jurn2017_6

Õ ðèñòîñ Ð àæäàºòüñÿ!

Отець Предвічний: “У Мене ніколи не бракне для вас Любові. Поставте за мету бути завжди в Ній і Нею! Кожен з вас має пройти свій неповторний життєвий шлях на землі. Неповторний, бо кожен з вас є маленьким промінчиком від єдиного Сонця і конкретну свою дію чи місію зобов’язаний виконати. І не сподівайтеся, що шлях буде лише вимріяно рівний, спокійний, як рівнесенька доріжка, осяяна сонцем. О, зовсім ні. Він нагадує швидше ту дорогу, по якій піднімався Мойсей. Крута в камінцях. І нею вперто своїми ногами маєте піднятися вгору, де вас чекає ваш Дім, ваше Сонце – Я, Господь, де з Любов’ю вас зустріну і всі болі життєві, як сон, пройдуть в одну мить. Інколи ті “каміння”, по яких ви проходите в житті, є Моїм Даром для вас. Бо надаю безцінний Дар – Дар навчання для Моєї улюбленої дитини все глибше розпізнати самого себе, зважити допущені помилки і водночас обдумати, як правильно слід вчинити, щоб душа, сумління твоє, не волало про допомогу, а чулося в мирі, в спокої, в радості і водночас достойно проходила свій життєвий шлях. Інколи слід добре зважити, як проходити цей кам’янистий шлях, отже прийняти його з вдячністю таким, яким він є, бо іншого перед тобою немає. Встати на нього, очистити своє сумління і, дотримуючись чистоти духу, не затримуватися, а щоразу навіть на міліметр, але підніматися вгору до Бажаного Сонця, до Величної Любові, до рідного Дому, а, отже, до Мене – вашого Творця. Отак і чиніть, Мої діти, піднімайтеся, якби це не було для вас втомливо і важко. Вашу втому вкоротить ваше щире покаяння, ваша неустанна молитва серцем, що виражає Любов до Мене та до того, хто народився, прийшов у ваш світ, щоб врятувати вас від загибелі, від смерті. Ваш Спаситель, котрий дарував дорогоцінний ключ вашого щастя, котрим ви можете скористатися і відкрити двері до Небесного Царства. Ісус, Мій Син улюблений, а ваш істинний Спаситель, допоможе вам пройти з Любов’ю ваш життєвий шлях, що є подекуди тернистий, кам’яний і зовсім непростий. Народився від Мене, щоб здійснити основну місію – допомогти Моїм дітям повернутися до рідного Дому. Його Народження – це початок вашого спасіння. Горніться до Нього, і якнайбільше старайтеся бути з Ним, з Моїм улюбленим Сином! Отримала і записала Оксана Береза, 8 грудня 2017 р.Б.

ХРЕСНА ДОРОГА ІСУСА ХРИСТА ЗА ЄДНІСТЬ ЦЕРКВИ, НАРОДІВ ТА УСОПШИХ 1 стація – Ісуса засуджують на смерть. Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Отче наш…, Богородице Діво…, Слава Отцю і Сину і Святому Духові, і нині… Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас і душі усопших.

2 стація – Ісус бере на себе Хрест.

3 стація – Ісус перший раз падає під Хрестом.

4 стація – Ісус зустрічається зі Своєю Матір’ю.

5 стація – Киринеєць помагає Ісусові нести Хрест.

6 стація – Св. Вероніка обтирає Найсвятіше Обличчя Ісуса.

7 стація – Ісус падає другий раз під Хрестом.

8 стація – Ісус зустрічає побожних жінок.

9 стація – Ісус падає третій раз під тягарем Хреста.

10 стація – З Ісуса Христа знімають одяг і напувають жовчю.

11 стація – Ісуса прибивають до Хреста.

12 стація – Ісус вмирає на Хресті.

13 стація – Ісуса знімають з Хреста.

14 стація – Ісуса вкладають до Гробу.

15 стація – Ісус воскрес із мертвих. На 1-й ст. обкл. Михайло Васильєв. Пресвята Тройця. На 4-й ст. обкл. Алессандро Туркі (1578 – 1649). Втеча до Єгипту. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.

6(107) 2017 РЕЛІГІЙНИЙ ЖУРНАЛ ХРИСТИЯНСЬКОЇ РОДИНИ Заснований у 2000 році

ЗМІСТ

Засновник: Релігійне видавництво “Добра книжка”

1. Сторінка головного редактора Коли Я прийду судити – світ здригнеться ....................................... 2

Періодичність: раз у два місяці Реєстраційне свідоцтво КВ № 5359. Індекс: 23979 Головний редактор Роман БРЕЗІЦЬКИЙ Редакційна колегія: єп. Маркіян ТРОФИМ’ЯК Неоніла СТЕФУРАК Відповідальний секретар Йосиф ВОРОБЕЦЬ

2. Освячені в істині о. Стефано Гоббі Звір, подібний до ягняти .......................................... 5 3. У пошуках правди Кардинал Берк Здається ми наблизились до кінця часів .................. 8 4. Духовна боротьба сучасної людини о. Роман Гето Жінка в задумі Бога ................................................. 11 5. Світлу з-над Сяну Стефан Кудлак Як читати книжки релігійні? .................................... 14

Перекладач Андрій ЧОРНИЙ

6. За покликом серця Дар’я Кучер Хресна Дорога – джерело віри і молитви ....................... 16

Обкладинка Богдан СОЙКА

7. Голос Марії

Художнє оформлення Юліан С САВКО АВКО

о. Євгеній Сьпйолек Засоби не від цього світу .................................... 19 о. Євгеній Сьпйолек Бути молитвою .................................................... 20

Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ

8. Історія Церкви о. Ігор Пелехатий Як готувалася зрада... ............................................ 23

Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН

9. Літературна сторінка Леся Кузьмів Не судіть мене, люди! ................................................... 31

© Релігійне видавництво “Добра книжка”, 2017 Адреса редакції: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 e-mail: gbooklviv@gmail.com web: www.gbook.lviv.ua Магазин: вул. Б. Хмельницького, 35/3а, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, 261-55-74, (097) 67-67-725 Друк: СПД Кудла Галина Ярославівна, Наклад: 750 примірників.

10. Поетична сторінка Наталя Назар Листи до Богородиці (Закінчення (Закінчення)) ............................. 32 !!! УСІМ ПЕРЕДПЛАТНИКАМ НАШОГО ЧАСОПИСУ !!! З 2018 року ціна журналу “Діти Непорочної” буде складати 25 грн. Просимо із розумінням поставитися до такої вартості, оскільки часопис не є дотаційний і виходить у світ протягом 17-ти років виключно та завдяки Твоїй підтримці, любий читачу. Індекс 23979. Вимагайте та зберігайте чек передплати! Якщо Ви не отримали часопис, звертайтеся на гарячу лінію Укрпошти: 0-800-300-545. Повідомляємо, що з 2018 передплата на рік буде коштувати 175,56 грн. (6 номерів), 87,78 грн. (3 номера). Замовляйте наш журнал та книжки через інтернет, відвідавши нашу веб-сторінку www.gbook.lviv.ua.

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ

ЗВІР, ПОДІБНИЙ ДО ЯГНЯТИ

о. Стефано Гоббі (1930 – 2011)

“Улюблені сини, сьогодні ви згадуєте Моє друге об’явлення, що відбулося в бідній Кова да Ірія у Фатімі 13 червня 1917 року. Вже тоді Я передбачила вам, що ви переживатимете ці часи. Я сповістила вас про велику боротьбу між Мною, Жінкою, одягненою в сонце, і величезним червоним драконом, який повів людство до життя без Бога. Я також передбачила майстерну і підступну роботу, виконувану масонством, щоб віддалити вас від дотримання Закону Божого і зробити жертвами гріхів і спокус. Перш за все, як Матір Я хотіла попередити вас про страшні небезпеки, які сьогодні загрожують Церкві через численні диявольські атаки, скоювані проти неї, щоб її поруйнувати. Щоб досягти цього, на допомогу чорному звіру, що з’явився

Дiти Непорочної

з моря, виходить із землі звір, що має два роги. Подібних тим. Що є у ягняти (пор. (пор. Одкр. 13.

11-18). Ягня в Священному Писанні завжди був символом жертви. В ніч виходу євреїв з Єгипту приносилося в жертву ягня і його кров'ю окроплювалися двері будинків євреїв, щоб уникнути покарання, яке спіткало всіх єгиптян. Єврейська Пасха щорічно нагадує про це тим, що приносять в жертву ягня, якого заколюють і споживають. На Голгофі Ісус Христос приносить в Жертву Себе для спокутування людства; Він Сам стає нашою Пасхою і істинним Агнцем Божим, Який бере на Себе всі гріхи світу. Звір несе на своїй голові два роги, схожі на ті, що є у ягняти. З символом Жертвопринесення тут тісно зв'язане священство:

два роги. Найстарший священик Старого Завіту носив шолом з двома виступами. Єпископи Церкви носять митру з двома виступами, щоб вказати на повноту свого священства. Чорний звір, подібний пантері, означає масонство; дворогий звір, подібний ягняті, означає масонство, що проникло всередину Церкви, так би мовити, церковне масонство, яке особливо розповсюдилося серед членів церковної ієрархії. Це проникнення масонства всередину Церкви було вже передбачено Мною у Фатімі, коли Я оголосила вам, що сатана вторгнеться навіть у вище ке рівництво Церкви. Якщо завдання масонства полягає в тому, щоб направляти душі до погибелі, ведучи їх до поклоніння помилковим божествам, то завдання церковного масонства, з другого боку, полягає в тому, щоб знищити Христа і Його Церкву та поставити на її чолі нового ідола, а саме: лжехриста і лжецеркву. Ісус Христос – Син Бога живого; Він – Слово втілене; Він – істинний Бог і істинна Людина, тому що сполучає в Своїй Особі Божественну і людську природу. Ісус в Євангелії дав Своє якнайповніше визначення, сказавши, що Він – є Правда, Життя і Дорога. Ісус – є Правда, тому що Він відкриває нам Отця, говорить Своє рішуче Слово і несе всім досконале виконання Божественного Одкровення.

№6(107), 2017 5

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ Ісус – є Життя, тому що Він дає нам Божественне життя з благодаттю, заслуженою Ним через спокутування, і встановлює Таїнства як дієвий засіб, що приводить до благодаті. Ісус – є Дорога, що веде до Отця через Євангеліє, яке Він дав нам як путівник, щоб досягти спасіння. Ісус – є Правда, тому що Він – живе Слово – джерело і доказ всього Божественного Одкровення. Так церковне масонство працює, затемняючи Його Божественне Слово за допомогою природних і раціональних по-

яснень, і, намагаючись зробити Слово більш зрозумілим і прийнятним, звільняє його від всякого надприродного змісту. Так розповсюджуються помилки в Католицькій Церкві. У зв’язку з розповсюдженням цих помилок сьогодні багато хто віддаляється від істинної віри, виконуючи пророцтво, яке було дане вам Мною у Фатімі: “Прийдуть часи, коли багато хто втратить істинну віру. Без віри – відступництво. Церковне масонство діє майстерним і диявольським способом, ведучи всіх до відступництва.

Ісус – Добрий Пастир

№6(107), 2017 6

Ісус – є Життя, тому що Він дає благодать. Мета церковного масонства полягає в тому, щоб виправдати гріх, відрекомендувавши його не як зло, але як добро і цінність. Так масони радять розглядати гріх як спосіб задоволення потреб своєї натури, тим самим руйнуючи основу, на якій може зароджуватися покаяння, і говорять, що немає необхідності сповідатися. Згубним плодом цієї огидної біди, яка розповсюдилася по всій Церкві, є відсутність всюди індивідуальної сповіді. Душі ведуть до життя в гріху, заперечуючи дар життя, який Ісус запропонував нам. Ісус – є Дорога, що веде до Отця через Євангеліє. Церковне масонство віддає перевагу тим формам екзегези, які дають раціональне тлумачення Євангелія, завдяки застосуванню різних літературних жанрів у такий спосіб, що воно стає розірваним у всіх своїх частинах. Врешті-решт, масонство приходить до заперечення історичної реальності чудес і воскресіння, ставлячи під сумнів Божественність Ісуса і Його місію спасіння. Після знищення історичного Христа дворогий звір, подібний до ягняти, робить все для того, щоб зруйнувати містичного Христа, Яким є Церква. Церква, встановлена Христом, є одна, єдина: Єдина, Свята, Католицька, Апостольська, заснована святим Петром. Як є Ісус, так є і заснована Ним Церква, яка приймає форми Його містичного Тіла, стаючи Правдою, Життям і Дорогою. Церква – є Правда, тому що Ісус довірив їй єдине завдання:

Дiти Непорочної

ОСВЯЧЕНІ В ІСТИНІ зберегти в її цілісності все багатство віри. Він ввірив її ієрархам Церкви, тобто Папі і єпископам, з'єднаних з Ним. Церковне масонство намагається зруйнувати цю реальність через помилковий екуменізм, який веде до ухвалення всіх християнських Церков, затверджуючи, що кожна з них володіє деякою частиною істини. Воно має задум заснувати універсальну екуменічну Церкву, сформовану об'єднанням всіх християнських конфесій, серед яких Католицька Церква. Церква – є Життя, тому що вона дає благодать, вона єдина володіє дієвими засобами благодаті, якими є Сім Таїнств. Церква – є Життя, тому що тільки вона дає силу, щоб звершувати Євхаристію за допомогою ієрархічного і пастирського священства. В Євхаристії Ісус Христос справді присутній Своїм прославленим Тілом і Своєю Божественністю. Так церковне масонство багатьма майстерними способами намагається атакувати почитання Таїнства Євхаристії. Воно надає значення тільки аспекту ухвалення їжі, зменшуючи його жертовну цінність, намагається заперечувати реальну і особову присутність Христа в Євхаристії. Таким чином по черзі вилучаються всі зовнішні знаки, які вказують на істинну присутність Ісуса в Євхаристії, такі як колінопреклоніння, години публічного поклоніння (Адорація), дарохранительниці зі свічками та квітами. Церква – є Дорога, що веде до Отця, через Сина, в Святому Дусі, в досконалому єднанні. Як Отець і Син є одне ціле, так само і ви повинні бути єдині

Дiти Непорочної

між собою. Ісус бажав, щоб Його Церква стала знаменням і знаряддям для єднання всього людства. Церкві вдається бути єдиною, тому що вона була заснована на наріжному камені єднання: Петра і Папи, який успадковує харизму Петра. Церковне масонство намагається зруйнувати підстави єдності Церкви за допомогою витончених і підступних атак на Папу. Вони ведуть проти Папи інтриги розбратів і суперництва; масонство підтримує і заохочує тих, хто не підкоряється Йому; воно поширює критику єпископів і богословів і сварки між ними. Таким чином руйнуються підстави єдності, і тоді Церква стає тією, що все більш роздирається і розділяється. Улюблені сини, Я закликаю вас посвятити себе Моєму Непорочному Серцю і увійти до Мого Материнського притулку, щоб Я могла охороняти і захищати вас від цих жахливих підступів. Таким чином Актом посвячення в Мій Рух Я спонукаю вас відмовитися від всякого прагнення до кар'єри. Тоді ви зумієте уникнути серйозних і самих небезпечних пасток, що використовуються масонством, щоб заманити в свої таємні секти так багато Моїх улюблених синів. Я поведу вас до великої любові заради ІсусаПравди, зробивши вас мужніми свідками віри; до Ісуса-Життя, направивши вас до великої святості; до Ісуса-Дороги, попросивши вас бути тільки живим Євангелієм, буквально живучи ним і свідчивши його. Потім Я поведу вас до все більшої любові до Церкви.

Я навчу вас любити ЦерквуПравду, зробивши вас могутніми оборонцями всіх істин Католицької віри, подібно тому, як ви протидієте з силою і мужністю всім помилкам. Я зроблю вас служителями Церкви-Життя, допомагаючи вам бути вірними і праведними священиками. Будьте завжди доступні для душ, що потребують вас, віддавайтеся з благородним самозреченням пастирському служінню в Таїнстві Примирення, і будьте полум'ям любові і завзяття, що горить, заради Ісуса, присутнього в Євхаристії. У ваших Церквах ви зможете знов проводити години публічного поклоніння і спокутування перед Святими Тайнами. Я перетворю вас в свідків Церкви-Дороги, і Я зроблю вас знаряддями її єдності. Перш за все, Я дала вам як другий дар Мого Руху особливе єднання з Папою. Завдяки вашій любові і вірності, Божественний задум досконалої єдності Церкви знов засяє у всій своїй пишності. Так темним силам, які церковне масонство сьогодні використовує, щоб знищити Христа і Його Церкву, Я протиставлю могутню пишність Мого війська священиків і вірних, щоб Христос міг бути люблячим, почутим, щоб всі слідували за Ним, щоб Його Церква могла бути все більш улюбленою, захищеною і священною. В цьому відобразиться, перш за все, перемога Жінки, одягнутої в сонце, і Моє Непорочне Серце досягне свого сяючого царювання”. Щонго (Комо), 13 червня 1989р.] о. Стефано Ґоббі

№6(107), 2017 7

У ПОШУКАХ ПРАВДИ

ÇÄÀªÒÜÑß ÌÈ ÍÀÁËÈÇÈËÈÑÜ ÄΠʲÍÖß ×ÀѲ Інтерв’ю з Кардиналом Берком

Кардинал Реймонд Берк

Про розділення в Церкві, про кінець часів, а також про те, щоб він зробив, якби його обрали Папою – читайте в інтерв’ю Кардинала Реймонда Берка. Впродовж минулого часу Кардинал Берк часто потрапляє в новини. В листопаді 2016 року він і ще троє Кардиналів звернулись до Папи із dubia – п’ятьма запитаннями щодо апостольського звернення Папи Франциска Amoris Laetitia на тему сім’ї. Пізніше Кардинал Берк був втягнений в боротьбу за владу всередині Мальтійського Ордену, патроном якого він є. Згодом його несподівано повторно призначили членом Верховного Трибуналу Апостольської Сигнатури, Верховного Суду Церкви. Він був префектом Апостольської Сигнатури від 2008 по 2014 рік, коли його звільнив Папа Франциск. Кардинал Берк багаторазово висловлювався проти того, що він називає зростаючим замішанням в

№6(107), 2017 8

Церкві стосовно Літургії, католицької ідентичності і навіть самої віри. Журналіст “Catholic Herald” Паоло Ґамбі розмовляв з Кардиналом напередодні річниці виходу dubia.

– Ваша Еміненціє, нещодавно Ви називали наші часи “реалістично апокаліптичними”. І Ви додали, що “замішання, розділення і помилки” всередині Католицької Церкви, що ідуть від “пастирів” навіть найвищого рівня, вказують на те, що ми “можемо переживати” кінець часів. Чи допоможете нам зрозуміти, що Ви мали під цим на увазі? Кардинал Берк: Берк: На даний час існують замішання і помилки щодо найбільш фундаментального вчення Церкви, зокрема щодо подружжя і сім’ї. Наприклад, ідея того, що особи, котрі живуть в неврегульованих союзах, можуть приймати Таїнства, порушуючи

Дiти Непорочної

У ПОШУКАХ ПРАВДИ істину як нерозривності подружжя, так і святості Євхаристії. Святий Павло говорить нам в Першому посланні до Коринтян, що перед тим, як підійти до Тіла Христового, ми повинні перевірити себе, або ж їстимемо на засудження себе самих, приймаючи Євхаристію негідним чином. А сьогодні замішання в Церкві йде ще дальше від цього, оскільки існує непорозуміння щодо того, чи є вчинки власне злі, а це – основа морального права. Коли ця основа ставиться під сумнів всередині Церкви, під загрозу ставиться увесь порядок людського життя і порядок самої Церкви. Тому складається враження, що в сьогоднішньому світі, що базується на секуляризмі з цілком антропоцентричним підходом, відповідно до якого людина вважає, що може сама створити свій власний сенс життя і значення сім’ї і т.д., Церква наче сама перебуває в замішанні. Тут може скластись враження, що Церква робить вигляд, наче Вона не хоче слухатись вказівок нашого Господа. В такому випадку, ми, схоже, наблизились до кінця часів.

– Чи можете розповісти нам про останні відомості щодо “формальної корекції” (Amoris Laetitia)? Кардинал Берк: Берк: Багато сказати не можу. 14 листопада – річниця від часу, коли були опубліковані dubia. Уся ця справа ще потребує визначення, як іти далі, оскільки ми досі не отримали жодної відповіді, навіть не було прийняття dubia, котрі є дуже серйозними запитаннями. Думаю, що наразі більше не маю що сказати.

– Як правильно тлумачити Ваше нещодавнє повторне призначення до Апостольської Сигнатури? Кардинал Берк Берк:: Як Кардинал, я служив у різних дикастеріях Римської Курії. До речі, на даний час я маю служіння лише у двох дикастеріях: Конґрегації у справах святих і Папській Раді законодавчих текстів. Звичайно, я маю підготовку у сфері канонічного права, а особливо юриспруденції, тому, певним чином, моє нове призначення є логічним. Поза цим я б не хотів спекулювати на тему, що ще це може означати.

– Генеральний секретар Італійської Єпископської конференції, Єпископ Нунціо Ґалантіно, нещодавно заявив, що Реформація була “дією Святого Духа” , і кожного дня ми читаємо про прелатів, що схвально відгукуються про про-

Дiти Непорочної

тестантський світ. Ми також чуємо про комісію, що працює над гіпотетичною спільною сакраментальною інтерпретацією Євхаристії (цю чутку згодом заперечили у Ватикані). Чи всі ми помремо протестантами? Кардинал Берк: Берк: Що ж, я не розумію як можна говорити, що поділ в Церкві був дією Святого Духа. Це просто безглуздо. Я не знаю, звідки інформація про цю комісію, однак неможливо мати спільну відправу Євхаристії з лютеранами, бо вони не вірять в Євхаристію так, як Католицька Церква, і, що дуже важливо, вони не вірять в доктрину трансубстантинації, тобто в те, що субстанція хліба і вина в момент Освячення на Літургії перемінюється в субстанцію Тіла і Крові Христа. Для католиків, брати участь в певного роду екуменічній Євхаристії означатиме відкинути католицьку віру. Це – глибоко помилковий екуменізм, що нанесе величезної шкоди вірі і душам.

– В одній із проповідей Ви говорили: “Природа реформи обряду Літургії була значно затемнена у своєму значенні; Божественна дія у Святій Літургії, що є об’єднанням Небес і землі, призвела до того, що дехто помилково вважає, що Свята Літургія є дією, яку ми певним чином сфабрикували, і з якою ми можемо експериментувати”. Чи правда те, як думають і говорять багато людей, що цей новий спосіб відправи Літургії є необхідним наслідком ІІ Ватиканського собору? Кардинал Берк: Берк: Поточна форма переглянутого обряду Літургії не є необхідним наслідком ІІ Ватиканського Собору. До речі, реформа обряду Літургії, така, як вона була проведена, не слідує настільки вірно, як мала би бути, і чого навчав та хотів ІІ Ватиканський Собор. Саме тому сьогодні ми говоримо про “реформу реформи”: іншими словами, нам слід знову розглянути як обряд Літургії може бути більш вірно зреформований, відповідно до ІІ Ватиканського Собору. Звичайно, Собор наказав здійснити певні реформи обряду Літургії. Однак, дехто засудив реформу, оскільки вважав, що вона проводиться занадто насильницьким способом, маючи на увазі усунення багатьох аспектів, що ускладнювало можливість спостерігати безперервність між обрядами до і після Собору. Звичайно, ця безперервність є важливою, бо обряд Літургії прийшов до нас з перших століть християнства як реалія, яку переживаємо органічно; неможливо мати “нову” Літургію в сенсі цілком

№6(107), 2017 9

У ПОШУКАХ ПРАВДИ нового Обряду Літургії. Ми повинні виражати Апостольську Традицію, що була нам передана.

– А чи можливо сьогодні просити про традиційну Літургію і не вважатись через це “ворогом” Папи Франциска, а, можливо, і всієї Церкви? Кардинал Берк: Берк: Так, до речі, відправа обох форм римського обряду – більш давня чи традиційна, і звичайна форма – вважаються нормою в Церкві. Від часу motu proprio Summorum Pontificum Бенедикта XVI в 2007 році, священики можуть вільно відправляти надзвичайну форму Літургії. Тому, не повинно бути причини вважати, що відправа Надзвичайної форми римського обряду є знаком того, що хтось протестує чи є ворогом Папи.

– Але як ми можемо використовувати слово “католицький” для опису як Кардинала, котрий відправляє Літургію в старому обряді і захищає цінності сім’ї, так і Єпископа типу Франсуа Фонлюп з Єпархії Родез, котрий нещодавно висвятив священика, використовуючи в обряді елементи індуїзму? Що може усіх нас об’єднувати? Кардинал Берк: Берк: Краще сказати не “що”, а “хто”. Тим, хто нас об’єднує є Ісус Христос, Котрий приходить до нас в безперервній Традиції Церкви, в її вченні, в її священному Богослужіння, в її дисципліні та її управлінні. Я не чув про той випадок, про який Ви згадали, але Єпископ, котрий висвячує

№6(107), 2017 10

священика у дивному обряді, порушив Сопричастя з Церквою.

– Чи Ви, як патрон Мальтійського Ордену, маєте якісь новини щодо незвичної ситуації всередині Ордену? Кардинал Берк: Берк: Ні. Папа оголосив, що єдиним його представником в Ордені є Архиєпископ Беччу (з держсекретаріату Ватикану). Він залишив мені титул “кардинал-патрон”, але зараз я не маю там жодних функцій. Таким чином, я не отримую жодних відомостей ні від Ордену, ні від Папи.

– Дозвольте мені останнє, дурне запитання: “Якби Вас обрали Папою, що б Ви зробили в першу чергу?” Кардинал Берк: Берк: Не думаю, що мені це загрожує. Я думаю, не маючи саме себе на увазі, перше, що має зробити будь-який Папа, це просто визнати віру разом з усією Церквою, як Вікарій Христа на Землі. Більшість Пап це робили, зазвичай, у першій енцикліці, для прикладу св. Папа Пій Х в енцикліці “E Supremi” Supremi”.. Також “Redemptor Hominis” св. Папи Івана Павла ІІ є свого роду визнанням віри, що нагадує знову про те, що Церква є Тілом Христа, Церква належить Христові, а усі ми є покірними слугами на служінні Йому. Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами Catholic Herald

Дiти Непорочної

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

ЖІНКА В ЗАДУМІ БОГА

Ісус і самарянка

“І сотворив Бог людину на Cвій образ: на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх...” (Бт. 1. 27).

27) Ця біблійна цитата нам якось знову ж пригадує, що чоловік і жінка є творінням Самого Бога. Якщо Бог створив їх – це означає, що створив їх обидвох досить досконалими і розумними. Але, на жаль, приступає спокусник-диявол і первісні люди Адам і Єва піддаються цій спокусі і переступають Заповідь Божу. І від цього часу вже починається ця невесела сторона людського життя. В цій невеличкій статті хотілось би більшу увагу звернути все ж таки на роль жінки в нашому щоденному житті. Жінка – це, найперше, згідно Божого задуму, дружина чоловікові і матір для дітей, однак і вона також може виконувати й іншу роль в нашому суспільному житті...

Дiти Непорочної

Говорячи про місію жінки в нашому житті, хотілось би згадати про жінку з великої букви – Пресвяту Богородицю. Богородицю. Ми знаємо з Історії Спасіння,, що перша жінка Єва не змогла втіСпасіння лити в життя первісний план Бога і піддалась диявольській спокусі, а от друга Єва, як часто в християнській традиції називають Богородицю, не тільки не піддалась сатанинській спокусі, але що більше – розчавила голову “стародавньому змієві”. Пресвята Діва через Свою глибоку покору, терпеливість, чистоту, віру й молитву стала Матір’ю Самого Бога й Співвідкупителькою людського роду. Богородиця є тим яскравим прикладом для кожної жінки, для будь-якого часу і в будь-якому суспільстві. Сучасна жінка, якщо хоче досконало виконати свою місію жінки в цьому житті, повинна частіше вдивлятися в приклад

№6(107), 2017 11

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ нашої Небесної Неньки, молитись до Неї і, по мірі можливості, наслідувати Її святе життя... Біблійна історія нам також ставить перед очі приклад глибокої віри і мужності Юдити (Юд.), мученицький подвиг матері Соломії і синів Макавейських (2 Мак. 7), чеснотливої Сусанни, яка навіть під загрозою смерті вибрала чесноту, а не гріх (Дан. 13.19-20) і т.д. Пригадаймо собі приклад єрусалимських жінок, які безстрашно йшли слідом за Ісусом Христом на Голгофту, а пізніше стали жінками-мироносицями. Це все нам показує, що жінка, хоча й обтяжена багатьма сімейними обов’язками, все ж таки знаходить час і силу, щоб бути ближче Бога і Йому служити. Та й зрештою зайдіть до будьякої церковці чи то в свято, чи в будні, тоді й побачимо, що жінок в храмі набагато більше, ніж чоловіків... Сьогоднішній світ, який нехтує християнськими цінностями і певними традиційними засадами життя, щораз більше і більше обов’язків чоловіка перекладає на плечі жінки. Ми тепер частіше можемо побачити жінку-поліцейську, жінку-солдата або офіцера, жінку-президента і т.д. Але все ж таки підставовий і найголовніший обов’язок жінки – це бути коханою дружиною чоловіка і матір’ю для дітей. Адже виховати добре і правильно дитину в християнському дусі – це нелегка справа, тому має свою високу ціну в “очах Божих”. Смачно нагодувати дитину, гарно її одягнути і навіть дати їй якийсь серйозний вишкіл – це ще замало. Найважливіше завдання виховання – це направити стопи своєї дитини на цю правдиву стежину глибокого християнського життя, в якому є загартування дитини у вірі, молитві, Божих Заповідях, жертовній любові до Господа і ближнього; життя, в якому на першому місці стоїть чеснота, а не гріх і усіляке беззаконня. Якщо уважніше приглянутись до нашої щоденності, то можемо зауважити, що цю важливу батьківську функцію виховання дітей, на жаль, щораз більше перебирає на себе телевізор і комп’ютер, а пізніше вже вулиця. Батько й мама на все знаходять час: на перегляд пустих серіалів, непотрібні балачки, комп’ютерні ігри і різні “дорослі забавки”, тільки не знаходять час для своєї дитини. Але ж ми знаємо, скільки на

№6(107), 2017 12

сьогоднішній день всякого “непотребу” можна знайти в телевізорі і комп’ютері, і все це має неабиякий вплив на молоде покоління... . Які ж плоди такого виховання? Це – непослух, розбещеність, розгнузданість, а пізніше вже алкоголь, наркотики і розпуста. В такий спосіб наша молодь деградує. Все це є наслідком чи плодом неправильного виховання дітей, за що пізніше батьки важко розплачуються і змушені будуть відповісти перед Богом... Роздумуючи і говорячи про роль жінки в нашому сучасному житті, десь мимоволі в нас виникає запитання: “А як повинна виглядати сучасна жінка?” Відповідь на це запитання ми можемо знайти в посланні ап. Павла до Тимотея: “Так само й жінки, в убранні пристойнім, хай себе прикрашають сором’язливістю і скромністю, не заплітуванням волосся, не золотом чи перлами, чи шатами дорогоцінними, але ділами добрими, як це годиться жінкам, що визнають благочестя. Жінка нехай учиться мовчки, в повній покорі” (ІТм. 2.9-11). В цих словах ап. Павла знаходиться універсальна порада для будь-якої жінки, яка дійсно хоче бути правдивою

Ісус зустрічає єрусалимських жінок на Хресній Дорозі

Дiти Непорочної

ДУХОВНА БОРОТЬБА СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ

Воскреслий Христос являється Св. Марії Магдалині

жінкою, вірною дружиною і сумлінною матір’ю для дітей З досвіду свого життя ми вже добре знаємо, що чеснота і гріх, добро і зло, любов і ненависть дуже часто між собою пересікаються. Подібно, як і добрі приклади і постави жінок ми часто можемо зустрітися поруч з не дуже добрими... Про що тут йдеться? На сьогоднішній день інформаційний простір просто переповнений напівоголеними або навіть й більше жінками легкої поведінки. Телебачення, інтернет, реклами і всіляка література – це все дуже рясно насичене жіноцтвом. Чи тут можна говорити про якийсь рівень культури, моралі чи духовності? Звичайно, що ні! Тут скоріше можемо говорити про опанування злим духом нечистоти. Під час одного з екзорцизмів над одержимою жінкою злий дух був змушений силою Імені Ісуса признатися, що їхнім головним завданням у наш час є “ще більше роздягнути жінку”. З якою метою? Думаю, що про це не важко здогадатися. Але що відбувається на цьому духовному і енергетичному рівні? Як говорять

Дiти Непорочної

деякі психологи, якщо жінка виходить з дому напівоголена, то вона дуже легко притягає до себе погляди і думки багатьох чоловіків і в такий спосіб її “жіноча енергія” дуже легко втрачається. Звичайно, що жінці це приємно, бо на неї звертають увагу, але це є гріховна приємність, за яку пізніше потрібно розплачуватись. Коли пізніше така “бідолашка” повертається опустошена додому, то в неї вже немає сили ні послужити своєму чоловікові, ні бути терпеливою і вирозумілою для своїх дітей і т.д., тому що “жіноча енергія і сила” розтрачена. Від цього часто починаються різні сімейні конфлікти і проблеми... Щоб досконало виконати свою місію жінки, дружини й матері, кожна жінка повинна на щодень знаходити час на молитву й хоч якесь усамітнення. З різних джерел ми добре знаємо, яку надзвичайну захорону має молитва матері за сина-воїна, як скріпляє молитва матері доньку на заробітках у чужині, як молитва матері виліковує невиліковні хвороби маленької дитини і т.д. Це все і набагато більше робить глибока, сердечна молитва матері, яка є часто поєднана зі сльозами на очах Отож знаходьте жінки цей благословенний час на молитву, і тоді Господь ще більше буде вас скріпляти у цій важкій мандрівці вашого життя і ви зможете досконало виконати свою місію жінки, дружини й матері... . Амінь. о. Роман Гето

“Як доторкнуся до Його одежі – видужаю” (Мк. 5,28)

№6(107), 2017 13

СВІТЛО З-НАД СЯНУ

ЯК ЧИТАТИ КНИЖКИ РЕЛІГІЙНІ?

Велика це, справді, ласка, коли Господь Бог побуджує душу до точного відправлення духовних вправ, тоді Він просвічує її постійними променями Свого Серця і збагачує її неоціненними скарбами Своєї сили, заохочуючи до доброго виконання цих вправ. Немає сильнішого засобу в духовному розвитку християнина, як час читання духовних книжок, котрі подають спосіб і легкість до роздумування і читання так, що св. Атаназій каже, що без пильності, зосередженості в читанні ніхто не в змозі пізнати Бога. “В молитві душа говорить до Господа Бога, а в читанні Господь Бог промовляє до душі”, – говорить св. Амврозій.

№6(107), 2017 14

Щоби пізнати вічні правди, замало нашого особистого звернення до Господа Бога, але треба ще, щоби Він схилився до нас. Майбутнє є дуже віддалене від наших змислів, щоби їх можна було добре побачити. Для цього треба багато роздумувати і багато читати. Св. Августин каже, що читання побожних книжок є дзеркалом, котре ставить перед нашими очима кару і нагороду у вічності, котра нас жде, тому потрібно “прийняти в тиші вщеплене слово, котре може спасти наші душі”. Тут нема що доказувати, які великі і чудесні плоди приносить читання духовних книжок, котрі Святі Отці Церкви називають манною душі, підвалиною духовного життя,

дзеркалом чеснот, світлом розуму, вогнем волі, небесною росою, котра чинить душу плодовитою і наповнює її усякими Божими дарами. Достатньо сказати, що такий спосіб читання, через який Господь Бог говорить в тиші до того, хто читає, може привести грішників до переміни життя, до народження святості. Якщо хочеш мати жадану користь з читання, то не треба читати в поспіху і неуважно. Благословенні, котрі з пильною увагою роздумують Слова Божі. Треба часто під час читання зупинятися, звертаючи свою увагу на ці слова, котрі дають більше світла і запалюють до гарячіших бажань і почуттів, тобто затримуватися там, де відчувається ділання Святого Духа.

Дiти Непорочної

СВІТЛО З-НАД СЯНУ Це ділання втискається поволі і солодко проводить душу до великих перемін. Ігумен Никон у таких випадках радив своїм духовним дітям: “Терпи, молися, борися з гріхом, упокорюй себе у всьому і не звинувачуй інших, не оправдовуй себе. Не давай волі язику, очам, слуху. Не осуджуй нікого. Діло спасіння не одним днем твориться. У всіх труднощах звертайся до Бога з молитвою. Хто шукає, як угодити Богові, той не буде залишений, лиш би ми не опустили Його. Читай ненаситно Євангеліє з молитвою про напоумлення і виконуй по силі, що там повелівається, а в чому порушили заповідь євангельську, в тому сокрушайся і проси прощення. Все виконуй по совісті і вдома, і на роботі. Не будь марнославною. Терпи… Господь нехай благословить тебе, напоумить на все благе…” Св. Августин говорить, що побожні книжки треба читати, як листи, що приходять з Неба, з любої нам Вітчизни. О, наскільки миліше подумаати про таку Вітчизну, яка є вічно благословенна і щаслива! Тоді Господь Бог заговорить до серця нашого, і всі ці слова

Дiти Непорочної

будуть супокоєм, бо примирять його з Господом Богом, повернуть спокій серцю у вирі сучасного життя, переповненого пристрастями і постійною погонею людини за земними скарбами, земною мудрістю. Апостол Яків Молодший постійно закликав перших християн до пізнання небесної мудрості, мудрості, котра походить згори і завжди є “чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна” нелицемірна”,, а земна мудрість завжди є сповнена гіркою заздрістю та сварами, тобто це і є те “земна, тваринна, диявольська, бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого” (Як. 3, 14-17). Дуже цінними є спогади науковця Миколи Голубця про ювілей Івана Франка у Львові: “У 1913 році радикальна партія справляла Франкові ювілей у великій залі Народного Дому у Львові… Франко сидів напереді, слухав і плакав. Нараз Франко піднявся із місця… Я був певний, що Франкові подобаються похвали бесідників для нього, і він подякує та скаже кілька симпатичних фраз. Тим часом почули те, чого ніхто не сподівався.

Франко, зворушений до плачу, говорив приблизно так: “До помилок, які я в життю зробив, належить моя праця коло підвалин радикальної партії. Розвиток цієї партії дає змогу діставати жир демагогам, подібним, як передбесідник… Трильовський. На ділі нещастям нашого народу є те, що партія, для якої я клав підвалини, захитала в народній душі основи християнського світогляду. Наша молодіж не знає Святого Письма – вважає його непотрібним для читання. Коли б я мав дати якусь пораду на будуче, то я вам, особливо молодим, радив частіше сповідатися і приступати до Святих Тайн, і в той спосіб наближуватися до Бога…” Що за хосенна порада нашого Каменяра не тільки для молоді, але й для всіх нас, щоб ми навчилися відкривати наші серця на Слово Боже, котре непогоду нашого нещасливого життя на цій юдолі сліз перемінило би в красу і неустанну радість благословенного вічного життя у Небі. Стефан Кудлак, Перемишль

№6(107), 2017 15

ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ

ÕÐÅÑÍÀ ÄÎÐÎÃÀ – ÄÆÅÐÅËΠ²ÐÈ ² ÌÎËÈÒÂÈ

Понівечині фігури на Хресній Дорозі

Зламаний хрест, розбиті статуї біблійних постатей та понівечені таблички. Восени вандали втретє понищили релігійну атрибутику та статуї єрусалимських жінок на Високому замку. За 7 років, відколи почали встановлювати стації, вже немає жодної, яка б не постраждала від рук невідомих. Діють зловмисники вночі, адже вдень про Хресну Дорогу дбають служителі з монастиря св. Василія Великого. Кожна стація коштує від 3 до 5 тис. дол., тому неважко порахувати яких збитків завдали вандали вщент розбивши фігури на стації VIII. Благодійний фонд Назарія Брезіцького “Справа Скарбека” разом із небайдужими львів’янами взялись за реставрування та виготовлення постраждалих фігур і вже у листопаді вдалось все відновити. Скульптор Богдан Гретчак щоразу частинка за частинкою збирає свої творіння фактично по шматках. За його словами, реставраційні роботи пошкодженої фігури за своєю складністю аналогічні до виготовлення нової, і, відповідно, суттєво затратні. Нові хрести та кріплення виготовили з дерева, аби не приваблювати мисливців за металом. З цією ж метою з часом усі хрести планують замінити на дерев’яні. Задля запобігання нових руйнувань Благодійний фонд “Справа Скарбека” звернувся у відповідні установи, щоб забезпечити на Хресній Дорозі патрулювання поліції, освітлення та належне облаштування дороги, на якій люди щодня моляться. Директор цього Благодійного фонду Назарій Брезіцький, прагне, щоб Хресна

№6(107), 2017 16

Дорога на горі Високий замок стала місцем постійного паломництва не лише львів’ян, але і всіх людей, які хочуть молитися. “Ми постійно її допрацьовуємо, створюємо майданчики, перила, змінюємо таблички та реставруємо постраждалі від вандалів фігури. Крім цього, в рамках нашої ідеї передбачається ще встановлення скульптури Ісуса Христа “Спаситель благословляє місто”. Щоб кожен львів’янин, дивлячись на Високий замок, бачив не тільки телевізійну вежу, а ще й отримував благословення Господнє”, – каже Назарій Брезіцький. Ієромонах Йосиф Будай впевнений, що збільшення намолених святих місць, де львів’яни можуть служити Богу та слухати проповіді, є необхідним для зміцнення та розвитку віри українців. “Богослужіння біля джерела під Високим замком розпочались ще в 1980 році, де щомісяця збиралися сотні, а потім тисячі людей. Тоді кожного дня, після вечірньої св. Літургії 20-30 осіб йшли на цілу ніч до каплички на Високому замку і молилися до ранку попри лютий мороз. З часом, там повстала молитовна каплиця Благовіщення Богородиці, де проводились щомісячні Богослужіння. Там же, з щедрості добродіїв, пізніше була встановлена Хресна Дорога, де тепер щодня можна побачити поодиноких людей, які у молитві проходять її. Ми плануємо з Великого Посту 2018 року частіше проводити Богослужіння в цій Благовіщенській каплиці. В літній період молитовня буде відкрита протягом дня і бажаючі зможуть відвідувати її”. Дар’я Кучер

Відновлення хрестів на Хресній Дорозі

Дiти Непорочної

СВЯТЕ СІМЕЙСТВО

Святий Йосиф з Дитятком Ісус

ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ

Пресвята Діва Марія з Дитятком Ісус

Ієромонах Йосиф Будай з Назарієм Брезіцьким на Хресній Дорозі

Хосе Морено (1642 – 1674). Втеча до Єгипту

18

Назарій Брезіцький та скульптор Богдан Гретчак біля відновленої VIII-ї стації

17

Рафаель Санті (1483 – 1520). Мадонна з трояндою

Френк Бернард Діксі (1853 – 1928). Христос – хліб життя

Рафаель Санті (1483 – 1520). Мадонна з трояндою

Френк Бернард Діксі (1853 – 1928). Христос – хліб життя

СВЯТЕ СІМЕЙСТВО

Святий Йосиф з Дитятком Ісус

ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ

Пресвята Діва Марія з Дитятком Ісус

Ієромонах Йосиф Будай з Назарієм Брезіцьким на Хресній Дорозі

Хосе Морено (1642 – 1674). Втеча до Єгипту

18

Назарій Брезіцький та скульптор Богдан Гретчак біля відновленої VIII-ї стації

17

ГОЛОС МАРІЇ

БУТИ МОЛИТВОЮ

ЗАСОБИ НЕ ВІД ЦЬОГО СВІТУ “Дорогі діти! Закликаю вас бути великодушними у відреченні, пості й молитві за всіх тих, які в спокусі та які є вашими братами й сестрами. Особливо прошу вас молитися за священиків і всіх посвячених, щоб ще палкіше любили Ісуса, щоб Дух Святий наповнив їхні серця радістю, щоб свідчили про Небо і небесні таємниці. Багато душ у гріху, бо немає тих, які б жертвувалися і молилися за їхнє навернення. Я є з вами й молюся за вас, щоб ваші серця були наповнені радістю. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (25 вересня 2017 р.).

1917 рік. Європа охоплена Першою світовою війною, ві-

Дiти Непорочної

йною, якої в історії світу ще не було. В Росії ось-ось вибухне більшовицька революція, щоб створити атеїстичну імперію, замордувати 200 тисяч духовних осіб, знищити 40 тисяч церков, знищити віру в Бога, ввести розлучення і вільну любов і запанувати над світом. На західному краї Європи у Португалії владу вершать масони, горять церкви, гинуть духовні і миряни, ліквідовуються церковні свята, вводяться атеїстичні закони. Саме тоді Бог посилає Марію рятувати світ. Вона вибирає троє дітей і говорить їм, що слід робити, щоб врятувати світ, щоб не було Другої світової війни, щоб більшовицька Росія не поширювала помилок на весь світ.

Весною 1916 року їм явився Ангел Миру і навчив їх молитви: “О мій Боже, вірую в Тебе (...)”. Коли Ангел з’явився їм вдруге, то знову закликав їх до молитви і жертви: “Що ви робите? Моліться, сильно моліться. Пресвяте Серце Ісуса і Марії мають стосовно вас наміри сповнені милосердя. Невпинно жертвуйте Всевишньому ваші молитви і жертви. Як нам приносити жертви? – запитала Луція. Жертвуйте все, що можете жертвувати, як винагородження за гріхи, якими ображають люди Бога, щоб випросити навернення грішників. Трійко дітей від того часу часто молилися, так як навчив їх Ангел, і приносили багато жертв Богові. Сама Марія вже під час першого об’явлення 13 травня 1917

№6(107), 2017 19

ГОЛОС МАРІЇ сказала дітям: “Я прийшла вас просити, щоб ви приходили сюди впродовж шести наступних місяців, тринадцятого дня о тій самій годині. Потім Я скажу вам, хто Я і чого хочу, а згодом повернуся ще всьоме. Чи бажаєте жертвувати себе Богові, щоб переносити всі страждання, які Він вам зішле, як винагородження за гріхи, котрими Його ображають і як прохання за навернення грішників? Вам треба буде багато витерпіти, але Божа благодать буде вашою силою. Щоденно відмовляйте Вервицю, щоб випросити мир для світу і завершення війни. Не занедбуйте молитви на Вервиці. Вона також показала їм Своє Серце, оточене терням. “Ми зрозуміли, – скаже пізніше Луція, – що це було Непорочне Серце Марії, зранене гріхами людства, яке очікує покути і винагородження за гріхи”.

13 липня Марія сказала дітям: “Жертвуйте себе за грішників і часто повторюйте, особливо коли чините якусь жертву: “О, Ісусе, я чиню це з любові до Тебе, за навернення грішників і винагородження за гріхи проти Непорочного Серця Марії” Марії”.. Тоді Вона показала їм пекло, а в ньому душі демонів і засуджених. 19 серпня Фатімська Владичиця сказала дітям: “Моліться, сильно моліться і чиніть жертви за грішників, бо багато душ іде до пекла, бо ніхто за них не жертвує і не молиться”.

1981 рік. Людство великою мірою віддаляється від Бога і поринає в гріху. Людське серце опановує неспокій. Поглиблюється криза віри і сім’ї. Чи є порятунок? На поміч в Меджуґор’є приходить Цариця Миру. Цього разу вибирає шестеро дітей. Вже третього дня говорить: “Мир,

№6(107), 2017 20

мир і тільки мир. Між людиною і Богом має запанувати мир, і також між людьми”. Від тих днів і до сьогодні, Вона закликає кожного з нас і все людство до навернення, покаяння і сповіді, до молитви і посту, до читання Святого Письма, закликає брати участь в Євхаристії і величанні Ісуса у Найсвятіших Тайнах. Пригадаймо собі декілька перших послань: “Улюблений Сину, прошу Тебе, прости світові тяжкі гріхи, якими він Тебе ображає. Піст і молитва можуть запобігти навіть війні. Покваптеся з наверненням. Не чекайте провіщеного знаку. Для невіруючих буде надто пізно, щоб вони навернулися. Ви, котрі вірите, наверніться і поглиблюйте вашу віру. Росія – це країна, де Бог буде найбільше прославлений. Захід розвиває цивілізацію без Бога, так наче він сам себе створив.” Візіонери отримують послання від Цариці Миру, а ми всі маємо їх передавати іншим людям. Кожен з нас є дуже важливий в реалізації Божих планів. Цариця Миру просила, щоб ми молилися і постили ще сильніше. Тоді Вона сказала: “Закликаю вас чинити самозречення впродовж дев’яти днів, щоб з вашою допомогою реалізувати те, що Я бажаю реалізувати через тайну, яку розпочала у Фатімі. Я хочу рятувати всі душі і передати їх Богові. Тому молімося, щоб виповнилося все те, що Я розпочала” (25.08.91).

2017 рік. Сто років тому 13.10.1917 Марія об’явила провіщене чудо сонця. Сказала: “Хочу, щоб тут була збудована каплиця на Мою честь. Я – Мати Божа Вервиці. Не припиняйте відмовляти

Вервицю. Війна завершується і солдати невдовзі повернуться додому. Не ображайте більше Бога, бо Його і так вже сильно образили”. А нас, сьогодні, Марія закликає, щоб ми були щедрими, коли чинимо зречення, піст і молитву за всіх, хто в спокусах і випробуваннях. Кожен з нас має сповнити велике завдання, а особливо священики і богопосвячені особи. Вслухаймося в слова нашої Матері з Неба, візьмімося за такі прості засоби не від того світу, бо жодні інші не дадуть перемоги. БУТИ МОЛИТВОЮ “Дорогі діти! Закликаю вас, щоб у цьому часі ласки ви були молитвою. Усі маєте проблеми, труднощі, страждання й тривоги. Нехай святі будуть для вас взірцем та побудженням до святості, Бог буде близько вас, і ви зазнаєте оновлення в пошуку через особисте навернення. Віра буде для вас надією, а радість запанує у ваших серцях. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик” (25 жовтня 2017 р.). Цариця Миру закликає нас, щоб ми були молитвою. Ми не щодня чуємо такі формулювання, бо живемо у секуляризованому світі, в якому для Бога часто немає місця. Живемо серед людей і речей занурені в поточні справи, не усвідомлюючи існування Бога і духовних справ. Те, що дочасне і матеріальне, повністю поглинає розум і серце. Бог, який має бути найважливішим, часто є на останньому міці. Тим часом Божа Мати бажає, щоб ми були у невпинному зв’язку з Богом. Тоді ми станемо молитвою. Віцка, так говорить про силу молитви: “Мати Божа повчала

Дiти Непорочної

ГОЛОС МАРІЇ

нас про силу молитви дуже образним чином. Наше життя Вона порівняла до квітки, яка росте у горщику. Кожного дня ми її підливаємо, щоб вона росла і розвивалася. Подібно є із нами. Якщо ми щодня будемо укріплювати наше серце молитвою, воно буде рости, як та квітка. Але ми часто уникаємо молитви, пояснюючи це браком часу, втомою тощо. В такий спосіб ми віддаляємось від Бога і непомітним чином приймаємо те, що погане. Так як не може жити без води квітка, подібно й ми, не можемо жити без молитви - благодаті Божої”. Марія приходить з Неба на землю, щоб допомогти нам стати молитвою. Вона говорить: “Я ваша Мати, хочу вам допомагати; лише через молитву ви можете зрозуміти, прийняти і впровадити в життя Мої послан-

Дiти Непорочної

ня; читайте Святе Письмо, живіть ним; Я з вами, щоб наблизити вас до Мого Серця і до Серця Мого Сина Ісуса” (25.08.93). Великим даром в тому сенсі є молитва на вервиці. Як молитися на вервиці? “Сьогодні закликаю вас, щоб ви з живою вірою почали відмовляти Вервицю (...) Любі діти, закликаю вас відмовляти Вервицю і щоб вона була для вас обов’язком, який ви буде звершувати з радістю. В такий спосіб ви зрозумієте, чому Я так довго з вами. Я хочу навчити вас молитися” (12.06.86). Бути молитвою – також бути молитвою на вервиці. Ми побачимо це на прикладі першого Радісного Таїнства. У Благовіщенні ми бачимо Тебе, Маріє, як Ти уважно слухаєш, розумієш Божу Волю і приймаєш її з вірою та любов’ю. А як глибоко Ти відповідаєш:

“Ось Я Господня Раба”. В тих словах програма всього Твого життя, покликання і відповідь. Раба! Життя, віддане на службу Господеві. У Відвідинах – мандруючи до Єлизавети – Ти є молитвою і адорацією Ісуса, Якого несеш в Собі, прославленням Бога () та служінням для Єлизавети. Розважаючи Таємницю Різдва, бачимо Тебе, Маріє, – як Ти вся занурена в Богові, бо породила Ісуса, огорнула Його в пелюшки і поклала в жолоб. Водночас читаємо у св. Луки, чому сталося так, бо не було для вас місця. Це неначе відлуння Твоїх слів із сьогоднішнього послання: “Всі ви маєте свої проблеми, клопоти, турботи і занепокоєння”. Але Ти є молитвою і вся в Богові. Зовнішні обставини не затьмарюють блиску Бога.

№6(107), 2017 21

ГОЛОС МАРІЇ В нашому житті багато проблем, турбот, страждання і неспокоїв. Ти бажаєш нам допомогти, щоб ми їх переживали по-божому: “Закликаю вас знову до молитви серцем. Якщо, любі діти, будете молитися серцем, розтопиться лід у серцях ваших братів і зникнуть всілякі перешкоди. Навернення буде легке для всіх, котрі захочуть його прийняти. Це дар, котрий ви мусите вимолити для вашого ближнього” (23.01.86). Бути молитвою і молитися серцем це є тим самим. Ті самі проблеми, які переживаються без Бога і ті самі, які з Богом – це різні проблеми. Дитина є придавлена проблемою, але якщо віддасть її мамі чи батькові, то вже позбувається тягару, бо проблему бере на себе мама чи тато. “Прийдіть до Мене всі втомлені і обтяжені, і Я вам

№6(107), 2017 22

дам полегшу”. – говорить нам Ісус (Мт. 11,28). Як ставати молитвою? Прикладом для нас є святі. В Таємниці Жертвування Ісуса в Храмі, ми бачимо Симеона і Анну. Вони теж є молитвою. Симеон був людиною праведною і набожною, Святий Дух спочивав на ньому, об’явив йому, що не зазнає смерті, поки не побачить Господнього Месію. За натхненням Святого Духа прийшов до храму, взяв Дитя Ісус, благословив Бога... Згадаймо близьких нам сучасних святих. Всіх їх бачимо, як людей молитви і Вервиці. Цариця Миру говорить нам: “Нехай святі будуть для вас взірцем і заохотою до святості”. В п’ятій Таємниці Віднайдення Господа Ісуса в Храмі Ісус говорить: “Чому ви Мене шукали? Чи не знали, що Я маю

бути в місці, що належить Моєму Отцю?” (Лк. 2,49). Він нагадує, що прийшов на землю виконати Боже Діло. Цариця Миру багато разів говорить про Божі плани: “Закликаю вас, щоб усі молилися, щоб здійснювалися плани Божі стосовно вас, і все те, що Бог через вас хоче вчинити” (31.01.86). Нехай Бог уділить нам щодня благодать розважання всіх Таїнств Вервиці, щоб кожен з нас став молитвою, щоб нас не пригнічували тягарі турбот і проблем, щоб ми тішилися часом ласки, близькістю Бога, наверненнями і святістю, щоб здійснилося в нас, в наших сім’ях, Батьківщині і у всьому світі прагнення Мами з Неба: “Віра буде для вас надією, а у ваших серцях запанує радість”. o. Євгеній Сьпйолек Sch.P.

Дiти Непорочної

ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ

ЯК ГОТУВАЛАСЯ ЗРАДА...

Собор Святого Юра, 1914 р.

Останніми часами спостерігаємо поступову, але радикальну зміну акцентів, внаслідок чого у свідомість сучасного покоління греко-католицького священства і мирян прищеплюється думка, що Львівський псевдособор, та й зрештою усі попередні акції нищення св. Унії, не таке аж велике лихо, що вони лише є відновленням історичної справедливості , адже “уніятизм” нині засуджений як неприйнятна і шкідлива модель християнської єдності. Прослідковується системне намагання відбілити та морально реабілітувати найбільш активних і послідовних ліквідаторів Унії впродовж її трагічної історії, а зокрема – священика-апостата Гавриїла Костельника (1886-1948) та його поплічників, які, мовляв, лише заперечували “уніятизм” та змушені був нищити Греко-Католицьку Церкву під натиском і шантажем з боку каральних органів більшовицького режиму. Якщо погоджуватися з такою «толерантною» логікою, то в кінцевому підсумку можна дійти ви-

Дiти Непорочної

сновку, що жертва наших мучеників та ісповідників за віру і єдність з Католицькою Церквою була даремною, бо вони просто не розрізнили “знаків часу”, зокрема – “грядущого” екуменізму… Аж нещодавня зустріч у Гавані Папи Франциска й Московського Патріярха Кіріла і підписана ними декларація збурила широкий загал духовенства та вірних УГКЦ. Зокрема, її 25 пункт гласить: “Метод “уніатизму”, притаманний минулому, в значенні приєднання однієї спільноти до іншої, відриваючи її від своєї Церкви, не є способом, що дає змогу відновити єдність». Нашій Церкві відкрито і публічно вказали на її вторинне місце, що болісно діткнуло серця мільйонів греко-католиків. Але зацитований фрагмент Гаванської декларації не є новотвором. Винахідником терміну “уніятизм” був відомий у першій половині ХХ ст. візантиніст і русофіл Жан Франсуа Жозеф Шарон, який прибрав собі

№6(107), 2017 23

ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ російське псевдо “Кіріл Королевскій”. Називаючи себе греко-католицьким священиком, він 1927 року видав у Римі однойменну брошуру, в якій нашу Церкву трактовано як меншовартісну та непридатну, а навіть шкідливу для налагодження діялогу між католицтвом і православ’ям, між Сходом і Заходом, а конкретніше – між Римом і Москвою. Вшановуючи пам’ять незліченних визнавців католицької віри, які впали жертвами комуністичного режиму, але не зрадили Христа і заснованої Ним Єдиної Святої Соборної й Апостольської Церкви та не підписали православія, пропонуємо увазі читачів історичну розвідку, яка засвідчує, що загрози для існування Унійної Греко-Католицької Церкви постали ще задовго до горезвісного “псевдособору” 8-10 березня 1946 року. Ці загрози, чи радше – планомірна підготовка до ліквідації св. Унії, були започатковані ще в середині 1920-х років. На превеликий жаль, ці загрози не зникли досі, а навпаки – після підписання Гаванської декларації між Ватиканом і Кремлем 12 лютого 2016 року, в якій публічно засуджено “уніятизм” як неприйнятну і шкідливу модель єдності Церкви, – стають особливо зловісними. Але про все за порядком – мовою фактів. “Уніятизм” Шарона-Королєвского Винахідником терміну “уніятизм” став французький католицький священик Жан Франсуа Жозеф Шарон (1878-1959), який прибрав собі російське псевдо “Кіріл Королєвскій”. Хто він такий? Детальні відомості про його біографію містяться у книзі: Королевський Кирило. Митрополит Андрей Шептицький (18651944). – Львів. – Свічадо: 2014. – 512 с. Отож, Шарон народився у передмісті Парижа в напіватеїстичній сім’ї. З 15-річного віку зацікавився східним християнством, зокрема – почав відвідувати Мелхітську церкву в Парижі. Після двох років навчання в римо-католицькій духовній семінарії подався у Дамаск, навчався в патріяршій колегії в Бейруті. 1902 отримав ієрейські свячення в мелхітському обряді, але служити на Близькому Сході не мав жодного наміру. Його раптом почала вабити Росія та її синодальна церква. В липні 1906 року Шарон примандрував у Галичину, відвідавши Чернівці, Станиславів і

№6(107), 2017 24

Львів. Був прийнятий Митрополитом Андреєм Шептицьким і провів з ним 4 дні у його літній резиденції. Вже тоді він ще більше утвердився у рішучому намірі покинути Близький Схід, щоб посвятитись служінню Росії. Впродовж трьох років докладає неабияких старань, аби вивільнитись з-під юрисдикції мелхітського патріярха, а в липні 1909 року з цією метою знову їде в Галичину, де 5 днів проводить з Митрополитом Андреєм Шептицьким в Підлютому. У вересні того ж року нарешті отримує звільнення з мелхітського патріярхату, а через місяць, 20 жовтня, вже отримує інкардинацію у Львові: секретним рішенням Митрополита Шептицького Шарон призначається в Кам’янець-Подільську Єпархію з умовою, що буде називати себе російським священиком, а не українським. Так і не змігши відправити свого нового підлеглого до Росії, Митрополит Андрей пропонує Шарону-Королєвскому збирати в Римі архівні дані про унійного Митрополита Йосифа Вельямина Рутського та всі українські єпархії, за що виплачує йому щомісячну платню на утримання. Перебуваючи на службі в Митрополита Шептицького, Шарон-Королєвскій, “не був байдужий до всього, що стосувалося Росії”, а також “повністю віддавався тій російській справі” (11-12 с.). З березня 1919 року Шарон-Королєвскій прийнятий асистентом у Ватиканській бібліотеці, а з обранням на апостольський престол Папи Пія ХІ (Ахіле Ратті), який запізнав Шарона ще за кілька років перед тим, Королєвскій стає штатним працівником бібліотеки.

1926 року Шарона-Королєвского призначено консультантом Конгрегації Східних Церков, з 1927-го консультантом Комісії “Pro Russia”, а з 1929 року – консультантом Комісії з підготовки Кодексу канонів східного права. Водночас він входив у Комісію в справах кодифікації і видання літургійних книг за російсько-синодальним зразком, призначених для обов’язкового вжитку в Греко-Католицькій Церкві. З 1940-х років Шарон-Королєвскій хворів на невиліковну недугу, мав часті нервові кризи, а перед смертю в 1959 році “відходив із повним усвідомленням беззастережної посвяти свого життя Церкві, її видимому главі і Росії” (18 с.).

Дiти Непорочної

ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ Пристрастю Шарона-Королєвского, яка збуджувала його впродовж усього життя, було захоплення Росією. Росія, де він на початках своєї кар’єри мріяв працювати, але до якої ніколи так і не потрапив, була для нього найвищим виразом автентичності Сходу. Бути “справжнім східним священиком” означало для нього бути схожим на російського священика (ХV-XVI c.). Француз Шарон-Королєвскій постійно піддавався спокусі сприймати українське унійне християнство як дещо вторинне, інструментальне, до того ж “гібридне”, немилосердно засуджуючи ті його риси, які нібито перешкоджають головній меті – справі сопричастя Московської Церкви з Римським Престолом. Найвищим виявом ненависті Шарона-Королєвского до св. Унії стала його скандальна стаття “Уніятизм”, написана французькою мовою і видана в бельгійському видавництві “Irenikon” на початку 1927 року. Її зміст виявився настільки провокаційним і ксенофобським, що вона була заборонена Ватиканом до використання і вилучена з обігу. Однак після появи цієї статті з легкої руки Шарона-Королєвского став побутувати термін “уніятизм”, яким найбільше послуговується Російська Православна Церква, немов вироком, для засудження, приниження і поборення Української Греко-Католицької Церкви. Цей термін РПЦ нав’язала Ватиканові, і ним також залюбки послуговується частина сучасних греко-католицьких богословів-“екуменістів”. Але про це мова трохи пізніше. То що ж таке брошура “Уніятизм” ШаронаКоролєвського за змістом? Це – покрокова інструкція заперечення і знищення Унійної Греко-Католицької Церкви. Через обмаль друкованої площі наведемо лише деякі цитати з цього ганебного опусу, які наводимо за виданням: Королевський Кирило. Уніятизм. – Львів. – Свічадо, 2014. – 144 с. “Східна Церква тріумфувала в православ’ї і була упокорена в католицизмі, й принижена в унії” (с. 71). “Уніятизм не лише понівечив обряд, понівечив богослуження, підкоротив одяг, відмовляючись таким чином від багатої символіки Сходу, ввів

Дiти Непорочної

нові елементи, незрілість яких не гармоніює з цілісністю, він забув навіть свою обрядову мову, замінивши її нечуваним жаргоном” (с. 104). “Наскільки поширена “уніятська недуга”? Чи її можна вилікувати? …У сфері богослов’я, вона починаючи від пізнього середньовіччя, проникла всюди і надалі повсюдно триває. Заради справедливости слід додати, що їй щойно завдано два смертельні удари” (с. 106). “Уніятизм є надзвичайно небезпечним з трьох причин (с. 114). Найкращий спосіб перешкодити масовому єднанню – це сприяти уніятизму і дозволити йому існувати (с. 115). По-друге, уніят вважає, що він є своєрідним містком між католицтвом і православ’ям, а він зовсім не підходить до цієї ролі. (с. 115) І нарешті, навіть якби церковної єдности було досягнуто, уніятизм однаково сам по собі є злом” (с. 116). …Що слід вчинити, щоб усунути уніятизм? Передусім, потрібно цього бажати” (с. 126). “Потрібно пізніше поступово усунути “гібридизми”. І на цьому слід сконцентрувати зусилля” (с. 130). “Коли ми самі себе реформуємо, коли ми усунемо уніятизм у будь-якій формі, тоді, але лише тоді, ми зможемо ефективно говорити про єдність Церков, коли наші колишні уніяти стануть знаряддям цього процесу” (с. 133).

Ірина Новаківська-Ацеданська (1909 – 1983). Собор Св. Юра у Львові, 1930

№6(107), 2017 25

ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ Арогантний зміст провокаційної брошури Шарона-Королєвского викликав несприйняття навіть серед найбільших його симпатиків та однодумців. Зокрема, митрополит Андрей Шептицький, який майже сорок років близько приятелював з автором, був головним його довголітнім спонсором і натхненником, змушений був зауважити, що цій книжці “бракує милосердя”. І дійсно, застосований Шароном-Королєвскім зневажливий термін “уніятизм”, як і весь зміст його брутальної брошури, став інструментом маргіналізування унійних християн, який і досі використовують, аби не допустити їх до повноцінної участі у світовому екуменічному процесі. Яскравим підтвердженням цьому стала Гаванська декларація, підписана Римським Папою Франциском і Московським Патріярхом Кірілом, де нас, греко-католиків, було знову принизливо припечатано цим осоружним словом. Завершуючи мову про Шарона-Королєвського, щоб мати стислу уяву про цю суперечливу персону та її психологічний портрет, зацитуємо слова французького богослова Луї Буйє: “Королєвскій поставав проти всього, що мало навіть найменший натяк на латинізацію. Він адресував всьому латинському прокляття, яким, напевно, позаздрив би й Михаїл Керулярій. Насправді, однак, у ньому не було зовсім нічого східного, окрім бороди. Це був типовий уродженець Парижу на ім’я Шарон. Але в ньому був дуже розвинутий смак до акторства” (с. XIV). Проте, як не дивно (а може – і зовсім не дивно!), лікідаційні антиунійні ідеї Шарона-Королєвского нині й надалі перебувають на озброєнні не тільки в Московській Патріярхії, але і в… середовищі самої УГКЦ. Так, зовсім недавно, наприкінці 2014 року, коли наша Церква відзначала 25-ліття виходу з підпілля, у львівському видавництві «Свічадо» скандальну брошуру Кіріла Королєвского “Уніятизм”, що припадала пилюкою у ватиканських схронах, немов на кпини, було перекладено і видано українською мовою та представлено мало як не бестселлер. В передмові, яка займає майже половину друкованого обсягу брошури, видавець ретельно “розжовує” її винятково актуальний, на його думку, зміст, називаючи “переломовим твором”, і підсумовує: “Уніятизм”

№6(107), 2017 26

Худ. Йосиф Тереля (1943-2009). Митрополит Андрей Шептицький

Королевського – це класика, чи радше перший крок до сучасного екуменізму” (с. 39). Справді – твір “переломовий”. Вперше його ідеї уповні були реалізовані на Львівському псевдособорі 1946 року, а нове їх втілення, схоже, активізувалося у згаданій вже Гаванській декларації… Не дивно нам з ганебного стилю та руйнівних ідей француза Шарона, представника нації, яка ментально завжди зневажливо ставилася до українців, натомість екзальтовано звеличуючи росіян. Дивно з наших «землячків», які мало не обожнюють цю, м’яко кажучи, суперечливу постать, та переможно дотоптують унійну спадщину Церкви, освячену кров’ю незліченної кількості мучеників та ісповідників, котра й надалі залишається джерелом віри і побожності мільйонів українських грекокатоликів. “Візантоманія” Костельника Не менш характерна постать ще одного ліквідатора св. Унії, греко-католицького священикаапостата Гавриїла Костельника.

Дiти Непорочної

ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ Блаж. Свмч. Григорій Хомишин у Відозві до духовенства Епархій Перемиської і Станиславівської від 11 вересня 1929 року про цих обидвох “гробокопателів” Унійної Греко-Католицької Церкви пише наступне: “Великою повагою для о. Костельника є о. Кирило Королевський, “гелєніст чистої крови”, який у видавництві “Іrenikon” видав свою студію під згірдною назвою “Уніятство”, в котрій висміває і глузує з проявів реліґійного життя, впроваджених у нас за час з’єднання з Римом. Сам о. Костельник признає, що “відчуваєся в його творі погорду до “уніятства”, під чим розуміє саме ідеал наших “романістів”. Рівнож сам о. Костельник каже, що та студія була за сміла, що викликала в самім Римі негодовання так у латинників, як і в уніятів, і тому редакція “Іrenikon-у” в однім з слідуючих чисел помістила заяву, що о. Королевський видав свою студію на власну руку без апробати св. Конґреґації Східної, а навіть ходить вістка, що його книжку стягнено з обігу. Се всьо признає сам о. Костельник, а однак се йому не перешкоджає уважати о. Королевського за повагу, щоби тільки свої виступи заслонити виступом о. Королевського, говорячи, що “гострого ліку люди не приймають радо” (“Нива”, 1928 р., стор. 3-5). Однак се не є лік, се отруя орієнтального фантому, яка усипляє і убиває духове життя. Для о. Костельника не тільки трактат о. Королевського, але навіть пасквіль і брудне очернення справляє насолоду, як тільки є націховане упередженням, підозрінням або посуджуванням про “латинщення”. Хто ж такий Гавриїл Костельник? Про нього довідуємося з брошури: Протопресвітер Гавриїл Костельник. Житіє, спогади, Ап. Петро і Римські папи або Догматичні підстави папства. – 2005, 100 с. Народився він у містечку Руський Керестур в Югославії, в родині русинів-переселенців із Закарпаття. Навчався в гімназії і духовній семінарії хорватського Загреба, а з 1907 року продовжив навчання в Львівській духовній семінарії. Закінчивши докторатом студії у Фрібурзькому університеті в Швайцарії, в 1913 році остаточно приїздить до Львова, одружується, приймає ієрейський сан. Після І світової війни отримує з благословення

Дiти Непорочної

Митрополита Андрея Шептицького високі призначення в Львівській Архієпархії: стає редактором журналу “Нива” (1920-1929), проповідником архікатедрального собору св. Юра, професором та деканом богословського факультету Львівських духовної семінарії та богословської академії, настоятелем храму св. Переображення. Знайомиться та нав’язує тісні контакти з Шароном-Королєвскім, який час до часу навідувався до Львова, щоб отримати чергові доручення і платню та скласти звіти про свою “місійну” діяльність в Римі перед Митрополитом Андреєм Шептицьким. В 1925 році Костельник відвідує Рим, де координує та синхронізує свою антиунійну діяльність з Шароном-Королєвскім. З того моменту вони обидва – з Риму і зі Львова – поступово готують ґрунт для зачистки унійної спадщини ГрекоКатолицької Церкви. Не зволікаючи, Костельник у додатку до журналу “Нива” за 1926 рік видає 16-сторінкову брошуру під заголовком “Нова доба нашої Церкви” із закликом “реставрувати стару Візантію”. У ній він, зокрема, пише: “Наша унія перебуває кризу, яка може закінчитися тільки якоюсь новою розв’язкою. Для нас ясно, що така унія скорше чи пізніше – як тільки Схід прийде до перемоги – мусить завалитися. Що ж, отже, зостається нам? Довести нашу унію до чистого типу…”. (с. 20). Водночас після повернення з Риму Костельник започатковує на сторінках “Ниви” серію статей, з різкою критикою та висміюванням греко-католицького обряду, як, на його думку, маргінального і златинізованого, брутально зневажає Станиславівського Єпископа Григорія Хомишина та Перемиського Єпископа Йосафата Коциловського, безпідставно звинувачуючи їх у самовільному запровадженні безженного стану в духовних семінаріях, організовує на базі очолюваного ним факультету т. зв. сумнозвісну “чорну раду львівських богословів”, ставлячи головною метою створити всі умови для своєрідної ре-унії, тобто повернення до православія. Як свідчить сам Костельник, він на межі 1920-1930-х років написав цілу низку антиунійних трактатів, об’єднаних під назвою “Апостол Петро і Римські папи або Догматичні підстави папства”, та ще близько

№6(107), 2017 27

ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ Але Костельник симпатизував не тільки візантійсько-московському “благочєстію”, але й більшовицькому режимові. Це більш ніж промовисто ілюструють його публікації у пресі всередині 1930-х років. Так, у статті “Наша доля”, поміщеній у ч. 44 газети “Мета” за 1934 рік, Костельник відверто пише: “Очі цілого світу звернені нині на СРСР, весь світ свідомий того, що в огні російської революції вирішується майбутність усіх народів і держав – родиться нова душа, новий лад суспільного життя. І як нині російська революція промінює на цілий світ, так само будуть промінювати на цілий світ її позитивні наслідки духовного та соціяльного характеру”. Цинізм автора наведених вище рядків не має міри: Україна тоді лежала напівжива, розтерзана і знекровлена страшним большевицьким голодовим мором, а Костельник співав “осанна” лютим катам нашого народу!

о.-д-р Гавриїл Костельник (1886 – 1948)

десятка пропагандивних опусів на аналогічну тематику в наступні роки (с. 99). Близький соратник Костельника, священикапостат Григорій Мирович так оповідає зміст їхньої приватної розмови у 1926 році: “То так, чоловіче, треба було зразу зробити! Замість запитувати мене через “Ниву”, зайти прямо сюди. Ще не прийшов час, щоб можна було розкрити наші карти, але вірю, що він скоро надійде…”. Ми розмовились докладно про “Нову добу”. О. Гавриїл Костельник жваво, з пафосом переконував мене, що іншого виходу нема, як “реставрувати Візантію”. “Я розумію під цим, – сказав він, – поворот до віри наших батьків”. “Отже, – підсумовує Мирович, – ще за двадцять років до нашого соборного воз’єднання (тобто, до Львівського псевдособору 1946 року! – Ред.) о. Г. Костельник уже був апостолом нашого повороту до східного Православія” (с. 20-21).

№6(107), 2017 28

*** Немає жодних сумнівів, що широкомасштабна кампанія щодо дискредитації св. Унії та грекокатолицького обряду, яка одночасно стартувала у Римі з ініціятиви Шарона-Королєвского та у Львові під проводом Костельника, була інспірована іноземним відділом ГУДБ НКВС СРСР. Про це, зокрема, свідчать матеріали, поміщені в книзі “Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів державної безпеки (1939-1944). – К. – Українська Видавнича Спілка, 2005. – 480 с. Копії документів, опублікованих у цьому збірнику, свідчать про те, що радянські спецслужби хоч і не прямо, але через щільну агентурну мережу, були задіяні до процесу знищення Унійної Греко-Католицької Церкви ще за два десятиліття перед 1946 роком. Наведемо лише декілька цитат із численних агентурних донесень, поміщених у згаданій книзі, які стосуються особи Г. Костельника. “Костельник – большой враг западного направления греко-католической церкви (…). Костельник враждебно настроен по отношению к папе (…). Думаю, что Костельник возглавил бы работу, направленную на независимость грекокатолической церкви от Ватикана” (с. 67).

Дiти Непорочної

ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ “Среди униатских священников решительным врагом Ватикана и унии является Гавриил Костельник” (с.76). “…Гавриил Костельник – ученый-теолог, защищающий с давних времен теорию разрыва с Римом з целью сближения с восточной церковью” (с. 118). “Костельник Гавриил (…) – организатор движения среди униатов за отход от унии и создание самостоятельной украинськой церкви” (с. 185). “Касаясь положения церкви в ближайшем будущем, Костельник подчеркнул, что и церковь тоже будет переживать большой кризис. Сейчас уже нужно искать формы для соединения церквей – православной и униатской (…). Тут же Косельник заявил: “(…) Я написав труд об этом и его никому не показывал, хотя над ним работаю 16 лет” (з 1928 року. – Ред.). Дебаты наверно будут идти года 3-4, но, в конце концов, православная церковь соединится с униатской. Это его (Костельника. – Ред.) глубокое убеждение” (с. 390). Наведені вище цитати охоплюють період часу з 7 березня 1940-го по 5 листопада 1944-го років. А невдовзі розпочався “зоряний” час Костельника, який добровільно погодився попровадити процес розтерзання Греко-Католицької Церкви, очоливши з 28 травня 1945 року організовану НКГБ т. зв. “Ініціятивну групу по возз’єднанню греко-католицької церкви з Православною Церквою”, апогеєм діяльності котрої став Львівський псевдособор 8-10 березня 1946 року. Засторога доброго Пастиря Блаж. Свмч. Григорій Хомишин за три роки до цієї трагічної дати, немовби її передбачаючи, писав: “Горячий українець о. Костельник з своїми одномишленниками тут в пресі, а завзятий москаль о. Кирил Королевський в Римі, запряжені разом в однім ярмі працювали для (…) обрядової акції і гребали нашу Церкву…”. Яким мав стати фінал цієї тотальної обрядової чистки, сьогодні важко спрогнозувати, адже другий прихід в Галичину більшовиків у 1944 році прискорив процес “возз’єднання” Греко-Католицької Церкви з Російською Православною в брутальний спосіб. Всі Єпископи

Дiти Непорочної

були заарештовані в ніч з 11 на 12 квітня 1945 року, а через рік на Львівському псевдособорі Греко-Католицьку Церкву було остаточно ліквідовано. Катастрофа Греко-Католицької Церкви, яку розіп’яли енкаведисти руками апостатів, звершилася у Неділю торжества Православія 10 березня 1946 року. Ця грандіозна тоталітарна спецоперація проти нашої Унійної Церкви, яка була започаткована ще в середині 1920-х років, не обмежилася Львівським “псевдособором”. Ідеологія візантійства, яку з благословення Кремля планомірно впроваджували Шарон-Королєвскій в Римі та Костельник в Галичині, у наш час переродилася у зловісний “русскій мір”, що його насаджує Україні Російська Православна Церква – гібридна ідеологічна установа Московської імперії. о. Ігор Пелехатий

Бл. Григорій Хомишин (1867-1945)

№6(107), 2017 29

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

НЕ СУДІТЬ МЕНЕ, ЛЮДИ! Реальна подія, яка відбулася у селі Даничів Рівненської області

Худ. Борис Клементьєв. Сповідь, 1997 р.

Стояв тихий теплий вечір. Земля пахла духмяними травами та запашними квітами. Легкий вітерець колихав крони ясенів, тополь, яворів, щось потаємне шепотіли берізки. Ніч огорнула в свої обійми все довкола, та ще мерехтів тьмяний вогник в хатині Шевчукової Устини. Жінка витягнула з печі хліб і засунула пироги, які давно уже просилися до печі. Трійко хлопчиків та двоє дівчаток лежали на долівці, штовхаючи один одного, бо чекали на пироги. Та раптом хтось тихенько постукав у шибку: “Ой, хто це так пізно?” – заметушилась, закриваючи заслонку в печі, Устина. “Мамо, відчиніть, це я”.

№6(107), 2017 30

“О Боже ж мій, синку, де ж ти взявся?” “Швидше, швидше відчиняйте!” Тремтячими руками відчинила старенькі двері в сінях, і Максим, худий, зарослий, з гвинтівкою на плечі, зайшов до хати. “Ой лишенько, як же це ти ? Я ж чекала вісточки з фронту.” Максим обійняв матір за худенькі плечі, поцілував і стиха промовив:” Я не був на фронті, мамо, і Арсен Новак не був, і Андрій, і Петро Кущ, і Антон, дядька Степана. Ми створили свою сотню. Мамо, ми будем боротися за нашу Україну, за Бога, за Церкву, хлопці готові віддати останню краплю крові, аби більшовики не панували на нашій землі”. “Ой сину, і батько загинув, і ти лізеш в петлю. Як тілько про це дізнаються, то засудять нас”. Мати тихенько плакала, притуляючи сина до грудей, гладила його пишний русявий чуб, а серце віщувало щось недобре. Сідай, синку, повечеряєш з нами. Максим любив мамині пиріжки з холодним молоком, згадував батька і в серці закипала лють. “Відімщу за батька, за відібрані землі, за хлопців, яких вже нема, за свою Україну”. Вони ще трохи порозмовляли і Максим поспішив іти. “Мамо, у нас вночі сходка. Треба бути вчасно. Передай цю записку дядькові Степану від Антона, він мені справжній друг, врятував від неминучої смерті”. Мати наклала пирогів і все, що мала, в торбинку. Положіть маленьку іконку, мамо, хай Бог оберігає нас, а Пресвята Богородиця покриє Своїм Покровом. “Тра-та-та-та” почулося з двору. “Синку, облава, хтось вас видав, мерщій, мерщій на горище”. За мить Максим був уже там. Зарившись в пахуче зеленкувате сіно, він завмер. Думка пронзила як стріла: “Зброя, лишилось 2 патрони”. Максим почув тупіт солдатських чобіт і різкий сміх. “Открывай, где прячешь Бандеру?” “Нема тут нікого і не було”, – спокійно відповіла Устина. А серце палив вогонь, у вухах дзвеніло: “Кінець. Знайдуть. Діти, діти. Сибір”.

Дiти Непорочної

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА “Искать везде, не пропустить мышачьей нор- сусіди, обливали її холодною водою, розтирали ки”, – наказав старший офіцер. Вони довго не руки, ноги, але вона до себе не приходила. Аж шукали, якась зла невидима сила скерувала їх коли вже розвидніло Устина відкрила очі і враз прямо на горище. Максим все зрозумів. Він рвучко все спливло перед її очима: закривавлена голова підвівся і на весь голос заспівав: “Ще не вмерла Максима, кошара, слова: “Мамо, не чіпайте мене, Україна, ні слава, ні воля” – і вистрілив в пихате дайте вмерти”. Схопившись з ліжка, вона побачила обличчя, яке по драбині наближалось до нього. сина у білій, колишній вишитій сорочці, він лежав Другий вистріл зі словами: “Прости мені, Госпо- на лавці такий непорушний, неподібний на себе, ди”,– він направив собі в скроню. але в постаті його було щось горде і незламне, яке “Твой сын?” так хвилювало душу. “Ой синочку, мій синочку, “Не мій, не мій,– кричала Устина. – Не знаю прости ж мені, грішній, не суди мене суворо на тім його і ніколи не бачила такого”. Все її тіло і душа світі. Завинила я перед тобою, завинила. Пожаліла були мертві. Одна думка снувала в серці: спасти твоїх братиків і сестричок”. дітей. Вона кричала, заламуючи руки довго, довго. “Это не мать” – сказав головний. “Ой не судіть мене, люди, не судіть, бо я так “Эсли не твой, тяни его оттуда”. мусіла, бо ж п’ятеро пташенят у мене, заставили б Вона вилізла на горище. Максим сидів, згор- мене рідну земельку покинути, а як ми без неї”. бившись, а густа червона кров стікала струмочком Був ранок сонячний, але прохолодний, зібралона сіно. Вона взяла його за руки, не промовивши ся декілька сусідів і потайки похоронили Максима. й слова. Російські офіцери з солдатами поїхали далі. Село “Мамо, не чіпайте мене, не чіпайте”, – благав було оповите невимовним смутком. В ту ніч не Максим. одна мати заплакала над своїм сином. А Устину Внизу кричав офіцер :”Тяни его, тяни быст- мучили докори сумління. Люди – хто судив, хто рей!” оправдував. Максимова мати дуже змінилась. Вона І вона потягла. Ще жевріло життя в юному кра- з красивої сильної статної жінки перетворилась в сивому тілі. Голова билась то в один, то в другий стару, понівечену працею і горем жінку. бік драбини. “Не чіпайте мене, мамо, дайте вмерЧасто, часто з двору або з кладовища чулося ти”. І останній подих вилетів з його грудей. гірке ридання Устини: “Ой прости ж мені, синку Було всім моторошно. Один молодий солдат ріднесенький, ой не судіть мене, люди! Леся Кузьмів відвернувся, не міг дивитись на все це.” Если ты не мать, брось его в кошару к свиньям”. “Брошу, брошу, це не мій син, не мій”, – сказала Устина залізним голосом і кинула Максима в кошару. “Да, правда, это не мать”. Свині одразу накинулись на пропахше кров’ю тіло. “Черт побери, стреляй в свиней,” – крикнув старший до молодшого солдата. “А эту гадину зарой”. Вони пішли з двору, а в очах переляканих дітей стояв жах. Устина стояла, обпершись до одвірка, як крижана статуя. Лице було біле, біле, як полотно. Враз світ перед нею згас, Січове стрілецтво очима Олени Кульчицької, 1915 і вона впала на призьбу. Позбігалися

Дiти Непорочної

№6(107), 2017 31

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

ЛИСТИ ДО БОГОРОДИЦІ Закінчення, Початок у № 5, 2017

Наталя Назар

“Якби то дав мені Бог говорити про неї, як годиться, І мислити думки, достойні дарувань... В руці його і ми, і слова наші, і вся наша обачність, і хист до діла”. (Муд. 7, 15-16) Благослови, Господи Ісусе Христе, Сину Отця, на Славу Твого Святого Імені, на Честь Твоєї Пренепорочної Матері, даруючи Читачеві Радість Віри, Надії і Любові Благодаттю Святого Духа! “Хто це, що наче рання зоря сходить, гарна мов місяць, ясна мов сонце, страшна мов військові загони з прапорцями?” (Пісня пісень 6, 10) XV Пренепорочна Діво Маріє, Дев’ята Симфонія Бога! Я можу уявити день без неба 1 ніч без зір, і море без води... Але Надію уявить без Тебе Не можу я! – загубляться сліди На бездоріжжях сумнівів й відчаю... Немов пустеля серце напуваю Твоїм ім’ям і вірю: зацвіту, Як може зацвісти лише пустеля, Напившись вщерть Небесного Дощу! Я уявлю весняний сад без цвіту, І без колосся уявляю літо... Але Любов не можу уявити. Яка б Тебе не хтіла сотворити!

XVI Пренепорочна Діво Маріє, Драбино Небесна! Чи ж Ти не була шансом Юди, Як стала шансом Ти Петра І ніжним поглядом вела До стіп Незнаної Любові? Чи ж би Ти була не підняла І не очистила руки, яка тримала срібняки, Й не привела до покаяння, Петрове з Господом Єднання? Якби прийшов, не відпустила. Бо Юду Ти також любила! Він не прийшов... Я ж повна звірства, благаю: Визволь з лииемірства! Він не прийшов... Я ж уповаю пройти крізь Тебе, Брамо Раю, До стіп Незнанної Любові.

5.06.07 р.Б.

Нехай утрачу все що дано й маю. Без Тебе я Життя не уявляю. Моя Розрадо, о Святе Мовчання, Ти – Небо Дня, Ти-з Господом Єднання!

31.03.07 р.Б.

“Вона бо для людей - скарб невичерпний. Ті, що набули її, в приязнь із Богом увіходять і єднаються з Ним завдяки дарам її повчань” (Муд. 7.14)

Єлисавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: “Благословенна Ти між жінками й благословен плід лона Твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене Мати Господа мого?”(Лк. 1, 41-43). І мовила Марія: “Величає душа Моя Господа і дух М Мій ій радіє в Бозі, Спасі Моїм, бо Він зглянувся на покору слугині Своєї; ось бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Велике бо вчинив Мені Всемогутній, і святе Його Ім’я” (Лк. 1, 46-48).

XVII “Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і став шукати на ній плода та не найшов. Тоді він сказав до виноградаря: оце три роки, як я приходжу, шукаючи плоду на цій смоковниці, і не находжу. Зрубай її: навіщо займає землю? Той озвавсь до нього: пане, лиши її ще на цей рік:

№6(107), 2017 32

Дiти Непорочної

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. Може, що вродить нарік, а як ні, зрубаєш її” (Лк. 13, 6-9) Пренепорочна Діво Маріє, Обручнице Святого Духа! Твоя безплідна смоковниця... Прийди, обріж безплідні віти, Зроси Росою корінь їй І стій, лиш біля неї стій... Від Твого Погляду звершиться: Твоя безплідна смоковниця Ще зацвіте, ще дасть плоди! Не розчаровуйся... Не йди... Бо як підеш, ніякий гній. Ти ж знаєш, не поможе їй.

Серед пісків житейської пустелі Душа стримить до Вічної Оселі. До болю ранить гарне і прекрасне. Бо все воно мінливе і дочасне. Ось я її залишу на папері В надїї, що колись відкривши двері Покину все й на Вічності порозі Я все ж спочину у моєму Бозі. І хай прийду з порожніми руками, Мене зустріне Ніжне Серце Мами! “Вона – подув Божої сили і чистий виплив слави Вседержителя; тому нічого заплямленого не впаде на неї. Вона – вічного світла відблиск, безплямне дзеркало Божого діяння і образ Його доброти” (Муд. 7, 25-26).

5.06.07 р.Б. “Вона бо втаємничена в Боже знання і діла Його визначає” (Муд. 8, 4) XVIII Пренепорочна Діво Маріє, Незбагненне Таїнство Промислу Божого! І вже мені ні радості ні друга, В моєму серці оселилось Туга.

XIX Маріє, Мамо! Для мене більше не існує слів. Моя душа уже немов молитва. Офірки тихий вогник мерехтів І розтинав цю темряву, як бритва. Хай буде ніч, що допустив Господь, В якій відчую я за Світлом спрагу... Великопосну звершимо тріодь... Офірочко, збуди в мені відвагу... Ми ж створені для ночі і для Світла... “Вогонь чи смерть – одне мені із двох”– Маріє, це ж уся моя молитва, Ти ж запалила й взяла багатьох...

31.01.08 р.Б. “Любов бо, як смерть сильна... Стріли її – вогненні стріли, правдиве полум’я Господнє. Водам великим любові не вгасити, ані рікам її не затопити” (Пісня пісень 8, 6-7). Моє Ніщо – безмежне і страшне. Коли залишиш в спокої мене... Моє Ніщо – найбільший мій тягар. Душі моїй смертельний твій удар удар.. Моє Ніщо – калічиш, валиш з ніг І через тебе палаю у гріх! Моє Ніщо з тобою ми зрослись А попри те, душе моя, молись І вір що все, чого не можеш ти. На слово ЖІНКИ зможеш осягти!

16.11.06 р.Б. “Хоч і одна вона все може: і, залишившися сама в собі, вона все відновляє; вона з роду в рід у святі душі сходить і робить з них та пророків” (Муд. 7, 27).

Дiти Непорочної

№6(107), 2017 33

ПОЕТИЧНА СТОРІНКА XX ЖІНКО! Альфо й Омего духовного сповнення! Оцим завершую Тобі свої листи А помилки повиправляй, прости... Чекатиму, що відповіш мені. Я буду їх прочитувати дні дні. Пиши без слів, без ком і без крапок. Моє життя – оце Тобі листок... Пиши терпінням, докором, сльозами, Бо Твій рядок це ніжний почерк Мами. Пиши будь-ласка словом несказанним, Холодним ранком дощовим туманним... Хай Дух Святий збагнути їх поможе! Р.S.: Останній поклади на смертне ложе.

9.06.07 р.Б. “Я осягну безсмертя через неї” (Муд. 8,13).

Р.S. Слово деяким читачам Не докоряйте осені за дощ. Не докоряйте вересню за квіти. За жовту барву на підлозі площ І літу за бажання відлетіти. Не докоряйте за короткі дні. дні. За винограду стиглі грона сині. За Тугу цю не докоряй мені. Як за сумну мелодію пташині... Не докоряйте за мої роки, Не докоряйте за не Ваші мрії... Я прагну бути лиш пером Руки, Яка створила Квіточку Надії.

31.08.06 – 10.03.08 р.Б. Із збірки “Листи до Богородиці”, 2008 рік

--------------- НАША РЕКЛАМА --------------Трактат про Божу Любов. Частина I Св. Франциск Салезький “Трактат про Божу Любов” св. Франциска Салезького (1567-1622), видатного теолога, Доктора Церкви, – це плід багаторічного глибокого духовного розважання про Розп’ятого Ісуса, а також проникливого спостереження автора за внутрішнім світом людини. Святий Франциск Салезький, знаний також як Франциск Салезій, показує, що дорога до святості бере свій початок у закоханості Богом, у пізнанні Його Любові, доброти та краси. Трактат написаний простою і живою мовою, доступною для всіх християн. Твір складається з ХІІ-ти книг. Подаємо вашій увазі перших чотири… Отче наш Це добре знаний українським віруючим молитовник, до якого входять основні набоженства нашої віри. Акафіст до Пресвятої Богородиці в чудотворному образі Пацлавському Наталя Назар “Акафіст до Пресвятої Богородиці в чудотворному образі Пацлавському” Наталії Назар (1.VI.1977 – 11.VII.2015) – це дань пам’яті чудотворному образу Матері Божої Пацлавської, це дань любові великій святині українського народу в Пацлаві, яка була знищена 20 травня 1957 року. Кожній людині, яка вважає Марію своєю Матір’ю, цей акафіст допоможе краще пізнати Її віру, Її Любов, віддаватися під опіку Матері Нашої Надії, та наслідувати Її земні чесноти.

Молитва – могутній засіб спасіння Св. Альфонс Ліґуорі “Молитва – могутній засіб спасіння” – одна із найпопулярніших книжок святого Альфонса Лігуорі (1696-1787 рр.) про молитву як основний засіб спасіння душі. Сам святий так висловився про свою книжку: “...якщо б я зміг, то хотів би видрукувати стільки примірників цієї книжечки, скільки є на світі людей...” Набоженства до Матері Божої з Гваделупи У книжечці розповідається про чудо, яке відбулося 12 грудня 1532 року на пагорбі Тепейяк у Мексиці, а саме: Матір Божа об’явилася простому та бідному індіанинові Хуану Дієго і попросила його піти до місцевого Єпископа Хуана де Сумарраґи і передати йому від Неї прохання… Так розпочалася історія великого навернення індіанців до християнської віри. Про все це, як і про молитви до Матері Божої Гваделупської, читач зможе прочитати у цій книжечці… Акафіст до святої Терези Бенедикти від Хреста Наталя Назар Багато з нас, як і св. Тереза Бенедикта від Хреста (в миру Едита Штайн), в молодості сумує за правдивим спілкуванням з Богом, за глибокою молитвою, за тишиною. Акафіст до св. Терези Бенедикти від Хреста (12.Х.1891 – 9.VIII.1942) допоможе кожному глибше пізнати суть Жертви Ісуса, суть Хреста…

МОЖНА ЗАМОВИТИ, ВІДВІДАВШИ WWW.GBOOK.LVIV.UA №6(107), 2017 34

Дiти Непорочної

Õ ðèñòîñ Ð àæäàºòüñÿ!

Отець Предвічний: “У Мене ніколи не бракне для вас Любові. Поставте за мету бути завжди в Ній і Нею! Кожен з вас має пройти свій неповторний життєвий шлях на землі. Неповторний, бо кожен з вас є маленьким промінчиком від єдиного Сонця і конкретну свою дію чи місію зобов’язаний виконати. І не сподівайтеся, що шлях буде лише вимріяно рівний, спокійний, як рівнесенька доріжка, осяяна сонцем. О, зовсім ні. Він нагадує швидше ту дорогу, по якій піднімався Мойсей. Крута в камінцях. І нею вперто своїми ногами маєте піднятися вгору, де вас чекає ваш Дім, ваше Сонце – Я, Господь, де з Любов’ю вас зустріну і всі болі життєві, як сон, пройдуть в одну мить. Інколи ті “каміння”, по яких ви проходите в житті, є Моїм Даром для вас. Бо надаю безцінний Дар – Дар навчання для Моєї улюбленої дитини все глибше розпізнати самого себе, зважити допущені помилки і водночас обдумати, як правильно слід вчинити, щоб душа, сумління твоє, не волало про допомогу, а чулося в мирі, в спокої, в радості і водночас достойно проходила свій життєвий шлях. Інколи слід добре зважити, як проходити цей кам’янистий шлях, отже прийняти його з вдячністю таким, яким він є, бо іншого перед тобою немає. Встати на нього, очистити своє сумління і, дотримуючись чистоти духу, не затримуватися, а щоразу навіть на міліметр, але підніматися вгору до Бажаного Сонця, до Величної Любові, до рідного Дому, а, отже, до Мене – вашого Творця. Отак і чиніть, Мої діти, піднімайтеся, якби це не було для вас втомливо і важко. Вашу втому вкоротить ваше щире покаяння, ваша неустанна молитва серцем, що виражає Любов до Мене та до того, хто народився, прийшов у ваш світ, щоб врятувати вас від загибелі, від смерті. Ваш Спаситель, котрий дарував дорогоцінний ключ вашого щастя, котрим ви можете скористатися і відкрити двері до Небесного Царства. Ісус, Мій Син улюблений, а ваш істинний Спаситель, допоможе вам пройти з Любов’ю ваш життєвий шлях, що є подекуди тернистий, кам’яний і зовсім непростий. Народився від Мене, щоб здійснити основну місію – допомогти Моїм дітям повернутися до рідного Дому. Його Народження – це початок вашого спасіння. Горніться до Нього, і якнайбільше старайтеся бути з Ним, з Моїм улюбленим Сином! Отримала і записала Оксана Береза, 8 грудня 2017 р.Б.

ХРЕСНА ДОРОГА ІСУСА ХРИСТА ЗА ЄДНІСТЬ ЦЕРКВИ, НАРОДІВ ТА УСОПШИХ 1 стація – Ісуса засуджують на смерть. Слава страстям Твоїм, слава довготерпінню Твоєму, Господи! Отче наш…, Богородице Діво…, Слава Отцю і Сину і Святому Духові, і нині… Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас і душі усопших.

2 стація – Ісус бере на себе Хрест.

3 стація – Ісус перший раз падає під Хрестом.

4 стація – Ісус зустрічається зі Своєю Матір’ю.

5 стація – Киринеєць помагає Ісусові нести Хрест.

6 стація – Св. Вероніка обтирає Найсвятіше Обличчя Ісуса.

7 стація – Ісус падає другий раз під Хрестом.

8 стація – Ісус зустрічає побожних жінок.

9 стація – Ісус падає третій раз під тягарем Хреста.

10 стація – З Ісуса Христа знімають одяг і напувають жовчю.

11 стація – Ісуса прибивають до Хреста.

12 стація – Ісус вмирає на Хресті.

13 стація – Ісуса знімають з Хреста.

14 стація – Ісуса вкладають до Гробу.

15 стація – Ісус воскрес із мертвих. На 1-й ст. обкл. Михайло Васильєв. Пресвята Тройця. На 4-й ст. обкл. Алессандро Туркі (1578 – 1649). Втеча до Єгипту. Передруки і переклади дозволено подавати з вказівкою на джерело. Редакція має право скорочувати та редагувати надіслані матеріали, рукописи та фотоматеріали не повертає.