Л.М. Кобильник. Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Кам’янець-Подільська міська рада Управління освіти і науки Науково-методичний центр Загальноосвітня школа №16

Л.М. Кобильник

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення Методичний посібник

Кам'янець-Подільський 2018

УДК 373.5.016:811.161.2 (075.3) ББК 74.261.4я721 К55

Рецензент: Рарицький О.А. – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури та компаративістики Кам'янецьПодільського національного університету імені Івана Огієнка.

Рекомендовано до друку: кафедрою вчителів словесності ЗОШ №16 (Протокол № 2 від 01.11.2018)

К55

Кобильник Л.М.

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення / Л.М. Кобильник – Кам’янець-Подільський: Видавець ПП Зволейко Д.Г., 2018 – 80 с. У посібнику розглядається диктант як вид орфографічної вправи на уроках української мови. Розглянуто історію використання цього виду роботи у школі. Проаналізовано психологічні особливості написання диктантів, а також їх класифікацію. Особливу увагу приділено аналізу особливостей проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови у 5 класі. Розкрито різні методологічні аспекти та підходи до їх використання. На прикладі проведеного педагогічного експеременту доведено ефективність використання натрадиційних диктантів на уроках української мови при вивченні різних тем. УДК 373.5.016:811.161.2 (075.3) ББК 74.261.4я721

© Кобильник Л.М., 2018

ЗМІСТ ВСТУП.......................................................................................... 4 РОЗДІЛ І. Диктант як вид орфографічної вправи............ 5 1.1 Історія використання диктантів у школі та їх значення................................................. 5 1.2 Психологічні особливості написання диктантів.9 1.3. Класифікація диктантів............................................ 24 РОЗДІЛ ІІ. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі................ 33 2.1. Види нетрадиційних диктантів.............................. 33 2.2. Експериментальна перевірка доцільності використання нетрадиційних диктантів на уроках української мови..................................... 45 2.2.1. Завдання і методика експерименту. .................. 45 2.2.2. Хід педагогічного експерименту. ....................... 46 2.2.3. Результати експериментального навчання. .... 52 ВИСНОВКИ.............................................................................. 55 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................... 57 ДОДАТКИ.................................................................................. 62

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

ВСТУП У методичній літературі щоразу частіше з’являються праці, в яких висвітлюються прийоми роботи на уро­ках мови, питання взаємозв’язку усного і писемного мовлення, шляхи піднесення стилістичної, орфографіч­ ної і пунктуаційної грамотності учнів. Особливе зна­чення в роботі вчителя має система, під якою варто розуміти застосування у певній послідовності різних прийомів і видів вправ для досягнення оптимальної ефективності навчального процесу. Водночас си­стема – це динамічна категорія, вона не може бути раз і назавжди прийнятою або заданою, це результат постійних творчих пошуків самого педагога, врахуван­ня конкретних умов – адже кожна група дітей, не кажучи вже про окремі їх групи, потребує дещо ін­шої послідовності навчальних заходів, певного пере­групування видів роботи, які б найбільше відповідали рівневі знань, навичкам даного класу, специфічним умовам його навчання (місто, село, діалектне оточен­ня і т. ін.). Учитель (його особисті уподобання, досвід) відіграє вирішальну роль у створенні і реалізації системи. Будь-яка форма навчальної роботи, сама по собі ефективна й цікава, втрачає ці якості, якщо педагог не виявляє до неї інтересу. Надзвичай­но важливо розширювати арсенал засобів викладання мови, видів навчальної роботи, щоб можна було за­довольняти конкретні практичні потреби (і особли­вості учнів, умови роботи, і уподобання та можливо­сті вчителя). Отже, дальша оптимізація навчального процесу неможлива без піднесення ефективності уро­ку, вдосконалення і творчого використання методів прийомів і форм навчання мови, з-поміж яких важливе місце посідають диктанти. Можливості такої форми навчальної роботи, як нетрадиційні диктанти, ще не повністю реалізуються, відчува­ється необхідність більш глибокого вивчення матері­алу з цієї теми, популяризації різних видів диктантів і раціональних прийомів їх проведення.

4

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

РОЗДІЛ І. ДИКТАНТ ЯК ВИД ОРФОГРАФІЧНОЇ ВПРАВИ Диктант – це такий прийом організації навчаль­ної діяльності на уроці, в процесі якої учні відтворю­ють письмово сприйнятий ними на слух (продиктова­ний частинами) текст. Терміном “диктант” позначаємо і продукт цієї діяльності – різновид письмової робо­ти, виконаної під диктовку. Він допомагає організу­вати ритмічну, колективну роботу всього класу над одним текстом, причому дозволяє використовувати для цього тексти з оптимальними для даних умов харак­теристиками, краще, ніж деякі інші прийоми, забез­печує зворотну інформацію, отже, є засобом і навчан­ня і контролю.

1.1

Історія використання диктантів у школі та їх значення

Якщо розглядати диктант з історичного погляду, то побачимо не тільки поступову диференціацію, урізноманітнення його видів, зумовлену необхідністю вирішення конкретних навчально-виховних завдань, але й раціоналізацію прийомів проведення цих видів. Проте цей процес не був поступовим і рівномірним: різним було ставлення до диктантів – від надмірно частого їх використання до цілковитого заперечення, змінювалась оцінка їх ролі в навчальному процесі [13, с. 4]. Використання диктантів у школі має цікаву історію. Був час, коли він вважався чи не єдиним засобом навчання орфографії. Та ось почали методисти почали висловлюватися проти диктанту: його кваліфікують як страховище для учнів, як спосіб систематично­го знущання над ними, як засіб покарання [35, с.242]. У 1883 році В.П. Шереметьєвський писав: “...якби всі краплі сліз і поту, пролиті з того часу, відколи пишуться диктанти, ви­ступили раптом усі з надр земних, то був би..., розуміється, не потоп, а, в усякому разі, грязюка непролазна навколо навчаль­них закладів, особливо жіночих” [Цит. за: 35, с. 242-243].

5

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Негативно до диктанту поставився і проф. Томсон у своїй книжці “К теории правописания и методологии преподавания его”, що вийшла в світ в 1903 р. Виступаючи на з'їзді викладачів мови військових шкіл у 1903 р., А. Фльоров рішуче протестував проти того, що “в ниж­чих класах винятково, а в середніх переважно, учні нерідко вправляються в диктантах, диктантах і диктантах: диктантоманія шаленіє”. Тому був час, коли диктант як форму навчально-тре­нувальної вправи було зовсім відкинуто, замість нього почали використовувати списування. Таке негативне, упереджене ставлення до диктанту деякий час тривало й після 1917 року. Але у другому номері журналу “Родной язык в школе” за 1927 рік з’являється стаття проф. Пєшковського “Несколько слов о предупредительном диктанте”. Автор її відверто заявляє, що треба перебудувати всю методику навчання правопису. І по­чинає цю перебудову з реабілітації диктанту. На сторінках того ж журналу розгорнулась гостра дискусія: запроваджувати в школі диктант чи ні? Упередження проти диктанту було ще настільки міцне, що ця дискусія так до певних результатів тоді й не призвела. Ав­торитетні методисти, з-поміж яких був і проф. Афанасьєв, про­довжували заперечувати доцільність і необхідність диктантів. Шапошников відкидав його навіть як форму, як засіб перевірки орфографічних знань учнів. А, проте, поступово диктант почали визнавати, все ширше й ширше застосовувати його не тільки як засіб контролю, а й як один з дійових засобів піднесення граматико-орфографічної та пунктуаційної грамотності учнів. Так було реабілітовано диктант. Наша школа повинна прищепити учням тверді, сталі навички грамотного письма. Для здійснення цього завдання потрібні різні методичні засоби й прийоми навчання правопису, а не якийсь один, що здавався б найуніверсальнішим, найдосконалі­шим. Домогтися високих, повноцінних знань можна лише тоді, коли вчитель буде вміло користуватися всіма засобами, поєдну­ючи їх в єдину струнку систему навчання і виховання.

6

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

Шапошников колись заявляв, що диктант є штучною, надуманою і неприродною формою роботи, з якою учні зустрічаються тільки в стінах школи. Це, звичайно, не так. І в школі, і особливо поза нею випускникам треба вміти вести найнеобхідніші записи під час слухання лекцій, доповідей тощо. В усіх цих випадках записуваний текст сприймається тільки на слух, тобто під дик­тант. Як же можна говорити, що навички писати на слух учням не потрібні? Щоб писати на слух і писати так, щоб нічого не пропускати, треба бути дуже уважним, набагато більше, ніж тоді, коли за­писуваний текст знаходиться перед очима. Відомо, як часто учні, записуючи щось із слів учителя, перепитують його кілька ра­зів і все ж роблять пропуски, перекручення, тому що їм бракує звички концентрувати думку на матеріалі сприймання, виконува­ти акт писання в поєднанні з свідомим відтворенням якихось правил, набутих знань. Диктант привчає учнів писати з максимальним зосереджен­ням уваги, а це має велике виховне значення. До того ж, їм до­водиться писати не механічно, букву за буквою, і навіть не окре­мими словами, а словосполученнями і текстами. І основне, перш ніж напи­сати, учневі треба усвідомити свою роботу, навчитися думати, аналізувати, зіставляти, перевіряти, тобто навчитися працюва­ти впевнено, свідомо, не покладаючись на готові взірці. А те, що кожна така робота вимагає контролю, обліку й оцінки, шкодить учневі. Навпаки, це ще більш дисциплінує його, привчає працювати ще ретельніше й чіткіше. Отже, для формування правописних навичок, для вироблення необхідної орфографічної та пунктуаційної вправності диктант у різних своїх формах є надійним і досить ефективним засобом. Не треба тільки протиставляти його всім іншим видам роботи з вивчення правопису. Адже його треба викори­стати правильно, на своєму місці, щоб він міг успішно виконати свої навчальні функції. Диктанти рекомендуються зараз для всіх класів загальноосвітньої школи, застосовуються також і в багатьох іншого типу навчальних закладах. Ні мето­дисти, ні вчителі-практики не заперечують навчально-виховного значення цього виду роботи [13, с.4].

7

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Хоча для декого ще й зараз поняття диктанту об­межується лише таким видом вправ, коли вчитель диктує певного обсягу текст, збирає зошити, виправ­ляє учнівські роботи і виставляє оцінки в зошитах і класному журналі. Необхідно якнайрішучіше боротися з такою практикою, наслідки якої шкідливі (про одноманітність диктантів у шкільній прак­тиці вже не раз говорилось у вчительській пресі). Отже, оцінюючи навчальну ефективність диктан­тів, треба мати на увазі конкретні їх форми та способи їх реалізації. Загалом саме життя, як кажуть, виступає захисником цього виду, форми навчальної робо­ти: адже людині надзвичайно часто доводиться, крім списування з готового тексту, формулювання власних думок, записувати сприйняте на слух, почуте від когось (лекцію, передачу по радіо, телефонограму і т. ін.). Практичні потреби життя вимагають ви­роблення відповідних навичок передавати на письмі текстуально, вибірково чи стисло усне мовлення, сприйняте на слух. Оскільки між усною мовою і пи­семною, між звуками в їх системі, в живому потоці мовлення і засобами їх передачі на письмі існують складні, неоднозначні кореляції, необхідно створити асоціації між слуховим сприйманням і графічним образом слова, між вимовою і його написанням. Цьо­го можна досягти лише відповідними вправами. Диктанти, якщо вміло проводити і застосовувати різні їх види (залежно від навчального матеріалу, мети та типу уроку), є одним із засобів боротьби за культуру писемної мови учнів, вони виконують організувальну і виховальну роль – допомагають сформувати цін­ні навички регламентованої роботи, вміння дотриму­ватись встановленого порядку і ритму. Водночас сама передача на письмі (без змін чи з обумовленими завданням змінами) вимагає великого напруження і зосередження уваги. Отже, це один із засобів вихован­ня в школярів уваги, дисциплінованості, організова­ності, точності й акуратності в навчальній діяльності, вміння включитись у розумову роботу і виконувати поставлене завдання в даний момент. Це не простий і не легкий вид навчальної роботи. У підручниках та посібниках з методики мови диктанти традиційно роз­глядаються в розділі “Методика орфографії”, коли описуються види вправ з орфографії, і не згадуються в розділах, де йдеться про вивчення 8

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

фонетики, лекси­ки, частин мови, синтаксису. В.Т. Горбачук зауважує: “Розуміння диктантів як виду передусім орфографічних вправ певний час було загальноприйнятим, проте його не можна вважати виправданим: диктанти з успіхом можуть використо­вуватись під час вивчення різних, крім орфографії, структурних частин шкільного курсу мови, в тому числі граматики, пунктуації, фонетики, лексики, сти­лістики, на уроках розвитку мовлення. Зрозуміло, при опрацюванні певного розділу чи теми добирається найбільш відповідний для певного навчального мате­ріалу і тип вправи (про це детальніше йтиме мова в наступних розділах, де розглядатимуться окремі види диктантів)” [13, с.5].

1.2 Психологічні особливості написання диктантів С. Болтівець відзначає: “У XIX столітті диктант розглядали як основний спосіб закріплення теоретичних відомостей учнів з гра­ матики, тобто граматичних правил, у вигляді яких поставали ці відомості перед гімназистами, а також практичної орфографії” [6, с.16]. Перш ніж писати, треба знати, як писати. Така етапність містить важливий психогігієнічний сенс: 1) мовленнєва діяльність ускладнюється поступово; 2) нові для учнів види мовлення засвоюються за допомогою опрацьованого інструментарію. Учень за такого підходу не потрапляє до ситуації багатофакторного напруження, що най­частіше виявляється нездоланним: написав би, якби знав про що, але якби ще й знав як, тобто, як ці слова правильно пишуться! Диктант проводився у IV гімназичному класі (за віком для 13-14-річних підлітків). У сучасній школі це був би або 6-й, або 7-й клас, ураховуючи розбіжність нинішньої й більш як столітньої давності структур середньої освіти. У цьому класі третина навчального часу, призначеного для вивчення мови, відводилася диктантам. Це обстоював ще у 80-х рр. XIX ст. методист Є. Білявський, автор “Методу ведення творів у старших класах гімназій”: “Усіх тижневих уроків у цьому (мається на увазі 4-й клас гімназії) класі 3; з них 9

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

один урок необхідно відводити на диктант, до якого тут слід ставитися суворо, маючи на увазі, що послідовних граматичних занять у старших класах уже не буває. Я в цьому класі за кожну грубу помилку етимологічну збавляю бал. Клас диктанту використовується і на пояснення помилок. Під час диктанту, якщо я впевнений, що більша частина учнів у відомому слові зробить помилку, попереджаю їх, щоб вони звернули увагу на це слово; слова, що коливаються в орфографії, тут же пояснюються, щоб учні не робили в них помилок. За допомогою такого щотижневого суворого диктанту наприкінці року учні справді пишуть задовільно, тобто стає можливим остаточно виправити їх орфографію вже на творах у старших класах” [Цит. за: 6, с.17]. Звернімо увагу, методист Є. Білявський док­ладає максимум зусиль, щоб незміцніла орфо­графічна навичка не хитнулась у бік неправиль­ного написання й цим не допустити закріплення помилкового образу слова. Причому називає два джерела ймовірної помилки: а) новизна слова у сприйманні учнів, для визначення якої вчитель

виходить з відомих йому учнівських знань, умінь і навичок; зауважимо принагідно, що володіння методом включає в себе, крім знань самого предмета, знання того, що знають і вміють учні, а також того, чого вони не знають, не вміють або знають і вміють нетвердо; б) орфографічна несталість правопису окремих слів, яка є природним явищем у житті кожної мови, більше того – сутнісною прикметою її життя, а отже, змінюваності й розвитку. Наведений з історії методики викладання мови приклад ілюструє спосіб формування психолого-граматичної установки, яка в майбутньому стає для учня еталоном відтворення, вживання і продукування мовних форм залежно від первісно сприйнятих (що становить більше половини процесу формування), а потім витренуваних образів застосування кожного мовного явища. До того, як постав звуковий, вимовлений або зоровий образ слова, словосполучення, певного мовного факту в процесі первісного сприймання, 10

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

мислення учня повертатиметься щоразу, коли виникатиме потреба в інструменті для оформлен­ня й вираження думки. “Я приймаю... здійснюю, ні, все-таки правильно буде – беру участь”, – подумки формуватиме висловлювання школяр, до утворення якого залучатимуться всі сприйняті колись образи, які є в його розпорядженні. При цьому раніше сприйняті образи слів заступатимуть сприйняті пізніше, частіше вживані – вживані рідше, більш яскраві й образні – менш яскраві й необразні, пов’язані з почуттями і переживаннями учня – ті, що його емоції й почуття проминули. Отже, психічне життя людини, зокрема будова сприймання, лише на перший погляд видаватиметься невпорядкованою системою. Насправді ж – це система домінант, яка впорядковується однією з них, найбільш значу­щою. Однак у цьому виборі пріоритетів теж є свої закономірності, пов’язані з психічною конституцією школяра, ієрархією потрібних у даний момент мотивів діяльності. Наведемо одну з них. “Під час формування висловлювання її величність Думка одягається в святкову сукенку або ж з’являється у світ неприбраною, незачесаною нечупарою. Чи доводилося вам спостерігати це в житті? У ситуаціях, наприклад, коли учень формує висловлювання й говорить з учителем, відповідаючи вивчене в класі, і пізніше або перед тим – у розмові з однокласниками чи в сім’ї? Або інше. Учитель доповідає на педагогічній раді – це один тип мовного оформлення, обговорює побутові деталі з сусідкою – другий. Отже, в одному випадку, з посиленням відчуття відповідальності й психологічного напруження (збільшення кількості слухачів, їх підвищена значущість для особистості) зростає й контроль за вибором мовного оформлення, відповідного ситуації. Чим освіченіше, вимогливіше для мовця довкілля, тим критичніше ставиться він до вибору одягу Думки, використовуючи із запасу найвишуканіші лексичні пласти. Та й за такої ситуації – чи звертали ви увагу? – часом, йому бракує потрібних слів, тих, що відповідають суворим критеріям моменту, критеріям, зауважимо, створеним уявленням мовця про значущість для нього ситуацій! Збільшуються паузи, перехоплює дихання: “Е-е...е-е...”. І знову з’являється слово 11

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

або фраза, дібрана, як святкове вбрання принцеси. Одна з кількох, інколи кількох десятків висловлювань, що змогли проникнути через звужену власною критичністю мірку. А через кілька хвилин, якщо це відбувалося на уроці, учень опиняється на перерві в колі товаришів і його мовлення розливається широкою річкою.

– От, якби на уроці так, – інколи каже вчитель. Учневі й самому хотілось би, щоб на уроці було так. Та на заваді – те саме завужене вушко мірки, яким “те” добирається з “не того”, а в результаті часто виявляється, що “не того” дуже багато і принцесі з’явитись на світ ні в чому... Як кажуть, розумію, але сказати не можу” [6, с.17]. Розглянемо ж роботу індивідуальної системи домінант учня в критичний момент зважу­вання понять і відбору їх з метою побудови висловлювання. При цьому звернемо увагу на вже наведений приклад утворення вислов­лювання. “Я приймаю участь...” – це первісний шар сприймання. Саме такий вислів зафіксова­ний у пам’яті ще на найпершому етапі. Тому він і відтворюється першим. Якщо, до того ж, образ вислову підкріплений другою домінантою – час­ тотою сприймання і вживання, тобто учень найчастіше чує саме таку форму, – зрозуміло, він і відображатиметься в свідомості, а тому й вико­ристовуватиметься активніше. Припустимо, вчитель виявив цю помилку, виправив її й цим замінив первісно сприйнятий образ “приймаю участь” на правильний – “беру участь”. Навіть зробив це не один раз, а два, три. Противагою вчительським зусиллям тепер виступає друга домінанта, що виражається в частоті й кількісному співвідношенні вживання новоутвореного образу словосполучення до вживаного раніше. Що переважить? Щоправда, найменша праця, спрямована на виправлення помилки, не минає безслідно. Навіть вживаючи попередньо засвоєний неправильний вислів, учень легше сприйматиме допомогу під час наступного виправлення (“Ой, забув, – не приймати, а брати участь!..”). Потім учень частіше згадуватиме сам, оскільки образ неправильної форми у момент вживання викликатиме стійкішу асоціацію з образом правильного вислову, як це видно в уже наведеному нами на початку вислову. Зрештою, тривале виправлення 12

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

спричинить ефект автоматизованої появи обох образів одночасно, з яких перевага у вживанні надаватиметься найбільш відтренованому, з акцентованим усвідомленням правильності образу – в нашому випадку “брати участь”. Шлях збільшення домінанти частоти й кількості вживання буде, коротшим, а зусилля, спрямовані на відтренування правильного образу, – меншими, якщо пояснення вчителя міститиме домінанту яскравості й образності. Наприклад, якщо вона виражатиметься у такому поясненні: «приймати» означає вбирати в себе, одержувати, вважати щось вартим уваги, зазнавати чогось, уміщувати в собі чи переміщувати щось. Підмогою до вчительської праці у формуванні й закріпленні правильного мовного образу може найнесподіваніше виявити себе й домінанта почуттів і переживань, пов’язана з найбуденнішою, проте значущою для школяра життєвою ситуацією. Викладена ситуація, звичайно, не може бути “прочитана” як один з педагогічних засобів, а тим більше змодельована в лабораторних умовах класу, адже мова йде про чуттєву рефлексію переживання стану індивідуально значущої, інтимної фрустрації. Проте атрибутами її перебігу в психічному виявляються, як бачимо, психологічні установки і способи поведінки, сформовані в шкільному середовищі. Важливим психогігієнічним атрибутом виступає володіння мовою, за допомогою якої здійснюється чуттєва рефлексія – розмова із самим собою. Почуття, набуваючи предметності в образах слів, переходять від природного свого стану до умовного, адже мова є набутком культури багатьох поколінь народу, зосередженням людського продукту мислення, уяви і почуттів, які теж колись, у момент народження, перебували в такому ж природному стані. Перенесення почуттів до такої умовної сфери дає змогу пережити стан фрустрації або душевної кризи вдруге, втретє, вчетверте, але тепер уже в новій, безпечнішій для особистості ситуації, оскільки природний стан почуття заміщується умовним за допомогою мови. При цьому чим менші можливості людини використовувати мову, тим більше опосередкування почуттів виражатиметься в 13

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

інших компенсаторних символах – від Творення Мистецтва, музики до виявів людської моторики і рухової розгальмованості. Слово є дією, інструментом мислення, а тому, якщо думка, уява і почуття не реалізуються в мові, компенсація відбувається в інших різновидах дій. Ось чому колізії сприймання, а відтак мислення і почуттів учня, зобов’язані своєю появою проростанню в культурному осередді нації, потребують ефективної регуляції, як психічні стани дітей та підлітків, ними, безпосередньо чи опосередковано, зумовлені. Одним з ефективних способів такої регуляції здавна було навіювання. Про це наприкінці XIX ст. писав лікар Михайло Мудров: “Знаючи взаємні впливи дій душі й тіла, обов’язком вважаю зазначити, що є й душевні ліки, які зцілюють тіло. Вони почерпуються з науки мудрості, частіше з психології. Сим мистецтвом сумного втішиш, сердитого пом’якшиш, нетерплячого заспокоїш, боязливого зробиш сміливим, потайного відвертим, відчайдушного благонадійним: Сим мистецтвом передається та твердість духу, яка перемагає тілесні болі, тугу, метання” [Цит. за: 6, с.19]. Психологічні механізми навіювання докладно вивчив Володимир Бехтерєв, створивши цим наукову базу для виникнення психотерапії. За його визначенням, навіюваність – це “...оживлення дії, яка відбулася, або її результатів не шляхом моделі, як у наслідуванні, а шляхом словесного символу, що відповідає даній дії або враженням, які минули. В цьому разі словесний символ неначе замінює зразок для наслідування, внаслідок чого навіювання прищеплює іншій особі за допомогою слова певні дії або навіть враження і їх наслідки. Це прищеплювання, очевидно, є процесом оживлення за рахунок безпосередньої дії слова, причому чим пасивніше ставиться сприймаюча особа до навіювання, тим сильнішою є дія навіювання; на цьому, як відомо, й ґрунтується особливо могутня дія навіювання в гіпнозі, тобто в стані, подібному до сну” [2, с.195]. На думку вченого, “не тільки для вияснення індивідуального розвитку людської психіки, а й для психології цілих народів” важливо вивчати писемне мовлення, зокрема: “Треба також використовувати письмо під диктуру й навіть – списування. Тут варто 14

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

звертати увагу на точність передачі почутого і побаченого, ті чи інші пропуски, подвоєння, помилки та ін.” [2, с.384-385]. Отже, якщо могутній вплив навіювання, створюваний літературою, театром, живописом і музикою, дедалі ширше використовує медицина й психологія, то чому ж цілеспрямовано не застосовувати розроблене й здобуте у практиці педагогічного впливу? Тож докладніше розглянемо згадане Бехтерєвим «письмо під диктуру» або диктант з психогігієнічного погляду, тобто з точки зору можливостей диктанту як педагогічного методу в урегулюванні психічних станів учнів та забезпечення здоров’я їхньої душі. Насамперед зазначимо, що будь-якій диктурі притаманний ефект навіювання. Учитель відчуває зміни стану учнів на уроці під час проведення диктанту: підвищується їх зібраність, уважність, зосередженість. Збільшується емоційна дистанція між учителем і учнями, що, проте, не впливає на подальші довірливі стосунки. В момент проведення диктанту ці стосунки тільки позбуваються зовнішніх виявів через особливості створюваних і вчителем, і самими учнями умов: по-перше, рольова функція вчителя як уособлення живого Знання тимчасово передається ним незворушному втіленню продукту цього Знання, що міститься у тексті диктанту; читаючи дослівно текст, на відміну від попередньої своєї ролі оповідача, організатора навчання, співрозмовника, контролера, вчитель цим самим підкреслює свою відданість йому, домінуючу його роль навіть над своїм власним живим Знанням, що відповідно вивищує в очах учнів значущість ситуації; по-друге, зменшується, а то й зникає можливість учнів сповна використати переваги учнівської ролі: запитати, уточнити, попросити допомоги в разі правописного утруднення; за інших умов, і це розуміють усі, диктант перетвориться на коментоване письмо, для якого не потрібна вже дарована умовами цієї роботи повна міра самостійності (як напишеш – так уже й буде!). Отже, замість зовнішніх виявів довірливих стосунків учень одержує інший вид довіри, внутрішньо значущіший, – довірену можливість набути повної самостійності, убезпечену від підказок, 15

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

коментарів, видимого виконання такої самої роботи іншими учнями, яку можна використати замість напруження власних зусиль. У чому ж полягає впорядковульна роль диктанту як психогігієнічного засобу під час врегулювання наведених нами домінант сприймання? Домінанта первинності у сприйманні образу слова чи не найповніше виявляє себе під час диктанту. Так, утруднення, викликане неясністю зорового образу продиктованого слова, неповним усвідомленням мовної закономірності, що допомогла б подолати сумнів учня, спрямовує сприймання на пошук способів його подолання й цим утворює “потребу сприймання”, вакуум усебічного знання про об'єкт цього утруднення. Отже, відібраний для диктанту текст, що містить утруднення, зосереджує на них увагу учнів і цим створює ефект новизни, нового сприймання мовних фактів і явищ, що, хоч і вивчалися раніше, але були засвоєні неповно. Знання учня постає перед ним новою своєю, досі невідомою гранню. Так, п’ятикласник безліч разів чув і вживав у сім’ї, в школі, серед ровесників слово “серце”, не виділяючи його серед інших, набагато складніших за змістом і формою. У 5-му класі це слово трапилось у тексті диктанту. Домінанта первинності сприймання відтворила в його пам’яті російський образ слова – “серце”, що зумовило утруднення: вимовляється “серце”, а пишеться як? Спала на думку вправа, в якій треба було від слів, у тому числі й від слова “серце”, утворити прикметники. Утворювалися прикметники “сердечний” і “серцевий”. Отже, знову сумнів: пишеться в слові “серце” буква “д” чи її не треба писати? Пригадалося правило про те, що приголосні [д], [т], перед суфіксами -ськ- і -ств- у вимові змінюються або випадають, але на письмі ці зміни не позначаються: студент – студентський, громада – громадянський. Але ж у слові “серце” немає цих суфіксів, значить, цього слова правило не стосується. Вихід з цієї дилеми був знайдений через актуалізацію домінанти частоти і кількості вживання (кожна попередня домінанта втрачає актуальність, якщо перестає постачати відповіді на запитання, 16

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

пов’язані із змінюваною, ускладнюваною ситуацією, але коли всі з них по черзі змінили одна одну, а відповідь, вихід із ситуації все ж не знайдено, коло повторюється; підвищена значущість і складність ситуації у взаємозв’язку з лімітом часу призводить до дезорганізації мислення, перенапруження – дистресу, фрустрації і кризи). “Усе ж, – подумав учень, – треба писати “серце”, оскільки найчастіше це слово вимовляється саме так. А якщо “д” не чуєш, навіщо його й писати?”. І хлопчик не зробив помилки. Кілька разів, поки вчитель перевіряв роботи, він знову й знову відтворював в уяві ситуацію утруднення, що виникла під час диктанту. Тільки одержавши нарешті перевірену роботу, він подолав у собі стан невизначеності, породжений рівнодією кількох домінант сприймання. Отже, подолати сумнів учня під час диктанту, тобто написати на дошці й прокоментувати утруднення (якщо воно виразно виявилось), означає створити ефект первинності сприймання. Утворена так домінанта діятиме віднині упродовж усього життя. Домінанта частоти і кількості вживання використовується, якщо учень систематично виконує значний обсяг увесь час повторюваних завдань, долає утруднення, що містять у собі певний незмінний компонент. Отже, підвищується рівень домагань учня, виникає й утверджується почуття задоволення й радості у невідомому, що відлякує своєю незрозумілістю, неприступністю, раптом виявляється щось відоме, осягнуте, здоланне, яке дає змогу впоратися з новизною загалом. Це було помічене успішно запроваджувалось у середній гімназичній освіті минулого століття. Домінанти яскравості й образності та опосередкування у почуттях і переживаннях учня стосуються найбільшою мірою мистецтва навіювання, що виражається у змісті дібраного тексту і, таких психологічних характеристиках проведення диктанту, що наближають його до психотерапевтичного акту. Конкретний сенс навіювання, беззастережність, категоричність зумовлені самим текстом, від якого не відступає вчитель, а також наявністю наказових, директивних форм. у цьому тексті, що спонукають до чогось слухача.

17

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Глибина навіювальних можливостей диктанту залежить від інформативності тексту, виразності мовлення вчителя, адже й сам зміст у цілому, окремі речення, їх частини, словосполучення та слова промовляються кілька разів. Інтонації або фіксують сприйняте значення, або ж поглиблюють, розширюють, доповнюють його. Так, прочитане перший раз речення тільки започатковує роботу мислення, уяви й почуттів учня, а після останнього прочитання (за інакшими підрахунками, звучання кожного слова диктанту повторюється в середньому від 4 до 7 разів) залишає стійкі утворення асоціативних зв’язків, акцентованих або новотвірних уявлень. Основою цієї виразності є ентелехійність (за Арістотелем, ентелехія – внутрішня сила, що прагне до власної мети) виконання тексту, енергія, що вкладається у виразність прочитання. Темп має значення до певної межі. Так, результати наших досліджень співмірні з результатами дослідів Генрієтти Граник та Алевтини Самсонової [14], у ході яких досліджуваним пропонувалось у процесі сприймання тексту робити довільні зупинки і розповідати про думки, картини, асоціації, що виникли. Текст подавався у трьох варіантах: повністю, окремими реченнями і по одному слову. У перших двох варіантах (подача тексту повністю та окремими реченнями) результати сприймання тексту виявилися майже ідентичними, містили окремі розбіжності, зумовлені насамперед втратою, а тому необхідністю заповнювати зусиллями власної уяви смислові взаємозв’язки між реченнями. У третьому варіанті, під час послівної подачі тексту, виявлено значну активізацію прогностичної уяви, яка, заміщуючи домінанту первинності сприймання, створювала власні картини неназваних ще дій, предметів, їх прикмет і обставин розгортання дії. Зіставлення наслідків сприймання – повного й послівного – виявили разючу їх невідповідність: досліджувані учні, що сприймали текст повністю або окремими реченнями, викладали його зміст зв’язніше, додержуючи послідовного перебігу подій, проте це було більше відтворення сприйнятого, аніж власна творчість. Учні, що сприймали текст послівно, у викладі його змісту глибше розкривали власні асоціативні зв’язки, картини, що поставали 18

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

у зв’язку із сприйманням слів-символів, ніж сутність тексту. Власні здогади, прогнози розвитку подій, уявлення, виявилися первинними, а тому стійкішими, порівнюючи із сприйнятими пізніше значеннями. Симбіоз уявного й реального вплинув на цілісність усвідомлення тексту. Отже, темп читання тексту диктанту також регулює цілісність сприймання. Проте його вплив у вигляді послівної подачі втрачає своє значення, як тільки учні повністю ознайомились з усім текстом перед початком записування. С. Болтівець зауважує: “Із ентелехійністю (силою сенсу, що виявляється учителем у вираженні думок та почуттів, які містить у собі текст) пов’язана сила звуку, її наростання або зниження з метою надання максимального значення орфографічним, пунктуаційним або смисловим особливостям тексту; Сила звуку, яка зростає в середині або в кінці диктанту, посилює увагу учнів і збільшує ефект навіювання” [6, с. 20]. Чи можуть виникати внаслідок такого навіювального способу проведення диктанту побічні, несприятливі наслідки у психічній сфері учнів? Скажімо, явища сомноленції – напівдрімотного стану, схожого на перехід від бадьорості до сну, але більш стійкого, гіпотаксії – стану, що, крім напівдрімоти, відзначається навіяною нерухомістю, нездатністю поворухнутися, напружити м’язи [6, с. 20]. Проведені вченими досліди дають змогу однозначно відповісти на це запитання: “ні”. По-перше, тому що диктант пов’язується з помірним підвищенням психічного напруження учнів, що активізує їх опірність несприятливим впливам. По-друге, психічне напруження поєднується з фізичним – м’язів тулуба, рук, пальців, органів зору і слуху, отже, учні володіють здатністю до вольового самоконтролю. По трете, – і про це свідчить один з фундаторів психотерапії В. Бехтерєв, – Словник почуттів – “...символи впливів, які сприятливо діють на організм, викликають сполучення швидше й притому різноманітніші, аніж символи несприятливих впливів” [2, с. 337]. Загалом кожен педагогічний або психологічний метод залежить від змісту й мети, що їх вкладає в нього виконавець.

19

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Отже, гуманістичній меті “психогігієнічної регуляції”, стимулюванню власного самопізнання й саморозвитку, зміцненню впевненості в своїх силах і на цій основі вивищенню рівня домагань, може й повинен служити зміст диктанту, як і будь-якого іншого виду роботи з розвитку зв’язного мовлення. Прикладом такого диктанту, використовуваного як способу свідомого раціонального впливу, є такий текст. Словник почуттів Вивчення рідної мови і літератури сприяє розвитку емоційного словника, поглибленню уявлень про себе, про власні емоційні зв'язки зі світом і навколишніми людьми. За дослідженням ЮНЕСКО, англієць витрачає в середньому щонайменше вісім років життя, щоб навчитися грамотно писати рідною мовою. Іспанцям легше: їм потрібно для цього тільки два-три роки. Найбільше праці для оволодіння всіма тонкощами рідної мови докладають японці. Вони навчаються правопису й після закінчення вищої освіти, адже трапляється, що для написання одного імені дорослому японцеві необхідно знати сто шістдесят ієрогліфів. Проникнення людини у тонкощі рідної мови дає їй змогу позбутися словесних штампів і стереотипних зворотів, які нічого не виражають, крім уміння говорити “як усі”, а тому й думати “як усі” і відчувати “як усі”. Словесні штампи обмежують мислення, збіднюють уяву, знецінюють почуття. “Це схоже на те, – писав американський мовознавець Чарлз Сепір, – якби величезна електростанція працювала тільки, на одну, тьмяну електричну лампочку!”. Чим більше людина розвиває своє мовлення, тим більше збагачується її внутрішній світ, тим краще вона розуміє душевний стан інших, тому й розуміють її люди (166 сл.). Наведений текст диктанту зорієнтований для старших – 10-11х класів, тому, використовую­чи його в основній школі, вчитель має змогу скоротити його обсяг відповідно до кількості слів, передбачених для кожного відповідного класу. Скоротити можна на 10-20 слів, якщо після диктанту учням запропонувати дослідницьке завдання для вивчення психології 20

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

власного мислення й почуттів. Це завдання залежно від віку, мовленнєвої підготовки може проводитися в усній, письмовій та комбінованій формі. У комбінованій формі початок кожного запитання виконується усно, а закінчують учні самостійно в зошитах. Дослідницьке завдання 1. Назви найпоширеніші емоції й почуття. Які з них виникають частіше, які рідше, а які можна віднести до рідкісних?

2. Який час потрібен людині для досконалого оволодіння українською мовою: а) як рідною? б) як набутою? в) тобі особисто?

3. Наведи приклади словесних штампів. Про які почуття найчастіше говорять одними й тими самими словесними зворотами, хоч ми розуміємо, що вони в кожному конкретному випадку означають різні емоційні стани і почуття?

4. У чому полягає небезпека словесних штампів?

5. Опиши ситуації: а) ти зрозумів почуття іншої людини; б) твої почуття зрозуміла інша людина; в) ти усвідомив власні почуття. Це завдання частково може виконуватись і вдома як домашнє завдання, але перед тим як пропонувати його учням, треба, переконатися, що вони вже мають проговорений усно взірець, усвідомлюють послідовність роботи. Дослідження себе учнем потребуватиме поповнення власного лексичного запасу необхідним інструментарієм, а для цього, йому требу буде користуватись тлумачним, фразеологічним, перекладним словниками. Зміст диктанту сприяє нагромадженню, підготовці й вияву пізнавальних почуттів, цим самим зумовлюючи потребу в пізнанні, створенні власного образу світу, в якому нез’ясовані суперечності й утруднення стають джерелом розвитку допитливості. Наводимо такий текст. Допитливість геніїв Спробуймо відповісти на просте запитання: “На якій підставі більшість людей дотримується думки, що поруч з нами на уроках не сидять таланти і генії? Не мріють про своє майбутнє, про те, щоб залишити на землі видимий слід – відбиток своєї душі?”.

21

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Звернімося до фактів. “Найвидатніший вундеркінд усіх часів Авіценна все життя відповідав на запитання: “Чому?” Воно найбільше тривожило генія. З раннього дитинства й до останніх днів свого життя його оточували питання, що не давали спокою. Ньютон усе своє життя вважав себе одиноким хлопчиком, який на березі океану Непізнаного грається камінцями і радіє, коли час від часу хвиля викидає на пісок ще один камінець – факт. З’ясовуючи факти, Ньютон розширював межі відомого і жахався того, що непізнаного ставало дедалі більше й більше. Але після нього люди побачили свій світ іншим: він став більш просторим і зрозумілим. Цікавість – основне джерело, з якого витікає потреба у пізнанні. Допитливість – це прозріння людини, осяяне спалахом почуттів і думки, зміцнює уявлення про світ і себе в ньому, освітлює кожному шлях до свого призначення (За В. Клименком, 164 слів). Дослідницьке завдання 1. Назви явища, події або факти, які викликали в тебе запитання; “Чому?”

2. Що викликає в тебе почуття цікавості? Опиши це почуття.

3. Як розпізнати невідоме? Наведи приклад, як невідоме стало для тебе знанням. Важливе значення для психогігієни (здоров’я душі) дитячого і особливо підліткового віку є оволодіння навичками психічної саморегуляції, подолання страхів, викликаних невпевненістю у своїх силах, невизначеністю власних можливостей. Підліткове “заперечення заперечень” і пов’язані з ним підвищена збудливість, забіякуватість, часто агресивність – теж цієї природи. Отже, підвищування рівня домагань, розкриття учневі способів пошуку внутрішньої душевної опори – один з найважливіших способів педагогічної психогігієни. Подаємо зразок психогігієнічного диктанту. Формули владарювання собою Запитайте себе: “Що непокоїть мене, коли я вранці вирушаю до школи? Чи коли переступаю поріг класу? Або вже вдома, залишаючись наодинці із самим собою?”.

22

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

Шукаючи відповіді на ці запитання, ми прагнемо розібратися у своїх почуттях, щоб владарювати ними. І в цьому допомагають формули: “Я спокійний”. – “Я впевнений на уроці”. – “Почуваю себе на уроці вільно”. – “Я добре підготовлений до уроку”. Свій настрій можна значно поліпшити, якщо наполегливо переконувати себе: “Я впевнений у собі і повен сил. Я чудово володію собою”. Цим же способом посилюється увага, пам’ять. Варто лише повторити: “Я зосереджений і уважний. Я легко можу згадати вивчене. Я пригадую події до найменших подробиць. Отже, моя пам’ять чудово схоплює й відтворює все, що потрібно мені для відповіді. Я маю гарну пам’ять”. З кожним наступним повторюванням потрібних мені формул я дедалі більше й більше викликатиму потрібний мені стан легкості думки, свіжості пам’яті, чіткості уваги, гарного настрою і самопочуття. Чим далі – мої шкільні справи йтимуть якнайкраще. Адже я витриманий, я терплячий, я люблю своїх однокласників і вчителів. Це означає, що я володію собою! (153 сл.). Дослідницьке завдання 1. Опиши свій стан, коли розумієш, як треба вчинити, але всетаки робиш навпаки. Чому так відбувається?

2. Які ще формули можуть знадобитись у стані підвищеної тривожності? Запиши їх.

3. Наведи приклад оволодіння собою в кри­тичній ситуації. Отже, зміст диктанту, що містить виразні прикмети психогігієнічної саморегуляції, здатний упорядковувати домінанти сприймання, формую­чи відповідну психологічну установку особи­стості. Однак чи не заперечує такий підхід, що його висунув у 1942 році видатний гуманіст-психолог К. Роджерс, не директивний підхід у психоте­рапії, визначений ним як “утвердження найвищої цінності в праві кожного індивіда бути психо­логічно незалежним і підтримувати свою психо­логічну цілісність”? «Боязнь впливати на інших і втручатися в природну динаміку стану клієнта призвела у середовищі роджеріанців до перебільшення 23

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

значення так званого недирективного підходу, – писала щодо цього доктор, психології із США Марія Боуен. – Я багато разів спо­ стерігала “роджеріанський” недирективний спосіб психотерапії як прикриття пасивності й страху наробити помилок, небажання “висову­ватись”. Легко сидіти перед клієнтом, киваючи головою і вимовляючи “гмм... гмм” і не ризикую­чи вступити в спілкування на реальному людсько­му рівні. Особисто я більше побоююсь такого стилю керівництва, за якого для того, щоб уникнути директивності, хитрують і маніпулюють, аніж коли мені відверто пропонують структуру і вибір” [8]. З часом змінились думки й само­го К. Роджерса: психолог з 1969 року перестав вживати введений ним термін “не директивний”, про що свідчать і останні його праці. І чи може уникнути будь-якого впливу на дитину або школяра педагог? Застосовуючи диктант як традиційний спосіб набуття учнями навичок грамотного письма, ми сподіваємось, учитель словесності повніше використає його психотерапевтичні й психогігієнічні можливості в регуляції психічних станів дітей і підлітків, домінант їх сприймання, мислення й почуттів, у формуванні їхніх творчих психо­логічних установок. А це допоможе школяру здобути необхідну душевну опору для підвищення власного рівня домагань, усвідомлення самоцінності й таланту, власного призначення в світі людей і в духовному розвої своєї нації.

1.3. Класифікація диктантів Хоч диктанти – один з “традиційних”, давно засто­совуваних у школі видів вправ, проте в питанні їх інтерпретації, оцінки, класифікації існують значні роз­біжності [13, с.5]. Так, наприклад, проф. Афанасьєв у книзі “Методика русского языка в средней школе” поділяє диктанти на чотири види: слуховий, попереджувальний, вибірковий і контрольний. Такий поділ не дає повної картини про існуючі й застосовувані в школах диктанти, він має ще одну дуже істот­ну хибу: автор не 24

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

вказав, яким саме способом сприйматимуть учні попереджувальні, вибіркові й контрольні диктанти – слухом чи зором. Перший вид диктанту визначено тут за характером сприйман­ ня його учнями, а інші три види – за їх призначенням. Не вніс повної ясності в питання класифікації диктантів і М. Поздняков. У його книзі “Методика преподавания русского язика” налічується вже сім видів: перші три з них – зоровий, слуховий і сдухо-зоровий чи зорово-слуховий – автор називає попереджувальними; далі йдуть вибірковий, творчий, вільний і контрольний. Ця класифікація відзначається схвальною повно­тою, проте не зовсім задовільною умотивованістю. Перший вид диктанту визначений як “зоровий попереджувальний”. Та, на­справді, як виявляється, він не є таким. З дальших авторських пояснень видно, що цей різновид диктанту за характером спри­ймання його учнями є зоровослуховий, бо спочатку учні дивлять­ся на текст, знайомляться з ним, а потім текст цей закривається і диктується. Отже, в сприйманні матеріалу беруть участь і зір, і слух учня. Так само незрозумілими залишаються питання і про те, до якої категорії (чи до яких категорій) зарахувати вибірковий, творчий і вільний диктанти. Чи вони належать до типу слухових, чи слухозорових; чи вони попереджувальні, а чи, може, контрольні? М. Поздняков деякі види диктантів визначає за їх сприйманням учнями, а деякі з них – за їх призначенням, за цільовими ознаками. Більш чітку, послідовно витриману й струнку систему класи­ фікації диктантів, на наш погляд, дає в своїй невеличкій брошу­ рі М. Ушаков (“О видах диктанта в семилетней и средней школе”, Методичний лист, 1951). Він поділяє всі диктанти на три основні групи: 1) диктанти без зміни тексту; 2) диктанти зі змі­ною тексту; 3) комбіновані види диктанту. У першій групі М. Ушаков виділяє водночас три різ­новиди диктантів: а) попереджувальний, б) пояснювальний і в) перевірочний, або контрольний. До другої групи він відносить диктанти: 25

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

а) вибірковий, б) вільний і в) творчий. Третю групу становлять комбінації з різних видів диктантів. Така класифікація має ту перевагу, що вона виходить з одно­го принципу, з самого характеру диктантів, з їх призначення, з чітко окресленої їх навчальної мети. Два перших різновиди диктантів з першої групи визначені як попереджувальний і пояснювальний. Особливістю першого є те, як указує автор, що пояснення даються перед написанням тексту, а особливістю другого – те, що текст пояснюється вже після його написання. Отже, виходить, що вони обид­ва є пояснювальними, і різниця між ними полягає в тому, коли саме – до написання, чи після нього – пояснюється правопис тексту. У методичній літературі існують значні розбіжності і щодо того, які з тих чи інших форм письмових робіт можна віднести до категорії диктантів, не визначена межа між списуванням і диктантами, диктантами і переказами, навіть творами. Письмо напам’ять, напри­клад, одні автори розглядають як окремий різновид письмових робіт, інші зараховують його до диктантів (“самодиктант”). Цікавий також щодо цього маємо випадок з так званим коментованим письмом. Автори низки статей коментоване письмо розглядають як ок­ремий, особливий вид письмових вправ, інші вважа­ють його різновидом диктанту (“коментований диктант”). Панує також і термінологічний різнобій, тобто один і той же вид диктанту в різних авторів назива­ється по-різному, наприклад, словниковий диктант інколи називають орфографічним, різний зміст нерідко вкладається також в одні й ті ж терміни. Усе це, зрозуміло, не сприяє популяризації раціональних форм роботи. Учитель часто не має часу і можливості розібратись у цьому несистематизованому наборі видів письмових робіт під назвою “диктант”. Передусім необхідно розкрити поняття “диктант”, з’ясувати, які прикметні, специфічні риси притаманні цьому видові вправ, які ознаки тої чи іншої вправи дають підставу зарахувати її в клас диктантів.

26

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

Розглянемо спочатку ті риси, ознаки диктанту, які в своїй сукупності допоможуть розкрити специфіку даного виду роботи і окреслити коло вправ, що їх слід віднести до цієї категорії, відокремити все те, що без достатніх підстав сюди зараховується. Насамперед диктанти – це один із видів письмо­вих робіт учнів. Саме так їх розуміють і провідні наші методисти і вчителі, отже, так званий “усний диктант”, у процесі якого учні роблять лише усний розбір, аналіз поданих учителем слів або речень (не записуючи їх), нема підстав зараховувати у катего­рію диктантів [13, с. 6]. Однією з найхарактерніших ознак диктантів є за­пис тексту, сприйнятого на слух. Передавати (дикту­вати) текст можна усно, безпосередньо або за допо­могою технічних засобів навчання, які посідатимуть щораз помітніше місце на уроках мови. Слухове сприймання тексту особою, яка його фіксує згідно з одержаним завданням, не виключає, однак, також іншого, в даному разі допоміжного “каналу” сприй­мання – зору. Тому диктанти бувають слу­ ховими (найбільш поширена і типова їх форма) і слухо-зоровими або зоро-слуховими (коли зорове сприймання тексту використовується для попереджен­ня або виправлення помилок). Оскільки в усіх ви­падках учень записує “продиктований” (прочитаний) кимсь йому текст, то необхідно “вилучити” з класу диктантів так званий самодиктант (письмо по пам’я­ті) та подібні вправи, які деякими методистами і вчи­телями розглядаються як різновиди диктантів. Цей тип вправ своєю основною “ознакою наближається до списування, бо, як і при останньому, учні записують прочитаний самостійно (сприйнятий зором) текст” [13, с. 7]. Істотним як для характеристики самих диктантів, так і їх класифікації є характер відтворення продик­тованого тексту. Залежно від завдання, яке випли­ває з конкретної навчальної мети, продиктований текст учні можуть записувати без змін (слово в слово) або з більшими чи меншими змінами – об­рати лише окремі слова, словосполучення, змінювати їх, доповнювати текст, передавати його власними сло­вами і т. ін. У цьому плані окремі види диктантів близькі до переказів, творів, але не є ними. Напри­клад, вправи, в яких учні на основі поданих їм окре­мих слів чи словосполучень 27

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

складають речення або невеличкий зв'язний текст, окремі методисти без достат­ніх підстав зараховує до творчих диктантів. Але ж під час виконання творчого диктанту, як і будь-якого іншого його різновиду, учень текст відтворює, хоч і з більшими чи меншими змінами, а не складає (ком­понує) його, як це маємо в згаданому вище випадку, тому такі вправи треба розглядати як різновид творів. Де в чому близькі між собою детальні перекази та вільні диктанти. І все ж як за навчальною метою, так і способом виконання це різні види роботи: при вільному диктанті діти відтворюють прочитаний їм текст частинами, а під час переказу – передають зміст усього тексту своїми словами. Диктанти (і як певна форма навчальної роботи, і як її продукт) бувають різних видів, кожен з яких має свої характерні особливості. Щоб визначити типи диктантів і намітити певну їх систему, необхідно виділити такі ознаки, які б не належали однаково до всіх вправ, а виявляли б себе в окремих видах по-різ­ному, отже, могли б служити достатньою основою поділу, без якої неможлива наукова класифікація понять. Поділ диктантів має бути також адекватним, тобто разом узяті члени поділу повинні вичерпувати собою обсяг родового поняття (яке підлягає поділу). Проте в да­ному разі нерідко самі автори відчували, що пе­рераховані ними види диктантів не вичерпують усієї їх різноманітності. Ознаками (основами) для поділу загальної кате­горії диктантів на типи, зауважує В. Горбачук, можуть бути: 1) мета ви­конуваної роботи; 2) особливості тек­сту, який диктуємо; 3) характер відтво­рення учнями продиктованого тексту – без змін чи із заданими змінами і якими саме; 4) спосіб (методика) проведення диктанту [13, с. 8]. Залежно від мети виконуваної роботи диктанти бувають навчальними або контрольними (перевірними). Оскільки навчальні диктанти допомагають виявити також рівень знань учнів, а контрольні мають і навчальне значення, межа між ними до пев­ної міри умовна, але це стосується вказаних видів не в принципі, а в деталях.

28

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

Текст, що диктується, може бути зв'язним (єди­ним, цілісним синтаксично і за змістом) або склада­тись з окремих речень, словосполучень або слів. У цьому плані відповідна термінологія (номенклатура видів письмових робіт) ще не склалась, хоч уже ши­роко почав використовуватись термін «словниковий диктант» (текст, що диктується з окремих слів). Залежно від того, як учні записують продиктова­ний їм текст – без змін – чи із змінами і якими саме, – диктанти поділяються на чотири групи: –– текстуальні (дослівні); –– вибіркові; –– вільні; –– творчі [13, с. 9]. Самі назви, по суті, вказують на специ­фіку кожного виду. Текстуальний (без зміни тексту, дослівний) – це такий диктант, при якому учні без будь-яких змін, дослівно відтворюють продиктований їм текст (неза­лежно від того, зв’язний він чи складений з окремих речень, словосполучень чи слів). При вибірковому диктанті школярі згідно з поставленим завданням фіксують з продиктованого тексту тільки окремі його частини (слова, групи слів, речення). До вільних дик­тантів належать вправи, в яких учням (при можли­ вості точного відтворення змісту продиктованого знач­ними частинами тексту) дається право використо­вувати і свої слова, вирази. Під творчим треба розуміти такий диктант, при виконанні якого діти вносять конкретні, вказані вчителем, зміни в продиктований (а не створений, складений учнями) текст. Залежно від способу (методики проведення) нав­чальні диктанти поділяються на попереджу­вальні й пояснювальні. Якщо спочатку робиться усний аналіз тексту, що диктується, чи практикуються інші форми, щоб попе­редити неправильне виконання учнями певного зав­дання, не допустити помилок, то такі диктанти нази­ваються попереджувальними. Попередження помилок може бути лише усним (для учнів відповідно слухо­вим), але з цією метою можна використовувати також таблиці, класну дошку, 29

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

друкований текст (для зоро­вого сприймання). За цією ознакою варто розрізняти слухові й зоро-слухові попереджувальні диктанти. Так зване коментоване письмо часто розглядають як окремий вид вправ, що знаходиться між попере­джувальними і пояснювальними диктантами, оскільки пояснення тексту, що диктується, здійснюється у процесі його написання. Проте беручи до уваги, що ко­ ментування має на меті все ж попередити появу помилок на письмі, то “коментований диктант” на цій підставі слід розглядати як один з різновидів попереджувального, тут маємо лише максимальне скорочення “часової дистанції” між процесом попере­дження помилок і письмовою фіксацією тексту. Пояснювальні диктанти виступають як протилеж­ність попереджувальним – текст спочатку під дик­товку записується, потім здійснюється його розбір, виправлення, коментування. Це найчастіше робиться усно, але іноді вдаються і до наочності (зорових “сприймань” – використовуються таблиці, друковані тексти, класна дошка, словники та ін.), щоб ефектив­ніше допомогти учням виправити свої помилки, пере­конатись у правильності виконання вправи. Тому по­яснювальні диктанти відповідно можуть бути слухо­ вими або слухо-зоровими. Суть запропонованої класифікації можна стисло сформулювати так. Існують чотири основних типи дик­тантів: текстуальний, вибірковий, вільний і творчий. Кожний з них залежно від мети проведення може бу­ти навчальним або контрольним, а навчальний залеж­но від способу опрацювання тексту, тобто методики проведення – попереджувальним або пояснювальним (перед написанням чи після здійснюємо орфографіч­ний, пунктуаційний чи стилістичний розбір, пояснення тексту). Попереджувальні диктанти бувають слухови­ми або зоро-слуховими, а пояснювальні – слуховими або слухо-зоровими [13, с.10]. В окремих школах (з російською мовою навчання) при вивченні української і росій­ської мов використовується диктант-переклад. Суть його полягає в тому, що текст диктується однією мовою (українською чи російською), а фіксується школярами іншою. Це складний і специфічний прийом, але тут потрібно звернути увагу 30

РОЗДІЛ 1. Диктант як вид орфографічної вправи

на інше: часто ця форма роботи, в чому переконують і збірники диктантів, мислиться взагалі, безвідносно до інших типів диктантів. Проте диктанти-переклади теж можуть бути текстуальними, вибірковими, віль­ними або творчими, можуть проводитись методом попередження чи пояснення, в одних випадках до­цільно зробити спочатку попередній усний переклад тексту (чи його частин), потім записати (попереджу­вальний диктант-переклад), в інших – прокоментува­ти, пояснити, виправити вже записаний під диктовку текст (пояснювальний диктант-переклад). Наведена класифікація визначає основні, «типові» види диктантів. Але не можна забувати і про можли­вості комбінування їх, поєднання ознак різних типів, дальшого урізноманітнення методики проведення та ін. Наприклад, при проведенні навчального диктанту здійснюється і попередження, і пояснення помилок, а в окремих випадках можуть використовуватись унаочнювальні засоби або лише усний коментар, можуть застосовуватись прийоми проблемного навчання й подібні. Іноді такі варіанти (окремі підвиди), офор­млені відповідною термінологією, сприймаються (і в методичній літературі висвітлюються) як окремі (при­чому “нові”) види диктанту: диктант “перевіряю себе”, конкурсний диктант, диктант на основі одного із кількох оголошених текстів та ін. Збірники текстів для диктантів, щоб полегшити використання їх учителями, найдоцільніше було б компонувати так: до теми, що опрацьовується, спочатку подати матеріал для навчаль­них (текстуальних; вибіркових; вільних і творчих диктантів), потім за таким же поділом і для кон­трольних. Характер текстів у кожному окремому випадку буде залежати як від виучуваного матеріалу, так і від обраної для конкретного випадку вправи – вони можуть бути зв’язними, а також складатись з окремих слів, словосполучень чи речень. А вже спра­ва вчителя, яким методом він опрацює той чи інший текст – пояснювальний чи попереджувальний (або коментований) диктант, які використає прийоми акти­візації роботи учнів на уроці. Варто зазначити, що навчальні диктанти більш поширені (їх частотність незрівнянно вища), ніж контрольні. Ті чи інші форми навчальних диктантів (текстуальних, вибіркових, вільних, 31

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

творчих) є фак­тично складовою частиною повсякденної роботи на уроках, контрольні ж проводяться, зазвичай, набагато рідше. Отже, диктант – це такий прийом організації навчаль­ної діяльності на уроці, в процесі якої учні відтворю­ють письмово сприйнятий ними на слух текст. Якщо розглядати диктант з історичного погляду, то побачимо не тільки поступову диференціацію, урізноманітнення його видів, зумовлену необхідністю вирішення конкретних навчально-виховних завдань, але й раціоналізацію прийомів проведення цих видів. Проте цей процес не був поступовим і рівномірним. Для формування правописних навичок, для вироблення необхідної орфографічної та пунктуаційної вправності диктант у різних своїх формах є надійним і досить ефективним засобом. Не треба тільки протиставляти його всім іншим видам роботи з вивчення правопису. Адже його треба викори­стати правильно, на своєму місці, щоб він міг успішно виконати свої навчальні функції. Диктанти рекомендуються зараз для всіх класів загальноосвітньої школи, застосовуються також і в багатьох іншого типу навчальних закладах. Ні мето­дисти, ні вчителі-практики не заперечують навчально-виховного значення цього виду роботи. Критеріями поділу диктантів є: мета ви­конуваної роботи (навчальні та контрольні); особливості тек­сту, який диктуємо зв’язним (єди­ним, цілісним синтаксично і за змістом або склада­тись з окремих речень, словосполучень або слів); характер відтво­рення учнями продиктованого тексту (текстуальні (дослівні), вибіркові, вільні, творчі); спосіб проведення диктанту (попереджувальний, пояснювальний, коментований).

32

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ДИКТАНТІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В 5 КЛАСІ 2.1. Види нетрадиційних диктантів Навчальні диктанти – це ефективний засіб підвищення рівня культури писемного мовлення учнів. Вони відіграють, зокрема, організаційну і вихов­ну роль, допомагають сформувати навички регламен­тованої роботи. Водночас передача на письмі (без змін чи з обумовленими завданням змінами) потребує від учнів розумового напруження і зосередження уваги. Отже, диктант – це метод виховання в школярів дис­циплінованості, організованості, точності й акурат­ності, вміння активізувати розумову роботу й викона­ти завдання у відведений час. Мета навчальних диктантів – систематизувати ви­вчений матеріал і підготувати учнів до контрольних диктантів. Нестандартні навчальні диктанти різняться від традиційних не лише формою і змістом, а й методичним спрямуванням. Передусім це диктанти невеликі за обсягом, проте насичені орфограмами [39, с.8]. О. Потапенко, Г. Потапенко, Л. Борисова, Н. Мальченко, Н. Овсієнко пропонують виокремлювати такі види нестандартних диктантів: 1) диктант-тест; 2) диктант-гіпотеза; 3) диктант-алгоритм; 4) диктант інформаційної дії; 5) диктант-диспут; 6) диктант-змагання (гра); 7) програмований диктант [23, с. 4-8]. Диктант-тест. Тест – це коротке стандартне за­ вдання, метод випробування, що застосовується в різ­них галузях науки для 33

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

одержання кількісних характеристик певних явищ. Диктант-тест – це спеціалі­зоване завдання словесного, мовознавчого характеру, яке дає змогу визначити рівень лінгвістичного, образ­ного мислення учня. Такі форми роботи необхідні вчителю під час вивчення певної теми. Вони дають інформацію про ступінь оволодіння знаннями, умін­нями, навичками кожним учнем, сприяють диферен­ ційованому підходу до особистості. Варто практику­вати на уроках мови як власне мовознавчі, так і логічні, психолінгвістичні диктанти-тести. Диктант-гіпотеза – це така форма навчальної ді­яльності школярів, коли вони, розв'язуючи лінгві­стичне завдання (проблему), наводять власні припу­щення, здогади, формулюють висновок, перевіряючи (по можливості) його практично. Можливі різні методичні варіанти таких завдань. По-перше, вчитель сам формулює мовну проблему. Потім дає учням окремі орієнтири, навідні запитан­ня, вузлові моменти, приклади. Школярі під керів­ництвом педагога висловлюють власні міркування, роблять узагальнення, висновки. По-друге, вчитель ставить проблему, рекомендує необхідну наукову лі­тературу. Учні опрацьовують її вдома і шукають влас­ні підходи до розв'язування мовної проблеми, фор­мулюють відповідні наукові положення. Диктант-гіпотеза розвиває в учнів гнучкість мис­лення, навички лінгвіста-дослідника. Диктант-алгоритм. Алгоритмом називають чітко регламентовану систему дій (правил), необхідних для розв'язування проблеми. Інакше кажучи, алгоритм – це чітко визначена послідовність елементарних операцій (кроків), які забезпечують безпомилкове розв'язан­ня мовних завдань (задач) певного типу. Диктант-алгоритм формує розумову активність, прагнення здобувати знання, самостійність. Цей вид роботи навчить дітей застосовувати правило на прак­тиці в нестандартних умовах (на будьякому тексто­ вому матеріалі), розмежовувати зовні подібні (але насправді різні) орфо-, пунктограми. Крім того, спри­ятиме осмисленому, свідомому засвоєнню теоретично­го матеріалу.

34

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

Особливо ефективними диктанти-алгоритми будуть одразу після первинного ознайомлення з новим пра­вилом, на етапі закріплення знань, формування умінь та навичок. Можливі кілька різновидів такого диктанту. Пер­ший передбачає самостійний аналіз учнями певних мовних явищ за схемоюалгоритмом, яку запропону­вав учитель або яку учні склали перед цим колек­тивно. Другий різновид включає написання учнями диктантів-алгоритмів типу: “Як я застосовую правило на практиці”, “Схема (хід) моїх міркувань», “Етапи (кроки) розв’язування лінгвістичної проблеми” (на­приклад, диктанти-алгоритми на теми: “Як відріз­нити прислівники (сполучники) з однозвучними з ними частинами мови”, “Як розмежувати простий та складений дієслівний присудки (неузгоджені означен­ня та додатки)” тощо). Диктант інформаційної дії. Як відомо, теоретичний матеріал, викладений у шкільних підручниках, мак­симально спрощений, лаконічний, навіть «сухий». Це є однією з причин ослаблення інтересу до оволодіння мовною системою. Мета диктанту інформаційної дії – розв'язувати навчальні завдання і водночас зацікав­лювати дітей новими, загадковими, незвичними яви­щами, фактами лінгвістики, інших галузей. Диктант такого виду “включає” зорову, слухову, рухомоторну пам’ять, підсвідомість, активізує пізнавальну діяль­ність школярів. Інформація у навчальних диктантах може бути двох видів: тексти, що містять поглиблені відомості з мови, граматики, мовлення; тексти, на­сичені даними з інших наук (етнології, історії Укра­їни, фольклору, географії, психології та ін.). Диктант-диспут. Справжній розвиток залежить від того, що і як засвоює учень, як учитель керує цим процесом. Цінність диктанту-диспуту полягає в тому, що знання, здобуті в процесі зіткнення думок, ві­дрізняються високою мірою стійкості, узагальнення. Результативність його залежить від ретельної підготовки учнів, глибокого попереднього ознайомлення із фактичним матеріалом, різними поглядами, гіпо­тезами. Диктант-диспут може бути усним і письмовим, проводитися в кінці вивчення теми, розділу, особливо у 8-9-х класах. У 5-7-х класах можливі спрощені варіанти. Наприклад, учитель використовує 35

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

таку мо­дель: “Засперечалися два учні. Один із них доводив, що... . Інший заперечував, аргументуючи тим, що... . Хто із них має рацію і чому?” Для мовознавчої дискусії можливі таки орієнтовні теми: Удосконалений український правопис: здобутки і прорахунки.

1. Чим спільні та відмінні мова й мовлення?

2. Скільки частин мови в українській мові?

3. Чи можна дати точне і повне визначення понять «слово», «речення», «неологізм»?

4. Звідки походять імена слов'янських богів Ярила, Стрибога, Дани?

5. Як і де виникла на Землі мова (мови)?

6. Чи здатне слово вилікувати (вбити) людину? Підготовка до диктантів-диспутів стимулює учнів до самоосвіти, поглибленого вивчення мови, розвиває гнучкість, критичність мислення, мовлення. Диктант-змагання (гра). Така форма роботи практикується, наприклад, у грі “Впіймай слово”. Вчитель читає текст, а учні, почувши займен­ник, плещуть у долоні чи піднімають сигнальні картки. Пропонується кілька різновидів цього дик­танту.

1. Змагання за словниками, довідниками. За 2-3 хвилини учні мають знайти і виписати певні слова, словосполучення, відповіді на запитання.

2. Диктант у формі лінгвістичного аукціону. За визначений проміжок часу учні пригадують, наприк­лад, фразеологізми, записують їх. Переможець той, хто пригадав найбільше стійких словосполучень.

3. Усний диктант-змагання поміж рядами. Пред­ставники кожного ряду по черзі називають, наприк­лад, слова із префіксом с-. Час на роздуми – 5 секунд. Хто перевищує термін, вибуває з гри.

4. Граматичний (орфографічний) двобій біля дошки між двома учнями. Товариші із протилежних рядів називають по черзі слова, які суперники записують на дошці. Хто помиляється, вибуває з гри.

36

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

Особливо ефективні такі диктанти у 5-6-х класах. Вони активізують учнів, привчають дітей до конку­ренції, за короткий час дають можливість повторити десятки орфограм, частини мови та ін. Програмовані диктанти. Ефективність цього виду диктанту в тому, що він формує в учнів самостійність, уміння швидко обирати єдино правильний варіант, оперативно застосовувати, правило. Диктант дає змогу проводити тренування та контроль на великій кіль­кості прикладів з мінімальними затратами часу, ди­ ференціювати процес навчання. Можливі словникові, вибіркові диктанти, їх ма­шинні та безмашинні варіанти, які можна проводити за допомогою перфокарт, кодоплатівок з отворами (або повідомити учням ключ – кодові номери). Є кілька різновидів програмованого диктанту. Пер­ший передбачає відшукування учнями правильної відповіді на поставлене запитання з кількох можли­вих. Наприклад, у якому займеннику допущено ор­фографічну помилку?

1. Хтось. 2. Який-небудь. 3. Абищо. 4. Казна що. Учні записують цифру 4. Другий різновид включає комплексні завдання із цифровим кодом на перфокартах. Наприклад, учням пропонується два завдання: 1) з'ясувати звукову бу­дову слова; 2) визначити складову будову його. Від­повідь на перше завдання вибирається із трьох мож­ливих: 1) у слові звуків і букв порівну; 2) у слові звуків більше, ніж букв; 3) у слові букв більше, ніж звуків. Відповідь на друге завдання обирається із 4–6 можливих (залежно від кількості складів): 1) у слові – один склад; 2) у слові – два склади і т.ін. Учні одержують картки з індивідуальними завдан­нями (10-20 слів). Наприклад: 1. Аналіз. 2. Щока. 3. Поняття. 4. Знає. 5. Звання.

6. П’єса... . Відповідь має бути така: 13, 22, 33, 22, 32, 22 ... . Т.Пашник у своїй науково-методичній розвідці говорить про такі різновиди нестандартних навчальних диктантів: 1) диктант швидкої дії; 2) диктант зворотної дії; 37

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

3) диктант наступної дії; 4) диктант повторної дії; 5) диктант безперервної дії [39, 8]. Диктант швидкої дії. Речення для цього різновиду диктантів добираємо переважно короткі, найкраще афористичного змісту (прислів'я, крилаті вислови), що їх учні зможуть за­пам’ятати і використовувати в мовленні. Наприклад, для засвоєння правила про дієслова на –ся, речення диктантів можуть бути такими: 1. З ким поведешся, від того й наберешся.

2. Не навчишся плавати, поки у вуха води не набереш.

3. Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.

4. Повний колос до землі гнеться, а порожній угору пнеться.

5. Б’ється, як риба об лід.

6. Чотири котяться, двоє біжать, один сидить. Для запису пропонується одне-двоє речень, не більше. Їх легко запам’ятовувати, пояснити правопис. Методика диктанту така. Вчитель зауважує, що читатиме кожне речення лише один раз. Його треба уважно прослухати, запам’ятати і швидко записати, визначивши, яке правописне правило діє тут. Отже, відбувається все у прискореному темпі. Пояснення теж коротко. Перевірка диктанту – колективна, групова або взаємна. Наприклад, для засвоєння правопису слів з апострофом можна застосувати такий диктант: Причепився як реп’ях до кожуха. Скривився як середа на п’ятницю. Найбільше багатство – здоров’я. Добре ім’я краще за багатство. Опрацьовуючи тему “Звукове позначення букв я, ю, є, ї”, ускладнюємо цей диктант завданням: записати прислів’я, вставивши слова з довідки, що на дошці: Тоді просо..., як глухий дуб ... . Ластівка день ..., а соло­вей ... . Хто про землю ..., вона тому ... . Правда із моря …, а неправда... . Довідка: засівається, розвивається; починає, кінчає; дбає, повертає; виринає, потопає. Диктант зворотної дії. Це диктант для вчителя. Учні одержують домашнє завдання – підготувати текст диктанту: 4-6 речень на 38

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

певні орфограми чи пунктограми. У класі учні диктують текст, учитель записує на дошці, решта класу коментує правопис слів. Такі завдання вчитель має пов'язува­ти зі щойно опрацьованими правилами. Для того, щоб продиктувати дібраний текст у класі, дитина вдома має його проаналізувати з погляду наявних орфограм. До­ датково окремі учні виконують синтаксичний або морфологічний розбір окремих речень диктанту. Велика літера у власних назвах Перлина України – Гуцульщина. З давніх-давен славилась вона своїми талантами. Цей край подарував нашому народові у світовій культурі Юрія Федьковича, Леся Мартовича, Марка Черемшину, Володимира Івасюка. Пунктограми в діалозі –– Мамо, чого не їздить мій паровозик? – питає Сашко.

–– Батарейки сіли. Підемо купимо нові. Сашко зітхнув: –– Не треба. Це буде дуже довго. Хай краще повстають оті, що сидять. Диктант наступної дії. Це один із видів вибіркових диктантів, але з іншим завданням. Учні мають записувати лише ті слова, правопису яких не знають. Відоме пропускають. Потім учні з’ясовують написання цих слів, повторюють правила. У середній течії Міссісіпі має найдовшу притоку – Міссурі. Довга і покручена протока Дарданелли, маленьке Мар­мурове море і протока Босфор сполучають Середземне море з Чорним. Абіссинське нагір’я на більшій частині вкрите застиглою лавою. Диктант повторної дії. Такий диктант доцільно використати, коли вчитель виявив у багатьох школярів значні правописні, прогалини або якщо він хоче уникнути появи можли­вих помилок. Звичайно, другий варіант раціональніший, бо виправляти хиби значно важче, ніж запобігати їм. Пропонуємо зразок диктанту повторної дії на правопис ненаголошених голосних. Заглядає в шибу казка сивими очима, материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, не пущу тебе колиску синову гойдати. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги. Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, є тисячі ланів, але один лиш мій (В. Симоненко).

39

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Після запису диктанту вчитель знову читає текст, пояснюючи правопис кожного слова з орфограмою. Діти виправляють допущені помилки самостійно і пе­реписують виправлений текст удома. Диктант безперервної дії. Він особливий тим, що будується на основі тексту, який продовжується на кількох наступних уроках. Такий ди­ктант може тривати впродовж двох-трьох занять. Бажа­ но, щоб текст був цікавий і насичений відповідними орфограмами. Проведення такого диктанту може усклад­нюватись окремими вимогами до учнів, скажімо: під час запису тексту потрібно підкреслити орфограми у сло­вах, перевірити написане, користуючись орфографічним словником. Це сприятиме свідомішому засвоєнню правильних написань слів, пізнавальній самостійності школярів, удосконаленню їхньої грамотності. Пропо­нуємо зразок диктанту, який можна використати на трьох послідовних уроках для закріплення знань, умінь і навичок уживання м’якого знака.

1-й урок Жінка в хустині схопила Орисю на руки й по­чала її заколисувати, як маленьку, хоча Орисі йшов уже п'ятий рік і, звичайно, мама її ніколи не заколисувала. Та на руках у товстої жінки було тепло й затишно, і Орися непомітно задрімала. Вона ще добре не зрозуміла, що трапило­ся, їй здалося, що вона прокинеться й усе буде гаразд.

2-й урок Ні, коли вона прокинулася, зовсім не було га­разд. Мами не було. Правда, товста тьотя в хустині її вмила, нагодувала й сказала, що мама їх дожене другим поїздом, та їхній поїзд, наче навмисне, біг швидко-швидко! І Орися боя­лася, що його не наздогнати. Вона знову почала схлипувати. Тоді її посадили коло віконечка, і Орисі почало здаватися, що вони стоять на місці, а поля, ліси й гори біжать повз них.

3-й урок А в цей час обидві тітки – і товста, і тонка, і ста­рші дідусь в окулярах голосно сперечались, і весь вагон брав у цьому участь. Тітка в хустині казала, що залишить Орисю в се­бе і, хоч би куди вона поїхала, візьме дівчинку із собою, а всі казали, що Орисю треба “здати”, бо інакше її не розшукає мати. Цього слова Орися не розуміла, і її воно лякало (О. Іваненко).

40

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

В. Майорчикова говорить про: 1) диктант-коментар-письмо; 2) диктант-трамплін; 3) диктант-швидкопис; 4) диктант-сигнал; 5) диктант-консультація; 6) диктант-вектор; 7) диктант-вибір-х(ікс). В основу покладено комунікативно-діяльнісний принцип, який передбачає широке засто­с ування інтерактивних методів навчання: оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм організації навчального процесу. Диктант-коментар-повтор проводиться в 5-6-х кла­сах. Час обмежується до 5-7 хв., обсяг – 20-30 слів. Такий диктат є доцільним у двох випадках: 1) коли у багатьох школярів виявлено значні правописні прогалини, які треба негайно усунути, 2) коли необхідно запобігти можливим помилкам учнів на певне правило. Звичайно, другий варіант є раціональнішим, оскільки виправляти значно важче, ніж запобігати. Тут потрібна особлива методика роботи. Наприклад, учні часто помиляються у правописі слів з ненаголошеними голосними. Тому їм пропонується такий диктант- коментар-повтор. Цього літа рясно вродила горобина. Великі червоні кетяги звисають серед зеленого листя. Старожили ка­жуть, що багатий урожай горобини – на люті метелиці взимку та на великі морози. Школярі записують текст диктанту на окремих аркушах. Потім учитель повторно зачитає його, але при цьо­му розкриває правопис кожного сумнівного слова. Діти виправляють помилки самостійно. Після цього їм пропонується ще раз подумати над виконаною роботою, порадитися з товаришами, подивитися у словник. Роботи вчитель збирає, але оголошує, що вони лежатимуть у класі до наступного уроку, оскільки багато учнів допустили помилки.

41

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Розрахунок дуже простий: діти ще раз переглянуть текст диктанту, з’ясують написання того чи іншого слова. На наступному уроці школярам пропонується написати цей самий диктант, але їх попереджають, що учні, які напишуть його без помилок, втретє вже не писатимуть. Диктант читається у швидкому темпі; без повторень речень. Ро­боти перевіряються так само, як і першого разу. Аркуші залишаються в класі, що дає можливість дітям ще раз переглянути власні роботи. Учні, які написали диктант без помилок, звіль­няються від наступного. Решта учнів пише диктант утретє. Зазвичай, помилок у роботах немає. Чим старший клас, тим насиченість тексту орфограмами зростає, час обмежується, а коментування вчителем звужується. Диктант-трамплін теж проводиться на початку уро­ ку, обмежується часом, має невеликий обсяг слів. Дик­тант будується на основі зв’язного тексту, який про­довжується з уроку в урок. Такий диктант може три­вати протягом 3-5 занять. Бажано, щоб текст був цікавим і насиченим відповідними орфограмами. Диктант-швидкопис. Речення для нього мають бути короткими, найкраще афоризми чи прислів’я, які учні зможуть запам’ятати і використовувати в мовленні. Наприклад, для засвоєння правила про дієслова на -ся (6-й клас) речення диктантів-швидкописів мо­ жуть бути такими: Не навчишся плавати, поки у вуха води не набереш. З ким поведешся, від того й наберешся. Чотири котяться, двоє біжать, а один си­дить. Повний колос до землі гнеться, а порожній угору пнеться. Для запису пропонується 1-2 речення, які легко за­пам’ятати, пояснити правопис. Методика така: вчитель за­уважує, що читатиме кожне речення лише один раз. Його треба уважно послухати, запам’ятати і швидко записати, визначивши, яке правописне правило тут діє. Перевірка диктанту – колективна, групова або взаємна. Диктант-сигнал проводиться усно і письмово. До­бираються слова або речення, учитель пропонує учням послухати їх та визначити, яке правило правопису тут діє.

42

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

Наприклад: сказав, сходив, створив, сфотографував, списав, сповз, схопив, стерпів. Діти самостійно визначають, а потім сигналізують карткою, що ці слова стосуються правила правопису префікса с- перед буквами к, п, т, х, ф (5-й клас), один з учнів називає це правило. Далі пропонується за­писати не диктант, а саме правило правопису слів із префіксом з-(с-) та самостійно навести приклади, серед них – і продиктовані щойно слова. Можна побудувати диктант із речень. Доречно для цього дібрати їх з однорідними членами, звертаннями, складні. Проводяться вони як підготовчі перед конт­рольними. Диктант-пошук. Це один із найцікавіших видів на­вчальної роботи, оскільки він є диктантом для вчи­теля. Учні одержують (часто як домашнє завдання) таку роботу: підготувати текст диктанту для вчителя. Треба дібрати 2-3 речення, щоб потім на уроці про­ диктувати вчителю, а він має його записати на дошці як зразок для вихованців. Діти охоче беруться за пошук таких речень. Подіб­ні завдання пов’язуються із щойно опрацьованими орфо­грамами. Щоб продиктувати диктант у класі, дитина має добре засвоїти текст. Усе це підсилює дитячий інтерес до грамотності, тому обов’язково підтримується здорова зацікавленість. Диктант-консультація. Перед його написанням клас поділяють на кілька груп, у кожній з них учні обирають консультанта. Диктант, як звичайно, обмежений об­сягом і часом, читається швидко. Кожна група перед записом слів чи речень радиться з приводу всіх сум­нівних випадків, пригадує відповідне правило пра­вопису. Роботи перевіряються також колективно. Зразок диктанту на правило правопису од­норідних членів речення (5, 8-мі класи). У нашому краї живуть горобці, синиці, солов’ї, щи­глики, ворони, чорногузи, сороки. Їх оперення різне за за­барвленням: синє й червоне, жовте й біле, зелене й чорне.

43

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Диктант-вектор. Його диктує один учень іншому або кільком. Готують текст вдома деякі школярі (для групової роботи) або всі. Обсяг чітко регламентований. Диктант-вибір-х (ікс). Вчитель диктує текст, а діти ви­писують у зошити тільки те, що вони не знають, як написати. Відоме пропускають. Наприклад: Велосипедисти під’їхали до фінішного транспаранта. Спортсмени святкували перемогу. На трасі вони були першими. Учні записали: велосипедисти, транспаранта, спортсмени, трасі. Отже, вони сумнівалися у пра­вильності запису цих слів. Тому наступне завдання – з’ясувати, як вони пишуться. Тут робота з орфографіч­ним словником, таблицями, підручником. Звичайно, подібних диктантів значно більше. Назви їх умовні, однак кожний позитивно впливає на формування грамотності учнів. Це свого роду інтегрований підхід у навчанні: стан зв’язності окремих диференційованих частин в єдине ціле. Іншими словами, метою проведення таких дик­тантів (частинок) є грамотність учня. Диктанти містять елементи колективного й ін­дивідуального в нерозривному взаємозв’язку, а це дає можливість кожному учневі виявити себе. На думку В. Майорчикової, є ще одна особливість цих диктантів: можна скласти усний договір із вихованцями про те, що разом з учителем про­тягом навчального року вони проведуть серію спеціальних диктантів, які допоможуть їм стати грамотними. Така умова психологічно виправдовується. І якщо про­стежується системність упродовж року, вона дає по­зитивний результат.

44

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

2.2. Експериментальна перевірка доцільності використання нетрадиційних диктантів на уроках української мови 2.2.1. Завдання і методика експерименту.

На констатувальному етапі експерименту брали участь дві групи учнів – основна та контрольна (учні 5-А класу Кам’янецьПодільської ЗОШ №16 Хмельницької області). Експериментальне дослідження проводилось у паралельному режимі. Завдання експерименту – розробити систему нетрадиційних видів диктанту для учнів 5 класу; виявити їх вплив на рівень засвоєння теорії орфографії та пунктуації; ступінь розумової активності учнів. Перед проведенням формувального експерименту проведено контрольну роботу для виявлення рівня знань учнів перед використанням нетрадиційних диктантів, а саме написання контрольного диктанту на морально-етичну тему. Подаємо текст диктанту: З кленового гаю прилетіла на вітрильці маленька насінина. Край городу упала. Сховалася під бадилину і до весни пролежала. Пригріло весняне сонце, задзюркотіли весело струмки. Хотілося насінинці дзвінкої водиці напити­ся, на сонце поглянути. Пустила вона росточки. Один – по землі, другий – до сонця. Біг якось хлопчик городом. Дивиться – кленочок. Такий кумедний, ледь від землі видно. Всього два несмілі листочки. Біля нього кури порпаються, їжу вишукують. “Ще зламають кленочка!” – подумав хлопчик. Майнув у лозняк, нарізав пруття. Обгородив деревце тинком. Рости, кленочку, міцний та високий! (За В. Чухлібом). Диктант (обсяг – 81 слово) має на меті перевірити рівень знань учнів перед використанням на уроках української мови нетрадиційних диктантів. У диктанті є такі орфограми: написання ненаголошених голосних; правопис префіксів і суфіксів; не з різними частинами мови; подвоєння і подовження букв; префікси з- і с-; м’який 45

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

знак; пунктограми: тире в простому реченні; знак оклику; розділові знаки при прямій мові; розділові знаки при звертанні тощо. В подальшій роботі (після аналізу контрольних диктантів) було зроблено висновок, що і основна група, і контрольна впоралися із завданнями, але були допущені орфографічні та пунктуаційні помилки. Результати написання диктанту: основна група – всього учнів – 14: на “десять” – 4; на “дев’ять” – 3; на “вісім” – 2; на “шість” – 3; на “п’ять” – 2. Абсолютна успішність – 100 % Якісний показник – 64,3 %. контрольна група – всього учнів – 13: на “десять” – 3; на “дев’ять” – 2; на “вісім” – 2; на “сім” – 1; на “шість” – 2; на “п’ять” – 3. Абсолютна успішність – 100 % Якісний показник – 61,5 %.

2.2.2. Хід педагогічного експерименту. На формувальному етапі експерименту брала участь лише основна група, яка писала на уроках рідної мови різноманітні види нетрадиційних диктантів. Контрольна група на цьому етапі експерименту не була задіяна в роботі.

46

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

Упродовж вивчення тем “Фонетика і орфоепія. Графіка і орфографія”, “Лексикологія. Орфографія” та “Будова слова й орфографія” ми використовували різні види нетрадиційних диктантів. Наприклад: ФОНЕТИКА І ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА І ОРФОГРАФІЯ Диктант-тест 1. Назвати два синоніми до слова алфавіт і пояснити походження цих слів. Алфавіт – грецьке слово, утворене від назв двох перших букв грецького алфавіту – “альфа” і “віта” (римляни називали “бета”). Абетка – українське слово. Утворене від сучасних назв двох перших букв – “а” і “бе”. Азбука – походить від назв двох перших букв кириличного алфавіту – “аз” і “буки”.

2. Побудувати слова за моделями ПГП, ПГПГ, ПГПГП (де П – приголосний, Г – голосний).

3. У класі 38 учнів. Довести, що є принаймні два прізвища, які починаються однаковими літерами.

4. Розв’язати рівняння: X голосних + У приголосних = 39 звуків (6 + 33 = 39).

5. У яких словах звуків удвічі більше, ніж букв? (Я, є, її). Диктант-алгоритм 1. Голубка, кожух, тому, кому, цьому, роблю, колун. Ненаголошений [о] перед наступним [у] вимовляти з невеликим наближенням до [у], як [оу]: [гоулубка], [коужух], [тоуму], [коуму], [ц'ьоуму], [роубл'у], [коулун].

2. Жито, на межі, чисто, уночі, широкі, шість, жінка, жир, ідучи, заячі, коник, корчі, кошіль. У наведених словах виразно вимовляти голосні звуки [и] або [і] після [ж], [ч], [ш].

3. Привітність, потіснити, намистина, наліпити, найважливіший, посинілий, гнітити, спасибі, залізниця, письменник, пригвинтити, примітити. Вимовляти слова, не допускаючи змішування звуків [и] та [і].

47

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Диктант з обґрунтуванням Пояснити написання ненаголошених е, и, о в коренях слів. За Володимира і за його сина Ярослава держава Київська була найславніша й найсильніша. Ставши київським князем, він позбирав усі українські землі, які перед тим до Києва належали. Володимир приборкав землі бояр та князів, що не хотіли йому коритися. Князь прилучив деякі нові дальші землі. На місце бояр і намісників Володимир по великих містах посадив своїх синів (За М. Грушевським). Диктант з обґрунтуванням Пояснити випадки вживання м’якого знака, правопис виділених слів.

1. Роботящі руки гори вернуть. 2. Кінець діло хвалить. 3. На чужий труд ласий не будь. 4. Без роботи день роком стає. 5. Де щира праця – там густо, а де лінь – там пусто. 6. На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить. 7. Маленька праця краще за велике безділля. 8. Праця чоловіка годує, а лінь марнує (Нар. творчість). Диктант-гіпотеза 1. Зіставити слова з одним і двома н. Самостійно пояснити, від чого залежить написання подвоєних букв у словах, подібних звучанням. Не оцінена тобою допомога – неоціненна допомога. Не здійснена моя мрія – нездійсненна мрія. Не вблаганий ніким дідусь – невблаганний дідусь.

2. Яка роль наголосу у виборі правильного написання? ЛЕКСИКОЛОГІЯ Диктант інформаційної дії Зробити усний переказ тексту. Кожній освіченій людині треба вдумливо ставитись до слова, уникати прикрих помилок, наприклад, у, вживанні таких термінів, як положення, становище, стан. Замість матеріальний стан можемо почути «матеріальне положення», тоді як у літературній мові давно закріпилися цілком виразні значення цих слів. Положення означає розташування в просторі (горизонтальне положення), 48

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

певну думку якогось вчення, зведення законів, становище – комплекс подій, обставин, ситуацію (становище в Україні). Слово стан має вужче значення, ніж слова положення і становище. Воно найчастіше означає сукупність певних явищ, процесів (фізичний стан, стан справ). (За Є. Чак.) Диктант-гра “Хто швидше” Методика проведення: аркуш паперу, на якому зазначене слово є стрижневим словом (домінантою, вершиною гнізда) синонімічного ряду, отримують учні, які сидять за першими партами. Дібравши свій один приклад синоніма до зазначеного слова, фіксують його на аркуші і передають назад товаришеві. Перемагають учні, чий ряд швидше закінчив роботу і записав довший синонімічний ряд слів. Диктант-тест 1. Синонімія властива службовим словам, частинам слова. Пригадати, які синоніми ви можете назвати. Префікси: з’єднуватися – поєднуватися; суфікси: прополювання – прополка; закінчення: синє – синєє; прийменники, синоніми: у село – на село; коло, біля, край дороги.

2. Користуючись СУМом, з’ясувати відмінність у відтінках таких синонімів: а) старий, незапам’ятний, колишній (про час) ; б) старий, похилий (про літа людини), в) видніється, мріє, бовваніє, сіріє. Диктант-тест Учитель запропонувала учням написати твір-мініатюру про три предмети: лисичку, косу, лавку. В кінці уроку вона виявила, що учні описували різні предмети. Чому таке трапилося? Які предмети описували учні у своїх творах? Які ці предмети – однакові, близькі чи зовсім різні за своїм лексичним значенням? А як вони вимовляються – по-різному чи однаково? Диктант-диспут Засперечалися два учні. Один говорить, що відгадки до загадок – це багатозначні слова, а інший – багатозначні слова й омоніми. Довести, які слова є багатозначні, а які – омоніми.

49

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Здавна я служу людині, Я у маминій машині, На сосні чи на ялині, А у когось ще й на спині. (Голка). Мене знайдеш у плащах, Пальтах, сукнях, піджаках, Чоловічих сорочках. Де ж іще? А ще – в річках. (Рукав). Я у кожній деревинці. Квітці, кущику, травинці. В класі ж на уроці мови Ти побачиш мене в слові. (Корінь). Тезки ми: мій друг і я. Відгадай: хто він, хто я? Схожий він на апельсин і на небі лиш один. Нас же в батька – кільканадцять, Я й брати – всього дванадцять. (Місяць). Диктант-диспут Засперечалися два учні. Один із них доводив, що слово гриф є багатозначним. Інший стверджував, що це – омонім. Хто із них має рацію і чому? (Омонім). Диктант-диспут Уявіть, що до вас завітали дорогі гості. Ви запросили їх до святкового столу, частуєте. Яку форму ви оберете: “їжте на здоров’я” чи “Куштуйте на здоров’я” і чому? Щоб запросити споживати страву, краще було б сказати гостям: “їжте на здоров’я!”. Дієслово куштувати означає “з’їдати або випивати трохи чогось для проби”. Отже, вимовляючи “Куштуйте 50

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

на здоров’я!”, ви запрошуєте гостей лише зняти пробу зі страв, але ніяк не з’їсти їх. Диктант-гіпотеза 1. У різних регіонах України називають місяць квітень по-різному, наприклад, краскець, лукавець, снігогін, водолій, дзюрчальник. Спробувати з’ясувати, чому саме так називали в деяких місцевостях один і той же весняний місяць.

2. У книзі А. Коваль “Слово про слово” вміщено різні гіпотези щодо походження назв міст Чернігів, Житомир, Бердичів, Черкаси. Запропонувати свої пояснення етимології цих назв. У разі потреби звернутися до рекомендованої книжки. БУДОВА СЛОВА Й ОРФОГРАФІЯ Диктант інформаційної дії 1. Пояснити розділові знаки у реченні. Епітет – слово, що образно означає предмет або дію, підкреслює характерну властивість певного явища чи поняття. Наприклад: “Мужай, прекрасна наша мово”. Метафора – вживання слів у переносному значенні на основі подібності за кольором, формою, призначенням. Наприклад: вушко голки, перша ластівка, язик полум’я.

2. Розібрати виділені слова за будовою. Диктант-диспут У класі виникла суперечка: частина учнів доводила, що слова горіти, нагар, погорільці, горе, нагорюватися – спільнокореневі; інша стверджувала, що спільнокореневими є три перші (одна група) і два останні слова (друга група). Хто з них має рацію і чому? Диктант з обґрунтуванням 1. Зіставити слова та словосполучення. Пояснити чергування голосних. Запам’ятати можливі варіанти. Батькового заповіту – батьків заповіт. Веселість – веселості. Борода – борідка. У рідному краю – у ріднім краю. У крайньому вікні – у крайнім вікні. Щока – щічка. Сльоза – слізонька.

51

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

2. Пояснити, у яких стилях найчастіше використовуються виділені слова, словосполучення. Диктант з обґрунтуванням Зробити порівняльний аналіз слів із префіксами пре- та при-, з’ясувати відмінності в їх написанні. Преглухий – приглушений, присвята – пресвятий, прекрасний – прикрасити, пребілий – прибі-лювати, прихорошувати – прехороший. Диктант-гіпотеза У кризі В. Скуратівського “Обереги пам’яті” вміщено кілька гіпотез щодо назви січня (місяця): “Саме на січень, який пересікає зиму, припадають водохрещенські морози, що стали ніби символом зимової холоднечі. Відтак серединний період, що ділить (січе) зиму навпіл, на думку деяких мовознавців, і дав назву місяцеві. Але є й інші гіпотези”. Назвати їх. У разі потреби звернутися до вказаної книжки. Оскільки в цю пору січуть сніги, то вважається, що це і послужило йменню. На думку інших, місяць прибрав назву від лісопромислу В цей час давні ратаї починали розчищати (сікти) деревину, щоб на ділянках-лісосіках посіяти збіжжя Відтак сезон лісосік і прислужився його первісній назві – сєчєнь. Диктант-алгоритм Пояснити, чи є різниця між звуками мовлення та іншими звуками, які ми чуємо. Щоб правильно відповісти, поміркуйте: Чи означають щось звуки природи (грім, завивання вітру, хурделиця)? Яке значення (якщо воно є) мають окремі звуки мовлення, наприклад [й], [к], [о]? Чи можна визначити кількість звуків природи і мовлення? Як утворюються звуки людського мовлення? А інші звуки?

2.2.3. Результати експериментального навчання. На контрольному етапі роботи дослідження знову проводились у паралельному режимі. Брала участь як основна група, так і 52

РОЗДІЛ 2. Методика проведення нетрадиційних диктантів на уроках української мови в 5 класі

контрольна. Щоб підбити підсумки, оцінити роботу, подивитись на результат застосування нетрадиційних диктантів вправ, що сприяли підвищенню правописних та пунктуаційних умінь і навичок учнів, було запропоновано обом групам написати контрольний диктант. Обсяг та зміст завдань тесту відповідав віковим особливостям учнів та вимогам програми. Обсяг диктанту – 115 слів. У диктанті використано орфограми: написання м’якого знака, подвоєння і подовження приголосних, написання ненаголошених голосних; пунктограми: кома при вставних словах, при однорідних членах речення, при уточнюючих членах речення, між простими реченнями в складному, тире в простому реченні. Подаємо текст диктанту: А над нами всіма – небо. Небо наше, домашнє, як чорнобривці. Я люблю небо. І особливо люблю, коли не бачу його... Люблю його уві сні, коли сниться мені наше небо в криницях. Сниться в пригорщі води – з хмарами, коли я умиваюся вранці... Іще люблю небо найбільш тоді, коли в ньому летить лелека до нашої хати і дід іде до хати з ґирлиґою за плечима. Я люблю небо над нашою хатою і над нашою мамою люблю. Люблю його над нашим собакою і над борщем у полив'яній з квітами мисці. Люблю і над маминими сльозами, коли, буває, заплаче вона за своїми синами, за моїми братами, які лежать десь в інших країнах. З іншими кавунами, дідами, лелеками і чорнобривцями (За М. Вінграновським). Результати написання диктанту такі: основна група – всього учнів – 14: на “десять” – 4; на “дев’ять” – 4; на “вісім” – 2; на “шість” – 2; на “п’ять” – 2.

53

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

контрольна група –

Абсолютна успішність – 100 % Якісний показник – 71,4 %. всього учнів – 13: на “десять” – 3; на “дев’ять” – 3; на “вісім” – 2; на “сім” – 1; на “шість” – 2; на “п’ять” – 2. Абсолютна успішність – 100 % Якісний показник – 69,2 %.

Педагогічний експеримент підтвердив висунуте припущення, що використання нетрадиційних диктантів сприятиме формуванню практичних умінь та навичок, необхідних для творчої діяльності; урізноманітненню видів робіт на уроках української мови та кращому зацікавленню школярів предметом; глибокому засвоєнню теорії орфографії та пунктуації; вищому ступеню розумової активності учнів. Використання нетрадиційних диктантів вплинуло на рівень знань учнів, це покращило їхню успішність, у дітей з’явилося натхнення, потреба у навчанні; підвищився рівень знань, з’явився стимул до навчання.

54

ВИСНОВКИ

ВИСНОВКИ На сучасному етапі мовна освіта в Україні передбачає вдосконалення навчального процесу (впровадження нової системи оцінювання, розширення мережі шкіл нового типу, зростання розумового рівня школярів, їхньої допитливості, відмови від авторитарної педагогіки та інше), наближення його до вимог сучасного суспільства, яке потребує високоосвічених, інтелектуально розвинених людей, що вільно можуть спілкуватися між собою, утверджуючи статус української мови як рідної, так і державної. Однією з умов досягнення цієї мети є підвищення рівня викладання мови, розв’язання багатьох методичних проблем, пошук нових підходів до навчання мови. Оптимізація навчального процесу неможлива без піднесення ефективності уро­ку, вдосконалення і творчого використання методів прийомів і форм навчання мови, серед яких важливе місце посідають диктанти. Диктант допомагає організу­вати ритмічну, колективну роботу всього класу над одним текстом, причому дозволяє використовувати для цього тексти з оптимальними для даних умов харак­ теристиками, краще, ніж деякі інші прийоми, забез­печує зворотну інформацію, отже, є засобом і навчан­ня і контролю. Можливості такої форми навчальної роботи, як нетрадиційні диктанти, ще не повністю реалізуються, відчува­ється необхідність більш глибокого вивчення матері­алу з цієї теми, популяризації різних видів диктантів і раціональних прийомів їх проведення. Диктант – це метод виховання в школярів дис­циплінованості, організованості, точності й акурат­ності, вміння активізувати розумову роботу й викона­ти завдання у відведений час. Нестандартні навчальні диктанти відрізняються від традиційних не лише формою і змістом, а й методичним спрямуванням. Передусім це диктанти невеликі за обсягом, проте насичені орфограмами.

55

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Виділяють такі види нестандартних диктантів: диктант-тест, диктант-гіпотеза, диктант-алгоритм, диктант інформаційної дії, диктант-диспут, диктант-змагання (гра), програмований диктант. Уроки, проведені в експериментальних класах, свідчать, що навчальний матеріал, який закріплюється і узагальнюється за допомогою проведення нетрадиційних диктантів, сприймається учнями з більшою цікавістю. Проведений експеримент переконав, що в класі, де на уроках мови проводились нестандартні диктанти, учні значно швидше просувались у своєму мовному та загальному розвит­ку, їх пізнавальна активність була досить високою, а діяльність більш творчою. Самі учні говорили про те, що їм досить цікаво займатися мовою, проводити спостереження, самостійно робити висновки, вони стали більш уважними, а уроки мови – улюбленими. Зауважимо, що питання використання нетрадиційних диктантів на уроках української мови потребує подальшого вивчення.

56

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Бардаш М.В. Навчання орфографії у восьмирічній школі / Бардаш М.В. – К: Рад. школа, 1966. – 134 с.

2. Бехтерев В.М. Объективная психология / Бехтерев В.М. – М.: Наука, 1991. – 404 с.

3. Білоус Х. Нестандартні уроки в 5-6 та 10-11 класах / Білоус Х. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 1998. – 32 с.

4. Боженко Софія. Система вивчення орфографії / Софія Боженко // Укр. мова і літ. – 2004. – № 37. – С. 14-18.

5. Бойко Георгій. Навчання – творчість. Методичні роздуми сільського вчителя / Георгій Бойко // Укр. мова і літ. – 1999. – № 3.

– С. 39-44.

6. Болтівець С. Психологія диктанту / С. Болтівець // Укр. мова і літ. в школі. – 1994. – №9. – С.16-22.

7. Бондар В. Сучасний урок: Навчально-виховна і розвивальна концепція / В. Бондар // Освіта. – 2003. – №54. – С. 5-6.

8. Боуен М. Духовність і особистісно-центрований підхід / М. Боуен // Питання психології. – 1992. – №3-4. – С. 25-26.

9. Васильченко В. Диктант без проблем / Васильченко В. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 192 с.

10. Гальчук Валентина. Ще раз про проблему грамотності (чи безграмотності ) / Валентина Гальчук // Укр. мова і літ. в школі. – 2005. – №8. – С. 65-67.

11. Голобородько Є.П. Урок рідної мови: сучасні підходи та технології / Є.П. Голобородько, С.А. Омельчук // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2003. – № 1. – С. 20-22.

12. Горбачук В.Т. Класифікація диктантів / В.Т. Горбачук // Укр. мова і літ. в школі. – 1968. – №3. – С. 50-54.

13. Горбачук В.Т. Види диктантів і методика їх проведення / Горбачук В.Т. – К.: Рад. школа, 1989. – 96 с.

14. Граник Г. Роль установки в процесі сприймання тексту (на матеріалі художнього тексту) / Г. Граник, А. Самсонова // Питання психології. – 1993. – №2. – С. 72-79.

57

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

15. Деменко О.І. Урок у сучасному вимірі / О.І. Деменко // Управління школою. – 2006. – №22-24. – С. 38-49.

16. Денисюк Любов. Захищаємо свої знання нестандартно / Любов Денисюк // Укр. мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2002. – № 1. – С. 106-117.

17. Дидактичні вимоги до сучасного уроку // Завуч (Перше вересня). – 2002. – №32. – С. 1-12 (вкладка).

18. Дмитровський Є.М. Методика викладання української мови в середній школі / Дмитровський Є.М. – К.: Рад. школа, 1965. – 289 с.

19. Донченко Т.К. Організація навчальної діяльності учнів на уроках української мови / Донченко Т.К. – К.: Фундація ім. О.Ольжича, 1995. – 251 с.

20. Донченко Т.К. Уроки мови мають стати уроками словесності / Т.К.Донченко // Дивослово. – 1995. – №4. – С. 36-38.

21. Заболотний О.В. Українська мова: усний та письмовий екзамени / Заболотний О.В. – Біла Церква: Видавець О.Ф. Надтока, 2004. – 208 с.

22. Закорко Вікторія. Підвищення рівня орфографічної грамотності як засіб формування мовної компетенції учнів / Вікторія Закорко // Методичні діалоги. – 2007. – №1. – С. 14-18.

23. Збірник диктантів та переказів з української мови для 5-9 класів: [посібник для вчителя] / О.І.Потапенко, Г.І.Потапенко, Н.В.Мальченко, Н.В.Овсієнко. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.

24. Кадоб’янська Наталя. 20 уроків з орфографії та пунктуації української мови. Правила, вправи, тексти для диктантів і переказів / Наталя Кадоб’янська // Укр. мова і літ. – 2001. – № 27-28.

25. Караман С.О. Методика навчання української мови в гімназії / Караман С.О. – К.: Ленвіт, 2000. – 272 с.

26. Козачук Г.О. Підвищення грамотності учнів / Козачук Г.О. – К.: Освіта, 1994. – 161 с.

27. Кочан І.М. Збірник диктантів і переказів з української мови для вступників до вищих і середніх спеціальних навчальних закладів / Кочан І.М., Токарська А.С. – Львів: Світ, 1993. – 204 с.

58

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

28. Лебедев В.И. О видах диктанта по русскому языку в ІV-VІІІ класах / В.И. Лебедев // Рус. язык в школе. – 1975. – №2. – С.

21-26.

29. Ломакович С.В. Синтаксис: Вправи. Завдання. Диктанти. 7-8 класи. Дидактичні матеріали / Ломакович С.В., Жовтобрюх В.Ф. – Х.: Світ дитинства, 1997. – 160 с.

30. Ломакович С.В. Диктант на вступному іспиті / Ломакович С.В., Терещенко В.М. – Харків: Вид. група «Основа», 2005. – 112 с.

31. Майорчикова В. Інтегрований підхід у проведенні нестандартних навчальних диктантів [Текст] / В. Майорчикова // Українська мова та література. – 2007. – №6 (лютий) . – С. 9-11.

32. Маркотенко Т.С. Збірник диктантів з української мови для початкових класів / Маркотенко Т.С. – К.: Освіта, 1997. – 176 с.

33. Масальський В.І. Диктанти як вправи з орфографії та розвитку мови учнів / Масальський В.І. Питання методики граматики, правопису і розвитку мови учнів. – К.: Рад. школа, 1953. – С.

108-109.

34. Мацько Л.І. Українська мова: Збірник диктантів. Для учнів середніх шкіл усіх типів / Мацько Л.І.,Сидоренко О.М. – К.: Либідь, 1995. – 240 с.

35. Мацько Л.І. Українська мова. Тексти для диктантів. 5-11 класи / Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2005. – 320 с.

36. Методика викладання української мови в середній школі / за ред. С.Х.Чавдарова і В.І.Масальського. – К.: Рад. школа, 1962.

– 372 с.

37. Бєляєв О.М. Методика викладання української мови в школі / О.М.Бєляєв, В.Я.Мельничайко, М.І.Пентилюк та інші. – К.: Вища школа, 1987. – 246 с.

38. Методика навчання української мови в середніх освітніх закладах / за ред М.І.Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2005. – 400 с.

39. Методика викладання української мови в середній школі / [І.С.Олійник, В.К.Іваненко, Л.П.Рожило, О.С.Скорик]; за ред. І.С.Олійника. – К.: Вища школа, 1989. – 439 с.

59

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

40. Пашник Тетяна. Нестандартні навчальні диктанти. 5 клас / Тетяна Пашник // Дивослово. – 2007. – №6. – С. 8.

41. Пентилюк Марія. Особливості технології уроку мови / Марія Пентилюк // Дивослово. – 1998. – № 4. – С. 16-18.

42. Передрій Г.Р. Диктанти як вид самостійної роботи / Передрій Г.Р. Самостійна робота учнів 5-8 класів на уроках української мови. – К.: Рад. школа. – С. 96-122.

43. Петруня Микола. Навчальні диктанти (5-8 класи) / Микола Петруня // Дивослово. – 1998. – № 5.

44. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок: Книга для вчителя / Підласий І.П. – К.: Рад. школа, 1989. – 204 с.

45. Поздняков Н.С. Методика преподавания русского языка / Поздняков Н.С. – М.: Учпедгиз, 1955. – 294 с.

46. Симоненкова Тетяна. Нові форми проведення уроків з мови / Тетяна Симоненкова // Урок української. – 1999. – №9-10; Дивослово. – 1998. – №5.

47. Сікорська З.С. Збірник диктантів з української мови для 5-9 класів / Сікорська З.С., Тернавська Т.П. – К.: Рад. школа, 1989.

– 448 с.

48. Скуратівський Л. Концепція мовної освіти 12-річної школи (українська мова) / Л. Скуратівський // Укр. мова і літ. в школі.

– 2002. – № 2. – С. 4-10.

49. Словник української мови: d 11т. – К.: Наук. думка, 1970-1980.

50. Сологуб Н.М. Орфографічний та пунктуаційний тренінг з української мови / Сологуб Н.М., Марчук Л.М., Лупійчук А.В. – Кам’янець-Подільський, 2006. – 100 с.

51. Українська мова для абітурієнтів / укладачі: Р.В.Антоненко, Н.Ф.Ольховська, Т.Ф.Коробка, С.В.Коровяковська. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2005. – 208 с.

52. Українська мова: збірник диктантів для 9-11 класів / упорядн. С.І.Мельникова, В.О.Кушнір. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2002. – 168 с.

53. Ушаков М.В. О видах диктанта в семилетней и средней школе / Ушаков М.В. – К.: Рад. школа, 1952.

60

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

54. Фесенко Оксана. Таємниця успіху. Добірка текстів для диктантів / Оксана Фесенко // Укр. мова і літ. – 2003. – № 19. – С. 9-12.

55. Форостюк Тетяна. Урізноманітнюємо форми занять / Тетяна Форостюк // Дивослово. – 2000. – № 10.

56. Хом’як І.М. Наукові основи навчання орфографії в середній школі / Хом’як І.М. – Рівне: Волинські береги, 1998. –228 с.

57. Хом’як Іван. Навчання орфографії в сучасних умовах / Іван Хом’як // УМЛШ. – 1999. – № 3. – С. 12-15.

58. Хом’як Іван. Визначення орфограми у писемному мовленні / Іван Хом’як // Дивослово. – 2000. – № 2.

59. Хом’як І. Дослідне навчання орфографії, його характеристика і перспективи / Іван Хом’як // УМЛШ. – 2002. – № 7.

60. Хом’як Іван. З історії досліджень методики навчання української орфографії / Іван Хом’як // УМЛШ. – 2003. – № 1. – С.

50-59.

61. Тевелєва Л.А. Новий збірник диктантів з української мови / Тевелєва Л.А. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. – 288 с.

62. Шкуратяна Н.Г. Методика вивчення орфографії / Шкуратяна Н.Г. – К.: Рад школа, 1985.– 133 с.

63. Шиманський В. Креативність – головна передумова становлення всесторонньо розвиненої вільної особистості / Віктор Шиманський // Методичні діалоги. – 2006. – № 6. – С. 4-5.

64. Шляхова В. З досвіду викладання орфографії / В. Шляхова // Укр. мова і літ. в шк. – 2002. – № 2.

65. Южакова Олена. Диктанти із завданнями (для самостійної роботи) „Я перевіряю українські диктанти” / Олена Южакова // Укр. мова і літ. в шк. – 2002. – № 6-7; 2003. – № 3. – С. 73-76; № 1. – С. 76-78; № 2. – С. 72-74; № 4. – С. 63-67.

61

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

ДОДАТКИ ДОДАТОК А

1) 2) 3) 4)

ЗРАЗКИ ДИКТАНТІВ ШВИДКОЇ ДІЇ Завдання для диктантів: записати речення; виразно прочитати, правильно інтонуючи; назвати орфограми, пояснити за допомогою орфографічних правил; пояснити пунктограми за допомогою пунктуаційних правил. Диктант №1 Ніколи не хвались, Поки гаразд не зробиш діла. Ліпше б розуму спитати У того, хто його має. Хто кохав життя ледаче – Непереливки тому.

Є каяття, та вороття немає. Л. Глібов Диктант №2 Дивіться на те, чи любите ви інших, а не на те – чи люблять вас вони. Хоч які дурні слова дурня, а іноді буває і їх достатньо, щоб розумна людина зніяковіла. Бути у світі й нічим не позначити свого існування – це здається мені жахливим. М. Гоголь Диктант №3 Старих шануй, як отця, а молодих – як братів. Що є ліпше й чудовіше, аніж жити братам разом?!

62

ДОДАТКИ

Ледарство – всьому мати: хто що має, те забуде, а чого не має, тому не навчається. Не забувайте того доброго, що вмієте, а чого не вмієте, того навчайтеся. В. Мономах Диктант №4 Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, – це джерела мудрості. Книги – бездонна глибина, ми ними в печалі втішаємося, вони узда для тіла й душі. Навряд чи є вища з насолод, ніж насолода творити. Слава не може наситити і дати насолоду тому, хто украв її, а не заслужив; вона викликає постійний трепет тільки в гідних її. У письменника тільки один вчитель: самі читачі. У літературному світі немає смерті. Стань спершу сам чистішим душею, а потім намагайся, щоб інші були чистіші. Нестор Літописець Диктант №5 Коли в людини є народ, тоді вона уже людина. Нерівня душ – це гірше, ніж майна! Держава – держить, Бо вона держава. У неї скіпетр влади у руці. У пеклі наших доль не знаєш сам – ти бранець чи обранець. Лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі. Здушили сльози – не виходь на люди. Болить душа – не виявляй на вид. Л. Костенко

63

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

ДОДАТОК Б

1) 2) 3) 4) 5) 6) 7)

ДИКТАНТИ ПОВТОРНОЇ ДІЇ Завдання для диктантів: записати речення; уважно вислухати пояснення вчителем орфограм і пунктограм; виразно прочитати, правильно інтонуючи; самостійно перевірити написане; переписати відредаговані речення; записати у довідник орфографічні та пунктуаційні правила, які стосуються допущених помилок; дібрати власні приклади.

Диктант №1 Мовчання іноді говорить більше, ніж слово. Хто в себе не вірить, тому ніхто другий не повірить. Чого хочеш, те мусиш вважати найбільшим за все. Невже щастя є тільки вічний, недосяжний міраж? Вірою вбивається всякий страх. Володимир Винниченко Диктант №2 Ми любимо тих, що знали нас молодими. Їхня пам’ять – музей коштовностей, які ми колись розгубили. Адресовані людям вірші – найщиріший у світі лист. Страшні слова, коли вони мовчать. Де є та грань – хто люди, хто юрма? Клаптенята паперу – то смертельні плацдарми самотньої битви з державами, з часом, із самим собою. Душа, зруйнована, як Троя, своїх убивць переживе. Л. Костенко Диктант №3 О найстрашніше з літочислень – війна війною до війни! Пішов у смерть – і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є.

64

ДОДАТКИ

Якщо платити злочином за злочин, то як же й жити... на землі? Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там. Є боротьба за долю України. Все інше – то велике мискоборство. Де воля спить, її ще й приколишуть. Л. Костенко Диктант №4 Поразка – це наука. Ніяка перемога так не вчить. Єдиний, хто не втомлюється, – час. Самотнім добре – жодної розлуки. Я знаю грамоту свободи – її підписують мечі! Вибираєм ми дорогу. І вона нас вибира. Всі слова уже були чиїмись.

Л. Костенко

Диктант №5 Кожне покоління вип’є свою чашу. Але чому вони повинні пити ще й нашу? Од звичайного погляду скрите відкривається лиш дивакам. На спіритичних сеансах історії найголосніше говорять мертві. Не бий на сполох у невідлитий дзвін. Є вірші – квіти. Вірші – дуби. Є іграшки – вірші. Є рани. Є повелителі і раби. І вірші є – каторжани. Л. Костенко

65

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Додаток В ДИКТАНТИ ЗВОРОТНОЇ ДІЇ Диктант №1 Хіба це мало – незабутня мить? А слово – струм. А слово – зброя. А віще слово – вічове. Художнику, ти – пілігрим: Йдеш по святих місцях людського духу. Колись творилися слова, тепер – абревіатури. Поет – це медіум історії. Диктант №2 Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох! Діапазон мети і метушні Поету мстить в неправедному слові. Колись були Орфеї, а тепер корифеї. Податись можна, а подітись – ні. Народ шукає в геніях себе. Диктант №3 Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Що доля нелегка, – в цім користь і своя є, 66

Л. Костенко

Л. Костенко

ДОДАТКИ

Блаженний сон душі мистецтву не сприяє. Те, що вчора було прогресом, завтра стане іхтіозавром. Л. Костенко Диктант №4 І завжди люди гинули за віру. Цей спорт одвічний віднайшли не ми. Тут головне – дивитись в очі звіру і просто залишатися людьми. Яка важка у вічності хода! Душа пройшла всі стадії печалі – Тепер уже сміятися пора. Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть. Л. Костенко Диктант №5 А затишок співає, мов сирена. Не треба воску, я не Одіссей. Вже леви ждуть, і жде моя арена. Життя, мабуть, – це завжди Колізей. Там, на землі, щось падало, цвіло, Було рожеве, синє і зелене. Мені вітри позичили крило, Я бачив землю на віки від мене.

Л. Костенко

67

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

ДОДАТОК Г

1) 2) 3) 4) 5) 6)

ДИКТАНТИ НАСТУПНОЇ ДІЇ Завдання для диктантів: уважно послухати речення; вибрати слова, у написанні яких можна помилитися; прочитати записане, пояснивши орфограми; назвати орфографічні правила; записати у довідник орфографічні правила, які стосуються допущених помилок; дібрати власні приклади.

Диктант №1 У світі найкраще – визволення крик. Хто поверне в рабство ту країну, Де стяг свободи затрепетав? Є сотня мов, а правда лиш одна. Щасливий поет, що “не може втекти” від своєї пісні... Викладати мову – це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови. Щасливий воїн, що во ім’я миру Свою підносить бойову сокиру. М. Рильський Диктант №2 Коли зійдеться три українці, то це вже хор. І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували. Гордість – велика рушійна сила, рідна сестра високого почуття відповідальності. Яке ще там у біса горе, Коли серця у нас живі? Хай сміються з нас, глузують – Нам байдуже, Бо замовкнуть, як почують Слово дуже. М. Рильський 68

ДОДАТКИ

Диктант №3 Спи, брате дорогий, товаришу і сину! Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну. Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих, – рідна мова... Моя Батьківщина – це поле без меж... Моя Батьківщина не знає – “назад”! Вперед її кроки. Коли слова для тебе – грище, Звукосполучення нове, – Тебе народ, суддя найвищий, Марнописателем назве.

М. Рильський

Диктант №4 Немає мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово – це перлина. О пісне! Від народу кров і плоть... Тебе ніхто не може побороть... Кожне серце Має інший ритм одмінний, Інший біль і іншу радість, Інший стук і іншу кров... Безсмертя – хто поставить на коліна? Нове життя нового прагне слова. Чим більший поет, тим глибші корені його творчості. М. Рильський Диктант №5 Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії. Особисте щастя залежить від щастя народу. Тільки маючи нерозривний зв’язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література. Поет – це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю... Поет любить слово. Але він – не слуга слова, він – його володар.

69

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Література й народна поезія – рідні сестри, що взаємно збагачуються... Як хочеш від людей шаноби, Любов і гнів бери у путь. М. Рильський

70

ДОДАТКИ

ДОДАТОК Д

1) 2) 3) 4) 5) 6)

ДИКТАНТИ ВЗАЄМНОЇ ДІЇ Завдання для диктантів: записати речення; виразно прочитати, правильно інтонуючи; назвати орфограми, пояснити за допомогою орфографічних правил; пояснити пунктограми за допомогою пунктуаційних правил; записати у довідник орфографічні та пунктуаційні правила, які стосуються допущених помилок; дібрати власні приклади. Диктант №1 Не заколисуй ненависті силу. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. ...Ти на землі – людина, І хочеш того чи ні – Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Можна прострелити мозок, Думки ж не вбить! Диктант №2 Той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе. Як усе на світі зрозумієш, То тоді зупинишся І вмреш! Вічна мудрість простої людини В паляниці звичайній живе. Найогидніші очі – порожні,

В. Симоненко

71

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Найгрізніше мовчить гроза, Найнікчемніші душі вельможні, Найпідліша – брехлива сльоза.

В. Симоненко

Диктант №3 На світі той наймудріший, Хто найдужче любить життя. Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не знаю. Благородна брехня возвеличує правду. Це страшно, коли прижиттєва слава і обожнювання стають посмертною ганьбою. Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини. В. Симоненко Диктант №4 В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів. Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона, однак, занизька. Поезія – це прекрасна мудрість. Що то за простір, коли в ньому не можна рухатись? Як простір немислимий без руху, так поезія немислима без думки. Формалізм починається там, де кінчається думка. В. Симоненко Диктант №5 Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому. Живе той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя. На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил. Запізніле каяття завжди схоже на позерство. В. Симоненко 72

ДОДАТКИ

ДОДАТОК Е ДИКТАНТИ КОЛЕКТИВНОЇ ДІЇ Завдання для диктантів: 1) записати речення під диктовку консультанта, який обирається в групі; 2) обговорити складні випадки написання слів та постановки розділових знаків; 3) здійснити колективну перевірку: –– назвати орфограми, пояснити за допомогою орфографічних правил; –– пояснити пунктограми за допомогою пунктуаційних правил; 4) записати у довідник орфографічні та пунктуаційні правила, які стосуються допущених помилок; 5) дібрати власні приклади. Диктант №1 Що вподобав, на те й перетворився Всякому місту звичай і права, Всяка має свій ум голова. Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знанням найскладніших наук, але не має доброго серця? Не шукай щастя за морем. Хто соромиться визнати недоліки свої, той із часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою. Г. Сковорода Диктант №2 Хто швидко приліплюється до нової думки, той швидко від неї і відпадає. Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити. Посудина для води, а не вода для посудини. Через те й душа моя, думки та серце мої кращі за моє тіло. Світло бачиться тоді, коли світло в очах є. Визначай смак не за шкаралупою, а за ядром. Воістину, моя самотність відкрила мені небо!

73

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Г. Сковорода

Диктант №3 Із видимого пізнавай невидиме. У собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тієї води, яка зросить і твою оселю, і сусідську. Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений. Як нерозумно випрохувати те, чого можеш сам досягти. Коли не можу нічим любій Вітчизні прислужитися, в кожному разі з усієї сили намагатимуся нікому ні в чому не шкодити. Г. Сковорода Диктант №4 Тілом ми ніщо, але думкою щось, та ще й велике. Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця. Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади. Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами. Не тіло, а душа є людиною. Серце тоді насичується, коли освічується. Г. Сковорода Диктант №5 Світ ловив мене, та не спіймав. Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце – справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве – бобер, хоч вигляд вовчий; серце вепрове – вепр, хоч подоба бобра. Чи може щось ширше розлитися, як думки! Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне? Г. Сковорода

74

ДОДАТКИ

ДОДАТОК Ж ДИКТАНТИ УСНОЇ ДІЇ Завдання для диктантів: 1) послухати речення під диктовку вчителя; 2) визначити правила правопису; 3) назвати орфограми, пояснити за допомогою орфографічних правил; 4) пояснити пунктограми за допомогою пунктуаційних правил; 5) записати у довідник орфографічні та пунктуаційні правила, які стосуються допущених помилок; 6) дібрати власні приклади. Диктант №1 Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце. І ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке зло, а що добро. На новий путівець шукай нові ноги. Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня? Г. Сковорода Диктант №2 Істинна слава, шукання істинного набутку, свята пристрасть – це наречені високого духу, які осолоджують у своїх обіймах чисту душу. Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий? Не розум від книг, а книги від розуму створилися. Яка користь бачити, не маючи смаку! Без бажання все важке, навіть найлегше. Г. Сковорода Диктант №3 Зрозумій одне тільки яблучне зерно, і досить тобі. Коли в нім сховалося дерево з коренем, гілками, листям та плодами, то можна в ньому віднайти незчисленні мільйони садів, осмілюся сказати, і незчисленні світи.

75

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

Годі побудувати словом, коли те саме руйнувати ділом. Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить із тебе. Г. Сковорода Диктант №4 Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу. Чисте небо не боїться блискавки та грому. Насіння лихих справ – лихі думки. Хіба коли-небудь була дружба поміж скупими? Бачиш, що світло премудрості тоді входить у душу, коли чоловік два єства пізнає: тлінне та вічне. Г. Сковорода Диктант №5 Коли зачинається курча, тоді псується яйце. Частки розбитого дзеркала всі однаково лице відбивають. Не буде тверезий той, хто перевантажує себе їжею, хоча б він і не пив вина. Як хто посіє в юності, так пожне в старості. Найкраща помилка та, якої допускаються у навчанні. Г. Сковорода Диктант №6 Коли є червінець, навіщо бажати, щоб і гаманець був золотий? Плаває нещасливо той, хто не вміє досягти гавані. Не той дурний, хто не знає, але той, хто знати не хоче. Що швидко запалюється, те раптово гасне. Г. Сковорода

76

ДОДАТКИ

ДОДАТОК З

1) 2) 3) 4) 5) 6)

ДИКТАНТИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ДІЇ Завдання для диктантів: записати речення під диктовку вчителя; визначити правила правопису; назвати орфограми, пояснити за допомогою орфографічних правил, орфографічного словника; пояснити пунктограми за допомогою пунктуаційних правил; записати у довідник орфографічні та пунктуаційні правила, які стосуються допущених помилок; дібрати власні приклади.

1-й урок ...Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетрі і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон. Не з китайських казок і не з пагод Тібету – він знявся десь із громохкого центру країни “чудес”, вилетів із чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами... Над безмежжям Уралу... Через хащі Сибіру... Через грізний, понурий Байкал... Через дикі кряжі Зайбакалля... Через Становий хребет, – звивався над ним межи скель і шпилів... Високо в небі, сіючи іскри й сморід, летів і летів у безмежній ночі.

2-й урок ...Палахкотів над проваллями... Звивався над прірвами... Пролітав із свистом спіраллю над диким бескиддям і нагло зникав десь у надрах землі – занурювався, як вогненноокий хробак, зі скреготом і хряском у груди скелястих гір, свердлив їх із блискавичною швидкістю, розсипаючи іскри. Зникав... І раптом вилітав з-під землі далеко, мов пекельна потвора, потрясаючи реготом ніч. Пряв вогненними очима, зойкав несамовито і, вихаючи хвостом, як комета, летів і летів...

77

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення

3-й урок І розступалися скелі, маючи тінями. І розбігалися злякано сосни й смереки, кидаючись урозтіч. Заскочений нагло сохатий (лось) прикипав на галявині, спаралізований жахом, а далі зривався й, ламаючи ноги та обдираючи шкіру, гнав скільки духу у безвість. І гнали у безвість луни, мов духи гірські, – розліталися по горах, стрибали в провалля, ховалися в нетрях... За ними летів дракон. То не фіктивна потвора з наївних китайських казок і не легендарний дракон Далай-лами. Ні, то реальний, то єдино реальний, справжній дракон, найбільший і найстрашніший з усіх драконів. Ані Микита Кожум’яка, ані сам Юрій Переможець не в силі б його подолати. На сталевих лапах, із вогненним черевом, із залізною пащею жахкотів він, немов щойно вилетів із пекла. (І. Багряний. “Тигролови”)

78

Кобильник Л.М.

Нетрадиційні навчальні диктанти на уроках української мови: методика проведення Методичний посібник Здано в набір 30.11.2018. Підписано до друку 06.11.2018. Формат 60х84/16. Гарнітура Minion Pro. Папір офсетний. Ум. друк. арк. 4,65. Видавець і виготовлювач П.П. Зволейко Д.Г. вул. Кн. Коріатовичів, 9; м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл., 32300; тел. (03849) 3-06-20 Свідоцтво про внесення до Державного реєстру серія ДК №2276 від 31.08.2005 р.