З Новим роком!
№24
1
спецвипуск
Шановні викладачі, студенти та співробітники Інституту міжнародних відносин! Вітаю Вас із професійним святом – Днем працівників дипломатичної служби! Завжди приємно чути, коли про Інститут міжнародних відносин говорять з повагою та гордістю. Інститут сьогодні відповідає всім умовам, щоб називатися основним закладом, який готує фахівців у сфері міжнародних відносин. Вірю, що він завжди буде рідною домівкою для кожного з нас, осередком людської уваги та душевного тепла, взірцем інтелігентності та розуму, місцем, куди хочеться приходити знову і знову. Шановні викладачі! Вашу заслугу у вихованні національної дипломатичної еліти важко переоцінити. Саме Вам вдячні за підтримку і турботу тисячі молодих людей, що кожного дня приходять до Інституту в пошуках нових обріїв. Нехай доля усміхається вам у всіх ваших починаннях. Нехай ваші серця наповнюються чистими бажаннями, світлими роздумами, глибокими знаннями, а життя – тільки добрими справами. Шановні студенти! Ви є авангардом української молоді. Саме ви берете участь у своє-
рідному етапі еволюції освіти, науки, громадських стосунків, пов’язаних з демократичними перетвореннями в Україні. Нехай студентська лава стане для вас відмінним стартом у майбутнє життя! Щиро бажаю вам черпати мудрість, знання і досвід зі скарбниці історії та культури нашого народу і всього людства. Пам’ятайте – ваша доля у ваших руках. Бажаю всім міцного здоров’я, ентузіазму в пізнанні істини, досягнення бажаного. Нехай ваші зусилля уквітчуються тільки успіхом і принесуть найкращі плоди для вас і всієї нашої держави. Щиро вітаю наш колектив з Новим роком та Різдвом Христовим! Хай Новий рік увійде у ваші домівки щасливою зіркою, подарує затишок, тепло, любов та достаток! Оптимізм і вдача нехай будуть вам вірними супутниками. Бажаю вам творчого натхнення, щасливих усмішок і веселих свят! Напередодні Нового 2009 року хочу подякувати колективу за відданість рідному закладу,
за щиру зацікавленість у всіх його справах. Сподіваюся, що на нас чекатимуть тільки приємні звістки, позитивні емоції та радість перемог.
Ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік НАН України Леонід Васильович Губерський
Шановні колеги, студенти та співробітники Інституту! Щиро вітаю Вас із Днем працівників дипломатичної служби! Для нас важливо, що у перетвореннях, які відбуваються в Україні, Інституту міжнародних відносин відведена важлива роль. Наша задача – підготовка елітних спеціалістів, що працюватимуть у дипломатичній сфері, в міністерствах, відомствах та підприємствах. Україні потрібна сильна, незалежна зовнішня політика, економіка, і наші спеціалісти стануть тими, хто виведе її в ряд передових країн світу. Студентам я бажаю завжди шукати та знаходити нове, пам’ятаючи, що їхні знання та інтелект – те багатство, що з часом все більше накопичується. А викладачам хочу побажати гарних студентів, наполегливості та творчих прагнень. Немає сумнівів, що ми виконаємо завдання, поставлені перед нами Батьківщиною. Бажаю всім
№ 24
2
здоров’я, плідної роботи, здійснення бажань, нових сміливих ідей та їхньої реалізації! Вітаю Вас з Новим роком і Різдвом Христовим! Нехай свято Різдва наповнить Ваші серця любов’ю та додасть наснаги на добрі справи. Бажаю щастя, міцного здоров’я, радості, добра! Нехай виправдаються всі ваші сподівання і надії на краще в Новому році, здійсняться найзаповітніші мрії та бажання! Нехай 2009 рік стане для Вас часом добрих надій, успіхів та великих досягнень! Виконувач обов’язків директора Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка професор Валерій Володимирович Копійка
Шановні колеги, дорогі студенти!
Щир о вітаю вас із Новим 2009 роком та Різдвом Христовим! Щаслива новорічна пора – привід згадати все найкраще, що відбулося впродовж року. Впевнений, що ми з вдячністю будемо згад увати 2008 рік. Наш Інститут жив насиченим та цікавим життям, в якій знайшлося місце і творчій праці, і добрим святам. Бажаю Вам відч ути турботу і люб ов ваших близьких, радість зуст річей з гарними друз ями , а в май бутн ьом у році – досягти здійснення всіх ваших бажань. Володимир Антонович Вергун
Шановні колеги та студенти ІМВ!
Дозвольте привітати Вас із Новим роком та Різдвом Христовим! Від всього серця бажаю, щоб вам і в пода льшому сприяла доля, щоб вас супр оводжу вало розу міння, процвітання та успіх у про фесійній діяльнос ті. Нехай наст упний рік стане для вас роком реалізації нових планів і успішного виконання попередніх, відкриє нові горизонти Вашого життя! Микола Миколайович Рижков
Шановні вик ладачі та студенти! Вітаю із наст упаючим Новим роком та Різдвом Христовим! Кожного разу, коли ми згадуємо, як багато зроблено разом, приходить розуміння того, що Інститут – частка душі кожного. Тут ми одержуємо можливість найяскравіше проявити себе, зустріти справжніх друзів. Приходячи в Інститут, розумієш – тут тобі завжди раді, це місце, де ти потрібен, де ти можеш допомогти. Сподіваюся, що з року в рік наші теплі традиції та міцні стос унки всередині Інститут у і надалі міцнішатиму ть. Бажаю всього найкращого у 2009 році! Голова Наукового товариства студентів та аспірантів ІМВ Віктор Вишньов
Шановні викладачі, студенти та співробітники! Прийміть щирі вітання із Новим роком та Різдвом Христовим! Бажаю вам невичерпної енергії, впевненості та оптимізму у ваших справах. Нехай на вашому небосхилі сяють лише яскраві зірки, мирне небо та благополуччя. Нових успіхів, нового щастя, відмінного здоров’я та сімейного тепла! Нехай кожен день дарує вам удачу і радість нових відкриттів! Олександр Іванович Шнирков
Дорогі друзі! Від всього серця вітаю вас і ваших близьких з добрими, світлими, радісними, теплими святами – Новим роком та Різдвом Христовим. Бажаю, щоб ті секунди, коли ми прощаємося з минулими і зустрічаємо майбутнє, принесли вам, вашим рідним та близьким, друзям і знайомим велике людське щастя, міцне здоров’я, удачу та успіх. Нехай Новий рік стане для Вас часом оновлення, творчих сміливих ідей та досягнення поставлених цілей. Володимир Андрійович Манжола
Дорогі колеги та студенти! Прийміть мої найщиріші вітання із Новим роком! Новий рік зазвичай пов’язують із сподіваннями на краще, тому нехай все добре, що зігрівало нас у 2008 році, неодмінно знайде своє відбиття у 2009-му. Нехай кожен день дарує Вам радість нових відкриттів! Новий рік – це час, коли здійснюються мрії. Якщо в них по-справжньому вірити, вони обов’язково здійснюються. Давайте сміливо перегорнемо першу сторінку календаря 2009 року та побажаємо один одному мрії, надії, злагоди, терпіння, добра, щастя та здоров’я. Миру та всіх благ Вам і Вашим родинам! Валентина Вікторівна Дайнеко
Дорогі, студенти колеги, співробітники! Від всього серця вітаю із світлими, радісними святами – Новим Роком та Різдвом Христовим! В ці дні свято входить в кожен дім, даруючи тепло та сердечність старих друзів, вносить в наше життя впевненість і надію. Напередодні Нового року прийнято підбивати підсумки минулого та планувати майбутнє. Обертаючись назад, можна сміливо сказати, що минулий рік прожитий не дарма. Це був рік, сповнений змісту та нових досягнень. Нехай на Вас завжди очікують яскраві зірки, мирне небо та благополуччя! Нових успіхів Вам, нового щастя, міцного здоров’я та сімейного тепла! Наталя Федорівна Сербіна
Дорогі колеги, студенти та співробітники! Вітаю вас із Новим 2009 роком та Різдвом Христовим! Давайте подякуємо минулому року за все, що він нам приніс – радості та печалі – адже будь-який досвід корисний, все проходить в нашому житті не дарма. Вірте в успіх – і він обов’язково прийде. В Новому році бажаю вам максимально наблизитися до вашої заповіт ної мрії. Нехай ваше життя складається так, як ви того прагнете. Гармонії, радості, щастя вам та вашим близьким! Олександр Вікторович Задорожній
Шановні викладачі та співробітники, дорогі друзі, любі батьки! Вітаю Вас із Новим 2009 роком та Різдвом Христовим! В минулому році більшості з нас довелося багато працювати. Цей рік безсумнівно був багатим на події: ми багато пережили разом – і радісного, і складного. І хоча нам частенько бувало нелегко, ми досягли всього, чого прагнули. Нарешті не треба складати модулі і конвенсії. Від імені Студентської ради завдячую всім, хто допомагав нам – адміністрації та студентам-активістам. Бажаю гарантовано знайти своє особисте щастя, яке є обов’язковою передумовою натхненної праці! Успішної всім сесії та приємних незабутніх канікул! Голова Студентської ради ІМВ Віталій Лисенко
3
Прилетіли... Нарешті – із неочікуваним приходом Нового року – прийшов час підбити підсумки, чим так люблять займатися бездарні редактори. Новий рік дарує відродження почуття безпосередності, дитячості. Хоча й дорослі відзначають свято дуже яскраво, все ж в дитинстві очікування Нового року набагато казковіше, сильніше, урочистіше. Це передчуття подарунків, див, здійснення бажань – дитячих, наївних, добрих. Варто відчути себе дітьми, щоб повною мірою насолодитися цим святом! Побажання не хочеться перетворювати на формалізовану доповідь, але це досить складно: кожному хочеться здійснення свого бажання, найголовнішого. Але я ризикну. Бажаю успішно скласти сесію, без зайвих турбот та заборгованостей. А ще – реалізації амбіцій у позитивному сенсі цього слова, прагнення стати сильнішим у своїй справі та виходити на нові рівні. Максимального виявлення своїх талантів – бути митцем своєї справи. Першокурсникам бажаю не розчаруватися у своєму виборі (впевнений, цього не станеться). Випускникам – успішного захисту магістерських робіт та запального старту професійної діяльності. Викладачам – відмінного настрою, особливо на іспитах. А головне, чого варто побажати кожному – розуміння близьких людей. Вмійте бути абсолютно щасливими. Нехай Новий рік навчить Вас цьому та подарує безліч нових позитивних емоцій та цікавих відкриттів. Варто віддавати себе життю на повну. Всьому, що тобі так треба – чи то кохана людина, чи наука, чи близькі. Жити так, щоб запам’ятовувалося. З наступним Новим роком, яскравим, добрим, неперевершеним! Завжди Ваш, Дмитро Яровий, головний редактор
№ 24
NEWS
На порядку денному: Євроатлантична інтеграція
NEWS День студента в ІМВ 13 листопада в Інституті відбувся концерт присвячений Дню Студента. Ми побачили яскраве шоу за участі студентів усіх відділень від першого до шостого курсів. На початку ми прослухали вступне слово із привітаннями Голови Студентської ради Інституту Віталія Лисенка. Вже з самого початку ведучі інтригували глядачів майбутніми подіями, і всі перебували у зацікавленості до самого кінця. Протягом концерту студенти у залі побачили неймовірні здібності студентів нашого інституту, що співали на різних мовах, танцювали, показували свої акторські здібності. Ми вкотре переконалися, що ІМВ – це не лише інститут розумних, здібних та вихованих людей, а й джерело талантів і творчості, і з кожним роком з приходом перших курсів ІМВ поповнюється все більшими силами. Але щоб робили вони, якби не досвідчені попередники, що показують шлях у майбутнє? Для багатьох першокурсників цей перший їх концерт в Інституті можна назвати бойовим хрещенням, та старшокурсники впевнено вели за руку своїх молодших колег, готуючи собі гідну заміну. Студенти ІМВ мали змогу побачити 11 номерів за участі колег, та заключний номер, у якому брали участь май же всі ці, хто працював над створенням концерту. І цей самий заключний номер був присвячений саме нашому інституту. Всі студенти приспівували разом з тими, хто був на сцені, рядки, присвячені інституту: «Це…І…М…В…!!!». Я вважаю, що у багатьох тих, хто був на цьому неймовірному концерті, ще на довго залишилися у голові слова та мотив цієї пісні. Ще довго після закінчення концерту він був темою обговорення. Хотілося б щиро подякувати всім, хто брав участь у концерті, присвяченому Дню Студента, особливо організаційному комітету та Студентській раді нашого інституту, та завдячити всім студентам та викладачам, хто був присутнім на цьому грандіозному святі. Крістіна Тюленєва (² МІ)
Затишна бесіда із справжнім інтелігентом У четвер, 18 грудня, Студентським братством Кураторів було організовано зустріч студентів Інституту з сучасним українським публіцистом, літературознавцем, активним учасником національно-демократичного руху, одним з його інтелектуальних лідерів, Євгеном Олександровичем Сверстюком. Зустріч проходила у теплій неформальній атмосфері у невеликому кафе в центрі міста. Обговорювалось широке коло питань з історії та літератури. Особливо студентів цікавили питання проблеми формування української національної ідеї та участі у цьому процесі молодого покоління. Євген Сверстюк порадив збирати навколо себе однодумців та власним позитивним прикладом надихати їх
№ 24
на відстоювання активної життєвої позиції. При цьому, зазначив Євген Олександрович: «Не топіть в словах того головного, що лежить в основі всіх ваших намірів». Наводячи приклад зі своєї діяльності, він розповів, що головним проривом руху «шістдесятників» була прямота і
4
20-21 листопада 2008 року в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Студентська Рада при МЗС України спільно з Науковим товариством студентів та аспірантів Інституту міжнародних відносин провела Всеукраїнську студентську наукову конференцію «Євроатлантична інтеграція України: Організація Північноатлантичного договору – підсумки минулого, концепції майбутнього». На відкритті конференції виступили Мішель Дюре (Директор Центру інформації і документації НАТО в Україні), Чорновол Т.В. (Перший заступник голови комітету у закордонних справах Верховної Ради України, народний депутат України), Кожара Л.О. (Заступник голови комітету у закордонних справах Верховної Ради України, народний депутат України), Огризко Р.В. (І секретар МЗС України). В рамках конференції було змодельовано засідання Комісії Україна-НАТО. У перший день конференції учасники мали представити позицію певної країни щодо надання Україні ПДЧ або прийняття її до НАТО. У другий день представники країн були розділені на 2 групи (1 – «старі» члени НАТО; 2 - країни, що були прийняті до НАТО після 1999 року). Для консультацій в кожній групі були присутні по представнику від делегацій України та Російської Федерації. Кожна група мала написати проект резолюції щодо надання Україні ПДЧ. На підсумковому засіданні обидва проекти резолюцій були винесені на голосування, проте жоден не був одностайно прийнятий. Враховуючи позицію окремих країн, було створено «компромісний» проект резолюції, який отримав одноголосне схвалення. Віктор Вишньов (²V МВ )
Ми небайдужі! 3 грудня в рамках Дня солідарності з ВІЛ-позитивними людьми в Інституті міжнародних відносин відносин відбувся збір коштів, призначених для допомоги хворим на ВІЛ-СНІД. Завдяки сприянню профбюро Інституту та його голови Наталі Федорівни Сербіної було видано альманах студентської поезії «Молодість. Життя. Кохання», благодійний розпродаж якого здійснено серед студентів та викладачів ІМВ. Протягом дня завдяки волонтерам було зібрано понад 13 тисяч гривень, які були передані на потреби ВІЛ-позитивних людей. МіК чесність, з якою вони виступали проти існуючого режиму. Відповідаючи на питання щодо української ментальності, Євген Сверстюк сказав, що над нашим народом висить тягар рабства, а рабство – це тяжка хвороба. Дисидент підняв питання духовності та моральності у сучасному суспільстві. Він зазначив, що попри значне послаблення позицій, ніщо не зможе замінити релігію у наш час. Оцінюючи свої враження після зустрічі з Євгеном Сверстюком, я шкодую, що в нашій країні
мало цінують таких людей, як він. Справжній інтелігент, моральна і чесна особистість, що все життя боролась за кращу долю для України і відбула 12-річне заслання за свої переконання. Євген Сверстюк – це герой, який може служити зразком для сучасного покоління. На прощання студенти презентували Євгенові Олександровичу щойно видрукований альманах поезій наших студентів «Молодість. Життя. Кохання» та книгу Владислава Бібічкова «Трактат про українську інтелігенцію». Олег Киричук (²² МІ)
Ukrainian Diplomatic History in a Nutshell, Or Why the Day of Ukrainian Diplomacy is One to Watch We are constantly plagued with reminders about the need to be patriotic, to recognise the achievements of our ancestors, to better ourselves so that we may better our nation. So much so that our ears become deaf to these precious words, our hearts become inoculated against these feelings. As the Day of Ukrainian Diplomacy approaches, let us very briefly delve into the history of the subject, just so we can get our head round just what it’s all about (I promise that this will be brief and painless).
Ivan Mazepa and Pylyp Orlyk make equally significant contributions to securing Ukraine’s position as a prominent player in Europe’s increasingly more complicated political games. No Ukrainian needs to he reminded that neither the Russian Empire nor the Soviet Union were particularly conductive to the development of Ukrainian economy, culture or domestic policy. What they did succeed in was entirely depriving Ukraine of its status as a full-bodied subject of international relations. Bearing that
Ukraine has a considerable diplomatic tradition. From times immemorial, the Slavic tribes had negotiated with their neighbours over issues such as land, marriage and war, a sensibility that lay at the root of the successful establishment of relations with such ancient states as Byzantium, the Holy Empire, Poland, Hungary, France and the Scandinavian states by the monarchs who governed the Kyivan Rus. Queen Olga’s embassy to Byzantium in 946AD is possibly the most notable of these negotiations; both the wealth of her gifts to the Byzantine Emperor and his family and the uttermost dignity of her conduct are described in great awe in contemporary accounts, both Slavic and Byzantine. The Kyivan Rus’ foreign affairs undergo the most development and become increasingly dynamic under the rule of Yaroslav the Wise (1019 – 1054). We have only to know very little to be able to draw inspiration from the sheer courage and adroitness of these early medieval negotiations. Sadly, as the once mighty Rus goes into decline, its international relations also wither. It is not until the establishment of the Zaporozh Host that Ukriane steps onto the arena of world affairs with the signing of a treaty with the Holy League in 1594, vowing to wage war against the Ottoman Empire. Hetman Bohdan Khmelnytsky (1595 – 1657) breathes new life into Ukrainian diplomacy, while his successors, the Hetmans Ivan Vygovsky,
in mind, one period does stand out very clearly. That is of course the brief spell of independence that Ukraine enjoyed at the start of the last century. The short-lived existence of the Ukrainian People’s Republic (est.1917) saw the creation and development of the Ministry of Foreign Affairs, no mere formality, but a significant part of the republican government’s structure. The 22nd December 1917 saw the approval of the Act of the Creation of the General Secretariat of Foreign Affairs. This is the reason we celebrate the Day of Ukrainian Diplomacy on this date. The professional holiday itself was established by a special Presidential Decree (No.1639/2005) on
fraught with extreme difficulty, which became increasingly obvious as Ukraine’s attempts to put forward her demands were largely ignored at the peace talks following the end of WWI. Hetman Pavlo Skoropadsky who came to power 28th April 1918 continued the reform of the national foreign affairs service, while the Directory which succeeded him following a coup d’Etat in December 1918, attempted to build on the relations already established. The diplomatic activities of the West Ukrainian People’s Republic also deserve a mention. Very few developments occur in Ukrainian diplomacy while it was a member republic of the USSR. Most of its diplomatic activity was concentrated on participating in the work of the UNO (United Nations Organisation) and ensuring fair representation in parliament. Of course, with the acceptance of the 1990 Declaration of National Sovereignty of Ukraine by the Supreme Council of the USSR and the consequent Act of Independence passed 24th August 1991, Ukraine re-enters world politics as an independent state, which places increasingly challenging tasks upon the Ministry of Foreign Affairs of now independent Ukraine. The main challenge that the Ukrainian diplomatic service faces today is the training of young specialists who would represent Ukraine in a manner befitting a diplomat of world standard. Here we are also talking about instilling in young specialists such distinctive qualities as patriotism, self-motivation, creativity – qualities without which we cannot hope to further the development of our young state, which requires innovative ideas and common sense of her experts in the development almost every branch, from Social Security to law reform to foreign affairs. But most importantly, we are talking about humanity, because being a diplomat requires the ability to empathise, to express sensitivity and awareness, to understand the point of view of another and to convince your opponent by employing sound reasoning and logic, but also good humour and optimism. We all here at the Kyiv Institute of International Relations are given the opportunity to become the diplomats of tomorrow, ever more successful and progressive in our thinking and our methods than our predecessors. We are in a position where we’re actually able to change the way our country is perceived by the world, but
We all here at the Kyiv Institute of International Relations are given the opportunity to become the diplomats of tomorrow, ever more successful and progressive in our thinking and our methods than our predecessors. 21st November 2005. A great excuse to slack a little just before the holidays, all you future diplomats! But perhaps there’s a little more to it. Though the 1910-20s were extremely uneasy times for Ukrainian politics, both domestic and external, the consecutive powers that came to govern Ukraine recognised the dire need for gaining recognition among world states and attaining support that would not require the complete capitulation of national interests and territorial sovereignty. This was of course
to do this we must first learn from the experience of our predecessors and come to analyse their mistakes not from a self-deprecating, nihilistic point of view, but with a fresh pair of eyes and an open mind, free from the burdens of recyclable idealism. If not you, the most intelligent and privileged students in the country, then who else should strive for shaping the land we live in? May this day become a professional holiday for a great many of you in the not-so-distant future! Myroslava Halushka (² МП)
5
№ 24
Європейські стандарти освіти: на нас це теж чекає...
З відновленням незалежності Україна розпочала свій нелегкий шлях повернення до Європи. А, як кажуть англійці, if You are in Rome, do as Romans do. В чужий монастир зі своїм статутом не лізуть, по нашому говорячи. Тому хочемо ми того чи ні, але підлаштовуватись під Європу нам прийдеться. У багатьох вимірах, і освітянському зокрема. На цьому шляху вже були зроблені певні кроки. Так, на початку 90-х років, з прийняттям Закону про вищу освіту, Україна перейшла на двоступеневу систему навчання у ВНЗ. За часів СРСР студенти вищих навчальних закладів навчались п’ять років, і отримували кваліфікацію «спеціаліст»по закінченні. Тепер від «спеціалістів»(в Європі в принципі не розуміють що це), поступово відмовляються, а в деяких закладах вже давно відмовилися. Студенти навчаються чотири роки, після чого отримують кваліфікацію «бакалавр». Потім на конкурсній основі вони мають право вступати до магістратури на бюджетну чи контрактну форму навчання, незалежно від того, на якій формі вони навчалися до цього, а виходячи лише з їх успіхів.
кредити. Для здобуття вищої освіти потрібно скласти певну кількість дисциплін, деякі з яких є обов’язковими, а деякі студент обирає сам. Студент може обірвати навчання на невизначений термін, і в будь – який час продовжити його у будь – якому з ВНЗ, що долучився до болонського процесу. Після здобуття вищої освіти охочі до науки можуть продовжити своє навчання і здобути науковий ступінь. Так, з Радянського Союзу в Україні залишилася доволі ефективна практика. Вступивши до аспірантури (тривалість навчання очного відділення – 3 роки, заочного – 4, прикріплення - 5), здобувач пише кандидатську дисертацію і проходить курс відповідних фахових дисциплін. Аспіранти стаціонарної форми навчання поряд з тим також долучаються до викладацької роботи. Пройшовши захист на відповідній спеціалізованій раді і отримавши підтвердження Вищої Атестаційної Комісії (ВАК України), здобувачеві присвоюється науковий ступінь кандидата наук. Відпрацювавши не менше двох років по спеціальності, вчений має право вступати до докторантури (термін навчання – 4 роки). Однак, слід зауважити, що протягом навчання в докторантурі докторська дисертація скоріше не пишеться, а оформлюється в належний вигляд, оскільки в середньому термін, за який виконується ця робота становить 10 років. Вчений, який став доктором наук до 40 років, як правило, вважається молодим, навіть юним доктором. Кандидатам наук, які мають відповідний вимогам викладацький стаж присвоюється вчене звання «доцент». Докторам наук, що мають тривалий викладацький стаж, і під науковим керівництвом яких аспіранти захистили кандидатські дисертації, присвоюється вчене звання «професор». У виключних випадках допускається присвоєння атестату професора кандидатам наук.
магістра є не освітньою кваліфікацією, а первинним науковим ступенем. Якщо у нас студенти магістратури пишуть і захищають магістерські роботи, то в них – магістерські дисертації. Після цього охочі до науки можуть приступити до виконання PhD (що, фактично, є спрощеним варіантом нашої докторської дисертації). Після успішного проходження всіх бюрократичних процедур, вченому присвоюється звання «доктор філософії», незалежно від напрямку в якому він працював (в Україні чітко вказується – «кандидат технічних наук», чи «доктор історичних наук» і т.д). Таким чином, з долученням до європейських стандартів постане питання не тільки «хто такі спеціалісти», а й що робити з кандидатами наук – прирівняти до докторів (ой, як несправедливо!), чи (ще більш несправедливо) до магістрів.
...хочемо ми того чи ні, але підлаштовуватись під Європу нам прийдеться. У багатьох вимірах, і освітянському зокрема. На цьому шляху вже були зроблені певні кроки. Слід зауважити, що в цілому європейських стандартів (як і світових стандартів) в принципі-то не існує, адже їх ніхто не виробляв і вони ніде не записані. Однак є ціла низка традицій та правил, які є спільними для успішних країн світу. Увійшовши до болонського простору, українська система освіти має зазнати просто кардинальних змін. Сесії поступово втрачають своє значення, поскільки наголос ставиться на семестровій роботі студентів. Найголовнішим критерієм якості освіти на Заході є кількість часу, що її затрачено на здобуття освіти. За болонськими стандартами, кожен предмет розбивається на модулі – самостійні частини дисципліни – за кожен з яких студент отримує
№ 24
6
В більшості західних країнах все є куди більш простим. Так, в Іспанії професором має право називатися будь- хто, якщо він щось викладає. У Франції, фактично, так само. В Сполучених Штатах Америки кожен викладач ВНЗ є професором, але в них існує певна градація на три категорії професорів, що дуже схожа до нашої. Так, «ассістант професор» фактично відповідає нашій категорії викладачів/асистентів (згідно до Закону про вищу освіту викладач та асистент є рівними посадами). Американський «ассошіейтед професор» відповідає нашому доцентові. Найвища ступінь – «трейнінг професор» відповідає нашому професору. Слід зазначити найголовніше. В країнах болонської системи, як правило, ступінь
Як видно, гострих питань постає чимало. Як впорається з ними Україна, нам відповість тільки час. Проблема лиш у тому, чи дійсно піднімимо ми такими реформами нашу систему освіти, чи лиш опустимо цей рівень порівняно з радянською системою освіти, що була, мабуть, однією з небагатьох чеснот якими славився СРСР... Ігор Черінько (аспірант ІМВ)
Юридична освіта в Україні. Переваги міжнародного права Юридична освіта є невід’ємною складовою освітньої системи будь-якої країни. Україна в цьому плані не є винятком. Більше того: вона має багатовікові правничі традиції, що сягають своїм корінням ще в XVII століття. Так, саме в той час був заснований нинішній Львівський національний університет імені Івана Франка – перший навчальний заклад на теренах України, що готував фахівців у галузі правознавства. Згідно з даними Держкомстату в Україні функціонує 189 вищих закладів юридичної освіти. З них 134 – державні, 55 – інших форм власності. Показник насправді вражаючий. Для порівняння, до 1991 року існувало лише 6 (!) таких навчальних закладів. Водночас у Сполучених Штатах Америки на 2003 рік надали юридичну освіту 188 правничих шкіл. Про що ж свідчать ці факти? З одного боку можна відмітити надшвидкий розвиток нашої держави в напрямку кількісного нарощування закладів освіти. При цьому темпи даного процесу дозволили наздогнати таку розвинену світову державу, як США. З іншого боку маємо екстенсивний шлях розвитку юридичної освітньої сфери, який не є оптимальним, оскільки кількісне зростання не означає якісне. Так, на роботу здебільшого беруть випускників вузького кола навчальних закладів. Саме цим можна пояснити наступний парадокс недостатню кількість фахівців права на одного громадянина в державі. Багато студентів після завершення університету елементарно не можуть знайти роботу. Виходячи з наведеного вище, можемо поставити питання: якщо людина прагне пов’язати своє життя з юриспруденцією, яку з галузей варто обрати, щоб не прогадати з майбутнім працевлаштуванням? Варто зазначити, що більшість навчальних закладів готує юристів за спеціальностями «правознавство» та «правоохоронна діяльність». А в органах державної влади та управління, в економіці багато посад, які потребують правової підготовки, і заміщуються при цьому кадрами без юридичної освіти. Особливо скрутна ситуація в галузі міжнародного права. У більшості юридичних навчальних закладів країни воно вивчається факультативно, в обсязі, недостатньому для можливості
працювати в дипломатичних службах України. Це є значною проблемою сучасної юридичної освіти. Існує невелика кількість вишів, які комплексно готують юристів-міжнародників (Інститут міжнародних відносин, Академія адвокатури України). Цим насправді може скористатися майбутній студент, обираючи свою спеціальність. Переваги такого вибору беззаперечні: високий попит на фахівців з міжнародного права на ринку праці, можливість працювати за кордоном, перспективи оволодіння кількома іноземними мовами. Для України галузь міжнародного права сьогодні виходить на одне з ключових місць. Держава ще досить молода і поки що знаходиться за
межами провідних світових організацій, а тому потребує спеціалістів, які б орієнтувалися у складних політичних подіях, що відбуваються на міжнародній арені, могли б аналізувати позиції інших держав щодо проблем інтернаціонального значення. І найголовніше – могли б формувати оптимальну позицію держави стосовно таких проблем. На даний момент з цим є певні труднощі, оскільки Україна, наприклад, своєчасно не сформувала чіткої позиції щодо незалежності Косова. Таким чином, людина, що обирає у якості спеціальності не класичне правознавство, а міжнародне право, ризикує значно менше , а відповідно має більше перспектив працевлаштувати-
7
ся в майбутньому. Ось перелік первинних посад, які можуть займати фахівці з міжнародного права після закінчення Інституту міжнародних відносин: адвокат, прокурор, помічник судді, експерт, експерт з міжнародного права, нотаріус, радник, радник з міжнародного права, науковий співробітник (правознавство), політичний оглядач, консультант із суспільнополітичних питань (в партіях та громадських організаціях), експерт із суспільно-політичних питань, науковий співробітник (переклади), перекладач. Як бачимо, спеціаліст-міжнародник може обіймати посаду звичайного юриста чи прокурора і навіть перекладача. Тобто у разі невдалої спроби працювати безпосередньо в галузі міжнародного права, можна використати знання українського права та іноземних мов. Міжнародник має більший діапазон можливостей. Слід наголосити на прогресивних зрушеннях в українській освіті останніх років, а саме: приєднанні нашої держави до Болонського процесу та проведенні на обов’язковій основі Зовнішнього незалежного оцінювання з навчальних дисциплін при прийомі до вищого навчального закладу. Перший аспект сприятиме визнанню дипломів українських вишів за кордоном, другий – наблизить Україну до системи зарубіжної освіти, створить необхідну навчальну базу для майбутнього спеціаліста, полегшить його адаптацію до умов іноземного ринку праці. Отже, можемо відзначити перспективність вивчення міжнародного права як спеціальності в системі юридичної освіти. Переваги його беззаперечні, можливості – неабиякі. Головне, що вимагається від студента – наполеглива праця, віра у власні сили та бажання захищати інтереси України на міжнародному рівні! Ярослав Лихно (² МП)
№ 24
Игры интеллигентов: как нашипобеждают
Было около одиннадцати часов вечера. Помню, я тогда просто сидел и наслаждался покоем. Внезапно в дверь раздался стук. – Заходите, открыто, – громко сказал я. – Здравствуй, Павел, – послышался знакомый голос, – как относишься к интеллигентным и высокоинтеллектуальным мероприятиям? – Игорь, ты ли это? Какие мероприятия? После нашего с тобой последнего мероприятия я до сих пор не могу отыскать свои ключи… – Все очень просто. Предлагаю устроить чемпионат по бильярду. Будем организаторами, сделаем все по высшему классу – стол, кии, шары, кубки победителям, почет и уважение… Неделю спустя мы уже мотаемся по городу в поисках наград. Решено было наградить победителей шикарными кубками из камня и металла, инкрустированными бумажками с надписями «I место» и «II место». – Где же эта … контора? Мы опаздываем на игру! – Не переживай, мы уже гдето рядом, – сказал мой коллега. – Дом 33а… Авиакассы… Ага! Вот сюда мы и зайдем.
№ 24
Прибыв на место, мой коллега обнаружил всех участников, а также неимоверное количество болельщиков, зрителей и просто зевак. Воздух был пропитан атмосферой здоровой конкуренции, дружественного соперничества, а вибрации дружелюбия можно было почти осязать.
– Всем добрейшего вечера, – поздоровался я. – Ну, что ж, господа, начнем? Приглашаю к столу первую пару игроков. Первые несколько поединков не заслуживали особого внимания, поэтому мой коллега и я просто добросовестно выполняли свои обязанности маркёров по подготовке стола к игре, соблюдению правил, и назначению соперников. Но, как говорится, дальше – больше. Следующие игроки оказались необычайно подготовленными и серьезно отнеслись к игре. Победителем оказался мой хороший товарищ (чему я был искренне рад), не проиграв ни одной партии за вечер. Позже мы сидели у моего коллеги в комнате и разглагольствовали о пользе спорта, интеллигентных игр и культурного времяпрепровождения. Наша интеллектуальная болтовня растянулась настолько, что невозможно было определить – еще ночь, или уже утро. – Какие мы все-таки молодцы, что провели все на таком высоком уровне, – сказал мой коллега. – Ты знаешь, что-то давно наше сообщество не видело турниров по шахматам. У меня появилась отличная идея! А что, если… – Давай отложим на потом идею турниров. Посмотри на время – уже светает. А сейчас я хочу немного вздремнуть, ведь всего через пару часов я вы-
– Здравствуйте, господа. Разрешите представиться. Я организатор этого турнира. Со мной, – тут мой коллега показал в мою сторону, – мой товарищ и второй организатор.
нужден посетить семинарское занятие. У тебя есть «Визин»? Владимир Иванович не любит красные глаза, смотрящие на него с первой парты. Павло Ліневич (²² МВ)
Иной ради минутной выгоды готов и замок из слоновой кости пустить на бильярдные шары (Алексей Гришанков) Небольшая квартира была переоборудована наполовину под офис, наполовину под выставочный зал со множеством кубков, медалей и значков различных видов и категорий. Наше внимание привлек большой стеллаж с кубками. На нем располагалась целая уйма всевозможных трофеев. Награды были выбраны с особой тщательностью, чтобы удовлетворить вкусы наших уважаемых участников. И вот мы уже мчимся к месту проведения турнира, расталкивая по дороге зазевавшихся после тяжелого рабочего дня людей. Единственное, что меня беспокоило в здании станции метро – это турникет. Я всегда с особой осторожностью прохожу сквозь него, ибо мне пока еще дорого мое будущее. Так что сумка с наградами была поднята одной рукой повыше, вторая же была наготове в случае чего остановить взбушевавшегося монстра андеграундного турникета, который, кстати сказать, уже причинил вред небезызвестному персонажу из мультфильма про волка и зайца…
8
Викликав евакуатор? ...пролунало питання у динаміку моєї «NOKIA», коли я, зігнувшись з-під очей професора Мицика, прийняв виклик товариша. З його слів, моє вірне авто кілька хвилин тому провезли на спецвантажівці такого знаного й коханого водіями підприємства, як «Київтранспарксервіс». Звичайно, для нашого Інституту подібне переміщення не є чимось екстраординарним. Але, як точно підмітив та обґрунтував ще пан Фрейд, людині властиво перейматися певною проблемою лише в разі безпосереднього контакту з її інтересами. Інший аспект – мій «Хорьх» був припаркований на бічній вуличці Пугачова. Одразу ж у моїй уяві нама-
слід «Київпарктранссервісу» – листівку-повідомлення про переміщення. Беру таксі, їду на штрафмайданчик. На всяк випадок прошу засікти відстань Інститут – проспект Московський, 26-а (вийде сім кілометрів). Приїхавши, виявляю живу чергу за «товаром». Звісно, чекати на вулиці, куртка – в машині, машина – відомо, де. Зате – дорогоцінна можливість поспостерігати за поведінкою інших постраждалих гомо сапієнс. А тут – все: і розпач, і погрози, і пафосні дзвінки друзям-олігархам. Щодо соціального зрізу: жодного дійсно дорогого авто, жодного, власне, олігарха. Чому? Мабуть, краще знають правила паркування.
А тут – все: і розпач, і погрози, і пафосні дзвінки друзямолігархам. Щодо соціального зрізу: жодного дійсно дорогого авто, жодного, власне, олігарха. Чому? Мабуть, краще знають правила паркування. лювалася картина, як евакуатор, цілковито перекривши проїзну частину, заніс свою щоглу над беззахисним легковиком. Щодо емоцій, які, певно, виражали протягом хвилин десяти водії, заблоковані спецвантажівкою, моя багата уява відмовилася повідомити бодай щось. Підійшовши на перерві (лекція з міжнародного права важливіша за приватну власність) на місце стоянки, відмічаю, що гарне місце порожнім не буває – вже запаркувалася інша автівка. До речі, закривши фірмовий
Інша підтема, варта уваги – працівники підприємства. Поспілкувавшись з кількома, мій висновок: розумово не обтяжені особи переважно чоловічої статі, віком від 20 років, цілковито переконані у важливості своєї місії, але геть не зацікавлені в належній її реалізації. З добрими намірами евакуаторів я, з певними застереженнями, готовий погодитися. Застереження виявляють і інші водії, щоправда, у формі гнівних викликів. Мовляв, забирають лише там, де зручно їм, а не там, де автомобілі дійсно заважають.
Забирають тільки легковики (рідше – буси). Таксистів, які перетворили зупинки громадського транспорту у зону очікування пасажирів, не чіпають. Звичними є випадки пошкодження автомобіля («телефонуйте 02, викликайте експертизу! Може, приїдуть» – порада працівників). Не такими звичними, але, відверто, лячними є поодинокі випадки завантаження авто разом із дітьми на борту. Окреме питання до представників Державтоінспекції, які також не надто переймаються добросовісним виконанням своїх обов’язків. Протокол вразив непрофесійністю, безграмотністю, нехлюйством. Замість прізвищ нібито свідків – просто чиїсь підписи. «Мнятена», а не вм’ятина. Половина граф – незаповнені. На питання про підстави переміщення – сльозна історія про важке дитинство й службу в армії. Результат загального духу недбальства усіх, причетних до діяльності «Київтранспарксервісу» – вічна конфліктність з власниками автомобілів. Пояснення перше й універсальне: гроші. За хвилин 20, що я чекав, привезли сім нових «порушників». Заплативши 650 гривень (щоб не шукати здачі, мені навіть подарували 2 гривні. Буржуї, одним словом), одразу в голівоньці відбувається підрахунок, який виливається в щоденний прибуток служби евакуації біля ста тисяч гривень. Непогано, га? Звідси – гонитва за кількістю, а не якістю.
9
Розпитав я й про невідворотні бійки. Виявилось, доволі неефективний спосіб захисту прав – за викликом, уже за 2 хвилини прибуває наряд міліції. Траплялось, не порожні балачки. Нарешті, найкомічніше. Як я вже згадував, відстань ІМВ – штрафмайданчик – сім кілометрів. У протокол мені занесли 11. Питаю, чому? Посадовці тільки знизали плечима, «так водій евакуатора написав». Думали, відчеплюсь? Ні, звичайно, розшукую шофера, питаю. Відповідь – геніальна: у спецвантажівки колеса більші, тому й нарахувало 11 кілометрів, а не 7, як легкове авто з маленькими. Перша реакція – прикол? Ні, цілковита серйозність в очах водія. Друга реакція – моментальне розумове опрацювання теорії: так, відстань, діаметр колеса, розгорнута площина... Стоп. Для чого? Кому пояснювати, що відстань між точками А і Б не може змінюватися лише тому, що її по-іншому виміряти? Оцьому посіпаці, який ледь влаштувався на цю сумнівну, але епіцентричну щодо уваги суспільства роботу, що одразу підняло його Его до небачених висот? Шкода, що тільки Его. А елементарна техніко-юридична освіта працівникам «Київтранспарксервісу», мабуть, не потрібна. Можливо, саме це – друга причина конфліктності? Віталій Власюк (²²² МП)
№ 24
F A C E CONTROL Амплєєв Петро Володимирович, викладач кафедри іноземних мов - Яка мова, на Вашу думку, матиме пріоритет і буде домінуючою в 2020 році? - Дві будуть: китайська і англійська. - Чи прогулювали Ви пари з іноземної мови, коли буди студентом? - З іноземної – ні! - Яку останню книгу Ви прочитали? - Ой, дай Бог пам’яті! Іван Багряний «Тигролови». - В б хотіли брати участь у так званій «великій політиці» нашої держави? - Ні, дякую :) - Що робить людину щасливою? - Ніщо не робить. Людина стає, або не стає завдяки чомусь. Це просто калька з російської, в українській ніхто ні з кого ні що не робить. Якщо тільки, Ви знаєте, Ви з пластиліну коників не ліпите, от тоді ви робите коника зеленим, коричневим, високим, маленьким… А так людина або щаслива, або ні. І вона щаслива завдяки тому, сьому і т.д. - На що Ви свого часу витратили першу стипендію? - Я не пам`ятаю…Це було надто давно для моєї пам`яті. - Що первинне – матерія чи свідомість? - Матерія. - Чи чули Ви про великий адронний колайдер, який може утворити чорну діру та спричинити кінець світу? Як Ви до цього ставитеся? - Так, чув. Ставлюсь? Ну як? Було б цікаво побачити цю діру. - Чого б Ви не змогли пробачити? - Не знаю…Важко собі уявити ситуацію, в якій щось, в принципі, можна не пробачити. Дивлячись кому, в яких обставинах. Це дуже таке філософське питання, на яке я не можу дати однозначну відповідь. - Які бажання загадали б Ви, спіймавши Золоту рибку? - Це запитання вже напевно, що для мене не по віку.
№ 24
10
Гон Олександр Мойсейович, доцент кафедри іноземних мов - Яка мова, на Вашу думку, матиме пріоритет і буде домінуючою в 2020 році? - Все ще англійська. - Чи прогулювали Ви пари з іноземної мови, коли буди студентом? - Звичайно, траплялося. Проте «прогуляти» і «не відвідувати» – різні речі. Скажімо, в день першого візиту Р.Рейгана в СРСР я в інститут не пішов ¬– записував на магнітофон промови М.С.Горбачова (в послідовному перекладі П.Р.Палажченка) і Рейгана. До речі, використовую цей запис двадцятирічної давнини і сьогодні. Вважаю його одним із найцінніших навчальних матеріалів електронної бібліотеки нашої кафедри. - Яку останню книгу Ви прочитали? - Із художніх творів – «Нестерпна легкість буття» Мілана Кундери. - В б хотіли брати участь у так званій «великій політиці» нашої держави? - На превеликий жаль означення «так званий» радше стосується словосполучення «наша держава»: сьогодні в нашій країні немає держави. Стосовно власне великої політики, то я – на щастя – вчасно прочитав есе Йосипа Бродського «Менше одиниці». У цьому тексті, поряд із його поезією, я знайшов підтвердження своїх юнацьких здогадок про самоцінність приватного існування, про те, що на вулиці тебе повинні впізнавати, наприклад, продавці книжкових крамниць і знайомі, а не натовп. - Що робить людину щасливою? - Усвідомлення відносності самого поняття «щастя», його зарядженості теперішнім і минулим часом. Згадується блаженний Августин, який твердив, що слово «щастя» по відношенню до майбутнього є лінгвістичним парадоксом. - На що Ви свого часу витратили першу стипендію?
- Не пам’ятаю, але точно не на словники. А ось на першу вчительську платню придбав електричну друкарську машинку. - Що первинне – матерія чи свідомість? - Тут я невиправний марксист – матерія. - Чи чули Ви про великий адронний колайдер, який може утворити чорну діру та спричинити кінець світу? Як Ви до цього ставитеся? - Ставлюся як філолог. І «чорна діра», і «кінець світу» – це метафори, якими людство за браком мовних засобів охрестило, відповідно, наукові теорії й ідеологічні гіпотези. Якщо вдумливо озирнутися навколо – хіба ми не живемо після кінця світу? Але мені дуже приємно думати про те, що українські вчені теж долучилися до експериментів, які нещодавно проводилися в Швейцарії. - Чого б Ви не змогли пробачити? - У «Перверзіях» Ю.Андруховича згадуються наші сучасники, яких об’єднує дотримання лише однієї з десяти заповідей – «не вбивай». Напрочуд вдалий іронічнопостмодерний еквівалент біблійного «не судіть, щоб і вас не судили». Думаю, що вміння пробачати є одним із недосяжних атрибутів справжньої людяності. - Які бажання загадали б Ви, спіймавши Золоту рибку? - Геніальний Пушкін уже відповів на це питання. Для мене урок його казки такий: якщо тобі й поталанило спіймати Золоту рибку (нотабене: трудовий стаж протагоніста-небораки нараховував понад тридцять років нудної та бездоходної праці), треба випустити її назад у море без усяких передумов. Хоча Старий попервах так і зробив, він не знав, що про це нікому не можна було розповідати. Дарина Остапчук (² МІ) Євген Луб`янський (² МІ)
A bit of Fry please! «У наступному тексті нема ні слова правди.» Стівен Фрай Геніальність належить тим, хто заслуговує на неї. Мабудь саме такою людиною є Стівен Фрай – сучасний Оскар Уайльд, письменник, актор та останній власник титулу «Найкращий куритель трубки року». ПРО НАЙВПЛИВОВІШОГО БРИТАНЦЯ СУЧАСНОСТІ… Останнім часом більшість сучасних авторів намагаючись відійти від стереотипів класичної літератури сходячі до брудного реалізму через примітивне зображення звичайної реальності. Таким чином, серед усіх авторів сучасної прози є лише декілька талановитих майстрів слова, що акумулюють свою діяльність паперомарнування на естетику слова. Більшість таких письменників належить ще до старої школи літературного світу, після уходу яких двері класичної літератури будуть назавжди зачинені. До числа таких авторів можна віднести Берніс Рубенс, Ен Райс, Тома Топпарда, Хью Лорі та ще декілька талановитих письменників кількість яких з часом зменшується.
за – це поєднання англійського гумору та шарму Оскара Уайльда. Нажаль, сьогодні в книжкових магазинах, серед багато кількісного мотлоху, бульварщини та самовчителів з кулінарії можна знайти лише три романи цього талановитого письменника. «Гіпопотам»– роман, що представляє собою сатиру до світу сучасної богеми. Це також детальний список усіх речей які любить та не навидить старий поет, що має блискуче стилістичне оформлення, яке нагадує «Посмертні записи Піквікського клубу»Діккенса у його найкращих традиціях класичного англійського гумору. Не менш цікавішим є перший роман Фрая - «Брехун», що фактично являє собою сатиричне висвітлення Британської освіти, в якому головним героєм виступає привабливий та начитаний Адріан Хілі, який завдяки своєму вмінню брехати, будує власну кар’єру. Тут вперше Фрай використовує персонажа який являв альтер-его: письмненника для радіо-шоу – Дональда Трефузіса. «Тенісні кульки небес»– це книга, яка у певній мірі є репрезентацією «Графа Монте Крісто». В романі йдеться про чоловіка на ім’я Нед Меддстоун, який вважаючи, що він не має ворогів, страждає від школярських знущань свої друзів, які руйнують не тільки його кар’єру, а й власно і все його життя. Цей роман дозволить всім прихильникам Дюма здобути нові враження від історії, яка вже давно була забута на полках шкільної бібліотеки. Під час читання будь-якої його книги, колоритні англійські висловлювання та афоризми вилітають з-під пера автора як іскри під час роботи коваля. Про відсутність нових ідей та її наповнення Стівен Фрай висловлюється вустами Дональда Трефузіса: «Якщо ви представите мені твір в якому буде хоча б сім’я чогось нового, примара відбитка іскри зачатка ембріона натяку на йоту тіні частинки чогонебудь цікавенького, я вважатиму, що ви винагородили мене за необхідність слухати як ви відригуєте чужі ідеї.»
ОСТАННІЙ ДЖЕНТЛЬМЕН Стівен Фрай – англійський актор, ведучий, драматург, випускник Кембріджського університету на сьогодні має чи не найбільший потенціал і як письменник. Його про-
Майбутній геній - Стівен Джон Фрай народився в районі Норфолк, Лондон, де й досі живе , якщо не мандрує. Він ходив до Аппінгемської школи де виявився його інтерес літератури та великої англійської мови. У вісімнадцять років, юнак
Стівен просидів три місяці у тюрмі за користування чужою кредиткою. Але всі події його дитинства не в якій мірі не могли порівнятися з тим, що очікувало на нього у Кембриджі куди він незабаром вступив. Там, відчуваючи університетський дух та запах бібліотечних книг, майбутній символ Британії почав своє справжнє виховання. Він досконало вивчив англійську та російську літературу і досяг успіху у вивченні англійської мови. Там він зустрів свого майбутнього колегу - Хью Лорі. Вони обидва брали участь у Кембріджському клубі театралів любителів. По закінченні університету перед Фраєм, як то говорять, відкрився світ великих можливостей. У 1984 його запросили написати нову версію п’єси «Я і моя дівчина «Ніла Гея, за, яку він отримав престижну нагороду Тоні. Взагалі 80ті стали для Фрайа періодом особливого успіху у кіноіндустрії. Незабаром зя’вилось «Шоу Фрая та Лорі»та «Дживс і Вустер», що мали величезний успіх серед глядацької аудиторії, навіть після періоду наркотичної залежності та депресії, після якої він зробив два важливих документальних проекти про «наркотичну депресію»та СНІД. Стівен Фрай з часом став обличчям британського кінематографу. Він знявся в таких фільмах, як «Вітер у вербах», «V означає Вендета», «Дикість»та «Уайльд», в ролі Оскара Уайльда. Фрай також написав цікаву, якщо можна її так назвати, автобіографію та декілька п’єс, першою з яких була «Латинос, або хлопці та табак». Ті, хто полюбляє так звані аудіокниги, можуть знайти записи серії Гарі Поттера та «Автостопом по галактиці «зі Стівеном Фраєм в якості диктора. Стівен Фрай завжди отримував від скептичних критиків лише гарні відгуки. Він також говорить: «Найкраща винагорода для мене, це листи моїх читачів. Дуже радісно робити комусь приємно.»
НЕ ЗАБУДЬ ПАРАСОЛЬКУ. СЬОГОДНІ БУДЕ ДОЩ… Зараз Стівен Фрай працює над новим романом, готує новий сценарій для свого з Хью Лорі дуету у фільмі про Шерлока Холмса, багато мандрує, одним з членів спілки прихильників Оскара Уайльда та Конана Дойля, пише статті для Daily News та грає у крикет. Коли його питають про те, яка кар’єра, письменника чи актора йому подобається більше, він відповідає: «Будучи актором, я заробляю чималі гроші, але я завжди буду письменником, щоб не трапилось»… A Double Fry, please! Микита Рожков (²² МІ)
11
№ 24
Сучасна освіта в Китаї «Людина, яка не знає жодної іноземної мови, не може знати рідної мови» – повчав мудрий німець Ґєте. «Людина, яка не знає рідної мови, не може знати чужоземної мови» – доповнює через сто п’ятдесят років відомий ірландець Бернар Шоу. Адже мова є найвірнішим та найглибшим відображенням як духу цілого народу, так і окремої людини. Саме мова є тим мостом, який найпевніше може об’єднувати різних людей і сприяти взаєморозумінню між ними. Тому, недаремно ж кажуть, що скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. До того ж ти вивчаєш чужоземні мови не тільки і, навіть, не стільки заради розвитку інтелекту, як найперше для свого духовного зростання. І з початком XXI століття люди мусять почати вдосконалювати та збагачувати радше свої мовно-лінґвістичні, аніж військові, арсенали. Про те, що Китайська Народна Республіка є країною, вірною традиціям, знає кожен. Підтвердження цьому - її історія, релігія, культура. Що ж до освіти, то можна справедливо відзначити, що в цій сфері найчисленнішої країни у світі змогли поєднатися традиції і звичаї Китаю з інноваціями і прогресом сучасного світу. Китай вживає різноманітних заходів для залучення іноземних студентів. Серед них — полегшені вимоги до вступу, зменшенна вимогливість збоку викладачів, дозвіл іноземним студентам проживати в родинах простих китайців з метою спілкування китайською мовою і глибоким розумінням ситуації в Китаї тощо. В аспірантурі іноземним студентам читаються курси англійською і китайською мовами. Це робиться з метою залучення тих учнів з числа іноземних студентів, ступінь володіння китайською мовою в яких, досить низький. Китай - одна з країн, яка поряд із традиціями, особливостями культури, які сповідують її жителі, змогла виплекати у свідомості людей важливу життєву потребу - у знаннях. Якщо XVII століття було іспанським, XVIII століття французьким, XIX англійським, а XX століття американським, то в XXI столітті пророкують глобальний
№ 24
розквіт та панівний вплив саме китайського духу, китайського менталітету, китайської нації і звичайно ж китайської мови. І не єгипетські піраміди, а Велика Китайська Стіна, довжиною в 2,5 тисяч кілометрів, є єдиним
цілком відповідає європейським стандартам. Як приклад, можна згадати про один з найбільш амбітних проектів Китаю у сфері освіти «Проект 211», згідно якому сто китайських вузів в 2021 р. пови-
політика робить вищу освіту в Китаї доступнішою і популярнішою, руйнуючи помилкові стереотипи про цю країну.
об’єктом, створеним людиною, який видно з космосу. Тому, якщо ви все ще думаєте, що Китай - дрімуча перенаселена країна, де ладом ходять піонери і люди працюють від зорі до зорі за миску рису, вам просто необхідно його
нні зайняти лідируючі позиції у світі. Якщо судити з розвитку економіки, слово зі справою у китайців не розходиться. Вже зараз багато китайських фахівців і вчених, що здобули освіту в Європі і США і добилися там успіху, повертаються викладати
Наприклад, стереотип перший: китайську мову дуже важко вивчити. Не потрібно лякатися чи тікати при першій згадці про китайську мову. Китайська мова значно простіша за своєю структурою, аніж мова українська, польська, санскрит, італійська, французька, російська, арабська чи японська. Мало того, китайська мова простіша навіть за англійську мову, знання якої вже навіть не вважається чимось незвичайним. То чим тоді ще дивувати роботодавців?
відвідати, аби переконатися, що сучасний Китай розвивається скаженими темпами, і це стосується не тільки економіки: ще 15 років тому про китайські вузи ніхто не чув, а сьогодні освіта Піднебесної
на батьківщину, де уряд забезпечує їм гідну оплату праці й умови життя. Державні субсидії йдуть також на забезпечення високого технологічного рівня учбового процесу і підтримку обдарованих студентів. Така
В китайській мові, як і в англійській, також вельми складне читання. Але, як і в мові англійській, тільки спершу. Необхідно лише трохи повправлятися, аби добре оволодіти тонами. Саме завдяки такій своєрідній тоно-
Якщо XVII століття було іспанським, XVIII століття французьким, XIX англійським, а XX століття американським, то в XXI столітті пророкують глобальний розквіт та панівний вплив саме китайського духу, китайського менталітету, китайської нації і звичайно ж китайської мови.
12
– варто чи ні?! соби, багато вузів оснащено за останнім словом техніки і використовують самі передові методики навчання. Щоб успішно розвиватися, країні потрібно все більше кваліфікованих працівників, і китайські вузи успішно справляються з підготовкою кадрів. Стереотип третій: жахливі умови життя. На сьогоднішній день більшість університетів пропонують комфортні умови життя для своїх та іноземних студентів і лише у деяких провінціях вищі навчальні заклади лише виходять на цей шлях. У будь-якому випадку, попит, що росте, на китайську освіту і мовні програми говорить про те, що Китай все більш щільно інтегрується у світову економіку, і фахівці, що володіють китайською мовою, все більш затребувані.
вій системі китайської мови, усі без єдиного винятку 100% китайців мають абсолютний музикальний слух.
Згідно американських досліджень, вивчення та малювання китайських ієрогліфів (а ієрогліфи традиційно малюють
Китайське Слово лише натякає на смисл, який кожен мусить відшукати сам. Китайське Слово ні про що не говорить. Воно тільки вказує напрям пошуку смислу. Сама ж китайська писемність від свого зародження мала не звукову, а зорову природу, тому не має граматичних та морфологічних форм. Китайський іерогліф одночасно означає і конкретний предмет, і абстрактне поняття, його значення визначає контекст, інтонація. Китайське Слово лише натякає на смисл, який кожен мусить відшукати сам. Китайське Слово ні про що не говорить. Воно тільки вказує напрям пошуку смислу. Слід зазначити, що китайське ієрогліфічне письмо належить до найбільших досягненнь культури сучасної людської цивілізації. Усе більша кількість культурологів, психологів, педагогів в цілому світі звертають до нього свою увагу.
пензлем, хоча їх можна, звичайно, і писати ручкою або олівцем) чудодійно-благотворно впливає на стан та розвиток людської психіки та особистости загалом. Також, проходження мовної програми можна суміщати із заняттями кун-фу, каліграфією, вивченням історії і культури Китаю, що навіть допоможе тобі у вивченні мови.
Умови прийому іноземців до ВНЗ Китаю Якщо ти – далекоглядна людина чи любитель екзотики і все ж таки вирішив здобути освіту в Китайській Народній Республіці, тобі потрібно пам’ятати про такі обов’язкові вимоги: претендент на вступ до в китайського ВНЗ на бакалаврську програму мусить мати 18 повних років і атестат про закінчення середньої школи. Рівень знання китайської мови для вступу на мовні курси значення не має. Заяву про вступ на бакалаврську програму краще подавати навесні попере-
днього навчального року (крайній термін - червень). Заяви про прийом на мовні курси приймаються з вересня до кінця грудня (на весну) і з лютого до кінця червня (на осінь). Існують також короткотермінові літні курси. Деякі вузи приймають студентів за результатами вступних іспитів. Іноземні студенти можуть зв’язатися з приймальною комісією навчального закладу через Інтернет. Якщо критерії учня відповідають вузові, з метою зручності, процедура зарахування здійснюється в мережі Інтернет. Нині більш 300 китайських вузів приймають іноземних студентів у такий спосіб. Плата за навчання в КНР досить низька. Вона залежить від обраної спеціальності і навчального закладу. В даний час середня плата за навчання в Китаї складає приблизно 20 тис. юанів на рік (2,5 тис. дол. США). Усю цю та більше інформації можна зайти на сайті Посольства КНР в Україні та на сайтах вищих навчальних закладів, які пропонують навчання для іноземців, зокрема www. blcu.edu.cn. Зі свого досвіду можу запевнити, що це варто спробувати. І вивчати мову взагалі, і відвідати Китай. Навчання, поєднане зі спілкуванням, перебуванням в оточенні носіїв мови, а також відпочинком з друзями, принесе багато користі і запам’ятається на усе життя! Тож щасти в Піднебесній і не забувай: «і чужого научайтесь, і свого не цурайтесь». Євгенія Мальник (²²² МБ)
Стереотип другий: китайське - отже, ненадійне. Якщо це і має місце в деяких випадках, то воно точно не стосується освіти, адже до освіти китайці відносяться дуже серйозно: університети запрошують кращих зарубіжних викладачів, держава інвестує в освіту величезні за-
13
№ 24
Молодіжна фундація ЮНЕСКО – твій внесок у добрі справи!
Катерина Михайлівна Ющенко, в дівоцтві Чумаченко, цікавить нас і як особистість, і як жінка, котра представляє Україну на «світовому параді» перших леді. Складна, дипломатична роль, яка може додати балів народної любові нашому Президенту чи позбавити прихильності частини його симпатиків. Бо історія знає чимало різних прикладів… Чому росіяни не любили розумну й активну Раїсу Горбачову і чому поляки обожнюють освічену і також активну Іоланту Квасьнєвську?
Яка вона –
перша леді країни? Через десятки років ти з радістю згадуватимеш свої студентські роки і лише від тебе залежить, чи буде тобі, що згадувати. Тож не сиди на місці, а дій і негайно! Студентське життя – це не лише навчальні будні та «кіношні» вечірки, але й також участь у різноманітних культурних та благодійних заходах, що їх пропонують наші інститутські організації та товариства. І однією з таких організацій є Молодіжна фундація ЮНЕСКО, створена років 10 назад представниками національної комісії. Участь в таких організаціях – це не лише весело та цікаво, але також дуже корисно для студентів-міжнародників. Адже це цінний досвід спілкування з представниками різноманітних міжнародних організацій, послами, дипломатами та просто цікавими і творчими людьми, організація та участь у конференціях і багато іншого. Волонтери ЮНЕСКО – це завжди яскраві та активні люди, готові втілювати креативні ідеї у життя. Тому якщо ти не відносиш себе до пересічного громадянина, ми раді вітати тебе у нашій команді. Молодіжна фундація ЮНЕСКО – це не лише гарні слова, все це підтверджено нашими діями. Приміром, минулого року деякі члени МФ ЮНЕСКО взяли участь у проведенні Міжнародного Лінгво-фестивалю, де нашим завданням була зустріч та супроводження іноземних послів та аташе протягом свята. Важкою роботою це не назвеш, а у відповідь ми отримали досвід та практику англійської мови. Також ми були волонтерами у благодійній акції «Серце до серця», метою якої був збір коштів для дітей з вадами зору. Студенти усіх київських вузів також долучилися до цієї акції. Кошти було зібрано і передано до лікарень, а серця наші стали відкритішими. Якщо ти з нами – ти маєш змогу допомогти тим, хто на це сподівається. Ми намагаємося допомагати не лише матеріально: чи то зібрати книжки для бібліотек селищ Київської області, чи то іграшки для дитячих будинків, – ми ще намагаємося дарувати тепло і позитивні емоції тим, хто цього потребує. Тому ми влаштовуємо концерти у будинках для людей похилого віку, відвідуємо дитячі будинки, проводимо пізнавальні уроки у школах і намагаємося усіляко ділитися своїм теплом та любов’ю з оточуючими. Ну і про свято до міжнародного дня толерантності, яке нещодавно пройшло в нашій їдальні, ти не міг не чути! Отже, якщо ти шукаєш себе у соціальній діяльності (а також культурній, просвітній, благодійній, науковій та ін.), ласкаво просимо приєднатися до дружньої команди МФ ЮНЕСКО. P.S. І особливо нам потрібна підтримка наших мужніх чоловіків, адже так склалося, що благодійність і просвіта завжди лягали на плечі прекрасної половини людства. Про ці та інші наші проекти, конференції та моделювання ти можеш дізнатися у представників фундації у своїй групі або безпосередньо зв’язавшись з президентом МФ ЮНЕСКО Євгенією Мельник, 80664243103, janeblossom@ukr.net Марта Раєць (²²² МЕВ), Євгенія Мельник (²²² МБ)
№ 24
14
Вперше з Катериною Ющенко я познайомилась ще в 10-річному віці. Того незабутнього червневого дня на летовищі «Чайка» під час візиту в Україну Папи Римського Іоанна Павла ІІ мені пощастило виступати разом з Ніною Матвієнко. Пригадую, як раптом стало відчутним пожвавлення в нульовому секторі: в епіцентрі уваги був Віктор Ющенко
з дружиною Катериною і маленькою донечкою на руках. Це вже тепер, подорослішавши, я усвідомлюю, як неправильно інколи чинять політики, використовуючи для публічних виступів навіть богослужіння… Втім, люди самі спонукали Віктора Ющенка до розмови (він в той час був опозиціонером). Особливо старались телевізійники і фотокори. Пізніше я спілкувалась з Катериною Михайлівною на ІІІ Всесвітньому Форумі Українців, де була учасницею концерту «Український спів у світі». Те, що Форум впродовж кількох днів проходив саме в нашому Інституті міжнародних відносин, – вважаю добрим Божим знаком в своєму житті. Потім був Майдан і знову чергова зустріч з пані Катериною. Пригадую, як вона відповідала на запитання репортерів, розповідала, що допомогло їй у ті дні зберігати мужність.
Молитва, а ще медальйон. Його пані Катерина всім показувала. Той медальйон їй привезли з Португалії за кілька днів до листопадових подій 2004 року. У ньому – маленький шматочок паперу. Кажуть, до нього торкалася Божа Матір. Вона явилася людям, і ті приносили їй різні речі, бо вірили: якщо Мати Божа торкнеться їх, вони матимуть велику силу. Хтось узяв папірці, яких вона торкалася, порізав на малюсінькі шматочки і вклав їх у медальйони. Цей медальйон із маленьким шматочком паперу Катерина Ющенко завжди тримає біля серця. Три роки тому у нас на Прикарпатті відбулася незабутня подія: жінкилідери, представники світової громадськості, дружини послів зібрались в Яремчі на Міжнародний Саміт, співголовою якого була перша леді країни Катерина Ющенко. Вона активно працює в соціальній сфері, охороні здоров’я дітей, допомагає безпритульним. Є головою благодійного фонду «Україна 3000». Сьогодні її зусилля спрямовані на те, щоб збудувати дитячу лікарню майбутнього – з найновішою апаратурою, де можна було б лікувати від найскладніших захворювань. З пані Катериною завжди просто й легко спілкуватися. Інколи її навіть не вирізниш з натовпу, особливо на гуцульських фестинах. Вона обожнює національні строї, в її гардеробі – бойківські, гуцульські, буковинські вишиванки. Навіть класичні костюми, в яких супроводжує Президента в країнах далекого зарубіжжя, містять українські елементи. Мабуть, всім українцям імпонувало те, що вбрання «жіночої половини» родини Ющенків створили для церемонії інавгурації вітчизняні дизайнери. Кажуть, жінки можуть змінити світ. Але цього треба захотіти. І не чекати, доки це зробить хтось замість тебе. Цього й прагне Катерина Ющенко, животворна робота якої спрямована на захист демократії та гуманізму. Ольга Ошитко (²² МІ)
Як не крути – життя цікава річ *** Є тільки білий аркуш і курсор, що не втомлюється мигати. Зараз вже він відміряє час, прогрес та й життя, зрештою. Єдина відмінність з реальною реальністю – відсутність «Delete».. *** Ідеальний світ без людей.. Можливо, й без мене... Тихо... з розуму. Переосмислити власне я або усвідомити його самознищення... Просто чогось бракує. Напевне, елементарного повітря для подиху чи оголення людського єства, або й свого, зрештою. Те, чого боїшся найбільше – виявляється найбільш бажаним. Silly world.. Взагалі.., а варто було виходити на Голгофу і терпіти розп’яття заради всього того, що зараз оточує нас.. та й заради нас загалом? Варто? *** - Ви виходите на наступній? *** У житті, як в метро... Усередині ми помиляємося і сідаємо не в той бік, двері закриваються перед самим носом, в час пік не вистачає повітря, ну все як назовні… Але тут, під землею, в коридорах тунелів, всі справжні, чи хоча б не приховують власний фальш. Бо набридає грати, набридає жити не так як мріялося… Метро – місце відпочинку для сильних слабкого світу. Для тебе? Вмощуйся зручніше і лови Хто з нас хоча б раз у житті не замислювався над таким філософським питанням як сутність звичайного людського щастя? От і я неодноразово заглиблювалася в самісінькі нетрі, щоб нарешті розповісти всім і кожному, що ж воно таке. Одразу хочу зазначити, що цілком свідомо беру на себе відповідальність щодо всього нижче викладеного і охоче посперечаюсь з бажаючими довести мені свій креативний погляд на зазначену тематику. Почну свою мандрівку не дуже оригінально – із класничного визначення, що дає нам звичайний тлумачний словник. Знавці сучасної української мови кажуть, що щастя – це стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості, яких зазнає хто-небудь; зовнішній вияв цього відчуття; радість від спілкування з ким-небудь близьким, коханим тощо; те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість кому-небудь. Здавло-
чужі життя, для того, аби в свідомості створити нові. Власне бабуся з пофарбованим волоссям і двома масивними перснями на руках, напевне, вдова генерала або полковника.. У неї розкішна квартира, але збідніле життя. Вона має декілька колег у будинку для пристарілих, яким жаліється на долю і на сина, який відсудив у неї квартиру.. А он та дівчинка з великими блискучими очима зніяковіло посміхається всім у вагоні лише тому, що таким чином захищається від світу. Від того світу, через реалії якого її під час переливання крові заразили СНІДом. І вона би хотіла жити... і буде! А ви разом з нею? Жіночка з вичурними клунками приїхала у столицю на заробітки. Але в столицю чого? Барвистого і спокійного життя? Золотоверхих церков? Ні... сірих швидкоплинних мас. І скоро її зніяковіле, щире обличчя стане холодним і жорстоким. Вона ввіллється в безглуздий потік, виконуватиме свої робочі функції, перетвориться на хижака. Словом – стане такою, як інші. Маленький хлопчик зайшов на зупинці. «Люди добрые, ради Христа, подайте на жизнь бедному сироте?!» Дитинка стрибає на одній нозі і хреститься, дякуючи за кожні 25 копійок. А високий дужий молодик тим часом ви-
ймає гаманці у тіточок, увага яких прикута до сироти. Нічого особистого, лише…? Біля напису «Не притулятися» пристрасно цілується пара. Вони, напевно, найщасливіші у цьому мікросвіті, бо любов накриває їх хвилями, але не викидає на берег. І їм немає значення до заздрісних поглядів, до осудливих, до всіх, власне, бо в них тільки вони. Не бачать того, що природне світло змінилось на штучне, що наступна станція «Арсенальна».., лише очі, лише дотик, лише емоція. А ти готовий до жертви? Усі з якимось сумками, в яких на власну думку, сховали життя.. і ось тут відкривають її, а в ній лише непотрібний мотлох. Чекають бактерицидний пластир за гривню. Вона розмовляє по телефону, не усвідомлюючи, що в метро немає зв’язку, але бажаючи через
свою самотність показати власну необхідність. Він читає останні економічні новини, бо його цінності – грошові накопичення, а не щирість, кохання, дружба. ЇЇ покинув чоловік. ЇЇ завжди всі залишають – вона погано готує. Він досягнув мети, але тепер тільки пустка, що з’їдає душу. Потроху стає вільніше. Наступна кінцева. «Поїзд далі не їде, звільніть, будь ласка, вагони». Сідаємо на іншу гілку? Та ні, досить відпочивати. Одягаємо маски, що давлять, і йдемо далі у жорстокий ілюзійний вир. Там, в метро, все просто, бо все таке, як є, а тут, назовні, все складно, бо занадто аж просто там. Ти купив квиток на наступну виставу? Можливо, головна роль у ній – ТВОЯ… Ольга Дейнеко (² МП)
Станьмо щасливими!
будь-де і за будь-яких обставин (вибачте за каламбур) все неодмінно буде добре. Тільки тоді, коли Вам є про що думати, чим опікуватись, якими проблемами перейматись, про кого піклуватись, Ви - щасливі. Щасливі Ви і тоді, коли не вимірюєте свій душевний стан і настрій наявністю чи відсутністю певних матеріальних цінностей. Із абсолютною впевненістю я можу сказати, що це марна трата власних сил, емоцій, часу. Завжди пам’ятайте, що життя – одне, і кожний день – це неповторна можливість зробити його неймовірно цікавим, якогомога більш приємним і просто щасливим. Помилковим, на мою думку, є твердження про те, що щастя – це короткотривалий період емоційного піднесення у випадку, коли людина досягла мети або мрії. Я заперечую. Щастя повинно бути стилем життя, неодмінним Вашим супутником, головним життєвим завданням, улюбленим брендом і, звісно ж, частиною власного Я. Валерія Тодорова (²² МЕВ)
ся б, доволі вичерпне пояснення... Але, наприклад, шкільний курс «Людини і світ» визначає щастя ще й як абсолютний емоційний позитивний максимум. Університетський курс філософії тлумачить цю категорію як емоційний стан (відчуття), при якому людина випробовує внутрішню задоволеність умовами свого існування, повноту і свідомість життя і здійснення свого призначення. Та годі вже підручників! Зайдіть на перший-ліпший форум в інтернеті – і здивуйтесь, наскільки безмежними є можливості людської фантазії і красномовності. Список визначень можна продовжувати до нескінченності, адже скільки людей – стільки й поглядів. Але не цього Ви чекаєте від мене, чи не так? Я не розповім Вам щось революційно нове, але нагадаю, що щастя, саме те щастя, яке зігріває душу й тіло, змушує прокида-
тись вранці, кудись іти і щось робити, живе в серці кожного з нас. Нехай це банально, але щастя – це вміння цінувати те, чим володієш; радіти тому, що тобі пропонує життя; посміхатися тим, хто поряд; жити тут і зараз. І, найголовніше, робити це треба не час від часу (наприклад, коли надворі сонечко чи сесію склав на «відмінно»), а кожного дня, кожної хвилини, кожної секунди. Немає нічого складнішого, аніж навчитися бути щасливим. Я зовсім не маю на увазі, що всі повинні ходити уміхненими, розповідати один одному анекдоти і не дивитись програму „Новини”. Розумом, серцем, душою Ви повинні відчувати приємне тепло; бурхливий потік думок і прагнень; мати нестримне бажання рухатись, діяти, дізнаватись, випробовувати, створювати і обов’язково усвідомлювати, що коли-небудь,
15
№ 24
Шеф-редактор: доц. Даниленко С.І. Головний редактор: Дмитро Яровий Заступник головного редактора: Варвара Даниленко Над номером працювали: Віктор Вишньов, Віталій Власюк, Мирослава Галушка, Ольга Дейнеко, Олег Киричук, Павло Ліневич, Ярослав Лихно, Євген Луб`янський, Євегнія Мельник, Дарина Остапчук, Ольга Ошитко, Марта Раєць, Микита Рожков, Валерія Тодорова, Крістіна Тюленєва, Ігор Черінько Фотографії: Богдана Бондарчука, Павла Ліневича, Анастасії Машури, Євгенії Мельник, Дмитра Фоменка Верстка і дизайн: Дмитро Яловий спецвипуск Більд-редактор: Дар`я Скрибченко
16