Біла Альтанка №59

№59(85), 2017 ГАЗЕТА ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

ТЕМА НОМЕРА: Профілактична

робота

з підлітками

У номері: • «Альтаїр» (Полтава) • «Діалог» (Чернівці) • «Компас» (Харків) • Центр Знань • Марша Розенбаум

Фото: Артур Ароян

• Пробація

Біла Альтанка

№ 59 (85), 2017

«Козак», Денис Зозуля. Линогравюра, 2016

2

В номерi: норман зінберг ніка іванова ніка волик нік воловод юргі гвоздарь денис зозуля євген скляров ната онацко магiчнi гриби настя д.

Біла Альтанка

№ 59 (85), 2017

ПРАКТИКА

3

Профессиональная

подростковость Взрослым так просто, Всё знают они наперед, Ну, а подросток, Пока еще он подрастет… Виктор Большаков, песня из кинофильма «Пацаны» Ирина Солодун – социальная работница ПОБФ «Общественное здоровье» с 2007 года (аутрич-работница на полевых пунктах доверия для потребителей наркотиков); в Центре «Альтаир» работает с 2016 года. По образованию – социальный педагог. Закончила Полтавский национальный педагогический университет в 2015 году. Ведущая рубрики «Созависимость» в газете «Белая Альтанка» (с 2016 года). Ирина Гумназий – социальная работница Центра, дружественного к молодежи «Альтаир». По образованию – социальный педагог (социально-педагогический работник с общественными детскими и молодежными организациями). Учитель немецкого языка и зарубежной литературы. Закончила Полтавский национальный педагогический университет в 2011 году. В 2015 году повторно поступила в Полтавский национальный педагогический университет имени В. Г. Короленко и в 2017 получила образовательно-квалификационный уровень «магистр» по специальности «Социальная педагогика».

«Альтаир» – центр, дружественный к подросткам, работает на базе Полтавского областного благотворительного фонда «Общественное здоровье» с 2012 года. На текущий момент деятельность Центра финансирует МБФ «СПИД Фонд Восток-Запад» (AIDS Foundation East-West – AFEWУкраїна). Среди партнеров «Альтаира» – Международный благотворительный фонд «Альянс общественного здоровья», который финансирует выпуск «Белой Альтанки». Мы уже писали об «Альтаире» и подростковых проблемах (см. «Белая Альтанка» №56, 2016), но решили вернуться к этой теме, потому что проблема употребления подростками психоактивных веществ (ПАВ) продолжает оставаться актуальной, и от организаций, которые работают с подростками, поступают запросы на материалы по данной теме. В этом плане сотрудникам «Альтаира» есть чем поделиться. О работе «Альтаира» рассказывают две очаровательных Иры, которых клиенты-подростки называют «альтаИрами», так как они являются сотрудницами этой службы. О принципах и особенностях социального сопровождения подростков из групп риска читайте в интервью нашего корреспондента Марии Двигало, социальной работницы ПОБФ «Общественное здоровье».

Біла Альтанка

№ 59 (85), 2017

ПРАКТИКА

4

Мария Двигало: Девочки, расскажите о целях и задачах службы «Альтаир» на данном этапе. Ирина Солодун (И.С.): Служба «Альтаир» звучит так, как будто бы мы стоим на страже порядка… Со второй половины 2016 года мы называемся – Центр, дружественный к подросткам. Цель проекта и службы: профилактика социально-опасных заболеваний, таких как ВИЧ-инфекция, вирусный гепатит, туберкулез и зависимость, вызванная употреблением психоактивных веществ. Задач в проекте много – это профилактика ВИЧ-инфекции, выявление новых случаев ВИЧ, социальное сопровождение подростков, адвокация случаев нарушения прав детей, проведение тренингов, лекции в ПТУ, школах, профилактическая работа в Кременчугской колонии для несовершеннолетних… Ирина Гумназий (И.Г.): Центр, дружественный к подросткам «Альтаир» является структурным подразделением фонда «Общественное здоровье» и работает в рамках проекта «Права и здоровье уязвимых групп населения: восполняя пробелы», который финансируется правительством Голландии. В Украине проект реализует Международный благотворительный фонд «СПИД Фонд Восток-Запад» (AFEW-Украина). Цель нашей работы – обеспечение доступа подростков и молодежи из уязвимых групп к комплексной медико-социальной, психологической, юридической помощи и их интеграция в общество. Особое внимание мы уделяем возрастной группе 14–19 лет. На данный момент клиенты Центра – это подростки уязвимых групп из Полтавы, подростки, отбывающие наказание в Кременчугской воспитательной колонии для несовершеннолетних, а также несовершеннолетние подучетные лица службы пробации1.

И.С.: Ребята приходят сюда для общения со сверстниками в безопасной для них обстановке. Но однозначно сказать, хватает клиентов или нет, я не могу – их всегда не хватает. У нас есть индикаторы, за которые мы отвечаем. Это «внутренняя кухня». В основном ребята обращаются с такими вопросами: как стать лидером, как правильно предохраняться от инфекций, передающихся половым путем, что делать, если нарушил закон, куда обращаться, если инфицировался и т.д. К сожалению, проблема употребления подростками ПАВ и практика рискованного поведения очень актуальны в наше время. Наркотики легкодоступны. Поэтому подростков, которые подпадают под категорию клиентов Центра, много. Но еще больше тех, которые, даже зная о нашей службе, не могут преодолеть барьер недоверия. Ведь мы – взрослые, а они – дети. И найти общий язык нам не всегда просто. Не просто довериться. И.Г.: Подростковый возраст – время, когда происходят психологические и физиологические изменения, формируются личные интересы, происходит поиск и испытание чего-то нового, возникает желание быть независимым от своей семьи. Но иногда ребята прибегают к таким экспериментам, которые становятся для них вредными и опасными, например, приобщаются к употреблению психоактивных веществ. Наши подростки довольно часто посещают аптеки, проводят время на рынках, в интернет-клубах и других местах, где можно купить психоактивные препараты. Значительно реже они обращаются за услугами в социальные центры, клиники, дружественные к молодежи и ВИЧ-сервисные организации.

Кому из наших читателей была бы полезна информация о вашей службе? Для кого вы работаете? И.С.: Думаю, что про работу Центра интересно знать любой категории людей. Для общения мы открыты всем. Для кого я работаю? Или для кого мы работаем? Я работаю для себя, работа интересная, увлекательная, творческая. Общение со «взрослыми» детьми держит мой мозг в тонусе. Основная аудитория – ребята, оказавшиеся в сложной жизненной ситуации, в конфликте с родителями, законом и обществом, те ребята, которые имеют опыт употребления психоактивных веществ. А клиентов хватает? Ведь не каждый подросток готов осознать и признать такую проблему, как употребление психоактивных веществ. С какими проблемами к вам обращаются подростки?

1

Тренинговое занятие с клиентами Центра «Альтаир» проводит социальный педагог Гумназий Ирина. 2017 г.

Служба пробации – современный европейский орган исполнения наказаний, созданный путем реорганизации уголовно-исполнительной инспекции. Пробация подразумевает возможность освобождения осужденного от отбывания наказания в местах лишения свободы. Вместо этого, осужденный посещает службу пробации и работает со специалистами по индивидуальному плану, направленному на его исправление (перевоспитание).

Біла Альтанка

№ 59 (85), 2017

ПРАКТИКА

5

Социальный педагог Ирина Солодун с подопечными во время квеста в Корпусном парке Полтавы. 2017 г.

Но для нас важно идти навстречу подростку. Важно создавать такие центры, организации, куда подросток не будет бояться обратиться, где каждый подросток будет чувствовать себя в безопасности и сможет получить квалифицированную помощь и психологическую поддержку. И хотя инициатива исходит от нас, а не от самих подростков, важно то, что это дает эффект – подростки группы риска получают информацию о нашем Центре и обращаются за помощью. Судя по увиденному, к вам ходят мальчики… А девочки бывают? И.Г.: В основном среди наших клиентов мальчики. Девочки ходят реже. Но мы стараемся восполнить это путем проведения мероприятий в ПТУ, в которых учатся девочки. А еще мы сотрудничаем с клиникой, дружественной к молодежи, куда нередко обращаются девочки. А с родителями работаете? И.Г.: Да, у нас проводится работа и с родителями. Но родители обращаются гораздо реже. Не все подростки сообщают своим родителям о посещении Центра. Хотя большинство не скрывают этого и рассказывают дома о Центре и о том, чем они здесь занимаются. Вопрос обращения родителей во многом зависит от их собственного желания идти на контакт и от того, насколько значимой они считают для себя ту помощь, которую им могут предоставить специалисты Центра. Сейчас лето. Подростки отдыхают. Если в учебный год заманить их можно, то как идут дела летом? Ходят ли подростки в Центр? Чем вы их заинтересовываете? И.С.: В летнее время молодежь разъезжается и клиентов меньше, но мы надеемся, что у нас получится выезжать в лагеря отдыха и проводить профилактическую работу. Чтобы заинтересовать ребят приходить к нам, наша команда нашла спонсора, который пообещал предоста-

вить нам теннисный стол с ракетками, ведь игра всегда сближает детей. Еще у нас выделена одна комната под компьютерные игры, ребята могу приходить закачивать стратегии, «бродилки» , «стрелялки», а также в учебное время пользоваться интернетом для работы с информацией, необходимой для образования. И.Г.: Да, действительно, летом посещаемость подростков снижается. Но это не значит, что они совсем перестают приходить. Приходят те ребята, которые проживают в городе, также регулярно посещают Центр активные помощники и члены инициативной группы. Время, когда подростков в Центре немного, мы используем продуктивно: проводим фокус-группы с целью улучшения предоставляемых услуг, планируем проведение различных мероприятий в будущем, проводим индивидуальные консультации. Какие методики в работе с подростками вы используете? И.С.: Наш Центр практикует интерактивные игры «Маршрут Безопасности» и «Від знання до безпеки». «Від знання до безпеки» – это игра, разработанная нашим фондом. Еще мы используем программу коррекции девиантного поведения подростков, автором которой является Алена Бежан из Черновицкого городского благотворительного фонда «Новая семья», а также ассоциативные метафорические карты и программу сексуально-репродуктивного здоровья. В принципе, с ребятами работать легко, почти все контактные, бывают сложные единичные случаи, но это только из-за того, что есть недоверие к взрослым. И.Г.: Кроме того, что сказала моя коллега, мы используем игры «Фото-фишка», «Властелин колец», «Шаг за шагом», проводим тренинги на тему профилактики ВИЧ-инфекции, ИППП, употребления ПАВ, рискованного поведения. Также проводим индивидуальную работу на основе подходов, опирающихся на сильные стороны: мотивационное интервьюирование, консультирование, ориентированное на решение, нарративный подход в консультировании. Используем метод кейсов – индивидуальное социальное сопровождение. Принято думать, что работа с подростками – это работа с проблемами. Какие проблемы возникают у вас в работе с подростками? И.Г.: В работе с подростками самое главное – установить контакт, расположить подростка к себе. Без этого работа будет неэффективной. Подросток сначала может не выражать доверия. Кроме того, у самого подростка чаще всего нет готового запроса на социально-психологическую работу. Он «включил» те или иные защитные модели поведения, которые его самого устраивают, а не удовлетворяют только взрослых. Взрослые хотят его изменить, но у самого подростка потребность в изменении отсутствует. А если учесть, что нередко для изменений необходимо столкнуться с глубокими, не всегда при-

Біла Альтанка

№ 59 (85), 2017

ПРАКТИКА

6

Рисунок семьи в исполнении одного из клиентов-подростков Центра «Альтаир»

ятными чувствами, то подросток чаще всего прямо или косвенно отказывается от работы с психологом или социальным работником. Поэтому важнейшим этапом работы, который занимает иногда несколько месяцев, является установление терапевтических отношений или получение согласия подростка на работу с ним лично. Если бы была финансовая возможность, какими бы методиками, практиками, идеями вы бы обогатили работу Центра? Чего не хватает? Что бы вы сделали дополнительно? И.С.: Если пофантазировать и гипотетически предположить возможность финансирования, я бы предложила открыть такое направление как Школа имиджа. Это групповая работа с подростками, в основном с девочками, направленная на принятие себя как личности с целью раскрытия внутреннего потенциала. Это работа с поднятием самооценки, а также профилактика анорексии1 и булимии2. Можно было бы для самых активных ребят придумать обучение, например, на каком-то факультативе или проводить мастер классы по разным тематикам – изготовление кондитерских изделий, макияж, декупаж и т.д. Можно много чего придумать, но для этого необходимы ресурсы, не только финансовые, а человеческие ресурсы – люди, которым интересно работать.

И.Г.: Безусловно, дополнительное финансирование работы Центра никогда не будет лишним. С моей точки зрения, в Центре не хватает интересных для подростков форм работы в виде различных кружков – арттерапевтических, например – которые бы проводились опытными специалистами. Также я бы ввела дополнительную статью расходов на питание малообеспеченным подросткам – в виде ланч-боксов, сухих пайков, которые они могли бы взять с собой. Кроме того, актуальным было бы установление стационарного проектора. Наш опыт работы показывает, что подросткам интересна такая форма работы, как просмотр и обсуждение социальных роликов, художественных и документальных фильмов на социальную тематику. Судя по их отзывам, они бы хотели, чтобы такой вид работы присутствовал на постоянной основе. К сожалению, на данный момент такой возможности нет, так как проектор часто задействован для работы вне Центра и приходится пользоваться ноутбуком, что не всегда удобно. И еще, можно обогатить полезное времяпрепровождение подростков в Центре интересными играми: пинг-понгом, видеоприставкой, настольным футболом, сделать закупку интересных и актуальных для подростков книг и т.п. Что бы вы хотели передать подросткам? Какие бы дали советы для их безопасного будущего? И.С.: Чтобы я хотела передать подросткам? Во всех непонятных ситуациях обращаться за помощью к взрослым специалистам, не стесняться обращать на себя внимание вопросами, которые касаются личной безопасности. И.Г.: Иметь свое собственное мнение, ценить в себе индивидуальность, развивать свою личность и любить жизнь. А что бы хотели сказать родителям? Какие бы вы дали советы по воспитанию, общению с детьми? И.С.: Родителей не выбирают и переделать их невозможно, если только они сами этого не захотят. Советов я давно не даю, это не эффективно. Говорю о своем опыте – опыте воспитания своих собственных детей. У меня два мальчика-подростка. Для меня самое важное – это доверие моих детей ко мне. Без доверия не будет понимания, будут конфликты и споры. Еще мне помогла одна простая штука – знание физиологии подростков, информация о том, что их мозг развивается как бы «задом наперед», что те механизмы, которые у взрослого включены, например, чувство самосохранения, у подростка еще могут быть в про-

Анорексия – синдром полного или частичного отсутствия аппетита при нормальной потребности организма в питании. Анорексия сопровождает большинство заболеваний пищеварительной системы и инфекций, но бывает и психогенной. Психогенная анорексия – состояние, когда, например, девушка решает, что ей необходимо похудеть, чтобы соответствовать принятым в обществе стандартам красоты и путем самовнушения доводит себя до состояния анорексии. Это вызывает патологическую (болезненную) перестройку гормональных и обменных процессов в организме, что, в частности, приводит к белково-энергетической недостаточности.

3 Булимия – приступы переедания (беспорядочное постоянное употребление пищи, ночная еда, отсутствие контроля принятой пищи и т.п.), которые сочетаются с навязчивым контролированием массы тела (принудительная рвота, употребление слабительных, очищение желудочно-кишечного тракта и т.п.). Является распространенным нервно-психическим расстройством нашего времени. Булимию называют «ответной реакцией организма на хронический стресс», «неосознанным способом самолечения невротичных состояний».

2

Біла Альтанка

№ 59 (85), 2017

ПРАКТИКА

7

Так выглядит процесс обучающего занятия «Від знання до безпеки» – авторская разработка ПОБФ «Общественное здоровье», на основе популярной игры Alias. Фото: Мария Двигало Коллектив Центра, дружественного к подросткам «Альтаир» На первом плане – юрист Центра, Олег Дымарецкий. За ним – руководитель Центра и директор ПОБФ «Общественное здоровье», Андрей Протопопов

цессе развития, поэтому для них нет опасных моментов. Еще я поняла, что юмор – важная часть общения с детьми, что мои отношения с детьми зависят от того, как я реагирую на ту или иную информацию и ситуацию, что мое внутреннее состояние отображается на их поведении. Они – мои «зеркала». И лучше иногда промолчать, чем вступать в спор, а иногда дать «пенделя», но самое главное, и это мой жизненный принцип, – начинай с себя. И.Г.: Да, семья имеет огромное значение в жизни каждого ребенка, формируя его личность. В силах родителей обезопасить своего ребенка от многих негативных явлений. Семья должна ориентироваться на поддержку ребенка, с одной стороны, и адекватный контроль поведения – с другой. При этом важно, чтобы контроль поведения основывался не на принуждении, а на доверии ребенка к родителям. Родителям необходимо четко формулировать ожидания от ребенка и предлагать ему возможности для активного участия в семейной жизни. У детей из семей, в которых действует такая модель, развивается «иммунитет» к трудностям, так как укрепляются такие качества, как умение решать проблемы, самостоятельность и осмысленное отношение к жизни. И даже если такие дети попробуют наркотики, вероятность того, что они перейдут к проблемному употреблению, существенно снижается. Девочки, вы – профессионалы. Подростки берут с вас пример. Осознанно или неосознанно. Назовите, пожалуйста, три своих жизненных принципа, которые лично вам помогают жить и работать.

И.С.: Первый принцип мною сказан выше – начни с себя, второй принцип – живи и давай жить другим, третий – слушай и учись. Я могу от наших ребят научиться чемунибудь ценному, ведь их опыт уникален, а взгляд на мир – неоднозначен. И.Г.: Мой первый жизненный принцип – любовь к себе. Философию любви к себе я открыла не так давно, но уже ощущаю ее благотворное влияние на все сферы жизни. Любовь – основа всего. Считаю, что большинство проблем людей, так или иначе, связаны с отсутствием или недостатком любви к себе. Второй принцип – позитивный взгляд на мир и на жизнь, фокусирование внимания на радостных аспектах жизни. Безусловно, не всегда это удается, но я стараюсь! Третий принцип – постоянно развиваться, узнавать что-то новое, расти в духовном, личностном и профессиональном плане. Коллеги, спасибо за интервью. Успехов в вашей работе! г. Полтава, 2017 г. Фото из архива Центра «Альтаир»

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ІСТОРІЯ УСПІХУ

8

Кирило

Максим

18 років. Стаж вживання марихуани – 3 роки.

20 років. Стаж вживання «марихуани» – 8 років, стаж ін’єкційного вживання («ширка») – 5 років.

«Моє життя стало цікавим саме по собі, тому в мене немає потреби його стимулювати «іншим шляхом»… На момент звернення у проект, Кирило стояв на обліку в кримінальній інспекції (побиття з важкими тілесними ушкодженнями). Має складну сімейну ситуацію. Мати постійно потребує лікування, батько живе окремо. Кирило навчається у професійнотехнічному училищі, здобуває професію кранівника. Живе в громадянському шлюбі, невдовзі стане батьком. Ставши учасником проекту «Права та здоров’я уразливих груп населення: заповнюючи прогалини», з ентузіазмом взяв участь у соціальному супроводі та волонтерстві. Під час супроводу з’ясувалось, що Кирило має ще одне судове провадження, яке загрожує тюремним ув’язненням терміном на 3 роки. Цей випадок підштовхнув Кирила звернутися по допомогу до юриста Центру «Альтаїр», який домовився про зустріч з адвокатом. Фахівцями проекту був розроблений сервісний план із розв’язання проблем Кирила. Було здійснено такі кроки: • отримання знань у школі лідерства; • постановка на облік у наркодиспансер;

«Я усвідомив, що ще не все втрачено. Я – не «закінчений» наркоман», а молода людина, яка хоче і може прожити яскраве життя без наркотиків» Максим має досить складну життєву історію. З батьком давно не спілкується, мати є наркозалежною. Максим змушений проживати у бабусі, де є більш-менш нормальні умови для життя. Досить рано, ще у 11-12 років, Максим спробував марихуану, потім і інші наркотики, урешті став ін’єкційним опійним наркозалежним. Усвідомлюючи, що йде неправильним шляхом, Максим неодноразово робив спроби вилікуватися від згубної звички – тричі проходив курси реабілітації від наркозалежності. Найдовша ремісія тривала 1 рік. Також, Максим намагався стати клієнтом програми замісної підтримуючої терапії, але йому це лікування не підійшло. Знову й знову наркозалежність брала верх над вольовими зусиллями хлопця. Урешті, Максим вирішив, що наркоманію йому не подолати і перестав з нею боротися. Через асоціальний спосіб життя він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Наразі Максим є клієнтом програми Зменшення шкоди. Попри життєві труднощі він зміг закінчити ПТУ, де здобув професію будівельника. Максим звернувся до Центру «Альтаїр» за рекомендацією свого друга, теж клієнта Центру. Ознайомившись з принципами роботи Центру, Максим погодився стати учасником програми соціального супроводу. Основною проблемою, що турбувала юнака на той момент, була відсутність постійної роботи. З ним було складено план соціального супроводу, який включав такі кроки:

• консультація адвоката (ст.180, 181, 309);

• отримання психологічних консультацій;

• налагодження відносин з батьками;

• прослуховування лекцій про хімічну залежність;

• відновлення у навчальному закладі;

• пошук роботи.

• проходження реабілітації від наркозалежності. У процесі роботи з Кирилом були застосовані наступні інтерактивні інноваційні методики: мотиваційне інтерв’ювання, консультування, орієнтоване на рішення, наративний підхід та метод кейсменеджменту. Усі заплановані кроки були успішно пройдені. Наприкінці 2016 року Кирило отримав нагороду від обласного волонтерського проекту «Простір добра» ГО «Обласний молодіжний центр», приурочену до Міжнародного дня Волонтера. Наразі Кирило планує відвідувати школу батьківства на базі Центру для вагітних, продовжує навчання і бере активну участь у волонтерський діяльності.

• відвідування груп на тематику захисту прав;

Усі заплановані кроки супроводу були успішно пройдені. Попри те, що Максим зневірився хоч колись покинути наркотики, після завершення програми супроводу, він самостійно прийняв рішення продовжити лікування. Зокрема, уже почав брати участь у групах взаємодопомоги для наркозалежних, а пізніше планує ще раз пройти лікування в реабілітаційному центрі. Також, Максимові вдалося знайти хоч і тимчасову, але добре оплачувану роботу – вантажником у будівельній компанії. У зв’язку із новою потребою працювати на гідному рівні, Максим дещо зменшив дозу вживаних наркотиків. Максим розповідає своїм знайомим про Центр, в якому він отримав допомогу та інколи сам особисто приводить знайомих підлітків, які «бавляться» ПАР. Він це робить для того, щоб за допомогою спеціалістів уберегти своїх знайомих і друзів від можливих негативних наслідків такого способу життя, який йому самому, на жаль, довелося вести.

Ірина Гумназій, Ірина Солодун Центр, дружній до підлітків «Альтаїр», Полтава, 2017

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

АРТ-ТЕРАПІЯ

Вона

9 *** «Забудь його!» – їй всі говорять А вона

Вона читала sms…

Читає тихо посеред ночі

Сльози на очах з’явились

Колись написані слова

Вона забула про все

І біль руйнує на шматочки

Що вночі їй наснилось

А на руках знову «точки»

Переглядаючи спільні фото

І скільки ще чекати раю?

Вона згадала кохання біль

Він про неї і не згадає…

Він для неї був ідеалом Та відпустити немає сил…

Для чого все? Життя, дитина Аборт у моді, як павутина

І тут, як завжди… коло друзів…

Лише павук царює в світі

Запросили

І ось вона вже у дяді Віті

«відпочити»

І знову «точка», і знову кайф

І вона шприц узявши у руки

Наркотик все вже зруйнував

Укол зробила і той біль

Забрав життя і не одне

Вона забула

Вона існує, а не живе Андрій К., 18 років клієнт Центру «Альтаїр», м. Полтава

Вона хотіла просто… просто жити

Її звали Роза… Хлопці з нашого класу кохали її без тями. Але вона проходила повз. Не дивилась на нас, Не гуляла з нами. Роза зневажала дружбу й кохання, Одягалася в чорне, не посміхалась Вкрила себе татуюваннями Наче сама себе позбавлялась… Потім зникла. Спільні знайомі Розповіли, що Роза вийшла на трасу «Присіла на голку», опинилась на зоні «Королева краси» нашого класу Олег, 18 років, м. Харків

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

10

«Ми шукали свій шлях…» Корекція девіантної поведінки: досвід роботи з підлітками в Чернівцях

П

рограма корекції девіантної поведінки підлітків віком 14–18 років, які мають немедичний досвід вживання психоактивних речовин стартувала як авторська робота в межах діяльності Денного реабілітаційного центру для молоді в Чернівцях із 2013 року. Це були перші спроби нашої молодої команди зі створення умов для повернення до соціально безпечного та активного середовища підліткової молоді. До того часу ми понад 10 років вивчали досвід та кращі практики в роботі з неповнолітніми Австрії, Німеччини, Швейцарії, Польщі та Нідерландів. Варто додати, що станом на той 2013 рік на обліку в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері перебував один неповнолітній. Хоча, до програми Зменшення шкоди, за напрямком роботи з дітьми вулиці задля попередження поширення ВІЛ/СНІД та інших соціально-небезпечних захворювань, тільки за шість місяців було понад 300 звернень. Саме тоді наші партнери з профтехнавчальних закладів та правоохоронних органів звернулись із запитом по допомогу у роботі з малолітніми споживачами наркотичних та психоактивних речовин. Президент нашого Фонду, Тетяна Бережна, надихаючи нас, молодих спеціалістів, на роботу Денного центру, підтримала ініціативу створення реабілітаційного відділення для жителів міста віком до 18 років. Технічно підтримали ідею наші вчителі – Благодійний Фонд «КОНФІНІС» (Австрія). Так була почата робота зі створення програми саме для амбулаторної роботи з молодими споживачами психоактивних речовин.

Чим ця програма відрізняється від програми реабілітації для молоді? Програми, яка б враховувала просто вікові та гендерні особливості підлітка, нам не вистачало. Основна мета нашої роботи з неповнолітніми – по-

вернення його до соціального життя та відновлення безпечних для здоров’я й життя зв’язків. Ми розуміли, що право підлітка на навчання має бути дотримано. Ми розуміли й те, що підлітки, які мають досвід вживання наркотичних та психоактивних речовин (а це викликає певні зміни не тільки у поведінці), можуть прийти до спеціаліста нашого центру перший й останній раз. Упереджене ставлення молодого споживача до дорослих та їх світу, правил, норм, вимог, тощо не можна не враховувати. І ми шукали свій шлях у налагодженні з ними діалогу. Пригадується перша наша зустріч із керівником сектору кримінальної міліції (на той час), паном Миколою. Я і наш юрист, засновник Фонду, Алла Шкрета, прийшли до нього з аркушем паперу на якому був прописаний варіант механізму взаємодії нашого відділення для підлітків та інспекторами кримінальної міліції. Всі ідеї та бачення того, який результат ми хочемо мати, були в головах. Ну там і страх був :-). Бо діти – це відповідальність! Діти, які втратили довіру до дорослих та вже мають досвід експериментів iз хіміч-

ними речовинами – це виклик на боротьбу за життя, можливо навіть і без допомоги з боку батьків. Пан Микола Басараба погодився на співпрацю. Ми домовились про апробаційний термін взаємодії на 12 місяців, про кількість дітей, яких ми готові прийняти до відділення й про документацію, яка буде фіксувати всю історію спільної роботи. В договорі про співпрацю ми детально описали механізм переадресації до відділу дітей, які перебувають на обліку в поліції у зв’язку із вживанням психоактивних речовин. Звісно, це все добровільно та конфіденційно для самих дітей. Так і починала свою історію програма корекції. Перша наша група неповнолітніх нараховувала 9 осіб. Але це були найскладніші історії дітей, які і навчання закинули, і на виправлення поведінки під наглядом інспекторів поліції надії не подавали. Про їх батьків можу тільки додати, що всі діти були з неповних сімей і чути про власну роботу з психологом ніхто з батьків не хотів. Хоча, письмову згоду на відвідування їх дітей і роботу з ними дали всі. Тематику занять та графік їх відвідувань упорядковували від

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

потреб самих неповнолітніх. Це було вірне рішення, адже вже через місяць їх відвідувань, незважаючи на те, що вони знали про нашу співпрацю з поліцією, самі учасники програми почали приводити своїх друзів, а ті, в свою чергу, друзів тих друзів. Робота мала цікавий початок. За рік нашої роботи ми визначилися з напрямками, змістом групових та терапевтичних занять, пакетом послуг, дозвіллям та режимом індивідуальної й самостійної роботи, тощо. Наші найскладніші історії підлітків мали гарне завершення: всі підлітки поновлені у навчальних закладах, а кожен другий знятий з обліку і повторно, за скоєння протиправних дій, не притягувався. Ми були раді більше не нашим успіхам в роботі, а саме успіхам юнаків та дівчат, які почали навіть по завершенню програми навідуватися до нас в гості. Вони пройшли свій етап в житті з експериментами вживання психоактивних речовин з найменшими втратами – з їх слів.

11

Для кого рекомендована програма? Доленосною для програми стала технічна та фінансова підтримка нашого партнера Міжнародного благодійного фонду «СНІД Фонд Схід-Захід», яка відбувається з 2014 року. Саме тоді й була народжена Партнерська мережа дружніх до підлітків установ й осередків, які поєднали свої ресурси для попередження наркозалежності та її наслідків серед дітей та молоді нашого міста. На вже позитивному досвіді з поліцією, ми почали свою роботу з соціальною службою міста, службою пробації та освітніми профтехнічними закладами. З самого початку, за підтримки Інституту післядипломної педагогічної освіти та особистої активності пані Діани Романовської, ми почали накопичувати матеріали для завершення апробації програми корекції. Тішило, що історія програми продовжувала наповнюватися успіхами неповнолітніх.

Колишнє відділення Денного реабілітаційного центру стало Центром психосоціальної допомоги «Діалог», зі своїм положенням та базовим пакетом послуг. Наша команда не переставала вчитися новому та адаптувати цінні інструменти до роботи з нашими неповнолітніми. Весь цей час ми були прозорі для спеціалістів та батьків наших дітей. І робота дала свої плоди. У 2015 році ми, за підтримки друзів та партнерів нашого Центру, оприлюднили результати апробації програми корекції девіантної поведінки підлітків віком 14-18 років, які мають досвід вживання психоактивних речовин, із 187 осіб, направлених до у часті в програмі, успішно її завершили (за 3-6 місяців) 164; 34 підлітка з 39 повторно не скоювали протиправних дій, 57 з 63 поновили своє навчання. Ми враховували всі побажання та зауваження самих неповнолітніх та їх батьків, партнерів та зовнішніх спеціалістів по роботі з неповнолітніми, які мають досвід немедичного вживання наркотичних та/або психоактивних речовин. Визначили часові та ресурсні потреби виконання програми, в т.ч. особливості в роботі з молоддю даної категорії. Врахували особливості соціальної та психологічної корекції поведінки та ризики, які виникали в нас під час роботи за змістом програми. І ось, у 2016 році, за результатами роботи та апробації вийшла книга «Стандарти програми корекції девіантної поведінки підлітків віком 14-18 років, які мають досвід вживання психоактивних речовин», матеріали якої, зміст програми та супутні інструменти для діагностики стану й потреб неповнолітніх, а також зразки обліково-звітної документації, рекомендовані для роботи спеціалістів соціально-психологічних служб, неурядових організацій, закладів освіти, правоохоронних органів для проведення профілактичної та корекційної роботи з неповнолітніми.

Статтю підготувала: Виконавчий директор, психолог, арт-терапевт ЧБФ «Нова сім’я», заступник голови Координаційної ради з питань наркополітики м. Чернівці, автор програми «Корекції девіантної поведінки підлітків віком 14-18 років, які мають досвід вживання психоактивних речовин, Альона Бежан.

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

12

Профілактика vs Наркобізнес

Т

або 1:0 на нашу користь

ак сталося, що ми, іноді, вперто не хочемо визнавати певні проблеми, навіть попри їх очевидність. Чи то в силу певних традицій, які не мають назви на будинках наших вулиць, та на мапах міст, а, отже, й не підпадають під нормативні акти про декомунізацію, чи то є особливістю нашого менталітету, в що вже зовсім не хочеться вірити. Адже про те, що в Україні є дитяча наркоманія знають всі, але все одно до офіційного визнання проблеми справа, поки що, не дійшла. Ось воно «очевидне – неймовірне» в усій своїй «красі». Зараз ніхто не сумнівається в тому, що створення умов для становлення особистості, повноцінного її розвитку та благополуччя є одним із пріоритетних завдань державної політики стосовно дитинства. Але, чи всі, хто переконаний у попередньому, досить добре уявляють собі що таке дитинство? Чи всі, хто щодня, збираючись на роботу, вдягає краватку, перевіряє відповідність макіяжу найвищим стандартам краси, плануючи прибуток, звільнення чи просування по службі, пам’ятає що таке дитинство? Чи всі, хто приймає рішення чи втілює їх у життя, пригадують силу «гормональних буревіїв», що «рвуть дах», нестримне бажання пошуку власного «Я», яке часто шукають не там, де на думку дорослих, воно має бути? Чи всі, хто добре вжився в роль державного службовця, добре уявляють, що дитинство – це не лише іграшки, олімпіади, гуртки та секції і гроші на розвиток школи та до фонду класу, літній відпочинок та, врешті решт, фінальна його стадія, такий собі «хепі енд дитинства» – вступ до престижного вишу. Чи то вже дійсно не дитинство, коли підліток пише «Україна» з маленької літери, але добре знає, як пишеться слово «насвай» та ще з десяток найменувань різних психоактивних речовин. Чи може то вже й не діти, які частіше за літніх людей заходять до аптек і їм, як постійним клієнтам, без рецепту видають за принципом «як завжди»? Чи всі, хто щодня на різних документах пише щось на кшталт «до ви-

конання», «з повагою», «шановний» тощо, пригадують, що повчання типу «што такоє хорошо и што такое плохо» викликало певну зацікавленість, десь так, років до п’яти, а далі, поступово, цікавим ставало інше. І паралельно з цим відбувається перебудова системи відносин особистості з дійсністю та усвідомлення власних цінностей, формується світогляд та модель поведінки. Іноді це відбувається на фоні неуспішності, складних відносин в сім’ї, нерозділеного кохання або «ну ти шо не пацан», в іншому варіанті – «шо слабо!?». Коли вплив таких факторів більший, ніж увага дорослих та адекватна реакція на прояви тих самих «гормональних буревіїв», ми маємо реальну проблему. І ця проблема має такі ознаки: діти не виконують свої соціальні ролі, проявляють асоціальну й протиправну поведінку, застосовують агресію та жорстокість, порушують норми та правила, вживають алкоголь, психоактивні речовини, мають нерозбірливі та незахищені статеві контакти. Але є ще один чинник, який сприяє поширенню цієї проблеми. Це нездатність своєчасно та адекватно реагувати на ті виклики, які нам постійно кидає наркобізнес. Він, на жаль, розумніший, мобільніший, рішучіший, цікавіший, ніж ті засоби та форми, які ми традиційно йому протиставляємо. Саме тому необхідність застосування прогресивних підходів щодо організації соціально-виховної роботи з підлітками групи ризику, пошуку оптимальних форм і методів, здатних допомогти їм навчитися здійснювати власний вибір та вести безпечний спосіб життя, набуває все більшої актуальності. Однією з таких форм є профілактичний квест, який може проходити під різними назвами та за різними сценаріями. Це, безумовно, не панацея, але, як показує трирічний досвід застосування такої форми профілактичної роботи – це досить сучасна, а, отже, цікава для підлітків форма корисного дозвілля. Профілактичний квест – це інтер-

активний інструмент, розроблений в межах реалізації проекту «Права та здоров’я уразливих груп населення: заповнюючи прогалини» фахівцями центру денного перебування для підлітків «Компас» БО «ХБФ «Благо» для спеціалістів, які працюють з підліткам у віці від 14 до 19 років у професійно-технічних навчальних закладах, центрах соціально-психологічної реабілітації, виховних колоніях, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, відділах ювенальної превенції, службах пробації та громадських організаціях. Мета квесту – розширити знання підлітків щодо соціально-небезпечних хвороб (ВІЛ/СНІД, ІПСШ, туберкульоз, вірусний гепатит), а також сформувати уміння та навички використання отриманих знань при прийнятті самостійних рішень. Завданнями квесту можуть бути: 1) розширити та закріпити знання підлітків щодо ВІЛ/СНІД, ІПСШ, туберкульозу, вірусних гепатитів, а також щодо методів збереження власного здоров’я, основ прав та відповідальності; 2) сприяти усвідомленню учасниками, що вживання ПАР – один з найнебезпечніших факторів негативного впливу на здоров’я; 3) відпрацювати навички прийняття рішень; 4) сприяти розвитку навичок роботи у команді. У нашому випадку цільова група квесту: підлітки у віці від 14 до 19 років, які практикують ризиковану поведінку та мають досвід вживання психоактивних речовин. Гру (квест) було апробовано в Харкові протягом 2014–2016 років у роботі з підлітками, які навчаються в професійно-технічних навчальних закладах, знаходяться в центрах соціально-психологічної реабілітації та перебувають в місцях несвободи. Проведення квесту дозволяє викликати інтерес до визначеної теми,

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ОБМІН ДОСВІДОМ

13 активізувати сприйняття матеріалу засобами наочності, розвивати логічне мислення, інтуїцію, вміння швидко знаходити вихід із ситуації. Квест допомагає виявити приховані якості підлітків, визначити потенційних лідерів, спільно пережити емоційні сплески, що зближують учасників команди, розвинути комунікативні здібності та навички працювати у команді. Профілактичний квест може поєднувати в собі різні елементи, які є можливими або доречними в кожній конкретній ситуації, дозволяє залучати партнерські організації та вирішувати паралельно декілька завдань. Так, в Харкові стало традиційним проведення такого заходу в межах проекту «Права та здоров’я уразливих груп населення: заповнюючи прогалини» спільно з органами місцевого самоврядування, відділом ювенальної превенції національної поліції. Цей захід проводиться на території навчально-тренувального центру національної поліції України в Харківській області та завжди викликає велику зацікавленість у ЗМІ. Такий формат дозволяє залучати додаткові ресурси, в тому числі бюджетні кошти, чим значно підсилює ефективність профілактичної роботи. Впродовж гри підлітки розв’язують різні завдання: ребус, кросворди, пропонують вирішення проблемних ситуацій, змагаються в силі, швидкості чи влучності. Всі «станції» квесту мають певну тематику: знання про ВІЛ-інфекцію та шляхи її передачі, про засоби контрацепції, про здоровий спосіб життя тощо. В Харкові такий квест проводиться під назвою: «Наркотики? Не моя тема!». Тим самим, ми намагаємося привернути увагу органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадськості до проблеми підліткової наркозалежності та на необхідність проведення якісної профілактики, як дитячої наркоманії, так і інших проявів ризикованої поведінки. Ми завжди намагаємося під час проведення такого заходу дати підліткам, учасникам квесту, поспілкуватися з патрульними поліцейськими, посидіти за кермом патрульної машини й покричати в гучномовець «Всєм стоять! Ви арештовані!» (саме це найчастіше чомусь можна почути від підлітків на подібних сеансах «знущання» над патрульною машиною). Поки проводиться підбиття підсумків квесту, його учасникам попонують подивитись, як діє служба швидкого реагування, як працюють собаки, які знаходяться на службі в поліції, тощо. Поряд знаходяться фахівці, які розповідають про небезпеку поводження з вибуховими речовинами та демонструють муляжі вибухівок. Закінчується квест, традиційно, приготуванням польової каші. Кожен учасник отримує нагороди, сувеніри, гарний настрій, а головне, профілактика в нього асоціюється з чимось приємним, новим, корисним.

Текст і фоторепортаж: Олександр Могилка, координатор проекту «Права та здоров’я уразливих груп населення: заповнюючи прогалини», керівник центру денного перебування для підлітків «Компас» БО «ХБФ «Благо», м. Харків.

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

РЕСУРСИ

14

Информационная онлайн-платформа для специалистов, работающих с подростками, в том числе с уязвимыми и из групп риска

«Центр знаний» – ресурс полезной информации, который содержит материалы, ориентированные на развитие потенциала специалистов и организаций, работающих с детьми, подростками и молодежью, в том числе из групп риска. Цели: Развитие партнерских отношений и координация усилий в сфере предоставления социальномедицинских услуг. Содействие в обмене знаниями и передовым опытом между специалистами разных стран. Содействие в развитии потенциала организаций (государственных и негосударственных), работающих в сфере предоставления социально-медицинских услуг (предоставление информации и обучение). Вовлечение детей и подростков в разработку и формирование информационных материалов –

предоставление знаний о здоровье, социальной защите и защите прав. Страны проекта: Азербайджан, Беларусь, Грузия, Молдова, Украина.

ИНФОРМАЦИЯ О ПЛАТФОРМЕ «ЦЕНТР ЗНАНИЙ»

Первая в Восточной Европе и Центральной Азии информационная онлайн-платформа «Центр знаний» (http://knowledge.org.ua) создана в 2014 году по инициативе Детского Фонда ООН (ЮНИСЕФ) https://www. unicef.org/ukraine/ukr/ в сотрудничестве с МБФ «СПИД Фонд ВостокЗапад» (AIDS Foundation East-West – AFEW-Украина) http://afew.org.ua/. Координация и информационное наполнение ресурса осуществляется ОО «Украинский институт социальных исследований имени Александра Яременко (г. Киев, Украина, http://www.uisr.org.ua).

Целевые аудитории платформы: лица, принимающие решения и формирующие политику; представители государственных структур и служб, общественных организаций в сфере предоставления социально-медицинских услуг, профилактики ВИЧ/СПИДа, а именно: медицинские и социальные работники, психологи, юристы, исследователи. Отдельное внимание уделено работе с родителями или официальными представителями несовершеннолетних, детьми, подростками и молодежью. Информационное наполнение онлайн-платформы: нормативно-правовые документы, аналитические материалы, инфографика, презентационные материалы, видеозаписи проведенных вебинаров, модули для самостоятельного обучения, тестирование на определение уровня знаний по профилактике ВИЧ, инструменты

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

РЕСУРСИ

15

для реализации исследований и их результаты. Рабочие языки платформы: украинский, русский, английский. Деятельность платформы: Более 1500 человек являются постоянными пользователями ресурса. Проведено больше 40 вебинаров. Видеозаписи всех вебинаров размещены на веб-сайте и на YouTube-канале «Центра знаний». Участниками вебинаров в 2015-2015 годах стали 2368 человека. Кроме вебинаров для специалистов государственных и негосударственных структур, с 2016 года проводятся вебинары для родите-

лей подростков и молодежи. Сформирована библиотека электронных материалов для пользователей платформы. Также создан отдельный раздел для исследователей, особое внимание в котором уделено мониторингу и оценке профилактических программ в сфере ВИЧ и этическим нормам исследований, которые проводятся среди подростков и молодежи Подготовлено 10 учебных модулей для самостоятельного обучения, дополненных списком тематической литературы. На Карте услуг собрана база организаций, которые предоставляют услуги подросткам и молодежи, в том числе групп риска, в целевых странах проекта включая услуги,

время работы, контакты и прочее с возможностью поиска. География пользователей платформы охватывает 16 стран. На постоянной основе осуществляется мониторинг эффективности ресурса путем проведения: • опросов пользователей платформы (в т.ч. для анализа основных характеристик аудитории); • опросов участников вебинаров, с получением обратной связи; • фокус-групп с поставщиками услуг с целью улучшения, наполнения платформы. Мы открыты к сотрудничеству и будем рады обмену информацией!

Онлайн-платформа «Центр знаний» как одна из лучших практик в сфере противодействия ВИЧ/СПИДа включена в Гармонизированный отчет Украины о достигнутом прогрессе в осуществлении национальных мер в ответ на эпидемию СПИДа, подготовленный Центром общественного здоровья МОЗ Украины http://www. slideshare.net/Ukraine_CDC/ss-63093301 Информация предоставлена «СПИД Фонд Восток-Запад» (AIDS Foundation East-West – AFEW-Україна)

http://knowledge.org.ua facebook.com/KnowledgeUA knowledgecenterua@gmail.com

Известный

украинский музыкант Дмитрий Шуров (Pianoбой) c листовкой «Центра Знаний»

Адрес: 01011, Киев, Украина, ул. Панаса Мирного, 26, оф. 210 Телефон: +380 44 501 50 75

Уполномоченный

президента по правам ребенка Николай Кулеба на фоне баннера «Центра знаний»

Фрагмент из книги № 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

16

Марша Розенбаум

БЕЗОПАСНОСТЬ ПРЕЖДЕ ВСЕГО Стратегии профилактики наркомании в США* Обучающие программы профилактики употребления наркотиков существуют в США уже более века. В течение этого времени использовались различные методики – от запу-

гивания до сопротивления, задачей которых было настроить молодежь на полный отказ от употребления наркотиков. Несмотря на широкую распространенность этих программ, ориентированных только на воздержание от наркотиков, сложно выяснить, какие из них, если они

вообще до сих пор существуют, действительно успешны. Больше половины учащихся старших классов в американских школах экспериментируют с нелегальными наркотиками, еще больше употребляют алкоголь. Со своей позиции они

Марша Розенбаум (родилась 23 февраля 1948 г.)

– директор представительства Альянса по наркополитике в Сан-Франциско (США), где она возглавляет работу по вопросам молодежи и наркотиков. В 1977 году она получила докторскую степень Калифорнийского университета по медицинской социологии. С 1977 по 1995 год Розенбаум была руководительницей исследований Национального института по борьбе с наркоманией. Как социолог специализировалась на изучении героиновой зависимости, поддерживающей терапии метадоном, изучала вопросы употребления МDМА (экстази) и кокаина, а также проблему употребления наркотиков во время беременности. Книги Марши Розенбаум: 1. Женщины на героине; 2. Преследование экстази: опыт МDМА; 3. Беременные женщины и наркотики: борьба со стереотипами и стигмой; 4. «Просто скажите что?» Альтернативный взгляд на решение проблемы наркотиков в Америке; 5. Дети, наркотики и образование в сфере наркотиков: подход снижения вреда; 6. «Безопасность прежде всего»: реалистичный подход к подросткам и наркотикам (в настоящее время готовится шестое издание книги; книга переведена на испанский, русский, иврит, польский, украинский, китайский, чешский, португальский и румынский языки); 7. Есть ли смысл тестировать студентов на наркотики: почему преподаватели не говорят «Нет». Марша Розенбаум регулярно выступает в школах и перед студентами, встречается с родительскими группами, педагогами, специалистами по лечению и профилактике наркомании и средствами массовой информации, много пишет о подростках и наркотиках. В настоящее время она работает в Калифорнийской комиссии по изучения легализации марихуаны в Калифорнии. Имеет взрослого сына и троих взрослых дочерей (одну родную дочь и двух приёмных).

Марша Розенбаум является автором методики первичной профилактики наркозависимости, основанной на стратегии Снижения вреда (Harm Reduction). Этот подход активно внедрялся специалистами Полтавского областного благотворительного фонда «Общественное здоровье» начиная с 2002 года, как только книга Марши Розенбаум «Безопасность прежде всего» попала в офис тогда еще Фонда «АнтиСПИД» (под таким названием ПОБФ «Общественное здоровье» работал с 1995 по 2003 год). «Белая Альтанка» уже публиковала отрывки из этой книги (см. «Белая Альтанка» №41, 2013 г.) и снова возвращается к базовой работе Марши Розенбаум «Безопасность прежде всего» как к образцу честного, реалистичного, научно обоснованного подхода в профилактике наркозависимости среди подростков. Надеемся, что эта публикация будет полезна специалистам, которые активно проводят работу по первичной профилактике в учебных коллективах и позволит им по-новому взглянуть на саму суть подхода к подросткам. Опыт Марши Розенбаум также будет интересен преподавателям школ и родителям.

* Данная публикация содержит две главы из книги Марши Розенбаум «Безопасность прежде всего: подростки, наркотики и образовательные программы. Реалистичный подход» в редакции Анатолия Волика «Белая Альтанка». Перевод на русский язык: «СПИД Фонд «Восток – Запад», 2002

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

17

видят, что Америку сложно назвать страной «свободной от наркотиков». Подростки знают, что есть разница между экспериментированием, проблемным употреблением и зависимостью, а также, что употребление одного вещества не обязательно приводит к употреблению остальных наркотиков. Однако современные программы профилактики наркомании в основном фокусируются на идеях абстинентного подхода (полного воздержания от наркотиков) и сформированы следующими мифами:

Миф 1. Экспериментирование с

наркотиками не является неотъемлемой частью культуры подростков.

Миф 2. Употребление наркотиков и злоупотребление ими – это одно и то же. Миф 3. Марихуана – «трамплин»

к «тяжелым» наркотикам, таким как героин и кокаин.

Миф 4. Преувеличение риска, связанного с приемом наркотиков, удержит молодежь от экспериментов с ними. Подростки делают свой собственный выбор относительно алкоголя и наркотиков так же, как и мы, взрослые. Как и мы, иногда они совершают глупые ошибки. И поскольку мы не можем быть с ними все 100% времени и всегда защищать их, мы должны научиться доверять своим детям, когда они находятся вне нашего присмотра. На нас, родителях и учителях, лежит ответственность за то, чтобы вовлекать подростков в диалог, слушать их и предоставлять поддержку и информацию, когда они нуждаются в нашей помощи. Может быть, воздержание – это то, что мы все предпочли бы для наших детей, но эта глобальная цель, скорее всего, не достижима. В наших сегодняшних попытках мало места уделяется снижению вреда для тех подростков, которые не могут «сказать наркотикам нет». Обучающие

Профилактическая лекция в летнем лагере отдыха «Молодая гвардия», с. Зинцы, Полтавского района. ПОБФ «Общественное здоровье». Фото: Ялына. 2011 г.

программы должны учитывать, что подростки способны разбираться в сложных вопросах и принимать решения, которые обеспечат им безопасность. Программы должны предлагать достоверную информацию, учитывать различие между употреблением и злоупотреблением наркотиками и подчеркивать значение окружения и контролируемого употребления. При составлении учебных планов необходимо принимать во внимание возрастную специфику, учитывать опыт самих подростков, акцентироваться на участии подростков в процессе обучения и предоставлять объективные, основанные на научных данных, информационные материалы.

Что НЕ ТАК в образовательных программах, основанных только на идее воздержания от наркотиков? Мне представляется, что существующие программы профилактики наркомании преподносят противоречивые идеи, размывают границы между потреблением и злоупотреблением, используют тактику запугивания,

способствуют дезинформации и подрывают доверие к родителям и учителям, которые вынуждены доносить ложную информацию детям. Слишком часто программы, основанные только на идее воздержания, игнорируют тех подростков, которые уже привержены наркотикам и оказываются не в состоянии привлечь их к ценностям здорового образа жизни.

Противоречивые идеи

Вопреки провозглашаемой ценности здорового образа жизни без наркотиков, американцев и их детей постоянно засыпают лозунгами, призывающими их принимать различные вещества и лечиться ими; среди них – алкоголь, кофеин, лекарства продаваемые по рецепту и без него. В одном из номеров журнала Американской медицинской ассоциации докладывается, что 8 из 10 взрослых граждан США принимали по крайней мере один медицинский препарат в течение недели, причем только половина опрошенных – по предписанию врача. Примерно каждый второй взрослый американец регулярно пьет алкоголь, более чем 1/3 населения хотя бы раз в жизни пробовала марихуану, и их дети не упустили из внимания этот факт.

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

Сегодняшние подростки являются свидетелями возрастающей «транквилизации» своих родителей. Дети смотрят рекламу препаратов для «успокоения нервов», которая, кстати, идет в лучшее рекламное время. Они понимают, что их родители обращаются к транквилизаторам и антидепрессантам, чтобы справиться со своими проблемами. Употребление подростками наркотиков в современном обществе – это отражение общих тенденций жизни современного общества. Некоторые психологи даже выдвигают аргументы в пользу того, чтобы в нашем культурном контексте эксперименты подростков с разрешенными и с запрещенными веществами, изменяющими сознание, рассматривались как нормальные, а не девиантные. Так как пример этого подают сами взрослые.

18

злоупотреблением, подрывают все попытки обучения подростков, поскольку личный опыт подсказывает им, что предлагаемая информация недостоверна. Вот слова 17-летней девушки, выпускницы 11 класса школы в Форт Уорс, штат Техас: «Они сказали моей маленькой сестренке, что ты становишься зависимым от марихуаны с первого раза, а это не так. Сначала ты слышишь это, потом пробуешь и делаешь вывод: они наврали мне!» И все же, нет ничего более пугающего, чем подросток, который на-

Употребление и злоупотребление

Взрослые обычно различают употребление и злоупотребление, и подростки тоже быстро учатся понимать эту разницу. Большинство наблюдают, как их родители и другие взрослые употребляют алкоголь, который также является наркотиком, не злоупотребляя. Многие также знают, что их родители в свое время принимали нелегальные вещества (чаще всего марихуану) и не стали наркоманами. Стремясь предотвратить подростковое экспериментирование с наркотиками, некоторые программы профилактики слишком часто делают вид, что различий между употреблением и злоупотреблением нет. Некоторые пользуются этими терминами как взаимозаменяемыми. Другие программы делают акцент на преувеличении понятия «употребление», определяя любое употребление нелегального вещества больше одного раза как наркозависимость. Профилактические программы, стирающие различия между употреблением и

чал принимать алкоголь или другие наркотики бесконтрольно, чье употребление стало проблемным. В действительности же почти все исследования доказывают, что подавляющее большинство учащихся, которые пробовали наркотики, не стали наркоманами. Как родители, мы сможем добиться большего успеха в работе с проблемным употреблением, если будем последовательны и честны в разграничении употребления и злоупотребления.

Тактики запугивания и дезинформация

Среди родителей, преподавателей и политиков распространена вера в то, что если подростки осознают опасность экспериментов с наркотиками, они будут воздерживаться от их употребления. В результате, многие профилактические программы содержат информационные сообщения, построенные на преувеличении риска и опасности приема наркотиков. Я впервые осознала опасность, связанную с тактиками запугивания, 25 лет назад, когда работала над своей докторской диссертацией по героиновой зависимости. Одно из своих первых интервью я брала у очаровательной еврейской девушки, очень похожей на меня, которая жила в богатом пригороде одного большого города. Меня искренне поразило то, насколько по-разному складывались наши судьбы. Я задала вопрос, который не могла не задать, а именно, как так вышло, что она пристрастилась к героину и оказалась в тюрьме. Я никогда не забуду, что она мне ответила: «Когда я училась в старшей школе, с нами проводили так называемые «уроки профилактики наркомании». Нам говорили, что если мы будем употреблять марихуану, то обязательно попадем в зависимость. То же самое говорилось о героине. Мы все пробовали марихуану, но никакой зависимости у нас не возникало. Из всего этого мы делали выводы о том, что все, что нам рассказывали, – полная чушь. И что героин – он такой же, как и марихуана. Итак, я попробовала героин, я пробовала его еще и еще, все чаще и чаще, пока не подсела, и вот я здесь». Марихуана – самое популярное среди подростков вещество (из нелегальных) – обычно демонизируется в программах, основанных на идее воздержания. Многие интернет-сайты, в том числе и государственные, содержат дезинформацию о силе воздействия марихуаны и ее влиянии на

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

память, иммунную систему человека, развитие раковых заболеваний, возможные психические расстройства, зависимость и сексуальные дисфункции. В книге «Мифы и факты о марихуане: обзор научных свидетельств» профессор Линн Зиммер и доктор Джон П. Морган подвергают тщательной проверке научные исследования относительно всех вышеперечисленных преувеличиваемых опасностях марихуаны. Они обнаружили, что почти в каждом случае подобные утверждения не выдерживают научной критики. И они не одиноки в своих изысканиях. В течение ряда лет к аналогичным выводам пришли многие официальные комиссии, в числе которых Национальная комиссия по употреблению марихуаны и других наркотиков (1972), Комиссия Национальной академии наук (1982), Институт медицины (1999).

19

ям правительства, ребята выражали глубокий скепсис. Вот что сказала одна 18-летняя девушка о вредном воздействии экстази на мозговую деятельность: «О, да, они говорили нам то же самое о марихуане. Но никто из нас нем верит, что у нас дырки в мозгу, так что мы просто смеемся над этими предупреждениями».

Теория «трамплина»

Теория «трамплина» является своего рода оплотом наркопрофилактики. Ее суть состоит в том, что употребление марихуаны неизбежно влечет за собой употребление более «тяжелых» наркотиков, таких как героин или кокаин. Однако нет никаких до-

Пугающее разнообразие преподносимой дезинформации приводит к тому, что подростки, как та девушка, зависимая от героина, которую я интервьюировала 25 лет назад, полностью игнорируют наши предупреждения и подвергают себя реальным опасностям. Улучшение качества и увеличение доступности «тяжелых» наркотиков вместе с нежеланием подростков прислушиваться к предупреждениям, которым они не верят, привели к тому, что сегодня сильно возросло количество летальных передозировок. Мы уже наблюдали подобное среди детей знаменитостей, а также в престижных районах. Еще один вопрос связан с экстази. Несмотря на то, что на кампанию по предупреждению молодежи об опасностях этого вещества было потрачено 5 миллионов долларов, правительственные исследования год за годом констатируют повышение уровня употребления экстази. Когда я спрашивала подростков, почему они не прислушались к предупреждени-

сор Линн Зиммер и доктор Джон П. Морган подсчитали, что ко времени проведения опроса из каждых ста человек, пробовавших марихуану, только один становится потребителем кокаина. Последние научные работы, одна, основанная на том же исследовании и опубликованная в престижном издании «Американский журнал здравоохранения», и другая, отчет, составленный Институтом медицины, также опровергают теорию «трамплина». Подростки знают по собственному опыту или из наблюдений, что употребление марихуаны не приводит к употреблению более «тяжелых» наркотиков. Действительно, большинство подростков, когда-либо пробовавших марихуану, не употребляют ее регулярно. Таким образом, подобная информация, преподносимая на уроках, дискредитирует как саму себя, так и докладчика. Постоянное неверное представление марихуаны может оказаться ахиллесовой пятой существующих подходов к профилактике наркомании, поскольку такая дез­ информация вступает в противоречие с наблюдениями и опытом учащихся школ. В результате, подростки теряют веру в то, что мы, родители и учителя, говорим им.

Некуда обратиться

казательств того, что употребление одного наркотика обязательно влечет за собой употребление другого, более сильного препарата. Несколько исследователей, в том числе работавших по программе федерального правительства, обнаружили, что большинство курильщиков марихуаны не переходят к употреблению более опасных наркотиков. Используя данные опроса на дому Национального института по злоупотреблению наркотиками, профес-

Большинство образовательных программ по наркотикам направлены только на то, чтобы предотвратить их употребление. После призывов к воздержанию от наркотиков урок заканчивается. При этом не предоставляется никакой информации о том, как избежать проблем или предотвратить злоупотребление среди тех, кто уже экспериментирует. Полное воздержание рассматривается как единственный показатель успеха и приемлемая задача обучения. Несмотря на благие намерения программы полного воздержания от наркотиков, очевидно, что этот под-

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

20

ход терпит неудачу. Нереалистично думать, что подростки, находясь в том возрасте, когда люди наиболее склонны к рисковым поступкам, совершенно избегнут экспериментов с алкоголем и наркотиками. Профилактические программы, рекомендованные к использованию в школах, не оставляют учителям и родителям возможности сказать хоть что-то половине учащихся, тем из ребят, кто говорит наркотикам «может быть», «иногда» или «да». А ведь именно с такими подростками необходимо налаживать контакт.

ющим программам по наркотикам и предоставлении места для новой информации. Пока исследования по возможному биохимическому воздействию этого наркотика на мозг находятся только в начальной стадии. Однако существующие исследования (получающие финансирование из федерального бюджета) показывают, что именно обстоятельства, в которых принимается экстази (превышение дозы, перенапряжение, перегрев и смешение различных наркотиков), приводят к отрицательным последствиям.

Повышения уровня потребления экстази среди американской молодежи выдвигает на первый план необходимость в честном подходе к обуча-

В правительственных кампаниях в США, направленных на молодежь, преобладают утверждения о вреде экстази для мозга. При этом ни сло-

вом не упоминается, как люди, регулярно или эпизодически принимающие это вещество, могут избежать краткосрочных негативных эффектов (пить воду, давать себе отдохнуть, не употреблять сразу несколько видов наркотиков, быть умеренным, обращаться к психологам и в специализированные службы). К сожалению, сейчас профилактика наркомании ведется по принципу «скажи наркотикам нет» или не ведется вовсе. Чтобы предотвратить развитие наркозависимости среди подростков, «экспериментирующих» с наркотиками, необходимо внедрить стратегию, которая ставит на первое место безопасность.

1999 г. Фото к статье: Ялына

ЗАКОН і ПОРЯДОК

ПРО ПРОБАЦІЮ

«Біла Альтанка» в гостях у Полтавського міськрайонного відділу пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ЗАКОН і ПОРЯДОК

21

С

истема покарань, не пов’язана із позбавленням волі, існувала в нашій країні й раніше. Є покарання, пов’язані із забороною займати певні посади і займатися певною діяльністю, є покарання у вигляді громадських робіт , які полягають у відпрацюванні безоплатних робіт , на об’єктах, які визначені органами місцевого самоврядування. Ці покарання були і до того, як була впроваджена пробація в Україні. Але в усьому світі був інший підхід до альтернативних покарань. Альтернативне покарання – це лише частина системи пробації. Людина не потрапляла в місця позбавлення волі, її дійсно залишали у соціумі та виносили їй вирок.

На питання кореспондента «Білої Альтанки» відповідають: Ковальчук Олег Миколайович, начальник Полтавського міськрайонного відділу пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Кропивка Лілія Миколаївна, заступник начальника Полтавського міськрайонного відділу пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Шерстюк Антоніна Іванівна, старший інспектор по роботі з неповнолітніми Шевченківського районного сектору.

Б.А.: Що являє собою орган пробації і які функції він виконує? Ковальчук О.М.: 5 лютого 2015 року вступив в дію Закон України «Про пробацію», в якому визначено, що пробація – це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого. Відповідно до функцій, які виконує пробація, виділяють три види пробації: досудова, наглядова і пенітенціарна. Досудова пробація – забезпечує суд інформацією,

що характеризує особу, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення. Її метою є врахування обставин життя особи для прийняття судом справедливого рішення про міру її відповідальності. Для цього фахівцями відділу складається досудова доповідь. Наглядова пробація – це здійснення наглядових та соціально-виховних заходів: надання психологічної, консультативної та інших видів допомоги, сприяння працевлаштуванню, залучення до навчання, участь у виховних заходах та соціально-корисній діяльності, а також проведення індивідуально-профілактичної роботи відносно особи, до якої застосовується цей вид пробації. Пенітенціарна пробація – це допомога особі, яка готується до звільнення з місць позбавлення волі, у трудовому та побутовому влаштуванні за обраним місцем проживання, сприяння в отриманні медичних послуг.

Б.А.: До яких осіб застосовується пробація? Кропивка Л.М.: Пробаційні програми застосовуються до різних категорій осіб. Це:

засуджені до покарання, що не пов’язане з позбавленням волі; цим особам судом заборонено обіймати певні посади, або займатися певною діяльністю; особи, яким покарання у виді позбавлення волі замінено на покарання у виді громадських або виправних робіт; особи, які звільнені з випробувальним терміном від відбування покарання у виді позбавлення (обмеження) волі; вагітні та жінки, які мають дитину віком до трьох років, які звільнені судом від відбування покарання; особи, які готуються до звільнення з місць позбавлення волі.

Біла Альтанка

ЗАКОН і ПОРЯДОК

Б.А.: Які переваги пробації? Кропивка Л.М.: Для осіб, які вчинили правопорушення, пробаційні програми дають можливість виправитись без ізоляції від суспільства, зберегти сімейні стосунки та зв’язки у громаді, а також роботу та житло. Для суспільства – це убезпечення громади від вчинення повторних злочинів, справедливе здійснення правосуддя: обрання покарання необхідного і достатнього для виправлення. Для держави у цілому – це зниження злочинності та кількості ув’язнених осіб, позитивний економічний ефект, бо утримання правопорушника у місцях позбавлення волі набагато дорожче для держави, ніж перебування особи на пробації.

Б.А.: Яким чином пробація застосовується до неповнолітніх правопорушників? Шерстюк А.І.: Окремим напрямком пробації є система роботи з неповнолітніми. Зараз розпочато створення центрів ювенальної пробації, де буде проводитись робота саме з неповнолітніми. Основними завданнями таких центрів є надання послуг комплексної допомоги (психологічних, соціально-педагогічних, соціальномедичних, інформаційних, юридичних), що сприятиме зниженню рівня рецидиву злочину та якнайшвидшому поверненню неповнолітніх до соціально-прийнятних умов життєдіяльності.

№ 59 (85), 2017

22

Законом України «Про пробацію» визначаються особливості пробації щодо неповнолітніх: робиться акцент на забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку, на профілактику агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості і поліпшення соціальних стосунків. Досудова доповідь про обвинуваченого неповнолітнього додатково повинна містити: інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку, рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторних кримінальних правопорушень. Соціально-виховна робота із засудженими неповнолітніми може проводитися із залученням батьків або їх законних представників. Заходи пробації реалізуються у взаємодії з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень, зокрема з неурядовими організаціями. Отже, пробація – це не є абсолютно новим революційним шляхом, це більш цивілізований шлях, який довів свою ефективність в усьому світі саме з точки зору безпеки суспільства та попередження вчинення повторних правопорушень особами, які вже їх вчиняли. У такий спосіб забезпечується безпека громади.

Інтерв'ю та фото: Оксана Гаврось

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

23

«ЗНАЙТЕ, ЧТО ВЫ НЕ БЕЗЗАЩИТНЫ»

Фото: Мария Двигало

ІНТЕРВ'Ю

13–15 июня 2017 года в Полтаве на базе Центра, дружественного к подросткам «Альтаир» прошел 3-дневный тренинг «Мониторинг нарушений и защиты прав подростков группы риска», организованный МБФ «СПИД Фонд Восток-Запад» (AIDS Foundation EastWest—AFEW-Украина) в рамках проекта «Права и здоровье уязвимых групп населения: восполняя пробелы». Участниками были команды «Альтаира», БО «Меридиан» и представители ЦСССДМ. Занятия проводили Виктория Мусатенко, адвокат и тренер AFEW-Украина и Андрей Халамендик, тренер AFEW-Украина. С Витой Мусатенко пообщалась корреспондент «Белой Альтанки», Мария Двигало. Вита, этот выпуск «Белой Альтанки» посвящен профилактической работе с подростками. От участников тренинга я уже услышала, что тренинг, который Вы проводили, включал в себя адвокационные вопросы для защиты прав подростков. Это как раз по теме нашего выпуска. Расскажите подробнее о тренинге? Вита Мусатенко: Этот тренинг был посвящен инструментам мониторинга несовершеннолетних групп риска. Группы риска, в данном случае – это все подростки, которые являются потребителями наркотиков и алкоголя,

которые вовлечены в секс-работу, дети из семей, которые находятся в тяжелых жизненных условиях. Что было вложено в эти 3 дня, какой месседж Вы несли? Мы презентовали те инструменты мониторинга, которые мы придумали с МБФ «СПИД Фонд Восток-Запад» в прошлом году. В частности, инструментарий мониторинга предполагает наличие скрининговой анкеты, которая состоит из 11 базовых вопросов. На тренинге мы прошлись по вопросам которые, так или иначе, помогут

прощупать, в какой жизненной ситуации находится несовершеннолетний, узнать, нарушаются ли его права, каким образом они нарушаются. Благодаря полученной картине мы можем продумать механизм, который поможет каким-то образом решить эту ситуацию. Кроме скрининговой анкеты, в инструментарий входит образец заявления для юриста, если мы находим нарушение прав. Если мы не находим нарушения прав, мы ознакамливаем несовершеннолетнего с его базовыми правами, чтобы он понимал по ситуации. Возможно, чело-

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

век не говорит о какой-то ситуации, возможно, есть факт нарушения, но он по какой-то причине боится сказать, поэтому мы должны дать молодому человеку понимание того, что можно как-то поступить по-другому, куда можно обратиться, для того чтобы решить ту или иную ситуацию. По результатам мониторинга мы заполняем анкету, которая находится на сайте AFEW, и которая фиксирует факт нарушения прав подростка. Её может заполнять кто угодно: юрист, социальный работник, психолог организации. Там есть инструкция для подростка и специалиста, который не прошел базовый тренинг. Обработав результаты этих анкет, мы фиксируем количество нарушений и какие именно права подростка нарушаются, вернее, с какими правами и нарушениями прав сталкиваются несовершеннолетние представители групп риска. И с какими нарушениями по результатам мониторинга сталкиваются наши несовершеннолетние? Перед тем, как мы придумали этот инструмент, мы посетили 4 региона Украины. Это – Полтава, Кропивницкий, Харьков, Черновцы. В регионах мы собирали данные по нарушению прав. Чаще всего речь шла о нарушении прав подростка на получение образования. У детей в группе риска часто нет доступа даже к среднему образованию, они подпадают под стигму либо дискриминацию, их не допускают в школу, говоря, «что толку не будет» и так далее. В результате, дети не заканчивают школу, без школы они не получают школьный аттестат, не проходят ЗНО, а без ЗНО они не могут поступить учиться дальше. У таких подростков, как правило, нет документов – они утеряны либо отданы в залог чужим людям. Они не знают к кому и куда обратиться, потому что не прописан механизм. Еще одно из распространенных нарушений прав – ущемление права на получение медицинской помощи. Если у несовершеннолетнего есть опыт употребления наркотика или алкоголя, или он является секс-работником

24

Фото: Сергей Гапоненко

ІНТЕРВ'Ю

и обращается к врачу за помощью, то ему отвечают: «нет, у нас всё за деньги», мы не будем тебя принимать, потому что ты наркоман, или алкоголик, или проститутка, мы тебе не будем оказывать медицинскую помощь. Хотя они не должны так говорить. До принятия медицинской реформы, которая сейчас обсуждается, медики должны оказывать безоплатную медицинскую помощь, не зависимо от того, кто перед ними находится, будь это подросток или кто-нибудь другой, не зависимо от того, кто к какой социальной группе относится. То есть, право на получение медицинской помощи также часто нарушается. Если подытожить, то получается, что в основном нарушаются права несовершеннолетних на получение образования, на получение медицинской помощи и восстановление документов. Вы упомянули медицинскую реформу. А в юридической сфере идут реформы? В связи с реформами может что-то изменилось в правовом кодексе? Насколько мне известно, изменения произошли в получении алиментов, теперь в трехдневный срок суд назначает финансовую помощь. Также реформы происходят и у полицейских. Например, раньше малолетним преступникам никто не предоставлял бесплатного адвоката, теперь с помощью Центров бесплатной право-

вой помощи можно воспользоваться услугами адвоката для защиты прав. Эта реформа действует уже 5 лет. Нас читают не только специалисты организаций, работающих с представителями групп риска, но и люди, которых этот риск непосредственно касается. Что бы Вы хотели сказать нашим несовершеннолетним читателям, их родителям? Знайте, что вы не беззащитны, ваши права защищаются, только надо знать, куда обращаться. Обращайтесь в Центры социальных служб для детей, семьи и молодёжи, центры, которые защищают права подростков, любите себя и старайтесь находить выходы из любых ситуаций. Пользуйтесь знаниями в сфере защиты своих прав. Вита, спасибо за интервью! Успехов в Вашей работе!

АДРЕСИ ЦЕНТРІВ з надання безоплатної правової допомоги розміщено на сайті Міністерства Юстиції України: https://minjust.gov.ua/news/ info/adresi-tsentriv-z-nadannyabezoplatnoi-pravovoi-dopomogi Телефон для довідок

0 800 213 103

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ПРОФІЛАКТИКА

Центр, дружній до підлітків «Альтаїр» – це центр допомоги

та підтримки підлітків, які опинились в складній життєвій ситуації, мають досвід вживання психоактивних речовин або систематично вживають їх, та зіткнулися з проблемою порушення своїх прав.

Цільова група Центру – діти,

підлітки та молодь (від 10 до 24-х років), які мають досвід вживання психоактивних речовин (ПАР), з особливим фокусом на вік 14–19 років. Центр функціонує із 2012 року як спеціалізована служба, що створена в структурі ПОБФ «Громадське здоров’я». Центр діє в рамках міжнародного проекту «Права та здоров’я уразливих груп населення: заповнюючи прогалини». Центр «Альтаїр» надає 5 типів послуг: соціальні, психологічні, юридичні, медичні та соціально-педагогічні. Послуги центру надаються комплексно, є безкоштовними, анонімними та конфіденційними. Клієнти Центру можуть отримати консультації соціального працівника, психолога, юриста. Також, на базі Центру підлітки можуть анонімно

25

та безкоштовно пройти тестування на ВІЛ, гепатит та сифіліс з використанням експрес-тестів. Крім індивідуальної роботи та ведення випадків (кейсів) для клієнтів проводяться різноманітні групові заходи: просвітницькі лекції, тренінги, дискусії з питань захисту прав, розвитку важливих соціальних вмінь та навичок, профілактики вживання ПАР та поширення соціально небезпечних захворювань,

просвіти в сфері репродуктивного здоров’я, відбувається перегляд та обговорення тематичних документальних та художніх фільмів та соціальних роликів. На базі Центру підлітки можуть цікаво та корисно проводити свій вільний час: готувати домашні завдання, грати в різні розвиваючі ігри, спілкуватись між собою, малювати тощо. Крім цього, підлітки отримують в центрі медикаменти та медичні засоби. За потреби відбувається переадреса-

№ 59 (85), 2017

Біла Альтанка

ПРОФІЛАКТИКА

26

ція клієнтів до організацій партнерської мережі чи/та в програми зменшення шкоди. Підлітки мають вільний доступ до інтернету. У Центрі «Альтаїр» відбувається активне залучення підлітків групи ризику у вирішення завдань проекту. Для активних помічників проводяться навчальні модулі із залученням спеціалістів із партнерських організацій. Основним завданням помічників є активне залучення підлітків групи ризику в проект та оцінка ефективності проекту. Співробітники Центру проводять активну профілактичну роботу в навчально-виховних закладах, в Кременчуцькій виховній колонії, надають консультації батькам та опікунам.

Центр знаходиться за адресою:

Серед партнерів Центру: МБФ «СНІД Фонд Схід–Захід» (AIDS Foundation East-West – AFEW-Україна), МБФ «Альянс громадського здоров’я», Кримінально-виконавча інспекція Полтавської області, Кременчуцька колонія для неповнолітніх, Обласний Центр Здоров’я, Центри соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді (районний, міський, обласний), Департамент охорони здоров’я Полтавської ОДА, БО «Меридіан», БО «Світло надії».

Пн.-Пт. – з 10.00 до 19.00, Сб. – з 13.00 до 19.00 Телефон довіри: (050) 304 91 66 E-mail: altair@publichealth.org.ua Facebook: Центр, дружній до підлітків «Альтаїр»

Засновник і видавець: Благодійний Фонд «Громадське здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію: ПЛ – № 656, від 22 лютого 2005 року Виходить з 1995 року. Мова: українська, російська. Редактор випуску: Волик А.М. Редколегія: Протопопов А. О., Воловод М. В., Левчук О. В.,

Садовнікова І. М., Двигало М. А.,

Звенигородський С. Ф. Дизайн та верстка: Мартинов О.В. Модель на обкладинці: Катя Горященко Малюнки: Рубінштейн Л. АДРЕСА РЕДАКЦІЇ Україна, 36034, м. Полтава, вул. Половка, 66-Б, офіс 402, тел.: (0532) 518-340. Сайт: publichealth.org.ua E-mail: info@publichealth.org.ua

м. Полтава, вул. Героїв Сталінграду, 28.

Графік роботи Центру:

БІЛА АЛЬТАНКА – благодійне видання для безкоштовного розповсюдження, спрямоване на профілактику ВІЛ/СНІДу і наркоманії, формування здорового способу життя.

Це видання було підготовлено до друку Полтавським обласним благодійним фондом «Громадське здоров’я» в рамках проекту «Безпека. Знання. Підтримка», який реалізується в м. Полтава та Полтавській області. Продукція видана за фінансової підтримки МБФ «Альянс громадського здоров’я» в рамках реалізації програми «Інвестіції заради впливу на епідемії туберкульозу і ВІЛ-інфекції». Викладені тут думки та точки зору є думками та точками зору організації, яка видала цю продукцію, та не можуть розглядатися як думки або точки зору МБФ «Альянс громадського здоров’я». Оформлення, стиль та зміст газети є об’єктом авторського права. При використанні матеріалів газети, посилання на авторів статей та на «Білу Альтанку» обов’язкове. Редакція не несе відповідальності за зміст статей та можливе трактування змісту, і лишає за собою право не поділяти думки авторів статей. Виготовлення макету: СПД ФО Протопопов А.О. Друк: ТОВ «АВАНПОСТ-ПРИМ» м. Київ, вул. Сурикова, 3/3 Замовлення № 4209 Тираж: 6000 прим. Головною метою діяльності Фонду є благодійна діяльність спрямована на розвиток та підтримку громадського здоров’я, формування фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я населення, служб соціально-психологічної та медичної допомоги в Полтавській області. Статут Фонду ­«Громадське здоров’я»

Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ/СНІД:

0 800 500 451

(цілодобово, безкоштовно)

Психологічна допомога батькам (ГО «Ла Страда»):

0 800 500 335

(386 – з мобільного)

Біла Альтанка

№ 59 (85), 2017

27

В редакції газети «Біла Альтанка», 2013 р. Колаж: Ялина. Фото: Волик Анатолій