СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО В ПОЗАШКІЛЛІ by НЕНЦ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОЛОГО-НАТУРАЛІСТИЧНИЙ ЦЕНТР

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО В ПОЗАШКІЛЛІ

У збірнику подані методичні рекомендації щодо організації роботи на навчально-дослідній земельній ділянці, у об’єднань,

кутку

живої

природи;

сільськогосподарськими культурами;

ланках трудових аграрних

ведення

дослідництва

із

міститься довідковий матеріал,

сценарії масових заходів, конспекти занять тощо. Даний збірник стане в нагоді вчителям біології, керівникам гуртків та аграрних об’єднань школярів, завідувачам навчально-дослідних ділянок для організації повноцінного навчально-виховного процесу.

Вступ У сучасних складних процесах суспільного життя, переходу до ринкових відносин, пошуках, спрямованих на утвердження української державності, осмислення реалій початку XXI століття, із особливою гостротою стоїть питання про підвищення ефективності трудового виховання дітей та учнівської молоді. «Національна доктрина розвитку освіти» (2002) передбачає перспективи і можливості модернізації системи трудової підготовки молоді відповідно до сучасного соціально-економічного стану країни і ринку праці. Державна національна Програма «Освіта» (Україна ХХІ століття) передбачає оновлення змісту освіти та виховання учнівської молоді. В зв’язку з цим навчальні заклади повинні не тільки забезпечити оволодіння учнями теоретичними та практичними знаннями і уміннями з основ біології, екології, сільськогосподарського виробництва, а й виховувати в них глибокий інтерес та любов до праці; створити оптимальні умови для задоволення різносторонніх інтересів дітей, розвитку їх здібностей і творчого мислення, самореалізації, орієнтації учнівської молоді на вибір професій, пов’язаних з біологією, сільським господарством. Ефективним методом для досягнення поставленої мети є організація гурткової роботи, сільськогосподарського дослідництва на полях аграрних об’єднань, учнівських виробничих бригад, навчально-дослідних земельних ділянках, у кутку живої природи тощо. Саме навчально-виховна робота на шкільній дослідній ділянці поєднує теорію навчання з практичною роботою учнів, конкретизує і поглиблює їх знання, привчає учнів до організованої колективної праці, виховує в них любов до природи, уміння збагачувати й охороняти її, естетичні почуття, творчу ініціативу, відповідальність за доручену справу, почуття колективізму, дружби і взаємодопомоги, готує учнівську молодь до продуктивної праці в сільському господарстві.

Сільське господарство — галузь матеріального виробництва, що займається вирощуванням сільськогосподарських культур та розведенням сільськогосподарських тварин для забезпечення населення продуктами харчування,

промисловості

—

сировиною.

Воно

включає

дві

взаємопов'язані великі галузі — рослинництво (його ще називають землеробством) і тваринництво, які поділяються на менші галузі, підгалузі, виробництва: зернове картоплярство,

господарство,

овочівництво

виробництво

і баштанництво,

технічних

культур,

плодівництво,

польове

кормовиробництво тощо. Сільське господарство є первинною ланкою агропромислового комплексу (АПК), а разом із харчовою і деякими галузями легкої промисловості (текстильною, шкіряною, хутровою) складає його основу. З давніх часів Україна відома своєю сільськогосподарською продукцією. Розвиток АПК залежить від природно-географічних і соціально-економічних передумов. До перших належать земельно-ґрунтові й агро-кліматичні ресурси,

які

загалом

дуже

сприятливі

на

території

України.

Сільськогосподарські угіддя займають 42 млн. гектарів, або 70% загального фонду країни. Структура сільськогосподарських угідь така: 78,9% — орні землі (рілля) і багаторічні насадження, 13,0% — пасовища, 8,4% — сіножаті. Важливою основою піднесення сільського господарства залишається найбільш продуктивне використання кожного гектара землі: всебічне застосування механізації, меліорації, запровадження науково обґрунтованих сівозмін з економічно вигідною структурою посівних площ, реалізація заходів боротьби з ерозією ґрунтів і раціональне використання осушених земель тощо. Успішне вирішення завдань, пов’язаних з підвищенням інтенсивності спрямованих

використання

землі,

впровадження

комплексу

заходів,

на підвищення її родючості, вимагає глибоких знань,

практичних вмінь та навичок. Учнівська молодь може отримати ці знання через науково-дослідницьку роботу на шкільних земельних ділянках, у трудових аграрних об’єднаннях, теплицях і т.д. Працюючи на ділянках, 4

сільськогосподарських полях, фермах, у садах, дендропарках, кутках живої природи, діти вчаться самостійно проводити нескладні дослідження, творчо розв’язувати посильні для них завдання народногосподарського значення, пропагують нові досягнення науки та

передової практики. Захоплення

сільськогосподарською працею допоможе багатьом дітям здобути певні професійні навички, знайти своє покликання в житті для того, щоб у подальшому бути повноцінними учасниками ринкових відносин. Саме тому формування готовності школярів до трудового життя - одне

з основних

завдань освітніх закладів України. Великі можливості здійснювати трудове виховання учнівської молоді мають позашкільні навчальні заклади, зокрема еколого-натуралістичні центри, які покликані засобами природоохоронної, натуралістичної роботи здійснювати виховання дітей і підлітків. Виховувати покоління людей з новим екологічним мисленням, які б свято берегли землю, ліс, воду, повітря, шанобливо ставились до природи рідного краю, допомагає залучення учнівської молоді до трудової діяльності, масових натуралістичних заходів, гурткової роботи. Трудове виховання охоплює багатоаспектні форми і методи виховного процесу, завдяки яким забезпечується загальний розвиток і морально-етична

підготовка

школярів до

трудової діяльності,

та

необхідною умовою й важливим засобом їхнього майбутнього повноцінного життя.

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ПРОФЕСІЇ Організація роботи учнівських трудових загонів та профорієнтація старшокласників на сільськогосподарські професії Зотова Олена Василівна, завідувач відділу біології та

сільського

господарства

Хмельницького

обласного еколого-натуралістичного центру

Проблема вибору роду занять, трудової діяльності, професійної кар’єри існує з давніх-давен, і це підтверджують численні історичні пам’ятки. Людство збагнуло: справжній успіх приносить лише та праця, яка обирається за власним бажанням відповідно до інтересів, здібностей. Сьогодні вибір професії – питання досить складне й серйозне. Для кожної молодої людини вибір професії – це друге народження, яке багато в чому визначає подальшу долю. Дуже важливо, щоб юнак чи дівчина були готові до такого

відповідального

кроку.

Саме

це

головним

завданням

профорієнтаційної роботи. Професійна орієнтація – це така система заходів, яка знайомить школярів із професіями, формує певні інтереси, виховує свідомий вибір професії відповідно до особистих нахилів і потреб суспільства. У сучасних загальноосвітніх закладах існує проблема профорієнтації молоді на сільськогосподарські професії. Це, в основному, залежить від об’єктивних факторів, які склалися в нашому суспільстві. Вирішення даної проблеми повинно здійснюватись за рахунок спільної роботи школи, сім`ї, суспільства, результатом якої є самостійне професійне самовизначення особистості. Тому головне завдання навчальних закладів і суспільства полягає в організації допомоги кожному учню у виборі професії з урахуванням суспільних й особистісних потреб та психофізіологічних якостей.

Профорієнтація,

як

комплексний

захід

навчально-виховній

діяльності школи, передбачає роботу, спрямовану на формування інтересу учнів до сільськогосподарських професій. Вивчення

інтересів

особистості,

диференційований

підхід

до

проведення профорієнтаційної роботи повинні бути організовані на основі діяльності загальноосвітніх закладів. І профорієнтація, як планомірний психолого-педагогічний процес, що здійснюється протягом всіх років навчання, повинна забезпечувати цілеспрямований розвиток інтересів учнів з урахуванням потреб суспільства. ОРГАНІЗАЦІЯ І ЗМІСТ РОБОТИ УЧНІВСЬКОГО ТРУДОВОГО ЗАГОНУ Молодіжний трудовий загін створюється на базі середніх навчальних закладів всіх типів, позашкільних навчально-виховних закладів, спільно з профспілковим,

батьківським

комітетом

та

органом

самоврядування

учнівської молоді, відповідно до Положення про молодіжний трудовий загін, затверджений

спільним наказом Міністерства освіти і науки України,

Міністерства праці та соціальної політики України, Державним комітетом України у справах сім’ї та молоді від 15 лютого 2002 року № 31/105/95. Учнівський трудовий загін керується у своїй діяльності основними положеннями Законів України «Про освіту», «Про позашкільну освіту», Державною національною програмою «Освіта» (Україна ХХІ століття), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.93р. №896 та положеннями Земельного і Аграрного кодексів України. Загін створюється в закладі з метою забезпечення вторинної зайнятості молоді у вільний час, а також для організації її дозвілля та відпочинку. Загін може працювати на промислових підприємствах, в аграрному секторі та на підприємствах житлово-комунальної сфери, брати участь у благодійних заходах.

Замовником робіт, які виконує загін, може бути підприємство, установа або організації будь-якої форми власності. Засновник

видає

розпорядчий

документ

–

наказ

директора

навчального закладу, яким призначається керівник, визначається структура, термін дії, порядок утворення і ліквідації та матеріальне забезпечення загону, а також спрямовує, координує, контролює та надає допомогу в організації його діяльності протягом всього періоду існування. Взаємовідносини засновника, замовника і загону визначаються законодавством та угодою, яка укладається засновником, замовником та командиром загону. В угоді передбачаються: терміни, види, умови та обсяги виконуваних робіт; матеріально-технічне забезпечення ; умови проходження, у разі потреби, фахової підготовки або інструктажу членів загону; зобов′язання щодо охорони праці, умов проживання та відпочинку, медикосанітарного обслуговування членів загону; оплата праці командира та інших членів загону, організація харчування, відпочинку; відповідальність сторін. Суб’єкти угоди можуть за власним бажанням передбачити в ній також інші умови, які не суперечать законодавству. Учнівський

трудовий загін,

сформований

з числа незайнятої

учнівської молоді, може складатися з виробничих бригад, що обумовлюється угодою. Кількість членів загону не повинна перевищувати 30 осіб. Для керівництва загоном та вирішення його внутрішніх питань формується штаб, до складу якого можуть входити заступник командира загону з виховної роботи, майстер, бригадир, медичний працівник, фахівець з питань охорони праці. Очолює штаб командир загону, який призначається засновником з числа педпрацівників. Командир формує загін та організовує його роботу, забезпечує точне і своєчасне дотримання вимог угоди, несе персональну відповідальність перед засновником за виконання членами загону робіт, створення належних безпечних умов праці, дотримання нормативно-правових актів з охорони праці, трудової дисципліни, санітарних норм. 8

До

навчально-трудової

та

дослідницької

діяльності

залучаються учні старших класів загальноосвітніх шкіл,

загоні

які не мають

медичних протипоказань до виконання робіт (згідно з нормативно-правовими актами Міністерства охорони здоров’я України), передбачених відповідною угодою, і пройшли інструктаж з охорони праці. Кандидат, який зарахується до

загону, подає засновнику такі

документи: заяву, медичну довідку про стан здоров’я, щеплення, відсутність інфекційних

хвороб, відомості про

епідемічне оточення, результати

флюорографії, а також відсутність медичних протипоказань до виконання робіт, передбачених угодою; письмову згоду батьків (для неповнолітніх). Під час зарахування до загону його члени проходять обов’язковий інструктаж з охорони праці, профілактики травматизму, із запобігання нещасним випадкам, дотримання санітарно-гігієнічних правил, а також з надання невідкладної долікарської допомоги (ознайомлення з відповідними інструкціями підтверджується у заяві про вступ до загону). Заступник командира загону з виховної роботи, який обирається на загальних зборах членів загону, організовує спортивну й культурну роботу; здійснює контроль за трудовою дисципліною; виконує обов’язки командира у разі його відсутності. Майстер,

який

обирається

на

загальних

зборах

загону

або

призначається замовником, повинен мати освіту відповідно до видів робіт, виконуваних загоном. Він керує діяльністю загону; відповідає за своєчасне та якісне виконання робіт, стан охорони праці, збереження та раціональне використання техніки й матеріалів; відсторонює від роботи членів загону за грубі порушення правил техніки безпеки до прийняття остаточного рішення штабом; зупиняє роботу в разі виникнення небезпеки для життя та здоров’я членів загону, аварійної ситуації, порушення виробничого циклу з негайним повідомленням про це командира загону та замовника. Бригадир, який в учнівському загоні призначається замовником, розподіляє членів бригади на об’єкти; керує безпосередньо роботами; 9

контролює стан виробничої та трудової дисципліни членів бригади на об’єктах; контролює дотримання правил виробничої та особистої гігієни членів бригади; забороняє виконання робіт у разі порушення техніки безпеки, а також усуває від роботи членів бригади до прийняття остаточного рішення штабом з негайним повідомленням замовника; порушує питання про поліпшення організації діяльності загону; виконує обов’язки майстра у разі його відсутності; виконує інші обов’язки, передбачені угодою. Для надання першої невідкладної медичної допомоги членам загону відповідно до угоди та складу загону може входити медичний працівник і фахівець з питань охорони праці, який призначається замовником. Форми і методи організації сільськ огосподарськ ої праці в учнівськ ому трудовому загоні Ефективною формою поєднання навчання з виробничою працею в сільському господарстві, орієнтації учнів на сільськогосподарські професії стали учнівські трудові загони – органічна складова частина навчальновиховної роботи в сільській школі. В колективі учнівського трудового загону створюються сприятливі умови для розв’язання важливих завдань виховання учнів, розвитку в них позитивного ставлення до праці. В ньому також розв’язуються важливі завдання професійної орієнтації сільських школярів, практичної

та

психологічної

підготовки

їх

до

праці

сфері

сільськогосподарського виробництва. Добре організована праця в загонах – одна з важливих умов підвищення її продуктивності. Праця школярів потребує кваліфікованого педагогічного керівництва, яке включає в себе: 1. Систематичне планування роботи учнівського трудового загону, забезпечення якісного виконання запланованого. 2. Цілеспрямовану роботу з формування трудового колективу, підвищення його виховної ролі. 10

3. Забезпечення правильної організації виробничої діяльності й відпочинку учнів. 4. Застосування раціональної системи нормування та оплати праці. 5. Здійснення взаємозв’язку навчання й праці членів трудового загону. Досвід

трудових

загонів

області

переконливо

показує,

що

ефективність педагогічного керівництва забезпечується тільки в тому разі, коли в педагогічному колективі поглиблено вивчаються форми і методи управління роботою загону. Систематично

проводяться

навчання

активу

загону,

де

старшокласники вчаться планувати й організовувати працю в бригаді, загоні. Багаторічний досвід показує, що система виховання у трудовому загоні включає три необхідних елементи: продуктивну працю школярів, що забезпечує зв'язок навчання з життям; відповідні форми й методи організації трудової

діяльності

школярів,

що

сприяють

виявленню

виховних

можливостей праці; спеціальну виховну роботу, що сприяє праці школярів та підвищує її виховний вплив. У практиці роботи навчальних закладів області використовуються такі форми організації продуктивної праці в загоні: - індивідуальна, коли учні 10-11 класів працюють на виробничих об’єктах під керівництвом спеціалістів сільського

господарства та

досвідчених наставників; - бригадна: весь колектив бригади працює на навчально-дослідному полі під керівництвом учителя та спеціалістів сільського господарства; - ланкова, коли ланка-клас працює під керівництвом ланкового і вчителя-вихователя; - табірно-бригадна: учні 10-11 класів цілодобово перебувають в таборі праці та відпочинку, живуть єдиним колективом, працюють у певний час на навчально-дослідних

земельних

ділянках

навчальних

закладів,

полях

господарств під керівництвом органів самоврядування, вчителів, спеціалістів сільського господарства. 11

Для

організації

праці

на

полях

шкільних

НДЗД,

сільськогосподарських підприємств рекомендується дотримуватись таких вимог: - застосовувати групову систему організації оплати дитячої праці; -

усі складні технологічні процеси виконувати за технологічними

картами; -

перед виконанням роботи роз’яснювати теоретичні основи

технологічного процесу й показати правильні прийоми його виконання; -

користуватися графіком, який передбачає виконання членами

ланок кожного виду робіт на сільськогосподарських машинах; -

нормувати й враховувати працю кожної ланки (учнів);

планувати спільну роботу учнів з передовиками й новаторами

сільськогосподарського виробництва; -

забезпечувати проведення змістовної дослідницької роботи в

процесі виробничого навчання; -

під час виконання практичних робіт вчити учнів використовувати

теоретичні знання, здобуті на уроках, аналізувати, робити висновки й узагальнення; -

дотримуватись режиму праці й відпочинку;

дбати про дотримання безпеки праці.

Однією з форм залучення старшокласників до продуктивної праці під час літніх канікул є табори праці і відпочинку. У трудових загонах на продуктивну працю відводиться 6 годин. Після роботи учні займаються спортом, роботою в гуртках, проводять зустрічі з цікавими людьми, працюють у читальному залі бібліотеки, організовують походи. За час праці у загоні учнівська молодь поповнить й закріпить знання з біології, хімії, фізики, навчиться краще працювати на полях навчальнодослідних ділянок. Кожний член загону ясно побачить себе, своє місце в трудовому процесі, взнає, що й для чого він робить, що від нього залежить, 12

відчує, що його праця – необхідна частина загальної справи. Творче ставлення до справи сприятиме росту ідейної зрілості юного громадянина України, зміцнить бажання стати кваліфікованим хліборобом, майстром вирощування високих урожаїв. У результати роботи закладаються умови, при яких організація продуктивної сільськогосподарської праці в колективі учнівського трудового загону оптимально впливає на свідомий вибір сільськогосподарських професій. Це: - кваліфіковане педагогічне керівництво; - практична участь школярів у виробничих процесах на полях НДЗД навчальних закладів та сільськогосподарських підприємств; - забезпечення високої результативності роботи загону на основі комплексної механізації, застосування досягнень науки та передового досвіду; - глибоке осмислення членами загону значущості продуктивної праці; - участь школярів у Всеукраїнських та регіональних конкурсах, науково-освітніх проектах і т. д. У багатьох навчальних закладах області проводиться велика й змістовна робота, спрямована на те, щоб виховати в молоді бажання поповнити ряди працівників сільськогосподарських підприємств, творче ставлення до своїх трудових обов’язків. Особлива увага приділяється вивченню впливу таких факторів, як планування роботи загону, бригади, нормування праці, вивчення складових собівартості продукції, яку вирощує загін. Щоб залучити учнів до активної участі в складанні річного плану виробничої бригади, керівник, учителівихователі проводять підготовчо-роз’яснювальну роботу. При складанні плану аналізується фактичний стан виробництва, всебічно вивчається організаційний, економічний і технічний передовий досвід. Члени бригади знайомляться з рядом порівняльних даних, які

допомагають осмислити важливість наукового обґрунтування та реального здійснення плану. Під час проведення підготовчої роботи учні знайомляться з планом роботи трудового загону. Він включає такі розділи: 1. Підсумки роботи загону за минулий господарський рік. 2. Завдання бригад по сівбі, врожайності, валовому збору врожаю, виробництву продукції тваринництва. 3. Технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур. 4. Планові завдання бригадам загону. 5. Загальні потреби загону в матеріальному забезпеченні. 6. Потреба

робочій

силі

різні

періоди

виконання

сільськогосподарських робіт. 7. Завдання

щодо

проведення

дослідів

рослинництві

тваринництві. 8. Патріотична, культурно-масова й спортивна робота. 9. Робота табору праці і відпочинку. 10. Робота ради загону. Підсумки роботи загону підбиваються на основі звітів бригад про виконання зобов’язань. Керівник складає загальний звіт загону й повідомляє про результати роботи на засіданні ради загону. Ці результати аналізуються в ланках і доводяться до відома всіх учнів, учителів, батьків на Святі врожаю. Щоб оптимально організувати роботу на полях виробничих бригад, дуже важливо заздалегідь визначити загальний обсяг робіт. А для цього потрібно виходити з того, який час відводить навчальна програма на виконання практичних робіт, на суспільно-корисну працю. З плануванням роботи учнівського загону тісно пов’язане нормування праці учнів. «Положення про учнівські виробничі бригади» рекомендує при встановленні норм виробітку враховувати місцеві умови та вік школярів. Більшість робіт на полях загону

механізовано. Оволодіваючи професією

механізатора, учні виконують весь комплекс агротехнічних робіт під 14

керівництвом інструкторів практичної їзди, а у відповідальних випадках (сівба, збирання врожаю) під керівництвом досвідчених механізаторів. Звичайно, учні працюють повільніше за дорослих. Інтенсивність їхньої праці нижча. Практика показує, що норма обробітку школяра при роботі на машинах має становити 60-70% від норми дорослого, при ручному обробітку становить 60-80% від погодинної норми виробітку дорослого. Керівники

повинні добре розуміти, що розрахунки, пов’язані з

нормуванням дитячої праці, мають проводитися, виходячи з погодинної норми виробітку дорослих. Визначені в такий спосіб норми дитячої праці здебільшого повністю виправдовують себе – діти не перевтомлюються і працюють ефективніше. Організовуючи

роботу

школярів

загоні,

керівник

повинен

обов’язково враховувати фізичний розвиток та стан здоров’я кожного учня, а також рівень його загальної трудової підготовки. Для фізично слабких підлітків

норма

виробітку

часто

буває

непосильною,

що

викликає

незадоволення собою, колективом, викликає відразу до фізичної праці, супроводжується наріканнями батьків. При справедливому корегуванні норм учень відчуває турботу про себе, і, як правило, докладає всіх зусиль, щоб працювати нарівні з товаришами. Досвід роботи учнівських трудових загонів та виробничих бригад в школах області переконує, що творче ставлення учнів до праці в процесі дослідницької роботи виховується при дотримані багатьох вимог. Серед них особливо важливі такі: 1. Правильний вибір теми й осмислення мети досліду. 2. Застосування проблемного методу при плануванні дослідницької роботи. 3. Необхідність глибокого вивчення в процесі підготовчої

роботи

біологічних особливостей культур, агротехніки їх вирощування, системи використання органічних і мінеральних добрив.

4. Кваліфіковане

педагогічне

керівництво

дослідницькою

роботою,

участь спеціалістів сільського господарства. 5. Зв'язок дослідницької роботи з перспективами розвитку місцевого господарства. 6. Обов’язкове

обговорення

результатів

дослідів,

впровадження

сільськогосподарське виробництво. 7. Постійне вдосконалення

форм пропаганди дитячого дослідництва

організацією шкільних, районних, обласних учнівських зльотів і конференцій. Профорієнтація старшокласників на сільськогосподарські професії в процесі вивчення навчальних предметів Серед багатьох завдань, які постали перед навчальними закладами області, одне з пріоритетних – формування активної свідомості, життєвої професійної позиції підлітків. У кожній віковій категорії учнів ця робота має свої особливості і вирішує конкретні завдання. Учні 5-6 класів ознайомлюються зі світом професій на виховних годинах, зустрічах із представниками професій; частими гостями таких зустрічей є батьки учнів. З учнями 7-8 класів акцент робиться на спеціальностях, поширених у нашому регіоні. Дітям пропонуються різні методики діагностики здібностей, інтересів, нахилів, а також практичні завдання: скласти описи конкретних професійних видів діяльності, обговорити їх. Для учнів старшого віку характерна жага пізнати себе, свої здібності, тому цій віковій категорії (9-11 класи), крім дослідження професійних інтересів, пропонується діагностика особистісних якостей, комунікативних навичок, тестування інтелектуальних здібностей. З метою активного включення учнів у процес професійного самовизначення проводяться тематичні виховні години, екскурсії на підприємства, зустрічі з викладачами 16

та студентами профільних навчальних закладів нашого регіону. Вся ця просвітницька, діагностична, розвивальна робота кураторів, педагогівпредметників, психологів у 5-9 класах націлена на здійснення свідомого вибору профілю навчання у 10 класі – перше відповідальне рішення підлітка в ситуації професійного пошуку. Це завдання також вирішують різноманітні розвивальні мотиваційні заняття, на яких старшокласникам пропонуються тренінгові вправи, активізуючі ігри; складання інформаційної карти – оцінки світу

професій,

тренінг

навичок

прийняття

рішень

«Сходинки

до

майбутнього», складання й захист «Життєвого проекту» тощо. Особлива увага в профорієнтаційній роботі приділяється учням 10-11 класів: забезпечення додатковою літературою, довідниками для абітурієнтів, інформацією про рейтингові іспити у вузах, про особливості сучасного ринку праці, проведення індивідуальних та групових профконсультацій, складання й аналіз особистісного професійного плану учнями, організація занять із профільних предметів, зустрічі з фахівцями народного господарства. Важливу роль у професійному самовизначенні учнів відіграють їхні батьки, тому особливе значення в цьому напрямку приділяють співпраці з сім’ями учнів. З ними проводиться просвітницька й консультативна робота. Напрацьований досвід профорієнтаційної роботи реалізується за напрямами: 1.

Ознайомлення зі світом сучасних професій: класні години, екскурсії на виробництво, зустрічі з фахівцями.

Вивчення сучасного та регіонального ринку праці: інформування, екскурсії, зустрічі з фахівцями Центру зайнятості.

Вивчення особливостей учня: діагностика інтересів, здібностей, експертний аналіз та самоаналіз особистісних якостей, класні години: «Як пізнати себе?», «Перевір свої здібності».

Формування механізму свідомого професійного самовизначення, активізація проблеми професійного вибору, визначення життєвих

цілей: розвивальні тренінгові заняття, уроки профільних курсів (1011 класи), тематичні класні години. 5.

Розвиток комунікативних, підприємницьких, правових навичок: розвивальні тренінгові заняття, уроки та факультативи з профільних курсів, тематичні класні години, лекції викладачів вузів.

Планування реалізації життєвих цілей: складання індивідуальних життєвих

професійних

планів,

консультацій,

відстеження

досягнень, коригування методів досягнення успіху. Вирішуються задачі профорієнтаційної роботи такими методами: - Професійна просвіта. Сучасний ринок праці насичений різними спеціальностями (лише найпоширеніших близько 500), більшість з них майже невідомі учням. Ознайомлення та аналіз їх особливостей важливі для орієнтації старшокласників у розмаїтті професійного світу. - Професійна реклама та пропаганда. Найбільш привабливими для підлітків є так звані «престижні» професії. Якщо пригадати, що в перекладі з латинської «престиж» - це ілюзія, зрозуміло, чому в реальному житті дипломи за цими профілями для багатьох стають ілюзією, бо неактуальні на сучасному ринку праці. Важливо орієнтувати учнів на професії, які реально цікавлять роботодавців. -

Дослідження

професійних

інтересів,

нахилів,

здібностей,

особливостей розвитку. Для того, щоб уникнути помилок під час вибору майбутньої професії, слід не лише аналізувати особливості професії, а й глибоко дослідити свої нахили, здібності, особливості психологічного, фізіологічного розвитку. Ще давньогрецький філософ Платон сказав: «Пізнай себе і виконай свою справу». Саме ідея важливості процесу самопізнання покладена в основу формули процесу професійного самовизначення: - «Образ Я + практична проба сил = усвідомлений вибір». Організація «практичної проби сил» є найскладнішим моментом в умовах навчального закладу. Вирішити цю ситуацію можуть різноманітні рольові ігри, тренінгові вправи. Вони актуалізують проблему професійного 18

вибору, формують активну, самостійну та зацікавлену позицію учнів, допомагають моделювати своє професійне майбутнє. Професійні

консультації

допомагають

здійснити

глибокий

індивідуальний аналіз особливостей обраного професійного напряму, підбір найбільш відповідної спеціальності та її співвідношення зі своїми нахилами, здібностями, станом здоров’я, детальне планування засобів досягнення мети. Цілеспрямована робота з професійного самовизначення учнів є важливою

частиною

всього

навчально-виховного

процесу

всіх

загальноосвітніх і позашкільних закладів. Сільські діти більш наближені до природних умов, вони мають конкретне уявлення про рослинний і тваринний світ, сільськогосподарську працю. У кожного в сім’ї є присадибна земельна ділянка, сад, де вирощують сільськогосподарські рослини, є домашні і сільськогосподарські тварини. З раннього дитинства сільські діти призвичаюються до сільськогосподарської праці. Тому в сільській школі можуть бути сповна реалізовані можливості біології в активізації діяльності школярів, розвитку пізнавальних інтересів, самостійності, формування професійної спрямованості. Вчитель біології в школі є не просто викладач, а й вихователь, організатор. У навчальних закладах вчитель суттєво може допомогти учням у виборі майбутньої професії. І курс біології

має значний потенціал

для

професійної спрямованості учнів. Загальновідомо, що вибір професії має бути свідомим, вільним, кожній людині це треба зробити самій. А цілковита самостійність зовсім не виключає поради інших людей. І щоб такий вибір був свідомий, учневі треба знати три фактори, якими слід керуватись: «хочу», «треба», «можу», і не всі вони мають діяти одночасно. Так, наприклад, Ярмолинецький технологічний ліцей має певний досвід професійної спрямованості, яку тут намагаються втілювати в життя. Робота вчителя біології, керівника гуртків еколого-натуралістичного профілю щодо професійного спрямування має такі напрямки:

ознайомлення з основами професій тих напрямків, де є живі

організми; -

ознайомлення з основами професій на прикладах життя і

діяльності видатних учених, випускників навчальних закладів; -

вироблення спеціальних умінь і навичок на уроках біології та

трудового навчання; -

позакласна робота, індивідуальна, в гуртках, факультативах,

участь у різних конкурсах, науково-освітніх проектах, олімпіадах, МАН. Основна мета – зацікавити, запалити вогонь бажання пізнання і мислення, щоб виникло «хочу». Уже на першому уроці у 7 класі розповідають про значення біології в практичній діяльності людини. Щоб отримувати високі врожаї, необхідно знати закономірності розвитку і росту рослин. Наголошують на необхідності знань з біології для людей сільськогосподарських професій. З професією агронома більш детально ознайомлюють учнів при вивченні тем «Корінь», «Різноманітність квіткових рослин». Тема «Різноманітність покритонасінних» містить багатий матеріал для ознайомлення з такими професіями, як садовод, агроном, селекціонер. На уроках зоології в 8 класі, в залежності від навчального матеріалу, ознайомлюють учнів з професіями, що потребують знання різних класів тварин. Пропонують учням виступити в ролі рибалок, зооінженера, розповісти про особливості місцевих порід великої рогатої худоби, методи догляду за ними. Саме на таких уроках зароджується перше «хочу»: хочу більше дізнатись про професію, хочу детальніше займатись біологією. Ознайомлюючи учнів з життям і діяльністю вчених-біологів, зупиняються не лише на їхніх біографіях, особливу увагу звертають на високий школярів

професіоналізм, у

патріотизм.

важливості своєчасного

Яскраві

приклади

визначення

переконують

виборі професії,

викликають бажання впевнено йти до своєї мети, спонукають замислитися над такими поняттями, як чесність, порядність, людяність. 20

Постає питання: а чи зможу? Перевірка і підтвердження цього відбувається частково на уроках, при виконанні лабораторних і практичних занять. В ході ведення занять підкреслюють, де і в якій професії необхідне вміння спостерігати, порівнювати, використовувати статистичний обробіток матеріалів (агроном, зооінженер, лікар та ін.). Розв’язуючи задачі з генетики, учні входять у роль селекціонера (як ліпше провести схрещування норок). Намагаючись крокувати в ногу з життям, завжди на уроках обговорюють всі новини сільськогосподарської та біологічної наук, залучають школярів до участі в масових еколого-натуралістичних заходах, науково-освітніх проектах, організованих Національним ЕНЦУМ. Одним із головних завдань Берездівського НВК Славутського району є підготовка до свідомого вибору професії. Враховуючи те, що система уявлень молоді про престиж тієї чи іншої професії, праці та освіти взагалі піддається

серйозному

перекручуванню,

знижується

уявлення

нових

поколінь про рівень професіоналізму і культури праці, переоцінюються такі негативні явища, як спекуляція та рекет, а заробітна плата в сільському господарстві

найнижчою,

орієнтація

старшокласників

на

сільськогосподарські професії – дуже складне завдання. Воно вимагає від вчителя глибокої поінформованості як про самі професії, так і про ринок праці, і володіння різними формами та методами профорієнтаційної роботи, і ґрунтовних знань психології. Педагоги Берездівського НВК приділяють серйозну увагу підготовці учнів до свідомого вибору професії, адже при вивченні кожного навчального предмета створюються можливості для ознайомлення учнів із певними професіями. Це перш за все такі професії, які будь-яким чином пов’язані з навчальним матеріалом. Тому цілком зрозуміло, що найбільш важливим в орієнтації учнів на сільськогосподарські професії є трудове навчання та тракторна справа, під час вивчення яких учні знайомляться з агротехнікою, з основами слюсарної справи, з сільськогосподарськими машинами та агрегатами, з основами рослинництва та тваринництва. 21

Велику роботу з профорієнтації учнів на сільськогосподарські професії проводять класні керівники. Особливо

велику

роль

орієнтації

старшокласників

на

сільськогосподарські професії відіграє Свято врожаю. Так, девіз Свята хліба «Коли порівнюєш із золотом зерно, дивись, щоб не образилось воно. А що фактично золото? Метал… Зате зерно – начало всіх начал…» змушує кожного учасника чи глядача свята замислитись над питанням справжньої ціни золота та хліба, матеріального та духовного багатства, життєвих цінностей. Спостерігаючи

за

результатами

праці

хліборобів,

учні

переконуються, що праця селянина – це не лише важкий фізичний труд, а й професіоналізм, творчість, інтелект, що праця без любові ніколи не дасть бажаних врожаїв. Ще раз утверджуються учні в думці, що нині, в часи науково-технічного

прогресу,

будь-яка

сільськогосподарська

професія

потребує глибоких знань, і не лише з агротехніки чи механізації, а й інформатики,

програмування,

біології,

хімії

тощо

(всі

бажаючі

старшокласники можуть поглиблювати свої знання з цих предметів, відвідуючи факультативи, курси за вибором, спецкурси). З метою розвитку інтересу старшокласників до різних галузей сільського господарства, практикують проведення годин спілкування з учнями на різну тематику. Наприклад, про догляд за сільськогосподарськими тваринами, одомашнення екзотичних птахів, умови розведення «заморської курки», «царської птиці», куріпки, навіть страуса. Проте їх вирощування – і прибутковий бізнес, і вагомий додаток до повноцінного харчування сім’ї. З метою професійної орієнтації школярів, проводять й інші культурно-масові заходи: усні журнали «У світі професій», диспути на тему «Особисте і громадське у виборі професії», виставки відповідної літератури тощо. Однією з форм профорієнтаційної роботи серед старшокласників є екскурсії. На екскурсіях, як правило, створюються умови для ознайомлення 22

учнів із матеріалом, який виходить за межі навчальної програми. Тут мають можливість проводити екскурсії на тракторні стани СФГ «Манятин» Берездівського підприємства,

відділення місцевий

Славутського

хлібозавод,

ремонтно-транспортного

молокопереробне

підприємство.

Відвідуючи тракторні стани, старшокласники знайомляться з сучасними сільськогосподарськими

машинами,

спостерігають

підвищення

інтелектуального рівня фізичної праці, наочно знайомляться з професіями робітників, які ці машини обслуговують (тракториста, комбайнера, шофера, слюсаря, токаря, електрика, коваля, інженера-механіка тощо). Під час екскурсій на хлібозавод учні мають можливість власними очима побачити, якою довгою є дорога хліба від поля до столу споживачів, якими глибокими знаннями і різноманітними навичками треба володіти, щоб виробляти різні види хліба та хлібопродуктів. Відвідуючи ферми та молокопереробні підприємства, учні отримують уявлення про застосування новітніх технологій у тваринництві та переробній промисловості,

знайомляться

професіями

зоотехніка,

ветеринара,

технолога, лаборанта тощо. Зустрічаючись

на

цих

підприємствах

зі

своїми

сусідами,

односельчанами – майстрами своєї справи, старшокласники по-іншому оцінюють їхню працю, а отже, по-іншому сприймають цю професію і себе як її майбутнього представника. Необмежені

можливості

для

ознайомлення

учнів

із

різними

професіями має учитель у процесі проведення гурткових занять. З великим задоволенням відвідують учні гурток бджільництва. Враховуючи те, що професія пасічника є не дуже поширеною у нашій місцевості, а продукти бджільництва надто цінні завдяки своїм лікувальним властивостям, а мед ще й як харчовий продукт, керівник гуртка приділяє велику увагу інформуванню учнів

про

особливості

професії

пасічника,

про

цінність

бджільництва та розвитку практичних умінь і навичок школярів.

продуктів

Займаючись у цьому гуртку, деякі учні працюють над виконанням науково-дослідницьких робіт. Здійснюючи науково-дослідницьку роботу під керівництвом досвідчених педагогів, фахівців та вчених-аграріїв, учні мають можливість ще раз переконатися в тому, що робота на землі потребує не лише фізичної, а й розумової праці. Вибір професії має велике значення для всього життєвого шляху людини. Тому цілком природно, що й батьки приділяють цьому питанню велику увагу. Проте вплив батьків на вибір учнями сільськогосподарських професій не завжди буває позитивним. Це пояснюється тим, що праця в сільському господарстві оплачується в наш час низько, та й умови проживання в сільській місцевості бажають бути кращими. У зв’язку з цим педагоги проводять відповідну роботу з батьками школярів, звертаючи їхню увагу на можливості дітей та на ті зміни, які відбуваються в суспільстві на користь села. Система роботи Великоскнитської ЗОШ І-ІІІ ст. Славутського району з професійної орієнтації включає: ознайомлення учнів з різними галузями народного господарства, підприємствами, акціонерними товариствами, установами; вивчення нахилів і професійних інтересів школярів та методів їх виховання; формування у школярів правильних, суспільно важливих мотивів вибору професії; консультування учнів з питань, пов’язаних з продовженням освіти, вибором професії, працевлаштуванням. Найбільш доцільним у системі роботи вчителів цієї школи стали три етапи профорієнтації: профорієнтація, профконсультація, профадаптація. Профорієнтація на сільськогосподарські професії старшокласників здійснюється

в школі на всіх уроках. Так, на уроках

фізики в процесі

вивчення фізичних теорій і законів, встановлення причинно-наслідкових зв’язків між явищами, дітям роз’яснюється, що застосування теоретичних знань на практиці в нестандартних умовах залежить від змісту та методики використання виробничого матеріалу для господарських потреб.

Ілюструється застосування фізики в сільському господарстві різними методами: розповіддю, показом кіно і діафільмів, таблицями, схемами, застосування фізичного експерименту. Ефективно впливає на формування інтересу до професії приклад роботи сучасного механізатора, технічні знання якого стоять на рівні інженера. Важливо підкреслити, що добре освічений механізатор потрібен у кожному господарстві. Важливий матеріал для профорієнтаційної роботи міститься в розділі «Електрика», де учні ознайомлюються з практичним застосуванням цих явищ у найрізноманітніших

технологічних

процесах сільськогосподарського

виробництва: при очищенні і сепаруванні зерна, обприскуванні рослин, меліорації ґрунтів і т.п. Під час вивчення теми «Електромагніти» ілюструється їх практичне використання для очищення насіння конюшини, льону, люцерни, проса від насіння бур’янів. У процесі вивчення теми «Змінний струм» учитель повідомляє учнів, що для обігрівання тваринницьких приміщень використовують індукційні нагрівачі, які складаються з металевих труб, усередині яких є відповідна кількість витків ізольованого дроту, по якому пропускають змінний струм. Добір, складання задач на сільськогосподарську тематику також допомагають реалізувати поставлену проблему. Важливу роль у підготовці учнів до майбутньої трудової діяльності відіграють лабораторні роботи. У системи профорієнтаційної роботи вчителя одним із важливих завдань є профорієнтація в позаурочний час. Індивідуальна робота з учнями і написання рефератів, виготовлення фільмів про професію своєї мрії, виконання індивідуальних завдань, практичних робіт, безумовно, спрямовує на вибір ними майбутньої професії. Проводить профорієнтаційну роботу серед учнів і вчитель біології. Хоч курс біології, будучи загальноосвітнім, не розрахований безпосередньо на підготовку учнів до певної спеціальності, але він сприяє виконанню цього 25

завдання. У сільській школі вивчення тваринного і рослинного світу у курсі біології є теоретичною підготовкою до викладання основ тваринництва і рослинництва в 10-11 класах. Певну допомогу в профорієнтації молоді надають учителі-філологи. У своїй роботі вони практикують регулярне написання диктантів і творів про сільськогосподарське виробництво, використовують навчальний матеріал, який орієнтує учнів на вибір сільськогосподарських професій. Сприяє у виборі професій для сільського господарства правильно спланована позакласна робота, а саме: екскурсії на виробництво, зустрічі з людьми

різних

професій;

диспути,

круглі

столи,

робота

клубу

старшокласників «Орієнтир», де учні мають змогу більш глибоко дізнатися не тільки про ту чи іншу професію, а й про той заклад, де можна її здобути. Інтерес до сільськогосподарських професій формується і під час роботи в майстернях

на

шкільній

навчально-дослідній

земельній

ділянці,

сільськогосподарському виробництві. Практика показує, що чим вищий рівень організації дослідницької роботи на ділянках та чим більше і повніше учні включаються в розв’язання завдань для місцевого господарства, тим активніша їхня участь у цьому виробництві та вищі освітні й виховні результати праці. Поєднання роботи на ділянці з навчанням на уроках створює найсприятливіші умови для розвитку особистих намірів кожного учня. Після закінчення школи учні, які працювали в гуртку юннатів, показують себе на виробництві ретельними та ініціативними працівниками. Допомагає у розв’язанні профорієнтаційних завдань сільської школи робота пришкільного оздоровчого табору «Веселка», який щоліта працює при школі, де учні не тільки відпочивають, а й проводять певну дослідницьку роботу. Старшокласники, виконуючи

польові роботи, знайомляться з

колективом трудівників місцевого господарства, допомагають механізаторам, вчаться

працювати

на

машинах.

На

току

старшокласники

вчаться

користуватися зерноочисними машинами, визначати вологість зерна, бачать безпосередньо роботу зерноочисних машин. Частина

учнів

протягом

літніх

канікул

працює

помічниками

трактористів і комбайнерів у господарстві, залучається до роботи у тваринництві. Старшокласники повинні зрозуміти і впевнитися, що без закоханих у свою

справу

людей

не

можна

створити

високопродуктивне

сільськогосподарське виробництво. Активною формою виховання любові до землі є вивчення трудової слави місцевого аграрного господарства. Безпосередньо стикаючись з виробництвом, зустрічаючись з передовиками та спеціалістами господарства, підліток починає усвідомлювати, що таке справжня боротьба за високу продуктивність праці та хліборобська слава. Отже, підсумовуючи сказане, можна стверджувати, що в освітніх закладах систематично проводиться планомірна профорієнтація учнів

до

роботи в сільському господарстві. Тому сьогодні воно повністю забезпечене місцевими кадрами. Є серед них агрономи і зоотехніки, ветеринари і садівники, інженери і механізатори, а у села є майбутнє.

Рекомендований конспект бесіди на тему: Зустріч зі спеціалістом як один зі шляхів пізнання професії Мета

бесіди

–

ознайомити

учнів

із

цілями

задачами

професіографічної зустрічі, підготувати їх до такої зустрічі та збору професіографічного матеріалу. Хід бесіди 1. Вступна бесіда з теми: «Різні шляхи вивчення професії» - які шляхи вивчення професій ви знаєте? -

які

основні

питання

необхідно

з’ясувати

процесі

професіографічної зустрічі? 2. Робота з теми бесіди: - встановлення з учнями специфіки професіографічної зустрічі зі спеціалістом як методу ознайомлення з професією; - підготовка учнів до практичного проведення зустрічі: а) ознайомлення з планом бесіди; б) розробка і аналіз запитань бесіди; в) розподіл запитань в групи; г) запитання етики поведінки під час бесіди; д)обговорення питань оформлення матеріалів професіографічної зустрічі. Домашнє завдання: - групам учнів уточнити і розподілити питання до представника професії; - продумати способи збирання інформаційних матеріалів

на зустрічі з

представником професії з метою підготовки його до наступної експозиції (записи, замальовки, фотографування). Розвиток стійкої мотивації до вибору професії в учнів визначається ще і здатністю до аналізу професій, котра в свою чергу засновується на 28

систематизованих та загальних знаннях

про світ професійної праці і

особливостях професійної діяльності. З цією метою можуть бути проведені класні години, що розкривають суть

та принципи професіографічного

дослідження. Складаючи

професіографічну

характеристику

професії

(професіограму), учні повинні відповісти на наступні питання: 1. Загальні відомості про професію Історія виникнення професії, соціально-економічне значення і місце професії в народному господарстві, перспективи розвитку професії, зв'язок даної професії з іншими професіями, спеціальностями, існуючими в рамках професії. 2. Характеристика трудового процесу. Сфера діяльності і вид праці, основні знаряддя праці, виробничі операції, робоча позиція, продукція, що виготовляється, види дефектів і причини їх виникнення, організація праці. 3. Санітарно-гігієнічні умови. Мікрокліматичні умови, режим і ритм праці, можливість виробничих травм, профзахворювання, медичні протипоказання. Вимоги професії до фізичних і психологічних якостей людини. Характеристика різних видів сприйняття в професійній діяльності, фізичні якості, моторно-рухові дії, інтелектуальна сфера, вольові якості

емоціонально-

особистості, ділові, моральні якості, вплив професії на

особистість. 4. Вимоги до професіональної підготовки. Вимоги до загальноосвітньої і спеціальної підготовки, характеристика навчального закладу й умов вступу, тривалість

навчання і рівень

отримуваної кваліфікації, перспективи росту і просування по службі. Отримавши відповіді на ці питання, можна скласти характеристику професії (професіограму), а знаючи вимоги до професії, учні мають 29

можливість «примірити» її до себе, співставити свої інтереси, схильності, здібності з вимогами. З метою закріплення набутих умінь і навичок аналізувати професію можливо запропонувати учням професіографічну екскурсію. Проведенню професіографічної

екскурсії

передує

підготовча

робота.

Підготовку

професіографічної екскурсії вчитель може виконувати за планом: - Вибір об’єкту екскурсії. - Визначення мети екскурсії. - Попереднє відвідування підприємства з метою узгодження з адміністрацією строків та умов проведення екскурсії. - Розробка плану бесіди-підготовки учнів до екскурсії. - Підготовка екскурсоводів до проведення екскурсії. У якості прикладу до уваги класних керівників пропонуємо варіант плану бесіди-підготовки учнів до екскурсії. Тема: Професіографічна екскурсія як один зі шляхів вивчення професії Мета: ознайомити учнів зі специфікою професіографічної екскурсії як одного з можливих шляхів вивчення професій, підготувати їх до проведення

такої

професіографічної Завдання

екскурсії

збору

інформації

для

складання

характеристики професії. вчителя:

підготувати

учнів

до

сприйняття

професіографічної інформації на запланованій екскурсії, розробити план спостережень, ознайомить з правилами поведінки, що гарантують безпеку під час екскурсії. Хід бесіди 1.Фронтальне опитування з теми: «Шляхи вивчення професій» -

Які шляхи вивчення професій вам відомі? 30

Які особливості проведення екскурсії?

Яка задача поставлена

при проведенні екскурсії? (скласти

професіографічну характеристику професії). -

Що

необхідно

знати

про

професію,

щоб

скласти

її

професіограму? 2. Робота з теми бесіди: - Спілкування з учнями про специфіку професіографічної екскурсії. -

Підготовка

учнів

до

практичного

проведення

екскурсії:

ознайомлення з методом спостереження. - Розробка з учнями плану спостереження і запитань – завдань з теми екскурсії. - Ознайомлення учнів з технікою безпеки і правилами поведінки під час екскурсії. - Обговорення питань, які стосуються оформлення матеріалів за результатами професіографічної екскурсії. 3. Домашнє завдання: - Продумати план складання професіографічної характеристики професії, про яку буде йти мова на екскурсії. - Ознайомитися з рекомендованою літературою з теми екскурсії. Класному керівнику для успішного проведення екскурсії необхідно підготувати до неї екскурсовода. Досвід показує, що при викладені професіографічного матеріалу екскурсоводом

зустрічаються наступні

помилки, які ускладнюють засвоєння інформації учнями: -

надмірне

багатослівне

пояснення

другорядних

сторін

професіональної діяльності; - надмірна стислість, конспективність професіографічного матеріалу, що не дає можливості учням вловити логіку аналізу професії; - безсистемність та складність викладеного матеріалу для сприйняття учнями.

При

проведенні

екскурсії

потрібно

також

уникати

підміни

професіографічної інформації відомостями про організацію на підприємстві культурно-масової, спортивної та іншої роботи. Ця інформація має цінність тільки як допоміжна, але не основна. Позакласні та позашкільні заняття для розвитку професіональної самосвідомості можуть бути різними за змістом і формами їх проведення. Однією із таких форм, основаної на самостійності та ініціативі учнів може бути усний журнал. Організація усного журналу та його випуск включає наступні етапи: -

підготовку учнів до випуску журналу;

збір учнями профорієнтаційного матеріалу;

запрошення спеціалістів для участі

в якості консультантів-

арбітрів; -

випуск нового журналу.

Підготовка до випуску усного журналу проводиться на класній годині, де разом із класним керівником розробляються завдання для учнівських пошукових груп. Їх може бути 3-4. Першій групі доручають дізнатись про історію і географію заданих професій, другій – вивчити особливості та умови праці, підібрати книжки і професіограми, присвячені обраним професіям, третій - з’ясувати вимоги до цих професій і людей, четвертій – скласти вікторину і сценарій конкурсу знавців із вивчених професій. Випуск усного журналу, конкурси і вікторини на кращого знавця професій на класній годині з представниками професій, батьками і вчителями-предметниками. За підготовленими матеріалами учні можуть виступати у паралельних класах. Можна також організовувати конкурси між паралельними класами на кращий випуск усного журналу. Однією з ефективних форм профорієнтаційної роботи з учнями є самостійні професіографічні дослідження. Його завдання: самостійний пошук і вивчення учнями інформації про професії, яка слугує необхідним матеріалом для складання профорієнтаційної характеристики професії, що вивчається. Професіографічне дослідження, 32

забезпечуючи високий рівень пізнавальної активності учнів, задовольняє їх допитливість, дає можливість в повній мірі ознайомитись зі світом професій, сприяє формуванню соціально-професійної направленості до трудової діяльності, особистісно і

соціально значимих мотивів вибору професій,

ознайомленню з професіографічними матеріалами та умінню аналізувати професію. Часто помилкове або неповне уявлення про професію призводить до створення неадекватного ставлення до професії. Однак, набуваючи необхідних знань про цю професію, учні змінюють своє ставлення до неї. Самостійно досліджуючи професію, спостерігаючи за роботою спеціаліста, розпитуючи про труднощі, з якими зустрічається і вирішує працівник, про перспективу професійного розвитку і росту, а також знаючи про свої індивідуальні особливості, учні вже можуть поставити перед собою питання про свою відповідність цій професії. При самостійній пізнавальній діяльності учнів здобувається подвійний ефект: профорієнтаційний – отримання важливої для учнів інформації та виховний – впевненість у своїх можливостях вирішити серйозні життєві завдання, формування готовності до оригінального, самостійного вирішення будь-яких життєвих проблем. Для підведення підсумків самостійних професіографічних досліджень учням доцільно провести масовий захід. Захист професії Мета:

Проаналізувати

динаміку

професійних

інтересів

учнів,

підвести підсумки профорієнтаційних заходів, виявити, наскільки глибоко засвоєні отримані знання. Завдання вчителя: завчасно поставити перед учнями проблему – самостійно дослідити одну з професій (бажано ту, з якою учні пов’язують своє майбутнє) і оцінити свої можливості відповідно до вимог, що ставлять до вибраної професії; сприяти дальшому розвитку пізнавальної діяльності і творчого мислення, вияснити, наскільки досконало засвоїли учні метод аналізу професії з метою професійного самовизначення, які зміни відбулися в їх ставленні до свого майбутнього вибору внаслідок отриманих знань. Проведенню даного заходу передує довга підготовка. 33

Приблизно за місяць з учнями виробляється тематика доповідей для захисту. Теми можуть бути найрізноманітнішими: «Моя професія – професія майбутнього», «Хочу бути…і буду», «Захищаю професію…», «Мені бути…», «Професія моїх батьків – моя професія», «Праця токаря», «Праця садівника» і т.д. Самостійно вибравши і продумавши тему, визначивши завдання, учні намічають план досліджень, проводять спостереження, фіксують факти, роблять висновки. Таким чином, готуючись до захисту професії, учні поглиблюють свої знання про обрану професію, що сприяє у дальшому свідомому професійному самовизначенню. Знайомляться з літературою, підбирають необхідні схеми, малюнки, світлини, відвідують робочі місця, проводять бесіди з представниками досліджуваної професії, спостерігають за їх працею, знайомляться з інвентарем, обладнанням, з трудовим процесом, умовами праці, встановлюють соціально-економічне значення і місце професії в народному господарстві, вимоги до професійної підготовки. Думають над тим, які знання, отримані в школі, потребують поглибленого вивчення. Захист проводиться самими учнями. В якості гостей можуть бути запрошені представники професій, що захищатимуться. Після короткого слова вчителя, що повідомляє про мету і завдання уроку, виступають доповідачі. Бажано, щоб доповіді прозвучали як усні твори. На захист однієї професії відводиться 8-10 хвилин. Учні, що виступають в якості опонентів, висловлюють свої думки щодо доповіді, ставлять запитання доповідачу. План дискусії опонентів може виглядати так: -

відповідність матеріалу до вибраної теми;

композиція доповіді;

логічність викладу;

підхід до матеріалу (творчий чи шаблонний);

наявність своїх власних думок, суджень, оригінальних рішень;

правильність і переконливість висновків, оцінок, аргументів;

мова доповідача, точність, правильність, емоційність, виразність;

підсумки – наскільки доповідач упорався із завданням, поради

доповідачу. Така системна профорієнтаційна робота допоможе школярам краще пізнати різні професії і визначитися в своєму професійному виборі. Важливу роль у профорієнтації школярів відводиться використанню ігрових форм роботи, які збуджують дитячу свідомість, зацікавленість і допитливість, сприяють розумовому розвитку, поглиблюють в учасників гри знання про професії. Профорієнтаційні ігри для учнів старшого шкільного віку Гра «Вперед, у майбутнє!» Гра може проводитися в класі або актовому залі. Мета гри: допомогти старшокласникам, що визначаються у виборі професійного навчання, більш усвідомлено підійти до свого майбутнього, усвідомити взаємозв’язок різних життєвих етапів і подій. Гра переконує учасників відповідально поставитися до вибору життєвої стратегії, показує можливість і необхідність планування свого майбутнього. Оптимальний період для проведення гри – початок-середина 10 класу, час, коли старшокласникам необхідно визначитися з планами щодо продовження освіти після закінчення школи. Зміст гри Старшокласникам пропонується унікальна можливість майже за 2 роки до закінчення школи відчути себе випускником, студентом, молодим спеціалістом, спробувати «на смак» різні варіанти свого майбутнього, заздалегідь спрогнозувати його, подивитися на отримані результати й змінити їх, якщо виникне потреба. Матеріали й вимоги до організації гри: •

3-4 набори фломастерів, маркерів різних кольорів;

•

ручки всім учасникам;

•

папір формату А-4 (зокрема, заздалегідь розрізані навпіл аркуші

за кількістю учасників); •

бланки «залікових аркушів» (див. додаток, бланк «залікового

аркуша») – для кожного учасника; •

текст з позначеними кольорами відповідей – для кожного

учасника; •

таблички з переліком завдань студентства (див. додаток);

•

плакати з переліком видів діяльності студента (6-7 екземплярів);

•

аркуші ватману з переліком життєвих досягнень (див. додаток);

•

по 1 аркушу кольорового паперу (формату А4) таких кольорів:

жовтий, червоний, зелений, синій, коричневий; •

магнітофон;

•

музичний запис «Шкільні роки чудові»;

•

повітряні кулі.

Учасники: ця гра – для учнів 10 класу (вона цілком може проводитися для учнів однієї паралелі, що не є однокласниками). Необхідна участь класного керівника. Повинно бути не менше двох ведучих – два педпрацівники. Проведення (етапи гри). Тематична розминка і занурення в ігрову ситуацію проводяться ведучими в окремому приміщенні (бажано, щоб це місце подобалося учасникам). Ведучий. Сьогодні в нас буде незвичайна гра. Ви маєте можливість уявити своє майбутнє, спланувати його, може, щось змінити в ньому або щодо нього, над чимось замислитися. Можливо, у процесі гри у вас з’являться якісь питання, бажання щось обговорити з ведучими. Ви зможете це зробити на консультації із психологом або під час класної години. Гра складається з декількох етапів, кожний із яких буде зафіксований у вашому «заліковому аркуші». А зараз я прошу всіх пройти за мною. 36

Ведучі ведуть старшокласників у хол перед актовим залом, де вже звучить музика «Шкільні роки чудові…». Роздають «залікові аркуші», діти по одному заходять в актовий зал, двері за ними гучно зачиняються й закриваються на замок. Музика уривається. У залі всі присутні сідають у коло на стільці. 1 ведучий. Уявіть собі, що ви розстаєтеся зі школою: випускний бал закінчився, ви роз’їхалися. Які почуття переживає зараз кожний випускник? Поділіться, будь ласка. (Перший ведучий обговорює з учасниками їхні почуття. Наприкінці обговорення другий ведучий кладе в центр кола маркери, фломастери.) Тепер я прошу вас вибрати колір свого почуття й позначити його в «заліковому аркуші». (Відзначивши колір почуття, учасники повертаються в коло, ведучі роздають кожному по аркушу формату А5). Напишіть кожний на своєму аркуші основні фактори, принципи і переконання, що впливають на вибір майбутньої професії. Після того, як закінчите, поверніть аркуш до групи й тримайте його так, щоб інші могли прочитати. Другий ведучий допомагає учасникам скоригувати формулювання. Якщо серед гравців виявляються діти, у чиї плани не входить подальше продовження освіти, другий ведучий пропонує їм пояснити свою позицію. 1 ведучий. Тепер підійдіть і покладіть руку на плече тій людині, чиї погляди вам близькі або цікаві. (Діти об’єднуються в групи). У групах складіть список аргументів на захист вашого принципу вибору професії: чому саме він здається вам основним або чому для вас він такий важливий. Групи представляють списки своїх аргументів. Другий ведучий організовує дискусію з обговорення принципових світоглядних позицій: що важливіше – забезпечити достаток родині, реалізувати себе чи морально приносити користь чужим людям на шкоду своїм дітям і т.д. Якщо серед 37

учасників є діти, у чиї плани не входить подальше продовження освіти, ведучий пропонує їм аргументувати свою позицію. Ще раз подумайте про принцип, за яким ви вибираєте професію. Вирішіть, чи залишаєтеся ви у своїй групі або хотіли б перейти в іншу, чиї погляди виявилися вам ближче? (Учасники переходять). Запишіть свій принцип вибору професії в «заліковий аркуш». Другий ведучий роздає кожному учасникові аркуш із текстом тесту. Учасники, які не бажають продовжувати подальше професійне навчання, самостійно обмірковують і записують важливі для них життєві досягнення на найближчі 5 років після закінчення школи. Я зачитую вголос текст тесту, а ви вибираєте свої варіанти відповідей. У кожному запитанні можна вибрати тільки один варіант відповіді. Після вибору відповіді відзначте в «заліковому аркуші» колір, що відповідає позначці навпроти обраної відповіді в тесті. Після завершення тесту у вас має бути відзначено 4 кольори. (Поки один ведучий працює з тестом, інший розвішує на стендах або стінах більші аркуші (А4) кольорового паперу). Тепер подивіться на кольори обраних вами відповідей. Який переважає? Підійдіть до великого квадрата цього кольору. Якщо ви набрали порівну різних кольорів, залишайтеся на місці й послухайте, що означає кожен із них. Один ведучий називає досягнення студентства й розшифровує їх, інший прикріплює під кольоровим папером таблички з назвами цих досягнень: жовтий – стати професіоналом, червоний – можливість працювати за фахом з дипломом й первинними знаннями, зелений – активне студентське життя, синій – спосіб особистісного життя, коричневий – кар’єрні амбіції. Важливим моментом на цьому етапі є розмежування для учнів двох схожих на перший погляд завдань – стати професіоналом і можливість працювати за фахом за допомогою диплому й первинних знань. Ведучий може пояснити, що стати професіоналом за 5 років навчання в інституті – це дуже важке 38

завдання, яке передбачає поєднання ґрунтовного навчання зі стажуванням. Частіше становлення професіонала відбувається вже після закінчення ВНЗ в процесі набуття досвіду. Але це, як правило, передбачає протягом якогось часу після закінчення ВНЗ роботу не в дуже престижних і добре оплачуваних місцях, перш ніж початківець-фахівець стане конкурентоспроможним у професійному середовищі. Тепер ті, в кого було порівну різних кольорів, оберіть мету студентства, що вам ближче, назвіть нам її й підійдіть до кольору, що їй відповідає. Всі учасники можуть вирішити: залишитися їм у своїй групі чи перейти до іншої, чия мета здається кращою. (Учасники переходять). Запишіть, будь ласка, ваші завдання в «залікові аркуші». (Діти об’єднуються в групи за обраними завданнями студентства, заповнюють «залікові аркуші», учасники, які самостійно працюють, представляють і записують свої завдання.) 1 ведучий. Зараз ви працюватиме в групах, об’єднаних однією метою студентства. Ми дамо кожній групі плакат з різними видами діяльності студента. Ваше завдання – вибрати з переліку справи й заняття студента, що вчиться в інституті з тією самою метою, що й у вас. Ведучі роздають групам по плакату (див. додаток), діти складають перелік справ студента. Ведучі у жартівливій формі коригують роботу груп. Учасники, які не бажають продовжувати подальше професійне навчання, складають і записують перелік справ і занять, необхідних для реалізації завдань. Тепер складіть режим життя студента протягом одного тижня, що припускає реалізацію всіх обраних вами справ. Діти складають і зачитують іншим групам режим тижня. Учасники, у чиї плани не входить продовжувати подальше професійне навчання, складають і записують свій режим. 2 ведучий. Уявіть, що ви 5 років живете за графіком, який ви тільки що нам прочитали. Що ви відчуваєте?

(1 ведучий організовує обговорення, наприкінці якого учасникам, невдоволеним режимом, пропонується перейти до іншої групи). Запишіть у «залікових аркушах», з яким багажем знань, умінь, навичок, з якими новими особистісними якостями ви вступаєте до ВНЗ через 5 років прожитої за вашим планом життя. Зачитайте вголос свій «багаж». (Учні зачитують свій «багаж», обговорюють, потім сідають у загальне коло). 1 ведучий. У кожної людини є якесь прагнення до життєвої мети – те, чого хотілося б досягти, те, заради чого є сенс жити. Вони можуть бути дуже різними: для когось важливіше – щаслива родина, для когось – успішна кар’єра або життя, наповнене сильними враженнями. (2 ведучий роздає кожному учасникові аркуші з переліком різних життєвих досягнень (див. додаток). Деякі з цих досягнень легко поєднуються з іншими, деякі суперечать один одному – наприклад, важко поєднувати серйозну кар’єру зі створенням щасливої

родини.

Часто

доводиться

чимось

жертвувати

заради

найважливішої, значущої життєвої мети. Зараз я прошу подумати, яке з перерахованих досягнень (або, можливо, її немає в списку) є для вас найголовнішим. У залі – сценічна завіса, за нею ведучий заздалегідь розвісив аркуші ватману з написаним життєвим досягненням (на кожному аркуші по одному). Ведучий стоїть біля завіси й по одному впускає за неї учасників, що визначилися з вибором мети життя. Учасники проходять за завісу й стають біля аркушів. Зараз кожний може назвати значущу для нього життєву мету й обґрунтувати свій вибір: який особистісний зміст він вкладає в цю мету, що під нею розуміє, чому саме вона є найбільш важливою? (Учасники озвучують і коментують свій вибір, ведучі організовують обговорення). Запишіть обрану вами життєву мету у «заліковий аркуш».

2 ведучий. А тепер подивіться у свої «залікові аркуші». Як співвідносяться ваші записи? Може, є якісь неузгодженості? Учні діляться отриманими результатами. Цей етап – кульмінація гри. Діти одержують наочний результат своєї роботи: у когось проявляється чітка погодженість життєвих устремлінь, а в когось – невідповідність різних життєвих етапів. Наприклад, метою життя дівчини є щасливе сімейне життя, а вона 5 років присвятила серйознішому професійному становленню; у хлопця мета – блискуча кар’єра, а він в інституті вів активне студентське життя. Безумовно, всі подібні випадки мають потребу в акцентуванні на грі, ведучому варто бути готовим до надання емоційної підтримки, до пропозиції індивідуальної консультації. Велике спасибі за роботу, я прошу здати мені «залікові аркуші», зустрічаємося через 10 хв. у кабінеті для обговорення гри. Діти розходяться, ведучі готуються до обговорення, для якого бажано організувати інше приміщення (це допомагає швидше вийти з ігрової ситуації). 1 ведучий. Нашу гру закінчено. Якими думками, почуттями, станом хочеться поділитися? Може, хтось хоче поставити питання? Спасибі всім за роботу! Особистий досвід Ця гра дозволяє побачити, які в старшокласників виникають труднощі у зв’язку з професійним самовизначенням і погодженістю життєвих устремлінь. Вона дає психологові й класному керівникові діагностичний матеріал для подальшої індивідуальної або групової професійної орієнтації учнів. Гра дуже чітка, структурована й «жива»: залежно від готовності дітей можуть підніматися й обговорюватися найскладніші світоглядні позиції. Багатьом підліткам приємно почувати себе в ролі дорослих, приймаючи серйозні відповідальні рішення, відстоювати принципові позиції. Гра вкрай насичена емоційно й інтелектуально. Гра формує цінності й створює 41

мотивації для подальшого серйозного навчання: десятикласників захоплює можливість спробувати себе в ролі студентів, вони натхненно працюють над формуванням навчальної стратегії, дивуються обсягу праці, який треба вкласти у своє професійне становлення. Одним із центральних завдань гри є формування позитивного ставлення учнів до свого майбутнього, для чого ведучі дають можливість його змінювати на кожному етапі дії. Роль ведучих у цій грі вкрай важлива: необхідно направляти роботу всіх груп, бути готовими до серйозного обговорення принципових питань, але при цьому не придушувати дитячу самостійність і демонструвати повагу до поглядів учнівської молоді. (додаток до гри) Таблички з переліком завдань студентства Ми використовували такі варіанти: •

перетворення на професіонала;

•

можливість працювати за професією за допомогою диплома й

первинних знань; •

активне студентське життя;

•

влаштування особистого життя;

•

кар’єрні устремління.

На одному ватмані можна розмістити 5 табличок. Плакати з переліком видів діяльності студента Цей плакат робили у вигляді нерозрізаних пазлів на аркуші паперу. Він може містити такі частини: •

серйозна підготовка до кожного іспиту;

•

розширення кола знайомств;

•

робота зі спеціальності;

•

поїздки в студентські табори;

•

стажування;

•

походи; 42

•

відвідування наукового гуртка;

•

побачення;

•

поїздки по світових студентських картах;

•

відвідування конференцій;

•

підробіток;

•

підготовка до семінарів;

•

подорож автостопом по світу;

•

створення родини, виховання дитини;

•

сон на лекціях, прогулювання лекцій;

•

дискотеки;

•

літні робочі загони;

•

робота в науковому суспільстві;

•

читання наукової літератури;

•

відвідування виставок;

•

спокійний відпочинок удома (книги, серіали, музика) і т.д. Перелік життєвих досягнень

Можна запропонувати учасникам перелік: •

реалізація своїх творчих здібностей у будь-якій сфері мистецтва

або науки; •

стати відомим;

•

самовдосконалення;

•

діяльність на благо людей, необов’язково за гроші;

•

успішна професійна кар’єра;

•

життя, наповнене яскравими враженнями;

•

забезпечене життя;

•

родина.

Вправи для тематичної розминки «Ти хто?» Ведучий. Встаньте, будь ласка, у тісне коло (ведучий стоїть у центрі кола, дає команду). Ті, хто прийшов сьогодні на гру (у кого блакитні очі, хто збирається вступати до ВНЗ, хто вже уявляє, у якій сфері він хотів би працювати і т.д.), поміняйтеся місцями. Завдання людей, об’єднаних цією ознакою, - помінятися місцями, дотримуючись головної умови – не можна займати сусіднє місце, що звільнилося. Завдання ведучого – встигнути стати в коло під час переходу учасників із місця на місце. Той, хто залишився без місця, стає ведучим. Вітаю! Всі учасники стають у 2 кола – зовнішнє й внутрішнє – обличчям один до одного. Ведучий. Зараз ми в парках вітатимемо один одного, у кожній новій парі це відбуватиметься по-іншому. Почали: привітайтеся з приємною для вас людиною, із людиною, яку ви поважаєте, привітайтеся з колишнім однокласником, зустрівшись через рік після закінчення школи. Бланк «залікового аркуша» Прізвище, ім’я _______________________________________________ Клас ________________________________________________________ 1. Назва почуття ____________________________________________ 2. Я обрав цю професію тому, що…____________________________ _____________________________________________________________ 3. Кольори моїх відповідей у тесті: 1________2_______3_________4_________5 ______________________ 4. Насамперед я вступаю до ВНЗ для того, щоб ___________________ _____________________________________________________________ 5. Мій «багаж»_________________________________________________ ______________________________________________________________ 6. Значуща для мене життєва мета ________________________________ ______________________________________________________________

ГРА «ВІДГАДАЙ ПРОФЕСІЮ» Мета: ознайомлення школярів із науковою схемою аналізу професій. Умови гри. Гра розрахована на роботу із класом (учні 7-8, а також старших класів). Час на перше програвання: 10-15 хв, а на наступне – 7-10 хв. У грі активно використовується класна дошка. Проведення (етапи) гри. Підготовчий етап. На попередньому занятті або відразу перед грою школярі повинні бути ознайомлені з «формулою професії». Бажано не тільки розповісти про «формулу», а й проаналізувати з її допомогою кілька професій разом із класом. 1.

Перед класом вивішується таблиця з «формулою професії» або зі

схемою аналізу професії. 2.

За бажанням вибирається група із трьох осіб.

Дається загальна інструкція: «Зараз троє вийдуть із класу, а клас

загадає професію». Після цього троє входять у клас і спостерігають, а кожен учень у класі протягом 3-5 хв повинен проаналізувати професію за схемою аналізу. Через 3-5 хв кожний із тих, що відгадують, вибирає в класі по одній людині, які протягом 3 хв виписують на дошці (місця для цього потрібно небагато) свої варіанти аналізу професії за «формулою». Наприклад, професія «учитель математики» аналізується так: предмет праці – людина – знак; мета праці – гностична, перетворювальна й винахідлива; засоби праці – функціональні; умови – побутовий мікроклімат і т.д. Після цього кожний, хто відгадує, має по одній можливості відгадати професію й через 1 хв обмірковування говорить про свій варіант відповіді. Якщо із трьох варіантів хоча б один буде правильний – команда, що відгадує, перемогла. 4. Ті, хто вгадують, виходять з класу, а клас швидко загадує професію. 5. Ведучий запрошує тих, що відгадують, і тих, які спостерігають за тим, як клас розписує на аркушах загадану професію за схемою аналізу. 6. Кожний, що відгадує, вибирає по одній людині з класу, яка виписує на дошці свої варіанти аналізу загаданої професії.

7. Після цього ті, що відгадують, оцінюють всі три варіанти за 1 хв й пропонують три своїх варіанти відгадки. 8. Клас оцінює: відгадали вони професію чи ні, назвавши при цьому загадану професію. Обговорення гри (програвання). За кожним пунктом схеми аналізу професії ведучий разом із класом визначає за всіма трьома варіантами, виписаними на дошці, правильні й неправильні відповіді. Після остаточного підбиття підсумків гри можна визначити й увести наступний критерій (ще до обговорення): якщо загальна кількість неправильних відповідей на дошці буде більше 10, то команда, що загадала професію, програє. Після цього остаточно визначається переможець. Діагностичні можливості гри. Гра дозволяє з’ясувати знання учнів про конкретну професію, а також визначити рівень оволодіння схемою аналізу професій. Типові труднощі. Досвід показує, що учні 7-8 класів легше відгадують професії у грі. Якщо гра вдається погано, більше 2 програвань краще не робити. У випадку, коли загадано складну професію й сам ведучий не може охарактеризувати за деякими пунктами схеми аналізу, професію потрібно або замінити, або аналізувати за іншими пунктами. Перспективи вдосконалювання гри. Головна лінія розвитку гри – в пошуку оптимальної (ігрової) схеми аналізу професії. Можливі також деякі процедурні вдосконалення: заповнення часу на обміркування стимулюючою музикою й т.д.

Трудове виховання школярів і юннатів у процесі дослідницької і природоохоронної роботи Гурська З.І., методист Хмельницького обласного

еколого-натуралістичного

центру Основна цінність людини - здатність творчо працювати. Активна творча діяльність людини вдосконалює її здібності, майстерність у праці, розвиває розум, тобто є універсальним засобом всебічного і гармонійного розвитку особистості. Творча колективна праця сприяє всебічному розвитку людини, породжує почуття колективізму, звичку до дисципліни. Відповідно до Закону України «Про освіту» позашкільні

навчальні

заклади

повинні

загальноосвітні і

забезпечити

професійне

самовизначення учнів. Саме тому формування готовності школярів до трудового життя - одне з основних завдань освітніх закладів України. Великі можливості здійснювати трудове виховання юнацтва мають позашкільні навчальні заклади, зокрема еколого-натуралістичні центри учнівської

молоді,

які

покликані

засобами

природоохоронної,

натуралістичної роботи здійснювати виховання дітей і підлітків. Участь дітей у Всеукраїнському конкурсі «Мій рідний край - моя земля»,

оголошеному

Українським

товариством

1991

році

охорони

Міністерством природи,

освіти

України,

Національним

еколого-

натуралістичним центром учнівської молоді, спонукає їх

до активної

трудової діяльності, оскільки мета конкурсу - надати можливість учням включитися до конкретних справ, спрямованих на оздоровлення природи рідного краю. Важливу роль у трудовому вихованні школярів відіграє залучення молоді до операцій «Підсніжник», «Джерело», «Лелека», «Ялинка», «Сад» та 47

інших. Участь у них сприяє глибокому пізнанню національних багатств України, формує готовність до охорони і примноження багатств природи своєї місцевості. Так, у школах Ярмолинецького району активно працюють загони «зелених» і «голубих» патрулів. «Зелені» патрулі Скаржинецької ЗОШ І-ІІІ ст. посадили 70 дерев, 30 кущів до Дня довкілля, доглядають за зеленими насадженнями біля пам’ятників на території села, заклали 4 квітники перед школою та сільською радою, збирають насіння квітів. В Антонівській ЗОШ ІІІ ст. загони «зелених» патрулів посадили 120 дерев, в селах Антонівці та Голохвасти проводять догляд за шкільними квітниками. Учні згаданих шкіл активні учасники операції «Дерево». А «зелені» патрулі Правдівської ЗОШ ІІІІ ст. посадили 80 декоративних дерев та 21 плодове дерево. «Зеленими» патрулями Жилинецької ЗОШ

І-ІІ ст. ведеться патрулювання з метою

охорони молодих насаджень, збір насіння квіткових рослин та висівання їх на пустирях, виготовлення шпаківень. Учнівська молодь усіх вищезгаданих навчальних закладів бере участь в операціях «Вербовий пояс», «Джерело», «Жива вода», «Пташине містечко», під час яких висаджуються дерева та кущі, доглядаються джерела. Школярі Правдівської ЗОШ І-ІІІ ст. ведуть догляд за річкою Ушка. За пропозицією школярів Антонівської ЗОШ І-ІІ ст. для проведення операції «Смітник» при сільській раді організовано комісію з благоустрою села. В навчальних закладах Хмельницького району учнівська молодь бере участь в операціях «Дерево», «Зелена аптека», «Первоцвіт», «Джерело». В Грузевицькій ЗОШ І-ІІІ ст. юннатами посаджено 400 дерев. Учнями Педосівської ЗОШ І-ІІІ ст. посаджено 1000 дубків, в с. Лапківці виготовлено та розвішано в парку 5 годівниць. Вихованці Водичківської ЗОШ І-ІІ ст. посадили 5 га лісу, озеленили криницю «Гуральня». Ними ж заготовлено лікарські рослини, які використовуються для заварювання чаю в шкільній їдальні, виготовлено та розвішано на території школи 8 шпаківень. Старшокласники Гвардійського НВК посадили 4 га дерев. «Зелені» патрулі 48

Райковецької ЗОШ І-ІІІ ст. Хмельницького району здійснюють захист дерев від шкідників, очищують джерела, посадили бузкову алею «Випускників». На території навчально-дослідної земельної ділянки Андрійковецької ЗОШ ІІІІ ст. посаджено молодий сад площею 0,6 га. «Голубими» патрулями Грузевицької ЗОШ І-ІІІ ст. розчищено 6 джерел, загонами Педосівської ЗОШ І-ІІІ ст., Водичківської ЗОШ І-ІІ ст. очищаються береги місцевих ставків, польові та лісові джерела (3 та 5). У Райковецькій ЗОШ щорічно проводиться День очищення джерел, криниць, водойм. Учнівська

молодь

Старокостянтинівського

району

разом

із

педагогічними працівниками дбайливо ставляться до природи рідного краю. Вони насаджують дерева, кущі, вирощують квіти. Отримавши від закритого акціонерного товариства «Ортекс» саджанці 6000 дерев акації та вишні, учні Сахновецької ЗОШ І-ІІІ ст. висадили їх в ході операції «Дерево». Учнями Деснянської ЗОШ І-ІІІ ст. висаджено 200 дерев липи, берези, горобини, горіхів вздовж траси Старокостянтинів-Лажева протяжністю 4,5 км. Більшість шкіл області щорічно беруть участь в екологічних операціях «Вербовий пояс», «Дерево», «Живе срібло», «Лелека», «Джерело», «Мурашка», «Пташине містечко». Під час проведення вищезгаданих операцій учнівська молодь прилучається до трудової діяльності, у неї виховується любов до праці, дбайливе ставлення до природи. Так, у ході операції «Пташине містечко» учні отримують навики виготовлення годівничок для птахів, розвішування їх на деревах, що ростуть на території школи, лісу, парку, скверу, підгодовування птахів взимку. Можна організувати з шкільною молоддю конкурс стінних газет «Птахи – наші друзі», «Рідкісні птахи України». З

метою

відродження

садівництва

Україні

та

виховання

національної свідомості школярів Національним еколого-натуралістичним центром учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, Українським науково-дослідним інститутом садівництва Національної академії аграрних 49

наук, Укрсадвинпромом Міністерства аграрно-промислового комплексу України з червня 1999 року до 1 жовтня 2003 року оголошено акцію школярів «Посади сад». Завдяки акції здійснено насадження та облаштування плодових садів, розсадників та шкілок у школах, на станціях юннатів, еколого-натуралістичних центрах. Ряд шкіл області взяли участь в акції, зокрема В’язовецька ЗОШ І-ІІІ ст. Білогірського району, ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 ім. В.Котика м. Шепетівки, Чемеровецька ЗОШ І-ІІІ ст. та Зарічанська ЗОШ І-ІІІ ст. Чемеровецького району, Волицька ЗОШ І-ІІ ст. Теофіпольського району, Губелецька ЗОШ І-ІІ ст. Славутського району. З 1996 року в Україні проводиться Всеукраїнська акція захисту малих річок «Жива вода» в рамках більш масштабної екологічної естафети трудових справ школярів «Зелена весна». Підтримуючи цю акцію, діти очищають струмки або джерела від замулів, звільняють береги річок своїх населених пунктів від сміття, виявляють незаконно розорані прибережні смуги, насаджують дерева з метою захисту водних об’єктів від розливу, показуючи приклад дорослим. У рамках цієї акції проводяться такі операції, як «Прибережні смуги», «Малим річкам - велику дорогу», «Чисті джерела». Залучаючи молодь до участі у вищезгаданих операціях, ми формуємо у них любов до рідної землі та працьовитість. Педагоги області багато уваги приділяють природоохоронній роботі, яка проводиться за такими основними напрямками: внутрішнє озеленення школи і села; лісовідновлення та охорона лісу; охорона птахів і звірів; охорона корисних комах. Трудове виховання школярів здійснюють педагоги навчальних закладів області, залучаючи їх до участі у Всеукраїнському конкурсі «Музей кімнатних рослин». Так, учні Мартинівської ЗОШ І-ІІ ст., Радковецької ЗОШ І-ІІ ст., Ярмолинецької ЗОШ І-ІІ ст. № 2, Новоушицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 прагнуть оточити себе «природою в мініатюрі», прикрасити робоче місце, кімнату, подвір’я школи, будинку, в якому живуть. Юні друзі природи 50

люблять квіти, уважно і турботливо доглядають за ними. Вирощуючи кімнатні рослини, учні навчилися підбирати асортимент і розміщувати квіти в класній кімнаті, школі, в домашніх умовах. Крім того, діти сприяють широкому

розповсюдженню

декоративних

рослин

для

внутрішнього

озеленення інших закладів, де працюють їх батьки, наприклад: пошти, магазину, сільської бібліотеки, клубу, контори тощо. За це їм вдячні як працівники цих закладів, так і відвідувачі. Вирощуючи

рослини,

учні

Мартинівської

ЗОШ

І-ІІ

ст.

під

керівництвом вчителя біології Обухівської Галини Миколаївни створили невеликий «Музей кімнатних рослин» в біологічному кабінеті. Музей налічує близько 30 видів рослин, за якими діти дбайливо доглядають. Крім кімнатних рослин, вони ще доглядають за рослинами, які ростуть біля пам’ятника в с. Мартинівка. Юннатами створено алею з квітів. Гарний

«Музей кімнатних рослин» створено під керівництвом

вчителя біології Тихонюк Н.С. у гімназії № 2 м. Хмельницького. У музеї створено хороші умови для проростання близько 40 видів кімнатних рослин, серед них багато екзотичних. Великою мірою на трудове виховання учнівської молоді впливає охоплення їх завданнями конкурсу «Парки – легені міст і сіл», який започаткований 25.07.2000 р. як щорічний і проводиться в два тури. Перший тур проводиться поетапно: 1-й етап - районний (міський) - квітень – листопад. 2-й етап - обласний - грудень поточного року - лютий наступного року. Другий тур - Всеукраїнський, заочний - березень наступного року. Для участі у конкурсі претенденти подають районному оргкомітету заяву про участь у конкурсі «Парки – легені міст і сіл», звіти, фотозвіти про проведену роботу, відеокасету (по можливості), реферати, альбоми про досвід створення.

У конкурсі відзначилась молодь Волицької ЗОШ І-ІІ ст., Кугаєвецької ЗОШ І-ІІІ ст. Чемеровецького району, Кам’янець-Подільського МЕНЦУМ, НВК №1 м. Шепетівки, Михайлівської ЗОШ І-ІІ ст., Сковородківської ЗОШ І-ІІІ ст., Великочернятинської ЗОШ І-ІІІ ст., Отроківської ЗОШ І-ІІІ ст., Зяславського НВК № 5 ім. Онищука та інші. Учні вищезгаданих навчальних закладів залучаються

до оздоровлення довкілля, збереження існуючих і

насаджування нових видів рослин у місцевих парках, благоустрою парків, лісопарків, скверів, лісопарків та інших об’єктів зеленого будівництва. Отже, прилучаючи учнів до різноманітних природоохоронних акцій, ми привчаємо дітей до корисної праці, до формування у них трудових умінь і навичок до збереження і примноження природи. Залучення учнів до дослідницької роботи на навчально-дослідних земельних ділянках - неодмінна умова зв’язку навчання з життям і працею. Ця робота виховує у школярів свідоме і творче ставлення до праці, розвиває допитливість та ініціативу, прагнення до пошуку нового, виховує у них любов до сільського господарства, сприяє підвищенню рівня знань. Робота на навчально-дослідній ділянці повинна відповідати віковим особливостям

учнів,

бути

для

них

цікавою,

розвивати

них

спостережливість, виховувати високі моральні якості. Педагогічні працівники шкіл та позашкільних закладів постійно працюють над пошуком нових форм та методів роботи з учнями та юннатами на навчально-дослідних земельних ділянках. Педагоги Хмельниччини налагоджують зв’язки з науковими установами, отримують завдання від учених і прилучають юннатів до дослідницької роботи по їх виконанню. Так,

учень

класу

Самчиківської

ЗОШ

І-ІІІ

ст.

Старокостянтинівського району працює над науковою роботою «Технологія вирощування садивної картоплі в зоні лісостепу». Досліди закладалися за завданнями вчених Хмельницької державної сільськогосподарської дослідної станції с. Самчики. Юннати гуртка «Юні ботаніки» обласного екологонатуралістичного центру учнівської молоді працювали за завданням учених 52

Кам’янець-Подільської

аграрно-технічної

академії.

Вони

проводили

сортовивчення ячменю і прийшли до висновку, що найпродуктивнішим у місцевих умовах є сорт Аскольд, який дав по 29 ц/га. Юннати центру також працювали за завданням учених спостереження

за

фазами

агрофірми «Аґрус».

розвитку

Вони проводили

сільськогосподарських

культур:

кукурудзи, редиски, патисонів, гороху, кабачків, помідорів, капусти, огірків. За завданням учених Миронівського науково-дослідного інституту селекції

насінництва

пшениці

ім.

академіка

В.М.

Ремесла

юннати

Великокарабчіївської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Городоцького району (вчитель біології Брик Г.Й.) проводили дослід «Вплив спрямованості рядків відносно сторін світу на врожай ячменю». Дослід проводився в чотирьох варіантах і двох повторностях. Юні дослідники дійшли висновку, що найбільша врожайність у першому варіанті, де посів рядків було зроблено з півночі на південь. Юні дослідники Плесенської ЗОШ І-ІІІ ст. Шепетівського району (вчитель біології Маринюк О.В.) за завданням учених Подільської державної аграрно-технічної академії працювали над дослідом «Вплив термінів посіву на ріст, розвиток і врожайність 4-х сортів гречки» (Зеленоквіткова 93, Вікторія, Роксолана, Кара-Даг). Проводячи фенологічні спостереження, гуртківці встановили, що найсприятливіші умови для висівання гречки в Шепетівському районі були: для сорту Вікторія - 14.05., Роксолани - 21.05., Кара-Дач - 14.05., Зеленоквіткової - 21.05. Безперечно, що така результативна робота школярів і гуртківців на земельних ділянках розвиває у них інтерес до дослідництва, почуття відповідальності за його проведення і результати. Трудове виховання органічно поєднується з екологічним. Учні займаються

практичною

природоохоронною

діяльністю:

розчищають

джерела, насаджують дерева, огороджують мурашники, рятують від задухи рибу, розвішують шпаківні, годівниці та ін.

Однією з ефективних форм залучення дітей до трудової діяльності є робота у зоолого-тваринницькому відділку навчально-дослідної земельної ділянки (шкільному крільчатнику, пташнику, навчальній пасіці і т.п. ) Навчальна програма з тваринництва вимагає організованої роботи у крільчатнику, пов’язаної з практичною діяльністю: догляд та годівля, складання раціонів, заготівля кормів, виготовлення наочних посібників. Працюючи у зоолого-тваринницькому відділку, діти залучаються

до

виготовлення обладнання для утримання тварин і проведення дослідів над ними, виготовлення наочних посібників, заготівлі кормів. Досвід показує, що юннати, за якими закріплені ті чи інші тварини зоолого-тваринницького відділку, з великою відповідальністю доглядають їх. Вони знають, що відповідають за життя своїх вихованців і намагаються якомога більше дізнатися про них. Дослідництво в куточку живої природи, а також в зоологотваринницькому відділку розвиває у дітей допитливість, любов до праці і тварин, формує у них почуття відповідальності за доручену справу. Щоб створити затишок та добрі умови існування для тварин, педагог має організувати справжній юннатівський осередок із сформованим почуттям відповідальності за життя тварин. Залучати дітей до трудової діяльності можна також у саду, який входить до складу навчально-дослідної

земельної ділянки. Тут можна

влаштувати пташині їдальні, розвісити годівнички, штучні гнізда, шпаківні. Для пробудження у юннатів інтересу до сільського господарства, до професії тваринника необхідно проводити екскурсії на тваринницькі ферми, птахофабрики та ін. Перш ніж провести екскурсію, потрібно визначити її мету, дати учням конкретні завдання, а наслідки оформити у вигляді описів, колекцій або стендів. Екскурсії, а також участь школярів у дослідницькій роботі сприяють осмисленню ряду питань сучасної технології виробництва продуктів тваринництва, відіграють важливу роль в орієнтації учнів на професії тваринників. 54

Однією з найбільш поширених та ефективних форм підготовки шкільної молоді до практичної діяльності у сільському господарстві може бути учнівська навчально-виробнича бригада, в якій школярі матимуть можливість поєднати навчання з продуктивною працею, одержати необхідну виробничу підготовку, передбачену програмою школи. До навчально-трудової і дослідницької діяльності в учнівському трудовому об’єднанні залучаються учні 8-11 (12) класів, які, крім проведення дослідницької роботи на навчально-дослідній земельній ділянці, можуть брати участь і в певних видах сільськогосподарських робіт на полях, об’єднуючись у трудові ланки у складі 5-10 чоловік кожна, якими керують ланкові. Дослідницька робота в УВБ

та на шкільній навчально-дослідній

земельній ділянці сприяє розвитку творчої ініціативи учнів, поглибленню і розширенню знань про сільське господарство, умінню використовувати їх на практиці. Формування навичок сільськогосподарської праці має стати істотним внеском в процес трудового виховання учнівської молоді, збереження його здоров’я і фізичний розвиток, формування юного працелюба, майбутнього господаря землі, всебічно розвиненої особистості та патріота України. Однією з найбільш поширених та ефективних форм підготовки шкільної молоді Хмельниччини до практичної роботи в сільському господарстві стала учнівська виробнича бригада, в якій школярі отримали можливість поєднати навчання з продуктивною працею, одержати необхідну виробничу підготовку, передбачену програмою школи. Успішно працювали УВБ Грим’яцької ЗОШ Віньковецького району, Голосківської ЗОШ Летичівського району, Ямпільської СШ Білогірського району, Лісоводської ЗОШ Городоцького району, Мокіївської ЗОШ Шепетівського району. Вищезгадані

УВБ

здобули

визнання

країні

як

переможці

Всеукраїнського огляду-конкурсу учнівських виробничих бригад естафети

«Юний маяк», а Грим’яцька та Лісоводська школи отримали в нагороду трактори Т - 40. Багаторічний досвід

діяльності учнівських виробничих бригад в

закладах освіти області показав, що робота в них виховує у школярів прагнення до отримання нових знань, уміння застосовувати здобуті знання і навички на практиці, формує творчу працелюбну особистість господаря землі, сприяє вихованню свідомого ставлення до праці та вибору майбутньої професії, всебічному і гармонійному розвитку учнівської молоді.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ Інноваційні технології в сільському господарстві. Органічне землеробство. ЕМ-технології Кухарська Тетяна Анатоліївна, заступник директора з навчальної роботи Тернопільського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Екологічна криза останніх десятиліть змусила вчених усього світу шукати альтернативу інтенсивному землеробству. Протягом цього часу кількість хімічних речовин, що попали в ґрунти, перевищила усі допустимі норми. Ці речовини, потрапляючи у підземні води, в рослини, в організми тварин, проторили прямий шлях до організму людини, отруюючи її. Проте за останні роки спостерігається зменшення кількості внесення у ґрунт мінеральних і органічних добрив,

а також хімічних засобів боротьби з

бур'янами, шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур через їх високу вартість. І така ситуація

поставила перед вченими завдання:

розробити такі системи вирощування польових культур, які забезпечили б

високий врожай та необхідну якість продукції землеробства, не завдаючи шкоди довкіллю. Завдання не таке уже й фантастичне. Вчені багатьох країн Європи й Америки

запропонували

перейти

на

біологічне,

або

альтернативне,

землеробство, яке останніми роками прийшло і в Україну. Один із напрямів екологізації землеробства – збереження регулювання

ґрунтів,

життєдіяльності мікроорганізмів, організація біологічного

контролю всіх агротехнічних заходів. Тому на сучасному етапі розвитку сільського господарства дуже

актуально постала проблема призупинення

негативних процесів та інтенсивне відновлення родючості ґрунтів на основі розвитку нової галузі агрономічної науки - біотехнології створення гумусу. Екологічне землеробство є частиною програми

розвитку сталого

сільського господарства – ідея, що ґрунтується на розумінні людиною значного впливу її діяльності на довкілля і спрямована на збереження природних ресурсів. У сучасному екологічно орієнтованому сільському господарстві вживаються заходи з відновлення біологічної родючості ґрунтів. З'явилися і спеціальні біоорганічні добрива, збагачені мікроорганізмами [57]. На сьогодні в Україні, як і у всьому світі, потрібна нова система землеробства, заснована на відновленні родючості ґрунтів, підтримці балансу поживних речовин, дотриманні біодинамічного календаря і без застосування агресивних хімічних препаратів. У результаті такої діяльності люди вирощуватимуть

екологічно

чисту

продукцію

при

високому

рівні

урожайності культур. Альтернативне землеробство Усвідомлення екологічної загрози внаслідок інтенсивного ведення землеробства змусило вчених світу розробити альтернативні моделі землеробства, які краще відповідали б життєвим інтересам суспільства. Одним із засновників ідеології нових форм ведення сільського господарства 57

був японський філософ Мокиши Окада (1882-1955), який вважав, що сільське господарство має вирішувати такі завдання: • пропонувати продукти харчування, які поліпшують здоров'я людей; • бути економічно вигідним для виробника і споживача; • виробляти продукти в кількості, достатньої для задоволення потреб зростаючого народонаселення; • не порушувати біологічної рівноваги в природі, бути екологічно безпечним; • використовувати досить прості, стабільні і доступні методи ведення господарства. До альтернативних методів ведення сільського господарства можна віднести

біоінтенсивне

міні-землеробство

(Biointensive

Mini-Farming),

біодинамічне землеробство (Biodynamic Agriculture), ЕМ-технології (Effective Microorganism Technologies), маловитратне стале землеробство (LISA - Low Input Sustainable Agriculture) та інші. Ці моделі ґрунтуються на глибокому розумінні процесів, що відбуваються в природі, спрямовані на поліпшення структури ґрунтів, відтворення їх природної родючості та сприяють утворенню екологічно стійких агроландшафтів. Основні

принципи

альтернативного

землеробства

(З.К.Благовєщенська та ін., 1990) такі: •

заміна

«біологізацією»,

сучасного тобто

землеробства

створення

його

землеробства,

«екологізацією» не

шкідливого

і для

навколишнього середовища, яке забезпечувало б людину і тварин біологічно повноцінними продуктами харчування; •

ведення землеробства на основі максимальних реутилізації і

рециркуляції всіх відходів господарств; •

підвищення рентабельності господарства.

На сьогодні поняття «альтернативне землеробство» - це декілька систем, практик, які між собою майже ідентичні.

Останнім

часом

все

популярнішою

землеробства, основний принцип якої

стає

—

органічна

система

скорочення використання

хімічних засобів захисту рослин та добрив. Найбільшими перевагами її є висока

якість

продукції,

зменшення

забруднення

навколишнього

середовища, зберігання і навіть підвищення родючості ґрунту. Найбільш поширене біологічне землеробство в таких розвинутих країнах, як США, Великобританія, Німеччина, Франція, Швеція, Швейцарія, Нідерланди.

Створена

Міжнародна

федерація

руху

за

органічне

землеробство, в яку входять представники 50 країн. Органічне ґрунтується

на

Європейський

землеробство повній

різновид

відмові

найбільш від

органічної

поширене

засобів

хімізації

системи

США.

Воно

землеробства.

землеробства

дозволяє

використовувати компости, кісткове борошно, «сирі» породи (доломіт, глауконітовий пісок, крейду, вапно, польовий шпат). У Франції розроблено основи біологічного землеробства, названі на честь

автора

«системою

Лемер-Буше»,

згідно

якою

дозволено

використовувати лише органічні добрива та окремі нетоксичні препарати (ефірні олії, порошки, настої з водоростей та деяких рослин). У

Швеції та

Швейцарії поширена

органо-біологічна

система

землеробства, в основу якої покладено принцип створення родючості ґрунту за рахунок мікробіологічної діяльності. З добрив використовують тільки органічні (гній, сидерати) та деякі повільнодіючі мінеральні добрива (томасшлак, базальтовий пил) [72]. Найважливішим показником є

якість врожаю

його харчова

цінність і безпечність для здоров’я людини та тварин. Прихильники біологічного

землеробства

наголошують

на

перевагах

якості

сільськогосподарської продукції, що вирощена в системі екологічного землеробства. Відомо, навколишнього

що інтенсивна система землеробства є небезпечною для середовища

–

забруднення 59

ґрунту

добривами

та

пестицидами. Так, у ґрунтово-кліматичних умовах середньої Європи з 1 га ґрунтів сільськогосподарського використання у дренажні води щорічно потрапляє, кг: кальцію — 45–300, азоту нітратів — 5–6, магнію — 15–30, калію — 1–30, фосфору — 0–3, сірки — 5–6. Внесення добрив посилює вимивання на 67–112 %. Встановлено, що поверхневий стік зносить до 24 % внесених добрив. В сучасних економічних умовах нові системи землеробства повинні розвиватись одночасно з традиційними, щоб скласти здорову конкуренцію останнім.

У таких західноєвропейських країнах, як Швейцарія, Австрія,

Німеччина, екологічне сільське господарство почало розвиватися у двох напрямах: біодинамічному та органо-біологічному. Біодинамічний напрям визнає вплив космічних факторів на розвиток рослинного організму, які раніше не бралися до уваги дослідниками. Сьогодні цей напрям все більшої популярності набирає і в Україні. Органо-біологічний напрям розвитку сільського господарства полягає в

обробітку

ґрунту

без

перевертання

пласта

використанням

мікробіологічних процесів . Розроблений цей метод був у Швейцарії [72]. Використовуючи вермикультуру для удобрення рослин, господарник витрачає значно менші кошти на придбання добрив, бо на виготовлення біогумусу йдуть

побутові і сільськогосподарські відходи (в окремих

випадках це може бути папір, картон і т.д.). У Європі з

альтернативних напрямів

землеробства

переважає

оригінальна біодинамічна система. Поряд із загальними принципами для всіх систем вона містить інші підходи. Землеробство провадиться з урахуванням не тільки природних (земних), але й космічних ритмів, оскільки все живе — це збалансоване ціле, що перебуває у взаємозв’язку з космосом. У практиці воно здійснюється так: обробіток ґрунту, сівба, догляд за посівами проводять у сприятливі, залежно від розміщення небесних тіл, періоди. Розміщення небесних тіл враховують при виготовленні компостів та організації боротьби з бур’янами, сівбі різних культур. Дозволено використовувати спеціальні 60

біодинамічні препарати: суміші з рогів та гною, або кремнієві – з рогів та розмеленого кварцу, компости з гною та різних рослин (кропива, деревій, ромашка, кульбаба тощо). При біодинамічному напрямі ведення господарства підвищується роль сівозмін, попередників і змішаних культур. Тому для великих господарств перехід до такої системи сільськогосподарського виробництва здійснити нескладно. Для невеликих господарств потрібно зменшувати площі ділянок, ускладнюється і чергування культур. Перспективною є також тенденція до відмови від використання хімікатів, бо, як відомо, залишки хімічних речовин попадають в організм із сільськогосподарською продукцією, чинять канцерогенну дію, отруюють організм в цілому. За даними американських вчених, за останні 10 років у тканинах організму людини в 15 разів збільшився питомий вміст залишків гербіцидів і пестицидів. [72]. Розглядаючи перспективи заміни хімічного методу захисту рослин біологічним, слід зазначити, що зараз можливий лише частковий перехід на мікробіологічні препарати, а також ентомофаги. Хоча ці методи ще недостатньо вивчені, не викликає сумнівів, що настав час широкого застосування біологічних методів у боротьбі зі шкідниками в закритому ґрунті. В галузі захисту рослин від хвороб і шкідників такої альтернативи поки що немає. Можливе скорочення застосування інсектицидів за рахунок широкого використання статевих феромонів комах, що дозволить зменшити витрати інсектицидів. Феромони використовують у кількостях, безпечних для навколишнього середовища, зокрема, для корисних комах. В галузі застосування феромонів уже досягнуто значних успіхів. У Швейцарії на сільськогосподарську

продукцію,

вироблену

біологічним

методом,

встановлено на 20% вищі ціни, ніж на вироблену загальноприйнятими методами. Розвинена мережа фірм забезпечує виробництво й закупівлю продукції, її реалізацію на внутрішньому і зовнішньому ринках, надання консультацій молодим фермерам тощо. І ще одна цікава деталь: у Швейцарії

попит на біопродукцію рік у рік зростає, у зв’язку з чим країна імпортує таку продукцію з інших країн . [73]. Останніми

роками

аналогічні

дослідження

виробництво

біопродукції проводяться в Угорщині. Вчені ведуть розробки і планують будівництво екологічно чистих сіл. Нові населені пункти і реконструкція існуючих проектуються з таким розрахунком, щоб у них були основні й допоміжні вулиці, до яких кожна садиба виходила б своїми будинками, відокремленими від господарського двору спочатку садом, потім городом. У дворі та його спорудах утримується молочна і м’ясна худоба, птиця, а також розміщується комора з кормами. Тут є майданчик для переробки вермикультурою органічних відходів господарського двору. Вироблений гумус використовують для регенерації ґрунту як на овочевій, так і на садовій ділянках. Будинок і двір захищені від доступу запахів, комах та інших шкідливих чинників. Цьому сприяє як просторове відокремлення їх від господарського двору, так й ізоляція фруктовими насадженнями. Крім того, всі перевезення кормів, продукції тощо здійснюються по господарській вулиці і не забруднюють основну. Тваринницькі ферми та інші виробничі споруди територіально віддаляють від екологічно чистого села. Вони теж є безвідходними, для чого споряджені спеціальними майданчиками для переробки гною та різних органічних відходів у біологічний гумус. Це треба враховувати . [73]. Виробництво екологічно чистої продукції, вільної від нітратів і метаболітів пестицидів, також засновано на застосуванні біологічного гумусу. Договори про постачання такої продукції, насамперед, укладають дитячі установи. У вільному продажу вона вдвічі дорожча за звичайну. Поряд із біологічним гумусом при вирощуванні екологічно чистої продукції застосовують

мінеральні

добрива,

однак

таких

кількостях

співвідношеннях, які дають змогу уникнути нагромадження в рослинах вільних нітратів та інших небажаних речовин.

Органічне сільське господарство базується на сівозмінах, зелених добривах, біологічному захисті рослин, внесенні компосту та механічній культивації, маючи на меті забезпечити родючість ґрунту без використання синтетичних добрив і пестицидів. Низьковитратне землеробство: часто локалізується в збиткових регіонах, наприклад гірських місцевостях, де інтенсифікація сільського господарства неможлива. Органічне та низьковитратне сільське господарство часто зустрічаються разом.

Органічне землеробство та його поширення. Поняття «органічне землеробство» Органічне

–

землеробство

це

система

виробництва

сільськогосподарської продукції, яка забороняє або в значній мірі обмежує використання синтетичних комбінованих добрив, пестицидів, регуляторів росту та харчових добавок до кормів при відгодівлі тварин. Така система наскільки можливо максимально базується на сівозмінах, використанні рослинних решток, гною та компостів, бобових рослин та рослинних добрив, органічних відходів виробництва, мінеральної сировини, механічному обробітку ґрунтів та біологічних засобах боротьби зі шкідниками з метою підвищення родючості та покращення структури ґрунтів, забезпечення повноцінного живлення рослин та боротьби з бур’янами та різноманітними шкідниками

- визначення, запропоноване дослідниками із Департаменту

сільського господарства США (USDA) у 1980 році.[48, 56]. У 1995 році Колегія з національних стандартів органічної продукції USDA запропонувала дещо інше визначення: «органічне землеробство – це система екологічного менеджменту

сільськогосподарського виробництва,

яка підтримує та покращує біорізноманіття, біологічні цикли та біологічну активність

ґрунтів.

Вона

базується

на

мінімальному

використанні

неприродних (штучних) сировини й матеріалів та агротехнічних прийомах, які відроджують, підтримують та покращують екологічну гармонію». Згідно 63

із цим визначенням головним принципом для органічного землеробства є використання матеріалів і технологій, які покращують екологічну рівновагу в природних системах та сприяють створенню стійких і збалансованих агроекосистем. При цьому головною метою є оптимізація здоров’я та продуктивності ґрунтової фауни, рослинного і тваринного світу та людського суспільства.[56]. За визначенням Міжнародної федерації з розвитку органічного землеробства

(IFOAM)

«органічне

землеробство

об’єднує

всі

сільськогосподарські системи, які підтримують екологічно, соціально та економічно доцільне виробництво сільськогосподарської продукції. В основі таких систем лежить використання локально-специфічної родючості ґрунтів як

ключового

елементу

успішного

виробництва.

Такі

системи

використовують природний потенціал рослин, тварин і ландшафтів та спрямовані

на

гармонізацію

сільськогосподарської

практики

та

навколишнього середовища. Органічне землеробство суттєво зменшує використання зовнішніх факторів виробництва (ресурсів) шляхом обмеження застосування

синтезованих

хімічним

шляхом

добрив,

пестицидів

фармпрепаратів. Замість цього для підвищення врожаїв та для захисту рослин використовуються інші агротехнологічні заходи й різноманітні природні чинники. Органічне землеробство дотримується принципів, які обумовлені місцевими соціально-економічними, кліматичними та історикокультурними особливостями». [48, 56]. Стаття 5. Принципи Закону України про органічне виробництво Органічне виробництво ґрунтується на таких загальних принципах: 1) планування і організація біологічних процесів, що співіснують у відповідних екосистемах, з використанням їх внутрішніх природних ресурсів методами, що забезпечують: використання живих організмів і механічних методів виробництва;

виробництво продукції рослинництва і тваринництва з урахуванням місцевих умов, виробництво водних організмів на засадах раціонального використання рибних ресурсів; заборону використання хімічно-синтезованих речовин. Використання хімічно-синтезованих

речовин

дозволяється

виняткових

випадках,

визначених Правилами органічного виробництва; виключення продуктів

їх

застосування

переробки

або

генетично продуктів,

модифікованих організмів, вироблених

генетично

модифікованих організмів; оцінку

ризиків

за

потреби

використання

запобіжних

профілактичних заходів; Специфічними принципами органічного виробництва є: 1) збереження та відтворення родючості ґрунтів методами, які оптимізують біологічну активність ґрунтів, забезпечують збалансоване постачання поживних речовин рослинам, зберігаючи земельні та інші природні ресурси, необхідні для виробництва органічної продукції; 2)

зведення

до

мінімуму

використання

ресурсів,

що

не

відновлюються, і продуктів несільськогосподарського походження; 3) утилізація відходів і побічних продуктів рослинного і тваринного походження в ході виробництва органічної продукції; 4) врахування місцевого та регіонального екологічного стану територій при виборі продукції для виробництва; 5) підтримання здоров’я тварин шляхом стимулювання їх природного імунного

захисту,

також

вибору

відповідних

кормів

методів

господарювання; 6) підтримка стійкості рослин профілактичними заходами, шляхом вибору відповідних видів та сортів, стійких до шкідників і хвороб, відповідних сівозмін, механічних, фізичних та біологічних методів захисту; 7) розведення тварин з урахуванням місцевих умов та наявних площ сільськогосподарських угідь; 65

забезпечення

всіх

сільськогосподарських

тварин

умовами

утримання, що відповідним чином враховують основні аспекти їхньої природної поведінки; 9) виробництво продуктів органічного тваринництва з тварин, які були на органічному утриманні від народження і протягом усього життя; 10) вибір порід з урахуванням здатності тварин пристосовуватися до місцевих умов, їх життєздатності, стійкості до хвороб; 11) годівля тварин кормами, отриманими у результаті органічного господарювання

та

природних

речовин

несільськогосподарського

походження; 12) застосування практичних методів тваринництва, які посилюють імунну систему і покращують природний захист від хвороб, зокрема, шляхом регулярного вигулу, доступу до ділянок на свіжому повітрі та пасовищ; 13) виключення штучно виведених поліплоїдних тварин; 14) забезпечення раціонального використання та належної охорони водних ресурсів, розвиток цінних і сталих водних екосистем та всіх форм життя в них; годівля водних організмів кормами, дозволеними в органічному виробництві.[55]. Якщо

підсумувати

вищесказане,

то

метою

створення

функціонування системи органічного землеробства є створення такої системи сільського господарства, яка стане конкурентоспроможною на сучасному етапі економічного розвитку, збільшення біологічного різноманіття рослин і тварин, виробництво безпечної для людини

продукції та збереження і

відновлення ґрунтів. У різних країнах існують деякі термінологічні відмінності при визначенні поняття органічного землеробства, які часто призводять до виникнення непорозумінь. Наприклад, термін «органічне землеробство» (Organic Farming) офіційно прийнятий в англомовних країнах Європейського Союзу (ЄС). Еквівалентним терміном у Франції, Італії, Португалії та країнах Бенілюксу є «біологічне землеробство» (Biological Farming), а в Данії, 66

Німеччині та іспаномовних країнах – «екологічне землеробство» (Ecological Farming). В Україні здійснюється два види переходу на органічне землеробство: 1. Свідомий – вирощування якісної, екологічно-чистої продукції з дотриманням принципів та методів органічного землеробства. 2. Вимушений – стихійний перехід на біологічне землеробство з недотриманням основних його принципів. За таких умов виснажується ґрунт погіршуються фізико-хімічні властивості, зменшується продуктивність агро екосистеми і погіршується якість продукції [71]. Сівозміни в технології органічного землеробства Знищення бур’янів проводять механічним способом з використанням борон, підгортачів чи ручного знаряддя. Якщо спостерігається збільшення захворювань і шкідників, дозволяється використання механічних способів і бактеріальних препаратів (пастки, рослинні екстракти та інші натуральні препарати). Останнім часом з підвищенням інтенсивності землеробства значно призабули про роль сівозміни. Це мало значні негативні наслідки: •

зросла

насиченість сівозмін однойменними культурами, що

призвело до зниження продуктивності сівозміни; •

значне забруднення ґрунтів і ґрунтових вод;

•

зросли

ерозії

через

насичення

сівозміни

просапними

культурами; •

через недостатнє внесення органічних добрив і рослинних

залишків зменшився вміст гумусу. В практиці біологічного господарювання ключове значення має правильно спланована сівозміна з кількарічною ротацією (не менше, ніж чотири роки), за участю бобових рослин в головному врожаї, а також із застосуванням підсівних і проміжних культур, які захищають ґрунт від ерозії. Основними завданнями сівозміни є: сприяння збереженню родючості ґрунту, 67

пригнічення бур’янів, отримання високих врожаїв без застосування хімічних добрив і засобів захисту рослин, укріплення здоров’я рослин, можливість годівлі тварин власними кормами. Для виконання цих завдань сівозміна повинна обов’язково включати бобові трави в якості основних, проміжних або змішаних культур. По-перше, бобові трави є дуже цінним, високовітамінним кормом для всіх видів тварин, особливо для молодняку та птиці. Додавання в кормові раціони тварин зеленої маси, сіна і сінного борошна значно підвищує їх продуктивність, а загальні витрати кормів зменшуються. По-друге, бобові культури є найкращими попередниками для вирощування озимих і ярих зернових культур. За чіткого дотримання технології вирощування буркуну білого, еспарцету, люцерни і конюшини лучної внаслідок азотфіксації в ґрунті нагромаджується близько 100–250 кг азоту. Завдяки розширенню площ під бобовими багаторічними травами, вдосконалюючи технологію їх вирощування, успішно вирішується проблема кормового білка, відновлюється родючість ґрунтів і на цій основі забезпечується добре підґрунтя для вирощування озимих зернових культур [58]. Планування сівозміни на органічному господарстві відбувається в такій послідовності: - перший крок: складання сівозміни; - другий крок: визначення необхідної кормової площі і передбачення вирощування бобових культур (про що згадувалось вище); - третій крок: передбачені культури висівають таким чином, щоб дотримуватись основних принципів сівозміни: •

доля бобових культур у сівозміні повинна бути не менше 25—

30%, щоб забезпечити потребу ґрунту в азоті і гумусі; •

частка коренеплодів повинна бути обмежена через їхню

властивість збіднювати ґрунт гумусом та погіршувати структуру ґрунту;

•

Посадки картоплі також не повинні займати більше 25%

загальної площі, щоб зменшити небезпеку захворювання картопляною нематодою; [56]. Основні

правила

застосування

сівозміни

органічному

землеробстві: 1. Частка бобових культур у сівозміні повинна займати 25%, краще 33%. 2. Якнайчастіше використовувати проміжні і покривні культури (бобові). 3. Позитивний вплив здійснює включення в сівозміну коренеплодів (пригнічення бур'янів). 4. Рослини з тривалим раннім етапом розвитку включають у сівозміну після травостоїв, що пригнічують бур'яни. 5. Чергування в сівозміні озимих і ярих культур. 6. Принаймні один рік поля повинні знаходитися під кормовими культурами і паром, зайнятим однорічними кормовими травами (боротьба з бур'янами).[56] Перехід на органічне землеробство повинний здійснюватися за один етап, тому нова сівозміна повинна бути введена також в один етап незалежно від попередніх культур, для того щоб уникнути помилок (наприклад, картопля після картоплі). Це спрощує перехід. При розробці сівозмін в органічному землеробстві велика увага приділяється не тільки підвищенню врожайності, але й збільшенню кількості органічних речовин ґрунтів, знищенню збудників хвороб рослин. Отже, в органічному

сільському господарстві сівозміна виконує

функції удобрення ґрунту, виконує санітарну функцію, перериваючи біологічні цикли розвитку шкідників і бур’янів. Все це відбувається за рахунок правильного підбору культур у сівозміні ) [56]. Важливу роль в біологічному землеробстві відіграють тварини, які завершують замкнутий цикл. Присутність у господарстві тварин вимагає 69

включення кормових рослин у сівозміну, що сприяє біорізноманіттю і дозволяє отримувати органічні добрива. Основою внесення добрив є перегній (гумус), який отримують при компостуванні гною і інших органічних решток рослинного і тваринного походження. Для підтримки кормово-добривного балансу оптимальним є утримання 2 голів ВРХ на гектар, що дозволяє отримати 170 кг азоту на рік. Обробіток ґрунту в органічному землеробстві Досвід поверхневого обробітку ґрунту в степовій зоні України було перенесено в землеробство Канади і використано науковцями Казахстану та Сибіру. В Казахстані була опрацьована ґрунтозахисна система обробітку ґрунту, основою якої став глибокий обробіток плоскорізом. Це знаряддя не перевертає оброблюваного ґрунту, а лише розпушує його. Такий обробіток чергується

поверхневим

розпушенням

дисковими

знаряддями

та

культиваторами з розпушуючими та підрізаючими лопатями. Він добре захищає ґрунт від вітрової ерозії та на його виконання витрачається значно менше енергії. В сукупності це: поверхневий обробіток ґрунту на глибину 4-5 см; мульчування після появи сходів міжрядь просапних культур пожнивними рештками рослин; відтворення родючості ґрунту за рахунок органічних добрив (напівперепрілий гній, нетоварна частина врожаю, сидератні посіви); відмова від синтетичних мінеральних добрив та засобів захисту рослин, а також

гербіцидів;

боротьба

бур’янами,

шкідниками

хворобами

агротехнічними методами і біологічними засобами. Застосовуються лише такі несинтетичні мінеральні добрива та меліоранти, як фосфорне борошно, каїніт, гіпс, доломіт. Основа органічного (природного) землеробства — система обробітку ґрунту. Він не ореться і не перекопується, бо при цьому знищуються корисні мікроорганізми, і ґрунт стає «мертвим». Український учений-практик І.Є.Овсінський ще 1899 року в своїй книжці «Нова система землеробства» 70

перший у світі теоретично обґрунтував недоцільність оранки і втілив у виробництво поверхневий обробіток ґрунту, який можна здійснювати за допомогою

культиваторів-розпушувачів,

плоскорізів

Фокіна,

важких

дискових борін, комбінованих ґрунтообробних агрегатів на глибину не більше 8-10 см. У п’ятдесяті роки минулого століття Т.С.Мальцев розробив систему поверхневого обробітку. Доктор сільськогосподарських наук Ф.Т.Моргун та доктор

біологічних

наук

М.К.Шикула

творчо

розвинули

розпочату

І.Є.Овсінським систему безвідвального обробітку ґрунту. Протягом тривалого часу в аграрному секторі використовувались інтенсивні

технології

вирощування

перевертанні пласта ґрунту, масовому

сільгоспкультур,

базовані

на

застосуванні міндобрив, хімічних

засобів захисту рослин, багаторазових операціях під час підготовки площ до сівби.

Це

призводить

до

ерозії

ґрунтів,

погіршення

якості

сільськогосподарської продукції, забруднення її шкідливими речовинами. Тож не випадково останніми роками особливої актуальності набуває так зване органічне (альтернативне) землеробство, яке інтенсивно поширюється, зокрема, за кордоном. Люди хочуть мати на столі достойні продукти, хоч і ціняться вони дорожче. Набуває поширення технологія, при якій здійснюється пряма сівба (nо-till). Ця ґрунтозахисна система базується на безполицевому обробітку ґрунту. При nо-till пожнивні рештки не виносяться з поля, не спалюються, не проорюються, а рівномірно розкидаються по всьому масиву. Мульча, що утворилась унаслідок цього, захищає ґрунт від вітрової та водної ерозій, випаровування вологи, насичує його органічними речовинами, пригнічує бур’яни. Технології, які використовують землероби-органісти

дуже прості.

Тут потрібно спостерігати за природою і просто повторювати її дії. У природі ніхто ніколи не оре, не копає, не поле, а родючість природних ландшафтів примножується щороку, рослини ростуть самі собою, 71

плодоносять, регулюють свою чисельність самі. Отож головне завдання органічних землеробів – створити на своїй ділянці збалансовану екосистему. Для цього потрібно посадити навколо ділянки захисну лісосмугу, яка буде захищати від вітру, підтягувати вологу з нижніх шарів, удобрювати землю опалим листям, яке стане рідною домівкою для багатьох корисних птахів, дрібних тварин та комах, що поїдають шкідників. Таким чином, всі ці живі істоти стануть природними захисниками такої ділянки. Можливим є створення водойми, яка разом із лісосмугою відрегулює водний баланс вашої екосистеми. Випаровування з поверхні такої водойми значно скоротить матеріальні та фізичні витрати на полив. Сучасна агрономія розрізняє два види землеробства: традиційне, або інтенсивне, яке передбачає оранку, і консервуюче (зберігаюче), яке включає мінімальний і нульовий (безплужний) обробіток ґрунту. У традиційній системі землеробства сприятливі для посіву умови створюються за рахунок агресивної глибокої оранки, яка стає причиною втрати ґрунтом своїх родючих властивостей. У консервуючому землеробстві ґрунт обробляється, як це і має бути, не порушуючи його структури. Консервуючі технології направлені на збереження вологи і зниження деградації ґрунтів. Цього досягають використанням сівозмін, що включають не лише рентабельні культури, але й такі, які поліпшують родючість ґрунтів. При цьому широко використовується збереження рослинних решток для захисту поверхні поля. Переваги застосування консервуючих технологій очевидні – це економія паливо-мастильних матеріалів, разом з тим зниження фізичних затрат для виконання сільськогосподарських робіт. На це у першу чергу варто звернути увагу [68]. Перевагами є також

зниження залежності від погодних умов у

результаті ефективного вологозабезпечення, поліпшення структури ґрунту і зменшення тиску на нього. Консервучі технології, окрім цього, сприяють

попередженню водної та вітрової ерозії, а також поновленню гумусу в орному шарі ґрунту, що особливо актуально останніми роками. Коли земля відпочиває від плужного втручання, відновлюється життя ґрунтових організмів, разом із чим підвищується мікробіологічна активність ґрунту. Це важливо тому, що мікроорганізми допомагають швидко розкласти пожнивні рештки на поживні речовини. За інформацією різних фахівців, безплужки, стан ґрунту за мінімального обробітку стабілізується вже через 10 років. Важливим питанням у разі переходу на безплужку є проблема засміченості. Адже під мульчею перезимовує насіння різних бур'янів, а також численні збудники хвороб та шкідники. Поліпшувати фітосанітарний стан доведеться за допомогою хімічних препаратів, що призводить до збільшення витрат на пестициди. Запровадження консервуючих технологій має супроводжуватися застосуванням нових, високоврожайних сортів зернових з різними строками достигання, що також потребує детального аналізу і, можливо, більших витрат. Відразу перейти від традиційного обробітку ґрунту до мінімального або

нульового

без

проміжних

етапів

неможливо,

навіть

якщо

застосовуватиметься найдорожча і найсучасніша техніка. Адже за один сезон неможливо „стабілізувати” ґрунт, який погано реагує на різку зміну підходів. Час переходу до нульового обробітку можна скоротити за рахунок мінімальної технології. Обробіток на мінімальну глибину — 5 см — дозволить накопичити мульчу і вирівняти поверхню поля. Тільки після цього можна переходити на нульові технології. Іноді трапляється, що без обертання шару ґрунту все ж таки не обійтись. Особливо під час перехідного періоду, коли ґрунт ущільнений. Але після того, як цей етап мине і всі елементи технології будуть витримані, почнеться самовідновлення ґрунту [68]. 73

У господарстві, яке зважилось на зменшення обробітку ґрунту, передусім слід розбити поля, аналізувати дані про бур'яни і захворювання рослин, провести аналіз врожайності за попередні роки. Ще одна складова мінімальної і безплужної технологій — це правильно складені сівозміни, в яких чергування культур обґрунтовано наукою. У структуру сівозмін необхідно включати культури, які підвищують родючість ґрунтів. Передусім це просапні культури, які не споживають тих самих речовин, що і зернові, а також уражуються іншими хворобами. Захист

посівів

ресурсоощадних

рослин

технологіях

від є

бур'янів,

дуже

хвороб

важливим.

шкідників

Окрім

правильно

організованих сівозмін, потрібне ще й застосування екологічно безпечних хімічних засобів захисту рослин. Відразу виникає питання техніки. Для прямого висіву потрібна сівалка, що висіває насіння на задану глибину на тверде і вільне від рослинних решток посівне ложе, закриваючи його достатнім шаром рихлої землі. Її конструкція має забезпечувати якість посіву як в суху, так і у вологу погоду з великою кількістю рослинних решток. Консервуючі технології дозволяють значно скоротити необхідний комплекс машин. Для вирощування і збирання зернових за технологією мінімального обробітку знадобляться: базовий універсальний трактор,

універсальне

ґрунтообробне

знаряддя,

сівалка

для

прямого

посіву,

обприскувач, розкидач міндобрив, зернозбиральний комбайн [68]. Вирощування деяких ярих однорічних культур декілька років поспіль створює бур'янам сприятливі умови для росту і дозрівання насіння, в результаті це насіння осипається і потрапляє в ґрунт. За органічної ж системи, в якій використовується ротація культур, забур'яненість помітно знижується. Президент

Рузвельт

говорив:

«Природа

дає

нам

повторне

попередження наслідком пилових бур, повені і засух, щоб ми діяли, поки ще є час, якщо ми хочемо для себе і нащадків зберегти натуральне джерело нормального життя. Досвід показав, що розумне використання природних багатств повинно стати практикою, розрахованою на далеку перспективу. Повені, засухи, пилові бурі – це, по суті, маніфестація відмови природи подальше терпіти зловживання в ході розробки її областей». Досягнення науки і техніки вже зараз дають змогу внести корективи в існуючі агресивні технології. Це застосування

в районах з розвинутою

дефляцією ґрунтів принципово нової системи землеробства, основна суть якої полягає в безплужному обробітку ґрунту з використанням плоскорізної техніки. В районах вітрової ерозії безплужна система землеробства включає в себе такі основні ланки: - безплужне розпушування ґрунту за допомогою плоскорізів на глибину до 16 см; - збереження стерні для попередження видування розпушеного ґрунту вітрами, посів по стерні спеціальними сівалками; - смугове розміщення культур, чергування смуг землі, зайнятих вітрозахисними культурами (наприклад, багаторічними травами), зі смугами, на яких вирощуються сільськогосподарські культури; - посів високостебельних рослин, які зменшують шкідливість вітру, затримують сніг від здування, використання інших методів снігозатримання; - насадження полезахисних лісо- та кущосмуг [74]. 75

Отже, підсумуємо: безплужна система землеробства – це технологія, яка покращує живлення ґрунту, стимулює ґрунтову біологічну активність, збільшує вміст органічних речовин і сприяє формуванню гумусових частинок, які в свою чергу поліпшують фізичний, хімічний і біологічний стан ґрунту. Живлення ґрунт отримує від стерні, яку господар залишає на поверхні поля після збору культури. Для безплужного землеробства потрібна така техніка: сівалка прямого посіву (стернова сівалка), обприскувач і комбайн з пристроєм для рівномірного розкидання соломи й рослинних решток. Натомість завдяки безплужному землеробству земля природнім шляхом залишається під паром без переривання посівного циклу. Безплужна система землеробства бореться з бур'янами. Система безплужного землеробства – це також екологічний засіб боротьби з бур'янами. Рослинні рештки після збирання врожаю залишаються на

полі,

змінюючи

умови

навколишнього

середовища,

пов'язані

проростанням насіння бур'янів, та фізично перешкоджаючи росту сходів, або під впливом алелопатії порушуючи також проростання. Як стверджують іноземні науковці, кожні 1000 кг/га рослинних залишків озимої пшениці на поверхні ґрунту скорочують формування сходів бур'янів на 14%. Безплужна система землеробства зберігає вологу. Методи обробітку, які зберігають пожнивні залишки на поверхні ґрунту, сприяють збільшенню зібраної вологи природним шляхом, тобто дощем. Для збереження цієї вологи потрібно зменшувати виніс води бур'янами. Випаровування можна скоротити, покриваючи поверхню ґрунту мульчею, яка знизить перехід вологи в атмосферу [69]. Глибокі втрати води можна також скоротити вирощуванням таких культур, сезон росту яких збігається з часом, коли потенціал глибокого протікання води найбільший, а також стимулюванням використання води з більш глибоких горизонтів ґрунту. 76

ЕМ-технології. Поняття «ЕМ-технології» У 1982 році, після багаторічних досліджень, японський вчений Теруо Хіга віднайшов у навколишньому середовищі цілу групу лідерів мікробного світу і назвав їх «ефективні мікроорганізми». На їх основі він створив препарат ЕМ – 1, який відкрив можливості швидко й ефективно вирішити головні проблеми, які стоять перед людством: забезпечити достатньою кількістю екологічно чистої їжі, очистити від забруднення навколишнє середовище

та

повернути

здоров’я

людині.

ЕМ-препарати,

як

мікробіологічне добриво, показують надзвичайні результати у рослинництві, їх

застосування

докорінно

змінює

ситуацію

ґрунті,

який

стає

структурованим, накопичує велику кількість поживних речовин і за декілька років

відновлює

рівень

вмісту

гумусу.

оздоровленням

ґрунту

покращуються умови життя рослин – зміцнюється імунна система, суттєво підвищується

морозо-

та

посухостійкість.

ЕМ-технологія

відновлює

виснаженість земель від хімічних добрив і отрутохімікатів та підвищує продуктивність, якісність, прибутковість, екологізацію рослинності, а на рівні з цим і тваринництва. У світі накопичено великий досвід використання ЕМ-технології для очищення питної води, утилізації харчових та інших відходів, очищення промислових та побутових стоків, очищення ґрунту та ґрунтових вод від різноманітних видів. Родючість ґрунту створюють мільярди ґрунтових бактерій, мікроскопічних грибків, хробаків та інших живих організмів. Біомаса мікроорганізмів, яких в 1 г чорнозему нараховується до 2-2,5 млрд., становить 15-20 тонн. Саме це визначає родючість ґрунту. Переробляючи органічні рослинні залишки та мінеральні речовини, бактерії забезпечують харчування хробаків, які істотно поліпшують структуру і родючість ґрунту. Суть родючості ґрунтів полягає у «годівлі» бактерій та інших живих істот, які живуть у ґрунті. Необхідно нагодувати спочатку мікробів і 77

хробаків, а вони нагодують рослини. Ні мінерали, ані органіка самі по собі не переходять у засвоювану форму. Цю функцію виконують мешканці ґрунтів, про яких і необхідно піклуватися у першу чергу. Така постановка питання в проблемі ґрунтів вимагає від агрономів зміни традиційного мислення, відмови від глибокої відвальної оранки. Інтенсивна хімізація полів знищила мікрофлору

тварин

ґрунтового

співтовариства,

які

основними

відтворювачами родючості ґрунту. У природі мікроорганізми співіснують великими групами, утворюючи поживні, захисні, підтримуючі один одного симбіотичні ланцюги. Обрив в одній із ланок може призвести до загибелі інших штамів. Ґрунти, у яких переважають анабіотичні чи регенеративні мікроорганізми, є винятково родючими. Рослини, які виросли на таких ґрунтах, прекрасно розвиваються, вони здорові, стійкі до хвороб і шкідників. Такі ґрунти без усяких хімікатів, пестицидів і штучних добрив демонструють постійне збільшення родючості. Якщо ж у ґрунті переважають дегенеративні чи патогенні мікроорганізми, розвиток рослин ослаблений, вони піддані захворюванням і шкідникам і вимагають допінгу у вигляді штучних добрив і пестицидів. Інтенсивна хімізація полів, застосування пестицидів і штучних добрив разом із важким сільськогосподарським устаткуванням знищують мікрофлору і тварин ґрунтового співтовариства - основних відтворювачів родючості ґрунту. Перед

наукою

постала

задача

створення

стійкого

симбіозу

мікроорганізмів, який сприяє забезпеченню рослин живленням і придушенню патогенної

мікрофлори.

Терло

Віга

були

відібрані

лідируючих

регенеративних штамів, які виконують увесь спектр функцій із живлення рослин, їхнього захисту від хвороб та оздоровлення ґрунтового середовища, які одержали назву ЕМ (ефективні мікроорганізми). Складною задачею було поєднання всіх ЕМ у концентрованому розчині, у якому вони могли б тривалий час міститися при їхній повній схоронності, при цьому умови життєдіяльності деяких із них прямо 78

протилежні, наприклад, наявність або відсутність кисню. Але складна задача була успішно вирішена. Успіх виявився приголомшливим, зі створенням ЕМ-препарату була створена нова технологія землеробства - ЕМ-технологія, і з її появою почалася нова ера екологічного землеробства. В залежності від інтенсивності застосування нової технології та ступеня зараженості ґрунтів, врожай збільшувався в 1,5-4 рази. Але головною перевагою ЕМ-технології стала можливість за 3-5 років, виключивши застосування хімічних добрив і пестицидів, повернути ґрунтам високу природну родючість і при цьому одержувати високоякісний, екологічно чистий врожай. Головною

причиною

виняткової

багатофункціональності

ЕМ-

препарату є дуже широкий діапазон дії мікроорганізмів, які входять до його складу. До найбільш великих груп мікроорганізмів, які входять до складу ЕМ-препарату, належать: Фотосинтезуючі бактерії - вони синтезують корисні речовини, використовуючи сонячне світло та тепло ґрунту, синтезовані речовини містять у собі амінокислоти, біологічно активні речовини та цукри, які сприяють розвитку і росту рослин. Молочнокислі бактерії виробляють молочну кислоту з органічних речовин, вироблених фотосинтезуючими бактеріями та дріжджами. Молочна кислота є сильним стерилізатором, який придушує шкідливі мікроорганізми та прискорює розкладання органічної речовини. Молочнокислі бактерії розкладають лігніни та целюлозу, ферментують ці речовини, придушують Fusarium, нематод. Азотофіксуючі бактерії поглинають атмосферний азот і закріплюють його у вигляді азотних з'єднань, збільшуючи запас азоту в ґрунті. Дріжджі синтезують біологічно активні речовини з амінокислот і цукрів, які продукуються фотосинтезуючими бактеріями та корінням рослин.

Секреції дріжджів - корисні субстрати для молочнокислих бактерій і актиноміцетів. Актиноміцети виробляють антибіотичні речовини - антибіотики, які придушують ріст шкідливих грибів і бактерій. Ферментуючі

гриби

роду

Aspergillus

Penicillium

швидко

розкладають органічні речовини, виробляючи етиловий спирт, складні ефіри й антибіотики. Вони запобігають зараженню ґрунту шкідливими комахами та личинками. Препарати, що застосовуються в ЕМ-технологіях Біодинамічна система втілюється на основі біодинамічних препаратів. Хоча вони не додають урожаю, зате поліпшують його якість, роблять рослину здоровішою і стійкішою до захворювань, захищають її від шкідників і хвороб, продовжують термін якісного зберігання продукції. Вихідним матеріалом для таких препаратів є свіжий коров’ячий гній, деревій звичайний, ромашка лікарська, кропива дводомна, дубова кора, кульбаба лікарська, валеріана лікарська, хвощ польовий. Боротьба зі шкідниками і хворобами здійснюється за допомогою мікробіологічних

та

ЕМ-препаратів.

Для

захисту

овочевих

культур

застосовуються мікробіологічні препарати Планріз, Триходермін. У боротьбі з колорадськими жуками допоможуть Колорадоцид, Бітоксібацилін, Актофіт. Від фітофтори ефективний Різоплан та ін. (Додаток № 1) [65]. Гумус Основу

гумусу

складають

залишки

органіки рослинного походження: фракції, що найменш розклалися, фракції, що продовжують розкладатися,

комплексні

речовини,

які

утворилися в результаті гідролізу і окислення, і речовини, які є результатом життєдіяльності мікроорганізмів. 80

Гумус має важливе значення для родючості ґрунту. Він є резервом поживних речовин, які звільняються в процесі мінералізації. Надзвичайно цінна властивість гумусу затримувати вологу в орному шарі ґрунту, що має особливе

значення

зоні

недостатнього

зволоження.

Безперервне

надходження органічних решток та їх мікробіологічна трансформація – необхідні умови гумусоутворення [71]. До складу гумусу входять гумінові кислоти, фульвокислоти і солі цих кислот, а також гумін - стабільні з'єднання гумінових, фульвокислот, кислот з ґрунтовими матеріалами. При внесенні до ґрунту невеликої кількості гумусу, в порівнянні з іншими добривами, змінюється склад і структура мікрофлори. Це у свою чергу веде до зміни мікробіологічного режиму в ґрунтах, посиленню

процесів перетворення

речовин

і енергії.

В результаті

прискорюються обмінні процеси, включаються нові цикли розвитку мікрофлори, зокрема, посилюється діяльність азотофіксуючих бактерій. Як результат, збагачується живильне середовище. У всіх важливих процесах ґрунтоутворення і формування ґрунтової родючості беруть активну участь гумінові речовини, які є результатом розкладання органічних речовин. Основним показником гумусного стану ґрунтів є вміст органічної речовини, оскільки він істотно покращує фізичні, хімічні і біологічні властивості ґрунту, сприяє родючості. Також органічні речовини мають низьку теплопровідність і запобігають швидкій віддачі тепла з ґрунту в атмосферу. Гумус в 15-20 разів більш ефективний за будь-яке органічне добриво. Специфічна мікрофлора і ферменти, які містяться в гумусі, здатні відновити «мертвий ґрунт», тобто забезпечити всі її функції і додати їй властивостей високої родючості. Ці цінні властивості гумус зберігає протягом 3-4 років. Кожні 10 секунд на планеті зменшується площа родючих ґрунтів на 1 гектар, що загрожує глобальним спустошуванням. У природі 1 см гумусу утворюється за 100–300 років.

Щорічно

одночасно

урожаєм

виноситься

велика

кількість

органічного матеріалу, зменшується кількість живих мікроорганізмів, а в результаті

знижується

активність

гумусоутворення.

Для

підтримки

необхідного рівня гумусу в ґрунтах найчастіше в Україні вносять органічні добрива (гній, послід, торф), але вміст гумінових речовин в такій органіці зовсім низький. Тому для мінімального забезпечення ґрунту достатньою кількістю гумусу необхідно використовувати ефективніші добрива. При використанні гумусу досягається істотне підвищення кількості і якості урожаю. Наприклад, за різними джерелами

озима пшениця дає

надбавку 15-20%, цукровий буряк до 20%, кукурудза 20-30%, картопля до 30%. Таким чином, позитивний вплив гумусу на ґрунтову родючість і врожайність можна представити у вигляді комплексу взаємозв'язаних процесів: •

покращуються фізико-механічні і фізичні властивості ґрунту;

•

посилюються процеси ґрунтового обміну: адсорбція добривами

елементів живлення ґрунту з поліпшенням живильного режиму розвитку рослин і підвищення біологічної активності. Разом із

вищезгаданими

ознаками

гумус володіє

і такими

властивостями, як велика вологоємність, вологостійкість, механічна міцність гранул, відсутність насіння бур’янів, наявність великої кількості і ширшого спектру корисних мікроорганізмів, ферментів, антибіотиків, гормонів зростання для рослин. Гумус також володіє більш стандартними якостями: сипучістю,

регульованою

прогнозованістю

дії

на

вологістю, врожайність

технологічністю

використання,

сільськогосподарських

культур,

нешкідливістю для ґрунту, хорошою взаємодією з тими або іншими мінеральними і хімічними добривами.

Біогумус та його використання Біотехнологічний

процес

одержання

біогумусу ґрунтується

на

здатності черв’яків використовувати органічні рештки, трансформувати їх у кишечному каналі і виділяти у вигляді копролітів (екскрементів). У процесі перетравлення органічних відходів у кишечнику черв’яків формуються гумусові речовини. Вони відрізняються за хімічним складом від гумусу, який утворюється у ґрунті за участю тільки мікрофлори, тому що в кишечнику черв’яків відбуваються процеси полімеризації продуктів розпаду органічних речовин

і формуються молекули гумінових кислот, які

утворюють комплексні сполуки з мінеральними компонентами, що довго зберігаються у вигляді стійких утворень. Тільки черв’яки, на відміну від інших біологічних об'єктів ґрунту, мають таку специфічну особливість, як здатність

до

меліорування

структурування

ґрунтів.

Перероблений

черв’яками ґрунт, кількість якого за добу дорівнює масі їхнього тіла, вони перетворюють у гранули-копроліти. Концентрація гумусових речовин у копролітах черв’яків у 4-8 разів більша, ніж у гнойовій біомасі. Капроліти це щільні чорно-коричневі палички без запаху, які не злежуються. Копроліти складають основу речовини, що називається біогумусом, а їх гранульована (комкова) форма надає йому розсипчастого вигляду, що дуже важливо для структурування ґрунту [63]. Біогумус (вермікомпост) — це органічне добриво, одержане в результаті розкладу гетеротрофними організмами органічних речовин. Основою його є копроліти черв’яків. Крім цього, в його формуванні беруть участь мікрофлора і мікрофауна, які входять до складу біоценозу компостного бурта. Склад і властивості біогумусу залежать від складу вихідного субстрату і технології компостування (вермікультивування). У біогумусі акумульована велика кількість макро- і мікроелементів, є ростові речовини, вітаміни, антибіотики, амінокислоти і корисна мікрофлора. Він гідрофільний, 83

має високу водостійкість, вологоємність, механічну міцність, відсутнє насіння бур'янів. Біогумус може утримувати до 70 % води і в 15-20 разів ефективніший за будь-яке органічне добриво . У середньому біогумус має такий склад, %: суха органічна речовина 40-60 %; гумус - 10-12 %; N - 0,9-3,0 %; Р - 1,3-2,5 %; К - 1,2-2,5 %; Са - 4,5-8 %; Мg - 0,5-2,3 %; Ре - 0,5-2,5% %; мг/кг: Сu - 3,5-5,1 мг/кг; Мn - 60-80 мг/кг; 2п - 28-35 мг/кг та рН - 6,8-7,2. [63]. Поживні елементи в біогумусі знаходяться в доступній для рослин органічній формі, він має зернисту структуру, стійку до розмивання водою, повільно розчиняється у воді, що забезпечує його пролонговану дію. Особливу цінність біогумусу надає наявність у ньому гумінових кислот, вміст яких коливається від 5,6 до 17,6 % на суху речовину. Гумус визначає родючість ґрунтів. До його складу входять три основних групи сполук: - речовини вихідних органічних решток (білки, вуглеводи, лігнін тощо); -

проміжні

продукти

перетворення

органічних

решток

—

амінокислоти, моноцукри тощо; - гумусні речовини, які складають до 85-90 % маси гумусу і визначають його властивості. За останні 20-25 років спостерігається скорочення кількості гумусу в ґрунті. Значна частина орних земель втратила від 15 до 40 % цієї речовини. Широке використання мінеральних добрив, пестицидів, хімічної меліорації ґрунтів призвело, поряд із підвищенням врожайності на початковому етапі, до багатьох проблем - втрати гумусу, деструкції і перетворення ґрунту в індиферентну масу, нездатну всмоктувати й утримувати воду та схильну до водної

і вітрової ерозії.

Перенасичення

ґрунту

різними

хімічними

речовинами стерилізує його, знищуючи біологічні об'єкти, які утворюють складну екологічну систему.

Дощові черв’яки, споживаючи разом із ґрунтом велику кількість рослинних решток, мікроорганізмів, грибів, водоростей, перетравлюють їх і виділяють із копролітами велику кількість кишкової мікрофлори, яка володіє антибіотичними властивостями, запобігає розвитку патогенної мікрофлори та процесів гниття. У Європі гумус розділяють на три фракції - найдрібніша фракція, або гумусова мука, при внесенні в ґрунт одразу ж розчиняється і засвоюється рослинами, її використовують для «лікування» рослин і одержання швидкого ефекту. Дрібну фракцію використовують для підживлення городніх, парникових

оранжерейних

культур

(овочі,

квіти).

Третя

фракція

використовується у рослинництві та садівництві. В Україні біогумус теж розділяється на три фракції, але вони значно крупніші: найдрібніша фракція — гранули до 1 мм, дрібна — до 2 мм, а крупна — до 3 мм. Упаковують біогумус у поліетиленові мішки або пакети, що забезпечує збереження вологості на рівні 50 %. Технологія переробки гною й інших органовмісних відходів за допомогою дощових черв’яків дає можливість через використання біогумусу реанімувати ґрунт, підвищити його родючість, стійкість до водної і вітрової ерозії.

Крім

цього,

це

практично

єдиний

метод

рекультивації

«стерилізованих» і «отруєних» засобами хімізації ґрунтів [63]. Технологія вермикультивування Останнім

часом

все

більшу

популярність

набуває

вермикультивування. Його суть полягає у використання компостних червоних черв’яків, так званих «каліфорнійських», для отримання із різних органічних речовин екологічно чистого добрива – біогумусу, який має у собі повний набір макро- і мікроелементів. Популярність такого добрива пояснюється тим, що його можна отримати навіть на присадибній ділянці, вже не кажучи про фермерське господарство, яке займається тваринництвом. 85

Більш того, в Україні запрацювали фірми, які на основі біогумусу виробляють в промислових масштабах концентроване біологічне добриво. Для

навчальних

закладів

із

невеликими

НДЗД

можна

порекомендувати наступний метод отримання вермикультури. Метод вермикультивування можна використати для переробки у компост (органічне добриво) органічних відходів, які накопичуються на ділянці (обрізаних гілок, рослинних решток, трави, кухонних відходів та ін.). Вермікомпостування можна проводити в купах або в ємностях. При компостуванні у купах відходи складають шарами: знизу – грубіший матеріал (гілки, дерев'яні рештки), а зверху – дрібніші рослинні відходи, траву, листя та ін. Відходи зволожують і залишають для проходження гниття (ферментації). Через 1-1,5 міс., коли всередині купи закінчиться процес сильного розігріву маси і температура знизиться до 20 °С, її заселяють черв’яками. Для цього по всій поверхні купи роблять отвори, які заповнюють черв’яками (приблизно 100 екз. в кожний отвір). Щільність заселення

рекомендується

підтримувати

на

рівні 1000

екз./м².

Для

покращення годівлі черв’яків в компостну купу періодично додають кухонні відходи. Через 3-4 міс. відходи перетворюються на компост, в якому міститься близько 15 % біогумусу. Для відокремлення черв’яків від компосту поряд з купою з черв’яками влаштовують нову купу зі свіжих відходів, куди вони переповзають у пошуках нового корму [63]. Можна також влаштовувати так звані «мандрівні» вермікомпостні штабелі. При цьому на одному кінці штабеля час від часу закладають свіжі відходи, а на протилежному збирають готовий компост. У такому штабелі черв’яки поступово переповзають слідом за новим кормом . Для розведення черв’яків можна використовувати також різні ємності з отворами для аерації, їх розміщують на стелажах у місцях, захищених від прямих сонячних променів (на балконах, вікнах, горищах, гаражах, підвалах, під навісом, під деревами та ін.).

Зручними є дерев'яні ящики або коробки розміром 100x50x30 см або 40x70x16 см, дно і кришка яких мають отвори для забезпечення проходження повітря та води при поливі. Ящикове вермикультивування потребує мінімальних капіталовкладень, мало часу і праці. Усі роботи може виконувати одна людина, витрачаючи годину на тиждень. Основу субстрату, яким заповнюють ящики, складає ферментований гній (великої рогатої худоби, кроликів, коней), до якого можна додавати садову землю, подрібнену солому або інші рослинні рештки при їх ретельному

перемішуванні.

Співвідношення

компонентів

становить

відповідно 1:1:1. Компост готують у спеціальних ящиках розміром 150x90x25 см або ямах. Для заповнення ящиків необхідно 25-30 м³ субстрату на 100 м². Після цього субстрат зволожують і заселяють черв’яками. Щільність заселення — 500 молодих особин або 200-300 коконів на ящик. За відсутності органічних відходів черв’яків можна годувати подрібненим і зволоженим папером, картоном, газетами, дерев'яною тирсою (не хвойних дерев). Доброю добавкою є кухонні відходи, чай, кавова гуща, ромашка. [63].

Свіжий корм в ящики вноситься 5-сантиметровим шаром на всю його поверхню раз на тиждень. Якщо ящики знаходяться в оптимальному за температурою місці, то через кожні 90 днів розділяють популяцію на дві частини у зимовий період і на 3 — в літній. Вибірка черв’яків і коконів із ящиків (лотків, коробок та ін. ємностей) проводиться

наступними

методами. 87

Ящик

знімають

зі

стелажа

перевертають над широким столом. Усі черв’яки при цьому зразу ж занурюються в глибину субстрату і збираються на поверхні стола під субстратом. Потім переглядають субстрат шар за шаром і з нього вибирають усі кокони, збирають черв’яків на дні купи. Великих черв’яків поміщають назад в ящик як маточне поголів'я, а молоді особини і кокони використовують для заселення інших ємностей, на продаж, молодняк — як наживку для рибної ловлі, в корм тваринам, для заселення саду. Цю операцію за оптимальних умов вермикультивування можна проводити раз на місяць. Відділяти черв’яків від гумусу можна за допомогою сита із металевої сітки з отворами розміром близько 2 мм, крізь яке просівається порошкоподібний гумус. На ситі лишаються субстрат і черв’яки, які переносять у новий ящик. Смугове вирощування сільськогосподарських культур З метою реалізації основ біологічного землеробства Тернопільський обласний еколого-натуралістичний центр учнівської молоді розробив та розпочав впроваджувати в практику Проект смугового вирощування сільськогосподарських культур на період 2003-2010 рр. Вирощування рослин на почергово змінюваних смугах – одна з перспективних агротехнік вирощування сільськогосподарських культур. Відомо, що при смуговому розміщенні посівів впоперек домінуючих вітрів чи пересічній поверхні, де проявляється водна ерозія, може позитивно вплинути на вирощування культурних рослин. Це лише одна з переваг смугового вирощування. Для підвищення ґрунтозахисної ролі сівозмін важливе смугове розміщення посівів. Ґрунтозахисні властивості смугового розміщення посівів полягають у тому, що надземні органи рослин (стебла та листки) захищають поверхню ґрунту від ударів дощових крапель та повітряних струменів, а коренева система міцно утримує частки. Надійність захисту поверхні від дощових крапель та зменшення швидкості руху й концентрації поверхневого стоку залежать від фази розвитку рослин. 88

Смугове розміщення посівів і посадок застосовують з метою захисту ґрунтів вiд водної та вітрової ерозій, суховіїв і одержання гарантованих стабільних урожаїв. При розробці сiвозмiн зі смуговим розміщенням посiвiв передбачається, щоб у кожному полі були смуги, покриті рослинністю або стернею культур суцільного посіву. При складанні схем чергування культур у смугах, крім дотримання правил плодозміни i розміщення культур за найсприятливішими попередниками, передбачається дотримання чергування агрофонів за порами року: зяб — багаторічні трави; пар, просапні — багаторічні трави [75]. За смугового розміщення культур необхідно, щоб частина кожного поля була вкрита рослинністю чи стернею культур суцільної сівби. Тому складаючи схеми чергування культур у сівозміні, насамперед визначають чергування агрофонів за порами року, що забезпечує захист ґрунтів майже протягом усього року. На схилах найбільший ефект дають посіви багаторічних трав та озимих. Цей ефект дещо послаблюється, якщо поєднувати смуги інших культур та агрофонів. Смугове розміщення посівів підвищує врожайність сільськогосподарських культур сівозміни [64]. Смугове розміщення агрофонів — це розміщення в полях сівозмін, у міжряддях садів різних культур із низькою спроможністю щодо захисту ґрунтів у чергуванні з культурами високої захисної здатності, а також смуг природних пасовищ і розораних смуг при поліпшенні смуг природних пасовищ або відновлення їхнього травостою. Поряд із нею прослідковуються й інші: 1. Покращується агротехніка догляду за культурами. 2. Максимально

використовуються

можливості

впровадження

сівозмін. 3. Досягається максимальна густина рослин на 1 м². 4. Використовуються можливості алелопатії при вирощуванні рослин. 5. Максимально

використовуються

землеробства. 89

елементи

біологічного

З 2003 р. у відділі агробіологічного моделювання була впроваджена агротехніка смугового вирощування культур. На ділянці площею 20 ар було розбито 56 смуг, на яких вирощувалось понад 25 сільськогосподарських культур. Ширина смуг – 100 см, відстань між смугами – 50 см.

100 см 100 см 50 см 100 см 50 см

В господарстві ОЕНЦ на даний час є кролі та кури, для годівлі яких вирощують конюшину, люцерну (бобові культури, які, крім того, дозволяють заглушити багаторічні бур’яни), кукурудзу, зернові, кормовий буряк, багаторічні трави на сінаж. Гній, отриманий від тварин, складується разом із рослинними рештками на отримання перегною. Попередній аналіз зібраного врожаю з даної площі говорить про те, що він перевищує минулорічні, коли на даній території вирощували культури звичайним способом. Агротехніка вирощування – дотримання оптимальних термінів посіву, густина рослин на певній території, боротьба зі шкідниками та бур’янами. Доступність в догляді та використання посильної праці слухачів Центру – ось переваги смугового вирощування сільськогосподарських культур на НДЗД.

Препарати, що дозволені для використання в органічному землеробстві [65]. Назва препарату

Діюча речовина / організм

Культура, об’єкт, що обробляється

Об’єкт, проти Спосіб, час обробки / якого обробляється Максимальна кратність обробок (норма витрати препарату)

Препарати інсектицидної дії Актофіт

Бітоксибацилін

Аверсектин, 0,25%

Виноградники

Гронова листовійка, кліщі

Обприскування в період вегетації / 3 (2,0 л/га)

Пасльонові культури

Колорадський жук

Обприскування в період вегетації / По кожному поколінню жука (2,0 л/га)

Листогризучі та сосучі шкідники

Обприскування в період вегетації / 2 (50-300 мл на 10 л води; 3 – 15 л/га)

Колорадський жук

Обприскування в період вегетації / По кожному поколінню шкідників (100 мл на 10 л води; 5 л/га)

Bacillus Зернові thuringiensis var. thuringiensis Пасльонові культури

Кісточкові плодові Плодожерки, культури п’явиці, молі

Обприскування в період вегетації / По кожному поколінню шкідників (2 л/га)

Вертициллін

Гаупсин

Лепідоцид

Боверін

Бактороденцид

Verticillium lecanii

Культури закритого ґрунту

Теплична білокрила, попелиці

Обприскування вегетуючих рослин / З інтервалом 7-14 днів (100-500 мл /10 л води)

два штами Pseudomonas aureofaciens

Овочеві та декоративні культури

Гусениці молоді

Обприскування починати з двох справжніх листків / Кожні 10-20 днів (5 - 15 л/га)

Плодові насадження

Гусениці плодожерки молоді

Обприскування починати з фази розпускання бруньок / Кожні 10 днів (5 л/га)

Bacillus thuringiensis var. kurstaki

Овочеві, декоративні культури, плодові насадження

Гусениці молодших віків

Обприскування в період вегетації / 2 (2-3 л/га)

Beauveria bassiana

Овочеві та Теплична декоративні білокрилка та культури, плодові трипси насадження Препарати родентицидної дії

Обприскування в період вегетації / 2-3 (100 – 500 мл /10 л води)

Salmonella enteritidis var. Issatchenko

Зернові

При перевищенні ЕПШ / 1- 2 (13 кг /га)

Мишовидні гризуни

Планріз

Триходермін

Pseudomonas fluorescens AP33

Trichoderma lignorum

Препарати фунгіцидної дії Пшениця, ячмінь, Широкий спектр кукурудза, грибних і виноградники бактеріальних захворювань Зернові Широкий спектр грибних і бактеріальних захворювань Виноградники Широкий спектр грибних і бактеріальних захворювань Зернові

Широкий спектр грибних і бактеріальних захворювань

Кукурудза Широкий спектр грибних і бактеріальних захворювань Соняшник

Широкий спектр грибних і бактеріальних захворювань 93

Передпосівна обробка насіння / 1 (1-2л/т) Обприскування в період вегетації / 2-3 (1-3 л/га) Обприскування в період вегетації / 5-6 (4,0-4,5 л /га)

Передпосівна обробка насіння (1-2л/т) Передпосівна обробка насіння (5 л/т)

Передпосівна обробка насіння (15 л/га)

Овочеві культури

Ганоль

екстракт гіркого полину 300г/л

Широкий спектр грибних і бактеріальних захворювань

Передпосівна обробка насіння (20 мл/кг)

Овочеві культури

Широкий спектр грибних і бактеріальних захворювань

Обприскування починаючи з фази двох справжніх листочків / Кожні 10- 20 днів (5-15л/га)

Плодово ягідні культури

Широкий спектр Обприскування починаючи з грибних і фази розпуску бруньок / Кожні бактеріальних 10- 20 днів (5л/га) захворювань

Виноградник

Широкий спектр Обприскування починаючи з грибних і фази розпуску бруньок / Кожні бактеріальних 10- 20 днів (2-3 л/га) захворювань

Пшениця ячмінь ярий,

яра, Тверда сажка

Буряки цукрові

Коренеїд

Обробка посівного матеріалу(0,4/10л води на 1т) Передпосівна обробка насіння (2,6 мл на посівну одиницю)

Гаупсин

Пентафаг –«С»

два штами Pseudomonas aureofaciens

Хвороби листкового апарату кореневі гнилі

Обприскування починати з двох справжніх листків / Кожні та 10-20 днів (5 -15 л/га) Обприскування починати з фази розпускання бруньок / Кожні 10 днів (5 л/га)

вібріони п’яти Овочеві та штамів декоративні бактеріальних культури вірусів Овочеві та декоративні культури

Бактеріальна плямистість і бактеріальний рак

Обробка насіння перед посівом (20 мл /кг насіння)

Бактеріальна плямистість і бактеріальний рак

Обприскування вегетуючих рослин / 2 (200мл /10 л води)

Плодові насадження

Бактеріальний рак

Обприскування вегетуючих рослин / Кожні 10-20 днів (5л/га)

Зернові та зернобобові культури

Широкий спектр Передпосівна обробка (0,5 – 1,5 грибних і л/га) бактеріальних захворювань Широкий спектр Передпосівна обробка (3,0 л/т) грибних і бактеріальних захворювань

Bacillus subtilis Фітоцид-р

Овочеві та декоративні культури, плодові насадження

Олійні

Овочеві культури 95

Широкий

спектр Передпосівна обробка (2,5 л/т)

грибних і бактеріа Бульби картоплі, цибулини

Фітоцид-c

Bacillus subtilis

льних захворювань Широкий спектр Передпосівна обробка (1,0 л/т) грибних і бактеріальних захворювань

Овочеві культури

Широкий спектр Замочування коренів рослин грибних і (0,5 л /100л води) бактеріальних захворювань

Зернові та зернобобові культури, олійні, плодово-ягідні культури, бульби картоплі, овочеві культури

парша, Обприскування рослин в період фітофтороз, чорна вегетації (0,5 -0,6 л/га) ніжка, кореневі гнилі, гнилі сходів, борошниста роса, іржасті хвороби, летюча сажка, фузаріоз, септоріоз

Зернові та зернобобові культури

Широкий спектр Передпосівна обробка грибних і бактеріальних захворювань

Олійні

Овочеві культури

Бульби картоплі, цибулини

Широки Передпосівна обробка й спектр грибних і бактеріальних захворювань Широкий спектр Передпосівна обробка грибних і бактеріальних захворювань Широкий спектр Передпосівна обробка грибних і бактеріальних захворювань Замочування коренів рослин

Овочеві культури Широкий спектр грибних і бактеріальних захворювань

Зернові та зернобобові культури, олійні, плодоягідні культури, бульби картоплі, овочеві

парша, фітофтороз, чорна Обприскування ніжка, кореневі вегетації гнилі, гнилі сходів, борошниста роса, іржасті хвороби, летюча сажка,

рослин

період

фузаріоз, септоріоз

Азотофіт

Azotobakter chroococcum

Регулятори росту рослин Зернові, Підвищення картопля врожайності

Передпосівна обробка (100 мл/т)

Бобові, круп’яні

Підвищення врожайності

Передпосівна обробка (200 мл/т)

Кукурудза

Підвищення врожайності Підвищення врожайності

Передпосівна обробка (300 мл/т) Передпосівна обробка (500 мл/т)

Підвищення врожайності

Передпосівна обробка (700 мл/т)

Овочеві культури, буряк (столовий, кормовий, цукровий) Ріпак, соняшник

Зернові, бобові, Підвищення олійні, врожайності круп’яні, буряк, картопля

Кореневе підживлення (50 мл/га)

Плодоягідні культури,

Замочування коренів рослин (5 мл/100 од.)

Підвищення врожайності

саджанці фруктових дерев

Вермістим

Фітогормони, гумінові кислоти і фульвокислоти, вітаміни, амінокислоти

Плодоягідні культури

Підвищення врожайності

Кореневе підживлення (100 мл/га)

Кукурудза, гречка, просо, рис, соняшник, цукрові буряки, квіти, кормові культури, картопля, овочеві

Підвищення врожайності, морозостійкість та посухостійкість рослин

Передпосівна обробка (8 - 10 л/т)

Зернові, овочеві, соняшник, картопля

Підвищення врожайності, морозостійкість та посухостійкість рослин

Обприскування під час вегетації / 2 (5 - 15 л/га)

Кукурудза, гречка, просо, кормові культури, ріпак

Підвищення врожайності, морозостійкість та посухостійкість рослин

Обприскування під час вегетації / 1 (5 -15л/га)

Виноградник,

Підвищення

Обприскування під час

Bacillus subtilis Фітоцид-р

вегетації / 3-5 (5 - 20 л/га)

плодові дерева

врожайності, морозостійкість та посухостійкість рослин

Зернові та зернобобові культури

Стимулює Передпосівна обробка (0,5 – 1,5 проростання л/га) насіння, ріст і розвиток рослин, підвищує урожай

Олійні

Стимулює Передпосівна обробка (3,0 л/т) проростання насіння, ріст і розвиток рослин, підвищує урожай

Овочеві культури

Стимулює Передпосівна обробка (2,5 л/т) проростання насіння, ріст і розвиток рослин, підвищує урожай

Бульби картоплі, цибулини

Стимулює Передпосівна обробка (1,0 л/т) проростання насіння, ріст і розвиток рослин, підвищує урожай 100

Овочеві культури

Стимулює Замочування коренів рослин проростання (0,5 л /100л води) насіння, ріст і розвиток рослин, підвищує урожай

Зернові та Стимулює Обприскування рослин у період зернобобові проростання вегетації (0,5 -0,6 л/га) культури, насіння, ріст і олійні, розвиток рослин, плодоягідні підвищує урожай культури, бульби картоплі, овочеві культури Добрива Назва препарату Фосфоритне борошно Гумісол – супер

Діюча речовина Р2О5 18-20 %

Культура, що обробляється

N - 0,15%, Р2О5 - 0,05%, К2О – 0,1 %

Зернові, кукурудза, зернобобові, соняшник, ріпак

Картопля, озимі зернові, кукурудза, буряки цукрові

101

Спосіб, час обробки, норми витрати Основне внесення та підживлення за вегетацією (350-450) Передпосівна (4л/га)

обробка

насіння

Цукровий буряк, багаторічні та однорічні трави

Передпосівна обробка насіння (0,2 л/кг)

Овочеві культури

Передпосівна (0,02л/кг)

Картопля Зернові, кукурудза, зернобобові, соняшник, ріпак, овочеві культури, картопля, цукровий буряк, однорічні та багаторічні трави

Передпосівна обробка насіння (8л/т) Позакореневе підживлення, обприскування в період вегетації (2 л/га)

обробка

насіння

Гумівіт

N-0,9%, Р2О5 – Зернові, зернобобові, кукурудза, 1,3%,К2О -0,7% соняшник, цукровий буряк

Внесення при посіві (200-250 кг/га)

Ріверм

Мікроі Ячмінь макроелементи, азотоі фосфобактери

Передпосівна обробка насіння (5% препарату /т) Підживлення по вегетації (4 – 5% препарату/га)

Зернобобові

Передпосівна обробка насіння (10% препарату/т) Підживлення по вегетації (3% препарату/га)

102

Озимі культури, гречка

Ріпак, соняшник, кукурудза

Біопроферм

Передпосівна обробка насіння (3% препарату/т) Підживлення по вегетації (2%- 4% препарату/га) Передпосівна обробка насіння (4% преп./т) Підживлення по вегетації (2,5%4,5%препарату/га)

Люцерна

Передпосівна обробка насіння (8% препарату/т) Підживлення по вегетації (3% препарату/га)

Плодово-ягідні культури

Замочування саджанців (1% розчин)

Овочеві культури

Передпосівна обробка насіння (3% розчин) Замочування корінців розсади (1,5% розчин)

N-1,3% Р2О5 – Цукрові буряки, соняшник, 1,1%, К2О - кукурудза, картопля, овочеві 0,7% культури Зернові, зернобобові, ріпак

103

Основне внесення (5-20 т/га)

Основне внесення (5-10 т/га)

104

Алелопатія Малащук Оксана Григорівна, методист Волинського обласного еколого-натуралістичного центру Алелопатія – це взаємний вплив рослин, що входять до складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними в навколишнє середовище фізіологічно активних речовин. Явище алелопатії враховують в овочівництві при розробці структури сівозмін, особливо при вирощуванні ущільнених та поживних культур. Алелопатія відбувається при нагромадженні в середовищі фізіологічно активних речовин, так званих колінів, що їх виділяють рослини піл час життєдіяльності. Вони відіграють значну роль у формуванні природних і штучних фітоценозів. Залежно від концентрації та хімічного складу коліни діють як стимулятори росту або інгібітори життєвих процесів. Вони значно впливають на проростання насіння, ріст, розвиток і хімічний склад рослин, їх стійкість проти хвороб та шкідників і несприятливих умов навколишнього середовища. В овочевих рослин, які ростуть у сукупності з іншими, кореневі виділення більш активно діють на важкорозчинні сполуки в ґрунті, мікрофлору, покращуючи таким чином надходження поживних речовин

у рослинний організм.

Токсичний вплив на

овочеві культури мають виділення деяких бур’янів. Наприклад, пирій повзучий, виділяючи тритерпенову сполуку агропірен та ванілінову кислоту, пригнічує ріст і розвиток більшості овочевих культур. Алелопатія є також основною причиною ґрунтової втоми, через що овочеві культури вирощують у сівозмінах, які складають так, щоб ґрунт протягом усього періоду знаходився під культурними рослинами, а не під бур’янами. Цьому також сприяє сівозміна, насичена повторними культурами. Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування культур у часі і на території. Вдале запровадження чергування культур відіграє величезну роль в отриманні високих врожаїв сільськогосподарських культур.

105

Чергування культур у сівозміні ґрунтується на неоднакових виносах поживних речовин і потребі у воді, властивості накопичувати у ґрунті збудників хвороб і шкідників; різному засміченні бур'янами, впливові на ґрунт способів обробітку тощо. Час, протягом якого на кожному полі сівозміни вирощуються культури, що є складовими цієї сівозміни, називається ротацією сівозміни. Наприклад, сівозміна з 6 полів має ротацію 6 років. Дослідження й практика виробництва показали, що кращими попередниками овочевих культур і картоплі є: Попередники овочевих культур і картоплі Культура

Попередники

Капуста

Огірки, овочеві бобові культури, цибуля, картопля,

Помідори

помідори Огірки, овочеві бобові культури, цибуля, капуста

Огірки

Бобові,

Цибуля

помідори Рання картопля, огірки, горох, ранні помідори

Столові

коренеплоди

овочеві

культури,

капуста,

картопля,

Огірки, кабачки, рання картопля, капуста

Баклажани, перець

Огірки, цибуля, капуста

Картопля

Бобові культури, коренеплоди

Попередники основних польових культур Культура

Попередники

Озима пшениця

Зайняті пари, кукурудза на зелений корм, баштанні культури, багаторічні бобові трави, горох, рання картопля

106

Озиме жито

Люпиновий пар, рання картопля, льон-довгунець, зернові бобові, кукурудза на зелений корм, зайнятий пар

Ярі зернові

вико-вівсяною

сумішшю,

озима

пшениця

Цукрові буряки, картопля, кукурудза, зернобобові культури

Просо

Зернові озимі, бобові культури, картопля, баштанні, кукурудза, цукрові буряки

Гречка

Озимина,

бобові,

однорічні

трави,

кукурудза,

картопля, льон, люпин на зерно і зелене добриво, конюшина Горох

Озима пшениця, кукурудза, цукрові буряки

Кукурудза

Озимина, зернобобові, картопля, люпин, цукрові

Цукровий буряк

буряки Озима пшениця, посіяна після багаторічних трав на

Картопля

один укіс Озимина, однорічні та багаторічні трави, бобові та

Льон

баштанні культури Озима пшениця, баштанні та зернобобові культури, кукурудза, картопля

В агрофітоценозі домагаються, щоб у сівозміні попередня

культура

сприяла інтенсивному росту наступної. Так, бобові культури не тільки збагачують ґрунт на азот, а виділення їх сприяє інтенсивному росту таких культур, як огірок, помідор, капуста, морква столова. Виділення рослин капустяних культур є добрим дезінфікуючим попередником для огірка, помідора, перцю, баклажана, картоплі. Виділення кореневої системи кропу та кукурудзи цукрової сприяє інтенсивному росту і плодоношенню рослин огірка. Особливо велике значення має алелопатія у спорудах закритого ґрунту при вирощуванні методом монокультури та ущільнення їх іншими. Це пов’язано з тим, 107

що виділення рослин концентрується у невеликому шарі ґрунтосуміші, органічних та мінеральних субстратів. Для зменшення дії негативних виділень та різної шкідливої мікрофлори субстрати пропарюють, промивають та замінюють. Для посилення мікробіологічної активності після пропарювання вносять підвищені норми перегною та різних біологічних препаратів (азотобактерин, фосфобактерин тощо).

ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА Методичні поради щодо створення дослідних полів у навчальних закладах для проведення дослідів з рослинництва Малащук Оксана Григорівна, методист Волинського обласного еколого-натуралістичного центру

Підбір поля для досліду Від правильного підбору поля залежить успіх дослідної роботи і цінність одержаних результатів. Ґрунти дослідного поля повинні бути типовими для регіону, в якому знаходиться навчальний заклад. Слід вибирати таке поле, на якому в минулому році проводили однаковий обробіток, вносили однакову дозу добрив та висівали один сорт сільськогосподарських культур. Поле повинно мати рівну поверхню без значних схилів, а якщо є невеличкий схил, то ділянка розташовується вздовж нього. На полях, що мають полезахисні смуги (схема 1), дослідні ділянки необхідно розміщувати довгими сторонами перпендикулярно до основних полезахисних смуг, їх також краще розміщувати по межах сівозміни з таким розрахунком, щоб не затрудняти проведення робіт на господарських посівах. Дослідні ділянки слід віддалити від доріг на 10-15 м. Цих вимог при підборі дослідного поля треба обов'язково дотримуватися. Після того, як поле для дослідів вибране, його слід розбити на ділянки.

108

Розмір ділянки залежить від виду рослин, кількості варіантів та машин, які будуть використовуватись у досліді. В польових дослідах розмір ділянок становить від 100 до 500 м² і більше. Кращий розмір ділянок у виробничих дослідах - 0,5 га. В навчальних закладах рекомендується закладати досліди з невеликою кількістю варіантів - 4-6. Найкраща форма ділянок видовжена (довжина у 5-8 разів більша від ширини в залежності від розміру ділянки, виду рослин та інших умов). Враховується також і тип сільськогосподарських машин, які доведеться застосувати при догляді за дослідними посівами та при їх збиранні. Облікова площа - це площа дослідної ділянки, зібраний врожай з якої облікується. Посівна дослідна ділянка завжди більша від облікової. Навколо дослідних полів необхідно створити захисні смуги. Захисною смутою називають крайню смугу на межах дослідної ділянки. Вони потрібні для того, щоб не допускати випадкових пошкоджень дослідних посівів. Для цього з обох боків посівної ділянки відводять по 0,5 см. Навколо ділянки залишається захисна смуга шириною не менше 5-10 м. Для досягнення більшої точності досліду вводяться повторності, тобто кожний варіант досліду перевіряється два або більше разів. При площі ділянок 100-500 м²

109

досліди закладаються не менше як у трьох повторностях. При закладанні виробничих дослідів на великих площах (0,5 га і більше) застосовують дворазову повторність. Контрольні ділянки - це варіант досліду, з яким порівнюються інші. В агротехнічних дослідах контролем буде той варіант, який широко застосовується у виробництві. Схема 1

40x8=320 м2 дослідна

38х6=228 м2 облікова І повторність

II повторність

III повторність

дорога III повторність

IV повторність

Схема 2

І повторність

Схема 3

повторність

110

Однак частина облікової ділянки дослідного поля може виключатися з досліду. Це робиться в зв'язку з пошкодженням дослідних посівів гризунами або іншими шкідниками. Врожай тут слід збирати за 1-2 дні до початку збирання на дослідних ділянках. Після того, як ділянка для закладання досліду виорана, складають детальний план дослідного поля. Дотримуючись точного масштабу, наносять на план все поле, проставляючи його розміри, а також довжину, ширину дослідних ділянок, захисних смуг, шляхів тощо. Кожна дослідна ділянка повинна мати свій номер. Поля розбивають на ділянки. При розбивці поля користуються простим екером, стальною землемірною стрічкою чи іншим засобом. Повторні ділянки розміщують в один ряд або ярусами, а дослідні ділянки розташовують так, щоб поруч не було ділянок з однаковими варіантами спостережень. Дослід закріплюють у натурі. Для цього використовують кілочки висотою 6585 см і шириною 12-15 см, які забивають по кутках дослідних ділянок. Там, де вони можуть бути вибрані перед встановленням кілків, лопатою або буром викопують ямку глибиною 30-40 см і засипають її крейдою, білою глиною, вапном. При повторній оранці вдається легко знайти всі чотири кути дослідної ділянки. Загальні вимоги до проведення робіт на дослідному полі У польових дослідах добиваються правильного порівняння врожаю з ділянок, на яких вивчається агротехнічний прийом, з врожаєм на ділянках, де цей прийом не застосовувався (контрольні ділянки). Умови проведення досліду для всіх його варіантів і повторностей мають бути, як правило, однакові, за винятком тієї умови, вплив якої вивчається. Кожний вид розпочатої роботи виконується протягом одного дня. Якщо досліджують не прийоми обробітку ґрунту, а інші питання, то обробіток повинен бути однаковий на всьому полі за прийнятими в районі агроправилами. При обробітку ґрунту застосовують лущення, глибоку зяблеву оранку плугами з передплужниками. Машини і знаряддя завчасно відрегульовують так, щоб вони могли забезпечити однаковий за якістю обробіток на всьому полі досліду.

111

Всі добрива (органічні і мінеральні), якщо їх вплив на врожайність не вивчається, вносять на дослідному полі рівномірно і в однаковій кількості за встановленими нормами. Тоді, коли добрив мало, їх змішують з піском або сухою землею. При внесенні органічних добрив необхідно добирати їх за однорідністю. Якщо вивчається дія органічних чи мінеральних добрив, то їх вносять у тій кількості, яка прийнята за схемою досліду і тільки на ті ділянки, де передбачено дослідом. Врожай будь-якої культури залежить від якості насіння. Перед сівбою його добре очищають, перевіряють на схожість. Висівають насіння згідно з передбаченими нормами висіву з поправкою на господарську придатність. Для досліду використовують насіння тільки районованих та перспективних сортів. Сівба - це одна з найвідповідальніших робіт у дослідній справі. Сіяти рекомендується строго прямолінійно. При механізованій сівбі перед виїздом на ділянку сівалку прокручують, поки не заповняються всі висівні апарати і насіння не надійде в насіннєпроводи. Щоб не допустити прогалин, сівалку включають за метр до межі ділянки і виключають тільки після виходу з ділянки. Ретельно слідкують за висіванням насіння. Важливо, щоб дослідну сівбу провели в найкоротший термін - за день. Після повної появи сходів оглядають всі посіви. Якщо при сівбі допущені помилки, про це роблять запис у польовому журналі. Виявлені незасіяні ділянки виправляють шляхом підсіву, непоправні помилки позначають кілками (виключення). У період догляду за посівами на дослідних ділянках здійснюють всі рекомендовані агротехнічні заходи та ведуть фенологічні спостереження за дослідними культурами. Якщо на дослідних посівах виявлені шкідники чи ознаки хвороби, вживають заходів для боротьби з ними. З появою сходів виділяють захисні смуги, відступаючи від обох бокових довгих сторін кожної ділянки на 1 м. Таким чином між ділянками утворюється захисна смуга в 2 м. На кінцях ділянок захисна смуга повинна бути шириною не менше 2 м. Через 2 -3 тижні після появи сходів роблять відбивку виділених смуг, прокладаючи борозни ручним або кінним планетом.

112

На дослідних полях, де розміщені широкорядні посіви, кінцеві захисні смуги відбивають борознами на кінцях ділянок впоперек рядків, а по боках виділяють 1-2 захисні рядки на кожній ділянці. Оформляють дослідні ділянки так: розставляють етикетки, на яких вказується номер ділянки, повторність, варіант досліду, зміст варіанту. Агротехнічні прийоми, які вивчаються, впливають на розвиток рослин, а також змінюють умови зовнішнього середовища. На розвиток рослин і їх врожай впливають кліматичні умови. Щоб правильно оцінити одержані результати, треба дуже уважно спостерігати за ростом і розвитком рослин, за зміною умов їх життя, вести фенологічні спостереження. Цими спостереженнями встановлюється час початку основних моментів у житті рослин або їх розвитку в зв'язку із зовнішніми змінами. Дослідник щоденно веде фенологічні спостереження на ділянці і слідкує за фазами розвитку с\г культур, спостерігає за розвитком рослин протягом періоду від сівби до збирання врожаю. Під час проведення досліду необхідно здійснювати облік густоти рослин, який дозволяє визначити повноту сходів або польову схожість, тобто відсоткове відношення кількості насінин, які дали сходи, до кількості висіяних придатних насінин. Ця величина є показником умов сівби. Повторне визначення густоти рослин (перед збиранням) допомагає встановити ступінь зрідженості посівів на ділянках різних варіантів дослідів, і тим самим виявити порівняльну стійкість посівів при застосуванні різних прийомів до умов вирощування. При визначенні густоти рослин зернових, багаторічних та інших культур на кожній ділянці в чотирьох місцях відміряють постійні ділянки розміром 0,25 м², які виділяють кілочками. На них підраховують рослини. Протягом вегетаційного періоду стежать за хворобами і шкідниками, часом їх появи та ступенем поширення. Крім цього, ведуть облік забур'яненості шляхом накладання метрових площадок у різних частинах ділянок і підрахунку на них бур'янів різних видів. Правильний облік врожаю - одна з найбільш відповідальних робіт. Збирають врожай із дослідних ділянок в терміни, встановлені агротехнічними правилами - за 1-2 дні одним і тим же способом. За день-два до збирання врожаю на 113

облікових площах скошують захисні смуги. Врожай із них не обліковують. Для культур спеціального посіву такі смуги викошують, орієнтуючись за заздалегідь зробленими борознами. Снопи із захисних смуг виносять з дослідних ділянок. Для просапних культур відраховують кількість рядків, що припадають на захисні смуги. Врожай із них виноситься з дослідної ділянки. Якщо дослід проводять на ділянках площею понад 0,5-1 га, то захисні смуги не виділяються і обліковують врожай повністю у кожному варіанті досліду окремо. Існує кілька способів обліку врожаю. При суцільному обліку весь врожай із кожної ділянки збирають окремо, зважують вирощену продукцію. Залежно від площі ділянок, її можна збирати комбайном та іншими машинами, а на дуже малих ділянках - руками. Результати досліджень записують у щоденнику спостережень та ведуть польовий журнал. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ДОСЛІДІВ ДЛЯ РОБОТИ НА НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІЙ ЗЕМЕЛЬНІЙ ДІЛЯНЦІ Тема досліду: З’ясування кращих термінів сівби озимого жита. Схема досліду: 1 варіант – посів 15 серпня; 2 варіант – посів 1 вересня; 3 варіант – посів 15 вересня; 4 варіант – посів 1 жовтня. Тема досліду: Сортовипробування озимої пшениці. Схема досліду: 1 варіант – сорт Миронівська 808 (стандарт); 2 варіант – сорт Киянка; 3 варіант – сорт Щедре Полісся; 4 варіант – сорт Миронівська 61; 114

5 варіант – сорт Поліська 80. Тема досліду: Вплив доз органічних добрив на врожай кукурудзи. Схема досліду: 1 варіант – (контроль) – без органічних добрив; 2 варіант – внесення 30 т\га гною; 3 варіант – внесення полуторної дози гною, 45 т\га. Тема досліду: Вплив додаткового запилення на врожай зерна кукурудзи. Схема досліду: 1 варіант – (контрольний) – без додаткового запилення; 2 варіант – провести вручну додаткове штучне запилення. Тема досліду: Вплив рослинного попелу на врожай льону-довгунця. Схема досліду: 1 варіант – (контрольний) – без внесення попелу; 2 варіант – внесення попелу під весняний обробіток ґрунту. Попіл вносять у дозі 10 ц\га. Тема досліду: З’ясування впливу способів вегетативного розмноження картоплі на строки збирання і врожай бульб. Схема досліду: 1 варіант – садіння непророслими бульбами; 2 варіант – садіння бульбами з паростками довжиною 1-3 см; 3 варіант – садіння розсадою. Тема досліду: Вплив передпосадкового обпудрювання бульб попелом на врожай картоплі. Схема досліду: 1 варіант (контрольний) – без обпудрювання; 115

2 варіант – обпудрювання бульб попелом. Тема досліду: З’ясування кращих термінів посіву моркви. Схема досліду: 1 варіант – (контрольний) – ранньовесняний посів; 2 варіант – пізньовесняний посів; 3 варіант - посів під зиму. Тема досліду: З’ясування кращих способів сівби столової моркви сорту Шантане сквирська. Схема досліду: 1 варіант – дворядковий стрічковий посів 20 х 50 см; 2 варіант – рядковий, ширина міжрядь – 45 см; 3 варіант – рядковий, ширина міжрядь – 60 см. Тема досліду: Вплив передпосівного замочування насіння в розчині соди на врожай огірків. Схема досліду: 1 варіант – посів замоченим у воді насінням; 2 варіант – посів замоченим у розчині питної соди насінням. Тема досліду: Вплив передпосівної підготовки насіння огірків на ріст і врожай плодів. Схема досліду: 1 варіант – (контрольний) – посів сухим насінням; 2 варіант – посів набубнявілим насінням; 3 варіант – посів пророщеним насінням. Тема досліду: Вплив підживлення мінеральними добривами на врожай помідорів. Схема досліду: 116

1 варіант – (контрольний) – без підживлення; 2 варіант – дворазове підживлення. Перше – N 15 P 30 K15 , друге – N 15 P 30 К 30.

Дослідницька робота школярів у трудовому об’єднанні Демчук Л.О., методист Хмельницького обласного екологонатуралістичного центру Головними методами досліджень є: • Лабораторний,

який

проводиться

спеціальних

агрохімічних,

біохімічних, цитологічних, бактеріологічних лабораторіях; • Вегетаційний, при якому рослини вирощують у вегетаційних посудинах (склянках, глиняних, полімерних та ін.). Для вирощування рослин використовують землю, пісок або воду. Досліди проводяться в спеціально побудованих приміщеннях – вегетаційних будиночках; • Лабораторно-польовий, при допомозі якого вивчаються фактори, що впливають на ріст і розвиток (такі досліди наближаються до природних умов і проводяться безпосередньо в полі на невеликих ділянках площею від 1 до 50 м2 при 4-9 і більше повторностях); • Польовий – найбільш поширений метод досліджень, який пов’язує теоретичні дослідження в агрохімії з сільськогосподарською практикою (площа ділянок – 50-500 м2, 3-4-разова повторність). Наслідки польових досліджень можуть бути досить переконливою підставою для широкого впровадження нових прийомів підвищення врожайності сільськогосподарських культур, агротехнічних заходів, нових сортів та інше. Польові досліди діляться на агротехнічні та за сортовипробуванням сільськогосподарських культур. Залежно від кількості факторів вони бувають однофакторні та багатофакторні;

117

• Виробничо-польовий – щонайбільше відображає природні умови та виробничі особливості господарства (розмір ділянок цих дослідів встановлюють такий ,щоб можна було широко застосовувати ту техніку і технологію, яка використовується в господарстві). Елементи методики польових дослідів Методика польових дослідів складається з наступних елементів: кількості варіантів, повторностей, форми, площі та напрямку ділянок, методів розміщення їх на площині, методів збирання врожаю та організації досліду в часі. Щоб одержати вірогідні результати дослідів при закладенні і проведенні їх, необхідно суворо дотримуватись типовості, точності і принципу єдності відміни. Типовість

–

дотримання

прийнятої

для

даної

зони

агротехніки,

використання районованих сортів, закладання дослідів на типових ґрунтах. Точність – це виконання робіт без допущення помилок. Принцип єдності відміни – дотримання принципу рівнозначності всіх факторів, крім фактора, що вивчається. Вибір площі, розбивка, закладання та проведення дослідів Площа землі, що відводиться під дослід, має відповідати всім вимогам, які ставляться до неї для одержання типовості, точності і принципу єдності відміни. Треба знати історію поля за 3-4 останні роки. Відібравши площу, накреслюють на папері план досліду, дотримуючись прийнятого масштабу. На план наноситься весь польовий дослід із зазначенням розмірів ділянок, коридорів та захисних смуг. На цей же план наносяться номери ділянок, порядок розміщення варіантів і повторностей. Згідно з планом в натурі спочатку наносять весь контур досліду, потім повторення на посівні ділянки окремих варіантів. Для цього треба підготувати екер, 3-4 метрові рейки, шпагат, мірну стрічку. Всі роботи на дослідній ділянці проводяться учнями однаково, одночасно, високоякісно. Зі

спеціальних

робіт

виконуються:

відбиття

облікових

ділянок,

демонстративні доріжки, встановлення етикеток, кілочків з номерами варіантів та

118

повторностей (в чисельнику – арабська цифра – номер варіанту, в знаменнику – римська цифра – повторність). Спостереження в польових дослідах Спостереження за ростом і розвитком рослин у період вегетації мають важливе значення для розуміння результатів досліду. У

польових

дослідах

не

можна

обмежуватись

лише

числовими

показниками урожаю, які є кінцевими результатами досліду. Необхідно враховувати і супутні умови, що впливають на урожай і сприяють його формуванню – метеорологічні фактори, фази розвитку досліджуваних рослин у зв’язку

цими

умовами

(фенологічні

спостереження).

Зимостійкість,

посухостійкість, полягання, стійкість проти хвороб, шкідників та інших несприятливих умов, хід і характер фізіологічних, біохімічних процесів. Крім цього, необхідно врахувати рельєф досліджуваної ділянки, види і час проведення всіх робіт, починаючи від підготовки ґрунту і закінчуючи збиранням урожаю. Збирання та облік врожаю За 2-3 дні до початку збирання врожаю, досліди оглядають, відновлюють межі ділянок. Площу виключень заміряють і знімають її з обліку. Після цього проводять суцільний облік врожаю. Основну і побічну продукцію обліковують шляхом зважування з кожної ділянки окремо. У зернових культур відбирають середню пробу для визначення чистоти та вологості зерна. Врожай із кожної ділянки перераховують на 14% вологості за формулою: Х=А(100-В) / (100-14), де Х – врожай зерна при 14% вологості; А – врожай зерна без поправки на вологість; В – фактична вологість. Дані перераховують на гектар, вносять до таблиці, вираховують середні врожаї за варіантами.

119

Результати обліку та спостережень записуються в робочому щоденнику, тут же робиться обробка, зведені дані вносяться до польового журналу. Це є первинна документація з досліду. За кожен рік складається короткий звіт, а після завершення досліджень пишеться повний звіт, даються пропозиції для впровадження кращих варіантів у виробництво. ОБЛІК І ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ РОБОТИ В об’єднанні систематично ведеться облік роботи кожного її члена, ланки, і в цілому об’єднання. Облік проводиться щодня у спеціальній відомості за формою, встановленою у відповідності з формою обліку, прийнятою у даному базовому господарстві. Кожному учневі – члену об’єднання – видається трудова книжка загальнодержавного зразка. Щорічно, після закінчення господарського року, підводяться підсумки роботи

об’єднання,

визначається

урожайність

вирощених

культур

та

продуктивність тварин, робляться висновки з проведених дослідів, обчислюється собівартість виробленої продукції, визначаються наслідки роботи об’єднання та заохочуються за успішну працю його активні члени. За свою роботу об’єднання звітує перед загальними зборами закладу освіти і базового господарства.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ З ЮННАТАМИ В ГЕНЕТИКО-СЕЛЕКЦІЙНОМУ ВІДДІЛІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНОЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ Влас З.С., керівник гуртків Хмельницького обласного екологонатуралістичного центру Завдання генетико-селекційного відділу Робота на селекційно-генетичній ділянці дає можливість на практиці ознайомити старшокласників з основними методами селекції і генетики: законами спадковості та мінливості, оволодіти методикою схрещування, одержувати 120

гібриди та чисті лінії, пробудити інтерес до дослідницької роботи, дати ґрунтовні знання з генетики та селекції. За змістом роботи селекційно-генетична ділянка поділяється на відділи: колекційний,

гібридизації,

розмноження

гібридних

форм,

масового

та

індивідуального добору. Колекційний відділ . В цьому відділі вивчають вихідні батьківські форми (сорти), які будуть використані для схрещування. Знайомлять юннатів з морфологічними ознаками сортів, найважливішими видами дикоростучих та культурних рослин. У відділі гібридизації

і на селекційно-генетичній ділянці закладають

селекційні та генетичні досліди. Мета - розкрити на практиці методику схрещування, одержати чисті лінії. Досліди з гібридизації сільськогосподарських культур тривають декілька років. Керівник повинен організувати на ділянці дослідницьку роботу так, щоб учні усвідомили всі етапи дослідів. У перший рік основні етапи гібридизації можна подати за такою схемою: 1) підбір батьківських пар; 2) вирощування рослин батьківських пар; 3) схрещування рослин ; 4) збирання гібридного насіння. У наступних роках із гібридного насіння вирощують гібридні рослини: спочатку на ділянці розмноження гібридних форм, а потім на ділянці масового та індивідуального відбору. Відділ розмноження гібридних форм.

У цьому відділі з метою

розмноження вирощують гібриди першого (Р1) та другого (Р2) насіння, які мають цінні господарські ознаки. У відділі масового та індивідуального добору проводять масовий добір, виділяючи з гібридного матеріалу особини, які мають бажані ознаки, передбачені темою

досліду.

цьому

відділі

ділянки

юннати

проводять

роботу

індивідуального добору серед гібридів другого (Р2) та наступних поколінь. Ділення селекційно-генетичної ділянки на відділи в деякій мірі умовне, залежить від обсягу матеріалу і тому щорічно може бути різною. 121

Наведемо

примірну

тематику

дослідницької

роботи

вивчення

закономірностей розщеплення ознак. Для вивчення розщеплення ознак при моногібридному схрещуванні можу порадити такі рослини і їх ознаки: І. Горох: 1. Колір квітки; 2. Форма насіння; 3. Колір насіння; 4. Колір стручка; 5. Форма стручка (опукла чи з перетяжками) та ін. ІІ. Люпин: 1. Колір насіння; 2. Колір квітів. ІІІ. Кукурудза: 1. Колір насіння; 2. Колір ендосперми; ІV. Помідори: 1. Колір плода; 2. Форма стебла; 3. Форма плода. Для того, щоб учні краще усвідомили закони Менделя, ми проводимо дослід на схрещування двох сортів гороху, які відрізняються один від одного однією лише ознакою, кольором насіння. Далі проводимо кастрацію материнських рослин та запилення пилком батьківського сорту. Протягом літа проводимо догляд за рослинами. При збиранні гібридного насіння з рослин 1-го покоління, спостерігаємо за одноманітністю ознак 1-го покоління (насіння все жовте, а протилежна ознака зелене насіння ніби зникає). Другий рік роботи: 1. Висівання насіння 1-го покоління; 2. Самозапилення рослин 2-го покоління; 3. Збирання насіння, спостереження за розщепленням ознак 2-го покоління у співвідношенні 3:1. Третій рік роботи: 1. Висівання насіння 2-го покоління за певними ознаками на окремих ділянках; 2. Самозапилення рослин 3-го покоління, що мають різні ознаки; 3. Збирання насіння, спостереження одноманітності ознак на рослинах, які вирощено з насіння, що мало рецесивні ознаки в 1-у поколінні, і розщеплення ознак на рослинах, що виросли з насіння, яке мало домінантну ознаку. При проведенні цього дослідження учні уявно бачать закон Менделя, закон розщеплення, а саме: гібриди покоління F1 при подальшому розмноженні

122

розщеплюються; в їхньому потомстві F2 знову з’являються особини

рецесивними ознаками, які становлять приблизно чверть усієї кількості потомків. Юннати далі спостерігали, як виявляються ознаки в 3-му і 4-му поколіннях. Вони переконалися в тому, що рослини, які мали рецесивну ознаку, далі в будьякій кількості поколінь не виявили розщеплення. В їхньому потомстві ніколи не з’являлися рослини з домінантною ознакою. Інакше поводилися гібриди другого покоління F2, які мали домінантну ознаку. Серед них на основі аналізу потомства, яке юннати дістали в результаті самозапилення, виявлено дві групи. Перша з них, яка становить 1/3 загальної кількості рослин з домінантною ознакою, далі не розщеплюється. У потомстві цих рослин у наступних поколіннях виявляється тільки домінантна ознака. Зовсім інакше поводяться інші рослини F2, які становлять 2/3 загальної кількості рослин із домінантною ознакою. В їхньому потомстві виявляється розщеплення в такому співвідношенні 3:1 (3/4 – домінантних, 1/4 – рецесивних). При проведенні цього дослідження юннати повністю можуть закріпити свої теоретичні знання на практиці. У своїй роботі з юннатами я проводила багато інших дослідів, які ґрунтуються на законах спадковості та мінливості. Наприклад: 1. Вирощування гетерозисного насіння кукурудзи; 2. Схрещування буряків кормових з цукровими; 3. Сортовивчення картоплі; 4. Сортовивчення кукурудзи; 5. Вивчення закономірностей успадкування ознак при моно- і дигібридному схрещуванні різних сільськогосподарських культур. Робота гуртка «Юні генетики-селекціонери» пов'язана з проведенням дослідів на навчально-дослідній ділянці. Правильно поставлені досліди і спостереження в селекційно-генетичному відділі навчальної ділянки дають змогу ознайомити членів гуртка генетиків-селекціонерів з деякими методами і прийомами науково-дослідної роботи; виробити вміння самостійно закладати

123

досліди; проводити спостереження за піддослідними рослинами, виховувати інтерес до дослідництва. Робота в селекційно-генетичному відділі допомагає гуртківцям розібратися в генетичних явищах, підготувати наочний матеріал, який можна використовувати на заняттях гуртка під час проведення практичних і лабораторних робіт.

ВИРОЩУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН І ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА З НИМИ НА ШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИХ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНКАХ Редзинець З.В, методист Хмельницького обласного еколого-натуралістичного центру У методичних порадах подано короткі відомості про поширені на Хмельниччині

лікарські

рослини,

агротехніку

вирощування

та

проведення

дослідницької роботи з ними. З лікарськими рослинами можна ознайомлювати юннатів та учнів молодшого та середнього шкільного віку. На навчально-дослідній ділянці бажано вирощувати такі лікарські рослини, що належать до родин, вивчення яких передбачено програмою гурткової роботи, шкільною програмою. Згідно з програмою гуртка на вивчення теми «Лікарські рослини своєї місцевості» та «Охорона рідкісних і зникаючих видів рослин» відводиться 15 годин навчального часу. Це дає змогу юннатам досконало вивчати видовий склад лікарських рослин та рослин, занесених до Червоної книги своєї місцевості, та причини зменшення їх кількості (нераціональна господарська діяльність людини, недоліки екологічного виховання і природоохоронної роботи серед населення тощо). Кінцевою метою такої роботи повинно стати виховання в учнів стійких переконань про необхідність вивчення і охорони природи, формування екологічних понять про цілісність природних комплексів рідного краю, їх динаміку і шляхи раціонального використання.

124

Необхідною умовою для виконання практичних робіт із лікарськими рослинами є проведення спостережень на постійних ділянках і вивчення окремих об’єктів флори на екологічній стежині. Це дасть можливість детально спостерігати сезонні зміни, помітити динаміку популяцій, поставити багаторічний експеримент у природі, результат якого великою мірою залежить від тих знань, умінь і навичок, котрі учні здобули у процесі дослідницької роботи. ОРІЄНТОВНА ТЕМАТИКА ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ ДОСЛІДІВ З осені необхідно якісно перекопати ділянку. Якщо в ґрунті – недостатня кількість поживних речовин, рекомендується вносити гній, компост або попіл. Весною проводиться додатковий обробіток ґрунту - рихлення його для забезпечення необхідної структури. Більшість насіння лікарських рослин можна висівати як восени, так і весною. Але висівання насіння під зиму має свої переваги: весною сходи з’являються раніше і краще розвиваються. Догляд за рослинами полягає в регулярному рихленні ґрунту і прополюванні. Першочергове значення має боротьба з бур'янами, особливо для таких рослин, як ромашка і звіробій, які мають маленькі прорості та легко заглушаються буранами. Тема досліду: Визначення оптимальних термінів висівання ромашки лікарської. Схема досліду: Контрольна ділянка - насіння висівається в жовтні; 1-ша дослідна ділянка - насіння висівається в кінці листопада; 2-га дослідна ділянка - насіння висівається навесні. Фенологічні спостереження: - час посіву, поява сходів, початок цвітіння, кінець цвітіння, тривалість цвітіння, початок дозрівання насіння, час збирання насіння, кінець вегетації.

125

Тема досліду: Розмноження конвалії травневої різними способами. Схема досліду: Контрольна ділянка - висівання насіння без внесення органічних добрив; 1-ша дослідна ділянка - внесення органічних добрив, 3-4 кг/м²; 2-га дослідна ділянка - внесення органічних добрив 3-4 кг/м² та мінеральних 30 г суперфосфату, 20 г хлористого калію; 3-тя дослідна ділянка - внесення тільки мінеральних добрив (30 г суперфосфату, 120 г хлористого калію). Фенологічні спостереження: - час посіву, поява сходів, початок цвітіння, кінець цвітіння, тривалість цвітіння, початок дозрівання насіння, час збирання насіння, кінець вегетації. Тема досліду: Вплив глибини залягання насіння на ріст і розвиток алтея лікарського. Схема досліду: 1-ша дослідна ділянка - висівання насіння на глибину 2-3 см; 2-га дослідна ділянка - висіяне насіння не присипається землею, висівається в кінці червня на початку липня. Фенологічні спостереження: - час посіву, поява першого і третього листків, початок цвітіння, початок потовщання коріння, пожовтіння нижніх листків. У наведеному переліку лікарських рослин подано короткі рекомендації щодо їх вирощування в умовах шкільної навчально-дослідної ділянки. Це дає змогу учням поступово опанувати окремі навчальні матеріали в певній системі і підвести їх до проведення дослідницької роботи з відповідним багажем знань і вмінь. АДОНІС ВЕСНЯНИЙ (горицвіт). Багаторічна рослина 10-40 см заввишки. Листки багаторазово розсічені. Цвіте в квітні-травні. Росте на схилах у лісостеповій і степовій зонах. Зустрічається в Прикарпатті, Криму. Під адоніс весняний необхідно відводити низинні, чорноземні ґрунти, багаті гумусом, з нейтральною реакцією.

126

Восени ділянки зорати на глибину 22-25 см. Внести органічні добрива з розрахунку 6 кг/м² та 250 г/м² вапна, якщо ґрунти кислі. Навесні слід провести вологозатримання, за 10-15 днів до сівби ділянку заборонувати. В червні-липні свіжозібране насіння висівається в ґрунт на глибину не більше 1-1,5 см з тим, щоб до зими рослини, які проростуть, мали хоча б один листок. Висаджування кореневищ проводять після його розчленування на 2-3 частини. Висаджують у вересні або рано навесні по одному в лунку на глибину 20 см з відстанню один від одного та в рядках не менше 30 см. Міжряддя періодично рихляться, вибираються бур’яни, поливають щодня, але не заливаючи сильно рослини. Трава адонісу весняного (горицвіту) має лікувальне значення. Вона містить глюкозиди серцевої дії, використовується для виготовлення препаратів, які вживають при недостатності серцевої діяльності та захворюваннях нервової системи. Траву заготовляють від початку цвітіння, до початку осипання плодів, звичайно, від квітня до червня. АЛТЕЙ ЛІКАРСЬКИЙ. Багаторічна рослина 60-150 см заввишки з товстим коротким кореневищем і добре розвиненим коренем. Стебла прямостоячі, майже не розгалужені, листки яйцевидні, видовжені, шовковисто-бархатні, опущені, квіти великі, блідо-рожеві, розміщуються в пазухах листків. Цвіте в липні-серпні. Під алтей слід відводити легкі глинясті та супіщані чорноземи з неглибоким заляганням ґрунтових вод. Оранку на зяб проводять на глибину 25 см. Під оранку вносять 3-4 кг/м² органічних добрив та разом з насінням вносять гранульований суперфосфат по 3 кг на м². Насіння сіється на глибину 1,5-2 см з міжряддями 70 см. Після появи сходів проводять розпушування ґрунту в міжряддях на глибину 7-8 см. Дуже густі посіви слід проріджувати по мірі їх проростання. Лікувальне значення мають корені, листки і квітки. Корені містять слиз, пектинові речовини, крохмаль, цукор і аспарагін. У сучасній науковій медицині алтей застосовують як відхаркувальний, протизапальний засіб при захворюванні органів дихання. Алтей вживається у вигляді

127

порошків, сиропу, відвару. Корені, листя входять до складу грудного чаю. Корені заготовляють навесні і восени з рослин не молодших дворічного віку. ВАЛЕРІАНА МЕДОНОСНА. Багаторічна рослина від 40-130 см (інколи 200см) заввишки з коротким циліндричним кореневищем і довгастими підземними пагонами. Листки непарноперисті, супротивні, квітки дрібні, запашні, білі або блідорожеві, зібрані у щитовидне суцвіття. Під валеріану готують чорноземи з низьким заляганням ґрунтових вод. Органічні добрива вносять із розрахунку 4-5 кг/м². Ґрунт розпушують. Насіння висівають у вересні-жовтні або ранньою весною на глибину 1-1,5 см з міжряддям 45см. Кращі результати дає спосіб пересадки кореневищем. У лунку 20-25 см глибиною і 30 см в діаметрі на початку травня пересаджують рослину. При цьому ґрунт на даній ділянці повинен бути переважно вологий. Валеріана - найпоширеніша лікарська рослина. Лікарське значення мають кореневища з коренями. Вони містять ефірну олію, вільну валеріанову кислоту, алкалоїди, дубильні та інші речовини. Застосовується як засіб, що заспокоює нервову систему, і спазмолітичний. Крім того, валеріана застосовується при

порушенні

серцевої діяльності, а також при деяких хворобах кишечника. Заготовляють кореневища з коренями восени (вересень-жовтень) або навесні, на початку відростання (квітень). МЕЛІСА ЛІКАРСЬКА. Багаторічна трав'яна рослина висотою 40-80 см із сильно розгалуженим підземним кореневищем. Нижчі листочки – на довгих черешках, яйцевидні на верхівці, загострені. Квіти дрібні, розташовані по кілька в пазухах середніх та верхніх листків. Для введення в культуру необхідні легкі, суглинкові ґрунти. Перед оранкою вносять органічні добрива 1,5-2 кг/м². Оранку на зяб проводять на глибину 29-30 см. Ранньої весни ґрунт боронують. Насіння висівають на глибину 1-2 см з міжряддями в 60 см і після проріджування рослини залишають на відстані 80 см одна від одної. Розмножувати мелісу можна і кореневищами після його розчленування. Меліса лікарська має досить широке застосування. Водяний настій збуджує апетит та поліпшує травлення, вона заспокоює нервову систему. Мелісу 128

використовують при захворюваннях на гіпертонію, астму, при неврозах серця, а також як тонізуючий засіб. Рекомендується при безсонні, мігрені. Настій меліси застосовують для компресів при фурункулах і для полоскань при запаленні ясен, зубному болі. Вона входить до складу ароматичних ванн, а також застосовують як засіб, який покращує обмін речовин в організмі. Траву заготовляють перед початком цвітіння. НАГІДКИ ЛІКАРСЬКІ (календула). Однорічні трав’янисті рослини висотою 30-60 см. Кореневище розгалужене. Стебло чотиригранне, прямостояче. Листки спірально розміщені, подовжені. Квіти збирають у великі корзинки жовтогарячого кольору. В дикому стані зустрічається в країнах Середземного моря. На території України нагідки вирощують лише в культурі. Враховуючи невибагливість рослин, ґрунтові суміші, де висівають рослини, можуть бути будь-які. Перед оранкою, яку проводять на глибину 20-25 см, вносять органічні добрива з розрахунку 3-4 кг/м². Потім ділянку боронують та зволожують. Через 2-3 години висівають насіння на глибину 2-3 см з міжряддями 50-60 см. Після появи сходів розрихлюють ґрунт в міжряддях, прополюють рядки, залишаючи рослини на відстані 6-7 см одна від одної. Нагідки лікарські (квіти) використовують як в народній, так і в науковій медицині. З квітів нагідок (календули) готують гомеопатичні настої і мазі. При шкіряних

захворюваннях

рекомендують

застосовувати

нагідки

(календулу)

внутрішньо і зовнішньо. Як антисептичний засіб її застосовують при алергічних захворюваннях. Квіти збирають двічі за сезон. ШАВЛІЯ ЛІКАРСЬКА. Багаторічна напівкущова рослина з великим розгалуженням м'ясистого стебла. Листя мілке, розміщене супротивно, подовжено ланцевидної форми, має шорстку поверхню, густо покриту короткими волосинками. Квіти на коротких квітконіжках, які утворюють колосовидні суцвіття. Цвіте в липні. В дикому стані в природі України не зустрічається - лише в культурі. Оскільки шавлія – рослина країн Середземного моря – чутлива до кліматичних змін, то потребує ділянок, захищених від холодних північних вітрів, добре 129

освітлених із родючим ґрунтом. Оранку на зяб проводять на глибину 25-30 см. Перед цим обов'язково вносять органічні добрива з розрахунку 2,5-3 кг/м². Ранньою весною поля культивують на глибину 10-12 см і боронують. Через декілька днів висівають насіння на глибину 1,5-2 см з міжряддями 25-30 см. Проріджування рослин та знищення бур'янів проводять 5-6 разів на літо. Пізньої осені рослини підсипають землею, а взимку на цих ділянках проводять снігозатримання. З давніх часів відомі лікувальні властивості шавлії, їх використовують як у народній, так і в науковій медицині. Шавлію застосовують як протизапальний, дезінфікуючий, в'яжучий засіб. Вона вгамовує біль, має відхаркуючу, сечогінну, протиглисну дію; регулює дію кишковошлункового тракту. Для внутрішнього використання готують настої трави. Шавлія входить до складу різних лікарських зборів. У терапевтичній практиці вона використовується для лікування захворювань кишково-шлункового тракту (виразка шлунку, гастрит і т.д.), при хворобах печінки, жовчного міхура, нирок, запаленні верхніх дихальних шляхів, стоматиті, туберкульозі. Завдяки своїй дезінфікуючій дії, шавлію застосовують зовнішньо для ванн при мікробній екземі, для полоскання при ангіні, стоматиті. При запаленні дихальних шляхів добре діють шавлієві інгаляції. У вигляді компресів концентрований відвар шавлії використовують при гнійних ранах, вивихах. При гострих запаленнях нирок і сильному кашлі приймання шавлії протипоказані. ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ. Багаторічна рослина заввишки 50-100 см з двогранним гладеньким стеблом, у верхній частині розгалуженим. Листки супротивні, сидячі, овальні, гладенькі. Квіти яскраво-жовті, зібрані в густі суцвіття на кінцях гілочок. Цвіте з червня до вересня, зустрічається на всій території України. Під звіробій звичайний відводять будь-які землі, але без бур'янів. Перед оранкою

слід

внести

3-4

кг/м²

органічних

добрив

(перегною),

або

торфоперегнійного компосту. Висівання насіння проводять в основному восени, без його закриття землею з шириною міжрядь не менше 45 см.

130

Після появи сходів проводять прополювання та рихлення ґрунту, а також видаляють із поля торішні сухі стебла звіробою. Траву вживають як антисептичний засіб при шлунково-кишкових хворобах, зокрема при колітах, а також для виготовлення препаратів іманіну та новоіманіну. Настій трави звіробою вживається як полоскання для зміцнення ясен і усунення неприємного запаху з рота. У народній медицині вважається, що звіробій лікує 99 хвороб. Травою лікуються не тільки люди, а й звірі та птахи. Слід звертати увагу на відмінні ознаки звіробою, щоб не переплутати його з подібними до нього видами. РОМАШКА ЛІКАРСЬКА. Однорічна рослина 15-20 см заввишки із сильним своєрідним запахом. Листки двоперисторозсічені, вузьколінійні. Язичкові квіти білі до 0,9 м завдовжки, трубчасті - жовті. Цвіте з травня до пізньої осені, розповсюджена на всій території України. Слід відзначити, що з наведених лікарських рослин ромашка лікарська вимагає особливої уваги. Під її посіви необхідно відводити родючі чорноземи або чорноземно-суглинкові ділянки ґрунту з низьким заляганням ґрунтових вод. Під оранку вносять 3-5 кг/м² перегною ранньої весни або ж в кінці літа. За декілька днів до настання перших заморозків проводять висівання насіння на глибину 0,5-1 см з міжряддям не менше 45 см. При підоймовому висіванні насіння не присипають ґрунтом. За вегетаційний період проводять декілька розпушувань ґрунту та прополювання рядків. З лікувальною метою застосовують настій квіткових кошиків як потогінний, в’яжучий та вітрогінний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях. Крім того, широко використовують відвари та настої для ванн, примочок, полоскань. Ромашка містить ефірну олію, гірку речовину ,

спазмолітичні і потогінні глюкозиди та

каротин. КОНВАЛІЯ ТРАВНЕВА. Багаторічна рослина 20-25 см заввишки. Квіти запашні, кулястодзвониковидною зрослолистою оцвітиною, зібрані однобічними китицями. Цвіте в квітні-травні. Розповсюджена в лісах і чагарниках України. Конвалія травнева дуже важко піддається освоєнню в польовій культурі. Найкращим ґрунтом для неї є опідзолені чорноземи, в які вносять 3-4 кг/м² перегною. 131

Розмноження можливе як насінням, так і кореневищем. Насіння висівають на глибину 3-5 см. На першому році після висівання розвивається паросток з 2-3 лускоподібними листочками, які залишаються під поверхнею ґрунту до кінця вегетації. На другому році на поверхні з’являється один ланцетовидний листок. Лише після декількох років конвалія

зацвіте.

Тому найкращим

способом

розмноження

її залишається

вегетативний, а саме кореневищем, що має сплячі бруньки. Висаджують кореневища конвалії травневої на глибину 3-4 см ранньої весни або ж пізньої осені. Рослина містить отруйні глюкозиди, головним чином конвалятоксин і конваламарин, сапоніни, ефірну олію, органічні кислоти та інше, тому ліки з неї треба обережно дозувати. У народній медицині конвалію використовують здавна при хворобах серця, нервових захворюваннях, а також як сечогінний і проносний засіб. Відвар трави або настойку на спирту приймають при гострій і хронічній недостатності, кардіосклерозі та неврозах серця. МАТЕРИНКА ЗВИЧАЙНА. Багаторічна рослина 90-80 (100) см заввишки, стебло

прямостояче,

галузисте.

Листки

яйцевидно-видовжені,

віддалено-

дрібнозубчасті. Квіти лілово-рожеві, зібрані в суцвіття. Цвіте в червні-вересні по чагарниках, на узліссі, галявинах, кам’янистих схилах майже по всій території України. Під поля, де буде вирощуватись материнка, бажано відвести супіщані, опідзолені ґрунти, багаті на органіку. Перед оранкою вносять 4-5 кг/м² перегною, ранньої весни культивують ґрунт і висівають насіння на глибину 1-2 см з міжряддями 45 см. Але найкращі результати досягаються при висаджуванні кореневища, яке садять восени на глибину 3-9 см. У такому разі за 1-2 роки виростає великий кущ. Материнка звичайна містить ефірну олію і дубильні речовини. З лікувальною метою застосовують траву у вигляді відвару при хворобах дихальних шляхів, як відхаркувальний засіб. Ефірна олія вживається при зубному болі. У народній медицині цю рослину застосовують значно ширше (гінекологія). НАПЕРСТЯНКА ПУРПУРОВА. Волого- і теплолюбива дворічна трав’яниста рослина з прямостоячим стеблом заввишки від 30 см до 1,3 м. Для вирощування наперстянки пурпурової відводять ділянки, захищені від холодних північно-східних 132

вітрів. Найбільш придатні родючі, структурні, легкі, суглинисто-супіщані ґрунти чорноземного типу. Наперстянку розмножують насінням. Норма висіву 6-7 кг на гектар. З лікувальною метою заготовляють листя, яке містить глюкозиди, що широко застосовуються при порушенні кровообігу, а також для лікування хвороб серця. Наперстянку заготовляють двічі або тричі за вегетацію. МАТИ-Й-МАЧУХА. Багаторічна трав’яниста рослина з повзучим підземним розгалуженим кореневищем. Цвіте ранньою весною на схилах горбів, ярів. Після цвітіння починають розвиватися листки. В медицині використовують квіти та молоді листки як відхаркувальний засіб. Лікарські властивості рослин визначаються наявністю в них активно діючих речовин, на кількість яких впливають різні фактори: умови середовища, терміни збору, умови збереження лікарської сировини. Лікарську сировину (стебла, листя, квіти) збирають тільки в суху погоду. Після дощу або зранку при росі збирати їх не можна, так як під час сушіння вони чорніють і втрачають свої цінні якості. Коріння можна збирати в будь-який час. Зібрану лікарську сировину не можна щільно пакувати і утрамбовувати, так як при цьому рослини перегріваються, «паряться» і втрачають частину своїх корисних якостей або зовсім стають непридатними для використання. Адже в зірваній рослині продовжуються ферментативні процеси, а при перегріванні вони посилюються, в результаті чого активність діючих речовин зменшується. Тому лікарську сировину необхідно швидше висушити. Робити це потрібно в затінку, в приміщенні, яке добре провітрюється при періодичному перевертанні. Зберігати висушені лікарські рослини потрібно в паперових пакетах або картонних коробках в сухому прохолодному приміщенні. Термін придатності в середньому для листя, стебел, трави, квітів - один рік; а для коріння, кореневищ, насіння, плодів - один-два роки. Ще не всі види лікарських рослин вивчені. Загальна кількість лікарських рослин у наших краях нараховується тисячами, але в даний час поглиблене наукове вивчення пройшли не більше 560 видів. У науковій медицині дозволяється

133

застосовувати лише приблизно 230 лікарських рослин. Фітотерапія і лікування лікарськими засобами рослинного походження продовжує розвиватись.

НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНА РОБОТА З УЧНЯМИ І ЮННАТАМИ В ЗООЛОГО-ТВАРИННИЦЬКОМУ ВІДДІЛКУ НДЗД Зотова О.В., завідувач сільськогосподарського відділу Хмельницького обласного еколого-натуралістичного центру Тваринництво - одна з основних галузей сільського господарства. Вона задовольняє

людство

продуктами

харчування,

забезпечує

різні

галузі

промисловості необхідною сировиною. Здійснення цих завдань не може бути успішним без належної підготовки спеціалістів. Тому великого значення набуває залучення учнів до практичної участі в сільськогосподарському виробництві, зокрема тваринництві. Складовою частиною трудової підготовки і професійної орієнтації учнів є гуртки тваринницького профілю. Такі гуртки дають можливість учням глибше оволодіти основами біологічних наук. Робота в них розвиває інтерес, ознайомлює з

різними

галузями

сільськогосподарського

виробництва,

різноманітними

професіями. У процесі позашкільної (позакласної) роботи з тваринництва основними напрямками діяльності учнів є вирощування тварин, спостереження за їх ростом і розвитком, проведення дослідів. Навчально-дослідна ділянка є тим робочим місцем, де в процесі дослідницької роботи у дітей виховується спостережливість, уміння самостійно проводити нескладні дослідження. Вона є базою проведення навчальних та практичних занять, передбачених програмами з природознавства, біології, трудового навчання, засвоєння знань, формування вмінь і навичок дослідницької, природоохоронної та продуктивної праці учнів. 134

Відповідно до «Положення про НДЗД» у зоолого-тваринницькому відділку залежно від місцевих умов, етнічних особливостей певних регіонів України, повинні бути крільчатники, пташники, пасіка. До складу відділку входить також і куточок живої природи. Одним із найкращих видів тварин для проведення з дітьми навчальної, практичної та дослідницької роботи є кролі. Ці тварини скоростиглі, плодючі, невибагливі до годівлі. Кормову базу для них необхідно забезпечити продукцією сільськогосподарських культур, що вирощуються в польовому та овочевому відділках. Навчальна програма по тваринництву вимагає організованої роботи у крільчатнику, пов’язаної з практичною діяльністю: догляд та годівля, складання раціонів, заготівля кормів, вивчення дикорослих кормових культур, виготовлення наочних посібників. Згідно з «Положенням про НДЗД» для навчальних крільчатників встановлюються такі розміри: початкова школа – 200 м², основна і старша школа 500 м², для шкіл у містах – 200 м². На навчальній кролефермі необхідно утримувати таку кількість тварин, яка забезпечить проведення навчальної та дослідницької роботи. При правильній організації навчальної та дослідницької роботи, шкільна навчальна кролеферма може і зацікавити дітей, і давати певний прибуток. Грошові надходження можна використовувати на придбання кролів, наочних посібників тощо. Але обов’язково слід пам’ятати і про заохочення, стимулювання праці дітей. Доречно тут буде і проведення змагань: хто більше заготовить гіллячкового та трав’яного корму, отримає більше молодняку, виростить більших кроленят. Діти, що брали активну участь у роботі гуртка, домоглися добрих результатів, обов’язково повинні відзначатися. На кошти, отримані від реалізації молодняку, для юннатів можна організувати поїздку, похід, придбати цінні подарунки, путівки на оздоровлення. При такій організації справи та й діти залюбки будуть відвідувати гуртки, активно брати участь у суспільно корисній праці.

135

Навчально-дослідна робота із зоології, тваринництва проводиться на НДЗД з основних розділів, пов’язаних з практикою сільського господарства, а саме: з боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур та зелених насаджень на основі вивчення їх біології; з охорони і вивчення корисних тварин; з охорони і приваблювання диких корисних птахів; з вивчення і проведення боротьби з гризунами-шкідниками сільського господарства; з проведення роботи з рибництва, шовківництва та суспільно корисної роботи з догляду за свійськими птахами, сільськогосподарськими тваринами. Проводяться спостереження за шкідниками сільськогосподарських культур (місце їх знаходження, різноманітність, чисельність, розмноження), необхідно зібрати матеріал для виготовлення колекцій і роздавального матеріалу. При вивченні класу комах потрібно провести практичні роботи на НДЗД по ознайомленню з біологією комах-шкідників, засобами боротьби з ними та охороною корисних комах щодо використання їх у біологічному методі боротьби. Зі шкідливих комах слід вивчати найбільш поширених шкідників як саду, так і зелених насаджень, доступних для спостережень і ведення боротьби, зокрема: білана жилкуватого, золотогуза, кільчастого і непарного шовкопрядів, травневого хруща. Вивчати також шкідників саду - яблуневу міль та плодожерку; шкідників городу – білана капустяного, капустяну совку, попелиць, вовчка (капустянку); і шкідників плодово-ягідних культур - аґрусову огнівку, малинового жука. Роботи з цієї теми проводити так, щоб усі теоретичні знання про будову й життя комах, визначені в програмі, поєднувались в процесі практичних робіт із безпосереднім вивченням їх у природі. Дуже важливо паралельно провести спостереження у кутку живої природи за зимівлею шкідливих і корисних комах, дослідити тривалість зимового спокою у комах залежно від температури, показати, як впливають метеорологічні умови на їх розвиток. Спостереження за життям комах потрібно проводити протягом усього року в ентомологічних садках, встановлених на деревах на весь вегетаційний період, а на городі, в полі - з весни до осені. У процесі цієї роботи відбирають комах на різних стадіях розвитку та заготовляють зразки пошкоджених рослин для колекції. 136

Найдоступнішою темою для учнів з вивчення шкідників сільського господарства є шкідники саду. Роботу над цією темою слід починати з екскурсії в сад в різні пори року. У великих садах обстежують кожне 5-10 дерево по діагоналі. Після обстеження дані з виявлення шкідників записують за такою формою: а) номер дерева, б) стадія розвитку, в) кількість гнізд, кладок лялечок тощо, г) примітка. Після закінчення обстеження роблять висновки про зараженість саду кожним видом шкідників і знищують їх. Частину зібраного матеріалу залишають для лабораторних робіт та для вивчення розвитку шкідників у кутку живої природи. Під час осінніх робіт у саду (перекопування міжрядь) збирають комах, що живуть та зимують у ґрунті. Одночасно знімають і знищують ловильні пояси. Ранньою весною під час розкриття бутонів та на початку цвітіння плодових дерев струшують жуків довгоносиків. У травні струшують травневих хрущів. Влітку учні збирають і спалюють опале листя, уражене букаркою, та знімають кокони яблуневої молі. Крім того, на польовому і овочевому відділках НДЗД учні ведуть боротьбу зі шкідниками. Потрібно систематично знищувати бур’яни, які є місцем розмноження шкідників. Поряд із вивченням біології корисних комах у природі, необхідно проводити спостереження у кутку живої природи з використання корисних комах у боротьбі зі шкідниками. При організації і влаштуванню НАВЧАЛЬНОЇ ПАСІКИ, слід враховувати наявність медоносів в радіусі 2-3 км та кількість наявних бджолосімей в цьому районі, а також строки цвітіння. Завчасно створити штучні посіви медоносів у безпосередній близькості від пасіки. Після чого приблизно зорієнтуватись по кількості бджолосімей для утримання. Ще раз наголошуємо, що пасіку потрібно розташовувати якомога ближче до медоносів та на території, яка захищена від вітрів і не знаходиться на перельотах бджіл з інших пасік. Пасіка повинна бути 137

віддалена від тваринницьких приміщень, доріг з інтенсивним рухом транспортних засобів. Для огорожі пасіки використовують суцільний паркан або насадження з кущів. Вулики бажано розмістити так, щоб вони краще прогрівалися сонцем, але опівдні були захищені тінню дерев. Вулики розставляються на підставках групами або рядами в залежності від площі тічка. Фарбують вулики переважно в колір, який добре відрізняють бджоли: білий, жовтий, блакитний. Територія пасіки повинна бути упорядкована та озеленена. Купувати бджіл краще всього рано навесні. Бджолосім’ї повинні мати плідних маток, розплід на 3-4 вуличках та щільно обсаджені бджолами 7-8 вуличок. Придбати бджіл не одну, а дві і більше бджолосімей. У випадку, коли пропаде матка в одній із сімей, її можна буде об’єднати з іншою. На навчальній пасіці бажано мати різні типи вуликів: лежак, український, двокорпусний, багатокорпусний, вулики з магазинами над ставками. В разі кочівлі пасіки краще обладнати пересувний вагончик зі спальними місцями та обладнанням для відкачування меду і первинної переробки воску, а також приготування їжі в польових умовах. Добре мати платформу для постійного перевезення бджолосімей до місць медозбору. Необхідно створити умови для практичної та дослідницької роботи на пасіці і чергування у літній період. Куточок живої природи створюється у відповідності з вимогами Положення про куточок живої природи загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів. У залежності від умов розміщення куточка живої природи проводять і підбір його мешканців. Організацію куточка розпочинають із вибору необхідного приміщення. У школах, збудованих за типовим проектом, для цього відведено спеціальну кімнату. Вона, як правило, знаходиться поряд із кабінетом біології, але має окремий вхід. У старих будівлях бажано дотримуватись такого ж принципу розміщення кабінету біології і куточка живої природи. 138

Заселяючи його, необхідно врахувати ряд зоотехнічних вимог, які не складні, але важливі. Птахи, земноводні і деякі комахи потребують достатньої кількості природного освітлення. Їх треба розміщувати ближче до вікон. Рибам та водяним безхребетним необхідно розсіяне, помірне світло. Пряме сонячне проміння сприяє розмноженню на стінках акваріумів клітинних водоростей, і вода зацвітає. Це згубно впливає на риб і вищу рослинність акваріума. Тому найліпше завішувати вікна легкою напівпрозорою тканиною або нанести на скло тонкий шар розведеної у воді крейди. Ссавці (в основному гризуни) задовольняються слабким освітленням. Стіни приміщення фарбують у світлі тони. Крім того, створюють систему штучного освітлення для підсвічування вольєрів, тераріумів. Особливо це важливо для регулювання кисневих акваріумів. Температуру в куточку живої природи дотримують у межах +18◦ С, +20◦ С. Тваринам необхідне свіже повітря, особливо птахам і земноводним. Тому тераріум бажано ставити на шляху повітряного потоку. Для куточка треба придбати чи виготовити самотужки 2-3 акваріуми, сажалки, кілька тераріумів для розміщення тварин, клітки для ссавців, кімнатний парничок. Акваріум служить наочним посібником під час вивчення живої природи. Оформляють і заселяють його тваринами і рослинами таким чином: на дно добре вимитого посуду насипають промитий або проварений, а потім охолоджений річковий пісок чи дрібний гравій, гальку, краще темного кольору. Ґрунт можна вважати цілком підготовленим, якщо вода після збовтування залишається чистою. Воду в акваріум заливають обережно, щоб вона не розмивала засипаного раніше піску чи гравію. Заповнену посудину залишають так на 2-5 діб. Потім доводять температуру води в ній до 20-22 градусів і висаджують рослини - елодею, валіснерію, кушир та інші. Після цього акваріум 10-12 днів не заселяють. Пускати в акваріум слід такі риби, яким потрібні відповідні умови існування. Не рекомендується разом утримувати риб холодноводних і тепловодних. Для кожного типу акваріума добирають окремо інвентар. Дотримання цих умов дасть змогу запобігти розвитку різних хвороб риб та рослин. 139

Кращим кормом для мешканців акваріума є личинка комара-дергуна, мотиль - червоний черв’ячок завдовжки 1-4 см. Не менш цінним кормом є й водяні рачки-дафнії та циклопи. У зимовий період риб годують земляними черв’яками. Можна також розвести інфузорій. Годувати риб слід 1 раз на добу, краще вранці. Крім традиційних мешканців живих куточків - риб, не менш цікавими є земноводні та плазуни. Тераріуми для утримання плазунів і земноводних можна сконструювати самотужки. Це - ящики зі скла та металевої сітки. Форма, розміри, а також обладнання, ландшафт тераріумів можуть бути найрізноманітнішими. Для створення ландшафту та озеленення використовують природні матеріали: камінці, сухе гілля; з рослин - традесканція, циперус, хлорофітум, нефролепіс, бегонієві та інші. Оптимальні розміри тераріума для живого куточка - 50х30х30см. У тераріумі приживаються різні ящірки, квакші, вужі, черепахи, дрібні ссавці: морські свинки, білки, полівки та інші. Обов’язковою складовою куточка живої природи є птахи, а саме: хвилясті папуги, канарки, щиглики. Однак слід запам’ятати і нагадувати дітям, що спеціально відловлювати співочих та декоративних птахів заборонено. Тому живий куточок поповнюється пернатими, які випадково або ж в результаті травм потрапили до рук людини. Виходячи з можливостей куточка, можна проводити різноманітні досліди. Та головні вимоги щодо їх проведення залишаються старими: уважно спостерігати і занотовувати побачене в щоденниках і зошитах. Добре організована робота в куточку живої природи не тільки розширює знання учнів, а й прищеплює їм любов до тваринного світу, практичної роботи на землі, сприяє орієнтації дітей на вибір сільськогосподарських професій. На допомогу педагогам подаємо методичні поради з розробки занять із тем зоолого-тваринницького профілю.

140

ПОЛЬОВИЙ ДОСЛІД У РОСЛИННИЦТВІ. МЕТОДИ ТА ТЕХНІКА ДОСЛІДЖЕНЬ Малащук Оксана Григорівна, методист Волинського обласного еколого-натуралістичного центру У рослинництві досліди провадять із метою вивчення і впровадження заходів

щодо

збільшення

врожаїв

поліпшення

якості

вегетаційним

та

продукції

сільськогосподарських культур. Дослідження

здійснюють польовим,

лабораторним

методами. Особливості методів і організації досліджень залежать від завдань, що розв'язуються, і питань, які вивчаються. Польовий метод найбільш поширений у науково-дослідних установах, оскільки пов'язує теоретичні дослідження в агрономії з сільськогосподарською практикою. Результати польових дослідів є підставою для впровадження їх у виробництво. За допомогою цього методу вивчаються способи обробітку ґрунту, вплив добрив, строків та способів сівби, норм висіву, сортів та інше на врожай сільськогосподарських культур. У польових дослідах розмір облікових ділянок становить від 50 до 500 м². Вегетаційний метод застосовують переважно для вивчення фізіологічних процесів і агрохімічних досліджень. Він дає змогу в штучних умовах вивчати вплив різних факторів на ріст і розвиток рослин, потребу рослин у поживних речовинах, воді, освітленні тощо. Рослини вирощують у вегетаційному посуді (з оцинкованого

заліза,

скляному,

глиняному)

спеціальному

приміщенні

(вегетаційному будиночку, теплиці, лабораторії). Для вирощування рослин використовують землю, пісок або воду. Розміри вегетаційних посудин залежать від культури. Для хлібів першої групи застосовують вегетаційний посуд висотою 20...30 см, діаметром 15...20 см. Вегетаційний метод часто застосовують для одержання попередніх даних перед проведенням польових дослідів.

141

Лабораторний метод застосовують здебільшого в комплексі з польовим або вегетаційним. Він дає змогу краще зрозуміти добуті результати, причини підвищення чи зниження врожаїв від дії тих або інших факторів. Під час лабораторних досліджень вивчають механічний та агрохімічний склад ґрунту, хімічний склад рослин, зерна, добрив, посівні якості насіння та ін. Є ще лабораторно-польовий метод, в якому досліди проводять на невеликих ділянках розміром від 1 до 50 м², а також виробничо-польовий — на великих площах, де можна використовувати техніку і технологію, яка застосовується у виробничих умовах. Необхідною умовою дослідів є рівнозначність всіх факторів росту і розвитку рослин, крім фактора, що вивчається. Так, при вивченні ефективності форм добрив, повинні відрізнятися між собою лише добрива, а всі інші умови (попередник, обробіток ґрунту, терміни та способи посіву та ін.) мають бути однаковими. На контрольній ділянці добрив не вносять. Ділянки роблять прямокутної форми. Краще, коли довжина ділянки у 8... 10 разів більша за ширину. Площа дослідної ділянки залежить, як зазначалось, від методу, за допомогою якого проводять дослідження, а також від питання, що вивчається, культури, розміру поля, на якому проводять дослід. Перед закладанням досліду необхідно розробити його схему. Схема досліду складається з варіантів. Наприклад, при вивченні норм висіву: 3 млн, 4 млн, 5 млн зерен на гектар, кожна з норм висіву є варіантом. Варіант, в якому застосовується загальноприйнята в певній зоні норма висіву, є контрольним. Велика кількість варіантів ускладнює проведення досліду і призводить до зниження його точності. Краще, коли дослід має 4...6 варіантів. Для більшої точності досліджень варіанти повторюють кілька разів у різних місцях дослідної площі. Якщо дослід проводиться на невеликих ділянках (менш як 50 м), то повторність роблять більшу – 4…6-разову. На великих ділянках повторність три-, чотириразова. Залежно від площі дослідної ділянки дослід розміщують в один або два яруси. Виключками в дослідах називають частину площі, яка пошкоджена (шкідниками, хворобами, тваринами) і не обліковується. 142

Кожна дослідна ділянка повинна мати захисні смуги, ширина яких для культур суцільного способу сівби 0,5». 1,0 м, а для просапних – 2…4 рядки. Приклад розміщення ділянок у досліді, що має п'ять варіантів, чотири повторні і два яруси: 1_2_3_4_5 1_2_3_4_5 5_4_і_2_3 4_5_1_2_3 СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА СТАНОМ ПОСГОЮ На дослідах провадять фенологічні спостереження, облік густоти стояння рослин, засміченості, пошкодження шкідниками та хворобами, роблять загальну оцінку стану посівів тощо. Густоту стояння рослин у багатьох дослідах визначають після появи сходів і перед збиранням урожаю. Перший облік дає змогу визначити польову схожість насіння, а другий — ступінь зрідження посівів за період вегетації і є одним із показників для визначення біологічного врожаю. Для визначення густоти стояння рослин суцільного способу сівби на великих площах по діагоналі поля накладають квадратні рамки, в яких підраховують всі рослини. Чим більша площа, тим більше накладок. На невеликих площах виділяють пробні площадки по діагоналі площі. Загальна площа проб має дорівнювати квадратному метру або бути кратною йому. Визначивши густоту стояння рослин на пробних площадках, перераховують їх на квадратний метр, а потім визначають середню кількість рослин на квадратний метр із кількох визначень. Польову схожість за методикою державного сортовипробування визначають за формулою: Х=(ах100)/В %,де: X — польова схожість; а — кількість рослин на 1 м² в період повних сходів, шт.; В — кількість фактично висіяних схожих насінин на 1 м², шт. Засміченість посівів здебільшого визначають на око за п'ятибальною шкалою: 1 — бур'яни зустрічаються рідко, займають до 1 % загальної площі; 2 — бур'янів небагато, займають 1…5% площі; 3 — бур'яни займають 5…25% площі; 143

4 — бур'янів багато, але менше, ніж культурних рослин, вони займають 25...50% площі; 5 — бур'янів більше, ніж культурних рослин. Крім того, часто застосовують кількісний облік видового складу бур'янів, визначають їхню масу, а також ступінь засміченості орного шару насінням бур'янів. Для визначення пошкодження рослин шкідниками та ураження хворобами здебільшого також користуються окомірною оцінкою за п'ятибальною шкалою: 0 — пошкоджень немає: 1 — пошкоджено менш як 10% рослин; 2 — пошкоджено 10...25% рослин; 3 — пошкоджено 25…50% рослин; 4 — пошкоджено більш як 50% рослин. Стан посівів визначають на око за такою шкалою в балах: 5 — рослини міцні, здорові, вирівняні за густотою та висотою, ріст і розвиток нормальний, очікуваний урожай високий; 4 — добрий, але небездоганний стан посівів — наявні невеликі недоліки (нерівномірна густота, незначне засмічення та пошкодження тощо), очікуваний урожай вищий від середнього; 3 — середній стан — не досить рівномірна густота, висота, кущистість, є пошкодження, очікуваний урожай середній; 2 — поганий стан — посіви зріджені, густота нерівномірна, часто зустрічаються порожні ділянки, посіви засмічені, очікуваний урожай нижчий від середнього; 1 — дуже поганий стан — посіви дуже зріджені, рослини низькорослі, є значні пошкодження, передбачається поганий урожай; 0 — повна або майже повна загибель посівів. При проведенні досліджень всі роботи записують до щоденника у хронологічній послідовності. Доцільно робити записи окремих робіт за такими схемами. Схема досліду: 144

№ варіанту

Зміст варіанту

Розмір ділянок Довжина посівної ділянки, м _____________Довжина облікової ділянки, м __ Ширина посівної ділянки, м _____________Ширина облікової ділянки, м__ Площа посівної ділянки, м² _____________Площа облікової ділянки, м² __ Розрахунок добрив № варіант

Добр иво

Вміс т поживних речовин, %

Нор ма поживних

Пло ща ділянки, м²

речовин,

Кіль

Спосі

кість добрив б і термін на ділянку,

внесення

кг

добрив

кг/га

Основна культура (чистота),%__ Енергія проростання, % ___ Схожість, % __ Маса 1000 насінин, Норми висіву і глибина загортання насіння Варіа

Висіяно насіння

нти досліду

кг на 1 га

млн.

Глибина

Ширина міжрядь, см

загортання насіння, см

шт. на 1 га

Облік урожаю зернових культур (обмолот комбайном) Номер ділянки

Загальна бункерна маса зерна, кг

Маса

чистого

Урожайність, ц/га

зерна з ділянки, кг

Розрахунок добрив доцільно виконувати за формулою Х=(а х с)/(в х 100) кг, де: а — норма внесення поживних речовин, кг/га; в — вміст поживних речовин у добриві, %; с — посівна площа ділянки, м2. 145

Наприклад, норма внесення поживних азотних речовин – 60 кг/га. Площа ділянки – 150 м². Вміст поживних речовин у добривах – 30%. Для удобрення ділянки потрібно 60X150 :ЗОХ100=Зкг. Збирання та облік урожаю — це завершальний етап досліду, тому його треба провадити дуже ретельно. Перш ніж збирати урожай з облікових ділянок, збирають рослини із захисних смуг і виключок. Площу виключок заміряють і знімають з обліку. Найкраще провадити суцільний облік урожаю з кожної ділянки окремо. Урожай зерна перераховують на 14%-ну вологість за формулою А'=(ах(100-в)/(100-14)), де: X—маса зерна при 14%-й вологості, кг; а—маса зерна без поправки на вологість, кг: в — вологість зерна, %. ОСНОВНА ДОКУМЕНТАЦІЯ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

План роботи на навчально-дослідній земельній ділянці _____________________________ навчального закладу __________________________________району _________________________________області на 20___ рік. 1.

Мета й основні завдання роботи на навчально-дослідній ділянці.

Загальна площа навчально-дослідної ділянки, розподіл по території.

Навчально-дослідна робота за такою формою:

146

Зв’язок

із

місцевим

базовим

господарством,

Примітка

набувають учні

умінь і навичок

Яких практичних

програмою

Зв’язок із

роботу

Хто виконує

досліду

Тема і схема

роботи

Зміст і форми

Площа ділянки

Час і місце роботи

дослідної ділянки

Відділ навчально-

передовиками

сільськогосподарського виробництва, науково-дослідними закладами, вченими. 5.

Організація роботи на навчально-дослідній ділянці в навчальний

період та під час літніх канікул. 6.

Необхідне обладнання та інвентар для роботи на навчально-дослідній

ділянці – всього, в т.ч. : а) наявне. б) необхідно придбати. 7.

Потреба в посівному й садивному матеріалі та добривах.

Плановий врожай сільськогосподарських культур

та реалізація

продукції. 9.

Оформлення результатів роботи на ділянці.

10. Підведення підсумків роботи. Польовий журнал дослідницької роботи В________________________________________________сівозміні __________________________________школи __________________________________району __________________________________області І. Ротаційна таблиця________________ сівозміни ІІ. Загальні відомості _______________________ 1.Площа сівозміни 2.Площа одного поля 147

3.Рельєф 4.Механічний склад ґрунту 5.Реакція ґрунту (рН) ІІІ. 20___ рік. ІV. Поле № 1. а) Культура; б) Сорт; в) Мета досліду :

(за

фазами)

відповідно до кожної культури

V. План агротехнічних заходів.

148

на 1 га

спостереження

Перерахунок

Фенологічні З ділянки

Час висівання

Спосіб висівання

Попередник

Площа

Схема досліду

Урожай

Паспорт навчально-дослідної земельної ділянки 1.

Повна назва освітнього закладу

_____________________

_____________________________________________________________ 2.

Адреса (область, район, місто, село)

______________________________________________________________ 3.

Кількість учнів (гуртківців), які навчаються в освітньому закладі

______________________________________________________________ 4.

Загальна площа землі, га

___________________________

______________________________________________________________ 5.

Площа навчально-дослідної ділянки, га

_____________

______________________________________________________________ 6.

Наявні відділки, їх площа

__________________________

______________________________________________________________ 7.

Сівозміни, їх відповідність ґрунтово-кліматичним умовам

______________________________________________________________ 8.

Кількість дослідів _________________________________

______________________________________________________________ 9.

Наявність закритого ґрунту, його площа ______________

______________________________________________________________ 10. Наявність зоотваринницької бази, кількість видів та порід ______________________________________________________________ 11. Відповідність ділянки положенню (повністю, неповністю, не відповідає) ______________________________________________________________ 12. Наявність акту землекористування ______________ ______________________________________________________________ ______________________________________________________________ Дата складання паспорта 149

Щоденник дослідницької роботи учнів________________________________освітнього закладу________________________________________ ________________________________________________району ________________________________________________області з досліду ______________________________________________(тема) 20___ рік Основні відомості: 1.

Особовий склад гуртка.

Культура.

Сорт.

Тема досліду.

Мета досліду.

Схема досліду.

Місце проведення досліду.

Характеристика рельєфу й ґрунту.

Характеристика культури.

10. План агротехнічних заходів. 11. Щоденний облік роботи. 12. Схема фенологічних спостережень. 13. Результати досліду. 14. Висновки.

150

Зміст фенологічних спостережень У зернових злаків відмічають перші і масові сходи, початок кущіння (в озимих – припинення осінньої та початок весняної вегетації), вихід у трубку, початок і повне колосіння, цвітіння (не відмічають у ячменю і проса), молочну, воскову і повну стиглість; у кукурудзи відмічають появу волотей, цвітіння тичинкових квітів і появу приймочок та стовпчиків з обгортки початка. У зернобобових відмічають перші й масові сходи, появу третього справжнього листка, початок галуження стебла, утворення суцвіть, цвітіння, початкову і повну стиглість. У картоплі – перші й масові сходи, утворення бічних пагонів, бутонізацію, початок і кінець цвітіння, початок відмирання бадилля. У цукрових буряків і інших коренеплодів – перші й масові сходи, появу першої та третьої пар справжніх листків, змикання рослин у рядках. Закриття міжрядь, пожовтіння нижніх листків. У помідорів і баклажанів – масові сходи, появу першого, другого справжніх листків, утворення бічних пагонів, появу суцвіть, початок цвітіння першої китиці, появу перших плодів, строки першого і останнього збору плодів. У цибулі й часнику – появу сходів, стрілкування, в’янення крайніх листків, дозрівання. У огірків і баштанних культур – перші і масові сходи, появу першого і третього справжніх листків, початок цвітіння чоловічих і жіночих квітів, появу молодих зав’язей, строки дозрівання перших плодів (підсихання плодоніжок у гарбузів, динь, кавунів), терміни першого й останнього збору плодів. У капусти – перші і масові сходи, появу першого і другого справжніх листків, початок утворення головок, технічну стиглість у 10%, 30%, 75% головок, збір врожаю. У квітів – появу сходів, терміни пікірування та висаджування в ґрунт, початок весняної вегетації дво- та багаторічників, кущіння, бутонізацію, початок і кінець цвітіння, достигання насіння, відмирання бадилля.

151

Визначення реакції рН ґрунту В умовах школи реакцію рН ґрунту можна визначити спрощеним методом. Для цього необхідно у фарфорові чашки покласти лакмусові папірці, засипати їх зразками ґрунту і зволожити дистильованою водою. Якщо через 15 хв синій папірець почервонів, то реакція ґрунту кисла, а якщо червоний посинів - реакція ґрунту нейтральна. Різні культури потребують різної кислотності ґрунту. Наприклад, овочеві культури краще ростуть на слабокислих або близьких до нейтральних ґрунтах. Кислотність ґрунту можна визначити також за видом бур'янів на ділянці. Так, на кислих ґрунтах добре ростуть хвощ, м'ята, подорожник, а на слабокислих і нейтральних

- берізка польова, ромашка

непахуча, будяк городній, пирій повзучий тощо. Важливою характеристикою ґрунту

його

механічний

склад.

За

механічним складом ґрунти поділяються на глинисті, суглинкові, піщані та супіщані. У шкільних умовах механічний склад ґрунту можна визначити за його пластичністю. Для цього необхідно зразок ґрунту зволожити водою, перемішати шпателем до однорідної маси і спробувати згорнути цю масу в шнур, а тоді в кільце. Якщо ґрунт у шнур не скачується, то він піщаного механічного складу; якщо ґрунт нестійко скачується в шнур - ґрунт супіщаний. Якщо ґрунт скачується в шнур, а при згортанні в кільце шнур розпадається на окремі частинки - це легкий суглинок; коли ґрунт у кільці тріскається й розпадається - середній суглинок; тріскається тільки на поверхні - важкий суглинок. Глинистий ґрунт зовсім не тріскається. Глинисті ґрунти багаті на поживні речовини, але мають погані фізичні властивості. Вони повільно прогріваються, містять велику кількість мулу, недостатньо гумусу, тому запливають і сильно ущільнюються. Після дощів на них утворюється кірка,

яка

погіршує

характеризуються

доступ

повітря

найсприятливішими

до для

коренів. розвитку

Суглинкові рослин

ґрунти

фізичними

властивостями: мають чітко виявлену зернисту структуру, добре вбирають воду і прогріваються, багаті на поживні речовини в доступній для рослин формі. Це найкращі ґрунти для вирощування овочевих культур. Піщані ґрунти малородючі, 152

але добре прогріваються. Водопроникність їх дуже висока, і тому поживні речовини легко вимиваються водою в нижні шари. Важливим заходом підвищення родючості цих ґрунтів є сівба люпину на зелене добриво. Супіщані ґрунти містять більше поживних речовин та краще утримують вологу, ніж піщані. При відповідному удобренні вони придатні для вирощування всіх овочевих культур.

Вплив реакції ґрунтового розчину на урожайність рослин Ґрунти є кислі, нейтральні та лужні. Ступінь кислотності позначають умовно знаком рН (концентрація іонів водню) і відповідною цифрою: Дуже кислі ґрунти - рН=3 – 4; Кислі

- рН=4 – 5;

Слабокислі

- рН=5 – 6;

Нейтральні

- рН=6 – 7;

Лужні

- рН=7 – 8;

Дуже лужні

- рН=8 – 9.

Овочеві культури потребують слабокислих або близьких до нейтральних ґрунтів. Оптимальна реакція ґрунтового розчину (рН) для вирощування городніх культур Культура

рН водне

Щавель Морква, петрушка, селера, редиска, ревінь Салат, боби, шпинат Кукурудза, квасоля, часник Буряки, капуста, горох Помідори, перець, баклажани Огірки, кабачки, патисони Цибуля

5,0 – 6,0 5,5 – 7,0 6,0 – 6,5 6,0 – 7,0 6,2 – 7,5 6,3 – 6,7 6,4 – 7,0 6,4 – 7,9

153

Орієнтовні норми добрив під овочеві культури на 10 м2 Культура Капуста ранньостигла білоголова, капуста цвітна Капуста середньо- і пізньостигла білоголова Огірки Помідори, перець, баклажани Цибуля, часник Столові коренеплоди (морква, буряки) Зелені культури Капуста ранньостигла білоголова, капуста цвітна Капуста середньо- і пізньостигла білоголова Огірки Помідори, перець, баклажани Цибуля, часник Столові коренеплоди (морква, буряки) Зелені культури

Мінеральні добрива, г

Органічні добрива, кг

азотні

фосфорні

калійні

Полісся 40-60

60-90

90-120

30-50

100-170

40-60 30-40

45 50-60

60 60-90

90-120 60-90

30-40

60-90

90-120

60-90

90-120

60 70-90

60-90 50-70

45-60 60-90

наприкінці післядії Лісостеп 30-40

30-40

60-90

40-50 30-40

45 60-90

30-40 -

60 наприкінці післядії

Норми внесення органічних добрив На 1м2 у кг

Добрива 154

2 –5 3–8 3–8 5 – 10 5 – 10 1-2

Гній кінський Гній ВРХ Гнійна жижа (для підживлення) Торф Листя перепрівше Пташиний послід у суміші з торфом

Норми внесення мінеральних добрив На 1 м2 у г

Добрива

100 – 200 20 – 30 30 – 40 30 – 40 10 - 20

Деревний попіл Суперфосфат Калійна сіль (хлористий калій) Нітрофоска Селітра аміачна

МЕТОДИКА І ПРАКТИКА

155

Організація, зміст, форми і методи роботи гуртків сільськогосподарського профілю Трегубова Л.І., директор КЗ «Чернігівська обласна станція юних натуралістів», Кидиба Р.Г., заступник директора з навчально-виховної роботи, Велігорська С.В., завідувач методичного відділу Теоретичні знання, практичні уміння і навички, що їх набувають учні в результаті засвоєння основ наук, дедалі поглиблюються і усвідомлюються в процесі практичної позакласної навчально-дослідної і суспільно корисної роботи гуртків юних натуралістів, які поряд з інноваційними формами залишаються основною формою організованої навчальної діяльності в позашкільних закладах. Головною умовою успішної гурткової роботи, як і всієї навчальновиховної, є проведення її на високому фаховому рівні, що відповідає досягненням передової науки і практики. Організації гуртка повинна передувати велика підготовча робота. Суть її полягає в тому, що учнів інформують про майбутній гурток, основні напрями його роботи. Для цього використовуються не тільки шкільні засоби інформації, а й індивідуальні та групові бесіди з учнями. Щоб робота в гуртку зацікавила всіх учнів, які його відвідують, потрібно, щоб вони мали більш-менш однаковий рівень знань та однаковий загальний розвиток. Якщо гурток об'єднує учнів різних вікових груп і з різним гуртковим стажем, то доцільно створити невеликі бригади по 2-3 чоловіки на чолі зі старшим і більш досвідченим учнем. Цим досягається взаємонавчання і обмін досвідом. До планування роботи гуртка треба залучити і гуртківців, уважно прислухаючись до їх пропозицій. Спільне планування часто розширює зміст поданих у програмі тем, розвиває ініціативність і творчість дітей. Визначаючи 156

зміст кожної теми, треба уникати дублювання навчального матеріалу в роботі гуртка. Основну увагу слід звернути на розвиток дослідництва і збагачення світогляду учнів, ознайомлення їх із визначними досягненнями науки і практики. Після ознайомлення з тематикою гуртка і належної агітаційної роботи проводиться організаційне засідання, на якому затверджується план роботи, обираються керівні органи гуртка (староста, редколегія). На першому занятті з'ясовується розпорядок роботи гуртка, учні вибирають запропоновані вчителем завдання для індивідуальної роботи. Робота планується таким чином, щоб теоретичні заняття чергувалися з практичними. Результати роботи висвітлюються на спеціальних залікових заходах: виставках, вечорах, конференціях. У окремих випадках організовуються творчі групи. Вони комплектуються з добре підготовлених учнів, які об'єднуються спільним інтересом. Такі групи дають можливість ефективно готувати майбутніх учасників олімпіад різних рівнів. Творчі групи є також важливою організаційною формою роботи МАН (Малої Академії наук). Зміст

і ефективність роботи гуртків юних натуралістів залежать від

правильної організації, підготовки педагогів до занять і безпосередньо від проведення занять. Важливо планувати роботу гуртків відповідно до програм, рекомендованих Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, та робочих програм, які складаються керівниками гуртків на основі власної педагогічної діяльності, вивчення досвіду інноваційної діяльності, обов’язково узгоджується з навчальною програмою, рекомендованою МОН України та відображається у річному плані роботи. Організовуючи навчальну діяльність, важливо

систематично

моделювати

проблемно-пошукові

ситуації,

використовувати евристичні методи і прийоми, які позитивно зарекомендували себе в сучасній дидактиці, та постановку біологічного експерименту. Такі підходи до організації занять створюють педагогічні умови для самореалізації вихованців. Під

час

навантаження

на

організації гуртківця

заняття (психічне,

необхідно фізичне,

враховувати емоційне),

домінуюче передбачити

раціональне чергування видів діяльності (розумова, рухова, практично-прикладна) 157

на кожному з них та доцільне використання місць для проведення занять, зокрема, на навчально-дослідній земельній ділянці, квітниках, тваринницькій фермі, метеорологічному майданчику, у «зеленому класі», куточку живої природи тощо. При плануванні занять необхідно надати перевагу практичній, дослідницькій, пізнавальній діяльності. Форми організації гурткової роботи бувають різні. Основні з них, найбільш поширені – фронтальна, групова та індивідуальна. Застосування тієї чи іншої форми роботи залежить від теми заняття і поставлених завдань. Фронтальна форма полягає в тому, що всі члени гуртка виконують певну роботу одночасно і за одним планом. При груповій формі роботи учні об’єднуються в тимчасові ланки (по 3-6 чоловік) для виконання окремих завдань. Самостійна діяльність організовується в гуртках усіх рівнів. Зміст і рівень самостійної діяльності залежать від досвіду, знань, умінь і навичок, розвитку творчої уяви, матеріальної бази та якості педагогічного керівництва. Організоване проведення

цієї форми

роботи

забезпечується

як

безпосередньо,

так

опосередковано під керівництвом педагога. Не менш важливе навчально-виховне значення має індивідуальна робота членів гуртка, особливо під час проведення певних дослідів і спостережень і яка проводиться відповідно до нормативних документів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Вона розвиває в учнів самостійність, творчу самоорганізованість та ініціативу. Чим вища педагогічна майстерність керівника, тим менш помітна зовні його безпосередня роль у роботі гуртка. Продумана зміна форм роботи, їх різноманітність пожвавлює працю, пробуджує в учнів інтерес до неї, сприяє підвищенню продуктивності праці. Для розвитку різних якостей особистості ефективно застосовувати під час роботи в гуртку ігрові технології. З метою активізації та інтенсифікації навчальновиховного процесу ігрова діяльність використовується як самостійна навчальна технологія, спрямована на засвоєння понять, тем, навчальних курсів; елемент навчальної технології, форма проведення заняття або його частини

(вступної,

пояснення нового матеріалу, практичної роботи тощо); одна з технологій виховної роботи. 158

Для проведення заняття керівник гуртка може використовувати різні методи: словесні, а саме: розповідь, бесіди, пояснення, лекції, інструктаж тощо; наочні – демонстрація предметів, явищ, посібників тощо; практичні – практична робота, навчальні вправи, ігрові вправи, лабораторні досліди, екскурсії, походи тощо. При повідомленні навчального матеріалу педагог може подавати його у вигляді готової інформації (розповідь, демонстрування, пояснення), водночас з інформаційним

способом

відтворювати

навчальний

матеріал

розгорнуто,

пояснюючи функціонування об’єкта вивчення та способи оперування ним, визначаючи проблему і намічаючи шлях її розв’язку, наприклад, розгортання низки логічних міркувань і доведень. У

гуртковій

роботі керівник

має

можливість

ширше

частіше

використовувати такі активні й корисні форми роботи, як екскурсії на сільськогосподарські підприємства, самостійні тривалі спостереження, практичні роботи і досліди на навчально-дослідних земельних ділянках, на полях і тваринницьких фермах та інше. Водночас ці форми тісно поєднуються з лабораторними і дослідницькими заняттями в кабінетах, у куточку живої природи тощо. За своєю сутністю активні (практичні) методи навчання є провідними в процесах формування інтелектуальних умінь і практичних навичок із застосування набутих знань. Головною ознакою (активних) практичних методів навчання (насамперед, методу вправ, лабораторного, дослідницького та практичнотрудового методів) є

те, що вони сприяють формуванню відтворювальної

(репродуктивної) навчально-пізнавальної діяльності учнів. Відмінність екскурсії від заняття як форми організації навчання полягає в тому, що вона не може бути жорстко обмежена в часі, і головний її зміст — сприймання учнями предметів і явищ у природній обстановці. Підготовку до екскурсії розпочинають заздалегідь. Виходячи зі змісту навчального предмета, педагог визначає природні, виробничі або культурні екскурсійні об'єкти. Безпосередньо перед екскурсією складають її план і проводять інструктаж. Учням пояснюють, як поводитися під час екскурсії, дають 159

вказівки, які слід провести самостійні спостереження і яку виконати роботу (зібрати матеріал для колекції, зробити записи й замальовки тощо). Керівник гуртка дає учням завдання повторити необхідний матеріал, почитати додаткову інформацію про об'єкт екскурсії. Під час екскурсії вчитель або екскурсовод, використовуючи різні методи (розповідь, пояснення, бесіду, спостереження), розкриває зміст теми екскурсії. На початку екскурсії дають загальну характеристику об'єкта, а відтак організовують спостереження і виконання гуртківцями практичних завдань. Під час екскурсії учні спостерігають явища і об’єкти в їх єдності та в складній взаємозалежності. Важливим є підсумковий етап екскурсії. Передусім, це бесіда на самому об'єкті, під час якої вихованці гуртка отримують відповіді на запитання, уточнюють певні теоретичні й практичні знання навчальної програми. Проте, основна робота проводиться на навчальних заняттях. За матеріалами екскурсії учні готують звіти у вигляді невеличких описів, колекцій, які згодом експонуються на виставці. З матеріалу, зібраного під час екскурсії та на НДЗД, гуртківці виготовляють роздатковий матеріал і саморобні наочні посібники. Спостереження, зроблені під час екскурсії, використовуються на наступних заняттях. Значення екскурсій полягає в тому, що учні здобувають наочні знання в природних умовах; отримують багатий матеріал для спостережень; сприймають явища в цілісності; накопичують багатий матеріал для наступної роботи. Екскурсії також позитивно впливають на емоційну сферу школярів. Крім екскурсій у природу, проводяться також екскурсії на виробництво, у науково-дослідні установи, музеї. Керівник гуртка має бути добре обізнаний із методикою проведення екскурсій, обов’язково готуватись до кожної з них. Одним із практичних методів навчання є дослідницька робота. Плануючи практичні завдання і дослідження, визначаючи зміст і методику проведення їх, керівник повинен уважно і вдумливо розподілити навантаження, враховуючи індивідуальні особливості та інтереси дітей. Перед закладанням і проведенням досліду необхідно ґрунтовно вивчити відповідну фахову і методичну літературу і, якщо є можливість, встановити 160

зв’язки з науково-дослідними установами, передовиками сільськогосподарського виробництва. Потрібно дбати про те, щоб досліди за своєю тематикою і змістом мали не тільки пізнавальну цінність, а й певне виробниче та наукове значення. Наприклад, досліди з добривами на ділянках організовують так, щоб юннати не тільки добре усвідомлювали вплив певних хімічних речовин на ріст і розвиток рослин, а й зуміли застосувати теоретичні знання на практиці – виростили більший урожай на дослідних ділянках, ніж на контрольних. Керівник гуртка повинен пояснити гуртківцям мету й значення досліду, дати план роботи, накреслити схему й визначити етапи його виконання, розробити методику закладання

досліду,

визначити

способи

і терміни

проведення

обов’язкових спостережень за дослідними рослинами і тваринами, пояснити правила догляду за ними, наголосити на необхідності обліку роботи і висновків. План проведення досліду обов’язково обговорюється з юннатами. У юних дослідників треба виховувати сумлінне, об’єктивне і наукове ставлення до проведення спостережень за ростом і розвитком піддослідних рослин і тварин. Учні повинні глибоко усвідомити неприпустимість у дослідній роботі довільних висновків і припущень при підведенні підсумків, усі висновки треба сумлінно перевіряти. Важливе значення в роботі гуртка має читання науково-популярної та художньої літератури. Доцільно максимально використовувати всі доступні засоби унаочнення навчального процесу – друковані засоби (таблиці, картки для складання таблиць, картини, роздавальний образотворчий матеріал); аудіовізуальні засоби навчання (компакт-диски і аудіо касети, кінофільми та кінофрагменти). Щоб сформувати у дітей правильне уявлення про певний предмет, його властивості, можна використовувати моделі, муляжі, які є точною копією певного об'єкта. Робота гуртків юних натуралістів нерозривно поєднується із суспільно корисною працею вихованців, їх громадською діяльністю, яка згуртовує колектив, популяризує роботу гуртка серед батьків і населення, є одним із вирішальних факторів виховання молоді. 161

Членів гуртка залучають до проведення традиційних масових заходів: день птахів, місячник саду і лісу, свято квітів, свято врожаю тощо. Під час занять можна провести зустрічі з ученими, передовиками сільськогосподарського виробництва. Організовуючи різноманітні заняття, екскурсії, керівник гуртка повинен проводити бесіди та інструктажі з техніки безпеки, ознайомлювати учнів із правилами

користування

електроприладами,

ріжучими

інструментами,

правилами вуличного руху. Тому проведення занять гуртків допомагає розвивати в учнів глибокий інтерес до певних галузей біологічної та сільськогосподарської наук, дозволяє формувати вміння і навички, творче мислення, здійснювати політехнічне навчання, профорієнтацію учнів, формувати моральні якості. Практичні заняття Практичне заняття ставить за мету на основі засвоєних системних знань включати учнів у різні види самостійної діяльності - практичної, інтелектуальної, предметної. Практична діяльність учнів забезпечує використання знань, умінь і навичок у різних ситуаціях. Предметна - це маніпуляція матеріальними об'єктами (робота з мікроскопом, обладнанням, вимірювальними приладами, реактивами тощо). Інтелектуальна діяльність - це бачення та виправлення своїх помилок, перенесення знань з одного предмета на інший, діагностування й моделювання навчальнопізнавальної діяльності. Практична робота проводиться відповідно до навчальної програми, і її виконання є обов'язковим. Вона має велике значення для політехнічної освіти, розкриття принципу зв'язку теорії із практикою, розвитку пізнавальних здібностей та самостійності учнів, формування в них умінь і навичок, необхідних для майбутнього життя та самоосвіти, впливає на конкретизацію й закріплення знань, розвиває вміння спостерігати та пояснювати явища навколишнього світу. Метою практичного заняття можуть бути розширення уявлень учнів про явища навколишнього світу; глибоке проникнення в їх сутність; формування в них 162

умінь виявляти об'єктивні зв'язки та взаємообумовленість явищ; озброєння учнів спеціальними навичками, необхідними не тільки в навчальній, а й у виробничій діяльності. Практичне заняття передбачає попередню теоретичну підготовку учнів, збір фактичного матеріалу для узагальнення, систематизації, аналізу. На практичне заняття відводиться, як правило, дві академічні години (тривалість визначається навчальною програмою, але може коригуватись керівником гуртків); завдання, які винесені на практичне заняття, виконують всі гуртківці, при цьому форма

організації

їх

діяльності

може

бути

індивідуальною,

груповою,

фронтальною, змішаною. Основні вимоги до організації проведення практичної роботи: визначення її місця в системі занять із даної теми; чітка постановка цілей та завдань; відбір змісту матеріалу та підготовка обладнання; проведення інструктажу з дотримання техніки безпеки педагогами та учнями; виконання випереджувальних завдань; ознайомлення з технікою безпеки; підготовка й обговорення форм звіту про виконану роботу; раціональне поєднання форм навчальної діяльності учнів (репродуктивної,

раціоналізаторської,

творчої);

розробка

критеріїв

оцінки

результативності виконання практичної роботи, введення в самостійну роботу учнів елементів гри та змагань як важливого фактора її стимулювання; здійснення контролю та корекції навчально-пізнавальної діяльності учнів; підбиття підсумків практичного заняття. Зміст практичного заняття зумовлюється специфікою гуртка (овочівництво, садівництво, агрохімія тощо), темою, метою та завданнями. Воно може проводитись у навчальному кабінеті, на навчально-дослідній земельній ділянці, у крільчатнику, пташнику, на виробництві. З метою забезпечення ефективності практичного заняття керівнику гуртка треба: підготувати дітей до виконання практичної роботи, тобто щоб вони не тільки

добре

знали

зміст

теоретичного

матеріалу,

на

основі

якого

виконуватиметься практична робота, а й були ознайомлені з прийомами її виконання; забезпечити всіх учнів посібниками, приладами, інструментами, довідниками; контролювати хід виконання роботи, вчасно приходити на допомогу учням, не обмежуючи їхньої активності та самостійності; аналізувати та 163

оцінювати виконання практичного завдання. Практичні завдання мають, як правило, тренувальний характер. При цьому інструктаж педагога повинен бути конкретним і зрозумілим, можливі неодноразові повторення, нагадування у процесі поетапного виконання практичної роботи. У міру набуття учнями практичних навичок і вмінь завдання ускладнюються, а інструктаж спрощується. У процесі спостереження та аналізу практичного заняття слід зосередити увагу на таких параметрах: •

відповідність теми практичної роботи змісту навчальної програми,

визначення її місця в системі занять; •

постановка цілей та завдань практичної роботи, їх відповідність змісту

теми, моделювання подальшої навчальної діяльності учнів; •

підготовка до практичної роботи (виділення найбільш значущих знань,

умінь і навичок учнів, які будуть використані при проведенні практичної роботи; відбір змісту дидактичного матеріалу, вибір форм і методів виконання практичної роботи; підготовка посібників, інструментів, приладів для виконання роботи); •

процес виконання практичної роботи (ознайомлення з метою та

завданнями роботи, інструктаж із подальшої діяльності, тобто ознайомлення з прийомами та засобами виконання роботи; забезпечення всіх учнів посібниками, приладами, інструментами для виконання практичної роботи; оформлення результатів роботи; поділ гуртківців на групи; поетапний контроль і корекція процесу виконання завдання); •

результативність

виконання

практичної

застосовувати

теоретичні

знання

при

користуватись

приладами,

інструментами,

виконанні

роботи

(уміння

практичних

здійснювати

проміжні

учнів

завдань, записи,

аналізувати та узагальнювати їх, робити висновки; констатувати, скільки учнів виконали, скільки не виконали роботу, характер труднощів; озброєння учнів спеціальними та загальнонавчальними вміннями та навичками, які мають важливе значення для навчальної та виробничої діяльності). Практикум є найбільш складною формою організації самостійної роботи учнів. Активна участь у практикумі сприяє оволодінню учнями методикою спостереження,

постановки

та

проведення 164

лабораторного

експерименту,

формуванню вмінь і навичок узагальнення, робити висновки, розробляти пропозиції щодо перевірки гіпотез. Цінність практикумів безперечна, тому що при цьому в учнів є реальна можливість працювати у власному темпі та ритмі, просуватись у навчанні в міру засвоєння та відпрацювання відповідних завдань і засобів діяльності. Наявність диференційованих завдань дозволяє переводити учнів на більш високі рівні навчальних досягнень і розвитку. Основні вимоги до практикуму: визначити місце практикуму в системі гурткового заняття, скласти план роботи із проведення практикумів у різних гуртках, підготувати необхідні інструкції,

диференційовані

завдання

урахуванням

рівнів

навчальної

підготовленості учнів; розробити методики спостереження та лабораторного експерименту;

перевірити

матеріальне

забезпечення

практикумів,

доукомплектувати обладнання, необхідне для індивідуальної та групової роботи учнів; визначити термін проведення практикуму; продумати та забезпечити систему безпосереднього й опосередкованого керівництва та контролю діяльності учнів під час практикуму; створити комфортні умови проведення заняття, забезпечити радість творчості, емоційне задоволення, засвоєння етичних норм колективної діяльності. Різновидом практичного заняття є практикум, який проводиться серед гуртківців вищого рівня після завершення великих розділів курсу та має переважно повторювально-узагальнюючий характер. Участь у ньому відкриває великі можливості для прояву та розвитку індивідуальних інтересів і нахилів учнів. На практикумі з'являються можливості для здійснення диференціації навчання. Учням можна доручити виконання неоднакових за змістом і характером завдань. При цьому одним слід дати повний інструктаж, іншим - лише короткі відомості, для третіх обмежитись постановкою мети та завдань, для розв'язання яких учні повинні самостійно розробити план та алгоритм дій, підібрати обладнання. Практикум може складатись із декількох завдань і дослідів, після виконання яких учні обробляють результати спостережень та експерименту, складають письмовий звіт.

165

На

практикумі

доцільно

широко

використовувати

електронно-

обчислювальну техніку, дисплеї, сучасні методи наукових досліджень з урахуванням специфіки конкретного профільного гуртка. Фенологічні спостереження У

проведенні дослідницької та експериментальної роботи велику роль

відіграють фенологічні спостереження, які проводяться протягом року. Завдяки фенологічним спостереженням природних явищ, учні мають отримати перші уявлення про матеріальність світу, про взаємозв’язки живої і неживої природи, усвідомити необхідність охорони природи. Перед проведенням фенологічних спостережень завжди треба повідомляти учням їх мету. Тривалі спостереження проводять з учнями лише тоді, коли вони набудуть на заняттях елементарних навичок із проведення цих спостережень. Фенологічні спостереження проводяться систематично, протягом тривалого часу, в одному районі, характерному для даної місцевості. Корисно заздалегідь розробити маршрути спостережень у різні пори року. Для спостережень за рослинами вибирають кращі дерева, кущі чи трави і спостерігають за ними. За трав’янистими рослинами спостерігають тільки там, де один і той вид займає певну територію. За сільськогосподарськими та іншими однорічними рослинами спостерігають від часу їх висівання й до збирання урожаю, за фазами їх розвитку – появою сходів, листків, утворенням стебла, цвітінням, достиганням насіння. Спостереження проводять лише за здоровими, добре відомими рослинами чи тваринами. Орієнтовний алгоритм проведення фенологічних спостережень I. Вибір місця спостережень Для фенологічних спостережень обирають ділянку території (приблизно 5×5 метрів) або стежку, яка б відображала типові для цього району природні умови (це може бути навчально-дослідна земельна ділянка, плодовий сад, стадіон, лісопарк, сквер тощо). II. Вибір об’єктів спостережень

166

На обраному місці необхідно вести спостереження не менш ніж за 10-ма деревами або чагарниками одного виду. Обрані екземпляри дерев доцільно намітити кольоровими етикетками (кольоровим скетчем), які добре буде видно здалеку. Для спостережень за трав’янистими рослинами необхідно, щоб на ділянці була достатня кількість екземплярів певного виду. По можливості, на ділянці визначте об’єкти тваринного світу (птахи, комахи, звірі). Якщо поблизу навчального закладу є річка, озеро — їх теж бажано включити до об’єктів спостережень. III. Складання схеми (або плану) місця спостережень IV. Спостереження за природними явищами (у живій і неживій природі) й фіксація результатів Частота відвідування місця спостережень визначається вчителем та залежить від сезону. Так, восени та навесні спостереження здійснюються два-три рази на тиждень, у зимовий період — один раз на десять днів. Навесні, під час розвитку рослин, ділянку необхідно відвідувати щодня. Спостереження за явищами, які відбуваються в природі, мають здійснюватися послідовно й систематично. Фіксування результатів спостережень за гідрометеорологічними, ботанічними

та

зоологічними

явищами

доцільно

здійснювати

окремо

паралельно. Орієнтовний перелік фенологічних спостережень • за явищами неживої природи — встановлення середньодобової температури нижче (вище) +15 °С, 0 °С, –15 °С (з якого дня); найтепліший день місяця, перший сніг, перший заморозок у повітрі, на ґрунті, перший лід на калюжах, встановлення стійкого сніжного покриву, льодостав на річці, перша (остання) відлига, поява перших проталин, повне танення снігу, льодохід, перша гроза тощо; під час спостережень небезпечних природних явищ (ожеледиця, буреломи, шквальні вітри, паводки, пилові бурі та ін.) вказувати дату спостереження цих явищ; • за явищами живої природи — перше жовте листя на деревах (береза, клен), початок дозрівання плодів (горобини, калини тощо), початок листопаду (опадання першого по-осінньому розфарбованого листя липи, горобини, черемхи, 167

берези), закінчення листопаду (бузок, тополя), закінчення збору врожаю (зернових, картоплі, овочів та ін.), посів озимих (посівів на зиму цибулі, часнику тощо), розкриття шишок, масовий відліт птахів (ластівок, гусей, шпаків та ін.), поява павутиння, поява перших птахів, які зимують (снігур, зимородок, омелюх), кочування тварин до населених пунктів, рух соків у берези, цвітіння верби, матий-мачухи, поява листя на березі, цвітіння абрикоса, вишні, груші, сливи, початок посіву зернових культур, картоплі, приліт шпаків, граків, ластівок, поява перших мух, виліт хрущів, перше кування зозулі, перша пісня солов’я, початок цвітіння кульбаби, конвалії, бузку, черемхи тощо. Для довідки Перші проталини — поява перших місць із відкритим від снігового покриву ґрунтом. Спостерігається на рівній відкритій місцевості. Приліт шпаків, граків — позначається день, коли вони були вперше зафіксовані спостерігачем. Перший приліт і масовий приліт птахів одного виду можуть не сходитися. Льодохід — день, коли на малих ріках лід розтане на місці, на великих — лід понесло потоком по річці. Рух соків у берези — виділення соку може розпочатися ще до танення снігу. Для визначення цього явища на стовбурі дерева на висоті 1,2 м з південного боку потрібно обережно проколоти кору. Проколи замазати пластиліном. Початок цвітіння мати-й-мачухи, пролісків — записується дата, коли зацвіли перші рослини (виключити зі спостережень рослини, які проростали поблизу теплотрас, біля будинків, у містах). Початок посіву зернових — фіксується день перших польових робіт. Перший заморозок у повітрі — визначається в ранкові години за наявністю інею або шару льоду на калюжах. Весняні спостереження за деревами та чагарниками слід розпочати з того дня, коли температура повітря вдень у тіні буде складати +5°С. Спостереження за тваринами здебільшого буває випадковим. Легше віднайти і відмітити лише їх сліди.

168

Методи і прийоми навчання учнів проведенню дослідницької та експериментальної роботи під час сільськогосподарської праці Вивчення природничих наук, зокрема біології, створює можливості для формування дослідницьких компетентностей школярів. Поняття "дослідницькі компетентності" охоплює не лише відповідні знання та елементарні дослідницькі уміння, але й мотиваційний та поведінковий компоненти – внутрішню потребу школяра у дослідницькій діяльності. Певний рівень дослідницьких компетентностей формується в процесі заняття гуртків юних натуралістів за умови використання педагогом різних видів дослідницьких завдань, проведення лабораторних та практичних робіт. Для досягнення успішного результату саме на заняттях повинна розвинутися зацікавленість учнів як до сільськогосподарської праці, так і дослідницької діяльності. Одним із шляхів виховання любові і зацікавленості до праці та творчості, вміння самостійно вирішувати питання як практичного, так і пізнавального характеру є дослідницька робота, пов’язана з проведенням дослідів та спостережень за живими об’єктами - рослинами, тваринами. В залежності від профілю гуртка таку роботу організовують: -

на навчально-дослідній земельній ділянці;

в куточку живої природи;

у навчальному кабінеті;

у природі.

Дослідницька робота на НДЗД проводиться у всіх його відділках. Це досліди з польовими, овочевими, плодово-ягідними, квітковими культурами; юні натуралісти виконують завдання вчених, науково-дослідних установ, спеціалістів місцевих сільськогосподарських виробництв за наступними напрямками: -

сортовипробування;

вивчення агротехнічних прийомів вирощування культур (площ

живлення, термінів висівання, дій різних видів добрив); -

розмноження перспективних сортів;

екологічні дослідження тощо. 169

Навчання учнів сільськогосподарській праці під час проведення досліду має багато спільного з викладанням біології й інших навчальних предметів, проте є і специфічні особливості. Полягають вони в тому, що учні повинні не тільки засвоїти певне коло біологічних, агротехнічних і зоотехнічних знань, але і навчитись застосовувати ці знання на практиці, оволодівати цілим рядом трудових вмінь і навичок із вирощування рослин та догляду за тваринами, поводження з ручним інвентарем, лабораторним обладнанням,

деякими

сільськогосподарськими знаряддями. При

навчанні

сільськогосподарській

праці

використовується

як

пояснювально-ілюстративні методи (розповідь, бесіда, інструктаж, робота з книгою тощо), так і методи проблемного навчання, особливо дослідницький метод.

Цей

метод

виражається

постановці

і проведенні дослідів

із

сільськогосподарськими рослинами і тваринами. Перед учнями ставиться та чи інша проблема, яка доступна та вирішується шляхом проведення досліду. При цьому учні вчаться самостійно мислити, вирішувати, робити висновки та знайомитися з методом дослідження, характерним для агрономічної науки. При постановці досліду, навіть самого елементарного, потрібні

вміння

проводити спостереження, порівнювати та знаходити відмінності між рослинами на дослідній і контрольній ділянках, між тваринами піддослідної і контрольної груп. Побачені відмінності спонукають учнів знаходити їх причини, що сприяє розвитку логічного мислення. Великий вплив на темпи росту і розвитку піддослідних рослин мають метеорологічні умови. Тому поряд зі спостереженнями за рослинами слід організовувати і спостереження за погодою, навчити учнів співставляти результати тих чи інших спостережень, встановлювати закономірний зв’язок між ними. Цінність дослідницької роботи при вивченні основ сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що учні з великим інтересом та розумінням оволодівають прийомами вирощування рослин чи догляду за тваринами. Розвивається активність школярів, намагання зробити все краще, раціональніше. Створюються умови для проявлення елементів творчості, винахідництва у праці. 170

При проведенні дослідів слід враховувати вікові можливості юннатів та не доручати їм складні досліди, не прирівнювати дослідництво школярів до наукових досліджень. Слід намагатися, щоб досліди на навчально-дослідній земельній ділянці, в куточку живої природи, кролефермі тощо не просто підтверджували вже вивчений навчальний матеріал, а допомагали гуртківцям набути знання, відкрити ще невідоме для учнів, слугувати сходинкою до вивчення нового. Звідси витікають основні

вимоги

до

дослідництва

при

навчанні

вихованців

гуртків

сільськогосподарського профілю: 1.

Відбір культур (видів тварин) та тем дослідів із врахуванням

навчальних програм гуртків; 2.

Суспільно корисна спрямованість дослідів, їх актуальність для

місцевого сільського господарства і в той же час посильність для учнів, наприклад, досліди

з виявлення ефективності деяких агротехнічних прийомів,

випробування нових сортів та культур; 3.

Обов’язкове

попереднє

ознайомлення

учнів

із

біологічними

особливостями піддослідних рослин чи тварин та умовами їх вирощування; 4.

Обов’язкова участь всіх учнів у плануванні дослідницької роботи, у

складанні схем дослідів, агротехнічних планів – свого роду найпростіших технологічних карт і планів спостережень; 5.

Чітке визначення задач спостережень по кожному досліду;

Обов’язкове доведення дослідів до кінця, підведення їх підсумків та

найпростіше визначення економічної вигідності прийому, що вивчається; використання

результатів

дослідів

при

вивченні біології і вирощуванні

сільськогосподарських культур; 7.

Керівництво вчителя на всіх етапах проведення досліду пізнавальною

діяльністю учнів і формуванням трудових умінь; 8.

Розподіл дослідів між ланками учнів і організація конкурсів між ними,

систематичне проведення оглядів дослідних ділянок та ланок, що змагаються. Перш ніж ставити перед учнем ту чи іншу актуальну для місцевого сільськогосподарського виробництва проблему, розв’язок якої вимагає проведення 171

досліду, слід познайомити їх із біологічними особливостями рослин і тварин, що вивчаються. Для цього широко використовуються пояснювально-ілюстративні методи, наприклад, розповідь, тобто виклад навчального матеріалу керівником гуртка, підкріплене демонструванням наочних посібників, натуральних об’єктів, муляжів, гербаріїв, таблиць тощо. Характеристика біологічних особливостей рослин та умов їх вирощування з демонстрацією наочних посібників чи слайдфільмів дозволяє учням краще зрозуміти прийоми вирощування цих рослин. Доцільно познайомити учнів із досягненнями вчених та результатами дослідів, які проводили інші гуртківці з цими ж рослинами на НДЗД. Така розповідь передує плануванню дослідницької роботи та складанню агротехнічних планів та планів спостережень. Тривалість розповіді може бути різною в залежності від конкретної задачі навчального заняття, віку дітей та їх загальної підготовки. Значно ширше у порівнянні з розповіддю при навчанні учнів основам сільського господарства використовують метод бесіди, який дозволяє більше активізувати мислиннєву діяльність учнів і одночасно слідкувати за її ходом. Великій частині дослідницької роботи передує вступна бесіда або інструктаж. Після закінчення роботи проводять заключну бесіду з юннатами, під час якої підводять підсумки роботи, узагальнюють навчальний матеріал, з’ясовують ступінь засвоєння знань. Часто в процесі виконання учнями завдань виникає необхідність в індивідуальній співбесіді для з’ясування ступеня осмислення школярами як окремих прийомів роботи, так і всього завдання в цілому, а також помилок, що допускаються в ході роботи. Самостійні спостереження учнів – один з основних методів при навчанні учнів основам сільського господарства. До проведення спостережень школярів необхідно готувати: можна доручити їм провести спостереження за розвитком сходів овочевих рослин – появою у них сім’ядольних і перших справжніх листочків, описати їх відмінності. При просапуванні бур’янів та проріджуванні сходів необхідно вміти розпізнавати сходи овочевих рослин.

172

Перед гуртківцем ставиться конкретна задача спостереження: розглянути сходи різних овочевих культур, встановити відмінності одне від одного та від бур’янів. Перш за все під час бесіди з вихованцями гуртка з’ясовують знання з ботаніки, на які можна спертися при подальшому знайомстві з рослинами шляхом спостережень, а потім накидають план спостережень, який може бути наступним: - розглянути на ділянці сходи моркви. Звернути увагу на величину і форму сім’ядольних листочків. Знайти поряд схожі сходи бур’янів. Порівняти сходи моркви та бур’янів за формою і забарвленням сім’ядольних та першого справжнього листочків, знайти відмінності; - порівняти сходи моркви, петрушки, кропу. Звернути увагу на запах рослин. У чому полягає схожість між ними? Розглянути сходи столового буряка. Порівняйте зі сходами бур’янів. Звернути увагу на забарвлення нижньої і верхньої поверхні сім’ядольних листочків, блиск чи матовість їх, характер жилкування. У сходів якого бур’яну, на відміну від буряка, листочки ніби присипані крохмалем? Спробувати їх на дотик. - розглянути сходи цибулі. Чим вони відрізняються від сходів інших рослин? Зверніть увагу на запах сходів цибулі. - порівняти між собою сходи ріпки, редьки (або редису) і капусти за величиною сім’ядольних листочків, відтінку їх забарвлення. Знайдіть схожі сходи бур’янів. У чому їх відмінність? Звернути увагу на перші справжні листочки цих рослин, форму і поверхню листочків, відтінок забарвлення. У яких рослин на листочках восковий наліт, волоски? - порівняти сходи огірка, кабачка, гарбуза зі сходами бур’янів. Звернути увагу на товщину сім’ядольних листочків, їх форму і забарвлення, на запах рослин. Знайти схожість і відмінність між сходами огірка, кабачка і гарбуза. У разі потреби керівник гуртка допомагає окремим учням у проведенні спостережень, але не поспішає давати їм готові відомості про рослину, за якою спостерігають, а лише спрямовує їх увагу в потрібний бік. Звичайно, назви бур’янів юннатам необхідно повідомити, але добитися, щоб учні самостійно їх описали. 173

Завершують спостереження короткою бесідою з метою узагальнення його результатів. В процесі бесіди учнів підводять до виділення ознак у рослин, за якими їх можна об’єднати у родини. У ході оволодіння умінням спостерігати завдання ускладнюються та учням надається більша самостійність. Учитель ставить мету спостережень, намічає їх план і розповідає про те, як оформити результати, а учні за цим планом самостійно проводять спостереження. Коли буде накопичений достатній досвід, учням можна доручити самостійно намітити мету спостережень, скласти його план, а також план оформлення результатів. Спочатку юннатам необхідно доручити

короткочасні спостереження,

результати яких підсумувати відразу, потім переходити до довготривалих систематичних спостережень. Необхідно, щоб учні зрозуміли їх мету і шляхи практичного використання їх результатів. Потрібно пояснити учням, що не можна вивчати ріст і розвиток рослин незалежно від умов, в яких вони знаходяться. При підготовці учнів до спостережень доцільно пов’язати мету з практичним господарським завданням - вирощуванням високого урожаю тієї чи іншої культури. Використовуючи дані спостережень минулих років (таблиці, графіки, діаграми), керівник гуртків знайомить юннатів із залежністю проходження фенологічних фаз рослин, що вирощуються,

від погодних умов; з тим, як

змінюється динаміка росту різних рослин у залежності від їх біологічних особливостей, температури, опадів, живлення. Наприклад, спостереження учнів показують, що у моркви і цибулі, які вирощуються з насіння, перші стадії росту і розвитку проходять уповільнено, а потім темп росту зростає. У гарбузових рослин при нормальних умовах темп росту буває відносно високим із перших фаз. При несприятливих умовах (пониження температури ґрунту і повітря тощо) ріст різко уповільнюється. Ці особливості росту і розвитку рослин необхідно враховувати під час догляду за ними.

174

При плануванні спостережень необхідно врахувати можливість підведення підсумків за певні проміжки часу, складаючи графіки динаміки середнього приросту рослин на фоні графіків температур, діаграм опадів. Члени гуртків вищого рівня можуть систематично визначати, крім погодних умов, вологість ґрунту і порівнювати динаміку росту рослин із вологістю ґрунту. Процес цілеспрямованого спостереження не лише

сприяє розвитку

спостережливості в учнів, але й збуджує цікавість до подальшого вивчення біології і набуттю знань, а також формує в юннатів такі риси, як наполегливість, акуратність, вдумливість, зібраність, терплячість, сприяє розвитку у вихованців дослідницького підходу до об’єктів, що вивчаються. При проведенні практичної та дослідницької роботи важливу роль відіграє метод інструктажу. Інструктаж містить у собі пояснення мети, завдання і техніки виконання трудового завдання та окремих його операцій, які тісно пов’язані з демонстрацією прийомів, що учням необхідно буде виконати. Інструктажі проводяться в усній та письмовій формі. При усному інструктажі керівник пояснює послідовність виконання робіт із демонстрацією ходу виконання. Усні інструктажі можуть бути індивідуальні та групові. Письмові інструкції можуть широко використовуватися при проведенні учнями різних лабораторних та виробничих робіт на НДЗД. Гурток можна розділити на ланки і роздати кожній групі окремі письмові завдання. Використання письмових інструкційних карток-завдань при роботі на НДЗД сприяє формуванню у школярів вміння самостійно виконувати роботу, користуючись довідковими матеріалами та спеціальною літературою. Завдання формулюються так, що вимагають від школярів свідомого виконання роботи. Вони ставлять їх перед необхідністю використовувати теоретичні знання на практиці. А це в свою чергу підвищує у них інтерес до набуття теоретичних знань, необхідних для успішного виконання трудового завдання. Для успішного формування трудових вмінь та навичок використовують метод вправ. Даний метод дозволяє учням дізнатися про устаткування та 175

принципи дії ручного інвентарю, обладнання чи засобів малої механізації, які використовуються в роботі. Цей метод дає можливість учням самим подумати: за допомогою якого інвентарю, обладнання та з використанням яких матеріалів можна краще виконати певне завдання. Для того, щоб діти навчилися доглядати за тваринами та вирощувати рослини, необхідно провести ряд тренувальних вправ із метою сформувати трудові вміння та навички. На заняттях гуртка необхідно добиватися правильного виконання від вихованців трудових вмінь,

щоб при повторних вправах і

самостійних роботах ці вміння закріплювалися. Для формування в учнів самостійності слід застосовувати і метод роботи з книгою – навчити їх користуватися спеціальною літературою та довідниками, із яких вони можуть почерпнути необхідні знання про тварин і рослин, яких вирощують. Перш за все керівник гуртка сам повинен ознайомитися з цією літературою, яку він буде рекомендувати вихованцям. Перед учнями ставиться конкретне завдання, відповідь на яке діти зможуть знайти лише коли опрацюють декілька літературних джерел. При розробці агротехнічних планів із вирощування рослин і тварин вимагається

багато

відомостей

довідкового

характеру.

Можна

разом

із

вихованцями підготувати таблиці, які містять необхідні для роботи відомості: про терміни і способи висівання різних культур у місцевих умовах, про норми висіву і глибину загортання насіння; про добрива, корми тощо. Як довідкові посібники учні можуть використовувати і щоденники дослідницьких робіт за минулі роки, письмові звіти і доповіді, таблиці, стенди і ботанічні визначники. Організація навчання учнів проведенню дослідницької та експериментальної роботи під час сільськогосподарської праці Основні організаційні форми. У навчальному процесі зміст навчання, методи і організаційні форми тісно пов’язані. В залежності від змісту підбираються методи, які дозволяють ефективно засвоювати навчальний матеріал. 176

Основні форми організації навчання учнів сільськогосподарської праці: теоретичне заняття, лабораторно-практичне заняття в кабінеті (в лабораторії), дослідно-практичні роботи на навчально-дослідній земельній ділянці або в зоолого-тваринницькому відділі, екскурсії, масові еколого-натуралістичні заходи. Теоретичні заняття гуртків проводять головним чином для ознайомлення учнів із біологічними особливостями рослин і тварин, з методикою закладання та проведення дослідів на навчально-дослідній земельній ділянці (НДЗД) або в зоолого-тваринницькому відділі, пташнику, крільчатнику, пасіці. Лабораторні заняття з сільськогосподарської праці тісно пов’язані з дослідно-практичними роботами учнів на НДЗД. Під час лабораторних занять юннати під керівництвом учителя вивчають склад і властивості ґрунту, добрива, визначають якість насіння, потребу рослин у добривах, якість урожаю тощо. Одночасно вони вчаться працювати з приладами, інструментами, проводять спостереження й аналіз фактів, які спостерігали, формулюють висновки, що сприяє розвитку пізнавальних здібностей і вихованню культури праці. Лабораторні заняття проводять фронтально або ланками, за письмовими інструкціями. Дослідно-практичні роботи на НДЗД вимагають певної організації праці учнів, яка може бути фронтальною, груповою або індивідуальною. При фронтальній організації роботи всі учні одночасно і в однакових умовах оволодівають трудовими вміннями та навичками. Найбільш поширена групова організація праці учнів, коли гурток ділиться на ланки, кожна з яких під час практичної роботи може виконувати різні завдання. Членами ланки робота також виконується фронтально або з розподілом праці. Такі завдання, як прополювання, розріджування сходів, розпушування міжрядь, передпосівна обробка ґрунту, пікірування розсади,

виконується

фронтально. Але більшість видів робіт зручніше виконувати з розподілом праці між членами однієї ланки. Наприклад, висаджування розсади складається з декількох трудових операцій: підготовки розсади, маркування ділянки, підготовка лунок, внесення в них добрив, висаджування розсади, поливу, мульчування ґрунту. Обов’язки серед учнів у ланці в ході роботи розподіляються таким чином, 177

щоб забезпечити швидке і чітке виконання завдань і кожен гуртківець оволодів всіма перерахованими операціями. Для цього вони міняються видами операцій, які виконують. Порівняно

рідко

застосовують

індивідуальну

організацію

праці.

Індивідуальні завдання дають у тому випадку, коли виконання їх всім колективом неможливе, але при цьому необхідно всіх учнів ознайомити з правилами і порядком виконання подібних робіт. Дослідно-практичні роботи розпочинають вступною бесідою, в якій уточнюють мету і завдання майбутньої роботи. За вступною бесідою проводять інструктаж. Потім діти виконують завдання. Проводиться оцінювання виконаної роботи та підводяться підсумки. Навчальна екскурсія (лат. excursio — прогулянка) — форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями явищ, процесів за межами школи, позашкільного навчального закладу і під керівництвом педагога через безпосереднє їх сприймання. Екскурсія є складною формою навчально-виховної роботи, триває 45-90 хв. Вона відкриває можливості для комплексного використання методів навчання, збагачує знаннями учнів і самого вчителя, допомагає виявити практичну значимість знань, сприяє ознайомленню учнів із досягненнями науки, є ефективним Екскурсії

засобом

виховання

поділяють:

за

учнів,

змістом

зокрема

(виробничі,

їх

емоційної

біологічні);

за

сфери. часом

(короткотермінові, тривалі); за черговістю під час навчального процесу: попередні, або вступні (на початку вивчення теми, розділу програми), супровідні, або проміжні (в процесі вивчення навчального матеріалу), заключні, або завершальні (наприкінці вивчення теми, розділу); за відношенням до навчальних програм (програмні та позапрограмні). Об'єктами навчальних екскурсій із метою вивчення сільськогосподарського виробництва є поля, тваринницькі ферми, луки, пасовища, промислові сади та розсадники, овочеві господарства

відкритого і закритого ґрунту, промислові

підприємства, лабораторії НДІ, вищі навчальні заклади тощо. Такі екскурсії розширюють знання учнів про сучасне сільськогосподарське виробництво, його 178

техніку і технологію, знайомлять зі змістом праці людей різних професій, із досвідом роботи агропідприємств та фермерських господарств. Планують екскурсії заздалегідь. Для ефективного проведення екскурсії необхідне чітке визначення освітньої та виховної мети, вибір оптимального змісту, об'єкта екскурсії з урахуванням рівня підготовки учнів. Організацію проведення екскурсії поділяють на декілька етапів: 1. Теоретична та практична підготовка передбачає опанування учнями мінімумом необхідних знань. Керівник гуртка заздалегідь знайомиться з об'єктом, домовляється з екскурсоводом про дидактичний зміст екскурсії. 2. Інструктаж, завдання якого полягає в ознайомленні учнів із метою і змістом екскурсії. Учитель характеризує об'єкт, зацікавлює ним, повідомляє про план екскурсії, за потреби — накреслює маршрут-схему. 3. Проведення екскурсії, що передбачає послідовний розгляд об'єктів екскурсії, визначення головного для отримання необхідної інформації про об'єкт. Учні запитують, спостерігають, запам'ятовують, роблять нотатки. Завершується екскурсія відповідями на запитання щодо її змісту. 4.

Опрацювання

матеріалів

екскурсії

передбачає

уточнення,

систематизацію, узагальнення одержаних під час екскурсії вражень, спостережень. Обов'язковим є аналіз підсумків навчальної екскурсії — усне опитування, використання даних під час наступних занять. За потреби наслідки екскурсії оформлюють у вигляді стенда, плаката чи альбому, а також гербаріїв, колекцій. Теми екскурсій визначені в програмах профільних гуртків. Масові еколого-натуралістичні заходи є однією з форм організації навчання учнів сільськогосподарської праці. Участь дітей в трудових акціях, операціях, всеукраїнських конкурсах, тематичних святах, виставках сприяє формуванню екологічної культури, залученню до практичної природоохоронної роботи, підвищенню ефективності навчально-дослідної роботи вихованців на навчально-дослідних земельних ділянках, задоволенню їх потреб у професійному самовизначенні та творчій самореалізації.

179

Методика спостережень за ростом та розвитком сільськогосподарських культур Фенологічні спостереження – спостереження, які проводяться за рослинами від посіву до дозрівання. Мета їх – встановити час настання фаз розвитку

рослин.

Дуже

важливо

проводити

спостереження

за

сільськогосподарськими рослинами. Ці спостереження необхідні для того, щоб з’ясувати, як той чи інший сорт залежить від погодних умов даної місцевості, які з сортів достигають раніше і т.п. Спостереження за розвитком рослин допомагають точніше визначити терміни виконання польових робіт. При фенологічних спостереженнях зазвичай відмічають початок фази, коли вона спостерігається у 50-75% рослин. У зернових культур (пшениця, ячмінь, овес,) рекомендується відмічати наступні фази: час посіву, поява сходів, третього листка, вихід в трубку, колосіння, молочна, воскова і повна стиглість, час збирання. У плодових рослин – дерев і ягідних кущів – відмічають такі фази розвитку: рух соків у дерев, набубнявіння бруньок, розпускання листкових і квіткових бруньок, розгортання перших листків, цвітіння, достигання плодів, листопад. Спостерігаючи за квітами, відмічають такі фази: початок висівання насіння або висаджування багаторічних частин рослин; поява паростків або сходів, поява бутонів, початок цвітіння поодиноких рослин; початок масового цвітіння (коли зацвіло 50% квіток на рослині або групі рослин); тривалість цвітіння окремої квітки (початок і кінець); кінець масового цвітіння; повне відцвітання; достигання плодів і насіння; повне плодоношення (початок і кінець). Результати фенологічних спостережень записуються до таблиці. Дані фенологічних спостережень використовуються для визначення періодів між фазами і визначення загальної довжини вегетаційного періоду. Врожай обумовлюється в основному площею листової поверхні рослин, тривалістю їх активної діяльності і продуктивністю фотосинтезу рослин. Так як лист відіграє важливу роль у появі органічної речовини і через нього проходить основна маса води в процесі транспірації, важливо знати розміри листової 180

поверхні даної культури на 1 га, а також потреба і витрата води листям. Періодичне визначення площі листя рослин дає можливість пояснити різниці у врожаї за варіантами польового досліду. Листову поверхню можна визначити методом висічок. З дослідної ділянки беруть не менше 10 рослин і обривають листя. Потім із цього листя за допомогою загостреної трубки роблять 20-50 висічок загальною площею не менше 10-20 см² і зважують.

Одночасно

визначають

загальну

масу

всього

листя

проби.

Розраховують площу листя за формулою: S = ( PS ∙n ):P , де: S – загальна площа листя проби, см²; P – загальна маса листя, г; S - площа висічок, см²; n – кількість висічок; P - маса висічок, г. Знаючи число рослин на гектарі, можна обчислити їх загальну листову поверхню. Періодичні вимірювання листової поверхні рослин дають можливість визначити показник, який характеризує фотосинтетичну роботу рослин за вегетацію. Цей показник називається фотосинтетичним потенціалом. Його розраховують, сумуючи площі листя на 1га посіву за кожний день вегетаційного періоду. Сумування проводять графічно. У дослідах висота стебла вимірюється в період повного цвітіння або перед збором. Середню висоту рослин визначають сумою промірів усіх рослин на 1 м², ділене на кількість рослин; метрівки закладають у 4-8 місцях ділянки в залежності від її розміру. Густота стояння рослин – кількість рослин на 1 м². У культур суцільного посіву її визначають двічі за період вегетації рослин на постійних площадках. Площадки виділяють після появи повних сходів і відмічають їх невеликими кілками. На кожній ділянці повинно бути не менше чотирьох площадок загальною

181

площею 1 м². Вони повинні мати обов’язково парне число рядків і розміщуватися на ділянці по діагоналі. В озимих і ярих зернових, прядильних культур густоту стояння визначають двічі: після повних сходів і перед збором або під час збору. Перший підрахунок дозволяє перевірити норму посіву і польову схожість, а також встановити густоту стояння за варіантами досліду. Другий підрахунок дає можливість встановити кількість збережених до збору рослин. У просапних культур суцільний підрахунок рослин роблять після проривки і перед збором на невеликих ділянках (до 100 м²) на всій площі, а на ділянках більше 100 м² виділяють 4 площадки в різних місцях ділянки із загальною кількістю рослин не менше 100. Діленням сумарної площі облікових ділянок на кількість рослин знаходять площу живлення однієї рослини. Облік урожаю сільськогосподарських культур Збір

–

завершальний

найбільш

відповідальний

етап

польового

дослідження. За декілька днів до початку збору слід ретельно оглянути дослідну ділянку, встановити її границі, виділити кожну ділянку, у разі потреби зробити виключки або вибраковку цілих ділянок. Виключка – частина звітної ділянки, яка виключається зі звіту внаслідок випадкових пошкоджень або помилок, допущених під час роботи. Допускаються наступні основи для виключок або вибраковки цілих ділянок: пошкодження, викликані стихійними явищами природи (заморозки, дощ, град і інше); випадкові пошкодження в результаті потрави стоком, птахів, гризунами, дощувальними машинами тощо; помилки при закладці і проведенні дослідів. Прийнято вважати, що якщо виключки складають більше 25% всієї площі ділянки або більше 50% звітної площі, то символічне виключати всю ділянку. Перед тим, як перейти до збору врожаю зі звітних ділянок, прибирають захисні смуги, виключки, вибракувані ділянки, врожай яких виноситься за межі дослідної ділянки. Після такої підготовки приступають до збору врожаю на звітних ділянках, причому збір на всіх ділянках повинен бути закінчений за один, у крайньому разі, два дні.

182

У дослідній роботі використовуються два основні методи звітності врожаю: 10 суцільний і 20 звіт про пробні снопи. Суцільний метод звіту врожаю застосовується в більшості польових дослідах; він найбільш точний. Весь врожай кожної ділянки при суцільному звіті зважують і враховують окремо. До звіту врожаю по пробним снопам проводять у дослідах з прядильними і кормовими культурами. Суть його полягає в наступному. Рослини на звітній ділянці скошують або жнуть, всю масу врожаю одразу після збору і після деякої просушки зважують безпосередньо в полі, тут же відбирають у 40-60 місцях кожної ділянки і зважують на більш точних вагах два пробних снопа масою від 5-7 кг, потім їх поміщають у мішки, перевозять до садиби, підвішують в добре провітрюваному приміщенні і сушать до постійної маси. Після цього кожний сніп зважують, молотять на лабораторній молотарці або вручну і знаходять масу зерна. Розраховують врожай зерна з ділянки за формулою: Х = А (В : Б), де: Х – врожай зерна з ділянки, кг; А – врожай загальної маси з ділянки, кг; Б – маса сирого пробного снопа, кг; В – маса зерна з пробного снопа, кг. При звіті врожаю обов’язково перераховують на стандартну 14%-у вологість, тому експериментатор повинен визначити вологість зерна. Першочерговим документом по кожному досліді служить щоденник польових робіт і спостережень. У ньому день за днем у хронологічному порядку, за відповідними формами ведуть всі першочергові записи безпосередньо в полі, в лабораторії під час виконання або одразу ж після закінчення робіт і спостережень. Допоміжними першочерговими документами вважаються робочі зошити, де ведуться всі необхідні перерахунки масових спостережень, аналізів, звітів. Зведеним документом, який включає основні відомості про програму, схеми досліду, методику дослідження супутніх умов проведення досліду, записи всіх агротехнічних робіт, оброблені результати спостережень, дані про врожай і інші відомості, необхідні для подальших узагальнень, висновків і практичних

183

пропозицій, є журнал польового досліду. В журналі за допомогою таблиць, графіків і формул зосереджений весь основний матеріал із польового досліду. Завершальний етап експериментальної роботи – оформлення її результатів у вигляді звіту, статті, науково-дослідної роботи і передача наукового матеріалу для використання у виробництві. До звіту з польового досліду пред’являють наступні

основні

вимоги:

наявність

провідної

ідеї

(гіпотези),

фактична

достовірність отримання даних, логічна послідовність, ясність, чіткість і переконливість викладення. У звіті необхідно вказати: 1) мету і значення дослідження; 2) коротку історію питання; 3) схему, умови і методику дослідів і спостережень; 4) основні результати роботи; 5) висновки і пропозиції; 6) список використаної літератури.

НА ДОПОМОГУ КЕРІВНИКАМ ГУРТКІВ. КОНСПЕКТИ ЗАНЯТЬ План-конспект заняття гуртка «Юні рослинники» Чала Олена Григорівна, керівник гуртка юних рослинників КЗ «Чернігівська обласна станція юних натуралістів»

Тема: Біологічні особливості хлібних злакових культур: пшениці, жита, кукурудзи, рису Мета заняття: ознайомити юннатів з основними хлібними культурами: пшеницею, житом, кукурудзою, рисом. Розвивати вміння та навички з вирощування злакових культур. Сприяти вихованню бережливого ставлення до хліба, поваги до праці хлібороба. 184

Завдання заняття: знати біологічні особливості хлібних злакових культур, вміти їх вирощувати. Методи: розповідь учителя з елементами бесіди, демонстрація наочних посібників, самостійна робота, вікторина, гра. Тип заняття: комбіноване. Форма заняття: фронтальне. Обладнання: малюнки, плакати із зображенням злакових рослин; колоски та зерна пшениці, жита, кукурудзи, рису; гербарні зразки. Хід заняття І. Організаційний момент. ІІ. Актуалізація опорних знань. 1. З чого робили перший хліб? (Із жолудів.) 2. Скільки років людина використовує зерна пшениці в їжу? (10-15 тис. років.) 3. Що таке дріжджі? (Дрібні грибки.) 4. Які зерна знаходили у єгипетських гробницях? (Зерна пшениці.) 5. Як у давнину вирощували хліб, робили борошно? (Руками сіяли, жали серпами, молотили, на млині мололи борошно.) 6. Які ви знаєте прислів’я про хліб? 7. З чого пекли хліб у роки Великої Вітчизняної війни? (У тісто домішували, крім борошна, висівки, горох, картоплю.) 8. Що

можна

побачити

на

сучасному

хлібозаводі?

(Автоматичне

вироблення хліба.) 9. Які способи замісу тіста ви знаєте? (Розчинний, безрозчинний.) 10. Чому пекли хліб округлої форми? (Як сонце, як яйце – символ життя.) 11. Чому в народі кажуть: „Не той врожай, що в полі, а той, що в коморі”? (Потрібно вчасно зібрати зерно, висушити, зберегти.) 12. Чим займається мірошник, комбайнер? (І – меле зерно на борошно; ІІ – збирає з поля зерно). ІІІ. Вивчення нової теми.

185

План 1.

Основний злак – пшениця, її значення.

Походження жита.

Кукурудза.

Вирощування рису, його значення.

Кому нецікаво знати, звідки до нас прийшли пшениця, жито, рис? Наші предки використовували в їжу близько 150 рослин. З давніх-давен людина почала вирощувати злакові рослини, мабуть, сотні і тисячі років тому. Хлібороби в усі часи прагнули вдосконалити працю, отримати великі врожаї. Основне населення України займалося землеробством. Люди поділяли земельні ділянки, на яких садили овочеві рослини та злакові: пшеницю, жито, овес, ячмінь, просо. В наш час злакові рослини вирощують на великих ланах, забезпечуючи все населення хлібом. Ось чому не тільки цікаво, але й корисно знати історію кожної хлібної рослини. Розповідь починаємо про пшеницю. Відомо, що із усіх сільськогосподарських рослин пшениця займає І місце. Більшу частину пшеничного зерна розмелюють на борошно для випікання хліба. Із зерен пшениці виготовляють крупи, макарони тощо. Із відходів (висівок) – цінний корм для тварин. Найбільш поширені два види пшениці – тверда і м’яка. У м’якої пшениці зерно борошнисте, легко розтирається. У твердої - скловидне, розмелюється важко. Але білку в ньому більше 20%, тому з твердої пшениці виробляють якісне борошно. З нього виготовляють манну крупу і вищий ґатунок макаронних виробів. Із пшениці також отримують крохмаль і спирт. За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні, і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок. До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих — спельта, однозернянка, 186

двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види. Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м'яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98% загальної площі пшениці. При цьому на частку м'якої в Україні припадає 90% площі. М'яка пшениця — однорічна озима або яра трав'яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає у ґрунт на глибину 1-1,5 м і більше. Стебло — прямостояча соломина, заввишки у низькорослих (карликових і напівкарликових) сортів — 60-90 см, середньорослих — 100-110 см, високорослих — 110-125 см; складається з 4-7 міжвузлів. Пшениця відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3-5 стебел від одного кореню, у тому числі продуктивних — 2-3. Листки у м'якої озимої пшениці майже голі, у ярої — опушені завдовжки 15-25 см і більше, завширшки 1-2 см. Суцвіття – колос. М'яка пшениця — самозапильна рослина, але у жарку погоду може запилюватися перехресно. Тверда пшениця представлена у культурі в основному ярими сортами і зовсім мало — озимими. Порівняно з м'якою вона високоросліша, утворює стебла з восковим нальотом, які у верхній частині (ближче до основи колоса) виповнені серцевиною. Листки голі, також покриті восковим нальотом. Колос щільний. Остюки грубі, значно переважають довжину колоса. Колоскові луски жорсткі, зерно при достиганні міцно утримується квітковими і колосковими лусками й не обсипається. Зерно видовжене — до 12 мм, у поперечному перерізі — округло-кутасте. Тверда пшениця дуже цінується на світовому ринку. Щороку вибирають у полі кращу рослину, на ній – кращий колос, а в колосі – краще зерно, щоб одержати новий сорт. Наприклад, у 1857 році англійським вченим Ф. Галлетом був знайдений у полі колос, у якому було 87 зернин. Із цих зернин у наступному році виросли нові рослини, причому на кращій рослині було 10 колосків і колос мав 79 зернин. На наступний рік - 22 колоса і серед них колос із 91 зерна. Через 2 роки знайшли колос із 123 зернами з рослини, яка мала 52 колоса. Ось такий дослід. Урожайність зерна пшениці і якість залежить від місця та умов вирощування. У Єгипті на вологих місцях біля р. Ніл і максимальному освітленні пшениця росте з розгалуженим колосом. Зерна такої пшениці 187

знаходили у

гробницях з муміями стародавніх єгипетських царів-фараонів, тому їй дали назву «мумійна». До революції пшеницю вирощували в основному в Україні, на Дону і Кубані, на півдні Уралу, в Сибіру (в центральній частині Росії вирощували в основному жито). Лікує зерно пшениці Особливо популярними сьогодні стали салати із пророслої пшениці. Час пророщування - 1-2 дні у теплому місці під вологою марлею. Такі продукти мають англійську назву «спрауте». Зараз вони продаються у великих магазинах. Регулярно використовуючи проросле зерно в їжу, можна помітити чудові результати. Особливо корисні зерна у зимово-весняний період, коли організму необхідні вітаміни. У пророслому зерні в 14 разів більше вітамінів, ніж у звичайному сухому. Зерна пшениці виліковують виразку шлунку, туберкульози, поліпшують стан зубів, волосся тощо. На заході популярний сік із зелених проростків пшениці, які по-англійські називають «вітграсс» («вітамінна трава»). Для цього пророщують пшеницю і чекають, коли паростки досягнуть висоти 10-12 см. Цю траву зрізують та видавлюють сік або використовують її у салатах (не пізніше 15 хвилин після зрізу трави, бо активність ферментів знижується). Деякі лікарі говорять, що сік вітграсса діє на кожну клітину нашого тіла і засвоюється майже одразу. Краще сік вживати на голодний шлунок. Він покращує роботу серця, очищає організм. Жито „Житній хліб – всім хлібам хліб”, – говорять в народі. Для більшості населення України та Росії до революції хліб із житнього борошна був основним продуктом. Його не потрібно було купувати, бо він був свій, а для малозабезпечених жителів міста – робітників, ремісників – хліб був дешевше пшеничного. Тільки багата сім’я могла їсти хліб із білого борошна. У наш час мало хто знає смак справжнього житнього хліба, але є в продажу сорти хліба, які нагадують смак давнішнього. Чим відрізняється пшеничний хліб 188

від житнього? У пшеничному більше білків, але білки житнього більш повноцінні і вміщують амінокислоти та вітаміни В, РР, А. Крім виготовлення хліба, зерна жита використовують у спиртовій, крохмальопаточній промисловості. Житня солома в давнину слугувала покрівельним матеріалом для хати. В наші дні солому використовують для виготовлення матів, шляп, корзин для підстилки худобі. Господарки використовують солому для квашення яблук. Ботанічна характеристика. Посівне жито — однорічна трав’яниста рослина. Як кормове вирощують також культурне багаторічне жито, одержане А. І. Державіним при схрещуванні дикого багаторічного жита з однорічним культурним посівним житом. Посівне жито відзначається добре розвиненою кореневою системою, яка проникає у ґрунт на глибину до 1,5-2 м і завдяки високій фізіологічній

активності

легко

засвоює

ґрунту

поживні

речовини

важкорозчинних сполук. Вузол кущіння у жита формується на трохи меншій глибині від поверхні ґрунту (1,7-2 см), ніж у пшениці (2-3 см). Коли насіння загортається глибоко, жито закладає два вузли кущіння: перший — глибоко, а пізніше другий — близько до поверхні ґрунту, який стає головним. Інтенсивність кущіння у жита досить висока — кожна рослина утворює 4-8 пагонів, а за сприятливих умов — до 50-90. Стебло — порожниста соломина, гнучке, вкрите восковим нальотом, утворює 5-7 міжвузлів. Колос у жита остистий, незакінченого типу — на верхівці стрижня немає кінцевого верхівкового колоска. У жита кожен колосок складного колосу містить 2 квітки, що добре розвинулися, та 1 недорозвинену. Жито – вітрозапильна рослина. Зернівка жита вузька, довга. Жито – морозостійка культура, дає урожай там, де пшениця зовсім не росте. Раніше жито сприймали як бур’ян серед ростків пшениці. Але пшениця на півночі вимерзла, а жито залишилось. Жито – порівняно молода культура. Зерен не знаходять у стародавніх гробницях, про жито не говорять стародавні написи, ніякі обряди з ним не пов’язані. Перші письмові вказівки про жито з’явились у давньоримського письменника і вченого Плінія (І століття).

189

технічних потреб — виробництва круп і борошна, харчового крохмалю та використовують як універсальну культуру — на корм худобі, для продовольчих і У

світовому

рільництві,

тому

числі

Україні,

кукурудзу

їстівні зерна, зібрані в початок; маїс.

У культурі жито з’явилося в нашій місцевості у VII – IХ століттях в районі

— рослина родини злакових, що має грубе високе стебло та

Санкт-Петербурга. В Київській Русі перші згадки про жито з’явилися у літописця Нестора на початку ХІІ століття. У ХVІ столітті зерна жита експортували в інші країни. У природі жито представлено 13 видами, і лише один увійшов у культуру. Жито висівають під зиму. До революції жито збирали вручну, бо рослини сильно вилягали від дощу і вітру. Жито зрізали серпами, в’язали в снопи, ставили їх для просушування, відвозили на тік, досушували і молотили. На зміну ручній праці прийшли комбайни, але внаслідок вилягання хлібів та довгої соломи

комбайни ламались, врожаї зерна жита були нижчі, ніж у

пшениці. Кукурудза - найдавніша хлібна рослина Землі, і вже точно кукурудза найбільша із зернових. У 1954 році в Мехіко під час археологічних розкопок на глибині 70 метрів знайшли незвичайну знахідку. Це були не злитки золота і не зашифровані послання сусідніх цивілізацій - учені знайшли шар окам'янілого пилка дикої кукурудзи. Над цією знахідкою "почаклували" за допомогою радіоактивного вуглецю і визначили вік знахідки - 60000 років. Що це значить? А те, що батьківщиною сучасної кукурудзи є Мексика. У мексиканській долині Ріо-Гранде витягли більше 750 початків кукурудзи: вони знаходилися на різній глибині. Чим

глибше залягав шар, тим менше за

розміром були початки кукурудзи, а у верхніх шарах вони нагадували початки, що багато хто з нас гризли, присоливши, де-небудь на строкатому південному ринку... Учені зробили висновок, що людина здогадалася займатися вирощуванням кукурудзи приблизно 10000 років тому. Після другої подорожі Колумба вона з'явилася в Іспанії, потім "завоювала" Італію, відтіля рушила на Схід. У більшості країн кукурудза зветься "маїс".

190

рослинної олії, меду й цукру, декстрину та етилового спирту тощо. Це одна з найпоширеніших сільськогосподарських культур. Ботанічна характеристика. Рід кукурудзи представлений одним видом — кукурудзою

(маїс)

культурною.

Тривалий

час

вважали

родоначальником

кукурудзи однорічну багатостеблу рослину теосинте, доки не було встановлено, що саме теосинте походить від кукурудзи. Теосинте утворює дворядний початок із зернівками, які охоплені лусками і не вимолочуються. Трапляється в Центральній Америці як бур'ян у посівах кукурудзи. Зустрічається теосинте багаторічне — багатостебла рослина, яка також є бур'яном – на кукурудзяних полях у Ценральній Америці. Кукурудза культурна — однорічна трав'яниста рослина, яка зовнішнім виглядом значно відрізняється від інших злакових рослин. Коренева система мичкувата, добре розвинена, окремі корені проникають у ґрунт на глибину 2-3 м. Ярусне розміщення коренів у ґрунті з перевагою основної частини їх у гумусовому шарі більш повно забезпечує рослину елементами живлення і вологою за рахунок літніх опадів. Стебло у кукурудзи — міцна, груба, округла соломина, заповнена нещільною паренхімою. Висота його залежно від біологічних особливостей сорту чи гібрида та факторів урожайності коливається від 60-100 м у ранньостиглих форм і до 5-6 м у пізньостиглих. Товщина — 2-7 см. Кількість меживузлів на стеблі у ранньостиглої кукурудзи досягає 8-12, у дуже пізньостиглої — до 30-40 і більше. Листки лінійно-ланцетні, великі, довжина листкової пластинки – 70-110 см, ширина – 6-12 см і більше. Листок зверху опушений, має невеликий язичок і не має вушок. Розміщуються листки на стеблі почергово, не затінюючи один одного. Краї їхні ростуть швидше, ніж середина, а тому є хвилястими, що збільшує загальну листкову поверхню рослини. Кількість листків на стеблі адекватна кількості стеблових вузлів. У кукурудзи на одній рослині формується чоловіче суцвіття — волоть, і жіноче — початок, тобто вона є однодомною роздільностатевою рослиною. Волоть у кукурудзи верхівкова, розміщується на кінці центрального стебла або на верхівках бічних пагонів — пасинках. На осі волоті переважна кількість бічних гілок першого порядку, рідко на двох-трьох нижніх утворюються гілки другого порядку. Колоски з чоловічими квітками розміщені вздовж кожної гілки двома або чотирма рядами, попарно, з 191

яких один сидячий, другий на короткій ніжці. Колоски двоквіткові; квітки тичинкові, з широкими опушеними перетинчастими колосковими лусками та тонкими м'якими — квітковими, між якими знаходиться три тичинки з двогніздими пиляками. У кожній добре розвиненій волоті утворюється до 1-1,5 тис. квіток, які за сприятливих умов зацвітають разом із жіночими квітками або на 2-4 дні раніше. Пилок переноситься вітром до 300—1000 м. Суцвіття з жіночими квітками — початки — розвиваються з частини найактивніших пазушних бруньок стеблових листків. На стеблі утворюються здебільшого 2-3 початки, решта бруньок не розвиваються. Початок розміщується на короткій ніжці (стебельці), покритій зовні обгортковими листками. Внутрішні листки обгортки тонкі, майже плівчасті, світлі; зовнішні — товщі й зелені. Основою початка є добре розвинений стрижень ЦИЛІНДРИЧНОЇ або слабоконусоподібної форми, завдовжки 15-35 см. Маса його становить 15- 25 % загальної маси початка. У комірках стрижня, які розміщуються поздовжніми рядами, розміщуються попарно колоски з жіночими квітками. Колоски початка мають м'ясисті (при висиханні — шкірясті) колоскові луски та ніжні тонкі — квіткові. У кожному колоску знаходиться дві квітки, але утворює зернівку лише одна — верхня; друга, нижня — безплідна. Розміщені попарно колоски формують дві зернівки, тому початки мають парну кількість рядів зерен — від 8 до 24 і більше. Нормально розвинені жіночі квітки мають сформовані маточки, які складаються із зав'язі, довгого (до 40-50 см) ниткоподібного стовпчика і приймочки. Плід у кукурудзи — гола зернівка різних розмірів і форми, консистенції та забарвлення. Застосування людиною кукурудзи надзвичайно багатогранне. Це і національні кухні: з неї готують італійську поленту, іспанську тортіллу, румунську мамалигу, грузинську мчяди тощо. З кукурудзяних зерен готують кукурудзяні пластівці, крохмаль, патоку, спирт, пиво, а ще чудодійна кукурудзяна олія здатна знижувати кількість холестерину в крові. Оболонка кукурудзи вірою і правдою служить медицині. Вона дозволяє приготувати лікувальні чаї, таблетки, порошки. Кукурудзяні стебла і початки - чудовий корм для домашніх тварин. З кукурудзи одержують амілазу, що служить людині при виробництві фото-, 192

кіноплівки і синтетичних тканин. Сорти восковидної кукурудзи йдуть у промисловість, де виготовляють пластичні маси, синтетичні плівки, целофан... А оболонка кукурудзяного качана застосовується там, де виготовляють папір, кошики чи капелюхи. Міф про походження кукурудзи У полях ставало усе менше і менше тварин. У ріках і озерах усе рідше і рідше можна було побачити спини сріблистих риб. Дерева вже не приносили плодів, зникли і великі звірі: ягуари, гризуни капивари, таніри, олені, мурахоїди. У вечірнім повітрі вже не чувся переклик птахів жаку і птахів макуко: фруктові дерева засохли. Індіанці, що у ту пору ще не обробляли землю, зовсім зубожіли. З їхніх селищ пішла радість, що приносило їм достаток колишніх часів. Смутно виглядали їхні хатини. Засмучені старі цілий день спали на циновках, вони сподівалися, що бог Туна пошле їм барило меду. Жінки сиділи в колі на землі і скаржилися на свою бідність. Сумні юнаки дрімали з порожніми шлунками. А чоловіки від нічого робити бродили по лісах, де вже нікого було ловити за допомогою ласо, пастки чи капкана. Навіщо вони були тепер їм потрібні? Люди так жахливо страждали, що один раз на лісовій галявині двоє друзівіндіанців із племені гуарани вирішили попросити допомоги у Великого духу – у Ньяндейари. Обоє добре знали, що для того, щоб дух почув їх благання, необхідно принести жертву. Але яку? Вони готові були піти на найстрашніші іспити, аби не бачити, як їхнє плем'я, їхні родичі помирають від виснаження через те, що в них немає їжі. Прийнявши таке рішення, обоє індіанців розташувалися на випаленій галявині і стали чекати. Настала ніч. На землю спустилася тяжка тиша, тому що не чутно було голосів живих істот. Раптово в двох кроках від наших індіанців виник посланець Ньяндейари. – Чого ви хочете від Великого духу? – запитав він. – Ми просимо якої-небудь нової їжі для нас самих і для наших родин, тому що дичина, риба і плоди зникли з лиця землі.

193

– Добре, – мовив посланець. – Ньяндейара згодний почути ваші благання. Але для цього ви повинні боротися зі мною доти, поки найслабший із нас не розстанеться з життям. Обидва індіанці прийняли ці умови і кинулися на посланця Великого духу. Спочатку чувся тільки важкий подих борців, глухі удари падаючих на землю тіл та шурхіт піску, що розкидається ногами і сиплеться на траву. Незабаром, однак, слабший з індіанців підняв руки, схопився за голову і повалився на землю... Він був мертвий. Його друг у глибокому горі поховав його неподалік від місця сутички. Наступила весна, і, немов силою чарівництва, на могилі загиблого індіанця по імені Ауаті виросла прекрасна рослина з великими зеленими листами і золотавими колоссями. У пам'ять індіанця, що пожертвував собою для блага свого племені гуарани, назвали цю рослину – свою нову їжу – кукурудза ауаті. Рис Рис – найстародавніша хлібна культура південно-східної Азії. З давніхдавен рис вирощують у басейні ріки Сирдар’я та у Закавказзі. Рис – болотяна рослина, зерна рису проростають у воді. Якщо ви побачите у рисовій крупі неочищене зерно, посійте його в ґрунт і воду. Незабаром з’являться сходи. Рис у нас вирощують на півдні України. Із рису одержують крупу, борошно, крохмаль, пудру, спирт, пиво. Із зерен рису виготовляють плов, каші, пудинги, а з борошна – печиво, кекси, бабаки. Зерна рису бідні на білки, тому до страв із рису додають приправи із бобів. Зерна рису багаті крохмалем, амінокислотами і вітамінами, а страви легко перетравлюються і мають лікувальні властивості. Крім продуктів, із

рису

виробляють крохмаль – цінну речовину для фармацевтики, текстильної промисловості і парфумерії, деякі сорти пудри, спиртові напої. Солому цієї рослини використовують для виробництва паперу, мотузок, циновок, матів, корзин, шляп, плащів, сандалів тощо. Селяни у Китаї, Бірмі використовують солому для вирощування грибів.

194

Ботанічна характеристика рису Рід рису об'єднує 23 види, з яких культивують рис посівний. Рис посівний за розміром і формою зернівок поділяється на два підвиди: рис звичайний та рис дрібний короткозерний. У рису звичайного зернівка завдовжки 5-10 мм, у коротко-зерного близько 4 мм. Рис звичайний поділяють на дві групи, або гілки: - індійську, рослини якої утворюють продовгуваті вузькі зернівки з відношенням довжини до ширини як 3-3,5 : 1; - китайсько-японську - з більш широкими і товстими зернівками з відношеннями довжини до ширини 1,4-2,9:1. В Україні вирощують рис звичайний китайсько-японської групи (гілки). Рис звичайний - однорічна трав'яниста рослина. Коренева система мичкувата, з великою кількістю коренів, які при постійному затопленні рослин практично не галузяться і не утворюють або дуже мало утворюють кореневих волосків. Глибина проникнення коренів у ґрунт невелика - 30-40 см, рідко - до 60 см. Стебло - прямостояча соломина, розділена на 6-14 меживузлів, заввишки від 60-80 см до 120-130 см. Здатне до галуження. Рис добре кущиться. Середня кількість пагонів у кущі при звичайній рядковій сівбі становить 2-4, у зріджених посівах - до 20-30. Листки з лінійними або лінійно-загостреними пластинками завдовжки 2025 і завширшки 1,5-2 см. Листки зелені, але можуть бути рожевими, червоними і навіть чорними. Суцвіття - багатоколоскова волоть із ребристою віссю завдовжки 20-25 см та бічними гілками першого і другого порядків, на яких розміщуються поодиноко на коротеньких стриженьках одноквіткові колоски. В основі колосків є дві невеликі вузенькі колоскові лусочки, які щільно прилягають до квіткових і вимолочуються разом із зернівками. Між квітковими лусками розміщується маточка, 6 тичинок і 2 плівочки-лодикули. Рис - самозапильна рослина. Плід - зернівка. 195

Історія вирощування рису починається з давніх часів. Це перша культура, яка вирощувалась на Азіатському континенті. У народів Азії існує безліч легенд, міфів, звичаїв, пов’язаних із вирощуванням рису. Легенда Існує цікава легенда про походження рису у жителів острова Калімантан. У ній говориться, що в далекі часи небо було близько розташоване до землі. Боги часто сходили до людей, а люди також могли піднятися на небо. Одного разу туди попав хоробрий і справедливий юнак і побачив насіння рису, якого на землі тоді ще не було. Юнак спитав: «Що це?» Його провели до богів, які пригостили гостя вареним рисом. Юнаку це сподобалось. Він хотів узяти жменьку рису, але йому не дозволили. Згодом він побачив, що на підошвах його ніг є тріщинки. Тоді він пройшов по зернах рису, які сушилися на сонці. Декілька зерен залишилися у тріщинках. Так юнак приніс із неба на землю рис і люди почали його вирощувати. На острові Сулавесі існує звичай: коли народжується дитина, їй дають покуштувати вареного рису. Тоді дитина обов’язково житиме довго. У Японії нареченим підносять пиріжки із рису як символ благополуччя, довголіття, безбідного життя. Половина населення землі харчується рисом. Китай, Індія, Японія, В’єтнам, Індонезія, Корея – це країни, у яких вирощують рис у великій кількості. Батьківщина рису - Індія. Рослина теплолюбна, потребує велику кількість вологи. Стародавні землероби помітили, що рис, посіяний у низьких місцях, лишаючись тривалий час під водою після дощів, не тільки не гине, а росте ще краще. Тоді почали вибирати для посіву „заливні” місця. В наш час рис сіють у низинах, затоплених дощами, або на штучно створених полях, які мають глиняні стінки, борти. Жителі гір пристосувались вирощувати рис і на горах, розташовуючи поля ступенями. Краї кожного поля мають стінки. Зерна або розсаду рису висаджують на вологих полях вручну. Працелюбний землероб слідкує за розвитком кожного паростка, проливаючи, обробляючи ґрунт. У південно-східній Азії знімають 2-3 врожаї на рік.

196

ІV. Закріплення нового матеріалу. Самостійна матеріалом,

робота.

Юннати

самостійно

працюють

із

гербарним

даючи ботанічну характеристику хлібним злаковим культурам за

планом: План 1. Назва культури. 2. Тип кореня. 3. Форма стебла. 4. Вид суцвіття. V. Підведення підсумків заняття. Література 1. Вавилов П.П. Растениеводство / П.П. Вавилов, В.В. Гриценко. – М.: Агропромиздат, 1986; 2. Загальне землеробство / [за редакцією В.П. Гордієнка]. – К.: Вища школа, 1988; 3. Скорняков С.М. «Зеленая» родословная / Скорняков С.М. – М.: Агропромиздат, 1989.

План - конспект заняття гуртка юних рослинників Кидиба Руслана Григорівна, керівник гуртка юних рослинників КЗ «Чернігівська обласна станція юних натуралістів»

Тема: Сівба і садіння польових культур Мета заняття: навчити висівати насіння польових культур та закладати досліди з ними; дати уявлення про провідні зернові культури в зоні Полісся; розвивати вміння з висівання польових культур; виховувати культуру праці.

197

Завдання заняття: знати біологічні особливості хлібних злакових культур, вміти висівати польові культури. Методи: інструктаж, бесіда, практична робота. Тип заняття: розвиток практичних вмінь та навичок. Форма заняття: фронтальне, групове. Обладнання: маркер, насіння, лінійки, шнури з кілочками. Хід заняття І. Організаційний момент. ІІ. Актуалізація опорних знань. 1. У чому полягає передпосівна обробка ґрунту? 2. Що таке боронування? 3. За допомогою яких машин та знарядь праці обробляють ґрунт навесні? 4. Які добрива вносять? Наведіть приклади. 5. Чому органічні добрива не можна вносити в ґрунт дуже глибоко? ІІІ. Набуття практичних вмінь та навичок. Вступна бесіда про техніку безпеки при роботі із сільськогосподарським інвентарем на НДЗД. Керівник гуртка повідомляє юннатам план висівання різних культур у польовій сівозміні НДЗД і конкретне завдання у відповідності з цим планом для кожної ланки, з’ясовує, що спільного і які відмінності в агротехніці висівання різних польових культур, уточнює терміни висівання з урахуванням погодних умов весни, норми та способи висівання. Учитель заздалегідь нагадує про необхідність підготовки насіння до висівання у відповідності з вимогами досліду, який вони закладають. До посіву кожна ланка розмічає на ділянці варіанти і повторності досліду та встановлює відповідні етикетки. Ланкові розповідають про пророблену роботу з підготовки насіння до сівби. Після інструктажу ланки отримують завдання. Кожна ланка закладає свій дослід. Якщо терміни висівання культури, яка закріплена за даною ланкою, не 198

збігаються із термінами проведення заняття, то діти виконують іншу роботу на НДЗД, а дослід закладають відповідно до схеми. Організація

роботи

ланки

наступна:

розподіляють

обов’язки

між

гуртківцями (2 учні розмічають рядки за допомогою маркера і кілочків та натягують

шнури,

решта

гуртківців

готують

насіння,

етикетки).

Потім

приступають до висівання насіння. Після того, як керівник перевірить, чи рівномірно висіяно насіння у борозенки і на необхідній відстані, учні загортають перший рядок і приступають до висівання наступних. Керівник гуртка слідкує за виконанням роботи. Кожний учень повинен описати в щоденнику, як здійснювалося висівання насіння, і накреслити його план. У заключній бесіді учитель оцінює роботу учнів, підводить її підсумки і нагадує їм про необхідність ведення спостережень за появою сходів і розвитком рослин. Юннати ведуть спостереження, виконуючи наступні завдання: 1.

На який день після висівання насіння з’явилися сходи зернових

культур? 2.

Уважно розгляньте зовнішній вигляд сходів пшениці, вівса, ячменю.

Знайдіть відмінності. Загербаризуйте сходи. 3.

Розгляньте зовнішній вигляд сходів льону, гречки (форма, величина і

забарвлення сім’ядольних і перших справжніх листочків). Загербаризуйте сходи. 4.

Зверніть увагу на кореневу систему різних польових культур, її

потужність. Подумайте, рослини яких культур будуть особливо чутливі до недоліку вологи в ґрунті, заглушення бур’янами. Інструктивна картка-завдання з висівання польових культур Приготувати для роботи насіння польових культур, лінійку, коробочки для насіння, шнури з кілочками, маркери, сапи, граблі, етикетки польові, каток ручний. 1.

Розбити поле під дослід на ділянки за варіантами і повторностями,

поставити етикетки. Вирівняти поверхню ґрунту граблями. 199

Підрахувати потребу в насіння на кожну ділянку досліду, враховуючи

норму висіву, спосіб висівання і посівну якість насіння. 3.

Висіяти насіння однієї з польових культур на відповідну глибину (див.

табл.). Культура

Глибина загортання насіння, см на легких ґрунтах

на важких ґрунтах

Пшениця яра

5-6

4-5

Овес

3-4

2-3

Ячмінь

5-6

4-5

Льон

1,5-2

1-1,5

Відстань між рядками: широкорядний – 15 см, вузькорядний – 7-9 см. 4.

При висіванні насіння вручну за допомогою маркера або шнура

з кілочками намітить рядки, зробити борозенки на 1-1,5 см глибше глибини загортання насіння, посіяти і загорнути насіння руками чи тильною стороною граблів. 5.

Прикатати посіви льону і вівса ручним катком.

Встановити етикетки з назвою культури, темою досліду, № ланки.

В щоденнику зробити записи про техніку виконання робіт, календарні

терміни посіву та фенологічні явища в навколишній природі. Контрольні запитання 1.

Від чого залежать терміни висівання насіння різних польових культур?

Чому особливо небезпечно запізнюватися з висіванням насіння вівса,

ячменю, льону? 3.

При якій температурі починає проростати насіння ярої пшениці, вівса,

ячменю, льону? 4.

Які способи висівання ярих зернових і льону ви знаєте?

Чим вузькорядний посів ярої пшениці кращий рядкового?

З якою метою прикотковують ґрунт після висівання льону і вівса?

Чому, крім календарних термінів, необхідно при висівання культур

відмічати і фенологічні явища в природі, які спостерігаються під час посіву?

200

Гурток юних овочівників Програма гуртка юних овочівників розрахована на учнів 6-9 класів. Вона дає змогу учням у процесі занять поглибити теоретичні знання, набути нових практичних умінь і навичок із вирощування овочевих культур на основі сучасної агробіологічної науки і передового досвіду. Залежно від місцевих умов, рівня підготовки та інтересів учнів, керівник гуртка може вибрати із програми ті теми, які мають актуальне значення для регіону, де розташований навчальний заклад. Основою роботи гуртка юних овочівників є проведення

дослідницької

роботи у польових умовах і в закритому ґрунті. Дуже важливо, щоб досліди були актуальними, закладалися на високому науковому і агротехнічному рівні. Юннати, працюючи на навчально-дослідних земельних ділянках, не повинні допускати забруднення ґрунту, погіршення його фізичних властивостей і родючості. Особливу увагу слід приділяти раціональним способам обробітку ґрунту, застосуванню оптимальних норм внесення добрив, дотриманню норм зрошення. Юннати можуть брати активну участь у суспільно корисній роботі з догляду за сільськогосподарськими культурами, масових натуралістичних заходів: свято врожаю, свято квітів, місячника лісу і саду тощо. Література 1. Загальне землеробство / [за редакцією В.П. Гордієнка]. – К.: Вища школа, 1988. 2. Робота в гуртках юннатів / [Манорик Л.П., Клименко С.А., Пустовіт Г.П. та ін.] – К.: Радянська школа, 1989.

201

План-конспект заняття гуртка юних овочівників Чала Олена Григорівна, керівник гуртка

юних

«Чернігівська

овочівників обласна

КЗ

станція

юних натуралістів»

Тема: Ботанічна характеристика редьки, редиски, петрушки, селери. Сорти і гібриди Мета: ознайомити юннатів з ботанічною характеристикою, біологічними особливостями та лікувальними властивостями редьки, редиски, петрушки, селери; з їх сортами і гібридами. Сприяти формуванню навичок по догляду за коренеплідними рослинами. Виховувати справжніх господарів землі. Методи: розповідь учителя, бесіда, самостійна робота, гра на закріплення теми. Прилади та матеріали: овочі, малюнки, насіння коренеплідних рослин. Хід заняття: І. Організаційний момент. ІІ. Повторення попереднього матеріалу. Запитання: 1.

Буряк та морква – це однорічні, дворічні чи багаторічні рослини?

(Дворічні). 2.

Які види буряків ви знаєте? (Столові, цукрові, кормові).

До якої родини відноситься столовий буряк? (Лободових).

Чи вимогливі до світла буряк та морква? (Потребують світло після

появи сходів). 5.

В чому полягає догляд за коренеплідними овочевими рослинами?

(Поливання, підживлення, розпушування, проривання, виполювання бур’янів). 6.

Яка погода спричинює розтріскування коренеплодів? (Після засухи

багато вологи). 7.

До якої родини належить морква? (Зонтичних). 202

Які страви готують українці з буряком? (Борщ з буряком, салат: буряк

варений з чорносливом, вінегрет тощо). 9.

Яка овочева рослина лікує зір? (Морква, бо в ній багато каротину).

10. При якій температурі проростає насіння буряка та моркви? ( t 4-50С). 11. В який період росту столові коренеплоди потребують підживлення? (Під час формування коренеплодів). ІІІ. Вивчення нової теми. План 1.

Ботанічна

характеристика

редьки,

її

агротехніка,

лікувальні

властивості. 2.

Ботанічна характеристика редиски.

Агротехніка вирощування брукви.

Вирощування ріпи.

Ботанічна характеристика петрушки, її лікувальні властивості.

Вирощування селери.

Ботанічна характеристика пастернаку, сорти і гібриди.

На попередньому занятті ми з вами вивчали найбільш уживані в їжу коренеплоди: моркву та буряк, а сьогодні вивчаємо інші коренеплідні овочі; навчимося розрізняти їх за зовнішнім виглядом та насінням. Ми вивчимо агротехніку

вирощування

коренеплідних

рослин,

познайомимося

їх

лікувальними властивостями. В кінці заняття проведемо гру на закріплення теми. До столових коренеплодів, крім моркви і буряка, належать редька, редиска, бруква, ріпа – із родини хрестоцвітих; і петрушка, селера, пастернак – із родини зонтичних. Редька – це дворічна рослина із родини хрестоцвітих. Вона має білий, чорний, сірий, червоний, фіолетовий коренеплоди. Редьки за часом достигання поділяються на літні і зимові. Літні сорти мають вегетаційний період від 40 до 55 днів, а зимові – 100-110 днів. Коренеплоди літніх сортів споживають у веснянолітній період, а зимових – протягом осені і зими. Для літнього споживання редьку сіють навесні в перші дні весняних робіт, а для споживання взимку – у червні. 203

Насіння редьки висівають у міжряддя 45 см. На 10 м2 його витрачають 5-7 г. Глибина загортання навесні – 3 см, а влітку - 4 см. Під час утворення 3-4-го справжнього листка редьку проріджують на 7-8 см, на літніх посівах – на 4-5 см. Культура добре реагує на поливи. Міжряддя розпушують через 7-10 днів, інакше редька стрілкує і не утворює коренеплодів. Редька багата калієм, кальцієм, залізом, хлором. Із редьки одержали препарат, від якого гинуть стафілококи. Редька (редиска) прискорює процес розщеплення ниркових каменів і піску (сік редьки з медом 1:1). Сік чорної редьки п’ють при бронхіті. Сорти: редька Одеська, Зимова кругла чорна, Сквирська біла, Сквирська чорна. Редиска Це однорічна рослина із родини хрестоцвітих. Холодостійка рослина. Скоростигла культура, окремі сорти визрівають через 20-25 днів, пізні - 40-45 днів. Вона добре розвивається при температурі 10-120С. Сорти – Рубін, Червона з білим кінчиком. Вони дають високий урожай. Льодяна бурулька – довжина 10-13 см, білого кольору, видовжена. Спосіб сівби редиски – стрічковий, відстань між рядками – 12-15 см, між стрічками – 50 см. Насіння можна висівати у декілька термінів. З настанням сухої погоди, сівбу закінчують. Глибина загортання – 2-3 см. Поливають, проривають, прополюють, як і редьку. Редиску споживають у сирому вигляді у салатах. Вона покращує обмін речовин, корисна при важкій розумовій праці, покращує кровотворення, запобігає хворобі на рак. Бруква За вмістом вітаміну С бруква займає перше місце серед столових коренеплодів. Важливо, що цей вітамін у брукви не розпадається при варінні. Бруква потребує підвищеної вологості ґрунту і повітря та невисоких температур. Сорт Красносільська добре зберігається взимку. Для літнього споживання брукву сіють з шириною міжрядь 15 см і відстанню між рослинами – 15-18 см. Для споживання взимку сіють за схемою 50х25 см. На 10 м2 витрачають 2-3 г насіння. Догляд за посівами такий же, як у редьки. 204

Бруква – дворічна рослина, родина хрестоцвітих. Ріпа Ріпа також дворічна рослина, родина хрестоцвітих. Потребує вологого ґрунту, але більш посухостійка, ніж бруква. Сорт Петровська достигає через 75-80 днів. Коренеплід жовтий, плескатий. На 10 м2 витрачають 3 г насіння. Для літнього споживання висівають рано навесні з міжряддями 30 см, для осіннього і зимового за 70-80 днів до заморозків з міжряддями 45 см. Проривають рослини у період утворення 1-2-го справжнього листків на відстані 5 см. Догляд такий, як за посівами редьки. Петрушка Це дворічна рослина із родини зонтичних (трав’яниста або коренева). Листки розгалужені, квітки дрібні, зібрані у суцвіття – зонтик. Плід – сім’янка. Петрушка містить багато вітамінів С і А, ефірну олію, яка сприяє засвоєнню їжі. Росте на зволожених суглинистих і піщаних ґрунтах. Сходи витримують заморозки до 6-70С. Під снігом вона витримує до 300С. Сорт Урожайна – коренеплід великий, довжина – 20-30 см, діаметр – 4-7 см. Використовують у консервній промисловості. Сорт Цукрова – використовують в їжу листки і корінь у вигляді приправи. Звичайна листкова петрушка – корінь в їжу не використовують, тільки листки (їх утворюється 40-100 шт.). Сорт Листкова кучерява – скоростигла, для декоративного оформлення страв. Збирають поступово протягом літа. Глибина загортання насіння – 2-3 см. Норма висіву – 6 кг/га. Проріджують двічі так, щоб на кожному погонному метрі рядка лишалося 30-35 рослин. Петрушку сіють з шириною міжрядь 30 см, залишаючи рослини в рядку на відстані 5-8 см одна від одної. Підживлюють, поливають, виполюють бур’яни. Петрушка лікує гастрит, цукровий діабет. У народі говорять: хто петрушку жує, той довго живе. Селера Дворічна рослина відноситься до родини зонтичних. Селера – цінна пряна культура, коренеплоди і листки якої використовують як приправу до супів, соусів, гарнірів. 205

Культура дуже вимоглива до вологи, а тому потребує поливу. У відкритий ґрунт розсаду висаджують, коли вона утворить 4-5 справжніх листків. Відстань між рядками – 45-60 см, між рослинами в рядку – 15-20 см. Перед садінням поливають

лунки.

Після

садіння

ґрунт

ущільнюють.

Збирають

восени.

Вегетаційний період – 180-220 днів. Коренеплід округлий. Вміщує мінеральні солі, білки, вітаміни. Селера посідає І місце за вмістом вітамінів. Селера лікує алергію, гастрит, неврози, серцеві хвороби, цукровий діабет. Селера багата на залізо, тому потрібна для оновлення крові. Пастернак За поживністю пастернак переважає всі інші коренеплоди, вміщує вітаміни С,В1,В2, ефірні олії та мінеральні солі, які сприяють засвоєнню їжі. Його використовують як приправу. Дворічна рослина відноситься до родини зонтичних. Сіють пастернак рядковим способом із шириною міжрядь 45 см, між рослинами 20 см. Глибина загортання насіння – 2,0-2,5 см. На 10м2 висівають 5-6 г насіння. Сходи проріджують двічі, залишаючи рослини в рядку на відстані 5-6 см. Догляд за рослинами полягає в розпушуванні, поливанні, виполюванні бур’янів. Сорти пастернаку – Круглий, Гернсейський. Пастернак вживають у їжу хворі з метою прискорення одужання. Він корисний як для людей розумової праці, так і для неврастеніків. Використовують пастернак для покращення загального самопочуття. ІV. Закріплення вивченого матеріалу. Самостійна робота – намалювати овочеві коренеплоди: редьку, редиску, селеру. Розглянути насіння коренеплідних рослин. V. Запитання на закріплення теми: 1. Які коренеплідні овочеві рослини ви знаєте? (Буряк, морква, редиска, редька, селера, ріпа, бруква, петрушка, пастернак). 2. Назвіть найбільш скоростиглу культуру із коренеплодів? (Редиска). 3. Яке забарвлення кореня має редька? (Біла, червона, рожева, сіра, чорна, фіолетова). 206

4. Назвіть найбільш поживний коренеплід. (Пастернак). 5. У чому полягає догляд за коренеплідними рослинами? (Поливають, розпушують, проривають, виполюють, підживлюють). 6. Петрушка, ріпа, редиска – які з цих коренеплодів дворічні, які однорічні рослини? (Дворічні – петрушка, ріпа; однорічні – редиска). 7. Які лікарські властивості має редька? (Лікує бронхіт, виводить камені з нирок, запобігає хворобі на рак). 8. Яка глибина загортання насіння у ґрунт коренеплідних рослин? (2-3 см). 9. До якої родини належать редька, редиска, ріпа, бруква? (Родина хрестоцвітих). 10. Які сорти редиски ви знаєте? (Червона з білим кінчиком, Рубін, Льодяна бурулька). 11. Чи використовують у їжу листки редиски? (Так, бо в них більше вітаміну С). 12. Чому редька стрілкує і не утворює коренеплодів? (Якщо ґрунт не розпушувати і не поливати посіви, то редька стрілкує). VІ. Гра «Магазин «Насіння» І варіант: За вказівкою вчителя учень повинен «купити» насіння, наприклад, буряка, редиски, ріпи або моркви, петрушки. Насіння коренеплідних та інших овочів має лежати на столі у прозорих пакетиках без назви. ІІ варіант: На пакетиках із насінням хтось переплутав назви овочів. Потрібно розібратися і правильно прикріпити назву до пакета з насінням. VІІ. Підведення підсумків заняття: Отже, ми вивчили овочеві коренеплідні рослини, агротехніку вирощування, лікувальні властивості. Ці знання допоможуть вам у майбутньому правильно доглядати за рослинами, бути справжніми господарями на землі. Література 1. Верзилін Н. Рослини в житті людини / Верзилін Н.;

207

2. На допомогу городникам / [Бондаренко Г., Скляревський М., Ткаченко Ф. та ін.]. – К.: Урожай, 1986. – 184 с.: іл. 3. Сиротін Т.Ф. Столові коренеплоди / Сиротін Т.Ф.; 4. Журнали «Паросток». План - конспект заняття гуртка юних овочівників Кисіль Олена Григорівна, керівник гуртка юних овочівників КЗ «Чернігівська обласна станція юних натуралістів»

Тема: Різновиди капусти Мета заняття: познайомити учнів із різними видами капусти, їх батьківщиною та поширенням, біологічними особливостями та агротехнікою вирощування, довести учням відомості про корисний вплив овочів на їх здоров’я; прищепити бажання вирощувати овочі; сформувати в учнів уміння складати характеристику видів капусти за типовим планом; удосконалювати навички роботи з роздатковим матеріалом, комп’ютерними програмами. Завдання заняття: знати різні види капусти, вміти їх вирощувати. Методи: розповідь, робота в малих групах; інтерактивні: створення презентацій, «Мікрофон». Тип заняття: комбіноване, заняття-презентація. Форма заняття: фронтальне, групове. Обладнання: роздаткові картки, комп’ютери. Хід заняття Хто капусту щодня споживає, той добре себе почуває. Приказка І. Організаційний момент. ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності. Капустина я зелена, 208

Сто одежин маю. Хоч і сто одежин - їх не застібаю. На попередньому занятті ми з вами познайомилися з цінною овочевою культурою – капустою. Як ви зрозуміли, сьогодні наша розмова знову піде про капусту. На теперішній час розводять багато видів капусти. Крім уже відомої вам білокачанної, вирощують цвітну капусту, з якої в їжу використовують білі суцвіття з недорозвинутими квітками. Брюссельську капусту - заради маленьких качанчиків, які утворюються з пазушних бруньок, а капусту кольрабі – заради потовщеного соковитого надземного стебла, схожого на ріпу. ІІІ. Вивчення нового матеріалу. Тема сьогоднішнього заняття – «Різновиди капусти». Основні завдання, які ми повинні з’ясувати на нашому занятті: -

ознайомитися з видовим складом роду Капуста;

дати коротку характеристику кожному виду за наведеним планом;

з’ясувати корисний вплив овочів на організм.

Отже, капуста може «похвалитися» такою великою кількістю видів: 1. Капуста білокачанна. 2. Капуста цвітна. 3. Капуста кольрабі. 4. Капуста брюссельська. 5. Капуста пекінська. Щоб дати коротку характеристику видовому складу, ми скористаємось наступним планом: 1. Назва виду. 2. Батьківщина та поширення виду. 3. Біологічні особливості. 4. Агротехніка вирощування: - спосіб посадки; - температурний режим; 209

- полив. 5. Цінність виду. 6. Найбільш поширені сорти. Робота в групах. Для виконання поставлених завдань необхідно об’єднатися в 5 груп (до складу кожної групи повинні входити діти з різних класів). Кожна група отримує: -

листок-завдання з планом характеристики (додаток 1):

- 1 група характеризує капусту білокачанну; - 2 група - капусту цвітну; - 3 група - капусту кольрабі; - 4 група - капусту брюссельську; - 5 група - капусту пекінську. -

характеристику виду капусти (додаток 2);

таблицю «Видовий склад капусти», яку необхідно заповнити до кінця

уроку.

Таблиця «Видовий склад капусти» Назва виду

Батьківщина Біологічні та

Агротехніка

Цінність

особливості вирощування виду

поширення виду Капуста білокачанна Капуста цвітна Капуста кольрабі Капуста брюссельська Капуста 210

Сорти

пекінська Протягом 10 хв учні опрацьовують отриманий матеріал, а далі створюють презентацію одного виду капусти за поданим планом. Потім представник кожної групи повинен презентувати створену роботу. Учні інших груп протягом виступу товаришів роблять відповідні записи до таблиці (додаток 3). По закінченні уроку ми отримаємо повну відповідь на поставленні запитання про різні види капусти. ІV. Підсумок заняття. Уявіть, що вам необхідно дати інтерв’ю з теми, яка сьогодні вивчалась на занятті. Незакінчені речення. І варіант. «Сьогодні на занятті я (дізнався, навчився)…» ІІ варіант. «На сьогоднішньому занятті мене найбільше вразило…» V. Домашнє завдання. 1. Знайти рецепти приготування різних страв із капусти. 2. Скласти кросворд «Різновиди капусти». Додаток 1 Група № 1 Дати характеристику капусти білокачанної за поданим планом: План характеристики виду 1. Назва. 2. Батьківщина та поширення виду. 3. Біологічні особливості. 4. Агротехніка вирощування. 5. Цінність виду. 6. Найбільш поширені сорти. Група № 2 211

Дати характеристику капусти цвітної за поданим планом: План характеристики виду 1. Назва. 2. Батьківщина та поширення виду. 3. Біологічні особливості. 4. Агротехніка вирощування. 5. Цінність виду. 6. Найбільш поширені сорти. Група № 3 Дати характеристику капусти кольрабі за поданим планом: План характеристики виду 1. Назва. 2. Батьківщина та поширення виду. 3. Біологічні особливості. 4. Агротехніка вирощування. 5. Цінність виду. 6. Найбільш поширені сорти. Група № 4 Дати характеристику капусти брюссельської за поданим планом: План характеристики виду 1. Назва. 2. Батьківщина та поширення виду. 3. Біологічні особливості. 4. Агротехніка вирощування. 5. Цінність виду. 6. Найбільш поширені сорти.

Група № 5 Дати характеристику капусти пекінської за поданим планом: План характеристики виду 1. Назва. 212

2. Батьківщина та поширення виду. 3. Біологічні особливості. 4. Агротехніка вирощування. 5. Цінність виду. 6. Найбільш поширені сорти. Додаток 2 Група № 1 Капуста білокачанна Батьківщина та поширення виду Капуста – найдавніша культурна рослина. Її насіння археологи знаходять при розкопках кам’яного і бронзового віків. Родоначальник – капуста дика – і в наш час росте на узбережжі Середземного моря. Наші предки – слов’яни – вирощували капусту з ІХ ст. Біологічні особливості Капуста має гладенькі сизувато-зелені листки, які щільно прилягають один до одного. Агротехніка вирощування: -

спосіб посадки – розсадний та безрозсадний;

температурний

режим

–

холодостійка

культура,

рослини

витримують заморозки до -5°С, найбільш сприятлива температура для росту та розвитку - +15-22°С; - полив – капуста – вологолюбна культура, тому необхідний достатній полив. Підраховано: кожна доросла рослина поглинає і випаровує в жаркий час до відра води за добу. Цінність виду Капуста – смачний, з лікувальними властивостями продукт споживання. Здавна вважають, що вона зміцнює організм, надає йому стійкості проти різних захворювань, утамовує головний біль, розвіює безсоння. 213

Білокачанну капусту вживають як легкий проносний та сечогінний засіб. Рекомендують випивати тричі на добу по півсклянки сирого соку протягом чотирьох-п’яти днів тим, хто хворіє на авітаміноз, має виразку шлунка й дванадцятипалої кишки. Сік капусти посилює апетит. Капустяний сік із цукром – хороший відхаркувальний і протизапальний засіб. Насіння капусти вживають проти глистів. Подрібнене зелене листя разом із яєчним білком кладуть на гнійні рани, опіки. Сирим соком знищують бородавки. Розведеним полощуть горло хворі на ангіну. Найбільш поширені сорти: - ранні - «Июньская»; - середні – Слава; - пізні – Амагер, Московська, Кам’яна голова. Група № 2 Капуста цвітна Батьківщина та поширення виду Рослина у дикому вигляді невідома. Вважають, що цвітна капуста введена в культуру в Середземномор’ї. У ті часи вона була пізньостиглою, відрізнялась гіркуватим смаком та мала невелику кремово-зеленувату головку. Багато віків цвітну капусту вирощували лише в Сирії та деяких арабських країнах. Лише в ХІІ ст. араби завезли її до Європи. Зараз цвітна капуста поширена та вирощується по всій Європі, в Північній і Південній Америці, в Китаї та Японії, країнах СНД. Біологічні особливості Біологічна особливість виду – однорічний цикл розвитку. В один рік утворюється продуктовий орган – головка. При її розростанні утворюються подовжені насіннєві пагони з жовтими квітками. Агротехніка вирощування: - спосіб посадки – розсадний та безрозсадний; 214

- температурний режим – у порівнянні з іншими видами капусти цвітна менш стійка до зниження температури. При тривалій дії знижених температур сповільнюється ріст рослин, головки утворюються дрібні і грубі. Оптимальна температура для росту - +15-18°С; - полив – вологолюбна культура і краще за все росте при 70%-ій вологості ґрунту та 80%-ій вологості повітря. Цінність виду Корисна при шлунково-кишкових захворюваннях, дитячому харчуванні, при

виразці

шлунка

та

захворюванні

дванадцятиперсної

кишки.

При

захворюваннях печінки та жовчного міхура. Найбільш поширені сорти: - ранні – Рання Грибовська, Сніжинка, Скороспілка; - середньостиглі – Вітчизняна, Прогрес. Група № 3 Капуста кольрабі Назва овочу переводиться як «капуста-ріпа», вона і виглядає як гібрид капусти з ріпою. Батьківщина та поширення виду Місцем походження вважається східне Середземномор’я. В культурі відома з часів Давнього Риму. Біологічні особливості Стебло кольрабі при розростанні утворює округлий стеблоплід, тобто шароподібне потовщення на стеблі. В їжу використовується саме очищене від шкірки потовщення стебла та молоде листя. Існує два види капусти кольрабі: фіолетова та блідно-зелена. Агротехніка вирощування: - спосіб посадки – розсадний та безрозсадний; -

температурний

режим

температура не нижче +12-15°С;

215

–

холодостійка

культура,

середня

- полив – вологолюбна культура, тому полив достатній, що дозволяє отримати більш соковиті і ніжні стеблоплоди. Цінність виду Є цінним дієтичним продуктом, м’якоть багата на глюкозу, фруктозу, вітаміни В1, В2, РР, аскорбінову кислоту. За вмістом вітаміну С кольрабі не поступається лимону. Найбільш поширені сорти: - ранні – Венська Біла, Хібінська; - середньостиглі – Голіаф Білий, Голіаф Синій. Група № 4 Капуста брюссельська Батьківщина та поширення виду У дикому вигляді не зустрічається. Родоначальником брюссельської капусти є капуста листкова, що росте у дикому вигляді в Середземномор’ї. Брюссельська капуста була виведена із листкової овочівниками в Бельгії, звідки проникла в інші країни Європи. Названа на честь бельгійських городників із Брюсселю. Зараз широко культивується в країнах Західної та Центральної Європи, США, Канаді. Біологічні особливості Брюссельська капуста – дворічна рослина. В перший рік утворюється циліндричне товсте стебло висотою 20-60 см з дрібними листочками. В пазухах листків утворюються невеликі (величиною з грецький горіх) качанчики. На одній рослині утворюється 20-40 і більше качанчиків. Агротехніка вирощування: - спосіб посадки - розсадний та безрозсадний; - температурний режим – рослина стійка до низьких температур. Оптимальна температура - +15-18°С. Дорослі рослини витримують зниження температури до -5 -8°С;

216

- полив – культура не потребує багато вологи. Додатковий полив необхідний лише при сильній засусі. Цінність виду Рекомендується як дієтичний продукт для людей із серцево-судинними захворюваннями. Є свідчення, що вживання цього виду капусти стимулює заживання ран. Сік відновлює функції підшлункової залози, корисний при цукровому діабеті. Найбільш поширені сорти: - ранні – Долмик; - середньостиглі – Боксер, Касіо; - пізньостиглий – Геркулес, Завитка. Група № 5 Капуста пекінська Пекінська капуста відома також під назвою «петсай». Батьківщина та поширення виду Батьківщина цього виду капусти – Китай. Письмові згадки про неї датуються V-VІ ст.н.е. Широко поширена пекінська капуста в країнах ПівденноСхідної Азії, в Західній Європі, США. До 70-х років пекінська капуста вирощувалась в обмежених масштабах, і лише в останні роки її виробництво стало переживати справжній бум. Біологічні особливості Ніжні соковиті листки пекінської капусти формують розетку або нетвердий качан. Кожен листок має білу, плоску або трикутну серединну жилку, краї у листків зубчасті чи хвилясті. Качан на розрізі жовто-зелений. Колір листків може варіювати від жовтого до яскраво-зеленого. Агротехніка вирощування: - спосіб посадки – розсадний та безрозсадний; - температурний режим – холодостійка культура, насіння проростає при температурі +3-4°С, рослини витримують заморозки до -4°С, найбільш сприятлива температура для росту та розвитку - +15-22°С. Спекотна сонячна 217

погода викликає опіки листя, а при температурі нижчій +13°С можливе дострокове стрілкоутворення; - полив – вологолюбна культура, але надмірне зволоження знижує врожай і якість продукції. Капуста пекінська – дуже скоростигла культура. Від посіву насіння до утворення листової розетки проходить 40-65 діб. При розсадному розведенні врожай іноді збирають через 20-35 діб. Культура придатна для вирощування в теплицях у зимовий період при недостатньому освітленні. Цінність виду Цінність пекінської капусти заключається в тому, що її можна вирощувати цілий рік (у відкритому та закритому ґрунті). Вона багата на вітаміни В1, В2, РР, каротин, а вітаміну С в ній у 2 рази більше, ніж у салаті. Є

цінним

дієтичним

продуктом,

корисна

при

серцево-судинних

захворюваннях, виразці шлунка. Найбільш поширені сорти: - ранні - Россем, Хібінська (40-55 днів від масових сходів до технічної стиглості); - середні - Білко, Ворожея, Джерело (55-60 днів від масових сходів до технічної стиглості); - пізні - Ніка, Паркін, Модерн (60-80 днів від масових сходів до технічної стиглості). Додаток 3

Таблиця «Видовий склад капусти» Назва виду

Батьківщина Біологічні та

Агротехніка

Цінність

особливості вирощування виду

поширення виду Капуста білокачанна 218

Сорти

Капуста цвітна Капуста кольрабі Капуста брюссельська Капуста пекінська Література 1. Небесний С. Юним овочівникам / Небесний С. – Львів: Дитяча література, 1985; 2. Попів Е.Б. Сад і город в будинку / Попів Е.Б. – Львів: Дитяча література, 1985; 3. Саченко Б.І. Енциклопедія сільського господаря / Саченко Б.І. – Мінськ: Білоруська енциклопедія. План-конспект заняття гуртка юних картоплярів Черечукіна

Ганна

Михайлівна,

керівник гуртків юних картоплярів КЗ «Чернігівська обласна станція юних натуралістів»

Тема заняття: Місцеві сорти картоплі Мета: ознайомити гуртківців із місцевими сортами картоплі, навчити учнів визначати сорти картоплі, використовуючи їх характеристику; розвивати логічне мислення, творчий підхід, вміння робити висновки: виховувати інтерес до дослідницької роботи в галузі селекції. Тип заняття: засвоєння нових знань. Форми роботи: лекція з елементами бесіди, інтерактивні методи «навчаючись вчусь», «зворотній зв’язок».

219

Обладнання та матеріали: картки з характеристиками сортів картоплі, які вирощують в НВО «Чернігівеліткартопля», каталог основних сортів картоплі, насіннєвий матеріал картоплі місцевої дослідної станції. Хід заняття І. Організаційний етап (привітання, перевірка готовності аудиторії). ІІ. Етап підготовки гуртківців до активного свідомого засвоєння нового матеріалу. 1)

Повідомлення теми.

Формування разом з учнями мети і завдань вивчення нового матеріалу:

а) вивчити місцеві сорти картоплі; б) ознайомитися з їх характеристикою; в) навчитись визначати сорти картоплі. ІІІ. Вивчення нового матеріалу. Розповідь учителя У НВО «Чернігівеліткартопля» вирощують насіння різноманітних сортів картоплі, а також займаються селекційною роботою з виведення нових сортів. З характеристикою сортів картоплі, які вирощує НВО «Чернігівеліткартопля» ознайомлює старший науковий співробітник, кандидат с/г наук Данько Юрій Васильович. Коротка характеристика сортів картоплі, які вирощує ЗАТ НВО «ЧЕРНІГІВЕЛІТКАРТОПЛЯ» Невська - середньоранній, стійкий проти раку, фітофторозу, відносно стійкий проти вірусних хвороб; квітки, бульби, м’якуш білі; вміст крохмалю – 1012%; смакові якості задовільні. Фантазія - середньоранній, стійкий проти раку та картопляної нематоди, відносно стійкий проти фітофторозу та кільцевої гнилі; бульби овальні, рожеві; м'якуш білий; вміст крохмалю – 18,4 %; смак добрий. Слов'янка - середньостиглий, стійкий проти раку та картопляної нематоди, посередньо стійкий проти фітофторозу. Бульби видовжено-овальні, великі, рожеві; м'якуш кремовий; вміст крохмалю – 12,9%; смак задовільний.

220

Світанок київський – середньоранній, стійкий проти раку, відносно стійкий проти фітофторозу, кільцевої гнилі; бульби округлі, рожеві; м'якуш кремовий; вміст крохмалю – 7-20%; смакові якості відмінні. Чернігівська рання - ранній, стійкий проти картопляної нематоди; бульби дуже крупні, овальні, білі; м'якуш кремовий; вміст крохмалю – 12-14 %; смак добрий. Серпанок - ранньостиглий, стійкий проти раку, відносно стійкий проти фітофторозу, парші звичайної; бульби крупні, овальні, рожеві, гарної форми з привабливою шкіркою; м'якуш світло-жовтий; вміст крохмалю – 13-14 %; смак добрий. Кобза - ранньостиглий, стійкий проти раку та стеблової нематоди, фузаріозу і парші звичайної; бульби овальні, білі, крупні; м'якуш кремовий; вміст крохмалю – 17,1-18,7 %. Смак добрий. Повінь - ранньостиглий, стійкий проти раку та картопляної нематоди, фітофторозу та парші звичайної; бульби крупні, округлі, рожеві, гарної форми, м'якуш кремовий, вміст крохмалю – 15-16%. Смакові якості добрі. Рів'єра - надранній, стійкий проти картопляної нематоди, парші звичайної та окремих вірусних хвороб; бульби великі, овальні, жовті, м'якуш світло-жовтий, вміст крохмалю – 14-16 %. Смак добрий. Має гарний товарний вигляд, можливе отримання двох врожаїв у Південному регіоні. Оригінатор АСКІСО, Голландія. Санте - середньостиглий, стійкий проти раку, картопляної нематоди, вірусних хвороб. Бульби овальні, блідо-жовті, м'якуш блідо-жовтий, вміст крохмалю підвищений. Смак добрий. Оригінатор АСКІСО, Голландія. Аріель - надранній, стійкий проти раку, картопляної нематоди, парші. Бульби великі, овально-круглі, світло-жовті, м'якуш світло-жовтий, вміст крохмалю – 15,9%. Смак добрий, можливе отримання двох урожаїв. Оригінатор АСКІСО, Голландія. Джаерла – ранній, стійкий проти раку, парші звичайної, фітофторозу, стійкий до механічних пошкоджень; бульби овальні, жовті; м'якуш світложовтий; вміст крохмалю – 15,3%. Смак задовільний. Оригінатор Н2РС, Голландія . 221

Ероу - ранній високоврожайний сорт, стійкий проти картопляної нематоди, парші звичайної, фітофторозу бульб. Бульби великі, овальні, жовті; м'якуш білий. Має гарний товарний вигляд. Оригінатор АСКІСО, Голландія . Латона - ранній, стійкий проти раку, картопляної нематоди та вірусних хвороб; бульби овальні, жовті; м'якуш жовтий. Смак добрий. Оригінатор Н2РС, Голландія. Астерікс – середньопізній, стійкий проти раку та картопляної нематоди; бульби великі, видовжено-овальні, червоні; м’якуш світло-жовтий; вміст крохмалю – 17,9%. Оригінатор Н2РС, Голландія . Сіверянка – середньостиглий, бульби округло-овальні, жовті; м'якуш кремовий; вміст крохмалю - 17%; смак дуже добрий; стійкий проти фітофторозу, парші, вірусних хвороб. Косень 95 – ранній, стійкий проти раку картоплі, парші звичайної та вірусних хвороб; бульби крупні, овальні, рожеві; м'якуш білий; вміст крохмалю – 14,4-15,3 %. Смак задовільний. Нагорода – ранній; бульби дуже крупні, овальні, білі; м'якуш кремовий; вміст крохмалю - 17 %; смак дуже добрий. Доброчин – середньоранній, стійкий проти раку та картопляної нематоди, середньостійкий проти нематоди; бульби овальні, рожеві; м'якуш білий; вміст крохмалю – 14,4-18,4 %. Смак добрий. Сатурна - середньоранній, стійкий проти раку та картопляної нематоди, парші та вірусних хвороб; бульби округлі, жовті, м'якуш кремовий, смакові якості добрі. Зберігання дуже добре, бульби довго не проростають. Найкращий для виготовлення чіпсів. Сувенір

Чернігівський

—

середньоранній,

посухостійкий,

не

уражується паршею; бульби крупні, привабливі, овальні, білі; м'якуш кремовий; вміст крохмалю – 15 %, смак дуже добрий. Віринея – середньостиглий, стійкий проти раку, стеблової нематоди, фітофторозу, парші звичайної та альтернаріозу; бульби овальні, великі, рожеві; м'якуш світло-жовтий; вміст крохмалю – 15-16%; смак добрий.

222

Зоряна - середньостиглий, стійкий проти раку картоплі, фітофторозу, вірусних хвороб та парші звичайної; квітки синьо-фіолетові; бульби білі; м’якуш білий; вміст крохмалю – 16-18%; смакові якості відмінні. Пекурівська - середньостиглий, стійкий проти картопляної нематоди, раку картоплі; квітки білі; бульби білі; м’якуш білий; вміст крохмалю – 14,417,8%; смакові якості добрі. Придеснянська

середньостиглий,

стійкий

проти

раку

картоплі,

фітофторозу, вірусних хвороб та парші звичайної; квітки червоно-фіолетові; бульби білі; м’якуш світло-жовтий; вміст крохмалю – 19,7-21,8%; смак відмінний. Чернігівська-98 — середньостиглий, стійкий проти раку картоплі, фітофторозу, вірусних хвороб та парші звичайної; квітки білі; бульби білі; м’якуш білий; вміст крохмалю – 17,5-19,9%; смак відмінний. Учням

показують

всі

сорти

картоплі,

характеристика

яких

була

представлена. Вчений наголошує, що селекційною роботою займається велика група наукових співробітників, лаборантів. На базі дослідницької станції в Седневі були виведені такі сорти картоплі, як Пекурівська, Зоряна, Придеснянська, Чернігівська-98, Чернігівська рання, які вирощують у господарствах України, Білорусі, Росії. За завданнями дослідної станції працювали члени гуртка «Юний картопляр», а саме: Майстренко Тетяна, Яценко Оксана, Витязь Неоніла, Бельмус Сергій. Можливо, в майбутньому вони оберуть професію селекціонера і будуть працювати на місцевій дослідній станції. ІV. Закріплення, систематизація та узагальнення знань. Учитель. Які місцеві сорти картоплі ви знаєте? Інтерактивний метод «навчаючись вчусь». Кожний гуртківець отримує картку з короткою характеристикою трьох сортів картоплі. Потім учні збираються у групу і повідомляють по черзі свою інформацію так, щоб запам’ятали інші. Серед експонатів по характеристиці кожен учасник знаходить свої сорти картоплі. Інтерактивний метод «зворотний зв’язок». На картках надруковані характеристики сортів картоплі. Учні повинні назвати ці сорти. А потім навпаки, показують окремі сорти картоплі, а учні повинні дати їм характеристику. 223

ІV. Підбиття підсумків. Дати відповіді на питання: 1. Що ми вивчали на занятті гуртка? 2.

Навчились

ви

визначати

сорти

картоплі,

використовуючи

їх

характеристику? 3. Які сорти картоплі ви будете вирощувати у себе на городі і чому? 4. Чи сподобалось вам працювати в групі? Що було найбільш цікавим? 5. Чи виявляєте ви бажання оволодіти професією агронома, наукового співробітника? ЛІТЕРАТУРА 1. Біологія: [довідник абітурієнтів та школярів загальноосвітніх навчальних закладів]. – К.: Література ЛТД, 2006. 2. Вербицький В.В. Юннатівський рух в Україні / Вербицький В.В. – К.: Деміург, 2001. 3. Данько Ю.Г. Каталог сортів картоплі / Данько Ю.Г., Колонтай Г.М., Шарапа Л.А. – Чернігів, 2002. 4. Овчарус О.В. Компетентний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / Овчарус О.В. – К.: КІС, 2004. 5. Сверидюк О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / Сверидюк О.І. – К.: А.С.К, 2004. План-конспект заняття гуртка юних фермерів Кидиба

Руслана

Григорівна,

керівник гуртків КЗ «Чернігівська обласна

станція

юних

натуралістів»

Тема: Овочівництво закритого ґрунту. Вирощування розсади овочевих культур. Посів насіння в ящики. Мета: навчити юннатів вирощувати розсаду; поглибити знання про овочеві культури; розвивати практичні уміння і навички; виховувати повагу до праці людей, працелюбність. 224

Завдання заняття: навчити вирощувати розсаду овочевих культур. Методи: бесіда, пояснення, інструктаж, практична робота. Тип заняття: засвоєння нових знань, формування практичних умінь і навичок. Форма заняття: групове. Обладнання: таблиці, ящики, земляна суміш, насіння помідорів, інвентар. Хід заняття І. Вступна частина. 1) Повідомлення теми та мети заняття. 2) Мотивація навчальної діяльності гуртківців: вчитель повідомляє учням про те, що опрацювання даної теми допоможе їм самостійно вирощувати розсаду овочевих культур. 3) Актуалізація опорних знань: а) Чи завжди овочеві культури вирощують, висіваючи насіння у відкритий ґрунт? б) Що таке розсада? в) З якою метою її вирощують? г) Які культури вирощують розсадним методом? ІІ. Основна частина. 1)

Висвітлення керівником гуртка матеріалу нової теми.

Основна мета вирощування розсади – отримання ранньої продукції, підвищення урожаю овочів, просування теплолюбних рослин із довгим періодом росту в більш північні райони, підвищення інтенсивності використання землі. Використання розсадного методу вирощування рослин дає можливість у перші фази їх росту займати площу в 50-200 разів меншу, ніж та, що необхідна їм на постійному місці вирощування. Таким чином, вирощуючи розсаду на дуже малій площі, легше створити для рослини оптимальні умови, а на основній площі в цей період можна вирощувати рослини з коротким періодом вегетації (редис, цибулю на зелень, салат).

225

У залежності від кількості необхідної розсади її можна виростити в кімнаті, теплиці, теплих приміщеннях, використовуючи ящики, поживні горщики, паперові стаканчики та ін. пристосування. Кількість необхідної розсади ми визначаємо за такою таблицею: Культура

Площа

Кількість рослин

Капуста рання і цвітна: 10 м2

середня

10 м2

пізня

10 м2

Помідори:

10 м2

низькорослі сорти

10 м2

Кабачки, патисони

10 м2

Завдання – вирахуйте, яку кількість розсади

помідорів нам необхідно

виростити, щоб засадити поле в овочевій сівозміні на НДЗД площею 300 м2. (600 шт.). Треба також врахувати, що при вирощуванні розсади частина рослин може загинути. Тому треба виростити на 15-20% більше, ніж розраховано (+120 шт.). При вирощуванні розсади необхідно знати оптимальні терміни висівання насіння, щоб отримати здорову розсаду з гарним листям та розвиненою кореневою системою. Розсада, яка висаджуватиметься у відкритий ґрунт, повинна бути загартованою. Вчитель пропонує учням скористатися таблицею: Терміни вирощування та висаджування розсади овочевих культур Культура

Вік розсади днях

Висівання насіння у

Термін

Місце

Терміни висаджування розсади у відкритий ґрунт у Поліській зоні

Капуста

55-65

20-25.01

Теплиця

рання

226

10-20.04

Капуста пізня 35-40

15-20.04

Парник

або 05-10.06

відкритий ґрунт Помідори

55-60

10-20.03

Теплиця

20-30.05

Перець,

55-60

10-20.03

Теплиця

25.05-05.06

22-25

20-25.03

Теплиця

15-25.05

баклажан Огірки, кабачки, патисони Розглянувши таблицю, учні повинні зробити висновок, що насіння помідорів у зоні Полісся висівається 10-20 березня. Практична робота. Інструктаж із техніки безпеки. У вступній бесіді керівник гуртка розповідає учням, як підготувати ящик для висівання насіння і яке значення дренажу; як підготувати ґрунт для посіву, як заповнити ящик ґрунтом, вирівняти і легко ущільнити його біля стінок ящика, пояснює значення цих прийомів; як зробити борозенки для висівання з використанням маркувальної дощечки. Потім учитель дає конкретні вказівки про проведення роботи. Інструктивна картка 1.

Насипте на дно ящика тонкий шар (1-2 см) битих черепків, а на них –

ґрунт. Трамбівкою розрівняйте ґрунт у ящику і трохи ущільніть (демонстрація). 2.

За допомогою маркерної дощечки видавіть борозенки поперек ящика.

Віддаль між борозенками – приблизно 3 см. Глибина борозенки для насіння помідорів і капусти – приблизно 6-8 мм. 3.

Підготувавши борозенки, приступайте до сівби. Насіння потроху

висипайте з пакетика на долоню лівої руки, а правою рукою беріть насіння маленькою пучкою і, рухаючи злегка пальцями, висівайте його в борозенку. Слідкуйте, щоб насіння падало приблизно на віддалі 3-5 мм одне від одного (демонстрація).

227

Засипте висіяне насіння спеціально підготовленим пухким ґрунтом

(нарівні з краями борозенки). Після цього обережно полийте ґрунт теплою водою з лійки з дрібним ситечком (демонстрація прийомів засипання насіння і поливу). 5.

На етикетці простим олівцем напишіть назву культури, сорту, дату

висівання і своє прізвище (демонстрація зразка заповненої етикетки). 6.

Поставте ящики в тепле місце (указати конкретно). Поки світло не

потрібне, можна поставити ящики один на один. Завдяки такому розміщенню ящиків, поверхня ґрунту не буде пересихати. Верхній ящик можна закрити папером або плівкою. Зробіть записи в щоденнику. Контрольні питання: 1.

Як підготувати ящики для висівання насіння?

Яке значення має правильна глибина загортання насіння?

Чому для загортання насіння беруть особливий ґрунт?

Як правильно поливати ящики з висіяним насінням? Література

1. Давыдов В.Д. Советы огородникам / Давыдов В.Д. – Донецк: Донбас, 1989; 2. Занятия по сельськохозяйственному труду: [метод. пособие для учителя / под ред. А.Е. Ставровского]. – М.: Просвещение, 1974; 3. Растениеводство / [под ред. П.П. Вавилова]. – М.: Агропромиздат, 1986; 4. Робота в гуртках юннатів / [Л.П. Манорик, С.А. Клименко, Г.П. Пустовіт та ін.]. – К.: Радянська школа, 1989.

План-конспект заняття гуртка юних фермерів Сушениця

Людмила

Іванівна,

керівник гуртків КЗ «Чернігівська обласна натуралістів»

228

станція

юних

Тема: Овочівництво закритого ґрунту. Пікірування розсади овочевих культур. Мета: навчити юннатів пікірувати сіянці помідорів, баклажанів, перцю і вирощувати розсаду для відкритого ґрунту. Виховувати у дітей любов до праці. Розвивати трудові вміння та навички. Методи: розповідь, бесіда, практична робота. Прилади і матеріали: пікірувальні кілочки, маркери, листки, підготовлені парники, горщечки, виготовлені з поживної суміші. Хід заняття 1.

Організаційний момент.

Актуалізація опорних знань.

Практична робота: пікірування розсади.

Підсумки. Закріплення нового матеріалу.

Самостійна робота. Спочатку

юннатам слід нагадати правила з техніки безпеки під час

практичної роботи. Роботу з пікірування розсади слід проводити своєчасно, бо перерощені рослини витягуються і виростають ослаблені, що потім сприяє знищенню врожайності культур. Під час бесіди юннатам показують корені розсади різних рослин. Якщо проводилось підживлення, використовувався поживний ґрунт, то вони мають добре розвинений корінь, але ростуть густо. Найкраще пікірувати розсаду в стадії сім’ядольних листочків, але не пізніше початку появи справжнього листочка. Рослини родини пасльонових пікірують у парники. Перед початком роботи дітям слід нагадати про будову кореня та роль кореневих волосків, що корінь росте в довжину і важливо, щоб він поширювався в найбільш поживному, сприятливому для росту і розвитку шарі ґрунту, мав максимально розгалужену будову. Тому пікірування рослин – це дуже важливий і відповідальний агротехнічний захід, від якого залежить якість розсади, а також і врожайність культур. 229

Перед тим, як приступити до роботи, слід впевнитись, що ґрунт у парниках достатньо вологий і пухкий. Потім за допомогою маркерної дошки розмітити посадочні лунки. Для пікірування розсади маркер слід підібрати з потрібною відстанню між зубцями. В нашому випадку помідори пікіруються квадратногніздовим способом на відстані 8 см (8 см х 8 см). Юннатів гуртка розділили на три ланки, і кожна отримує ящик із рослинами. Перша ланка – ящик із помідорами, друга ланка – ящик із перцем, третя ланка – ящик із розсадою баклажанів. Перед тим, як почати пікірувати, треба перевірити, щоб ящики з розсадою були добре зволожені і ґрунт добре тримався на коренях рослин. У такому разі прикореневі волоски будуть найменш вражені і рослини добре перенесуть пересаджування. Потім із добре политого розсадного ящика обережно, щоб не пошкодити коренів, викопуємо кілька рослин, і лівою рукою тримаємо одну рослину за стебло, а великим і вказівним пальцями правої руки відщипуємо головний корінь. Потім пікою підправляємо лунку, розмічену маркером для висаджування рослин, і опускаємо туди рослину майже до сім’ядольних листочків. Пікірувальний кілочок втикають у ґрунт поруч із рослиною і придавлюють ґрунт до коренів по всій довжині, а не тільки зверху. Необхідно, щоб корінь торкався ґрунту, а не висів у повітрі, бо він із нього братиме вологу і поживні речовини. Потім

кожний

юннат

по

черзі

повинен

взяти

кілька

рослин

продемонструвати, як правильно пікірувати розсаду. Решта дітей спостерігають і вказують на допущені помилки, якщо такі мали місце. Після закінчення пікірування розсаду необхідно помірно полити теплою водою, намагаючись, щоб вода більше попадала на ґрунт, а не на рослини, і не збивала їх. Якщо деякі рослини впали і прилипли до ґрунту, то їх слід підняти кілочком. Після поливання парники накривають рамами, матами, щоб захистити рослини від перегрівання, особливо в сонячні дні. Після закінчення пікірування слід написати етикетку; вказати назву культури, сорт, дату пікірування і прізвища дітей, що виконали роботу і втикнути її в ґрунт поряд із рослинами. Після закінчення роботи діти повинні помити інвентар і здати керівнику.

230

У щоденнику дослідницької роботи слід вести фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин. Парники потрібно систематично провітрювати. В догляд за рослинами також входять підживлення їх мінеральними та органічними добривами. Його проводять через 10 днів після пікірування раз на тиждень розчинами мінеральних і органічних добрив. Для першого підживлення на 10 л води потрібно взяти 40 г сульфату амонію, 80 г суперфосфату і 40 г калійної солі. Друге підживлення проводять у фазі двох справжніх листків розчином, до якого входять така сама кількість води, а мінеральних добрив вдвічі більше. Третє підживлення проводять у фазі 4-5 справжніх листків, але не пізніше ніж за 6-8 днів до висаджування розсади у відкритий ґрунт. Поливати розсаду помідорів треба не часто, але добре, краще в першій половині дня. Відносна вологість повітря в парниках не повинна перевищувати 60-70 %. Друга і третя ланки будуть пікірувати розсаду в горщики з поживною сумішшю, тому що перці і баклажани погано переносять пересаджування, хворіють – і це впливає на врожайність культур. А також перець і баклажани – це більш теплолюбні рослини. Коренева система перців менш розвинена, ніж помідорів, тому розсаду треба частіше поливати, але не перезволожувати ґрунт. Баклажани вимогливі до тепла, вологи і поживності ґрунту. Найкраща температура для росту та розвитку рослин – 25-30 0С. Тому розсаду баклажанів і перців бажано вирощувати в теплиці і загартовувати перед висаджуванням у відкритий ґрунт. Закріплення знань Контрольні питання: 1.

Навіщо пікірують розсаду?

У якій фазі розвитку рослини її найкраще пікірувати?

Чому при пересаджуванні важливо придавлювати ґрунт до кореня?

Чи можна поливати розсаду холодною водою? Чому?

Чому розсаду треба притіняти? 231

Чому необхідно загартовувати розсаду?

Самостійна робота в ланках Завдання: з набору ілюстрованих карток вибрати ті рослини, які вирощуються: а) розсадним способом – І ланка; б) безрозсадним способом – ІІ ланка; в) не вирощуються в нашій місцевості – ІІІ ланка. Література 1.

Занятие по сельськохозяйственному труду в 4-7 классах: [метод.

пособие для учителя / под ред. А.Е. Ставровского]. – М.: Просвещение, 1974. – 288с. 2.

Копилка опыта: [учеб. пособие / сост. Н.Г.Полякова]. – Мн.: ПК ООО

«Полибиг», 1999. – 204 с. 3.

Методичні засади реалізації пріоритетних напрямів експериментально-

дослідницької

діяльності (із досвіду роботи еколого-натуралістичних центрів

України): [виробничо-практичне видання]. – К.: видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. – 468 с. 4.

Робота в гуртках юннатів / [Л.П. Мандрик, С.А.Клименко,

Г.П. Пустовіт та ін.]. – К.: Радянська школа, 1989. – 144 с. ТЕМА ЗАНЯТТЯ: ПОДОРОЖ КРАЇНОЮ ЛЕГУМІЇ Романюк І.В., керівник гуртків Волинського обласного

еколого-

натуралістичного центру Мета: узагальнити знання гуртківців з овочівництва, перевірити вивчений матеріал

із

класифікації,

різноманітності

овочевих

культур.

Сприяти

формуванню у дітей мінімуму агротехнічних знань і практичних умінь із вирощування овочів. Розвивати у школярів інтерес до сільськогосподарської праці.

Виховувати любов до природи, повагу до людей, що працюють на землі. 232

Методи: бесіда, ігрові прийоми. Тип заняття: еколого-натуралістична гра. Обладнання:

1. Кросворд «Овочеві городні рослини». 2. Картки з варіантами відповідей. 3. Назви рингів і турів. 4. Малюнки бур’янів. 5. Малюнки шкідників овочевих культур. 6. Альбом «Овочеві рослини».

Хід заняття 1.

Вступ.

І тур «Проблеми країни Легумії».

ІІ тур «Парад Легумів».

Ринг 1. «Найдавніші». Ринг 2. «Чудо-зелень». Ринг 3. «Капуста не пуста, сама іде в уста». Ринг 4. «Другий хліб». Ринг 5. «Запасаючі корені». Ринг 6. «Від семи недугів». Ринг 7. «Різнокольорові плоди». 4.

ІІІ тур «Країна Легумія потребує допомоги».

Завдання 1. «Друзі і вороги легумів». Завдання 2. «Ваші вміння». 5.

Висновки.

Вступ. Доброго дня. Запрошую вас здійснити подорож до країни, якої немає на географічній карті. І все-таки вона існує. Іноді вона велика – поглядом не охопиш, іноді маленька – така, що поміститься на підвіконні. Країну називають ЛЕГУМІЄЮ. Це країна цілковитої тиші. Коли її жителі хворіють або хочуть пити, допомоги вони благають беззвучно. Якщо ви потурбуєтесь про них, у боргу не залишаться: невдячних серед легумів немає. Але турбуватися про них треба найбільше весною і влітку. Пізньої осені в Легумії майже нікого не залишається. 233

Подорожувати по цій країні можна лише пішки, і може так трапитися, що ліва нога у вас опиниться на півночі, а права – в тропіках. «Легум» в перекладі з французької мови – овоч, а країна, як ви уже здогадалися – город. З’явилася Легумія дуже давно, приблизно 9 – 10 тис. років тому. Отже, в добру путь для знайомства з країною Легумією. А оцінювати ваші знання буде журі у складі: І Тур «ПРОБЛЕМИ КРАЇНИ ЛЕГУМІЇ» Завдання 1. Зараз ми познайомимося із жителями країни Легумії. А допоможе нам кросворд «Городні рослини» Г О Р О Д Н І

Р О СЛ И Н И

Кожна правильно розгадана загадка і запис у кросворді приносить 1 бал (ведучий по черзі загадує командам загадки). 1. Без рук, без ніг, а по тичині в’ється. (Горох). 2. Сидить дівка в коморі, А коса її надворі. (Морква). 3. Сам червоний, а чуб зелений. (Буряк). 4. Довгий, зелений, Добрий солоний, добрий і сирий. Хто він такий? (Огірок). 5. Хоч зубів багато маю Та нікого не кусаю. Сама свиням і коровам Я на зуби попадаю. (Кукурудза). 6. Що то за голова, 234

Що лиш зуби та борода? (Часник). 7. На городі, щоб дозріти, Треба добре загоріти. Треба більше, як тиждень, Головою вниз висіти. Ми червоні та рум’яні, Соковиті й запашні. На кусочки нас поріж, Посоли і з хлібом їж. (Помідори). 8. Не кінь, не віл, а прив’язаний. (Гарбуз). 9. Без очей, без рук, а лізе на дрюк. (Квасоля). 10. Латка на латці, а всередині гризь. (Капуста). 11. І печуть мене, і варять мене, І їдять, і хвалять, бо я добра. (Картопля). 12. Я кругленька, червоненька, З хвостиком тоненьким. На городі мене рвуть І до столу подають. (Редиска). 13. Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник). 14. Сидить Марушка в семи кожушках, Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля). 15. Кругла, а не місяць, біла, а не папір. 235

З хвостиком, але не миша. (Ріпа). 16. Червоний Макар по полю скакав, А в борщ плигнув. (Перець). Завдання 2. (Ведучий по черзі задає командам запитання) Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. 1. Рослини, які вирощують заради соковитих частин, отримали назву... (овочеві культури). А

зараз

ми

пригадаємо,

як

класифікують

овочеві

культури

за

господарськими ознаками. 2. Овочеві культури, з яких у їжу споживають боби (плоди і насіння), називають... (бобовими). 3. Овочеві культури, з яких у їжу споживають зелень, називають... (зеленими). 4. ...

качан, або потовщене стебло...

(капустяними).

5. ...

бульби…

(бульбоплідними).

6. ...

коренеплоди ...

(коренеплідними).

7. ...

плоди

(плодовими).

...

8. Які бувають Легуми по відношенню до тепла? (Холодостійкі та теплолюбиві). Завдання 3. Із запропонованих варіантів відповідей треба вибрати правильні. 1.

Окультурення диких овочевих рослин почалось:

а) 1-3 тис. років тому; б) 4-6 тис. років тому; в) 9-10 тис. років тому. _________________________ (1 бал) 2.

За тривалістю життя овочеві рослини бувають:

а) однорічні; б) дворічні та однорічні; 236

в) однорічні, дворічні та багаторічні. ___________________________ (1 бал) 3. «Російським дивом» називали цього петербуржця городника-самоучку в Кельні, Відні, Філадельфії, Брюсселі, Парижі. Одинадцять золотих, сорок одну срібну, а всього 63 медалі отримав він на міжнародних виставках, був вибраний членом Паризької Академії сільського господарства, промисловості і торгівлі, засідав на зборах Петербурзького Вільного економічного товариства і Російського садівництва поряд із професорами. Як звати цю людину, яка проживала в Петербурзі 150 років тому. а)

Юхим Грачов;

б)

Олексій Смирнов;

в)

Павло Іванов.

________________________(3 бали) 4. У Санкт-Петербурзі на Ісакіївській площі є скромний на вигляд будинок з підписом «ВІР». Організатором і першим директором його з 1920 до 1940 року був видатний вчений-ботанік, генетик, агроном. Під його керівництвом із 70 країн світу з усіх континентів співробітниками ВІРу було привезено до Ленінграда більше 180 тис. зразків насіння, створено унікальну колекцію рослин. Завдяки його

працям

стало

відомо

про

батьківщини

багатьох

важливих

сільськогосподарських культур. Хто ця людина? а)

Павлов І.;

б)

Вавілов Микола Іванович;

в)

Петров М.В. ________________ (3 бали)

5. Чайний сервіз, виготовлений на замовлення одного великого вченогоботаніка в Китаї, прикрашала його улюблена рослина – лілія північна. Хто цей вчений? Він жив у 1707 – 1778 роках. а)

Ламарк Жан Батіст;

б)

Брем А.;

в)

Ліней Карл. ____________ (5 балів) 237

6. Де встановлено пам’ятник картоплі? а)

Поблизу Парижа, на тому місці, де вперше була посаджена картопля;

б) В м. Мендід’є, на батьківщині Пармантьє, військового аптекаря, який поширив картоплю у Франції; в)

В Німеччині, в м. Гарце, де був проведений перший дослід із

вирощуванню картоплі. ________________ (5 балів) Слово надається журі. ІІ Тур «ПАРАД ЛЕГУМІВ» Путівником на цьому етапі гри буде табло, на якому розміщено відповіді різного ступеня складності. Учасники гри мають можливість самі відкрити ці запитання-завдання. Ринг 1. «НАЙДАВНІШІ» (легуми, з яких у їжу використовують боби – плоди і насіння) 1 бал. Цей овоч – герой безлічі морських пригод. Через нього океанічний пароплав «Дніпро», який сів на рифи поблизу протоки Босфор, був переламаний навпіл. Винуватцем виявилося насіння рослини, яким було набито трюми пароплава, вода проникла в трюми, намочила вантаж. Насіння стало розбухати все більше і більше. І залізна арматура не витримала. Відома історія, що ця рослина врятувала криголам «Сєдов», який був запертий крижинами в північних морях. Паростки його врятували команду. Рослина

ця

холодостійка.

Насіння

її містить

багато

білків,

крохмалю,

різноманітних вітамінів. Нестиглі плоди дуже люблять діти. (Горох). 2 бали. Із усіх овочевих рослин овоч має найбільше і найважче насіння. Людина почала вирощувати його ще в кам’яному віці. Овоч холодостійкий і вологолюбивий. Важко знайти город, де б його не вирощували. (Боби). 3 бали.

Цю рослину вирощували з незапам’ятних часів. На Русі вона

відома з ХІХ ст. Рослина однорічна. Розрізняють кущові форми, кущові зі звисаючими верхівками тонких пагонів, напіввиткі та виткі. Насіння блискуче, 238

лаковане, з різним малюнком, як річкові камінці. В сирому вигляді не їдять. Що це за рослина? (Квасоля). 4 бали.

Розрізняють два типи проростання насіння рослин: надземний

(сім’ядолі виносяться на поверхню ґрунту) і підземний (сім’ядолі залишаються в землі). Який тип проростання більш досконалий і чому? (Підземне проростання насіння більш досконале, так як забезпечує сім’ядолям захист від поїдання тваринами, витоптування, коливань температури і т. д.). Ринг 2. «ЧУДО-ЗЕЛЕНЬ» (легуми, з яких у їжу споживають зелень, тобто листя) 1 бал. Виросла травка, до їжі приправка, Всі її пожитки – духмянії нитки. Що це за рослина? (Кріп). 2 бали. Цей овоч – виходець зі Стародавньої Персії. На Сході його називають «золотим овочем». В Росію потрапив у середині ХVІІІ ст. Листя його корисне в будь-якому віці, апетитне в усі пори року. Римський лікар Гален (ІІ ст. н.е.) писав: «Коли я почав старіти і хотів виспатися, я міг собі дати спокій, лише з’ївши на ніч порцію ...»

З італійської мови назва овочу перекладається, як

«солені». Що це за рослина? (Листовий салат). 3 бали. Який овоч називають «царицею зелені»? У давні часи на Русі його називають драгун-трава. (Естрагон (тархун)). 4 бали. Овочева рослина непоказна, з розеткою округло-видовжених листків, у центрі якої виростає квітконосне стебло. В багатьох державах Західної Європи та Азії це найчастіше вживана листова овочева культура. Головна її цінність – вітаміни та енергетичні речовини. Так, білку в цій рослині в 1,5 рази більше, ніж у молоці, та вдвоє більше, ніж у капусті. Назвіть цей овоч. (Шпинат).

239

Ринг 3. «КАПУСТА НЕ ПУСТА, САМА ІДЕ В УСТА» (легуми, з яких у їжу споживають качан або потовщене стебло) Качан капусти – розросла верхівкова брунька. В результаті швидкого наростання нового листя і повільного росту стрижня утворюється велика брунькаголовка капусти. Але чи всі види капусти однакові? 1 бал. Батьківщина цієї овочевої рослини – побережжя Середземного моря. Почали вирощувати її ще в кам’яному віці. В Росію вона потрапила у ХVІІ ст. В Стародавній Греції вважали, що рослина володіє всіма відомими на Землі «сімома благами»: гарячим, холодним, сухим, вологим, солодким, гірким, гострим. В нашій країні під цю культуру відведено 30 % площі, зайнятої овочами. Що це за рослина? (Білоголова капуста). 2 бали. Назвіть родича білоголової капусти, про якого йдеться в загадці. Корінь, стебло, лист – Не годяться для їди, А засаджений город! Що ж ми покладемо в рот? (Цвітна капуста). 3 бали. Вона зовсім не схожа на капусту, хоч це один із її видів і також входить до капустяної родини. Знали її і вживали в їжу ще давні римляни, які називали цю рослину «каулоріпа», тобто стеблова ріпа. Звідси й походить сучасна назва цього овочу. (Капуста кольрабі). 4 бали. Господиня дачної ділянки обірвала зелене листя капусти на корм кроликам. Чи правильно вона зробила? (Ні, не правильно. Органічні речовини, які містяться в зеленому листі, в процесі фотосинтезу відтікають в біле листя качана, де і накопичуються). Слово надається журі. Ринг 4. «ДРУГИЙ ХЛІБ» (легуми, з яких у їжу вживають бульби) 240

1 бал. Коли цю овочеву рослину привезли до Європи, в кожній країні її називали по-своєму: англійці – «потато» (їм здалося, що новинка – родичка батату, теж чужоземної рослини з солодкими їстівними бульбами), голландці – «аардантель» – «зелене яблуко», французи – «поль», «де терр» – «земляне яблуко», італійці – «тартуфель», тому що бульби, як і гриби трюфелі, викопують із землі, фіни – «тарту». Як називають цю рослину у нас? (Картопля). 2 бали. Цей овоч відомий як земляна груша. Рослина бульбоносна. Бульби грушовидні, білі, жовті, рожеві, червоно-фіолетові. Рослина холодостійка. Овоч дуже корисний. Назвіть цю рослину. (Топінамбур). 3 бали. Чи треба скошувати бадилля картоплі перед збиранням врожаю? (Бадилля картоплі старіє після достигання бульб. У цей час воно особливо швидко уражається грибковими хворобами, які передаються потім на бульби. Тому бадилля треба скосити і винести з городу. Після скошування приріст бульб припиняється, шкірка їх стає більш щільною). 4 бали. Чому насіння бульби картоплі необхідно позеленити після збирання? (Світло сприяє утворенню в бульбах картоплі соланіну. Ця речовина захищає їх від проникнення і розвитку бактерії, запобігає передчасному проростанню бульб, пошкодженню їх шкідниками, особливо мишами. Такі бульби вживати в їжу і на корм худобі категорично заборонено, тому що соланін отруйний). Ринг 5. «ЗАПАСАЮЧІ КОРЕНІ» (легуми, з яких в їжу вживають коренеплоди) 1 бал. У нашій країні цей коренеплід посідає місце після капусти і моркви. Про нього складено багато загадок. Відгадавши одну із них, ви впізнаєте цей коренеплід. Що таке: на городі зелене, Саме червоне, з кінця гостре, 241

В землю вросло? (Буряк). 2 бали. Цей легум можна побачити на ринках усіх країн. У нього смачний і солодкий коренеплід оранжевого, червоного, жовтого і навіть білого кольору. Легум багатий на вітаміни, цукри, мінеральні солі та інші біологічно активні речовини. Особливо багато в його коренеплодах каротину, із якого в організмі людини та тварин виробляється вітамін А. Що це за овоч? (Морква). 3 бали. Ця овочева рослина з кореня завивається, а з маківки розстилається. Окультурена вона приблизно 40 століть тому. Очевидно, відбувалося це на побережжі Атлантичного океану і Північного моря. В нашій країні цей овоч вирощували майже одночасно з виникненням рільництва. Їли його пареним, вареним, з квасом, з маслом і просто так. Овоч часто згадується в російських народних казках і загадках. Здавна добре відома цілюща сила цієї овочевої рослини. Назвіть цей овоч. (Ріпа). 4 бали. У цієї овочевої рослини і з корінця, і з вершків, і з насіння готують ліки аніол. Воно може замінити хінін для того, хто страждає від малярії. Цей овоч – ціла маленька аптека. Рослина холодостійка. Назвіть її. (Петрушка). Ринг 6. «ВІД СЕМИ НЕДУГІВ» (легуми, з яких у їжу споживають цибулини) 1 бал. Який овоч тричі змінює свою назву? (Цибуля. Дрібне, чорне, як вуглинки, насіння – чорнушка; маленька цибулька, що виросла з насіння, – сіянка; посаджена в грядку цибулька потовщає і перетвориться на цибулюріпку). 2 бали. На овочевих ринках ранньої весни продають пучечки, зовнішньо схожі на конвалію, зі смаком часнику. Як називається цей овоч? (Черемша).

242

3 бали. Яка цибуля ніколи не цвіте? (Багатоярусна цибуля. Замість квітів у цієї цибулі на стеблі звисають повітряні цибульки в 3-4 яруси, одна зв’язка над іншою. В нижньому ярусі найбільші, завбільшки зі сливу, в верхньому ярусі – як горошини. Так вони і достигають у повітрі, не торкаючись землі). 4 бали. Овоч називають зміїною травою, так як здавна його застосовували як засіб, що відлякує змій. В одному зі старовинних російських травників можна прочитати, що цей овоч вважається загальними запобіжними ліками від отрути, укусів змій, інфекційних хвороб (від чуми). (Часник). Ринг 7. «РІЗНОКОЛЬОРОВІ ПЛОДИ» (легуми, з яких у їжу споживають плоди) 1 бал. Сотні років триває ця війна без зброї, без гармат, без жодного вистрілу. І немає їй і не буде кінця. Війна людини з природою через овочеву рослину, яку ні в одній країні не їдять так багато, як у Росії та Україні. Прохолодний запах його плодів збуджує апетит. Цінний овоч і тим, що його можна заготовити на зиму. Для цієї рослини людина збудувала дім. Плоди його споживають у їжу нестиглим. Що це? (Огірок). 2 бали.

Що за ягода: гірка, але не горобина, Чорна, але не чорниця, Росте не в лісі, а на городі І не вміщається в роті? (Баклажан).

3 бали. Важко входила в світ ця овочева рослина. Ще в середині минулого століття її називали «зловонною». А більша частина людства його навіть не вирощувала. Навіть на батьківщині, в Південній Америці, індіанці ним не спокусились. Ніхто досі не розібрався, що сталося. І чому раптом у наш час ця рослина з останнього місця серед овочів перемістилась на перше. Її охрестили Клеопатрою рослинного світу, натякаючи на те, що ніхто не може встояти перед її чарами. В різних країнах плоди цієї рослини називають по різному: італійці звуть 243

«золотим яблуком», французи – «яблуком кохання». Як називають цю рослину у нас? (Томат (помідор)). 4 бали. Плід цієї рослини прославив себе як військовий засіб. У 1532 році іспанські конкістадори розпочали поєдинок з індіанцями. Іспанці мали перевагу в чисельності війська, озброєні, мали бойову виручку. Але бій закінчився перемогою індіанців, які перемогли за допомогою овочевої рослини. Назвіть цю рослину. (Червоний, стручковий, гіркий перець. Поблизу табору військ іспанців індіанці насипали на тліюче вугілля мелений перець, який містить гірку речовину капсацин. Від вуглин у сторону супротивника стелився білий їдкий дим. Дим викликав чхання, кашель, сльозоточивість у солдат. Солдати, покидавши зброю, кинулись втікати. Так перець допоміг індіанцям отримати перемогу над іспанцями). Слово надається журі. ІІІ Тур «КРАЇНА ЛЕГУМІЯ ПОТРЕБУЄ ДОПОМОГИ» Завдання 1. Друзі та вороги легумів. Поки виростиш легумів, довго і настирно доводиться боротися з бур’янами. Чи впізнаєте ви їх у загадках? (По 4 загадки кожній команді, за правильну відповідь – 1 бал) 1. Всі кажуть, що бур’ян я – Та доля вже така. Росту я скрізь і всюди І звати ... (лобода). 2.

Зла, як вовчиця, пече, як гірчиця, Що це за диво? Це ж бо ... (кропива).

Виріс у поля злий, колючий, В усі сторони голки. (Будяк).

Жовтоока очмана 244

Засіда в нас на ланах. Де оселиться вона, Не вдається ярина. (Свиріпа). 5.

Виростаю скрізь і всюди, Можуть їсти мене люди. Як мені кругом не бути, Як я маю парашути? (Кульбаба).

Я рослина дика, Чіпляюся до вух, Скажіть тепер, юннати, Як мене зовуть? (Лопух).

Я бур’ян дикоростучий. Де захочу проростаю, Та для кролів корисний, Бо поживність таки маю. (Осот).

Я маленький бур’янець, Зеленим моріжком землю накриваю, Страх вологу полюбляю ... Як зовуть мене? (Мокрець).

Чи вмієте ви розпізнати небезпечних для легумів комах. За кожну правильну відповідь - 1бал. (Атлас шкідників та хвороб овочевих, баштанних культур і картоплі). 1. Білокрилка. (табл. 6). 2. Хрестоцвітна блішка. (табл. 11). 3. Капустяна совка (табл. 14). 4. Капустяний білан. (табл. 15). 5. Цибулева муха. (табл. 24). 245

6. Колорадський жук. (табл. 37). На аркуші паперу за 1 хвилину учасники гри повинні написати найбільшу кількість тварин-друзів країни Легумії. За кожну правильну відповідь команди отримають 1 бал. Завдання 2. «ВАШІ ВМІННЯ» ( 2 бали за правильну відповідь) 1.Чи треба враховувати особливості проростання насіння при вирощуванні овочевих рослин? (Насіння рослин, у яких сім’ядолі виносяться назовні (наприклад, квасолі), не повинні сіятися глибоко, тому що сходи не зможуть пробити товстий шар ґрунту і загинуть). 2. Чому необхідно враховувати експозицію схилів при проведенні агротехнічних робіт (посів, догляд, збирання врожаю)? (Північний і південний схили отримують різну кількість сонячної енергії. Південні схили нагріваються краще, північні – менше. Тому на південних схилах і збір врожаю треба проводити раніше). 3. Уявіть, що ви власник земельної ділянки, розміщеної на похилому схилі балки. В якому напрямку – поперек чи вздовж схилу – ви будете здійснювати оранку, культивацію і посів? Чому? (Поверхневий стік талих і дощових вод змиває на схилі верхній родючий шар землі, що сприяє розмиву ґрунту з утворенням ритвин і промоїн, які з часом можуть перетворитися

в яри. З метою захисту

ґрунту від ерозії всі агротехнічні заходи треба здійснювати поперек схилу). 4. Під час висаджування розсади капусти на постійне місце у рослин прищипують головний корінь. Чому? Чи впливає це на врожай? (Прищипування кінчика головного кореня при пікіруванні розсади призводить до зупинки його росту і розростання бічних коренів у верхньому родючому шарі ґрунту. Так як поступання в рослину поживних речовин при цьому збільшується, то це збільшить врожай в 1,5 рази). 5. В які періоди росту рослини потребують підживлення? (Підживлення необхідно здійснювати, коли відбувається сильний ріст рослин і коли формується врожай (післясходовий період і закінчення цвітіння). У першому випадку 246

проходить швидке наростання кореневої системи, а потім листя, у другому випадку – іде посилене накопичення речовин для продуктивних органів (наприклад, бульби картоплі та інші)). 6. Як правильно збирати врожай овочевих культур? Придумайте продовження до заданої ситуації: -

Теплолюбиві овочеві рослини збирають ... (до початку осінніх

заморозків). -

Урожай зеленних овочів збирають ... (до початку цвітіння).

Урожай огірків, кабачків збирають ... (на початку формування

насіння). -

Помідори збирають ... (вибірково, стиглі плоди помідорів, вчасно не

зірвані з куща затримують ріст і достигання наступних). -

Перці збирають ... (в стані стиглості).

Врожай цибулі-ріпки збирають ... (одночасно з теплолюбивими

овочевими культурами, коли відбувається вилягання і пожовтіння бадилля). -

Що раніше збирають: буряк чи моркву, і чому? (Буряки раніше, бо

коренеплід розміщений на меншій глибині. Ознака готовності до збирання – пожовтіння і всихання нижнього листя). Слово надається журі. ВИСНОВКИ Ось і закінчилась наша подорож. А, можливо, й ні? Країну Легумію ви будете пам’ятати і в полі, і на городі, і в овочевому магазині, і на базарі, і на кухні, і за обіднім столом. Зараз дуже просто зварити борщ чи приготувати салат. Але для того, щоб цей час настав, скільки відкриттів було зроблено, скільки праці було затрачено! Тому скажемо ДЯКУЮ всім, хто створив країну Легумію, хто розширив її кордони, примножив її багатства: сміливим мореплавцям, мудрим вченим, невідомим індіанцям, терпеливим бабусям і дідусям, умільцям і ще багатьом іншим людям, всім, хто шукав, відкривав, сіяв, жав, ростив.

247

Скажемо спасибі і тим, хто прийшов їм на зміну, знову шукає, проводить досліди, творить ... і тим, чиї трудові руки в землі, хто садить, сіє, вирощує для себе і для вас! А, можливо, вам самим захотілося сіяти і садити. Це одна з найбільших радостей – побачити, як насіння, яке ви вкинули у землю, дає паростки. Я дякую вам, учасники гри, що проявили цікавість, вміння, показали свої знання.

«З А Г А Д К И Н А Г Р Я Д Ц І» 1. У Північній Америці

цей овоч вважали отруйним. Одного разу

недоброзичливці додали його в жарке, що приготували для Джорджа Вашингтона. Слава Богу, отруїти першого президента не вдалось. Французи називали його «яблуком кохання», італійці – «золотим яблуком», а слов’яни нарекли «скаженими

ягодами». В цих «ягодах» – багатий набір

вітамінів, а заліза більше, ніж у курячому м’ясі. За вмістом вітаміну С цей овоч не поступається лимонам. Його сік відмінно збуджує апетит. 2. У Стародавньому Єгипті її подавали на десерт у відвареному вигляді – Піфагор вважав, що вона підтримує бадьорість і веселий настрій. У ній багато вітамінів (В1, В2, В6, С, РР, К) і корисної для кишківника клітковини, що робить її незамінною при хворобах серця і профілактиці атеросклерозу. Особливо відомий цей овоч у квашеному вигляді, так як у ньому на диво добре зберігається вітамін С. 3. На батьківщині цього овочу – в Стародавній Елладі вінки, сплетені з його пагонів і листя, надягали як ознаку смутку, а на Русі – в честь свята Русалок. Напевне, це єдиний «мешканець» городу, чиє листя і корінь використовуються в кулінарії однаково часто. Листя рослини в п’ять разів багатше на вітамін С, ніж лимон. А відвар коріння відомий як ефективний сечогінний засіб. Сік і відвар листя рекомендується для відбілювання ластовиння (веснянок). 4. У Середні віки вважали, що замість цього овочу, залишеного в лісі ввечері, наступного дня можна знайти ... злиток золота. Це – вдячність гномів. 248

Овоч буває темно-фіолетовий, жовтий, оранжевий, білий. У ньому є майже всі вітаміни, відомі в природі, і багато біологічно активних речовин, із яких найбільше відомий – каротин. Маски з тертої кашки цього коренеплоду особливо корисні для сухої і старіючої шкіри. 5. Пухнасті гілочки цієї рослини, що доповнюють букети троянд, намальовані на давньоєгипетських папірусах. Ефірні масла роблять його прекрасною запашною приправою. А вода, настояна на його насінні, – перший засіб для зняття шлункових коліків у дітей. У листі багато корисних речовин: каротин, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни – С, В1, В2, РР, фолієва кислота. 6. Її батьківщина – Стародавній Китай. У храмах Єгипту вклонялись як божеству. Воїни Олександра Македонського брали цей овоч із собою в походи. А на Русі з його допомогою оберігались від тифу і чуми, вживали в їжу і розвішували вінки в хатах. Овоч багатий на вітаміни; ароматичні масла успішно борються з вірусними інфекціями. Лікувальні маски із соку – один із найкращих народних методів зміцнення коріння волосся. А шкірку інколи використовують для фарбування тканин. 7. Дикі родичі цього овочу і зараз зустрічаються в Середземномор’ї. Лише їх корінь білий, твердий і несмачний. «Вдосконалившись» за віки, він став багатий на цукри, вітаміни і мікроелементи, серед яких такі рідкісні, як йод і кобальт. Тому цей коренеплід рекомендують при малокрів’ї, серцевих хворобах і порушеннях обміну речовин. А раціональні господарки використовують не лише корінці, а й молоді «вершки» цього дару природи. До речі, овоч можна назвати державним для України – продукт його переробки йде на експорт. 8. Батьківщина цієї рослини – Південна Америка. Її вирощують із незапам’ятних часів. Хоч у Європі про неї вперше дізналися близько 500 років тому. Чутка про «земляні яблука» рознеслась тоді по Європі, але не всюди новинка була до смаку. В Росію була завезена при Петрі І. Чимало труднощів переборола ця рослина, перш ніж завоювати загальне визнання. Зараз цю рослину називають «другим хлібом». 249

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ВІКТОРИНА Ґрунт Що ми удобрюємо: ґрунт чи рослину? (Ґрунт). Що ми підживлюємо: ґрунт чи рослину? (Рослину). Що з’явилося раніше: перегній чи рослина? (Рослина). Які рослини збагачують ґрунт азотом? (Бобові – горох, люцерна, конюшина тощо). Які ґрунти вапнують? (Кислі). Які ґрунти краще пропускають вологу? (Піщані). Які ґрунти називають «жирними»? (З великим вмістом перегною). Чому чорноземні ґрунти такі родючі? (Тому що в них багато перегною). У якій зоні України знаходяться підзолисті ґрунти? (У лісовій). Як впливають на ґрунт дощові черви? (Роблять ходи, розпушують ґрунт). Коренева система 1. Яке значення мають корені? (Закріплення рослин у ґрунті, поглинання із ґрунту і транспорт води і розчинених речовин, синтез біологічно активних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин, депо запасних поживних речовин). 2. Які ви знаєте типи кореневої системи? (Мичкувата і стрижнева). 3. Яку кореневу систему ми називаємо мичкуватою? (Головний корінь рано відмирає або не відрізняється від численних додаткових коренів (однодольні рослини)). 4. Які корені називають стрижневими? (Головний корінь добре виражений і відрізняється від бічних (дводольні рослини)). 5. Які ви знаєте видозміни коренів? (Повітряні, ходульні, дихальні, чіпкі, втягуючі; коренеплоди (морква, петрушка, буряк), кореневі бульби (жоржини)). 6.

Як

сільському

господарстві

збільшують

кореневу

(Пікіруванням). 7. Чи може корінь зруйнувати камінь? (Може, кислотою). 250

систему?

8. Чому корінь росте вниз? (Під дією сили земного тяжіння). 9. Чи бувають повітряні корені?

(У тропічних рослин, наприклад

монстери). 10. Що таке грибокорінь? (Співжиття грибів з коренями). 11. Яка довжина кореня пшениці? ( 500 м, якщо з сумувати довжину всіх корінців). Стебло 1. Яке значення має стебло? (Опора для листків і бруньок, транспорт мінеральних і органічних речовин, запасаюча функція, фотосинтез речовин, визначає положення рослини у просторі). 2. Як розрізняють бруньки за розташуванням? (Верхівкові та бічні). 3. Як поділяють бруньки за функціями (Вегетативні, вегетативногенеративні, генеративні). 4. Яке значення має листок?

(Фотосинтез, газообмін, транспірація,

вегетативне розмноження). 5. Чому листок зелений? (Хлорофіл зелений). 6. Чи справедливі слова про листя в байці І.А. Крилова? (Ні). 7. До яких листків рослини, молодих чи старих, швидше надходить вода з розчиненими мінеральними солями? (До молодих). 8. Які листки на стеблі, верхні чи нижні, восени опадають раніше? (Які раніше з’явилися на стеблі). 9. Чому „в багрянець і золото” одягаються листяні ліси восени? (Руйнується хлорофіл і лишаються жовті пігменти – каротин і ксантофіл). 10. Чому зрізані рослини-сухолюби в’януть не так швидко, як рослинивологолюби?

(Сухолюби

краще

пристосовуються

до

зменшення

випаровування). 11. Рослини випаровують багато води. Чому? (Сильне випаровування води захищає листя рослин від перегрівання). 12. Чи знаєш ти рослину, що розмножується листками? (Фуксія, сансев’єра, бегонія, бріофіліум тощо).

251

Квітка 1. Навіщо квіткам яскраві пелюстки, запах, нектар? (Для приваблювання комах, які їх запилюють). 2. Квітка яких рослин схожа на метелика? (Бобових або метеликових). 3. Чи є рослини, в яких квітки цвітуть один день, навіть менше? (Льон). 4. Які квітки кірказону підняті вгору, а які звисають? (Запилені звисають, не запилені – підняті вгору). 5.Як запилюються квітки тютюну пахучого? Адже вони закриті і відкриваються тільки на ніч. (Тютюн пахучий запилюють нічні метелики). 6. При збиранні кукурудзи виявилося, що зерна на окремих качанах розміщені островками. Чому так? (Неповне запилення жіночих квіток). Рослини і світло 1. Для рослин якого походження – з екватора чи помірних широт потрібен довший світловий день? (Для рослин помірних широт). 2.У яку пору дня в листках рослини – найбільше поживних речовин? (Увечері, бо за світловий день нагромаджуються поживні речовини, а вночі відтікають у інші органи). 3. Що станеться з рослиною короткого світлового дня, якщо для неї продовжити

світловий

день?

(Ростиме,

але

затримуватиметься в своєму розвитку – тобто з урожаєм). 4. Чому в пеларгонії, що стоїть на вікні, листочки звернені на один бік? (Світло спричинює рух листків; затінений бік черешків листків росте швидше, ніж освітлений, від чого листки повертаються до світла). Плоди 1. Ботаніки розрізняють справжні і несправжні плоди. Які ж плоди називають справжніми і які несправжніми? (Справжні утворені з маточки, несправжні – з інших частин квітки, наприклад квітколоже).

252

2. Плід боба помилково називають стручком. Чим схожі і чим відмінні обидва плоди? (Біб розкривається двома стулками; стручок має всередині перегородку). 3. Що таке супліддя? У яких рослин воно є? ( це несправжні плоди, що утворюються з квіток одного і того ж суцвіття і зрослися між собою: малина, шовковиця, ананас). 4. Які ви знаєте рослини з плодами-ягодами і плодами-кістянками? (плодиягоди у смородини, помідора; у гарбуза – ягодоподібний плід, у вишні кістянка). 5. Чи є насіння, що повзає по землі? 6. Насіння яких рослин може перепливати моря і океани? (Сейшельської пальми, кокоси). 7. Які рослини розкидають своє насіння на велику віддаль? (Огірок-пирскач). 8. Які пристосування є в рослинах для поширення плодів і насіння вітром? (Крилатки). 9. Чи є в природі «живі сівалки». Культурні рослини 1. Яку рослину називають „другим хлібом”? (Картопля). 2. Введення в культуру якої рослини пов’язано з наполеонівськими війнами? (Цукровий буряк). 3. Який хлібний злак росте у воді? (Рис). 4. З плодів якої рослини виготовляють ізюм? (Виноград). 5. В яких умовах ростуть дикі родичі кавунів? (У пустелях). 6. Яку частину капусти споживає людина: в білоголової, цвітної і в кольрабі? (Листя, суцвіття, стебло).

253

Перевір на досліді 1. Юннат посадив дві грядки картоплі. На одній посаджено верхівками догори, а на другій – основами. На якій ділянці раніше достигне урожай картоплі? (Верхівками догори – дасть урожай раніше). 2. У яких умовах можна виростити бульби на надземних стеблах картоплі? (При тривалому затемненні надземних стебел). 3. Чому при зберіганні взимку бульби картоплі втрачають вагу?

(При

зберіганні дихають, втрачаючи при цьому поживні речовини, тому легшають). 4. Що на картоплі помідори ростуть – не жарт. Як це довести? (Потрібно до

стебла

пророщеної картоплі прищепити

живці помідорів,

які після

приживлення дадуть урожай). 5. Два учні змагалися, хто виростить більший урожай картоплі? Обидва поливали її, розпушували ґрунт, підгортали кущі. На добре розвинених стеблах один із них обірвав багато листків, а другий зірвав верхівки пагонів і квіти. Як на вашу думку, хто з них зібрав більший урожай і чому? (Обривати треба не листя, яке утворює органічні речовини, а верхівки пагонів та квітки, які споживають багато поживних речовин й цим знижують урожай). 6. На великому полі конюшини вже закінчувалося її цвітіння. Бригадир, оглянувши поле, сказав, що запізнилися з сінокосом. Поясніть, чому бригадир зробив такий висновок. (Щоб мати поживне сіно, травостій косять на початку цвітіння рослин, після цвітіння багато поживних речовин йде на утворення насіння). 7. Який зв’язок між кількістю кішок у селі та врожаєм насіння конюшини в полі біля села? (Джмелі запилюють конюшину, миші їдять джмелів, коти їдять мишей). 8. Який найбільший урожай можна зібрати з пшеничного поля? (140 ц/га при вологості зерна 15,5%; такий урожай зібрав зі свого поля англієць Гордон Ренні). 9. Які овочі мають найнижчу калорійність? (Огірки – 16 кал в 100 г; це пояснюється тим, що вони мають в основному складі воду).

254

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ЗАГАДКИ Тисяча братів підперезані одним поясом. (Сніп). Діряве рядно все поле покрило. (Стерня). Під небом стояло, Красою буяло. Як прийшли з ножами – Відлучили від мами. (Снопи). Сини підперезані, а батько без пояса. (Снопи і стіжок). Скільки на небі зірок, Стільки на землі дірок. (Стерня). Ішов довгов’яз, у землю ув’яз, із землі всіх повитягав. (Дощ і рослини). Загадаю загадку, закину на грядку: Нехай моя загадка до літа лежить. (Озимина). Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а вуса має? (Ячмінь). На городі молода Пишні коси розпліта, У зеленії хустинки Золоті хова зернинки. (Кукурудза). Без рук, без ніг, а пнеться на батіг. (Квасоля). Сидить дід над водою та й киває бородою, Хто йде не мине, за борідку ущипне. (Горох). 255

Летить коник, басує, полем-долом пустує. Ніхто його не піймає і ніхто не загнуздає. (Вітер). Коли був я молодим, набравсь лиха та біди: Всяк любив мене мій кохав, і щипав мене, й кусав, А коли я став старий, хтось окропом обварив. (Горох). Я росла в темній темниці, Як зросла – взяли в світлиці, З мене шкуру всі деруть, Мене варять, мене труть, Пироги з мене печуть. Відгадайте, хто ж я є, Скажіть ви ім’я моє. (Картопля). Стоїть тичка, на тичці мазничка, А в мазничці сто зеренець – Хто відгадає, той буде молодець. (Мак). Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля). Головата, дженджуриста, Сорочок наділа триста, А нога одна. (Капуста). Стоїть півень на грядках у червоних чобітках. (Буряк). У земляній сиджу коморі, а коса моя надворі. (Морква). Стоїть при дорозі на одній нозі, Голова мала, а в ній тьма. (Мак). 256

Довгий, зелений, добрий солений, Добрий і сирий – хто він такий? (Огірок). Стоїть півень на току в червоному ковпаку. (Мак). Що без дірки наливається? (Овочі). Під хворостом яйце з хвостом. (Огірок). Маленьке, біленьке, а бабу з воза зсадить. (Гриб). Що у вашому городі стає першим у пропозиції, Виростає щодоби, як у лісі ті гриби? (Огірки). Справив собі на вижках хижку, А в тій хижці по сто кліток, А в тих клітках по сто діток. (Мак). Ой загляну я у гай, А там хлопців а-я-яй, То носаті, то кирпаті, На котрого не глянь. (Огірки). Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник). Біг через пліт, зачепився і висить, а не вмирає. (Гарбуз). У зеленій оболонці, а всередині – як сонце. (Кавун). Висить шапличок, а в тім шапличку сімсот козачків. (Соняшник). 257

Проти сонця, де тепленько, Там свинки лежать гладенькі. А як тільки осінь прийде, Зразу з хати баба вийде, Одрубає, де хвости, Кличе діда, щоб нести. (Гарбузи). Ні вікон, ні дверей, Повна хата людей. (Гарбузи). Стоїть дом, повен зерном, Скільки чорних хаток, стільки білих паніматок. (Соняшник). Стоїть пані в лісочку, має червону сорочку, Хто іде, той поклониться. (Суниця). Два костюки, два лопухи, чотири ходори, дев’ятий Матвій. (Корова). Сидить дівчина в траві, лице її у крові. (Суниця). Повернулося до сонця золоте донце. (Соняшник). Прийшла дівка з гір, несла на собі сім шкір, Як їх розбирали, всі над ними ридали. (Цибуля). У городі два сади, один цвіте, другий – ні. (Коноплі). Парубійко я вродливий, дуже гарний, не шкодливий, І росту собі на волі на городі і у полі, Квіт до сонця повертаю, за те й назву собі маю. І олію з мене б’ють, і макуху дістають, 258

І в веселий свята час дам щось кожному із вас. (Соняшник). Стоїть при дорозі на одній нозі І шапочку має та нікого не вітає. (Гриб). Що не робить ані болі, ані печалі, а до сліз доводить? (Цибуля). Іван-білобран в білу сорочку вбрався, Під землю сховався. (Часник). Маленький, чепурненький, крізь землю пройшов, Червону шапочку знайшов. (Червоноголовець). Хлопець Мартин похилився через тин, А дівчина Гапка: «невже в тебе гарна шапка?» Ще й жовта китиця проти сонця світиться, Як прилетять горобці, буде тобі, як вівці Від сірого вовка. Що це за примовка? (Соняшник). Сидить Марушка в семи кожушках, хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля). Тіло викидають, шкіру носять, а голову їдять. (Льон). Що то лиш за голова, що лиш зуби та борода? (Часник). За лісом-приліском синенький вогонь горить. (Льон). Як зростав – у землю ліз, Хто дістав – утерсь від сліз. (Хрін). У лозі на одній нозі. (Гриб). 259

Зелені ноги косиці виросли вгору з землиці, А зубата головище коренем-усом у землю свище. (Цибуля). Голова на верху, а борода в землі. (Часник). На полі я був синенький, Край води я був біленький, Опинився в човнику швиденькім, Потім під ножиком гостреньким. (Льон). Навесні радую тебе, Влітку прохолоджую тебе, Восени годую тебе, І взимку грію тебе. (Дерево). Червоний колір, а винний на смак, Кам’яне серце, в чому то так? (Вишня). Жовтоока очмана Засіда в нас на ланах. Де оселиться вона, Не вдається ярина. (Свиріпа). Літом одягається, на зиму одежі цурається. (Ліс, листяні дерева). Література 1. Верзилин Н.М. Учитель ботаніки / Верзилин Н.М. – Ленинград: Детская литература, 1984. 2. В путешествие по стране Легумии // Биология в школе. – 1999. - № 1. – С. 5359. 3. Вчимося розгадувати кросворди / Розкажіть онуку. – 2000. - № 17. – С. 46-49. 260

4. Кивотов С.А. Загадки о растениях / Кивотов С.А. – М.: Просвещение, 1993. 5. Надеждина Н. А. Где щи, там и нас ищи / Надеждина Н.А. – М.: Детская литература, 1989. 6. Надеждина Н.А. Вокруг света по стране Легумии / Надеждина Н.А. – М.: Детская литература, 1989. 7. Небесный С. Юным овощеводам / Небесый С. – М.: Детская литература, 1985. 8. Смирнов А. Мир растений / Смирнов А. – М.: Молодая гвардия, 1988. 9. Смирнов А. Вершки и корешки / Смирнов А. – М.: Детская литература, 1986. РОЛЬОВА ГРА «ЗНАЙОМІ НЕЗНАЙОМЦІ» Тихонюк Н.С., Влас З., керівники гуртків Хмельницького обласного екологонатуралістичного центру Заходять юннати. В руках у одного з них згорнутий листок ватману. Вони сідають за стіл, на якому накреслений план навчально-дослідної ділянки еколого-натуралістичного центру. Юннати розглядають його. Звучить музика. І учень: Поставили

перед нами завдання на занятті гуртка: наші

пропозиції з тематики дослідницької роботи. Що ж ми можемо придумати? Давайте, друзі, ваші ідеї. Діти

фантазують.

Вони

дають

пропозиції посадки

на

ділянці

незвичайних рослин. І юннат: А

що,

якби перед

нашим Центром посадити бамбукові

дерева? Бамбук швидко росте, гарний і вудочки можна з нього робити. ІІ юннат: Та що бамбук! От, якби посадили ананаси і кокосові пальми! Уявляєте? /Робить замріяне обличчя/. ІІІ юннат: А ось за Центром я б посадив

мандарини й апельсини.

Прийшов на заняття восени, а вони висять на гілках оранжеві, гарні, смачні.

261

IV юннат: Друзі! Про що ви говорите! Другий рік ходите на заняття гуртка, повинні розуміти, що ці рослини не можуть жити на нашій ділянці - тут же не субтропіки! Давайте серйозно, час іде, а ми нічого не вирішили. V юннат: А що ти пропонуєш? /Іронічно всміхається/. Картоплю, буряки, кукурудзу вирощувати? Це ж нецікаво. ( Юннати його підтримують.) VI юннат: Ми ці рослини щодня бачимо. Про них ми все знаємо. Я за незвичайні рослини. Їх суперечку перериває стук: з`являється картопля, пшениця, кукурудза, буряк, соняшник, помідор. Картопля: Ви як хочете, а я не можу більше мовчати, чуєте, що про нас говорять ці молоді люди? А ну, всезнайки, що ви можете розповісти про мене? VII юннат: У нас всі юннати вас знають. Ви - картопля, яка росте на ділянках нашого екологічного центру. Ми часто до вас приходимо. Картопля: І це все, що ви знаєте про мене? (Юннати знизують плечима) Картопля: Замало,

замало. Ви мене засмутили і моїх вірних друзів

образили. Ось і довелось мені навчити вас. Доведеться познайомити вас із тими рослинами, які ви бачите щодня, але так мало про них знаєте. І ведучий: Небезпечне «яблуко диявола» - картопля. Невже це про вас так говорили? Картопля: Не вірите, що про мене – звичайну, буденну картоплю – можна отак сказати: «яблуко диявола»? Ви тому мені не вірите, що нічого про мене не знаєте! ІІ ведучий: Ну, перестаньте, тіточко Картопелько! Яка з вас таємнича, небезпечна рослина? І чого ми про вас не знаємо? Картопля: А знаєте ви про те, що мене аж тричі відкривали? А про те, що я – королівська квітка? Що я була заборонена церквою? Не знаєте! А одразу ж «звична», «буденна»... І ведучий: Та гаразд, не гнівайтесь, тітонько. Ми ж не хотіли вас образити. Краще розкажіть про все послідовно. 262

Картопля: З чого б почати? Ага, з відкриттів. Вперше мене відкрили індіанці. Дуже давно. Це було так. Високо в горах Південної Америки вони побачили дивну рослину, вона мала гіркі на смак «ягоди» і на гілках, і на корінні. Індіанці назвали цю рослину «папа». І ведучий: Так вперше тебе відкрили. А вдруге як? Картопля: Вдруге мене відкрили іспанці в 1536 році. Вони знайшли незвичайні

корені, які нагадували іспанцям земляні гриби - трюфелі. Так я

стала «тартуфоло». Ведучий: Іспанці, мабуть, привезли додому ці «тартуфоло» і почали їх розводити і їсти. Картопля: Ні, все було зовсім не так. Привезти-то мене привезли, але... Церква в Європі оголосила заморські бульби «чортовими яблуками»

заборонила їх. І довго б ще люди не їли картоплю, якби не Антуан Пармантьє. Він посадив картоплю на своєму городі так, щоб ніхто не бачив. І найняв солдатів охороняти город. Проте

солдати робили це якось дивно: вдень вони

пильно охороняли його, а вночі тихо і мирно спали. Зацікавившись цим, селяни закрадались, викопували картоплю і садили на своїх городах. А Пармантьє на це якраз і розраховував. Ведучий: Так, я ще чув, що букети квітів картоплі прикрашали одяг короля Франції Людовика XVI. І що за одну гілочку цих скромних і непоказних квітів платили по десять золотих монет. А як втретє відкрили картоплю? Картопля: Віра в те, що я - не «чортове яблуко», глибоко вкоренилась і в Німеччині. Королям доводилось силою вводити мене і карати селян, які не хотіли саджати мене. Ведучий. Чи давно знають картоплю в Україні? Картопля: Вважається, що мене посадили в 1805 році на Харківщині. Ведучий: Багато цікавого ви можете почути не тільки про картоплю, але й про інші рослини, які ростуть на наших ділянках. Перше слово я хочу надати сестрам. Входять пшениця і жито і, посіваючи, говорять: «Сійся-родися, жито, пшениця...» 263

Звучить музика. Пшениця: Я - Пшениця, а молодшу сестру звуть Жито. Якби ви могли повернутися в глибину віків і подивитися, що сіяли найдавніші люди, ви б не побачили на полях ні кукурудзи, ні картоплі, ні соняшника. А я вже сіяласьродилась, годувала стародавніх людей. Ведучий: Так гордовито про себе сказала пшениця, бо її на нашій землі сіяли ще за три тисячоліття до нас. А де твоя прабатьківщина, Пшенице, де живуть твої дикі прародичі? Пшениця: На землі є багато місць, де живуть мої дикі родичі. Це і простори Малої Азії, і гірські райони Закавказзя, і Балкани. Ведучий: А що про себе розповіси ти, Житечко-Жито? Жито: Я - Жито, і корінь у мене той самий, що й у слова жити. Ведучий: А що б сказало жито

про своїх родичів і про свою

прабатьківщину? Жито: Батьківщиною моєю люди вважають гірські райони Північної Америки та Західної Азії. Нас тринадцятеро у матінки-природи. Та лише мені вдалося прийти до людей, решта - дванадцять – вільні як вітер, ростуть, де хочуть, нікого не радують. Он в Афганістані росте дике ламке жито. Так, селяни там після того, як зберуть пшеницю, змушені віниками вимітати колюхи ламкого жита з поля, щоб не засмічувалась земля. Ведучий: Що ж, продовжимо знайомство. Кого ж ми представимо наступного? Як? А мене представляти непотрібно? Думаю, що всі юннати мене впізнали. Як мене звуть? Юннати /хором/: Буряк! Юннат: Буряк! Та що ти цікавого можеш про себе розповісти? Буряк: Як же ви помиляєтесь! Ви думаєте, мабуть, що ми, буряки, така собі нецікава й несмачна рослина, що і назва наша, і походження, і вік сірі, нудні, буденні. Ось послухайте. Ми, буряки, дуже давні. Ми росли ще в саду вавилонського царя два тисячоліття тому. Люди вирощували нас не заради коренів, а заради листя, з якого готували салати. 264

Ведучий: Так ви всі від того мангольда й походите? Буряк: Ні, ми, сучасні буряки, походимо не від одної, а від двох давніх родин. У Європі жила родина мангольдів. Тут люди ще довго їли салати з листя мангольд. А на Сході вавилонські, арабські й перські селяни поступово почали переконуватися в тому, що наші корені солодші за листя.

Селяни

старанно доглядали за нами, відбирали на насіння найбільші, найсолодші корені. І так було досить довго: дві родини буряків годували людей у різних кінцях

світу: одна - листям, друга - корінням. Хто привіз у Європу буряки? Буряк:

Нас привезли лицарі зі своїх хрестових походів. Привезли, як

«дивину заморську», сіяли в садах, а не на городах. Та з часом розібралися, і перекочували ми на грядки, поряд з мангольдом. Від двох сортів і пішли сучасні. Ведучий: А на Україну ви як потрапили? Буряк: По Чорному морю, а далі по Дніпру привезли нас у Київську Русь, а звідти вже ми перебралися до Польщі, Литви та інших країн. Помідор /виходить уперед/: А тепер послухайте мою історію. Ведучий: А хто ви такий? Помідор: Я - сеньйор помідор! Ведучий: А чому, власне, ви – «сеньйор», а не «містер»? Адже ви американець. Колумбове відкриття? Помідор: Це довга історія. Та спробую її вам розповісти. Іспанці з Америки завезли мене до Європи, але назву дали страшну: «вовчий персик», бо мене оголосили отруйним. В XV столітті я потрапив до Голландії і тут мене уже назвали не «вовчий персик», а «золоте яблуко». Ведучий:

А коли помідори приїхали до нас?

Помідор:

Вперше я з`явився в Росії у 1780 році.

Ведучий: Як жили помідори в Америці увесь цей час

після

«відкриття»? Якими вони стали? Помідор: А ніяк не жили і ніким не стали. Місцеве населення - інки і ацтеки – було зігнано зі своїх земель переселенцями. Садити нас було нікому. Про нас просто забули. Пройшло 100 років перш, Америки, але вже з Європи. 265

ніж ми знову потрапили

до

Ведучий: І як же вас зустріли американці? Помідор: З недовірою,

нас боялись, вважали, що ми отруйні. Нам

довелося вдруге завойовувати свою рідну землю. Юннат: Ось би ніколи не подумав, що ці звичні для нас рослини розкажуть стільки цікавого! Юннат:

А мені вже починає здаватися, що це незвичайні і дивні

Юннат:

Звичайно,

рослини. нелегко

вибрати

рослини

дослідницької ділянки, правильно розмістити їх із

для

навчально-

врахуванням біологічних

особливостей, вимог до світла, ґрунту. Ми не прощаємося з вами, наші любі друзі, а весною зустрінемось на ділянці Центру.

ДОСЛІДЖЕННЯ ҐРУНТУ Пінчук Микола Олександрович, методист Національного екологонатуралістичного центру учнівської молоді Ґрунтознавство вивчає ґрунти, їх утворення (генезис), еволюцію, будову, склад,

властивості,

закономірності

поширення

та

шляхи

раціонального

використання у різних галузях народного господарства, передусім у зв'язку з формуванням головної властивості ґрунту – родючості. В.В. Докучаєв дав вперше наукове визначення ґрунту, назвавши ним денні (приповерхневі) горизонти пухких геологічних порід (будь-яких), природно змінених сумісним впливом води, повітря та різного роду організмів (живих і мертвих). Тим самим він сформулював «поняття про ґрунт як самостійне природно-історичне тіло — продукт взаємодії: а) породи, б) клімату, в) рослинних і тваринних організмів (біоти), г) рельєфу, д) віку країни». Живі організми, поселившись колись вперше на геологічних породах, поступово перетворюють їх, акумулюють поживні речовини, а після відмирання збагачують верхні горизонти порід елементами живлення, новоутвореними органічними і мінеральними речовинами, які використовуються наступними поколіннями біоти. Тому у 266

приповерхневому шарі земної суші поступово накопичуються елементи живлення, вода, повітря, створюються всі екологічні умови для росту і розвитку вищих рослин, формуючи цим головну, якісно найважливішу властивість ґрунту — родючість, яка відрізняє його від геологічної породи. Завдяки родючості ґрунти забезпечують усі умови для отримання необхідних урожаїв вирощуваних культур. Тому В.Р. Вільямс (засновник агрономічного ґрунтознавства) називав ґрунтом «поверхневий горизонт земної суші, здатний продукувати урожай рослин». Вимога П.А. Костичева вивчати властивості ґрунтів щодо потреб культурних рослин стала лейтмотивом сільськогосподарського ґрунтознавства, заснованого О.Н. Соколовським. Мета й завдання дослідження ґрунту визначаються його важливістю як однієї з центральних природничих та агрономічних дисциплін, яка вивчає ґрунт різнопланово. Відбір і підготовка зразків ґрунту до аналізу Для одержання достовірних даних про склад та властивості ґрунтів дуже важливим є правильно взяти зразок ґрунту в полі і вміло його підготовити до аналізу. Відбір ґрунтових зразків для аналізів проводять після описування морфологічних ознак ґрунту в розрізах із виділених генетичних горизонтів або шарів ґрунту, починати потрібно знизу. Відібрані проби висушують до повітряносухого стану в добре провітрюваному приміщенні. Для цього ґрунт насипають тонким шаром (1-2 см) на чистий папір, великі грудки подрібнюють руками. Для прискорення сушки ґрунт декілька разів перемішують. Приблизно через 3-4 дні ґрунт досягає повітряно-сухого стану. Висушені проби зберігають у сухому приміщенні, в якому не повинно бути парів аміаку, кислот та інших реактивів. Висушену

пробу

ґрунту

зважують

на

технічних

терезах,

ретельно

перемішують, висипають на листок паперу, відбирають коріння, включення та новоутворення. Для відбирання середнього зразка ґрунт розрівнюють тонким шаром у вигляді квадрату і ділять по діагоналі на чотири частини. Дві протилежні частини

267

висипають до коробки, додають у середину етикетку, а другу етикетку приклеюють на стінку коробки. Із залишеного на папері ґрунту беруть у паперовий пакетик пробу для підготовки визначення гумусу та азоту. Ця проба береться до розтирання ґрунту в ступці, тому що з розтертого ґрунту неможливо вибрати подрібнене коріння. Пробу для визначення гумусу та азоту готують шляхом ретельного вилучення всіх корінців та подрібнення до розміру 0,25 мм. Ґрунт,

що

залишився,

розтирають

фарфоровій

ступці

гумовим

наконечником пестика і просіюють через сито з отвором 1 мм. Частинки, що не пройшли через сито, знову розтирають у ступці і просіюють через теж сито. Цю операцію повторюють до тих пір поки на ситі не залишиться скелет ґрунту – кам’янисті частинки розміром більше 1мм. Скелет ґрунту переносять у фарфорову чашу, заливають водою, кип’ятять протягом 1 години, потім переносять на сито розміром 1мм, промивають водою і висушують.

Скелетну

частину

ґрунту

враховують

при

визначенні

гранулометричного складу. Просіяний ґрунт знову перемішують, висипають на лист паперу, розрівнюють тонким шаром і ділять на великі квадрати (4х4 см). Із квадратів рівномірно беруть приблизно 10 г ґрунту для підготовки на валовий аналіз. Ґрунт, що залишився, переносять знову до коробки або пакета і використовують для аналізів. Методики підготовки зразків більш докладно буде викладено при проведенні того чи іншого аналізу. Лабораторна робота № 1 ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНУЛОМЕТРИЧНОГО СКЛАДУ ҐРУНТУ Тверда фаза ґрунту складається з частинок різного розміру, які називаються гранулометричними (механічними) елементами, а їх відсотковий або відносний вміст - гранулометричним (механічним) складом. У залежності від хімічного складу гірських порід, на яких утворився ґрунт, характеру їх вивітрювання і ґрунтоутворення, гранулометричні елементи можуть бути різного розміру. Гранулометричні елементи в залежності від своїх властивостей об’єднані за розміром у фракції (табл.1). 268

Класифікація фракцій гранулометричних елементів (за Н.А. Качинським) Назва фракцій гранулометричних елементів Каміння Гравій Пісок крупний Пісок середній Пісок дрібний Пил крупний Пил середній Пил дрібний Мул грубий Мул тонкий Колоїди

Розмір, мм >3 3-1 1-0,5 0,5-025 0,25-0,05 0,05-0,01 0,01-0,005 0,005-0,001 0,001-0,0005 0,0005-0,0001 < 0,0001

Найбільш великі частинки (понад 1 мм) – каміння і гравій – утворюють ґрунтовий скелет, а частинки розміром менше 1мм – дрібнозем. Групу гранулометричних елементів розміром більше 0,01 мм – «фізичним» піском, а групу розміром менше 0,01 мм - «фізичною» глиною. Назва «фізичний» або «фізична» означає, що частина ґрунту з такими розмірами мають схожі фізичні властивості з піском або глиною. Гранулометричні елементи мають різний мінералогічний та хімічний склад. Найбільш крупні гранулометричні елементи (ґрунтовий скелет, «фізичний» пісок і пил) представлені в більшості первинними мінералами (квари, полові шпати, апатити, магнетит тощо). Найбільш мілкі гранулометричні (мул, колоїди) представлені вторинними мінералами (каолініт, монтморилоніт, гіпс, мірабіліт тощо). Вторинні мінерали визначають головні фізичні та хімічні властивості ґрунту, вони є основними постачальниками елементів живлення рослин. Мулиста фракція (< 0,001 мм) має найбільшу ємність поглинання поживних речовин, перевищує у цьому в 10-15 разів пилуваті частинки і в 30-50 разів - піщані. Характеризується мінімальною водопроникністю, але максимальною вологоємністю і водопіднімальною здатністю.

269

Пилувата фракція (0,05-0,001 мм) відрізняється великим вмістом первинних мінералів. Ґрунти з переважанням середнього та дрібного пилу – дрібноструктурні, мають погану повітря- і водопроникність, але значну водопіднімальну здатність. При обробітку вони спричиняють великий опір, проявляють значну липкість. Піщана фракція (> 0,05 мм) має велику водопроникність, не пластична, не набухає. Переважання в ґрунті піску спричиняє сильне спрацювання ґрунтообробних знарядь праці. Співвідношення між вмістом у ґрунті "фізичного" піску і "фізичної" глини лягло в основу класифікації ґрунтів за гранулометричним складом (табл. 2). 2. Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом для степового типу ґрунтоутворення (за Н.А. Качинським) Назва гранулометричного складу Пісок пухкий Пісок зв'язаний Супісок Суглинок легкий Суглинок середній Суглинок важкий Глина легка Глина середня Глина важка

Вміст гранулометричних елементів, % < 0,01 мм > 0,01 мм 0-5 5-10 10-20 20-30 30-45 45-60 60-75 75-85 >85

100-95 95-90 90-80 80-70 70-55 55-40 40-25 25-15 <15

За гранулометричним складом ґрунти розділяються на легкі (піщані, супіщані), середні (суглинисті) та важкі (глинисті). Такий розподіл базується на питомому опору ґрунту ґрунтообробним знаряддям, на легких він становить 0,2-0,3 г/см2, важких - 0,6-0,7 г/см2, тобто глинисті ґрунти обробляються "важче", ніж піщані. Знання гранулометричного складу ґрунту дозволяє в деякій мірі характеризувати властивості ґрунту та його родючість. Найбільш цінними, з агрономічної точки зору, є ґрунти, які містять приблизно однакову кількість «фізичного» піску та «фізичної» глини, або це будуть ґрунти середньо- і важкосуглинкового гранулометричного складу. 270

Для оцінки меліоративних властивостей гранулометричний склад є відправною умовою для розрахунків відстані між відкритими каналами і дренами (при проектуванні осушувальних та зрошуваних меліоративних систем). Гранулометричний склад ураховується при проведенні зрошення по борознах, на легких ґрунтах борозни розташовують із меншою відстанню між їх осями, ніж на ґрунтах важкого гранулометричного складу. Кількісне визначення вмісту в ґрунті гранулометричних фракцій називають гранулометричним аналізом. Існує декілька методів визначення гранулометричного складу, в їх основу покладені різні принципи. У польових умовах його визначають візуально та на дотик. До лабораторних методів відносять просіювання на ситах, відмулювання в проточній та стоячій воді, ареометричний метод (зміна щільності суспензії за рахунок осідання взмулених частинок), центрифугування, розділення частинок сухого ґрунту в струмені повітря, метод піпетки тощо. Візуальне визначення гранулометричного складу ґрунту Візуальні методи базуються на визначенні гранулометричного складу за зовнішніми ознаками за допомогою органів чуття (на вигляд, на дотик, роздавлюванням

сухого

зразка),

тому

ці

методи

називають

також

органолептичними. Серед них розрізняють мокрий та сухий методи визначення гранулометричного складу ґрунту. Сухий метод. У польових умовах часто приходиться мати справу з повітряносухими зразками ґрунту. Суху грудку або щіпку ґрунту розглядають на дотик, кладуть на долоню і ретельно розтирають пальцями або роздавлюють у ступці. Гранулометричний склад при цьому визначають за станом сухого зразка, відчуттям при розтиранні та кількістю піску (табл. 3). Мокрий метод. Зразок розтертого ґрунту зволожують до тістоподібного стану, за якого ґрунт найбільш пластичний. У подальшому ґрунт розкочують на долонях у кульку, потім у шнур товщиною 3 мм і пробують звернути кільце діаметром 3 см. Гранулометричний склад визначають за пластичністю (табл. 4). Результати

візуального

визначення

записують до табл. 5. 271

гранулометричного

складу

ґрунту

ВИСНОВОК. Вказують повну назву гранулометричного складу ґрунту, прогнозують його властивості та зазначають оптимальність. 3. Визначення гранулометричного складу сухим методом Гранулометричний склад ґрунту Пісок Супісок Суглинок легкий піщаний Суглинок легкий пилуватий Суглинок середній піщаний Суглинок середній пилуватий Суглинок важкий піщаний Суглинок важкий пилуватий Глина

Стан сухого ґрунту Сипучий Грудки слабкі, легко роздавлюються Грудки руйнуються з невеликим зусиллям Грудки неміцні Агрегати руйнуються із зусиллям, відчувається кутастість форм Агрегати руйнуються з деяким зусиллям Агрегати щільні, кутасті Агрегати роздавлюються із зусиллям, мають гострі ребра Агрегати дуже щільні, кутасті

Відчуття при розтиранні сухого зразка ґрунту Складається майже виключно із піску Переважає пісок, дрібні частинки є домішками Переважають піщані частинки глини 20-30 % При розтиранні відчувається шорсткість, глинисті частинки втираються в шкіру Половина глини, піщані частинки ще добре розпізнаються Відчуття тонкого борошна зі слабопомітною шорсткістю Піщаних частинок майже немає, переважає глина Відчуття тонкого борошна, шорсткості немає Дуже тонка однорідна маса, піску немає

4. Визначення гранулометричного складу ґрунту мокрим методом Гранулометричний склад ґрунту Пісок Супісок Суглинок легкий

Кульки не утворюється утворюється утворюється

Суглинок середній

утворюється

Ознаки Шнура не утворюється не утворюється утворюється не стійкий, розпадається на частини утворюється

Суглинок важкий

утворюється

Глина

утворюється

утворюється 272

Кільця не утворюється не утворюється не утворюється з тріщинами і переломами з тріщинами при надавлюванні без тріщин при надавлюванні

5. Визначення гранулометричного складу ґрунту візуальними методами Сухий метод Мокрий метод Назва Структура, Відчуття Утворення Утворення Утворення гранулометричного складу ґрунту щільність при кульки шнура кільця агрегатів розтиранні

Лабораторна робота 2 ВИЗНАЧЕННЯ ЩІЛЬНОСТІ ҐРУНТУ Масу одиниці об'єму абсолютно сухого ґрунту в непорушеному стані називають щільністю ґрунту (синоніми: об'ємна вага, питома вага скелету ґрунту), вимірюється в г/см3, кг/л, т/м3. Щільність мінеральних ґрунтів коливається в межах від 0,8 до 1,8 г/см3. Величина щільності ґрунту залежить від: • гранулометричного та мінералогічного складу. У легких за гранулометричним складом ґрунтів щільність більша, ніж у більш важчих. • вмісту гумусу. Ґрунти з великим вмістом гумусу мають щільність 1,2-1,4 г/см3, безгумусні нижні горизонти характеризуються більш високою щільністю – 1,6-1,8 г/см3, щільність староорних торф'яних ґрунтів – 0,2-0,4 г/см3. • структурного стану. Піщані безструктурні ґрунти мають щільність завжди більшу, ніж глинисті ґрунти з більшим вмістом гумусу і добре вираженою грудочкуватою або зернистою структурою; • обробітку ґрунту. Розпущення ґрунту (оранка, культивація, фрезування тощо) знижують величину щільності, а коткування, полив, випадання атмосферних опадів, прохід с/г техніки, випас худоби – збільшують. Оптимальність щільності визначаються гранулометричним складом ґрунту (табл. 6) та біологічними особливостями с/г культур.

273

6. Оптимальні показники щільності для ґрунтів різного гранскладу (А.Х. Бондарєв, 1985) Гранулометричний склад ґрунту

Щільність ґрунту, г/см3 1,0 -1,30

Важко-, середньосуглинковий Легкосуглинковий 1,10-1,40 Супіщаний 1,20-1,45 Піщаний 1,25-16,0 Нижчі границі оптимальні для більш вимогливих культур (пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник). Бавовник, люцерна, конюшина краще ростуть при більших значеннях щільності орного шару. Особливо виділяється рис, для нормального росту якого потрібна висока щільність кореневого шару. Для одержання високих врожаїв коренеплодів та бульбоплодів необхідна щільність 1,1-1,2 г/см3. Встановлено, що проникнення коренів рослин у шари ґрунту з щільністю 1,401,55 (1,60) г/см ускладнене, їх розвиток пригнічується, а при щільності більше 1,55 (1,60) г/см ріст кореневих систем неможливий. Збільшення щільності ґрунту в кореневому шарі на кожні 0,1 г/см3 призводить до зростання запасів недоступної вологи на 10%, зниження врожаю зернових культур на 10-15%. Чим сухіше ґрунт, тим більше пригнічуються рослини від підвищеної щільності, тому за рахунок зрошення можливо частково компенсувати цей негативний вплив. Від щільності залежать повітряні, водні, теплові та біологічні властивості ґрунту. З ущільненням суглинкових і глинистих ґрунтів зменшуються пористість і об'єм пop аерації, збільшується об'єм неактивних пop, у яких вода практично недоступна рослинам, знижується швидкість фільтрації. Знання щільності необхідне для генетичного аналізу ґрунту, визначення запасів води, поживних речовин, солей, розрахунків поливних та зрошуваних норм, пористості, об'ємів земляних робіт. Для визначення щільності ґрунту існують декілька методів і приладів, в основі яких лежать різні принципи: 274

• буровий - взяття зразка в непорушеному стані за допомогою циліндра-бура певного об'єму; • ріжучого кільця або циліндра - зразки ґрунту відбираються за допомогою металічних стаканів (кільця, циліндри) відомого об'єму, що вдавлюються в стінки розрізу; • фіксажний - застосування різних речовин (парафін, спермацет, бакеліт, деякі смоли), що фіксують взятий зразок ґрунту. Об'єм зразка визначається кількістю витісненої ним рідини або гідростатичним зважуванням; •

піщаний і вазеліновий - вимірювання об'єму зразка ґрунту за допомогою

сипучих або рідких речовин. Зразок ґрунту при цьому беруть буром або ножем без збереження природного складу. Вагу зразка визначають зважуванням, а об'єм заповненням пустоти, що утворилась після взяття зразка, сипучою або рідкою речовинами. Визначення щільності ґрунту методом парафінування (Пігулевського) Визначення щільності ґрунту за цим методом складається з двох частин: 1. Визначення вологості ґрунту (%); 2. Визначення об'єму зразка та щільності в перерахунку на абсолютно сухий ґрунт. 7. Визначення вологості ґрунту № Маса бюкса, г бюкса пустого

з ґрунтом до сушіння

Маса сухого ґрунту, г

Маса випаровуваної води, г

Вологість ґрунту, %

після сушіння 4

1.1. Беруть сухий, чистий бюкс. Номер, що знаходиться збоку або на дні бюкса, заносять до табл. 7, кол. 1. 1.2. Зважують бюкс з точністю до 0,001 г (табл.7, кол. 2). 1.3. Зразок для визначення щільності ґрунту в непорушеному стані за допомогою ножа закруглюють до форми, що нагадує картоплину середнього розміру. Ґрунт, що 275

зрізався із зразка, засипають у бюкс на ⅔ його об'єму або 20-30 г. 1.4. Після зважування (табл. 7, кол. 3) відкритий бюкс поміщають до сушильної шафи на 4-6 годин при температурі 105-106°С для висушування до постійної маси. 1.5. Після висушування бюкс із ґрунтом охолоджують в ексикаторі і в подальшому зважують (табл. 7, кол. 4). 1.6. Різниця між масами бюкса пустого і з ґрунтом після сушіння показує масу сухого ґрунту (табл. 7, кол. 5). 1.7. Масу випаруваної вологи знаходимо як різницю між масами бюксу з ґрунтом до сушіння і після сушіння (табл. 7, кол. 6). 1.8. Вологість ґрунту в вагових відсотках (табл. 7, кол. 7) розраховується за формулою:

Х =

де:

т1 ⋅ 100 , т2

X - вологість ґрунту, %; m1- маса випаровуваної води, г; m2- маса сухого ґрунту, г; 100 - перевідний коефіцієнт у відсотках. Робочою таблицею цього розділу є табл. 8 8. Визначення щільності ґрунту Вологість Маса, г ґрунту, % вологого зразка 1

Об'єм зразка, см3

сухого зразка з зразка з парафіном у воді зразка парафіном на повітрі 3 4 5

Щільність ґрунту, г/см

2.1. Очищений зразок ґрунту ("картоплину") обв'язують ниткою і зважують. Дані заносять до табл. 8, кол. 2. 2.2. Після зважування зразок декілька разів занурюють у чашу з розплавленим парафіном, температура якого на 2-3°С вища за точку плавлення, так, щоб зразок рівномірно покрився парафіновою оболонкою. Після охолодження запарафінований 276

зразок зважують, дані заносять до табл. 8, кол. 4. 2.3. У подальшому зразок зважують у воді, щоб визначити його об'єм гідростатичним зважуванням за законом Архімеда (тіло, занурене у воду, втрачає у вазі рівно стільки, скільки – його об'єм). Для цього зразок ниткою прив'язують до коромисла технічних ваг. Під коромисло поміщають на підставці широкий стакан із водою. Зразок занурюють у воду так, щоб він не торкався стінок і дна стакану, а також не виглядав із поверхні води, зважують, результат заносять до табл. 8, кол. 5. 2.4. У подальшому значення вологості ґрунту переносять із таблиці 7 (кол. 7) у таблицю 8 (кол. 1) і проводять розрахунки: • маси сухого зразка ґрунту за формулою: т=

100 ⋅ с1 , 100 + х

де: m - маса сухого зразка ґрунту, г; с1 - маса вологого зразка ґрунту, г; х - вологість ґрунту, %; 100 - перевідний коефіцієнт у відсотках. • об'єму зразка за формулою:

v = с 2 − с3 −

с 2 − с1 , 0,89

де: v - об'єм зразка ґрунту, см3; с1 - маса вологого зразка, г; с2- маса зразка з парафіном на повітрі, г; с3- маса зразка з парафіном у воді, г; 0,89 - об'ємна вага парафіну, г/см3; • щільності ґрунту за формулою: d=

m , v

де: d - щільність ґрунту, г/см3; 277

m - маса сухого зразка ґрунту, г; v - об'єм зразка ґрунту, см3. 9. Оцінка щільності одного шару ґрунту (Кузнєцова, 1979) Щільність Оцінка ґрунту, г/см3 1,4-1,5; > 1,5 дуже щільний 1,3-1,4 щільний 1,2-1,3 ущільнений 1,0-1,2 оптимальний (культурна оранка) <1,0 пухкий (надмірно пухкий) ВИСНОВОК. Вказують, який результат одержано, дають йому оцінку та в разі потреби вказують на заходи з оптимізації щільності ґрунту. Лабораторна робота 3 ВИЗНАЧЕННЯ ЩІЛЬНОСТІ ТВЕРДОЇ ФАЗИ ҐРУНТУ Ґрунт як фізичне тіло складається з трьох фаз: твердої, рідкої і газоподібної. Тверда фаза представлена мінеральними і органічними сполуками, рідка - ґрунтовим розчином, а газоподібна - ґрунтовим повітрям. Щільністю твердої фази ґрунту називають відношення маси твердої фази ґрунту в сухому стані до маси рівного об'єму води. Вимірюється в г/см. Наочно це можливо уявити наступним чином: якщо взяти сухий ґрунт і спресувати його так, щоб не було пop, то якраз відношення маси ґрунту до маси води того ж об'єму і є щільність твердої фази, або питома вага ґрунту. Щільність твердої фази знаходиться в межах від 1,4 - 1,7 г/см3 - торф'яні ґрунти, до 3,0 г/см3 – деякі скелетні ґрунти, червоноземи. У середньому щільність твердої фази рівна – 2,50 - 2,65 г/см3. Величина щільності твердої фази ґрунту залежить від природи складових частин: мінерали та органічна частина. Чим більше гумусу містить ґрунт, тим менша щільність твердої фази. Так, у чорнозему з вмістом гумусу 10,0% щільність твердої фази ґрунту становить 2,4 г/см3, а при 2,3 % - 2,65 г/см3. Величина щільності твердої фази не залежить від механічного обробітку ґрунту. 278

Величина щільності твердої фази ґрунту дає деяке уявлення про петрографічний склад ґрунту і вказує на співвідношення мінеральної та органічної частин. Величину щільності твердої фази використовують для розрахунків загальної пористості та при виконанні гранулометричного аналізу ґрунту методом піпетки: розрахунок швидкості падіння частинок за формулою Стокса. Визначення щільності твердої фази ґрунту пікнометричним методом Щільність твердої фази ґрунту частіше всього визначається за допомогою пікнометра. Для визначення необхідно знати об'єм і масу твердої фази ґрунту. Об'єм твердої фази ґрунту знаходять методом витіснення водою, взятої наважки ґрунту. Пікнометр - це мірна посудина, що дозволяє вимірювати об'єм рідини з великою точністю. Для цієї мети замість пікнометра придатна мірна колба. Хід аналізу: Робочою таблицею проведення аналізу служить табл.. 12. 1. На аналітичних вагах зважують 10 г сухого ґрунту, використовують пробу ґрунту, у якій визначали вологість, просіюють через сито діаметром 1 мм. 2. Пікнометр місткістю 100 мл наповнюють дистильованою кип'яченою водою до відмітки (за нижнім меніском). Пікнометр обтирають насухо фільтрувальним папером і зважують (табл. 10). 10. Визначення щільності твердої фази ґрунту № Наважка Маса Маса пікноме сухого пікнометра з пікнометра з тра ґрунту, г водою, г водою та ґрунтом, г 1

Щільність твердої фази ґрунту, г/см3 5

3. Із зваженого пікнометра виливають воду, залишивши третину об'єму. 4. За допомогою сухої лійки до пікнометра із залишками води обережно, без втрат, переносять наважку ґрунту. 5. Для вилучення з ґрунту повітря, пікнометр з водою та ґрунтом протягом 30 хвилин кип'ятять. Слідкують, щоб з пікнометра при кип'ятінні не 279

викидалась суспензія, і в разі потреби доливають воду. 6. Пікнометр з водою і ґрунтом після кип'ятіння охолоджують у кристалізаторі до початкової температури, потім доливають воду до мітки. Пікнометр обтирають насухо фільтрувальним папером і зважують (табл. 12, кол. 4). 7. Щільність твердої фази ґрунту розраховують за формулою: D=

c , m1 + c − m 2

де: D - щільність твердої фази ґрунту, г/см ; с - наважка сухого ґрунту, г; m1 - маса пікнометра з водою, г; m2 - маса пікнометра з водою та ґрунтом, г. ВИСНОВОК. Вказують абсолютне значення щільності твердої фази ґрунту, аналізують співвідношення між мінеральною та органічною частинами ґрунту. Лабораторна робота 4 ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ПОРИСТОСТІ І ШПАРУВАТОСТІ АЕРАЦІЇ ҐРУНТУ Пористість – дуже важлива властивість ґрунту. Н.А. Качинський зазначав: "Значення пористості в ґрунтових процесах винятково велике. У порах розміщуються і пересуваються вода і повітря. У порах на поверхні твердих частинок проходить мобілізація поживних речовин. У порах розміщуються коріння, мікроорганізми та все інше живе населення ґрунту. Тому є можливість стверджувати, що від кількості та якості пop значною мірою залежить родючість ґрунту". Важливе значення має і розмір проміжків. Для забезпечення кращого водно-повітряного режиму необхідно, щоб у ґрунті були проміжки більших розмірів (некапілярні), які зумовлюють водопроникність,

280

повітроємкість та повітропроникність, і менших – не більше як 0,1 мм (капілярні), від яких залежить вологоємкість і капілярний рух вологи в ґрунті. Сумарна кількість проміжків (капілярних і некапілярних) становить загальну пористість ґрунту. Виражається пористість у відсотках до сумарного об'єму твердої фази і об'єму всіх проміжків (капілярних і некапілярних). Загальну пористість визначають за формулою: d  P = 1 −  ⋅ 100 ,  D

де: Р - загальна пористість, %; d - щільність ґрунту, г/см3; D - щільність твердої фази ґрунту, г/см3. Співвідношення (d/D) становить об'єм твердої фази ґрунту, а за одиницю приймають загальний об'єм фунту разом з проміжками. Коли відома загальна пористість ґрунту і його вологість, можливо розрахувати шпаруватість аерації, або повітроємкість, що виражається в об'ємних відсотках. Шпаруватістю аерації називають сумарний об'єм пop, заповнених повітрям, в одиниці об'єму. Її розраховують за формулою: Pа. = P − (d ⋅ x ) ,

де: Ра. - шпаруватість аерації, %; d - щільність фунту, г/см3: х - вологість фунту. Добуток вологості (у вагових відсотках) і щільності ґрунту визначає об'єм пор, заповнених на даний момент водою (вологість в об'ємних відсотках). Різниця між загальною пористістю і вологістю в об'ємних відсотках визначає шпаруватість аерації. Для якісної оцінки загальної пористості суглинкових і глинистих ґрунтів Н.А.Качинським запропонована шкала (табл. 11).

281

11. Оцінка загальної пористості ґрунтів (за Н.А. Качинським) Загальна пористість, % >70 55 - 65 50-55 <50 40-25

Оцінка

Надмірно пориста. Оранка пухка. Відмінна. Культурний орний шар. Задовільна для орного шару. Незадовільна для орного шару. Занадто низька. Характерна для ущільнених ілювіальних горизонтів. Найсприятливіші умови для росту рослин створюються при загальній пористості 50 - 60% від усього об'єму ґрунту, некапілярній - 12,5-30% і капілярній - 30-37,5% та співвідношенні між некапілярною і капілярною пористістю в межах 1:1 до 1: 3. У ґрунті слід виділяти три види пор – між первинними частинками ґрунту (гранулометричними елементами), між мікроагрегатами (<0,25 мм) і між макроагрегатами (>0,25 мм). Капілярній пористості відповідають, як правило, дві перші форми (між первинними частинками і мікроагрегатами), а некапілярній третя форма (між макроагрегатами). Пористість у кількісному і якісному складі залежить від: • гранулометричного складу ґрунту: чим важчий ґрунт, тим більша пористість, тим більше капілярних пop; • структури: у структурному ґрунті загальна пористість значно більша, ніж у безструктурному, співвідношення між якісним складом пop оптимальне, у безструктурному ґрунті переважають або капілярні, або некапілярні пори; • вмісту гумусу: чим більший вміст гумусу в ґрунті, тим краща його структура. У

виробничих

умовах

пористість

регулюють

заходами

обробітку

(розпушування або ущільнення), внесенням органічних добрив, зрошенням тощо. ВИСНОВОК. Наводять дані загальної пористості, шпаруватості аерації, співвідношення між видами пop. Дають їм оцінку. У разі потреби вказують на заходи з оптимізації показників. 282

Лабораторна робота 5 ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОСТІЙКОСТІ СТРУКТУРИ ҐРУНТУ Під структурою ґрунту розуміють сукупність агрегатів, різних за величиною, формою, стійкістю і зв'язністю. Ґрунтовий агрегат - це сукупність гранулометричних (механічних) елементів, з'єднаних між собою в результаті коагуляції колоїдів, склеювання, злипання. Здатність

ґрунту

розпадатися

на

структурні

агрегати

називають

структурністю ґрунту. Розрізняють два поняття структури ґрунту: морфологічне і агрономічне. У морфологічному розумінні доброю структурою буде чітко виражена структура: горіхувата, стовбчаста, призмовидна, пластинчаста тощо. Кожному генетично різному ґрунту притаманна своя характерна структура, її формування тісно пов'язане з ґрунтотворним процесом. Агрономічна ціна – це така структура, яка забезпечує родючість ґрунту. Оптимальні умови водного і повітряного режимів створюються в ґрунтах із дрібногрудочкуватою і зернистою структурами. Структуру ґрунту за розмірами агрегатів розділяють на: • глибисту (агрегати > 10 мм); • грудочкувато-зернисту, або макроструктура (агрегати 10 - 0,25 мм); • мікроструктура (агрегати < 0,25 мм). П.А. Костичев класифікував структуру ґрунту на водостійку (агрономічна ціна) і неводостійку. Пізніше В.Р. Вільямс запропонував розрізняти дві властивості ґрунтових агрегатів: зв'язність і міцність. Під зв’язністю розуміється здатність агрегату протистояти механічній дії, а під міцністю - здатність агрегату протистояти розмиванню водою. Найбільш цінними є водостійкі агрегати розміром 1-4 мм. Зв'язність ґрунту залежить від кількості мулуватих, особливо колоїдних частинок. Міцність агрегату залежить тільки від якості перегною, вона зумовлена цементацією гранулометричних елементів свіжоосадженим перегноєм. Агрегат може бути зв'язним, але не міцним: якщо взяти грудочку сухої глини, його важко 283

розруйнувати рукою, але, якщо покласти в воду, він швидко розпадеться на складові – його гранулометричні елементи. Структура ґрунту є одним із головних факторів його родючості. У структурному ґрунті створюються оптимальні умови водного, повітряного і теплового режимів, що в свою чергу зумовлює розвиток мікробіологічної активності, мобілізацію і доступність поживних речовин. Структурний ґрунт має високу пористість і вологоємність, він глибоко промочується водою. Атмосферні опади, поливна вода повністю поглинаються фунтом, поверхневий стік відсутній, виключені ерозійні процеси. У вологому структурному фунті завдяки капілярам у середині агрегатів і пop аерації одночасно суміщаються анаеробні і аеробні процеси. У безструктурному розпиленому ґрунті важкого гранулометричного складу створюється несприятливий фізичний режим. Вода і повітря в ньому є антагоністами. Пористість і вологоємність незначні. Такий фунт погано поглинає вологу, стік по поверхні призводить до ерозії. Навесні і восени в такому ґрунті пори повністю заповнені водою, а повітря в ньому відсутнє. З підвищенням температури завдяки мілкопористості відбуваються інтенсивне випаровування води і висушування фунту на велику глибину. Після поливу або дощу поверхня безструктурного фунту запливає, різко підвищується липкість. При висиханні такий ґрунт сильно ущільнюється, на поверхні утворюються кірка, тріщини, що затрудняють ріст і розвиток рослин. Основними факторами утворення водостійкої структури фунту є: високий вміст гумусу, колоїдів, наявність у ГВК кальцію і магнію. Метою структурно-агрегатного аналізу ґрунту є визначення кількісного і якісного складу агрегатів. Аналіз складається з двох частин: 1.Сухого просіювання ґрунту; 2.Мокрого просіювання (просіювання ґрунту у воді). Для визначення міцності структури використовується повітряно-сухий ґрунт нерозтертого зразка. Хід аналізу:

284

1. Сухе просіювання 12. Результати сухого просіювання ґрунту Розмір Маса фракцій, Відсотковий Склад фракцій г вміст фракцій середньої агрегатів, наважки, г мм 1 2 3 4 >10 10-7 7-5 5-3 3-2 2-1 1-0,5 0,5 - 0,25 <0,25 Всього 500 100 50 1.1. На технохімічних вагах береться наважка 500 г ґрунту. 1.2. Наважка просіюється через набір сит діаметром отворів 10, 7, 5, З, 2, 1, 0,5 і 0,25 мм. 1.3. Кожна виділена фракція структурних агрегатів збирається окремо на листи паперу і зважується, результати заносяться до табл. 12, кол. 2. 1.4. Розраховують відсотковий вміст фракцій структурних агрегатів (табл. 16, кол. 3). Для прискорення розрахунків відсотковий вміст фракцій знаходять діленням маси фракції на 5. 1.5. Для подальшого визначення водостійкості структурних агрегатів із кожної фракції (крім < 0,25 мм) відбирають середню наважку, що дорівнює 1/10 від ваги фракції (табл. 12, кол. 4). 1.6. Всі відібрані фракції зсипаються в одну велику чашу. 2. Мокре просіювання 2.1. У чашу з середньою наважкою заливається вода до повного покриття і витримується в такому стані протягом 1 години. 2.2. Після

годинної

витримки

чаша

зі

структурними

агрегатами

переноситься у велику посудину з водою, в якій занурений набір сит з отворами 285

(верхнє – 1 мм, потім 0,5 і 0,25 мм). У воді чаша перевертається, і ґрунт попадає на верхнє сито. 2.3. Проводиться "мокре" просіювання ґрунту. Для цього набір сит у 10 разів швидше опускають вниз і повільно підіймають вверх так, щоб верхнє сито не виступало на поверхню води. Відбувається "просіювання" ґрунту струменем води. 2.4. Зібрані на ситах водостійкі агрегати декантацією переносяться в попередньо зважені сухі чаші (табл. 13, кол. 2 і 3). 2.5. У подальшому кожна фракція водостійких структурних агрегатів висушується і зважується, результати заносяться до табл. 13, кол. 4. 2.6. Маса водостійких агрегатів (табл. 13, кол. 5) розраховується як різниця між масою чаші з сухими водостійкими агрегатами (табл. 13, кол. 4) і масою пустої чаші (табл. 17, кол. 3). 2.7. Відсотковий

вміст

водостійких

агрегатів

(табл.

17,

кол.

розраховують як добуток 2 та добуток маси водостійких агрегатів (табл. 13, кол. 5). 2.8. Сума відсоткового вмісту водостійких агрегатів кожної фракції дає уявлення про загальну водостійкість структури ґрунту (табл. 13, кол. 7).

Загальна кількість водостійких агрегатів, %

Вміст водостійких агрегатів, %

Маса пустої чаші,г

Маса водостійких агрегатів, г

Маса чаші з сухими водостійкими агрегатами, г

1 <1 1-0,5 0,5-025

№ чаші

Розмір фракцій, мм

13. Результати "мокрого" просіювання ґрунту

Оцінку структурно-агрегатного стану ґрунту проводять за допомогою даних С.І.Долгова і П.У. Бахтіна (табл. 14).

286

ˉ.

14. Оцінка структурного стану ґрунту (С.І. Долгов, П.У. Бахтін)

Вміст агрегатів 0,25 - 10 мм, Оцінка % Сухе Мокре >80 >70 відмінно 80-60 70-55 добре 60-40 55-40 задовільно 40-20 40-20 незадовільно <20 <20 погано результатами агрегатного аналізу розраховують

За

коефіцієнт

структурності ґрунту (Кс), під яким розуміють співвідношення кількості агрегатів (при сухому просіюванні) від 0,25 - 10 мм (%) до суми агрегатів < 0,25 мм і > 10 мм (%). Чим вищий К с, тим краща структура ґрунту. Результати структурного-агрегатного стану ґрунту представляють у вигляді циклограми або диференціальних кривих. ВИСНОВОК. Вказують на домінуючі фракції структурних агрегатів у ґрунті при сухому та мокрому просіюваннях. Роблять висновок про структурноагрегатний стан ґрунту та його водостійкість. У разі потреби вказують на заходи щодо оптимізації структури ґрунту. Лабораторна робота 6 ВИЗНАЧЕННЯ КИСЛОТНОСТІ ҐРУНТУ На ріст і розвиток рослин, мікробіологічні, хімічні й біохімічні процеси ґрунту великий вплив має реакція ґрунту. Від реакції ґрунту значною мірою залежить засвоєння рослинами поживних речовин ґрунту і добрив, мінералізація органічної

речовини,

ефективність

внесених

добрив,

урожайність

сільськогосподарських культур та його якість. Реакція ґрунтового розчину залежить від співвідношення в ньому іонів гідроксонію Н3 0+ і гідроксилу ОН-. Іон гідроксонію утворюється внаслідок приєднання протона до молекули води, іон гідроксилу — в разі його втрати: 2Н 2 О = Н3 0++ ОН 16T

16T7

P16T7

287

Хоч кислотні властивості водних розчинів визначає іон гідроксонію Н3 0+, прийнято вживати символ Н+ замість Н 3 0+ і говорити про іон водню, а не про іон гідроксонію. Кислотність ґрунту зумовлюється іонами водню й алюмінію. При високій кислотності пригнічується ріст і розвиток конюшини, конопель, буряків, пшениці, люцерни, ячменю, капусти. Пригнічується також життєдіяльність нітрифікаторів і амоніфікаторів та інших корисних мікроорганізмів. Слабокислу реакцію мають чорноземи вилугувані, чорноземи опідзолені та сірі лісові ґрунти, кислу чи сильнокислу — дерново-підзолисті ґрунти. Розрізняють такі види кислотності: актуальну (або активну) і потенціальну. Актуальна кислотність — це кислотність ґрунтового розчину, зумовлена підвищеною концентрацією в ньому іонів водню порівняно з іонами гідроксилу. Ця кислотність створюється вугільною кислотою (Н 2 С0 3 ), гідролітично кислими солями і водорозчинними органічними кислотами, які виділяються при розкладанні органічної речовини. Актуальна кислотність виражається величиною рН (від'ємний десятковий логарифм концентрації іонів водню в розчині). Реакцію ґрунтового розчину характеризують величиною рН водної витяжки. Потенціальна кислотність зумовлена наявністю іонів водню та алюмінію в твердій фазі ґрунту в поглинутому стані. Вона поділяється на обмінну та гідролітичну кислотність. Обмінна кислотність ґрунту зумовлена обміннопоглинутими іонами водню й алюмінію, які можуть бути витіснені з ГВК катіонами нейтральних солей. Ґрунти, які мають високу обмінну кислотність, характеризуються особливо несприятливими властивостями. Крім того, обмінна кислотність свідчить про значне збіднення ґрунту обмінними основами, заміщеними відповідно до іонів водню та алюмінію. При внесенні на таких ґрунтах калійних добрив, внаслідок поглинання іонів калію і витіснення іонів водню та алюмінію із вбирного комплексу, може значно підвищитись кислотність ґрунту, що негативно впливає на формування врожаю. Особливо

шкідливою

обмінна

кислотність,

зумовлена

обмінним

алюмінієм, що токсичний для більшості культур. Найменш стійкі проти алюмінію рослини, в яких він надходить до точок росту. При надлишку алюмінію 288

затримується розвиток кореневої системи, де в основному накопичується алюміній, знижується кількість кореневих волосків, скорочується активна поверхня коренів, погіршується надходження поживних речовин у рослини. Надлишок алюмінію в рослинах порушує також обмін речовин, знижує продуктивність і якість врожаю. Обмінна кислотність виражається в міліграм-еквівалентах на 100 г ґрунту і величиною рН сольової витяжки. За показниками рН сольової витяжки визначають ступінь кислотності ґрунту. Гідролітична кислотність зумовлена менш рухливими іонами водню, які важче заміщуються катіонами ґрунтового розчину, ніж ті, що характеризують обмінну кислотність. Гідролітична кислотність виявляється при взаємодії ґрунту з гідролітично лужним розчином солі СН 3 СООNа. При дії лужного розчину на ґрунтовий комплекс витісняються іони водню Н+, міцніше зв'язані з ґрунтовим комплексом, а тому їх виділяється значно більше, ніж при дії на ґрунт розчину нейтральної солі. Гідролітична кислотність характеризує повну кислотність ґрунту, оскільки вона

включає

кислотність

всю

потенціальну

виражається

актуальну

кислотність.

міліграм-еквівалентах

на

100

Гідролітична г

ґрунту.

За

гідролітичною кислотністю визначають норму вапна для вапнування кислих ґрунтів. Для характеристики всіх ґрунтів визначають рН водної витяжки. А для ґрунтів, ненасичених основами, визначають рН сольової витяжки, обмінну і гідролітичну кислотність; ці показники використовують для визначення потреби у вапнуванні кислих ґрунтів. Найчастіше рН визначають за допомогою приладів рНметрів. При визначенні обмінної кислотності застосовують метод Соколова, а при визначенні гідролітичної кислотності — метод Каппена. Визначення рН водної витяжки Суть методу полягає у вилученні іонів водню Н+ вільних кислот дистильованою водою (рН = 5,6 — 6) при співвідношенні ґрунту до води 1 : 2,5 для мінеральних ґрунтів і 1 : 25 для торф'яних з наступним вимірюванням активності водню потенціометричним методом. 289

Прилади і реактиви. рН-метр, фіксанали буферних розчинів. Хід аналізу. рН-метр підготовлюють до роботи згідно з інструкцією. Настроюють рН-метр за допомогою буферних розчинів з рН, що дорівнюють 4,01, 6,86, 9,18. Потім 20 г ґрунту переносять у склянку на 100 мл і заливають 50 мл дистильованої води. Вміст склянки збовтують 1 хв і залишають стояти на ніч. Занурюють у розчин скляні електроди і, не збовтуючи його, за допомогою рН-метра визначають величину рН водної витяжки. Визначення рН сольової витяжки Суть методу полягає у витісненні обмінних іонів водню Н+ і А13+ 1 н. розчином КС1 (рН = 5,5—6) при співвідношенні ґрунту до розчину 1 : 2,5 для мінеральних ґрунтів і 1 : 25 для торф'яних з наступним вимірюванням активності іонів водню потенціометричним методом. Прилади і реактиви. рН-метр, 1 н. розчин хлориду калію, фіксанали буферних розчинів. 15. Ступінь кислотності ґрунту залежно від рН сольової витяжки Ступінь кислотності

рН сольо Ступінь вої рН сольової витяжки кислотності витяжки

Дуже сильнокислі

Сильнокислі

4—4,5

Середньокислі

4,5-5

Слабокислі 5-5,5 Близькі до нейтральних 5,5-6 Нейтральні >6

Х і д а н а л і з у . рН-метр готують до роботи згідно з інструкцією. Настроюють

рН-метр

за

допомогою

буферних

розчинів з рН, що дорівнюють 4,01, 6,86, 9,18. Беруть 20 г ґрунту, переносять у склянку на 100 мл і заливають 50 мл 1 н. розчину хлориду калію. Вміст склянки збовтують 1 хв і залишають стояти на ніч. Потім, не збовтуючи розчину, занурюють у нього скляні електроди і за допомогою рН-метра визначають величину рН сольової витяжки. Щоб встановити ступінь кислотності ґрунту, користуються табл. 15. 290

Лабораторна робота 7 ВИЗНАЧЕННЯ ГІДРОЛІТИЧ НОЇ КИСЛОТНОСТІ ЗА МЕТОДОМ КАППЕНА Суть

методу.

Гідролітичною називають кислотність, зумовлену

взаємодією ґрунту з розчином гідролітично лужної солі СН3 СООNа. Як сіль сильної основи і слабкої кислоти СН 3 СООН у водних розчинах гідролізує з утворенням іонів ОН-. Реакція відбувається до утворення слабодисоційованої сполуки — оцтової кислоти. Водень ГВК реагує з іонами ОН-, утворюючи воду, а натрій заміщає водень. Це призводить до зміщення рівноваги гідролізу праворуч і утворення додаткової кількості оцтової кислоти, яка еквівалентна натрію, витраченому на витіснення водню: СН3 СООNа + Н 2 0 = СН3 СООН + Nа

+ ОН¯ ;

[ГВК] H+ + Nа + + 20Нˉ = [ГВК] Na+ + 2Н 2 0. Кількість оцтової кислоти, що утворилася, визначають після титрування лугом. Слід зазначити, що в умовах лужного середовища в розчин переходять не тільки іони водню обмінної кислотності, а й іони водню, міцніше зв'язані з колоїдним комплексом ґрунту. Тому гідролітична кислотність — це сума актуальної й потенціальної кислотності. Експериментально встановлено, що при одноразовій обробці ґрунту СН 3 СООNа іони водню витісняються не повністю. Величина гідролітичної кислотності в 1,75 рази більша. Результати визначення використовують при обчисленні величини ємності вбирання кислих ґрунтів, для встановлення норм вапна при вапнуванні, при визначенні ефективного використання фосфоритного борошна. Р е а к т и в и . 1 н. розчин ацетату натрію (136 г СН3 СООNа • ЗН2 0) розчиняють у мірній літровій колбі і за допомогою води доводять до риски, перемішують і перевіряють рН. Добутий реактив (беруть пробу 20 мл) від однієї краплі фенолфталеїну має давати слабо-рожеве забарвлення, що відповідає рН 8,2. Якщо забарвлення не з'являється, то до нього доливають 1 н. розчин NаОН доти, поки від однієї краплі фенолфталеїну не з'явиться слабо-рожеве забарвлення. Якщо приготовлений розчин інтенсивно забарвлений у рожевий колір, то до нього 291

додають 10%-й розчин СН 3 СООН доти, поки інтенсивно рожеве забарвлення не перейде в слабо-рожеве. рН вихідного розчину доводять до величини 8,2, тому що саме ця величина рН відповідає зміні забарвлення фенолфталеїну. рН 1н. розчину СН 3 СООNа теоретично дорівнює 9,5. Приготовлений реактив можна зберігати не більш, ніж три дні (1%-й розчин фенолфталеїну, 0,1 н. розчин NaOH). Х і д а н а л і з у . 40 г ґрунту переносять у колбу місткістю 250—300 мл, приливають 100 мл 1 н. розчину СН 3 СООNа. Вміст колби збовтують 1 год і розчин фільтрують крізь сухий складчастий фільтр (біла стрічка). Перед фільтруванням вміст колби збовтують і переносять на фільтр якомога більшу частину ґрунту. Перші каламутні порції фільтрату відкидають. Якщо фільтрат і далі залишається каламутним, то його фільтрують знову крізь той самий фільтр. Піпеткою беруть 50 мл фільтрату і переносять у колбу на 200 мл, добавляють 2—3 краплі фенолфталеїну і титрують 0,1 н. розчином їдкого натру до слабо-рожевого забарвлення, яке не зникає протягом 1 хв. Якщо фільтрат жовтий, то титрування здійснюють у присутності «свідка» — заздалегідь відтитрованої проби. Величину гідролітичної кислотності (Н) (в мг-екв на 100 г ґрунту) обчислюють за формулою: Н=

а × 1,75 × 100 , m × 10

де: а — кількість точно 0,1 н. розчину NаОН, витраченого на титрування, мл; 1,75 — поправочний коефіцієнт на неповноту витіснення іонів водню при одноразовій обробці ґрунту СНзСООNа; 100 — для перерахунку на 100 г ґрунту; 10 — для перерахунку кількості мілілітрів 0,1 н. розчину NаОН в мг-екв ( 1 мл 0,1 н . розчину NаОН відповідає 0,1 мг-екв іонів водню); т — маса наважки ґрунту, г. 292

Лабораторна робота 8 АНАЛІЗ ВОДНОЇ ВИТЯЖКИ ҐРУНТУ Частина рідкої фази ґрунту, що знаходиться у вільному стані і заповнює капілярні і некапілярні пори в фунті, називається ґрунтовим розчином. За складом і концентрацією ґрунтового розчину всі ґрунти можна розділити на дві групи незасолені і засолені. У незасолених ґрунтах концентрація ґрунтового розчину невелика. У його мінеральній частині домінують бікарбонати (в основному кальцію), в дуже незначній кількості присутні нітрати, сульфати і фосфати. Органічна частина розчину складається із водорозчинних гумусових кислот і проміжних продуктів розкладу органічних залишків. У засолених ґрунтах концентрація ґрунтового розчину висока, а склад визначається складом солей, що засолюють ґрунт. Мінеральна частина розчину в цих ґрунтах, звичайно, представлена хлоридами, сульфатами, а також бікарбонатами лужних і лужноземельних катіонів і карбонатом натрію. В органічній частині ґрунтового розчину, яка, звичайно, значно менша мінеральної (виключення складають гумусовані горизонти солонців), переважають гумусові кислоти та їх солі. Хімічний склад ґрунтового розчину, його реакцію і концентрацію вивчають методом водної витяжки, який є умовним і дає лише якісну уяву про склад ґрунтового розчину і його концентрацію. Аналіз водної витяжки ґрунту також широко застосовують для характеристики засолених ґрунтів і вирішення теоретичних і практичних питань їх меліорації. Результати визначення вмісту катіонів і аніонів у водній витяжці представляють у вигляді відсотків і міліграм-еквівалентах на 100 г ґрунту. В останньому випадку можливо оцінити роль окремих катіонів і аніонів у складі легкорозчинних солей і встановити розрахунковим шляхом їх склад. Засоленими вважаються ґрунти, в яких вміст водорозчинних солей або величина сухого (щільного) залишку перевищує 0,2-0,3%. Виділяють наступні ступені засолення ґрунтів: Ступінь

Незасолені Слабозасолені Середньозасолені Сильнозасолені Солончаки 293

засолення Вміст <0,30 солей, %

0,30-0,50

0,50-1,0

1,0-2,0

2,0-4,0

Легкорозчинні солі засолених ґрунтів за ступенем їх шкідливості для рослин (за В.А.Ковдою) розташовані в наступному порядку: Na2C03 > NaHC03 > NaCl > СаС12 > Na2S04 > MgCI2 >MgSO4 У водній витяжці визначають: • сухий (щільний) залишок; • вміст НСОз"; • вміст SO42-; • вміст СІ¯ . Ступінь засолення ґрунту оцінюють за табл. 16. Для цього концентрацію токсичних іонів представляють у відсотках від маси ґрунту, помноживши на величину міліграм-еквівалента токсичного іону. 16. Класифікація ґрунтів за ступенем засолення (за В.А. Ковдою, В.В. Єгоровим та іншими, 1973) Засолення ґрунту

Незасолені Слабозасолені Середньозасолені Сильнозасолені Солончаки

Засолення ґрунту

Незасолені Слабозасолені

Сухий залишок (%) при різних типах засолення хлоридносодове <0,15 0,15-0,25 0,25-0,4 0,4-0,6 >0,6

сульфатносодове <0,15 0,15-0,3 0,3-0,5 0,5-0,7 >0,7

содовохлоридне <0,15 0,15-0,25 0,25-0,4 0,4-0,6 >0,6

содовосульфатне <0,15 0,15-0,25 0,3-0,5 0,5-0,7 >0,7

Сухий залишок (%) при різних типах засолення сульфатно- хлориднохлоридне сульфатне хлоридне сульфатне <0,2 <0,25 <0,15 <0,3 0,2-0,3

0,25-0,4 294

0,15-0,3

0,3-0,6

Середньозасолені 0,3-0,6 0,4-0,7 0,3-0,5 0,6-1,0 Сильнозасолені 0,6-1,0 0,7-1,2 0,5-0,8 1,0-2,0 Солончаки >1,0 >1,2 >0,8 >2,0 Потім підсумовують їх відсотковий вміст. За співвідношенням хлоридів, сульфатів і гідрокарбонатів визначають тип засолення. Із табл. 16 видно, що ступінь засолення залежить не тільки від кількості водорозчинних солей, але й від співвідношення іонів, типу засолення. При наявності сульфатного, хлоридно-сульфатного і хлоридного типів засолення для діагностики можна використовувати співвідношення сухого залишку і хлору (рис.1). Ступінь засолення можна встановити на основі "сумарного ефекту" впливу токсичних іонів. Токсичність тих або інших іонів виражають в еквівалентах хлору, виходячи з наступних співвідношень: еквівалент Сl=0,1СО32- = ЗНСОз¯ = 6S042-. У цьому випадку класифікація ґрунтів за ступенем засолення, з урахуванням еквівалентної дії різних аніонів, має вигляд: іонів (С032-, НСОЗ-,С1-, S042-), мг-екв/100 г ґрунту <0,3 0,3 - 1,0 1,0 - 3,0 3,0 - 7,0 >7,0

Ступінь засолення Незасолені Слабозасолені Середньозасолені Сильнозасолені Дуже сильнозасолені "Сумарний ефект" токсичних

Згідно з даними І.П. Айдарова (1985) гранично допустимий вміст у водній витяжці - Сl 0,1-0,03%, HCО3 < 0,08%. Значення диференціації ґрунтів за ступенем засолення дуже актуальне в прикладному відношенні, тому що вона дозволяє встановити можливість використання ґрунтів у сільськогосподарському виробництві і необхідність застосування меліорацій. 1. Приготування водної витяжки 1.1. 40 г повітряно-сухого ґрунту, просіяного через сито з отворами в 1 мм, переносять до конічної колби з 200 мл дистильованої води без С0 2 . 295

1.2. Суспензія сколочується протягом 3 хвилин, після чого фільтрується через щільний складчастий фільтр. Під час фільтрації на лійку необхідно перенести і ґрунт для затримання колоїдних частинок, що проходять через фільтр. Перші порції фільтрату (30 - 40 мл) виливають знову на фільтр. Для проведення аналізу необхідно збирати тільки прозорий фільтрат (мутний фільтрат знову виливається на фільтр). 2. Визначення величини сухого залишку 2.1.

За допомогою піпетки беруть 25 мл водної витяжки і переносять у

попередньо зважену, суху і чисту фарфорову чашу місткістю 50 мл. 2.2.

Чашу з водною витяжкою висушують на водяній бані.

2.3.

Після сушки чашу зважують на аналітичних вагах.

2.4.

Кількість сухого залишку (Х) в відсотках від маси повітряно-сухого

ґрунту розраховують за формулою: Х =

(m2 − m1) × v1 × 100 , v2 × c

де: m2 - маса чаші з сухим залишком після випаровування, г; m1- маса пустої чаші, г; v1 - кількість води, взятої для приготування водної витяжки, мл (200); v2 - об'єм витяжки, взятої для випаровування, мл (25); с - наважка ґрунту, г (40); 100 - коефіцієнт для перерахунку в відсотки. 3. Визначення загальної лужності 3.1.

У колбу на 100 мл переносять за допомогою піпетки 25 мл водної витяжки і

добавляють 2 краплини метилоранжу. Витяжка забарвиться в жовтий колір. 3.2.

Вміст колби титрують 0,01 н. розчином H2S04 до переходу жовтого кольору

в рожевий. Титрувати потрібно обережно, тому що кінець титрування проявляється непомітно. Після титрування витяжку з колби не виливають. 3.3.

Загальна лужність розраховується за формулою:

Х =

v ⋅ N ⋅ v1 ⋅ 100 , v2 ⋅ c 296

де: Х(нсоз) - загальна лужність, мг-екв/100 г ґрунту; v - кількість 0,01 н. H2 S04, яка пішла на титрування, мл: N - нормальність титрованого розчину H2S04 (0,01); v1 - кількість води, взятої для приготування водної витяжки, мл (200); v2 - об'єм витяжки, взятої для титрування, мл (25); с - наважка ґрунту, г (40); 100 - коефіцієнт для перерахунку на 100 г ґрунту. Для розрахунку вмісту іонів НС03 у відсотках число мг-екв НС03 множать на 0,061, тому що еквівалентна маса НС03 дорівнює 61, а мг-екв дорівнює 61/1000=0,061. 4. Визначення хлор-іону 4.1.

У ту саму колбу, в якій визначалась лужність, прибавляють 1мл 10-%

розчину К2СIО4 і титрують 0,01 н. розчином AgN03 до появи червонуватого кольору. При появі осаду кольору червоної цегли титрування припиняють. 4.2.

Кількість хлор-іону розраховується за формулою:

X =

v ⋅ N ⋅ v1 ⋅ 100 , v2 ⋅ c

де: Х - кількість хлор-іону, мг-екв/100 г ґрунту; v - кількість AgN03, яка пішла на титрування, мл; N - нормальність AgN03 (0,01); vr - кількість води, взятої для приготування водної витяжки, мл (200); v2 - об'єм витяжки, взятої для титрування, мл (25); с - наважка ґрунту, г (40); 100 - коефіцієнт для перерахунку на 100 г ґрунту. Для розрахунку вмісту іонів СІ у відсотках число мг-екв СІ множать на 0,0355, тому що еквівалентна маса СІ дорівнює 35,5, а мг-екв дорівнює 35,5/1000=0,0355. 5. Визначення сульфат-іону 5.1.

Перед проведенням кількісного визначення сульфат-іону проводять якісний 297

аналіз. Для цього 10 мл водної витяжки, що взята в пробірку, підкислюють 2 краплинами 10% розчину НСІ, прибавляють приблизно 1 мл 1% розчину ВаС1 2 і нагрівають до кипіння. 5.2.

Якщо розчин не помутнів, то S042" відсутня; якщо помітне слабке помутніння,

то у водній витяжці присутня незначна кількість S042", яка відмічається в результатах як "сліди"; якщо випадає осад, то необхідно провести кількісний аналіз. ВИСНОВОК. Вказують на якісний і кількісний склад водної витяжки ґрунту. Визначають тип і ступінь його засоленості. Вказують на заходи з оптимізації складу ґрунтового розчину.

298

Додатки Нормативні документи

299

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

01135, м. Київ, проспект Перемоги, 10, тел. (044) 486-24-42, факс (0-44) 236-10-49

05.09.08

№ 1/9-566

Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, Управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської

міських

державних

адміністрацій Міністерство освіти і науки України направляє для використання в роботі рекомендації щодо організації діяльності учнівських навчально-виробничих бригад сільськогосподарського напряму, яка проводиться з метою підвищення ефективності навчально-дослідної роботи на шкільних навчально-дослідних земельних ділянках і є ефективною формою впровадження трудового виховання та підготовки школярів до активної професійної самореалізації в навчальних закладах України. Одночасно повідомляємо, що при організації цієї роботи необхідно керуватися Типовим положенням про молодіжний трудовий загін, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2008 №899, і Правилами безпеки під час трудового навчання й літніх практичних робіт учнів Х-ХІ класів загальноосвітніх навчальних закладів у сільськогосподарському виробництві, затвердженими Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16.11.98 №219.

Заступник Міністра

П.Б. Полянський

300

Додаток

до

Листа

Міністерства освіти і науки України від 05.09.2008 №1/9 – 566 Рекомендації щодо організації діяльності учнівських навчально-виробничих бригад (УТАО) сільськогосподарського напряму І.

Діяльність

учнівських

навчально-виробничих

бригад

сільськогосподарського напряму (далі - навчально-виробничі бригади) організовується з метою підвищення ефективності навчально-дослідної роботи на шкільних земельних ділянках і є ефективною формою впровадження трудового виховання та підготовки школярів до активної професійної самореалізації в навчальних закладах України. Учнівська навчально-виробнича бригада є однією з організаційних форм роботи з учнівською молоддю, яка забезпечує поєднання навчання з продуктивною працею й одержання учнями необхідної виробничої підготовки. Основними завданнями роботи навчально-виробничих бригад є: - підвищення інтересу учнів до навчання та задоволення їх потреб у професійному самовизначенні; - проведення професійної підготовки учнів старших класів до успішної роботи в різних галузях сільського господарства; - залучення учнів до продуктивної праці; - виховання в учнів наукового підходу до ведення сільського господарства шляхом залучення їх до проведення дослідницької роботи; - піднесення рівня трудового, естетичного і фізичного виховання учнів; - створення сприятливих умов для поєднання праці і відпочинку учнів. При

організації

цієї

роботи

необхідно

користуватися

Типовим

положення про молодіжний трудовий загін, затвердженим Постановою 301

Кабінету Міністрів України від 03.07.2008 №899, і Правилами безпеки під час трудового

навчання

літніх

практичних

робіт

учнів

Х-ХІ

класів

загальноосвітніх навчальних закладів у сільськогосподарському виробництві, затвердженими Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 16.11.98 №219. II. Організація і зміст роботи Учнівські виробничі бригади (учнівські трудові аграрні об’єднання) створюються за спільним рішенням засновників, якими можуть бути: адміністрація загальноосвітнього або позашкільного навчального закладу, а також орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, молодіжна громадська організація, сільськогосподарське підприємство, аграрне акціонерне товариство, науково-дослідна сільськогосподарська установа, фермерське господарство. Навчально-виробничі

бригади

(УТАО)

створюються

на

базі

загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів. Взаємовідносини загальноосвітнього навчального закладу і базового господарства визначаються договором, укладеним з урахуванням Кодексу Законів про працю для неповнолітніх. Діяльність навчально-виробничих бригад розпочинається за умови створення

керівництвом

школярами-членами

базового

бригад

господарства

умов

для

комплексу польових робіт з

виконання

вирощування

сільськогосподарських культур, а саме: - за бригадою закріплюють, відповідно до профілю спеціалізації учнів, окрему земельну ділянку в сівозмінах базового господарства; - забезпечують відповідну площу ділянки, закріпленої за бригадою, посівним матеріалом і добривами, виділяють відповідно до бригадного плану необхідний інвентар, проводять механізовану обробку та ін.; -

виділяють

спеціалістів

базового

сільського

господарства

для

керівництва діяльністю учнівськими виробничими бригадами і продуктивною працею учнів; 302

забезпечують в бригадах заходи дотримання техніки безпеки та

виробничої санітарії; - організовують комплексні обіди для учнів бригад. Підготовка

учнів

до

роботи

навчально-виробничій

бригаді

здійснюється педагогічним колективом закладу із залученням спеціалістів сільського господарства під час проведення навчального процесу, а також позакласної та позашкільної роботи. З метою забезпечення поєднання навчання з працею, теорії з практикою, учителям доцільно давати членам бригади окремі завдання. На закріплених за бригадою об'єктах учні можуть проводити науководослідницьку

роботу,

спрямовану

на

одержання

високих

урожаїв

сільськогосподарських культур, впровадження нових перспективних для даного району культур і сортів рослин, на вирощування високоякісного насіння та підвищення продуктивності тварин. Члени бригади зобов'язані: - оволодівати основами наук, теоретично і практично вивчати досягнення аграрної науки та виробництва, проводити дослідницьку роботу; - дотримуватись правил техніки безпеки і правил внутрішнього розпорядку базових господарств; - ознайомитись з основами економіки, приватного підприємництва, бізнес-планами; - прагнути виконувати роботу на високому агротехнічному рівні з широким використанням сільськогосподарської техніки на основі знань, одержаних ними під час вивчення навчальних предметів. Навчання

трудова

діяльність

членів

бригад

здійснюється

за

навчальними програмами і навчальними планами, в яких передбачено теоретичні теми, практична, дослідницька робота та виробничі завдання для учнів у відповідності до вікових категорій і виробничого профілю базових господарств. У бригадах систематично доцільно проводити заходи навчального та виховного спрямування, екскурсії до науково-дослідних закладів аграрного профілю та показових сільськогосподарських підприємств як державного, так і 303

приватного секторів виробництва, зустрічі, бесіди з вченими та фахівцями, «Свята врожаю», тематичні вечори. Робота бригад поєднується з оздоровчими заходами та культурним відпочинком її членів. З цією метою влітку організовується табір праці і відпочинку, для членів бригад проводяться такі заходи, як екскурсії, туристичні походи, спортивні змагання тощо. Режим дня визначається навчальним закладом разом з адміністрацією базового господарства і повинен забезпечувати: - виконання навчально-виробничого плану бригади; - проведення виховної, культурно-масової і спортивної роботи; - правильне чергування праці та відпочинку з урахуванням віку учнів і норм санітарії та гігієни. Для кращої організації праці в бригадах можуть створюватись виробничі ланки. Кількість ланок і спрямованість їх залежить від особливостей господарства та виробничого плану. За рішенням загальних зборів членів бригад частина коштів, зароблених учнями, може відраховуватись на проведення культурно-масових і спортивнооздоровчих заходів. Сільськогосподарська продукція, отримана членами виробничих бригад, може належати базовому господарству або використовуватись як натуроплата для потреб закладу освіти. Керуючись виробничим планом базового господарства, навчальним планом і навчальними програмами закладу, тематикою дослідницької роботи, завданням бригад, навчальний заклад разом зі спеціалістами господарства розробляє навчально-виробничий план бригади. Розмір земельної ділянки для закріплення за учнівськими виробничими бригадами визначається угодою між базовим господарством та навчальним закладом , виходячи з кількості членів бригади, кількості і тривалості робочих днів, норм виробітку, встановлених для членів бригад, ступеня механізації, сільськогосподарських культур, які на ній вирощуються. 304

Навчальним закладом встановлюється постійний контроль за станом здоров'я учнів. ІІІ. Керівництво навчально-виробничими бригадами З метою забезпечення творчого характеру в бригадах та їх згуртування, розвитку ініціативи учнів у них, організовується учнівське врятування. Вищим органом врятування є загальні збори членів учнівської виробничої бригади. Поточною роботою бригади керує бригадна рада на чолі із головою, а в ланках - ланкові. Загальні збори членів бригади обговорюють навчально-виробничий план роботи і визначають шляхи його виконання, план культурно-масової та спортивної роботи, затверджують річний кошторис. Організація та безпосереднє керівництво трудовою діяльністю і суспільно корисною продуктивною працею учнів здійснюється учителемкерівником бригади разом зі спеціалістами базового господарства. ІV. Облік і підведення підсумків роботи бригад У бригадах систематично ведеться облік роботи кожного її учня. Облік проводиться щодня у спеціальній відомості за формою, встановленою у відповідності з формою обліку, прийнятою у даному базовому господарстві. Щорічно, після закінчення господарського року, підводяться підсумки роботи навчально-виробничих бригад, визначається урожайність вирощених культур та продуктивність тварин, робляться висновки з проведених дослідів, обчислюється собівартість виробленої продукції, визначаються наслідки роботи бригад на підсумковій конференції. Учні, які показали приклад дисциплінованості та організованості і досягли високих показників у виконанні виробничих завдань та дослідницької роботи, заохочуються керівництвом навчального закладу або базового господарства у формі подяки, нагородженням грамотою або премією за підсумками роботи. 305

За свою роботу навчально-виробнича бригада звітує перед загальними зборами навчального закладу і базового господарства. Оплата праці учнів, які працюють у вільний від навчання час, проводиться за фактично виконану роботу у відповідності з розцінками і системою оплати праці. Норми виробітку встановлюються навчальним закладом і керівництвом базового господарства з урахуванням віку дітей. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ НАКАЗ м. Київ 01.11.95

№ 307

Зареєстровано Міністерством юстиції України 29 травня 1996 р. за № 256/1281 Про затвердження Положення про навчально-дослідну земельну ділянку загальноосвітніх позашкільних

шкіл

та

навчально-виховних

закладів і Положення про учнівське лісництво загальноосвітніх шкіл та позашкільних

навчально-виховних

закладів Відповідно до вимог Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»), яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.93р. N 896 (896-93-п), щодо формування екологічної культури учнів, залучення їх до еколого-натуралістичної діяльності, а також з метою формування працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря та забезпечення умов самореалізації індивідуальних здібностей і талантів молоді, 306

НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Положення про навчально-дослідну земельну ділянку загальноосвітніх

шкіл

та

позашкільних

навчально-виховних

закладів

(додасться). 2. Затвердити Положення про учнівське лісництво загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчально-виховних закладів (№ 0257-96 ). 3. Вважати Наказ Міністерства народної освіти УРСР від 16.06.86р. «Про

затвердження

Положення

про

навчально-дослідну

ділянку

загальноосвітніх шкіл» таким, що втратив чинність. 4. Вважати рішення колегії Міністерства народної освіти УРСР від 13.08.68р. в частині затвердження «Положення про учнівське лісництво» таким, що втратило чинність. 5. Міністерству освіти Автономної Республіки Крим, начальникам Управлінь освіти виконкомів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів: довести Положення про навчально-дослідну ділянку загальноосвітніх шкіл

та

позашкільних навчально-виховних закладів

Положення про учнівське лісництво загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчально-виховних закладів до відома керівників закладів освіти. 6. Контроль за виконанням Наказу покласти на Управління гуманітарної освіти та виховання і Головне управління загальної середньої освіти.

Міністр освіти

М.З.Згуровський

307

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказом Міністерства освіти України від 01.11.95р. N 307 ПОЛОЖЕННЯ про навчально-дослідну земельну ділянку загальноосвітніх шкіл та позашкільних навчально-виховних закладів І. Основні положення 1. Навчально-дослідна земельна ділянка закладу освіти є базою проведення навчальних та практичних занять, передбачених програмами з природознавства, біології, трудового навчання, засвоєння знань, формування вмінь

навичок,

організації

позакласної

юннатівської,

дослідницької,

природоохоронної роботи, продуктивної праці учнів. 2. Навчально-дослідна земельна ділянка може існувати при всіх типах середніх

загальноосвітніх

навчально-виховних

закладах

відповідно

загальноосвітній навчально-виховний

до

закладів

Положення

позашкільних про

середній

заклад, затвердженого Постановою

Кабінету Міністрів України від 19.08.93р. N 660 (660-93-п), та Положення про позашкільний

навчально-виховний

заклад,

затвердженого

Постановою

Кабінету Міністрів України від 26.01.94 р. N 45 (45-94-п). 3.

Навчально-дослідна

земельна

ділянка

надасться

порядку,

встановленому Земельним кодексом України (561-12). На вказані земельні ділянки поширюються пільги щодо плати за землю, визначені для закладів освіти згідно з Законом України «Про плату за землю» (2535-12).

308

II. Вимоги до функціонування навчально-дослідної земельної ділянки 1. Розміри навчально-дослідної земельної ділянки встановлюються залежно від кількості учнів, які навчаються в освітньому закладі, і місцевих умов (додаток N 1). Під навчально-дослідну земельну ділянку рекомендуються такі площі: - для початкових шкіл

-не менше 5 тис.кв.м;

- для основної і старшої

-не менше 10 тис.кв.м;

- для міських шкіл

-не менше 10 тис.кв.м;

- для обласних станцій юних натуралістів -не менше 20 тис.кв.м:

(еколого-натуралістичних центрів) - для районних станцій юних натуралістів

- не менше 10 тис.кв.м;

(еколого-натуралістичних центрів) - для міських станцій юних натуралістів

- не менше 5 тис.кв.м.

(еколого-натуралістичних центрів)

2. Установам і закладам освіти може бути надана додаткова площа, яка зайнята багаторічними насадженнями (сад, дендрарій, парк тощо або площа для ведення сільськогосподарських робіт). 3. Навчально-дослідна земельна ділянка може включати відкритий і закритий ґрунт, ферму, підсобне приміщення тощо. 4. На навчально-дослідній земельній ділянці розміщуються відділки польових,

овочевих,

колекційний,

плодово-ягідних

селекційно-генетичний,

культур;

квітково-декоративний,

зоолого-тваринницький,

також

виробничий, дендрологічний відділки. Площа кожного відділку визначається завідувачем земельної ділянки (вчитель біології або трудового навчання) з урахуванням місцевих умов і кількості учнів, які залучаються до роботи, і погоджується з керівником навчально-виховного закладу. 5. Для початкових класів в основній та старшій школах виділяються окремі

земельні

ділянки

овочевому,

декоративному відділках. 309

плодово-ягідному,

квітково-

6. Навчально-дослідна земельна ділянка міських шкіл може мати колекційний. квітково-декоративний, селекційно-генетичний, дендрологічний відділки та інші. 7. У відділах польових та овочевих культур, в системі сівозмін вирощуються основні сільськогосподарські культури даної зони. 8. Сівозміни запроваджуються згідно з рекомендаціями господарств, науково-дослідних

установ,

урахуванням

навчальних

програм

природознавства, біології, трудового навчання. 9. У відділі плодово-ягідних культур (сад, ягідник або виноградник, плодово-ягідний розсадник) вирощуються кращі районовані і місцеві сорти плодових і ягідних культур, а також нові для даної місцевості плодово-ягідні культури, проводиться дослідницька робота з ними. 10. Квітково-декоративний відділ складається з колекційної ділянки одно-, дво- та багаторічних квіткових рослин, квітників (клумби, рабатки, розарії, міксбордери та ін.) та декоративних насаджень. 11.

селекційно-генетичному

відділі

проводяться

досліди,

які

використовуються при вивченні відповідних тем курсу загальної біології. Селекційно-генетичний відділ повинен бути просторово ізольованим і складатися із селекційної, генетичної ділянок. Для основної школи може вводитися лише селекційна земельна ділянка. 12. На колекційній земельній ділянці вирощуються типові представники основних сільськогосподарських і систематичних груп рослин: - технічні (прядильні, олійні, ефіроолійні); - лікарські; - овочеві (коренеплоди, бульбоплоди, цибулинні, бобові); - кормові (злакові і бобові трави, кормові коренеплоди); - декоративні (однорічні, дворічні, багаторічні); - корисні дикоростучі. 13. У зоолого-тваринницькому відділі залежно від місцевих умов, етнічних особливостей певних регіонів України можуть бути крільчатник, пташник, пасіка тощо. До складу відділку входить також куточок живої 310

природи. У зоолого-тваринницькому відділі утримується така кількість тварин, яка б забезпечувала проведення навчально-дослідної роботи. Догляд за тваринами та їх годівлю відповідно до встановленого режиму здійснюють за графіком учні 2-10 класів. Кормова

база

для

тварин

забезпечується

продукцією

сільськогосподарських культур, що вирощуються в польовому та овочевому відділах. 14. Закритий ґрунт (теплиця, парники, розсадники) створюється для проведення занять, дослідницької роботи, вирощування овочевих і квітководекоративних рослин, розсади, розмноження плодово-ягідних і декоративних рослин. 15. У виробничому відділі вирощування сільськогосподарських культур, тварин проводиться з урахуванням прогресивних технологій, рекомендацій наукових закладів. Вирощена продукція може бути використана для потреб школи, позашкільного закладу або реалізована. Кошти від реалізації продукції перераховуються на спецрахунок закладу освіти для поповнення матеріальної бази та оплати праці школярів. 16. У дендрологічному відділі створюється колекція дерев'янистих і кущових

рослин,

висаджених

за

систематичним,

географічним

або

господарським принципом. Можна, враховуючи їх декоративність, створювати художньо-декоративні

композиції,

садово-паркові

архітектури,

використовуючи площі зелених насаджень. При відділі може бути закладена шкілка саджанців, що вирощуються з насіння історичних та відомих дерев. 17. У підсобному приміщенні зберігаються сільськогосподарський інвентар і механізми, аптечка першої допомоги. Добрива зберігаються відповідно до вимог виробничої санітарії у спеціальній тарі з чіткими написами назв. Біля підсобного приміщення встановлюється протипожежний інвентар. 18. Посадковий і посівний матеріал, вирощена продукція зберігаються на території земельної ділянки школи у спеціальному сховищі. 311

19.

Навчально-дослідна

земельна

ділянка

забезпечується

сільськогосподарським інвентарем відповідно до місцевих умов та вимог агротехнічного обробітку ґрунту. Навколо земельної ділянки створюється живопліт із витких рослин або штучна огорожа. Земельна ділянка забезпечується водою для поливу рослин. 20. У районах, що зазнали наслідків від аварії на Чорнобильській АЕС, роботи на навчально-дослідній земельній ділянці зводяться до навчальнодослідної діяльності у закритому ґрунті за умови завезення ґрунту з екологічно чистих зон. III. Зміст і організація роботи учнів на навчально-дослідній земельній ділянці 1. Основними напрямами діяльності учнів на земельній ділянці є: - вирощування рослин і тварин, спостереження за їх ростом і розвитком; - проведення сільськогосподарських дослідів згідно з програмами трудового навчання, природознавства, біології, гурткових занять. 2. Дослідно-практичні роботи на земельній ділянці проводяться на основі знань, які набувають учні в процесі вивчення основ наук з широким використанням; досягнень сучасної науки і досвіду вирощування якісної сільськогосподарської продукції. 3. Для роботи на земельній ділянці з учнів кожного класу формуються ланки. 4. Робота учнів на земельній ділянці організовується відповідно до плану, який є складовою частиною загального навчально-виховного плану школи. До плану роботи на навчально-дослідній земельній ділянці доцільно включити такі розділи: -

планування

території

навчально-дослідної

земельної

ділянки

(розміщення відділів, полив сівозміни, розподіл території ділянки між класами, ланками, гуртками, групами продовженого дня): для ефективної роботи на навчально-дослідній земельній ділянці учні (юннати) організовуються в гуртки, клуби, ланки та інші форми учнівських об'єднань; 312

- зміст і організація роботи (перелік рослин, що вирощуються на земельній ділянці, тварин; тематика спостережень та дослідів між класами, ланками, гуртками); - список навчально-наочних посібників, що будуть виготовлятися (календарні терміни і порядок виконання учнями робіт, розклад навчальних, гурткових занять, графік роботи учнів у процесі суспільно корисної праці, у тому числі в період літніх канікул); - керівництво роботою учнів на земельній ділянці (закріплення вчителів, класних керівників, вихователів груп продовженого дня за відділами, графік їх роботи в період літніх канікул); - матеріальне забезпечення роботи на земельній ділянці (визначення потреб в інвентарі, обладнанні, добривах, посівному і посадковому матеріалах, кормах для тварин та ін.). 5. Навчально-виховна, дослідницька робота у теплиці здійснюється за окремим планом, який є складовою частиною загального плану на навчальнодослідній земельній ділянці. 6. Кошти закладів і установ освіти та науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не оподатковуються (ст.61 Закону України (2535-12)). 7. Щорічно, на початку навчального року, підбиваються підсумки робіт на земельній ділянці, організовується виставка, проводиться «Свято врожаю» тощо. 8. Керівником навчально-дослідної земельної ділянки, як правило, директор освітнього закладу призначає вчителя біології або ж трудового навчання, а в початковій школі - з числа педагогічних працівників. 9. Заступник директора з господарської частини вживає заходів зі своєчасного забезпечення навчально-дослідної земельної ділянки інвентарем, посівним і посадковим матеріалом, кормами для тварин, водою для поливу рослин; організовує забезпечення і реалізацію продукції, одержаної на навчально-дослідній земельній ділянці, організовує охорону земельних ділянок. 313

10. Завідувач навчально-дослідної земельної ділянки за його бажанням може бути звільнений від обов'язків класного керівника. 11. За завідування навчально-дослідною земельною ділянкою надається додаткова оплата відповідно до Інструкції про порядок обчислення заробітної плати

працівників

освіти,

«Додаткова

оплата»,

затвердженої

Наказом

Міністерства освіти від 15.04.93р. № 102 (№ 0056-93 ) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.05.93р. № 56. 12. Завідувач навчально-дослідної земельної ділянки: а) відповідає за стан навчально-дослідної земельної ділянки, організацію роботи учнів на ній; б) організовує змагання між класами, ланками, окремими учнями і юннатами на краще проведення дослідницької роботи і одержання високого врожаю сільськогосподарських культур, щороку, восени після збирання врожаю, підводить підсумки роботи учнів на навчально-дослідній земельній ділянці, проводить «Свято врожаю» та інші форми масових натуралістичних заходів, організовує виставку, на якій демонструються результати роботи всіх учнів і гуртків юних натуралістів, частина матеріалів оформлюється як наочні посібники (натуральні експонати, гербарії, щоденники спостережень тощо); в) координує роботу вчителів початкових класів, хімії, географії та трудового навчання на навчально-дослідній земельній ділянці, консультує вчителів, керівників гуртків юних натуралістів та класоводів при складанні ними планів роботи в процесі проведення дослідів і спостережень на навчально-дослідній ділянці, складанні інструктивних карток та ін.; г) складає на початку навчального року річний план роботи та господарсько-фінансовий кошторис ділянки на підставі загального плану школи; д) інструктує вчителів, працівників позашкільних закладів, лаборантів, яких залучає під час літніх канікул до керівництва працею учнів на земельній ділянці, знайомить їх із планом роботи, методикою і технікою проведення робіт; 314

е) відповідає за створення на навчально-дослідній земельній ділянці умов, що відповідають правилам техніки безпеки і санітарно-гігієнічним вимогам; є) разом із класним керівником, керівником гуртка контролює виконання кожним класом та гуртком плану робіт на земельній ділянці й забезпечує ведення обліку дослідницької роботи; ж) надсилає кращі експонати на районні, обласні та всеукраїнські виставки; з)

допомагає

вчителям

виготовленні

наочних

посібників

та

роздаткового матеріалу; й) подає пропозиції директорові закладу, педагогічній раді щодо використання коштів, які отримуються в результаті реалізації продукції, вирощеної на навчально-дослідній земельній ділянці, одержаного врожаю з ділянки, про відзначення кращих класів, ланок, гуртків, окремих учнів; л) складає річний звіт про навчальну і дослідницьку роботу на ділянці та подає його на розгляд педагогічної ради. 13. Учителі, які залучаються до керівництва заняттями, працею учнів на навчально-дослідній земельній ділянці, навчають їх агротехнічних прийомів роботи, забезпечують дотримання школярами правил техніки безпеки і санітарно-гігієнічного режиму, а також здійснюють нагляд за станом і безпечною експлуатацією обладнання, інвентарю. 14. У процесі роботи на земельній ділянці забезпечується раціональний режим праці і відпочинку учнів. 15. У разі відсутності шкільної земельної ділянки робота учнів переноситься на земельні ділянки станції юних натуралістів, у господарства, парки, ботанічні сади тощо. IV. Охорона праці учнів 1. Згідно з Правилами охорони праці в сільському господарстві, затвердженими Наказом Міністерства сільського господарства і продовольства від 27.10.95р. № 291, та Правилами внутрішнього розпорядку, що діють у 315

загальноосвітніх школах та позашкільних навчально-виховних закладах, з дітьми, зайнятими дослідницькою роботою та виробничою діяльністю на навчально-дослідній ділянці, проводяться відповідні заняття, які обов'язково організовує спеціаліст (вчитель біології або інший, відповідальний за навчально-дослідні земельні ділянки). 2. На кожній ділянці повинна бути розроблена та затверджена директором освітнього закладу Інструкція з техніки безпеки (окремо з усіх видів робіт, що проводяться). Діти допускаються до роботи після проведення з ними інструктажу та перевірки знань з охорони праці. Учні працюють лише в денний час та не допускаються до роботи з отрутохімікатами. Учителі,

спеціалісти

сільського

господарства,

які

залучені

до

керівництва роботою на навчально-дослідній ділянці, здійснюють контроль за дотриманням трудового .законодавства, правил, норм, інструкцій із техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки. Додаток 1 до Положення про навчально-дослідну земельну ділянку Розподіл площі шкільної навчально-дослідної земельної ділянки всіх ґрунтово-кліматичних

зон

України,

за

винятком

гірських

районів

та

Чорноморського узбережжя Криму та районів, що зазнали наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, орієнтовно рекомендується таким: а) у початковій школі Назва об‘єктів ділянки

Площа в квадратних метрах

Овочева сівозміна Ягідник, або виноградник Квітники Плодові і декоративні насадження Парники Крільчатник

316

1000 450 300 3000 50 200 5000 кв. м

б) в основній і старшій школі Назва об‘єктів ділянки

Площа в квадратних метрах В основній У старшій школі школі

№ з/п І. Ботаніко-рослинницький відділ Польова сівозміна Овочева сівозміна Плодовий сад Плодово-декоративна шкілкарозсадник Ягідник або виноградник Колекційна ділянка та ділянка систематики Селекційно-генетична ділянка Квітники, жива огорожа, декоративні насадження Закритий ґрунт ІІ. Зоолого-тваринницький відділ Крільчатник, пасіка, відділ дикої фауни Примітка: пришкільних

а)

районах

навчально-дослідних

2500 3000 6000 600

3000 4000 8000 1000

400 300

700 700

300 900

700 1000

400

4000

500

15000 кв.м 20000 кв.м зрошуваного землеробства розміри земельних

ділянок

відводяться

половинному розмірі; б) орієнтовний розподіл площі шкільної земельної ділянки для шкіл гірських районів та

Чорноморського

узбережжя

Криму встановлюють

Управління освіти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій разом з обласними

відділами

освіти

обласними

управліннями

господарства; в) для шкіл, які розташовані в містах і робітничих селищах В основній школі Площа в кв. метрах

Назва об‘єктів ділянки І. Ботаніко-рослинницький відділ Польова сівозміна Овочева сівозміна Плодові і декоративні насадження 317

800 1200 3600

сільського

Плодово-декоративна шкілкарозсадник Ягідник або виноградник Колекційна ділянка та ділянка систематики Селекційно-генетична ділянка Квітники, жива огорожа, декоративні насадження Закритий ґрунт ІІ. Зоолого-тваринницький відділ Крільчатник, пасіка, відділ дикої фауни

1000 400 700 600 1100 400 200

10000 кв.м Примітка: а) розміри дослідних ділянок від 10 кв.м до 100 кв.м. У колекційному відділі можуть бути розміром від 2 до 5 кв.м; б) розміри доріжок між полями – 1 м, між ділянками – 30 см, центральна – 2 м.

СЦЕНАРІЇ МАСОВИХ ЗАХОДІВ ОСІННІЙ БАЛ Кухарська Тетяна Анатоліївна, методист Тернопільського обласного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Ведучий 1:

Вітаю Вас у нашій господі. Вдячна за те, що завітали на наше свято. Я бачу, що зібрались тут всі ті, хто любить працю, Рідну землю, шанує хліборобську долю.

Ведучий 2:

Вже всюди зібрано врожай, І опустіло поле, ліс і гай. Тепер усі юннати Поспішають на веселе свято. 318

Ведучий 1:

Що недавно в небі синім Пролетіли журавлі. А сьогодні в безгомінні Ходить Осінь по землі.

Ведучий 2:

І від краю і до краю, Від двора і до двора Золотого урожаю Знов до нас прийшла пора.

Входить Урожай. Урожай:

Ціле літо я ріс у полях, З кожним днем набирався сили. Слава дружнім робочим рукам, Що мене для достатку зростили. Звучить тиха мелодія.

Ведучий 1:

Спохмурніла неба красінь, І курличуть журавлі, Що уже багряна Осінь Хазяйнує на землі.

Ведучий 2.

Облетіли квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садках пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні.

Під ці слова плавно входить Осінь. Урожай, побачивши її, поправляє свій одяг і виходить трохи вперед, назустріч і вклоняється їй. 319

Осінь:

В сизому тумані, В сині димовій Яблука рум`яні, Груші медові Вміють одаряти Сотнями дарів. Я осінь - щедра мати Наших трударів. Дай, Боже, здоров`я вам і вашій родині, Свіжого хліба, мирного неба, чистої води. Щоб ви завжди здорові були. І врожай щоб був багатий, Щоб раділа кожна хата.

Урожай:

Гей ви, родичі городні, Гарбузоньки благородні. По Вкраїні Осінь ходить, Будем підсумки підводить.

Ведучий 1:

Ходить гарбуз по городу, Питається свого роду.

Гарбуз:

Ой чи живі, чи здорові Всі родичі гарбузові?

Ведучий:

Обізвалась жовта диня, Гарбузова господиня:

Диня (в широкому жовтому платті): Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові. Ведучий 1:

Обізвались огірочки (в зелених костюмах).

Огірки:

Ми гарбузові сини й дочки. Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові. 320

Ведучий:

Обізвалася морквиця.

Морква:

Гарбузовая сестриця, Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові.

Ведучий:

Обізвались буряки.

Буряки:

А ми гарбузові свояки. І ще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові.

Ведучий:

Обізвався старий біб.

Біб:

Я підтримав увесь рід! Іще живі, ще здорові Всі родичі гарбузові. Всі:

Ой гарбузе, ти перистий, Із чим тебе будем їсти?

Гарбуз:

Миска пшона, шматок сала – От до мене вся приправа.

Вальс овочів. Конкурс ерудитів. Осінь:

Вже зібрано жито-житечко Та густу пшеницю. І спечено коровай, Гарні паляниці.

Урожай: З хлібом у нас зустрічають гостей. Хліб на весіллі цвіте в короваї. І кращих немає на світі вістей, Ніж хліб уродився у рідному краї. Діти в українських костюмах. 1.

Доля на вінку, хліб на рушнику, Квітами вклоняються, 321

Зо всіма вітаються. Діти вклоняються. 2.

У хлібині, що ти щодня їси, Є аромат духмяного поля, Проміння сонця і кришталики роси.

Священний хліб, так мовиться в народі, Ця пісня народилась не дарма. В затишнім домі, у тяжкім поході Нічого найдорожчого нема.

Дають хліб для Осені, кладуть коровай на стіл. Український танок. Гра «Відгадай». Загадки. Ведучий 1:

День за днем, За тижнем тиждень, Непомітно лине час. Різні зміни дивовижні Відбуваються круг нас.

Ведучий 2:

Глянь навколо пильним оком І побачиш зміни ці. Ось повільно, неухильно Йдуть по черзі місяці.

Вересень:

Ходять хмари в небі синім, Місяць вересень прийшов. Сповнись вереском пташиним, Тихим затишком дібров, Бо пташки дзвінкоголосі Знають - літа вже нема, Хоч і тепло ще, та осінь 322

Все підходить жартома. І набравшись сил за літо, Галасливі, як пташки, Знов ідуть до школи діти І сідають за книжки. Жовтень:

Подивись на видноколі, Як змінилися ліси. Хто це їх у жовтий колір Так барвисто покрасив? І пишаються дерева Золотим своїм вбранням, Це якийсь маляр, напевно, Догодити хоче нам. А маляр цей - місяць Жовтень У відерцях чарівних Жовту фарбу перебовтав І розбризкує по них.

Листопад:

Вже з дерев злетіло листя, Наступає листопад, Бадьорить нас легкий вітер, Сонце ллє над білим світом Ясні промені згори. Тільки це не літнє сонце, В ньому вже тепла нема. І настирливо в віконце Стукотить до нас зима.

Вальс. Конкурс віршів про осінь. 323

Осінь:

Ми свято гарно всі зустріли, Бажаю всім здоров`я й сили, Нових веселощів, утіх, Хай тут завжди звинить ваш сміх!

Урожай:

А на цім слові будьте здорові. Бажаємо щастя, здоров`я на довгі роки. СЦЕНАРІЙ «СВЯТО ХЛІБА»

Пісня «Чом, чом, земле моя». Виходять три ведучі в українському вбранні. І ведуча: Доброго дня, шановна громадо, любі друзі, дорогі гості! Щиро вітаємо вас на нашому святі Хліба! /Злегка вклоняється/. ІІ ведуча:

Для кожного - диво своя Батьківщина,

В ній рідне коріння і мови душа. І скільки б світів не пізнала людина, На рідній землі лиш вона ожива! ІІІ ведуча: Наше диво, наша Україна! Близька ти нам і найкраща в будь-яку

пору

року:

коли

навесні

дихає

теплим

паром

земля,

виганяє зелену свіжу парость, а лелеки, поважно кружляючи над селом, обдаровують щастям людські оселі. Гарячим літом, коли пахучі

трави

наливаються соком, а високе синє небо бринить і переливається сріблястим співом жайвора. Шепоче щось стиглий хліб вітру, що заплутався та принишк у колоссі... ІІ ведуча: Що для мене Україна моя? То висока блакить І засіяне золотом поле, Синьоокі ставки І шовковий ковил у степу, А ще - житній хліб на стемнілих долонях З дрібкою солі на маминому рушнику. 324

І ведуча: Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах... Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. Початок хліба - маленька зернинка. Зернятко хліба нагадує дитину в повитку. Немовлятко - це іскринка життя, джерельце життя у

згорточку. Так і зернятко починає колос, безмежний хлібний

лан.

ІІ ведуча: Здавна хлібу надавали круглої форми, ототожнюючи його із сонцем. Якщо у домі пахне хлібом - тут злагода та щастя, якщо в державі колосяться хлібні поля - тут мир і достаток. Хліб - це честь, хліб - це рука допомоги, хліб - сила, могутність

держави. Хліб - це святість.

І ведуча: В усі віки хліб був обов`язковим атрибутом, що супроводжує найважливіші події в житті людини. Коли народжувалася дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину - на здоров`я і достаток. Коли дитина йшла на навчання до дяка, батько ніс пучок різок, горщик каші та хлібину - на розум, силу та здоров`я. На весіллі молодих зустрічали з хлібом-сіллю і молоде подружжя схиляло

голови перед

хлібом, цілувало його, приймаючи благословення. ІІІ ведуча: На тому місці, де мали ставити хату, сіяли пшеницю. Якщо вона добре сходила,

це означало,

що місце добре,

чисте і

хату можна

будувати. На толоку сходилося багато людей, це був чудовий давній звичай, що засвідчував братерство, доброзичливість, взаємодопомогу. Люди, що сходилися на толоку,

вважалися дорогими

гостями,

цій

події

присвячувалися особливі пісні. Пісня «Жито зелене». ІІІ ведуча: В нову хату входили тільки з паляницею. Вважалося великою невихованістю і неприязню до господарів зайти в оселю без хліба. Принести хліб - означало щире побажання господарям достатку, здоров`я та добра. ІІ ведуча: Великою майстерністю вважалося вміння пекти хліб. Добрі господині славилися на все село. Коли по вулиці розходився запашний хлібний дух, сусідки перемовлялися: «Мабуть, це вже Марія хліб вийняла з печі, у неї 325

завжди вдається хліб». І зрозуміло, коли в сім`ю входила невістка, свекруха перевіряла, як вона вміє пекти хліб. І ведуча: В усі часи майже всі свята були пов`язані з хлібом і не тільки як з найпотрібнішим продуктом харчування, а й як

навколо

обов`язково

пекли

пиріжки,

якими

пироги

чого з

частували

розгорталося

капустою дітей,

готували

дійство.

маком, кутю

На

Різдво

найголовнішим,

пампушки,

дрібні

пшениці,

товченої

вносили

сніп

жита і промовляли: «Злато, щоб увесь рік ми жили багато». На Великдень у красному куті виставляли високі паски, прикрашені гілочками свяченої верби і свічками. Навколо пасок – барвисті крашанки та писанки. Якщо в хаті є дівка на виданні, клали їй паску на голову і казали: «Аби у людей така велична, як паска пшенична». Малу дитину клали у порожній «дорідник», примовляючи: «Аби так скоро росло, як паска росте!» ІІ ведуча: На Трійцю обов`язково на великих листах пекли з доброго тіста пироги із солодкою літньою начинкою - мазури. Пиріг ставили посередині столу і прикрашали духмяною м`ятою, квітами, пахучими травами. На свято Андрія влаштовували вечорниці. Основним тут було кусання калити. Калита - великий корж із білого борошна. Печуть калиту дівчата, тісто місять по черзі. Тісто солодке, з медом, зверху калиту оздоблюють сухими вишнями чи родзинками – «щоб гарна була». Посередині дірка. В дірку протягують червону стрічку і підвішують до сволока. Підвішують високо. Щоб парубок міг дістати зубами калиту тільки тоді, як добре підстрибне. Біля калити стає вартовий – «Пан Калитинський». Веселий парубок-жартівник, він смішить хлопців і якщо розсмішить, парубок не має права кусати. «Пан Калитинський» мітить його чорною сажею. І ведуча:

Пам`ять - нескінченна книга, в якій записано все: і життя

людини, і життя країни. Та багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Сонце сходило над схолоднілими за зиму полями, сідало за обрій кольору крові і не впізнавало землю. 326

Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертному сні. Танули на Україні сніги весни 1933-го року. ІІ ведуча: Цей сніг, як сон, Прийшов - розтане. Село лежить в тумані. Голодний рік. Голодний день. Іде - не йде, повзе, повзе по мертвих. Хвалити Бога - хоч повзе. ІІІ ведуча: Весняний дух, живий - не спертий, До сонця зводить все живе. Й воно і молиться, і плаче, Радіє сонцю і воді. Якби він знав, коли б побачив, Сини ростуть на лободі. Сини Радянської держави! Та знає вождь, усе він зна... У вус всміхається лукаво: В Москві весна. Його весна! І ведуча: Зерно у купах пріле під дощем. Кудись у море, в безвість, за границю, Щоб насадити скрізь цей наш «едем», Немов витріскуючи, із криниці, Переливаючись рідким вогнем, Текло струмками золото пшениці. ІІ ведуча: Ми тільки бачили той тьмяний блиск. На горлі ж ми відчули пальців стиск. Тоді дурні Грицьки і Опанаси Вмирали, як у зливу комарі. Тоді по селах їлось людське м`ясо, І хліб пекли з розтертої кори. 327

Дивилися голодні діти ласо На спухле тіло вмерлої сестри. Так ми, хоч і покинули печери, В двадцятім віці стали людожери. Учитель: У наших руках - свічки пам`яті. Присягаємося ж нашою гіркою пам`яттю, що не допустимо знущання. Земле наша! Мати наша! Годувальниця і заступниця! Не пам`ятай зла за те, що шматували твоє тіло вогонь та залізо, що часом не піт трударя капав у лоно твоє, а кров бранців твоїх. Земле рідна, прости,

що засівали тебе не хлібом єдиним, а росла на тобі короста горя,

кукіль та чортополох жорстокості. Прости за те, що дорогоцінний дар твій хліб насущний - топтали у багно, топили у морі, палили. Обійми і покрий вічним спокоєм тих, хто залишився в тобі у той страшний 33-й, і буде в кожному з нас – вічна пам`ять про них! ІІІ ведуча: Та не можна вбити землю, вбити хліб, як не можна побороти життя. І ведуча:

Поле моє, Ти житами й піснями родило, Сріблом жайвора моє серце зігріло, Пригорнуло колоссям, Волошками збентежило, Руки втомлені, струджені. Ти росою-сльозою тихо пестило.

ІІ ведуча: Поле моє, Як зірниця зійде, На плугах борозна заспіває. ІІІ ведуча: Поле моє, Ти таке молоде, Я любов`ю тебе засіваю. Отзовись, моє поле, Пшеницями, житами, В небесах журавлями 328

І живою водою. Ти безкрає, широке, І земне, і високе, І єдина в нас доля з тобою. І ведуча: Живи, життя, духмяним хлібом! ІІІ ведуча: Здоров`я й щастя вам, добрі люди, хай завжди буде пахучий хліб на вашому столі! СЦЕНАРІЙ «СВЯТО УРОЖАЮ» Наливайко В.І., учитель біології Вовковинецької

ЗОШ-інтернат

Деражнянського р-ну Хмельницької області У залі створити атмосферу осені.

Організувати виставку плодів з

навчально-дослідних ділянок. В коридорі звучать слова диктора: У кожній хаті люди багаті Ждуть не діждуться врожаю-свята, А святкування уже починається, Від короваїв столи вигинаються. То ж попросимо щиро - ходіть на свято, Будемо вас усіх величати, Будем радіти, будем співати, Приходьте, люди, до нас на свято! Під звуки музики всі йдуть на свято до зали. Вступне слово надається вчителю біології. І ведучий: Сонечко земле-матусю цілує, 329

Золотом сипле в садах і гаях. Осінь багата барвисто крокує, Здрастуй, красуне смуглява моя! ІІ ведучий: Осінь! Пора плодоносна, чудова, Пахощі яблук достиглих і динь, Рідна земле хмельницька, медова, Неба прозора прощальная синь! І ведучий: Гей, прийшла осінь до нас у гостину, До нас, на Хмельниччину гостинну. Вже ми зібрали врожаї багаті. Всюди достаток, у кожній хаті. Після слів ведучого баян тихо грає вальс. Під звуки вальсу входить Осінь.

На

ній плаття жовто-оранжеве з нашитими листочками,

на

шиї

намисто з горобини, шипшини, корона з червоних плодів і жовтого листя. Осінь:

Я - художниця осінь.

Ведучі:

Просимо, гостинно просимо, гостенько!

Осінь:

Я не просто загостила, Маю тут багато діла. В мене в сонячнім бідоні – Барви радісні, червоні.

Показує в бідоні барви. Барвлю ними помідори Та перчані ковпачки. Всі люди в осінню пору Засміються залюбки. Полюбуйтеся на них: У дверях з`являються Морква, Гарбуз, Яблуко, Груша, Цибуля, Помідор. Звучить музика. Вони під звуки музики вбігають, стають до танцю. І коли грає інший танок - всі плоди танцюють. Лунає пісня «Ходить гарбуз по городу». 330

Помідор: Ой червоні ми, червоні, Ми достигли на осонні. Ми у ці осінні дні, Наче вогники ясні. І ведучий: Осінь мила, осінь люба, Ти усе нам розмалюй. Осінь:

Друзі, часу я не маю. Розкажу вам, не втаю, Треба ще позолотити Всі листочки у гаю. Але трішки зупинюся Та на свято подивлюся.

І ведучий: Ти, осене, господарка дбайлива, Комори добрим сповнила зерном. Із рук твоїх солодкий подих пливе, Пливе у степ, кружляючи селом. Звучить марш. Під звуки маршу йде Урожай, Пшениця, Кукурудза, Горох, Буряк у відповідних костюмах. Кожного представника веде юннат. Музика продовжує грати і всі плоди танцюють. Осінь:

А це, друзі, Урожай. Привітайся, Урожай, Всім здоров`я побажай, Всіх частуй, пригощай, Недарма ж ти Урожай. Всі плоди вклоняються, крім осені.

Урожай:

Просимо, просимо, пригощайтеся, Що в городі вродило, Все на стіл вам положили.

Пшениця: Сьогодні ми прийшли на свято, День урожаю відзначати. 331

З днем врожаю вас вітаю, Всього найкращого бажаю. Україна наша хлібами славиться, Тож дозвольте, друзі, Нам прославитись. Урожай: Ось і я, золотий Урожай, Прийшов з поля всіх вас привітати, Мною славиться наш рідний край, Я - достаток до кожної хати. Ціле літо я ріс у полях, З кожним днем набираючись сили. Слава дружнім, умілим рукам, Що мене ось такого зростили! Звучить музика. Урожай пританцьовує. Кукурудза: Плаття шовкове вдягла, заплела косу, Ну бо, друзі, подивіться на мою красу. Цю культуру добре знають і поважають, Бо із неї молоко, сало й м`ясо мають. На ділянках (у бригаді виробничій) Кукурудзу добре доглядали, І тому такий високий урожай зібрали (цифра з 1 га). Горох:

Я - горох, я з полів, Я давно уже дозрів, Я, строкатий і рясний, Виріс цього року, Я зернистий і стеблистий, Значить буде суп смачний.

Буряк:

А ми, цукрові буряки, Складаєм шану вам, Бажаєм щастя всім і долі, 332

Низький уклін вам до землі. Урожай:

Я – Урожай добірний, Багатий, щедрий, вірний. Хто глядів мене ціле літо, Зимуватиме смачно і сито. (кланяється). Щастя, радості цій господі. Кажуть, виріс я тут, на городі. Кажуть, виріс я тут, у саду. А господаря не знайду.

Розводить руками, пританцьовує, ходить поміж представників і говорить: Піду-піду садом, городом, Привітаюсь з усім моїм родом, З усім родом моїм привітаюсь, Та й у роду свого запитаю: Гей... Морквинко-Горпинко... Гарбуз-плодун... Грушко-смакушко... Динько-господинько... Кукурудзо-любко... Гарна білозубко. А скажіть мені, хто вас доглядав? А скажіть мені, хто вас викохав? Хто у спеку напував? Смаковито підживляв? Морква:

Я, Морквинка-Горпинка, Скажу за нашу грядку. Доглядала нас Світланка В доброму порядку. І полола, проривала, Напувала й підживляла. Тим-то ми смачні вдалися, 333

Ніби сонцем налилися. Гарбуз:

А я, Гарбуз, Усім для страви годжусь. Є у мене сини-гарбузи, Всі у мене товстуни. Ми хвалимо юнаків, Що нас доглядали Й смаковито підживляли.

Груша:

А я, Груша медова, Соковита і здорова. Доглядала Зірочка, Лесик, Гриць та Вірочка, Ще й Лариса і Максим. Ми їм вдячні усім!

Яблуко:

Я – Яблуня-ренет, Звуся симиренкою. Годувала нас ледь-ледь Яблунька старенька. Нам юннати помогли, Обкопали, полили, Позбирали гусінь скрізь, От ми й гарно налились.

Всі плоди: Від щирого серця ми дякуємо Вам, Вклоняємось юним, робочим рукам За вашу турботу, за вашу роботу, За піклування про нас. Вклоняються і відступають вглиб зали. Вбігають будяк і пирій. Осінь:

Друзі, хто це? Що за прибульці?

Будяк:

Я – Будяк, як уколю - буде знак. (показує, всі відступаються).

Пирій:

Я – Пирій, що росте й тоді, Як птахи летять у вирій. 334

Осінь:

Геть з нашого свята, Нещасні бур`яни. Де ви взялись?

Всі разом: Геть! Геть! Пирій:

Ми в ярку всі виростали, Як з полів від вас всі повтікали.

Всі разом: Геть від нас! Будяк:

Зачекайте, не ганяйте! Я медку багато маю, Бджілок добре напуваю.

Пирій:

Я морозу не боюся.

Будяк:

Хай посиджу, подивлюся Та й розуму наберуся.

Пирій:

Мабуть, хтось із вас буде вченим, Агрономом чи селекціонером. Та й проведе між нами схрещення, І вийдуть морозостійкі пшениці, ячмені, жита.

Будяк:

А зі мною щось схрестіть Та й дуже медоносну рослину виростіть.

Осінь:

Добре, як так, Уважимо вам. Десь у стороні розважайтесь Та доброго розуму набирайтесь. Під звуки маршу в дверях з`являються дівчата з короваєм, в українській

формі, дівчата з вінками із колосків та квітів. Хлопці вносять сніп із червоною стрічкою, несуть рапорти про зібраний урожай. Входять юннати, ланкові. Сніп ставлять біля Урожаю і здають йому рапорти. Співають пісню урожайну. Ой, снопе, снопе,

Ой, снопе, снопе,

Снопе - золото.

Снопе сріблистий.

Щоб тобі, снопе,

Добре вродила

Чисте золото.

Пшениця чиста. 335

Ой, снопе, снопе,

Будемо мати

Снопе великий.

Хліба доволі,

Золотом - зерном

Бо працювати

Колос налитий.

Дружно у полі.

Ой, снопе, снопе,

Неси достаток

Снопе вусатий.

Кожній родині,

Неси достаток

Славу велику

У кожную хату.

Нашій Вкраїні.

Урожай: У наступному році ми вродимо рясніше, І буде ще більший врожай, Щоб був ще багатшим, Щоб був красивішим Наш рідний улюблений край. Дівчата в українських костюмах тримають на українському рушнику коровай і говорять: І дівчина:

Од Десни до Дунаю

Золотіють хліба. Сяє наш коровай Сяйвом сонця. ІІ дівчина:

Хай тебе понесуть, Наче сонячний дар, трударі, Запашний коровай, Між усіма по шматочку розділим, Так як порівну ділим Турботи і щастя в труді. Урожай, юннати, дівчата в

коровай

присутнім у залі.

українських

костюмах

розносять

В другій частині вечора йде розгадка ребусів,

кросвордів, виконання художніх номерів. Журі визначає найкращих.

336

Сценарій свята врожаю «Щедрі дари осені» Остапенко Людмила Іванівна, керівник гуртка юних рослинників Новгород-Сіверської районної станції юних натуралістів

Мета: ознайомити дітей з овочевими рослинами, з історією їх вирощування, їх значенням; допомогти набути знань і навичок, необхідних для трудової діяльності; розвивати інтерес до читання книжок, журналів, перегляду телепередач про овочі; виховувати працелюбність юних рослинників, а також любов і шану до рідної землі, до нашої України. Обладнання: виставка композицій з овочів «Щедрі дари осені»; виставка робіт «Українська національна кухня»; листочки з написаними на них загадками; картки з назвами овочів. Хід заняття Ведуча:

Добрий день вам, добрі люди! Хай щастя вам всюди буде, Зі святом всіх ми вас вітаєм, Щастя, радості бажаєм.

Ведучий:

Сьогодні ми зібралися з вами на Свято врожаю, щоб

здійснити подорож на звичайну грядку бабусі. А що там можна побачити, друзі? Учні разом: Овочі, які вирощує бабуся. Ведуча: Так, овочі. Ведучий: Свято врожаю ми проводимо у формі гри. «Щедрі дари осені». Ведуча: Подивіться, яке багатство у нас на столах, це червоні помідори, зелені огірочки, туга соковита капуста, солодка морква, столовий буряк, гарбузи-великани, картопля, солодкий перець, дині, редька, баклажани. У 337

цьому багатстві часточка і вашої праці. Адже ви вирощувати

завжди допомагаєте

цю чудову городину на навчально-дослідній земельній ділянці

станції натуралістів, а також своїм бабусям та батькам . Ведучий: Готуючись до свята, юннати вивчили пісні, загадки, чимало дізналися про традиції свого народу. Ведуча:

Відійшли жнива у полі, Відлітають журавлі, Пишні кіски пожовтіли, Ходить осінь по землі. Ось вона іде дворами, Наділяє всіх дарами, Сипле зерна і плоди Добрим людям за труди!

Ведучий: Розпочинаємо перший тур гри під назвою «Що ми знаємо про овочі». Запрошуємо до цієї гри всіх учасників. I тур «Що ми знаємо про овочі» 1. Батьківщина цього овочу – Північна Америка. Історія цього овочу цікава. На корабель іспанських завойовників Південної Америки таємно потрапив хлопчик Педро Чьеза де Леон. У прекрасній країні він намагався дізнатися, як живуть і що їдять «бронзові жителі». Він записував свої спостереження. В 1553 році європейські жителі вперше прочитали про цей овоч. Нині без нього, як і без хліба, важко уявити собі наше життя. Про нього часто кажуть «другий хліб». Назвіть цей овоч. (Картопля). 2. Ця рослина була широко відома у стародавньому світі, про що свідчать написи на піраміді Хеопса. З неї римляни одержували масло. Як свідчить легенда, Апполон сказав, що вона коштує стільки золота, скільки важить сама. В Росію з Голландії її завіз Петро I. Що це за культура? (Редька). 3. Стародавні греки вважали, що той, хто скуштує його, ризикує втратити розум, а нині він бажаний гість на нашому столі. Який це овоч? (Баклажан). 338

4. Його батьківщина – центр Південної Америки. Він був введений в культуру в Іспанії у XV ст. і поступово розповсюдився по всій країні, де його використовували як декоративну, лікувальну, пряну рослину. Про що іде мова? (Перець). 5. Ця рослина росте на узбережжі Чорного моря. Вона є основною і давньою овочевою культурою, вирощують її повсюди. Утворює вона головки різної форми. Використовують її у харчовій промисловості, а також для квашення. Про який овоч іде мова ? (Капуста). 6. А ця рослина походить із Середньої Азії. У нас в Україні вирощують в основному на півдні. Стебло повзуче, вкрите волосками, довжина головного стебла від 1 до 4 метрів. Плоди у неї різної форми. Ця рослина любить тепло, світло, посуху. Влітку ми дуже часто з вами нею смакуємо. Що це за культура? (Диня). 7. Ця рослина широко використовується від субтропіків до крайньої Півночі. Рослина дворічна, утворює листя і коренеплід. Використовують її у кулінарії, при виготовленні різних салатів, а також у медицині. Як ви гадаєте, що це за рослина? (Столовий буряк). 8. Вона росте в Америці. У нас в Україні вирощують також у багатьох зонах. Є декілька її сортів. Садять рослину насінням. Використовують у харчовій промисловості і як лікарський засіб. Насінням її смакують птахи, тваринки, а також ми з вами. Як ви вважаєте, що це за овоч? (Гарбуз). 9. Ця рослина походить із Південної Америки. Спочатку вона з’явилася в Італії, Іспанії, потім в Росії, а вже пізніше у нас в Україні. Рослини ці бувають карликові, високорослі, середньорослі, штамбові. Плоди різної форми: овальної, круглої, серцевидні, перцевидні, а за кольором: червоні, жовті, помаранчеві, рожеві, чорні, малинові. Ми смакуємо ними ціле літо. А ви відгадайте, що це за овоч? (Помідор). 10. А ця рослина походить з Індії. Трохи пізніше цей овоч завезли до нас, в Україну. Це однорічна рослина, листя черешкові, в пазухах листя утворюється розгалуження. Рослину запилюють бджоли, квітки в неї жовті 339

п’ятипелюсткові. Овоч цей ми використовуємо для виготовлення різних салатів та консервування. Що це за овоч? (Огірок). Ведуча: Ось ви і показали свої звання у цьому турі. Журі підводить підсумки, а ми з вами продовжимо гру. Ведучий: ІІ тур наш називається «Посадка і збір овочів». Дві команди шикуються в колону по одному. Перед командами на протилежному кінці малюють 7 кіл. Першим гравцям дають мішечки з предметами, на яких намальовані овочі: картопля, морква, столовий буряк, огірок, помідор, диня, баклажан. За сигналом гравці біжать і розкладають свої овочі в кола, пустий мішечок передають другим номерам. Ті біжать і збирають овочі в мішечок, передають їх третім номерам і т.д. Перемагає та команда, яка швидше закінчить гру. Журі оголошує підсумки І туру гри. Ведуча: Діти, осінь надіслала нам на наше свято врожаю кленові листочки, а на кожному з них – загадка про овочі. То давайте спробуйте їх відгадати. (Учні дружно відгадують загадки) 1. Подивіться, що за пан? Він смуглястий, як кабан, Любить всяк його ласун. Це солодкий, що … ( Кавун). 2. Ми цукрові, ми кормові, є брати у нас столові, В полі ми зросли рядками. Люди звуть нас… ( Буряками). 3. Повз, мов танк, він по городі, Повз на тин, мов паровоз, Та чомусь мене в народі звуть не танк, а як? ( Гарбуз). 4. Ми зеленої всі масті, всі довгасті і смугасті, 340

Прив’язали нас в рядках на зелених ланцюжках. Гарбузу ми всі синочки, звати як нас? (Огірочки). 5. Він поважний і огрядний, він червоний і смачний, Виглядає, як сеньйор. Хто це, діти? (Помідор). 6. Я на грядці сонцем сяю, родичів багато маю, Гарбузову господиню, усі знають, хто я? (Диня). 7. Мене смажать, мене варять, Хоч отрутою і кроплять, Всі мене їдять і хвалять, бо зовуся я… (Картопля). 8. Вузлувата і листата, а доспіє – головата, На нозі стоїть одній, сто сорочечок на ній. (Капуста). 9. Червоний Макар по полю скакав, а в борщ попав. (Перець). 10. Кругла, а не місяць, біла, а не борошно, З хвостиком, а не миша. (Редька). 11.Не кінь, не віл, а прив’язаний. (Гарбуз). 12. Хто ховає під кущі наші супи та борщі? (Картопля). 13. Була дитиною – не знала пелюшок, А старою стала сто пелюшок мала. (Капуста). 14. Що на городі стає першим у пригоді, Виростають щодоби у природі, мов гриби. ( Огірки). 341

Ведучий: Молодці! Загадки відгадували гарно, а попереду у нас ІІІ тур. Завдання просте: назвіть овочі-коренеплоди. Учні називають їх. Журі оцінює відповіді. Ведуча: Діти! А зараз я пропоную вам назвати 6 овочів на макетах. Це огірки, буряк, редиска, помідор, морква, перець. Розташуйте їх у порядку достигання: редиска, огірки, помідори, перець, морква, буряк. З цим завданням ви впоралися. Ми переходимо до IV туру гри під назвою «Сорти капусти». Назвіть відомі

вам сорти білокачанної капусти. Діти називають (Амагер, Кам’яна

голова, Ярославна, Харківська рання, Колобок, Білосніжка). Журі оцінює відповіді. Ведучий: А зараз ми з вами проводимо останній V тур гри під назвою «Овочевий народний лікар». За браком часу ми не зможемо на святі назвати всі овочі, які мають цілющі властивості. То давайте назвемо ті, які ми з вами частіше використовуємо для профілактики захворювань. Учні називають: столовий буряк, морква, капуста, гарбуз, картопля. Журі підводить підсумки. Ведуча: У народі завжди цінували працьовитих людей. Адже вони, щоб виростити овочі, багато працювали. Ось і на виставці в композиціях, які ви підготували, бачимо плоди спільної праці – вашої, діти, ваших батьків та бабусь. Ми вам дякуємо за ваші змістовні композиції. Ведучий: Овочі завжди посідали почесне місце на столах наших бабусь та мам. Які ж страви з них можна приготувати? Про це розповідають роботи наших юннатів: «Українська національна кухня», де є багато рецептів і страв, які можна приготувати і в свята, і в будні. Я гадаю, що деякі з них ви, мабуть, уже готували. А знаєте ви, чому овочі корисні для людини? (Учні відповідають). Ведуча: Сьогодні ви показали свої знання та уміння. А зараз послухаємо підсумки гри «У бабусі на городі». 342

Слово надається нашому журі. Оголошується підсумок гри. Ведучий: Українська земля! Де є краще? Де миліше, як не на Вкраїні? Тут городи і сади, яблука і гарбузи, Тут соняшники й буряки, ягоди на лузі, Помідори й огірки, дині є і кавуни, Жито, пшениця і всяка пашниця. Хвилюють, радіють, рясніють поля. Добридень тобі, Україно моя! Ведуча: На цьому наше свято закінчується. Я думаю, ви будете рости гарними і дбайливими господарями на нашій Поліській землі. На все вам добре. Дякуємо всім за участь. Література: 1.

Артюх А.Ф. Українська народна кулінарія / Артюх А.Ф. – К., 1997.

Все, що є про капусту // Позакласний час. – 2001. - № 15.

Кальченко К.І. Овочівництво / Кальченко К.І. – К.: Урожай, 1990.

Осінній ярмарок // Позакласний час. – 2006. - № 17-18.

Сорти капусти // Сільський вісник. – 2003. - № 5.

Українська кухня в святах, обрядах, приказках // Позакласний час. –

2004. - № 23-24. 7.

Фрукти, овочі для нас – вірні друзі повсякчас // Позакласний час. –

2007. - № 10.

343

Сценарій виховного заходу «Скарбниця Деметри» Лапа Світлана Євгеніївна, керівник гуртка юних овочівників КЗ «Чернігівська обласна станція юних натуралістів» Мета: -

розширювати та поглиблювати знання про історичне походження

овочевих культур; -

зацікавити присутніх овочевими культурами, щоб кожен захотів

вирощувати їх на своїх присадибних чи дачних ділянках; -

виховувати у дітей почуття поваги до культури і традицій інших

народів; -

формувати почуття прекрасного;

виховувати дбайливе ставлення і любов до землі-матінки, до

нашого спільного дому-природи; -

здійснювати екологічну освіту та виховання;

формувати екологічне мислення.

Обладнання: гарно прибраний рушниками кабінет. На стінах та дошці – малюнки із зображенням культурних рослин, картин природи. На засланому вишиваною скатертиною столі – плоди різноманітних овочів, ваза з колоссям зернових культур. На стенді – виставка малюнків дітей «Мої улюблені овочі та плоди». На стенді – фізична карта світу. Хід заходу Звучить «Вальс квiтiв» з балету «Лебедине озеро» П.І.Чайковського, i юннати та гостi, якi запрошені на це заняття, з педагогом переглядають виставку малюнків. К е р і в н и к г у р т к а. Розглядаючи з вами виставку малюнків, можна зробити багато висновків. Наприклад, серед вас є діти, які гарно малюють. А ще ви любите проводити час на природі. А хтось любить допомагати своїм рідним: 344

на земельних ділянках доглядати за городиною. Все це мене приємно радує. І можна з упевненістю сказати, що в нашому гуртку зібралися справжні господарі нашої землi-матiнки. Керівник

г у р т к а. Перед вами на столі лежать всім вам вiдомi

овочі, які ви споживаєте щодня. Чи відомо вам, що перш ніж потрапити на нашi лани, вони подолали чимало шляху зi своїх далеких Батьківщин. Так, зi своїх Батьківщин. Бо вони походять із рiзних країн свiту. І мають цiкавi iсторiї мандрiв на шляху до нашої країни. І ось сьогоднi юннати розкажуть вам цiкавi iсторiї про цi овочi. Мова піде про прості i повсякденні рослини, які ростуть у кожного на городi, плодами яких кожен ласував не один раз. Хто ж назве рослини, про якi йдеться? Як багато корисних рослин ви знаєте! Сьогоднi ви ще бiльше дізнаєтеся про культурні рослини, про таємниці зеленого світу, про те, чому iндiанцi приховували вiд iспанських завойовникiв секрет «сонячної квiтки», а морськi пірати любили картоплю та інше. Сьогоднiшнiй захід має назву «Скарбниця Деметри». Хто ж така Деметра? Це богиня родючості, мати-земля, мати-годувальниця. О, Деметро! Мати-земле моя, в біло-рожевому вiнку з весняних квiтiв, у смарагдовiй накидцi із зелених шат, у золотавому багрянцi щедрої осені – у всьому ти завжди прекрасна. Варто тобi захотiти, i безкрайнi похмурi степи усмiхнуться барвистою веселкою квiтiв, у пустелях до сонця потягнуться зеленi паростки, наповняться соком виноградні грона. Ти божество! Тебе полюбив кожен iз тих, хто живе на планетi, навiть не знаючи, існуєш ти насправді чи нi. Але всi сумніви зникають, варто лише увійти до твоїх володінь. І ось уже дзвін струмків нагадує твій сміх, шелест листя з гаю – твоє легке дихання, повнозерний колос – твою щедрість. 345

Хто ж ця богиня, яка начебто й не існує, але чия незрима присутність відчувається в буянні квiтiв, лукiв, лiсiв, на честь якої складаються гiмни й оди? Це Деметра. Богиня родючостi, як називали її давнi греки. Серед всiх iнших богинь вона найшанованiша. Не прогнівити б її. Не образити. Настане весна. Пригріє сонечко, i віддячить Деметра кожному, хто пам’ятав, хто не забув, вірив у її чудодійну силу. І зацвіте в лузі калина, у вінку в бiлiй хустинi застигне замрiяно вишенька: це пишне весняне вбрання, що подарувала Деметра, вишеньцi найбiльше до вподоби. Зашумить лiс i навколо все зелене, а вiн ще не вбрався в зеленi шати. Час про нъого згадати Деметрi. Лiто коротке. В урочистому чеканні нива. Їй добре відомо, що i калина, i вишеньки, i красень-лiс з першими променями сонця вкриваються рясним квітом. А про неї мають подбати люди. Адже без хліба їм ніяк не прожити. Мине небагато часу, i вкинуть вони у масну ріллю крихiтнi пшеничнi зернятка. Теплі весняні дощі напуватимуть її водою, сонечко відганятиме холодні вітри. Деметра подарує їм ту дивовижну силу, завдяки якiй зернятка перетворяться на тендiтнi зеленi стеблинки, що згодом зiгнуться пiд важким колосом. Так було давно. Так буває завжди. Так буде i цього разу. Сьогодні богиня Деметра відкриває свою скарбницю. 1-й у ч е н ь. Чарiвниця роду польових (картопля). Надвечір загін iспанських завойовників, що вже кiлька днiв бродив схилами Анд, натрапив на невелике поселення. Тубiльцi, котрi вже знали про жорстокість конкiстадорiв, покинули свої житла, взявши свої пожитки. Зголоднiлi iспанцi кинулися в пошуках їжi. Та в хижах нiчого їстiвного не було. Один iз них знайшов, правда, якiсь дивнi жовтуваті горішки. Голод – не тiтка. Зважився-таки i скуштував. Горішки здалися напрочуд смачними, i вже за мить ними ласував увесь загiн. Сталося це у ХVІ ст., i жовтуватi горiшки були не що iнше, як добре відома картопля, яку iндiанцi називали «папа». Один iспанський мореплавець писав: «Папа особливий рiд земляних горiхiв. Варенi вони стають м’якiшими, як печений каштан. Iспанцi їх їдять так само охоче, як 346

й iндiанцi.» Iндiанцi були свiдками того, як на честь рослини з борошнистими горiшками влаштувалися бучні свята. Адже «папа» не раз рятувала місцевих жителів вiд голоду. Вважають, що в Європу картоплю завіз пірат, англійський мореплавець сер Френсiс Дрейк, який помишляв тодi на морi i на суходолi. В нiмецькому мiстi Оффенбурзi вдячнi жителi поставили йому пам’ятник: високий на зрiст чоловiк простягає людям квiтку картоплi. На постаментi був надпис «Серу Френсiсу Дрейку, який розповсюдив картоплю в Європi. 1980 рiк. Мiльйони землеробiв свiту благословляють його безсмертну пам’ять...» Та не одразу картопля зажила в Європi слави цiнної харчової культури. Довгий час милувалися лише її квiтками, прикрашали ними одяг, а жiнки ще й зачiски. Квiти цi розводили на спеціальних грядках, i коштували вони дуже дорого, тож придбати могли їх хiба що заможнi люди. Чому ж так важко пробивала собi шлях картопля до нашого столу? Річ у тiм, що бiльшостi країн її їли сирою i, звичайно, нiкому вона не припала до смаку. Інколи замість підземних бульб споживали насіння – зеленi бульбочки, що росли на бадиллі, й нерідко отруювалися ними. Саме тому у Франції вважали картоплю отруйною рослиною, що псує ґрунт. Поступово до картоплі звикають. У деяких країнах видають навіть укази, які зобов’язують селян садити її у себе на городах i споживати бульби вареними, печеними чи смаженими. До Росії картоплю завіз у другiй половинi ХVІІІ ст. Петро І. Та i селяни, пiдбурюванi духовенством, дуже вороже зустрiли «нечестивий плiд», «чортове яблуко», побоювалися його. Спалахнули навiть справжнi «картоплянi бунти». Спочатку цей овоч був поширений серед петербурзької знатi, а згодом з’являється i на селянських городах. Раз покуштувавши смачні варенi чи печенi бульби, селяни бiльше не відмовляються вiд них. Минув час, i картопля стала в Росiї улюбленою незамінною стравою. 2-й у ч е н ь. Королiвство Зеа Маїс (кукурудза). 347

У пригодницьких книжках вам не раз доводилося читати про масовi коржi, випеченi iз звичайнiсiнького кукурудзяного борошна. «Зеа Маїс» - таке iм’я дав цьому злаковi шведський природознавець Карл Лiнней. Свою другу назву - «кукурудза» - ця рослина одержала значно пiзнiше вже на Європейському континенті. Моряки, що припливли з Христофором Колумбом до Нового світу, з неприхованим подивом дивилися на екзотичні рослини з високими стеблами i початками, що їх вирощували на своїх полях iндiанцi. Адже в їхніх заростях можна було заблукати! На честь маїсу iндiанцi влаштовували бучні свята. Вони наряджали найнижче i найкраще стебло в жіноче вбрання i розігрували цілу виставу: жінку – маїс – приносили в жертву її покровителю – духу Сараммама, задобрюючи його урочистими гімнами. Іншi племена iндiанцiв, коли надходила пора сіяти маїс, розпалювали вогнища, на яких спалювали все старе: залишки торішнього врожаю, зношений одяг, стоптане взуття, поламане начиння. На цей час навіть припинялись війни між племенами, забувалися сварки. Наприкiнцi свята цi багаття гасили, а нові запалювали на честь майбутнього врожаю. А скільки казок, мiфiв, легенд чули iспанцi про чудову рослину маїс! Одна з них розповідає про те, як з’явилася ця рослина в iндiанцiв. Якось боги вирішили роздiлити мiж людьми земнi багатства. Ацтеки та майя попросили у них скромний дарунок — початок кукурудзи iз золотими зернами, наче налитими сонцем. Вiд щирого серця подякували богам iндiанцi. Вони знали, що вони тепер володіють безцінним скарбом. Бiльше їм не загрожуватиме голод. Ситою буде і їхня худоба, i птиця. І справдi, кукурудза стала для iндiанцiв хлiбом. Вони готували з неї чимало страв. Причому використовували не лише зерно, а й пилок. З нього варили суп, начиняли ним паляниці, iз молодих стебел одержували солодкуватий сироп. Зерна їли вареними, а товченi йшли на кашу. У південних районах нашої країни посіви кукурудзи з’явились наприкiнцi ХVІІІ ст. 348

З кукурудзи одержують олію, крохмаль, який переробляють на спирт. Із стрижнiв кукурудзяних початків навчились виготовляти навiтъ пластмасу й штучнi нитки – нейлон. 3-й учень. Томат. Томат – один із найпопулярніших овочів. Його батьківщина – Південна Америка. Невисокі кущики з дрібними червоними плодами до цих пiр зустрічаються в Перу, Еквадорі, Мексицi. Iндiанцi племені ацтеків називали цю рослину «туматла», що означає велика ягода. Iспанцi стали називати його томат. Через океани цю рослину завезли в Iталiю, де її назвали «помiдоро», що означає золоте яблуко. Потiм у Францiї його охрестили яблуком кохання. Спочатку помідори їсти боялися, вважаючи їх отруйними. У Росії помідори з’явилися за Катерини ІІ з чуткою, що вони отруйні. Тільки в 1850 році наші спiввiтчизники дізналися, що томати смачні й кориснi. 4-й у ч е н ь. Огiрок. Огірок – це трав’яниста рослина, батьківщина якої Iндiя. Огірок був відомий за декілька тисячолiтъ до нашої ери. Витке стебло огірка прикрашало стіни єгипетських храмів. У Давньому Єгиптi багатi люди для здоров’я пили огірковий сiк із трояндовою водою. Лікувались також цим соком вiд лихоманки та собачих укусiв. Iз Середземномор’я ця рослина розповсюдилась у iншi країни Європи. А от в Україну була завезена не з Європи, а зi Східної Азiї. 5-й у ч е н ь. Капуста. Капуста – один із найдавніших видiв овочів. За 6 тисячоліть до нової ери її широко вирощували єгиптяни. Нашим предкам капуста також припала до душi. І зараз вона посідає одне з почесних мiсць серед вітчизняного овочівництва. 6-й у ч е н ь. Буряк столовий. Буряк родом iз Середземномор’я. У 14-15 ст. буряк завезли в Україну. Вiд буряка-родоначальника пiшли iншi види бурякiв – буряк столовий, з якого варять борщ i роблять вінегрет, буряк цукровий i буряк кормовий. Раніше використовували лише заморський тростинний цукор, який коштував дуже дорого. І ось у 1747 роцi нiмецький хiмiк Маркграф знайшов у бiлому буряку 349

цукор не гiрше за тростинний. Тепер наша країна посідає одне з найперших мiсцъ у виробництвi цукру. К е р і в н и к г у р т к а. Отже, ви зрозуміли, на скiльки важкий шлях пройшли культурнi рослини, перш нiж потрапити на нашi городи й порадувати нас своїми смаковими якостями. А зараз конкурс «Нумо, вiдгадай !» 1. І печуть мене, i варять, i їдять мене, i хвалять, Бо я добра i смачна. (Картопля). 2. Я кругленька, червоненька з хвостиком тоненьким. На городi мене рвуть i до столу подають. (Редис). 3. Була дитиною – пелюшок не знала, А старою стала – сто пелюшок придбала. (Капуста). 4. Що то за голова, що тiльки зуби й борода? (Часник). 5. Що в нашому городi виростає щодоби, як у лiсi гриби? (Огiрки). 6. Бiлi зуби маю – та усi ховаю. Довгi коси маю – та не заплiтаю. (Кукурудза). 350

7. Сидить дiвчина в коморi, а коса її на дворi. (Морква). 8. Без вiкон, без дверей, повна хатка людей. (Гарбуз, кавун). Журі підбиває підсумки конкурсу. К е р і в н и к г у р т к а. Дорогі дiти! Споконвіку людина нерозривно пов’язана з природою, її оточує багатий i рiзноманiтний світ рослин. І цей рослинний свiт забезпечив саму можливість існування людини на Землі, дав їжу, одяг i дах. Тому я звертаюсь до вас, як до майбутніх господарів не тільки своєї домівки, городу, дачі, але й як до майбутніх господарів Землі. Оберігайте i шануйте кожну рослину, кожну травинку нашої планети. І тоді вам ваша любов повернеться сторицею.

351

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ТА ЛІТЕРАТУРА 1.

Альтернативне землеробство. – Інтерент-ресурс:

http://ua.textreferat.com/referat-4014.html. - Назва з екрана. 2.

Альтернативне землеробство. – Інтернет-

ресурс: http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=42669&pg=0. – Назва з екрана. 3.

Безплужна таємниця. – 2007. - № 7-8 (21). – Режим доступу до

журналу: http://journal.agrosector.com.ua/archive/21/362. - Назва з екрана. 4.

Бибенко Г. Компактные аквариумы / Г. Бибенко, А. Рижская. –

Харьков: Пранер, 1969. 5.

Біотехнологія вирощування каліфорнійського хробака; Біогумус,

його склад і використання. – Інтернет-ресурс: http://naturproduct.km.ua. 6.

Бойко П. Ґрунтозахисні технології — боротьба з ерозією ґрунтів /

П. Бойко, Н. Коваленко. 7.

Бомба М. Біологічний азот у сучасному землеробстві / Бомба М.,

Поріг Т., Бомба М. - Інтернетресурс: http://www.propozitsiya.com/?page=149&itemid=892&number=27. 8.

Бугай

М.

Харчування

здоров'я

нації.

Для

нормальної

життєдіяльності людини потрібні екологічно чисті і безпечні продукти / М. Бугай // Виробництво і економіка. – 2006. - № 2. – С. 8-9. 9.

Васильчук М.В. Збірник нормативних документів з безпеки

життєдіяльності / Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С. - К.: Фенікс, 2000. 10. Ващенко И.М. Практикум по основам сельського хозяйства / И.М.Ващенко, К.П. Ланге. – М.: Просвещение, 1991. – 430 с. 11. Горбань С. Сівозміна – провідна ланка в технології органічного землеробства / С. Горбань // Посібник українського хлібороба. – 2009. – С. 268269.

352

12. Гречана Н.І. Методичні рекомендації на допомогу завідуючим навчально-дослідними ділянками / Гречана Н.І., Бабін П.Г., Приїходько Т.Й. Суми: 1992. – 51 с. 13. Гуржи А. Аквариум / Гуржи А. – Харьков: РИП «Оригинал», 1994. 14. Декларація прав дитини (Проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 р.). 15. Екологічна проблема як наслідок економічної діяльності. – Інтернет-ресурс: http://www.refine.org.ua/pageid-1155-1.html. - Назва з екрана. 16. Екологічне сільське господарство: кроки назустріч. Крок перший: екологічне землеробство / [Ю. Тибурський, В. Підліснюк, У. Солтисяк та ін.]. – К.: Видавництво Національного аграрного університету, 2006. – 80 с. 17. Еколого-натуралістична творчість: [науково-методичний вісник]. – К.: УДЕНЦ, 1999. – 126 с. 18. Журавель С.В. Дослідницька робота в сільській школі: [посібник для вчителів] / Журавель С.В. – К.: Радянська школа, 1984. – 120 с. 19. Заболотников А.А. Справочник птицевода / Заболотников А.А. – М.: Московский рабочий, 1978. – 284 с. 20. Закон

України

«Про

освіту»

від

23.03.96

зі

змінами

та

доповненнями. 21. Закон України «Про загальну середню освіту» від 06.04.2000р. №1642-111. 07.12.2000 р. №2120 – 111. 22. Закон України «Про позашкільну освіту» від 07.12.2000 р. № 21203. 23. Закон України «Про охорону праці» від 14.08.2001 р. 24. Заровний

Г.М.

Опытно-практическая

работа

учащихся

по

лесоводству и лесоразведению / Заровний Г.М. – М.: Просвещение, 1976. – 195с. 25. Иванцов Д.В. Агротехника природного земледелия / Иванцов Д.В. – К.: Клуб органического земледелия, 2008. 26. Клименко С.А. Робота в гуртках юннатів / Клименко С.А., Манорик Л.П. – К.: Радянська школа, 1989. 353

27. Кобець М.І. Органічне землеробство в контексті сталого розвитку / Кобець М.І. 28. Кобзар Л.І. Дослідницька робота учнів / Кобзар Л.І. – К.: Знання, 1972. – 119 с. 29. Комплексна програма заходів з екологічної освіти та виховання підростаючого покоління навчальних закладів Хмельниччини на 2001-2005 рр. (затверджена наказом Хмельницького облуон від 19.01.2001р. № 22). 30. Конвенція про права дитини (Схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989р.). 31. Кордюмов Н.И. Мастерство плодородия / Кордюмов Н.И. – Ростовна-Дону: Издательский дом «Владис», 2006. 32. Кордюмов Н. И. Умный огород в подробностях / Кордюмов Н.И. — Ростов-на-Дону: Владис, 2005. 33. Курдюков М.Г. Птахівництво / Курдюков М.Г. – К.: Урожай, 1965. 34. Мальцев Т. С. Система безотвального земледелия / Мальцев Т.С. — М.: Аванта, 1988. 35. Манорик Л.П. Довідник юнната / Л. Манорик, С. Клименко – Хмельницький: Поділля, 1995. 36. Марценюк С.П. Праця і виховання / Марценюк С.П. – К.: Вища школа, 1982. – 1017 с. 37. Мельник О. Екологічний підхід до вирощування картоплі. Сучасна техніка для боротьби із колорадським жуком / О. Мельник // Проект аграрного маркетингу. – 2006. 38.

Наказ Міністерства Аграрної політики України від 19.12.2000р.

№ 256 «Про заходи щодо організації робіт з перевірки та

впровадження ЕМ-

технології в Україні». 39. Національна доктрина розвитку освіти, затверджена Указом Президента України від 17.04.2002 р. №347/2002 (газета «Освіта України» №33 від 23.04.2002 р.). 40. Нові технології – в практику екологічного землеробства. – Інтернетресурс: www.ecoinfo.com.ua/poradi_novitec. 354

41. Основні принципи ґрунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства. – Інтернет-ресурс: http://ua.textreferat.com/referat-3989-1.html. Назва з екрана. 42. Панічев Р. Стратегії обробітку ґрунту / Панічев Р. – 2007. -

№ 9 (23). – Режим доступу до журналу: http://journal.agrosector.com.ua. 43. Поздняков А.И. Опытническая работа учащихся в животноводстве / Поздняков А.И. – М.: Просвещение, 1986. – 190 с. 44. Постанова Кабінету Міністрів України «Про розвиток сільської загальноосвітньої

школи».

Комплексний

план

заходів

щодо

розвитку

загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості в 1999-2005 рр. від 23.07.1999 р. № 1305. 45. Постанова 5.5.2-008-01 Міністерства охорони здоров’я України «Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу». 46. Положення

про

організацію

охорони

праці

та

порядок

розслідування нещасних випадків у навчально-виховних закладах (затверджено Міністерством освіти України від 30.11.1993 р. № 492). 47. Положення загальноосвітніх

шкіл

про та

навчально-дослідну позашкільних

земельну

навчально-виховних

ділянку закладів

(затверджено Наказом Міністерства освіти України від 01.11.1995 р. № 307). 48. Положення про учнівське лісництво загальноосвітніх шкіл та позашкільних

навчально-виховних

закладів

(затверджено

Наказом

Міністерства освіти України від 01.11.1995р. № 307). 49. Правила проведення туристських походів, експедицій та екскурсій з учнівською та студентською молоддю України. (затверджено Наказом Міністерства освіти України від 03.03.1993р. № 52). 50. Примірне положення про оздоровчий табір (містечко, комплекс) для дітей, підлітків та учнівської молоді (затверджено Наказом Міністерства освіти України від 30.06.1993р. № 227 та Постановою президії ФПУ від 05.05.1993р. № 11-4-14). 355

51. Програми

гуртків

біології,

сільського

господарства

для

загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. 52. Про національну програму «Діти України». Національна програма «Діти України» (Указ Президента України від 18.01.1996 р. № 63/96). 53. Пустовіт Г.П. Дослідницька робота учнів з екології в позашкільних установах і школах / Пустовіт Г.П. – Хмельницький: Поділля, 1996. 54. Пустовіт Г.П. Екологічне виховання учнів у процесі дослідницької роботи / Пустовіт Г.П. – Хмельницький: Майбуття, 1994. 55. Романишин Г. Мир аквариума / Г. Романишин, В. Мишини. – К.: Урожай, 1986. 56. Санітарно-гігієнічні вимоги від 22.02.85р. №3216-85 «Санітарногігієнічні вимоги до організації трудового навчання 1-7 класів». 57. Сільське

господарство

та

охорона

природи:

[посібник

із

практичного управління, відновлення та створення природних біотопів на сільгоспугіддях / за загальною редакцією О.В.Дудкіна, О.М.Осадчої]. – К.: 2006. – 288 с.: іл. 58. Скорняков С. М. Плуг: крушение традиций? / Скорняков С. М. — М.: Агропромиздат, 1989. 59. Список

дозволених

препаратів

органічному

сільському

господарстві. – Інетернет-ресурс: http://www.scribd.com/doc/25833685/090519Ukrainian-Input-List. 60. Суряднова В.П. Літні завдання учням з біології: [посібник для вчителя] / Суряднова В.П. – К.: Радянська школа, 1989. 61.

Тихоненко Д.Г. Ґрунтознавство / Тихоненко Д.Г., Горін М.О.,

Лактінова М.І. – К.: Вища освіта, 2005. – 703 с.: іл. 62. Тищенко Г. Органічні зернові високої якості в умовах сільского господарства України / Тищенко Г. – Інтернет-ресурс: http://biodinamika.com.ua. 63. Фисиник В.Н. Промышленное птицеводство / Фисиник В.Н., Традятьян Г.А. – М.: Агропромиздат, 1985. – 478 с.

356

64. Царенко О.М. Основи екології та економіка природокористування / Царенко О.М., Нєвєстов О.О., Кабацький М.О. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. — 592 с. 65. Шабанова Т.С. Досвід роботи з вирощування екологічно чистої овочевої

продукції

картоплі

на

дослідно-пришкільній

ділянці

Костянтинівського районного НВО № 1 «Таврія» / Т.С. Шабанова, О.П. Быленька

Матеріали

Всеукраїнської науково-методичної конференції

«Розвиток біологічної освіти в Україні». – 2006. – С. 70-74. 66. Шлапак В.О. Про вирощування екологічно чистої овочевої продукції в Україні / В.О. Шлапак // Матеріали науково-практичного семінару «Сучасні тенденції виробництва та маркетингу органічної продукції». – 2004. – С. 30-33. 67. Шувар І.А. Наукові основи сівозмін інтенсивно-екологічного землеробства / Шувар І.А. – Львів: Каменяр, 1998. – 224 с. 68. Юннати Хмельниччини: [нарис з історії юннатівського руху Хмельницької області / за ред. В.В. Климчука]. – Хмельницький: Поділля, 1998. 69. http://www.agroc.com.ua. 70. http://www.rusnauka.com. 71. Organic Agriculture and Food Security (IFOAM Dossier 1, 2002). Інтернет-ресурс: www.ifoam.org. 72. www.pdffactory.com. 73. www.undp.org.ua/agro. 74. www.biolan.org.ua/uk/organic-agriculture.

357

Зміст I

Вступ……………………………………………………………………………3

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ

ПРОФЕСІЇ ................................................................................................................................ 6 1. Організація роботи учнівських трудових загонів та профорієнтація старшокласників на сільськогосподарські професії ............................................... 6 2. Трудове виховання школярів і юннатів в процесі дослідницької та природоохоронної роботи ................................................................................................. 47 III

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ ... 56

1. Органічне землеробство та його поширення ....................................................... 63 2. ЕМ-технології.................................................................................................................... 77 3. Алелопатія ........................................................................................................................ 105 IV

ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА ................................................................................. 108

1. Методичні поради щодо створення дослідних полів у навчальних закладах для проведення дослідів з рослинництва .............................................. 108 2. Дослідницька робота школярів в трудовому об’єднанні .............................. 117 3. Методичні рекомендації з проведення дослідницької роботи з юннатами в генетико-селекційному відділі навчально-дослідної земельної ділянки ................................................................................................................................... 120 4. Вирощування лікарських рослин і дослідницька робота з ними на шкільних навчально-дослідних земельних ділянках.......................................... 124 5. Навчально-дослідна робота з учнями і юннатами в зоологотваринницькому відділі навчально-дослідної ділянки .................................... 134 6. Польовий дослід у рослинництві ............................................................................ 141 7. Основна документація дослідницької роботи…………………………………. 143 V МЕТОДИКА І ПРАКТИКА .................................................................................. 155 1. Організація, зміст, форми і методи роботи гуртків сільськогосподарського профілю ................................................................................ 156 2. На допомогу керівникам гуртків. Конспекти занять.................................... 184 VI

ДОСЛІДЖЕННЯ ҐРУНТУ .................................................................................... 263

VII ДОДАТКИ .................................................................................................................... 296 358

1. Нормативні документи ............................................................................................... 296 2. Сценарії масових заходів ............................................................................................ 315 VII НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ТА ЛІТЕРАТУРА ....................................... 349

359