kolosgazeta2015@gmail.com
Інтернет-версія: http://zal.te.ua/
СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року u
№ 75-77 (8612) Цiна вроздрiб - 3 грн.
ФОТОАНОНС
З нагоди Дня працівників освіти відбулися урочистості, під час яких педагоги отримали заслужені нагороди, а також для них лунали слова щирої вдячності за самовіддану працю, звучали пісні, були вручені чудові осінні квіти... Докладніше читайте в наступному номері. (Світлина Ігоря ІВАНСЬКОГО). Щиро вітаємо вас із професійним святом! Ваша нелегка щоденна праця, знання, професіоналізм, відповідальність та досвід завжди потрібні людям. Адже ви захищаєте права та свободи громадян, гарантовані їм Конституцією та Законами нашої держави, допомагаєте правочинно вирішити будь-які насущні питання. Тож нехай ваші фахові знання, зусилля завжди будуть належно оцінені громадянами, державою та суспільством. Зичимо міцного здоров’я, усіх земних гараздів, сімейного затишку та благополуччя!
Вітаємо з Днем художника майстрів пензля, шанувальників образотворчого мистецтва, учнів та всіх, хто робить перші кроки в цій царині творчості. Професійне свято художники відзначають у таку гарну пору, як осінь, яка щедро роздає усім свою різнобарвність та колоритність. Своїми доробками ви передаєте внутрішній багатий світ, красу рідної землі, даруєте дивовижні твори мистецтва, якими можна невідривно милуватися. Бажаємо миру, добра, натхнення та успіхів, щоб завжди радували людей своїми картинами, творчими роботами!
u
ВІДБУЛОСЯ ЧЕРГОВЕ ЗАСІДАННЯ ОРГКОМІТЕТУ під керівництвом голови Заліщицької РДА Б.І.Шипітка. 14 жовтня українці відзначають чотириєдине свято – 75-річчя Української Повстанської Армії, День захисника України, День українського козацтва та Покрову Пресвятої Богородиці. З цієї нагоди передбачено 12 жовтня о 12 год. у Щитівцях провести скорботну ходу, відправлення поминальної панахиди за загиблими захисниками України. Відзначать цю дату в Заліщиках 13 жовтня о 12 год. біля меморіалу Борцям за волю України. А 14 жовтня ц.р. урочистості відбудуться в навчальних закладах нашого району, зокрема Буряківці, Бедриківцях, Устечку, Блищанці, Лисичниках, Кошилівцях, Хмелеві та інших населених пунктах у зв’язку з відкриттям меморіальних дощок на честь воїнів УПА. Запрошуємо громадськість вшанувати пам'ять наших захисників, віддати їм шану.
u Це професійне свято з приємністю відгукується у серці кожного поштовика. 9 жовтня дня у всіх куточках світу віддають шану цій благородній професії, засвідчуючи важливу роль, яку вона відіграє для суспільства. Тож бажаємо вам, шановні працівники поштового зв’язку, вдячності від людей, наснаги, сил у повсякденній роботі, гарного настрою та добробуту в родинах, миру і добра на щодень!
Іван ДРОЗД, голова Заліщицької районної ради
Борис ШИПІТКА, голова Заліщицької районної державної адміністрації
Алла КВАЧ, міський голова Заліщиків
14 жовтня ц.р. на стадіоні «Дністер» м.Заліщики відбудеться міжобласний турнір ветеранів, присвячений пам’яті майстра спорту Петра Миколайовича Дідика. В турнірі беруть участь команди: ФК «Нива» (м.Тернопіль), ФК «Буковина» (м.Чернівці), ФК «Карпати» (Львіська область), ФК «Дністер» (м.Заліщики). Початок о 10 год., вхід вільний.
КРЕДИТНА СПІЛКА
НАДІЙНІСТЬ. ДОСТУПНІСТЬ. ЗРУЧНІСТЬ. ШВИДКЕ ОФОРМЛЕННЯ КРЕДИТIВ З АЛ УЧ Е НН Я ДЕ П ОЗ ИТIВ Н А В И Г IД Н И Х У МО В А Х Наша адреса: м.Заліщики, вул.В.Стефаника,4 тел.(03554) 2-16-82; тел./ факс 2-22-06. Ліцензія серії: АЕ №287554 від 14.01.2014р.
ДО ДАТИ
ОФІЦІЙНО
ПРО СКЛИКАННЯ ДВАДЦЯТОЇ СЕСІЇ ЗАЛІЩИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ СЬОМОГО СКЛИКАННЯ Відповідно до ч. 9 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» скликати ХХ сесію районної ради VII скликання 11 жовтня цього року о 10 годині в залі засідань Заліщицької районної ради. На розгляд сесії районної ради винести такі питання: 1. Про внесення змін і доповнень до рішення районної ради від 23 грудня 2016 року № 189 «Про районний бюджет на 2017 рік». 2. Про програму підтримки та розвитку патронажної служби в Заліщицькому районі на 2017-2021 роки. 3. Про затвердження розпоряджень голови райради та голови райдержадміністрації. 4. Інші питання поточної роботи. 5. Різне. На сесію районної ради запросити депутатів обласної ради, голову Заліщицької райдержадміністрації, міського, селищного та сільських голів, голову Заліщицького районного суду, прокурора району, начальника відділення поліції, редактора районної газети “Колос”, директора редакції районного радіомовлення, керівників політичних партій. Іван ДРОЗД, голова районної ради
ШАНОВНІ ЖИТЕЛІ РАЙОНУ! 27 жовтня ц.р. буде проводитись «гаряча» телефонна лінія з Марією Михайлівною ЛИВАК – начальником фінансового управління Заліщицької районної державної адміністрації. Телефонуйте: 2-13-90 з 10 до 11 год.
№ 75-77 (8612)
2 u
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
u ФОТОФАКТ
«Газета «Колос» у земляків на передовій. Фото неякісне, зате не постановочне». (Волонтер Ярослав ГРИНИШИН)
u
Напередодні Міжнародного дня людей похилого віку, який відзначили 1 жовтня, в Товстенському стаціонарному відділенні для постійного або тимчасового проживання відбулися дві важливі події: святкування дня літньої людини та п’ятнадцятиріччя з часу заснування цього закладу. Уже з коридора стаціонарного відділення виднілись цікаві плакати з малюнками, віршами відомих українських письменників, теплими словами побажання та привітання. Усе це було зроблено з любов’ю руками учнів Товстенської школи. Відрадно, що хлопчики і дівчатка поважають і завжди відвідують пацієнтів стаціонарного відділення. Будь-яке свято не відбувається без їхньої активної участі. А як цьому радіють літні люди! З трепетом слухають та підхоплюють пісні у виконанні школярів, аплодують під час хореографічних композицій. Для них це можливість на
було виділено чимало коштів. Відчувається і по цей день активна співпраця з владою, її підтримка, а також благодійних організацій, громадськості. Вкотре хочу пригадати багаторічну співпрацю з організацією «Медичне милосердя Канади», яке майже з першого дня заснування нашого відділення опікується ним, надаючи матеріальну та фінансову допомоги». Вселяє надію на добро, підтримує духовно мешканців відділення місцевий отець Ігор Леськів. Звертаючись до людей похилого віку, він мовив: «Ви є особливі люди, адже вам Бог дав змогу любити та дожити до глибокої старості. Саме цей вік у людини – той час, коли можна задуматись над пройденим шляхом, своїми вчинками, подякувати Всевишньому, що допоміг подолати труднощі. Зараз ви перебуваєте у чудовій місцині.
вали нашу Україну, – зауважив голова обласної профспілкової організації Роман Ящищак. – Зараз вам випала доля проживати в такому прекрасному закладі, де вами опікуються. Працівники за покликом серця турбуються та допомагають вам». Виступаючий відзначив, що нещодавно відбулося засідання президії обласної організації профспілки, на якому оголошено подяку працівникам територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), директору Ірині Навізівській, а також завідуючій стаціонарного відділення Марії Осадчій, молодшій медичній сестрі, яка трудиться з моменту утворення цього закладу – Марії Дудці, завідуючій складським відділенням Галині Пащак, медичній сестрі Олександрі Харук. Долучились до привітань начальник управління со-
ФОТОІНФОРМАЦІЯ
До празника Святої Покрови волонтери «Самооборони» Заліщиків готують чергову гуманітарну допомогу нашим патріотам, які захищають Україну від російського агресора в Донецькій та Луганській областях. У цю підготовку включено і плетіння маскувальних сіток. Символічно, що робота виконується саме напередодні празника Святої Покрови. А сітки не тільки допоможуть нашим бійцям у маскуванні позицій, але й дадуть змогу відчути тепло рідного дому та доброту рук, які їх виготовили. Цього разу до важливої справи з ентузіазмом зголосилися студенти Заліщицького коледжу імені Євгена Храпливого. Маскувальні сітки будуть доставлені на передову разом із іншими потрібними вантажами, необхідними нашим захисникам. (Світлина Юрія ВІЙТИКА).
u
ВАРТО ЗНАТИ
Нагадуємо, що в Заліщицькому районі продовжує діяти урядова програма «Доступні ліки». Механізм відшкодування вартості ліків (реімбурсації) поширюється на серцево-судинні захворювання, діабет ІІ типу та бронхіальну астму. На Заліщицький район виділено суму 1012.6 тис.грн. 17 аптечних закладів на території району працюють по програмі, у них можна отримати медикаменти згідно рецепта, виписаного певний час забути про свої клопоти і разом із дітьми поринути в свято. Привітати пацієнтів відділення приїхали поважні гості, яким небайдужа доля старшого коління – голова Заліщицької райдержадміністрації Б.І.Шипітка, голова обласної профспілкової організації Р.П.Ящищак, начальник управління соціального захисту населення У.В.Лисак, заступник начальника Чортківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України О.М.Копчук, педагоги та учні місцевого навчального закладу. «Життя людини до тих пір має цінність, допоки вона може допомагати іншим людям», – саме ці слова Івана Франка будуть завжди актуальними і мають стати життєвим кредо для кожного з нас, – зауважила, відриваючи захід, директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ірина Навізівська. – Уже стало доброю традицією в районі проводити благодійну акцію. П'ятнадцять років тому було утворене відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання. Для зміцнення матеріальнотехнічної бази, розвитку відділення з місцевого бюджету за цей період часу
Дякую представникам влади, працівникам територіального центру, благодійникам за те, що такі люди мають можливість провести свій час у добрих умовах». Завідуюча відділенням Марія Осадча розповіла присутнім, що геріатричне стаціонарне відділення утворене як заклад для проживання громадян, що потребують стороннього догляду, яке гостинно відчинило свої двері для пацієнтів 1 жовтня 2002 року. Відділення розраховане на 35 ліжко-місць. У закладі надають медичні послуги, соціально-психологічні, організацію денної зайнятості, а також смачно харчують. Вітав літніх людей та працівників відділення голова Заліщицької РДА Борис Шипітка, побажавши їм побільше довгих років, здоров’я, віри, надії, щоб щаслива зоря ніколи не залишала, в усіх добрих справах благословив Всевишній. На завершення свого виступу очільник району вручив приємний подарунок – газову плиту – для потреб цього закладу. «Ви дійсно прожили такий період життя, коли було нелегко, дехто з вас бачив на власні очі воєнний та післявоєнний час, як відбудову-
ціального захисту населення Уляна Лисак, заступник начальника Чортківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Ольга Копчук: «Ви – як велика родина, сім’я. Любов та своє піклування дарує вам цей прекрасний колектив. Презентуємо від нас – образ, до якого будете молитися за своє здоров’я та мир на нашій землі». З теплотою адресувала свої побажання завідуюча Товстенською бібліотекою Ольга Бензар. Своїми виступами прикрашали концертну програму учні місцевої школи (керівники С.Леськів, І. Вялько та М.Попіль). З нагоди Міжнародного дня людей похилого віку для пацієнтів відділення від усіх працівників територіального центру соціального обслуговування, керівництва району було вручено гостинці, подарунки та одяг. А до тих, хто не зміг бути присутнім на святі, завітали в палати Захід завершився, чимало приємних слів було сказано від гостей та присутніх, бо тут справді панує сімейний затишок, який щодня створює та підтримує чудовий колектив професіоналів. Ірина ІВАНСЬКА Світлини автора
u
сімейним лікарем. Станом на 29.09.2017 року використано 473305 тис.грн. Загальна кількість рецептів за якими здійснено відшкодування вартості лікарських засобів, - 18619 тис. Кількість осіб, які скористались програмою «Доступні ліки» - 9282 чол. Закликаю кожного жителя Заліщицького району звертатись до сімейних лікарів та отримувати безкоштовні рецепти на медикаменти,
згідно урядової програми «Доступні ліки». Марина ТИМЧУК, начальник відділу охорони здоров’я та цивільного захисту населення
Продовжили історичну годину ведучі Софія Красюк та Вікторія Долинюк –
гуртківці «Юного краєзнавця», учениці Заліщицької гімназії котрі розповіли школярам про життєвий і творчий шлях композитора. Крім того, учасники ознайомилися із виставкою документів та фотосвітлин, присвячених ювіляру. Багата талантами заліщицька земля, яскравим та творчим був життєвий шлях Михайла Гайворонського, в чому пересвідчилися присутні. На завершення історичної години учасники зробили декілька світлин на згадку. Софія КРАСЮК, учасниця гуртка «Юний краєзнавець» Заліщицького РБДЮТ
ПОСТАТІ
У вересні ми відзначили 125-річчя від дня народження видатного композитора, диригента, організатора оркестрів, уродженця Заліщиків Михайла Гайворонського. В музеї «Стрілецька слава», що діє при Заліщицькому РБДЮТ відбулася історична година, на яку завітали учні заліщицьких шкіл та гуртківці даного закладу. Розпочався захід із привітання присутніх директора районного краєзнавчого музею Віталія Каспрука, який зазначив, що нам потрібно пам'ятати про тих краян, які прославляли нашу землю та українську пісню далеко за межами України.
3 жовтня цього року на 92 році життя відійшов за межу Вічності Леонід Петрович МАРКОВ, ветеран міліції, який понад 30 років служив в органах внутрішніх справ. Глибоко сумуємо з приводу смерті Леоніда Петровича і висловлюємо співчуття рідним та близьким покійного. Від імені районної організації ветеранів органів ВС Іван ЧУБАТИЙ, голова організації
№ 75-77 (8612) u
У СВІТІ МУЗИКИ
Аплодував їй гаряче Париж І вишукана публіка Ла-Скала. Весь світ зачарувала Баттерфляй, Кармен, Аїда, пушкінська Тетяна. «Подільський соловейко», «вангерівська примадонна ХХ століття», видатна співачка світу, символ української опери, української музики, українського мистецтва – все про Соломію Крушельницьку. Виступати з нею на одній сцені прагнули славетні Федір Шаляпін, Енріко Карузо, Тітто Руффо. Вродлива жінка з величезним талантом і неперевершеним голосом, який полонив Європу і Південну Америку і залишився в пам’яті тих, хто їх слухав назавжди. Її дивовижна краса, чудові манери, вишуканість, елегантність, щирість і прекрасний голос привертали до неї симпатії і прихильність оточуючих, приковували
u
3
увагу. Її життя стало прикладом того, як людина може досягти карколомних висот лише завдяки власному таланту, копіткій праці, наполегливості у досягненні мети та самопожертві в ім’я мистецтва. 22 вересня в концертному залі дитячої музичної школи м.Заліщики відбувся вечір пам’яті, присвячений 145-ій річниці з дня народження славетної Соломії Крушельницької. Ведучі М.Бариська та Л.Гринишин познайомили глядачів з найважливішими сторінками життя великої співачки, з цікавими фактами її біографії. Присутні в залі учні, вчителі, гості послухали записи з голосом самої Соломії Крушельницької, а також твори А.Кос-Анатольського, В.Барвінського, Ф.Шопена, М.Лисенка у виконанні жіно-
чого вокального ансамблю ДМШ (кер.І.М.Собашко), учениці фортепіанного відділу Аліни Гапійчук (викл. Г.К.Краснікова), учениць струнно-смичкового відділу Ольги Шмиглик та Катерини Андрущак (викл.О.Д.Юрійчук), учениці фортепіанного відділу Марії Гев’юк (кл.Т.В.Романко). Бібліотекар п.Світлана Пукіш ознайомила присутніх з новими виданнями, присвяченими життю і творчості нашої знаменитої землячки, з періодичними випусками газети «Соломія». Учасники вечора поклали квіти до підніжжя пам’ятника незабутній великій співачці С.Крушельницькій. Леся ГРИНИШИН Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО
ФОТОІНФОРМАЦІЯ
26 вересня цього року в Залішицькій державній гімназії відбувся концерт із нагоди відкриття Року німецької мови в Україні та Європейського дня мов, який відзначається у всьому світі. У святковій програмі взяли участь учні 2-Б, 3-Б, 4-А, 5-А, 7-А, 6-В класів під керівництвом учителів німецької мови Г.І.Попіль, О.С.Царьової та Н.В.Байгуш-Дяків. Педагоги виголосили вступне і заключне слово під час цікавої та пізнавальної події. На концерті були представлені різні художні номери: танці, п'єси, поезії, пісні німецькою мовою. Гімназисти та педагоги навчального закладу з цікавістю переглядали художнє дійство на сцені. У рамках цієї події учні перших-третіх гімназійних класів, які вивчають образотворче мистецтво, взяли участь у виставці малюнків та плакатів із нагоди відкриття Року німецької мови в Україні та 26 вересня – Європейського дня мов. Отож, заходи на базі Заліщицької гімназії з нагоди Року німецької мови в Україні розпочались! Оксана ДЯКІВ На світлині Ярослава РИБАКА: сцена із німецькомовної вистави «Білосніжка та семеро гномів».
u НА
НИВІ ОСВІТИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД
Випускниця Заліщицької державної гімназії 2017 року Iрина Тяско, яка в сій час була головою гімназійного парламенту, неодноразовим переможцем обласних пред-
ШАНОВНИЙ МИХАЙЛЕ ВАСИЛЬОВИЧУ! Зі світлим настроєм прийміть найтепліші слова вітань з нагоди ювілею від великої родини Заліщицького агроколеджу ім.Є.Храпливого! Нинішнє свято – вагоме і благородне: по вінця маєте досвіду, добірний сніп добрих справ, невичерпну криницю наснаги і бажання трудитися для людей. Шлях злетів і випробувань ви проходите разом зі своїми студентами, вселяючи віру у впевнене майбутнє альма-матері. Ваша завзятість запалює серця та надихає до нових звершень. Ви потрібні нам як наставник і провідник, людина великої душі та високої культури, біля кого ми збираємося на довірливу розмову і від якої можемо вчитися. Ми вдячні Вам за уроки людяності й принциповості, за невгамовну жагу пізнання, за добросердечність та миролюбність, шляхетність вчинків та безкорисливе служіння рідному навчальному закладу. У яскравому світлі Вашого свята прийміть найкращі вітання із гідно прожитими літами. Нехай Небо і надалі прихиляється до Вас благословенням і винагороджує праведні труди добрим здоров’ям, родинним теплом і благополуччям, процвітанням і бажанням творити. Хай Вас і надалі підтримують та надихають колеги, а кожен день наповнюється найважливішими словами, що зігріватимуть серце і душу! З повагою засилають віншування Михайлові Васильовичу СОПИЛЮКУ викладачі, студенти та працівники ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім.Є.Храпливого”
метних олімпіад, призером (ІІІ місце) Всеукраїнського етапу олімпіади з англійської мови у 2017р., зараз навчається в Японії, успішно пройшовши конкурсний відбір. Ірина Тяско зараз перебуває в Японії (префектура Нагано). Як ділиться дівчина, перші свої враження їй було дуже важко описати словами: «Спочатку вражало все: від вузьких доріг і маленьких за розміром машин до надзвичайної ввічливості всіх навкруги. Коли ми їхали з аеропорту, у мене постійно було враження, що ми їдемо не по тій стороні, і що в будьякий момент зустрічна машина не вміститься на дорозі. Навчання в UWC ISAK Japan почалося з 10 днів орієнтації, де нам розповіли про вчителів, офісних працівників, всі корпуси; тобто, як працює коледж загалом». Цього року 35 студентів з національних комітетів приєднались до великого колективу школи. На даний час в UWC ISAK Japan є представ-
ники 55 країн, що робить кампус надзвичайно різноманітним. Багато різних мов, традицій, менталітетів живуть на території школи. Як зазначає Ірина Тяско: «Не дивним є почути іспанську, японську, китайську у їдальні або побачити, як танцюють сальсу, або ізраїльський народний танець на вулиці. А в класі історії або міжнародної політики часто можна почути особистий досвід жителів країн, які переживають економічну кризу, війну або комуністичну цензуру у всіх сферах життя. Уроки в загальному побудовані на дискусіях та дебатах, де потрібно захистити свою думку про різні суперечливі питання». Надзвичайно приємно, що учениця Заліщицької державної гімназії сьогодні представляє цей навчальний заклад і нашу Заліщанщину в Японії. І думається, що це – чергова її вершина, а попереду в Ірини ще багато нових досягнень.
№ 75-77 (8612)
4 u
БЛАГОЧИННІСТЬ
Історія людства багата на приклади благодійництва, меценатства. Україна також має багаті історичні традиції у цій сфері благодійництва, які продовжуються і нині. Щорічно в районі до Міжнародного дня людей похилого віку в рамках благодійної акції „Милосердя” проводяться доброчинні заходи, спря-
мовані на підтримку людей старшого покоління. Ініціаторами та активними учасниками добрих справ стали підприємства, установи, органи влади та місцевого самоврядування, небайдужі люди, котрі в міру своїх можливостей виявили милосердя та зробили внесок у поліпшення матеріального становища краян, які цього особливо потребують. Зокрема, придбано 495 святкових продуктових наборів, які були вручені малозабезпеченим та людям похилого віку. Від імені громадян району,
u
які отримали цю допомогу висловлюємо слова щирої вдячності керівникам сільськогосподарських підприємств: ТОВ «Маяк» - В.І.Ландяк; ТОВ «Добробут» М.В.Розлуцький; ПОП «Золота Нива» - М.М. Долотко; ППНВАП "Ель Гаучо" - С.В.Нашкольний; ПП «Шипівське» Г.А.Буш; ПП «Форватор» -
М.Г.Фірташ; ПСГП «Надія» Б.М.Николяк»; ПАПП «Фортуна» - І.В. Фрич; ФГ «Перспектива» - І.М.Перожак; ТОВ «Мрія-Центр» - В.В.Тарчинський; ПАПП «Довіра» О.І.Войцишин, а також голові районної організації Товариства Червоного Хреста Н.Я.Ярусевич. Щиро вдячні благодійникам за їх посильні грошові внески, які перечислені на спеціальний благодійний рахунок територіального центру для надання допомоги на лікування та підтримку літніх людей та інвалідів, зокрема Заліщи-
цькій міській раді, МПП «Арма» - М.М.Навольський, ПП «Янтос», приватним підприємцям: В.П.Козак, С.І.Городинський, Л.І.Вакуленко, В.М.Клецман, Г.М.Коцюб, В.П.Рацин, Д.М.Боцанюк, П.П.Дрозд, І.Я.Чепіль, О.А.Склярчук, М.Я.Боцян, Т.М.Цимбалюк, Н.Я.Дебіт, Д.Д.Лукій, Ю.В.Гура-Дністрян, М.І.Конет, Н.Ю.Лабанда; колективам управління соціального захисту населення, територіального центру соціального обслуговування, КП «Заліщицький водоканал», Фë³дродження», «Райффайзен Банк Аваль», редакції газети «Колос», загальноосвітніх закладів Товсте, Поділля, Винятинці, Кошилівці, Лисівці, Садки, Торське, Касперівці, Лисичники, Солоне, Колодрібка, Зозулинці, Городок, Іване-Золоте, Синьків, Новосілка, Дунів, Заліщицької гімназії. Звичайно, добрі вчинки неможна обмежити часом. Давайте продовжимо спільно розв’язувати насущні проблеми інвалідів, людей старшого покоління, малозабезпечених – усіх, хто чекає на нашу допомогу та підтримку. Сподіваємося, що коло благодійників зростатиме, адже готовність допомагати іншому, здатність відчувати чужий біль, нещастя - це найдавніші людські почуття, які поєднують усіх добрих людей в справжню українську родину. Ірина НАВІЗІВСЬКА, директор терцентру
СОЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ
З 19.08.2017 постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 № 609 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено зміни до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (із змінами). Субсидія не може призначатися одночасно за місцем реєстрації особи та місцем її фактичного проживання. У разі смерті особи, якій було призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, надання субсидії не припиняється до закінчення строку її призначення за умови, що у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані інші особи, яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги. Розрахунок субсидії на опалювальний сезон у жовтні здійснюється на підставі доходів за перший - другий квартали поточного року.
У разі отримання інформації про прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуг, загальна сума якої перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,субсидія на наступний строк не призначається, про що структурний підрозділ з питань соціального захисту населення інформує особу. Якщо протягом двох місяців з дати інформування про непризначення субсидії на наступний строк громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, субсидія призначається з дати закінчення дії попередньої субсидії, в іншому випадку - з місяця, в якому громадянин документально підтвердив сплату заборгованості або укладення договору. Громадянин, якому призначено субсидію, зобов’язаний протягом місяця поінформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну складу зареєстрованих у житловому приміщенні
(будинку) осіб (орендар про осіб, які фактично проживають), їх соціального статусу, переліку отримуваних житлово-комунальних послуг, умов їх надання, підприємств - виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, закінчення строку реєстрації місця перебування, купівлю товарів або оплату послуг, передбачених підпунктом 5 пункту 5 цього Положення, шляхом подання відповідних документів. У разі зміни складу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб подаються також нові заява і декларація. У разі смерті особи, якій було призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату послуг з газо-, електропостачання для індивідуального опалення, частина невикористаної суми субсидії виплачується одній із осіб, з урахуванням яких було призначено субсидію, за заявою такої особи. Уляна ЛИСАК, начальник управління соціального захисту населення Заліщицької РДА
u ПРОКУРАТУРА ІНФОРМУЄ
За процесуального керівництва військової прокуратури Львівського гарнізону завершено досудове розслідування в кримінальному провадженні за підозрою військовослужбовця однієї з військових частин у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України (умисне
вбивство). Установлено, що 18 квітня 2017 року близько 2 год. на території одного з військових містечок Яворівщини головний сержант мінометної батареї механізованого батальйону військової частини під час словесного конфлікту завдав ножові пора-
нення в область грудей та шиї фельдшеру медичної служби цієї ж військової частини. Від отриманих тілесних ушкоджень остання померла на місці. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12 вересня ц.р. скеровано до Яворівського райсуду Львівської обл. для розгляду по суті. Прес-служба військової прокуратури
Благодатна осіння пора принесла на своїх золотих і багряних крилах мудрий і прекрасний ювілей відомому заліщанинові, наставнику молоді, досвідченому педагогу, історикові, досліднику, авторові популярних книг-розвідок, члену Національної спілки журналістів України Михайлові Васильовичу СОПИЛЮКУ. Колектив Заліщицької районної газети “Колос”, журналісти щиро вітають Михайла Васильовича з важливою датою у його житті, яка засвідчує не тільки про літа, але й про вагомий доробок ювіляра. Ваші численні публікації часто прикрашають шпальти районного часопису, доносять цікаву інформацію, знання про рідний край, його людей та Україну до серця кожного, хто небайдужий до історії, нашої духовності та позиціонує себе справжнім українцем, який має добре знати минуле, щоб будувати гідне майбутнє. Тож нехай не міліє джерело Вашого натхнення, творчого неспокою, дослідницької жаги! Бажаємо Вам якнайміцнішого козацького здоров’я, щастя, добра, злагоди й любові в сімейному та родинному колі, мирного неба і Божого благословення! З роси й води Вам, шановний ювіляре!
u
З НАГОДИ 75-РІЧЧЯ УПА
СТЕПАН СЛОБОДЯН ВСЕЛЯВ ВПЕВНЕНІСТЬ ТА ПІДНОСИВ ДУХ ЗАКЛИКОМ: «Масове поширення революційних ідей на всі землі України, на всі терени, заселені українцями і в кінці на цілий СРСР - принесе нашій визвольній боротьбі серйозні успіхи». В рекомендаціях «До масової пропаганди» Степан
призначено крайовим провідником ОУН «Захід-Карпати». На цьому посту він проводить значну організаційну роботу. Зокрема, організовує проведення пропагандистського рейду групи повстанців тактичного відтинку «Гуцульщина» під командуванням Петра Мельника - «Хмари» в Румунію. Періодично здійснює поїздки для проведення нарад та зустрічей з керівниками окружних проводів.
тивних заходів з його розшуку УМДБ розробляло щорічно від 1946 року. У листопаді 1950 року було проведено чергову операцію із ліквідації Карпатського крайового проводу ОУН. Для участі в ній залучено 60 осіб оперативного складу МДБ, три резервних батальйони і зведений загін 215 СП 82 СД ВВ МДБ, загальною кількістю понад 1000 солдат і офіцерів. Проводилися масовані облави і пошуки. Зрадник ви-
Слободян писав: «Ми розшифровуємо большевицьку систему, ми своїм героїзмом збуджуємо подив і захоплення серед усіх сусідніх народів. Наша боротьба має вплив на маси в СРСР і на ново поневолені народи Східньої Европи. Тому то наша боротьба - переломова епоха в нашій історії». І далі закликав політвиховників «наголошувати рівно ж закономірність неминучого розвалу СРСР». Його слова збулися через 45 років. Відомі також інші документи авторства Степана Слободяна: «Проект! Програма організаційного вишколу», «Проект! Конспект організаційно вишколу» та інші. У них викладено програмні питання організаційного виховання учасників ОУН та майбутніх старшин керівного складу районних і надрайонних проводів ОУН. Ще однією віхою в ідеологічної та організаційної діяльності Степана Слободяна є його участь у розробці членами Проводу ОУН (б) в 1945-1950 роках стратегій (чи як їх ще часто називають - програм, тактичних схем ОУН) «Дажбог», «Орлик» та «Олег». Основною метою цих напрямів діяльності було: зберегти, вишколити та поповнити підпільні кадри; поширити діяльність підпілля на Східну Україну; подбати про поповнення ОУН молодими кадрами. Серед учасників вироблення тактичних схем підпілля поряд з членами Проводу ОУН в Україні Романом Шухевичем, Василем Куком, Романом Кравчуком, Василем Сидором, Олексою Гасиним, Петром Федуном, Осипом Дяківим, Василем Беєм, Василем Галасою, дослідники називають і Степана Слободяна. На початку червня 1949 року Степана Слободяна
У 1950 році такі наради були проведені Степаном Слободяном на терені Кутського, Коломийського, Надвірнянського та Жаб’євського районів Станіславської області. Займаючи відповідальні пости на ідеологічній та організаційній ділянках роботи ОУН протягом 1944-1950 років, Степан Слободян самовіддано працював, про що свідчить той факт, що його було двічі нагороджено: перший раз в 1946 році Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги та вдруге у 1948 році - Срібним Хрестом Бойової Заслуги. Слід зазначити, що «Срібний хрест заслуги» був одною з найвищих бойових нагород УПА. Цією нагородою було відзначено всього 150 повстанців, серед яких був і Степан Слободян. Діяльність підпілля ОУН, в якій гідне місце займав і один з провідників визвольної боротьби Степан Слободян, була насичена різними формами боротьби та завжди була спрямована на досягнення головної мети - відновлення незалежності України. Нелегкий шлях визвольної боротьби із Степаном Слободяном розділила його повстанська суджена. Перебуваючи в підпіллі, Степан одружився. Його дружиною стала донька священика із села Старі Скоморохи Галицького району Марія Німа «Марта». Як і «Єфрем», вона була активною підпільницею. Зокрема, до 1945 року очолювала жіночу мережу Калуського окружного проводу ОУН. Три її рідні брати і дві сестри теж були в підпіллі ОУН і загинули за волю України. Радянські спецоргани ретельно полювали на Степана Слободяна, лише чудо не раз рятувало його від загибелі. Плани агентурно-опера-
дав місце криївки в урочищі “Медвіцьке”, що між селами Угринів і Бережниця Калуського району, у якій переховувався Степан Слободян з дружиною і 6 підпільниками. 18 листопада була проведена чекістсько-військова операція збірним відділом 7 і 9 ср 215 сп ВВ МДБ загальною кількістю 100 осіб. Під час відкриття криївки повстанці здійснили сильний збройний супротив, пробували прорватися, але в ході півторагодинного бою всі 8 підпільників загинули. Серед них: провідник крайового проводу ОУН «ЗахідКарпати» Степан Слободян («Єфрем»), його дружина Марія Німа «Марта», референт СБ Калуського окружного проводу ОУН Прокопій Духович («Дар»), його охоронці Василь Камінський («Голенко»), Іван Юрків («Кармелюк»), Іван Морис («Дуб»), кущовий інформатор СБ Володимир Смук («Ігор»). У 1991 році, в рік відновлення незалежності України жителі села Бережниця на місці криївки встановили великий залізний хрест і бетонний надгробок та зробили дерев’яну огорожу. Пам’ятне місце доглядають працівники історико-меморіального музею Степана Бандери з багатьма небайдужими патріотами. Проведено роботи з відновлення повстанського схрону. Пам'ять про події війни й післявоєнне протиборство в боротьбі за відновлення незалежності України незнищенна. Маємо пам’ятати й ми, що наша земля зродила і висунула на історичну арену сильних, жертовних особистостей, в когорті яких був і наш земляк Степан Слободян – провідник Карпатського крайового проводу ОУН.
(Початок - у номері за 29 вересня ц.р.)
Михайло СОПИЛЮК, історик
№ 75-77 (8612) u
ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА
Будинок наш – це творчості свіча, Яка горить і не згасає, А полум’я її дитячі душі зігріває... Щороку, 15 вересня, гостинно відкривають двері для вихованців позашкільні навчальні заклади України, запрошуючи їх у чарівний світ творчості й таланту. В урочистостях з нагоди початку нового навчального року в Заліщицькому районному будинку дитячої та юнацької творчості взяли участь представники районної влади, громадкість, батьки, гуртківці міста та району. Розпочалося свято з звучання Державного Гімну України. Вокально-хореографічною композицією «У нас мета одна» привітали присутніх працівник закладу, місцевий композитор і поет Ігор Федірко та танцювальний колектив «Джерельце» (балетмейстер Олександра Василенко). З вітальним словом до учасників заходу звернулася директор закладу Світлана Боднар, наголошуючи на важливості позашкільної освіти, адже отриманні під час гурткової роботи практичні навики, знання, уміння можна активно використовувати в дорослому житті, а також подякувала педагогічному колективу за працю і побажала колегам здібних вихованців, підкорення нових творчих вершин. Світлана Вікторівна відзначила грамотами найактивніших вихованців та гуртки, які прославляють Будинок творчості.
u
5 u
Упродовж багатьох років відвідую та користуюся послугами бібліотек. Написати цього листа мене спонукала телефонна розмова з ветераном бібліотечної справи, людиною скромною і надзвичайно відповідальною, яка в цьому році пішла на заслужений відпочинок, віддавши бібліотекам близько 50 літ своєї праці. Дуже багато корисних і цікавих справ на професійній роботі Ганни Антонівни Ронталюк, з якою завжди радо спілкувалась, обговорювали важливі завдання по організації заходів. Передавши Угриньківську та Хартонівську бібліотеки іншій працівниці допомагає їй і щедро ділиться досвідом із молодими. З перших слів нашої розмови прозвучала вдячність Ганни Антонівни за допомогу бібліотечним установам, яку сільська влада надала з
u
Щирі вітання з нагоди свята линули від начальника відділу з питань освіти, молоді і спорту Заліщицької РДА Надії Підгребі. Надія Михайлівна зауважила, що пишається успіхами вихованців закладу та їх наставників і повідомила приємну новину: «Найближчим часом Заліщицький РБДЮТ буде мати інше «обличчя», відбудеться капітальний ремонт будівлі». Учасники урочистостей хвилиною мовчання вшанували пам?ять тих, хто поліг за волю і незалежність України. Делегація гуртківців поклала квіти до стели Небесної Сотні. У небо піднялися повітряні кульки із закликами дітей про мир і спокій на рідній землі.
Вокальну композицію «Моя Україна» подарували вихованці Олександри Іліщук. Ведучі заходу Роман Мельник і Тетяна Богуцька запросили дітей та батьків в актовий зал на перше гурткове заняття «Поважаю європейські цінності – будую сучасну Україну», яке провели керівники гуртків Олександра Василенко та Ігор Боднар, використовуючи інтерактивні методи навчання. Сподіваємось, що новий навчальний рік подарує кожній дитині зустріч зі своєю мрією та відкриє барвистий світ захоплень і творчості.
Іванна СТРУБІЦЬКА
КУЛЬТУРА
У Заліщики прибули учні із села Ревне Бориспільського району, що на Київщині, щоб зміцнити своє здоров’я в Заліщицькому обласному дитячому санаторіі. Час для них промайнув швидко і непомітно, але з користю. Працівникам бібліотеки, захотілось, щоб у дитячих серцях залишились найкращі спогади про перебування в нашому краї. У читальній залі районної
бібліотеки для юних гостей методист Марія Рудик провела екскурс в історію «Моє місто рідненьке, колиско моя! Пронесу я до тебе любов крізь життя». Розповіла їм про те, як і коли виникло місто, від чого походить його назва, про колишню славу Заліщик та його історичні пам’ятки, які відомі люди тут перебували, чим приваблює Заліщанщина багатьох туристів. Вела мову про те, що із сивої давнини протікає у Заліщиках річка Дністер. Оскільки минає вона на своєму шляху багато міст і сіл, тому й існують легенди про її походження. У кожному краї є своя історія, пов’язана з
СЛОВО СІЛЬСЬКОГО ГОЛОВИ
бурхливою річкою. Легенди про Дністер із цікавістю слухали діти. На екрані демонструвався відеоролик «Історія маленького міста». Галина Балицька, бібліотекар читального залу провела літературно- мистецьку годину «Співець стрілецької слави: життєвий і творчий шлях Михайла Гайворонського», до 125річчя від дня народження поета, диригента, композитора, ознайомила присутніх з основними віхами біографії, а також із творчою спадщиною нашого краянина. Розповіла про Осипа Маковея – поета, прозаїка, публіциста, літературного критика, громадського діяча,
організатора літературного і культурно - громадського життя в Заліщиках, якому у серпні відзначили 150 років від дня народження, демонструвала підготовлений бібліотекою альбом. Діти із Київщини і Тернопілля відвідали Інтернетцентр Заліщицької центральної районної бібліотеки, де знайомились із веб- ресурсами про наш край, що розміщені на сайтах та блозі бібліотеки. У районній бібліотеці для дітей юні відвідувачі були учасниками інтерактивного заходу, знайомились із виставками книг.
Марія РУДИК, методист центральної районної бібліотеки
теперішніми молодими сільськими бібліотекарями Тетяною Кріль, Олександрою Білою, Олею Котузяк? Навіть перебуваючи уже на пенсії, Ганна Антонівна продовжує вболівати за долю бібліотек і обслуговування її читачіводносельчан. Ми ж стараємось з депутатським активом підтримувати і створювати належні умови для роботи книгозбірень угриньківців, Хартонівців та Берестка. Постійно передплачуємо пресу, виділяємо кошти для придбання меблів, проведення ремонтних робіт. Впродовж останніх років проведено ремонти: - Хартонівської бібліотеки, на що затрачено 6300 гривень; - в Угриньківській бібліотеці зроблено гіпсокартонну стелю, оновлено підлогу, а також зроблено ремонт у
музеї «Народні перлини» витрачено 23 тис.грн. Для Берестецької бібліотеки придбано металопластикові вікна, стіл, крісла. При цьому важливо, що у проведенні ремонтних робіт беруть активну участь бібліотечні працівники. Так, в Угриньківцях ремонт проводив батько завідуючої, в Харитонівській долучився до цієї справи чоловік завідуючої. Людям старанним і відповідальним завжди хочеться допомогти, оцінюючи їхню активність, старанність і бажання працювати. У наших книгозбірнях зібрано надзвичайно багато документів про історію сіл, про наших славних людей. Любов ГАРВАСЮК, сільський голова Угриньківців
У СВІТІ ПРЕКРАСНОГО
У рамках відзначення 120річниці з часу заснування навчального закладу і 120 – років від дня народження Є.Храпливого у ВП НУБіП України «Заліщицький аграрний коледж ім. Є.Храпливого» проходило свято квітів та дарів золотої осені. Барвиста гірлянда з чорнобривців, айстр, жоржини, калини прикрасила центральний вхід навчального закладу. Студенти 12,23,43 груп в національних костюмах, під легкі акорди музики, дарували викладачам та всім працівникам коледжу пам’ятні емблеми. Кожен студент був активним учасником дійства. У фойє навчального корпусу студенти та викладачі мали змогу побачити різноманітні квіткові композиції, в яких відображали історію розвитку навчального закладу, шану та повагу до своєї альма-матер. Журі оцінювало композиції в таких номінаціях: «120літній коледж нас віта, як батько всіх до себе пригорта»; композиція, присвячена Міжнародному дню миру; фотоколаж «Миттє-
вості краси природи»; оригінальність задуму, творчий підхід та естетичність оформлення Свої таланти проявили студенти: 11, 12, 13, 14, 15, 16, 21-ЕК, 22, 23, 24-БФ, 25, 26, 27, 31-ЕК, 32, 33, 43 груп. Інші студенти 12, 23, 22 груп прикрасили фойє коледжу різнобарвними рушниками та кольоровими кульками. Протягом дня святкового настрою додавали українські народні пісні, адже квіти, як і музика, дарують піднесення, надихають на творчість, милують погляд, зігрівають душу, роблять нас добрішими і ніжними. Творче бачення неповторної краси природи краю через фотооб’єктив відобразили студенти: 11, 12, 13, 16, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 31ЕК груп. Оригінальністю, влучністю, тематичністю дивували присутніх квіткові композиції, виконані студентами 11, 24, 31-ЕК, 15, 22, 23, 24, 16, 25, 43 груп. Чарували вдало складені композиції вихованцями 12, 13, 14, 15, 16, 22, 23, 24, 25,
31-ЕК, 26 груп, присвячені 120- річниці з часу заснування нашого закладу та Міжнародному дню миру. Творчим підходом до формування ікебан притягували роботи студентів 11, 16, 24, 25, 31-ЕК, 26 груп. Традиційне свято ще раз підтвердило звичну істину про те, що квіти – символ краси людини. Без них немислиме життя жодної української родини. Свято квітів стало не тільки масовим заходом, а й справжнім дійством, яке сприяє естетичному вихованню студентів, виховує в них любов до природи, до рідного краю. Організатори свята висловили слова вдячності студентам 12 групи, 23 гр. (Макух Галині, Бульдяку Арсену, Грень Віталію) - за підготовку заходу. До найдисциплінованіших, які виконали умови конкурсу, підготувавши свої композиції до початку занять, належать студенти 23, 12, 15, 24, 27 груп. Любов СОПІВНИК, організатор свята
Виповнюється 50 літ Богдану Петровичу БОДНАРУКУ із Заліщиків. Його трудова стежина пов’язана із роботою в податковій службі. Будні його позначені клопіткою роботою, високою відповідальністю до обов’язків, повагою і шаною до клег, турботою про виховання продовжувачів свого роду. Але найголовнішою ознакою іменинника-ювіляра є любов до своєї сім’ї і родини. Сьогодні, в день Твого народження, щиро бажаємо, щоб кожен день життя дарував лише радість та задоволення. Зичимо міцного здоров’я, життєвої гармонії, оптимізму, злагоди та благополуччя. Хай вистачає енергії та наснаги в усіх справах, радощів від життя та роботи! Прихильності від долі та фортуни. Хай Боже благословення завжди буде з Тобою. Вдячні за мудрість батьківських порад, За вміння всім завжди допомагати, За приклад чоловіка й сім’янина і за могутні руки золоті. Нехай Господь береже Тебе і всю Твою родину. З любов’ю і повагою – дружина Наталія, сини Володя і Богдан, теща Зіновія і тато Петро, сестра Світлана з родиною
№ 75-77 (8612)
6 u
ЛЮДИ І ЧАС
хаті запахли п’янко чебреці, в спогадах вмилися м’ятними росами дитячі п’яти, і покликали в давно минуле сиві згадки. Десь там, на пройдених стежках, залишився його маленький слід. Михайло Миколайович гортає листки свого життя, на полотні якого доля викарбувала 90 мудрих літ... Роки вимальовують давно прожите і призабуте. Було по-різному. Він і досі тримає в пам’яті ті коротенькі крихти роздумів. Вони лягали на душу, як небесна роса. Довго можна розповідати про те, що було в житті. Про його працю і дні, про знегоди і просвітки, про втрати і втішні забуття.
У
Разом із батьками обробляв землю, засівав її зерном. Проходили дні за днями. Дні як дні, дні як роки, і дні короткі, як пташиний скік. Коли розказує дітям, онукам і правнукам про прожите, мало хто йме віри, що так було. Той страшний досвід Михайла Миколайовича, не потрібен нікому. Нащо воскрешати жахи для когось, коли й сам він хоче їх забути. Тепер із дзвіниці свого перестиглого віку, обертається Михайло Миколайович у далеку юність і через пласти років відтворює те, що пройшло. 1. БАТЬКОВА СПАДЩИНА Рід його в Бедриківцях відомий від Захара Навольського. А потім родина розросталася. Зараз важко порахувати всіх. Родинне дерево дуже велике. «У ті далекі роки наше господарство складалось із млинка для зерна, дві корови, двоє коней, кірат (за його допомогою різали січку худобі), плуг та інший дрібний сільськогосподарський реманент. Заправляв усім ним дід, який ходив у вовняних «бурках», як козаки в селі. Рипучі постоли взував лише до роботи, більше ходив босим. Нерідко і взимі перебігав так подвір’ям. Міг інколи ввечері випити самогонки. Так ніби рота сполоснути. Дідо не любив, коли хтось пив більше: «І людям мерзко і Богу. Не будеш пити – нічого не втратиш. Будеш багато пити – втратиш все», - пригадалось Михайлу Миколайовичу. Дідо на все дивився з легкою іронією. Він для молодого Михайла був першим учителем. Старий
Іван навчив Михайла Миколайовича бачити навколо все живе й тішитися – дереву, стеблині, пташці, звірині, землі. Він не говорив мудрих слів, але мудрість його вкоренилася в добрих очах і уважному серці. І від сього йому відкривався світ, знання. У важкій роботі це давало сили, гріло душу, навчало не схилятись перед бідами. В тиху годину він сідив самотньо і дивився світ природи. В діда було одинадцятеро дітей. Микола Михайлович і зараз поіменно пам’ятає їхні роки народження й імена. Дев’яносто літ уже йому накувала зозуля, але своїх вуйків і тіток завжди згадує з доброю душею і щирим серцем. Свою господарку тато Михайла Миколайовича починав дуже натруджено. Дітей у нього було багато, а землі мало. Поля не розтягнеш, тож доводилось задовольнятися тим, що є. Але праця давала змогу стати на ноги. Можна тільки дивуватись, як дідо із бабусею давали їм раду. Бабка тата Михайла (дівоче прізвище Бачинська) - дочка Івана та Юлії з роду Гордійчуків, була доброю господинею, роботящою. Зранку до ночі
пійки складав він для того, щоб бути трошки заможнішим. Одружився батько в листопаді 1921 року з Марією Шимків. Тато Михайла Миколайовича служив у австроугорській армії і добре знав, що таке фронт, голод. Його десь рятувало те, що, будучи тямущим від дитинства, він добре вивчив угорську і міг вільно нею спілкуватися. Уже в роки Другої світової війни в село заїхали угорські солдати і то чи навмисне, чи випадково повалили біля хати стовп. Коли тато підійшов до них і по-українськи попросив залагодити нанесену шкоду, то у відповідь почув по-угорськи різні нецензурні слова. Яке ж було здивування солдатів, коли, здавалось би, простий сільський чоловік звернувся до них чистою угорською мовою. Конфлікт було залагоджено. Хліборобство вимагало чимало зусиль, сьомого поту. Сало, часник, цибуля, хліб, молоко – нехитра селянська їда. Михайло Миколайович не може згадати, чи мав тато колись відпочинок. Мама вставала за світ сонця і йшла в Заліщики на базар щось продати, поверта-
ле, Михайло Миколайович воліє не загострювати і бентежити своєї душі, снуючи свою сповідь, він,
женуть його або на той світ, або в Сибір, що було тоді, в ті страшні часи, одне й те ж… Тато все терпів.
пускали, аби хто не втік, а їм, малолітнім, довіряли. Людей везли в неопалених «товарняках». Вагон
все намагалася зробити до ладу. Дід Іван прожив нелегке життя... Михайло Миколайович розказував: коли помирав його батько Микола, то покликав Михайла до себе і сказав: «Сину, я чуюся ослаблений, мабуть, буду вмирати. Ти, сину, залишаєшся на господарстві, яке мені лишив мій батько, з таким розрахунком, щоб все, що маємо, не опинилось у чужих руках. Так і я тобі, сину, наказую: пам’ятай, що цей заповіт передається з роду в рід, бо на цьому обійсті господарем був тільки Навольський, а не хтось інший. А що ти найстарший у родині, то тобі припало вести і господарку, і пам’ятати про наш рід. А як дочекаєшся дорослих синів, пам’ятай, щоб одному з них передав ти цей заповіт, так як я тобі передаю. Пам’ятай, що ця господарка, на якій працювали твої предки, зрошена їхнім потом». Може, то було й не так, а може уже щось домислив час, але Микола Михайлович міцно тримався за землю. Копійку до ко-
лась додому і незабаром йшла на поле працювати. Роки – як те листя. Повіяв легенький вітерець і
тримаючись правди, веде власну думку, на все має свій погляд... Бо той страшний досвід, якого він
Кожен шукав якусь причину, аби причепитись. То десь коней не дав, десь якийсь ліс не вивіз, пода-
вони облітають на грішну землю. Так і в житті: все облітає, все забирає час. Повертаючись у мину-
зачерпнув, не потрібен нікому. Навіщо воскрешати жахи для когось, коли ти сам хочеш їх забути? За роботою дні минали. Бабка навчила малого Миколку розпочинати і завершувати днину подякою Богові. «Приймай радощі, добро, ласку, прикрощі з подякою. Все, що стається з нами - Божа благодать. Нам ніколи не посилається більше, ніж ми можемо знести. Що тільки не пережили батьки на своїх згорьованих плечах. Тато, який усе заробляв кривавим потом і мозолями не міг зрозуміти, як то все давай, давай… Удень німці приходили, вночі якісь свої люди. І за світла, і за темряви забирали все, що можна було, що наша сім’я наживала горбами своїми, ламаючи від тяжкої праці хребти: курей, поросят, корову. Все треба було давати. Коли німців не стало, то свої приходили або краснопагонці - і вдень, і вночі. Усі тата лякали, що за-
ток несповна сплатив, десь поскупів, як комусь здалось, десь ще щось не так сказав. Дуже непросто складалась ситуація, а життя було ще складнішим, тоді в селах наших вдень влада була одна, вночі інша. Люди й боятися почали одне одного. З добрими господарями нова влада не панькалась. Забрали все до клаптика. Навольському разом з дітьми та старою мамою довелося від’їжджати з дому, що називається, в одних сорочках. Залишали не лише хату, стодолу, інші господарські будівлі. Довелося залишати збіжжя, картоплю, сіно для худоби. Микола Михайлович згадує розпарений від тіл вагон, що котив лісами Росії. Це було страхіття. Люди не знали, за що такий хрест, куди їх везуть. Дехто пробував утекти. Їх ловили, били шомполами, чинили наругу. На всіх зупинках його посилали купити хліба. Охоронці чоловіків не
був поділений пополовині, в кутку туалет. Тут вмирали, тут народжували. Мучила спрага. Збирали з холодних металевих речей іній. Найбільше переживала бабка. Вона була вже в літах, і те, що робилось було поза її волею. Правічна селянка на старості змушена була назавжди попрощатись з рідним селом, де виросла, де жили її діди і прадіди. Залишала вона рідну хату зі сльозами на очах… Тут був її весь маєток, були її чорнобривці і півонії, соняшники і любисток. Бабка ніби відчувала, що це – не тільки прощання з рідною хатою, це її похорони, бо тіло навічно залишилось у далекому Сибіру. Бабка померла на третій день, як приїхали на станцію Колюче в Іркутській області. Тато і мама ніяк не могли повірити, що їхня мама Ганна Михайлівна Шимків відійшла у Вічність на чужій землі, за тисячі кілометрів від рідного дому, там, де спочивають її чоловік і рідні батьки. Може, в ті останні хвилини свого життя тужила вона за рідним селом, за своєю церквою, в якій молилася з молодих літ. Дороги, стежки, поля розлогі так і залишились разом з нею у сибірській мерзлоті. Родина Навольських працювала на лісоповалі і на залізній дорозі. Хоч би що там, а підневільна праця була нестерпною. Михайло Миколайович пам’ятає, як він вдивлявся в низькі хмари, що вільно пливли собі над безмежними лісами. Людина народжується вільною, з потребою простору, з прагненням жити по-своєму. Тут всього позбавляли, нищили в людині людське. До них тут були вже наші люди. Про це свідчив місцевий цвинтар і написи на хрестах. Жили у двох бараках у лісі. (Продовження на 7 стор.)
Група політкаторжанок на засланні. Крайня зліва Навольська Іванна Дмитрівна.
Родина Навольських, зліва направо: Микола, Іван, Ярослав, Степан із батьками - Михайлом Миколайовичем та Іванною Дмитрівною.
№ 75-77 (8612) u
7
ЛЮДИ І ЧАС
(Початок - на 6 стор.) На обід брали по шматку хліба, помащеного олією. Рідко в кого було сало, хіба що приходила посилка з дому. Тут, у Сибіру, познайомився зі своєю дружиною Іванною Дмитрівною з Гусятинського району, яка жила в сусідньому поселенні. Вони часто зустрічались і поженились. Пригадує Михайло Миколайович, як повернулись додому. Нічого не застали. Новоявлені «визволителі» знищили все. На рідній, на своїй землі, родина Навольських була чужою для радянської влади. Давали собі раду, як могли. Разом з дружиною Іванкою збудували нову хату, а на місці старої побудувала собі хату сестра… Часи змінилися, усе пролетіло, як білий лебідь. Батьки Михайла Миколайовича повмирали. Хоч Господь дозволив йому дожити до глибокої старості, дитячі роки добре пам’ятає. Його дорогі і Богом благословенні батьки вчили його молитись у неділі і свята, мама брала за руку і вела до церкви, нагадувала, щоб був добрим християнином у житті. Людина завжди до чогось звикає. Вона торкається душі, думок і ніби підтримує їх у життєвих до-
нький Михайлик прибігав до грушки, ламав гілля... Усе минуло. Роки беруть своє. Михайло Навольський посивів, зморшки вкрили лице. Може, то грушка навіяла йому давнє, коли на екваторі ХХ століття він обіймав її, думаючи про життя...
Зараз Михайло Миколайович з гордістю може сказати, що після себе він залишить гідне покоління...
має зробити для них, а просять, щоб Бог прийняв зроблене ними. Усі четверо продовжу-
хотілось. Яку би грань життя не виокремити в Навольських молодших – благодій-
почалась із перших днів, як точиться боротьба на сході України. Ця біда вимагає від кожного справ-
рогах, радіє з досягнутого, сумує від втраченого. Тепер, на порозі земного 90-річного вікування, Михайло Миколайович замислюється, хто стелить дороги перед нами. Він любить приходити до старої груші, що багато пам’ятає, вона - наче життєва книга, пам’ять всіх його здобутків, утрат, радощів і розчарувань. Кроки його невпевнені, старечі, йти йому важко: дев’яносто
Сини Ярослав, Іван, Степан і Микола - відомі в районі люди. Вони добре знають, що людина нічого не дає цьому світові і нічого не забирає в нього. Всі вони - піщинка часу, і ріка вічності несе всіх туди, куди належить і тоді, коли приходить час, і все, що маємо довкола, що здається прекрасним, то насущний хліб долі. Михайло Миколайович завжди нагадує синам:
вачі роду стали непересічними особистостями. В цілому родина Навольських керує такими приватними підприємствами: «Янтос», «Арма», «Тіміртан», «Трітон», «Марксвуд», «Дністровське», ПП «Консервний завод «Заліщицький», туристичний комплекс «Мішин-Сіті», «Роксоланочка», торговельний дім «Господар», “Діодем”, “Дністрянське”, “Ярославна”, які вносять
ність завжди переважає у їхніх вчинках, в їх душевному покликанню на цій землі. Вони дивують і захоплюють не тільки своїм потужним відчуттям любові до ближнього, а й бажанням зрозуміти кожного і обов’язково допомогти. Брати Навольські допомагають бійцям АТО всіма можливими засобами. Матеріальна і моральна підтримка бійцям-земля-
жнього патріота своєї країни не бути байдужим, активно допомагати можливими засобами Збройним силам України. За останні роки керівник-бізнесмен Іван Навольський неодноразово на своєму підприємстві готував автомобілі для потреб АТО, які були передані нашим військовим формуванням. А житлові модулі для бліндажів, виготовлені силами працівників
2. БЛАГОДІЙНІСТЬ ЇХНІХ ВЧИНКІВ Як багато змінилось! Виросли чотири сини. Кожен з них має свій бізнес.
Бога – головні ліки і благодать. І кожен дістає їх за потребою, за вірою і волею в серці. Ярослав, Іван, Степан і Микола щедрі меценати і для церкви, і для держави. На горішньому масиві міста красується чудова церква, в яку брати Навольські вклали свою матеріальну лепту. А скільки багаторазових пожертв! Старий батько знає, що вони не просять в Бога, що
У 2016 році на схід України, в зону АТО, було відправлено два житлові модулі для бліндажів, виготовлені силами працівників приватного підприємства “Тіміртан”, яким керує бізнесмен І.М.Навольський.
Брати Навольські активно допомагають нашим бійцям на сході України, де точиться війна за незалежність України. Вони постійно співпрацюють із волонтерами. Степан Навольський, відслуживши в зоні АТО, сьогодні також їздить на схід як волонтер. років життя це – і здобутки, і втрати. Він прийшов до цієї грушки, бо вона – свідок пережитого. “Ця груша - одна з небагатьох, що залишилась у цьому селі, тож повинна пам’ятати моє дитинство. Люди – мої ровесники вимерли. Дерева – твої ровесники – впали під сокирами, струхлявіли під вітрами”. Груша життя для Михайла Миколайовича – наче сива пам’ять. Перше, що він побачив в цьому світі – це була широколиста крона. Тоді молода, кора була гладенькою. Це було дев’яносто років тому. Мале-
справа не в підприємствах, не бізнесі, не в прибутках, а в турботі про людей, про їх проблеми, добробут. Скільки б ти не заробляв – все це залишається на землі! Він тішиться, що сини допомагають людям: транспортом, грошима на лікування, матеріальною підтримкою слабких, хворих, родичам - це є їхньою постійною турботою. У життєвих проблемах, а найперше, в біді, вони шукають щось помічне для людей і повчальне для себе. Кажуть кесарю – кесареве, Господу – Господнє. Від віри в
вагому частку в бюджет району. Іван Навольський - депутат обласної, а Степан Навольський районної рад. Михайло Миколайович не вникає в бізнесові і політичні проблеми синів, роки вже не ті, але радіє з їхніх здобутків. Вони з дружиною Іванною Дмитрівною уважно слідкували, що відбувалося на Майдані. Коли сини розповідали, що першими відправили три автобуси з людьми у Київ, він серцем і душею підтримував їх. Майдан переміг, але не все стало таким, як
Цей 12-сторінковий номер “Колоса” виходить у світ, завдяки оплаті друкарських послуг у ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці) бізнесменами Навольськими.
кам, захисникам рідної землі - типові житлові модулі для блокпостів, машини, бронежилети та ін. - далеко неповний перелік допомоги воїнам АТО. Благородну місію серйозної підтримки бійців на сході України взяли на себе всі сини Навольські, ніхто з них не стояв осторонь тих жахливих подій, які наші люди переживають в останні три роки. Але найбільший внесок належить братам Степану та Івану Навольським. Перший пішов добровольцем на фронт, а, повернувшись, постійно допомагає бійцям усім необхідним, неодноразово їздив в зону АТО як волонтер. Від Івана Михайловича допомога нашим бійцям
підприємства ПП «Тіміртан» - це ініціатива Івана Михайловича. Наші бійці сповна відчули на собі умови фронтових буднів. У проекті модулів враховані всі необхідні компоненти для організації проживання та відпочинку наших бійців. Усе це – результат самовідданої праці колективу «Тіміртан». Брати Навольські – то гордість батьків. Їхні благодійні справи відчули на собі багато людей, які зверталися до них за допомогою. Особливо вдячні ті люди, яким Навольські спричинилися коштами на лікування дітей. Пройнявшись великою турботою за молоде життя, сьогодні багато родин завдячують в цьому усім чотирьом
братам – Ярославу, Івану, Степану і Миколі. Під час однієї з наших зустрічей Іван Михайлович зазначив: «Ми не повинні здаватися за жодних умов. Нам потрібен мир, тому просімо Бога, щоб кожному з нас дав сили допомагати нашим землякам, а тим, хто на передовій, – твердої мужності». Ось таке молодше пагіння Навольських. Проймаєшся повагою до таких людей, бо їхній внесок у загальну справу... Михайло Миколайович сидить у задумі. Його сльози скупі, бо виплакав їх за довге життя. Він тепер щедріший на любов до своїх внуків, правнуків, особливо коли приїжджають діти. Якби прибули разом, то і розмістити в хаті всіх було б непросто: дев’ять онуків і десять правнуків. Стара груша шуміла своїми вітами, гейби стверджувала, що і вона стара... Михайло Миколайович з Іванною Дмитрівною часто згадують пережите. Але приїжджають їхні дорогі діти, любі внуки, і все прикре забувається, вони обоє стають ніби молодшими. Уже осінь... Осінь природи і осінь душі. Уже відлетіли журавлі. А старші Навольські залишаються на своєму подвір’ї та будуть чекати їх так, як чекають своїх дітей. А ще зимовими ночами шумітиме для них стара груша, ніби нагадуючи про вагу та цінність прожитих літ... *** *** *** Дружина, сини, внуки, правнуки та їхні сім’ї, уся велика родина Навольських у ці чудові осінні дні щиросердечно вітають свого люблячого чоловіка, дорогого батька, турботливого дідуся з його мудрим козацьким ювілеєм! З любов’ю віншуючи Михайла Миколайовича, рідні дякують йому за переданий життєвий досвід, мудрі поради, працьовиті руки і бажають міцного-міцного здоров’я, довгих літ життя на радість близьким, родинного затишку, миру і добра, Божого благословення на щодень... Адже козацькому роду нема переводу! Василь СОПІВНИК
№ 75-77 (8612)
8 u
СОЦІАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ ТА ВИХОВАННЯ
Любіть дітей – то стежечка до Бога – Й моліться за їх долю повсякчас... Перші роки життя малюка – це час, коли в дитини закладаються основні знання, навички, без яких неможливий гармонійний розвиток особистості надалі. В дошкільному віці розвиваються і формуються основні психічні процеси у дітей, такі як мислення, пам'ять, сприймання, мовлення. Тому вкрай важливо на цьому етапі забезпечити малюкові можливість всебічно пізнати навколишній світ і познайомитись з соціумом, де йому належить розвиватися і жити. Очевидно, що ніде так, як у дитячому садку, в суспільстві своїх однолітків, малюк не зможе отримати всебічного розвитку і навичок спілкування. Цей заклад – другий соціальний інститут після сім’ї в житті дітей. У дитячому садку виховання малят, у першу чергу, спрямоване на те, щоб навчити діток жити
в соціумі, розвивати навички спілкування та взаємодії з навколишніми людьми. Програма виховання в дошкільному закладі спрямована на розумовий, фізичний, естетичний та моральний розвиток. Все це є необхідними складовими для формування самодостатньої, цілісної особистості. Іноді батьки стикаються з певними труднощами у вихованні, помічають, що їхня дитина дещо відстає у розвитку від своїх однолітків, їй важко спілкуватися, або ж стає не цікаво дізнаватись
u
ципом намагаємося працювати. Випускники наших дошкільних груп відвідують школи різних типів: частина їх залишається в нашому закладі, отримуючи спеціальну освіту, інші відвідують загальноосвітні школи. Ці діти отримали своєчасну корекційну допомогу, тепер успішно засвоюють знання в загальноосвітній школі і ми горді з цього. Є такі, які перебувають у нас 1 рік або декілька місяців. Вони змогли завдяки корекційній роботі наздогнати в розвитку своїх однолітків. Для всебічного розвитку дитини постійно співпрацюємо з родинами наших вихованців і не важливо яка це родина: повна чи не повна, успішна ,чи родина яка
щось нове. Саме для таких діток, котрі потребують спеціальної додаткової уваги з боку фахівців, було створене у 2010 році на базі Заліщицького
аплікація; фізичне виховання; логоритміка; музичне виховання; ознайомлення з оточуючим; дидактична гра; сюжетно-рольова гра; праця.
обласного багатопрофільного навчально – реабілітаційного центру дошкільне відділення для дітей з особливими потребами. На цей час тут функціонують дві групи «Веселка» та «Ангелятко». Навчальнокорекційна робота спрямована на розумовий, фізичний, естетичний та моральний розвиток. Діти мають змогу відвідувати найрізноманітніші заняття: розвиток мовлення; формування елементарних математичних уявлень; конструювання; малювання; ліплення та
На більшості фронтальних занять діти діляться на підгрупи по 5-7 осіб. Це дає змогу приділити максимум уваги кожному вихованцю, реалізуючи принцип диференційованого та індивідуального підходу. Для кожного з наших вихованців розробляються індивідуальні картки розвитку наших підопічних. Провівши детальне обстеження кожної дитини, вчитель – дефектолог розробляє індивідуальний план корекційної роботи, який спрямований на пізнавальний, фізичний,
ПЕНСІЙНИЙ ФОНД ІНФОРМУЄ
УМОВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПЕНСІЙ (ПРОДОВЖЕННЯ) З 1 січня 2018 року законопроектом “Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення пенсій” пропонуються нові правила призначення пенсій: 1. Збережено право виходу на пенсію після досягнення чинного пенсійного віку. Одночасно встановлюються вимоги до тривалості страхового стажу. Сьогодні мінімальний стаж це 15 років. Із 2018 року він збільшується до 25, а далі поступово зростає до 35 років. Буде запроваджено так званий гнучкий «коридор» пенсійного віку (60–63–65 років) для призначення пенсії за віком: - за наявності стажу на 01.01.2018 р. 25 років — призначати пенсію в 60 років. Діапазон необхідного стажу щороку збільшувати на 12 міс. до досягнення 35 р. 2028-го; - за наявності стажу на 01.01.2018 р. від 15 до 25 років — у 63 роки. Діапазон необхідного стажу щороку збільшувати на 12 міс. до досягнення діапазону від 25 до 35 років 2028-го; - за наявності стажу на 01.01.2019 р. — 15 років, але менше ніж 16 років, що давали б право виходу на пенсію в 63 роки, — призначати пенсію в 65 років. Діапазон необхідного стажу щороку збільшувати на 1 рік. Тобто з 2028 року призначати пенсії в 65 років особам, які матимуть 15–25 років стажу. Особам, які не матимуть 15 років стажу, призначати державну соціальну допомогу після досягнення ними 65 років за сукупним доходом сім’ї . 2. Можливість купити (добровільно сплатити внески до Пенсійного фонду за попередні періоди в сумі мінімального страхового внеску за кожний місяць ) до 24 місяців стажу (у разі купівлі стажу до 12 місяців мінімальний страховий внесок збільшувати на коефіцієнт 2, а в разі купівлі від 13 до 24 місяців страхового стажу— на 1,5). Тривалість купленого стажу враховувати лише для визначення права на пенсію (для підвищення розміру пенсії не враховувати). 3. Передбачено різні правила призначення пенсії за віком на перехідний період 20172019 р.р.: - 2017 року: із застосуванням середньої зарплати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,4 грн. і вартості одного року страхового стажу - 1,35 %; - 2018 року: із застосуванням середньої зарплати за 2016 і 2017 роки та вартості одного року стажу - 1 %; - починаючи з 2019 року: із застосуванням середньої зарплати за останні три роки та вартості одного року стажу - 1 %. Ольга КОПЧУК, заступник начльника Чортківського об’єднаного управління ПФУ Тернопільської області
мовленнєвий, сенсорний розвиток, а також розвиток гри, дрібної та загальної моторики, продуктивних видів діяльності. Кожен вихованець відвідує по 3 індивідуально-корекційних заняття у тиждень: у дефектолога, логопеда та психолога. Завдяки такій організації навчально-корекційної та виховної роботи вдається приділити максимум уваги кожному вихованцю і домогтися, щоб кожен малюк розвивався, отримував знання про навколишній світ, навчався спілкуватись, зміцнював своє здоров’я , готувався до подальшого навчання в школі та розвивав свої творчі здібності. До послуг наших дошкільнят – реабілітаційні та фізіотерапевтичні процедури в медичному ізоляторі. Наші педагоги дбають не лише про пізнавальний розвиток дитини, але й про фізичний . Тому під час режимних моментів передбачені зміцнюючі та загартовуючі процедури ( повітряні ванни, ходьба по масажних килимках, доріжках, обтира-
u ВІДЛУННЯ
ння рушником, прогулянки на свіжому повітрі, рухливі вправи та ігри). Педагогічний колектив дошкільного відділення постійно підвищує свій фаховий та професійний рівень, відвідуючи спеціальні семінари в різних куточках України(Тернополі, Львові, Києві, Рівному, Дніпрі та ін.). Нам цікаві різноманітні новітні підходи до навчання, розвитку діток з особливими потребами, тому вивчаємо та застосовуємо інноваційно-корекційні методики( м-ку «Нумікон», еленленти м-ки Домана, М.Монтессорі, пісочної терапії, кольоротерапії, палички Кюїзенера та ін.). Контенгент вихованців дошкільного відділення - це діти із мовленнєвими вадами, затримкою психічног і вадами розумового розвитку, діти з синдромом Дауна, розладами аутичного спектру та іншими комплексними вадами. Кожна дитина має право на якісну дошкільну освіту та розвиток, підтрику та повагу. Саме за таким прин-
опинилася в скрутному становищі. Постійно працює консультативна підтримка фахівців:психолога, логопеда, дефектолога, вихователів. Проводимо спільні заходи: свята, ранки, запрошуємо на заняття, плануємо спільний відпочинок. Звертаємося до батьків: з якими б проблемами ви не зустрілись стосовно власної дитини, ми завжди вас вислухаємо, надамо консультацію та допомогу. Навіть із найважчими вадами дітки та їхні родини зуміли отримати в стінах нашого закладу підтримку та допомогу. Запрошуємо мешканців, спонсорів, усіх небайдужих людей до співпраці і підтримки. Будемо раді інтересу з боку громади міста та області до нашого закладу та його вихованців. Дирекція Заліщицького обласного багатопрофільного навчальнореабілітаційного центру
ПОДІЙ
Для кожного із нас День села – це ще один привід зібратися разом, згадати і тих, хто народився, і хто зростав у рідному селі, послухати музичні композиції, подивитися виступи на сцені досвідчених артистів й своїх же діточок та порадіти їхнім творчим успіхам. Тому, зазвичай, на такий День народження не лише сходяться, а й з’їжджаються ті, хто тут народився і виріс, із усіх куточків України. Цей чудовий день об’єднує людей різного віку - від малого до великого. І вітають земляків та гостей завжди щиро та гостинно. Село Синьків багате історією, талановитими та відомими людьми, тому з нагоди 590 річчя його заснування відбувся святковий концерт. У центрі з самого ранку панувала радісна атмосфера, лунала музика. У прикрашеному повітряними кульками і квітами Будинку культури зібралося багато жителів та гостей, щоб усією дружною родиною відсвяткувати річницю. А особливо радувала зір непосидюча дітвора. Саме вони, усміхнені і щасливі,- надія і наше майбутнє. Урочисте зібрання розпочато благословенням настоятелем церкви святого Миколая о. Петром. Із уст братів шестикласників Василя та Богдана Запорожанів прозвучала «Посвята селу Синьків» Василя Дрозда. Ведуча свята Галина Оробко запросила до слова сільського голову Володимира Костенюка, який, виступаючи, здійснив екскурс у
минуле, а також розповів про відродження села завдяки спонсорській допомозі Дмитра Васильовича Фірташа. Концертну програму розпочали найменші учасники художньої самодіяльності, вихованці дитячого садочка «Сонечко», які виконали пісню «Ой Синьків», танець «Перлина – Україна» (вихователі Роксолана Осадчук і Тетяна Саранчук). Радо зустрічали та щиро аплодували односельчани та гості місцевим аматорам сцени - народному фольклорно-етнографічному ансамблю «Синьківчанка» (керівник Василь Оробко), чоловічому квартету у складі Валерія Шевчука, Віктора Курійця, Петра Запорожана, Ігоря Волколупова, чоловічому тріо у складі Валерія Шевчука, Віктора Курійця, Бориса Долинчука, жіночому дуету у складі Галини Оробко та Марії Марущак, виконавцям соло Марії Меличенко, Віктору Курійцю. В їхньому репертуарі звучали пісні різних жанрів, та всіх їх об’єднував спільний мотив – любов до рідного краю, до України, до батьківської землі. Концертна програма була надзвичайно різноманітною. Милозвучними українськими піснями прикрасили свято вокальний ансамбль школи (керівник Борис Долинчук), дует у складі Юлії Шевчук та Тетяни Федів, які виконали пісню «Україно моя». Глядачі щиро аплодували виконавцям-солістам Ірині Доличук та Олександру Матійчику. Танцювальний колектив «Мить щастя» подарував
глядачам «Аркан» та «Український віночок» По-особливому прозвучала пісня з уст сімейного дуету «А літа, літа» Валерія Шевчука з донечкою Юлією. Синьківчани радо вітали ансамбль «Вишиванка» (керівник Сергій Костюк), тріо «Терноцвіт» (керівник Ігор Федірко), солістів районного Будинку народної творчості Ганну Навізівську, Оксану Безушко та Ігоря Федірка. Серце глядачів полонили виступи сімейного дуету у складі Святослава Края з дочкою Христиною та пісні народної артистки Олесі Пасічняк. Багато позитивних емоцій подарував синьківчанам та гостям гуморист, народний артист України Гриць Драпак. Розвагою для наймолодших гостей свята стали ігри на надувній гірці, стрибки на батутах, розіграші призів, конкурси, лотереї, карусель «Ромашка». Святкування продовжили українськими танцями та веселим настроєм. Свято села Синьків удалось на славу. Радісні обличчя жителів тому доказ. Усі присутні щиро вдячні організатору свята сільському голові Костенюку В.В., а особливу вдячність складаємо директору ПП «Форватор» Фірташ Марії Григорівні за фінансову підтримку. Ганна ОРОБКО, заступник директора з навчально-виховної роботи Синьківської ЗОШ І-ІІІ ступенів,
Віра ПІДГІРНА, педагог-організатор
№ 75-77 (8612) u
З НАГОДИ 75-РІЧЧЯ УПА
В усі часи знаходились зпоміж наших співгромадян ті, хто сміливо давав відсіч ворогам, хто, не шкодуючи сили, часу, здоров'я, а то й життям, ішов у бій проти загарбників і доказував усім, що українців не здолати ні вогнем, ні мечем, ні кулями ворожими, ні битвами жорстокими. Сьогодні ми намагаємось повернути втрачені імена, відновити в пам'яті своїй забуті сторінки нашої історії, зібрати по крупинці факти минулих подій і вибудувати вкотре усю картину минувшини. Протягом багатьох століть у важких умовах постійної боротьби за волю не згасала священна іскра любові до своєї батьківщини у душі кожного українця. Навіть у найважчі часи люди знаходили у собі сили робити все, щоб не згубити скарбу неоціненого: рідної мови, культури, традицій. Так, у важкі часи здійснили великий перелом на ниві к у л ьт у р н о - о с в і т н ь о г о розвитку української нації, виховували у підростаючого покоління християнську родинну мораль, любов до Матері - Землі Української, глибоку віру і тверду волю до перемоги, до єдності та жертовної праці стали просвітні товариства. Існували осередки «Просвіти » і в наших селах Кошилівці та Попівці. Діячі «Просвіти » це ковалі мужнього покоління, з цієї організації виросли майбутні повстанці, зв'язківці, багато з них впали загинули на фронтах нацистсько-більшовицької війни, постраждали у різні часи окупації, виїхали на еміграцію. Але всі вони починали гартувати свою національну свідомість, патріотизм, любов до Україниненьки у хатах - читальнях «Просвіти». У с.Попівці активним діячем «Просвіти» був Микола Рижевський, щирий патріот, активний громадський діяч. Пізніше Микола Рижевський став членом УПА і загинув у її лавах. У с. Кошилівці також існувало самоосвітнє товариство. Одним з його активних учасників став Дмитро Галушка разом з братами. Вони були організаторами і учасниками драматичних гуртків, хору. Гуртували молодь, прививали їм любов до української пісні, слова, традицій. Життя Дмитра Галушки гідне, щоб про нього пам'ятали. У 1944 р. він потрапив до Німеччини і працював в околицях Штутгарта до кінця війни. Тут він здобув фах медика. В засланні показав свої
u
9 організаторські здібності, піклуючись про земляків, навіть був комендантом табору для українських біженців у Людсвігсбургу (земля Баден - Вюртенберг). Він докладав величезних зусиль для того, щоб надати допомогу і врятувати до примусової репатріації в СРСР тисячі українських біженців.
початок липня 1941 р. Уже відкрито замовчуваний донедавна жахливий факт розстрілу в'язнів в Умані 20-21 липня 1941 р. На кінець червня 1941 р. у Чортківській тюрмі, яка була справжньою фабрикою смерті, перебувало 1300 арештантів. Тюремний конвеєр не встигав розстрілювати і
Йосип Мельник. Ця людина, як і багато інших активістів ОУНівського підпілля, зробила все можливе, щоб розповсюдити державницькі ідеї і своїм власним життям та кров'ю утримували цю ідею аж до загибелі останнього повстанця. У 1942р. почалася хвиля німецьких арештів, але в
цінський «Сокіл», а після його смерті - Михайло Тихоліз. З березня 1944р. почалась друга окупація нашого краю більшовиками, які масово винищували повстанців. Мученицькою була смерть повстанця Василя Марчишина із Кошилівців. Діставши поранення, він повернувся додому і помирав від ган-
Найстаршу доньку Марію більшовики полонили 3 березня 1945 р під час бою у с. Дорогичівка. По дорозі до Товстого дівчину закатували і вона померла. Тіло везли на підводі, а її довгі чорні коси звисали на землю. Кат - енкаведист наступив на них ногами і відірвав разом з шкірою голови. Тіло
Дмитро заснував при відомій взуттєвій фабриці «Сапламандра» курси для молоді, які могли б дозволити здобувати їм фахові навички, які могли б стати у пригоді у майбутньому. В 1951 р. Дмитро Галушка переїхав до США, а у 1971р. - до Канади. Тут він засновує «Рідну школу», стає її директором. А пізніше, будучи на пенсії, засновує фонд ім.Дмитра і Наталії Галушків при Торонтському університеті. Цей фонд був призначений для аспірантів українознавчих предметів, з якого вже скористалися ряд вихідців з України, США, Канади. Від часу проголошення незалежності України Дмитро Галушка вболівав за її долю і майбутнє. Допомагав він і рідному селу. Надав велику допомогу у придбанні підручників, посібників, художньої, наукової і політичної літератури. Його ім'я нам не можна забувати, а його життя варте наслідування. Іншими активними учасниками «Просвіти» у Кошилівцях були Іван, Павло та Василь Тихолізи, Василь Гуцул, Петро Кольба, Павло Марчишин, Василь Петрущак, Іван Михайлюк, Михайло Тихоліз, Василь Марчишин. Усі вони пізніше активно включилися в національно визвольний рух. Напередодні Другої світової війни почалися на наших землях великі хвилі арештів і смертних вироків багатьом активістам громадського та політичного життя. Це був жахливий комуністичний терор, під час якого більшовики понищили культурно - господарські надбання, духовні інституції галицьких українців. Знищили велику кількість щирих і чесних патріотів - працелюбів: селян, учителів, гімназистів, вихователів дитячих садків, священників та інших категорій інтелігенції. Арештовували багатьох активістів громадського руху Батальйони НКВС проводили чистку території від контрреволюційних елементів, активно вишукуючи і арештовуючи сотні молодих патріотів. Найактивніший пік арештів припадає на останню декаду червня і
ховати жертви. Вагонів для вивезення в'язнів углиб Сибіру також не вистачало, тому вирішили частину полонених ще ростріляти, а решту погнали 2 липня 1941 р. на Схід. В'язнів вели босими, спраглими і голодними, замученими допитами, вели через Кам'янець-Подільський, Жмеринку, Тиврів, Ситківці, Христинівку. Передові німецькі колони наступаючих були вже за 25 км від міста. Доведені до краю виснаження люди не могли йти далі. Усіх вирішили розстріляти. Акцію почали 20 липня, а закінчили наступного дня. Поховали жертв розстрілу у підвалах в язниці, а згодом, з приходом німецьких окупантів, віднайшли. Серед них відомі імена чотирьох мучеників, які були родом з с. Попівці. Це Кирило Бик, член ОУН з 1938р. і арештований НКВС 26 червня 1941р.; Михайло Маринюк 1923 р.н., член ОУН з 1938р., арештований НКВС 24 червня 1941р.; Богдан Слободян, 1921р.н., член ОУН з 1938р. і арештований НКВС 24 червня 1941р.; Софія Юзва, член ОУН з 1938р. і арештована НКВС 24 червня 1941р. В ході розв'язання Німеччиною і СРСР Другої світової війни українські націоналісти - революціонери опрацювали чіткі «Політичні вказівки», в яких віддзеркалили стратегію і тактику боротьби в залежності від воєнно - політичної ситуації, що склалася. У «Політичних вказівках» йшлося, що «ОУН використає війну для розгортання боротьби за Суверенну Соборну Українську державу, для прискорення її здобуття». 30 квітня 1941 р. у Народному домі товариства «Просвіта» було скликано Національні збори, на яких схвалено проект Акту проголошення відновлення Української держави. Почалася хвиля піднесення, відновлення української державності. ОУН почала організовувати масові маніфестації на честь Акту 30 червня 1941р., похорон жертв, замучених більшовиками. У с. Попівці Акт зачитав станичний ОУН
цей час більше поглибився націоналістичний рух. Постало завдання негайної організації підпільного активу, створення організаційної мережі, яка б вела боротьбу на всіх ділянках життя. В усіх селах краю цілеспрямовано почали організовуватись станичні осередки ОУН. На станиці лягав основний тягар боротьби. Вони забезпечували зв'язок, організацію кращих добровольців до лав УГІА, їх лікування, харчування. Від успішної діяльності станичних ОУН залежав результат боротьби. Вступаючи до лав ОУН кожен юнак або дівчина давали клятву. Станична села Кошилівці Ганна Голіната мала псевдо «Ружа». Вона давала клятву у с. Садки у хаті господині Чимич. Присягала перед іконами. Спочатку молилась, щоб Матір Божа допомагала боротись за Україну. Потім клала руку на Біблію й декламувала напам'ять Декалог - десять заповідей націоналіста. У 1942-1944рр. місцеві Проводи ОУН власними силами вишколювали юнацтво для майбутньої боротьби. Всім учасникам вишколу було присвоєно номерні знаки. Приміром, Ганна Полева номер «4». У 1943р. вишкільні курси проходили у Кошилівцях. Потім їх перенесли у сусіднє село Садки. Серед тих, хто проходив курси була і вже згадувана Ганна Голіната. Ще одна учасниця дівочого вишколу в Кошилівцях Ганна Ландяк пізніше роповідала, що навчали їх майстерності надання першої медичної допомоги: бинтувати, обмивати різні рани. Окремі заняття присвячувались умінню орієнтуватись вночі, утримувати зв'язок, долати лісові перешкоди, конспіруватись. Таким чином, в умовах німецької окупації в нашому краї склались підпільні структури ОУН. Від шести до дванадцяти станиць утворювали підрайони. Село Кошилівці було його центром, куди входили села Буряківка, Слобідка, Попівці, Цапівці (Поділля). Очолювали підрайон підпільниця Катерина Грицик, Петро Ко-
грени у темній криївці. Сестра Ганна допомагала йому, як могла, але нога поступово чорніла. Зайшовши черговий раз до криївки, застала брата мертвим, що лежав, схрестивши руки. Вирішила сама його поховати. Збила нашвидкуруч труну, подібну на жолоб, поклала у нього брата й перенесла на віз. У селі повно облавних військ. Тіло треба було переховувати. Накидала на труну повний віз перегною, який начебто, мала вивести у поле. Виїхала на дорогу. Залишивши на полі перегній, ввечері повернулася на цвинтар. А там уже рідні викопали яму і похоронили брата. У грудні 1945р. в с. Кошилівці загинуло 12 повстанців унаслідок більшовицької облави. Це була невідома боївка УПА. Зранку стрільці вмились та приступили до молитви. Раптом, з боку Товстого, побачили довжелезну вервечку «червоних», що йшли лава за лавою. Повстанці як слід не знали терену і вибігли з села під горб, просто на лінію кулеметного вогню. Половина з них загинула, а решта потрапили в полон. Більшовики поскручували їм ноги і руки колючим дротом, наносили солом'яних сніпків з хат і підпалили живцем. Найбільше лютував секретар райкому комсомолу Федір Симкулей. Він бігав з вилами навколо та підгортав вогонь. Повстанці прийняли мученицьку смерть, а їхні обгорілі кості дівчата схоронили на цвинтарі. Розповідають, що Дмитро Гуцул («Сава») з Кошилівців спіймав Симкулея і застрелив його. Велетенську жертву у роки визвольних змагань склала Україні сім'я Тихолізів з с.Кошилівці.
вони закопали вночі, а коси залишилися лежати в снігу. Мати знайшла їх при дорозі і поховала у труні на сільському цвинтарі. Середній син Михайло, 1927 р. н. загинув у с. Буряківка у травні 1946 р. Більшовики тіло забрали до Товстого, але односельці викрали його і поховали у порожній криївці за селом. Батька Тихоліза енкаведисти важко побили і він незабаром помер. Впіймали і молодшого з Тихолізів, партизана Василя, 1930 р. н. Більшовики застрелили його, а тіло забрали до райцентру. Мати, прибігши на місце розстрілу сина, довго плакала, а потім зібрала змішану з чорноземом кров сина і поховала її на цвинтарі поруч з косами доньки. Жила вона ще довго, пронесла крізь усе життя тягар пам'яті про свою родину, тягар важкої втрати усього свого життя, разом з дітьми і чоловіком. Скільки їх було ще героїв сміливців, які не пошкодували молодості, здоров'я , життя задля незалежності України. Нині ми продовжуємо вишукувати, відновлювати із забуття їхні імена. На жаль, усіх неможливо виявити через стільки років. Але хоч би ці люди, про життєвий подвиг яких ми вже знаємо, не зникали з пам'яті нашого покоління, а ще надихали нас власним прикладом зробити усе можливе задля кращої долі нарешті омріяно вільної України.
нічному паспорті на майно, або за результатом проведеної експертної оцінки. Які документи треба подати до суду? До позовної заяви, оформленої відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, додаються докази, які обґрунтовують позовні вимоги, наприклад: - свідоцтво про смерть спадкодавця; - архівні довідки чи витяги з рішень сільської ради про надання земельної ділянки; - дозвіл на будівництво будинку; - довідка виконавчого комітету сільської ради депутатів трудящих; записи у погосподарських книгах; - реєстрація місця проживання спадкодавця у будинку за паспортом; - технічний паспорт на будинок;
- сплата за комунальні послуги; - документи з колгоспу про відведення в установленому порядку земельної ділянки під забудову тощо. Як довго чекати на рішення? Цивільна справа розглядається судом протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження справі. Але на сьогоднішній день оформити право власності на житловий будинок в порядку спадкування у Вашій ситуації можливо не тільки в судовому порядку. Ви як спадкоємець можете подати заяву та документи, необхідні для відповідної реєстрації що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно (це може бути, наприклад, виписка з погосподарської книги), витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нота-
ріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу. З заявою про реєстрацію прав власності на житловий будинок Ви можете звернутися до будь-якого реєстратора (нотаріуса) в межах області. В такому випадку право власності на житловий будинок, що належав Вашій матері, буде зареєстровано за Вашою матір’ю (померлою).Після чого, на підставі відомостей з Державного реєстру прав, нотаріус має можливість видати Вам Свідоцтво про право на спадщину.
Матеріал підготували учні Кошилівської школи під керівництвом учителя історії Романа ГРИГОРКІВА
ЗАПИТУЄТЕ - ВІДПОВІДАЄМО
Павле Дмитровичу, вітаю Вас та хочу звернутися з таким питанням. Після смерті матері залишилася хата, побудована ще після війни. Жодних документів на нього немає, бо тоді ніхто таких документів не вимагав. Заповіту мама також не залишила. Підкажіть як мені правильно поступити, щоб оформити хату на себе? Ольга КАЧАН Що таке спадкування? Спадкування – це перехід прав та обов'язків (спадщини) від особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом. Для цього спадкоємець має подати документи, які посвідчують право власності спадкодавця на відповідне майно. Разом з тим відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Нотаріус має перевірити подані документи та взнати, чи немає заборон або арешту цього майна. За відсутності у спадкоємця необхідних документів нотаріус відмовляє йому у вчиненні нотаріальної дії та роз'яснює процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
До якого суду слід звернутися? Справа щодо оформлення документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно, розглядається в порядку цивільного судочинства в районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за місцем розташування майна. Скільки це коштуватиме? За подання позову сплачується судовий збір у розмірі 1%. При цьому, розмір оплати не може бути меншим 40% розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не може перевищувати розміру 5 прожиткових мінімумів. Ціна позову визначається, виходячи з грошової оцінки нерухомого майна. Вартість може бути зазначена в тех-
Куди звертатися, щоб отримати детальну консультацію? Додаткову консультацію з цих питань Ви можете отримати у Головному територіальному управлінні юстиції у Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, тел. 52-2292, 52-25-65
№ 75-77 (8612)
10 u
З НАГОДИ 75-РІЧЧЯ УПА
Усе більшого значення нині набуває процес висвітлення й пошанування визначних подій та імен минулого, на які багата українська історія й, зокрема, історія Заліщанщини. І цим варто пишатися нам усім, адже добре відомо, що в українських націоналістів-підпільників, славних упівців завжди була одна мета – воля й незалежність рідної України. Німецько-більшовицька війна 1941-1945 років – велика трагедія в історії україн-
називали себе “визволителями”, хотіли знищити український повстанський рух. Енкаведисти часто обшукували садиби, щоби виявити повстанців, розстрілювали селян, знущалися з них, палили будинки, цілі обійстя. На захист українського народу стала Українська Повстанська Армія. Особливо рішуче діяв курінь «Сірі вовки» під командуванням Петра Хамчука, пс. «Бистрий». За свідченнями історичних джерел та спогадів, «Бистрий» завдавав удари там, де його найменше чекали. Він належав до най-
вони мовчали, важко катували і розстрілювали. І от, шукаючи інформацію про безстрашних зв’язкових, ми натрапили на спогади Софії Білейчук – Шевчук, пс.«Леся», уродженки с.Нирків Заліщицького повіту. Софія Дмитрівна була розвідницею і зв’язковою куреня «Сірі вовки». в’язень більшовицьких тюрем і концтаборів. “Леся» написала цікавий спогад із своєї буремної юності: «Зв’язковою ОУН у с. Нирків я стала від 1944р. До моїх обов’язків входило підтримувати зв’язок з Кате-
Орися Свістель – донька нирківського священика, заміжня за чортківським лікарем. Потрапила до нього. Після операції батько привіз мене до Ниркова та поселив у сховищі на господарстві Василя Винниченка. Там я пролежала декілька тижнів, і коли вже почала видужувати, сексот (секретный сотрудник) передав мене до рук більшо-
ського народу. У 1941 році, відступаючи, більшовики вчинили масу злочинів і насильства. В 1939-1941 роках у Західній Україні було знищено 36 тисяч української молоді, 350 тис. населення депортовано в Сибір. У березні 1944р. «червоні» (Червона армія) ступили на галицькі землі. Розпочиналася друга жорстока більшовицька окупація Західної України. Окупацію Товстенщини більшовицькі війська почали в кінці березня 1944р. Перейшовши р.Серет, червоні почали просуватися селами на захід. Найперше взяли села Лисівці, Шипівці, а після дводенного бою 29-30 березня – райцентр Товсте та прилеглі до нього села Королівка, Ворвулинці, Головчинці, Солоне, Ангелівка. 15 квітня ввійшли до с.Устечко. Наступного дня взяли Попівці, Кошилівці, Слобідку, Бураківку, Садки, Шутроминці, Нирків, Нагіряни, Летяче. 17 квітня після запеклого бою увірвалися до с.Свершківці. 24 квітня червоні вийшли до Дністра й захопили Заліщики. Каральні загони НКВС, які
кращих командирів УПА. «Сірі вовки» у 1943р. діяли на території Чортківського та Заліщицького повітів. З наближенням фронту в 1944р. «Бистрий» перейшов з відділом у німецький тил, на Підгаєччину, де провів бої з німецькими окупантами. Потім, перейшовши лінію фронту, повернувся на рідні терени, окуповані совітами, де продовжував бої з більшовиками до 1945р. Проте доля діяльності відділів УПА, функціонування керівного апарату Проводів ОУН, залежала від правильно змонтованого зв’язку. Зв’язок був кровоносною системою визвольного руху ОУН, УПА. Його забезпечували найкращі представники ОУН, їх прихильники та юнацтво. А здійснювався він найрізноманітнішими методами – паролями, грипсами, штафетами, усно та іншими прийомами. Більшовицькі органи влади будь-що намагалися проникнути в систему зв’язку. Захопивши в полон підпільників, випитували в них адреси повстанських квартир, назви паролів, прийоми шифрування пошти. Якщо
риною Грицик, пс. «Катруся», у с.Садки та Галиною Голик у Червоному, а вона вже йшла на Устечко. По-різному доводилось. Бувало, що цілі ночі проводила в путі по лісах, добуваючи чи передаючи певні відомості для підпільників. На початку 1945р. до с. Садки прибув корінний УПА «Бистрий», а з ним кілька сотень вояків. Була там і сотня під орудою «Сича». Вони звернулись до Катерини Грицик, щоб когось із місцевих рекомендувала у розвідниці і зв’язкові. «Катруся» назвала мою кандидатуру. Отож викликали до Садок і після бесіди з «Сичем» я дала згоду працювати з ними. Відтоді почались мої бойові рейди з частинами УПА по Тернопільщині. Брала участь у бойових операціях. У 1945 р. «Бистрий» квартирував у с.Худіївці Борщівського району. Там був бій, і я дістала поранення. Мене переховували в одному з господарств у с.Кривче, поки за мною не приїхав батько. Привіз мене до Товстого, але рана була важка. Через знайомих ми передали вістку до Чорткова, де жила
виків. Перевезли до Товстого, і тут допитував мене енкаведист Панов. Звичайно, багато чого важливого я замовчувала. Та сталось неймовірне. Ще коли я була зв’язковою у Ниркові, до моїх рідних часто заходили Іван Сторож, який служив у відділі польової жандармерії УПА та підпільник на псевдо «Зима». І ось, коли я сиділа на допиті у Панова, до кабінету зайшов свідок «Зима» у формі енкаведиста. Він був совітським агентом у нашому підпіллі і все розказував. Порятунку не було. Після знущань і тортур забрали до Чортківської тюрми, а потім відправили на десятиліття у концтабори Казахстану. Там проминули мої роки». Про цю відважну розвідницю, можна прочитати і в книзі «РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ» (Тернопільська область. Книга друга): «Білейчук Софія Дмитрівна, 1924 р., с. Нирків, освіта початкова. Заарештована 05.01.1946 р. СГ УНКДБ у Терноп. обл. (ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР). Член ОУН. Засуджена 25.04.1946 р. ВТ військ МВС у Терноп. обл. на 10 р. ВТТ з конфіскацією майна і 5р. позбавлення прав. Звільнена 09.07.1955р. Реабілітована 18.05.1992 р. (8395-П)». Після сталінських таборів в Україну «Леся» не повернулася, а проживає в Росії. Нікого з рідних у с.Нирків не залишилось. Її мама, Білейчук Олена Микитівна (1900р.н.), та один з молодших братів Білейчук Василь Дмитрович (1932р.н.) у 1947р. були вивезені в Сибір. Ще один із братів, Білейчук Володимир Дмит-
u
ЛІКАР РАДИТЬ
Здається, що кожен рік проходить по одному і тому ж сценарію: у сезон дощів та холоду нас вдома очікує простуда. Ми привикли називати це грипом. Хоча насправді поставити діагноз "грип" можна тільки використовуючи лабараторні методи діагностики. Сімейні лікарі, зазвичай, виставляють діагноз ГРВІ - гостра
ознаки кон'юктивіту. Синдроми розвиваються в перші 2-3 доби захворювання. Лікування ГРВІ розпочинається, зазвичай, з прийому антивірусних препаратів в першу добу проявів симптоматики. Важливо порадитись із своїм сімейним лікарем щодо вибору ліків, адже препаратів з доведеною ефективністю є до-
сол) середники. Для відновлення носового дихання показані місцеві протинабрякові препарати у вигляді спрею чи крапель ( оксиметазолін, ксилометазолін). Слід приймати аскорбінову кислоту, рутин. Велике значення мають профілактичні дії: уникати переохолоджень, часте миття рук з милом, зволоження
u респіраторна вірусна інфекція. Це група вірусних інфекцій, яка характеризується загальним інтоксикаційним синдромом і переважним ураженням слизової оболонки дихальних шляхів. Джерелом інфекції є хвора людина, шлях передачі повітряно-краплинний та контактний. Тому важливим моментом профілактики є обмежене перебування в приміщеннях з великим скупченням людей (офіси, громадський транспорт, магазини, школи, садочки ), адже там є висока концентрація вірусів. Також корисними є прогулянки на відкритому повітрі. Для ГРВІ характерними є гострий початок та підвищення температури тіла. Основними синдромами є інтоксикаційний: головний біль, м'язевий біль, млявість, зниження апетиту; катаральний синдром: закладеність носа, рясні виділення з носа, біль у горлі, осиплість голосу, сухий чи вологий кашель,
волі мало. Серед них, прямої дії - римантадин, інозин, занамівір, осельтамівір; опосередкованої дії - препарати рекомбінантного інтерферону, тилорон, кагоцел, арбідол. Велике значення має постільний режим ( в перші дві доби), рясне пиття (морс, чай, сік), повноцінне харчування. Із жаропонижуючих засобів рекомендовані препарати ібупрофену, парацетамолу, які приймають при температурі тіла вище 38°C. Людям із супутніми захворюваннями серцево-судинної, нервової систем, цукровим діабетом, хронічними захворюваннями легень слід понижувати температуру якомога швидше. Таким пацієнтам до лікування приєднують антибактеріальні препарати (пеніциліни, амінопеніциліни, цефалоспорини, макроліди) задля запобігання ускладнень. При кашлі призначають протикашльові (глауцин, бутамірат, окселадин) та муколітичні ( АЦЦ, амброк-
слизових оболонок носа засобами на основі кухонної солі або морської води, уникання рукостискань, кварцування та часте провітрювання приміщень. Хвора людина при відвідуванні лікаря чи перебуванні в людних місцях повинна одягати маску (правильно на ніс і рот ). Одним з ефективних специфічних засобів профілактики грипу та деяких вірусних інфекцій є вакцинація. Вакцинопрофілактику слід проводити приблизно за місяць до початку ймовірного спалаху грипу та ГРВІ, щоб в організмі був час для формування імунітету. Щороку до вакцин додаються нові штами вірусів, тому термін дії вакцини 1 рік. І найголовніше - будьте уважні до себе, піклуйтесь про своє здоров'я! Ірина ДОЛИНЧУК, сімейний лікар КЗ "Заліщицький центр ПМСД"
u
ПРАВОВИЙ ВСЕОБУЧ
спростить доступ громадян до інформації щодо захисту їхніх прав
рович (1928р.н.), пс. «Юрчик», який був стрільцем і розвідником куреня «Сірі вовки», пропав безвісти.
Та нещодавно, на початку травня 2017р, Софія Дмитрівна відвідала рідні терени: До рідної хати «Леся» під’їжджає. Чогось не виходить ніхто. Забиті дошками всі вікна і двері. Кругом кропивою заросло. Під час зустрічі з Софією Дмитрівною, яка відбулася 14 травня цього року, у двогодинній щирій розмові Володимир Могилюк (син А.І. Могилюка) запитав «Лесю»: - Якби Вам довелося прожити друге життя ще раз, чи пішли б Ви цим самим шляхом? - Так, пішла б! - Чи не шкодуєте за втраченою молодістю? - Ні, не шкодую! - Чому? - Тому, що любов до Бога і до України в мені виховали мої мама і тато! Нам, усім українцям, потрібно вивчати і знати подвиги наших славних нескорених Героїв національновизвольних рухів. Адже вони любили рідну землю більше свого життя, щиро вірили, що настане час, коли наш поневолений народ скине з себе більшовицьке ярмо, і Україна буде вільною та рівноправною серед держав світу. Вічна шана славним українським Героям! Матеріал підготував Іван Кочергін, учень 10 класу ЗОШ №2 м.Заліщики під керівництвом вчителя історії та правознавства О.К.Зубик
Запуск офіційного вебсайту загальнонаціонального правопросвітницького проекту Мін’юсту «Я МАЮ ПРАВО!» розширить коло громадян, які зможуть отримати інформацію про свої права та інструкції для захисту цих прав. «Захист прав громадян є одним з ключових завдань Мін’юсту. За 3 роки ми створили одну з найкращих систем надання безоплатної правової допомоги. Цього року ми зробили наступний крок і дали старт проекту «Я МАЮ ПРАВО!», в рамках якого ми доносимо українцям інформацію про їхні права і вчимо ці права захищати. Запуск сайту проекту – важливий крок, адже кожен може скористатись порталом http://pravo.minjust. gov.ua/ та отримати необхідну інформацію щодо захисту своїх прав у різних життєвих ситуаціях», - зазначив міністр юстиції Павло Петренко. На сайті можна отримати актуальну інформацію про проект, свіжі новини та контакти, куди звернутись у випадку порушення прав українців. Нагадаємо, загальнонаціональній правопросвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!» реалізується Міністерством юстиції по всій Україні у співпраці з системою надання безоплатної правової допомоги та територіальними органами юстиції за підтримки програми USAID «Нове правосуддя», БФ «Відродження» та інших міжнародних партнерів та донорів. Метою проекту є формування нової правової свідомості шляхом інформування громадян про їхні права та надання механізмів щодо їх захисту. Важливим елементом проекту є створення на базі Кабінету Міністрів України моніторингової групи для системного періодичного розгляду ключових справ щодо порушення прав громадян. Головне управління юстиції в області
ПОЛІЦІЯ ЗАСТЕРІГАЄ
У дитини вкрали мобільник – такі звернення мешканців області все частіше документують правоохоронці. У деяких школярів їх витягують з рюкзака у школах, буває - у маршрутному таксі. Такі випадки непоодинокі. Причина – діти не завжди відповідально і бережно ставляться до свого майна. А телефон, захований у кишеню верхнього одягу чи рюкзака, є легкою здобиччю для злодіїв. У громадському транспорті в час пік чи в черзі у супермаркеті дитина навіть не помічає, як спритний злодій викрадає засіб зв’язку. Тому, купуючи дитині мобільний телефон, не забудьте навчити її правил безпечного користування. Поясніть, що телефон не можна носити у зовнішній
кишені верхнього одягу, сумки чи рюкзака. Не слід залишати його у загально-
доступних місцях – роздягальнях, їдальнях, актових залах навчальних закладів. Там їх легко поцупити, а потім важко знайти. Не бажано користуватися мобілкою без потреби в людних місцях. Поясніть дітям, що дорогий телефон – при-
манка для зловмисників, його можуть просто вирвати з рук або ж шахрайським способом заволодіти, наприклад, під приводом терміново зателефонувати. Зрештою, шановні батьки, задумайтеся самі, чи варто купувати дитині дорогий мобільний телефон. Навіть найпростішої моделі буде достатньо, аби ваш школяр був на зв’язку. Заліщицьке відділення поліції ГУНП в Тернопільській області
№ 75-77 (8612)
Статтею 1221 Цивільного кодексу України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Лише якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом. Законами, якими встановлені винятки з цього правила є Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII (із змінами) та Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (із змінами). Дані нормативні акти встановлюють особливий порядок відкриття спадщини, що відкрилася після смерті осіб, які проживали на тимчасово окупованій території, тобто на території Автономної республіки Крим, та осіб, що на час смерті проживали в населених пунктах, на території яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (частина території Донецької та Луганської областей). Згідно частини шостої статті 1 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (із змінами) вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на дипломатичні представництва України. А згідно статті 38 цього ж закону, на Консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Наказом Міністерства
11
юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2004 за № 1649/10248 затверджене Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України. Пунктом 3.11. вказаного Положення встановлений порядок видачі свідоцтв про право на спадщину. Зокрема пп. 3.11.1. зазначено, що на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, консулом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, установлені статтею 1298 Цивільного кодексу України. Свідоцтва про право на спадщину підлягають обов’язковій реєстрації (через Міністерство закордонних справ України) в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ у порядку, передбаченому Положенням про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ. Також пп. 3.11.4. цього ж Положення встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому спадкодавець проживав постійно, переважно або тимчасово. До того ж, згідно статті 44 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994 № 127/94 (із змінами) консул вчиняє нотаріальні дії, передбачені законодавством України. Порядок вчинення нотаріальних дій консулом визначається Законом України «Про нотаріат», цим Статутом, Положенням про порядок вчинення нотаріальних дій консулом, яке затверджується Міністерством юстиції
України і Міністерством закордонних справ України, а також іншими актами законодавства України. Отже, вчинення нотаріальних дій, зокрема видача свідоцтв про право на спадщину, яка відкрилася за кордоном, є обов’язком Консульської установи України у Державі відкриття спадщини. Згідно пп. 1.2. п. 1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02. 2012 за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 № 282/20595 (із змінами) при зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує серед іншого відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини. А згідно пп. 2.1. п. 2 глави 10 розділу ІІ цього Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Статтею 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV (із змінами) встановлено, що спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України. Отже, право та обов’язок щодо видачі свідоцтв про право на спадщину, яка відкрилася за кордоном, покладено на консульські установи України. Головне управління юстиції у області
КУПУЄМО
МЕД, ВІСК, ОБМІН НА ВОЩИНУ,
ШАНОВНI ЧИТАЧI! РОЗПОЧАЛАСЬ ПЕРЕДПЛАТА НА ДРУГЕ ПІВРІЧЧЯ 2017 РОКУ! Ви маєте можливість передплатити “КОЛОС” і одержувати свою газету з 1 липня 2017 року. Передплатна вартість щотижневого виходу для індивідуальних передплатників за індексом 61356 становить: на 3 місяці - 40 грн. 84 коп., на півроку - 81 грн. 08 коп. Для підприємств, установ та організацій передплатна вартість районки за індексом 91090 складає: на три місяці - 43 грн. 84 коп., на півріччя - 84 грн. 08 коп. У зазначені суми вже ввійшла поштова вартість оформлення передплати і доставки газети. Тож не баріться, поспішайте до поштових відділень і оформляйте передплату на 2017 рік. Читайте в газеті публікації рубрик “На підтримку Української армії”, “На варті законності та правопорядку”, “На скрижалях історії”, “Голос села”, “На пульсі здоров’я”, “На ниві освіти”, “Культура”, “Наша духовність”, “Соціальний захист” тощо, матеріали літературно-мистецького клубу “ДНІСТЕР”, тематичних сторінок. “КОЛОС” ЧЕКАЄ ЧИТАЧІВ І ПРИХИЛЬНИКІВ!
Буріння свердловин під воду – якісно. Тел. 050 307 94 94 або 067 007 44 33.
У м.Заліщики, по вул. Стуса, 15 продається приватизований житловий будинок з земельною ділянкою. Тел.: 0974622372.
ПРИВАТНІ ОГОЛОШЕННЯ У м.Заліщики, вул.Січових Стрільців,7/ 1 (біля парку, над Дністром) продається 3-кімнатна квартира. Зроблено окремий вхід з подвір’я, євроремонт. Є 0,05 га городу. Ціна договірна. Тел. 096 34 48 870 або дом. 2-31-42.
КОМПАНІЯ “ЧИСТИЙ ДІМ” ДБАЄ ПРО ВАШ КОМФОРТ ТА ДОБРОБУТ!
- Професійна чистка каналізаційних систем (в усі пори року). - Проектування та монтаж вентиляційних систем. - Миття фасадів будинків та промислового обладнання. - Миття тротуарної плитки. - Проектування та монтаж септиків та їх обслуговування. *fasad.dit2013@gmail.com Тел.: 067 675 8033, 066 712 5188. РОБОТА В МІСТІ ЗАЛІЩИКИ Терміново потрібні привабливі дівчата на посаду адміністратора-касира в клуб онлайн-лотерей. Заробітна плата від 4500, доброзичливий персонал, лояльність зі сторони керівництва. Запрошуємо до нашого колективу. Деталі за тел. 066-676-26-64.
СПОРТИВНИЙ КЛУБ «SPARTA» ЗАПРОШУЄ У СЕКЦІЮ З КІКБОКСИНГУ ЮНАКІВ ТА ДІВЧАТ ВІКОМ ВІД 12 РОКІВ. ЗАНЯТТЯ ПРОВОДЯТЬСЯ У ВІВТОРОК, ЧЕТВЕР, СУБОТУ З 17 ГОД. ЯКЩО ХОЧЕТЕ БУТИ СИЛЬНИМИ ТА ЗДОРОВИМИ, ПРИХОДЬТЕ У КЛУБ «SPARTA»! НАША АДРЕСА: М.ЗАЛІЩИКИ, ШКОЛА ІМЕНІ О.МАКОВЕЯ, ТЕЛЕФОН: 097 636 6172.
*Фасадників на багатоповерхівки. З/п висока, виплата щотижня. Тернопіль. 067 208 5836. *Штукатури на гіпсову штукатурку. З/п висока, виплата щотижня. Тернопіль. 067 208 5836.
ТЕЛ.067-1003766.
Копаємо КРИНИЦІ буровою машиною. Тел.: 098 011 11 15. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку (пай) серії ІІІ-ТР №011823 на прізвище Осадчук Ганна Пилипівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 №664463 на прізвище Костюк Петро Давидович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ТР №703 на прізвище Костюк Петро Давидович, вважати недійсним.
«К О Л О С»
- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці kolosgazeta2015@gmail.com Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.
Наш р/рахунок 26004198767 у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ), МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. та Свідоцтво про держреєстрацію юридичної особи до ЄДР № 16491200000000354. Наклад 1900 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090
ТЕЛЕФОНИ ПРАЦІВНИКІВ РЕДАКЦІЇ: Ольга МЕЛЬНИК......................................2-18-69 Ірина ІВАНСЬКА, кореспондент.............................................2-11-42 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент.................................. 2-12-43 Марія ГОНТАР, бухгалтер........................2-11-42
Редактор О.І. ДЯКІВ Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.
Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Василя ЛЕСИНА, 31, тел. 54-45-46, 54-45-62). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.
№ 75-77 (8612)
12 u
ФОТОФАКТ
u
Нещодавній візит американської акторки та журналістки Голлі Паланс, доньки відомого голлівудського актора Джека Паланса (Володимира Палагнюка), дідусь якого жив у с.Іване-Золоте, залишив у наших серцях не тільки незабутні спогади... Гостя, вражена чудовою презентацією про її батька, через своїх родичів Палагнюків-Цимбалюків передала нашій школі цінні подарунки. Днями її двоюрідна сестра Лідія Цимбалюк-Палагнюк разом із своїм сином Олександром Цимбалюком завітали в наш навчальний заклад, щоб урочисто вручити мультимедійний проектор, екран, ноутбук, акустичну систему та ін., необхідне в організації навчально-виховного процесу в сучасній школі. Учнівський та педагогічний колективи ЗОШ І-ІІ ступенів с.Іване-Золоте висловлюють щиру вдячність гості з Америки Голлі Паланс за поповнення нашої матеріально-технічної бази новим обладнанням, а також родині Цимбалюків за щирість і теплоту в підтримці школи. Всіх земних благ Вам за доброту і щедрість душі! Ми також щиро дякуємо нашому землякові, художнику з Тернополя Дмитру Б’ялому, жителям с.Іване-Золоте Олені Каспрук та Дмитрові Каспруку за сприяння у підготовці матеріалів до зустрічі з донькою Джека Паланса - Голлі.
u
СПОРТ
Здавалося б, що таке - настільний теніс, або за сучасним англійським сленгом пінг-понг: маленька ракетка, целулоїдна – величиною ледь більша від перепелиного яйця – кулька і невисокий стіл, за яким перекидають цю кульку ракетками два гравці. Але на екваторі вересня в столиці України клубний чемпіонат держави з настільного тенісу зібрав тут сімнадцять команд дівчат віком до 14 років з усіх куточків України. Досить назвати такі міста, як: Київ, Львів, Полтава, Кропивницький, Херсон, Івано-Фран-
ківськ, Хмельницький та інші обласні центри. І серед них – Заліщики. Після напружених трьох днів змагань по виявленню команд найспритніших, наймайстерніших у володінні ракеткою і втіленню в життя всіх тактичних і стратегічних наміток тренерів-наставників, наша команда у складі заліщан Роксолани Будник, Марії та Галини Демчук, а також – для рівноцінного укомплектування – бережанки Юрії Речицької зайняла почесне місце за крок від п’єдесталу пошани – четверте.
На жаль, ми поступилися, але тільки призерам турніру – командам м.Києва, Херсона та Івано-Франківська, за які виступали уже досвідчені майстри та кандидати в майстри спорту, особливо в командах Києва й Херсона. За спортивну честь нашого міста боролися не тільки дівчата. Неабияку фінансову підтримку взяли на себе їх батьки – подружжя Демчуків та Будників, котрі внесли по 1000 гривень як заявочний внесок та оплатили проживання і харчування дітей, бо ДЮСШ зуміла забезпечити
відрядними тільки тренерів, котрі через «Колос» висловлюють глибоку вдячність цим людям і закликають інших наслідувати їх – приводити своїх дітей в ДЮСШ, залучати їх до великого спорту, який відкриває не лише горизонти пізнання і спілкування за своїми ровесниками в Україні, а й сприяє зміцненню здоров’я. Це добре розуміють і вчителі фізкультури навчальних закладів району, котрих також просимо не бути байдужими до честі нашого краю. Ольга МАМАЛИГА та Ярослав УШІЙ, тренери команди
u
НАШ ЛІТОПИС
Сьогодні дуже важливо виховувати молодь на прикладі батьків і дідів. У бібліотеці-філії с.Городок зібрано багато літератури, газетні матеріали, фото, спогади по історії, про мужніх учасників національновизвольного руху, січовиків і повстанців, вояків світових воїн і героїв-сучасників. Відходять за межу вічності люди старшого покоління, а естафету їхнього життя має приймати нинішня молодь. Важливо, щоб до друкованих джерел вони частіше зверталися. Але немаловажним є й те, щоб про своїх дідів і прадідів діти дізнавались із родинних спогадів, сімейних реліквій. Бібліотека спільно із БНТ, школою, громадою села постійно проводить заходи на ці теми. Працюючи у сільській книгозбірні близько 43 років, часто звертаюсь до спогадів про свого батька Дмитра Васильовича Гоменюка – організатора молодіжного осередку ОУН, доля якого була нелегкою. Він був осуджений на 10 років тюремного ув’язнення за свою високу національну свідомість та патріотизм. Ув’язнення відбував спочатку в Одесі, в малолітній колонії, до 18 років. Потім перевезли в Свердловську область на лісоповал, далі в Караганду, де звозили людей – «злісних» ворогів народу. На грудях, плечах, на шапці – тюремний номер батька – 41. В 1950р. перевезли в м.Красноярськ, пізніше в м.Норильськ. 26 листопада 1954 року, пробувши в тюрмі 9 років 4 місяці і 20 днів він повернувся додому, де його нікому було чекати, та й жити не було де, бо все було конфісковано. Батькові родичі брати Андрій та Іван – розстріляні в Чортківській тюрмі. Брат Мизайло, пішовши на фронт, потрапив у полон до німців. Повернувся з полону. Ховав зерно (це була така причина) і його засудили на 25 років. Відбував покарання в м.Магадані без права повернення на Україну. Жорстоко розправались із їхньою сестрою Ганною, що у муках закінчила своє 18літнє життя. Від великого горя і жалю раптово зупинилось серце згорьованого батька Василя Прокоповича
Гоменюка, січового стрільця. А матір Олену вивезди з невістками у Казахстан і місце її поховання навічно залишилось невідомим. Часто наводжу за приклад трагічну історію мого родоводу, про яку мій батько Дмитро часто розповідав, а вже тепер маю розповідати про це я своїм дітям, онукам, молодому поколінню. 25 травня 2016 року батька не стало, а я й досі перечитую його віршовані рядочки, в яких виливав свою печаль і тугу, описував юність і молодість, яка проминула в ув’язненні, в тюремних таборах, далеко від рідного с.Городка. Згадую рядочки пісні, яку арештовані співали: Людям світить місяць – я й сонця не маю; Моєму нещастю нема кінця-краю. Сиджу у в’язниці, мучуся в неволі, Та не нарікаю на нещасну долю. Після тюремного ув’язнення батько повернувся додому, створив сім’ю, працював у колгоспі на різних керівних посадах. Та ще довго йому у слід, та й з високих трибун говорили, що він «бандера». За свою сумлінну працю його преміювали, нагорожували та до нього це не доходило, бо говорили йому у вічі: «Ти сам Дмитро знаєш, хто ти є, і не можемо ми тобі дати цю медаль чи грамоту». Та для батька була найкраща нагорода – повага односельчан, яким він старався чимось добрим допомогти, порадити. У книгах є багато описаних історій із життя мужніх синів і дочок України, а скільки ще залишилось невідомого. Тому обов’язок кожного із нас передавати нащадкам історію свого родоводу, міста чи села, рідної землі, нашої неньки-України. Особливий інтерес маємо розвивати до краєзнавчих видань, щоб наша молодь читала, пам’ятала, не забувала і наслідувала їх – мужніх борців за волю і незалежність України. Мирослава ЖБАНОВА (ГОМЕНЮК), бібліотекар с.Городок
ДОБРІ СПРАВИ
У Міжнародний день людей похилого віку учні 4 класу ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Зозулинці разом із вчителькою Запорожан Г. С. відвідали ветерана війни та праці 91 – річного М.І.Василюка. Михайло Іванович – прадідусь нашої однокласниці Голобородько Вікторії. Тому ми неодноразово проводили зустрічі з ним, слухали розповіді про бойові подвиги, працю в колгоспі, дивувались великою кількістю нагород. Це дуже скромна людина, але жителі села досі пам’ятають його і мають велику повагу до нього за чуйне серце, працьовиті золоті руки, бажання допомогти, любов до тварин, яких він лікував не тільки на сільській фермі, а чи не в кожній господі односельчан. В живих з ветеранів Другої світової війни с. Зозулинці Михайло Іванович залишився один. Йому важко ходити, втратив слух, але зустрів нас радісно, з посмішкою. Учні дарували йому багато щирих слів: бажали здоров’я, довгих років життя, дякували за врятовану Вітчизну, щасливе дитинство… На згадку вручили скромний сувенір, подарували квіти і зробили світлини. Усі залишились задоволеними від зустрічі. Тож частіше потрібно відвідувати і приділяти увагу людям похилого віку, бо час – невпинний. Вчитель Г.Запорожан та її вихованці