Журнал "Виноградівські пацьорки" 5 випуск by Pacyorki

Випуск 5

Журнал для творчих людей

 Віват, денім!

 Що таке мехенді

 Весняні звичаї та обряди

 Декорування виробів з глини

 Які квіти цвітуть навесні

 Майстер-клас

Виноградів

Доброго дня!

Зміст Віват, денім!......………....2 Весняні звичаї та обряди.…………….…...11

Ось і настала весна. Така довгоочікувана, така тепла, така ніжна. Все прокинулося від сну.

Декорування виробів з глини………………..….16

Весна приносить із собою не тільки довгоочікуване тепло, вона приносить радість і надію, надію на краще. Це, ніби то, початок нового життя, коли плануєш почати все заново, з чистого аркушу, з нового дня. Весна пробуджує у душах людей щирі та ніжні почуття, розпалює пристрасть, народжує кохання, бо настає вона не тільки в природі, а й у серцях тих, хто здатен відчувати красу та спроможний милуватися навколишньою красою, яка, і справді, може залишити байдужими тільки кам'яні серця.

Що таке мехенді…….…22 Майстер-клас «Виготовлення сувенірів»……........27 Які квіти цвітуть навесні31 Готуємо разом……..…..35 Майстер-клас. …...…….39 Великодня вишивка……..40

Ірина Іжганайтіс

Голова ГО «Виноградівські пацьорки» .

Віват, денім!

речі. Джинси можуть легко перетворитися на обробку для старих меблів, килимок, аксесуари, та у що завгодно! Вдихніть нове життя в старі джинси. Обридлу пару можна просто оновити нашивками, вишивкою або іншим декором, навіть розписом фарбами. Цікаво виглядає така тканина в інтер'єрі. Давайте разом розглянемо найцікавіші ідеї переробки.

Ще великий кутюр'є Ів Сен-Лоран шкодував, що не він є автором блакитних джинсів. Він вважав, що такий одяг зручний, практичний і чудовий. З Сен-Лораном не посперечаєшся, але хотілося б додати, що джинси ще і універсальна річ, адже це безліч можливостей для створення стильних штучок. Що можна зробити зі старих джинсів? Аксесуари, одяг, предмети меблів і інтер'єру перелік обмежений лише вашою фантазією.

Джинсові меблі:

Якщо у вас порошиться в шафі парочка старих джинсів, не поспішайте відправляти їх у відро для сміття, вони можуть вияви-тися корисними. Ми хочемо запропонувати вам масу ідей по переробці цієї 3

Джинсові коврики та пледи:

Джинсові сумки та рюкзаки:

Всілякі прикраси, брошки:

І багато інших цікавих ідей:

Денім, як правильно називається джинсова тканина воістину унікальний матеріал. Його основні властивості - щільність і зносостійкість - дають можливість застосовувати цю тканину для самих різних виробів. А численні кишені і заклепки надають додаткові і воістину безмежні можливості використання джинсів для всіляких переробок! Тож дайте волю своїй фантазії, і ви отримаєте неперевершені речі, що 9

дадуть нове життя вашим джинсам і будуть приносити вам велике задоволення та приємні спогади.

До речі, до уваги виноградівчан та мешканців району, незабаром відкриється ательє-магазин «Re-джинс», де ви зможете придбати або замовити різні джинсові вироби (сумки, рюкзаки, ковдри та ін.), а також вироби ручної роботи від майстринь району, що входять до організації «Виноградівські пацьорки». Ательє-магазин буде знаходитись за адресою: м.Виноградів, вул.Ів.Франка,61

Наталія Бронзей

Весняні звичаї і

ми підкурювали хворих лю-

обряди

засвічували перед образами

дей, худобу. Влітку ці свічки під час грози - на її відвернення. Ось чому їх називали

Весняний

цикл

ще й «громничними». Удома,

календарних обрядів україн-

повернувшись з церкви, на

ців

хвилинку запалювали гром-

дещо

здеформований

християнським Починається Євдокії

календарем.

він

від

триває

аж

ничну свічку - «щоб весняна

дня

повінь не зашкодила посівам

до

і щоб мороз дерева не побив».

Вознесіння.

У цей день святили у церквах

Своєрідним містком

від

перехідним

зимового

і воду, яку приносили додому

до

пильно

весняного обрядового циклу

натирали

Обов'язково

день

СТРІТЕННЯ

ЛЮТОГО).

До

хворі

Нею місця.

«стрітенську»

дня

воду вживали від «пристріту»

зберігалися в церквах різдвя-

- хвороби, спричиненої «пога-

ні

ним»

ялинки.

Україні

на

цього

(15

берегли.

Подекуди

Стрітення

ще

ходили ввечері переряджені з колядою. Вранці того дня з закосиченими

свічками

поспішали до церкви, щоб їх освятити. Потім тими свічка11

оком.

Цією

водою

кропили худобу, вулики. Нею

України у цей день молодь

виряджали у далеку дорогу.

«розпочинала

обрядових

приурочених

—

своєрідне весняне дозвілля,

дійствах,

яке тривало до СЕМЕНА (14

ворожіннях, народних прикметах,

вулицю»

ВЕРЕСНЯ).

до

Стрітення, вже виразніше простежуються близькі селянинові

весняні

Увечері

на

турботи. Стрітення

виставляли надвір миски зі збіжжям.

Котре

вистав-

За традицією, з цього

леного насіння буде більше вкрите

вранці

росою,

дня зачинали співати вес-

те

нянки. У західних районах,

краще й сіяти: дасть більший

де вплив церкви був значно

врожай.

сильнішим, веснянки вико-

Справжні весняні моти-

нували від Благовіщення, але

ви, найповніше виражені в

найчастіше вони долучалися

обрядах,

до

безпосередньо до молодіжних

Великодня,

розваг на Великдень. Але чи

приурочених

Благовіщення,

Юрія, звучали від дня

не

СОРОКА

обрядовим дійством

МУЧЕ-НИКІВ

СВЯТИХ (22

найважливішим

цього

БЕРЕЗНЯ).

урочиста

У східних районах 12

дня

була зустріч

птахів,

які

заміжні жінки збиралися або

вирію. У цей день пекли до

в чиїйсь хаті, або в корчмі.

сорока

повертали

коржиків

—

«жай-

воронків». Їх роздавали не лише

дітям

велася»),

(«щоб

птиця

усім

членам

родини. На Бойківщині ці коржики («коцики») кидали

Одна з них виймала поліно і

ще й бузькам у гнізда, якщо

клала на стіл, інші жінки

вони гніздились на подвір'ї.

сповивали поліно, як ляльку. Це

СИРНИЙ ТИЖДЕНЬ, або

означало

«Колодій».

МАСЛЯНА.

—

народився

Після

доброго

частування, залишивши «Колодія» в шинку, жінки ходили від хати до хати, де були неодружені

парубки

чи

дівчата, і прив'язували їм або їхнім батькам «колодки». Це могла бути цурпалка, кольорова

Кожен день цього тижня був

заповнений дещо

хустина

—

своєрідне покарання за те,

різнома-

що не одружилися протягом

нітними звичаями, які нині вже

стрічка,

недавніх м'ясниць. Ту відзна-

призабулися.

ку ніхто не смів з себе зняти,

Вранці першого дня Масляни

поки 13

не

дасть

викупу

—

почастує горілкою в останній

і свої звичаї. Так, гуцули

день Масляни або подарує

перший

писанку

на

посту

Дівчата

також

Великдень. ходили

кольорову

стрічку

Великого

називали

ВИЦЕЮ,

чіпляти парубкам «колодку» —

тиждень або

ФЕДОРО-

ФЕДОРОВИМ

ТИЖНЕМ.

чи

хустину на рукав. Парубки давали

викуп

грішми,

які

використовували для влаштування гостини на запусти («пущанє») в останню неділю перед

Великим

постом. Четвертий Великого

тиждень

посту

називали

ХРЕСТОПОКЛІННИМ. тиждень

П'ятий

Великого

називали

посту

ПОХОВАЛЬНИМ.

Шостий тиждень — ВЕРБНИЙ, ШУТКОВИЙ, КВІТНИЙ. Протягом цього тижня уникали сіяти льон,

Наступного дня жінки «Колодія»

хрестили

обходили

хати

— з

коноплі, городину, бо все «буде

знову

ликовате, як верба». У неділю,

неодру-

яку

називали

«Вербною»,

женою молоддю, щоб бува

«Квітною»,

хто не відчепив. Кожен з

«Шутковою», в церквах святили

семи тижнів мав свою назву

вербові гілки — «шутку», «вербу», «бечку». 14

«Бечковою»,

Повернувшись

зі

свяченими вдаряли

гілками

додому,

ними

усіх,

—

б'є,

примовляючи: Не За

б'ю

верба

тиждень

Великдень.

Сьомий тиждень, яким закінчувався Великий піст, називали в народі ЧИСТИМ, БІЛИМ, СТРАСНИМ або ЖИВИМ

Тетяна Ворон

Декорування виробів

(ангобом) чорного, рідше червоного або зеленого кольорів. Ангоб – глиняна фарба. Її готують так само, як і глиняну масу, тільки консистенція має бути близькою до рідкої сметани. Колір ангоба залежить від наявності в глині різних органічних речовин і окисів металів. Майстри виготовляли ангоб самі.

з глини. Формуванням виробів займалися чоловіки, а розписом, як правило, їх дружини. Розпис посуду здійснювався за допомогою пензлика, який звуть також щіточкою або квачиком, кишенькового ножика та ріжка або „гургульки”. Пензлики виготовляли з баранячої шерсті та пера гуски. Ріжок – це коров′ячий, або з кози, ріг із встромленим в нього курячим пером (іноді продовженим соломинкою). При нахиленні ріжка з його вузенького отвору випливає рівний струмочок фарби. Ріг може замінити виліплена з глини „гургулька”, в яку також встромлене перо.

Крім розпису пензликом та ріжком, обливані вироби оформляються „урізом”, тобто вирізуванням жолобків та невеликих площин ножиком, щоб зняти шар обливки з підсушеного черепка.

Розписи робляться на сирих стінках судини як по черепку природного кольору, так і по вкритому обливкою

Обливання (ангобування) відбувається так: гончар бере за виступ (утор) 16

предмет, повертаючи, обливає рідиною, яку черпає горнятком. Підсушений черепок активно сприймає воду, а тверді складники пристають до його поверхні.

виробів. Ці орнаменти виводять і горизонтально, тоді вони утворюють великі гірлянди або гілки, на яких інколи бачимо зображення птахів.

„Покоштування” зсередини здійснюється переливанням полива з однієї посудини до другої, ззовні – обливання предмета над великою мискою. Найдавнішим є декорування черепка природного кольору ріжком. На цю техніку могли мати вплив розписи фаянсових виробів. Зате орнаментика складалась передусім на основі гончарських традицій.

Поширеним мотивом, що вкриває тулуби рябунів, корчаг, широкоденець та „черепів для косиць”, а також береги мисок та стінки цідил, стало чергування „руж”, листків та перстиків. „Ружі” виконуються п′ятьма-сімома мазками пензля фарбою двох кольорів (білою та чорною). По осі симетрії обабіч виростають листки. Це 5 – 9 перстиків, створених „гургулькою”. Часто орнаментальну смугу доповнюють чотири великих крапки – „звіздачки”. Листки викону-

Давнім мотивом, характерним для довжанок, широкоденець, є вертикальні смуги прутиків та кривуль з крапками між ними. Розвиваючись і збагачуючись, вони поступово переростали у видовжені рослинні смуги, які, чергуючись з великими „ружами”, стали невід′ємною прикрасою дубовинських 17

ються двома кольорами, перстики – лише білою фарбою.

В двох протилежних сторонах основи печі розташовані отвори. Третій, великий верхній отвір, яким виходить дим та полум′я і через який завантажують піч, називають „ротом”.

Випалювання виробів відбувається в печі, яку називають горном. Закарпатське горно архаїчне , воно майже не змінилося за останні півтори тисячі років. Це типово раннослав′янське горно: піч з вертикальним вогнем, з двома вогнищами, без черіня, має форму урізаного конуса, 100 – 130 сантиметрів заввишки, ширина основи 140 – 200 сантиметрів.

За призначенням всі вироби можна поділити на такі групи: посуд для варіння, посуд для споживання і зберігання харчів та вироби декоративного призначення. Великий горщик називають „горниць”, „горшок”, „варільник” або „горниця”. Менші звуть „сілка”, „рябун”; найменші – „горнятко”, „горничок”. „Бутошки” – корчаги на вино, воду. Він має особливу конструкцію шиї та вуха. Шия внизу перегороджена пластинкою з 5-7 дірочками – „цідилом”, яке затримує все зайве, коли набирають воду в річці чи криниці.

Стіни горна виліплені з глиняних вальків способом наліпу, інколи зовні оперезані двома-трьома рядами дроту.

Частини горщиків (й інших судин) мають такі 18

назви: „дно” або „дінце”, з якого виростає маленький карниз – „рубець”, „виступ”. Від рубця здіймається вгору „черево”, „тулуб”, що завершується вінцями, які звуться „крисою”.

зберігає традиційне профілювання криси. Отримав назву „горничка”. Особливою формою переходу горщика в „широкоденце”.В горщиках не лише варять, а й носять страву в поле.Гончарний посуд в порівнянні з металевим народ вважає кращим, бо він надає страві приємного смаку. Для пиття води вживаються „горнятка” – невеликі судини кулястої форми з вухом та специфічно профільованими вінцями.

Форма „горщика” – широкий випуклий „тулуб”, порівняно невелике дно та отвір, який закривався покришкою – „черепанькою”, щоб зверху не падали рештки палива.

Важливе місце займає виробництво „довжанок”, або „купаней”, для зберігання молока (від 1,5 до 3 літрів завбільшки) та вазонів, які звуться „черепами для косиць” з „підчерепками” – підставками.

Запровадження в побут плити, в якій полум′я прогріває горщик знизу, примусило гончарів розширити його дно, зробити стінки вертикальними, збільшити верхній отвір. Так виник посуд циліндричної форми, який нині ще

Миску в Дубовинках називають „блюдо”. Основні види мисок в пропорціях майже однакові. Під впливом 19

фабричного посуду з′являється миска з вертикальною крисою та миски, схожі до тарілок, – з широкими вінцями. Ширша криса дозволяє її рясніше прикрасити.

місце черева припадає нижче середини предмета, в менших – посередині. Перехідною формою від горщика до глечика є „пивник”, що вживався для перевезення води. Характерне випукле черево, яке завершується високою шийкою, дзьобиком і вухом. Давні великі „пивники” мали маленьку і вузьку шийку, закривались покришкою. В них квасили огірки або зберігали крупу, горох.

Горщики залежно від величини дещо міняють свої форми. В Дубовинці „пук” (черево) великих горщиків менший від їх висоти, дно рівне верхові. В менших горщиках „пук” більший від висоти, а верх – від дна. В більших горщиках найширше 20

У „довжанки” (глечика) від досить

широкої

основи

виростає трохи випукле „черево”,

яке

переходить шийку,

непомітно

що

коротеньку закінчується

вінцями традиційної форми. Найширше місце припадає на середню і нижню частини черева.

Від

зонтально яке

круто

шийки

гори-

відходить вухо, заломлюючись,

з′єднується з черевом.

Ольга Гал

народів. Деякі вважають, що мехенді зародилося в Індії, інші стверджують що до Індії мехенді потрапило лише в 12-ому столітті. Проте найбільш правдоподібною виглядає версія про те, що мистецтво розпису хною бере свій початок ще в Древньому Єгипті. Там хну використовували як косметичний засіб для фарбування долонь і стоп фараонів під час муміфікації.

Мехенді - це мистецтво розпису тіла візерунками із хни, історія якого налічує багато століть. Точне місце походження мехенді невідоме, оскільки впродовж століть мистецтво розпису хною подорожувало по різних країнах і континентах, приймаючи різні форми, відповідно до традицій і культур різних

Єгиптяни вважали, що малюнки на тілі забезпечать їм безперешкодне входження в потойбічний світ, тому використовували татуювання з хни, щоб догодити богам, які можуть влаштувати їм приємну подорож.

справою, оскільки художник повинен володіти багатьма навичками, щоб швидко і красиво намалювати хитросплетений візерунок. Розчин хни для нанесення малюнка можна купити на будь-якому ринку в Індії, проте справжні майстри готують розчин самі, при цьому у кожного є свої секрети, котрі зберігаються в найсуворішій таємниці. Адже зробити розчин хни так, щоб малюнок тримався якомога довше, був яскравим і насиченим, не так вже й просто. Зазвичай в хну додають міцну чайну заварку, чорну каву, евкаліптову олію, лимонний сік.

Хну, що використовується для мехенді, отримують з листя хінного дерева (латиною воно називається Lawsonia Inermis), котра росте в Судані, Єгипті, Індії, більшості північноафриканських країн, на Близькому Сході та в інших місцевостях з гарячим і сухим кліматом. Стрілоподібні хінного дерева сушать, а потім подрібнюють в дрібний порошок. Мистецтво мехенді вважається досить складною

листя збирають,

Мехенді - це не тату, оскільки малюнок тримається на тілі лише певний час, причому зовсім недовго (не більше чотирьох тижнів). Проте це прекрасна альтернатива для тих, хто боїться болю при нанесенні татуювання, або хоче зробити тимчасове.

тільки долоні і стопи, а й мають продовження вище, створюючи ілюзію рукавичок або панчох. Візерунки складаються в основному з ліній, орнаментів і каплеподібних малюнків. В Індонезії та Південній Азії стилі змішані, в них є щось від близькосхідних та індійських візерунків водночас.

Традиційно мехенді може бути виконано в одному з чотирьох стилів. Стиль, котрий застосовується для розпису на Близькому Сході, в основному включає в себе квіткові мотиви, що нагадують арабську вишивку та живопис, і, як правило, не має якоїсь певної схеми нанесення.

Всі ці стилі зараз дуже популярні і, звичайно ж, без змішування різних візерунків, принципів нанесення та фігур мехенді не обходиться. Тут головне, щоб візерунок подобався, а до якого стилю або стилів він буде належати, не так уже й важливо. Експеримент в мехенді ніколи не приведе до поганих результатів. Тим більше, що справжній майстер зможе намалювати найвишуканіший і змістовний візерунок.

Стиль, що застосовується майстрами Північної Африки, включає в себе геометричні фігури з квітковими мотивами і строго відповідає формі рук або ніг. Індійські і пакистанські малюнки охоплюють не

В Індії мехенді використовується практично на всіх урочистостях і святах, є частиною багатьох релігійних обрядів. Жодне весілля в Індії не обходиться без церемонії мехенді, коли напередодні торжества вся жіноча половина збирається на вечірку і розмальовує руки і ноги не тільки нареченій, але і всім присутнім пані. Вважається, що чим більш насиченим і хитросплетеним буде візе-

рунок, тим щасливішим буде життя у молодят. Процес нанесення візерунків на тіло нареченої настільки довгий і складний, що за той час, поки роблять мехенді, наречена встигає отримати безліч порад, як вести себе в першу шлюбну ніч. Крім того, за традицією наречена має право не займатися домашньою роботою, поки малюнок не змиється.

У сучасному світі мехенді є досить популярним і в День святого Валентина, і на різних прийомах, дівичвечорах та навіть звичайних вечірках. У своєму новому втіленні мехенді зведений в статус боді-арту, мистецтва прикрашати тіло – своєрідного модного аксе-суара для молоді.

Катерина Шуба

Майстер-клас «Виготовлення сувенірів» На

базі

Виноградівської

ЗОШ №4, від районного центру позашкільної працює Іванівна

роботи

дітьми,

Мікулінцева

Лучія

керівник

дитячого

гуртка, яка і приготувала цей чудовий весняний майстер-клас. Разом з дітками ми маємо змогу зробити нарцис.

Наталія Фабіян

Які квіти цвітуть навесні. Після

довгої

весняні

квіти

приємні квіти

і в

зими особливо

красиві. наших

Перші умовах Такі, як

розпускаються ще на початку березня. ліски,

Це

крокуси,

підсніжники,

тюльпани, жовті нарциси вже

про-

можна побачити у квітні. У

ряст

травні

тощо.

кількість

кольорів

значно зростає: цвітуть всі сорти нарцисів і тюльпанів, при-мули,

гіацинти,

неза-будки

та

деякі

багато-річні розмаїття

віоли, інші

квіти.Велике весняних

квітів,

але перше місце серед них по праву

займає

тюльпан,

яскраві квіти якого не мають собі

майже

вісників вирощування

рівних

серед

весни.

Для

яких

головне

вміти правильно підготувати, 31

зберігати

посадити

квітів.

Гіацинти

–

що

випадків

їх

мало

вирощують на приса-дибних

цибулини.

квіти,

Хоча

ділянках,

запашні

зайняти

більшості

вирощуються,

інших

як

їх

вирощування

догляд

Головне

серед

представників

роду

не

предста-вляє

особливих зусиль і знань.

не

складе особливих зусиль для початківця.

мають

місце

також

посадка, і

гідне

вони

цибулинних. Їх виро-щування

горшкові. Але у відкритому ґрунті

але

Нарциси

знати

—

без

яких

майже ніколи не проходили травневі святкування Великої

основні правила агротехніки.

перемоги.

Не менш запашні крокуси, що також не останнє місце

Вони

займають

зайняти

серед

весняних

по

праву

гідне

місце

найпоширеніших 32

мають серед квітів

весни, поряд з тюльпанами.

Якщо мова зайшла про

Головне, що вони невибагливі

переселенців з лісу, то варто

у догляді і їх не складно

згадати

про

вирощувати.

також

набирають

популярність

проліски, на

які

велику домашніх

квітниках.

Їм, Травнева конвалія, ділянку

що

на

ці

садову

першими

із

після

помешкання

створити

квіти

невибаглива

можна

буде

можуть чарівні підсніжники, що більш вимогливі до умов

Також

догляді

снігу,

одразу

А доповнити перші квіти

потрібно

відповідні.

квітами,

милуватися із власного вікна.

лісові, то і умови їм на ділянці біля

попередникам,

потрібні відповідні умови. І

перекочувала

походженням

квітка

мішаних лісів України. Так як за

як

садових

ділянок,

вирощування

вирощуванні. 33

не

але

їх

займе

занадто зусиль і особливих

простота. Саранка - лілія -

знань

сміливість, Півонія - життя

агротехніки.

дотриматися

Головне

рекомендацій

багато

Фіалочка

сором'язливість, любов мину-

садівників.

ща - первоцвіт.

Погодьтеся, що можливо розмаїття квітів, які цвітуть навесні

літ.

трохи

менше,

(Д. Білоус)

ніж

квітів, які цвітуть влітку, але по

силі

запаху

весняні

Тетяна Ворон

набагато ароматніші і очікувані після сурової зими. Що каже свіжих квітів жмутки? Про

що

їх

мова

непроста? Верба - одвертість, айстра - смуток, лілея біла чистота.

Конвалія

любов

таємна. Мак - юний цвіт, що не згаса. Лавр - завжди успіх, слава певна, А мальва – холодність,

краса.

Дзвіночок

польовий - то вдячність, троянда

то

любов

свя-

та. Нарцис - то горда необачність, волошка - ніжність, 34

Готуємо разом

залишити на 1 годину. Філе відварити до готовності в підсоленій воді. Залишити 1 склянку бульйону, в якому варилося філе. Яйця добре вимити з содою. Потім у яєць з тупого кінця зробити отвір діаметром приблизно 2-2,5 см. Обережно вилити білок і жовток в тарілочку (вони не знадобляться , потрібна тільки шкаралупа). У теплій воді розчинити харчову соду, замочити шкаралупу. Потім промити її гарненько під проточною водою. Шинку нарізати соломкою. У склянці гарячого бульйону розчинити желатин. Шкаралупу поста-вити в контейнер з-під яєць, для того, щоб зручніше було викладати начинку. На дно шкаралупи викласти зелень, журавлину. Потім додати м’ясо, шинку, горошок, кукурудзу, журав-лину. Залити бульйоном з желатином. Поставити в холодильник на ніч. Потім шкаралупу очистити.

Заливні яйця на Великдень

яйця - 7 шт., шинка - 100 г, куряче філе - 100 г, горошок - 0,5 банки, кукурудза - 0,5 банки, журавлина - 2 ст. ложки, желатин - 2 ст. ложки, зелень. Спосіб приготування:

Желатин залити 100 мл холодної кип’яченої води і 35

зелень петрушки - для оздоблення. Спосіб приготування:

Салат «Великоднє яйце»

Подрібнені цибулю з морквою обсмажте в олії до м’якості цибулі.У мисці змішайте порізану відварну курку, нарізані кубиками яєчні білки (жовтки залиште для прикраси), дрібно нарізану селеру. Додайте консервовану квасолю (без рідини), цибулю з морквою, сіль, перець. Заправте майонезом, перемішайте. На тарілку викладіть салат у формі яйця. Зверху посипте тертим жовтком, прикрасьте селерою і зеленню петрушки.

куряча грудка (відварна) - 150 г, біла квасоля - 100 г, яйця (варені) - 3 шт., цибуля - 1 шт., морква - 1 шт., селера - 1-2 стебла, олія - 1 ст. ложка, майонез - 100 г, сіль - за смаком,

Печиво «Персики»

Яйця розітріть з цукром, додайте розм’якшене масло, соду, погашену оцтом, всипте борошно і замісіть тісто.Загорніть тісто в целофан і покладіть на 2 години в холодильник. Охолоджене тісто розділіть на 20 частин. Скачайте з кожного шматочка кульку, поклавши на долоню. Обережно розріжте кульку на дві половинки. Викладіть половинки печива на висте-лене пекарським папером деко, випікайте в нагрітій духовці при температурі 170-180 °С, поки краї половинок не стануть коричневими. З випечених і трохи остиглих половинок обережно гострим ножем виберіть серединки так, щоб в лунки помістилася начинка. Приготуйте начинку – варення і горіхи подрібніть в блендері. Підберіть по дві половинки, які найбільше підходять за розміром одна одній.

борошно - 3,5 склянки, яйця - 2 шт., цукор - 1,5 склянки (0,5 склянки для посипання), маргарин - 250 г, сода гашена оцтом - 0,5 ч. ложки, подрібнені волоські горіхи - 2-3 ст. ложки, морква - 1-2 шт., буряк - 1 шт. варення для начинки. Спосіб приготування:

Червоний смузі

Наповніть їх начинкою, міцно з’єднайте обидві частини. Приготуйте барвники. Натріть на дрібній тертці моркву і окремо буряк, вичавіть сік в окремі чашечки. Один бік персиків умочіть в морквяний сік, другий – в буряковий. Потім «персики» обваляйте в цукровому піску, викладіть на блюдо. Дайте їм просочитися. Краще залиште на ніч.

яблука: 2 шт. буряк: 1 шт. сік 1/3 лимона корінь імбиру: 4 см Спосіб приготування

Яблука почистити, порізати на чвертинки, вийняти серцевину. Буряк очистити, порізати на шматки. Покласти овочі в чашу блендера, додати лимонний сік та імбир. Збити усі інгредієнти блендером до утворення піни. Розлити в прозорі склянки, оздобити за бажанням.

Майстер-клас Ягідка з холодного фарфору.

Майстер-клас від Наталії Фабіян

Великодня вишивка

Журнал «Виноградівські пацьорки» Періодичний журнал про рукоділля. №4 грудень 2015р.

Дякуємо всім, хто долучився до створення цього журналу. З Вашою допомогою ми збережемо, примножимо і передамо традиції нашого краю до наступного покоління.

Pacyorki.jimdo.com Видавник: ГО «Виноградівські пацьорки» Адреса редакції: м. Виноградово, Адреса для листів: pacyorki@ukr.net

Інформаційна підтримка: