Bila Altanka #23

ГАЗЕТА ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ ПРИЛУКИ: будь особливим стр. 7

№23 (49), 2010

ДВОЙНАЯ ПРОБЛЕМА Туберкулез и ВИЧ стр. 11 КОНСУЛЬТАЦИЯ Побочные эффекты терапии гепатита С стр. 13 DE PROFUNDIS З глибинки Гребінки стр. 20

Проблема у тому, що олодь сучасна м ки думає тіль і про бабки о це вважає, щ . нормально ВІД БОЛЮ ТА СТРАЖДАНЬ – до покращення життя стр. 22 БУККРОССИНГ: Приделаем книгам ноги!

фото: Світлана Кропивна

стр. 24 15 РОКІВ Полтавському Благодійному фонду «Громадське здоров’я» стр. 27

увалдін

К Мирослав

e група «Th стор. 2>

Вйо»

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

2

фото: Світлана Кропивна

ІНТЕРВ’Ю

Виступ гурту The Вйо в пивниці “Сто доріг” (м. Полтава, 19 березня 2010 року)

Ганджа Ганджа, ганджа Ганджа, ганджа Ганджа, ганджа Ганджа, ганджа Думка летіла на південь і падала в сніг Твоя мікросхема палала-палала, Джа-гелікоптер зачепить і наш континент І поволоче, ой, поволоче...

Бо на заході – ганджа На сході – ганджа На півночі – ганджа На півдні – ганджа В Африці – ганджа В Америці – ганджа В Азії – ганджа В Австралії – ганджа Я не даю обіцянок і ти не давай Разом ми їдем в зеленім трамваї Джа розведе усі стріли й закине нас в рай Відпочивай від думок або вибирай Ганджа В Ефіопії – ганджа В Азії – ганджа в Зімбабве – ганджа В Прибалтиці – ганджа в Молдавії – ганджа на Полтавщині – ганджа В Києві – ганджа

фото: Світлана Кропивна

Ти можеш палити і вирости каменярем Ти можеш палити і бути прекрасним сусідой Ти можеш палити і вміти водить мотоцикль Ти можеш палити або не палити Але завжди – ганджа Над нами – ганджа Під нами – ганджа І ми самі – ганджа Навколо – ганджа Ми самі – ганджа Ви також – ганджа Ви всі дуже – ганджа

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

фото: Ромко «Suc» Коба

ІНТЕРВ’Ю

3

Не кажи «Вйо!» поки не перескочиш! Всі ми колись були мануними, і так само, як герой однойменної пісні, боялись бабая і виділи, що хмаринки то є вівці. Про всі ці небанальні речі в середині 90-х картато співав київський гурт, родом з Полтавщини з дивною назвою «The Вйо».

Востаннє з концертом гурт «The Вйо» був у Полтаві приблизно 13 років тому (під час гастролей МА «Територія А», разом із Юрком Юрченком, Ольгою Юнаковою, гуртами «Фантом 2», «Ван Гог», «Степ», «ВуЗВ», «Аква Віта» та ін.). За цей час змінилось багато чого, як у житті музикантів, так і в суспільнополітичних умовах країни загалом. Незмінною ж лишилась форма хмаринок, які так само пропливають над нами і посмішка, яка невільно виникає при прослуховуванні пісень гурту. Розмова з Мирославом відбулась саме після двогодинного випромінювання позитивних вібрацій сонячного реггі у Полтаві. Стомлений, але задоволений зустріччю з новими і старими полтавськими друзями, він розказав кореспонденту «Білої Альтанки» Ялині про своє ставлення до наркотиків, музику і проблеми сучасної молоді.

«The Вйо» грає музику у стилі реггей. Реггей – музика сонячної Ямайки. На момент створення групи (1991 р.) в Україні нею не займався практично ніхто. Місцем народження української реггі-зірки стали не менш сонячні Кобеляки (Полтавська область), після того, як у травні 1990-го Мирослав «Джон» Кувалдін приніс власні пісні Сергієві Підкаурі, який на той час грав на танцях і був найбільшим музичним авторитетом у рідних Кобеляках. Звичайно, перше, що дивувало багатьох при зустрічі з групою, це темношкірий вокаліст, який говорить «по-нашому» краще, ніж очікуєш. Справа у тому, що Мирослав Кувалдін народився в Україні, у Дніпродзержинську. Батько – Джон Васамі Окоро – родом із Нігерії, у 70-х рр. навчався у Запорізькому медичному інституті, а по закінченню навчання повернувся на батьківщину. У віці 4-х років Мирослав з мамою переїздять у Кобеляки. Звідти Мирослав поїде вчитись у Полтавський педагогічний інститут, закінчити який не вдасться. Як і наступних два ВНЗ, у які він поступатиме. Але вища освіта нехай почекає. У житті Мирослава відбувається низка інших, набагато цікавіших, подій. Наразі ж Мирослав Кувалдін – вже не лише лідер гурту та ініціатор його відновлення після 8-річної паузи. Він також ідейник і організатор фестивалю аматорського мистецтва «Вйо, Кобеляки!», який проходить ось вже 3 роки в рідному місті Джона. Мирослав уже не працює ведучим на музичному телебаченні, але все ще стає прикро, коли люди спершу асоціюють його саме з ТБ, а не з музикою, яку він пише. Паралельно втілювались у

“Коли я був мануна я боявся бабая Мама лякали: “Він серед гілля” Коли я був мануна я не знав, хто наґуаль Мануну під столом несла космічна магістраль Так, я був мануна і не знав Дієго Марадона – паравоз чи пароплав Мануна я не думав де наші, де німці Мануною я видів, що хмаринки то є вівці”

життя інші проекти Мирослава: електронні музичні експерименти, робота над кінозвуком, з відео, головні ролі у фільмах «Бес Пор No» та «Кастинг». Тексти групи мають безтурботно-зелені кольори, в них багато природи, зорей, сонця, Джа і ґанджі. «Ганжа» – один з найвідоміших хітів групи. Саме з цією піснею вони взяли гран-прі на фестивалі «Червона Рута» у 1995 році, а на питання, що ж таке ота «ганжа», відповідали: «Річка у Кобеляцькому районі». У самій назві гурту вже криється дещо таке, що не кожен і перекладе. «Вйо!» – так кажуть на селі кобилі, аби рушала. «The Вйо» – такий ніби перероблений на іменник заклик до руху. Цей же артикль the, здається, тоді (та й зараз) звучав у назві майже кожної другої закордонної групи. І оце еклектичне поєднання сільського вигуку з англійським артиклем уже було прикольно.

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

ІНТЕРВ’Ю

4 фото: Світлана Кропивна

Крок за кроком, за роком рік Мені вісімнадцять — пристойний вік Під носом був, перед носом гріхи Життя час від часу дає на горіхи Грішити грішив — як же без цього Поки не знайшов до Бога дороги Там так багато усяких грибів Мені здалося — я все зрозумів Мирослав Кувалдін: «Проблема у тому, що сучасна молодь думає тільки про бабки і вважає, що це нормально»

«Хто у Київ, хто у Львів. Ми – у Кобеляки!» Гурт «The Вйо» після 8 років мовчання відновив свою творчу діяльність. Хто був ініціатором цього кроку? Так, десь у 2000 році ми грали останній концерт, але у 2008 ми почали робити фестиваль «Вйо, Кобеляки!» і там зустрілися із Підкаурою і вирішили, що саме тут потрібно відродити виступи команди «The Вйо». Ініціатором був, більш за все, я, тому що всім телефонував, пропонував (тому самому Підкаурі): мовляв, давай. Він погодився. Зараз у нього є якісь більш важливіші справи, він займається сольною кар’єрою. Щодо концепту фестивалю «Вйо, Кобеляки!». Який він? Концепт аматорського мистецтва мене більш ніж задовольняє. Але цього року ми зробимо маленький етнічний нахил, тому що під час розмови з однією горілчаною компанією відбувся приблизно такий діалог: «Фестиваль этнический? Тогда дадим денег». Я кажу: «Конечно, этнический!». Крім виходу альбому, який буде називатися «Є», що ще у планах групи? Наразі ми займаємося переважно організацією нашого фестивалю. Це те, що цікавить найбільше. Але також дуже хочеться пограти на європейських фестах, тому що на нашій реггі-сцені дуже важко об’єктивно себе оцінювати, коли ти фактично єдиний, хто грає таку музику. Через це хотілося б побачити себе в європейському контексті, відчути сприйняття не україномовної публіки. Точно знаю, що в цьому році поїдемо у Польщу і Португалію. Чи існує в Україні андеграундний, неофіційний культурний прошарок? Є. Якщо ми про нього не чуємо, то це лише означає, що він глибоко у підпіллі. Як тільки ми починаємо говорити про нього, він перестає бути андеґраун-

З історії музики реггі Музика реггей (реггі) з’явилась приблизно у 60-х роках минулого століття на Ямайці. Вона являла собою суміш народної музики Ямайки, Латинської Америки і ритм-енд-блюзу, який тоді крутили по радіо. На розвиток реггі також вплинула ска-музика, яка з’явилась раніше. Реггі – це не тільки музика, а ціла релігія, світобачення і спосіб життя багатьох людей. Релігія, названа растафаріанством на честь імператора Ефіопії, якого до коронації називали Рас (принц) Тафарі Маконнен, разом із музикою реггі, розповсюдилась по всій Ямайці і сусіднім країнам. Дуже швидко після цього вона поширилась по всьому світу, завдяки найбільш відомому у світі реггі-виконавцю Роберту Неста Марлі. Боб Марлі був першою зіркою світового рівня, який вийшов із країн третього світу і досяг такої величезної популярності на всіх континентах. У середині 70-х років його музика просочилась у Європу, а пісні займали перші місця у хіт-парадах Англії і Німеччини. Завдяки цьому, до реггі виникла цікавість зі сторони всеможливих продюсерів, стали виникати попсові реггі-колективи. Сутність реггі-музики, на думку ямайських виконавців, полягає у позитивних вібраціях, які транслює мелодія. Один із законодавців жанру Lee Scratch Parry, кажуть, дряпав, підпалював і закопував свої платівки на ніч у саду, щоб вони «просочилися позитивними вібраціями». Менш ексцентричні виконавці просто дуже довго і чітко працювали над мелодіями, домагаючись потрібного звучання. Електронна версія реггі – це Dub (даб). Філософія растафаріанства і реггі несе у собі ідеї рівності і братерства між людьми.

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

5

Фото з архіву Олега Гаврилюка

ІНТЕРВ’Ю

Виступ гурту Unkle Banz – одного з проектів Мирослава Кувалдіна, м. Полтава, 1994 р.

дом, а стає частиною поп-культури. Такий прошарок є: наприклад, ансамблі, які можна почути тільки в клубі, якщо спеціально захотіти ці ансамблі знайти. Хоча Інтернет все перетворив на маскультуру. Інтернет-простір – найдемократичніший. У Полтаві у тебе чимало друзів. Дехто з полтавців навіть пам’ятає виступи колективу Uncle Banz. Розкажи трохи про твій полтавський період життя. Тоді це була альтернатива і концерти були тільки ті, які ми самі для себе влаштовували. Я так розумію, що за останні 10 років, коли нас тут не було, все рівно музиканти хоботилися, знімали якісь приміщення, гадюшники, де відіграти, звернутися і піти, щоб не заставили платити за те, що там грали. Але тоді була творчість всюди. І наркотик тоді не продавався. Люди його вирощували самі і роздавали одне одному. Чому група переїхала до Києва? Тому що я поступив у інший інститут. Я був у Полтаві, тому що навчався у педагогічному. Потім мене вигнали і я поступив до інституту культури. За що вигнали? Бо я не ходив на пари (сміється), а займався рокенролом, мені це було цікавіше. А з якими українськими гуртами дружите, підтримуєте стосунки? З «Перкалабою» дружимо, ми з Аліком (Олег Гнатів, менеджер групи, – прим. Ялина) – куми. Взагалі, із багатьма товаришуємо. А якраз зараз я працюю

із дуже цікавим художником Ігорем Подольчуком (http://www.youtube.com/ihorp1 – прим. Ялина), який робить безкомпромісне, артхаусне кіно, яке точно не показується на великому екрані. У нього є компанія «Фонд Мазоха» і я роблю звук для його фільму. Ви товаришували із Сергієм Кузьмінським, лідером гурту «Брати Гадюкіни». Багато хто говорить про смерть Кузі як про закінчення певного етапу в українській музиці, епохи «Гадів», на яких виховалось не одне покоління з усього «пост-совка». Мене «Гадюкіни» перевернули з ніг на голову з приводу української мови в рок-музиці. І взагалі, Кузя мені дуже сильно допоміг свого часу. Це велика втрата для української музики. В солідарність і в знак підтримки онкохворих я зістриг свої 16-річні дреди.

«Ганжа допоможе» Тема ґанджі у піснях групи більш ніж розкрита. Як на початку 90-х сприймались пісні про траву? Нам дуже пощастило в тому, що ми свого часу були набагато обізнаніші, аніж функціонери культури. Тому на фестивалі «Червона Рута-95» нам ніхто нічого не сказав за пропаганду. І я пам’ятаю отакі очі (показує) якоїсь там американської тьотки, яка приїхала на «Червону Руту» і, слухаючи пісні про ганджу, казала: «Оце у вас демократія! Як це взагалі дозволяється?». Організатори просто підспівували, навіть не

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

ІНТЕРВ’Ю

маючи гадки, про що йдеться. Завдяки цьому ми зробили маленький переворот у мізках людей, які тоді сприймали цю музику. Мені здається, що музика взагалі має робити маленьку революцію в голові. Якщо це відбувається, то музика буде жити довго. Як ти вважаєш, чи здатна музика замінити наркотики, чи вона, навпаки, спонукає до вживання? Так, музика здатна замінити наркотик, тому що від деякої музики також виділяється гормон щастя – ендорфін – те, що, зрештою, шукають всі наркомани. До наркоманії може спонукати те, що люди ставляться до виконавців музики як до кумирів. Біблія з самого початку говорить, що це робити неправильно. Коли якогось дурня знаходять у витверезнику чи в реабілітаційному центрі, і людина навіть не замислюється над тим, що вона туди потрапила уже після того, як написала гарну пісню, що уже кудись занирнула, тобто реалізувався в зовсім іншому плані. А вживання – це як остаточне явище. Я думаю, що тільки мавпування може штовхнути на стежку наркоманії. Якщо хочеться бути схожим на когось. Але ж зараз вже мало таких музикантів, як, скажімо, Джиммі Хендрікс, який відкрито казав: «Я люблю ЛСД». Але ж зараз у моді рівні зуби і здорові легені. На твоєму блозі (який ти, щоправда, давно не ведеш) можна знайти чимало інформації про марш свободи за легалізацію маріхуани в Україні. Як ти вважаєш, яка існує перспектива такої зміни законодавства? Я думаю, що якби легалізували маріхуану, то сюди б потягнулася вся Росія, вся Європа. Вони б дуже прикололись. І наситили б наш ринок своїми бабками. Тобто ти пропонуєш розглядати це як інвестиційний проект? Ну що таке вирощувати коноплю? Якби не було таких проблем із законодавством, то оці поля, які пустують, і на яких нічого не росте, можна було б засіяти коноплею і навіть на експорт її відправляти. Це б вирішило дуже багато економічних проблем. Я – за. Я не палю, але пропагую. Як ти ставишся до наркотиків, їх вживання, чи поділяєш їх на легкі і важкі? Є такий поділ чи він не об’єктивний? Ну є важкі наркотики, так само як є важкий алкоголь. Пиво – не алкоголь, трава – не наркотик. А по легкості зістрибування? Хіба що по легкості змін, які в організмі настають. По силі звикання. По фізіологічній шкоді організму – так, наркотики поділяються на важкі і легкі. Як ти вважаєш, які зараз у молоді проблеми? Проблема у тому, що сучасна молодь думає тільки про бабки і вважає, що це нормально, тобто їм цінності підмінили. Вони навіть не задумуються над тим, що можуть опинитися голими у лісі, де вовки, немає сокири, ніякого гламура і тужура. Коли ти опиняєш-

6

«Пийте горілку, Ходіть на роботу. Вам так потрібні гроші, Щоб пити горілку» з пісні «Пийте горілку»

З історії гурту: Гурт «The Вйо» був створений у 1991 році у м. Кобеляки (Полтавська обл.) Мирославом «Джоном» Кувалдіним і Сергієм Підкаурою. У 1995 році група з піснею «Ганжа» стає лауреатом фестивалю «Червона Рута».

1996 рік – Мирослав Кувалдін переїздить до Києва, група тимчасово припиняє свою діяльність. У 1997 році «The Вйо» співпрацюють із мистецькою агенцією «Територія А», на цей період припадає найбільша популярність гурту. У 1998 році виходить перший альбом «Вироби з пластмаси». У 2000 році гурт оголошує про припинення свого існування. У 2005 році Джон записує сольний альбом «Зеркало Мира».

2008 рік – видання альбому «Ganja» (до нього увійшло 18 треків, записаних у період із 95 до 98 року, 10 з яких вважались загубленими, але дивом були знайдені і відреставровані), відновлення творчої діяльності і концертних виступів гурту. Робота над новим альбомом «Є».

ся з ситуацією сам на сам, без батьків, без доходів, без чекових книжок. А їм вдовбили в голову, що це нормально – все робити для того, аби тільки матеріально скластися в житті. Що може змінити такий стан речей? Якийсь дефолт у масштабі країни? Думаю, це той дефолт, який пророкують у Біблії: кругом валятиметься золото і гроші, але за них нічого неможливо буде купити. Поки що ми мавпуємо американські передачі, музику, але ж це дещо чужий для нас погляд. У них масова культура розвинута найбільше і ми стаємо жертвами цієї маскультури. Врятувати українську молодь може тільки розвиток власної культури і власної точки зору, яка, можливо, зацікавить американців чи європейців. Інтерв’ю: Ялина Пивниця «Сто доріг», м. Полтава, 19.03.2010 р.

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

7

Прилуки: будь особливим «Кожен з нас сповнений розуміння, що роблячи перший крок назустріч ввіреній до наших рук людській надії про турботу й прийняття, ми робимо крок до відповідальності за саму людину» Гасло в Прилуцькому міському Центрi соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Прилучені Прилуки – місто, розташоване на півдні Чернігівської області на берегах р. Удай, з населенням близько 62 тис. чол. Датою утворення міста вважають 1085 р., коли воно згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха та Іпатіївському літописі як місто-фортеця, що захищало Київську Русь від набігів кочовиків. З 1802 по 1932 рік Прилуки входили до складу Полтавської губернії (з 1923 р. – Полтавської області). Місто розташоване біля Удайської луки – там, де річка робить крутий вигин. Назва міста могла бути утворена від одного з двох дуже схожих слів. Слово «прилук» означає «край закруту, коліно»; слово «прилука» («прилучатися») в словнику Грінченка тлумачиться як «приєднання». Проте в цьому словнику є й інше значення слова прилука – «поляна серед лісів». Най-

Іванівська церква (19 ст.)

вірогідніше, що в основі назви лежить лука, прилука – «закрут». Центральна частина міста буквально нагадує музей архітектури 17 – 18 ст. під відкритим небом. Зовсім поруч розташовані СпасоПреображенський Собор, Миколаївська церква з дзвіницею, Собор Різдва Пресвятої Богородиці і Стрітенська церква. Меценатські традиції Прилук наслідують і по сьогодні. Прилучани дуже шанують Юрія Коптєва – людину, яка власним коштом облаштовує місто, робить його сучасним культурним центром (реконструкція центральної частини міста, встановлення пам’ятників Тарасу Шевченку художнику і Миколі Яковенку, допомога медичним установам та прилеглим селам).

Собор Різдва Пресвятої Богородиці (18 ст.)

Спасо-Преображенський Собор (18 ст.)

В Прилуках народились: Микола Федорович Яковченко (1900–1974) — український актор театру й кіно (“За двома зайцями”, “Вій”, “Королева бензоколонки”, “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, “Максим Перепелиця”). Народний артист УРСР (1970). У Прилуках актору встановлено пам’ятник. Григорій Павлович Галаган (1819–1888) видатний діяч української культури, меценат, громадський і державний діяч, засновник одного з найвідоміших учбових закладів України – Колегії Павла Галагана. Іван Михайлович Скоропадський (1804–1887) український меценат засновник всесвітньовідомого Тростянецького дендрологічного парку.

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

8

Зменшення Шкоди в Прилуках На жаль, цікава й багата історія не виправить того факту, що на сьогодні Прилуки займають друге місце по розповсюдженості ВІЛінфекції на Чернігівщині після обласного центру. Громадських організацій, які б активно займались цією проблемою серед молоді, у місті немає. Проте з 2001 р. тут працює Центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, який з кінця минулого року реалізовує проект зменшення шкоди серед споживачів ін’єкційних наркотиків. Очолює центр Власенко Олег Дмитрович – завзятий, рішучий і, як свідчить увішана різноманітними нагородами і подяками стіна у його кабінеті, працьовитий керівник. Взагалі-то, роботи у Прилуцького ЦСССДМ і так вистачає: діти-сироти, незабезпечені сім’ї, соціальний супровід неповнолітніх та молоді, яка перебуває у місцях позбавлення волі чи повернулася з них. Цей напрямок роботи є особливо важливим, оскільки у місті розташована Прилуцька виховна колонія для неповнолітніх. У 2007 році відомий український письменник Юрій Покальчук (помер від раку в 2008 р.), який з 1987 року років опікувався засудженими виховних колоній (на Чернігівщині, на Полтавщині), зняв про ув’язнених Прилуцької виховної колонії для неповнолітніх документальний фільм «Зона особливої уваги», який розповідає історії життя підлітків. Крім того, у Прилуцькій виховній колонії він був головним редактором щоквартального альманаху «Горизонт», в якому друкувались вірші, проза і малюнки самих засуджених. Не зважаючи на навантаження Прилуцького ЦСССДМ рiзними видами важливої соцiальної робо-

ти, актуальною та невiдкладною є профілактика ВІЛ-iнфекцiї серед уразливих груп міста – як первинна (інформація про шляхи передачі інфекцій, лекції і роз’яснювальна робота на тему ВІЛ/СНІДу і наркоманії), так і вторинна (безпосередня мотивація на більш безпечне вживання ін’єкційних наркотиків серед людей, які вже «в проблемі»). Обмін шприців для прилучан послуга нова, як і взагалі програма зменшення шкоди, яка реалізується у місті вперше, тому з початку дії проекту ще не набула значного поширення серед уразливих груп. Наркосцена Прилук переважно опіатна, хоча біля аптек у ледь підталому снігу можна побачити упа-

всюджують презервативи, інфоматеріали та оголошення про існування послуг зменшення шкоди на базі Центру соціальних служб. Поступово ламається недовіра і настороженість у середовищі СІН, багато хто з них вже без побоювань виходить на контакт, допомагаючи в пошуку нових клiєнтiв, виконуючи функцiї волонтерів вторинного обміну. Дається у знаки і характерна для

Директор Прилуцького ЦСССДМ – Власенко О. Д.

Соціальні працівники Світлана і Людмила на аутріч-маршруті в центрі міста

ковки з-під кодеїнових таблеток, з яких також бадяжать наркотичний розчин. Двічі на тиждень соціальні працівники Світлана і Людмила виходять на аутріч-маршрути в центр міста, обмінюють шприци, розпо-

невеликих населених пунктів проблема: страх розголосу позитивного ВІЛ-статусу і, як наслідок, відчуження в соціумі, дискримінація і стигматизація інфікованої людини. Через це в Прилуках і досі існують проблеми з впрова-

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

дженням АРВ-терапії (багато хто з ВІЛ-позитивних прилучан бажає отримувати АРВТ в Чернігові, щоб не «світитися» у своєму місті) з запуском програми замісної підтримуючої терапії, хоча Інтернет на запит в Google «О наркоситуации в г. Прилуки», видає шокуючі факти, які свідчать як мінімум про те, що замісна терапія в Прилуках дуже потрібна. На жаль, як в установи державної, у ЦСССДМ на момент нашого візиту була одна, але суттєва проблема, винних у якій необхідно шукати в пишних владних коридорах столиці України, серед недоторканих депутатiв Верховної Ради (так і хочеться написати «зради» замість «ради»): без прийнятого держбюджету на поточний рік неможливо здійснити фінансування місцевих бюджетів, а, відповідно, держустанов, що їм підпорядковані. Це веде за собою неповноцінну реалізацію проекту зменшення шкоди в Прилуках, бо грошi на рахунку Прилуцького ЦСССДМ виявилися «замороженими» до прийняття державного бюджету. При цьому, 70% обласного бюджету складають відрахування саме з прилуцьких підприємств. Перевагою і додатковою можливістю початку якісно нового життя для людей, які звертаються по допомогу в проект зменшення шкоди при Прилуцькому ЦСССДМ, є діяльність жіночого реабілітаційного центру, що діє на базі громадської організації «Спасіння». «Займаємося цим, бо просто серце болить за таких людей», – говорить Світлана, співробітниця Центру і сама в минулому клієнтка ребцентру, яка успішно подолала свою проблему, зараз допомагаючи це робити тим, хто потрапив в таку ж ситуацію. Які б перешкоди не існували на шляху впровадження програми зменшення шкоди в Прилуках, та й взагалi в Україні, все ж безумовно похвальним і зразковим фактом є те, що за реалізацію цієї

9

Вибрані записи з блога Пако – Юрія Покальчука (http:// blog.meta. ua/~yurpaco/)

Юрій Покальчук з ув’язненими Кременчуцької виховної колонії для неповнолітніх

Четвер, 18 жовтня 2007 «Ніколи не збирався цим займатися, а от приїхав колись написати матеріал про малолітню зону в газету – щойно дозволили туди журналістам їздити. Я розповідав трохи про свої мандри і пригоди, ну і пацани там так за мене вчепились – приїдьте ще, ми будемо вас чекати. Приїхав ще. Зробив спочатку самвидавівський альманах з їхніх творів, а тепер видаю вже там журнал “Горизонт”, коли знаходжу спонсорів. А в притулку я зробив з їхніх творів комп’ютерну газету. От завтра туди поїду – поробив їм фотки, чекають. А тут із Прилуцької зони прийшов лист від мого головного помічника по журналу (17 років) – черевики порвались і куртку чорну треба. Я вже назбирав одежі вживаної на наступну поїздку, а от із взуттям завжди проблема. В крайньому випадку поїду на секонд-хенд на Чернігівську. Навіщо я це роблю усе? Не знаю. Це моя карма. Мене Бог послав на таке. Я от почуваю, що повинен це робити, от так і живу». Вівторок, 30 жовтня 2007 «В суботу і неділю був у Прилуцькій колонії. У міжчасі зв’язався з Кременчуцькою. Домовився там на другу половину листопада, бо поки що їхній начальник колонії у відпустці. А без нього в такі гості менш цікаво їхати. А в Прилуках все як завжди. Зробив мені один пацан обкладинку для наступного номера “Горизонта”. Назбиралась за два дні товста папка віршів і життєписів. Один київський хлопчак (мобілки крав, з Ленінградської площі) подав навіть дуже пристойні вірші. Я його питаю: а в моєї доньки це не ти часом мобілку украв? Та ні-і-і-і! Це в мене такі зонівські жарти. Я свідомий того, шо вони чинили злочинні дії, і тому з ними не надто панькаюсь. Але водночас я свідомий того, яке домашнє багно стоїть за їхніми 15 – 16 роками. От і в цього – батько помер, а мама спилась і… “нижче плінтуса”. Яка самосвідомість у пацана, в якого мама п’яниця і проститутка? Але я їх жалію і вони мене люблять і часто приносять мені зі своїх посилок з дому якісь цукерки і маккофе. Я кажу: я зі свободи, а тобі тут

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

програми взялася саме держустанова – Прилуцький ЦСССДМ. Це свідчить про усвідомлення важливої ролі вторинної профілактики ВІЛ/СНІД співробітниками державних установ, бо якось так традиційно склалося в Україні, що за цей напрямок беруться переважно громадські організації, а державні установи соціальної галузі відіграють лише формальну роль, чіпляючись за традиційні підходи первинної профілактики. Тому залучення державних організацій, зокрема Центрів соціальних служб для молоді, до впровадження практики зменшення шкоди в Україні є дуже важливим і похвальним. Особливий приклад Прилуцького ЦСССДМ у реалізації програми зменшення шкоди – це приклад прогресивного мислення, творчого незаангажованого підходу, свідчення високого професіоналізму колективу, який очолює Власенко О.Д. Сподіваємось, що ця ініціатива, незважаючи на проблеми недосконалої і «заіржавілої» державної політики, знайде відгук і бажання взятись за цю справу і серед інших представників державних соціальних служб, особливо – районних, тому що малі міста, районні центри України ще є недостатньо охопленими профілактикою ВІЛ/СНІДу, на відміну від обласних центрів, де програми зменшення шкоди працюють давно і ефективно.

Адреса Прилуцького центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: м. Прилуки, вул. Київська, 78, корп.2 Контактні телефони: 4-42-36, 4-45-08 Електронна адреса: pmcsssdm@gmail.com Текст і фото: Ялина jalyna@rambler.ru

10

потрібніше. А пацан – дядя Юра, це ж від мене! І тепер я завжди беру ті карамельки і вони мене теж гріють. Там, де я завжди ночую при зоні, було тієї ночі холодно і я пішов ночувати в зону. Там є біля прохідної кілька кімнат, куди раз на три місяці можуть приїхати мами чи прямі родичі і перебути з пацаном три дні разом (якщо пацан того заслуговує). От я сплю, і вранці стук у двері. Я розплющую очі. Заходить такий собі Ваня, який регулярно вірші пише в журнал. А в нього, між іншим, синові 3 роки, а йому – 18. Приносить чашку гарячої кави і якісь там печива і ще щось. Це вам, дядя Юра, сніданок. Він тут з мамою, почув увечері мій голос і вранці приніс такий сніданок. Зворушливо». П’ятниця, 2 листопада 2007 «Зранку сиджу над творами своїх вихованців з Прилуцької колонії. Оце зробив перерву. Звичайно, такі таланти як отой мій Максим нечасто зустрічаються. Але прості, наївні, часто примітивні слова про маму і свободу зворушують. Оце моє досягнення – в мене півзони вірші пише, такі пацани, що за інших обставин ніколи б у житті і не подумали щось писати. І от тиснуть із себе якісь поетичні слова – і нехай хоч би в цю мить, але душа цього хлопця тягнеться до світла. Я спробую щось тут вмістити з таких творів наступного разу» Субота, 31 травня 2008. Останній запис: «Дні минають стрімко і не озирнувся – аж тут і літо. Творчі справи однак вимагають часу і впертості. Окрім натхнення. На першому каналі була велика передача про колонію і журнал “Горизонт”. На неї приїхав з Чернігова мій помічник останніх років у Прилуцькій колонії по журналу “Горизонт” Женя Щербина і ми з ним сиділи в прямому ефірі на першому національному каналі і хлопець відчував себе людиною, яка комусь потрібна. Він щойно відсвяткував своїх 18 років і вчиться в училищі на майстра-плиточника і готовий до нормального працьовитого життя...»

Журнал «Горизонт», який виходив в Прилуцькій колонії для неповнолітніх за підтримки Юрія Покальчука

Біла Альтанка

№ 23 (48), 2010

ЖИЗНЬ С ВИЧ

11

Двойная проблема – ВИЧ и туберкулёз На протяжении последних лет всё больше внимания уделяется решению двойной и тройной проблемы в сфере ВИЧ/СПИД. Речь идет о помощи людям с сочетанием ВИЧ + туберкулёз или ВИЧ + туберкулёз + вирусные гепатиты. Эти направления являются приоритетным для многих международных и украинских донорских организаций, с каждым годом все больше и больше общественных организаций Украины включаются в реализацию таких программ. Основным оппортунистическим заболеванием, сопровождающим ВИЧ-инфекцию в Украине является туберкулез. Для более глубокого изучения этой проблемы «Белая Альтанка» обратилась к главному врачу Полтавского областного противотуберкулёзного диспансера Владимиру Георгиевичу Печерице. Белая Альтанка: Владимир Георгиевич, в двух словах, как обстоит ситуация с туберкулёзом в области на сегодняшний день? Владимир Георгиевич: В Украине эпидемия туберкулёза официально объявлена с 1995 года. На данный момент ситуация по заболеваемости в областях Украины разная, более лидируют восточные регионы, где заболеваемость в 2,5-3 раза выше, чем по Украине в целом. В Полтавской области уровень заболеваемости туберкулезом на 40-50% ниже, чем в среднем по стране, а средний показатель по стране составляет 55-65 человек на 100 тыс. населения. Следует заметить, что в Полтавской области, начиная с 2001 года, регистрируется отрицательная динамика роста заболеваемости туберкулезом. Б.А. Что это даёт в практическом смысле? В.Г. Отрицательная динамика значит очень много в хорошем смысле, ведь если мы сохраним данную тенденцию, то через 5-8 лет наступит «плато», когда не будут регистрироваться новые случаи заболеваний, а потом наступит спад заболеваемости. Сейчас мы регистрируем 800-900 новых случаев заболевания в год – это в целом по области. Все остальные больные – это люди, которые состоят на диспансерном учёте, в сумме их около 16 тысяч.

Б.А. Владимир Георгиевич, где в Полтавской области находятся очаги распространения туберкулеза? В.Г. В первую очередь, это большие города: Полтава, Кременчуг, Комсомольск, а также Диканьский, Кобеляцкий, Решетиловский и Лубенский районы. Высокая распространённость в первую очередь характерна для мест с большой плотностью населения и наличием большого количества асоциальных людей и сообществ. Ведь туберкулёз – это социальная проблема, которая является своеобразным маркером развития общества. У нас он, увы, невысок. Ведь кроме потребителей инъекционных наркотиков (ПИН) и криминальной среды, которые являются основными очагами туберкулеза и в развитых странах, у нас еще велико количество людей, живущих за чертой бедности, которые не могут себе позволить полноценно питаться. Бедность – благодатная почва для туберкулёза. Но и богатство – не гарантия защиты от этой болезни. Б.А. А как у Вас поставлена работа с пациентами с двойной проблемой, имеется в виду сочетание диагнозов «ВИЧ-инфекция» и «туберкулёз»? В.Г. Это непростая проблема, но я считаю, что у нас работа с этими больными поставлена хорошо. У нас отлажено сотрудничество со СПИД-центром и нар-

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

ЖИЗНЬ С ВИЧ

кодиспансером, при стационарном отделении работает пункт заместительной терапии для пациентов с опиоидной зависимостью, которые проходят плановое противотуберкулёзное лечение, выделено 10 специализированных коек для пациентов с двойной проблемой. Весь персонал обучен работе с ВИЧположительными людьми. К тому же, на данный момент благодаря налаженному сотрудничеству со СПИД-центром все пациенты как амбулаторные, так и в стационаре могут пройти обследование на ВИЧ. Б.А. Какие методики на данный момент используются для выявления туберкулёза? В.Г. Ничего нового на данный момент не придумано. Методы старые, проверенные и надёжные, отработанные десятилетиями. В первую очередь, это рентгенография лёгких или флюорография, туберкулинодиагностика и реакция Манту. Есть экспериментальные тест-системы для быстрого выявления туберкулёза, но широкого применения они не получили. Б.А. А что Вы можете сказать по поводу лечения туберкулёза? Насколько оно доступно и эффективно? В.Г. Все пациенты получают противотуберкулёзные препараты бесплатно, в том числе и ВИЧ-позитивные пациенты. Все без исключения больные с ВИЧинфекцией при назначении специалиста СПИДцентра получают АРВ-терапию. Лечение туберкулёза – длительный процесс, который в случае лечения обычной формы занимает 6-12 месяцев. В том случае, если режим лечения был нарушен и возникла химиорезистентная форма туберкулёза, стойкая к традиционным препаратам, терапия может затянуться на 2-3 года. При этом стоимость лечения может возрасти в 10-15 раз. Но, повторю, лечение бесплатное. Б.А. Скажите, пожалуйста, а насколько велико количество людей с двойной проблемой на данный момент в Полтавской области? В.Г. За 10 лет на учёт у нас поставлено более 600 человек, у которых был диагностирован ВИЧ и туберкулёз. К сожалению, двойной диагноз в данном случае даёт высокую смертность, сейчас на учёте и лечении в сумме находится около 350 человек с диагнозом ВИЧ + туберкулез. Б.А. Владимир Георгиевич, спасибо огромное за содержательную беседу. Возможно, вы хотите дать пару советов нашим читателям?

12

Историческая справка: Туберкулёз или «легочная сухота» — одно из древнейших известных человечеству инфекционных заболеваний, упоминаемое еще со времен Древнего Египта. В 1882 году немецкий учёный Роберт Кох выделил возбудителя туберкулёза – микобактерию, названную в его честь палочкой Коха, он же стал основоположником противотуберкулёзной вакцинации. Основной путь передачи инфекции – воздушнокапельный. Основным органом-мишенью для туберкулёза являются лёгкие (более 80% случаев заболевания), а также кости, суставы, нервная ткань (в том числе головной мозг), кишечник, почки, мочевой пузырь и другие органы. Вследствие высокой сопротивляемости туберкулёзной палочки антибактериальным препаратам и её изменчивости, лечение проводится комплексом из 5-6-ти препаратов и может длиться до 2-х лет (в случае химиорезистентной формы туберкулёза). Химиорезистентным туберкулезом называется туберкулез плохо поддающийся лечению противотуберкулезными препаратами.

В.Г. Пару слов скажу. Все люди, у которых по тем или иным причинам понижен иммунитет, являются группой риска по туберкулёзу, особенно люди с ВИЧ-положительным статусом. Старайтесь следить за своим здоровьем, не отказывайтесь от возможности обследоваться на туберкулёз на работе, по направлению консультанта СПИД-центра или врача-инфекциониста. Вовремя поставленный диагноз и начатое лечение помогут Вам избежать самых печальных последствий. Туберкулёз поддается лечению, главное – это быть небезразличным к собственному здоровью.

В гостях у В.Г.Печерицы был Александр Опанасенко, врач-консультант Благотворительного Фонда «Общественное здоровье», г. Полтава

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

МЕДИЦИНСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

13

Лечение вирусного гепатита С В прошлом номере «Белой Альтанки» в рубрике «Медицинская консультация» были опубликованы две статьи на тему планирования семьи при вирусном гепатите С (ВГС). Материал вызвал резонанс и мы решили, отвечая на одно из читательских писем, которое пришло в нашу газету из России, продолжить публикацию статей о вирусном гепатите С. Мне назначили достаточно дорогую, но, как мне объяснили, единственную эффективную схему лечения вирусного гепатита С – альфа-интерферон с рибавирином. Я слышал о том, что эта терапия психоактивна, т.е. может вызывать депрессию, нервные срывы, бессонницу, не говоря уже о разной тошнотервоте. Посоветуйте, что делать, как быть? Нет ли других вариантов лечения вирусного гепатита С без негативного влияния на психику? (Дмитрий, клиент БФ «Общественное здоровье», Полтава) К сожалению, предложенный вам вариант лечения хронического гепатита С –комбинированная терапия интерфероном-альфа и рибавирином – один из немногих реально эффективных вариантов. Другие интерфероны не подходят. Поэтому тем, кто решил лечиться, придется в той или иной степени испытать на себе побочные эффекты этой терапии, в том числе и побочное влияние на психику. Но такое лечение необходимо, особенно если речь идёт о высокой вирусной нагрузке. Отказываться от терапии не надо, надо просто вооружиться информацией о побочных эффектах и их преодолении, а также на период лечения заручиться помощью психолога или психотерапевта. Со своей стороны мы предлагаем замечательную статью Арсения Павловского, который сам прошел через побочные эффекты противовирусной терапии гепатита С. Надеемся, что эта статья будет полезна многим нашим читателям, живущим с проблемой ВГС. Волик Анатолий, врач-консультант Благотворительного Фонда «Общественное здоровье», г. Полтава, редактор газеты «Белая Альтанка»

Арсений Павловский: Лечиться или мучиться? Как справиться с побочным действием препаратов терапии гепатита С на психику После начала лечения гепатита C многие сталкиваются с очень серьезными проблемами в своей жизни. Во время терапии рушатся семьи, кто-то теряет работу, кто-то друзей, кто-то может попасть в милицию после скандала с продавщицей, редко, но бывает, что люди пытаются покончить с собой. Все это – последствия побочного воздействия противовирусной терапии на психику лечащихся. Те, кто начинает лечить гепатит С, обычно хорошо знают о массе возможных побочных эффектов от терапии: симптомах гриппозного типа, головных и мышечных болях, слабости, кожных высыпаниях, выпадении волос, воздействии на психику и т. д. На-

чиная терапию, я старался подготовиться к встрече с этими побочными явлениями, читал информационные материалы, расспрашивал людей, имевших опыт лечения ВГС (вирусного гепатита С). Я нашел много полезных рекомендаций по поводу того, как справляться с гриппоподобными симптомами, как избежать кожных высыпаний и заболеваний ротовой полости. Но вот полезных рекомендаций, касающихся психической сферы, я не нашел. Большинство рекомендаций звучали так: «избегайте стресса», «настройтесь на позитивный лад», но как это делать – было непонятно. Люди, которые уже лечились от гепатита, давали разные советы: кто-то говорил, что надо сра-

Біла Альтанка

№ 23 (48), 2010

МЕДИЦИНСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

зу начинать пить антидепрессанты, кто-то советовал ходить на йогу, медитировать, курить марихуану во время лечения, еще были люди, предлагавшие просто смириться и терпеть. По тем или иным причинам, эти советы были для меня малополезны. Я в тайне надеялся, что меня такие побочные явления обойдут стороной. Для меня важно было оставаться в «здравом уме», так как я работаю психологом с детьми, столкнувшимися с проблемами адаптации (как индивидуально, так в группах), и во время терапии гепатита я собирался продолжать работать. Но надежды были напрасны. В начале лечения я отправился в отпуск, и эта поездка превратилась в сущий кошмар как для меня, так и для моих спутников. Фактически каждый день со мной случались неконтролируемые приступы гнева и паники, я мучил себя и своих близких. Больше всего пугало, что я абсолютно терял критичность в эти моменты. После возвращения из путешествия все эти явления никуда не исчезли. Поначалу такая ситуация ввергла меня в отчаяние, я совсем не понимал что делать, где искать помощи. Я серьезно стал раздумывать над тем, чтобы прекратить лечение… Но со временем отчаяние отступило, я обратился за помощью к психиатру, начал принимать лекарства. Это значительно ослабило побочные проявления терапии и позволило более критично отнестись к тому, что со мной происходит. Я заметил, что мое поведение часто напоминает поведение моих клиентов – детей и подростков с нарушениями поведения. Этот факт дал мне возможность по-другому взглянуть на то, что со мной происходит, и открыл перспективы для поиска новых путей облегчения побочных явлений. То, что написано ниже – является следствием этих поисков и размышлений. Возможно, кому-то из вас это позволит пройти курс лечения, избежав или значительно облегчив страдания, которые часто приносит терапия ВГС пациентам и их близким.

Какое воздействие на психику может оказывать терапия ВГС Когда говорят о психических побочных явлениях при ПВТ (противовирусной терапии), чаще всего упоминают депрессию. Но в действительности побочные явления могут различаться, как по степени выраженности, так и по особенностям проявления. У кого-то они напоминают тревожное расстройство, у других развивается депрессия, третьи взрываются по любым поводам, четвертые становятся невнимательными, неорганизованным. Практически все люди, проходящие противовирусное лечение, в той или иной степени испытывают побочное влияние препаратов на психику. На первый взгляд, эти психические побочные явления сильно различаются. Но при ближайшем рассмотрении можно заметить, что всех их объединяет

14

Комментарий психиатра: Гепатит С был открыт в 1989 и сначала получил название “ни А ни Б”. В настоящее время около 3% населения Земли имеют эту инфекцию. Как следует из названия заболевания, при гепатите С поражается преимущественно печень, однако вирусные частицы обнаружены в тканях головного мозга. Считается, что при ВГС несколько снижаются познавательные функции мозга. Однако эта проблема не достигает такой степени, чтобы было необходимо вмешательство психиатров. Другой вопрос – лечение. В настоящее время терапию ВСГ проводят комбинацией альфаинтерферона и рибовирина – двух препаратов, направленных на удаление вируса из организма. Интерфероны – это группа веществ, которые вырабатываются самим организмом для борьбы с вирусной инфекцией. При помощи них активируется или подавляется ряд химических веществ, в результате чего клетки нашего организма становятся не восприимчивыми к вирусам. Но нет “добра без худа”. Те же самые вещества, которые дают сигнал клеткам защищаться, нарушают синтез серотонина. А серотонин, по современным воззрениям – это ключевое вещество в развитии депрессии. Если интерферон поступает в организм извне (как при лечении ВГС), то выработка серотонина подавляется, его становится меньше, связь между клетками ухудшается, в мозге начинают преобладать процессы угнетения. Согласно многочисленным исследованиям, депрессия достаточно распространенное явление на фоне противовирусной терапии. Данные о распространенности этого расстройства достаточно противоречивы. Разные источники дают разброс от 15 до 60 %. Тяжесть депрессии может быть различной, от легкой грусти, до серьезного депрессивного расстройства и суицидов. Чаще всего депрессия появляется в первые 4 месяца терапии, после этого срока риск развития этого осложнения не так высок. Риск депрессии выше у тех, кто имел депрессивное расстройство ранее. Однако наличие депрессии в анамнезе не является противопоказанием для лечения гепатита С. Если лекарства вызывают депрессию, это не являются признаком того, что эти лекарства не должны применяться.

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

МЕДИЦИНСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

Гепатит С – заболевание с серьезными последствиями для жизни и здоровья и если у кого-то есть показания для начала терапии, то она должна проводится. Но о том, что депрессия может случиться, необходимо знать, для того, чтобы принять необходимые меры. Если депрессия легкая, то больным показана психотерапия, беседы с психологом, легкие растительные успокаивающие средства. При средней степени депрессии показаны препараты, увеличивающие количество серотонина в головном мозге (назначить их может только психиатр). Лечение интерфероном следует прекратить только при развитии тяжелой депрессии или психоза. Если же человек находится в группе риска (имел депрессии раньше), то возможно превентивное (профилактическое) лечение антидепрессантами до начала противовирусной терапии. Из частного ЖЖ: http://gutta-honey.livejournal.com/63625.html ряд общих черт, в частности крайне низкая адаптивность и практически полное отсутствие самоконтроля в ситуациях эмоционального стресса. Причиной возникающих проблем является влияние препаратов терапии на обмен веществ, отвечающих за регуляцию психической деятельности. Именно из-за этого нам становится сложно концентрироваться, планировать день, справляться с плохим настроением. Из-за нехватки этих веществ небольшое раздражение, возникшее после поездки в общественном транспорте, так и не проходит в течение дня, а иногда, к вечеру приводит к эмоциональным взрывам, от которых страдаем не только мы, но и наши близкие. При нарушении обмена этих веществ мы теряем способность эффективно справляться со стрессовыми ситуациями. Исходя из вышесказанного, важно понимать, что любые формы психозов (а депрессия тоже относится к психозам) при лечении гепатита возникают тогда, когда предъявляемые человеку требования выше его способностей адекватно на них отвечать.

Что может усилить вероятность появления психических побочных явлений? Многие люди проходящие лечение гепатита говорят, что психические побочные явления появляются неожиданно, внезапно, предсказать их невозможно. Я тоже поначалу думал так, но со временем стал отмечать, что обострения происходят при определенных условиях и при похожих обстоятельствах. Специалисты, работающие с нарушениями поведения, называют эти состояния и ситуации дестабилизаторами. Чаще всего, дестабилизирующими

15

бывают обстоятельства, требующие от человека значительных волевых усилий, длительной концентрации на монотонной, неинтересной деятельности. Из себя может вывести требование резко переключиться с одного вида деятельности на другой. Дестабилизаторы – это состояния, которые резко уменьшают возможности совладания с трудной жизненной ситуацией, или обстоятельства с которыми у нас нет возможности справиться. Как правило, таких ситуаций или состояний немного, они всегда были для нас стрессовыми, но в ходе жизни мы нашли способы совладания с ними. Противовирусная терапия (ПВТ) делает нас гораздо более уязвимыми в этих ситуациях, и способы, с помощью которых раньше мы справлялись с этими ситуациями, перестают действовать. Какие ситуации или состояния будут дестабилизаторами для вас – понять довольно легко еще до начала терапии. Исследуя свой жизненный опыт, вы можете найти ситуации, которые всегда были для вас труднопереносимыми или, говоря просто, выводили вас из себя. Их-то и следует избегать. Для того, чтобы проиллюстрировать, что именно может быть дестабилизаторами приведу список собственных наблюдений: • Во-первых, это дестабилизаторы связанные с моим состоянием: голод, усталость, раздраженность, недомогание, мышечные боли, зуд.

• Во-вторых, это дестабилизаторы связанные с ситуацией: монотонность, длительное ожидание (например, многочасовое путешествие на автобусе, стояние в долгой очереди) или наоборот, резкая смена обстоятельств, необходимость быстро переключиться с одного на другое.

• В-третьих, это социальные ситуации: обман, невнимательность (например, со стороны продавцов), ситуации, в которых надо отстаивать свои интересы, спор с близкими, с начальством.

• В-четвертых, это особенности окружающей среды и климата: в моем опыте есть только один пример такого дестабилизатора – жара. Как правило, взрывы происходят тогда, когда встречаются несколько дестабилизаторов. Например, если человек, голодный и усталый после рабочего дня, стоит в длинной очереди в душном Макдональдсе, а при этом кто-то пытается пролезть перед ним….

И вот он – взрыв! Зная список того, что может спровоцировать психические побочные явления, можно предположить, что может уменьшить вероятность их проявлений. Важно, по возможности, избегать дестабилизирующих факторов. Например, снизить рабочую нагрузку, регулярно и полноценно питаться (налегать на витамины), избегать ожидания в душных помещениях и прочее.

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

МЕДИЦИНСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

16

Но в реальной жизни практически невозможно учесть все обстоятельства и предугадать любые ситуации. В тех случаях, когда нам все-таки приходится сталкиваться с дестабилизаторами, могут прийти на помощь специальные навыки, умения или условия окружения, которые смогут удержать нас от взрыва. Такие факторы называются стабилизаторами.

Как справляться с побочными явлениями: Головная боль

Стабилизаторы поведения

Головными болями страдают примерно 60% пациентов, проходящих антивирусную терапию. Большинство ощущает слабые, проходящие головные боли, но в некоторых случаях, боли бывают истощающими и нередко становятся причинами депрессий.

Следуя логике, если есть дестабилизаторы поведения, значит должны быть и факторы, которые могут поведение стабилизировать. И к счастью, это действительно так. В нашем распоряжении есть довольно много инструментов, способствующих развитию стабилизирующих факторов. Первое, что приходит в голову в нашей ситуации – это таблетки. Назначенная психиатром фармакотерапия психических побочных явлений может значительно сократить интенсивность этих явлений. Важно, чтобы таблетки назначал врач, который знаком с проблемами лечения гепатита, или способен быстро найти необходимую информацию. С психиатром следует время от времени консультироваться в ходе всего времени лечения. При некоторых симптомах человеку сложно бывает самостоятельно оценить свое состояние. Следует помнить, что препараты, которые может назначить психиатр, тоже обладают побочными эффектами. Я прибегал к помощи психиатра в ходе лечения. Таблетки действительно значительно уменьшили вспыльчивость и раздраженность, стало гораздо легче. Но… Прибавились рассеянность, утомляемость, забывчивость. Все это создало дополнительные трудности в жизни. Помимо помощи психиатра, уменьшению вероятности проявления побочных явлений в психической сфере способствует поддержание удовлетворительной физической формы. Слабость, мышечные боли, отсутствие аппетита – все эти симптомы могут вызывать раздражение и депрессию, а, следовательно, могут являться дестабилизирующими факторами. По всем вопросам, связанным с побочными проявлениями, консультируйтесь с лечащим врачом. Также о том, как уменьшить физические побочные эффекты, можно прочитать на сайте www.hcv.ru (от редакции: в следующих номерах «Белой Альтанки» мы подробнее остановимся на этой теме – Как справляться с побочными явлениями противовирусной терапии) Практически вся необходимая информация на русском языке есть на сайте www.hcvadvocate.org Степень выраженности побочных эффектов зависит от образа жизни: регулярного сна, режима питания, регулярной физической активности. Но к сожалению, многие из нас до терапии ведут достаточно хаотичный образ жизни. Поэтому, когда в на-

Люсинда Портер, медсестра http://www.hcvadvocate.org

Если Вы испытываете головную боль, продолжающуюся более 24 часов, следует обратиться к врачу немедленно. Существует много способов уменьшить головную боль, однако, в первую очередь необходимо исключить другие причины, вызывающие или усиливающие головную боль. Стресс, бессонница и неправильная диета – все эти факторы могут вызывать головную боль. Когда исключены все другие причины, для предотвращения или устранения боли, попробуйте следующее:

• Ограничьте приём кофеина, избегая кофе, чая, газированных напитков, особенно после 4 часов вечера;

• Пейте как можно больше воды и прозрачных жидкостей;

• Избегайте шума, яркого света и сильных запахов;

• Постарайтесь есть в одни и те же часы, особенно завтрак;

• Доставляйте себе удовольствия, но не алкоголем и не наркотиками;

• Не забывайте об умеренной физической нагрузке, как минимум три раза в неделю;

• Расслабляйтесь и наслаждайтесь жизнью, не забывайте о ежедневных прогулках на свежем воздухе;

• Ложитесь спать и просыпайтесь примерно в одно и то же время;

• Долгое сидение за компьютером – ваш враг; • Постарайтесь определить, что вызывает головную боль (пища, стресс, другие причины). Попросите у врача список подходящих Вам анальгетиков, отпускаемых без рецепта. Никогда не прописывайте себе лекарств самостоятельно

Біла Альтанка

МЕДИЦИНСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

– это может привести к очень тяжёлым последствиям. Кроме того, некоторые типы анальгетиков вызывают так называемые «рикошетные» головные боли, которые могут быть не менее, а иногда и более изматывающими. Прежде чем пить аптечные анальгетики, попробуйте сначала средства народной медицины. Поможет такой сбор: трава зверобоя, листья земляники лесной, мяты, корни валерианы, цветы ромашки и календулы. Если боль сосредоточена в области лба или висков, можно попробовать снять ее легким массажем лба и висков, который выполняется кончиками пальцев, слегка смоченных «Меновазином», камфорным спиртом или вьетнамским бальзамом «Золотая звезда». В зависимости от типа боли, холодный компресс (прохладная влажная ткань или пакет замороженных овощей, например, зелёного горошка), приложенный ко лбу или затылку, может принести облегчение. Некоторые типы боли лучше реагируют на тёплый компресс. Такие практики как молитвы, медитация, йога всегда приносят избавление от страданий, но здесь необходимы Вера и Усердие. Некоторые люди избавились от головной боли, делая по утрам стойку на голове (или упражнение «березка») чале лечения многие пробуют резко изменить жизнь и сталкиваются с неуспехом, они быстро бросают эту затею. Плохое самочувствие может являться причиной накапливающегося в течение дня раздражения. Если к тому же на это накладываются какие-нибудь непредвиденные обстоятельства, в итоге с большой вероятностью последует взрыв! Помимо этого, неопределенность в жизни, встреча с неожиданными обстоятельствами, накладки, необходимость быть одновременно в нескольких местах, постоянные опоздания на важные встречи, могут быть дестабилизирующими факторами. И наоборот, если человек хорошо представляет ближайшее будущее и заранее готовится к новому дню/неделе/ месяцу, планирует встречи, ему будет проще сохранить эмоциональную стабильность. Для того, чтобы организовать свою жизнь с учетом ПВТ, человеку необходимы навыки самоорганизации и планирования. На сегодняшний день существует достаточно много специалистов, которые могут помочь, все они называются очень по-разному: психологи, психотерапевты, консультанты по тайм-менеджменту, лайфкоучеры. Проводится много тренингов по организации и планированию жизни, тайм-менеджменту и пр. Как правило, к услугам этих специалистов прибегают бизнесмены и люди, ведущие активный образ жиз-

№ 23 (48), 2010

17

ни Но консультации специалистов и тренинги могут также помочь организовать свою жизнь перед терапией гепатита С. Однако, к сожалению, большинство из этих услуг – платные. Если помощь специалистов для вас недоступна, можно попробовать самостоятельно переорганизовать свою жизнь. Подручных средств сейчас достаточно много: книги, ежедневники, специальные компьютерные программы и т.д. Для избежания сложностей на работе перед началом терапии можно обсудить ситуацию лечения со своим руководством и коллегами. Обсудить возможность в начале лечения взять отпуск или больничный, снизить нагрузку, периодически брать отгулы в случае возникновения особых обстоятельств или временную передачу коллегам своих обязательств. И все же, как бы мы ни старались все предусмотреть, нам приходится сталкиваться с неожиданными обстоятельствами. В таких ситуациях существуют три варианта поведения: 1. Подчиниться ситуации или чужой воле. Но на терапии бывает очень сложно переключаться, перестроиться, справиться с возникшим в результате раздражением….. Итог – взрыв!

2. Несмотря на обстоятельства пытаться действовать, исходя из своих потребностей. Но при этом необходимо «идти против течения» в одиночку….. Итог – взрыв!

3. Поиск компромиссного решения с учетом собственных планов и обстоятельств. Такое решение должно быть: приемлемым для ситуации и всех ее участников, реалистичным и выполнимым для человека или (если участвуют несколько человек) – для всех сторон. При третьем варианте вероятность взрыва намного меньше, чем в двух предыдущих, но он требует от всех сторон, участвующих в ситуации значительных усилий и навыков принятия решений. Навыки принятия решения – это все те навыки и умения, которые позволяют людям понимать состояние и потребности друг друга и договариваться о компромиссном решении. Для того чтобы найти компромисс, нужно уметь осознавать, контролировать и конструктивно выражать свои эмоции, определять и формулировать потребности и обладать способностями донести это до окружающих (т. е. обладать коммуникативными навыками). Вспоминая свое лечение могу сказать, что для меня было великим достижением, когда вместо того, чтобы швырнуть телефон об асфальт, я смог сказать, что мне очень хочется сейчас разбить этот телефон. Только теперь я понимаю, насколько сильно продвинулись мои клиенты, когда вместо привычного махания кулаками они ругаются матом на того, кто их случайно обидел. Развить все эти умения могут помочь как индиви-

Біла Альтанка

МЕДИЦИНСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

Ильяс Файзуллин. Орел терзает печень Прометею

дуальные, так и групповые занятия с психологами, психотерапевтами, социальными работниками. На сегодняший день сложно встретить специализированные тренинговые программы для людей, проходящих лечение гепатита С. Но неспецифичных тренингов коммуникативных навыков и навыков принятия решений, стресс-менеджмента, управления гневом и пр. – великое множество. Все они могут быть полезны и вам.

Поддержка социального окружения Развитие навыков принятия решения потребуется не только вам, но и вашей семье и близким. Реакции и поведение близких могут быть как дестабилизаторами, так и наоборот, стабилизаторами, они могут помочь преодолеть сложную ситуацию. Дестабилизирующими могут быть реакции, основанные на предположении о том, что своим поведением мы пытаемся чего-то добиться от близких. Исходя из этого, логичным является противостояние, манипуляции, игнорирование просьб или требований, какие-либо воспитательные воздействия (наказания, запугивания и пр.) Все эти действия могут только спровоцировать срывы и ухудшить ситуацию. Так начинается движение по замкнутому кругу, результатами которого являются отчаяние, одиночество, бессилие, в крайних случаях развал семейных отношений. Из-за угрозы распада семьи кто-то решает прекратить терапию. Но хочется еще раз сказать – выход есть! Непростой, тернистый, но есть.

№ 23 (48), 2010

18

Близкие люди могут существенно помочь пациенту, если: • понимают природу побочных явлений; • осознают, что человек «психует», потому что не может справляться с некоторыми ситуациями; • обладают навыками совместного принятия решений; • сами имеют возможность обратиться куда-либо за поддержкой, осознают необходимость заботиться о себе. Помочь близким подготовиться к лечению гепатита может семейное консультирование перед началом и во время терапии, в ходе которого можно будет подготовиться к прохождению лечения, договориться о том, как поступать в сложных ситуациях. Застарелые семейные конфликты, недопонимание в быту могут сильно обостриться во время лечения. Семейное консультирование/психотерапия поможет избежать таких ситуаций. Членам семьи и близким могут также существенно помочь группы взаимопомощи. Так как группы взаимопомощи для близких и родственников людей, лечащихся от гепатита С, на сегодняшний день являются экзотикой, полезным может быть виртуальное общение (например, на форуме сайта hcv.ru) Но и для самого лечащегося взаимопомощь является очень важным социальным ресурсом. Бывает ценно поговорить с теми, кто находится в похожей ситуации. Действующие группы, взаимопомощи для людей проходящих лечение гепатита С, сейчас также большая редкость, но есть группы для людей с другими хроническими заболеваниями. Можно посещать их, если вы нуждаетесь в поддержке. В моем окружении оказались люди проходящие сложное лечение других заболеваний с тяжелыми побочными явлениями (в частности, эпилепсии и рака). Общение с ними меня здорово поддержало. Также огромным ресурсом является интернет. Форумы (тот же форум на hcv.ru), специализированные сайты, блоги, социальные сети – все это может быть очень мощным поддерживающим ресурсом. В первые недели терапии меня очень поддержали ролики на youtube.com которые выкладывали другие люди, проходящие лечение. Социальную поддержку могут также оказать группы, клубы, общества по интересам, рабочие коллективы, религиозные сообщества, профессиональные сообщества, спортивные секции, членами которых вы являетесь. Я работаю психологом и поэтому регулярно посещаю супервизорские группы и обучающие семинары. Главной целью этих групп и семинаров является профессиональный рост и поддержка, но во время лечения эти группы придавали мне сил и для того, чтобы справиться с моей ситуацией. Таким образом, перед началом лечения важно подумать о том, кто и как в вашем социальном окружении может вас поддержать.

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

МЕДИЦИНСКАЯ КОНСУЛЬТАЦИЯ

Заключение Итак, чтобы минимизировать психические побочные явления необходимо:

• оптимизировать режим дня, питания и лечения;

• регулярно консультироваться с психиатром и, по необходимости, прибегнуть к медикаментозному лечению;

• развить навыки контроля эмоций и навыки принятия решения;

• совместно с близкими готовиться к лечению и искать пути выхода в сложных ситуациях;

• обеспечить себе систему социальной поддержки. Конечно, в некоторых странах обратившись в лечебное учреждение, вы сможете получить всю необходимую помощь в одном месте в соответствии с вашими потребностями. Систему поддержки и план меро-

19

приятий будет составлять для вас социальный работник, и при необходимости он направит вас на группы взаимопомощи, тренинги по развитию социальных компетентностей или к семейному консультанту. К сожалению, для большинства из нас такая ситуация – фантастика. Нам приходится быть социальными работниками для самих себя. И если подготовиться заранее, то организовать для себя такую систему помощи можно самостоятельно. И последнее: хоть лечение и тяжелое, хоть и долгое, но временное. Оно закончится, и все побочные эффекты пройдут. А те навыки, которые вы можете приобрести, переживая лечение, останутся с вами навсегда и будут помогать вам и в дальнейшей жизни. И всем, кто лечится – удачи и вечного минуса в анализах! Арсений Павловский

P.S. Если у Вас возникают вопросы, идеи или комментарии, я буду рад получить обратный отклик по адресу: socfaqtor@gmail.com «Белая Альтанка» рекомендует Интернетресурс http://socfaqtor.wordpress.com всем, кого коснулась проблема ВИЧ/СПИД и вирусных гепатитов – как специалистам ВИЧ-сервисных организаций, так и людям, живущим с этими проблемами.

Депрессия (от лат. deprimo «давить», «подавить») — это пси-

хическое расстройство, характеризующееся депрессивной триадой: снижением настроения, утратой способности переживать радость (ангедония), нарушениями мышления (негативные суждения, пессимистический взгляд на происходящее и т. д.) и двигательной заторможенностью. При депрессии снижена самооценка, наблюдается потеря интереса к жизни и привычной деятельности. При длительном течении времени (свыше четырех-шести месяцев) депрессия рассматривается как психическое заболевание. Депрессия хорошо поддаётся лечению, более чем в 80 % случаев наступает полное выздоровление, тем не менее, в настоящее время именно депрессия — наиболее распространённое психическое расстройство. Ею страдает 10 % населения в возрасте старше 40 лет. Из них 2/3 — женщины. Среди лиц старше 65 лет депрессия встречается в три раза чаще. В некоторых случаях человек, страдающий депрессией, начинает злоупотреблять алкоголем (или иными препаратами, воздействующими на центральную нервную систему), уходит «с головой» в работу.

Винсент ван Гог. На пороге вечности

Депрессией страдали многие известные люди, в частности композиторы Людвиг ван Бетховен (его депрессия, скорее всего, была вызвана прогрессирующей глухотой), Вольфганг Амадей Моцарт, художник Винсент ван Гог (в состоянии депрессии отрезал себе ухо, а позже лишил себя жизни), поэты Джон Китс и Сильвия Плат, музыканты Курт Кобейн, Тупак Амару Шакур, Сид Вишес, Йен Кёртис. Речь идет не только о людях искусства — «непоколебимый» Уинстон Черчилль тоже не избежал этой участи. Материал из Википедии — свободной энциклопедии

№ 23 (48), 2010

ПРАКТИКА

20

Фото з архіву ПОМГО «Твій Світ»

Біла Альтанка

De profundis

Олександр Чепур Полтавська обласна молодіжна громадська організація «Твій Світ», м. Лубни

De Profundis (в перекладі з латинської – «З глибини») – саме так починається 129-й Псалом в Синодальному перекладі Біблії. Молитва народу, який знаходиться у полоні і прагне визволення. De profundis – так можна назвати нашу провінційну глибинку і стан речей в ній з наркоманією. Містечко, куди ми подорожуємо цього разу, назване на честь українського байкаря, громадського діяча Євгена Гребінки. Живе в місті, що розташувалося на живописному березі річки, близько 12 тисяч осіб. Від обласного центру воно далеко, мабуть цим і зумовлено розмірене життя його мешканців та накопичення різного роду проблем, а точніше – небажання їх розв’язувати. Пожвавлення приходить хіба що з боку залізничної станції та сусідніх міст, таких як Пирятин та Прилуки.

Не дивлячись на певну віддаленість від центрів сучасних наркотенденцій, якими є обласні центри, наркоманія має характер комплексної проблеми і в Гребінці. Сьогодні тут немає наркозалежних, які вживали б лише опіати або лише засоби, що містять ефедрин. Зараз вони стали змішані – полінаркомани. Але заборона на продаж трамадолу і початок дії метадонової програми у сусідніх Лубнах зробив гребінківських наркозалежних тверезіше і змусив, як мовиться, «розчехлитися». На сьогодні вже близько 20

наркозалежних кожного дня їздять до Лубен отримувати замісну підтримуючу терапію (ЗПТ) – лікування з використанням синтетичних препаратів (метадол, еднок), які за дією схожі з морфіном або героїном. Інші ж чекають весни і літа – появи маку, але з думкою про відкриття програми ЗПТ у своєму місті. Адже препарат знімає тяжіння до наркотиків і з часом наркозалежний здатний вести звичайний для більшості спосіб життя: працювати, вчитися, мати сім’ю.

№ 23 (48), 2010

ПРАКТИКА

21

Лозунг радянських часів на залізничному депо в Гребінці

Одне радує – ін’єкційні наркотики популярністю перестають користуватися. Але це ніяк не впливає на зменшення темпів поширення ВІЛ/СНІДу. Навпаки, кількість випадків ВІЛ-інфекції, що реєструються – постійно зростає. Підлітки бояться колотися. А от вживання пігулок чи «плану» на дискотеці вважають безпечним і навіть нешкідливим. Уявімо: яка-небудь «закохана» парочка Фото з архіву ПОМГО «Твій Світ»

Прийом замісного препарату усуває необхідність вживати нелегальні опіати, оскільки він в певному значенні заміщає їх дію і підтримує стабільний стан пацієнта. Проблема відкриття програми ЗПТ та і взагалі питання щодо покращення нарко- та епідеміологічної ситуації в Гребінці постали вже давно. За словами одного з наркозалежних, якими він обмовився в приватній бесіді, ледь не кожен п’ятий старшокласник в місті вживає наркотики. Фахівці теж констатують: останнім часом гребінківська наркоманія дуже сильно помолоділа. Опитування, яке проводилося нашою громадських організацій теж показує, що знайти підлітка в Гребінці, який не пробував хоч би раз в житті той або інший вигляд «дурі» практично неможливо. Регулярно вживає принаймні «травичку» кожен третій старшокласник. Працівники міліції говорять про посилення цих тенденцій, особливо під час канікул, коли відбувається міграція дітей. Звісно, сприяє цьому і неорганізоване дозвілля в Гребінці і відсутність профілактики.

Фото: Ялина

Біла Альтанка

Працівник ПОМГО «Твій Світ» (м. Лубни) Алєксєєнко Сергій консультує медичних працівників

думає, чому б не спробувати «плану» і відчути себе впевненіше. Насправді вони помиляються. Помилитися не важко і у виборі статевого партнера, який може виявитися колишнім споживачем ін’єкційних наркотиків, що 2-3 роки тому «експериментував», наприклад з трамадолом чи ширкою, а зараз закінчує один із столичних ВУЗів, приїздить на вихідні додому і розслабляється в місцевому клубі з дівчатами. Таким чином, тенденції змінюються і ВІЛ-інфекція щодалі ставатиме проблемою молодих, абсолютно благополучних людей, так як статевий шлях передачі ВІЛ набирає обертів і стає більш актуальним, ніж передача ВІЛ при вживанні ін’єкційних наркотиків. Прикро, але ні суспільство, ні медичні установи, ні влада не готові до вирішення існуючих і назріваючих проблем: кабінет «Довіра» в Гребінці необлаштований, хворих ВІЛ-позитивних масово лікують настойкою ехінацеї, підготовлених спеціалістів у сфері наркології чи лікування ВІЛ-інфекції просто немає (це, до речі, головний

Біла Альтанка

№ 23 (48), 2010

ПРАКТИКА

22

аргумент, який прозвучав з вуст лікаря-нарколога щодо можливості відкриття програми ЗПТ в Гребінці). Але це, знову ж таки, тільки верхівка айсбергу. Більш глибинні проблеми залишаються, як ми вже говорили, у латентному, тобто прихованому стані. І справа тут не в міфах на кшталт: «Наркотиком не можна вилікувати наркоманію та ВІЛ» або «ЗПТ – розсадник наркоманії». Більша частина місцевої громади примітивно розуміє проблему, як таку що їх не стосується, більшість, як і раніше, дискримінує та засуджує ВІЛпозитивних людей. Однак таке

ставлення може лише сприяти поширенню вірусу імунодефіциту, а не боротьбі з ним. Самі наркозалежні дуже стурбовані ситуацією, що склалася. Вони намагаються достукатися до кабінетів, переконуючи, що поки йде зволікання з впровадженням замісної терапії, дуже багато людей помирає, так і не дочекавшись допомоги та лікування. Чому ж з цим все-таки зволікають? Чому громада байдуже спостерігає за гуртом наркозалежних, що кожного ранку прямують до Лубен за лікуванням? Адже вихід тут тільки один – пере-

рвати ланцюжок подальшого поширення вірусу, почавши інтенсивно працювати з групою ВІЛ-позитивних осіб – споживачами ін’єкційних наркотиків. Чому освітні заклади Гребінки не надто зацікавлені в первинній профілактиці? Зрозуміло, якщо ми нічого не будемо робити для попередження передачі ВІЛ, то через 10 років гребінківська молодь може просто вимерти. Краще не допустити такої ситуації. Тому de profundis, з глибини, з глибинки-Гребінки ми чуємо цей голос і прохання: допоможіть! Олександр Чепур для «Білої Альтанки»

ВІД БОЛЮ ТА СТРАЖДАНЬ —

ДО ПОКРАЩЕННЯ ЖИТТЯ Оксана Лугова директор Полтавського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ»

Туберкульоз… Небезпечна хвороба… Одна з найнебезпечніших інфекцій в світі, і також одна із опортуністичних інфекцій, яка загрожує людям з ВІЛ з низьким імунним статусом. Туберкульоз – серйозне захворювання, вражаюче, як правило, легені, яке може загрожувати життю, якщо не почати своєчасно та правильно призначене лікування. В світі туберкульоз є одним із найпоширеніших інфекційних захворювань. Щорічно 2 мільярди людей інфікуються мікобактеріями туберкульозу. Також кожний рік 3 мільйони людей помирають від туберкульозу. В індустріальних країнах туберкульоз став рідкістю багато років тому назад, але

рівень його поширення надзвичайно високий в певних групах населення – в першу чергу серед людей, які позбавлені волі та в соціальних групах, які проживають в поганих умовах. Люди з ВІЛ, особливо з низьким імунним статусом, найбільш схильні до туберкульозу. В світі туберкульоз є найнебезпечнішою опортуністичною інфекцією на стадії СНІДу.

Біла Альтанка

№ 23 (48), 2010

ПРАКТИКА

23

На сьогоднішній день в Полтавському регіоні є велика потреба в догляді для хворих з подвійним діагнозом ВІЛ/СНІД і туберкульоз. Темпи поширення туберкульозу на Полтавщині є вражаючими. Загалом на обліку перебувало 649 осіб з ВІЛ-асоційованим туберкульозом, померло з початку епідемії 173 особи. Більша частина з цих людей – це люди працездатного віку (60%), але тільки 20% з них мають роботу і працюють, 6% з цих людей — діти, 12% — пенсіонери. Багато з цих людей не мають сім’ї, тобто підтримки з боку рідних та близьких, живуть за межею бідності. Полтавське обласне відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ» протягом двох років здійснює діяльність по паліативному догляду за людьми з подвійним діагнозом ВІЛ/СНІД і туберкульоз. За цей період нами була надана допомога близько 50 особам. Ми забезпечуємо надання комплексної медичної, соціальної, психологічної та духовної підтримки людям у термінальній стадії. Ми вже маємо досвід роботи з такими людьми, і тому маємо змогу покращити якість життя людей, які мають подвійний діагноз ВІЛ/СНІД і ТБ. На сьогоднішній день Полтавське обласне відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» реалізує проект «Паліативний догляд людей з подвійним діагнозом ВІЛ/СНІД і туберкульоз». Діяльність цього проекту передбачає: • регулярний патронаж клієнтів на дому та в умовах стаціонарів; • консультації з медичних, соціальних, психологічних питань, за принципом «рівний-рівному»; • консультації по прийому АРТ/ТБ-DOTS/ЗТ; • моніторинг прихильності у тих клієнтів, які приймають ВААРТ/ЗТ/протитуберкульозну терапію; • формування навичок щодо підтримки задовільного стану здоров’я; • представлення інтересів клієнтів у органах місцевої влади; • соціальний супровід при транспортуванні клієнтів на консультації та лікування до лікувальних закладів; • надання допомоги в організації поховання клієнтів; • закупка продуктів і медикаментів для клієнтів; • послуги по прибиранню помешкання клієнтів; • сприяння в отриманні юридичних консультацій. Вся ця допомога створює оптимальний ефект для досягнення найкращої якості життя людей з подвійним діагнозом ВІЛ/СНІД і ТБ. Як показує наш досвід роботи, така допомога здатна полегшити величезні страждання людей, в зв’язку із складним перебігом хвороби. Плин цього захворювання дуже різноманітний і непередбачуваний, із широким спектром мож-

ливих ускладнень. У деяких наших клієнтів протягом тривалого часу не виявлено серйозних симптомів захворювання, в інших захворювання проходить з періодами загострення та ремісії або з частими небезпечними для життя ускладненнями в ході розвитку інфекції: порушення розумових, фізичних навичок, нездатність самостійно пересуватися й доглядати за собою. На сьогоднішній день послугами проекту користуються 14 хворих людей з подвійним діагнозом ВІЛ/ СНІД і ТБ, яких для надання допомоги відбирали за такими критеріями: • Наявність термінальної стадії захворювання, обтяженої захворюванням на туберкульоз, яка потребує відповідного догляду, моральної і психологічної підтримки.

• Нездатність або утруднення в самостійному пересуванні й догляді за собою.

• Хворі з подвійним діагнозом ВІЛ/СНІД і ТБ з низьким (СД-4 < 100) рівнем імунітету.

• Фізичне виснаження (дефіцит маси тіла більше 15% від розрахункової норми), потреба в висококалорійному харчуванні для поліпшення показників стану здоров’я.

• Потреба у створенні комфортного домашнього оточення для хворого з подвійним діагнозом ВІЛ/ СНІД і ТБ на важкій стадії захворювання з метою полегшення страждання.

• Хворі на ВІЛ/СНІД і ТБ, які потребують доставки препаратів додому і надання допомоги щодо своєчасного прийому АРТ (різні стадії ВІЛ-деменції, енцефалопатії, неврологічні порушення).

• Хворі на ВІЛ/СНІД і ТБ, які мають сильні побічні ефекти від АРВ-препаратів.

• Хворі на ВІЛ/СНІД і ТБ, які тимчасово або постійно нездатні до самостійного пересування й самообслуговування, у тому числі ті, що перенесли хірургічні операції/травми, інсульти й т.п.

• Хворі на ВІЛ/СНІД і ТБ, які мають потребу в регулярному лікуванні й обстеженні, нездатні одержати комплексне обслуговування в ЛПУ за станом здоров'я, соціально неадаптовані, з причин емоційно-психологічного характеру, інваліди. З метою підготовки до роботи в напрямку паліативного догляду за людьми з подвійним діагнозом ВІЛ/СНІД і туберкульоз, співробітники нашої організації пройшли різноманітне навчання по догляду та підтримці ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей, соціальній роботі, а саме навчання у Києво-Могилянській академії з курсу соціальної роботи, відвідали тренінги «Паліативний догляд як компонент комплексного підходу при лікуванні ВІЛ-інфекції», «Немедичний догляд хворих на СНІД на дому та в умовах стаціонару», пройшли курси Червоного Хреста з надання першої медичної допомоги. Співробітники Пол-

Біла Альтанка

№ 23 (48), 2010

ПРАКТИКА

24

тавського обласного відділення Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» складають вдало підібрану команду професіоналів, які мають не тільки матеріальну мотивацію роботи у цій сфері — більшість з них особисто зіткнулися з проблемою ВІЛ-інфекції, тому з відданістю та великим натхненням працюють у сфері ВІЛ/СНІДу. Також маємо досвід співпраці з

організаціями, залученими до вирішення проблеми подолання епідемії ВІЛ/СНІД: Полтавським обласним Центром профілактики та боротьби зі СНІДом, Полтавським міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, благодійним фондом «Громадське здоров’я», Полтавською обласною психіатричною лікарнею ім. Мальцева, Полтавською обласною інфекційною лікарнею, Полтавським обласним

протиту­бер­кульозним диспансером, РЦ «Вихід Є!», ГО «Клуб «Квітень».

Всім, кому потрібна наша допомога, запрошуємо звертатися за адресою: м. Полтава, вул. Степовика, 5 Наші телефони: 7-38-39, 69-48-51.

НА ДОСУГЕ

Буккроссинг:

! И Г

приделаем книгам НО У меня дома стоят на полках книги. Некоторые стоят давно, а некоторые, наоборот, новички. Часть из них уже прочитаны, и неоднократно, другие же хранят данное им обещание быть прочитанными «сегодня же вечером». И, хотя ряды «книг-новичков» периодически пополняются, места на полках меньше не становится. Не становится, правда, и больше. Парадокс? А вот и нет. Просто в том социальном кругу, в котором я существую, сложилась – хорошая или не очень – традиция: избавлять друг друга от груза «книжного общества», то есть, проще говоря, – «приделывать книге ноги». И не из каких-то меркантильных побуждений или желания во что бы то ни стало получить желаемое произведение, а абсолютно автоматически. Пришел-увидел-понравилось-взял. Не задумываясь. И стоит потом эта книга у тебя дома, и радует глаз. Возможно, она так и останется непрочитанной, но ты подходишь к полке, смотришь на книгу и вспоминаешь друга, у которого ее взял, с самыми теплыми чувствами. «Какой человек хороший. И вкус у него присутствует – вон, книгу какую отличную купил! И поговорить с ним есть о чем. Да и не виделись давно. Хорошо бы встретиться». «…приходишь иногда в гости и видишь такууую книгу берешь и реально прешься от букв на ее обложке и просишь взять на недельку приходишь и ставишь на полку и даже потом не читаешь но вспоминаешь друга который дал эту книгу

всецело его уважаешь: какой человек бескорыстный, не-обыватель, философ творческий, концептуальный подход у него к жизни…» (А. Волик «У меня пропадают книги») Вот и получается, что «книги-невозвращенцы» способствуют укреплению дружеских отношений, активному общению и отсутствию собственнического взгляда на жизнь. Ура! Так постепенно сформировалось небольшое сообщество, в котором книги свободно циркулируют. И найти «края» отпущенной в библиотеку кого-то из друзей книги практически нереально. А может быть и не нужно?

Круговорот книг в природе нынче в моде В 2001 году, с легкой руки специалиста по интернет-технологиям из США Рона Хорнбекера оказалось, что избавление книг от хозяев, а хозяев – от них, получило официальное название и мировое распространение. Именно с 2001-го в обиход жителей многих стран вошло понятие буккроссинг. Как и многие речевые клише из английского языка, оно не нашло удобоваримого перевода и осталось в изначальном виде. Хотя иногда английское «bookcrossing» все же переводят на русский и употребляют в речи как «книговорот». По своей сути буккроссинг можно отнести к общественному движению или своеобразному хобби. Получив широкое распространение в мире, он стал идентифицировать-

Біла Альтанка

№ 23 (48), 2010

НА ДОСУГЕ

25

ся многими как некая форма флешмоба. Однако если смотреть с исторической точки зрения, таковым буккроссинг не является. Ведь инициировал и воплотил в жизнь его один человек (тогда как флешмоб – это массовая акция) – все тот же Рон Хорнбекер, оставив теплым майским утром в холле своего отеля 20 книг с пояснительными записками. Через полгода на его сайте было уже 300 активных пользователей, которые с радостью «отпускали» книги и привлекали новых участников в движение. В Европе первой новую «фишку» подхватила Италия. Там о буккросинге (на итальянском языке – PassaLibro) узнали во многом благодаря ежедневной передаче Fahrenheit на национальном Radio Tre. После рассказа по радио идея так понравилась журналистам, что, не откладывая ее в долгий ящик, на Фестивале литературы в Мантуе были «отпущены» несколько экземпляров книги «451° по Фаренгейту» Рея Брэдбери. Детонация не заставила себя долго ждать. В начале 2003 года Франция решила не отставать от южного соседа и начала вовсю раскручивать новинку. Французское издательство «Акт Сюид» изъявило желание сотрудничать с буккроссерами и бесплатно раздать часть своих книжек. Городские власти Флоренции подарили движению целых 4000 книг, которые распространили по городам и зданиям мэрии. А в 2004 году слово «буккроссинг» вошло в Оксфордский словарь. Так что в Европе буккроссеров и их идею приняли «на ура». С ними сотрудничают кафе, рестораны, магазины и целые торговые центры. Кстати, книжные магазины отнюдь не видят в этом движении конкуренции и не считают, что из-за него люди перестанут покупать книги. Наоборот – их мнение, что доступные книги сделают людей более читающими – подтверждается. А читающий человек всегда найдет, какую книгу купить. Поэтому многие из книжных магазинов устанавливают у себя фирменные «буккроссовские» желтые полки, куда водружаются (и откуда забираются) «отпущенные» книги. Так что, от свободного движения до коммерции – один шаг. За подтверждением обратимся в странупервоисточник – США. Там буккроссинг достиг поистине национальных масштабов. И, естественно, превратился в проект, приносящий доход. На тематических сайтах, типа bookcrossing.com, обнаруживаем вкладку – «Магазин буккроссера», где можно прикупить множество полезных для любителя книг вещей: упаковку наклеек с эмблемой бегущей книги, которые клеятся на книгу перед «отправкой», специальные пакеты для защиты от влаги или же просто украшения, сумки и одежду буккроссера.

Русская привычка – книгонычка На постсоветских просторах (чье население всегда считалось самым читающим), особенно в удалении

от мегаполисов, о буккросиинге слышали мало. Хотя в России база городов и книг довольно внушительная. Для примера – в Украине пока только Киев и Львов могут похвастаться развитой системой книгооборота. Правда, обзор интернет-ресурсов показывает, что популярность движения растет на глазах.

Scrat: «Хорошая книга — изрядно почитанная, необязательно раздолбанная, а книга с прошлым, походившая по рукам. Донцову из рук в руки не передают» (форум буккроссеров) К сожалению, с развитием популярности, всплывают и трудности, причем некоторые из них присущи исключительно нашему менталитету. Российские коллеги-буккроссеры часто жалуются, что книги «уходят к врагам» – попадают в руки случайных людей (а оттуда – домой, пылиться на полке), дворников (и, соответственно, — в урну), милиционеров и т.д. В результате книга изымается из «книговорота», что, конечно же, отрицательно сказывается на общей картине его популяризации. Михаил «Мобстер», буккроссер из Уфы, предложил перейти к «закрытой схеме»: книга не оставляется на виду, например, под деревом, а прячется в тайник так, что без точной наводки не найдешь (идея взята из движения «геокэшинг», о котором мы расскажем в следующем номере). Успех такой идеи оказался практически стопроцентным, т.е. изъятий книг не наблюдалось. В итоге, от привычных глазу европейского кроссера лавочек во дворе, деревьев в парке или подоконников в университете, как мест «парковки» книг, их российские товарищи перешли на более экзотические места. Например, книга Гашека «Похождения бравого солдата Швейка» была оставлена московским буккроссером на крыше фотобудки, «Алхимик» Коэльо «поселился» за водосточной трубой, один московский профессор прятал книги под входом в университет. Главное здесь – вовремя успеть увидеть сообщение о книжке и первым прийти в нужное место.

Vetra: «…Хочется найти книжку, от которой чувствуется тепло всех тех рук, через которые она прошла…да и вообще, хочется найти книжку» (форум буккроссеров)

Двигай книгой! Как и у любого социального движения, у буккроссинга со временем появились свои разновидности. Это: буккроссинг с помощью безопасных мест (тайников, книжных магазинов); букрей (англ. bookray) – пересылка книги по почте, по цепочке, от одного участника к следующему, часто пересекая границы стран и континентов. Книга при этом не возвращается к запустившему ее буккроссеру; букринг (англ. bookring) – единственное отличие от букрея – книга должна вернуться к ее изначальному хозяину.

Біла Альтанка

№ 23 (48), 2010

НА ДОСУГЕ

26

Также, под. влиянием буккроссинга (и, по всей видимости, стиха С. Я. Маршака «Почта»), возникло такое явление как посткроссинг – проект, созданный для получения открыток со всего мира. Согласно его условиям, участник, посылающий открытку, должен получить, по крайней мере, одну открытку от другого посткроссера. И, поскольку каждая полученная открытка регистрируется на специальном сайте, пользователи могут на карте увидеть, откуда и куда были отправлены открытки. Состоянием на 24 сентября 2009 года, когда проводился последний мониторинг, число полученных открыток перевалило за 3 миллиона.

Свободу книгам! Итак, для всех заинтересовавшихся расскажем о технологии буккроссинга. Вначале буккроссер регистрируется на специальном сайте. Затем он регистрирует книги, которые он готов отпустить, создавая, таким образом, свою «книжную полку». При регистрации каждая книга получает свой уникальный код. Буккроссер «освобождает» книгу на сайте (т.е. делает запись, где, когда будет освобождена книга), и «освобождает» её в реале. Человек, нашедший («поймавший») такую книгу, войдя на сайт и введя код книги, попадает в журнал, где делает запись, о чем уведомляется буккроссер, отпустивший эту книгу. Вот такое глобалистское движение. Но вы только представьте, что с его помощью любая книга, которая сейчас тоскливо пылится у вас дома, может попасть в страны, в которых вы сами хотели бы побывать. А ведь ваша книга – это часть вашего собственного «я». Ангелина: «Смысл в том, что отпуская книгу, вы делитесь частичкой себя, частью того мира, который интересен вам» (форум буккроссинга) И, возможно, когда-нибудь, вы, перейдя в поисковой системе Интернета по ссылке «Картинки по запросу «буккроссинг» увидите на скамейке парка гденибудь в Австралии ту самую книгу, которую столько лет не замечали у себя на полке. Так что делитесь, не жлобитесь!

Полезные сайты по теме: Буккроссинг в Украине: http://bookcrossing-ua.at.ua Буккроссинг в России: http://www.bookcrossing.ru Международный буккроссинг: http://www.bookcrossing.com Приделывал книгам ноги – Никита Воловод специально для «Белой Альтанки»

БІЛА АЛЬТАНКА — благодійне видання для безкоштовного розповсюдження, спрямоване на профілактику ВІЛ/СНІДу і наркоманії, формування здорового способу життя. Засновник і видавець: Благодійний Фонд “Громадське здоров’я” Свідоцтво про реєстрацію: ПЛ — № 656, від 22 лютого 2005 року Виходить з 1995 року. Мова: українська, російська. Редактор випуску (керівник проекту): Волик А.М.

avolik@inbox.ru Головний редактор: Протопопов А.О. Члени редколегії:

Бочаренко Я.Р., Воловод М.В., Колеснікова О.Л., Левчук А.В., Коробова М.В., Сліпко І.О., Опанасенко О.В., Протопопова Н.А., Садовнікова І.М., Звенигородський С.Ф.

Комп’ютерний набір:

Волик І.А., Ялина

Дизайн та верстка: Мартинов О.В.

omaxamo@gmail.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ (адреса для листування з читачами) Україна, 36034, м. Полтава, вул. Половка 66-Б, офіс 402, тел.: (0532) 518-340 E-mail: gromazdo@mail.ru Це видання було підготовлено до друку Полтавським обласним благодійним фондом «Громадське здоров’я» в рамках проекту «Безпека. Знання. Підтримка». Продукція видана за фінансової підтримки МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» в рамках реалізації національної програми «Підтримка з метою запобігання ВІЛ/СНІД, лікування і догляд для найуразливіших верств населення в Україні». Викладені тут думки та точки зору є думками та точками зору організації, яка видала цю продукцію, та не можуть розглядатися як думки або точки зору МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні». Оформлення, стиль та зміст газети є об’єктом авторського права. При використанні матеріалів газети, посилання на авторів статей та на «Білу Альтанку» обов’язкове. Редакція не несе відповідальності за зміст статей та можливе трактування змісту, і лишає за собою право не поділяти думки авторів статей. Тираж 13000 примірників Кольороподіл та друк: ООО «Фактор-Друк», м. Харків

Головною метою діяльності Фонду «Громадське здоров’я» є сприяння розвитку та підтримці громадського здоров’я, формуванню фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я населення, розвиток та підтримка служб соціальної та медичної допомоги в Полтавській області. Статут Фонду “Громадське здоров’я”

№ 23 (48), 2010

Біла Альтанка

ПОЛТАВСЬКОМУ БЛАГОДIЙНОМУ ФОНДУ «ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я» - 15 РОКІВ

27

Разом працюємо, разом відпочиваємо: загрибне життя в «Громадському здоров’ї» — це щорічна традиція. Фото: Ігор Таркіли

Тренінг для журналістів «ВІЛ/СНІД та наркотики. Вчимося писати об’єктивно» вже другий рік поспіль проходить на базі газети «Біла Альтанка». Фото: Волик Анатолій

Директор фонду «Громадське здоров’я» Андрій Протопопов презентує роботу Служби соціального супроводу «Альтаїр», що з 2009 року працює на базі фонду за фінансової підтримки «Johnson & Johnson». Фото: Наталія Протопопова

Координатор проекту зменшення шкоди «Безпека. Знання. Підтримка» Волик Анатолій проводить тренінг «Аутріч-робота зі споживачами ін’єкційних наркотиків». Праворуч – Микита Воловод, інформаційний менеджер регіонального інформаційно-ресурсного центру з питань ВІЛ/СНІД. 2010 рік. Фото: Ялина

Заняття по підготовці волонтерів з числа споживачів ін’єкційних стимуляторів проводять соціальний працівник фонду «Громадське здоров’я» Двигало Марія і лікарконсультант фонду, кореспондент «Білої Альтанки» Опанасенко Олександр. Тема заняття: розробка буклету для споживачів ін’єкційних стимуляторів. Фото: Ялина

Координатор пенітенціарного напрямку фонду «Громадське здоров’я» Чайка Олена і соціальний працівник Бондаренко Роман обговорюють питання співпраці з начальником Кременчуцької виправної колонії № 69. Фото: Волик Анатолій

Полтавський обласний благодійний фонд «Громадське здоров’я» починався з благодійного фонду «Анти-СНІД», заснованого в травні 1995 року у відповідь на спалах епідемії ВІЛ-інфекції в Україні. Полтавський фонд «Анти-СНІД» та Одеська громадська організація «Віра. Надія. Любов» були першими організаціями в Україні, які почали реалізовувати програми профілактики ВІЛ/СНІД в середовищі уразливих груп. Пройшло 15 років. Змінювалися люди і донорські організації, пріоритети і напрямки, проекти і бюджети, але незмінним лишалося одне – бажання і прагнення надавати благодійну допомогу тим, хто її потребує. На цьому ґрунті і базується Полтавський благодійний фонд «Громадське здоров’я», який сьогодні став потужною професійною організацією, провідним реалізатором програми Зменшення Шкоди на Полтавщині, інформаційно-ресурсним центром з проблем ВІЛ/СНІДу, базою для здійснення соціального супроводу людей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІД. Під егідою фонду ось уже 15 років виходить і «Біла Альтанка» – перша в Україні газета, яка зосередилась на проблемах наркотиків, ВІЛ/СНІДу і висвітленні соціальноактуальних явищ. З ювілеєм, рідне «Громадське здоров’я»! Так тримати! Редколегія «Білої Альтанки»

Благотворительный Фонд «Возвращение к жизни» (г. Знаменка, Кировоградской области) информирует о возможности для всех желающих ВИЧ-позитивных наркозависимых пройти реабилитацию в рамках проекта, поддержанного ВБО «Всеукраинская сеть ЛЖВ». Для прохождения реабилитации необходимо: 1. Желание наркозависимого человека.

2. Пройти детоксикацию.

Знакомство с фольклором. Выступление народного хора в реабилитационном центре “Возвращение к жизни”

3. Пройти медосмотр (флюорография, общий анализ крови и осмотр дерматолога).

4. Иметь направление от ВИЧсервисной организации на прохождение курса реабилитации.

5. Перезвонить координатору по телефону: (0523)331189 Галина Лядская БФ «Возвращение к жизни» г. Знаменка fundaids@ukr.net

Стационарное отделение № 3

(реабилитация наркозависимых мужчин) г. Полтава, ул. Медицинская, 1 тел.: (0532) 69 35 88 заведующая отделением –

Каджая Наталья Владимировна

Стационарное отделение №4

(реабилитация наркозависимых женщин, детоксикация для химически зависмых мужчин и женщин)

г. Полтава, пер. Шевченко 5А (остановка "ЖБИ") тел. (0532) 67-70-71 (заведующий) (0532) 67-70-69 (круглосуточный пост) заведующий отделением –

Косиченко Сергей Леонидович

0 800 500 451 (бесплатно)

Полтавский областной наркологический диспансер

Круглосуточный всеукраинский телефон доверия по вопросам ВИЧ/СПИД

Кроличья ферма в реабилитационном центре “Возвращение к жизни”