі й молилась. Мила посуд – молилася, замітала – молилася, кудись йшла – молилася. Я і тепер, як прокидаюся вночі, не можу заснути, то молюся, читаю Ісусову молитву і навіть при нагоді раджу молитися іншим. Часто читаю в книжках, як святі любили цю молитву. Кажуть, що дійти до святості без цієї молитви неможливо. Святі повторювали її повсякчас, годинами молилися, а потім вона вже сама собою творилася в них. Вони могли навіть і спати, а молитва в цей час творилася. Це великий дар! А також і велика праця! Великий Святий Йоан Золотоустий учить нас: “Прошу вас, брати, ніколи не полишайте Ісусової молитви, а промовляйте її постійно, навіть тоді, коли їсте чи п’єте, працюєте, чи в дорозі, щоби повсякчас бути озброєними. Пам’ять Божа розкриває душу вашу. Найперше вона усвідомлює погане у вашому серці, згодом – добре. Спочатку пам’ять Божа зрушує усю диявольську владу, потім поступово приручає її. Так, молитва викриває гріхи, які живуть у нас, а потім усуває їх. Ім’я Ісуса Христа проникає в глибини серця, приборкує пануючих противників, звільняє та оживляє душу. Перебувай постійно в Імені Божім, яке поєднує серце з Господом. Однак потрібне велике зусилля, поки ворога буде вигнано і Христос оселиться у серці”. Ось, яку силу має ця коротенька молитва. Я вважаю, що кожній людині вона під силу. Просто потрібно вивчити її і старатися якнайчастіше промовляти протягом дня. Ісусова Церква має стільки святих, скільки, мабуть, зірок на небі. Вони прийшли до святості через велику самопожертву, працю над собою, сурові аскези, молитовні ночі, усамітнення, велику боротьбу – боротьбу проти самого себе, тобто

№5(82), 2013 32

проти егоїзму, який хоче панувати над людиною. Людина не народжується святою, вона стає святою. Щоб стати святим, треба повністю віддати своє життя Господеві, нічого не залишаючи для себе. Багато із святих померли мученицькою смертю заради Ісуса Христа. Я колись ніколи не задумувалася, що означає «святий». Для мене це було звичайне слово, як і всі інші слова. Знала імена деяких святих, про яких чула в дитинстві: св. Миколай, св. Василій, св. Анна. Я навіть історії життя цих святих не знала. Мені це було просто не цікаво. Розповім вам один випадок, можливо краще було б промовчати, але я вже не раз оповідала своїм рідним, то вже і вам розкажу. Святий Шарбель і зорі Якось моя Ліля передала мені книжечку про життя св. Терези. Книжечка називалася “Свята Тереза, Мала квітка”, автор Джон Біверс. Це була найперша книга, яку я читала про святу особу. В ній йшла розповідь про формування святої Терези від Дитятка Ісус Пресвятого Обличчя, її життя в монастирі з 15-літнього віку, а також хто і що вплинуло на те, що вона стала святою. Книжечка мені сподобалась, я швидко її прочитала і поставила собі на поличку. Наступного разу Ліля передала мені інші книжечки, серед яких була книга “Життя святого Шарбеля”, автор о. Мансор Авад. На палітурці книги був зображений монах, тобто лиш голова його в чорному капюшоні ряси. Очі його були опущені до низу, сива невеличка борода спадала на груди. Навколо голови було жовте ясне світло, як зазвичай малюють на іконах. «Що це за таке ім’я цікаве, навіть якесь дивне», - подумала я. Книжечку я відклала на самий низ, тобто вибрала для читання іншу літературу. Святий Шарбель чекав, коли прийде час і я прочитаю про його життя. Вже коли всі книжечки були прочитані, прийшла черга і до книги “Життя святого Шарбеля”. Почала я її читати увечері, прочитала майже половину і не дуже була зацікавлена написаним. Розповідь йшла про життя св. Шарбеля, про його народження, про вступ до монастиря, обіти, а також про пустельницьке життя протягом 23 років на горі, поблизу монастиря. Потім одразу розповідь переходить до смерті св. Шарбеля і опису похорону. Далі у книжечці описувалося про те, як після поховання тіла св. Шарбеля, над його могилою

Дiти Непорочної

ГРІХ І БІЛЬ було світло, яскраве світло, яке випромінювалося кожної ночі. Недочитавши книгу, я пішла спати. Наступного дня ввечері я продовжила читання. Розповідь продовжувалася про те, що опісля смерті через 4 місяці відкрили гріб о. Шарбеля і тіло знайшли в такому самому стані, як в день його захоронення. Продовжує зміст книги свідчення братів, світських людей, які бачили світло вночі, а також засвідчували те, що бачили тіло померлого св. Шарбеля, і смерть зовсім не залишила своїх ознак на тілі, воно залишалось таким самим, як і в день смерті. Книгу я не дочитала, так як в мене з’явились сумніви щодо святості цієї людини. Не знаю чому, але здалось мені мало фактів з того, що я прочитала для святості. Я собі думала: ну і що, що там з'явилося світло, мало що то могло бути. І що з того, що тіло після смерті не змінилося може воно було в такому середовищі, що не могло змінюватись, а було ніби забальзамоване. Одним словом, маючи слабку віру і майже не читавши ніякої літератури про життя і подвиги святих, я мала сумніви щодо цього всього. Я собі навіть подумала, якщо св. Шарбель став святим, то він, в меншій мірі, мав творити якісь дива. А я в книзі нічого такого не прочитала. Якось воно і не цікаво так, хотілося про якісь дива прочитати, а тут світло з'явилося і все. Ось такі сумніви і такі докази я знаходила собі, щоб не вірити в святість святого Шарбеля. З таким настроєм і переконанням, що о. Шарбель не є святим, я пішла відпочивати, а недочитану книгу поставила на тумбочку біля ліжка. Сниться мені сон, що вже ранок і я встаю, беру сина на руки і йду до дверей, щоб вийти з кімнати. Аж тут зі сторони тумбочки хтось стоїть одягнений в чорну мантію і навколо нього випромінюється світло-жовте світло. Він підхоплює мене разом з сином. Я не відчуваю ні рук його, ні дотику, а лише відчуваю, що мене щось кружляє у повітрі і піднімає угору, опиняюся я на даху будинка, тримаю на руках сина і відчуваю, що я невагома, тобто, не відчуваю тіла, як у повітрі. Дивлюся на небо, а воно таке гарне. Нічне місячне небо, а зірок на ньому так багато і так вони туляться одна до одної, що здається все воно світиться одним світлом. Така приваблива краса! Я милуюся небом і в одну мить мене огортає страх, я розумію, що я над землею, відчуваю присутність особи в чорній мантії, опроміненої світлом. Я починаю

Дiти Непорочної

шепотіти: «Я боюся, постав мене, будь ласка, на землю». Вмить прокинулася. Сон я почала пригадувати тоді, коли зранку взяла сина на руки і попрямувала до дверей, щоб вийти з кімнати. Повертаю голову і дивлюся в сторону тумбочки, а на ній лежить книга “Життя святого Шарбеля” і образ святого. Це ж він! Я його бачила уві сні! Я повертаюся назад до кімнати, беру книжечку в руки і уважно вдивляюся в образ святого. Пригадала я і сон. Ой Боженько, а що б він значив цей сон, що це означає? А на душі так гарно і легко, таке відчуття, що ось дійсно піднімешся над землею. Згадала я собі і свої думки і сумніви про святість о. Шарбеля. Взяла я книжечку, перепросила Бога і св. Шарбеля за свої сумніви і поцілувала ікону на книзі. Після цього сну книгу про св. Шарбеля я дочитала. І що ви гадаєте? Були описані там і дива оздоровлення людей біля нетлінного тіла святого. Ось бачите, як Бог почув мої сумніви і за посередництвом св. Шарбеля я повірила у його святість. Можливо, це був не сон, а моя уява, багато хто так подумає. Можливо, це і так. Як би там не було, але я це пережила і це було так, наче в дійсності. Але найбільш цікаве в цій історії те, що, будучи в Україні десь за півроку після сну, я купила нову книгу про життя св. Шарбеля. На жаль, не пам’ятаю, як вона називається, так як я її подарувала. Якщо не помиляюся, то назва книги “Феномен Святого Шарбеля”. Так ось в ній було описано так багато чудес оздоровлення за посередництвом о. Шарбеля, різні випадки з життя святого були описані. Найцікавіше те, що св. Шарбель дуже любив дивитися на нічне небо, він годинами міг вдивлятися в ясні зорі і любуватися нічною небесною красою. Ось бачите, як цікаво святий показав мені те, що він найбільше любив, те що йому так подобалось. Він не образився на мене, що не повірила в його святість, а, навпаки, показав мені те, що він мене любить. Він же святий! О! Шарбель любить нас всіх, він також знає наші вади і слабкості, маловір’я, але його заслуги такі великі перед Господом, що святий вислуховує наші молитви і допомагає нам. Я вже більше ніколи з того часу не мала сумніву щодо святості Божих слуг. Більше того, я так полюбила святого Шарбеля, що прочитала всю літературу про нього, яку тільки

№5(82), 2013 33

ГРІХ І БІЛЬ змогла знайти. В Інтернеті знайшла багато цікавих статей про фотографію святого і про те, що, дивлячись на неї, люди зцілюються, прикладають до хворих частин тіла фото, або ікони з зображенням святого. І недуги покидають тих людей. Є дуже багато свідчень людей про оздоровлення і поміч св. Шарбеля. Як тільки-но почую, що людина, або дитинка хвора, відразу раджу звертатись до св. Шарбеля. Я пороздарювала книжечки й іконки із зображенням святого, так як вірю в його святість і силу оздоровлення людей. Дякую ще раз Богові, що не дав, щоб сумніви до святих жили в моїй душі і не залишили би мені місця в моєму серці для поваги, любові і віри в них. Знаючи про мою набожність до св. Шарбеля, сестра Ліля вислала мені дуже гарний медальйон з його зображенням. Хочу сказати, що о. Шарбель був настільки покірний, що за життя ніхто не бачив його обличчя, ані його очей, голова завжди була похилена і він дивився на землю. Лиш коли св. Шарбель помер, тоді люди побачили його обличчя, а очі були закриті. На медальйончику був образ св. Шарбеля такий, як на іконках. Я дуже втішилася таким подарунком. Прикріпила медальйончик на ланцюжок з хрестиком із розп’яттям Ісуса Христа. Ввечері, коли лягала спати, я завжди цілувала цей медальйончик. Напередодні Різдва (24 грудня) десь близько обіду я помітила, що медальйончик зник, хрестик гарно висів на ланцюжку, а медальйончика з зображенням святого не було. До речі, св. Шарбель помер саме на Різдво. Ой, як я засмутилася. Розпочала пошуки в кімнатах, так як в цей день нікуди не виходила, крім подвір’я. Обшукала все і всюди: на вулиці, на балконі передивилась усе. Ніде медальйончика не було. Ой, чому це саме на Різдво я загубила таку дорогу річ для мене. Моєму смутку не було меж. Пригадала собі слова мого тата, який завжди казав, що якщо не будеш зазіхати на чуже і навіть коли щось знайдеш і повернеш загублену річ, то тоді, коли щось загубиш ти, то завжди знайдеш це, і тобі повернуть загублене. Я часто губила різні речі, від золотих сережок – до гаманця, але дякувати Богові, завжди все знаходила або мені повертали. А тут загубила у себе в хаті і не можу знайти. Пошуки тривали кілька днів дуже інтенсивно, а далі я вже змирилася з тим, що медальйончик втратила і вже його не знайду. Ліля мене розрадила: «Наталю, я буду

№5(82), 2013 34

мати на увазі, якщо десь побачу, то обов’язково куплю тобі новий медальйон». Попередній вона придбала у нашому місті тоді, коли привозили мощі св. Шарбеля до нашої церкви. Час минав і я вже майже забула про втрату, але час від часу приглядала на вулиці, що, можливо, десь знайдеться, так як в будинку під час прибирання завжди все передивлялася. Ви знаєте, я знайшла медальйончик на балконі, біля виноградної лози. Я так втішилася тоді, що відразу зателефонувала Лілі, щоб розповісти про знахідку. Знаєте, коли я знайшла? Саме на Івана, 20 січня (у нас в Україні), це якраз останній день Різдвяних свят. Загубила, коли починалися свята за новим календарем в Греції, а знайшла, коли вже закінчувались за старим календарем у нас в Україні. А найголовніше, те що я стільки разів приходила на це місце і шукала, але тоді не знайшла. Подумала я собі, а що це таке могло бути, на початок Різдва загубила, а знайшла аж під кінець свят. Мені в цей час прийшла така думка, що св. Шарбель, мабуть, не хотів, щоб я так багато уваги приділяла для нього в той час, коли народився Ісус Христос, наш Господь, тоді, коли весь світ святкує Різдво. Настільки він покірний і любить нашого Бога, що не дозволив мені, щоб я тримала медальйончик з його зображенням разом з Розп’яттям Ісуса Христа, так як час від часу медальйончик, коли висів на ланцюжку, заступав Розп’яття. Я прийшла до такої думки. Не знаю, чи вона настільки переконлива, але з того часу я ношу окремо Розп’яття Ісуса Христа, а медальйончик тримаю в скриньці. Часто звертаюсь до св. Шарбеля в молитвах і дуже тішуся з того, що я його пізнала, що він ввійшов у моє життя, і маю надію, що він є моїм заступником. О, я б могла так багато переказувати про св. Шарбеля, але лиш розповіла, як він вплинув на моє життя, на мій світогляд, на те, що зміцнив мою настільки хитку віру. Я вірю, що кожна людина має когось зі святих своїм заступником, не обов’язково одного святого, а можна і декілька. Ось тут, де я живу, в Греції, у місті Захаро, біля нашого будинку красується дуже гарна церква св. Катерини. Вона, можна сказати, в нашому дворі, так як її побудувала бабця мого чоловіка. Історія спорудження цього храму досить велика і цікава, я спробую вам її переповісти. Наталя Ананевич (Далі буде)

Дiти Непорочної

Ïàîëî Êàëüÿð³ Âåðîíåçå (1528–1588). Îòåöü â³÷íîñò³

Ïàîëî Êàëüÿð³ Âåðîíåçå (1528–1588). Õðèñòîñ ³ ñàìàðÿíêà á³ëÿ êðèíèö³

Â³ñåíòå Ëîïåñ ³ Ïîðòàíüÿ (1772–1850). Ñîí Ñâÿòîãî Éîñèôà