Фармацевт Практик №5, 2020 by Фармацевт Практик

05 [191] 2020 ISSN 2409–2584

ТЕРИТОРІЯ АПТЕКИ: ВІДВІДУВАЧ З НАДМІРНОЮ 26 МАСОЮ ТІЛА COVID-19: доступ до лікування

6 Перспективи назальних лікарських форм

8 Мої 5 правил гігієни рук

23 Акваріумна «психотерапія»

WWW.FP.COM.UA

Витяг з інструкції для медичного застосування лікарського засобу3

Виробник. КК Терапія АТ. Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Вул. Фабриції, 124, 400632, м. Клуж-Напока, округ Клуж, Румунія.

За кермом велосипеда:

обережно, травма! Велосипед — зручний та екологічний вид транспорту. То ж не дивно, що популярність велоспорту серед українців набирає обертів ДЛЯ ЗДОРОВ’Я ТА ЗАДОВОЛЕННЯ Останнім часом модним трендом є велотуризм — туристична подорож на тривалу дистанцію. Режим руху при цьому вибирається щадний, а маршрут може бути найрізноманітнішим. А так звані велопробіги мають за мету привернути увагу суспільства до конкретних проблем. При цьому незалежно від обраної мети — спорт, туризм чи просто прогулянки містом, велоспорт є вельми корисним для здоров’я: він допомагає зменшити масу тіла, зміцнити ноги, зробити спину сильнішою та збільшити споживання кисню. ПРИЧИНИ ТРАВМУВАНЬ На жаль, «зворотним боком медалі» є травми, які не виключені як в професійних спортсменів, так і в тих, хто обирає велосипед задля задоволення. У спортсменів травми зазвичай спричинені поганою підготовкою, недбалим оглядом або неправильним вибором велосипеда тощо. Натомість причинами травмування пересічних громадян є високі бордюри, погані велодоріжки (або взагалі їхня відсутність), а також вічна суперечка між пішоходом і велосипедистом: «чий тротуар?». НЕБЕЗПЕЧНІ ПАДІННЯ Зазвичай найбільшої травматизації велосипедисти зазнають під час падінь, що супроводжуються саднами та забиттями різної локалізації. Серед переломів частіше виникають пошкодження в ділянці ключиці та акроміально-ключичного зчленування, а також ліктьового суглоба, передпліччя і зовсім рідко — гомілки. Можливі також струс мозку та інші закриті травми голови. Натомість розтягнення, розриви сухожиль і м’язів спостерігаються вкрай рідко. Найчастіше вони можуть бути наслідком повторних мікротравм і перенапруження, особливо через недостатнє розігрівання м’язів. ПЕРША ДОПОМОГА Існують види долікарської та першої медичної допомоги, які можна надати на місці у разі травмування велосипедиста.

Зокрема, перша допомога при забиттях полягає в зрошенні пошкодженого місця струменем хлоретилу з відстані 40–50 см (до початку побіління шкіри), при цьому примочки є малоефективними. Потім бажано накласти стискальну пов’язку. Долікарська допомога за підозри на вивих полягає в накладенні хустинкової пов’язки для забезпечення спокою пошкод женій руці та зменшення больових відчуттів. Спортсмена слід швидко транспортувати до лікувального закладу, де уточнять діагноз і нададуть допомогу, знеболивши та іммобілізувавши пошкоджену кінцівку. За підозри на переломи кісток необхідно накласти транспортну шину і направити хворого в стаціонар для встановлення діагнозу і надання лікарської допомоги. ПОСТТРАВМАТИЧНЕ ЗНЕБОЛЕННЯ Переважна більшість травм супроводжується болем того чи іншого ступеня інтенсивності, тому особлива роль відводиться швидкому знеболенню. Як відомо, найчастіше з цієї метою використовують нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), серед яких у відділеннях невідкладної допомоги для купірування болю середньої та значної тяжкості широко застосовують кеторолаку трометамін [1]. Саме кеторолаку трометамін є одним з кращих препаратів для екстреного знеболювання за співвідношенням ефективність/ безпека [2]. До того ж його застосовують в ортопедії та травматології вже протягом 30 років [3]. У комплексі консервативного лікування у гострий період ушкоджень опорно-рухової системи застосування кеторолаку дозволяє досягти адекватного знеболювального ефекту (порівняного з таким трамадолу, морфіну або меперидину) та уникнути збільшення

вираженості синдрому запалення. Своєю чергою, це допомагає швидше впоратися із гострими посттравматичними змінами та (у разі необхідності) на кілька днів раніше провести заплановане лікування (функціо нальне ведення, іммобілізація гіпсовою пов’язкою або хірургічне втручання) [3–5]. ШВИДКА ДОПОМОГА З КЕТАНОВОМ Швидке (через 30 хв) та тривале (4–6 год) знеболювання забезпечує препарат кеторолаку трометаміну — Кетанов®, який виробляє в Європі (Румунія) компанія «КК Терапія АТ», а поставляє в Україну — ТОВ «Ранбаксі Фармасьютікалс Україна» (група компаній SUN PHARMA) [3]. Кетанов® добре переноситься та характеризується відносно низькою частотою побічних ефектів. Він не виявляє седативної дії та не спричиняє лікарської залежності [6]. У стандартних дозах і при короткочасному застосуванні Кетанов® досить безпечний, що робить його препаратом вибору для купірування гострого болю в травматології, ортопедії та хірургії [2, 4–6]. Література

1. Soleyman-Zomalan Е. Patterns of Ketorolac dosing by emergency physicians. World J Emerg Med. 2017; 8 (1):43-46. 2. Каратеев А.Е. Кеторолак в клинической практике. Неврология, нейропсихиатрия, психосоматика. 2011; 3 (4):81-89. 3. Litvak K.M., McEvoy G.K. Ketorolac, an injectable nonnarcotic analgesic. Clin. Pharm. 1990 Dec; 9 (12):921-935. 4. Силин Л.Л. Обезболивающая и противовоспалительная терапия при консервативном лечении острого периода травмы конечностей. Регулярные выпуски «РМЖ». 2004; 12:699. 5. DeAndrade J.R. The use of ketorolac in the management of postoperative pain. Orthopedics. 1994 Feb;17 (2):157-166. 6. Супрун Э.В. Современный взгляд на оценку соотношения эффективность/безопасность кеторолака. Аптека. 2016:45 (1066).

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

Зміст #05’ 2020

REVIEW актуальна тема За кермом велосипеда: обережно, травма! Лікування гострого риносинуситу з позицій доказової медицини: рекомендації EPOS-2020 щодо застосування безрецептурних препаратів Перспективи національного виробництва ліків від COVID-19: примусове ліцензування як забезпечення доступу до лікування

Головний редактор Наталія Малішевська, e-mail: malishevska@fp.com.ua Науковий редактор Ігор Зупанець Редактор науково-практичного відділу Олександра Демецька Регіональне бюро Західна Україна Лариса Дедишина

Ожиріння в дитячому віці Віагра: вартова чоловічої фертильності Мета — адекватний контроль і тривала ремісія

історія медицини і фармації 6

Покровитель недужих Новини. Вакцинація в умовах пандемії COVID-19: експертна думка

14 17 18 20 22

ПРАКТИКА

лекторій

Український фармацевтичний вісник ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК Спеціалізоване медичне видання для інформування спеціалістів медицини про напрямки розвитку медицини, фармації та рекламування лікарських засобів Видається із січня 2003 року. Виходить 1 раз на місяць 5 (191)’2020

13 профілактика і лікування

НАУКА Ліки «через ніс»: деякі перспективи назальних лікарських форм

Кишкова мікробіота та травлення Новини. Клінічні провізори, потрібна ваша думка! Ніфуроксазид Ріхтер — швидка дія при діареї

школа фармацевта 8

Що потрібно знати про дезінфекцію? Мої 5 правил гігієни рук

Випусковий редактор Ганна Юрченко Медичний редактор Михайло Арістов Редагування та коректура Ірина Златоус, Ганна Юрченко Арт-директор Руслана Лутова Дизайн і верстка Юрій Мисливець, Руслана Лутова Фото Ігор Садовий, shutterstock.com Засновник і видавець ТОВ «Фармацевт Практик»

Новини. Cтворено антитіла, що нейтралізують новий коронавірус Територія аптеки: відвідувач з надмірною масою тіла Біль у спині: місце нестероїдних протизапальних препаратів Новини. Вітамін D та смертність від COVID-19

поради провізора

28 29

Зубний біль терпіти не можна!

Приготування рідких лікарських форм: дезінфікуючий розчин

Провізор Марія БоцюрківЛушпинська: диплом усупереч арешту, ув’язненню, засланню

ex tempore

обличчя фармації

ЖИТТЯ цей дивовижний світ «Клондайк» для любознательных Море за склом: акваріумна «психотерапія» Астрологічний прогноз на червень 2020 року «Однакові» ліки — різна ефективність?

Відділ реклами Олександр Лабирін, Аліна Бондаренко, Наталія Сахно, Інна Дмитрієва тел.: (044) 498-06-72, e-mail: fp@fp.com.ua Начальник відділу дизайну та верстки Юрій Мисливець Начальник виробничого відділу Олексій Сільянов Адреса видавництва 03142, Київ, вул. Кржижановського, 4. Бізнес-центр «Наука», 4-й поверх. Тел.: (044) 498-06-72, факс: (044) 498-06-74 Передплатний індекс — 06466 Наклад 12 500 прим. Ціна договірна

36 38 39 40

Свідоцтво про реєстрацію КВ № 22822–12722Р від 11.08.2017 Формат журналу 60х84/8. Ум. друк. арк. 15 Кольороподіл і друк

ТОВ «ЦЕНТРДРУК» м. Київ Підписано до друку 20.05.2020 р. Замовлення № 275 Редакція не завжди поділяє думки авторів публікацій. Матеріали друкуються мовою оригіналу (українською, російською). Редакція залишає за собою право редагувати передані матеріали. Повне або часткове відтворення опублікованих матеріалів здійснювати тільки за згодою редакції. При використанні матеріалів посилання на «Фармацевт Практик®» є обов’язковим. Відповідальність за зміст рекламних публікацій та їхню достовірність несе рекламодавець.

АКТУАЛЬНА ТЕМА

REVIEW

Лікування гострого риносинуситу з позицій доказової медицини: рекомендації EPOS-2020 щодо застосування безрецептурних препаратів Закінчення. Початок у журналі «Фармацевт Практик» № 4 (190), 2020

Належна фармацевтична опіка відвідувачів аптеки з гострим риносинуситом (ГРС) дуже важлива для забезпечення раціонального лікування за допомогою ОТС-препаратів та/або своєчасного звернення до лікаря. Ключовим аспектом професійної діяльності фармацевтів є обґрунтований вибір безрецептурних лікарських засобів (ЛЗ) у рамках відповідального самолікування згідно з принципами доказової медицини та фармації, а також з урахуванням індивідуальних особливостей і потреб відвідувачів аптеки Важливу роль фармацевта у забезпеченні належного відповідального самолікування ГРС також відзначено в Європейських рекомендаціях з лікування риносинуситу та назальних поліпів (European Position Paper on Rhinоsinusitis and nasal polyp — EPOS-2020). EPOS-2020 покладає на фармацевтів реалізацію першої ланки комплексної схеми ведення хворих на ГРС, яка полягає в оцінці проявів ГРС та виключення загрозливих симптомів, а також забезпечення відповідального самолікування за наявності гострого вірусного риносинуситу (ГВРС) та гострого післявірусного риносинуситу (ГПВРС) шляхом рекомендації оптимальних OTC-препаратів та консультування з їхнього застосування [1]. У документі EPOS-2020 міститься окремий розділ, присвячений практичним аспектам фармацевтичної опіки хворих на ГРС, рекомендаціям щодо раціонального призначення та особливостей застосування різних ОТСпрепаратів для лікування ГВРС і ГПВРС, яке є переважно симптоматичним та спрямованим на полегшення їхнього перебігу. В документі EPOS-2020 підкреслено недоцільність застосування антибіотиків при ГВРС та ГПВРС через відсутність їхньої ефективності при цих станах, зростання ризику виникнення побічних реакцій (ПР) і розвиток антибіотикорезистентності. При цьому наголошено на важливій ролі фармацевтів у попередженні нераціонального застосування населенням антибіотиків для лікування ГРС. Це має здійснюватись шляхом оцінки симптомів риносинуситу; виокремлення низки відвідувачів із загрозливими симптомами, які потребують термінового звернення до лікаря; пояснення особливостей перебігу ГВРС та ГПВРС, що переважно завершується самовиліковуванням; інформування про можливості лише симптоматичної терапії в межах відповідального самолікування та недопущення відпуску антибіотиків без рецепта.

РЕКОМЕНДАЦІЇ EPOS-2020 З ЛІКУВАННЯ ГВРС ТА ГПВРС ЗА ДОПОМОГОЮ ОТС-ПРЕПАРАТІВ Деконгестанти (назальні та системні) Доведено, що застосування деконгестантів має незначний позитивний вплив на суб’єктивне відчуття закладеності носа у дорослих при ГВРС, але клінічну значущість цього ефекту не встановлено [2]. В короткочасній перспективі деконгестанти певно не підвищують ризик розвитку ПР у дорослих, але у дітей ефективність та безпека застосування цих ЛЗ залишаються невизначеними. Важливо, що деконгестанти діють симптоматично і не мають загального позитивного впливу на перебіг захворювання [3]. Для цих препаратів характерні високий ризик розвитку медикаментозного риніту, а також низка ПР (підвищення артеріального тиску, безсоння, порушення ритму серця, тремор тощо) і протипоказань до застосування в осіб певних категорій (вагітні, пацієнти з глаукомою, гіпертиреозом,

захворюваннями серцево-судинної системи, безсонням тощо). Тому в EPOS-2020 визначено можливість лише нетривалого (5–7 днів) застосування деконгестантів у дорослих для зменшення вираженості симптомів закладеності носа при ГВРС. Доцільність призначення деконгестантів при ГПВРС не доведено. Антигістамінні препарати Антигістамінні ЛЗ сприяють нетривалому (перші два дні лікування) зменшенню загальних проявів ГВРС у дорослих та не впливають на відчуття закладеності носа, ринорею та чхання. Докази їхньої ефективності при ГПВРС відсутні. Варто пам’ятати про ПР антигістамінних препаратів, зокрема кардіотоксичність, седативну дію (у Н1-гістаміноблокаторів першого покоління) тощо. До того ж у фармацевта існують обмежені можливості контролювати короткочасне (1–2 доби!) застосування пацієнтами цих ЛЗ і попередити ймовірний негативний вплив на перебіг захворювання та розвиток ПР. ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

REVIEW

АКТУАЛЬНА ТЕМА

Комбіновані ЛЗ, які містять деконгестанти, анальгетики та антигістамінні препарати Існують дані про певний загальний позитивний вплив цих ЛЗ при лікуванні ГВРС у дорослих та дітей віком від 6 до 10 років, але при цьому необхідно зважувати співвідношення користь/ризик. Ефективність та безпеку комбінації зазначених ЛЗ при застосуванні у дітей до 6 років не доведено [4]. Однак в EPOS-2020 наголошується на тому, що попри наявність загальної користі при лікуванні ГВРС деконгестантами, антигістамінними та анальгетиками в монотерапії або в комбінації у дорослих і дітей старшого віку, позитивний ефект необхідно зважувати щодо ризику виникнення ПР. Це потребує аналізу відповідних клінічних даних відвідувача аптеки, що неможливо реалізувати належним чином в умовах роботи аптечних закладів. Окрім того, застосування комбінації антигістамінних, деконгестантів та анальгетиків недостатньо вивчено у дітей, особливо віком до 6 років, тому вони повинні відпускатись пацієнтам даної категорії переважно за призначенням лікаря! Відповідальне самолікування зазначеними препаратами може бути обґрунтованим за умови нетривалого застосування у дорослих для зменшення вираженості назальних (деконгестанти) та/або загальних (антигістамінні та комбіновані ЛЗ) симптомів ГВРС. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та парацетамол Зважаючи на виражену протизапальну та анальгетичну дію, НПЗП можна призначати для зменшення загального дискомфорту і болю при ГВРС. Враховуючи ПР (насамперед гастротоксичність), особливої уваги потребує застосування НПЗП в осіб відповідних груп ризику та у пацієнтів з хронічними захворюваннями [5]. Окрім жарознижувальної та знеболювальної дії, парацетамол зменшує ринорею та закладеність носа, але не впливає на інші симптоми ГРС. Ці властивості можуть мати додатковий терапевтичний ефект при застосуванні парацетамолу для зменшення лихоманки у дорослих та дітей із ГРС. Назальні глюкокортикостероїди Враховуючи ризик розвитку ПР, відсутність доведеного впливу на покращання якості життя та незначний позитивний вплив на симптоми ГПВРС, застосування безрецептурних топічних глюкокортикостероїдів може бути обґрунтованим тільки у дорослих, коли потреба в зменшенні вираженості симптомів ГПВРС вважається необхідною. Вітамін С Доказові дані щодо впливу цього препарату відсутні, але, з огляду на традиційні уявлення про фізіологічну роль, доступність та безпеку вітаміну С, EPOS-2020 не виключає

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

можливість його застосування при ГВРС за наявності терапевтичного ефекту у хворого. Препарати, які містять цинк Доведено, що препарати цинку значно зменшують тривалість застуди, але за умови застосування в дозі не нижче 75 мг на день та (!) починаючи з першої доби захворювання і протягом всієї його тривалості, що робить такі рекомендації малозначущими з практичної точки зору. Сольові розчини Лише незначна кількість результатів клінічних досліджень доводить ефективність сольових розчинів при ГВРС, переважно у дітей. При цьому ефективність цих засобів при ГПВРС не доведено. Враховуючи відсутність значущих ПР і теоретично позитивний вплив на прояви назальних симптомів, сольові розчини можна розглядати як варіант лікування за наявності симптомів ГВРС та ГПВРС. Гомеопатичні препарати Переконливих доказів ефективності гомеопатичних засобів для ефективного усунення симптомів ГВРС та ГПВРС знайдено не було, тому робоча група EPOS 2020 не радить їх використання. Рослинні лікарські препарати За результатами досліджень встановлено, що деякі рослинні лікарські препарати значно зменшують вираженість загальних симптомів ГВРС (цинеол, BNO 1016, екстракт андрографісу метелкового) та ГПВРС (міртол, BNO 1016, екстракт із кореневищ пеларгонії) і не спричиняють значущих ПР у дорослих та дітей. Проте, ефективність екстракту кореневищ пеларгонії була доведена при використанні у дозах, які вдвічі перевищують рекомендовані інструкцією дозування, що значно обмежує практичне застосування отриманих результатів. Вперше (!) особливе місце в рекомендаціях EPOS-2020 надано препарату СИНУПРЕТ® екстракт, що було зумовлено новими даними з досліджень екстракту BNO 1016, які дозволили сформулювати чіткі рекомендації високого рівня доказовості. Дані численних рандомізованих контрольованих клінічних випробувань доводять ефективність та безпеку застосування препарату СИНУПРЕТ® у різних лікарських формах при лікуванні ГВРС та ГПВРС як у дорослих, так і у дітей. Важливо, що СИНУПРЕТ® чинить комплексну дію на перебіг захворювання завдяки секретолітичній, протизапальній, противірусній, антибактеріальній дії. Терапевтичні властивості препарату СИНУПРЕТ® впливають на усі ланки патогенезу ГВРС та ГПВРС, що сприяє суттєвому зменшенню закладеності та виділень з носа, головного болю, відчуття тиску в ділянці обличчя та інших симптомів, прискорює одужання та покращує якість життя пацієнтів

[6–12]. Важливо, що для лінійки препаратів СИНУПРЕТ® доведено достатньо високу безпеку. Отже, ґрунтовна доказова база щодо ефективності, високий профіль безпеки при застосуванні у пацієнтів усіх категорій виокремлюють СИНУПРЕТ® в рекомендаціях EPOS-2020 серед інших розглянутих препаратів. Використання принципів доказової медицини та європейських рекомендацій надає можливість фармацевту зробити обґрунтований вибір оптимальної терапії для відповідального самолікування хворих з ГВРС та ГПВРС, враховуючи доведені клінічноекономічні переваги, різноманіття лікарських форм, інноваційні технології в розробці та стандарти якості у виробництві фітонірингового рослинного препарату СИНУПРЕТ® [6]. Ігор Зупанець, д-р мед. наук, професор, завідувач кафедри, Наталія Безугла, канд. мед. наук, доцент, Ксенія Ратушна, канд. фарм. наук, асистент, кафедра клінічної фармакології та клінічної фармації НФаУ Література

1. European Position Paper on Rhinоsinusitis and nasal

polyp – EPOS-2020 [Електронний ресурс] // Rhinology. – 2020. – Vol. 58 (Suppl S29). – P. 1-464. Режим доступу: doi: 10.4193/Rhin20.600 2. Deckx L., De Sutter A.I., Guo L., Mir N.A., van Driel M.L. Nasal decongestants in monotherapy for the common cold. Cochrane Database Syst Rev 2016;10:CD009612. 3. Graf P. Rhinitis medicamentosa: a review of causes and treatment. Treatments in respiratory medicine 2005;4:21-9. 4. De Sutter A.I., van Driel M.L., Kumar A.A., Lesslar O., Skrt A. Oral antihistamine-decongestant-analgesic combinations for the common cold. Cochrane Database Syst Rev 2012:CD004976. 5. Клінічна фармація: підручник / За ред. В.П. Черних, І.А. Зупанця, І.Г. Купновицької. – Х.: НФаУ: Золоті сторінки, 2013. – 912 с. 6. Фармацевтична опіка пацієнтів при лікуванні гострого риносинуситу: метод. рекоменд., 2-ге вид., допов. / І.А. Зупанець, В.І. Попович, Т.С. Жулай та ін. — Х.: Золоті сторінки, 2020. — 36 с. 7. Jund R., Mondigler M., Steindl H., Stammer H., Stierna P., Bachert C. Clinical efficacy of a herbal drug combination in acute viral rhinosinusitis. MMW Fortschr Med. 2015;157:6-11. 8. Jund R., Mondigler M., Steindl H., Stammer H., Stierna P., Bachert C. Clinical efficacy of a dry extract of five herbal drugs in acute viral rhinosinusitis. Rhinology 2012;50:417-26. 9. Neubauer N., Mаrz R.W. Placebo-controlled, randomized double-blind clinical trial with Sinupret sugar coated tablets on the basis of a therapy with antibiotics and decongestant nasal drops in acute sinusitis. Phytomedicine 1994;1:177-81. 10. Passali D., Loglisci M., Passali G.C., Cassano P., Rodriguez H.A., Bellussi L.M. A prospective openlabel study to assess the efficacy and safety of a herbal medicinal product (Sinupret) in patients with acute rhinosinusitis. ORL; Journalfor Oto-RhinoLaryngology, Headand Neck Surgery 2015;77:27-32. 11. Popovich V.I., Koshel I.V. Sinupret as add on therapy to saline irrigation for children with acute Post-Viral Rhinosinusitis. Clinical Phytoscience 2017;3. 12. Vishnyakov V.V., Sinkov D.E. Herbal medicine as add-on therapy in acute Rhinosinusitis: results of an open randomized cohort study with the herbal combination Sinupret. Zeitschrift fur phytotherapie 2013;34:262-5.

REVIEW

АКТУАЛЬНА ТЕМА

ПЕРСПЕКТИВИ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА ЛІКІВ ВІД COVID-19:

примусове ліцензування як забезпечення доступу до лікування

Уряди багатьох країн, де сконцентрована найпотужніша промисловість з виробництва генеричних ЛЗ, призупинили постачання ліків для терапії COVID-19 за межі своїх країн, а також запланували обмеження патентних прав з огляду на пандемію. Через це 7 квітня 2020 р. голова Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький заявив, що Комітет готує законопроєкт про примусове ліцензування ЛЗ для боротьби з коронавірусною інфекцією (COVID-19) із поданням його до розгляду у Верховній Раді України найближчим часом. Ситуацію коментує керівник Центру гармонізації прав людини Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності НАПрН України, член Європейської асоціації медичного права та Комітету медичного та фармацевтичного права НААУ, канд. юр. наук Оксана Кашинцева — Патентна монополія в умовах пандемії: на що варто розраховувати українцям? — Ситуацію, що склалася, варто розцінювати до певної міри як шанс для національного фармвиробника зайняти належне місце на світовому ринку високоякісних генеричних ЛЗ. Наразі про свою готовність до виробництва ліків від COVID-19 заявили ФК «Дарниця» та ТОВ НПФ «Мікрохім». Як відомо, до протоколу лікування коронавірусної хвороби (COVID-19), затвердженого Наказом № 762 МОЗ України

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

Оксана Кашинцева «Про затвердження протоколу «Надання медичної допомоги для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 2 квітня 2020 р. включено гідроксихлорохін. Зокрема, 13 квітня ФК «Дарниця» зареєструвала АФІ для виробництва гідроксихлорохіну у формі порошку виробництва компанії «ЕсСіАй Фармтеч, Інк.» (Тайвань). Також серед ЛЗ, які можна застосовувати в терапії COVID-19, зазначено комбінацію лопінавір/ритонавір. Сьогодні на ринку України гідроксихлорохін та комбінація лопінавір/ритонавір представлені препаратами, доступ до яких зумовлений їхнім патентним статусом. І якщо

гідроксихлорохін — відомий протималярійний препарат, вільний від патентної охорони, то лопінавір/ритонавір є наразі під двома вторинними патентами в Україні: патентом UA 85564 на композицію та патентом UA 89220 на спосіб лікування. Хочу наголосити, що в ЄС зазначені патенти не діють, оскільки не заявлялися. Натомість їхня патентна охорона, а відтак і монополія, в Україні спливають у 2024 та 2026 р. відповідно. Проте викликом для національного виробника є сучасні блокбастери, які або вже перебувають під патентною охороною, або проходять останні стадії клінічних дослід жень та містяться у рекомендаціях ВООЗ щодо дослідження ефективності для терапії COVID-19. Серед таких препаратів — ремдесивір та фавіпіравір, навколо яких розгортаються справжні баталії, що нагадують велику шахівницю. — Про які саме препарати йдеться? — Нещодавно Інститут вірусології Уханя в Китаї подав заявку на національний патент на використання ремдесивіру, експериментального противірусного препарату, який не продемонстрував високої ефективності у боротьбі з вірусом Ебола, проте виявися доволі перспективним у лікуванні COVID-19. Ремдесивір розроблено американською компанією Gilead, яка вела переговори з урядом Китаю щодо видачі ліцензії на цей препарат. Проте після того як компанія звернулася до американських регуляторів щодо отримання статусу «препарату-сироти»

АКТУАЛЬНА ТЕМА стосовно ремдесивіру (що дозволило б відповідно до законодавства США користуватися семирічною ексклюзивністю на ринку), китайці подали заявку на національний патент. Щоправда негативна суспільна реакція на поведінку Gilead змусила компанію відкликати заявку на статус орфанного препарату, проте національна патентна заявка в Китаї вже існує. Щодо фавіпіравіру, то патент належить японській компанії Toyama Chemical. Препарат був розроблений в Японії в 2014 р., а у 2015 р. пройшов ІІІ фазу клінічних випробувань у США. При цьому фавіпіравір був випробуваний під час епідемії в Ухані і дозволений в Італії до експериментального застосування проти COVID-19. З цього приводу слід зазначити, що, на думку вітчизняного виробника ТОВ НПФ «Мікрохім», за відносно короткий термін Україна здатна створити власний портфель генеричних ЛЗ, які не будуть ні в чому поступатися в ефективності та безпеці оригінальним препаратам для лікування коронавірусної інфекції. — Чи існують в Україні юридичні підстави для виробництва препаратів проти COVID-19? — Наразі для виробництва цих ліків в Україні з дотриманням прав патентовласників у нас є декілька юридичних підстав. Перша — отримати добровільну ліцензію (з правом на виробництво чи імпортування таких ліків) від патентовласника або уповноваженого ним ліцензіата. Такий шлях вимагає тривалих узгоджень.

Міжнародна організація «Лікарі без кордонів» закликає уряди країн не патентувати ліків від COVID-19 та поступитися майновими інтересами заради виживання людства

REVIEW

Неурядова міжнародна організація IFLA (International Federation of Library Associations and Institutions) закликала Всесвітню організацію інтелектуальної власності застосувати всі наявні гнучкі механізми права для максимального забезпечення у світі доступу до інформації (даних досліджень) щодо лікування COVID-19 Друга — настає на підставі ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі — Закон про винаходи) у разі відмови патентовласника на видачу ліцензії на національне виробництво чи імпортування ліків за прийнятною для України ціною. Відповідно до ст. 30 передбачається видача примусової ліцензії Кабінетом Міністрів України на використання винаходу, об’єктом якого є ЛЗ, з метою забезпечення здоров’я населення без комерційної мети з виплатою адекватної винагороди. Проте, враховуючи ситуацію пандемії, найшвидшою для України є третя можливість, яка випливає із ст. 31 Закону про винаходи, положення якої дозволяють уникнути переговорних процедур із патентовласником, використати винахід з метою забезпечення здоров’я населення та поінформувати патентовласника як тільки це стане можливим з виплатою йому адекватної винагороди. — Відомо, що в національному праві існує можливість легального обходження патентної монополії («Фармацевт Практик», N12, 2016), тож навіщо потрібен черговий законопроєкт? — Так, можливість існує. Проте обидва згадані механізми: примусове відчуження патентних прав із некомерційною метою для забезпечення здоров’я населення (ст. 30 Закону про винаходи) чи використання патенту на ліки в інтересах держави за надзвичайних обставин (ст. 31 Закону про винаходи) наразі є непрацюючими через все ті ж законодавчі недоліки, про які йшлося у попередніх публікаціях і які на сьогодні лише поглибилися. Так, механізм ст. 30 Закону про винаходи є взагалі неможливим до реалізації через повну невідповідність Постанови Кабінету Міністрів України № 877 від 4 грудня 2013 р. «Про затвердження Порядку надання Кабінетом Міністрів України дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі), що стосується лікарського засобу» сучасним реаліям і тим змінам, які відбулися в суб’єктному складі учасників

ринку ЛЗ як з боку держави, так і з боку приватного сектора. Своєю чергою, ст. 31 Закону про винаходи вимагає розширення підстав для застосування, до речі, із використанням досвіду Німеччини та Канади, уряди яких оголосили про плани щодо обмеження патентних прав з огляду на пандемію. Відтак нам негайно слід внести відповідні зміни до Закону про винаходи в частині розширення підстав для застосування ст. 31 та передбачити серед таких підстав не лише надзвичайну ситуацію та надзвичайні обставини: необхідно уточнити, що йдеться й про ті, які оголошуються міжнародними організаціями. Далі підстави потрібно розширити та передбачити серед них несприятливу епідеміологічну ситуацію в межах однієї області та введення карантину навіть у межах однієї області. До речі, саме так нещодавно передбачили у своєму законі німецькі колеги, визначивши достатність наявності таких обставин в межах однієї землі для запровадження примусового ліцензування. Необхідно розпочати роботу над оновленням підзаконних нормативних актів, які б дозволили ефективно використовувати примусове ліцензування на підставі ст. 30 Закону про винаходи. Таку роботу вже ведуть відповідні робочі групи, які згуртували експертів у сфері інтелектуальної власності та фармацевтичного законодавства, одночасно працюючи над положеннями ст. 31. Отже, варто підтримати ініціативи Комітету з питань здоров’я нації щодо необхідності розробки дієвих механізмів забезпечення доступу до генеричних молекул та налагод ження значно дешевшого, проте якісного національного виробництва, та можливості імпортування відповідних генеричних ЛЗ із дотриманням найкращих міжнародних конкурентних практик. Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

ЛЕКТОРІЙ

Ліки «через ніс»:

деякі перспективи назальних лікарських форм Слизова оболонка носа — перспективний шлях неінвазивної доставки ЛЗ. Вона відносно тонка та має добре кровопостачання. Порівняно зі слизовою оболонкою травного тракту слизова носа забезпечує швидшу адсорбцію більшої кількості ЛЗ, адже він не руйнується кислотою і ферментами, не розводиться вмістом травного тракту, а після адсорбції не підлягає пресистемному метаболізму в печінці. Особливою «фішкою» інтраназального введення є можливість проникнення ЛЗ через слизову оболонку, трійчастий та нюховий нерви безпосередньо в ЦНС — без подолання гематоенцефалічного бар’єра. Назальні лікарські форми потенційно є рішенням для багатьох ЛЗ, які проблематично доставити пероральним шляхом: малих полярних молекул, вакцин, гормонів, пептидів, білків, ДНК. Вже сьогодні існує чимало системних ЛЗ для інтраназального застосування ЯК ДОСТАВИТИ ЛЗ НА СЛИЗОВУ ОБОЛОНКУ НОСА? Краплі. Назальні краплі — найпростіша лікарська форма для введення в носову порожнину. Їх зазвичай використовують для місцевого лікування риніту та риносунуситу різної етіології. Закапування проводять піпеткою або за допомогою флаконакрапельниці. Основні обмеження крапель пов’язані із неточністю дозування (значна частина ЛЗ стікає задньою стінкою носоглотки в горло), порушеннями функцій війчастого епітелію, високим ризиком контамінації ЛЗ мікроорганізмами під час застосування.

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

У формі крапель виробляють назальні деконгестанти, антимікробні, проталергічні засоби тощо. Спреї. В назальних спреях флакони містять ручні помпи, які дозволяють створювати із рідини або емульсії аерозолі та при цьому значно точніше за краплі відмірювати дозу ЛЗ. Окрім конструкції помпи і розміру отвору на точність дозування та розмір крапель, що утворюються, впливають фізико-хімічні властивості ЛЗ: в’язкість, поверхневий натяг. Своєю чергою, розмір крапель визначає, наскільки далеко в носову порожнину потрапить ЛЗ. У формі спрею традиційно випускають ЛЗ місцевої дії: деконгестанти, анестетики, антисептичні та антимікробні засоби, кортикостероїди. Але вже сьогодні на фармринку є чимало назальних спреїв, призначених для системної доставки ЛЗ: суматриптан та золмітриптан для лікування нападів мігрені, гормон десмопресин як антидіуретичний засіб, гормон кальцитонін для лікування остеопорозу та інших захворювань кісток, гонадотропінвивільняючий гормон-агоніст нафарелін для лікування ендометріозу, гонадотропінвивільняючий гормон-агоніст бусерелін для лікування карциноми передміхурової залози, діазепам для купірування нападів кластерних та гострих повторюваних судом, налоксон для швидкої допомоги при передозуванні опіоїдами, нікотин для лікування нікотинової залежності тощо.

Гелі. Назальні гелі — це розчини або суспензії із пружньопластичною консистенцією, які наносять безпосередньо на слизову оболонку. До переваг гелів можна віднести пролонговану дію, відсутність постназального затікання через підвищену в’язкість та відповідно зменшення проковтування та витікання ЛЗ із носа, можливість зменшення подразнення та пересушування завдяки зволожувальним компонентам, гіпоалергенність, високу біодоступність. Перспективною основою для назальних гелів є гідрогелі (див. «Гідрогелі: від підгузків до штучних органів»,

Гормон окситоцин у формі назального спрею використовують для посилення родової діяльності. Крім того, вчені досліджують терапевтичні ефекти назального окситоцину при низці психіатричних станів, зокрема, анорексії, посттравматичному стресовому розладі, аутизмі, шизофренії, тривожних розладах. Назальний окситоцин також дозволив виявити вплив гормону на поведінку людини (див. «Романтичний гормон», «Фармацевт Практик» № 2, 2019)

ЛЕКТОРІЙ «Фармацевт Практик» № 1, 2020). Для системного застосування призначений, наприклад, назальний гель із вітаміном В12. Назальні порошки. Створення назального ЛЗ у формі порошку є доцільним у випадку нестабільності активної речовини у розчині або суспензії. Перевагами порошків є відсутність консервантів та стабільність, але можливість їхнього застосування залежить від багатьох факторів, зокрема, розчинності, розміру та аеродинамічних властивостей частинок. Крім того, проблемами можуть бути подразнення слизової оболонки компонентами ЛЗ та точне дозування. У формі порошку для інтраназального введення випускають суматриптан для лікування нападів мігрені, гормон глюкагон для швидкого купірування тяжкої гіпоглікемії тощо. Для вдування порошків у порожнину носа можуть бути застосовані спеціальні пристрої — інсуфлятори. ЯК ВДОСКОНАЛИТИ НАЗАЛЬНІ ФОРМИ ЛЗ? Інтраназальна доставка ЛЗ має низку обмежень. Зокрема, для інтраназального введення придатні лише ті ЛЗ, що можуть бути введені у малому об’ємі. Небажаним є часте й тривале використання назальних ЛЗ, адже це може негативно впливати на слизову оболонку, а її відновлення, в тому числі відновлення структури та функцій війчастого епітелію, може тривати кілька тижнів. Проблемою є також варіабельність у кількості ЛЗ, що всмокталася у слизову оболонку, причому ця варіабельність зростає через різні причини: наявність у пацієнта захворювань верхніх дихальних шляхів, чутливість слизової оболонки до подразнень, навички пацієнта у користуванні дозувальним пристроєм тощо. Через мукоциліарний кліренс чужорідні частинки та речовини дуже швидко виводяться зі слизової оболонки носа назовні або у порожнину рото-глотки. Щоб уповільнити цей процес, в назальні ЛЗ додають біоадгезивні (мукоадгезивні) полімери, такі як карбомер (карбоксиполіетилен), карбоксиметилцелюлозу, гідроксипропілцелюлозу, метилцелюлозу, гіалуронати, гуарову камедь, альгінати, декстран, хітозан. Вони збільшують в’язкість ЛЗ, забезпечують адгезію ЛЗ до слизової оболонки та дозволяють контролювати темпи вивільнення активної речовини. Проте висока в’язкість ЛЗ може гальмувати його дифузію крізь матрикс слизової оболонки та порушувати адсорбцію. Для того щоб підсилити проникнення лікарського засобу через щільний шар ептіеліальних клітин, застосовують посилювачі проникнення, які мають тимчасово

У формі назального спрею створено вакцину проти грипу. Вона містить ослаблені вірусні частинки чотирьох штамів вірусу грипу. Вакцину створено таким чином, щоб її можна було адаптувати під штами, актуальні в даному епідсезоні змінювати структуру епітелію. Загалом механізми посилення адсорбції ЛЗ такі: відкриття щільних контактів між епітеліальними клітинами; зменшення мукоциліарного кліренсу; зниження ферментної активності; зменшення в’язкості та еластичності слизу. Ідеальний посилювач проникнення повинен: забезпечувати перенесення активної речовини крізь шар епітеліальних клітин; бути фармакологічно інертним (нетоксичним, неалергенним) у застосованій концентрації; не чинити подразнювальної або руйнівної дії на слизову оболонку; бути сумісним із активною речовиною та (бажано) поєднуватися з нею за рахунок нековалентних зв’язків. Переважна більшість посилювачів проникнення є поверхнево-активними речовинами. Отже, посилювати проникнення ЛЗ крізь слизову оболонку носа можуть: • метильовані α- і β-циклодекстрини; • солі жирних кислот, зокрема олеїнової, лаурилової, каприлової; • фосфоліпіди, наприклад, додеканоїл-Lфосфатидилхолін; • солі жовчних кислот, наприклад, гліко холат або натрію глікодеоксихолат; • хелатувальні агенти (зв’язують іони Са2+), наприклад, етилендіамінтетраацетат (EDTA), лимонна кислота, натрію цитрат, натрію саліцилати; • гліколі, наприклад, n-глікофурол, n-етиленгліколі; • інгібітори ферментів носового слизу (пептидаз, протеаз), такі як бестатин, камостат, лейпептин, апротинін тощо; • співрозчинники — змішані системи таких розчинників, як гліцерин, етанол, пропіленгліколь, поліетиленгліколь. НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ІНТРАНАЗАЛЬНІЙ ДОСТАВЦІ Технологія мікросфер — одна з найбільш активно застосованих при створенні назальних форм ЛЗ. Мікросфери захищають активні речовини від руйнування ферментами, збільшують час утримання ЛЗ на слизовій оболонці та подовжують час вивільнення ЛЗ. Доведено, що мікросфери з крохмалю підвищують назальну адсорбцію інсуліну,

НАУКА

людського гормону росту, метоклопраміду, десмопресину. Мікросфери також часто створюють на основі хітозану, альгінатів, декстрану. Наночастинки — активно досліджувані носії ЛЗ, але щодо слизової оболонки носа дані про їхню ефективність є суперечливими. Окрім того, що розмір наночастинок є завеликим для проникнення крізь щільні контакти між клітинами слизової оболонки, їх можуть захоплювати імунні клітини слизової. Фізіологічно прийнятними матеріалами для створення наночастинок є полімолоч на або полімолочногліколева кислота, хітозан, поперечно-зшитий мальтодекстрин, альбумін. Хітозанові мікросфери, зокрема модифіковані шляхом введення тіолових груп або залишків манози, активно вивчають як системи для інтраназальної доставки білків, пептидів, вакцин. Запропоновано методи, в яких проникнення лікарських наночастинок крізь слизову оболонку носа у головний мозок посилюють ультразвуковими хвилями. Наноемульсії — перспективні носії для назальної доставки ЛЗ в ЦНС. Так, при інтраназальному введенні лабораторним тваринам циклоспорину-А в наноемульсії олія-у-воді акумуляція ЛЗ в мозку була вищою, ніж при інтраназальному введенні розчину ЛЗ або в/в введенні тієї самої наноемульсії. Ліпосоми — везикули, що утворені одним або кількома ліпідними бішарами із внутрішнім водним об’ємом, що може включати ЛЗ. Перевагою ліпосом є те, що в них можна «запакувати» молекули різного розміру з широким діапазоном показників гідрофільності та рКа (константами кислотної дисоціації). Ліпосоми поліпшують назальну адсорбцію інсуліну та кальцитоніну, адже збільшують час утримання ЛЗ на слизовій оболонці, захищають пептиди від руйнування ферментами та забезпечують проникнення крізь мембрани епітеліальних клітин. Полімерні міцели — наноструктури, побудовані із амфіфільних молекул. При перевищенні певної концентрації у водному розчині вони здатні до самозбирання. При цьому утворюється гідрофобна порожнина, яка може включати ліпофільні молекули. Полімерні міцели можуть ефективно проникати крізь клітини носового епітелію шляхом ендоцитозу. Так, в експериментах на мишах міцели забезпечували швидке та ефективне потрапляння в головний мозок клоназепаму. Системна інтраназальна доставка ЛЗ вже увійшла у клінічну практику і, без сумніву, сфера її застосування найближчим часом буде активно зростати. Підготувала Тетяна Ткаченко, канд. біол. наук ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

ЛЕКТОРІЙ

Кишкова мікробіота та травлення

Участь у процесі травлення та захисті травного тракту від патогенів — перші «заслуги», які визнали за кишковими мікроорганізмами-симбіонтами людини. Минуло більше ста років, і сьогодні кишкову мікробіоту розглядають як ще один орган людини — примхливий, маловивчений, але дуже важливий для нормального функціонування ледь не всіх основних систем організму. Але повернемося до «витоків» і підсумуємо основні відомості про вплив мікроорганізмів, що мешкають у кишечнику людини, на функції цього органа Нагадаємо кілька фактів про кишкову мікробіоту людини: • в травному тракті здорової людини мешкають мікроорганізми (бактерії, віруси, гриби), загальна маса яких становить 2–3 кг. Серед бактерій переважають представники родів Bacteroides, Clostridium, Faecalibacterium, Eubacterium, Ruminococcus, Peptococcus, Peptostreptococcus Bifidobacterium, Lactobacillus, Escherichia; гриби представлені Candida, Saccharomyces, Aspergillus, Penicillium тощо; • найменше бактерій живе у шлунку, в першу чергу через низький рН; чим далі «вниз» кишечником, тим більше стає бактерій: від 104 КУО/мл (колоніє

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

утворювальних одиниць у 1 мл) у порожній та 108 КУО/мл у клубовій до 1013-1014 КУО/мл у товстій кишці; надлишковий ріст бактерій у тонкому кишечнику попереджають ілеоцекальний клапан, що не дозволяє вмісту товстої кишки потрапити до тонкої, та висока пропульсивна моторика тонкого кишечнику, яка заважає бактеріям «закріпитися» на слизовій оболонці; • більше 80% бактерій товстого кишечнику мешкає на слизовій оболонці, решта — у просвіті кишки; • більше 90% мікрофлори кишечнику становлять облігатні (резидентні, обов’язкові) анаеробні мікроорганізми, 5–10% — факультативні аеробні та умовно-анаеробні бактерії. Менше 1%

може припадати на транзиторну (залишкову) флору — стафілококи, клостридії, протеї тощо; • склад мікробіоти кожної людини унікальний, він значною мірою формується в перші роки життя, в процесі дорослішання мікробіота стає більш різноманітною і у дорослому віці стабілізується. В процесі старіння різноманіття мікробіоти знов може зменшуватися. Різні екзо- та ендогенні фактори можуть спричиняти коливання у складі мікробіоти (див. нижче); • за характером метаболізму мікробіоту товстого кишечнику поділяють на цукролітичну (Bifidobacterium, Lactobacillus, Enterococcus) та протеолітичну (Bacteroides, Proteus, Clostridium, деякі штами Escherichia coli)

НОВИНИ КЛЮЧОВІ ФУНКЦІЇ Розщеплення поживних речовин. Процес травлення умовно можна розділити на таке, що здійснюють ферменти людини, та симбіотичне, тобто таке, яке відбувається за участі мікроорганізмів кишечнику. Останні ферментують залишки їжі, які не були розщеплені раніше — остаточно гідролізують білки, омилюють жири, розщеплюють вуглеводи і, зокрема, целюлозу. Продукти ферментативної діяльності бактерій впливають на багато процесів. Так, масляна кислота (бутират) необхідна для нормального функціонування слизової оболонки кишечнику, впливає на проліферацію ентероцитів, всмоктування води та електролітів, моторику товстої кишки. Кишкова мікрофлора бере участь у рециркуляції жовчних кислот, стероїдів тощо. Регуляція моторики. За рахунок стимуляції синтезу азоту оксиду та активації клітин кишечнику мікрофлора може уповільнювати перистальтику в тонкій кишці та проксимальному відділі товстої кишки. Коротколанцюгові жирні кислоти, які продукують мікроорганізми, в дистальних відділах товстого кишечнику, навпаки, посилюють моторику. Біосинтез вітамінів. Мікрофлора забезпечує синтез вітамінів групи В (В1,В2,В6,В12), фолієвої кислоти, вітаміну К тощо. Для синтезу вітамінів особливо важливі бактерії , що мешкають у тонкому кишечнику, адже саме там відбувається всмоктування вітамінів у кровотік. Вітаміни, що синтезувалися в товстому кишечнику, практично не всмоктуються. Вважають, що однією з причин більш високої частоти пухлин товстої кишки порівняно з тонкою є недостатність певних цитопротекторних речовин, які всмоктуються у тонкому кишечнику. Зокрема йдеться про вітамін В12 та фолієву кислоту, які позитивно впливають на стабільність ДНК у клітинах кишкового епітелію. Відомо, що дефіцит цих мікронутрієнтів асоційований із підвищеним ризиком раку товстого кишечнику. Також останній пов’язаний із недостатнім споживанням рослинних харчових волокон, необхідних для нормального функціонування кишкової мікробіоти, яка, своєю чергою, виробляє сполуки, що захищають клітини від злоякісного переродження. Вітамін К, що зокрема бере участь у регуляції зсідання крові і синтезі деяких кальційзв’язувальних білків, існує в кількох формах. Якщо вітамін К1 (філохінон) надходить в організм із рослинною їжею, то вітамін К2 (менахінон) переважно синтезується в організмі людини мікроорганізмами, що мешкають у тонкому кишечнику. Захист. Мікробіота забезпечує в кишечнику колонізаційну резистентність — сукупність механізмів, які визначають стабільний склад мікрофлори та попереджають заселення кишечнику організму-господаря патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами. Нормальна мікробіота конкурує з «непроханими гостями» за поживні речовини та рецептори адгезії, а також виділяє різні антимікробні сполуки (від водню пероксиду до антибіотикоподібних речовин — бактеріоцинів). Детоксикація. Нормальна мікрофлора здатна нейтралізувати різноманітні токсичні речовини (ксенобіотики, нітрати, гістамін, мутагенні стероїди) і таким чином захищати ентероцити та взагалі організм людини в цілому від їхнього впливу. Імунітет. Кишечник — ледь не найбільший імунний орган людини. Його слизова оболонка насичена імунологічно активними клітинами, у функціонуванні яких мікробіота грає дуже важливу роль. Зокрема кишкові бактерії беруть участь у формуванні як місцевого, так і системного імунітету. Наявність бактерій у кишечнику з перших хвилин життя забезпечує своєрідне «тренування» імунної системи, а також постійно підтримує організм у «бойовій готовності». Вчені досліджують

Клінічні провізори, потрібна ваша думка! Партнер видавництва «Фармацевт Практик» Громадська спілка «Українське агентство з оцінки технологій охорони здоров’я» ініціює серію опитувань усіх учасників системи охорони здоров’я з метою висвітлення якості зв’язку наукової медицини і практичної охорони здоров’я

Як відомо, органи управління охорони здоров’я ухвалюють багато рішень, і продуктивність медичної законотворчості є високою. Але ця динаміка ніяк не впливає на якість медичного обслуговування і задоволеність медичного персоналу роботою. Серед важливих причин такого дисонансу є відсутність діалогу між «теоретиками» і «практиками». У вітчизняній системі охорони здоров’я просто відсутні відповідні механізми, і поки ми будемо шукати і впроваджувати власні механізми ефективного діалогу між управлінням і виконанням, можна скористатися світовим досвідом маркетингових досліджень. Маркетинг використовує опитування, фокус групи, анкетування та інтерв’ю, і тому, як кажуть, «маркетинг рулить». Опитування допомогають показати реальний стан речей, враховуючи думку безпосередніх учасників, структурувати інформацію. Якщо результати опитувань використовувати не лише для ефективного продажу, але й у законотворчості, освіті, управлінні персоналом, то це може не просто стати початком діалогу між «теоретиками» і «практиками», а й сформувати міцну базу для продуктивної співпраці. ГС «Українське агентство з оцінки технологій охорони здоров’я» розпочинає серію опитувань і запрошує до участі клінічних провізорів, які працювали або працюють у сфері охорони здоров’я. Шановні клінічні провізори! Сфера застосування ваших знань теоретично є дуже широкою, але чим вам доводиться займатися на практиці? Яка робота цікава особисто вам? А яких функцій клінічного провізора наразі гостро потребує держава? Анкета забере у вас буквально 1–2 хвилини, але отримані дані вкрай важливі. Заповнити анкету можна за посиланням: fp.com.ua/news/hta-anketa Опитування проводиться з 22 травня по 15 липня 2020 р. Результати і висновки анкетування будуть опубліковані на сайті ГС «Українського агентства з оцінки технологій охорони здоров’я» hta.ua та сторінці спілки у фейсбуці www.facebook. com/academyhta

ЩИРО ДЯКУЄМО ЗА УЧАСТЬ В ОПИТУВАННІ! ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

ЛЕКТОРІЙ

також баланс місцевих і системних про- та протизапальних ефектів нормальної мікробіоти. КОЛИ БАЛАНС ПОРУШЕНО Кількісні та якісні порушення в складі кишкової мікробіоти (дисбіоз) можуть призводити до розвитку тих чи інших метаболічних, трофічних, імунологічних та інших розладів. Основні причини порушення складу мікробіоти кишечнику: • генетичні чинники; • стать; • вік (дитячий або старечий); • спосіб народження; • особливості харчування (дефіцит харчових волокон та надлишок рафінованих продуктів); • зловживання алкоголем; • професійні чинники (вплив токсичних речовин, радіаційного випромінювання тощо); • гігієнічні навички; • фізичний та психоемоційний стрес; • маса тіла; • фізична активність; • наявність домашніх тварин; • застосування лікарських засобів, перш за все з антимікробним ефектом, а також інгібіторів протонної помпи, метформіну та інших протидіабетичних препаратів, проносних, наркотичних, психотропних засобів, місцевих анестетиків; • імунодефіцити; • гострі та хронічні хвороби травного тракту, в тому числі інфекційні та паразитарні; • оперативні втручання. При дисбіозі кишечнику можуть виникати діарея, закреп, стеаторея, метеоризм, біль в животі, неприємний присмак у роті, слабкість, підвищена нервозність, шкірні алергічні реакції тощо. Стійкі по-

При дисбіозі кишечнику можуть виникати діарея, закреп, стеаторея, метеоризм, біль в животі, неприємний присмак у роті, слабкість, підвищена нервозність, шкірні алергічні реакції тощо. Стійкі порушення балансу мікрофлори травного тракту пов’язують із розвитком тяжких запальних захворювань кишечнику, целіакії, ожиріння

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

рушення балансу мікрофлори травного тракту пов’язують із розвитком тяжких запальних захворювань кишечнику (ЗЗК), целіакії, ожиріння. Найбільш поширені форми хронічних ЗЗК — неспецифічний виразковий коліт і хвороба Крона. Виразковий коліт переважно вражає пряму кишку та характеризується тривалим запаленням та виразкуванням слизової і підслизової оболонок кишки; у міру розвитку захворювання поступово зростає ризик кишкових перфорацій, кровотеч, стриктур, а також розвитку колоректального раку. Для хвороби Крона характерно ураження різних відділів травного тракту з ускладненнями, які потребують хірургічного лікування. Етіологію ЗЗК остаточно не встановлено, однак результати дослідів на тваринах та досліджень за участі людей свідчать про порушення у хворих складу мікробіоти, зокрема надмірний ріст E. coli та Enterococcus faecalis, що чинять прозапальну дію, та зменшення популяції Faecalibacterium prausnitzii, які грають важливу роль в енергетичному обміні ентероцитів і мають потужний протизапальний ефект. Синдром подразненого кишечнику — хронічне рецидивне захворювання, для якого характерні біль у животі та порушення випорожнень (діарея, закріп або їхнє чергування). Окрім нервовопсихічних та дієтичних чинників, із розвитком синдрому пов’язані певні особливості кишкової мікробіоти. Так, встановлено, що у пацієнтів із синдромом подразненого кишечнику збільшена кількість деяких клостридій (представників родини Ruminococcaceae і Clostridium cluster XIVa) та зменшена — бактероїдів. Clostridium difficile — бактерія, яку можна виявити скрізь, але її розмноження в кишечнику свідчить про порушення нормального балансу мікробіоти людини. В тяжких випадках неконтрольоване розмноження C. difficile може призводити до розвитку псевдомембранозного коліту, для якого характерні запалення та кровотечі, можливі перфорації кишки, розвиток токсичного мегаколона, а також серцево-судинних ускладнень. Інфекція C. difficile важко піддається лікуванню і часто рецидивує. Одним із перспективних експериментальних методів лікування інфекції C. difficile є фекальна трансплантація — перенесення хворому фекальної мікробіоти здорового донора. Розвиток колоректального раку може бути пов’язаний із кишковими бактеріями: якщо одні види посилюють канцерогенез, то інші — захищають від нього. Вважають, що мікроорганізми можуть призводити до пошкодження ДНК клітин кишечнику шляхом посилення клітинного росту, впливу на розвиток стовбурових клітин, виділення метаболітів з мутагенною дією. Так, існують дані, що раціон, багатий на насичені жири, які наявні у м’ясі, стійко корелює із підвищеним ризиком розвитку колоректального раку. Вважають, що при такому раціоні у товстому кишечнику знижується концентрація коротколанцюгових жирних кислот (масляної, оцтової, пропіонової) порівняно з іншими членами популяції. Для усунення розладів з боку травного тракту часто традиційно застосовують антибіотики, які повинні знищити шкідливі бактерії, але натомість значно порушують популяцію корисних мікроорганізмів. Це нерідко призводить до розвитку рецидивів, хронізації та прогресування запальних захворювань травного тракту. Сьогодні вчені намагаються вдосконалити лікування пацієнтів із захворюваннями травної системи завдяки використанню пробіотиків — засобів, що мають відновлювати нормальний склад мікробіоти та поліпшувати мікроекологію травного тракту. Вельми перспективним щодо профілактики та лікування захворювань травної системи є збагачення мікробіоти конкретними видами бактерій. Так, дані попередніх досліджень свідчать, що введення в раціон певних бактерій може попереджати рецидиви колоректального раку. Підготувала Тетяна Ткаченко, канд. біол. наук

НІФУРОКСАЗИД РІХТЕР —

швидка дія при діареї

Лише антибактеріальний препарат може швидко та ефективно подолати гостру кишкову інфекцію БАКТЕРІЇ: ПРОВИНУ ДОВЕДЕНО Основною причиною розвитку гострої діареї, а саме у 9 випадках з 10, є кишкова інфекція. І лише в одному випадку її можуть викликати інші чинники. Такі, наприклад, як вживання речовин, що містять токсини, ферментативна недостатність або стрес. Спостерігається виражена залежність збільшення кількості епізодів діареї від пори року. Саме це доводить інфекційну природу діареї. У теплі місяці підвищена температура повітря сприяє активізації розмноження патогенних бактерій. ПОГЛЯД ВСЕРЕДИНУ Для того щоб порекомендувати відвідувачеві аптеки найбільш дієвий лікарський засіб, треба замислитись, а що відбувається в організмі людини? Патогенні бактерії потрапляють в кишечник з їжею або через немиті руки. Мікроби швидко розмножуються і провокують запалення. Більшість з них виділяє токсини, які порушують роботу клітин кишечнику і сприяють секреції води в його порожнину. Саме токсини, продуковані патогенними мікроорганізмами, всмоктуються у кров і зумовлюють інтоксикацію організму. Так виникають клінічні прояви інфекційної діареї: часті рідкі випорожнення, біль у животі та інтоксикація (слабкість, нудота, зміна температури тіла). З перших проявів інфекційної діареї дуже важливо одразу розпочати лікування, щоб запобігти ускладненням: зневодненню, посиленню інтоксикації.

ТОЧНО В ЦІЛЬ Ніфуроксазид Ріхтер — це кишковий антисептик. Препарат активний у відношенні до більшості грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, що викликають кишкові інфекції та гостру інфекційну діарею. Ніфуроксазид — це вже активна речовина. Після перорального прийому потрапляючи в кишечник він одразу починає діяти. Субстанція ніфуроксазиду є кристалічним порошком яскраво-жовтого кольору, майже нерозчинним у воді. У бактеріальній клітині ніфуроксазид блокує дегідрогенази, порушує роботу циклу трикарбонових кислот та інших біохімічних процесів, руйнує цитоплазматичну мембрану. На відміну від звичайних (системних) антибіотиків він діє виключно в кишечнику і не всмоктується. Терапія ніфуроксазидом не сприяє виникненню резистентних штамів бактерій та перехресної реакції з іншими антибіотиками, також в терапевтичних дозах він не порушує рівноваги нормальної мікрофлори кишечнику. Швидкий початок лікувального ефекту, місцева дія в кишечнику та широкий спектр антибактеріальної дії виключно на патогенні бактерії, які викликають діарею — все це обумовлює, що НІФУРОКСАЗИД РІХТЕР Є НАЙБІЛЬШ ВДАЛИМ ВИБОРОМ ПРИ ЛІКУВАННІ ГОСТРОЇ ДІАРЕЇ

НАУКА

ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ

Ожиріння в дитячому віці Ожиріння — епідемія нашого часу. Понад 30% усього населення страждає від цього хронічного поліетіологічного захворювання, яке характеризується надмірним відкладенням жирової тканини в різних ділянках тіла, призводить до метаболічних, нейрорегуляторних порушень та має значні соматичні наслідки. Останніми роками проблема ожиріння стала актуальною і в педіатрії У США у 32% осіб віком 2–19 років виявлено ожиріння [1]. В Україні, за даними офіційної статистики, ці показники нижчі: у віковій Катерина Сметаніна структурі хворих на ожиріння частка дітей становить близько 20%. На жаль, ці показники стрімко зростають: у віковій групі 15–17 років — в 1,9 раза (у 2003 р. — 9,7 хворих на 1000 дітей відповідного віку, у 2015 р. — 28,27 хворих на 1000 дітей). Аналіз поширеності ожиріння серед дітей, проведений Д. Дячук та спіавт. [2], виявив значні розбіжності регіональних показників. Доведено, що захворюваність на ожиріння не може бути однаковою в різних країнах, різних регіонах і різних соціальних прошарках населення. Суттєві відмінності у показниках поширеності надлишкової маси тіла та ожиріння серед населення існують не тільки між країнами, але й між внутрішніми соціально-економічними

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

групами. Різні професії, спосіб життя, культурні норми і стандарти поведінки, сімейні звички щодо харчування і фізичної активності досить часто є причиною надбаного ожиріння. З медико-соціального погляду ожиріння у дітей є небезпечним не лише внаслідок зростання його поширеності, але й через важкі ускладнення. Дитяче ожиріння є причиною як короткочасних, так і тривалих несприятливих наслідків для фізичного і психосоціального здоров’я. Добре відомо, що порушення метаболізму внаслідок ожиріння і, зокрема, збільшення маси тіла призводять до розвитку серцево-судинної патології (артеріальної гіпертензії (АГ), атеросклерозу), цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, захворювань суглобів (артрозу), безпліддя, жирового гепатозу, гіперурикемії, злоякісних

новоутворень, метаболічних та ендокринологічних порушень, жовчнокам’яної хвороби, депресій та психічних розладів, захворювань, що супроводжуються гіпоксією (апное, бронхіальна астма), порушень функції хребта та ін. [2, 6]. У міру старіння організму симптоми цих патологій активно проявляються та прогресують, набувають хронічного перебігу, що значно знижує якість життя пацієнта в подальшому [1]. Отже, враховуючи медико-соціальну значущість проблеми, попередження дитячого ожиріння визнано одним з основних напрямків первинної профілактики найпоширеніших неінфекційних захворювань. Відповідно до міжнародного Консенсусу [4], профілактика ожиріння повинна ґрунтуватися на навчанні пацієнтів основам здорового способу життя, зокрема режиму та якості

За даними МОЗ України, у нашій країні щороку фіксують 15,5 тис. нових випадків ожиріння у дітей. Статистика свідчить, що у 2016 р. в Україні проживало понад 7 млн 614 тис. дітей, а поширеність ожиріння серед дітей віком до 17 років становила понад 13,4% (1 млн 20 тис.)

ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ харчування, підвищенні рівня фізичної активності та формуванні свідомого ставлення дитини до проблеми ожиріння. Первинна медико-санітарна допомога відіграє важливу роль у своєчасному виявленні надлишкової маси тіла у дітей та ранній діагностиці ожиріння. Регулярне спостереження за ростом і розвитком дітей у школах і закладах охорони здоров’я первинної ланки дозволяє виявити у дітей підвищений ризик розвитку ожиріння. Попередження ожиріння — це заходи первинної профілактики, які проводять серед здорових людей. Вони найбільш ефективні у тому разі, коли спрямовані на все населення в цілому. Основою профілактики є принципи здорового харчування. Медичним працівникам у цих заходах належать провідна і координуюча ролі. Первинну профілактику ожиріння необхідно проводити за наявності: генетичної або сімейної схильності, чинників ризику розвитку супутніх ожирінню захворювань, метаболічного синдрому (особливо у жінок). Вторинна профілактика також потребує активної участі лікарів. Залучення дієтологів, нутриціологів, ендокринологів має сприяти ранньому виявленню ожиріння та попередженню його наслідків і ускладнень [5]. У грудні 2008 р. вперше були опубліковані Клінічні рекомендації Американської асоціації ендокринологів (Endocrine Society) щодо запобігання та лікування дитячого ожиріння. Відповідно до цих рекомендацій основним показником схильності до ожиріння та розвитку патології є визначення індексу маси тіла (ІМТ), що становить 85–95 процентилів [8]. Протокол, чинний в Україні, ґрунтується на цих Клінічних рекомендаціях і передбачає впровадження основ здорового способу життя і дотримання дієтичних рекомендацій. Тактика огляду дитини з надлишковою масою тіла така: • проведення антропометричного обстеження і визначення: росту (м); маси тіла (кг); об’єму талії та стегон (ОТ та ОС); відношення ОТ/ОС та ОТ/зріст, які порівнюють з табличними антропометричними показниками центильного розподілу довжини та маси тіла відповідно до віку і статі; • поряд із клінічними методами обстеження дітей із ожирінням доцільно проводити комплекс лабораторних досліджень, що включає: загальноклінічні; біохімічні дослідження з визначенням у плазмі крові вмісту загального білка, сечовини, креатиніну, білірубіну; активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, α-амілази; рівня холестерину, тригліцеридів, електролітів (калію, натрію, фосфору,

кальцію), сіркомукоїдів, С-реактивного протеїну; проведення тимолової проби; • серед інструментальних методів обстеження дітей з ожирінням доцільне проведення: рентгенографії кистей рук для визначення «кісткового» віку; ультразвукового дослідження щитоподібної залози, надниркових залоз, органів черевної порожнини; визначення рівня артеріального тиску (АТ) [6, 7]. Водночас Д. Дячук та співавт. [2] запропонували програму скринінгу надлишкової маси тіла у дітей на рівні первинної ланки надання медичної допомоги, яка складається з таких пунктів: 1. Сімейний анамнез — наявність у родичів першого і другого ступеня ЦД 2-го типу, серцево-судинних захворювань (інфаркт міокарда, інсульт, АГ), надлишкової маси тіла або ожиріння, раку кишечнику. 2. Соціальний анамнез — склад сім’ї та освіта батьків. 3. Анамнез життя — маса тіла у 2 роки понад 14,1 кг та у 5 років — понад 21,9 кг. 4. Харчовий анамнез (за останній місяць) — вживання на тиждень (щоденно; 2–3 рази на тиждень; 1 раз і рідше) висококалорійних продуктів (чипси, фастфуд, солодощі, солодкі напої), овочів, фруктів, м’ясних продуктів та риби.

Попередження ожиріння — це заходи первинної профілактики, які проводять серед здорових людей. Вони найбільш ефективні у тому разі, коли спрямовані на все населення в цілому. Основою профілактики є принципи здорового харчування. Медичним працівникам у цих заходах належать провідна і координуюча ролі

НАУКА

5. Анамнез фізичної активності (за останній місяць) — фізична активність високої інтенсивності (заняття спортом), хв/добу; тривалість прогулянок на свіжому повітрі, год/день; час, проведений за переглядом телевізійних програм, комп’ютером, год/добу. 6. Антропометрія — маса, довжина, ІМТ. 7. Вимірювання АТ. Після отримання результатів клінічного, лабораторного та інструментального обстежень дитину консультують невролог, офтальмолог та генетик (для діагностики генетичних синдромів, що супроводжуються ожирінням). Слід відзначити, що поряд із поведінковими (переїдання (перегодовування), переважання в раціоні швидких вуглеводів (борошняних і кондитерських виробів), відсутність або недостатність фізичних навантажень, перенесене психоемоційне потрясіння), існують родинні (успадковані) причини виникнення ожиріння. До того ж, ожиріння може бути наслідком іншого захворювання: ендокринологічної патології (гіпотиреоз, адипозогенітальна дистрофія, хвороба Іценка — Кушинга та ін.); пухлини головного мозку (гіпофіза); ураження ЦНС (енцефаліт, черепно-мозкова травма). Відповідно до цього для кожного пацієнта розробляють індивідуальну тактику ведення, яка передбачає: • визначення виду та форми ожиріння; • виявлення симптомів ожиріння: ūū для первинного ожиріння характерні: надмірне потовиділення; задишка під час фізичного навантаження; підвищення рівня АТ; головний біль; підвищення апетиту; ūū індивідуальні симптоми вторинного ожиріння; • визначення специфічних ознак ожиріння: неврологічна симптоматика (енурез, судоми, порушення слуху, затримка розумового розвитку), порушення терморегуляції, закреп або діарея, АГ, сонливість; порушення статевого дозрівання у хлопчиків і дівчаток, поява розтяжок на шкірі, затримка психофізичного розвитку дитини та ін.; • проведення діагностики ожиріння (комплексу фізикальних, лабораторних та інструментальних методів дослідження, які спрямовані на визначення типу, ступеня ожиріння та етіологічного чинника, який спровокував цей стан у дитини) [7]. Перед початком терапії ожиріння важливо чітко визначити першопричину, яка спровокувала надмірне накопичення жирової тканини. У разі вторинного ожиріння призначають індивідуальну програму лікування, до якої можуть бути включені, у тому числі, методи хірургічної корекції. ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ

Першим етапом відновлення нормальної маси тіла є дієтотерапія. Класичний варіант корекції харчування дитини з ожирінням передбачає дотримання гіпокалорійної дієти зі збалансованим вмістом жирів, білків, вуглеводів, вітамінів і мінералів. У раціоні дитини істотно обмежують кількість простих вуглеводів (борошняні та кондитерські вироби, цукор) і жирів тваринного походження. Енергетичну потребу розраховують на ідеальну масу тіла, підвищують витрати енергії за рахунок фізичної активності, а кількість прийомів їжі збільшують до 5–6 разів на добу. Порції повинні бути маленькими і містити всі необхідні поживні речовини, які потрібні організму, що росте. Для підвищення ефективності низькокалорійного харчування дієтологи рекомендують призначати дієту з урахуванням глікемічного індексу. Розподіл страв за цим показником дозволяє істотно знизити навантаження на інсулярний апарат і поліпшити прогнози лікування [9]. Згідно з нормами фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії (Наказ МОЗ України № 272 від 18.11.1999), кількість основних нутрієнтів у добовому раціоні людини має залежати від статі, віку та фізичної активності. На сьогодні існує безліч дієтичних рекомендацій і модифікованих дієт, які характеризуються високою ефективністю та дозволяють домогтися значних результатів. Багато батьків забувають про основне правило: дієта дитини з ожирінням повинна бути суто індивідуальною і призначати її має досвідчений фахівець. Стандартні дієтичні схеми можуть не лише не допомогти, але навіть нашкодити дитині. Активний спосіб життя — це важлива складова лікувальної програми при дитячому ожирінні. Збільшення енергетичних витрат за рахунок дозованого фізичного навантаження дозволяє зменшити кількість депонованого жиру, відновити баланс між синтезом і гідролізом ліпідів, зміцнити серцево-судинну систему. Терапія за допомогою ЛЗ у педіатричній практиці значно обмежена за віком (дозволена у дітей, починаючи з 12 років). Більшості ЛЗ, що використовують в дитячій практиці, притаманна значна кількість небажаних побічних ефектів, тому їх призначають лише у разі виникнення ускладнень (порушення толерантності до глюкози, вторинний гіпоталамічний синдром з вираженою АГ тощо). Особливо важливими вимогами при використанні ЛЗ для лікування ожиріння є стійке клінічно значуще зменшення маси тіла та відсутність побічних ефектів. Якщо ожиріння у дітей супроводжується підвищенням рівня АТ, призначають анти-

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

Активний спосіб життя — це важлива складова лікувальної програми при дитячому ожирінні гіпертензивну терапію. Проблема вибору ЛЗ у дітей з АГ зумовлена відсутністю даних клінічних досліджень щодо більшості груп препаратів, а також віковими обмеженнями, встановленими виробниками. Так, у педіатричній практиці при ожирінні можна використовувати: • ЛЗ, що сприяють зменшенню кількості споживання їжі (у тому числі анорексогени): фепранон, дезопімон, мефолін, фенфлурамін, дексфенфлурамін, фенметразин, мазиндол; • препарати, які збільшують витрату енергії: сибутрамін; • ЛЗ, що зменшують всмоктування поживних речовин: орлістат; • фітопрепарати (із сечогінною, жовчогінною, ліполіпідемічною, обволікаючою, анорексигенною дією) [8]; • харчові добавки з волокнами клітковини і харчовими волокнами для зменшення маси тіла [3, 5, 7]. Призначають ці ЛЗ лише дітям старшим 6 років з дозволу лікаря. Сучасна медицина не може запропонувати ефективне лікування пацієнтам із тяжким ожирінням. Препарату, який би мав значну клінічну ефективність у боротьбі з ожирінням, досі немає. Особливу увагу приділяють позитивним ефектам голкорефлексотерапії, яка сприяє зниженню апетиту, поліпшує мікроциркуляцію та впливає на низку показників обміну речовин. Хірургічне лікування ожиріння у дітей показане тільки у разі діагностованої гормонпродукуючої пухлини мозку. Операції з приводу видалення зайвої жирової тканини у дітей заборонені. Згідно з оновленими рекомендаціями Американської академії педіатрії (The American Academy of Pediatrics — AAP), пацієнтам віком 13–18 років можна

проводити баріатричні хірургічні втручання лише за важких форм ожиріння [7]. Запобігання розвитку ожиріння та його ускладнень повинно стати пріоритетною метою. Необхідно широко впроваджувати в медичні структури, дитячі освітні установи державні програми із навчання здоровому способу життя. Значною мірою поліпшити результати лікування, а також запобігти рецидивам захворювання може раціональне використання сучасних інформаційних технологій, які вважають персональними помічниками пацієнтів у боротьбі з надмірною масою тіла. За допомогою інтерактивних вебсайтів можна самостійно контролювати свою масу тіла, отримувати додаткову інформацію про правила харчування, фізичну активність, ставити власні цілі, розробляти план дій і отримувати кваліфіковану підтримку. В дитячій практиці ця стратегія лягає на плечі дорослих: батьків, родини, педагогів, лікарів, усіх, хто допомагає дитині нормалізувати та поліпшити стан здоров’я. Катерина Сметаніна, канд. фарм. наук, доцент, Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки Література

1. Krul M., Vander Wouden J.C., Schellevis F.G., Van Suijlekom-Smit L.W.A., Koes. B.W. Musculoskeletal Problems in Overweight and Obese Children // Ann. Fam. Med. 2009 Jul; 7 (4):352– 356 doi:10.1370/afm.1005 2. Дячук Д.Д., Заболотна І.Е., Ященко Ю.Б. Ожиріння у дітей: фактори ризику та рекомендації з профілактики SOVREMENNAYA PEDIATRIYA. 2017.2 (82):42 46; doi 10.15574/SP.2017.82.42 Дж. доступу: http:// med expert.com.ua 3. https://www.umj.com.ua/article/163961/ dityache-ozhirinnya-rekomendatsiyi-aap-2019 4. Lee R.J., Hsu N.N., Lenz C.M., Leet A.I. Does Obesity Affect Fracture Healingin Children? // Clin. Orthop. Relat. Res. 2013 Apr; 471(4): 12081213. Publishedonline 2012 Oct 6. doi: 10.1007/ s11999-012-2626-7 5. Center for Disease Control and Prevention about BMI for children and teens: [Ел. ресурс] / Center for Disease Control and Prevention. – 2009. – Дж. доступу:http://www.cdc.gov/healthyweight/ assessing/bmi/childrens_bmi/about_childrens_ bmi.html#What%20is%20BMI%20percentile 6. Леженко Г.О. Фармакотерапевтична тактика при ожирінні у дітей / Г.О. Леженко, О.Є. Пашкова, К.В. Гладун // Здоровье ребенка. – 2011. – № 3 (30). – С. 49-51. 7. Хиць А. Дитяче ожиріння: рекомендації AAP 2019 Дж. доступу: 8. https://www.umj.com.ua/article/163961/ dityache-ozhirinnya-rekomendatsiyi-aap-2019 9. National Cholesterol Education Program. Report of the expert panel on blood cholesterol levels in children and adolescents // Pediatrics. 1992; 89:525-574. 10. Executive summary of the ІІІ Report of the National Cholesterol Education Program (NCEP) Expert Panel on Detection, Evaluation, and Treatment of High Blood Cholesterol in Adults (Adult Treatment Раnel III) // JAMA. 2001; 285: 2486-2497.

ВІАГРА: вартова чоловічої фертильності Раніше, якщо у пари були проблеми із безпліддям, їх найчастіше пов’язували з жінкою. Сьогодні ситуація змінилась: за даними статистики близько 50% випадків безпліддя зумовлені чоловічим фактором [1] «АГЕНТИ ВПЛИВУ» Фертильність — здатність статевозрілого організму мати життє здатне потомство. Чоловіча фертильність часто зводиться до поняття «фертильність сперматозоїдів» у класичному розумінні. Але вона включає не тільки задовільні параметри гамет, а й саму можливість здійснення чоловіком статевого акту [2]. Серед основних причин зниження фертильності називають урогенітальні інфекції, генетичні порушення, ендокринну патологію, загальні та системні захворювання, імунологічні та ідіопатичні фактори [1]. Також несприятливий вплив можуть чинити лікарські засоби. І це не обов’язково має бути «важка артилерія»: зашкодити чоловічій фертильності можуть навіть препарати від застуди. Незважаючи на те що несприятливі дії лікарських препаратів на фертильність чоловіків вивчені недостатньо і перш за все залежать від тривалості їхнього застосування, певні відомості все ж існують. ЛІКИ ТА ФЕРТИЛЬНІСТЬ Чоловіча фертильність потенційно може бути порушена внаслідок застосування лікарських засобів і має чотири основні механізми: 1. Пряма токсична дія на яєчка. Засоби з прямою токсичною дією на яєчка ушкод жують клітини, що виробляють сперматозоїди, призводячи до зменшення кількості сперматозоїдів або у важких випадках — до повної їх відсутності. Пошкодження клітин може бути тимчасовим або постійним та необоротним (ізоніазид, салазосульфаніламіди, противірусні препарати, парацетамол). 2. Вплив на вищі регуляторні центри, гіпофіз і гіпоталамус. Гіпофіз, який розташований в головному мозку, в нормі виробляє гормони, що стимулюють клітини яєчок до продукування сперматозоїдів і тестостерону. Внаслідок застосування деяких препаратів (анаболічні стероїди, інгібітори 5-альфа редуктази, похідні імідазолу, антибіотики, ізоніазид) можливе порушення нормальних зв’язків між гіпофізом і яєчками, в результаті чого вироблення сперматозоїдів знижується. 3. Блокування здатності сперматозоїдів запліднити яйцеклітину (стандартизований екстракт звіробою (рослинний антидепресант). 4. Зниження лібідо, вплив на еякуляцію та/або ерекцію (трициклічні антидепресанти, нейролептики, циметидин, блокатори кальцієвих каналів, спіронолактон, тіазиди, метилдопа) [2].

ЗАХИСНА ДІЯ СИЛДЕНАФІЛУ ЦИТРАТУ А щодо лікарських засобів, які, навпаки, покликані сприяти поліпшенню «чоловічої сили»? Лікування еректильної дисфункції (ЕД) засновано на застосуванні інгібіторів фосфодіестерази-5 (ФДЕ-5), зокрема, силденафілу цитрату [3]. В експериментальному дослідженні на лабораторних тваринах (щурах) було оцінено захисну дію силденафілу цитрату щодо токсичності на яєчка ізоніазиду та стрептоміцину [4]. Як виявилося, силденафілу цитрат значно підвищував рухливість і концентрацію сперми, а також рівні фолікулостимулювального і лютеїнізувального гормонів та тестостерону. Він також продемонстрував здатність запобігати дефектам голівок сперматозоїдів, спричинених застосуванням стрептоміцину, та нівелювати токсичну дію ізоніазиду [4]. Віагра (оригінальний препарат силденафілу цитрату) в дозі 100 мг забезпечує стійку і тривалу ерекцію, в 20 (!) разів покращуючи здатність до проникнення порівняно з показником у разі прийому плацебо [5, 6]. У чоловіків використання силденафілу цитрату для лікування ЕД пов'язано із поліпшенням результатів оцінки задоволення від статевого акту, сексуального задоволення, емоційного благополуччя та задоволеності лікуванням ЕД [7]. Фахівці нагадують, що препарати силденафілу виготовлені не за Європейською фармакопеєю та які мають нелегальне походження діючої речовини, можуть відрізнятися за вмістом домішок та допоміжних речовин і, відповідно, підвищувати ризики для здоров’я споживачів [8]. З огляду на це особливо важливими є відповідальне ставлення фармацевтів до формування асортименту, а також грамотна консультація відвідувачів аптеки. Олександра Демецька, канд. біол. наук

Список літератури знаходиться в редакції Надруковано за підтримки компанії «Пфайзер» Продовження на 4 обкладинці

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ

10 травня — Всесвітній день боротьби з червоним системним вовчаком

Мета — адекватний контроль і тривала ремісія

Системний червоний вовчак (СЧВ) — хронічне аутоімунне захворювання, що може уражувати різні органи і системи організму, зокрема шкіру, суглоби, нирки, систему кровообігу і ЦНС. Про симптоми та методи лікування СЧВ розповідають Богдана Убога, завідувачка відділення сімейної медицини Некомерційного комунального підприємства «5 МКП міста Львова», та Любов Стефанютин, сімейний лікар відділення сімейної медицини Некомерційного комунального підприємства «5 МКП міста Львова» ЩО ЦЕ ЗА НЕДУГА? СЧВ — одне з найважчих аутоімунних захворювань людини, яке спричиняє генетично зумовлене порушення імунної регуляції. Етіологія СЧВ досі залишається незрозумілою, чим пояснюються труднощі в його діагностиці і лікуванні. Проте серед причин найчастіше називають різні ендо- і екзогенні фактори: генетичну схильність, гормональні зміни, інфекції. Термін «вовчак» походить від латинського слова «lupus» (вовк). У хворих на обличчі виникає характерний червоний висип, схожий на білі мітки на морді вовка. Болючі яскраво-червоні чи червоно-сині вузлики спостерігаються також на пальцях рук і ніг, вухах, особливо в холодну пору року. СЧВ притаманний хронічний, рецидивний і непередбачуваний перебіг. Ремісія може тривати впродовж багатьох років. Водночас, якщо вдається досягти адекватного контролю першої гострої фази недуги, навіть у разі важкого перебігу, тобто з тромбозами судин головного мозку чи важким нефритом, довготривалий прогноз зазвичай сприятливий. Ускладнення проявляються розвитком інфекцій після імуносупресивної терапії або остеопорозу внаслідок тривалого застосування кортикостероїдів. Передчасну смерть може спровокувати ураження коронарних артерій. ЯКОЮ Є ПОШИРЕНІСТЬ ЗАХВОРЮВАННЯ? СЧВ поширений у всіх країнах світу, однак частіше його діагностують у людей афроамериканського, іспанського, азійського та індіанського походження. За даними статистики, у світі від недуги потерпає понад 5 млн осіб, у двох третин з них захворювання характеризується частими загостреннями. При цьому без відповідного лікування ремісії вдається досягти зрідка, наслідки ж можуть бути летальними. Після встановлення діагнозу 10-річна виживаність сягає 80%, 20-річна — 60%. В Європі частота СЧВ становить 1:2500, близько у 15% пацієнтів його діагностують у віці до 18 років, і тоді захворювання на-

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

зивають педіатричною, дитячою або ювенільною формою СЧВ. Частіше на СЧВ занедужують жінки репродуктивного віку (15–45 років). У цій віковій групі співвідношення жінок і чоловіків становить 9:1. До настання статевого дозрівання частка хворих чоловічої статі зростає, приблизно кожен 5-й серед хворих дітей — хлопчик.

Богдана Убога

ПРИЧИНИ ЗАХВОРЮВАННЯ Оскільки СЧВ є аутоімунною недугою, вона незаразна. Імунна система виробляє автоантитіла, які власні нормальні клітини розцінюють як чужорідні і атакують їх. Аутоімунна реакція зумовлює запалення певних органів — шкіри, суглобів, нирок. Тривале запалення, спричинене СЧВ, може зумовлювати ураження тканин і порушувати їхнє нормальне функціонування. Саме тому лікування спрямоване на зменшення вираженості запалення. Відомо, що захворювання зумовлюють різні чинники, зокрема, гормональний дисбаланс у період статевого дозрівання, стрес, вплив факторів довкілля (сонячних променів), вірусні інфекції, застосування деяких лікарських засобів, наприклад, протисудомних препаратів. Клінічна картина СЧВ нечітка. Захворювання може розвиватися гостро із лихоманкою або поступово протягом років з епізодами артралгії і нездужання. Початковими симптомами іноді є головний біль, епілепсія та психоз. Можливе ураження будь-якого органа. Ймовірні періодичні загострення. ШКІРНІ ПРОЯВИ Ураження шкіри проявляється еритемою на рівні її поверхні за типом «метелика» на ділянці скулових кісток, яка зазвичай не зачіпає носогубні складки. За відсутністю папул і пустул можна диференціювати

Любов Стефанютин еритему від рожевих вугрів. Можлива поява еритематозних уражень на верхній половині грудної клітки і у ліктьових суглобах. У разі слизового вовчаку виразки виникають на поверхні твердого піднебіння, ясен, щік, передніх ділянок носової перегородки. У хворих часто відзначають генералізовану чи гніздову алопецію. СУГЛОБОВІ ПРОЯВИ У 90% хворих симптоми варіюють від інтермітуючих артралгій до гострого поліартриту, які можуть передувати іншим проявам на багато років. Здебільшого такі поліартрити є недеструктивними і недеформівними, однак за тривалого перебігу хвороби можуть розвинутися деформації без руйнування кісток і хряща. Як і за наявності інших хронічних недуг, збільшується поширеність фіброміалгії, що ускладнює діагностування СЧВ у пацієнтів з періартикулярним і генералізованим болем та втомлюваністю. СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВІ ПРОЯВИ З боку серцево-судинної і бронхолегеневої систем відмічають рецидивний плеврит, який іноді може супроводжуватися плевральним випотом. Часто спостерігають незначне порушення легеневої функції. Зрідка розвивається масивна дифузна кровотеча. Прогноз традиційно несприятливий. Серед інших ускладнень — тромбоемболія легеневої артерії, легенева гіпертензія,

ПРОФІЛАКТИКА І ЛІКУВАННЯ

пневмофіброз. До кардіальних ускладнень зараховують перикардит і міокардит, до серйозних, але рідкісних — васкуліт коронарних артерій та ендокардит Лібмана — Сакса. У немовлят, матері яких мають антитіла до Ro (SS-A) чи La (SS-B), можуть розвиватися вроджені блокади серця. ЛІМФАДЕНОПАТІЯ І ЗМІНИ СЕЛЕЗІНКИ Генералізовану лімфаденопатію часто діагностують у дітей, пацієнтів молодого віку і представників негроїдної раси. Медіастинальна аденопатія нехарактерна. Спленомегалію реєструють у 10% пацієнтів. НЕВРОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ Внаслідок залучення в патологічний процес різних відділів центральної або периферичної нервової системи та розвит ку менінгіту ймовірні різні неврологічні патології. Часто виявляють легкі когнітивні порушення. Можливі головний біль, зміни особистості, ішемічний інсульт, субарахноїдальний крововилив, судоми, психоз, асептичний менінгіт, периферична і центральна нейропатія, поперечний мієліт, хореоатетоз, мозочкові порушення. УРАЖЕННЯ НИРОК Може розвиватися на будь-якій стадії захворювання і бути єдиним проявом СЧВ. Перебіг його може варіювати від доброякісного і безсимптомного до швидко прогресуючого і фатального. Важкість ураження нирок варіює від вогнищевого, зазвичай доброякісного гломеруліту до дифузного потенційно фатального мембранознополіферативного гломерулонефриту. Найбільш частими проявами вважають протеїнурію, зміну осаду сечі, що містить вилужені еритроцити і лейкоцити, артеріальну гіпертензію і набряки. АКУШЕРСЬКА ПАТОЛОГІЯ До таких проявів належать ранні і пізні викидні. Успішний перебіг вагітності можливий після ремісії тривалістю 6–12 міс, проте в період вагітності і впродовж

Вибір схеми лікування залежить від результатів обстеження, виявлення уражених органів і визначення ступеня активності захворювання післяпологового періоду часто виникають загострення СЧВ. Вагітна повинна перебувати під постійним спостереженням мультидисциплінарної бригади, до складу якої має обов’язково входити акушер, який спеціалізується на спостереженні вагітності з високим ризиком. Жінкам, які є антитілопозитивними до СШ-А, необхідно проходити щотижневе УЗД плода з 18-го до 26-го тижня для виявлення вродженої блокади серця. ГЕМАТОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ До них належать: анемія (аутоімунна гемолітична), лейкопенія і тромбоцитопенія (іноді аутоімунна, що загрожує життю). Рецидивні артеріальні і венозні тромбози, тромбоцитопенію і високу вірогідність акушерської патології виявляють у хворих з антифосфоліпідними антитілами. З великою ймовірністю тромбози є причиною багатьох ускладнень СЧВ, у тому числі й акушерської патології. Можливий розвиток синдрому активації макрофагів. ПРОЯВИ З БОКУ ТРАВНОГО ТРАКТУ Зміни в травному тракті виникають внаслідок васкуліту кишечнику, так і через порушення його перистальтики. Паралельно може розвинутися панкреатит, зумовлений безпосередньо СЧВ або застосуванням кортикостероїдів у високих дозах чи азатіоприну. Клінічні прояви: біль у ділянці живота, спричинена серозитом, нудота, блювання, ознаки, що характерні для перфорації кишечнику, і псевдообструкції. У рідкісних випадках СЧВ спричиняє ураження паренхіми печінки.

НАУКА

ЧИ МОЖНА ВИЛІКУВАТИ СЧВ? На сьогодні не існує жодних специфічних лікарських засобів для лікування СЧВ. Терапія захворювання дає можливість контролювати симптоми і запобігати ускладненням, зокрема незворотним ураженням органів і систем. Коли недугу діагностують вперше, зазвичай вона розвивається дуже активно. На цій стадії можна застосовувати препарати у високих дозах. У багатьох дітей правильне лікування попереджає виникнення загострень, і недуга переходить у стадію ремісії, коли потреба у лікарських засобах зменшується або взагалі зникає. ЯКІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ СЧВ? Вибір схеми лікування залежить від результатів обстеження, виявлення уражених органів і визначення ступеня активності захворювання. Проте кожного хворого з вираженими клініко-лабораторними ознаками СЧВ необхідно лікувати в умовах стаціонару. З метою впливу на імунні процеси, які виникають при цьому захворюванні, призначають глюкокортикостероїди (ГК), цитостатики і амінохінолінові препарати. ГК — це лікарські засоби, при застосуванні яких досягається максимальний ефект навіть за мінімальних доз. Тривалість лікування препаратами у високих дозах становить 1–2 міс, при позитивному результаті дозу поступово знижують. Терапія СЧВ триває пожиттєво. Завдяки прийому ГК прогресування СЧВ зменшується і настає ремісія. Ці засоби проявляють протизапальну дію, знижуючи активність клітинних і гуморальних чинників. Впливаючи на клітинні чинники, ГК гальмують утворення медіаторів запалення — простагландинів, тобто пригнічують розвиток імунного запалення. Цитостатики виявляють імунодепресивну дію, пригнічуючи поліферацію В-лімфоцитів, які беруть участь в імунній відповіді. При СЧВ з низькою активністю застосовують амінохінолінові препарати як доповнен ня до ГК, оскільки вони сприяють підтриманню ремісії і запобігають рецидивам. ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

НАУКА

ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ І ФАРМАЦІЇ

Покровитель недужих Шпиталь Святого Лазаря — головна лічниця середньовічного Львова

повитухи, костоправи, знахарі, травники, які застосовували стародавні знання про лікувальні властивості трав і природних продуктів (мед, віск, молоко, жири). Методику лікування цими засобами споконвіку передавали з покоління в покоління. Деякі цілителі ризикували життям, адже в ті часи їх могли звинуватити у зв’язку з нечистою силою. Лікували переважно в приміських поселеннях, хоча бабці-повитухи знаходили застосування своїх знань серед усіх верств середньовічного суспільства. Знання про трави використовували не тільки знахарі. В середньовічному місті були поширені рукописні травники — «Лічебники», в яких ішлося про методи лікування народними засобами.

ПОВИТУХИ, КОСТОПРАВИ, ЗНАХАРІ У Київській Русі перший притулок для лікування хворих та перебування неповно справних збудував у 1070 р. Феодосій Печерський. До слова, в Москві схожий заклад був відкритий лише у 1654 р. Перші згадки про львівські шпиталі датовані XIII ст. Закладали їх при монастирях. Гроші львівські лічниці отримували переважно від міщан як пожертви. Інколи заможні містяни на свої кошти навіть відкривали притулки. Наприклад, після смерті свого багатого чоловіка-купця (а за деякими даними — лихваря) Софія Гонель (Ганель) весь свій спадок витратила на доброчинність. У 1595 р. на власній землі вона заклала костьол святої Софії, заснувавши при ньому притулок для вбогих. У цьому притулку й померла, залишивши після себе лише дещо з кухонного начиння. Перебудований костьол святої Софії існує дотепер — у верхній частині вул. Франка, яку називають Софіївкою. Лікарень у сучасному розумінні тоді не було. Повитухи і цирульники приходили до хворого додому, де, зокрема, проводили й хірургічні втручання. Тодішні лікарі не робили операцій чи кровопускань. Ці «низькі» обов’язки покладалися на хірургів і цируль-

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

ників — представників одного з найбільш упосліджених цехів. У Львові члени цього цеху не допускалися до виборних міських посад, але й до нього не так просто було потрапити. «Нецеховим» хірургам у 1612 р. загрожував штраф у розмірі 200 дукатів. Українці (русини) не могли бути ні аптекарями, ні хірургами. І лише у 1713 р. вони здобули це право після більш ніж столітньої судової тяганини. Як зазначено в книзі «Марево давнього Львова» Любові та Ігоря Качорів, з давніх часів не припиняли своєї роботи бабці-

ДЛЯ ВБОГИХ, ХВОРИХ ТА ВИСНАЖЕНИХ Шпиталь святого Лазаря у Львові був заснований і провадив свою діяльність завдяки кільком благодійникам. У 1616 р. львівський лавник Марек ШарфенберґерОстроґурський, маючи мету звестити лічницю, збудував на власних землях на Калічій горі два дерев’яні будинки. Один з них призначався для хворих, інший — став оселею священника. Згодом шпитальний будинок було розширено, а поруч зведено дерев’яну каплицю. Близький до Домініканського орден Вервечкового братства, до якого належав засновник шпиталю, вирішив перенести шпиталь нібито через невідповідність цього місця лікувальному характеру закладу. У 1620 р. для цього придбали кілька суміжних ділянок на вул. Сокільницькій (тепер Коперника). Частину землі подарував відомий львівський будівничий Амвросій Прихильний, доля якого відтоді буде тісно пов’язана зі шпиталем. Він разом з Яном Покоровичем став пожиттєвим провізором шпиталю і його головним будівничим. Перші споруди — дерев’яні будинки шпиталю і каплиця — були зведені у 1621 р. Пам’ятний напис з цією датою зберігся на оборонному мурі закладу. Цього ж року в шпиталі розмістили вояків, поранених у легендарній битві з турецьким військом

ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ І ФАРМАЦІЇ під Хотином. За свідченням бургомістра Львова Бартоломея Зиморовича, понад 2 тис. з них у лічниці і померли. У 1634 р. головний будівничий шпиталю Амвросій Прихильний, передоручивши інші об’єкти на його території Якову Боні, розпочав будівництво мурованого костьолу за власним проєктом. Архітектор не дожив до завершення будівництва, хоча освячено незавершений храм було ще за його життя, у жовтні 1639 р. Через те, що Амвросій Прихильний не мав своїх дітей, він заповів на будівництво усе своє майно. Його поховали у крипті костьолу, а завершувати спорудження храму було довірено Мартину Годному. Саме він, як вважається, звів обидві вежі костьолу. Разом з костьолом було споруджено і шпитальні приміщення, що прилягають до храму з обох сторін. Ліве крило призначалося для жінок, праве — для чоловіків. Початково ці корпуси були одноповерховими — другий поверх був добудований аж у 1882 р. Ще один двоповерховий будинок давнього шпитального комплексу роз ташовано окремо, він південною стіною продовжує лінію муру з боку вул. Грабовського. В один із контрфорсів цього будинку вмуровано стару надгробну плиту. Поруч із шпиталем ще у 1638 р. за наказом короля Владислава XIV розпочалося будівництво укріплень, що мали єдиною оборонною лінією охопити усі передмістя Львова. Однак їх так ніколи й не було добудовано, а те, що встигли збудувати, згодом розібрали. Припускають, що спорудження шпитального храму завершилося у 1640 р., але його внутрішнє оформлення тривало ще довго. Відомо, що головний вівтар завершили аж через 13 років, коли шпиталем та костьолом уже опікувалися отці-домінікани з братства Святого Розарія. Це право у 1646 р. їм надав Папа Римський, усунувши від управління лічницею львівську католицьку капітулу. Шпиталь побудували, «аби вбогі, хворі та виснажені люди, в гноях по вулицях лежачи, не поневірялись, ані, кров’ю Христа окуплені, не по-християнському вмирали». Притулок мав філію у селищі Шкло, де як ефективний терапевтичний засіб застосовували кількагодинні сірководневі ванни. Щороку такий курс терапії тривалістю 4 тиж проводили 20 пацієнтам зі шпиталю Святого Лазаря. Це вигідно вирізняло лічницю з-поміж інших у Львові. КОСТЬОЛ СВЯТОГО ЛАЗАРЯ Костьол Святого Лазаря, як і личить шпитальному храму, не вирізняється тою помпезністю, яка притаманна іншим львівським творінням Амфросія Прихильного —

Успенській церкві чи костьолу бернардинів. Це невеличкий храм з простим плануванням та скромним декором. У плані костьол поділено на прямокутну наву із дещо вужчою, теж прямокутною апсидою, та добудованим пізніше присінком. З обох боків абсиди прибудовані триярусні квадратні в плані вежі. Нава перекрита коробовими склепіннями з розпалубками. Дах над навою двоспадовий із маленькою сигнатуркою, над вежами — низький наметовий. Головний фасад храму підкреслено простий, декорує його лише фриз із модульонами, що відділяє трикутний фронтон знизу. Іншою прикрасою головного фасаду є стрільчаті вікна у кам’яному обрамуванні: велике у другому ярусі та мале — на фронтоні. На бокових фасадах нави також роз ташовано великі стрільчасті вікна, по три із кожного боку. По одному такому ж вікну влаштовано з обох боків апсиди. Ці елементи є своєрідною ремінісценцією готичного стилю, що відтінюють загалом ренесансний характер костьолу. Внутрішній вистрій храму первісно складали три вівтарі, амвон, хори і дерев’яні лави. Нинішній інтер’єр зберіг свою планувальну структуру, однак з пам’яток XVII ст. зберігся лише образ «Богоматір з вервечкою». Нинішній бароковий голов ний вівтар походить із XVIII ст., бічні вівтарі та амвон — з XIX. Наприкінці XIX ст. костьол Святого Лазаря міг похвалитися чималою кількістю ікон, скульптур, різних церковних речей. У захристії, зокрема, зберігався срібний келих, подарований папою Львом XIII. Усе майно, окрім вівтарів і органу, зникло або було знищене радянською владою після Другої світової війни.

НАУКА

Храмовий орган із 18 регістрами і одним мануалом було виготовлено приблизно у 1860 р. львівською фірмою Р. Духенського. У 80-х роках ХХ ст. орган було передано до Львівського музею історії релігії, а пізніше — до його філії у Червонограді, де він зберігається дотепер. Свої чотири дзвони, відлиті 1856 р., костьол втратив значно раніше — під час Першої світової війни їх реквізувала та переплавила австрійська влада. Розташований за межами середмістя шпиталь мав оборонний характер і з усіх боків був оточений муром. Частина автентичного муру XVII ст. з хвірткою збереглася з боку вул. Коперника. В його стіну вмуровано два кам’яних рельєфи. Один з них ілюструє прит чу про Святого Лазаря, на другій зображено рідкісний сюжет — Бог Отець, що тримає Ісуса на колінах. Поруч також розміщено чотири плити з написами. Торік ці історичні артефакти було відреставровано за кошти Міністерства культури Польщі українськими та польськими фахівцями. Наразі пам’ятки перебувають у храмі, однак вже незабаром мають повернутися на звикле місце. КОЛЕГІУМ ДЛЯ АПТЕКАРІВ З приходом в Галичину австрійської влади шпиталь Святого Лазаря не втратив своїх функцій та далі розвивався. У 1773 р. за розпорядженням імператриці Марії Терезії при ньому заснували Медичний колегіум, який готував хірургів, акушерок, аптекарів та цирульників. За кілька років, у 1785 р., саме цей заклад, який очолював головний медик Галичини доктор Андрій Крупінський, став базою медичного факультету щойно створеного указом імператора Йосипа Львівського університету. До XVIII ст. біля костьолу розміщувався цвинтар, де ховали убогих і калік. А з 1845 р. шпиталь почав піклуватися ними і за життя — при ньому було створено будинок для убогих і престарілих. Цікаво, що керував цим закладом брат матері Маркіяна Шашкевича Захар-Іван Авдиковський. Сам Маркіян після виключення з Львівської духовної семінарії кілька років жив у помешканні Авдиковського в одній із будівель притулку. Історія шпиталю Святого Лазаря різко обірвалася з приходом радянської влади. Його територію було передано військовим, а костьол закрито і розграбовано. Лише у 1989 р. храм і прилеглі шпитальні будинки передали львівському дитячому хору «Дударик». А у храмі, яким опікується створене при ньому церковне братство, проводяться почергові богослужіння Української греко-католицької церкви і Православної церкви України. За матеріалами відкритих джерел підготувала Лариса Дедишина ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

НОВИНИ

Вакцинація в умовах пандемії COVID-19: експертна думка У 2020 р. з поширенням пандемії COVID-19 світ особливо гостро відчув, як важко протистояти інфекційному захворюванню за відсутності відповідної вакцини, та вкотре усвідомив, наскільки важливими для людства є щеплення. 23 квітня 2020 р. в рамках Всесвітнього тижня імунізації в режимі онлайн пройшло обговорення ситуації з вакцинацією в Україні та можливостей імунопрофілактики в умовах пандемії коронавірусної хвороби COVID-19. У заході взяли участь експерти в галузі імунології, сімейної медицини, а також представники державних установ Сьогодні багатьох хвилює питання: чи продовжувати вакцинацію в умовах пандемії COVID-19 та карантину, коли рекомендовано обмежити всі контакти, зокрема не відвідувати медичні установи без нагальної потреби? Безумовно, рутинну вакцинацію необхідно продовжувати — на цьому наголошують ВООЗ, національні органи охорони здоров’я та професійні асоціації педіатрів*. Федір Лапій, канд. мед. наук, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та імунології НМАПО ім. П.Л. Шупика, голов ний позаштатний дитячий імунолог Києва, пояснив, що будь-які переривання рутинної імунізації, навіть короткочасні, підвищують ймовірність зростання кількості випадків вакцинокерованих захворювань. Випадки, що потребують госпіталізації та проведення інтенсивної терапії, створюють додаткове навантаження на систему охорони здоров’я та знижують її спроможність надавати пацієнтам своєчасну якісну допомогу. У зв’язку з цим в умовах пандемії COVID-19*: • новонароджених у пологових будинках необхідно вакцинувати згідно із Націо-

нальним календарем профілактичних щеплень; • у пріоритеті є первинні вакцинальні комплекси (вакцинація проти кору, краснухи, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця), особливо для дітей першого року життя; • необхідно продовжувати імунізацію рекомендованими вакцинами осіб груп ризику та пацієнтів за станом здоров’я (проти грипу, пневмококової інфекції, правця). Для зниження ризиків, пов’язаних з COVID-19, медичним установам рекомендовано: • вакцинувати людей, що мають лабораторно підтверджений випадок COVID-19, після одужання; • перед вакцинацією тестування на COVID-19 не проводити, але на період карантинних обмежень рутинну вакцинацію людей з ознаками ГРВІ не здійснювати до моменту одужання; • рутинну вакцинацію людей, що перебували на самоізоляції через COVID-19, і контактних осіб здійснювати після закінчення періоду самоізоляції у разі відсутності симптомів респіраторної інфекції. Для зниження ризику передавання коронавірусу SARS-CoV-2 під час вакцинації необхідно дотримуватися вимог інфекційного контролю, в тому числі, розділяти маршрути

(або визначати різні години для прийому) осіб, що звернулися до закладу охорони здоров’я з приводу проведення вакцинації і планового огляду, та осіб, які звернулися з інших причин; медичному персоналу, залученому до огляду пацієнта та проведення вакцинації, застосовувати засоби індивідуального захисту*. Ігор Кузін, в.о. директора Державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ України», зазначив, що протягом багатьох років показники охоплення вакцинацією в Україні були найнижчими в Європі, але з 2016 р. спостерігалася тенденція до їхнього збільшення. Станом на 1 січня 2020 р. всі необхідні дози вакцини проти кору, паротиту та краснухи в Україні отримали 93% дітей у віці до 1 року, проти гепатиту В — 77%, проти поліомієліту — 78,4%, коклюшу, дифтерії та правця — 80,5%, гемофільної інфекції — 76,5%. Але, як зауважив Федір Лапій, у 2020 р. охоплення вакцинацією зменшилося, зокрема через те, що деякі регіони на період карантину припинили проведення планової вакцинації. На важливості охоплення вакцинацією дітей груп ризику (з імунодефіцитами, онкологічними захворюваннями, після трансплантації кісткового мозку тощо) під час пандемії COVID-19 наголосила Лариса Костюченко, д-р мед. наук, завідувач педіатричного відділення Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру, професор кафедри клінічної імунології та алергологїі ЛНМУ ім. Данила Галицького. Захід проходив за підтримки компанії GSK. Компанія поставляє в Україну дві вакцини, що входять до календаря щеплень. Як відомо, виробництво однієї дози може тривати до 24 міс, при цьому 70% часу займає контроль якості. У квітні цього року GSK долучилася до розробки вакцини проти нового коронавірусу SARS-CoV-2, надавши власний інноваційний продукт — ад’ювант, який дозволить протягом обмеженого періоду створити більше доз вакцини.

* ДОКУМЕНТИ, ЯКІ РЕГЛАМЕНТУЮТЬ ВАКЦИНАЦІЮ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19: 1. Постанова Головного державного санітарного лікаря України про організацію заходів із вакцинації в умовах пандемії нової коронавірусної інфекції COVID-19, 22.04.2020 2. Імунізація в умовах пандемії COVID-19/Центр громадського здоров’я, 25.03.2020 3. Рекомендації ВООЗ: імунізація в умовах пандемії COVID-19/МОЗ України, 25.03.2020 4. Настанова щодо планової імунізації під час пандемії COVID-19 в Європейському регіоні ВООЗ/ВООЗ, 20.03.2020 5. Спільна офіційна позиція громадських об’єднань «Всеукраїнська асоціація дитячої імунології» та «Українська академія педіатричних спеціальностей» щодо проведення рутинної вакцинації (згідно з календарем щеплень) дітей та дорослих в Україні в умовах спалаху COVID-19 та заходів, що скеровані на обмеження поширення на території України випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом (SARS-CoV-2), 30.03.2020

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

ШКОЛА ФАРМАЦЕВТА

ПРАКТИКА

Що потрібно знати про дезінфекцію? Мої 5 правил гігієни рук

У бюлетені ВООЗ від 3 березня 2020 р. зазначено, що гігієна рук разом із дотриманням дистанції та використанням засобів індивідуального захисту є важливим заходом запобігання передачі небезпечних захворювань, зокрема COVID-19 [1]. ВООЗ рекомендує застосовувати прості правила гігієни рук, які допоможуть зберегти здоров'я та навіть життя Щорічно 5 травня за підтримки ВООЗ світова спільнота відзначає Всесвітній день гігієни рук. Дату цього заходу обрано не випадково: 5-й день 5-го місяця символізує 5 пальців на кожній руці людини. У цьому році це малопомітне свято співпало із пандемією корона вірусної інфекції, що робить його дуже актуальним. Оскільки одним з основних чинників ризику поширення хвороботворних мікроорганізмів є руки, їхня правильна гігієна дозволяє знизити поширеність

Як візьмусь я руки, ноги обмивать! Милом, милом, Милом, милом Умивався без кінця. «Мий-до-дір». Корній Чуковський, 1921 р.

спиртовим санітайзерам. Обробку рук треба проводити протягом 20–30 с, використовуючи відповідну техніку (рисунок). Зверніть увагу на ретельність обробки шкіри, почерговість дій та час експозиції. Функціональні засоби для гігієни рук повинні бути доступні для всіх працівників системи охорони здоров'я у всіх місцях, де знімають або надягають засоби індивідуального захисту (мають бути

Всесвітній день гігієни рук має свою історію. ВООЗ понад 10 років проводить програму «Чистота — запорука безпечної медичної допомоги», у рамках якої організована кампанія «Рятуйте людські життя: дотримуйтеся чистоти рук!» [2]. Темою цьогорічної кампанії стало гасло «Профілактика сепсису при наданні медичної допомоги — у Ваших руках», що є актуальним в умовах пандемії та масового проведення інвазивних процедур (інтубацій, ін’єкцій тощо) інфекційних захворювань. Відоме ще з дитячої казки Корнія Чуковського правило може вберегти від так званого фекально-орального (який правильніше було би назвати контактним) шляху передачі коронавірусної інфекції. КОЛИ ВИКОРИСТОВУВАТИ ЗАСОБИ ДЛЯ ГІГІЄНИ РУК? Згідно з рекомендаціями ВООЗ у місцях громадського користування (у багатоквартирних будинках, на транспорті, вокзалах, у магазинах, місцях відправлення культу, школах та тощо) і вдома треба дбати про гігієну рук. Потрібно регулярно мити руки після відвідування громадських місць, прогулянок, перед і після приготування/вживання їжі, після відвідування туалету чи зміни підгузка в дитини, ігор з тваринами. Дезінфекцію рук потрібно проводити за допомогою мила або засобів на спиртовій основі з дотриманням інструкції «Мої 5 правил гігієни рук» [3]. Якщо руки не мають забруднень, які видно, перевагу слід надати

Рисунок. Техніка обробки рук спиртовим санітайзером відповідно до рекомендацій ВООЗ «Мої 5 правил гігієни рук» розташовані на відстані не ближче ніж 5 м від туалету). Крім того, засоби гігієни повинні бути доступні для всіх пацієнтів і відвідувачів закладу охорони здоров'я. За неможливості забезпечити доступ до води з милом рекомендовано використовувати антисепФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

НОВИНИ Cтворено антитіла, що нейтралізують новий коронавірус

Аналіз геномів В-лімфоцитів пацієнтів, що одужали після коронавірусної хвороби, дозволив китайським вченим створити антитіла, що ефективно нейтралізують вірус SARS-CoV-2. На відміну від реконвалесцентної плазми, ці антитіла можуть бути отримані практично в необмеженій кількості. Вони чинять не лише терапевтичну, а й нетривалу профілактичну дію На сьогодні не впроваджено жодного специфічного методу лікування коронавірусної хвороби COVID-19. Одним із найбільш ефективних підходів вважається використання плазми крові пацієнтів, які перехворіли на COVID-19 та одужали. Реконвалесцентна плазма містить специфічні антитіла проти вірусу SARSCoV-2 і може значно полегшити перебіг хвороби навіть у тяжких випадках. Проблемою є те, що реконвалесцентна плазма доступна в дуже обмеженій кількості. Для вирішення проблеми вчені із Пекинського університету (Китай) створили моноклональні антитіла, що здатні нейтралізовувати SARS-CoV-2, та можуть бути отримані у будь-якому обсязі*. Вчені виділили із плазми 60 пацієнтів, що перенесли коронавірусну хворобу та одужали, В-лімфоцити (клітини, що продукують специфічні антитіла), розшифрували їх геноми та виділили 8558 клонотипів антитіл. Їх експресія дозволила виявити 14 клонів антитіл, які нейтралізували коронавірус SARS-CoV-2. Один клон, BD-368-2, виявився найбільш потужним. Він продемонстрував виражену терапевтичну та профілактичну дію в експериментах на hACE2-трансгенних мишах, заражених SARS-CoV-2. Введення антитіл BD-368-2 мишам, зараженим SARS-CoV-2, зменшувало вірусне навантаження приблизно в 2400 разів. Введення антитіл BD-368-2 здоровим тваринам захищало їх від зараження. Кріоелектронна мікроскопія показала, що антитіло BD-368-2 зв’язується на поверхні коронавірусу з ділянкою, відповідальною за взаємодію з рецептором АПФ2 на людській клітині. Автори дослідження розпочинають клінічне дослідження та планують виготовлення лікарських препаратів на основі знайдених ними специфічних антитіл проти SARS-CoV-2. Вони вважають, що ці препарати можуть стати доступними вже до кінця поточного року. На їхню думку, ці засоби можуть знизити потребу у вакцині проти COVID-19. * Cao Y, Su B, Guo X et al. Potent neutralizing antibodies against SARS-CoV-2 identified by high-throughput single-cell sequencing of convalescent patients’ B cells // Cell, 2020. DOI: 10.1016/j.cell.2020.05.025

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

тики у будь-яких формах (розчин, гель, пінка). ВООЗ зазначає, що обробка рук антисептиком на спиртовій основі є найкращим способом повсякденної гігієни рук. ЯКИЙ АНТИСЕПТИК КРАЩИЙ? Для ефективної боротьби з патогенними мікроорганізмами концентрація спирту в засобах для гігієни рук повинна бути не нижчою 70%, але не вище ніж 80%. При концентрації спирту 95% бактерицидна дія на деякі спори бактерій знижується через зсідання білка, що зменшує проникнення спирту в шкіру. Згідно з результатами дослідження, проведеного Геллером та співавт., надрукованими у журналі Viruses у 2012 р., експозиція протягом 1 хв 70% спиртом при рН 4,0 є достатньою для загибелі не тільки коронавірусу, але й вірусів парагрипу та аденовірусу [6]. У тому ж експерименті було визначено, що експозиція протягом 1 хв 0,01% розчином натрію гіпохлориту або хлораміну-Т не позбавляє вірус вірулентності, але 0,1–0,5% розчин натрію гіпохлориду при рН 9,0 та 11,0 або 0,1–0,3% розчин хлораміну-Т при рН 11,0 так само ефективні, як «підкислений» 70% етанол. Різниця полягає лише у тому, що речовини, які містять хлор, не рекомендовані для систематичної обробки шкіри. ВООЗ зазначає, вірус SARS-CoV-2, який спричиняє COVID-19, захищений ліпідною мембраною клітини-хазяїна, яка не є стійкою. Тому вірус, можливо, більш чутливий до дезінфекції хлором та іншими окислювачами, ніж, наприклад, вірус Коксакі, який має білковий нуклеокапсид. Наразі, якщо засоби для рук на спиртовій основі чи мило недоступні, використання хлорованої води (0,05% розчину активного хлору) є можливою альтернативою. Слід зазначити, що тривале використання такого засобу може мати насліки у вигляді дерматиту, що, своєю, чергою, підвищить ризик інфікування, а також призводити до нападу бронхіальної астми. Крім того, під час приготування розчинів можливе недотримання норм розведення. Також ефективною проти короновірусу є експозиція протягом 1 хв 10% розчином повідон-йоду при рН 3,0 (не менш ніж 1% активного йоду). Дослідження із вивчення виживаності коронавирусів показали, що вони не виявляються за температури +33 °С та рН в інтервалі вище 4,0, але нижче 9,0. А за умови низької температури (+4 ºС) вірус зберігає вірулентність при рН в інтервалі від 5,0 до 8,0 [7]. Більше того, як зазначають Геллер та співавт., інфекційний титр коронавірусу не показав зниження активності навіть після 25 циклів заморожування і відтаювання. Отже, у боротьбі з коронавірусом важливими є не тільки діюча речовина дезінфектанта та температура поверхні, на якій він знаходиться, але й рН. Вірус є чутливим до кислого та лужного середовища, але легко виживає в інтервалі між цими показниками. Для обробки поверхонь ВООЗ рекомендує використовувати: • 70% розчин етилового спирту для дезінфекції спеціального обладнання багаторазового використання (наприклад, термометрів, фонендоскопів, тонометрів тощо між використаннями); • натрію гіпохлорид у концентрації 0,5% для дезінфекції інших поверхонь. Як регулятори рН можна застосовувати органічні кислоти (наприклад, саліцилову, бензойну чи лимонну) для створення кислого середовища або, навпаки, калійне мило, розчин амонію гідроксиду чи натрію бікарбонату — для створення лужного середовища. Тобто концентровані розчини соди мо-

ШКОЛА ФАРМАЦЕВТА

Віріони коронавірусу — це плеоморфні часточки діаметром від 60 до 180 нм, які мають булавоподібні виступи на поверхні у вигляді сонячної корони довжиною близько 20 нм. Вперше їх описали за допомогою даних електронної мікроскопії Bradburne і Tyrrell ще у 1971 р. [4]. Штам 229E коронавірусу людини у клітинах легень ембріона людини L132 вперше був культивований Chaloner-Larsson і Johnson-Lussenburg у 1981 р. та занесений до Американскої колекції типових культур [5] жуть також бути дешевою альтернативою за відсутності антисептиків, але слід зазначити, що більш сприятливою для шкіри рук є кисле середовище.

ЩО ВІДОМО ПРО КОРОНАВІРУСИ? Коронавірус людини вперше був ізольований та описаний Harnre та Procknow у 1966 р. у пацієнтів із ринітом. Він є представником родини Coronaviridae. Це одноланцюгові РНК-віруси позитивної полярності, вкриті оболонкою (так звані РНК+віруси) [8]. До цієї родини вірусів належить близько 40 видів, які Siddell та співавт. ще у 1983 р. [9] об’єднали у дві підродини, що спричиняють низку гострих респіраторних інфекцій у людей (MERS-CoVбетакоронавірус C, збудник близькосхідного респіраторного синдрому (спалах захворювання відбувся у 2015 р.), SARSCoV-бетакоронавірус B, збудник атипової пневмонії (перший випадок захворювання зреєстровано у 2002 р.), SARS-CoV-2бетакоронавірус B, відповідальний за COVID-19 — пандемію пневмонії нового типу (2020 р.) тощо), а також неврологічних і кишкових інфекцій у тварин [10]. Також було встановлено, що деякі штами коронавірусів зумовлюють енцефаліт і демієлінізацію у мишей та щурів. А це, своєю чергою, дало підстави припустити, що коронавіруси можуть відігравати важливу роль в неврологічних розладах у людини, таких як розсіяний склероз [11, 12]. Пізніше Fishman та співавт. вказали на можливу роль коронавірусів у етіології хвороби Паркінсона [13]

ПРАКТИКА

Отже, залишаючись недооціненими широким медичним загалом, коронавіруси не були позбавлені уваги вірусологів. Зараз вони можуть стати «хітом сезону» і, можливо, дозволять розкрити причини багатьох інших захворювань людей і тварин. Такі дослідження здатні здійснити «переворот у медицині», подібний до того, які зробили свого часу відкриття, зроблені Р. Кохом чи П. Ерліхом. Ну а нам залишається берегти своє здоров’я і ретельно слідкувати за гігєною рук. Будьте здорові! Руслан Редькін, канд. фарм. наук, Нінель Орловецька, канд. фарм. наук, Оксана Данькевич, канд. фарм. наук Література

1. WHO Technical brief 3 March 2020: Water, sanitation, hygiene and waste management for the COVID-19 virus. https://www.who.int/emergencies/diseases/ novel-coronavirus-2019/technical-guidance/infection-prevention-and-control. 2. Центр громадського здоров’я МОЗ України. https://phc.org.ua/news/5-travnyavsesvitniy-den-gigieni-ruk 3. My 5 moments for hand hygiene. In: WHO/Infection prevention and control [website]. Geneva: World Health Organization; 2020. (https://www.who.int/ infection-prevention/campaigns/clean-hands/5moments/en/, accessed 3 March 2020) 4. Geller C., Varbanov M., Duval R. (2012). Human Coronaviruses: Insights into Environmental Resistance and Its Influence on the Development of New Antiseptic Strategies. Viruses, 4(11), 3044–3068. doi:10.3390/v4113044 5. CHALONER-LARSSON G., JOHNSON-LUSSENBURG M. 1981. Establishment and maintenance of a persistent infection of L132 cells by human coronavirus strain 229E. Arch. Virol. 69:117-129. 6. Geller C., Varbanov M., Duval R. (2012). Human Coronaviruses: Insights into Environmental Resistance and Its Influence on the Development of New Antiseptic Strategies. Viruses, 4(11), 3044–3068. doi:10.3390/v4113044 7. Lamarre A., Talbot P.J. Effect of pH and temperature on the infectivity of human coronavirus 229E. Can. J. Microbiol. 1989, 35, 972–974. 8. HAMRE D., PROCKNOW J. J. 1966. A new virus isolated from the human respiratory tract. Proc. Soc. Exp. Biol. Med. 121: 190-193. 9. SIDDELL S., WEGE H., TER MEULEN V. 19836. The biology of coronaviruses. J. Gen. Virol. 64:761-776. 10. MACNAUGHTON M.R., DAVIES H.A. 1981. Human enteric coronaviruses. Arch. Viro1. 70:301-313. 11. BURKS J.S., DEVALD B.L., JANKOVSKY L.D., GERDES J.C. 1980. Two coronaviruses isolated from central nervous system tissue of two multiple sclerosis patients. Science (Washington D.C.), 209:933-934. 12. TANAKA R., IWASAKI Y., KOPROWSKI H.J. 1976. Intracisternal virus-like particles in brain of a multiple sclerosis patient. J. Neurol. Sci. 28: 121-126. 13. FISHMAN P.S., GASS J.-S., SWOVELAND P.T., LAVI E., HIGHKIN M.K., WEISS S.R. 1985. Infection of the basal ganglia by a murine coronavirus. Science (Washington D.C.), 229:877-879.

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

ПРАКТИКА

ШКОЛА ФАРМАЦЕВТА

ТЕРИТОРІЯ АПТЕКИ: відвідувач з надмірною масою тіла У всьому світі ожиріння

набуло масштабів епідемії: з 2016 р. понад 1,9 млрд дорослих мали надмірну масу тіла, з яких понад 650 млн страждали на ожиріння. Щорічно через надмірну масу тіла вмирають щонайменше 2,8 млн осіб [1]

НАДМІРНА МАСА ТІЛА ТА ОЖИРІННЯ Надмірна маса тіла та ожиріння — результат формування аномальних або надмірних жирових відкладень, які можуть завдавати шкоди здоров’ю. Зазвичай вони є наслідком неправильного співвідношення калорій, що поглинаються та витрачаються. Для діагностики ожиріння та надмірної маси тіла у дорослих використовують так званий індекс маси тіла (ІМТ). Цей показник розраховують як відношення маси тіла у кілограмах до квадрату зросту людини у метрах (кг/м2). Згідно із визначенням ВООЗ діагноз «надмірна маса тіла» або «ожиріння» у дорослих встановлюють у таких випадках: • ІМТ більше або дорівнює 25 — надмірна маса; • ІМТ більше або дорівнює 30 — ожиріння. ІМТ є найбільш зручним критерієм оцінки рівня ожиріння і надмірної маси тіла в популяції, оскільки він є однаковим для обох статей, а також для дорослих людей усіх вікових категорій. У той же час ІМТ вважають приблизним критерієм, оскільки у різних людей він може відповідати різному ступеню повноти [2]. ЯК ПОЗБУТИСЯ НАДМІРНОЇ МАСИ ТІЛА Експерти ВООЗ вважають, що ожиріння можна попередити завдяки регулярній фізичній активності та здоровому харчуванню (обмеження споживання цукру і солі, загального споживання жирів, зокрема, заміна насичених жирів ненасиченими, а також збільшення в раціоні фруктів, овочів, бобових, продуктів з цільного зерна та горіхів) [2]. На жаль, іноді виникають ситуації, коли обмеження у їжі та спортивні навантаження не дають помітних результатів. У такому випадку варто звернутися до лікаря та пройти відповідне обстеження. Адже відомо, що деякі види ожиріння можуть бути спричинені гормональним дисбалансом, наслідком якого є порушення обміну речовин. У випадку, коли лікар не виявив патологічних станів, що потребують специфічного медикаментозного лікування, можна скористатися препаратами для схуднення.

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

Як відомо, у рамках самолікування часто використовують препарати різних фармакологічних груп, у тому числі діуретики, проносні тощо. Існують засоби, які спеціально розроблені для людей, що страждають на ожиріння та мають надмірну масу тіла. АНОРЕКСИГЕННІ ПРЕПАРАТИ Анорексигенні препарати справляють дію на центральні механізми регуляції апетиту, що локалізуються у гіпоталамусі, активізують роботу центру насичення та знижують роботу центру голоду. Їх поділяють на препарати, що впливають на катехоламінергічну систему (стимулятори ЦНС) — амфетамін, фепранон, дезопімон, а також на засоби, що діють на катехоламінергічну та серотонінергічну системи (наприклад, сибутрамін). Зокрема, сибутрамін є похідним амфетаміну, який підсилює відчуття насичення та гальмує відчуття голоду на досить тривалий термін, завдяки чому людина споживає меншу кількість калорій на добу. Одночасно із пригніченням апетиту препарати сибутраміну знижують концентрацію сечової кислоти, тригліцеридів, загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності на фоні підвищення вмісту ліпопротеїдів високої щільності, а також чинять антидепресивну дію. ПАМ’ЯТКА ПРОВІЗОРУ Анорексигенні препарати протипоказані при вираженій артеріальній гіпертензії, ішемічній хворобі серця, серцевій недостатності, порушеннях мозкового кровообігу, глаукомі, тиреотоксикозі, а також неврологічній патології, що супроводжується підвищенням збудливості ЦНС та судомами. Амфетамін, фепранон, дезопімон спричиняють занепокоєння, безсоння, порушення серцевого ритму, підвищення рівня артеріального тиску (АТ) та зумовлюють медикаментозну залежність. При застосуванні сибутраміну можливі тахікардія, підвищення рівня АТ, голов ний біль, стимуляція ЦНС, порушення сну, запор.

ШКОЛА ФАРМАЦЕВТА Застосування лікарських засобів, діючою речовиною яких є сибутрамін, в Україні заборонено [3]. ЗАСОБИ З ПЕРИФЕРИЧНИМ МЕХАНІЗМОМ ДІЇ Орлістат — найбільш відомий представник засобів з периферичним механізмом дії, що застосовують при ожирінні. Препарат використовують у поєднанні з помірно гіпокалорійною дієтою у хворих на ожиріння з ІМТ ≥30 кг/м2 або в пацієнтів з надмірною масою тіла та ІМТ ≥28 кг/м2, у тому числі у тих осіб, у яких наявні чинники ризику, асоційовані з ожирінням. Орлістат є потужним та специфічним інгібітором ліпаз у травному тракті, що має тривалу дію. Терапевтична дія препарату здійснюється у просвіті шлунка та тонкого кишечнику і полягає в утворенні ковалентних сполук з активною сериновою ділянкою шлункової та панкреатичної ліпаз. Інактивований фермент при цьому втрачає здатність розщеплювати жири їжі (що надходять у формі тригліцеридів), впливати на вільні жирні кислоти, які всмоктуються, а також на моногліцериди. Відповідно до результатів клінічного дослідження, в якому брали участь 3305 пацієнтів з ожирінням, використання орлістату на фоні змін способу життя сприяє зменшенню маси тіла та уповільненню розвитку цукрового діабету 2-го типу [4]. ПАМ’ЯТКА ПРОВІЗОРУ Прийом орлістату слід припинити через 12 тиж у разі відсутності зменшення маси тіла щонайменше на 5% порівняно з початковим показником. Орлістат протипоказаний при синдромі хронічної мальабсорбції, холестазі, гіперчутливості до діючої речовини або до будь-яких інших компонентів препарату, а також у період годування груддю. Cлід уникати одночасного застосування орлістату та акарбози. При одночасному прийомі з варфарином або іншими антикоагулянтами необхідний моніторинг показника міжнародного нормалізованого відношення. Під час застосування орлістату потрібно контролювати лікування протидіабетичними лікарськими засобами. Одночасне призначення разом із циклоспорином не рекомендоване. КОМБІНОВАНІ ПРЕПАРАТИ При підвищеному апетиті, а також з метою зменшення надлишкової маси тіла у поєднанні з дієтотерапією пропонують комплексні лікарські засоби, що містять

суміш рослинних екстрактів (сухе листя зеленого чаю, гідроксилимонна кислота, хрому піколінат, карнітин, екстракти з бобів квасолі звичайної, плодів чорниці, насіння винограду, плодів померанцю та фенхелю тощо), а також вітаміни, хімічні речовини та ін. Зокрема, листя зеленого чаю сприяють зменшенню маси тіла, впливаючи на термогенез, окиснення жирів та пригнічення лептину (пептидний гормон, що регулює енергетичний обмін). Екстракт з плодів померанця заміщує функцію епінефрину, підвищуючи метаболізм та термогенез, а плоди фенхелю прискорюють просування їжі по травному тракту. Амінокислоти на кшталт карнітину підвищують утилізацію ліпідів з метою енергозабезпечення та сповільнюють швидкість синтезу молекул жиру в підшкірножирових депо. Результатом застосування L-карнітину є стійке зменшення жирової тканини, при цьому значно підвищується ефективність окиснення жирів. Своєю чергою, гідроксилимонна кислота знижує апетит і пригнічує синтез жирів. Також за наявності гідроксицитратного комплексу підвищується рівень глікогену, який активує глюкорецептори, що сприяє настанню відчуття ситості та зниженню апетиту. Хрому піколінат регулює засвоєння глюкози клітинами організму та підтримує нормальний фізіологічний рівень глюкози в крові. До того ж він регулює вуглеводний та ліпідний (зокрема, холестериновий) обмін в організмі. ПАМ’ЯТКА ПРОВІЗОРУ Протипоказаннями до застосування комбінованих засобів є підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату. Засоби, що містять лактозу, не слід застосовувати пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатності лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції. Перед використанням засобів, що містять йод, необхідно проконсультуватись з ендокринологом. Також слід уникати одночасного застосування інших препаратів йоду та лікарських засобів для лікування захворювань щитоподібної залози. Хворим на цукровий діабет доцільно проконсультуватись із лікарем. Протипоказано застосовувати комбіновані засоби у період вагітності та годування груддю.

ПРАКТИКА

Для діагностики ожиріння та надмірної маси тіла у дорослих використовують так званий індекс маси тіла. Цей показник розраховують як відношення маси тіла у кілограмах до квадрату зросту людини у метрах (кг/м2)

БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ ДОМІШКИ Основою біологічно активних домішок (БАД) виступають натуральні компоненти, що тонізують організм, мають здатність розщеплювати жири або гальмують відчуття голоду. Наприклад, гуанаре та гарцинія, які входять до складу деяких БАД, справляють тонізуючу дію, а топінамбур, гарбуз та батат прискорюють позбавлення від жирового прошарку, забезпечуючи організм необхідними поживними речовинами. Своєю чергою, мікрокристалічна целюлоза, потрапляючи до шлунка, значно збільшується в об’ємі, зумовлюючи відчуття ситості, завдяки чому можна знизити добову калорійність меню. При цьому ефект, що спричиняють деякі БАДи, може бути зумовлений наявністю в їхньому складі сечогінної речовини або проносного компонента. ПАМ’ЯТКА ПРОВІЗОРУ Прийом препаратів, до складу яких входять гуанаре та гарцинія, можуть стати причиною головного болю, підвищеної знервованості, безсоння, запора та прискореного серцебиття. Мікрокристалічна целюлоза протипоказана хворим із частими запорами, метеоризмом, дисбактеріозом кишечнику, гіповітамінозом, анорексією або булімією, особам літнього віку (при нестачі поживних речовин) та жінкам у період вагітності і годування груддю. Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук Список літератури знаходиться в редакції ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

ПРАКТИКА

ШКОЛА ФАРМАЦЕВТА

БІЛЬ У СПИНІ:

місце нестероїдних протизапальних препаратів «Сезон городів» відкрито, отже, очікуємо на збільшення випадків звернення щодо рекомендацій відповідних засобів від болю у спині. Біль у спині є найбільш поширеним проявом ревматологічних станів, при цьому ризик їхнього розвитку протягом життя у кожної людини становить 80% [1]

ЯК ПРИЧИНА НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ У більшості випадків епізод болю в спині виявляється короткочасним, однак приблизно у 4% працездатного населення він є причиною тривалої, а в 1% — стійкої втрати працездатності. Біль у спині — друга за частотою причина тимчасової непрацездатності та п’ята за частотою причина госпіталізації [2]. У більшості людей немає певної обумовленої етіології болю у спині [1]. Протягом десятиліть у вітчизняній клінічній практиці остеохондроз хребта розглядали як універсальну причину болю в спині. Тим часом виявлені за допомогою спондилографії, комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії дегенеративно-дистрофічні зміни хребта, що вважали маркерами остеохондрозу, погано корелюють із клінічною картиною та нерідко зустрічаються в осіб, які не страждають від болю у спині. Отже, остеохондроз хребта можна вважати лише однією з передумов розвитку болю у спині, але не його безпосередньою причиною [2]. Із прагматичної точки зору, біль у спині, незалежно від його поход ження, зазвичай поділяють за перебігом та локалізацією. Гострим

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

вважають біль тривалістю до 6 тиж, підгострим — 6–12 тиж, хронічним — понад 12 тиж. Залежно від локалізації виділяють люмбалгію (біль у поперековому відділі хребта), люмбоішіалгію (біль у попереку, що іррадіює у ногу), сакралгію (біль у крижовому відділі) та кокцигодинію (біль у крижах). У той же час в іноземній літературі використовують терміни «біль у спині» (back pain) та «біль у нижній частині спини» (low back pain).

У більшості людей немає певної обумовленої етіології болю у спині [1]. Протягом десятиліть у вітчизняній клінічній практиці остеохондроз хребта розглядали як універсальну причину болю в спині. Тим часом виявлені за допомогою спондилографії, комп’ютерної або магнітнорезонансної томографії дегенеративно-дистрофічні зміни хребта, що вважали маркерами остеохондрозу, погано корелюють із клінічною картиною та нерідко зустрічаються в осіб, які не страждають від болю у спині

АДЕКВАТНЕ ЗНЕБОЛЕННЯ Адекватне медикаментозне знеболення не тільки полегшує стан людини безпосередньо «тут і зараз», але й дозволяє швидше повернутися до звичного для неї рівня повсякденної активності. Лікування гострого скелетно-м’язового болю сьогодні неможливо уявити без використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), ефективність яких є неодноразово підтвердженою. Наприклад, за даними метааналізу 35 контрольованих досліджень визначено, що саме НПЗП ефективні відносно редукції гострого неспецифічного болю у спині, а також відновлення функціональної активності [3, 4]. Загалом, для зменшення вираженості гострого болю призначають анальгетики та/або НПЗП у формах для перорального, перректального, внутрішньом’язового, а також місцевого застосування. Знеболювальні засоби зазвичай достатньо використовувати коротким курсом. У перші дні лікування їх краще приймати профілактично — по годинах, не чекаючи посилення болю. ОСОБЛИВОСТІ ВИБОРУ Вибір НПЗП при лікуванні гострого болю у спині заснований на необхідності максимально швидко купірувати больовий синд ром, тому перевагу надають препаратам із максимально вираженою анальгетичною та протизапальною дією (наприклад, диклофенаку), причому кратність їхнього прийому на початковому етапі залежить від інтенсивності болю.

НОВИНИ Загалом, для зменшення вираженості гострого болю призначають анальгетики та/або НПЗП у формах для перорального, перректального, внутрішньом’язового, а також місцевого застосування. Знеболювальні засоби зазвичай достатньо використовувати коротким курсом. У перші дні лікування їх краще приймати профілактично — по годинах, не чекаючи посилення болю За можливості слід уникати тривалого прийому НПЗП, особливо в осіб літнього віку, з огляду на ризик розвитку побічних ефектів з боку травного тракту, нирок, печінки, серцевосудинної системи. У хворих із високим ризиком ерозивновиразкових уражень шлунка та дванадцятипалої кишки (в осіб похилого віку, що мають в анамнезі виразкову хворобу, які страждають на захворювання серцево-судинної системи, приймають кортикостероїди та антикоагулянти) в комбінації з НПЗП для захисту травного тракту призначають блокатори Н2гістамінових рецепторів та інгібітори протонної помпи. Зазначимо, що селективні інгібітори циклооксигенази (ЦОГ) 2-го типу (коксиби) спричиняють менше побічних ефектів (перш за все пов’язаних із негативною дією на травний тракт), ніж традиційні НПЗП, проте їхню ефективність при вертеброгенних больових синдромах вивчено недостатньо. З огляду на це їх рекомендують призначати лише у разі поганої переносимості традиційних НПЗП або за наявності в анамнезі виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Також необхідно брати до уваги індивідуальну чутливість хворих до НПЗП, через що за неефективності оптимальних терапевтичних доз одного з препаратів протягом 1–2 тиж можна рекомендувати інший лікарський засіб [2]. ДЛЯ ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ Способом зниження ризику розвитку системних побічних ефектів (у тому числі з боку травного тракту), пов’язаних із прийомом неселективних НПЗП, є використання цих препаратів у формах для місцевого застосування. Співвідношення високої ефективності та безпеки — основна вимога до НПЗП [3]. В цьому плані місцеві засоби є найбільш безпечними лікарськими формами препаратів зазначеної групи. Перевагою таких форм є низька системна біодоступність поряд із можливістю забезпечення достатньо високої концентрації діючої речовини у вогнищі запалення. Зокрема, британська Агенція з регулювання лікарських засобів та медичних препаратів (Medicines and Health care products Regulatory Agency — MHRA) рекомендує лікарям загальної практики надавати перевагу призначенню місцевих НПЗП пацієнтам із гострими больовими синдромами і високим серцево-судинним ризиком. Також Національний інститут здоров’я та якісної допомоги Великобританії (The National Institute for Health and Care Excellence — NICE) рекомендує для пацієнтів із гострим болем і високим ризиком розвитку побічних ефектів використовувати ступінчастий підхід: починати терапію з простих анальгетиків та місцевих НПЗП, а за їхньої неефективності призначати системні НПЗП [5]. Кокрейнівський огляд ефективності та безпеки місцевих НПЗП для лікування гострого м’язового болю, який було проведено у 2017 р. та включив 206 досліджень за участю 30 700 пацієнтів, показав, що ефективність НПЗП насамперед залежить від лікарської форми, яка повинна сприяти швидкому всмоктуванню діючої речовини [6].

Вітамін D та смертність від COVID-19 У дослідженні, яке охопило 20 європейських країн, було виявлено зв’язок між низьким рівнем вітаміну D у населення та високою кількістю випадків та смертей внаслідок коронавірусної хвороби COVID-19 Про зв’язок між низьким рівнем вітаміну D та підвищеною чутливістю до гострих респіраторних інфекцій та грипу вчені заявляли давно. Роль вітаміну D зокрема полягає в модуляції відповіді лімфоцитів, гальмуючи вивільнення надто великої кількості прозапальних цитокінів. Новий коронавірус, що спричиняє хворобу COVID-19, відомий тим, що провокує в організмі хворого надлишкову продукцію прозапальних цитокінів. Це стало однією з причин, чому британські вчені вирішили дізнатися, чи є зв’язок між рівнем «сонячного» вітаміну у крові та коронавірусною хворобою. В Італії та Іспанії спостерігалися дуже високі показники смертності внаслідок COVID-19, і як виявили вчені, для населення цих країн, на диво, середній рівень вітаміну D в крові нижчий, ніж у населення північних країн. Частково це пов’язано з тим, що мешканці південних країн, особливо літні люди, уникають перебування на сонці. Крім того, синтезу вітаміну D під дією сонячного ультрафіолету у мешканців півдня часто заважає пігментація шкіри (стійка засмага). Найвищий середній рівень вітаміну D вчені спостерігали, що знов дивує, у жителів північних країн. Це, ймовірно, можна пояснити тим, що вони вживають багато вітаміну D разом з рибою (північні риби жирні та містять багато вітаміну D), а також дієтичні добавки з вітаміном D. Не виключено, що населення північних регіонів менше уникає сонця. Скандинавські країни поки що мають відносно низьку, у порівнянні з іншими країнами Європи, кількість смертей та загалом низьку смертність в результаті COVID-19. Варто зазначити, що дефіцит вітаміну D часто спостерігається у людей похилого віку, які мають підвищений ризик тяжкого перебігу COVD-19. Автори визнають, що показники смертності в тій чи інший країні відрізняються через цілий комплекс причин і що наявність зв’язку ще не означає, що це причинно-наслідковий зв’язок. Але автори вважають за необхідне продовжити дослідження та вивчити докладніше вплив рівня вітаміну D та тяжкістю перебігу коронавірусної хвороби. * Ilie PC, Stefanescu S, Smith L. The role of vitamin D in the prevention of coronavirus disease 2019 infection and mortality // Aging Clinical and Experimental Research, Published: 06 May 2020. https://doi.org/10.1007/s40520020-01570-8

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

ПРАКТИКА

ШКОЛА ФАРМАЦЕВТА

При загостренні хронічного болю у спині можливо використання ступеневого підходу: терапію починають з НПЗП у найнижчих ефективних дозах, за необхідності переходять на комбінування НПЗП з іншими немедикаментозними (фізіотерапія) та медикаментозними засобами, у тому числі з міорелаксантами, антидепресантами та ГАМКергічними препаратами Місцеві форми НПЗП можна використовувати також у комбінації із системними препаратами з метою підвищення ефективності знеболювальної терапії. У той же час призначення двох та більше системних НПЗП, а також поєднання НПЗП із ацетамінофеном, бензодіазепінами, опіоїдами може призвести до підвищення ризику виникнення побічних ефектів [7]. «МІСЦЕВИЙ» АРСЕНАЛ Сучасний арсенал НПЗП для місцевого застосування при захворюваннях опорно-рухового апарату є досить широким. Їх можна розділити на групи за основною діючою речовиною, що входить до складу багатокомпонентних або комбінованих препаратів. Зокрема, йдеться про засоби, що містять диклофенак, ібупрофен, індометацин, кетопрофен, німесулід, піроксикам [8]. Показаннями до застосування препаратів монокомпонентного складу з диклофенаком є больовий синдром при запальних і дегенеративних захворюваннях суглобів і хребта, ревматичних ураженнях м’яких тканин, посттравматичний больовий синдром, невралгії. Варто зауважити, що при поєднанні диклофенаку з ментолом додатково виявляється місцева подразнювальна та слабка знеболювальна дія. При поєднанні диклофенаку із метилсаліцилатом, ментолом, лляною олією протизапальна та анальгетична дія диклофенаку посилюється метилсаліцилатом, а також α-ліноленовою кислотою, що входить до складу лляної олії, тоді як ментол виявляє місцеву подразнювальну та слабку знеболювальну дію. Своєю чергою, показаннями до застосування препаратів із діючою речовиною ібупрофеном є міалгії, біль у спині, артрит, пошкодження і розтягнення зв’язок, невралгії.

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

Препарати монокомпонентного складу із діючою речовиною індометацином застосовують при больовому синдромі та місцевих запальних реакціях при ревматоїдних захворюваннях, гострому скелетно-м’язовому болю, подагрі та невралгіях. За поєднання індометацину з троксерутином додатково виявляється місцева проти набрякова та ангіопротекторна дія. Щодо препаратів кетопрофену, то показанням до їхнього застосування є гострі та хронічні запальні і дегенеративно-дистрофічні захворювання опорно-рухового апарату, травми. Больовий синдром при спортивних травмах є показанням до застосування препаратів піроксикаму, які також доцільно використовувати при анкілозувальному спондилоартриті, остеоартрозі, плечолопатковому періартрозі, тендиніті. Показаннями до застосування препаратів німесуліду є запальні процеси з больовим синдромом помірної інтенсивності: захворювання опорно-рухового апарату, в тому числі артрит, остеохондроз, остеоартроз, артралгія, міалгія, бурсит, травматичні ушкодження. Загалом, місцеві форми НПЗП зумовлюють зменшення чи зникнення болю у місці нанесення, зменшують набряк та сприяють збільшенню обсягу рухів. Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук Література

1. Gupta L. et al. Approachto Non-Compressive Back Pain Neurol. India, 2019;67 (3):671-678. 2. Васенина Е.Е., Левин О.С. Боль в спине: базисная и дифференцированная терапия. Лечащий врач, 2014;4. 3. Азимова Ю.Э., Скоробогатых К.В. Эффективность комбинированной терапии системным и местным НПВП в сравнении с монотерапией системным НПВП у пациентов с неспецифической болью в спине. Лечащий врач, 2019;1. 4. Machado G.C. et al. Non-steroidal anti-inflammatory drugs for spinal pain: a systematic review and meta-analysis. Ann. Rheum. Dis. 2017;76 (7):1269-1278. 5. Chen Y., Bedson J., Hayward R.A. еt al. Trends in prescribing of non-steroidal anti-inflammatory drugs in patients with cardiovascular disease: influence of national guidelines in UK primary care. Fam. Pract. 2018. DOI:10.1093. 6. Derry S., Wiffen P.J., Kalso E.A. еt al. Topical analgesics for acute and chronic pain in adults — anoverview of Cochrane Reviews. Cochrane Data base Syst. Rev. 2017, May 12;5:CD008609. 7. Frazer K., Stevermer J.J. PURLs: Moreisn’t better with acute low back pain treatment. J. Fam. Pract. 2016;65 (6):404-406. 8. Корнилова Е.Л., Соков Л.Е. Нестероидные противовоспалительные препараты для наружного применения в лечении скелетно-мышечных болевых синдромов. Лечащий врач. 2007;8.

ПОРАДИ ПРОВІЗОРА

ПРАКТИКА

Зубний біль терпіти не можна! Софія Гриновець, провізор аптеки «D.S.», м. Львів ЩО ТАКЕ БІЛЬ? Усі знають, що біль — це захисний механізм організму, який попереджає нас про небезпеку. Міжнародна асоціація з вивчення болю трактує цей процес як неприємне відчуття та емоційне хвиСофія Гриновець лювання, що пов’язані з реальним чи потенційним ураженням тканин організму. Біль проявляється через специфічну поведінку людини і появу вегетативних реакцій. Класифікують різні види болю, серед яких найбільш нестерпним є зубний. Чому? Бо щелепно-лицева ділянка особливо «багата» на соматичну і вегетативну іннервацію. Тобто там дуже багато нервів, які з’єднують органи і тканини з центральною нервовою системою. До прикладу, на 1 кв. см шкіри припадає близько 200 больових рецепторів, а на таку ж площу дентину — 30 тис.! Окрім того, зубний біль може поширюватися на скроневі, тім’яну, лобну ділянки, на гортань, ніс і вуха. Водночас існує таке поняття, як особистий больовий поріг. Це індивідуальна особливість сприймати больові подразники різної інтенсивності з притаманною конкретній людині гостротою. Інакше кажучи, однакову силу болю різні люди сприймають по-різному. ЧОМУ БОЛЯТЬ ЗУБИ? Серед основних причин — ураження зубних та інших тканин, невралгія трійчастого нерва та інші стоматологічні захворювання. У разі розвитку карієсу пошкоджений зуб реагує болем на солодощі, гарячу або кислу їжу. Після чищення зубів чи полоскання ротової порожнину біль минає. Але тільки у разі неглибокого карієсу. Якщо процес запущений, візиту до стоматолога не оминути. Адже окрім больових відчуттів, нелікований карієс загрожує руйнуванням емалі і м’якої зубної тканини. Пульпіт (запалення судинно-нервового пучка зуба) як ускладнення карієсу може цілком зруйнувати зуб і спровокувати розвиток гаймориту, менінгіту та інших інфекційних недуг. Тоді спостерігається сильний мимовільний короткочасний або тривалий біль, який посилюється ввечері. Він може охоплювати безпосередньо хворий зуб, а також зуби, які розміщені поряд, поширюватися на всю щелепу, вухо, потилицю. Запущений пульпіт призводить до більш серйозного захворювання — періодонтиту, який супроводжується сильним ниючим болем, що посилюється при натисканні на зуб. З’являється флюс, набрякають ясна і напухає щока. При задавненому стані запалення переходить на окістя. А це вже нова недуга, що називається періостит — накопичення гною під окістям. Біль при цьому поширюється на всю щелепу. Своєчасне лікування унеможливить поширення гнійних процесів на м’які тканини чи кісткову тканину щелепи.

Ще одна причина болю, пов’язана зі стоматологічними захворюваннями, — пародонтит. Запалення тканин ясен також є наслідком задавненого карієсу. Воно небезпечне ще й тому, що з часом зуби починають розхитуватися і випадати. Завдяки активній рекламі виробників зубних паст про підвищену чутливість зубів (гіперестезію) тепер відомо кожному відвідувачеві аптеки. Гіперестезія — це напад короткочасного раптового гострого болю через потоншення зубної емалі і оголення дентинних канальців. Гострий біль виникає як в ділянці одного, так і декількох зубів (локалізована гіперчутливість) або цілого зубного ряду (генералізована гіперчутливість). Такий біль відчувають до 30% дорослих хоча б раз у житті. Відчуття болю при підвищеній чутливості кожна людина сприймає по-різному. Зазвичай він локалізується на передніх поверхнях і на ділянці шийок зубів. БІЛЬ ПОТРІБНО КУПІРУВАТИ Біль, особливо зубний, не варто терпіти, оскільки больові відчуття шкодять організму, порушують імунний статус і його реактивність, гормональний баланс, психічну рівновагу. Сильний біль сприяє виробленню в організмі гормонів стресу, які, своєю чергою, призводять до змін рівня артеріального тиску, підвищення вмісту глюкози в крові, зниження опірності. В таких випадках застосування анальгетиків може нетривало полегшити стан людини, якщо до лікаря неможливо потрапити одразу. Регулярний і безконтрольний прийом ліків усунути причину болю не зможе, тому візит до стоматолога є обов’язковим. На щастя, сучасна стоматологія — це лікування зубів без болю. Зазвичай хороший стоматолог опісля порадить лікарський засіб, який допоможе усунути залишкові больові відчуття. Також з цією проблемою можна звернутися до аптеки. Окрім відповідних знеболювальних препаратів, провізор запропонує лікувальні зубні пасти, ополіскувачі і зубні нитки для якнайшвидшого відновлення пацієнта.

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

ПРАКТИКА

EX TEMPORE

ПРИГОТУВАННЯ РІДКИХ ЛІКАРСЬКИХ ФОРМ: ДЕЗІНФІКУЮЧИЙ РОЗЧИН Антисептик для рук, або САНІТАЙЗЕР, — це тип дезінфікуючого засобу, який використовують у сфері медичного обслуговування для запобігання передачі патогенних мікроорганізмів, а також з метою дотримання елементарних правил гігієни. Санітайзер випускають у різних формах (розчин, гель, піна) і рекомендують для дезінфекції рук у місцях, де вода і мило недоступні. Залежно від ситуації він може бути доповненням або альтернативою миттю рук Нінель Орловецька, канд. фарм. наук, Оксана Данькевич, канд. фарм. наук, Руслан Редькін, канд. фарм. наук, Національний фармацевтичний університет, Харків Сьогодні пендемія COVID-19 зупинила весь світ — карантинні обмеження запроваджені у багатьох країнах, адже відомо, що вірус може передаватися від людини до людини повітряно-крапельним шляхом. Фахівці вважають, що найбільш надійними методами запобігання передачі небезпечних захворювань є використання захисних масок і миття рук з милом. Якщо ж немає можливості помити руки, доцільно застосовувати антисептики для рук і предметів побуту. Поширення коронавірусу зробило санітайзери предметом першої необхідності, у зв’язку з чим деякі підприємства переобладнали свої виробничі потужності на їхній випуск. Санітайзери можна готувати і в умовах аптек. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) надала рекомендації щодо складу дезінфікуючих розчинів, в яких активними інгредієнтами можуть бути ізопропанол, етанол, н-пропанол або повідон-йод. До складу більшості спиртових антисептичних засобів входять гліцерин, який є зволожувальним засобом, що запобігає надмірному висушуванню шкіри рук, або інші пом’якшувачі. Також ВООЗ рекомендує до складу санітайзерів включати водню пероксид, який не є активним інгредієнтом для знезараження рук, але використовується для інактивації мікробних спор, які можуть контамінувати розчин у процесі приготування або містяться у нестерильних пакувальних матеріалах.

Ігнац Філіп Земмельвейс (1818–1865) — відомий угорський лікар, який запровадив дезінфекцію рук медичного персоналу на 18 років раніше відкриття Лістера — засновника антисептики (див. «Фармацевт Практик», 2019, № 8). Ігнац Земмельвейс після закінчення гімназії у Буді 1837 р. вступив на юридичний факультет Віденського університету, але захопився природничими науками і перейшов на медичний факультет. Закінчив університет за спеціалізацією «хірургія та акушерство» і працював у пологовому будинку Відня. У 1844 р. він отримав докторський диплом, через 2 роки посів місце асистента, а з 1855 р. став професором Будапештського університету. У 1851 р. Земмельвейс переїхав у Пешт і очолив лікарню Святого Роха, де одним з перших почав боротьбу за чистоту у лікарні, зобов'язавши персонал перед маніпуляціями мити руки у розчині хлорного вапна. Роль Земмельвейса у винаході та впровадженні асептики оцінили лише через десятиліття після його смерті, а саме після відкриття Пастером факту, що збудниками багатьох інфекцій є мікроби. На сьогодні ім’я Земмельвейса носить Будапештський університет медицини і спорту. У Будапешті на пожертви лікарів усього світу Земмельвейсу було встановлено пам’ятник, на якому написано «Спасителю матерів»

ДЕЗІНФІКУЮЧИЙ РОЗЧИН ЗА РЕКОМЕНДАЦІЄЮ ВООЗ ЕФЕКТИВНІСТЬ Експерти ВООЗ рекомендують використовувати даний розчин не тільки для побутової дезінфекції рук, але й для хірургічної дезінфекції — спиртовмісні антисептики для рук знищують різні види бактерій, включаючи антибіотико стійкі бактерії, мікобактерії туберкульозу, а також гриби. За результатами досліджень встановлено, що антисептики для рук на основі спирту не становлять загрози для власної бактеріальної мікрофлори, наявної на шкірі кожної людини

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

СКЛАД Rp.: Spiritus aethylici Sol. Hydrogenii peroxydi 3% Glycerini Aquae purificatae M.D.S. Для дезінфекції рук

166,6 ml 8,35 ml 2,9 ml (3,65) 22,1 ml

EX TEMPORE

ПРАКТИКА

ТЕХНОЛОГІЯ ДЕЗІНФІКУЮЧОГО РОЗЧИНУ

Відважують гліцерин у флакон для відпуску

Відмірюють воду очищену

Додають воду очищену у флакон

Відмірюють водню пероксид

Додають водню пероксид у флакон

Відмірюють спирт етиловий

Додають спирт етиловий у флакон

Укупорюють флакон і збовтують його вміст до однорідності

Оформлюють препарат до відпуску

Рецептура дезінфікуючих розчинів з розрахунку на 1 л №1

№2

Етанол 96%.......................................................................... 833,3 мл Водню пероксид 3% ....................................................... 41,7 мл Гліцерин 98% ..................................................................... 14,5 мл Вода очищена .................................................................... 110,5 мл

Спирт ізопропіловий 99,8%.................................................... 751,5 мл Водню пероксид 3%................................................................... 41,7 мл Гліцерин 98%................................................................................. 14,5 мл Вода очищена ............................................................................... 192,3 мл

ТЕХНОЛОГІЯ ДЕЗІНФІКУЮЧОГО РОЗЧИНУ Санітайзер, запропонований ВООЗ, це комбінація гідрофільних розчинників з різними фізико-хімічними властивостями. При визначенні оптимальної технології перш за все орієнтуються на летючість і в’язкість прописаних рідин. Також беруть до уваги способи дозування кожного з компонентів: спирт етиловий, воду і розчин водню пероксиду дозують за об’ємом, а гліцерин — за масою, враховуючи його

щільність (1,26 г/см3). Згідно з вимогами наказу № 197 МОЗ України від 7 вересня 1993 р. неводні розчини готують безпосередньо у флаконах для відпуску. При приготуванні великих об’ємів розчину використовують мірний посуд, а потім приготований розчин фасують у споживацькі флакони. Даний дезінфікуючий розчин після приготування має вистоятися 72 години для знищення спорових форм мікроорганізмів, які можуть бути наявні у компонентах розчину або у флаконах. ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020

WWW.FP.COM.UA

ПРАКТИКА

ОБЛИЧЧЯ ФАРМАЦІЇ

Провізор Марія Боцюрків-Лушпинська: диплом усупереч арешту, ув’язненню, засланню У книзі «За роками роки…» ([4], с. 129) зазначено, що у першому повоєнному випуску Львівського державного медичного інституту (нині Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького) 1946 р. було десять випускників, і серед них — Боцюрків– Лушпинська М. І. Проте Лідія Яворська виявилося, що перед одержанням диплому вона була заарештована [1, 5, 8]. Що стало причиною арешту? Марія Боцюрків народилася 24 липня 1919 р. у м. Бучач тодішнього Станиславівського воєводства (нині Тернопільська область) у високопатріотичній українській родині Олени (з Лопушанських) (1887–1972) і відомого правника та громадського діяча, повітового комісара ЗУНР у Бучачі в 1918–1919 рр. Іларіона Боцюрківа (1880– 1935), сина священника Осипа Боцюрківа. Іларіон Боцюрків студіював право у Краківському університеті (1901–1903) і закінчив студії (1905) у Львівському університеті, судову практику проходив у Відні, здобув ступінь доктора права [3]. Провадив адвокатську практику у різних містах Галичини (Бучач, Львів) і активну громадську діяльність. Деякий час у 1918 р. працював головою міського суду у Києві. Восени 1919 р. був у складі дипломатичної місії УНР у Варшаві [3]. У 1920–1933 рр. — голова багатьох громадських товариств у м. Бучач: філії товариства «Просвіта», наглядової ради «Повітового Союзу кооператив», «Міщанського братства» [6]. За активну національно-патріотичну діяльність Іларіо на Боцюрківа тричі арештовували польські власті. Помер у серпні 1935 р. від серцевого нападу в с. Сороки на Бучаччині, перепохований у м. Перемишляни на Львівщині. Марія у рідному місті Бучач закінчила 4-річну початкову школу та 1–4 класи державної коедукаційної (навчали хлопців і дівчат) гімназії (1929–1933). У 1933 р. сім’я Боцюрківих переїхала до Львова. Там батько працював адвокатом, а Марія продовжила навчання у 5-му класі польської Державної жіночої гімназії ім. Королеви Ядвіги (1933/34 н.р.). У 6–8 класах навчалась у приватній жіночій гімназії Сестер Василіянок у Львові, де у 1937 р. отримала свідоцт во зрілості, склавши гімназійний розширений іспит зрілості типу гуманістичного. У 1937/38 н.р. розпочала вивчення хімії на математичноприродничому відділі у Львівському університеті Яна Казимира, а в 1938/39 н.р. закінчила 1-й курс фармацевтичного відділу медичного факультету цього ж університету [5]. 18 листопада 1939 р. Марія вийшла заміж за Платона–Олександра Лушпинського (1912–1997), родом із Косівщини на Станиславівщині, сина Мальвіни (з Онуцьких) (1889–1927) і о. Іларіона Лушпинського (1884–1962), сина о. Леонтія Лушпинського (1844–1911). Крім Платона, у сім’ї був ще старший син Тарас і молодша донька Лідія. Мати померла, коли Платону було всього 15 років.

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

Марія Боцюрків-Лушпинська Батько о. Іларіон Лушпинський у період ЗУНР був капеланом лічниць 1-ї бригади Легіону Українських січових стрільців, згодом — парохом у селах Помірці та Ріпинці Бучацького повіту, де брав активну участь у створенні й роботі різних українських товариств [7]. Наприкінці Другої світової війни Тарас і Лідія Лушпинські емігрували на Захід і після тривалих поневірянь оселилися в США. Інакша доля чекала їхнього брата Платона… Платон Лушпинський навчався в гімназії Бучача, потім м. Станиславів, де у 1932 р. склав іспит зрілості (матуру). За підтримки митрополита Андрея Шептицького почав вивчати стоматологію у Варшаві, проте навчання перервала Друга світова війна. Йому вдалося завершити студії в Берлінському університеті і в 1942 р. отримати диплом лікаря-стоматолога. Після одруження подружжя Марії і Платона Лушпинських переїхало до м. Ярослав (нині Польща), і Марія перервала навчання. Платон працював за фахом у дивізії «Галичина», потрапив у радянський полон під Бродами, повернувся до рідних у м. Львів, лікував митрополитів Андрея Шептицького та Йосифа Сліпого [2].

ОБЛИЧЧЯ ФАРМАЦІЇ

У червні 1941 р. у львівській тюрмі було закатовано старшого брата Марії — Тараса Боцюрківа [8]. За часів німецької окупації в 1943 р. Марія повернулася до Львова, продовжила студії у Фармацевтичному інституті (тодішніх Державних фармацевтичних фахових курсах Die Staatl. Pharmazeutischen Fachkurse), де закінчила три семестри. Навчаючись, брала активну участь у студентських гуртках, роботі «Союзу Українок», товариства «Рідна школа», їздила селами з лекціями. Була членом ОУН [8]. З відновленням діяльності Львівського державного медичного інституту Марія Боцюрків–Лушпинська 15 вересня 1944 р. подала заяву до дирекції інституту з проханням прийняти її на 4-й курс фармацевтичного факультету, оскільки закінчила один курс за Польщі і три семестри за німецької окупації. Протягом 1944–1945 рр. склала всі іспити, крім державних. З академічної довідки, виданої 25 серпня 1959 року, що є в особовій справі [5], видно, що в 1944/45 н.р. Марія навчалась у 7-му і 8-му семестрах фармацевтичного факультету. За вказаний період склала 7 екзаменів (мікробіологія, гігієна, біохімія, фармакогнозія, фармакологія, судова хімія, медичне постачання і основи санітарної тактики) та 10 заліків. На другий день після арешту (11 квітня 1945 р.) митрополита Йосифа Сліпого та інших єпископів греко-католицької церкви, органами НКВС було заарештовано також лікаря Платона Лушпинського і засуджено на 15 років каторжних робіт у таборах ГУЛАГу. Відбував покарання у Тайшеті Іркутської області, де зустрівся з ув’язненим

ПРАКТИКА

лікарем Василем Кархутом [2] (особистим лікарем митрополита Андрея Шептицького). У серпні 1945 р. Марію також заарештували, й у вересні вона «выбыла из института за непосещение занятий». У 1946 р. була засуджена Військовим трибуналом до 10 років таборів ГУЛАГу. Відбувала покарання в Комі АРСР. Мати Марії Олена Боцюрків, як член родини арештованого, була депортована до Казахстану. У 1948 р. Платона Лушпинського перевели у Магаданські табори на Колимі, де він працював табірним стоматологом. Марію звільнили з табору в 1955 р. й разом із звільненим чоловіком-інвалідом відправили на заслання до депортованої матері в м. Анжеро-Судженськ (Кемеровська область). Від серпня 1956 р. до травня 1959 р. Марія працювала у м. Анжеро-Судженську в центральній аптеці № 49 на посаді ручніста, а потім асистента. Родина повернулася в Україну влітку 1959 р. Не отримавши дозволу поселитись у власному будинку у Львові, переїхали у м. Перемишляни, що за 45 км від Львова. Тут Платон Лушпинський працював стоматологом у районній лікарні, а Марія — на тимчасових посадах фармацевта (ручніста, асистента) в аптеці № 87. За дозволом Міністерства охорони здоров’я УРСР Марія Лушпинська восени 1959 р. була зарахована на 4-й курс заочного факультету Запорізького фармацевтичного інституту. Протягом 1959/60 н.р. вислала (і були зараховані) усі контрольні роботи, згідно з навчальним планом. Екзаменів і заліків не складала. У червні 1960 р. Марія Лушпинська, на її прохання, була переведена у Львівський державний медичний інститут на заочний відділ фармацевтичного факультету. Склавши додатково необхідні іспити за попередній рік, а також державні іспити, Лушпинська М. І. в 1961 р. все-таки отримала довгоочікуваний диплом про вищу фармацевтичну освіту (через 23 роки!) ([4], с. 161, [5]). Рішенням ДЕК від 16 червня 1961 р. їй присвоєна кваліфікація провізора. Спочатку керувала у Перемишлянах лікарняною аптекою, а після отримання диплома про вищу освіту — центральною районною аптекою № 87 (донині працює частково у старому приміщенні) до виходу на пенсію в 1972 р. Марія Іларіонівна відійшла у вічність 29 листопада 1998 р. на 80 році життя, а Платон Іларіонович — 25 червня 1997 р., проживши 85 років. Поховане подружжя Лушпинських і батьки Марії на цвинтарі у м. Перемишляни на Львівщині. Лідія Яворська, Тернопільський національний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського, кафедра фармації ФПО післядипломної освіти Література

1. Боцюрків–Лушпинська М. І. Особова справа № 13017. Архів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. 2. Ганіткевич Я., Пундій П. Українські лікарі. Біобібліографічний довідник. Кн. 3. Учасники національно-визвольної боротьби та українського державотворення. Репресовані та реабілітовані лікарі України / Науковий редактор Любомир Пиріг. – Львів, 2008. – С. 120–121. 3. Гуцал П. Українські правники Тернопільського краю: біографічний довідник / Петро Гуцал. – Тернопіль, 2008. – С. 24. 4. За роками роки… До 160-річчя фармац. ф-ту ЛНМУ ім. Данила Галицького: 1853–2013. Б. С. Зіменковський, Т. Г. Калинюк, Р. Б. Лесик [та ін.]. – Львів: Ліга-Прес, 2013.– С. 129, 161. 5. Лушпинська М. І. Особова справа № 12108. Архів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. 6. Тернопільський енциклопедичний словник. – Т. 1. – Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2004. – С. 180. 7. Тернопільський енциклопедичний словник. – Т. 4 (додатковий). – Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2004. – С. 363. 8. Українська жінка у визвольній боротьбі (1940–1950 рр.): Біографічний довідник / Упорядник Мудра Н. П. – Вип. 2. – Львів: Світ, 2006. – С. 23.

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

ЖИТТЯ

ЦЕЙ ДИВОВИЖНИЙ СВІТ

«Клондайк» для любознательных В истории медицины и фармации существует много интересных, но малоизвестных фактов, порой серьезных, а порой и забавных. Прежде всего это касается лекарственных растений, которым посвящено огромное количество литературы. Знакомство с ней может не только разнообразить досуг и развить кругозор, но и способствовать более эффективному и безопасному использованию этих даров природы для профилактики и лечения многих заболеваний

В ПОИСКАХ ПОДОБИЯ Несколько веков назад множество представлений о лекарственных свойствах растений было связано с законом подобия. Так, например, в комнате тяжелобольного человека европейские врачи эпохи Возрождения рекомендовали ставить зеленые растения с вьющимся стеблем, «ползущим» по стенам. Считалось, что они способны не просто «забрать» на себя часть боли и страданий человека, но и помочь ему «выкарабкаться», «выползти» из болезни и выздороветь подобно тому, как «ползет» и украшается все новыми яркими и сочными листьями стебель растения. Магические представления древней медицины проявлялись также в том, что в качестве лекарств применяли растения, имеющие цвет или строение, сходное с внешними проявлениями болезни либо с той частью тела человека, которую это растение способно вылечить. Так, красное связывали с кровью, дырчатое — с ранами, желтое — с желтухой, растения с нитевидными листьями применяли для лечения облысения. «Подобное лечили подобным»: кровотечения — красной глиной, растениями с красными цветами; желтуху — желтым соком чистотела, желтыми перьями птиц и даже желтым брюхом щуки; с помощью травы, растущей на камнях («ломающей камни»), изгоняли камни из желчного пузыря; растениями, вид которых напоминал строение челюсти и зубов, лечили зубные болезни. Кстати, принцип подобия лег в основу появившейся в Европе в ХІХ в. гомеопатии, споры об эффективности которой ведутся и по сей день, несмотря на то, что доказательная медицина ее полностью отвергает.

Лекарственные растения овеяны самыми различными мифами и легендами, происхождение их названий зачастую связано с интересными фактами в истории человечества, а их использование может принести как пользу, так и вред, в зависимости от того, насколько человек осведомлен об особенностях этих даров природы

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

ПО ИРОНИИ СУДЬБЫ Когда Сарра родила Аврааму сына Исаака, это, конечно же, рассматривалось как чудо, поскольку роженице было девяносто лет, а ее мужу — все сто. Эта история, как и любой библейский сюжет, обросла апокрифами, и среди них существует мнение, что Сарра помимо всего прочего принимала плоды некоего растения, помогающего при бесплодии. Когда мальчик подрос, Бог повелел Аврааму принести любимого сына «во всесожжение» и тот, не посмев ослушаться, готов был исполнить этот приказ, однако в последний момент, по «подсказке» ангела, в жертву был принесен не человек, а овен, запутавшийся рогами в зарослях. Оказалось, что согласно преданию эти заросли состояли из тех самых растений, плодами которых пользовалась Сарра. Неудивительно, что это растение назвали Авраамовым деревом. Именно эту историю отражает и латинское наименование Vitex agnus castus, которое в переводе означает «жизнь невинного ягненка», хотя Плиний Старший (23–79 н.э.) образует название vitex от слова vieo — «переплетение», потому что длинные, гибкие ветки растения используют для плетения. Отсюда и привычное для нас название этого лекарственного растения — прутняк обыкновенный. По иронии судьбы, плоды витекса не только повышают плодовитость, но и снижают либидо. Поэтому в монастырях Европы в средние века их использовали в качестве специи, которая служила дешевой заменой перцу и заодно облегчала выполнение обета безбрачия. Отсюда еще два названия — «монашеский перец» и «целомудренник». В качестве лекарственного растения прутняк использовали еще тысячи лет назад в Древнем Египте, Греции и Риме. В народной медицине V. аgnus castus применяют для улучшения пищеварения, как успокоительное, мочегонное, антимикробное, антигрибковое, противовоспалительное и обезболивающее средство, спазмолитик и в качестве аперитива. Однако основное применение прутняк находит все-таки в гинекологической сфере. Он уменьшает выраженность симптомов предменструального синдрома,

ЦЕЙ ДИВОВИЖНИЙ СВІТ лечит расстройства менструального цикла и помогает при бесплодии. Мужчины с его помощью могут избавиться от угрей (акне) и подавить либидо, если перед ними стоит такая задача. «СИМВОЛ ТЕРПЕНИЯ» Алоэ — общеизвестное неприхотливое растение, часто встречавшееся на подоконниках во многих семьях в бывшем СССР в средине прошлого века. Чаще его называют столетником, хотя, с точки зрения продолжительности жизни самого растения, это ничем не оправдывается. Считалось, что сок алоэ обладает поистине чудодейственными свойствами, поэтому его название можно трактовать и по-другому: тот, кто применяет препараты из алоэ, будет жить 100 лет. Полагают, что слово «алоэ» (Aloe) пришло к нам из арабского языка, где обозначает многолетние суккулентные растения, имеющие мясистые листья и стебли и способные переносить длительную засуху. Основным лечебным продуктом, получаемым из алоэ, являлся сок, который носил название «сабр». Оно сохранилось в современном его наименовании — «сабур». Сгущенный сок-сабур был включен в Государственную Фармакопею СССР как слабительное. Сабур представляет собой сухой, затвердевший сок из листьев алоэ, полученный путем выпаривания. Само слово «сабур» происходит от арабского sabr (терпение). Растение считалось символом терпения, так как оно способно долгое время обходиться без влаги. Сок алоэ применяли преимущественно как профилактическое и общеукрепляющее средство. В последние годы появились самодеятельные попытки его использования для похудения. Однако следует помнить, что такие «эксперименты» весьма опасны. Так, например, категорически противопоказан прием сока, а тем более сабура, пациентам со склонностью к кровотечениям, геморроем, циститом, заболеваниями пищеварительного тракта в фазе обострения, болезнями сердечно-сосудистой системы, резкими перепадами артериального давления. ПОБЕДИТЕЛЮ — ОВОЩНУЮ БОТВУ Казалось бы, какие «секреты» могут быть связаны со столь привычным нам растением, как сельдерей (лат. Apium)? Возникает вопрос: почему сельдерей получил такое латинское название, происходящее от греческого «apex», что означает — вершина или верхушка? Не зная конкретных исторических обстоятельств, можно строить самые различные предположения, однако объясняется это тем, что в древности венки из листьев этого растения надевали на голо-

ЖИТТЯ

и после рождения ребенка, а также в период кормления грудью, поскольку сельдерей уменьшает выработку молока.

Когда Сарра родила Аврааму сына Исаака, это, конечно же, рассматривалось как чудо, поскольку роженице было девяносто лет, а ее мужу — все сто. Эта история, как и любой библейский сюжет, обросла апокрифами, и среди них существует мнение, что Сарра помимо всего прочего принимала плоды некоего растения, помогающего при бесплодии

ву победителям Немейских игр, которые проводились в Греции в промежутках между другими, более крупными — Олимпийскими. Кроме того, пучками зелени украшали храмы и жилища в праздничные дни, и были абсолютно правы, ведь сельдерей выделяет эфирное масло, которое очищает воздух, уничтожает грибковую плесень и бактерии. Интересно отметить, что сельдерей является ценным пищевым продуктом с так называемой отрицательной калорийностью, поскольку для его переваривания организм затрачивает гораздо больше энергии, чем получает. В сельдерее содержатся микроэлементы и биологически активные вещества, положительно влияющие на обмен веществ, состояние волос и кожи. Еще нашим дедушкам было известно, насколько важен корень сельдерея для мужчин, ведь это лекарственное растение обладает удивительной способностью усиливать потенцию. В давние времена существовала даже традиция преподносить молодоженам перед брачной ночью блюда с добавлением свежего корня сельдерея. Как и любое лекарственное растение, корень сельдерея также имеет и противопоказания. Так, его не рекомендуют употреблять женщинам после ІІ триместра беременности

«НЕОБУЗДАННАЯ» ФАНТАЗИЯ СИСТЕМАТИКОВ Мало кто знает, что столь знакомый нам пустырник имеет научное родовое название Leonurus, что в переводе с латыни означает «львиный хвост». Связано это с тем, что, по мнению систематиков, присвоивших этому растению такое имя, пучок его верхушечных листьев отдаленно напоминает кисточку львиного хвоста. Такая «необузданная» фантазия не нашла «поддержки» ни в одной из европейских стран, и в каждой из них это лекарственное растение носит свое название, в котором не отражено сходство с вышеупомянутым хвостом. Так, например, в Великобритании — это motherwort, в Германии — Herzgespann, во Франции — agripaume, в Болгарии — дяволска уста, в Польше — serdecznik pospolity, в Чехии — srdečník obecný, в Украине — кропива собача. В Европе широко распространен пустырник сердечный (Leonurus cardiaca). Поскольку лечебные свойства этого растения были известны с древних времен, его специально выращивали рядом с жильем. В Средние века посадки пустырника были обычными для каждого монастыря и университета. Это лекарственное растение широко применяют как в традиционной, так и в научной медицине в качестве седативного средства, аналогичного препаратам из валерианы, а также как эффективное средство для лечения и профилактики сердечно-сосудистых заболеваний. Используют пустырник также для лечения эпилепсии, базедовой болезни, тромбоза, заболеваний пищеварительного тракта. Он оказывает стимулирующее действие на гладкие мышцы матки. Однако прием препаратов пустырника в период беременности может спровоцировать преждевременные роды или выкидыш. *** Приведенные выше примеры призваны продемонстрировать, что лекарственные растения овеяны самыми различными мифами и легендами, происхождение их названий зачастую связано с интересными фактами в истории человечества, а их использование может принести как пользу, так и вред, в зависимости от того, насколько человек осведомлен об особенностях этих даров природы. Таким образом, литература об этих дарах — настоящий «клондайк» для любознательных. Подготовил Руслан Примак, канд. хим. наук ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

ЖИТТЯ

ЦЕЙ ДИВОВИЖНИЙ СВІТ

Море за склом: акваріумна «психотерапія» Одне з питань тренувальної бази знавців інтелектуального клубу звучить так: «Німецький натураліст Еміль Адольф Россмесслер у 1857 р. написав книгу «Море за склом». Латинське слово, яке він придумав, дало назву тим, що у 1972 р. виступили у «Трюмі». Назвіть це слово». Нескладно здогадатись, що правильна відповідь — «акваріум» (лат. aquarium). Це штучно створене водне середовище у прозорому резервуарі для утримання організмів-гідробіонтів (рослин і тварин) та спостереження за ними є не тільки прикрасою інтер’єру та дитячою забавкою. Акваріум удома чи на роботі — доволі дієвий засіб порятунку від стресу. СТАРОДАВНЄ ХОБІ Подейкують, що першими акваріумістами були китайці, які милуються золотими рибками (спершу в штучних водоймах, а згодом у посудинах) вже не одну тисячу років. Спеціальними басейнами з рибами та лотосом славилися сади єгипетських фараонів. У Стародавньому Римі «пісцини» (ставки з проточною водою) і «акварени» (садки та посудини для риб, каракатиць тощо) були неодмінною приналежністю будинків заможних громадян. Спогляданням за рибами захоплювався і правитель ацтеків Монтесума, який тримав у своєму палаці кілька своєрідних акваріумів, що називалися «диявольськими посудинами». До Європи захоплення живими рибками прийшло з Китаю разом із порцеляною у XVI–XVII ст., але становлення акваріумістики у її сучасному розумінні відбулося у середині XIX ст. Першу в світі експозицію акваріумів та тераріумів було відкрито в Лондонському зоопарку в 1849 р. АКВАРІУМ В ІНТЕР’ЄРІ Сьогодні наявність акваріума — це сильний і яскравий акцент, здатний оживити та освіжити навіть найсуворіший інтер’єр. Акваріум — це дивовижна і, головне, жива та динамічна краса поруч з буденністю. Чудові краєвиди, прикрашені зеленню, коралами, керамічними палацами, затонулими судами та скляними скульптурками, не можуть не зачаровувати, особливо якщо власник є за сумісництвом також і автором цього «дизайн-проєкту».

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

Акваріуми без риб займають в інтер’єрі те саме місце, що й звичайні «класичні» акваріуми, однак у них є свої особливості. Найголовніше — в них немає життя, а значить, немає і відходів. Акваріум без риб і рослин не вимагає щоденної уваги господаря. Його можна використовувати як світильник або нічник: оскільки в такому акваріумі немає рослин, питання про інтенсивність і колір освітлення вирішується виключно на основі авторського поняття про красу і доцільність Останнім часом серед стилів акваріумного дизайну набуває все більшої популярності футуристичний варіант так званого сухого акваріума, або акваріума без риб. Акценти в таких випадках роблять на оригінальному рельєфі та освітленні. Якщо поєднати декілька різних ґрунтів, то вони можуть створити вельми цікаві та яскраві композиції. Це щось на зразок абстрактного живопису, де головною метою є не оспівування природної краси, а розкриття внутрішнього світу автора і власника підводного пейзажу, передача його світосприйняття та усвідомлення свого місця у всесвіті. ПЕРЕВАГИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ Акваріум — це не просто прикраса інтер’єру. Акваріумна «психотерапія» сприяє релаксації та допомагає усунути психологічний дискомфорт. Відомо, що спостереження за проточною водою ще з давніх-давен вважалося корис-

ним заняттям для людей розумової праці або для тих, хто живе у стані постійного нервового напруження. У сучасній психотерапії уважне споглядання води у будь-якому її вигляді (проточної, стоячої тощо) рекомендоване для здобуття емоційної рівноваги та боротьби з безсонням. Саме тому цілком виправданою є модна тенденція, про яку вже йшлося, а саме — акваріум без риб. У той же час наявність за склом життя має свої переваги. Рухи рибок, видимі часом лише краєм ока, заспокоюють людину, допомагають зосередитися, відігнати зайві думки та турботи. Спостереження за акваріумом усуває стрес, налаштовує на мирний лад та підвищує настрій. Згідно з результатами досліджень, проведених американськими вченими, споглядання підводних мешканців (як і спілкування з тваринами у цілому) позитивно впливає як на психологічні, так і на фізіологічні показники: стабілізується серцевий ритм та зменшується вираженість психічного стресу [1]. Відомо, що наявність акваріума в офісі підвищує працездатність співробітників, створює сприятливий мікроклімат у колективі та навіть сприяє підвищенню ефективності бізнесу. Загалом, удома чи на роботі, спостерігаючи за спокійним плаванням химерних акваріумних рибок та ніжною зеленню, людина відчуває себе менш напруженою та більш енергійною і щасливою. Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук Література

1. Sahrmann J.M. et al. Changes in human health parameters associated with a touchtank experience at a zoological institution. Zoo Biol. 2016. 35 (1):4-13.

АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ НА ЧЕРВЕНЬ 2020 РОКУ

Якщо мета Раків — просунутися кар’єрними сходами, то в червні можна досягти солідних результатів. Зірки сприяють тим, хто бажає змінити роботу або її напрямок. Можливо відновлення старих контактів і початок бізнесу з новими партнерами. Зникнуть сумніви і невизначеність у виборі мети. У фінансовому відношенні цей період також дуже сприятливий.

Козорогів очікують організаційні питання, обумовлені налагодженням або оновленням бізнесу. Можливі великі витрати, пов’язані з купівлею, орендою або облаштуванням житла. Партнери можуть вести себе не так, як ви припускали. Будьте дипломатичними при вирішенні сімейних проблем. Ваш енергетичний потенціал досить низький, витрачайте сили економно.

Дивним чином Терези у червні потраплять у центр подій. Нарешті норовлива Фортуна посміхнулася — ви затребувані і оцінені належним чином. Коло знайомих розшириться, в оточенні з’являться люди, зокрема впливові особи, здатні допомогти словом і ділом. Хороші перспективи відкриваються для службовців держустанов.

Зросте прагнення до лідерства у Водоліїв. Підвищиться ваша активність в професійних і політичних справах. Ймовірно, ви будете пропагувати свою точку зору з особливим завзяттям і навіть настирливістю, що призведе до погіршення відносин із компаньйонами. Можливі непередбачені витрати. Зростають сексуальні запити, бажання любити і насолоджуватися.

У червні у Скорпіонів події розвиватимуться не так, як передбачалося, і своїми діями ви можете завдати шкоди перебігу справ. Кульмінація відбудеться в кінці місяця і доведеться вирішити: залишатися разом з партнером або йти своїм шляхом. Рішення прийде несподівано, але, незважаючи на негативні обставини, фінал може виявитися позитивним.

Негативною стороною місяця для Риб стане дестабілізація і гальмування в справах. Складні взаємини з партнерами і пробуксовка проєктів вплинуть на вашу впевненість, проте згодом все владнається. Доведеться обирати між двома любовними зв’язками, один з яких пов’язує вас з минулим, а інший — вабить спільністю інтересів і яскравими емоціями. Тетяна Савченко, астропсихолог

і покраще ітн

2-4

я нн

сп о с

тижні1

рі

те

комплексний* засіб для лікування оніхомікозів1

пом

Вигідні переВаги Видиме покращення стану нігтів вже через 2-4 тижні1 Зручне нанесення 1 раз на добу без додаткових маніпуляцій1 Одна упаковка на 3 місяці використання1

ез

В червні Близнюки можуть насолоджуватися життям. Вас очікують фінансові сюрпризи — підвищення зарплати або несподівані бонуси. Можна зважитись на велике капіталовкладення або придбання. Сімейні Близнюки почнуть упорядковувати побут, а неодружених очікує відновлення старих відносин або початок нового почуття.

Дів очікують досить серйозні проблеми на роботі, але ви зможете довести свою компетентність і незамінність. Прагнення узгодити різні точки зору і готовність до компромісу стануть помічниками в цей період. Фінансові справи йдуть не дуже вдало. В останній декаді місяця ситуація зміниться на краще. Життя подарує нові багатообіцяючі проєкти.

У червні активізуються суперники Стрільців, які намагаються вас відтіснити. Попри всі перепони, позитивною тенденцією місяця стане повільне, але впевнене просування до поставленої мети. Через колотнечу на роботі погіршаться відносини з партнером. В останній декаді підвищаться ваш енергетичний потенціал і загальний тонус.

ер

У червні Тельці проявлять цілеспрямованість і наполегливість. При веденні справ уникайте поспішних рішень і необдуманих вчинків. Дух суперництва може захопити вас як у відносинах з колегами по службі, так і з начальством. Ви можете досягти значних успіхів за умови, що будете враховувати думку та інтереси партнерів.

Справа, розпочата Левами в попередній період, встане на рейки успіху і процвітання. Фінансові надходження очікуються в другій половині місяця. Надійною опорою в складних ситуаціях для вас стануть старі перевірені друзі. Особисте життя може значно змінитися — вас буде спокушати дух свободи, ваблячи новими горизонтами.

яч

Головною проблемою для Овнів стануть відносини у сім’ї та на роботі. Ймовірно, ви будете змушені відмовитися від співпраці з кимось. Однак такі зміни будуть мати і позитивні наслідки — знайдете нових партнерів або продовжите проєкти самостійно. Незважаючи на численні тривоги, вам випаде шанс трансформувати свої справи і відносини з оточуючими.

га т и у т ь с м

Інформація для спеціалістів охорони здоров’я про медичний виріб Оніхоцид® Емтрікс. Склад: пропіленгліколь, сечовина, молочна кислота, вода та гідроксид натрію. Показання. Оніхомікоз тощо. Можливі побічні явища. Тимчасове незначне подразнення шкіри, безпосередньо прилеглої до нігтя тощо. Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату тощо. Для докладної інформації дивіться інструкцію Оніхоцид® Емтрікс. UA.MD.041-16 від 30.12.2016. Виробник. «Моберг Фарма АБ», Густавслундсваген 42, SE167 51 Бромма, Швеція. Уповноважений представник в Україні. «БерлінХемі/А. Менаріні Україна ГмбХ», м. Київ, вул. Березняківська, 29. Тел.: +38(044) 3541717. UA_ONY-04-2019_V1_Press. Останнє оновлення 04.09.2019. 1 Інструкція для застосування медичного виробу Оніхоцид® Емтрікс UA.MD.041-16 від 30.12.2016. *Оніхоцид® Емтрікс уповільнює розмноження та розповсюдження грибків нігтів, механізм впливу є таким: фізичне руйнування клітинних стінок та клітинних мембран, що стимулює осмотичний ефект та наступну загибель грибкових клітин; кератолітичний ефект — видалення надлишкової кератинізованої тканини нігтя, ураженого грибковою інфекцією. Оніхоцид® Емтрікс покращує зовнішній вигляд деформованих нігтів, покращує гідратацію нігтьової пластини та дбайливо вирівнює зовнішній шар нігтя.

«Однакові» ліки — різна ефективність? Шукайте рішення в «Rx index® — Довідник еквівалентності лікарських засобів»

У травні вийшло друком оновлене видання «Rx index® — Довідник еквівалентності лікарських засобів» — єдиний в Україні ресурс, що містить інформацію про терапевтичну еквівалентність оригінальних і генеричних лікарських засобів. Довідник надає унікальну можливість оцінити рівень доказової бази щодо ефективності й безпеки всіх препаратів, зареєстрованих в Україні, та зробити усвідомлений вибір на підставі інформації про їхню взаємозамінність. Розширена онлайн-версія довідника із зручною системою пошуку лікарських засобів представлена на сайті RX.UA

В Україні зареєстровано більше 10 тис. лікарських засобів, до складу яких входять близько 2 тис. діючих речовин. Отже, однаковий склад можуть мати декілька препаратів, серед яких зазвичай є оригінальний засіб та його генеричні версії. Іноді число останніх досягає кількох десятків. Єдиним критерієм вибору препарату за таких умов здебільшого є ціна, але даний підхід може нанести непоправної шкоди, адже не можна сліпо ототожнювати ефективність і безпеку оригінального та генеричного засобів. Справа в тому, що ідентичні склад та лікарська форма не гарантують однакової терапевтичної дії препаратів: на їхню ефективність також впливають технологія виробництва, якість сировини, допоміжні речовини, які у різних виробників можуть відрізнятися. Тому вибір лікарського засобу повинен ґрунтуватися на інформації про терапевтичну еквівалентність (взаємозамінність) оригінальних та відтворених ліків, висновок про яку можна зробити на підставі результатів досліджень, проведених в лабораторних умовах, спеціальних досліджень з визначення біоеквівалентності або за даними обмежених клінічних випробувань. У виданні «Rx index® — Довідник еквівалентності лікарських засобів» лікарські засоби систематизовані на підставі класифікації

ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК 05_2020 WWW.FP.COM.UA

препаратів на основі їх еквівалентності, що затверджена методичними рекомендаціями МОЗ України № 77.17/119.17, що, по суті, є єдиним джерелом такої інформації. «Rx index® — Довідник еквівалентності лікарських засобів» — це перехід на якісно новий рівень можливостей для впровадження в практичну діяльність лікаря і фармацевта принципів доказової медицини, — вважає професор Ганна Зайченко, член Європейської асоціації клінічної фармакології та терапії, член Міжнародного союзу фундаментальної та клінічної фармакології, завідувач кафедри фармакології НМУ ім. О.О. Богомольця. «Rx index® — Довідник еквівалентності лікарських засобів» — спеціалізоване видання, яке з 2016 р. щорічно оновлюється та перевидається. Видання готує колектив авторів за редакцією професора І.А. Зупанця та академіка НАН України, професора В.П. Черних. Довідник інформує про основні показання, протипоказання, дозування, спосіб застосування лікарського засобу та фірму-заявника. Лікарські засоби можна знайти за торговою та міжнародною непатентованою назвами. Також лікарські препарати у довіднику класифіковані та позначені відповідним кодом на підставі ступеня доказовості даних про ефективність

та безпеку, що наведені в їхніх реєстраційних досьє. Така класифікація дозволяє розмежувати лікарські засоби з різним рівнем доказової бази і регуляторними підходами до реєстрації та перереєстрації, систематизувати генеричні препарати за методами доведення еквівалентності та відповідно зробити висновок щодо взаємозамінності лікарських засобів. В Україні, на відміну від розвинутих країн, доведення терапевтичної біоеквівалентності оригінальних і генеричних засобів, а також надання широкого доступу до цих даних, на жаль, не є обов’язковим і залежить від доброї волі виробників ліків та власників реєстраційних посвідчень. Тому інформація про еквівалентність лікарських засобів надається за заявним принципом. У 2019 р. була запущена онлайнверсія «Rx index® — Довідник еквівалентності лікарських засобів» RX.UA, а наразі на Google Play вже можна завантажити застосунок «Rx index» для мобільних пристроїв. Онлайн-версія довідника має такі переваги: оперативне оновлення даних про лікарські засоби, зручна система пошуку лікарських засобів за торговими або міжнародними непатентованими назвами українською або російською мовою, інструкції для медичного застосування препаратів, наукові та популярні матеріали про еквівалентність лікарських засобів і принципи її кодування в довіднику тощо. Онлайн-версія Rx index постійно оновлюється та розширюється і згодом стане повноцінною інформаційною платформою для лікарів, фармацевтів і всіх працівників галузі охорони здоров’я. Доступ до достовірної інформації про взаємозамінність лікарських засобів є важливою умовою якісного лікування та безпеки фармакотерапії, і автори «Rx index® — Довідник еквівалентності лікарських засобів» докладають максимум зусиль для розширення та спрощення цього доступу.

довідник еквівалентності лікарських засобів За редакцією проф. І.А. Зупанця, акад. НАН України, проф. В.П. Черниха

• Містить усі зареєстровані в Україні лікарські засоби • Зручний за структурою, пошуком та форматом • Практичний та корисний • Надійний помічник для спеціалістів у лікарні та аптеці

ДЛЯ КОГО? Це спеціалізоване медичне видання для фахівців, у якому зібрана стисла інформація про всі лікарські засоби, зареєстровані в Україні. ЯКА ІНФОРМАЦІЯ МІСТИТЬСЯ? Довідник містить інформацію стосовно основних показань, протипоказань, дозування, способу застосування, фірм-заявників та країни їхнього походження. Структура довідника створена за АТС-класифікацією. Лікарські засоби можна знайти за торговою назвою та міжнародною непатентованою назвою українською та іноземною мовами. ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ІНШИХ ПОДІБНИХ ДОВІДНИКІВ? Вперше у довіднику докладно висвітлено принципи доказовості еквівалентності лікарських засобів для генериків, традиційних лікарських засобів та препаратів із добре вивченим медичним застосуванням. Інформацію про еквівалентність лікарських засобів наведено за заявним принципом від володарів реєстраційних посвідчень та від лабораторій біоеквівалентності. ЯК КЛАСИФІКУЮТЬСЯ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ? Класифікацію еквівалентності лікарських засобів подано на основі методичних рекомендацій МОЗ України 77.17/119.17

«Теоретичне обґрунтування принципів оцінки еквівалентності лікарських засобів в Україні» та способу отримання взаємозамінюваності (in vitro, порівняльних клінічних випробувань із генеричним або оригінальним лікарським засобом): • оригінальні (інноваційні) лікарські засоби; • генеричні лікарські засоби; • лікарські засоби з добре вивченим медичним застосуванням та/ або традиційний (рослинний) лікарський засіб; • окремі типи лікарських засобів, до яких застосовуються спеціальні вимоги при реєстрації в Україні. ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКВІВАЛЕНТНОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ? Класифікація допоможе лікарю та фармацевту призначати/рекомендувати пацієнтам найбільш ефективні та добре вивчені лікарські засоби. ЯКІ ДОДАТКОВІ ПЕРЕВАГИ? Для зручності виписування рецептів у довіднику також наведено дані щодо належності лікарських засобів до наркотичних/психотропних речовин та їх відпуску за рецептом. Провідні спеціалісти надали інформацію стосовно основ лікарської рецептури, що допоможе практичним лікарям у щоденній роботі.

Із питань придбання «Довідника еквівалентності лікарських засобів» звертайтеся за тел.: +38(0)44 498-06-72; +38(0)67 565-83-06 або e-mail: fp@fp.com.ua

Є тільки одна Віагра, і це Віагра

ВІАГРА® (силденафіл), таблетки вкриті плівковою оболонкою, 25 мг: по 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці. 50 мг: по 1 або по 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці. 100 мг: по 1 або по 2 таблетки у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці; по 4 таблетки у блістері, по 1 або по 2 блістери в картонній коробці. Коротка інструкція для медичного застосування препарату. Показання. Препарат Віагра® рекомендується застосовувати чоловікам із еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту. Для ефективної дії препарату Віагра® потрібне сексуальне збудження. Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза препарату Віагра® становить 50 мг та застосовується у разі необхідності приблизно за годину до сексуальної активності. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг у таблетках. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Частота застосування максимальної рекомендованої дози препарату становить 1 раз на добу. Більш детально – див. інструкцію. Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Одночасне застосування із донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболізму оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект нітратів. Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичної гіпотензії. Стани, при яких не рекомендована сексуальна активність (наприклад, тяжкі серцевосудинні розлади, такі як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня). Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва незалежно від того, пов’язана ця патологія із попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи ні. Наявність таких захворювань, як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки), оскільки безпека силденафілу не досліджувалася у таких підгрупах пацієнтів. Побічні реакції. Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як

головний біль, припливи крові до обличчя, диспепсія, закладеність носа, запаморочення, нудота, приливи жару, порушення зору, порушення сприйняття кольору та затьмарення зору. Більш детально – див. інструкцію. Особливості застосування. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні), або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму. Більш детально – див. інструкцію. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При дослідженні in vitro силденафіл – слабкий інгібітор ізоформ цитохрому Р450. Дослідження in vivo: силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що цей препарат потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами в будь-якій формі протипоказане. Більш детально – див. інструкцію. Фармакологічні властивості. Силденафіл є потужним та селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) у кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Більш детально – див. інструкцію. Категорія відпуску. За рецептом. Перед використанням препарату необхідно ознайомитись з інструкцією для медичного застосування та проконсультуватись з лікарем. Інформація для лікарів і фармацевтів. Призначено для розповсюдження на семінарах, симпозіумах, конференціях з медичної тематики. Реєстраційні посвідчення № UA/0313/01/02 та UA/0313/01/03 від 26.02.2018р., затверджено Наказом МОЗУ № 343зі змінами, затвердженими Наказом МОЗУ № 236 від 04.02.2020 р. Зміни внесено Наказом МОЗУ 02.04.2020 № 763 Реєстраційне посвідчення № UA/18004/01/01 За додатковою інформацією звертайтесь до: Представництва «Пфайзер Експорт Бі. Ві.» в Україні: 03038, м. Київ, вул. Амосова, 12. Бізнес-центр «Горизонт парк», тел.: (044) 391-60-50.

PP-VIA-UKR-0070

Таблетки Віагри, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, у формі діаманту, із заокругленими краями, з тисненням «Pfizer». Таблетку зображено не в натуральний розмір. Всі інші таблетки зображено лише з ілюстративною метою.