#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>
<ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ>
Б Л А Г О Д І Й Н А
Зменшення шкоди в Полтаві Зменшення шкоди - це стратегія, що спрямована на профілактику негативних наслідків та ризиків, пов’язаних із вживанням ін’єкційних наркотиків. Головний ризик і шкода вживання ін’єкційних наркотиків - ВІЛ-інфекція далі на стор. 1 >>
Закон суров, но он закон “Каждый человек, употребляющий наркотики, должен знать, что если вовремя не остановиться, то рано или поздно начнутся проблемы с правоохранительными органами” далі на стор. 6 >>
“Ничего в этом нет” ИНТЕРВЬЮ С ИГОРЕМ, УПОТРЕБЛЯВШИМ НАРКОТИКИ В ТЕЧЕНИИ 12 ЛЕТ… далі на стор. 7 >>
«Но есть всемерное упование на перемену гнева Божия на Его милость к нам, кающимся»
< Почин >
Зменшення шкоди в Полтаві Третій сектор і його значення За часи Радянського Союзу мало кому було зрозуміле поняття “третій сектор”. Дехто не розуміє його і в наш час. Третій сектор – це недержавні, громадські організації і об’єднання громадян, діяльність яких сфокусована на вирішенні актуальних проблем суспільства. Проблем у радянських людей не було взагалі, їх всі вирішила комуністична партія, тому й громадські організації в СРСР практично не існували. Активність громадськості в СРСР була в підпіллі, не визнавалася офіційно, і якщо й дозволялася, то під ретельним оком органів КДБ. Досить згадати прислів’я радянських часів: “ініціатива карається”. Але саме ініціатива, гуманна ідея, добра воля лежить в основі громадської роботи. Перебудова 1985-88 рр, розпочата М.С. Горбачовим, дала поштовх до проявів громадської активності, дала зелене світло для суспільних перетворень так як того прагнуть самі люди, а не держава. Але більшість з недержавних
интервью с отцом Анатолием, настоятелем Свято-Георгиевского Храма далі на стор. 9 >>
«Приидите ко Мне все труждающиеся и обременённые и Я успокою вас» (Мат. 11, 28) интервью с отцом Максимом, настоятелем СвятоВознесенской Церкви далі на стор. 10 >>
Альтернатива: веломанія замість наркоманії Велосипед - це і задоволення, і адреналін, і здоровий спосіб життя. І злізти з нього набагато легше, ніж з наркотиків... далі на стор. 11 >>
Г А З Е Т А
Пункт обміну шприців на зупинці “вул.Чапаєва”, 1997 рік.
організацій часів перебудови були спрямовані на політику, а поза лаштунками політики, там, куди не діставав промінь прожектора перебудови, куди не хотілося дивитися егоїстичним політикам, розвивалися явища, які зараз прийнято називати соціально-негативними: СНІД, наркоманія, туберкульоз, бідність, безпритульність... Здобуття Україною незалежності в 1991 році відкрило перед країною величезні перспективи. И хоча песимісти зразу звернули увагу на економічні труднощі і соціальні негаразди, оптимісти зрозуміли – час діяти. Одним з таких оптимістичних здобутків став розвиток в
Україні третього сектору – громадських організацій, які спрямували активність в ті сфери, де держава демонструвала свою неспроможність. Однією з таких сфер є проблема ВІЛ/ СНІДу і наркоманії.
Організатори зменшення шкоди в Полтаві справа наліво: Андрій Протопопов, Оксана Колеснікова, Олег Смоловик з американськими колегами
ВІЛ-інфекція в Україні. Початок профілактичної роботи у відповідь на епідемію ВІЛ-інфекції. Епідемія ВІЛ-інфекції почалася в Україні в 1995 році. До цього реєструвалися поодинокі випадки і державні організації не поспішали розробляти профілактичні заходи. Але раптом відбувся спалах ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків в Одесі, потім в Дніпропетровську. Держава негайно розробила Програму боротьби зі СНІДом, але не змогла фінансово забезпечити її. Парадокс, але він давно став нормою нашого життя. Весь тягар проблем, пов’язаних з епідемією ВІЛ/ СНІДу ліг на громадські організації. Першим кроком у розвитку профілактичних програм у відповідь на епідемію став семінар, проведений 10 жовтня 1995 року Національним комітетом України з наркоманії і СНІДу
1
Пункт обміну шприців біля 4-ої поліклініки в мікрорайоні “Алмазний”, 1997 рік.