International Tourism Magazine #3-4-2021 by International Tourism Magazine Ltd

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница I

Ж У Р Н А Л

П Р О

М А Н Д Р I В К И

Т А

В I Д П О Ч И Н О К

ЧЕРВЕНЬ – СЕРПЕНЬ

3-4 (156) ’21

МИКОЛА ПОДРЕЗАН Колеса і крила

ПОРТУГАЛІЯ НІМЕЧЧИНА

Келих Мадейри

ЧОРНОГОРІЯ

РАС-ЕЛЬ-ХАЙМА Едем пустелі

ОЛЕШКІВСЬКІ ПІСКИ Міфи та дійсність

ХОРВАТІЯ ТУРЕЧЧИНА ЄГИПЕТ ГРЕЦІЯ НЕПАЛ КІПР ОАЕ НАМІБІЯ УКРАЇНА

ГІМАЛАЇ

Гори вражень

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница II

Цілюща Маслина Новий хорватський велнес–бутик–готель «Maslina Resort» — мов екзотична ягода в келиху Адріатики. Милує, додає наснаги і смаку життя, вабить принадами літа.

maslinaresort.com

У квітні готель став новою окрасою Хвара — острова, відомого чарами природи та історії. Заклад розташувався неподалік від давнього міста СтаріГрад зі скарбниці ЮНЕСКО. Сосновий ліс на березі Адріатичного моря, дбайливе ставлення до культурної спадщини і навколишнього середовища, традиційний хорватський смак до життя та відома тутешня гостинність — усе це про «Maslina Resort». Готель розташований не лише мальовничо, а й зруч-

но: поблизу — міжнародні аеропорти Спліта, Дубровника і Брача, а від міста Спліт сюди курсує сучасний пором. Щойно відкрившись, wellness-курорт уже увійшов до престижної асоціації «Relais & Chвteaux». Кожен її готель є живим відображенням особливостей місцевості, її історії, культури та навколишньої природи. Бутик-готель невеликий і небагатолюдний, має 42 просторі стандартні номери, 8 «люксів», 3 вілли. На дизайн

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 1

надихнув середземноморський стиль, до якого додали елементи французького шику. В інтер’єрі використали природні камінь і дерево, колоритно доповнили їх текстилем ручної роботи. З усіх вікон відкривається неймовірний краєвид бірюзового Адріатичного моря, соснових лісків і пагорбів. На березі — обладнаний піщаний пляж із баром, є басейни з підігріванням. Проте головна перевага «Maslina Resort» — це можливість поєднати висококласний пляжний відпочинок з оздоров-

чими програмами, що їх розробили фахівці тутешнього «Pharomatiq Spa». Наприклад, програма «The Cure of the Adriatic Sea» дає змогу мінімізувати наслідки стресу, відновити енергетичний баланс і внутрішню гармонію. Вона передбачає й традиційні масажі, і ритуали для тіла, і різноманітні практики, зокрема з йоги та медитації. А особливість програми «Lifestyle Wellness Immersion» — свого роду просвіта, що допомагає гостям підтримувати фізич-

не і ментальне здоров’я в повсякденні. Консультації з фахівцями, кулінарні майстер-класи, всілякі оздоровчі процедури роблять цю програму справді унікальною. Велнес-перезавантаженню сприяє занурення гостей у неквапливу атмосферу острівного життя з розміреним ритмом і колоритом. Із культурою Хорватії знайомить регулярно оновлювана виставка з роботами місцевих ремісників. «Maslina Resort»: смак Хорватії, адріатичне здоров’я та всі принади життя. ■

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 2

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 3

П Р О Ф І -

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 4

ТУР

■

Команда одного з найбільших національних туроператорів — Travel Professional Group — зібрала весь свій запал і все натхнення, щоб подолати непрості часи разом із сучасними туристами, не відмовляючись від яскравих вражень.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 5

Серед найбільш привабливих напрямків цього року — різнобарвна Домінікана з казковими пляжами та чарівні країни Адріатичного узбережжя — Албанія, Хорватія, Чорногорія, що ваблять красою заповідної природи та романтичними руїнами колишніх могутніх імперій. Традиційно популярними залишаються Греція та мальовничий острів Кіпр — лідер із продажів туроператора. Поціновувачів комфортного пляжного відпочинку чекають єгипетський Марса-Алам, турецький Даламан, курорти Анталійського узбережжя, а також дивовижні тури до Стамбула і Каппадокії. Відкрийте свою душу палким африканським країнам — напрямку, що донедавна перебував у туристичній тіні. Із 9 вересня цього року, вже другий сезон поспіль, TPG запускає чартер на крилах «Bees Airline» у саме серце континенту. Незвідана Кенія стала другою східноафриканською країною, куди українські туристи можуть літати без пересадок. Розкішні готелі на узбережжі океану та екзотичні лоджі серед дикої природи, 59 національних парків, озера з тисячами тендітних фламінго, захопливе сафарі та побут аборигенів — дивовижна Кенія стає ближчою разом з TPG. Нагадаємо, що першою такою країною була Танзанія (острів Занзібар), куди туроператор запустив чартери ще 2016 року. На початок осені TPG має гарантований блок місць у «Turkish Airlines» до Занзібару — острова, що вабить мандрівників білосніжними пляжами, неймовірними сафарі та сніговими відблисками Кіліманджаро. Звання одного з найпопулярніших напрямків екзотичного відпочинку довгий час утримують Мальдіви. На крилах «Qatar Airways» та «Emirates» ви зможете потрапити в куточок спокою посеред Індійського океану. На сезон із жовтня по травень наступного року в TPG вже заплановано реалізацію блочної програми. Романтичний чи сімейний, безтурботний чи екстремальний — відпочинок на Мальдівах давно захопив серця мандрівників універсальністю та високим рівнем сервісу. А безліч сучасних готелів, що з’явилися зовсім нещодавно, вже встигли здобути прихильність гостей. Із кожним сезоном зростає цікавість українців і до Об’єднаних Арабських Еміратів — країни фантастичних можливостей, які тепер доступні кожному. TPG реалізовує цілорічні блочні програми в ОАЕ, та саме влітку є чудова можливість за 500$ відпочити в готелі, який у сезон осінь-зима коштуватиме понад 1500$. За 27 років існування команда TPG гідно представляє український туристичний ринок на міжнародній арені. Вона розрослася від кількох людей до понад 400 експертів у 5 країнах світу. Разом із вами ми робили перші кроки в турбізнесі, долали перші труднощі й святкували перші перемоги. Нині Travel Professional Group має представництва в усіх найбільших містах України. Близько 140 туристичних напрямків, понад 2,5 мільйона задоволених мандрівників, більш як 100 тисяч унікальних пропозицій — компанія продовжує стрімко розвиватися, виходячи на якісно новий рівень світової туріндустрії. Уже багато років TPG займає перші місця в «чартах» агентських уподобань. Професіональна юридична підтримка, зручна сис-

тема бронювання, страхування від невиїзду та медичних витрат від COVID-19, програма лояльності для постійних клієнтів — у співпраці з нами турагенти й туристи відчувають комфорт і надійність. У всі часи найбільшим скарбом було й буде життя людини. Туристична сім’я Travel Professional Group розділяє загальнолюдські цінності та прагне долучитися до створення щасливого майбутнього, сповненого дитячого сміху. Компанія TPG провадить благодійну діяльність у співпраці з НДСЛ «Охматдит», мета якої — підтримувати роботу дитячої лікарні на належному рівні, забезпечуючи заклад медикаментами та обладнанням, якого бракує. Протягом останніх років започатковано кілька програм із залучення «свіжих» кадрів. Бізнес-школа туризму «TPG School» дає змогу новачкам і корифеям туристичної сфери отримати ексклюзивні знання з вуст професіоналів. З кожним роком стає дедалі ширшою франчайзингова мережа «TPG Agency». Щороку реалізується стипендіальна програма «Майбутнє української туристичної галузі». Студенти профільних закладів представляють свої наукові роботи, а найкращі дослідницькі проєкти та їх талановиті автори отримують фінансову, експертну підтримку й можливість розпочати туристичну кар’єру в команді TPG. Швидкий розвиток і світові події диктують нові правила, але компанія міцно тримається своїх ключових принципів, серед яких — відповідальність, чесність і турбота про вас. Для нас немає нічого неможливого. Подорожуйте без обмежень разом із TPG! ■

Travel Professional Group вул. Велика Васильківська, 34, Київ, 01024 Тел.: +38 (044) 545-4444 E-mail: info@tpg.ua www.tpg.ua Ліцензія ДАУТК АЕ № 272713 від 12.03.2014 р.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 6

3–4 (156) 2021

МИСТЕЦТВО ГОСТИННОСТІ 1 Цілюща Маслина. Новий велнес-бутик-готель «Maslina Resort» у Хорватії. 20-21 Безпека Бажань. Приватність і безпека для здоров’я — це «OUT OF THE BLUE, Capsis Elite Resort» на острові Крит. 94-95 Ідеальна Корнелія. Готелі «Cornelia Hotels.Golf.Spa» в турецькому Белеку.

96-97 Нубійський Шарм. «Nubian Island» і «Nubian Village» — нубійський колорит у Шарм-ель-Шейху.

ПРОФІ-ТУР 4-5 На хвилі з TPG. Яскраві подорожі без обмежень. Один з провідних туроператорів пропонує ідеї для відпочинку.

МАНДРУЙТЕ НА ЗДОРОВ’Я 9 Медтуризм класу люкс. Засновниця агенції «DeutschMedic GmbH» Анна ВЕГЕН — про рівень медичних послуг у Німеччині.

КРАЄВИДИ ДУШІ

14-15 Простір сучасного мистецтва. PARK3020 біля Львова за пів року свого існування став одним із найвідоміших артоб’єктів в Україні.

ПОДОРОЖ НА ПОДІЮ 16-18 Відпустка з велнесом. Найкращі велнес-фестивалі Європи. Читай, обирай, вирушай!

INSTATRAVEL 22-27 Гірські пригоди в НЕПАЛІ.

ВОЯЖ-КОЛЕКЦІЯ 28-40 Келих МАДЕЙРИ. Острів так відрізняється від решти Португалії та світу, що навіть на карантин не закривався.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 7

УЧАСНИК STAR ALLIANCE

ЛІТАЙТЕ БЕЗПЕЧНО ПОЧУВАЙТЕСЯ В БЕЗПЕЦІ Подорожуйте з дотриманням усіх норм, продуманих до дрібних деталей і запроваджених для вашої безпеки.

Щоб дізнатися більше про стандарти подорожей та отримати іншу інформацію, відвідайте, будь ласка, turkishairlines.com.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 8

50-59 НАМІБІЯ. Нікого й нічого. Назва пустельної країни так і перекладається — «нікого й нічого». Але в ній стільки чудес! 66-73 РАС-ЕЛЬ-ХАЙМА. Пустельний Едем. Об’єднані Арабські Емірати давно ваблять наших співвітчизників, але навіть знавців здивує емірат Рас-ель-Хайма.

VIP-КЛУБ 42-47 Колеса і Крила Миколи ПОДРЕЗАНА. Цей колоритний вусань — «людина з необмеженими можливостями». Об’їхав усю планету на візку і надихає навіть цілком здорових людей.

ЖИТТЯ ЯК СВЯТО 48-49 25 років тріумфу! Ювілейна ХХV церемонія нагородження переможців програми «Людина року». 82-83 Жінки — гордість України. ХІV церемонія нагородження всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття».

МУЗЕЙНИЙ ПРОСТІР 60-65 Артефакти КІПРУ. Кіпрський археологічний — головний і найдавніший музей на антично-туристичному острові.

МАШИНА ЧАСУ 74-80 Козак серед папуасів. Його мають за свого росіяни, щиро вважають співвітчизником папуаси, але найбільше Микола МИКЛУХА-МАКЛАЙ був українцем.

ЖИВИЙ СВІТ 84-89 ОЛЕШКІВСЬКІ ПІСКИ. Міфи пустелі. Ще десять років тому про дивний і дивовижний куточок Херсонщини мало хто знав. А нині ця земля овіяна легендами. Але чи правдивими?

МАНДРІВНИЧИЙ РЯД

92-93 #всебудетуризм Весняна міжнародна виставка UITT’21 у Києві.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 9

кандидат медичних наук, засновниця агенції «DeutschMedic GmbH» в місті Ессен (ФРН).

Про рівень медичних послуг у Німеччині розповідає Анна ВЕГЕН — лікарка,

Медтуризм класу

люкс

— Багато хто розглядає медичний туризм як VIP-сегмент у сфері подорожей. Чи такий він насправді? — Наша компанія «DeutschMedic GmbH» уже 23 роки організовує обстеження та лікування в Німеччині. Головна відмінність німецької системи охорони здоров’я —сучасна страхова медицина, яка реально діє. А це означає повсюдну доступність високотехнологічної допомоги. Тож інтернаціональні пацієнти можуть пройти діагностику, лікування, реабілітацію належного рівня практично в усій країні. При цьому тарифи єдині, оскільки визначені законодавчо. Отже, моя відповідь: кожен наш закордонний пацієнт — це VIP, адже він отримує все найкраще в німецькій медицині, а наша компанія дбає про лікування та перебування за оптимальних умов. — То що ж таке компонент «лакшері» в прагматичному плануванні лікувального процесу? — Переважна більшість клінік має палати підвищеної комфортності — зазвичай на окремому поверсі або в окремому корпусі. За доплату 90–200 євро на добу можна отримати палату більшої площі, різноманітніше меню, косметичний набір, халат та інші додаткові послуги, залежно від конкретного закладу. Причому рівень сервісу не впливає на якість лікування.

До люксових можна віднести також послуги приватних установ, які позиціонують себе саме за таким класом. Здебільшого це клініки естетичної медицини, стоматології, ортопедії, а також ті, що надають комплексні чекап-обстеження. Що ж до немедичої частини, то тут «люкс» може починатися вже із зустрічі пацієнта просто в літаку і прискоренні формальностей у VIP-залі аеропорту. Не проблема замовити чудовий сьют у сучасному готелі або оригінальні апартаменти в старовинному замку. Для тривалішого проживання варто винайняти будинок або простору квартиру. — Як пацієнтові потрапити на обстеження чи лікування в Німеччину? — Починати треба із запиту, за можливості — з викладом історії захворювання. Спілкуємося з пацієнтом по телефону, від-

повідаємо на запитання, надаємо письмові пропозиції. Ми на зв'язку без вихідних. — Що ви порадили б нашим читачам для їхнього здоров’я? — Робіть спочатку для нього те, що можете самі, адже чверть усіх хвороб пов’язана зі шкідливими звичками. Раз на рік проводьте профілактичне обстеження — допоможемо пройти діагностику в комфортабельних умовах, у виконанні провідних фахівців. Якщо виникне проблема, не впадайте в паніку і не вдавайтеся до самолікування, це може коштувати життя. Приймаючи рішення про відповідальний захід (онколікування, складну операцію), раджу продіагностуватись у незалежного фахівця. У період пандемії заочні консультації німецьких професорів допомогли багатьом нашим пацієнтам. І не забувайте, що медичний туризм — це ще й естетична, спортивна, реабілітаційна терапії, які в Німеччині теж на високому рівні. Будьте здорові! ■ Компанія DeutschMedic GmbH Huttropstrasse 60, 45138 Essen, Deutschland Моб.: +49 (163) 27-28-280 www.deutschmedic.de info@deutschmedic.de www.facebook.com/www.deutschmedic.de www.instagram.com/deutschmedic

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 10

1998

2000

2003

2004

2007

2010

2012

Журнал про мандрiвки та вiдпочинок Засновник i видавець — ТОВ «Редакцiя журналу «Мiжнародний туризм» Видається з 1992 року Головний редактор Олександр ГОРОБЕЦЬ Заступник головного редактора Марися ГОРОБЕЦЬ Вiдповiдальний секретар Юлія МАЛА Комп’ютерна графiка та верстка Євгена КРУТОВЕРЦЕВА

На обкладинці: учасниці експедиції «Dermacolla Nepal Camp» (Непал): Марися Горобець, Ірина Галай, Ореста Компанець. Фото Назарія КРИВОШЕЄВА

Передплата яскравих вражень! Заповніть квитанцію на пошті, аби не шукати кожного номера нашого журналу в кіосках. Продовжуйте передплату з будьvякого місяця! Журнал виходить щодва місяці — 6 номерів на рік.

ДЕ ПЕРЕДПЛАТИТИ? У ПОШТОВИХ ВІДДІЛЕННЯХ Оформте передплату з поштовою доставкою в будьvякому відділенні зв’язку України. Передплатний індекс у каталозі ДП «Преса» — 74318. У ПЕРЕДПЛАТНИХ АГЕНЦІЯХ «АСNМедіа»: Київ — (044) 500v0506. www.smartpress.com.ua ДП «Преса»: Київ — (044) 289v0413, 249v5045. presa.ua KSS: Україна — 0v800 210v270; Київ — (044) 585v8080. www.kss.kiev.ua «Пресмаксимум»: Львів — (032) 297-1515 ЗАПИТУЙТЕ ЖУРНАЛИ «МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ» У МІСЦЯХ ПРОДАЖУ ПРЕСИ! Mizhnarodny.turyzm international_tourism_magazine

Вiддiл реклами: Тел./факс: (044) 254v5190 Evmail: intour.magazin@gmail.com Вiддiл розповсюдження: Тел./факс: (044) 254v5193 Зареєстровано Мiнiстерством України у справах преси та iнформацiї, серiя КВ, № 2351 вiд 17.01.1997 р. © Журнал «Мiжнародний туризм» Адреса редакцiї та видавця Кловський узвiз, 15, м. Київ, 01021, Україна Тел./факс: (044) 254v5190, 254v5193 ENmail: welcome@intour.com.ua Представництва у Канадi: Український центр засобiв i розвитку — тел.: (403) 497v4374; факс: (403) 497v4377 Кольороподiл i друк ТОВ Видавничий дім «Аванпост-Прим» Вул. Сурікова, 3, корп. 3, м. Київ, 03035, Україна Тел./факс: (044) 251-1833 Тираж — 20 000 примiрникiв Перiодичнiсть — 6 випускiв на рiк Цiна договiрна. Передрук матерiалiв — тiльки з дозволу редакцiї. За рекламну iнформацiю вiдповiдає рекламодавець. Рукописи не рецензуються i не повертаються. Думка авторiв публiкацiй не завжди вiдповiдає думцi редакцiї. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть фактiв, власних назв та iмен, iнших вiдомостей несуть автори. EditorvinvChief Oleksandr HOROBETS Deputy EditorvinvChief Marysya HOROBETS Managing Editor Yuliia MALA Director of Computer Work Yevhen KRUTOVERTSEV Subscription Index 74318 © «International Tourism» Magazine

2016

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 11

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 12

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 13

К Р А Є В И Д И

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 14

ДУШІ

■

PARK 3020 —

простір сучасного мистецтва

Незвичайний артпростір містить 23 роботи українських скульпторів, наших сучасників. Вражають і візуальні образи, й творчий процес: наприклад, скульптура Олексія Золотарьова «Вухо» сягає 8 метрів у висоту, а Назар Білик над своїм об’єктом «Простір навколо» працював понад 4 роки. Ми поспілкувалися з генеральним менеджером готельного комплексу «Edem Resort Medical & Spa» Олексієм Волошиним про масштабний задум і плани. — Олексію, якою була ідея PARK3020 у засновників «Edem Resort Medical & Spa»? — Цей скульптурний парк просто неба — меседж нащадкам на тисячоліття. У ньому ми закодовуємо наші цінності для майбутніх поколінь. Для українських скульпторів парк має стати віддзеркаленням їхніх мрій і творчих амбіцій.

Для нас PARK3020 — це довготривалий проєкт із розбудови мистецької спільноти, формування конкурентоспроможної української культури на національному та світовому рівнях. Місце, де наша скульптура стає ближчою до визнаних експертів і широкої публіки. Сучасне мистецтво в Україні варте того, щоб про нього говорили. — Якими були перші кроки у створені такого масштабного проєкту? — Спочатку — відбір художників на конкурсній основі. Журі в особі кураторки Йоркширського скульптурного парку Хелен Фебі, американської скульпторки Рейчел Чемпіон, українського скульптора Назара Білика, експертки з Національного художнього музею України Оксани Баршинової та візіонерки «Edem Resort Medical & Spa» Ольги Філатової

Унікальний PARK3020 лише за пів року свого існування став одним із найвідоміших артоб’єктів в Україні. Перший публічний парк сучасної скульптури чекає в «Країні Едем» біля Львова.

відібрало 10 митців для участі у скульптурному симпозіумі. Ті поспілкувалися з фахівцями та між собою, надихнулися мальовничим місцем, його історією і створили 3D-ескізи робіт, які й було втілено в PARK3020. — Яка головна амбіція проєкту? — Запуск комплексної освітньої програми та міжнародного обміну, постійне щорічне оновлення експозиції. Зокрема завдяки співпраці з Йоркширським скульптурним парком — відомою британською інституцією з презентації публічного мистецтва. Довгострокові цілі передбачають експозиційну та навчальну програми, розвиток інфраструктури парку й регіону, створення позитивного іміджу української культури за кордоном. — Як розвивається проєкт і чи стає він прибутковим?

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 15

— PARK3020 – не комерційний, а меценатський проєкт. Він створений для підтримки українського сучасного мистецтва та розширення кругозору співвітчизників, особливо молоді. З моменту відкриття парк відвідали 3,5 тисячі людей. У 2021 році очікуємо понад 20 тисяч з України і, можливо, іноземців — залежить від епідеміологічної ситуації у світі та відкриття кордонів. — Чи змінилося сприйняття PARK3020 — ваше і гостей? — Усі наші плани і задуми втілено, а це означає, що вони правильні. Звісно, стратегія змінюватиметься, як змінюється і мистецтво, але наша загальна лінія незмінна — підтримка українського мистецтва та особистісний розвиток українців. — У чому саме полягає ваша підтримка скульпторів? — Даємо їм замовлення, купуємо їхні роботи, забезпечуємо їм творчий простір для реалізації ідей. Ми побували в майстернях митців, де повно достойних робіт, які поки що не знайшли свого постійного місця дислокації. У такому просторі, як PARK3020, скульптор отримує не лише гонорар, а й популяризацію своєї творчості. У тому числі й через Instagram, адже ми пропонуємо маркетингові та піар-стратегії, намагаємося максимально донести до публіки нові імена через соцмережі. До того ж гості нашо-

го готелю – здебільшого глибоко закохані в мистецтво люди, які знайомляться з новими авторами та невдовзі стають їхніми замовниками. — Як ви дивитеся на VR-скульптуру? — Ми оцифрували всі наші роботи. Скоро люди через VRокуляри зможуть, сидячи у кріслі в будь-якому куточку України чи світу, погуляти парком, ознайомитися з його історією, експонатами, авторами та їхньою творчістю. — Чим іще парк потішить найближчим часом? — У травні в нас відбудеться симпозіум українських та іноземних скульпторів. Протягом 30–40 днів митці створюватимуть нові роботи з граніту, а відвідувачі зможуть спостерігати процес. Доробок симпозіуму знайде своє місце у PARK3020. Також плануємо збільшити площу парку, відкрити простір із рецепцією, де можна буде відпочити, насолодитися напоями, придбати сувеніри і приємно провести час. Збираємося проводити групові екскурсії для школярів і дні відкритих дверей. Планів багато: фестивалі просто неба, зустрічі з митцями, відкриті лекції… Будемо раді кожному гостю, адже PARK3020 — унікальне для України місце, з яким повинен ознайомитися кожен. ■

НА ПОДІЮ

■

Європа знову відкривається для туризму, і це вже само собою є подією, вартою подорожі! А тим паче, якщо йдеться про фестивалі здоров’я та гарного настрою.

Фото A. HUGHES

Юлія ЗУБКО

Що: «Wilderness» Де: Корнбері-Парк (Оксфордшир, Велика Британія) Коли: 5–8 серпня Інфо: www.wildernessfestival.com ilderness» у маєтку Корнбері-Парк — вельми популярний фестиваль, який поєднує велнес і музику в приємній комбінації. Ближче до часу проведення на сайті події можна буде ознайомитися з лайн-апом цікавих виконавців. Коли втомитеся від танців, то зможете поплавати в дикому озері, відвідати йога-бранчклуб або цікаві майстер-класи з кулінарії. Увечері буде нагода насолодитися театральним шоу, піти до вечірнього клубу, розслабитись у спа просто неба. Семінари та бесіди фесту дуже надихають, заряджають енергією на місяці вперед ще й програмують на щастя, а природа графства Оксфордшир налаштовує на медитацію та релакс. Організатори допомагають із готелями та пропонують три види кемпінгів: для відвідувачів зі своїми наметами, з можливістю орендувати його та для гостей з автотрейлерами.

«W

світу

Що: Де:

«World Yoga Festival» Генлі-на-Темзі (Велика Британія) Коли: 29 липня – 1 серпня Інфо: www.yogafestival.world сесвітній фестиваль йоги включає практики асан (поз тіла), пранаями (контролю дихання), медитації, аюрведи, співів і бесід на ведичні теми. Тут викладають гуру, які займаються йогою багато років і мають великий багаж знань про індійські традиції здорового життя. Наставники допоможуть адептам віднайти внутрішній баланс, кинути виклик тілу та розуму, проникнути в таємниці стародавнього індійського вчення. «World Yoga Festival – 2020» матиме сімейну зону, де можна буде робити вправи всією родиною. Для дітей там влаштують мистецькі майстерні, розважальні ігри, шоу бульбашок і багато іншого. Традицій-

но вся зона фестивалю є безпечною для малят, у ній заборонено алкоголь і панує позитив, лунає індійська музика, а на фудкорті чекає багато смачної веганської їжі.

Фото «World Yoga Festival»

Йога з усього

Фото «World Yoga Festival»

Дикий велнес

Фото A. HUGHES

Відпустка з велнесом

Фото A. HUGHES

П О Д О Р О Ж

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 16

Що: Де: Коли: Інфо:

Фото L. THOMAS

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 17

«Soul circus festival» Елмор (Велика Британія) 20–22 серпня www.soulcircus.yoga

oul circus festival», або «Цирк душі», — фестиваль із цією назвою можна представити як вікенд толерантності, єдності й любові. У світлу пору доби в межах фесту можна займатися йогою під музику діджеїв, відпочивати у спа чи біля каміну і всіляко розслаблятись. Якщо ж не хочете йоги, знайдете цікаві оздоровчі майстер-класи та зони відпочинку. А після заходу сонця кожен матиме нагоду відчути себе трішечки шаманом. У цей час починаються, скажімо, заняття з «трансформації», де вам допоможуть побачити свою астральну проєкцію, «церемонія какао» для відновлення душевних сил або тренінг «Body Positive Tipi», який навчить танцювати, мов Бейонсе, поважати і любити своє тіло… Дітей сміливо беріть із собою! Вони теж займатимуться йогою, танцюватимуть на дитячій дискотеці, пізнаватимуть нове на майстер-класах і бешкетуватимуть від душі.

«Green Man Festival» нацпарк «Брекон Біконс» (Велика Британія) Коли: 19–22 серпня Інфо: www.greenman.net естиваль зеленої людини» збирає публіку в серці національного парку «Брекон Біконс» (Вельс). Унікальний захід відбувається з 2003-го і здобув кілька британських нагород. Його територія поділяється на 10 різ-

«Ф

Що: «Magnesia Festival» Де: Гельсинкі (Фінляндія) Коли: 30 липня – 1 серпня Інфо: www.magnesiafestival.com Гельсинкі вже вп’яте відбудеться «Magnesia Festival». Ювілейний захід пройде на острові Суоменлінна біля фінської столиці, у старовинній фортеці, яка є пам’яткою ЮНЕСКО. Фестиваль «Магнезія» — триденне свято життя з йогою, медитацією, музикою, танцями, «майстернями позитиву», смачною їжею, мальовничими надвечір’ями та цікавими учасниками. У сімейно-орієнтованій програмі — динамічні фізичні заняття, лекції, семінари із самовдосконалення, бесіди на теми психології та здорового життя. Заняття проводять фінські й міжнародні інструктори. На час свята стануть домом кожного учасника стане природа Гельсинського архіпелагу та фортеця, від якої віє духом історії. Головною метою заходу, як кажуть його ідеологи, є розповсюдження щастя та мистецтва насолоджування життям!

Фото «Magnesia Festival»

Що: Де:

них зон, де кожен знайде собі щось до душі: музичні виступи топ-виконавців, мистецькі імпрези, містичні дійства, веселе дуркування… На прихильників велнесу і просто тих, кого виснажила супернасичена танцювальна програма, чекає зона «Nature Nurture». Тут просто під старезними дубами можна відпочити в теплій ванні, позайматися йогою, розслабитися під руками масажиста, відвідати сеанси звукотерапії, відновити сили за допомогою натуральних продуктів і засобів. А тих, хто бажає глибше проникнути в таємниці здоров’я та самовдосконалення, запрошують на семінари. «Nature Nurture» — це «Виховання природою» в серці заповідних гір!

Магія Півночі

«Green Man Festival»

Природа виховує

«Green Man Festival»

Цирк для тіла і душі

Фото «Magnesia Festival»

«S

Що:

«Global Festival Flair for Yoga & Nature Lovers» Де: Санкт-Антон-ам-Арльберг (Австрія) Коли: 9–12 вересня Інфо: www.mountainyogafestivalstanton.at ’ятий австрійський фестиваль йоги — саме той час і те місце, в яких можна відчути себе частинкою чарівної природи. Може, прозвучить дивно, але Альпи добре налаштовують на йогу.

Цього року в горах біля Санкт-Антона представлять багато різних стилів йоги для початківців і досвідчених прихильників цього вчення. Займатися можна буде і в приміщеннях, і на свіжому повітрі. Замість розслаблятися під ритми діджеїв тут пропонують релаксувати під музику гір, лісу та текучої води. Тренери фесту намагатимуться максимально передати учасникам свої неоціненні для здоров’я знання. Організатори обіцяють також гірські походи різної складності. Енергію на все це учасникам дадуть колоритні альпійські, а також дуже корисні вегетаріанські та веганські страви.

Фото Tourist Association St. Anton am Arlberg

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 18

Що: Де:

«Camp Wildfire» Севенокс (Велика Британія) Коли: 27–30 серпня, 3–6 вересня Інфо: campwildfire.co.uk найкраще відволікає від повсякденних турбот і змушує усміхнутися? Ні, не келих пива, а повернення в дитинство! «Camp Wildfire» не схожий на жоден інший розважальний фестиваль. Його ідея —

Фото «Camp Wildfire»

Що

знести повсякденні бар’єри в головах, змусити людей активно й цікаво провести час, повернути собі дитячу безпосередність і знову відчути радість життя. У фестивальній зоні чекає все, притаманне таборам, до яких у дитинстві їздили британці: метання списа, стрільба з лука, лазіння по деревах і скелях, вивчення зоряного неба, бджільництво, вечірні розмови біля багаття… 100 активних розваг плюс 50 «живих» гуртів і діджеїв! Такий насичений моціон доповнюється можливістю знайти нових друзів — точно як у дитинстві. Якщо все ж таки захочеться класичного велнесу, то спа та йога допоможуть відійти від незвичної для багатьох активності.

Що: Де:

«Verve Festival» Чалк-Веллі (Велика Британія) Коли: 25 вересня Інфо: www.feeltheverve.com erve» — це новий стильний оздоровчий фестиваль, успішно започаткований торік. Свято велнесу підійде і для індивідуальних гостей, і для груп та сімей. Програма включає йогу, пілатес, медитацію, роботу над диханням, вправи в лісі, «дикий» спа-центр, пробіжки та прогулянки полями, лісами і фермами, багато інших корисних для здоров’я та цікавих речей. У спа-центрі фестивалю можна насолодитися лазнями та різноманітними масажами. Після процедур відпочиньте в гамаку

чи розслабтеся, споглядаючи краєвиди. Важливою частиною заходу є дитяча програма у мистецьких та ремісничих майстернях. Оскільки VERVE позиціонується як безвідходний фестиваль зі слоганом «Zero waste», усе сміття на фестивалі буде відсортоване, здане на переробку або компостування. Все екологічно!

«V

Фото VERVE

Велнес для екоактивістів

Фото VERVE

Дитячий табір для дорослих

Фото «Camp Wildfire»

Альпійська йога

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 19

М А Н Д Р У Й Т Е

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 20

НА ЗДОРОВ’Я

■

Безпека Бажань

Величезний вибір задоволень та водночас максимальні приватність і безпека для здоров’я — це «OUT OF THE BLUE, Capsis Elite Resort» на острові Крит.

Курорт без жодних сумнівів можна зарахувати до унікальних. Мало де ще вам запропонують такий рівень приватності. При тому, що популярність комплексу зашкалює, адже він розташований у центрі Криту, поблизу його столиці Іракліона, аеропорту, Кноського палацу і безлічі іменитих пляжів. Річ у тім, що «OUT OF THE BLUE, Capsis Elite Resort» єдиний на Криті розмістився на приватному півострові (167 000 кв. м). Простору досить і для приватності, і для дотримання всіх антиковідних протоколів. Тут на вас чекають ботанічний сад зі ставками та водоспадами, піщаний і піщано-гальковий пляжі в безвітряних

бухтах. 5-зірковий півострів умістив різні за архітектурою і стилем відпочинку готелі, 7 ресторанів, 6 барів, 7 басейнів, каплицю, спа-центр, центр підводного плавання, тенісний корт, вертолітний майданчик... Вибір помешкань безпрецедентний, у тому числі й для великих родин і компаній: від 2–4-спальних сьютів із басейнами та зонами барбекю до можливості приватно об’єднати до 9 спалень. Кожному підійде ексклюзивна цілісна лікувально-оздоровча концепція курорту. Програми передбачають правильне харчування, спа-послуги, відновлення душевної рівноваги.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 21

Особливо зверніть увагу на «Detox5+™» — розширену програму детоксикації організму із серією високотехнологічних процедур і спеціальною системою харчування iMED™. Рекомендуємо програми йоги. Можна займатися будь-якими водними видами спорту, серед іншого — флайбордом і дайвінгом. Кличуть гігантські шахи, теніс, більярд, пробіжки і прогулянки, медитації на галявинах. Вабить вечірнє шоу «Співучі фонтани».

Дітей запрошує тематичний парк розваг «Мінойський казковий світ», єдиний в усій Греції розташований просто на території курортного комплексу. Для юних відпочивальників є підлітковий клуб, басейн, лабіринт, амфітеатр, ігрові зони й майданчики, стінки для скелелазіння… Плюс багатомовна команда аніматорів. У ресторанах — широта вибору та ексклюзивна якість. І річ не лише у спокусливих ароматах та авторських рецептах,

а й у зоряному небі над головою… Є два ресторани кошерного харчування. Передбачено всі потреби ділової людини (16 залів для переговорів, бізнес-центр), можливість влаштувати незабутнє весілля… Бажання різних людей втілюються на цьому півострові. Тож приїжджайте самі чи з усіма своїми та відкривайте для себе власний «OUT OF THE BLUE, Capsis Elite Resort»! ■

www.capsis.com

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо «OUT OF THE BLUE, Capsis Elite Resort» (о. Крит, Греція).

I N S T A

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 22

TRAVEL

■

marysyagorobets

#MC #TVhost #Travelinfluencer 2,302 posts 71,0k followers 1,020 following

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 23

marysyagorobets KATHMANDU, Nepal

● ● ●

❤ 12 838 «А гайда в Непал, на Айленд-пік! Проведеш свій vision brunch у базовому таборі Еверест» — із вуст Ірини Галай, першої українки, яка зійшла на «вершину світу», це звучало так реалістично, що я, недовго думаючи, відповіла: «Легко, давай!». А слово, як відомо, не горобець... Зо два місяці неквапної підготовки — і десант «Dermacolla Beauty Camp» на крилах «Qatar Airways» приземлився в Катманду, столиці Непалу, тоді ще відкритій для сміливих туристів і романтичних альпіністів-стартерів. (На момент підготовки цього матеріалу країну закрили на жорсткий локдаун, скасувавши все авіасполучення). Гори завжди були моїм місцем сили... Та Горобець іще ніколи так високо не залітав (максимум — на Говерлу та Петрос) і не знав, що ступінь гірської «романтики» може бути різною залежно від рівня підготовки, висоти і духу авантюризму. З’ясувалося, він, як і апетит, приходить у процесі... Ще б пак — у Гімалаях, наймолодших горах планети, які ще продовжують рости (!), розмістилося 10 із 14 «восьмитисячників» світу. Хоч куди поверни голову — непальські велетні так і спокушають! Найвищий пункт призначення нашого beauty camp — Айленд-пік (6189 м). Зі слів Галай — гора-розминочка (ага, як пригадаю, так і кидає в піт ). Зійти на неї має кожний альпініст, що мріє про побачення із його величністю Еверестом. Я, може, і мрію про «матір усіх гір», яка бачила загибель і тріумф найкращих альпіністів в історії, але моя особиста кінцева мета у цій дивовижній подорожі — базовий табір (5335 м) на підході до «даху світу». Забігаючи наперед, скажу — похід до нього дав нам змогу впродовж 15 днів сповна насолодитися краєвидами найвищої вершини світу та довколишніх гігантів національного парку «Сагарматха». Я побувала у понад 70 країнах світу, але трекінг, який ми пройшли в Гімалаях, змінив мій світ на «до» і «після»...

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 24

marysyagorobets

#MC #TVhost #Travelinfluencer 2,302 posts 71,0k followers 1,020 following

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 25

marysyagorobets NAMCHE BAZAR, Nepal

● ● ●

❤ 12 838 Є два основні сезони, коли альпіністи їздять до «Everest Bace Camp». Навесні (квітень – травень) тепліше, але більше опадів — одного разу ми геть промокли. Восени (жовтень – листопад) менше дощить і сніжить, але холодніше — choose your destiny! Ми обрали весну, у нас же «Dermacolla beauty camp»! Рівень підготовки в учасниць був різний, але мета одна — красиво пройти легендарний трек і красиво все зафіксувати на світлинах. З нами подорожував чудовий фотограф Назар Кривошеєв (до речі, як вам обкладинка цього журналу з Айленд-піком?). Перша перешкода не з простих — «горняшка», яка на різних висотах вас таки «няшно» наздожене . До гірської хвороби має бути готовий кожен, навіть якщо це айронвумен, йогиня чи богиня. Між іншим, найтяжче з усіх айронменам. Ну, хіба що ти шерп-айронмен! До речі, про шерпів: нація унікальна. Надсильна та наджиттєрадісна! Кажуть, мають у грудях по три легені. Ще б пак — народитися на висоті 3880 м. Саме тут, у серці гірського району Кхумбу, розмістилася столиця шерпів — Намче-Базар. На «батьківщині тигрів», як називають місто, ми провели дводенну акліматизацію. Намче — остання нагода випити ароматної кави, з’їсти гарячої випічки, підключитися до 4G, прийняти гарячий (!) душ, зробити сурія-намаскар на тлі Евересту й Ама-Даблам. Що вище, то безціннішим і недосяжнішим стає все це. А головне, з кожним кроком, який дається щоразу важче (хоча твій баул несе шерп), відбувається тотальна переоцінка мрій, бажань, а часом і цінностей. Водночас гори відкривають твій шалений внутрішній потенціал — ти точно можеш значно більше, ніж думаєш! Горобець з українським прапором на камені «Everest Base Camp» (5364 м), біля підніжжя льодоходу Кхумбу, — це вам доказ, а мені згадка! Як і світлина з Айленд-піку — гори, що не піддалася нам з першого разу через погоду. Здавалося б, якісь 300 метрів... Але гірський метр — то абсолютно інша міра: 3 кілометри долаєш за 10 годин, які здаються вічністю!

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:07 Страница 26

marysyagorobets

#MC #TVhost #Travelinfluencer 2,302 posts 71,0k followers 1,020 following

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 27

marysyagorobets EVEREST BASE CAMP, Nepal

● ● ●

❤ 12 838 У короткому тексті не передати палітри емоцій, пережитих під час штурму Айленду та спуску з нього, гостинного прийому в легендарного альпініста Олександра Абрамова в серці базового табору Евересту, сало-вечірки з шерпами у вишиванках на Великдень, несподіваної евакуації гелікоптерами через непальський жорсткий локдаун і вимушене припинення експедиції… Розповідей вистачило б на окремий спецвипуск «МТ». Тож просто хочу сказати по-місцевому Гімалаям і нашому «Nepal beauty camp»: «Намасте». Українською це означає «божественне в мені кланяється божественному в вас», або просто «дякую». За непальськими пригодами «Dermacolla Beauty Camp» хто тільки не стежив у соціальних медіа. Принаймні мій директ був засипаний захопленими вигуками, рекомендаціями, переживаннями, за що я особисто вдячна кожному! І якби змонтувати всі сторіз наших учасників, вийшов би ще той гостросюжетний серіал, де що не день — то чергова злива непідробних емоцій, внутрішніх переживань, зовнішніх конфліктів, сліз болю та радості. Мій «Insta travel» — усього лише фототизер (світлини @kraev узагалі-то заслуговують на світову фотопремію), переглянувши який, я впевнена, ви захочете спакувати баул та опинитися в обіймах Гімалаїв. Але майте на увазі — це не просто трекінг у горах, це трансформаційний шлях, пройти який — must have бодай раз у житті! P.S. Сезон-2021 на Евересті видався вельми драматичним: погода, пандемія, локдаун... Але на момент здачі журналу віцечемпіон світу з льодолазіння, українець Валентин Сипавін, учетверте успішно зійшов на 8848 метрів, та ще й в оточенні завзятих дівчат: першої на Евересті молдованки, першої білоруски та першої дніпрянки — Ірини Караган. Вітаємо цих красунь! А Горобець іще повернеться в обійми Евересту...

#followmeto #everest #nepal #islandpeak #dermacolla #dermacollabeautycamp #гімалаї #mustvisit #горикличуть #журналміжнароднийтуризм #travelinfluencer #travelwithmarysyagorobets #goingplacestogether #qatarairways

В О Я Ж

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 28

КОЛЕКЦІЯ

■

Келих

Мадейри «Острови в океані»... Що не кажіть, а Хемінгуей умів добирати влучні назви до своїх творів. Поглянеш на обкладинку книги — аж раптом з−під неї вихлюпне солоний прибій, а в повітрі розіллються гострі пахощі тропічного лісу. І зашумить у голові солодкий хміль незвіданих просторів, які — бозна, чи здолаєш колись? Та є серед тисяч і тисяч зелених цяток суходолу на синьому сувої моря одна, до якої слід дістатися неодмінно. Це Мадейра — келих п’янкого трунку на килимі Атлантики. Андрій ПИРОГІВ

Олександр ГОРОБЕЦЬ

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 29

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 30

З висоти околишніх гір Куррал-даш-Фрейраш виглядає навдивовижу буколічно та патріархально.

У 1991 роцi Мадейру вiдвiдав Папа Римський Iван Павло II. Вiдтодi благочестивi католики острова встигли встановити не лише пам’ятну дошку на фасадi кафедрального собору Фуншала, яка присвячена цiй вiкопомнiй подiї, а й пам’ятник своєму архiпастиревi.

«У відкритім океані є радісний острів...» (Дитяча пісенька) Достеменно не відомо, що побачив та відчув Ной, визирнувши із ковчега на вершині Арарата. Зате гості Мадейри мають чудову можливість будь-якої миті змоделювати ту біблійну ситуацію. Адже острів — це вершечок п’ятикілометрової гори посеред безмежного океану. Причому від матінки Португалії його відокремлюють 1000 кілометрів, а від «бусурманського» Марокко — лише 500. Чи є Мадейра залишком Атлантиди, науковці ще не з’ясували, та в будь-якому разі, на її казкову красу це не впливає. Особливо добре видно мальовничі ландшафти з найвищої точки центрального гірського пасма — піку Руіву (1861метр над рівнем моря). Звідси проглядаються обидва узбережжя — північне і південне, — адже габарити Мадейри досить скромні — 57 на 22 кілометри. Грандіозні скелі, що становлять мало не 80 відсотків берегової лінії, прямовисно поринають у глибінь, а рівне місце на острові можна знайти хіба що у своєму готельному ліжку (це, звісно, жарт, але з великою часткою правди). Недарма середня швидкість пересування місцевого автотранспорту — 25 кілометрів на годину.

Сезонні пертурбації клімату практично нівелюються Гольфстримом і близькістю гарячої Африки. Тому на Мадейрі ніколи не буває ані спекотно, ані холодно: узимку — в середньому 18°С, а влітку — 24°С. Температурні коливання на острові все ж таки є, але залежать вони переважно від висоти над рівнем моря — кожні сто метрів угору «охолоджують» повітря на один градус. Відтак на узбережжі купальний сезон триває ледь не цілорічно, зате в горах разів п’ять на рік випадає сніг. Щоправда, на лижах тут не катаються — надто короткими і карколомними виходять траси. До скелястих боків Мадейри, мов ягнятка до овечки, туляться менші острови. Всі разом вони становлять архіпелаг. На щастя, він не такий піратський і небезпечний, як у романах Сабатіні. Навпаки, другий за розмірами острів Порту-Санту вважається райським куточком для всіх, хто набив ноги об скелі Мадейри. Бо береги тут вистелені м’яким пісочком, рельєф рівненький, клімат сухенький. А ось три острівця Дезерташ — практично безлюдні (якщо не враховувати працівників наукової станції). В’їзд сюди можливий лише за особливим дозволом, оскільки тепер це заповідник суворого режиму. Охороняють тут унікальну ко- ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 31

Село Куррал-даш-Фрейраш заховалося в самісінькому кратері вулкану, в центрі Мадейри. Суворі скелі й карколомні стежки надійно захищали мешканців острова від усіляких нападників, хоча при цьому доводилося жертвувати побутовими зручностями: електрику сюди провели лише в 1960-х роках, а більш-менш пристойну дорогу — ще пізніше. Не дивно, що ритм життя тут набагато повільніший, ніж на веселому узбережжі.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 32

У Порту'да'Круш вражає гармонiйне сполучення сучасних архiтектурних форм нового костелу iз грандiозними урвищами та скелями.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 33

За мисом святого Лаврентiя на крайньому сходi острова розпочинається славнозвісна офшорна зона Мадейри.

лонію рідкісних тюленів-монахів, ендемічних морських птахів і... силу-силенну тарантулів, які й повідлякували свого часу першопоселенців Дезерташу. Нині охочих охочих обвозять на човнах навколо островів, аби ті могли помилуватися на своїх менших братів без моральних збитків для останніх. На Сельваженші, на південь від Мадейри, теж оголошеному заказником, живуть дивовижні каракари — щось середнє між орлами та мартинами. Ваблять сюди туристів і перекази про піратські скарби капітана Рідда, закопані начебто саме тут. І хоча відповідна карта, як і годиться, кудись запропала, та, зважаючи на невеликі розміри острова, цілком реально перекопати його вздовж і впоперек. Та й на оренді лопат можна було б непогано підзаробити. «Шукайте і обрящете» (Євангеліє від Матфея) Як не дивно, але, окрім згаданих тюленів, мешканців на Мадейрі не було — принаймні в часи приєднання архіпелагу до португальської корони. Так що першовідкривачам не довелося мати клопоту з тубільцями, як це сталося на Канарах. Сучасні острів’яни вважають датою відкриття Мадейри 1418 рік, коли дон Жуан Зарку висадився на Порту-Санту, звідки через рік-два перебрався на головний острів. Та насправді архіпелаг був відомий іще відважним фінікійським мореплавцям. Не обійшлось і без чергової «легенди озера Іссик-Куль». На Мадейрі з покоління в покоління переповідають романтичну історію кохання француженки й англійця, котрі ще у XIV столітті, тобто до Зарку, через ревнощі та батьківський гнів мусили тікати світ за очі. Однак втрутився невблаганний фатум, і їхній корабель розбився об скелі Мадейри. Закохані врятувались, але невдовзі благополучно померли. Їхні щасливіші супутники повернулись на «велику землю» і розповіли жалісливу історію португальцям. Тож дон Жуан, пливучи в туманну далечінь, імовірно, знав, де шукати казковий острів. (До речі, дотепні українські туристи вже в наш час сотворили ще одну легенду. І справді — так спокусливо назвати Жуана Зарку Іваном Сірком і висунути до Португалії територіальні претензії).

«Відмітився» на архіпелазі й сам Христофор Колумб, що прибув до Порту-Санту, аби як слід вивчити навігаційну справу перед запланованим відкриттям Америки. Але йому, либонь, було сумно вимірювати міжзоряні кути самому, бо невдовзі хвацький генуезець одружився з донькою губернатора острова, котра через належний строк збільшила населення Порту-Санту на одне чарівне дитя... ➧

Порту-Моніш — головний «хіт» північної частини Мадейри. Найцікавіша його достопам’ятність — природні басейни, в яких вода повністю змінюється під час припливів і відпливів.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 34

Із прекрасного парку святої Катарини відкривається ще краща панорама міста Фуншала і порту.

Точна копія Колумбової «Санта-Марії». Прапра...внучка уславленої каравели далеко не ходить: двічі на день вона обвозить туристів навколо Мадейри.

Бронзовий Христофор Колумб у парку святої Катарини. Командор не раз бував на Мадейрі й навіть став батьком маленького острів’янина. Однак загадкова Індія вабила дужче за жіночі принади...

«Солодку ягоду рвали разом...» (Доросла пісенька) Життя вирувало і після Колумба. Благодатний клімат і родючі землі дозволяли вирощувати на Мадейрі буквально все на світі. Але острів’яни послідовно зупинилися на цукровій тростині, винограді й бананах. Не забарилися й ласі на солоденьке. Спочатку французи, потім іспанці й, нарешті, англійці намагалися закріпитись на архіпелазі всіма правдами і неправдами. Найліпше це вийшло у мешканців туманного Альбіону: саме англійські війська захищали Мадейру під час наполеонівських війн, а через сто сорок років Вінстон Черчіль дивував простодушних мадейрян своїми живописними ро-

ботами, писаними тут. Ось тільки обличчя місцевих пейзан і пейзанок виходили у нього не дуже спотвореними інтелектом... І все ж таки Мадейра лишилася щирою португалкою, хоча й має власний уряд і президента. До 70-х років ХХ століття в кожній сім’ї було 10–20 дітей, нині ж — одне-двійко. Проблему перенаселення і безробіття вирішили не лише демографічно. Сьогодні за кордоном живе і працює понад мільйон острів’ян — ледь не вчетверо більше, ніж на самій Мадейрі. Але ніхто не волає про «загибель нації», оскільки «нація» залюбки повертається додому і робить чималі капіталовкладення. Революціями тут не пахне, злочинність практично на нулі, і взагалі народ тут — хоч до рани прикладай. Єдиний спосіб усерйоз і надовго ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 35

Будівля Регіональної Асамблеї гордовито нагадує про автономію Мадейри. Одразу за нею височить Кафедральний собор Фуншала. Він споруджений у XVI столітті за наказом імператора Мануеля І. Архiтектурно будiвля належить до готики, а ось в iнтер’єрi — немало вiд мавританського стилю мудехар.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 36

Готелі на Мадейрі чудові. Колись їх будували для себе заможні британці та скандинави. Нині цим займаються самі мадейряни, що повернулися з далеких заробітчанських світів із повними кишенями грошей. Затишок, комфорт, чистота, квіти — усе це залишається вічними готельними цінностями і в нових спорудах.

розгнівити мадейрянина — це заявити при ньому, що мадера годиться лише на приготування соусів. «Вино на радість нам дано!» (Студентська пісенька) Авжеж, мадера цілком годиться для всіляких екзосоусів. Але, як казав незабутній С.П. Галахвастов, «так зачем же?». Бо хоч слова «мадейра» і «мадера» означають просто «ліс», виготовляють добірні місцеві вина аж ніяк не з табуреток. Винограду на острові вистачає, причому його їдять навіть собаки. Не лише спеціалізовані господарства, а й кожен сільський мешканець вважає за священний обов’язок мати біля дому принаймні невеличкий виноградник. Адже частувати гостей купованим вином — ганьба несусвітня! Мадера завжди займала найпочесніше місце в експорті острова. Своїм неперевершеним смаком вона завдячує збігові обставин і винахідливості виноробів. Колись діжки та пляшки із хмільним трунком перевозили вітрильники — довгими місяцями, а то й роками. Адже любили мадеру і в Америці та Південній Азії. І ось, аби дорогоцінний напій не зіпсувався у плаванні,

якісь метиковані хлопці придумали додавати у нього звичайнісінький спирт. Таким чином вино «достигало» в перегрітих тропічним сонцем трюмах, набуваючи якостей запашного бальзаму. Тепер цей процес провадять у величезних сталевих місткостях і не в трюмах, а на суходолі. Утім, зникнення романтичного ореолу не відбилося ні на смакових якостях мадери, ні на кількості її гатунків. Їх, як і півтисячоліття тому, чотири: 1) мальвазія — найсолодше і найдухмяніше вино; 2) боал (чи з португальською вимовою — буал) — напівсолодке десертне; 3) серс’ял — сухе, що потребує десятирічного достигання; 4) вердело — теж сухе, але одразу придатне до вжитку. Тож не варто думати, що п’ятигривневе шмурдилко із сусіднього гастроному має щось спільне із справжньою мадерою. Хіба що назву на етикетці... «Весна вгамує...» («В. В.») Як тільки не називають Мадейру поетичні натури! І плавучим садом, і перлиною Атлантики, і восьмим чудом, і останнім раєм... Банально? Зате близько до істи-

ни! А найбанальніша метафора є й найточнішою: острів вічної весни... Ця вічна весна і є найбільшим багатством Мадейри. Естети з усіх-усюд з’їжджаються сюди навмисне, аби серед своєї домашньої зими (літа, осені) насолодитись юнню Божого світу. Пейзажі тут не лише природні — останні мазки створені титанічною людською працею. Такі рукотворні тераси, як на Мадейрі, можна побачити хіба що в ПівденноСхідній Азії. Усі вони вкриті найрізноманітнішими насадженнями — від картоплі до бананів, причому часто-густо городні композиції через брак грунтів є багатоярусними. Зате врожаї на Мадейрі — просто фантастичні. І це при тому, що їх збирають тричі на рік! А декоративні рослини, що вдома скромно сидять у горщиках і не дуже «висовуються», досягають тут небачених розмірів. Найцікавіший екзот острова — лавр. Не кущ, а тридцятиметрове дерево! Лаврові ліси збереглися лише на вологих північних схилах, де клімат не змінювався мільйонами років. Тож і росте в затінку тих лісів найдавніша на землі деревовидна папороть, з-під якої ось-ось, здається, вигулькне якийнебудь трицератопс. Але боятися не варто: у цьому «загубленому світі» динозаври (як, до речі, й змії) не зустрічаються. Зате в необмеженій кількості ростуть гортензії, фуксії та амариліси, що квітують практично цілий рік. Мадейра — їхня батьківщина, саме звідси ці вишукані квіти розпочали переможну ходу по всьому світу. А компанію їм складають 500 рослин-ендеміків на чолі зі славнозвісною драценою, чий середній вік становить дві тисячі років. Своїй назві вона завдячує казковим драконам, які, на переконання канарських гуанчів і фантаста Толкіна, колись мешкали в драценових лісах на зразок зграйок хвилястих папужок. На Мадейрі що не ліс, садиба чи город, то суцільний ботанічний сад. А чудові парки з віковими деревами і тисячами орхідей? Ніде у світі немає такого дивовижного поєднання тропічних і субтропічних рослин. Місцева фауна трохи бідніша від флори, але й тут є на що подивитись або й пополювати — зокрема, на кабанів. А ось на кого не можна підіймати руку, так це на ендемічних голубів Троказа і мадейрських зябликів. Останні так сподобалися Дарвіну, що той провів над бідолашними пташечками кілька експериментів, чим укотре беззаперечно довів беззаперечний факт: деякі люди справді-таки походять від мавп. «Гуляємо-о-о!» («В. В.») На Мадейрі всі дороги починаються і завершуються у Фуншалі — столиці острова. Але добряче погуляти можна й не покидаючи цього дивовижного міста. Воно нагадує осучаснений Лісс із лірико-авантюр-

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 37

Овочевий базар у Фуншалі вражає розмаїттям: завдяки вдалому географічному розташуванню на Мадейрі можна ласувати і найекзотичнішими тропічними фруктами, і класичним набором субтропіків. Ось тільки морошка на острові не росте...

ного роману Олександра Гріна. Якщо у когось при читанні путівників і складеться уявлення про Мадейру як про буколічну глушину — Фуншал своїм ритмом і запальною енергією швидко це скоригує. Сліпучо-біле місто, наче Афродита, виринає з океанських хвиль, аніскілечки не соромлячись жадібних поглядів туристів. А червоні черепичні дахи лише додають краєвиду здорової еротики. Вулиці у столиці переважно двох типів: вони або горизонтальні, або спускаються до набережної так урвисто, що підгинаються ніженьки і паморочиться голівонька. Вулицями галасливо пересувається третина населення Мадейри — 100 тисяч веселих і співочих португальців. І стільки ж гостей, які прагнуть «хліба та видовищ». І з тим, і з іншим у Фуншалі проблем немає. Попоїсти та випити мадейряни вміють і люблять. Місцевий хліб, точніше специфічні хлібці, намащені зсередини часниковою підливою, — над усякі похвали! Є й до хлібців. Про мадеру вже сказано, тож лишається згадати про чудовий місцевий ром із цукрової тростини і солодкий місцевий пунш на зразок нашого спотикача. Втім, п’яниць на острові немає. Напідпитку по Фуншалу можуть блукати хіба що гарячі скандинавські хлопці. Мабуть, тому, що не закушують: до м’яса на Мадейрі ставляться досить прохолодно, а риба тим вікінгам і вдома набридла. До речі, риболовля на острові — майже священнодійство. Не інакше, як сам Господь Бог послав побожним мадейрянам таке підводне розмаїття і стабільно високі улови. Рибалки виходять у море на маленьких, веселково розмальованих шлюпках або на обдертих траулерах. І починається. Океанський та середземноморський тунець, риба-меч, всіляка вобла... А найголовніше — тут ловлять унікальну рибу еспаду, півтораметрову, гаспидночорну, за формою подібну до ятагана та ще й озброєну фантастичними щелепами із фільму жахів. Мешкає вона на кілометровій глибині. Ох і довго ж витягають її на поверхню за допомогою

Квітковій насиченості Мадейри може позаздрити навіть Сингапур. А на базарі вона концентрується ще більше.

волосіні завдовжки 1500 метрів! І досі науковцям нічого не відомо про життя й побут дивовижної риби. Зате в усіх фуншальських ресторанах добре знають, під яким соусом подавати смачнющу еспаду. Після «хліба» переходимо до «видовищ». Над набережною лунає музика у стилі фадо, акордеоністи витискають у публіки сльозу своїми жалісливими «ламбадами», жагучі португалки розкидають навсібіч гарячі погляди, схожі на щойно зрізані троянди з вологими пелюстками... Деяким туристам вдається назбирати непоганий букет. А найазартніші гості Фуншала поспішають у казино «Парк-Отель», аби чимскоріше розлучитись із вмістом кишень. Утім, якщо серед них трапляються надто високолобі, їх втішають оповіддю про те, що будівлю казино споруджено за проєктом самого Оскара Німеєра, бразильського однодумця Ле Корбюзьє. ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 38

Славнозвісний Рибний ринок у Фуншалі. Навіть дивно — всілякої риби та морських гадів — хоч греблю гати, а чистота і порядок — зразкові. Жодної тобі мухи!

Отак виглядають океанський тунець і місцеві «вустриці».

І все ж таки для засмучених гравців найкраще буде зайти до храму Се ХV століття — першого великого собору, збудованого португальцями за межами метрополії, або в монастир святої Клари. Характерна ознака португальської архітектури — «тепло» інтер’єрів навіть у готичних спорудах. Розкішне різьблення і рідкісні породи дерева, слонова кістка і темне золото, вишуканий живопис і... червона лампочка над сповідальнею, яка вмикається під час сповіді чергового грішника... Останнє у нас побачиш хіба що в рентген-кабінеті. «Життя коротке, дороги безкінечні» (Турецьке прислів’я) Мандрувати по Мадейрі водночас і легко, і складно. Легко, бо островом прокладена мережа доріг, доріженьок і стежинок, завдяки яким можна потрапити у найвіддаленіші, найпотаємніші куточки. Все це — плід воістину каторжної праці десятків людських поколінь. А складно, бо Мадейра така розмаїта і прекрасна,

що в серці завжди лишатиметься невтамована спрага до непобаченого, непочутого, непройденого... Для пересування на далекі відстані найліпше скористатись екскурсійним автобусом чи орендованим автомобілем, а в «диких» місцях приємніше подорожувати пішки — «вередами» (грунтовими дорогами) та «левадами» (стежками вздовж рукотворних каналів для поливу). Від Фуншалу, мов у відомій казці, шлях стелеться у три боки. На щастя, на цьому аналогія завершується: хоч куди підеш — знайдеш тільки хороше, цікаве та приємне. Відповідно до казкової традиції, йдемо спочатку праворуч. Першим на шляху опиняється село Камаша. Хатинки, як ластівчині гнізда, приліпилися до пагорба, зодягненого в кучеряву й зелену мантію виноградників. Потрібно бути як мінімум акробатом, аби щодня ходити прямовисними вуличками або дертися на тераси із «висячими» садками. Та особливо село славиться своїми плетеними виробами з верболозу — кошиками, підставочками, чохольчиками тощо. На дозвіллі ж тут захоплюються футболом: перший матч на острові зіграно саме в Камаші ще 1884 року! Вибаглива дорога, добряче покружлявши, добігає Машіку — першого міста, заснованого на Мадейрі. Романтики стверджують, що своєю назвою воно завдячує прізвищу англійця, чию могилу разом із похованням його коханої француженки знайшов на березі дон Жуан Зарку. Насправді так називався один із кораблів самого першовідкривача. Через затишне містечко неквапно протікає річка, заросла очеретом. У її спокійних водах віддзеркалюються старовинні маєтки, церкви й каплиці, а ще... величезні пожежні машини — теж старовинні, хромовані, що їх бачать у снах хлопчаки, котрі мріють стати пожежниками. А на крайньому сході острова можна заїхати в офшорну зону, де на 2 тисячі зайнятих мешканців припадає 400 тисяч зареєстрованих підприємств. Поїхавши від Фуншала ліворуч, тобто на захід, неможливо проминути рибальське містечко Камара-ді-Лобуш. Воно напро- ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 39

На таких суденцях фуншальські рибалки щодня виходять у безмежну Атлантику, аби будь-якої погоди взяти в океану те, що їм належить за правом мужності, терплячості й виснажливої морської праці.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 40

Своєрідна «візитка» Мадейри — традиційна «хатка» під очеретом в оточенні гортензій та інших місцевих квітів.

А ось і сама «квіткова королева» Мадейри — фіалкова гортензія.

Традиційна розвага для туристів: із пагорба Монте вони можуть спуститися на... санчатах. Не самі, певна річ, а з допомогою місцевих «візників»: коефіцієнт тертя дерев’яних полозків об асфальт трохи вищий, ніж об кригу...

чуд мальовничо притулилося під приморськими бескидами. Тут усе підпорядковане морю і риболовлі — навіть церква, яка, крім канонічних сюжетів, розписана кораблями, хвилями, сітями та рибами. Ще далі на захід нелякливі туристи можуть полоскотати нерви на Кабо-Жирао — стрімчаку, що піднісся над океаном на 560 метрів. Дух перехоплює! Так і хочеться разом із буревісниками «гордо поширяти над сивою рівниною моря»... Але ліпше облишити екстрим-туризм до наступного разу і таки доїхати до північного узбережжя Мадейри та її найпівнічнішого міста — Порту-Моніш. Звісно, це «не та» північ, хоча ресторан «Північний полюс» функціонує цілком успішно. Найголовніший місцевий «хіт» — чудові природні басейни. У плитах застиглої лави утворилися порожнини, а море зробило їх протічними (завдяки припливам і відпливам) водоймами. Купання тут — першокласне! Пряма дорога, як і годиться, виявляється найважчою. Покручена вкрай, вона приводить до тераси, з якої відкривається дивовижний краєвид. У глибині кратера ховається село Куррал-дашФрейраш. Воно справді ховається: в шістнадцятому столітті, під час піратських нападів на Мадейру, черниці карколомними стежками тікали в гори. Згодом «схрон» перетворився на поселення, але й досі пастухи не в змозі угнатися за своїми козами — такі неприступні околишні скелі — і мусять чекати, поки лукава худобина сама не зволить спуститися на вечірнє доїння. Життя в селі мало сказати що тихе і спокійне: про електрику тут довідалися під час відкриття мадейрського аеропорту, а одна з головних подій дня — поява вантажівки риботорговця. Останній погляд на Мадейру найліпше кинути з пагорба Монте над Фуншалом — увечері, коли стишується гамір дня, і особливим притлумленим світлом огортаються сад, алеї, маленькі місточки, арки з переплетених гілок і квіти, квіти... Відтак завітати до церкви, в якій зберігається головна святиня всього архіпелагу — маленька статуя Пресвятої Діви Марії Монтської. І нарешті, вийшовши з прохолоди храму на його ганок, що немов ширяє над неосяжним океаном і далеким містом у вечірньому серпанку, проказати, наче молитву, вікопомний вислів: «А ще життя прекрасне тим, що можна мандрувати...». ■

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 41

V I P -

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 42

КЛУБ

■

Цей колоритний вусань — той, про кого кажуть: «Людина з необмеженими можливостями». Він об’їхав усю планету на візку і надихає навіть цілком здорових людей. Євген БУДЬКО

Колеса і Крила Миколи Подрезана

Н Проєкт «Слідами «Бітлз» — одна із зацікавленостей пана Миколи.

На його рахунку — 70 країн, із яких 63 — на інвалідному візку, три особисті досягнення в Національному реєстрі рекордів України. І кожна подорож — із суспільно корисною метою. Микола ПОДРЕЗАН — режисер, інженер-будівельник, громадський активіст, один із лідерів руху за права людей з інвалідністю в Україні. Автор афоризмів на зразок: «Якщо ноги не працюють, хай руки стануть крилами», «Дбати про людей з обмеженими можливостями економічно вигідно», «Інклюзія потрібна здоровим». Половину весни мандрівник провів у Хургаді: так ліпше для його здоров’я, адже, окрім усього, він у групі ризику з боку пандемії. На тлі сонячної країни ми розмовляли про те, що його веде по світу. — Пане Миколо, як вам обстановка в Єгипті з огляду на коронавірус?

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 43

Київ, Хрещатик, День Незалежності України – 2020. Марш у складі колони українських діаспорян.

— Тут про нього мало говорять, але, мені здається, чимало роблять. Дисципліна і гігієна на висоті, що взагалі незвично для арабської країни. Цього разу Єгипет для мене — втеча від «сирості й сірості», адже маю проблеми з легенями і київську квартиру з вікнами на північ. Раніше бував і біля пірамід, і в Каїрському музеї. Зараз живемо за чотири години від Луксора, але поки що не відвідали. Спеціальних автобусів для мого візка немає, а індивідуальний транспорт нам не до кишені. — Скільки країн ви об’їхали, відомо. А скільки ложок уже у вашій колекції? — Понад 1200. Збираю не ложки, а спогади. Якщо хтось колекціонує їх як предмети мистецтва, то в мене це віафілія — підтвердження переміщень у просторі. Перша частина колекції — ложки з країн, у яких я побував, а друга — з тих, у яких лише збираюся побувати. Нам із дружиною Наталкою дуже приємно, коли екземпляри з другої категорії переходять до першої. — Чи запитували себе, звідки у вас така життєлюбність і потяг до мандрів? — Гадаю, від тата, який прожив 100 з половиною рочків. Був інженером, викладав у будівельному інституті, знав 6 мов і міг вести екскурсії: Мадридом — іспанською, Берліном — німецькою, Парижем — французькою... Так і не побував у Європі, Аме-

риці, але знав їхні пам’ятки, культуру. Своїми подорожами здійснюю і його мрії. Уперше за кордон я потрапив аж у 35 років, тобто радянська влада в мене забрала багато закордонних мандрівок. Але до того я об’їздив увесь Радянський Союз: від Балтії до Камчатки, від Якутії до Кавказу. У 38 років потрапив у аварію, отримав інвалідність, і друзі сказали: «Ну все, Миколка від’їздився». Та через пів року я вирушив теплоходом до Румунії. — Які з усіх поїздок вважаєте визначними для себе? — Не окрему поїздку — серію. 2004 року я мав честь нести олімпійський вогонь у Києві під час першої в історії навколосвітньої естафети. Згодом вирішив відвідати всі країни, де побував той вогонь. Загалом це 35 етапів завдовжки 1206 метрів кожний. Разом виходить 42 кілометри 195 метрів — марафонська дистанція, яку мав подолати сивий вусатий козак на візку. 2011 року я стартував на нульовому кілометрі на майдані Незалежності й вирушив до Канади. Так розпочався проєкт «Планета Земля. Погляд з інвалідного візка», який завершився у 2018-му. Зі мною їздили дружина Наталя, олімпійський смолоскип, український прапор і маленький глобус. У Швейцарії за сприяння Сергія Бубки відбулася неймовірна зустріч із президентом Міжнародного олімпійського комітету

Томасом Бахом. Наш синьо-жовтий став першим національним прапором у його кабінеті. У рамках цього самого проєкту в мене була «навколосвітка». Звичайно, подорожував переважно літаком та автівкою, але ці півтора місяці були фантастичними! — Вражає. А які куточки світу залишили найглибші враження? — Кожна поїздка для нас — це диво. Дехто їде в далекі світи й потім розповідає про смітники або погану їжу. Але нам мандрівки даються дуже дорогою ціною в усіх сенсах, тож їдемо відкривати найкраще у світі для себе та інших людей. Можу виділити два місця, які здалися нам сакральними. Зі мною там діялося щось незвичайне. Побувавши у стародавній Олімпії, я зрозумів, чому саме там відбувалися перші Олімпіади. А на мисі Доброї Надії в Південній Африці ми стояли на скелі, перед якою зливаються води Атлантики та Індійського океану: 4 тисячі кілометрів уперед — Антарктида, 7 із половиною тисячі праворуч — Південна Америка, 10 тисяч ліворуч — Австралія. Неймовірні відчуття. Майже такі самі я мав біля мексиканських пірамід, де навіть метушливі китайські туристи поводилися чомусь дуже тихо. (Сміється). — Трохи про ваші особисті «рекорди», пов’язані з мандрівками. ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 44

Тадж-Махал, Індія. 2012 рік.

Київ, День Державного Прапора України. 2015 рік.

— Їх чимало. Ви багато знаєте людей, які об’їхали навколо світу, навіть не візочників? Лише протягом свого олімпійського проєкту я подолав близько 300 тисяч кілометрів. Найвіддаленіше від України місто, де я побував, — це Квінстаун, Нова Зеландія, протилежний бік земної кулі. Мій найдовший переліт — Гуанчжоу – Окленд, понад 13 годин у повітрі. Це при тому, що туалет у літаку для мене фактично недоступний. Найвище місце перебування — містечко в Непалі на висоті 3000 метрів над рівнем моря. Відкривався стокілометровий краєвид із горами-восьмитисячниками та самим Еверестом! Світанок над Гімалаями — це незабутньо. — Гадаю, подорожі для людини з вашими фізичними кондиціями — неабиякі випробування.

— Уявіть, наприклад: прилітаємо ми з Києва з пересадкою у Дубаї до Коломбо на Шрі-Ланці. У передчутті приємних пригод вдихаємо запахи тропічної країни. Аж тут повідомляють, що багаж загубивсь. І не тільки валізи, а й… візок! Я на два дні лишився «без ніг»! Інший випадок — Тадж-Махал. Я подолав величезний шлях туди літаками, сотні кілометрів на таксі, заплатив 25 доларів за квиток до мавзолею і… На вході до гробниці вартовий зупиняє: «Вам не можна. Шкода, але ніяк». Виявляється, усі заходять босоніж або в бахілах, а візка ж не перевзуєш! Не допомогло навіть магічне слово «дискримінація». Мене запропонували пронести на спині — тільки ж я не рюкзак. Зрештою Наталя зайшла, а я лишився зовні. Кажу гвардійцю: «Хочете, відкрию секрет, як позбутися цієї ганьби назавжди? У мавзолеї має бути візок, колеса якого ніколи не торкалися грішної землі: я пересідаю — і жодних проблем». Реакція була: «Боже, як просто!». — Умови для таких людей у різних куточках світу — наскрізний предмет вашої цікавості. — Так, так! Це моє громадське, людське, козацьке завдання. Вся річ у тім, що здорові люди нездатні поставити себе на місце людини з інвалідністю. Я ж, по-перше, зацікавлений, по-друге — інженер-будівельник, по-третє — вивчив світовий досвід. Уже з 2012-х років, мене почали підтримувати українські дипломати, і я став «послом доброї волі» з цього питання. Мав зустрічі в різних країнах, різних частинах світу. Наприклад, зустрівся з керівником Китайської федерації інвалідів. Її очолює син самого Ден Сяопіна. Коли батька оголосили «ворогом народу», то його, п’ятирічного, викинули з п’ятого поверху і зробили неповносправним. А коли батько став фундатором сучасного Китаю, син зміг своїм візком відчиняти двері до найвищих кабінетів. Я делікатно поцікавився, чи можу передати деякий досвід китайській стороні. Високі чиновники вмить діста-

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 45

Велич Африки. Кейптаун, ПАР. 2013 рік.

ли блокноти й почали за мною записувати. 2011 року я розпочав проєкт «Планета Земля. ПоУ китайців величезна спрага до досвіду. На жаль, в Україні поки що не так. Це гляд з інвалідного візка», завершив у 2018-му. Зі мій біль. Тим прикріше, що зазвичай поліпшити життя людей з інвалідністю мож- мною їздили дружина Наталя, олімпійський смолона без надзусиль. Для пандуса потрібні скип, український прапор і маленький глобус. лише бита цегла й трохи бетону! І, звісно, ■ бажання. У Вашингтоні є меморіал Лінкольна, Ще приклад із мандрів. У Флоренції, в галереї Уффіці, поважзбудований у 20-х роках ХХ століття. Його ремонтували лише раз — щоб зробити ліфт для людей з обмеженими можливостями. ного вигляду чоловік забрав нас із черги і видав квитки — такі, як у всіх, але вартістю 0 євро. На моє запитання, чому в музеях Відчуйте різницю. Італії до візочника так трепетно ставляться, він відповів: «У ва— Ділитеся досвідом і на батьківщині? — Ділюсь. Іноді у формі листів із майже матюками на адресу шій країні складні часи, а ви замість сидіти вдома приїхали, здолали стільки перешкод на своєму візку, аби торкнутися наших столичної влади. (Сміється). святинь, — як же я можу до вас ставитися?». Повернувшись додому, я показав ті квитки своєму товаришу, який керував лаврським Смачного! Сеул, Південна Корея. 2017 рік. заповідником. І коли ми знову з’явилися там через два тижні, то отримали квитки з написом: «Вартість 0 грн». Тобто щось в Україні змінюється, але ми всі повинні докладати до цього зусиль. — Які країни, за вашими спостереженнями, найбільш дружні для туриста з особливими потребами? — Ті, в яких поважають права людини. Це країни Західного світу, Японія, Південна Корея, Сингапур і подібні. Якщо не можу потрапити до музею чи туалету, це порушення моїх людських прав, крапка. — Можливо, багатим державам простіше приділяти цьому увагу? — Можливо. Але насправді їм вигідно! Ще в 1994-му в Швеції мені це дуже доступно пояснили. Я там бачив соціальних працівників в уніформі, які опікуються візочниками, ходять до них п’ять днів на тиждень, як на роботу. Виявляється, якщо родич ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 46

Хто кому екзотика? Кейптаун, ПАР. 2013 рік.

людини, що має травму, не кидає роботу, він своїми податками може утримувати двох соцпрацівників. Окрім того, коли людина на візку стає самостійною, вона приносить користь і не завдає клопоту всім навколо. — Та й, наприклад, туристичним об’єктам вигідно, щоб їх відвідували люди всіх фізичних кондицій. — Абсолютно точно! Звісно, є люди з інвалідністю, які не бажають працювати, тож рівень їхнього життя має істотно відрізнятись. Я проти жалощів, надмірної опіки та зрівняйлівки. Коли дитині з обмеженими можливостями соромляться ставити погані оцінки, у підсумку вона закінчує школу з поганими знаннями. Кожна людина має право вигравати і програвати, долати й досягати. Щодо мене, то багатьох людей з інвалідністю (особливо їх!) мучить запитання стосовно моїх подорожей: «Де ж цей гад бере гроші?». Відповідаю. Свого часу заради нашого олімпійського проєкту ми продали кімнати в комуналці. Загалом живемо дуже скромно. Я напружено працюю на трьох роботах. Здаємо квартиру. Іноді зупиняємося за кордоном у друзів і знайомих. Подорожі ретельно плануємо, щоб заощаджувати час, кошти і зусилля, — я вже став фахівцем з акцій на бронювання готелів та авіаквитків, із розробки маршрутів. Рабіндранат Тагор сказав: «Знайди мету — ресурси знайдуться». На жаль, спонсорів не маємо. І це дивує. Звісно, в мене не четвертий розмір грудей (сміється), але саме така людина, як я, може рекламувати все, що стосується подорожей, — від годинників до препаратів, від спорядження до авіаліній. Але то не головне. Сам, не сподіваючись, я став прикладом і натхненням для багатьох, і це для мене подарунок долі.

— Що потрібно Україні, аби людям з інвалідністю стало комфортно? — Багато залежить від співпраці громадських активістів із місцевою владою. Свого часу це дало хороший результат, скажімо, у Вінниці. А взагалі варто починати з раннього віку. Діти з обмеженими можливостями мають відвідувати звичайні садочки і школи. Це треба не так їм самим, як здоровим дітям, аби ті розуміли, що дехто потребує трохи більше допомоги. Тоді й суспільна свідомість зміниться. Однозначно, в Україні є втішні зміни, але, на жаль, здебільшого з ініціативи окремих людей. — Чи можете навести приклади, де в нас цікаво і комфортно туристу з обмеженими можливостями? — Тепер батьківщиною їжджу мало, але… Дуже гарно адаптували новий Музей історії української нації в Києві. У Львові мене вразили бронзові тактильні макети пам’яток архітектури, зроблені для незрячих туристів. Там само, у Львові, я відвідав новий Музей пива — теж адаптований. На жаль, я вже 30 років не бував у Національному історичному музеї України — хочу, не можу. Проблеми є у Києво-Печерській лаврі. Буквально кількох сходинок досить, щоб мене зупинити. Хоча є й такі місця, як Михайлівський собор, якому волонтери за моєї участі подарували мобільний пандус — це одне з простих рішень для зручності. — Чи подорожуєте наодинці? — Раніше подорожував. Часом — у компанії друзів. Але здебільшого — удвох із Наталкою. Я планую, бронюю, фіксую події, а на ній — здоров’я, відновлення сил, дієта (майже не харчуємося

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 47

Прапори як крила. Сидней, Австралія. 2018 рік.

в кафе й ресторанах), побут, гігієна. Вона співавтор відео й фото і головна запорука Добігають фіналу два наші великі проєкти — «Всі успіху наших програм. столиці й усі держави Європи» та «Слідами «Бітлз». — Порадьте щось людям з особливими потребами для далеких закордонних поїздок. До сьогодні побували у 30 містах із 13 країн, де — Скажу навіть молодим, амбітним і «бітли» давали концерти. міцним людям: не вирушайте без супро■ воджувача, елементарна проблема може поставити на планах хрест. Неодмінно страхуйтесь. І не скупіться. Часто поліс на 30 тисяч ціями. Тому просто попереджаю, бо ради на те нема: жодної гакоштує, умовно, 220 гривень, а на 50 тисяч — 265 гривень, і людина рантії, що ви на своєму візку вільно проїдете до туалету, хоча заобирає дешевший. Гадаю, це ознака пострадянської свідомості. явлено «доступність для людей із фізичними вадами». А терміноОбов’язково беріть із собою всі необхідні ліки з чималим запа- во змінювати місце проживання — це завжди дорого. Ну, і звичайні поради для всіх мандрівників: тримайте при собі сом, бо в багатьох країнах без рецепта їх не купите. Поважаю гаджети й інтернет, але завжди маю із собою яку- документи і гроші, зайве ними не «світіть», не носіть коштовностей, не експериментуйте з їжею, старайтеся все робити завчасно, не небудь офлайн-карту, так надійніше. Тим, хто збирається винаймати машину, особливо в країнах, забувайте, що ви в гостях, і завжди беріть із собою хороший настрій. Це правда, що з кожної подорожі людина повертається трохи де правила дорожнього руху суто умовні, дуже рекомендую авто інакшою. Повертайтеся щоразу кращими! з водієм. — І насамкінець. Не розпитую про плани, але пропоную вам виВи можете замовити п’ятизірковий готель, де всі умови є за замовчуванням, але ми обираємо скромніші, зі знижками й ак- ступити майстром інтриги. — Справді, маю дуже амбітні плани щодо поширення свого корисного досвіду в усьому світі. Якщо справдяться, ви про них Очі в очі. Мельбурн, Австралія. 2018 рік. почуєте. Скажу про два наші великі проєкти, які добігають фіналу. Наближається до здійснення наша з татусем мрія про всі столиці та всі держави Європи. Лишилося відвідати одне місто — Анкару і три країни — Ісландію, Ірландію й Андорру. Другий проєкт — «Слідами «Бітлз». Колись я був одним із знаних у Києві диск-жокеїв, залишаюся меломаном і «бітломаном». До сьогодні побував у 30 містах із 13 країн, де «бітли» давали «живі» концерти. Лишились Ірландія, Нідерланди і Філіппіни. Мій товариш Сергій Радченко, амбасадор ліверпульського Музею історії «Бітлз», разом із колегами запевняє, що вони не знають іншої людини у світі, яка б здійснювала подібний проєкт. Тим ліпше. — Бажаємо наснаги для цих та інших мандрів. І спасибі за розмову. — Дякую чудовому журналові за мотивацію для нових відкриттів на планеті Земля. Таке спілкування для мене як ліки! ■

Ж И Т Т Я

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 48

ЯК СВЯТО

■

Михайло Резнік, Ольга Сумська, Ягмур Ахмет Гюльдере.

У залі Національної опери України 22 травня відбулась ювілейна ХХV церемонія нагоро− дження переможців загальнонаціональної програми «Людина року – 2020».

25 років тріумфу!

Аркадій Райцин.

Церемонія пройшла під слоганом «25-та сходинка тріумфу». Адже чверть століття програма підносить на зоряний п’єдестал справжніх лідерів України, які професійною майстерністю, творчою енергією, яскравим талантом і мудрістю здобули широке визнання й авторитет. Цей травневий вечір став справжнім тріумфом вшанування переможців 25-ї, а також минулорічної 24-ї програми «Людина року – 2019», урочистості якої перенесено у зв’язку зі світовою пандемією. Заповнений доброзичливою публікою зал щедро обдаровував оплесками переможців. Особливо сердечно, із щирою вдячністю вітали наших мужніх лікарів і всіх тих, хто сьогодні на передовій боротьби з коронавірусом. Нагородження супроводжувалося виступами відомих оперних та естрадних виконавців, святковий настрій зберігався до завершального акорду.

Премія «Людина року – 2020» у національних номінаціях «Регіональний лідер року» — Павло КИРИЛЕНКО, голова Донецької обласної державної адміністрації, керівник обласної військово-цивільної адміністрації. «Міський голова року» (великих міст) — Віталій КЛИЧКО, міський голова Києва. «Міський голова року» (малих міст) — Анатолій ВЕРШИНА, міський голова Павлограда. «Промисловець року» — Іван ПІДСАДЮК, генеральний директор ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». «Менеджер року» — Віталій АСТАХОВ, генеральний директор ТОВ «Альба Верітас». «Фінансист року» — Євген МЕЦГЕР, голова правління АТ «Укрексімбанк». «Лідер страхового ринку року» — Віктор БЕРЛІН, генеральний директор СК «GUARDIAN». «Житловий комплекс року» — ЖК «DIADANS», девелоперська компанія ENSO.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 49

Аркадій Райцин, Роман Балаян, Катерина Молчанова.

Макс Назаров та Олена Рудик.

Діана Дорожкіна, Павло Кириленко, Михайло Поживанов.

Катерина Булавінова, Світлана Гук, Тетяна Мостепан.

Алекс Ленартс.

Богдан Струтинський.

«Інформаційно-новинний телеканал року» — «УКРАЇНА 24». «Митець року» — Богдан СТРУТИНСЬКИЙ, народний артист України, директор – художній керівник Київського Національного академічного театру оперети. «Нова генерація року» — Вадим ГЕРАСИМОВИЧ, кандидат політичних наук, журналіст, ведучий YouTube-каналу «Politeka Online». Міжнародні та спеціальні премії програми «Людина року –2020» Алекс ЛЕНАРТС, Надзвичайний і Повноважний Посол Королівства Бельгія в Україні, — Міжнародна премія в галузі дипломатії. Юріс ПОЙКАНС, Надзвичайний та Повноважний Посол Латвійської Республіки в Україні, — міжнародна премія «За значний внесок в розвиток партнерських, дружніх та економічних відносин з Україною». Ольга ГОЛУБОВСЬКА, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор, — спеціальна премія «Покликання серця» за безпрецедентний особистий внесок та самовіддану працю в боротьбі з пандемією COVID-19. Сергій ТАРАСОВ, засновник групи компаній «I&U Group», — спеціальна премія «За вагомий внесок в розвиток ресурсозбереження та «зеленої енергетики» України».

Катерина Кухар.

Вадим Герасимович.

Андрій БАРАН, генеральний директор «Агропродсервіс», — спеціальна премія «За вагомий внесок в розвиток українського агровиробництва та впровадження інноваційних технологій». Юрій НАЗАРОВ, громадський діяч, співкоординатор ініціативи «Kyiv Smart City», голова SmartCity.UA, — спеціальна премія «За прорив у цифровізації українських міст». Спеціальні відзнаки «За значний особистий внесок і самовіддану працю в боротьбі з пандемією COVID-19» Світлана ГУК, керівник центру респіраторної медицини та алергології КЛ «Феофанія». Тетяна МОСТЕПАН, директор і головний лікар «Київської міської клінічної лікарні № 4. Катерина БУЛАВІНОВА, лікар, медичний експерт Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ в Україні. Чверть століття історії існування програми «Людина року» — це історії перемог наших видатних співвітчизників, звеличення тих, хто гідний найвищого суспільного визнання. Вітаємо цих людей з особистими тріумфами, а нашу «Людину року» — зі славним ювілеєм. Многая літа! ■

В О Я Ж

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 50

КОЛЕКЦІЯ

■

НАМІБІЯ

Нікого й нічого Мовою народу нама «Намібія» так і перекладається — «країна, де немає нікого й нічого». Дитяча мрія занесла мене у справжнісіньку пустелю, край нелякливих звірів та зеленооких (!) темношкірих людей. Наталя БАЖАН Наталя БАЖАН, Національна турадміністрація Намібії

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 51

Намібія розташована у «нижній», південній частині Африки, ліворуч, під «виступом». Територія держави у півтора рази більша за Україну, а населення — 2 мільйони 600 тисяч, майже як у Києві. Щільність населення тут — 3,1 людини на квадратний кілометр. Це й зрозуміло, адже 15 відсотків території займає відома Намібійська пустеля. Вона розкинулася на узбережжі Атлантичного океану, холодного і ворожого у цих краях.

Бушмени — одвічні мешканці цих країв. Саме їм належать наскельні розписи тисячолітньої давнини.

Етноекскурс в аеропорту Літак наш приземлився рано-вранці. І перше, що впало в око, це супермодерна будівля столичного аеропорту, а ще — розмаїття місцевих етнічних типів серед обслуги. Одні люди повновиді й дуже темні, в інших — дрібні риси обличчя, гострі носи, високі вилиці й азіатський розріз очей, треті ж найдужче дивують — темна шкіра і смарагдові очі! Згодом я дізналася, що половина населення складається з овамбо (хоча насправді це загальна назва 155 близьких груп). Усі вони походять зі Східної Африки, з району Великих озер. Нині мешкають на півночі Намібії, поблизу ангольського кордону, і зберігають багато в чому примітивний спосіб життя. Намібійці вперше побачили європейців не так давно, 1851 року. А по-справжньому регулярні контакти встановились аж у Першу світову війну, коли в цих краях розгорнули діяльність католицькі й англіканські місіонери. За часів німецької колонізації, у 1884–1915 роках, уамби спромоглися зберегти незалежність. Здебільшого вони працюють на шахтах, будовах, рибалять. Саме цей етнос домінує у широковідомій «Народній організації Південно-Східної Африки», або СВАПО. Структура має більшість у парламенті, бере участь у роботі міністерств, амбасад, органів самоврядності. Найтиповіші представники негроїдної раси — каванго. Вони зосереджені на південному сході країни і прийшли із сусідньої Анголи, тікаючи від багаторічної війни. Більшість їх вірить у бога Карунга, сили природи, чорну магію, злих і добрих духів. Цілителі, чаклуни, шамани досі відіграють виняткову роль у їхньому житті-бутті. Люди каванго здавна виготовляють традиційні африканські маски, ріжуть по дереву. Ви їх зустрінете на будь-якому намібійському базарі, де продають напрочуд гарні фігурки тварин. Гереро — третя значна група населення. У них гірка доля. 450 років тому вони прийшли сюди десь зі Сходу. Якщо вам трапиться детальна карта Намібії, ви побачите розсіяні чи не по всій її території зірочки — це місця масових поховань гереро. Річ у тім, що, хоча вони й боролися проти німецьких колонізаторів, опір було жорстоко придушено. Крім того, гереро ставали жертвами своїх африканських сусідів — нама. Проте гереро вижили і зберегли почуття національної гідності, взаємопідтримки та племінної солідарності. Це єдиний народ-воїн Намібії, який щороку організовує національний фестиваль із неодмінним військовим парадом. ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 52

і кирпатими обличчями, а жінки тендітні та граційні. Ці люди навертали етнографів на думку про своє спільне коріння з монголами, проте генетичний аналіз спростував цю гіпотезу. Батьківщиною нама є мис Доброї Надії. Звідти, з найпівденнішої околиці Африки, вони вирушили на пошуки ліпшого життя. У результаті вже кілька століть кочують. Найменш численні в Намібії — бушмени, справжні корінні мешканці Східної Африки. Інші племена та білі завойовники відтіснили їх у пустелю Калахарі. Проте вони залишили тут свідчення своєї давньої культури — чудові наскельні малюнки, вік яких сягає 25 тисяч років до нашої ери. Бушмени, як і нама, розмовляють мовою, що її лінгвісти назвали «пташиною» через наявність у ній цокання. Я попросила двох молодих жінок поговорити між собою цією мовою. Спочатку вони соромились, а потім почали весело «щебетати», супроводжуючи діалог дуже дивними звуками, які нагадували імітацію клацання кінських копит. До речі, «цокаючі» та «чокаючі» мови вчені зараховують до найдавніших. А ось темношкірі та зеленоокі бастери — це мулати, мішанка між нама та німецькими й нідерландськими колоністами. Кажуть, ніби дуже вродливі люди народжуються від батьків із віддаленими генами. Дивлячись на бастерів, охоче погоджуюся.

Гори, савани, а найбільше пустелі — ось найпоширеніші ландшафти Намібії.

І все ж таки місіонери зробили свою справу. Тут не рідкість побачити жінок у... кринолінах вікторіанської епохи. Такою тут лишилася «мода» з ХІХ століття. Костюм доповнює велика хустка, скручена над чолом у довжелезний сувій. Кринолін одягнутий на три-чотири спідниці з грубого полотна, на які йде до 25 метрів тканини. Отака-то європейська екзотика в Африці. За два долари стара місіс із народу гереро люб’язно погодилася залишити мені на згадку свій образ на фото і показати, скільки брудних пишних спідниць творять імпозантність її вигляду цього недільного дня. «Нама» перекладається як «червоний народ». Його представників дуже легко відрізнити — чоловіки худі, з гострими вилицюватими

Столиця і пустельний шик Поки сонце з дивовижною швидкістю підіймалося над аеропортом, я тремтіла від ранкового холоду і заздрила працівниці турагенції, яка загорталася в теплу шубу. Починалася намібійська осінь. Столиця країни Віндгук розташована в гірській місцевості. Тут, як і в пустелі, перепад вранішніх і денних температур досить значний. Добре, що я прихопила теплу куртку. 40 кілометрів від аеропорту до столиці ми їхали класним асфальтованим шосе. Ну, гаразд, думала я про себе, збудували одну пристойну дорогу тут, на краю світу, і тримають її в порядку. У нас теж від «Борисполя» до Києва можна промчати «з вітерцем». Виявилось, я помилилася. У Намібії чудові дороги, і не лише вони. Раптом різкий гальмівний поштовх перервав милування пейзажем. Посеред порожньої дороги сидів великий бабуїн і чухав живіт. Навіть місцевий водій розреготався. Ми справді були в Африці! У Віндгук в’їхали якось раптово. Не було околиць зі звалищами й напівзруйнованими мазанками. Одразу на схилах замиготіли чепурні різнобарвні будиночки з кактусовими огорожами, пальмами на подвір’ях, дивовижними деревами в червоних і малинових квітах. Зелень напрочуд яскрава і свіжа. Вдалині — гори, вкриті оксамитом трав, і цілковите без- ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 53

Національне вбрання намібійці одягають (чи по-національному роздягаються) не тільки для туристів. Це країна, в якій бутафорію від реальності відрізнити складно. Та й не дуже треба.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 54

Намібійська пустеля насправді ки

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 55

шить життям, розмаїтим і химерним

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 56

Хто-хто у хатинці живе? Ціла колонія пташок-ткачиків.

А оце «архітектурний шедевр» термітів.

люддя. Я навіть розгубилася: невже всі покинули місто? Був недільний ранок. Хтось іще спав, хтось пішов до церкви, поїхав на базар. На мене чекало затишне африканське місто. Мені відразу пощастило відчути його шарм, породжений неймовірною природою й поєднанням різних культур: німецької, нідерландської, африканської та тубільської. У 1837 році малесеньке поселення, назване народом нама Вогняна Вода (за його гарячі джерела), англійський офіцер Александер перейменував на Купальний курорт королеви Аделаїди. Тільки 1890 року Віндгук одержав сучасну назву, що перекладається з африкаансу як «вітряний куток». Центральна вулиця із сучасним торговим центром, готелями, банками, ресторанами не вражає уяву європейця. Колорит створюють хіба що продавці сувенірів. Вони розкладають на тротуарі в ідеальному порядку слонів, зебр, жирафів, бабуїнів, бегемотів із різних порід дерева. Майдан прикрашає нерукотворний монумент із 33 метеоритів, зібраних у пустелі Калахарі 1838 року. Від нього почалася моя прогулянка порожніми вулицями. На пагорбку — старовинний локомотив, майже ляльковий. Поруч — будівля в німецькому колоніальному стилі, Національний музей незалежності й археологічних знахідок. Бідність і занедбаність його спровокували мене на досить гострий запис у книзі відвідувачів. А ось локомотив — справжній символ епохи. У 1903 році він працював на першій залізниці Чорної Африки між столицею та містом Свакопмундом. Нині цією дорогою їздить туристичний поїзд, якому можуть позаздрити Франція чи

Швейцарія. Називається цей палац на колесах «Пустельний експрес». Поїздка на ньому — не лише суперкомфорт, а й нова концепція залізничного туризму. Річ у тім, що Намібія — улюблене місце німецьких туристів, ностальгія тягне їх до колишньої колонії. Відстані тут великі, а багато приїжджих товстосумів — люди немолоді. Саме для задоволення їхніх примх і збудовано «Експрес». Купе з кондиціонерами та широкими ліжками вдень перетворюється на просторий салон. Інтер’єри зроблено з бездоганним смаком, кольори підібрано у гармонії з пейзажем, а стеля вночі стає прозорим скляним дахом, над яким сяють міріади зірок Південної півкулі! Ніколи в Європі не побачити такого неба — надто багато кіптяви й вологи у повітрі. За музеєм вивищується гора, вкрита якимись дивними рослинами. Кактуси — не кактуси, агави — не агави... Заввишки чотири метри, з химерними червоними квітами. Це квітучі алое, що охороняються законом. Зовсім не схожі на наші рослини у горщиках. У Намібії росте й інше цікаве дерево — найближчий родич алое, кокербум. Це слово на африкаансі означає «сагайдак». Місцеве населення виготовляло з міцних і легких паростків кокербума мисливське знаряддя. Відверто кажучи, на горі я мріяла побачити ще одну намібійську рослину, що викликає подив і захоплення ботаніків усього світу. Це Welwitschia mirabilis. Уже в її латинській назві «дивовижна» міститься вказівка на неймовірну життєву силу рослини та її особливе місце у природі. Вогненний вітер пустель, посуха, перепади температур, бідність грунтів, сонячні опіки, тривала відсутність вологи — вона здатна витримати все це, заощаджуючи ресурси. Це найзагадковіша рослина Землі. Із зернятка вона випускає лише два листки, оце й усе. Зате живе 1000–1500 років! Довжелезні листки сплітаються, наче кубло змій, і здається, ніби їх дуже багато. Вони здатні вбирати вологу навіть із туманів. Це справжнє диво природи.

Дас іст фантастіш! Наступне місто, яке не переставало дивувати мене, — Свакопмунд. Дорога на узбережжя вела через пустелю та гірський масив, що складається з шарів граніту. Поступово зникали відтінки зеленого кольору, переходячи у жовтавий, а потім і сіро-жовтий. Сонце з незмінною байдужістю нагрівало землю і повітря. Навколо ні душі... Ми їхали на захід, віддаляючись у просторі та часі, й справді потрапили в іншу епоху. Якщо можете уявити собі німецький бальнеологічний курорт початку минулого століття, тільки під пальмами, то це й буде Свакопмунд. Головна вулиця тут називається проспектом

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 57

кайзера Вільгельма, сусідня — князя Бісмарка. У місті добре збереглася німецька колоніальна архітектура 1900-х років. Такої дивовижної чистоти я не бачила ніде, хіба що у Швейцарії. Довелося нести недопалок сигарети в кулаці, доки не знайшлась урна. Смітити в по-німецькому охайному місті було неможливо. Любов до чистоти місцеве населення перейняло від колонізаторів. Відіграє свою роль і те, що у Свакопмунді, в будинку колишньої колоніальної адміністрації, розташована літня резиденція президента Намібії, який проводить тут свої вакації.

Алмази з океану Зі Свакопмунду на південь веде дорога до іншого, не менш відомого узбережного міста Волфіш-Бей. Лише 30 кілометрів — і ви потрапляєте знову до майже іншої країни. Цей порт був заснований португальцями в епоху великих відкриттів. Згодом місто стало голландським портом, а опісля узбережну територію захопили англійці, щоб перешкодити французам контролювати морський шлях до Індії. Але тут ПАР заявила свої права на цей стратегічний пункт. Лише 1994 року незалежна Намібія після тривалих і складних суперечок та міжнародних переговорів приєднала Волфіш-Бей до своєї території. Хто бував у США, той знає, як «під лінійку» розкреслено прямокутниками тамтешні міста. Нікого з видатних діячів назви вулиць не увічнюють. Стріт номер X перетинає авеню номер Y — це практично, але бездушно та нудно. Так само організований і план цього міста. Жодної згадки про бурхливе минуле. Порт досить великий, у ньому серед інших працюють українські механіки й моряки, що обслуговують судна з усього світу. Я робила фото величезної морської платформи, переконана, що її призначено для видобутку нафти біля берегів Намібії. Потім з’ясувалося, що насправді вона створена для діставання з морських глибин... алмазів. «Де Бірс» — відома фірма, яка видобуває цей коштовний мінерал по всій планеті, — в Намібії працює дуже активно. І величезну частину цієї країни, де знаходяться алмазні шахти, перетворено на заборонену зону, яку, не приховуючи, позначають на карті червоною лінією. Я завітала до ювелірного магазину подивитися на місцеві діаманти. Виявилося, найкраще коштовне каміння вивозять до США та Європи, а «на місці» ціни на них не поступаються світовим.

Хоч би які слова підшукувала, якими вигуками супроводжувала розповідь про побачене, ніщо не спроможне відтворити неповторну красу найдавніших і найдивніших дюн на нашій Землі. Максимально наблизитися до них можна практично лише в одному місці — Сесріємі. Звідси починається інша планета — можливо, червоний піщаний Марс. На 32 тисячах квадратних кілометрів розлилося помаранчево-червоне море піску. Найвищі дюни здіймаються на висоту 345 метрів, тобто стоповерхового хмарочоса! Що переживає людина, спостерігаючи таємниче життя піску? Відчуття спокою, гармонії та вічності — живої, невмирущої. Цей витвір кварцового піску й вітру рухається щосекунди. Одна хвиля йде від вас, а нова вже наздоганяє попередню. І так мільйони років. Дюна ніжна, гостинна й гаряча. Її тіло туге та пружне, воно приємне на дотик. По поверхні, пустуючи, біга- ➧

Глиняний «схрон» чи сучасний, цілком комфортний і по-німецькому акуратний готель — обирайте...

Фантазми Намібійської пустелі Що далі я «спускалася» на південь, то ближчим поставав об’єкт моїх мрій — Намібійська пустеля.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 58

Це не карнавал у вікторіанському стилі. Криноліни з нашаруванням численних спідниць — така тут мода.

НАМІБІЮ — ТУРИСТАМ! Тури до країнипередбачають насамперед екскурсії до заповідників, подорожі до пустель, морські круїзи до міста Волфіш-Бей. Віза для відвідання країни не потрібна. У разі турпоїздки з максимальним терміном перебування (30 днів) «Entry permit» ставиться безпосередньо в пункті прибуття до Намібії. Діставатись оптимально літаком через Франкфурт-на-Майні чи Афіни.

■

ють блискучі жуки, залишаючи дрібнесенькі штришки на грудях велетня. Я скинула взуття й почала сходження. Ні, босі ноги не витримують температури! Повільно, із зупинками дерлася дедалі вище, й переді мною відкривалися нові простори звивистих дюнних спин. Форми рельєфу прості, але неймовірно величні та гарні у своїй заокругленій пластичності! Пісок здіймався й летів легко і швидко. Було видно, як на вигині вершини виникав легесенький піщаний туманець. Він, наче газова вуалька, зривався і летів подалі... Вітер любить своє творіння! Вітер-скульптор творить без упину. Мить за миттю народжуються хвилясті вигини і зникають на очах у Господа Бога. Дюни біля Сесрієма параболічні та багатоциклічні. Такими робить їх вітер, що часто змінює напрямок. Легкий вітерець тягне лише 13 грамів піску за годину, а потужний уже переміщує понад кіло. Ось чому деякі дюни зсуваються на 15–50 метрів за рік! Змінюючи напрямок, рух повітря творить дюни навіть у формі зірок. Певна річ, із землі їх не побачиш, але, піднявшись на вершину, завмреш від захоплення і навіть трохи страху. Звісно, звалитися з дюни цілком безпечно, але все ж таки... Колір утворень змінюється протягом дня. У затінку дюни фіалкові, темно-бордові на вигинах. У промінні вечірнього сонця вони зелені, сині, сірі. Вдень близько полудня — помаранчево-червоні... Боже, яка ж прекрасна Земля!

Намібійці чудово усвідомлюють виняткову роль туризму для їхньої економіки. Тому в Сесріємі знаходиться платний пропускний пункт, де можна купити «квиток на дюни». І добре, що так роблять! Гроші невеликі, але Міністерство туризму забезпечує контроль за юрбами, що будь-яку дюну можуть перетворити на плаский дитячий пісочник і розігнати всіх тварин, які тут вільно живуть. Не випадково Намібія стала першою країною світу, яка записала у конституцію обов’язковий захист навколишнього середовища, флори, фауни та екосистем. Нам є чого повчитися.

Пласка зелена Калахарі Цього року на Намібію пролилися благодатні дощі. Такої кількості води не було майже тридцять років. Долини річок переповнилися водою, а в калюжах віддзеркалювалося глибоке синє африканське небо. Зазеленіла й пустеля Калахарі. Вона зовсім не схожа на Намібійську. В нашому уявленні класична пустеля — це Сахара або Каракуми, а Калахарі має рослинність, її абсолютно пласка поверхня вкрита чагарниками, верблюжою колючкою, а цього року навіть високою травою, що нагадує нашу ковилу. І коли вітер пробігав ковиловими просторами, здавалося, ніби пустеля дихає. Мимоволі пригадувалось «Інтермеццо» Михайла Коцюбинського... На перехресті я побачила дороговказ, згідно з яким найближчий населений пункт розта-

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 59

шований за сотню кілометрів звідси. Зрозуміло, що за такої малої населеності Калахарі є цілком безпечним місцем для тварин, як-от — жирафів, шакалів, страусів, гієн, куду, газелей, яких можна побачити у вікно машини. За тижневу поїздку ми спостерігали двадцять три види ссавців, безліч птахів, плазунів, багато з яких досі ніколи не зустрічали навіть у зоопарках. На півночі Намібії простягся один із найвідоміших заповідників — природний резерват Етоша із 114 видами ссавців, серед яких — чорні носороги, африканські слони, леви, тигри, гепарди...

І трішечки прози Нарешті, кілька слів про рівень життя у Намібії. Я спеціально заходила у великі й маленькі магазини, щоб глянути, хто і скільки тут купує. Темношкіре населення виходило із сумками продуктів і товарів, а на полицях був досить багатий вибір їжі та одягу. В касах стояли комп’ютери, що реєстрували покупку, і чемні продавці дякували клієнтам за візит. Середня платня тут становить близько 500 доларів на місяць, а ціни на м’ясо та молочні продукти здалися мені доволі високими. Так само дорогий і одяг. Безробіття в деяких містечках сягає 40 відсотків. Але злидні, це нещастя більшості африканських країн, не впадають тут в око. Приклад цього — моя остання зустріч. До старту літака залишалося кілька годин, і я присвятила їх блуканню Віндгуком у пошуках

сувенірів. Валіза була складена, а в готельному холодильнику зосталося пів пляшки води, кілька бутербродів, пакетики чаю. Дощовий день цілком відповідав настрою — сумно було залишати Намібію. Раптом зупиняється поруч автомобільчик, і молода жінка запрошує сховатися в машині від зливи. Познайомилися. Місцева фотожурналістка показала мені приміські мальовничі куточки, штучне озеро і відвезла на базар, де я купила фігурки африканських тварин. Довідавшись, що в холодильнику в мене залишилася їжа, вона попросила забрати все це і віддати продавцям сувенірів. Ми так і зробили. Ось вона яка — намібійська дійсність... ■

Ще один ландшафт Намібії, небесний. Гроза над саваною — феноменальне видовище.

М У З Е Й Н И Й

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:08 Страница 60

ПРОСТІР

■

Жіночий портрет із глини, знайдений на розкопках кіпрського міста-держави Саламін (IV ст. до. н. е.).

Кіпрський археологічний — головний і найдавніший музей на антично– туристичному острові. Він зустрічає в центрі Нікосії, на вулиці свого імені — Музейній. І відправляє на тисячоліття назад.

Артефакти

Євген БУДЬКО

Кіпру

Фото A. CONSTANTINOU

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 61

З історії музею, або Всупереч і завдяки Протягом століть твори стародавнього мистецтва на Кіпрі здебільшого ставали надбанням купців, аристократів і монархів. Захопившись давньогрецькими міфами, заможні поціновувачі могли жити в оточенні античних статуй. Тоді як гробниці, храми та цілі міста забутих культур здебільшого були приховані від очей і чекали свого часу. І, на жаль, дочекалися... Раритетами зацікавилися можновладці впливових країн. Завдяки цьому вони показували могутність своїх держав і сподівалися скористатись таємницями давнини. Крім археологів, які тоді ще були не професіоналами, а просто ентузіастами,

пошуки вели іноземні дипломати, причому інколи методами, далекими від цивілізованих. У середині ХІХ століття Кіпр, на той час повністю захоплений турками, став магнітом для таких шанувальників старовини. Османи не мали сентиментів до спадщини невірних і заплющували на це очі. Іноземні посли й консули конкурували за можливість ➧

Фото A.SAVIN

Одна моя знайома, котра давно мешкає на Кіпрі, сказала, що чим далі, тим більше на острові історичних місць, де вона хотіла би побувати. Межа непізнаного розширюється. Але для тих, хто лише поринає в тутешню історію, Кіпрський музей у столиці — «саме те» місце. Класична будівля із цілком традиційними експозиціями не вражає помпезністю чи креативністю подачі, бо цього не потребує. Античні та значно давніші артефакти промовляють самі за себе.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 62

Глиняний посуд, створений до винаходу гончарного круга, дивує креативністю. Вочевидь, він здебільшого ритуальний.

Помоський ідол (ХХХ ст. до н. е.).

Загадкова «бойова машина» із «Зоряних війн».

4200 скульптурних голів і бюстів, 138 надгробних стел, 4 різьблені саркофаги, 1090 коштовних каменів, скарабеїв і печаток, 3719 скляних предметів, 146 — алебастрових, 217 — зі слонової кістки і 2380 світильників. Посол США в Османській імперії писав до Чесноли: «Мені здається, генерале, що ви потопите острів через ту кількість дірок, яку ви там нарили». Так тривало, доки султанський уряд збагнув цінність знахідок з окупованих земель. За указом 1874 року відкривачу давніх предметів належала лише третина скарбу. Тож багато артефактів потрапили до Стамбула, дещо — в Росію, Францію та інші країни. Основна частина колекції стала окрасою нового музею «Метрополітен» у Нью-Йорку, а Чеснола став його першим директором! Тоді як він своїми варварськими розкопками знищив сотні пам’яток. Знахідок навіть до пуття не описали, тож тепер біля них можна побачити написи типу «Імовірно, з Пафоса». Не кажучи про 5000 артефактів, які канули в Лету, потонувши дорогою до Америки. У 1878 році британський уряд, висловлюючись мовою сучасних окупантів, «віджав» Кіпр у османів, і по острову пройшлись англійські археологи. Британська влада довго дотримувалася ще турецьких законів про розкопки. Спритні чиновники і консули різних країн за безцінь скуповували землі та проводили на них розкопки. Нахабне розграбування Кіпру обурювало свідомих острів’ян і навіть об’єднало місцевих християн та мусульман. Греко- й турФото A. SCHOTT

дармового поповнення своїх вітчизняних музеїв. Боротьба за артефакти деколи набувала гостросюжетного характеру. В підсумку з Кіпру вивезли чимало експонатів до Берліна, Парижа та Лондона, де їх можна побачити й нині. Особливо «відзначився» американський, а за сумісництвом і російський (!) консул Луїджі Пальма ді Чеснола. Нині це справжній антигерой Кіпру. Роздобувши султанський фірман на розкопки й оселившись у Ларнаці, він, за власними словами, протягом 10 років знайшов 2310 монет, 14 240 посудин, 2110 статуй і статуеток,

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 63

«Теракотова армія Кіпру».

кокіпріоти спільно подали британській владі петицію з проханням зупинити свавілля. Після цього, парадоксальним чином усупереч і завдяки мародерам, і виник Археологічний музей Кіпру, або просто Кіпрський музей. Заснували його в 1882-му, а приміщення для експозицій він отримав лише через кілька років. У 1920–1930-х роках шведські археологи накопали на Кіпрі стільки артефактів, що половини їх вистачило для відкриття музею культур Середземномор’я у Стокгольмі. Хоча скандинави все-таки чесно заслужили на ті скарби. Саме вони вперше провели системні розкопки, заклали наукові основи кіпрської археології та поповнили місцевий музей знахідками так, як ніхто більше за всю його історію. Ідол кам’яного віку Якщо хтось думає, що експозиції Кіпрського музею — це лише античність, то дуже помиляється. Доантичні колекції становлять значну частину тутешнього надбання, вони вражають своїм екстравагантним виглядом і загадками. Найвідоміший експонат у музеї — Помоський ідол, якому близько 5000 років. Фігурку часів неоліту знайшли біля села Помос поблизу Пафоса. Судячи з неї, у кам’яному віці кіпріоти поклонялися силам життя, створюючи зображення жінки з розкинутими у формі хреста руками. Причому на шиї у цієї Великої богині (так прийнято її називати) — амулет, копія її самої. Цікаво, що схожих ідолів часто знаходили на берегах, де, за переказами, з моря вийшла богиня кохання Афродита. У всіх них розкинуті руки, довга шия та звернене вгору обличчя. Але якщо придивитися, неважко впізнати у жіночих фігурках… чоловічий орган. Божеств із жіночими й чоловічими ознаками наука трактує як попередників Афродити. У неолітичних розділах музею побачите ще чимало незвичайного. Наприклад, у глиняних виробах, створених іще до винай- ➧

В О Я Ж

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 64

КОЛЕКЦІЯ

■ Мармурова грецька Афродита і бронзовий римський імператор Септимус Север.

У ті часи Кіпр був найбільшим виробником міді та бронзи на сході Середземномор’я. Кораблі везли звідси метал, який виливали в подобі овечих і бичачих шкур. Кожне таке «руно» важило кілограмів 25, а то й 40. У музеї просто на металевій «шкурі» можна побачити бронзового і вельми войовничого божка з рогами на голові та зі списом у руці. У вільний від війни час він допомагав селянам, бувши за сумісництвом богом родючості. Серед експонатів із бронзи деякі нагадують фігурки з нашої славетної скіфської пекторалі, точніше — їхній звіриний стиль. Теракотова армія Кіпру Найдивнішим артефактом залізного віку видається святилище в Айя-Ірині. Шведські археологи виявили там близько 2000 теракотових фігур, розташованих концентричними півколами перед вівтарем. Є постаті зовсім маленькі, а є з людський зріст. Імовірно, масштаб свідчив про статус зображених персон і персонажів. Здебільшого це воїни — піші й на бойових колісницях, також якісь людинобики. Усі поклоняються невідомому божеству. Вони нагадали мені прославлену теракотову армію китайського імператора. До речі, в тих і в тих глиняних вояків на поясі є глиняні піхви, куди вставляли справжні мечі. Звісно ж, теракотові «китайці» дещо пізніші й реалістичніші. Але, як припускають дослідники, їх створили не без допомоги античних скульпторів, адже стиль Богиня родючості, одна з «попередниць» Афродити.

дення гончарного круга, можете впізнати самохідних бойових роботів із «Зоряних війн». Бронзове руно У бронзовому віці на Кіпр спочатку прийшли мешканці Анатолійського півострова, потім — Криту, а потім — Мікен.

Грецькі колоністи принесли із собою нові мову, мистецтво та релігію, які поступово засвоїло місцеве населення. Утім, кіпріоти не забували своєї Великої богині та продовжували їй поклонятися. Греки, познайомившись із нею, дали їй ім’я Афродита. Історики називають це взаємопроникненням культур.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 65

Фото V. STYLIANOU

Бронзові «шкури» — перші «монети» Кіпру вагою 25-40 кілограмів.

14 ЗАЛІВ

схожий, тоді як у самому Китаї це мистецтво було великою рідкістю. Є ще химерна асоціація з махновцями та червоними, які вирішили штурмувати Перекоп: хтось у папасі, хтось у будьонівці, хтось на тачанці… Голий імператор і Афродита Потім в історії Кіпру були елліністичний і романський періоди. Але навіть у часи давнього Риму з його любов’ю до мармуру на Кіпрі більшість статуй виготовляли з місцевого вапняку — як статую Александра Македонського, від якої лишилася сама голова. А ось на зображення своєї покровительки Афродити Кіприди острів’яни не пошкодували дорогого привізного мармуру. Тепер вона — окраса головного археологічного музею в Нікосії. Статуя римського імператора Септимуса Севера — єдина збережена скульптура з бронзи, знайдена на Кіпрі. Римський імператор за канонами свого часу зображений абсолютно голим, із чудовою атлетичною фігурою. Положення рук наводить на думку, що спочатку бронзовий імпе-

«Звіриний» стиль за тисячі кілометрів від нашої Скіфії.

ратор тримав спис і щит. На цю фігуру натрапив селянин у полі. Він вирішив, що в ній неодмінно мають бути сховані скарби і спробував дістатися їх усіма доступними способами. До музею статуя надійшла у плачевному стані, й на її реставрацію пішло 12 років. Ми розповіли про головні артефакти, і це лише дещиця з багатств музею. В нього їх стільки, що нинішнє приміщення не здатне вмістити й малої частини. Точаться розмови про нову будівлю, але поки що музейники виходять зі становища, влаштовуючи нові й нові тимчасові експозиції, а також роздаючи історичні скарби провінційним музеям: така собі науково-туристична децентралізація. Усе це дає приводи для нових і нових відвідань Кіпрського та інших музеїв на острові. Ну й, звісно, оживити унікальні експонати допоможуть сучасні розкопки та археопарки на місці стародавніх полісів. За достатньої уяви там перед вами розкинуться велелюдні порти й торговиці, постануть боги та герої, а невиразні тіні перетворяться на людей, які й творили бачені вами артефакти. ■

1. Предмети кам’яного віку таранньої бронзи (Х–ІІІ ст. до н. е.). 2. Ранній бронзовий вік. 3. Середня і пізнябронза, архаїка, класична, елліністична та римська епохи, мікенська, мінойська, фінікійська й аттична культури. 4. Теракотова армія Кіпру. Глиняні фігури божеств, зокрема зі святилища в Агіа-Ірині. 5. Скульптури — від архаїки до класики і римського часу. 6. Статуї елліністичної та римської епох. 7. Металеві предмети, печатки, монети, прикраси різних епох. 8. Гробниці (IV тис. — IV ст. до н. е.). 9. Предмети з поховань. 10. Зразки письма і протописьма. 11. Знахідки з царських гробниць міста-держави Саламін(VIII–VII ст. до н. е). 12. Змінні експозиції. 13. Скульптури з римського гимнасію в Саламіні. 14. Глиняні ідоли Кіпру. Відчинено: вівторок – п’ятниця — 08:00–18:00, субота — 09:00–17:00, неділя та свята — 10:00–13:00, перша середа місяця — до 20:00. Детальніше: www.mcw.gov.cy.

■

В О Я Ж

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 66

КОЛЕКЦІЯ

■

Є на планеті місця, які не припиняють нас дивувати. Серед таких — Об’єднані Арабські Емірати, що давно ваблять наших співвітчизників. Але навіть знавців здивує емірат Рас−ель−Хайма. Сергій ОНИШКО

РАС-ЕЛЬ-ХАЙМА

Пустельний

Едем

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 67

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 68

Сторожова башта в селищі Аль-Хамра.

Чудовою нагодою відкрити для себе та читачів «новий» емірат стало інше відкриття — прямих рейсів «Міжнародних авіаліній України». З червня із нашого «Борисполя» до столиці Рас-ель-Хайми можна комфортно дістатися двічі на тиждень. Обіцяють продовження програми і в зимовий сезон. Полетіли! «Верхівка шатра» Саме так перекладається назва Рас-ель-Хайма. Походить вона від шатра, який вождь кочівників Заба встановив на вершині гори. Існує також легенда про царицю Савську, яка зупинялася тут на шляху до Соломона, щоб «випробувати його загадками». Із шатром асоціюється й мапа цієї частини Аравійського півострова, на гострій «верхівці» якого й розташований емірат. У давнину люди тут жили здебільшого на узбережжі моря чи ближче до гір, де зосереджувалися природні запаси питної води і земля була придатна до обробітку. Ці краї були відомі з назви торговельного міста Джульфар, яке входило до перської держави Сасанідів (ІІІ–VI ст.). Морське розта-

шування сприяло риболовству й торгівлі. Але згодом ці краї зажили поганої слави, бо тут століттями гніздилися морські пірати, з якими довелося повоювати й англійцям аж у ХІХ столітті. Піратське правління змінилося британським, і лише в 1972 році емірат увійшов до складу ОАЕ — останнім із семи нинішніх частин держави. Так розпочалася новітня історія Рас-ель-Хайми. Дивовижно, та ще 50–60 років тому в цих місцях не було доріг і електростанцій, а пересуватися можна було лише на верблюдах чи віслюках. Вдале використання природних ресурсів та об’єднання семи еміратів у одну державу принесли розквіт, реалізацію сміливих та амбітних проєктів, зокрема й у туристичній сфері. Найпівнічніший емірат Рас-ель-Хайма пропонує дива туризму. Сусідство з п’ятьма іншими князівствами ОАЕ, Оманом, Перською затокою, Аравійською пустелею та Хаджарськими горами вплинуло на його «портрет» і зробило по-особливому принадним. Навіть якщо поглянути на його мапу, вже стає цікаво: князівство розділене на дві окремі частини.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 69

У центрі Рас-ель-Хайми немає височенних хмарочосів, як у Дубаї. А ось поринути в архітектурну автентику та дізнатися про культурну спадщину можна, відвідавши мечеть султана Аль-Касімі.

Пальми, море й «all-inclusive» З погляду туризму, емірат відомий насамперед шикарними піщаними пляжами протяжністю майже 70 кілометрів. Завдяки захисному бар’єрові Хаджарьских гір сюди не завівають сильні вітри з пустелі, які несуть спеку та засипають усе піском. А податкове та інше заохочення владою світових готельних мереж призвело до появи закладів відпочинку найвищого рівня з порівняно невисокими цінами. Туристи їдуть сюди саме заради класних готелів, де архітектура, озеленення та дизайн інтер’єрів дають змогу почуватися сучасним еміром або мешканцем Едемського саду. Є все, про що можна мріяти: системи активного відпочинку, спортзали, басейни, можливості для різноманітних водних видів спорту та риболовлі, водні гірки, сонячні тераси з панорамами узбережжя,

на яких можна засмагати, читаючи улюблений журнал або насолоджуючись прохолодним коктейлем. Метушливе повсякдення, здається, опиняється десь далеко. Не встигнеш зробити замовлення, як несуть авторське морозиво від шефа чи запрошують на сеанс спа-терапії, наче читають ваші думки на відстані. За кілька днів відпочинку ви просто закохуєтесь у все навколо і починаєте щиро вважати, що таким і має бути життя — розміреним, радісним та розслабленим. Але воно може бути ще й насиченим враженнями! Рас-ель-Хайма — столиця Рас-ель-Хайми Населення емірату становить приблизно 345 тисяч мешканців, із яких більшість припадає на столицю — місто, однойменне з еміратом. Воно таке розтягнуте за пло-

щею, що іноді не зрозуміло, середмістя це чи околиці. Але певні ознаки центр усетаки має — кілька ефектних висоток, поруч із якими розташована мечеть султана Аль-Касімі. Рід Касімі — один із найдавніших у Расель-Хаймі. Останні сто років він робить усе можливе задля розквіту емірату й досягнення світових стандартів у всіх сферах життя. Наприклад, тут, на краю пустелі, з’явилися гольф-поля. У торговельному центрі «Manar Mall» можна без податків придбати речі відомих брендів. Не відстає влада й в освоєнні узбережжя: як у Дубаї, тут створили штучні острови з мережею готелів і розважальних закладів, і їх уже відвідують близько 200 тисяч туристів на рік. Особливо приємно прогулятися містом увечері, коли все гарно підсвічено і немає спеки. ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 70

Під час і після заходу сонця піски Аравійської пустелі насичуються неймовірними червоно-жовтими відтінками. Спека спадає, і, сидячи на дюні, можна відкоркувати пляшку вина та насолодитися краєвидами.

Фото RAK TDA

Під час польоту на зіплайні сміливці мчать над землею зі швидкістю до 160 км/год.

Автор перед стрибком у прірву.

Традиції життя та оборони Від персів та арабського середньовіччя лишилося дуже мало автентичної архітектури, але ту, яка збереглася, місцевий люд дуже шанує. Традиційні для Аравії будівлі можна побачити в старовинному селищі Аль-Джа-

зіра-аль-Хамра. Давній форт Фалая має конічну сторожову башту, в якій ховалися мешканці від набігів і з якої було зручно уражати нападників. Роботи з реконструкції тривають, тож рік за роком для відвідувачів відкривається дедалі більше пам’яток культурної спадщини.

Де народжуються перли Яскраві враження від емірату залишає все, що пов’язане з добуванням перлин. Саме звідси морські коштовності надходили до Єгипетського царства та Стародавнього Риму. Сама Клеопатра носила каблучку з перлиною рідкісного фіолетового відтінку. З XIV століття такими коштовностями прикрашали корони, шати і трони європейських монархів. Ця цікава та водночас небезпечна справа була на відповідальності чоловіків. Так тривало близько двох тисячоліть, поки з приходом сучасного методу вирощування штучних перлів давня професія майже зникла. Але пан Абдула Рашид аль Сувайді, онук останнього в ОАЕ ловця перлин, вирішив налагодити вирощування цих коштовностей, поєднуючи сучасні технології та стародавні традиції. За допомогою японських фахівців, технологій та обладнання налагодили виробництво. Плюс проведення екскурсій. Усіх охочих у бухті Аль-Рамс на воді чекає демонстраційний майданчик-музей, де можна побачити цікаві експонати, почути розповіді про весь

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 71

процес вирощування, збирання та перетворення природних перлин на прикраси й витвори мистецтва. І звісно, придбати морські скарби для себе або на подарунок! Неймовірно, але лише один відсоток диких мушель здатний «виносити» перлину, для штучно вирощених цей показник становить 60 відсотків. Щоправда, з них левову частку відсіюють за стандартами кольору, форми, відтінку та розміру. В давнину чоловіки пірнали по мушлі, захищаючи пальці накладками з верблюжої вовни, щоб не поранитись об гострі краї черепашок. Нині збирання морського «врожаю» значно безпечніше. Сучасна частина промислу — введення в мушлю «зародку» перлини, який надалі ростиме в ній завдяки нашаруванням перламутру, а також система продажу та логістики готових коштовностей. Втомилися від релаксу? Гайда в гори! У Хаджарських горах, за 55 кілометрів від міста Рас-ель-Хайми, розташована найвища в ОАЕ вершина — гора ДжебельДжейс (1934 м над р. м). Дорога туди про-

лягає пустелею, потім круто бере вгору й веде численними серпантинами. І ось ви виїжджаєте на плато, з якого видно й узбережжя, і столицю емірату, і навіть сусідній Оман. Територію оголошено національним парком. Є вибір місць для сімейного відпочинку та прогулянок пішки або на велоси-

педі, можна влаштувати пікнік чи барбекю на тлі гірських краєвидів. А ще в цих місцях розташований один із таборів виживання в дикій природі, створений відомим екстремалом і мандрівником Беаром Гріллсом. Тут чекають сучасні будинки-модулі, у яких є все для гір- ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 72

Лише один відсоток виловлених перлин в умілих руках ювелірів перетворюється на дивовижні прикраси, такі, як ця у центрі, вартістю 65 000 доларів.

ського комфорту. Гостям пропонують випробувати себе самих — пробути наодинці з природою 4, 8 або 24 години, використовуючи спорядження і поради інструкторів з виживання. Звичайно, є можливість пройти тренінг із досвідченими інструкторами. Але є тут і місце, від якого стане моторошно навіть кремезному десантнику зі сталевими нервами! Йдеться про найвищий у світі атракціон для екстремалів —

зіплайн «Jebel Jais Flight». Це система тросів, до яких спеціальним способом кріплять сміливців, і ті стартують із вершини вздовж линв, «падаючи» у прірву на швидкості 130–160 кілометрів за годину. Довжина траси — 2832 метри, тривалість польоту — 2–2,5 хвилини. Повірте, за цей час перед очима пролітають не лише скелі та ущелини, а й усе ваше життя! А проте, про безпеку подбали на найвищому рівні, жодного ексцесу ще не виникало. Цікаво,

що на руку кожному «літунові», як у готелі, надягають браслет із номером стрибка. Мій був 68 788-м! Свого часу відкривав цей атракціон сам шейх емірату. Щороку на вершині тут встановлюють сцену, де виступають відомі світові музиканти, влаштовують змагання серед професіоналів. Поруч є ще декілька систем швидкісного спуску. Вони хоч і нижчі та повільніші, але вражень залишають удосталь!

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 73

Готелі пропонують відпочинок і заходи не лише сім’ям із дітьми, а й тим, хто нещодавно одружився чи планує це зробити. Романтичні вечері, фотосесії на світанку, дружні вечірки… Кожний заклад прагне залишити в гостей незабутні враження.

Переводимо подих у пустелі Перші підтверджені поселення людей у Расель-Хаймі датують ІІІ–ІІ тисячоліттями до нашої ери, тобто бронзовим віком. Відтоді збереглися поховання Умм-ан-Нар, де вони мають вигляд дивних круглих кам’яних гробниць. Сухий клімат чудово «консервує» будь-які органічні матеріали, тож науковцям вдається відновлювати побутові речі, зброю, прикраси тутешніх мешканців. Коли дивишся на акуратно складене каміння, старше за єгипетські піраміди, є над чим поміркувати, зокрема над тим, який слід ми залишаємо після себе на цій планеті… Нинішній економічний розвиток еміратів майже не залишив прошарку бідних людей або тих, хто живе винятково землеробством чи риболовлею. Тож туристичний складник у житті бедуїнів дуже вагомий. Але багато з того, що ви побачите в їхніх селищах, побутувало ще 50–100 років тому. Щоб отримати глибше враження, не відмовтеся від склянки традиційного чаю та можливості побачити дійство «аль-ваххабія», яке влаштовують лише в цьому еміраті. У пустельній виставі бойові барабанщики виконують рухи, які відображають бій у всіх його стадіях: напад, захист, перемога чи поразка. Але розваги пропонує й сама пустеля: джипсафарі, подорожі на верблюдах, сендбординг… Мені було цікаво залишитися серед дюн, які, мов застиглі хвилі, відтворювали морський ландшафт. Посеред цього піщаного моря, немов острови

надії чи рятівні судна, часом з’являлися поодинокі дерева. Як вони тут виживають? Може, і самому Гріллсу знадобився б їхній досвід? Повертаючись до цивілізації Попрощавшись із пустелею, я вирушив назад до прохолодного номера в готелі. Кілька хвилин — і ось я знову на пляжі, під пальмою. Сонце потихеньку повзе небосхилом, морські хвилі ліниво облизують берег, а серед квітів і кущів чутно гомін птахів, які нагадують, що Едемський сад справді існує. Може, оце він і є? ■

НА КРИЛАХ МАУ Перельоти Київ – Рас-ель-Хайма української авіакомпанії стартують 25 червня 2021 року й відбуватимуться щопонеділка та щоп’ятниці. Місцяна «гібридні» рейси можна придбати ускладіпутівоквід туроператорів, в індивідуальному порядку — на сайті та в мобільному застосунку МАУ. Планують пролонгувати сполучення між Києвом і Рас-ель-Хаймою й на зимовий сезон. Детальніше — на www.flyuia.com.

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо Департаментові з розвитку туризму емірату Рас-ель-Хайма (visitrasalkhaimah.com) та «Міжнародним авіалініям України» (www.flyuia.com).

■

М А Ш И Н А

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 74

ЧАСУ

■

Портрет Миколи Миклухи-Маклая, виконаний художником Олексієм Корзухіним 1886 року.

Його мають за свого англійці, німці, поляки й індонезійці, а папуаси Нової Гвінеї щиро вважають співвітчизником. Але найбільшою мірою Микола Миклуха– Маклай був українцем, нащадком козаків. У липні виповниться 175 років від дня його народження. Марія ВЛАД Олексій ОНІЩУК, Пилип ВАКУЛЕНКО та з архівних документів

Козак

серед папуасiв «Почуватися сином людства не означає забути рiдний дiм». (Микола Миклуха Маклай)

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 75

Ім’я цієї людини слушно займає одне з почесних місць у світовій науці. Немає материка, де б не побував Миклуха-Маклай. Його вітали в багатьох країнах світу. Але доля видатного філософа, антрополога, етнографа, анатома, біолога, географа, письменника, художника невіддільна від батьківщини — України. Її він любив, нею пишався. Нащадок Тараса Бульби Рукописи й інші матеріали архівних фондів тієї самої Росії виявляють цікаві подробиці біографії Миколи МиклухиМаклая. Ось задокументована, а втім романтична історія, що проливає світло на Маклаєве походження. Його дядько по батьковій лінії навчався і товаришував із Миколою Гоголем. Той, у свою чергу, зацікавився родинними переказами Миклух. Виявляється, їхній предок Охрім Макуха був курінним отаманом на Запорожжі. За визволення України з-під польської шляхти воювало троє його синів — Омелько, Назар і Хома. Назар закохався у шляхетну панночку, перейшов на бік поляків і сховався в обложеній запорожцями фортеці. Зганьблені брати вирішили викрасти зрадника. Але на зворотному шляху натрапили на варту. Хома загинув у нерівному бою, а Омелькові з бранцем вдалося втекти. Курінний власноруч стратив сина-перевертня... Впізнаєте сюжет? Гоголь поклав його в основу свого «Тараса Бульби». Отаман Охрім, предок Миклухи-Маклая, — прямий прототип головного героя. Такою ж непересічною особою був і козак Степан Макуха на прізвисько Махлай, прадід Миколи Миклухи-Маклая. Під час російсько-турецької війни 1788 року під Очаковом він командував кінною сотнею. За військову кмітливість і героїзм йому присвоїли чин хорунжого та жалували дворянство. Козака викликали в Петербург. Сама «гробителька» українського козацтва імператриця Катерина II піднесла йому дворянську грамоту й повісила на шию стрічку з орденом Володимира I ступеня. Та козак лишався козаком. Поруч із прізвищем на казенних паперах за звичаєм запорожців мусив писати прізвисько. Назвати себе «макухою», тобто недотепою і лопухом, новоявленому дворянину не дуже хотілося. І той сфабрикував малозрозуміле прізвище Миклуха, приєднавши до нього прізвисько зі зміненою літерою — МаКлай. Згодом шотландці вважали його нащадка, вченого Миколу Миклуху-Маклая за свого, вимовляючи: «Маклей». Запорожець Охрім Макуха і його звитяжний правнук Степан були легендою і гордістю роду. Обох їх для Миклух уособлював гоголівський Бульба. Образ цього

майже реального персонажа маленький Миколка Миклуха-Маклай постійно бачив у батька на столі. Сам мандрівник називав себе не інакше як нащадком Тараса Бульби. У листі до брата Сергія писав, що після смерті батька знайшов документ, який свідчив про їхній дворянський рід із подвійним прізвищем Миклуха-Маклай і фамільним гербом: козак із піднятою шаблею на тлі фортечної брами. Серед предків — Міцкевич і Гете За відомостями австралійського дослідника Френка Грінопа, народився Микола Миколайович Миклуха-Маклай у місті Малині, на нинішній Житомирщині, в родовому маєтку. Ранні польські, німецькі енциклопедії та австралійські джерела подають таку саму інформацію. Проте російські біографи твердять, ніби батьківщина видатного антрополога — Новгородська губернія. Це повторюють і радянські джерела, і новітні популярні видання в Росії. Хай там як, а кімнату австралійських синів і внуків Миклухи-Маклая прикрашає портрет їхнього діда в українській вишиванці. Батько Миколи Миклухи-Маклая походив зі Стародубського повіту на Чернігівщині. Рідня Маклаїв була патріотичною, українською. Микола Ілліч працював на будівництві Петербурзької залізничної станції, що не завадило йому культивувати в родині творчість Тараса Шевченка. Маклай-старший читав рукописних «Гайдамак», «Катерину», «Кавказ»... Клопотався про звільнення опального поета із заслання. Допоміг Шевченкові грішми, за що його, інженера-капітана, звільнили з роботи. Хотіли «зухвалого малороса» судити, але «врятувала» тяжка хвороба — сухоти. Катерина Семенівна, мати МиклухиМаклая, походить із родини лікаря Семена Федоровича Беккера. Він був одружений з польською дворянкою Лідією Шатковською. Тут проглядає іронія долі щодо сюжету з гоголівського «Тараса Бульби»... Семен Беккер, він же Фрідріх фон Беккер, був німцем. До Росії приїхав 1812 року боротися проти ненависного йому Наполеона. Дивовижно, але Шатковські походили від Міцкевичів, а Беккери — від Гете. Томики обох геніальних поетів — польського та німецького — Микола Миклуха-Маклай завжди возив із собою. У часи небезпечних подорожей ці книжки, як і образ предка — українського козака, надихали його та оберігали. З архівних матеріалів Маклаєвої сестри видно, що її брат любив Україну, їздив сюди до матері й рідні, батьківщини не соромився. Ольга свідчить, що брат її Микола писав статті на захист прав України слідом за подібними публікаціями Гоголя. Висилав їх до Росії, де ті методично нищилися. Ви- ➧

Миколі Миклусі 15 років.

Батько вченого й мандрівника — Микола Ілліч Миклуха.

Мама Катерина Семенівна прожила до 1905 року в родовому маєтку на теперішній Житомирщині.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 76

Монета, закладена у підвалини маклаївського будинку.

УКРАЇНА МАКЛАЯ У місті Малині на Житомирщині, за сто кілометрів од Києва, є околиця Михайлівка. Там на вулиці Пархоменка, 19, нам пощастило побувати в хаті великого мандрівника. Вона, правда, вже не вся дерев’яна, як колись. Але стелі, печі, кути дихають маклаївським духом. Молода господиня оселі Олена Ярмолицька знайшла три монети, закладені Маклаями на щастя під фундамент споруди. Вона береже документи на «Михайлову хату» (яка належала братові вченого). Зібрала і перекази про стайні, які згадуються в листах Миколи Миколайовича до брата. Правда, три Маклаївські сосни довелося зрубати, бо затуляли світло перед вікнами. І криниця запалася. Недалечко — села із назвами Рудня та Гамарня, старі свідки видобування залізної руди. Тут живе пам’ять про інженера-гірника Михайла Маклая, до котрого писав і приїжджав великий мандрівник.

■

Могила на кладовищі в місті Малині.

Будинок родини Маклаїв у селі Гамарня біля Малина. Тепер тут лісотехнічний технікум із музейною експозицією про рідню та самого Миколу Миклуху-Маклая.

ступаючи на захист прав поневолених світу, великий учений-мандрівник у своїх статях боронив права українців. І це в той час, коли царський уряд вустами Валуєва сказав, що української мови «не було, нема й не може бути». Геніальний «недотепа» Мало про кого з видатних людей можна сказати: «Природа обдарувала його прекрасною зовнішністю, міцним здоров’ям і великим розумом». Від падучої недуги страждав Гай Юлій Цезар, потворним народився Паганіні, кульгавим був з дитинства Байрон, рахітично-золотушним — Наполеон, анемічним тугодумом — Дарвін... Часто такі діти — похмурі, відлюдькуваті «недотепи». Але після раптового пробудження й прозріння вони набувають чіткої, безкомпромісної спрямованості, стають людьми несхитної волі. Здається, не було такої хвороби, яка б оминула Миколу Маклая в дитинстві: жовтуха, ангіни, хронічна пневмонія, бронхіти, ревматизм, частковий параліч голосових зв’язок, через що він дванадцять років заїкався і залишився гаркавим. Як видно із записів у дитячому щоденнику, йому, фізично кволому, часто перепадало від хлопців: «Помиляється той, хто, когось успішно гвалтуючи, вбачає в цьому торжество своєї сили... Торжество — це свято. А яка святковість у злості? Вона тільки виказує вдачу, позбавлену душі, яка б співчувала чужому болю...» Важко повірити, що це роздуми малої дитини. «Однак лишати насильство безкарним не можна», — пише далі десятирічний Миколка. І робить висновок, що стане кредо усього його життя: «Бо то буде не гуманістичність, а потурання бридкій жорстокості». Читати й писати Миколка навчився ще в чотири роки й до семи багато опанував книжок, знав латину, французьку й німецьку мови, чудово малював і грав на фортепіано. Та його не прийняли

навіть до початкової школи: був дуже кволий і недорікуватий. Після смерті батька насилу вдалося влаштувати у напівприватну школу, німецьку. Надзвичайна обдарованість хлопчика нікого не цікавила. Усі люб’язно радили віддати Миколу до спецзакладу для слабкорозвинених... Та й найняті домашні вчителі обзивали його, жорстоко карали, забороняючи скаржитися рідним і плакати. Миколка боявся лишитися без викладачів словесності й математики і мовчки все терпів. Зрештою батьки самі довідалися про побої та вигнали біду-вчителів. Миколка здебільшого був полишений сам на себе. Хіба що співчутлива і лагідна сестричка Оля зігрівала його та ще дитячий щоденник, замкнений на ключ. Рано звик жити без утаємничених однодумців. Довго лишатися на самоті для нього стало потребою. Замість колишнього смутку в його голубих очах осіло задумливе спокійне умиротворення. Мало що в ньому змінилося й тоді, коли пішов нарешті навчатися. Він став для всіх загадкою. Вступаючи в третій клас лютеранської школи, Миколка подав три власні літературні переклади: з латини — на 200 сторінок трактат Цицерона, із французької — повість Вольтера «Кандид», із німецької — уривки з праць Гегеля. Йому було одинадцять. З’ясувалося, що хлопчик законспектував роботи великого натураліста давнини Плінія, читав Цезаря, Петрарку, Шиллера, знав напам’ять німецькою всього «Фауста» Гете і Шевченкових «Гайдамак». А ще більше здивувалися б викладачі, якби прочитали в його щоденнику суперечки з давньоримським філософом Сенекою. Хлопчик писав: «Немає великих звершень розуму без великих випробувань душі...» Вчені кажуть, що в геніальних людей років у 11–12 розумовий розвиток значно випереджає фізичний. Їхній мозок поглинає енергії незмірно

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 77

Документ про малинське помешкання Маклаїв, який нам пощастило знайти.

План садибної ділянки у передмісті Малина, виписаний на ім’я Михайла Миклухи, брата вченого.

більше, ніж її може дати організм без шкоди. Настає криза. Втрачається інтерес до життя. Це було з Вольтером, Наполеоном, Дарвіном... Зате коли бажання жити повертається, прагнення сягнути мети стає нездоланним. Та не можна вважати, що у Маклая не було друзів, радощів, кохання. Були. Але теж — особливі. Найщиріший товариш і однодумець князь Олександр Міщерський казав: «Із людей, близьких мені, з якими мене єднала багаторічна і вірна дружба, я знав лише одну людину, що не на словах, а з усією можливою серйозністю розуміла ціну часові й уміла берегти години свої й чужі, не йдучи при цьому на компроміси й ніколи не ставлячи свої почуття та почуття друзів над справою. Ця людина — Маклай». Баламут і вигнанець Тим часом Петро Валуєв — курляндський губернатор, а згодом міністр внутрішніх справ, — таємно переслідував вільнодумну родину Миклух. Це він, ненависник всього українського та й польського доклав зусиль до передчасної смерті батька. А коли довідався, що серед арештованих у заворушеннях студентів у Петербурзькому університеті значаться сімнадцятирічний Сергій і п’ятнадцятирічний Микола Маклаї, він радісно потер руки і виніс вирок: «... Лишити цих двох баламутів у Петропавлівській фортеці на 6 місяців». Через князя Олексія Толстого справа дійшла до царя. Той пообіцяв розібратись. Але все

скінчилося Валуєвським поясненням: «Ці малолітні баламути від кореня такого самого баламута, вони доводяться синами відомому Вашій Величності інженеру-капітанові Миклусі». Не забули й про Шевченка. Якби ще знали про Бульбу... У своїх спогадах Микола Миклуха-Маклай потім напише: «Мене виключили з гімназії, а потім заборонили відвідувати Петербурзький університет. Туди я, хоч і не мав документа про закінчену попередню освіту, був зарахований вільним слухачем. Коли мене виключили з університету, я не міг вступити до жодного іншого вищого навчального закладу Росії, оскільки перебував під наглядом поліції. Тому мені довелося їхати навчатись у Німеччину». У 1864-му Миколу Маклая вигнали з університету за участь у студентських заворушеннях: Валуєв не спав. До того ж хворобливому хлопцю дошкуляла петербурзька вогкість. Він узагалі мріяв оселитися в тропіках. Але це ще буде. А поки що — Німеччина. Там Маклай закінчив філософський факультет Гейдеберзького університету і здобув ще й медичну освіту в Єнському та Лейпцизькому. Щоправда, за кордон довелося втікати з підробленим документом. Реакціонер Валуєв кусав собі лікті. Микола Миклуха-Маклай узявся до науки. Він мріяв народжувати ідеї боротьби за волю, хотів визволити поневолених світу! Про свободу юнак міркував зріліше, ніж визнані вожді революцій: «Волі прагнуть усі. Але якою ця воля можлива і до якої ➧

Студент Єнського університету Микола Миклуха-Маклай та його професор Ернст Геккель на Канарських островах. 1866 рік.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 78

межі вона корисна більшості — ось у чому суть. Робити що кому заманеться і чинити як кому завгодно — не воля, а гірша подоба некерованого стада». Допитливий юнак приятелював і співпрацював із відомими у світі науковцями. В ті роки здійснив свої перші подорожі на Канари, до берегів Червоного моря, до Марокко, Франції, Іспанії. 1868 року в Єні вийшли його розвідки з рисунками. Студентське, а далі все життя Миклухи-Маклая утруднювалося відсутністю фінансової спромоги. Цей тягар відчувається у його листах до Малина — до мами, сестри, братів, друзів і знайомих. Нестача грошей відбилася й на здоров’ї.

Хатина Маклая в Гарагассі, яку йому збудували матроси «Витязя».

ОБВІНЧАНИЙ З АВСТРАЛІЄЮ Маклай був одружений із красунею Маргаритою Робертсон, донькою колишнього прем’єр-міністра австралійського Нового Південного Уельсу. Вона народила йому двох чудових синів — Володимира й Олександра. Після втрати чоловіка мешкала якийсь час у Малині, в родинному гнізді Миклух-Маклаїв. Любила це місто, лагідну українську природу. Очі мами Катерини Семенівни нагадували їй очі коханого чоловіка... Численні нащадки вченого в Австралії бережуть дорогоцінну спадщину Миколи Миклухи-Маклая.

■ Дружина вченого — австралійка Маргарита Робертсон та їхні сини — Олександр і Володимир (сидить).

«Місячна людина» серед папуасів Експедиція до Червоного моря була лише підготовкою до подальших подорожей. Учений жадав пізнати вплив природного і суспільного середовища на людину. Він повернувся до Росії. Голова Географічного товариства й міністерства флоту князь Костянтин допоміг Маклаєві з дозволом на мандрівку військовим корветом «Витязь» до островів Тихого океану. 8 листопада 1870 року судно відчалило з Кронштадтського порту. Воно й доставило Маклая на Нову Гвінею — у край його майбутніх найвидатніших звершень. Матроси корвета змайстрували для нього невелику хатину на косі. За кілька днів корабель відплив. Маклай лишився із двома слугами — полінезійським тубільцем Боєм і шведським моряком Ульсоном. Було це 8 вересня 1872 року. Для Маклая і тубільців розпочався складний процес співіснування й взаємопізнання. Взагалі Нова Гвінея з її географічним, мовним та етнічним розмаїттям являла для світу велику загадку. Розлогі трав’янисті долини, болота, великі гірські масиви одного з найбільших островів світу розмежовували племена. Кожне з них жило родовим способом із багатою системою ритуалів і традицій. За шість місяців Микола Миколайович опанував мову папуасів, і це полегшило його життя та працю. Спочатку все було для нього дивним і здавалося сном. Яскравість сонця, тропічні зливи, екзотичні рослини, корали, небачені морські істоти... Тубільці розмальовували собі обличчя, облямовані пір’ям райських птахів, ходили з луками і стрілами, їхні хати були на полях, а то й високо на деревах. На стінах острів’яни вішали мушлі, а в темних кутках ставили різьблені зображення духів і черепи предків. Усе це спліталося в одне сильне враження. Аборигени спочатку насторожено, поодинці приносили Маклаєві різні харчі. Вчений винагороджував їх тютюном і стрічками червоної матерії. Та не все йшло гладенько. І не дивно — маючи всього 25 років, учений насмілився вирушити в такі небезпечні місця! Папуаси спочатку пускали побіля нього рої стріл, кричали і показували жестами, щоб забирався. Але Маклай переміг своїми твердістю, мудрістю, а найбільше — людяністю. Страшнішою за людожерів виявилася малярія. Вона раз у раз приковувала його і супутників до ліжка. 13 грудня помер слуга Бой. Аби тубільці не довідалися, що той смертний, Маклай з Ульсоном мусили вночі поховати його в морі. Наступного дня прийшов перший знайомий папуас Туй із двома іншими й поцікавився здоров’ям Боя. Аби відволікти гостей від слизької теми, Маклай мусив удатися до трюку. Він налив на блюдце трохи спирту і поклав на веранді, потім узяв склянку води, трохи надпив сам і дав скуштувати одному з папуасів. Долив на блюдце трохи води й запалив. Спирт зайнявся. Папуаси підскочили. Маклай хлюпнув решту спирту на східці й землю — там теж почало горіти. Це справило страшне враження! Люди острова злякалися, що Маклай може запалити море й землю. Чутки росли та обростали новими деталями. А ще він

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 79

убив із рушниці птаха на вершечку пальми, після чого його «магічні» здібності в очах тубільців стали безмежними. Хай там як, а білого прибульця всюди зустрічали, як найліпшого приятеля. Адже він лікував острів’ян, дарував їм корисні «цивілізовані» речі... Якось до Маклая підійшов його приятель Саул. Лагідно поклав руку на плече, запитав: — Скажи, Маклаю, ти можеш померти? Всі уважно прислухалися. Сказати їм правду — втратиш «магічний» авторитет. Сказати неправду —залишишся в пам’яті брехуном, коли раптом щось із тобою скоїться. Маклай узяв спис і подав Саулові. Мовив спокійно: — Перевіримо. До нього кинулися злякані папуаси: — Ні! Ні!..

Тубільцям закон дозволяє полювати на райських птахів для прикрас. Однак вивозити пір’я за кордон — зась.

Папуас Якобс. 1962 року він перший серед аборигенів Західної Нової Гвінеї здобув європейську університетську освіту.

Папуаска годує і дитятко, і поросятко.

Річка Гоголь на Гвінеї Живучи серед аборигенів, Миклуха-Маклай зібрав докази і переконав світ, що люди ці сердечні й добрі. Що люди всі в Божій опіці: багаті та вчені, вбогі й неграмотні. А людожерство? Та хіба воно не триває в не менш жахливому переносному значенні в «цивілізованому» світі? Письменник Олександр Іванченко багато років досліджував шляхи мандрівника. У своїй книжці «Дорогами Маклая» докладно розповів, як шанували папуаси українця і який величезний вплив він мав на них. Миклуха разом із тубільцями назвав тутешню річку Гоголем. Понад 70 слов’янських найменувань налічив ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 80

Селище Гумбу на Маклаєвому узбережжі в Новій Гвінеї.

МАКЛАЙ І ЯВОРНИЦЬКИЙ У Дніпропетровському історичному музеї є цінні експонати з колекції Миклухи-Маклая. Дружина покійного вченого, австралійка, передала видатному дослідникові козаччини Дмитру Яворницькому щити з панцира черепахи, шкіри крокодила та вуха слона, спис, стріли, два сагайдаки з крокодилячої голови та луки. Цей подарунок став виразом шани сім’ї Миклух до Яворницького. Із самим істориком Маклай особисто зустрівся у майстерні живописця Іллі Рєпіна, якраз коли той змальовував з Дмитра Івановича персонаж писаря до прославленої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». «Розмова тривала до пізньої ночі», — розповідає у спогадах про Яворницького його колега Іван Шаповал. Козацькому нащадкові Миколі Миклусі-Маклаєві та дослідникові Запорожжя було про що поговорити...

■ Єдиний у Європі пам’ятник Миколі Миклусі-Маклаю встановили 1986 року на його батьківщині — в Україні, у місті Малині.

письменник у Новій Гвінеї уже в теперішні часи. Завдяки йому в околицях припинилися збройні сутички. Через наполягання Маклая дівчина вже не мусила виходити заміж за обранця її батьків. Неоціненною була і його допомога у відстоюванні прав безборонного населення Нової Гвінеї. Він апелював до уряду Австралії, правителів і вчених світу. Його обкидали болотом, особливо в Росії. Відомий чорносотенець і українофоб Суворін, редактор газети «Новое время», вміщував статті «Папуаська Макландія», «Обдурювання папуасів», «Звернення папуаського короля Маклая Першого»... Навіть погрожував: «Маклай мусив би знати закон про головну кримінальну відповідальність за намовляння російських підданців до еміграції»... Річ у тім, що вчений хотів, аби українські поліщуки оселилися колонією в тропічному раю, який він відкрив і полюбив. Миклуха писав до царя, просячи на це дозволу. Звісно, його тільки висміяли. Натомість Лев Толстой захоплювався гуманістичною та науковою працею Маклая. Писав йому: «... Зворушує й захоплює у вашій діяльності те, що... ви перший, без сумнівну, досвідом довели, що людина — скрізь людина, тобто добра товариська істота, у спілкування з якою можна й необхідно входити добром і правдою, а не гарматами й горілкою. І ви довели це подвигом справжньої мужності, яка так рідко трапляється у нашому суспільстві...» Попри тяжкий стан здоров’я, Маклай за порадою Толстого продовжував вести свій славнозвісний щоденник, виступав із публічними лекціями в Росії. Зали були переповнені. На жаль, книжка Миколи Миклухи-Маклая «Серед дикунів Нової

Гвінеї» вийшла вже після смерті автора. Не тільки малярія, а й ігнорування та цькування вкоротили йому віку. Маклай покинув світ на 42-му році життя. І козак, і лях, і німець Великий Маклай залишив світові 160 праць з антропології, порівняльної анатомії, метеорології, географії, зоології та етнографії. Він довів, що папуаси з розумового й морального погляду стоять не нижче за європейців. Їхня ж відсталість пояснюється лише причинами історичними, зокрема гнітом колонізаторів. Папуаси Нової Гвінеї й досі вважають Маклая своїм. Росіяни твердять: «Російський учений». Англійці, індонезійці кажуть: «Наш, це видно з прізвища, поширеного в нас, — Маклай». А сам Микола Миколайович дав таку відповідь про своє походження кореспондентові австралійської газети «Sydney Morning Gerald»: «Моя особа — живий приклад того, як щасливо з’єдналися три одвічно ворожі сили. Запальна кров запорожців мирно злилася з кров’ю їхніх, здавалося б, непримиренних ворогів — гордих ляхів, та ще й розбавилася кров’ю холодних німців. Чого у цій суміші більше..., судити було б необачно і навряд чи можливо. Я дуже люблю вітчизну мого батька, Україну, але ця любов не применшує поваги до двох вітчизн батьків моєї матері — Німеччини та Польщі». Можна було б додати ще один рідний край Маклая — Нову Гвінею. Принаймні, так вважають папуаси, які пам’ятають доброго «чоловіка з Місяця». По-своєму Микола Миклуха-Маклай справді людина не від світу цього. Він і досі багато в чому лишається для нас загадкою. ■

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 81

Ж И Т Т Я

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 82

ЯК СВЯТО

■

Жінки — гордість України Наприкінці травня в Києві відбулася ХІV церемонія нагородження всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття». Спеціальну відзнаку «Гордість України» вручили учасниці «Євробачення».

Дійство приймала Національна оперета України — вона зустріла гостей оновленою, в повній красі. За традицією, відкрив урочисту церемонію Олександр Злотник — композитор, професор, народний артист України, голова Вищої представницької ради всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття». Загалом нагородили 39 жінок, найдостойніших і найяскравіших у своїх сферах. Можливо, найбільший резонанс викликала спеціальна нагорода «Гордість України». Нею відзначили Катерину Павленко, солістку гурту «Go_А» — фіналіста міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення». Президент МГО «Жінка ІІІ тисячоліття» Лідія Лісімова наголосила, що це нагорода за патріотизм і популяризацію української культури у світі, поєднання етнокультури із сучасністю та утвердження національної ідентичності. Вдалий виступ «Go_А» на «Євробаченні» — доказ того, що українська народна пісня може бути конкурентною і сучасною, а наша мова — звучати на весь світ, водночас об’єднуючи Україну. Окрім цього, відзнаки присуджували за трьома категоріями. У розділі «Знако-

ва постать» нагородили Надію Стефанів — суддю Касаційного кримінального суду в складі Верховного суду України; Ольгу Голубовську — доктора медичних наук, заслуженого лікаря України, завідувача кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені Богомольця; Марину Кінах — громадську діячку, пресаташе Українського союзу промисловців і підприємців, заслужену журналістку України; Вікторію Файнблат — генерального директо-

ра дизайн-бюро, засновницю благодійного фонду «Право на комфорт» і переможницю міжнародного конкурсу краси. У розділі «Рейтинг» титул «Жінка III тисячоліття» отримали Інеса Біла — організаторка та президент міжнародних конкурсів і фестивалів «Golden Time Talent», продюсерка, авторка соціальних проєктів, волонтерка, громадська діячка; Діана Гранцева — голова Національної української асоціації житла; Ольга Виноградова — медичний директор інвестиційної компанії «ТВК — санаторій “Святий Шарбель”»; Наталія Данкович — співзасновниця медцентру «Мати та дитина», репродуктолог, доктор медичних наук; Надія Думка — власниця і дизайнерка бренду «Nadiya Dumka»; Любов Крупнова — голова адвокатського об’єднання «Крупнова і партнери», заслужений юрист України, професор, доктор юридичних наук; Оксана Лазебник / Ксюша Київська — волонтерка, громадська діячка, підприємниця; Анна Степанець — телеведуча телеканалу «Наш», журналістка; Наталія Лаврович — фінансовий директор компанії «Наш капітал»; Марина Черниш — при-

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 83

ватний нотаріус, кандидат юридичних наук; Оксана Брензович — художниця, підприємиця; Наталія Прийма — керівник служби стратегічного маркетингу ТОВ «Агрофірма «Маяк» с. Котельва на Полтавщині; Валентина Субот — директор дошкільного навчального закладу «Ліко-Світ Венеція»; Юлія Сосюкіна — засновниця та директор агенції «Creative Voyage Travel Service», співзасновниця ресторану «Феліче» в Харкові; Людмила Ляшенко — паралімпійська чемпіонка, майстер спорту міжнародного класу, заслужений майстер спорту України. А в розділі «Перспектива» премію здобула викладачка естрадного співу, громадська діячка, фіналістка міжнародних пісенних конкурсів Валерія Погудіна. «Жінок тисячоліття» потішили музичними виступами гурт «Go_А», Наталія Валевська, Балет «А6», Влад Ситнік, Олег Шак, Олена Чінка, Софія Злотник,

Артур Боссо, Кіше, Хас, М’ята. Чудове свято для чарівних жінок! ■

zhinka.org.ua

Ж И В И Й

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 84

СВІТ

■

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 85

ОЛЕШКІВСЬКІ ПІСКИ

Міфи пустелі Ще десять років тому про дивний і дивовижний куточок Херсонщини в інших, можливо, не менш цікавих місцях України мало хто знав. А нині ця земля овіяна легендами. Але чи правдивими? Євген БУДЬКО

Відразу скажу, що міф про неймовірні враження від візиту сюди правдивий. Уявіть, що ви — серед моря. Жовтого моря, але не китайського. З хвилями, які котяться по сантиметру за день. Їхнього руху не помічаєш і стоїш, як причмелений, на вершині багатометрової дюни, медитуєш. А над головою — ще одне море, небесне, хмари відкидають швидкі тіні на піщане море внизу. Пісок також нагадує пляж, тільки такий велетенський, що берега не видно. Сонце цілком пляжне,

Сергій ОНИШКО

припікає по-тропічному. Замість пальм то там, то там по пісках — пучки струнких високих сосон. І цієї миті — у тебе в руках склянка запашного мохіто з херсонською полуницею чи іскриста скибка кавуна. Небесно приємний контраст зі спекою! Бо ця «пустеля» — лише за годину їзди від головного базару Херсона, південної «фруктівниці» України. Ну де ще таке можливо? Емоції емоціями, але ми, мандрівники, свідомі й допитливі. Нумо розберімося, де тут кому пустеля. ➧

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 86

В об’єктиві NASA

Фото NASA

Олешківські піски удостоїлися серії знімків від цієї космічної агенції, здійснених за допомогою пристрою MODIS. Маємо повний «портрет» унікального ландшафту.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:09 Страница 87

Навесні та на початку літа «пустеля» зацвітає. Серед пісків скромні квіточки здаються дивом.

Гм… Справді, місцеві мешканці називають цю зону «кучугурами». І справді, якщо приїхати сюди напровесні, можна побачити, як «пустеля» квітне, в її численних «оазах» проростає буйна зелень. Але при цьому піски продовжують домінувати в пейзажі та підтримують його «фірмову» жовтизну. Якщо ж завітати сюди в серпні, то лише жмутки «пальмових сосон» подекуди нагадають вам, що це не Сахара. Безкраї бархани заввишки 5–7 метрів, розпечений пісок, страшне безводдя і нещадне сонце — усе це є. Максимальна зафіксована температура піску тут сягнула 77°C. Повітря над дюнами прогрівається дужче, ніж над навколишньою місцевістю, й підіймається, розганяючи хмари, а якщо й задощить, то волога швидко випаровується. Піски інколи заносять околиці довколишніх селищ, попри загороджувальні лісонасадження. А якщо хтось не дослухається порад і вирушить у «херсонську Сахару» посеред дня, та ще й сам, та ще й втратить ➧

Міф № 2. Ніяка то не пустеля Автори постів у соцмережах мають на увазі, що ну не може бути в Україні, у доволі помірній степовій зоні, справжньої пустелі: «Подумаєш — кілька кучугур сфотографували в усіх позах».

Фото Є. БУДЬКА

Міф № 1. Найбільша пустеля Європи Захопливо не лише медитувати, а й усвідомлювати унікальність ландшафту. Але якщо попередньо вдатися до глобальної мережі «Інтернет», то відчуваєш певне роздвоєння. Публікації, схожі між собою, мов сестри, повторюють одне з двох: або Олешківські піски — це «найбільша пустеля Європи», або вона в ній чомусь «друга за площею». Не виняток навіть така безумовно авторитетна структура, як NASA. Причому першої за розмірами пустелі в Європі вперто ніхто не називає. Почнімо з того, що Олешківські піски — не пустеля. І взагалі в Європі пустель немає. А є напівпустелі, дуже на них схожі, чим привертають до себе законну увагу. Далі відкриємо страшний секрет: найбільша напівпустеля Європи лежить на півночі Іспанії, поблизу Піренеїв, і називається Монегрос. Вона у багато разів більша за Олешківські піски — 27 500 квадратних кілометрів. Але є одне «але». Монегрос — не піщана «пустеля», а кам’яниста. А отже, наша напівпустеля — не найбільша в Європі, зате це найбільший її піщаний масив. Його площа — мінімум 1600, максимум — 2000 квадратних кілометрів (разом із проміжними порослими ділянками). Наступна за площею така територія розташована в Сербії — це Деліблатські піски, у багато разів менші за Олешківські, лише 300 квадратних кілометрів. Отже, пишатися є чим, і при цьому не обов’язково бути невігласом.

Ліс тримає в обіймах піски.

Фото НПП «Олешківські піски»

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница 88

Ландшафт вабить простором, повним сонця та небесної блакиті.

напрямок руху, тому дуже пощастить, коли він повернеться додому хоча б у вигляді тарані. До речі, я бував у кількох пустелях нашої планети і запевняю, що в тій-таки Сахарі пейзажі бувають значно менш романтичними за Олешківські — наприклад, кам’янисті чи глинисті. В Україні, поблизу Олешок, — ось де справжня Сахара! Міф № 3. Найбільший у світі рукотворний ліс А оце — щира правда. Вона вражає не менше за «найбільшу в Європі пустелю», бо ж ідеться про світові масштаби. І засвідчують це космічні знімки NASA. На них навколо жовтих пісків — темно-зелені соснові насадження. Їх почали створювати ще в 1830–1840-х роках, а потім через ціле століття продовжили, щоб зупинити піщану «повзучу окупацію». Нині «зелений пояс» Олешківських пісків займає понад 100 гектарів. Він помережаний просіками і нагадує піксельну сітку, чим підкріплює враження штучності. А проте, коли під’їжджаєш до Олешківських пісків по землі, пишна зелень, затінок і неймовірний дух розігрітої на сонці глиці чарують, мов справжні (жартую). № 4. Альошковскіє пєскі Оце дуже кумедний міф. Деякі «дослідники» з мережі, зокрема російськомовні, посилаються на «великоросійські» джерела ХІХ століття, де саме так називали цю місцевість. Насправді назва «Олешківські піски» походить від слова «Олешшя», як у давній Русі називали цю територію. Потім Олешківською пойменували одну із запорізьких січей, згодом — сучасне місто Олешки (за радянських часів його обізвали Цюрупинськом

і лише нещодавно повернули історичну назву). Ну, а слово «олешшя» споріднене з «лісом» — щось на зразок «олісся». Як свідчать археологи, за часів Русі тут буяли листяні ліси. Цікаво, правда? Міф № 5. Пустелю створив метеорит Ніт! Не було ніякого метеорита. І ці піски — не наслідок вивітрювання. Точніше, не лише його. Також у мережі пишуть, що «пустелю виїли вівці» — але ж у Криму чомусь вони такого не змогли. Потроху правди є, але її треба скласти докупи. Основа піщаних обширів у пониззі Дніпра з’явилася нещодавно — за геологічними мірками. У період танення льодовиків тут час від часу катастрофічні потоки води зносили все живе разом із поживним грунтом, залишаючи пісок. Востаннє таке сталося 12–13 тисячоліть тому. Потім зверху виросли степові трави. А тоді прийшли… вівці. У ХІХ столітті поміщики розвели тут величезні отари. Дерева вирубували, тваринництво знищувало тонкий шар трав, а степові вітри довершували справу. Якщо 1802 року на пісках нижнього Дніпра ліси становили 5000 гектарів, то вже у 1830-х їх звели до нуля. До речі, прославлені природоохоронці Фальц-Фейни тут ні до чого, у сенсі пісків вони приїхали вже «на все готове». Міф № 6. Під пустелею — озера Ну, не озера, а потужний водоносний пласт. І вже точно не на глибині 300–400 метрів: тут явний хибодрук, який перепощують із превеликим завзяттям. Воду (як пишуть, «дуже смачну») можна видобувати лише з 30–40-метрової глибини. Але робити цього не варто, оскільки тоді рівень грунтових вод упаде, й вони перестануть живити ліси.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница 89

СТЕЖКАМИ, ПІСКАМИ Дістатися найбільшої піщаної напівпустелі в Європі найлегше через «залізничні» міста Херсон і Нову Каховку. Можна і власним авто (у нацпарку є автостоянка).

Фото О. САДОВА

Екскурсії в національному природному парку «Олешківські піски» проводяться маркованими маршрутами та екологічними стежками переважно у вихідні, в першій половині дня та у вечірній час. Квіти на тлі «пустелі» особливо чарують.

Міф № 7. У пустелі нічого робити Неправда ваша. По-перше, сюди їдуть, звичайно, по краєвиди. Зробити два однакові фото практично неможливо: у кожного з нас свій погляд, багатство форм вражає, а крім того, піски рухливі й із року в рік стають трохи інакшими. По-друге, відбуваються організовані (винятково!) піші походи пісками — від двогодинних до кількаденних. Ніч серед барханів під зоряним небом — чи не цим зваблюють туристів у Сахарі й Аравії? Екскурсії проводить національний природний парк «Олешківські піски» й туристичні компанії за його сприяння. Можна ознайомитися з доволі багатим рослинним і тваринним світом «живої пустелі» та почути про неї багато цікавого. По-третє й так далі — є поїздки на квадроциклах, джипах, конях та інші екстремальні забави, спортивні забіги через «пустелю». А восени в навколишніх лісах можна і грибочків назбирати! Міф № 8. Закрито: військовий полігон За радянських часів у Олешківських пісках тренувались у бомбометанні льотчики з країн Варшавського договору. Згодом полігон закрили, натомість відкрили нацпарк і туристичні маршрути. А потім відбулася збройна агресія Росії в сусідньому Криму та на Донбасі. Тому полігон справді відновили. Звісно, екологів це не потішило, але від війни страждають усі, й навіть природа.

Загалом же Олешківські піски вважають прикладом мирного уживання на одній території військових, науковців, лісівників і туристів. Хоча останнім треба пам’ятати, що снаряди, які літають над частиною парку, — це не жарти. Міф № 9. Отаман Сірко Кажуть, ніби в цих місцях Іван Сірко чи то проходив випробування, перш ніж його обрали отаманом, чи то шукав характерницької сили. Про це навіть є в історичному романі. Усі ми знаємо про художній домисел, але в цьому разі від дійсності його відділяють аж два століття. Саме стільки минуло від часів Сірка до утворення пісків на Олешші. Отаман і «українська пустеля» — це дві різні епохи. І з Олешківською Січчю теж не складається, бо Сірко помер більш як за 30 років до її заснування. Якщо майбутній отаман і бував у цих місцях, то бачив переважно ліс і степ. Хоча випробувань йому вистачало.

Ціни: 2-годинна екскурсія — 50–60 грн для дорослих, удвічі дешевше — для дітей до 14 років. Установлення намету на 1 добу — 100 грн для дорослого, 50 грн — для дитини, 600 грн — для групи до 12 осіб. Усі охочі відвідати нацпарк мають повідомляти про це адміністрацію за 10 днів. Під час карантину заповідну територію можна відвідувати лише з дотриманням санітарних вимог, групами до 8 осіб. Суворо заборонено відвідувати національний парк без відома його представників. Детальніше: nppop.gov.ua.

■

Міф № 10. По пустелі «щось водить» Абсолютно точно, кажу без жодної містики. Олешківськими пісками можете ходити колами до повного зневодження та міражів перед очима. Особливо якщо вирушите в «кучугури» без обізнаного супроводжувача. Звертайтеся до досвідчених — буде цікаво, безпечно і без зайвих міфів. ■

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница 90

он... Чи це не найважливiша потреба щасливої людини? У буремному сьогоденнi вiн iнодi стає справжньою коштовнiстю та омрiяним нечастим гостем у вашому лiжку. Згiдно з дослідженнями, 62% дорослих планети мають проблеми зi сном, а Нацiональний центр медицини та бiотехнологiй США називає безсоння та недостатню кiлькiсть сну не iнакше як епiдемiєю сучасностi! Якщо ви вже котру нiч фантазуєте про подорож у країну сновидiнь, а рахування овець не допомагає, не поспiшайте приймати пiгулки. Легендарний британський бренд свiжої косметики ручної роботи Lush створив цiлу лiнiйку iнновацiйних засобiв, якi встигли стати свiтовою сенсацiєю у мандрiвках до обiймiв Морфея. Продукти з колекцiї мають спецiальну формулу з ретельно вiдiбраних дорогоцiнних ефiрних олiй, якi гармонiйно поєднуються мiж собою, як теплий напiй та затишна ковдра. Головний інгредієнт? Органiчна ЛАВАНДА! На сонячних вiдкритих мiсцевостях Провансу ростуть п’янкi пурпуровi квiтки лаванди.

Lush використовує за рік близько 500 тонн високоякiсної органiчної лавандової oлiї та oлiї лавандину з цiєї мiсцевостi. Дослiдження доводять, що лаванда є вiдмiнним помiчником у боротьбi з безсонням. Це не гiпотеза, це наука! «Один з головних компонентiв лавандової oлiї, лiналоол, має виражену седативну дiю на ГАМК, амiнокислоту, яка є гальмiвним нейромедiатором у центральнiй нервовiй системi людини», — пояснює Кристабель Маджендi, терапевт сну в Naturalmat. Соннi ритуали вiд культових британцiв Lush починаються з маски для обличчя «Розкiш сну», яка мiстить екстракт лимонної вербени та корiння валерiани в меду. А найвiдомiшi засоби в боротьбi з безсонням — лосьйон та спрей «Сутiнки». lснуючи з 1995 року та маючи близько 940 магазинiв у всьому свiтi, Lush впевнено гарантує найвищу якiсть «сонних» продуктiв своєї лавандової продукцiї та пiклується про ваш здоровий сон iз справжньою вiдповiдальнiстю британського джентльмена.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница 91

Для того щоб дiзнатися бiльше, вiдвiдайте

WWW.LUSH.COM.UA та завiтайте до магазинiв Lush в Українi, щоб вiдчути їx аромати: КИЇВ ОДЕСА ДНIПРО ЛЬВIВ XAPKIB ЗАПОРIЖЖЯ IНТЕРНЕТ-МАГАЗИН тел.: +380 50 351 5305

М А Н Д Р І В Н И Ч И Й

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница 92

РЯД

■

#всебудетуризм Весняну міжнародну виставку UITT’21 у Києві турбізнес сприйняв як ковток повітря. Після кількох відтермінувань провідний захід українського туризму пройшов натхненно. Євген БУДЬКО

Новий павільйон у Міжнародному виставковому центрі потішив традиційними для туризму барвистими і масштабними стендами. Все як у не такі й давні добрі часи. Це відчуття супроводжувало й на ділових заходах виставки «UITT – Україна: подорожі та туризм» — виявилося, життя без «Zoom» існує! Якщо бізнес-середовище вирувало завзяттям, то про середовище ту-

ристів цього не можна було сказати: звичних збуджених юрб у «коридорах» між експозиціями не спостерігалося. Проте черги з турагентів біля туроператорських стендів вселяли надію на майбутній сезон. Хай там як, а вперше з 2019 року виставковій компанії «Прем’єр Експо» вдалося зібрати туристичну тусівку з представників 152 фірм і 14 країн. Багато держав предста-

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница 93

вили свої національні стенди, зокрема й ті країни, які ще не почали приймати українських туристів через пандемію, але дуже на це сподівалися. Найбільша експозиція належала Туреччині (304 кв. м), друга за площею — Болгарії (161). Не відставали й туроператори українського ринку: «TUI Ukraine», «Coral Travel», «Pegas Touristik», «Feeria Mandriv», «Vitiana» та інші. На маршрути України запрошували 13 її міст і регіонів, представники яких проявляли максимум активності й креативності. З найбільшим розмахом презентувалися Вінниця та Вінниччина. Вирізнялись такі незвичні дестинації, як Кривий Ріг зі своїм індустріальним туризмом або національний природний парк «Олешківські піски». До слова, останнім часом кількість туристів в «українській пустелі» зросла з кількохсот до рекордних 17 000 за рік. Загалом період карантинних обмежень щодо закордонних

подорожей виявився чудовою нагодою для розвитку внутрішнього туризму. Виставка — можливість не лише для презентацій і ділових контактів, а й для розв’язання нагальних проблем галузі, напрацювання шляхів її розвитку фахівцями державного, бізнес-сектору та професійної громадськості. Одним із майданчиків для цього став «круглий стіл» за участі посольств та іноземних турадміністрацій, на якому обговорили перспективи відновлення турпотоків після коронакризи. Національна туристична організація України спільно з «батьками» виставки провела цікаві панельні дискусії: щодо розвитку міського туризму (спецгість — ексміністр економіки України Павло Шеремета), МІСЕ-туризму (спецгість — відомий економіст Андрій Длігач), безпеки та якості у сфері подорожей і відпочинку, шопінг-туризму в Україні. Комітет туризму Торгово-промислової палати

влаштував «круглий стіл» щодо стимулювання внутрішнього та в’їзного туризму в Україну. На зустрічі з назвою «Tokudydali» відомі мандрівники і турфахівці обговорили можливості планувати і здійснювати подорожі в умовах пандемії. Поза експозицією, та все-таки з нагоди відкриття виставки, посольство Туреччини влаштувало прийом у надзвичайно теплій атмосфері. Шкода, що вперше за 26 років існування головної в Україні турвиставки її не відвідали державні керівники туристичної галузі. Тоді як у всьому світі такі заходи відкривають президенти, прем’єри та королі. Але караван іде, формотворчі процеси в галузі тривають, і унікальна подія UITT’21 дає сподівання, що скоро туризм задихає на повні груди. Хотілося б це відчути вже 5–7 жовтня, на виставці UITM’21. Як кажуть організатори виставки та гравці турринку, #всебудетуризм! ■

М И С Т Е Ц Т В О

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница 94

ГОСТИННОСТІ

■ «Cornelia De Luxe Resort»*****

Ідеальна Корнелія www.corneliaresort.com

Корнелією величали шляхетну і мудру римську аристократку, яка присвятила життя турботі про своїх дітей і співгромадян. На честь неї назвали готелі «Cornelia Hotels.Golf.Spa» в Туреччині.

Сучасна красуня «Корнелія» любить приймати гостей і вгадує бажання кожного, незалежно від віку, статі й уподобань. «Cornelia Hotels.Golf.Spa» — п’ятизірковий курорт у Белеку. Це особливий світ, де ви завжди оточені увагою, комфортом і віддаєтеся насолодам життя. Три заклади на узбережжі Белека давно полюбилися туристам. «Cornelia De Luxe Resort»***** — місце, де почуваєшся принцом або принцесою. Розкіш, продумана інфраструктура, вишколений персонал, неосяжний вибір послуг роблять готель одним із найжаданіших у Туреччині. Він зустрічає пишною зеленню, басейнами з водоспадами та водними гірками. У стильних номерах є все для повного релаксу плюс краєвид моря у вікні. Смачна їжа та напої — 24 години на добу в головному ресторані та у 5 ресторанах а-ля-карт із кухнями світу. Для дітлахів є міні-клуб, а для дорослих — насичені шоу-програми і спа.

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница 95

«Cornelia Diamond Golf Resort & Spa»***** — комплекс на 20 гектарах, де масштаби означають спектр можливостей. Шикарний гольф-курорт біля мальовничого пляжу вабить аквапарком і 8 басейнами. Із деяких номерів можна вийти просто в сад чи до басейну. У 9 ресторанах і 9 барах кожний знаходить щось особливе для себе. Як і на спортмайданчиках та у великому спацентрі. Гордістю готелю є гольф-клуб високих світових стандартів із полем на 27 лунок. Гольф-академія зробить із початківця аса! І нарешті, елітні вілли «Azure Villas by Cornelia» від «Cornelia Hotels.Golf.Spa». В унікальному місці, де бірюза моря зливається зі смарагдовими барвами природи Белека, між «Cornelia Diamond» та гольфклубом розмістилися 33 розкішні вілли. Більшість мають дві спальні (180–230 кв. м), деякі — три (220–310 кв. м). Усі — двоповерхові, з виходом до басейну з морською водою. Неподалік — власний пляж із VIPзоною. У мешканців «Azure Villas by Cornelia» є чимало й інших привілеїв. Корнелія подбала про гостей різного віку, статі й інтересів. Недарма до неї полюбляють приїжджати всією родиною. Турботу про дітей «Cornelia» бере на себе. На курорті є все для малих відпочивальників — від меблів до меню. А нещодавно на території «Cornelia Diamond Golf Resort & Spa» відкрили дитячий клуб «Cornie Kids World». Навіть для немовлят і їхніх мам тут є кімната з усім необхідним — від сповивальних столиків до дитячого харчування та підігрівачів. Чекають спальня, розвивальні ігри для дітей різного віку, тинейджер-клуб, кулінарний куточок для юних кухарів, дартс, настільный футбол, playstation, просторий ігровий майданчик, амфітеатр на 200 дітей, водні гірки… Справжній рай для дітей різного віку. Чи треба казати, що відпустка в «Cornelia Hotels.Golf.Spa» проходить спокійно? Кожен знайде тут свій ідеальний, досконалий, неперевершений відпочинок в гостях у бездоганної Корнелії! ■

«Azure Villas by Cornelia»

«Cornelia Diamond Golf Resort & Spa»*****

«Cornie Kids World»

«Azure Villas by Cornelia»

За допомогу в підготовці матеріалу дякуємо готелям «Cornelia Hotels.Golf.Spa» (Туреччина).

М И С Т Е Ц Т В О

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница 96

ГОСТИННОСТІ

Із цих двох готелів почалася курортна історія бухти Набк на узбережжі Шарм–ель–Шейха. «Nubian Island» і «Nubian Village» запрошують з усією єгипетською гостинністю і тішать нубійським колоритом.

■

Нубійський Шарм

Мережа готелів для пляжного відпочинку «Nubian Hotels» у Шарм-ель-Шейху відома своєю багатою інфраструктурою, численними можливостями для відпочинку та занять спортом. Професійне обслуговування, дружня атмосфера, широкий вибір номерів і активна анімація зробили це місце просто чудовим для відпустки. Компанія «Nubian Hotels» пропонує відпочинок у двох 5-зіркових готелях — «Nubian Island» і «Nubian Village», розташованих поруч на самому березі Червоного моря, лише за 10 хвилин їзди від аеропорту. Заклади працюють за єдиною концепцією та пропонують низку послуг, але кожний зберігає і власну індивідуальність. Гості можуть користуватись інфраструктурою обох готелів, окрім ресторанів і барів. Обидва чудово підходять і для сімейного, і для активного молодіжного відпочинку. Обидва мають різноманітні помешкання: і просторі сімейні, й розкішні, і бунгало для молодят у романтичному оточенні, й привабливо оформлені апартаменти.

Nubian Village ★★★★★ Це найперший готель, побудований у районі Набк-бей, із якого в 1997 році почалося перетворення колись пустельного місця на курорт. У результаті береги стали воістину райськими. При цьому тутешню природу збережено, про що свідчить сусідній заповідник «Набк-бей». Територія готелю фактично являє собою ботанічний сад зі звивчастими стежками та квітучими екзотичними рослинами. В готелі є все для незабутнього відпочинку: можна насолодитися морем і сонцем на пляжі готелю чи в його дивовижних басейнах, трапезувати щоразу в іншому ресторані, займатися різними видами водного спорту, релаксувати у спа-салоні, веселитися разом з аніматорами… Nubian_Village_official_page Nubian Village Resort Sharm El Sheikh

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница III

Nubian Island ★★★★★ Територія оточена пишним зеленим ландшафтом і вабить красивими басейнами, які, здається, нескінченно тягнуться в бік пляжу. Готель цікавий елегантною нубійською архітектурою: куполоподібні стелі, фрагменти старовинних дверей, в холі — мозаїки зі сценками побуту нубійців. Серед зелені та квітів є бунгало, стилізовані під нубійське село. Прохолоду і свіжість дарують струмочки, над якими переNubian_Island_official_page

кинуто дерев’яні містки. Охочим до активного відпочинку тут пропонують усі можливі забави. Розслабитися й оздоровитися допоможе спа-центр, а турботи про дітей візьме на себе дитячий клуб. Не важливо, який із двох готелів ви оберете для свого відпочинку, мережа «Nubian Hotels» гарантує високий рівень обслуговування та вишуканий стиль мандрівникам, які шукають незабутніх вражень. Nubian Island Resort Sharm El Sheikh

!MT3-4_21-disk_MT 08.06.2021 12:10 Страница IV