7 випуск. Відрізняйся! by Intermezzo

Твоя особиста Пауза

INTERMEZZO

№7, Весна 2016

Відрізняйся! Не будь одним з багатьох облич, які тануть та губляться у натовпі.

зміст

Якщо ти дивний, значить особливий. Не цiкаво ж бути таким, як усi.

{4} Налаштовуємось: Слово редактора {6} Тема номера: Відрізняйся! [6-7] «Без страху бути іншим» [8-11] «Чи варто дотримуватись стандарту» {12} Спілкуємось: [12-17] Руслан Медвідь «Я одягаю те, що мені подобається» {18} Надихаємось: [18-19] «Холі» {20} Роздумуємо: [20-21] «Нефантастичні герої» {22} Розвиваємось: [22-27] Юрій Слепко. Поради для тих, хто шукає роботу [28-33] «Найдивніші професії у світі» [34-37] «Знищ цей щоденник» [38-39] «Таємні коди» {40} Насолоджуємось: [40] «Нова планета» [41] «Вода захлинається...» {42-46} Смакуємо: «Ох, ці спеції...»

зміст {47} Живемо: [47] «У містечку милосердя Святого Миколая» [48-49] «Графіті-Гулівер» {50-51} Читаємо: Твоя солодка «Лоліта» {52} Дивимось: [52-53] #Selfieparty [54-57] «Made in Asia» {58} Слухаємо: [58-61] Христина Пеца-Довбуш: «Я дуже люблю людей» [62-63] «Summer playlist» {64} Подорожуємо: «Краса в унікальному» {68} Робимо паузу: [68-69] «Босоркун» [70-71] «Колір щастя пурпуровий»» [72-75] «Поруч із знайомими незнайомцями» [76-77] «Ніколи не пізно все змінити» [78-81] «Невипадкові випадковості»

налаштовуємось

Ми впевнені, що аудиторія «Intermezzo» - це унікальні, «неформатні» та оригінальні люди. Бо хто ж ще зрозуміє нас? Хотіли б закликати Вас забути про правила, які сковують і перестати боятись виділятись - чи то зовнішньо, чи то внутрішньо. Адже ми народились унікальними і більше немає таких, як ми. Але чомусь з віком боїмось своєї оригінальності і стаємо копіями один одного, зливаємось з натовпом. Для чого? Ні в кого на світі немає таких очей як у тебе, такого голосу, таких думок, такої креативності та фантазії. Ніхто не має такого ж таланту як ви. Нехай у вас буде своя власна думка на музику, на мистецтво, на моду. Нехай інша, але нащо слідувати за кимось? Всі ми повинні бути собою. Кожен з нас повинен відрізнятись один від одного. Ви такі єдині, не змінюйтесь під когось. А редакторський колектив журналу «Intermezzo» в новому номері допоможе вам забути про страх бути іншим. Відрізняйтесь! Редакторський колектив

тема номера: відрізняйся!

Без страху бути іншим

тема номера: відрізняйся! Коли ви «інші», не такі як усі, а це, зазвичай, Вам самим не помітно, все просте для стандартних людей стає для Вас абсолютно складним, а складне, навпаки, простим. Наприклад, Вам не страшно фарбувати волосся в синій колір і не боятись осуду соціуму, якого не влаштовує твоя яскравість. Але Вам доведеться відповідати за свою «іншість», терпіти погляди, коментарі, не завжди приємні, та відповідати на, зовсім нецікаві для вас, запитання. Коли ви відрізняєтесь, світ для вас теж перевернутий, але водночас набагато кращий і цікавіший. Хто ж ще, як не ви, зрозуміє красу міста, коли заходить сонце? Хто, як не ви, помітить тепло літнього дощу, під яким «копії» ні в якому разі не підуть гуляти? Хто ж, як не ви, розмалює цей світ в кольори веселки? А коли ви не хочете підлаштовуватись під правила цього світу, то з усіх сторін натикаєтесь на стіну нерозуміння. Чуєте від кожного, що не можна жити в фантазіях та мріях, що треба дорослішати. А ви не хочете, не хочете рости і обирати стандарт: «народитись, вивчитись, піти на роботу, створити сім’ю». І ніколи, ніколи не слухайте цих людей! Відрізняйтесь, змінюйтесь, розвивайтесь, будьте іншими. Не обов’язково жити по тих правилах, за якими живуть усі. Важливо не те, що думають про вас інші. Важливо те, що ви про себе думаєте. Важливо не підлаштовуватись під правила, а вигадувати нові, свої власні! Ви інші, а тому - найкращі люди на Землі. І, напевно, десь поза нею.

Юлія Торконяк

тема номера: відрізняйся! Когось нестандартність лякає, хтось, навпаки, завжди знаходиться у пошуках чогось незвичайного. Ми ж, редактори журналу «Intermezzo», закохані в усе нестандартне. Але давайте спершу розберемося із цим поняттям: нестандарт – це певне відхилення від норм та критерій, які установлені соціумом. Ми ж самі маємо право вибирати дотримуватися цих норм чи ні. На когось наганяє страх недотримання цих закономірностей, тому що багато людей бояться бути «білими воронами», а хтось намагається всяко іти наперекір установленим критеріям. Нестандарт побутує всюди: інколи він собою несе позитивний характер, а іноді навпаки. У сучасному суспільстві з’явилася мода «бути нестандартним». Що тільки не вигадує сучасна молодь, щоб відрізнятися від сірої маси, бути несхожими на інших. Багато людей, в прямому розумінні, шокують нас своєю поведінкою та зовнішнім виглядом, інколи така нестандартна зовнішність та поведінка виходить за рамки та існує просто для своєрідного «піару». Візьмемо до прикладу людей, які все своє тіло розмальовують тату, прикрашають чи розфарбовують волосся в кольори веселки. Мабуть, кожен з нас хоча б раз у житті бачив схожих людей або й сам був чи є таким. Такі особи завжди привертали, привертають і будуть привертати нашу увагу. Чи схвалює суспільство нестандарт? Дізнаємося ми про це у жителів Івано-Франківської області. Відповідали франківці на такі питання: Чи потрібно відрізнятися від інших? Як саме? Кого з нестандартних людей ви знаєте і якої ви про них думки? Чи намагаєтеся відрізнятися від оточуючих? Які люди з нестандартною зовнішністю викликають у вас позитивні емоції, а які навпаки? Чи робили ви у своєму житті якісь нестандартні вчинки? Які?

Чи вар дотриму станд

Ось такі відповіді ми отримали:

Юлія, 20 років. Відрізнятись обов’язково потрібно. Як саме... Знаєте, не так зовнішньо, як внутрішньо. Людина може бути зовсім непримітною, а всередині в неї така глибина. Треба мати той свій «космос», особистий і ні на що не схожий. Особисто я - ненавиджу «копії». Що людина унікальніша, то краще. А от коли намагаються виділитись одягом, зачіскою чи чимось іншим, яскравим, то я сприймаю це як те, що особистість не має тієї глибини і намагається якось при-

тема номера: відрізняйся! вернути увагу до зовнішності, щоб відволікти від внутрішньої порожнечі і «однаковості». Трішки скептично ставлюсь до цього. Знову ж таки не буду говорити про те, що я бачу. Усі мої близькі друзі нестандартні і оригінальні. Кожен з них - це унікальна особистість з такими оригінальними думками, що інколи дивуюсь. Мене приваблює така нестандартність в їхніх мізках, серці та очах. Це цікаво і тримає нас поруч. Свідомо відрізнятися від оточуючих я не намагаюся. Це вже буде несправжність. Але сподіваюсь, що я така як вище описала; головне не бути копією. Іван, 25 років. Відрізнятися звісно потрібно, але не зовнішнім виглядом, а розумовими якостями, адже саме вони роблять нас, людей, індивідуальними та несхожими на інших. Нікого з нестандартних людей, які б значно відрізнялися від інших, я пригадати не можу, але моє ставлення до таких людей є нейтральним. Від оточуючих я відрізнятись не намагаюся, бо не вважаю це чимось необхідним, але все ж таки я думаю, що я відрізняюся від інших, бо кожна людина є індивідом. У своєму житті я не робив жодних нестандартних вчинків, але все життя ще попереду, отже, можливо, в майбутньому у мене буде щось нестандартне.

и рто уватися дарту?

Світлана, 23 роки Так, однозначно, відрізнятись потрібно, але думками, світобаченням і особистою індивідуальністю. Нікого з нестандартних людей, на жаль, не знаю, але було б цікаво познайомитися з такими людьми. Відрізнятися від оточуючих я не намагаюся, адже люди не сприймають тебе адекватно. Так, у моєму житті було небагато нестандартних вчинків, але розповідати про них не маю бажання. Марко, 30 років. Зовнішнім виглядом відрізнятись, я вважаю, не обов’язково, але за правилами етикету масового сприйняття необхідно виглядати відповідно до ситуації

тема номера: відрізняйся! «зустрічають по одягу – проводять по розуму». Діяльність і вчинки людини визначають саму людину. Нікого з нестандартних людей я не знаю, але проти них нічого не маю, оскільки діяльність і вчинки людей показують якою є людина. Стандарт – це рамки прописані для більшості людей для масового використання, оскільки людина є індивідуальністю, в своєму особистому просторі вона визначає свої межі, за які вона не може переходити і які можуть суперечити масовим рамкам поведінки, відповідно на дане запитання, зі своєї точки зору, я можу відповісти однозначно: звичайно переходив установлені соціумом рамки поведінки, оскільки вважав їх для себе не авторитетними. Віка, 23 роки. Звичайно, що потрібно. Ця сіра буденність вбиває мене. Що ще робити як не відрізнятись? А як відрізнятись? Так, як вам хочеться, що душа забажає, те і робіть, головне не боятись і робити це все впевнено і з посмішкою. У мене всі друзі такі. Я із «сірими» людьми не дружу. І своїх таких от яскравих, різних, оригінальних і нестандартних друзів люблю і поважаю. Звичайно, стараюсь відрізнятись від оточуючих, а інколи і від себе самої. Сьогодні я одна, а через декілька днів зовсім інша. Для прикладу: сьогодні у мене синє волосся, а завтра воно буде червоного кольору. Немає таких людей, які можуть своєю неформальністю викликати у мене негативні емоції, негатив тільки до сірих і буденних людей, які не розуміють нас і стараються завжди чимось зачепити щодо нашої зовнішності. За свої 23 роки я встигла пофарбувати волосся у всі кольори які тільки існують на світі; зробити 6 тату; стрибнути з моста (роуп-джампінг); декілька разів співала вголос улюблені пісні гуляючи з друзями у парку, місті, біля дому; щодо стилю в одязі, то це окрема історія, я кожного дня одягнута в іншому стилі. Вадим, 35 років. Не вважаю за потрібне відрізнятись від інших. Мені комфортно так як є. Люблю знаходитись, як кажуть, «за кулісами». Нічого проти цього не маю, але це не моє. Особисто з якимось нестандартними людьми не знайомий, але знаю окремих завдяки телебаченню. Так от, саме такі «креативчики і модніки» мені не подобаються і я вважаю, що їм конкретно чогось не вистачає у цьому житті або ж чогось не додали в дитинстві. Попри те, що вони цим дратують, мені їх трішки й шкода. Правда є і ті, хто відрізняється, але не викликають таких негативних емоцій. Це тому, що відрізняються з певним оригінальним смаком – бачиш, що людина справжня, а не просто готова зробити зі своєю зовнішністю, що завгодно тільки б привернути до себе увагу оточуючих. Щодо вчинків, то я впевнений, що кожен у житті робив щось нестандартне для себе. Я от, наприклад, дозволив своїй дівчині пофарбувати моє волосся у жовтий колір (ми посперечались). Для мене це було мега-нестандартно.

тема номера: відрізняйся! Юлія, 19 років. В мене по життi виходить так, що, мабуть, мiй девiз «на перекiр». Нiколи практично не слiдую порадам чи прикладам, часто навіть коли знаю, що вони правильнi, бо мiй досвід - основа мого життя. Якщо мова про таку рiзницю, то я тiльки за! З великою повагою ставлюсь до людей, якi слiдують своєму баченню i принципам. Сьогочасність існує за принципом стада, тому такi люди на вагу золота. Щодо зовнішностi, знаю багато різних людей, якi думають, що в такий спосiб показують i пiдтримують свiй внутрiшній свiт, нею вони заманюють, а поспiлкувавшись з бiльшiстю – розчаровують. Ними керують тільки комплекси і брак чогось в дитинстві і нічого воiстину глибокого за тими образами не ховалось. Хоча це тільки мій досвід. Можливо мені такі траплялись, але мені їх шкода, так як, повторюсь, часто це «образки» з дитинства або ж, на мою думку, краще проявляти себе в справах, а не в макіяжі і т.д. Моє життя практично завжди під знаком питання. Ніколи до кінця нічого не планую і віддаюсь ситуації. Хоча, брехати не буду, я люблю бути впевненою в майбутньому, але поки все складалось чудово. Освоюю кардинально рiзнi професії, займаюсь різними видами спорту, останнє – скалолазання. Отримала масу позитивних емоцiй і дике бажання займатись далі час вiд часу. Пiддаюсь мейнстриму в чомусь: чи то музика, чи лiтература, чи мода, але, все одно, не можу сказати, що на 100% потрапляю під вплив. Шукаю в тих речах щось своє i користуюсь на свiй лад. Такими нестандартними та цікавими були відповіді франківців. Як бачимо, майже кожна опитувана людина вважає, що відрізнятися потрібно не зовнішньо, а внутрішньо, тому що саме власне «Я» може відрізнити нас від сірої маси. Тільки багатий внутрішній світ робить нас несхожими на оточуючих. Ми можемо яскраво одягатись, мати неординарну зовнішність, але це ніколи не замінить того, що є всередині нас. Тільки незвичний хід думок та розумові якості зможуть зробити нас справді несхожими на інших, все інше – це всього-на-всього обкладинка, яка нічого за собою не несе. Отже, відрізняйтесь не зовнішньо, а внутрішньо, збагачуйте свій власний особистий світ і тоді справді будете яскравими вогниками, які світяться та не згасають. Краще бути «білою вороною», аніж не відрізнятися від табурету, який стоїть біля тебе! Ольга Боднарчук

спілкуємось

NEFORMAT Що таке бути нестандартним? Як це? Погано це чи добре? Кожен із нас неодноразово зустрічався із цим поняттям: хтось особисто, а хтось спостерігаючи за кимось нестандартним. Ми мали можливість поспілкуватись із дуже нестандартною та оригінальною людиною Івано-Франківська - Русланом Медведем.

Е, Т АЮ Г Я Д I О Н Я Е « » М Я О С Ь Щ Т Є БА О Д ПО

- Що для тебе означає «нестандартність»? І якою ,на твою думку, є людина, яку описує це слово? - Під цю характеристику може потрапити дуже багато людей. Я себе особливим і нестандартним не відчуваю. На мій погляд, я звичайний хлопчик, який може трішки яскравіше виглядає серед сірості нашого міста. - Опиши людину, яку б ти дійсно назвав нестандартною. - Напевно, це все в голові, в думках, погляд на світ. - Чи часто ти чуєш від оточуючих якісь думки, що ти не такий як всі? - Так, звичайно. Є дуже багато навколо мене різних думок і мене досить активно обговорюють. - І що тобі говорять? - Багато ставлять запитань, цікавляться, чому я саме так виглядаю. - От чому ти так виглядаєш? - Все дуже просто - в мене такий смак. Мені це дуже подобається. З погляду дизайну, з погляду вигляду. Я просто одягаю те, що мені подобається. Я прислуховуюсь до свого смаку і мені все одно, що думають люди. Для мене важливий особистий комфорт. - Але завжди так не було. Це сталось в певний момент. Чому ти змінився, що до цього призвело? Чи ти, можливо, поступово, з кожним днем мінявся, удосконалював свій стиль, ставав яскравішим? Як це було? - От в мене такого не було, як думають люди, що я одного разу прокинувся, щось «дало мені в голову» і я змінився - «старий» Руслан став «новим» Русланом. Це відбувалось дуже повільно і поступово. В мене не було мети стати таким. Я почав формуватись, почав цікавитися собою. Ставити собі питання, що більше подобається і помаленьку мінявся мій смак. - Ці зміни можна помітити, якщо зайти в соцмережі, на твою сторінку ВКонтакті. Там є фотографії, де ти ще темно-русявий, там є легке мілірування різними кольорами. Це були твої перші експерименти? - Так, це було одне з перших моїх фарбувань волосся. - Що тебе надихнуло саме на цей спосіб фарбування волосся тоді? - Банально - захотілось. Я хотів побачити це на собі і подумав, що було б круто для відчуттів, досвіду. Потім мені стало цікаво як змінюється мій вигляд, реакція людей, думки щодо мене. Це дуже цікаво спостерігати. - Ти це внутрішньо відчував, хотів щось змінювати, чи це було «я не хочу бути таким як усі, я хочу від них відрізнятись». Ти робив це повністю заради себе чи частково заради інших, щоб не бути схожими на них? - Я все робив у своєму житті частково заради інших, тому що, якби не було оточуючих, то ми багато б чого не робили. Мені не було б цікаво так одягатись, якби не було відповідної реакції і уваги. Це робиться саме для цього. Як би нерозумно це не звучало. - Чи були люди, які посприяли змінам твого стилю, баченню? Тобто ті люди,

які тобі подобались, на яких ти дивився і думав «вони такі яскраві, не такі як усі»? - Немає таких. Були люди, якими я захоплювався - це науковці, моделі, музиканти, але не було таких людей, на яких я рівнявся. Не було такого ідола. - Як до твоїх змін поставились рідні? - Все чудово, дуже класно. Їм навіть подобається мій вигляд. - Жодного разу не було зауважень? Ми ж знаємо наших українських батьків і їх стереотипи. - Ну бабуся і дідусь мене частково не розуміли, але вони мене сприймали і сприймають як «стилягу». Такого «стильного хлопчика». Їх навіть це менше дивує, ніж нашу молодь. - Я впевнена, що ти часто стикаєшся з критикою. Як ти сприймаєш її? - Я її сприймаю дуже класно. Я вважаю, що я маю право виглядати і жити так як хочу, так і люди можуть висловлювати щодо мене будь-яку думку. Якщо хтось йде по вулиці і показує на мене пальцем чи щось вигукує, то нехай. Мені це абсолютно не заважає. - А буває, що в тебе хороший настрій, а хтось щось погане скаже чи зробить і вже настрій зіпсовано? Не було думки повернутись до звичайного стилю через такі погані відгуки? - Ні-ні, в мене такого ніколи не було. Мені навіть це допомагає. От наприклад, коли йде людина показує на мене пальцем і сміється - я вважаю це нерозумним. Вона показує цим свій інтелект і обмеженість. Насправді вона підставляє себе і показує рівень свого розвитку. - Які в тебе є ідеї вдосконалення свого стилю, бачимо самі і розповідаємо читачам, що в тебе дуже красиві тату. Як далі плануєш розвиватись? - Татуювання... В мене в планах покрити ними більшу частину тіла. Я з цим процесом буду йти по житті. А також різні колорування волосся, можливо, пірсинг. Можливо, якісь імплантанти буду пробувати. - В тебе на обличчі доволі велике татуювання. Як ти до цього дійшов і. взагалі, чи не боявся ти таких експериментів? - Я просто в один момент зрозумів - «от хочеться мені». І коли мені хочеться, то я стараюсь втамувати це задоволення. От чому б і ні? От я «наб’ю» сьогодні на обличчі татуювання і це принесе мені задоволення, то чому мені це не зробити? - І байдуже, якщо завтра тобі вже його не захочеться? - Так. От якщо в майбутньому мені перехочеться мати тату - це буде проблема мого майбутнього, а я живу сьогоднішнім днем. - Як обираєш ескізи своїх тату? - Все починається з голови, з фантазії. - Тобто ти малюєш сам? - Я не вмію, на жаль, малювати. Я зустрічаюсь з тату-майстром, розповідаю йому свої ідеї, можливо, в Інтернеті переглядаю і ми вже щось своє вигадує-

мо. Процес доволі цікавий. - З чим взагалі хочеш пов’язати своє життя? Ким ти себе бачиш? - Я не знаю насправді. Я в житті багато чого хочу спробувати і знайти те, заради чого мені буде цікаво прокидатись вранці. - А чим ти зараз займаєшся? - Нічим таким. Займаюсь зараз онлайн-покером вдома. - І як батьки ставляться до того, що ти ще не знайшов свою ціль в житті? - Я пояснив їм свої погляди. Я от не хочу поступити кудись, вбити свій час, гроші, енергію. Вивчитись і по тій спеціальності не працювати. - Ти доволі популярна людина і тебе запрошували в телешоу «Говорить Україна». Ми уважно за цим слідкували, тому що завжди цікаво, коли наш франківець бере в чомусь такому участь. Розкажи враження свої. Як це було? - Вау, було дуже класно. - Чи знайшов там своїх однодумців, друзів? - Так, я познайомився з декількома людьми. Я продовжую з ним спілкування. - Вони схожі на тебе чи вони нестандартні в чомусь іншому? - Трішки схожі на мене. В моєму колі спілкування є люди, які дуже схожі на мене - тату, пірсинг і є звичайні та непримітні. - Але ж це ще не все, ти побував і на телеканалі СТБ, тому скажи чи правда все те, що було сказано у програмі? - Не все. Більшість правда, а щось дуже перебільшено. Де саме правда, а де ні не скажу. Нехай люди фантазують.

- Для чого було розказувати такі подробиці (не має значення правда чи ні) на всю Україну? - Я прийшов отримати нові враження, поборотись за грошову нагороду. Те, що я це розказую на всю Україну не грало ніякої ролі. Я просто прийшов розважитись. - Чи чекав ти такої реакції від українців? -Не чекав реакції. А якої реакції? Реакція як реакція. Хтось здивований, хтось шокований, хтось вірить, а хтось - ні. В кого життя нудніше - той обговорює. Хто занятий своєю справою у житті – навіть не чув про шоу. - Як змінилось твоє життя з тих пір як вийшли ефіри програм на телебаченні? - Зовсім нічого не змінилось. - Чи є у планах знову з`являтись у ще якихось програмах сучасного телебачення? - Так, є звичайно. - В тебе є зараз друзі, з якими ти постійно спілкуєшся? Які вони для тебе та хто вони для тебе? - Звичайно маю. Вони для мене дуже цікаві співрозмовники, частково філософи, в нас є спільний гумор і спільні інтереси. Я ціную в них їхню певну особливість, харизму, їхнє ставлення до мене, розуміння. - Як ти вважаєш, що є поганого у тому, щоб бути нестандартним? - Нестандартним бути небезпечно. Для мене - це найбільший мінус мого вигляду.

- Тобі погрожували? - Не тільки. Буває й часто, що можуть плюнути в мене. - А щось серйозніше? - У мене були доволі екстремальні ситуації в Києві. Я гуляв по Хрещатику, білий день, йшов зі своєю подругою «в обнімочку» і до мене причепилась компанія хлопців, трішки старших. Почалось негативне спілкування і дійшло до того, що вони витягнули ніж і сказали «Немає поліції - можна різати». - Їм так не сподобався твій зовнішній вигляд? - Почались питання чому я так виглядаю, я їм коректно пояснив і вони відповіли: «Мужиком треба бути». - Чим все завершилось? - Ми застрибнули в таксі і поїхали. - Дивно, що це трапилось в Києві. Там більше нестандартних людей, але напевно і більше нетерпимих. - Я насправді дуже вдячний франківцям, що мене терплять. Мені безпечно ходити, мені подобається місто, я себе тут чудово і впевнено почуваю. Я таку ситуацію у Франківську не уявляю. В нас люди добріші, якісь ближчі до Європи, культурніші. - Руслане, оскільки ти людина дуже цікава, що ти можеш порадити нашим читачам, які в душі насправді є нестандартними, але зовні їх вважають «сірими мишками»? - Я бажаю сміливості, бо якщо ти цього насправді хочеш, то потрібно робити. Ну і потрібно розібратись у собі. Чи ви дійсно цього хочете. І не боятись критики, тому що це зробить вас сильнішими, дозволить розвинути в собі різні якості.

NEFOR Юлія Март Мар`яна Джердж

MAT

надихаємось

Фестиваль Наповни

життя

Протягом місяця перед настанням найбарвистішого і найвеселішого фестивалю (кінець лютого-початок березня) всі двори Індійських підприємців наповнюються всілякими різнокольоровими підстилками, мішками і членами сім’ї, які активно замішують, розтирають і перемішують кольорові порошки.

яскравими

барвами!

Холі або фестиваль кольорів — популярний індуїстський фестиваль весни, що святкується в Індії, Непалі, Бангладеші, Пакистані, Шрі-Ланці та інших країнах

Саме літом ми переживаємо найбільше яскравих моментів і подій, саме влітку заряджаємось позитивними емоціями на ввесь рік і саме тоді робимо своє життя різнобарвним. Summer – ідеальний час, щоб забути про нудьгу, буденність, сірість буднів і холод наших «хаусів». Три місяці антинегативу і сонця, драйву і безсонних ночей – все, що лікар прописав. Літо-2016 треба провести так, щоб взимку наступного року згадувати і посміхатись. Фестивалі, які проходитимуть в наших рідних містах, допо можуть спланувати свій час так, щоб всюди встигнути і все побачити. Журнал «INTERMEZZO» рекомендує відвідати один із наймаштабніших фестивалів України – фестиваль фарб Холі. Це неймовірне видовищне дійство відбувається у нашій столиці 25 червня. Тепер, щоб досхочу набожеволітись не потрібно летіти в Індію – Індія «прилітає» до нас! Хoлі - фестиваль весни, що проводиться один раз на рік в Індії. Обсипання фарбами різних кольорів це не тільки весело, але й досить корисно, адже барвисті порошки виробляються з застосуванням лікувальних трав. Лікарі навіть рекомендують приймати участь в фестивалі як профілактика весняних захворювань: ГРЗ і ГРВІ. А ще це корисно для психологічного

здоров’я – на такому дійстві неможливо залишатись серйозним. Найцікавішим є те, що традиційно в Індії родзинкою свята є спеціальний напій – бханг. До його складу входять сік чи листя конопель та молочні продукти. Існують різні різновиди цього напою: бханг лассі - це йогурт з соком конопляних листків, тхандаі лассі - це суміш молока, спецій, цукру, мигдалю та того ж листя конопель (жаль, що в Україні цей напій не є традиційним і листя коноплі важко в нас дістати). Фестиваль кольорів - це торжество на честь Крішни та його розваг з простими, віруючими в нього людьми. Європейці описували Холі як «карнавал», коли люди забували про кастові, релігійні та інші відмінності. Взагалі, Холі в усі часи був кращим приводом для досягнення індуського менталітету, в інші дні досить загадкового і серйозного. Індуси, в дні фестивалю, відкидають геть свої проблеми і безтурботно радіють життю. Це саме несе в наші серця і український фестиваль фарб, адже коли ще людина може досягнути найвищого просвітлення як не тоді, коли найбільше щаслива? Бульбашки з фарбами в Індії кидають навіть в скло проїжджаючих машин. Ображатися на тих, хто облив чистий костюм, в цей день не прийнято, тому чистюлям взагалі краще на вулицю не виходити. До речі, в Індії вулиці теж яскраво прикрашені - квітами і ошатними тканинами. Це одне з небагатьох свят в Індії, коли жителі не намагаються надягати свої найкращі вбрання, а, навпаки, вдягають скромне та просте, оскільки існує велика, майже 100% ймовірність, що він буде забруднений фарбами. Те саме і ми рекомедуємо зробити українцям.

Юлія Март

Нефантастичні герої

Ми дивимось фільми, читаємо книги, комікси та переглядаємо різноманітні фільми в пошуках героїв: Суперменів, Бетменів і зовсім забуваємо, що справжні герої серед нас. Можливо, ви й самі для когось є таким, адже не потрібно рятувати планету, щоб вважатись спасителем - можна допомогти всього одній людині. У цьому світі сотні маленьких героїв - це і лікарі, і пожежники, і ваш друг, який прийшов на допомогу у скрутний час, і ваші батьки, і хлопець, який допоміг із важкою сумкою, і дівчина, яка перевела через дорогу стареньку.

Не ерої ку г мас і вс ть ся о н

Серед таких - Дон Річі, австралієць, який не дав звести рахунки з життям близько 400 людям. В Австралії його навіть називають «янголом-охоронцем». Нічого незвичного Дон не робить, чоловік просто дає людям, які втратили мотивацію до життя, підтримку. Він розповідає, що усіх врятувати йому, на жаль, не вдалось, але Річі робить все можливе, щоб загиблих було якомога менше.

роздумуємо

Ще один такий Герой - наш земляк, українець Анатолій Ніколенко, який врятував своїх товаришів ціною власного життя. Чоловік, разом з іншими бійцями потрапили у засідку. Чотирьох хлопців вбили зразу, а четверо інших разом із Анатолієм почали втікати. За ними погналися і Ніколенко наказав побратимам йти без нього. Він підпустив ворогів ближче та підірвав себе разом з ними, таким чином врятувавши своїх товаришів від смерті.

23-річний Володимир Гера, теж боєць АТО, допоміг вийти з оточення 300400 бійцям. Хлопець залишився в оточенні ворога, на найвищій точці Лутугиного, і диктував своїм товаришам безпечні координати для відходу. Ворог вичислив Володимира і відкрив по ньому вогонь із мінометів. Хлопець чув, що поранений, але продовжував допомагати своїм. Зараз Гера прикутий до ліжка, але є ще надія на те, що після операції хлопець ходитиме.

Таких прикладів можна наводити безліч. Багато великих людей живе на світі. І кожен з вас може стати для когось Суперменом. Тож вперед - робити добрі справи. Юлія Торконяк

Юрій Слепко Освіта: • Krakowska Akademia im. AFM (Польща), спеціальність - «Управління бізнесом». Навчався в кращих гуру бізнесу та продажів: Джордана Белфорта, Джея Абрахама, Тоні Роббінса, Брайана Трейсі, Дена Кеннеді, Радислава Гандапаса, Сергея Азимова, Костянтина Бакшта, Ігора Манна та інших.

Досвід у бізнесі: • Власник інтернет-магазину туристичних товарів palatka5.net.ua (20102013 рр.) • Організував компанію з продажу цукру оптом. Особистий рекорд в продажах цукру і найбільша угода дорівнювала 15.000.000 доларів • Засновник компанії БудЮр5 з гуртових продажів овочів

• Засновник консалтингової компанії Kinsly Group

• Співзасновник компанії Shargo Consulting • Спеціаліст по збільшенню продажів • Бізнес-тренер та бізнес-консультант •Співзасновник Дизайн Студії Kinsly Logo Design, продюсерського проекту Kinsly Magic Show і ряду інших проектів.

Де краще шукати роботу?

розвиваємось

Однозначно тільки інтернет, про газети можна забувати, тому що це не так зручно і вже не популярно. Майже усі директори і власники бізнесів перейшли чи переходять від газет до інтернету, який сильно вкорінюється у життя кожної людини. І, думаю, не варто пояснювати, чому краще шукати роботу в інтернеті - це зручно і швидко.

Як правильно складати резюме? Багато людей говорить, що дуже важко знайти роботу, але якщо зібрати підприємців і директорів компаній та запитати їх чи важко знайти роботу людям, вони скажуть: «Точно «НІ»». Тому що їм потрібні хороші, класні працівники. Ми маємо розуміти, що зараз конкуренція на ринку праці дуже велика, на кожне місце хоче попасти багато людей і, коли ми відправляємо резюме, то таких самих резюме приходить до фірми 5-10 в день. І тому варто почати з того, що ваше резюме, як мінімум, має відрізнятися від всіх інших для того, щоб воно запам’ятовувалось, але, звичайно ж, його потрібно правильно скласти. Молоді люди, які шукають роботу після закінчення ВНЗ, як правило, проходять якісь певні курси «Як правильно складати резюме». І я б не рекомендував використовувати ті знання. Чому? Тому що, всі виходять в принципі по шаблону: освіта, досягнення, нагороди.

Але ж резюме повинно мати обов’язкові реквізити. Обов’язково, але потрібно робити так, щоб воно в принципі відрізнялось. Простий приклад: нещодавно ми шукали заступника директора і знову ж таки, нам приходило по 5-10 резюме в день. І тут приходить одне, яке зроблено не просто у форматі Word, де просто текст. Воно прийшло у PDFі, було повністю кольорове, з картинками: «ось мої досягнення, 5 років я вже тим-то займаюсь, а там зробив те і те». Звичайно, що і наповнення повинно бути гарним, але ми його запам’ятали і коли людина прийшла, ми одразу відреагували: «О, це та людина, яка виділилась, вона оригінальна».

Я не хочу образити студентів тим, що зараз скажу. Для нас людей що найважливіше? Що ми пишемо, коли у нас немає багато досвіду? Ми ставимо в резюме спочатку освіту. На жаль, для більшості директорів та власників бізнесу освіта не така вже й важлива. Ну звичайно, що залежить і від тієї спеціальності, якщо Ви медик, юрист, то освіта обов’язково повинна бути. Але, коли ми починаємо свою кар’єру, а це, як правило, якась сфера послуг, продажів, то тут освіта не грає такої сильної ролі. Тому що освіта освітою, а нам важливо знати, що людина робила і який у неї є досвід.

Тому, я рекомендую, якщо у вас вже є якийсь досвід роботи, є маленькі досягнення і Ви уже щось пробували, то це писати спочатку. І ще одна така маленька рекомендація – ставте, будь ласка, фотографію в резюме. В принципі, говорять, що це не важливо, ви маєте право не вкладати - так і є. Але коли приходить резюме з фотографією (особливо, якщо вона гарна і якісна), то більше шансів, що ми запам’ятаємо людину. І знову повторюсь, що кожного дня приходить 5-10 резюме і коли вони без фотографій їх наочно важко запам’ятати.

розвиваємось

о м и є х у М « ов и ят льн ` м на й» а п игі де а з р ю о л Співбесіда - з чого вона повинна починатись і що повинна знати людина, йдучи до свого майбутнього роботодавця?

Які

По-перше, потрібно знати чим компанія, у яку ви йдете на співбесіду, займається. Дуже часто буває, що перше запитання до кандидата: «Скажіть, будь ласка, чим займається наша компанія? Чи відвідували наш сайт?» і люди не знають, що відповісти. І яке враження одразу може скласти роботодавець про людину? Тому, будь ласка, якщо вас запрошують із якоїсь компанії на співбесіду, дізнайтеся чим вони займаються в тієї людини, яка до вас зателефонувала. Зайдіть на їхній сайт, подивіться чим вони займаються, що вони продають. Певну мінімальну інформацію потрібно зібрати.

запитання найчастіше ставлять роботодавці? Якщо директор із великим досвідом або він навчався як підбирати персонал, то, звичайно, що в нього є вже готові запитання, але, в загальному, люди роблять це інтуїтивно. І як не крутіть, а в більшості компаній запитання одні й ті ж. Тому я думаю, що зараз підкажу кілька таких шаблонних питань, які ви почуєте на кожній співбесіді і на них потрібно знати відповідь. Перше з чого починають завжди: «Розкажіть щось про себе», тому підготуйте самопрезентацію на 1-2 хвилини. Часто, якщо ви уже десь працювали, вас запитають: «Чому ви пішли із останнього місця роботи?». Для чого це питання ставиться? Ми хочемо подивитись на цінності людини. Чи вона пішла добре з цієї компанії чи погано, що вона розкаже про свого колишнього роботодавця і якщо вона скаже: «Ой, та там директор такий козел, там такі умови» - ми відповідно робимо висновок, що якщо у нашій компанії вам щось не сподобається, ви будете ходити і розповідати таке ж про нас. Тому, навіть якщо у вас були якісь проблеми, про них не варто говорити у дуже негативній формі.

«Чим ви займались на попередній посаді? Які результати ви принесли?» - відповіді на ці запитання також потрібно підготувати, тому що це дуже важливо для роботодавця.

Які питання давати роботодавцеві під

час співбесіди?

Фактично можна задавати будь-які питання, питати усе те, що вас цікавить і що для вас є важливим. Щодо зарплати. Якщо ви це ще не обговорювали, то поговоріть про неї в кінці. Співбесіда - це певне знайомство з людиною. І ви маєте пам’ятати, що якщо ви йдете на співбесіду, то маєте «продати» себе директору і тій компанії. І якщо ви ще себе не продали, не розказали про те, хто ви і чим займались, які у вас досягнення і результати, а одразу питаєтесь: «Скільки мені будуть платити?» - це не піде на користь вашим планам. Фінансове питання краще відкладасти.

Якщо людина є дуже оригінальною, то показувати цю оригінальність при співбесіді чи все ж приховувати її?

Все залежить від тієї людини, яка сидить по ту сторону і від того на скільки у неї великий досвід. Коли я вже більше двох років відбираю людей і за спиною уже реально більше тисячі різних кандидатів, я дуже легко можу побачити, коли людина говорить неправду. Щодо оригінальності, то звичайно, що потрібно просто знати міру, хоч якісь рамки повинні бути. А якщо ви така супер-емоційна людина, то краще це показати і не приховувати, аніж показати це на 3-5 день роботи. Тому краще показати, що я така чи такий і знайти ту роботу, де вас візьмуть такими, які ви є і не будуть реагувати негативно.

«Завжд

и будьт

е собою

» 25

розвиваємось Що робити, коли немає досвіду роботи, а без досвіду нікуди не беруть?

Всім відомий цей момент: «Мене не беруть на роботу тому, що у мене немає досвіду, а досвіду у мене немає тому, що ніхто не хоче брати без досвіду» - замкнуте коло. І можна жалітись на це, а можна подумати як і що зробити, щоб отримати цей досвід. Наприклад, ви хочете стати менеджером по персоналу, але у вас немає досвіду. І, в принципі, ви дійсно ніколи не влаштуєтесь на таку роботу, не маючи досвіду роботи, адже немає таких компаній, які витрачатимуть час на те, щоб вчити вас, якщо можуть взяти людину, яка все вміє і все знає. Тому почніть з того, що ви можете піти на стажування, йдіть у компанію та питайте чи можна влаштуватись помічником менеджера по персоналу, безкоштовно працюючи певний час для того, щоб набратись досвіду. А хто відмовиться від безкоштовного працівника? А для вас це величезний досвід. І хто знає, можливо, почавши працювати на такій от безкоштовній основі, вас помітять і запропонують офіційне працевлаштування. А якщо ні, то все одно, коли підете в іншу компанію, зможете сказати, що проходили стажування і що вмієте те і те, що досвід роботи у вас є.

Що робити якщо людина має і диплом, і до-

свід, і знання, але досить не впевнена у собі і коли йде на співбесіду, не може бути спокійною, тому що її переповнюють хвилювання? Якщо б я хвилювався і був невпевнений, то прийшовши на співбесіду одразу б сказав правду. Наприклад: «У мене співбесіда і думаю, ви розумієте, що для мене це певний стрес і я реально хвилююсь, дивіться навіть руки у мене дрижать, тому думаю ми зараз з вами поспілкуємось і воно все пройде, але, будь ласка, не звертайте увагу. Я хочу працювати, але хвилююсь». Раджу усім просто говорити правду і бути щирими.

Юлія Март Мар`яна Джердж

«Раджу усім, просто говорити правду і бути щирими»

Найдивніші професії у світі

Кожна людина з дитинства мріє здобути певну професію. Хтось хоче стати лікарем, хтось вчителем… Проте, мабуть, жодна дитина не мріє про такі професії, з якими я вас ознайомлю у своїй статті. Я розповім про найдивніші професії. У світі налічується понад 40 000 професій. Така чисельність не може нас не здивувати, адже переглядаючи, наприклад, оголошення з вакансіями, натрапимо не більше, ніж на сотню-дві. Тоді ж виникає питання: а де ж інші? Відповідь - скрізь. Однак вони не настільки популярні, як економіст чи журналіст.

продавець мрій.

Одна з найдивніших професій у світі – Поштовий клерк мріє стати на один день великим актором. Бізнесмен – покермувати багатотонним потягом. А психіатр – за 20 днів познайомитись з двадцятьма дівчатами із двадцятьох різних країн. Як втілити їхні мрії у реальність? Одна з чиказьких компаній саме цим і займається: втілює в життя будь-які мрії та побажання своїх клієнтів. Однак коштує таке задоволення недешево.

рятівник пінгвінів.

Другою не менш дивною професією є Це робота для тих, хто не боїться холоду та любить тварин. Пінгвін, який впав на спину, самотужки перевернутись не зможе, тому в Антарктиді є спеціальні люди, які допомагають цим милим тваринам і фактично рятують їх.

Збирач м’ячів.

Такі вакансії можна зустріти у великих гольф-клубах. Основний обов’язок такого працівника – слідкувати, аби на майданчику для гольфу не було зайвих м’ячів.

Шукач мурашок.

Ця людина відшукує в мурашнику найкращих особин, які згодом будуть продовжувати свій рід на штучних мурашиних фермах.

Вирівнювач подушок.

В деяких меблевих магазинах є вакансії вирівнювача подушок. Така людина повинна ходити по торговельному залу і стежити, щоб на подушках не було складок.

Запахознавець.

розвиваємось

Така людина працює, як правило, у компаніях, які займаються виробництвом дезодорантів та парфумів. Вона оцінює запахи, а також створює парфумні композиції.

Стрінгер.

Це журналіст-екстремал, який працює у зонах природних катастроф, під час воєнних дій, масових заворушеннях.

Пастижер.

Займається виготовленням з натурального волосся, а також штучних волокон, перук, борід, бакенбардів, вій, брів. Зазвичай посада має назву гример-пастижер.

Заштовхувач пасажирів.

Така професія є і вона користується популярністю у великих містах. В «гарячі» для транспорту години, ця людина допомагає заштовхувати пасажирів до транспортного засобу, щоб, по-перше, допомогти всім скористатись саме цим транспортним засобом, а, по-друге, запобігти збоям у графіках руху.

Оператор визначення статі курчат.

Коли курчатам виповнюється доба, дуже важливо безпомилково визначити їх стать, адже, базуючись на цьому, потрібно підбирати харчування та умови подальшого утримання.

Натирач ключок для гольфу.

В елітних гольф-клубах є спеціалісти, які натирають ключки клієнтів спеціальними розчинами, щоб забезпечити кращий контакт ключки з м’ячем.

Співрозмовник.

У багатомільйонних містах, наприклад, Токіо поява такої професії цілком закономірна, адже ритм життя шалений, а часу на спілкування вкрай мало. Тому на найбільш людних вулицях є спеціальні будки, в них і сидять співрозмовники, які готові вислухати та поспілкуватись з усіма, у кого є потреба «вилити душу».

розвиваємось Туалетний гід. Така професія існує в Китаї. Що особливо

цікаво, вона офіційна і в трудовій книзі працівника саме такий запис. Вони працюють на вулицях китайських міст, за невелику плату готові підказати, де знаходиться найближча громадська вбиральня.

Любитель постояти в черзі. Такі вакансії зустрі-

чаються у Великобританії. Саме там можна заплатити 40 доларів за годину людині, яка професійно відстоїть вашу чергу будь-де. Плата чимала, але для ділових людей, яким постійно бракує часу на все - це просто знахідка.

Хедхантер.

Простими словами – це працівник відділу кадрів, по-сучасному – HR відділу. Проте, це висококваліфікований працівник, у якого далеко не один секрет і метод підбору найкращих працівників. Його часто сприймають як таємного агента.

Розбивач яєць.

Розбивати яйця легко, а ось робити це цілий день? Люди такої професії кладуть курячі яйця в спеціальну машину. Вона відділяє білки від жовтків.

Професійна соня. Поспати на роботі - мрія кожного. Є такі,

кому це вдається. Але якщо їх виявить у такому стані начальник - доведеться шукати нову роботу. Але є й такі працівники, які за свій денний сон навіть отримують гроші. Мова йде про учасників наукових досліджень процесу сну. Інший спосіб заробити своїм сном є в нью-йоркському музеї сучасного мистецтва. Там є штатні посади для молодих жінок, які приходять сюди на роботу. У храмі муз ці співробітниці випивають снодійне і сплять під ковдрою. А працюють вони - виставковим експонатом. Такий витвір сучасного мистецтва називається просто - «Це - Кейт».

розвиваємось Збирачі черв’яків.

Ці люди виходять на роботу пізно вночі. На їхніх головах - шахтарські каски з ліхтариками, а до рук прив’язані банки. Працівники знаходять вологі місця, які просто таки кишать земляними тварюками. Хробаки можуть стати непоганим джерелом доходу, адже банка з цими істотами може коштувати до 18 доларів. Ця дивна робота може стати ще й досить небезпечною. Адже збирачі черв’яків постійно воюють між собою за сфери впливу, як безхатьки за порожні пляшки. У 1993 році в Канаді команда конкурентів навіть розв’язали бійку з допомогою арматури. Бійка закінчилася підпалом мікроавтобуса. Смішно, але хребетні ламали один одному хребти через безхребетних. Ось такий жарт життя.

Доярник отруйних змій.

Зміїної отрути не варто боятися. Адже це не тільки сильний і небезпечний засіб для постраждалих від укусу, але ще й корисні ліки. Отрута йде на розробку протиотрут, а також використовується при терапії злоякісних пухлин. Але як взяти отруту змії без шкоди для здоров’я? Для цього є спеціальні доярники або доярки. Вони натягують тонку мембрану на склянку, змушуючи голодну змію прокушувати її. Для цього доярники натискають на отруйні залози і збирають виділену рідину в ємність. Інший спосіб, втім, не настільки гуманний - «полоскотати» щоки змії несильним електричним струмом. Хоча така професія і є ризикованою - за неї добре платять.

Виймач мозку.

Бачити картину вбивства тварин - не для слабкодухих. Але хтось працює і в таких місцях. На бійні є людина, чий обов’язок - класти голову забитої тварини на стіл, розколювати череп і виймати звідти мозок. Ця маса потім відсилається у ресторани, де з неї готуються страви-делікатеси.

Доглядач за пожежами.

Це досить романтична, але нудна спеціальність. Треба сидіти на верхівці високої вежі і дивитися чи не починається десь поблизу пожежа. Така професія має попит в одному з національних парків Америки.

Опікун королеви. Не завжди в бджолиному рої вдається збе-

регти достатній для життя порядок. Люди такої професії стежать, щоб королева бджолиного сімейства була у безпеці, а також отримувала необхідне їй харчування для продовження роду.

розвиваємось

Розгладжувач зморшок.

У дорогих взуттєвих бутиках все робиться для зручності покупців. Після того, як люди поміряти взуття, спеціальні люди розправляють на них зморшки. Товар, таким чином, завжди залишається в ідеальному стані.

Сажотрус.

Багато хто думає, що ця професія давним давно зникла. Насправді сажотруси існують і сьогодні. У Південній Каліфорнії такі фахівці все ще затребувані. Але стати ними не просто - треба пройти дворічне навчання. Зате за годину роботи сажотрус отримує 20 доларів.

розвиваємось

Нюхач яєць. Багато кондитерів досить скрупульозно підходять

до питання свіжості своїх продуктів. Але як визначити чи свіжі яйця? Для цього є спеціальні працівники - нюхачі яєць. У їх обов’язок входить стежити, щоб зіпсовані продукти не потрапили у виробництво.

Це був перелік одних з найцікавіших і рідкісних професій, про існування яких ми з вами навіть не здогадувалися. Що ж, можливо, хтось ще не визначився з майбутньою професією і хоче чогось незвичайного та нестандартного? Тоді не баріться та пробуйте себе в чомусь новому. Можливо, серед цього всього знайдете своє справжнє покликання, яке приноситиме і задоволення і чималі гроші!

Ольга Боднарчук

розвиваємось

Софія Бенза

розвиваємось ЗАПОВНИ ЦЮ СТОРІНКУ

ОСОБЛИВИМ ТЕКСТОМ І ЗІПСУЙ ЇЇ Ви вели у дитинстві особисті щоденники з секретами, вашими думками, настроями? Ми могли писати в них все, що було в голові, а коли закінчувалися слова – просто малювали. Досі з’являється (усмішка на обличчі, коли згадуєш як ти намагався його сховати в своїй кімнаті, щоб ніхто його не знайшов і не прочитав (особливо батьки). Зараз ми вже дорослі, але й досі виникає те приємне відчуття ностальгії і ти хочеш десь дати вихід своїм думкам. Тепер це тільки німа потреба. Дитинство у дитячих щоденниках перейшло в сьогодення. Світ захопила нова мода – мода знищення. Кері Сміт – художниця-концептуаліст, яка стала всесвітньо відомою через свою книжку-сенсацію «Знищ цей щоденник». Це той малий паперовий простір, де може розвиватися твій світ фантазій та творчості, де для тебе не існує обмежень та заборон. На сторінках цього щоденника відображаєшся ти справжній. Пиши, малюй, ріж, рви, забруднюй чи, навпаки, намагайся відмити.... Одним словом – твори. Чим цей щоденник незвичний? Чому так манить до себе? Щоб знайти істину, я вирішила перевірити його дію на собі. Трьох днів на експеримент над собою та своїм вільним часом більш ніж достатньо =)

розвиваємось

(а ми трохи напишемо) День перший.

Вирішила почати з банального – перша сторінка. Прочитавши застереження від авторки, у мене чомусь виникло дежавю… Щось подібне читала раніше в якійсь книзі. Та моя мета – розгадати таємницю приворотних чар цього щоденника. Порозумівшись з інструкцією, мені випало дивне завдання від книги – взяти щоденник з собою в душ. Якщо скажу, що це було нецікаво та дурнувато, то точно збрешу. Мимоволі усмішка прокралася на моє обличчя, коли думала як не втопити у душі цього паперового насмішника. Не знаю як, але мені вже стає цікаво і нестерпно від очікувань нових сюрпризів від щоденника.

розвиваємось

День другий Прохання щоденника розмістити на його сторінках вирізку із улюбленого журналу завершилося повним хаосом. Вся моя кімната встала з ніг на голову, доки я шукала в її закутках старанно прихований від сестри журнал. А вже коли взялася за ножиці та клей…. Хаос доповнився ще й макулатурним розгардіяшем. Проте тепер не знадобиться витрачати час на копирсання у глянцевому безладді, щоб знайти та всоте перечитати улюблену статтю – вона ж тепер завжди під рукою. День третій В останній день креативного експерименту вже остаточно «залипла» у щоденнику та його сторіночках-квестах. Аркуш за аркушем свідомість розчинилася у розмаїтті барв та яскравих вражень. І річ не тільки в тому, що напередодні довелося лягати спати разом із цим паперовим чудом, як би по-дурному воно не звучало. Ці почуття забутого задоволення із надр дитинства – ось він, той інструмент, що просто «примагнічує» звичного обивателя, перетворюючи його у творчу, живу індивідуальність.

Усі ми дійсно переповнені творчим потенціалом, у кожному спить свій Везувій креативу. Кері Сміт дала світові справжній паперовий динаміт, який під час вибуху зносить всю сіроту довкола, пробуджує сплячі в нас вулкани. Починаючи з Канади і поширюючи по всій планеті цю ударну хвилю, вона розпочала так звану «епоху знищення» у хорошому розумінні. «Знищ цей щоденник» - це тільки перша ланка в арсеналі Кері Сміт у книжковому форматі. Однак, почавши з нього, ви вже не зможете відкинути його на далеку поличку. Поступово ваш мозок пройде стадію звикання. І як екстрималу необхідний адреналін, то і тут ви потребуватимете чергової дози знищення. Ця бомбочка уповільненої дії, що сховалася на порожніх сторінках,, стане чудовим відкриттями для вашого життя.

розвиваємось

Таємні коди

Ви пам’ятаєте як у дитинстві з друзями створювали цікаві жести, слова чи навіть своєрідну свою мову для того, щоб ніхто, окрім Вашої компанії, не міг зрозуміти про що ж Ви говорите? А чи могли Ви уявити, що такі коди є також і у людей різних професій, великих компаній і навіть у працівників поліції? Наприклад, такі «шифри» можуть використовуватись для того, щоб не викликати паніку у людей в різноманітних небезпечних ситуаціях. Давайте відкриємо таємниці деяких організацій. Усі артисти в цирках знають, що коли починає грати гімн США (The Star Spangled Banner), значить потрібно евакуйовувати глядачів, бо почалась пожежа. А якщо у Великій Британії на залізничному вокзалі Ви чуєте, що кличуть «інспектора Сендса» - це також сигнал про пожежу. На радіостанціях існують плей-листи, які використовуються тоді, коли ді-джей не встиг скласти основний список пісень на день. А, наприклад, на одному радіо, якщо щось йде не так в ефірі, відразу ж вмикають пісню Coldplay «Viva La Vida».

У клубі The Lodge, що знаходиться в Далласі, пісня гурту The B-52s «Rock Lobster» попереджає про приїзд поліції. У канадських полісменів, пожежників та інших екстрених службах ні в якому разі не потрібно на питання «Все добре?» відповідати ствердно, якщо у Вас дійсно все в порядку, бо це означає, що все зовсім навпаки і потрібно негайно їхати на допомогу. Це пояснюється тим, що коли на місці злочину орудує небезпечний озброєний злочинець, то він не повинен здогадатись про сигнал тривоги, поданий поліцейськими. Якщо ж нічого особливого не сталось, варто просто відповісти «Код 55». В американських і канадських супермаркетах фраза «Код Адама» означає, що загубилась дитина. Почали використовувати його у ВелМарті у 1994. Код названий як дань пам’яті Адаму Волшу, 6-річному сину Джона Волша. Адам був викрадений з універмагу Sears у Флориді в 1981 році, так і не був знайдений. Якщо в США у магазині ZARA чи H&M Ви почуєте, що менед-

розвиваємось

жер просить підійти продавця до каси, то це означає, що хтось з покупців намагається вкрасти товар. Досить «веселий» код діє в барі Kilroy в Індіані: якщо Вам ще не виповнився 21 рік, то на вході дарують футболку, що світиться. Можливо, Ви сприймете це як гостинність, а насправді – це маяк для барменів, що багато наливати Вам не можна. Насправді, це маленька кількість цікавих «таємних кодів». Таких у світі є величезна кількість і дуже часто їх змінюють через розсекречення. Але варто запам’ятати деякі, хоча б просто для саморозвитку. Юлія Торконяк

насолоджуємось

Нова планета

разом зі мною сміється Всесвіт з байдужості людства. планета падає в безвість, у прірву летить від свого самолюбства. Всесвіт разом зі мною сміється з холодної зими у душах. планеті розбиваєте серце. вбиваєте її і тонете в грошах. я зриваюсь із Сонцем з орбіти не турбуйтесь, ми підіймемось. на Землі розсадимо квіти, ви спіть ми розминемось. я з орбіти зриваюсь із Сонцем танцюю на танцполі із сліз, які планета пускає дощем. ми малюємо із Місяцем, з зорями нової планети ескіз. Юлія Торконяк

насолоджуємось Микола

Антощак

вода захлинається, тоне, іде на дно вогонь входить у полум’я і скімлить від болю ти все це бачив, ти це розумієш давно бо це відбувається зараз з тобою про що б не співали вікна високі, як нестримно б не долали тяжіння неба протони – ти обрав цей шлях, пустив свої соки, став водою, яка потоне

смакуємо

Ох, ці спеції...

Хто з нас не любить смачно поїсти чи побалувати своїх близьких новою оригінальною стравою. Але чи замислювалися ви, що саме робить їжу такою різноманітною і надає їй насичених смакових відтінків, хоча інгредієнти залишаються практично незмінними. Звичайно ж це спеції, без яких не обходиться жодна господиня і жоден шеф-кухар.

Спеції чи приправи – це ароматичні речовини, що застосовуються для приготування страв, які урізноманітнюють їх приємним запахом, чудовим смаком та надають їжі пікантних відтінків. Характерною особливістю спецій є те, що вони додаються до їжі у ма-

лих кількостях. На відміну від прянощів, які також відносяться до цієї категорії, спеції – це речовини не обов’язково рослинного походження. До них відносять, зокрема, кухонну сіль, оцет, ароматичні есенції, синтетичні запашні речовини, наприклад, ваніль. Як і з давніх-давен, так і в сучасному світі не можемо уявити собі яким було б наше життя без цих прянощів, адже вони значно покращують смак страв, надають їм нових смакових якостей, а також покращують засвоєння їжі та уникнення небажаних наслідків вживання певних умовно-їстівних продуктів харчування. Зануримося трішки в історію. У часи середньовіччя та нової історії в Європі спеції відігравали таке ж важливе значення, як і нафта. Спеції були дуже цінні, для їх пошуку здійснювалося багато морських плавань. Так, в 13 столітті відправлялися в далекий шлях португальські, голландські, англійські мореплавці і цим пояснюється багато відкриттів. Найважливіші спеції сьогодення походять з Азії. Саме спеції були поштовхом до подорожей, а частково битв і війн. З ІІІ століття спеції були вже відомі в районі Середземного моря. Ці подорожі були довгими і тривали близько двох років. Римляни відкрили нову дорогу до спецій і тим скоротили дорогу з двох до одного року, проте спеції залишалися і в подальшому дорогими. Яку ж користь нашому організму приносять спеції? Багато з відомих із давнини спецій володіють прекрасними цілющими властивостями І хоча їх головне призначення — пробуджувати апетит і допомагати організму в перетравлюванні їжі та тільки цим їхні переваги не обмежуються. Вжиті в розумних пропорціях, вони розщеплюють холестерин, очищають кров і судини. Крім того, спеції додають в наше повсякденне і прісне життя ту гостроту і вогник, яких багатьом не вистачає.

Доктор-шафран Найдорожчою і найвишуканішою пряністю вважається шафран. Кілограм цієї запашної яскраво-помаранчевої спеції коштує близько 1000 доларів. Для отримання кілограма цієї, у всіх сенсах, «золотої» спеції потрібно зібрати 225 000 тичинок! Шафран використовується для приготування деяких рибних страв і морепродуктів (різотто, паелья), його додають в овочеві, рибні та вегетаріанські супи. Він добре поєднується зі стравами з рису, помідорами і спаржею. Стародавні лікарі вважали, що шафран впливає на всі органи людини і, крім того, ефективно очищує кров. Тому, цю пряність прописували практично при будь-якій недузі. Петро I навіть видав спеціальний указ, в якому велів в усі страви додавати шафран, так як його запах і смак «виразніше оживляє і підбадьорює тілесні почуття здорових і недугою одержимих». І сьогодні в деяких азіатських країнах шафраном прийнято лікувати хвороби печінки, шлунка, гінекологічні захворювання. Також відомо, що шафран позитивно впливає на жіночу репродуктивну систему, нормалізує обмін речовин і покращує роботу шлунково-кишкового тракту.

Універсальний імбир

Дешевші спеції також заслуговують уваги і поваги. Наприклад, імбир, який дарує неповторний смак і аромат безлічі страв. Використовується як сушений, так і свіжий корінь рослини. З меленим імбиром роблять пряники, джеми, його додають в м’ясні і овочеві страви, а також в різні напої (чай, пиво, вино, настоянки). Ця приправа воістину універсальна, адже володіє очищуючими, антибактеріальними, протигрибковими, заспокійливими, протизапальними та імуномодулюючими властивостями. Щоб стимулювати ледачий кишечник, після їжі корисно приймати небагато (близько 3 г) меленого імбиру. Він корисний також при застуді та астмі. Дві чайні ложки імбирного соку з кам’яною сіллю прийняті перед їжею, допомагають від болю в горлі. При ангіні чи застуді можна просто пожувати шматочок цієї запашної прянощі. Завдяки своїй високій антимікробній активності ця пряність допоможе зцілитися від багатьох запальних захворювань порожнини рота, в тому числі, від стоматиту та гінгівіту. Імбир — прекрасний імуномодулятор. У профілактичних цілях його можна вживати як дорослим, так і дітям. Паста з сухого імбиру, нанесена на лоб, допоможе при головному болю, а також це засіб ефективний при ударах, розтягненнях, болі в спині (радикуліті). Імбир використовується і в компресах, а також для приготування лікувальних ванн. Щоб позбутися втоми, розслабитися і зняти біль у всьому тілі, немає нічого кращого імбирної ванни. Для її приготування потрібно закип’ятити в літрі води 10 г загорнутого в марлю імбирного порошку, а потім вилити його у ванну разом з марлевим мішечком. Імбир завдяки своїй зігріваючій дії також допомагає при лікуванні артритів.

смакуємо

Куркума для розуму

Всі прянощі без винятку мають антиоксидантні властивості, тому пряна кухня потрібна всім, хто хоче надовго зберегти молодість і жвавість розуму. Крім того, у кожної спеції є своя вузька «спеціалізація». Куркума — основа популярної приправи каррі — в Індії служить ліками від гепатиту. Вважається, що ця пряність очищає кров, заліковує виразку шлунка і стимулює імунітет.

Кардамон корисний для серцевого м’яза. Пекучий червоний перець

— відмінний профілактичний засіб від ревматизму і ліки від гіповітамінозу. Спиртову настоянку червоного перцю застосовують всередину при гострих кишкових розладах і для збудження апетиту. Зовнішнє застосування цієї настойки показано при болях у спині, невралгіях і міалгіях.

Гвоздика - оберігає від інфекцій, а крім того, діє як місцеве знеболювальне

при зубному болю.

чорного перцю -

Горошини славляться антисептичними властивостями, а також тим, що позитивно впливають на пам’ять.

насіння анісу -

Відвар з допомагає при кашлі і навіть лікує астму. Також аніс лікує деякі гінекологічні проблеми, полегшує роботу печінки.

Фенхель - корисний при захворюваннях шлунка і дихальних шляхів. Майоран -

врятує від головного болю і допоможе перетравити жирне блюдо.

Петрушка

позбавить від синців та набряків, допоможе при анемії та лихоманці, поліпшить зір. Особливо багаті корисними речовинами насіння рослини. Відвар насіння петрушки здавна вважався ефективним антидотом від смертельно небезпечних отрут. Народна медицина пропонує соком петрушки в суміші з соком селери лікувати алкоголізм.

Кориця

рекомендується при недугах сечостатевої сфери, а також як стимулюючий, тонізуючий та антисептичний засіб. Вона корисна при ГРВІ і грипі, зубному і м’язовому болю, при нирковій та печінковій коліці. Дуже ефективна кориця при нервових розладах та депресії, а також при безлічі інших недуг. В індійській медицині кориця подібно імбиру вважається майже універсальним лікарським засобом.

Мускатний горіх - допомагає при нежиті. До речі: Щоб зберегти корисні властивості та аромат спецій, їх слід правильно зберігати. Краща тара для прянощів — скляний або фарфоровий посуд з герметично кришкою. У металевих і пластикових банках тримати ці речовини не варто. Не можна завчасно подрібнювати, нарізати або розмелювати ароматичні спеції типу гвоздики, чорного перцю, мускатного горіха, кориці. Краще це робити безпосередньо перед вживанням або за кілька хвилин до готовності страви, так як подрібнені трави і плоди швидко втрачають свої цілющі властивості.

Важливо: Проявляти обережність з прянощами слід вагітним жінкам.

Крім того, що ці ароматні речовини вельми активно стимулюють апетит, який у більшості майбутніх мам і так перевищує норму, до того ж, вони ще викликають підвищену спрагу, а також можуть подразнювати слизову оболонку шлунка. Майбутнім мамам не слід захоплюватися петрушкою, лавровим листом і часником. Надмірне споживання цих спецій може призвести до викидня або передчасних пологів. З тих самих причин протипоказаний при вагітності і шафран.

А от після пологів можна згадати про такі спеції, як аніс, кріп, фенхель, материнка, майоран, меліса, чебрець. Вони помітно збільшують кількість молока у годуючих жінок. Але включати ці спеції в раціон слід дуже обережно й потроху: відомо, що майже всі спеції є потенційними алергенами.

Деякі спеції протипоказані при певних недугах. Наприклад, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки і нирок пекучий перець вживати не рекомендується. Особливо він протипоказаний при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, при колітах, ентероколітах, хронічному гепатиті і холециститі. Проте, на жаль, спеції та приправи можуть впливати на наш організм не тільки позитивно, але і негативно. В основному шкода спецій пов’язана з їх надмірним вживанням і з наявністю яких-небудь хронічних захворювань, тому використовувати прянощі в процесі приготування їжі потрібно вкрай акуратно і не перестаратися при їх вживанні. Ось деякі з застережень, які необхідно знати, щоб вберегти себе від небажаних наслідків. Людям, страждаючим гіпертонією і гіпотонією, не рекомендується зловживати сіллю і гострими приправами. Вони затримують рідину в організмі,

смакуємо

провокуючи тим самим підвищення артеріального тиску. Червоний і чорний перець негативно впливають на стан шлунково-кишкового тракту у тих, хто страждає на гастрит або шлунковими захворюваннями. Також при подібних захворюваннях не рекомендується вживати в їжу гірчицю, хрін і часник. У великих кількостях лавровий лист може стати згубним для людей із захворюваннями нирок, печінки та серця, також його не слід вживати вагітним жінкам, так як речовини, що входять до його складу, знижують згортання крові. При надмірному вживанні мускатного горіха, навіть у здорової людини може виникнути головний біль, запаморочення, нудота і втрата свідомості. Не можна також забувати і про індивідуальне несприйняття деяких спецій, тому при наявності яких-небудь хронічних захворювань чи алергії необхідно проконсультуватися з лікарем, який складе для вас найбільш підходящий і безпечний раціон. Пам’ятайте про те, що приправи приносять користь тільки при помірному їх вживанні. Не зловживайте спеціями під час приготування страв і не використовуйте прянощі, готуючи їжу дітям. Тільки тоді спеції стануть вашим незамінним помічником на кухні і зроблять страви неймовірно смачними, підвищать апетит і поліпшать здоров’я. Намагайтеся користуватися тільки натуральними спеціями і уникати синтетичних добавок, які часто згубно впливають на організм і стають причиною різних захворювань.

Ольга Боднарчук

Франкiвськi активiсти вiдвiдали вихованцiв Мiстечка милосердя Святого Миколая

живемо

Представники ГО «Івано-Франківська громадська обласна рада» завітали до Містечка милосердя Святого Миколая, що в Івано-Франківську. У суботу, 4 червня, активісти прийшли з гостинцями до дітей, які потребують уваги та опіки дорослих. Вихованці дитячого закладу отримали іграшки та одяг. Під час зустрічі малеча охоче навчала своїх гостей нових ігор. Також діти розповіли про те, як планують провести літо. «Слід віддати шану сестрам містечка, які щоденно та самовіддано спрямовують свої сили на те, щоб функціонував та розвивався заклад такого типу» – зазначив організатор заходу Максим Мічута. Співорганізатор зустрічі Ігор Ружанський додав, що відвідування цього містечка та подібних закладів області - є багаторічною програмою цієї громадської організації». Посмішки та щасливі обличчя діток варті того, щоб це стало вже традицією», - зауважив він. Атмосфера, що панувала під час зустрічі з дітлахами була радісною, скрізь лунав сміх. «Навіть у такі нелегкі часи для нашої країни, увага та турбота про дітей, підростаюче покоління повинні бути одним з найпріорітетніших напрямків діяльності державних органів, органів самоврядування та громади в цілому, - каже голова ГО «Івано-Франківська громадська обласна рада» Юрій Стасинець. - І ми у свою чергу докладатимемо усіх зусиль для того, щоб дітки відчували, що про них дбають та ніколи не забувають. Адже вони - це наше майбутнє!»

живемо

Графіті - Гулівер Світ довкола нас вже давно перестав бути сірим та одноманітним. Люди підсвідомо тягнуться до колоритного життя. Щоб це перевірити, достатньо пройтися будь-якою вуличкою чи сквериком. Наші очі самі приковують себе до яскравих плям навколо нас. Це можуть бути і барвисті вітрини, і незвичні вивіски, і різноманітні графіті на стінах, що інтригують своїми формами та сюжетами. Однак зміни настають щодня і всюди без упину. Кольорові новобудови та кострубаті графіті вже не викликають тих емоцій, які були, до прикладу, декілька років тому. І наразі стріт-арт відкрив для митців-ентузіастів новий жанр для творчості – мурал-арт. Що ж це за вулична новизна? Мурал-арт, за словами самих майстрів графіті, – це «такий стріт-арт, де твоїм полотном стає цілий будинок». Отож, мурал-арт – це створення повномасштабного малюнка чи композиції малюнків на жилих будинках чи великих будівлях. Їх розміри вражають своєю колосальністю. Вони здатні прикувати до себе погляди метушливих містян, наскільки б заклопотаними вони не були. В українській столиці мурали вже стали популярною прикрасою понурих «хрущовок» та елітних новобудов. Та чи можливо відшукати їх у нашому місті? Виявляється, що так. Чи не найперші мурали, вірніше їх прототипи, з’явилися на франківських будинках у мозаїчних формах ще в радянську епоху. Яскравими прикладами є будинки на зупинці біля пошти та поруч із приміщенням ОДА. Зараз вони стали звичними і не дуже вражаючими. Однак, згадайте своє дитинство. Коли ти, світлоокий карапуз, гуляєш за руку з батьками і перед тобою на стіні будинку височіє вражаючих розмірів картина, то ти із щирим захопленням «тицяєш» на неї пальчиком і в захваті розпитуєш про неї маму чи тата. Але це було колись. Тепер, коли ці будинкові оздоби стали тільки частиною спогадів із дитинства, а не твором вуличного мистецтва, слід включити своїх внутрішніх Шерлоків та відшукати у рідному місті докази присутності сучасного мурал-арту. А як це зробити? Елементарно: необхідно «допитати» поціновувачів мистецтва вуличного малюнку. Відтак, ми дізнаємося про незвичний франківський мурал з південноамериканським корінням. Відомий аргентинський графіті-художник Хорхе Помар, який був гостем нашого міста, залишив по собі на згадку цікавий мурал на стінах трансформаторної підстанції на вулиці Курінного Чорноти. Це лише декілька діаграм, проте у них автор вбачає і веселого Пакмана, і апетитну піцу, і навіть політичну ситуацію в нашій країні. І це незмінна правда про його творіння: у цих колах кожен бачить щось своє, даючи

волю своїй фантазії. Завдяки декільком яскравим ляпкам понура трансформаторна підстанція отримала нове життя. І це далеко не кінцева межа. Візит Хорхе Помара – це лише перший крок в реалізації проекту «Івано-Франківський вуличний малюнок» та послідовних резиденцій відомих муралістів у франківську. Так, за підтримки Мистецької резиденції «Теплий Арт» та в раках грантових проектів «Urban Space» протягом року ми можемо очікувати на появу ще п’яти унікальних мурал-артів на стінах трансформаторних підстанцій нашого міста. Окрім іноземних муралів наші вулиці впевнено можуть похизуватися перед туристами і суто франківськими шедеврами. На вулицях Гетьмана Мазепи та Гната Хоткевича, на невеличкому магазинчику біля Бастіону... Вони нічим не поступаються своєму аргентинському сусідові. Це як ніколи тішить, адже це ознака того, що ми ростемо і розвиваємося творчо та духовно. Вуличне мистецтво малюнків вже давно перестало бути дикістю, вандалізмом чи мазаниною на стінах, як часто вважали перехожі. Тепер графіті нікого не здивувати. Однак новий їх формат, новий щабель розвитку приречений на ту ж долю: від нерозуміння до захоплення. Мурал-арт щодень набирає поширення як в цілому світі, так і в Україні. Тож момент, коли мурал позбудеться ярлику «неформат» і стане гармонійною частинкою екстер’єру наших вулиць, буде знаком, що і наше суспільство перестало мислити і жити шаблонно, почало прагнути вийти за звичні рамки, відчути весь колорит життя. Адже руйнувати власні рамки набагато легше, коли і довкола в середовищі вони руйнуються.

живемо

Софія Бенза

твоя солодка

Тягуча, липка, важка книга. Як мед, в який опускаєш брудні пальці, як ще гаряча патока, що на всю кімнату розкинулася ароматом. Як Гумберт і Ло-лі-та, що сходять з розуму, як весь світ - декораціями. І страшно, і дивно, і п’яно. Класичний стиль письма, океани чудових метафор від чого аж задихаєшся. І відчуваєш все, про що написано: і те, як притискається до ніжної шкіри рука в піску, і чим пахнуть зім’яті простирадла, і як шипить в Лолітинім горлі газована вода. Історія вихором проноситься в голові і зачіпає всі рецептори.

ЛОЛІТА

читаємо

Головне прочитати тоді, коли прийде час, інакше відкините від себе цю книгу, залишивши неприємний осад, замість кількох годин приємної знемоги, нібито і сам скоїв гріх. Сюжет роману вже знає весь світ - навіть ті, хто жодного разу не відкривав книгу. Слово «Лоліта» давно пишеться з маленької літери; є такі вирази, як «Лолі-ґьорл» або «стиль готичної лоліти». Історія дивної любові маленької німфетки і навченої досвідом дорослої людини покликана була шокувати світ, і вона це зробила - з цим важко не погодитися. Але відгомони того грандіозного шуму навколо роману тепер вщухли і новітнє покоління читачів в моїй особі може спокійно поринути в книгу, щоб знайти відповідь на питання: що все-таки крилося за тим галасом, чи дійсно «Лоліта» гідна звання одного з головних творів ХХ століття, чи єдине її призначення полягало в детонації сліпучого спалаху, після якої мало що залишилося?

читаємо

Набоков - один з тих, хто стоїть на чолі цього ряду. Його вино - міцне, хмільне, що б’є в голову, при необережному вживанні здатне викликати охмеління, головний біль та інші неприємності. Ну а що ж сама Лоліта, тобто Долорес? Як там з нещасним Гумбертом, який так і не позбувся примар одного сонячного дня в дитинстві під рожевими скелями? ... Я так скажу: звичайно, персонажів можна не зрозуміти, не пробачити. Але те, що їм при цьому щиро співпереживав весь світ, включаючи мене - це правда; і в цьому полягає велика перемога автора.

Юлія Март

... І відразу відповідь: так, безсумнівно, гідна. «Лоліта» - один з найбільш чудових прикладів сили художнього слова, яка одна може переважити все інше і вознести твір до неймовірних висот. Мова Набокова здатна полонити найвибагливішого читача: текст є чимось більшим, ніж просто набір букв. Є такі письменники, що створюють «вино з слів» і

дивимось Вам захотілось чогось незвичного, цікавого, смішного та насиченого, тоді Selfieparty – це те, що вам потрібно. Ми чудово знаємо, що таке американські фільми, чим вони особливі і одразу їх впізнаємо, якщо бачимо на моніторах своїх телевізорів, але так само ми впізнаємо і українські кінотворіння. Любомир Левицький вирішив усіх здивувати, спробувати щось нове для українського кіно і ризикнув змішати український фільм з американським. Можливо, краще сказати, що він вирішив зняти американський фільм в Україні. Насправді складно уявити, що щось подібне із сюжету могло б відбуватись у нас в Україні. Коли дивишся фільм, то все настільки америказовано, що, можливо, якби не знав, що це

Y T R A FIEP

#SEL

«Ми хоч ном домаемо повернути мо дриватисьшні вечірки і наг ду на популярні за кордоадати мол », – зазна од чає Любо мир Левиі як можна віцький.

дивимось фільм українського режисера, то ніколи б і не здогадався, що він має щось спільне з Україною. На мою думку, це єдиний мінус. Талановиті актори, цікавий сюжет, смішні сцени. Подивившись фільм залишаєшся задоволеним і не відчуваєш, що витратив час даремно, але, все ж таки, якщо ви йшли на фільм українського режисера, очікуючи побачити щось українське, тоді я змушена вас розчарувати. Окрім мови і того факту, що батьком «Selfieparty» є українець нічого рідного і нашого ви там не знайдете. Отже, коротко про сюжет: Четверо хлопців опинилися у поліцейському відділку, де вони повинні довести, що труп карлика, знайдений після

шаленої вечірки – не їхніх рук справа. Та оскільки після такої гулянки вже нічого не можна пригадати, вони роблять запит в Інтернеті, сподіваючись за допомогою selfie з вечірки, з’ясувати, що ж сталося минулої ночі. Але найдивовижніші речі розгортаються тоді, коли стають відомі подробиці… До речі, кінострічку знімали у Львові. Був проведений великий кастинг, у якому взяло участь близько 15 000 людей, 300 людей масовки, 30 ролей другорядного плану і 6 головних героїв. Також для фільму були побудовані найбільші в Україні декорації.

Мар`яна Джердж

дивимось

Made in Asia

Наше телебачення густо рясніє фільмами та серіалами іноземного виробництва і ми з великим задоволенням можемо дивитися їх нескінченно довго. І не має великої різниці чи це двогодинний фільм, чи серіал на сім, а то й десять сезонів. Та й не велика різниця хто країна-виробник кіно-шедевру. Молодь і старше покоління не проти зануритись у кінографію США чи Великої Британії, Туреччини чи вітчизняного виробництва.

дивимось Однак в останні декілька років серед молоді почала зростати цікавість до більш нетрадиційних для нашого глядача фільмів та серіалів. Це кінематограф таких країн, як Китай, Південна Корея, Японія, Тайвань, Тайланд і навіть Філіппіни. Така тяга до цих серіалів – це справжня Азія – манія, яка захоплює тебе і змінює твоє ставлення до багатьох речей. Дане розмаїття серіалів та фільмів отримали одну загальну назву – дорами.

Дорами – це азіатські серіали, найпопулярніші з яких японського та корейського виробництва. Ці, завжди одні з найрейтинговіших телепередач на східних каналах, обзавелися прихильниками в усіх куточках світу. Не дивлячись на свою назву, похідну від слова «драма», дорами майорять різними жанрами. Тут і колоритні комедії, і дози адреналіну в бойовиках, і трилери, через які ризикуєш заробити пару сивих волосин. А драми справді чарують, не дарма займають одну із центральних ролей у свому просторі. Тож і не дивно, що зрадлива сльоза може непомітно перетворитися у шквал, який збігає щоками. Чим же так чіпляють дорами сучасне покоління? Звісно ж, в першу чергу, слід відмітити нетиповість сюжетів. Як щодо історії про тиху і скромну дівчину, що мріє стати монахинею, але при цьому вона, переодягнена у хлопця, приєднується до популярного бойз-бенду? Це і уявити складно зі спокійною душею, не те що спостерігати на малих екранах. Окрім нетипового розгортання подій у дорамах, не менше захоплюєшся й влучно підібраним музичним супроводом. Добросовісні композитори безпомилково обирають пісню чи мелодію під ту чи іншу ситуацію. Так, ти можеш не знати мови, якою співають, але щось у серці відчує, про що оспівують в цей момент. Не менш важливою є і майстерність виконання актором його ролі. І тут перед нами просто-таки роздроблюють міф світової величини: «Мачо не плачуть». Ще й як плачуть. Сльози – це вияв найщиріших почуттів, а не слабкість і немає сенсу їх ховати під маскою роздутої мужності. Така кількість чоловічих сліз і справді для нас незвичні. Саме цим дорами і заполонили дівочі серця – щирістю.

дивимось Ти буквально бачиш життя героя серіалу і віриш у правдивість кожної секунди, співпереживаєш, захоплюєшся. Тож як тут не прив’язатися до дорам, якщо кожна із них змушує тебе пережити вихор емоцій і ще довго сидить у тебе в голові. Якщо подивитися на думку світової спільноти, то ми рідко де побачимо прояв кіно-расизму. Але яка думка про дорами панує в Україні? Адже для нашого менталітету, нашої культури вони не просто неформат, – це дійсно «відхилення» в хорошому сенсі цього слова. Ось які відповіді ми отримали на просте запитання «Що таке «дорама»?» із різних куточків України: Олена, 17 років, м. Ужгород:

«Це серіали, про які думаєш, мов зась таке дивитися... До першої серії. А потім вони так затягують – на всі 100%...» Сергій, 23 роки, м. Одеса:

«Ви дивилися «Дім летючих кинжалів» чи «Мемуари гейші»? Так ось. дорами – це дещо крутіше та інтригуюче!» Анна, 24 роки, м. Івано Франківськ:

«...Я їх не те, що люблю чи часто дивлюся. Просто коли сестра починає їх дивитися і я проходжу повз, то цілком можу «зависнути» на декілька серій. В них є щось, що примагнічує до екрану...»

дивимось Ви все ще не знаєте, що таке дорами? Чи ж тепер ви заінтриговані та хочете так би мовити на практиці ознайомитися з ними? Тоді пропонуємо вам Топ–5 шедеврів азіатського кінематографу від редакторського колективу журналу: 1. «Спадкоємці» - широко поширена практика навчання дітей з багатих родин за кордоном привела спадкоємця корейської імперії «Empire Gr.oup» Кім Тана в США. Тут він веде веселе життя, звичайне для «золотої молоді». Одного разу в кафе Кім Тан спостерігає сцену сварки двох сестер. Чха Ин Сан, кинувши важку роботу і безрадісне життя, приїхала на весілля сестри. Дівчина хоче знайти в Америці своє щастя. Але сестра, яка довгий час дурила їх з матір’ю, відбирає у Ин Сан всі гроші і кидає її. І тут, як благородний принц з казки, на допомогу їй приходить Кім Тан.

2. «Людина із зірки» - серіал розповідає про життя незвичайної «людини», прибульця з далекої зірки. Прибувши на Землю чотири століття тому, за часів правління останньої династії Кореї Чосон, До Мін Чжун сильно відрізняється від землян. Його гострий зір, приголомшлива зовнішність, дивовижний слух, неймовірна швидкість відрізняють інопланетянина серед людей, до яких він ставиться зі зневагою і цинізмом. Для нього земляни - недосконалі механізми, що володіють невідомими почуттями. Але і його - гордовиту «надлюдину» знаходить кохання. У сучасному світі красуня - актриса Чон Сон І розпалює в ньому полум’яні почуття і він закохується. 3. «Я чую твій голос» - доля зводить разом трьох осіб, на перший погляд, це абсолютно різні люди. Дев’ятнадцятирічний юнак Пак Су Ха наділений унікальним даром - він знає, про що думають оточуючі. Колишній співробітник поліції Ча Кван У подався в адвокатуру - це чесна, відважна, принципова людина. Юрист Чжан Хе Сун мужня жінка, але їй не вистачає виховання, вона зухвала, запальна і розчарувалася в своїй роботі. Так для чого ж настільки різні люди об’єднують свої сили? Можливо вони вирішили разом боротися з беззаконням? 4. «Хлопці кращі за квіти» - Чан Ді родом зі звичайної сім’ї, її батьки власники хімчистки. Дівчина часто допомагає їм, і одного разу, відносячи в елітну школу вичищений одяг, вона, випадково, вступає в цей заклад. Однак тут особливі порядки - в школі панує четвірка багатеньких розпещених юнаків. І буквально з перших днів дівчина вступає з ними в конфлікт. А вони цього не пробачають.... 5. «Для тебе в усій красі» - Ку Чже-Хі, проживаючи в США, побачила одного разу по ТВ спортсмена зі стрибків у висоту Кан Те-Чжуна і вона готова на все, щоб опинитися поруч з хлопцем. Дівчина просто зачарована майстерністю стрибуна, вона приймає рішення їхати до себе на батьківщину в Корею, де живе хлопець.

Софія Бенза

слухаємо

Христина Пеца-Довбуш:

Я дуже люблю людей, не залежно від того ворог мені людина чи ні, і потрібно віддавати всю св любов і творчість для них.

г вою

Звідки ти і чому почала займатись музикою?

слухаємо

Музика десь в душі – моє покликання. Не так давно, в музичному училищі, ми з моїм викладачем дуже сперечались про музику і її місце в моєму житті. От він і казав, що я рано чи пізно повернусь до цієї сфери. Я наполягала на рішенні піти в театр, казала, що це моє життя, але.. але тоді мій викладач був правий, дуже правий. Він десь побачив частинку мого майбутнього в цьому. Коли мені було 7 років моя сестра віддала мене в музичну школу і я почала ходити на гру на фортепіано. Навіть так траплялось, що я тікала із загальноосвітньої школи в музичну. Звичайно, мене за це не хвалили, але вже тоді стало зрозуміло, що музика це моє. І батьки мене в цьому підтримували, підштовхували до того, адже й самі дуже хотіли, щоб я займалась музикою.

Коли ти зрозуміла, що хочеш займатись цим професійно?

Якщо чесно, то до недавнього часу я не думала, що займатимусь музикою. Я була майже впевнена, що піду десь в театральну сферу, незважаючи на те, що це пекельний труд. В театрі потрібно дуже багато працювати, прикладати зусилля. Актор і режисер – це люди, яким не пощастило в житті (сміється). Режисер – це професія, від якої ти постійно залежиш, а музикант – це як приватний підприємець, адже ти сам на себе заробляєш.

Як музика впливає на твоє життя поза межами сцени?

Мені здається, що я з музикою не розлучаюсь. В мене вдома є фортепіано – сімейна реліквія. Так от, я приходжу додому і сідаю одразу за нього, не залежно від того спить хтось чи ні. Всі до цього звикли. Це мені в кайф. Навіть приходячи в будь-яке місце, де є фортепіано, я не можу за нього не сісти. І от, ти втомилась чи ні – ти тільки чуєш перші звуки і одразу наповнюєшся енергією.

Чи було таке, що ти хотіла кинути музику?

Було. Я поступила до Інституту мистецтв і казала, що буду тільки в театрі. Але ні – я до цього повернулась. Мене наче магнітом притягнуло.

Як тобі вдається поєднювати навчання, роботу, виховання дитини?

Важко. Але якщо постійно зупиняти себе на цій думці, що тобі дуже важко, то нічого і не вийде. Дочка в мене залишається завжди з мамою і виховується в народно-націоналістичному дусі. Звичайно, я б хотіла, щоб і моя донечка також обрала такий шлях. Щодо мене – втомлююсь, але навіть, якщо я один день вдома сиджу, мені чогось бракує.

Чи ділиться твоє життя окремо на музичну діяльність, режисерську і акторську?

Ні. Це все дуже одне з одним близько пов’язано. Режисура, естрада – це мюзикли, концерти, музичні вистави. Займаючись чимось одним – я не розлучаюсь з іншим.

слухаємо

Твої побажання читата

Бажаю, щоб всі почували приємності. Робіть для ког і потрібно віддавати всю с

Я вірю, що музика - це голос особливого духу, завдання якого збирати мрії світу, і який, проходячи через свідомість людей, здатний залагодити, нехай навіть на короткий час, їх розбрати, або потрясти душі, руйнуючи соціальні незручності.

Адріано Челентано

слухаємо

Ми знаємо, що ти викладала у маленьких діток. Розкажи про це.

Так, дійсно, я викладала. Три місяці на дитячій вокальній студії Ірини Шабан. Викладала сценічну майстерність дітям від 5 до 12 років. Мені дуже подобається працювати з дітьми, хоч ти і сильно втомлюєшся, але це приємна втома.

ачам «Intermezzo»

себе щасливими – незалежно від того чи є якісь перешкоди в житті, якісь негось добро. Я дуже люблю людей, незалежно від того ворог мені людина чи ні, свою любов і творчість для них.

Що ти відчуваєш, коли виходиш на сцену?

Дуже переживаю. Є мандраж, але це цілком нормально. Ти ж не знаєш як публіка відреагує на тебе. Був в мене навіть один такий випадок: я співала дуетом з Василем Дубіцьким, ми вийшли і виявилось, що в нього не підключена гарнітура, а в мене гарнітура дуже фонила. Так ще й я спіткнулась на сцені за біле полотно. Ось так. Було, що я й захрипала, адже, наприклад, відіграла одного дня весілля, а наступного треба йти на концерт. Було, що мікрофон під час виступу відключався.

Хто із відомих співаків є твоїми кумирами? Чий репертуар ти виконуєш найчастіше?

Найголовнішою співачкою, яку я постійно слухаю є Квітка Цісик, але, на жаль, я її не виконую. Я постійно її переслуховую, цікавлюся нею. А щодо репертуару – то зазвичай це В’ячеслав Курсенко. Він трагічно загинув, але його пісні – це феноменальна творчість. Щось є в ньому таке неповторне. Також це Френк Сінатра, Елла Фіцджеральд. Актори – Чарлі Чаплін – тільки він і ніхто інший.

Ти, напевно, і свою музику пишеш?

Так, пишу. Переважно для себе. Можливо, буде в мене колись можливість записувати цю музику. А зараз, в даний момент, я пишу музику для гурту в якому працюю – гурт «Гарда»

Ти мала власний концерт в «Grand Cafe». Розкажи про нього, як враження?

Перш за все – дійсно було багато людей. Я і не сподівалась, що так буде. Посприяла цьому концерту моя хороша колега і подруга Юлія Яницька. Вона раніше працювала там арт-директором. От вона однього дня подзвонила і каже: «Слухай, в мене є до тебе прохння: є конкурс – ти не хочеш піти?». Їй довелось мене трохи впрошувати і їй це вдалось. І я виграла цей конкурс. Юлія Март Мар’яна Джердж

слухаємо

Summer playlist Літо - час веселощів, насолоди від життя, пустощів та щастя. І дуже важливо мати під рукою потрібний плей-лист. Адже що ж це за пригоди такі без правильно підібраної музики? Хіба можна насолоджуватись сонячним промінням, чи бігати по піщаному пляжі, чи плескатись у нагрітій ріці без драйвової музики? Одна ранкова мелодія здатна подарувати тобі настрій на увесь день. Тому редакція «Intermezzo» ділиться з вами літнім плей-листом. Швидше вмикайте і посміхайтесь, забудьте про проблеми, відпустіть їх. І давайте танцювати!

слухаємо

S t e l dance 1. Needtobreathe – We Could Run Away 2. Kadlebostany – Teddy Bear 3. Сazzette, laleh – blue sky 4. Deep Chills feat. Emma Carn – Blinded 5. BOLIER x LVNDSCAPE – Ragga 6. Burak Yeter – Tuesday Ft.Danelle Sandoval 7. Twoloud – Higher off the Ground (Sebastien Remix) 8. Rihanna – We Found Love 9. Coldplay – A Sky Full Of Stars 10. Mike Posner – I took a pill in Ibiza 11. lea rue – sleep (original mix) 12. Markus Schulz feat DeLacey – Destiny 13. Feder – Lordly (Original Mix) 14. Yellow Claw – Blood Diamond (Ft. Serebro) 15. Ed Sheeran – Photograph (Felix Jaehn Remix)

подорожуємо

Краса в унікальному Зазвичай, коли ми подорожуємо, то обираємо вже давно відомі усім маршрути. Ми їдемо у Париж, Відень, Нью-Йорк і ходимо по вулицях, по яких ходили вже сотні таких самих туристів. Але ж як іноді хочеться відрізнятись, змінити стандартні маршрути і поїхати в якесь незвичне місце. А таких на планеті достатньо. Можливо вони не такі красиві як вищезгадані, але, я впевнена, що спогадів та емоцій буде не менше.

подорожуємо Незвичні скелі у Китаї під назвою Чжаньє Данксіа - одні з найкрасивіших на усій планеті. Вони є унікальною пам’яткою китайської провінції Ганьсу. Чим вони такі унікальні? А тим, що ці гори є кольоровими. Здається, ніби хтось погрався фільтрами Фотошопу, але, як не дивно, це все існує в реальності. Цікавий атракціон, який називається «Кінець світу» і знаходиться в Еквадорі. Унікальні качелі над прірвою розташовані на висоті 2660 метрів над рівнем моря, з них відкривається захоплюючий вид на Анди. Ці гойдалки дійсно є дуже небезпечними і тільки найсміливіші погоджуються сісти на них, адже засобів безпеки на атракціоні зовсім немає. Справжнє льодове царство знаходиться у Ісландії. Пече-

ра з льодовиком Ватнайекюдль – це найбільший єв-

ропейський заповідник, який обов’язково сподобається цінителям екологічного та спортивного туризму. Сама назва льодовика перекладається як «той, що дає воду». Якщо дивитись на нього зблизька, то він схожий на безкрає сніжне поле, а піднявшись на його найвищу точку, можна побачити одночасно і океан, і гори в глибині країни. Під товстим шаром льоду є кілька вулканів, частина з них ще діють.

подорожуємо

Місто Баган, що знаходиться в Бірмі або місто храмів - унікальне і надзвичайно красиве місце з цікавою історією. Одне з найбагатших археологічних ділянок в Південно-Східній Азії. Тут налічується 2230 пам’яток, які збереглись досі. Баган являє собою дивовижне видовище: храми побудовані з вапняку, пісковика, мармуру, з кахлями і підземними галереями - і кожен хоч чимось відрізняється від своїх сусідів. Більшість храмів відкриті для туристів. Вогняний водоспад у Йосеміті «Кінський хвіст» знаходиться в Національному Парку Каліфорнії (США). Виглядає так, ніби вогонь і вода сплелись воєдино, але саме такий вигляд водоспаду можна побачити тільки у лютому. У всі інші місяці він виглядає так, як і всі інші. Феномен пояснюється тим, що скелі, які оточують водоспад створюють ефект металу, який стікає з гір.

Монастирі Метеори - одні з най-

яскравіших пам’яток Греції. Метеор в перекладі з давньогрецької означає «небесний», «в повітрі». Дивовижне чудо природи - гігантські скелі, що «торкаються» неба, за переказами, з’явилися як подарунок ченцям, які прагнули наблизитися до Бога. Колись монастирський комплекс

Греції складався з 24 монастирів. Чернечий центр процвітав до XVII століття. На сьогодні збереглося тільки чотири діючих православних монастирів і 2 жіночих.

подорожуємо

З настанням темряви пляж на острові Ваадху висвітлюється мільярдами яскравими неоновими зірочками, немов зоряне небо опускається на берег Індійського океану. Вдень це звичайне узбережжя, таких на Землі багато, але як тільки сонце заходить за хмари в прибережній воді починають загорятися крихітні вогники ніжного блакитного відтінку, об’єднуючись в казкове світіння - це нагадують про себе фітопланктони, які живуть в океані. На відстані близько 300 км на схід від Сан-Франциско (США, Каліфорнія) лежить унікальна долина. Національ-

ний парк Йосеміті

- небагато куточків нашої планети мають так багато красивих пам’яток як Йосеміті. Пейзажі тут кардинально міняються майже кожен кілометр. Річки течуть посеред гірських лугів. Впадаючи в глибокі ущелини, вони перетворюються у високі і шумні водоспади. Досягнувши долини, водоспади перетворюються в широкі і мілководні річки. Відвідати парк можна в будь-яку пору року, але взимку можна побачити Йосеміті таким, яким він був сотні років тому. У світі ще дуже багато цікавих, незвичних та унікальних місць, які варто побачити. Не треба гнатись за популярними маршрутами, шукайте щось нове та цікаве, бо тільки так можна побачити справжню та унікальну красу нашої Землі.

Юлія Торконяк

робимо паузу Марі завжди любила подорожувати сама. Так вона могла не відволікатись на непотрібні розмови і не зупинятись через те, що її друг втомився. Вона любила цю самотність, в яку втікала під час подорожей. Марі могла обдумати все на світі, написати сотні маленьких розповідей, намалювати декілька цікавих картин і не відповідати на безглузді запитання. Цього разу дівчина поїхала у гори. Напевно, їй давно був потрібен цей спокій навколо, ця тиша, у якій не чутно навіть власних думок. А краса природи здавалась просто казковою, хоча в казки та магію Марі ніколи не вірила. Для туристів ще було надто холодно, тому здавалось, що вона тут дійсно сама, за винятком кількох людей, які час від часу чи то йшли на зустріч, чи то обганяли її. Раптом її увагу привернув магазинчик з дивною назвою «Босоркун». «Хм… Нічого навколо немає, інколи ходять люди, невже власник щось дійсно продає?» - думала Марі. Вона сумнівалась заходити чи ні, було страшно і вона не знала чого очікувати від цієї незвичної крамниці. Та цікавість переборола її страх. Біля

Н У К Р О С О Б порогу все ще лежав лютневий сніг, який от-от мав розтанути, а над дверима висів ліхтар, світло якого нагадувало відблиск повного місяця. Марі легенько відчинила двері і відразу відчула аромат різноманітних трав. За прилавком сидів старий чоловік, здавалось, йому вже років 90. Він навіть не глянув на Мері, хоча двері заскрипіли гучно. Дідусь сидів і розкладав колоди карт, перед ним була відкрита стара книга. - Доброго вечора, я чекав вас сьогодні, мандрівнице. Тільки ви трішки спізнились. Марі аж підскочила від несподіванки. Голос чоловіка звучав надто голосно у цій тихенькій хижі. - Мене звуть Теодор, Марі. Може вип’єш кави чи чаю? На дворі сьогодні так холодно. Вже й дощ почав накрапати, мабуть вночі буде справжня злива. Дівчина чула як за вікном виє вітер і не хотіла навіть припускати, що то може бути вовк. А час від часу вітер ставав таким сильним, що нагадував крик. - Тут багато диких звірів, опівночі можна почути й не таке. Але в мою крамни-

робимо паузу

цю вони не заходять, я все захистив. Наворожив, - усміхнувся Теодор. - Я тільки на хвилинку, зацікавив магазинчик із такою дивною назвою, тому зайшла, - квапливо відповіла Марі і вже хотіла виходити. Чоловік її лякав. - Це для тебе вона дивна, а для тих, хто приходить до мене лікуватись від хвороб чи поганих снів все зрозуміло. Присядь ближче. Не тікай. Кава зараз буде готова. Ти любиш солодку? Марі підійшла і сіла навпроти босоркуна. Біля нього втома відразу ж відійшла, а той аромат квітів, яким віяло від нього ще більше заспокоював дівчину. Такого полегшення вона не відчувала ще з дитинства. Поруч з мамою було так затишно, як зараз біля Теодора. Чому ж він спочатку так злякав її? Його очі, блакитні як небо, випромінювали тепло і доброту. - Ви сказали, що чекали мене? - Так-так, бачив, що прийдеш. Але тобі не потрібна моя допомога, просто побудь тут до ранку, а може й довше. Ти справді дуже втомлена, знесилена, пере-

...ще одна метушлива душа врятована. стала вірити в себе. Не тікай від людей, Марі. Не відштовхуй їх. Теодор налив їй кави, такої вона ще в житті не пила. Це був наче чудодійний напій. Марі відчувала як сум покидає її душу, ніби всі вузли злості, негативу розв’язують всередині. Дідусь ніжно взяв дівчину за руку. - Глянь у дзеркало, Марі, - усміхнувся Теодор, - бачиш як почали сяяти твої очі? Залишайся тут скільки тобі буде треба. Міцний сон обіцяю. - Теодор дав їй в руку ловець снів. Марі не думала, що після такого напою зможе заснути, але в цьому, на диво теплому домі, вона швидко поринула у міцний сон. По даху стукав дощ, а грім вигравав дивну мелодію, якій підспівували усі звірі лісу. Теодор підійшов до Марі ближче, погладив по довгому волоссю, яке у дивних візерунках розкидалось по подушці і усміхнувся з думкою про те, що ще одна метушлива душа врятована. Юлiя Торконяк

робимо паузу

КолIр щастя -

пурпуров ий

робимо паузу Кожна секунда, що минала, забарвлювалась звуками, які притаманні тільки гримучій змії. Наче десь догорає фітиль від вибухівки. Але звучить без настороженості, небезпеки. Я стою у напруженому очікуванні, повз мене пропливають пройдешні моменти. Тридцять секунд… Хтось прокричав команду готовності… Десять секунд… Усмішка по-хазяйськи розповзається на моєму обличчі… Три, два, один… І все довкола вибухає барвами! Люди стають враз веселкового забарвлення. Моя улюблена біла блузочка безнадійно зіпсована червоною порошковою фарбою. Та вже байдуже. Довкола панує неймовірна атмосфера, що витісняє всю нудьгу та одноманіття буднів. - Намасте! – чую десь з-за спини. Не задумуючись про бодай щось, обертаюся і враз потрапляю у святкову пастку. Тепер і волосся, і обличчя почервоніли. Ну що ж, залишатися у боргу не в моїх правилах. Набираю повну жменю порошку та під внутрішній крик «Банзай!» кидаю її вперед, не дивлячись на особу цілі. Я заходжуся щирим сміхом. Вже через сльози бачу, що він не рухається. Він… і враз щось невідоме вибиває все повітря з легень. На фоні посинілого від фарби обличчя на мене дивиться двійко волошкових очей. - Ой… - тільки й встигаю зронити з вуст. Ми так і стоїмо серед розгарячілого святом натовпу. І незчулися, як вже накрапає дощ. Думки поволі тверезіють. Ти робиш крок назустріч. Не відаючи що робимо, а все ж сплітаємо наші руки, не відводячи палаючих очей. Три… Серце пропускає перші шалені удари… Два… Нас поволі оповиває червона нитка долі. Один… Дощ поступово змиває з нас кольори недавнього свята. З тебе – сині, з мене – червоні. Нам байдуже на мряку довкола. Не байдуже тільки на пурпурові краплі, що стікають з наших рук, змішуючи наші власні барви у нову, спільну палітру.

Софія Бенза

робимо паузу

ПОРУЧ іЗ знайомими

незнайомцями

Неприємний звук будильника накриває як хвиля в океані, від неї не втекти, залишається змиритись і прийняти те, що є: потрібно підніматись і йти на роботу. Прокинувшись першою, з не дуже втішними думками, Віка швиденько вимкнула будильник і повернулась до Максима, щоб розбудити і його. Чомусь зазвичай на нього будильник немає впливу і прокидається він або за своїм біологічним годинником, або коли хтось його будить.

За шість місяців спільного життя, ця молода пара вже багато речей робить «на автоматі». Віка прасує одяг в той час, як Максим готує сніданок. Зрідка буває, що ці обов’язки міняються між ними, але вони все одно здаються завченими. - Ти попрасувала мені синю чи білу сорочку? – запитав Максим не відриваючи свого погляду від тарілки, яка дуже швидко ставала порожньою. - Синю, – стривожено відповіла Віка, А яку ти хотів сьогодні одягати? Не зважаючи на те, що вони досить довго живуть разом, вона постійно переживала, щоб усе було як годиться і не хотіла нічим розчаровувати Макса. Боялась, що він покине її, не знаючи, що хлопець боїться цього ж. - Немає великого значення, але добре, що синю, її я й хотів сьогодні одягнути. Дякую, що взагалі робиш це. Сама знаєш, мені не завжди виходить зробити це як слід. - Насправді, це не дуже важко. Я ж показувала тобі і ти, попереднього разу, попрасуваши усі свої сорочки перейшов на вищий рівень. Тепер у тебе виходить краще. - З милою посмішкою промовила дівчина. – До речі, сніданок дуже смачний. - Ох, ти мене сьогодні розхвалила. Дивись, бо моя самооцінка швидко почне зростати. – Зі сміхом мовив хлопець… Ранкова розмова під час сніданку була досить приємною, але – короткою. Захопивши із собою яблук, обоє покинули квартиру, вийшли з будинку і попрощались. Саме тут їхні дороги кожного дня і розходились. Адже працювали у різних частинах міста, а це означає, що

робимо паузу

і добиратись їм доводиться різними дорогами. Усі знайомі, друзі та родичі вважали їх чудовою парою і вірили, що колись вони одружаться. Макс з Вікою майже ніколи не сварились і це справді так. Вони настільки дбайливо ставились до своїх стосунків, що і уявити важко. Та це й вдавалось їм дуже легко. Всі пояснювали це тим, що: «Кохають одне одного - от і чудово у них все». Спілкуючись, вони ніколи не підвищували голос, навіть тоді, коли були дуже розлючені. Одне одного ще жодного разу не засмутили і це тому, що так сильно старались. Віка прикладала зусилля заради Максима і отримувала те ж саме у відповідь.

«Але, як і у всіх людей на планеті, у цих двох теж були свої секрети». Вони обоє здогадувались про це. І Максим, і Віка інколи у вільні хвилини думали де ж він чи вона, що робить і чому не відповідає на дзвінки. У обох були підозри, що щось не так, але ніхто не наважувався навіть подумати у присутності іншого про це. Одним словом, вони дуже сильно боялись втратити одне одного не зважаючи на підозри. Правда, ні Максим, ні Віка не здогадувались, що такі от підозри у них не без причин. Адже Максим часто зникав, так само й Віка. Тільки вони обоє ніколи не запитували одне од-

»73

робимо паузу

ного про це. Чому? Боялись почути люди», який не потрібно приховувати відповідь і отримати таке ж питан- це те, що вам потрібно. Тому, не гаємо ня, адже зрозуміло, що свої секрети часу, і починаємо веселитись. вони не хотіли відкривати. Тільки Віка прийшла на роботу як «Весело проводячи час, дівчата пролунав дзвінок. Це була її найкразабули про все на світі. Вони були ща подруга, вона, як завжди, з позитивом підбадьорить, підтримає і щасливими і просто насолоджуна шлях вірний наставить. Сьогодні вались моментом» вона повідомила Віці, що має чудовий сюрприз для неї. І ввечері вони, Але Віка не очікувано помітила, що з ще однією подругою, йдуть на за- Максим ще жодного разу не дзвонив. А криту вечірку, де на них й чекатиме вона ж навіть не попередила, що поверцей сюрприз. неться пізно чи взагалі, можливо, не Звичайно ж, що Віка погодилась, але прийде сьогодні. Це її трішки збентепро це вона аж ніяк не планує го- жило, але Оксана з Олею не дали можворити своєму хлопцеві. Коли вона ливості довго зациклитись на цьому зустрічається зі своїми найкращими питанні, потягнувши її на танцпол. подругами, то ніколи не розповідає Коли палкі вуста людини торкались її, про це Максові. Щоб той не ставив здавалось, що все на світі зникає і зализайвих запитань. шаються тільки вони двоє. І байдуже, Закінчивши розмову з останнім що ти живеш з Максимом - хлопцем, клієнтом, зафіксувавши потрібні якому прасуєш кожного ранку сорочдані у бланку, Віка, не гаючи часу, ки, який готує тобі смачнющу каву, з швидко зібрала усі речі і поспішила яким засинаєш і зустрічаєш сонце кождо подруг, які вже на неї чекали. ного нового дня. Байдужими стають усі Гарно одягнувшись, підкресливши старання зберегти відносини із ним, завсі свої «плюсики» у зовнішності і лишаєтесь тільки ви удвох і ваше щире, приховавши «мінуси», дівчата, весе- справжнє кохання. ло сміючись, відправились на вечірКружляючи в шаленій насолоді поку. Про те, що це за вечірка, знала цілунків Віка відчула, що зіштовхтільки Оксана – подруга, яка запро- нулась спиною із кимось. Навіть не сила Віку і Олю. От вони вже всере- думаючи, вона повернулась, щоб видині: музика, коктейлі, гарна і весела бачитись за, можливо, завдані незручатмосфера. Коли Віка з Олею зайш- ності тій людині і замість того, щоб ли, то одразу ж усе зрозуміли. вимовити просте «вибачте» здивовано Довго не чекаючи, Оксана весело і і шоковано вдивляється у знайоме общиро сказала: «Ось, мої дорогенькі, личчя людини, яка потрапила у поле її це все для вас. Я вже не могла диви- зору з протилежної сторони танцполу. тись, як ви постійно мучитесь і вирі- Вона аж ніяк не очікувала побачити її шила, що ось такий вихід разом «в тут, та ще й в такій компанії. Напевно,

саме через таке її шоковане споглядання, та людина, помітивши це, невпевнено підвелась і повільно, зніяковіло почала рухатись у напрямку, який безумовно вів до Віки…

робимо паузу

справді щасливими і, що найголовніше - справжніми. В першому випадку ,у них багато секретів та побоювань, а в другому - панували щирі почуття прихованого кохання. Те заборонене кохання і звело цих двох, переплело ці лінії життя і змуси«Сотні запитань, здивовані поло грати чужі ролі, які не приносили гляди, шокований розум та знову щастя у їхні душі. Адже страх втратити одне одного був дуже серйозним. страх озвучити ті речення, які в І все тільки тому, що міг зіпсуватись кінці мають знак питання» сюжет вигаданого життя, а так - ніхто, ніяк і ніколи б не запідозрив їх у тому, І ось, нарешті, Віка зважується що є насправді. розпочати те, чого боялись обоє. Звичайно, танцюючи в обіймах кохаАле, незважаючи на велику кільної Олі, Віка, побачивши свого хлопця кість незрозумілих речей та запиу обіймах його коханого, була шоковатань, розмова знову була досить кона без меж. Здавалось, що таких спіроткою, проте, результативною. впадінь і випадковостей не буває, але, І коли все стало на свої місця, коли по-правді кажучи, зраділа, що саме всі карти відкрились і не було більше так все вийшло, бо в іншому випадку страху ні у Віки, ні у Максима, навіть вони б не порозумілись. Тільки чесвіт став кращим і легше стало дихарез такі спільні погляди і вподобання ти цим двом. вони мирно і навіть весело все виріАдже як виявилось, ці двоє пошили. справжньому цінували одне одним, Відкривши свої душі по-справжньобоялись втратити і зробити боляче, му, Віка і Максим сміливо пішли до боялись правди і брехні. І ось такий своїх справжніх половинок, для того, от випадковий збіг обставин дощоб познайомитись усім ближче. поміг, а, можливо, змусив поставити Адже тепер брехати, як мінімум одне всі крапки над «і». Але, як з’ясуваодному, вже не потрібно. лось, все це було у них не тому, що На далі, ці дві неформатні пари із вони безмежно кохали, а тому, що цікавим спільним секретом стали крабоялись правди, яка може стати віщими друзями. І продовжують щасдомою, яку не зрозуміють і що гірше ливо жити і кохати на своїй планеті, з - засудять. іншими законами, забувши про думки Адже обоє, уже дуже тривалий навколишнього світу.

час, вели подвійне життя

В одному - вони були парою, де всі рідні і знайомі вже очікували на весілля, а в іншому - вони були

Мар`яна Джердж

НIКОЛИ НЕ ПIЗНО ВСЕ ЗМIНИТИ

Тіна стояла на даху найвищого будинку в місті. Вона насолоджувалась заходом сонця, небо було розмальоване в різноманітні кольори - все так, як любить дівчина. Тіна обожнювала це місце, саме тут вона приймала найважливіші рішення в своєму житті. І це жахливо маленьке місто здавалось красивим, яскравим і великим. Вона давно вже перестала боятись цієї неймовірної висоти, тому без будь-якого страху дивилась вниз. Вітер розвівав її довге каштанове волосся, а важке повітря тут здавалось досить приємним. Тіна дивилась вниз, уявляючи політ. Їй навіть здалось, що вона чує свій голос, який перекрикує весь шум цього гучного міста. Голос, який звучить наче спів найпрекраснішого птаха. Дівчині захотілось відчути це насправді, вона була впевнена, що виживе, що полетить. В неї ж є крила. Тільки люди з найдобрішою душею витримають цю висоту. І навіть, якщо розіб’ється, то це не буде смерть. На цьому даху вона діставала кінчиками пальців неба. На цьому даху було її кохання. Кохання, яке було в піднебессі і підіймало її над землею. Вночі всі зірки належали тільки їй. А зараз їй буде належати все місто. Тіна заплющила очі. От і все вона забула про життя, бо є щось більше. Щось інтимніше. Десь поза цим містом, поза планетою. Тіна

шукає очима найкраще місце для свого польоту. Першого і останнього. Бо без жертви неможливо підкорити навіть найменше містечко. Дівчина запалює сигарету, хоча ніколи раніше не курила. Допалює і викидує допалок вниз. Тепер вона готова. Ще крок, і літо буде дихати її тілом. Ще крок, і вже не буде так нестерпно боляче. Ще крок, і вона відчує все своє душевне сирітство і назавжди позбудеться його. Ще крок. Крок назад.

Юлiя Торконяк

робимо паузу

Юля

З пасажирського сидіння мені відкривався неймовірний вид – божественний чоловік, який сидів зовсім поруч. Такий елегантний, «чистий», добрий. І в цю мить споглядання я так хотіла забрати це його світло собі і посилити в його серці шматочок темряви. А ще, я просто його хотіла. До тремтіння в ногах. Нарешті мені вдалось відкоркувати вино. Гріх пити його просто з пляшки, але я не втрималась від цього гріха. – Може ти хоча б назвеш своє ім’я? – не хотіла спочатку називатись, але, зрештою, хочу, щоб він вигукував його, коли ми будемо кохатись. – Юля. А в мене ти залишишся Еросом. – Невже я в тебе асоціююсь з богом Кохання? – усміхнувся він – Ти взагалі в це віриш? – Ти знав, що не люди, а саме боги були найбільшими спокусниками і грішниками? Вони встановлювали правила і закони, карали за їх недотримання, а самі кохались у розпусті. Це краще, що могло бути в Античних часах. В тобі також живе це? Чи не так? – він не відповів, хоча цього і не було потрібно, я бачила у його погляді бажання. – То куди ми їдемо? Везеш мене у свій палац Любові, Еросе? – У моєму палаці чудовий вигляд з вікна, тобі сподобається. Ми майже на місці. Ми припаркувались в елітному районі нашого міста і зупинились біля під’їзду неймовірного будинку. Я взяла його вина і попрямувала за своїм провідником. Його квартира дійсно була чудова, відчувалась гармонія у кожній деталі, і цю гармонія порушувала тільки я. – Тільки є умова – без сигарет. Тут вже мої правила. Хочеш курити – іди у свій клуб чи куди ти там хотіла. Це було правило? Схоже я його прослухала. Вигляд з 12 поверху захоплював і навіть трохи лякав, але й підживлював відчуття миттєвості. – Ого, краєвид дійсно прекрасний, – я саме роздивлялась відображення у склі чоловіка позаду, - як і ти, Еросе. – Я обернулась і попрямувала до нього. Судячи з його настрою він не хотів цього.

»»

«Перше, що робить вона спокушує його. Перше, що робить він піддається спокусі. І друге, що роблять вони - приховують свій гріх і пробують його зрозуміти»

«невип випадк

Продовження на сторінці

част «Пiзнав забо

падковi ковостi»

тина 2 вши смак орони»

робимо паузу

Артем

В мене був всього один варіант куди везти цю незнайомку – моя квартира. Я вирішив їхати до себе додому. Інакше Новий рік ми б зустріли у авто, а вдома хоча б якась новорічна атмосфера. Добре, що я поставив ялинку і гірлянди розвісив. Стоп… я ж навіть не знаю її звати, а мені з нею бути цілу ніч, судячи по її настрою. - Може ти хоча б назвеш своє ім’я? – вона в цей час курила вже другу сигарету, а пройшло всього хвилин 5. І штопор дівчина все-таки знайшла, зараз вона намагалась відкоркувати пляшку вина. - Юля. А в мене ти залишишся Еросом. - Невже я в тебе асоціююсь з богом Кохання? – усміхнувся я. – Ти взагалі в це віриш? - Ти знав, що не люди, а саме боги були найбільшими спокусниками і грішниками? Вони встановлювали правила і закони, карали за їх недотримання, а самі кохались у розпусті. Це краще, що могло бути в Античних часах. В тобі також живе це? Чи не так? То куди ми їдемо? Везеш мене у свій палац Любові, Еросе? - У моєму палаці чудовий вигляд з вікна, тобі сподобається. Ми майже на місці. Я припаркувався, Юля вже витягала з машини мої покупки. Глянув на годинник - у нас хвилин 20 на приготування. Ми піднялись ліфтом на 12 поверх, я відчинив двері і пустив дівчину вперед. Вона розглядала мої апартаменти, як мені здалось, із захопленням. - Тільки є умова – без сигарет. Тут вже мої правила. Хочеш курити – іди у свій клуб чи куди ти там хотіла – Юля навіть не глянула на мене. - Ого, краєвид дійсно прекрасний, - вона стояла біля вікна, - як і ти, Еросе. – Юля обернулась і підійшла ближче до мене. Не потрібно їй піддаватись. Я глянув на неї і пішов шукати бокали. - Може ти допоможеш мені? – я був сердитий і напруження зростало. Але це відчував тільки я, бо Юля була абсолютно спокійна і поводилась так, ніби вона у себе вдома. Я налив нам шампанського. - Еросе, хіба тобі потрібна моя допомога? – Юля хотіла витягнути сигарету. - Я ж просив, - сердито сказав я, вихопивши цигарку з її рук, - мені байдуже з тобою зустрічати свято чи на са-

»»

Продовження на сторінці

Або не хотів собі зізнатиь, що хоче. – Може ти допоможеш мені? – йому було некомфортно. Цікаво: через мою присутність? Він, можливо, навіть відчував злість. – Еросе, хіба тобі потрібна моя допомога? – нехай позлиться ще трохи: я витягла наступну сигарету, але не встигла її прикурити – він вихопив її з моїх рук і викинув. – Я ж просив! Мені байдуже - з тобою зустрічати свято чи на самоті. Він налив собі шампанського і одним ковтком його випив. А потім ще і ще. Я бачила як одна маленька краплинка спустилась по його підборіддю і стекла на сорочку, я чула як «грає» у келиху ще одна порція напою і так хотіла відчути смак шампанського на його устах. Терпіти я більше не могла – він починав свою гру, правил якої я ще не знала. Він розстебнув верхні ґудзики і жадібно вдихнув повітря. Гра почалась. – Спекотно, правда? Краще без неї, ти не думаєш? – я вже була в кількох дюймах від нього і могла вдихати запаморочливий аромат його парфумів і шампанського. – Еросе… ти прекрасний. Я крихітну мить вдивлялась в його янтарні очі і можу посперечатись, що побачила там свою покірність і відданість цьому чоловіку. Я бачила своє «падіння». Мене це налякало, але відступити я б не змогла. І відірватись від нього також. Моє плаття більше не сковувало мене і я нарешті відчула його руки на своїй оголеній спині. Не втрималась від насолоди скуштувати смак його тіла – він був прекрасний. Він був забороненим плодом, яким я насолоджувалась, заслуговуючи на смерть. Кожен його рух і дотик був сповнений насолоди і пристрасті. Це був перший чоловік, який не просто хотів заволодіти моїм тілом, він хотів його вилікувати, стерти дотики всіх попередніх рук і нанести свої. Він хотів задовільнити мене. Я бачила феєрверк за вікном, на стінах, на його тілі; я відчувала як по моїй щоці скотилась перша за 5 останніх років сльоза, яку він, сподіваюсь, не помітив; я бачила як моє попереднє життя дало тріщину і перший удар наніс чоловік, який зараз шепоче моє ім’я. – З Новим Роком, Еросе.

» Продовження в наступному номері

Юлія Март

моті. Юля промовчала. Я випив і налив собі ще. І ще, і ще, поки вона поїдала мене поглядом. Стало спекотно. Не знаю чи це від алкоголю, чи від Юлі. Я розстебнув верхні ґудзики сорочки. - Спекотно, правда? – усміхалась вона. Це була гра. Її гра. Але я й не думав здаватись і грати по її правилах. Юля піднялась з-за столу і підійшла до мене. – Краще без неї, ти не думаєш? - Вона почала легко знімати із мене сорочку, я вирішив не суперечити їй. Нехай думає, що все буде так, як планує вона. – Еросе… Ти прекрасний. – Вона водила пальцями по моєму вже оголеному торсу. Я намагався тримати себе в руках і не знав чи Юля сама володіє собою. Можливо, для неї це звичайна річ. Я обхопив її за талію і притягнув ще ближче до себе. Вона дивилась мені в очі, я звільнив її тіло від плаття. Без нього вона виглядала ще краще. Я поцілував її. Наші губи притиснулись один до одного, тісно, ніби ми не цілували нікого вічність. Я цілував її повільно, а мої руки вивчали її тіло. Юлі це подобалось, в її очах я бачив бажання, насолоду і... перемогу? Але для мене це не було програшем. Я цілував її і вдихав її видихи, дихав її повітрям, а потім ловив її стогони. Відчував її тіло. Вона обхопила мою спину тендітними руками, Юля здавалась такою маленькою, але водночас сильною. Вона ніжно цілувала мене у відповідь і я ще більше сходив з розуму. Ми на мить то віддалялись, то наближувались один до одного, шукали, вивчали кожен вигин, пізнавали смак тіл. Та пристрасть, яка була між нами – це щось нове для мене і я не хотів, щоб це закінчувалось. Я чув як годинник пробив дванадцять раз, за цей час я був у ній в два рази більше. Я бачив як за вікном феєрверки вигравали в найпрекрасніших кольорах, але Юля переді мною була красивішою, а візерунки від тих іскор, які відбивались на її тілі, виглядали фантастично…Я помітив як гаряча сльоза скотилась по її щоці і розбилась на моїх грудях. - З Новим роком, Еросе, - видихнула Юля. Юлія Торконяк

» Продовження в наступному номері

№7, літо 2016 Редакторський колектив: Ольга Боднарчук, Мар’яна Джердж, Юлія Март, Юлія Торконяк Художні редактори: Мар’яна Джердж, Юлія Март, Юлія Торконяк vk.com/intermezzoif