Газета "Колос", № 75-76 від 16 вересня 2016 року by Олександр Хомишин

kolosgazeta2015@gmail.com

Інтернет-версія: http://zal.te.ua/

СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року

№ 75-76 (8507) Цiна вроздрiб - 2 грн.

прийміть найщиріші вітання з нагоди професійного свята – Дня фармацевтичного працівника. Турбуючись про здоров’я людей, свої професійні знання, багаторічний досвід та зусилля ви спрямовуєте на те, щоб жителі Наддністрянщини були забезпечені всіма необхідними медзасобами. Нехай привітні усмішки, щирі слова вдячності за вашу працю стануть найвищою нагородою. Зичимо вам світлих і радісних професійних буднів, тепла, родинного затишку, успіхів у добрих починаннях на благо наших громадян!

Усіх рятувальників, працівників цивільного захисту та пожежної з професійним святом – Днем рятувальника! Це свято об’єднує людей мужніх, відважних, сильних духом, котрі з честю забезпечують надійний захист національного багатства, вони готові прийти на допомогу всім, хто опинився у біді, запобігти і ліквідувати наслідки надзвичайних ситуацій, надати необхідну допомогу постраждалим. Спасибі вам за вірність обов’язку, постійну бойову готовність до боротьби з незваним лихом. Бажаємо оптимізму, підвищення професійної майстерності, мужності та стійкості у виконанні завдань, усіх земних благ та якомога менше тривожних викликів!

u НОВИНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ Степана Барни з Генконсулом Чехії у Львові паном Мірославом Клімою, з керівником апарату ВерховОстанній період на Тер- перейняти литовський ної Ради Автономної Реснопільщині був насичений досвід у формуванні за- публіки Аджарія Рамазом візитами міжнародних де- гонів територіальної обо- Болквадзе, послом Бельлегацій. За результатами рони. гії паном Люком Якобзустрічей з іноземними Підписавши угоду з Ук- сом. Тернопільська ОДА партнерами, Тернопіль- раїнською Центральною надала підтримку також у щина пожвавить зв’язки з Репрезентацією в Арге- реалізації молодіжних ініЛитвою та Аргентиною. нтинській Республіці Тер- ціатив з міжнародного обТак, угода про співпрацю нопільщина планує розви- міну: в рамках проекту підписана з Радою Регі- вати сферу економіки та «Feel Ukraine» ознайоонального розвитку Тау- інвестицій, а також реалі- митись з культурою та траразького повіту, відповід- зовувати спільні гумані- диціями Тернопілля, відну угоду підписали також тарні та культурно-освітні відати визначні місця наЗбаразький район та Па- проекти. Передбачене шого краю, відчути неповгегяйське самоуправлін- оздоровлення дітей уча- торність української наня Тауразького повіту. За сників АТО. Водночас очі- ціональної ментальності словами голови Тернопі- кується посилення спів- мали змогу 20 стажерів з льської ОДА Степана Ба- праці у медичній галузі. різних куточків світу. Резурни, увага у співпраці з Третьою стороною, яка льтатом їхньої подорожі литовськими партнерами підписала угоду, є Україн- стане створення інфорбуде зосереджена на ський національний комі- маційного сайту не лише проектах у сфері енерго- тет Міжнародної торгової про Тернопіль, а й про Заефективності та викорис- палати. хідну Україну. тання відновлювальних Відбулися зустрічі годжерел енергії. Важливо лови Тернопільської ОДА ПРЕС-СЛУЖБА ОДА

Шановні працівники та ветерани лісового господарства! Прийміть теплі вітання з нагоди Дня працівника лісу. Зараз, як і завжди необхідно розширювати лісові насадження, зберігати їх для прийдешніх поколінь, підвищувати ефективність лісового господарства, якомога раціональніше використовувати природні багатства на благо розвитку і процвітання нашої країни. Саме цю важливу місію покладено на вас, працівники лісового господарства. Велике спасибі вам за невтомну працю, самовідданість та дбайливість. Бажаємо щастя, добра, достатку та вагомих трудових досягнень! Борис ШИПІТКА, Алла КВАЧ, голова Іван ДРОЗД, голова голова Заліщицької Заліщицької Заліщицької РДА міської ради районної ради

АКТУАЛЬНО

У селі Литячі проведено нараду за участю керівників структурних підрозділів райдержадміністрації, керівників сільськогосподарських підприємств, голів сільських рад північної зони району, а також начальника Заліщицького РВ УДСНС України у Тернопільській області Андрія Пачви, начальника філії «Заліщицька ДЕД» Михайла Харука. На нараді її учасники розглядали питання про забезпечення добровільної пожежної команди в с.Литячі. Звітував Андрій Пачва. Було звернуто увагу на обсяги й терміни робіт щодо своєчасного введення в експлуатацію приміщення добровільної пожежної команди. Під час наради було визначено джерела фінансування вказаних робіт. Керівник сільгосппідприємства ПОП “Золота нива” (с.Буряківка) Микола Долотко подав пропозицію щодо співфінансування певних робіт сільськими господарствами, які обробляють землі цієї частини району. З другого питання інформував начальник філії «Заліщицька ДЕД» Михайло Харук. Було обговорено стан доріг та терміни закінчення ремонту. ПРЕС-СЛУЖБА РДА

ВАРТО ЗНАТИ

Управління соціального захисту населення Заліщицької райдержадміністрації звертається до всіх небайдужих людей із проханням допомогти у зборі коштів Конько Ользі Володимирівні на лікування її єдиної дочки Ніни. Внаслідок перенесеної хвороби, яка дала тяжкі ускладнення, потрібна складна та довготривала реабілітація, що потребує великих коштів. Родина буде надзвичайно вдячна будь-якій фінансовій допомозі. Надіємось на вашу, дорогі краяни, підтримку та розуміння! Реквізити для допомоги: Тернопільське ОУАТ «Ощадбанк» номер рахунку № 26257500012782 отримувач: Конько Ольга Володимирівна.

ВАРТО ЗНАТИ

З 7 вересня 2016 у відділеннях “Укрпошти” розпочато приймання передплати на періодичні друковані видання на 2017 рік. Замовити видання можна за «Каталогом видань України на 2017 рік», «Каталогом видано зарубіжних країн на І півріччя 2017 року» та каталогами місцевих видань області. Терміни приймання передплати в усіх населених пунктах України триватимуть: - до 16 грудня 2016 року (включно) – за «Каталогом видань України на 2017 рік»;

- до 7 грудня 2016 року – за «Каталогом видань зарубіжних країн на І півріччя 2017»; - до 25 грудня 2016 року – за каталогами місцевих видань області, зокрема і

на районну газету «Колос». Приймання передплати здійснюється в усіх операційних залах поштамтів, центрів і відділень поштового зв’язку, у пунктах приймання передплати, а також безпосередньо листоношею на доставній дільниці. Передплачуйте та отримуйте улюблені періодичні друковані видання через мережу «Укрпошта». Адміністрація ТД УДППЗ «Укрпошта»

ВАРТО ЗНАТИ

ПРО СКЛИКАННЯ VII СЕСІЇ ЗАЛІЩИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ VII СКЛИКАННЯ Керуючись Законом України «Про лексну програму «Про надання допомоги місцеве самоврядування в Україні» та згід- та здійснення заходів щодо підтримки й но розпорядження міського голови № 121 захисту соціально-незахищених верств від 13.09.2016 р., скликати сьому сесію населення міста Заліщики на 2015-2020 Заліщицької міської ради сьомого скликання роки». 29 вересня 2016 року о 10 год у залі засі4. Про внесення змін і доповнень до дань міської ради. На розгляд сесії буде рішення сесії міської ради від 24.12.2015 р. винесений перелік питань: «Про міський бюджет на 2016 рік». 1. Про обрання секретаріату сесії. 5. Інші питання поточної роботи сесії. 2. Земельні питання. 6. Різне. 3. Про внесення змін у міську компАлла КВАЧ, міський голова

№ 75-76 (8507)

2 u

ВІДЛУННЯ СВЯТА

У ДЗЕРКАЛІ СТАТИСТИКИ

ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ Чисельність населення в районі, за оцінкою на 1 липня 2016р. становила 46886 осіб, у т.ч. у міських поселеннях – 12653 особи та сільській місцевості – 34233 чол. Упродовж січня-червня 2016р. чисельність населення зменшилася на 149 осіб. Це відбулося за рахунок природного скорочення – 174 особи, водночас зафіксовано міграційний приріст населення – 25 осіб. Упродовж січня-червня 7403 домогосподарствам району були призначені субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на суму 10884,4 тис.грн. Середній розмір призначеної субсидії на одне домогосподарство в червні становив 2019,5 грн. У січні-червні 805 домогосподарствам району (91% із числа тих, які звернулися за субсидіями) були призначені субсидії готівкою на відшкодування витрат для придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива на загальну суму 1495 тис.грн. Середній розмір призначеної субсидії цього виду на одне домогосподарство в червні становив 1783 грн. У січні-червні населенням району оплачено за житлово-комунальні послуги, включаючи погашення боргів попередніх періодів, 9,2 млн.грн. ЗАЙНЯТІСТЬ ТА БЕЗРОБІТТЯ За даними державної служби зайнятості, кількість зареєстрованих безробітних по району за місяць збільшилась на 3,3% і на кінець липня становила 433 особи. За сприяння державної служби зайнятості в липні 2016р. було працевлаштовано 11 осіб. Частка працевлаштованих осіб у липні становила 2,4% громадян, які мали статус зареєстрованого безробітного. ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника підприємств, установ, організацій (з кількістю працюючих 10 осіб і більше) в cічні–червні 2016р. становила 2988 грн. і збільшилась у порівнянні з січ-

самбль «Любисток» подарував пісні «А солов’ї співають про Вкраїну» та «Вишиванка». «Окрасою кожного міста чи села є його люди» говорили ведучі. Серед жителів Добрівлян є кандидати наук, професори, відомі лікарі, працівники культури, волонтери, воїни АТО. Кожен із них своїм талантом, розумом, працею вносить частинку себе у розбудову великої держави – України: кандидат математичних наук, доцент Іван Кирилецький, композитор, співак Василь Звіздарик, народна артистка України, оперна співачка Наталія Шелепницька, яка нещодавно отримала титул «Найкрасивіша жінка планети Земля». А що 24 серпня велика добрівлянська родина поповнилася двома жителями: в поважаній у селі родині

нем-червнем 2015р. на 27,1%. Середній розмір оплати праці в січні-червні був вищий рівня мінімальної заробітної плати (1450 грн.) у 2,1 раза. На 1 серпня 2016р. заборгованість з виплати заробітної плати на підприємствах району зафіксована не була.

нових культур у сільськогосподарських підприємствах та підприємствах, які займаються зберіганням і переробкою зернових становить 15,5 тис. тонни (на 5% більше в порівнянні з 1 серпня 2015р.), у т.ч. пшениці – 12,9 тис. тонни, ячменю – 2,1 тис.тонни, кукурудзи – 0,4 тис.тонни.

КАПІТАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ У січні–червні 2016р. підприємствами та організаціями району за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 21,3 млн. грн. капітальних інвестицій, що становить 1,3% до загальнообласного обсягу. Обсяг капітальних інвестицій в розрахунку на одну особу склав 455,7 грн. (по області – 1504,6 грн.).

ПРОМИСЛОВІСТЬ У січні–червні 2016р. підприємствами району реалізовано промислової продукції (товарів, послуг) на 116,4 млн.грн, що становить 1,8% до загального обсягу реалізованої промислової продукції по області. В обсязі реалізованої продукції за основними промисловими групами товари проміжного споживання склали 110,5 млн.грн. (або 95,4% до загального обсягу реалізованої продукції по району, споживчі товари короткострокового використання – 4,5 млн.грн (4%), енергія – 0,7 млн.грн (0,6%). Реалізація промислової продукції на одну особу в січні–червні 2016р. по району становила 3425 грн.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО Станом на 1 серпня 2016р. сільськогосподарськими підприємствами району зібрано зернових та зернобобових культур 342,7 тис.цнт (у 2,1 раза більше проти 1 серпня 2015р.), у т.ч. пшениці – 296,9 тис.цнт, ячменю – 43,3 тис.цнт. З початку збору врожаю вироблено 54,8 тис.цнт ріпаку на зерно, що на 19,3% більше проти 1 серпня 2015р. На 1 серпня сільськогосподарськими підприємствами зернові (без кукурудзи) скошено та обмолочено на площі 6596 га (81% площ, посіяних під урожай 2016р.), у т.ч. пшениці – 5664 га (81,2%), ячменю – 842 га (83,6%). На 1 серпня 2016р. ріпак зібрано та обмолочено з площі 2142 га (91,6% до посіяного). У середньому з 1 га зібраної площі одержано 52 цнт зерна (на 0,3 цнт більше, ніж на 1 серпня 2015р.), ріпаку – 25,6 цнт (на 2,7 цнт більше). На 1 серпня загальне поголів’я свиней у сільськогосподарських підприємствах становило 7,9 тис. голів (або на 3,4% менше, ніж на 1 серпня 2015р.). Сільськогосподарські підприємства у січні– липні 2016р. реалізували аграрної продукції на суму 148,4 млн.грн. (або на 7% менше, ніж у січні–липні 2015р.). Обсяг реалізації продукції рослинництва скоротився на 6,7%, продукції тваринництва – на 10,5%. На 1 серпня 2016р. загальна наявність зер-

серпня в храмах села священики відслужили урочисті Літургії, потім жителі процесією прийшли до могили Борцям за волю України, всечесні отці відправили панахиду за всіх односельців, хто ціною власного життя здобував незалежність держави. Зі словами привітань до присутніх звернулися о.Василь Черничук, о.Ігор П’ятниця, сільський голова Добрівлян Ярослав Гошовський, громадський активіст Василь Іванишин, присвяту «Героям України» прочитала Ірина Довганик. Хор «Добровляни» виконав пісню-молитву «Україно, молюся за тебе» та Державний Гімн. В день Успіння Пресвятої Богородиці, 28 серпня, у сільському парку відбувся святковий концерт, в якому взяли участь і дорослі, і діти. Палку любов до ненькиУкраїни та її волелюбного народу, щирі слова віри, надії та сподівань на мирне небо над Україною, злагоду та єдність її у віршованих рядках висловлювали ведучі концерту Ольга Ковбасенко та Сергій Колодніцький. Народний хор «Добровляни» піднесено та задушевно виконав пісні «О Боже, зглянься на нас» (солісти Романія Барабаш та Євген Калинюк), «Україно моя

синьоока» (солістка Ольга Ковбасенко), «Земле кохана», «Село моє», «Україні», «Молитва за Україну» (кер. Ганна Навізівська, концертмейстер Тарас Сорока). З нагоди свята до односельців звернувся зі словами привітань сільський голова Ярослав Гошовський. Щирими оплесками добрівлянці вітали наймолодших учасників свята – вихованців дошкільного закладу «Пізнайко». Разом із вихователями діти декламували вірші та співали пісні про Україну. Концертну програму продовжили учні місцевої школи (кер. Ігор Коцюба). «Це моя земля» виконувала Таїсія Ковбасенко. Найкращі слова про Україну, пісенні присвяти, танець подарували присутнім ансамбль читців та вокальний ансамбль школи. До глибини

БУДІВНИЦТВО У січні–червні 2016р. в районі прийнято в експлуатацію 1141 кв.м загальної площі житла, що в 3 раза більше від обсягів січня–червня 2015р. У січні–червні 2016р. прийнято в експлуатацію 7 квартир (середній розмір – 163 кв.м загальної площі). ТРАНСПОРТ У січні–липні 2016р. автотранспортом фізичних осіб-підприємців виконано вантажооборот у обсязі 2,6 млн.ткм, що на 43,9% більше, ніж у січні– липні 2015р., та перевезено 8,6 тис.т вантажів (у 1,8 раза більше). Підприємствами пасажирського транспорту (з урахуванням перевезень, виконаних фізичними особами-підприємцями) виконано пасажирооборот у обсязі 17,5 млн. пас.км та перевезено 745,5 тис. пасажирів, що відповідно на 11,8% та 10,6% менше, ніж у січні– липні 2015р. УПРАВЛІННЯ СТАТИСТИКИ

ПІД ТАКОЮ НАЗВОЮ ПРОХОДИЛИ УРОЧИСТОСТІ З НАГОДИ 25-Ї РІЧНИЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ В ДОБРІВЛЯНАХ душі високою виконавською Наталії та Романа Романків майстерністю вразила ви- народилися двоє онуків – конанням пісні «Над землею хлопчиків. Присутні оплетумани» вчитель молодших сками вітали батьків нокласів Добрівлянської школи вонароджених – Тетяну і Іванна Виноградник. Па- Василя, бажали здоров’я, м’ятаючи про те, що в Україні довгих і щасливих років йде неоголошена війна, а на життя майбутнім захиссході нашої держави герої та никам України. патріоти України віддають До святкового концерту своє молоде життя, ця пісня учасникам жіночої групи не залишила нікого бай- хору «Добровляни» пошито дужим. Цю ж тему продов- нові концертні чоботи. жили: авторка слів та муЗа цей святковий дарунок зики Олена Сорока, пода- хористи оплесками дякували рувавши присутнім пісні сільському голові Ярославу «Марія» та «Я – Україна», Гошовському та всьому Любов Ковальчук співала «А депутатському корпусу за мати жде» та «Любіть сприяння у виділенні коштів. Україну». Ольга Ковбасенко Понад дві години тривала хвилююче виконала «Мо- концертна програма. Доблитву «матері» та «Журав- рівлянці щиро вітали учаслину долю», Ольга Нальо- ників концерту, дякуючи за това пісню В.Івасюка «Ма- приємні хвилини відпочинку. льви» та в дуеті з Романом Свято продовжилось дисМельником – «Україна». котекою для усіх бажаючих Дует «Ейфорія» - Настя гарно провести час і поБогуцька та Роман Мельник танцювати. – виконали пісні з реперОлег КОВАЛІВ, туару Андрія Кузьменка завідувач Народним («Скрябін»). Жіночий андомом с.Добрівляни

ДУХОВНІ ІСТИНИ

У вересні Церква споминає день Усікновення глави святого Івана Хрестителя. В цій сумній і жалібній події разюче і надто яскраво проявилася велика боротьба добра і правди Божої із злом. Євангеліє нам оповідає, що в день свого народження цар Ірод влаштував бенкет, на який скликав своїх старійшин, тисячоначальників і вельмож. І ось вони бенкетують, сп’янілі вже від вина. А в цей час заходить на бенкет дочка Іродіади і своїм безсоромним танцем догоджає цареві та всім гостям. У захопленні цар говорить: «Проси в мене, чого хочеш, і дам тобі, навіть до половини мого царства» (Мк. 6, 22 -23). Не знаючи, чого просити, дочка йде за порадою до своєї матері – Іродіади, котра давно шукала нагоди згубити пророка Божого Івана, бо він докоряв цареві за те, що взяв жінку свого брата Филипа. Іродіаді трапився зручний випадок згубити пророка, і вона радить дочці просити голову Івана Хрестителя. Бенкет триває. Ось приходить красуня-танцюристка. Всі затихають, що скаже вона? Чого попросить у ца-

ря? Враз лунають слова: «Хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Івана Хрестителя. Цар засмутився, але ради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. І негайно, пославши зброєносця, цар звелів принести голову його» (Мк.6, 2527». Кат пішов, відсік голову Івана в темниці і, принісши її на блюді, віддав дівиці, а вона передала своїй матері. Зі злісною радістю прийняла Іродіада цей кривавий дар. Чесна голова Івана Предтечі залишилась у неї, а бездиханне тіло його було поховане учениками, які потім пішли і сповістили про це Ісуса Христа. Хто такий був Іван, кинутий Іродом до темниці, що прийняв смерть від руки ката, надісланого царем? За свідченням самого Христа Спасителя «з народжених жінками не було більшого за Івана Хрестителя». В очах віруючого народу він був високошанованим пророком, якого довгий час боялася торкнутися вбивча рука Ірода. Сам Ірод дивився на нього як на «мужа праведного і святого», з насолодою слухав його бесіди і багато творив згідно

з його спасенними повчаннями. Так зайшла світла вранішня зірка після того, як засяяло Сонце правди – Христос. Так погас «Світильник, який горів і світив», після того, як для всіх відкрилося світло правдиве, яке просвічує кожну людину. Умалів пророк через меч, упало тіло його на землю. Впав, розбився сосуд, світильник. Але світло, яким палав цей святий світильник – Хреститель Господній, великий пророк Іван не згасло. Його не зміг загасити і сам цар. І це світло горить донині та освічує весь світ. По всі землі лунає могутній голос св.Івана Предтечі: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне». Ми чуємо, що той голос не замовк, світло не погасло у нас в душі, пам’ять праведного досі з похвалами. Нехай розтане в наших серцях крига ненависті, злоби й ворожнечі, і нехай засяє в них світло любові, миру, святості та людяності. о. Богдан ЗІНЧЕНКО, член Національної спілки журналістів України

№ 75-76 (8507) u

ГОЛОС СЕЛА

Про цю родину редакції газети «Колос» розповів добрий товариш нашого часопису, невтомний гречкосій, керівник сільськогосподарського кооперативу «Ратай» І.М.Марусяк. Ігор Михайлович, як досвідчений аграрій, добре знає ціну людської праці і захоплюється сільськими трудівниками. Отож, запропонувавши написати матеріал про подружжя з Добрівлян, ми разом із впроваджувачем кооперативного руху на Заліщанщині завітали до них у гості. ПЕРЕДМОВА Їдучи до сім’ї Клічуків, у розмові Ігор Михайлович зауважив, що родина не є членом кооперативу «Ратай», оскільки не здає молоко, яке заготовляє установа: «Сьогодні для населення ціна за літр складає 3 грн., у той час, як для ферм, де утримують велику рогату худобу, – 6 грн. Така різниця, зі слів переробників полягає в тому, - пояснив І.Марусяк, - що на фермах корови доять за допомогою доїльних апаратів без прямого контакту з людськими фактором і повітрям, є холодильники. Спостерігається спад виробництва молочної продукції серед одноосібників. Якщо 7 років тому у вересні збирав 2-2,5 тонни молока, то цьогоріч цей показник впав до 1 тонни 100 кг. Люди продають корів, а ті, хто ще їх тримає, шукають клієнтів. Часто ними стають сусіди». Цікавлюся, за яких обставин Ігор Михайлович познайомився з цією родиною? «Одного разу жінка звернулася в наш кооператив із проханням допомогти кормами для худоби, бо, як кажуть у народі: «Молоко в корови на язиці». Ми склали для тварин раціон із вигодовування, - сказав І.М.Марусяк. – Оскільки кооператив має цех по переробці зернобобових культур на різні види круп, то сім’я почала купувати у нас за кооперативними цінами корми для худоби, зокрема горохове борошно, комбікорм із пшениці, ячменю, які додають до пійла». На цьому бесіду завершили, бо під’їхали під ворота господи Клічуків. Відкривши хвіртку, були приємно здивовані, яка чистота і порядок: добротний будинок і чимала господарка! ТВАРИННИЦТВО – СПРАВА ЇХНЬОГО ЖИТТЯ Із будинку визирнули господарі - Степанія Дмитрівна та Михайло Михайлович Клічуки. Чоловік із Ігорем Михайловичем увійшли до хати, давши дружині право поспілкуватися з журналістом.

3 Народилася жінка на Чернівеччині, в Кадубівцях. Її дитинство промайнуло в роботі, бо допомагала матері, світлої пам’яті Парасці Іванівні Андрусяк, яка працювала дояркою. Дочка часто ходила з матусею на ферму: «У третьому класі в колгоспі сама доїла 13 корів», розповідала вона. Після закінчення восьмого класу Степанія Дмитрівна стала дояркою, відповідала за групу нетелів. Серце молодої буковинки підкорив наддністрянець Михайло Клічук, одружився з нею і забрав на Заліщанщину в с.Добрівляни. Жила молода сім’я в будинку, де було лише дві кімнати, в одній мешкала свекруха, в іншій – молодятя. Тому згодом подружжя вирішило збудувати власний дім. На підтримку з боку господарі

не розраховували, все робили власними силами. Доводилося їздити на заробітки. «Пригадую, як з дітками в кайстрі місили ногами глину з піском і соломою, щоб чоловік, коли повернеться із роботи, мав чим виправляти дім, - ділилася пані Степанія. - Він своїми руками все зробив, і стіни, і дах». Крім того, мали Клічуки чималу господарку: 8 свиноматок, кілька штук худоби. Спали господарі по кілька годин на добу. Щоб заготовити на зиму корм худібці, жінці доводилося брати до рук косу: «Косила в день 25 сотих конюшини, каже вона, - бо Михайло вдень возив начальника охорони РОВД, а вночі працював на цегельному заводі. 14 років там робила й я». У постійних клопотах і нелегкій праці промайнула молодість. Виховали Клічуки двох дочок: Анжелу та Тетяну. Вони проживають за кордоном. «Анжела вийшла заміж за іноземця, виїхала в Туркменістан, там народила дівчинку Гульнару. Працює головним бухгалтером на залізниці і їй присвоїли звання підполковника, ділилася щаслива мати. Радіє жінка і за Тетяну, яка мешкає в Італії, де освоїла медсетринську справу, купила, хоч у кредит, але власну квартиру. Здається, дочки, влаштували своє життя, чому ж батьки так тяжко працюють? «Маю внуки: Назарові 23 роки, що в Італії, та Гульнару в Туркменистані, їй 24, хочу їм чимось допомогти. Внучка, коли навчалася в Харкові, то проживала в нас». Раптово щире зізнання,

ВІДГОМІН ПОДІЇ

З нагоди 25-річчя незалежності України у селищі Товсте відбулося велелюдне свято. Урочистості розпочались із привітання селищного голови Івана Проданика. Опісля під гучні оплески очільник вручив подяки воїнам антитерористичної операції, соціальним працівникам і активістам. У виконанні церковного хору під керівництвом Олексія Івасіва прозвучав Державний Гімн України. Хвилиною мовчання учасники дійства вшанували світлу пам'ять загиблих військовослужбовців антитерористичної операції, всіх хто поклав своє життя на вівтар незалежності нашої країни. Опісля розпочалася насичена концертна програма. Заворожили своїм майстерним виконанням пісень працівники музичної школи: дует викладачів у супроводі оркестру під керівництвом

Я.Добровольського. Радували виступами вихованці Товстенського будинку дитячої та юнацької творчості, викладач музики М.Попіль, декламуванням – учениця місцевої школи О.Забчук. Хвилююче прозвучала пісня «Вибір є!», яку виконав В.Червінський. Колектив у складі О.Навізівської, М.Богуцької, І.Мантуляка подарував учасникам дійства чудові пісні. Хореографічний колектив «Золотий обрій» веселив глядачів своїми танцями. Завідувач народним домом с.Ворвулинці Іван Навізівський співав пісні про рідний край. Запрошеними гостями на святкуванні був гурт «Медовий полин» за фінансової підтримки ПП НВАП«Ель Гаучо» (кер.С.Нашкольний). Відзначення знаменної дати продовжилося запальними молодіжними танцями. Під час урочистостей жи-

розвозить молоко покупцям, Хоча клієнтів удосталь, але великих прибутків родина не має. Як пояснила Степанія Дмитрівна, значну частину коштів забирає закупівля кормів: «Маємо два паї, з яких беремо по 650 кг зерна з одного, а потрібно 10-12 тонн, щоб годувати тварин, тому купуємо його на базарі, вже придбали 7 тонн по 3грн. за кг. Добре, що Ігор Марусяк розуміє селянина. Він продає нам корми дешевше, а більше ніхто не хоче дати по нижчій ціні». 10 тварин пот-

наче сповідь про нелегке життя, яке залишило по собі лише шлейф уривків зі спогадів, перервала новина, що привезли тюки. Господиня, незважаючи на поважний вік, 64 роки, рвучко встала з крісла, щоб покликати чоловіка. «Для зимівлі нам треба 1200 тюків, а яка біда їх дістати. Я оплачую гроші, лиш привезіть. Навколо поля обробляють, а взяти соломи ніде», - бідкалася жінка. Першу партії тюків завезли добрівлянцям з сусідньої області. Взимку соломою годують худобу, а стелять під тварин тирсу. Поки чоловік скерував шофера, щоб розвантажити товар, жінка ознайомила мене зі своєю господаркою. На городі розмістили господарі три теплиці, по подвір’ю ходять кури, качкишипуни, біля них миски, повні зерна і води. Щоб місця вистачило на все довелося Клічукам докупити обійстя поруч зі своїм. «Маємо й голуба, якого виходили», зізналася жінка. А щоб птахові не було самотньо, докупили йому пару і змайстрували голуб’ятник». Веде господиня до теплиць: «В отій тримаємо кукурудзянку. Коли люди обломлять кукурудзи, кличуть нас. Жнемо стебла і робимо заготовку на зиму для корів». В інші теплиці складають тюки: жінка скаржиться, що недобросовісні продавці приводять часто вологу солому, тому тюки сортують. Для зручності біля стайні провели воду. Зазирає трудівниця до малих каченят чи не потрібно їм свіженької водички долити, чи корму всипати. А потім бере в руки відра і набирає води: вже полудень, треба худобу доїти, нателі селища мали змогу оглянути виставку виробів декоративно-ужиткового мистецтва за участю гуртківців Товстенського БНТ, майстрів М.Гудими, О.Саковської, Ж.Щупачинської. Щира подяка усім, хто взяв активну участь у проведенні святкування, селищному голові І.Проданику, художньому керівникові О.Бобику, ведучим Роксолані Золотій та Володимиру Тустановському. *** *** *** У селищі Товсте відбулися урочистості з нагоди Дня Державного Прапора. Чимало жителів прийшли до фігури Матері Божої. Місцеві священнослужителі відправили службу. Діти декламували вірші на патріотичну тематику. А найурочистішим було підняття синьо-жовтого стяга військовослужбовцями Романом Демковичем (колишній селищний голова) та Іваном Братаничем. Ольга НАВІЗІВСЬКА, директор Товстенського БНТ

пувати. Утримує сім’я Клічуків п’ять корів, три бички і дві тільних телички - всього десять голів великої рогатої худоби. «Раніше білила стайню щосуботи, а тепер сили не ті, роблю це раз у місяць. У нас - млин, січкарня, мішки з гранульованим жомом, комбікормом з пшениці і ячменю, макуха», - розповідає господиня, а сама енергійно готує худібці поживне питво: набирає по мисці сухого корму і перемішує у відрі з водою. Розпочинається день у сім’ї Клічуків о пів на п’яту ранку. Працює подружжя пліч-опліч. Поки Михайло Михайлович прибирає хлів і чистить худобу, Степанія Дмитрівна готує пійло. Дружина дуже тепло і сердечно говорить про свого чоловіка: «Без нього я нічого не варта, а він – без мене». Добре розуміючи значення цих слів, вони в усьому допомагають один одному. Доїть корів господиня вручну. «Доїльним апаратом було б зручніше», - кажу. А вона на те: «Того вдома бачити не хочу, маю від нього страх». Виявляється, коли Степанія Дмитрівна була ще маленькою і допомагала матері на фермі, на її очах під час сильної грози через доїльний апарат ударило струмом молоду доярку, матір кинулася рятувати дочку і теж померла від електричного розряду. «Доньки купили мені апарат і вислали «Новою поштою». Я їм сказала: «Забирайте назад, як хочете, щоб я була спокійна», - промовляє жінка. Звикли рогаті до рук господині, яка вправними і швидкими рухами доїть молоко у відро, і не зважає трудівниця на те, що терпнуть і болять руки. Але й корівки віддячують людям за належний догляд добрими надоями. Від однієї корови отримують 18 літрів молока хорошої якості, яке розбирають у них покупці. Мають постійних клієнтів і в Добрівлянах, і в Заліщиках. Чоловік своєю автівкою щодня

ребують не лише належного догляду, але й лікування. Ветеринарні послуги надає господарям Володимир Головецький, який проводить необхідні санітарно-

лікувальні маніпуляції. Ветлікаря господиня поважає, каже, що якось, коли телиться стара корова, він усю ніч просидів у хліві, стежачи за станом тварини. Поки ми з господинею розмовляємо про робочі будні, Михайло Михайлович із родичем Володимиром Кріликом вже возять тюки. За тачки береться й пані Степанія і працює на рівні з чоловіками, а господар поспішає на пасовище, щоб пригнати тварин додому: час їх доїти. Дорогу для худібки розчищено, тюки вже в теплиці… Господар веде своїх годувальниць. Відразу зауважую, що тварини доглянуті, вгодовані, чисті. Вони слухаються команди господаря і стають у хліві кожна до свого стійла. А Михайло Михайлович миттю в руки хапає відро і миє ганчіркою ноги тим тваринам, які забруднилися, тоді подружжя розносить відра з ситним

напоєм. При цьому селянин зауважує: «Сам не з’їм, а корові дам». Бо тваринництво – справа їхнього життя. Жінка вже в халаті, на голові - хустина, з ганчіркою і цеберком з чистою водою в руках готує корову до доїння, сідає на стільчик і працює. Щоб не заважати господарям ми попрощалася і з І.М.Марусяком повернулася в Заліщики. ПІСЛЯСЛОВО Приємні враження від щирості, прямолінійності і душевної простоти цієї сім’ї ще довго не даватимуть мені спокою. А Ігор Михайлович продовжуватиме розмірковувати про життя сучасного селянина, який залишився наодинці зі своїми проблемами: «Я не сумую за минулим, але раніше сільський голова щоранку звітував у район про надої, а сьогодні… Заготовляємо молоко по селах і лише Любов Гарвасюк із Угриньківців цікавиться: чому впала жирність молочної продукції в корів, які тримають її односельці, більше ніхто. За 7 років своєї праці не відчув підтримки з боку сільської влади ні щодо кращого облаштування приймальних пунктів, ні щодо придбання найнеобхідніших приладів. Про що тоді можна говорити

селянину? Низькі закупівельні ціни, байдужість влади до селянської праці також стають причинами зменшення поголів’я ВРХ в одноосібних господарствах». Настрій в І.М.Марусяка, якому 4 вересня цього року виповнилося 70 років, але він і далі активно працює над вдосконаленням справи свого життя - кооперативу «Ратай», був далеко не оптимістичний. «Коли я бачу, що людина хоче працювати, а я не можу допомогти, то хоч добрим словом завдячу її праці, - на прощання мовив Ігор Михайлович. Думаю, що саме сільські трудівники наснажуть і його до роботи, не дозволяючи втратити віру в краще майбутнє для селянина. І поки на нашій землі є такі люди, як сім‘я Клічуків із Добрівлян, власне, й сам Ігор Марусяк, нам є ким пишатися, такі господарі приклад для молоді. Іванна СТРУБІЦЬКА Світлини авторки.

14 вересня 2006 року родини Стрішенець та Шлюшенкових осиротіли, бо втратили свою матір, тещу, бабусю та прабабусю Вікторію Володимирівну ВАСИЛЬЄВУ – надзвичайно добру, чуйну та порядну людину, наставницю та розрадницю. Минуло 10 років, сплив час, душевна рана трохи затягнулася, але в пам’яті не стерся образ цієї люблячої, ніжної, інтелігентної, ерудованої та ввічливої жінки з прекрасними вродою та душею. 14 вересня, у день пам’яті Людини, яка була для нас найдорожчою, просимо всіх, хто знав цю мудру жінку, подарувати на її спомин свою щиру молитву. Сумуюча родина

№ 75-76 (8507)

4 u

ЗАХИСНИКИ УКРАЇНИ

історії наших героїв тісно переплітаються події Євромайдану, бойові дії на сході України й найсильніше людське почуття – кохання, якому підвладні відстань і час, і навіть війна. З Андрієм Качанівським та Аллою Сердюк ми зустрілися в Тернополі. Наш обласний центр відіграє особливу роль в історії їхнього кохання. Молоді люди родом із села Решнівка, що на Збаражчині, але один про одного знали тільки заочно. Справжнє знайомство відбулося на тернопільському майдані в грудні 2013 р. Тієї зими багато українців проміняли теплі зимові вечори вдома на морозяне повітря майданів, яке пахло єдністю і свободою. Андрій та Алла стояли пліч-о-пліч, співали українських пісень і грілися чаєм з одного термоса. Разом вони раділи згуртованості свого народу, разом переживали трагічні події лютого, коли беркутівці розстріляли активістів на Майдані в Києві, разом вірили, що така бажана й довгоочікувана перемога вже близько. Далі був рік частих зустрічей, романтичних вечорів і теплих слів. Закохані мріяли про щасливе спільне майбутнє й удвох складали плани. Цю гармонію похитнули тривожні звістки з Донбасу. Так у їхнє мирне життя, як і в життя мільйонів українців, прийшла війна. У липні 2014 року Андрій Качанівський дізнався, що на його ім’я прийшла повістка. Не чекав, коли йому особисто вручать документ, а наступного дня поїхав до військкомату, проходив медичну комісію, а далі був направлений в Мукачеве для наступного розподілення. Про те, як зважився на таке рішення хлопець, говорить так: «Можу сказати, що морально й фізично я був готовий. Раніше служив у армії, складав присягу Україні, обіцяв захищати свій народ, тому не міг вчинити по-іншому. Це рішення я прийняв сам, на щастя рідні мене зрозуміли й підтримали. Хоч розумію, що батькам та Аллочці було

БУТИ ЖИВИМ – ЦЕ ВЖЕ ПРИВІД БУТИ ЩАСЛИВИМ

важче чекати мене тут, аніж мені бути там, на сході». Його історія війни складається з коротких фраз: «Майже місяць ми проходили навчальну військову підготовку на полігоні в Ужгороді, потім нас направили на Полтавщину. Далі було місто Ізюм, з якого ми вирушили в зону бойових дій, у напрямку міста Дебальцеве». Під час своєї розповіді Андрій не називає точних дат. А от Алла пригадує різні деталі, все до дрібниць. Здається, вона могла б по хвилинах від-

Наступного дня Андрій заспокоював кохану, що завдяки її молитвам вийшов живим і неушкодженим. Ще тиждень вони знаходилися в Артемівську. А потім було 18 днів довгоочікуваної відпустки й зустріч із рідними. Менше, ніж півроку він продовжував службу в Станиці Луганській. На початку вересня Андрій один із перших в своєму взводі демобілізувався і повернувся додому. Усі хлопці з

творити кожен день того важкого року, коли її коханий був на війні. «Я добре пам’ятаю той час, коли Андрій опинився в зоні бойових дій. До цього він телефонував до мене майже щодня. А в кінці вересня не надходило жодної звістки майже тиждень. Це вже пізніше коханий пояснив, що їхня бригада постійно переміщалася, тому не було можливості підзарядити теле-

«Наша артилерія стояла в селі Троїцьке, за 15 км від Дебальцевого, у повній готовності до виконання бойових завдань. Село на той час було повністю спустошене, всі жителі покинули свої домівки, залишалися тільки українські військові. З наших позицій стріляли рідко, не було відповідних наказів зверху. Через деякий час нас відправили в саме Дебаль-

фон. А за той час моя уява малювала найгірші картини можливого розвитку подій, зізнається дівчина. – Протягом осені все було доволі спокійно. На Різдво я вперше почула по телефону звуки пострілів, відтоді вони не стихали ні на день». Ще під час строкової служби Андрій проходив навчання на самохідній артилерійській установці. Тут, на сході, це стало йому в нагоді.

цеве. По-справжньому гаряче тут стало в середині лютого, коли розгорнулися активні бойові дії. Спочатку між нами і противником залишалася відстань 3 км. А потім сепаратисти прорвали лінію оборони й перекрили єдиний шлях, що вів із Дебальцевого. Щодня вони наступали все ближче, кільце в якому ми опинилися, постійно вужчало…. Всі новини до нас не долітали.

У ці теплі, сонячні дні, коли все наповнене пахощами осінніх квітів, свій день народження відсвяткувала любляча матуся, хороша й турботлива бабуся Марія Степанівна МУРЗА із Заліщиків. Дозвольте, матусю, бабусю нам Вас привітати, І найтепліші слова Вам сказати, Бо поки є мама, доти є сонце, Доти пташина і цвіт під віконцем, Доти краса, доти поміч, розрада. Живіть нам, матусю, сто років на радість. Спасибі Вам, рідна, за Ваше тепло, За руки робочі, безсоннії ночі, За те, що зростили, за хліб на столі. Спасибі Вам, мамо, уклін до землі! Просимо Всевишнього, щоб дарував Вам міцне здоров’я і багато щасливих літ! Нехай у родині нашій завжди панують злагода, достаток і любов, а кожен день буде осяяний променями радості! З любов’ю і повагою – син Денис, невістка Женя, онуки Юрчик та Сашко.

16 вересня святкують 50-літній ювілей спільного життя найдорожчі нашому серцю люди – батьки – Мирон Юркович та Марія Іванівна ГОРОБЕЦЬ із Заліщиків. Зі святом Вас, мамо і тату! Життя промайнуло, проте - Весілля своє золоте Ви раді зустріти удвох. Спасибі, рідненькі, за щирість сердечну, За руки робочі, недоспані ночі. Бажаєм здоров’я міцного, Хай завжди заходить радість у хату, Щастя, добра і тепла На многі та благі літа! З любов’ю і повагою – діти та онуки.

Ми взагалі знаходилися ніби в іншому світі. Та це й не було важливим у тій ситуації. Наше завдання було вижити й повернутися додому», - продовжував свою розповідь Андрій Качанівський. У цей час всі українські телеканали з тривогою стежили за подіями в м.Дебальцеве. Алла каже, що не могла дивитися новин, але тривожні звістки линули звідусіль. У маршрутках, на ринку, в черзі до стоматолога, здається, всі тільки й говорили про ситуацію в м.Дебальцеве. А мозок дівчини хаотично виловлював тривожні фрагменти, аналізував і намагався скласти в одне ціле. Та картина виходила дуже загрозлива, основними її кольорами були: безпомічність, бездіяльність, приреченість. «Для мене психологічно було дуже важко все це усвідомити. Здавалося, що війна є тільки нашою особистою проблемою. Я ніби жила одночасно в двох вимірах: ТУТ люди продовжували радіти життю і робити вигляд, що нічого не сталося, а в цей час ТАМ летіли кулі, лунали вибухи, і щодня підраховували людські втрати…», - ділилася Алла. На відміну від нас та інших українців, які стежили за подіями на сході, Андрій із побратимами не знали цілісної картини свого становища. Вже пізніше вони дізналися від командирів, що справи кепські й сподіватися на підмогу не варто. Тоді командування прийняло рішення прориватися через облогу. Відхід українських підрозділів розпочався в ніч із 17-го на 18 лютого. «Під час бойових дій в районі Дебальцевого у період з 15 січня до 18 лютого загинуло 110 військовослужбовців, 270 було поранено, 7 – взято в полон та 18 зникли безвісти. За весь час оборони Дебальцівського виступу загинуло 136 та було поранено 331 військовослужбовців ЗСУ», - підводять підсумки у Генштабі.

відділення, командиром якого він був, також повернулися живими. Запитую в нашого героя про друзів і побратимів, яких зустрів на сході. Він каже, що зустрічав хлопців різного віку, від 20-ти й зрілих чоловіків до 60 років, серед молодших були переважно ті, які служили за контрактом. Більшість - із Західної України. «У нашій бригаді всі були цивільними, дехто проходив раніше службу в армії, дехто ні. Залишилися хлопці з третьої хвилі мобілізації, були й з другої. Дехто з них вже встиг побувати в Донецьку, Луганську. Вони більше за нас бачили війну, краще знали ціну життя і, мабуть, гостріше відчували страх. Ми ще на той час пороху не нюхали (посміхається – авт.), до кінця всього не усвідомлювали. Уперше змішане відчуття страху з’явилося, коли по нас почала стріляти ворожа артилерія, коли за крок від мене дзвеніло скло й гриміли вибухи. Увесь цей час Аллочка на мене чекала й молилася, а я це знав і вірив, що неодмінно повернуся до неї», - підсумовує Андрій і з ніжністю дивиться на свою кохану. Наші герої тепер не розлучаються. Вони зізнаються, що цей досвід навчив їх більше цінувати те, що мають, берегти один одного. НА ВІЙНУ ІДУТЬ ЗА СОВІСТЮ Сьогодні і експерти мають свої варіанти й сценарії подальшого розвитку воєнних дій на Донбасі, їхні оцінки та думки з цього приводу часто розходяться. Під кінець розмови я прошу Андрія - як безпосереднього учасника подій, дати свою оцінку війні на сході України. «Цю війну інакше як дивною не назвеш. Я не надто глибоко обізнаний у військовій справі, але не тільки мені одному незрозуміла така позиція. Українські захисники стоять на передовій і не мають права відкривати вогонь у той час, як по них з боку ворога щодня сипляться кулі.

Бувало, що наші позиції просто спалювали, за тижденьдругий з тих укріплень нічого не залишалося…», – з тривогою констатував боєць, його думку продовжила Алла: «А в мене складалося враження, що в нас війна на виживання. А всіх хлопців таких як Андрій - потрібно соціально захистити, і це – завдання держави. Волонтери сповна виконують свою місію, без них ця війна відбувалася б зовсім поіншому». Андрієві пропонували контрактну службу, та він відмовився, бо не має бажання бути військовим. При потребі хлопець готовий знову повернутися на передову добровольцем. Ці слова Алла Сердюк сприймає з тривогою, вона не готова знову відпускати найдорожчу людину в пекло війни. «Так, я пишаюся тим, що ми це все пережили, але вдруге переживати не хочу. Тільки у випадку, якщо ми всі будемо єдині й разом виступимо на захист своєї країни. Більшість із тих, що пішли добровольцями на війну, керувалися своєю совістю. Ми всі прекрасно знаємо, що є чоловіки сьогодні, які ухиляються від повісток. Чому Андрій має знову ризикувати своїм життям?» – запитує дівчина. І її можна зрозуміти. У цій війні – більше запитань ніж відповідей. А межа справедливості така тонка, що здається, може не витримати тиску. Це підтверджують і захисники, після повернення додому в них особливо загострене почуття справедливості. І коли тут, у мирному житті, вони бачать корупцію, неправду, елементарну неповагу – це для них стає справжнім шоком. ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ У селі Решнівка проживає майже 300 жителів, за останні два роки на схід пішло 4 бійці, Андрій Качанівський був першим. Проте хлопець не вважає себе героєм. За його словами, справжні герої були першими серед добровольців, багато з них першими й полягли. Андрій із усмішкою згадує листи від школярів Решнівської школи. Зізнається, що це одні з найприємніших і найбільш зворушливих спогадів року його перебування на передовій: «Бути живим – це вже привід бути щасливим і радіти життю. Я зрозумів це завдяки війні». Того дня ми в Тернополі з Андрієм та Аллою йшли набережною, біля озера було досить людно. Хлопець зауважив, що багато патріотів одягають вишиванки. Потім додав: а ще патріоти сьогодні на передовій одягають бронежилети… Мар’яна ПАЛАГНЮКСАРАНЧУК, член НСЖУ

У вересневі дні відзначила свій день народження Мар’яна Олександрівна МАЛАНИЧ із с.Нагоряни. Зі святом щиро вітаємо Тебе, дорога наша донечко! І бажаємо на довгі літа: будь такою, як ми Тебе знаємо, Добра, щедра, уважна й проста. Будь щодня, як весна, молодою, літом теплим для всіх і завжди, Королевою снігу – зимою, будь красивою і восени. Хай і щастя, і сонця вітрила мчать Твій човен до тієї землі, Де панує лиш радості сила, де збуваються мрії Твої, Де щасливі світанки бувають й вечори романтичнії ждуть, Де казковії сни пропливають, де хорошії люди живуть. Нехай горнеться доля до Тебе, не краде нехай щастя Твоє, Я повторюю знову і знову: як же добре, що Ти у нас є! Хай Матір Божа Тебе охороняє, А Ісус Христос здоров’я посилає на щасливі та довгі літа. З найкращими побажаннями - Твої батьки - Галина Володимирівна і Олександр Васильович, сестричка Валентина.

№ 75-76 (8507) u

ЗАХИСНИКИ УКРАЇНИ

Кажуть, що сонце заходить на полі бою, проте сходить воно значно раніше – у серцях воїнів, котрі тіло й душу готові віддати за життя побратимів, сім`ї, нації... Роман Мандзюк, житель с. Садки Заліщицького району, після однорічних боїв на сході України живе тривкою надією, що його сонце – відваги й національного духу, давно зійшло над покуттям Наддністрянського краю, над думками близьких й рідних, побратимів та друзів. Адже приклад національного обов`язку українця достеменно засвідчив: любов до Батьківщини нерозривно пов`язана з любов`ю до свого синівства. Це відважна місія, гідна справжнього наслідування. Почуття власного обов`язку уродженця с.Устечка не залишило байдужим до подій в Україні і в гіркий час війни. У вересні 2014-го Романа - як добровольця 4 батальйону 24-ї окремої механізованої бригади м.Яворова Львівської області - відправлено у зону АТО. Після кількох тижнів навчання разом із побратимами спочатку виїхали в Чугуїв, 22 жовтня вже були у Лисичанську. Не відмовившись від місії українського захисника, «боронити землю пішов, - зізнається, заради дружини Оксани та дітей – дочки Юлії та сина Руслана». Пробувши у справжньому воєнному котлі, боєць одначе збагнув – жити потрібно, щоб любити, та коли життя обривається – це також

вияв любові, тільки більшої - жертовнішої… Пройшов захисник три воєнні пекла: між Кримським і Трьохізбенкою, Луганськом та Оріховим, Новоташківським та Авдіївкою. Неодноразово стрічався зі смертю вічна-віч. Та вона, на щастя, оминула його. «Тоді була неділя. Сніг легенько вкрив землю. П`ятьшість градусів морозу. В нас не було ні зірочок, ні личок. Над моїм постом посипалися снаряди “Градів”. Вони просто пролетіли над нами…» – з пам`яті один за од-

ним виринають спогади. Відтак краянин згадує, як щоразу доводилось перебазовуватись з місця на місце, а кожна мить мала

того, щоб вкотре шматувати вкраїнську незалежність. Зазнавши багатьох утрат (п`ятеро загинуло у першій локації, 23-х бійців було важко поранено), захисник твердо вирішив – будь-що вижити задля свободи своєї нації, задля рідних. І йому це вдалося! Часто знеможений, у надзвичайно складних бойових умовах, разом із побратимами викорінював загарбників з українських земель. У час, коли українські війська тільки поодиноко відстрілювалися, а ворожі угрупування порушували ре-

істотне значення: життя або смерті. Пройшовши Луганськ, Гірське, Авдіївку, Оріхове, відкрив для себе нові закони воєнного

існування. На полігоні втрачених надій, під прицілом гранатометів, реактивних установок залпового вогню ,,Град”, ракет і стрілецької зброї разом із побратимами стояв на блокпостах, відстежуючи безпеку транспортних сполучень на ще не завойованих бойовиками територіях. ,,Тоді їжі не бракувало – бракувало життя”, – зазначає сам військовослужбовець. Часто траплялось так, що наповнені життям землянки й підвали вмить ставали почорнілим живим кладовищем. Ніколи б йому і не вірилось, що двадцятирічна перерва на службі в смт. Десна Чернігівської області стане тільки звісткою справжньої війни на території України. Масштабна й гібридна, вона вкладе більше жертв, ненависті й зла лише для

жим тиші, захисники твердо вірили, що від них залежить чиєсь життя. «Я тут, щоб мої діти не бачили, того, що бачать ваші», – вирвалося якось із уст в розмові з місцевими жителями. Ночувати, згадує, майже було ніде, а головне – ніколи. З-під цілодобових атак, дві-три канви сухого дерева були єдиним м`яким ложем. Проживали вояки групами й по-різному. Нагода випадала і в землянках, і в наполовину зруйнованих тракторних бригадах. Атовець мовить, що єдиною втіхою такого співжиття був візит волонтерів ГО “Самооборона Заліщицького району”, які, ризикуючи власним життям, рятували його іншим. Харчі та одяг, листівки й смаколики – так вони дарували надію тим, хто відстоює свободу. Оскільки дзвінки до рідних були

приводом ще однієї атаки з боку ворога, то майже нічого не говорили: «Усе добре. Живий. Здоровий». У листопаді 2014 року боєць втратив вірного друга Володимира Марусича, жителя села Солоне. Згодом, каже, не стало і ротного Володимира Труша, викладача Львівського національного університету. Не стримуючи жалю, військовослужбовець зазначає, що втратив більше, ніж брата, втратив половину себе. “Смерть так близько не дивилась нам в очі, як тоді, коли вороги безпощадно тиснули з усіх сторін. Мені вдалось вижити…” – згадує очевидець війни. У січні 2015-го хлопців відправлено на ротацію. «Тієї миті, коли з молитвами на устах на тебе чекають рідні, складно було чекати», – ділиться військовий. Далі – знову воєнне пекло… Після перебування на сході України, у його серці все ж залишилась тривка туга за вбитими, а перед очима – розірване тло війни. Та найголовніше – він прийшов додому живим. «Найбільше мене підтримувала любов моєї сім`ї», – зізнається захисник. І не дивно, що донечка Юлія перейняла батьківський патріотизм: цьогоріч вступила у Коропецький обласний ліцей з посиленою військовофізичною підготовкою. Юлія, як і батько, відчула любов до свого краю, яка «понад усе»… Надія САСАНЧИН

ВАРТО ЗНАТИ ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ!

Батьки Мартима Серги із Заліщиків – Оксана Ігорівна та Роман Васильович – звертаються до всіх жителів Заліщицького району з проханням підтримати і допомогти фінансово у лікуванні їхнього шестирічного синочка. Мартим хворіє з народження (діагноз – аутизм). Увесь цей час батьки та рідні хлопчика всіма силами намагаються допомогти своїй дитині: неодноразово лікувалися і продовжують лікування у Харківському медично-генетичному спеціалізованому центрі. Лікування та діагностика дороговартісні. Прохання до усіх небайдужих проявити милосердя і перерахувати кошти на картковий рахунок 5168 7572 4357 2015 «Приватбанку» на прізвище Серга Роман Васильович.

14 вересня відсвяткувала ювілей дорога донечка, дружина, найкраща, найдобріша матуся, дорогенька сестричка Світлана Ярославівна Мосович (Гачок) із м.Заліщики (родом із с.Угриньківці). З днем народження Тебе вітаєм, Дай, Боже, Тобі днів щасливих, Дай добра, здоров’я, сили, Дай любові, згоди, втіхи, Змоги дай життю радіти І ділитись словом щирим, Теплим, лагідним, правдивим. А сьогодні, у це свято, Щастя зичимо багато. Хай Тебе Бог благословляє І многих літ Тобі посилає! Ми Тебе любим і цілуєм міцно. А 17 вересня Світлана і Віталій святкуватимуть дерев’яне весілля. За п’ять років подружнього життя Ви багато досягли, сьогодні у Вас - перший ювілей, і від усього серця ми бажаємо: Нехай кожен день буде сонячним і радісним, А довкола панують любов та гармонія! Хай щастя сонцем усміхнеться, Життя наповнює теплом, І все задумане здійсниться, земним осяяне добром. Хай оминуть сім’ю тривоги, хай Бог дасть щастя на путі, Хай світла радісна дорога Щасливо стелиться в житті! З вдячністю, любов’ю та найкращими побажаннями – чоловік Віталій, синочок Октавіанчик, донечка Владочка, мама, тато, бабуся Антоніна, сестра Оксана та швагро Андрій, тьоті Даруся та Люся з сім’ями.

17 вересня Світлана Романівна КАЛЬЧУК святкуватиме свій день народження. Вона – член дружної родини територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Заліщицького району. Пані Світлана – мати-героїня. Разом із чоловіком Віталієм виховують шестеро дітей. Вона – кохана дружина, любляча мати і не тільки… Її радо зустрічають пенсіонери, яких соціальний працівник обслуговує вдома. І кожному з них (а їх у неї десять чоловік) віддає тепло свого серця, якого так потребують поважні за віком одинокі люди. Вони висловлюють щиру вдячність цій невтомній жінці. Тож прийміть, шановна Світлано Романівно, теплі побажання від вдячних вам підопічних, зичимо міцного здоров’я, сімейного благополуччя, одержимості в служінні тим, хто так потребує Вашої уваги. Многая Вам літ! За дорученням пенсіонерів – Антоніна Полотнюк

№ 75-76 (8507)

6 u

СПОРТ

Здавалось би, знаєш людину багато років, проте не здогадуєшся, яка широка, глибока душа ховається за усміхненим обличчям. Ярослав Антонович Ушій чомусь завжди асоціювався з велосипедним спортом, оскільки спортивний велосипед був його основною візитівкою. Та й це не дивно. Після закінчення Львівського державного інституту фізичної культури в 1969 році Ярослав Антонович 18 років працював у Заліщицькому ПТУ-7. Тренував молодь з таких видів спорту: шахи, шашки, легка атлетика. Але підготовка спортсменів до змагань із велоспорту була основною. В майбутньому його вихованки досягли значних успіхів – 4 учениці стали майстрами спорту, а Тетяна Дюк – чемпіонкою України з велоспорту та бронзовим призером Спартакіади народів СРСР. Коли у Заліщиках в новозбудованому РБНТ відкрили ДЮСШ, саме Я.А.Ушій став її першим директором. І хоча відразу відчутними стали успіхи вихованців, склалося так, що декілька років змушений був пра-

цювати за межами міста. Повернувшись у Заліщики, Ярослав Антонович працює в Заліщицькому радгоспітехнікумі. А на громадських засадах веде секцію тенісу. Серед перших вихованців тренера були Ірина Павлишин та Руслан Сопівник. Нині вони – доктори наук Національного університету біоресурсів і природокористування України, проте продовжують активно пропагувати теніс і в стінах

університету. І саме в тенісі були досягнуті найвагоміші результати. Під керівництвом Ярослава Ушія команда коледжу є п’ятиразовим чемпіоном України серед ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації. Уперше це сталося в м.Бобровиці, а згодом у Вознесенську, Глухові, Заліщиках. Серед учасників тих змагань були майбутні кандидати в майстри спорту Тетяна Юрійчук, Тарас Галушка, Максим Левицький (на фото

ДЮСШ ставали призерами в Чернівцях, Луцьку, ІваноФранківську, Рогатині. На командних чемпіонатах в області заліщани незмінно є переможцями. А серед вихованців, які досягли вагомих успіхів – Андрій і Дмитро Зенюки, Андріана Ільків, Владислав Долинчук, Роксолана Будник, Галина Демчук, Альберт Войдевич, Андрій Рилик (чемпіон України), Степан Білий та ін. На сьогодні є всі підстави вважати, що в Заліщиках створена тенісна школа Ярослава Ушія. Тренеру вдалось знайти однодумця в особі Ольги Мамалиги, яка допомагає тренувати най-

молодших тенісистів, переймаючи беззаперечний талант тренера Ушія. А сам Ярослав Антонович попри те, що роки беруть своє, та незважаючи на всі життєві негаразди, залишається невиправним оптимістом. Щоразу, поспішаючи на чергове тренування, він вірить, що готує майбутніх чемпіонів. А його вихованці ловлять кожне слово настанов, бо знають, що він справжній Тренер, саме так: Тренер з великої літери… Юрій ВІЙТИК – член НСЖУ Світлини з фотоархіву Ярослава Ушія.

ронньо вивчити історію музею та тему пропаганди у роки нацистської Німеччини. Пізнавальним став перегляд документальнохудожнього фільму «Радикальне зло», в якому вбивство євреїв було показане очима молодого нацистського солдата. У фільмі розкривалася психологія вбивства та розглядався трикутник «злочинець-жертва-спостерігач». Позитивні враження залишилися від воркшопу в освітньому будинку 7х jung («Сім разів молодий»), під час якого ігровими методами наочно навчають солідарності та поваги один до одного і вдало поєднують у виставкових залах минуле і сучасність. Поїздка до Оранієнбургу та екскурсія Меморіальним комплексом «Заксенхаузен» спонукала учасників заглибится у щоденні реалії людей, які постраждали від тоталітарного нацистського режиму. Тему дня продовжила екскурсія у Документальний центр-музей «Топографія терору». Музей представляє нацистський режим через призму злочинності влади. Організатори семінару підготували для учасників курсу практикум із фото і спонукали до аналізу таких пам’ятних місць і

пам’ятників, як «Будинок, що зник», «Покинута кімната», «Блок жінок», «Пам’ятник єврейським жертвам фашизму», пам’ятник загиблим сінті і ромам, пам’ятник депутатам Рейхстагу, які загинули від рук націонал-соціалістів, та пам’ятне місце, присвячене жертвам евтаназії часів націонал-соціалізму. Результати своєї роботи учасники представляли під час воркшопу наступного дня. Останній день курсу молоді дослідники провели у Німецько-російському музеї «БерлінКарлсхорст», де був підписаний «Акт про капітуляцію німецьких сил». Екскурсія музеєм дала поживу для роздумів під час воркшопу «Складні сторони в розмові про Голокост і націонал-соціалізм у Німеччині», який модерувала історик Пройссе. Семінар у Німеччині показав, що і в німецькому суспільстві досі існують болючі теми, комеморативна політика певною мірою проводиться за підтримки громадської ініціативи та неурядових організацій. Але позитивним фактором є те, що німецька державна влада включила політику пам’яті у гуманітарну ауру нації та відвела у ній місце не лише титульній нації, але і євреям, сінті та ромам, а також різним соціальним групам. Музеї і меморіальні комплекси створюються для того, щоб зацікавити громадськість, спонукати її взаємодіяти з історією і шукати відповіді на болючі запитання. А пам’ятники – це не сакральні величини, а мистецькі твори, різні за формою і змістом, які живуть життям міста. Усе це творить зрілу націю, яка готова прийняти відповідальність за своє минуле і навчити людей толерантності у сьогоденні. Надія ДЯКІВ, студентка Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, член НСЖУ, м. Заліщики

разом із тренером Ярославом Ушієм). Вже після перших досягнень стало зрозумілим, що теніс - надзвичайно перспективний вид спорту. Ярослава Антоновича запросили на посаду тренера в ДЮСШ і він не підвів. Почалися серйозні успіхи як на обласних, так і на республіканських змаганнях, багато з яких мали статус міжнародних, наприклад, «Кубок Карпат». Вихованці

МІЖНАРОДНІ КОНТАКТИ

21-26 серпня у Будинку Ванзейської конференції в Німеччині відбувся навчальний семінар із освітнього курсу «Геноцид євреїв Європи: історична перспектива та підходи до вивчення». Курс був організований Українським центром вивчення історії Голокосту спільно з Музеєм та Меморіалом «Будинок Ванзейської конференції» за сприяння Посольства Німеччини в Україні. Проблематика питання вивчалася учасниками курсу під час вступного травневого семінару в Києві, на якому неодноразово підіймалися теми комеморативної політики Голокосту, геноцидів та їх сприйняття суспільством на теренах України. Поїздка в Німеччину та запозичення кращих практик збереження пам’яті від держави, яка, незважаючи на історичні реалії, зуміла відшукати шлях до усвідомлення, примирення і прощення свого минулого, стала цінним досвідом для учасників проекту. Перший день розпочався зі знайомства з Берліном та відвідування місць пам’яті. Вразило те, що все місто – це суцільний культурно-історичний простір. Політика вшанування жертв не обмежується національністю чи соціальним станом, а пам’ятник – це не обов’язково величний монумент. Зацікавили «камені спотикання», бетонні камені із надписом, вбудовані у дороги та тротуари перед будинками, де колись жили жертви нацизму. Вони справді спонукають зупинитися і задуматися над долею людей. Відвідування пам’ятника вбитим євреям Європи та музею, присвяченого темі, запам’яталися незвичністю мистецького задуму та можливістю інтерактивного і самостійного вивчення історії. Заняття проводилися у Будинку Ванзейської конференції, у передмісті Берліну. Будівля символічна, ад-

же саме тут 20 січня 1942 року вищі посадові особи нацистської Німеччини обговорювали механізм втілення Голокосту у життя задля «остаточного вирішення єврейського питання». Екскурсовод Тетяна Маникіна провела екскурсію «Ванзейська конференція та геноцид євреїв Європи», коментуючи постійну виставку меморіалу, і розповіла про те, як формувалася ідея знищення єврейського народу, та про етапи підготовки, що передували Катастрофі.

Історія живе у кожному з нас, вона втілюється у приватній історії кожної родини, навіть якщо події всесвітнього масштабу здаються нам чимось віддаленим і абстрактним. Саме такий підхід продемонструвала впродовж воркшопу «Історія пам’яті. Спадковість почуттів та пам’ять про націонал-соціалізм» історик та психолог Марина Чернівськи. Було наголошено, що під час обговорення та вивчення певних історичних тем педагогу варто звертати увагу на їх суб’єкти-

вний аспект і на те, що слухачі можуть мати уже сформоване ставлення до події на рівні сімейної пам’яті. Розкриття таких глибинних суджень через комплекс вправ заохочують учасників до активної дискусії, а не лише до пасивного сприймання інформації. Воркшопи наступного дня – «Історія Будинку Ванзейської конференції» та «Використання фотографій як історичних джерел» – провели співробітники музею, що дозволило більш всесто-

№ 75-76 (8507) u

НА ПУЛЬСІ ЗДОРОВ’Я

Вода – життєво необхідний продукт для людського організму, який ми щоденно споживаємо. І вона повинна бути чистою та доброякісною. Однак санітарно- технічний стан водогонів та водопровідної мережі у районі за останні роки не поліпшився , а навпаки – погіршився І проблема водопостачання для населення за останні роки стала найболючішою. Перебої з водою створюють значні незручності для жителів, особливо це відчутно в літню пору року. Насамперед, варто зазначити, що за останні 23 роки в усіх водозаборах міста, в сільських водопроводах та криницях спостерігається значне зменшення дебету води, особливо її рівень падає в літній період. Це пов’язано з малим сніговим покровом в зимовий період та незначними атмосферними опадами влітку. Окрім кліматичних особливостей, проблема водопостачання має й

інші причини - водогінна мережа побудована в 30-70 роки хх століття часті прориви труб приводять до потрапляння забруднених грунтових вод, каналізаційних стоків, що значно погіршує якість питної води, а це може стати причиною виникнення різних інфекційних захворювань. На сільських водопроводах відсутні зони санітарної охорони вододжерела. Поблизу криниць інколи можна бачити складування гноївки в приватному секторі, а це впливає на показники у воді, зокрема і нітрати. Заліщицьке відділення Борщівського м/р відділу ДУ «ТОЛЦ МОЗУ» протягом року проводить забір води з комунального та сільських водопроводів для її дослідження в бактеріологічній та хімічній лабораторіях Борщівського м/р відділу. Результати досліджень доводять до керівників водопроводів та сільських голів. В першому півріччі працівниками Заліщицького відділення Борщів-

ського м/р відділу проведено відбір взірців води для лабораторного дослідження з 432 індивідуальних криниць та криниць загального користування, з них у 70% вода не відповідає належним санітарно-гігієнічним показникам (завищений вміст нітратів). Громадські каптажі та криниці громаді села треба оберігати від забруднення, оновити зону санітарної охорони, проводити своєчасну очистку та дезінфекцію каптажу чи криниці. Такі роботи проводить у Заліщицькому районі ТОКП «Профілактична дезінфекція», яка знаходиться за адресою: м.Заліщики, вул.Грушевського, 26. Пам'ятайте, що водні ресурси не безмежні, а в їх збереженні важливим є внесок кожної людини Олег ДАУГЕЛА, лікар загальної гігієни Заліщицького відділення Борщівського м/р відділу ДУ «ТОЛЦ МОЗУ»

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

В області та в нашому районі з 1 вересня по 1 жовтня 2016р. оголошено „Місячник з пропаганди безпечного та заощадливого використання газу в побуті". Поруч із зручностями, які приносить голубе паливо у наш дім, існує ряд небезпек, що можуть виникнути при невиконанні вимог експлуатації газових приладів у побуті. Тож перед користуванням газом необхідно: - провітрити приміщення, в якому знаходиться прилад, відчинивши для цього кватирку, фрамугу. Під час роботи приладів кватирка (фрамуга) повинна бути відчинена; - при користуванні котлами, колонками та опалювальними печами необхідно перевірити тягу. Для цього, запаливши сірника, підносимо його до оглядових отворів у котлі, автоматиці печі або колонки. Полум'я сірника, при цьому повинно відхилятися в сторону приладу. Користуватися приладами при відсутності тяги категорично заборонено. Запаливши газ, перевірте його горіння. Забороняється користуватися приладом при самовільному загасанні, проскоку полум'я, відриву його від пальника, коли при горінні виділяється кіптява, сажа: - при нормальному горінні полум'я голубе, з незначними жовтуватими язичками на кінцях; - заборонено залишати газові прилади без нагляду під час їхньої роботи; - після користування приладами необхідно

перекрити газовий кран на опуску або вентель балона та закрити крани на газових приладах. ОСНОВНІ ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ГАЗУ Природний газ: метан, без кольору, без запаху, легкозаймистий, у 2 рази легший за повітря. При наявності від 4 до 15

запахом тухлих яєць або кислої капусти. Тож, почувши цей запах, негайно перевірте, чи закриті крани на газових опусках, а також крани на самих приладах. При виявленні витоку газу заборонено: - вмикати та вимикати освітлення та електроприлади. Негайно вентилюйте приміщення, від-

відсотків у приміщені утворюється вибухонебезпечна суміш. ГІри витоку з пальників, газопроводів підіймається догори, легко приникає через нещільності дверей в інші приміщення, міжповерхове перекриття. При незначній концентрації його у приміщенні людина може задихнутися. Скраплений газ: газ штучний, основні складники: пропан, бутан, без кольору, без запаху, легкозаймистий, при транспортуванні та у балонах знаходиться у рідкому стані, а у верхній частині балона перетворюється у газ. У два рази важчий за повітря, тож при витоку осідає на підлогу, а також у різні заглиблення. При його концентрації в приміщенні від 1,9 до 10 відсотків утворюється вибухонебезпечна суміш. При його концентрації у приміщенні людина може задихнутися. Для надання запаху як природний, так і скраплений газ одоризують, вводячи в них хімічну речовину з неприємним

кривши для цього вікна, двері назовні, також бажано утворити протяг для зменшення концентрації газу. Після вказаних дій телефонуйте у газове господарство (тел. 104 або 218-38), повідомивши при цьому вашу точну адресу, прізвище, а також місце можливого витоку газу; - категорично заборонено самовільний монтаж, зміни місця розташування газових приладів, газопроводів, внесення змін у їхні конструкції, їх ремонт, від'єднання, приєднання газових балонів. Усі вказані роботи повинні виконуватись працівниками газових господарств. Тож при виникненні проблем звертайтесь у газове господарство: тел. 104; - не допускайте до користування газовими приладами малолітніх дітей та недієздатних осіб. Тільки чітке виконання вказаних вимог подарує вам задоволення і тепло та збереже ваше здоров'я та ваших близьких. Заліщицька дільниця Борщівського УЕГГ ПАТ „Тернопільгаз"

«К О Л О С»

- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці kolosgazeta2015@gmail.com Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.

Наш р/рахунок 26004198767 у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ), МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. та Свідоцтво про держреєстрацію юридичної особи до ЄДР № 16491200000000354. Наклад 2 750 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090

Надає можливість одержання дітьми-інвалідами професійної освіти Навчальний заклад за 46 років існування випустив понад 9 тис. кваліфікованих робітників із числа осіб із фізичними обмеженнями. Випускники училища працюють у сфері побутового обслуговування, на підприємствах, в організаціях, займаються індивідуальною трудовою діяльністю. Соціальна, професійна, медична, трудова реабілітація учнів під час навчання допомагають їм повірити в себе та адаптуватися в житті. За час навчання за учнями зберігається пенсія, надається стипендія. Зарахування на навчання проводиться без вступних іспитів, без результатів зовнішнього незалежного оцінювання, після співбесіди та тестування в приймальній комісії, на підставі конкурсу свідоцтв та атестатів про освіту. ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ВСТУПУ ПОДАЮТЬСЯ: Адреса: 10029, м. ЖИТОМИР вул.Небесної Сотні, 43, телефони: 47-32-71; 47-32-74 (приймальна директора); 47-32-77 (факс), моб. (068) 677-62-03: (093) 408-32-47, адреса сайту: ztvpui@gmail.ru Втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №0251084 на прізвище Мандзюк Іван Васильович, вважати недійсним. Втрачене свідоцтво про право власності на 1/3 частину будинковолодіння, яке розташоване в селі Литячі, вул.Зелена за №19, видане на підставі рішення виконкому Литячівської сільської ради від 16.09.2003р. №33 на прізвище Рудька Павліна Михайлівна, вважати недійсним. Втрачене свідоцтво про право власності на 1/3 частину будинковолодіння, яке розташоване в селі Литячі, вул.Зелена за №19, видане на підставі рішення виконкому Литячівської сільської ради від 16.09.2003р. №33 на прізвище Рудько Ярослав Михайлович, вважати недійсним. Втрачене свідоцтво про право власності на 1/3 частину будинковолодіння, яке розташоване в селі Литячі, вул.Зелена за №19, видане на підставі рішення виконкому Литячівської сільської ради від 16.09.2003р. №33 на прізвище Загайкевич Володимир Петрович, вважати недійсним. Втрачений атестат про повну загальну середню освіту ТЕ № 22280461 виданий Дорогичівською ЗОШ І-ІІІ ступенів 20022003р. на пірзвище Тимчасюк Оксана Миколаївна. Втрачене свідоцтво про право власності на будинковолодіння видане 5.11.1990р. виконкомом Заліщицької районної ради на прізвище Б’ялий Борислав Ярославович. Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії І-ТР №025137 на прізвище Фаринник Іван Петрович, вважати недійсним. Втрачене свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, видане на підставі рішення виконкому Синьківської сільради від 26.04.2005рю №20 на прізвище Фаринник Іван Петрович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №801096 на прізвище Галян Анастасія Никифорівна, видане Заліщицькою РДА від 10.11.2005р. №453, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії серії ІУТР №037663 на прізвище Питель Ольга Миколаївна, вважати недійсним.

ПРОДАЮТЬСЯ меблі, які були у користуванні: столи, кухонний набір, диван, два м'які крісла, двоспальне ліжко, сервант, шафа чотиридверна (Болгарія). Є тритонна бочка для води або пального, чугунна батарея, труби, арматура, дрова з яблуні, горіха, черешні, верби. ЗВЕРТАТИСЯ: 2-14-78, 0686710458. ПРОДАМ АБО ОБМІНЯЮ БУДИНОК на квартиру чи газифікований будинок у селі. Біля будинку у центрі міста, на березі річки Дністер - територія 0,12 га. - є сад, гараж, надвірні будівлі. У будинку площею 9х9 м кв. є індивідуальне опалення та всі зручності. ЗВЕРТАТИСЯ: 2-14-78, 0686710458.

ПРОДАЄТЬСЯ власний газифікований будинок з водогоном та каналізацією у центрі міста, біля школи ім. О.Маковея, по вул. Б.Хмельницького, 29. Є 4 кімнати, веранда, літня кухня, підвал, сарай, металевий гараж, город. Ціна договірна. Звертатись: 0971828967. У м.Заліщики, по вул. Стуса, 15 продається приватизований житловий будинок з земельною ділянкою. Тел.: 0974622372. ТЕРМІНОВО продається приватизована земельна ділянка площею 0,12 га у селі Печорна, яка розташована поблизу р.Дністер. Є сад з фруктовими деревами. Ціна договірна. Тел. 096 709 89 14. В м.Заліщики, вул.Рибацька,4 (біля обласного дитячого санаторію) продається 4-кімнатний житловий будинок зі всіма зручностями. Зроблено євроремонт. Є земельна ділянка 0,20 га. Тел. 2-20-68 або моб. 096 64 60 760. Ремонт мікрохвильовок, холодильників. Тел. 097 687 98 83. У Товстому терміново продаю будинок загальною площею 150 кв.м. Є присадибна ділянка (2,7 га), 3 ставки, басейн, сад, пасіка, сауна. Господарство велике. Тел. 067 386 93 99 або 096 77 33 270. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії серії ІУТР №037664 на прізвище Питель Микола Михайлович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право постійного користування землею серії ТР №144 на прізвище Дубецький Михайло Іванович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ТР №427 на прізвище Дубецький Михайло Іванович, вважати недійсним. Втрачене свідоцтво про право власності на будинковолодіння, видане на підставі рішення виконкому Заліщицької райради народних депутатів від 19 вересня 1989р. №247 на прізвище Дубецький Михайло Іванович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №056013 на прізвище Жлуховська Ганна Василівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №056012 на прізвище Жлуховська Ганна Василівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №475452 на прізвище Горобець Ігор Орестович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №475080 на прізвище Горобець Ігор Орестович, вважати недійсним.

ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ:

Редактор О.І. ДЯКІВ

Ольга МЕЛЬНИК......................................2-18-69 Ірина ІВАНСЬКА, кореспондент.............................................2-11-42 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент.................................. 2-12-43 Бухгалтерія..................................................2-11-42

Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.

Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Василя ЛЕСИНА, 31, тел. 54-45-46, 54-45-62). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.

№ 75-76 (8507)

8 u

При всіх сьогоднішніх економічних негараздах найбільше обурює таке: часто ми бачимо, як спроби зробити місто гарним і комфортним наштовхуються на безглузде і невикорінюване руйнування. Минуло два місяці відтоді, як Молодіжний парк набув оновленого вигляду. І вже цього тижня за одну ніч невідомі зруйнували елементи декоративного оздоблення п’яти лавок, а також пошкодили деякі ліхтарі. Усі металеві частинки залишили на землі, отже, діяли заради розваги. Складається враження, що все нове діє на декого, як червоне на бика. На перший погляд може здатися, що це – дрібниці й така тема не є актуальною. Але з таких дрібничок і формується неприваблива картина нашого міста. Часто можна бачити понівечені урни та обписані, скалічені лавки, навколо яких – «килимок» із лушпиння від насіння, недопалків і різнокольорових обгорток. І якщо сміття під ногами ще можна якось «списати» на брак культури виховання, а викрадені каналізаційні люки – на бажання заробити гроші, то прагнення перевертати урни й ламати задля розваги лавки зрозуміти неможливо. Але саме в цьому і полягає суть вандалізму. У сучасному розумінні вандал – це людина, «яка навмисно чи внаслідок неуцтва руйнує власність, що належить іншій особі суспільства». Тобто це – хуліган, котрий псує суспільну, приватну чи комунальну власність. Статистичні дані свідчать, що більшість актів вандалізму в Україні скоюють мо-

лоді люди, яким не виповнилося 25 років. Руйнування майна найчастіше відбувається імпульсивно, під впливом ситуації. Підлітки, як правило, вважають руйнацію приємною розвагою. Важлива характеристика підліткового вандалізму – це присутність спільників. Їх зазвичай троє-четверо, а за віком вони найчастіше однолітки. Вандалізм часто супроводжують й інші, більш серйозні правопорушення, за які передбачено притягнення особи до адміністративної і кримінальної відповідальності. Попереджаємо, що порушення правил благоустрою, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у сумі від 340 до 1360 гривень і на посадових осіб, суб’єктів підприємницької діяльності – від 850 до1700 гривень із додатковим відшкодуванням завданих збитків. Просимо заліщан, які були в той час у парку, повідомити про осіб, що могли здійснити цей акт вандалізму. Звертаємося також до таксистів, які, ймовірно, також могли стати свідками злочину, повідомити про це в поліцію. Звертаємося до правоохоронців, з вимогою

відповідально поставитись до своїх обов’язків. Відповідне офіційне звернення від КП «Заліщицьке міське комунальне підприємство» вже спрямовано до правоохоронних органів. Погодьтеся, сумно спостерігати за тим, як в інших містах ставлять нові сучасні зупинки, розвішують на стов¬пах вазони, встановлюються лавки із пластиковими спинками, а ми зітхаємо про себе: «Це все не для наших людей...» Але є певна частина оптимізму: можливо, якщо не зупинятися і все ж таки продовжувати благоустроювати місто, встановлювати нові лавки, облаштовувати нові клумби, то люди потроху звикнуть і менше руйнуватимуть? Адже зрозуміють, що все це створюється для громади і є її власністю. *** *** *** На питання жителів міста Заліщицька міськрада повідомляє: для поливу вулиць КП «Заліщицьке міське комунальне підприємство» використовує воду з річки Дністер. Прес-служба Заліщицької міської ради

ШАНОВНI ЧИТАЧI! РОЗПОЧАЛАСЬ ПЕРЕДПЛАТА НА 2017 РІК! Ви маєте можливість передплатити “КОЛОС” і одержувати свою газету з 1 січня 2017 року. Передплатна вартість щотижневого виходу для індивідуальних передплатників за індексом 61356 становить: на 3 місяці - 32 грн. 66 коп., на півроку - 63 грн. 62 коп., а на рік - 126 грн. 04 коп. Для підприємств, установ та організацій передплатна вартість районки за індексом 91090 складає: на три місяці - 35 грн. 66 коп., на півріччя - 69 грн. 62 коп., а на рік - 138 грн. 04 коп. У зазначені суми вже ввійшла вартість оформлення передплати і доставки газети. Тож не баріться, поспішайте до поштових відділень і оформляйте передплату на 2017 рік. Читайте в газеті публікації рубрик “На підтримку Української армії”, “На варті законності та правопорядку”, “На скрижалях історії”, “Голос села”, “На пульсі здоров’я”, “На ниві освіти”, “Культура”, “Наша духовність”, “Соціальний захист” тощо, матеріали літературно-мистецького клубу “ДНІСТЕР”, тематичних сторінок, зокрема “НАШЕ МІСТО” та ін. “КОЛОС” ЧЕКАЄ ЧИТАЧІВ І ПРИХИЛЬНИКІВ!

НА ВАРТІ ЗАКОННОСТІ

Військовою прокуратурою Луцького гарнізону Західного регіону України спільно з Управлінням СБ України у Волинській області, а також оперативними співробітниками оперативно-розшукового відділу та відділу внутрішньої безпеки Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України в рамках контролю за вчиненням злочину, задокументовано факти систематичного одержання неправомірної вигоди трьома військовослужбовцями Луцького прикордонного

загону на загальну суму 3 тис доларів США. Хабарі призначалися за сприяння у незаконному переміщенні понад 51 тис пачок тютюнових виробів через державний кордон України до Республіки Польща. Під час передачі прикордоннику частини плати за чергову партію товару затримано і «контрабандиста», якому повідомлено про підозру за ч.1 ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) та обрано запобіжний захід –

цілодобовий домашній арешт. Затриманим прикордонникам-корупціонерам повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди), вирішується питання про обрання їм запобіжних заходів. На даний час військовою прокуратурою відпрацьовуються інші службові особи Луцького прикордонного загону на причетність до функціонування злочинної схеми з переміщення тютюнових виробів.

Прес-служба військової прокуратури Західного регіону України

ЛЮБИ І ЗНАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ!

Як душа заболіє думками, Про усе, що давно відцвіло, Я вернусь польовими стежками Пригорнутись до тебе, село. Ми тут виросли, й помисли чисті Понесли у життя від землі. Ми не стали своїми у місті, Ми серця залишили в селі...

школу. До 1936 року вчителями в ній були українці, пізніше - поляки, а згодом - знову українці. Крім народної, в селі була рільнича школа і дослідна станція. Також існували цегельня, олійня, корчма, гуральня, два млини, три крамниці, молочарня і каса ощадності. Крім хліборобства селяни займалися каменярством, але найбільше працювали на вирубці лісу. Жили селяни досить за-

вана в 1800 р. з домурованою до неї дзвіницею. Під церквою була гробниця колишніх дідичів німців Гогендорфів. Церква належала до парафії в Садках. Була теж каплиця латинського обряду, до якої деколи доїздив польський священик з Устечка для обслуги кількох польських родин із фільварку. Також на околиці села є костел з червоного тесаного каменю. Під костелом зберігся склеп, в

У бібліотеці с.Шутроминці проведено засідання клубу за інтересами «Село моє, колиска України», перша згадка про яке, датована 1392 роком. Розкинулось воно в мальовничому місці, оточеному з трьох сторін лісами. Легенд про назву села є декілька. Одні розказують, що коли село заселялось, то тут було багато шутру і від нього походить назва. Інші твердять, що по Дністру плавали купці, коли їх застава дощ чи буря, на березі ставили для них шатра, щоб було де заховатись від дощу – тому Шутроминці. Є свідчення, що колись давно в млині жив мельник Шутерман. Одного разу звіялась буря, пішла злива і в потоці піднялась така велика вода, яка затопила і млин, і мельника, і всю його сім’ю. Від імені мельника і походить назва села. Власником села до 1898 року був польський поміщик Ян Калікст Гогендорф. Посварившись із родиною, він записав весь свій маєток на рільничу школу для місцевого населення. Біля села, на цвинтарі, в 1927 році були поховані січові стрільці. На перехресті доріг, за цвинтаром, стоїть хрест, поставлений на честь скасування панщини. До цих пір збереглися назви лісів: Дорогичівський, Летяцький, Нирківський, Устечківський. Вони походять від назв прилеглих до нього сіл. У 1927 році збудовано

можно. Тут були свої столярі, шевці, ковалі, мулярі, боднарі, а також різьбяр, що славився на всю

якому колись зберігались останки польських магнатів. На цвинтарі є пам’ятна могила, де був похований польський пан. Село оточене з трьох боків лісами, а із заходу ще й стрімким берегом Млинівки, так званим «Провалом». Ліси були добрим захистом для партизанів. Найтяжчі хвилини, напевно, за весь час існування село пережило 28 серпня 1947 р. у свято Успення. Молодь тоді перебувала в лісах без проводу, без потрібної зброї. Вже близько 10 год. ранку чути було стрілянину. Коли люди виходили з церкви після богослужіння, то більшовицькі спецвідділи привели на вигін біля церкви понад три сотні юнаків та дівчат. Усіх їх, а також тих, хто вийшов з церкви, оточили вартою з кулеметами і наказали людям пізнавати своїх синів та дочок. Хто впізнав своїх рідних, тримали разом з полоненими. А десь о 3 год. опівдні почалися нечувані тортури, катування та розстріли. Члени клубу – діти, молодь села, дорослі і люди старшого віку мали нагоду ознайомитись із книгами, газетними публікаціями, записаними спогадами, які зібрали читачі бібліотеки, що були представлені на книжковій виставці «Мій край – куточок серця України». Особливою любов’ю до рідного села наповнені вірші наших односельчан Василя Івасенка та Василя Толуб’яка, який тепер живе у Чернівцях. Їхні присвяти рідному селу є у бібліотеці.

округу своїми хрестами і фігурами. На початку ХХ століття в селі діяла «Просвіта» та «Луг». Була своя читальня, при якій діяли драматичний, хоровий, самоосвітній гуртки та струнний ансамбль. У 1937-1938 роках Шутроминське спортивне товариство «Луг» зайняло перше місце в Заліщицькому повіті. В селі успішно діяло між обома війнами братство тверезости і відділ товариства «Відродження». Молодь перестала палити, незважаючи на те, що в селі вирощували на власних полях тютюн, не вживали алкогольних напоїв, а на таких оказіях, як весілля, хрестини чи празник замість горілки чи пива подавали напитки власного виробу з овочів і меду. До 1939 р. діяла рільнича фундація і дослідна станція, з тих пір село славиться високою культурою землеробства. У Шутроминцях стояла мурована церква, збудо-

Світлана ГОЛОВЕЦЬКА, бібліотекар

Читачі Солонської бібліотеки завдячують за фінансову підтримку і вагому допомогу нашій сільській книгозбірні керівнику ФАП «Фортуна» Ользі Ігорівні Фрич. Впродовж останніх років підприємці-аграрії допомагають нам у передплаті преси, тому маємо нагоду черпати інформацію з газет семи найменувань. Нещодавно наші шановні господарники виділили 3 тис.грн. на придбання матеріалів і ремонт бібліотечної кімнати. Тепер у нас стало затишніше. Любов КАЗЮК, бібліотекар та читачі Солонської книгозбірні.