Газета "Колос", № 98-99 від 2 грудня 2016 року by Олександр Хомишин

kolosgazeta2015@gmail.com

Інтернет-версія: http://zal.te.ua/

СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року u

№ 98-99 (8530) Цiна вроздрiб - 2 грн.

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРІЇ З нагоди вашого професійного свята щиро вітаємо вас з Днем прокуратури і бажаємо, щоб для кожного з вас найвищими принципами в роботі було дотримання законності, честь, правда, справедливість, захист прав і свобод кожної людини. На вас, працівників прокуратури, покладається висока і відповідальна місія – викорінення корупції, яка є найбільшим ворогом на сьогодні на шляху поступу вперед.Щиро бажаємо бути відданими своєму покликанню, високого професіоналізму у викритті всіх негативних явищ у житті суспільства.Міцного здоров’я, успіхів, справедливих розслідувань і вдячних відгуків від громад за вашу роботу!

Шановні працівники статистики, вітаємо вас із професійним святом! Ваші дослідження стосуються всіх сфер соціально-економічного, демографічного розвитку нашого краю. Без вашої щоденної праці важко уявити успішну реалізацію економічних та соціальних перетворень. Статистика забезпечує практичні потреби в інформації й відіграє суттєву роль у формуванні іміджу та інвестиційної привабливості Наддністрянщини. З нагоди свята бажаємо вам міцного здоров’я, благополуччя в родинах, результативної праці, мирного неба над головою!

Іван ДРОЗД, Борис ШИПІТКА, голова голова Заліщицької Заліщицької районної районної ради держадміністрації

26 листопада – в День пам’яті жертв Голодомору - відбулися скорботні реквієми. Цей день став пам’яттю національної єдності та поминання. Вшанувати мільйонні жертви невинних людей побіля пам’ятника «Борцям за волю України» в Заліщиках прийшли ті, хто слухав спогади свідків тієї страшної трагедії, частіше – переповідані вже їхніми дітьми, внуками, щоби ніколи не забути своє минуле. Сталінський терор голодом 1932-1933 років – це найжахливіший злочин на українській землі. Виморена голодом Україна. Помирали дорослі, немовлята – від кількох днів до місяця від народження. Їхні очі дивляться на нас із неба, мов зорі… А ми об’єднаймось перед їхньою пам’яттю, щоб таке більше ніколи не повторилось. Настоятелі храмів м.Заліщики – о.Ярослав Шмиглик, о.Іван Сендзюк, о.Роман Гладій і о.Василь Хребтак із капелою «Гомін» (кер.М.Голов’янник) відправили поминальну панахиду за невинно убієнними жертвами Голодомору і змовили молитву. В ті хвилини ця чиста молитва увійшла в наші серця. Учителька історії Заліщицької школи №2 Світлана Гуцуляк зробила історичну довідку про цей масштабний і жахливий голод, під час якого, за оцінками істориків, в українських селах щохвилини помирало 24 лю-

Алла КВАЧ, міський голова Заліщиків

ФОТОАНОНС

Перебуваючи в черговий раз на сході України, зустрічаючись з нашими наддністрянцями, земляками-тернополянами, все глибше вникаєш в зміст подій, що відбуваються там.

дини, щогодини – 1440, щодоби – майже 35 тис. У період з квітня 1932 по листопад 1933 приблизно за 500 днів загинули мільйони невинних людей. «Сьогодні голод – це глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять очевидців і сучасних поколінь. Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок. Ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й нашого сьогодення, - зазначила С.Гуцуляк. – І наш обов’язок – закарбувати пам’ять про невинно убієнних і гідно вшанувати їх, крізь століття пронести сльозу за ними. Вірш «Хто ти?» читав учень Заліщицької гімназії Андрій Сендзюк. Пісню про Голодомор акапельно виконала солістка РБДНТ Олександра Іліщук. Віримо, що в нинішні 83-і роковини, світ знає про Голодомор, а ми вшановуємо «людей правди» - тих, хто відкривав його історію планеті. Попри тяжку моральну травму вони могли само-

реалізуватись як видатні особистості. Серед таких політик Левко Лук’яненко, дисидент Іван Світличний, художниця Катерина Білокур, письменник Олесь Гончар та багато інших… Нехай зіллються наші душі, наші серця, розум для звершення спільної святої мети, щоб ніколи не повторилося те страхіття, яке спіткало наш люд. А вогники свічок минулої суботи о шістнадцятій годині – після загальнонаціональної хвилини мовчання – нехай зігрівають зорі, небо і душі тих, кого відспівували в багатьох храмах, за кого молилися. …Символічні екібани і свічки пам’яті за невинно замучених і заморених палали всю ніч. Ведуча заходу Тетяна Савка із районного будинку народної творчості запросила скуштувати поминального хліба, а ми будемо пам’ятати цю жахливу сторінку нашої історії, щоб утверджувалась своя країна і її великий народ. Ольга ЛИЧУК Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО.

2 грудня 2016 року буде проводитись «гаряча» телефонна лінія з головою райдержадміністрації Борисом Івановичем Шипітка. Телефонуйте за номером 2-11-78 з 11 до 12 год. 9 грудня – «гаряча» телефонна лінія з першим заступником голови РДА Романом Петровичем Краснюком. Телефонуйте за номером 2-13-78 з 11 до 12 год., а 16 грудня - із заступником голови РДА Романом Івановичем Бурдейним. Телефонуйте за номером 2-29-09 з 11 до 12 год. 22 грудня з 10 до 12 год. відбудеться виїзний день прийому громадян у селі Шутроминці за участю голови районної державної адміністрації Б.І.Шипітка, начальників управлінь та відділів РДА.

Ми однозначно переконуємось, що поділу «світ-чужий» там не має і бути не може. Під ворожими обстрілами наші воїни захищають рубежі, не даючи можливості ворогу просунутись на наші території. Солдатська служба, а особливо у воєнний період, не легка. Там відсутній сімейний затишок і тепло, але панує справжня чоловіча дружба. Там молоді люди дорослішають дуже швидко. Вони, як ніхто інший, знають, якою ціною дістається мир. Вони, як ніхто, знають посправжньому вимір людського життя. І це правдиві слова. У Маріуполі, а згодом в

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ УЧАСНИКІВ АТО Учасники АТО можуть отримати безкоштовну психологічну реабілітацію за адресою: Львівська область, Самбірський район, м.Хирів, вул.. Б.Хмельницького, 7 в реабілітаційному центрі ТОВ «ХирівРент-Інвест», контактний телефон центру : +380730150206

районі Широкиного ми почули щирі слова вдячності військових на адресу депутата обласної ради, бізнесмена Івана Навольського – за мобільні модулі для відпочинку та проживання наших бійців. Ми особисто пересвід-

чились в їх цільовому призначенні на бойових позиціях. Іван Михайлович надав відчутну допомогу і під час чергової поїздки на схід України. (Продовження на 2 сторінці).

№ 98-99 (8530)

2 u

АКТУАЛЬНО

(Початок на 1 сторінці) Було дуже приємно в присутності всього трудового колективу вручити заслужену нагороду п.Навольському – за його вагомий внесок і допомогу нашій армії від початку війни. А це - медаль «За гідність і патріотизм». Ми складаємо щиру вдячність голові районної ради І.П.Дрозду – за сприяння в організації поїздок на схід. На обійшлося й без допомоги людей з чіткою громадянською позицією – депутатів районної ради й керівників колективів М.М.Долотка (2000 грн.) та М.В.Розлуцького (3000 грн.). Ми вчергове висловлюємо подяку і за допомогу директору Чортківського лісгоспу В.Й.Фреєку та братам Кривінським – Володимиру і Роману з Теребовлі. Особлива подяка - колективу Товстенської лікарні і особисто головному лікарю С.В.Болібруху за надану допомогу (1000 грн.). Не стоять осторонь в організації поїздок й депутат

25 листопада у Молдові презентовано міжнародний соціальний проект «Діти просять миру». В рамках проекту Молдову відвідала українська делегація у складі Народного депутата України Олега Барни, голови правління громадської спілки «Промінь Україна» Дмитра Банаха, координатора міжнародного соціального проекту «Діти просять миру», засновника журналу «Бізнес Woman» Ганни Крисюк, а також дітей з м.Волноваха (Донецької області), сиріт з м.Івано-Франківськ. Учас-

обласної ради В.В.Іванишин, який надав допомогу продуктами харчування. Щира вдячність директору школи ім.О.Маковея В.С.Бенев’яту – за його чуйне

ники проекту зустрілися з керівництвом м.Єдинці, м.Бельці (міста компактного проживання українців Республіки Молдова), взяли участь у майстер-класах, організованих на базі українського Теоретичного ліцею ім. В.Сухомлинського за участю викладачів та учнів цього закладу. 26 листопада в Українському домі м.Бельц з українською делегацією зустрівся Посол України Іван Гнатишин, який подякував юним учасникам проекту за їхню активну громадську

ставлення до наших воїнів й надану допомогу (300 грн.). Ми чітко усвідомлюємо, що без вашого розуміння й допомоги ці поїздки не відбулися би. Але при позицію, небайдуже ставлення до процесів, що відбуваються в Україні і є ціною, яку українці сплачують за свій європейський вибір, за прагнення жити у цивілізованому, демократичному суспільстві. За підсумками 3-денної програми перебування учасників проекту в Молдові налагоджено співпрацю з молдовськими навчальними закладами, досягнуті домовленості про організацію спільних навчально-оздоровчих таборів, культурномистецьких фестивалів та конкурсів, спортивних змагань, участь у міжнародних грантових проектах.

ВАЖЛИВА ТЕМА

21 липня 2016р. Сейм Польщі прийняв резолюцію «У справі віддання данини жертвам геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках». У цьому документі оголошено частину (1943-1945рр.) братовбивчого українсько-польського конфлікту на території до 1 вересня 1939 р. Волинського, Львівського, Тернопільського та Станіславського воєводств (тепер Волинська, Рівненська, Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області України) геноцидом проти мешканців ІІ Речі Посполитої; оголошено жертвами геноциду понад 100 тисяч мешканців Польщі, в основному селян, серед яких, крім поляків, були євреї, вірмени, чехи, представники інших національностей, а також українці, які стали на бік жертв; вказано винними у геноциді цивільні структури Організації Українських Націоналістів, збройні формування Української Повстанської Армії, дивізію СС «Галичина», а також інші українські формування, що співпрацювали з німцями. Резолюція оголосила 11 липня Днем пам’яті про поляків – жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА на східних кресах Другої Речі Посполитої. Висловлено вдячність і визнання солдатам Армії Крайової, Самооборони кресів і селянських батальйонів і закликано президента Польщі відзначити цих осіб державними нагородами. Висловлено подяку кресов’янам та їхнім нащадкам, які протягом десятків років домагаються

правди. Резолюція виникла не раптом і не тепер. Ще з 70-х років репатріанти з Західної України збирали інформацію про випадки вбивств, грабунків у 1939-1947рр., «щоб не забути». У 1980-і рр. цей масив оброблявся, зводився в таблиці, підрахунки і поповнювався. У 1990-і ця інформація вже розповсюджувалася Польщію в журнальних і книжних виданнях. У 2000-х вона з’явилася в Інтернеті. Її зразу ж підхопили російські «брати»: в своїй антиукраїнській пропаганді вони використовують матеріали з книг таких авторів, як: Сємашків, Корман, Сєкірки, а також «наших, рідних»: Поліщука, Химки, Войцеховського. У цей же час інформація вийшла на державний рівень і друкується «під патронатом» державних і владних установ. У 2010 р. в Україну за допомогою «російськомовних братів» прорвалася і була представлена знаменита виставка «Волинська різня», а це адаптована копія вроцлавської НЕТ-виставки. У 2013р. тема звинувачення українців стала державною. Революція Гідності, Майдан та українсько-російська війна тільки уповільнили процес поширення інформації, бо Європа і Польща стали перед перспективою появи «російського ведмедя» на своїх кордонах. Але проблема залишилася, бо Польща хоче бачити незалежну Україну, але без ідеології та історії Визвольних Змагань, без ОУН та УПА, без дивізії «Галичина» та їх героїв. У вказаній вище резолюції вперше згадано, що вона

стосується не Волині, не 1943 року, а всієї Західної України. Між тим усі свідчення чітко поділено по тодішніх 4 воєводства, а інформація з Волині є найменш об’ємною, зате найбільш розрекламованою, роздутою і «розфарбованою». Окремі томи «академічних» видань так і розділено: Тернопільської області стосується том авторів Команскі-Сєкірка, виданий в 2007р., в якому немає північних районів (вони належали до Волині), зате є Золочів (зараз - Львівщина). І відповідна карта НЕТресурсу Інституту народної пам’яті Польщі скромною сіренькою лінією обводить ВСІ 5 областей України (і в тому числі Закерзоння (тоді Львівське воєводство, зараз територію Польщі), називаючи їх «ВОЛИНЬ». Тобто українці Тернопільщини, Львівщини та Івано-Франківщини 1940-х років у польських звинуваченнях зараховуються і обговорюються як учасники геноциду. Громадяни Польщі, Європи і світу можуть ознайомитися з польськими претензіями до України і українців детально, включно до прізвищ, сіл, міст, обставин. Для цього призначені офіційні, громадські та індивідуальні НЕТ-ресурси, на яких можна без проблем ознайомитися з такого роду матеріалами. Антон МОГИЛЮК, с. Слобідка, вчитель, Володимир МОГИЛЮК, м.Борщів, вчитель (Продовження теми читайте у наступних номерах.)

зустрічах з нашими земляками Мирославом Забарилом – с.Лисівці в Авдіївці, Максимом Скіміром (Заліщики) – в Очеретному, Миколою Шведом (Нирків) та Іваном Тарасовим (Вигода) в Попасній, Віктором Лазірко і Дмитром Терешкун в Бахмуті, Володимиром Рибаком (Заліщики), Русланом Марущаком - в Карлівці, Олегом Гембатюком (Заліщики) – в Сіверську, Василем Моничем (Добровляни) – Миронівське в районі Добальцевого ми передаємо

тепло ваших сердець і морально- психологічну підтримку в їх нелегкій і дуже небезпечній службі. Щира вдячність жителям Колодрібки, Шиповець, Зозулинець, Ниркова, Товстого – за продукти і теплий одяг, церковним громадам м.Заліщик і особисто о.Івану та о.Ярославу, а також підприємцю І.В.Білінському - за запашний хліб та булочки. Особлива подяка вчительському та учнівським колективам шкіл смт.Товстого, Шиповець, Шутро-

минець, Синькова, Дорогичівки, Ворвулинців – за їхні дарунки і написані листи, в яких вкладено тепло дитячих сердець. За допомогу в організації поїздки вдячні штабу Нацспротиву і особисто І.В.Косовану та П.М.Лесюку голові місцевої самооборони. Передані теплі речі ними потрапили до земляків. Війна стала суворим випробуванням для всіх нас. Сподіваємось і прагнемо, щоб ніколи не повторилась на наших землях руйнація прифронтових сіл та міст, щоби біда ніколи не спіткала наших бійців. Віримо, незважаючи на труднощі, що вони будуть переборені. Молімо Господа, щоб вберіг кожного нашого воїна, на якого дуже чекають вдома. Михайло ГУШОВАТИЙ, Ігор ФЕДІРКО, Іван ОРОБЧУК, Андрій КРАСІЙ волонтери Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО.

ОФІЦІЙНО

Змоделювати образ ідеальної бібліотеки, розробити план дій та визначити команду людей, які готові реалізовувати зміни. Тернопільщина впевнено крокує на зустріч реформам. Однією із них на Тернопіллі є проект з модернізації бібліотек. В області спільно з Благодійним фондом «Бібліотечна країна» провели стратегічну сесію. До обговорень запросили міжнародних експертів, видавців, бібліотекарів, громадських активістів та студентів. Реалізація проекту почнеться вже цього року у Тернополі та в одній з територіальних громад. Адже із децентралізацією фінансування бібліотек лягає на місцеве самоврядування. У Теребовлянському районі відбулася колегія за участю голови ОДА С.Барни. Серед позитивів відзначили успіх з розвитку територіальних громад. Як підкреслює Степан Барна, розуміння позитивів від реформи децентралізації у поєднанні з ефективним менеджментом призводить до того, що на місцях починає акумулюватися більше коштів. І це підтверджується цифрами: порівняння соціально-економічних показників за І-півріччя нинішнього і минулого років свідчать про те, що власні доходи на одного жителя громади зросли приблизно у чотири рази: середній показник у 2015 році - 147 грн, у 2016 році – 720 грн. Загалом громади Теребовлянського району отримали цьогоріч близько 30 млн грн. І за ці кошти реалізовуються проекти, на які багато років не вистачало ресурсу, але які є потрібними для місцевих жителів. У 2016-му році в середньому на третину зросла кількість коштів, які спрямовувалися на заходи у сфері культури. Важливо, що у цьому році вже спрямували більше 15 мільйонів на реалізацію інфраструктурних об’єктів, зокрема, реконструкцію будинків культури. Це заклади у Борщеві, Зборові, Трибухівцях Бучацького району, Ангелівці Тернопільського району, Улашківцях на Чортківщині та інших населених пунктах об`єднаних територіальних громад. Загалом, протягом року у сферу культури інвестовано близько 20 млн. грн. – це кошти з Державного фонду регіонального розвитку, субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об'єднаних територіальних громад та субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій. В наступному році планується реалізувати ще більше проектів у сфері культури. ПРЕС-СЛУЖБА ОДА

ВІДБУЛОСЬ ЗАСІДАНЯ КОМІСІЇ ПО НАДАННЮ ОДНОРАЗОВОЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ГРОМАДЯНАМ РАЙОНУ

При першому заступнику голови райдержадміністрації Роману Краснюку відбулося засідання комісії по наданню одноразової матеріальної допомоги громадянам району. На засіданні комісії розглянуто та вирішено позитивно вісімнадцять заяв. ПРЕС-СЛУЖБА РДА

ВАРТО ЗНАТИ

З метою виконання Закону України «Про публічні закупівлі», розпоряджень голів обласної та районної державних адміністрацій від 11 травня 2016 р. № 274-од та від 23 травня 2016 р. № 235од «Про застосування електронної системи закупівель товарів, робіт і послуг» повідомляємо, що на web-порталі Міністерства еконо-

мічного розвитку і торгівлі України розміщено банер «Державні закупівлі. КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ПІДТРИМКА ONLINE», який відкриває доступ до інформаційного ресурсу, створеного командою PROZORRO, з метою полегшення освоєння та розуміння усіх переваг роботи в системі електронних закупівель. З початку запровадження

електронної системи держзакупівель в районі зекономлено понад 270,0 тис. гривень. Протягом року район брав участь в семінарах щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг в електронній системі закупівель «PROZORRO» на різних електронних майданчиках.

Відділ економічного розвитку, інфраструктури та туризму РДА висловлює найщиріші співчуття своєму керівнику Уляні Мирославівні ЧЕКАЛЮК з приводу смерті її батька. Нехай земля покійному буде пухом, а пам’ять про нього – вічною в серцях його рідних, близьких, односельців.

№ 98-99 (8530) u

У РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

черговому засіданні колегії РДА, що відбулася минулої середи під головуванням Бориса Шипітки, акцентовано увагу на виконанні програми розвитку футболу в нашому районі на 2015-2020 роки – інформувала про це в.о. завідувача сектором молоді і спорту РДА Леся Зятик. Із усіх п’яти обговорюваних питань порядку денного розвитку футболу було приділено чи не найбільше уваги. Це, очевидно, зумовлено тим, що вище зазначена програма передбачає збереження і зміцнення здоров’я молоді, розвиток інтелектуальних здібностей людини.

На

Як зазначила виступаюча, для реалізації даної програми обсяг фінансових ресурсів передбачений у сумі 1 млн. 228 тис.грн.: з районного бюджету потреба становить 620 тис.грн., з міського – 589, кошти з бюджетів сіл і селища – 109 тис.грн. Зокрема, на 2016 рік фінансова потреба на виконання програми - 199 тис.грн., а виділено з районного бюджету 90 тис. грн., з міського – 60 тис.грн. Для занять футболом в районі діє два стадіони, 26 футбольних полів, три спортивних майданчики. Побудовано і діє сучасне футбольне поле в Синькові із штучним покриттям. Однак стурбованість викликає стан матеріально-технічної бази і утримання футбольних полів деяких сільських команд. Із зміною форм власності на селі сільські ради не взяли на себе відповідальність за розвиток футболу. Власне ця програма передбачає вирішення ряду проблем, зокрема створення сприятливих умов для реалізації розвитку футболу в районі шляхом підвищення рівня проведення змагань, якісної підготовки резерву для майстерних, аматорських клубів області та збірних команд України з футболу. Доповідач зазначила, що протягом цього року футбольні команди району взяли участь у фінальній частині обласних сільських ігор і посіли ІІІ місце. Це команда с.Добровляни. У фіналі області команда «Дністер» (Заліщики) – VII місце. Також проведено кубок району серед колективів фізичної культури і чемпіонату. Лідером в них стала команда с.Устечко, відповідно ІІ місце за Добровлянами, ІІІ – Товсте, а ІV – Дзвиняч. Переможцем кубка району стала футбольна команда с.Добровляни. Є чимало сільських рад, які самоусунулись від виконання програми розвитку сільського футболу. Це Садки, Торське, Угриньківці, Городок, Зозулинці, Іване-Золоте, Винятинці, Колодрібка. Вперше за багато років були учасниками чемпіонату району з футболу Летяче, Нирків, Головчинці. А традиційними гравцями є команди сіл Поділля, Кошилівці, Солоне, Лисівці, Дорогичівка, Новосілка, Синьків, Шипівці, Шутроминці, Касперівці. Акцентуючи увагу на розвитку футболу в районі, голова РДА сказав про те, що на території кожної сільської ради повинно бути футбольне поле, а в школах – спортивна база, бо якщо немає їх – немає фізичної підготовки дитини. «За останні три роки в

районі здано в експлуатацію три спортзали: в Бедриківській школі, в Заліщицькій гімназії, і завершують його реконструкцію в школі ім.О.Маковея, - зазначив Борис Іванович. – Головне – вони не мають бути пусткою. У районі варто створювати юнацькі футбольні команди і дорослі. І, можливо, це є перша сходинка до того, щоб молоде покоління було фізично загартованим, здоровим. Надто малий відсоток юнаків не може сьогодні служити у війську, бо є слабким фізично, а футбол – як складова спорту – чинник здоров’я», - сказав голова РДА. Колегія рекомендувала передбачити в бюджетах на наступний рік кошти на реконструкцію і впорядкування спортивних споруд, ігрових майданчиків, футбольних

таких, що пов’язані із постійними змінами положень про порядок надання пільг учасникам АТО, оскільки держава не спроможна задовольнити всі їхні прохання, а ще ж є інші учасникипільговики. Питання розгляду звернень громадян регулярно заслуховуються на нарадах, приймаються відповідні рішення, активізується робота щодо вирішення наболілих проблем по кожному конкретному випадку людини. З метою створення більш сприятливих умов у задоволенні прохань жителів району проведено 40 «гарячих» телефонних ліній з керівництвом управління соцзахисту, на особистому прийомі побувало понад 700 громадян. Однак стовідсотково вирішити всі проблеми людей

полів та стадіонів. Голова «Самооборони Заліщицького району» Павло Лесюк цікавився, чи буде в Городку спортивна база побудована. Відповідь була позитивна від Бориса Івановича, мовляв проектна документація підготовлена і при наявності фінансів будуть розпочинатися роботи. Про оплату за спожиті паливно-енергетичні ресурси і дотримання лімітів їх споживання інформував колегію завсектором розвитку інфраструктури, транспорту і туризму РДА Богдан Гуйван. Всього в районі спожито електроенергії на суму 43,4 млн.грн., а вже оплачено 57,2 млн.грн. Бюджетними установами та організаціями використано електроенергії на суму 4396 тис.грн., оплачено 4366 тис., населенням спожито її на суму 4338 тис.грн., оплачено 4332 тис.грн. Сільгосппідприємствами – на суму 4509 тис.грн., оплачено 4507 тис.грн. Заборгованість залишилась у сумі 2,8 млн.грн. Цьогоріч використано природного газу всіма категоріями споживачів на суму 74,5 млн.грн., оплачено 71 млн. Ліміт споживання на 1 листопада становить 17,8 млн.куб., але використано 18,6 млн.куб.м. Бюджетними установами газу спожито на 2,3 млн.грн., оплачено 2,2 млн., населенням - на 70,8 млн. Заборгованість становить 7,6 млн.грн. Про роботу управління соцзахисту населення щодо забезпечення виконання Закону України «Про звернення громадян, Указу Президента «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації на гарантування конституційного права та звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування» говорив на колегії заступник начальника управління соцзахисту населення РДА Василь Кальмук. Зазначено, що за 10 місяців кількість письмових звернень, які надійшли до управління, загалом становить 101, що більше на 41, ніж за відповідний період минулого року. Найбільше їх щодо надання соціальних допомог та житлових субсидій, а також

на нинішній день просто нереально в такий нестабільний час, бо таке сьогодні життя – в безробітті, економічних, соціальних негараздах. Однак, якщо людина дійсно потрапила в тяжку ситуацію, служба соцзахисту намагається наболіле вирішити, допомогти. Про соціальну підтримку та послуги, що надаються територіальним центром соцобслуговування (надання соціальних послуг в районі) інформувала її директор Ірина Навізівська. Зазначено, що за звітний період виявлено 2519 осіб, які потребують сторонньої допомоги у зв’язку з втратою рухової активності, а також спричинені віковими змінами. Терцентром обслуговуються 2189 громадян, яким згідно умов договору надаються соціальні послуги. Турботу про немічних людей, інвалідів, які залишились самотніми, взяла на себе держава. У Товстому функціонує відділення стаціонарного догляду, розраховане на 35 ліжок. Проживає зараз у закладі 29 осіб. Всі умови для них створено, медичним доглядом вони забезпечені. Робота цієї установи заслуговує лише позитивних відгуків. Виступаюча висловила вдячність багатьом благодійникам, керівникам сільськогосподарських підприємств за допомогу, за розуміння проблем тих людей, які тут проживають, а ще – за підтримку малозабезпечених громадян у плані проведення благодійних заходів. Колегія заслухала інформацію керівника апарату РДА Володимира Лилика про роботу виконкомів Кошилівської та Шутроминської сільських рад по виконанню делегованих повноважень органів виконавчої влади. Доповненням до цієї теми порядку денного був виступ члена колегії, керівника ПОП «Золота нива» Миколи Долотка. З обговорюваних на колегії питань прийнято відповідні рекомендації, які стали основою розпоряджень голови РДА. А звіт про роботу вище зазначених виконкомів взято до відома. Ольга ЛИЧУК

ПОЗИЦІЯ ДЕПУТАТА ВЕРХОВНОЇ РАДИ

(Продовження матеріалу. Початок читайте в номері за 25.11.) – Тому накопичилося стільки готівки? – Ні, не тільки тому. Згідно е-декларації я повинен вказати статки дружини і своїх дітей, котрі проживають разом зі мною, і тещі, бо живемо в її будинку. Мій син,

котрий закінчує шостий курс магістратури, вже два роки паралельно працює фрілансером в ІТ-фірмі. І заробляв, до речі, більше від мене, в той час, коли депутатська зарплата становила 7 тис. грн. з нарахуваннями. Молодший разом із братом працює, теж дещо заробив, навчаючись при тому у Львівській політехніці на ІТ спеціаліста. А ще діти мають підвищені стипендії від першого курсу навчання, є переможцями студентських олімпіад. Тому я записав оті їхні гроші і не ховаю. У декларації вказані доходи і моєї тещі, оскільки ми живемо разом в її будинку на 77 кв. м (він теж записаний в декларації). Колись, вже давно, вона разом з тестем продали машину і оті гроші не розтрачали, а теща складає й далі. Щодо земельних ділянок. Їх вказано в декларації чотири – звичайні городи: дві біля хати (присадибна і город) та дві в полі – то все тещі, бо мої і моїх батьків – в Нагірянці. За минулий рік моя дружина Оля заробила 64 тис. грн. заробітної плати. Вона працює на трьох роботах: в Білобожницькій школі, Чортківському коледжі ТНЕУ, Тернопільському педуніверситеті (фізико-математичний факультет). Вона є к андидат наук, доцент, авторитетний фахівець, проводить тренінги по всій Україні, читає лекції в інституті післядипломної

освіти. З 2011 р. випускає підручники і посібники серії «Інформатика в школі». За 2014 р. гонорар у розмірі 35 тис. грн. віддала на допомогу в АТО, у минулому році за авторство і випуск підручників отримала 24 чи 25 тис. грн. Щодо депутатської зарплати. Деякі сільські голови,

ров`я. Е-декларування змушує задуматися, хто страшніший: той, хто задекларував усе, що має, і відповідно не побоявся це показати, сплачує податки; чи навпаки – той, хто приховує статки або задекларував більше, не вказавши джерела їх походження і не займаючись бізнесом, що допоможе в майбутньому

керівники районного рівня, судді мають значно вищі зарплати. Але тут мова йде ще й про те, що депутат не може мати таку зарплату, бо це справді сміх! Адже нардеп ще має й офіційні видатки. Презентації, поїздки за кордон, подарунки різним офіційним делегаціям, зустрічі із представниками – на це йдуть витрати. Але зауважте, що за кордон ні разу не поїхав за державні кошти, лише завдяки фінансуванню приймаючої сторони. А вказані депутатські видатки за рік – 80 тис. грн. – то вони майже усі пішли на матеріальну допомогу людям, які звертаються, на церкву чи на розвиток спорту серед молоді, хто погорів чи комусь потрібно на лікування, бійцям АТО. У мене ж три райони! Навіть матеріальну допомогу, що її дали з Нагірянської сільради, як потерпілому майданівцю 1250грн., відразу віддав жителю с. Ягільниця Туктамишеву, котрому робили операцію у Києві. Потім цьому чоловікові ще додавав гроші. Так само й тепер. Одноразову матеріальну допомогу як пораненому на Майдані, що маю отримати з держбюджету, вже є розплановано, кому потрібно віддати: цього разу її отримають важкохворі діти, які потребують постійного високозатратного лікування. Таких дітей намагаюся лікувати по державних програмах через Міністерство охорони здо-

узаконити свої хабарі. Юрій Луценко пообіцяв перевірити, побачимо, чим закінчиться. – Тобто, має бути закінчений цикл, якась структура для перевірки правильності й повноти заповнення електронних декларацій та покарання порушників? – Я про це говорив давно, що мають бути ланки, які перевіряють, виявляють, доводять до суду і виносять рішення. Створили антикорупційні органи, тобто Національне агентство запобігання корупції , Національне антикорупційне бюро, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру і ще має бути обов’язково антикорупційний суд. У цьому є логіка, має бути повний цикл - від виявлення до винесення вироку. А на даний час ми звертаємо особливу увагу на знищення антикорупційних планів і повернення грошей в бюджет. Головне – не сидіти, склавши руки. Не скиглити! Лєшек Бальцерович казав: «Коли перемагає популізм, то програє держава і суспільство». А я кажу: «Популізм, брехня і цинізм шкодять країні більше, ніж корупція і війна, бо саме з них і починається корупція, саме через це розвалилася армія, яку зараз відновлюємо усім миром». Спілкувалася Оксана СВИСТУН

ДОПОМОЖІТЬ ДИТИНІ! Батьки Мартима Серги із Заліщиків звертаються до жителів району з проханням підтримати і допомогти фінансово у лікуванні їхнього шестирічного синочка. Мартим хворіє з народження (діагноз – аутизм). Увесь цей час батьки та рідні хлопчика всіма силами намагаються допомогти своїй дитині: неодноразово лікувалися і продовжують лікування у Харківському медично-генетичному спеціалізованому центрі. Лікування та діагностика дороговартісні. Прохання до усіх небайдужих проявити милосердя і перерахувати кошти на картковий рахунок 5168 7572 4357 2015 «Приватбанку» на прізвище Серга Роман Васильович.

№ 98-99 (8530)

4 u

ВІДЛУННЯ ПОДІЇ

МИ - УКРАЇНЦІ

оли цього року я приїхав у Мишків зі Сполучених Штатів, де я проживаю, то було важко повірити, що минуло вже дев'ять років від мого останнього відвідування милого моєму серцю села – малої батьківщини мого батька. Тоді приводом стало відкриття меморіальної дошки та експозиції про життя Данила Чайковського в шкільному музеї. Як і дев'ять років тому, так і нині, коли я приїхав зі своєю дружиною Христиною, був зворушении сердечною зустріччю вчителів, зодягнених у вишиванки школярів і місцевих мешканців, які привітали нас хлібом і сіллю, піснями та віршами. Для мене ця подія назавжди залишиться в пам'яті. Як і тоді, я знову відчув незриму присутність мого батька в Мишкові, і знову

лити Головний Осередок Пропаганди ОУН. Брав участь у підготовці і проголошенні Акту незалежності Української держави у Львові 30 червня 1941 року, і став директором Українського Інституту Націоналістичної Освіти у Львові. Через кілька місяців німецьке гестапо заарештувало та ув'язнило батька в тюрмі на вул. Лонцького у Львові, звідки пізніше він був етапований до Краківської тюрму Монтелюпіх. У 1942-45 рр. разом з іншими українськими політв'язнями переміщений до концтабору Аушвіц (Освєнцім). У січні 1945 р. переведений до концтабору Маутгаузен, а з наближенням фронту й до концтабору Ебензее в Австрії. У травні 1945 р. звільнений американськими військами. Тут у тяжкому стані його знаходить дружина. Після звільнення батько знову поринає у вир боротьби за Україну. Переїхавши в Мюнхен (Німеч-

нього. Лагідний до дітей і завжди сповнений енергії, він часто брав нас у вихідні на лижні, або піші прогулянки в Альпи, на збирання грибів, або конвалій в місцях, знаних тільки йому. Іноді вечорами він приходив до нашого помешкання, щоб грати в шахи з моїм батьком або матір'ю. Бувало, перед Різдвом, він приходив без попередження, сяючий, з ялинкою, яку зотбав у лісі як подарунок для нас. У день смерті Бандери я бачив єдиний раз в моєму житті плач свого батька. Мої батьки прищепили мені з ранньої юності усвідомлення і гордість бути українцем, хоча я ріс далеко від України. Як і багато інших дітей українських біженців, я був членом Пласту, а також СУМу (Спілка Української молоді). В Америці, де є численна українська діаспора, багато українців належать, як і я, до багатьох громадських організацій, в яких вони працюють на благо

розумів те, що породжувало його незмінну любов до своїх співвітчизників, Батьківщини, що спонукало його присвятити все своє життя боротьбі за незалежність України. Нижче наведені деякі слова про мого батька, з якими я виступив перед дітьми на прохання директора школи пані Любові Жук, і які згодом вона попросила надати в письмовому вигляді. Крім того, я додав деякі думки, що прийшли до мене пізніше. Мій батько народився 1909-го року в Мишкові в родині греко-католицького священика Василя де Трунко Чайковського і його дружини Ольги, з дому Свєнціцьких, сестри професора Іларіона Свєнціцького, знаного вченого-філолога, мистецтвознавця, засновника та директора Національного музею у Львові. У 1918 р. отець Василь Чайковський із родиною переїхав на парохію до села Стрілківці на Тернопільщині, де помер від тифу у 1920р. заразившись, сповідаючи хворих. В кінці 20-х років, батько закінчив Станіславівську (тепер Івано-Франківськ) гімназію. Саме в цей час він став на дорогу боротьби за вільну Україну. В шкільні роки став членом підпільної гімназійної організації у Станіславові, займався переховуванням та перевезенням нелегальної літератури і зброї для Української Військової Організації (УВО), і працював у Львівському Союзі Української Націоналістичної Молоді (СУНМ), згодом в юнацтві ОУН, став членом УВО, а згодом ОУН. Закінчивши гімназію, вивчав право в Кракові та філософію у Львові. Це був час вибору батьком свого професійного покликання, як журналіст і письменник - був редактором літографічного гумористично-історичного журналу при СУНМ під псевдонімом «Мормон», в якому також працював Степан Бандера, став головним редактором Львівського тижневика «Нове село», який видавала група/ членів ОУН. Був двічі ув'язнений польською поліцією у зв'язку з хвилею арештів членів ОУН. У 1939 р., батько одружився з моєю мамою, Любомирою Гуглевич з родини Білинкевич. Переслідуваний органами НКВДС, переїхав до Кракова, де працював в адміністрації видавництва «Краківські вісті». Перейшов на працю до Референтури пропаганди ОУН, як керівник законспірованого технічного відділу підпільних видань. Скерований Р.Шухевичем до Штабу Старшин, готував навчальні матеріали військової пропаганди для політичного вишколу воїнів майбутньої Української Повстанської Армії (УПА). У 1941 р. став учасником східної похідної групи ОУН. Однак отримав наказ залишитися у Львові, щоб очо-

чина), стає референтом пропаганди Проводу Закордонних частин ОУН (ЗЧОУН), головним редактором тижневика «Українська Трибуна» і членом Проводу ЗЧОУН. Через рік, у 1946 р. під літературним псевдонімом О.Данський, видав автобіографічну книгу- роман «Хочу жити» - про жахи концтабору Аушвіц. Це одна з перших книжок у світовій літературі про нацистські концтабори. Після жахливих років війни, життя в Мюнхені приносить моїм батькам велику радість- народження моєї сестри Зореслави. Зірка також бувала в Мишкові, і має приємні спогади, особливо зустрічі з покійним директором школи паном Ярославом Краснюком, а також колишнім директором Краєзнавчого музею в Заліщиках паном Василем Олійником, який зіграв важливу роль в організації меморіальної дошки та експозиції, присвяченої моєму батькові. В кінці 40-х років, родина переїхала до Парижа, де я народився. В цей час батько очолив редакцію часопису «Українець-час» і займався громадською та організаційною роботою до 1954 р, коли ми всі повернулися до Мюнхена. Життя в Німеччині було повне небезпек – КДБ тричі організовувало невдалі замахи на життя батька. Протягом наступних десяти років життя в Мюнхені батько займав різні організаційні посади - Голова Головної Ради ЗЧОУН, головний редактор тижневика «Шлях Перемоги». В цей час також редагував та видав серію книжок: історичний нарис «Крути», збірка новел «Наші Дні», збірки документів і матеріалів «Московські вбивці Бандери перед судом», «Білас і Данилишин». В 1967 році наша родина емігрувала до США, спочатку до Нью-Йорка, а потім до штату Нью- Джерсі. Батько швидко знаходить роботу - редактор СУМА (Спілка Української Молоді Америки) журналу «Крилаті», голова Виховної Ради і член Управи СУМА, редактор щоденника «Америка». Але, на жаль, сімейна ідилія нового життя в новому світі була недовгою - через п'ять років після переїзду в СІЛА батько помер. Він був дуже близький до Степана Бандери з передвоєнних літ. Вони разом винаймали кімнату у Львові, коли були студентами: батько-університету, Бандера - політехніки. У Мюнхені наші сім'ї жили в домі навпроти один одного і часто бачилися. Діти Бандери - Андрій і Леся - вчилися у гімназії зі мною і моєю сестрою, і Бандера часто привозив або приводив нас разом до школи. Хоча я мав усього 10 років, коли Бандера був убитий КДБ, проте маю багато спогадів про

суспільства діаспори та України. Я вперше відвідав Україну в 1990 році. На той час, я вже жив в Америці протягом 23 років, отримав ступінь магістра в галузі журналістики, працював як журналіст для американських газет і журналів, а також став вільним письменником для різноманітних засобів масової інформації.Писав для туристичних видань, що з огляду на моє українське походження - дозволяло мені знайомити американську громадськість з історією, культурою і красою України. Пізніше, я змінив свою кар'єру, ставши співзасновником невеликої рекламної компанії, що працювала зі знаними фірмами. Тепер разом із дружиною Христиною живу у Флориді, переїхавши сюди після майже сорока років життя в НьюЙорку. Зустріч із моїми українськими родичами в Україні ще більше наблизила мене до них. Мені було дуже приємно познайомитися з братом мого батька, священиком Романом Чайковським, який після війни був засуджений на 25 років тюрми, а родина заслана до Сибіру. Його «злочином» було те, що він за пропозицією Митрополита Андрея Шептицького був представником греко-католицької церкви в проводі ОУН. Я також пізнав мою тітку Марту, яка була вислана в ГУЛАГ, і її сестру Лесю. Усі вони вже відійшли за межу, але багато їх дітей і онуків створюють велику родину в Україні, яку я завжди прагнув мати. З родини моєї матері, яка має 97 років, я мало кого знаю. Найбільш відомим з них є Блаженніший кардинал Любомир Гузар, внук сестри моєї бабусі. Моя мати має багато спогадів про «Любка», як вона його називає з молодих літ, духовна підтримка якого, була дуже потрібна їй, особливо після смерті мого батька. Українська діаспора добре розуміє важкі часи, які переживає тепер Україна. Село Мишків не є винятком. На жаль, багато людей бачать своє майбутнє поза Україною, не завжди розуміючи, що життя є нелегким всюді чи в Америці, чи в Західній Європі. Тому, я хочу побажати цим чудовим дітям, яких я зустрів у Мишкові: вивчайте світ, розширюйте свої горизонти, набувайте нових навичок, використайте більшість із ваших талантів, які дав вам Бог. Але, пам'ятайте, що ваша Батьківщина – Україна - потребує вас, вашої любові, ваших талантів, вашої посвяти для неї. Майбутнє України залежить від вас, і з вашою допомогою це буде світле майбутнє. Як писав мій улюблений поет Василь Симоненко: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Роман ЧАЙКОВСЬКИЙ

Відомо, що мільйони українців перебувають за межами України. Багато з них вирушили за кордон в пошуках заробітків. Та значна частина складає українську діаспору, яка стала важливою складовою не тільки суспільства тієї чи іншої країни, але й продовжує творити та пропагувати українську історію, українську наукову думку. Серед представників сучасної української громади в НьюЙорку – заліщанин Василь Лопух,кандидат економічних наук, доцент, директор адміністрації Наукового Товариства Шевченка в Америці. Неодноразово в нашому часописі друкувалися авторські статті, переклади, повідомлення про його добрі справи. Завдяки його сприянню фонди нашої районної бібліотеки поповнились тисячами примірників нових видань. В 2013 році ним було презентовано 1 і 2 томи «Енциклопедії української діяспори», в 2015 році він став організатором зустрічі учасників різних років ансамблю пісні і танцю «Дністер». А цьогорічний приїзд ознаменувався циклом заходів, проведених за участю п.Василя. Провівши декілька лекцій в ТНЕУ, він завітав до Заліщик, де став ініціатором проведення «круглого столу» на тему: «Історія Заліщик: артефакти на мапі міста та в Інтернеті». Багато заліщан не без гордості та з інтересом спостерігають надзвичайне пожвавлення уваги до історії нашого міста, що пов’язано з декількома факторами. Насамперед, це видання двотомника «Заліщики: роки, події, люди», який є на сьогодні найбільш повною історією міста, дослідженою істориком, заступником директора Заліщицького агроколеджу М.В.Сопилюком. В Інтернеті, в соціальних мережах популярними стали веб-сайт Олександра Хомишина,група «Люблю Заліщики» у Фейсбуці, «Заліщики ТВ» та багато інших. З цікавістю розглядають відвідувачі Інтернету численні світлини Заліщик – давні і сучасні з приватних колек-

цій та доробки фотомайстрів. Проте розрізненість матеріалів спонукала Василя Лопуха до створення такого Інтернет-проекту, який би об'єднав ці матеріали воєдино. Основою цього проекту стала власна колекція п.Василя, яка налічувала 100-150 файлів, а зараз їх уже понад 1000. Презентація цього проекту і стала центральною темою проведеного «круглого столу», модератором якого виступила директор ЦБС О.Й.Тракало. З темою «Предмети з минулого – свідки історії Заліщик» виступив історик Михайло Сопилюк. Пояснивши значення і суть артефактів, він захоплююче знайомив присутніх з тією величезною базою, яку було використано при написанні двохтомника. Михайло Васильович зупинився на аналізі документів, творів писемності, світлин, карт, планівсхем, гербів і печаток міста, картин, поштових марок та листівок, використавши найцінніші та найцікавіші з них. Особливе значення було надано друкованим джерелам, відомим з ХVІІІ століття. Директор Заліщицького краєзнавчого музею Віталій Каспрук розповідав про історію археологічних досліджень в нашому краї, пошкодувавши, що багато важливих артефактів втрачено, він повідомив, що чимало експонатів зберігаються в районному музеї. Найбільший інтерес присутніх викликав виступ Василя Лопуха. Презентуючи розроблений ним веб-сайт «Заліщики», він описав багато цікавих епізодів з історії нашого міста, інколи невідомих широкому загалу. Детально проаналізувавши структуру сайту, він знайомив слухачів з основним змістом сторінок, підкресливши, що при створенні цього проекту плідно співпрацював із заліщанами. Як приклад, він назвав фотороботи справжнього патріота нашого краю природолюба Лілії Бурдейної (Домарад), які стали окрасою багатьох сторінок в соціальних мережах. П.Лілія ознайомила присутніх із своїми світлинами, підкрес-

ливши надзвичайне багатство флори і фауни Наддністрянщини і закликавши берегти та пропагувати її. Дякуючи учасникам «круглого столу», директор агроколеджу Володимир Глова підкреслив, що світ стає цікавим, коли людина щось знає і хоче знати, а створення презентованного сайту сприятиме збагаченню цими знаннями і популяризації нашого міста. В ході виступу Василь Лопух не без гордості навів факт, що в одній з давніх німецьких газет поряд з репортажами з Відня, Варшави, Парижа частими були репортажі із Заліщик, що свідчило про неабияке місце нашого міста в європейському житті.В місті жили і працювали відомі особистості. Ми озираємося в минуле, цікавимося ним. Проте саме зараз є шанс відродити Заліщики, зробити їх сучасною «туристичною Меккою». Є нам про що розповісти і що показати. І тому в цьому процесі можливо використати будівлю колишнього кінотеатру, яка теж є важливим історичним артефактом. Саме тут можна було б організувати природничо-краєзнавчий музей. Користуючись присутністю заліщицького мера А.В.Квач, він звернувся до неї з цією пропозицією. Зацікавлених цією ідеєю заліщан буде немало. Саме зацікавленість і любов до рідного міста спонукала до присутності в читальному залі агроколеджу архітектора Анатолія Сорочука, художника Емілія Липчука, історика Василя Дяківа, науковців Дністровського каньйону Анатолія Сідорова та Олександра Вікирчака, директора Заліщицького турбюро Віктора Кучера, студентів та викладачів Заліщицького агроколеджу, небайдужих заліщан. Любімо рідне місто, пропагуймо і відроджуймо його, бо воно того варте! Юрій ВІЙТИК Світлини автора Післяслово: презентований сайт можна знайти за адресою http:// www.zalishchyky.net/

У зимову пору народилася наша донечка, внучка Улянка КУРЧАК із с.Буряківка. 1 грудня її виповнилося 15 років. Дорога наша кровиночко, ясне сонечко, хай буде світлим кожен день у житті твоєму. Хай негаразди завжди тебе обминають. Виростай мудра і слухняна на радість, на щастя, на втіху рідним. Стежину свою у житті віднайди. Хай промінчик сонця, мов Ангелик Божий, Прилетить до тебе, сяде на плече, Принесе здоров’я, добру долю. Нехай голос твій дзвенить в оселі, Нехай усміхаються очі веселі Ісус Христос хай тебе береже, Ангел-хоронитель за руку веде, А Пречиста Діва свою ласку зсилає. Бажаємо тобі світлих обріїв, здійснення всіх мрій та бажань, щастя людського. З найкращими побажаннями – батько Михайло, мати Марія, сестри Христина, Лідія, дідусі та бабусі, хресні батьки А 2 грудня в нашій родині відсвяткувала свій ювілей Оксана Ярославівна ЗАСКОЦЬКА. Засилаємо їй віншування добра і щастя, міцного здоров’я, море благ земних, а щедрі дні мов рушники квітчасті, нехай ще довго стеляться до ніг. З повагою – сестра Марія із чоловіком Михайлом

№ 98-99 (8530)

НАША ДУХОВНІСТЬ

ласки Божої на велике свято святого Михайла на церковному подвір’ї у Бедриківцях зібралося чимало людей. Вони прийшли розділити радість історичної події у житті села – освячення новозбудованої святині, отримати благословення в день духовного обряду. На запрошення грекокатолицької громади, отця Володимира Рачковського прибули владика Бучацької Єпархії УГКЦ Дмитро Григорак та священики, яких гостинно зустріли хлібом й сіллю на вишиваному рушнику. Урочистою та хвилюючою була мить, коли отець Володимир подаючи хрест своєму Єпархові, запросив його освятити престол, храм і звершити першу Божественну літургію. Того дня усі щиро склали молитву до Всевишнього, дякували за чудову церкву, змогу спорудити й освятити її. З Божою поміччю все, що здається неможливим, стає реальним. Тому і будівництво святині здійснено у такі короткі терміни. У церкві лунав мелодійний піднесений спів хористів, помітною

була радість в очах, усмішка на обличчі у кожного. А присутніх у храмі стільки, що усі й не помістилися. Святиня може бути невеликою за розміром, висотою чи шириною, але її значення не вимірюється величиною, а тим, що душа отримує в ній – Боже благословення. У цих стінах будуть відбуватися найвизначніші дійства в житті парафіян – хрещення новонародженої дитини, Таїнство вінчання, Богослужіння, Святі літургії. Кожен храм Божий, як і людина, має ім’я позначене у світі. У Бедриківцях церкву названо на

честь святого Архистратига Михаїла, який бореться за славу Творця, за справу порятунку роду людського і перемагає усі темні сили на землі. Опісля відбулася найдовгоочікуваніша подія для греко-католицьких парафіян села – освячення церкви, як зовні, так і всередині. Присутні здійснили урочисту ходу навколо храму. Із повчальним словом до громади звернувся всечесний владика Дмитро Григорак: «У цей

день є велике задоволення у всіх від визначної події – народження нового Божого храму. Колись в історії людства особа, маючи все, аби жити щасливо, не знаючи, що таке зло, вибрала не волю Господню, свого Творця, а свою волю. Так почалося зло, коли хтось свідомо сказав Богові ні. Тому варто кожному з нас пам'ятати, що без Всевишнього немає добра. Ця церква є знаком вашої справжньої великої любові до Бога, ми Творця

поставили на перше місце, спорудивши цей храм. Віра – це стан нашої душі, приймати те, що Творець глаголить, жити нею щодня! У цій святині молитимуться ваші правнуки та праправнуки, залишатимуть свої гріхи, розбудовуватимуть Україну. Церква св.Архистратига Михаїла є свідченням вашої живої віри. Бажаю бути переможцями зла, як цей святий, і завжди говорити Богові так! Будуйте живий храм разом із Всевишнім». Владика роздумував на тему неоголошеної війни у нашій країні, наголосивши: «Нас убивають, насміхаються, але у них, противників, шансів немає, бо Бог переміг зло і дальше перемагає! Так і ми – подолаємо агресора, але тільки з вірою у Всевишнього. Бо виграє той, хто сильніший духом. І цю силу вселяємо ми собі самі. Важливо в цей нелегкий час для нашої країни – не зневірюватися. Бог веде нас не до поразки, а до перемоги, через Голгофу». Тоді з уст усіх линули слова молитви за мир і спокій, за українське військо: «Боже, Великий,

Єдиний, нам Україну храни!» Вкотре стає підтвердженням, що українці – сильна нація, бо навіть із зубожінням, скрутою, війною знаходять сили будувати храми. Відомо, що Боже благословення сходить через священика. Отець Володимир Рачковський повів своїх парафіян із вірою у створення церкви. Владика Дмитро Григорак відзначив отця Володимира священичою нагородою – золотим хрестом із прикрасами. Владика також нагородив грамотами Бучацької єпархії УГКЦ всечеснішого отця Володимира, вельмишановну місцеву владу, церковне братство та сестринство, парафіян та жертводавців, висловивши щиру подяку за жертовну працю, пожертви й побудову нового парафіального храму. Урочисто Єпарх Бучацький Дмитро Григорак вручив грамоти меценатам, які віддали свої зусилля й кошти на спорудження святині – братам Іванові, Степанові, Миколі та Ярославу Навольським, Іванові Дрозду, Юрію Дожуку, Ярославу Калакайло, Борису Матійчуку. І

«неблагонадійним». Глядачі стали свідками радощів очікування щастя і розпачу розлуки, які так майстерно демонстрували на сцені Сергій Литвинюк у ролі Івана Франка та Ірина Калакайло – Ольги Рошкевич. Другою, хто зранив поетове серце, була «гордая княгиня», шляхтичка Юзефа Дзвонковська зі Станіслава. Витонченість натури, шляхетність, делікатність, краса, самопожертва наче дублювали в Юзефі Ольгу. Саме такою постала на сцені в образі Юзефи Аліна Сав’юк. Та знову – «біль страшний, пекучий в серці там»: смертельна хвороба відбирає від закоханого Франкового серця дівчину. І линули у залі поетові ліричні мініатюри у виконанні студентів коледжу М.Бульдяка, В.Страмика, Т.Савківа, М.Красія, А.Николайчука, А.Дереня. Жінка, котра була поруч великого поета, - Франкова дружина Ольга Хоружинська. Їй подячно вклонилися ведучі, бо саме вона стала

вірним другом і соратником поета на його тяжкому життєвому шляху. «То ж за дар малий, а безцінний твій… Спасибі тобі!» – вклонився дружині поет (С.Литвинюк). Целіна Журовська – ще одна полька, що зранила серце сорокарічного поета, і саме їй присвячений третій «жмуток» збірки «Зів’яле листя». Поезія Миколи Вороного “Ave, Regina” у виконанні Мар’яни Остяк прозвучала як осанна жінці і коханню, адже в перекладі – це “Радуйся, царице!”, що є початком релігійного гімну. Любов Франка до жінки – велика, всеохопна, правдива. Він зумів донести до людей свої почуття і створив неповторну пісню великої любові, яка лунатиме вічно. І, як підтвердження тому, - шедевр інтимної лірики Франка – поезія «Чого являєшся мені у сні?», виконання якої Віталієм Страмиком доповнилося звучанням сучасного хіта «Знаєш, знаєш…» із репертуару Віталія Козловського. Спасибі ж Іванові Франку за те, що умів так кохати, що зумів жіночу красу перелить «в пісні,

на завершення побажав, «щоб церква була тісна прихожанам, адже храм має бути заповним по вінця!» У свою чергу промовив слово до прихожан настоятель церкви св.Арх.Михаїла отець В.Рачковський: «У 2013 році ми на цьому місці заклали наріжний камінь для побудови храму. Тоді й не було такої великої громади. Проте, за такий малий термін звели храм. Я ще й досі не можу повірити, що в нас є своя святиня! Висловлюю сердечну подяку вельмашовному Єпископу, отцям, які приїхали освятити цей храм, жертводавцям, прихожанам, хористам, усім, хто склав молитву. Дякую священикам, особливо тим, хто служив тут у важкий період часу з вами, які трудилися тут – отцю Василю Черничуку, Івану Сендзюку, декану Ярославу Шмиглику». Грамотами церкви отець відзначив Бориса Матійчука, Богдана Махніцького та Сергія Федорчука і додав, що ще будуть вручені відзнаки жертводавцям на наступній Службі Божій. Серед гостей були й представники районної та місцевої влад, парафіяни з інших храмів. Процесійно громада вирушила на освячення води. Кожен на згадку про історичну подію – освячення церкви – отримав образок св.Архистратига Михаїла. Віриться, що прихожани у новозбудованому храмі Божому будуть духовно очищуватися, збагачуватися, а громада скріплюватиметься вірою та любов’ю до Всевишнього, що стане досягненням цього чудово духовного оберегу – осередку єдності та благодаті. Ірина ІВАНСЬКА Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО.

НА НИВІ ОСВІТИ

У рамках відзначення ювілейних дат, пов’язаних з іменем геніального сина української землі – Івана Франка в Заліщицькому агроколеджі впродовж року було організовано та проведено ряд заходів. Заключним акордом їх стала літературно-мистецька година «Тричі мені являлася любов…», під час якої студенти мали змогу заглянути за лаштунки життя великої людини і торкнутися найсокровеннішого – інтимних стосунків та переживань поета, що у великій мірі лягли в основу його лірики. Викладач рідної словесності О.М.Матійчук наголосила, що Іван Франко – це унікальний людський документ, якому немає аналогів не тільки в українській культурі, а й у світовій. Намагаючись окреслити багатогранність творчої спадщини і широту літературних та наукових поглядів Франка, викладач особливий акцент зробила на актуальності його соціологічних, історичних та економічних досліджень, як в питанні формування і динаміки роз-

витку ринкових відносин, так земельної власності - як однієї з найболючіших проблем у суспільстві. Заклик великого Каменяра «навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…» ніби написаний в нинішній Україні, а не століття тому. Як перший фаховий український політик (голова Руськоукраїнської радикальної партії), Іван Франко віддав національно-визвольному рухові найцінніше, що в нього було, – власного сина Петра, одного із засновників «Пласту», одного із перших, хто долучився до руху Українських Січових Стрільців, згодом сотника Легіону УСС. Та складовою життя людини, якою б геніальною вона не була, є ще й святаясвятих – особисте. Тому викладач запропонувала присутнім на літературномистецькому заході заглянути за лаштунки життя великої людини і долучитися до тих «болісних солодо-

щів», які дарували Іванові Франкові жінки. Їм випало стати поетовими музами, а тому бути навіки оспіваними в його безсмертних поезіях. А далі ведучі літературномистецького свята О.Гнатюк та В.Панило, Д.Кушнірик і М.Дмитрик, О.Дерень та Н.Худоб’як сторінку за сторінкою гортали книгу великого і водночас трагічного кохання поета до тих жінок, що найболючіше зранили його серце. «Тричі мені являлася любов», - декламував Тарас Савків із Франкової збірки «Зів’яле листя». «Несмілій лілеї білій» була присвячена перша сторінка сценічного дійства, яка розкрила драматичні стосунки Франка-гімназиста з донькою священика з прикарпатського села Лолин Ольгою Рошкевич. На заваді щастю закоханих стала політична діяльність Франка, що спричинила його арешти і, як наслідок, - заборону батька Ольги підтримувати надалі стосунки з

Огонь очей в дзвінкії хвилі мови, Коралі уст у рими голосні…». «Що ми в цім світі без любові?» - ці рядки прозвучали фінальним акордом літературно-мистецького заходу разом із піснею «Я назавжди твоя» у виконанні Марти Желізняк. Гостями свята стали учасники навчально-методичної комісії аграрних технікумів і коледжів із спеціальностей галузі знань «Управління та адміністрування» МОіН України та НМЦ «Агроосвіта». Літературно-мистецьке свято «Тричі мені являлася любов…» було проведене за участю викладачів української мови та літератури, художнього керівника С.Я.Тарасевич, концертмейстера О.М.Мартинчука, а також членів студентського літературно-драматичного гуртка «Провесінь». Оксана МАТІЙЧУК, Наталія ПРОДАНИК, викладачі-філологи ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого»

№ 98-99 (8530)

6 u

АКТУАЛЬНО

Українцям систематично, тільки «як погода починає показувати своє справжнє обличчя», впродовж 2-3-х днів, а то й більше, доводиться очікувати – коли ж перший рятівний автогрейдер вивільнить населений пункт У філії «Заліщицька дорожня експлуатаційна дільниця» наводять низку причин «ямкового виїзду» у літній період та затримування автосполучення – у зимовий. Це, безперечно, нестача коштів, котру знизити вдається, починаючи тільки з 2016-го. У бюджет2017-го для автошляхів передбачається закласти 30-40 млрд. грн. Начальник філії «Заліщицького райавтодору» М.Б.Харук зазначає: державні зміни недержавна організація на собі уже відчула з початку травня 2016го – збільшилась тривалість тижневого цілодобового патрулювання працівників ДЕД – з трьох днів до повноцінних семи. А це, за його словами, в енні рази пришвидшило ведення поточних ремонтів доріг, що дозволило заощадити 7 млн. грн. за будівельний сезон, минулорічний заробіток – 3 млн. грн. Та неякісна закупівля матеріалів – це друга із основних причин підвищеної аварійності доріг, – зазначає

керівник. «Основна функція служби – утримання доріг загального (136 км) та місцевого (229 км) користування, їх будівництво, ремонт. Ми тільки виконуємо те, що замовляє Служба автомобільних доріг у Тернопільській області» - пояснює співрозмовник, «ми – держава у державі». За останні десять місяців ліміт витрат Служби автомобільних доріг у Тернопільській області становить 8915 тис. грн, з яких: по безпеці руху та зимовому утриманню виконано робіт на суму 2148 тис. грн., договірних – на 205, 5 тис. грн. Проте простий факт з`їжджених доріг М.Б. Харук пояснює нестачею обсягу закупівлі асфальтнобетонних сумішей (котрі на один день мали б видаватися до 1, 5 тис. тонн). Складна піраміда «проєвропейських доріг», за його словами, складається з простого алгоритму дій, що ,у свою чергу, потребують якісної техніки: основа асфальту вирівнюється, потім спушується, додається щебень, емульсія, цемент – усе змішується і заливається. В літній час процедура вимагає 8-ми годинного осушування, а в зимовий (до 10 град. морозу)– 12-ти годинного. Після того стелиться асфальто-бетон (8

Велике значення у структурі втрат серед населення під час катастроф, екстрених випадків, мають нервово-психічні і реактивні стани, що виникають внаслідок стресових ситуацій і створюють додаткові труднощі під час надання домедичної допомоги потерпілим, серед яких дуже часто бувають діти. Неврахування анатомо-фізіологічних особливостей дитячого організму з різними діагнозами під час надання їм невідкладної домедичної допомоги та лікування, може призвести до летальних випадків. Тому для педагогів Заліщицького обласного багатопрофільного навчально-реабілітаційного центру були організовані навчання, які провела лікар Заліщицької

швидкої медичної допомоги Г.Ю.Цимбалюк та молоді спеціалісти-фельдшери швидкої допомоги Ярослав Юрчик, Степан Гладик. Метою навчань було засвоїти правила та прийоми правильного, вчасного надання домедичної допомоги в екстрених ситуаціях, які найчастіше виникають під час роботи з категорією вихованців нашого закладу. Лікар ознайомила присутніх з теоретичними аспектами надання невідкладної допомоги та показала на практиці використання таких прийомів, як механічна асфіксія зі стороннім тілом, надання допомоги при судомному нападі дітямепілептикам, допомога в стані без свідомості та зупинка кровотечі, навчання

см. великозернистого асфальто-бетону і 5 см. верхнього шару). Техніка, здебільшого, радянська і з 10-тилітнім терміном (в невеликому обсязі оновлена в 2007-му) гальмує основний процес поточних робіт. Зимове утримання, – вважає спеціаліст, - зазнає ще більших складнощів: встановлення сигнальних віх, тимчасових дорожніх знаків, снігових щитів, і, безперечно, – прочищення доріг, котре розпочинається лише за умови припинення снігопаду, «щоб самим собі і автотранспорту не створити пастку». Та бувають випадки, коли за умов першої швидкої допомоги грейдери поспішають витягати застряглих автомобілістів, маючи на своєму обліку мінімальну кількість технічних засобів. Про проблему техпрацівників Михайло Богданович говорить, не приховуючи, що потрібен механізатор, токар, зварювальник. З 56штатних працівників ці професії необхідні для щоденного утримання технічних засобів. Та допомогти у вирішенні своїх же проблем, за бажанням, можуть й сільські голови. «Насадити кущовидні дерева, позрізати старі, обрубати «поручні» до 8 см – усе те, що ми не можемо зробити, адже замовник наших робіт цього не виконує» – зізнається керівник, котрий шукає якісну підмогу для дорожньої «держави». Надія САСАНЧИН

базовим методам проведення серцево-легеневої реанімації та ін. Від імені дирекції закладу, всього педагогічного колективу щиро вдячні працівникам відділення швидкої допомоги Заліщищицької районної лікарні, зокрема Галині Юріївні та бажаємо їм міцного здоров`я, всіх людських благ, професійного злету і якомога менше екстренних випадків у своїй медичній практиці. Оксана КУПЧАК, педагог-організатор Заліщицького обласного багатопрофільного навчальнореабілітаційного центру

НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРІЇ

У багатогранному життєвому і творчому шляху Михайла Грушевського простежуються і зв’язки з нашим містом. Вони виникли в ході його співпраці з відомими громадськими діячами Заліщанщини в кінці ХІХ - на початку ХХ століття. У цьому переліку імена відомих заліщанам Осипа Маковея, Володимира Охрімовича, Ієроніма Калитовського та Олександра Левицького. З Осипом Маковеєм Михайло Грушевський був пов'язаний видавничими справами. Два роки, від кінця 1897 року до весни 1899 року, М.С. Грушевський разом із О. С. Маковеєм та І.Я. Франком входив до редколегії журналу «Літературнонауковий вісник». Відтоді, і в подальшому між ними велося листування. Листи М.С. Грушевського до О.С. Маковея зберігаються у центральному державному історичному архіві України у Львові. Підтримував контакти з Михайлом Грушевським і відомий громадський діяч Володимир Охрімович. Ще в грудні 1899 року він на пропозицію М. Грушевського разом з І. Франком та Є. Левицьким долучився до підготовки і проведення установчого з'їзду Української національно-демократичної партії. Восени 1902 року В. Охрімович переселився в Заліщики і відкрив тут адвокатську канцелярію. У нашому місті сім’я Охрімовичів проживала в будинку єврея Берка навпроти давньої пошти. Тут не раз гостювали Соломія і Ганна Крушельницькі (дружина Охрімовича Олена була їхньою рідною сестрою). Відомо, що ще від 1893 року Соломія Крушельницька приятелювала з Марією Вояковською, майбутньою дружиною Михайла Грушевського, а згодом між ними відбувалося листування. Тоді Марія, яка закінчила учительську семінарію у Тернополі, вчителювала у Львові. Тут вона й познайомилася з Грушевським. Після одруження вони постійно підтримували тісні зв’язки зі Скалою над Збручем (нині – Скала-Подільська). Це містечко було

родинним прихистком Марії Вояковської, який вона отримала в сім’ї старшої сестри Олімпії та її чоловіка – місцевого пароха церкви св. Миколая Олександра Левицького, свого офіційного опікуна після смерті батьків. 16 грудня 1902 року на зборах у Заліщиках В. Охрімовича було обрано керівником Заліщицького повітового осередку УНДП. Він розгорнув широку організаційну роботу в масах. Займався створенням культурно-освітніх і господарських організацій у повіті. Тоді в Заліщиках засновано філії товариства „Просвіта”, „Селянську Бурсу”, кредитну установу „Руська народна каса”. В своїй організаторській роботі Охрімович неодноразово контактував з Михайлом Грушевським. Як відомо, крім наукової та громадської роботи, Грушевський брав активну участь в тогочасній політичній боротьбі. Як голова Наукового товариства імені Шевченка він часто бував на вічах, виїжджав для передвиборчої агітації у віддалені від Львова регіони Галичини, в тому числі і в Борщівський повіт. Ймовірно, що він побував тоді і в Заліщиках. У 1902 році адвокатську канцелярію у Заліщиках відкрив також Ієронім Калитовський, котрий ще з 90-х років ХІХ століття мав зв’язки з Михайлом Грушевським. Калитовський був активним в громадському житті, де відразу проявив себе як щирий патріот і відомий організатор. Ієронім Калитовський одружився з Стефанією Левицькою, дочкою Олександра Левицького. Після народження сина Калитовські запросили Грушевських у Заліщики на хрестини. З листа-запрошення Ієроніма Калитовського від 27 жовтня 1908 року Михайлові та Марії Грушевським прибути на хрестини їхнього сина дізнаємося і про хворобу о.О.Левицького, з яким у М. Грушевського були особливі приятельські стосунки. Хрестини онука Левицького, Павла Калитовського, відбулися 10 листопада 1908 року. Чи побували Грушевські в Заліщиках на цих хрестинах - встановити не вдалося, але переписка

Грушевських з Калитовськими, що жили тоді в нашому місті, велася. Незабаром І. Калитовський переїздить до Стрия. Тут він 18 років був головою „Просвіти”, членом правління всіх українських установ. Редагував львівський гумористично-сатиричний журнал „Комар” (19001905 рр.); писав сатиричні вірші, гуморески, фейлетони. Тут і помер досить несподівано 22 грудня 1926 року. Доля Павла Калитовського теж була трагічною - він загинув у другій світовій війні. Збереглася одна з небагатьох фотографій, де зафіксовано зустріч родин Левицьких, Грушевських і Калитовських. Ця фотографія зроблена 16 серпня 1912 року під час перебування на літньому відпочинку в Криворівні. Тоді на дачі М.Грушевського, в цьому карпатському селі, зібралися: Михайло Грушевський (сидить на лаві), біля нього діти племінниці Марії Грушевської Стефанії Павло і Тетяна Калитовські, далі сидить дочк а Грушевських Катерина, а біля неї Марта Левицька (племінниця Марії Грушевської). В другому ряду на цій фотографії стоять: Йосип Ставицький (чоловік племінниці Марії Грушевської Людмили), Марія Грушевська, Людмила Савицька, Стефанія Калитовська (племінниця Марії Грушевської) та її чоловік Ієронім Калитовський, що мешкали в Заліщиках. Це лише окремі штрихи біографії великого українського історика. Скромною згадкою і даниною пам’яті про цього видатного українця в нашому місті є мальовнича вулиця, що веде до сивого Дністра, і ошатний провулок, які носять ім’я Михайла Грушевського – історика, політика, громадського і державного діяча. Його життя і праця є прикладом до наслідування для сучасних поколінь. Михайло СОПИЛЮК, заступник директора ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого»

ЛЮБИ І ЗНАЙ РІДНИЙ КРАЙ!

Разом з класними керівниками З.М.Копичинською і Н.М.Пацариною ми відвідали Кам’янець-Подільський та Кривче. Кам’янець-Подільський посідає третє місце в Україні після Львова і Києва за кількістю історичних надбань. Це чудове місто з цікавими архітектурними пам’ятками,

які нагадували нам минулі часи, відвідали разом середньовічний замок з баштами – основну пам’ятку Поділля. На високому березі Смотрича, встромивши гострі списи своїх башт у полотно блакитного неба, розди-

вляється він навкруги понад шість століть. Відома всім нам Леся Українка називала цю фортецю «квіткою на камені». З будь-якої сторони можна любуватися неймовірними пейзажами. У народі переконані: фортеця «збу-

дована рукою Бога», адже сама природа подарувала їй дивовижну здатність залишатися неприступною для ворогів та привабливою для друзів. Ми зустрічали багатьох учнів, які теж відвідували це чудове і загад-

кове місто. Кожен з нас на згадку про Кам’янець-Подільський придбав сувенір. Повертаючись додому, відвідали Кришталеву печеру в Кривчі: узори на її стінах, загадкові кам’яні форми, скупчення кристалів

та лабіринти залишили для нас незабутні враження. Багато цікавого приховує історія наших міст. Тож, якщо ви полюбляєте відкривати для себе щось нове і незвідане - поспішайте до Кам’янця. Висловлюємо вдячність нашому керівнику Віктору Кучеру за цікаво проведений час і пізнання нового. Учні 1-х класів гімназії

№ 98-99 (8530)

7 Касперівська сільська рада оголошує громадські слухання про надання дозволу жительці с.Касперівці Калакайло Надії Ярославівні на розроблення детального плану території забудови земельної ділянки для будівництва індивідуального гаража в с.Касперівці, вул.Гордолина загальною площею 0,01 га за адресою: с.Касперівці, вул.Гордолина. Рішення вступає в силу через місяць з часу публікації оголошення.

Лисівська сільська рада оголошує конкурс на право оренди приміщення комунальної власності сільської ради (підвальне приміщення будинку народної творчості) площею 43,2 кв.м для підприємницької діяльності. Конкурс відбудеться 19 грудня 2016 року. З умовами конкурсу громадяни ознайомлюються при поданні заяви. Заяви для участі в конкурсі приймаються протягом 10 робочих днів з часу публікації цього оголошення в приміщенні Лисівської сільської ради за адресою: с.Лисівці, вул.Церковна,1, тел. 3-72-31.

ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ

В м.Заліщики, прол.Лисенка продається 4кімнатний житловий будинок. Є земельна ділянка 0,06 га, літня кухня, гараж. Тел. 067 755 8760. Куплю мед (від 300 кг і більше) та всі бджолопродукти тел.: 097-32-31-768, 05067-39-266, 097-98-91-678 Дзвінки приймаємо з 8 до 20 год. В м.Заліщики, вул.Шашкевича,22а продається приватний житловий будинок. Є город 0,15 га, літня кухня, гараж. Тел. 098 80 76 640 або дом. 2-34-31. У м.Заліщики, по вул. Стуса, 15 продається приватизований житловий будинок з земельною ділянкою. Тел.: 0974622372. Ремонт мікрохвильовок, холодильників. Тел. 097 687 98 83. Втрачений державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІV-ТР №014644 на прізвище Шкварок Михайло Матвійович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №069768 на прізвище Самборська Наталія Василівна, вважати недійсним. Втрачене свідоцтво про право на спадщину за законом про те, що спадкоємцем майна Тимусь Софії Григорівни є її дочка - Скалат Євгенія Степанівна, вважати недійсним. Втрачений договір купівлі-продажу про те, що гр.Чортик Марія Онуфріївна продала, а гр.Голик Ярослав Михайлович купив належний першій на право особистої власності житловий будинок разом з приналежними до нього господарськими будівлями, що знаходиться в смт.Товсте по вулиці Зеленій,37, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №926873 на прізвище Красій Одарія Іванівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №926872 на прізвище Красій Одарія Іванівна, вважати недійсним. Втрачене свідоцтво про право власності на житло, яке знаходиться в м.Заліщики, вул.Нова,28а, яке належить Дутчаку Івану Миколайовичу, вважати недійсним.

ВАРТО ЗНАТИ

Крім непоправної шкоди здоров'ю курців та їх оточенню, ця звичка перешкоджає формуванню в дітей, підлітків, юнаків та дівчат, установок на здоровий спосіб життя, уповільнює особистісне та моральне зростання. На жаль, у свідомості молодих людей куріння не вважається девіацією . Суспільна мораль у нашій країні терпима до куріння. У той же час за кордоном куріння визнається однією з форм девіантної поведінки. Курців ототожнюють з наркоманами, невротиками, забруднювачами повітря, винуватцями пожеж і т. п. Попереду багато чого потрібно зробити в суспільстві, щоб у свідомості людей, і перш за все молоді, зміцнилася думка. Найбільший ефект дають програми по корекції поведінки, що призводить до куріння. У даній роботі представлений курс профілактичних занять, ключовими моментами якого є: надання повної інформації про шкоду куріння на організм людини; показ механізмів впливу однолітків, батьків і засобів масової інформації на поширеність куріння; моделювання ситуацій та рольових

ігор з метою позбавлення від шкідливої звички. Особливо велика негативна дія поширюється на організм підлітка. Діапазон часу початку куріння досить широкий, але звичайна людина, не почавши палити до 25-30 років, пізніше до цього не звикне. Чоловіки починають палити раніше за жінок, зазвичай, ще до настання статевої зрілості, бажання здаватися дорослішими, відчувати себе чоловіком - одна з основних причин куріння у хлопчиків. Відповідно до досліджень психологів, найчастіше причинами куріння підлітків є наслідування більш старшим товаришам, особливо тим, на яких хотілося б бути схожим (в тому числі і батькам); бажання здаватися дорослим, незалежним; бажання «бути як всі» в кращій компанії. Причиною куріння підлітків у ряді випадків є і сувора заборона батьків, особливо тоді, коли батьки курять. При відмові від паління виникає синдром відміни. Даний синдром характеризується тим, що порушується здатність концентрувати увагу. Тяжкість прояву синдрому може бути різною, аж до того, що людина вже

не може відмовитися від шкідливої звички без консультацій фахівця. На відміну від наркоманів і алкоголіків курці не схильні до антигромадської поведінки. Тому основними соціальними наслідками куріння є: - народження ослаблених дітей; - порушення взаємовідносин між людьми; - збільшення ризику виникнення захворювань внутрішніх органів. Куріння підлітків позначається на нервовій, серцевосудинній системах. Навіть незначне куріння викликає в дітей недокрів'я і розлад травлення. Підлітки, починаючи курити і прагнучи це приховати від дорослих, швидко і глибоко затягуються. Швидке куріння сприяє переходу в тютюновий дим великої кількості шкідливих речовин, нікотину надходить вдвічі більше, ніж при повільному. Зазвичай підлітки докурюють цигарку до кінця, а, як відомо, при цьому в організм надходить максимальна кількість отруйних компонентів тютюну. Слід також врахувати, що підлітки, маючи мало грошей, частіше курять дешеві сорти сигарет, де нікотину міститься більше. Олег СКИТЕЦЬКИЙ, психолог Заліщицької ЦКРЛ

«К О Л О С»

Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.

Наш р/рахунок 26004198767 у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ), МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. та Свідоцтво про держреєстрацію юридичної особи до ЄДР № 16491200000000354. Наклад 2 150 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090

ЗВЕРТАТИСЬ: Тел. 2-12-54, 2-13-54, 097 2838725, 098 5906529. м.Заліщики, вул. 40 р. Перемоги,4.

СПОРТИВНИЙ КЛУБ «SPARTA» ЗАПРОШУЄ У СЕКЦІЮ З КІКБОКСИНГУ ЮНАКІВ ТА ДІВЧАТ ВІКОМ ВІД 12 РОКІВ. ЗАНЯТТЯ ПРОВОДЯТЬСЯ У ВІВТОРОК, ЧЕТВЕР, СУБОТУ З 17 ГОД. ЯКЩО ХОЧЕТЕ БУТИ СИЛЬНИМИ ТА ЗДОРОВИМИ, ПРИХОДЬТЕ У КЛУБ «SPARTA». НАША АДРЕСА: М.ЗАЛІЩИКИ, ШКОЛА ІМ.О.МАКОВЕЯ. ТЕЛЕФОН ДЛЯ ДОВІДОК: 097 636 6172.

Втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №046434 на прізвище Мазепа Марія Тимофіївна, вважати недійсним.

- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці kolosgazeta2015@gmail.com

ВИГОТОВЛЯЄ: - ворота гаражні, брами; - двері металеві до підвалу; - тамбурні двері до під’їзду; - секції огорож, гойдалки; - лавки та інші металоконструкції. ПРОДАЄ: - та розпилює хвойний ліс; - металопрокат в асортименті; - вапно гашене біле; - кільця для криниць та вигребів; - цемент М-500; - блоки фундаментні. НАДАЄ ПОСЛУГИ: - автокраном, екскаватором, автомобілем КАМаЗ, вантажним бусом. ЗДАЄ: - В ОРЕНДУ РИШТУВАННЯ.

ТЕЛЕФОНИ ПРАЦІВНИКІВ РЕДАКЦІЇ: Ольга МЕЛЬНИК......................................2-18-69 Ірина ІВАНСЬКА, кореспондент.............................................2-11-42 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент.................................. 2-12-43 Марія ГОНТАР, бухгалтер........................2-11-42

Редактор О.І. ДЯКІВ Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.

Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Василя ЛЕСИНА, 31, тел. 54-45-46, 54-45-62). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.

№ 98-99 (8530)

ромада Заліщик є власником системи водопостачання міста, до якої належать резервуари чистої води, водонапірні вежі, насосні станції (Королівка, Обіжево, Ущилівка, Печорна), каптажі, водопровідні лінії та ін. Але самі поняття «власність громади», «комунальна власність» через ряд причин так і не зайняли постійного місця в свідомості заліщан. На перший план вийшла приватна власність, якнайдалі відтісняючи комунальну власність та обов’язки фактичних власників, тобто громади, підтримувати в належному стані відповідні об’єкти, а не лише використовувати їх ресурси. Що стосується системи водопостачання міста, то роками ця власність перебувала в приватних руках. Підприємці ставили собі основну мету – отримання прибутків, а про відновлення об’єктів мова взагалі не йшла. Та забувати про стан комунальної власності не слід, адже вона має властивість змінюватися: коли про неї дбають, вона зберігається, а у випадку халатного ставлення – зменшується або навіть зникає. У даній статті мова йтиме про об’єкти комунальної власності, які цього року були передані на баланс комунальному підприємству «Заліщицький Водоканал». Кожен з вищезазначених об’єктів виконує свою функцію в загальній системі водопостачання і по-своєму важливий. Адже від того, в якому стані знаходяться водозабірники, залежить, як буде набиратися вода, щоб далі поступати лініями водогону. Варто зазначити, що стан об’єктів комунальної власності на момент їх передачі водоканалу був

1) інформація про мету, склад та зміст містобудівної документації: Склад проекту: пояснювальна записка, графічні матеріали. Детальний план території (далі – ДПТ) забудови земельної ділянки площею 0,1356 га для будівництва та обслуговування двоквартирного житлового будинку по вул. 40 років Перемоги, 31в/1 в м.Заліщики, розроблений в повному об’ємі за замовленням Заліщицької міської ради. Територія, охоплена ДПТ, знаходиться в центральній частині м. Заліщики. На даний час на земельній ділянці розміщені нежитлові приміщення.. Будівництво на вказаній ділянці двоквартирного житлового будинку, не призведе до погіршення умов проживання мешканців даного кварталу. Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. 2) основні техніко-економічні показники комплексу: проектами передбачено розміщення земельної ділянки для будівництва та обслуговування двоквартирного житлового будинку в м. Заліщики. 3) відомості про замовника та розробника ДПТ та підстави для їх розроблення: Замовник: Заліщицька міська рада Розробник: РКП “Заліщикипроект”

вкрай незадовільний. Входи до окремих споруд заросли густими чагарниками, так що потрапити всередину було важко. Приміщення в багатьох місцях зруйновано, протікала стеля, через постійну вологість стіни повністю вкрилися грибком, а механізми насосних станцій – іржею. Звичайно, не треба забувати, що ці об’єкти збудовані багато років тому, проте їх вигляд міг би бути значно кращим, якби споруди постійно підтримували в належному стані. Новоствореним Заліщицьким

леум, проводку, оновлено освітлення, встановлено вбиральню. Одночасно комунальним підприємством без залучення коштів міського бюджету ведуться ремонтні роботи на лініях водогону. Варто сказати, що, згідно з договором від 2011 р. між міською радою та приватним підприємством «Комунальник Плюс» (попереднім виконавцем послуг водопостачання), міська рада (тобто громада міста) брала на себе зобов’язання оплачувати вартість ремонтних

водоканалом було вжито ряд заходів, спрямованих на збереження наявних водозабірників від руйнування, покращення їх технічного та загального стану і як наслідок – покращення якості води та поліпшення умов праці машиністів і водороздавачів. За останні два місяці власними коштами водоканалу зроблено ремонт водозабірника Королівка: замінено вікна, наведено порядок у приміщенні, облагороджено довколишню територію. Після закінчення даного об’єкту працівники провели ремонт водозабірника Ущилівка: замінили проводку, зробили штукатурні роботи, утеплили труби насосної станції на зимовий період. Також великий обсяг робіт виконано на резервуарах чистої води, що знаходяться в районі заправки «Західнафтосервіс». Здійснено ремонт всередині приміщення: замінено піч, ліно-

робіт по заміні ділянок системи водогону довжиною понад 1 м, реконструкцію та

ЗАЛІЩИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості до детального плану території забудови земельної ділянки для будівництва та обслуговування двоквартирного житлового будинку по вул. 40 років Перемоги, 31в/1в м. Заліщики, Заліщицького району, Тернопільської області Рішення Заліщицької міськради № 554 від 29 вересня 2016 року «Про надання дозволу гр..Красій Я.В. на розроблення детального плану території для зміни цільового призначення земельної ділянки для будівництва (реконструкцію) двоквартирного житлового будинку загальною площею 0.1356 га, за адресою: м. Заліщики, вул. 40 років Перемоги, 31в/1». 4) інформація про місце і строки ознайомлення з проектами детального плану території земельної ділянки по вул. 40 років Перемоги, 31в/1 для будівництва та обслуговування двоквартирного житлового будинку в м. Заліщики: З проектами детального плану території земельної ділянки 40 років Перемоги, 31в/1 для будівництва та обслуговування двоквартирного житлового будинку в м.Заліщики можна ознайомитись в кабінеті секретаря виконкому Заліщицької міської ради в м. Заліщики, вул. С. Бандери, 40 з 8 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв., обідня перерва з 13 год. 00 хв. – 14

год. 00 хв., з 02 грудня 2016 року по 16 грудня 2016 року. 5) інформація про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій: Відповідальний: Тодерян Ністор Георгійович — землевпорядник Заліщицької міськради, тел. 2-14-93, з 8 год.00 хв. по 17 год.00 хв., обідня перерва з 13 год.00 хв. – 14 год. 00 хв. 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій: Пропозиції подаються і розглядаються з 2 по 16 грудня 2016 р. 7) інформація стосовно запланованих інформаційних заходів: Громадські слухання проекту відбудуться 24 грудня 2016 р. в сесійній залі Заліщицької міськради (м. Заліщики, вул. С. Бандери, 40) Пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати: 1) повнолітні дієздатні фізособи, які проживають на

ремонт каптажів, приміщень насосних станцій, таким чином ремонт практично всіх проривів оплачувався з міського бюджету. Тепер ці роботи виконує КП «Заліщицький Водоканал» власними силами та коштами. За останніх півроку на території міста замінено близько 250 м труб (у тому числі за кошти жителів Заліщик). За цей час виявлено та усунено причини нестачі води в будинках №№ 120, 114, 114а,114б, 127 по вул.С.Бандери і Наддністрянській. По-перше, тут усунено витік води в теплотрасу; по-друге, працівники водок аналу, незважаючи на сильний дощ, за один день успішно ліквідували одночасно три прориви: у колодязі при в’їзді до будинків №№ 114 та 114а, на з’єднанні ліній Королівка – Ущилівка, на території СТО «Автосервіс». Також було виконано роботи по заміні частини труб на території дитячого садка «Калинонька», по вул.І.Богуна, замінено трубу від вул. В.Стефаника до вул. Зеленої, на території колишньої сільгосптехніки, по вул. Лесі Українки, Б.Хмельницького, Садовій та ін. Нещодавно працівники водоканалу встановили нові запірні арматури на водонапірних вежах, що знаходя-

ться на території ПП «Янтос». Тут проведено зварювальні роботи, наведено порядок у приміщенні. Підприємство розробило кошторис на будівництво нової споруди навколо водонапірних веж, оскільки наявна вже не підлягає відновленню. Далі в планах водоканалу – здійснити ремонт насосної станції Обіжево, для якої закуплено запірну арматуру та необхідні матеріали, замовлено насосне обладнання. Варто зазначити, що комунальне підприємство «Заліщицький Водоканал» є самоокупним. Хоча воно й не має значного прибутку, проте самостійно забезпечує оплату праці 37 працівникам, оплату електроенергії, ремонт аварій на водогоні та різні поточні витрати. Заліщицькому водоканалу також направлялися додаткові кошти з міського бюджету: у травні було виділено 84 400 грн. на придбання основних засобів (водолічильників, зварювального генератора, принтера, двох комп’ютерів); 80 975 грн. направлені на оформлення документів новоствореного підприємства та погашення заборгованості за спожиту електроенергію; 71 745 грн. нещодавно було виділено на першочергові потреби – придбання нового насосу

території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 2) юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях; 4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; 5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад. Пропозиції, подані особами, не визначеними п.7 цього Повідомлення, або подані після встановленого міською радою строку, залишаються без розгляду. Відповідно до частини шостої ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (3038-17) пропозиції подаються громадянами у письмовому вигляді із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові, місця проживання, особистим підписом і повинні містити обгрунтування з урахуванням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил міської ради за адресою: 48601, м.Заліщики, вул. С. Бандери, 40, тел: 2-14-93.

для насосної станції Обіжево, електростанції управління і захисту, засувок та запірної арматури. Система водогону міста побудована за самотічним принципом. Наявні засувки, які були встановлені ще під час її будівництва, давно вже вийшли з ладу. Коли виникає необхідність ліквідувати аварію в одній частині Заліщик, потрібно зупиняти воду в цілому місті. Це створює значні незручності для заліщан і для самого підприємства. Тому водоканал нещодавно закупив чотири нові засувки, які дадуть змогу перекривати воду в окремих частинах міста. Однак, щоб оптимально розділити все місто на мікрорайони, потрібно щонайменше 14 таких засувок. Усього у 2016 р. за рішеннями міськради комунальному підприємству «Заліщицький Водоканал» було направлено 237 120 грн. Для порівняння – минулого року приватному підприємству «Комунальник-Плюс» на капітальний ремонт ліній водогону, колекторів і придбання насосів із міського бюджету було виділено 332 252 грн, у 2014 – 936 059 грн. Прес-служба міськради На фото: приміщення насосної станції Королівка до ремонту і після нього.

ВАРТО ЗНАТИ

У зимовий період для обігріву помешкань люди масово використовують електрообігрівачі або пічне опалення. Проте варто пам’ятати, що порушення правил пожежної безпеки, використання саморобних або несертифікованих обігрівальних приладів може стати причиною не лише виникнення пожежі, але й, що найголовніше - загибелі людей. Саме тому Держслужба України з надзвичайних ситуацій закликає дотримуватися основних правил користування різними обігрівальними приладами: - перед увімкненням обігрівального пристрою переконайтесь, що він не має механічних ушкоджень; - не вмикайте одночасно багато електроприладів у подовжувач, бо може не витримати перевантаження; - не розміщуйте обігрівач поблизу легкозаймистих предметів; - не обігрівайте житло газовими, саморобними та несправними електрообігрівачами; - не залишайте ввімкненими електрообігрівальні пристрої під час виходу з будинку; Забороняється: - залишати печі без

догляду або доручати нагляд за ними малолітнім дітям; - користуватися печами, які мають тріщини; - зберігати незагашені вуглини та попіл у металевому посуді, встановленому на дерев`яній підлозі або горючій підставці; - сушити й складати на печах одяг, дрова, інші предмети та матеріали; - застосовувати для розпалювання легкозаймисті та горючі рідини; У разі виникнення пожежі чи іншої надзвичайної події негайно телефонуйте до служби порятунку за номером: 101. Андрій ПАЧВА, начальник Заліщицького районного відділу Управління ДСНС України у області