#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>
<ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ>
Б Л А Г О Д І Й Н А
Зменшення шкоди в Полтаві Зменшення шкоди - це стратегія, що спрямована на профілактику негативних наслідків та ризиків, пов’язаних із вживанням ін’єкційних наркотиків. Головний ризик і шкода вживання ін’єкційних наркотиків - ВІЛ-інфекція далі на стор. 1 >>
Закон суров, но он закон “Каждый человек, употребляющий наркотики, должен знать, что если вовремя не остановиться, то рано или поздно начнутся проблемы с правоохранительными органами” далі на стор. 6 >>
“Ничего в этом нет” ИНТЕРВЬЮ С ИГОРЕМ, УПОТРЕБЛЯВШИМ НАРКОТИКИ В ТЕЧЕНИИ 12 ЛЕТ… далі на стор. 7 >>
«Но есть всемерное упование на перемену гнева Божия на Его милость к нам, кающимся»
< Почин >
Зменшення шкоди в Полтаві Третій сектор і його значення За часи Радянського Союзу мало кому було зрозуміле поняття “третій сектор”. Дехто не розуміє його і в наш час. Третій сектор – це недержавні, громадські організації і об’єднання громадян, діяльність яких сфокусована на вирішенні актуальних проблем суспільства. Проблем у радянських людей не було взагалі, їх всі вирішила комуністична партія, тому й громадські організації в СРСР практично не існували. Активність громадськості в СРСР була в підпіллі, не визнавалася офіційно, і якщо й дозволялася, то під ретельним оком органів КДБ. Досить згадати прислів’я радянських часів: “ініціатива карається”. Але саме ініціатива, гуманна ідея, добра воля лежить в основі громадської роботи. Перебудова 1985-88 рр, розпочата М.С. Горбачовим, дала поштовх до проявів громадської активності, дала зелене світло для суспільних перетворень так як того прагнуть самі люди, а не держава. Але більшість з недержавних
интервью с отцом Анатолием, настоятелем Свято-Георгиевского Храма далі на стор. 9 >>
«Приидите ко Мне все труждающиеся и обременённые и Я успокою вас» (Мат. 11, 28) интервью с отцом Максимом, настоятелем СвятоВознесенской Церкви далі на стор. 10 >>
Альтернатива: веломанія замість наркоманії Велосипед - це і задоволення, і адреналін, і здоровий спосіб життя. І злізти з нього набагато легше, ніж з наркотиків... далі на стор. 11 >>
Г А З Е Т А
Пункт обміну шприців на зупинці “вул.Чапаєва”, 1997 рік.
організацій часів перебудови були спрямовані на політику, а поза лаштунками політики, там, куди не діставав промінь прожектора перебудови, куди не хотілося дивитися егоїстичним політикам, розвивалися явища, які зараз прийнято називати соціально-негативними: СНІД, наркоманія, туберкульоз, бідність, безпритульність... Здобуття Україною незалежності в 1991 році відкрило перед країною величезні перспективи. И хоча песимісти зразу звернули увагу на економічні труднощі і соціальні негаразди, оптимісти зрозуміли – час діяти. Одним з таких оптимістичних здобутків став розвиток в
Україні третього сектору – громадських організацій, які спрямували активність в ті сфери, де держава демонструвала свою неспроможність. Однією з таких сфер є проблема ВІЛ/ СНІДу і наркоманії.
Організатори зменшення шкоди в Полтаві справа наліво: Андрій Протопопов, Оксана Колеснікова, Олег Смоловик з американськими колегами
ВІЛ-інфекція в Україні. Початок профілактичної роботи у відповідь на епідемію ВІЛ-інфекції. Епідемія ВІЛ-інфекції почалася в Україні в 1995 році. До цього реєструвалися поодинокі випадки і державні організації не поспішали розробляти профілактичні заходи. Але раптом відбувся спалах ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків в Одесі, потім в Дніпропетровську. Держава негайно розробила Програму боротьби зі СНІДом, але не змогла фінансово забезпечити її. Парадокс, але він давно став нормою нашого життя. Весь тягар проблем, пов’язаних з епідемією ВІЛ/ СНІДу ліг на громадські організації. Першим кроком у розвитку профілактичних програм у відповідь на епідемію став семінар, проведений 10 жовтня 1995 року Національним комітетом України з наркоманії і СНІДу
1
Пункт обміну шприців біля 4-ої поліклініки в мікрорайоні “Алмазний”, 1997 рік.
< ПОЧИН >
ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ УЧАСНИКІВ ПРОГРАМИ ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ В м.ПОЛТАВА: СПОЖИВАЧІВ ІН’ЄКЦІЙНИХ НАРКОТИКІВ (СІН) ТА ЖІНОК СЕКС БІЗНЕСУ (ЖСБ), 1998-2005 РОКИ
*До 2003 року кількість клієнтів програми зменшення шкоди (програми обміну шприців) реєструвалась шляхом накопичення даних: до числа клієнтів минулих років додавалися нові учасники програми. Щоб встановити фактичну кількість учасників програми зменшення шкоди, в 2004 році було проведено перепис клієнтів і видача нових анонімних карток учасника. Було встановлено, що фактична кількість СІН в 3,7 разів менша за накопичену кількість. Це пов’язано з наступними факторами (за даними опитування СІН): • висока летальність серед СІН (близько 20%); причини смерті: передозування, туберкульоз, вбивства, септичні ускладнення, СНІД; • частка СІН відбувають покарання в місцях позбавлення волі (близько 20%) • частка СІН перейшла до програм реабілітації, або власною волею облишила вживання ін’єкційних наркотиків (близько 10%) • частка СІН знаходиться на “закритій наркосцені” і уникає контактів з соціальними службами, через недовіру або страх арешту за скоєні злочини ( близько 30%). • певна частка СІН через проблеми зі здоров’ям (наприклад тромбофлебіт та його ускладнення) не взмозі відвідувати польові пункти довіри і лишається поза програмою (близько 20%) В 2004 році перепис було також проведено в середовищі ЖСБ, де чинники зменшення кількості можуть бути аналогічними.
ВІКОВИЙ РОЗПОДІЛ СПОЖИВАЧІВ ІН’ЄКЦІЙНИХ НАРКОТИКІВ КЛІЄНТІВ ПРОГРАМИ ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ В м.ПОЛТАВА, 1998-2005 РОКИ
РОЗПОДІЛ ЗА СТАТТЮ КЛІЄНТІВ ПРОГРАМИ ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ В м.ПОЛТАВА, 1998-2005 РОКИ
за даними Полтавського Обласного Благодійного фонду “Громадське здоров’я”
2
#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>
< Почин > за фінансової підтримки UNAIDS. Метою семінару було розповсюдження в Україні міжнародного досвіду з профілактики ВІЛ-інфекції серед вразливих груп. Вразливими групами населення було визнано споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) та жінок секс-бізнесу (ЖСБ). Ті організації, які відгукнулись на запрошення прийняти участь у семінарі стали першими “борцями зі СНІДом” в Україні. Їх чекала нелегка робота: невиліковне захворювання, пов’язане зі складними соціальними проблемами наркоманії і проституції, звинувачення в “запроданстві за американські долари”. На їх долю випала заздрість з боку деяких держслужбовців, негативне ставлення з боку пересічних громадян, нерозуміння проблеми ВІЛ/СНІДу, нетерпиме і негуманне відношення до тих, ким стали опікуватись ці громадські організації: до споживачів ін’єкційних наркотиків, жінок секс-бізнесу, людей, що живуть з ВІЛ. Семінар “Профілактика ВІЛ/СНІДу серед споживачів ін’єкційних наркотиків”, проведений у червні 1996 року у Харкові за підтримки UNAIDS та UNDP, став відправним пунктом “від розмов до діла” для державних і недержавних організацій України. Почали формуватись ініціативні групи для написання проектів по зменшенню шкоди. Перша проектна пропозиція в Україні по профілактиці ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків, була підготовлена ініціативною групою в м. Одеса і з 1996 року реалізовувалася на базі Південного філіалу Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом, а з 1997 року – одеським громадським рухом “Віра. Надія. Любов” за підтримки UNAIDS. Це був перший проект зменшення шкоди в Україні. Другим проектом став проект “Профілактичні заходи щодо попередження ВІЛ/СНІДу серед шприцевих наркоманів в м. Полтава”, розроблений на базі Фонду “Анти-СНІД” (Полтава). Сьогодні в Україні створено Всеукраїнську Асоціацію Зменшення Шкоди, в якій працює 41 організація-проект. Пройшло вже 10 років з моменту початку епідемії в Україні, але й сьогодні громадські організації роблять майже половину роботи в сфері профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу. За даними UNAIDS, сьогодні в Україні інфіковано ВІЛ близько 1,5% населення, найбільш вражені ВІЛ регіони – Одеська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Херсонська області. Із загальної кількості ВІЛ-інфікованих більшість (близько 65%) складають споживачі ін’єкційних наркотиків.
ВІЛ-інфекція в Полтаві. Хроніка діяльності Благодійного Фонду “Анти-СНІД” (з травня 1995 р. по травень 2004 р.) 1995 рік – створення Благодійного Фонду “Анти-СНІД”. Представники Фонду “Анти-СНІД”, Андрій Протопопов і Олег Смоловик представляють третій сектор м. Полтави на першому семінарі Національного Комітету профилактики наркоманії та СНІДу.
1996 рік – починає виходити газета «Бiла Альтанка», спрямована на освіту молоді з питань ВІЛ/СНІДу.
В червні 1996 року Фондом розроблено проект програми “Профілактичні заходи щодо попередження ВІЛ/СНІДу серед шприцевих наркоманів в м. Полтава”. Перший етап Програми – моніторинг і оцінка ситуації – реалізовано восени 1996 року власними ресурсами Фонду в співробітництві з Коршенко В.О., завідуючим відділенням особливо небезпечних інфекцій Полтавської обласної СЕС.
1997 рік – Фонд “Анти-СНІД” отримує грант від Центру Ліндесмиту на реалізацію проекту зменшення шкоди в середовищі споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН). Починається розгорнута реалізація проекту “Профілактика ВІЛ/ХПСШ серед споживачів ін’єкційних наркотиків м. Полтави” (координатор – Протопопов Андрій), який продовжується нині на базі Благодійного Фонду “Громадське здоров’я”.
З 1997 по 2004 рік приоритетним напрямком діяльності Фонду є впровадження в життя стратегії зменшення шкоди від ін’єкційного вживання наркотиків (harm reduction). В процесі реалізації проекту зменшення шкоди Фонд отримував гранти від Інституту Відкритого Суспільства, США (з 1998 року), Міжнародного Фонду «Вiдродження», Україна (з 1999 року), Фонду Елтона Джона, Великобританія (2002-2003 рр.)
1998 рік – на ґрунті Закону України “Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист населення” організовано роботу трьох польових пунктів обміну шприців (пунктів довіри), де наркозалежні люди можуть легально обміняти використані шприці на стерильні, безкоштовно отримати презервативи, антисептичні засоби, інформаційно-освітню літературу, консультації психолога, первинну медичну допомогу. Пункти довіри працюють в мікрорайонах Алмазний, Подол і на зупинці вул. Чапаєва (на стороні ринку). Два пункти – на Алмазному і на зупинці Чапаєва – працюють і нині. Часи роботи пунктів: 10.00 – 12.00, щоденно, крім вихідних. Щоденно на пункти обміну шприців звертаються близько 30-40 клієнтів, загальна кількість яких за 8 років роботи сягнула 3000 (на момент написання статті в програмі зменшення шкоди отримують допомогу 900 наркозалежних осіб). В 1998 році Фонд «Анти-СНІД» надає благодійну допомогу обласній інфекційній лікарні у вигляді інгалятору. Розпочато утилізацію використаних шприців на базі обласної інфекційної лікарні (головний лікар – Войтенко Л.Л.) в спеціально обладнаному приміщенні, за узгодженням з міською санітарно-епідеміологічною станцією. Президент Фонду «Анти-СНІД», Протопопов А.О. увійшов до складу Обласної Координаційної Ради з питань профілактики і боротьби зі СНІДом, а також призначений радником міжнародної програми зменшення шкоди Інституту Відкритого Суспільства (США). Олег Смоловик і Андрій Протопопов надають технічну допомогу по розвитку проектів зменшення шкоди в Молдові та Білорусії.
1999–2000 рр. – за підтримки Університету Джонса Хопкінса
(США) в Полтаві на базі Фонду починає працювати інформаційноконсультативна служба з питань ВІЛ/СНІДу “Нова Лінія” (координатор – Колесникова Оксана, психолог). В “Нову Лінію” входять лікарі, юрист, психологи і соціальні працівники-консультанти. Починає роботу “телефон довіри”, група взаємодопомоги для ВІЛ-інфікованих, друкуються яскраві буклети, починає виходити бюлетень “Нова Лінія” на тему ВІЛ/СНІДу, венеричних хвороб, наркоманії і сексу. Співробітники “Нової Лінії” проводять лекції в школах та ВУЗах по профілактиці ВІЛ/СНІДу та наркоманії, виступають на молодіжних акціях. Про діяльність служби і Фонду пише національний журнал «СПИД. СНІД. AIDS», де регулярно друкуються статті співробітників Фонду. В 1999 році Президент Фонду, Протопопов Андрій увійшов до складу редакційної колегії журналу. Починається плідна співпраця з Полтавським обласним центром соціальних служб для молоді (директор - Півень С.В.), Управлінням у справах сім’ї та молоді Полтавської облдержадміністрації (начальник – Винокурова О.Е.) та Полтавським обласним центром профілактики і боротьби зі СНІДом (головний лікар – Коршенко В.О.). З Полтавським обласним шкірно-венерологічним диспансером (головний лікар – Камєнєв В.І.) укладено договір про те, що клієнти Фонду можуть безкоштовно пройти обстеження на ВІЛ та сифіліс на базі Полтавського ШВД., а також пройти безкоштовний курс лікування сифілісу препаратом “ретарпен”, закупленого із ресурсів проекту зменшення шкоди. Громадська діяльність Фонду “Анти-СНІД” стає практичним прикладом для ініціативних, соціально активних людей в Полтаві: в 1999 році співробітник Фонду Таміла Котляревська засновує Асоціацію допомоги ВІЛ-інфікованим “Світло Надії”, з реабілітаційними програмами якої зараз тісно співпрацює Фонд “Громадське здоров’я”; в 2000 році Олег Смоловик відкриває власну благодійну організацію “Шлях до себе”, що надає психо-соціальну допомогу населенню. Одним з показників результативності роботи Фонди є розвиток проекту зменшення шкоди в м. Кременчук і створення там громадської організації сприяння профілактиці соціально-негативних явищ “Порятунок” (керівник – Терещенко Денис).
3 <СЕРПЕНЬ>
2005, #1 (28)
< Почин > В 1999 році проведено два крупномасштабних дослідження в середовищі СІН. Beth Israel Medical Center проводить поведінкове дослідження в середовищі СІН, мотивуючи учасників згущеним молоком та шоколадом, про що потім в місті Полтаві ходили різноманітні чутки та плітки. Український центр профілактики та боротьби зі СНІДом проводить перший епіднагляд за розповсюдженням епідемії ВІЛ серед клієнтів Фонду – споживачів ін’єкційних наркотиків. В епіднагляді взяли участь 259 споживачів ін’єкційних наркотиків м. Полтави. 37,8% з них виявилися ВІЛ-інфікованими.
2000 рік – починається реалізація проекту “Профілактика ВІЛ/
ХПСШ серед жінок секс-бізнесу м. Полтава” (координатор – Світлана Володська, психолог). Проект працює на полтавському відрізку траси “Київ-Харків”, де “трасові” жінки-повії, більшість з яких є наркозалежними, надають секс послуги водіям транзитного транспорту, а також місцевому чоловічому населенню. В проекті дівчата можуть отримати безкоштовні презервативи, обміняти шприці, отримати медичну, психологічну та юридичну консультацію, отримати направлення на обстеження та лікування до медичних установ міста.
Студенти групи ПП-51 Полтавського державного педагогічного університету ім. Короленка під час проходження практики на ПОШ “4-а Поліклініка” проводять анкетування на тему “Контрольоване вживання наркотиків” (грудень 2002 року)
2003 рік – налагоджено утилізацію використаних шприців на базі 1ої міської лікарні (головний лікар – Бикова В.Ф.). Розпочинається активне співробітництво з 5-ою міською лікарнею (головний лікар - Томенко В.В.), якій Фонд регулярне надає благодійну допомогу ліками.
Координатор проекту зменшення шкоди в середовищі жінок секс-бізнесу, психолог Володська Світлана (ліворуч) консультує клієнта проекту (траса “Київ-Харків”, червень, 2005 рік)
В 2000 році на базі Фонду розробляється національний сайт та електронна база даних на тему зменшення шкоди і профілактики ВІЛ/ СНІДу (розробник і адміністратор – Дмитро Шумилін).
2001 рік – координатором проекту зменшення шкоди стає юрист
Едуард Спасов. За ініціативою Едуарда Спасова, Фонд проводить серію лекцій і семінарів для співробітників УМВС на теми “Програма зменшення шкоди та її значення”, “ВІЛ/СНІД та наркотики”, “Професійна безпека в роботі міліції” та інші. Едуард Спасов розробляє перший на ниві українського зменшення шкоди юридичний посібник для клієнтів профілактичних програм “Права і громадський кодекс поведінки”.
2002 рік – Фонд “Анти-СНІД” стає одним з ініціаторів, а згодом і одним з упорядників створення Всеукраїнської Асоціації Зменшення Шкоди (ВАЗШ), в складі якої на сьогодні 41 українська організація. Починається активне співробітництво з Українським Інститутом соціальних досліджень, проводиться серія мотиваційних анкетувань в середовищі СІН та ЖСБ. З 2002 року на базі Фонду проходять навчально-виробничу практику студенти факультетів “Психологія і соціальна робота” та “Соціальна педагогіка” Полтавського державного педагогічного університету (ПДПУ). Фахівці Фонду проводять цикл лекцій “Зменшення Шкоди – стратегія вторинної профілактики в соціальній роботі” для студентів ПДПУ.
4
#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>
Передача медикаментів начмеду 5-ої міської лікарні, Сало Людмилі Миколаївні для клієнтів Фонду, що проходять лікування у відділеннях 5-ої міської лікарні
В 2003 році на базі Фонду здійснюється інформаційний менеджмент Всеукраїнської Асоціації Зменшення Шкоди, розробляється база даних ВАЗШ і виходить перший номер альманаху “Зменшення Шкоди в Україні” (інформаційний менеджер і редактор – Волик Анатолій). Юристи Фонду Олександр Левчук та Бочаренко Ярослав беруть участь в юридичному проекті Всеукраїнської Асоціації Зменшення Шкоди “Покращення правозахисної політики по відношенню до споживачів наркотиків та людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом”. Проводяться дослідження, які викривають багаточисельні випадки порушення прав людини в середовищі споживачів наркотиків, жінок секс-бізнесу та ВІЛ-інфікованих. За результатами досліджень подаються рекомендації на громадські та парламентські слухання в Верховну Раду України.
2004 рік – водночас з проектами профілактики ВІЛ/СНІДу в се-
редовищі СІН та ЖСБ, Фонд “Анти-СНІД” розпочинає надавати благодійну допомогу безпритульним громадянам за підтримки Фонду “Дорога додому” (Одеса) та програми UCAN, Інституту Сталих Спільнот (Київ). В середовищі безпритульних (звалище в передмісті
< Почин > Завдяки програмі BUMAD, яка реалізується на базі Фонду “Громадське здоров’я” за підтримки ООН та Єврокоміссії з 2004 року, 109 споживачів ін’єкційних наркотиків та членів їх сімей отримали медичну допомогу: проведено симптоматичне лікування вірусних гепатитів препаратами ліволін та есенціалє, СІН, що знаходяться в протитуберкульозному диспансері отримали необхідні протитуберкульозні препарати. Для ВІЛ-інфікованих СІН проведено закупки препаратів, рекомендованих лікарями Центру СНІДу (циклоферон, цефазолін, флебодія, інші). Послугами проекту БУМАД також скористалися клієнти партнерських організацій – 22 клієнта програм Асоціації “Світло Надії” та 23 клієнти Клубу “Квітень”.
Соціальний працівник проекту “Хай кожен знайде свою дорогу додому”, Юля, проводить опитування безпритульних, в лісі біля міського смиттезвалища (квітень, 2004 рік)
Полтави, селі Макухівка) проводяться дослідження і починається надання цільової допомоги першої необхідності. Активну участь в реалізації проекту беруть члени організації “Коло Тебе” (президент Коробова Мар’яна), а саме В’ячеслав Лозовий (фотокореспондент), Юлія Парадіз (соціальний працівник). В 2004 році співробітники Фонду “Анти-СНІД” приймають рішення про створення Фонду “Громадське здоров’я” в зв’язку з розширенням діяльності Фонду за межі СНІДу, охопленням нових соціальних проблем і нових цільових груп. 30 квітня 2004 року створено Благодійний Фонд “Громадське здоров’я”.
За період діяльності Фонду з травня 1995 року і по цей час, видано більше 50 видів різноманітної інформаційно-освітньої друкованої продукції, серед якої юридичний посібник з буклетами “Ти і закон”, буклети із серії “Корисна інформація для чоловіків і жінок”, серія кольорових буклетів “Нова Лінія”, методичні рекомендації по проведенню аутрич-роботи (вуличної роботи) і консультування. До речі, рекомендації по техніці безпеки в роботі проектів зменшення шкоди, розроблені Фондом “Громадське здоров’я” взяті за основу Всеукраїнською Асоціацією Зменшення Шкоди, як документи, рекомендовані до впровадження в регіонах. Персонал Фонду складають фахівці з вищою освітою – психологи, лікарі, юристи, бухгалтери, дипломовані соціальні працівники, а також колишні споживачі наркотиків, які зараз знаходяться у ремісії. З Фондом співпрацюють волонтери з середовища споживачів наркотиків, студенти, фахівці, громадськість. Співробітники Фонду взаємодіють з різними міжнародними організаціями – “СНІД Фонд “Схід-Захід” (AFEW), Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД, UNICEF, UNDP, Мережа проектів зменшення шкоди у Центральній та Східній Європі (CEEHRN) та іншими.
2005 рік – сьогодні на базі Фонду “Громадське здоров’я” реалізу-
ються проекти зменшення шкоди в середовищі СІН (координатор – Волик Анатолій), проект адвокації інтересів жінок, вразливих до ВІЛ-інфікування (координатор – Колеснікова Оксана), психолог Фонду, Володська Світлана займається розробкою тренінгів і в якості тренера співпрацює з Південно-Українським тренінговим центром (Одеса). Готується до реалізації проект “Профілактика ініціації вживання ін’єкційним шляхом”, який спрямовано на профілактичну роботу з молоддю, що вживає неін’єкційні наркотики. Проект розробляється за підтримки Українського інституту соціальних досліджень та UNICEF. В розробці заходів проекту беруть активну участь фахівці Полтавського обласного наркологічного диспансеру (головний лікар – Мацицький І.А).
Засідання круглого столу з розробки плану заходів щодо попередження вживання наркотиків ін’єкційним шляхом серед молоді м. Полтави (серпень, 2005 рік)
Діяльність Фонду неодноразово висвічувалась у всеукраїнській, обласній, міській пресі. В 2004 році діяльність Фонду відзначено дипломом Управління у справах сім’ї та молоді Полтавської облдержадміністрації за реалізацію програми зменшення шкоди.
Координатор проекту BUMAD, Тетяна Юрчук (в білому) під час відвідування пункту довіри для наркозалежних осіб на зупинці “вул. Чапаєва” (серпень, 2005 рік)
Анатолій Волик, Фонд «Громадське здоров’я»: м. Полтава, вул. Половка 66-Б, офіс 302, тел. 518-340 E-mail: aaf_info@pi.net.ua
5 <СЕРПЕНЬ>
2005, #1 (28)
< Ты и закон >
DURA LEX SED LEX - Закон суров, но он Закон Употреблять или не употреблять наркотики – личное дело каждого. Точно также каждый человек волен распоряжаться своей свободой относительно сексуальных отношений. Но есть ЗАКОН и он суров, он создан не для того, чтобы ограничить свободу, а для того, чтобы сделать свободу максимально безопасной.
Александр Левчук, юрисконсульт Благотворительного Фонда «Общественное здоровье»
Каждый молодой человек, употребляющий наркотики, должен знать, что если вовремя не остановиться, то рано или поздно начнутся неприятные проблемы с Законом, с правоохранительными органами. Это должны знать также девушки, свободно распоряжающиеся своим телом и клиенты этих девушек. Если ты, читающий эти строки, употребляешь наркотики, и не хочешь причинять проблемы окружающим тебя людям, а самое главное – не хочешь, чтобы эти проблемы возникали у тебя, мы советуем не совершать запрещённых Законом действий. Ниже описаны некоторые незаконные действия в сфере оборота наркотических средств, психотропных веществ, их аналогов или прекурсоров, за которые Уголовный Кодекс Украины (УК), принятый 5 апреля 2001 года, предусматривает уголовную ответственность: • за незаконное производство, изготовление, приобретение, хранение, перевозку, пересылку с целью сбыта или сбыт наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок от 3 до 8 лет, при отягчающих обстоятельствах - лишение свободы на срок от 5 до 12 лет (ст. 307 УК). • за незаконное производство, изготовление, приобретение, хранение, перевозку, пересылку наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов без цели сбыта предусмотрено наказание в виде ограничения свободы на срок до 3 лет или лишения свободы на тот же срок, а при отягчающих обстоятельствах – лишение свободы на срок от 2 до 8 лет (ст. 309 УК). • за похищение, присвоение, вымогательство наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов или овладение ими путём мошенничества или злоупотребления служебным положением, предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок от 3 до 6 лет, при отягчающих обстоятельствах – на срок от 5 до 12 лет (ст. 308 УК). К наркотическим средствам относятся опиаты (маковая соломка, «ширка», героин, морфин), кокаин, каннабис (марихуана, гашиш) и другие. К психотропным веществам относятся ЛСД (кислота), псилоцибин, амфетамины («винт», «джеф», «мулька») и другие. К аналогам наркотических средств или психотропных веществ относятся трамадол (трамал, трамальгин, стадол), эфедрин. К прекурсорам относятся вещества и их соли, которые используются в приготовлении наркотиков. Сюда относятся марганец (калия перманганат), бытовые растворители № 646, 647, ацетон, красный фосфор, этиловый спирт и другие вещества. • за незаконное производство, изготовление, приобретение, хранение, перевозку или пересылку прекурсоров предусмотрено наказание в виде штрафа до 50 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан или ограничения свободы на срок до 3 лет, при отягчающих обстоятельствах – лишение свободы на срок от 3 до 12 лет (ст. 311 УК) • за похищение, присвоение, вымогательство прекурсоров или овладение ими путём мошенничества или злоупотребления служебным положением, предусмотрено наказание в виде штрафа до 70 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан или лишения свободы на срок до 3 лет, при отягчающих обстоятельствах – на срок от 3 до 12 лет (ст. 312 УК). Наркомания – болезнь и это должны понимать в первую очередь сами люди, употребляющие наркотики. Употребление наркотиков приводит сначала к психической, а потом и физической зависимости. Начав с одного наркотика, наркозависимый человек в процессе развития своей болезни пробует и остальные наркотики, так развивается поли-
6
#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>
наркомания – более тяжёлая форма наркомании, когда употребляется не один, а несколько различных наркотиков, часто в опасном для жизни сочетании (например, сочетание наркотиков с алкоголем). Часто наркозависимые лица не понимают, что больны (хотя требуют, чтобы это признали все окружающие), не хотят лечиться, прикрываясь своими страданиями как оправданием для приёма новых доз наркотиков. Хотя в наше время существует большой спектр как платных, так и бесплатных организаций предоставляющих реабилитационные услуги по лечению наркомании. Эти люди не просто не лечатся сами, но и втягивают в употребление наркотиков новичков. В этом тоже есть состав преступления. • за склонение к употреблению наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов предусмотрено наказание в виде ограничения свободы до 5 лет или лишения свободы на срок от 5 до 12 лет (ст. 315 УК). • за склонение несовершеннолетних к употреблению одурманивающих средств предусмотрено наказание в виде ограничения свободы до 3 лет или лишения свободы на тот же срок (ст. 324 УК). Одурманивающие вещества – это сильнодействующие лекарства (снотворные) и токсические вещества (ацетон, клей «Момент», растворители, дихлофос и другие). Употребляя наркотики на улице, наркозависимые люди также рискуют попасть в немилость Закона. • за незаконное публичное употребление наркотических средств предусмотрено наказание в виде ограничения свободы до 4 лет или лишения свободы на срок до 3 лет, при отягчающих обстоятельствах – лишение свободы на срок от 3 до 5 лет (ст. 316 УК). Организация притонов – мест группового незаконного употребления и производства наркотиков – это 317 статья Уголовного Кодекса Украины, предусматривающая наказание в виде лишения свободы на срок от 3 до 5 лет, при отягчающих обстоятельствах – лишение свободы на срок от 5 до 12 лет. За незаконное изготовление, подделку, использование или сбыт подделанных документов на получение наркотических средств, психотропных веществ или прекурсоров предусмотрено наказание в виде штрафа до 50 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан или ограничения свободы на срок до 3 лет, при отягчающих обстоятельствах – лишение свободы на срок от 2 до 5 лет (ст. 318 УК). По общему правилу, уголовной ответственности подлежат лица, которым на момент совершения преступления исполнилось 16 лет. Но лица в возрасте от 14 до 16 лет также подлежат уголовной ответственности за кражу наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов, за вымогательство наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов, за грабёж и/или разбой с целью овладения наркотическими средствами, психотропными веществами или их аналогами. Употребляя наркотики, каждый человек должен знать что он не только наносит себе вред, прикрытый мнимым кайфом от наркотиков, но и становится уязвим перед правоохранительными органами. Наркозависимые, употребляющие тяжёлые инъекционные наркотики, как правило идут на кражу, на обман с целью добычи денег на наркотики. Среди наркозависимых много уже судимых людей, которые, однажды поправ Закон, не исправились. Употребляя наркотики, ты легко можешь стать жертвой злоупотребления со стороны лиц с нечистой совестью. Поэтому тысячу раз подумай, прежде чем начинать или продолжать употребление наркотиков. Внимательно читай Закон Украины, знай и помни, что твои необдуманные действия могут причинить непоправимый вред тебе и окружающим тебя людям. Но если ты уже наркозависим, то помни и не забывай, что безвыходных ситуаций не бывает – победить можно любую болезнь, тем более если эта болезнь целиком зависит от твоей силы воли и твоего поведения. Александр Левчук, юрисконсульт Благотворительного Фонда «Общественное здоровье», коореспондент газеты “Біла Альтанка”
< Откровенный разговор >
Лише треба зупинитись...
«Ничего в этом нет…»
Напевне кожен з нас, почувши чергову історію про наслідки вживання наркотичних засобів, подумки промовляє “Та ти що? Щоб я колись наблизився до наркотиків!? Ні! Це не для мене.” Між іншим, з кожним днем нестримно збільшується кількість осіб, залежних від наркотичних речовин. Якщо раніше суспільство лякалось цього явища, намагалось його приховати, то на сьогоднішній день вже мало кого цим здивуєш чи вразиш. З часом суспільство пристосувалось жити поряд з наркозалежними особами, але прикро, що так і не змогло віднайти ефективного способу усунення цієї проблеми. Поки що не змогло. Але воно стоїть на вірному шляху. Про це свідчить створення пунктів, де споживачі ін’єкційних наркотиків мають змогу безкоштовно отримати медикаменти, долікарську медичну допомогу, направлення до лікарні та відповідних заклкадів, обміняти використані шприці на нові та здобути консультацію, а іноді просто підтримку працівників пункту. Більшість людей не розуміє значення такої роботи, мовляв, якщо давати шприці, це стимулює колотися далі. Але насправді мета такої кампанії в тому, щоб запобігти розповсюдженню хвороб, перш за все ВІЛ/СНІДу. Через соціальних працівників, які чергують на таких пунктах, щодня проходить величезна кількість історій з життя наркозалежних людей. Щоразу розумієш, що наркотик не зупиняється ні перед соціальними, ні перед матеріальними, ні перед будь-якими іншими перешкодами. Соціальні працівники намагаються якось допомогти і морально. Часто споживачам наркотиків і їх родичам необхідна підтримка, співчуття і розуміння, тому що суспільство не готове навіть спробувати зрозуміти. А де ж іще шукати допомогу тим, хто її нагально потребує? Звичайно, не завжди і не всі відвідувачі пункту охоче розповідають про життєві труднощі і ті проблеми, які хвилюють саме у цю хвилину. Власне ніхто і не змушує це робити. Можливо декого задовольняє сама присутність на пункті і відчуття того, що ти не один. Для кожної людини дуже важливим є відчуття приналежності, розуміння того, що ти не один і люди, які тебе оточують пам’ятають і цінують у тобі особистість, не дивлячись ні на що. Тому найголовніше завдання пунктів – довести людині і переконати людину в тому, що вона індивідуальність, особа, яка має право на повноцінне, щасливе життя, сповнене радощами, успіхами і перемогами. Лише треба зупинитись...
ИНТЕРВЬЮ С ИГОРЕМ, УПОТРЕБЛЯВШИМ НАРКОТИКИ В ТЕЧЕНИИ 12 ЛЕТ…
Антоніна Грищенко, соціальний працівник польового пункту довіри Фонду “Громадське здоров’я”
О наркотиках много говорят и спорят. Говорят об их «чудесных» свойствах и ужасных последствиях, о том, как «безопасно» их употреблять и как лечить от зависимости, о том, какие из них разрешить, а какие запретить… В диалоге участвуют все: наркологи, психиатры, психологи, милиция, учителя, общественники… Все они имеют богатый профессиональный опыт и опираются на него. Люди, которые употребляли и употребляют наркотики, тоже имеют богатый опыт и им тоже есть что сказать и чем поделиться. Нелишне прислушаться к их голосу, чтобы лучше понимать, с чем мы имеем дело, когда говорим о наркотиках. Биографическая справка: Игорь Г., 29 лет, повар, строитель, музыкант. С 2001 года – волонтёр проекта снижения вреда в г. Полтава. Игорь, скажи, как ты думаешь, почему люди употребляют наркотики, чего им не хватает? Бытуют разные мнения по поводу того, почему люди употребляют наркотики. Одни связывают это с душевной травмой. Другие связывают это с криминальным миром, с тем, что люди попадают под влияние преступных группировок, связываются с ворами, людьми, живущими по законам уголовного мира… Ведь наркотики вращаются в уголовной, криминальной среде… Моё мнение по этому вопросу таково: всё зависит от личности, от человека… Чего ему не хватает? Может каких-то новых, неизвестных ощущений. Наркотики поначалу раскрывают в человеке новые возможности, физические и умственные способности. Человеку сначала просто интересно собирать эти ощущения… То есть человек как бы стремится выйти за собственные рамки, ему тесно внутри собственного ума? А наркотик может дать что-то большее? Ну да, так кажется… В Полтаве вот наиболее распространенные наркотики - это опиаты, приготовленные кустарным способом из мака-сырца. Это – ширка. Вначале она даёт такое окрыляющее чувство, раскрывает умственные способности… Задумываешься над природой вещей, над тем, в каком мире мы живём… Ширка успокаивает человека, если он возбуждён, она обладает обезболивающими свойствами, в ней содержатся вещества, которые издавна используются в медицине как средства облегчения боли… Почему лично ты начал употреблять наркотики и как это случилось? Это случилось в 1993 году. Я познакомился с моим тёзкой, который неоднократно уже употреблял наркотики и предложил мне попробовать. Я первый раз попробовал по его предложению и мне понравилось… То есть, тебе просто предложили и ты согласился? Любопытство, получается? Или ты решал какую-то душевную проблему, пытался успокоиться или старался убежать от реальности? Нет, чисто из любопытства. Проблемы появились потом.
А познакомились вы с твоим тёзкой на какой-то другой почве? Не на почве наркотиков? По работе. Мы работали вместе, вместе общались, вместе сдружились. У нас был рабочий коллектив, где все употребляли алкоголь, а он один не пил, а употреблял наркотики. Меня тоже это заинтересовало, потому что я считаю алкоголь большим злом. Я считаю, что алкоголь, особенно в больших количествах – это жестоко. Об алкоголиках я ещё с детства составил представление, что это ненормальные, опасные люди, страдающие расстройствами психики - агрессивные, быстро заводятся, какой-то у них комплекс постоянный, пока трезвые – хмурые, а как выпьют – всё им «по барабану»… Что дают наркотики хорошего, и что плохого? В чём их польза и в чём их вред? Вот, например, ширка, которую ты употреблял? Почему люди её употребляют, а потом вдруг понимают, что это страшное зло? А некоторые, даже понимая, что это страшное зло, продолжают её употреблять и не могут бросить? У людей, которые не могут бросить, я считаю, просто не хватает силы воли. А что хорошего, что плохого? Хорошего в бытовом плане – ничего. Ничего в этом нет для здоровых людей. Больным людям, страдающим от боли это может дать облегчение, им назначают медикаментозное лечение опиатными наркотиками. Из своего опыта могу сказать, что неоднократно видел, как даже в онкокорпус приезжают таксисты и нелегально привозят ширку, для больных раком, которые уже обречены, им просто надо облегчить страдания. Конечно, это из-за нехватки средств, из-за бедности нашего здравоохранения… Это ты говоришь о лечении… Да, действительно, лекарства из мака издавна применяются в медицине как обезболивающие. Из мака синтезированы промедол, морфина гидрохлорид, омнопон, трамадол, папаверин, которые применяются и в практике скорой помощи, и в хирургии, и в кардиологии, и в онкологии… В прошлом веке были желудочные опийные капли, в аптеках продавался опий в порошке. Народ тоже знал свойства мака: в селах мамы мазали соску детям опийным соком или добавляли им в питьё, чтобы они крепко спали. Ребёнок
7 <СЕРПЕНЬ>
2005, #1 (28)
< Откровенный разговор > спит под опием, а мать в поле-огороде работает. Жизнь была тяжёлой… Да и сейчас нелёгкая… Но ведь молодой человек в наше время, когда начинает употреблять ширку или трамадол, он же не лечится, он по каким-то другим причинам это начинает делать. Любопытство – одна из таких причин. Но что их заставляет продолжать? Они считают, что тот приход, тот кайф, который они получили первый раз, они смогут этого добиваться и дальше, и жить, удерживая это состояние. Строят иллюзии. Они не понимают, что заблуждаются в этом. Основное их заблуждение состоит в том, что, даже употребляя инъекционные наркотики, они не сравнивают себя с людьми, зависимыми от этих наркотиков. Они считают, что потребители инъекционных наркотиков, которые в системе – это конченые люди, а мы не такие – так думают они. Пройдёт время, они поймут, что они заблуждаются. И никакой пользы от этого нет. А что касается вреда, то он очевиден. Это в первую очередь вред, который они приносят окружающему миру, окружающим людям. Эти люди изворотливы, лживы, они злоупотребляют доверием окружающих, такого человека нельзя ставить на ответственную работу. Люди, которые втянуты в употребление наркотиков, особенно инъекционных, они нечестным путём добывают деньги на наркотики, они пойдут на преступление ради наркотика - кража, обман, вымогательство. Это вред действительно… Эти люди нуждаются в психологической поддержке, в психотерапии, в реабилитации, если они к этому готовы, если поняли, что главное – это быть полезным обществу. А вред для здоровья? Это однозначный вред. Что бы там ни говорили о безопасном употреблении. Человек постепенно разлагается. Медленно, сам того не замечая. Можно сказать: живой труп ходит. В конце концов, если он не задумается – он умрёт, если задумается, начнёт переживать, за собой следить, уважать себя, то можно исправить ситуацию, улучшить свою жизнь и бросить наркотики. Люди, которые прикрываются собственной зависимостью, продолжают употреблять – эти люди не уважают себя, я так считаю. Им легче существовать в каком-то животном облике, потому что быть человеком – это работа над собой, а большинство из них безразличны к себе и своему человеческому облику. Конечно, у каждого из потребителей наркотиков «в системе» есть надежда, что когда-нибудь он бросит, авось жизнь поправится, авось станет лучше, но лучше не будет, пока ты продолжаешь употреблять. Ну, а конкретно какой вред для здоровья, для внутренних органов? У потребителей инъекционных наркотиков, в первую очередь, «горят вены». Это само собой разумеется, если ты начал колоться. Это большая проблема: люди не могут найти у себя вен, колются куда-то в шею, в пах, под язык… Ширка – грязный во всех отношениях наркотик. От нёе возникает сильная аллергическая реакция – “труханы”. Любая инъекция – палка о двух концах. Один конец – отравление психики, другой конец – отравление физического тела. Мозг в ответ на отравление даёт ощущение какого-то кайфа. А вены горят, кровь загрязняется, печень засоряется, воспаляется… Плюс ко всему вирусы гепатита и ВИЧ. Самоуничтожение. Всё это – последствия, вытекающие из погони за кайфом. И молодёжь, я смотрю, не сильно останавливается перед угрозой этих последствий. Хотя молодёжь общается с бывалыми потребителями наркотиков и видит, до чего они дошли: сгоревшие вены, ВИЧ, отсутствие гигиены, безрадостные лица и мысли только об одном – как раскумариться. Неужели многие молодые, ещё здоровые люди хотят так жить? Или молодые люди надеются, что им удастся избежать этих последствий? Я думаю, что они просто не задумываются. Не понимают… Раньше, когда ещё не было такого словосочетания «потребитель инъекционных наркотиков», существовал узкий круг людей, которые употребляли наркотики. Это были люди криминальной, уголовной среды, у них были свои понятия, принципы. Этот мир был закрытым, не для широких масс. Туда не мог попасть никто лишний. Да, эти люди воровали, но масштабы преступности, на мой взгляд, тогда были намного меньшими. Этих людей боялись. Наркотики были образом жизни этих людей. Было кустарное производство, торговали бабушки в сёлах и на базаре, но это всё было не для широких масс, а уж тем более не для молодёжи. О том, где взять наркотики ни у молодёжи, ни у большинства людей не было никакой информации, никто об этом не знал. Милиция контролировала этот процесс, следя за тем, что бы между уголовным миром и нормальным обществом была граница. Это были 70-80-ые годы, СССР. С началом перестройки и гласности, информация из любой сферы стала распространяться и оказывать своё влияние. Многие
8
#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>
понятия были дискредитированы, чёрное стало белым и наоборот. Люди получили доступ к наркотикам и как жадные набросились на них. Исчез барьер, отделявший уголовный мир от остального общества и теперь наркотики гуляют везде и доступны молодёжи, каждому доступны. Да, у тебя есть и работа, и творчество – два мощных фактора, которые помогают тебе удерживаться от наркотиков. А что ты посоветуешь тем, кто сейчас зависим от наркотиков, но очень хотел бы бросить? Поменять круг общения. Этот круг ни к чему хорошему не приводит, это как болото, которое засасывает и из которого надо выбираться самому… Но ведь часто в этом кругу общения находятся друзья. Поменять круг общения - значит, остаться без друзей, бросить друзей? Нет. Друзья – это другой, более высокий уровень отношений, стоящий выше наркотиков. Друзей среди потребителей наркотиков быть не может. В среде потребителей наркотиков любой человек в любую минуту может тебя предать, обмануть, схитрить. Я в этом убедился на собственном опыте. Могут и подставить, и сдать тебя. Нет, там нет друзей… Большинство людей не любит наркоманов. Они считают, что это преступники и изгои, которых надо изолировать от общества. Вот и ты говоришь, что эти люди способны на предательство, подлость, воровство. Что должны сделать потребители наркотиков, чтобы отношение к ним изменилось? Во-первых, уважать друг друга. Просто быть людьми. Не забывать об общечеловеческих качествах: взаимоуважении и взаимопомощи между людьми. И потребители наркотиков и те, кто их не употребляет – одинаковые люди. Нужно научиться находить общий язык. Во-вторых, если ты употребляешь наркотики, ты не должен приносить вреда окружающему миру и не должен злоупотреблять доверием окружающих людей. Если на то уж пошло и человек стал зависим от наркотиков, этим нельзя прикрываться, как мотивом своих поступков, - надо делать что-то такое, от чего окружающие будут чувствовать пользу, помогать другим людям. Было бы хорошо сделать на государственном уровне такую программу реабилитации, благодаря которой потребители наркотиков могли бы жить и работать на благо общества, имея доступ к заместительной терапии – к метадону. Может быть даже изолированно. Типа отдельного города, коммуны. Если уже эти люди сломались и у них нет силы воли духовно возродиться, то получается что они действительно больные, но ведь надо же им дать возможность почувствовать себя здоровыми. Почувствовать себя здоровым можно только через труд, через принесение пользы. Можно было бы наладить полезное производство, пусть даже и изолированное, главное чтобы люди чувствовали, что их труд нужен, а не как на тюремной зоне – один отряд плетёт сетку рабицу, другой расплетает – глупый фанатизм. С привлечением ресурсов людей, которые употребляют наркотики можно наладить производство товаров или услуг народного потребления, с контролем качества… Если окажется спорным вопрос, выдавать этим людям деньги или нет, то их можно перечислять на карточку или передавать родственникам, главное что бы эти люди внутри данной программы имели доступ к сфере услуг и обеспечивались питанием. Эту проблему можно решить. Главное, что бы в государстве нашлись люди, переживающие за судьбы нашей молодёжи. Давай представим себе молодого человека, который стоит на пороге взрослой жизни и жизнь открывается перед ним как набор возможностей, и одна из таких возможностей – наркотики. Что ты можешь сказать молодым людям, стоящим перед жизненным выбором. Что им надо делать, чтобы не попасть в наркотический плен? Какова альтернатива наркотикам на твой взгляд? Хорошие друзья и здоровое занятие, приносящие удовлетворение и пользу людям – альтернатива наркотикам. Надо уметь выбирать круг общения, выбирать здоровые жизненные интересы. Надо уметь ставить высокую цель в жизни и старательно идти к ней, представляя наркотики, как помеху на пути к достижению этой цели. Не надо верить людям, которые предлагают наркотики и говорят, что в этом нет ничего страшного, что от одного раза ничего не будет. Это обман, на который очень легко попасть, если у тебя нет цели и твёрдых жизненных убеждений. Выше любого кайфа надо ставить семью, общение с родными и близкими, и работу, которая приносит удовлетворение и пользу обществу. Беседовал Анатолий Волик, 5 августа 2005 года, с. Рябухи, территория г. Полтавы
< ВИЧ/СПИД и православное служение >
«Но есть всемерное упование на перемену гнева Божия на Его милость к нам, кающимся» интервью с отцом Анатолием Отец Анатолий, вот уже 10 лет как Украину поразила ВИЧинфекция, последней стадией которой является СПИД. Вирус в основном поражает молодёжь, употребляющую инъекционные наркотики и молодёжь, имеющую беспорядочные, незащищённые половые связи. По оценочным данным UNAIDS сейчас в Украине инфицировано ВИЧ 1,5 % населения. В борьбу с ВИЧ-инфекцией включились государственные и негосударственные организации: создан Национальный протоиерей Анатолий Стегний, комитет борьбы со настоятель Свято-Георгиевского Храма СПИД, работает Го(с. Нижние Млыны) сударственный центр профилактики и борьбы со СПИД, реализуются проекты снижения вреда среди потребителей наркотиков. Однако эпидемия ВИЧ-инфекции продолжается… Скажите, какова позиция православной церкви относительно ВИЧ-инфекции и СПИДа? Что Вы можете сказать о причинах этого заболевания и что, на Ваш взгляд, надо делать, чтобы преодолеть эпидемию ВИЧ/СПИДа? По этому вопросу лучше обратиться к Концепции Православной Церкви, озвученной на конференции «Проблемы ВИЧ/СПИД – православное служение», состоявшейся 29 ноября 2004 года в стенах Киево-Печерской Лавры. Содержание Концепции разностороннее и раскрывает отношение, намерение и конкретную помощь Церкви ВИЧ-инфицированным на будущее. Текст опубликован в «Вестнике пресс-службы УПЦ» и в интернете. Со своей стороны хочу добавить, что усилия, прилагаемые в этом направлении Церковью многообещающие, но, к сожалению, пока нет широкомасштабного участия в этом как священнослужителей, так и государства. Но есть всемерное упование на перемену гнева Божия на Его милость к нам, кающимся.
Как найти себя в современном мире – мире потребления, развлечений, революций, можно ли стать при этом взрослым и зачем это делать? Общество, лишающее своё будущее в лице наших детей способности повзрослеть, и помогает им быть безвольными, капризными, распущенными, беззаботными, даже не подозревает или умышленно забывает, что созревание личности происходит в настоящем труде, исполнении долга, возложении на себя обязанностей за более слабых, в борьбе с самим собой, терпении посланных Богом страданий и болезней. В стране, где царит культ выгоды, наживы, претензий и денежной купюры не смогут появиться люди нравственные, и навязанные нашему народу ценности никогда не пробудят в человеке совесть, а уничтожат её. Нужно изменить меру вещей, всю идеологическую систему и, если возможно, вернуться к христианской цивилизации. В этом может и должна участвовать молодёжь, а не быть расслабленными зрителями или остроумными «критиками». Отец Анатолий, в нашем обществе есть люди, которые живут с ВИЧ, некоторые из них осознали жизненную ошибку, некоторые продолжают вести опасный образ жизни. Но этот такие же люди, как и мы с Вами, как все остальные, только их страдания умножены на ВИЧ. Что бы Вы сказали этим людям, чтобы им стало легче? Исходя из учения Православной Церкви мы во грехе все инфицированы, заражая друг друга, близких и детей пошлостью, цинизмом, бесчувственностью, бездуховностью и жалеть, утешать следует всех, весь род человеческий. Никто здесь на Земле не может считать себя счастливым по-настоящему. Мы все ожидаем лучшего, но не у всех хватает терпения и благоразумия, не ведая слов Св. Письма «Претерпевый до конца, той спасётся» (Мф. 24,13). К сожалению, в нашем обществе сплошь и рядом встречается осуждающее, нетерпимое отношение людей друг к другу. Люди, попавшие в зависимость от наркотиков получают клеймо «конченых», ВИЧ-инфицированных оскорбительно и злобно называют «спидоносцами»…Что Вы можете сказать о таком отношении между людьми? Это касается не только людей инфицированных, но и всей нашей нации, потому как нас обкрадывают, унижают, презирают, превращая наш некогда талантливый и духовно просвещенный народ в стадо алкоголиков, наркоманов, гейш и можно предполагать, что это всё продумано и целенаправленно. Единственный выход из сложившегося положения – борьба и противостояние всего народа геноциду, а не взаимные обиды. Когда корабль дал течь, команда вся находится на палубе и сильные, и слабые, и здоровые, и больные, все вместе, только так мы можем выстоять и выжить.
Недавно от Игоря Анатолиевича Мацицкого, главного врача полтавского наркодиспансера, я услышал фразу: «молодёжь прячется за наркотики». Чего боится современная молодёжь, от чего она прячется? Что с нашей молодёжью? На мой взгляд, молодёжь не прячется за наркотики, она, если привести сравнение, играет со снарядами, оставшимися после войны. Вот об этом уже должны подумать старшие и родители, как бы и чем бы занять детей. Почему-то родители стали переживать за незащищённое детство и дали этому возрасту особые привилегии, что тут же отрицательно сказалось на развитии нашей молодёжи, забыв о предупреждении пророка «Благо человеку, когда он несёт иго в юности своей» (Иеремия, 3,27). Нужно дать молодёжи созреть не только телесно, но и духовно. Что бы лично Вы посоветовали молодым людям, осваивающимся в жизни? Как жить так, чтобы потом не было мучительно больно и стыдно?
Свято-Георгиевский Храм (с. Нижние Млыны, Полтавский р-н)
Беседовал Анатолий Волик
9 <СЕРПЕНЬ>
2005, #1 (28)
< ВИЧ/СПИД и православное служение >
«Приидите ко Мне все труждающиеся и обременённые и Я успокою вас» (Мат. 11, 28) интервью с отцом Максимом Отец Максим, вы конечно же слышали о таком заболевании как ВИЧ-инфекция, последней стадией которой является СПИД. Заболевание это вызывает вирус, который передаётся половым путём и через кровь. Беспорядочные половые связи и употребление инъекционных наркотиков – главные причины распространения ВИЧ-инфекции. Что думает об этом заболевании православная церковь, Вы в частности? Православная церковь с сожалением и сочувствием относится к больным людям - к больным ВИЧ и наркозависимым. Церковь этих людей не осуждает, а осуждает грех грех наркомании Иерей Максим Минеев, и блуда.
настоятель Свято-Вознесенской Церкви (г. Полтава, м-н Половки), 29 лет
Причина всех людских болезней - согрешение. Люди забывают, что мораль и нравственность, основанная на заповедях Божиих, несёт спасение. А заповеди Божии заключаются в любви к Богу и любви к ближнему. Самое важное – воспитание нравственности и морали, чему общественность уделяет недостаточно внимания. С малого возраста дети предоставлены сами себе, находятся без родительского внимания, не получают воспитания. Людям, которые уже заболели, я желаю не отчаиваться, жить дальше, стремиться к богу и помнить, что Бог всех нас любит и у каждого страдающего недугом наркомании и ВИЧ есть надежда на выздоровление. Вы, конечно, не можете не видеть и не знать, что среди современной молодёжи очень популярны наркотики самых разнообразных видов: конопля, опиум, «кислота». О чём говорит такая популярность наркотиков среди молодёжи? На мой взгляд, наркотики популярны по трём причинам. Люди ищут в жизни счастья и радости. Молодёжь слышит от взрослых слова о красоте, о доброте, о человечности, но не находит этого в реальной жизни. Отсюда разочарование, отчаяние и уход в наркотики, которые на недолгое время заменяют радость и счастье. Это первая причина – от разочарования найти гармонию в реальной жизни. Часть молодёжи, у которой есть деньги, обеспеченность, много свободы, употребляет наркотики от пресыщения. Это вторая причина - поиск острых ощущений. И третья причина – праздность, безделье, скука. Молодым людям нечем заняться, они предоставлены сами себе. Вот почему важно, чтобы было как можно больше бесплатных спотривных секций, бесплатных кружков по интересам, где бы молодёжь могла найти интересное занятие по душе. Но все три причины приводят к одному – человек попадает в зависимость от наркотика, возникает пристрастие. Человек понимает, что теперь освободится трудно. Но каждый человек, употребляющий наркотики рано или поздно разочаровывается в мнимой радости наркотиков и хочет избавиться, вернуться, освободиться и вести здоровый образ жизни.
Кризиса как такового нет. Премудрый Соломон говорил: «Ни что ни ново под солнцем» (Еккл. 1,9). Важно не количество, а качество. Кризис происходит в обществе. Четыре поколения людей после советского режима остались без духовной опоры, с духовным вакуумом в душе. Наркомания и все болезни общества из этого вытекают. А православная церковь как служила Христу, так и служит. И Господь призывает каждого по-своему и в своё время. Для каждого человека пути Господни неисповедимы. Как нужно понимать Бога, как нужно говорить о Боге, чтобы это вызвало интерес у молодёжи. С чего надо начинать, что надо делать? Во-первых, не надо пугать молодёжь Богом и строгостью Церковного Устава. Молодым надо напоминать, что Бог не тиран и деспот, а любящий Отец, дающий нам всё необходимое. Важно, чтобы молодёжь не боялась строгости Церковного Устава, потому что правильное, ни в коем случае не фанатичное, исполнение церковных правил помогает человеку быть с Богом и слыть хорошим человеком в обществе. Я повторю, что каждый человек ищет счастье в жизни и на этом пути имеет свободу выбора. Путь человека во Христе заключается в исполнении двух основных заповедей: любовь к Богу и любовь к ближнему. Встречались ли в Вашей практике наркозависимым люди, которые нашли спасение во Христе, в лоне православия? Если да, то расскажите подробнее хотя бы об одном таком случае? Встречались. Очень часто. Эти люди разочаровались в наркотиках, поняли вред который наносят наркотики для личного здоровья, для жизни в обществе. Многие из этих людей поменяли образ жизни, стали уповать на Бога, каяться в грехах, причащаться Тела и Крови Христовых. Многие из этих людей полностью прекратили употребление наркотиков. Что Вы можете посоветовать людям, которые попали в наркозависимость и желают прекратить употребление наркотиков, но не знают как? Не отчаиваться, не думать, что они больше не нужны обществу. Наркомания – это не порок, это недуг, с которым всё же возможно бороться, но уповая не на себя, а на милость Божию и обращаясь к помощи Церкви – каяться в своих грехах, причащаться и стремиться к благочестивому образу жизни. Хотелось бы от Вас услышать несколько житейских советов для подрастающего поколения, для современной молодёжи Уважать старших – родителей, учителей, преподавателей, людей преклонного возраста, если мы хотим чтобы нас уважали, вести здоровый образ жизни, заниматься физкультурой, ограничить употребление табака и алкоголя, стремиться к духовности – ходить в церковь, читать православную литературу, молиться дома; стремиться к душевности – читать художественную литературу, посещать театр, интересоваться классической музыкой, искусством и помнить, что мы будущее нашей Нации, нашей Державы. И в заключении, что Вы можете пожелать нашей молодёжи?
Чтобы каждый человек, несмотря на жестокость, жесткость современной жизни, не забывал, что самые главные человеческие Свято-Вознесенская Церковь качества – доброта, любовь и милосердие. А (г.Полтава, м-н Половки) сейчас в нашем мире царят страсти и деньги, которые затмевают человеческое в нас самих. Чтобы нам стать добрее и милосерднее нам нужно научиться уваСреди Ваших прихожан, да и в других приходах, в основном люди жать, прощать, любить окружающих нас людей. А научиться этому старшего и преклонного возраста. Очень редко встречается моможно только выполняя Заповеди Божии. лодёжь, разве что на большие праздники, такие как Пасха. Это говорит о кризисе православной веры или о кризисе в молодёжном обществе? Беседовал Анатолий Волик
10
#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>
< здоровий спосіб життя >
АЛЬТЕРНАТИВА НАРКОТИКАМ: В суспільстві ведеться багато розмов про альтернативу наркотикам. Пропонуються різні методи і заходи, але всі їх можна зібрати під одним знаменником: здоровий спосіб життя. Спорт - одна із найбільш активних і розвиваючих форм здорового способу життя, особливо якщо це сучасний спорт. Останнім часом поширюється інформація про екстремальні види спорту, які захоплюють все більше і більше прихильників серед підростаючого покоління. Про глобальність розвитку екстремальних видів спорту ми можемо зробити висновок і прогноз, подивившись на західні країни - масовість зацікавлених людей на різних змаганнях і показових виступах з екстрим-спорту наближається до таких видів спорту як футбол. Екстримспорт виражає сучасні інтереси молоді і тамує її прагнення до ризику. Незважаючи на очевидну користь від занять сучасними екстремальними видами спорту, все ж знаходяться критики і в цій сфері. Начебто, заняття екстремальними видами спорту призводять до надмірної виробки адреналіну у надниркових залозах, що також призводить до свого роду хімічної залежності. Залишимо такі думки на совісті тих скептиків, що у кожній дії людини вишукують яку-небудь форму залежності. Повинна ж людина щось пристрасно любити і до чогось прагнути і все ж краще, коли ця пристрасть і прагнення знаходяться у сфері спорту і спортивних здобутків. Все ж краще, ніж наркотики вживати. Це навіть порівнювати не можна. Хоча міру треба знати і в спорті... Також багато розмовляють про необхідність розвитку безкоштовних спортивних секцій, про їх дефіцит в сучасному комерціалізованому суспільстві. Та не все так погано як здається, бо є “розумная тому альтернатива”, – в цій статті розповідь про клуб з гірського велосипеду, який діє в Полтаві на базі Полтавської міської організації творчої молоді “Коло Тебе”. В нашому місті з кожним роком все помітніше стихійний рух велосипедистів - “дикий екстрим”. На “велосипедних екстримістів” сердяться автомобілісти, бо, дійсно, багато хто з них порушує правила дорожнього руху і створює небезпечні ситуації на вулицях міста. До речі, ця проблема в цивілізованих країнах вирішена – там у великих містах проклали велосипедні доріжки і встановили сигнальну систему регулювання велосипедного руху (світлофори, дорожні знаки). Велосипедні доріжки – це смуга шириною два метри, всередині пофарбована в помаранчевий колір з трафаретними зображеннями велосипеду, а з боків відмежована білою фарбою. Такі доріжки прокладено в Угорщині, Чехії, Польщі, Словенії, країнах Прибалтики. Отже, чому б і нам не перейняти цей корисний досвід. Нещодавно при ПМОТМ “Коло тебе” створено клуб екстремального велоспорту, МТBclub. Активісти створення клубу — Повякало Анатолій і Нальотов Дмитро, неодноразові призери різних українських змагань з гірського велосипеду. У 2003-2004 роках, по їх ініциативі, група молоді самотужки організувала будівництво траси в лісі поблизу селища Горбанівка і провела відкриті змагання
VELOMANІА-2004. До речі, було визнано, що траса змагань в Горбанівському лісі не має аналогів в Україні за рівнем складності. В змаганнях взяли участь близько 50-ти учасників з різних міст України: Київ, Кременчук, Феодосія, у супроводі полтавських рок-груп (“Круті Педалі”, “Онейроїд”, “Черв’яки”) та київської рок-групи Jam Cherry. Під час змагань відбулися показові виступи молодих спелеологів з місцевого клубу «Полтава–спелео». Члени полтавського велоклубу неодноразово брали участь і ставали призерами в різних змаганнях: “ALUSHTA-CUP-2003”, -2004, -2005 (м. Алушта), “DІRT-JUMPІNG CONTEST” (м. Київ) та інших.
25 червня 2005 року Полтавська міська організація творчої молоді ”Коло тебе”, при підтримці Управління у справах сім’ї та молоді Полтавської облдержадміністрації провели Фестиваль VELOMANIA-2005 - другий відкритий чемпіонат Полтави по гірському велосипеду. Чемпіонат було проведено на спеціально підготовлених трасах в Горбанівському лісі. Під час проведення фестивалю глядачі мали змогу спостерігати: • змагання DОWNHILL (швидкісний спуск із подоланням перешкод - трамплінів, контрсхилів); • BIG-AIR (стрибки на трампліні з транзитом близько 10 метрів); • трасу NORTH-SHORE (смуга дерев’яних конструкцій на висоті від 1-го до 4-х метрів); • DIRT JUMPING (стрибки на серії трамплінів з виконанням трюків). У змаганнях прийняли участь близько 30 учасників з Полтави, Харкова, Києва, Дніпропетровська, Запоріжжя, Феодосії, Сімферополю, Ялти, Одеси та Житомира. Спостерігати за фестивалем приїжджали гості із 15 міст України, гості з Росії. Змагання проходили на фоні виступів полтавських ді-джеїв з клубу “Томат” та місцевих рок-груп «Круті педалі», CHILL OUT, «Онейроїд», «Катастрофа», “Rottensound”, LINC-218 та інших. По закінченні змагань під відкритим небом відбулася DJ’s-вечірка SUNRIDER — OPEN AIR. Події на фестивалі освітлювали: ”ТРК Лтава”, ТК ”Мiсто”, “Наше радіо” журнали: ”Мaxtreme”, ”X3M”, Інтернет портали: www.velokiev.com www.velomir.com www.kolotebe.iatp.org.ua www.tatubike.com
Спонсорами змагань виступили: магазини ”Велозона”(м.Полтава), ”Велолюкс” (м.Київ), Extremestyle (м.Київ), “Атлантіда” (м. Київ) Extreme (м.Полтава), кампанія ”Паритет” (м.Київ). Технична підтримка: ”Капро” (м.Полтава), Полтавський спелеоклуб. Хотілось би звернути увагу на існування в Полтаві можливості для розвитку здорової
альтернативи наркотикам – це не тільки клуб гірського велосипеду, але й клуб шосейного велосипеду, полтавський туристичний клуб, полтавський спелеоклуб. Про ці та інші організації ви може дізнатися за телефоном Полтавської міської організації творчої молоді “Коло Тебе”: 8 050 977 07 90 (Мар’яна). У планах велоклубу організація багатоденного кросс-кантрі туру, міжрегіонального шосейного анти-наркотичного кросу “З “голки” - на колеса”, організація туристичних велопоїздок до меморіальних та історичних міст. До речі, вже став традицією надворсклянський виїзд до Більского городища, що в Котелевському районі Полтавської області. У даний момент клубом планується організація учбово-тренувального центра МТБ (УТЦ МТБ). Створення даного центра буде сприяти розвитку і популяризації цього виду спорту, а також залученню до велосипедного спорту нових юнаків та дівчат, що обирають здоровий спосіб життя. А ще ми закликаємо активних юнаків та дівчат в містах та селах Полтавщини, створювати власні організації та клуби з ваших улюблених видів спорту та відпочинку, головне, щоб це був здоровий спосіб життя, який зараз у моді. Наприкінці хочемо порадити всім молодим, хто опановує велосипеди: будь ласка, рухаючись вулицями міста, дотримуйтесь правил дорожнього руху, слідуйте вказівкам дорожніх знаків і світлофорів, не виконуйте трюків в непристосованих для цього місцях, в присутності пішоходів і автомобілів, але ж якщо ви берете на себе відповідальність за власне життя і виконуєте трюки, обов’язково одягніть на себе засоби захисту: шлем, корсет, наколінники, налокітники, тощо. “Береженого Бог береже”. Нагадуємо, що велосипедний спорт – це спорт підвищеного травматизму, але для тих, хто ним займається з любов’ю і самовідданістю, дотримуючись при цьому правил безпеки, немає кращого задоволення. Мар’яна Коробова, Антон Скородумов, ПОТМ “Коло Тебе”
11 <СЕРПЕНЬ>
2005, #1 (28)
Партнери проекту зменшення шкоди: Асоціація “Світло Надії”, м. Полтава, вул Артема, 28А, тел. 508599 - реабілітація, юридичні послуги, консультації по АРВ-терапії; Клуб “Квітень”, тел. 562570 - реабілітація, консультації з приводу хімічної залежності, телефон довіри - 500752; ПМОТМ “Коло Тебе”, тел. 8 050 9779007 - розвиток творчої, спортивної і соціально активної молоді. Газета “Біла Альтанка”© – благодійне видання для безкоштовного розповсюдження, спрямоване на профілактику ВІЛ/СНІДу і наркоманії, формування здорового способу життя.
Головний редактор: Протопопов А.О. , andriy_protopopov@afew.org
Глобального Фонду боротьби з малярією, СНІДом і туберкульозом.
Редактор випуску: Волик А.М., avolik@inbox.ru
Виходить з 1995 року.
Члени редколегії: Левчук А.В., Коробова М.В., Сліпко І.О., Колеснікова О.Л.,
Оформлення, стиль та зміст газети є об’єктом авторського права. При використанні материалів газети, посилання на авторів статей та на “Білу Альтанку” обовязкове.
Мова: українська, російська. Засновник і видавець: Благодійний Фонд “Громадське здоров’я”. Свідотцтво про реєстрацію: ПЛ - № 656, від 22 лютого 2005 року. Адреса редакціЇ: м. Полтава, вул. Половка 66-Б, офіс 302, тел. 518-340 E-mail: aaf_info@pi.net.ua
Дизайнер: Мартинов О.В Фотографії: Шумілін Дмитро, Волик Анатолій, Картавіцкій Сергій, Мартинов Олексій, Гапончук Володимир. За підтримки Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в рамках проекту “Подлання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні”
Редакція не несе відповідальності за зміст статей та можливе трактування змісту, і лишає за собою право не поділяти думки авторів статей. Тираж 6000 примірників. Видавництво “Динамік”, м. Полтава, 2005
Головною метою діяльності Фонду “Громадське здоров’я” є сприяння розвитку та підтримці громадського здоров’я, формуванню фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я населення, служб соціальної та медичної допомоги в Полтавській області. Статут Фонду “Громадське здоров’я”