Св. Бригітта Шведська
НЕБЕСНІ ОБ’ЯВЛЕННЯ Книга 3
Релігійне видавництво “Добра книжка” Львів – 2017
За дозволом Церковної влади УДК 27-42 ББК 86.37-4 Ш 34
Св. Бригітта Шведська
Ш 34 Небесні об’явлення. Книга 3 – Львів: Добра книжка, 2017,– 104 с. ISBN 978-617-618-102-6 Книжка третя св. Бригітти Шведської (1303-1373) “Небесні об’явлення” продовжує науку Сина Божого до Своєї Улюблениці про покликання Єпископа та священства, їхню місію в Церкві, про християнське лицарство, яке повинно захищати Божу Правду та поширювати християнську віру.... ББК 86.37-4
ISBN 978-617-618-102-6 978-617-618-102-6
© Наталя Лозинська, переклад, 2013 © Релігійне в-во “Добра книжка”, 2017
Книга III
С
ин Божий промовляє такі слова: “Коли хтось є наставником інших, він не повинен через це бути зверхнім, бо всі одного роду і будьяка влада від Бога. Коли наставник добрий, то це дарунок від Бога – йому та іншим на спасіння. Коли ж він поганий, то це допуск Божий, і має послужити випробуванням для підлеглих. Водночас той, хто змушений або бажає бути наставником, повинен показати себе підлеглим взірцевим, що стосується його моральних якостей та способу життя, прояву справедливості та рівня освіченості. І він мусить достеменно вважати, щоб своїми словами, прикладом чи зловживанням владою не давати іншим приводу для гріха. Ніщо так не пориває Бога до гніву або манить людей до гріха як легковажність прелатів. Коли б священик Елі був таким сумлінним священиком як Пінегас чи Мойсей і духовно любив своїх синів, то його цілий рід спасся б”.
Об’явлення, отримані в Швеції у 1344-1349 рр.
Розділ I
І
Христос через Бриґітту закликає одного Єпископа до відповідального правління у своєму уряді. Він сповіщає щоденну програму, якої Єпископ повинен дотримуватись.
сус Христос, Бог і Чоловік, що прийшов на землю прийняти людську іпостась і Своєю Кров’ю відкупити душі, що Своїм світлом показав, яким є справжнє життя, і відкрив ворота Неба, посилає мене до вас. “Слухай, – каже Він, – бо тобі дано чути та розуміти духовні речі. Коли цей Єпископ наважиться піти вузьким шляхом, яким мандрують лише деякі, й бути одним з таких, він спершу повинен покинути тягар, що на ньому лежить і його обтяжує, а саме, задоволення світськими речами. Він повинен використовувати тільки те, що потрібно для невибагливого прожиття Єпископа. Так учинив добрий Матей, якого Бог покликав; він покинув тяжке ярмо світу, а натомість здобув легке ярмо. По-друге, він має бути підперезаний, як подорожній, про що сказано в Писанні. Коли Товит був готовий до подорожі, він зустрів підперезаного Ангела. Що це означає, що Ангел був підперезаний, як не те, що кожен Єпископ повинен бути підперезаний поясом справедливості й Божественної любові та бути готовим іти шляхом, яким ішов Той, Хто сказав: “Я добрий пастир, що життя Своє кладе за овець”. Він також має бути готовий своїми словами повідомляти правду і своїми вчинками чинити справедливість як стосовно себе, так і стосовно інших, і не відвертатися від справедливості через погрози
Розділ III
Б
Дзеркало Єпископа завершується закликом не занедбувати необхідні повчання і наскільки можливо переймати у свої руки провід з обітницею Небесної нагороди. – Можна з повним правом припустити, що такі Єпископи як Бірґер Ґреґерсон з Упсаля, Ніколяус Германсон з Лінкьопінґа і Геммінґ з Ебо використовували це дзеркало Єпископа як дороговказ у своєму житті та діяльності.
ожа Матір промовила: “Я хочу донести до Єпископа те, що йому слід чинити для Бога, і пояснити, що таке Божа слава? Кожен Єпископ повинен берегти єпископську мітру, не продавати її за гроші, не передавати іншим у зв’язку із земними приятельськими стосунками і не загубити через недбальство, необережність або байдужість. Що ж означає єпископська мітра як не єпископську гідність і владу, зокрема висвячування священиків, прийняття помазання, навернення тих, які заблукали на вірну дорогу та заохочування власним прикладом охлялих? А те, що, зберігаючи мітру, він повинен носити її в руках, означає, що йому потрібно сумлінно осмислити, яким способом і яку єпископську владу він отримав, як її використовував, який плід вона могла б принести і чим може все завершитись. Якщо Єпископ лише забажає усвідомити, яким способом він отримав владу, то спочатку варто замислитись над тим, чи він прагнув єпископського уряду для себе чи згідно з Волею Божою. Якщо це прагнення було лиш для себе, то, безперечно, його пожадання суто людське. Однак, коли це відбулося згідно з Божою Волею, тобто, щоб приносити Богові славу, тоді його пожадання заслуговує чогось більшого і має духовний вимір.
Розділ IV
Б
Марія змальовує нам спосіб життя каноніка, вірного своїм обов’язкам, і Єпископа, який занедбував свої обов’язки, і те, яку нагороду вони отримали в Небі після смерті. У своїй книзі “Birgitta och hennes uppenbarelser” Тоні Шмід ідентифікувала обидві особи з Єпископом. Бо та каноніком Ніколяусом у Векше (С. 50-53).
ожа Мати такими словами промовила до Улюблениці Сина: “Ти плачеш через те, що така велика Божа Любов до людини, а любов людини, навпаки, така мала. Це правда. Адже ким є канонік чи Єпископ, який прагне більше панування, слави від світу чи здобуття багатств, ніж допомагати убогим ділами своїх рук? І тому, оскільки каноніки та Єпископи не бажають прийти на весільну гостину, що приготовлена в Небі для всіх, то замість них прийдуть убогі й недужі, і Я покажу тобі це на прикладі однієї притчі. В одному місті проживав мудрий, статечний та багатий Єпископ. Він славився своєю вродою і мудрістю, але не дякував Богові. Тому, хто подарував йому цю мудрість, як належить. Він також славився і своїми багатствами, і робив щедрі дарунки, щоб здобути світську приязнь. Він прагнув мати ще багато інших речей, аби зі ще більшою великодушністю обдаровувати інших і здобувати собі ще більшу славу. На службі в нього був один учений клірик, і він роздумував: “Єпископ любить Бога менше, аніж йому слід. Ціле його життя спрямоване до світських речей. Тому, коли Богові буде до вподоби, я охоче перейму єпископський уряд, щоб таким способом славити Бога. Я не прагну цього заради світу, бо слава світу є тільки повітрям, а також не заради багатств, бо вони важчі за найважче ярмо, і не задля фізичної вигоди або власної користі, бо я не прагну спо-
Об’явлення, уділені в Мілані у 1349 році
Розділ V
Н
Св. Амвросій, колишній Єпископ Мілана, промовляє до Бриґітти під час її короткого візиту пізньої осені 1349 року і вказує на молитву добрих за люд та на зловживання церковних та світських правителів владою, під час потрясінь, а також про духовний поклик улюблениці.
аписано, що Божі приятелі взивають, просячи Бога, розірвати завісу Неба і зійти вниз, щоб звільнити народ Ізраїлю. Так само взивали Божі приятелі й у ті часи, промовляючи: “Милостивий Боже, ми бачимо численні юрби, що гинуть серед небезпечних бур, бо правителі є захланними й налаштовані завжди і виключно на речі земні та прагнуть наживи і постійно пориваються веслувати до країн, де гадають отримати більші прибутки. Вони спрямовують себе і народ туди, де найбільше бушують хвилі; народ не знає, де знаходиться безпечна пристань, і тому численні юрби гинуть у наріканнях і тільки зовсім незначна кількість дістається до безпечної пристані. Тому просимо Тебе, Царю Всеславний, щоб Ти звелів засвітити світло над пристанню, щоб народ зумів уникнути своїх небезпек, припинив слухати злих командирів і Твоє благословенне світло змогло повести його до правдивої пристані”. Цими керманичами є всі ті, котрі тут, на землі, мають світську або духовну владу. Більшість з них так сильно любить свою волю, що не зважають на те, що корисне для їхніх душ та душ підлеглих. Вони добровільно кидаються в дикі штурми світу: гордині, наживи і нечистоти; натовп наслідує їхні злиденні вчинки, вірячи, що та-
Розділ VI
Я
Св. Амвросій різкими словами ганить Джованні Вісконті, тогочасного Архієпископа Мілану за його надто світське життя і погрожує йому справедливою Божою карою.
– Єпископ Амвросій, який об’являється тобі й розмовляє з тобою притчами, бо серце твоє не в змозі збагнути духовні речі без порівняння зі світськими. Був собі чоловік, що мав помірно вірну дружину, вродливу і розумну. Проте служниця подобалася йому більше, ніж дружина, і це спричинило такі три випадки. По-перше, слова і жести служниці більше тішили його, ніж слова і жести дружини. Подруге, прислугу він наряджав у вишуканий прекрасний одяг, але зовсім не переймався тим, що його власна дружина ходить обірвана і вбирається у звичайне лахміття. І по-третє, він дев’ять годин проводив зі служницею, а лише десяту годину уділяв дружині. Бо першу годину він чував біля прислуги і любувався її вродою. Другу годину він солодко спав в її обіймах. Третю залюбки витрачав фізичні зусилля на користь служниці. Четверта година – це була година фізичного відпочинку, коли він отримував насолоду після втоми тіла. П’яту годину він переживав неспокій і розумом боровся за своє благополуччя. Шосту годину його розум вгамовувався, адже турбота про неї повністю наповнювала його єство. Під час сьомої години полум’я пристрасті та фізичного жадання охоплювало його. Восьму години він задовольнявся з нею пожадливою втіхою. Під час дев’ятої годину він повертався до справ, які мав бажання зробити. Упродовж десятої години він виконував ще декілька справ, які не хотілося робити. І так лише одну годину він проводив зі своєю дружиною. Однак до віроломця навідався приятель дружини, суворо засудив його поведінку і мовив: “Поверни любов свого розуму до своєї
Розділ VII
У
Діва Марія славить Амвросія і погоджується з його наріканнями на Джованні Вісконті.
Святому Письмі сказано, що хто любить свою душу в цьому світі, той її погубить. Цей Єпископ любив свою душу з усіма її пристрастями, але в його серці не було прагнення духовного. Його дуже добре можна порівняти з дувкою, де повно тяги в димовій трубі. Адже як тяга ще є в дувці після того, як вугілля згоріло, і розпечений метал плавиться, так і це пожадання залишається у ньому, як тяга в дувці, і він не переймається тим, що дозволяє своїй природі все, чого вона лише забагне, та безкорисно марнує свій час. Бо його воля сповнена гордині та зухвальства і світських пожадань, отож тим, у кого зачерствіло серце, він створює нагоду для гріха і сам показує приклад, як грішити, тож гріх їх розриває на шматки і вони котяться в пекло, як розплавлений метал. Отже, цей добрий Єпископ Амвросій не переймався суєтним. Його серце направду було сповнене Божественною Волею. Його харчування і сон мали розумні межі, він відкинув усяке поривання до гріха і проводив свій час гідно, приносячи користь. Його повноправно можна назвати “дувкою” чеснот, бо він зціляв рани гріха словами правди, запалював холоднокровних людей прикладом своїх добрих учинків для Божественної Любові, і ті, хто палав жадобою гріха, охолоджувалися в купелі його чистого життя. Так він допоміг багатьом не потрапити в пекельні пута смерті, бо за життя завжди беріг у собі божественні пориви. А поганий Єпископ – як слимак, що лежить у бруді, в якому народився, і хилить свою голову до землі. Цей чоловік лежить у багнюці серед нечистот гріха і задоволений таким станом, а душа його поривається до світського, а не до вічного. Я нагадаю йому такі три речі. По-перше, він зневажив священичий сан. По-друге, забув слова
Розділ IX Марія вказує розумним людям на можливість уникати небезпек та нео бережностей з боку нерозумних.
М
ати говорить: “Коли сліпець нічого не бачить і стрімголов мчить і падає в яму, то сонце все-таки світить повнотою блиску та ясністю краси, і коли люди, які йдуть шляхом і мають дар зору, бачать цей блиск, вони бажають собі щастя й уникають небезпек на своєму шляху. Якщо глухий не чує, то лавина з могутнім шумом скочується на нього згори, віщуючи небезпеку, але той, хто здатний чути, втікає у безпечні місця. І хоча мертвий не має відчуття смаку, а тліє між хробаками, добрий напій усе ж зберігає свій солодкий смак, яким насолоджується живий, який його смакує у своєму серці і має відвагу та зважується на доблесні вчинки.
Об’явлення, уділені 1350 року в Римі
Розділ X Марія звертає увагу легата Папи, котрий мешкає в Авіньйоні, на занепад, що панує серед священства в Римі в період ювілейного 1350 року.
М
ати говорить: “Не бійся того, що побачиш, і не думай, що воно походить від злого духа. Бо як з’являються дві речі, коли сходить сонце, – світло і тепло, що не супроводжують темну тінь, – так і під час приходу Святого Духа в серця увійдуть дві речі, а саме вогонь Божественної Любові та досконале сяйво святої віри. Ти неодмінно відчуєш присутність цих двох речей. Жодна з них не може слідувати за дияволом, який прирівнюється до темної тіні. Тому неси Моє Послання тому, кого Я назву. І хоча Я добре знаю його серце і те, якою буде відповідь, його хитромудрість, утім ти перешли йому Мої слова2. Я хочу звернути увагу на те, що споруда Святої Церкви з правого боку сильно зруйнована і навіть найвище приміщення має багато тріщин, що спричиняють небезпечні завали, і тому багато тих, які знаходяться під її склепінням, загублять своє життя. Багато з тих стовпів, що повинні піднестися угору, гнуться тепер донизу, аж до самої землі, й уся підлога повна дір, і тому сліпці, які на неї ступають, піддаються небезпеці й падають, а інколи навіть ті, котрі здатні ясно бачити, разом зі сліпцями провалюються через небезпечні дірки. Тож Божа Церква в небезпечному стані. І що очікує Її, коли вона перебуває в такому стані, як не занепад? Запевняю тебе, 2
Очевидно це Кардинал Аннібал Чессано, якого Папа Климентій IV у 1350 ювілейному році відправив у Рим як легата.
Розділ XI
Н
Іван Хреститель ганить Кардинала Аннібала Чессано, легата, якого послав Папа, за його розкішне життя. Накінець вказує, що його спостигла неблаженна смерть після виходу з Риму.
аречена (Бриґітта) смиренно зверталася у молитві до Христа і сказала: “Мій Господи, Ісусе Христе, я так твердо вірю в Тебе, що, навіть, коли змія розляжеться біля моїх уст, вона не увійде всередину, якщо Ти цього не допустиш на мою користь!” Іван Хреститель промовив: “Той, хто тобі являється, без сумніву є Син Божий, якого Отець засвідчив у моїй присутності: “Це Син Мій!” Це Той, з Кого вийшов Святий Дух, що з’явився над ним в іпостасі голуба, коли я хрестив Його. Він – правдивий Син Діви з плоті, і я торкався Його Тіла своїми руками. Тому вір у Нього твердо та переконливо, і йди Його дорогою, простуючи вперед, бо Він Той, хто вказав істинний путь до Неба, яким і бідний, і багатий можуть дістатися туди. Утім тепер ти можеш запитати, що робити багатому, щоб увійти у Небо, коли Сам Бог сказав, що легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому дістатися до Неба. На це я відповідаю тобі: “Багатий, який боїться, що придбав нечесно майно, і переживає, що його багатства будуть використані без принесення користі або викинуті геть перед поглядом Бога і змарновані, який володіє земним майном і славою проти своєї волі й радо позбувся б їх, є обдурений, бо це шкодить душам і знеславлює Бога, і якщо – до деякої міри він змушений Божим розпорядженням посідати світські речі, але ретельно пильнує, щоб зберігати любов до Бога, – такий багач приносить плід, є блаженним, багатим та улюбленим Богові. Та, на жаль, цей Єпископ таким не є; він радше схожий на мавпу, якій притаманні чотири риси. По-перше, для нього виготовля-
Об’явлення, уділені в Швеції у 1344-49 рр.
Розділ XIII
Б
Через посередництво Бриґітти Марія звертається до Петера Тирґільсона, Єпископа Лінкьопінґа, пізніше Архієпископа Упсалі. Вона закликає його зберігати вірність та ревно боротися за відкуплення душ, не боячись неминучих прикростей та спротивів. Додаток відноситься до періоду після 1366 року.
ожа Мати промовляє до нареченої Сина і каже: “Цей Єпископ просить Мене з любов’ю. Тому він повинен чинити те, що Мені найбільше до вподоби. Я знаю про скарб, і той, хто його посідатиме, ніколи не знатиме, що таке бідність. Хто його споглядатиме, ніколи не запізнається з бідою чи смертю, і хто його захотів би мати, отримає те, чого прагне, з великою радістю. Цей скарб зберігається в могутньому замку за чотирма замками. Зовні замок оточений високими та товстими мурами, а поза мурами знаходяться дві глибокі та широкі траншеї. Тому Я прошу його перестрибнути одним стрибком через ці траншеї, одним махом перелізти через мури, одним ударом порозбивати та розтрощити всі засуви і принести Мені цей дорогоцінний клейнод. Що це все означає, Я поясню тобі. У вас це називають скарбом, який рідко використовують і дуже рідко відкидають. Скарб, про який Я веду мову, – це Слово і дорогоцінні діла Мого Найулюбленішого Сина, які Він звершив перед Своєю Мукою та під час Муки. А також дивовижні речі, які Він вершив, коли Слово стало Тілом у Моєму лоні, і які Він ще тепер вершить, коли щоденно хліб на престолі перетворюється в те саме Тіло силою Божого Слова. Все це є най-
Розділ XIV Марія ганить у присутності Бриґітти одного Єпископа, який зовні виглядає смиренним, але в дійсності гордий та ласий до світських речей. Єпископ, що належить до Ордену Домініканців, але точно не ідентифікується (це був Пітер Філіпсон з Упсалі?), порівнюється з метеликом.
М
атір Божа говорить до нареченої Свого Сина і каже: “Ти – посудина, яку наповнює володар і випорожнює майстер, і, все-таки, це одна і та ж особа, що наповнює і випорожнює. Бо як той, що водночас наповнює посудину вином, молоком і водою називався б майстром, коли кожну з цих змішаних рідин відділив би і повернув до первісної природи, так і Я, Мати і Володарка всього, вчинила з тобою і продовжую це робити. Бо рік і місяць тому тобі було оповіщено багато речей, що, так би мовити, перемішались у твоїй душі, й було б страшно, коли б вони вилилися з тебе нараз, поки ще невідомий їхній кінець. Тому Я відділятиму їх поступово, як Мені буде до вподоби. Чи пригадуєш, що Я посилала тебе до одного Єпископа, якого назвала Своїм слугою? Ми можемо порівняти його з метеликом, що має широкі крила білого, червоного і синього кольору, досить грубенькі, і коли метелика торкнутись, на пальцях залишається пилок. Він має маленьке тільце, але великий ротик, два роги на чолі й таємне місце на животі, через яке виходить усяка нечистота. Крила цієї комахи, тобто цього Єпископа, це його покора і його гординя. Бо зовні у своїх словах і поведінці, одязі та вчинках він виглядає смиренним, однак усередині живе гординя, велика, що поривається до надуманої, пустої слави, заздрить добру людей, отож він надає перевагу своїй вигоді, а прагнення вигоди інших засуджує. З допомогою цих двох крил він і літає: з покорою – на показ людям, щоби всім подобатися і бути в усіх на устах, і зі своєю вну-
Розділ XV
Д
Марія ганить ще одного шведського Єпископа з Ордену Домініканців. Вона порівнює його з оводом і звинувачує в улесливості та честолюбстві. Його ідентифікували з особою Одґісля Бірґерсона з Вестероса.
алі Матір Божа промовляє до нареченої і каже: “Я показала тобі ще іншого Єпископа, назвавши його “пастирем отари”. Найліпше порівняти його з оводом, що має колір землі, літає з гучним дзижчанням і жалить надзвичайно боляче, де тільки не сяде. Тож цей пастир має колір землі, бо хоча він покликаний до убожества, але воліє бути багатим, ніж бідним, самому управляти іншими, ніж підпорядковуватися, зберігати свою волю, ніж піддаватися приборкуванням, виявляючи послух іншим. Він також літає з гучним шумом, бо замість побожних проповідей щедро вихлюпує з себе пусте багатослів’я та демонструє балакучість, замість дискутувати і навчати духовних речей, він шанує ниці речі світу, і замість наслідувати святу простоту Ордену, величає огидність світу, поспішаючи їй навздогін. Крім того, він має два крила, тобто думає про дві речі. Поперше, він усім говорить гарні та приємні слова, щоб його величали. По-друге, він хоче, щоб усі схиляли перед ним голову і слухали його. Як овід жалить сильно, так жалить і цей Єпископ, спричиняючи загибель душ. Бо хоча він призначений бути лікарем душ, однак не розкриває тим, хто до нього звертається, їхню небезпеку та недугу і не використовує ніж для ампутації, а натомість забавляє їх гарними словами, щоб усі вважали його лагідним та незамінним. Бачиш, оба ці Єпископ діють незвичайно. Один виглядає зовні убогим, самотнім і смиренним, щоб його вважали “духовним”. Інший прагне посідати світські речі, щоб його називали милосерд-
Розділ XVI
С
Відтворюється діалог між двома шведськими Єпископами. Старший, “метелик”, виявляє молодшому, “оводу”, свою видиму святість і свої егоїстичні розрахунки.
ин Божий звертається до нареченої і каже каже:: “Як ти гадаєш, чому тобі показано цих двох (чоловіків)? Можливо, їхній гріх та їхнє зіпсуття подобаються Богові? Ні, в жодному разі. Навпаки, щоб Божа терпеливість і слава ще більше відкрилися людям і вони боялися Божого суду. Однак подивися, які дивні речі відбуваються! Молодший Єпископ запитує старшого і каже: “Послухай мене, брате, і дай відповідь! Ти зобов’язався нести ярмо послуху, чому тоді покинув своє зобов’язання? Ти також вибрав убожество і монаше життя – чому ти залишив це? Прийшовши до монастиря, ти засвідчив, що є мертвим для світу; чому ж тоді запрагнув єпископського уряду?” Старший відповів: “Послух, який навчав бути підданим, давався мені важко. І тому я тужив за свободою. Ярмо, про яке Бог каже, що воно легке, було для мене гірким та обтяжливим, і тому я шукав та обрав тілесний спокій. Покора мене розчарувала, і я прагнув слави тому, що ліпше їхати, ніж волоктися, через те я зажадав єпископської посади”. Молодший знову запитав: “Чому ти прикрасив єпископське крісло світською славою? Чому не назбирав багатств зі своєю світською кмітливістю? Чому те, що мав, ти використовував за поняттями світської слави? Чому зовні ти так принижувався і тебе не спопеляло світське честолюбство? Старший відповів: “Я не прикрасив своє єпископське крісло світською славою, бо надіявся зажити ще більшої слави, вигляда-
Розділ XVII
Д
Марія величає перед Бриґіттою св. Домініка |5|, засновника Ордену, до якого належали ці обидва Єпископи. “Домінік навчав своїх синів убожества і любові до душ, – каже Вона, – але теперішні домініканці крокують цілком іншим шляхом”.
алі Марія промовляє до нареченої, кажучи: “Я говорила тобі вчора про двох (чоловіків), котрі сповідували правила св. Домініка. Безперечно, Мій Син був для Домініка найулюбленішим Господом, а Мене, Його Матір, Він любив більше, ніж Своє Серце. Мій Син показав цьому святому три речі у світі, що Йому не подобалися, зокрема, гординю, наживу і тілесні пожадання. Св. Домінік з глибоким зітханням випрошував поміч та середники для зменшення впливу цих трьох речей, і Бог змилувався над його сльозами і дозволив йому написати Устав і життєві правила, де цей святий виклав та роз’яснив три добрі речі як середники проти трьох злих речей на землі. Тож засіб проти задоволення від наживи він визначив як цілковите непосідання будь-чого, окрім як зі згоди настоятеля. Проти гордині він утвердив носити простий і скромний одяг. Проти невгамовної жадоби тіла він приписав стриманість і визначений час для опанування. Він призначив для братів також настоятеля, котрий зобов’язаний був пильнувати, щоб зберігалися мир та єдність. Далі він хотів подати братам духовний знак і своїм повчанням та прикладом викарбував, так би мовити, духовний червоний хрест під лівою рукою на серці, повчаючи і заохочуючи їх, постійно пам’ятати та розважати про Муку Господню і ревно проповідувати Слово Боже – не на користь світу, а з любові до Бога та душ. Він також навчав їх, що ліпше бути підлеглим, аніж прориватися до панування над іншими, ненавидіти свою волю, терпеливо
Розділ XVIII Марія продовжує висловлювати Свої нарікання на тогочасних світських Домініканців, про яких сказано, що вони більше думали про світські переваги, ніж про Божу славу та спасіння душ, зокрема засуджується спосіб життя, який вони вели, та їхня ревність будувати без потреби великі та пишні храми. Наприкінці розділу знаходимо натяк на суд над старшим Єпископом-домініканцем, “метеликом”.
М
ати промовляє до нареченої і каже: “Я говорила тобі, що всі, хто живе за правилом Домініка, перебувають під Моїм Покровом. Тепер послухай, скільки є таких. Коли б Домінік зійшов з висот, місця небесних радостей, де він тепер насправді почувається щасливим, то вигукнув би так: “О улюблені брати, ідіть за мною, бо для вас прибережено чотири добрі дари, а саме: славу як винагороду за покору, вічні багатства за убожество, безмірне насичення як нагороду за стриманість і вічне життя за зневагу світу”, – то його майже ніхто б не почув. Проте, коли, натомість, диявол вийде з пекла і виголосить чотири протилежні дари, кажучи: “Домінік обіцяв вам чотири дари, але погляньте сюди, я покажу вам конкретно те, чого ви прагнете, бо моя пропозиція – це гучна слава, бо я тримаю у руках багатства і задоволення, приготовані вам, а світ стане для вас неоціненною насолодою. Отож беріть те, що вам подобається, користуйтесь тим, що гарантоване, і живіть радісно та втішно, щоб після смерті ви могли насолоджуватися радістю”. Отже, коли ці два голоси тепер лунатимуть у світі, то більшість поспішить за голосом диявола та розбійника, а не за голосом Мого славного приятеля Домініка.
Розділ XIX
С
Христос навчає Бриґітту, як слід управляти поганими та дурними думками; далі Він натякає, який урок вона повинна засвоїти, осмислюючи завершення життя згаданого Єпископа.
ин Божий промовляє до нареченої: “Чому засмучуєшся і турбуєшся, доню!” Вона відповіла: “Тому, що страждаю від нападу багатьох різних та непотрібних думок, які не можу прогнати, і я занепокоїлася, почувши про цей страшний суд”. Син Божий відповів: “Це істинна правда. Бо як ти раніше попри Мою Волю втішалася світськими пожаданнями, то тепер багато різних думок схильні докучати тобі попри твою волю. Однак треба боятися їх розумно і твердо довіряти Мені, твоєму Богові, що – коли навіть розум та почуття не знаходять уподобання в цих думках, а ти проти них борешся і страждаєш, вони спричиняють очищення і коронування душі. Утім, коли тобі приємно чинити гріх, навіть якщо він маленький, але ти усвідомлюєш, що це гріх, і, покладаючись на колишню стриманість і довіру ласці, його таки поповнюєш, і тебе не охоплює розкаяння, і ти не виправляєшся, то мусиш пам’ятати, що він зможе перерости у смертельний гріх. Тому, коли розум запалиться жадобою гріха, ти повинна миттю згадати, куди він заведе, і розкаятись. Адже через те, що природа людини пошкоджена, гріх входить у неї через хворобу найрізноманітнішими способами. Немає людини, яка не чинила б принаймні допустимі гріхи. Проте милосердний Бог дав їй ліки, а це означає сумування через кожен вчинений гріх і через те, що недостатньо зроблено добра для виправлення за кожен поповнений гріх. Адже Бог ніщо так не ненавидить, як те, коли ти, усвідомлюючи гріх, нічим собі не зараджуєш або вивищуєшся через незначні заслуги, немовби Бог задля тебе
Розділ XXI Марія продовжує славити первісний Бенедиктинський дух і ганить віддаленість теперішніх Бенедиктинців від цього духа. Вона натякає на необхідності реформи.
М
ати говорить: “Раніше Я казала тобі, що тіло св. Бенедикта було наче мішок, який приборкували і яким керували, але сам він не управляв собою. Його душа була наче ангел, який випромінював велике тепло, і Я хочу показати це тобі в одній притчі. Уяви собі, що ти бачиш три вогні. Перший пахне миром і від нього поширюється приємний запах, другий розпалили зі сухих дров, з них зробилися розжарені вуглини та світле і ясне полум’я. Третій розпалили оливковим гіллям, він дарує полум’я, світло і тепло. Під цими трьома вогнями Я розумію три людини, а під трьома людьми – три стани у світі. Перший – це стан тих, котрі, вражені Божою Любов’ю, свою волю передали у руки інших, котрі замість марноти та гордині світу прийняли на себе убожество і зганьблення та замість непоміркованості полюбили стриманість і чистоту. Їхній вогонь розгорівся від мира, бо як миро гірке, але проганяє демонів і гасить спрагу, так і їхня аскеза була гірка та прикра для тіла, проте гасила невпорядковані пожадання і знищувала всю владу демонів. Другий стан – це стан тих, які піддавалися таким думкам: для чого нам любити славу світу, яка є повітрям, що надуває вуха? Чому ми любимо золото, коли воно є лише порохом? Який кінець плоті, як не тління і попіл? Яку користь принесе нам прагнення земних речей, коли все лише марнота? Тому ми хочемо жити і працювати тільки з однією метою, щоб Бог прославлявся у нас і щоб через наші слова і наш приклад інші загоралися полум’ям Божої Любові. Вогонь цих людей розгорівся зі сухих дров, бо любов до світу була мертвою для них, і кожен з них видав розжарену вуглину спра-
Об’явлення, які не можна визначити за датою
Розділ XXIII Бог Отець говорить з Бриґіттою про Тройцю.
М
ій найсолодший Боже, я прошу Тебе за грішників, до яких і сама належу, щоб Ти помилував їх. Бог Отець відповів: “Я чую і знаю твою волю. Тому молитва твоєї любові має бути вислухана, а саме завдяки тому, що говорить сьогодні Йоан – чи радше Я через Йоана: “Є троє, що дають свідчення на землі: Дух, Вода і Кров, – та троє на Небі: Отець, Син і Святий Дух. Троє дають тобі свідчення. Бо Святий Дух, що зберігся в материнському лоні, засвідчує твоїй душі, що через віру, яку визнали твої прародичі на твоїх дорогах під час хрещення, ти належиш Богові. Вода у хрещенні показує, що через відродження й очищення від Адамового гріха ти є донькою людськості Христа. Христова Кров, якою ти відкуплена, теж дає тобі свідчення, що ти – донька Божества і через Тайну Церкви відмежована від насильства диявола. І Ми, Отець, Син і Святий Дух, три особи, єдині за суттю і владою, засвідчуємо, що ти належиш до нас через віру, як усі, хто наслідує правдиву віру Святої Церкви. І щоб засвідчити те, що чиниш нашу волю, ти повинна йти і приймати з рук священика Тіло і Кров Христові, щоб Син міг засвідчити тобі, що ти належиш Йому, Чиє Тіло приймаєш для укріплення душі, щоб Отець, Який є в Сині, міг засвідчити твою приналежність до Отця і Сина, а також, щоб Святий Дух, Який перебуває в Отці та Сині, а Дух – у Них обох, міг засвідчити, що ти належиш їм трьом, котрі через правдиву віру і любов є одно”.
Розділ XXV Марія говорить з Бриґіттою про обрізання Христа.
М
ати Божа промовляє, кажучи: кажучи: “Я скаржуся насамперед тому, що цей безневинний Агнець, здатний іти до людей, сьогодні замкнутий. Маленьке Дитя, яке може промовляти якнайкраще, сьогодні змушене мовчати. Сьогодні обрізається безневинне Дитя, яке ніколи не згрішило, і через те, що Я не у змозі гніватися, то видаюся гнівною тому, що Найвищий Господь, Який став малим Дитям, забутий і зневажений Своїми створіннями”14.
14
Цей абзац може послужити невеличкою проповіддю на Новий рік, на свято обрізання Христа. Марія описує, як Син Божий покинув Свою славу в Небі, щоб стати малим, безпомічним Дитям.
Розділ XXVI
С
Христос пояснює Бриґітті, яка доля очікує праведних юдеїв та поган після смерті.
ин Божий говорить: “Я – Творець Неба і землі, єдиносущний з Отцем і Святим Духом, правдивий Бог. Адже Бог є Отець, Бог є Син, Бог є Дух Святий, і, всетаки, це не три Боги, а три особи й один Бог. Але тепер ти зможеш запитати: “Чому не три Боги, коли є три особи?” Я відповідаю тобі, що Бог є могутністю, мудрістю і добротою, від яких походить усяка влада як під Небом, так і на Небі, а також усяка мудрість і усяка доброта, що тільки можемо собі уявити. Тож Бог є триєдиний і все ж один, троякий в особах, але один за природою. Бо влада і мудрість – це Отець, від Якого все походить і Який найперше є і має владу не від когось, а від Себе Самого і на віки віків. Влада і мудрість – це також Син, як і Отець, могутній не Сам з Себе, а народжений від Отця могутнім і невимовним способом, початок від початку і ніколи не віддільний від Отця. Влада і мудрість – це також Святий Дух, що виходить з Отця і Сина, що є вічний з Отцем і Сином і рівний з Ними Своїм маєстатом та могутністю. Отож це один Бог і три особи, бо троє мають одну природу, одну діяльну силу і волю, одну славу і владу. Бог один згідно зі Своєю сутністю, і, все-таки, особи розділені. Бо Отець цілком і повністю перебуває в Сині й Дусі, Син – цілковито в Отці та Дусі, Дух – цілком і повністю в Них Обох, в єдиній Божій природі, не так, немовби один був раніше чи пізніше, а невимовним способом. Тому немає Раніше чи Пізніше, Більше чи Менше, а є вся Тройця невимовна і рівна. Тому справедливо написано, що Господь Бог є дивний і дуже величний. Тепер мушу поскаржитися на те, що Мене мало величають і для багатьох Я незнаний, бо всі шукають свою волю, але мало хто шукає Мою Волю. Одначе будь стійка і покірна і не возносися у
Розділ XXVIII Діва Марія описує Бриґітті, яка досконала є Божа Любов.
М
ати Божа промовляє до нареченої і каже: “Чи ти любиш Мене, Моя доню?” Та відповідає: “Навчи мене любити, моя Пані, бо душа моя заплямована неправдивою любов’ю, спантеличена і засмічена смертельною отрутою і тому не в змозі зрозуміти правдиву любов”. Мати Божа сказала: “Я хочу тебе навчити. Існує чотири міста, в яких горять чотири полум’я – якщо їх можна називати полум’ями, бо так можна повноправно називати тільки любов, де Бог і душа перебувають у справжньому поєднанні чеснот. Перше місто – це місто пізнання, яким є світ, куди посилається людина, щоб визначитися, чи любить вона Бога, чи ні, і щоб вона могла пізнати свою недугу та підпорядкувалася чеснотам, завдяки чому знову повернеться до своєї слави, отож, пройшовши очищення на землі, вона увінчається ще більшою славою в Небі. У цьому місті править невпорядкована любов, коли плоть більше люблять, ніж душу; коли ревніше пожадають тимчасове, ніж духовне, коли похоті величають і шанують, а чесноти зневажають, коли проща приємніша за батьківщину і коли бідну світську людину шанують та бояться більше, ніж Бога, Який панує у вічності. Друге місто – це місто очищення. Тут змивається бруд з душі. Власне, Богові сподобалось закладати такі міста, де той, що був недолугим і зухвалим, наслідуючи свою волю, повинен бути очищений від самозвеличення та коронування, але з острахом. У цьому місті панує недосконала любов, бо Бога люблять, надіючись, що будуть звільнені з неволі – через муки та гіркоту покути за гріх, але не через внутрішнє почуття любові. Третє місто – це місто муки. Це пекло. Тут панує любов усього поганого, усякої нечистоти, усякої заздрості й закостенілості.
Розділ XXIX
Б
Бриґітта величає Марію. Марія каже, що величання оправдане і є приводом для нарікання та зневагу Її Божественного Сина священнослужителями та могутніми світськими мужами.
лагословенна єси Ти, Маріє, Мати Божа! Ти – храм Соломона, стіни якого були позолочені, дах виблискував, підлога була викладена найдорогоціннішим камінням, він сяяв красою зовні та було приємно споглядати його внутрішнє єство, наповнене пахощами. Тебе, безперечно, по-різному можна порівнювати з храмом, в якому перебував Соломон і в якому встановив Ковчег та осяйні світила, щоб усе навколо сяяло. Такою є Ти, благословенна Діво, – храмом Соломона, який творив мир між Богом і людиною, примиряв винних, дарував життя померлим, визволяв від жорстокого поневолювача. Твоє тіло і Твоя душа, безперечно, стали храмом Божества, де укривалася Божественна Любов, під якою Син Божий зійшов від Отця до Тебе і з радістю оселився у Тобі. Підлогою храму було Твоє добре впорядковане життя і Твоє наполегливе вправляння у чеснотах. Тобі не бракувало почестей, бо все у Тобі відзначалося стійкістю, смиренням, побожністю, досконалістю. Стіни храму споруджені зі щебеню, бо Ти не ображалася на лайку, жодна слава не породжувала у тобі гординю, Тебе не дразнила будь-яка нетерпеливість і Ти нічого іншого не прагнула, а тільки Божої слави та любові. Зображенням Твого храму було постійне розбудження Святим Духом, що так високо підносило Твою душу, що не було жодної чесноти, яка не була б повноціннішою та досконалішою у Тебе, ніж в інших створінь. Тож у цьому храмі перебував Бог, коли Він влив у Твої члени Свої люб’язні відвідини і чекав, поки Божество не поєднається з людськістю.
Розділ XXX
С
Свята Аґнес славить Марію. Марія приймає величання і скаржиться принагідно на погані риси людей, на їхнє безчестя, але водночас вказує, що це не повинно засмучувати добрих та сіяти у них зневіру.
вята Аґнес говорить до нареченої і мовить: мовить: “Доню, люби Матір Милосердя! Вона як квітка чи осока20, постать якої схожа на меч, має два дуже гострі розрізи та гострий кінчик, котрий перевершує висотою і широтою всі інші квіти. Так Діва Марія є квіткою понад квітами і квітка, що з’явилася в долині та поширилася на всі гори; квітка, що росла в Назареті й розквітла в горах Лівану. Ця квітка була вища за всі інші, бо благословенна Цариця Неба гідністю та могутністю перевершила всі сотворіння. Діва Марія також мала два найгостріші канти меча, а саме смуток Серця через Муки Сина і постійну боротьбу з нападами диявола (Вона, власне, ніколи не погоджувалася з гріхом). Правдиво пророкував Старець21, коли сказав: “Меч прошиє Тобі душу”. Вона отримала багато ударів мечем саме духовним способом, що й було передбачено, і бачила, як Її Син страждав від ран та болів. Діва Марія перевершила всіх широтою, а саме милосердям. Бо Вона була і є ніжною і милосердною, бо Вона радше переноситиме всі біди та труднощі, аби тільки душі були відкуплені. І тепер, коли Вона поєднана зі Своїм Сином, не забуває про Свою вроджену доброту і простягає Своє милосердя на всіх, навіть на найгірших. Як небо та землю освітлює і зігріває сонце, так немає нікого, хто б не отримав ніжності від ласкавої Марії, коли про це просить. Діва Марія давно мала гостру кінцівку, і це – покора. Вона сподобалась навіть Ангелу, коли відповіла, що є рабинею Господньою, 20 21
Осока, що росте у вологих, болотистих місцях. Старець Симеон у храмі (Лк. 2,35).
Розділ XXXII Марія говорить з Бриґіттою про Своє посередництво.
М
ати Божа звертається до нареченої і каже: “Чоловік, який шукав дорогоцінне каміння, знайшов магніт, він підняв його і заховав до своїх клейнодів. З його допомогою він завів корабель у надійну гавань. Так і Мій Син шукає багато святих, немов дорогоцінне каміння, але тільки Мене обрав Своєю Матір’ю, щоб через Мене вести людей до гавані Неба. Як магніт притягує залізо, так і Я притягую черстве серце до Бога. Тому не треба непокоїтися, коли твоє серце інколи видається черствим, бо це відбувається тому, щоб твоя винагорода стала ще більшою”.
Розділ XXXIII
С
Цей розділ, що очевидно належить до часу перебування в Римі, розповідає про монаха, який зголосився супроводжувати Бриґітту в її подорожі в Єрусалим.
ин Божий говорить до нареченої: “Ти бажаєш отримати дані про двох осіб. Один схожий на щебінь, другий – паломник до Єрусалиму, але жоден з них не отримав того, що ти думаєш. Перший, до якого тебе послано, був стійким у тому, що він пізнав та збагнув, тривким і міцним, як щебінь, але сумнівався, як Тома. Тому він скуштував вино, коли ще не настав час, а згіршення людей сягло апогею, і не випив його. Про другого Я казав, що він мав бажання вирушити в Єрусалим. Це було потрібно для того, щоб він пізнав свою істинну суть, його називали праведним і святим, зважаючи на славу й авторитет. Адже назовні він виглядав людиною, яка вела чисте, гідне життя, був монахом за покликанням, однак занепав у моралі, за гідністю – священик, але насправді – раб гріха, він уславився як паломник, але згідно з наміром був звичайний мандрівник, котрий подався до Єрусалиму, а насправді подорожує у Вавилон. До того ж він подався туди без вияву послуху та не звертав уваги на призначення Церкви, тому забруднився єрессю, вважаючи і проголошуючи себе майбутнім папою, котрий все поверне заново. Його книги засвідчують те саме. Тому він помре раптово, оскільки не остерігався небезпеки поповнити ряди батька брехні. Тому ти не повинна непокоїтись, коли висловлене покрила темінь, або сказане не здійснилося, як ми собі гадали, бо Слово Боже можна по-різному розуміти. І як часто це відбуватиметься, Я пояснюватиму тобі істинність цього. Але тепер Я хочу, щоб Бог, справжній Паломник до Єрусалиму, став твоїм Провідником у подорожі”.
ЗМІСТ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ Розділ
I .............................................. 4 II ............................................. 8 III ........................................... 11 IV ........................................... ...........................................15 V ............................................ ............................................19 VI ........................................... ...........................................21 VII .......................................... ..........................................24 VIII ......................................... .........................................26 IX ........................................... ...........................................29 X ............................................ ............................................30 XI ........................................... ...........................................33 XII .......................................... ..........................................36 XIII ......................................... .........................................41 XIV ......................................... .........................................46 XV .......................................... ..........................................49 XVI ......................................... .........................................51 XVII ........................................ ........................................54 XVIII ....................................... .......................................58 XIX ......................................... .........................................62 XX .......................................... ..........................................67 XXI ......................................... .........................................69 XXII ........................................ ........................................72 XXIII ....................................... .......................................74 XXIV ....................................... .......................................75 XXV ........................................ ........................................78 XXVI ....................................... .......................................79 XXVII ...................................... ......................................82 XXVIII ..................................... .....................................87 XXIX ....................................... .......................................90 XXX ........................................ ........................................93 XXXI ....................................... .......................................96 XXXII ...................................... ......................................99 XXXIII ................................... 10 100 XXXIV ................................... 10 102
Релігійне видання
Св. Бригітта Шведська
НЕБЕСНІ ОБ’ЯВЛЕННЯ Книга 3
Переклад з німецької Наталя ЛОЗИНСЬКА Редактор Ольга ЛОЗА, Йосиф ВОРОБЕЦЬ Обкладинка Юліан САВКО Технічний редактор Андрій ЦИМБАЛ Комп’ютерний набір Ольга КОВАЛИШИН
Підписано до друку 25.07.2017. Формат 60х84/16. Папір офс. Офс. друк. Ум. друк. арк. 6,05. Наклад 500 прим. Замовлення № 25/07-17. Гарнітура TimesNewRoman
Магазин “Добра книжка” вул. Б. Хмельницького 35/За, м. Львів, 79019 тел.: (032) 261-55-74, (097) 67-67-725 Інтернет замовлення: www.gbook.lviv.ua Релігійне видавництво ТзОВ “Добра книжка” вул. Б. Хмельницького 35/За, м. Львів, 79019 тел./факс: (032) 261-55-74, (096) 914-63-77 Свідоцтво СВС ДК № 1286 gbooklviv@gmail.com, gbook@ukrpost.ua web: www.gbook.lviv.ua Друк: ТзОВ “Авіум”