Çìіíè â ñîöіàëüíî-åêîíîìі÷íîìó ñòàíîâèùі Óêðàїíè

Завданням сеймиків було обговорення політичної ситуації та обрання послів на загальний сейм, надання їм «інструкції». Зазвичай на сеймиках збиралося 100–200 осіб, що становило невелику частку шляхти, яка мала право сеймикування. Головував на сеймику обраний маршалок. Учасники зібрання брали слово відповідно до старшинства: спочатку сенатори, за ними місцеві урядники, потім рядова, неуряднича шляхта. Найчастіше сеймик працював один день через Земські судові урядники. труднощі одночасно поселити прибулу Мініатюра XVI ст. шляхту на кілька днів. Часто сеймики проводилися в костелах, що мало позитивно впливати на поведінку присутніх, хоча бійки все одно траплялися. ?

Визначте зміст поняття «шляхетська демократія». Уявіть себе маршалком земського сеймика в часи Речі Посполитої. Укладіть текст його промови до зібрання шляхти.

Íà äâîðèùі ñåëÿíèíà (çàâäàííÿ äëÿ ãðóïè 4)

Іñòîðè÷íà äîâіäêà

Пригадайте, як розвивалась агрокультура на теренах України за княжих часів. Прочитайте історичну довідку про основні тенденції в розвитку селянського господарства України в XVI ст. і виконайте завдання.

Економічною основою селянських господарств залишалося землеробство. Поступово на зміну підсічно-перелоговій системі рільництва приходила трипільна сівозміна, яка збільшувала врожайність, забезпечуючи селянським господарствам можливість принаймні простого самовідтворення. У скотарстві переважало розведення робочої худоби – волів. Промисли – як-от мисливство, рибальство, бортництво (а згодом пасічне бджолярство), ремісництво (особливо домашнє прядіння та ткацтво із льону та конопель), у деяких місцевостях видобування та переробка залізної руди (на українському Поліссі), солеваріння (на Прикарпатті) – відігравали допоміжну роль.

До середини XVI ст. більшість селянських господарств в Україні за кількістю тяглової худоби, сільськогосподарського реманенту, хатнього майна і грошей перебувала у приблизно рівних матеріальних умовах. Однак з часом майнова нерівність почала проявлятися виразніше. Результатом майнового розшарування була поява в сільській громаді таких категорій селян, як городники (не мали змоги обробляти великі польові наділи, а лише працювали на своїх городах), підсусідки (не мали присадибної ділянки та житла і селилися при дворах односельчан) та інші.

Серед податків, які стягували через волості, були натуральний оброк (медом, воском, хутром, худобою, рибою, зерном, сіном та ін.), місцеві та загальнодержавні грошові податки (подимщина, серебщина). Вагоме місце серед повиннос-

тей волосних селян займали «шарварки» –тобто участь у будівництві замків, острогів, доріг, мостів, гатей та інших споруд. Згодом на перший план вийшли панщинні повинності. До XVI ст. основою сімейного ладу селянських господарств були великі (нерозділені) сім’ї, які складалися з малих сімей і проживали на дворищах. Вони були зв ’язані родинними відносинами і спільно володіли землями та угіддями дворища, розпоряджались основними продуктами харчування й результатами ремісничого виробництва. Що більшим був двір, то більше дорослих чоловіків входило до його складу, то менш відчутним були для нього зо-

Селянин під час оранки. внішні несприятливі фактори.

Мініатюра XV ст. Однак з часом відбувався поділ багатосімейних дворищ. Особливо інтенсивним був перехід до дворів-господарств малої селянської сім’ї, яка складалася з батьків та їхніх неодружених дітей, у XVI ст. Цьому сприяв остаточний перехід у більшості регіонів України до трипілля (перелог, який потребував робочих рук для розчистки нових ділянок, став рідкістю). При польовій системі землеробства сім’ї прагнули вийти за межі дворища, бачили більше переваг у житті в рамках громади села. Відбувалося творення і розростання сіл. ?

Які зміни характеризували розвиток селянських господарств на українських теренах у XVI ст.? Підготуйте опис господарського життя селянської родини очима вашого однолітка (урахуйте при цьому природно-географічні особливості рідного краю, неоднорідність селянства тощо).

Ó ôіëüâàðêó (çàâäàííÿ äëÿ ãðóïè 5)

Іñòîðè÷íà äîâіäêà

Пригадайте, у чому полягала сутність оброчної системи господарювання в пізньому середньовіччі. Прочитайте історичну довідку про поширення фільварково-панщинного господарства в Україні XVI ст. і виконайте завдання.

У XVI ст. на українських землях у складі Речі Посполитої відбувся перехід від оброчної системи до фільварково-панщинного господарства. Для цього було кілька причин. По-перше, зростали міста, збільшувалася чисельність міського населення й підвищувався попит на сільськогосподарську продукцію. По-друге, у результаті великих географічних відкриттів і напливу до Європи золота почався інтенсивний розвиток ринкових відносин. Це зумовило зростання попиту на хліб, сільськогосподарську продукцію і сировину для мануфактур. Землевласники перетворювали господарства на фільварки задля збільшення виробництва товарної (призначеної для продажу на ринку) продукції.

Фільварок був господарським комплексом, що включав житлові (для адміністрації й челяді) та господарські будівлі (ферми для худоби, свинарники, курятники, комори для збіжжя, сараї тощо), а також систему оранки й угідь. Невеликі фільварки забезпечували лише внутрішні потреби маєтку, а у великих, часто