№ 28
Новини Слово редактора
В
ітаю вас з весною, яка нарешті закріпилася на нашій землі, відкинувши в минуле епідемію та пов’язані з нею неприємності карантинного характеру, розбиті автошляхи, сумну та незрозумілу погоду. Тепер всюди відбувається оновлення, на які більшість з нас покладають велику надію. Висипатися не треба. Весна цього не передбачає. Спати після світанку в такий період – красти в себе задоволення відчувати життя. Хочеться відчувати кожну секунду, хоча іноді й усвідомлюєш, що багато що витрачаєш марно. Життя має бути цікавим та „смачним”. Жити в своїй схованці, витрачаючи час виключно на фізіологічні процеси травлення та сну, простіше, ніж постійно кидати виклик долі та опонентам, ініціювати, робити. Головне, – щоб така активність не перетворювалася на імітацію активності, яка підміняє собою першопочаткову мету. Спитайте в себе, чи вмієте ви жити? Займаєтеся спортом, поступаєтеся місцем людям похилого віку та пасажирам з дітьми, берете участь у конференціях? Це може бути не головним, якщо не приносить вам задоволення, якщо ви робите це не від щирості, а тому, що „так треба”. Визначитися з пріоритетами стає легше, якщо ти щиро усвідомлюєш свою мету і покликання. А це можна зробити, якщо хоч раз подумати не головою, а серцем, наробити дурниць, але таких, за які не буде соромно – навпаки, про які будеш згадувати з гордістю. Йдеться не про якійсь абстрактний, улюблений „революціонерами” опір системі. Йдеться про вчинки, які характеризують людину як щиру та справжню, ту, що живе не за абстрактними правилами, а за покликанням душі, і те, що вона робить, пояснюється лише її сумлінною любов’ю та повагою до ближніх і до себе. А людина завжди хоче бути корисною, але інколи задовольняється тим, щоб не заважати тим, хто щось робить. Саме тому, коли одиниці щось роблять, сотні мовчки спостерігають. Така пасивна позиція – не для нас, чи не правда? Успіхів! Дмитро Яровий, головний редактор
2
Перше свято весни
„Знову запахло квітами і став чутним пташиний спів за вікном. Так! Нарешті прийшла весна, на яку ми так довго чекали! І, звісно ж, до нашого Інституту не могло не завітати таке чудове весняне свято, як 8 березня, на честь якого студенти провели концерт, щоб привітати всіх наших жінок. Головною ідеєю концерту було розкриття багатогранності жінки. Адже представниці прекрасної статі можуть бути і люблячими матерями, і цілеспрямованими бізнес-леді, і прекрасними нареченими, і ніжними коханими жінками своїх чоловіків. Якщо я буду продовжувати перелічувати всі грані, які в собі втілює жінка, то в мене не те що формату А4, не вистачить навіть цілого номера „Міжнародника”, присвяченого цій темі! Концерт складався з 10 різнопланових номерів. Перед кожним виступом глядачі спостерігали мініспектаклі, які розкривали той чи
інший конфлікт: проблеми відносин батьків та дітей, вплив соціальних інтернет-мереж на життя суспільства, тиск оточення на особистість і, звісно...кохання. Яка ж весна без нього? Романтика, почуття, перші сором’язливі кроки, багатозначні погляди, дотики – все це кохання. Усе це наші студенти намагалися донести до глядача. Були задіяні хореографи, музиканти, актори та вокалісти. Усі показали свою майстерність у найвищому її прояві. Глядачі могли спостерігати на сцені і народні обряди ворожіння, й акапельний спів, і гру на музичних інструментах, і хореографію різних стилів, а завершилося все масовою атакою глядачів повітряними кульками та фінальною піснею учасників. Студенти доклали всіх зусиль, щоб зробити концерт якомога яскравим, цікавим та феєричним.. З нетерпінням чекаємо наступних шоу!
24 лютого 2010 року в Інституті відбулися змагання розуму, освіченості, інтуїції та креативності „Ігри дипломатів”. 45 учасників (5 команд) мали змогу довести, що їхнє відділення - найкраще! Для цього їм потрібно було пройти спортивні та інтелектуальні випробування, а також творчо представити своє відділення. Переможцями стала команда відділення міжнародного права! За крок
до перемоги опинилися команди відділень міжнародної інформації і міжнародних відносин, які зайняли, відповідно, 2-ге і 3-тє місце. Тож чекаємо вас на змаганнях у наступному році! Дякуємо за організацію змагань Раді студентів ІМВ та Молодіжній фундації ЮНЕСКО, а також окрема подяка Адміністрації ІМВ за сприяння в організації заходу.
Аліна Лихолат (ІІ МІ)
Ігри дипломатів
Євгенія Мельник (ІV МП)
Канадсько-українська парламентська програма
Студент 2-го курсу відділення міжнародна інформація Алієв Сейран взяв участь у 19 щорічній Канадськоукраїнській парламентській програмі (КУПП), яка тривала з 14 вересня по 9 листопада 2009 року в Канаді. У цьому році двомісячне стажування в Парламенті Канади пройшли 25 студентів з 14 українських ВНЗ. Під час програми учасники отримали можливість зустрітися з лідерами політичного та громадського життя Канади, серед них Генеральний аудитор Шила Фрейзер, Комісар з етики та конфлікту інтересів Мері Доусон, Комісар з державної служби Марія Баррадос, Спікер Палати громад Пітер Міллікен, Лідер офіційної опозиції Майкл Ігнатьєв, Міністр з імміграції, громадянства та багатокультуралізму Джейсон Кенні, депутати від Консервативної, Ліберальної та Нової демократичної пар-
Алiєв Сейран та спікер Парламенту Канади Пітер Міллікен
тій, Сенатори Ґрін, Ткачук, Андрейчук та Прудом, Посол України до Канади Ігор Осташ та інші. Сейран працював у офісі депутата Палати громад від Ліберальної партії містера Далівала.
Українські стажери стали ініціаторами та організаторами кількох проектів, серед яких зустріч з Міністром міжнародної торгівлі Стоквеллом Деєм щодо переговорів про зону вільної торгівлі між Україною та Канадою; круглий стіл про протидію торгівлю людьми, підтриманий депутатом Джой Сміт; вечір пам’яті видатного українського поета БогданаІгоря Антонича в Посольстві України, а також футбольний матч між учасниками програми та депутатами Парламенту (українці перемогли 4:3). Поїздка до Канади не обмежилася Оттавою, де проходило стажування. Учасники програми їздили до Монреалю, Квебек Сіті та Торонто, де вони, як і в Оттаві, мали численні зустрічі з видатними канадськими діячами політики, культури та науки, у тому числі представниками української діаспори в Канаді. Євген Гавриличенко (ІІ МІ)
Випуск магістрів Чесно скажу, – кожен випускник нашого найкращого Інституту, прокидався в цей день з відчуттям величезної гордості та величезного суму. З винятковою урочистістю ми востаннє в якості студента виконували священний ритуал збирання до Інституту, і, як вперше,- раділи, побачивши з вікна власної машини, таксі, або ж тролейбусу, величні стіни нашої Альма Матер. ...Переповнена зала, серце переповнене гордостю, переповнені гордістю обличчя друзів, обличчя викладачів, батьків; слова високоповажних гостей, – усе це пронеслось, неначе перша лекція першого професора - загадково і особливо. Скільки разів я була присутньою на випусках своїх друзів у цій самій залі, але сьогодні все по-іншому, сьогодні випускниця - я...
Ось, нарешті, і наш факультет, найулюбленіший МІ. Після отримання диплому, розпустилися крила, полетіли шапки вгору під тисячні спалахи фотоапаратів. Ось ми і закінчили навчання, осі і справжні магістри. Перед очима пролітають образи останніх щасливих і насичених п’яти з половиною років навчання, і ти вже впевнено себе почуваєш, коли чуєш слова „лекція”, „семінар”, „колоквіум”, „модуль”, які стають звичними, і навіть приємними. Згадуються найяскравіші моменти студентського життя – відродження „Міжнародника”, робота в Раді Студентів, конференції й численні круглі столи НТСА, культурні дискусії з друзями між парами, рідна їдальня - місце зустрічей майбутньої еліти України. Зараз я із впевненістю можу сказати,
що ті знання, які дають у нашому Інституті - безцінні, ті навички, яких здобув студент-випускник - унікальні, ті дружні контакти, які отримав студент нашого ВНЗ - вічні. Варто лише згадати фразу, яку сказали моєму другові при влаштуванні на роботу, - „ми не будемо перевіряти вашу англійську, оскільки Ви-випускник ІМВ”. Завтра ми вже зможемо з гордістю сказати:я - випускник Інституту міжнародних відносин і сподіватися увійти до переліку видатних людей, які так само, як ми, колись, були „свіжими” випускниками ІМВ. Я щиро дякую всім працівникам Інституту міжнародних відносин! Низький Вам уклін! Ольга Зайцева (випускниця ІМВ, 2010р)
Всеукраїнська асоціація економістів-міжнародників Всеукраїнська громадська організація державної адміністрації економістівміжнародників була заснована на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. До асоціації входять провідні науковці-економісти вищих навчальних закладів України, галузевих інститутів та наукових установ Національної академії наук України. Вона має осередки в усіх регіонах нашої держави. Президентом Україн-
ської асоціації економістівміжнародників є Антон Сергійович Філіпенко. Метою діяльності асоціації є об’єднання зусиль, інтелектуальних та матеріальних ресурсів навчальних закладів, наукових установ та суб’єктів господарювання в напрямках підвищення якості підготовки економістів - міжнародників, підвищення кваліфікації викладачів відповідних предметів, створення сприятливих умов для ор-
ганізації наукових дискусій та фундаментальних досліджень української економічної науки в сфері міжнародних економічних відносин та глобалізації цих процесів. Надається підтримка студентам у навчанні за кордоном, зарубіжному стажуванні, в участі на міжнародних конференціях, семінарах тощо. Як зазначив Антон Сергійович, „все задля того, щоб сконцентрувати, активізувати студентів, аспірантів та виклада-
чів навколо проблем світового господарства і міжнародних економічних відносин”. Українська асоціація економістів-міжнародників планує провести до літа декілька акцій. 27-28 травня асоціація організовує Міжнародну наукову конференцію „Глобальна фінансова криза: уроки для України” вперше англійською мовою. Також влітку відкривається школа для студентів європейської інтеграції. Єременко Марія (1 МП)
3
Самоврядування
ТРАДИЦІЇ СТУДЕНТСЬКОГО АКТИВУ
К
иївський університет був і залишається прикладом сильного та організованого студентського самоврядування. Усі ланки його структури мають свої сфери діяльності, цілі та задачі, працюючи при цьому як злагоджений механізм, який робить студентське життя цікавішим, а проблеми зводить до мінімуму. Долучитися до структури самоврядування, тим більше очолити її – велика честь для кожного, кого
переповнює жага роботи. І це водночас є великою відповідальністю. Може виникнути питання – чому ж я взявся за цю роботу? Хіба не простіше відбути ці шість років звичайним студентом, адже членів Ради студентів не забезпечують особистими автомобілями, секретарями, вони не мають заброньованих місць в аудиторіях та в їдальні? Відповідь проста – головним стимулом є бажання всюди, завжди, у будь-якому середовищі не залишатися без діяльності. Я маю досвід роботи в сфері самоврядування, оскільки впродовж багатьох років очолював Ліцейну Раду в своєму рідному Херсоні. Робота на посаді Голови Ради студентів ІМВ дозволить реалізувати на практиці одержані знання, поглибити досвід, що буде корисним і для майбутньої моєї роботи. Основні стовпи студентського самоврядування – партнерство, безкорисливість
та чесність, насамперед чесність із самим собою. Ми працюємо на результат, а не заради почесних грамот. Головним досягненням мого попередника Віталія Лисенка було те, що про Раду студентів знали всі. У більшості наших студентів з початку першого курсу очі палають від бажання активно діяти та само самореалізовуватися. ІМВ дає чудову нагоду проявити себе в дії, і ті, хто є спроможним, досягають успіху. Більшість нинішніх членів Ради – нові обличчя. Завжди чудово, коли до активної роботи долучаються свіжі кадри. І тим приємніше, що старі, перевірені досвідом члени команди, продовжують роботу. Реальною необхідністю є продовження добрих традицій Ради. Створюючи нове, головне – не зруйнувати вже існуючу систему, яка позначена і взаєморозумінням між представниками різних поколінь, «патріархами та піонерами
самоврядування», і усталеними стосунками з адміністрацією, що ґрунтуються на взаємній повазі та на студентських інтересах. Рада студентів нового скликання розвиває те, що одержала в спадок від попередньої команди. Нещодавно було затверджено Положення про Раду студентів. Важливим оновленням стало введення до складу Ради Студентів представників пол ітико-дип ломатичного клубу „Ambassador” та Дебатного клубу ІМВ – організацій, які вже досить давно співпрацюють з нами в сфері студентського самоврядування та є важливими і надійними нашими партнерами. Студенти є великою силою. Якщо ми будемо усвідомлювати той потенціал, який маємо, ми завжди будемо в змозі саморозвиватися та досягати нових вершин. Голова Ради студентів ІМВ, Артем Нікіфоров (ІІ МП)
СТУДЕНТСЬКА РАДА ІМВ Департаменти Зв’язків із громадськістю – Оксана Сорока; Зовнішніх зв’язків – Олеся Огризко; Внутрішніх зв’язків – Павло Ліневич; Спорту – Андрій Соронович; Дозвілля – Артур Савастєєв; Культури – Микола Аржанцев; Благодійності – Катерина Сербіна; Туризму – Андрій Ларченко. Міжнародне право
Артем Нікіфоров (099) 02 84 082 - 2 МП Дмитро Федченко (068) 707 72 22 - 3 МП Андрій Соронович (093) 700 43 20 - 4 МП Артур Савастєєв (093) 967 03 02 - 5 МП
4
Президія Голова Ради Студентів – Артем Нікіфоров 1-й заступник – Віталій Лисенко Заступник – Владислав Токменко Секретар – Костянтин Чижик
Міжнародні відносини
Олеся Огризко (063) 382-25-59 - 2 МВ Павло Лінєвич (093) 789-11-00 - 3 МВ Кристина Акопова (096) 987-44-43 - 4 МВ Павло Бабенко (063) 290-95-48 - 5 МВ
Міжнародна інформація
Костянтин Чижик (093) 449-08-44 - 2 МІ Олександр Башкаленко (096) 314-05-50 - 3 МІ Анастасія Кузьменко (067) 208-73-77 - 4 МІ Катерина Сербіна (067) 466-42-47 - 5 МІ
Міжнародні економічні відносини
Іван Мельник (099) 918 69 67 - 2 МЕВ Оксана Сорока (063) 178 40 10 - 3 МЕВ Микола Зазуляк (068) 111-11-81 - 4 МЕВ Кирило Петренко (050) 313 57 28 - 5 МЕВ
Представники організацій Ольга Дейнеко (Профбюро) (067) 450-79-93 - 2 МП Микола Аржанцев (НТСА) (050) 939-28-39 - 2 МІ Дарина Кирилко („Міжнародник”) (067) 549-28-96 - 2 МІ Андрій Ларченко (ЮНЕСКО) (050) 380-49-94 - 3 МП Ігор Цибулін (Рада студентів гуртожитоку) (097) 254-17-44 - 4 МЕВ Віталій Власюк (Дебатний клуб ІМВ) (066) 207-27-69 - 4 МП Сулейман Мамутов (Політико-дипломатичний клуб „Ambassador”) (063) 714-76-54- 3 МП Міжнародний бізнес
Андрій Баскаков (063) 683-83-Ц83 - 2 МБ Владислав Токменко (066) 159-87-11 - 3 МБ Інна Мірзоян (095) 695-66-66 - 4 МБ Віталій Лисенко (050) 813-93-97 - 5 МБ
[ К. Довбик ]: Як ти оцінюєш стан студентського с а мовря дування в ІМВ до твого приходу на посаду? [ Є. Везєлєв ]: На час обрання мене головою Наукового товариства студентів та аспірантів (НТСА) Інституту міжнародних відносин студентське самоврядування в сфері науки було на дуже високому рівні. НТСА ІМВ відігравало й досі відіграє, одну з провідних ролей серед наукових товариств Університету, проводило дуже велику кількість наукових та культурних заходів, змістовність яких розширювала світогляд студентів, розвивала професійні інтереси, організовувала дозвілля студентів. Усіма своїми здобутками НТСА завдячує зокрема заступнику директора з наукової роботи Олександру Івановичу Шниркову, який завжди сприяє демократичному розвитку студентської науки, а також минулій команді, особливо екс-голові НТСА Віктору Вишньову, позитивна амбіційність та ініціативність якого допомагала вести студентську спільноту вперед до наукових досягнень. [ К. Довбик ]: Які актуальні проблеми наразі постають перед тобою як керівником самоврядного підрозділу?
Рушій молодіжної науки Ротація кадрів торкнулася і молодої наукової когорти Інституту. Які перспективи очікують Наукове товариство студентів і аспірантів після обрання нового складу? Щодо цього ми мали змістовну бесіду з новообраним Головою Наукового товариства студентів і аспірантів ІМВ Євгеном Везєлєвим. [ Є. Везєлєв ]: Для мене найважливіше не втратити той рівень, якого досягло НТСА до мене, підвищити активність товариства, його популярність та необхідність. Основна наша задача – сприяти студентам та аспірантам у здобутті ними професійних знань та навичок. Також важливим є спонукати ініціативність самих студентів, їхній потяг до знань, допомогти ерудованим та цілеспрямованим студентам ІМВ стати справжніми спеціалістами в своїй справі. [ К. Довбик ]: Яким чином ти рекомендуєш новим поколінням студентів ІМВ долучитися до активної наукової діяльності? [ Є. Везєлєв ]: Людина, яка зацікавлена в студентському самоврядуванні, повинна показувати себе, пропонувати проекти. Наукове товариство ІМВ – найбільше серед наукових товариств Університету. Це свідчить про те, що ми відкриті для будь-якої співпраці. Кожен студент, зацікавлений у науці, у будь-який час може підійти, зателефонувати та проконсультуватися щодо своїх ідей та проектів. Особисто моя робота з НТСА почалася зі знайомства з тодішнім головою та представлен-
ням йому моїх власних проектів. Наукове товариство – організація, що працює завдяки власній ініціативі, тому ми чекаємо нових людей та пропозицій. [ К. Довбик ]: Які перспективи стоять наразі перед молодими вченими та чи є тенденції до зростання престижності роботи в науковій сфері? [ Є. Везєлєв ]: Наука завжди була, є і буде перспективною! У нашій країні молодих науковців підтримує і держава, і бізнес. Проблема в тому, що дехто з нас уявляє науковця як старого професора з незрозумілими ідеями, а тому навіть і не думає займатися наукою професійно. Але ж як багато незвіданого навкруги! Особливо в сфері міжнародних відносин, котрі весь час змінюються, модернізуються, розвиваються. Наші ідеї потрібні світу, наші проекти – цікаві. Держава пропонує нам велику кількість грантів та стипендій, бізнес-роботу та реалізацію наших ідей. Щоб це отримати, потрібно мати лише дві речі: бажання та волю до постійної, рутинної, часом складної, але цікавої роботи. Катерина Довбик (II МІ)
Студентське профбюро
Студентське профспілкове бюро, насправді, завжди було і буде діяльною та корисною для всіх нас структурою. Мене обрано на цю посаду нещодавно, але я вже встигла полюбити свою справу, незважаючи на всі труднощі, з якими доводиться стикатись. І наснаги для цієї роботи мені дала Катерина Сербіна, яка очолювала організацію до мене. Я вважаю, що вона справлялась з усім на найвищому рівні, тому і не можу назвати якісь проблеми чи „не залатані” дірки, які я б мусила помітити. Напевно, їх просто не було. Але, звичайно, в мене є плани й цілі, спрямовані на удосконалення роботи. Зокрема, те, чим я зараз займаюсь, – це створення окремої Ради студентського профбюро. Хотілось би, щоб організація мала свою налагоджену інформаційну мережу, якою поширювалась би вся інформація в двосторонньому режимі – Профбюростуденти. Адже не всі проблеми лежать на поверхні, але всі потребують вирішення, тому одразу запрошую всіх охочих до співпраці. Ще в планах – підтримання усталених добрих традицій, якими славиться наш Інститут, – благодійної діяльності. Думаю, тут потрібно говорити не про роботу
Студентське профспілкове бюро ІМВ завжди було надійним партнером професорсько-викладацького. Про це та інше нас поінформувала його нова очільниця Ольга Дейнеко. чи то Ради студентів, чи то Профкому. Потрібно закликати всіх відкривати свої серця для дітей, а ми вже акціями та візитами до них зуміємо реалізувати ваше бажання принести краплинку щастя знедоленій дитині. Звертайтесь, цікавтесь, запитуйте! Неможливо не згадувати і не дякувати старшим наставникам, які підтримують прагнення і допомагають у реалізації ідей. Як для мене, то я не втомлюсь дякувати голові трудового колективу Інституту – Наталі Федорівні Сербіній, надзвичайно чуйній до студентських проблем людині. Будь-що легше робити, коли поруч є людина із величезним досвідом, яка так само, як і ти, горить спільною справою. Надзвичайно допомагає та підтримує наші починання заступник директора з навлаьно-виховної роботи Павло Валерійович Дзюба, який дуже добре знає студентський актив та допомагає нам. Хотілося б побажати: долучайтесь до корисних справ у Інституті: чи то до роботи в Раді студентів, чи у Профкомі, чи в НТСА, щоб не шкодувати втраченого часу та можливостей, адже майбутнє – за гіперактивними людьми! Голова студентського профбюро ІМВ, Ольга Дейнеко (ІІ МП)
5
Дискусійна трибуна
Європейська пастка
П
итання смертної кари завжди було цікавим і дискутивним для кожного соціуму. Дарма вважати, що проблематика смертної кари більш неактуальна, що вона є для України справою минулого часу. Щоразу після заслуховування чергового випуску новин про злодіяння якого ще одного кривавого маніяка чи серію інших тяжких злочинів питання відсутності адекватної реакції з боку держави на такі дії набуває дедалі більшої ваги. Так, спостерігаєш за судовим процесом над одним з найбільш кривавих маніяків за історію людства – Сергієм Ткачем, що позбавив життя в жорстокий спосіб до сотні осіб і був засуджений у Дніпропетровську на довічне позбавлення волі і розумієш що, тема смертної кари знову постала злободенною і гострою. Смертна кара бере свій початок від того, коли держава взяла на себе функцію виконання покарань за злочини, замінивши цим інститут кровної помсти. У християнських джерелах, таких як Біблія, міститься чимало настанов щодо необхідності смертної кари. Шкода, що не всі читали цю книгу, і тому деякі невігласи вважають, що християнство проти смертної кари.
клад України. Так у дні, коли парламент України приймав зазначені вище документи, в Арабських Еміратах український громадянин був засуджений на смерть за скоєння тяжких вбивств, а аргумент про скасування смертної кари в Україні не був прийнятий до уваги судом. Обурені українські громадяни пікетували суди, вимагаючи позбавити життя кривавих злочинців таких, як маніяк Анатолій Онопрієнко, який жорстоко вбив 52 людини, навіть підняв руку на шестимісячних дітей. Аналогічні акції обурення мають регулярне місце і в Росії. Не так давно за скоєння 49 жахливих убивств молотком по голові був засуджений на довічне позбавлення волі московський маніяк Пічужкін, таку ж міру покарання було обрано і для Нурпаші Кулаєва, єдиного, кого захопили живим після трагедії в Беслані, де було вбито понад 350 дітей. При скасуванні смертної кари яскравим був і той аргумент, що можуть існувати та існують судові помилки. Однак, можливість судової помилки зовсім не є аргументом на користь скасування смертної кари. Адже існує, приміром, таке поняття, як помилка лікарів (скільки людей померли на операційних сто-
„Смертна кара повинна існувати в суспільстві як стримуючий засіб проти скоєння тяжких антидержавних і антисоціальних злочинів” Україна успадкувала від радянських часів виважений і справедливий кримінальний кодекс, в якому смертна кара передбачалась як виняткова міра покарання у виді розстрілу. Кримінальним кодексом України смертна кара передбачалася в 33 складах злочинів, у тому числі в 11 злочинах проти Держави та 16 військових злочинах. Смертна кара встановлювалася за особливо небезпечні злочини проти держави, проти життя, правосуддя, за військові злочини (в умовах воєнного стану чи бойової обстановки). Однак під тиском Ради Європи, до якої Україна вступила восени 1995 р., у березні 1997 р. на виконання смертних вироків було накладено мораторій. Рішенням Конституційного Суду України від 29.12.1999 р. визнано, що смертна кара суперечить Конституції України. Такі поспішні дії української сторони зумовлювалися обуренням з боку Ради Європи і, фактично, погрозами і шантажем зі сторони Страсбурга. Слід зауважити, що інші держави світу не поспішають наслідувати при-
6
лах, від невірного діагнозу і відповідного лікування тощо), однак ми ж не говоримо про необхідність відмови від послуг лікарів. До того ж, питання тут стоїть не в смертній карі, тобто системі виконання покарань, а в системі дізнавання і слідства. Крім того, від винесення смертного вироку до його виконання проходить доволі тривалий час, за який судова помилка, якщо вона і мала місце, може бути виправленою. Потрібно зауважити більше: при заміні смертної кари на довічне ув’язнення законодавство Ради Європи суперечить саме собі, оскільки це порушує умови її конвенції про запобігання тортурам і таким покаранням, що принижують гідність. Адже утримувати людей до кінця життя, немов звірей в клітці, якраз і є найцинічнішим приниженням їхньої людської гідності. А утримувати тяжких злочинців у бездоганних умовах, з першокласною їжею, цікавими розвагами, доступом до мережі Інтернет тощо є просто неетичним, оскільки мало того, що переважна більшість населення нашої планети – чесних праце-
любних людей – не мають і половини цих умов, до того ж за які заслуги вбивцям, терористам і т.д. має бути забезпечене таке життя?! Не є дієвим і той аргумент на користь скасування смертної кари, що метою покарання є виправлення, а стративши людину вже нема кого виправляти. Насамперед як було зазначено вище, головною метою покарання є стримування інших від скоєння злочинів. А крім того, хіба можна виправити таких звірячих покидьків як Андрій Чикатило чи Анатолій Онопрієнко, які холоднокровно, заради власного задоволення, жорстоко розправилися з понад п’ятьма десятками людей? Покарання не може бути повністю адекватним злочину, адже крадіжника за вироком суду не обкрадали, а ґвалтівника не ґвалтували. Усе покарання обмежуюється заточенням до тюрми. Однак не можна рівняти всі злочини. Сама людська сутність вимагає встановлення більш жорсткого покарання за особливо тяжкі й суспільно небезпечні злодіяння. Смертна кара повинна існувати в суспільстві як стримуючий засіб проти скоєння тяжких антидержавних і антисоціальних злочинів, для вилучення з суспільства жорстоких нелюдських елементів. При входженні до Ради Європи Україна мала справу з банальною безвихіддю, оскільки перед нею поставили ультимативні вимоги до скасування смертної кари. Хоча за канонами міжнародного права й звичайною логікою, держава, як суверенний актор міжнародних відносин, може і мусить сама вирішувати свої внутрішні питання. І оформлення кримінального кодексу є одним із них. Скасування смертної кари суперечило не тільки релігійним, правовим і морально-етичним нормам, а й історичній традиції українського суспільства. Досвід трьох попередніх скасувань смертної кари на вітчизняних теренах виявився негативним і переконливо довів свою недієвість. Поновлення смертної кари, таким чином, є актуальним для України і необхідним для її ефективного державного будівництва, демократичного розвитку громадянського суспільства. Ігор Черінько (аспірант ІМВ)
О
рганізація безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ) опублікувала спеціалізовану доповідь під назвою "Контроль над Інтернетом", присвячену країнам, які вже ввели цензуру в Світовій мережі або всіляко намагаються це зробити. У „чорний список", крім прогнозованих Китаю, Ірану, Білорусії та Узбекистану, потрапили Казахстан і Грузія. Всього експерти ОБСЄ налічили 20 таких країн. На думку авторів доповідей, обмеження свободи слова в Інтернеті є „гірким нагадуванням про ту легкість, з якою деякі політичні режими намагаються задавити голоси, які не влаштовують владу, або ж вона їх просто боїться. Висловлювати свою думку в Інтернеті завжди було найлегше. Проте зараз ми бачимо, як цензура в Мережі стає все більш поширеним явищем". В Інтернеті існують такі форми ЗМІ, як мережеві щоденники (блоги), чати й інші сайти, що передбачають активне спілкування. Віртуальний світ надає місце для висловлення своєї думки, своєї політичної або економічної позиції. І саме це не подобається представ-
Н
Необходима ли в цивилизованном обществе элитарная культура и ее представители? Специальный экскурс по культуре. В конце XX века жизнь невероятно ускорилась. Развитие информационно - технической революции изменило мир. Люди оказались в другой цивилизации и почти не заметили этого. Но если мы посмотрим с другой стороны, то поймем, что человеческая природа не меняется так стремительно. Это несоответствие грозит человечеству многими бедами, часть которых мы уже наблюдаем воочию. Как утверждают ученые, существует культура массовая и элитарная. Но в этой статье мы заменим их другими терминами. Итак, существует культура земная и космическая. Ведь человек – это космический Дух, помещенный в земное тело. Поэтому цели у этих двух культур разные. Цель земной культуры – создать усредненный образ человека и определить круг ее основных потребностей. Представители же космической культуры – Гении – создают величайшие творения, но не имеют дело с массами. Они догадываются об основном постулате космического Духа. О том, что человек единичен, уникален, неповторим. Поэтому космическая культура обращается всегда к одному человеку, к неповто-
Аналітика
ЦЕНЗУРА В ІНТЕРНЕТІ никам влади, які подібну форму самовираження вважають „загрозою для державного суверенітету". Відносно невелика кількість країн, згаданих ОБСЄ, багато в чому зумовлена суто технічними проблемами. У Китайській Народній Республіці вже давно придумали спеціальну технологію, здатну фільтрувати зміст Інтернету, внаслідок чого користувачі не можуть дістати доступ не тільки до порнографічних сторінок (таке офіційне пояснення влади КНР), але й до сайтів опозиційної спрямованості. У цій країні за виступи в Інтернеті посадили у в'язницю 62 людини. У Туркменії заборонили користуватися Глобальною мережею вдома - тепер нею можна користуватися лише через інтернет-кафе, причому інформація також ґрунтовно фільтрується. Влада Казахстану зараз начебто не сильно стурбована тим, що відбувається в Мережі. Проте їм не можуть забути історію 2005 року, коли було обмежено використання доменів Kz і закрито сатиричний сайт британця Саші
Барона Коена, присвячений героєві його фільму "Борат", де сам комік зіграв роль казахського журналіста. „Дісталося" й владі Грузії. Коментуючи пов'язане з Інтернетом законодавство країни, автори доповіді ОБСЄ відзначили його "суперечність і невизначеність", яка дозволяє "незаконно обмежувати свободу слова". У кожному суспільстві є певні соціальні обмеження свободи, які перейшли від минулих поколінь: пропаганда насильства, статевої розбещеності тощо. І ці обмеження також є природними, як і свобода слова. І держава не має права спекулювати цим, а тим більше - брати на себе функцію суспільного судді. Бо найвищим суддею і над державою, і над порушниками суспільної моралі є власне суспільство, тобто кожен із нас. І коли держава без нашого відома починає привласнювати наші природні права - починається тоталітарна диктатура, яка означає наше безправ'я.
римой и уникальной личности. И здесь возникает парадокс. Космическая культура – это связь Космоса и порожденного им человека. Но это означает, что для восприятия великой культуры надо быть гением, основная функциональная задача которого является «наполнение» Земли, черпаемой из Космоса. Великие философы неизменно утверждают, что человек рождается гениальным. Но существует опасность, что он станет со временем таким же, как и большинство других людей! Для того, чтобы этого не произошло и существует культура, полна тайных знаков, поддерживающих связь Человека Земли с его колыбелью - Космосом. Но как пройти через систему тайных знаков? Мы приходим в этот мир гениальными. Психоаналитики пришли к ошеломляющему выводу: если бы новорожденный мог говорить, то человечество получило бы ответы на все вопросы,
смысла жизни и общение с духовными корнями уж никак не может быть сведено к понятию свободного времени, ибо это не что иное, как основное время жизни, ее содержание время напряженной духовной деятельности. Отсюда – трагедия любых, даже самых благополучных, с точки зрения жизненного уровня стран, превративших культуру в досуг. В Украине ученые пришли к выводу, что становится все меньше людей, способных понимать Великую культуру, вследствии этого Украина может оказаться на пороге кризиса культурного генофонда нации. Поэтому наша страна нуждается не только в гениях (не просто потенциальных, а в фактических, реализованных), но и в подходящих условиях для реализации творческого потенциала талантливых людей. Политика страны должна быть направлена на выявления великих талантов и на создания достойных условий для ак-
Крістіна Тюленєва (ІІ МІ)
ЭЛИТАРНАЯ КУЛЬТУРА
„...если бы новорожденный мог говорить, то
человечество получило бы ответы на все вопросы...” на которые не может ответить само. Но для общения с ними нам не хватает парадоксальности во взглядах, самостоятельности и непредсказуемости. Почему? «Потому что мы вылечены от гениальности», - пишет профессор Института Драматического искусства Стокгольма М. Казиник. Главная формула современного мира – культура – это фактор досуга, аспект свободного провождения времени. А вот познание
тивного творческого процесса Личностей. Это самая малость, которую может сделать государство для гениальных людей, которые в будущем продолжат творить на благо человечеству. Это, безупречно, малость, потому что остальное в наших руках. Хотим ли мы нивелироваться с «серыми массами» или желаем остаться Индивидом, Личностью и Человеком? Костянтин Сабітов (І МВ)
7
Виховна робота
Динаміка >> життя В Інституті міжнародних відносин призначено нового заступника директора з навчально-виховної роботи. Ним став доцент кафедри міжнародних фінансів Павло Валерійович Дзюба. Він радо погодився відповісти на деякі наші запитання. 8 8
Я
Які актуальні проблеми наразі постають перед Вами як перед заступником директора? Специфікою виховної роботи є те, що вона завжди висуває на порядок денний багато актуальних задач та проблем. Сучасне студентство відрізняється від студентів попередніх поколінь зовсім іншим світоглядом – принципово новим баченням світу, суспільства та свого місця в цьому суспільстві. У цьому зв'язку в сучасних умовах значно розширюється коло студентських ідей та ініціатив, що вносить певні якісні зміни до формату виховної роботи. Вона стає більш динамічною, більш активною, більш інформаційно насиченою, більш соціально важливою. При цьому головна її мета – всебічний гармонійний розвиток і формування позитивних якостей особистості – залишається незмінною, що зазначено в Концепції виховної роботи у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Серед найбільш актуальних напрямів, які ми плануємо розвивати в рамках виховної роботи в Інституті найближчим часом, хотів би відзначити такі. По-перше, екологічний напрям. Цей напрям передбачає формування екологічної куль-
„Сучасне студентство –
новий світогляд, нове життя!” тури студентів, оволодіння знаннями та практичними вміннями раціонального природокористування. Так, у рамках заходів із благоустрою території та проведення днів довкілля в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка 30 та 31 березня 2010 року студентами та викладачами Інституту міжнародних відносин були проведені заходи з
Аналітика
бисто її голови Володимира Федоровича Цвиха в гуртожитку № 20 Інституту було відкрито тренажерну залу. Тренажерна зала оснащена найсучаснішим обладнанням, яке дозволяє студентам займатися спортом, всебічно розвиватись та вести здоровий спосіб життя. Виховна робота в Інституті проводиться багато в чому на основі власного прикладу, який викладачі подають студентам. Так, збірна команда викладачів Інституту у складі Гнатовського М. М., Дзюби П. В. та Копистири А. М. стала переможцем Кубку Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка серед науково-педагогічних працівників з більярду «Вільна піраміда». В особистому заліку також переміг представник Інституту – Павло Валерійович Дзюба, який разом з тим здобув приз за кращу серію турніру – 6 куль (у півфінальному матчі). По-третє, напрям національно-патріотичного виховання. Цей напрям виховної роботи реалізується в тісній взаємодії з вивченням гуманітарних та соціально-економічних дисциплін, а також у співпраці з радами ветеранів Університету та Інституту. Найближчим часом планується організація ряду заходів із відзначення 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній Війні, зокрема підготовка святкового концерту до Дня Перемоги, відвідування музею ВВВ, покладання квітів до меморіалів, поздоровлення ветеранів Інституту. Що Ви можете розповісти про студентське самоврядування за часів Вашого навчання? Які якісні зміни відбулися в ньому з того часу? Стикаючись з різними аспектами студентського життя, починаєш зовсім по-іншому їх сприймати, завжди відкрива-
„Основні напрями виховної благоустрою території Інституту та прилеглої території. Під гаслом «Дерево – від курсу» були висаджені дерева навколо корпусу, проведено прибирання території, очищення газонів з метою поліпшення стану довкілля та озеленення міста. Активну участь в організації та проведенні цих заходів взяла Рада студентів Інституту міжнародних відносин та Рада студентів гуртожитку Інституту. Студенти та викладачі Інституту висадили більше 20 дерев. Найближчим часом планується впровадження на кафедрах та в структурних підрозділах Інституту так званих «Green Box» – коробок для збору макулатури, проведення інших заходів. По-друге, напрям фізичного виховання. Головним завданням фізичного виховання молоді є розвиток фізично здорової людини, формування здатності адаптування до зовнішнього середовища та умов праці, активного та здорового способу життя та відпочинку. У рамках реалізації цього напряму 26 березня 2010 року завдяки підтримці Профспілки Київського національного університету імені Тараса Шевченка та осо-
роботи...”
єш для себе багато нового, по-іншому дивишся на ці процеси. Мені важко сказати, що під час мого навчання я був студентомактивістом. Переважну більшість часу я витрачав на навчання, а до позанавчального життя та самоврядування студентів долучався лише епізодично. На мою думку, порівнюючи різні хронологічні площини з погляду розвитку студентського самоврядування, можна виділити кілька важливих аспектів. По-перше, це – креатив. Сучасні студенти налаштовані на прогресивний та динамічний розвиток… Розвиток ідей, ініціатив, студентства та суспільства у цілому. Такий креативний підхід сприяє урізноманітненню студентського життя, розширенню спектру питань, які цікавлять студентів, поглибленню багатогранності розвитку особистості. По-друге, інформаційне насичення. Сучасні телекомунікаційні технології відкривають доступ до широкого спектру інформації, що дозволяє студентам бути повною мірою та максимально швидко обізнаними з процесами, що відбуваються в суспільстві та на міжнародному рівні. Це відкриває широкі можливості ознайомлення з досвідом студентського са-
9
кіфоров, 2 МП), Рада студентів гуртожитку Інституту (Голова – Ігор Цибулін, 4 МЕВ) та об'єднана профспілкова організація студентів та викладачів Інституту (Н. Ф. Сербіна та Ольга Дейнеко, 2 МП). До представників цих організацій можна звертатися з будь-яких питань, що хвилюють студентів Інституту. Я особисто завжди готовий надати студентам будь-яку консультативну, практичну або іншу допомогу та підтримку з питань у сфері моєї компетенції. Крім того, анонси подій та за-
„Саме
Його Величність Студент завжди був, є і буде основою Вищої Школи” моврядування в зарубіжних вишах, застосування позитивних елементів цього досвіду в наших умовах. Ці аспекти, на мій погляд, значною мірою визначають сутність та формат студентського самоврядування на сучасному етапі. Однак, поряд з цим хотів би відзначити, що в Тарасовому університеті до студентського самоврядування завжди ставилися з повагою, завжди рахувалися з думкою студентів, завжди підтримували студентські ініціативи, а в цілому – забезпечували належні умови для навчання, професійного зростання, відпочинку та всебічного розвитку студентів. Слід зазначити, що останнім часом відбувся ряд суттєвих змін у студентському житті, якщо порівнювати його з часами мого студентства. Так, з ініціативи та підтримки Ради студентів Інституту було створено Політико-дипломатичнй клуб «Ambassador», Дебат-клуб, Кіно-клуб. Представники політико-дипломатичного та дебатного клубів введені до складу Ради студентів Інституту на представницьких засадах. З ініціативи Ради студентів гуртожитку Інституту було запрова-
„Зміни в студентському
самоврядуванні”
джено інтелектуально-спортивні змаганні студентів «Ігри дипломатів», що вперше відбулися 24 лютого цього року. Рада студентів постійно проводить зустрічі з адміністрацією Інституту у форматі прямої дискусії. Так, у розширеному засіданні Ради студентів ІМВ, яке відбулося 31 березня 2010 року, взяв участь директор Інституту – Валерій Володимирович Копійка. Під час зустрічі студенти підняли ряд важливих питань, серед яких: проблеми міжнародної співпраці, необхідність розширення наукової діяльності, облаштування приміщення Інституту безпровідною системою виходу в Інтернет (Wi-Fi). Директор Інституту наголосив на необхідності частішого проведення подібних зустрічей та виразив свою готовність підтримувати студентські ініціативи. Чи існують певні форми заохочення та дисциплінарні санкції для наших студентів? Щодо заохочення, то мушу сказати жодне самоуправління не базується на такому принципі. Наші студенти працюють не для заохочень, їхня діяльність базується на активній громадській позиції та ентузіазмі. Що ж стосується дисциплінарних санкцій, то, переконаний, що головним завданням виховної роботи є не наказати, а упередити, роз’яснити, переконати та убезпечити в майбутньому. Саме цим принципом я керуюся в своїй роботі. А санкції, на мій погляд, є лише крайньою вимушеною мірою. Яким чином Ви рекомендуєте новим поколінням студентів ІМВ долучитися до активної громадської/наукової діяльності? Завдяки тій системі організації навчання та позанавчального часу студентів, яка існує в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, нові покоління студентів мають вельми широкі можливості долучення до громадського життя Інституту. Насамперед зазначу, що багатьма питаннями в цій сфері опікується Рада студентів Інституту (Голова – Артем Ні-
10
ходів, які проводяться в Інституті, завжди вивішуються на інститутських дошках оголошень заздалегідь, інформація також подається на сайті Інституту. Представники студентських організацій регулярно відвідують потоки студентів, з відповідними анонсами та оголошеннями, запрошують до участі в тих чи інших заходах. Ми завжди вітаємо нові студентські ініціативи, ідеї та пропозиції. Щодо перспектив наукової діяльності студентів, то в Інституті діє Наукове товариство студентів та аспірантів (НТСА), головою якого є Євген Везєлєв, ІІІ МБ. Яке значення для Вас особисто має робота в навчальновиховній сфері? Це робота, яку я люблю, а любов до неї зумовлена насамперед повагою до студентів. Саме Його Величність Студент завжди був, є і буде основою Вищої Школи, саме від цього повинна відштовхуватися вся система відносин у виші. Як Ви ставитеся до того, що студенти суміщають роботу та навчання? З якого курсу Ви рекомендуєте це починати? Якщо студенти пояснюють свою відсутність на парах роботою, то – негативно. Незважаючи на всі позитиви набуття практичного досвіду, це не дає підстави перешкоджати навчальному процесу. Є різні форми працевлаштування. На мій погляд, студенти повинні обирати ті, які не перешкоджають їм вчитися та не змушують пропускати заняття. Якщо такий оптимальний баланс працевлаштування знайдено, то я цілком
за. Від роботи, яка заважає навчанню, я би відмовився. З якого курсу слід починати? На мою думку, слід орієнтуватись на старші курси, скоріш за все – магістратуру. Я особисто почав працювати на 5 курсі, але при цьому не пропускав занять та вчився на відмінно. І особисте питання, яке може цікавити багатьох наших студентів: як Ви проводите вільний від виконання обов’язків час? Коло моїх хобі досить широке. Захоплююсь риболовством та фотографією. Серед спортивних захоплень – ковзанка та більярд, шахи. Загалом люблю активний відпочинок. Вільні уікенди намагаюся проводити на природі. У лютому цього року П.В. Дзюба разом із студентами Інституту відвідали ковзанку. Ця зустріч «без краваток» стала чудовим елементом тімбілдингу та розбудови атмосфери злагоди і взаєморозуміння між студентами та адміністрацією. Дмитро Яровий (ІІІ МІ)
“Клубне” життя
С
Політико-дипломатичний клуб ІМВ «Ambassador»
туденти часто ставлять собі та викладачам питання: «Де саме сьогодні я можу показати те, чого мене навчили викладачі? Яке практичне застосування моїх знань?» Саме з метою втілення теоретичних знань студентів у реальну практику і був створений у 2007 році політико-дипломатичний клуб “Ambassador”. Спочатку це була невеличка організація, зібрана зусиллями активних студентів та аспірантів Інституту. Восени минулого року клуб отримав значне поповнення зі студентів перших курсів. Сьогодні клуб має близько трьохсот членів з усіх курсів та відділень ІМВ. Головою клубу є Павло Лінєвич, студент 3 курсу відділення «міжнародні відносини». У новоствореній Раді студентів Інституту інтереси нашого клубу представляє Сулейман Мамутов, студент 3 курсу відділення «міжнародне право». Особливо хотілося б відзначити таких найактивніших студентів як
Микола Зазуляк, Ігор Цибулін, Костянтин Іванчук, Юлія Тимохова та багатьох інших. Саме ці люди кожного дня турбуються про долю клубу і докладають максимум зусиль для того, щоб клуб відмінно функціонував. У чому ж полягає наша діяльність? Насам- перед, це розвиток політичної культури студентства, допомога в наукових пошуках та, звичайно ж, втілення знань у практику. Вона відбувається в різноманітних формах: семінари, конференції, майстер-класи. Особливою частиною нашої діяльності є запрошення до Інституту відомих особистостей – науковців, дипломатів, політологів. Доцент кафедри міжнародних організацій та дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Тетяна Іванівна Шинкаренко під час проведення майстер-класу з дипломатичного протоколу та етикету познайомила студентів з тонкощами міжнародної ввічливості та правилами поведінки на протокольних заходах.
Координатор проектів ОБСЄ в Україні Любомир Копай докладно розповів про себе, свою кар’єру дипломата, організацію ОБСЄ та її проекти і роботу в Україні. Пан Посол вразив студентів своїм почуттям гумору і зумів у цікавій формі викласти враження від своєї організації. Генеральний секретар ГУАМ Валерій Чечелашвілі поділився своїми знаннями про організацію ГУАМ, її роль та значення, перспективи подальшого розвитку регіонального співробітництва держав у рамках організації. Пан Чечелашвілі порадував учасників зустрічі знанням української мови і виказав цим глибоку пошану до нашої країни. На майбутнє заплановано ще багато цікавих зустрічей та заходів. Якщо вас цікавить діяльність клубу «Ambassador», і ви маєте бажання долучитися до нашої дружньої родини, звертайтеся до керівництва клубу за електронною адресою club-ambassador@ukr.net. Павло Ліневич (ІІІ МВ)
Знавці дебатів запрошують гостей
З
2007 року в нашому Інституті активно функціонує Дебат клуб. Створений на той час другокурсниками Тарасом Дзьобою та Віталієм Власюком, осередок дебатерів ІМВ швидко став популярним та відомим як в Інституті, так і за його межами. Серед основних досягнень – участь членів Клубу у Всеукраїнських та Міжнародних дебатних змаганнях (Київ, Харків, Москва, Любляна). В одному із цих турнірів було здобуто блискучу перемогу (April Due 2008), в іншому (Київська весна 2009) наша команда грала у фіналі. Особливо слід підкреслити, що вже від самого початку Дебат клуб ІМВ обрав за преференцію саме англомовні дебати (за підтримки кафедри іноземних мов). І найкращим свідченням про силу нашого Клубу став візит до Інституту в травні 2009 року діючого Чемпіона сві-
ту з дебатів, англійця Уілла Джонса. Останній, приємно вражений рівнем наших команд, запросив делегацію Дебат клубу взяти участь у міжнародному турнірі Оксфордського університету. Звичайно ж, ми радо погодилися, і вже в листопаді три наших дуети вирушають до Хітроу. Ми не обіцяємо всім відвідувачам Клубу миттєвих результатів такого ж рівня. Натомість, ми гарантуємо корисність занять дебатами, що проявляється в розвитку навичок говоріння і мислення. До того ж, іноземною мовою, що нам, здоровим і освіченим міжнародникам, конче необхідно. Дебат клуб засідає щосереди, о 14 годині. Дзвоніть, питайте, дебатуйте! Президент Дебатного клубу Віталій Власюк (IV МП)
11
На перехресті доріг
Шлях до успіху Василя Горбаля
В
асиль Горбаль – випускник ІМВ, народний депутат В нашому Інституті міжнаУкраїни, голова Львівської обласної державної ад- родних відносин обрав спеціаміністрації, член парламентського Комітету з фі- лізацію „міжнародні економічні нансових питань та банківської діяльності, член відносини”. Невдовзі йому запропостійної делегації в Парламентській Асамблеї НАТО, По- понували шукати місце для пракчесний Президент АБ „Укргазбанк», кандидат юридичних тики на літніх канікулах. Василь наук, кавалер ордену „За заслуги ІІІ ступеня”. Михайлович мріяв про фондоЧасом доля робить нам незвичайні подарунки, справ- вий ринок. За 700 км від Пассау, жнє значення яких відкривається тільки згодом. Зазвичай у Франкфурті, знаходилась одна з це нові знайомства і зустрічі, що назавжди залишають слід найбільших фондових бірж світу. у душі. У моєму випадку з Василем Михайловичем ГорСамотужки вдосконаливши німецьку мову, Василь балем все було, як завжди: великий святковий концерт на Горбаль продовжив навчання в Німеччині. Одночасно Оболоні (напередодні виборів мера Києва), в якому мені працював на м’ясокомбінаті, займаючись заготівлею шкір пощастило брати участь, виступ кандидата і живе спіл- (в зв’язку з шкідливими умовами праці ця робота добре кування з ним. оплачувалась). Коли компанія, що займалась дослідженВасиль Михайлович говорив мало, проте годинами ням економіки Європи, прислала запрошення – відгукнувслухав своїх виборців. І в якусь мить простір, досі обмеже- ся одразу. Пізніше зацікавився баварським банком Нуро ний інформацією про нього з Інтернету, несподівано роз- (сьогодні Hуро Vereins bank – другий приватний фінансоширюється, і публічну людину видно з іншого боку. В цьо- вий інститут в Німеччині, де більше 25 тисяч працівниму всесвіті – свої зоряні шляхи, свої життєві щаблі, за яки- ків і майже 10 мільйонів клієнтів). Багато разів відправляв ми і формування характуди листи зі своїм теру лідера, і авторитет та резюме, поки нарешироке визнання. „За рейтингом журналу «Фокус», Василь шті німецькі банкіНаша ж розмова вери звернули на нього Горбаль потрапив до десятки найвпливові- увагу. Тоді ж Василь лася в досить незвичному руслі. Після виступу мені Михайлович повіших молодих українських політиків.” хотілося якомога більше рив в істину: „Студізнатись: який він, мій кай і тобі відкриземляк, що керувало ним у виборі професії, чого прагнув, ють”. Невдовзі він влаштувався на роботу в банк концеряк формувалося в нього почуття відповідальності? А Ва- ну БМВ, де оволодів всіма нюансами кредитування торсиль Михайлович чисто по-галицьки цікавився „як мені гівлі. Цей же банк запропонував йому п’ятирічний контрмається”, про що мрію, які в мене захоплення. Як не див- акт. Проте інтуїція підказувала: отримані знання матино, але виявилось, що в нас напрочуд багато спільного. На- муть попит і в рідній країні. А ще далась взнаки ностальвіть ота „програма максимум„ з самого дитинства. В нього гія за родиною, друзями. було безліч уподобань: хореографічна школа, драмгурток Очевидно, життя готувало його для серйозних і відпо(до речі, перші в своєму житті гроші – п’ять рублів з копій- відальних справ, тому й випробовувало на різних складками – Василь Михайлович заробив на професійній сце- них ділянках, далеко від дому: чи справиться? Перша роні театру, виконуючи невеличку роль в опері „Мадам Бат- бота на Батьківщині – посада ведучого економіста віддітерфляй„). А ще: гори, лижі. Була й велика мрія – стати ди- лу підтримки підприємництва Мінекономіки. Потім – напломатом, тому й вивчав поглиблено іноземні мови. чальник відділу валютних операцій з цінними паперами АК „Транскредобанк”, заступник голови правління Києво-Печерського акціонерного комерційного банку, начальник відділу операцій в іноземній валюті АБ „Інтергазбанк”. Після „обкатки” у високофаховому колі Василь Михайлович вже в 25 років став самим молодим головою правління банку, очоливши „Укргазбанк”. В 2002 році Василь Горбаль був обраний народним депутатом по столичному округу № 218, а в 2006 році – за списком Партії регіонів №37. „Багата Україна, щасливі і заможні українці, соціальний захист” – такою ідеєю проникнута Концепція програми розвитку держави, над якою й досі працює Василь Горбаль і його однодумці. За рейтингом журналу „Фокус”, Василь Михайлович потрапив до десятки найвпливовіших молодих українських політиків. Василь Михайлович Горбаль – один із тих, хто не зупиняється на досягнутому. Він прагматик, знає, як змінюється ринок, йде маркетинг, менеджмент, яка геополітична ситуація в державі. І впевнений: франчайзінг Україні необхідний. І можна додати: примноження успіху, знань особливо необхідні сьогодні кожному з нас, українців.
12
Ольга Ошитко (ІІІ МІ)
Спорт Склад команди 3 тур: Андрій Соронович IV МП (капітан); Євген Попко IV МП; Валентин Іванов IV МІ (воротар); Артем Гандзюк V МВ; Володимир Проневич VI МВ; Назар Пищик V МІ; Антон Мясоєдов VI МБ; Олександр Криніцин V МЕВ. Склад команди 4 тур: Андрій Соронович IV МП (капітан); Євген Попко IV МП; Антон Лукінов IV МП (воротар); Артем Гандзюк V МВ; Назар Пищик V МІ; Олександр Криніцин V МЕВ; Олексій Абасов V МБ.
НАЙКРАЩІ СЕРЕД ДИПЛОМАТІВ Дипломат – людина, освічена в багатьох сферах знань, що має поєднувати в coбi духовне багатство, моральну чистоту, а також фізичну досконалість. Тому в кузні справжніх дипломатів – Інституті міжнародних відносин – спорту приділяється багато уваги. Студент V курсу МВ Павло Бабенко розробив проект чемпіонату з мініфутболу „Кубок майбутніх дипломатів”, який призначений для об’єднання і співробітництва студентів-міжнародників на теренах СНД напередодні „Євро2012”. Ця ідея була підтримана, тому вже відбулося декілька футбольних ігор. У перше турнір відбувся два роки тому в Харкові, в якому взяли участь сім команд з різних міст, у тому числі і з Києва (збірна ІМВ). Другий турнір – у м. Одеса, команд було вже трохи більше, серед яких також була наша. 11-13 грудня 2009 року в Києві відбувся третій міжнародний міні-турнір з футболу „Кубок майбутніх дипломатів”, який проводиться за ініціативою Ліги політологів-міжнародників „Дипкорпус” та Ради студентів Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка. Організатори відзначили, що вперше з часу заснування турніру в ньому взяла участь команда з Білоруського державного університету, що дало змогу називати турнір міжнародним. Уже традиційно вигравалa турнір команда з того міста, де проводився турнір, тому кияни сподівалися на перемогу. Не була винятком і команда нашого Інституту. Перший день турніру став легкою прогулянкою для нашої команди. Зранку обіграли команду Дипломатичної академії з рахунком 11 – 0, трохи згодом – команду Запорізького національного технічного університету з рахунком 5 – 0.
Розпочинав змагання другого дня перший півфінал, в якому наша збірна грала проти команди Київського національного економічного університету. Матч був настільки емоційно забарвленим, що словами на білому аркуші складно передати… Дві червоні картки і лише один гол, забитий за кілька хвилин до кінця гри гравцем збірної ІМВ Олександром Криніциним. Це відкрило двері до фіналу нашій команді. Матч за третє місце між двома київськими командами запам’ятався боротьбою за кожен м’яч. Команди не хотіли поступатися одна одній нічим, проте треба було виявити переможця. Ним став Національний авіаційний університет, що з рахунком 7 – 2 обіграв Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана. Проте всі чекали на фінал. Матч розпочався рівно о 15.30 та зібрав на трибунах близько 150 глядачів, які розділилися на два табори. Матч був вартий фіналу і пройшов у надпринциповій боротьбі. Перший тайм завершився з рахунком 1 – 1. За нашу команду м’яч у ворота супротивника забив найкращий гравець фіналу Артем Гандзюк. Другий тайм продовжив боротьбу, жодна команда не поступалася іншій за класом та за бажанням вирвати перемогу. Проте переможець може бути лише один. Ним стала команда Інституту міжнародних відносин, яка з рахунком 2 - 1 здобула перемогу в неймовірному фіналі! „Після фінального свистка я не дуже пам’ятаю, що коїлося, адже емоції переповнювали”, – сказав гравець нашої збірної Володимир Проневич. Капітана команди ІМВ Андрія Сороновича було відзначено титулом „Най-
кращий захисник турніру”. Він згадує: „Дійсно гарна подія, що збирає нас вже втретє. Ми довго йшли до перемоги, проте кожного разу не вистачало всього нічого. Але цього разу, нарешті, ми - переможці!” Він також відзначив, що йому дуже приємно стати найкращим захисником турніру, проте були й інші достойні кандидати: „Хотів би відзначити та подякувати адміністрації нашого Інституту, яка дуже допомогла в підготовці команди до перемоги, а також вболівальників, які несамовито підтримували нас.” Третій міжнародний мініфутбольний турнір „Кубок майбутніх дипломатів” – вже історія. Нещодавно, 9-11 квітня, відбувся четвертий етап змагань у місті Донецьк. Збірна ІМВ у дещо іншому складі боролася за перемогу всіма силами. Дійшовши до півфіналу, наші футболісти обіграли команду з Донецька з рахунком 5:3 (голи: Гандзюк – 1, Пищик – 2, Соронович – 2). Це дало змогу потрапити у фінал, в якому, на жаль, перемогу здобула команда з м. Луцьк (матч 5:4, голи: Гандзюк – 2, Пищик – 2), а збірна ІМВ посіла друге місце. Але з Донецька прибув-таки кубок! Найкращим гравцем турніру став футболіст з нашої команди Артем Гандзюк! Таким чином, за всі рази проведення турніру наша збірна здобувала і перше місце, і друге (двічі), і третє. У жовтні планується проводити п’ятий тур у м. Львів, куди збірна команда ІМВ вирушить за другим золотом! Євген Попко (IV МП)
13
GONZO – журналістика
Шен Дао
Новую ночь встречал в своем тихом доме Шен Дао. Вот уже 40 лет он жил совсем один. Его жена пропала однажды, и никто ее больше не видел. Детей у них не было, поэтому Шен Дао остался наедине с собой. С тех пор все перевернулось в доме и в нем самом. Соседи считали его безумным, но всё же что-то заставляло их глубоко уважать Шена. Хижина Шена Дао стояла на самом краю поселка в провинции Уишань. Зарабатывал он тем, что выращивал чай. На плантации работал сам и каждую весну собирал богатые урожаи со своих кустов. У старика был цех по переработке и приготовлению чайного листа, и весь процесс от сбора молодых листочков и вплоть до прессования и упаковки товара проходил здесь. Люди удивлялись, как Шен Дао самостоятельно вот уже полвека занимается своим делом и почему после мрачных событий сорокалетней давности старик Шен все еще выглядит бодрым и здоровым. *** Весной, ровно сорок один год назад, Шен с женой Мяо занимались сбором урожая со своей плантации. Пригревало солнце, а Шен и Мяо были как никогда счастливы. Шен всегда говорил: „Только в труде человек есть человеком”, поэтому той весной Шен был как обычно в приподнятом духе и с радостью выполнял работу. Надо сказать, что у Мяо было много работы по домашнему хозяйству, поэтому самостоятельно она обработала всего один чайный куст. Но этот куст был особым, ведь давал больше чайного листа, чем любой другой куст на плантации Шена. После полного процесса обработки из листьев того самого куста получился 300-граммовый диск прессованного чая пуэр. Мяо вложила всю себя в этот чай, старалась как никогда, и в результате создала уникальную вещь. Запечатав диск в бумагу, она изобразила на упаковке несколько иероглифов, которые означали „Шену от любящей Мяо” и подарила мужу. Шен очень обрадовался такому подарку и пообещал готовить и пить этот чай только в особые дни. *** Через год Мяо не стало. Сложно описать, каким горем это было для Шена. Неделю он не ел, не пил и не спал, был на грани. Но добрые люди помогли ему вернуться к жизни. Год тянулся долго… В ночь годовщины смерти Мяо, Шену приснился сон. Будто бы он бродит между рядами чайных кустов на своей плантации в поисках жены, но ее нигде нет. Вдруг Шен подошел к тому самому кусту, с которого Мяо собрала свой последний урожай. Возле куста стояла она – его жена и говорила ему: „Здравствуй, Шен. Помнишь о моем подарке? Той весной этот куст дал необычный урожай – чай, который я тебе подарила, будет продлевать тебе жизнь. Соблюдай ритуал и каждый год ровно в эту ночь готовь чай из того подаренного мною диска. С каждым глотком ты будешь чувствовать все больше силы, а после последнего глотка явлюсь тебе я и пробуду рядом до рассвета…” Резко проснувшись, Шен сначала не поверил в то, что произошло во сне. Но все же решил последовать совету жены. Развел огонь из особых грушевых дров, набрал воды из колодца и стал греть воду. Трясущимися руками развернул подарок Мяо, отломил от диска кусочек и принялся тщательно разделять листочки. Затем сварил чай на огне, как учил великий изобретатель чая Лю Юй. Каково же было удивление Шена, когда все, что говорила во сне Мяо сбылось и после последнего глотка чая перед ним возник дух Мяо, живой и здоровой. До самого утра они просидели в доме Шена, разговаривая о всем на этом и на том свете. Шен сообщал последние новости, а Мяо рассказывала о другой жизни, там, в астралах. Шен не мог отвести взгляда от жены, ведь ее так не хватало ему весь этот год. Но с первыми лучами солнца Мяо попрощалась и растворилась в воздухе, а Шен тут же уснул. *** Проснувшись утром, Шен почувствовал невероятный прилив сил и понял: то, что произошло ночью – правда. Он тут же поспешил к тому самому кусту, но добравшись до него, сердце Шена замерло – куст совсем завял и погиб. Он больше не даст урожай и, следовательно Шен будет жить, пока не закончится тот самый диск чая. Но жить – не просто существовать. Жить, радоваться… Без Мяо жизнь Шена теряла всякий смысл. И те короткие встречи, которые предстояли ему, привносили в существование Шена ту саму каплю жизни. С тех пор Шен жил и работал с удвоенной скоростью. Он имел силу, о которой говорила во сне Мяо. Но он спешил жить только ради того, чтобы год пролетел быстрее и чтобы снова увидеться с Мяо. Вот уже много лет Шен каждый год познавал все новое и новое об устройстве мира от своей жены. Он стал просвещенным, буддой. Люди, которые покупали у него чай, часто спрашивали о жизни, его ответы были малопонятными и размытыми, но глубокими. Все боялись и одновременно ценили великого Шена Дао. *** Прошло сорок лет. Шену уже было 84 года, а он все еще выглядел бодрым стариком с проницательным взглядом. В эту ночь Шен готовился к своей последней чайной церемонии. Сделал все согласно ритуалу, но так тщательно, как никогда. Как и все сорок лет подряд, к нему явилась Мяо. „Прекрасно выглядишь”, - сказал жене Шен. „Спасибо. Я как раз хотела сказать тебе то же самое”, - ответила Мяо. Шен оглядел себя – он выглядел не стариком, а таким же, как и сорок лет назад. „Ты готов?”, - спросила Мяо. Шен утвердительно покачал головой. „Ну тогда, в путь. Теперь мы вместе навсегда”. Две фигуры медленно исчезли, а в комнате остался только слабый свет от тлеющих поленьев и тихий шепот распустившихся в воде чайных листьев: „Вместе навсегда… навсегда… навсегда…”
14
Павло Ліневич (ІІІ МВ)
Література
1 квітня 2010 року в нашому Інституті відбувся конкурс читців поезії. Конкурс був присвячений Міжнародному дню поезії, що відзначається ЮНЕСКО 21 березня. Конкурс мав на меті шанування такого літературного жанру як поезія, підтримку молодих поетів та творчих особистостей в ІМВ. Конкурс мав декілька номінацій: „Українська поезія”, „Іноземна поезія”, „Воєнна поезія”, „Авторська поезія”. Першу премію в номінаціі авторська поезія отримала Мирослава Галушка (2 МП), друге місце - Олеся Кривецька (1 МП), треттє – Євген Баранов (1 МВ).
Communist Manifesto СЕРЦЕЇДАМ Blessed are the nihilists, for they believe in nothing.
The rest? It’s history now. Just check the index for faux pas. We don’t agree. Your principles get in the way. You screwed a virgin heiress. I made love to a You pace the room, beyond yourself with anger, prole. Shaking your worker’s fists in revolutionary A marriage of extremes. I dug myself a hole. Determination. Your callused hands pledge battle. And after, dazed and smoking Lucky Strikes, And hit me if your showing veins aren’t blue. To testify that brand names know no class Or is that ink? Not from a bottle: from within the skin, divisions, Your living tattooed tapestry. Both were triumphant, eyes ablaze. The word becomes flesh. ‘Myself, I like the Bible…’, I exhaled, ‘The Then legend. Propaganda. Fact. Nazarene’s As though still fresh, your catalogue of proletarian eyes… No vinegar or wine could cloud Cliché: the sword, the heart, the rose. Mother. them. Dear God. He was a worker too, you know. Don’t The hammer and the sickle on your arm. Your left. smirk!’ Appropriate. You wave them in the air. Opium of the people. DaVinci code, more like. This is a statement. A class struggle. War. Your so-called sober reasoning annoys me. Pseudo-liberal. Left-wing. P.C.. Judge yourself. Indeed, how dare I judge you, Philanthropist. You’ve not a claim upon your name: Trade union activist. No house, no car. No style. Instead: ideas. An atavistic mess. You wouldn’t know Chianti from Pinot Noir. Shut up. Now tell me that you love me. (Your ex… the name escapes me. Chardonnay?) Go get yourself another beer. You belch. You call our clandestine affair a squelch. (Post-coital subtlety for some, You wish I had been called Aurora. And party line provisions for the others.) You tasteless cruiser! Please take a seat. Damn your shameless sloganeering: Just sign it. Yes, right here. Land! Bread! Bloody childish games. No better place than here, You only dream in primary colours, Mainly red, with Lenin tacked above your Between these laundered flags of truce. The Nazi-Soviet pact. bed. By process of elimination, I’ll play Nazi, Demure in black and leathers. Why, that should hit the tabloids. Of course, both our official publications Will proclaim that Passion boosts industrial production, And helps maintain accord between great nations.
Кофейный век Время – улитка, а завтра грядущее – Где-то меж бабочкою и личинкою. Месяц рисует кофейною гущею Ночь вездесущую, небо с горчинкою. Дом: очи чёрные, вечностеклянные Вечноквадратные бредни Малевича. Левые - трезвые, правые - пьяные. Сто лет, как высохли слёзы их девичьи. Шепчут беззвучно, что всё уже вылито, Комнаты, вскрытые скальпелем памяти. Рыбок души моей мелкой учили там Пенью, а вышло - одной только грамоте. Траурный месяц под чёрною шубою, Чёрный берет приподняв, с неба пялится. Дом улыбается пастью беззубою Словно родная пещера мне скалится. Знаю: с её саблезубыми тиграми Я породнился давно. (Окна крестятся.) Боль и надежду из сердца не выгромить.
Так, ти досвідчений гравець, Пасьянси розкладаєш вправно З дівочих молодих сердець, Від тебе утікати марно. Розкішна фальш! Рожева мрія Довірливих красунь сліпих, Брехливий шепіт – жало змія. Слова... Лукавість віє з них.
Хижак. Зухвало пристрасть збудиш, Таку солодку і п’янку, Заманиш, викинеш, забудеш— І знов в лавровому вінку. В інтригах, підступах – король. Поразка – не твоя стихія. Безжальний! В тебе карамболь, А в неї сльози на шовкових віях. Та втратиш пильність ти, мосьє, Колись пройде зіркова ера, І серце лева розіб’є Граційна молода пантера.
Олеся Кривецька (1 МП)
Мирослава Галушка (2 МП)
Марина Котюжанська (3 МП). Переможець у номінаціі “Українська поезія”
(Тычет мне в ноги язык злая лестница.) Лезу зачем-то сквозь глотку Везувия, Полуживой, но пока не прожёванный. Глупость? Конечно. Но сказки безумия Слаще, чем ясностью день нарисованный.
Полина Григанська (2 МП). Переможець у номінаціі “Іноземна поезія”
Двери. Звонок. Тишина – полумёртвая. И кроманьонец, такой опечаленный: - Ну. - Это, кажется… двадцать четвёртая? - Ну. - А… - Она? С киммерийцем отчалила Євген Баранов (1 МВ)
Віра Носальчук 1 (МП). Переможець у номінаціі (Військова поезія)
15
Что значит хорошо выглядеть для женщины? Это отличное настроение, блестящие счас-
тьем глаза, любимая одежда, свежий макияж, и в 90% случаев – это высокий каблук. Да, каблуки мы любим все, от мала до велика. Это некий символ женственности нашего времени. И, в конце концов, это наш менталитет (окажись мы на мгновение на улице Риволи в Париже на десятисантиметровой шпильке, мы бы чувствовали себя, как минимум, белой вороной). И ради этого десятисантиметрового «пьедестала» женщины готовы пренебречь многими неудобствами, а иногда и рисковать здоровьем. Сегодня шпилька находится на недосягаемой высоте, с которой её уже не свергнуть, она выше всего, а женщина на шпильке – выше всевозможных коллизий моды и природы. Женщина на каблуках и женщина в кроссовках (если это не пикник, поход, поездка) – угадайте с одного раза, кто будет в центре внимания! А теперь давайте представим, что сейчас около 7:00 утра. Вы уже проснулись. Необязательно заправив кровать и обязательно приняв душ. Иногда позавтракав, почти всегда выпив чашечку кофе. Далее совершив другие систематические утренние процедуры, вы стоите в коридоре и, недолго подумав, обуваете свои любимые туфельки. Дверь, ключ, замок, лифт, улица. И вот, некоторое время спустя, вы уже заходите через центральный вход на территорию Института… Окутываете взглядом стоящих возле входа людей. Выделяете для себя несколько объектов, достойных Вашего внимания…
Но, только что возникшее желание пройтись походкой Naomi Campbell: уверенно, широким шагом и с высоко поднятой головой, остается только в мечтах . Потому что с этого момента все мысли уходят вниз: начиная с того, как бы не споткнуться и не потерять каблук, и заканчивая тем, как бы не упасть и не покалечиться. Действительно, такое возможно. Я знаю несколько девушек, которые однажды ушли домой без каблуков. А если посмотреть, сколько там осталось набоек, то мы снова поймем необходимость числа Пи. Эта тема, которую нельзя обойти, потому что она так остра! Вывод один: нельзя оставлять все как есть! Нужно что-то предпринять: ясно, что ковер никто стелить не будет, но относительно ремонта тротуара от ворот до дверей Института стоит задуматься.
Наши девушки достойны того, чтобы входить в Институт красиво и, конечно же, безопасно!
Обувь на каблуках значит гораздо больше, чем просто обувь. Она придает женщине уверенность и облик, преимущественно отличающий ее от женщины не на каблуках. Она словно преподносится над остальными и доминирует не только потрясающей осанкой, но и уверенностью, которая исходит от нее, будто бы изнутри. Но имейте в виду, каблук это деталь, которая влияет не только на облик и осанку, но и на самочувствие.
Помогите нам выглядеть неповторимо элегантно, эффектно и чувствовать себя на все «сто»!
Натали Будзей (IV МП)
Шеф-редактор: доц. Даниленко С.І. Головний редактор: Дмитро Яровий Обкладинка: Катерина Мусієнко
Заступник головного редактора: Дарина Кирилко Верстка і дизайн: Євген Гавриличенко
Над номером працювали: Євген Баранов, Наталія Будзей, Віталій Власюк, Мирослава Галушка, Поліна Григанська, Катерина Довбик, Ольга Дейнеко, Марія Єременко, Ольга Зайцева, Марина Котюжанська, Олеся Кривецька, Аліна Лихолат, Павло Ліневич,Євгенія Мельник, Артем Нікіфоров, Віра Носальчук, Ольга Ошитко, Євген Попко, Костянтин Сабітов, Крістіна Тюленєва, Ігор Черінько