Ãåòüìàíùèíà â ÷àñè Іâàíà Ìàçåïè

Міський (ратушний) сурмач. Мініатюра XV ст. кова – тодішньої столиці Польського королівства. Серед перших українських міст у складі Великого князівства Литовського, які отримали маґдебурзьке право, були Луцьк (1432 р.), Кременець (1438 р.), Володимир і Київ (1490-ті рр.). У Литві маґдебурзькі привілеї отримували здебільшого не нові міста, а вже існуючі, однак спустошені під час монгольської навали. Утворення Речі Посполитої (1569 р.) суттєво розширило кількість самоврядних міст, особливо в Київському і (згодом) Чернігівському воєводствах. Маґдебурзьке право отримали Корсунь (1584 р.), Переяслав (1585 р.), Біла Церква (1588 р.), Чигирин (1589 р.), Чернігів (1623 р.), Ніжин (1625 р.), Миргород (1631 р.) та інші міста.

Визначте хронологічні й територіальні закономірності поширення маґдебурзького права на теренах України. Від імені кандидата в бурмистри підготуйте звернення до райців, у якому на прикладі конкретного міста окресліть проблематику міського життя і напрям його розвитку.

Íà ñåéìèêîâîìó çіáðàííі (çàâäàííÿ äëÿ ãðóïè 3)

Іñòîðè÷íà äîâіäêà

Пригадайте, що вирізняло шляхту з-поміж інших соціальних станів. Які верстви і групи населення стали основою для формування української шляхти? Прочитайте історичну довідку про сеймики – основу шляхетського самоврядування і виконайте завдання.

Політичний устрій Польського королівства, а згодом Речі Посполитої (з українськими територіями у складі) називають «шляхетською демократією». На зламі XV–XVI ст. шляхта підпорядкувала собі місцеві (земські) сеймики, а згодом – і загальний сейм Речі Посполитої, якому належала найвища законодавча влада в країні. Тепер шляхта, більше ніж знать будь-якої країни Європи, могла впливати на королівську владу. У 1505 р. контрольований шляхтою сейм ухвалив конституцію «Nihil novi» («Нічого нового»), яка обмежувала право короля встановлювати нове право без згоди шляхти. А в 1573 р., коли помер останній представник династії Яґеллонів, шляхта утвердила право обирати собі монархів і визначати їхні повноваження та програму діяльності на час володарювання шляхом угоди.

Головним механізмом шляхетського самоврядування та участі шляхти в політичному житті держави були місцеві (здебільшого воєводські) сеймики. На українських землях сеймики запровадили не відразу. Найраніше це сталося в регіонах, включених до Польського королівства у XIV–XV ст.: на території Руського, Подільського і Белзького воєводств. Від 1566 р. сеймики діяли в новоутворених Брацлавському, Волинському й Київському воєводствах. У 1635 р. сеймик було впроваджено у створеному тоді Чернігівському воєводстві.