Тюпа О.М. ЗОШ №16

О.М.Тюпа, учитель математики Кам’янець-Подільської ЗОШ №16 І-ІІІ ступенів РІВНЕВЕ НАВЧАННЯ ЯК ОСНОВА ЕФЕКТИВНОСТІ ГЕОМЕТРИЧНИХ ТА АЛГЕБРАЇЧНИХ УМІНЬ ТА НАВИЧОК НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ Учитель повинен дати від себе, щоб учень прийшов до себе. (Народна творчість) І. ВСТУП Творча діяльність людини в усіх галузях життя можлива за наявності міцних знань основ наук, узагальнених умінь та навичок і розвитку її духовних сил (певних позитивних якостей розуму і характеру, почуттів переконань). Перед кожним новим поколінням життя ставить усе складніші завдання для розв’язання яких потрібний високий рівень освіченості особи. Досвід показує, що становлення наукового світогляду учнів неможливе без ознайомлення зі специфікою математичних методів пізнання, формування уявлень про математичне моделювання, розуміння зв’язку математики з дійсністю. В основу системи навчання покладено рівневий підхід і технологію рівневої диференціації як сукупності форм і методів навчання, що враховують індивідуальні особливості учня, його потреби та інтереси. Саме рівнева диференціація навчання є запорукою розвитку дітей із різними здібностями й інтересами. Вона передбачає групову діяльність учнів у навчальному процесі. Така діяльність сприяє індивідуалізації процесу навчання, створенню умов для спілкування. Взаємний контакт школярів у процесі виконання завдань сприяє встановленню колективних стосунків, формуванню почуття обов’язку та відповідальності за спільну працю. Під час роботи в групах учні мають можливість відразу з’ясовувати незрозумілі для себе питання, своєчасно виправляти помилки, допущені в процесі розв’язування вправ, вчитися вислуховувати думку свого товариша, відстоювати та обґрунтовувати правильність власних суджень, приймати рішення. В умовах класно-урочної системи навчання рівнева диференціація постає ефективним засобом формування в учнів самооцінки та самоконтролю. До основних принципів рівневого навчання відносимо такі: 

виділення і відкритого пред’явлення учням результатів навчальних досягнень (за



рівнями); “ножиць” між рівнями вимог і навчання: рівень вимог має бути вищим за рівень навчальних досягнень;

1



формування опори: в усіх учнів класу незалежно від їхніх здібностей і навчальних

 

можливостей повинні бути сформовані опорні знання та вміння; послідовності у просуванні за рівнями навчання; індивідуалізації, яка дає змогу враховувати індивідуальний темп просування в

 

навчанні; відповідності між змістом, контролем та оцінкою; добровільності у виборі рівня навчання: кожен учень добровільно вибирає рівень засвоєння навчального матеріалу.

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА Використання рівневого навчання на уроках математики сприяє: -

ефективному розвитку в кожної особи математичних здібностей, розвитку логічного мислення,

-

системи

загальнолюдських

цінностей

та

загальноприйнятих

норм

поведінки як на уроках математики, так і в житті; розвитку здатності цінувати знання та вміння користуватися ними; усвідомленню особистої відповідальності та вмінню об'єднуватися з іншими членами колективу з метою розв'язання спільної проблеми; розвитку здатності визнавати і поважати цінності іншої людини; формуванню навичок спілкування та співпраці з іншими членами групи, взаєморозуміння та взаємоповаги до кожного індивідума; вихованню толерантності, співчуття, доброзичливості та піклування, почуття

-

солідарності й рівності; формуванню вміння робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на власних

-

судженнях та аналізі дійсності; розумінні норм і правил поведінки. В умовах рівневого навчання на уроках математики вчитель забезпечує формування в

учнів таких інтелектуальних умінь як аналіз, порівняння, виділення головного, а також критичне мислення та здатність приймати відповідальні рішення. У рівневому навчанні

важливішим виступає саме метод педагогічного впливу

(супроводу) на пізнавально-навчальну діяльність дитини. Тому у своїй практиці вчитель широко використовує завдання, що потребують від учнів власних зусиль, самостійної діяльності. Під час активного навчання учень, аналізуючи творче завдання, визначає потрібні для його виконання операції, послідовність дії, порівнює та визначає спільне й відмінне в способах реалізації аналогічних завдань, узагальнює способи його виконання. На основі таких розумових дій розвивається інтелектуальна сфера особистості. Важливо, що у процесі виконання навчальних дій учням доводиться робити певні розрахунки. Вони навчаються використовувати знання з інших предметів (здійснюються міжпредметні зв'язки); мова

2

школярів збагачується новими словами, термінами. А це позитивно впливає на розумовий розвиток особистості. Рівневе навчання спрацьовує через осмислення кожним учнем своєї діяльності, оскільки воно звернене до здібностей дитини, спонукає перебудовувати свої дії, досвід, мотиви і потреби, що є важливим фактором у розв’язанні проблеми соціалізації освіти. Використання рівневого навчання сприяє сформуванню в особистості умінь і навичок самостійно вивчати певні явища, процеси, користуючись поданою інформацією. Організовуючи на уроках математики рівневе навчання, вчитель передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Це сприяє формуванню математичних навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу. Уроки математики сприяють розвитку мислення учнів, умінню вислухати товариша і зробити свої висновки. Тому вчитель на своїх уроках активно застосовує групову навчальну діяльність - модель організації навчання в малих групах, об'єднаних спільною навчальною метою. Найчастіше парну і групову роботу проводить на етапі застосування набутих знань. Клас поділяє на групи з різними навчальними можливостями, і кожна з цих груп потребує особливого індивідуального підходу. Найважче працювати зі слабкими учнями: вони потребують багато уваги на уроці, і тому постає питання, як організувати роботу з цими учнями, щоб не залишати поза увагою інші групи дітей. Важливим моментом групової роботи є опрацювання змісту і захист

групами

результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання вчитель впроваджує різні варіанти організації роботи груп. Застосування рівневого навчання дає змогу кожному учневі працювати на будь-якому рівні навчальних досягнень і здобути відповідні результати. Посібники допомагають учителю у вирішенні таких дидактичних завдань: -

організація усних обчислень за готовим малюнком для набуття навиків застосування

-

відповідних теорем; організація навчальної самостійної роботи учнів у процесі розв'язування задач; організація самостійної роботи для контролювання знань учнів; відпрацювання теоретичних знань учнів; розвиток усної та письмової мови учнів; організація творчої роботи учнів. Таблиці вчитель використовує як на початку вивчення тієї чи іншої геометричної теми,

так і при її повторенні. Для роботи на уроці учні отримують таблиці, що дає можливість виконати велику кількість вправ при мінімально затраченому часі, активізувати при цьому всіх учасників навчального процесу.

3

Сьогодні, коли темпи оновлення наукової інформації дуже високі, коли практично кожній людині доводиться весь час довчатися і перевчатися, саме школа повинна не тільки забезпечити дітей базовими вихідними даними, але й привити вміння самостійно їх розвивати в майбутньому. Тож особливо важливою ланкою у проведенні уроку вчитель вважає вмілу організацію самостійної роботи учнів на уроці. Організацію самостійної роботи вчитель здійснює на всіх етапах навчальної діяльності. Це -

самостійне вивчення певної теми, робота з додатковою літературою, написання рефератів та повідомлень;

-

використання на етапі формування умінь і навичок - навчальних самостійних робіт (за зразком, із вказівками до виконання, варіативного характеру, підвищеної складності);

-

диференційовані самостійні роботи контролюючого характеру. Вчитель вважає, що важливо для кожного педагога мати банк обдарованих та здібних

учнів. Для цього в урочний час необхідно використовувати диференційований та індивідуальний підходи, виявляючи нестандартне мислення та особливе захоплення в окремих учнів предметом. Далі необхідно якісно спланувати роботу для організації їх підготовки до кожного з наступних етапів олімпіади. Саме в цьому допоможе створений вчителькою посібник: «Олімпіадні задачі та методи їх розв’язування». У посібнику запропоновано методи розв’язування олімпіадних задач різних типів, що дає змогу якісно підготувати учнів до участі в математичних олімпіадах, турнірах, тощо. Вчитель організовує засвоєння учнями програмового матеріалу на всіх чотирьох рівнях навчальних досягнень (початковий, середній, достатній та високий), а учень сам вибирає рівень. Серед позитивних результатів рівневої диференціації вчитель виділяє такі: 

зменшення навантаження на дітей, які інколи не тільки з соціальних, а й з

 

фізіологічних причин не можуть опанувати високий рівень навчальних досягнень; отримання кожним учнем потрібного саме йому змісту навчання математики; зникнення страху учня перед оцінюванням; Рівневе навчання передбачає:



збільшення кількості вправ, які потрібно виконати, та забезпечення розвивального

  

характеру навчання; відмову від авторитарного навчання; свободу вибору кожним учнем рівня навчальних досягнень; використання різних форм роботи. На думку вчителя ефективною формою реалізації рівневого навчання є об’єднання

дітей у групи з урахуванням їх самооцінки. У кожній групі вчитель пропонує учням добірку завдань на вибір. Тоді учень має просуватися від зони найближчого розвитку до зони

4

актуального розвитку. Така організація роботи можлива, якщо вчитель знає мотивацію навчання кожного учня, а також рівень засвоєння учнем попереднього матеріалу. ІІІ. ВИСНОВКИ У процесі використання рівневого навчання необхідно здійснювати поступовий перехід від колективних форм роботи учнів до частково самостійних і повністю самостійних у межах уроку або системи уроків. Такий підхід дає можливість учням брати участь у виконанні завдань, складність яких зростає. Оскільки, рівневе навчання – це один із способів досягнення всіма дітьми загальноосвітньої мети в навчанні з урахуванням їх індивідуальних особливостей, то практичне значення досвіду вчителя полягає в тому, що його матеріали можуть бути використані вчителями математики при плануванні та здійсненні навчально-виховного процесу з предмету, в організації роботи з обдарованими учнями, в діяльності творчих груп тощо. Отже, призначення рівневого навчання в тому, щоб підтримувати та розвивати природні задатки дитини, її здоров’я та індивідуальні здібності, допомагати в становленні її суб’єктивності, соціальності і творчої самореалізації особистості.

ЛІТЕРАТУРА 1. Гринцевич М.П. «Використання інтерактивних методів навчання на уроках математики

як

засіб

формування

комунікативної

компетенції

учнів»

-

«Математика в школах України», №1.01.2010р 2. Капіносов А. М. Тематичне поетапне рівневе вивчення математики в основній школі /А. М. Капіносов. – Дніпропетровськ : Іновація, 2005. – 111 с.

3. Капіносов

А.

М.

Математична

понятійна

компетентність:

теоретико-

методологічні основи дослідження, структура та рівні / А. М. Капіносов, В. В. Корольський // Збірник наукових праць: Педагогіка вищої та середньої школи. – Кривий Ріг: Видавницький відділ ДВНЗ «КНУ» , 2012. – № 34 – С. 69-74.

4. Сидоренкова

Л.

«Організація

самостійної

та

усної

роботи

при

диференційованому навчанні» - «Математика», №8, 2005 р.

5.

Ярошик З.А. «Самостійні роботи на уроках математики» - «Математика в школах України», №16-18.2011р.

5