kolosgazeta2015@gmail.com
Інтернет-версія: http://zal.te.ua/
СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року u
№ 80-81 (8616) Цiна вроздрiб - 3 грн.
НА СКРИЖАЛЯХ ІСТОРІЇ
У теперішній час кожен відкриває для себе по-новому обличчя тих, хто боровся у різні роки за незалежну Україну, її світле майбутнє, гордяться їх незламним духом та патріотизмом. У Заліщиках з нагоди чотириєдиного свята під мелодії тематичної музики громадськість міста та району прийшли до меморіалу Борцям за волю України, щоб вшанувати ветеранів Української повстанської армії, віддати честь теперішнім воїнам-захисникам, а також відзначити свято Покрови Пресвятої Богородиці та День козацтва. «14 жовтня – значуща дата, яка щорічно переповнює гордістю та хвилюванням
серця мільйонів громадян нашої України. Цьогоріч виповнилося 75 років з часу створення УПА, – мовила ведуча заходу Ольга Ковбасенко. – Цей жовтневий день поєднав у собі християнське, і національне свято, яке символізує зв'язок поколінь, невмирущість героїчних традицій нашого народу». Всечесні отці Ярослав Шмиглик, Олег Винницький, Іван Сендзюк, Василь Хребтак відправили поминальну панахиду за загиблими бійцями, прозвучала щира молитва за ними. Хвилиною мовчання присутні вшанували їх пам'ять. «Ми зібралися, щоб вшанувати річницю з часу створення УПА, увіковічнити молитвою пам'ять про наших національних Героїв, – звернувся до учасників заходу о.Василь Хребтак. – Символічно, що днем створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року. А покровителькою історії нашого народу – Божа Матір. Так, ще Ярослав Мудрий, розбивши печенігів в подяку Всевишньому та Пречистій Матері збудував Собор Свя-
тої Софії та храм Благовіщення, а козаки-запоріжці мали в себе церкву в честь Покрови Божої Матері та саме в це свято збиралася велика нарада, яка обирала нового гетьмана. Цю дату й традиції продовжили воїни УПА, які є прикладом жертовного служіння народові, бо це української нації цвіт. Найкращі сини і доньки у найдраматичніший час вступили в боротьбу з лютим, безжальними ворогом. Рицарів України не зламали, не підкорили ні довгі роки героїчної боротьби, ні концта-
бори, ні комуністична брехня і замовчування їхнього великого подвигу в ім’я батьківщини. Вони за українську державу сміло йшли в бій, віддаючи на олтар свої життя. Вшановуємо цього дня й захисників Вітчизни, які під свист ворожих куль, ціною колосальних зусиль боронять державу. Ми дуже гордимося тими, хто жодного разу не засумнівався в українському майбутньому, яке не можливе без європейської спільноти». З історичною довідкою виступив директор районного краєзнавчого музею Віталій Каспрук. «У 40-х роках ХХ століття відновилася боротьба за нашу державність і символом цього бою стала Українська повстанська армія. З початком німецько-радянської війни Україна стала плацдармом тоталітарних систем. З ними намагалася боротися УПА, яка поставила собі за мету відстоювати українську соборну державу, її землі, новий справедливий міжнародний лад. І при підтримці населення, простих селян починає чисельно зростати.
Наприклад, із Заліщицького повіту були свої відгалуження УПА – М.Круцяк, Ф.Миронюк (повітові провідники), головою проводу ОУН був М.Дубецький. Варто додати, що багато юнаків і дівчат з нашого району воювали у лавах УПА. Але тогочасна влада була жорстокою до цих солдатів, переодягаючись у форму вони мародерствували по селах, настроюючи проти себе населення. Боротьба була запеклою. На Наддністрянщині найбільшими боями вояків УПА з військами НКВС були в урочищі Ярмівка, потужним був бій у Щитівцях, Буряківці. Зазнаючи важких втрат, армія намагається втримувати владу, але сили противників були сильнішими. Тому УПА зазнає поразки та поступово зникає з арени». До слова та нагородження запросили народного депутата України Олега Барну. Олег Степанович, під оплески присутніх, вручив орден слави (посмертно) сержанту Олегу Гульку, його отримала мати загиблого воїна – Євгенія Козак. Подякою з нагоди 75-ї річниці утворення
КРЕДИТНА СПІЛКА
НАДІЙНІСТЬ. ДОСТУПНІСТЬ. ЗРУЧНІСТЬ. ШВИДКЕ ОФОРМЛЕННЯ КРЕДИТIВ З АЛ УЧ Е НН Я ДЕ П ОЗ ИТIВ Н А В И Г IД Н И Х У МО В А Х Наша адреса: м.Заліщики, вул.В.Стефаника,4 тел.(03554) 2-16-82; тел./ факс 2-22-06. Ліцензія серії: АЕ №287554 від 14.01.2014р.
УПА відзначені воїни цієї армії – Роман Данилейко, Володимир Довганюк, Іван Кривко, Іван Приймак. Від Заліщицької райдержадміністрації та районної ради Борис Шипітка та Василь Лопушняк вручили подяки матерям та рідним загиблих воїнів АТО – Вірі Лаврик, Євгенії Козак, Марії Марусич, Аллі Квач, Лілії Качці, Ользі Стратій. Нагородили від Тернопільської обласної державної адміністрації, райдержадміністрації та райради грамотами ветеранів УПА Івана Кривка, Володимира Довганюка. Також грамотами відзначено учасників антитерористичної операції.
Відзнаки генерального штабу удостоєні учасники АТО – Петро Бичковський, Віталій Мурин, Олег Богуцький, Богдан Хмелик, Анатолій Гурмус, Валетин Монич, Любомир Яремейчук, Богдан Ярославський, Віктор Коверчук, Василь Витрикуш, Анатолій Курилюк, Сергій Макух, Роман Ільчук, Мирослав Романів. Медаллю «Захисник України» нагороджено Віталія Мурина, Степана Саранчука, Івана Шипітко, Богдана Ярославського. «Сучасні воїни АТО, сповідуючи жертовну відданість ідеям державності, національної гідності, як солдати ОУН-УПА, боронять нашу незалежність, –зауважила міський голова Алла Квач. – Захисники – це ті, для кого поняття честь, гідність, сила, витримка і відповідальність
непросто слова, а готовність на ділі захищати свою родину, народ. Нехай це свято додасть наснаги та оптимізму кожному з нас». Під час заходу звучали пісні та хореографічні композиції у виконанні студентки Заліщицького аграрного коледжу ім.Є.Храпливого Мар’яни Остяк, народного аматорського театру пісні «Вишиванка» (кер.С.Костюк), чоловічого вокального ансамблю «Терноцвіт» (кер. І.Федірко), солістки Ганни Навізівської, Ольги Ковбасенко, колектив «Асорті» (балетмейстер Н.Пелещишин) та інші. Завершився захід покладанням квітів до підніжжя меморіалу. Ірина ІВАНСЬКА Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО.
№ 80-81 (8616)
2 u
Відбулася ХХ сесія Заліщицької районної ради сьомого скликання за участю 24 депутатів. Перед її відкриттям голова районної ради Іван Дрозд здійснив приємну місію: привітав з днем народження депутата районної ради Миколу Шимуна, побажавши міцного здоров’я, благополуччя та добра. У роботі сесії взяли участь голова райдержадміністрації, міський, селищний та сільські голови, керівники установ, підприємств та організацій. «Про внесення змін і доповнень до рішення районної ради від 23 грудня 2016 року №189 «Про районний бюджет на 2017 рік» – доповідала начальник фінансового управління РДА Марія Ливак: «На теперішній час бюджет виконано на 104,6 відсотка. У міжсесійний період було схвалено розпорядження голови РДА, відповідно до яких збільшено обсяг дохідної та видаткової частин районного бюджету за рахунок субвенцій Державного бюджету місцевим бюджетам: на відшкодування вартості лікарських засобів для лікування окремих захворювань у сумі 360 тисяч 700 грн.; на пільги та житлові субсидії в розмірі 4млн.688 500 грн. Збільшено обсяг дохідної та видаткової частин районного бюджету на надання підтримки особам з особливими освітніми потребами у сумі 10 тис. грн. Крім того, пропонується збільшити вихідну та додаткову частину районного бюджету в сумі 193, 7 тис. грн.
u
u
НА СЕСІЇ РАЙОННОЇ РАДИ
за рахунок надання іншої субвенції. Всього на харчування дітей сільськими радами передано коштів у сумі 105, 8 тис.грн. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2017 року №689 «Про перерозподіл обсягів субвенцій» на Заліщицький район виділено додаткові обсяги субвенцій Державного бюджету на соціально-економічний розвиток окремих територій в сумі 1 млн. 100 тис.грн. на які потрібно передбачити співфінансування з районного бюджету в сумі 33 тис. грн. Це капітальний ремонт будівлі загальноосвітньої школи с.Лисівці – 800 тис.грн. відповідно співфінансування 24 тис.грн.; придбання мультимедійних проекторів, комп’ютерів та проекційних екранів для навчальних закладів 150 тис.грн., співфінансування 4,5 тис.грн.; придбання комплексу електрокардіо сигналів для артеріального тиску для Заліщицької ЦКРЛ – 100 тис.грн. та співфінансування 3 тис. грн.; капітальний ремонт фізіотерапевтичного відділення ЦКРЛ – 50 тис.грн. і співфінансування 1,5 тис. грн». «Про районну програму підтримки та розвитку патронажної служби в районі на 2017-2021 роки» інформувала її представник Надія Ярусевич. Керуючий справами районної ради Павло Мирончук зачитав проекти рішення на продовження терміну дії договорів оренди, надання дозволу на право оренди
приміщень та затвердження технічних документацій. Відповідно до законів України з подання відділу з питань освіти, молоді і спорту РДА, враховуючи висновки та рекомендації комісій районної ради пропонується затвердити наступні рішення голови районної ради: про реорганізацію Мишківської школи та призупинення діяльності цієї школи та ДНЗ. На сесії затверджено звільнення з посади директорів школи с.Зозулинці – М.Гронської; школи №2 м.Заліщики – О.Винницького; школи с.Мишків – Л.Жук; школи с.Лисичники - Г.Рекуник; про звільнення завідувача ДНЗ смт.Товсте - І.Берднадзиківського. Зачитано рішення про призначення на посаду директорів школи №2 м.Заліщики І.Павловської; школи с.Лисичники - О.Рекуник; завідуючої ДНЗ с.Дунів - П.Ткачук; завідуючої ДНЗ смт. Товсте - Г.Стефанишин; завідуючої ДНЗ с.Новосілка - В.Андрушко; виконуючим обов’язки директора школи с.Зозулинці - І. Ткачика. У «Різному» виступили перший заступник голови РДА Роман Краснюк, закликавши присутніх гідно вшанувати воїнів Української Повстанської армії. Голова братства районного осередку ОУН-УПА Степан Навольський подякував представникам влади за підтримку братства. Завершилась сесія спільним виконанням Державного Гімну України.
Ірина ІВАНСЬКА
МОЛОДІЖНИЙ МЕРИДІАН
На початку жовтня в Тернополі відбулися обласні змагання з легкої атлетики та легкоатлетичного кросу. Спортсмени змагались у трьох вікових групах 2000-2001; 20022003; 2004 рік народження та молодші. У старшій віковій групі чемпіонами області з бігу стали сестри Теслюк, Юлія – виграла 1500 м, а Ангеліна 800 м. Третє призове місце у метанні списа виборола студентка агроколеджуДоготарь Валентина. Також призерами обласних змагань на 400 м з другим часом фінішувала Будник Роксолана - учениця гімназії та Марущак Діана - учениця школи О.Маковея (ІІ місце на 800 метрівці). У кросі впевнено перемогла Марущак Діана. Третє місце виборола Теслюк Ангеліна. Серед юніорів (вік 1998-1999 років народження) Данилюк Богдан посів ІІ місце. У командному заліку серед ДЮСШ командаЗаліщицької ДЮСШ посіла п’яте місце . У чемпіонаті області з легкоатлетичного кросу збірна Заліщицького району завоювала ІІ місце. Василь ТОКАРЧУК, голова федерації легкої атлетики в Заліщицькому районі
u
КУЛЬТУРА
Правду можна надовго заховати, але не можна її знищити, бо повертається до нас у вигляді справжньої історії – багатовікової боротьби за незалежність, у якій кожний наступний період успадковує досвід попередніх визвольних змагань. Українська Повстанська Армія, яка народилася в час Другої світової війни на землях Західної України, героїчно і жертовно боролася за Самостійну і Соборну державу. Найкращі її сини та доньки встали до лав борців проти чужоземного поневолення. Скільки б літ не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни.
Сьогодні ми здобуваємо незалежність із зброєю в руках. Знову гинуть молоді хлопці – цвіт нації, тому, що ворог не може і не хоче змиритися із тим, щоб Україна розвивалася самостійно. У Блищанській бібліотеціфілії відбувся історичний екскурс «Героям слава! – кажемо по праву, бо струм козацький в генах ще не згас». 14 жовтня об’єднує кілька свят: день Українського Козацтва, народження УПА і день захисника Вітчизни. Опікункою яких є Покрова Пресвятої Богородиці. Із вступним словом виступила зав.народним домом О.Ганусяк. Учні місцевої школи Софія Сарновська, Ігор Панасюк, Іванна Шкрабик, Настя Тре-
тякова, Настя Йосифович, Надія Воробець, Діана Піхлик декламували вірші. Вокальний ансамбль «Берегиня» виконав пісні: «Черемшина», «У полі могила», «Ой у лісі на полянці», «Чи чуєш, мій друже-юначе?», «Повіяв вітер степовий», «Ярмівка», «Діво Маріє». Бібліотекар О.Бурдейна, котра була ведучою заходу, зробила огляд літератури «УПА – велич народного духу». Розповіла про зародження УПА, про події, які відбувалися на теренах нашого району і села. На завершення всі присутні вшанували пам’ять полеглих героїв, що в усі часи віддали свої життя за волю України хвилиною мовчання. Ольга БУРДЕЙНА, бібліотекар Блищанської бібліотеки-філії
ВІСТІ РАЙОННОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ
Заліщицький районний центр зайнятості інформує про те, що були проведені профінформаційні заходи: "Презентація послуг з професійного навчання " з особами, які зареєстровані в центрі зайнятості. У цих заходах взяли участь 14 осіб. Клієнтів служби зайнятості було ознайомлено з навчальними закладами, на базі яких можна пройти навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації, з умовами професійного навчання, можливостями працевлаштування після його проходження. Безробітні також дізналися про неформальне професійне навчання на базі Рівненського та Одеського ЦГІТО ДСЗ, які, відповідно до законодавства, набули статусу суб'єктів оцінювання та здійснюють підтвердження результатів неформального навчання осіб за робітничою професією «Кухар» 3-6 розрядів. Нав-
чальні центри професійнотехнічної освіти (Дніпропетровський ЦПТО, ІваноФранківський ЦПТО, Луганський ЦПТО, Львівський ЦПТО, Одеський ЦПТО, Полтавський ЦПТО, Рівненський ЦПТО, Сумський ЦПТО, Харківський ЦПТО, Херсонський ЦПТО), основна мета яких - підготовка висококваліфікованих фахівців, які б відповідали найсучаснішим вимогам ринку праці, мають великий спектр ліцензованих професій та напрямів підготовки робітників для таких галузей економіки, як: промисловість, будівництво, агропромисловий комплекс, транспорт і зв'язок, сфера послуг. Центри професійно-технічної освіти державної служби зайнятості пропонують ряд переваг щодо професійного навчання: – якісне професійне нав-
Працюючи у підприємця, ви повинні знати, що при укладанні трудового договору підприємець повинен зареєструвати його у тижневий строк в Державній службі зайнятості. Період роботи за трудовим договором заноситься в трудову книжку працівника та засвідчується печаткою відповідного центру зайнятості. Трудовий договір захищає ваші права як працівника, а саме: у ньому обов'язково обумовлюється розмір заробітної плати, який повинен бути не меншим за мінімальну заробітну плату, встановлену законодавством; визначається тривалість робочого часу та перерви (слід знати, що тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень; визначаються вихідні, а робота у святкові та не-
робочі дні допускається лише за згодою працівника і підлягає компенсації; встановлюється тривалість щорічної оплачуваної відпустки, що не повинна бути меншою, ніж 24 календарні дні). Робота за трудовим договором зараховується до страхового та загального трудового стажу, що має вирішальне значення при виході на пенсію. Ігнорування трудового законодавства робить вас, чесних та дисциплінованих працівників, незахищеними перед життєвими негараздами та свавіллям деяких недбалих бізнесменів, позбавляє віри у майбутнє. Укладення трудового договору - ваша соціальна гарантія! Використання нелегальної
Уяви собі, що пошук ідеальної роботи і є твоя робота. А ти сам собі керівник, який планує, організовує ставить перед собою задачі та втілює їх в життя. Погодься, такий підхід є дуже цікавий та неординарний. Мудрий керівник, завжди, дослухається до порад, тож тобі від нас декілька цінних та професійних рекомендацій. 1. Перш ніж розпочати пошук роботи, спочатку потрібно здобути знання в тій сфері, де ти плануєш реалізовуватися. Для початку опануй комп’ютерні програми, які в подальшому тобі знадобляться для виконання професійних
Причин коли людина бере «тайм-аут» в роботі безліч, але, коли такий період закінчується, постає питання повернення на ринок праці. Виникає одразу чимало різних думок. Ким я зможу працювати? Чи достатньо в мене знань? Як знайти роботу? Перш ніж надсилати резюме, потрібно оцінити, які міцні та кваліфіковані знання ти маєш, наскільки ти конкуренто спроможній на ринку праці? Якщо ти вже оцінив свої реальні шанси, зважив все за і проти, тоді наступний крок, який ти повинен зробити – це
обов’язків. 2. Щоб отримати роботу, яку ти хочеш, постав собі ціль і поступово йди до неї. Вибудуй стратегію та графік кроків, які тобі потрібно зробити і впевнено йди до своєї мети. 3. Головний документ, який допоможе тобі в майбутньому себе вдало продати – це резюме. І від того наскільки відповідально та зосереджено підійдеш до його написання залежить твоє подальше працевлаштування. 4. Якщо ти вже склав круте та якісне резюме, тоді потрібно використовувати всі
переглянути своє резюме. Воно повинно бути написано грамотно, лаконічно, а головне, щоб було актуальним і відповідало вимогам. Коли резюме вже написано, обов’язково потрібен супровідний лист, де можна пояснити причину чому так довго не працював. А також розкажи, чому саме зараз ти плануєш повернутися до роботи. Важливо, щоб твої аргументи були «залізними» і не викликали жодних додаткових запитань. Наступний етап, якщо ти все зробив правильно – це
чання для отримання зареєстрованими безробітними або працівниками підприємства нових знань, умінь та практичних навичок; – застосування інноваційних форм та технологій навчання; – забезпечення професійного навчання зареєстрованих безробітних на сучасній матеріально-технічній та методичній базі; – гнучкі навчальні програми, які забезпечать отримання нової компетенції. Після закінчення професійного навчання та підвищення кваліфікації за напрямами підготовки слухачам присвоюється відповідна кваліфікація, розряд (категорія, клас) і видається свідоцтво про освіту державного зразка. Михайло ГНАТИШИН, директор Заліщицького РЦЗ
робочої сили, не укладання чи несвоєчасна реєстрація трудових договорів між підприємцями та найманими працівниками є порушеннями законодавства про працю, що тягнуть за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом накладання штрафу в розмірі від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Підприємці! Пам'ятайте: дотримання трудового законодавства є гарантією вашого стабільного та прибуткового бізнесу і дасть змогу уникнути проблем та непорозумінь як з найманими працівниками, так і з контролюючими органами!
варіанти пошуку роботи: кадрові агентства, служба зайнятості,знайомих, газети, портали. 5. Важливий момент, якщо тобі пропонують роботу тимчасового характеру – погоджуйся. Можливо, в подальшому вона тобі сподобається і ти залишишся там працювати на постійній основі. А якщо ти хочеш отримати ще більше порад та цікавої інформації – можеш завітати до центру зайнятості та наші кваліфіковані фахівці неодмінно тобі допоможуть.
співбесіда. Тут головне почувати себе впевнено. Робіть акцент на своїх минулих досягненнях. Також ти можеш запевнити роботодавця, що в майбутньому ти зможеш показати гарні результати. Якою б довгою не була перерва в роботі, важливо, що ти хочеш працювати і приносити користь не лише собі, а й суспільству. ЗАЛІЩИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ЗАЙНЯТОСТІ
№ 80-81 (8616) u
НА НИВІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
Професія за покликом душі та серця – це педагогічна праця. Адже, як кажуть у народі: «Вчителями не стають, а народжуються». Вони з першого дня роботи щоденно несуть важливу місію – виховують молоде покоління, вчать мудрості та освіченості. Особливу лепту в цей освітній процес вносять філологи - як українські, так і ті, які навчають дітей володіти іноземними мовами. За останні роки у нашій країні все більшої популярності набуває вивчення іноземних мов, особливо англійської. Завдяки її знанням відкриваються неабиякі можливості для освіти, подорожей, пізнання нових країн. Людина може порозумітися з іншими майже у будь-якому куточку світу, не відчуваючи ніякого обмеження, вільно шукати інформацію в мережі Інтернет на іноземних сайтах, переглядати закордонні фільми та читати книги мовою оригіналу. Крім того, сучасні роботодавці часто вимагають у молодих спеціалістів знання англійської мови, вивчення якоїпочинається зі школи, а потім – у вищих навчальних закладах. Про особливості методики викладання іноземної мови спілкуємося з викладачем Заліщицького вищого професійного училища Наталією Шпортак. До слова, цьогоріч Наталія Ігорівна була удостоєна грамоти Заліщицької райдержадміністрації та райради за сумлінну працю, зразкове виконання обов’язків, вагомий внесок у справу виховання підростаючого покоління та з нагоди Дня незалежності України. Наша розмова з педагогом проходила у кабінеті іноземних мов, де стіни оформлені багатьма плакатами на різні теми англійською, усюди ошатно розкладені підручники для вивчення іноземної мови, інші навчальні матеріали. На моє запитання: чому Наталія Ігорівна обрала саме професію вчителя, співрозмовниця усміхнено відповіла: «Те, що я буду педагогом, знала з самого початку, ще навчаючись у школі №2 м.Заліщики. Мені дуже
u
3
подобалася англійська, працювати з дітьми, вчити їх чогось нового, раніше їм невідомого. Тому після закінчення Тернопільського інституту одразу ж почала працювати в Заліщицькому вищому професійному училищі. Тут я зробила свої перші педагогічні кроки, росла як учитель. Аж не віриться, що цьогоріч виповнюється десять років моєї вчительської праці. Як відомо, у нашому закладі навчаються студенти, які бажають здобути робітничі професії: перукар, манікюрник, кравець, штукатур, кухар, кондитер, тракторист та чимало інших. Але, погодьтесь, що для будь-якої професії англійська мова є необхідна». – Які методики використовуєте в своїй роботі? – Надаю перевагу комунікативним методам. Адже навчання мови – це, перш за все, спілкування. Тому використовую рольові та ділові ігри, інтерактивні прийоми та методи. Крім того, я працюю над удосконаленням матеріальної бази кабінету іноземних мов. Розробляю дидактичні та наочні матеріали, картки, таблиці. – Від професійної майстерності вчителя залежать певною мірою, й знання його вихованців. Як підвищуєте свою кваліфікацію? – Педагог Костянтин Ушинський у свій час
стверджував: «Учитель живе до тих пір, поки він вчиться. Як тільки він перестає вчитися, у ньому вмирає вчитель». Учителю потрібно завжди тримати руку на пульсі життя, шукаючи все нові методики викладання, впроваджувати їх у свою щоденну роботу. Тому, якщо я щось дізналась нове, то не просто записала, але відразу пробую новинку в роботі з учнями, і бачу, що їм це дуже подобається. Вагому роль відіграє й те,
що вчитель-активний учасник різних семінарів. Це дуже великий поступ уперед. Тому беру участь в on-line-семінарах і вебінарах, вивчаю досвід українських та зарубіжних колег. Наприклад, цього літа брала участь в літній школі для вчителів Camp L.E.A.D., який проходив на базі Заліщицької гімназії. Тут були педагоги та викладачі з 16 областей України. За допомогою 14 волонтерів Корпусу Миру зі Сполучених Штатів Америки учасники
літньої школи здобували знання з методики викладання англійської мови, демократії та гендерної рівності, вивчали лідерські стилі. Викладачі спілкувалися та ділилися враженнями у неформальній обстановці. Для мене - це значний досвід. Також я співпрацюю з волонтером Корпусу Миру з США Тодом Гейблом. Разом ми проводимо уроки, на яких мої студенти знайомляться з культурою США, спілкуючись із носієм мови. Ці заняття завжди проходять легко та продуктивно. Студенти розуміли все, що від них вимагалося, зокрема
гають гарних результатів. Тоді робота не минула даремно. Нові підходи до викладання дають свої результати. Двічі поспіль моя учениця, студентка училища Діана Бенев’ят посідала призові місця в обласному етапі Всеукраїнської олімпіади з англійської мови. Приєднався до нашої розмови директор Заліщицького вищого професійного училища Віктор Стояк, відзначивши педагогічну працю Наталії Шпортак: «Наталія Ігорівна дуже відповідальний викладач, по-справжньому любить свою роботу, по-сучасному вчить наших учнів
перекладання. Намагаюся завжди запрошувати іноземців до співпраці. Щороку спільно зі студентами різних курсів готуємо конкурси стіннівок англійською мовою, юнаки і дівчата роблять презентації своєї професії англійською, проводимо виховні заходи. – Якщо активний вчитель, активні й учні. Чи досягли Ваші вихованці певних успіхів? – Усім учителям приємно, коли їхні вихованці дося-
англійської мови». На завершення Наталія Ігорівна мовила: «Ми навчаємо не для школи, а для життя. Тому я у своїй роботі намагаюся дати учням глибокі та міцні знання, підготувати їх до спілкування в сучасному європейському суспільстві».
Ірина ІВАНСЬКА Світлина Ігоря ІВАНСЬКОГО.
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
З початку 2017 року набрали чинності зміни в трудовому законодавстві України. Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2017-VII. В даному Законі докорінно змінено суть поняття «мінімальна заробітна плата», яка викладена в новій редакції в Кодексі Законів про працю (КЗпП) та Законі України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР. До прийняття цих змін мінімальна зарплата визначалась, як розмір зарплати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не могла провадитись оплата, до якої не включались доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. У новій редакції цю норму виключено. До мінімальної зарплати застосовується нове визначення – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Законом про Держбюджет 2017 (від 21.12.2016 року №1801/VII) встановлено розмір мінімальної заробітної плати – 3200 грн. Також, новим є те, що внесено зміни щодо визначення системи оплати праці, на сьогодні це тарифна та інші системи, що складаються на основі оцінки складності кваліфікації працівника та виконуваних робіт. Особливий резонанс викликали зміни щодо контролю
за дотриманням законодавства про працю, тепер проводити перевірку роботодавців з питань дотримання норм трудового законодавства та застосовувати фінансові санкції можуть: інспекції з питань праці (Державна служба України питань праці), Фіскальна служба та органи місцевого самоврядування. Закон став суворішим до недобросовісних роботодавців, оскільки посилює покарання у разі порушення трудового законодавства. Статтю 265 КЗпП доповнено і встановлено відповідальність за: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 01.01.2017 — 9600 грн); недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод при проведенні перевірки з питань виявлення порушень щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи
повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків — у 100-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (з 01.01.2017320 тис. грн). Отже, в загальному, відповідальність яка може застосовувати до роботодавців: 1.Фінансова відповідальність (згідно ст. 265 КЗпП). - 100 мінімальних заробітних плат (320000 грн.) – у разі перешкоджанню перевірки державному інспектору нео-
формлених працівників трудовим дог о в о р о м , в и п л а т и заробітної плати без нарахування і сплати єдиного внеску; - 30 м.з.п. (96 000 грн.) – за кожного працівника який: працює без договору; оформлений на неповний робочий день, але фактично працює повний робочий день; видана заробітна плата без відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податку; порушено терміни виплати або виплачено не в повному обсязі заробітну плату; - 10 м.з.п. (32 00 грн.) - за кожного працівника якому оплата праці здійснюється без дотримання держаних гарантій (неоплачена понаднормова робота, у вихідні та святкові дні, за роботу у нічний час); - 3 м.з.п. (9 600 грн.) - за затримку виплати заробітної плати більше ніж на 1 місяць або виплат не в повному обсязі, а також у разі не допуску
інспекторів до перевірки; - 1 м.з.п. (3 200 грн.) у разі неподання або несвоєчасного подання повідомлення про прийняття працівника на роботу та інші порушення трудового законодавства. 2.Адміністративна відповідальність (застосовується якщо порушення в судовому порядку не визнано грубим) - 30-100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510-1700 грн.) – за порушення вимог законодавства про оплату праці; - 100 - 300 н.м.д.г. (1 700 - 5 100 грн.) – за повторне порушення протягом року або якщо вчинено щодо неповнолітнього, вагітної жінки, самотнього батька або матері, що виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; - 500–1 000 н.м.д.г. (8 500 17 000 грн.) – допуск до роботи без оформлення трудового договору (контракту); - 1000–2 000 н.м.д.г. (17 000 - 34000 грн.) – повторне порушення протягом року щодо допуску до роботи без відповідних документів; - 50-100 н.м.д.г. (850-1700 грн.) – у разі не усунення порушень за вимогою інспекторів; - 20-40 н.м.д.г. (340-680 грн.) – за порушення законодавства про охорону праці. 1.Кримінальна відпові-
дальність: - за незаконне звільнення працівника: штраф від 2 000 до 3 000 н.м.д.г. (34 000 - 51 000 грн.); 3 роки без права займати посаду керівника; виправні роботи на строк до 2 років. - повторне порушення або вчинення неправомірних дій до соціально захищених категорій громадян: штраф від 3000 до 5000 н.м.д.г. (51 000 85 000 грн.); 5 років без права займати посаду керівника; виправні роботи на строк до 2 років; арешт до 6 місяців. - за умисну не виплату заробітної плати більше ніж 1 місяць: штраф від 500 до 1000 н.м.д.г. (8 500 -17 000 грн.); виправні роботи на строк до 2 років; позбавлення волі на термін до 2 років без права бути керівником на 3 роки. - за нецільове використання коштів призначених для оплати праці: штраф від 1000 до 1500 н.м.д.г. (17 000 - 25 500 грн.); обмеження волі до 3 років; позбавлення волі на термін до 5 років без права бути керівником 3 роки. Отж,е роботодавця, який намагається ухилитись від своїх зобов’язань чекають серйозні неприємності. Таким чином законодавство передбачає захист права працівника та виведення з тіні «Зарплати в конвертах». Богдан ПЕЛЬО, заступник начальника управління соціального захисту населення РДА
№ 80-81 (8616)
4 u
НАША ДУХОВНІСТЬ
(Продовження. Поч. див. у номері за 13 жовтня ц.р.)
ІЗ ВИНОГРАДНИКА ВЛАДИКИ ЙОСИФА Попри всі замилування Зарваницьким духовним центром, чарівними принадами цього вселенського куточка землі нашої, ми з нетерпінням чекали зустрічі із родинним гніздом Йосифа Сліпого, бо 125 років тому там вперше забилося серце великої людини, стражденної, справедливої в боротьбі за долю своєї церкви. Наш автобус мчав дорогою попри смарагдові узбіччя, а на узвишші, наче хоронитель миру і добробуту у хатах, випромінював Господнє благословення Храм. На подвір’ї родинної хати Сліпих чекала гостей Марія Козак, поважно поринаючи в далеку історію, у минувшину, з якої виринає у спогадах її односельчан Йосиф Сліпий – патріарх української греко-католицької церкви, за яку він відсидів 18 років каторги в Сибіру. Пізніше був звільнений і ще прожив 21 рік в еміграції, зміг відродити церкву і цим йому віряни завдячують. Як розповіла п.Марія, народився він саме в цій хаті. У ній все збереглося, замінили тільки солом’яну стріху на оцинковану покрівлю. Йосиф був останнім сином в сім’ї, а дітей – всього дев’ятеро. Щодо дитинства патріарха, то є мало спогадів. Відомо, що він був дуже наполегливою до навчання дитиною. Розпочинав шкільну науку в Заздрості, потім у Вишнівчику навчався три роки. Мати його – Анастасія Дачковська – мала давнє австрійське коріння. Односельчани згадували, що на розмовному рівні вона спілкувалась німецькою, хоча ніяких студій не мала, була хліборобського роду. У Струсові також була гарна школа, але там навчали польської мови. Тому він вчився у Вишнівчику, де жив у своїх родичів. Як писав – «ходив вряди-годи» через кладку до Зарваницької Матері Божої, щоб помолитися до неї. Після навчання у Вишнівчику, Йосиф Сліпий поступає у Тернопільську гімназію, котру в 1911 р. успішно закінчує. «Вже тоді в гімназії було багато безбожництва і молода людина, прийшовши туди, могла легко втратити віру в Бога. Але завдяки тому, що мої батьки, християнська родина заклали мені глибоке підґрунтя віри, я її не втратив, а навпаки розвинув», -
зауважував пізніше владика Йосиф. Оскільки він був талановитим, у гімназії написав гарний реферат про Шевченка, вивчив напам’ять його вірші, які знав до кінця життя. А після гімназії були студії у Львівській греко-католицькій духовній семінарії, з другого курсу якої – як кращого спудея – його скерували до Інсбрука в Німеччині. Потім було навчання в Григоріанському університеті та Папському орієнтальному інституті в Римі. Доктор богослов’я, що вивчав філософію і теологію, Йосиф вивчав англійську, італійську, німецьку, французьку, польську та російську мови, а латиною навіть написав наукову працю. Він обійняв священицьку стезю, хоча дещо вагався, бо хотів стати науковцем, тому прийшов до Андрея Шептицького за порадою ким йому бути – стати богословом чи науковцем. Андрей Шептицький сказав, що одне другому не перечить. І Йосиф Сліпий обирає духовне навчання. Приїжджав у село здебільшого на літні вакації. Але вдома бував рідко, бо виявився людиною природи: любив ходити полями, гаями. Він багато описував краєвиди за селом. А інколи, молячись, ішов аж до Зарваниці і назад: для нього це було недалеко. У музеї ми побачили фотосвітлину, яка свідчить про те, що до рідного села він привозив семінаристів, навіть будучи ректором семінарії. На возі вони сидять разом, а з ними парох села Володимир Тернопільський. Він любив своє село і скільки міг, приїжджав сюди. У 1963 році у спогадах владика так описує своє село: «Моя Заздрість називається саме так тому, що довколишні села заздрили його багатству». А потім додає: «Ця земля молоком і медом пливуча». «Звичайно, не можна сказати, що Заздрість дійсно була чи є така багата, - розповідала Марія Козак, - але це є чин людини, яка вміла любити дійсно своє коріння і свою землю. Скільки він пережив і де б не був, але він умів цінувати те, звідки вийшов. Тому в Заздрості відчувається дух його родинності, любові до краю, до Бога, яку прищепили йому батьки». І ми впродовж всієї екскурсії також відчували це. Відвідавши родинну хату Йосифа Сліпого, ми побачили давній побут хліборобської сім’ї. Батько владики 20 років був війтом у селі, хоча не мав освіти, але був шанованою людиною. Обійстя їхнє – то хата, стодола, криниця. У хаті ліжка, бомбетлі, скрині, подушки,
братів і сестер, племінників і племінниць. Одна з них живе в родинному селі, але вона не може розповісти про владику щось вагоме, бо на той час була зовсім дитиною. Вона згадує: «У нас було заборонено вимовляти прізвище Сліпий, особливо перед дітьми, бо вони могли десь проговоритись. Батьки пошепки балакали за стіною, тому я дуже мало чула і знаю». Багато прочан із Заздрості наслідують Йосифа Сліпого – йдуть тим же шляхом до Зарваниці, де просять заступництва Богородиці. У музеї ми бачили фото посвячення владики-юнака в священичий сан. І що цікаво: 30 вересня було рівно 100 років з часу освячення його на священика. Є фотосвітлина Й. Сліпого як ректора Львівської семінарії, Львівської академії. А ось фото тих днів, коли владика востаннє приїжджав до Заздрості. Це був червень 1939 року, він був на похороні Теодора Цегельського – пароха с. Струсів. Після того Й. Сліпий (як
руєні чи в інший спосіб підло знищені. «Я дякую Богові, що я не осоромив своєї землі», писав він у своєму заповіті. У 1957 році, за 6 років до звільнення він написав листа до духовенства, в якому зазначив: «Будьте спокійні і чекайте». В останні дні свого перебування на засланні він пише: «Я вірю, що живий повернуся!» 2 липня 1963 року завдяки старанням Папи Римського його звільнили з умовою, що він ніколи не повернеться до України і ніколи не розкаже про те, що з ним було в таборах Сибіру. Ісповідник віри, в’язень сталінських таборів, незламний оборонець церкви, Йосиф Сліпий, прямуючи із заслання, один день був у Києві в готелі «Москва». Цікаво, що сюди він покликав отця Василя Величковського з Тернопільщини (це його родич). Вночі він висвятив його на єпископа, залишивши його главою української грекокатолицької церкви. А далі
глиняний посуд, дерев’яне начиння. Ми побачили гарні вишивані узорами обруси на столі. Для села Сліпі на той час були найзаможнішими. В Заздрості була читальня «Просвіти». І коли Йосиф Сліпий був ректором семінарії, він вперше привіз фільм про Ісуса Христа. Електрики не було і, кажуть, що цей фільм на подвір’ї крутили корбою. Отже, родина Сліпих була просвітницьким осередком для села.
єпископ) вже не навідувався сюди – не було змоги, хоч всією душею він був з рідним краєм. Пізніше, будучи в еміграції, він вимагав, щоб українці зберігали рідні звичаї, обряди. «На святій вечері, - казав він, - все має бути так, як в моєї мами, як вдома». Така туга за рідним простежувалася в нього завжди. У грудні 1939 року його висвячують на єпископа і митрополит Андрей Шептицький сказав, чо-
був Відень, Рим, де він зустрівся з Папою Іваном ХХІІІ, якому подарував карту СРСР із позначками таборів, де він був ув’язнений. І тоді Папа сказав, що буде молитися за всі жертви, які загинули за часів радянської системи. Йосиф Сліпий на другому Ватиканському Соборі в Римі, де були присутні 2,5 тис. делегатів з усього світу, сказав: «Там, за тою стіною – море трупів і ріки крові.
З рідної хати владики прочани перейшли до музею. Красива сучасна споруда, в якій збереглися й одяг патріарха, багато цікавих і пам’ятних світлин, духовних книжок. Екскурсовод заінтригувала походженням прізвища Йосифа Сліпого. Є дві версії походження прізвища владики. Перша: пращур його був прихильником гетьмана Івана Мазепи і після поразки останнього під Полтавою втік із синами в Галичину, однак польський пан осліпив його за волелюбність. Звідси прізвисько стало прізвищем. А друга: сини козака були високими з обвислими кудлатими бровами. Коли вони йшли селом, здається – нікого не бачили. То ж і приклеїлось прізвисько сліпих. Але сам Йосиф Сліпий говорив про те, що його прізвище походить від козацького старшини. Цінними для музею є фотографії батьків Йосифа Сліпого, які родичі надіслали тільки цього року. Музей існує майже 20 літ, але ніде не збереглися фотографії батьків. Тут, в селі, був архів, однак посіпаки НКВС робили пошуки в його рідній хаті і все поспалювали. Також є фото рідних
му власне обрали Йосифа Сліпого: «Бо цей не зрадить. Потрібна людина сильної волі в такий нелегкий для церкви час». На своєму освяченні Йосиф Сліпий сказав: «Знаєте, в спокійний час приймати сан єпископа – це велика пошана, а в часи гонінь – це великий хрест Божий. Але я не можу відмовитись від Христа», і він стає главою церкви після смерті Андрея Шептицького 1945 року. Як глава церкви, він прослужив для людей тільки півроку. 11 квітня 1945-го його арештовують. Є фотографії та ордер на арешт. Це відбувалось у Львові, а пізніше його відвезли до Києва із тавром «Шпіон Ватікана, враг народа». Йому інкримінували підтримку УПА, інші брехливі злочини. За прогріхи – 8 років, але вони продовжились до 18-и. А чому? «В’язні мені говорили: «Вас бояться і не випустять». І це правда. Владика пройшов довгий тернистий шлях. І велике диво, що із всіх єпископів, які були тоді арештовані, єдиний вижив Йосиф Сліпий. Інші повмирали на каторгах або, повернувшись, були невдовзі от-
Чому ви мовчите?». Ніхто до нього не наважувався так сказати про те, що робиться в Радянському Союзі. Права церкви і народу – ось, що він відстоював. Ті заслуги, які належать йому після звільнення – це те, що, об’їздивши світ, де була наша еміграція, він об’єднав українців. І дав зрозуміти: один народ, одна нація мають триматися купи, щось робити, аби впала комуносистема. Заслуга його і в тому, що в Римі збудовано Собор Святої Софії, який вважається колискою українства в центрі Риму. Це копія Святої Софії в Києві, Константинополі і, як він казав, «я вклав там своє серце. І всі, хто буде паломником до святої Софії – це мій подарунок за всі знищені церкви Радянською системою». Навпроти Святої Софії – пам’ятник Тарасові Шевченку в Римі. До легалізації нашої церкви Йосиф Сліпий не дожив 3 роки – помер в 1984-у. Ми уважно розглядали світлину в музеї, де Папа прощається з покійним, цілує йому руку. Глава церкви не має права приклоняти коліна перед нижчим за саном. Однак Папа ла-
має цей стереотип, щоб показати, що Йосиф Сліпий – важлива постать для церкви і заслуговує такої шани. На похоронах він сказав, що це велика людина, яка багато перетерпіла, й історія про нього ще скаже. Похований Йосиф Сліпий був у Римі, в соборі Святої Софії, але по заповіту він хотів спочивати в Україні, в соборі Святого Юра. У 1992 р. відбулося перепоховання його праху. Прочанам все-таки цікаво було почути, завдяки кому з’явився такий музей, цікаві експозиції в ньому, які привертають увагу багатьох відвідувачів. Тут і каплиця, де можна молитися. І на наше прохання екскурсовод Марія Козак з гордістю розповіла про тих, хто залишив по собі таку гарну пам’ять на віки. «Йосип Сліпий сам захотів, щоб в його рідному селі був такий комплекс. Тому в 1984 році покликав до себе жінку, яка була головою товариства Святої Софії, котре він сам і заснував. Романа Навроцька – дочка священика – емігрувала з України, але займалася просвітою, очолювала мирянський рух. «Його харизма настільки мене вразила, що я не могла не допомогти владиці, - розповідала згодом вона. – І все, що він сказав, я робила». «Коли буде незалежна Україна, поїдь в моє село і відкупи моє рідне обійстя», - прохав Йосиф Сліпий. Про це Романа описує так: я засумнівалася, бо радянська система ще тоді процвітала, а я вже немолода, чимало прожила в еміграції. Я тоді сказала, що там людей немає, маючи на увазі, що кращий цвіт винищено». А він сказав: «Поїдь,
переконайся і поклянися в цьому». Цей заповіт п. Романа не могла не виконати. У 1993 році вона навідалась у Заздрість, знайшла родину Сліпих, брата Михайла, людей, які допомагали. Через 5 років будинок вже освятили, а тоді по крупинці наповнювали його цікавими матеріалами, світлинами. Спрямування цього комплексу в тому, що він має слугувати молоді. Таким був заповіт Йосифа Сліпого, а виконала його п. Навроцька, завдячуючи пожертвам емігрантів. *** *** *** Одухотворені побаченим та почутим, а також молитвами перед іконою Божої Матері Зарваницької, наповнені уроком мужності і самопожертви ісповідника віри і борця за нашу церкву, патріарха Йосифа Сліпого, прочани повернулися в хрещату підкову Дністра – в рідні Заліщики. Ольга ЛИЧУК Світлини Петра МЕЛЬНИКА
№ 80-81 (8616) u
5
СЛАВА ГЕРОЯМ!
тихій скорботі схиляємо голови перед вами, лицарі духу і свободи, мужні захисники неньки-України, патріоти рідного краю. Це ви в годину негоди прикрили тілом своїм батьківську землю. Це ви ненавистю і нескореністю проймали ворогів і не дозволяли нікому заплямувати честі своєї нації. Це ви, здобуваючи волю України, загинули в боротьбі за неї…
У
нувся у минуле о.Ярослав Шмиглик. – У молитовний спосіб згадаймо про наших нескорених повстанців і вшануймо пам’ять кожного. Ми розуміємо, що московська імперія є тюрмою народів і досі не дає нам спокійно жити і працювати. Просімо у Всевишнього великого заступництва для України». На цій скорботній події виступив народний депутат Ук-
Скільки вас – сотні, тисячі, мільйони? Не злічити вірних синів і дочок, які виконали свій священний обов’язок перед Батьківщиною. Де лежать ваші тіла: понівечені, розстріляні, розірвані?.. Хто впав на полі бою від ворожої кулі, хто підірвався гранатою, аби не здатися в полон, кого замучено у тюрмах, а хто зігнив на каторзі у далеких таборах Сибіру… Трагічна подія у Щитівцях, де в нерівному бою з енкаведистами загинуло 76 молодих бійців УПА, подумки повернула багатьох у ті часи. Того дня до цього священного місця привели дороги багатьох людей, а найперше молодь, інтелігенцію, старше покоління, які усвідомлювали, що з любові до України ці герої віддавали своє життя в боротьбі з ворогом. Хто ж вони, ці нескорені патріоти своєї землі? Ведуча цього заходу, вона ж завідуюча народним домом с.Щитівці Віра Орловська сказала, що переважна більшість їх з навколишніх сіл – Бедриківців, Кулаківців, Касперівців, Городка, Синькова, Костільників, Ворвулинців, Дзвиняча, Винятинців, Дунева, Щитівців, Лисичників. Згадуючи в той день поіменно кожного, пам’ятали ми про мільйони. Присутні запалили свічки, як символи пам’яті і скорботи, а духовенство відправило поминальну панахиду за полеглими і змовили молитву. «З чого починається наша держава, - розпочав свій виступ о.Андрій Стешин, настоя-
раїни Олег Барна, який закликав до єдності, щоб перемогти ворога. «Наскільки багата земля, дарована Богом і наскільки крихкий мир, щоб захистити її. Коли говорять про жертовність – то немає більшої жертви, ніж віддавати своє життя. Однак є ще вагоміша жертовність – коли матері втрачають своїх синів». І пам’ять за ними тривожить душу. Знову повертаєш учасників і очевидців боротьби у минувшину, аби ті, у свою чергу, передали дітям історичну спадщину, без якої неможливо творити будучину». У переддень свята Покрови Тернопілля оголошено роком УПА. «Ми історично перетерпіли важкі випробування, - сказав голова РДА Борис Шипітко у своєму виступі. – Від часів
тель храму с.Дунів. – От, власне, з цього місця, де ми сьогодні стоїмо. Це є наша історія, а без неї немає держави. Тому ми прийшли сюди заради тих людей, котрі тут полягли, а рідні намагалися забрати їх по домівках, щоб належно по-християнськи похоронити. Ми сьогодні тут, бо любимо свою державу і маємо пам’ятати про тих, хто пролив кров за майбутнє». «Героями можна назвати тих, хто стає за честь своєї сім’ї, родини, свого народу, мовив о.Григорій Буель. – Ми називаємо героями – нехай і не поіменно – хоча на пам’ятній дошці викарбовано прізвища тих, хто передчасно відійшов у Вічність. І ця вічність – в наших споминах, в наших серцях, і в нашій пам’яті». «Фактично, 75 років тому розпочата боротьба триває до нинішнього часу, - повер-
українського козацтва завжди хтось зазіхає на наші землі. Найстрашніше, що московська навала, з якою боролися наші полеглі, найбільше хотіла забрати в людей віру в Бога. Вони нищили церкви, священиків. З переказів наших батьків, ці молоді люди знали, на що йдуть. А їхні родичі, які залишилися живі, ще й донині мають страх від того, що витворяла мос-
ковська влада. І досі наші вороги не можуть змиритися з тим, що є українська держава. Так, вона є і буде, бо українці – нація нескорених. І найдорожче і найсвятіше для нас – це Україна, це наші діти, які тут присутні, які виховуються в українському патріотичному дусі». Борис Іванович висловив подяку Антону Івановичу і Володимиру Антоновичу Могилюкам за вагомий особистий внесок у збереження історичної пам’яті, у дослідження рідного краю та з нагоди 75-ї річниці утворення УПА. Гортаючи пожовклі від ча-
су сторінки нашої історії, мимоволі усвідомлюєш, якою дорогою ціною заплатили наші батьки і діди за день нинішній, за волю нашу. І схиляючи голову перед могилою, на думку зійшли слова із «Клятви» Дмитра Павличка:
«Ми, народ, що вийшов із неволі, Клянемось в благословенну мить Всі свої тисячолітні болі В славу України перелить». Голова рай організації НРУ та ОУН-УПА Степан Навольський зауважив, що українська земля продовжує збері-
пайка хліба і баланди, цинга. «Але своєю волею, своєю організованістю ми показували нескореність», любов до своєї країни і своєї землі». У цей скорботний час, коли серця стиснуті від болю за втрачених рідних і близьких у роки більшовицької диктатури при-
гати чимало таємниць. Вона, немов чекає,коли буде розкрито всю правду за тих, що полягли за волю України. «Ми стоїмо біля хреста, де в лютому 1945 року, а це 72 роки тому, в нерівному бою загинуло 76 бійців. З одного боку – більше сотні слабо озброєних юнаків, а з іншого – декілька сотень озброєних, досвідчених кадрових людоловівенкаведистів. О д и н повстанець проти п’ятиш е с т и ворогів. Після цих боїв люди х о д и л и щитівецькими полями багато днів, забирали своїх рідних хоронити. 45 років ми мовчали, а 26 років живемо в незалежній державі, за яку полягли повстанці. Ми мало зробили для увічнення їх пам’яті. Але, як сказав Осип Маковея:
«Кров невинна не пропаде, Зродить нива. Буде, буде Україна ще щаслива». Своєрідний екскурс в минуле зробив ще один учасник цієї події Володимир Довганюк – політв’язень, учасник Норильського повстання, який прибув із Устечка. «Свої почуття від почутого на цьому місці хочу висловити словами поета «З журбою радість обнялась». З оптимізмом і надією дивлюсь на молоде покоління. Я підготував книгу про ті буремні
часи, щоб молоді знали, за що боролися їхні прадіди. Бо тільки пам’ять, яка також втрачається без зв’язку, має ту чи іншу силу, давати волю будівничого боротьби. А ми бачимо, що ворог й далі зазіхає на нашу землю. А без боротьби ми б не були українцями. Володимир Петрович розповів про страшні події Норильського повстання: 12 годин тяжкої праці, мізерна
сутні уважно вслухалися в кожне мовлене слово племінниці Омеляна Макарія п.Ганни Цимбалістої, котра приїхала на поминальний захід із с.Товщів Галицького району ІваноФранківщини. “Багато років тому нас привела стежина до цієї могили. Омеляна Макарія довго чекала мати. І, врешті, настав той день, коли сповістили, де похоронений її син, а мій дядько. Він був гімназист, майбутній вчитель математики й фізики. Їх в сім’ї було восьмеро. Два сини загинули за волю і долю України. Звертаюся до молоді: «Хоча б один раз на рік принесіть сюди гілочку живих квітів, щоб пам’ять про них ніколи не стерлася з сердець людських». Присутні поклали до підніжжя могили багато живих квітів. З подячним словом до всіх звернувся сільський голова Дунева Василь Гнатишин. У заході взяли участь також голова районної ради Іван Дрозд, керівники всіх структурних підрозділів РДА,
учасники АТО, які сьогодні чи не найбільше пізнали ціну втрат своїх побратимів на війні, були присутні й матері загиблих синів Олега Гулька і Станіслава Лаврика. І нині полеглі герої всіх часів і поколінь кличуть нас до єдності, до спільної праці в ім’я України, за її незалежність. Яка б сумна історія наша не була, а віра в краще майбутнє не згасає. У виконанні аматорів закладу культури с.Вигода і тріо «Терноцвіт» районного будинку культури мелодійно прозвучали патріотичні пісні. Ольга ЛИЧУК Світлини Ігоря ІВАНСЬКОГО.
№ 80-81 (8616)
6 u
СПОРТ
Людська пам’ять нетлінна. Не забуває своїх Героїв країна, за кращу долю якої вони боролись. Шанують і пам’ятають тих, хто вписав яскраві сторінки в історію. Людиною, яка сказала своє вагоме слово в такому популярному виді спорту, як футбол, був майстер спорту Петро Дідик, життя якого трагічно обірвалось травневого дня 2015 року. За ініціативою його друга, нині підприємця Ігоря Федюка, проведено турнір пам’яті Футболіста. Євген Радкевич, тренер команди ветеранів «Дністра» на нинішньому турнірі, згадує кінець 70-х, коли доля звела його з Ігорем Федюком та Петром Дідиком. З Петром їх поєднав не тільки футбол, але й дружини-заліщанки. В 1985 році Петро Дідик був запрошений у команду «Дністер». Згодом його футбольна кар’єра була пов’язана з тернопільською «Нивою», польською «Сталлю», чортківським «Кристалом», павлодарським «Іртишем», кустанайським «Тоболом» в Казахстані, де він отримав високе звання майстра спорту. З 2005 року професійна
u
діяльність Петра остаточно пов’язана із Заліщиками, де він, як тренер, очолював «Дністер» та працював директором ДЮСШ, виховуючи футбольну зміну. Не дивно, що на турнір його пам’яті прибули команди ветеранів тернопільської «Ниви», чернівецької «Буковини-ретро», ФК «Рочин» з Львівщини і зібрались його соратники по команді «Дністер». Вшанування пам’яті футболіста, товариша і люблячого чоловіка, сина та батька, було проведено на стадіоні «Дністер». На ньому були присутні батько Петра, брат Сергій, дружина Галина та дочка Вікторія. Про нього прозвучали теплі слова спогадів. Сергій висловив особливу вдячність за пам’ять про брата та організацію цього турніру. Голова районної федерації футболу В.Ф.Лопушняк, дякуючи буковинцям, львів’янам, тернополянам, які відгукнулись на запрошення до участі в турнірі, відзначив ту велику повагу та пам’ять, яку заслужив Петро Микола-
йович. Благословляючи учасників турніру, бажаючи їм успіхів, о.Василь Черничук наголосив на тому, що цей день має пройти на піднесенні, з почуттям святості. Сам футбольний турнір був проведений у вигляді двох півфінальних поєдинків, матча за «бронзу» та фінальної зустрічі. Ветерани «Дністра» перемогли львів’ян (3:1), а буковинці з таким же рахунком – ветеранів «Ниви». Теорнополяни, обігравши львів’ян (2:1), стали бронзовими призерами. Напруженим видався фінальний поєдинок між ветеранами «Дністра» та командою «Буковина-ретро». Врешті, перехідний кубок турніру пам’яті Петра Дідика було вручено капітану «Дністра» Івану Матійчику. Жодна з команд не залишилась без нагород. Всім їм були вручені медалі, кубки, сувеніри. Щирі вітання прозвучали на адресу мецената турніру Ігоря Федюка. Фінансувавши проведений турнір, він придбав ветеранам «Дністра» нову
футбольну форму. Отримали відзнаки і кращі гравці. Ними визнано Руслана Кувілу з «Буковини», воротарем Олександра Шацького, захисником – Романа Буртника (обидва - «Дністер»), півзахисником – Віталія Гоца-
люка, нападником Анатолія Коника (обидва – «Нива»), бомбардиром – Володимира Берніка («Буковина»). Відзначено найстарших граців – Ярослава Ковалка («Рочин»), Павла Дем’яніва («Дністер»), та Романа Бачин-
ського – ветерана «Дністра» складу 1950 року. Від імені Заліщицької РДА нагороди вручала завідуюча відділом з питань освіти, молоді і спорту Н.М.Підгребя, яка привітала всіх з великими українськими святами і подякувала ветеранам футболу за те, що показують гідний приклад нашій молоді, і побажала їм сімейного благополуччя, особистого щастя і перемог в будь-яких справах. Завершився футбольний турнір пам’яті Петра Дідика. Хоч визначені були переможці, але, як сказав о.Василь, не має бути переможців і переможених, бо то є час пам’яті того, який любив і творив ту справу, котра називається футбол. І заліщани, згадуючи Петра Дідика, відвідуючи футбольні матчі, завжди будуть пам’ятати його вклад у розвиток футболу, адже і далі залишаються його вихованці, примножуючи досягнення свого тренера. Юрій ВІЙТИК Світлини автора
ПАРАЛЕЛІ Й МЕРИДІАНИ СПОГАДІВ ільше двох років минуло, як пішов від нас у засвіти мій Петро. Осиротіла наша сім’я… Для нас це велика втрата, бо, найперше, не стало батька нашої Вікторії, яку він понад усе любив. Мов зараз бачу добру, сонячну усмішку, якою він завжди освітлював наші душі і серця. Дороги наші по житті йшли якось паралельно. У 1977 році Петя пішов учитися в спортінтернат, я в цей час вступила в Теребовлянське культучилище. У кінці 1978 в Підгайцях створюється футбольна команда «Нива». Після закінчення спортивного закладу, його запросив у містечко голова колгоспу Іван Михайлович Потупа, я закінчивши училище, приїжджаю в Підгайці на роботу на прохання директора будинку культури Олексія Івановича Гайдукевича. У Підгайцях, пригадую, був чудовий танцювальний зал. Серед бажаючих навчитися танцювати був і мій Петя зі своїм другом Ігорем. Обидва сподобалися мені з першого погляду. Але моє завдання полягало в тому, аби сформувати танцювальний колек-
Б
Відверто признаюся: я ніколи не любив футбол. Може не захоплювався ним тому, що мені по спадкових генах вкоренилося одне розуміння: людину годують руки… А може тому, що футбол – це все-таки гра, а не ремесло… А ще напевне тому, що я за свої літа (а мені уже вісімдесят чотири) не знаходив часу для м’яча: працював і шахтарем у лаві, і ковалем у кузні, а найбільше – зводив житло для людей. Я вважав, що ремесло для людини – найголовніше. Тому й синів цього навчав. Петро також починав свій трудовий шлях на залізниці, біля електропоїздів. Звідтам пішов у Львівське профтехучилище. Але … нові часи – нові звичаї, як кажуть у народі. У Львові серце його потягнулося таки до м’яча, і через спортінтернат та молодіжну команду «Карпат» він потрапив у підгаєцьку «Ниву», котрій віддав близько десятка літ. А потім географія його участі в різних футбольних дружинах розтягнулася від Польщі до Казахстану, де
а сторінках Вікіпедії, у розділі «Відомі люди», про село Боратин зазначено, що в ньому народився відомий футболіст тернопільської «Ниви», майстер спорту Петро Дідик (1960-2015). Про старшого брата, нині покійного Петра, розповів мені молодший Сергій, який разом із батьком приїхав з Рівненщини у Заліщики на перший міжобласний турнір з футболу, присвячений світлій памяті Петра Дідика: «Народились ми у звичай-
син став навіть майстром спорту з футболу і чемпіоном цієї країни. Як бачите, не тільки руки, а й ноги у наш час годують, бо саме ними він заробляв на прожиття та утримання сім’ї. Але зазначу одне: Петра всюди шанували не лише за спортивну майстерність, а й за велику скромність. Якщо мій другий син – Сергій – по натурі більш пробивний (він зараз у керівній трійці нашого молокозаводу), то Петро навіть за належну квартиру в Тернополі не зміг постояти. Тому і опинився у сватів. Але це не біда, бо в Заліщиках він теж у людей був у пошані. Доріс навіть до директора дитячої спортивної школи. А нинішній турнір його пам’яті тільки підкреслює мої слова про те, що скромність Петра – також складова його людської шани. І за цю шану моєму синові я низько вклоняюся заліщанам і всім, хто з Петром грав, хто знав його у земному житті. Микола ДІДИК, м.Радивилів Рівненської області
тив. Я організувала конкурс, придбала 20 листівок, розрізала їх наполовину і по одній віддала юнакам, а іншу – дівчатам. Виходячи попарно, згідно листівок, моїм партнером виявився Петро. Він був надзвичайно скромною людиною. «Ви вмієте танцювати?» запитала я. «Я дуже стидаюся, але раніше вчився з кріслом танцювати. Я попробую». Ось таким чином ми познайомилися завдяки танцям. Згодом я дізналась, що найбільшим його хобі, крім спорту, є читання книг, особливо історичних. Я проживала на квартирі, але мої дні проходили в будинку культури. А Петро постійно тренувався на стадіоні. До мене навідувався. Ми пили чай, смакували сирниками, які в Підгайцях були дуже смачні, спілкувалися. Сім сезонів Петро віддав «Ниві» у підгаєцькій команді, як опорний захисник. Здобув з командою кубок України, а найвагоміше досягнення сталося у 1982 році, коли «Нива» здобула путівку до другої ліги
чемпіонату СРСР. Усе життя він у спорті, я – в культурі. А вже 1981 року ми створили сім’ю. Теж відбувалося це, можна сказати, не традиційно. В один чудовий день він заходить в будинок культури і каже: «Мій друг Ігор з Надією подають заяву до ЗАГСу. Давай і ми розпишемося. Потупа пообіцяв організувати комсомольське весілля». Я, звичайно, була здивована. Але на його пропозицію погодилася. На 24 грудня – в день мого народження – ми розписалися. Це було 1981 року. Без батьків церемонія відбувалася – вони навіть не знали про наше одруження. Згодом приїхала моя мати, насварила мене за такий вчинок. Але нам було вдвох дуже добре, хоч квартиру виділили без жодних побутових зручностей: одна кімната, дим повертався на хату. Але ці тимчасові негаразди не затьмарювали нашого щастя. Наша єдина донечка народилася 19 вересня 1982 року. У цей важкий для мене час – пологи були вкрай складні –
мого Петра судила військова прокуратура. В армії він теж грав футбол, керівництво військової частини відпускало його і на ігри місцевої цивільної команди. А в суботу і неділю тренувався, за що ледь не поплатився. Воєнна прокуратура виявила це правопорушення. Я в лікарні у Підгайцях народжую, а чоловіка в цей день судять. Вся футбольна команда приїхала тоді його відстоювати. Суд тривав весь день. Його виправдали, відпустили додому. Він приїхав до лікарні, зайшов у палату, взяв донечку на руки й каже: «Вона врятувала мене від тюрми. Вікторія перемогла». Хоча була мрія назвати новонароджену Мар’яною. Але чоловікове переважило. Віта – вся у батька. Для мене й сьогодні – це промінчик сонця, що вислизнув із-за хмарин, яскраво освітивши батькові риси обличчя – милі, сяючі, до болю рідні. Він живе в нашій хаті, в наших помислах, в наших душах, в пам’яті його вихованців і численних друзів. Галина ДІДИК
го задоволення, а згодом разом з товаришами були виступи за училище, турніри між навчальними закладами. І ось на двох іграх поспіль Петра запримітив тренер по футболу з «Трудових резервів», запропонувавши професійно зайнятись футболом. У цих двох матчах Петро забив два голи. Для нього пропозиція стала радісною несподіванкою. У Підгайцях, де відбулася моя зустріч на запрошення
брата (він там грав за місцевий клуб у чемпіонаті області), я зрозумів: не бути Петрові майстром на залізничній дорозі, сенс його життя - футбол. Так і сталося. Ніколи не шкодував про свій вибір ні брат, ні батьки, ні родина. Тільки дуже прикро, що так рано він відійшов за межу вічності. Нехай заліщицька барвінкова земля, яка огорнула його тіло і прийняла на вічний спочинок, буде йому пухом». Розмовляв Богдан ПАПУШКО, директор районного радіомовлення
Н
ній, простій селянській сімї. Змалечку батьки привчали до праці. У кожного були свої обов’язки по господарству. Петрові, як старшому, доводилось робити дещо більше і виконувати важчу роботу. Бо ж він на чотири роки старший та й фізично здоровіший. Але ми дружно старались виконати необхідне, допомагали один одному якнайшвидше виконати завдання, щоби підготуватись до уроків на наступний день. Але найбільше
Петра чекали хлопці у долині, між пагорбами, за селом, де був облаштований стадіон (футбольне поле). І чи не весь вільний час, якого у сільського хлопчини було обмаль, Петро своїм умінням, талантом, спортивною завзятістю та наполегливістю гуртував навколо себе таких же хлопчаків і проводив там турніри між вулицями, різними кутками села. Може уже тоді він бачив себе у спорті, у футболі. Проте не став перечити
батькам, які запропонували поступати у Львівський залізнодорожний. Бо це – і заробіток стабільний, і пільги, і форма ( значить зекономлені гроші на взуття й одяг ) та й збережене здоров’я. Усе прораховувала родина на майбутнє і бажала своєму синові тільки добра. Але Петро після занять в училищі все-таки знаходив вільну хвилинку для цього популярного виду спорту – футболу. Спочатку – для сво-
№ 80-81 (8616)
7 u
4-5 листопада вперше в м. Заліщики відбудеться тренінг за програмою Британської Ради “Активні громадяни”. Організаторами заходу є фасилітатори цієї програми з партнерської організації “Школа медіа-патріотів” (м. Київ), яка займається зміцненням інформаційного простору України та підготовкою медіа-експертів. “Активні громадяни” – програма Британської Ради у галузі міжкультурного діалогу і соціального розвитку, яка діє з 2009 року в більш як 40 країнах світу. Мета проекту полягає у сприянні соціальним змінам і забезпеченні сталого розвитку шляхом створення і розбудови мережі молодих лідерів та організацій, які є рушіями змін у своїх громадах. Це передбачає надання їм знань та навичок, що сприятимуть побудові відносин між людьми на засадах рівності, поваги до розмаїття, вмінню вести безконфліктний діалог. Якщо Ви бажаєте змінити щось у своєму місті/селі, маєте корисні для громади ідеї, які хочете реалізувати, але наразі не маєте підтримки чи можливості — пройдіть тренінг, напишіть проект, отримайте міні-грант розміром до 15 тис. грн. від Британської Ради та втільте свої ідеї в життя! Тим часом небайдужі громадяни м. Заліщики та околиць мають змогу пройти тренінг, заповнивши заявку на фейсбук-сторінці Заліщицької міськради або у групі “Заліщики.Online”. Участь є безкоштовною та підтверджується сертифікатом. Організатори можуть безоплатно провести тренінг і у вашому місті. Для цього потрібно написати на електронну скриньку vit.hajs@gmail.com. Зміни у країні починаються з локального рівня. Діймо!
u
КУЛЬТУРА
Під час літніх канікул Національна бібліотека України для дітей оголосила Всеукраїнський дитячий літературний конкурс «Творчі канікули», до участі в якому запрошувались школярі віком 11-18 років. Мета Конкурсу – сприяння формування у дітей та підлітків патріотичних почуттів – любов до рідної природи, краю, Батьківщини, любові до рідної мови; розвиток естетичної свідомості. Читачі районної бібліотеки для дітей та сільських бібліотек-філій взяли активну участь у Конкурсі з різних номінацій, яких було 7. Переможцями на районному рівні стали: Оля Шмиглик, Юля Смеречанська учениці 5 (9) А класу Заліщицької державної гімназії,
Копаємо КРИНИЦІ буровою машиною. Тел.: 098-011-11-15.
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
ми іскрогасниками. Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розподіли (відступи) від спалимих конструкцій, виконані згідно з вимогами будівельних норм. Відстань від опалювальних приладів до домашніх речей (шаф, стільців, столів, ліжок) повинна перевищувати 0,7 м, а від топкових отворів - 1,25 м. Грубки печей слід припиняти топити до того часу, як родина вкладатиметься спати, адже у разі виникнення пожежі біду практично ніхто вчасно не помітить. Під час експлуатації пічного опалення не дозволяється: - залишати без нагляду печі, що топляться, або ж доручати наглядати за ними малюкам; - користуватися печами й осередками вогню, що мають тріщини: - розміщувати паливо та легкозаймисті матеріали й речовини безпосередньо перед топковим отвором; - зберігати незагашені вуглини та золу в металевому посуді. Отож Заліщицький РВ Управління ДСНС України застерігає, виконуючи прості правила безпеки, ви збережете життя собі та своїм близьким і рідним. Хай у ваших оселях буде тепло та затишок. Андрій ПАЧВА, начальник Заліщицького РВ У ДСНС України
Буріння свердловин під воду – якісно. Тел. 050 307 94 94 або 067 007 44 33. Фасадників на багатоповерхівки. З/п висока, виплата щотижня. Тернопіль. 067 208 5836. Штукатури на гіпсову штукатурку. З/п висока, виплата щотижня. Тернопіль. 067 208 5836.
ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ОПАЛЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ На зміну теплим погожим осіннім дням невдовзі прийдуть прохолодні та похмурі дні, коли хочеться зігрітися. Та перш за все потрібно пам’ятати про безпеку, яка супроводжує нас в опалювальний сезон. Через порушення правил улаштування печей та інших опалювальних приладів, а також неправильне користування ними виникає чимало пожеж та загорянь, особливо у осінньо-зимовий період. Як же запобігти цьому? Передусім, слід пам’ятати, що перед початком опалювального сезону всі опалювальні прилади необхідно ретельно перевіряти, а в разі виявлення пошкоджень чи несправностей ремонтувати. Чищення димоходів та опалювальних приладів від накопиченої сажі потрібно здійснювати перед початком опалювального сезону та впродовж нього: - опалювальні печі періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці; - печі та осередки вогню безперервної дії – хоча б один раз на два місяці; - кухонні плити та кип’ятильники щомісяця. Ці вимоги, насамперед, пов`язані із здатністю сажі (вуглецю) самозагорятися під дією вологи. Пам`ятайте, що димарі на горищах слід білити вапном чи глиною. Димарі будівель, що мають покрівлю з легкозаймистих матеріалів, повинні обладнуватися надійни-
Анастасія Навізівська, учениця 6 (10) В класу (державна гімназія та Юлія Смутило (Товстенська ЗОШ) у номінаціях «Безмежний світ моєї уяви», «Природа – джерело натхнення та краси», «І в кожному із нас уже живе філософ» та «Моя майбутня професія». Централізована бібліотечна система та Заліщицька районна бібліотека для дітей нагородила їх похвальними грамотами, а роботи відправлені в Тернопільську обласну бібліотеку для дітей для участі у конкурсі на обласному рівні. Олександра ТОПОЛЬНИЦЬКА, завідуюча районної бібліотеки для дітей
ТІЛЬКИ ОДИН ДЕНЬ!
ПРОДАЄТЬСЯ
У м.Заліщики, вул.Січових Стрільців,7/1 (біля парку, над Дністром) продається 3кімнатна квартира. Зроблено окремий вхід з подвір’я, євроремонт. Є 0,05 га городу. Ціна договірна. Тел. 096 34 48 870 або дом. 2-31-42.
У м.Заліщики, по вул. Стуса, 15 продається приватизований житловий будинок з земельною ділянкою. Тел.: 0974622372. РЕМОНТНI ПОСЛУГИ: 1) ЗНИЖКИ на роботу+матерiали до 20%. РЕМОНТИ будинкiв, квартир, балконiв пiд ключ. Перепланування, пiдвiснi стелi, гiпсокартон. Опалення, тепла пiдлога, водопровiд,каналiзацiя. БУДIВНИЦТВО: будинки, прибудови, павiльони, гаражi, навiси, альтанки.Банi, басейни. Ворота, паркани любой склпдностi. Доставка материалiв(068)1455866, (066)7215631 2) ЗНИЖКИ на роботу+матерiали . ПОКРIВЕЛЬНI РОБОТИ пiд ключ. Мансарднi дахи. М"яка покрiвля, металева, битумна, полiмерна, керамiчна черепиця. УТЕПЛЕННЯ, облицювання будинкiв, квартир. Сайдiнг, фактурна штукатурка, короiд, термопанелi. Доставка материалiв (068)1455866, (066)7215631.
ПРОДАЄМО кахель від виробника смт. Золотий Потік. Ціна - 3500грн./ комплект. Телефонуйте і замовляйте: 067-352-18-84 - Олег Анатолійович.
3 ЛИСТОПАДА з 9.30 до 13.00 КУПУЄМО НАТУРАЛЬНЕ
ВОЛОССЯ
ТА ШИНЬЙОНИ. Натуральне - від 32 см, сиве та фарбоване - від 42 см. Від 1000 до 55000 за 1 кг
ДО 55000
ГОДИННИКИ: в жовтих корпусах – старі, наручні, механічні, на запчастини (вибірково). Адреса: м.Заліщики, вул.С.Бандери 15а, жіноча перукарня. КУПУЄМО М Е Д, В І С К, ОБМІН НА ВОЩИНУ. Тел. 067-100-37-66. Втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №0324942 на прізвище Ємець Сергій Васильович, вважати недійсним. Втрачений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ТР №0324945 на прізвище Оробчук Ганна Петрівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЕ №292463 на прізвище Соховій Текля Романівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ЯГ №453752 на прізвище Ємець Марф аПетрівна, вважати недійсним. Втрачене посвідчення потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії ВП №138902 на прізвище Харук Іванна Володимирівна, вважати недійсним. Втрачене посвідчення дитини з багатодітної сім’ї серії ВО 002077, видане 26.8.2010р. на прізвище Крук Віталій-Едуард Миколайович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №718158 на прізвище Перуняк Катерина Петрівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на землю серії І-ТР №009420 на прізвище Горук Ганна Іванівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на землю серії ТР №109 на прізвище Горук Ганна Іванівна, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯН №077482 на прізвище Сметанюк Йосипа Микитівна, вважати недійсним.
Наш р/рахунок 26004198767 у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ), МФО 380805, КОД 02475256. - Заліщицька районна Адреса: Редакція газети “Колос”, газета. вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Видається українською Реєстраційне свідоцтво ТР №313, мовою щоп’ятниці 16.10.2001р. та Свідоцтво про держkolosgazeta2015@gmail.com реєстрацію юридичної особи до ЄДР № 16491200000000354. Наклад 1900 прим. Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені Передплатні індекси: 61356, 91090 згідно з чинним законодавством України.
«К О Л О С»
ТЕЛЕФОНИ ПРАЦІВНИКІВ РЕДАКЦІЇ: Ольга МЕЛЬНИК......................................2-18-69 Ірина ІВАНСЬКА, кореспондент.............................................2-11-42 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент.................................. 2-12-43 Марія ГОНТАР, бухгалтер........................2-11-42
Редактор О.І. ДЯКІВ Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.
Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Василя ЛЕСИНА, 31, тел. 54-45-46, 54-45-62).
Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.
№ 80-81 (8616)
8 u
ЮНІ ТАЛАНТИ
ШАНОВНI ЧИТАЧI! РОЗПОЧАЛАСЬ ПЕРЕДПЛАТА НА 2018 РІК! Нещодавно в м.Тернополі проходив відкритий Всеукраїнський фестиваль-конкурс української народної пісні «Соловейко». Заліщики представляла вихованка Олександри Іліщук - керівника вокальних гуртків Заліщицького районного будинку дитячої та юнацької творчості - Ілона Задвірна. Участь у конкурсі взяло 150 вокалістів з різних куточків України. У склад журі ввійшли заслужені працівники культури: Сергій Миханчук, Катерина Мамчур, народна артистка України Лідія Михайленко, заслужена артистка України Ольга Гавриш, методист, завідувач центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти ТОКІППО Світозара Хома. Ілона Задвірна підкорила суддівський склад виконанням народної пісні «Кам’яна гора» і здобула І місце у своїй віковій категорії. Коментуючи виступ юної співачки, заслужена артистка України Ольга Гавриш зауважила, що дівчинка має «потужний народний голос». Ілона Задвірна отримала диплом лауреата І ступеню та пам’ятний подарунок, а також взяла участь у гала-концерті переможців і гостей фестивалю-конкурсу «Соловейко» 2017 року. Іванна СТРУБІЦЬКА, культорганізатор ЗРБДЮТ
u
Ви маєте можливість передплатити “КОЛОС” і одержувати свою газету з 1 січня 2018 року. Передплатна вартість щотижневого виходу для індивідуальних передплатників за індексом 61356 становить: на 3 місяці - 40 грн. 84 коп., на півроку - 81 грн. 08 коп., на рік - 153 грн. 56 коп. Для підприємств, установ та організацій передплатна вартість районки за індексом 91090 складає: на три місяці - 43 грн. 84 коп., на півріччя - 84 грн. 08 коп., на рік - 165 грн. 56 коп. У зазначені суми вже ввійшла поштова вартість оформлення передплати і доставки газети. Тож не баріться, поспішайте до поштових відділень і оформляйте передплату на 2017 рік. Читайте в газеті публікації рубрик “На підтримку Української армії”, “Волонтерство”, “На варті законності та правопорядку”, “На скрижалях історії”, “Голос села”, “На пульсі здоров’я”, “На ниві освіти”, “Культура”, “Медицина”, “Наша духовність”, “Соціальний захист”, “Правовий всеобуч” тощо, а також матеріали тематичних сторінок. “КОЛОС” ЧЕКАЄ ЧИТАЧІВ І ПРИХИЛЬНИКІВ!
u
КУЛЬТУРА
СОЦІАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ
ІНДЕКСИ СПОЖИВЧИХ ЦІН У ВЕРЕСНІ 2017 РОКУ За даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін по Тернопільській області у вересні 2017 року по відношенню до серпня 2017 року становив 101,7%, з початку року - 110,3% по Україні - 102% та 110,2% відповідно.
u
СОЦІАЛЬНІ ОРІЄНТИРИ
Багатий жовтень своїми святами, в його перші дні ми вшановуємо людей похилого віку, ветеранів. У кожного за плечима – оберемок прожитих літ. Хтось навчав дітей, інший лікував людей, а ще хтось порався в полі. Всі вони заслуговують на шану в суспільстві. Будь-яка праця почесна для людини. Але яке ставлення у нас, молодших, до цієї категорії? Чи робимо ми все від нас залежне, щоб полегшити їхню старість? Добрі вчинки… Чи задумувалися ми коли-небудь, чи часто робимо добро для своїх близьких і оточуючих людей. Творити добро – це не обов’язково володіти великими статками, досить веселої посмішки, вдалої поради, і людина буде вдячна. Так сталося: людина народжується, старіє і помирає. Століттями людство шукає ліки для вічної молодості
чи безсмертя. Ми живемо, оглядаючись на минуле, турбуючись про майбутнє, перебуваючи у постійній напрузі. Про сутність життя і про одиноку старість мали нагоду подискувати учасники зустрічі, яка відбулася у приміщенні Товстенської селищної ради. З вітальним словом від селищної ради виступила Ольга Саковська, працівники соціальної служби: Галина Гловацька, Тетяна Малаховська, Лілія Лінкевич. Усі бажали присутнім добра, здоров’я, миру і любові. Церковний хор Товстенської Церкви Св. Апостола Андрія Первозванного, де служить отець Олексій Паляничка, проспівав пісні вдячності до Бога і прохання допомогти у нелегкі часи: Вся Україна, о Боже! Славити буде Тебе. Ти нам у праці поможеж, Сонце нам ясне зійде. За сприяння ПП НВАП «Ель
Гаучо» (кер.С.В.Нашкольний) до Міжнародного дня людей похилого віку було надано продуктові набори одиноким громадянам селища Товсте.
Галина ГЛОВАЦЬКА
Днями на сцені РБНТ відбувся районний огляд вокальних ансамблів, які діють в сільських закладах культури, присвячений 125-річчю від дня народження композитора, педагога, диригента, громадського діяча, автора багатьох інструментальних та хорових творів, організатора та керівника духового оркестру Українських Січових Стрільців, головного капельмейстера військ Дійової Армії Михайла Гайворонського.
На огляд були запрошені художні колективи з репертуаром козацьких, стрілецьких, повстанських та сучасних пісень про мужність наших воїнів у АТО. В огляді взяли участь як дорослі, так і дитячі художні колективи: вокальний ансамбль с.Дорогичівка (кер. В.Халак), вокальний ансамбль с.Зозулинці (В.Салевич), дитячий вокальний ансамбль с.Касперівці (В.Гулей), ансамбль села Летяче (М.Гнатюк), села Новосілка
(А.Бойчук), дитячий вокальний ансамбль с.Попівці (Л.Левицький), ансамбль с.Свершківці (О.Шинкарук), села Торське (Л.Хировська). За популяризацію української патріотичної пісні, а також активну участь в творчому огляді методичний кабінет, відділ культури дякує керівникам та всім учасникам художніх колективів.
Бібліотека – храм добра і знань, до якого приходять ледь навчившись читати. А працівники бібліотек, які обслуговують дітей, докладають багато зусиль, уміння, винахідливості, щоб для маленьких читачів бібліотека стала науковою домівкою. Так сталось, що на перехресті доль поєднались дві давні професії – вчитель і бібліотекар. Обидві покликані дібрати ключик до кожного дитячого серця і бути поводирем у храмі людського духу. Своє професійне свято працівники бібліотек і освітяни теж відзначають майже одночасно. З нагоди професійного свя-
та - Всеукраїнського дня бібліотек - працівників центральної районної бібліотеки та бібліотеки для дітей вітала міський голова А.В.Квач та працівники міської ради. Вона засвідчувала свою щиру повагу, шану всім представницям бібліотечної родини, благородної і прекрасної професії – служіння її величності Книзі. За клопотання міського голови та рішення депутатів міської ради дитячій бібліотеці було виділено із бюджету міста 10 тисяч гривень на придбання комп’ютера. Сертифікат на цю суму вручила Алла Василівна. Працівники та читачі бібліотеки щиро вдячні за розу-
міння і неодноразову фінансову підтримку дитячої книгозбірні. Адже сучасна бібліотека не тільки через дитячу літературу живить розум, уяву дитини, відкриває їй нові світи, є могутнім засобом особистого духовного розвитку та комп’ютеризує інформаційне забезпечення користувачів, проявляючи щиру увагу до їхніх запитів та уподобань.
Богдан КОВАЛЬСЬКИЙ, методист РБНТ
Олександра ТОПОЛЬНИЦЬКА, завідуюча районної бібліотеки для дітей Світлина Лілії БУРДЕЙНОЇ ДОМАРАД