Наші інтерв’ю
Марта Серветник:
Українські й закордонні меблі – це різні рівні, але не якості, а сприйняття У надбанні українського декоративно-ужиткового мистецтва чимало речей з елементами орнаменту. Найпопулярніші з них – гуцульські килими з домотканого шерстяного полотна, які використовували як хатній декор чи атрибут обрядових церемоній. Львівський дизайнер Марта Серветник застосовує їх інакше – з вінтажних полотен рослинного орнаменту подекуди із вкрапленням геометричних фігур вона створює проекти м’яких крісел різних стилістичних форм. Візерунок гуцульської верети/килима ніколи не повторюється, що й робить меблі унікальними.
Marta Servetnyk: «Ukrainian furniture and furniture from abroad – different levels of perception, not quality» In the Ukrainian culture heritage there are many pieces of ornamental style. The most popular of them are Hutsul carpets of homespun woolen cloth, which were used as household decorations or attributes for ritual ceremonies. Marta Servetnyk, a designer from Lviv, applies them in a different way. Marta covers the armchairs of classic form with vintage floral canvases sometimes interspersed with geometric shapes. The pattern of Hutsul sackcloth/carpets is never the same, which makes furniture exclusive.
МЕБЛЕВI ТЕХНОЛОГIЇ • #3/2014
Наші інтерв’ю
М
олода, безпосередня, однак самодостатня із чітко сформованою життєвою позицією та неймовірним прагненням популяризувати українські традиції власною діяльністю – саме такою є архітектор за професією Марта Серветник. Зростаючи в сім’ї, де фахові спрямування поділені навпіл між медиками і художниками, вона добре знала, що здобуватиме медичну освіту, допоки батьки не запропонували їй стати архітектором і навчатися у Національному університеті «Львівська політехніка». – Моє рішення було миттєвим, але визначило мій подальший шлях, – пригадує дизайнер. – Відтак, почала навчатися в Інституті архітектури на кафедрі архітектури будівель і споруд. Опанувати робочий процес спробувала ще на останніх курсах навчання – допомагала батькові, який займається ландшафтним дизайном. Це були невеличкі об’ємно-просторові проекти, візуалізація інтер’єрів тощо. Після того, як у 2010 році здобула ступінь магістра, замислилася, що робити далі. Обрала практичну діяльність, хоча донині не відкидаю бажання поєднати її з науково-дослідною роботою. Нині я – приватний підприємець, хоча мені більше імпонує фах архітектора-практика, – зізнається Марта Серветник. – Разом із батьком втілила у життя кілька проектів. Працюю над оформленням інтер’єрів житлових приміщень, закладів громадського харчування, створюю проекти ландшафтного дизайну. Однак як дизайнер завжди прагнула створити власний унікальний продукт – практичний виріб, який можна експлуатувати в повсякденному житті без втрати естетичної цінності.
– Гадаю, вам це вдалося. Колекція м’яких крісел вражає яскравістю кольорів, неповторністю текстур… Чому саме гуцульські мотиви? – Ідея поєднати дизайнерський виріб із народним мистецтвом зародилася дуже давно. Змалку ціную українські традиції: народні звичаї, вбрання, старовинні речі. А ще з дитинства професійно займаюся народною хореографією в заслуженому ансамблі України «Юність». Поштовхом до створення авторських крісел не випадково стала Гуцульщина, звідки родом мій прадідусь. До речі, в 20–30-х роках минулого століття його рідна сестра була власницею найбільшої у Косові ткацької майстерні. Мабуть, любов до гуцульських верет/килимів закладена на генетичному рівні (сміється. – Прим. автора). Ще маленькою часто відвідувала торговиці цього карпатського міста. Саме у Косові і знайшла полотно для першого крісла. Гуцульська вовняна верета, ткана вручну, з надзвичайно гарним квітковим орнаментом із поодиноким вкрапленням геометричних фігур і багатою, насиченою гамою кольорів – саме це полотно хотіла використати для реалізації власних ідей. Спершу, спільно із кравчинею танцювального ансамблю пошила із нього жіноче пальто. Втім захотіла створити продукт, функція якого безпосередньо пасуватиме до професії. Тож наступним виробом стало м’яке крісло. В основі проекту – поєднання різних стильових напрямів і форм із автентикою. Перше крісло – класичної форми, наступне – модернової. Нині це лише два розроблені
Як дизайнер Марта Серветник прагнула створити власний унікальний продукт – практичний виріб, який можна експлуатувати в повсякденному житті без втрати естетичної цінності.
Перше крісло – класичної форми, обтягнуте гуцульською веретою рослинного орнаменту із вкрапленням геометричного візерунку.
МЕБЛЕВI ТЕХНОЛОГIЇ • #3/2014
Наші інтерв’ю
Гуцульська вовняна верета, ткана вручну, з надзвичайно гарним квітковим орнаментом із поодиноким вкрапленням геометричних фігур і багатою, насиченою гамою кольорів – саме це полотно дизайнер використала для реалізації власних ідей.
мною вироби, однак на цьому не зупиняюся. У подальшому планую виготовити інші види м’яких меблів. Також прагну поєднати гуцульське полотно з іншими тканинами. Перебуваю, так би мовити, у творчому пошуку. В майбутньому планую відкрити власний арт-салон, у якому й демонструватиму продукцію. – Вік полотен має значення? Яка їхня вартість? – На пошук верети витрачаю багато часу – саме вона диктує форму і розміри майбутнього виробу. Однакових полотен немає, що й робить меблі унікальними. Їх вартість – різна, однак недешева. Що старіша тканина, то «глибший» і цінніший її орнамент. У гуцульських домівках ці полотна використовували як декор на підлозі чи стіні. Я використовую ті, якими декорували стіни, адже вони тонші за структурою і з ними легше працювати. Зазвичай купую верети/килими довоєнного періоду. На жаль, не всі вони у хорошому стані, тому перед використанням їх доводиться ретельно обробляти і чистити. – Обтягуєте полотном старі крісла чи розробляєте проект «з нуля»? – Мене про це часто запитують. За моїми ескізами і кресленнями їх виготовляє львівський підприємець, який продукує індивідуальні меблеві вироби. Такі вироби недешеві, позаяк унікальні. У подальшому виготовлятиму їх винятково на замовлення. – Як популяризуєте власний доробок? – Інформація про мій виріб була розміщена на сторінках одного із популярних в Україні журналів для дизайнерів і архітекторів. Також презентую власні роботи у львівських артгалереях. Однак найкращим засобом передавання інформації вважаю інтернет. Після виготовлення першого крісла постало запитання: «А що далі?» (адже, окрім
Друге крісло – модернового стилю з полотном квіткового орнаменту
МЕБЛЕВI ТЕХНОЛОГIЇ • #3/2014
морального, кожен дизайнер прагне отримати й матеріальне задоволення). Тож фото виробу розмістила в тематичній групі соцмережі «Facebook». Саме там і знайшла першого покупця. Це був українець, який мешкає у Лондоні. Щоб не втрачати зв’язок із ріднею, яка живе в Україні, він захотів облаштувати власне помешкання в народному стилі, однак нестандартно. Шукав виріб, який би нагадував про Україну і водночас яскраво доповнював інтер’єр. Таким акцентом і стало виготовлене мною крісло. Із презентацією другого крісла, сучаснішої моделі, взимку мене запросили на київську виставку «INTERIOR MEBEL 2014». У межах показу за моєї участі була запланована лекція, котра, однак, не відбулася через трагічні для України події. Тож виставка не мала запланованих масштабів, до яких уже звикли учасники і відвідувачі. Та я не засмучуюся, адже лекцію не скасували, а перенесли на сприятливіший період. І якщо раніше хотіла присвятити виступ українським традиціям, то нині прагну таким чином вшанувати пам’ять тих людей, котрі, власне, й загинули, відстоюючи українські цінності. – Як молодому дизайнерові вам важко пробиватися на ринок? – Важко, надто коли фінансуєш власні проекти самотужки. Намагаюся заробляти й працювати так, щоб без додаткових витрат втілювати проекти у життя. Переконана, коли є бажання, все можливо. Головне – вірити у те, що робиш. У моїх ідеях та їх реалізації мене підтримують мої батьки та чоловік, за що їм безмежно вдячна. – Яке ставлення українців до виробів вітчизняного дизайну та наскільки популярні нині авторські меблі?
Наші інтерв’ю
Перший виріб із тканого шерстяного полотна – жіноче пальто.
– Якщо говорити про серійне виробництво (скажімо, одяг), то продукцію вітчизняного виробництва майже не купують. А на брендові речі попит є. В Україні багато талановитих дизайнерів. Та для визнання їм потрібно досягти певного рівня. А щодо меблів, то українські меблі й меблі з-за кордону – це різні рівні, однак не якості, а сприйняття. На жаль, вітчизняні меблі ще не досягли європейського рівня дизайну. Проаналізувавши ринок, зауважу, що українські виробники м’яких меблів розвиваються у правильному напрямі. А ринок кухонного виробництва, на мій погляд, перебуває на досить високому рівні. У нас, на жаль, не налагоджені взаємини між операторами ринку. Адже проблема полягає не в технології виробництва, а насамперед в організації та менеджменті підприємств. – Чи є серед відомих дизайнерів і архітекторів ті, на кого ви рівняєтеся? – Конкретної особи немає. Однак серед моїх улюблених архітекторів – Антоніо Гауді. Також мені імпонують роботи Заги Хадід і Маріо Ботти. Також є багато сучасних архітектурних фірм і молодих архітекторів-дизайнерів, котрі надихають власною діяльністю. У ставленні до роботи беру приклад зі свого батька – багато перейняла від нього. Що ж до напряму діяльності, то в оформленні інтер’єрів дотримуюся різних стилів, а в меблярстві, як уже зазначала, фольк-стилю. Усе залежить від побажань замовника. Для прикладу, нині популярна «спокійна» класи-
ка – пастельні тони, вкраплення декорів і ліній класичного стилю, поєднані з яскравим акцентом – меблями чи іншими елементами предметного дизайну насичених кольорів. За потреби, їх можна замінити чи взагалі забрати. Також нині популярний еко-напрям, зокрема вироби з натуральних матеріалів. Зазначу, що дизайнер не завжди створює нові речі – іноді він видозмінює уже наявні, керуючись власним баченням. Ці відчуття виникають спонтанно. Народилася, живу і працюю у Львові. І хочу я цього чи ні, змалку мене оточують прекрасні речі: затишні вулички, зелені парки, надзвичайна архітектура старого міста. Відчуття усього прекрасного закладається ще з дитинства. І не зникає, повірте, ніколи. – Звідси й черпаєте натхнення? – Безперечно. Додатково цьому сприяє і насичений ритм життя, відповідна література, подорожі та насамперед бажання працювати і створювати щось нове, унікальне, піднімаючи таким чином український дизайн на новий рівень.
Дизайнер не завжди створює нові речі – іноді він видозмінює уже наявні, керуючись власним баченням. Ці відчуття виникають спонтанно.
Бесіду вела Оксана КРИЖАНІВСЬКА
Серветник Марта Ярославівна www.etnofolkdesign.com тел.: (066) 088 73 11 (097) 989 52 22 etnofolkdesign@gmail.com МЕБЛЕВI ТЕХНОЛОГIЇ • #3/2014