Третяк Т.А. by kpschool16

Князь прийняв християнство і одружився з християнкою не як переможений, а як переможець. 4. Інформація вчителя: повернувшись до Києва, Володимир організував улітку 988 р. урочисте хрещення киян і населення всієї Русі. Князь наказав зруйнувати київське капище. Порубали і спалили всіх ідолів, крім Перуна. Завдання 4. Опрацювати документ і дати відповідь на такі запитання: 1. Чому на вашу думку Володимир так зневажливо і жорстоко повівся з кумирами, яких сам же возвеличив за кілька років до цього? 2. Як ви думаєте чи всі кияни щиро відмовились від своїх язичницьких оберегів? Чому? Текст документу для ознайомлення учнів «І коли [Володимир] прибув, повелів він поскидати кумирів – тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому [узвозу] на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити [його] палицями. І це [діяли йому] не яко древу, що відчуває, а на знеславлення біса. Коли спокушав він сим образом людей – хай одплату прийме від людей! «Велик ти єси, господи, дивні діла твої!» Учора шанований людьми, а сьогодні знеславлений! І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. І, приволікши його, вкинули його в Дніпро. І приставив Володимир [до нього людей], сказавши: «Якщо де пристане він, то ви одпихайте його від берега, допоки пороги пройде. Тоді облиште його». І вони вчинили звелене. Коли пустили [його] і пройшов він крізь пороги, викинув його вітер на рінь, яку й до сьогодні зовуть Перунова рінь. Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде». І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се не добре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними і корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли – ті до шиї, а другі – до грудей. Діти ж [не відходили] од берега, і а інші немовлят держали. Дорослі | ж бродили [у воді], а попи, стоячи, молитви творили.» Обговорення подій описаних літописцем в документі за 16

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР

Третяк Т. А., вчитель історії НВК №16

«ВИЗНАЧНІ ПОСТАТІ УКРАЇНИ» 10 КЛАС

Методичні розробки уроків та виховні заходи з курсу «Визначні постаті України»

Кам’янець-Подільський-2015

Третяк Т. А. «ВИЗНАЧНІ ПОСТАТІ УКРАЇНИ» 10 клас. Методичні розробки уроків та виховні заходи з курсу «Визначні постаті України»: 10 клас – Кам’янець-Подільський: 2015. – 60 ст. Курс за вибором «Визначні постаті України» (10-11 кл) викладається відповідно до програми, укладеної Ігорем Гиричем. Весь курс розрахований на 68 годин – 34 персоналії. 17 з них вивчається у 10 кл протягом 34 годин. Особливістю курсу є те, що в ньому основний наголос робиться на особу в історії, її роль та вплив на історичні події. Рушійною силою історичного процесу є народ, але на чолі його стоять провідники – князі, церковні ієрархи, земельні володарі, козацька старшина, вчені, письменники, представники інтелігенції. Ознайомившись з думками й помислами тих осіб, які визначали українську політику в різні епохи, учень зможе краще збагнути й осягнути перебіг історичних подій, причини наших перемог і поразок. В ході вивчення курсу учні зможуть не лише ознайомитись з життєписами видатних представників свого народу, а й сформувати особистісні ставлення щодо них. Курс спрямований на формування майбутнього громадянина – патріота, адже людина стає активним представником нації тоді, коли досконало знає історію свого народу, його душу і національну вдачу. У посібнику вміщені методичні розробки уроків з курсу «Визначні постаті України», які стосуються тем лише з історії України-Русі, а також виховний захід, який охоплює період Х-ХХІ ст..

Рецензент: Ващук Д.П, кандидат історичних наук, вчитель історії НВК № 16 Рекомендовано кафедрою вчителів суспільних дисциплін НВК № 16 (Протокол №2 від 21. 10. 2015 р)

нового світогляду і нової культури взаємин у міждержавних стосунках Русі. Завдання 3: Учні переглядають 16 серію фільму «Історія України » І ч. і дають відповідь на запитання, чому князь Володимир вибрав саме християнство Візантійського обряду. Володимир усвідомлював, що зближення з могутніми візантійськими імператорами, вступ з ними в родинні зв'язки зміцнить великокнязівську владу. А це стане можливим лише з прийняттям християнства. Обговорення в ході, якого виділяємо ряд причин, чому саме на християнстві Володимир зупинив свій вибір: 1. Положення християнства було ближчі і зрозуміліші слов’янам, ніж положення ісламу чи буддизму. 2. Існування античних міст-держав на території України ще у більш ранній період визначально вплинуло на цивілізаційний напрямок Подніпров’я на південь, який значно посилився після появи торговельного шляху «із варяг у греки». 3. Руська державна верхівка вже мала досвід та традиція хрещення– Андрій Первозваний, хрещення у Візантії Аскольда та Ольги. 4. Влаштовувало князя і те, що за візантійською моделлю християнства світська влада домінувала над релігійною, він таким чином отримував схвалення та підтримку своїм державницьким планам. 5. Прийнявши візантійське православ’я, Русь долучалась до християнського віровчення рідною мовою, що значно прискорювало і спрощувало процес поширення та утвердження нової релігії. Вчитель підсумовує, що крім цих всіх передумов і політичні обставини сприяли прийняттю християнства з Візантії. На прохання імператора Василя ІІ Болгаробійця князь надав йому військову допомогу в придушенні повстання. Висадившись з дружиною в Криму, Володимир приборкав рухи проти імператора в Корсуні. Умовою допомоги було одруження сестри василевса Ганни з князем. Коли ж імператор став зволікати з виконанням обіцянки, Володимир з дружиною залишився в Криму. Конфлікт вичерпався, коли до Корсуня приїхала царівна Ганна зі священнослужителями. Вони охрестили Володимира і його воїнів та повінчали його з Ганною. Князь одержав християнське ім'я Василь. Шлюб набрав дипломатичного і політичного розголосу: породичатися з візантійським імператором, спадкоємцем слави могутнього Риму, бажали королі Франції і Німеччини, а переміг русич Володимир. 15

3. 4. 5.

Вибір князя Володимира. Здійснення хрещення Русі. Значення прийняття християнства. 1. Вчитель разом з учнями з’ясовує, що у слов’ян була здавна язичницька релігія і пропонує їм виконати завдання 1 : переглянути 12 серію фільму «Історія України» – «Язичницька віра у стародавніх слов’ян» і дати відповідь на запитання – чи відповідала ця віра потребам держави Русі-України наприкінці Х ст.. Після перегляду фільму приходимо з учнями до висновку, що язичництво вже не здатне було відповідати потребам часу: воно гальмувало процес державотворення; не захищало багатство і привілеї феодальної верхівки, що набирала силу; ускладнювало встановлення зв’язків з християнськими країнами. Тому запровадження нової державної релігії стало життєвою потребою 2. Завданння 2: прослухати інформацію вчителя і дати відповідь на запитання, чому князь Володимир розчарувався у першій спробі реформувати релігію? «Кероване слухання» Інформація вчителя: З приходом до влади Володимир зробив спробу релігійної реформи. Він хотів вдихнути в язичницькі вірування нову силу. За його наказом у 980 р. в Києві створили пантеон ідолів слов'янських богів. У центрі міста спорудили гігантське капище, де поставили величезну дерев'яну статую бога Перуна, прикрашену срібною головою і золотими вусами. Поруч стояли ідоли Даждьбога, Сварога, Стрибога, Хорса, Мокош. Існувало й святилище – місце, де приносились у жертву богам тварин та людей-бранців. Проте спроба піднести рівень язичницьких вірувань і їхнього культу до вимог життя великої держави у християнському світі не вдалася. Реформа принесла князю лише розчарування. Язичництво зжило себе. Воно викликало невдоволення й острах дикістю та жорстокістю. Його боялися християни, яких було вже багато і в Києві, і на Русі. Під час свята з приводу перемог дружин Володимира над ятвягами за відмову християнина-варяга віддати сина в жертву розлючена юрба язичників схопила й убила сина та батька. Обговорення, в ході якого з’ясовуєм з учнями причини невдачі цієї реформи 3. Потрібна була нова ідея, що змогла б об'єднати строкате населення Русі-України. Зневажливе ставлення іноземців до язичників-русичів теж змушувало князя Володимира задумуватися над запровадженням нової релігії. Життя великої держави вимагало 14

ЗМІСТ Урок № 1 Володимир Великий – правитель ранньо-української князівської держави………………………..……4 Урок № 2 Володимир Великий – князь святитель, котрий ввів Україну-Русь у християнську цивілізацію……………………………………………………….……13 Урок № 3 Освіта та культура як чинники державного самоствердження за Ярослава Мудрого…………………………….18 Урок № 4 Ярослав Мудрий та його зовнішньополітична діяльність, спрямована на зростання авторитету Русі-України у тогочасному світі………………………………….....23 Урок № 5 Феодосій Печерський і формування давньоукраїнської духовності…………...............................................31 Урок № 6 Феодосій Печерський – вибудовування нової моральної домінанти: чернець і князь………………………………………….. 37 Видатні жінки України. (Історичний вечір для учнів 10-11 класів)……………………………………………….43 Література……………………………………………………………...60

Урок №1 Тема. Володимир Великий – правитель ранньо-української князівської держави. Мета: простежити формування князя Володимира як правителя великої держави; охарактеризувати його як державного діяча; проаналізувати його зовнішню й внутрішню політику в Україні-Русі, яка мала складне геополітичне положення між варязькою Північчю і візантійським Півднем, римською Європою та кочовим Сходом; звернути увагу учнів на те, як впливали етнополітичні чинники та співіснування норманської еліти і слов'янської людності на діяльність князя, сформулювати значення проведених князем реформ, визначити роль його діяльності для зміцнення держави ; розвивати вміння працювати з історичними документами, з картою, складати схему-портрет, давати оцінку історичним діячам; виховувати почуття патріотизму на прикладі життя й діяльності історичних діячів. Тип уроку: урок формування й удосконалення вмінь та навичок. Обладнання: карта «Київська Русь в ІХ-ХІ ст.», портрет князя Володимира, мультимедійна презентація, відеофільм «Історія України» ч. І, фільми 14, 15 (https://www.youtube.com/watch?v= rIQwPaHxh1k) Хід уроку І. Організаційний момент уроку ІІ. Актуалізація опорних знань. Історична постать , про яку сьогодні буде йти мова добре вам відома ще із курсу « Вступу до історії України», який ви вивчали у 5 кл. Спробуйте впізнати цю особу за описом історика М. Чубатого. Він подає дуже влучну характеристику цього історичного діяча. «Особа … ( святого Володимира Великого), – каже він, – мабуть, єдина перейшла з усіма варіянтами його життя в усну народну словесність як надзвичайна постать Володаря двох облич. (Володимир)… Він – сильний, справедливий володар Руської Держави, що при допомозі своїх лицарів-помічників і героїв береже в державі лад, винищує всякі злочини та порушення права і справедливости. Це оборонець батьківщини перед зовнішніми ворогами. В усній словесності є теж другий його образ Володимир, святий, богоугодний і милосердний, друг бідного народу. Цей другий образ (Володимир) – «сонечко яснее», батько всього народу, овіяний духом Євангелія не на словах, а на ділі. Він винищує нужду та вбожество у своїй країні. Це соціяльний реформатор не на засаді

Урок №2 Тема. Володимир Великий-князь святитель, котрий ввів РусьУкраїну у християнську цивілізацію. Мета: прослідкувати шлях Русі-України до християнства, вибір Володимиром цієї релігії та дати оцінку християнству як основного чинника зміцнення держави, проаналізувати значення прийняття християнства; формувати вміння аналізувати історичні факти і події оцінювати їх значення, порівнювати, робити висновки, удосконалювати вміння працювати з історичними джерелами; виховувати толерантне ставлення до різних релігійних конфесій, повагу до історичного минулого нашого народу. Тип уроку: комбінований Обладнання: карта «Київська Русь в ІХ-ХІ ст.», портрет князя Володимира, мультимедійна презентація, відеофільм «Історія України» ч. І 2009 р, фільми 12 (38:44-41:46) та 16 (51:59- 54:59) (https://www.youtube.com/watch?v=rIQwPaHxh1k) або https://www.youtube.com/watch?v=I-Dt3Yn1pHg Хід уроку. І. Організація навчальної діяльності: вчитель оголошує, що на даному уроці учні класу продовжуватимуть вивчати і обговорювати діяльність князя Володимира. ІІ. Перевірка домашнього завдання. Учні зачитують свої творчі роботи і обговорюємо дії князя Володимира Великого спрямовані на розширення, посилення держави, централізацію і зміцнення влади в ній, піднесення її ролі та значення на міжнародній арені. ІІІ. Актуалізація опорних знань. Вчитель з’ясовує в учнів, якими засобами князь перетворив Україну-Русь на найбільшу та наймогутнішу державу Європи. Орієнтовні відповіді, що шляхом реформаторської діяльності. Далі здійснюємо коротке обговорення значення адміністративної, військової, фінансової, судової реформ. ІV. Мотивація навчальної діяльності. «Мозковий штурм» – вчитель пропонує учням висловити думку, яких ще заходів необхідно було вжити, щоб більше зміцнити єдність різноплемінних народів і централізувати державу учні висловлюють свої думки, вчитель записує на дошці і виокремлює думку про необхідність релігійної реформи. V. Вивчення і засвоєння нового матеріалу. План уроку. 1. Необхідність релігійної реформи. 2. Спроба реформування язичництва.

проявив під час боротьби за владу? -Як Володимир завершив формування території Русі-України та зміцнив її обороноздатність? -Якими заходами князю вдалось зміцнити геополітичне становище Русі-України? -Вкажіть реформи завдяки яким Князь Володимир зміцнив державу? - То які дії та якості князя спричинили появу його прізвиськ Ясне або Червоне Сонечко, Великий? VІ. Домашнє завдання. Написати твір-роздуми на тему: «Володимир Великий- творець і покровитель нашої державності»

ненависти людини до людини, не на теорії боротьби кляс без основ християнської любови, це соціяльний реформатор, що усуває нужду, вбогість та недостаток у своїй країні задля Бога та в ім'я справедливости і євангельського братолюбія (Історія християнства на Руси-Україні, Τ. І, с. 287). Як ви думаєте про якого князя ідеться в тексті? Відповіді учнів підсумовуються і приходимо до висновку, що в тексті іде мова про князя Володимира Святославовича. ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Князь Володимир особистість неординарна, суперечлива, складна. Народ називав його «Ясне Сонечко, Красне Сонечко, Червоне Сонечко », церковнослужителі називають його «Святим, Рівноапостольним», а історики нарекли «Великим». Наше завдання з’ясувати чим було зумовлено поява таких прізвиськ князя. Є і інші питання, які потребують з’ясування, так зокрема, літопис змальовує Володимира в такий спосіб, що у ньому немов були дві душі: поганська і християнська. До хрещення у нього були декілька гаремів з 800 наложницями, він приносив дитячі жертви поганським богам, був людиною войовничою, жорстокою й надзвичайно розгнузданою, а ось Володимир-християнин вирізнявся лагідністю й милосердям, любив мир, лад і спокій, проводив час у молитвах і був таким побожним, що навіть злочинців боявся карати. Ми спробуємо розібратись, як і чому з князем відбулась така переміна. Ми урок розпочали ознайомленням з двоякою характеристикою князя Володимира даною йому істориком М. Чубатим. І наше завдання сьогодні розібратись і в тому, як цих «два обличчя » князя – «захисника» держави та «батька» народу проявлялися у житті. Маємо непросте завдання і дослідити як йому вдалося в умовах такого складного геополітичного положення Русі між варязькою Північчю і візантійським Півднем, римською Європою та кочовим Сходом перетворити її на найбільшу та наймогутнішу державу Європи. Зупинитись на тому як йому вдавалось забезпечити мирне співіснування норманської еліти та слов'янської людності та багато інших проблемних питань пов’язаних з його діяльністю. ІV. Вивчення і засвоєння нового матеріалу. План уроку. 1 Прихід до влади Володимира Святославовича.

2. Завершення процесу формування території та зміцнення обороноздатності Київської Русі в період князювання Володимира Великого. 3. Реформаторська діяльність Володимира (адміністративна, військова, судова реформи): причини, суть, значення. 1.Завдання: Аналізуючи фрагменти з «Повісті минулих літ», з’ясовуємо походження князя Володимира – молодшого сина князя Святослава. (Учні отримують роздрукований текст) «Тоді до Києва прийшли новгородці, просячи собі князя: «Якщо не підете до нас, то самі добудемо собі князя». І мовив їм Святослав: «А хто б пішов до вас?» І відмовились Ярополк і Олег (законні сини). І порадив Добр: «Просіть Володимира!» Володимир же був від Малуші, ключниці Ольжиної. Малуша ж була сестрою Добрині; батьком їм був Малк Любечанин, і доводився Добриня дядьком Володимирові. І сказали новгородці Святославу: «Дай нам Володимира». Він же відповів: « Ось він вам!» В ході обговорення констатуєм факт, що Володимир був наймолодшим сином і фактично незаконнонародженим від княжої ключниці Малуші. Вчитель: Ще на початку ХХ ст. було висунуто гіпотезу, згідно з якою згаданий «Повістю» Малк Любечанин був древлянським князем Малом, якого стратила княгиня Ольга. У цьому разі Малуша виявляється древлянською княжною. Тоді стає зрозумілим, чому владна Ольга довірила таку відповідальну посаду ключниці при князівському дворі, по суті управительки. Але навіть якби Малуша не належала до знатного роду Володимир не поступався б своїм становищем перед старшими законними братами, оскільки, для становища в суспільстві важливо було хто батько, а не мати, і щоб батько визнавав дитину. А Святослав визнавав своїм сином Володимира, він ріс із своїми братами в одному палаці і ніякої різниці у їх вихованні не було. Завдання: Переглянувши фільм 13 «Ярополк. Олег. Володимир. Перший розбрат князів» (2 хв. 50 сек.) із навчального фільму «Історія України» ч. І., дати оцінку діям князя Володимира. Вчитель в ході здійснення учнями аналізу переглянутого фільму, доповнює інформацію про мотиви вчинків Володимира, припущених істориком М. Котлярем. На його думку, коли молодий князь почув про загибель брата, він зовсім не злякався, а тверезо оцінив становище й зрозумів, що з купкою дружинників йому не встояти проти війська Ярополка, до якого, певно, залучили ще й

феодального землеволодіння. Володимир активно роздавав «мужам лучшим» земельні володіння у прикордонних районах Русі, зобов’язуючи їх до військової служби. Ця реформа мала кілька важливих наслідків: вона дала змогу надійно укріпити південні рубежі від нападів кочівників; сформувати боєздатне, віддане князю військо; створити нову, або молодшу, знать-дружину, цілком залежну від великого князя, яка стала своєрідною противагою місцевому боярству. Картка 4. Правова реформа. Володимир усвідомив необхідність та ініціював проведення правової реформи. У «Повісті временних літ» йдеться про те, що він думав і про ратні справи, і про «устав земний»; про діяльність київського князя в сфері державного будівництва, про вироблення закону, який би регулював суспільноправові відносини в державі. Реформаційний доробок великого князя включає і запровадження нового зведення законів усного звичаєвого права, названого літописцем «Уставом земляним», який надалі ліг в основу першого на Русі писаного зібрання юридичних норм — «Правди Ярослава» (1016 р.). Цим він продовжував політичну лінію, намічену «уроками» й «уставами» Ольги щодо зміцнення влади над общинниками-данниками, які жили на землях, що вважалися власністю київських князів, тобто державними. Передбачалося й улаштування вотчинного господарства на землях, які перейшли в двірцеву князівську власність. Картка 5. Фінансова реформа. Першим з київських князів, Володимир почав карбувати власну монету. До того монетними одиницями були гривні, зливки срібла певної форми, зв’язані з старою лічильною системою на куни, ногата, векші і т. д. Типи монет запозичено у Візантії, і було їх два – срібний і золотий. На одній стороні монети був образ Христа, на другій – постать князя на престолі, у всіх реґаліях, в княжому одягу; на деяких замість Христа був знак «тризуба». Значення знаку «тризуба» остаточно не з’ясоване. Дехто з дослідників вважають тризуб за родинний знак Володимира та його нащадків. Ознайомившись із змістом реформ, представник від кожної групи аналізує причини, суть та значення відповідної реформи. Прослухавши виступ представника кожної групи, учні обговорюють наслідки цих реформ. V. Узагальнення та систематизація знань відбувається в ході обговорення таких питань: -За яких обставин князь Володимир прийшов до влади? Як він себе

потребували особливого захисту від зовнішньої агресії. У міста в середині країни (Чернігів, Переяславль, Любич) нікого зі своїх синів Володимир не послав. У цих рішеннях Володимира простежувалась тенденція до створення великокняжого домену, факт існування якого в Україні- Русі піддається сумніву. Адміністративна реформа зовсім не означала, що держава поділилася на удільні князівства. Навпаки, державна єдність Русі зміцніла. Сини Володимира були не князями, а лише намісниками князя, повністю залежними від верховного володаря, і цим принципово відрізнялись від своїх попередників – племінних князів і старійшин, які спиралися на місцеві сили, ресурси й традиції, протидіючи централізації країни. Отже, Володимир утвердив династичну ідею, за якою тільки його нащадки мають володіти руською державою, яка на той час відігравала консолідуючу роль. Унаслідок адміністративної реформи основними містами держави управляли, збираючи данину і здійснюючи судочинство, намісники київського князя, які мали в підпорядкуванні чиновників нижчого рангу. Вони заправляли справами у волості. Все це сприяло консолідації, хоч і відносній, державної території, зміцненню рубежів Русі. Картка 3. Військова реформа була спрямована як на посилення обороноздатності країни, так і на зміцнення особистої влади великого князя. Джерела постійно й настійливо підкреслюють, що Володимир цінував, беріг і пестив своїх дружинників. З цією метою київський літописець наводить явно легендарне оповідання такого змісту. Якось, дружинники почали ремствувати, будучи невдоволені своїм князем: «Горе головам нашим: дав він нам їсти дерев'яними ложками, а не срібними». Почувши про це, Володимир звелів викувати срібні ложки, мовивши так: «Сріблом і золотом не знайду собі дружини, а з дружиною добуду і срібло, і золото, як мій дід і батько мій з дружиною дошукались золота й срібла». Ця розповідь, поза сумнівом, походить з воїнського, дружинного епосу. Безумовно, дружинні традиції й звичаї ще багато важили в суспільно-політичному житті Київської Русі кінця Х ст. Але в тому й полягає історична вага постаті Володимира, що він, народжений від князя-дружинника, був людиною вже нової доби, керівником започаткованої ним ранньофеодальної монархії. Суть військової реформи полягала у ліквідації «племінних» військових об’єднань і злитті військової системи з системою

вцілілих дружинників Олега. Тому Володимир подався до Скандинавії набирати найманців до війська. Адже незабаром потому юний князь повернувся до Новгорода, викинув звідти посадника, якого встиг призначити Ярополк, і звелів тому передати своєму панові: «Володимир іде на тебе, готуйся з ним битися!» В ході обговорення приходимо до висновку, що Володимир був не кращим і не гіршим за інших володарів середньовіччя, котрі, не вагаючись, прокладали собі шлях до трону через трупи братів і батьків. Вчитель звертає увагу на те, що Володимир прийшовши до влади, опиняється у дуже складних обставинах зумовлених як геополітичним становищем Русі так і внутрішніми чинниками. Країна була знесилена постійними війнами Святослава Завойовника та міжкнязівськими чварами; завоювання у Причорномор’ї та на Балканах були втрачені; договір 972 р. позбавляв Київ переваг у відносинах з Візантією; печенізька навала спустошувала південні землі, безпосередньо загрожуючи столиці. Як наслідок, у суспільстві активізувалися відцентрові тенденції. Князь Володимир зумів зупинити ці негативні процеси і шляхом рішучих реформ централізувати владу великого київського князя і повернути державу на шлях її піднесення і розквіту, поставити Київську Русь в один ряд з християнськими розвинутими державами світу. Як це все вдалося князю здійснити ми і будемо обговорювати у наступних питаннях. 2. Завдання: на основі поданої інформації заповнити табличку.

Дати походів

Результат

Інформація вчителя. Прийшовши до влади, Володимир продовжив політику своїх попередників щодо збирання східнослов’янських земель навколо Києва. Він послідовно поставив під владу державного центру великі союзи племен, що залишались ще незалежними. До складу Київської Русі на початку правління Володимира входило коло 20-ти різних земель, племен, серед яких були і слов’янські, і фінські, і тюркські. Увесь цей конгломерат не був ще об’єднаний нічим, крім княжої влади, ослабленої за Святослава та міжусобної боротьби його синів, Отож, Володимир повинен був час від часу приборкувати повстання, суті яких літопис не з’ясовує. Року 981 повстали в’ятичі, Володимир переміг їх і наклав на них «дань від рала». Наступного року він знову ходив на

в’ятичів і переміг їх удруге. Року 984 ходив Володимир на радимичів з воєводою Вовчий Хвіст. Можна гадати, що радимичі протиставили сильний збройний опір, бо літопис зазначає: «зустрів (воєвода) радимичів на річці Пищані і переміг». Володимир наклав на них данину, «яку везуть й до сегодне» – тобто до XII ст. Можливо, були й інші повстання, про які не згадує літопис. 981-го року Володимир пішов на захід «до ляхів», як каже «Повість временних літ», і взяв гради їх – Перемишль, Червень, Бузьк, Белз, Волинь. Слова літопису, що то були «лядські» міста, викликають сумнів. Територія, яку захопив Володимир, була заселена українською людністю – дулібами, білими хорватами – і не належала до Польщі, можливо, вона входила до Великоморавської держави. Літопис занотовує похід Володимира на хорватів у 993 році. З того часу на землях хорватів закріплюється назва «Русь». Підсумовуючи, можемо стверджувати, що Володимир завершив тривалий процес формування території Київської держави. Саме у цей час остаточно визначилися і закріпилися кордони Русі, що в цілому збігалися з етнічними рубежами східних слов'ян. На півночі вони простягнулися до Чудського, Ладозького та Онезького озер, на півдні – до Дону, Росі, Сули та Південного Бугу, на сході – до межиріччя Оки і Волги, на Заході – до Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни. Простягаючись майже на 800 тис. км кв, Київська Русь стала найбільшою країною в Європі. Виходячи із складного геополітичного положення Русі-України між варязькою Північчю і візантійським Півднем, римською Європою та кочовим Сходом князь Володимир вдавався не тільки до вирішення питань збройним шляхом, а й дипломатичним. Він активізував відносини з Візантією, створюючи протидію її зусиллям перетворити Київську Русь на залежну державу. Установив дипломатичні відносини з Чехією, Угорщиною та Польщею, уклавши з ними договори про «мир та любов». Обмінявся посольствами з Німеччиною, установив відносини з Римом. Започаткував «шлюбну дипломатію», одружуючи своїх дітей із представниками королівських династій європейських країн: Святополк був одружений з донькою польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав – з донькою шведського короля Олафа – Інгігердою, одна донька Премислава була дружиною угорського короля Владислава Лисого, друга – чеського короля Болеслава Рудого. Таким чином Володимир Великий не тільки збільшив територію Русі -України, а й зміцнив її геополітичне становище.

3. Для розгляду питання, яке стосується реформаторської діяльності князя Володимира учні класу об’єднуються в 5 груп, кожна, з яких отримує картку з текстом. Опрацювавши суть реформ кожна група має пояснити причини, суть та значення реформи іншим учням. (Вправа «вчусь-навчаючи») Картка 1. Зміцнення обороноздатності. Оберігаючи власні кордони, Володимир грунтовно готувався до тривалої боротьби, розбудовуючи цілу систему воєнно-феодальних замків на південноруському порубіжжі, створюючи могутні земляні вали і рови, які тягнулися вздовж лівого берега Росі, між нею і Роставицею, а також уздовж лівого берега Стугни. В результаті багаторічних досліджень виявилося, що згадана система оборони складалася з 23 поздовжніх валів, котрі об’єднувались у 9 оборонних ліній. Крім них у давньоруський період для оборони використовувались залишки земляних укріплень ранньої доби заліза та будувались фортеці. Особливостями оборонних споруд були: фронтальна спрямованість у бік степового півдня, велика протяжність, ешелонування вглиб (в тому числі за допомогою віялоподібних розгалуджень в місцях можливого обходу противником), обладнання із застосуванням двох типів дерев'яних конструкцій, що повторювались – зрубною і перекладною. В усіх цих спорудах відчувається єдине військово-інженерне втілення загальної стратегічної ідеї. З часом причини зведення укріплень забулись і народ склав таку легенду про їх появу: могутній коваль Кожум’яка переміг злого велетенського змія, запряг його в плуга та й зорав землі сучасної України. Так і закріпилась за цими перешкодами від кочівників назва «Змійові вали» (за часів Русі вони звалися просто «вали»). Рештки цих валів існують і донині. Картка 2. Адміністративна реформа. Розгортаючи широку програму реформ, князь мав на меті посилити великокняжу владу. Передусім він зосередився на зміцненні адміністративної влади, спрямованої на ліквідацію племінних княжінь і запровадження нового адміністративного поділу країни на уділи – землі довкола найбільших міст. Таких уділів було вісім: Тмутаракань, Муром, Ростов, Новгород, Полоцьк, Турів, Псков і Володимир-Волинський. Південна Руська земля з центром у Києві перебувала під безпосереднім керівництвом Володимира. Міста, в які Володимир послав намісниками своїх синів, було обрано не випадково. Здебільшого вони були розташовані на окраїнах держави,

3. Останні дні Феодосія Печерського та його літературна спадщина. 1. Інформація вчителя про Феодосія Печерського (1009-1074рр) – святого православної церкви, преподобного, як одного із засновників чернецтва на Русі, видатного церковного і політичного діяча другої половини ХІ ст., ігумена першого руського КиєвоПечерського монастиря. Вчитель пропонує переглянути навчальний фільм «Преподобний Феодосій Печерський», https://www.youtube.com/watch?v= ujhEwwfE8bs і дати відповідь на запитання? Які труднощі довелося подолати Феодосію на шляху до священослужителя. Після перегляду в ході обговорення учні класу зупиняються на таких моментах із біографії Феодосія як наполегливість у навчанні святому письму всупереч волі батьків, особливо матері; позбавлення себе з власної волі матеріальних благ і життя в ситості та достатку; застосування до себе самобичування, з метою досягнення більшої духовної зрілості і досконалості; цілеспрямованість, наполегливість у досягненні мети – служити Богові. Надалі, використовуючи матеріали презентації «Феодосій Печерський» http://svitppt.com.ua/biografiya/feodosiy-pecherskiy.html, та інформацію, яку підготували учні заздалегідь розглядаємо наступні питання. До 1– обговорюємо і доповнюємо зміст слайдів № 1– 6, робимо висновки. Слайд 2. Феодосій Печерський (1009 ? – 3 травня 1074 р.) – святий Православної церкви, преподобний, один із основоположників чернецтва на Русі, видатний церковний і політичний діяч другої половини XI ст. Був ігуменом першого руського Києво-Печерського монастиря. 16 травня – день пам'яті, 27 серпня – день пам'яті перенесення молей, 16 липня – день пам'яті преподобних Антонія і Феодосія Печерських. Слайд 3. Феодосій народився в м. Василеві (теперішній Васильків під Києвом) 1009 року, згідно з «Житієм Антонія Печерського», яке вміщено в друкованому Києво-Печерському патерику 1661 р. Досі не існує єдиної думки щодо дати народження святого, як і щодо деяких інших подій на початковому етапі його життя. Ім'я, дане немовляті безпосередньо після народження або на сороковий день під час хрещення, залишається невідомим. Слайд 4. Будучи підлітком, Феодосій швидко вивчив все Божественне письмо. Також опановував грамоту і арифметику, через

поставленими запитаннями. Вчитель підводить підсумок, що наївно було б думати, що народ легко зрікся від своєї батьківської віри, хоч літописець і намагається переконати нас, ніби народ хрестився з радістю. Князь наважився порушити народну святиню – віру, яку вони сповідували століттями. Дійсно, у великому місті важко було уникнути хрещення через загрозу кари могутнього князя. Запровадження нової віри йшло досить тривалий час і дуже часто насильницькими засобами, а інколи й «вогнем і мечем», як це зробили в Новгороді посадники князя Добриня та Путята. Та держава Володимира була дуже велика, а тому цей хрещення тривало аж до ХІІІ століття. Щоб прискорити цей процес вже з 988 р. в Руській Землі розпочалося спорудження християнських храмів. На місцях, де стояли кумири, розчищалися майданчики для церков. На честь християнізації у 989 році заклали і сім років будували першу в Русі кам'яну церкву патрона князя св. Василя. Пізніше вона дістала назву Десятинної: на її будування йшла десята частина прибутків держави. Важливу роль в утвердженні християнства відіграло створення київської митрополії на чолі з першим митрополитом греком Феофілактом. 5. В ході бесіди разом з учнями формулюємо значення хрещення для Русі: 1. Християнство зміцнило великокнязівську владу, стало її опорою і покровителькою. 2. Зміцнило єдність руських земель, сприяло централізації влади. 3. Цивілізувало слов’ян. 4. Сприяло розвитку культури – писемності, освіти, літератури, архітектури, мистецтва. 5. Прийнявши християнство за державну релігію, Русь-Україна ставала рівною з усіма цивілізованими державами Європи. V. Узагальнення та систематизація знань. 1. Як прийняття християнства позначилось на подальшому розвитку наших предків – слов’ян? 2. Як ви думаєте яке значення для нас сьогодні має прийняття християнства кн. Володимиром?

VІ. Домашнє завдання Написати твір-роздум на тему: «Князь Володимир-володар двох облич: Володимир-язичник та Володимир -християнин»

Урок №3 Тема. Освіта та культура як чинники державного самоствердження за Ярослава Мудрого. Мета уроку: Проаналізувати напрямки державотворчої діяльності Ярослава Мудрого, зупинитись детальніше на вкладі князя в розвиток культури, духовності, законотворчих процесах, як чинників державного самоствердження Русі-України; формувати історичне мислення, вміння вибудовувати логічні зв’язки, робити висновки; виховувати повагу до українських культурних та правових традицій. Тип уроку: урок закріплення та застосування знань, вмінь, навичок. Обладнання: карта «Київська Русь в ІХ-ХІ ст.», портрет князя Ярослава Мудрого, відеофільм «Обличчя української історії. Ярослав Мудрий.» https://www.youtube.com/watch?v=sjdwi6058YI та відеофільм «Історія України» Іч. 23 серія «Руська Правда» https://www.youtube.com/watch?v=TgaeFm-CUYo Хід уроку. 1. Організаційний момент. Учні готуються до уроку. Вчитель перевіряє написання дома творчої роботи. ІІ. Актуалізація опорних знань. Пригадайте про яких князів літописець сказав що «батько зорав, син засіяв, а ми жнем». З’ясовуємо, що про Володимира та про його сина Ярослава. Вклад Володимира у розбудову держави Русі-України вже проаналізували на попередньому уроці і можна відзначити, що Володимир розширив, укріпив і перетворив на найбільшу і наймогутнішу державу. Ярослав продовжив розбудовувати державу. ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Сьогодні на занятті ми розглянемо заходи завдяки, яким князь Ярослав утверджував могутність України-Русі. ІV. Оголошення, представлення теми. План уроку. 1. Україна-Русь на початку Х ст.. 2. Роль релігії у зміцненні влади князя та могутності держави. 3. Вплив розвитку культури на зростання цивілізаційного рівня народу та держави. 4. Законотворча діяльність Ярослава. V. Осмислення нових знань і умінь. 1. Завдання : проаналізувати по карті стан Русі-України на початку Х ст.. В ході обговорення згадуємо, що територія держави складала 800 тис. км. кв. і була найбільшою державою в світі, що до її складу

Урок № 5 Тема. Феодосій Печерський і формування давньоукраїнської духовності. Мета: прослідкувати шлях від князівських отчих монастирів до «общижительських» обителей, проаналізувати монастирське життя, як світоч християнської духовності, охарактеризувати роль Феодосія як «облаштовувача» Києво-Печерської лаври та монастирського життя, дати оцінку запровадженим Студійним статутам; формувати вміння аналізувати і синтезувати, логічно мислити і робити висновки; виховувати повагу до релігії та церковнослужителів як носіїв нашої духовності. Тип уроку: засвоєння нових знань. Обладнання: зображення Феодосія Печерського, Києво-Печерської лаври, відеофільм «Преподобний Феодосій Печерський» https://www.youtube.com/watch?v=ujhEwwfE8bs; презентація на тему «Феодосій Печерський.» http://svitppt.com.ua/biografiya/feodosiypecherskiy.html І. Організаційний момент. Вчитель нагадує, що напередодні уроку учні мали підготувати інформацію про Феодосія Печерського та використовуючи її на уроці, здійснювати коментування презентації «Феодосій Печерський.» http://svitppt.com.ua/biografiya/feodosiypecherskiy.html ІІ. Актуаклізація опорних знань. Вчитель пропонує учням пригадати: 1. Яку роль відіграло запровадження християнства? 2. Коли було засновано Києво-Печерську лавру, за якого князя? 3. Яку роль вона відіграла у зміцненні позицій християнства на Русі? 4. А чи знаєте ви хто стояв у витоків створення Києво-Печерської лаври? ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Так у витоків створення монастиря був чернець Антоній, але розпочав формувати архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври та оформлювати статут чернечого життя ігумен Феодосій Печерський. Хто ж ця особа і в чому полягає роль його діяльності у формуванні давньоукраїнської духовності. ІV. Вивчення і засвоєння нового матеріалу. План уроку. 1. Шлях Феодосія Печерського до чернечого постригу. 2. Запровадження ігуменом Феодосієм монастирського статуту. Феодосій – ігумен Києво -Печерського монастиря.

Андрій І ЇЇ син Шаломон був угорським король королем, хоч і недовго. Угорщини Анна Генріх І Після смерті Генріха І була (династія регентшею їх сина Філіппа І, який Капетингів) – правив 48 років. Анна сприяла король зміцненню КАпетингів на престолі Франції. Франції і впливала на політичну ситуацію в Європі. Заслухавши аналіз значення династичних шлюбів від представника 5-ї групи, учні на основі почутої інформації та записів у табличці обговорюють значення династичних шлюбів, їх позитивні та негативні наслідки. V. Узагальнення та систематизація знань. В ході обговорення значення та наслідків шлюбної дипломатії Ярослава Мудрого приходимо до висновку, що вони були як позитивними так і негативними. Позитивні Негативні зростання авторитету - династичні шлюби в перспективі України-Русі на використовувалися іноземними міжнародній арені; володарями, нащадками та - створення своєрідного пояса родичами київського княжого безпеки, перетворивши дому як підстави претендувати деяких потенційних ворогів на землі Київської Русі, у більш-менш надійних найяскравіший приклад – союзників поляки та угорці; вплив на міжнародну - європейські правлячі нащадки політику; представників київської - перетворення України-Русі династії (за виключенням на активного учасника Філіпа І – сина Анни міжнародного життя. Ярославівни) не втримували владу. VІ. Інструктаж з домашнього завдання: Твір-роздум на тему «Чи можна вважати Ярослава Мудрого далекоглядним дипломатом»

входила велика кількість слов’янських (поляни, сіверяни, уличі, тиверці, древляни, білі хорвати, дуліби, волиняни. кривичі, словенці, радимичі, в’ятичі) та неслов’янські народи, територія держави простягалась від Ладоги до Таманського півострова і від Закарпаття до приволжських земель і Поволжя. Учитель підсумовує, що такою великою державою була РусьУкраїна на момент приходу до влади Ярослава, перед ним постало важливе завдання зберегти її і зміцнити. Він продовжував політику свого батька на розширення та посилення держави. На поч.. 30-х pp. XI ст. відвоював у Польщі червенські міста і Белзьку волость, здійснив успішні походи проти ятвягів і Литви. Для захисту західних рубежів держави київський князь заснував над р. Саяном місто Ярослав, підкорив племена чуді, на березі Чудського озера заклав місто Юргів (християнське ім'я Ярослав – Юрій, Георгій). З розгромом печенігів (1036 р) південні кордони Київської Русі на Правобережжі відсунулися від р. Стугни до Росі приблизно на 100 км. На Росі було збудовано Юр’їв (сучасна Біла Церква) та інші міста-фортеці. Київська Русь стала найбільшою державою в Європі, її кордони простягалися від Волги до Карпат і від Росі до Балтійського моря.. Завдання: перегляньте сюжет фільму «Обличчя української історії. Ярослав Мудрий.» з 2 хв 20 сек. і дайте відповідь на запитання: які ще заходи вжив Ярослав для зміцнення України-Русі? В ході обговорення з’ясовуємо, що він розбудовою Києва надав йому «царственості», сприяв розвитку культури та духовності, уклав перший писаний звід законів – «Руську правду», що стало чинниками державного самоствердження. 2. В ході обговорення зупиняємось з учнями на окремих заходах Ярослава в сфері церковного життя і робимо висновки про вагому роль цих заходів, яку вони відіграли у державному ствердженні Русі-України. Ярослав розбудував Київ, спорудивши величне "місто Ярослава", головною окрасою якого стали Золоті ворота та Софіївський собор. У 1051 р. на схилах Дніпра був заснований Печерський монастир – майбутній центр утвердження християнства й культури на Русі. Загалом у Києві в той час нараховувалось 40 церков. Ярослав таким чином перетворив місто на релігійний центр держави. Із розвитком християнства Ярослав у 1051 р. призначив київським митрополитом видатного письменника – русина Іларіона. Тим самим була послаблена залежність Русі від

Анастасія

візантійського імператора. А Київ по красі міг суперничати з Константинополем. 3. Завдання: прослухати інформацію вчителя і зробити висновку, яку роль відіграла для державотворчих процесів політика Ярослава у галузі культури. З ім'ям Ярослава пов'язаний розквіт давньоруської культури, писемності й наукових знань. За любов до книжок і науки його й прозвали Мудрим. За Ярослава Мудрого вже було чимало освічених людей, які стали його помічниками в освітянській та книжній справі. Є відомості, що князь Ярослав розмістив школу в одному з приміщень Софійського собору, відкрив майстерню-скрипторій, у якій перекладалися і переписувалися книги та велося київське літописання. При соборі була створена перша в Україні книгозбірня (1034 р.). Літописи згадують: «Ярослав любив книги... І пильнував до них і часто читав їх і вночі і вдень, і зібрав багатьох переписувачів і перекладачів з грецького на слов'янське письмо, і переписали вони багато книг». «Звелів багато книг переписати і склав їх у церкві святої Софії». Книги, які виходили зі стін Софії, стали основою для створення бібліотек, зокрема великої бібліотеки Печерського монастиря, який з кінця XI ст. був одним з найбільших осередків культурного життя Русі-України. Дещо про навчання в школі повідомляють графіті XI ст., виявлені на стінах Софійського собору. Автор одного напису зазначає, що його навчав не один учитель, а кілька, що вчителями були служителі церкви – дяки: «Пищан псал (писав), к дьяки ходи учеником». У школі при Софійському соборі здобували освіту майбутні посадники, перекладачі книг, упорядники збірників. Згодом у великих містах та при монастирях, за прикладом Софії Київської, виникли свої школи та майстерні-скрипторії, які разом з бібліотеками сприяли розвитку давньоруської освіти. Зокрема, з літопису відомо, що Ярослав заснував 1030 року в Новгороді школу, в якій 300 хлопців навчалися грамоти й іноземних мов: «зібрав із старійшин і попів 300 дітей учити грамоти». У літописах, латинських хроніках, скандинавських сагах є інформація про те, що коронні принци Англії, Угорщини, Польщі, Швеції, Скандинавських країн виховувалися і здобували освіту при дворі Ярослава. Київська двірцева школа набула міжнародного значення, а Київ здобув славу відомого європейського центру. Робимо висновки, що розвиток освіти, книгописання сприяли зростанню кількості освідченнях людей, що сприяло організації більш професійного управління державою. Високий рівень освіти,

протягом 5 хв. пояснює причини та значення укладення того чи іншого шлюбу представниками з двору київського князя Ярослава Мудрого з представниками європейських династій. В ході отримання інформації учні класу заповнюють запропоновану таблицю, щоб на завершальному етапі уроку легше було визначити значення та наслідки династичних шлюбів. Приблизний зміст таблиці:

Представник роду Ярослава Ярослав Мудрий

Представник європейської династії Інгігердадочка шведського конунга Олава Ейрікссона

ІзяславГертрудастарший син сестра польського князя Казимира Святослав

Всеволод

Єлизавета

Ода-родичка германського імператора Генріха ІV Марія-донька Візантійського імператора Костянтина Мономаха Норвезький король Гарольд ІІІ Суворий

Історична перспектива Період з 1018 по середину 1020-х років у цілому відзначений посиленням русько-шведських, так само як і русько-датських, зв'язків, викликаним бажанням Ярослава створити антипольську коаліцію у процесі боротьби за київський стіл Для скріплення союзу Русі та Польщі Тому не дивно, що зовнішня політика Ізяслава була орієнтована на Польщу, та й сам він під час вигнань шукав допомоги при дворі Болеслава ІІ. Отримав допомогу у боротьбі проти поляків-спільників свого брата Ізяслава 1046 р. мир підписаний в результаті невдалого походу русичів був скріплений даним шлюбом Ярослав Мудрий надавав Гарольду та його Брату-Шведському королю Олафу Сміливому притулок, коли врони перебували у вигнанні. Її син Олаф Спокійний правив Норвезьким королівством у 10661093 роках.

Валуа, за якого вийшла заміж, папа римський Олександр II відмовився визнати цей шлюб і навіть відлучив Рауля від церкви. Але подібна реакція «святійшого престолу» не дуже збентежила закоханих: вони щасливо прожили 12 років, до смерті графа в 1074 р. Увесь цей час Анна, розраховуючи на військову підтримку Рауля, фактично виконувала функції регентші Франції і ще в 1075 р. разом з сином підписувала офіційні документи. Про наступні роки її життя і дату смерті нічого невідомо. Роки її регентства ознаменувалися зміцненням на французькому престолі дому Капетінгів. 5 група. Картка 5. Значення династичних шлюбів У зовнішній політиці князь Ярослав Мудрий часто і продумано вдавався до династійних шлюбів. За кожним шлюбом стояли політичне узгодження, мирні та союзницькі відношення з конкретною державою, які лише підтверджували зростання міжнародного престижу Русі. Провідне місце у дипломатичній активності двору Ярослава Мудрого посідала шлюбна дипломатія. Вдале використання такого інструменту дозволило оточити Київську Русь своєрідним поясом безпеки, перетворивши деяких потенційних ворогів у більш-менш надійних союзників. В той же час династичні шлюби ярославого двору не обмежувалися найближчим оточенням Русі, адже погляди князя були вельми амбітними. Необхідно зазначити, що сам факт існування династійних шлюбів представників княжого дому з королівськими родинами Європи свідчить про незаперечну могутність Київської Русі у XI столітті та прагнення європейських монархів поріднитися зі спадкоємицею Візантії. Але поруч зі зростанням авторитету Русі-України на міжнародній арені, династичні шлюби давали іноземним володарям, нащадкам та родичам київського княжого дому право претендувати на землі Київської Русі, так з цього химерного права намагалися пізніше скористатися поляки і угорці. Щодо дочок Ярослава Мудрого, необхідно зазначити, що лише син Анни Ярославни, король Франції Філіпп І та його нащадки (королівські династії Капетинги, Валуа та Бурбони) не були усунуті від правління, у той час як в Угорщині престол успадкували по черзі кузени сина Анастасії Ярославни, а в Норвегії – позашлюбний син короля Гаральда, а не його дочки від Єлизавети Ярославни. Учні кожної з п’яти груп опрацьовують навчальний матеріал, вміщений на картках, які вони отримали. Готуються його пояснити однокласникам. На цей вид роботи достатньо виділити 10 хв. По закінченню опрацювання інформації, представник від 1-4 групи

який можна було здобути в Україні-Русі сприяв піднесенню її авторитету на міжнародній арені. 4. Вчитель повідомляє, що законотворчу діяльність Ярослава учні будуть аналізувати на основі перегляду 23 серії навчального фільму «Історія України» І ч. – «Руська правда» та аналізу документів. Завдання: прослухавши інформацію вчителя, переглянувши навчальний фільм та ознайомившись з текстом документу, який містить окремі статті «Руської правди», дати відповідь на запитання – яке значення зіграло укладення «Руської правди» для формування правових традицій українського народу та державотворчого процесу в Русі-Україні. Інформація вчителя: з ім'ям Ярослава Мудрого пов'язане створення першого писаного зводу законів – «Руської правди». Об'єднання звичаєвих правових норм у збірник законів вважається однією з найбільших заслуг Ярослава Мудрого. Нині відомо понад 100 списків «Руської правди». Більшість дослідників поділяють їх на три редакції: коротку, поширену і скорочену. Складається «Руська правда» з «Правди Ярослава», або «Найдавнішої правди» (її датують 1016 p., коли вона була дана Ярославом новгородцям), «Правди Ярославичів» (датують 1072 р.) і окремих законодавчих постанов. «Правда Ярослава» дороблялася й остаточно під назвою "Суд Ярослава Володимировича" упроваджена 1036 – 1037 pp. Перегляд фільму «Руська правда» та ознайомлення з документом. Текст: «1. Якщо уб’є вільна людина вільну, то за нього мають право помститися брат за брата, або син за батька, або батько за сина ...; якщо хто з них не бажає або не має можливості помститися, то нехай одержить 40 гривень за вбитого; якщо вбитий буде русин, чи купчина, чи ізгой, чи словенин, то сплатити за нього 40 гривень. 6. Якщо палець відрубає у будь-кого, то сплатити потерпілому 3 гривні за кривду. 7. А за вирваний вус або жмут бороди сплатити потерпілому 12 гривень. 12. Якщо хтось вкраде чужого коня, або зброю, або одяг, або знайде крадене у своїй общині, то дістає своє та 3 гривні за кривду. 16. Якщо холоп ударить вільного чоловіка та сховається в хоромах свого пана, а той не схоче його видати, то залишає холопа в себе і сплачує скривдженому 12 гривень; а потім, якщо де зустріне побитий кривдника холопа, то має право побити його».

В ході обговорення приходимо до висновків, що закріплюючи в офіційному документі норми звичаєвого права і таким чином суттєво обмежуючи феодальну сваволю, «Руська правда» загалом увічнювала феодальну нерівність, усебічно захищала інтереси і власність феодалів, створювала умови для закабалення феодальнозалежного населення. Коли за вбивство селянина платилося 6, то за князівського дружинника – 80 гривень. Однак законодавець певною мірою дбав і про права «низів», зокрема захищав від господарської сваволі закупів, не допускав протиправного обернення їх на холопів. Основним об'єктом захисту стало життя, тілесна недоторканість людини, хоч і різні за її фінансовою оцінкою. На відміну від багатьох аналогічних європейських юридичних пам'яток (так званих «варварських правд»), «Руська правда» не передбачала застосування смертної кари, відрубування рук, ніг чи інших аналогічних покарань. А кровна помста хоча й допускалася за часів Ярослава Мудрого, проте вже його синами була категорично заборонена. Замість неї вводилася грошова компенсація. В ході обговорення робляться такі висновки: 1. «Руська правда» відіграла важливу роль у соціально-економічному розвиткові суспільства, поступі державності і складанні державного управління. 2. «Руська Правда» настільки добре задовольняла потреби княжих судів, що її включали в юридичні збірники аж до XV ст. VІ. Узагальнення та систематизація знань здійснюється за такими запитаннями: 1. Чи вдалось Ярославу Мудрому зберегти могутність РусіУкраїни і посприяти її подальшому розквіту? 2. Якими заходами він досяг зміцнення державності РусіУкраїни? 3. Яку роль відіграли освіта та культура, як чинники державного самоствердження ? VІІ. Інструктаж з домашнього завдання: написати твір-роздум на тему «Моє розуміння літописного вислову «батько зорав, син засіяв, а ми жнемо»»

Мудрого –Анна. Народилася вона в Києві близько 1031 р., у період, коли міжнародний престиж Русі був надзвичайно високий і багато правителів Заходу вважали за честь поріднитися з великокнязівським домом Києва. Її доля вирішилася у 1048 р., коли в Київ прибули посли від овдовілого французького короля Генріха І, третього з династії Капетінгів, Йому вже виповнилося 37 років. Він був відомий своєю енергією та упертістю у боротьбі з численними ворогами, серед яких, крім Папи римського і німецького імператора (нерідко ворогуючих один з одним), найбільш небезпечними були його власні васали – могутні герцоги і графи Бургундії, Нормандії та Блуа. Генріх потребував впливових союзників, чий авторитет міг урівноважувати і стримувати його ворогів, і тому звернув свою увагу на Київську Русь, яка доволі відчутно впливала на загальноєвропейські справи. Пропозиція короля про шлюб була люб'язно прийнята Ярославом Мудрим, також зацікавленим у наявності впливових союзників. 14 травня 1049 р. Анна обвінчалася з Генріхом у соборі старовинного міста Реймса, давній столиці франкських монархів. У 1053 р. Анна народила Генріху сина Філіппа, а потім ще двох синів — Роберта, який помер у дитячому віці, і Гуго, котрий згодом уславився у хрестових походах. Її чоловік майже весь час проводив у війнах з непокірними васалами і могутніми сусідами. В цілому його походи були успішними і сприяли зміцненню влади короля. Повага до Анни в Європі невпинно зростала, про що свідчить лист до неї Папи Римського Миколи II. Римський первосвященик пише, що чув про її розум і благочестя і просить схиляти короля до розсудливості й поміркованості в державних справах. У серпні 1060 р. Генріх, після тридцятилітнього правління, помер. Передчуваючи наближення смерті, він, щоб запобігти можливій боротьбі за престол, у 1059 році коронував сина Філіппа. Після смерті чоловіка Анна опинилася в надзвичайно скрутному становищі. Упокорені було васали знову почали відверто виявляти свавілля і непокірність, то ж для збереження синові престолу довелося шукати надійну військову підтримку. Самій Анні тоді ледве виповнилося тридцять років, і ця вродлива й енергійна жінка не збиралася все життя лишатися вдовою. Підкоряючись вимогам громадської моралі свого часу, вона мала формально відійти від світу. Для цього було обрано заснований нею на честь святого Вікентія монастир Санліс. Однак невдовзі, і ймовірно з її згоди, вона була викрадена звідти одним з могутніх феодалів Франції, віддаленим нащадком Карла Великого, Раулем Великим, графом

цей час звільнився норвезький престол і Гаральд отримує королівську корону. Загинув Гаральд 1066 року в Англії де воював на боці норманських завойовників у битві Стамфордбріджі. В першому шлюбі Єлизавета мала двох дочок Марію та Інґіґерду, остання одружилася з шведським королем Філіппом Гальстейсоном. Син Олаф Спокійний правив Норвезьким королівством у 1066-1093 роках. Єлизавета одружилася вдруге з шведським королем Свеном ІІ Естрідсеном (бл.1067-1075) сином Ярла Улафа і стала його третьою дружиною. 3-я група. Картка 3. Анастасія Ярославна – Аґмунда. Анастасія(?) Ярославна – ймовірно друга дочка Ярослава та Інґігерди. На жаль, даних про неї залишилося дуже мало. Достовірно її ім`я не зберегли ані давньоруські, ані угорські джерела. Польська хроніка Яна Длугоша XV століття називає угорську королеву Анастасією, до того ж ім`я додано рукою самого хроніста. Звичайно зберігаючи розумний скептицизм історики можуть сумніватись у свідоцтвах автора, який жив на чотири століття пізніше зазначеної королеви. Анастасія ймовірно у 1046 року була віддана за угорського королевича Андрія І (1046-1061), мати його батька Єфросинія Мстиславівна. Андрій довший час жив у Києві, половецьких землях, Польщі, бо перебування в Угорщині було для нього небезпечним. А коли ситуація змінилася і він мав зайняти угорський престол, то перед виїздом взяв шлюб з Анастасією. З іменем Анастасії пов'язується заснування двох православних монастирів в Угорщині. 1061 року рятуючись від небезпеки з боку нового короля Гези І, Анастасія з сином Шоломоном (мала ще сина Давида) та його дружиною, що була сестрою німецького імператора Генріха IV перебралися на якийсь час в Німеччину. Пізніше Шаломон був угорським королем. Анастасія за легендою прожила останні дні в німецькому монастирі Адмонт (Agmund), неподалік від угорсько-німецького кордону. Можна приблизно визначити дату її смерті: коли імператриця Адельгейда (Євпраксія Всеволодівна див. нижче) приїхала до Угорщини після Констанського і П`яченського соборів до своєї тітки королеви Анастасії, але вона незадовго до цьго померла. Приїзд Адельгейди до Угорщини датується 1097 роком, який і можна вважати приблизним роком смерті Анастасії Ярославни. 4 група. Картка 4. Анна Ярославна – Аньєс – королева Франції. Найвідомішою у середньовічній Європі стала третя дочка Ярослава

Урок № 4 Тема. Ярослав Мудрий та його зовнішньополітична діяльність, спрямована на зростання авторитету Русі-України у тогочасному світі. Мета: Проаналізувати зовнішньополітичну діяльність Ярослава Мудрого: цілі його політики, напрямки діяльності, заходи спрямовані на зміцнення позицій Русі та її авторитету і впливу на міжнародній арені; формувати вміння аналізувати, синтезувати, логічно мислити. вчитись створювати спільний проект; виховувати повагу до історичного минулого України, до жінок-українок, які впливали на історію своєю діяльністю. Тип уроку: засвоєння нових знань. Обладнання: карта «Київська Русь в ІХ-ХІ ст.», портрети князя Ярослава Мудрого та його доньок, відеофільм «Обличчя української історії. Ярослав Мудрий.» https://www.youtube.com/watch?v=sjdwi6058YI Хід уроку І. Організаційний момент уроку. Учні класу створюють для вивчення нового матеріалу 5 груп, які компактно розміщуються за окремими столами. ІІ. Актуалізація опорних знань. Вчитель спонукає пригадати, до яких засобів у зовнішній політиці вдавались перші руські князі? В ході бесіди з’ясовуємо, що більшість вдавалась до війн: Олег здійснив великі успішні походи на Візантію – 907 р., 911р.; Ігор – на Візантію 941 р., 944 р., на Закавказзя – 943 р; Святослав – на волзьких болгар, Хазарський каганат, на дунайських болгар, Візантію, печенігів. Тільки Ольга надавала перевагу мирній політиці, а от Володимир Великий започаткував «шлюбну дипломатію», а Ярослав Мудрий взяв за основу цю політику і здійснював її просто довершено. ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Вчитель: З давніх-давен династійні шлюби поряд з війнами були чи не найефективнішими засобами міжнародної політики Учні переглядають навчальний фільм «Обличчя української історії. Ярослав Мудрий.»до 2хв. 30 сек. https://www.youtube.com/watch?v=sjdwi6058YI і дають відповідь на запитання, що собою являє «шлюбна дипломатія» Ярослава Мудрого. ІV. Вивчення і засвоєння нового матеріалу. План уроку. 1. Шлюбна політика Ярослава Мудрого.

2. Єлизавета Ярославна – Еллісіф 3.Анастасія Ярославна – Аґмунда. 4. Анна Ярославна – Аньєс – королева Франції. 5.Значення династійних шлюбів Учні кожної групи отримують текст на картці, який потрібно дослідити; осмислити і передати інформацію іншим учням в класі. (метод «навчаючись-вчу») В ході виступу кожної групи учні заповнюють таблицю за графами Представник Представник європейської Історична роду династії перспектива Ярослава 1-а група. Картка 1. Шлюбна політика Ярослава Мудрого. Мабуть не знайдеться праці з історії Русі-України, автор якої не згадав би іноземні шлюби дітей князя Ярослава Мудрого, званого «тестем Європи», його сестер та онуків. Основне давньоруське джерело «Повість минулих літ» за часом написання належить до 20х років XII століття. Нестор «забуває» про дочок князя Ярослава, кожна з яких була коронованою королевою. На жаль у давньоруських джерелах є згадки лише про дружину Всеволода та родичання Ярослава з Казимиром I Польським. Певна річ давньоруський літописець знав набагато більше, ніж вважав за потрібне чи можливе повідомити, та нерідко саме зарубіжні джерела розкривають те, про що він промовчав. Династійні шлюби представників княжого дому безсумнівно привертають увагу кожного історика чи людини зацікавленої історією України. Важко недооцінити історичне значення династійних шлюбів, сам факт існування яких говорить про велич і могутність Київської Русі. Попри певні націоналістичні тенденції популярні останнім часом, питання династійних шлюбів завжди досліджувалось істориками: українськими, російськими і зарубіжними. Сам Ярослав Мудрий був одружений з Інґігердою, вона була старшою дочкою Олава Ейріксона (правив з 995-1021 рр.) та Астрід (ймовірно з балтійсько-слов`янського племені ведів) і очевидно вийшла заміж за Ярослава Володимировича в 1019 році, цю дату називають ісландські аннали. Звичайно припускають, що Інґігерда і Ірина, яку згадує митрополит Іларіон у своєму «Слові» є однією і тією ж особою. Період з 1018 р. по середину 1020-х років у цілому

відзначений посиленням русько-шведських, так само як і руськодатських, зв'язків, викликаним бажанням Ярослава створити антипольську коаліцію у процесі боротьби за київський стіл. Саме як наслідок цієї політики і варто розглядати сватання Ярослава до дочки Олава Шведського і подальше одруження на ній. За тридцять років шлюбу у Інґігерди та Ярослава було дев`ять дітей: шість синів: Володимир (1020–52 рр.), Ізяслав (1024–78 рр.), Святослав (1027–76 рр.), Всеволод (1030–93 рр.), Ігор (пом. 1060 р.), В`ячеслав (1034–57 рр.) та троє дочок. Щодо шлюбів своїх дітей князь Ярослав показав себе далекоглядним політиком. Варто сказати декілька слів про шлюби Ярославичів. Ізяслава ще у 1040 році батько одружив з сестрою польського князя Казимира – Гертрудою, задля того, щоб скріпити союз Русі та Польщі. Тому не дивно, що зовнішня політика Ізяслава була орієнтована на Польщу, та й сам він під час вигнань шукав допомоги при дворі Болеслава ІІ. Святослав, потребуючи допомоги германського імператора проти поляків, спільників свого брата Ізяслава, одружився з Одою – родичкою Генріха IV. Останній похід русичів на Константинополь у 1043 році не був вдалим, але мир 1046 року був скріплений шлюбом Всеволода Ярославовича з дочкою імператора Костянтина Мономаха – Марією. 2 група. Картка 2. Єлизавета Ярославна – Еллісіф. Дочка руського князя Ярослава Мудрого Єлизавета відома історикам лише за ісландськими сагами, в котрих її називають Еллісіф або Елісабет. У цілій низці королівських саг першої половини XIII століття («Гнила шкіра», «Красива шкіра», «Земне коло», «Сага про Кнютлінгах») 1044 року вона одружилася з норвезьким королем Гаральдом ІІІ Суворим Сігурдсоном (1015-1066 рр.) і стала називатися Еллісів. Гаральд ІІІ брат короля Олафа Святого (з ним заручена свого часу була майбутня дружина Ярослава – Інґіґерда (Ірина), «останній вікінг» один з найвидатніших скандинавських правителів, герой багатьох саг, сам обдарований поет, король Швеції у 1046-1066 роках. Гаральд приїхав до Києва шукаючи захисту і допомоги у Ярослава Мудрого разом з братом королем Швеції Олафом Святим, коли його вигнав з країни датський король Кнуд. Отримавши допомогу, брати повернулися з військовим загоном до Норвегії, де Олаф гине у бою, а Гаральд знову приїздить до Києва. По тому наймається на військову службу в Константинополь, воює на Близькому Сході, Середземномор'ї, це принесло йому славу великого воїна, він повернувся і нарешті одружився з Єлизаветою. В

становища рабині-наложниці піднятися на вершину слави. Непересічний розум, чарівність, талановитість, гідність юної українки запали в душу одного з наймогутніших султанів Османської імперії – Сулейману І. Він помітив і виділив її серед сотні інших дівчат в гаремі. Дав їй волю і офіційно взяв з нею шлюб, перший за останні 6 століть випадок в Османській імперії, коли султан розпустив гарем і мав одну дружину. Він називав її «Хуррен» – «Усміхнена», а в світі вона стала відома під ім’ям могутньої султани – Роксолани – «Сонце». Одній їй дозволялось перед іноземними гостями з’являтись без паранджі, вести переговори з представниками Іспанії, Угорщини, Венеції, вести дипломатичну переписку, впливати на політичні рішення султана. Роксолана 41 рік пробула султаною і за цей час Туреччина – наймогутніша в світі держава не чинила жодного разу нападу на Україну, більше того, ще й стримувала татар. Ця дивовижна жінка виявилась надзвичайно витонченим політиком і дипломатом. Читець: Жона султана. Хто згадає – бранка? І хто й коли дізнається про це, Як там, в покоях плачеш ти до ранку В рожевий шовк ховаючи лице? Галера чорна. Хвилі за кормою. Хтось так співає – холодно зіркам. Твоє слов’янське личко під чалмою І вишитий драконами рукав. Отак живеш, душею прихиливши В Страсний Четвер запалену свічу. Твоє ім’я – як відсвіт пожарища І як відлуння тихого плачу. Вже тих подій і слід на світі стерся Той шовк забув тепло твоїх долонь І лиш ім’я – невидима фортеця Душі, що не здалась в полон. Гіркого поля сонячна тернинка Шляхетна віть в селянському гербі 48

щоденне відвідування храму навчився церковного співу та вивчив Псалтир. Вже у цей час він мав бажання наслідувати життя християнських подвижників. Слайд 5. Перебуваючи у Курську, впродовж трьох років Феодосій займався випіканням проскурок. Коли він побачив, що в Курському храмі часто не служать Божественну літургію через брак проскурок, то сам придбав пшеницю та почав випікати проскурки, одну частину яких відносив до храму, іншу продавав, а на виручені кошти купував пшеницю для нової випічки і роздавав бідним. Але через перешкоджання матері був змушений потайки вирушити до іншого міста, де жив у домі священика. Проте, мати знову знайшла юнака й «захопивши його, поволочила б'ючи, до свого міста». Згодом, начальник міста доручив йому доглядати за своєю церквою. Феодосій, незважаючи на своє привілейоване становище в храмі, продовжував вести аскетичний спосіб життя. Слайд 6. Подорож до Києва та прийняття чернецтва Скориставшись відлученням матері, Феодосій разом з купцями попрямував з Курська до Києва. На той час в столиці Київської Русі існувало декілька грецьких християнських монастирів. Феодосій відвідав їх, бажаючи прийняти постриг, але настоятелі йому відмовляли. Тоді він дізнався про афонського постриженця любечанина Антонія, котрий жив і подвизався в печері неподалік Києва у селі Берестове. Никон постриг юнака в чернецтво. З «Житія…» Нестора Літописця дізнаємось, що новопострижений інок Феодосій з завзяттям віддався чернечим подвигам так, що Антоній з Никоном аж дивувались з цього «І вельми за те, прославляли Всемилостивого Бога.» Коли перший пресвітер Никон, який здійснював постриження братії, подався до Тмутаракані, пресвітером призначили Феодосія. З того часу він служив Божественну літургію та постригав у ченці. Вчитель підводить підсумок, що відданість Феодосія Богослужінню та вірі, є унікальним прикладом цілеспрямованості, працелюбності, смиренності, доброти, сердечності, а особливо палке прагнення до богоугодного життя дивували сучасників і не перестають дивувати нас сьогодні. Відданість Феодосія справі врешті-решт змусила змиритися з його вибором навіть матір, яка продовжувала розшукувати Феодосія, поступово втрачаючи надію побачити його живим. Лише через тривалий час вона нарешті дізналася про місце перебування його і вирушила до Києва. Зустрівшись із сином, вона довго і слізно вмовляла його повернутися 33

додому, обіцяючи Феодосію повну волю у всьому, лиш би він був поруч з нею, доглянув її у старості та поховав по смерті. Феодосій терпеливо переконував її відійти від мирської суєти, стати на шлях спасіння душі, прийняти його благословення на чернецтво. Мати спочатку гнівно відкинула синові поради, але через декілька днів погодилася з його настановами і постриглася в черниці при монастирі св. Миколая в Києві, де скоро й померла 2. Данне запитання вивчаємо, ознайомившись із слайдами № 7 – 9 Слайд 7 Ігуменство. Феодосій Печерський був обраний та поставлений ігуменом в Києво-Печерському монастирі 1059 чи 1060 року, а згідно з офіційною історіографією 1063 року. З перших днів ігуменства Феодосія Печерського, до нього почали приходити князі та знатні люди, котрі вважали за честь жертвувати на користь обителі. Це дало змогу розпочати будівництво наземного монастиря, який мав прийти на зміну тісним печерним келіям та невеликій каплиці – церкві в ім'я Святої Богородиці, яка була побудована за попереднього ігумена Варлаама. Слайд 8 Запровадження статуту. Ще в печерний період монастиря в ньому почали співіснувати два напрямки чернецтва: анахоретизм і кіновія. На відміну від Антонія, Феодосій був противником відлюдництва, вважаючи, що ченці повинні жити громадою в обителі. Тому, невдовзі після переселення до наземного монастиря, коли кількість іноків досягла 100 осіб, необхідно було запровадити статут чернечого життя. Феодосій включив до статуту декілька власних ідей: на території монастиря не заборонялося перебування прочан і навіть жінок. Був затверджений поділ іноків на велико- і малосхимників. Складався статут із 8 розділів та 38 параграфів. Слайд 9. Феодосієві пострижені. Відомі імена кількох іноків, які прийняли чернецтво в Києво-Печерському монастирі за доби ігуменства Феодосія. Між 1060 та 1062 рр. в печеру до Феодосія прийшов в майбутньому Нестор Літописець. 1064 року був пострижений у чернецтво Григорій Чудотворець. Даміан Цілитель прийшов до обителі на початку ігуменства Феодосія і першим серед братії набув слави цілителя. На початку 60-х років ХІ ст. можна відзначити прихід до монастиря Матвія Прозорливого, котрий потім відзначався даром передбачення та читання потаємних людських думок. З 1060 по 1062 рр. перебував у монастирі і Стефан, який потім став ігуменом. 1060–1065 рр. відбувся постриг Ісая Чудотворця. Єремія Прозорливий прибув до монастиря на початку ігуменства Феодосія

мирно правила Київською державою з 945 р. по 964 р., чим викликала захоплення войовничих володарів інших держав. На відміну від Ігоря, що постійно вів війни, Ольга більше дбала про внутрішні справи, закладала нові міста, встановлювала норми податків, розвивала бортне бджільництво, хутрове виробництво, торгівлю, налагоджувала дипломатичні відносини з європейськими державами, та Візантією, за що сучасники її внука Володимира називали Ольгу «наймудрішою серед чоловіків». Вона не тільки проявила себе як мудрий дипломат, а й як далекоглядний політик. Ольга не тільки серцем прийняла християнство, але й як політик зрозуміла його роль у зміцненні держави і саме вона націлила свого внука Володимира охрестити Русь-Україну. Після тяжкого і подвижницького життя упокоїлась вона 11 липня 969 р. у 90літньому віці. Поховали її за християнським звичаєм. Великі заслуги Ольги призвели до уславлення і вшанування княгині після її смерті. Її долучено до лику святих. Минали роки і час обирав нових героїнь України.

Читець: ЗажуриласьУкраїна, Що недобрая година! Наступають хани панські, Палять села християнські. Не одна тоді дівчина Смутно в полі голосила, Під арканом ступаючи, Голі ніжки збиваючи. (Пісня «Україночка» у виконанні учениці ). Читець: Із України гнали в степ ясу, Моїх дівчат на ринках продавали, В гаремах марнували їх красу! Сміявся хижо місяць-ятаган. Тоді повстала горда Роксолана І склав життя до ніг їй Сулейман. Вчитель: ця невелика рудоволоса п’ятнадцятилітня дівчинка Настя Лісовські з Рогатина завдяки своїй мудрості змогла із

Читець: – Оця вміє правити човном сильно й певно! – дивується про себе князь дивлячись на струнку постать молодої Ольги. Ігор: – Відкіля родом, дівчино? З русалок Дніпрових чи мавок лісових? Ольга: – Ні русалки, ні мавки мені не рідня. Мої предки, як і твої хоробрі русичі, що гуляли по морях у воєнних походах. Один з них, порубаний у битвах та виснажений у походах, осів тут перед смертю. Я його онука. Ігор: – Онука княжого дружинника! А на якого зайчика полюєш ти, гарна дівчино? Ольга: – Шляхетній куниці заєць не до пари – їй тільки з соболями дружитись. Читець: – Вона розумна й хитра, словами її не збентежити! – подумав князь. Ігор: – А на княжий двір пішла б? Там дівчат таких красунь, як ти, радо вітають. Ольга: – Є в мене своя хата, не звичная я по чужих служити. Читець: – Вона горда й чиста, з такою не можна жартувати, як з іншими дівчатами! – подумав Ігор. Усе більше і більше дивується князь на молоду перевізницю, а коли човен причалює до пристані…

Підводячи підсумки з цього питання, виділяємо той факт, що запровадження Студійного статуту відіграло дуже важливу роль оскільки це один із найсуворіших у християнському світі. Його приписи регламентували усе життя ченця – від кількості одягу та їжі на кожен день аж до купання в лазні. Була в нього одна особливість, що вплинула на розвиток освіти в середовищі києво-печерських ченців у домонгольську добу. Студійський статут визнавав обов'язком кожного ченця щоденне читання книг, отримуваних у монастирській бібліотеці в ченця-бібліотекаря, що саме по собі передбачає стовідсоткову грамотність усіх мешканців обителі та існування доброї монастирської бібліотеки.

Вчитель: Це історія знайомства княгині Ольги і князя Ігоря. Так вона опинилась в княжих хоромах господинею і вірною супутницею та опорою князя. А після його смерті, оскільки син Святослав ще був малолітнім, правління державою прийняла на себе. Ця мужня жінка

3. Цьому питанню відповідають слайди №10 – 11 Слайд 10 Останні дні. Останні часи життя Феодосія Печерського описані в «Житії Феодосія Печерського» Нестора Літописця та у «Повісті врем'яних літ» під 1074 роком. Провівши Великий піст у своїй келії, зустрівши Великдень, Феодосій захворів. Через п'ять днів, на зібранні братії був обраний новий ігумен Стефан. Наступного дня хворого відвідав князь Святослав із сином Глібом, a Феодосій дав останні настанови новому ігумену. На восьмий день після Великодня о другій годині ночі 3 травня (за старим стилем) Феодосій Печерський помер. За заповітом, поховали його у тому одязі, який завжди носив, у Дальніх печерах, де він жив і усамітнювався під час Великого посту. Слайд 11 Літературна спадщина. Феодосію Печерському приписують понад двадцять різноманітних творів, але вченими доведено належність йому лише одинадцяти, які дійшли до наших днів: «Повчання блаженного Феодосія, ігумена печерського про кари Божі»; «Слово святих отців про пияцтво»; «Про любов до Бога»; «Про допомогу бідним»; «Про терпіння»; «Про подвижництво»; «Про ходіння до служби Божої»; «Повчання келарю»; «Про віру варязьку»; «Про недільний день та про піст середи та п'ятниці»; «Молитва за всіх християн»; Вчитель з учнями обговорює інформацію подану у слайдах і приходить до висновку, що за своє недовге життя преподобному Феодосію вдалося перетворити Печерський монастир на центр давньоруської духовності. Звичаї і традиції, заведені тут при Антонії і Феодосії, продовжені Никоном, Варлаамом, Нестором та іншими видатними церковними і культурними діячами Київської Русі XI ст., були могутньою школою цієї уславленої обителі. Діяльність

(Ігор виходить з човна, бере дівчину за руку, допомагає їй вийти з човна і не відпускаючи руки промовляє до Ольги). Ігор: – Ольго, будь моєю жінкою. Ольга: – Хочу бути твоєю княгинею. Читець: А на другий день по неї І сватів своїх послав І за князя вийшла заміж Проста дівчина з села І до смерті вірним другом Князю Ігорю була.

Феодосія заклала міцне підґрунтя традиції високої духовності й церковної освіченості всього східнослов'янського світу. V. Узагальнення та систематизація знань. Як ви думаєте, чи вплинула діяльність і погляди Феодосія Печерського на погляди наших сучасників? В ході обговорення учні приходять до висновку, що впливають, оскільки можна констатувати, що ідея української нації, презентована його поколінням, яке жило в умовах розвитку та утвердження церковно-аскетичного напрямку, додала нових штрихів до розуміння розбудови, могутності та величі Русі-України на основі православ’я. Незалежність православної віри символізувала незалежність держави, оскільки у середньовічній Європі церква була основою державної конструкції. VІ. Інструктаж з домашнього завдання: написати твір на тему: «Феодосій Печерський – приклад цілеспрямованості, працелюбності, смиренності». Деякі учні отримують індивідуальне завдання підготовити повідомлення з таких питань: 1. Життєва філософія Феодосія. 2. Політичні погляди Феодосія і його суспільнополітичний вплив.

сердечності, чуйності, благородства, мудрості, сили духу, витривалості. Ці риси української жінки гартувалися лихоліттями і бурями, на які так багата наша історія. І жінка в найскрутніші часи була не тільки плечем, на яке опирався чоловік, а коли потрібно було то і сама брала в свої руки кермо влади. Сценка «Княгиня Ольга» Читець: Тихий, теплий літній ранок. Сонце встало. Вітер спить. Вийшла дівчина на річку, Сіла в човен і сидить. (Виходить дівчина одягнута в білу довгу сорочку – княгиня Ольга, сідає в човен, розглядається навкруги. ) Чарівна сама, як ранок, Задивилася на світ… Білий шум на синіх хвилях, На деревах білий цвіт. Раптом шелест… Обернулась: Перед нею Ігор-князь. (Виходить хлопець одягнутий в білу сорочку і штани – князь Ігор.) На йому убрання просте, Без оздоби, без відзнак… Привітався з нею Ігор І сказав перевезти… (Олександр Олесь «Княжа Україна»). Ігор: –Дівчино! Перевези мене на той берег, до Почайни! (Дівчина посміхнулася, вказуючи ласкаво місце у човні, князь Ігор сідає напроти, Ольга береться за весло, веслує).

дипломата. Запрошуємо до розмови про славетних українок, які змогли викликати подив і захоплення не тільки своїх співвітчизників, але й всього світу. Найсвітліші уявлення про жінку в українців зібрані в образі Богородиці, здавна у нашого народу найшановніші ікони : Богоматір Милування – мати, яка пестить дитину та Оранта Заступниця – Покровителька.

Вчитель: Поряд з шануванням Матері Божої в українців формувалась повага і до земної жінки, як уособлення материнства,

Урок № 6 Тема. Феодосій Печерський – вибудовування нової моральної домінанти: чернець і князь. Мета: розглянути участь Св. Феодосія в світському житті держави, його ставлення до князівських усобиць і позиція печерського чернецтва щодо внутрішньополітичного життя Русі-України, проаналізувати як впливали погляди та ставлення Феодосія до князівської влади та процесів, що відбувалися в другій половині ХІ ст. на ситуацію в державі; формувати в учнів вміння мислити, оцінювати історичні процеси формувати і власне судження, і вміти його обстоювати; виховувати повагу до минулого держави, толерантність до православної релігії. Тип уроку: комбінований. Обладнання: зображення Феодосія Печерського, Києво-Печерської лаври, відеофільм «Антоній і Феодосій Печерські» https://www.youtube.com/watch?v=ht0bZGJwgrE Хід уроку. І. Організація навчальної діяльності: вчитель оголошує, що на даному уроці учні класу продовжуватимуть вивчати і обговорювати діяльність Св. Феодосія Печерського. ІІ. Перевірка домашнього завдання. Учні зачитують свої творчі роботи і обговорюють діяльність Феодосія Печерського спрямовану на «облаштування» Києво-Печерської лаври та монастирського життя, розширення монастиря, упорядкування чернечого життя, формування основ духовності. ІІІ. Актуалізація опорних знань. Вчитель пропонує учням переглянути відеофільм Антоній і Феодосій Печерські» https://www.youtube.com/watch?v=ht0bZGJwgrE і дати відповідь на такі запитання: 1. Правління яких князів співпадає в часі із діяльністю Антонія та Феодосія? 2.Що вам відомо про цих князів? 3.В чому особливість періоду, коли вони правили? 4. Як ви зрозуміли ставлення цих князів до Антонія та Феодосія? ІV. Мотивація навчальної діяльності. Вчитель пояснює завдання даного уроку – розібратись які взаємини склались між князями та святими, як Феодосій поставився до зміни ситуації в країні у зв’язку зі смертю Ярослава? Якої лінії та тактики він притримувався, який вплив та наслідки для державного життя це мало? V. Вивчення і засвоєння нового матеріалу. План уроку. 1. Життєва філософія Феодосія.

Звучить твір «Ave Maria» у виконанні М. Баскова, спочатку голосно, а потім тихіше, на цьому фоні дівчатка промовляють молитви. Виходить дві дівчини в українському національному одязі з запаленими свічечками підходять до ікони Божої матері і промовляють молитву: 1 дівчина: О, Мати Божа, наша єдина Ти мати в мене, я твоя дитина. Щирою любов’ю буду тя любити Гріхами не засмучу, доки буду жити Присвята Діво, світлая зорице! Я Тебе прошу, нашая царице, Я Тебе взиваю і руки зношу, Спаси мою долю, усердно прошу. 2 дівчина: Як сонце світить і гріє, Сяє і сяє з небес. Твій погляд, Діво Маріє. Діво, Княгине чудес! Як гожа і світла рожа, Що роси живучії п’є Так живить, Матінко Божа, Благословення Твоє! Прислухайсь: мова барвиста, Мов срібні звуки в імлі, Це славим Тебе Пречиста, Ми, діти, – квіти землі!

2. Політичні погляди Феодосія і його суспільно –політичний вплив. Учні отримують завдання прослухати інформацію однокласників, які на попередньому уроці отримали індивідуальну роботу – підготувати повідомлення про життєву філософію Феодосія Печерського та його політичні погляди. Прослухавши інформацію, учні мають визначитись, чи мав вплив Феодосій Печерський на формування духовності своїх сучасників та на суспільно-політичне життя. Приблизний текст інформації, підготовленої учнями: 1. Феодосій Печерський – письменник і мислитель, чия творчість і діяльність припадають на другу половину XI століття. Він є уособленням гармонійного поєднання у старій українській літературі здатності писати і впливати своїми творами на суспільну свідомість, проповідувати оригінальну життєву філософію і послідовно дотримуватися її у власному житті. Йому випало жити і творити у час, коли у Київській Русі зароджувався й активно розвивався церковно-аскетичний напрям, ідеологічним центром якого став Києво-Печерський монастир. Значно більше про життєву філософію Феодосія Печерського, принципи, якими керувався він у своїх писаннях і життєдіяльності, розповідають його писання. Погляньмо на той час з точки зору ролі та значення церкви у ньому. Церква доводила своє право на існування, на участь у суспільному житті не політикою, навіть не духовною культурою, котру культивувала, а славою своїх подвижників, їх високоморальною та етичною життєвою філософією. Крім того, руський народ упереджено ставився до грецьких митрополитів. Після того, як за часів Ярослава Мудрого митрополитом був русин Іларіон, це питання, незважаючи на те, що започаткована князем традиція не була продовжена після його смерті, час від часу зринало і чимраз із більшою силою. Руське чернецтво прагнуло утвердити свій вплив на князя і народ. Поступово складається українська церковна інтелігенція. Саме Феодосій зробив прорив у цьому напрямі. 1062 року молодий ігумен очолив крихітний монастир, де було близько двадцяти чоловік братії. Прп. Антоній, котрий передав монастир Феодосію, відійшов од монастирських справ та поселився на сусідній горі, а другий учитель святого – прп. Никон Великий через конфлікт з митрополією та князем змушений був емігрувати до Тмуторокані. Таким чином Феодосій став лідером чернецтва. Дуже швидко слава про общину Феодосія поширилася по всій Київській державі. Про неї говорили як про осередок справжнього і

Позаурочний захід з курсу «Визначні постаті України».

Мета: – звернувшись до минулого, на прикладі реальних історичних постатей, розкрити роль жінки в історії України, поглибити знання учнів про видатних українок в різні періоди нашої держави, возвеличити роль жінки; – розвивати творчий потенціал учнів, вміння перевтілюватись і грати в інсценуваннях, виявити таланти дітей і створити умови для їх реалізації, щоб діти відчули, що вони вміють декламувати, співати, грати; – виховувати повагу до жінки, вміння цінувати її найкращі риси; культивувати почуття гордості за досягнення видатних українок в політиці, науці, культурі; націлювати учнів на збереження кращих традицій українського народу у ставленні до жінки. Обладнання: ікона Божої Матері, свічки, портрети видатних жінок України, про яких йтиме мова; виставка художньої, публіцистичної та наукової літератури про українок-сподвижниць; запис співу Соломії Крушельницької, пісня «Вівці, мої вівці» (на диску), запис «Ave Maria» у виконанні Миколи Баскова, музичний центр, вишиті скатертини, вишитий рушник, костюми: два українських національних – вишиті блузки, плахти; довга біла вишита сорочка – костюм княгині Ольги, білі штани і вишита сорочка – костюм князя Ігоря; східний костюм Роксолани; довгі вишукані сукні – костюми княгинь Єлизавети та Анни, С. Крушельницької та М. Заньковецької; костюм К. Білокур, фарби, пензлик, репродукція картини К. Білокур; макет човна з веслом. Епіграф: Все, що вічне й нетлінне, Що у всесвіті цінне, Через руки жіночі Пройшло неодмінно. Вступне слово вчителя: Шановні добродії ми раді вітати Вас у нашій світлиці. Запрошуємо поринути разом з нами за обрії сьогодення у далеке минуле, щоб віднайти там витоки духовних сил нашого народу. А беруть вони початок від жінки – не тільки як берегині домашнього вогнища, натхненниці чоловіків на славні справи, а жінки – захисниці рідної землі і віри, покровительки культури, науки, освіти, жінки-державної діячки, політика і

ВИДАТНІ ЖІНКИ УКРАЇНИ. (Історичний вечір для учнів 10–11 класів).

2. Коли вона була заснована? (1051р.) 3. Хто започаткував монастир? (Антоній) 4. Якою була ідеологія чернечого життя Антонія? (Усамітнення в печері, аскетизм, молитва.) 5. Що змінив Феодосій у монастирському житті? (Наземні споруди, запровадження статуту, що упорядкував чернече життя, культ освіченості, цікавістю до суспільно-політичних процесів ) Вчитель підводить підсумок, що Антоній і Феодосій – це два різні типи святих. Перший – аскет, відлюдник, а другий діяльний організатор, що мав дар спілкування з людьми і брав участь навіть у політичному житті. Втім, без Антонія не було б Феодосія, вони неначе доповнювали одне одного. Антоній, що помер у 1073 році, почавши жити затворником у маленькій печері, залишив по собі величезний монастир, а Феодосій наповнив його правилами і принципами чернечого життя. І Феодосій і Антоній – два невимовно високих зразки істинного християнського життя. Так від святих Антонія та Феодосія на Русі утворилися дві чернецькі традиції: пустельна аскетико-героїчна та соціальноактивна наземно-гуртожитна, які доповнювали одна одну. VІ. Інструктаж з домашнього завдання: написати твір-роздуми на тему «Роль Антонія і Феодосія Печерських у становленні української ментальності XIV – ХVШ ст.»

неперевершеного благочестя, святої мудрості та чернечого подвижництва. При Печерському монастиреві була багата книгозбірня, тут писалися книги, творилася висока духовна культура русичів. Студитський устав (монастирські правила візантійського церковника Феодора Студита), прийнятий руським монастирем, зобов’язував ченців багато читати, мислити і творити. Феодосій Печерський як духовний наставник ченців і мирян сповідував думку східних отців церкви про те, що до Бога є тільки один шлях – споглядання власної душі, Студитський устав, введений у Печерському монастирі, вимагав від ченців повного відречення від власності, абсолютного підкорення ігуменові, строгої дисципліни, важкої фізичної праці. Феодосій розумів монастирське життя як своєрідне горнило, крізь яке проходить людина, аби скинути із себе «ветхого Адама» й утвердитися на шляху обраних – «воїнів Христа». Християнський світогляд із його ідеалом аскета, котрий присвятив своє життя служінню Богу, Його спадщина засвідчує могутнє духовне прагнення до справжнього життя, незначною тінню якого є реальність. Культивування високих християнських ідеалів творило основу світогляду і світовідчуття Феодосія Печерського.

2. Разом зі славою Феодосія зростав і його суспільнополітичний вплив. Найактивніша його діяльність припадає на складний період в історії Русі-України, що наступив після смерті Ярослава Мудрого. Як відомо, антивізантійська політика Ярослава Мудрого зазнала часткової поразки. Замість русича Іларіона митрополитом Київським став грек Єфрем. За нових політичних обставин клір Софії Київської було позбавлено змоги проводити широку патріотичну просвітницьку діяльність. Цю справу продовжив Києво – Печерський монастир, очолюваний Феодосієм. Монастир не був ні княжим, ні митрополичим. У ньому поступово зосереджувалися прихильники й продовжувачі патріотичної, просвітницької та політичної лінії Ярослава. З 1051р. й до смерті тут жили й працювали колишній митрополит Іларіон, інші діячі – сподвижники князя. Саме ця обставина зумовила той факт, що Києво - Печерський монастир став новим центром освіти на Русі. В його стінах було виховано багато істориків, письменників, художників, архітекторів, лікарів, перекладачів та понад 50 єпископів. Феодосій культивував у своїх писаннях ідею про те, що мирські володарі, зокрема князі, не зберігають, а тільки захищають «правовір’я», стоячи на сторожі церковних інтересів. Феодосій

категорично виступав проти католицизму, обстоюючи православну віру, називаючи її єдиною істинною вірою. А покликанням князя, на думку преподобного, є сприяти поширенню і розквіту православ’я. Таким чином зароджувалася і розвивалася ідея «богоугодного князя». Фактично Феодосій Печерський сформував могутню церковну ідеологію, ідеї якої розвивав Нестор, автор житій Феодосія, Бориса і Гліба, «Повісті временних літ». Чернечу працю й літературні заняття Феодосій поєднував із високою моральною позицією в політичних питаннях. У нього склалися чудові стосунки з князем Ізяславом, котрий ставив думку ігумена вище од думки і власного духівника, і митрополита. Феодосій став активно втручатися в політику. Про суть політичної програми Феодосія говорять його слова до Святослава Ярославича, котрий несправедливо загарбав престол Ізяслава: «Чого може досягти гнів наш і протест проти твоєї влади? Але нам належить викривати і наставляти вас на спасіння душі. І вам належить те слухати». Для преподобного монастир – уособлення совісті й моралі народу. Феодосій навчаючи, впливав на політику князя, спрямовуючи можновладців та простих людей до праведного життя. Він засуджував усобиці між синами Ярослава, засуджував Святослава Ярославича, який у 1073 р. позбавив влади старшого брата Ізяслава й посів великокнязівський престол, порівнював новоспеченого володаря з Каїном. Розлючений Святослав хотів кинути його у в’язницю. Але Феодосій, усупереч умовлянням братії та київських бояр, продовжував викривати князя, який несправедливим шляхом здобув престол. Святослав так і не наважився скривдити Феодосія. Навіть більше, він першим пішов на примирення, й намагаючись задобрити преведного ігумена, відвідав Печерський монастир, а потім підніс багаті пожертвування на спорудження Успенського собору. Їхні стосунки дещо поліпшали, проте Феодосій і далі вмовляв великого князя помиритися зі старшим братом, якого він згадував у монастирських молитвах першим, а Святослава, на його невдоволення, другим. З «Житія Феодосія Печерського» ми дізнаємося, що «Одного разу, прийшовши до палацу, він [Феодосій] застав там веселощі і музику. Довго він сидів біля князя с опущенними очима і нарешті сказав: «Чи буде так на тому світі?» Князь прослезився і зупинив музику. З тих пір, коли преподобний приходив до палацу, веселощі припинялись.»

Феодосій Печерський брав активну участь у політичному житті, намагаючись вгамувати княжі чвари й міжусобиці, дбав про єдність Руської землі. Він критикував князя Ізяслава; не побоявся виступити проти князя Святослава, який скинув Ізяслава в 1073 р. «Нам належить викривати (вас) і наставляти вас на спасіння душі. І вас належить те слухати». В цих словах – своєрідна морально-етична програма просвітителя. Монастир, на його думку, є чимось на зразок совісті народу, яка, не втручаючись у світські справи, має навчати і спрямовувати можновладців. Отже, під впливом позиції Феодосія Печерського в УкраїніРусі найпоширенішою була концепція «богоугодного правителя» (продовжував її культивувати літописець Нестор), яка відстоювала ідею божественної природи влади і об'єднання князівств навколо церкви та «державницька» концепція Іларіона, що підпорядковував церкву державному централізму, а християнству відводив роль у об'єднанні країни, допомозі правителю. Таким чином політична позиція церкви проявилась у двох концепціях: «богоугодного володаря» і «князівського одновладдя». Домінувала ідея необхідності об’єднання руських земель і припинення міжусобної боротьби. Вправа «займи позицію». Вчитель після прослухання інформації пропонує учням виконати вправу «займи позицію». Таким чином в класі формується дві групи учнів. Одні підтримують думку, що Феодосій Печерський істотно впливав на формування духовності сучасників і на тогочасне суспільно-політичне життя, інші вважають, що ні. «Дискусійна сітка». Представники кожної групи приводять аргументи, які підтверджують їх позицію. При підведенні підсумків, швидше всього учні приходять до висновку, що Феодосій Печерський намагався здійснювати вплив і на формування духовності сучасників і на суспільно-політичне життя, але він не став визначальним, оскільки і міжусобиці не припинилися і князь Святослав продовжував претендувати на Київський престол, хоча й князівський двір з Феодосієм Печерським рахувався. V. Узагальнення та систематизація знань. Вчитель звертається до учнів з пропозицією повторити основні факти які вивчалися з історії Києво-Печерської лаври та діяльності видатних осіб пов’язаних з її заснуванням. 1. Пригадайте за правління якого князя була заснована КиєвоПечерська лавра? (Ярослава Мудрого)

Література 1. Повесть временных лет. Подготовка текста, перевод, статьи и комментарии Д. С. Лихачева. – М. : Наука, 2007. – 670 с. 2. Грушевський М.С. Ярослав; Ярославичі / Михайло Сергійович Грушевський. // Грушевський М.С. Ілюстрована історія України / АН України. Ін-т історії України; Вступ. ст. В.А.Смолія, П.С.Соханя. – К., 1992.– С. 98-107. 3. Котляр М. Ф. Історія України в особах: Давньоруська держава / Микола Федорович Котляр. – К. : Україна, 1996. – 240 с. 4. Котляр М.Ф. Запровадження християнства у Давньоруській державі // Укр. істор. журнал. – 1988. – № 6. – С. 14-25. 5. Кочерга І. Ярослав Мудрий//Кочерга І.. Драматичні твори. – К., 1981. 6. О.Олесь. «Княжа Україна.» – Київ: «Веселка», 1991 р. 7. Історія України: нове бачення: У 2 т. / За ред. В.А. Смолія. – Т.1. – К. : Україна, 1995. – 350 с 8. Ричка В.М. За літописним рядком : історичні оповіді про Київську Русь / В.М. Ричка. – К. : Рад. Шк., 1991. – 206 с. 9. Ричка В. Формирование территории Киевской земли /ІХ - первая треть ХІІ вв./ - Київ:, 1988. с. 82 10. Толочко П.П. Володимир Святий. Ярослав Мудрий. – К.: ”АртЕк”, 1996. – 216 с.К., 1988. 11. Колектив авторів. 100 Видатних українців.- К. «Віче. Орфей», 2002.-216 с.

Хто дав тобі імення – Українка? – Шо сотні років плакало в тобі. Вчитель: Той факт, що українські жінки у відповідні моменти історії проявляли себе і як військові організатори, і як дипломати та державні діячки не дивно. Відомий історик Орест Левицький писав: «Незалежності української жінки-шляхтянки могли позаздрити дворянка будь-якої європейської країни. Бо вона була рівноправною з чоловіком, мала такі ж громадянські права, особисту незалежність, як її чоловік». Юридичні документи доносять до нас відомості про те, що за, відсутності своїх можновладних чоловіків гетьманші іноді брали на себе всю повноту влади і підписували універсали, які набували сили законів. Збереглися адміністративні документи підписані дружиною Б. Хмельницького – Ганною Золотаренко, дружинами Петра Конашевича-Сагайдачного, Данила Виговського (брата відомого Івана Виговського), фастівського полковника Семена Палія. А коли Павло Полуботок мав від’їхати до Петербурга за викликом Петра І, то, знаючи, що на нього там чекає, довірив своїй дружині опікуватися добром війська Запорізького, дбати про недоторканість військового скарбу. Його, до речі, так і не змогли відшукати царські посіпаки. Іноді, коли дружина вважала, що чоловік як державний муж не виявляє достатньої активності, приходила йому на допомогу, переймаючи кермо влади. Не випадково за недолугого гетьмана Скоропадського та його діяльної і моторної дружини гетьманші Анастасії Марківни виникла народна приповідка: «Настя носить булаву а Іван – плахту». Така активна громадська позиція в українках закладена, мабуть, генетично і проявлялась в усі періоди нашої історії і з особливою силою коли Україна переживала якісь політичні труднощі. Гідна подиву та захоплення діяльність сенаторки з Волині Олени Левчанівської, обраної в 1922р. до сенату Польщі. Вона знала польську, італійську, грецьку мови, працювала в комісії закордонних справ, була членом міжнародної Жіночої Ліги миру і свободи. Левчанівська у своїх палких промовах на міжнародних конференціях в Парижі, Женеві, Празі відстоювала права українського народу, що перебував під владою Польщі і більшовицької Росії. У своїй діяльності вона була непохитною, переслідування спочатку з боку польського уряду, а з 1939р. більшовицького не здатні були її зламати. 49

Сьогодні, коли Україна досягла незалежності політична активність жінок особливо зросла. Вони проявляють себе з найкращої сторони, як депутати різних рівнів рад, як керівники установ, як лідери політичних партій. Українки поряд із визначним дипломатичним та політичним хистом виділялися завжди, з найдавніших часів, і своєю високою освіченістю і натхненністю у поширені знань. Ще й зараз знаходиться у Франції, у міській бібліотеці Реймса Євангеліє, написане кирилицею, привезене дочкою Ярослава Мудрого Анною, яка вийшла заміж за французького короля. Таку пам’ятку про батьківщину могла везти з собою тільки людина, яка вченість цінує понад усе. З острахом молода княжна їхала на чужину, не підозрюючи яке визнання там чекає на неї. Давайте послухаємо, що ж тривожило доньок Ярослава одна з яких стала дружиною Норвезького короля, а інша – французького. Сценка із п’єси І. Кочерги. «Ярослав Мудрий».

Читець: Так порожньо нині у батьківській скрині, Куди ж бо дівається наше багатство? Жінки України, та ж ви – Господині? Візьміть в свої руки усе Господарство. І зір затуманився і візерунки, Біда за бідою. На люд і на глину. Жінки України, та ж ви − опікунки. Візьміть під опіку свою Україну! Вже іній черлений на сивій калині. Вже Альфа шукає останню Омегу. Жінки України, та ж ви – Берегині. Дістаньте із серця свого оберега! Хай крицею стануть. На рідному ганку Є Мудрість. То мудрими будуть і справи. Жінки України, та ж ви – Громадянки. Громадьмо державу. (А. Листопад).

Анна: Та ну ж бо, ну! Чого така сумна? Щасливиця! Такого мати лада! По всій землі ім’я його гримить! На всі моря його сягає влада, Норвегії король! І цілий світ Твоє ім’я з ним поряд повторяє! …І будеш з ним в Норвегії сидіти, Полотна прясти, й колисати діти! Єлизавета: О Боже мій… покинуть рідний Київ, І рідний край… Я не знесу розлуки… Анна: Це справді зле. Але дівочу руку Завжди жених, де схоче, поведе. Ох, і мене такая ж доля жде! Адже мене король французький свата, І як на це погодиться наш тато, 50

Знайшла я і власну Жар-птицю, Лишу її вам на життя. Управилась трохи з ділами, Помовчу між вас. Як свіча Мій посаг… довічно із вами. Хай кожному долю вінча. Турбує мене не на жарт Чи в кожнім високість прорве… Творити?! − Повірте, це варто. У цьому й людина живе. Себе віддала до краплини. А радість?.. Є в кожній судьбі, Бо треба ж для щастя людині Роздати, що маєш в собі… Образ ні на кого не мала. Усе, що було – промине. Шкода, що хвороба зухвала Моєї душі не збагне. Вчитель: померла Катерина Білокур в 1961р., але її спадщина безсмертна і безцінна. Ці талановиті жінки справжній цвіт нашої нації. І їх ще дуже багато, мабуть не вистачило б не тільки ще одного уроку, а й цілого дня, щоб назвати їх імена. Але давайте згадаємо хоча б декого з них. (Учні називають: Леся Українка, Марко Вовчок, Наталія Полянська-Василенко, Тетяна Яблонська, Софія Ротару, Ольга Сумська і т. д.) Вчитель: Я сподіваюсь, що сучасні дівчата вберуть в себе всі ті кращі риси, які плекалися в українських жінках століттями і стануть достойними їх спадкоємницями. Зараз, коли наша держава стала незалежною, щоб вона міцніла і утверджувалась якраз такі жінки їй і потрібні.

То доведеться їхати в Париж! А це мені неначе гострий ніж! Там ні кравців. Ні крамарів путящих, Доми холодні, вулиці брудні. Єлизавета: …Що ж мені казати! Де я знайду чудових стільки книг, Такі пісні, як в Києві у тата, Що королів мудріший всіх земних. Анна: Та ну-бо, годі! Годі сумувати. Вчитель: Король Франції Генріх І одружився з Анною 14 травня 1049р. Було їй тоді 25 років. Освічена княжна дуже швидко завоювала авторитет на чужині. Вона знала не тільки офіційну писемність Київської Русі, а й латинь – офіційну мову того часу, якою писало і розмовляло освічене суспільство в Західній Європі. Їй було надано право ставити підпис на документах великої державної ваги. І от поруч хрестиків неграмотних королівських чиновників, придворних і самих королів, чіткі ясні літери королеви Анни. Жінка-русинка, жінка-українка не тільки сама посягала науки, але й намагалася долучити до знань інших людей. Вслухайтесь в ці короткі повідомлення. Учень 1: Онука Ярослава Мудрого Анна Всеволодівна при Київському Андріївському монастирі у 1086р. заснувала жіночу школу. Це була перша жіноча школа не тільки в Київській Русі, але й у всій Європі. Учень 2: Олена Горностаєва із родини князів Чарторийських заснувала шпиталь для вбогих і недужих, а також школу для дітей. Учень3: Ганна Гойська – заснувала Почаївський монастир, де була друкарня. Учень 4: Софія Чарторийська започаткувала у своєму маєтку Рахманові на Волині друкарню і сама переклала з грецької мови на українську книги Святого письма. 51

Учень 5: Раїна Могилянка Вишневецька, сестра митрополитапросвітителя Петра Могили, підтримувала Густинський, Агарський, Латинський монастирі при яких знаходились школи. Учень 6: Власниця Волинського містечка Гощі Раїна Соломорецька заснувала чоловічий монастир, де була діюча церква, школа. Учень 7: Княгиня Анастасія Гольшанська дала великі кошти на переклад і друк знаменитого Пересопницького Євангелія. Учень 8: Шляхтянка Гальшка Гулевичівна родом з Волині після пожежі на Подолі 1614р., коли згоріли старовинні церкви, унікальна бібліотека старовинних книг, папірусів і літописів, подарувала київській громаді свою садибу з землями в Києві для заснування на місці згорілого нового монастиря, будівництва притулку для убогих, а головне – школи для дітей шляхти, міщан, козаків. Учень 9: Софія Русова з сестрою Марією заклали по смерті батька дитячу школу. Учень 10: Графиня Єлизавета Милорадович засновувала школи, фінансувала підпільні українські друкарні в Галичині. Її пожертви у 9 тис. гульденів зробили можливим заснування ЛітературноНаукового товариства ім.. Шевченка у Львові. Вчитель: Ми довідались про жінок, які себе проявили в політиці, в освіті, як меценатки в релігійній і культурній сфері. Вони щедрі, щиросердні, мудрі, освічені, а крім цього ще й надзвичайно талановиті. І ми зараз в цьому переконаємося. Читець: Співають українки – Мов Розцвітає цвіт! І лине пісня дзвінко На весь широкий світ…

хустинку, з пензлем і фарбами. Поки читці розповідають про неї, малює). Читець: Вийшла з хати і малює Під своїм віконцем Віти ті, що розмовляють Тільки з нею й сонцем. Ось маленький чорнобривчик Усміхнувсь привітно: − Мила, люба, Катерино, Ти й сама як квітка. А вона: − Та я – не квітка… Я звичайна жінка. І сумує чорнобривчик: − Тут якась помилка… Читець: «Усе незвичайне у цієї жінки: життєвий шлях, картини, закоханість у дивосвіт квітів. З її волі заквітали водночас півонії і чорнобривці, півники та жоржини, збігалися до гурту лугові, польові та садові квіти і під її чарівним пензлем з нетривкого свого буття перебиралися до безсмертного раю. А чи можна повірити, що Катерина Білокур не знала ні шкіл, ні академій?! Її школами та академіями були жорстокі будні та власний талант. Коли їй казали, що для неї неписьменної сільської жінки, стати художником просто неможливо, то від неї чули: «Якщо ще не було такого на світі, то нехай побуде і таке…» і чаклувала над фарбами і полотном. Вона виборола неможливе – самотужки виростила з себе Художника. І хоча все життя прожила у рідному селі Богданівні, що на Київщині, та картини її знають нині по всьому світу. Зі своєї сільської самоти вона простягала людям листи, як руки.» (Галина Кирпа). Катерина Білокур: Ну що вам повідати, люди? Мені, як і вам, щось пече… Я знаю й печалі облуди. Терплю, як і ви, гаряче. Я звідала всі таємниці Людського страждання-буття,

Спинися на хвилинку, Душею відпочинь, − Співають українки, 52

Вчитель: Одна з найяскравіших зірок у цьому сузір’ї спалахнула вже через п’ять років після смерті Заньковецької. Це молода, надзвичайно талановита поетеса Ліна Костенко. Початок її творчості припав на хрущовську «Відлигу», що рік – то збірка віршів: 1957 р. – «Проміння землі», 1958 р. – «Вітрила», 1961р. – «Мандрівки серця». Правдива, реалістична, без спекулятивних спрощень поезія в наступні роки – роки «застою», була загнана у внутрішню еміграцію. На півтора десятка років Ліна Костенко, щоб не писати в супереч своїй душі, замовчала. Але раніше чи пізніше її слово мало прорвати замки і перепони. В 1977 р. світ побачила нова збірка поетеси «Над берегами вічної ріки». Тоді, щоб добитися її друку Ліні Костенко довелося оголосити голодування. Сьогодні, в незалежній Україні, поетеса здобула заслужене офіційне визнання. За унікальний в українській літературі роман «Маруся Чурай» вона удостоєна в 1987р. Державної премії УРСР ім.. Т. Шевченка, її турбують фотокореспонденти, їй пишуть листи, її творчість включена до програмного вивчення в курсі української літератури в 11 класі. Ліна Костенко – видатна українка, бо своєю поезією за часів безмовності й стандарту вона рятувала честь української літератури. І їй це вдалося, бо вона не байдужа до світу, в якому живе. Якщо ми зможемо зайняти таку ж активну життєву позицію, у нашого народу буде майбутнє. Читець: На світі можна жить без еталонів, По-різному дивитися на світ: Широкими очима, з-під долоні, Крізь пальці, У кватирку, З-за воріт. Від цього світ не зменшиться нітрохи, А все залежить від людських зіниць – В широких відіб’ється вся епоха, У звужених – збіговисько дрібниць.

Співають українки – І стелиться барвінком Блакитна далечінь! У пісні – наша доля, Надія і любов, Мелодії роздолля Бентежать серце знов. Хай небо голубіє Над плином вічних днів, Нехай земля радіє, Коли почує спів. (Звучить запис співу Соломії Крушельницької, пісня «Вівці, мої вівці…»). Вчитель: богинею сцени називали Соломію Амвросіївну Крушельницьку. Народилася вона в 1872р. в с. Білявинці на Тернопільщині в родині священика. В 1893р. закінчила львівську консерваторію. В цьому ж році успішно дебютувала у Львівському оперному театрі. А далі відчинилися їй двері театрів Відня, Варшави, Мілану. П’ять місяців тривав у 1897р. тріумф української співачки в Південній Америці. Найбільші театри сперечалися за право приймати у себе видатну артистку. Дівчина (у вишуканій сукні) декламує: Санк-Петербург. Гастролі. Сяйво слави. І голос, що постав, як Дніпр з-під льоду. − Що за пісні? – питає цар держави. − Пісні оці – пісні мого народу.

Вчитель: А ось ще одна жінка в зіницях якої теж відбивався весь світ, у всій його красі і неповторності і вона змогла його показати таким всім людям. Це народна художниця – Катерина Білокур.

І цар вдавивсь не кісткою, а словом І прошептав: − Невже вона жива, Та до словечка винищена мова? Звідкіль ця жінка? Хто Вона?

Сценка «Катерина Білокур малює» (Виходить дівчинка одягнута як К. Білокур в довгій спідниці, в сорочці, закручена в

Народ той згнив: хто в тюрмах, хто в солдатах? В снігу Сибіру та у фінських болотах.

Звідкіль взялася пісня ця проклята На цих палких божественних устах? Звідкіль цей голос – стіни аж гойдає, Звідкіль цей жаль, гостріший за ножа? Не жінка це, а пісня помсти краю, Якого час не зжер, немов іржа. Як стогне він, як плаче, як лютує, Який смертельний біль, яка печаль! Народ не вбити – царю, ти це чуєш? І не згноїть, бо він міцніший за сталь Бо він не раб. Рабом не був ніколи. Бо він розправить плечі і горби. Згниють царі. Зотліють як моголи. Народ ніщо не зможе погубить. Ставало серце жінки і боліло: − Зійди над краєм, правдо, мов зоря. Співала жінка. Пісня клекотіла. Судомив страх великого царя. (Н. Клименко. «Крушельницька співає в імперському театрі») Вчитель: Так Крушельницька, яка розмовляла і співала російською, польською, німецькою, англійською, іспанською, італійською мовах у час, коли Валуєвським та Емським указами українська мова була категорично заборонена наважувалася співати рідною українською мовою навіть в імператорському театрі. Її талант та патріотизм достойно були оцінені тільки через півстоліття після її смерті. Напередодні проголошення України незалежною державою, у 1990 р. Соломія Крушельницька була удостоєна звання Заслуженого діяча мистецтв У Р С Р. Перлиною театральної сцени вважається ще одна видатна українська жінка – Марія Заньковецька, що 40 років заворожувала глядача своєю акторською грою. Читець: Її зорею називали, Ясною зіркою… Вона 54

І справді трепетно-ясна Була, як зірка. Нездужалий, Упалий духом, в ній ловив Далеких відсвітів вогнів, І в чистій муці Харитини, І Лимирівни сльозах Черпав снагу верстати шлях, Змагання за права людини, За волі полет соколиний, Що людям снився у віках. Вчитель: Велика заслуга Заньковецької в тому, що вона винесла українське театральне мистецтво за національні рамки, на всеросійську сцену. Не раз і не два від імені царя всія Русі Марію Константинівну запрошували перейти на імператорську сцену, але артистка-патріотка делікатно відмовляла. Вона знала, що працює не тільки на сучасність, а й для прийдешності рідного народу. Цим вона здобула собі в серці народу безсмертя, як і передбачив відомий композитор П. І. Чайковський. На стрічці, яка обвивала букет квітів від нього, було зроблено надпис: «М. К. Заньковецькій – безсмертній від смертного». Читець: Минулося… невже минулось, Просяяло і відцвіло? Ні! У безсмертя обернулось Те, що безсмертям і було, І серед вільного народу, Що гідно шану їй воздав, В стократ ясніше з небозводу Твій, зоре, промінь запалав, І на новій вкраїнській сцені, Де правда крила простягла, Витає неув’язний геній Тої, що правду нам несла, І хай твій прах у гробі тліє, − Нетлінне сяйво золоте… Круг Заньковецької Марії Сузір’я юності цвіте. 55