Газета "Колос", № 79-81 від 30 вересня 2016 року by Олександр Хомишин

kolosgazeta2015@gmail.com

Інтернет-версія: http://zal.te.ua/

СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року

№ 79-81 (8512) Цiна вроздрiб - 2 грн.

ШАНОВНІ ОСВІТЯНИ РАЙОНУ, ВЕТЕРАНИ ПЕДАГОГІЧНОЇ НИВИ! Прийміть вітання з нагоди чудового осіннього свята – Дня працівників освіти. Вам доручена найцінніше – наше молоде покоління – діти, майбутнє держави, яке ви формуєте, вкладаючи свої знання і талант в серця маленьких українців, яким належить завтрашній день. Дякуємо вам за теплоту сердець, за піклування і турботу, за передані знання, життєву мудрість. Нехай ваш талант, наполегливість, щира любов, добірне зерно знань, проросте паростками правдивих чеснот у душах ваших вихованців. Щиро зичимо злагоди і достатку, Божої ласки, вдячності від вихованців та учнів.

Щиро вітаємо вас з професійним святом – Всесвітнім днем туризму. У сучасному світі туристична галузь є однією з найбільш потужних та динамічних. Наддністрянський край, з його вигідним географічним розташуванням, історико-культурними пам’ятками, неповторними краєвидами, багатою спадщиною, унікальною ландшафтною красою, привітними людьми має всі умови для розвитку туризму. Потрібно лише наполегливо працювати, аби туризм набув більшого динамізму в своєму розвитку, щоб відкрити перед світом свої природні багатства. Тож бажаємо всім, хто причетний до туристичної галузі, вагомих здобутків, завзяття, наснаги, цікавих відкриттів у пізнанні навколишнього світу!

Прийміть найщиріші вітання, шановні бібліотечні працівники району! Ви бережете духовні надбання українського народу, відкриваєте перед молодим поколінням цікавий і захоплюючий світ книги. Завдяки вашій праці є можливість пізнати скарби людської праці, освіченості, любові до свого народу. І надалі популяризуйте книги, організовуйте цікаві заходи, прищеплюйте любов молодому поколінню до друкованого слова, бо в ньому вся глибина мудрості. Бажаємо всім вам творчої наснаги, міцного здоров’я, радості, добра, успіхів у вашій просвітницькій роботі!

Поціновувачі музичного мистецтва, ті, хто дарує нам незабутні хвилини спілкування з прекрасним, вічним, неповторним, адресуємо вам щирі вітання! Особливий цей день для тих, для кого музика стала професійним кредом, життєвим пріоритетом. Отож, бажаємо вам невичерпного джерела, енергії, творчих успіхів. Нехай поряд завжди крокує віра у власні сили, надія на успішну реалізацію творчого потенціалу та не згасає любов до вашої праці, до високого мистецтва й культури.

Іван ДРОЗД, голова Заліщицької районної ради

Борис ШИПІТКА, голова Заліщицької районної державної адміністрації

Алла КВАЧ, міський голова Заліщиків

ФОТОАНОНС

У селі Литячі відкрито пожежну команду. Розділити хвилини радості з нагоди цієї події прибуло чимало гостей: радник Міністра внутрішніх справ України Анастасія Дєєва, заступник голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Руслан Білошицький, голова Тернопільської облдержадміністрації Степан Барна, начальник Управління ДСНС України в області Віктор Маслей, представники районної влади. Докладніше - на 3 стор. Світлина І.Іванської.

№ 79-81 (8512)

2 u

ДОБРІ НОВИНИ

Перша неділя жовтня завжди асоціюється з осінніми квітами, розкішними айстрами і жоржинами, які щедро дарують своїм учителям їхні вихованці. Цей день усмішками сяє, цікавими спогадами і враженнями про своїх перших учителів, адже всі ми походимо із школи, і в кожного на все життя залишився в пам’яті добрий, розумний, цікавий, знаючий Учитель. Дорогі педагоги, ви формуєте нові покоління громадян, передаючи кожній молодій людині неоціненний скарб – знання, високу освіченість, багату духовність і прагнення змінити на краще своє життя і долю України. Вітаючи всіх педагогів, які причетні до школи, до виховання гідного майбутнього, щиро бажаю всім здоров’я і наснаги, радості і успіхів. Нехай кожного з вас зігріває вдячність ваших вихованців за уроки доброти, життєвої мудрості, за бажання і прагнення виховувати і навчати розумного та вічного! Натхнення вам, мудрості і терпіння і нелегкій справі виховання і навчання підростаючого покоління. Надія ПІДГРЕБЯ, завідувач відділом з питань освіти РДА, Олексій ПРОГОДЮК, голова райкому профспілки працівників освітніх установ

Сердечно вітаю з професійним святом і висловлюю щиру вдячність за творчу самовіддану і подвижницьку працю, відповідальне ставлення до свого покликання, педагогічну майстерність. Завдяки вашій повсякденній праці ви допомагали обрати кожному випускнику свою стежину в житті, стати справжніми громадянами України. Хай і надалі ваша праця, знання, досвід, професіоналізм будуть щедрим дарунком для кожної родини у вихованні їхніх дітей. Хай ніколи не згасає світло вашої душі, тепло вашого серця до улюбленої професії. Хай щедрою буде до вас доля, обминають життєві негаразди, а серця зігрівають людська довіра та любов. Надія ПІДГРЕБЯ, завідувач відділом з питань освіти РДА, Олексій ПРОГОДЮК, голова райкому профспілки працівників освітніх установ

Учнівські та батьківські комітети, вся учнівська і батьківська родини вітають педагогів і ветеранів педагогічної ниви загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів смт.Товсте з Днем працівників освіти! Мабуть, немає жодної родини, яка б не була причетна до школи і не зустрічала на своєму життєвому шляху мудрого порадника, навчителя, який запалював у наших серцях бажання вчитися, пізнавати, розкривав талант, гордився своїми вихованцями. Власне, за ці золоті істини, куди б не кликала доля кожну людину, а вчительське слово ніколи не знецінюється, не тьмяніє і не забувається. Сердечна вдячність за працю кожному з вас, за талант, за покликання сіяти мудрість та знання, за любов до дітей. Здоров’я вам, наснаги, творчих і плідних зажинків і нехай за працю вам воздасться у стократ.

Адміністрація та профспілковий комітет Заліщицького обласного багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру щиро вітає працівників закладу з професійним святом – Днем працівників освіти. Життєвий успіх сприяє лише тим, хто свій талант, натхнення і душу вкладає в улюблену справу, хто невтомно творить добро. Зі святом вітаємо всіх тих, для кого сенсом життя стали посмішка дитини, вогник надії в очах зневіреного, віра у добро. Нехай буде благословенна ваша праця! Здоров’я вам, шани від людей, добробуту, натхнення, здійснення найсміливіших планів та сподівань, невичерпної енергії і вагомих успіхів на ниві виховання наших діточок, для яких учитель, вихователь – це матір і батько. З повагою – директор Богдан МИРОНЮК, профкомітет центру

Вітаю з Днем туризму – святом усіх, кого ваблять близькі й далекі мандрівки, активний і змістовний відпочинок. Заліщицьке туристичне бюро, що діє у районі, дає можливість нашим громадянам планувати свій відпочинок з врахуванням інтересів та уподобань. Я впевнений, основні здобутки туристичної галузіЗаліщанщини ще попереду. Треба багато і наполегливо працювати, аби туризм набув більшого динамізму у своєму розвитку, став взаємовигідним і для туристів, і для туристичної індустрії міста та району. Наш неповторний Заліщицький край вартий того, щоб відкрити перед всією Україною та світом свої унікальні природні багатства, самобутність своєї історії, культури, народних звичаїв, традицій та неповторний каньйон річки Дністер. Тож щиро бажаю працівникам індустрії туризму вагомих здобутків, а туристам зі стажем і початківцям – міцного здоров’я, завзяття, наснаги, цікавих зустрічей і відкриттів у пізнанні навколишнього світу. Віктор КУЧЕР, директор Заліщицького туристичного бюро

З нагоди професійного свята вітаємо усіх книголюбів району. Громадськість високо цінує роль бібліотек у формуванні політичної свідомості, високої духовності і культури в ім’я розбудови України. Бажаємо вам сил і творчого натхнення у вашій благородній праці. Громадська рада при Заліщицькій районній бібліотеці

22 вересня голова Заліщицької райдержадміністрації Борис Шипітка спільно з начальником відділу з питань агропромислового розвитку РДА Іваном Тимчуком здійснив робочу поїздку у село Дзвиняч, де проводиться будівництво елеватора потужністю понад 37 тис. тонн зерна. Начальник тернопільського підрозділу «Рентком Тернопіль» Ярослав Москалюк, що веде будівництво та монтаж обладнання і устаткування, провів екскурсію по території об’єкта. Тут уже працює майже 20 жителів

с.Дзвиняч. Робота знайшлася і для інших бажаючих, які працюють згідно договорів. Як зауважив Ярослав Володимирович, «спочатку на елеваторі зберігатимуть, сушитимуть і приводитимуть до кондицій масляні культури – ріпак, сою, соняшник, кукурудзу, а тоді - й пшеницю та інші зернові». Після введення в дію та повному завантаженні елеватора прогнозується, згідно проекту, що на підприємстві працюватиме понад 70 робітників. Швецька компанія « TORNUM » здійснює будівництво

«бочок» для зберігання зерна. На даний час їх вже 4. Також своїми транспортними послугами допомагає заліщицька фірма СТ «Агробуд» (керівник – Ярослав Вацик). Виробнича площа цього підприємства, за попередніми підрахунками, становитиме 6 гектарів. Об’єкт передбачається солідний, аналогів йому навіть у межах України не так уже й багато, а користь від нього значна. Всі бажаючі в межах області і сусідніх районів зможуть скористатися не просто пос¬лугами цього підприємства, а й м а т и м у т ь додаткові робочі місця, ,а це доходи багатьом родинам нашого краю. Такі реалії сьогодення при важливій підтримці та сприянні владних структур держави, народного депутата України по нашому округу, обласної державної адміністрації та ради задля економічного розвитку, підвищення соціальних стандартів та зростання добробуту краян. ПРЕС-СЛУЖБА РДА

У РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

Голова райдержадміністрації Борис Шипітка провів розширену нараду за участю керівників структурних підрозділів райдержадміністрації, установ та організацій району. Було обговорено питання про готовність закладів району до опалювального сезону 2016-2017 років та про роботу управлінь, відділів й інших структурних підрозділів райдержадміністрації і районних служб. Борис Іванович звернув увагу керівників бюджетних установ на якісне забезпечення котелень паливом. Мова також йшла про використання електроенергії та природного газу. Зокрема, в районі станом на 1 вере-

сня 2016 р. спожито електричної енергії на суму 34848 тис.грн., оплачено 34279,7 тис.грн., відсоток оплати – 98,3%. Загальна заборгованість становить 1922,2 тис.грн. Не забезпечили в повному обсязі розрахунки за використану електроенергію бюджетні установи та організації району: заборгованість склала 26,1 тис.грн. і збільшилась у порівнянні до попереднього місяця на 10,6 тис.грн. Щодо розрахунків за спожитий природний газ, то на 1 вересня цього року сума заборгованості становила 980 тис.грн. Бюджетні організації району, що фінансуються з місцевих бюджетів, не забезпечили в

повному обсязі розрахунків і допустили заборгованість 1,6 тис.грн. Під час наради голова райдержадміністрації довів до відома її учасників інформацію щодо створення Товстенської та Заліщицької об’єднаних територіальних громад та перспектив їхнього розвитку, підготовку проектів реконструкцій, капітальних ремонтів, будівництва об’єктів соціальнокультурної сфери району за кошти Державного фонду регіонального розвитку. За результатами обговореного порядку денного голова РДА Борис Шипітка підсумував нараду та дав відповідні доручення. ПРЕС-СЛУЖБА РДА

Тяжке горе прийшло в нашу сім’ю – неочікувано померла дорога ненька Ганна Петрівна ДРОЗД. Уже не буде поруч із нами люблячої матусі, яка своїм теплом огортала кожного, хвилювалася про дітей та внуків, турботливими руками багато літ дбала про кожного з нас. У ці скорботні дні зібралася уся велика родина, щоб вшанувати пам’ять і провести в останню дорогу Ганну Петрівну, багато друзів, колег висловлювали свою підтримку і співчуття, щоб полегшити наш душевний біль. Ми щиро дякуємо усім, хто був у тяжкі години, дні поруч із нами. Ваша підтримка допомагала морально вистояти. Просимо усіх, хто знав і шанував Ганну Петрівну Дрозд, змовити за її світлу душу щиру молитву… Іван ДРОЗД і вся велика сумуюча родина

№ 79-81 (8512)

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ідтепер шість рятувальників цілодобово дбатимуть про пожежну безпеку довколишніх десяти сіл. Розділити хвилини радості з нагоди відкриття прибуло чимало гостей: радник Міністра внутрішніх справ України Анастасія Дєєва, заступник голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Руслан Білошицький, голова Тернопільської облдержадміністрації Степан Барна, нача-

лана Білошицького: «Державною службою України з надзвичайних ситуацій впроваджується передовий досвід розвинених європейських країн – створення добровільних пожежних команд для забезпечення надійного протипожежного захисту сільської місцевості. Враховуючи, що найближча пожежна частина знаходиться за сорок кілометрів від села, знаючи стан доріг, стан нашої техніки – це питання оперативного приїзду вогнеборців. Добровільна пожежна команда обслуговуватиме майже 7 тисяч людей, і

область є флагманом в напрямку створення місцевої пожежної охорони та залучення добровольців на варту, а також подякувала за значну виконану роботу щодо відкриття новоствореного підрозділу. «Можна здивуватися, що майже за місяць зроблено силою громади – створено таку чудову місцину, – зауважив голова Заліщицької РДА Борис Шипітка. – Користуючись нагодою, вдячність висловлюю Заліщицькому РВ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій за те, що

льник Управління ДСНС України в області Віктор Маслей, представники районної влади. «Саме у цьому селі вже

прибуде у найкоротші терміни для гасіння пожежі. Зі своєї сторони ми допоможемо з підвищенням професійності цих рятува-

з першого дня неоголошеної війни взяли на себе велику відповідальність. Завдяки їм було відправлено тисячі тонн продук-

відчують зміни на краще. Це друга у Тернопільській області створена добровільна пожежна команда, – мовив голова ОДА Степан Барна. – Ніхто не захищений від незваного лиха, пожежі, тому саме такі рятувальні команди потрібні у віддалених населених пунктах». Очільник області зичив пожежникам наснаги в щоденній праці – порятунку людських життів та їхніх матеріальних цінностей. Теплі слова привітань на адресу вогнеборців звучали від заступника голови ДСНС України Рус-

льників щодо ліквідації надзвичайних ситуацій». Від Державної служби з надзвичайних ситуацій гість щиро дякував за підтримку в створенні пожежної команди усім добродіям, керівництву області, району, села, сільгоспвиробникам. Врочисто заступник голови ДСНС Руслан Білошицький передав ключі від пожежного автомобіля сільському голові Миколі Бесащуку. Радник Міністра внутрішніх справ України Анастасія Дєєва у своєму зверненні до присутніх відзначила, що Тернопільська

ДО ДАТИ

29 вересня цього року і в наступні дні в Україні відзначають 75-і роковини трагедії Бабиного Яру. Ця місцевість у Києві є одним із символів нацистської політики геноциду, таким, наприклад, як концтабір Освенцим. Коли 19 вересня 1941 року моторизована розвідка вермахту вступала до Києва, Бабин Яр був околицею міста. Спочатку гітлерівці планували здійснити свої

каральні акції у Голосіївському лісі. Вони його добре знали, бо саме звідти починали облогу Києва. Однак потім виник «варіант» з Бабиним Яром. Першими жертвами каральної машини стали київські євреї. Гітлерівська расова доктрина передбачала знищення євреїв та ромів. Також жорсткі репресії мало бути застосовано щодо противників окупаційного режиму. Точна кількість жертв залишається невідомою. Люди гинули цілими сім’ями і після завершення війни було важко встановити усі прізвища загиблих. Радянська влада не дуже цікавилась цим питанням, бо приховувала кількість жертв війни як серед військових, так і серед цивільного населення. Просимо вас, жителі Заліщицького району, підтримати жалобні заходи, які відбуваються на всеукраїнському рівні та уникати масових розважальних заходів. ПРЕС-СЛУЖБА РДА

тів харчування для підтримки армії». За дорученням районної ради, райдержадміністрації очільник району вручив подяки тим, хто вклав значну лепту у відкриття добровільної пожежної команди – приватному підприємцю Іванові Бесащуку, керівникам с іл ь сь к огос п од а рс ь ки х підприємств – «Агрополіс» Степанові Лазюку, ПАПП «Колос» Ігорю Макогону, ПП НВАП «Ель Гаучо» Сергію Нашкольному, ПОП «Золота нива» Миколі Долотку. Від Управління ДСНС у

області та облдержадміністрації передано бойовий одяг та спорядження добровольцям новоствореної команди. Також за вагомий особистий внесок у розвиток пожежно-рятувальної служби та сприяння у створенні добровільної пожежної команди голова Управління ДСНС у області Віктор Маслей вручив подяку сільському голові Миколі Бесащуку. Вітали присутніх зі знаковою подією для села, дякували рятувальникам району за допомогу в підтримці військовослужбовців у зоні проведення бойових дій представники спілки учасників АТО та волонтери. Від особового складу та командування дивізіону артилерійської розвідки вони вручили подяку начальнику Заліщицького РВ УДСНС у області Андрію Пачві. Під час урочистостей радували своїми виступами О.Ковбасенко, те-

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

Таку назву має сьома поетична збірка Оксани Дяків. Книжку (Тернопіль: ТзОВ "Терно-граф", 2016. - 128 с.; автор передмови і редактор Богдан Мельничук) склали нові вірші, а також вибрані поезії з попередніх видань. Авторка ось уже п'ятнадцять років очолює редакцію заліщицької районної газети "Колос", а з 2010-го співпрацює з нашим часописом, була лауреатом його премії в галузі поезії за 2015 рік. Кожною своєю збіркою Оксана Дяків засвідчує зростання майстерності, зокрема збагачення тематичної палітри, примноження образних засобів; літераторка наполегливо працює над словом, володіє стрункою і неповторною системою епітетів та метафор. Нова книжка – це згусток щирої, відвертої та глибокої поезії, в якій віртуальним перевеслом майстерно поєднано все, з чим і як ми, українці, живемо останні за часом роки: разючі зміни в суспільстві, тривожна пам'ять, непогамовний біль війни, страждання, гіркі втрати, але разом із тим – філософія самопізнання, самоідентифікації, а також всепоглинаюча вселенська любов, що проростає живодайним цвітом крізь наші душі, зігріває вірою й надією на благословенне Господом майбуття... Ольга ЦИМБРОВСЬКА (Журнал «Літературний Тернопіль», № 3 (68), 2016 рік)

атр народної пісні Заліщицького РБНТ (кер. С.Костюк) , жіночий вокальний ансамбль народного дому с.Литячі та інші. Місцеві священнослужителі, отці Володимир та Михайло спільно з присутніми помолилися за тих, хто працюватиме тут. А після перерізання діт-

ворою та гостями символічної стрічки освятили будівлю, в якій трудитимуться наші пожежники. З почуттям відповідальності та на протистояння вогню приступила на варту добровільна пожежна команда. Ірина ІВАНСЬКА Світлини авторки.

Під час відкриття добровільної пожежної команди голова Тернопільської ОДА Степан Барна оглянув матеріально-технічну базу місцевої школи та дошкільного навчального закладу, окреслив плани ремонтних та будівельних робіт.

№ 79-81 (8512)

4 u

НА НИВІ ОСВІТИ

В Україні, за словами міністра освіти і науки України Л.Гриневич, є значна різниця між якістю освіти в містах та селах, про що свідчать результати ЗНОостанніх років. А сільські діти повинні мати можливість отримати якісну освіту, що забезпечує рівні умови для подальшої самореалізації. Якість

необхідної документації. 4 квітня 2016 року в департаменті освіти і науки Тернопільської ОДА відбулося спільне засідання оргкомітету та журі, на якому підбили підсумки обласного етапу конкурсу на кращий проект опорної школи.Директор департаменту освіти і науки Тернопільської ОДА Ольга Хома, директор офісу реформ Віктор Литвинчук, голова постійної комісії з питань освіти, науки, молодіжної політики, спорту, туризму та курортно-рекреаційної діяльності обласної ради Ігор Леськів, доцент кафедри обласного комунального інституту післядипломної педа-

мультимедійну дошку і два проектори) на суму 166 тис. грн.; у серпні 2016 року придбано мультимедійний комплекс (11+1 комп’ютер, мультимедійна дошка, проектор) на суму

навчання сьогодні визначає якість подальшого життя молодих людей, які завтра вийдуть у широкий світ, стануть до роботи, тому всі вони повинні отримати рівні можливості реалізувати себе, стати успішними в новій економіці знань, яку ми будуємо, в якісно новому суспільстві. «Опорні школи – одне з рішень, яке сьогодні пропонує МОН для подолання очевидного розриву між якістю освіти в селах та містах. Я вже неодноразово наголошувала, що одна з причин цього розриву – низька якість викладання у малокомплектних школах сільських територій. Зрозуміло, коли вчитель фізкультури викладає іноземну мову, а кабінетів фізики та хімії немає взагалі, то й результати ЗНО будуть низькими. В опорних школах – навпаки, створюється потрібне дітям освітнє середовище, в якому працюють хороші вчителі та є необхідне для навчання обладнання», зауважує Л.Гриневич. Заліщицький район не є великий, тому дуже швидко поширюються новини, особливо, за словами багатьох, «революційні». Обговорення проблеми створення опорної школи та її філій зачепило багатьох: і працівників освіти, і батьків, і учнів, і всіх небайдужих до нововведень в освіті. Але почнемо спочатку. У березні 2016 року тоді ще департамент освіти і науки Тернопільської ОДА оголосив конкурс на кращий проект опорної школи. Обов’язковою умовою була наявність у школі не менше 360 учнів. Вибір впав на спеціалізовану школу І-ІІІ ступенів ім. О.Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін м. Заліщики. Почалась наполеглива праця адміністрації закладу, відділу з питань освіти, районного науково-методичного кабінету над підготовкою

гогічної освіти Оксана Боднар і голова Громадської ради при департаменті освіти і науки облдержадміністрації Ірина Чорна проаналізували подані матеріали від 17 районів, оцінили їх на предмет відповідності Умовам конкурсу й затвердили рішення про визначення 8 опорних шкіл Тернопільщини, серед яких був і наш заклад. Тоді рішенням Заліщицької районної ради від 21 червня 2016 року № 105 була утворена опорна школа з 3 філіями. Нею стала спеціалізована школа І-ІІІ ст. імені О.Маковея м. Заліщики зі школамифіліями в селах Добровляни, Зелений Гай і Печорна (філії – це школи переважно І ступеня). Що таке опорна школа? Перш за все, це добре обладнана школа, до якої з навколишніх сіл приїжджатимуть учні від 5 до 11 класу. Молодші школярі мають залишитися в школах поблизу дому. На разі у зв’язку з рішенням місцевих рад школи-філії не понижено у ступені. Але задумаймось: у школі с. Добровляни навчається 25 учнів 5-9 класів (з них 1 учень – у 5 класі, 2 – у 6 класі), 18 учнів у школі с. Зелений Гай (з них 1 учень – у 8 класі). Чи не ефективнішим було б навчання учнів 5-9 класів у великій школі, де вже зараз базовий заклад має інвестиції в навчання і інвестиції в якісні знання? В одному зі своїх виступів міністр освіти і науки України Лілія Гриневич зауважила: «Якщо такі заклади підтримувати ресурсами, зробити капітальний ремонт, оснастити сучасною технікою, то цим скористається найбільша кількість дітей». Що зроблено відділом з питань освіти в опорній школі на сьогодні? Поперше, у грудні 2015 року закуплено новий мультимедійний комплекс (8 учнівських комп’ютерів, 1 ноутбук для вчителя,

199 тис. грн. По-друге, у травні, серпні проведено ремонт кабінету інформатики та хімії. По-третє, у серпні цього року придбано нові меблі для двох кабінетів інформатики, кабінету хімії та конференц-залу, придбано парти для початкового класу на суму 186,5 тис. грн. Почетверте, у липні обласне управління освіти для покращення матеріальної бази закладів виділило 1008700 грн. Спільно з колективом закладу було вирішено здійснити демонтаж надгробних плит, якими викладемо мощення біля школи, замінивши їх новим, плитковим мощенням, завершити перекриття школи, замінити вікна і двері, провести ремонт роздягалень біля спортивного залу. По-п’яте, опорна школа має власний автобус, який здійснюватиме підвіз учнів і працівників до закладу. По-шосте, у зв’язку з тим, що на покращення матеріальнотехнічної бази навчальних закладів Заліщицького району завдяки депутату Верховної Ради України О.Барні виділено кошти в сумі 4 млн. грн. (згідно з Постановою КМУ від 24.06.2016 року № 395), заплановано провести ремонт спортивного залу на суму 300 тис. грн. Відділ з питань освіти має намір придбати для опорної школи ще 3 мультимедійні дошки, 4 ноутбуки для предметних кабінетів, 3 мультимедійних проектори, потужні кольорові принтери. Заплановано встановити пандуси для людей з особливим потребами. Звичайно, проблем багато, але багато є й ідей та пропозицій. І всі вони спрямовані на те, щоб діти отримали якісну сучасну освіту. Адже саме їм, молодим і юним, будувати справді демократичну державу. Надія ПІДГРЕБЯ, завідувач відділу з питань освіти Заліщицької РДА

абуть, ніхто не заперечить, що зараз у країні активно триває процес обговорення проекту створення опорних шкіл як майбутнього української освіти.

ЕКОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ ТА БЛАГОУСТРІЙ

У селищі Товсте проживає майже 3,5 тисяч жителів. Через населений пункт протікає річка Тупа. Води її практично непридатні для використання у сільському господарстві та промисловості, адже річка забруднюється стічними протоками. «Багато септиків у нас є, які йдуть в грунт, питну воду. Це загрожує екологічною катастрофою для нашого селища, що впливає на здоров’я людей», – зауважив селищний голова І.Проданик.

Розуміючи, наскільки важливо виправити ситуацію, аби покращити санітарні умови проживання та максимально зменшити негативний вплив обставин на екологію, місцева громада разом із Заліщицькою районною державною адміністрацією розробила проект будівництва біологічних очисних споруд. Для того, щоб його реалізувати, потрібно майже 4 млн. грн. У 2016 році на цей проект з Державного фонду регіо-

нального розвитку виділено 3,3 млн. грн., ще 581 тис. грн. додали з місцевого бюджету. Усі роботи щодо будівництва планували закінчити протягом 2016 року, однак виявилося, що система каналізації у селищі Товсте не придатна для експлуатації. Таким чином, щоб якісно забезпечити очистку стічних вод, знадобиться більше часу. Частину робіт здійснюватимуть у 2017 році. Прес-служба Тернопільської ОДА

МИ - УКРАЇНЦІ

Як пережити найстрашнішу втрату — загибель дорогої людини? Родини загиблих воїнів АТО Тернопільщини знають, що таку біду легше перенести, згуртувавшись в одне родинне коло. Багато синів, батьків, чоловіків та братів з Тернопільщини вже ніколи не прийдуть на рідне подвір’я, а їх рідним доводиться вчитися жити без них, і кожен переживає це горе по-різному. Аби не зламатися, родини загиблих воїнів АТО об’єдналися в громадську організацію «Єдина родина Тернопільщини», разом вони проводять регулярні зустрічі, під час яких розділяють спільне горе, підтримують один одного теплим словом, щирою порадою. Такі зустрічі вже стали традиційними й зазвичай проходять щокварталу в різних куточках нашої області. Починаючи з осені 2014 року, для родин проводились одноденні з’їзди, під час яких основна увага приділялася заняттям із психологами-волонтерами. Через рік ці заходи пере-

росли в триденні, учасники разом стали відкривати для себе нові куточки Тернопільщини: санаторій «Медобори», урочище Червоне, м.Бережани, м.Кременець, с.Заздрість Теребовлянського району. Нещодавно родини загиблих воїнів провели чергову зустріч в урочищі Червоне Заліщицького району. Організувала захід Алла Квач – мати військовослужбовця Ореста Квача, бійця 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», який загинув 27 липня 2014 р. в ході проведення військової операції в боях за м.Лутугино. Допомагали в організації збору продуктів для учасників зустрічі Євгенія Козак – мати військовослужбовця Олега Гулька, бійця 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», який загинув 7 липня 2014 р., та Віра Лаврик – мати старшини Станіслава Лаврика, військовослужбовця 24-ї окремої механізованої бригади, який помер 20 жовтня 2014 р. під час виконання завдань військової служби. У Червоне на зустріч родин з’їхалося майже 40 учасників, також прибуло шість родин з ГО «Єдина родина Чернігівщини». Першого дня учасники провели велике родинне коло разом із священником - о.Євгеном Заплетнюком та психологами-волонтерами. «У цьому теплому колі ми сиділи плічо-пліч, як і наші рідні, що стояли на лінії розмежування, захищаючи рідну землю від ворожої навали. Кожен із нас ділився своїм душевним станом. Ми багато спілкувалися про те, що додає сили

переносити горе, як заново вчимося жити разом з усвідомленням нашої втрати. Також ми розповідали один одному, що змінилося в житті кожного з часу останньої зустрічі», – розповіла Ярослава Дрьоміна – матір військовослужбовця Андрія Дрьоміна, гранатометника батальйону спецпризначення «Азов», який загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом. Зранку наступного дня родичі провели спільну молитву в костелі Вознесіння Діви Марії на території Червоногородського замку. Молилися за тих, кого втратили, за тих, хто поклав на вівтар найвищу жертву — власне життя — задля миру. Потім учасники зустрічі мандрували мальовничими околицями нашого краю, побували в Заліщиках, на Хрещатику, звідки відкривається знаменита панорама нашого міста, відвідали Свято-Іоано-Богословський монастир, що на протилежному березі Дністра. Далі всі бажаючі вирушили на екскурсію в печеру «Вертебу» та село Монастирок, що на Борщівщині. Гості були приємно вражені природними багатствами нашого краю. А третій день запам’ятався родинам екскурсіями урочищем Червоним, вони дізналися цікаві історичні факти про Червоногородський замок, історію появи Джуринського водоспаду, побачили оповите легендами джерело «Дівочі сльози». Важливим моментом зустрічі стало проведення загальних зборів, під час яких обрали голову ГО «Єдина родина Тернопільщини» та голів районних осередків.

Заліщицький осередок очолила Євгенія Миколаївна Гулько. За сприяння і підтримку в організації зустрічі родин загиблих воїнів АТО громадська організація «Єдина родина Тернопільщини» висловила щиру подяку посадовцям. Ця - голова Заліщицької районної ради Іван Дрозд, голова Заліщицької райдержадміністрації Борис Шипітка, заступник голови райдержадміністрації Роман Краснюк. Окрема подяка підприємцям, які забезпечили триденний захід необхідними продуктами: Лідії Чельняк, Олегові Караїму, Галині Ожиховській, Андрію Качору, Галині Пристаж, Андрію Сотнику, Любові Верхолі, Ярославі Мельничук, Марії Гриник, Лідії Ганчук, Василині Кочман, Лесі Білінській, Іванові Ковалишину, Наталії Юрчишин. Слова подяки також адресують усьому персоналові дитячого оздоровчого закладу “Ромашка” на чолі з його директором Любов’ю Олюхно, заступнику головного лікаря комунального закладу «Заліщицький центр первинної медико-санітарної допомоги» Уляні Гуменюк, екскурсоводам КП «Заліщики туристичні» та ін. Зустрічі родин загиблих воїнів свідчать про те, що страшна біда не зламала цих мужніх жінок і чоловіків. Горе їх об’єднало і навчило підтримувати один одного. Саме такий приклад сьогодні, як ніколи, потрібен нашій державі, яка перебуває в стані неоголошеної війни.

Мар’яна ПАЛАГНЮК-САРАНЧУК

Дорогого чоловіка, улюбленого батька, найкращого дідуся, турботливого сина Богдана Федоровича ДРОЗДА із села Нагіряни вітаємо із козацьким ювілеєм – 60-річчям від дня народження! У цей святковий світлий день, Коли настав Ваш ювілей, ми щиро Вас вітаємо, Добра і щастя всі бажаємо! Хай обминають Вас тривоги, Хай Бог дасть щастя на путі, хай світла, радісна дорога Щасливо стелиться в житті! Тож не старійте і не знайте В житті ні смутку, ані бід, У серці молодість плекайте, Живіть до ста щасливих літ. Бажаємо світлої радості й сили, Ласкавої долі, добра і тепла, Щоб ласку Вам слало небесне світило, Здоров’ям наповнила рідна земля! З поваго. – дружина Ганна, діти Галя, Марія, зяті Павло та Степан, мама Гафія, теща Марія, внуки Віталій, Надійка, Володя, Богданчик, Владиславчик, свати та вся велика родина.

№ 79-81 (8512) u

АЛЬМА-МАТЕР

ВАРТО ЗНАТИ (Р)

«НАДІЯ УКРАЇНИ» ЗАПУСКАЄ КАМПАНІЮ «КРЕДИТУЙСЯ ВІДПОВІДАЛЬНО!»

Зустріч випускників – це спогад друзів юності, однодумців, колег, яких об’єднала спільна альма-матер. Минуло 70 років з часу заснування сільськогосподарського технікуму, який розпочав діяльність у Чорткові, потім 25 років працював у Копичинцях, а в 1988 р. був об’єднаний із Заліщицьким радгоспомтехнікумом. З цієї нагоди в Копичинцях відбулася зустріч випускників усіх поколінь, які колись навчались, здобуваючи професію бухгалтера чи економіста в цьому місті. Ініціаторами події стали М.М.Коцупатрий, І.М.Музичка та С.М.Черниш – знані випускники Копичинського технікуму, які не тільки досягли значних професійних висот, але мають активну життєву позицію. Того дня зал Копичинського центру

ський технікум займав особливе місце серед навчальних закладів Тернопільщини. В ньому навчалися тисячі студентів, багато з яких стали його гордістю. Серед них Г.ПЖуравель – проректор ТНЕУ, професор, М.Г.Саєнко та В.А.Дерій – кандидати наук, викладачі ТНЕУ, Т.Левчук – доктор наук, професор Київського університету, П.І.Гайдуцький, колишній міністр сільського господарства, заступник голови Адміністрації Президента України, нині - професор УААН, М.М.Коцупатрий – декан факультету економіки АПК КНЕУ, доктор наук, професор. Багато випускників технікуму стали науковцями, викладачами різних навчальних закладів, займали високі адміністративно-господарські посади. Практично в більшості господарств Тернопільщини

денням закладу дещо погіршилась і демографічна ситуація в місті, яке ніби осиротіло. Копичинський голова висловив сподівання, що в майбутньому, можливо, вдасться відновити роботу хоч якогось навчального закладу подібного гатунку або хоч відділення, факультету чи училища. Він підкреслив, що приїзд на зустріч такої великої кількості людей свідчить про надзвичайно тепле ставлення до міста, в якому проходило становлення майбутніх спеціалістів та громадян України. До речі, активним організатором зустрічі став колектив ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого», який свого часу прийняв у свої стіни, огорнув доброзичливою атмосферою викладачів та студентів Ко-

З 1 по 31жовтня 2016 року «Надія України» оголошує про офіційний початок кампанії «КРЕДИТУЙСЯ ВІДПОВІДАЛЬНО!» – одномісячної освітньої програми, розрахованої на активних та потенційних клієнтів. Кампанія організована під патронатом Мікрофінансового центру – міжнародної організації, яка сприяє впровадженню Міжнародних стандартів захисту клієнтів та фінансової освіти. Кампанія буде проводитись у чотирнадцяти країнах, в тому числі Вірменії, Азербайджані, Боснії та Герцеговині, Болгарії, Грузії, Косово, Киргизстані, Македонії, Молдові, Монголії, Сербії, Румунії, Таджикистані та в Україні. Кампанія «КРЕДИТУЙСЯ ВІДПОВІДАЛЬНО!» представляє низку простих запитань, які клієнти повинні собі поставити перед тим, як брати кредит, щоб впевнитись, що вони беруть на себе безпечний та відповідальний рівень заборгованості. Під час кампанії, яка проходить у жовтні, працівники «Надії України» бу-

культури і дозвілля був заповнений ущент. На зустріч прибули представники більшості років випусків. Тепло, по-родинному пройшла зустріч. З вітальним словом та історичною довідкою виступив директор Заліщицького агроколеджу В.С.Глова, а також колишній директор Копичинського технікуму Я.І.Федорович, голова м.Копичинці П.С.Лосик, колишні викладачі О.К.Підвисоцька та О.С.Гладка. Слово мали випускники, а нині - науковці, викладачі вузів М.М.Коцупатрий та В.А.Дерій, підприємець С.М.Черниш. Звучали щемливі спогади про роки навчання, слова безмежної вдячності викладачам, які не тільки навчили, але й допомогли стати хорошими людьми. А згадувати було що, адже Копичин-

можна було зустріти керівників, головних бухгалтерів, економістів, доля яких тісно пов’язана з Копичинським технікумом, серед них багато відомих заліщан. Випускники у залі під час події з теплотою згадували викладачів, незабутні роки юності, які навчили та здружили. З вдячнісю говорили про своїх вихованців і колишні викладачі технікуму. У виступі голови Копичинців П.С.Лосика, крім теплих спогадів про колектив технікуму, була піднята ще одна проблема, яка характерна для багатьох наших міст чи містечок і має свої наслідки. Павло Степанович відзначив, що технікум був важливим центром не тільки освіти, але й активного мистецького та спортивного життя Копичинців. Доводиться констатувати, що з переве-

пичинського технікуму бухгалтерського обліку. На сцені протягом всього вечора був вокальний ансамбль «Браво». А концертну програму яскраво доповнили виступи художніх колективів Копичинського центру культури і дозвілля. Ведучі вечора - Б.П.Зарівна та І.П.Сагайдак, які працювали в Копичинцях, а нині продовжують навчати студентів в Заліщиках. У фойє розгорнули виставка Заліщицького агроколеджу з представленням книг М.В.Сопилюка та презентацій спеціальностей, по яких проводиться підготовка студентів у Заліщиках. До організації зустрічі долучилося немало активістів та організацій, тому і пройшла подія на високому рівні. Юрій ВІЙТИК, член НСЖУ Світлини автора.

дуть підходити до активних та потенційних клієнтів з широкою інформаційною кампанією, включаючи плакати, листівки та брошури. Ми також організовуватимемо зустрічі з представниками місцевої влади, зі студентами вищих навчальних закладів з метою проведення навчань за проектом «Кредитуйся відповідально!», розповсюджувати інформацію на радіо, в газетах, на різних інтернет порталах та на сторінці у мережі Фейсбук. Нагадуємо: кампанія «КРЕДИТУЙСЯ ВІДПОВІДАЛЬНО!» має на меті навчити активних та потенційних клієнтів мікрофінансових установ брати на себе безпечний та відповідальний рівень заборгованості. Це частина міжнародної освітньої кампанії, підготовленої Мікрофінансовим центром – організацією, яка сприяє впровадженню Міжнародних стандартів захисту клієнтів та фінансової освіти. За більш детальною інформацію звертайтесь, будь ласка, до офісу: м.

Заліщики, 48601, Тернопільська обл., вул. Стефаника, 4 тел.: 0969266867; www.nadezhda.com.ua

видів спорту і є неодноразовими переможцями. Завдяки дирекції школи, а особливо Олександрі Дмитрівні Войчишин гімназія є однією із кращих шкіл України, є учасником різноманітних проектів та програм. І ось нещодавно, 7-12 вересня, баскетбольна команда дівчат «Фаворит» в складі: Діана Хандій, Ірина Савчак, Олена Бачинська, Роксолана Будник, Софія Українець, Віталіна Безушко, Ірина Дроздінська, Галина Золота були учасниками міжнародного турніру з баскетболу, що проходив у Польщі. Вчителям фізичного культури Борису Володимировичу Безушко та Світлані Василівні Стасюк довелося прикласти чимало зусиль, щоб дівчата могли достойно виступити на даних змаганнях. Нашу команду тепло зустріли наші сусіди-поляки. Вони обмінялися подарунками, сувенірами. Діти знайшли нових друзів, побували на екскурсіях. Командна гра

здружила учасників, кожен знав своє завдання. Діти отримали багато позитивних вражень і наснагу до тренувань, участі у наступних змаганнях і досягнення нових перемог. Кожен учасник від господарів змаганьспортивного клубу «Orlik» отримав у подарунок іменну футболку, особисту медаль та командний кубок. Баскетбольна команда дівчат та їхні батьки щиро вдячні дирекції школи, вчителям фізичного культури, а особливо директору гімназії за організацію та велику працю, яка дала змогу дітям взяти участь у цьому турнірі. Адже щоб здійснити поїздку довелося подолати чимало різних перешкод. Завдяки саме Олександрі Дмитрівні, її впевненості і професіоналізму, наполегливості і оптимізму, здійснилася ще одна мрія юних гімназистів. Баскетбольна команда дівчат «Фаворит»

ДОВІДКА: Мікрофінансовий центр - це організація, заснована в 1997 р., що має 105 учасників, до яких належать мікрофінансові установи, інвестори та підтримуючі організації, що працюють у сфері мікрофінансування. МФЦ організовує тренінги, консультації, налагоджує зв’язки та дослідження для своїх учасників задля розвитку мікрофінансових послуг в Європі та Центральній Азії. МФЦ сприяє впровадженню міжнародних стандартів захисту клієнтів та фінансової освіти. ( W W W. m f c . o r g . p l / wiseborrowing)

СПОРТ

Заліщицька гімназія є другою домівкою для більшості учнів. Тут працюють такі чудові , добрі і чуйні вчителі , які здатні знайти підхід до кожного учня . На уроках, виховних заходах вони вкладають частину своєї душі в дітей, розвиваючи в гімназистів приховані таланти. Дирекція гімназії та педагогічний колектив створюють найсучасніші умови для навчання дітей. У класах є проектори, ноутбуки, мультимедійні дошки. Усе це дає змогу отримати учням якісні знання. Вихованці гімназії беруть участь у міжнародних конкурсах. А деякі навчаються у США. Велику увагу в гімназії приділяють фізичному вихованню дітей. Саме заняття спортом допомагає бути у хорошій фізичній формі, створює чудовий настрій. а крім того виховується характер та сила волі. Гімназисти беруть участь у змаганнях з різних

№ 79-81 (8512)

6 u

АКТУАЛЬНА ТЕМА

МЕДИЦИНА

країнська медицина, основна галузь охорони здоров`я, за усі роки незалежного існування пройнялася не лише здобутками, але й гірким досвідом. Затребувана на ринку праці, вона, на тлі європейськості, досі залишається малопрезентабельною щодо матеріальнотехнічного забезпечення. Та, усе ж, і єдиною – що, попри огріхи державного фінансування, місійно й професіонально забезпечує здоров`я нації…

У цьому газовому господарстві працює 60 фахівців, які обслуговують 13356 абонентів природного палива, 918 користувачів зрідженого газу, а також 260 комунальних і 3 побутових об’єкти. Послуги населенню надають чотири служби: аварійновідновлювальна (чергує цілодобово); підземних проводів (780 км газопроводів під землею) і газорозпридільних станцій; внутрішньобудинкова (ремонт газового обладнання домів, газопобутових об’єктів) та

служба обліку газу (контроль використання блакитного палива абонентами). Організовує роботу Заліщицької дільниці Борщівського УЕГГ ПАТ «Тернопільгаз» начальник Я.І.Опалко. Головним інженером структури є В.П.Борківський. Розпочинав свою трудову стежину Василь Петрович із будівництва комплексних газових станцій на півночі Росії. У Заліщицькому газовому господарстві зарекомендував себе як слюсар, а вже 22 роки працює головним інженером. Втішає спеціаліста те, що за цей час вдалося оновити газове обладнання, що значно полегшує роботу працівникам організації: «Замінили 8 газорегуляторних пунктів на нові закордонні. Вони значно економніші, трапляється менше пропусків газу. Сучасні системи диспетчеризації ГРП встановлені в Нагірянах, Товстому, Синькові і Заліщиках, на Сонячному масиві. Ми контролюємо ці станції завдяки комп’ютерній програмі, навіть знаємо, коли заходить працівник на пункт. Таке обладнання

приємно обслуговувати, розповідає головний інженер. - Крім того, для споживачів зрідженого газу, а такі є лише у двох селах нашого району: Винятинцях і Голіградах, надаємо 918 газобалонних установки, коштує одна 290 грн.». Однією з проблем, яка спостерігається сьогодні, як зауважує головний інженер Василь Борківський, це плинність кадрів: «Крім того, каже Василь Петрович, - у місті є 66 багатоповерхових будинків, і лише 29 з них створили ОСББ. Мешканці їх об’єднуються, бо усвідомлю-

ють свою відповідальність за обслуговування будівлі. Вони стежать за порядком як біля дому, так і всередині, йдеться про горища, підвали і димові канали, які в деяких розвалюються, але їх перевіряють наші фахівці. У нас працюють добросовісні спеціалісти, серед таких: І.В.Сахович із Товстого, В.Я.Матіюк (його батько 38 років робив у газовій установі був шофером, а син - майстром), серед слюсарів: О.І.Михайлюк, В.О.Гавчук, один із кращих по обслуговуванні ГРП О.Я.Базюк». Кожен слюсар закріплений за певною ділянкою: обслуговує 500-600 абонентів, 5-6 ГРП, майже 20 побутових об’єктів. Працівники газового господарства ремонтують газове устаткування відповідно до заяв клієнтів, ця послуга платна. Намагаються сумлінно виконувати свої обов’язки, адже кожен розуміє небезпеку, яку несе для довкілля, а тим більше для людського життя, аварійна ситуація під час збою в роботі газового обладнання (проривів чи витоків блакитного палива). П’ять років стежить за

належним функціонуванням шкафних газорегуляторних пунктів слюсар О.Я.Базюк. Робота йому подобається. Чоловік вдосконалює свої знання і вміння, вивчаючи будову старого та сучасного газового устаткування. Щороку між працівниками газових господарств області відбуваються змагання. Олег Ярославович брав участь у кущових серед слюсарів, де виборов першість. «Конкурс проходив у два етапи, - розповів Олег Базюк, - спочатку теоретичні завдання, а другий - прак-

тична частина, яка відбувалася на регуляторних пунктах, де виконував поставлену задачу». У свій час учасником його був також слюсар із 16-річним стажем О.І.Михайлюк, після першого місця в кущових змаганнях він здобув четверте місце на обласних. Обслуговує Олег Іванович житлові будинки, перевіряє димові канали, газове обладнання. У цьому колективі шанують досвідчених колег та опікуються фахівцямипочатківцями: «Колектив у нас дружний, - розповів О.І.Михайлюк, - якщо приходять молоді спеціалісти намагаємося у всьому їм допомогти, ділимося знаннями. Працювати цікаво, бо оновлюється газове устаткування, нові конвектори, котли та інше. Ми допомагаємо один одному, бо поіншому бути не може». Вдячні слюсарі своїм наставникам, які на початку їхньої професійної стежини подали міцну руку підтримки: для О.Я.Базюка - це М.В.Олійник та В.М.Матіюк, О.І.Михайлюка – Я.П.Склярчук та Р.П.Сень. Кожен із працівників Заліщицької дільниці Борщівського УЕГГ ПАТ «Тернопільгаз» виконує професійні обов’язки відповідально, бо розуміє, що злагоджена робота – запорука успіху загальної справи. Іванна СТРУБІЦЬКА На світлинах Ігоря ІВАНСЬКОГО: робочі моменти обговорюють головний інженер Василь Борківський, майстер аварійно-рятувальної служби Віктор Горин та слюсар Роман Сень; шкафний газорегуляторний пункт оглядають Олег Базюк та Олег Михайлюк.

ВАРТО ЗНАТИ ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ!

Батьки Мартима Серги із Заліщиків – Оксана Ігорівна та Роман Васильович – звертаються до всіх жителів Заліщицького району з проханням підтримати і допомогти фінансово у лікуванні їхнього шестирічного синочка. Мартим хворіє з народження (діагноз – аутизм). Увесь цей час батьки та рідні хлопчика всіма силами намагаються допомогти своїй дитині: неодноразово лікувалися і продовжують лікування у Харківському медично-генетичному спеціалізованому центрі. Лікування та діагностика дороговартісні. Прохання до усіх небайдужих проявити милосердя і перерахувати кошти на картковий рахунок 5168 7572 4357 2015 «Приватбанку» на прізвище Серга Роман Васильович.

Товстенськ а районна комунальна лікарня своє функціонування розпочала

ще в 1939-му як один із шпитальських осередків Заліщанщини. Тепер, в 2016-му, з упевненістю заявляє, що усі етапи свого оновлення проходить успішно. І на сьогодні виконує важливу місію збереження людського життя. Про те, як живе і чого сподівається медичний заклад, розповів головний

середньо потребує медичний заклад, однак треба дивитись правді у вічі: чи в Міністерстві охорони здоров`я України і в мене, в установі, через призму районної ради будуть на це кошти? І говорити про те, що першочергово потребуємо мамографа, цифрового флюорографа, апарата комп`ютерної томо-

лікар Степан Васильович Болібрух. «На сьогодні в лікарні розгорнуто 75 стаціонарних ліжок і поліклінічне відділення на 150 відвідувань у зміну. За останні 8 місяців проліковано і виписано додому майже 1740 хворих. У лікарні функціонують такі підрозділи: приймальнодіагностичне відділення невідкладної екстреної допомоги, терапевтичне відділення з ліжками відновлювального лікування на 40 місць, неврологічне відділення з 20-ма ліжками, педіатричне відділення на 15 ліжок. Продовжує свою роботу й поліклінічне відділення, в якому за 8 місяців станом на 1 вересня цього року прийнято 44 тис. 915 відвідувачів», – подає офіційні дані лікар-хірург. Пройшовши усі щаблі керівництва, медичний працівник з більш, ніж 30тилітнім досвідом роботи, усе ж реалістично оцінює ситуацію: – Бюджет, в порівнянні з минулим роком, набагато менший. На фінансування лікарні на цей рік виділено 4 млн. 971 тис. 400 грн. (375тис.764 грн. на місяць) разом на заробітну плату, нарахування, податки, забезпечення функціональності лікарні (матеріальнотехнічна допомога, придбання медикаментів для надання невідкладної медичної допомоги, харчування хворих). Я міг би назвати дуже багато речей, котрих безпо-

графії, магнітно-резонансної томографії, на жаль, залишається лише мрією. Інше питання: чи дозволяє апаратура, що наявна тепер, проводити лікувально-діагностичний процес? – Відверто заявляю: так, дозволяє», – зізнається співрозмовник. Справді, в умовах стаціонарного чи денного лікування, кожному хворому оптимальне діагностування цілком забезпечено. У стінах медзакладу, за словами С.В.Болібруха, повністю функціонує рентгенологічне обстеження (усі види). Особливо відзначається рентгенологічне обстеження ротової порожнини. Успішно обслуговують хворих за допомогою ультразвукової діагностики. На рівень першості вийшла й служба функціональної діагностики – електрокардіографія, велоергометрія, фіброгастродуоденоскопія, що дозволяє якісно обстежити шлунок, двянадцятипалу кишку. У складі лікарні окремим підрозділом функціонує відділення водолікування, методи озокеритотерапії, масажотерапія, лікувальна фізкультура. Усе – для зміцнення і лікування вертебрологічної патології з усілякими редикулярними симптомами, захворюваннями опорнорухового апарату, судин і суглобів людини. Цю процедуру виконують як на базі водолікувального відділення, так і в окремих відділенях. Виправдані часом залишаються й лабараторні

дослідження: клінічне, біохімічне. Попри те, що в зоні о б с л у г о в у в а н н я Товстенської лікарні 18 тис. 250 жителів, керівництво не зупиняється на досягнутому. Уже цьогоріч встановлено зв`язки із посольством Японії, котре, ймовірно, забезпечить медзаклад новими технологіями. Один із напрямків реформування медичної галузі – створення Інституту сімейної медицини по всій Україні. «Якщо до того часу в поліклінічному відділенні працювали лікарі-терапевти, то тепер створена окрема юридична структура – Центр первинної медико-санітарної допомоги. Його очолює лікар В.М.Романюк. А представники даної структури, сімейні лікарі загальної практики, виконують свою роботу на базі і нашого поліклінічного відділення (денний стаціонар), де вони госпіталізують хворих (є молодший, середній персонал), проводять лікувальний процес, інфузійну терапію (крапельниці, уколи), фізіотерапію – водолікування та ін.», – інформує Степан Васильович. Як і в кожному населеному районі не обходиться без хворих на діабет, що є сумною картиною в Україні, це зумовлює усі медичні установи бути пильними до осіб, що потребують особливого догляду. У Товстенській районній комунальній лікарні, зважаючи на відсутність посади лікаря-ендокринолога, хворих на діабет діагностують та госпіталізують у реанімаційне відділення лікарі-терапевти уже за безпосередніми рекомендаціями районного лікаряендокринолога. Власне, приймально-діагностичне відділення невідкладної екстреної допомоги є серцевиною медичного закладу. Свою діяльність там проводить лікар, реаніматолог-анестезіолог, працює цілодобовий медсестринський пост. Усі хворі, стан яких оцінено як важкий чи середнього степеня, госпіталізуються туди. Мета такого процесу – надати інтенсивну медичну допомогу, діагностувати й покращити стан здоров`я пацієнта, перенаправити його опісля в інші відділення для продовження лікування. Питання фізично-психологічної реабілітації, що гостро постали на порядку денному, актуальні й також можливі до виконання у стінах даного закладу. «Для тих воїнів, які виборюють свободу, ми обов’язково можемо надати палати відновлювального характеру», – мовив С.В.Болібрух. Він, як і багато інших медпрацівників, працюють пліч-о-пліч заради майбутнього медицини, нації… Надія САСАНЧИН

№ 79-81 (8512) u

ЗАХИСНИКИ УКРАЇНИ

ійна. Просто слово. П`ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує воно: біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть, любов… Історія, про яку піде мова, теж просотана порохом, освячена братерською любов’ю, скріплена силою духу й невичерпною життєвою енергією. Ця історія присвячена українському воїну Валентину Моничу, уродженцю с.Добрівляни. Хто особисто знайомий із цим чоловіком, підтвердить, що всі перелічені риси гармонійно поєднуються в його характері. Наше знайомство з Валентином відбулося завдяки його молодшому брату. Назарій Монич – учасник АТО, після повернення додому сумлінно виконує обов’язки члена виконавчого комітету міської ради. Якось я запропонувала йому розповісти читачам газети «Колос» свою історію війни, та він відмовився, посилаючись на те, що минулого року вже було опубліковано інтерв’ю за його участю. Проте порадив мені поспілкуватися зі своїм старшим братом, історія якого не менш цікава й героїчна. Валентин старший за брата на десять років, зараз йому – 38, працює вчителем фізичної культури в спеціалізованій школі ІІІІ ст. імені О.Маковея м.Заліщики. Своєрідним прологом у його історії служить Майдан. Тієї зими хлопець їхав до Києва не лише для того, щоб разом з тисячами українців стояти незламною стіною проти ворога. Він та ще кілька заліщан прибули, щоб записатися добровольцями в ряди національної гвардії. Тоді вони твердо вирішили, що так швидко додому не повернуться, адже Україна в небезпеці й потребує їхньої допомоги. Валентин пригадує, як разом із заліщанином Ігорем Рудкою тримав оборону біля Верховної Ради України, там зустріли Андрія Парубія, що був керівником загонів самооборони Майдану та фактичним комендантом й очільником наметового містечка.«Ми розповіли Андрієві, що маємо намір стати добровольцями

припала до вподоби керівництву», - зізнається чоловік. У Валентина прекрасне почуття гумору, тож він із неабияким натхненням розповідає історії із солдатського життя, а своїх друзів жартома називає «некерованими аватарами». Усі, хто був у їхній роті, практично не мали за плечима військового досвіду, зате у них було велике почуття обов’язку, і на цих людей завжди можна було покластися. Відрадно, що штатний підрозділ Валентина повернувся додому в повному складі, без втрат. «Коли ми приїхали в зону бойових дій, не мали жодного тепловізора й нічного бінокля. Щоночі були змушені прислухатися до всіх звуків,

національної гвардії. За кілька хвилин прибула машина, яка нас доправила в Нові Петрівці (Київська область). Тут формувався перший батальйон імені генерала Сергія Кульчицького», – розповідає Валентин. У Нових Петрівцях майбутні нацгвардійці вивчали основи рукопашного і тактику вуличного бою, вчилися діяти у складі відділення, пройшли вогневу підготовку та практичні стрільби з автоматів, кулеметів, снайперських гвинтівок, кидали наступальні та оборонні гранати. Валентин із друзями проходили вишкіл 45 днів, потім повернулися додому чекати першого сигналу, коли треба буде ступати в бій. У цей час Назар проходив

службу за контрактом, його направили в зону АТО. Дізнавшись про це, Валентин, довго не думаючи,

попрямував у сільську раду за своєю повісткою. Там його ще намагалися відмовити від цього рішення, та чоловік був незламний і домігся свого. Батьки відпустили обох синів на війну. По-іншому й бути не могло, адже в сім’ї Моничів знають про героїзм не з книжок. Дід Валентина в 20 років повернувся з Другої світової війни, отримав поранення в бою під Кенігсбергом. Коли вийшов з госпіталю, його засудили на довгих 10 років, ув’язнення відбував на Колимі й у Магадані. А потім діда реабілітували, вручили ключі від квартири, подарували машину марки «Запоро-

жець», що називається – компенсували 10 років життя. У роки незалежності брати дізналися, що їхній дядько (брат бабусі) служив у дивізії СС «Галичина». За часів Радянського Союзу цей факт зберігали в таємниці, щоб не накликати біду. Тож не дивно, що Валентин і Назар з таким прагненням виступили на захист Батьківщини, у них були гідні приклади для наслідування. «10 лютого 2014 року я був направлений у військову частину ВолодимираВолинського, яка базувалася тоді на Рівненському полігоні, – продовжив розповідь наш герой. – Як тільки потрапив у частину, одразу написав рапорт про те, що хочу служити разом із братом. Назар у той час перебував у Луганському аеропорті. Я поїхав спеціально в Чернівці, взяв із його частини відношення, яке підписали командири роти й батальйону, та командир бригади поставив відмітку «недоцільно», і мене тоді не перевели. Потім брат отримав контузію, потрапив у госпіталь. Так само собою зникла причина далі клопотати про переведення. Спочатку був у першому батальйоні, потім нас перевели в третій, який на той час лише починав формуватися. Ми довгий час чекали на техніку, виконували буденні солдатські справи. Одним словом, нас чомусь півроку «маринували» на тому полігоні,» – приправляє жартами свою розповідь Валентин. У зону бойових дій їхній батальйон прибув у жовтні.

30 вересня вій ювілей відзначає дорога дружина, турботлива матуся та бабуся, чудова господиня Надія Євгенівна КУРІЄЦЬ із села Городок. Від усієї душі зичимо шановній іменинниці міцного здоров’я, безмежного людського щастя, сімейного добробуту, родинного затишку та Божої благодаті на многії літа. Кружляє листя у танку осіннім, Дерева, наче в полум'ї, горять. В цей день зібрались Ваші друзі й рідні Із Вашим святом щиро привітать. Бажаю Вам, щоб доля дарувала В осіннім сонці весняне тепло, Щоб Ваша молода душа співала, А для печалі місця не було. Хай серце Ваше завжди щедрим буде І широко відкритим для людей, Хай молодеча сила сповнить груди, Додасть наснаги і нових ідей. Бажаю Вам, щоб кожне починання Було успішно втілене в життя, Нехай людська повага і визнання крокують поруч з Вами в майбуття. Любові Вам і злагоди в родині, не знати горя, смутку і біди, Хай прибуває щедро Вам щоднини із сонця й вітру, із роси й води. З повагою чоловік Мирослав, син Роман, невістка Галина, дочка Оксана, зять Олександр, онуки Сашко та Ромчик.

Перша зупинка була поблизу Красногорівки (Донецька область), через три тижні бійців перевели на північносхідну околицю Мар’янки. Наш герой відзначає, що в цьому пункті залишалося досить багато цивільного населення. Це трохи ускладнювало завдання військових, які старалися діяти, не наражаючи людей на небезпеку. «Люди нам зустрічалися різні: дехто збирав інформацію про нас і передав ворогу, дехто нам повідомляв новини. Якось попросили одну жінку написати список всіх людей, що залишилися в селі. Звичайно, це було потрібно не для розвідки. У нас залишалося багато харчів, постійно довозили м'ясо й консерви, тож ми вирішили ділитися ними з населенням», – чоловік жартує, що все в них було, тільки кухаря не було. Валентин на той час отримав звання головного сержанта роти й мав у розпорядженні майже 150 чоловік. Він із гумором розповідає про свої «кар’єрні щаблі», якщо їх можна так назвати за умов війни. Починав з механіка-водія, потім – командир відділення, стрілець, сержант взводу й головний сержант. «Через такі нюанси, що по нас стріляють, а нам дають команду не стріляти, а тільки спостерігати, я не витримав і склав свої повноваження. Не сперечаюся, характер у мене важкий, але люблю щоб було по справедливості. Був ще такий випадок: по рації нам повідомили, що неподалік працює снайпер, обстрілює одразу 3 пости. Наші хлопці навіть не мали можливості вийти зі схованки. От ми вночі й навідалися на те місце, трохи зробили переполох. (авт. – посміхається) У результаті 2 снайпери були знищені. А мене вранці викликали в штаб. Бо наша самодіяльність не дуже

стріляли на кожний шурхіт. Потім волонтери з ГО «Самооборона Заліщицького району» привезли мені тепловізор. Це були наші нічні очі, адже пристрій дозволяв розрізнити, чи до нас наближається тварина або людина. Я щиро вдячний Ярославові Гринишину, Ігореві Федірку та всім іншим хлопцям, які нас часто навідували, привозили продукти, ліки, навіть бронежилети. Перед поверненням додому я передав «Новою поштою» тепловізор, бінокль і бронежилет нашій самообороні назад. Мені це вже було не потрібне, а комусь ще могло згодитися». На обличчі у Валентина є кілька шрамів. Я запитала, за яких обставин чоловік отримав поранення. «Те, що ви бачите – сліди від гранати, яка зірвалася за півметра від мене. Це була моя перша контузія, але з другою пов’язана цікавіша історія, тож я краще розповім про неї. 8 лютого я пройшов ротацію, о 18 год збирався вирушити додому. Але годиною раніше в нас розпочався бій. І я подумав, що наостанок ще трохи постріляю. А далі потрапив під обстріл, прикривав гранатометний розрахунок. У шкіру трохи позабивалося осколків, та я себе ще досить добре почував. Напевно, адреналін у венах зашкалював. Додому їхав трохи подряпаний, але на війні з ким не буває? Наступного дня з Добрівлян мене забрала «швидка допомога». Виявилося, що під час бою я переніс інфаркт. Це підтвердилося під час обстеження в Чернівцях, лікарі ще виявили в моїй руці тромб. Відтоді вже минуло півроку, як я змінюю лікарні на госпіталі. З армії мене звільнили в червні цього року. Тепер я – непридатний до служби», – підсумовує чоловік.

Наприкінці розмови я запитала в нашого героя, що він думає про перебіг цієї війни. Валентин прокоментував так: «Якби була команда просуватися вперед, ми давно б уже були під кордоном з Росією. Та відколи я знаходився у Мар’янці, наші загони весь час залишалися на тих позиціях. І зараз, наскільки мені відомо, ситуація не змінилася. Війна завжди була вигідним бізнесом. Багато хто знаходить можливість навіть наживатися на війні. Звучить сумно, та хтось віддає життя, а хтось примножуєстатки. Мінські угоди нічого не варті. Від них Путіну ні холодно, ні жарко. Ми ж стоїмо на місці». У Валентина Монича багато з питань, відповіді на які хотіли б почути, мабуть, мільйони українців: «Чому українські танки «Оплот» – одні з найсильніших у світі, постачають за кордон? Так, я розумію, що в заводу договір, але ж в Україні – війна… Чому ми вже два роки називаємо цю війну антитерористичною операцією? Яке це АТО? Де ви бачили там терористів? Зараз з нами воює російська армія. Ми щодня чуємо новини: один загинув, двоє, троє... Нам інколи здається, що це досить оптимістичні новини, мінімальні втрати. Але ж ми говоримо про людські життя… Найстрашніше, коли звикаєш до смерті. Звичайно, на війні неможливо без жертв. Та маємо розуміти, що є лише два варіанти розвитку подій: або ми йдемо вперед, або зав’язнемо в цій війні. Для себе я розумію, що назад вороття немає. Ми втратили багатьох побратимів. Загинули Олег Гулько, Орест Квач, Станіслав Лаврик та інші… Я колись був тренером Ореста з рукопашного бою. З Олегом ми разом стояли на вул.Інститутській під час Майдану. Ми не маємо права їх зрадити. Неприємно, коли чую думки, що там, на сході, немає за що воювати. Українці масово виїжджають в країни Європи, намагаються якось ухилятися від повісток. Але в один прекрасний момент вони можуть повернутися з-за кордону, а країни вже не буде… Що стосується наших державних керманичів, їм би не завадило прочитати відомий вислів: «Якщо ви не хочете годувати свою армію, доведеться годувати чужу». Тож дайте Українській армії харчі, боєприпаси і дозвольте їй іти вперед!» Мар’яна ПАЛАГНЮК-САРАНЧУК, член НСЖУ

Прийміть найщиріші вітання з нагоди професійного свята – Дня працівників освіти. Вихователь, учитель, наставник, викладач – ви супроводжуєте молодь упродовж найважливішого періоду життя – часу становлення як особистості, як громадянина. Засіваючи юні чисті душі зернами науки, мудрості, патріотизму, ви плекаєте і виховуєте майбутнє України. Вам вірять, до вас прислухаються, з вас беруть приклад, бо ви гідно й чесно виконуєте свій професійний обов’язок, вчите юнь пізнавати нове, освоювати нові професії і пам’ятати про те, якого ми роду, докладаєте зусиль задля утвердження молодих людей в ім’я багатої України. Нехай Господь обдаровує вас терпінням, здоров’ям, добром, а учнів наших – міцними знаннями, твердими переконаннями та високими досягненнями в житті. Віктор СТОЯК, директор Заліщицького вищого училища, Наталія ДЕЙКАЛО, голова профспілки

№ 79-81 (8512)

8 u

НА НИВІ ФАХОВОЇ ОСВІТИ

Багато хто з садівників пробує вирощувати яблука в кімнаті. Проте такі спроби частіше закінчуються невдачею, надто під час вирощування взимку й аматор, зневірившись, залишає такі спроби. Чим же пояснити невдачі? На мою думку, основною причиною є вибір сорту. Адже більшість аматорів для вирощування в приміщенні використовують будь-який сорт, точніше сорт, який сподобався в саду, не враховуючи його пристосованості до кімнатних умов. А кожний сорт

характеризується певними морфологічними ознаками і біологічними особливостями. На звичайному плодовому дереві багато листя, бічних пагонів, але дуже мало квіток, та й ті здебільшого опадають, навіть не розкрившись. Для вирощування яблук у кімнаті слід брати саджанці на низькорослих підщепах (карликах). Не менш важливою умовою успішного вирощування яблук у приміщенні є земля. Не слід використовувати важку глинисту землю. Найбільш придатним буде перегній (5-7см), шар землі

з городу. До такої землі бажано додавати третину добре перепрілого перегною. Вирощувати необхідно по одній рослині у вазоні місткістю не менше 10 л. Цю технологію вирощування ми випробували в лабораторії «Технології вирощування плодів», проводили зі студентами спостереження протягом трьох років. Пройшли всі етапи: посадка дерева, формування крони, одержання генеративних бруньок, квітів, зав'язі, плодів. На сьогодні прикрашає, яблуня лабораторію своїми плодами літнього сорту

«В ріднім краї і серце співає-одна Україна - і двох не буває!» - під таким гаслом у рамках заходів, приурочених 25-річниці Незалежності України у ВПНУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого», проходило дійство. Барвиста гірлянда з чорнобривців, айстр, жоржини, калини прикрасила центральний вхід навчального закладу. Студенти 42, 13, 22 груп в національних костюмах, під легкі акорди музики, дарували викладачам та всім працівникам коледжу пам’ятні емблеми із символікою України. Кожен був активним учасником свята. Зайшовши у фойє навчального корпусу, студенти та викладачі мали змогу побачити різноманітні квіткові композиції, в яких любов до нашої неньки України, до великого Каменяра - І.Франка, любові до своєї професії, яку обрали, любові до рідного краю, до матері, до Батьківщини. Журі оцінювало роботи в таких номінаціях: тематичність композицій і оригіналь-

ність задуму, творчий підхід та естетичність оформлення Тут свої таланти проявили студенти: 11, 12, 13, 14, 15, 16,17, 21-ЕК, 22, 23, 24-БФ, 25, 26, 31-ЕК, 33 групи, а із 42, 22 та 13 прикрасили фойє коледжу різнобарвними рушниками та жовто-блакитними кульками. Випускники коледжу: 41, 42, 43-КФ, 34-БФ, 35, 36-ЕК підготували дві корзини квітів, які чарували всіх, хто заходив у навчальний корпус. Протягом дня чудовий настрій підтримували українські народні пісні, бо квіти, як і музика, надихають на творчість, милують і зігрівають душу, роблять нас добрішими, Оригінальністю, влучністю, тематичністю дивували присутніх квіткові композиції підготовлені студентами 12, 13, 15, 26-ЕК груп. Тематично вдалими вони були у 12, 13, 14, 15, 16, 17, 22, 23, 24, 25, 31-ЕК, 33 груп. 160-річчю І.Я.Франка присвятили свої квіткові композиції майже всі групи-учасники свята та найбільш оригінальними були творіння

студентів: 11 , 12, 13 , 15 , 17, 21 – ЕК , 24-БФ, 26- ЕК, 36 груп. Традиційне свято ще раз підтвердило істину про те, що квіти – це символ краси людини. Без них немислиме життя жодної української родини: вони палахкотять біля вікон наших осель животрепетним вогнем мальви, буяють різнобарв'ям нагідки, троянди, дзвіночки, айстри. Організатори свята вдячні студпарламенту коледжу, в особі Олега Качора - ст. 42 групи - за підготовку даного заходу, студентам 15, 16, 13, 22, 21-ЕК, 11, 17, 26-ЕК - за пунктуальність і дисциплінованість у підготовці композицій. Любов СОПІВНИК, викладач екологобіологічних дисциплін ВПНУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого», організатор свята Світлина Юрія ВІЙТИКА.

«Паперовка». Студенти 42 групи - майбутні випускники коледжу, ще з попередніх курсів спілкуються з природою, пізнають особливості ЖИТІЯ рослин, закохуються в природу, привчаються поважати працю садівника.

Стефанія ГРИЦИШИН, викладач-методист Заліщицького аграрного коледжу На фото: майбутні агрономи разом із автором цих рядків у лабораторії

ВІДПОЧИНОК - 2016

27 вересня всесвітній день туризму, свято, яке стосується кожного,хтохоч раз відчув себе мандрівником, вибравшись із щоденної буденності на берег річки, у ліс, у поле або в інші місця, якими так багатий наш край. Туристична галузь - одна з молодих та перспективних галузей. В недалекому майбутньому буде важливим чинником розвитку економіки і соціальної сфери в районі. Наше Заліщицьке туристичне бюро вже багато років поспіль рекламує наш край, особливо Дністровський каньйон, організовуючи прес-тури для ЗМІ, беремо участь у семінарах, виставках, ведемо активну діяльність у мережі та запрошуємо до себе туристів з усієї України організовуючи їхній відпочинок. Зацікавити людей і спрямувати туристичні потоки через Заліщики – над цим працюємо повсякчас. Розвиток туризму автоматично сприяє та стимулює розвиток споживчого ринку, будівництва, торгівлі, виготовлення товарів народного вжитку, сувенірів. Наш район відзначається перспективністю розвитку туристичної галузі, оскільки природні та архітектурні пам’ятки захоплюють своїм різноманіттям гостей. Нашою перевагою є вигідне географічне розташування, більша частина району знаходиться на берегах чудової річки Дністер, яка з

кожним роком все більше і більше приваблює туристів, які полюбляють активний відпочинок, сплави річкою. Заліщицьке туристичне бюро приділяє багато уваги даному напрямкові туризму. Є першим в районі та не поступається обласним спортивно-туристичним клубам та фірмам, які займаються сплавами, як видом активного відпочинку. Адже сплав на катамарані – особливий вид туризму, який дозволяє за короткий час осягнути велику територію, охопити чимало цікавих об’єктів, намилуватись різноманітними краєвидами, на які так багатий Дністровський каньйон і під силу кожному. Ми організовуємо відпочинок не тільки для гостей міста, але й бажаючих жителів району. Пропонуємо екскурсійні тури учням, студентам, трудовим колективам цікавими куточками України: природними пам’ятками, релігійними святинями. Наші тури є ефективними, оскільки в їх процесі відбувається не лише збагачення учнів теоретичними знаннями та практичними навичками, а й виховання в них волі, товариськості, любові до рідного краю, його природного багатства та історико-культурної спадщини. Віктор КУЧЕР, директор РКП «Заліщицьке туристичне бюро»

Свій козацький 60-літній ювілей відзначає в ці дні шанований нами сват, чудова людина, гарний сім’янин із Нагірян Богдан Федорович ДРОЗД. Сьогодні, користуючись щасливою нагодою, сердечно вітаємо Вас з народинами, згадуючи лише добрим словом, як справедливу, працелюбну і чесну людину, за те, що творите добро для своєї родини, для своїх діточок. Нехай Вашу життєву стежину завжди супроводжує яскраве сонце чудового настрою, зустрічаються тільки надійні друзі. А Господь хай кріпить міцним здоров’ям і впевненістю в тому, що безцінні скарби Вашого ґаздівського досвіду, життєвої мудрості завжди будуть потрібні всім, хто Вас знає, з ким Ви пліч-о-пліч ділите свої надії, радощі, тривоги. З роси і з води, дорогий наш Богдане Федоровичу. І нехай за всі Ваші старання воздасться Вам сторицею. З повагою – свати із Заліщиків і вся родина

ВАРТО ЗНАТИ

КОНСУЛ США ОБГОВОРЮВАТИМЕ ПИТАННЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЙНИХ ВІЗ (ГРІН-КАРД) ТА ПРОБЛЕМИ ВІЗОВОГО ШАХРАЙСТВА

Віце-консул Сполучених Штатів Америки Валері Рід відвідає Заліщики та виступить із презентацією про диверсифікаційні візи та проблеми візового шахрайства. Зустріч з усіма зацікавленими відбудеться 4 жовтня 2016 року в Центральній бібліотеці м.Заліщики за адресою: вул. С. Бандери 66, початок о 15:00. У ході презентації пані Рід пояснить процес отримання диверсифікаційних віз США. Вона зупиниться на основних етапах процесу та пояснить що потрібно зробити, щоб процес отримання візи був чітким, прозорим, без необхідності сплати додаткових коштів. Пані Рід також розповість про проблему візового шахрайства, про агенції, які пропонують послуги у проходженні процесу отримання віз США, а також так звану «допомогу» у виграші Грін Карти. Пані Рід також матиме змогу відповісти на інші питання, пов’язані з існуючими процедурами отримання диверсифікаційних віз США.

№ 79-81 (8512) u ПОСТАТІ 29 вересня минуло 150 років з дня народження Михайла Сергійовича Грушевського – видатного історика, літературознавця, письменника, публіциста, громадського і державного діяча. На сторінках його історичних праць, на яких сформувалося не одне покоління українців і котрі отримали світове визнання, знайшла своє відображення й давня історія нашого краю. Пропонуємо увазі читачів декілька історичних нарисів під загальною назвою «Заліщанщина в історичних працях Михайла Сергійовича Грушевського» ч.1. Заліщанщина на сторінках «Історії України-Руси» М.С. Грушевського Фундаментальна 10-томна монографія Михайла Сергійовича Грушевського під назвою «Історія УкраїниРуси» стала головною працею його життя і найбільшим надбанням української історичної науки. Ця праця міс-

тить виклад історії України від найдавніших часів до другої половини 17 століття. Над книгою історик працював з перервами протягом 1895-1933 років. Перший том "Історії України-Руси" побачив світ у 1898 році. В основу цієї праці була покладена розроблена автором історична схема самостійного розвитку українського народу від найдавніших часів, що аргументовано спростовувало прийняту російською історіографією концепцію про єдину загальноросійську народністьколиску. Послідовники Грушевського назвуть його "Історію України-Руси" метрикою українського народу, поставивши в один ряд з Шевченковим "Кобзарем". Наукова концепція Грушевського історика про етнічну соборність України стала національним ідеалом Грушевського політика. Хоч М.С. Грушевський формально не був репресований радянською владою, практично до 1991 року його твори не перевидавались; вилучались з бібліотек і знищувались; за зберігання чи поширення його праць людей заарештовували, а ім’я М.С.Грушевського всіляко замовчувалось чи паплюжилося тавром “український буржуазний націоналіст” та “фальсифікатор історії України”. Тільки в незалежній Україні стало можливим об’єктивне висвітлення постаті Михайла Сергійовича Грушевського та поцінування його внеску в українську науку і державність, видання його творів і вшанування його пам’яті. Одним з перших видань історика, що стало надбанням широкого кола читачів і фахівців, стало перевидання в 1991-1998 роках багатотомної «Історії України-Руси» (М. Грушевський. Історія України-Руси в одинадцяти томах, дванадцяти книгах. Репринтне видання. - Київ «Наукова думка».-1991-1998 рр.). Тож гортаючи томи цього видання, поринаємо в глибини української історії і, мандруючи її сторінками, знаходимо й близькі до нас і такі далекі в часі назви і події. Перша згадка про Заліщанщину міститься в 1-му томі видання. Характеризуючи поселення періоду неоліту, М. С. Грушевський згадує найновіші на той час археологічні знахідки коло с. Кошилівці, описані в наукових статтях 1909 року. В 4-му томі цього ж видання М.С. Грушевський, розповідаючи про міжусобні війни середини ХІУ століття,

9 пише про те, що «між иньшими шкодами зруйнували вони в «краківській дієцезії» сильні замки «Wrucz, Plonee, Rotemburch i Polcolsko». Тут іде мова про литовських князів, котрі близько 1368 року «розірвали угоду з Польщею і попустошили га-

лицькі землі». У своєму коментарі до документа ХІУ століття М.С. Грушевський пише: «Трудно відгадати, які то замки розумів Казимир (польський король – М.С.). Rotemburch звучить, як німецький переклад Червоногорода; сей замок звісний нам з кінцем ХІУ в. (надане Спиткові Поділля 1395 р. – Czerwoni grod), дивно тільки що він тут був би названий по німецьки». Описуючи формування регіону Поділля в ХІУ столітті він вказує, що його «Галицькою границею була лінія, що лучила приблизно взявши, верхівя Бога з устєм Стрипи; як подільські замки Кориятовичів знаємо тут Червоногород і Скалу..». Полемізуючи з польськими істориками свого часу, М. С. Грушевський, опираючись на матеріали королівських грамот, спростовує твердження про те, що «Поділля належало Польщі з дуже давніх часів» та наводить з тої ж королівської грамоти перелік округів «Камінець, Смотрич, Червоногород, Скала й Бакота…», які не входили в цей період ні до Польщі, ні до Угорщини. Вони були під татарами і згодом опановані литовськими князами. М.С. Грушевський вказує також, що в 1395 році правитель Великого Князівства Литовського Ягайло надає польському шляхтичеві Спиткові з магнатського роду Мельштинських Західне Поділля – округи Камінця, Смотрича, Бакоти, Червоногорода й Скали, що викликало «велике незадоволення в краківськім дворі». Точилися суперечки за надання земель і між самими литовськими князями (Ягайлом, Витовтом і Свитригайлом), тож, як пише М.С. Грушевський: «…Ягайло сам виїхав на Поділє, аби своєю присутністю його заспокоїти до решти». Історик розповідає про цю поїздку так: «В серпні бачимо його в Камінци, потім в Червоногороді, де він видає кілька привілеїв для Поділля». Подія знакова – це мабуть перший відомий в історії приїзд короля на наші землі (сучасну Заліщанщину). Ним був Владислав II Ягайло (Ягелло) (1362 — 1 червня 1434) - Великий князь Литовський (1377-1381, 1382-1386) і польський король (1386-1434), що мав також титул «Володар та спадкоємець Русі (Руського королівства)». Далі М.С. Грушевський описує, як по смерті князя Витовта «звісні в пізнішій історії Поділля шляхтичі Бучацькі» підступом «захопили камінецький замок.

Захопили також і иньші замки західнього Поділля (Смотрич, Скалу, Червоногород)». Почалася збройна боротьба за ці землі. На протести Свитригайла, який заявляв, що Поділля належить йому, вирішено скликати литовсько-польський з’їзд шляхти, де мали розглянути спірне питання названих замків. Таку угоду було укладено і на підставі стану володіння до Івана Купала 1432 року «за поляками зіставало ся західне Поділє – Камінець, Смотрич, Скала і Червоногород з своїми округами». Цим записом про Червоногород завершується перелік згадок про Заліщанщину в 4-му томі «Історії України-Русі» М.Грушевського. Окремі факти про населені пункти нашого краю зустрічаємо і в 5-му томі цього історичного дослідження. Тут, зокрема, згадано за даними реєстру ігуменів 1724 року монастир в селі Синьків

у переліку поруч з такими ж монастирями в Чорткові, Улашківцях та інших неселених пунктах. Історик пише, що ці монастирі «були невеликі. Часом мали по дватри монахи, а навіть і одного тільки…». Характеризучи адміністративний устрій і організацію управління на Поділлі, М.С. Грушевський пише, що в Червоногороді, як і в інших містах такого статусу «управителем провінції» був воєвода, котрий підпорядковувався владі львівського старости. В праці наведено ім’я цього урядника в 1374 р. - «Гринко червоногородський воєвода». Нижчими урядниками були: сотські, десятники, тивуни. Описуючи розвиток управління в цей період, історик вказує, що в привілеї Олександра Коріатовича 1375 року колишній червоногородський воєвода уже згаданий як «Гринко пан староста подольскій». Коментуючи ці зміни, М.Грушевський припускає, що через посилення потреби політичного нагляду в цих землях число старост «в цілім ряді другорядних і навіть третьорядних замків на Руси» було значно розширено. Тож в переліку замків, де до половини ХУ століття «звістні (відомі – М.С.) старости», історик називає і Червоногород. Ще одна згадка - перед 1442 роком польський король Володислав дав в заставу староство Червоногородське Фридриху з Бучацьких, котрі вже захопили таким чином, як пише М.С. Грушевський, «величезні простори земель на середнім і нижнім Дністрі». У 6-му томі «Історії України-Руси», характеризуючи економічні відносини в ХІУ-ХУІІ століттях, історик знову згадує Червоногородський замок, що відігравав свою роль в намаганнях литовсько-польської держави в останній чверті ХІУ та першій половині ХУ століть «проторити собі торговельну дорогу Дністром на Чорне море та скріпити її замками і стражницями». Це лише окремі штрихи з масштабного полотна української і європейської історії, написаного найвидатнішим українським істориком під назвою «Історія України-Руси». А на цьому полотні знайшли своє відображення і найдавніші населені пункти Заліщанщини. Михайло СОПИЛЮК, заступник директора ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого»

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ТА СПОРТ

Як відомо, людина має бути розвинута не лише інтелектуально, але й фізично. Підтримувати й удосконалювати спортивну підготовку, загартовувати характер учнів – ось які головні завдання ставлять перед собою вчителі фізичного виховання. Саме задля реалізації цих завдань у спеціалізованій школі І – ІІІ ст. ім. О. Маковея з 12 по 16 вересня проводився тиждень фізичної культури й спорту. Ранки розпочиналися з фізичної зарядки. Під звуки запальних хітів діти заряджалися енергією та черпали сили для шкільних буднів. Зарядки проводили вчителі фізичної культури Н.М.Ковпак та Н.Б.Тютюник, їм допомагали учні старших класів. Серед них варто виділити ученицю 7 класу Діану Марущак, яка є Всеукраїнським чемпіоном з легкої атлетики, учениць М.Демчук (3-А кл.), Г.Демчук (7 кл.) - з настільного тенісу а також вони активні учасниці усіх спортивних заходів у школі. До речі, учень 5-Б класу Олександр Мурза, який зайняв І місце разом із батьками став переможцем районного конкурсу «Тато, мама і я – спортивна сім’я». Протягом тижня відбувалися спортивні змагання

для учнів 1-10 класів. Постійними гостями були: директор школи В.С.Бенев’ят та заступник директора з навчально-виховної роботи молодших класів Л.М.Чорна. Проводилися змагання «Веселі старти» для наших наймолодших діток (1 – 4 класи). Малеча мала нагоду випробувати свої сили у різноманітних естафетах, індивідуальних та командних вправах, спортивних іграх. Ігри «Старти надій» відбулись для 5-6 класів. Особлива увага приділялася вправам із м’ячем, стрибкам із перешкодами та бігу. Завершальний етап – перетягування канату - показав, яка з команд є сильнішою: І місце – 5-Б клас, ІІ місце – 6А, 6-Б класи, ІІІ місце – 5-А клас Учні 7-8 класів брали участь у конкурсі «Сильні, мужні та витривалі». Крім звичайних естафет, школярі демонстрували свою спритність (конкурс «Жонглювання») та силу (змагання з армреслінгу): І місце – 7 клас, ІІ місце – 8-А клас, ІІІ місце – 8-Б клас. Для спортсменів 9-10 класів відбувся турнір «Козацька сила». Щоб здобути першість, команди повинні були здолати смугу перешкод, виконати гімнастичні

вправи та на швидкість, влучність. Усі змагання і турніри проводились під пильним оком суддів: Н.М.Ковпак (головний суддя), Н.Б.Тютюника та їх помічників Олега Нагірного (11 клас), Андрія Вістовського (11 клас), Романа Воробля (11 клас), Ростислава Вонса (11 клас) та Святослава Довбуша (10 клас). Кульмінацією тижня став товариський матч між збірною команд вчителів та учнів. Саме такі заходи дають змогу налагодити тісний контакт між педагогами та школярами, які разом можуть виборювати спортивні перемоги під час турніру по футболу між вчителями та збірною командою 7-9 класів. На загальношкільній лінійці результати були підсумовані, а переможці нагороджені грамотами від адміністрації школи. Ми раді за таких спортсменів, гордимося переможцями, бо це - майбутні олімпійці. Надія КОВПАК, вчитель фізкультури, відповідальна за проведення тижня фізкультури і спорту

ПЕНСІЙНИЙ ФОНД ІНФОРМУЄ

Трапляються випадки, коли перед нами стоїть питання виплати недоотриманої пенсії померлого члена сім’ї, а в управлінні Пенсійного фонду з приводу такої проблеми відмовили! Розглянемо, чи правомірно це. Відповідно до частини першої ст.52 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв’язку з його смертю, виплачується по місцю смерті винятково членам його сім’ї, які проживали разом із ним на день смерті. Це стосується непрацездатних членів сім’ї, зазначених у частині другій ст.36 Закону, які перебували на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом із померлим пенсіонером чи ні. Звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера потрібно протягом шести місяців із дня відкриття спадщини. У разі відсутності непрацездатних членів сім’ї, або якщо вони не звернуться за виплатою вказаної суми протягом шести місяців, пенсія, що належала пенсіонерові, залишається недоотриманою і входить до складу спадщини. До органу Пенсійного фонду України, де померлий пенсіонер перебував на обліку, надаються: відповідна заява; паспорт заявника; копія свідоцтва про смерть; документи, що підтверджують родинні стосунки (довідка про склад сім’ї); документи про спільне проживання з померлим (довідка уповноважених

органів з місця проживання, у тому числі органів місцевого самоврядування). Непрацездатні члени сім’ї, які знаходились на утриманні померлого пенсіонера, надають документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера. Такій категорії недоотримана пенсія виплачується незалежно від факту спільного проживання з померлим пенсіонером. Якщо одночасно звертається декілька членів сім’ї, належна сума недоотриманої пенсії ділиться між заявниками порівну. ЯКЩО ПЕНСІЮ ПЕРЕРАХОВУЮТЬ НА БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК Виплата пенсій через банки регулюється Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року (зі змінами). А самі поточні рахунки одержувачам пенсій та грошової допомоги уповноважені банки відкривають у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті. Між уповноваженим банком і одержувачем пенсій та грошової допомоги укладається договір. Одержувачу видається ощадна книжка, в якій обов’язково зазначається його прізвище, ім’я по батькові, номер поточного рахунку та реквізити уста-

нови уповноваженого банку, або платіжна картка. Згідно з п.13 зазначеного Порядку в разі надходження в уповноважений банк відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги банк зобов’язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача. Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом із нарахованими на них відсотками, починаючи з наступного за місяцем смерті пенсіонера операційного місяця, підлягають поверненню уповноваженим банком органам Пенсійного фонду. Сума пенсій, що належала одержувачу і не була зарахована на поточний рахунок у зв’язку з його смертю, виплачується членам сім’ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, згідно зі ст.52 Закону в загальному порядку за їх зверненням в органах Пенсійного фонду. Якщо ж пенсію за місяць, у якому пенсіонер помер, вже було зараховано на банківський рахунок померлого, Пенсійний фонд не має правових підстав для повернення зарахованих коштів. У такому випадку отримати кошти з рахунку померлого, зокрема недоотриману пенсію, можна лише в порядку успадкування банківського вкладу. Галина БАБИН, начальник відділу обслуговування громадян ПФУ в Заліщицькому районі

№ 79-81 (8512)

10 u

НА НИВІ ОСВІТИ

Кожна школа плекає у своїх стінах учнів, багато з яких, вилетівши з рідного гнізда, стають відомими в Україні та за її межами – все ж повертаються до рідних порогів із вдячністю педагогам, які відкрили шлях у доросле й самостійне життя. Нещодавно в Товстому відбулась подія, яка зібрала на шкільному подвір’ї багатьох гостей, випускників школи, щоб вшанувати колишнього учня цього навчального закладу, відомого господарника, мецената, заслуженого працівника сільського господарства України, кавалера орденів «Знак Пошани», «За заслуги ІІІ ступеня», Святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІ ступеня, Героя України Ярослава Шведа. Ця подія об’єднала покоління і причетні до неї були родина Ярослава Антоновича, його друзі, однокласники, а найбільше, мабуть, вчителі, які на будівлі школи відкрили Герою дошку шани не тільки за його виробничі та господарські успіхи, професійні досягнення, а й за меценатську діяльність. 50 літ тому Ярослав Швед закінчив Товстенську школу і з цієї часової віддалі дуже чітко осмислюється дорога

людини, його особистий внесок в розбудову вітчизняної економіки, використання ефективних методів керівництва підприємством «Мамаєвське», що на Чернівеччині, де йому першому в області присвоєно таке високе звання Героя України. Його дорога до успіхів розпочалась з рідного села Рожанівка, де він народився, де огортали його своєю любов’ю найрідніші люди – батьки, родина, вчителі, друзі. Не забуває Ярослав Антонович свою маленьку батьківщину, як і рідну школу і при найменшій нагоді переступає поріг своєї альма матер. Думається, в той день багато наддністрянців, його земляків бажали мати у своєму краї такого господарника, який вміло і достойно керує виробництвом, розуміє людей, забезпечує їх роботою. А свідченням цього є хоча б той факт, що наш Ярослав Антонович у червні 2006 року удостоєний звання «Лідер ХХ століття». І ця почесна нагорода, як мовиться в номінаційній характеристиці, є найвищим ступенем визнання його професійних досягнень у сучасному світі, відзначення особистого внеску в розбудову

вітчизняної економіки. Цю шанобливу подію започаткувала директор школи Марія Окопняк. Присутні торкнулися сторінок життя людини, яка з дитячих літ призвичаїлася до нелегкої селянської праці, адже батько його працював колгоспним сторожем, мати трудилася на полі і на фермі. Тож заробітки їхні були мізерними. І це, мабуть, і визначило подальшу життєву долю сина. Після школи вступив до Кіцманського технікуму, заочно закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. Його авторитет як керівника зростав відповідно до виробничих показників. А вони, безумовно, базувалися на тісних зв’язках з наукою, племінній та селекційній роботі, зростанні врожаїв, інтенсивним технологіям виробництва, належній інфраструктурі села. А в сукупності це сприяло успіхам господарства. «Уся наша шкільна родина пишається вашими здобутками. “Ви назавжди будете в історії нашої школи, як і багато інших наших випускників, які на теренах України залишили вагомий слід в науковій, господарській, підприємливій діяльності», зазначила у своєму виступі

Марія Окопняк. Адже Ярослав Антонович – щедрий меценат для школи, який проймається її проблемами. За останній період часу він активно допомагає в поліпшенні матеріальнотехнічної бази навчального закладу. Придбав комп’ютер «Ноутбук», принтер, сканер, цифровий проектор. У свій час забезпечував необхідними будівельними матеріалами для ремонту школи”. Хвилююча мить – зняття полотнища з Дошки шани Людині, якій прозвучало чимало гарних вдячних і високих слів. Гостя привітали заслужений вчитель України Роман Данилейко, поет Володимир Барна, однокласниця Героя України Марія ВасилькевичМикиташ, близький друг Ярослава Антоновича із Буковини Василь Ящук, голова РДА Борис Шипітка, завідувач районним відділом освіти Надія Підгребя, настоятель храму о.Ігор Леськів. Із вдячним словом до присутніх звернувся винуватець урочистої події, наш земляк, випускник Товстенської школи 1966 року, Герой України Ярослав Швед, який зазначив, що напряму успіх життєвий кожної людини пов’язаний із школою, із учителями, які навчали, давали міцні знання, вибудовували людину, даючи їй можливість сповна розкрити свій талант, здібності, а ще родинна педагогіка, як будуваласа на засадах любові до ближнього, до своєї країни. Скільки чудових слів, монологів про Україну та її красу, про рідне село прозвучали в той день у виконанні вихованців школи Роксолани Золотої та Вікторії Дусяк!

Ірина ГАВЧУК, педагог-організатор, Віра ШЕВЧУК, бібліотекар

СОЦІАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ

Турботи про людей похилого віку займає центральне місце в діяльності територіального центру соціального обслуговування. Для кожного його спеціаліста найважливіше, щоб люди поважного віку, які звертаються до нас, отримали кваліфіковану допомогу, чуйне ставлення до їх життєвих проблем і залишились задоволеними результатами і рівнем обслуговування. Надання соціальних послуг здійснюється трьома структурними підрозділами установи - відділенням соціальної допомоги вдома, денного перебування та стаціонарного догляду. Працівниками відділення соціальної допомоги вдома надаються соціально-побутові послуги 449 громадянам за місцем їхнього проживання, а це - придбання та доставка товарів, приготування їжі, допомога в прибиранні житлових приміщень і в обробітку присадибних ділянок, оплата комунальних послуг, оформлення субсидій та інші соціальні потреби, які необхідні для немічних людей. Для громадян, які потрапили в складні життєві обставини і потребують постійного стороннього догляду, функціонує відділення стаціонарного догляду в смт. Товсте, яке розраховано на 35 ліжко-місць. Сьогодні в цьому структурному підрозділі проживає 26 немічних громадян на повному державному утриманні. Підопічні мають необхідні соціально-побутові та медичні послуги відповідно до встановлених норм, що характеризується раціональним чотириразовим харчуванням, забезпеченням м’яким і твердим інвентарем, комунально-побутовим та цілодобовим медичним обслуговуванням. Для жителів відділення створені умови для задоволення їх духовних потреб, проводиться робота щодо зміцнення матеріально-технічної бази за співпраці з Канадською благодійною організацією, яка дає можливість покращувати умови та якість проживання підопічних, створювати домашній затишок і комфорт. В результаті реорганізації

відділення соціально-побутової адаптації розвивається і покращується матеріально-технічна база відділення денного перебування, яка обслуговує 628 громадян із частковим порушенням рухової активності. Нами надаються соціальнопедагогічні, соцільно-побутові, психологічні, інформаційні та юридичні послуги, з метою усунення обмежень життєдіяльності, підтримки соціальної незалежності, відновлення навичок до самообслуговування, а також сприяння у розвитку різнобічних інтересів. З метою поліпшення стану надання медичної допомоги, догляду, соціальної підтримки одиноких непрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, територіальний центр соціального обслуговування співпрацює з районною організацією Товариства Червоного Хреста в Заліщицькому районі. Соціально-економічна ситуація, що склалася в державі, негативно впливає на життя та добробут літніх малозабезпечених людей, їх купівельну спроможність. Тому щороку територіальний центр є ініціатором і безпосереднім організатором проведення благодійних акцій по збору коштів та продуктів харчування, хоч основним змістом цих заходів є привернення уваги громадськості до проблем людей похилого віку, одиноких та інвалідів. Розуміємо, що в час економічної скрути, вирішення багатьох проблем залежить від зусиль кожного із нас. Свято Міжнародного дня людей похилого віку та Дня ветерана є приводом висловити глибоку вдячність і пошану старшому поколінню. Колектив територіального центру щиро вітає всіх громадян поважного віку і бажає залишатися соціально активними та оптимістичними. Міцного Вам здоров’я, радісних подій у житті, матеріального добробуту та довголіття. Пам’ятайте, що Ваш неоціненний життєвий досвід вкрай потрібний молодому поколінню. Ірина НАВІЗІВСЬКА, директор територіального центру соцобслуговування

ГОЛОС СЕЛА Так, із запланованих 5695 га під озимі зернові, засіяно 2500-гектарну площу, пшеницею засіяно 2300 гектарів, ячменем 200, ріпаком 2000 га. У ПОП «Золота нива» 100 га вирішено виділити під жито.

Цьогоріч туристськоекологічна студія «Джерела», Заліщицької державної гімназії, 18-20 серпня здійснила чергову експедицію в Карпати з метою проходження маршруту другої степені складності та спостереження за водними ресурсами Карпат. Похід відбувся по маршруту м.Заліщики- м.Яремче-пер.Переслоп-г.Малий Горган – г.Синяк-г.Хом’як – Буковельм.Заліщики під керівництвом Наталії Петрівни Горин та Наталії Анатоліївни Скоропатської. У цій експедиції нас чекала маса вражень. Це незабутні пісні біля вогнища під акомпонент Романа Миронюка та Євгенія Комолова - доктора

фізико-математичних наук, що приєднався до наших «Джерел». Неповторні краєвиди приваблювали і страхали, але поряд завжди було плече друзів. На найважчих місцинах можна було розраховувати на Ярослава Ковальського, Ярослава Верхолу, Костянтина Вікирчака - випускника нашої гімназії. А які незабутні смачні супи та каші дяді Жені, Діани та Олі Скоропадських… Не вірилось, що такий хребет можна подолати..., який велетень насипав скільки каміння, а яких грибів ми тільки не бачили на маршруті, всіх відтінків веселки, а якими ягодами нас частували Карпати! Виконали ми і свою роботу.

Висновки не втішні: рівень води загалом у Карпатах знизився. Джерела на полонині Хом’як ледь дзибонять, хоча ще років п’ять, з розповіді дяді Жені, били тут фонтаном, а вода, що витікає з Буковеля не придатна до пиття. В багатьох місцях, де були джерела, залишились тільки заглибини. Аналогічних висновків дійшли і минулого року під час походу. Ця проблема нагальна і тому запрошуємо всіх небайдужих до дискусії – на засідання екологічного “круглого” столу, що відбудеться у жовтні. Андріяна ІЛЬКІВ, учасниця походу

Аграрії району збирають цьогорічний урожай: обмолочують площі з пізніми зерновими культурами, а також готують поля під посів озимих. Як розповів начальник відділу з питань агропромислового розвитку РДА Іван Тимчук, триває обмолот сої, якої на 26 вересня зібрано із площі 5026 га, що становить 62,5% від загальної кількості, урожайність її склала 16,1 цнт/га, намолочено 1044 га соняшнику (урожайність – 17,7%), загалом ним зайнято 2349 га. Крім того, у сільгосппідприємствах краю збирають кукурудзу на зерно, площа якої 4640 га, поки що її намолочено 5,4 відсотка від загальної кількості, при урожайності 45 цнт/га. Цьогоріч спостерігається спад урожайності пізніх зернових культур. Як зазначив Іван Михайлович, погодні умови не були сприятливі для осінньо-зернових культур, але збір урожаю триває і по-

казники можуть бути кращими. У ТОВ «Довіра» (Чортківського району) на завершенні збирання картоплі, якою зайнято 35 га, урожайність її склала 105 цнт/ га. З 1 жовтня розпочнуть копати цукрові буряки, якими зайнято 170 гектарів: ПОП «Золота Нива» - 50 га, ТОВ «Маяк» та «Добробут» - по 60 га. Сьогодні кожна погожа днина важлива для селянина, адже на часі підготовка площ під майбутній урожай.

Поряд із пізніми польовими роботами сільгосппідприємства району здійснюють виплати селянам за оренду земельних паїв. «Сума орендної плати згідно укладених договорів складає 19 млн. 840 тис. 230 грн. На 1 вересня аграріям було виплачено 7 млн. 945 тис. 150грн. Всі сільськогосподарські підприємства краю проводять розрахунки по орендній платі за землю.

Іванна СТРУБІЦЬКА

№ 79-81 (8512) u

СПОРТ

ШАНОВНI ЧИТАЧI! ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2017 РІК!

27 вересня цього року відбулося засідання Заліщицької районної федерації футболу. Обговорено проведення фінальної частини чемпіонату району з футболу, а також участь команд, які опинились у фіналі. 14 жовтня на стадіоні «Дністер» м.Заліщики відбудуться футбольні ігри. О 12 год. змагатимуться між собою команди ФК «Дзвиняч»- ФК «Устечко». О 14:30 відбудеться матч між ФК «Добровляни» - ФК «Товсте». Районна федерація футболу

ВАРТО ЗНАТИ

Цей біль може виникати й на зміну погоди, а може свідчити про деякі небезпечні хвороби. Навіть у здорових людей колись та й болить голова. Вчені підрахували, що є 200 найрізноманітніших причин, які здатні його провокувати. Але яким може бути біль голови та про яку небезпеку попереджати? Так званий первинний біль голови виникає в людей, схильних до сильних емоційних переживань. Як правило, це не є якоюсь важкою хворобою. До первинного болю голови відносять такі три основні його види: мігрень, дисфункція в судинному тонусі, а також головний біль напруги (тобто від різноманітних фізичних та емоційних навантажень). Але цей первинний біль не так часто виникає й не призводить до тривалого порушення працездатності. Він може посилюватися після зловживання спиртним, якщо людина змучена, не виспана, зголодніла (так зване явище гіпоглікемії, коли в крові різко знижується рівень цукру).

Біль голови, що супроводжує певні хвороби, має так зване вторинне походження. Найпростіший метод визначення причини болю голови (якщо біль тупий, розмитий, що супроводжується, наприклад, нудотою, запамороченням) - виміряти тиск, бо найчастіше це може бути ознакою під¬вищеного артеріального тиску. Також біль голови є реакцією на струс мозку, гострий запальний процес, вірусну інфекцію (наприклад, грип). Або ж може бути спричинений низкою інших факторів: запаленням мозкової оболонки, хронічним зловживанням спиртного, наркотичним отруєнням, інсультом, запальним процесом у вусі, носі, внутрішньоочним тиском. Дуже часто

зубний біль супроводжується головним. А здебільшого він виникає через остеохондроз шийного відділу хребта. Часто люди, які мають напади болю голови, стараються самі з цим упоратися. Але якщо виникають запаморочення, нудота, блювота, підвищується температура, погіршуються зір, слух, якщо напади болю стаються частіше, ніж зазвичай, і змінюється його характер - це вже привід піти до лікаря на обстеження. Бо дуже багато є вроджених вад, про які люди не знають, а вони можуть призвести до катастрофи. Варто додати, що первинний біль голови — короткочасний і не виснажує людину до такої міри, щоб вона втратила працездатність. А от вторинний триває довго, доки не буде усунуто його причини. Отож, не будьте байдужими до свого здоров’я і за потреби звертайтеся до медиків, щоб завчасно попередити недугу. За матеріалами Всеукраїнських видань

ВАРТО ЗНАТИ

У відділеннях “Укрпошти” триває приймання передплати на періодичні друковані видання на 2017 рік. Замовити видання можна за «Каталогом видань України на 2017 рік», «Каталогом видань зарубіжних країн на І півріччя 2017 року» та каталогами місцевих видань області. Терміни приймання передплати в усіх населених пунктах України триватимуть: - до 16 грудня 2016 року (включно) – за «Каталогом видань України на 2017 рік»;

- до 7 грудня 2016 року – за «Каталогом видань зарубіжних країн на І півріччя 2017»; - до 25 грудня 2016 року – за каталогами місцевих видань області, зокрема і на районну газету «Колос». Приймання передплати здійснюється в усіх операційних залах поштамтів, центрів і відділень поштового зв’язку, у пунктах приймання передплати, а також безпосередньо листоношею на доставній дільниці. Передплачуйте та отримуйте улюблені періодичні друковані видання через мережу «Укрпошта». Адміністрація ТД УДППЗ «Укрпошта»

Ви маєте можливість передплатити “КОЛОС” і одержувати свою газету з 1 січня 2017 року. Передплатна вартість щотижневого виходу для індивідуальних передплатників за індексом 61356 становить: на 3 місяці - 32 грн. 66 коп., на півроку - 63 грн. 62 коп., а на рік - 126 грн. 04 коп. Для підприємств, установ та організацій передплатна вартість районки за індексом 91090 складає: на три місяці - 35 грн. 66 коп., на півріччя - 69 грн. 62 коп., а на рік - 138 грн. 04 коп. У зазначені суми вже ввійшла вартість оформлення передплати і доставки газети. Тож не баріться, поспішайте до поштових відділень і оформляйте передплату на 2017 рік. Читайте в газеті публікації рубрик “На підтримку Української армії”, “На варті законності та правопорядку”, “На скрижалях історії”, “Голос села”, “На пульсі здоров’я”, “На ниві освіти”, “Культура”, “Наша духовність”, “Соціальний захист” тощо, матеріали літературно-мистецького клубу “ДНІСТЕР”, тематичних сторінок, зокрема “НАШЕ МІСТО” та ін. “КОЛОС” ЧЕКАЄ ЧИТАЧІВ І ПРИХИЛЬНИКІВ!

ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ

КРЕДИТНА СПІЛКА

ПРОДАЄТЬСЯ власний газифікований будинок з водогоном та каналізацією у центрі міста, біля школи ім. О.Маковея, по вул. Б.Хмельницького, 29. Є 4 кімнати, веранда, літня кухня, підвал, сарай, металевий гараж, город. Ціна договірна. Звертатись: 0971828967. У м.Заліщики, по вул. Стуса, 15 продається приватизований житловий будинок з земельною ділянкою. Тел.: 0974622372. ТЕРМІНОВО продається приватизована земельна ділянка площею 0,12 га у селі Печорна, яка розташована поблизу р.Дністер. Є сад з фруктовими деревами. Ціна договірна. Тел. 096 709 89 14. В м.Заліщики, вул.Рибацька,4 (біля обласного дитячого санаторію) продається 4-кімнатний житловий будинок зі всіма зручностями. Зроблено євроремонт. Є земельна ділянка 0,20 га. Тел. 2-20-68 або моб. 096 64 60 760. У Товстому терміново продаю будинок загальною площею 150 кв.м. Є присадибна ділянка (2,7 га), 3 ставки, басейн, сад, пасіка, сауна. Господарство велике. Тел. 067 386 93 99 або 096 77 33 270 Прошу повернути за винагороду втрачену будинкову книжку на прізвище Руснак Володимир Іванович на будинковолодіння по вулиці Заньковецької, 13, м. Заліщики. Звертатись за тел.: 0975704272.

Втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії серії ТР №0223826 на прізвище Кочержук Павліна Тимофіївна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №801293 на прізвище Мандзюк Василь Павлович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №453768 на прізвище Баб’юк Іван Степанович, вважати недійсним.

НАДІЙНІСТЬ. ДОСТУПНІСТЬ. ЗРУЧНІСТЬ. ШВИДКЕ ОФОРМЛЕННЯ КРЕДИТIВ З АЛ УЧ Е НН Я ДЕ П ОЗ ИТIВ Н А В И Г IД Н И Х У МО В А Х Наша адреса: м.Заліщики, вул.В.Стефаника,4 тел.(03554) 2-16-82; тел./ факс 2-22-06. Ліцензія серії: АЕ №287554 від 14.01.2014р.

ВИГОТОВЛЯЄ: - ворота гаражні, брами; - двері металеві до підвалу; - тамбурні двері до під’їзду; - секції огорож, гойдалки; - лавки та інші металоконструкції. ПРОДАЄ: - та розпилює хвойний ліс; - металопрокат в асортименті; - вапно гашене біле; - кільця для криниць та вигребів; - цемент М-500; - блоки фундаментні. НАДАЄ ПОСЛУГИ: - автокраном, екскаватором, автомобілем КАМаЗ, вантажним бусом. ЗДАЄ: - В ОРЕНДУ РИШТУВАННЯ. ЗВЕРТАТИСЬ: Тел. 2-12-54, 2-13-54, 097 2838725, 098 5906529. м.Заліщики, вул. 40 р. Перемоги,4.

Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №467342 на прізвище Мельник Михайліна Михайлівна, вважати недійсним. Втрачений сертифікат про право на земельну частку (пай) серії ТР №0324290 на прізвище Щербатий Степан Григорович, вважати недійсним.

«К О Л О С»

- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці kolosgazeta2015@gmail.com Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.

Наш р/рахунок 26004198767 у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ), МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. та Свідоцтво про держреєстрацію юридичної особи до ЄДР № 16491200000000354. Наклад 2 750 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090

ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ:

Редактор О.І. ДЯКІВ

Ольга МЕЛЬНИК......................................2-18-69 Ірина ІВАНСЬКА, кореспондент.............................................2-11-42 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент.................................. 2-12-43 Марія ГОНТАР, бухгалтер........................2-11-42

Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.

Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Василя ЛЕСИНА, 31, тел. 54-45-46, 54-45-62). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.

№ 79-81 (8512)

12 u

ЛЮДИ ТВОЇ, НАДДНІСТРОВ’Я!

Ще одним прикладом жертовності українського жіноцтва в часи складних випробувань і змагань за українську державність була сестра Анастасії Левицької Зиновія Зубрицька-Долинська, дружина доктора Мар’яна Долинського. У Заліщиках М.Долинський був директором Загальної лічниці, яка обслуговувала Заліщицький та Борщівський повіти. Досвідчений хірург, великий гуманіст і патріот своїм обов’язком, крім лікарської практики, вважав активну громадсько-політичну діяльність. Входив до керівництва повітових товариств „Просвіта”, „Рідна школа”, „Сільський господар”, „Луг”. Відстоював ідеї націоналізму та української державності. Така діяльність лікаря-хірурга М.Долинського не подобалась польській владі. Його не хотіли бачити на державній роботі у лікарні і відправили на пенсію ще у розквіті сил. І тоді М.Долинський відкрив у Заліщиках свою приватну лікарську практику та завоював пошану серед громадськості своєю висококваліфікованою працею і людяністю. Турбувався, зокрема, про здоров’я учнів місцевої вчительської семінарії, бідних часто консультував безплатно. Лікував багатьох відомих людей, які приїжджали на відпочинок в Заліщики. У цій багаторічній подвижницькій праці М.Долинського завжди підтримувала дружина Зиновія. У сім’ї Долинських були дві дочки - Ольга й Уляна та чотири сини - Лев, Степан, Володимир і Михайло (помер дитиною). Усі діти отримали добру освіту і патріотичне виховання,

навчаючись у гімназіях Заліщиків, Станіслава,

Тернополя. Вищу освіту здобували у Львові, Відні та Парижі. Ольга була заміжня за лікарем Теодозієм Руденським - сином священика з с. Печорна. Уляна разом з чоловіком Григорієм Терлецьким мешкала у горах, а в роки війни їх сім’я виїхала на Захід. Проживаючи з 1913 року в Заліщиках, Зиновія Долинська стала активною учасницею багатьох громадських справ, організатором і провідником яких завжди виступав її чоловік. Перші згадки про громадську діяльність Зиновії Долинської дійшли до нас від часу віднов-

дієвою учасницею створення в Заліщиках «Повітового Українського Горожанського Комітету». До його складу увійшли Ольга Маковей, як голова, Наталка Стефанович, Марія Юрків, Марія Старжинська, Зиновія Долинська і Марія Дембіцька, як члени комітету. Першою справою комітету стала допомога арештованим українцям, що знаходилися в заліщицькій тюрмі. Згодом Зиновія Долинська долучилася і до створення в Заліщиках філії «Союзу Українок». Разом з Р. Будзинською, М.Бараник, А.Любачівною, Н.Стефанович вона ство-

(ПОСТАТІ З ІСТОРІЇ ЗАЛІЩИК) лення учительської семінарії О. Маковеєм в 1918 році. Як розповідала заліщанка М. Л. Казимирів (Мединська), за спогадами своєї мами О.Баранецької: «…У роки навчання в учительській семінарії в Заліщиках у період після посту проводилися семінарійні вечірки. Дівчата робили різні папільйони - невеличкі стрічки, які чіпляли хлопцям до піджаків, а у відповідь вони дарували їм букети квітів після закінчення танців. Букети приносили організаторки вечірок (пп. Долинська, Будзинська). Вони їх продавали, а виручку віддавали на допомогу політв’язням та «Рідну школу». У жовтні 1920 року, коли з поверненням польської влади в Заліщиках відбулася нова хвиля масових

арештів серед українців, Зиновія Долинська стала

рювала гуртки вишивки, куховарства, просвіти, влаштовувала і проводила лекції з педагогіки, гігієни, домашнього господарства. У «Народному домі» проводили вечорниці, аматорські вистави, забави для дітей, молоді і старших. Організували також гуртки: хоровий, декламації, танцювальний, спортивний. Жінки вишивали рушники, серветки, сорочки і продавали в магазині Р. Скоморовського. На виручені гроші готували для бідних дітей подарунки на Святого Миколая. Організовували чайні вечори, куди зносили страви і печиво, які потім продавали. Всі виручені гроші йшли на допомогу сиротам, бідним студентам, «Рідну школу» та «Народний дім» в Заліщиках. Усе це робилося добровільно, щиро, безкорисливо. Зиновія Долинська опікувалася також домашньою бібліотекою, з якої чимало заліщан брали книги. У 1930 році вона разом з іншими жінками підтримала заклик колишнього сенатора В.Бараника, щоб українські родини Заліщик утрималися від показного святкування, а натомість жертвували кошти на «Рідну школу». Заліщанка Килина Миколаївна Вацик в 2012 році згадувала, як ходили дівчата і хлопці колядувати та щедрувати до доктора Мар’яна Долинського: «Український дух панував у їхніх сім’ях. І ми також прагнули перенести його до своїх родин…». Редактор і автор газети «Діло» Роман Куп-

МІСЬКА РАДА ІНФОРМУЄ

ПРОЕКТ РІШЕННЯ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ЗАЛІЩИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВІД 26 СЕРПНЯ 2016 Р. № 223 Розглянувши звернення ПП Остапчук Р.О. та ПП «Водолій», які просять підвищити тариф на міські пасажирські перевезення в зв’язку з підвищенням ціни на пальномастильні матеріали та запасні частини, беручи до уваги економічний розрахунок витрат, поданий перевізниками, враховуючи зауваження Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, керуючись ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 7 Закону

чинський, який кілька разів відвідав Заліщики, писав про те, що Долинські не відмовлять нікому в помочі, що в їхній хаті «дадуть з'їсти і переночують, що на феріях (канікулах - М.С.) там аж гуде від молоді - товаришок і товаришів їх дітей». У 1932 р. в Заліщиках на «Бесіді» щонеділі, в свята, а навіть двічі в тиждень «аж гуло від жіноцтва - в неділі і свята читали книжки, а в будні заліщицькі пані вчили жінок і дівчат із Заліщик Старих і Добровлян всяких ручних робіт та підготовляли на літо виставку жіночих робіт». Зиновія Долинська зао-

України “Про транспорт”, ст.10 Закону України “Про автомобільний транспорт”, Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 № 1175, виконком міської ради ВИРІШИВ: 1. Попередньо погодити тарифи щодо оплати транспортних послуг по перевезенню пасажирів у міському пасажирському транспорті загального користування, в звичайному режимі

руху та в режимі маршрутного таксі 4 грн. 00 коп. за одну поїздку . 2. Даний проект рішення із розрахунками перевізників оприлюднити на сайті міської ради і в районній газеті «Колос» та подати на погодження до Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. 3. Зауваження та пропозиції подавати до виконавчого комітету Заліщицької міської ради електронною та звичайною адресою впродовж місяця з дня оприлюднення цього проекту рішення. 4. Контроль за виконанням проекту рішення покласти на заступника міського голови з гуманітарних питань М.Б.Бандрівчака. Алла КВАЧ, міський голова За довідками звертатись у міську раду: тел.2-14-93

хочувала до цієї справи і своїх дітей. Тож в аматорських виставах, які проходили в «Народному домі» в Заліщиках, нерідко головні ролі грала її дочка Оля Долинська. Ця діяльність проводилася в жорстких умовах засилля польської влади, яка всіляко намагалася утискувати і обмежувати українське життя та періодично проводила репресивні акції стосовно українців. Таких переслідувань зазнавали і члени сімї Долинських. Заарештовувався польською владою Мар’ян Долинський. За приналежність до ОУН син Зиновії Долинської Степан був засуджений польським трибуналом на 6 років в’язниці і поз-

бавлення громадянських прав на 10 років. Другий її син Лев, активний учасник пластового руху, згодом член ОУН, був заарештований в кінці 30-х років поляками у Львові за приналежність до ОУН. Чудом вирвався з тюрми «Бригідка» вже після вересня 1939 року. Що пережило тоді материнське

серце - можна собі лише уявляти. Та справжній «армагедон» для українців почався з приходом радянської влади. Українське громадське життя почало нещадно знищуватися. Люди застигли у тривожному чеканні і невідомості. Ще в кінці 1939 року були закриті всі українські культурно-наукові, освітянські, громадські установи: припинила свою діяльність «Просвіта», «Рідна школа», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок» та інші організації, на яких трималося національно-культурне життя українців. Їх організатори та активісти арештовувалися НКВС та піддавалися репресіям. Пересліду-

вання свідомих українців в кінці 1939 - на початку 1940рр. починаються і в Заліщиках. На вістрі цього нещадного удару опинилася й сім’я Долинських. 24 грудня 1939 року співробітники оперативночекістської групи НКВС арештували доктора Мар’яна Долинського. Заарештовані були також його дружина Зиновія, сини Степан і Володимир та дочка Ольга. М.А.Долинський ув’язнений на 5 років у виправних трудових таборах. Загинув в ув’язненні за невідомих обставин. Сина Степана арештовано разом з батьком. Згідно з постановою Особливої наради при НКВС СРСР від 23 грудня 1940 року його ув’язнили на 5 років у виправно-трудовому таборі. На волю він не вийшов; найімовірніше, був страчений з початком німецько-радянської війни. Саму Зиновію Долинську, її 80-річну матір та молодшого сина Володимира, випускника Заліщицької гімназії, вивезено в Казахстан на заслання. Їмость Ольга Зубрицька більше не побачила свій рідний край, померла на засланні. Арештовано також дочку Ольгу разом з її чоловіком, лікарем в Білобожниці, доктором Р.Руденським. Обоє засуджені на 15 років і вивезені в Сибір. Після повернення виїхали до Польщі. Зиновія Долинська та її син Володимир з дружиною повернулися до Львова після смерті Сталіна. Такою була важка і разом з тим героїчна доля ще однієї Жінки з роду Зубрицьких - Зиновії Долинської, яка зазнала великих страждань за прагнення жити у вільній країні. У складній історії цього роду яскраво простежується багаторічна трагічна доля України. Історія ця писана в кривавій боротьбі з окупантами, зрадниками і запроданцями та увінчана жертовними вчинками когорти справжніх патріотів своєї країни, яких виплекали для цієї боротьби їх страдниці Матері. Ми не маємо права забувати про них! Михайло СОПИЛЮК, історик, член НСЖУ

ВАРТО ЗНАТИ

Управління соціального захисту населення Заліщицької райдержадміністрації звертається до всіх небайдужих людей із проханням допомогти у зборі коштів Конько Ользі Володимирівні на лікування її єдиної дочки Ніни. Внаслідок перенесеної хвороби, яка дала тяжкі ускладнення, потрібна складна та довготривала реабілітація, що потребує великих коштів. Родина буде надзвичайно вдячна будьякій фінансовій допомозі. Надіємось на вашу, дорогі краяни, підтримку та розуміння! Реквізити для допомоги: Тернопільське ОУАТ «Ощадбанк» номер рахунку: № 26257500012782 отримувач: Конько Ольга Володимирівна.