Фармацевт Практик №11, 2020

11 [195] 2020 ISSN 2409–2584

Тайм-менеджмент або Володар часу 26 Кого наступного «роздягне» ринок медичних виробів?

3

ХОЗЛ: медична грамотність пацієнтів

10

Чітка вимова — основа комунікації

14

Актуальні питання вакцинації

16

www.fp.com.ua

Пілобакт Нео є комбінованим набором, який містить омепразол, кларитроміцин і амоксицилін* Омепразол знижує секрецію соляної кислоти і підвищує концентрації кларитроміцину та амоксициліну в слизовій оболонці шлунка* Кларитроміцин та амоксицилін виявляють антибактеріальну активність щодо Н. Pylori та стійкі до кислого середовища шлунка* Витяг з інструкції для медичного застосування лікарського засобу ПІЛОБАКТ НЕО (PYLOBACT NEO)*. Склад: діючі речовини: таблетки амоксициліну – 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить амоксициліну тригідрат еквівалентно амоксициліну 1000 мг; таблетки кларитроміцину – 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить кларитроміцину 500 мг; капсули омепразолу – 1 капсула містить омепразолу 20 мг; Фармакотерапевтична група. Комбінації для ерадикації Helicobacter рylori. Код АТХ А02В D05. Фармакологічні властивості. Пілобакт Нео є комбінованим набором, який містить омепразол, кларитроміцин і амоксицилін. Пілобакт Нео – потрійна схема першої лінії ерадикаційної терапії Helicobacter рylori (H. pylori), розрахована на 7 днів лікування. Клінічні характеристики. Показання. Ерадикація Helicobacter рylori у пацієнтів з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки. Спосіб застосування та дози. Пілобакт Нео є комбінованим набором, який містить омепразол, кларитроміцин і амоксицилін. Пілобакт Нео – потрійна схема першої лінії ерадикаційної терапії H. pylori, розрахована на 7 днів лікування. Побічні реакції. Препарати, які входять до складу комбінованого набору, добре переносяться, а небажані реакції зазвичай легкого перебігу й оборотні. Упаковка. 1 стрип містить: 2 таблетки амоксициліну, 2 таблетки кларитроміцину і 2 капсули омепразолу; 7 стрипів у картонній коробці. Категорія відпуску. За рецептом. Виробник. Сан Фармасьютикал Індастріз Лімітед/ Sun Pharmaceutical Industries Limited. Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Індастріал Ареа 3, Девас – 455001, Індія/ Industrial Area 3, Dewas, 455001, India.

Не є рекламою. Інформація для професійної діяльності медичних і фармацевтичних працівників, а також для поширення на семінарах, конференціях і симпозіумах на медичну тематику. Наказ МОЗ України від 28.07.2016 № 787. Р.П. № UA/0130/01/01. Повна інформація про лікарський засіб міститься в інструкції для медичного застосування. * Інструкція для медичного застосування лікарського засобу ПІЛОБАКТ НЕО.

TOB «Ранбаксі Фармасьютікалс Україна» (група компаній САН ФАРМА). м. Київ, 02121, Харківське шосе, 175, оф. 14. Тел: +38 044 371 77 21

Зміст 11’ 2020 REVIEW

Відвідувач з кашлем: що порекомендувати? Кинув кріп Прокіп в окріп

актуальне інтерв’ю Кого наступного «роздягне» ринок медичних виробів?

у фокусі: безпека 3

наука лекторій Кишкова мікробіота і старіння організму: чи є зв’язок? Новини. Чинники ризику неінфекційних захворювань: дослідження STEPS в Україні Делікатна справа: інтимні проблеми у молодому віці

Український фармацевтичний вісник ФАРМАЦЕВТ ПРАКТИК Спеціалізоване медичне видання для інформування спеціалістів медицини про нап­рямки розвитку медицини, фармації та рекламування лікарських засобів Видається із січня 2003 року. Виходить 1 раз на місяць 11 (195)’2020 Головний редактор Наталія Малішевська, e-mail: malishevska@fp.com.ua Науковий редактор Ігор Зупанець Редактор науково-практичного відділу Олександра Демецька Регіональне бюро Західна Україна Лариса Дедишина

14

16 18

практика 6

7

9 профілактика і лікування Медична грамотність пацієнтів — основа успішного лікування ХОЗЛ

Зона особливої уваги: актуальні питання вакцинації Обережно, травма!

13

10

школа фармацевта Життя під тиском Лихоманка у дітей Лікування нападів мігрені: курс на ефективність

тренінг

Тайм-менеджмент або Володар часу

ex tempore

Приготування м'яких лікарських форм: мазь Длуського

Випусковий редактор Ганна Юрченко Медичний редактор Михайло Арістов Редагування та коректура Ірина Златоус, Ганна Юрченко Арт-директор Руслана Лутова Дизайн і верстка Юрій Мисливець, Руслана Лутова

обличчя фармації Науковець-футболіст, який став художником Новини. Антидепресант флувоксамін у дослідженні запобігав ускладненням COVID-19

30

33

життя 20 22 24 26

28

суспільство і світ Арчибальд Кронін: лікар і письменник Де меди, там нема біди Несостоявшаяся кормовая культура

краса і здоров’я

Догляд за шкірою в холодну пору року Астрологічний прогноз на грудень 2020 року

Відділ реклами Олександр Лабирін, Інна Дмитрієва тел.: (044) 498-06-72, e-mail: fp@fp.com.ua Начальник відділу дизайну та верстки Юрій Мисливець Начальник виробничого відділу Олексій Сільянов Адреса видавництва 03142, Київ, вул. Кржижановського, 4. Бізнес-центр «Наука», 4-й поверх. Тел.: (044) 498-06-72, факс: (044) 498-06-74

Фото Ігор Садовий, shutterstock.com

Передплатний індекс — 06466

Засновник і видавець ТОВ «Фармацевт Практик»

Свідоцтво про реєстрацію КВ № 22822–12722Р від 11.08.2017

Наклад 12 500 прим. Ціна договірна

34 35 36 38 40

Формат журналу 60х84/8. Ум. друк. арк. 15 Кольороподіл і друк

ТОВ «МАКРОС» м. Київ Підписано до друку 24.11.2020 р. Замовлення №2411 Ре­дакція не зав­жди поділяє дум­ки ав­торів публікацій. Ма­теріали дру­ку­ють­ся мо­вою оригіналу (ук­раїнською, російською). Редакція за­ли­шає за со­бою пра­во ре­да­гувати передані матеріали. По­вне або част­ко­ве від­творення опубліко­ва­них ма­теріалів здійсню­вати тільки за зго­дою ре­дакції. При ви­ко­ри­с­танні матеріалів поси­лан­ня на «Фарма­цевт Практик®» є обов’язковим. Відповідальність за зміст рекламних публікацій та їхню до­стовірність не­се рекламо­да­вець.

Актуальне інтерв’ю

REVIEW

Кого наступного «роздягне» ринок медичних виробів?

Медичний виріб (медвиріб) — будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, призначений виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта. Медвироби — це десятки тисяч найменувань, від шприців та катетерів до протезів, апаратів для штучної вентиляції легень та складної діагностичної техніки. Медична маска, яка через пандемію COVID19 стала невід’ємною частиною нашого життя, це теж медвиріб. Але, незважаючи на грандіозну роль медвиробів у житті хворих і здорових, вони останнім часом чомусь зникли з порядку денного законотворців та регуляторних органів. Що відбувається на ринку медвиробів, журналу «Фармацевт Практик» розповіла Тетяна Коба, радник президента Національної академії медичних наук України, радник міністра охорони здоров’я Протягом останнього року ринок медвиробів почувається досить комфортно. Але чи відчувають комфорт звичайні пацієнти, чи стали медичні вироби доступнішими та якіснішими? Кожен із нас регулярно відвідує аптеки і спостерігає постійне підвищення цін на медвироби. Проаналізувавши останні зміни в нормативно-правовій базі, можна зробити висновок: ситуація на ринку вкрай тривожна. Технічні регламенти У 2018 р. втратив чинність Державний реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення (Наказ МОЗ України від 22.12.2017 № 1690). Цей крок був цілком логічним з огляду на те, що вступили в дію Технічні регламенти, розроблені на основі відповідних європейських Директив та затверджені Постановами КМУ від

02.10.2013 № 753, 754 і 755, і з 1 липня 2015 р. усі медичні вироби, які вводяться в обіг або вже існують на ринку України, повинні підтвердити відповідність Технічним регламентам і мати відповідні сертифікати та декларацію. Для медвиробів 1-го класу ризику застосовується процедура самодекларування, яка полягає в тому, що виробник самостійно декларує, що його продукція відповідає Технічному регламенту. Але проблема полягає в тому, що чинні Технічні регламенти є застарілими: вони розроблені на основі Директиви Ради ЄС від 14 червня 1993 р. № 93/42/ ЄЕС щодо медвиробів, Директиви Ради ЄС від 20 червня 1990 р. № 90/385/ЄЕС щодо активних медвиробів, які імплантують, та Директиви Ради ЄС від 27 жовтня 1998 р. № 98/79/ЄЕС щодо медвиробів для діагностики in vitro.

23 квітня 2019 р. МОЗ України винесло на громадське обговорення проєкт постанови про оновлення Технічних регламентів щодо медвиробів. Нові Технічні регламенти були розроблені на основі Регламенту (ЄС) 2017/745 Європейського Парламенту та Ради від 05 квітня 2017 р. щодо медвиробів, а також на основі Регламенту (ЄС) 2017/746 Європейського Парламенту та Ради від 05 квітня 2017 р. щодо медвиробів для діагностики in vitro. Проєкт постанови передбачає врегулювання таких питань, як посилення контролю з метою підвищення ефективності та безпеки медвиробів. Нові правила краще відображають новітній науково-технічний прогрес і встановлюють світові стандарти для регулювання медвиробів. Вони також забезпечать умови для поступового зближення України та ЄС, у тому числі у формуванні необхідної Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

3

REVIEW

Актуальне інтерв’ю

модернізованої та більш надійної законодавчої бази в сфері медицини. Оновлена нормативно-правова база забезпечує кращий захист здоров’я населення та безпеки пацієнтів. Зокрема, згідно з нею медвироби з високим рівнем ризику підлягають суворішим перевіркам перед уведенням в обіг. Посилюються правила, що стосуються клінічної оцінки та клінічних досліджень, запроваджуються суворіші вимоги щодо використання небезпечних речовин. До сьогодні нові Технічні регламенти не затверджені, і в часи надшвидкого технічного прогресу та щоденних інновацій Україна у сфері медвиробів користується стандартами більше ніж 20-річної давнини! Ціни 3 квітня 2019 р. були внесені зміни в постанову КМУ від 2 липня 2014 р. № 240 «Питання декларування зміни оптововідпускних цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення», якими скасовано процедуру декларування зміни оптововідпускних цін на медвироби. На думку уряду, це дозволяє здійснити заходи з дерегуляції бізнесу, створити більш сприятливі умови для ведення господарської діяльності операторами ринку медвиробів, а також привести у відповідність національне законодавство у зазначеній сфері з європейським. На жаль, уряд не навів прикладів, в яких державах ЄС діє така реформа. А ми тепер не можемо проаналізувати цінову політику ринку, єдиним джерелом інформації є система Prozorro.

6 березня 2019 р. на засіданні КМУ, присвяченому обговоренню питань дерегуляції ведення бізнесу в Україні, було внесено зміни до постанови від 17 жовтня 2008 р. № 955, чим скасовано граничні постачальницько-збутові надбавки на медвироби в розмірі 10% для закупівлі за кошти державного та місцевих бюджетів (Постанова КМУ від 06.03.2019 р. № 184). Це рішення активно підтримувала Асоціація «Оператори ринку медичних виробів», а уряд аргументував рішення тим, що «…виробники залишають весь прибуток за кордоном. Абсолютно всі великі зару-

біжні компанії, які постачають обладнання в Україну, є збитковими, тому що обмеження цією надбавкою не дозволяє їм покривати свої адміністративні, логістичні, ремонтні, гарантійні витрати. Ми переконані, що це нормалізує ситуацію й як додатковий бонус дозволить наповнити державний бюджет». Тут доречно навести цікавий факт: до скасування граничної надбавки 10% на медвироби, послуги з ремонту, монтажу медичного обладнання та ряд інших робіт, що не потрапляли під гарантію, закуповувалися за окремими тендерними процедурами і на них гранична надбавка не поширювалася. Цікаво дізнатися: чи дійсно вдалося «наповнити державний бюджет» і, якщо так, то за чий рахунок? Чи були вкладені прибутки виробників медвиробів у розвиток фармацевтичної галузі України, чи, може, ми продовжуємо збагачувати економіку інших держав? Завжди, ламаючи одне, потрібно будувати інше. Неможливо скасувати норми і не прийняти нові. На початку пандемії COVID-19 було затверджено перелік медвиробів, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість (Постанова КМУ від

Протягом останнього року ринок медвиробів почувається досить комфортно. Але чи відчувають комфорт звичайні пацієнти, чи стали медичні вироби доступнішими та якіснішими? Кожен із нас регулярно відвідує аптеки і спостерігає постійне підвищення цін на медвироби. Проаналізувавши останні зміни в нормативно-правовій базі щодо медвиробів, можна зробити висновок: ситуація на ринку вкрай тривожна

4

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

20 березня 2020 р. № 225 «Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2, на території України»; Постанова КМУ від 20 березня 2020 р. № 224 «Про затвердження переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції із ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість») Ці медвироби мають закуповуватися через державні закупівлі, але жодних коментарів та пропозицій щодо врегулювання цін на них так і не пролунало. Хочу звернути вашу увагу, що в системі Prozorro розміщується тільки скан-копія вже укладеного договору на постачання медвиробів з переліку без проведення тендерної процедури. Воно начебто й логічно — не проводити торги в період пандемії, коли час обмежений і треба рятувати людські життя, але ми відкрили скриню Пандори. Питання до уряду та МОЗ України: чому одразу не були зафіксовані ціни, як при закупівлях ліків із Національного переліку основних лікарських засобів? Чому для медвиробів зробили виняток, хоча закупівлі відбуваються за бюджетні кошти? Національний перелік основних лікарських засобів визначає, на які ліки встановлюються граничні оптово-відпускні ціни, що дозоляє уникати завищення цін під час закупівель медичними закладами і устано-

Актуальне інтерв’ю

REVIEW

Представники Асоціації «Оператори ринку медичних виробів» заявляють, що в країнах ЄС ціни на медвироби не контролюються, граничних надбавок немає, але ж там є багато важелів, які тримають ціни «в рамках» та забезпечують доступність лікування для пацієнтів: це і національні переліки, і декларування цін, і переговорні процедури, і страхова медицина, і оцінка технологій охорони здоров’я.

вами системи охорони здоров’я, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Обов’язково має бути створений і Націо­ нальний перелік основних медвиробів, як в інших країнах світу, для забезпечення та надання медичної допомоги населенню в закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності. Чому держава практично повністю усувається, коли йдеться про життєво важливі медвироби? Яскравий приклад — тест-смужки для визначення рівня глюкози в крові. Пацієнти з цукровим діабетом як 1-го, так і 2-го типу потребують їхнього застосування щоденно (за міжнародними рекомендаціями при цукровому діабеті 1-го типу — до 8 шт. на день). Регулярний контроль рівня глюкози є важливим інструментом в управлінні лікуванням і для профілактики хронічних ускладнень цукрового діабету, які часто призводять до інвалідності. Забезпечення регулярного контролю рівня глюкози в крові має не лише медичну, а й економічну складову — дозволяє раціональніше застосовувати інсулін та цукро­ знижувальні засоби, а також не допускати розвитку ускладнень, які дорого коштують і пацієнту, і державі. На сьогодні лише незначна частина пацієнтів із цукровим діабетом (діти та вагітні) отримує тестсмужки безкоштовно у рамках Державних програм. Більшість хворих на цукровий діабет купує їх за власний кошт — за ціною, що може сягати 500 грн за упаковку. Чому держава, яка щорічно на сотні мільйонів гривень закуповує інсуліни та надає їх хворим безкоштовно, не може також забезпечити пацієнтів тест-смужками для самоконтролю?

Для інформації У зв`язку з поширенням на території України коронавірусної інфекції уряд запровадив спрощену процедуру ввезення медичних виробів без проведення оцінки відповідності вимогам Технічних регламентів. Для ввезення імпортних медичних масок, медичних рукавичок, тестів для діагностики коронавірусної хвороби (COVID-19) тощо необхідно отримати спеціальне повідомлення від МОЗ України про введення в обіг та експлуатацію медичного виробу. Для вітчизняних виробів також можна отримати повідомлення про тимчасову реалізацію без проведення оцінки відповідності вимогам Технічних регламентів Рішенням проблеми могло би стати включення тест-смужок до програми реімбурсації, але постає питання: де брати офіційні ціни, що декларували виробники чи постачальники для розрахунку референтної ціни? Система Prozorro навряд чи в цьому допоможе. До чого призвели лобістські дії операторів ринку медвиробів? За два роки ринок медвиробів було «відпущено», натомість ми отримали підвищення цін та зниження якості. Останнє підтверджує кількість відкритих кримінальних справ СБУ щодо контра­фактних тестів для виявлення COVID-19.

Відповідальність 1 січня 2016 р. вступила в дію Конвенція Ради Європи з контрафактної медичної продукції та аналогічної злочинної діяльності, що становить загрозу для системи охорони здоров’я (Конвенція «Medicrime»). Документ був підписаний Україною 28 жовтня 2011 р. та ратифікований 7 червня 2012 р. Це означає, що Україна взяла на себе певні зобов’язання щодо внесення у Кримінальний кодекс змін, які передбачають встановлення кримінальної відповідальності за умисне виготовлення підробленої медичної продукції, активних речовин, ексципієнтів, частин, матеріалів та аксесуарів; постачання, торгівлю, зберігання, імпорт та експорт зазначених вище предметів; створення підроблених документів або підроблення документів, що стосуються вказаних товарів. На сьогодні імплементація положень Конвенції «Medicrime» в законодавство України здійснена не повною мірою.

12 листопада 2019 р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до статті 321-1 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів». Зверніть увагу: знову йдеться тільки про лікарські засоби. Збіг, забули чи знову «міжнародний досвід»? У підсумку зазначимо: ринок медвиробів наразі перебуває у «вільному плаванні», і всі побічні ефекти цього — підвищення цін, збільшення кількості продукції низької якості — лягають на плечі пацієнтів. Якщо не почати зміни просто зараз, проблеми наростатимуть, як сніговий ком. Необхідно відновити декларування цін на медвироби, створити окремий Національний перелік основних медвиробів, який дозволив би контролювати ціни на життєво важливі медвироби, а також включити їх до програми реімбурсації. Як і куди рухатися, зрозуміло, але на це потрібна політична воля очільників МОЗ України.

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

5

наука

Лекторій

Кишкова мікробіота і старіння організму: чи є зв’язок? Населення Землі старіє, і це породжує величезні медичні та економічні проблеми. Частково вирішити їх могли би недорогі та доступні технології поліпшення здоров’я людей похилого віку, уповільнення старіння, подовження періоду працездатності. Окрім оздоровлення раціону та підвищення фізичної активності, які без сумніву грають важливу роль у запобіганні багатьом віковим хворобам, допомогти у боротьбі зі старінням можуть мікроорганізми-симбіонти, що мешкають в людському кишечнику

Вікові зміни Колонізація людського кишечнику мікроорганізмами починається в момент народження (а за деякими даними, і раніше — в період гестації). У ранньому дитинстві склад кишкової мікробіоти є вельми нестабільним і залежить від таких чинників, як спосіб народження (фізіологічні пологи або кесарів розтин), тип вигодовування (грудне або штучне), оточення (наявність братів та сестер, домашніх тварин, побутові умови), застосування лікарських засобів. Із введенням у раціон малюка твердої їжі головним чинником, що визначає склад кишкової мікрофлори, стає харчування. А починаючи приблизно з трирічного віку мікробний пейзаж кишечнику стає стабільнішим та менш чутливим до впливів. Коли людина починає старіти, її мікрофлора також змінюється. Літні люди менше рухаються, ніж люди середнього віку, інакше харчуються, в них слабшають імунні реакції, змінюються морфологія та фізіологія травної системи, розвиваються хронічні запальні захворювання,

6

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

Коли людина починає старіти, її мікрофлора також змінюється. Літні люди менше рухаються, ніж люди середнього віку, інакше харчуються, в них слабшають імунні реакції, змінюються морфологія та фізіологія травної системи, розвиваються хронічні запальні захворювання

вони приймають дедалі більше ліків тощо. З віком зменшується різноманіття кишкової мікробіоти, знижується частка симбіонтів (бактероїдів, біфідобактерій, лактобактерій), тоді як зростає частка умовно-патогенних бактерій (ентеробактерій, Clostridium perfringens, C. difficile). Результати низки досліджень вказують на те, що порушення складу мікробіоти корелює не з календарним, а з біологічним віком людини. І хоча достеменно невідомо, що є причиною, а що — наслідком, на сьогодні вже очевидно, що стабільність та різноманіття мікроскопічних кишкових симбіонтів людини є запорукою здорового старіння та активного довголіття. Старіння супроводжується не лише змінами складу кишкової мікробіоти, а й зменшенням її метаболічного потенціалу, приміром, зниженням продукції коротколанцюгових жирних кислот (КЛЖК). Це може призводити до таких поширених серед людей літнього віку проблем, як закреп, зниження апетиту, зменшення маси тіла, дефіцит вітаміну D, розвиток цукрового діабету та артеріальної

новини гіпертензії, артриту, саркопенії, когнітивних порушень. Значно уповільнити розвиток більшості з цих патологій можуть збалансоване харчування та фізична активність. Тож, можливо, поліпшення стану мікробіоти здатне зменшити темпи старіння? Від порушень мікробіоти до системного запалення Кишкова мікробіота — один із ключових «гравців» у процесах розвитку та підтримки в активному стані місцевого кишкового й системного імунітету. Слизова оболонка кишечнику — місце постійного контакту організму з усілякими чужорідними агентами (мікроорганізмами та їхніми метаболітами, компонентами їжі тощо). Імунна система травного тракту виконує дві надважливі функції: з одного боку, забезпечує толерантність організму до мікробіоти та решти кишкового вмісту, а з іншого — контролює цю мікробіоту, не дає їй безконтрольно розмножуватися та поширюватися організмом. Експерименти на стерильних (цілком позбавлених будь-якої мікрофлори) тваринах доводять, що заселення біфідобактерій, лакПорушення з віком тобактерій, бактероїдів стимулює бар’єрної функції кишечформування в травному тракті нику та посилена продукімунних клітин та лімфоїдної ткація в організмі прозапальнини, які за відсутності мікробіоти них цитокінів, ймовірно, є неповноцінними. Представники є ланками патогенезу саме цих родів симбіонтних бакта прогресування метатерій протягом життя підтримуболічних захворювань, ють імунітет в травному тракті характерних для осіб в нормальному стані, але з віком похилого віку: ожиріння, їхня частка у складі мікробіоти інсулінорезистентносзазвичай знижується. ті, жирового гепатозу, У стані дисбіозу, в тому числі атеросклерозу, погіршення пов’язаному зі старінням, зміна рухової активност тощо складу мікробіоти, а також порушення проникності кишкової стінки можуть призводити до потрапляння в кровотік та поширення органами та тканинами мікроорганізмів, продуктів їхньої життєдіяльності (ліпополісахаридів, ДНК, токсинів), гістаміну, компонентів кишкового слизу. Результатами цього є активація макрофагів, дендритних та лімфоїдних клітин кишечнику, посилення продукції прозапальних цитокінів (інтерлейкінів-6 та -8, фактора некрозу пухлин тощо) та розвиток системних запальних процесів, які додатково погіршують захист організму від чужорідних агентів та токсинів. Розвиток запалення в травному тракті спричиняють також умовно-патогенні бактерії, частка яких у складі кишкової мікрофлори з віком зростає. Для позначення системного запалення, пов’язаного з віком, використовують термін «інфламейджинг» (від англ. inflammation — запалення, aging — старіння). Порушення з віком бар’єрної функції кишечнику та посилена продукція в організмі прозапальних цитокінів, ймовірно, є ланками патогенезу та прогресування метаболічних захворювань, характерних для осіб похилого віку: ожиріння, інсулінорезистентності, жирового гепатозу, атеросклерозу, погіршення рухової активності тощо. Встановлено зв’язок між віковими змінами мікробіоти та нейродегенеративними хворобами, цукровим діабетом, неалкогольною жировою хворобою печінки, серцево-судинними хворобами. Хронічне підвищення рівня запальних цитокінів впливає зокрема на ЦНС, що призводить до порушень відповіді організму на стрес, а також психічних та емоційних розладів: з віком у людей часто підвищується тривожність, переважає пригнічений настрій, зростає ризик розвитку депресії, погіршуються когнітивні показники.

Поетапний підхід ВООЗ до нагляду — STEPS — це стандартизований метод збору, аналізу та поширення вичерпних даних щодо неінфекційних захворювань, чинників ризику їхнього розвитку та реагування систем охорони здоров’я. Дані збирають про широкий спектр поведінкових та біологічних чинників ризику, а також про історію хвороб пацієнтів, що пов’язані з неінфекційними захворюваннями

Чинники ризику неінфекційних захворювань: дослідження STEPS в Україні

— Неінфекційні захворювання — важлива проблема громадського здоров’я у всьому світі, зокрема у Європі, — говорить доктор Ханс Генрі П. Клюге, Директор Європейського регіонального Бюро ВООЗ. — Саме такі хвороби є причиною 89% смертей та 84% випадків інвалідності. З метою оцінки основних поведінкових і біологічних чинників ризику неінфекційних захворювань серед українців у 2019 р. було проведено перше загальнонаціональне дослідження, узгоджене з принципами, методами та процедурами поетапного підходу до епіднагляду (STEPS), який схвалено ВООЗ. Загалом було опитано 4409 респондентів віком 18–69 років, яким провели деякі фізичні вимірювання і біохімічні дослідження. За даними цього дослідження виявлено високу поширеність неінфекційних захворювань, що зумовлено впливом поведінкових і біологічних чинників ризику, а саме: зловживання алкоголем, куріння, надмірне споживання солі та недостатня кількість фруктів й овочів у раціоні. Згідно з даними дослідження куріння більш поширене серед чоловіків (50,3%), ніж серед жінок (16,7%). Незважаючи на достатню фізичну активність, надмірна маса тіла та ожиріння значно поширені в країні.

— Оскільки дослідження STEPS проводилося в Україні вперше, його метою було отримати базову інформацію щодо основних чинників ризику, — говорить Максим Степанов, міністр охорони здоров’я України. — Додатково до опитувального блоку були включені питання, пов’язані з психічним здоров’ям, онкологічними захворюваннями, травмами й насильством. Ця інформація стане відправною точкою моніторингу чинників ризику та дозволить визначати ефективність реалізації Національного плану щодо неінфекційних захворювань. Куріння, зловживання алкоголем, недостатня фізична активність та нездорове харчування є основними чинниками ризику виникнення серцево-судинних захворювань, раку, цукрового діабету та хронічних захворювань легень, що призводять до 91% смертей в Україні. Результати дослідження були представлені під час онлайн-заходу, що відбувся 17 листопада 2020 р. Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

7

наука

Лекторій

Зміна складу мікробіоти тягне за собою порушення балансу в травному тракті та в організмі в цілому бактеріальних метаболітів, які впливають на багато різних фізіологічних процесів. Найліпше вивчені біологічно активні метаболіти симбіотичних бактерій людини — КЛЖК (оцтова, пропіоноіва, масляна). КЛЖК сприяють підтриманню низького рівня рН в просвіті кишечнику, розмноженню корисних бактерій, збільшенню мікробної біомаси, регулюють продукцію слизу, слугують джерелами енергії для клітин слизової оболонки травного тракту. Відома роль масляної кислоти як фактора захисту від раку товстої кишки: вона інгібує фермент деацетилазу гістонів, що може стимулювати поділ ракових клітин. Пропіонова та оцтова кислоти беруть участь у процесі глюконеогенезу і ліпогенезу в печінці та регуляції синтезу холестерину, а також чинять антиканцерогенну дію. Для осіб похилого віку є характерним зниження рівня КЛЖК, яке посилюється за низького споживання рослинних волокон та прийому антибіотиків, призводячи до порушення слизового шару на стінках кишечнику, що, своєю чергою, загрожує проникненням в слизову оболонку патогенних бактерій та розвит­ ком запальних захворювань травного тракту. Мікробіота заслуговує на піклування Розкриття зв’язків між кишковою мікробіотою та патологічними проявами старіння спричинило пошук можливих шляхів впливу на кишкову екосистему з метою уповільнення вікових змін організму та збільшення тривалості життя. Насправді концепція впливу на кишкових симбіонтів задля здорового старіння не нова: близько 100 років тому лауреат Нобелівської премії відомий біолог Ілля Мечников висунув гіпотезу, згідно з якою вікові хвороби є наслідком того, що кишкові токсини активують фагоцити, які пошкоджують здорові тканини, а регулярне споживання певних кисломолочних бактерій має запобігти цьому. Сьогодні пробіотики та пребіотики розглядають як перспективні засоби для поліпшення стану кишкової мікробіоти та відповідно перебігу всіх фізіологічних процесів, з нею пов’язаних. Пробіотики — живі мікроорганізми, які у разі споживання в адекватній кількості корисні для організму. Пребіотики — це неперетравлювані харчові компоненти, які селективно стимулюють ріст та активність певних кишкових бактерій. Завдання в про- і пребіотиків однакове — відновити та/або підтримати гомеостаз кишкової мікробної екосистеми. Через те що пребіотики є «улюбленим» живильним середовищем для пробіотиків, їх нерідко комбінують у так звані синбіотики. Ферментація пребіотиків пробіотиками, переважно

8

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

Метформін — цукрознижувальний засіб, який в низці дослід­ жень продемонстрував здатність подовжувати життя. Цікаво, що «антивіковий» ефект метформіну пов’язаний із впливом на кишкову мікробіоту, зокрема з пригніченням бактеріального метаболізму фолатів біфідо- та лактобактеріями, також підвищує рівень КЛЖК, особливо масляної кислоти, яка чинить протизапальну та імуномодулювальну дію. Ці ефекти вкрай важливі для осіб похилого віку. Більшість пробіотиків містить один або декілька штамів лакто- та/ або біфідобактерій, тоді як до складу пребіотиків входять зазвичай складні вуглеводи, такі як інулін, галактоолігосахариди, фрукто­ олігосахариди та ін. Збільшення кількості біфідо- та лактобактерій в кишечнику дозволяє знизити ризик багатьох хвороб — від діареї або закрепу до респіраторних інфекцій. Хоча дані щодо застосування про- і пребіотиків з метою запобігання віковим змінам в організмі є вельми суперечливими, дослідження тривають, і наразі найбільш перспективними кандидатами у цій сфері вважають пробіотичні штами, виділені із кишечнику здорових людей літнього віку та довгожителів. Щодо пребіотиків, то більшість досліджень за участі осіб похилого віку зосереджена на інуліні та олігосахаридах, які не лише сприяють збагаченню мікробіоти корисними штамами, а й виявляють протизапальну та імуномодулюючу дію. Також в експериментах застосовували стійкий до дії людських ферментів крохмаль, клітковину кукурудзи, полідекстрозу, які чинили позитивний вплив на склад мікробіоти та підвищували рівень КЛЖК. Однак через те, що кишкова мікробіота значно варіює у різних людей і ефекти пробіотиків залежать від застосованих штамів та особливостей конкретного організму-хазяїна, вкрай складно виявити та підтвердити конкретні ефекти та механізми дії різних про- і пребіотичних препаратів. Окрім прямого втручання в склад кишкової мікробіоти, оздоровленню екології кишечнику можуть сприяти й інші впливи: посилення антиоксидантної активності, регуляція метаболізму та відкладання жирів, пригнічення інсулінорезистентності, поліпшення цілості слизової оболонки травного тракту та імунного гомеостазу, підвищення продукції КЛЖК, поліпшення метаболізму ксенобіотиків. Наразі тривають випробування деяких із цих підходів на тваринах та у клінічній практиці.

Очікується, що кількість чоловіків з еректильною дисфункцією (ЕД) у всьому світі невпинно зростатиме і у 2025 р. становитиме близько 322 млн [1]. Результати епідеміологічних досліджень демонструють, що поширеність ЕД збільшується з віком. Проте частішають скарги на ЕД навіть серед молодих чоловіків [2]

Делікатна справа: інтимні проблеми у молодому віці Проблема молодих Останніми роками частка чоловіків у віці до 40 років, які страждають на ЕД, значно збільшилася та сягає майже 30% [3] (рисунок). Зокрема кожен четвертий італієць, який звернувся по допомогу з приводу ЕД, є молодшим за 40 років [4]. Завдяки великому позитивному досвіду застосування Віагри препарат у деяких країнах вже набув безрецептурного статусу та може бути рекомендований фармацевтом.

«Золотий стандарт» Фармакотерапія ЕД ще відносно недавно вичерпувалася застосуванням симптоматичних засобів [6]. Ситуація разюче змінилася після появи в арсеналі лікарів інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ 5), родоначальником і найбільш відомим представником групи яких є знаменита Віагра (силденафілу цитрат) [6]. Інгібітори ФДЕ 5 є високоефективними пер­оральними препаратами для лікуван­ ня ЕД і рекомендовані як засоби першої лінії [6]. Силденафіл є «золотим стандартом» у лікуванні ЕД. Він високоефективний, надійний і простий у використанні, а також характеризується незначною кількістю побічних ефектів [7, 8].

30% 17% 15% 10%

Рисунок. Частота ЕД у чоловіків молодого віку Адаптовано за Rastrelli&Maggi, 2017; Bilal, Abbasi, 2020

2017

2014-2015

2013-2014

2012-2013

4% 2011-2012

6% 2010-2011

Кількість чоловіків у віці < 40 років, що звертаються за консультацію з приводу ЕД

«Здоров’я нівроку, аби не муляло збоку» ЕД довгий час вважали проблемою, що переважно пов’язана із так званими неорганічними причинами — психологічним станом і стресом. Упродовж останніх десятиліть ЕД визнано клінічним наслідком декількох різних органічних захворювань (метаболічних, серцево-судинних, ендокринних та неврологічних) [2]. ЕД в осіб молодого віку може бути пов’язана не тільки з напруженим ритмом

сьогодення, стресом і психологічними проблемами, але також із факторами способу життя (куріння, неправильне харчування, зловживання алкоголем), серцевосудинною патологією [4, 5].

Силденафіл забезпечує у 20 разів (інші інгібітори ФДЕ 5: варденафіл — лише у 7,5 разу, тадалафіл — тільки у 1,4 разу) більшу здатність до пенетрації, ніж плацебо [6, 9]. Силденафіл застосовують при ЕД будьякого походження, а при її судинному варіанті є істинно патогенетичним препаратом. Широко застосовують Віагру і при психогенних формах ЕД [5]. Підтримка та задоволення Потужний судинний ефект, який виникає за наявності сексуального потягу і стимуляції, може стати й засобом додаткового психологічного захисту («Мені нема чого боятися, Віагра мені допоможе, навіть якщо я трохи запанікую...») [5]. Задоволеність лікуванням корелює з тяжкістю ЕД (41% при важкій, 78% при середній і 100% при легкій ЕД) [9]. Терапія силденафілом покращує якість життя не тільки пацієнтів: >90% осіб задоволені результатами лікування силденафілом їхніх статевих партнерів [6, 10]. Який препарат силденафілу обрати? У глобальному дослідженні вивчали склад зразків генериків силденафілу цитрату в таблетованій формі, доступних в інтернеті, а також у місцях роздрібної торгівлі Китаю, Гонконгу та Бразилії [11]. Усі протестовані генерики містили домішки, які у той чи інший спосіб знижували активність силденафілу. Натомість, при дослідженні оригінального силденафілу цитрату — препарату Віагра — НЕ БУЛО ВИЯВЛЕНО домішок, а також змін у вивільненні чи розщепленні діючої речовини [11]. Олександра Демецька, канд. біол. наук Список літератури знаходиться в редакції Надруковано за підтримки компанії «Пфайзер» Продовження на 4 обкладинці Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

9

наука

Профілактика і лікування

17 листопада — Всесвітній день боротьби з ХОЗЛ

Медична грамотність пацієнтів — основа успішного лікування ХОЗЛ За даними ВООЗ, через неінфекційні захворювання щорічно помирає 41 млн людей, що становить 71% від усіх причин смерті у світі. Майже 15 млн (40%) таких випадків трапляється передчасно — в осіб віком від 30 до 69 років. У структурі цієї смертності значна частка припадає на пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) захворювання, сповільнити яке можна лише за допомогою правильного лікування та фізичної реабілітації. Однак хронічний перебіг з періодичними загостреннями потребує значних витрат на лікування та зусиль самого пацієнта для контро­лю хвороби. Юлія Павлова Катерина Тимрук-Скоропад Про те, чому необхідною є медична грамотність пацієнтів з ХОЗЛ, тобто їхня обізнаність щодо ХОЗЛ часто діагностують у жителів промислово розвинутих країн. Це важлива характеру перебігу недуги, ймовірного впливу задишки на якість життя, дії лікармедична і соціальна проблема, актуальність ських засобів та фізичних вправ, пояснюють якої стрімко зростає. До головних екзогенних чинників ризику, Катерина Тимрук-Скоропад, доцент кафедри фізичної терапії та ерготерапії та Юлія Павщо мають значення у виникненні й розвит­ ку ХОЗЛ, належать: куріння, екологічне лова, професор кафедри теорії та методики фізичної культури Львівського державного забруднення навколишнього середовища; університету фізичної культури ім. Івана інфекції — дитячі та респіраторні; зловжиБоберського. вання алкоголем; низький рівень життя. Серед ендогенних найбільше значення мають: генетично зумовлені чинники; гіперреактив- Медична поінформованість ність бронхів; вроджені вади легень. як компонент лікування — У Глобальному плані ВООЗ із профілакОсобливостями ХОЗЛ є тривалий безтики неінфекційних захворювань і боротьби симптомний перебіг і відтермінування з ними на 2013–2020 рр. серед завдань пріпояви клінічних проявів. Недуга належить оритетним визначено підвищення медичної до первинно хронічних захворювань і негативно впливає на серцево-судинну, грамотності населення, що є важливим підґрунтям збереження здоров’я, профілактики нервову і кістково-м’язову системи, тобто й контролю неінфекційних захворювань. уражає не лише легені. Це прогресуюче

10

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

У цих настановах велике значення надається інформуванню пацієнтів та реалізації освітніх програм, до яких необхідно залучати як цільові групи, так і населення загалом. А власне медичну грамотність визначено як здатність населення (зокрема, пацієнтів) отримувати доступ до медичної інформації, розуміти, опрацьовувати чи оцінювати факти і повідомлення про здоров’я, а також використовувати їх, — зазначає Катерина Тимрук-Скоропад. Водночас варто наголосити, що медична грамотність ѓрунтується не тільки на навич­ ках пацієнтів, але й значною мірою залежить від тих осіб, з якими вони взаємодіють. Насамперед йдеться про медичних працівОсобливостями ХОЗЛ є тривалий безсимптомний перебіг і відтермінування появи клінічних проявів. Недуга належить до первинно хронічних захворювань і негативно впливає на серцево-судинну, нервову і кістковом’язову системи, тобто уражає не лише легені. Це прогресуюче захворювання, сповільнити яке можна лише за допомогою правильного лікування та фізичної реабілітації. Однак хронічний перебіг з періодичними загостреннями потребує значних витрат на лікування та зусиль самого пацієнта для контролю хвороби

Профілактика і лікування ників та фізичних терапевтів. Одночасно важливу роль відіграють цінності і політика, яку впроваджує та реалізовує система охорони здоров’я країни. У низці наукових досліджень доведено, що низька медична грамотність пов’язана з більшою кількістю звернень по невідкладну медичну допомогу та з метою госпіталізацій, гіршим самоменеджментом пацієнтів із хронічними захворюваннями та більш високим рівнем смертності серед людей літнього віку. Разом з тим низький рівень медичної грамотності також погіршує якість життя, пов’язану зі здоров’ям, зумовлює нижчу прихильність до систематичного застосування необхідних препаратів, підвищує показники смертності від серцево-судинних захворювань. Що ви знаєте про свою недугу?

— Маючи уявлення про вражаючу поширеність ХОЗЛ та розуміючи значення медичної грамотності для таких пацієнтів, ми зацікавилися рівнем поінформованості та грамотності пацієнтів із ХОЗЛ стосовно свого захворювання, — пояснює мету наукової роботи Юлія Павлова. У крос-секційному дослідженні, яке провели науковці Львівського державного університету фізичної культури ім. Івана Боберського, взяли участь 41 пацієнт із ХОЗЛ, які перебували на обліку у пульмонологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «5-та міська клінічна лікарня м. Львова». Серед методів дослідження обрано такі: опитування, антропометрія, анкетування, спірометрія, пульсоксиметрія, тонометрія. Соціодемографічні та антропометричні дані містили інформацію про вік, зріст, масу тіла, рівень освіти, наявність шкідливих звичок, сімейний стан, тривалість і перебіг захворювання, попередню співпрацю із фізичним терапевтом. Анкетування учасників дослідження проводили за допомогою Модифікованого опитувальника Британської медичної наукової ради (mMRC), Госпітальної шкали тривоги та депресії (HADS), опитувальника контролю ХОЗЛ (CCQ), шкали задишки BORG, Брістольського опитувальника знань про ХОЗЛ (BCKQ). Чому було обрано саме ці інструменти? Модифікований опитувальник Британської медичної наукової ради вважають прийнятим критерієм оцінювання симптомів у системі GOLD ABCD. Він складається з 5 запитань. Пацієнт визначає можливий рівень своєї фізичної активності, який спричиняє появу задишки. Рівень задишки оцінюють від 0 до 4 балів; вищий бал відповідає більш важкій задишці.

У низці наукових досліджень доведено, що низька медична грамотність пов’язана з більшою кількістю звернень по невідкладну медичну допомогу та з метою госпіталізацій, гіршим самоменеджментом пацієнтів із хронічними захворюваннями та більш високим рівнем смертності серед людей літнього віку. Разом з тим низький рівень медичної грамотності також погіршує якість життя, пов’язану зі здоров’ям, зумовлює нижчу прихильність до систематичного застосування необхідних препаратів, підвищує показники смертності від серцево-судинних захворювань Госпітальну шкалу тривоги та депресії застосовують для того, щоб оцінити важкість симптомів тривоги та депресії в умовах загальної медичної практики. Шкала містить 14 запитань, 7 з яких дають змогу оцінити рівень тривожності, 7 — депресії. Кожне твердження передбачає чотири варіанти відповіді, що відображають градації вираженості та важкості симптому (від 0 балів — симптом відсутній, до 3 балів — симптом максимально виражений). Отримані відповіді, які потрапили у шкалу від 0 до 7 балів, трактують як норму, тобто відсутність достовірно виражених симптомів тривоги і депресії, від 8 до 10 балів — як субклінічно виражену тривогу або депресію, від 11 балів і більше — клінічно виражену тривогу чи депресію. Своєю чергою, анкета CCQ — це стислий, простий та надійний інструмент опитування з 10 запитань, які стосуються клінічного статусу дихання, функціональних обмежень та психосоціальної дисфункції. Варіанти відповідей — у межах від 0 до 6 балів. Рівень прояву задишки (від «немає» до «максимальна») визначають за допомогою модифікованої шкали задишки BORG. Вона має вигляд лінійки з позначеннями від

наука

0 до 10 балів, які відповідають рівню прояву задишки. І, нарешті, рівень знань про ХОЗЛ. Ці дані визначали за допомогою Брістольського опитувальника знань про ХОЗЛ. Його 65 запитань дозволяють оцінити рівень знань про ХОЗЛ, розуміння власного стану, спричиненого захворюванням. Опитувальник складається із 13 субшкал: 1) діагноз ХОЗЛ, 2) етіологія, 3) симптоми, 4) задишка, 5) мокротиння, 6) інфекції, 7) фізичні вправи, 8) куріння, 9) вакцинація, 10) бронхолітичні засоби для інгаляцій, 11) антибіотики, 12) пероральні стероїди, 13) інгалювання стероїдних препаратів. Кожна зі шкал містить 5 запитань, що передбачають відповіді «Правильно», «Неправильно», «Не знаю». «Відмінників» серед опитаних немає Отож, якими виявилися результати дослідження? Опитано 18 чоловіків і 22 жінки віком від 40 до 70 років. Вважають себе фізично активними людьми майже усі (85,37%) пацієнти. Єдиною шкідливою звичкою в опитаних цієї групи є куріння, зокрема 11 (26,83%) з них повідомили, що є активними курцями. Більш ніж половина (58,54%) осіб ніколи не мала досвіду спів­ праці із фізичним терапевтом. Хворіють п’ять років і більше 63,42% пацієнтів, зокрема у більшості (58,54%) з них загострення ХОЗЛ виникають більше двох разів на рік. Лише 12 (29,27%) опитаних зазначили, що не мають виявлених супутніх захворювань, 14 (34,15%) — мають більше ніж одне супутнє захворювання. Більшість пацієнтів повідомили про наявність артеріальної гіпертензії та інших захворювань серцевосудинної системи, виразку травного тракту, дегенеративні зміни міжхребцевих дисків (протрузії, грижа), патологію щитоподібної залози тощо. Маса тіла більшості пацієнтів була в межах норми. Дані спірометричного дослідження відповідали критеріям діагнозу. Однак рівень Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

11

наука

Профілактика і лікування

задишки за вказаним опитувальником у діапазоні 0–1 бал визначено лише у 16 (39,02%) осіб; у 12 (29,27%) обстежених оцінка становила 2 бали, що вказує на значну задишку; у 8 (19,51%) пацієнтів задишка була значно вираженою та впливала на здатність ходити рівною місцевістю; 5 (12,20%) опитаних оцінили рівень своєї задишки на 4 бали. Оцінювання задишки за візуально-аналоговою шкалою BORG виявило, що 17 (41,46%) осіб вважають свою задишку сильною або дуже сильною (5 балів і більше). Аналіз вираженості симптомів та їхнього впливу на повсякденну життєдіяльність з використанням шкали CCQ підтвердив наявність виражених симптомів ХОЗЛ у більшості обстежних. Зокрема, у 31 (75,61%) пацієнта симптоми захворювання були виражені та їх можна вважати такими, що мають вплив на життя пацієнта. Середні значення показників тривоги і депресії за опитувальником HADS в обстежених виявилися в межах норми, що свідчить про відсутність достовірно виражених симптомів тривоги і депресії. Утім, ознаки субклінічно вираженої тривоги (8–10 балів за шкалою тривоги) були у 9 (21,95%) осіб та клінічно вираженої тривоги (≥11 балів) —

Найвищий рівень знань відзначено щодо питань, які стосувалися прояву симптомів недуги, мокротиння та куріння. Попри значну тривалість захворювання, пацієнти з ХОЗЛ недостатньо обізнані про фізіологічні особливості його перебігу, водночас значна кількість опитаних мають хибні уявлення про причини виникнення і вплив задишки на організм та особливості впливу фізичних вправ на здоров’я людини при ХОЗЛ у 7 (17,7%). Ознаки субклінічно вираженої депресії виявлено у 14 (34,15%) осіб, а клінічно вираженої — у 3 (7,32%). Найвищий рівень знань відзначено щодо питань, які стосувалися прояву симптомів недуги, мокротиння та куріння. Попри значну тривалість захворювання, пацієнти з ХОЗЛ недостатньо обізнані про фізіологічні особливості його перебігу, водночас значна кількість опитаних мають хибні уявлення про причини виникнення і вплив задишки на організм та особли-

Валідація опитувальника Bristol COPD Knowledge Questionnaire (BCKQ)

Дозвіл на лінгвістичну та крос-культурну валідацію й подальше використання анкети BCKQ було отримано від автора Роджера Вайта, який володіє авторським правом на цю анкету. Під час перекладу та крос-культурної адаптації було використано відповідні настанови. Клінічні дослідження у межах валідації опитувальника проведено на базі стаціонару пульмонологічного відділення Комунального некомерційного підприємства «5-та міська клінічна лікарня м. Львова».

12

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

вості впливу фізичних вправ на здоров’я людини при ХОЗЛ. Найнижчий рівень знань про власне захворювання у пацієнтів виявлено за трьома субшкалами: «Інгалювання стероїдних препаратів», «Бронхолітичні засоби для інгаляцій» та «Пероральні стероїди». За результатами регресійного аналізу встановлено, що такі параметри, як вік, оцінка дихання, функціональних обмежень та психосоціальної дисфункції, рівень депресії, частота серцевих скорочень і працевлаштування пацієнта, можуть слугувати прогностичними критеріями рівня грамотності пацієнта з ХОЗЛ щодо свого захворювання. За словами Катерини Тимрук-Скоропад, в цілому рівень знань пацієнтів можна охарактеризувати як низький, загальна середня оцінка за опитувальником BCKQ становила лише 37,77% від максимальної. Певна річ, отримані дані не можуть не засмучувати, адже поінформованість осіб із ХОЗЛ, їхніх опікунів і близьких є важливим компонентом лікування та необхідною частиною програм легеневої реабілітації. Пам’ятка для пацієнта • ХОЗЛ прогресивно знижує можливість пацієнтів дихати; • більш як половина людей із ХОЗЛ навіть не підозрює про своє захворювання; • чим раніше діагностовано ХОЗЛ і розпочато лікування, тим кращий прогноз; • основні симптоми ХОЗЛ: кашель, вкорочення дихання, гіперпродукція мокротиння; • для підтвердження діагнозу необхідно досліджувати функцію зовнішнього дихання (спірометрія); • хоча існують декілька чинників ризику ХОЗЛ, куріння є головним, тож необхідно докласти усіх зусиль для боротьби з ним та підтримувати тих, хто бажає кинути курити. Своєчасне звернення до лікаря та адекватне лікування дають змогу сповільнити розвиток ХОЗЛ, а в деяких випадках і вилікувати захворювання.

Внутрішню структуру опитувальника оцінювали за допомогою коефіцієнта альфа Кронбаха. Анкета мала високий ступінь внутрішньої узгодженості (альфа Кронбаха — 0,887). Остаточну українську версію Анкети тестували на групі з 20 учасників, тривалість інтервалу тестування та повторного тестування становила 3 тиж. За цей час учасники не отримували додаткової інформації про ХОЗЛ. За результатами дослідження коефіцієнт Спірмена rho становив 0,84 (p<0,05), що демонструє хорошу надійність тестування та повторного тестування

Відвідувач з кашлем: що порекомендувати? Новинка протизастудної серії ЕВКАБАЛ® Евкабал® САШЕ — новий препарат ацетилцистеїну для терапії гострих і хронічних захворювань дихальної системи, що потребують розрідження та виведення густого мокротиння. Цей ефективний муколітик із потужними антиоксидантними і пневмопротекторними властивостями очищує дихальні шляхи і позбавляє кашлю. Рекомендуючи Евкабал® САШЕ, фармацевт може бути впевнений у його ефективності. Перспективний лікарський засіб Активна речовина — ацетилцистеїн — досконало вивчена молекула з науково доведеними лікувальними властивостями, перевірена клінічною практикою і часом. У Національній медичній бібліотеці США представлено понад 700 публі­кацій рандомізованих клінічних досліджень ацетилцистеїну, що майже вдвічі більше, ніж сумарний показник інших муколітичних препаратів! Наразі вивчається здатність ацетилцистеїну запобігати розвитку цитокінового шторму, що може попередити розвиток загрозливих станів при COVID-19. Рекомендуючи Евкабал® САШЕ, провізор здобуває репутацію професіонала і переконаний, що його клієнт отримає дієвий препарат для лікування кашлю з позицій доказової медицини. Мінімізуємо ускладнення Лікування кашлю потрібно розпочинати якнайшвидше. Полегшуючи відход­ ження в’язкого секрету, препарат знижує рівень колонізації дихальних шляхів мікроорганізмами, а отже, знижує ризик ускладнень і прискорює одужання. Ацетилцистеїн запобігає розростанню у дихальних шляхах колоній бактерій, так званих біоплівок, які створюють власну систему захисту від ліків та факторів імунітету. Більше того, він скорочує їхню площу в бронхах та зменшує життєздатність багатьох патогенів, а також сприяє виведенню мокротиння разом з біоплівками. Рекомендуючи Евкабал® САШЕ, провізор впевнений, що препарат знач­но зменшить ризик ускладнень. Для відновлення нормального дихання При застосуванні ацетилцистеїну суттєве зменшення симптомів кашлю відмічається вже на третій день лікування. За рахунок очищення дихальної системи (зокрема, відновлення нормальної роботи війок-щіточок на слизовій оболонці) Евкабал® САШЕ перешкоджає затяжному перебігу бронхолегеневих захворювань. Рекомендуючи Евкабал® САШЕ, фармацевт може бути впевненим, що відвідувач аптеки швидко позбудеться кашлю, адже буде лікуватися правильно. Синергізм надійності та практичності САШЕ — найбільш надійна лікарська форма ацетилцистеїну. Кожна порція препарату не контактує з повітрям аж до моменту застосування, тому немає ризику зниження її активності. На відміну від таблеток у тубі, ацетилцистеїн у САШЕ, що не був використаним, зберігає свою ефективність протягом усього терміну придатності. Рекомендуючи Евкабал® САШЕ, фармацевт допомагає пацієнту зекономити і придбати необхідну кількість саше, яка потрібна на курс лікування. Окрім того, така форма препарату не створює труднощів для прийому поза домом. Зручність — завжди перевага Евкабал® САШЕ зручний у застосуванні. Необхідно лише розчинити його вміст в улюбленому напої (сік, вода або чай). Рідину не потрібно підігрівати. Готовий розчин приємний на смак. Приймати препарат достатньо лише 1 раз на день. Рекомендуючи Евкабал® САШЕ, працівник аптеки дбає про комфорт свого відвідувача. Якість як у Європі Евкабал® САШЕ німецької компанії esparma GmbH містить ацетилцистеїн євро­ пейської якості. Препарат виробляється на потужностях одного з найбільших виробників ацетилцистеїну в Європі. Рекомендуючи Евкабал® САШЕ, фармацевт пропонує препарат, яким лікуються у Європі. Для всієї сім’ї Дорослим краще приймати Евкабал® САШЕ 600 мг, що має полегшити навіть сильний кашель за кілька днів. Евкабал® САШЕ 200 мг призначений для дітей з 6 років. Окрім того, що ацетилцистеїн ефективний у разі густого, в’язкого чи гнійного мокротиння, його розрідження відбувається без істотного збільшення кількості секрету, а це особливо важливо у лікуванні дітей. Рекомендуючи Евкабал® САШЕ, провізор дбає про всіх членів родини одночасно. Вигідно і клієнту, і аптеці Евкабал® САШЕ — рекомендація № 1 від кашлю з вигодою і для аптеки, і для клієнта. За рахунок доступної ціни ще більше відвідувачів вийдуть з аптеки, придбавши якісні ліки.

наука

Профілактика і лікування

Кинув кріп Прокіп в окріп Чітка вимова — основа якісної комунікації в соціумі Метод Демосфена Демосфен, найвидатніший оратор Давньої Греції, мав страшенні проблеми з мовленням — він шепелявив, гаркавив, говорив тихо і незрозуміло, нервово посмикуючи при цьому плечима. Тому його першу політичну промову, присвячену реформуванню податкової системи, афіняни зустріли більш ніж скептично — оратора-початківця привселюдно висміяли і зневажили. Та хіба існують перепони для того, хто має мету і наполегливо йде до неї? У підземеллі Демосфен облаштував кімнату для занять, де усамітнювався щодня на кілька годин. Або й взагалі з сорому не виходив з неї по кілька місяців, навіть коли хотілося, бо голив собі пів голови. Щоб навчитися вимовляти слова чітко й розбірливо, наполегливий Демосфен вкладав до рота камінці і перекрикував шум морського прибою або ж читав напам’ять уривки з поем. Голос зміцнював бігом і розмовою на крутих підйомах. Аби позбутися нервового посмикування плечей, вішав над собою гострого списа, який завдавав болю за кожного необережного руху. З часом, завдяки стоїчності та силі волі, Демосфен переміг свої фізичні вади і довершено опанував техніку ораторської майстерності. А на запитання, що ж можна вважати найістотнішою чеснотою оратора, завжди відповідав: по-перше, вимову, по-друге, вимову і, по-третє, знов-таки вимову. «Фефекти фікції» Після гучної прем’єри радянської кінострічки «За сімейними обставинами» про існування спеціалістів-логопедів дізналося все населення Союзу. Кумедний логопед у виконанні неперевершеного Ролана Бикова припав до душі багатьом кіноглядачам, а його потішні репліки стали справжніми мемами. Втім, якщо серйозно, з тими чи іншими труднощами мовлення зіштовхуються і діти, і дорослі. І якщо у перших причиною зазвичай є особливості розвитку щойно сформованого мовленнєвого апарату, то у других — наслідки фізичних чи психологічних травм. Через обмежену можливість в усній або письмовій формі виразно висловлювати свої думки людина не здатна повноцінно комунікувати з оточенням. Подолати ці труднощі допомагають логопеди — фахівці, які коректують та запобігають дефектам мовлення. А логопедія — це наука про порушення мовлення, методи їхнього попередження, виявлення й усунення засобами спеціального навчання й виховання. Логопедія вивчає причини, механізми, симптоматику, перебіг, структуру порушень мовленнєвої комунікації та системи корекційного впливу. Об’єктом логопедії є людина з порушеннями мовлення. Термін «логопедія» походить від грец. logos — «слово», «мова» та грец. paideia — «навчання». Логопедія поряд з олігофренопедагогікою, тифлопедагогікою та сурдопедагогікою є галуззю спеціальної педагогіки (дефектології). Вона міцно пов’язана з мовознавством, медициною, а методи логопедії поєднують з іншими дефектологічними методами. До структури логопедії входять логопедія дошкільна, шкільна, а також логопедія підлітків і дорослих. Мета логопедії — розробка системи подолання і профілактики мовленнєвих розладів, а також вивчення, навчання та виховання людей з порушеннями мовлення.

14

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

Захворювання, які потребують допомоги логопеда: • Дисфонія і афонія — порушення звучності мовлення.

• Логоневроз — заїкання.

• Брадилалія — порушення темпу і ритму мовлення в бік уповільнення.

• Дислалія — порушення вимови окремих звуків (гаркавість і шепелявість).

• Ринолалія — гугнявість.

• Дизартрія — нечітка вимова майже усіх груп звуків.

• Дизлексія — порушення навичок читання. Основні методи діагностики в логопедії: • перед консультацією батьків просять докладно розповісти про розвиток дитини з народження і описати проблеми з вимовою; • під час консультації у логопеда дитині можуть ставити різні питання, перевіряти, як вона читає і пише, складає речення, вимовляє слова та звуки, сприймає слова на слух, а також визначити, чи є її мовлення зв’язково і граматично правильним. Для цього використовують індивідуальні методики, ігри, картки тощо; • після тестів логопед складає висновок, в якому детально зазначає всі показники; • за необхідності, крім логопеда, може знадобитися консультація дитячого невролога; • після обстеження логопед складає план корекції порушення мовлення, якщо воно виявлене. Основні методи лікування в логопедії: • індивідуальні та групові заняття з коригування порушень мовлення за допомогою ігор і з використанням різних наукових методик • дихальні вправи; • логопедичний масаж; • заняття логоритмікою; • розвиток комунікативних навичок; • сенсомоторна корекція; • нейропсихологія та нейрологопедія; • арттерапія.

Ліки від заїкання Понад 70 млн людей у світі страждають від заїкання. У них виникають труднощі з початком мовлення і регуляцією пауз в ньому, що призводить до зупинок та повторення. На розлад страждає приблизно 5% дітей, більшість з яких переростає його, і 1% дорослих. Дослідники припускають, що цей розлад мовлення може бути пов’язаний з певними генами та змінами в роботі мозку. Раніше появу заїкання було прийнято пояснювати дефектами мовленнєвого апарату, тривогою, сильним переляком або травмами. Деякі фахівці і дотепер дотримуються цієї думки. Однак, як стверджує Дж. Скотт Ярусс, дослідник патологій мовлення з Університету штату Мічиган, в основі заїкання лежать неврологічні проблеми. Вперше дані, які підтверджують цю гіпотезу, з’явилися в 1991 р. Дослідники помітили зміни кровотоку в мозку людей, які заїкаються, і результати активних досліджень, проведених упродовж останніх двох десятиліть, підтвердили, що причина заїкання — лише в мозку. Натомість нейробіологи хоча й бачать деякі відмінності в мозку людей, що заїкаються, не впевнені, що саме вони є причиною або наслідком розладу. Генетики виявили варіації певних генів, які спричиняють схильність людини до заїкання, проте їхній зв’язок з мозком не є очевидним. Над вирішенням проблеми понад 25 років працює лікарпсихіатр з Каліфорнійського університету в Ріверсайді Джеральд Магвайр, який сам потерпав від заїкання з дитинства. Він розпочав клінічне випробування нового препарату екопіпам, що допоміг налагодити мовлення та покращив якість життя учасникам невеликого пілотного дослідження, проведеного в 2019 р. Метод лікування Магвайра ѓрунтується на дофаміні, ключовій сигнальній молекулі мозку, хімічній речовині, яка допомагає регулювати емоції та рухи. Дофамін здатен посилювати або знижувати активність нейронів. Існує п’ять різних рецепторів дофаміну (D1, D2 тощо), що вловлюють сигнали і реагують на них. У 90-х роках минулого століття Магвайр та його колеги одними з перших застосували позитронно-емісійну томографію у людей із заїканням і виявили у них занадто високу активність дофаміну в мозку. Очевидно, надмірно високий рівень дофаміну пригнічує активність тих ділянок мозку, які деякі дослідники пов’язують із заїканням. Водночас дофамінову теорію підтвердили результати досліджень, проведених у 2009 р., які виявили, що люди з певною версією генного рецептора D2, який опосередковано посилює активність дофаміну, частіше заїкаються. Магвайр вирішив використати блокування дофаміну для лікування заїкання, адже здатність пригнічувати дофамін притаманна багатьом антипсихотичним засобам. Після багатьох невеликих, але успішних клінічних досліджень з використанням препаратів рисперидон, оланзапін та лурасидон науковець підсумував: заїкання не зникне повністю, але воно піддається лікуванню. Однак жоден із цих препаратів не схвалений Управлінням з контролю за харчовими продуктами і лікарськими препаратами США (FDA) як засіб для лікування заїкання. Повідомляють, що вони можуть спричинити такі неприємні побічні ефекти, як збільшення маси тіла, скутість м’язів та порушення рухів. Екопіпам, новий препарат Магвайра, покликаний частково зменшити ці негативні наслідки, хоча паралельно може зумовлювати інші, до прикладу, зменшення маси тіла та депресію. У невеликому дослідженні за участю 10 добровольців Магвайр, Ярусс та їхні колеги виявили, що після прийому екопіпаму люди заїкалися менше. Деякі учасники дослідження також зазначили, що в них покращилася якість життя і зникло відчуття безпорадності через проблеми з мовленням. Лариса Дедишина

Спрей назальний pзменшує набряк носових ходів та усуває закладеність носа1 pактивно очищує носову порожнину та навколоносові пазухи1 pвміст солі 2,6%1

Інформація про виріб медичного призначення для спеціаліств охорони здоров’я. Повна інформація про виріб медичного призначення міститься в інструкції для застосування вироба Квікс®. Дата останнього перегляду інструкції – 30.01.2018 Склад: натуральна вода Атлантичного океану. Показання: допомагає усунути набряк слизової оболонки носа та сприяє очищенню навколоносових пазух. Спосіб застосування «Квікс®»: Діти: 1-2 впорскування у кожний носовий хід 2-3 рази на добу. Дорослі: 1-3 впорскування у кожний носовий хід 2-3 рази на добу. Тривалість застосування «Квікс®» не обмежена. Протипоказання: підвищена чутливість (алергічні реакції) до морської води UA-QUI-01-2020-V1-Press. Матеріал оновлено 13.02.2020. Виробник: Фармастер, Виробнича зона де Краффт, 67150 Ерсейн, Франція. Уповноважений представник в Україні: Представництво Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ. Адреса: м.Київ, вул. Березняківська, 29, тел.: (044) 354-17-17, факс: (044) 354-17-18 1. Адаптовано з інструкції для застосування Квікс®

наука

у фокусі: безпека

Зона особливої уваги: актуальні питання вакцинації За останнє десятиліття у світі вакциновано понад 1 млрд дітей. Імунізація дозволяє щорічно попередити 2–3 млн випадків смерті. У той же час, згідно з оцінками ВООЗ, 19,7 млн дітей віком до одного року не пройшли базову вакцинацію, до того ж охоплення ревакцінацією дорослого населення є досить низьким [1] Поточна ситуація Протягом декількох останніх років глобальне охоплення вакцинацією (тобто частка дітей у світі, яким уводять рекомендовані вакцини) зберігається на одному рівні. Впродовж 2019 р. приблизно 116 млн (85%) немовлят у світі отримали три дози вакцини проти кашлюку-дифтерії-правця (АКДП), що захищає від інфекційних хвороб, які можуть не тільки завдавати страждань, а й навіть призводити до інвалідності або смерті. До 2019 р. 125 держав-членів ВООЗ досягли охоплення АКДП на рівні не нижче 90% [1]. У той же час протягом останніх років в Україні суттєво скорочується охоплення вакцинацією як дитячого, так і дорослого населення. У дослідженні Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) наведено такі причини відмови від вакцинації, як відсутність довіри до вакцинації в цілому та виробникам вакцин зокрема, медичним працівникам, які роблять щеплення, умовам, у яких зберігаються вакцини, а також побоювання хвороб і побічних ефектів через вакцинацію [2]. Антивакцинальні настрої За останні 10 років антивакцинальні настрої в Україні значно посилилися, відповідно відзначено і тенденцію до зменшення кількості вакцинованих дітей. Так, якщо у 2009 р. близько 80% малюків першого року життя були щеплені від поліомієліту і дифтерії, а 80% дітей цього самого віку — від кору, то протягом наступних років їхня кількість радикально зменшилась. Зокрема, у 2014 р. тільки 40% дітей мали щеплення від поліомієліту, тоді як у 2016 р. лише 20% були вакциновані проти дифтерії та 45% — проти кору. Для майже 60% батьків думка лікаря є головною під час ухвалення рішення щодо щеплення [2]. При цьому варто зауважити, що іноді навіть медичні працівники сумніваються у необхідності вакцинації та діляться своїми побоюваннями із батьками, відмовляючи їх від проведення профілактичних щеплень. Існує думка, що у період 2010–2014 рр. на ставлення до вакцинації як медичних працівників, так і пересічних громадян суттєво вплинули недовіра до влади і постійні звинувачення в корупції, а також погано організовані тендери із закупівлі вакцин. Крім того, низький рівень щеплення в країні певною мірою був зумовлений відсутністю безкоштовних вакцин у лікарнях та перебоя­ми з їхніми поставками. Тільки у 2018 р., уперше за 7 років, Україна була повністю забезпечена вакцинами відповідно до календаря щеплень. Слід зазначити, що попри поширення антивакцинальних настроїв ставлення до щеплення поступово змінюється на краще завдяки масштабній інформаційній кампанії з вакцинації, яку розпочало МОЗ України. Зокрема, в рамках «спецоперації» мобільні бригади

16

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

Антивакцинальні настрої зростають не тільки в Україні, але й у світі. Вони зумовлені тим, що люди перестали боятися базових інфекцій, оскільки не стикаються з ними. ВООЗ навіть визнала антивакцинальні настрої однією з голов­ них загроз людству. Що краще батьки обізнані про різні захворювання та їхні наслідки для здоров’я, то більше серед них прибічників вакцинації і вище рівень щеплення їхніх дітей. І навпаки — низький рівень обізнаності є передумовою легковірного сприйняття негативної інформації про наслідки щеплень, яку періодично розповсюджують у ЗМІ та в соціальних мережах. Спільними рисами антивакцинальних тверджень є недостовірна інформація, емоційне забарвлення повідомлень, посилання на конспіративні теорії. Однак основною причиною антивакцинальних настроїв є недовіра до влади та системи охорони здоров’я [2]

здійснювали щеплення в Західній Україні, де фіксували найвищі показники захворюваності на кір. У 2018 р. понад 90% дітей віком 1 та 6 років проведено щеплення від цієї хвороби. Разом із тим, за даними ЮНІСЕФ, якщо у 2008 р. до вакцинації позитивно ставились лише 28% батьків, то у 2017 р. їхня кількість зросла у 2,7 раза — до 75%. У 2019 р. вже 88% батьків висловили бажання вакцинувати власних дітей відповідно до календаря щеплень (порівняно з 63% таких у 2014 р.) [2].

у фокусі: безпека Вакцинація під час пандемії COVID-19 Останнім часом неабиякий інтерес викликає питання щодо доцільності вакцинації під час пандемії коронавірусної хвороби COVID-19. Суспільство хвилює, чи підвищує вакцинація ризик інфікування COVID-19 або ризик розвитку цього захворювання у дитини; чи небезпечно вакцинувати дитину під час інкубаційного періоду COVID-19; чи є інфекція COVID-19 протипоказанням до планової вакцинації?

COVID-19 — це нове захворювання, процес накопичення інформації про яке все ще триває. Однак, спираючись на досвід боротьби з іншими інфекційними хворобами, ми знаємо, що вакцинація проти одного захворювання не послабляє імунну реакцію організму на інше захворювання [3–5]. ВООЗ наголошує, що натепер немає відомостей, які б свідчили про те, що вакцинація може підвищити ризик інфікування дитини COVID-19 або вплинути на характер перебігу цього захворювання у дітей, які через незнання були щеплені під час безсимптомної стадії або впродовж інкубаційного періоду. Більш того, продовження планової вакцинації дітей під час пандемії COVID-19 дозволить захистити їх від вакцинокерованих інфекцій (ВКІ). Подбавши про те, щоб імунізація проводилася в установах, де діють відповідні заходи профілактики інфекцій, можна звести до мінімуму потенційний ризик інфікування дитини коронавірусною хворобою. Будь-який збій у наданні послуг з імунізації, навіть якщо він є короткотривалим, буде піддавати всіх членів суспільства і особливо дітей прямому ризику зараження ВКІ [6]. Збільшуючи число сприйнятливих до цих інфекцій індивідів, які й так вже є серед населення, є ризик втратити колективний імунітет, що захищає все суспільство, і збільшити ймовірність виникнення спалахів ВКІ. Такі спалахи можуть призводити до пов’язаних із ВКІ випадків захворювання та смерті, а також до збільшення навантаження на систему охорони здоров’я, яка й без того змушена працювати на межі можливостей через спалах COVID-19. На даний час у ВООЗ відсутні будь-які особливі дані щодо COVID-19 та вакцинації, тому в цьому контексті медичним працівникам необхідно дотримуватись загальних принципів вакцинації пацієнтів з інфекційними захворюваннями. Згідно з цими принципами вакцинація не вплине на перебіг іншого інфекційного захворювання у дитини, яка, можливо, вже є інфікованою, але на момент проведення вакцинації в неї ще немає жодних симптомів, або вона може

Коментар експерта

Завідувач кафедри медицини праці, психофізіології та медичної екології НМАПО ім. П.Л. Шупика МОЗ україни, д-р мед. наук, професор Д.В. Варивончик ВООЗ рекомендує медичним працівникам проходити вакцинацію проти грипу щоосені. Через характер своєї професійної діяльності медичні працівники, а також

наука

інфікуватися незабаром після вакцинації. Аналогічним чином, така інфекція не вплине на безпеку або ефективність профілактичного щеплення, яке було зроблено дитині. Легкі симптоми, такі як підвищена температура тіла та/або кашель, не обов’язково є протипоказанням до проведення вакцинації. Відповідно до стандартних процедур постачальники послуг системи охорони здоров’я повинні давати своїм пацієнтам відповідні рекомендації, спираючись на аналіз співвідношення ризиків і користі (наприклад, тяжкість наявних у пацієнта симптомів, а також ризики і тяжкість перебігу ВКІ). Якщо медичний фахівець вирішить не робити дитині щеплення в цей день, планову вакцинацію необхідно буде відновити одразу ж після її одужання. Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук Література

1. Інформаційний бюлетень ВООЗ «Охоплення імунізацією. 15 липня 2020 р. https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets/detail/immunizationcoverage 2. Куришко Д. Вакцинація: чому українці бояться щеплень? 6 травня 2019 р. (https://www.bbc.com/ukrainian/features-48040635) 3. Offit P. et al. Addressing parents’ concerns: do multiple vaccines overwhelm or weaken the infant’s immune system? Pediatrics. 2002;109:124-9.

4. Глобальный консультативный комитет по безопасности вакцин, 6–7 июня 2006 г. Ежемесячный эпидемиологический бюллетень. 2006: 28 (81):27384 (https://www.who.int/vaccine_safety/committee/reports/wer8128. pdf?ua=1, по состоянию на 10 июня 2020 г.).

5. Miller E. et al. Bacterial infections, immune overload, and MMR vaccine. Arch Dis Child. 2003;88:222-3.

6. Takahashi S. et al. Reduced vaccination and the risk of measles and other childhood infections post-Ebola. Science. 2015;347 (6227):1240-2.

фармацевти зазнають значного ризику зараження грипом порівняно з дорослим населенням в цілому. Результати деяких досліджень свідчать, що під час спалахів грипу в медичних установах більше половини медичних працівників, які надають допомогу хворим на грип, можуть самі заразитися цим вірусом. Дані інших досліджень вказують на те, що медичні працівники можуть передавати вірус грипу пацієнтам, які особливо схильні до роз-

витку ускладнень, включаючи немовлят, людей літнього віку та осіб з імуносупресією або іншою хронічною патологією. Тому найкращий спосіб запобігти захворюванню на грип для працівника охорони здоров’я — зробити щеплення. При цьому варто усвідомлювати, що вакцинація від грипу не захищає від інфікування COVID-19, але здатна захистити від важкого перебігу самого грипу

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

17

Обережно, травма! Листопад зазвичай знаменує собою як закінчення осені, так і початок сезону холодів, а отже, й зимового травматизму. Саме у цю пору року на середньостатистичні побутові травми та дорожньотранспортні пригоди «нашаровуються» рання темрява, мряка та ожеледиця. Свою лепту до зимового травматизму вносять й традиційні для цієї пори види спорту (ковзани, лижі, сноуборд тощо). Скарги на біль — одні з найпоширеніших станів серед пацієнтів з травмами у відділеннях невідкладної медичної допомоги [1] «Двосічний меч» болю Біль при травмі відіграє роль двосічного меча. З одного боку, він є певним індикатором ступеня тяжкості та типу травми, з іншого — може спричиняти серйозні ускладнення і призводити до подальшого погіршення стану пацієнта [1]. Больовий синдром, що зберігається після травми або операції, є несприятливим прогностичним чинником, що негативно впливає на перебіг відновлювального періоду [2]. Хворий стає малорухливим, його емоційний стан різко погіршується, а проведення реабілітаційних заходів ускладнюється та подовжується, що, своєю чергою, зумовлює необхідність проведення адекватної знеболювальної та протизапальної терапії [2]. Забезпечення належного та своєчасного знеболення при травмах — це запорука прискорення одужання, зниження реакції на стрес, скорочення тривалості перебування на лікарняному, зменшення витрат на лікування, зниження ризику хронічного болю, що в кінцевому підсумку підвищує якість життя пацієнта та дозволяє якнайшвидше повернутися до його звичного ритму. «Протибольовий менеджмент» Біль є невідкладним станом, тому його необхідно усувати швидко, ефективно та з мінімальним ризиком для організму. Для забезпечення адекватного знеболення у пацієнтів з травмами потрібно визначити адекватний анальгетик для зменшення вираженості помірного та сильного болю, а також мати обізнаність щодо побічних ефектів знеболювального засобу порівняно з його перевагами. Ефективними методами запобігання розвитку довгострокових наслідків травм є фізіотерапія та застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) [1].

18

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

Своєю чергою, за результатами призначення пацієнтам терапевтичних та хірургічних стаціонарів різних НПЗП (метамізол натрію, диклофенак, парацетамол, кеторолаку трометамін) було зроблено висновок, що саме кеторолаку трометамін є найкращим препаратом для екстреного знеболювання за співвідношенням ефективність/ безпека [3]. Болю позбутися та до активного життя повернутися Протягом 30 років ортопеди та травматологи застосовують кеторолаку трометамін [4]. За цей час він посів важливе місце у мультимодальному підході до усунення травматичного і післяопераційного болю [1, 5]. Застосування кеторолаку трометаміну в комплексі консервативного лікування у гострий період ушкоджень опорнорухової системи дозволяє досягти адекватного знеболювального ефекту (порівняно з таким при застосуванні трамадолу, морфіну або меперидину) та уникнути збільшення вираженості синдрому запалення [6]. Вочевидь, ефективне знеболення допомагає швидше впоратися із гострими посттравматичними змінами. До того ж завдяки вчасному та швидкому купіруванню гострого болю можна на кілька днів раніше провести заплановане лікування, зокрема, функціональне ведення, іммобілізацію гіпсовою пов’язкою або хірургічне втручання тощо [4, 6]. Травматологи обирають Кетанов® Добре знайомим вітчизняним лікарям та пацієнтам препаратом кеторолаку трометаміну європейської якості є Кетанов®, який виробляє в Європі (Румунія) компанія «КК Терапія АТ», а поставляє в Україну ТОВ «Ранбаксі Фармасьютікалс Україна» (група компаній SUN PHARMA).

За двадцятирічний термін застосування в Україні Кетанов® здобув репутацію одного з надійних та ефективних «екстренних» анальгетиків [7, 8]. Він забезпечує швидке (через 30 хв) та тривале (4–6 год) знеболювання [3, 7]. Препарат можна застосовувати як одноразово, так і протягом більш тривалого часу (до 5 днів) [7]. За потреби його можна приймати удома самостійно за призначенням лікаря, що є додатковою перевагою для пацієнтів. Кетанов® характеризується доброю переносимістю та низькою частотою виникнення побічних ефектів [7, 8]. Він не чинить седативної дії, не спричиняє ейфорії та лікарської залежності [7]. Завдяки ефективності та сприятливому профілю безпеки Кетанов® визнано препаратом вибору при лікуванні гострого болю в травматології, ортопедії та хірургії [1, 3, 6–8]. Література

1. Ahmadi А. et al. Pain management in trauma: A review study. J. Inj. Violence Res. 2016;8 (2):8998.

2. Копенкин С.С., Кондрашенко Е.Н. Обезболивание после травм и операций. Consilium Medicum. Хирургия. 2008;2:27-29.

3. Каратеев А.Е. Кеторолак в клинической практике. Неврология, нейропсихиатрия, психосоматика. 2011;3 (4):81-89.

4. Litvak K.M., McEvoy G.K. Ketorolac, an injectable nonnarcotic analgesic. Clin Pharm. 1990 Dec;9 (12):921-935.

5. Sullivan D. et al. Exploring Opioid-Sparing Multimodal Analgesia Options in Trauma: A Nursing Perspective. J Trauma Nurs. 2016 Nov/ Dec;23 (6):361-375.

6. DeAndrade J.R. The use of ketorolac in the management of postoperative pain.

Orthopedics. 1994 Feb;17 (2):157-166.

7. Супрун Э. Современный взгляд на оценку соотношения эффективность/безопасность кеторолака. Аптека. 2016;45:1066.

8. Вікторов А.П. та ін. Кеторолаку трометамін: ефективність та безпека при медичному застосуванні. ЛікиУкраїни. 2008;2 (118):2-7.

Витяг з інструкції для медичного застосування лікарського засобу КЕТАНОВ1 Склад: діюча речовина: ketorolac tromethamine; 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить кеторолаку трометаміну 10 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, макрогол 400, тальк, титану діоксид (Е 171). Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з маркуванням «KVT» з одного боку. Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Код АТХ М01А В15. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Знеболювальний засіб кеторолаку трометамін – ненаркотичний аналгетик. Це нестероїдний протизапальний засіб, що проявляє сильну аналгетичну, протизапальну та слабку жарознижувальну активність. Кеторолаку трометамін інгібує синтез простагландинів та вважається аналгетиком периферичної дії. Він не має відомого впливу на опіатні рецептори. Після застосування кеторолаку трометаміну в контрольованих клінічних дослідженнях не спостерігалося явищ, які бсвідчили про пригнічення дихання. Кеторолаку трометамін не спричиняє звуження зіниць. Фармакокінетика. Кеторолаку трометамін швидко та повністю абсорбується після перорального застосування з піковою концентрацією 0,87 мг/кг у плазмі крові через 45 хвилин після прийому разової дози 10 мг. У здорових добровольців термінальний період напіввиведення з плазми крові становить у середньому 5,4 години. В осіб літнього віку (середній вік 72 роки) він становить 6,2 години. Більше 99 % кеторолаку у плазмі крові зв’язується з білками. Кеторолак дуже важко проникає в тканину мозку. Незначна його кількість може бути виявлена в грудному молоці. Клінічні характеристики. Показання. Короткочасне лікування болю помірної інтенсивності, включаючи післяопераційний біль. Максимальна тривалість лікування – 5 днів. Протипоказання. Підвищена чутливість до кеторолаку чи до інших НПЗЗ або до інших компонентів лікарського засобу; прояви гіперчутливості, такі як бронхіальна астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка в анамнезі, спричинені застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або іншими НПЗЗ (через можливість виникнення тяжких анафілактичних реакцій); шлунково-кишкова кровотеча або перфорація активна або в анамнезі, що пов’язані з прийомом НПЗЗ;активна рецидивуюча пептична виразка / шлунково-кишкова кровотеча (два та більше епізодів) в стадії загострення або в анамнезі; не застосовувати як аналгезуючий засіб перед і під час оперативного втручання та після маніпуляцій на коронарних судинах у зв’язку з пригніченням агрегації тромбоцитів, що може викликати кровотечу;підозрювана або підтверджена цереброваскулярна кровотеча, геморагічний діатез, включаючи порушення згортання крові і високий ризик кровотечі, а також у післяопереційному періоді, якщо існує високий ризик кровотечі чи неповного гемостазу;повний або частковий синдром носових поліпів, набряк Квінке або бронхоспазм;одночасне лікування іншими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (включаючи селективні інгібітори циклооксигенази), ацетилсаліциловою кислотою, варфарином, окспентоксифіліном, пробенецидом або солями літію, антикоагулянтами, включаючи низькі дози гепарину (2500–5000 одиниць кожні 12 годин);порушення гемопоезу невідомої етіології; тяжка серцева недостатність;бронхіальна астма в анамнезі; печінкова або помірна та тяжка ниркова недостатність (рівень креатиніну в сироватці крові більше 160 мкмоль/л); ризик виникнення ниркової недостатності внаслідок зменшення об’єму рідини;гіповолемія, дегідратація;лікарський засіб протипоказаний під час вагітності, при переймах і пологах та під час годування груддю;не застосовувати дітям та підліткам віком до 16 років. Спосіб застосування та дози. Таблетки бажано приймати під час або після їди. Побічні реакції можна мінімізувати, використовуючи найнижчу ефективну дозу за найкоротший період, необхідний для контролю симптомів. Загальна тривалість лікування (парентеральне введення з подальшим пероральним прийомом) не повинна перевищувати 5 днів. Дорослі. Звичайна рекомендована доза становить 10 мг кожні 4 або 6 годин. Не рекомендується вводити кількість, що перевищує 40 мг на добу. Якщо лікування є продовженням ін’єкційного лікування: - пацієнтам з віком від 16 до 64 років, з масою тіла не менше 50 кг та з нормальною функцією нирок – спочатку вводять 20 мг, після чого вводять 10 мг кожного разу максимум 4 рази на день з інтервалом від 4 до 6 годин; - пацієнти вагою менше 50 кг, пацієнти літнього віку або пацієнти з порушенням функції нирок – 10 мг максимум 4 рази на день з інтервалом від 4 до 6 годин. Для пацієнтів, які отримували кеторолак парентерально, а потім застосовували пероральний прийом, комбінована доза кеторолаку не повинна перевищувати 90 мг у дорослих та 60 мг у літніх пацієнтів з порушенням функції нирок та пацієнтів із вагою нижче 50 кг. Пацієнтів необхідно переводити на пероральне застосування препарату якомога раніше. Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку існує більший ризик розвитку тяжких ускладнень, зокрема з боку травного тракту. Під час лікування із застосуванням НПЗЗ слід регулярно спостерігати за станом пацієнта, зазвичай рекомендується більший інтервал між застосуванням препарату, наприклад 6-8 годин. Діти. Не застосовувати дітям віком до 16 років. Побічні реакції. З боку травного тракту: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком (особливо у людей літнього віку), нудота, сухість в роті, диспепсія, шлунково-кишковий біль, відчуття дискомфорту у животі, спазм або печіння в епігастральній ділянці, блювання з домішками крові, гастрит, езофагіт, діарея, відрижка, запор, метеоризм, відчуття переповнення шлунка, мелена, ректальна кровотеча, стоматит, виразковий стоматит, блювання, крововиливи, перфорація, панкреатит, загострення коліту та хвороби Крона. З боку системи крові та лімфатичної системи: пурпура, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, апластична та гемолітична анемія, еозинофілія. З боку імунної системи (гіперчутливість): повідомлялося про розвиток реакцій підвищеної чутливості, що включають неспецифічні алергічні реакції та анафілактоїдні реакції, такі як анафілаксія, реактивність респіраторного тракту, включаючи астму, погіршення перебігу астми, бронхоспазм, набряк гортані або задишку, а також різні порушення з боку шкіри, що включають висипання різних типів, свербіж, кропив’янку, приливи, пурпуру, ангіоневротичний набряк, гіпотензію та у поодиноких випадках – ексфоліативний та бульозний дерматит (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему). Такі реакції можуть спостерігатися у пацієнтів з або без відомої гіперчутливості до кеторолаку або до інших нестероїдних протизапальних засобів. Вони також можуть спостерігатися в осіб, у яких в анамнезі був ангіоневротичний набряк, бронхоспастична реактивність (наприклад, астма та поліпи в носі). Анафілактичні реакції можуть мати летальний наслідок. Метаболічні порушення та розлади харчування: гіпонатріємія, гіперкаліємія, анорексія. З боку центральної нервової системи та психіатричні розлади: запаморочення, головний біль, гіперкінезія, нервозність, парестезія, функціональні порушення, депресія, ейфорія, судоми, нездатність сконцентруватися, безсоння, нездужання, тривожність, сонливість, підвищена втомлюваність, збудження, незвичайні сновидіння, сплутаність свідомості, галюцинації, дисгевзія, асептичний менінгіт з відповідною симптоматикою (ригідність м’язів шиї, головний біль, нудота, блювання, лихоманка або дезорієнтація), психотичні реакції, порушення мислення. З боку органів зору: порушення зору, нечіткість зорового сприйняття, неврит зорового нерва. З боку органів слуху: втрата слуху, дзвін у вухах, вертиго. З боку серцево-судинної системи: припливи жару, брадикардія, блідість, артеріальна гіпертензія, гіпотензія, пальпітація, біль у грудній клітці, виникнення набряків, серцева недостатність. Дані клінічних та епідеміологічних досліджень свідчать, що застосування деяких НПЗЗ, особливо у високих дозах та тривалий час, може бути асоційоване з підвищеним ризиком розвитку артеріальних тромбоемболічних ускладнень (інфаркт міокарда або інсульт). Хоча при застосуванні кеторолаку такі реакції не спостерігались, проте, неможливо виключити ризик їх виникнення. З боку органів дихання: задишка, астма, набряк легень. З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, гепатит, жовтяниця та печінкова недостатність, гепатомегалія, порушення функціональних лабораторних показників. З боку шкіри: свербіж, кропив’янка, пітливість, фоточутливість шкіри, синдром Лайєлла, бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (дуже рідко), ексфоліативний дерматит, макулопапульозні висипання. Розлади опорно-рухового апарату та сполучної тканини. міалгія, функціональні розлади. З боку сечовидільної системи: підвищена частота сечовипускання, олігурія, гостра ниркова недостатність, гемолітичний уремічний синдром, біль у боку (з/без гематурії), підвищений вміст сечовини та креатиніну у сироватці крові, інтерстиціальний нефрит, затримка сечі, нефротичний синдром, ниркова недостатність. З боку репродуктивної системи: жіноче безпліддя. Інші: післяопераційна кровотеча з рани, гематома, носова кровотеча, подовження тривалості кровотечі, астенія, нездужання, анорексія, збільшення маси тіла, набряки, підвищення температури тіла, підвищена, посилена спрага. Термін придатності. 3 роки. Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС, в недоступному для дітей місці. Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2 або 10 блістерів у картонній упаковці. Категорія відпуску. За рецептом. Виробник. КК Терапія АТ, Румунія. Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. Вул. Фабриції, 124, 400632, м. Клуж-Напока, округ Клуж, Румунія.

Наказ Міністерства охорони здоров’я України 25.03.2020 № 707. Реєстраційне посвідчення № UA/2596/01/01.

1.Інструкція для медичного застосування препарату Кетанов Не є рекламою. Дана інформація призначена винятково для дипломованих фахівців медичної сфери та для використання на семінарах, конференціях, симпозіумах з медичної тематики. Увага! Є протипоказання та побічні ефекти. Рекомендовано ознайомитися з повної інструкцією для медичного застосування препарату та проконсультуватися з лікарем! Для повідомлення про побічну дію або при виникненні питань щодо якості препарату Ви можете зателефонувати за тел.в Україні: +380443717721 (вартість дзвінків відповідно до тарифу Вашого оператора). ТОВ «Ранбаксі Фармасьютікалс Україна» (група компаній «САН ФАРМА»).02121, м.Київ, Харківське шосе, 175, оф.14.

практика

Школа фармацевта

Життя під тиском

Сучасна людина живе в умовах величезних навантажень — нестабільна політична і економічна ситуація ускладнилась поширенням коронавірусної інфекції. Пандемія COVID-19 стала серйозним психологічним випробуванням для багатьох людей. Так, опитування жителів Німеччини, проведене соціологічним інститутом Forsa, показало, що кожен другий перебуває у стресовому стані. До того ж на дискомфорт частіше скаржаться батьки малолітніх дітей і школярів, жінки і молодь. Що робити, якщо ви відчуваєте розгубленість, смуток, невпевненість? Подвійний тиск Працівникам системи охорони здоров’я і, зокрема, фармацевтам не тільки самим потрібно справлятися із величезним психологічним навантаженням, але й вміти надати допомогу пацієнтам. Що ж робити, якщо відвідувач аптеки звернувся до вас із симптомами втоми, млявості, роздратованістю, зниженням концентрації уваги, безсонням, депресією, апатією або, навпаки, з підвищеною агресивністю? Перш за все фармацевт повинен виключити наявність інших причин, що зумовили такий стан. Негайного звернення до лікаря потребують: • біль у грудях, який іррадіює в руку, шию, щелепу (особливо в ліву половину тіла) і триває більше 20 хв; • задуха, ускладнення дихання, нерівномірне або прискорене серцебиття, високий артеріальний тиск; • інтенсивність болю зростає з часом; • значне (понад 38 °С) підвищення температури тіла; • сильний головний біль з раптовим

20

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

На фоні пандемії COVID-19 стрес спричиняє зниження імунітету і виникнення психосоматичних проблем. Якщо вчасно не звернутися до фахівця, симптоми можуть набути хронічного перебігу. Погіршення психічного стану можливе на фоні вже існуючих хронічних захворювань — бронхіальної астми, хронічного гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, серцево-судинних захворювань, гіпертонічної хвороби тощо

• • • •

розвит­ком неврологічних симптомів (ускладнення мови, рухів, тремтіння кінцівок тощо) або порушенням свідомості; тривожні стани, що супроводжуються панічним настроєм, страхами, фобіями, депресією; тривожний стан, який виникає натще або після фізичного навантаження; поява діареї (у випорожненнях наявні прожилки крові); період вагітності.

Хвороби + стрес На фоні пандемії COVID-19 стрес спричиняє зниження імунітету і виникнення психосоматичних проблем. Якщо вчасно не звернутися до фахівця, симптоми можуть набути хронічного перебігу. Погіршення психічного стану можливе на фоні вже існуючих хронічних захворювань — бронхіальної астми, хронічного гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, серцевосудинних захворювань, гіпертонічної хвороби тощо. Тому фармацевт обов’язково

Школа фармацевта

практика

має з’ясувати наявність даних патологій і порадити звернутись до лікаря для корекції лікування основного захворювання. Крім того, провокувати тривожний стан може прийом лікарських засобів: • симпатоміметиків (препарати для лікування бронхіальної астми, риніту); • гормонів щитоподібної залози; • препаратів, що містять кофеїн; • загальнотонізувальних засобів. Також причиною може стати синдром відміни снодійних, транквілізаторів, нікотину, алкоголю. Що запропонувати? Експерти ВООЗ попереджають: відчувати стрес — це природно. І пропонують дотримуватись простих правил: • підтримуйте довірчі стосунки з рідними і близькими; • якщо ви на карантині, дотримуйтесь здорового способу життя — правильно харчуйтесь, не забувайте про фізичні навантаження та режим дня; • не куріть, не вживайте алкоголь та психоактивні засоби для придушення негативних емоцій; • якщо самі не можете впоратися з емоціями, зверніться до фахівців; • будьте інформовані щодо ризиків та заходів безпеки. Користуйтесь надійними джерелами інформації; • якщо репортажі ЗМІ підвищують тривожний стан, обмежте час, який ви витрачаєте на перегляд новин. Крім того, фармацевт може порадити безрецептурний лікарський засіб для симптоматичного лікування стресу згідно з Протоколами провізора (фармацевта). Це такі засоби, як гліцин, мебікар, гіперицин, натрію бромід, гвайфенезин, препарати на основі валеріани, кропиви собачої, меліси, звіробою, пасифлори тощо. Слід пам’ятати, що: • Прийом седативних і снодійних лікарських засобів несумісний з виконанням роботи, що потребує швидкої реакції, концентрації уваги, координації рухів.

• Седативні препарати посилюють дію

Психологи радять • Знизити напруження можна через фізичне навантаження: робіть прибирання, займайтеся спортом.

• Наслідком стресу може стати депресія. Зробіть процедури для релаксації. Наприклад, прийміть ванну. А коли будете зливати воду, уявіть, що з нею відійдуть всі проблеми.

• Коли стан покращиться, займіться творчою діяльністю або програмами професійного розвитку. Головне, щоб заняття приносили задоволення

•

• • •

снодійних, а також можуть виявляти снодійний ефект у разі прийому у високих дозах. Рослинні седативні препарати посилюють дію антигіпертензивних засобів центральної дії та анальгетиків, особливо в осіб з підвищеною емоційною збудливістю. Седативні препарати найбільш ефективні за умови тривалого застосування (протягом 2–3 тиж і більше). Спиртовмісні настоянки не призначають дітям до 3 років і жінкам в період вагітності. Рослинні седативні препарати не зумовлюють звикання та призначені для тривалого застосування.

Дані інституту Forsa • 38% опитаних німців віком 18–39 років, 40% — 40–59 років і лише 27% серед тих, кому за 60, вказали, що відчувають в нинішній ситуації значні психологічні проблеми.

• На стрес скаржаться 69% батьків дітей дошкільного і шкільного віку.

• 57% вказали, що відчувають страх через ризик захворювання близьких.

• 80% відповіли, що їх найбільше дратує неможливість спілкуватися з родичами і друзями

• Препарати валеріани мають жовчогінну дію і стимулюють секрецію залоз травного тракту.

• Екстракт кропиви собачої протипоказаний в період вагітності.

• Лікарські препарати, що містять бром, покращують серцеву діяльність, але під час їхнього прийому треба дотримуватись дієти, багатої на калій, та зменшити вживання солі.

• При застосуванні мебікару можливе зниження артеріального тиску і температури тіла, які нормалізуються самостійно і не потребують відміни препарату. Прийом препарату у високих дозах може спричинити диспептичні розлади.

• Ефект від застосування препаратів на основі звіробою настає після 10– 14 днів. Їх не призначають дітям віком до 6 років. Через можливість розвинен­ ня фотосенсибілізації потрібно уникати перебування на сонці. Під час прийому препаратів звіробою слід утриматись від вживання алкоголю.

• В період прийому препаратів гліцину у пацієнтів, схильних до артеріальної гіпотензії, можливе зниження артеріального тиску.

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

21

практика

Школа фармацевта

Лихоманка у дітей Лихоманка — фізіологічна реакція, що характеризується підвищенням температури тіла понад нормальні добові коливання. Це одна з найпоширеніших причин звернення до лікаря — на її долю припадає 15–25% консультацій у відділеннях первинної медичної та невідкладної допомоги [1]. Лихоманка як симптом може супроводжувати багато захворювань та станів. Але, на жаль, нерідко до підвищення температури тіла ставляться як до хвороби, а не як до симптому, проводячи лікувальні заходи без урахування основного захворювання [2] Захист та небезпека Лихоманка — це неспецифічна захиснопристосувальна реакція, яка виникає у відповідь на вплив різних патогенних подразників і пов’язана з метаболічними, ендокринними, неврологічними та імунними змінами в організмі, що й призводить до перебудови процесів терморегуляції. Межі коливання температури тіла у здорової дитини протягом доби можуть становити 0,5–1,0 °С. Зазвичай при вимірі в пахвовій ямці температуру тіла 37,0 °С і вище вважають підвищеною. Разом із тим у деяких випадках показники до 37,5 °С можуть бути визнані нормальними. Оскільки лихоманка є неспецифічною реакцією організму, то причини, які її зумовлюють, вельми різноманітні. Найчастіше вона виникає при інфекційних хворобах. Лихоманка інфекційного генезу розвивається у відповідь на вплив вірусів, бактерій, а також на продукти їхнього розпаду. Але в той же час вона відіграє важливу роль у захисті від інфекцій: на моделях тварин було продемонстровано підвищення летальності від інфекції у разі пригнічення лихоманки [2]. Однак підвищення температури тіла може грати адаптивну роль тільки за умови її зростання до певної межі. За високої гіпертермії (40–41 °С) відбувається активізація інтенсивності обмінних процесів. Незважаючи на посилення роботи дихальної та серцевосудинної систем, у разі підвищення температури тіла на кожен градус вище 37 °С

22

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

частота дихання зростає на 4 за 1 хв, частота серцевих скорочень — на 10–20 за 1 хв. При цьому доставка кисню може не забезпечувати зростаючі потреби в ньому тканин, призводячи до розвитку тканинної гіпоксії та порушення розподілу судинного тонусу. Перш за все при цьому страждають функції центральної нервової системи (ЦНС). Через це при гіпертермії можливі розвиток набряку головного мозку з пригніченням функцій ЦНС і виникнення фебрильних судом, особливо у дітей раннього віку із перинатальними пошкодженнями ЦНС. У дітей з гіпотрофією та дихальною недостатністю несприятливі для здоров’я наслідки можуть розвинутися у разі підвищення температури тіла до порівняно помірного ступеня (38,5–39 °С). Крім того, лихоманка є небезпечною для дітей перших 3 міс життя. Коли потрібно знижувати температуру тіла У типових випадках при гострих інфекційних захворюваннях найбільш сприятливим є помірне підвищення температури тіла до 38–39,9 °C, тоді як його відсутність, субфебрилітет (37–37,9 °C) або гіперпірексія (41 °С та вище) свідчать про знижену реактивність або про тяжкість захворювання. При типовому розвитку пропасниці вечірня температура тіла (у проміжок між 17-ю та 20-ю годиною) перевищує ранкову (о 4–6-й годині) в межах 1 °C. Зниження температури тіла при лихоманці за допомогою жарознижувальних

засобів не впливає на її причину, вони лише переводять установку «центрального термостата» на більш низький рівень. Температуру тіла необхідно знижувати, якщо вона перевищує 38,5–39 °С. Але дітям віком до 2 міс, а також за наявності перинатальної енцефалопатії, судом в анамнезі та при тяжких захворюваннях серця необхідно постійно проводити контроль гарячки та не допускати підвищення температури понад 38 °С. Рекомендована швидкість зниження температури тіла становить 1–1,5 °С за 30–60 хв. Тривалість застосування жарознижувальних засобів — не більше 3 діб. Фізичні методи Фізичні методи охолодження сприяють збільшенню віддачі тепла з поверхні тіла. Зазвичай їх застосовують у тих випадках, коли температура тіла перевищує 39 °С. Найпоширенішими є обтирання губкою, змоченою водою температури 30–32 °С, протягом 5 хв кожні півгодини (4–5 разів). Фізичні методи охолодження не застосовують за наявності у дитини ознак порушення мікроциркуляції (лихоманка «блідого» типу, характерними ознаками якої є озноб, бліда «мармурова» шкіра, ціанотичний відтінок нігтьового ложа і губ, холодні стопи і долоні). Із великою обережністю слід використовувати фізичні методи охолодження при фебрильних судомах на фоні гіпертермії. Хоча судоми і провокує висока температура тіла, холодні ванни, обтирання спиртом, за-

Школа фармацевта

практика

стосування вентиляторів, клізми, промивання шлунка холодною водою та інші подібні процедури протипоказані, оскільки можуть спровокувати в дитини розвиток судомного синдрому. Більшою мірою допомагає фізичне охолодження голови. Дітям груп ризику, особливо малюкам раннього віку, необхідно призначати жарознижувальні засоби [2]. Міжнародні експерти не рекомендують для лікування лихоманки обтирання і спиртові ванни [3]. Фармакотерапія Жарознижувальну терапію дітям необхідно призначати суворо індивідуально, з урахуванням клінічних і анамнестичних даних. Перед лікарем завжди постає завдання не тільки визначити причину підвищення температури тіла у дитини, але й вжити невідкладних заходів для купірування лихоманки. З цією метою застосовують найрізноманітніші засоби, що включають дієту, фізичні методи охолодження, а також медикаментозну терапію (антипіретики, стероїди тощо). Однак у повсякденній практиці перевагу надають лікарським засобам, перш за все нестероїдним протизапальним препаратам (НПЗП). Засобами вибору при лихоманці інфекційно-запального генезу в дітей є ібупрофен та парацетамол. Призначаючи будь-який антипіретик, необхідно чітко визначати його дозу (відповідно до віку дітини), уникати використання комбінованих препаратів, що містять більше одного жарознижувального засосбу, а також розуміти роль дегідратації при блюванні, зменшенні споживання рідини та діареї. Відомо, що діти на фоні лихоманки та інтоксикації часто відмовляються не тільки від їжі, але й від прийому ліків перорально. У таких випадках, а також за неможливості прийому препаратів усередину (при нудоті, блюванні, порушеннях ковтання, у дітей із синдромом зригування або в післяопераційний період) доцільно призначати ректальні супозиторії. Дуже часто супозиторії застосовують у складі комбінованої терапії: протягом дня хворий отримує таблетки або суспензію, а на ніч — супозиторії, що сприяє досягненню найкращого терапевтичного ефекту [2]. Принципи застосування антипіретиків При лікуванні дитини з лихоманкою Національний інститут охорони здоров’я та удосконалення медичного обслуговування Великої Британії (National Institute for Health and Care Excellence — NICE) рекомен-

У дітей віком до 12 років протипоказано застосовувати ацетилсаліцилову кислоту з метою зниження температури тіла через виражені токсичні ефекти та можливий розвиток синдрому Рея. Також заборонений прийом всередину метамізолу натрію як жарознижувального засобу через небезпеку агранулоцитозу та стійкої гіпотермії. Німесулід не рекомендований як антипіретик дітям віком до 12 років, зважаючи на його гепатотоксичність [2] дує дотримуватися таких принципів: • здійснювати заміну одного жарознижувального агента на інший лише у разі, коли дискомфорт у дитини не зменшується під впливом першого; • не застосовувати обидва препарати одночасно; • допустимим є альтернативне (почергове) застосування ібупрофену і парацетамолу за умови, якщо дискомфорт не зменшується або знову наростає, до моменту можливості прийому антипіретика в наступній дозі [3]. «Маркери важкого стану» У багатьох міжнародних документах виділяють так звані маркери важкого стану. Так, тривожними симптомами у дітей з лихоманкою вважають вік до 1 міс, млявість, апатію або токсичні прояви, дихальну недостатність, петехії (різновид шкірних висипань, точкові крововиливи), постійне занепокоєння. Американські лікарі рекомендують серед малюків із лихоманкою віком від 0 до 3 міс виділяти дітей, які «виглядають хворими» (ill-appearing), та тих, хто «не виглядають

хворими» (well-appearing). «Не виглядають хворими» діти: активні, зі збереженим м’язовим тонусом, без симптомів інтоксикації. Натомість, для дітей, що «виглядають хворими», характерні млявість або збудливість, відмова від їжі, посилення синдрому зригування, блювання, апное, респіраторні порушення, судоми. Однак у низці випадків відсутність симптомів хвороби не виключає початку бактеріальної інфекції [4]. Коли потрібно негайно звертатися до лікаря Слід терміново звернутися до лікаря в таких випадках: • дитина з лихоманкою невтішно плаче; • залишається роздратованою навіть після зниження температури тіла; • насилу прокидається; • має затьмарення свідомості або не приходить до тями; • виникають судоми або є дані анамнезу про такі випадки в минулому; • дитина насилу дихає, незважаючи на те, що ніс чистий; • дитину постійно нудить або проносить; • висока температура тіла зберігається протягом більше 72 год. Якщо дитина важко дихає, в неї спостерігається нестримне блювання більше 5 разів, температура тіла значно підвищилася, наявні судоми, то це є приводом для негайного звернення по медичну допомогу. Підготувала Олександра Демецька, канд. біол. наук Література

1. Barbi Е. Fever in Children: Pearls and Pitfalls. Children (Basel). 2017 Sep; 4 (9):81.

2. Юлиш Е., Талаенко И. Лихорадки у детей. Тактика педиатра. Здоровье ребенка. 2014; 1 (52):88-94.

3. National Institute for Health and Clinical Excellence (NICE).

Fever in under 5s: assessment and initial management.

NICE Clinical Guideline 143. London, UK: NICE, 2019. https://www.nice.org.uk/guidance/ng143 (Accessed on January 30, 2020).

4. Hui C. et al. Diagnosis and management of febrile infants (0–3 months). Evid Rep Technol Assess (Full Rep) 2012; 205:1-297.

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

23

Лікування нападів мігрені:

курс на ефективність

«Дуже болить голова, чого тільки на приймала — не допомагає», — такі скарги працівники аптек чують, мабуть, щодня. У розмові з’ясовується, що у пацієнтки напад мігрені і вона вже проковтнула кілька різних анальгетиків у високих дозах, хоча зазвичай це не дає очікуваного ефекту. Неправильне лікування мігрені — дуже поширена проблема, що може мати неприємні наслідки Чинник ризику — жіноча стать За даними статистики, жінки страждають на мігрень утричі частіше (одна з п’яти), ніж чоловіки (один із п’ятнадцяти) [1]. Існує думка, що саме через переважання жінок серед пацієнтів із мігренню дослідження цієї хвороби тривалий час майже не проводилися і тільки зараз її етіопатогенез стає більш зрозумілим. Справа в тому, що лікарі часто недооцінювали скарги пацієнток на головний біль, вважали його проявом «жіночої істеричності» або атрибутом «невротичної домогосподарки». Недарма головний біль у жінок нерідко був, а подекуди й залишається, темою жартів та анекдотів. Проте жартувати про мігрень може лише той, хто ніколи не переживав мігренозного нападу. Мігрень — не просто сильний головний біль. Зазвичай це однобічний, пульсуючий, інтенсивний біль, що може супроводжуватися нудотою та блюванням, непереносимістю світла, іншими вегетативними симптомами. Напад мігрені може тривати від кількох годин до трьох діб. Тяжкість захворювання варіює від рідкісних нападів до щоденних, але найчастіше напади мігрені повторюються 2–8 разів на місяць [2]. Неадекватне лікування Мігрень — особливий тип головного болю, що потребує специфічного лікування. Проте більшість пацієнтів намагається лікувати мігрень, як звичайний головний біль (головний біль напруження) за допомогою безрецептурних анальгетиків — парацетамолу та НПЗП. У багатьох випадках ці засоби не допомагають або лише незначно послаблюють біль, що спонукає пацієнтів застосовувати їх часто та у високих дозах. Вони вважають, що обережно слід ставитися лише до рецептурних засобів, а безрецептурні можна приймати без особливих обмежень. Однак безрецептурні анальгетики у разі їхнього надмірного застосування можуть втратити ефективність, спричинити розвиток побічних ефектів, у тому числі абузусного головного болю. Важливо також пам’ятати, що неефективне лікування нападів мігрені є чинником ризику хронізації цього захворювання [3]. Протягом тривалого часу настанови з лікування нападів мігрені рекомендували розпочинати із застосування анальгетиків і лише у випадку їхньої неефективності переходити до прийому спеціалізованих протимігренозних засобів — триптанів. Але такий ступінчастий підхід часто давав незадовільний результат. Неефективність анальгетиків не лише збільшувала кількість застосованих лікарських засобів, а й породжувала у пацієнтів розчарування, тривожність та негативні очікування від будь-якого препарату для лікування мігрені [3, 4].

24

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

Сучасні рекомендації: триптан + НПЗП З метою підвищення задоволеності пацієнтів результатами лікування та зниження ризику зловживання анальгетиками протоколи з лікування нападів мігрені переглянуто. На сьогодні за нападу мігрені рекомендовано відразу застосовувати комбінацію триптан + НПЗП або триптан + парацетамол. Якщо пацієнт надає перевагу монотерапії, можна залишити тільки один із запропонованих в комбінації компонентів. Препарати ерготаміну та опіоїди для негайного лікування нападу мігрені не рекомендовані [5]. Триптани — селективні агоністи серотонінових рецепторів із комплексним механізмом антимігренозної дії. Ризатриптан — один із найліпше вивчених представників групи триптанів. Завдяки швидкому всмоктуванню він починає діяти раніше за інші триптани і в стандартній дозі 10 мг переважає суматриптан 50 або 100 мг, золмітриптан 2,5 мг, наратриптан 2,5 мг щодо зменшення болю, усунення нудоти, здатності нормально функціонувати протягом 2 год після лікування, а також досягнення 24-годинного стійкого безбольового періоду [6]. Також відзначено добру переносимість ризатриптану та відсутність розвитку толерантності до нього після застосування протягом 1 року [7]. Різоптан® (ризатриптан, 10 мг) — лікарський засіб, що виробляють за швейцарськими стандартами якості для лікування головного болю під час нападу мігрені. Різоптан® також позбавляє таких проявів мігрені, як нудота, блювання, звуко- та світлобоязнь. Додатково підвищити ефективність знеболення, зокрема у пацієнтів, які не відповідали на попередні варіанти терапії, дозволяє застосування Різоптану® в комплексі з лорноксикамом — НПЗП, що має високий анальгезуючий рейтинг. Форма лорноксикаму зі швидким вивільненням (Ксефокам® Рапід) забезпечує швидкість настання ефекту, яку можна порівняти з такою в/м ін’єкції лорноксикаму [8]. Література

1. Migraine Research Foundation. About migraine: https:// migraineresearchfoundation.org/about-migraine/migraine-facts/ 2. Migraine Headache / Medscape, Updated: Jun 04, 2020: https://emedicine. medscape.com/article/1142556-overview 3. Орос М.М., Луц В.В., Мицак Х.В., Михайлов Р.В. Причини, прояви, ускладнення (інсульт, статус), лікування та профілактика мігрені // Міжнародний неврологічний журнал, 2016, 2 (80):112-118.

4. Lipton R.B., Stewart W.F., Diamond S. et al. Prevalence and Burden of Migraine in the United States: Data From the American Migraine Study II // Headache: The Journal of Head and Face Pain, 2001, 41:646-657.

5. Management of migraine (with or without aura). NICE Pathways. NICE Pathway last updated: 17 April 2018. To view the latest version of this NICE Pathway see: https://pathways.nice.org.uk/pathways/headaches.

6. Ferrari M.D., Goadsby P.J., Roon K.I. et al. Triptans (serotonin, 5-HT1B/1D agonists) in migraine: detailed results and methods of a meta-analysis of 53 trials // Cephalalgia, 2002, 22:633-658.

7. Cady R., Crawford G., Ahrens S. et al. Long-term efficacy and tolerability of rizatriptan wafers in migraine // Med. Gen. Med. 2001; 3 (4).

8. Воробьева О.В. Приступы головной боли: основные причины и целенаправленная помощь // Поликлиника, 2016, 3:30-35.

UA-RIZO-PUB-112020-064

практика

Тренінг

Тайм-менеджмент або Володар часу Справи та обов’язки все додаються і зовсім не залишається часу на сім’ю, друзів чи хобі? Чи не настав час змінитись? Ми не будемо закликати вас виходити із «зони комфорту», а запропонуємо організувати свій час 1. Створити план на сьогодні + 2. Виконати перший пункт + 3. Усвідомити, що два пункти вже зроблені + 4. Відпочити від виконаної роботи * * Facebook. Офісні терки

Почни з себе Завжди важко зробити перший крок, особливо тоді, коли потрібно змінювати звички. Хто подумки не приміряв на себе роль Іллі Обломова з роману Івана Гончарова? Так чудово, не піднімаючись з дивана, мріяти про те, як треба жити, і нічого для цього не робити. Але ми з вами не належимо до такої категорії громадян. Ми маємо активну життєву позицію, яка і привела нас до стану загнаного коня. З чого ж почати? З планування робочого дня. Подивіться у свій тижневик. Він рясніє списками важливих, дуже важливих і надважливих справ? Кого обманюємо, складаючи їх? Кожен досвідчений працівник знає, що скільки б не було заплановано справ, протягом дня обов’язково «звалятися на голову» ще 2–3, дедлайн яких був вчора. Першим кроком в складанні реальних планів є фіксування витраченого часу. На початку дня покладіть перед собою аркуш паперу, на якому записуйте види діяльності і витрачений на їх виконання час. Подібні записи протягом тижня допоможуть надалі складати більш реальний план дня. Дехто може сказати: «Ми пробували організувати свою працю, але у нас нічого не вийшло». Запитайте себе, скільки треба музиканту зіграти п’єсу, щоб звучання твору було бездоганним? А скільки спроб

Кілька порад • Тримайте перфекціонізм під контролем! Прагнення до ідеального результату — найкоротший шлях до недотримання термінів • Працювати довше не означає працювати краще • Дозволяйте собі відпочивати

26

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

зробили ви? Для того щоб «вийшло», необхідно довести деякі навички до автоматизму, а для цього потрібні зусилля, воля і ... час. Тільки тоді навичка стане звичкою, яка, як відомо, друга натура. Як планувати робочий день Наукова організація праці запевняє, що на планові роботи потрібно витрачати 60% робочого часу (при 8-годинному робочому дні це близько 4,5–5 год). На форсмажорні обставини, непередбачені дзвінки і візити необхідно виділити не менше 20% (близько 1,5 год). Решта часу (20%) відводиться на отримання нової інформації, навчання та розвиток. Його можна використовувати щодня чи накопичувати для відвідування необхідних семінарів або тренінгів. Якщо ваша робота передбачає обслуговуванням відвідувачів або клієнтів, а саме так працює більшість фармацевтів, тоді вам важливо визначити, скільки робочого часу потрібно на виконання справ, які залежать від обставин, а скільки можна спланувати заздалегідь. Як це зробити? Спробуйте використовувати формулу 70:20:10, тобто 70% часу не планується, 20% — заплановані роботи, 10% — отримання нової інформації, навчання. Можуть бути й інші варіанти: 50:30:20 або 80:10:10. Спробуйте застосувати кожну з формул і підберіть ту, що найбільше підходить до ваших умов. Планування — ключ до успіху Найголовніша причина втрати робочого часу полягає в невмінні або небажанні планувати свій день. Це стосується як окремого менеджера, так і організації в цілому. Планування — це двосічна зброя. З одного боку, воно дозволяє контролювати роботу підлеглих, з іншого — вимагає від керівництва певних зобов’язань.Так, керівник компанії має чітко знати мету, якої він прагне, визначити стратегію розвитку компанії, усвідомлювати тактичні цілі і доводити

практика

Тренінг

цю інформацію до своїх співробітників. Якщо ваша мета полягає тільки в отриманні особистого прибутку, не варто очікувати від підлеглих великого завзяття в роботі. Ніхто з них, засукавши рукава, не «кинеться в бій» для того, щоб зробити вас мільйонером! Ваша ідея повинна бути легка і зрозуміла кожному. Але навіть така ідея не знайде бажаної підтримки, якщо ви не маєте уявлення про шляхи її досягнення, втілених в перспективному плані. З урахуванням цього документа, розрахованого на кілька років, складають річний план, який ставить перед співробітниками конкретні завдання, а також квартальні і місячні плани, які окреслюють етапи здійснення цих завдань. Але навіть найкращий план не буде ефективним, якщо у співробітників компанії немає розуміння свого місця в робочому процесі, завдань, які стоять безпосередньо перед ними, а праця слабо мотивована (зарплату давно не підвищували, немає перспектив кар’єрного росту). Залученість працівників у процес планування дозволяє оптимізувати роботу організації і кожному усвідомити свої задачі для досягнення мети. Планування роботи на тиждень і робочий день дозволяє максимально використовувати час кожного фахівця. Але важливо знати, скільки часу йде на той чи інший процес. Прорахунки в оцінці швидкості роботи і результативності окремих співробітників можуть створювати дефіцит робочого часу. ОПлануємо роботу виконавців Підвищити ефективність праці співробітників компанії на 25–30% можна шляхом оперативного планування їх роботи. Ме-

неджерам рекомендовано ввести в практику щоденну видачу завдань виконавцям на наступний день, дотримуючись принципу 60:20:20. Для цього потрібно мати уявлення про час, необхідний для виконання завдань, а також передбачати форс-мажорні обставини. Слід продумувати 2–3 запасних доручення, якщо через незалежні від підлеглого обставини, завдання не може бути виконано. Такий підхід дозволить уникнути простоїв у роботі підлеглих і заощадити час менеджера, який в іншому випадку буде змушений витратити його на підготовку і видачу нового завдання. Слід пам’ятати, що необхідно контролювати виконання доручень, аналізувати час виконання і його ефективність. Окремо хотілося б сказати про вимогу «вміння працювати в умовах багатозадачності», яку сьогодні дуже часто висувають претендентам на посаду. Це міф. Багатозадачність значно знижує концентрацію уваги і ваш працівник буде припускатись багатьох помилок. Жодна людина не може робити кілька справ одночасно і належної якості. Правила керування часом • Коли є сформовані правила роботи, розуміння її специфіки і труднощів, які можуть виникнути, організація часу є нескладним процесом. В умовах обмеженого часу людина здатна більше концентруватись і бути більш продуктивною. Пропонуємо розглянути кілька правил ефективного керуванням часом.

• Адаптуйте план під себе. Це ваш час і ваше життя. Вам має бути комфортно в запропонованому режимі. Цінуйте свій час і зробіть його цінним для інших. Вимоги до кандидата: • Прагнення все впорядкувати, автоматизувати і налаштувати для автономної роботи.

• Уміння доводити почате до кінця незалежно від труднощів і перешкод, що виникають на шляху.

• Уміння працювати в умовах багатозадачності Із сайту rabota.ua

1

Важливі

60% — планові роботи 20% — форс-мажорні обставини 20% — отримання нової інформації, навчання і розвиток

Термінові

3

2 Нетермінові

Неважливі

Планування робочого дня

• Аналізуйте завдання за матрицею Ейзенхауера. Розпишіть завдання на день по квадратах: «Термінові і важливі», «Нетермінові і важливі», «Термінові, неважливі», «Нетермінові, неважливі». Справи з квадрата № 1 — «Термінові і важливі» — ваш пріоритет, їх потрібно робити в першу чергу. Завдання з квадрата № 2 можна розтягнути на кілька днів. В квадраті № 3 — те, що потрібно делегувати або автоматизувати. А завдання квадрата № 4 — просто викреслити зі свого списку.

4

• Фіксуйте завдання та їхній дедлайн. Створіть декілька списків: - глобальний, який буде фіксувати довгострокові плани і цілі; - місячний; - щоденний, де буде записаний перелік справ на день.

• Щоденний список завдань складайте щовечора на наступний день. Навпроти кожної справи зазначте її роль у досягненні мети за місячним і глобальним переліком.

• Глобальний список повісьте на видному місці для додаткової мотивації.

• Розбивайте велику роботу на маленькі завдання. Так ви зможете досягти мети, навіть якщо вона спочатку здавалась недосяжною.

• Делегуйте повноваження та навчіться користуватись допомогою інших людей. Підводні камені Наостанок хотілося б сказати про пристрасть до планування. На жаль, є інший бік медалі. Занадто сильне захоплення таймменеджментом підвищує ризик потрапити в пастку «планування заради планування», коли вся компанія витрачає більше часу на планування і підготовку звітів, ніж на виконання роботи. Такий стан речей призводить до нездорового психологічного клімату в колективі, підвищеної тривожності працівників та роздратуванню керівництва. А всіх загалом — до емоційного вигоряння. Тайм-менеджмент призначений оптимізувати робочий час, а не затиснення себе та інших в жорсткі рамки, в яких неможливо жити. Наталія Малішевська

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

27

практика

ex tempore

Приготування м’яких лікарських форм: мазь Длуського Сплави — це системи, які характеризуються відсутністю міжфазової поверхні розділу між компонентами. У випадку сплавів речовини розподілені одна в іншій за типом розчину, тобто доведені до молекулярного або міцелярного ступеня дисперсності Нінель Орловецька, канд. фарм. наук, Оксана Данькевич, канд. фарм. наук, Руслан Редькін, канд. фарм. наук, Національний фармацевтичний університет, Харків Порівняльна плавкість компонентів мазевих основ Як основи у багатьох комбінованих мазях використовують сплави 1. Церезин кількох компонентів з різною температурою плавлення. До складу 2. Озокерит таких основ можуть входити жири, воски, вуглеводні, смоли, пласти3. Віск жовтий рі, олії тощо. Ущільнювальні складові 4. Віск білий Основою мазі Длуського, яку використовують для видалення мазевих основ 5. Петролатум мозолів, є сплав продуктів природного походження — воску бджолиного (твердий компонент) і олії оливкової (рідкий компонент), 6. Парафін твердий а поєднати їх в одній основі можна лише шляхом сплавлення.

7. Спермацет Технологія мазей-сплавів була раніше описана у «Фармацевт 8. Ланолін безводний Практик» № 7–8 за 2013 р. Окрема основа або 9.

Приготування основ-сплавів Сплавлення компонентів основи проводять на водяній бані у фарфоровій чашці. У першу чергу розплавляють найбільш тугоплавкі речовини і до них додають інші інгредієнти основи у порядку зниження їхньої температури плавлення, в останню — додають рідкі компоненти. Отриманий розплав переносять у підігріту ступку (50–55 °С) і перемішують до охолодження. При перемішуванні основа стає м’якою і набуває необхідних консистентних властивостей, оскільки перемішування запобігає утворенню мікрокристалічних каркасів і кристалізації деяких тугоплавких інгредієнтів, які можуть провокувати утворення грубозернистої структури (як, наприклад, парафін). Отриманий сплав перемішують до повного охолодження і далі використовують для приготування мазей. Приготування мазей на основах-сплавах Головна технологічна задача під час приготування мазей полягає у виборі оптимальної технології, яка повинна забезпечувати реалізацію усіх вимог, що висуваються до мазей: певна дисперсність Фармакологічна дія кислоти саліцилової Саліцилова кислота має дезінфікуючі властивості, зупиняє запальні процеси, покращує кровообіг, регулює потовиділення і нормалізує роботу сальних залоз. Крім того, вона здатна розм’якшувати шари епідермісу, тим самим допомагаючи видаляти ороговілі клітини

28

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

Вазелін

10. Гідрогенізовані жири 11. Нафталан 12. Олії рослинні і мінеральні

компонент основи Розріджувачі основ

і однорідність розподілу діючих речовин, точність концентрації, задані консистентні властивості і стабільність. Дотримання зазначених вимог гарантує високу якість мазей. Якщо мазь містить жиророзчинні речовини, то їх необхідно розчинити у гарячому сплаві, а потім перемішувати у ступці до повного охолодження. Якщо жиророзчинні речовини мають леткі властивості (камфора, ментол тощо), то їх розчиняють у частково охолодженому розплаві за температури 45–50 °С. Приготування даної авторської мазі починають зі сплавлення компонентів основи. У напівохолодженому сплаві розчиняють ментол і додають сплав у теплу ступку до подрібненої кислоти саліцилової. Ретельно диспергують суспензійну фазу і перемішують мазь до повного охолодження.

Склад мазі Длуського Rp.: Acidi salicylici 5,0 Mentholi 1,0 Cerae Olei Olivarum ana 40,0 M. f. unguentum D.S. Прикладати до мозолів

ТЕХНОЛОГІЯ МАЗІ ДЛУСЬКОГО

Відважують кислоту саліцилову

Поміщають кислоту саліцилову у ступку

Подрібнюють кислоту саліцилову

Відважують віск жовтий

Розплавляють віск на водяній бані

Відважують олію оливкову

Додають олію до розтопленого воску

Додають частину сплаву у ступку

Диспергують кислоту саліцилову

Додають залишок сплаву у ступку

Відважують ментол

Розчиняють ментол у мазі, охолодженій до 40–50 °С

Перемішують мазь до повного охолодження

Переносять мазь у баночку для відпуску

Оформлюють препарат до відпуску

практика

Обличчя фармації

Науковець-футболіст, який став художником Пам’яті доцента кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії ЛНМУ ім. Данила Галицького Геннадія Володимировича Казьмірчука (1948–2020)

— З Геннадієм Володимировичем Казьмірчуком я познайомився на першому курсі фармацевтичного факультету, щойно розпочалося навчання, — розповідає професор Роман Лесик, завідувач кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії ЛНМУ ім. Данила Галицького. — На той час він був доволі молодим викладачем провідної кафедри нашого факультету, де традиційно студентів-першокурсників залучали до наукової роботи через діяльність студентських наукових гуртків (до слова, студентський гурток діє на кафедрі з 1946 р.). Я також від початку навчання планував займатися науковою роботою, проте нас з Геннадієм Володимировичем «познайомила» не наука, а футбол. Точніше кажучи, один з футбольних матчів на першість тоді ще Львівського медичного інституту. Причому, його захоплення спортом було не любительське, а професійне. У 60-х роках Геннадій Казьмірчук грав у класі Б чемпіо­ нату Радянського Союзу в іркутському «Локомотиві». На кафедрі фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії він організував футбольну команду, яка брала участь у студентському чемпіонаті. Геннадій Володимирович грав в інтелектуальний футбол, своїм талантом гравця перевершуючи усіх студентів укупі взятих. Він був дуже товариським, швидко знаходив спільну мову з різними людь-

30

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

ми, зі студентами спілкувався без пафосу і штучних бар’єрів. Поводився з нами як з рівними, тому у друзях мав багато моїх однокурсників. Європеєць — Повернувшись до навчання після армії, я почав серйозно займатися наукою у галузі фармацевтичної хімії, — каже Роман Лесик. — А коли навчався в аспірантурі, ми стали спілкуватися ще ближче. Коли нарешті впала стіна, яка відділяла СРСР від решти цивілізованого світу, Геннадій Володимирович почав орієнтувати нас на західні стандарти, як наукові, так і моральні. Не можу сказати, що він був затятим антисовєтчиком, але СРСР не любив. За своєю суттю і ставленням до життя був європейцем, очевидно, давалося взнаки польське коріння (у місті Бар, що на Вінниччині, де народився Геннадій Казьмірчук, завжди діяло багато активних польських громад). Та й одягався по-панськи — елегантно й вишукано. Як полюбляв жартувати: «Беру приклад з тренерів Ліги чемпіонів». Геннадій Володимирович викладав на фармацевтичному факультеті органічну і біоорганічну хімію та захоплювався наукою. Співробітники кафедри проводять наукові дослідження в галузі синтезу та хімічних перетворень, а також вивчають біологічну активність гетероциклічних сполук (по-

Обличчя фармації

практика

Першим західним «дебютом» була наша участь у з’їзді польських фармацевтів у Познані в 2002 р. Наш наставник завжди намагався «вивезти» для участі у закордонних заходах якомога більшу кількість львівських науковців, аби продемонструвати, що в Україні науку творять не окремі люди, а лабораторії, школи вчених

хідних тіазолідину, 1,3–тіазану, тіазолотіопірану та ін.), які є продовженням наукової школи професорів М. Туркевича, О. Владзімірської, Б. Зіменковського. Окрім традиційних синтетичних підходів, застосовуємо інноваційні методи проєктування хімічної

структури нових лікарських засобів, серед яких комп’ютерне моделювання та раціо­ нальні підходи до аналізу взаємозв’язку «структура-дія». Тематика Казьмірчука, зокрема, стосувалася похідних 1,3-тіазану. Кандидатську дисертацію він виконав під керівництвом професора Б. Зіменковського, коли найбільше розвивалися два напрямки — тіазолідини і тіазани. Зрештою, саме завдяки доценту Казьмірчуку і розпочалася багатолітня наукова співпраця науковців кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії ЛНМУ ім. Данила Галицького з польськими колега-

Він був дуже товариським, швидко знаходив спільну мову з різними людьми, зі студентами спілкувався без пафосу і штучних бар’єрів. Поводився з нами як з рівними, тому у друзях мав багато моїх однокурсників

ми з Ягеллонського університету (професор Катажина Кієц-Кононовіч), Люблінського медичного університету (професори Марія Добош та Моніка Вуєц), Познанського медичного університету (професори Луціюш Запрутко, Едмунд Гжесков’як). Було реалізовано низку успішних проєктів у галузі синтезу та дослідження нових молекул гетероциклічної структури, студентських обмінів, стажування молодих викладачів. У Польщі Геннадія Казьмірчука добре знали і любили. А першим західним «дебютом» була наша участь у з’їзді польських фармацевтів у Познані в 2002 р. Наш наставник завжди намагався «вивезти» для участі у закордонних заходах якомога більшу кількість львівських науковців, аби продемонструвати, що в Україні науку творять не окремі люди, а лабораторії, школи вчених. Пізніше ми розвинули ще один напрямок — стажування та обмін студентами і молодими вченими ЛНМУ і Познанського університету. Наші кращі студенти почали отримувати стипендії польського комітету ЮНЕСКО (близько 25), Каси Йозефа М’яновського та Фундації королеви Ядвіги з Ягеллонського університету. Цьому активному двосторонньому руху Геннадій Володимирович неймовірно тішився. Його кредо — разом (Україна і Польща) ми можемо бути неймовірно сильними і навіть диктувати свої правила Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

31

практика

Обличчя фармації

гри на освітньому на науковому ринку. Знань і досвіду Геннадія Казьмірчука потребувала й практична фармація. Останніми роками він працював науковим консультантом з впровадження нових препаратів на львівському фармацевтичному підприємстві «Фарма Лайф». Соняхи як символ України У 1970 р. важка травма поставила у професійній футбольній кар’єрі Геннадія Казьмірчука крапку, але не залишила по

32

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

собі порожнечі. Під час складної і тривалої реабілітації він почав малювати. Квіти і пейзажі. За словами Романа Лесика, улюблена тема аматора-митця — соняхи як символ України, пейзажі рідного Бару і мальовничої Вінниччини. Невдовзі художні роботи Геннадія Казьмірчука можна буде побачити у фотоальбомі, який готують до друку його друзі, колеги та учні. Лариса Дедишина

Флавамед Антидепресант флувоксамін у дослідженні запобігав ускладненням COVID-19 У попередньому дослідженні у пацієнтів із коронавірусною хворобою COVID-19 легкого та помірного ступеня тяжкості антидепресант флувоксамін запобігав деяким тяжким ускладненням, госпіталізації та потребі в кисневій підтримці Дослідження* проводили вчені з Медичної школи Університету Вашингтону в м. Сент-Луїс (США). До нього були залучені 152 інфікованих збудником COVID-19 — вірусом SARSCoV-2 з легким або середнім ступенем тяжкості захворювання, які лікувалися вдома. Протягом 15 днів 80 пацієнтів отримували флувоксамін, 72 — плацебо. В результаті у жодного з тих, хто отримував флувоксамін, не було серйозних ускладнень, тоді як в групі плацебо таких було 6 (8,3%). Автори дослідження зазначають, що, безумовно, важливо шукати шляхи лікування пацієнтів із COVID-19 з тяжким перебігом, але не менше значення має можливість запобігати розвитку тяжкого стану, проблем із диханням та госпіталізації. Флувоксамін — це антидепресант групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Препарат використовують у лікуванні хворих з обсесивно-компульсивним розладом, тривожними розладами та депресією. На відміну від інших СІЗЗС флувоксамін взаємодіє з білком, відомим як рецептор сигма-1, що бере участь у регуляції запальної відповіді в організмі. Взаємодія препарату з рецептором сигма-1 може призводити до зниження продукції прозапальних медіаторів. Так, в експериментах на тваринах було встановлено, що флувоксамін може зменшувати вираженість запалення при сепсисі. Тож, можливо, препарат допомагає попередити надмірну імунну відповідь (цитокіновий шторм), що розвивається в частини пацієнтів з COVID-19 і може призводити до різкого погіршення стану та смерті. Дослідження проводили дистанційно. Пацієнти із симптомами COVID-19 та позитивним результатом ПЛР-тесту отримали від організаторів дослідження препарат (або плацебо), термометр, апарат для вимірювання артеріального тиску та оксиметр для визначення рівня насичення киснем крові. Учасники дослідження приймали препарат і щоденно телефоном або через інтернет повідомляли про самопочуття та показники здоров’я. Ускладненнями COVID-19 у дослідженні вважали утруднення дихання, госпіталізацію з приводу пневмонії, зниження рівня насичення киснем крові менше 92%. Найближчим часом розпочнеться більш масштабне дослід­ ження флувоксетину. Воно також проходитиме дистанційно, і до нього залучать пацієнтів із різних регіонів США. * Lenze E.J., Mattar C., Zorumski C.F. et al. Fluvoxamine vs. placebo and clinical deterioration in outpatients with symptomatic COVID 19: a randomized clinical trial // JAMA, Nov. 12, 2020. doi: 10.1001/jama.2020.22760

®

Амброксолу гідрохлорид

Для лікування вологого кашлю

1,2,3

Флавамед ®

розчин від кашлю • не містить етилового спирту 1 • має запах малини 1

<2 років

1*

Флавамед ® Макс таблетки шипучі

• особлива форма випуску 2 • має високий вміст амброксолу** 60 мг в 1 таблетці 2

12+ років

2

Флавамед ®

таблетки від кашлю • з насічкою для поділу таблетки 3

6+ років

3

Інформація про безрецептурні лікарські засоби для спеціалістів охорони здоров’я. * Флавамед® розчин від кашлю можна застосовувати дітям від 2 років. Дітям віком до 2-х років застосовувати лише за призначенням лікаря 1. 2. ** порівняно з вмістом амброксолу в препараті Флавамед таблетки 3. Перед застосуванням, будь ласка, уважно ознайомтеся з повною інструкцією для медичного застосування, повним переліком побічних реакцій, протипоказань, особливостей застосування препарату 1. Флавамед® розчин від кашлю №1729 від 30.07.2020, РП UA/3591/01/01.

2. Флавамед® МАКС таблетки шипучі 2220 від 30.09.2020, РП UA/3591/03/01. 3. Флавамед® таблетки від кашлю №1466 від 26.06.2020, РП UA/3591/02/01. Виробник. Берлін Хемі АГ, Німеччина. Показання. Секретолітична терапія при гострих і хронічних бронхопульмональних захворюваннях, пов’язаних із порушенням бронхіальної секреції та ослабленням просування слизу. Протипоказання. Флавамед® не можна застосовувати пацієнтам із відомою гіперчутливістю до амброксолу гідрохлоріду або до інших компонентів препарату. У випадку рідкісних вроджених станів, через які можлива непереносимість допоміжної речовини, прийом препарату протипоказаний. Побічні ефекти. Диспепсія, нудота, блювання, діарея тощо.

UA-FLA-11-2020-V1_print. Затверджено 02.11.2020.

Представництво «Берлін Хемі/А. Менаріні Україна Гмбх». Адреса: м. Київ, вул. Березняківська 29, 7-й поверх. Тел: +38(044) 494 33 83, факс +38(044) 494 33 89.

життя

Суспільство і світ

Арчибальд Кронін: лікар і письменник Завдяки опосередкованому впливу книги Кроніна «Цитадель» було створено Національну службу охорони здоров’я Великобританії

Арчибальд Джозеф Кронін народився в Ірландії (Кардросс, графство Дунбаршир) в сім’ї католика і протестантки. Коли хлопчикові виповнилося 7 років, його батько помер, і вони з матір’ю переїхали до дідуся в Данбартон. Невдовзі Джессі Кронін стала першою жінкою-інспектором з охорони здоров’я в Шотландії. Здібний студент, талановитий спортсмен Здобуваючи освіту в Данбартонській Академії, юнак отримував нагороди за свої успіхи, вигравав творчі конкурси, був чудовим атлетом і футболістом. Пізніше він відвідував Коледж святого Алозія в Глазго, де грав за футбольну команду First XI. Згодом цю частину життя Кронін описав в одному зі своїх останніх романів «Хлопчикменестрель». Завдяки своїм унікальним здібностям Арчибальд отримав стипендію Карнегі для вивчення медицини в Університеті Глазго в 1914 р. Він закінчив університет у 1919 р. і отримав ступінь бакалавра хірургії. Цього ж року як корабельний хірург здійснив подорож в Індію. Опісля продовжив навчатися в Шотландії. У 1923 р. отримав диплом з охорони здоров’я, наступного року — престижний ступінь MRCP. У 1925 р. Кронін здобув ступінь доктора медицини, захистивши в Університеті Глазго дисертацію про аневризми «The History of Aneurysm».

34

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

Медична кар’єра як фундамент для творчості Під час Першої світової війни (1916– 1917 рр.) Арчибальд Кронін служив хірургом у Добровольчій Службі резервістів Королівського військово-морського флоту в званні молодшого лейтенанта. Після війни працював у госпіталях Глазго і Дубліна, а також у маленькому селі на річці Клайд. Згодом відкрив приватну практику у шахтарському містечку Уельса Тредегар. Після того як Кроніна було призначено у 1924 р. медичним інспектором рудників Великобританії, він кілька років поспіль публікував свої дослідження про медичне забезпечення шахтарів і доповіді про зв’язок між вдиханням вугільного пилу і легеневими захворюваннями. Свій досвід вивчення професійних ризиків у кам’яновугільній індустрії письменник описав в романах «Цитадель» і «Зірки дивляться донизу». З часом Кронін переїхав до Лондона, де відкрив власну успішну практику. Водночас він працював лікарем в універмазі Уайтліс і зацікавився офтальмологією. У 1937 р. у світ вийшла найвідоміша книга Арчибальда Кроніна, написана у стилі класичного реалізму. Головний герой твору — лікар, який працює у кам’яновугільній компанії і намагається знайти «золоту середи­ну» між залученням багатої клієнтури і чистою совістю. Саме він, вголос заявивши про проблеми тогочасної медичної практики, ініціював створення у Великобританії Націо-

нальної служби охорони здоров’я і зазначав необхідність проведення нагальних реформ у галузі охорони здоров’я. Отож, новаторські ідеї автора книги і популярність самого роману сприяли тому, що Лейбористська партія Великобританії отримала в 1945 р. повну перемогу на виборах. «Не тільки рецепти і наукові статті» У 1930 р. майбутній письменник занедужав. Йому пів року довелося прожити в селі і дотримуватися молочної дієти. І тільки на фермі Далкенна на озері Фіне Кронін нарешті зміг втілити у життя свою велику мрію — написати роман, хоча до того він «писав лише рецепти і наукові статті». Тобто, перш ніж повністю присвятити себе літературі, Кронін понад 10 років працював лікарем. Основну тему роману він вивчав у бібліотеці Дамбартон, де досі зберігаються його листи із проханням порад на теми, пов’язані з романом. Останні 25 років життя Кронін провів у Європі, в Швейцарії. У друзях мав Лоуренса Олів’є, Чарльза Чапліна, Одрі Хепберн, у старшого сина якої був хрещеним батьком. Арчибальд Кронін помер в Монтре у 1981 р. у віці 84 років і похований в Швейцарії. Його рукописи, листи, шкільні зошити, лабораторні записи і докторська дисертація зберігаються у Національній бібліотеці Шотландії та в Університеті Техасу в США. Лариса Дедишина

Суспільство і світ

життя

Де меди, там нема біди Мед — улюблений народний засіб лікування застуди і кашлю. Чи насправді він допомагає? Чи вживання «смачних бабусиних ліків» тільки данина традиції?

Ця підступна застуда Всім відомий вислів «якщо застуду лікувати, вона мине за тиждень, а ні, то за сім днів». Але сьогодні, коли весь світ потерпає від пандемії COVID-19, ставлення до таких «звичних» недуг змінюється. Відомо, що препарати для симптоматичного лікування усувають наслідки, а не причину захворювання. Антибактеріальні засоби є неефективними через вірусну етіологію ГРЗ. Більше того, прийом антибіотиків не за показаннями спричиняє підвищення резистентності бактерій, що ускладнює терапію важких захворювань. Чи можуть «бабусині ліки» допомогти? Доказова база Рішення щодо використання тих чи інших ліків приймають за результатами клінічних досліджень, що оцінюють їхню ефективність і безпеку. Фітопрепаратам, засобам натуропатії та народної медицини важко конкурувати на цьому полі з хімічними засобами. Однак в серпні цього року BMJ EvidenceBaced Medicine опублікувало результати дослідження, проведеного Хібатулою Абуельгасім, Шарлотою Альбарі та Джозефом Лі з Медичної школи Оксфордського університе-

ту*. Вони провели метааналіз 14 рандомізованих контрольованих досліджень за участі 1761 учасника. В дослідженнях брали участь діти (9 досліджень) та дорослі із симптомами застуди. Вони отримували мед на фоні прийому препаратів від застуди або плацебо (2 порівняльних дослідження). Мед вживали в різних концентраціях і в різний спосіб. Так, в 9 дослідженнях його використовували в чистому вигляді, у 3 — як сироп у поєднанні з рослинними екстрактами, а в 3 — з кавою або молоком. Порівняно зі звичайним симптоматичним лікуванням комбінована терапія, яка передбачала вживання меду, продемонструвала перевагу щодо оцінки симптомів (3 дослідження), зокрема інтенсивності кашлю (8 досліджень) та його важкості (5 досліджень). Крім того, процес одужання тривав на 1–2 дні менше. Але два порівняльних дослідження із застосуванням протикашльового препарату центральної дії декстрометорфану не показали знач­ ної переваги комбінованої терапії. Також не виявлено переваг щодо снодійного ефекту меду порівняно з антигістамінним препаратом димедролом (4 дослідження, 385 пацієнтів).

Автори метааналізу зазначають, що в двох плацебо-контрольованих дослідженнях отримано різні результати. На їхню думку, це може бути зумовлено методологічними відмінностями. Не нашкодь! Наукове обґрунтування лікувальних властивостей меду забезпечать подальші дослідження вчених. Але те, що його вживання це не тільки смачно, але й корисно, відомо давно. Мед — висококалорійний продукт, який може стати джерелом енергії для нашого організму. Вітаміни і мікроелементи, що входять до його складу, сприяють зміцненню імунітету. Головне — вживати продукт правильно. Перш за все треба пам’ятати, що мед не виносить високих температур — при нагріванні до 40 ºС він змінює свою структуру, а за температури понад 50 ºС зовсім втрачає практично всі корисні властивості. Лікарі попереджають, що мед слід обережно вживати людям із схильністю до алергічних захворювань, хворим на цукровий діабет, а також дітям віком до одного року через ризик розвитку бутулізму.

* Hibatullah Abuelgasim, Charlotte Albury, Joseph Lee. Effectiveness of honey for symptomatic relief in upper respiratory tract infections: a systematic review and meta-analysis // ebm.bmj.com/content/early/2020/07/28/bmjebm-2020-111336

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

35

життя

Суспільство і світ

Несостоявшаяся кормовая культура Переселение растений на новые территории, а по-научному «интродуцирование», как правило, осуществляют в ожидании экономических эффектов от появляющихся при этом возможностей. Такие надежды не всегда оправдываются по различным причинам. Но то, что произошло с одним из видов борщевика после того как его завезли в Украину, — случай совершенно особый: растение не только не принесло пользы сельскому хозяйству, но и, выйдя из-под контроля, стало представлять серьезную угрозу здоровью окружающих Борщевики и борщ Борщевик (лат. Heracleum) — род семейства зонтичных, насчитывающий, по разным источникам, от 40 до 70 видов растений, распространенных преимущественно в районах с умеренным климатом Восточного полушария. Такое латинское название в ботанической номенклатуре было решено присвоить роду в честь героя древнегреческой мифологии Геракла, отличавшегося необыкновенной силой. Последнее обстоятельство и объясняет такое решение, поскольку растения этого рода являются одними из самых мощных представителей травянистой флоры. Что же касается славянского названия «борщевик», то оно произошло в связи с формой листьев у растений этого рода, поскольку в древности слово «борщ» означало «нечто зазубренное». В те времена некоторые из видов борщевика (но далеко не все, о чем речь пойдет ниже) были основным ингредиентом овощного супа, который назвали борщом. Но со временем листья и стебли борщевика перестали добавлять в суп: их заменили свекла и ее листья, однако название «борщ» сохранилось, и это первое блюдо с характерным красным цветом стало традиционным у восточных славян. Оно получило широкое распространение в национальных кухнях соседних с нами народов: похожие блюда с тем же названием есть у белорусов, поляков, литовцев, румын и молдаван. Однако более всего борщ полюбили в Украине, более того, он стал брендом национальной кухни. В каждом отдельно взятом регионе борщ готовят по-разному, и эта разница может заключаться не только в наборе ово-

36

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

щей и специй, но и в выборе вида бульона, а также сочетаний в нем разных видов мяса, птицы, рыбы. Но самое интересное, что в современных борщах, несмотря на происхождение названия блюда, абсолютно не используются ни один из видов борщевика. Теперь борщ уже далеко не овощной суп и ни малейшего отношения к борщевику не имеет. Борщевик и «сородичи» В Украине встречается лишь несколько видов рода борщевиков, два из которых отнесены к лекарственным растениям, а именно: борщевик обыкновенный (Heracleum sphondylium) и борщевик сибирский (Heracleum sibiricum). Первый из них произрастает на лугах в Карпатах и ценен тем, что его семена содержат ароматное масло, в состав которого входит октиловый эфир уксусной кислоты. Второй еще и используют в пищу (в Сибири из него делают икру, напоминающую по вкусу баклажанную, варят суп и т.д.), а растет он как бурьян на всей территории Украины в смешанных и лиственных лесах, а также на лугах, берегах рек и возле дорог. Оба вида являются лекарственными растениями. Что касается фармакологических свойств этих двух видов, то они подобны. В частности, настой или отвар из их корней используют как спазмолитический препарат либо как средство, повышающее аппетит. Они рекомендованы при нарушениях пищеварения, диарее, дизентерии, катаре желудка и кишечника, а также при эпилепсии. Наружно отвар корней используют при чесотке, заболеваниях кожи, опухолях.

«Коварный» представитель рода Однако на территории Украины ныне обитает и ядовитый вид этого растения — борщевик Сосновского (Heracleum Sosnowskiy). Он опасен тем, что его листья и плоды богаты эфирными маслами, содержащими фуранокумарины, которые резко повышают чувствительность кожи к ультрафиолетовому излучению. Если сок растения попадет на кожу, а затем на этот участок воздействуют солнечные лучи, то человек получит настоящий ожог: на коже образуются наполненные жидкостью волдыри, которые очень долго опадают и оставляют после себя язвы, рубцы и темные пятна. Коварство борщевика состоит также в том, что ожог может проявиться не сразу, а через несколько часов и, в редких случаях, дней. Наиболее опасен борщевик Сосновского в период цветения и в солнечные дни, поэтому в это время следует быть особенно внимательным, чтобы избежать контакта с ним. Если же он произошел, следует как можно скорее обмыть места прикосновения к растению проточной водой с хозяйственным мылом, протереть их спиртом, водкой или одеколоном и закрыть от солнечных

Суспільство і світ лучей на несколько дней. Солнечные лучи не должны попадать на место контакта кожи с борщевиком как минимум два дня. Если ожоги все-таки появятся, врачи рекомендуют обработать их линиментом синтомицина. Но в случае, когда появились крупные сливающиеся волдыри, повреждены глаза или слизистая оболочка полости рта, наблюдаются аллергические реакции (отек носоглотки, сыпь на коже или бронхоспазм), повысилась температура тела и началась рвота, нужно как можно быстрее обратиться к врачу. Лучше обойти… У борщевика Сосновского есть, конечно, свои внешние отличия от остальных представителей этого рода, однако они хорошо понятны ботаникам, а человек, который не очень интересуется растениями, может и ошибиться. Поэтому, учитывая риск столь серьезных последствий контакта, любое растение, похожее на борщевик, которое вы увидели на прогулке по лугу или на опушке леса, лучше обойти стороной и прежде всего не подпускать к нему детей. Общим же отличием борщевиков от других растений является то, что, как уже упоминалось выше, они являются одними из самых мощных представителей травянистой флоры. Это двухлетние или многолетние травы высотой от 20 см до 4 м. Стебли у них, как правило, полые, с редким опушением или опушенные по всей длине. Очень крупные тройчато- или перисто-раздельные листья борщевиков собраны в прикорневую розетку. Цветки у растений этого рода яркорозовые, белые или зеленовато-желтые, образующие сложные зонтики диаметром до 40 см. Именно такой большой размер

этих зонтиков и листьев является главной отличительной особенностью борщевиков. Бóльшая часть из них зацветает в мае, но продолжительность цветения у каждого вида своя. Непростительная халатность Борщевик Сосновского — интродуцированное растение, появившееся в Украине в 1949 г. Его завезли из Кабардино-Балкарии (Северный Кавказ) и сначала высеяли в Ботаническом саду им. Н.Н. Гришко. Со временем его стали культивировать на сельскохозяйственных станциях, а в 60-х годах прошлого столетия — на Закарпатье. Это была большая программа, направленная на повышение урожайности, в которой борщевик планировали использовать как зеленое удобрение. В конце 70-х годов в бывшем СССР нашли «переселенцу» еще одно применение — как добавку к корму скота, и снова началось его активное выращивание в западных регионах. Однако буквально за несколько лет заметили, что коровы его не очень любят, а у их молока появился горький привкус, поэтому со временем растение перестали использовать. Плантации были уничтожены, но в 80-х годах этот вид борщевика был обнаружен в

Учитывая риск столь серьезных последствий контакта, любое растение, похожее на борщевик, которое вы увидели на прогулке по лугу или на опушке леса, лучше обойти стороной и прежде всего не подпускать к нему детей

життя

одичавшем состоянии. Пока существовали колхозы и совхозы, самовольное распространение борщевика еще как-то контролировалось, но с их расформированием этот процесс стал спонтанным и приобрел совсем другие масштабы. Борщевик Сосновского считается агрес­ сивным растением или же, как говорят ученые, инвазийным, то есть представляет угрозу для флоры и фауны. Он формирует колонии на десятки квадратных метров, очень быстро растет, имеет длительный период цветения и дает много семян. Кроме того, борщевик может самоопыляться и очень склонен к гибридизации. Все эти свойства позволяют ему довольно активно распространяться. В последние годы особенно часто его наблюдали во Львовской и Ивано-Франковской областях, где имелось множество потерпевших, хотя нередкими были случаи и в других регионах. Однажды борщевик Сосновского видели даже в столичном Голосеевском парке — любимом месте прогулок киевлян, о чем сообщала газета «Вечерний Киев». Но во всей этой истории появления борщевика на наших просторах без ответа остается один вопрос: как можно было завозить малоизвестное растение в новый регион, не изучив досконально его особенности? Ответ на него, по-видимому, следует искать в желании тогдашнего всесильного партийного руководства немедленно и любой ценой «решить проблемы» в отстающем сельском хозяйстве. Нелишняя предосторожность В Украине борьба с борщевиком Сосновского относится к компетенции председателей городских, поселковых, сельских советов, которые должны добиться от владельцев земельных участков, на которых замечено это растение, его уничтожения. Об этом говорится в статье 33 Закона Украины «О местном самоуправлении в Украине» и в Земельном кодексе Украины. Таким образом, если на вашем приусадебном или дачном участке появился такой нежданный «гость», то избавиться от него лучше всего с помощью специалистов. Но если вы решите осуществить это самостоятельно, то прежде всего следует узнать особенности этой процедуры, чтобы она действительно была эффективной и не нанесла вреда здоровью. Например, нельзя косить борщевик или срезать его соцветия в период созревания и осыпания семян, поскольку это приведет к его распространению на новые территории. Кроме того, перед работой с этим растением следует защитить тело водонепроницаемой одеждой, а лицо — маской. Подготовил Руслан Примак, канд. хим. наук Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

37

життя

Краса і здоров’я

Догляд за шкірою

в холодну пору року Світлана Климишина, канд. фарм. наук, старший викладач кафедри організації і економіки фармації, технології ліків та фармакоекономіки ФПДО ЛНМУ ім. Данила Галицького Перш за все про те, як правильно скоригувати свій домашній догляд, як вибрати хороший крем для обличчя, який забезпечить належний захист і живлення в холодну пору року, а ще про найпоширеніші помилки, пов’язані із зимовим доглядом за шкірою. Помилка № 1. Деякі люди вважають, що взимку у них змінюється тип шкіри, тобто влітку шкіра жирна або комбінована, а взимку суха. Насправді тип нашої шкіри не змінюється чи то в зимовий період, чи то з віком. Просто будь-яка шкіра стає трохи сухішою, бо не так активно працюють потові і сальні залози, тому й виникає необхідність скоригувати догляд, але з урахуванням саме вашого типу шкіри. Існує одна дуже проста і універсальна порада. Взимку як денний захисний крем обирайте засоби, призначені для шкіри суміжного типу, яка трохи сухіша, ніж ваша. Наприклад, якщо у вас жирна шкіра і влітку ви користуєтеся кремом або гелем з матуючим ефектом для жирної шкіри, то на зиму візьміть легкий денний крем для комбінованої шкіри. Якщо у вас комбінована шкіра, взимку ви можете використовувати денний крем для нормальної шкіри. Ті, хто має нормальну шкіру, взимку цілком може перейти на денний крем для сухої шкіри. А якщо у вас суха або дуже зріла шкіра — взимку ви можете використовувати денний захисний крем для дуже сухої шкіри. Які компоненти необхідні у складі зимового захисного крему Помилка № 2. Взимку не можна користуватися зволожувальним кремом, оскільки

38

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

він містить воду, а на морозі вода замерзне, перетвориться на лід і зашкодить нашій шкірі. Насправді будь-який крем містить воду. Але жодний крем не може замерзнути на нашій шкірі, тому що організм постійно підтримує нормальну температуру тіла. І крем, який ми наносимо, дуже швидко нагрівається до температури шкіри. Однак взимку, коли шкіра більш схильна до втрати вологи і стає сухішою, виникає необхідність використовувати денний крем, захисні і живильні властивості якого переважають зволожувальні. Компоненти, які сприяють зволоженню шкіри, можна розділити на 2 групи: • речовини, які уповільнюють випаровування вологи з поверхні шкіри; • речовини, які притягують вологу з навколишнього середовища. Сучасні косметичні засоби зазвичай містять у своєму складі і ті, і інші компоненти. Однак в зимову пору року потрібно надавати перевагу крему, в якому переважають компоненти, що уповільнюють випаровування вологи з поверхні шкіри. Це, як правило, воски та олії рослинного походження. Тому що взимку, коли ми гуляємо на морозяному повітрі, шкірі насамперед потрібен захист. А в приміщеннях в опалювальний сезон повітря містить мало вологи, тож компонентам косметики, які здатні притягувати вологу з повітря, в цей період притягувати особливо нічого. Більш того, якщо повітря в приміщенні дуже сухе, такий крем починає витягати вологу з вашої шкіри. Тому в зимовий час багато жінок скаржаться на те, що начебто регулярно користуються хорошим кремом, а шкіра все одно потер-

пає від сухості. Дуже часто причина в тому, що цей крем просто не підходить для зимового періоду. Зимовий денний крем повинен містити в своєму складі рослинні олії, воски і вітаміни. Рослинні олії та воски утворюють на поверхні шкіри захисну плівку і в такий спосіб захищають її від надмірної втрати вологи. А вітаміни забезпечують додаткове живлення шкіри в цей період. Насамперед варто надати перевагу таким компонентам, як: • Олія Ши — Shea Butter або вона ще називається олія каріте (Butyrospermum Parkii Butter).

• Олія авокадо — Avocado Oil. • Вітамін Е — Tocopherol (Tocopheryl Acetate). Які компоненти небажані в складі зимового захисного крему Це продукти нафтохімії. Такі, як: • Мінеральна олія — Mineral oil.

• Вазелін — Vaseline (Petrolatum, petrolatum liquid, Petroleum oil.

• Парафін — Liquid paraffin (Paraffin oil, Paraffinum liquidum). Ці компоненти, з одного боку, дійсно дуже добре захищають шкіру від втрати вологи, створюючи плівку на її поверхні. Однак у цьому і прихована проблема — за постійного використання таких засобів клітини шкіри перестають помічати, що потрібно відновлювати ліпідний бар’єр, і згодом шкіра виявляється нездатна самостійно утримувати вологу, тому без застосування крему з такими складниками постійно турбує сухість та стягнутість шкіри. А що стосується зволожувальних компонентів, які притягують вологу — наприклад, таких,

Краса і здоров’я як гіалуронова кислота, сечовина, гліцерин, то в зимовому захисному кремі вони мають другорядне значення. Тепер розглянемо зимовий догляд за типом шкіри. Догляд за жирною шкірою Догляд за жирною і проблемною шкірою обличчя взимку полягає в переході на такі косметичні засоби: • очищувальні пінки і гелі, що містять ПАР, краще замінити на молочко; • тонізувати шкіру треба за допомогою засобів для нормальної шкіри, які її не пересушують; • зволожувальні креми повинні бути більш жирними і зволожувальними; • для пілінгу треба використовувати м’який ексфоліант з олійкою. Догляд за сухою шкірою Догляд за сухою шкірою обличчя взимку відрізняється тим, що зволоження та живлення повинно бути більш інтенсивним: • зволожувальні маски на кремовій основі треба наносити 2–3 рази на тиждень; • 1–2 рази на тиждень варто використовувати натуральні олії — оливкову, мигдальну, арганову, обліпихову. Догляд за комбінованою шкірою Догляд за комбінованою шкірою обличчя взимку полягає у використанні спеціальних засобів для різних ділянок шкіри. Особливо уважно треба ставитися до сухих ділянок, які треба обробляти зволожувальними кремами з натуральними оліями. Очищають шкіру за допомогою вершків або молочка, а жирні ділянки можна обробити гелем і сполоснути. Пілінг треба проводити м’якими засобами, особливо обережно слід обробляти сухі ділянки.

Основне правило догляду за шкірою взимку — наносити крем за 40 хвилин до виходу на вулицю. Важливо, аби крем повністю ввібрався у шкіру. Якщо нанесли забагато крему — промокніть шкіру паперовою серветкою. Варто уникати вживання гострої їжі та алкоголю. Треба користуватися зволожувачами повітря та використовувати спреї з термальною водою протягом дня, перебуваючи у приміщенні. Також вживати 1,5–2 л води на день

Догляд за чутливою шкірою Чутлива шкіра потребує ретельно підібраних косметичних засобів. Необхідно користуватися тільки якісною спеціальною косметикою для такого типу шкіри, призначеною для догляду саме в цю пору року. Кращим рішенням буде спеціальна косметика, основним компонентом якої є вода з термальних джерел, що сприяє зменшенню подразнення і відновленню захисної гідро-ліпідної мантії. У холодну пору року чутлива шкіра піддається серйозним випробуванням. Вона стає ще більш чутливою. Перепади температури згубно впливають на судинну сітку. Може з’являтися як рум’янець, так і серйозні судинні проблеми. Шкіра може червоніти, лущитися, стати більш грубою та деформованою. Навіть жирна шкіра у зимовий період схильна до сухості, а суха може перетворитися на дуже суху. Добираючи косметичні засоби у зимовий період, варто звертати увагу на їхній склад. Бажано, щоб там були полісахариди, вітамін Е, омега 3-6-9, олії (жожоба, макадамії, керіте). Гіалуронова кислота — має зволожувальну дію. Екстрак­ти молозива — підвищують імунітет шкіри, захисні функції і глибоко зволожують. Компоненти, які укріплюють судинну стінку: вітамін С, вітамін РР, екстракти гамамелісу, центели азіатської, кори мімози. Основне правило догляду за шкірою взимку — наносити крем за 40 хвилин до виходу на вулицю. Важливо, аби крем повністю ввібрався у шкіру. Якщо нанесли забагато крему — промокніть шкіру паперовою серветкою. Варто уникати вживання гострої їжі та алкоголю. Треба користуватися зволожувачами повітря та використовувати спреї з термальною водою протягом дня, перебуваючи у приміщенні. Також вживати 1,5–2 л води на день. Під час морозів слід закривати відкриті ділянки шкіри. Руки — рукавицями з натуральних тканин. А також одягати шапку, особливо важливо прикривати голову, якщо у вас є проблема з випадінням волосся. У зимовий період шкіра страждає від негативного впливу морозу та холодного повітря, що спричиняє появу почервоніння, подразнення та лущення. Від низьких температур звужуються судини, тож погіршується кровопостачання та живлення шкіри, а через уповільнення обмінних процесів у клітинах вона не здатна швидко відновлюватися.

життя

Якщо взимку ви плануєте відпочинок у горах, не забувайте про використання кремів з SPF. Згубний вплив сонячних променів ніхто не відміняв, а сонячні промені, які відбиваються від снігу, ще більш активні, ніж улітку на морі. Останнім часом з’явилися спеціально розроблені креми для догляду за шкірою взимку, які є функціональними: захищають і живлять одночасно. Для того щоб шкіра мала здоровий вигляд, крім регулярного щоденного догляду, не забувайте використовувати хоча б раз на тиждень живильну зволожувальну маску, яка відновить шкіру. А чи варто використовувати взимку тональні засоби? Звісно! Сьогодні тональні засоби мають високий ступінь зволоження та ефективні живильні властивості. Взимку надавайте перевагу тональному крему, менше використовуйте пудру, вона відсорбує вологу і може пересушити шкіру. Не забуваємо про губи! Не забудьте піклуватися про губи в зимові морозні дні, адже зазвичай страждає шкіра відкритих ділянок тіла, а чутлива шкіра губ від впливу низьких температур може дуже швидко потріскатись. На жаль, губна помада не забезпечує достатнього захисту від морозу. Замість неї перед виходом на мороз використовуйте спеціальний бальзам, який досконало догляне за губами. Догляд за руками Не забувайте холодними зимовими днями приділяти увагу рукам. Навіть використання рукавичок не вбереже руки від негативного впливу морозного повітря. Для того, щоб уникнути неприємних наслідків дії низьких температур на шкіру рук, ввечері використовуйте зволожувальні креми, які захистять їх від пересихання. І наостанок. Піклуйтеся про стан шкіри зсередини! Взимку про стан шкіри необхідно піклуватись не лише зовні, а й зсередини. Частою помилкою є порушення питного режиму. Нестача води шкодить нашій шкірі, вона стає сухою та втрачає здоровий вигляд. Тому взимку рекомендовано вживати чай або воду. Кава, грог або глінтвейн сприяють пересушуванню шкіри. Не забудьте про вітаміни, фрукти та овочі, і тоді ваша шкіра буде завжди молодою і гарною. Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

39

Астрологічний прогноз на грудень 2020 року Амбіції та несприйняття чужої думки зіграють з Овнами злий жарт — ви можете зазнати збитків у матеріальній сфері та погіршити взаємини з партнерами. Утримайтеся від поспішних рішень і дій. Місяць втягне вас у вир чуттєвих переживань. Ви схильні до самообману та ідеалізації стосунків. Знайомства, що зав’язалися в грудні, принесуть розчарування.

Доля балує Левів. Незважаючи на фінансову нестабільність в країні, хід ваших справ досить успішний. Виявляючи життєву мудрість, професійний досвід і винахідливість, ви є генератором оригінальних і дуже продуктивних ідей. Ви — артистичні і привабливі, вражаєте партнерів екстравагантністю та гарним смаком. Усі ваші ініціативи з ентузіазмом підтримують оточуючі.

Зростають чарівність і фізична привабливість Стрільців. Ви можете скористатися цим при встановленні контактів з начальством або діловими партнерами. Період сприятливий для підвищення популярності і розширення сфер впливу. Можливий певний комерційний успіх, отримання прибутку. Але зловживання алкоголем і розвагами призведуть до збитків.

Підвищиться життєва енергія Тельців. Швидкість розумових процесів і зростаюча інтуїція дозволять вам з легкістю вирішувати ділові та фінансові проблеми. Зав’яжуться нові корисні знайомства, активізуються громадські зв’язки. Складності виникнуть в особистих відносинах, ви схильні до флірту «на стороні». Утримайтесь від з’ясування стосунків.

У Дів зросте прагнення до лідерства. Ви схильні проявляти підвищену активність в професійних, громадських і політичних справах. Однак рішення ділових та особистих питань буде супроводжуватися протистоянням сторін, зіткненням думок та інтересів. Незважаючи на напружену атмосферу місяця, ви досягнете успіху в матеріальній сфері та консенсусу з партнерами.

Для Козорогів настав найбільш вдалий період року, впродовж якого ви зможете реалізувати давно намічені плани, налагодити контакти. Громадська діяльність і організаційна робота принесуть задоволення. Ви самовпевнені і цілеспрямовані — підвищується прагнення до лідерства та кар’єрного зростання. Ви користуєтесь прихильністю начальства і високопоставлених осіб.

Підвищена конфліктність Близнюків призведе до ускладнень на роботі і в сімейному колі. Намагайтеся будувати відносини з партнерами на паритетних засадах. Стримуйте свої емоції і вербальні реакції. За найгіршого сценарію можливий розрив відносин з партнером, розлука або навіть розлучення. Остання декада місяця принесе сприятливі зміни та розвіє хмари над головою. Період сприятливий для ділових та особистих контактів Раків. Частково ваш успіх обумовлений творчим натхненням, але більшою мірою — енергійним напором, якому оточуючим буде важко протистояти. Вас чекає успіх у фінансовій сфері — надприбуток або надбавка до зарплати. Зростаюча сексуальна привабливість сприяє зав’язуванню нових хвилюючих знайомств.

40

Фармацевт Практик 11_2020 www.fp.com.ua

Періодом духовних пошуків стане грудень для Терезів. Місяць ознаменується серйозними змінами у свідомості та психологічною трансформацією. Все це може призвести до різких змін у житті, пріоритетних цілях і сферах реалізації. Але ви схильні проявляти небезпечну поспішність і надмірну самовпевненість. Будьте обережні у вирішенні фінансових питань. На Скорпіонів у грудні очікують бадьорість духу, підвищення вітальних сил, позитивне мислення, інтелектуальний підйом та зростання інтересу до освіти. Можливі зміни в світогляді, вас зацікавлять інші культури і філософські погляди. Час сприятливий для початку нового проєкту, розширення сфер діяльності, поїздок.

Водолії відчують підвищення вітальних сил і творчої енергії. Повною мірою проявляться лідерські якості, виникнуть нові ідеї для самореалізації. Ймовірно, додаткові обов’язки, які на вас буде покладено, сприятимуть просуванню кар’єрними сходами або отриманню грошової винагороди. Місяць підходить для вирішення важливих ділових питань. Місяць визнання заслуг і просування службовими сходами у Риб. Але ви стикнетесь із виявленням помилок минулих років, що може призвести до депресії. У професійній сфері на вас покладають великі, часто непомірні обов’язки. Здається, що життя перевіряє вас на стійкість, випробовуючи терпіння і витривалість. В особистому житті у грудні вас супроводжує стан закоханості. Тетяна Савченко, астропсихолог

довідник еквівалентності лікарських засобів За редакцією проф. І.А. Зупанця, акад. НАН України, проф. В.П. Черниха

• Містить усі зареєстровані в Україні лікарські засоби • Зручний за структурою, пошуком та форматом • Практичний та корисний • Надійний помічник для спеціалістів у лікарні та аптеці

Для кого? Це спеціалізоване медичне видання для фахівців, у якому зібрана стисла інформація про всі лікарські засоби, зареєстровані в Україні. Яка інформація міститься? Довідник містить інформацію стосовно основних показань, протипоказань, дозування, способу застосування, фірм-заявників та країни їхнього походження. Структура довідника створена за АТС-класифікацією. Лікарські засоби можна знайти за торговою назвою та міжнародною непатентованою назвою українською та іноземною мовами. Чим відрізняється від інших подібних довідників? Вперше у довіднику докладно висвітлено принципи доказовості еквівалентності лікарських засобів для генериків, традиційних лікарських засобів та препаратів із добре вивченим медичним застосуванням. Інформацію про еквівалентність лікарських засобів наведено за заявним принципом від володарів реєстраційних посвідчень та від лабораторій біоеквівалентності. Як класифікуються лікарські засоби? Класифікацію еквівалентності лікарських засобів подано на основі методичних рекомендацій МОЗ України 77.17/119.17

«Теоретичне обґрунтування принципів оцінки еквівалентності лікар­ських засобів в Україні» та способу отримання взаємозамінюваності (in vitro, порівняльних клінічних випробувань із генеричним або оригінальним лікарським засобом): • оригінальні (інноваційні) лікарські засоби; • генеричні лікарські засоби; • лікарські засоби з добре вивченим медичним застосуванням та/ або традиційний (рослинний) лікарський засіб; • окремі типи лікарських засобів, до яких застосовуються спеціальні вимоги при реєстрації в Україні. Для чого потрібна класифікація еквівалентності лікарських засобів? Класифікація допоможе лікарю та фармацевту призначати/рекомендувати пацієнтам найбільш ефективні та добре вивчені лікарські засоби. Які додаткові переваги? Для зручності виписування рецептів у довіднику також наведено дані щодо належності лікарських засобів до наркотичних/психотропних речовин та їх відпуску за рецептом. Провідні спеціалісти надали інформацію стосовно основ лікарської рецептури, що допоможе практичним лікарям у щоденній роботі.

Із питань придбання «Довідника еквівалентності лікарських засобів» звертайтеся за тел.: +38(0)44 498-06-72; +38(0)67 565-83-06 або e-mail: fp@fp.com.ua

ОЗНАКА ДОВІРИ впевнених чоловіків по всьому світу

Понад 3 млрд. таблеток було створено з моменту схвалення у США 1998 року1 ВІАГРА була використана більш ніж 64 млн. чоловіків з ЕД*1 *ЕД - еректильна дисфункція

ВІАГРА була призначена 710 млн. разів1

ВІАГРА® (силденафіл), таблетки вкриті плівковою оболонкою, 25 мг: по 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці. 50 мг: по 1 або по 4 таблетки у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці. 100 мг: по 1 або по 2 таблетки у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці; по 4 таблетки у блістері, по 1 або по 2 блістери в картонній коробці. Коротка інструкція для медичного застосування препарату. Показання. Препарат Віагра® рекомендується застосовувати чоловікам із еректильною дисфункцією, яка визначається як нездатність досягти або підтримати ерекцію статевого члена, необхідну для успішного статевого акту. Для ефективної дії препарату Віагра® потрібне сексуальне збудження. Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза препарату Віагра® становить 50 мг та застосовується у разі необхідності приблизно за годину до сексуальної активності. Залежно від ефективності та переносимості препарату дозу можна збільшити до 100 мг або знизити до 25 мг у таблетках. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Частота застосування максимальної рекомендованої дози препарату становить 1 раз на добу. Більш детально – див. інструкцію. Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату. Одночасне застосування із донорами оксиду азоту (такими як амілнітрит) або нітратами у будь-якій формі протипоказане, оскільки відомо, що силденафіл має вплив на шляхи метаболізму оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ) та потенціює гіпотензивний ефект нітратів. Одночасне застосування інгібіторів ФДЕ5 (у тому числі силденафілу) зі стимуляторами гуанілатциклази, такими як ріоцигуат, протипоказане, оскільки може призвести до симптоматичної гіпотензії. Стани, при яких не рекомендована сексуальна активність (наприклад, тяжкі серцево- судинні розлади, такі як нестабільна стенокардія або серцева недостатність тяжкого ступеня). Втрата зору на одне око внаслідок неартеріальної передньої ішемічної невропатії зорового нерва незалежно від того, пов’язана ця патологія із попереднім застосуванням інгібіторів ФДЕ5 чи ні. Наявність таких захворювань, як порушення функції печінки тяжкого ступеня, артеріальна гіпотензія (артеріальний тиск нижче 90/50 мм рт. ст.), нещодавно перенесений інсульт або інфаркт міокарда та відомі спадкові дегенеративні захворювання сітківки, такі як пігментний ретиніт (невелика кількість таких пацієнтів має генетичні розлади фосфодіестераз сітківки), оскільки безпека силденафілу не досліджувалася у таких підгрупах пацієнтів. Побічні реакції. Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як головний біль, припливи крові до обличчя, диспепсія, закладеність носа, запаморочення, нудота, приливи жару, порушення зору, порушення сприйняття кольору та затьмарення зору. Більш детально – див. інструкцію. Особливості застосування. Оскільки сексуальна активність супроводжується певним ризиком з боку серця, до початку будь-якого лікування еректильної дисфункції лікар має

оцінити стан серцево-судинної системи пацієнта. Засоби для лікування еректильної дисфункції, у тому числі й силденафіл, слід призначати з обережністю пацієнтам із анатомічними деформаціями пеніса (такими як ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні), або пацієнтам зі станами, що сприяють розвитку пріапізму. Більш детально – див. інструкцію. Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При дослідженні in vitro силденафіл – слабкий інгібітор ізоформ цитохрому Р450. Дослідження in vivo: силденафіл має вплив на метаболізм оксиду азоту/циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ), було встановлено, що цей препарат потенціює гіпотензивну дію нітратів, тому його одночасне застосування з донорами оксиду азоту або з нітратами в будь-якій формі протипоказане. Більш детально – див. інструкцію. Фармакологічні властивості. Силденафіл є потужним та селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази 5 (ФДЕ5) у кавернозних тілах, де ФДЕ5 відповідає за розпад цГМФ. Більш детально – див. інструкцію. Категорія відпуску. За рецептом. Перед використанням препарату необхідно ознайомитись з інструкцією для медичного застосування та проконсультуватись з лікарем. Інформація для лікарів і фармацевтів. Призначено для розповсюдження на семінарах, симпозіумах, конференціях з медичної тематики. Реєстраційні посвідчення № UA/0313/01/02 та UA/0313/01/03 від 26.02.2018р., затверджено Наказом МОЗУ № 343зі змінами, затвердженими Наказом МОЗУ № 236 від 04.02.2020 р. Зміни внесено Наказом МОЗУ 02.04.2020 № 763 Реєстраційне посвідчення № UA/18004/01/01 За додатковою інформацією звертайтесь до: Представництво «МЕДА Фармасьютікалз Світселенд ГмбХ» Україна, 01033, м.Київ, вул. Сім'ї Прахових 54, БЦ «Європасаж» Телефон: +380444821551, факс: +380444821599 e-mail: office@meda.ua Література: 1 - Data on file PP-VIA-UKR-0101