Виноградівські пацьорки by Pacyorki

Випуск 1

Новий журнал для творчих людей

Зміст

Доброго дня!

Що таке «Виноградівські пацьорки»………..………2 Символ української душі, або її Величність Вишиванка……..…….….3 Давньоруські писанки……7 Готуємо з нами……...…..9 Пасхальна воскова Писанка……………..….12 Лялька - мотанка……....24

Я рада вітати Вас на сторінках нашого нового журналу. Він дозволить Вам зануритись у світ креативу та творчості, познайомить з різноманітними видами рукоділля, надасть яскравий поштовх до самостійних рукотворних кроків. Адже ручна робота – це ідеальна антистресова таблетка, моральне задоволення людини.

ГО «Виноградівські пацьорки» та її діяльність………….......29

Існує величезне число варіантів для рукоділля і Ви напевно можете знайти те заняття, що прийде Вам по душі. Головне – це бажання, і як тільки Ви знайдете своє хобі, то відразу це відчуєте.

Майстер-клас……….…33

Ірина Іжганайтіс Голова ГО «Виноградівські пацьорки» .

Журнал «Виноградівські пацьорки» Періодичний журнал про рукоділля. №1 квітень 2015р. Pacyorki.jimdo.com Видавник: ГО «Виноградівські пацьорки» Адреса редакції: м. Виноградово, Адреса для листів: pacyorki@ukr.net

не могло б існувати «виноградівських пацьорок».

Що таке

самих

А сама організація відтворює в собі ниточку, яка поєднує всі намистинки та повꞋязує їх разом. І тільки всі вони утворюють пацьорки. Неперевершену красу,яка виблискує всіма барвами та має велику силу та вплив на людей. Адже кожен виноградівець посміхався та радів коли бачив виставку на площі. І саме такі речі творять добро,та залишають слід в культурному минулому людини,країни та суспільства.

«Виноградівські пацьорки» В кінці серпня 2013 року в місті Виноградів,на площі Миру було проведено виставку народних ремесел. Там майстри нашого міста та району змогли представити свої творчі роботи. Згодом через півроку було створено громадську організацію «Виноградівські пацьорки», яка обꞋєднала всіх бажаючих умільців нашого міста. Назву організація дістала символічну. Адже кожна з майстринь організації уособлює в собі намистину(бусинку) з пацьорок. Так само, як намистинки можуть бути різні за формою,розміром,кольором та матеріалом,наші учасниці займаються певним видом творчості. Кожна з них займає в «Виноградівських пацьорках» своє відведене їй місце. Але найважливішим є те,що будь-яка майстриня відіграє свою дуже важливу роль в організації. Без них

Марія Данкович

Символ української душі, або її Величність Вишиванка Сьогодні, українська вишиванка – Історія української вишитої це красиво, актуально і цікаво! сорочки занурюється своїм корінням Сучасна вишита сорочка – це в глибоку давнину, коли наші предки сукупність стилю та вікових були ще язичниками і істинно вірили традицій. Колоритна вишиванка, в потужну силу природи. Своє створена в українському стилі, шанування давній український народ зароджує дивовижне відчуття висловлював в незвичайному спорідненості мистецтві – зі своїм Вишиванка – це українська вишита вишивці. Через а сорочка, технологія і спосіб реалізації народом, вишиті візерунки також та орнаменти наші якої являється надзвичайно викликає пращури популярним і всесвітньо відомим відмінний передавали настрій та видом мистецтва. сімейні знаки, які особливе зберігалися в бажання мати подібну річ у своєму гардеробі. Українська вишиванка притягує до себе сприятливу, позитивну енергетику, а також захищає людську душу. Дуже красиво в такому одязі виглядають діти. Сьогодні, жодне торжество не роду. Кожен рід у давнину мав свою обходиться без значної кількості спадкову символіку. людей у вишитих сорочках.

образ родової пам'яті, любові, чесності та порядності. Як правило, символіка вишитої сорочки залежить від того, кому саме визначено подібний наряд: хлопцю, хлопцюнареченому, або чоловіку; молодій дівчині, або заміжній жінці. Історія вишиванки, за відомостями вчених та археологів має досить давнє коріння. Приблизно 425 року до нашої ери, давньогрецький історик Геродот, якого ще називають «батько історії», у своїх працях про побутове життя скіфів писав, що традиційний одяг подібного народу був прикрашений вишивкою. Є також відомості X століття в арабських манускриптах

Вишивання сорочок здавна органічно помістилося в життя українського народу, воно уособлює в собі ідеали краси і добра, втілює всі естетичні принципи народу, а також прагнення до витонченого і досконалого. Український народ відноситься до вишитої сорочки як до святині. Вишиванки передавалися з роду в рід, із покоління в покоління, зберігались як реліквія. Символічний образ вишитої сорочки досить широко спостерігається в народних піснях. Українська дівчина, за традицією, готуючи своє придане, зобов'язана була власноруч вишити своєму судженому сорочку. Вишита сорочка – це символ краси, здоров'я, щасливої долі, а також потужний оберіг і символічний 4

про те, що арабські купці повідали про русів у вишитому одязі. Український народний костюм та вишита сорочка приблизно IV століття були виявлені, при розкопках, на Черкащині. Історія вишиванки, а також її орнаменти, на думку вчених, ідентичні із візерунками, які наносилися на посуд та інші побутові предмети стародавніх жителів України. Вишита сорочка була надзвичайно популярна в період неоліту, а також у період трипільської культури. Історія вишиванки зберігає в собі властиві прикмети місцевості, які

виділяються технікою виконання, гамою кольорів та візерунками. Мотиви орнаментів вишиванки поділяють на три групи: геометричні, рослинні та зоомофорні (тварини).

Наталія Копинець

Вишиванка. Модний тренд.

храмів Києва (Шовкопляс 1980, с. 96). З технологічного боку виготовлення таких речей було досить складним і потребувало значної майстерності. Писанка була пустотілою з брязкальцем усередині. Її формували зі звичайної гончарної глини стрічковим способом, що добре видно на цілих ще не вкритих поливою виробах або на тих, де полива частково відлущилась, а особливо на фрагментованих екземплярах. Потім її випалювали, після чого покривали непрозорою поливою. Поливу виготовляли за візантійським рецептом, але з типовим для смальт мозаїчних композицій вмістом олова. Найвірогідніше, виріб занурювали в поливу, вставивши стрижень у отвір, що знаходився в широкій частині писанки. Переважно використовували поливу зеленого чи бурого кольорів. Потім стрижень, на якому закріплювали писанку, непорушно фіксували, і за допомогою трубчастого інструмента на неї наносили розпис поливою іншого кольору. Нахил регулював товщину струменя. Стрічки розпису були не випуклі, а вдавлені в поверхню попереднього шару поливи. Цей ефект досягався шляхом розкатування писанки, яка була закріплена на стрижні, по рівній твердій поверхні. Затим писанку

Давньоруські писанки Одним із проявів давньоруського гончарного мистецтва було виготовлення поліхромної полив’яної кераміки. Розквіт полив’яної майстерності був обумовлений високим розвитком емальєрної справи, яка ґрунтувалася на місцевій сировинній базі. Незважаючи на те, що розкопки останніх десятиліть значно поповнили колекцію писанок, досі ця категорія знахідок не систематизована, не розроблена їхня типологія, технологія виготовлення та орнаментації. Є певні проблеми з визначенням хронології та центрів виробництва таких речей. Але найболючішим питанням є функціональне призначення писанок. Тим часом нові дані не тільки дозволяють суттєво доповнити зроблене раніше, але й переглянути деякі усталені погляди з цього приводу. Виробництво писанок виникло як побічне при виготовлені полив’яних плиток, що використовувалися для оздоблення стін і підлоги палаців і 7

знову розігрівали в печі для сплавлювання та згладжування її поверхні.

вертикальні жолобки, що йшли від полюса до полюса. Так отримували гарні дужечки. Якщо робота зроблена кваліфіковано та обережно, то при останньому нагріванні писанки жолобки запливали поливою.

Спочатку вважалося, що розпис на писанки, як і полив’яні плитки, наносився в гарячому напіврідкому стані за допомогою ллячки з двома отворами. Потім дослідження показали, що в ллячки наливали не розтоплену поливу, яка в цьому стані дуже в’язка і не могла б виливатися через її маленькі отвори, а холодну розмелену розведену в воді поливу. Такі висновки були зроблені після публікації результатів дослідження Стародавнього Києва В.В. Хвойкою, який знайшов цілу ллячку. Розпис на писанках був надглазурним і виконувався непрозорими глазурями. Він доволі одноманітний, в основному петлеподібний, інколи оперезаний декілька разів звичайними смужками. Але найтиповішим був орнамент у вигляді візерунку з фігурних дужок. Цей мотив твердо ввійшов у орнамент майоліки і відомий у сучасному керамічному виробництві під назвою «фляндрівка». Щоб отримати такий малюнок, спочатку на поливу – на тло – наносили горизонтальні смужки, потім гострим предметом почергово вверх і вниз прокреслювали

Ольга Гал

Як приготувати:

Готуємо з нами

Желатин залити 100 мл холодної кип’яченої води і залишити на 1 годину.

Рецепти до Великодня

Філе відварити до готовності в підсоленій воді. Залишити 1 склянку бульйону, в якому варилося філе. Яйця добре вимити з содою. Потім у яєць з тупого кінця зробити отвір діаметром приблизно 2-2,5 см. Обережно вилити білок і жовток в тарілочку (вони не знадобляться , потрібна тільки шкаралупа). У теплій воді розчинити харчову соду, замочити шкаралупу. Потім промити її гарненько під проточною водою.

Заливні яйця на Великдень

Шинку нарізати соломкою. У склянці гарячого бульйону розчинити желатин. Шкаралупу поставити в контейнер зпід яєць, для того, щоб зручніше було викладати начинку. На дно шкаралупи викласти зелень, журавлину. Потім додати м’ясо, шинку, горошок, кукурудзу, журавлину. Залити бульйоном з желатином.

Інгредієнти для приготування: яйця - 7 шт.,

Поставити в холодильник на ніч. Потім шкаралупу очистити.

шинка - 100 г, куряче філе - 100 г, горошок - 0,5 банки, кукурудза - 0,5 банки, журавлина - 2 ст. ложки, желатин - 2 ст. ложки, зелень. 9

при відповідній до рецепта тіста температурі. Готові кексики викласти у кошичок чи глибоку тарілку, прикрасити за смаком. Можна змастити помадкою. а можна подавати взагалі прямо у шкарлупці, щоб гості самі почистили. Вони будуть дуже здивовані, коли побачать під шкарлупою кекси!

Пасхальні кекси у яєчній шкарлупі

Печиво “Писанки від Пасхального кролика”

Інгредієнти для приготування: шкарлупки від яєць: 10-15 шт. будь-яке тісто для кексів

Як приготувати:

Інгредієнти для приготування:

Підготувати завчасно шкарлупки: добре вимити яйця, зробити отвір з тупої сторони, вилити вміст, промити шкарлупки всередині та висушити. Щоб шкарлупки не переверталися, їх потрібно ставити у сіль – насипати солі у деко або ж у невеличкі глибокі тарілочки чи формочки і повставляти у неї шкарлупки, наповнити їх тістом (приблизно на дві третини) і поставити випікатися

вершкове масло: 200 г цукрова пудра: 100 г яйця: 2 шт. борошно: 1 склянка дрібка солі ванілін: за смаком 10

Для глазурі

Фаршировані яйця “Курчатка з яєчок”

цукор: 1 склянка вода: 2/3 склянки лимонний сік: 1 ст. ложка харчові барвники

Як приготувати: М’яке масло змішати з пудрою, додати яйця, сіль та ванілін, перемішати. Додавати борошно частинами, замішуючи тісто. Поставити тісто в холодильник на 40хв. Розкачати тісто, формочками вирізати з нього яєчка. Викласти на змащене маслом деко. Випікати 1520 хв. при 200 °С.

Інгредієнти для приготування: яйця: 2 шт. паштет курячий: 2 ст. ложки

Зробити глазур. Цукор залити водою, нагрівати на слабкому вогні, доки не утвориться густий сироп. Додати лимонний сік, збити міксером. Розділити глазур на частини, в кожну додати харчовий барвник згідно інструкції на упаковці.

плавлений сирок: 1 ст. ложка бутони гвоздики та шматочки болгарського перцю: для оздоблення Як приготувати: Яйця зварити, розрізати навпіл зигзагом (імітуючи розколоту шкарлупу яйця). Жовтки витягнути, натерти на дрібній тертці. Паштет розім’яти з сирком, обваляти в тертих жовтках.

Прикрасити яйця глазур’ю. Для цього можна використовувати кулінарний мішечок, кулінарний пензлик. Або згорнути целофановий пакет конусом, наповнити глазур’ю та видавлювати її тонкою цівкою на печиво.

Сформувати з начинки тільце курчати, покласти в половинки яєць. З бутонів гвоздики зробити очі, з болгарського перцю – клювики та гребінці.

Пасхальна воскова

не хрещений, люд: і хлопці, і дівчата, і старі, і малі – йшли до весняного лісу, де піснями й танцями, гаївками та хороводами славили воскресіння природи, її відродження і розквіт. Возвеличували життєдайну силу сонця як першооснови життя. Прославляючи вічний закон пробудження природи на землі, возвеличували і вшановували водночас один із головних символів цієї пори – яйце, з якого, як вважалось, і почалося життя на Землі. Розписували яйце символічними знаками, котрі згодом трансформувалися в орнамент. Так і виник звичай робити писанки. У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберега. Ця традиційна функція, як і найдавніший орнамент, частково збереглася й досі: трикутники, спіралі, клинці, трироги і свастики – все це знаки різних ритуалів і священих магічних чисел, котрі в свідомості сучасників не втратили оберегового значення. Раніше розписувати писанки можна було лише у чітко визначений час, з певними замовляннями. Чарівні

Писанка Дивні, яскраві, чарівні, барвисті... Які слова ще потрібно знайти, щоб описати красу, яка виходить від пасхальних писанок? Маленьке диво відбувається кожного разу, коли останні краплі воску сходять з розписаного яйця і малюнок виявляється... Наші предки вірили, що весь світ виник з космічного яйця. З його шкарлупи з’явилося піднебіння, з плівки – хмари, з білка – вода, з жовтка – земля. Яйце було емблемою СонцяВесни, частинкою дивної сили, що дає життя всьому живому. Українська писанка. Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду тощо. Період приходу весни, який у давні часи був справжнім святом для хлібороба, на території України припадає на кінець квітня – початок травня. І ось у сиву давнину наш, ще 12

знаки писалися відповідними кольорами. І нині частково збереглася символіка знаку і кольору. Символічних малюнків виявлено понад сотню різновидів. Писанка називається так тому, бо вона розписана “письмом” – різними особливими барвами та знаками, орнаментами і символами, котрі приховують у собі щось чудодійне, містичне. Вчені давно вже міркують над цим феноменом і вияснили, що слово “писати” дуже прадавнє, означає не лише “наносити якість знаки на предмет, а у глибинній своїй суті – “означувати ту сутність предмета, яку неможливо виявити лише через зовнішнє його сприйняття”. Сьогоднi в складному i багатограному процесi розвитку української писанки працюють народнi i самодiяльнi митцi. Їхня дiяльнiсть спрямована на дбайливе збереження i розвиток традицiй художньо-образної мови української писанки.

Сучасна писанка зберiгає свiй духовний свiт, поглиблює образну змiстовнiсть i доводить, що народне мистецтво - це велике надбання нашої культури. Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". Кожна писанка - це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви - усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі. Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає у далеке минуле і пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі. Перетворювати звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов'янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби, розламана надвоє кісточкавилка, узята з півнячих грудок. Непочатий вогонь добував господар сім'ї, непочату воду господиня брала опівночі з семи джерел. Фарби добували з пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев. Узор 13

майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок - з року в рік, від бабусь-прабабусь. А до предметів, причетних до приготування писанок, ніхто, окрім самої господині, не смів навіть торкатися. Так писали писанки наші далекі предкині, наші прабабусі. Ця традиціянараховує вже близько 8 тисяч років. Звичайно ж, з часом правила писання спростилися. Вода проста, кип'ячена, писанок спеціально виготовлений у вигляді невеликої металевої воронки, а фарби беруться як «від Бога, так і від людей». Але традиція проминула всі труднощі і змогла вижити й донині. За технікою виконання писанки поділяються на "крапанки" - яйця, вкриті кольоровими плямами на тлі іншого кольору; власне писанки розписані за допомогою воску різними декоративними орна- ментами; "мальованки" – розмальовані пензлем; "крашанки" забарвлені лише одним тоном і "скробанки" - або ж "дряпанки". Перша з'явилася ранiше, анiж християнство прийшло в Україну.

Нашi предки поклонялися сонцю. У ньому вони вбачали вiдродження природи i життя. В яйцi таїться зародок нового життя, а за формою воно нагадує сонце. На нього i почали наносити магiчнi знаки. Писанка i крашанка - не одне й те ж. Крашанки з'явилися набагато пiзнiше вiд писанок. Їх варять, однотонно фарбують, ними грають дiти. Писанки - нiколи не варять, аби не вбивати живу силу зародка. Їх не їдять i зберiгають як священний оберiг. Нинi ця магiя мало де зберiглася, але одне з таких мiсць село Космач, що у Карпатах, знайшов Руслан Ярмолюк. Чисті, як гiрськi ріки, думки й вiдкрите для Бога та людей серце двi обов'язковi умови для писанкарки. Великодня писанка - це не звичайне яйце. За останні десятиліття багато легенд, повір’їв, звичаїв, приповідок, цікавих традицій, ритуалів, пов’язаних з писанками, народжених фольклорною творчістю, народною мудрістю, розгубилося. Але існуючі тепер, вироблені тисячоліттям образотворчі мотиви – символи народного образотворчого мистец-тва. Коли пишеш писанки, на душі така 14

благодать, це повне абстрагування від всіх проблем та турбот. Це заняття приносить радість, задоволення. Це своєрідна медитація. І тішуся, що маю нагоду розповісти дітям, що таке писанка, навчити їх розмальовувати власноруч. Адже колись наші предки дарували один одному на Великдень писанки. І це найкращий подарунок в знак примирення, побажання здоров’я, сили та краси, а також вдалого врожаю. Кожна писанка – справжнє диво, яке вражає витонченістю та своєрідністю роботи. Споглядаючи їх, відчуваєш дивовижну красу оточуючого світу, гармонію фарб. Та мимоволі захоплюєшся майстринею, яка вкладає в маленьку писанку усю свою душу, вміння, щоб подарувати людям це маленьке диво. І віриться, що не в одній хаті на Великдень писанки милуватимуть очі господарів та принесуть їм радість та добрий святковий настрій.Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова «писати», тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним,

рослинним, зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру. Писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя. Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення. У багатьох стародавніх народів збереглися перекази,

в яких яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього всесвіту. Звідки пішла традиція оздоблювати яйце в Україні?

Досліджуючи матеріали археологічних експедицій з вивченням трипільської культури (V-ІІ тис. до н.е.), вчені побачили на кераміці орнаментальні малюнки, які дуже нагадують орнамент на сучасних українських писанках. На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в Х-ХІІІ ст. Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня. Оскільки звичайне куряче яйце недовговічне, тому в Київській Русі майстри майоліки у великій кількості виготовляли керамічні розписані яйця, і це дало змогу багатьох поколінням милуватися ними.Що ж передувало неділі Великоднього свята? Звичайно, що це Вербна неділя. У народі вірять - освячена верба маєцілющу та очисну силу: символічне биття освяченим гіллям оберігає від хвороб. В цей день дітей легенько «гладять» гілочкою лози, а коли б’ють, то примовляють: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень».

Існує дуже багато цікавих легенд про походження писанок. Одна з них пов’язана з християнством. Коли Ісуса розп’яли на хресті, з його ран точилася кров. З кожної краплини виникала червона крашанка. А сльози Божої Матері, яка стояла під хрестом, молилась і гірко плакала, капали на ті червоні крашанки. І кожна крашанка перетворювалася на писанку. Зібравши всі писанки та крашанки в хустину, Богородиця пішла до Пілата просити дозволу, щоб поховати сина. Вона дарувала писанки дітям і наказувала їм жити у злагоді і мирі. Прийшовши до Пілата, Матір Божа зомліла, а писанки з хустини розкотилися по всьому світу. З того часу люди розписують до цього дня писанки. Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, якось зайшла до двору римського кесаря Тиверія, подала йому червону крашанку зі словами: «Христос Воскрес!», після чого почала свою проповідь. За її прикладом й інші християни в день Паски почали обдаровувати один одного крашанками чи писанками. Як із мертвої 16

шкаралупи яйця з’являється нове життя, так і Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя. Червона крашанка є символом нашого спасіння через пролиту на хресті кров Ісуса Христа. Здебільшого фарбують яйця у червоний, жовтий, синій, зелений і золотистий кольори. Шкаралупу зі свячених яєць зберігали і використовували для обкурювання людей і худоби проти пропасниці. Звичай виготовляти писанки та крашанки виник в Україні дуже давно, ще з дохристиянських часів. Це підтверджує випадково збережений експонат, котрий датується IX століттям. Мова йде про писанку з назвою «Берегиня». Писанкарство було поширене в усіх без винятку регіонах України. Кожна майстриня мала свої рецепти приготування рослинних барвників і оздоблення сюжетних малюнків. Це було нелегке заняття, що вимагало неабиякого хисту та уміння. За допомогою бджолиного воску і писанка на яйцях писанкарка виводила різнокольоровими барвами вигадливі сюжети. Кольори мали на писанках символічне значення. Червоний — то вогонь, життя, кров, рід. А також і любов, надія на одруження, продовження роду. Жовтий — то золото земне і небесне— і матеріальний достаток в

домі, господарстві, і золото високих духовних поривів, чистих почуттів, і просто золото місяця, сонця, зірок небесних. Зелений — воскресіння природи, Ісуса Христа. Синій або блакитний — здоров’я, небо, чистота. Бронзовий чи золотий — родючість землі, природи. Чорний і білий — душі померлих предків, які охороняють рід від зла і горя, моляться за живих родичів. Символи, які зображують на писанках. Різноманітні форми писанкових малюнків умовно можна поділити на геометричний, солярний, рослинний, тваринний та релігійний орнаменти. Спіраль — символ вічності, «8». Його зображали і у вигляді ластовиних хвостиків, а також на орнаменті з гарною весняною назвою Проліски. Ламаний хрест — це древній символ сонця і вогню. Таку писанку дарували на вдачу та щастя. Риба — символ Ісуса Христа. Це символ здоров’я. Ружа — символ сонця. Таку писанку дарують на щастя. Хрест — символ чотирьох стихій світу — вогню, води, повітря і землі. Нині — це символ християнства. Листя дуба — символ чоловічої сили, гідності і довголіття. Мак — символ нев’янучої молодості та дівочої чарівності. Яйце з трикутником дарують на знак побажань достатку в оселі. Яйце, на якому зображена польова квітка, 17

дарують молодій жінці, що готується стати матір’ю. У канадському місті Вергевіл за проектом художника Павла Цимбалюка створено пам’ятник українській писанці заввишки у триповерховий будинок. А в Коломиї, що на ІваноФранківщині, є Музей писанки. Писанки робляться по всій Україні, але подивіться які, вони різні. Чому? Від чого залежить візерунок, вибір кольорів, товщини ліній? (Від місцевості, де виготовлені ці писанки). - Які регіони України ви можете назвати? (Закарпаття, Прикарпаття, Гуцульщина, Волинь, Буковина, Полісся, Поділля, Слобожанщина, Подніпров’я тощо..) Прикарпаття геометричні орнаменти, намальовані тоненькими жовтими і білими контурами. Поділля – рослинний, рідше геометричний орнамент, а чорному, фіолетовому, коричневому тлі. Полісся – геометричний, геометризований білий, іноді з додаванням червоного, жовтого, зеленого кольорів. Наддніпрянщина – переважно рослинний орнамент (дубовий чи горіховий лист, рожі, гвоздики на чорному, темновишневому або зеленому тлі ).

Підготуємо яєчка – курячі, гусячі, або качині, але обов’язково з чистою і гладенькою шкарлупою, для роботи нам потрібні видуті яєчка. Видуваємо яєчка так: кінчиком ножа знизу яйця просвердлюємо маленьку дірочку, потім великим шприцом над мискою, обережно вдуваємо в середину повітря. Тиск, що утвориться, почне виштовхувати на зовні вміст яйця. Тепер потрібно промити шкарлупу всередині водою. Для цього напустіть шприцом в неї води, покалатайте і видуйте. Виготовлення писачка. Для писання писанок найкраще придбати інструмент, зроблений майстром. Але писачок можна виготовити і самотужки. Писачок можна зробити з консервної бляшанки за такою викройкою.

Лійка

для

писачка.

За допомогою круглогубців скручуємо лієчку, слідкуючи, щоб шов був добре завальцьований, 18

інакше розплавлений віск може витекти і капнути на яйце, зіпсувавши малюнок. Держачок до писачка потрібно зробити заздалегідь. Для цього беремо тонку гілочку, найкраще з ліщини, знімаємо кору і відрізаємо паличку довжиною 10-12 см. Потім розщеплюємо паличку, відгинаємо хвостик біля основи лієчки і вставляємо його в роз-щеп, міцно примотуючи тонким дротом. Дріт не тільки триматиме лієчку, а ще й не дасть держачку обгоріти на свічці.

Лійка

для

користуватися харчовими барвниками. Фарби розводять так: три пакетики барвника засипте в півлітрову банку і залийте кип'ятком, але обережно, поставивши всередину ложку, щоб банка не тріснула від високої температури. Коли фарби трошки прохолонуть, додайте до них по ложці оцту. Для роботи також потрібні: олівець, гумка, свічка, сірники, бджолиний віск, серветки і лоток для яєць. 3. Практична робота. - Діти, давайте спробуємо разом написати одну з найпростіших писанок. Візьміть яйце. Олівцем легенько намітьте ті лінії, які на малюнку є білими. Вони становлять основу орнаменту. Спочатку потрібно поділити яйце на чотири частини поздовж. Потім робимо поперечний пояс. Вийшло вісім трикутничків. Помітьте в них центри і проведіть лінії до кутів. Якщо потрібно, можна користуватися гумкою, але дуже обережно. Намалювали? Тепер запалимо свічку і візьмемося до роботи.

писачка.

Писачок другого типу виготовляємо так: з мідної бляхи товщиною 0,2 0,4 мм вирізаємо маленький трикутник. Обрізаємо в нього кінчик і заокруглюємо низ. Так само за допомогою круглогубців скручуємо лієчку. Беремо паличку, за сантиметр від краю робимо дірочку, а потім старими ножицями розсвердлюємо її так, щоб лієчка міцно зайшла всередину, виглядаючи на однакову відстань з обох боків. Міцно перев’язуємо тонким дротом. Писачок готовий.

Фарби. В давнину люди самі робили барвники: чорний із сажі, коричневий з кори, жовтий з цибулиння. Зараз найзручніше

підкладати до лієчки віск. Буває, що віск в лієчці є, а писачок не пише. В такому випадку лієчку треба нагріти та легенько прочистити тонкою голкою від сажі і дрібненьких смітинок, що інколи трапляються у воску.

1. Візьмемо писанок і покладемо до нього маленький шматочок воску. Потім нагріємо лієчку на свічці, поки віск не розтане. Тепер знімемо краплю з носика писачка об підсвічник, чи серветку і спробуємо намалювати лінію на папері. Коли виходить рівномірна лінія, можна починати писати на яйці. Зараз пишемо по лініях, намічених олівцем. Не бійтесь, коли в кінці роботи з писанки зняти віск, слід від олівця зникне. Час від часу необхідно знову підігрівати писачок. Це дозволить підтримувати постійну температуру воску. Добре розігрітий віск дає рівну, гарну лінію. Перегрітий робить товсту лінію і може капнути на яйце. Коли ж писачок нагрівати недостатньо, лінія буде тоненька, нерівна, віск слабо проникатиме в шкарлупку і під час роботиможе злущитися, зіпсувавши малюнок. Не забувайте періодично потрохи

2. Фарбуємо в найсвітліший - жовтий колір. Якщо пишете по видутому яйці, перед тим як його класти в банку з фарбою, крапелькою воску закрийте дірочку, щоб рідина не потрапила всередину. Повне яйце зануриться саме, видуте потрібно притримувати ложкою. Коли колір стане достатньо насиченим, дістаємо яйце і легенько загортаємо у серветку, для того, щоб зібрати залишки фарби. Наше яєчко стало жовтим, а під воскові лінії фарба не потрапила.

3. Після того, як яйце повністю висохне, за таким самим принципом продовжимо роботу - замалюємо воском пелюстки, вони будуть жовтими.

5. Далі замальовуємо центри квіточок, вони мають бути оранжевими.

6. Тепер червону 4. Покладемо яйце в наступну оранжеву фарбу. Найголовніше завжди дотримуватися цієї послідовності - фарбувати яйце від світлішого до темнішого кольору.

можна класти

яйце в фарбу.

9. Наша писанка майже готова. Залишилось найцікавіше - зняти віск і побачити результат своєї праці.

7. На червоному крапочки, вони червоними.

яйці ставимо залишаться

10. Легенько нагріваємо писанку на полум’ї свічки і витираємо розплавлений віск серветкою. Якщо яйце видуте, насамперед звільняємо отвір, бо від високої температури повітря всередині розширюється, і писанка може тріснути. Тримати писанку потрібно не над вогнем, а трошки збоку, щоб яйце не закоптилося.

8. Після цього занурюємо яйце в найтемнішу синю фарбу.

11. 22

Наша

писаночка

готова.

Тепер ви зможете самотужки скопіювати традиційні узори, а згодом, досягнувши майстерності, навіть створювати власні. Але для цього потрібно вивчити значення чисел, кольорів і символів.Я хочу розказати вам ще одну легенду про писанки. Ось вона: доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуть писанки,світ буде існувати,а коли цей звичай занедбають, тоді зло звільниться з пут і знищить світ.

Це зло прийде у вигляді диявола, він живе під землею і прикутий до скелі ланцюгом. Щороку він присилає своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули,чи пишуться писанки і скільки їх написано. Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає найбільше зло. Отже, давайте писати писанки з любов’ю!

Любов Шпак

Лялька - мотанка Лялька, як дитяча іграшка і оберіг родини й Роду, як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі. Ляльки різних народів відрізняються між собою ззовні і матеріалом, з якого зроблені – в Африці вона здебільшого кам’яна або дерев’яна,

берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. До наших днів дійшли обрядові зображення певних стихій чи символів природи з трави або дерева – Купайло та Марена, символи Води й Вогню на святі Івана Купала, Масляниця, яку роблять, коли проводжають зиму і зустрічають весну. На Волині старі люди бережуть пам’ять про обряд, що його проводили навесні: всім селом виготовляли ляльку – «Веснупанянку», обряджали її стрічками та свіжою травою, і відвідували сусіднє село, заходячи в ті хати, де були дівчата на виданні або хлопці на порі. Навіть городні опудала, що їх досьогодні ставлять на городах, аби відлякували горобців, напочатку були священними лялькамиохоронцями оселі й обійстя від злих духів.

десь глиняна, а ще десь – зроблена з тканини, але суть і призначення ляльки – незмінні, і це споріднює більше, аніж відмінність матеріалу. Головне призначення ляльки – 24

Повір’я, що лялька – це вмістилище душ померлих предків – породило певні традиції їх створення в різних народів. Наприклад, у деяких культурах ляльки можна було створювати тільки в певні пори року, і робити їх могли тільки люди, що пройшли спеціальні ритуали посвячення.

останній, який залишають на вижатому полі і закручують за рухом сонця. Це робиться, аби наступного року теж був добрий врожай. Але є лялька, яку в тій чи іншій формі знали на всіх континентах. Це мотана, або вузлова лялька, виготовлена з м’якого матеріалу – шкіри або тканини і з ниток. Очевидно, перші такі ляльки робили з трави або соломи, а згодом, з поширенням ткацтва, почали використовувати тканину і прядиво.

У деяких місцевостях Європи раніше – а подекуди й дотепер – здійснювали на честь закінчення жнив такий обряд: виготовляли спеціальну ляльку, закладали у неї останній зрізаний колос або останній сніп з поля, і потім цю ляльку зберігали на почесному місці в домі, до наступного урожаю.

В Україні її знають, як ляльку мотанку, і тут вона відома з незапам’ятних часів, і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації… Найдавніші ляльки з тканини – це коптські ляльки з вовни, знайдені під час розкопок стародавніх поселень у Єгипті. Цікава деталь цих ляльок – відкрита спіраль на місці обличчя. Спіраль – це один з найдревніших символів вічності і безконечності буття, символ родючості й нового народження у всіх народів Землі. Спіраль – це і символ Ріки Життя, у якій пливуть люди, народи, в якій з’єднуються Мікрокосм окремої людської долі і Макрокосм цілого Всесвіту. Вже зараз вчені прийшли до висновку, що спіраль – це

Подекуди в регіонах України теж зберігся подібний обряд. «Куклою» на Черкащині та Київщині називали в народі жмут стиглого колосся, 25

схематичний образ власне самої еволюції Всесвіту, динамічний аспект буття, який відображає водночас плинність і вічність.

урожай, «сонницю» -- щоб дитячий сон був міцним і здоровим, «долюшку» -- молодій нареченій на щасливе подружнє життя.

Цікавим є також те, що в основу виготовлення української ляльки мотанки теж покладена спіраль, але про це – мова попереду…

З давніх-давен в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку - мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, В Україні, ще на початку ХХ століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.

Варто також згадати про вузлову ляльку в традиціях інших народів. Наприклад, в багатьох регіонах Росії – від поморської Півночі до степів Кубані – теж до наших днів збереглося мистецтво виготовлення ляльки - мотанки, з незначними відмінностями у формі від її української посестри; десь їх називали «желанница» (вважалося, що така лялька, без обличчя, сприяє виконанню бажань), десь – так само, як і в Україні «берегиня». Виготовляли і більш «спеціалізовані» ляльки: «зернушку» – на добрий

Іноді бабуся чи мати робила ляльку нашвидкуруч, щоб «зайняти дитину», аби та не плакала. Тоді в голівку дитячої ляльки зав’язувався шматочок хліба (до цих пір така

народна «пустушка» називається «куклою»), і для дитини це була і іграшка, і заспокоєння, і перший образ, який вона сприймала. І разом з тим, така «кукла» несла енергію любові, яка незримо формувала в майбутній людині підсвідоме ставлення до предків, до роду, до землі, яка її народила. При мотанки

використовується голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення лише вбрання ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки.

виготовленні ляльки в жодному разі не

У деяких регіонах України ляльку робили не з самої тканини, а й допомогою інших матеріалів: наприклад, голову могли вирізати з дерева або робити з макової голівки. Втім, останній випадок – це теж зразок обрядової магії, адже мак – це водночас і символ родючості, і могутній оберіг проти нечистої сили. Мак-видюк здавна сіяли біля порогу хати, щоб він захищав оселю від нечисті.

ляльці зробити обличчя, а особливо очі, в них може влетіти дух живої істоти. Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі.

Ірина Іжганайтіс

Древні народи вважали, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Вважається, що лялька мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – з хрестом замість обличчя. Обличчя як такого у традиційної ляльки-оберегу немає. Це має подвійну причину: по-перше, хрест, як один з найдревніших оберегів, має сильне захисне значення, а по-друге, ляльку остерігалися пов’язувати з конкретною людино, якщо це не диктувалося спеціальними магічними обрядами, бо вважалося, якщо

нашого міста однойменну ярмарку, яка проходила в пасажі між

Громадська організація «Виноградівські пацьорки» та її діяльність Організація «Виноградівські пацьорки» розпочала свою діяльність в кінці березня на початку квітня 2014року. На час її створення вона налічувала тільки декілька майстрів району. Всі вони працювали в різних видах творчості: канзаші, сутаж, вишивка, бісероплетіння, кераміка, глина, гачкування та інше.

вулицями Миру та Шевченка. На початку ярмарки було задіяно 12 майстрів району, а наприкінці місяця чисельність їх зросла до 25.Ярмарка проходила кожної суботи на протязі місяця. Кожен бажаючий міг придбати сувенір для себе або для своїх близьких.

Організація вперше була представлена в квітні 2014 року в Виноградівському історичному музеї. Заявили вони про себе виставкою

писанок.

На цьому дівчата не зупинилися. Також ,саме на цей час ,припадає створення сайту « Виноградівські пацьорки». Тут кожен бажаючий зможе подивитися на сторінку будьякого з майстрів, проглянути та замовити їхні роботи. На сайті завжди є афіша,де можна знайти час та місце проведення того чи іншого заходу. Інформація на сайті постійно оновлюється.

Вже в червні минулого року «Виноградівські пацьорки» підготували для жителів та гостів

«Виноградівські пацьорки» є також і в соціальних мережах В Контакті та Фейсбук. На цих сайтах ви можете 29

вільно спілкуватися з майстрами. А ще тут можна придбати для себе якусь нову,корисну інформацію.

кожен з майстрів підготував продукцію з українською символікою, яка на той час користувалася особливим попитом.

В серпні 2014 року організація провела ще одну ярмарку,яка дістала назву «Майстри

На день міста «Виноградівські пацьорки» провели ярмарку на площі Миру.

Виноградівщини». Вона,як і попередня тривала на протязі місяця. Але цього разу наші майстри займалися не тільки творчістю,але і благодійністю. Відсоток з виручених коштів було передано на підтримку українських військових. Майже

Восени 2014 року діяльністю організації зацікавився широко профільний санаторій «Теплиця». Майстрів почали запрошувати проводити ярмарки на території закладу. (До слова,санаторій «Теплиця» відвідують люди з усіх куточків України. )Майже щомісяця «Виноградівські пацьорки» проводять виставки-розпродажі на території санаторію.

В грудні минулого року організацією було проведено цілу серію новорічних майстер-класів. Кожен з них можна проглянути на сайті «Виноградівські пацьорки». Також відбулася чергова «Новорічна ярмарка». Яка,як і всі попередні,тривала на протязі цілого місяця. За цей період до організації приєдналося багато нових творчих людей.

«Виноградівські пацьорки» провели безліч майстер-класів для розвитку творчості серед юних мешканців міста. Організація також провела майстер-клас для вихователів дошкільного

Вже цього року організацією було проведено виставку в Виноградівському історичному музеї.

пацьорки» провела три чудові ярмарки, багато виставок та безліч майстер-класів, які здобули визнання серед мешканців нашого міста. «Виноградівські пацьорки» продовжують активно працювати та динамічно розвиватися. Про всі

навчального закладу нашого міста. 7 березня 2015 року відбулася ярмарка на території санаторію «Теплиця», присвячена до дня жінок. До

свого

подальші плани та новини організації можна дізнатися на сайті в розділі «Афіша».

організація «Виноградівські пацьорки» підготувала для своїх шанувальників випуск однойменного електронного журналу.

Марія Данкович

Всього за один рік існування організація «Виноградівські

Майстер-клас з канзаші Гостра-вивернута

пелюстка. 3. Складаємо квадрат по діагоналі. Для даної пелюстки нам знадобиться атласна стрічка шириною в 5см, ножиці, свічка або запальничка та пінцет.

4. Ще раз. Вийде трикутник.

1. Вимірюємо квадрат 5Х5см.

5. Куточки трикутника складаємо разом.

2. Відрізаємо.

6. Рівняємо низ заготовки.

9. Останній етап: вивернути пелюстку. А от і вироби з цією пелюсткою

7. За допомогою свічки або запальнички спаюємо низ пелюстки, допомагаючи собі пінцетом. Заколка

8.Ось так виглядає пелюстка на даному етапі.

Брошка

Більше про наші майстер-класи Ви можете дізнатись на сайті «Виноградівські пацьорки». Обруч Компонуючи різні види пелюсток може вийти ось така гарна фантазійна квітка.

Пов’язка.