Mik #21_done.indd 1
04.06.2008 16:30:28
Дебат-прорив ІМВ
Колонка редактора
Весна, а тим більше літо, що вже на порозі, несуть із собою низку приємних вражень : кохання, красу, довгоочікуваний відпочинок. Більшість з нас сповнена кращими сподіваннями на майбутнє, і нам завжди є що згадати. Цей рік був складним, особливо для першокурсників, але він був в першу чергу приємним і видатним. Завжди радісно, коли в твоє життя приходять нові люди, і усвідомлюєш, що це ті, на кого завжди можна покластися. Темою цього номера фактично стає саме та страшна сила, що має врятувати світ – Краса. Про це можна говорити і в контексті візиту до Інституту Міс Світу – 2007, і стосовно конкурсу «Міс ІМВ-2008», який зовсім нещодавно відбувся в стінах нашого закладу. Краса надає нам сил жити і творити. Мабуть, немає зараз того, хто не перейнявся цим оптимістичним настроєм. Він торкнувся і учасниць, і глядачів запального, феєричного конкурсу на визначення першої красуні нашої alma mater. Інститут продовжує здобувати перемогу за перемогою. Дебатний турнір, прийняття Статуту НТСА університету, розробленого за участі наших представників, наукові досягнення – яскраве цьому підтвердження. Життя не стоїть на місці. Я вважаю, що висловлю позицію більшості, якщо скажу, що в Інституті міжнародних відносин можливостей для самовираження більше, ніж в будь-якому навчальному закладі. В тому числі це стосується і роботи в нашій газеті. Дуже приємно, що після видання першого випуску кількість скептично налаштованих щодо наших успіхів прямує до нуля, а ряди людей, захоплених ідеєю співпраці, все ширшають. Бажаю всім чудового відпочинку влітку, поповнення сил, найкращих, найрізноманітніших, драйвових вражень. Подорожуйте, розважайтеся, кохайте і кохайтеся, фотографуйте все що рухається і не рухається, зустрічайте світанки і проводжайте сонце, що сідає в океан. Не варто сидіти без діла – ми живемо для активного відпочинку і роботи. Ми живемо не лише для себе, а в першу чергу – для інших, для своїх найближчих і найдорожчих людей. До зустрічі у вересні!
Весна-2008 стала для Дебатного Клубу ІМВ справжнім проривом в масштабі всієї України. Протягом одного місяця було здобуто повний комплект нагород: починаючи з перемоги на англомовному турнірі April DEW 22-23 квітня й завершуючи свіженькими сріблом і бронзою на Київській весні (2-4 травня). Ще в жовтні минулого року було засновано Дебат Клуб ІМВ. Дуже швидко сформувався «кістяк» зі справжніх фанатів цього мистецтва. Паралельно чільники спільноти навели мости з вже існуючими осередками дебатерства. Так, нас знайшли перші тренери (як виявилося пізніше, справжні зірки своєї справи): Аня Шапоренко, Катя Яблочкова, Михайло Шумило, Костя Задоя. Згодом ми познайомилися з Всеукраїнською молодіжною громадською організацією «Дебатна Академія». Дебютним для студентів ІМВ став масштабний турнір «Серце Києва». Головний організатор – «Дебатна Академія»; наш Інститут виступив партнером через Дебат Клуб ІМВ і Раду студентів. Про конкурентноздатність нашого студентства яскраво свідчать здобутки команд: так, «Непара» (Ярослав Желєзняк, Інга Кольба) зробила брейк і увійшла до півфіналу турніру (з-поміж більш ніж 40 команд з усієї України). В особистому рейтингу найкращими стали Віталій Власюк та Олександр Зарецький (потрапили до десятки кращих спікерів), Тарас Дзьоба (двадцятка). Натхненні першими вагомими здобутками, члени Дебат Клубу продовжили активно розвивати улюблену справу. Після незначної паузи у зв’язку із зимовою сесією одразу чотири команди з ІМВ взяли участь в найбільшому російськомовному турнірі на теренах СНД – «Фаєр», місто Харків, дві з
Президент Дебат Клубу ІМВ Віталій Власюк (в центрі) із колегами них потрапили до плей-оф. Зновтаки, «Непара» та дебютанти «Spondeo» (Сулейман Мамутов, Олексій Дорогань). Саме вони заклали фундамент під грандіозний весняний прорив Дебат Клубу ІМВ. Вже в квітні на англомовних змаганнях (головний суддя – містер Морган, Бірмінгем) красуня з першого курсу нашого Інституту разом з не менш чарівною партнеркою здобула перше місце! Вже за кілька тижнів нового імпульсу в колосальний прорив додали результати команд ІМВ на найповажнішому турнірі в Україні – «Київська весна» (чого варті лише головні спонсори – юридична компанія «Василь Кисіль та партнери» й представництво ОБСЄ в Україні). Тобто, усі шість десятків команд (з України, Росії, країн Прибалтики, Кавказького регіону та навіть Фінляндії!) вважали за честь вже саму участь в цих змаганнях. До фіналу потрапили лише чотири найсильніші дуети. Дуети, промови спікерів яких були не просто гарними, а геніальними.
І – ось вона, кульмінація! – одразу дві команди-фіналисти репрезентували Інститут міжнародних відносин! Чи це не прорив?! Шкода, що з перевагою всього лише в один голос наша команда «Матадори» (Віталій Власюк, Влад Власюк) поступилася двократним Чемпіонам «1612» (Донецьк). Інша команда, «Jokers» (Ярослав Желєзняк, Сергій Артюхов), задовольнилися бронзою. Ось такі здобутки Дебат Клубу ІМВ. Серед найближчих планів – запрошення майстра з риторики та ораторського мистецтва; надання Клубу статусу офіційного гуртка ІМВ; участь команд в найближчих турнірах. Ну і, звичайно, дебати, дебати й дебати! Адже головне в будь-якій справі – отримувати задоволення. Приходьте до нас, розкрийте свій потенціал! Засідання – щочетверга, 14-00, 447 ауд.
Віталій Власюк (ІІ МП)
Не залишаймося байдужими! 25 травня студенти і викладачі ІМВ взяли участі в благодійній акції “Пробіг під каштанами”, що полягала в зборі коштів для Центру кардіографії та кардіохірургії при МОЗ України. Спільними зусилляими в ІМВ було зібрано близько 4000 грн.
Новообрані члени Студради
У першій декаді квітня пройшли додаткові вибори до Студентської ради ІМВ, які проводилися серед перших курсів. Новими членами Студентської Ради ІМВ стали: Дмитро Ворошилов (МЕВ) Роман Новак (МІ) Владислав Токменко (МБ) Олексій Усачук (МП) Віталій Ткач (МВ) На першому ж засіданні у новому складі нові члени розподілили між собою обов’язки по департаментах. З повагою Голова Студради Віталій Лисенко подякував випускниДмитро Яровий, кам за роботу і побажав успіху новим студентським головний редактор представникам.
Ключові кадрові призначення в університеті 11 травня 2008 року Президент України Віктор Ющенко призначив виконуючим обов’язки ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка академіка НАН України, директора Інституту міжнародних відносин Леоніда Васильовича Губерського. Виконуючим обов’язки директора ІМВ призначений заступник директора з навчальної роботи професор Валерій Володимирович Копійка. Вибори ректора КНУ та директора ІМВ мають відбутися у вересні 2008 року.
2 Mik #21_done.indd 2
04.06.2008 16:30:34
Ніна Карпачова: «Я захищаю права людей, а не партій» У понеділок, 14 квітня цього року, у сесійній залі Верховної Ради України пройшла одноденна Міжнародна конференція «Сучасні виклики правам і свободам людини», присвячена 60-річчю Загальної декларації прав людини і 10-річчю утворення інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Представники понад 50 країн світу, зокрема Уповноважені з прав людини, взяли участь у конференції. А ввечері у Київському національному академічному театрі опери та балету імені Тараса Шевченка відбулися урочистості за участі Президента України Віктора Ющенко. Багато позитивного було сказано про досягнення інституції Уповноваженого з прав людини в Україні. Відеорепортаж «Будні українського Омбудсмена» та представлення діяльності пані Карпачової безпосередньо у постатях: на сцену було запрошено громадян, що отримали допомогу Омбудсмена. Серед них – незаконно ув’язнені, маленька героїня Настя Овчар, що одужала і нині навчається у першому класі, працівники київської сувенірної крамниці на Хрещатику, за якими все ж зберегли право на приміщення і багато інших. Про надзвичайну роль Омбудсмена Ніни Карпачової щиро написала у своєму листі Леся Гонгадзе: «Я несу свій хрест, бо я мати. Мати, яка втратила сина. Але як у Вашому серці вміщується весь наш біль. Вночі Ви були у мами Юрія Мозоли, а вранці у мене. І кожен з нас виливає Вам свій біль, біду свою. Я молитимуся Богу за Ваше серце, щоб воно не розірвалося від нашого болю». У 1994 році кримчани, мешканці Алушти і Судака, обрали Ніну Карпачову народним депутатом України. Так прийшла ця енергійна, розумна жінка до великої політики.
14 квітня 1998 року вона вперше в Україні обрана на посаду Уповноваженого з прав людини, здійснює парламентський контроль за станом дотримання прав і свобод людини в Україні. Завдяки щорічним доповідям українського Омбудсмена у Верховній Раді суспільство дізнається про стан дотримання та захисту прав людини у країні. Не випадково Н.Карпачову, після закінчення її першої каденції 19 червня 2003 року було вдруге призначено Уповноваженим з прав людини, а 8 лютого 2007 року вона – втретє стає Омбудсменом нашої вітчизни.
Марія Любич (І МБ)
НТСА Інституту міжнародних відносин — ще кілька кроків уперед 15 травня в Залі засідань Вченої ради ІМВ відбулися Загальні збори членів Наукового товариства студентів та аспірантів Інституту. На порядку денному стояв ряд питань, в тому числі прийняття нових членів. Близько 20 першокурсників вступили до лав Наукового товариства. Голова НТСА Інституту Віктор Вишньов оприлюднив звіт за період своєї діяльності на посаді. Нагадаємо, що представники нашого Інституту брали активну участь у розробці проекту Статуту Наукового товариства студентів і аспірантів університету. Після нещодавньої зміни керівництва університет перестав блокувати прийняття Статуту, і він був затверджений. Відповідно до Статуту, Голова НТСА КНУ входить до
складу Вченої ради університету. Істотно розширені права та повноваження організації. На зборах також було прийнято новий Статут НТСА Інституту міжнародних відносин. Заступник голови НТСА Георгій Ерман заявив про припинення своїх повноважень у зв’язку із закінченням Інституту. Колектив подякував йому за плідну співпрацю протягом трьох років. Новим заступником Голови НТСА призначено Михайла Капирулю (ІІІ МВ). 30 травня на конференції НТСА Університету Віктора Вишньова було обрано на посаду першого заступника Голови НТСА КНУ ім. Тараса Шевченка.
Олексій Дорогань (І МП)
Мрії абітурієнтів 19 квітня в ІМВ відбувся День відкритих дверей. Схвильовані, зацікавлені абітурієнти та їхні батьки спілкувалися із директором Інституту Л.В.Губерським, який розповів про нові умови вступу, в т.ч. за співбесідою, про умови навчання в Інституті. Як відомо, цього року іспити з профільних дисциплін не проводяться взагалі, прийом іде лише за результатами зовнішнього незалежного оцінювання та іспиту з іноземної мови. Абітурієнти та їхні батьки цікавилися платою за навчання, подальшим працевлаштуванням, наявністю військової кафедри, гуртожитку. Звучали також відверто іронічні запитання, як-от: «Чи має значення звання майстра спорту?» Директор відповів, що звання, звісно, має надзвичайне значення, адже такий студент, якщо вступить до Інституту, буде захищати честь ІМВ на змагання. Серед абітурієнтів цього року, як і завжди, багато іноземних громадян.
Більшість вступників, з якими мені довелося спілкуватися, висловлювали бажання працювати саме на дипломатичній ниві. При особистому спілкуванні дехто з батьків наважувався торкнутися теми корупції, але абсолютна більшість стверджувала, що не вірить у ці ганебні чутки і цілком довіряє умовам вступу. Артем, абітурієнт: «В школі мені найкраще даються іноземні мови. Я кілька разів був за кордоном, дуже сподобалося. Я спілкувався з українським аташе у Швейцарії. Робота міжнародника мене зацікавила саме активністю, спілкуванням із людьми». Олександра Миколаївна, мати абітурієнтки: «Я вважаю, що наша перспектива в роботі. Тепер, після зняття ректора Скопенка, всі ці розмови про корупцію в університеті відходять у минуле. Я не сумніваюся, що моя донька чесно вступить до ІМВ і навчатиметься на славу». Дмитро Яровий (І МІ)
45-річчя Африканського Союзу
Африканський Союз в травні святкує 45-ті роковини від дня свого заснування. З нагоди цієї знаменної події, в нашому Інституті відбувся круглий стіл, організований за ініціативою МЗС України та за участі представників африканських країн. Під час роботи круглого столу з доповідями виступили посли Алжиру, Нігерії, Південної Африки, Марокко, наукові співробітники Інституту світової економіки НАН України, високопосадовці зовнішньополітичного відомства України, а також представники науково-викладацького складу ІМВ. Тематика виступів доповідачів стосувалася актуальних проблем розвитку Африканських країн, ролі Африканського союзу в континентальній інтеграції та врегулюванні локальних конфліктів, стану та перспектив відносин Україна-Африка в сфері економіки, політики та культури. Посол Алжиру в Україні Моккадем Бафдаль зауважив, що Україна є однією з найбільших країн Східної Європи, зі значними економічними можливостями та науковим потенціалом. Представники посольства Нігерії акцентували увагу на тому, що Африканські країни відкриті для співпраці, що образ Африки в світі часто є штучно викривленим епітетами «конфлікт», «відсталість», насправді ж Африка є континентом значних можливостей. Дипломати висловили спільну думку про те, що Україні потрібно більш активно залучатися до двосторонньої співпраці з їхніми країнами, що той рівень торгівлі, який існує на сьогодні аж ніяк не може задовільнити інтереси сторін, що наявні багато сфер, де Україна та Африка мають можливості для поглиблення взаємовигідного співробітництва. Аналогічні питання зачіпалися в доповідях українських вчених-африканістів. Підсумовуючи роботу круглого столу, голова відділу країн Африки МЗС України Ігор Іванченко подякував організаторам заходу та студентам за інтерес та активну участь в дискусії з африканських проблем. На сам кінець він додав, що ІМВ було обрано для проведення відзначення 45-ї річниці Африканського союзу не випадково. Таке рішення МЗС є знаковим, і свідчить про те, що ІМВ є тим місцем, де виховуються кадри фахівців, спроможні відстояти українські інтереси в світі, і в Африці зокрема.
Олександр Мішин 3
Mik #21_done.indd 3
04.06.2008 16:30:35
Краса врятує світ «…Мені здається, - може, -я не знаю, Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що кохає.» (В. Симоненко)
Існує незаперечна істина: «Краса врятує світ». Кожен розуміє її по-своєму, і залежить це від того, у чому саме він вбачає силу краси... Та все ж сила життєдайної краси міститься в злитті воєдино зовнішньої та внутрішньої краси людини. Тільки така особистість здатна збагачувати життя суспільства, віддаючи йому все найкраще. Краса – це щось високе, що дає поштовх на вдосконалення себе та світу, це та істина, що допомагає людям змінювати чиїсь долі на краще. Ще в 1951 р. після завершення Другої Світової війни людство усвідомило необхідність звернення до високих загальнолюдських цінностей та ідеалів. Саме в цей час започатковується проведення щорічного конкурсу краси «Міс Всесвіт». Засновником такої грандіозної події став лондонський рекламний агент Ерік Морлі, який тим самим створив рекламу для танцювальної зали свого агенства. З того часу, після неперевершеного успіху, конкурс став проводитися щорічно у столиці Великобританії до початку 1990-х років. Але у наступні роки місце його проведення постійно змінюється. І у 2008 р. саме Україні пощастило бути столицею краси. На це є дві причини: по-перше, наступний конкурс «Міс Всесвіт 2008» буде проходити саме в Україні, а по-друге, нещодавно до
нас завітала чарівна красуня, переможниця конкурсу «Міс Всесвіт 2007» Чжан Цзілінь, яка продемонструвала не лише свою зовнішню красу та привабливість, але й вихованість, доброту та, головне, духовну красу. Основним девізом конкурсу є «Краса з цілью». Отже метою конкурсу, як зазначають його організатори є збереження миру в усьому світі, а також допомога знедоленим, дітям-інвалідам, сиротам, та людям, хворим на ВІЛ СНІД. Головною перевагою конкурсу є звернення уваги широких верств населення до проблем, що мають глобальний характер. І Чжан Цзілінь, разом із чарівною жінкою, теперішньою головою оргкомітету «Міс Всесвіт», вдовою Еріка Морлі, Джулією Морлі, та головою фонду «АнтиСНІД» Оленою Франчук зустрілися із студентами Інституту міжнародних відносин, щоб поспілкуватися з ними на тему «Celebrity & Society». Головна увага була звернута саме на проблему розповсюдження ВІЛ Сніду в Україні. Отже, ця зустріч продемонструвала нам дійсно небайдуже ставлення світової еліти до серйозних проблем, які охопили як і весь світ в цілому, так і Україну, і нажаль не в малих масштабах. Можна сміливо сказати, що Чжан Цзілінь вдалося покорити недосяжні вершини людських ідеалів, і це ще раз переконує нас в тому, що високе завжди спонукає людей до самовдосконалення. Душевна щедрість, працелюбність, любов до своєї землі, повага до літніх людей та піклування
про дітей, сердечне бажання допомогти іншим, лагідність, оптимізм – весь цей перелік найкращих людських рис притаманний Чжан Цзілінь. Тож давайте сповнимо свої душі усіма найкращими якостями, сповнимо їх багатством, і спробуємо віддати його людям, які так цього потребують...
Роман Новак, Марія Русскіх (І МІ)
Show must go on! Організатори конкурсу
16 травня в Інституті відбувся конкурс «Міс-ІМВ-2008». Настя Кузьменко (ІІ МІ) Скільки емоцій і вражень, що Катя Сербіна (ІІІ МІ) помістити це в одну статтю неможЮля Федоренко (ІІІ МІ) ливо! Але головне – це позитивні Катя Циганкова (ІІІ МІ) враження. Кожна з конкурсанток Рада студентів ІМВ одержала незабутній досвід і безМаргарита Чорнокондратенко дружня атмосфера, всі підтримуваліч феєричних емоцій. В першу чергу це спілкування з іншими учас- ли один одного, якби не така взає- 4 МП: “Глядач бачить гарну картинку, зовсім не усвідомлюючи, скільницями. За лаштунками панувала мопідтримка, було б досить важко. ки часу і зусиль було вкладено для того, щоб все було саме так. Чого тільки коштували 2-3-годинні дефіле на підборах кілька разів на тиждень. Кожна репетиція була сповнена позитивних емоцій, різноманітних цікавих ситуацій. Та й з керівником з дефіле сумувати не доводилося. Красива картинка на сцені – її рук діло. Даша Копійка ІІІ МБ: «Я спробувала себе в цілком новому амплуа, і мені це так сподобалося, що постійно хочеться знову і знову переживати це. У мене абсолютно змінилося ставлення до подібних конкурсів, де дівчат вважають нінащо не здатними, крім як показувати своє симпатичне обличчя. В реальності все інакше. Відкриттям стало те, що я змогла знайти друзів там, де можна віднайти, здавалося б, тільки боротьбу за першість, напругу і конкуренцію. Всі дівчата виступили яскраво, отримали визнання публіки, незабутній досвід, чудові подарунки від спонсорів. Щорічний конкурс Міс-ІМВ – це можливість на власні
Mik #21_done.indd 4
очі побачити активних, молодих, сміливих студенток нашого Інституту, що змагаються за чесну перемогу. Висловлюємо щиру подяку організаторам конкурсу, а дівчатам побажаємо подальших успіхів та натхнення. Досконалості немає меж, як немає меж і красі студенток ІМВ. Всі зібрані кошти за вхідні квитки передані у дитячий будинок “Веселка” в Новому Заліссі.
Ґанна Прядко (І МП)
04.06.2008 16:30:37
Учасниці та лауреати конкурсу: Маргарита Чорнокондратенко (IV МЕВ) — Міс ІМВ 2008 Анна Стрюк (ІІІ МЕВ) — І віце–міс Дар’я Копійка (ІІІ МБ) — ІІ віце–міс Олександра Лісняк (І МП) — Міс фото Тетяна Шестак (ІІІ МБ) — Міс глядацьких симпатій Марта Раєць (І МЕВ) Анна Косміна (І МІ) Юлія Гулима (І МП) Тетяна Денисенко (ІІІ МЕВ) Ольга Літвінова (ІІІ МІ)
Mik #21_done.indd 5
04.06.2008 16:30:51
Голос народу Перше цьогорічне опитування «Міжнародника» спочатку не принесло очікуваних результатів. По-перше, дехто втікав від нас, з підозрою дивлячись на диктофони. Що ж, проте результат все ж таки маємо. Більшість опитаних знає про існування славетної Дошки пошани або принаймні чули про неї або роздивлялися. Але хто ж на ній? Неочікувані результати – 35 відсотків респондентів (або ж 70 з 200 опитаних студентів) не знають, хто туди
занесений. Прикро, що в нашому Інституті, де важливе місце посідає комунікація, люди виявились настільки пасивними. Однак маємо надію, що в майбутньому ситуація зміниться на краще. Такий атрибут Інституту, як Дошка пошани потрібен і тим, хто на ній представлений, і тим хто просто цікавиться досягненнями своїх однокурсників та викладачів. Всі, хто навчаються і працюють в нашому Інституті – амбіційні, енергійні, люблять свою справу. Звертаючи увагу на Дошку пошани, кожен не просто розглядає її, а й співвідносить із своїми можливостями. Люди на ній – гідний приклад для наслідування. Це гордість ІМВ, і ми маємо ними пишатися.
Оксана Олещенко, Марія Гордієнко (І МІ)
Батько вітчизняної кібернетики Беручи до уваги рекомендації і побажання наших читачів, ми розпочинаємо серію статей про видатних представників української науки. Мова піде про людей небайдужих, по-справжньому великих українців, тих, чиє імя прославляє нашу державу. І розпочнемо ми цю серію з історії Віктора Михайловича Глушкова. Віктор Глушков — видатний учений ХХ століття, автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики і обчислювальної техніки, голова наукової школи кібернетики. Він народився в Ростові-на-Дону 24 серпня 1923 року, рівно за 68 років до проголошення Акту незалежності. Після одержання вищої математичної і технічної освіти працював викладачем в Уральському лісотехнічному інституті і проводив інтенсивну науково-дослідну роботу. Отримані ученим математичні результати вивели його у ряд провідних алгебраїстів світу, оскільки ним була розв’язана низка важливих алгебраїчних проблем. Докторську дисертацію захистив у віці 32 років. Наступні 25 років активного життя ученого найтіснішим чином пов’язані з Українською академією наук та Інститутом кібернетики. Він почав працювати в Україні з 1956р., відразу після захисту докторської дисертації у Московському державному університеті. Працюючи завідуючим лабораторією обчислювальної техніки Інституту математики Академії наук УРСР, Віктор Михайлович Глушков
стає мозковим і енергетичним центром лабораторії. У грудні 1957 р. на базі лабораторії організований Обчислювальний Центр Академії наук України, який в 1961 році перетворився на Інститут кібернетики. При інституті в 1963 році було створене Спеціальне конструкторське бюро математичних машин і систем. В Обчислювальному центрі у 1959 р. було завершено роботу по створенню першої в Україні великої ЕОМ “Київ”. У подальшому машини, що розроблялися в Інституті кібернетики, були гідними конкурентами американським аналогам. Міжнародна наукова діяльність В. М. Глушкова добре відома. Він неодноразово був членом програмних комітетів таких найвідоміших організацій, як Міжнародна федерація з обробки інформації (IFIP) і автоматичного керування (IFAC), виконував обов’язки консультанта урядів
Болгарії, НДР, ЧРСР, був експертом ООН, суттєво впливав на формування тематики міжнародного інституту прикладного системного аналізу (ІІАSА). Багато з його численних наукових статей і монографій було перекладено іноземними мовами. Його запрошували читати лекції до США, Англії, Франції, Іспанії, Італії, Індії, Мексики, Японії та інших країн. Віктора Михайловича завжди цікавили питання, пов’язані з поняттям “щастя для всього людства”. Його особисте розуміння “щастя” містило в собі працю в ім’я щастя інших людей. Соціальна система, у якій він працював, була далекою від досконалості, і він прагнув дати рецепти її реформування, щоб наблизити той час, коли всі люди будуть жити щасливо. У численних наукових і публіцистичних статтях і монографіях він висловлював і розробляв велику кількість ідей щодо удосконалення системи державного управління. Багато з цих ідей, що здавалися у його час надто революційними, тепер набули актуального звучання і поступово втілюються у життя. Він був людиною веселою, небайдужою й ерудованою. Він дарував людям, із якими спілкувався, всього себе, створював навколо себе ауру творчого пошуку, натхнення, запалу й дивовижного відчуття належності до нових, великих і цікавих справ. У популярному проекті «Великі українці», який нещодавно завершився на українському телебаченні, Віктор Глушков увійшов до сотні Великих.
МіК
Занепад. Або як сформувати нову інтелігенцію Ні для кого не секрет той факт, що Україна опинилася у скрутному соціо-культурному становищі, навіть у більш важкому, ніж колись. Після того, як країна здобула омріяну і бажану свободу, вона швидко почала втрачати здобутий колись культурно-історичний зв’язок з минулим. Люди забули або просто не хочуть пам’ятати, кому вони повинні завдячувати за формування підвалин національної незалежності. Я говорю про інтелігентів. Зовсім не потрібно ототожнювати це поняття з тим, що ви чуєте майже щодня. Кожен політик, олігарх або просто випускник престижного учбового закладу вважає себе інтелігентом, не маючи жодного уявлення, що воно в себе прямо або опосередковано може включати. І тому більшість людей серйозно не сприймають той беззаперечний факт, що за індексом людського розвитку Україна скочується у безодню.
Як влучно зауважив Іван Дзюба на «Всеукраїнському форумі інтелігенції»: “Українським інтелігентом у нас вважається — або сам себе вважає — кожен, хто може українською мовою висловити свій патріотичний сентимент. Така профанація статусу українського інтелігента”. Але це якщо ми говоримо про сучасний стан речей. Насправді, інтелігенція є особливою характеристикою української гуманістичної традиції. Безсумнівно, що саме поняття виникає на теренах сучасної Російської Федерації, але обертів і такого широкого розмаху, як це не дивно, набирає в таких містах, як Київ, Харків, Чернігів, Львів, Полтава, Житомир, Одеса. Та сама «зона відчуження» (до якої належали деякі з перерахованих міст) ідеї скинення царату, відродження національної самосвідомості та державності об’єднали інтелігентів у «громади». Громади стали формою сховища національних традицій, разом з тим, генератора нових ідей, фор-
мою пробудження національної свідомості інтелігенції до пізнання та обговорення суспільних проблем, української історії, культури, літератури. Громади не тільки стали притулком для незаангажованої енергійної молоді, яка не бажала пристосовуватися до суспільних реалій, прагнула перемін в культурному, політичному планах, прагнула вчитись у «лідерів думок», у інтелектуалів з великої букви, які, у свою чергу, були раді поділитись досвідом. Коли обирали «Великих українців», на превеликий жаль, ніхто не згадав про В. Б. Антоновича, М. П. Драгоманова, М.І. Костомарова, І.С. Нечуй – Левицького, П.О. Куліша; М. М. Коцюбинський опинився на сімдесят третьому місці. Ніхто не згадав про людей, які понад усе бажали донести українську віру, мову, сформувати моральний клімат, узагальнити історичну пам’ять, які без перебільшення відносились до когорти інтелігентів. Характерною особливістю яких
була освіченість, духовна культура, етичне начало, благоговіння перед культурою, мистецтвом, інтелектуальна праця, а головне - відповідальність перед своїм народом і за нього. Всі негаразди від того, що ми не пройшли ті перші дві життєво необхідні, імперативні стадії, не було визначено пріоритетів нації, не було розроблено національного курсу, плану розвитку держави і росту суспільства. Після стику двох епох в 90-их роках, що обумовило помітну варіативність в особистому відношенні до життя та у ставленні до новоствореної країни, відбувся відразу перехід до останньої стадії – «політичної». З того часу ми бачимо тільки боротьбу за владу, імпровізацію в політиці, бо немає тих цінностей, що мають згуртувати людей, за які вони повинні стояти, є тільки одна – незалежність, далі якої ми не просунулись ні на крок. Цілком логічно, що з’являються такі надуті проблеми, як статус державної мови.
6 Mik #21_done.indd Sec1:6
04.06.2008 16:30:59
Культурна та академічна стадії – це обов’язок інтелігенції, незалежно від того, які вона має стосунки з владою. Прогресивна інтелігенція завжди була критично налаштована по відношенню до уряду, завжди бажала кращого для суспільства, але відповідно і діяла, а не просто плакалася на апатію з боку влади; цим інтелігент нічим не відрізняється від звичайного інтелектуала.
По завершенню Форуму в мене залишились відкритими питання «Де молоді обличчя?», «Де прогресивні ідеї?», «Невже інтелігентом може стати лише шістдесятник?». Говорячи про нову інтелігенцію, я роблю акцент, в першу чергу, на молоді, але не на тій молоді, що все своє життя пристосовується і шукає легких шляхів, а на тій, що прагне кращого, що може собі сказати: «Ми можемо зро-
бити ліпше». Такі студенти мають об’єднуватись в такі самі незалежні громади, де вони будуть займатись інтелектуальною працею, вивчати суспільні проблеми, давати практичні рекомендації, створювати той ідеал, якому повинно буде відповідати майбутнє. Наставниками цих студентів повинні стати ті самі учасники Форуму, якщо вони дійсно претендують називатися інтелігентами.
Владислав Бібічков (ІІ МІ)
НАДІЯ
Chanson d`automne Les sanglots longs Des violons De l`automne Blessent mon cœur D`une langueur Monotone.
Рыданья долгие – Смычком ранение осенним И в сердце шрам; Не верь печалям бесконечным.
Tout suffocant Et blême quand Sonne l`heure, Je me souviens Des jours anciens Et je pleure,
Вокруг бесцветно И нарекая тщетно, что уж не вернуть Нам прошлые мгновения И лет теченье вспять не повернуть;
Et je m`en vais Au vent mauvais Qui m`emporte De-çà, de-là Pareil la Feuille morte
Выйду я, и буря Выхватит меня и понесусь я вслед, Тогда туда, Где был всегда осенних листьев след. Віршований переклад Віктора Курцева (ІІ МЕВ)
Paul Verlain
В наш час праобразом такої громади є Студентське Братство «Кураторів» Київського університету, яке є об’єднанням як студентів, так і прогресивно мислячих викладачів, і прокламує, що інтелігенція не є сталою, незмінною величиною, а навпаки вона змінюється з суспільством загалом, завжди критично налаштована, бо прагне змін на краще.
Я день у день живу лиш сподіванням, що сьогодні Втоплюся в синяві очей Твоїх безодні… Мені Ти необхідна, як тепло весняного проміння, Та лиш зустрінемося — знов образи, непорозуміння… Настане ніч, а я не можу все змиритися з думками, Я полонений власними стражданнями і почуттями! Всі сторони Твої розкрити я ще не умію, До Твого серця ключ не підійшов, а, може, і не сміє… І не захопить нас в свої обійми райських насолод лавина, Я знаю — в цьому винен тільки я, це все моя провина! Та чую я лиш Твого серця коливання І рвусь до Тебе крізь розлуки і страждання Аби здійснити найпрекрасніше бажання, Навіки вбити смуток і вагання! Я хочу розділяти миті радості і горя лиш з Тобою І все зроблю, не здамся я без бою! Однак між нами утворилась кам’яна стіна, міцні залізні грати, Щось наші почуття тримає в клітці і не хоче відпускати. І сенсу нищити ті грати вже здавалося б немає, Але надія є, надія не вмирає…
Роман Новак (І МІ)
Мандри у світ французького кінематографу Країна в країні – саме так можна було б назвати Французьку весну в Україні. 19 квітня цього року червона зала кінотеатру “Україна” була переповнена людьми, валізками, набитими їжею та запахом поп-корну з кока-колою. Після півгодинної затримки на сцену нарешті вийшли представники французької кіноіндустрії та урочисто повідомили про відкриття “Музею короткометражного кіно Франції в Україні”, який працював 7 годин. Довгі розповіді про інші міста, стандартні жарти про українське сало, горілку та найвродливіших у світі дівчат через перекладача занурювали глядачів більше у стан поїдання набраної їжі, аніж у витончений французький гумор. І от, нарешті, почалося. На “Довгій ночі короткого метру” були презентовані 26 короткометражок. Жанрове начиння кінофестивалю не залишило байдужим жодного глядача: все починалося з авангарду, було насичене еротизмом і трагізмом, а закінчилося шаленим коханням. Більшість з фільмів можна назвати шедевральними витворами мистецтва. Зала аплодувала ледве не стоячи, нагадуючи бурхливі емоції гля-
дачів на кінопоказі братів Люмьєрів. Наприклад, кінострічка “Хто ми є?” стала першою в історії кінематографа, коли героїня дивиться на титри зі своїм іменем із срібного телеекрану ще до того, як закінчився фільм. Циклічність діалогів, дійових осіб, паралельність вимірів та неперервність людського життя – все це та інше зображене всього у двох сценах із потужною імпресією, яка здатна поєднати Всесвіт усередині кульки зі снігом та Всесвітом у кожній людині. Залу схвилював фільм про жінку, що втратила свого чоловіка і стала повією, але все ж знайшла нове кохання, рефлексуючи на кожному кроці під враженням від прожитих хвилин зі своїм чоловіком та сином. “Солодких Снів” наповнений частими флешбеками у минуле, агресивним відеомонтажем, псевдоромантичною чорно-білою кольоропередачею та еротизмом, яким переповнена головна героїня. Хеппі-енд видався занадто неочікуваним, а відображення смерті у народженні якнайліпше виявило геніальність цієї стрічки. Вічна суперечка поміж католиками та іудеями зображена у сатиричному нарисі “Всі ми
янголи”. Але навіть не це і не сльозоточива історія про мега-гарного сліпого хлопчика в “Інфрачервоному світлі” викликали занепокоєння у залі. Справжній бум істерики, суспільного задоволення викликало аніме “Candy Boy”, де зображено щире й непідробне кохання гарного хлопчика та поганого хлопчика у такому собі добропорядному католицькому пансіонаті. Вихор аплодисментів, радісний сміх та щире захоплення – це все заполонило серце кожного присутнього. Вранці було сумно виходити з кінозалу: Хрещатик порожній, але на серці тепло і легко. Музей короткометражного кіно Франції в Україні завершив своє існування, залишивши в кожній душі шматочок моря і неба Франції, весни, казки та кохання. Протягом року деякі фільми можна буде переглянути у межах фестивалю “FutureShorts”, але більшість з них так і залишиться ексклюзивом, що був показаний тільки для небайдужих, для тих, хто вірить у диво.
Юрій Коретнюк (І МБ)
Фотоконкурс «Світ очима міжнародника» Редколегія газети «Міжнародник» оголошує фотоконкурс «Світ очима міжнародника». Кількість робіт одного автора не обмежена. Переможців визначатиме конкурсна комісія у складі редколегії.Роботи приймаються у форматі .jpeg або .tiff із розширенням не менше 2272x1704. Свої роботи надсилайте за адресою: mizhnarodnyk@i.ua Детальна інформація буде розміщена на стенді «Міжнародника» на третьому поверсі навчального корпусу. 7 Mik #21_done.indd Sec1:7
04.06.2008 16:31:00
Вітаємо кафедру міжнародної інформації з ювілеєм!
З набуттям Україною незалежності виникла потреба у створенні інформаційно-аналітичних підрозділів у центральних органах влади, зовнішньополітичних установах. Відповідно до потреб держави, в Інституті міжнародних відносин була відкрита спеціальність «Міжнародна інформація». В червні 2008 року спеціальності виповнюється 15 років. У зв’язку з цим ми поспілкувалися із завідуючим кафедрою, доктором політичних наук, професором Миколою Миколайовичем Рижковим. • Миколо Миколайовичу, Ви пра цюєте в університеті близько 25 років, і становлення кафедри відбулося фактично на Ваших очах. Чим обумовлена необхідність її створення? o Країні бракувало фахівців в галузі міжнародних інформаційних відносин. Як відомо, хто володіє інформацією, той володіє світом, і проблема нестачі кваліфікованих кадрів гостро постала перед державою. Причому фахівці з міжнародної економічної, політичної інформації. Раніше теж готували фахівців-аналітиків, але в Росії – в Україні це було зроблено вперше. • В Московському державному інституті міжнародних відносин спеціальність міжнародної інформації перевели у Інститут журналістики. Чи не загрожує нам така перспектива? o В грудні я був у відрядженні в Москві і спілкувався із колегами. Вони вважають, що це була помилка, і зараз мають намір повернути цю спеціальність. Справді, міжнародна інформація відрізняється від міжнародної журналістики, бо передбачає інші завдання. Міжнародна інформація провадить аналітичні дослідження, вона не просто надає інформацію, а переробляє і аналізує її. • Серед викладачів кафедри найширший в Інституті спектр спеціалізацій – є доктори, кандидати політичних, фізико-ма-
тематичних, філософських, філологічних наук. Такий широкий профіль є необхідністю, розширює професійні можливості чи є випадковим? o Ні, це не випадковість. Справа в тому, що ми маємо справу з різною інформацією, використовуємо математичні методи дослідження, і тут треба володіти і деякими математичними можливостями для аналізу і прогнозування: це побудова гіпотез на базі тих чи інших алгоритмів. Щодо фахівців в галузі філософії – філософія пов’язана з політикою, і бачення міжнародних відносин з точки зору цих фахівців нам теж буде цікавим. Кандидати філологічних наук весь час працювали з інформацією, з тими чи іншими даними, тому є закономірною їхня діяльність в сфері міжнародних інформаційних відносин. • Чим, на Вашу думку, студенти п’ятнадцятирічної давнини відрізняються від сьогоднішніх? o Студенти завжди є студентами. Їм треба і навчатися, і знаходити час для відпочинку. Все залежить ставлення студентів до праці – хто хоче навчатися, той завжди отримає знання. Це залежить від особистих якостей. Студент в усі роки залишався студентом, такої великої різниці я не бачу. Але якщо порівняти можливості, які вони мали і які маємо зараз – вони стали значно ширшими. Тоді у нас не було стільки комп’ютерів, не було підключення до Інтернету. Зараз ми прагнемо робити все можливе, щоб забезпечити знаннями тих, хто хоче їх одержати. Вищі навчальні заклади ніколи не дають розуму – вони лише дають знання, і якщо студент бажає, всі знання будуть йому дані. • Дякую, Миколо Миколайовичу. Від імені редакції вітаю Вас і колектив кафедри із ювілеєм та бажаю подальших успіхів і наукових досягнень. o Дякую, відділення міжнародної інформації зробить все можливе, щоб забезпечити високий рівень знань студентів та підготувати фахівців для різних галузей господарства нашої країни.
Face control Федорець Діана Юріївна, викладач кафедри іноземних мов - Діано Юріївно, чому Ви обрали спеціальність педагога? - Спершу я не хотіла вірити, що це мій шлях, просто була ідея щодо вчителювання, але так склалося, і я не шкодую. Я люблю спілкуватися зі студентами, з ними я почуваюся молодою… Чому саме англійська та іспанська мови? Я закінчила школу з ухилом на англійську, і в ті часи в Ін’язі викладали тільки основні мови: англійську, німецьку, французьку та іспанську. - Розкажіть, будь ласка, найцікавіший випадок зі свого студентського життя. - Одного разу нам, п’ятикурсникам, конче потрібно було «пропустити» практичне заняття з англійської, і так ця «потреба» допікала, що ми, зайшовши в аудиторію, що давно потребувала ремонту, де був зламаний стіл учителя, стільці, вирішили доповнити картину світловими ефектами, вимкнули світло. На наш превеликий подив і щастя, викладач, знайшовши нас нарешті у цьому кутку, вкотре показала свій талант актриси і з характерною неповторною інтонацією мовила: ‘What a romantic atmosphere we have today!’ – і ми, зціпивши зуби, сиділи на тому практичному. Також, веселий спогад про те, як ми відпрошувалися з лекції: група ховалася під сходами, «посильний» ішов до викладача, що саме спускався в аудиторію, і пояснював, що, мовляв, «один кульгає, другий хворіє, у третього гострий шлангіт, у четвертого...», отримував домашнє завдання і… свобода! - Чи можна списати у Вас на модулі або на іспиті? - Списати можна у будь-якого викладача: коли відвернувся чи аудиторія велика, не встигаєш слідкувати за всіма, але якщо хтось попадеться… - Не секрет, що рівень підготовки студентів у мовних групах різний. Як Ви «вирівнюєте» його? - Моя мета – дати максимум знань незалежно від «клімату» групи. Я намагаюся регулювати кількість та якість тих чи інших завдань, що все одно будуть представлені для аналізу кожного. - Які якості в людині (насамперед в студенті) Ви поважаєте й цінуєте, а які ні? - Я не люблю занадто розумних і нахабних, людина має вміти вийти з будь-якої ситуації спритно і з гідністю, не бути педантичною, виконувати все для галочки, але раціонально використовувати свій час – так, десь прогуляти (який же студент без цього?), але вміти вийти сухим з води, думати. - У чому, на Вашу думку, головна причина помилок людини у житті? - Недовиховання у родині чи в школі: людина починає думати, що їй усе дозволено, поводиться, провокуючи зауваження, потім важко переживаючи зміни на рівні свідомості. - Де найкраще працювати молодому випускнику ІМВ? - Це нагальне і болюче питання, бо моя дочка зараз на третьому курсі, і скоро ми з цим зіштовхнемося. Я не можу дати чіткої відповіді, але вважаю, що випускникам доводиться самостійно напрацьовувати майбутнє робоче місце, бо наш інститут цим не завжди забезпечує… - Чи є студенти, якими Ви по-справжньому пишаєтесь? - Так, одразу пригадується випускник МЕВ, прізвище Циганков – надзвичайний ерудит. Мене дивувало, що, іноді не підготувавши домашнє завдання, він вмів зробити вигляд непересічного трудяги за успішністю. Він казав: «Діано Юріївно, я не торкаюсь цих правил граматики, бо я просто відчуваю, як правильно». - Який літературний твір, фільм, пісню Ви згадуєте як найбільш впливові шедеври? - Пісня ще молодої Пугачової «Не отрекаются любя», яку я вперше почула якраз у такий потрібний момент. Фільм, напевно, «Школа вальсу» із молодим Харатьяном. А книга – я великий книголюб, мій батько прищепив мені любов до книги. Важко назвати якусь єдину. Скажімо, «Графиня де Монсоро» Дюма, де головну героїню також звали Діаною, «Пурпурові вітрила» Гріна, «Шлях нагору» О’Брауна.
Марія Любич (І МБ)
Редакція P. S. : Редакція від імені студентства ІМВ щиро вітає Миколу Миколайовича з досягненням нового етапу його наукової кар’єри : присудженням йому звання професора.
Дмитро Яровий (І МІ)
Шеф-редактор: доц. Даниленко С.І. Головний редактор: Дмитро Яровий Заступник головного редактора: Варвара Даниленко Верстка: Олексій Дорогань, Сулейман Мамутов Над номером працювали: Владислав Бібічков, Віталій Власюк, Марія Гордієнко, Юрій Коретнюк, Віктор Курцев, Марія Любич, Роман Новак, Оксана Олещенко, Олександр Мішин, Марія Русскіх Фотографії: Дмитра Братіни, Олексія Дороганя E-mail: mizhnarodnyk@i.ua
8 Mik #21_done.indd Sec1:8
04.06.2008 16:31:00