Журнал випуск 3 by Pacyorki

Випуск 3

Новий журнал для творчих людей

 Орнаменти вишиванок та їх тлумачення.  Друга ярмарка.  Походження та розвиток бісероплетіння.  Шеббі шик або модна потертісь.  Жіночі українські прикраси.  Готуємо разом.  Історія розвитку кераміки в районі.  Майстер-клас.

Виноградів

Зміст

Доброго дня!

Друга ярмарка «Майстри Виноградівщини»………..2 Жіночі українські прикраси……….…..……4 Походження та розвиток бісероплетіння…………11 Шеббі шик або модна потертість…...……..….14 Готуємо разом…………18 Історія розвитку кераміки в районі……...…………21

Ось і настала понура та сира осінь. Та творча людина завжди знаходить яскраві моменти в житті незалежно від пори року. Так і на даний момент дівчата нашого місцевого колективу передають тепло і досвід від свох досягнень у творчій сфері. Ми раді вітати Вас на сторінках нового випуску нашого журналу. Приєднуйтесь до нас і у Вас обов’язково усе вийде;)

Орнаменти вишиванок та їх тлумачення……….....24 Канзаші як різновид мистецтва………...…...27 Інтерв’ю з учасником ярмарки «Виноградівські пацьорки»…...……….…30 Майстер-клас. Декор весільних бокалів….…….33

Ірина Іжганайтіс

Голова ГО «Виноградівські пацьорки» .

тут, на ярмарці можна було побачити безліч неперевершених робіт зроблених в різних видах творчості, таких як декупаж,глина,канзаші,сутаж, бісероплетіння, вишивка, гачкування, орігамі, фейс-арт та ще безліч інших.

Друга ярмарка «Майстри Виноградівщини» В серпні 2015 року громадська організація «Виноградівські пацьорки» провела другу ярмарку «Майстри Виноградівщини». Як і минулого року, ця подія відбувалася щосуботи в пасажі між вулицями Миру та Шевченка.

22 серпня всі столики забуяли жовто-блакитними барвами, і було представлено багато робіт з державною символікою. Адже 24 серпня Україна святкувала свій 24 рік Незалежності. Маленька дівчинка в народному віночку співала пісню «Я-Україна». І саме проживаючи такі моменти розумієш, що все в нашій країні

Цього року кількість майстринь збільшилася. Ярмарку могли відвідати всі бажаючі мешканці та гості міста. Саме 2

буде

добре.

праці та безсонних ночей в їхні створені з любовꞋю шедеври. Роботи учасниць стали ще кращими, насиченими, яскравими. Фантазія та завзятість дівчат не перестають дивувати.

А 28 серпня ярмарку було перенесено на площу Миру, де колись 2 роки тому і виникла ідея створення «Виноградівських пацьорок». Але тоді ще наші майстрині проводили виставку народних ремесел, а зараз вони утворюють велику, чисельну, активну громадську організацію.

Особливу подяку організація «Виноградівські пацьорки» висловлює своїм інформаційним меценатам, а саме «Новини Виноградівщини», «Виноградівські вогні», »Vynogradiv news» та ТРК Виноградів.

Дівчата, як і минулого року презентували безліч чудових робіт. Було вкладено багато сил, 3

Організація «Виноградівські пацьорки» провела багато ярмарок та безліч майстер-класів і займається активною культурною діяльністю в нашому місті. І ця наполегливість та завзятість вражає та наповнює вірою в майбутнє, а ще дарує позитивний заряд енергії. ДІВЧАТКА ВЕЛИКЕ ВАМ СПАСИБІ!!!

Марія Данкович

Жіночі українські

створювали намиста з ягід горобини, кісточок рослин та глини. З розвитком ремесла, з ІХХ сторіччя розпочинається нова ера – ера металевих прикрас.

прикраси

Найстаріша та розповсюджена по всій території України прикраса – це намисто (буси). Але, окрім намиста, жінки прикрашали свій одяг кольоровими стрічками, сережками, перснями, браслетами та розшитими поясами. Металеві прикраси. Найчастіше металеве намисто було латунним. Воно складалося з трубочок чи спіральок та підвісок. Підвіски у вигляді монет свідчили про заможність, а підвіски з хрестиками мали назву: “ хрестикові зґарди ”.

В прадавні часи та навіть в часи наших бабусь прикраси для жінок були чимось більшим, аніж зараз для нас, їхніх нащадків. Вийти на вулицю без прикрас – це було так, наче вийти голою. Прикраси в першу чергу вигравали роль оберегів перед злими чарами, поганими людьми та стихіями. Без історії, без минулого, нації неможливо думати про майбутнє. Через давню мову, традиції ми пов’язані з нашими пращурами, з нашим корінням. Без них ми зав’янемо, наче квітка без сонця.

На Буковині зазвичай носили прикраси у вигляді нагрудника з тканини, розшитого монетами. Монети вшивалися різні – різних часів та держав та впереміш і назву така прикраса мала “салба”. Салби є також частиною костюму кримських татар, молдавського,

Десь глибоко, в крові жінки, завжди була присутня необхідність себе прикрашати. Ще за часів Трипільської культури українські жінки 5

болгарського та турецького народу.

або личман в деяких місцевостях та в різний час був як святковою прикрасою, так і повсякденним елементом. Він міг бути оздоблений дорогоцінним камінням. Традиція носити дукачі та намисто з монет не виключали одне одного.

Окрім того була ще прикраса у вигляді монети з бантом, котру носили на Лівобережжі, Чернігівщині, Полтавщині та Слобожанщині. Бурштинові намиста. Справжній бурштин добували на околицях Києва, на Волині, в деяких місцях Середнього Придніпров’я, у Прикарпатті. Вирізалась кожна деталь ножем, була досить крупною, переважно круглої форми. Українські жінки вірили, що бурштин проносить здоров’я, покращує колір обличчя. Часто бурштинове намисто було довге та масивне, носили його разом з кораловим.

Ця прикраса мала назву дукач через те, що з початку її існування для виготовлення цієї прикраси використовували австрійські дукати, але потім й російські рублі та монетоподібні вироби з різними зображеннями. Дукач

Корали. Серед найбільш розповсюджених прикрас на території України було коралове намисто. Це був справжній феномен через те, що намисто з нього вважали справжнім щирим, хоча насправді корали для нього найчастіше завозили з Венеції. За

кольором

вони

червоного, рожевого та рожевосіруватого виду. Це дуже давнє намисто, яке так і не вийшло з моди в Україні. Традиційно нанизували намистини однієї форми, але різного розміру, укладаючи корали з більшим діаметром посередині, а з меншим – по краях.Через червоний колір

були рожево7

коралам надавали магічних властивостей та вважали, що на здоровій жінці коралове намисто яскраво-червоне, а на хворій — тьмяніє й блякне.

Скляні буси. Найбільшу цінність мали скляні писані намиста. Вони коштували найдорожче, оскільки що робили їх у Венеції на острові Мурано. Майстери скляної

нитку або кріпили як підвіски. З перлів виготовляли намиста. Характерним було те, що намиста з коралів та перлів оздоблювали хрести з камінням, золоті монети. Це одразу ж змінювало естетичний вигляд прикраси та збільшувало її вартість та коштовність.

справи берегли в таємниці свою справу. Кожна намистина розфарбовувалась емаллю та золотом вручну, немов писанка. Через це й отримали назву – “писані пацьорки”. Кожна дівчина мала мрію мати таке намисто. Традиційно вдягали лише одне таке намисто.Перляні буси.Не лише венеціанське скло та корали привозились для жіночих прикрас в Україну, а й інші дари моря використовували

Бісерні прикраси. З самого початку бісер також завозили з Італії, з острова Мурано, через це він був дорогим і практично недоступним. І лише пізніше, наприкінці XVIII століття в Чехії почалося його масове виробництво. На Галичині бісер називали також пацьорками, на Буковині цятками, а на Закарпатті він був відомий як дьондятка. Завдяки чехам уже з ХІХ століття в Карпатах усі плели і ткали оздоби з яскравих дрібних пацьорок. Тодішні бісеринки були значно менші, аніж сучасні. Окрім того, нанизували бісер без голки, а лише ниткою, а щоб нитка була твердішою, вмочували кінчик у віск. Найпопулярнішою народною прикрасою з бісеру була плетена стрічка, що щільно облягала шию

наші пращури в прикрасах перли та мушлі із Середземномор’я також дуже цінувалися. Мушлі нанизували на 9

і мала назву драбинка, ширинка, або ланка. Цю стрічку плели у формі зубчиків, іноді доповнювали підвісками. Більш вужчу силянку вдягали щоденно, а от ширшу — в неділю.

Цінуймо нашу історію та пишаймося українською жінкою!

Також існувала бісерна прикраса на тканинній основі під назвою гердан вона відрізняється від силаної тим, що вона вільно спускається на груди. Ще одна прикраса — невеликий ажурний прямокутний бісерний фартушок на шиї, поверх котрого вдягали разки дрібного намиста. В ХVІ-ХVІІІ ст. жіночі прикраси відігравали роль накопичення капіталу та визначення соціального статусу, окрім свого естетичного та декоративного призначення. Без жодного сумніву, жіночі прикраси – це було те місце, куди найперше вкладались гроші. Навіть найбідніші жінки намагались не поступатись перед заможними і носити намиста та інші прикраси.

Катерина Шуба

Походження та

Використовуючи бісер, можна створювати всілякі кольє й намиста, браслети й каблучки, амулети й предмети домашнього побуту; ним прикрашають головні убори й

розвиток бісероплетіння. Усі напевно чули про бісер і багато хто хоч раз брав бісер до рук і думав щоб таке гарне зробити. Але все ж таки я трохи розповім історію цієї дивовижної маленької бусинки, щоб ви перейнялись величчю цього виду рукоділля і захотіли теж хоч трохи бути до нього причетними. Отже, люди вважають, що бісер – це невеличкі або

одяг. Назва «Бісер» арабського походження. Штучні перли, як називали його араби, або «Бусер» (в однині – «Бусра»). Спочатку бісер був непрозорим і досить великим. Технології удосконалювалися, зараз бісер радує величезним розмаїттям кольорів, забарвлень і форм, переливаючись в сонячних променях.Сучасні умільці крім прикрашання одягу, взуття, виготовлення найрізноманітнішої біжутерії, створюють неймовірної краси квіти і дерева з бісеру. Отже, за всіх часів люди високо

малюсінькі (найчастіше скляні) бусинки з наскрізними отворами, крізь які їх можна нанизувати на дротик, нитку або волосину. 11

цінували видатні зовнішні якості бісеру.

живопису по емалі й порцеляні, що також зберігають для нас свої яскраві первісні кольори, які вкладав у них майстер древніх епох.

Усі бачили, що бісер – це дуже гарний, міцний і стійкий матеріал. Тобто: він не псується від часу, як тканина: шовк або вовна, не занадто чутливий до світла, тобто не вигорає так сильно, як папір, тканина або фарба, і не ламається, якщо, звичайно, не пасти на бісерних виробах коней або слоників. Ця міцність ріднить бісер з

вттьонченим

Ви вже зрозуміли, що бісер це не просто маленькі бусинки, це ще велика історія і великі можливості. Бісероплетіння цікаве не лише дорослим людям, а й дітям. Навчання навіть корисне для дітей дошкільного віку. Робота з бісером розвиває дрібну моторику рук, що позитивно впливає на психомоторні функції дитини, виховує художній смак, розвиває уяву й сприяє естетичному самовираженню особистості. Техніка виконання робіт доступна кожному охочому оволодіти цим видом мистецтва. Варто лише сісти й розпочати роботу, як невдовзі око милуватиме ваш власний витвір. Посеред багатьох технік кожен знайде ту єдину, до якої буде звертатись неодноразово. Але не

мистецтвом 12

бійтеся експериментувати. більше технік опануєте, унікальнішим буде виріб.

Що то

Тетяна Ворон

Шеббі шик або модна потертісь. Кожні кілька років ретро повертається в моду, і новий сплеск інтересу до старовини послужив причиною створення нового стилістичного напряму в дизайні, яке отримало назву «шебби шик».

Завдяки її умінню реставрувати за своїм смаком старі речі, куплені на блошиному ринку, підкреслюючи давнину предмета і надаючи шику кольором, текстурою тощо, ми маємо змогу милуватись новоутвореним стилем і занурюватись глибше у рожеву красу, повторюючи деякі елементи шеббі у своїх домівках, одязі, аксесуарах. Основні риси стилю шеббі шик є натуральні матеріали, світлі пастельні відтінки, відсутність сучасних предметів, велика кількість простих елементів декору.

Давайте розберемось що таке шеббі шик. Якщо переводити дане словосполучення дослівно, то воно буде означати «потертий шик». Саме так і виглядає даний напрям стилю засновником якого є англійська підприємниця і дизайнер Рейчел Ешвел.

Основна кольорова гама допускає використання тільки ніжних пастельних тонів. Вони повинні виглядати розмитими, немов вицвілими на сонці або від тривалого використання. Особливо популярні відтінки рожевого, бежевого, вершкового, перлинно14

сірого. В якості додаткового фону найчастіше використовується максимально світла бірюза, зелень і бузок. Яскраві акценти формуються за допомогою аксесуарів кавового, синього, бузкового кольору. Штори в стилі Шеббі допускають використання відтінків потемнілого золота, покритої патиною латуні або позеленілої від доби бронзи.

рекомендованих форм, то тут допускається поєднання вишуканих текстильних виробів з простими предметами меблів і навпаки. Потрібно визначитися, на яку частину інтер'єру лягає практична функція, а що використовується в якості декору. Які аксесуари можна використовувати? Чорно-білі фотографії або картини в старовинних потертих рамках. Вази і милі статуетки, наприклад, янголята, балерини. Численні серветки, скатертини. Ламбрекени, пензлики на шторах. М'які подушки на диванах і кріслах. Засушені квіти. Старовинні

Вся привабливість стилю Шеббі шик губиться на тлі штучних матеріалів, сучасної техніки, отруйних відтінків. Напрямок не визнає півзаходів і компромісів, тому необхідно або повністю слідувати особливостям оформлення, або відмовитися від такого образу. Що стосується 15

годинники. Скриньки. Тарілки на стінах. Ганчіркові ляльки. Особливо вітаються саморобні предмети. Всі елементи повинні бути світлими або навіть вицвілими, потертими. Всі відтінки одягу в стилі шеббі шик повинні бути ніжними, м'якими і світлими. Доречні такі тони м'ятний, бежевий, персиковий, світло-жовтий, бузковий, світлозелений, білий, світло-блакитний. Що стосується малюнків, то найкращий варіант - квіткові принти. Квітів в цьому стилі, багато

не буває, так що не бійтеся переборщити. Також допустимі клітка, смужка і горошок. Геометричні візерунки теж підійдуть, але вони повинні бути милими і простими, але ніяк не грубими або абстрактними. Вибираючи взуття, звертайте увагу виключно на жіночні моделі: туфлі-човники на підборах або танкетці, сабо, балетки , босоніжки на підборах, плоскій підошві або танкетці, акуратні ботильйони на шнурівці.

Оригінально виглядатимуть аксесуари ручної роботи. Вони можуть містити в собі вишивку, багатошаровість,оздоблення мереживом, рющі, волани, велику кількість гудзиків та декоративних елементівю І пам'ятайте про те, що всі предмети повинні бути витримані в світлих і ніжних тонах.

Ірина Іжганайтіс

1 пакетик ванільного цукру 1 ст. л. коньяку Спосіб приготування: Крем:

Готуємо разом

Спочатку приготувати сироп: Злегка збити яйце із молоком в каструлі до повного перемішування (не в піну). Всипати цукор і поставити на вогонь, довести до кипіння і варити ще 5 хв. Сироп охолодити, накривши плівкою. Масло кімнатної температури збити в крем із ванільним цукром. Збивати далі, додаючи по одній столовій ложці сиропу. В кінці додати коньяк. Крем блискучий, однорідний і еластичний. Можна додати какао, грамів 10. Крем підходить як до бісквітів, так і до пісочного тіста. Дуже добре тримає форму, ним можна прикрасити торт. Гарно поєднується із суфле та фруктами.

Для тіста потрібно: 2 пачки маргарину 6 ст.л. сметани 3 жовтки борошна скільки забере

Тісто: Маргарин посікти з борошном (сікти для мене довго,тому я ставлю маргарин на 30 хв. в морозилку,а потім тру на терці,пересипаючи борошном). Додати збиті жовтки зі сметаною. Швиденько замісити тісто,приблизно як на вареники і поставити в холодильник на 12 год.

Для крему «Шарлот»: 200 г цукру 1 яйце 150 мл молока 250 г масла

Інгредієнти:

Потім випікати коржі,обов’язково проколюючи вилкою,щоб не утворювались пухирці. Випечені коржі перемазувати кремом, перекладаючи пластинками яблук (яблука попередньо відварити в сиропі) Крем масло + заварений пудинг,або Шарлот. Зверху пляцок змастити кремом,викласти яблука і залити лимонною галяреткою. Галяретку розвести у половині води,якої вказано на упаковці,коли почне густіти,залити на торт.

Печериці свіжі – 1кг. Олія соняшникова – 100 мл. Оцет столовий – 80 мл. Сіль кухонна біла – 1 ч.ложка Лист лавровий – 3 шт. Перець духмяний – 6 шт. Часник свіжий – 5 зубчиків Приготування: Печериці чистимо, миємо, ріжемо на невеличкі шматочки. Беремо каструлю. Наливаємо олію, оцет, додаємо сіль, лавровий лист, перець та, попередньо дрібно нарізаний часник. Зверху засипаємо нарізані печериці. Ставимо на малий газ. Доводимо до кипіння та даємо покипіти на малому вогні близько 20-ти хвилин, періодично помішуючи.

Тетяна Ворон

Знімаємо з вогню. Даємо настоюватись протягом доби. При подачі на стіл додаємо свіжу нарізану цибулю (за смаком). Смачного!!!

Катерина Шуба

Приготування: Збити яйця поступово добавляючи цукор і ванільну. Коли цукор розтане додати просіяне борошно та розпушувач.

Для тіста: Яйця – 4 шт. Цукор – 200 гр

Готове тісто виляти в тортівницю, випікати при температурі 1800. Випечений корж розрізати на 2 частини. Сир збити блендером поступово добавляючи молоко та цукор. В готову масу всипати добавки і вимішати. Перемазати кремом коржі. Прикрасити зверху цукровою пудрою, або шоколадною глазуррю.

Борошно 250 гр Ванільний цукор – 10 гр Розпушувач для тіста – 8 гр Для начинки: Сир – 400 гр Цукор – 150 гр (або за смаком) Молоко – 150 мл Можна додати цукати, родзинки або інші сухофрукти.

Оксана Копча

Дубовинки, Гуді, міста Виноградова крім продажу на місцевих ринках збувався також в угорські та румунські села, що віддалені на 100-200 кілометрів. Юрій Полянський, гончар з с. Дубовинка розповідає, що вчився у місцевого майстра Гевкан Василя. За пів року зумів відкупити собі від нього хату на зароблені гроші від продажу керамічних виробів.

Основою для розвитку народної кераміки у Виноградівському районі були значні поклади глини, різної за своєю якістю та забарвленням. Одними з найкращих вважають каолінові та фаянсові білі глини Онока. На оноцьких глинах працювали майстри Виноградова, Ком′ят, привозили їх навіть до Дубовинки.

Умілий

гончар

середньому виготовляв до п′яти виробів за день, ціна яких коливалася в межах однієї крони. То вважалося непоганим заробітком, адже за одну крону на той час можна було купити кілограм рису або цукру. Також дволітрова посудина дорівнювала п′яти кілограмовій корзині картоплі. Тому вигідно було

Цим глинам властива низька температура спікання та можливість при одному випаленні створювати повноякісні вироби з підполивним розписом. В ХІХ та на початку ХХ століття посуд майстрів сіл 21

обмінюватись товаром. Живі гроші гончар гроші майстер отримував лише після того, як його вироби були продані. Цією справою займалися реалізатори, „вощики”: Андрій Філей, Федір Легеза, Михайло Кундря. Вони держали коней і мали спеціальні вози, на яких дубовинський посуд розвозили по ринках Закарпаття, Угорщини та Словаччини. Торгівля в усі часи давала добрий дохід. Тому реалізатори малися не гірше, ніж майстри-гончарі. Цікавим залишком давніх форм торгівлі був продаж виробів не за гроші, а „насипом”. Щоб купити горщик у ремісника, треба було двічі насипати в нього пшениці або кукурудзи. Ця кількість зерна правила за ціну судини.

поливання, майстри в ХХ столітті

починають розмальовувати пензликом миски, а згодом й інші судини, наслідуючи орнаментику фаянсових мисок, які збували словацькі, а пізніше й угорські заводи. У Виноградові в 1892-1906 рр. була керамічна майстерня, очолювана Фішером Форкошгазі, де, навчаючись, учні робили кахлі і отримували за це невелику платню. На початку ХХ століття в Гуді працювало 40 гончарів, в Дубовинці – 20. В середині ХХ століття в Дубовинці працюють вже тільки 12. Найкращими майстрами вважаються Іван Малета, Іван Сідей, Юрій Церковник, Василь Полянський.

Щоб встояти перед фабричною конкуренцією, крім

Майстри користувались місцевими глинами, вироби вимагають двох випалів. „Гощарські” (гончарські) глини поділяють на „масні” та”пісні”, або „піщані”. „Масні” глини дрібнозернисті, пластичні і дозволяють вивести тонкостінний посуд. Проте вони більше стягуються під час сушіння і частіше тріскаються на вогні.

Ольга Гал

цноти. Дуже часто в орнаменті її зображення доповнюють хрестом, що благословляє молодят на створення дружної сім'ї. Якщо над квіткою зображена роса, то це означає запліднення.

Орнаменти вишиванок та їх

Троянда – древній мотив, що означає оновлення та безперервність сонячного руху.

тлумачення З давніх-давен люди зображували на одязі різноманітні знаки та символи, що виконували захисну та декоративну функцію. Абсолютно кожен елемент вишивки мав певне значення, згідно з яким його використовували. Виноградні грона уособлюють радість, пов’язану із створенням сім'ї. Орнамент садвиноград символізує життєву ниву, де чоловік виконує роль сіяча, а жінка є берегинею, що ростить і плекає родинне дерево.

Дуб та калина, належать до символіки, яка найчастіше зображується на дівочих та парубочих вишиванках. Ці візерунки гармонічно поєднують у собі чарівну і невмирущу красу та неймовірну силу. Раніше дуб вважався священним деревом і уособлював бога сонячної енергії, а також розвиток і життя.

Мак із давнини захищав людей та їхню худобу від усілякого зла, саме тому цю тендітну і ніжну квітку часто вишивали на сорочках. Також мак служив символом народної пам’яті, скорботи, любові та суму за загиблими.

Калина – це дерево усього українського роду. Його зображення найчастіше пов’язували з красою та процесом зародження Всесвіту. Ягідки калини мають значення крові

Білосніжна лілія – це таємниця зародження життя, знак дівочої чарівності, чистоти і 24

невмирущого та непереможного народу.

нагадують восьмипелюсткову квітку. Цей дивовижний візерунок гармонічно поєднав у собі дві стихії, без яких не було б життя. 1.Земля та Сонце у поєднанні з Водою – це життєдающа трійця, яка частенько доповнюється ромбічними символами, що означають родючість МатінкиЗемлі, рясно засіяної і добре зігрітої сонячним промінням. Зірки символізують давнє уявлення про структуру Сонячної системи і Всесвіту, що відрізнялось певною упорядкова-

Хміль – молодіжний символ, який за тлумаченням дуже схожий на виноград. Він несе в собі енергетику розвитку та любові. Орнаментами з хмелю наші предки декорували весільні(чоловічі) сорочки та рушники.

ністю

та

гармонічністю.

Перехрещений ромб має значення поля, земельної ділянки, як власності.

Чорнобривці відносяться до цілющої символіки, здатної вилікувати душу і тіло. Також їх зображення уособлює любов до природи і всього живого. Берегиня – загадкова і таємнича квітка, що містить в собі материнську силу. Вона повністю відображає суть створення Всесвіту і зародження життя. Цей символ є найбільш дорогим для українців, бо він асоціюється з рідною матір’ю, її ніжністю та теплом її рук. Сонце і благословенні

Вода – знаки,

Ромбічний орнамент з крапками в середині асоціюється з родючістю, заплідненням та засіяним полем.

це які

Коло – знак Сонця і символ 25

гармонії.

характерними символами весільного рушника. В орнаменті ці птахи розташовані таким чином, щоб їх голівоньки були нахилені одна до одної. Якщо ж вони тримають у дзьобиках гілочку калини, чи сидять біля коріння дерева, то це символ зародження нової сім'ї.

Хвилясті лінії – водоймища, джерела, води. Різноманітні варіації меандрових мотивів означають добробут, ситість, небесне благословення, довголіття, продовження життя і т.д.

Ластівка – знак добрих новин, пов’язаних з створенням сім'ї та зміцненням і розширенням господарства.

Наталія Копинець

Пава – цей орнамент завжди зображується в парі та означає молодість та розквіт сил. Поважних та красивих пав або жар-птиць навіть сьогодні вишивають на весільних рушниках. Вони ніби випромінюють енергію сонця та життя, благословляючи молодят на сімейне щастя. Соловейко та зозуля дуже часто знаходять місце на рушниках дівчат, які ще не знайшли свою пару. Голубки та яскраві півні є 26

Канзаші як різновид мистецтва Канзаші - це різні види шпильок, заколок, гребінців для волосся та паличок, які використовуються в китайських та японських зачісках.

Носили канзаші в залежності від статусу. За зачіскою можна було зрозуміти до якого прошарку суспільства належить жінка, заміжня вона чи ні, і навіть скільки в неї дітей. Не рідко вартість канзаші перевищувала вартість кімоно. Адже особливу увагу жінки приділяли прикрасам. А гейшам взагалі було заборонено використовувати нагрудні та прикраси для рук. Гейші та юдзо (дівчина, яка готується стати гейшею) носять багато прикрас, а заміжні жінки мають право носити тільки 1-2 прикраси.

Вперше канзаші зꞋявилися приблизно 400 років тому. І виготовляли їх служниці для своїх господинь. Матеріалом для виготовлення канзаші слугували дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння, скло, бурштин, срібло, олово, латунь, платина, черепаховий панцир, деревина аквілярії, сандал, японський ладан і навіть кінські ратиці. Сьогодні для виготовлення цих прикрас використовують пластик та квіти з шовкових стрічок.

Ще канзаші носять в відповідності до сезону, з певними кольорами кімоно. Навесні жінки використовують в зачісках квіти вишні, сливи, персика, гліцинії та ірису. Влітку вербу, гортензію, літні квіти, віяла, дзвіночки та крапельки роси. В осінній період використовують квіти хризантеми, гвоздики, квіти кудзу, а також осіннє листя-евкаліпту, гінко, а особливо листя клену. Адже кленові листочки прирівнюються до сакури. І власницям таких прикрас не потрібно хвилюватися за щастя в особистому житті. Взимку для прикрас використовують колосок рису або бамбукове листя. На Новий рік дозволено одягати святкові червоно-біло-зелені прикраси.

Особливого розголосу серед японських та китайських прикрас набула Hana kanzashi - шовкові квіти та техніка її створення tsumami (складування). В цій техніці потрібно за допомогою щипців складувати з маленьких клаптиків стрічки пелюстки квіток, які потім поєднуються разом і утворюють чудову прикрасу. Ця техніка вимагає від майстра особливого терпіння та акуратності. А робота з маленькими деталями забезпечую вищу активність головного мозку. Не рідко прикраса виготовлена в техніці канзаші коштує дуже дорого, але все це залежить від матеріалу та майстерності творця.

в цілому світі.

Марія Данкович

В сьогоденні, прикраси канзаші не є настільки актуальні, як раніше. Вони використовуються тільки на свята та при відвідуванні храму нареченими, а також на чайних та церемоніях створення ікебани. Багато прикрас виготовлених в техніці канзаші використовуються в інтерꞋєрі. Але застосування канзаші знайшло місце в сучасному гардеробі та стало улюбленим серед багатьох дівчат

Інтерв’ю з учасником

Бісероплетіння завжди користується великою популярністю. Вироби з бісеру виходять надзвичайно красивими, прикраси, схожі на ювелірні, бо дуже ніжні і витончені, а квіти нічим не відрізняють від живих. Та й робити їх доволі просто і під силу в будь-якому віці, головне – мати велике бажання.

ярмарки «Виноградівські пацьорки»

Вишукані квіти з

Молода майстриня Тетяна Ворон із Виноградова вдало поєднує дві улюблені справи – свою безпосередню роботу на залізниці та захоплення бісероплетінням. Після закінчення Львівського технікуму

бісеру, що ніколи не зів’януть.

залізничного транспорту влаштувалася на роботу черговою по залізничній станції Виноградово. Не дивлячись на те, що доводиться працювати у дві зміни, ця молода жінка встигає все: виховувати двох діточок, дарувати любов коханому чоловікові, утримувати квартиру в належному стані, допомагати батькам, котрі мешкають у селі, а ще знаходити хвилинку для свого улюбленого заняття. Захопилася бісероплетінням вона два роки тому. Усе почалося досить прозаїчно із допомоги донечці Вероніці у виготовленні домашнього завдання на урок праці – квітки з бісеру. Однак на цьому любов до рукоділля не пригасла. Її надзвичайно зацікавив цей вид хендмейду, що відірватися не змогла, бо, як кажуть, увійшла в кураж. З того часу продовжила цю захоплюючу справу, придбала весь необхідний матеріал і стала творити. Свій перший букет майстриня подарувала мамі.

знаходить в Інтернеті, де є можливість проходити онлайннавчання. В соціальній мережі знайшла багато друзів, з якими обмінюються ідеями, порадами та є можливість шукати нові сміливі рішення. Вона – одна з умілиць, яка постійно розвиває своє хобі. «Зараз вже не уявляю свого життя без цього захоплення, – каже майстриня. – Бісер у мене всюди – на кухні, в кімнаті — завжди під руками. Щоправда люблю пофантазувати над кольором, змінити його на свій улюблений. Адже у кожній справі головне – вкласти душу. Рукоділля для мене – це можливість втілити свої фантазії і провести вільний час із користю. Надзвичайно приємно знати, що мої квіти з бісеру стануть чудовим подарунком для кожної жінки. А перевага їх у тому, що вони ніколи не зів’януть і постійно будуть радувати своєю вишуканістю». Дивлячись на красу, яку виготовляє ця жінка, важко повірити, що вона може бути створена людськими руками. Вони надзвичайно ніжні, які заворожують, притягують погляд, бо відрізнити їх від справжніх майже неможливо, так і хочеться

Саме її оцінка була поштовхом для подальшої творчості. Потім виготовляла різноманітні квіти та букети, які стали чудовим презентом для близьких і друзів. Натхнення для свого заняття рукодільниця 31

наблизитися, аромат.

щоб

відчути

їх

Її букети з бісеру вже є в різних куточках нашого краю. Свої вироби майстриня продає через Інтернет, а завдяки участі у громадській організації «Виноградівські пацьорки» ще й на ярмарках, які влаштовують з колегами-умільцями. Вона каже, що найбільше задоволення отримує, коли бачить, що людям подобаються її роботи, вони охоче їх купують. І хоча зараз вже багато хто займається хендмейдом, однак конкуренції не помічає. Адже кожен умілець посідає свою нішу, має ту особливу родзинку, яка властива саме йому. Але талановита людина талановита у всьому. Тому у майбутньому майстриня планує розвиватися, виготовляючи авторські доробки більшої складності. Впевнена, що творча реалізація Тетяни буде плідною, а замовники її робіт – задоволеними.

Щорічно патронажна служба милосердя Товариства Червоного Хреста України на Виноградівщині надає допомогу на дому близько 350 підопічним. Через медикосоціальний підрозділ Товариства та в рамках проведення заходів Червоного Хреста щорічно допомогу отримують більше ніж 9 тис. громадян району, серед яких одинокі та «соціально одинокі» громадяни, інваліди різних категорій, хворі на туберкульоз, інші мало захищені верстви населення. Вкрай важливим є збір натуральної та гуманітарної допомоги від населення через відкритий Червоним Хрестом пункт прийому товарів першої необхідності з подальшим їх розподілом та видачею потребуючим, які звертаються по допомогу та підопічним патронажної служби. vinogradivtcxu@ukr.net

Любов Токач «Новини Виноградівщини»

3. Аналогічно робимо і другий бокал.

Майстер-клас Декор весільних бокалів. Для роботи нам потрібно: бокал, холодний фарфор, біла фарба для кераміки «Марабу», клей «Титан» . 1. З холодного фарфору ліпимо листочки, троянди та напівбусини.

2. За допомогою клею «Титан» прикрашаємо бокал, приклеюючи по черзі листочки, напівбусини й троянди.

4. Білою фарбою розмальовуємо низ бокалів.

5. Останній штрих: зав’язуємо на нажці бокалу бант.

Майстер-клас від Наталі Фабіян 34

Журнал «Виноградівські пацьорки» Періодичний журнал про рукоділля. №3 вересень 2015р.

Дякуємо всім, хто долучився до створення цього журналу. З Вашою допомогою ми збережемо і передамо традиції нашого краю до наступного покоління.

Pacyorki.jimdo.com Видавник: ГО «Виноградівські пацьорки» Адреса редакції: м. Виноградово, Адреса для листів: pacyorki@ukr.net

Інформаційна підтримка: