Біла Альтанка №63. Тема номера: Педагогіка підліткового віку

№63(89), 2018 ГАЗЕТА ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ

ТЕМА НОМЕРА: Педагогіка підліткового віку

Фото: Артур Ароян Модель: Анастасия Щербинина

в номерI:

Підлітки поза увагою

Макаренкологія Синдром Туретта

Біла Альтанка

№ 63 (89), 2018

2

«Деревья», Сергей Звенигородский (Марио), 1998

Біла Альтанка

ПЕДАГОГІКА

Макаренкология-1. Педагогика [Ахтунг! В этой статье запредельно много слова «макаренко», после прочтения возможны зрительные, смысловые и педагогические галлюцинации!]

№ 63 (89), 2018

3

К 130-й годовщине со дня рождения А. С. Макаренко

При проведении занятий с педагогами и подростками, во время дискуссий, время от времени, то к месту, то не к месту (чаще не к месту) звучит имя Антона Макаренко. Например: «Вот, если бы Макаренко за дело взялся, у нас бы не было «трудных» подростков». Или: «Надо вернуть трудотерапию, как у Макаренко, потому что подростки наши ничем полезным не заняты. А он умел мотивировать…». Ну и в таком духе. Обычно на рассмотрение вклада Макаренко в педагогику времени на занятиях нет, так как цель этих занятий другая – профилактика ВИЧ-инфекции и снижение вреда от употребления психоактивных веществ среди молодёжи. Но замечено, что большинство из тех, кто ссылается на Макаренко, видят в нем эдакого «трудотерапевта», учителя труда, «трудовика». Не исключение и интернет, где большинство статей о нем культивируют образ «воспитателя трудом». Поэтому «Белая Альтанка» решила на своих страницах подробно раскрыть суть методов Макаренко. Чтобы и у нашей взрослой аудитории (учителей, психологов, социальных работников, родителей), и у наших молодых читателей сформировалось правильное понимание того, как мыслил и что делал педагог с мировым именем, входящий в четвёрку1 самых влиятельных педагогов ХХ века – Антон Семенович Макаренко. В этой статье не будет копипасты из Википедии, так как авторы статей о Макаренко в Википедии больше заняты выяснением его национальности – кто он: русский или украинец? Ответ вроде прост: Макаренко – украинец, говоривший на русском языке. И в этом нет ничего удивительного как для того времени, когда работал Макаренко (20-ые годы ХХ века), так и для сегодняшнего дня. На русском языке проводился и воспитательно-трудовой процесс в макаренковских колониях. Но сам Макаренко в графе «национальность» в различных официальных документах указывал «украинец»2, что, конечно, не может не коробить исследователей и последователей педагогики Макаренко в России, где она называется «макаренковедением» и «макаренкоделанием». Материалы, использованные в этой статье – это переводы с венгерского и польского языков, а также непосредственно труды А.С. Макаренко («Педагогические сочинения», 8 том) и его последователей. Почему-то именно поляки и венгры оказались наиболее последовательными «макаренкоделами», которые по сей день применяют систему Макаренко в своей педагогической практике. Вспомним хотя бы польскую систему «Монар», которая также используется в реабилитации химически зависимых… У нас же система Макаренко на практике осталась в виде отдельных элементов в воспитательных колониях для несовершеннолетних. Собственно осталась там, откуда и вышла. А вышла она из колоний. Согласно ЮНЕСКО (1988), четыре педагога оказали наибольшее практическое влияние на мировую педагогику и определили способ педагогического мышления в ХХ веке: Макаренко, Дьюи, Кершенштейнер, Монтессори.

2 Родился Макаренко в с. Белополье, Сумской области, в 1888 году.

1

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПЕДАГОГІКА

4

С воспитанниками в Ялте. 1930 год

Колония как модель нового общества

А. М. Горький и А. С. Макаренко со старшими колонистами. Июнь 1928 г. Авторитет Горького спас Макаренко от увольнения из колонии, после жалоб на него, дошедших до Наркома Просвещения.

Макаренко создал трудовую колонию3 в селе Ковалевка Полтавского района по распоряжению народного комиссариата образования Полтавской губернии в 1920 году. Изначально это был не выбор самого Макаренко (сам он тяготел к занятиям литературой и театром), а распределение на работу. В этой колонии, которая стала носить имя еще живого тогда пролетарского писателя Максима Горького, он начал разрабатывать собственную воспитательно-педагогическую систему. Макаренко не придумывал трудового воспитания. Все колонии и лагеря того времени были трудовыми «по умолчанию». Новое государство требовало, чтобы педагогика была подчинена нуждам народного хозяйства. Рабочий и Крестьянка – новые идеалы, «культовые» персонажи того времени, пришли на смену уставшим Солдату и Матросу. Пропаганда заговорила на индустриальном языке – языке паровозов, заводов, станков, машин. Из беспризорных подростков надо было клепать рабочих. Отучать их от кокаина (распространенного, дешевого и доступного даже для подростков в 20-е годы прошлого века), от вокзально-базарной жизни, от воровства, проституции, попрошайничества и бродяжничества и приучать к труду. Перед Макаренко сто-

яла задача – облачить труд в одежды педагогики. Потому что какой-нибудь действенной и практической системы воспитания в разрушенной революцией и войнами стране попросту не существовало. Не случайно, дипломная работа Макаренко как выпускника Полтавского педагогического института в 1917 году называлась «Кризис современной педагогики». Старое общество с его реальными училищами, институтами благородных девиц, частными уроками, нянями и репетиторами иностранных языков кануло в прошлое. Социальное обособление, единоличность были объявлены пережитками буржуазии. Надо было предложить что-то новое. Создавая свою педагогику, Макаренко имел в виду не только воспитание детей в созданной им колонии, но и принципиальные вопросы организации нового общества, воспитания всех его членов. Надо было приучить молодого человека к «сложной машине общества со сложной цепью взаимных коллективных зависимостей, к сложной системе разделения труда…». Чтобы понять педагогическую систему Макаренко, достаточно посмотреть на принципы и правила колонийского коллектива.

Правила управления в колонии им. М.Горького (1921) 1. Управление коллективом колонии переходит по очереди от одного члена коллектива к другому.

3

2. Общее управление в течение дня принадлежит дежурным по колонии – одному воспитателю и одному воспитаннику.

3. Свободные 4. Свободные от дежурства 5. Все документы по учету 6. Материальот дежурства по учителя не могут давать расприхода колонии (дено-финансовая колонии другие поряжения общего порядка, нежного, материального, деятельность учителя приниа обязаны наравне с воспродуктового) скрепляколонии основамают участие в питанниками подчиняться ются подписью одного из на на принципе работе одного из одной для всех дисциплине, дежурных (или воспитан- полного хозрасотрядов (днём) и выполнять указания дежурника, или воспитателя). чета. в клубной рабо- ных по колонии – как учитеПодписи всех дежурных те (вечером). ля, так и воспитанника. имеют равную силу.

При анализе работ Макаренко как синоним слова «колония» часто применяется слово «коммуна». Ошибки здесь нет. Но, если быть точными, то слово «колония» относится к Колонии им. Горького (село Ковалевка, Полтавский район), а слово «коммуна» – к Коммуне им. Дзержинского (Харьковская область), созданной позже.

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПЕДАГОГІКА

5

Как описывал систему хозрасчета сам Макаренко: «Работая 4 ч. в день на производстве, воспитанники коммуны им. Ф.Э. Дзержинского (Харьковская область) окупали содержание своё, учителей, походы, театры, костюмы и еще дали чистой прибыли государству 5 млн. рублей. Это, конечно, выгодное дело. Никаких налогов государству мы не платили. Но там был технический интерес, там была ответственность, там был сложный процесс…»

Колонист (коммунар) – человек будущего По сути, колония и коммуна Макаренко были своеобразными «инкубаторами» по воспитанию человека будущего. В будущем был коммунизм, поэтому коммунар подходил отлично. Личность коммунара (колониста) формировалась путем воспитания ответственности.

Для этого применялись разные методы – воспитание доверием, освобождение от ответственности, воспитание подчинением и другие. Об этом читайте ниже. Труд, как метод, не применялся. Труд шел фоном и никогда не был основным. Он рассматривался лишь как средство.

Условия, необходимые для формирования человеческой личности (список качеств и навыков): Создание коллектива.

Четкое обоснование непосредственной цели.

Не просто «работа в коллективе», «коллективная жизнь», а именно «создание коллектива» – собственная работа по организации коллектива вокруг себя.

Непосредственная цель и цель воспитания зависят от требований общества. Их нельзя сформулировать как универсальные. В разное время в разных обществах могут быть и разные цели воспитания.

Ощущение принадлежности к коллективу, зависимости своего блага от блага коллектива.

Способность подчиниться коллективной дисциплине, т.е ограничить себя в любой момент.

Принятие идеи равенства всех членов коллектива.

Идея равенства членов коллектива у Макаренко была одной из основных. Он, например, был категорически против того, чтобы воспитатели и воспитанники принимали разную пищу, в разных столовых, имели отдельные спальни.

Труд как работа над собой Распространено мнение, что система Макаренко основана на принципе трудового воспитания. Это не так. Дадим слово самому Макаренко: «Вы можете заставить человека трудиться сколько угодно, но если одновременно с этим он не будет участвовать в общественной жизни коллектива, то этот труд будет просто нейтральным процессом, не дающим положительного результата, даже при перевыполнении плана».

Утверждение, что подростки в колонии им. Горького постоянно трудились, тоже не соответствует истине. Подростки трудились (обучались) посменно в мастерских при ремонтном заводе в Полтаве (фото мастерских Полтавского ремонтного завода сопровождают эту статью), летом – на уборке урожая, помогая колхозам. В самой же колонии поначалу были индивидуальные огороды, которые должны были давать побудительные

Заброшенные «Мастерские Макаренко». Корпус Полтавского ремонтного завода, где в 20-ые годы прошлого века проходили трудовое обучение воспитанники колонии им. Горького (с. Ковалевка). В послевоенное время были переданы под учебные мастерские Полтавского ПТУ №3. Ныне полуразрушены, готовятся под снос. Полтава, район Южного вокзала, 2010 г.

Біла Альтанка

ПЕДАГОГІКА

№ 63 (89), 2018

6

Вид из мастерских на корпуса Полтавского тепловозоремонтного завода (ПТРЗ). Полтава, 2010. ПТРЗ – завод в Полтаве, выполняющий ремонт тепловозов для железных дорог Украины и ближнего зарубежья. Среди рабочих был прозван «Бухенвальдом» за тяжелые условия труда.

стимулы к труду у подростков и «преодолевать отвращение к труду у белоручек». Но как-то не сложилось. Как выяснилось, работа на огороде наоборот формирует индивидуалистические черты личности, обособляет. Поэтому в колонии от них отказались и быстро забыли. Еще, как и в любом хозяйстве, существовали небольшие мастерские, о которых Макаренко говорил: «ужасный фон мелкобуржуазного оттенка». В условиях, когда страна выходила из разрухи, он считал, что только крупное хозяйство и крупные хозяйственные успехи имеют воспитательный импульс. «Труд» у Макаренко больше соответствует понятию «работа над собой» – трудничество, труд моральный, даже духовный. Труд как служба. Служить людям. Не позволять душе лениться. Не расслабляться. Всегда быть в тонусе коллектива. Макаренко считал коллективизм важнее результатов труда, но признавал, что идеальным «…коллективом, где формируются отношения коллективной зависимости, является производственный коллектив. Не «коллектив спальни», не «коллектив столовой», а именно коллектив, возникающий в ходе реализации жизненно важной цели».

существовал до достижения поставленной цели. Потом отряды переформировывались. Но, по словам самого Макаренко, настоящая жизнь начиналась вечерами. «По вечерам мы спорили, смеялись, фантазировали, обсуждали события дня и именно по вечерам мы сбивались в единое целое, имя чему – коллектив. …Главной своей заслугой я считаю то, что заметил это важное обстоятельство, по достоинству его оценил». Как видим, Макаренко ставил во главу «педагогического угла» далеко не труд, а, как бы сейчас сказали, неформальное общение по вечерам! Именно по вечерам коллективы распадаются на компании, и Макаренко, понимая и замечая это, переносил акцент воспитания коллектива на нерабочее время.

У Макаренко такими производственными коллективами были отряды, которые выполняли конкретные задачи, например: • работа на ремонтном заводе; • работа по нарядам (работа по разгрузке обоза с продуктами, охрана государственного леса); • работа по уборке и обустройству территории; • сельскохозяйственные работы; • заготовка дров;

Вернемся к труду. Конечно, воспитанники колонии трудились. Рабочих рук не хватало и из Полтавы (и Харькова) часто приходили разнарядки – прислать столько-то рук туда, столько-то рук сюда. Макаренко не отказывал, но настаивал и добивался, чтобы детский труд вознаграждался. В результате, сотрудничать с колонией Горького стали только те артели, колхозы и заводы, которые соглашались оплачивать детский труд. «Мы же должны воспитывать, я надеюсь, умных людей. Какой же он будет умный человек, если он работает без зарплаты!». На Макаренко подавали жалобы, оппоненты ему возражали, что надо учить детей (и людей вообще) работать за идею, на что педагог отвечал: «Когда человек получает достойное жалованье, то у него появляется столько идей, что их некуда девать. А когда у него нет денег, у него одна идея: где их взять».

Отряды были сводными и никогда – постоянными. Макаренко сознательно дробил коллектив на отряды, каждый из которых

Макаренко считал зарплату очень важной в воспитательном процессе, потому что когда подросток получает зарплату, он

4

В оригинале: «Сорок сорокарублёвых педагогов могут привести к полному разложению не только коллектив беспризорных, но и какой угодно коллектив».

Біла Альтанка

№ 63 (89), 2018

ПЕДАГОГІКА

7

вырабатывает умение координировать личные и коллективные интересы, учится планировать расходы и доходы, начинает мыслить категориями хозрасчета и рентабельности. Аналогично он относился и к оплате труда учителя, считая, что учительский труд должен быть высокооплачиваемым для престижа профессии и что низкооплачиваемый педагог способен привести к разложению как коллектив учителей, так и коллектив учащихся.4 Благодаря хозрасчету, который ввел Макаренко в колонии, воспитанники зарабатывали и откладывали большие суммы денег. Они могли, например, на заработанные деньги зафрахтовать пароход в Одессе и отправиться летом в морское путешествие. Но само советское государство со временем как ввело, так и разрушило систему хозрасчета и самоокупаемости (лишь в 1985 году к ней ненадолго вернется СССР в период «перестройки» Горбачева), заставляя всех повсеместно платить налоги, постоянно их повышая, усложняя и вводя новые. Поэтому к труду у Макаренко отношение вышло неоднозначным: с одной стороны, он понимал, что труд – неотъемлемая часть воспитания, но с другой стороны – ждал от государства «зеленый свет» для «несовершеннолетнего» труда, не позволяя детский труд эксплуатировать. В самой же колонии труд был организован достаточно и Макаренко всегда повторял, что главное не труд, а организация труда; не результаты труда, а воспитательный эффект.

Коллектив по Макаренко …держится на ответственной зависимости. Для выработки ответственной зависимости применяется воспитание через «усилия организатора и хозяина». В колонии Макаренко это выглядело так: Каждый воспитанник должен был пройти не только через рабочее усилие, но и через усилие организатора и хозяина. Принцип «хозяина» заложен в правила управления колонией: управление коллективом колонии переходит по очереди от одного члена коллектива к другому. Принцип «организатора» заложен в работе сводных отрядов.

Сводные отряды Сводные отряды формировались в период сельскохозяйственных или больших по объему работ. В остальное время действовал только один отряд – коллектив колонии. Но когда начинались работы, каждый колонист по очереди попадал в отряд того или иного назначения. Макаренко создал в колонии целую систему переменных сводных отрядов, которая состояла из небольших производственных отрядов, недельных рабочих отрядов, школьных отрядов для выполнения внутренних задач. Даже в случае, если отряд состоял их двух колонистов, в нем все равно назначался командир (комсводотряда, комсвод), который был ответственным за выполнение полученной отряду работы. Но как только оканчивался рабочий период (ино-

Вид из мастерских на Южный вокзал Полтавы, 2010. Подростки часто попадали в колонию прямо с вокзала. Беспризорников, путешествующих «прицепом» по стране, на вокзалах в 20-ые годы было много. Патруль милиции задерживал таких подростков и «до выяснения обстоятельств» направлял сразу в колонию. Нередко вокзал патрулировали отряды колонистов.

гда это был один рабочий день, иногда неделя и больше), сводный отряд распадался и формировался новый отряд, который получал новое задание. Это позволяло воспитывать чувство ответственности у каждого выборного командира, принимающего также одинаковое со всеми участие в работе. Макаренко специально дробил коллектив на отряды, чтобы число ответственных уполномоченных было как можно больше. Исключение делалось только для злостных нарушителей или для подростков с нарушениями психики (небольшое количество таких детей пребывали в колонии и коммуне как бы «на балансе»). Этот подход в адаптированном виде можно встретить сегодня в тренинговой работе, когда тренеры часто «миксуют» малые группы, мотивируя каждого участника побыть в роли лидера/ спикера. Макаренко таким путём построил сложную цепь взаимозависимостей в колонии, благодаря которой никто уже не мог выделиться и стать над коллективом или вне его.

Проблемы системы Макаренко В работе сводных отрядов, где один командует, а остальные должны подчиняться, не сложно развить навыки командира. Сложно создать отношения подчинения. «Товарищ должен уметь подчиняться товарищу» – гласил один из пунктов устава коммуны. Но Макаренко признавал, что

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПЕДАГОГІКА

8

«Белый дом» - один из двух корпусов музея Макаренко в Ковалевке (Полтавская область), 2018.

«создать в детском коллективе отношения подчинения, а не равностояния особенно трудно». Если учесть, что такой профессии как психолог в Советской России попросту не было, можно представить, как трудно было педагогам работать в таких коллективах, где дети, уже распробовав «вкус власти», отказываются подчиняться равным себе. Среди подростков сама по себе выстраивалась иерархия отношений «по сроку» или «по возрасту»: если я в колонии уже год, почему я должен подчиняться солобону, которого неделю как на вокзале патруль подобрал!?5 В таком духе рождалась «дедовщина», которая хотя и не носила системный характер в учреждениях Макаренко, но сильно затрудняла построение идеального коллектива взаимной ответственности. Поэтому часто по вечерам в колонии, иногда вместо запланированного досуга – кино или концерта, проводились собрания – «разбор полётов» по итогам рабочего дня. На общем собрании коллектива разбирались все случаи нарушений, неподчинения, превышения полномочий, грубости, уклонения от обязанностей, проступки и т.п. Макаренко отмечал, что в иные периоды из-за разногласий атмосфера на собраниях накалялась до взрыва, казалось, что вот-вот распадется главный результат долгих усилий – коллектив. Поэтому педагоги вынуждено вводили дисциплинарные меры, такие как наказание всего коллектива (отряда) за проступок одного его члена. И это действовало.

Значок как мотивация Стать коммунаром можно было только через четыре месяца после поступления в коммуну. «При этом каждому колонисту или 5

коммунару – пишет исследователь-макаренковед Н.А. Минкина – выдавали значок. Одновременно со значком он получал привилегии: право на наказание и право на ответственность перед коллективом. Но главная привилегия заключалась в том, что ему обязаны были верить на слово. Не принято было и проверять его работу». Это называлось «воспитание доверием». Значок в данном случае играл роль мощного мотивационного фактора («у него есть значок, у меня – нет»). Подростковый возраст – возраст коллекционирования значков (марок, монет, этикеток, пачек из-под сигарет, эмблем, старых мобильных телефонов, список можно продолжать долго). Интерес к таким объектам у подростков всегда очень высок. Меняется только сам объект (значок). Это следует принимать во внимание в педагогической работе. Не забывать о «значках». Значком может выступать любой «культовый» объект, который популярен в подростковой среде в настоящее время, главное чтобы он был «статусным» и его хотелось оставить на долгое время (на память).

Освобождение от ответственности как наказание Для воспитания ответственности и отношений подчинения Макаренко применял метод «освобождение от ответственности» или «право на наказание». В колонии им. Горького и коммуне им. Дзержинского новичков (тех, кто без значка) не наказывали. Наказывали только тех, кто уже был колонистом или коммунаром со стажем. Это было своеобразной «привилегией», которую надо заслужить.

Командирами в колонии и коммуне Макаренко педагоги часто назначали еще совсем юных ребят или новичков, пробывших в колонии совсем недолго, понимая, что как командиры они еще совсем слабы, но зато стремятся быть командирами хорошими.

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПЕДАГОГІКА

9

Пример: В литейных цех Полтавского ремонтного завода был направлен сводный отряд из 10 человек. Врач, по результатам медицинского осмотра и посоветовавшись с Макаренко, отстранил 5-х ребят от работы в литейном цеху (тяжелые условия труда). Но они этот приказ нарушили, потому что не хотели подводить отряд. На общем собрании коллектива выяснилось, что у одного мальчика не было значка, так как он в колонии недавно. Наказаны были только 4 из 5. Мальчик без значка колониста сильно расстроился и требовал права на наказание. Но пока у него не было значка, он был освобожден от ответственности. Собрание решило, что «так как он хлопец хороший и ничем плохим себя не проявил, значит нужно наказать».

Воспитание ответственностью «Если он лентяй – поручить ему специальную работу с индивидуальной ответственностью». «Ответственность» было самым часто произносимым словом в колонии. Каждый подросток знал и понимал, что такое ответственность индивидуальная и перед коллективом, и что такое коллективная ответственность. Некоторые не умели читать и писать, а об ответственности могли прочитать лекцию взрослым. Система воспитания ответственностью включала в себя такие элементы: • ответственность за имущество колонии; • ответственность коллектива за каждого; • ответственность каждого за коллектив; • за порученную работу; • за взятые обязательства (обещание); • за данную присягу (клятву).

Личность по Макаренко (Homo socialis?)

• Коллективная личность.

• Личность, находящаяся в ответственной зависимости с коллективом.

• Осознает ответственные отношения, а не выполняет их автоматически.

• Одинаково умеет как командовать, так и подчиняться.

• Одинаково умеет как управлять, так и выполнять.

• Сама может организовать коллектив.

• Воспринимает других как равных. Слово «зависимость» настораживает. Понятно, что это не химическая зависимость, не поведенческое расстройство. Но само слово «зависимость» незаметно стало нести негативные ассоциации (возможно, только у автора этой статьи). Или здесь тоже есть подводные камни? И на систему Макаренко тоже можно посмотреть как на ограничение свободы и насильственное управление поведением (исходя из слова «зависимость»)?

Критика Макаренко Педагогические подходы Макаренко различные его исследователи, бывшие воспитанники и коллеги объединили в теорию социальной ответственности. Эта теория получила развитие на заре Перестройки в 1986-88 гг., когда в советском обществе снова заговорили о моральном разложении среди молодежи и необходимости принятия усиленных мер по педагогическому воспитанию подрастающего поколения. Вспомнили о Макаренко. Но дальше конференций, публикаций, празднований 100-летнего юбилея дело не пошло.

«Красный дом» музея Макаренко. Спальни и учебные помещения. Музейное фото 30-х гг. ХХ века.

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПЕДАГОГІКА

Саму систему Макаренко в период Перестройки тоже начали критиковать. Вот несколько пунктов критики: • «Колонизация». Не приведет ли расширение колоний и коммун Макаренко к наступлению общества казарменного коммунизма? Скорее всего, воспитанники колоний захотят и во взрослой жизни построить модель колонии. Что делать людям, которые в колонии не были? Подчиняться колонистам?

• Методы «коммуны» не распространяются на творческую молодежь. Для будущих деятелей искусства и культуры, музыкантов, художников, писателей, артистов и т.п. коллективная жизнь наоборот может быть вредна и даже опасна. Это может сломать талант и в результате личность. Для творческого воспитания надо создавать другие условия и поручить это дело мастерам конкретных творческих профессий, а не педагогам.

• «Метод Макаренко хорош только для воспитания будущих педагогов для колоний Макаренко».

• Метод совместного длительного проживания педагогов с воспитанниками в одном помещении вызывает споры. Психологи считают, что это обоюдное и неприемлемое нарушение границ личной и интимной жизни.

• Построенное по системе Макаренко общество, напоминает общество, описанное в романе-антиутопии Евгения Замятина «Мы» (1920). («Мы» – антиутопия, вдохновившая Оруэлла на написание «1984» – от редакции).

«Макаренко на службе в армии» Ряд авторов, изучавших творчество Макаренко, пришли к выводу, что Макаренко вывел свою педагогику (в частности идею сводных отрядов и дежурств) из военного искусства. Попросту говоря, взял от армии принцип управления военнослужащими вплоть до армейского распорядка дня. Вспомним армию: на-

10

ряды на дежурства, дежурный по части, подразделению, столовой, смена дежурных и дневальных один раз в сутки, сводные отряды и т.д. Это – «Макаренко на службе в армии». Действительно, время, когда работал Макаренко, было казарменное. Действовал комендантский час. Военных людей на улицах было больше, чем гражданских. Улицы патрулировались (старшие колонисты тоже ходили в патруль на Южный вокзал Полтавы «отлавливать» беспризорных и беглецов). В таких условиях Макаренко мог неосознанно взять военный порядок за образец и превратить его в педагогику. Другие же считают, что «идея коллектива витала в воздухе» – коллективизм был основой идеологии нового советского государства, и новая педагогика не могла не быть коллективной.

Социальное значение педагогики Макаренко Как бы там ни было, но именно Макаренко принес в педагогику принцип коллективизма, который, с разным успехом, учителя применяют и сейчас. Это (например) – распределение обязанностей в классе, общественная нагрузка на всех учеников, дежурства, назначение ответственных, поощрение и санкции – с одной стороны. С другой (педагогически более важной) – это организация походов, совместных мероприятий, экскурсий, тусовок, вечеринок… На что у наших учителей уже просто не хватает ни времени, ни сил, ни мотивации… Но надо отметить, что и сегодня появляются люди (хотя и не всегда педагоги по образованию), которые горят идеей создания коммун. Намерения при этом у всех разные. Кто-то хочет объединить людей в коммуну по принципу сыроедения или вегетарианства. Кто-то – по принципу экопоселения бронзового

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПЕДАГОГІКА века. Но наблюдения за такими попытками приводят к выводу, что как бы вы коммуну не назвали, а выходит «макаренко». Между людьми в коллективе сам включается принцип взаимной ответственности и не все готовы эту ответственность нести. Такие коммуны быстро распадаются, потому что отношения подчинения тоже включаются сами по себе и не все готовы подчиняться. К тому же в таких «общинах» рано или поздно появляется лидер, начинающий узурпировать власть и лидероппонент, который за власть борется. Это природа человека и человеческого общежития. Поэтому «взрослая коммуна» по системе Макаренко вряд ли возможна, а если и возможна, то это будет сильно напоминать колонию, пусть не строгого, но режима. Такие у нас уже есть – учреждения пенитенциарной системы. Это единственная сфера, где педагогика Макаренко применяется в работе со взрослыми.

Система Макаренко сегодня Подростки подобные «колонистам» и «коммунарам» прошлого, в наши дни находятся в интернатах, большинство из которых продолжают работать по системе Макаренко, добавляя к ней современные игровые и коммуникативные технологии. Воспитательные колонии, в частности Кременчугская колония для несовершеннолетних, где работает ПОБФ «Общественное здоровье», также применяют элементы этой системы. В интернатах и колониях подростки находятся длительное время, и это позволяет создать коллектив и развить отношения взаимной ответственности в коллективе. Сегодня отдельные элементы «макаренкологии» можно встретить то в одной педагогической методике, то в другой, но целостно ее уже не применяют. Хотя бы потому, что трудовых лагерей для молодежи (молодёжные стройки, сельхозотряды) уже нет. Исчезла традиция привлекать подростков и молодежь (учащихся и студентов) к сельскохозяйственным работам для страны (студотряды, студколхозы). Во время таких работ коллектив самоорганизовывается и отдельные элементы системы Макаренко возникают сами по себе. Например, преподаватель и студенты спали в одном помещении, принимали пищу вместе, работали вместе, отдыхали вместе. Такие коллективы и отряды были очень дружными и долго не распадались даже после окончания работ. Макаренко пытался адаптировать свою систему воспитания к сложной системе производственных отношений. В его время «производство» и «государство» были по смыслу синонимами. Но сегодня характер производственных отношений изменился. Производство и аграрный сектор в частных руках. Сферы, которые интересны и перспективны для подростков сегодня – например, IT-технологии – не согласуются с методами Макаренко, потому что в этих сферах важны индивидуальные навыки, а не ценности коллектива. Летние лагеря отдыха, где напрашивается система Макаренко, ставят перед собой другую задачу – оздоровление детей. Из

11 методов используются развивающие развлечения, квесты, походы, конкурсы, соревнования, игры. Труд отдыхает :)) Но некоторые принципы организации детского коллектива в летнем лагере взяты у Макаренко: дежурства, переходная должность старшего в отряде, «наряды» на кухню и т.п.

Импровизация на тему Макаренко Макаренко и современная семья Подростки, с которыми работал Макаренко, не имели родителей, лишь некоторые «счастливчики» когда-то видели живых папу или маму и запомнили их. Коллектив заменял им семью. В наши дни роль семьи в воспитании детей как никогда важна, потому что официальная система образования теряет былое педагогическое значение. Современная семья может взять от системы Макаренко принцип воспитания ответственностью, когда управление или отдельные функции (обязанности) в семье по очереди переходят от одного члена семьи к другому. Также зрелая семья может взять себе принцип равенства всех членов семьи.

Макаренко и летние лагеря отдыха Тут открываются большие перспективы работы «поМакаренко». Лагерная смена, длящаяся в среднем 21 день (за 21 день, утверждают психологи, формируется новая привычка) позволяет, чтобы в небольшом коллективе каждый подросток хотя бы по одному разу прошел через «усилия организатора и хозяина» и усвоил хотя бы первичные навыки ответственности. К тому же, если детям сказать, что это будет «игра в Макаренко», то они охотнее будут выполнять задания, командовать и подчиняться. Но сам Макаренко не очень приветствовал игры. Он воспитывал по-взрослому. Волик Анатолий, социальный работник проекта «Підлітки поза увагою» ПОБФ «Общественное здоровье», Полтава Фото: Роман Коба (мастерские), музей А.С. Макаренко в Ковалевке

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПІДЛІТКИ ПОЗА УВАГОЮ

12

«Підлітки поза увагою».

Перші підсумки реалізації проекту в Україні Проект «Підлітки поза увагою: поліпшення доступу до інтегрованих ВІЛ-сервісних послуг для вразливих підлітків в Україні» – це трирічний проект, який спрямований на подолання бар’єрів доступу до послуг профілактики ВІЛ, лікування, догляду та підтримки для підлітків, які вживають психоактивні речовини (ПАР) та їх статевих партнерів у віддаленій від обласних центрів місцевості. Дослідження UNICEF в інших країнах визначили підлітків, які вживають ПАР, як одну з ключових груп населення, які ризикують щодо ВІЛ. Дослідження Українського інституту соціальних досліджень, що регулярно проводяться в Україні з 2005 року, свідчать про існування певної частки молодих людей у віці 15–19 років, схильних до вживання ПАР. В залежності від регіону країни цей показник коливається від 5 до 20% опитаної молоді. Незважаючи на те, що протягом останніх років велика увага приділяється профілактиці серед дорослого населення в Україні, для підлітків віком 15–19 років відсутні специфічні послуги зменшення шкоди. Саме такі послуги пропонує проект «Підлітки поза увагою», про який «Білій Альтанці» розповідають менеджери проекту Ірина Жарук (Альянс громадського здоров’я) і Ірина Нерубаєва (AFEW–Україна). Ірина Жарук, Альянс громадського здоров’я

Ірина Нерубаєва, AFEW–Україна

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПІДЛІТКИ ПОЗА УВАГОЮ

«Біла Альтанка»: Розкажіть читачам про себе хто ви, звідки, де працюєте, який маєте досвід, у тому числі досвід реалізації профілактичних проектів для підлітків. Ирина Жарук, менеджер проекта, магистр экономики и педагогики. Опыт работы в профилактических проектах – 10 лет. Как волонтер Европейской Волонтерской Службы работала в специализированной школе для детей с особенными потребностями в Финляндии. Ирина Нерубаева, менеджер проектов, магистр социологии, бакалавр социальной работы. Опыт работы в сфере профилактики ВИЧ/СПИДа среди уязвимых групп –12 лет. Последние 8 лет фокус моей деятельности на работе с подростками. В частности, я принимала участие в адаптации и апробации интерактивной профилактической выставки «Маршрут безопасности» (GIZ). «Маршрут безпеки» имеет гриф МОН. Также принимала участие в разработке и апробации инструмента мониторинга нарушения и защиты прав подростков групп риска (AFEW-Украина).

13

що проект йде в Кіровоградській, Полтавській, Чернівецькій, Харківській областях… И.Ж.: …а также в Киевской, Одесской и Донецкой. Всего 7 областей и 9 организаций-партнеров. Проектом покрывается работа в 27 сайтах. Сайтом мы называем небольшой населённый пункт работы проекта. В первый год работы проекта каждая из 9 партнёрских организаций работают на 3 сайтах. Работа предполагает количественные индикаторы, однако мы ориентировали всех партнеров, что качество предоставления услуги для нас на первом месте. Проект начался с исследования и это очень важно, так как мы заходим

на территорию, информацией о которой мы не владеем. Собрать данные и представить их для местных лидеров и сообществ также важная составляющая нашей работы. И.Н.: На данный момент проектом уже охвачено более 1000 подростков, которые употребляют психоактивные вещества и более 2000 подростков из их окружения. Но самое важное, что проект даёт возможность подросткам в удаленных небольших городах получить доступ к необходимым услугам, таким как тестирование на ВИЧ, консультирование по вопросам защиты своего здоровья и прав, информационные материалы, презервативы, безопасный досуг и т.д.

Б.А.: Де реалізується проект «Підлітки поза увагою» і які його перші результати? Нам відомо,

Місто Красноград, Харьківської області – один із сайтів проекту «Підлітки поза увагою», де працює Харківський благодійний фонд «Благо».

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПІДЛІТКИ ПОЗА УВАГОЮ

Б.А.: Які психоактивні речовини є найбільш поширеними серед підлітків? І які ризики вживання ПАР підлітками бачите ви? И.Ж.: По результатам опроса подростков в регионах на первом месте марихуана, после нее – смеси для курения, спайсы (то, что покупают через интернет). И.Н.: В основном подростки, которые к нам попадают, употребляют наркотики неинъекционно, хотя есть небольшое количество и тех, кто уже употребляет инъекционно. Риски инъекционного употребления для здоровья намного выше, поэтому когда мы говорим об особенностях снижения вреда для подростков это, в первую очередь, профилактика перехода от неинъекционного употребления к инъекционному. И.Ж.: Средний возраст первой пробы – 14,7 лет. Кроме рисков заражения социально-опасными заболеваниями (такими как ВИЧ-инфекция, гепатиты, инфекции, передающиеся половым путем), вовлечение в употребление также ведет к риску нарушения подростками законодательства Украины. И.Н.: Для нас важно донести подросткам в регионах правдивую информацию об индивидуальных рисках и научить их принимать осознанные решения, которые помогли бы им сохранить свое здоровье. Но также важно дать им понять, что они не одни, что рядом есть те, кто готовы их выслушать и помочь. Б.А.: Проект також охоплює питання репродуктивного здоров’я підлітків. Які проблеми виявлено в цій сфері? И.Ж.: Все НПО-партнеры, вовлеченные в проект, готовы оказывать техническую помощь представителям услуг в малых городах, в том числе обучать вопросам сексуального и репродуктивного здоровья и подростков, и специалистов, которые с ними работают. Однако не всегда общественность малых городов готова принять такую помощь. Часто мы слышим – не привозите презервативы и не предлагайте тестирование в

14

данном учебном заведении, нашим детям еще рано слушать подобную информацию. При этом, согласно данным нашего исследования, средний возраст первого полового контакта среди опрошенных составил 14–15 лет. То есть, заходить с информацией о том, как нужно предохраняться в учебные заведения нужно было еще вчера. Психоактивные вещества, которые сейчас употребляют молодые люди, усиливают сексуальное желание и «отключают голову». Таким образом, подростки подвергают себя рискам, на которые бы не пошли в трезвом состоянии. Это также необходимо учитывать при консультировании молодых людей. Им необходимо давать информацию о менее рискованном поведении, о возможностях бесплатного и анонимного тестирования на ВИЧ, гепатиты, инфекции, передающиеся половым путем в клиниках-френдли (клиниках, дружественных к молодежи – ред.) Давать информацию о службах поддержки и возможности открыто поговорить о неудобных ситуациях с социальными работниками наших НПО-партнеров. Наш проект предполагает доступ подростков и молодежи к бесплатным презервативам, тестированию, консультированию психологами и социальными работниками в дружественной, не осуждающей манере, а также сопровождение социальными работниками к дружественному врачу. И мы всеми силами пытаемся донести эти услуги до подростков конфиденциально и удобно для них. Б.А.: Головні успіхи і ключові проблеми, виявлені в ході реалізації проекту «Підлітки поза увагою»? И.Ж.: К успехам можно отнести то, что все НПО-партнеры, вовлеченные в проект, смогли выйти на подростков в малых городах. То есть, основа уже положена, теперь главное не потерять доверие подростков, вовлекать их в нашу деятельность, формировать лидеров на местах. Работа с местными представителя-

ми услуг также налаживается, не так быстро, как это происходит в больших городах, где НПО уже знают. Очень важную роль в данной работе играют местные лидеры – так мы называем людей из того города, в который приезжаем работать, и которые помогают нам налаживать работу на местах. Их заслуга в том, что проекты удачно работают, очень велика. И.Н.: Сейчас партнёрская сеть в областях работы проекта уже объединяет 115 государственных и неправительственных организаций и включает социальные службы, молодежные центры, службы пробации, патрульную полицию, клиники дружественные к молодежи и т.д. Удачным инструментом для налаживания партнёрства стали круглые столы, которые были проведены почти на каждом сайте проекта. И.Ж.: У меня сложилось впечатление, что в малых городах наша деятельность еще в диковинку. Подростки, как и представители услуг, не всегда понимают, кто мы и почему мы хотим «причинить им добро». Очень часто подростков, которые употребляют, просят «исправить». Нам приходится пояснять философию снижения вреда и то, что мы не реабилитационные центры. Также сложность в том, что сейчас проходят реформы (медицинская, реформа децентрализации), специалисты на местах меняются, много вакансий не заполнено. Это также влияет на нашу работу. Б.А.: На ваш погляд, що можна покращити або змінити вже зараз і які перспективи у проекта? И.Ж. Данный проект – пилотный. Модели предоставления услуг очень разные в каждом из наших сайтов. Это одновременно и интересно, и сложно. В сентябре у нас пройдет рабочая встреча всех команд, где каждый партнер представит свою работу. И совместно мы будем решать, что можно улучшить и изменить. В идеале также задействовать самих подростков, ведь мы хотим сделать максимально френдли-услуги. В перспективе мы хотим переда-

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПІДЛІТКИ ПОЗА УВАГОЮ

вать наш опыт специалистам на местах. Данная работа должна вестись с подростками на регулярной основе и в идеале за государственные средства (средства местных бюджетов). И.Н. Мы увидели большую потребность в обучении местных специалистов на местах, а также огромный информационный голод. В малых городах очень нужны информационные материалы, как для подростков, так и для специалистов, очень востребованы тесты на ВИЧ, подростки с удовольствием берут презервативы, уже выдано более 3 тыс.шт. В маленьком городке, где все друг друга знают, подростку даже купить презерватив в аптеке не просто, не говоря уже о том, что это финансо-

15

во накладно. Мы будем продолжать искать дополнительные ресурсы и финансирование для того, чтобы максимально оперативно и адекватно реагировать на местные потребности. Б.А.: Нас читають як дорослі – батьки, педагоги, так і молодь – студенти, учні професійнотехнічних училищ, коледжів, старших класів шкіл. Буквально по декілька слів скажіть на адресу тих і інших. Побажання, рекомендації, думки, спостереження… И.Ж. Наша работа связана с очень личным. Не всегда подростки, молодежь и родители знают, как постуАктивності проекту включають як індивідуальне консультування, так і групову роботу. На фото: діяльність ХБФ «Благо» у Первомайську і Валках Харківської області.

пить в той или иной ситуации. Мы надеемся, что наши специалисты будут хорошей опорой в ряде сложных и личных вопросов. Их можно задавать лично, а можно найти ответы на интернет-ресурсе Центр знаний http://knowledge.org.ua/. И.Н.: Для взрослых: мы готовы делиться с вами нашими знаниями, всегда открыты к диалогу, всё, чем мы занимаемся в нашем проекте нацелено на сохранение здоровья подростков, на улучшение качества их жизни. Мы – ваши союзники и мы призываем вас к партнёрству! Для подростков: Вы лучше знаете, что и как вам надо, расскажите нам, и мы учтем ваши советы в нашей работе. Начиная с осени мы будем уделять особенное внимание развитию лидерства подростков, которые употребляют наркотики и подростков из их окружения. Если вы проживаете в областях, где работает проект и хотели бы стать частью проекта – обязательно пишите нам и следите за нашими новостями на официальном сайте, на странице в фейсбук и через Центр знаний!

Проект «Підлітки поза увагою: поліпшення доступу до інтегрованих ВІЛ-сервісних послуг для вразливих підлітків в Україні» фінансується організацією «Французька міжнародна експертиза ініціатива 5%» Expertise France 5% Initiative.

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПІДЛІТКИ ПОЗА УВАГОЮ

16

«Підлітки поза увагою»:

харківський досвід

Г

Андрій Матвєєв, Благодійний фонд «Благо» Центр денного перебування «Компас», Харків

Географія роботи і ситуація з ВІЛ Наш проект працює у трьох районах Харківської області це – Красноград, Первомайський, Лозова. Місто Красноград знаходиться на відстані 110 км від обласного центру. Населення міста становить 20914 осіб. У місті є кілька навчальних закладів, а саме: педагогічний коледж, технікум механізації сільського господарства, медичний коледж, професійно-технічний ліцей та 5 загальноосвітніх шкіл. В місті активно діє комунальний заклад «Центр молоді» та громадське утворення «Молодіжний хаб». Всього в районі мешкає 68 осіб з ВІЛ.

Місто Первомайський – за 90 км від Харкова. Населення – 30 660 осіб. У місті працює 7 загальноосвітніх шкіл, первомайський професійний ліцей. Тут також активно діє громадське утворення «Молодіжний хаб». Всього в районі – 127 осіб з ВІЛ.

Кожен учбовий заклад зацікавлений у співпраці з нами. В регіоні задіяні такі заклади, як ПТНЗ, ліцеї, коледжі, технікуми, школи, ювенальна превенція, пробація, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, медичні заклади.

Лозова – місто за 150 км від обласного центру. Населення – 70 000 осіб. У місті 33 навчальних заклади, серед яких 12 загальноосвітніх шкіл, вечірня школа та школа-інтернат. Діють також Училище культури, Лозівський професійний ліцей, Панютинський професійний аграрний ліцей, а також філія Харківського автодорожнього технікуму. З молодіжних організаці й – громадське утворення «Молодіжний хаб». Всього в районі мешкає 312 осіб з ВІЛ.

Соціальнопсихологічний «портрет» клієнта проекту

Алгоритм роботи Працюємо ми за таким алгоритмом: на кожному сайті є регіональний лідер, всі вони працюють в молодіжних просторах («хабах») та молодіжних центрах, всі місцеві, тому їм легше входити в школи та ПТНЗ.

Відсутність цінностей, прийнятих у суспільстві (творчість, жага пізнання, активна діяльність). Вони переконані у своїй непотрібності в суспільстві, неможливості досягти в житті чогось самотужки, своїм розумом і талантом, посісти гідне місце серед однолітків, добитися матеріального благополуччя. Самоствердження через «особливе», «цікаве» проводження часу, легке життя, прагнення одержувати від нього лише задоволення – «незвичайне», «ризиковане», «доросле».

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ПІДЛІТКИ ПОЗА УВАГОЮ

17

Під час квесту…

Проводження вільного часу в під’їзді, на вулиці, подалі від будинку тощо, бажання пережити відчуття «повної» свободи (втеча з дому, подорожі, ситуації переживання ризику та інше).

Які психоактивні речовини поширені серед підлітків і що їх спонукає до вживання ПАР Найпоширенішою є конопля. На теперішній час все частіше з'являються солі та спайси. Основними причинами готовності до вживання психоактивних речовин, на наш погляд, є наступні обставини життя підлітків: • пияцтво одного чи обох батьків; • асоціальна поведінка (дармоїдство, жебрацтво, злодійство, проституція та ін.); • безробітні родини, сім’ї, що ведуть аморальний спосіб життя; • багатодітні й неповні родини; • влаштування на квартирі батьками осередків для кримінальних та асоціальних елементів; • сексуальне розбещення батьками власних дітей, торгівля ними; • убивство одного з батьків на очах дітей;

• відбування одним із батьків строку тюремного ув’язнення; • лікування одного з батьків від алкоголізму, психічного захворювання; • жорстоке поводження з дітьми (побиття з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, голод); • залишення малолітніх дітей одних без їжі й води; • відсутність даху над головою; • блукання разом із батьками без засобів до існування й відсутність постійного місця проживання; • втечі з дому, конфлікти з однолітками, бійки, спроби суїциду; • уживання спиртних напоїв.

Виявлені проблеми Серед підлітків трапляються випадки виявлення соціально-небезпечних захворювань, а саме гепатит В. Також були випадки коли підлітки, позбавлені батьківського піклування або сироти не отримують допомоги від держави, або не мають закріпленого житла.

В чому «фішка» проекту «Фішкою» нашого проекту є нестандартний підхід та використання інтерактивних форм та методів на-

Під час тесту…

вчання, а саме профілактичні квести, тренінгові заняття, профілактичні ігри, акції.

Досягнення Успішною виявилася співпраця з молодіжними хабами, які є на всіх трьох сайтах. Вони зацікавлені в тому, аби послуги в межах проекту надавалися на території хабів. Для нас зручно те, що вони готують підлітків цільової групи під дату нашого приїзду. Всі три регіональних

Біла Альтанка

ПІДЛІТКИ ПОЗА УВАГОЮ

лідери були відібрані з представників цих молодіжних хабів. Плідною виявилася співпраця зі службою у справах дітей Лозівської міської ради та Лозівським районним відділом освіти, молоді та спорту, представників яких рекомендували нам як надійних партнерів та кращих в регіоні у напрямку роботи з підлітками групи ризику. Прикладом успішного партнерства стала спільна діяльність із Лозівським управління освіти, молоді та спорту, у співпраці з якими було організовано та проведено профілактичний квест «Наркотики? Не моя тема!». До квесту було залучено ряд партнерських організацій: КУ «Харківський обласний центр молоді», які допомогли з транспортом, виготовленням банеру; КУ «Спорт для всіх», які допомогли кубками, медалями, грамотами та футбольними м’ячами; Клініка, дружня до молоді, яка допомогла наданням спеціаліста для проведення ДКТ, Лозівський центр молоді, який організував приготування каші, друковану продукцію та безпосередньо залучення підлітків до участі у квесті. Красноградський центр молоді запросив нас для проведення профілактичної акції «Відповідальність починається з мене» до якої було залучено партнерів із КУ «Харківський обласний центр молоді», які допомогли із трансфером. Красноградський центр молоді також долучився до акції – вони надали підліткам прапорці, роздатковий матеріал.

Історії успіху У одному з міст у клієнта проекту, завдяки тестуванню тест-ситемою, було виявлено захворювання на вірусний гепатит В. В межах партнерської мережі, підлітка було перенаправлено до фахівців кабінету Клініки, дружньої до молоді, де він пройшов повне обстеження та отримав необхідне лікування за державною безкоштовною програмою. На цей час хлопець продовжує лікування, що стало результатом соціального супроводу фахівцями проекту.

№ 63 (89), 2018

18

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

19

Сходи посіяних зерен

Про роботу проекту «Підлітки поза увагою», особливості репродуктивного здоров’я підлітків, технологію «квесту» в педагогічній роботі та проблеми сучасної молоді в інтерв’ю «Білій Альтанці» розповідає Наталія Златопольська – випускниця психолого-педагогічного факультету ПНПУ імені В.Г. Короленка, магістр соціальної педагогіки, аспірант ПНПУ, співробітниця проекту «Підлітки поза увагою» ПОБФ «Громадське здоров’я» (Полтава) Б.А.: Як доля звела Вас із громадською організацією, яка займається зменшенням шкоди – вельми специфічною діяльністю? Н.З.: Спочатку доля мене дивним чином познайомила з директором Полтавського обласного благодійного фонду «Громадське здоров’я» Андрієм Олексійовичем Протопоповим: у 2006 році я працювала викладачем на кафедрі початкової освіти і соціальної педагогіки Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка і під час проведення занять звернула увагу на дуже допитливого, заглибленого в предмет, студента заочного відділення – Андрія Олексійовича. Далі було знайомство з діяльністю Фонду і тісна співпраця під час проходження практики студентами факультету на його базі. Особливо тішило те, що співробітниками організації ставали наші кращі студенти-випускники, молодь, яка обирала фах за покликом серця і працювала на всі 100%. А у 2017 році Андрій Олексійович запропонував мені приєднатися до команди спеціалістів Фонду. Я за фахом – соціальний педагог, теоретик і практик водночас, і сфера моїх наукових інтересів стосується профілактики ризикованої поведінки молоді у міжстатевому спілкуванні, запобігання поширення хвороб, що передаються статевим шляхом, формування сексуальної культури та статево-рольової соціалізації. Тому, як кажуть: «зірки зійшлися», і я зараз працюю в проекті «Підлітки

поза увагою: поліпшення доступу до інтегрованих ВІЛсервісних послуг для вразливих підлітків», що реалізується ПОБФ «Громадське здоров’я» за підтримки Міжнародного благодійного Фонду «СНІД Фонд Схід-Захід» (AIDS Foundation East-West – AFEW-Україна).

– Ви проводите тренінги і консультації на тему репродуктивного здоров’я. Поділіться своїми спостереженнями. Які питання, проблеми репродуктивного здоров’я найбільше цікавлять підлітків?

– Зазначу спочатку, що проблема збереження репродуктивного здоров’я молоді є темою мого дисертаційного дослідження, тому працюю в цій площині ґрунтовно і тривалий час. Під час роботи з підлітковою аудиторією (як правило – 14-18 років) завжди тримаю під увагою кілька важливих аспектів, характерних для даної вікової категорії: 1) гендерно детермінований рівень зацікавленості дітей даною проблематикою – хлопці демонструють високу активність у накопиченні сексуального досвіду з декількома партнерками, дівчата – зацікавленість у побудові стосунків із одним, хлопці не так серйозно налаштовані на сприйняття інформації про репродуктивне здоров’я, проявляють егоцентризм під час обговорення партнерської моделі стосунків, дівчата сприймають інформацію серйозніше, але у них очікування стосовно хлопців-однолітків завищені, тому часто потрапляють в

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

дисонанс «мрія-реальність»; 2) надмірну поінформованість (дякуючи ЗМІ, інтернет, друзям) на тему сексуальних стосунків, так звану «прокачаність», паралельно з браком достовірних знань про елементарні речі – фізичну гігієну та психогігієну статевого дозрівання. Серед проблем, які найбільш цікавлять молодь, зустрічаються наступні: 1) конфлікт поколінь – коли у дітей з’являється жива зацікавленість у міжстатевих стосунках, готовність до розширення своїх знань у цій сфері і бажання отримати їх від найближчих – батьків, а з боку дорослих проявляється або «табуювання» даної теми, або бажання перекласти цю складову виховання на плечі сторонніх осіб (школа, друзі, ЗМІ, вулиця і т.ін.); 2) бажання і водночас острах перед початком статевого життя; 3) інтерес до самопізнання, адже «розмите» розуміння власних зон комфорту і відсутність навичок їх окреслювання – невміння говорити «ні», коли партнер намагається маніпулювати і примушувати до сексу призводить до невдалих експериментів та помилок; 4) підвищення рівня сексуальної культури – підлітки часто спілкуються тільки на фізичному рівні, а гармонійне сексуальне життя включає в себе прояв чуттєвості, інтимність, сексуальну ідентичність, вміння будувати міжстатеві стосунки без сексу, диференціацію маніпулювань за допомогою сексу, сексуальне та репродуктивне здоров’я та інше; 5) проблеми гендерної іденти-

20

фікації, пов’язані з тим, що діти зараз живуть в епоху унісексу і процеси формування основних поведінкових ознак і особистісних структур за фемінним та маскулинним типами проходять не завжди ефективно, що часто спричиняє проблеми у налагоджені міжстатевого спілкування. Які є прогалини в поінформованості підлітків з питань репродуктивного здоров’я?

– Яскраво виражених декілька: 1) відсутність комплексного розуміння складових репродуктивного здоров’я (фізична, духовна, психологічна, соціальна); 2) недбале ставлення до репродуктивного здоров’я «тут і зараз»: підлітки ведуть активне статеве життя, часто ризиковано – не користуються презервативами, змінюють партнерів, не знають їхнього та свого ВІЛ-статусу, не вдаються до планових медичних оглядів, перевірок на наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом, експериментують з тютюном, алкоголем, іншими психоактивними речовинами, не думаючи про те, що така поведінка в майбутньому визначатиме стан здоров’я їхньої репродуктивної системи; 3) в системі життєвих цінностей та пріоритетів збереження репродуктивного здоров’я – на останньому місці, що говорить про низьку культуру життєвого самовизначення дітей, і в цьому проблема більш глобального масштабу: більшість підлітків на питання «Скільки дітей ви б хотіли

На відкритті полтавського квесту. На сцені: очільники та представники Департаменту освіти і науки Полтавської ОДА; відділу ювенальної превенції Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавського обласного центру здоров’я; Полтавського обласного наркологічного диспансеру; Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти в Полтавській області; Комунальної установи «Обласний молодіжний центр» Полтавської ОДА , Полтавського обласного благодійного фонду «Громадське здоров’я». Травень, 2018.

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

21

На локаціях квесту у Полтаві. Травень, 2018.

мати в своєму ідеальному майбутньому?» відповідають: «Одну дитину!», а це говорить про негативні демографічні установки, що вже призводить до депопуляції населення, старіння нації та серйозних змін у демографічній структурі суспільства; 4) існує розбіжність між тим, що діти в 16-18 років живуть активним статевим життям, маючи високу потенційну можливість до зачаття і соціальним інфантилізмом (економічна та побутова залежність від батьків), що часто призводить до радикальних рішень – штучних переривань вагітності і їх рівень залишається високим; 5) використання міфів про контрацепцію у повсякденному житті, низька можливість доступу до якісних засобів індивідуального захисту.

– Яким, на вашу думку, має бути оптимальний вік і оптимальні умови для початку статевого життя для дівчат/хлопців?

– Можливо читачі мене сприймуть за ідеалістку, але, враховуючи усі складові репродуктивного здоров’я людини, сучасні наукові відомості про психофізіологічний розвиток людини – не раніше 18 років. Якщо більш ґрунтовно заглибитись у питання, то знову ж, відповідно гендерного підходу, межі початку статевого життя для хлопців та дівчат різні. Соціальне, психологічне, фізіологічне становлення дівчат випереджає хлопців. І я наголошую на тому, що гармонійне статеве життя включає в себе багато складових: сексуальне здоров’я, сексуальну культуру, володіння сексуальною технікою, чітке усвідомлення як своїх сексуальних потреб та темпераменту, так і партнера, загальнолюдську культуру та етику взаємодії, всі атрибути свідомої дорослої людини, здатної відповідати за свої дії та рішення і нести відповідальність за іншу людину, будуючи гармонійні партнерські стосунки з врахуванням статево-рольової приналежності. Чи всі можуть відповідати цим критеріям у 14-17 років? Окрім цього, зважаючи на інтимність питання, хочу зазначити, що працюючи в даній сфері, відзначаю особливу важливість психологічного комфорту для початку статевого життя дівчатами і його, як правило можна забезпечити в шлюбі з партнером старшим на 4-6 років за

умови вірного розуміння цього інституту. Перший досвід накладає визначальний відбиток на психофізіологічний стан дівчини. Розвиваючи дану тему, зазначу, що також і для хлопців дана сфера вирізняється специфікою: хочемо ми того, чи ні, але всі ми об’єднані архетипом статеворольової поведінки фемінного і маскулинного зразка і традиційною для нашого суспільства була ініціація (введення через певні ритуали до світу дорослих) і чоловіка, і жінки перед початком статевого життя, що прослідковується в народній, релігійній обрядовості, навіть у сучасному суспільному укладі – укладання шлюбу, заручини, інститут сім’ї у звичаєвому народному розумінні взаємодії поколінь. І все це формувало високий рівень відповідальності і стратегію поведінки в міжстатевому спілкуванні. А зараз ми спостерігаємо ситуацію, коли чоловіки не бажають брати на себе відповідальність, а свої статеві потреби задовольняють, прикладом чого є так звані «громадянські шлюби», в яких дівчата почувають себе заміжніми, а хлопці «холостяками». Як висновок, можу сказати, що корелювати початок статевого життя можна з досягненням відносної соціальної, психологічної, фізіологічної, навіть духовної зрілості, а даний етап у сучасної молоді припадає на 23-25-річний вік.

– Взагалі, в чому ви вбачаєте проблеми сучасної молоді? Чим нинішня молоді відрізняється від, скажімо, молоді 90-х?

– Як на мене, сучасна молодь має водночас більше можливостей для розвитку і успішної соціалізації, але проявляє більшу схильність до інфантилізму. У порівнянні з попередніми поколіннями у сучасних молодих людей прослідковується, за Західноєвропейським зразком, спочатку установка на самореалізацію, а потім – створення сім’ї і народження дітей. Вік вступу у шлюб і дітонародження плавно зміщується в середньому до 25 років (дівчата) і 30 (хлопці). Ще однією молодіжною проблемою, за власними спостереженнями, є процес самоідентифікації: сучасна українська молодь наразі перебуває «між двома вогнями» – масованим космополітизмом та

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

активним відродженням національної ідеї. І цей процес схожий за перебігом на пубертатний вік. Окрім цього, вражає загальний низький рівень культури: масове вживання ненормативної лексики, відсутність елементарного розуміння субординації (повага до старших, літніх людей і т.д.), нівелювання особистісних, інтимних меж (що можна виносити на загал, а що ні), популяризація цінностей-одноденок, популяризація ризикованої поведінки (вживання алкоголю, тютюну, психоактивних речовин), тотальна гаджетозалежність.

– У травні цього року Ви виступили як організатор масштабного квесту в місті Полтава. Розкажіть нашим читачам про цей захід і взагалі про технологію квесту у педагогічній роботі.

– Так, 22 травня 2018 року у Полтавському міському парку культури і відпочинку «Перемога» Полтавський обласний благодійний фонд «Громадське здоров’я» зібрав небайдужих до питань збереження здоров’я молоді, пропаганди здорового способу на Першому міському квесті «НАРКОТИКИ – НЕ МОЯ ТЕМА!». Це некомерційний творчий проект, задачею якого є використання формату квесту в якості соціальної реклами для привернення уваги населення до вирішення нагальних проблем українського суспільства. Знаковим стало те, що акція привернула увагу значної кількості громадян, котрі підтримали ідею квесту. Варто зауважити, що даний захід набуває всеукраїнського масштабу, адже це – продовження естафети, яку перейняв Полтавський обласний благодійний фонд «Громадське здоров’я» від Центру допомоги підліткам «Компас» Харківського благодійного фонду «Благо» та Центру соціально-педагогічної допомоги «Діалог» Чернівецького благодійного фонду «Нова сім’я». У квесті «Наркотики – не моя тема!» взяли участь 50 курсантів – учні професійно-технічних навчальних закладів та учасники молодіжних громадських організацій, об’єднані у 10 команд, які представили: Полтавський професійний ліцей, ДПТНЗ «Полтавський професійний ліцей транспорту», Професійно-технічне училище № 4, ДНЗ «Електрорадіотехнічний ліцей м. Полтава»,

№ 63 (89), 2018

22

ДНЗ «Полтавський центр професійно-технічної освіти», ДПТНЗ «Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги», ДНЗ «Полтавське вище міжрегіональне професійне училище», Полтавський професійний ліцей сфери послуг, Професійно-технічне училище №31 міста Полтава, ПОБФ «Громадське здоров’я». Захід проводився ПОБФ «Громадське здоров’я» спільно з Управлінням превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, комунальною установою «Обласний молодіжний центр» Полтавської ОДА , Департаментом охорони здоров’я Полтавської ОДА , Департаментом освіти та науки Полтавської ОДА , Навчально-методичним центром професійно-технічної освіти в Полтавській області, кафедрою спеціальної освіти і соціальної роботи Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, Полтавським міським Будинком культури та за підтримки Міжнародного благодійного фонду «СНІД Фонд Схід-Захід» (AFEW-Україна) у рамках проекту «Права і здоров’я уразливих груп населення: заповнюючи прогалини», що фінансується Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів. Під час презентації команд демонструвалися назва команди, девіз та візитівка-плакат. Захід передбачав змагання у сфері розуміння негативних наслідків вживання наркотиків, алкоголю, тютюну, профілактики передачі інфекцій статевим шляхом, здорового способу життя та захисту та дотримання прав. Конкурсанти пройшли випробування на 10 локаціях: «СЮРПРИЗИ КОХАННЯ», «ВІД ЗНАННЯ ДО БЕЗПЕКИ», «МОЗКОВИЙ ШТУРМ», «Я ЗНАЮ, А ТИ?», «ЧИ ПРАВДА , ЩО?», «АСОЦІАЦІЇ», «ЗДОРОВИМ БУТИ ЗДОРОВО!», «ШЛЯХИ ПЕРЕДАЧІ ВІЛ», «ПРАВОВИЙ ПОЄДИНОК» та «СМУГА ПЕРЕШКОД», а також оцінювання командного плакату у номінації «ЗНАЙ НАШИХ!». На конкурсантів та глядачів чекали ряд сюрпризів: показовий виступ кінологічного центру Головного управління Національної поліції України у Полтавській області, під час якого спеціалісти демонстрували процес пошуку наркотичних речовин та затримання

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

ІНТЕРВ'Ю

правопорушника спеціально підготовленими собаками; брейк-батл учасників танцювального центру «БРО»; виступи реперів, авторів-виконавців, учасників Центру культури й студентської творчості Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка під керівництвом Геннадія Рагуліна. За результатами оцінювання були визначені переможці у номінації «ЗНАЙ НАШИХ» – команда Полтавського професійного ліцею транспорту, яка отримала солодкий приз. Третє місце у загальному змаганні посіла команда Полтавського професійного ліцею сфери послуг, її учасники отримали в подарунок чашки з логотипом Центру дружнього до підлітків «Альтаїр». Друге місце отримала команда Професійно-технічного училища №4, яку нагородили фірмовими футболками з логотипом Центру дружнього до підлітків «Альтаїр». А переможцем квесту «Наркотики – не моя тема» стала команда ПОБФ «Громадське здоров’я», учасникам якої подарували навушники. Всі учасники квесту були нагороджені сертифікатами, керівники навчальних закладів та співорганізатори – подяками від Полтавського обласного благодійного фонду «Громадське здоров’я» та Головного управління Національної поліції у Полтавській області. Сам формат квесту є популярною формою організації профілактичної, просвітницької роботи, яка подобається молоді і вирізняється ефективністю. Хочеться сподіватися, що дана ініціатива стане традиційною для нашого міста і заохотить громаду поширювати принципи здорового способу життя.

– Наш журнал потрапить як до підлітків нашої цільової групи, так і до ваших колег – педагогів. З яким б побажаннями, порадами ви б звернулись до колег і до підлітків? Почнемо з колег…

– Колегам хочу побажати натхнення і творчого підходу у пошуку

23 Андрій Протопопов, директор ПОБФ «Громадське здоров’я» – ініціатор полтавського етапу квесту «Наркотики – не моя тема». м. Полтава, парк «Перемога», травень, 2018

Наталія Златопольська (на фото – праворуч) на локації під час квесту в оздоровчому таборі «Горизонт» (село Запсілля, Горішнеплавенської районної ради). Липень, 2018.

шляхів вирішення педагогічних задач, окрім цього, активно поєднувати вітчизняну практику та зарубіжний досвід діяльності, нових горизонтів у професійній реалізації. Педагогічна діяльність одна з найскладніших – ресурсів вимагає багато, а результати роботи можна побачити тільки через кілька років, а то й десятиліття, тому також хочу побажати вдячних вихованців, щоб бачити врожайні сходи посіяних зерен. А підліткам зичу в першу чергу чіткого розуміння того, що ваше

життя – у ваших руках, ви визначаєте своє майбутнє, тому цінуйте себе, бережіть своє здоров’я, знаходьте однодумців, розвивайте свої таланти, працюйте над втіленням власних мрій, прагніть досконалості, займайтесь саморозвитком: у якій би ситуації ви не знаходились – завжди є ваш внутрішній ресурс, а також люди, готові вам допомогти! Життя одне і прожити його потрібно на всі 100%: яскраво, гідно, насичено! Фото: Анатолій Волик

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

МЕДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

24

Вживання нецензурних слів підлітками стало звичним явищем в їх середовищі. Більш того, підлітки лаються і вживають обсценну1 лексику і в присутності дорослих, аж ніяк не соромлячись їх. Дорослі теж звикають до цього і, переважно, вже не роблять зауважень підліткам, коли чують матерні слова від них. Є різні точки зору на феномен «дитячого мату». Поширена думка, що це відбувається через невихованість і неосвіченість молоді, «педагогічну і батьківську занедбаність». Дехто вважає, що так підлітки адаптуються до світу дорослих і проблеми тут немає. «Переростуть» – по-філософські розмірковують батьки і педагоги, хоча визнають, що «дитяча лайка слух ріже». Дехто вважає, що приклад подають самі дорослі, аж ніяк не «фільтруючи» свою мову в громадських місцях, в соціальних мережах, при дітях. Але, слід знати, що вживання нецензурної лексики дітьми, підлітками може бути як показником невихованості і соціального протесту, властивого підлітковому віку, так і хворобливою ознакою копролалії, яка, зокрема, спостерігається при синдромі Туретта.

Філологія і копролалія

Філологія

«Коли я вчилася в інституті, то деякі філологині з обуренням казали: «В українській мові нецензурних слів немає, не було й бути не може» – коментує проблему поширення ненормативної лексики дослідниця української мови, доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії Орися Демська. «Це приблизно так, як колись в Радянському Союзі сексу не було, тільки діти звідкись бралися. Це психологічна неготовність і, напевно, показна цнотливість». Матерні слова і вислови, які вживаються підлітками сьогодні, не є українськими словами – це ті самі слова і вирази, що були поширені і за радянські часи, коли домінуючою мовою спілкування був русский язык. Наукові праці на цю тему свідчать про індоєвропейське і тюркське (татарське) походження більшості відомих матерних слів. Від тюрків і індоєвропейців ці слова розійшлися по мовам народів Росії, а згодом і колишнього СРСР. Етимологію (походження) української обсценної лексики з’ясовувала вчена Леся Ставицька – в її словнику «Українська мова без табу» можна отримати конкретну відповідь про походжен1

ня того чи іншого лайливого слова. Але є різниця, коли обсценна лексика вживається в літературному контексті, в творчості або супроводжує емоційний стан дорослої людини в житті, і зовсім інше, коли лаються підлітки, для яких матерні слова знаходяться під подвійним табу – табу віку (неповноліття) і табу культури (заборонена лексика). Слова відповідають тій чи іншій соціальній практиці. Якщо соціальна практика людини корисна і конструктивна, то, відповідно, і слова, які супроводжують цю практику, будуть нормальними і сприйнятливими. Якщо якась соціальна поведінка людина має сороміцький компонент (наприклад, сексуальні практики) то і слова, які супроводжують цю практику будуть далекими від цнотливості. Теж саме стосується і вживання тютюну, алкоголю і наркотиків підлітками – це заборонені для підлітків соціальні практики, отже й супроводжуються вони забороненою ненормативною лексикою. А потім вживання такої лексики стає шкідливою звичкою і поширюється далі вже як звичка.

бар’єри і комплекси. Підлітковому віку властиве прагнення до самоствердження серед однолітків, до лідерства серед них. Вживання «міцного слова» в такому середовищі – ознака «крутості», куражу, належності до «своїх», готовності до «дорослого життя», до сексу. До нецензурної лексики дорослих існує двояке ставлення: одні вважають, що вона несе в собі негативні емоції, другі вважають, що, вживаючи такі слова, людина від негативу навпаки звільняється. Психологи стверджують, що обсценна лексика властива людям схильним до негативних емоцій, злим, агресивним і невпевненим у собі (виняток – використання матірних висловів в літературі, творчості). Коли людина лається, вона створює навколо себе негативний простір, розповсюджує негативну енергетику. І навпаки – коли ми закохані або задоволені життям, ми не лаємося. Хоча і в цьому випадку люди неосвічені і невиховані дозволяють собі висловити позитивні емоції через мат.

Психологія

Освіта

Ненормативна лексика допомагає людині долати певні психологічні

Зазвичай нецензурну лексику сприймають як безкультурність і

Обсценна лексика (від англ. obscene – нецензурна мова, лайка, лихослів'я, матюки, матюччя) — табуйована (неприпустима) у суспільстві лексика, яка перебуває поза нормальним стилем спілкування. Брудна, безсоромна мова. До обсценної лексики також відноситься блюзнірство і прокльони.

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

МЕДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

невихованість. Професор КиєвоМогилянської академії, філолог Орися Демська вважає, що «…чим освіченіша людина, тим її мова багатша. Освіченість дає можливість користуватися мовою різних регістрів. Це може бути елітарне або напівелітарне мовлення, просторіччя, фривольне мовлення. Але освічена людина володіє всіма цима регістрами. І залежно від ситуації використовує одиниці кожного з цих регістрів. Неосвічена людина не піднімається навіть до рівня напівелітарного. І зазвичай перебуває на найнижчому рівні. Але це не тому, що людина не хоче. Вона просто не знає. Освіта не дає їй можливості піднятися на ті вищі щаблі вербальної поведінки. Так само уявімо собі ситуацію: людина без освіти потрапила на прийом до англійської королеви. Вона не знатиме, як користуватися усім тим набором інструментів, бо в неї немає підготовки до такого способу прояву себе. Так само з мовною поведінкою. Якщо людина пройшла всі щаблі освіти, і їй дали весь інструментарій мови, вона знає, як користуватися усіма приборами». Коли лаються підлітки, треба враховувати контекст і умови в яких вони застосовують мат. Якщо це громадське людне місце, або присутність осіб протилежного полу (часто хлопці намагаються матом привернути увагу дівчат; дівчата теж не виключення) або присутність дорослих, або під час уроку, то така лайка має всі ознаки девіантної поведінки і, можливо, з огляду на інші вчинки такого підлітка, потребує психологічної корекції. Якщо ж підліток використав лайку несвідомо, чи на піку емоцій (сварка, гра у футбол тощо) або ж доречно (є такі випадки в житті), але в його стилі спілкування зазвичай переважає культурна мова, то цю лайку навряд чи можна вважати проблемою. Це соціально зумовлена лайка і зумовлена вона саме культурою дорослих. Але в деяких випадках лайка може вказувати на існування проблем із здоров’ям – це копролалія,

25

що може бути ознакою синдрому Туретта.

Синдром Туретта Синдром Жиль де ла Туретта (описаний автором в 1885 році) — спадковий розлад, який розпочинається у дитинстві й характеризується численними фізичними (моторними) тиками м'язів обличчя, шиї, плечового поясу і хоча б одним вокальним (голосовим) тиком: вони характерно посилюються та спадають. Вокальні тики при синдромі Туретта характеризуються копролалією – вигуками нецензурної лайки, непристойних, «брудних» слів, соціально недоречних та принизливих зауважень. Різновиди тиків у підлітків (найбільш поширені): • кругові обертання очних яблук; • зморщування носу; • кругові рухи головою; • «шийна гімнастика»; • закидання голови назад; • клацання пальцями; • цьомкання, плямкання; • покашлювання; • спльовування; • смикання плечима. Спочатку синдром Туретта (СТ) вважали рідкісним та дивним синдромом, найчастіше пов'язаним із копролалією. Проте, як з’ясувалося згодом, копролалія зустрічається у меншості людей із синдромом Туретта – близько 10–20% за різними джерелами. Більшість випадків СТ незначні. Із тисячі 10 людей мають СТ, при цьому найпоширенішими тиками є миготіння очима, кашель, чищення горла, хропіння та лицьові рухи. Але останнім часом американські фахівці заговорили про поширення копролалії серед хворих синдромом Туретта. Психіатри в США все частіше фіксують копролалію як єдиний симптом СТ, не спостерігаючи при цьому типових для цієї хвороби тиків. Синдром Туретта в США і Європі став настільки поширеним, що навіть

потрапив у популярні фільми і серіали («Перед классом», «Тронутые», «Незванные гости»), а в деяких країнах поліція, якщо чує в громадських місцях нецензурну лайку, вимагає від порушника довідку про синдром Туретта або примушує сплатити штраф за відсутності такої. Спеціалісти пов’язують синдром Туретта з порушеннями функцій в зоні смугастого тіла головного мозку. Функції смугастого тіла: • когнітивна функція (пізнавальна); • система винагороди, підкріплення і мотивації; • пізнавальна рухова функцію; • виконавча функцію (приклад – повторення прикладу); • «стимул – навчання у відповідь» (засвоєння нових знань і навичок, мотивація до навчання). Почуття (відчуття), пов’язані з функцією смугастого тіла: • задоволення; • неприязнь; • новизна; • несподіванка; • інтенсивність емоцій. Порушення функцій смугастого тіла призводить до наступних хвороб і хворобливих станів: • Синдром Туретта; • Хвороба Паркінсона; • Залежність – розлад мозкової системи винагород, що виникає через підвищену активність медіатору дофаміну і гена ΔFosB («дельтафос-Б»). ΔFosB — ген, який виробляється у смугастому тілі після високих доз наркотиків або інших сильних подразників, що можуть викликати залежність; • Біполярний розлад (в «старій» термінології – маніакально-депресивний психоз). Синдром Туретта зазвичай не загрожує життю людини, яка його має, але спричиняє певний дискомфорт

№ 63 (89), 2018

Біла Альтанка

МЕДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ

26

як носію синдрому, так і оточуючим, особливо, якщо при цьому має місце копролалія. Не потрібно всіх підлітків, які лаються, розглядати як хворих на СТ. Але варто звернути увагу на підліткові тіки і вчасно звернутись до фахівців. Копролалія у підлітків у будь-якому разі повинна викликати насторогу і не залишатися без уваги. Бо це може бути сигналом про певні психологічні і навіть психічні розлади.

Творчість

БІЛА АЛЬТАНКА – благодійне видання для безкоштовного розповсюдження, спрямоване на профілактику ВІЛ/СНІДу і наркоманії, формування здорового способу життя. Засновник і видавець: Благодійний Фонд «Громадське здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію: ПЛ – № 656, від 22 лютого 2005 року Виходить з 1995 року. Мова: українська, російська. Редактор випуску: Волик А. М.

Ненормативна лексика дуже поширена в творчості українських письменників, поетів, музикантів, артистів інших жанрів. Далеко за межами Україна відома «копролалія» Леся Подерв’янського – сучасного українського сатирика, автора п’єс «Павлік Морозов», «Блєск і ніщєта п*дарасів», «Дох*я масла» та інших хітів обсценної лексики. Набирає обертів популярності «копро-патріотичний» музичний проект Семесюка «Пирятин». Кузьма «Скрябін», що трагічно загинув 2015 року, теж зробив свій внесок в неформатну українську субкультуру (треш-культуру) – згадуючи Кузьму, мало хто згадує його брутальні проекти «Пающіє труси» і «Злий репер Зеник». В музиці є цілий напрям, який залюбки експлуатує нецензурну лайку – панк-рок (punk). Хоча й тут є виключення: відомий у Полтаві музикант Олег «Мажор» Бондур , лідер панкгрупи «Клуб анонімних алкоголіків» (КАА), хоча й мав синдром Туретта (боковий плече-головний тік), ніколи не вживав нецензурних слів. Проходячи лікування у реабілітаційному центрі, Олег згадував, що найважчим було знаходитись в одній палаті з «наріками», які безперервно матюкались. Сам же Мажор, коли чув від когось матірні слова, казав: «Не матерись! Матюки в голове заведутся». Волик Анатолій, лікар-консультант ПОБФ «Громадське здоровя», соціальний працівник проекту «Підлітки поза увагою» P.S. В літературному випуску «Білої Альтанки» (65), що зараз готується до випуску, читайте спогади друзів і тексти, пов’язані з життям Олега «Мажора» Бондура (1973 – 2015) і творчістю його групи КАА.

Редколегія: Протопопов А. О., Воловод М. В., Левчук О. В.,

Садовнікова І. М., Двигало М. А., Звенигородський С. Ф. Дизайн та верстка: Мартинов О. В. На обкладинці: фрагмент плакату команди Центру дружнього до підлітків «Альтаїр», що демонструвався на квесті «Наркотики – не моя тема» (травень 2018, Полтава). АДРЕСА РЕДАКЦІЇ Україна, 36034, м. Полтава, вул. Половка, 66-Б, офіс 402, тел.: (0532) 518-340. Сайт: publichealth.org.ua E-mail: info@publichealth.org.ua

Це видання було підготовлено до друку Полтавським обласним благодійним фондом «Громадське здоров’я» в рамках проекту «Безпека. Знання. Підтримка», який реалізується в м. Полтава та Полтавській області. Видано за фінансової підтримки МБФ «Альянс громадського здоров'я» в рамках реалізації програми «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції шляхом надання універсального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу, розширення доказово обґрунтованої профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, створення життєздатних та стабільних систем охорони здоров’я», яка реалізується за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Викладені в даній публікації думки й точки зору є думками й точками зору організації, яка видає дану продукцію, і не можуть розглядатися як думки або точки зору МБФ «Альянс громадського здоров'я» і Глобального фонду. Виготовлення макету: СПД ФО Протопопов А.О. Друк: Друкарня-ТОВ «Агентство-Україна» Замовлення № Тираж: 6000 прим. Головною метою діяльності Фонду є благодійна діяльність спрямована на розвиток та підтримку громадського здоров’я, формування фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я населення, служб соціально-психологічної та медичної допомоги в Полтавській області. Статут Фонду ­«Громадське здоров’я»

Національна лінія телефону довіри з питань ВІЛ/СНІД:

0 800 500 451

(цілодобово, безкоштовно)

Національна гаряча лінія з питань замісної підтримувальної терапії (ЗПТ):

0 800 507 727

(безкоштовно)

Біла Альтанка

№ 63 (89), 2018

27

Фото: Анатолій Волик, Оздоровчий табір «Горизонт», с. Запсілля, Полтавська обл.