С.В.Головатюк, вчитель англійської мови Кам’янець-Подільського НВК №16 АУДІЮВАННЯ ЯК ВИД МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРИЙОМ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ І. ВСТУП У сучасних методиках викладання іноземних мов превалюють навчально-методичні комплекси, що націлюють учнів на навчання через комунікацію, більш природну ситуацію, а вчителів – на особисто-орієнтований підхід до кожного учня. Як і раніше, іноземна мова вивчається через розумне поєднання 4-х видів мовної діяльності, тобто через говоріння, аудіювання, читання, письмо. Традиційне використання різних видів навчальної діяльності полегшується, коли вчитель використовує не тільки перевірені методики, а й нові автентичні відео курси, відеофільми, аудіо записи, комунікативні ігри, що дають змогу дієво спілкуватися і таким чином будувати місток між групою та реальним світом. Світові та вітчизняні тенденції вирішення поставлених завдань, взаємозв’язок із сучасними науковими дослідженнями, структурування навчальних досягнень за очікуваними результатами (учень знає, розуміє, знаходить, визначає, застосовує, оцінює, тощо) є орієнтиром для здійснення контрольно-оцінної діяльності вчителя, визначення об’єктів контролю, часу здійснення, змісту перевірки, тощо. ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА Метою теми ”Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності та прийом активізації навчального процесу на уроках англійської мови”, над якою я працю, є дослідження засобів мотивації і стимулювання учбово-пізнавальної діяльності учнів, сприяння розкриттю перспектив успіху дитини, створення і підтримка позитивного емоційного настрою, бажання вчитися, формування адекватної самооцінки. Аудіювання є видом мовленнєвої діяльності, розумінням сприйнятого на слух усного мовлення. З точки зору психофізіології аудіювання трактується як перцептивна розумова мнемічна діяльність. Перцептивна тому, що здійснюється сприйняття. Розумова – бо пов’язана з основними розумовими операціями: аналізом, синтезом, індукцією, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією. Мнемічна – тому, що відбувається виділення і засвоєння інформативних ознак мовних і мовленнєвих одиниць, реформування образу і впізнавання як результат зіставлення з еталоном, який зберігається в пам’яті.
1
Для реалізації мети я використовую аудіювання і говоріння, як дві сторони усного мовлення, вважаючи, що без аудіювання не може бути нормативного говоріння. Разом з тим аудіювання як вид мовленнєвої діяльності,
є відносно автономним( слухання лекцій,
доповідей, радіопередач і т.д.) Я використовую аудіювання як комплекс мовленнєвої розумової діяльності, що базується на природній здатності , яка удосконалюється в процесі індивідуального розвитку людини і дає їй можливість розуміти інформацію в акустичному коді, накопичувати її в пам’яті чи на письмі, відбирати та оцінювати її згідно з інтересами чи поставленими завданнями. Важливими факторами формування такої здатності є:
перцептивні та мовленнєвомоторні передумови;
загальні інтелектуальні передумови;
знання та вміння в рідній мові;
іншомовні знання та вміння;
мотивація. Ці фактори складають основу для розвитку специфічних навичок і вмінь. На
базується навчання аудіювання
ній
згідно з вимогами Державного освітнього стандарту з
іноземної мови. Навчаючи учнів базовому рівню в галузі аудіювання вчитель передбачає формування елементарної комунікативної компетенції в цьому виді мовленнєвої діяльності, а саме : розвиває уміння розуміти літературно-розмовне мовлення носія мови в ситуаціях повсякденного спілкування, пов’язане із задоволенням найпростіших потреб ( привітання, запит і передача інформації ); пропонує визначити тему і мету бесіди, її основний зміст, і в тих випадках, коли виникають ускладнення, звертатися до партнера з проханням повторити фразу, висловити думку інакше, розмовляти повільніше і простіше, уточнюючи при цьому значення незнайомих слів і спонукаючи до ґрунтовнішого пояснення незрозумілого; навчає в умовах опосередкованого сприймання повідомлення (оголошення по радіо прогнозу погоди тощо) розуміти основний зміст аудіотексту; звертає увагу на уміння учнів повно і точно розуміти висловлювання вчителя, однокласників, які стосуються навчально-трудової та соціально-побутової сфер спілкування. Працюючи в цьому напрямку педагог передбачає формування в учнів
уміння
розуміти основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які містять незначну кількість незнайомих слів. 2
Щоб розвивати в учнів навички, необхідні для розуміння живої мови, я знайомлю їх з автентичними текстами, або тими, які звучать, як автентичні. Для цього використовую фрагменти художніх фільмів, телепередач, тощо. Наприклад, наприкінці семестру показую фільм або фрагмент, зміст якого близький до вивченої теми. Після перегляду пропоную дітям обговорити побачене, а наприкінці уроку аналізую виступи. Також звертаю увагу на домашнє завдання. Так, сильним учням пропоную написати твір-роздум, а слабшим – дати відповіді на ключові запитання за допомогою окремих фраз і слів з фільму. У процесі контролю
я
формую вміння взаємо- і самоконтролю ( взаємо- і
самоперевірки, взаємо- і самооцінювання), взаємо- і самокоригування, що є одним із його найважливіших
завдань,
а
також
розвиваю
рефлексивні
уміння,
тобто
здатність
обмірковувати свої дії, критично оцінювати їх. Важливо об’єктивно і методично правильно організовувати контроль діяльності учнів, який має велике виховне значення. Мені вдається розвивати пізнавальний інтерес і стимулювати учнів до систематичної наполегливої праці, формувати важливі якості особистості, відповідальності, здатності до подолання труднощів, самостійності. Я розглядаю навчально-виховний процес як живу взаємодію між рівноправними партнерами – вчителем і учнями та виступаю в якості організатора цього процесу. Своїм словом не просто впливаю на учня, організовуючи його доцільну поведінку, але й змінюю цю поведінку в залежності від різних соціальних ситуацій. Мова педагога не лише включає учнів до живого процесу свідомого творчого засвоєння знань, але й викликає в них відповідне співпереживання. Для мене найбільш важливим в цьому процесі виступає не скільки сам акт передачі інформації, скільки її оцінка слухачами, тобто степінь взаємодії мовленнєвого висловлювання. Мова вчителя завжди звернена до учня, як партнера по спілкуванню, в незалежності від того, чи відповідає він у словесній чи несловесній формі, в свою чергу так само енергійно впливаючи на мовця. Кожне наступне висловлювання враховує реакцію учня та класу в цілому. Живе спілкування з класом завжди має практичну мету: надання допомоги в усвідомленні школярами сутності запропонованих знань. Вчитель направляє мислення учнів до певних цілей, пробуджує до осмисленого сприйняття інформації. Щоб досягти цього, я поступово вволікаю учнів до процесу своїх суджень, направляю мислення учнів у сторону певних висновків, вивчаю їх реакцію і враховую її при подальшому розвитку теми занять. Важливим компонентом професійних здібностей , які дозволяють мені донести до слухача зміст мовленнєвого висловлювання, виступає вміння будувати логічну перспективу. 3
Слід зазначити мовленнєву техніку вчителя, сукупність елементарних прийомів фонаційного дихання, мовленнєвого голосу та дикції, які доведені до степеню автоматизованих навиків і які дозволяють
з максимальною ефективністю здійснювати
мовленнєву взаємодію. Розвинене дихання, тренований голос, дикція надають живому слову педагога яскраву емоційну виразність, яка дозволяє передавати в мові найдрібніші відтінки думки та почуттів. Щоб вдосконалити мову, вчитель тренує мовленнєве дихання, голос, дикцію і виконує систематично певні вправи. Отже, мова вчителя – це професійна зброя, яка дає можливість передавати учням найдрібніші змістовні відтінки, допомагає сприймати думки, створює певний емоційний настрій та дозволяє здійснювати навчально-виховний процес. Вчитель створює систему вправ для формування й удосконалення навичок усного і писемного мовлення. Творчо працюючи над формуванням в учнів комунікативних умінь, я створила посібник “Англійська мова. Аудіювання.” завдання якого спрямовані на поглиблення знань учнів з англійської мови, формування базових понять, засвоєння норм правильної вимови, збагачення й активізацію словникового запасу слів учнів, опанування граматичного ладу мовлення.
Комунікативна
спрямованість
завдань
посібника
забезпечує
розвиток
мовленнєвих умінь: орієнтацію в умовах та змісті висловлювання, формі його викладу, групуванні матеріалу, визначенні послідовності частин тексту, виділенні слів, важливих для висловлювання. Він містить тексти для аудіювання, завдання різні за обсягом і ступенем складності, прислів’я та приказки. ІІІ. ВИСНОВКИ У своїй роботі я використовую науково-теоретичне обґрунтування, нові аспекти даної проблеми, що мають науково-дослідницький і експериментальний характер, розкриваю нові докази і деталі дослідження, що сприяють поліпшенню показників роботи з учнями, науковометодичній роботі в школі, дають можливість провести діагностику результатів навчання, дозволяють своєчасно виявити і усунути прогалини у засвоєнні вивченого матеріалу відповідно до поставлених цілей, з’ясувати причини їх виникнення і відповідно коригувати учбово-пізнавальну-діяльність школярів та спроби управління нею. Використання аудіювання вчителем, як виду мовленнєвої діяльності та прийому активізації навчального процесу на уроках англійської мови, є ефективним методом і прийомом в методиці навчання іноземної мови так як:
за характером мовленнєвого спілкування аудіювання, як і говоріння, відноситься до видів мовленнєвої діяльності, що реалізують усне безпосереднє спілкування, і через це протистоїть читанню і писемному мовленню, які реалізують спілкування, опосередковане письмом; 4
за своєю роллю у процесі спілкування аудіювання є реактивним видом мовленнєвої діяльності, так само, як і читання;
за спрямованістю на прийом і видачу мовленнєвої інформації аудіювання, як і читання, є рецептивним видом мовленнєвої діяльності;
форма перебігу процесу аудіювання - внутрішня, невиражена, на відміну від говоріння та письма, які актуалізуються у зовнішньому плані. Основою внутрішнього механізму аудіювання є такі психічні процеси сприйняття на слух, увага, розпізнавання та зіставлення мовних засобів, їх ідентифікація, осмислення, групування, узагальнення, утримання в пам’яті, умовивід, тобто відтворення чужої думки та адекватна на неї реакція. Отже предметом аудіювання є чужа думка, яка закодована в аудіо тексті і яку належить розпізнати;
продуктом аудіювання є умовивід, результатом – розуміння сприйнятого смислового змісту і власна мовленнєва та не мовленнєва поведінка. Можна вербально прореагувати на почуте, а можна взяти до відома отриману інформацію і зберегти її в пам’яті до того часу, коли вона знадобиться. Досвід моєї роботи над темою “Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності та прийом
активізації навчального процесу на уроках англійської мови” є актуальним, так як передбачає досягнення учнями достатнього рівня комунікативної компетенції, яку складають мовленнєві уміння. Список використаної літератури 1. Єпіфанцева Л. А. Аудіювання. Англійська мова: Методичні рекомендації / Л. А. Єпіфанцева . – Х. : Вид. група «Основа», 2010. 2.
Гапонова С.В. Навчання розуміння аудіотекстів учнів старших класів середньої школи / Гапонова С.В. // Іноземні мови. – 1997. – № 4. – С.45-48.
3. Блохина Е.В. Деякі питання навчання аудіюванню. // ІЯШ, 1998, 2 4. Браун Д. Сприйняття англійської мови на слух: Книга для вчителя на англійській мові. - М.: Освіта, 2004 . 5. Елухина Н.В. Подолання основних труднощів розуміння іншомовної мови на слух як умову формування здатності усно спілкуватися. // ІЯШ, 2006, 6. Маслико Е.А., Бабінськая П.К., Будько А.Ф., Петрова С.І. Настільна книга викладача іноземної мови. - Мінськ: Вишейшая школа, 2006. 5