kolosgazeta2015@gmail.com
Інтернет-версія: http://zal.te.ua/
СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року
№ 67-68 (8391) Цiна вроздрiб - 2 грн.
u
ЖНИВА - 2015
ей знімок у Городку зроблено тоді, коли у фермерське господарство «Перспектива», яким впродовж десятиліть керує відомий в нашому краї господар Іван Перожак, ми завітали уже в останній день жнив.
Ц
23 і 24 серпня особливо радісні та величні дні для кожного українця – День Прапора та свято Незалежності України! У цей час ми всі разом зносимо до неба вдячну молитву Всевишньому за найцінніший дар Господній – волю, і просимо, аби зіслав на нашу землю, на Україну мир. Це слово сьогодні на устах мільйонів українців, бо немає милішого щастя, ніж спокій в країні, мирне небо над усіма нами. Сьогодні Україна переживає складний період, коли на Сході триває війна, гинуть люди, руйнуються міста і села. Тому майбутнє нашої держави залежить від нашої моральної та духовної зрілості, праці і єдності. Ми твердо переконані, що українська сутність глибинна і незнищенна! Вона вічна і непоборна! Вірмо в це. Щодня творімо своєю працею, своєю любов’ю, мудрістю та самовідданістю справжню демократичну незалежну Україну, таку, про яку мріяли наші Герої Небесної Сотні, за яку віддали свої життя на Сході земляки. Щиро вітаємо вас, дорогі краяни, з святом рідної держави! Міцного здоров’я вам та вашим родинам, добра, щастя, радості і невичерпної наснаги, нових звершень та перемог! Слава Україні!
Іван ДРОЗД, Борис ШИПІТКА, Володимир голова БЕНЕВ’ЯТ, голова Заліщицької міський Заліщицької районної голова районної ради держадміністрації Заліщиків
u
Хлібні поля розляглися вздовж берегів Дністра у Виноградному і Городку – двох сусідніх селах, які об’єднані спільними традиціями, любов’ю до землі, високим духом патріотизму. Здавалось, що будемо говорити з Іваном Михайловичем про
важкий похід за врожай. Так, говорили і про це, але більше – про село, якому з року в рік все важче виживати. «Добіг до кінця напружений жнивний ритм і весь хліб уже в засіках, - охоче бесідував з нами керівник господарства. Ми дуже оперативно справились із збиранням хліба. І, найперше, завдяки оцій чудовій машині. Маємо найсучасніший комбайн – NEW Hollang, який за день збирає зерно на 30-гектарній площі». На фермерському токовому господарстві, здається, щойно із заводу чекав новісінький комбайн, яким вправно і відповідально керували на жнивах Дмитро Матвій і Роман Перожак. Саме батько Іван Михайлович навчав сина азів цієї спеціальності, ще малому довіряв кермувати трактором, комбайном. А нині з
гордістю розповідає про свого наступника, продовжувача справи, відзначаючи його професійні якості, передбачливість, майстерність. І все це, звичайно, від батька, він ще змалку любив поле і це його покликало до навчання в Заліщицький агроколедж, де він поєднував лекції із роботою в господарстві – теорія в аудиторіях і практика на полі чергувалися. І сьогодні Роман сідає за штурвал комбайна, а батько зі своїм хліборобським і керівним досвідом для нього - консультант, агроном, економіст… Перожакам довірили свої паї у Городку і Виноградному 500 землевласників. Коли з Іваном Михайловичем зайшла мова про реальну оцінку в зерновому еквіваленті за кожен пай, то фермер відповів: «З кожною родиною – повний розрахунок вже зроблено. За 65 соток одного паю господарство дало 500 кг збіжжя. Урожайність в нас цьогоріч сягнула 50 центнерів з гектара. Ми сподівалися на гарний урожай, бо й чимало в нього вклали… Хоча з іншого боку село сьогодні є оберегом стабільності. На тлі занепаду промислового комплексу, військових дій на Сході України село працює і дає позитивну динаміку розвитку. Якби ще не заважали, воно би впоралося з проблемами. Мається на увазі ціна на збіжжя. Отут над нами знущаються, пропонуючи мізерні гроші за нинішніх витрат. Мовляв, куди ви подінетеся, адже вам потрібна жива копійка»,
ПОТРІБНА ДОПОМОГА
Волонтери Заліщанщини звертаються до Вас з проханням про екстрену допомогу нашому землякові, уродженцю села Зозулинці Іванові Савковичу ВІВЧАРУ, бійцю 72-ї бригади, який 10 серпня цього року під час бойових дій у зоні АТО отримав тяжке поранення і перебуває у реанімаційному відділенні Дніпропетровської лікарні імені І.Мечникова. Терміново потрібні кошти на проведення хірургічних операцій, лікування та реабілітацію. Перераховувати кошти необхідно на розрахунковий рахунок картки «Приватбанку» № 5168757286237518 на ім’я Вівчар Іван Савкович. Просимо не зволікати і поставитись до цього прохання з розумінням та християнським милосердям, адже наш земляк Іван Вівчар захищав спокій кожного з нас і отримав це тяжке поранення.
- розповідав Іван Михайлович. А кому сьогодні не потрібні гроші? Тим паче там, де працює господарство, всі вдаються до керівника за допомогою. Іван Михайлович не особливо деталізує що кому потрібно допомогти і що вдалося зробити. Ці проблеми вони вирішують в порозумінні з сільським головою Михайлом Росяком. Але соціальна сфера, безумовно, на їхньому сумлінні. Тому фермера болить душа за всі не вирішені проблеми в дитсадку, в школі – найперше, бо тут наші діти, не забуває і про заклади культури, пам’ятає і про одиноких. Усе сільське господарство для нього наче валіза без ручки. І покинути його не можна, і нести з кожним роком все важче. Тому доводиться крутитися, вивчати попит, ціни, ризикувати, сподіватися і вірити, що продовольча безпека країни закладається таки в селі: і на полях, і на фермах. Людям потрібна робота, від безвиході більшість виїжджає на заробітки далеко від дому. І це не може тривати безкінечно. Людина з державним мисленням не може цього допустити. Але розу-
мом усвідомлюєш проблеми, а допомогти як? Іван Перожак крім зернових культур займається садівництвом, посадив 18 гектарів молодих яблунь, 2 гектари суниці, на яке готує крапельне зрошування. «Земля – годувальниця наша. Але всі, хто нині трудиться в аграрному секторі з острахом очікують «анонсованих» новацій: скасування ПДВ, відміни мораторію на продаж землі. Навіть такої гарячої пори, як жнивна, у селі тільки й розмов про це. Люди переконані, що в Україні продавати землю є великим гріхом, це поставить під удар майбутнє самої держави, адже гроші підуть в тінь, люди позалишають села через безнадію мати краще життя для себе і дітей своїх. Так само треба обережно ставитись і до об’єднання територіальних громад», - роздумував уголос Іван Михайлович. Від земельних, господарських і державних проблем торкнулися й особистих. «На Преображення Господнє вже виповниться 31 рік, як повернувся я з Афганістану. Завжди пам’ятатиму цей день, коли я, 20-літній юнак, уже повернувся з війни у своє рідне село Швейків, тоді воно називалось Трудолюбівка, що в Монастириському районі. Повернувся, дякувати Богу, неушкодженим, здоровим, морально зрілим. Хотів учитися – і поступив у Тернопільський фінансовоекономічний інститут, де й зустрів свою Галю. Ми одружилися і так я міцно приріс до городоцької землі, що, здається, назавжди полюбив це село, і людей, які мешкають в ньому. Кожна сім’я наче на долоні зі своїми радощами, болями, проблемами. Нам треба вижити в цей складний час і спрямувати всі сили на те, що вдається найкраще робити – вирощувати зернові”. Хліб – це найголовніше для села і людей. «Перспектива» віджнивувала. З надією на хороший хліб. З молитвою про мир. Ольга ЛИЧУК Світлина Юрія ВІЙТИКА