Газета "Колос", № 3-4 від 10 січня 2014 року

koloszal@inbox.ru Інтернет-версія: http://zal.te.ua/

СПIВЗАСНОВНИКИ: Залiщицька районна рада, Залiщицька райдержадмiнiстрацiя, Залiщицька міська рада, трудовий колектив редакції Виходить з 24 лютого 1940 року u

№ 3-4 (8220)

НАШІ ТРАДИЦІЇ

Новий рік українцям пощастило зустрічати двічі за один місяць: 1 січня – як у всьому світі та 13 січня – на щедрий вечір, що припадає на день святої Меланії, напередодні Василя. Звідси й інші назви цього свята – Маланка, Василя, Багата кутя, щедрець. У Передноворіччя, як і на святвечір господиня готує кутю і накриває святковий стіл. На ньому мусить бути багато страв, особливо м’ясних, а також різноманітні пироги. «Щедрилося», щоб множилися статки в господарстві. Ніч напередодні Василя вважають чарівною: можна передбачити майбутнє, пізнати свою долю. Тому дівчата ворожать: взяши за пазуху першого випеченого

u

млинця, вибігають на вулицю і питають ім’я у випадкового зустрічного, вірячи, що таке ім’я буде і в майбутнього чоловіка. На щедрий вечір й досі зберігся звичай водити Маланку. У нашому районі ці колоритні свята Маланки відбуваються чи не в кожному селі і в місті також, але особливо цікаво проходить воно в Колодрібці. На центральному майдані в селі збираються гурти маланкувати, починається справжнє карнавальне дійство з елементами гумору та сатири. Але в центрі уваги – її величність Маланка. Готуватися до цього починають ще задовго до Різдвяних свят. Причому кожна ватага тримає все в таємниці. Елементи одягу продумано, всі

костюми надзвичайно розмаїті і вишукані. Вдосвіта на Василя по дворах ходять посипальники – хлопчики. З рукавиці чи торбинки вони засівають у хаті зерно і виголошують новорічні привітання, отримуючи за це винагороду. Хазяїн збирає зерно, розподіляє його за сортами і зберігає до сіянки. Зі щедрою кутею пов’язують багато побутових обрядів. Так, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йдуть один до одного миритися, аби «Новий рік зустріти в мирі і злагоді». Хлопці, котрі перед цим «отримали гарбуза», вдруге засилають сватів до обраниці з надією на згоду.

Ольга ЛИЧУК

Цiна вроздрiб - 1 грн.

Новорічноріздвяні свята – одні з найдавніших і таємничіших, які обіцяють здійснення мрій тим, хто вірить у чудеса особливо радіють діти. З настанням зимової пори ці свята приносять нам надію на краще. У кожного вони асоціюються зі снігом, красунею-ялинкою. У всіх навчальних, дошкільних та позашкільних закладах Заліщанщини відбулися святкові дійства. На- передодні Нового, 2014 року, дитячий садок «Калинонька» (на світлині зліва) перетворився на справжню новорічну казку. Вихованці дошкільного закладу продемонстрували цікаву програму із казковими персонажами для найпалкіших шанувальників – батьків. Дійство перепліталося віршами, новорічними піснями, хороводами довкола ялинки. Гарний настрій панував у залі. За свої старання маленькі артисти були нагороджені подарунками від Діда Мороза та Снігуроньки. Цікавою та розмаїтою була новорічна програма і у школі №2 міста Заліщики (на світлині справа), під час якої школярі проявили свої здібності, вміння і таланти. Фотоінформація Ірини ІВАНСЬКОЇ

8 січня відбулося засідання оргкомітету з питання проведення фольклорно-мистецького свята «Різдвяні зустрічі» під керівництвом заступника голови Заліщицької РДА М.М. Навольської. Узгоджено план проведення заходів на 14 січня. О 14 год. розпочнеться новорічна вистава у приміщенні РБНТ. Святкове дійство продовжиться о 15 годині на майданчику біля районного Будинку народної творчості, під час якого колядуватимуть колетиви із Заліщиків та Наддністрянщини, а також відбудеться ярмарок.

ФОТОФАКТ

На Заліщанщині з повагою ставляться до видатного ідеолога і теоретика українського націоналістичного руху ХХ століття С. Бандери. У жовтні 2006 року в нашому місті біля меморіалу «Борцям за волю України» відкрили пам’ятник незламному очільнику Проводу ОУН-Б. У 105 річницю від дня народження відомого українського політичного діяча у Заліщиках відбулась урочиста хода за участі членів національно-патріотичних організацій району та віче біля пам’ятника С. Бандері. Від райорганізації ВО «Свобода» квіти до монументу поставили депутати райради В.Машера, В. Лилик. Про життєвий шлях та віхи націоналістичної боротьби Степана Бандери говорили промовці: міський голова В. Бенев’ят, депутати міськради Г. Гаврилюк, В. Іванишин, голова райорганізації Народного Руху України С. Навольський, депутати райради П. Глібов, В. Машера, заліщицький поет П. Мамалига та інші. На завершення дійства його учасники виконали державний Гімн України. Світлина Василя ІВАНИШИНА.

u

ФОТОАНОНС

u

ВАРТО ЗНАТИ

10 січня буде проводитись «гаряча» телефонна лінія з Олегом Олександровичем Барчуком - головою райдержадміністрації. Телефонуйте: 2-11-78 з 11 до 12 год.

16 січня з 10 до 12 год. відбудеться виїзний день прийому громадян у селі Торське за участю голови РДА О.О.Барчука, начальників управлінь та відділів РДА.

17 січня - «гаряча» телефонна лінія з Марією Михайлівною Навольською – заступником голови РДА. Телефонуйте за номером 2-20-36 з 11 до 12 год. Змінюючи підхід до навчання - від традиційного до інноваційного - освітня галузь постає перед проблемою формування позитивної мотивації педагогів до освоєння нових компетентностей. Про діяльність Заліщицької держгімназії в цьому напрямку читайте на 3 сторінці.

24 січня - «гаряча» телефонна лінія з Василем Богдановичем Лучиком – першим заступником голови РДА. Тел.: 2-13-78 з 11 до 12 год.

31 січня - «гаряча» телефонна лінія з Сергієм Петровичем Петренком – заступником голови РДА. Телефонуйте за номером 2-29-09 з 11 до 12 год.

2 u

№ 3-4 (8220)

НА СЕСІЇ РАЙРАДИ

u колишніх колгоспних лісів, сесія дала згоду на призначення Ярослава Сеника на посаду директора комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства Заліщицької районної ради «Заліщикиліс». Сесія включила також у порядок денний пропозицію прийняти чергове звернення депутатів райради щодо суспільно-політичної ситуації в Україні. На жаль, обговорення цього питання

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ

У передноворічну останню неділю року в Заліщиках відбулися установчі збори засновників громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Майдан» в Заліщицькому районі. Збори відкрив депутат райради Володимир Кулачковський, який запропонував обрати головуючого і секретаря установчих зборів. Збори обрали головуючого – Бориса Шипітка і секретаря – Володимира Кулачковського. Був затверджений порядок денний: про утворення громадської організації із зазначенням мети (цілей) її діяльності; про затвердження статуту громадської організації; про утворення (обрання) органів управління ГО відповідно до затвердженого статуту; про визначення особи, яка має право представляти громадську організацію у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені організації без додаткового уповноваження. Депутат районної ради

u

Борис Шипітка у своєму виступі зазначив, що мільйони людей з усієї України взяли участь у мирному зібранні «За європейську Україну», у боротьбі за свої права і свободи, за гідне європейське майбутнє для своїх дітей та України. Він запропонував створити громадську організацію «Всеукраїнське об’єднання «Майдан» в Заліщицькому районі без статусу юридичної особи (шляхом повідомлення) з наявним статутом та утворенням (обранням) органів управління, мета якої – об’єднати та скоординувати діяльність політичних партій, громадських організацій та громадян України

для перезавантаження системи влади в країні; забезпечення європейського вибору України, організації та поширення суспільного протестного руху в районі. Установчі збори підтримали ініціативу і ухвалили створити ГО «Всеукраїнське об’єднання «Майдан» в Заліщицькому районі. Збори затвердили статут організації, з проектом якого присутніх ознайомив депутат райради Василь Машера та обрали раду в кількості 14 осіб, а також співголів (президію) громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Майдан» в Заліщицькому районі в кількості п’яти осіб. Збори визначили також Бориса Шипітку як особу, яка має право представляти цю громадську організацію у правовідносинах з державою та іншими особами і вчиняти дії від імені ГО «Всеукраїнське об’єднання «Майдан» в Заліщицькому районі без додаткового уповноваження.

Олег ВІСТОВСЬКИЙ

ВІДГОМІН ПОДІЇ

нями в залі засідань районної ради відбувся семінар-практикум щодо реформування системи надання адміністративних послуг. Аналізували на ньому роботу в Центрах надання адмінпослуг в південних райцентрах області – Заліщиках, Чорткові, Бучачі та Борщові.

Д

ергова двадцять шоста сесія Заліщицької районної ради шостого скликання була скликана (вибачте за тавтологію) насамперед необхідністю внесення змін до райбюджету в зв’язку з надходженням додаткової дотації з держбюджету, а також низки інших питань, які назріли для розгляду. Із 74 депутатів ради в роботі сесії взяли участь 46.

Ч

Отож, відкривши сесію, голова райради Іван Дрозд надав слово начальнику фінансового управління РДА Марії Ливак, яка зазначила, що в район надійшла додаткова дотація із держбюджету на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів, а також, крім цього, вносяться зміни розпорядниками коштів, зокрема зменшуються видатки на деякі потреби, щоб збільшити за їх рахунок виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Зокрема потужні вливання коштів відчули такі галузі, як медицина, освіта, культура, не залишились обділеними кілька рад та окремі бюджетні установи та організації. Депутати схвалили запропоновані зміни до бюджету на 2013 рік. Далі, заслухавши та обговоривши інформації, надані

u

редактором районної газети «Колос» Оксаною Дяків, начальником районного трудового архіву Наталією Прокоп та заступником директора районного комунального підприємства «Заліщицьке туристичне бюро» Миколою Сидорчуком, сесія почергово затвердила: районну програму підтримки і розвитку редакції Заліщицької районної газети «Колос» на 2014 рік; регіональну програму організаційно-матеріального забезпечення Заліщицького районного трудового архіву на 2014-2018 роки; програму розвитку районного комунального підприємства «Заліщицьке туристичне бюро» на 2014-2016 роки. У зв’язку з певними структурними змінами в окремих медичних установах, а також змінами в назві та функціях інших установ, організацій, депутати погодилися із внесеними змінами у Статути Заліщицької ЦКРЛ, Товстенської РКЛ, районної ДЮСШ, Заліщицької центральної районної бібліотеки (затверджено назву районна централізована бібліотечна система). Сесія також затвердила розпорядження голови районної ради Івана Дрозда та голови РДА Олега Барчука, прийняті в міжсесійний період. Враховуючи думку голови районної ради про необхідність навести лад в лісовому господарстві району стосовно 1073 гектарів

часто-густо переростало в словесні баталії представників штабу національного спротиву, депутатів районної ради Михайла Гушоватого, Павла Лесюка, Ореста Винницького, Петра Костинюка, Романа Краснюка, Пилипа Глібова, Бориса Шипітка з депутатом облради, заступником голови РДА та заступником голови райорганізації Партії регіонів Сергієм Петренком. Його заклик до опонентів бути толерантними, так і залишився закликом, бо в умовах, поки жодна з вимог Майдану не виконана владою, сподіватися на «тихе» обговорення питання не доводиться. Отож, підсумком досить емоційного обговорення стало чергове звернення сесії щодо суспільно-політичної ситуації, яке зачитав Борис Шипітка. Звернення (вкотре уже!) буде направлено до Президента України, Верховної Ради та Уряду. Жаль тільки, що відповідного реагування київських можновладців на подібні звернення не лише із Заліщиків, а й багатьох рад України, немає і досі. На завершення сесії голова районної ради Іван Дрозд приєднався до побажань інших виступаючих і привітав депутатський корпус ради та всіх жителів краю з Новим роком і Різдвом Христовим. Олег ВІСТОВСЬКИЙ Світлини автора

ОФІЦІЙНО

ДЕПУТАТІВ ЗАЛІЩИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ЩОДО СУСПІЛЬНО – ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНІ

Ми, депутати Заліщицької районної ради, неодноразово звертались до Президента України, Голови Верховної Ради України щодо захисту конституційних прав і свобод, демократичних цінностей, проєвропейського вибору нашої держави. Понад місяць триває мирна революція гідності, люди з міст і сіл масово їдуть на Майдан в Київ. Замість того, щоб зустрітись тут з лідерами, шукати шляхи вирішення конфлікту, влада ігнорує Майдан, нехтує думкою мільйонів громадян. Поряд з цим правоохоронці, або так звані «тітушки», за вказівками влади ведуть жорстоку боротьбу з євромайданівцями: людей б’ють, в них стріляють, спалюють їх автомобілі. 18 грудня зухвало побито Павла Мазуренка, який помер в лікарні, 21 грудня стріляли у Володимира Маралова з "Дорожнього контролю", спалили його автомобіль. Людина залишилась живою тільки завдяки професійності лікарів. Вночі, коли вся Європа святкувала Різдво Христове, по-звірячому побито журналістку Тетяну Чорновол за її статті про високопосадовців. Таких випадків можна навести багато. Ми, депутати Заліщицької районної ради, засуджуємо жорстоку розправу з євромайданівцями і вкотре звертаємось до керівників держави припинити боротьбу проти власного народу, якому вони присягали на вірність, вступаючи на найвищі посади в Україні! Прийнято на сесії Заліщицької районної ради 26 грудня 2013 року

Як відзначив заступник директора департаменту економічного розвитку ОДА Євген Демчук, відкриття ЦНАПів забезпечило зручність та оперативність надання адмінпослуг громадянам, адже інформаційна складова, консультації та надання конкретної послуги здійснюються в одному приміщенні, що є зручним для всіх учасників процесу. Була зосереджена увага на кількісних та якісних показниках роботи центрів, а також на переліку послуг, які вже здійснюються в Заліщиках та сусідніх районних центрах області. Про співпрацю відповідних обласних структур із Центрами надання адміністративних послуг

u

мова йшла у виступах начальника департаменту економічного розвитку ОДА Миколи Суркова, заступника директора департаменту соціального захисту населення ОДА Володимира Івахова, заступника директора Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта» Валентини Удич, заступника начальника управління державної міграційної служби в області Івана Чубатого, а також у виступах керівників ЦНАПів.

В роботі семінару взяв участь перший заступник голови райдержадміністрації Василь Лучик, а також начальники управлінь економіки районних державних адміністрацій південних районів. Із сучасним станом розвитку підприємництва в області та проблемами, які необхідно розв’язати в цій галузі, присутніх ознайомив голова регіональної ради підприємців при о бл д е р ж а д м і н і с т р а ц і ї Юрій Ворко. Олег ВІСТОВСЬКИЙ Світлина автора

канців не звертають увагу на дотримання правил безпеки, що призводить до пожежі і трагічних наслідків. Також багато пожеж, під час яких гинуть люди, виникає внаслідок куріння в ліжку, найчастіше в нетверезому стані. Це стає можливим тому, що людина непомітно засинає і не відчуває, як випускає з рук недопалок. Не забувайте приділяти увагу розвагам дітей, які залишаються на самоті, можуть вигадати небезпечні ігри з вогнем, самостійно вмикати електричні та газові прилади. Кожного року на території нашої області від порушень правил пожежної безпеки від приладів опалення виникає більше 50 пожеж, після яких гине понад 10 чоловік. Необережне поводження з вогнем призводить до виникнення близько 200 пожеж, внаслідок яких гине понад 50 осіб.

На жаль, проблема дотримання пожежної безпеки досі залишається актуальною, бо помилкова впевненість в особистій безпеці людей присипляє у них пильність, а відтак ігноруються протипожежні вимоги. Однак, берегти не тільки своє життя, а й оточуючих, навколишнє середовище, народне добро від смертельних пазурів вогню - це святий обов'язок кожного громадянина. Ми звертаємося до всіх з проханням: бути уважними та обережними у поводженні з вогнем, а також при користуванні опаленням, електропобутовими та газовими приладами. Свято бережіть від пожеж найвищу цінність, яка дарована Богом людське життя!

АКТУАЛЬНО

Тривають Різдвяні свята. Вони несуть гарний святковий настрій та задоволення. Однак масовість святкувань із скупченням прихожан та парафіян у будівлях релігійних установ - храмах, церквах, молитовних будинках тощо, як свідчить практичний досвід, пов'язане з загрозою життю та здоров'ю людей. У цей період різко збільшується небезпека виникнення пожеж та інших надзвичайних ситуацій у вказаних установах через недотримання елементарних правил пожежної безпеки. Зараз у пожежно-рятувальну службу щодня надходять повідомлення про пожежі, загибелі і травмування людей на них внаслідок порушень протипожежних вимог при влаштуванні та експлуатації приладів опалення, неправильного користування електрообігрівачами. Рятуючись від холоду, чимало меш-

Районний відділ управління ДСНС в області

№ 3-4 (8220) u

u

ВИДАТНІ ПОСТАТІ

Усі вони поклали своє життя на вівтар Вітчизни – Стус, Симоненко, Чорновіл. Їх єднає боротьба за справедливість, волю свого народу. Усі вони – із середини 30х років минулого століття. Усі троє – з лівобережжя Дніпра.

1 Василь Симоненко… Сонячне ім’я цього поета, доки й світу, пломенітиме до нових і нових поколінь пульсуючим, тривожнорадісним, бунтівливим сяйвом не потьмареної правди, не поганьбленої духовності. Він – один з найталановитіших виразників дум і прагнень рідного народу, своєї доби, він і словом, і життям своїм ствердив, употужнив загальнолюдські духовні здобутки й ідеали, збагатив і скарбницю світової гуманістичної культури. Витязь української поезії ХХ століття народився 8 січня 1935 року в селі Біївцях Лубенського району на Полтавщині – помер 14 грудня 1963 року в Черкасах. Між цими датами – напівголодне воєнне дитинство, навчання в університеті, журналістська робота. Багато зійшлось докупи в тій нелегкій літературній долі. А водночас і типова вона як для творчого покоління «шістдесятників». З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя його і його звитяжної боротьби виспівалась вона. Звідси той дух непоборний, яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жаріють вони й сьогодні, як і тоді, коли вперше так жагуче й неповторно вибурхнулись в нашому красному письменстві. Глибинне патріотичне почуття живило бентежну душу поета. Він був одним з перших, що згоріли від любові й гніву, він рано збагнув своє призначення, не боявся його і ніби аж накликав свою долю. Я хочу буть несамовитим, Я хочу в полум’ї згоріть, Щоб не жаліти за прожитим, Димком на світі не чадіть. У добу оновлення він повертається до нас, мов той весняний грім. «Його віршів не можна категорично одмежувати від журналістської роботи. Часто вони народжувалися у відрядженнях, нерідко поштовхом до зав’язі майбутньої поезії ставав конкретний факт, з котрим стикався автор, так би мовити на місцях. Він був поет серйозний і ставився до цього важкого ремесла з трепетною пошаною і відповідальністю справжнього майстра», - писав про Симоненка поет Борис Олійник – університетський товариш. «Буває він різким, іноді зумисне грубуватий, але й тоді під покровом цього вчувається щира, відкрита душа». (Олесь Гончар). Його поезія завжди актуальна, хвилююча, правдива, людяна, вражаюча, щира і сучасна. Симоненко був великим і гордим сином і патріотом своєї Вітчизни, тому – безперечно – міг сказати, звертаючись до України: «Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю». Він твердо вірив і переконував у цьому інших: «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»

2 З-поміж українських письменників ХХ ст. доля Василя Стуса найбільше

схожа на Шевченкову. Обох переслідувала імперія – відповідно царська та комуністична, обоє зазнали заслання із забороною на творчу діяльність. В обох життя обірвалося на півдорозі (Шевченко помер у 47 літ, Стус – у 48). Водночас вони поціновуються як яскраві творчі постаті, немислимі поза мистецтвом: у народній уяві обоє окреслюються передовсім як борці за зневажені людські права, за поганьблену національну гідність.

В.Стус – один із найактивніших діячів дисидентського руху прагнув не конфронтації із владою. Він іще намагався знайти шляхи порозуміння між нею та національно свідомою інтелігенцією, сподівався на гуманізацію тогочасного панівного ладу, що було неможливим. Адже соціалізм, декларуючи привабливі гасла «світлого майбутнього», насправді утверджувався через репресії. Невдовзі такі ілюзії поета розвіялися. У ніч з 12 на 13 січня 1972р. В.Стуса, як і Є.Сверстюка, І.Світличного, Ігоря й Ірину Калинців було заарештовано. «Ще виживу, вистою, викричу я…», - підкреслював В.Стус, аналізуючи свою долю й репресованого українського письменства. І справді – він вистояв. Звільнений наприкінці 1979р., повернувся до Києва, рідного, вистражданого і водночас немов би чужого. Радянська влада не подарувала йому духовної незламності. Новий арешт був неминучим. Це сталось у жовтні 1980 – 10 років особливого режиму. Мороком горло огорне – Ані тобі продихнуть, Здрастуй, бідо моя чорна! Здрастуй страсна моя путь! Але й за колючими дротами не вгасала його творча енергія, розвивався ні від кого незалежний інтелект. Тут, у неволі, він писав не тільки свою філософську лірику, а й активно перекладав твори А.Рембо, Ш.Бодлера, Р.Кіп-Лінга. Усі рукописи відбиралися, переглядалися і не завжди поверталися надто пильним табірним начальством. З 3 на 4 вересня 1985р. він помер. Незважаючи на підступні провокації кадебістів, його тіло було знайдено на безіменному кладовищі у Пермській області, перевезено 19 листопада 1989р. до Києва і перепоховано на Байковому кладовищі. «Небалакучий, але напружений не лише у слові, а й мовчанні, він не надавався до беззмістовної розваги, ані до патріотичної риторики та й усілякої необов’язковості взагалі», - згадує літературознавець І.Дзюба. Поет мав право сказати, що жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Смерть була для нього не тільки жахливим фізичним явищем, а й переходом у вищу, суто духовну якість, рівновелику вічності. І серед цінностей, що відповідали їй, була Україна. Тому у вірші «Як

добре те, що смерті не боюсь я…» з’явився цілком логічний, гіркий висновок «І в смерті з рідним краєм поріднюсь». Подібні заповіти звучали вже у творчості Т.Шевченка. Лише такою трагічною ціною кращі сини України простували до справжнього буття, забезпечуючи їй віру в незнищенність та воскресіння.

3

НА НИВІ ОСВІТИ

ормативноправова база МОН України в останній період поповнилась важливими документами, які, на думку розробників, мають стимулювати вчителів до освоєння і впровадження досягнень ІКТ: Національна стратегія розвитку освіти на період до 2021 року, Концепція неперервності освіти, Кваліфікаційні вимоги до педагогів, у яких вказані компетентності, які необхідні для якісного надання освітніх послуг. З іншого боку, відбувається глобалізація освітнього простору, створюються ос-

Н

петентності відповідно до міжнародних стандартів ЮНЕСКО, використовувати програми Microsoft у навчанні, розміщувати свої методичні розробки на освітньому порталі, брати участь у конкурсах і ділитися успіхами з педагогами всього світу. Така діяльність минулого 2013 року, мала свої досягнення: на основі міжнародного конкурсного відбору Заліщицька державна гімназія єдина в Україні отримала визнання міжнародної спільноти і стала «Школою-наставником». Це дає змогу проводити навчання педагогів інших шкіл у галузі використання ІКТ, надавати інформаційно-методичну допомогу

Microsoft. Успішною та результативною є також участь гімназії у проекті «E-Twinning Plus». Його учасники країни Євросоюзу, східного партнерства і 77 шкіл України. Завдання проекту полягає у створенні груп для реалізації спільної діяльності у різних сферах, обмін досвідом. Заліщицька гімназія активно включилася в нього і стала одним з успішних учасників. Директор гімназії О.Д.Войчишин і вчитель математики та інформатики, класний керівник Н.А.Грушко презентували свій досвід співпраці з іншими європейськими школами перед представниками МОН України, Євросоюзу та

школам України, які теж хочуть брати участь у програмі «Партнерство в навчанні». Паралельно Заліщицька державна гімназія бере участь у Національному проекті «Відкритий світ», який дозволяє, взявши участь у конкурсі ІІ етапу «2000 шкіл», реально претендувати на отримання нового мультимедійного обладнання, збільшення швидкості передачі Інтернету і залучення фінансування учасників навчально-виховного процесу для створення умов навчання за принципом «1 учень - 1 компю’тер». Дирекція для успішної участі у конкурсі підготувала і надіслала організаторам пакет документів, створила відеофрагмент «Навіщо нам потрібний новий мультимедійний комплекс?» і 19 грудня отримала приємну звістку про те, що Заліщицька державна гімназія стала переможцем ІІ етапу конкурсу. Тому мрія отримати нове обладнання та наполегливість творчої групи під керівництвом директора дали вагомі результати. Паралельно продовжується освоєння нової «хмарної» платформи Office – 365, яка дає учасникам можливість обмінюватися інформацією про досягнення власних шків у впровадженні ІКТ, реалізовувати спільні проекти, проводити вебінари, виконувати плани щодо продовження співпраці з

інших українських шкіл. Тільки 5 навчальних закладів були нагороджені сертифікатами за успішну участь в міжнародному проекті «ETwinning Plus». Серед них і гімназія. Відрадно, що грамотою була відзначена і вчитель Н.А.Грушко за проект Mathematics is Beautiful. Гімназисти 2-А класу отримали від організаторів подарунки. Інноваційний шлях завжди не простий – він потребує зусиль для подолання стереотипів, консервативного мислення, зрештою, постійного пошуку нового для підвищення як власної компетенції конкретного педагога, а також й іміджу навчального закладу загалом. Успішність його визначається не лише у ставленні управлінських структур до його діяльності, але й в тому, наскільки системні інноваційні зміни приносять результати як під час навчання, так і в подальшому житті його випускників. Заліщицька державна гімназія постійно і наполегливо шукає шлях для надання якісних освітніх послуг учням, щоб вони ставали успішними, соціалізованими і конкурентоспроможними.

3 Його ім’я на початку 70-х років переказували пошепки з двору в двір, з душі в душу, з серця в серце. В кінці 80-х воно зазвучало голосніше. І вознеслося народною надією на малих і великих вічах на початку 90-х років. Відомий правозахисник, політик, журналіст, публіцист, громадський діяч, лауреат Міжнародної журналістської премії ім.Ніколаса Томаліна (1975р.), Державної премії України ім.Т.Шевченка (1996р.) в галузі журналістики й публіцистики, кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня (1977), Герой України (2000, посмертно) В’ячеслав Чорновіл, започаткувавши в Україні національно-визвольний рух шістдесятників, став символом української незалежності. Закінчив у 1960р. факультет журналістики Київського університету ім.Т.Шевченка, отримавши диплом з відзнакою. Під час випускного вечора, на Володимирській гірці, В’ячеслав присягнувся, що все життя боротиметься за самостійну соборну Україну. 39 років він був вірний цій клятві і крок за кроком, тюрма за тюрмою, стаття за статтею йшов до мети. Потрапивши на телевізійну практику до Львова, Чорновіл відкрив для себе іншу Україну, україномовне середовище, в якому про національну культуру говорили вільно й голосно. Можливість працювати без цензури, вільно читати вірші Ліни Костенко в ефірі – все це вплинуло на рішення Чорновола залишитися у Львові. Активна громадянська позиція стала причиною його постійних цькувань з боку силових структур. Але ні залякування, ні наклепи в ЗМІ, ні провокації не могли його зупинити, вплинути на хід політичних подій щодо відновлення Української державності. У розквіті творчих сил, на злеті політичної кар’єри його життя обірвалося. Смерть Чорновола дещо призупинила відродження та становлення нашої держави. Однак боротьба за Україну, за рідну мову, український суверенітет, українськ у цілісність, розпочата Чорноволом, триває. Слова, вибиті на основі його пам’ятника: «Ми, українці, були, є і завжди будемо вільними!» стали життєвим кредо для багатьох його прихильників та послідовників. Читаймо В.Чорновола, читаймо уважно – і ми сьогодні чимало чого переосмислимо. А в багатьох випадках знайдемо відповідь на те, як жити далі, куди прямувати, чого остерігатися. Підготувала Ольга ЛИЧУК

вітні сайти, портали, в яких є багато можливостей щодо реалізації різноманітних завдань та використання нових програм. Тому наступним кроком, який необхідний для кожної школи, є входження в глобальний освітній простір для отримання доступу до новітніх педагогічних технологій, пов’язаних з використанням ІКТ, і створення власного якісного сучасного методичного продукту для поширення досвіду і залучення інших. Такий освітній портал створила відома корпорація Microsoft – «Партнерство в навчанні». Його завданням, крім просування власного освітнього програмного продукту, є об’єднання творчих та ініціативних керівників навчальних закладів і педагогів усього світу з метою обміну досвідом і популяризацією досягнень з питань впровадження ІКТ. Зареєструвавшись, педагоги мають можливість познайомитися з можливістю порталу, а потім, використовуючи програми у навчальному процесі, довести міжнародному журі власну спроможність не тільки використовувати їх, але й на їх основі продукувати власні методичні і технологічні новинки. Технічне забезпечення дозволяє брати участь у різноманітних дистанційних заходах (вебінарах, віртуальних університетах, скайп-конференціях тощо), де є представники різних країн. Таким чином, формується мережа шкіл, які можуть і вміють працювати з ІКТ. Заліщицька державна гімназія протягом трьох років наполегливо просувається в напрямку успішного використання ІКТ у навчально-виховному процесі. Як наслідок, під керівництвом директора О.Д.Войчишин у 2012 році гімназія перемогла у щорічному міжнародному конкурсі і отримала статус «Школа інноваційного розвитку», ставши єдиною в Україні, яка офіційно визнана міжнародним освітнім товариством. Це дало змогу педагогам гімназії проходити навчання для підвищення власної інформаційної ком-

u

АКТУАЛЬНО

Видано розпорядження голови РДА «Про організацію виконання районної програми розвитку і функціонування української мови на 20132017 роки». На виконання розпорядження голови ОДА від 10 грудня 2013 року «Про організацію виконання обласної програми розвитку і функціонуВидано розпорядження голови РДА «Про районну комісію у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій». Нею затверджено склад районної комісії, яка повинна взяти на облік всі громадські пошукові організації району, організувати отримання дозвільних документів на проведення ними пошуковоексгумаційних робіт відповідно до Закону України «Про

вання української мови на 2013-2017 роки», з метою організації виконання аналогічної програми, затвердженої рішенням сесії Заліщицької районної ради від 23 квітня 2013 року, передбачено відділам з питань освіти, культури, національностей і релігій, економічного розвитку та торгівлі, з питань циві-

Василь ДЯКІВ, заступник директора гімназії з НВР

льного захисту, житлово-комунального господарства та інфраструктури, у справах молоді і спорту, архівному відділу РДА, сектору інформаційної діяльності та зв’язків з громадськістю апарату РДА, виконкому міської ради, редакціям газети «Колос» та районного радіомовлення, громадським організаціям забезпечити виконання заходів і завдань районної програми та щороку інформувати про хід її реалізації.

охорону культурної спадщини» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Комплексної програми пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій», інших нормативноправових документів. Відділу культури, націо-

нальностей та релігій РДА спільно з міськсільвиконкомами забезпечити збереженість та передачу у районний краєзнавчий музей об’єктів культурної спадщини, знайдених під час пошукових та ексгумаційних робіт, недопущення вивозу артефактів за межі України.

4 u

№ 3-4 (8220)

ДО ДАТИ

Переді мною прочитана книжка «Українські ночі або родовід генія» Єжи Єнджеєвича . Біографічний роман про Шевченка. Переклад із польської Євгена Рослицького. Книга видана 1980 року в Торонто. На 4 сторінці напис: “Дарунок Заліщицькій районній бібліотеці Олега Рослицького від імені батька – перекладача цієї книжки, Євгена Рослицького, під час перших відвідин своїх корінних місць, 25 травня 2010 р”. Біографічний роман про Тараса Шевченка під назвою "Українські ночі або родовід генія", написаний польським письменником Єжи Єнджеєвичем ще у 70-х, вперше надрукували в Україні. Це стало можливим завдяки сприянню Генерального Консульства Республіки Польща в Луцьку сина та доньки перекладача книги, а також місцевих меценатів. Наклад невеликий - 500 примірників, які роздали в бібліотеки. Є один і в нашій районній книгозбірні. Книга "Українські ночі або родовід генія" – одна з небагатьох про Шевченка, написаних закордонними літераторами. Польський письменник Єжи Єнджеєвич перейнявся творчістю та життям українського Кобзаря у 20-х роках минулого століття, коли навчався в українській гімназії. Написати книгу вирішив майже через півсотні років. Це сталось у Варшаві. Книга пережила три видання. Але всі не були доступні для українського читача - вони з'являлись на світ за кордоном. Опираючись на історичні джерела, автор правдиво змалював образ великого українського поета, «останнього козака», який надихнув свою націю вірою у національне визволення і державність. Єжи Єнджеєвич також описав тогочасні політичні, суспільні та культурні події в Україні, в Російській імперії та в усій Європі, тим самим допомагаючи зрозуміти, як формувалися погляди Шевченка. Твір написаний по-особливому: відкриває внутрішній світ українського генія – його захоплення, переживання, труднощі, піднесення, почуття. Цікаво дізнаватися про шлях становлення Шевчен-

ка від допитливого та винахідливого хлопчика до чутливого та вмілого юнака, до мужнього, відданого та сміливого захисника України. Уривок з книги. …Тоді якраз Шевченко почав працювати над іншою поемою російською мовою, а саме — Тризна. Вислід цієї праці був подвійний: із одного боку, Шевченко сам переконався та доказав іншим, що він спроможний творити по-російському, а з другого боку, ще глибше впевнився, що справжнім і єдиним його покликанням була і буде творчість рідною мовою. Не могло й бути мови про якусь двомовність. Тарас просто демонстрував, що міг би писати чужою мовою. У листі до Кухаренка звірився: "...який мене чорт спіткав і за який гріх, що я оце сповідаюся кацапам черствим кацапським словом". Шевченко глибоко і гірко переживав поразку і поневолення свого народу, те безвихідне уярмлення, що гнітило його братів і сестер. Сильний і мужній характер не завжди допомагав йому уникнути депресії. У Вірші «Пустка» Шевченко звертається до Щепкіна за порадою: Скажи, що робити: Чи молитись, чи журитись; Чи тім’я розбити!.. Автор твердить, що «Шевченко відзначався небувалою тверезістю ума, але був також і ентузіястом». Тому іноді обдаровував своїм захопленням людей, про яких мав досить односторонню уяву. Гоголь, приміром, захопив його своїм небуденним талантом письменника і глибоким співчуттям до людських терпінь і клопотів. Та він не знав особисто автора «Мертвих душ», але захоплювався його творами, а зокрема – «Тарасом Бульбою». В голову йому не прийшло, що Гоголь користується українською тематикою як письменник російський, а не український. Шевченко не міг собі ніяк того уявити, що розбіжності у деяких письменників між приватним життям та творчістю могли б стати прикрими несподіванками. Таких розходжень у Шевченка не було. Його приват-

200-річчю від дня народження славного сина України Тараса Шевченка присвячується

Блукала в ролі Катерини Її сплюндрована краса. І волі клич пливе степами, Лежить Батурин навзнаки. «За що скородили списами Московські ребра» козаки? –

Я біля серця, мов дитину, В руках тримаю «Кобзаря». У ньому – доля України, Співця – Тараса-бунтаря.

Пита поет і повертає Нас у далекі ті часи, Коли гетьмани із полками В облогу брали рать Москви.

Тут – сад вишневий коло хати І славний кручами Дніпро, Де за синами плаче мати: Замордував їх цар Петро.

Не меркне пам'ять Полуботка, В катівні тінь його блука. А Катерина? Будь заклята! Вона до скону Січ звела.

Трагічна доля України Давно вже межі перейшла.

У ці Новорічно-різдвяні зимові дні святкує свої народини наша шановна Галина Дмитрівна ПЕТЛЬОВАНА – директор Товстенського Будинку дитячої та юнацької творчості. Уважна, доброзичлива, щира людина – такою знаємо її в нашому колективі. З повагою завжди ставимось до неї і засилаємо найкращі побажання – добра, щастя, здоров’я, родинного тепла, світлих обріїв, вірних друзів. Зичимо удачі, невичерпної енергії, оптимізму. Роки, відпрацьовані в нашому закладі, минають, а з ними – тільки світлі спогади. Нехай майбутнє дарує Вам ще багато-багато прекрасних, радісних днів, добра, надії. Будьте щасливі в колі рідних і близьких людей. І нехай Вам завжди щастить на всіх перехрестях долі, а Ваша енергійність, душевність привертає до Вас тих, хто вміє цінувати Вашу працю. Хай будуть поруч віра і надія, Як два крила, що впасти не дадуть, А сам Господь по милості наділить Багато літ, що сонцем виграють. Хай Матір Божа береже Вас від тривог, А многії літа дарує Господь Бог. З повагою - педагогічний колектив Товстенського БДЮТ.

не життя було у повній гармонії з його творчістю, пише автор Єжи Єнджеєвич. На літературних п’ятницях у Гребінки Шевченко часто зустрічався з Момбеллі. Момбеллі Микола Олександрович (1823 — 1902) — поручик лейб-гвардії Московського полку. Один з активних учасників гуртка петрашевців. В 50-і роки служив в окремому Оренбурзькому корпусі, солдатом якого був і Шевченко. Вони знали один одного. Момбеллі високо цінував твори Шевченка. Молодий офіцер все ще горів мрією про відродження світу. Царат хотів він повалити силою, проголосити конституцію, скасувати закріпачення селян іт.д. Шевченко з подивом дивився на нього, блискучого гвардійського офіцера Царської Гвардії. Він показував йому свої найновіші твори. Ними Момбеллі захопився. Щиро прив’язаний до Тараса, Момбеллі записав у своїх нотатках: «Шевченко – середнього росту, кремезний та , взагалі, здорової будови, сильний; широкоплечий, поставний, хоч грубої кости, але зовсім не товстий; лице має округле,борода й вуса завжди поголені; довкруги лиця у нього тільки баки; волосся стриже по-козацькому, але зачісує його вгору; не є він ані блондином, ані брюнетом, хоча більше брюнетом – із огляду на відтінок волосся і смагляву шкіру; риси лиця звичайні; загальний вираз лиця, як і поведінка, свідчать про відвагу; невеликі очі променять енергією. Років йому сорок або тридцять п’ять, радше – тридцять п’ять».

У ці новорічно-різдвяні дні народилася Марія Василівна МАКАРА, вчителька 3-Б класу школи ім.О.Маковея. Не перший рік вона веде дорогою знань своїх вихованців. З-під її крила вийшли у світ багато учнів, які завжди згадують Марію Василівну вдячним словом, пам’ятають про неї, вшановують на день народження, на свято вчителя. Шановна і дорога, Маріє Василівно! Вітаємо Вам з днем народження. Бажаємо щастя, даруємо квіти, Щоб сонце і зорі плекали тепло, Щоб щастя й здоров’я доволі було, Хай кожен день ясніє небом чистим, Світанки сяють, скупані в росі, У серці радість розквіта іскриста, І мрії хай збуваються усі. Хай молодість Ваша ще довго квітне, Усмішка сяє на устах, І все лиш світле, радісне, привітне Вам у житті перетинає шлях. З повагою, вдячністю - учні 3-Б класу та батьки

У зимові різдвяні дні святкує козацький ювілей дорога і шанована нами Людина – Василь Іванович СТЕЦЬ із м.Заліщики. Наш люблячий батьку, найкращий у світі, З тобою нам затишно завжди і світло, Ти – гарний господар і тато чудовий, Даруєш турботу і море любові. Спасибі за ласку, за руки умілі, Що вмієш підтримати словом і ділом, З тобою у домі надійно та щиро. Живи ж нам на радість у щасті та мирі, Хай Бог милосердний з високого неба Дарує усе, що тобі, тату, треба, А Матінка Божа - Цариця свята Дарує щасливі і довгі літа! З повагою – дружина Надія, син Іван, дочка Уляна, мама Марія, теща Марія з чоловіком Ярославом та вся велика рідня

Василь ДРОЗД з козацьким ювілеєм дорогу нам Людину – чоловіка, батька, дідуся, брата, свата Василя Івановича БУРТНИКА із Устечка. З днем народження вітаєм, щастя й радості бажаєм, здоров’я міцного, небесної благодаті, миру й злагоди у рідній хаті. Осипаються дні пелюстками, непомітно спливають роки, не сумуйте, гордіться літами, бо не марно прожиті вони. Як для Вас – 60 ще так мало, Доживіть хоч принаймні до ста, Щоб усюди Вас щастя стрічало, А для горя, щоб час не настав. Нехай любов незгасно світить, Хай доля радістю співа Для Вас усі найкращі квіти І найласкавіші слова. Бажаєм Вам життя прожити Без сліз, без горя і біди, Нехай воно щасливим буде Сьогодні, завтра і завжди! З повагою і любов’ю - дружина Ганна, сини Іван, Роман, Андрій з своїми сім’ями, донька Леся із чоловіком та сином і вся родина

Боролись пращури з панами, На бій із турками ішли Народні месники й гетьмани, Щоб рід козацький зберегти.

Тобі завдячуєм, Тарасе, Що крізь віки ти вториш нам: Прокляття тим, хто навіть матір Продать готовий ворогам. Ми чуєм голос твій тривожний В поемах, думах і піснях. Своїх братів обнятись просиш Уже віддавна й повсякчас.

Василь ДРОЗД (збірка “Райдуга моїх почуттів”, 2013 рік)

У цей день своє 50-річчя святкує Степан Михайлович МЕЛЬНИК – керівник гуртків Товстенського Будинку дитячої та юнацької творчості. Невичерпна енергія, працездатність, чесність і компетентність, висока культура і організованість в роботі – такими рисами характеру наділена ця доброї душі людина. У різдвяний час засвітилася Ваша зірка, щоб упродовж свого життя Ви дарували людям доброту, щирість, знання і мудрість, дорогою Правди вели впродовж багатьох десятків літ молоде покоління, аби кожному вділити часточку свого добра і уваги. Ми Вам бажаєм у це свято Довгих років щастя і добра. Хай поруч з Вами Ангел Ваш летить І береже Вас від біди повсюди. Нехай Вам радість несе кожна мить І благодать Господня з Вами завжди буде. З повагою - колеги по роботі

Уже декілька років на базі Заліщицького будинку дитячої та юнацької творчості діє клуб лідерів учнівського самоврядування шкіл району «Лідер». Багато цікавих і корисних справ на його рахунку. Однією із них є волонтерський благодійний проект «Добро починається з тебе», в рамках якого протягом тижня в школах та ЗРБДЮТ проходили благодійні заходи. В переддень свята Миколая учні шкіл та вихованці нашого закладу завітали в Заліщицький обласний багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр. Відкриваючи свято, директор ЗРБДЮТ С.В.Боднар сказала: «У людини безліч чеснот: щедрість, доброта, чуйність, уміння співчувати і любити. Усі вони засновані на любові людини до людини. Не просто поспівчувати, не просто любити, чи бути добрим, а, відкинувши власні інтереси і проблеми, поспішити на допомогу іншим. Насправді це і є той людський крок, на який, на жаль, у реальному житті не кожен здатний. Тому доброчинність і благодійність вважається вищою чеснотою, а ті, хто здатний на неї, здобувають собі щиру пошану і любов». Так співпало, що наша зустріч відбулася напередодні Святого Миколая, який і є уособленням доброчинності і благодійності. В ході проведення акції школярами було зібрано і передано вихованцям центру 1025 гривень, фрукти, солодощі, канцтовари, іграшки, одяг, ігри, лижі, а також подаровано цікавий концерт. Вихованці реабілітаційного центру подякували гостям за таку зворушливу зустріч, вручили їм подарунки, виготовлені власноруч. Життя в нас одне, і варто радіти ним щодня, а ще намагатися подарувати іншим краплини радості й щастя, щоб і в душі їхніх ровесників поселилася казка дитинства. Кожна посмішка на обличчі дитини, якій ти допоміг, робить і тебе щасливішим. Чужого горя не буває. Тому кожен зуміймо творити добро вже сьогодні, починаючи з себе. Марія ЖИЛЮК, керівник гуртків Заліщицького РБДЮТ, куратор учнівського самоврядування

№ 3-4 (8220) Жива душа поетова святая, жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживляєм, і чуєм Бога в небесах. березні цього року дух Кобзаря, що витає над Україною, сягне свого апогею. Магічна, притягуючи сила великого українського Пророка збирає прихильників його поезії різних поколінь, соціальних прошарків суспільства, що є об’єднуючим фактором сьогодення. В його спадку, як писав Богдан Лепкий, - скарби невичерпної краси чуття, любові і віри в

У

пісня, яка була улюбленою товаришкою його життя, у великій пошані в літераторів: вони записують її, друкують, вивчають так, як твори поетів. Шевченко на початку своєї творчості мав змогу вивчати великі збірки українського фольклору і твори тодішніх романтичних українських, російських і польських авторів. Це і були «Тарасові університети». У Гребінки Шевченко відкрив, що існує друкована оригінальна література мовою народних пісень, Гребінка дав Тарасові прочитати «Енеїду» Івана Котляревського, твори КвіткиОснов’яненка. Також завдяки Гребінці Шевченкові дісталася в руки «Історія Малої

Зібрання складалися з науково-популярних, навчальних, бібліографічних видань з різних галузей знань, що характеризує розмаїття інтересів його власника. Ймовірно, список не повний, оскільки по смерті поета його друзі і знайомі могли одержа-

2014-й – то рік вшанування Т.Г.Шевченка. Поет зі своїми заповітами ніколи не віддалявся, а навпаки наближався до нашого серця та сумління. Тому до такого ювілею, як 200-річчя з дня його народження, ми завжди з Кобзарем у серці – священною книгою всього життя. А він був більше, ніж українцем, він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше, ніж поетом – він був безстрашним борцем за права і волю людей. Кожне слово його пророче. Воно наснажує, одухотворює, дарує віру в краще, воно мобілізує і єднає. До ювілею нашого Кобзаря чи не кожна людина знову зачитається його творами, переживатиме за долю Шевченкових героїв, захопиться його художніми творами, а то й підготує власний доробок, приурочений йому, нашому Генію, Пророку - Т.Г.Шевченку.

Два дні тому я вкотре народився, А вчора знову ліг у домовину: Чиновний люд, що, може, й не хрестився, По клаптях роздирає Україну. Бо що їм – зайдам – наша слава, Що на крові козацькій зацвіла, Комора власна їм – держава, Зелені «бакси» – сива ковила. Мене завжди так тішило село, «Садок вишневий коло хати», А тут Чернечу одягнули в скло,

І я на схилі – мов на чатах. Згадав: колись я й в Кос-Аралі Вкраїну словом прославляв своїм, Вони ж – лиснючі і зухвалі – Торгують нині іменем моїм. Зійшлися... З’їхались... Торочать Про мій «Кобзар»... Зовуть Пророком... Самі ж у світлий день урочий Хоча б на завтра вивчили уроки. Народ про біль говорить денно... Щоб не дійти до прірви та ганьби, Він спину гне уже доземно – Вони ж у сейф натопчують скарби. Вже не Дніпро реве і стогне – Малята плачуть, гибіють діди, Вони ж кричать: «Якого рожна?!» І розпивають вина

та меди. Мені в цей день – вінки, букети... До люду ж в серці жалощів нема: Держава – у хвості планети, Народ у злиднях – без ярма. Ганьба, чинушікрючкотворці З високих териконів, з-над Дніпра! Спиніться хоч у ювілейнім році – Прийти до тями всім уже пора! Ще буде далеч вся у маках, Довіртесь, люди, юній зміні: Прийде свій Гонта, гайдамаки, Воскресне Правда на Вкраїні! Я вірю в Київ ще, в Карпати. Свята ця віра – в чайки на крилі. «І буде син, і буде мати, І будуть люде на землі!»

Засіявся тринадцятий між зір... Село вдягнулося в сади, в тополі, А він зійшов на ближній косогір, Щоб краще бачити ягнят у полі. Але... відкрився світ. Широкий світ! Не лише плоскінь дівчини, ягнята, А й Україна, що на сотні літ Царем була й панами розіп’ята.

І він сльозою долю окропив, За гостру зброю Слово взяв о десну: Всі сорок сім, котрі пройшов-прожив, Кобзар старався, щоб вона воскресла. Він кликав неофітів до борні, Щоб сяйну волю кров’ю окропити, З Яремою і Гонтою в огні Шукав, як людям Правду освятити.

За неї йшов солдатом на Арал, Вмирав під Берестечком з козаками... Тому сьогодні – праведний хорал Пророку волі, що не вмер з роками, Що житиме в серцях повік-віків, Як наша дума, пісня солов’їна, Як тризуб наш у золоті хлібів, Як незборима, вільна Україна.

Від атому чорнобилі гудуть, За ними вже майбутнього не видно, Струмує небо в сіру каламуть. А були ж дні п’янкі, як полуниці, І мед-вино із хлібом на столі, І джерелиця свіжа із криниці, Котру вартують сірі журавлі... Минулося... Минем і ми – незрячі, Що допустилися таких гріхів... Здрібнилась слава і могуть козача Серед грошви та еротичних брів.

Є люди ще крилаті, та їх мало – Нема Мазепи, не сурмить Тарас. Купують всіх за гречку і за сало, Як лій – звитяга серед бідних мас. Тому і вік – щербатий, грибовидний. Від здирства й рекету міста гудуть. Прогресу й поступу до зір не видно. З’їдає будні політична муть. У що вже вірити? На що надія? Чекати звідки Вашингтона? Розчарувань висока й зла завія, Як кременецька гора Бона.

Єдине є – Кобзар із «Заповітом», Його залізні «люде на землі», Тому ще віру з березневим квітом Приносять нам лелеки на крилі.

Тараса Шевченка до 199-ої річниці свого дня народження

майбутнє, котрі злодій не вкраде, вогонь не спалить, повінь не забере, бо це скарби, котрими будуть збагачуватись наші діти і онуки. Великому Кобзареві цьогоріч – 200 літ від дня його народження. До проведення і святкування цієї знаменної дати готується весь український народ, діаспора, яка розкинута по всій планеті. Готуємось до відзначення Шевченкового свята і ми, працівники бібліотеки Заліщицького коледжу ім.Є.Храпливого. Спільно з викладачами-філологами складено і розроблено план заходів з підготовки щодо відзначення славного ювілею поета. Оформлена постійно-діюча книжково-ілюстрована виставка «Великий син великого народу», відкрито куточок репродукцій картин творів Шевченка-художника, плануємо провести літературно-мистецьку годину під назвою «Живуть, Тарасе любий, поміж нас, і голос твій, і пензель твій, і слово…», перегляд літератури «На вічному шляху до Кобзаря», конкурс поезій студентів «В моєму серці слово Кобзаря». В систематичній картотеці газетних та журнальних статей виділено актуальну рубрику: «200 років від дня народження Т.Г.Шевченка», матеріали якої використовуються для задоволення інформаційних запитів студентів про Великого Кобзаря. В плані шевченківські читання під назвою «Спадщина Великого Пророка». Крім того, працівники бібліотеки працюють над науковими розвідками маловідомих сторінок життєдіяльності митця, однією з яких є Шевченко-книголюб. Про бібліотеку Т.Г. Шевченка вперше згадано у статті про створення українською громадою «Тарасової книгарні», в основу якої покладено частину книжкового зібрання поета. До харизматичної для України постаті Т.Шевченка дослідник творчості поета А.Ніковський звертався у кількох роботах: розвідці «Українська література і кріпацтво», названій у передмові до книжки М.Драгоманова та публікаціях у періодиці. Не можна переоцінити зустріч молодого Шевченка на початку його творчості з уже відомим Євгеном Гребінкою. В нього Тарас дізнався, що українська народна

Росіїї» Дмитра БантишаКаменського, з якої він дізнався ,що Україна має свою історію. На засланні поетові можливості комплектувати бібліотеку були обмежені: до неї надходили тільки поодинокі видання, які надсилали друзі, знайомі та деякі видавці. Попри заборону на засланні писати та малювати Шевченко навчився робити так звані «захалявні книжечки», яких ще називали «Малими». Це невеличкі саморобні збірочки, куди поет записував свої твори 1847-50рр. Ці рукописні зшиточки Шевченко зберігав за халявою солдатських чобіт, звідки і назва. На початку 1850 року, задумавши упорядкувати свої рукописи, він начисто переписував їх з попередніх чорнових автографів та до річних зшиточків, що склали «Малу книжечку». Після того захалявні книжечки було знищено або вони загубилися. Серед прижиттєвих видань Шевченка з його автографами зберігся «Кобзар» 1860 року. Багато книг, збірок , пісень у бібліотеці Шевченка було від його найкращого другаМихайла Максимовича, на той час видатного українського вченого-природознавця, історика, ректора Київського університету. Вчений подарував поетові 5 примірників збірок пісень з авторськими написами. В 1858 році поет дякує другові за «дорогі подарунки», і, можливо,саме тоді М. Максимович передав Шевченку ще одну одну збірку «малороссийских песен». Формував бібліотеку Шевченко упродовж усього життя в умовах, що не сприяли цьому, зокрема, на засланні. Після повернення з неволі за вкрай короткий термін знову було зібрано багато друкованих видань. Книжкова колекція митця поповнювалася попри відсутність достатніх фінансових засобів і постійного належного приміщення. Певне уявлення про склад, зміст і тогочасну фінансову вартість особистого книжкового зібрання поета , залишеного по його смерті, дає згаданий вище «Опис» книжкам, що належали Т. Шевченку, укладений в 1861 році після його смерті. До нього ввійшли твори різними мовами – українською, російською та польською з автографами авторів, перекладачів, видавців або самого Кобзаря.

5

ти дещо з його архіву. Дальшу долю Шевченкового книжкового зібрання висвітлює «Підписка» на укладення суми для викупу книг, що належали поетові і призначені для заснування « Тарасової бібліотеки». У ній подано інформацію про збирання коштів українською громадою Петербурга, а також про грошові внески М.Костомарова, М.Лазаревського, П.Куліша, Ф. Черненка, Д. Каменецького, В. Білозерського та ін. Викуплену в спадкоємців книгозбірню за ухвалою громади покладено в основу новоутвореної «Тарасової книгарні». Найбільшу кількість книг, які входили до книгозбірні, придбав у 1918 році відомий на той час колекціонер з Полтавщини П.Потоцький, у його колекції було вісім книг, що належали поетові: це «Шевченко. Гайдамаки.1841 р.», «Шевченко. Кобзар. 1860р.», «Шевченко. Чигиринський Кобзар», «Гайдамаки. 1844 та 1841 р», «Гайдамаки с обложкой. 1844р.» і т. п. Після розпорошення фондів «Музею України» частину книжок втрачено. Серед історичних праць, якими цікавився Шевченко, був «Літопис Самійла Величка». У «Описі» бібліотеки поета зафіксовано три томи «Літопису»- останній вийшов уже в 1864 році. Поодинокі примірники із бібліотеки поета стали власністю окремих осіб, а декотрі - в деяких музеях і архівах України. Відомості про книжкову колекцію Шевченка дають змогу реконструювати її історію, а також можливість створення каталогу. та фонду , що сформує цілісне уявлення про бібліотеку Шевченка та його епоху. Описи книг, які залишилися після смерті поета, звичайно, не можуть дати повного уявлення про лектуру Шевченка. Треба думати, що поет підбирав для своєї бібліотеки найнеобхідніші книги. На жаль, його книгозбірня не збереглася. Книга завжди є особливим чинником у взаємостосунках людей. Вона їх об’єднує, збагачує духовно, надихає та породжує нові творчі ідеї та задуми. Саме таке значення в житті і творчості Т.Шевченка мали видання творів різних авторів, подарованих поетові. Ольга ДЖУМАГА, бібліотекар , Надія ЄМЧУК, завбібліотекою агроколеджу

Церковний комітет греко-католицької громади с.Бедриківці щиро вітає свого пароха о.Володимира РАЧКОВСЬКОГО, його сім’ю, всіх жертводавців спорудження церкви-каплиці із Різдвяними святами. Бажаємо всім вам міцного здоров’я, родинного щастя, добра, любові до ближнього, спокою, миру. Нехай всіх вас Господь Бог хоронить від усього злого і дарує вам довгі роки життя. Хай Господь щохвилі із Вами чуває І радо в житті Вам завжди помагає, А мати небесна візьме під опіку Всю вашу родину від нині й довіку. Хай Всевишній Творець всього світу Шле ласки із неба на многії літа!

*** *** *** ОЙ ВИСОКА ТА ЗОРЯ Над вкраїнським Каневом! Наша дума не вмира, В Лету ще не канула. Наше Слово тут вроста З «Кобзарем» в меридіани, «Заповіт» на всі літа – Форте і піано!

Петро МЕЛЬНИК

Заліщицька районна державна адміністрація, районна рада та служба у справах дітей райдержадміністрації висловлює щиру подяку керівникам структурних підрозділів, а також депутатам району, які проявили високе почуття обов’язку, людяність, милосердя, взявши на себе обов’язок патронату над дітьми-сиротами та дітьми, позбавлених батьківського піклування, дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах. Протягом року закріплені керівники приділяли особливу увагу покращенню умов їх проживання, забезпеченню харчуванням, одягом, взуттям, шкільним приладдям, створенню належних умов для фізичного, інтелектуального, духовного розвитку дітей. Слова подяки адресовано: О.О. Барчуку, І.П.Дрозду, В.С. Бенев’яту, В.Б. Лучику, М.М. Навольській, С.П. Петренку, В.П. Машері, М.П. Гушоватому, Я.І. Опалкові, М.М. Харуку, М.Р. Штогрину, В.Я. Ємчуку, О.М. Лазензі, С.В. Семенківу, В.В. Кочман, В.Д. Чубатому, І.Б. Савіркові, В.М. Романюку, В.І. Демчуку, І.М. Перожаку, М.Ф. Шкільнюку, І.І. Баб’юк, Я.С. Вацику, М.В. Розлуцькому, І.Г. Глухманюку, В.В. Шипітку, В.М. Оскоріпу, П.М. Мирончуку, В.І. Ландяку, І.І. Білінському, О.Ф. Чубіркові, М.Ю. Савчаку, І.І. Городинському, Р.І. Верхолі, С.С. Підлісному, М.Д. Гуйвану, С. Б. Миронюку.

6 u

ДУХОВНІ ОБЕРЕГИ

грудневі дні заліщицька громада вшановувала дві пам’ятні дати: 20 грудня минуло чверть віку з часу смерті преосвященного Владики Кир Якова (Ярослава Тимчука), а 25 грудня – 107 років від дня народження його брата отця-доктора Єроніма (Євгена Тимчука). Життя цих двох отців нерозривно пов’язано з історією української греко-католицької церкви. Служінню Богові і людям вони присвятили все своє свідоме життя, гідно пройшовши шлях ісповідників віри. Отці мужньо і з гідністю витерпіли жорстокі переслідування і щедро дарували людям зерна Божої Любові, Всеосвячуючої Ласки, Віри, Надії та Божого Милосердя у важкі часи репресій і гоніння церкви та її вірних. Преосвященний Владика Кир Яків (Ярослав Тимчук) народився 24 вересня 1919 року в селі Дуплиська Заліщицького району. В 16 років Ярослав стає ченцем Бучацького монастиря оо. Василіян і отримує ім`я «Яків». Потім були Крехівський монастир, духовна семінарія в Кристинополі. У 1943 році в м. Ярославі (Польща) рукоположений у священики. Свою першу Святу Літургію відправив у Гошеві на Ясній Горі. Згодом став парохом церкви Святої Покрови в м. Чорткові. Тут НКВСівці змушували о. Якова перейти в московське православ'я. Мужній молодий єромонах не зрікся батьківської віри. Відправивши останню Святу Літургію у храмі, він попрощався з парафіянами і перейшов на нелегальне становище. Працював у музеї в Коломиї, в аптеці у Копичинцях, на цукрозаводі «Хрещатик». У 50-80-х роках минулого століття підпільно проводив душпастирську працю і в Заліщиках. Отець Яків Тимчук впродовж 45 років священичого і 53 років чернечого життя невтомно засівав зерно Боже, зміцнюючи в віруючих надію на перемогу нашого народу. Помер Владика УГКЦ Яків 20 грудня 1988 року у Чорткові. 23 грудня тіло

У

u

№ 3-4 (8220)

покійного перевезли в місто Заліщики. Процесія з 30 священнослужителів пройшла через усе місто, несучи на своїх плечах труну з тілом Владики на місцевий цвинтар. Похоронну службу відправили Єпископи Софрон Дмитерко і Павло Василик, а також 27 священиків. Отець-доктор Єронім (Євген Тимчук) народився 25 грудня 1906 року. Початкову освіту здобув у сільській школі, в 1918-1922 роках навчався в Станіславській гімназії. 26 січня1923 року вступив на новіціят до Чину Святого Василія Великого в Крехові. Перші монаші обіти склав у Крехові в 1924 році.

ське служіння в багатьох містах і селах краю. Особливо ревно опікувався молодими кандидатами на священиків і підпільних ієромонахів, навчаючи та наставляючи їх. 71 рік свого життя отець-доктор Єронім Тимчук віддав служінню Богові, Церкві і своїм вірним. Помер 25 лютого 1994 року в Коломиї. Похорон відбувся 1 березня в Заліщиках. Прощалися з отцем Преосвященні владики Кир Павло Василик, Кир Софрон Дмитерко, Кир Іриней Білик, ЧСВВ, 45 священиків і тисячі вірних. Поховали отця біля рідного брата - Єпископа Якова Тимчука, ЧСВВ.

Проходив студії гуманістики і риторики у Лаврівському монастирі (1924-1927 рр.). У 1930 році зарахований на другий курс богослов’я в семінарії св. Канізія при університеті в Інсбруці (Австрія). Ієрейські свячення отримав у вересні 1931 року. Був префектом студентів та професором філософських дисциплін у Добромилі (1933-1935), а згодом викладав догматику в Кристинополі. З 1936 року - викладач морального богослов’я в Лаврові. В роки другої світової війни переїхав до Оломоуца (Чехія), де був професором та ігуменом чернечої братії. З січня 1941 року перебував у Празі. В Галичину повернувся в лютому 1942 року. 19 січня 1946 року арештований органами НКВС і засуджений до 10 років виправно-трудових таборів та 5 років позбавлення прав з конфіскацією майна. Покарання відбував в Караганді. У 1955 році повернувся до рідного села, а потім переїхав до Львова, де працював санітаром швидкої допомоги. Займався підпільно душпастирською діяльністю. В 1962 році знову арештований та засуджений до примусових робіт на каменоломні в Сколівському районі. Вийшовши на волю, оселився в Коломиї і здійснював підпільне душпастир-

Заліщани завжди свято шанують пам'ять своїх духовних отців. На честь ісповідників віри: архиєрея Якова і ієромонаха Єроніма Чину Святого Василія Великого (Тимчуків), споруджена велична каплиця, яку офірувала родина Островерхових. Того ж 2012 року в заліщицькому аграрному коледжі відбулася урочиста академія, присвячена пам’яті отців Тимчуків, яку очолив преосвященний Владика Димитрій (Григорак), Єпископ Бучацький. Восени 2013 року настоятель церкви Покров Пресвятої Богородиці о. Іван Сендзюк запропонував відзначити пам'ять отців, які в своєму служінні багато працювали з молоддю, проведенням першого єпархіального турніру з настільного тенісу. Отримавши благословення правлячого архиєрея Бучацької єпархії Владики Димитрія на підготовку цього заходу, о. Іван Сендзюк спільно з директором коледжу В. С. Гловою провели організаційну роботу.

13-14 грудня 2013 року в нашому коледжі та церкві Покрови Пресвятої Богородиці м. Заліщики відбулася низка духовних, виховних та спортивних заходів, у яких взяли участь студенти, учні заліщицьких шкіл та гості міста. До Заліщик завітала

СВІТИЛО МЕДИЦИНИ

МРІЯВ ДОЖИТИ ДО 100-РІЧЧЯ Незважаючи на вік людини – 60 і більше років – вона може залишатися досить активною і стійкою до захворювань. Головною умовою активного довголіття має бути здоровий спосіб життя і постійна робота над собою. Такий девіз сповідував усе своє життя видатний вчений, великий хірург М.М.Амосов, якому виповнилося б 100 років з дня народження. Знаменитий вчений в галузі медицини і біокібернетики, хірург, академік, професор Микола Михайлович Амосов народився 6 грудня 1913 року в селі Вільхове Вологодської області, в сім’ї службовця. Його мати Єлизавета Кирилівна, все життя працювала акушеркою на медичному пункті в селі Вільхове і стала світочем для майбутнього знаменитого хірурга. У 1935 році він вступив до Архангельського державного медичного інституту, який закінчив з відзнакою в 1939 році. У 1941 році Амосов був призваний до лав Червоної Армії. Його відразу ж призначили провідним хірургом у Польовий Пересувний госпіталь, в якому він працював протягом всієї війни на багатьох фронтах. За цей важкий час Амосов зібрав матеріал для кандидатської дисертації на тему «Про поранення колінного суглоба», яку захистив у м.Го-

рькому (нині – Нижній Новгород) в 1948 році. За ці роки він став досвідченим хірургом і міг оперувати будь-які частини тіла, особливо відзначився в лікуванні поранень грудної клітини, суглобів, переломів стегна. Майбутнє медицини вчений пов’язував з досягненнями суміжних наук біології, фізики, хімії, кібернетики. Остання, на його переконання, повинна поставити медицину в ряд найбільш точних наук. Основним напрямком науково-практичної діяльності М.М.Амосова виявилося хірургічне лікування захворювань серця. У 1955 році він вперше на Україні почав займатися лікуванням вад серця. У 1963 році М.М.Амосов першим здійснив протезування мітрального клапану, а в 1965-у створив і вперше в світі впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів. Також ним створено ряд нових методик хірургічного лікування вад серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу. Роботи Миколи Амосова та його співробітників з лікування хвороб серця відзначені золотими (1967, 1982) і срібною (1978) медалями ВДНГ. Будучи одним з найвідоміших у світі хірургів. Амосов вважав головною спра-

вою свого життя операції на стравоході, легенях, а особливо – на серці. Він завжди брався за скальпель при загрозі швидкої смерті хворого, часто в умовах, коли ніхто інший їх зробити не міг. В Україні ним була створена знаменита школа кардіохірургів – під його керівництвом захищено 35 докторських та 85 кандидатських дисертацій. Після себе вчений залишив близько 400 наукових праць, в тому числі 20 монографій з питань захворювань серця і судин, нагнійних захворювань і туберкульозу легень, робіт, присвячених проблемам фізіологічної, соціологічної та психологічної кібернетики. Головним завданням медицини майбутнього Амосов вбачав у знаходженні шляхів штучного регулювання організму, у приведенні його у відповідність із заданою програмою. Мрією вченого було створення штучного розуму. Микола Амосов мріяв дожити до 100 літ, але земний шлях закінчив у 89 і залишив велику справу – кардіохірургію, без якої годі уявити сучасну українську медицину.

Наталія ГОЛИК, заступник головного лікаря з медобслуговування населення

молодь з Борщівського деканату, очолювана о. Володимиром Кремзою та Улашківського деканату під опікою о. Ігоря Лесюка. У змаганнях брали участь також дві команди із Заліщик, підготовлені тренером ДЮСШ Я. А. Ушієм. Кожна з них складалася з 6 учасників: священик, 2 дівчини і 3 юнаки. Змагання були особистокомандні, у таких номінаціях: серед священиків, один юнак (1997-1998 р.н.), один юнак (1999-2001 р.н.), один хлопчик 2002 р.н. і молодше, одна дівчина (1997-2000 р.н.), одна дівчина 2001 р.н. і молодше. Ця молодіжна зустріч стала також одним із заходів підготовки до святкування 150-ліття храму Покрови Пресвятої Богородиці в нашому місті. Захід є не лише засобом залучення молоді до активних занять фізичною культурою і спортом та пропаганди здорового способу життя, а й справжнім духовним святом для учнівської та студентської молоді. У в залі коледжу відбулася година духовності, яку підготували завідувач бібліотекою коледжу Н.В. Ємчук та керівник художньої самодіяльності коледжу С.Я. Тарасевич. Після вступного слова директора коледжу В.С. Глови студенти представили присутнім цікаву і змістовну літературно-музичну композицію, присвячену життю і служінню отців Тимчуків: звучали духовні пісні, поетичні рядки та присвяти, перегорнуто безцінні сторінки історії духовного подвигу отців ісповідників віри. Перед присутніми виступив парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці о. І. Сендзюк. Після цього в спортивному залі коледжу проходив пер-

u

ший тур змагань з настільного тенісу, організований викладачем-тренером Я. А. Ушієм. Того ж дня ввечері молодь разом із священиками в церкві Покрови Пресвятої Богородиці мала молитовні зібрання. Відправлено Акафіст до Преподобної Йосафати Гордашевської. Сестра Порфирія розповіла про її духовний подвиг і життя. Наступний день розпочався для молоді Святою Літургією. Сповідь, Святе Причастя, слова молитви священиків допомагали очистити душу, стати добрішими i сильнішими. Тож і в спортивних змаганнях того дня панував дух завзятої і азартної боротьби, наповнений доброзичливим ставленням суперників один до одного. День був дуже насичений: наші гості мали й екскурсію по коледжу, яку цікаво провів для них директор закладу В. С. Глова, знайомство з пам’ятками міста. В обідню пору заліщани і гості чисельно зібралися біля каплиці, посвяченої на честь архиєрея Якова та ієромонаха Єроніма Чину Святого Василія Великого (Тимчуків) на місцевому цвинтарі. Прибули священики о. І. Сендзюк, о. Н. Гуралюк, о. Я. Шмиглик, о. В. Черничук, о. О. Винницький, о. О. Швигар, о. І. Лесюк, о. В. Кремза, о. Б. Боднар, о. В. Рачковський. Урочиста процесія громади церкви Покрови Пресвятої Богородиці, очолювана парохом о. Іваном Сендзюком, хлібом-сіллю зустріла генерального вікарія Бучацької єпархії УГКЦ о. Володимира Заболотного. Привітальне слово виголосили педагог М.М. Бежук та маленькі заліщани, якими опікувалися Сестри Служебниці. На цвинтарі біля могил архиєрея Якова та ієромонаха Єроніма священиками разом з чоловічою капелою «Гомін» відправлено панахиду. До присутніх звернувся із словом пам’яті та подяки о. Володимир Заболотний. Віддаючи данину шани і визнання за жертовну, як сказав генеральний вікарій «муравлину працю» нашим славним землякам, о. Володимир підкреслив важливість відповідальності людини в служінні і праці та відданості справі в своєму покликанні. Завершення заходів вшанування отців Тимчуків відбулося у Заліщицькому аграрному коледжі. Тут, в присутності священиків, організаторів та гостей змагань, пройшла урочиста церемонія нагородження переможців першого єпархіального турніру з настільного тенісу. Її провели генеральний вікарій Бучацької

єпархії УГКЦ о. Володимир Заболотний, декан Заліщицького деканату УГКЦ о. Я. Шмиглик та парох церкви Покрови Пресвятої Богородиці м. Заліщики о. І. Сендзюк. На початку дійства зворушливо і велично пролунав Гімн України в акапельному виконанні священиків та всіх присутніх. До учасників й гостей змагань звернулися із словами побажань генеральний вікарій Бучацької єпархії УГКЦ о. Володимир Заболотний та директор Заліщицького аграрного коледжу В.С. Глова. Нагороди отримали переможці та призери особистої першості: серед юнаків 1997-1998 р. н. – за першість - Андрій Войдевич, другим – Роман Коцюба, третім був Андрій Слотніцький, 19992001 р.н. відповідно – Дмитро Зенюк, Леонід Індерко, Дмитро Гончар, 2002 р.н. і молодші – першість – Андрій Зенюк, другим був Владислав Долинчук, а третім Михайло Скавронський, серед дівчат 1997-1999 р. н.

– відповідно Андріана Ільків, Галина Демчук, Мар’яна Баран, 2000 р.н. і молодші – Роксолана Будник, Анастасія Юрків, Єлизавета Гризак. Своєрідною родзинкою турніру стала участь в змаганнях священиків, де в безкомпромісній боротьбі перемогу здобув о. В. Кремза, друге місце о.І.Сендзюк, а третє - о.І.Лесюк. Таким чином, отці не лише словом, а й власним прикладам надихали своїх юних парафіян на спортивні звершення. Переможці отримали медалі, грамоти, подарунки, за які організатори турніру завдячують допомозі представників об’єднання підприємців нашого міста Б. Г. Войчишина та В. Д. Андрусика. Командну перемогу впевнено здобула перша команда Заліщик, друге місце - в другої команди нашого міста, а третє посіли борщівці. Команди-переможниці отримали грамоти, пам’ятні кубки і сувеніри. На закінчення були привітання, пам’ятні фото і щирі слава подяки за організацію та проведення цікавого і змістовного дійства, яке стане ще одним кроком до духовного і фізичного зростання нашої молоді, до зведення в душах наших юнаків і дівчат величного храму Божої Любові, Віри, Надії та Милосердя, які так невтомно і жертовно будували колись отці-ісповідники віри архиєрей Яків та ієромонах Єронім (Тимчуки). Михайло СОПИЛЮК, заступник директора Заліщицького аграрного коледжу

ВІДЛУННЯ СВЯТА

В Україні день Святого Миколая здавна був значним і веселим святом, а в багатьох містах і селах цього дня припадало храмове свято. Цього дня діти не лише чекали на подарунки. До нього старанно готувалися: вчили вірші, пісні, вправлялись у виразному читанні, аби не осоромитися перед святим гостем. День Святого Миколая означав конкурси, змагання, забави – певне підбиття підсумків у навчальних здобутках, а також дитячий іспит совісті напередодні Різдва – підсумок добрих справ і збитків, непослуху. З такою метою ми напередодні свята, спільно з вихованцями Заліщицької загальноосвітньої школи I-III ступенів №2, під керівництвом та опікою вчителів З.П.Костів та І.А.Волоцької, організували поїздку в маєток Святого Миколая. Ми вирушили в дорогу з гарним настроєм та цікавістю «Де ж саме живе той, хто приносить дарунки за добрі вчинки та чемність?». Кожна дитина уявляє собі місце де живе Миколай. Виявляється, він живе біля лісу,

на території національного природного парку «Гуцульщина», зовсім близько до Косова, неподалік від села Пістинь. Тут його постійна прописка. Ми разом із сотнями діток, які заполонили подвір’я Чудотворця, занурились у святкову атмосферу свята. Подвір’я виявилось просторим, з живими прикрашеними ялинками. Маєток охороняють різноманітні казкові герої зроблені з дерева майстрами-умільцями. Нам було дуже цікаво дізнатися, як живе в апартаментах Чудотворець. Ми відвідали красивий двоповерховий дерев’яний будинок . Отож, тут чимало кімнат. Одна, з них – Пошта Святого Миколая. Вона заповнена листами від діток з усієї України. Їх тут тисячі. Складені на полицях. На всі листи Миколай зі своїми помічниками дають відповіді. Дітки мали і свої листи, які вони самі вкинули у скриньку. А ось поруч – кімната-музей природи. Діти слухали розповіді помічників Чудотворця про Червону книгу, в яку занесено назви рослин, які рідко зустрінеш у лісі, та розглядали опудала різних

лісових птахів і звірів. В наступній кімнаті школярі грілися біля пічки і розглядали новорічно-різдвяні іграшки. Дізнавшись багато цікавого про помешкання Миколая, дітки вирушили на майстерклас для того, щоб своїми руками виготовити іграшки та ялинкові прикраси. І тут кожен проявляв свою майстерність, демонструючи вміння, отримані в школі. Іграшки були чудовими, адже під час всього процесу з ними були їхні вчителі. Після майстер-класу ми потрапили на прийом до самого Святого Миколая. У невеликому дерев’яному помешканні, навпроти головного будинку, Чудотворець, весь у блакитно-білих шатах, приймав гостей з різних регіонів України. Він знайомився з кожною дитиною, дарував слухняним дарунки. Відвідини Святого Миколая, ще надовго залишаться у теплих спогадах наших діток. Вдячні батьки

№ 3-4 (8220) u

САДІВНИЦТВО

Ось і настала, нарешті календарна зима. В цю пору не потрібно забувати про наших улюбленців - сади. Сильні снігопади можуть поламати гілля молодих дерев і чагарників або навіть вирвати їх з коренем, тому не лінуйтеся і акуратно струшуйте сніг. Гілки молодих хвойних дерев і чагарників краще зв'язувати разом, тим самим ви захистите незміцнілі гілки від перелому під вагою снігу. Якщо ж гілка все-таки обламалася, необхідно відразу ж спиляти її, а з настанням весни – підрівняти в тому місці кору і обробити садовим варом. Інша загроза - це мороз. Різкі перепади температур створюють особливу небезпеку для плодоносних дерев. Як наслідок цього, може тріскатися кора, що призводить до переохолодження і утворення ран. Дерево з такими пошкодженнями особливо схильне до захворювань, щоб їх захистити, не забувайте восени побілити вапном. Також пам’ятайте про захист коріння дерев. Воно порівняно з наземною частиною має значно меншу зимостійкість і може сильно підмерзати за відсутності снігу. Ще одна загроза може чекати нас взимку від братів наших менших - мишей і зайців. У гризунів у цей період дуже мізерний вибір їжі, тому кора дерев їм за порятунок. Буває так, що гризуни не з'являються в саду

u

ві зими) обв'язати шпагатом. Категорично не варто використовувати для обв'язки штамбів солому - це приваблює мишей. Дає ефект і розкидання восени під деревами деревної тирси, просоченої креоліном. Якщо домашні вихованці відсутні, по всьому саду також можна розкласти спеціальні отруєні приманки. Крім цього, ефективним захистом від зайців стане установка високих парканів у саду. Зараз також на ринку з'явилася спеціальна пластикова сітка для захисту саджанців від гризунів. Є ще декілька простих порад, які допоможуть уберегти ваш сад. Відвідуючи його намагайтеся уважно оглянути кожне, особливо, молоде дерево. На однорічному прирості можуть бути яйця шовкопряда, вони схожі на срібні кільця. Їх досить важко зняти, тому краще акуратно зрізати гілочку і спалити. Намагайтеся не залишати на деревах всохлі листочки і зморщені плоди. Листочки можуть стати притулком кокона гусениці, а зморщені плоди - джерелами грибкових хвороб.

Ігор ТИМЧУК, провідний фахівець відділу фітосанітарних процедур Державної установи Тернопільської обласної фітосанітарної лабораторії

НАМ ПИШУТЬ

авершилася передплата на газети і журнали на 2014 рік. Як постійний читач районки, хочу висловити

З

особисті пропозиції, зауваження та побажання на адресу творців «Колоса». На мою думку, «Колос» на теренах краю несе в маси найсвіжішу інформацію про життя району, без якої важко нині обійтися. Ось чому районка повинна надходити до більшості осель мешканців району. Я мешкаю на Чортківщині, але «Колос» передплачую кожного року. Мені цікаво, як живуть мої земляки-наддністрянці, бо цьому краю я віддав багато років життя і тепер мені не байдуже, як йдуть в них справи. Я радий, що за останній час в багатьох селах краю є позитивні зміни. Особливо відрадно за те, що голубе паливо прийшло до моїх земляків з сіл Зозулинці, Виноградне, Городок. У цих селах сільські громади очолюють сільські голови

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

На водоймах безпечним вважається лід при температурі повітря нижче нуля градусів, синюватого або зеленуватого відтінку. Для пішохода безпечна товщина криги не менше 5-7 см, групи людей не менше 15 см, при масовому катанні на ковзанах – 25 см, для переправи вантажного автомобіля – 35-55 см. Прокладання доріг, переправ по льоду, вибір місця для ковзанок потрібно узгоджувати з місцевою рятувальною службою. При перевірці міцності льоду пішнею, якщо після першого удару лід проломлюється і на поверхню виступає вода, то вихід на кригу забороняється. Не дозволяється перевіряти міцність льоду ударами ніг. При пересуванні по кризі треба бути обережним, обходити небезпечні і підозрілі місця (швидка течія, вмерзлі

в лід кущі, траву та ін.). Не дозволяється виходити на лід в нічний час. Під час групового переходу по кризі необхідно рухатись на відстані 5-6 метрів один від одного і уважно стежити за тим, хто іде попереду. З метою безпечного пересування на лижах по льоду, необхідно відстебнути кріплення лиж, зняти петлі лижних палок з кистей рук, наплічник тримати на одному плечі. Кататися на ковзанах дозволяється тільки на спеціально обладнаних ковзанках. Забороняється робити це дітям без нагляду дорослих. Рибалкам не рекомендується на невеликому майданчику пробивати багато лунок, скупчуватись у групи. Відстань від лунок має бути 5-8 м. Кожен рибалка повинен мати з собою рятувальну мотузку

«К О Л О С»

- Заліщицька районна газета. Видається українською мовою щоп’ятниці koloszal@inbox.ru Матеріали з позначкою (Р) чи (*) оплачені згідно з чинним законодавством України.

довжиною 12-20 м з петлею на одному кінці і вантажем вагою 400-500 грам на іншому. Якщо людина провалилась під лід, то наближатись до потерпілого треба лежачи, розкинувши руки і ноги. Для надання допомоги можна використати підручні дошки, жердини. У випадку, коли немає підручних засобів, тоді кілька осіб лягають на лід ланцюгом, наближаються до потерпілого, тримаючи один одного за ноги, подаючи потерпілому ремінь чи одяг. Врятовану людину потрібно відправити до медичного закладу для запобігання наслідків переохолодження організму та усунення стресового стану. Олександр ГОРБАНЬ, начальник Заліщицької рятувально-водолазної станції

розповідають про людей району, відзначення різноманітних урочистостей. В 2014 році продовжуйте подорожувати нашими селами, розповідати на сторінках газети про колишніх і нинішніх працелюбів, висвітлюйте досвід роботи кращих фермерів, керівників сільгосппідприємств, знаходьте час зустрітися на селі з неординарними особистостями. Пишіть, як місцева влада цікавиться життям ветеранів війни і праці, як вони живуть на мізерні пенсії. Невеликий колектив редакції газети творить для нас цікаву газету. Я знаю, що тут працюють журналісти з великим досвідом роботи, є і молоді фахівці, зберігається спадкоємність поколінь.

Іван БІЛИК, постійний читач і шанувальник «Колоса», с.Джурин Чортківського району

БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ

“САТУРН” *Продається двокімнатна квартира в центрі міста Заліщики по вул.Гайворонського, зі всіма зручностями, євроремонтом, є сарай, підвал. Звертатись: 2-32-77, 0682461292. Продам житловий будинок, газифікований, площа будинку 7х10 в Старій Синяві (центр). Біля будинку - сарай, літня кухня, погріб, садиба 9 сотих. Ціна договірна. Звертатись за телефоном: 0976303118, Оксана. В центрі села Лисичники продається житловий будинок площею 100 кв.м. Є стайня, стодола (60 кв.м), літня кухня (40 кв.м), ванна, гараж, криниця, підвал. Приватизована земельна ділянка 0,25 га. Всі споруди в доброму стані. Тел. 096 91 66 166 або 050 239 62 33. У смт.Товсте по вул..Українській,58 продається магазин «Україночка» загальною площею 75 кв.м (є підвальне приміщення 31,5 кв.м). Тел. 096 616 50 35 або 098 98 31 324. *Продається будинок загальна площа 205 м. кв. житлова 112 м.кв.. Є літня кухня 38,9 кв.м., підвали 13,6 та 12м кв. гараж 18 м. кв., земельна ділянка 0,0606 га. м.Заліщики, вул.Садова центральна частина міста, біля Дністра. Втрачену ощадкнижку рах.№14138 на прізвище Шевчук Ганна Василівна, вважати недійсною. Втрачену ощадкнижку рах.№1695 на прізвище Шевчук Лук’ян Григорович, вважати недійсною. Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІТР №003922 на прізвище Шевчук Лук’ян Григорович, вважати недійсним. Втрачений державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІТР №003923 на прізвище Шевчук Ганна Василівна, вважати недійсним.

Наш р/рахунок 26004198767

ВІДДІЛИ РЕДАКЦІЇ:

у РАЙФФАЙЗЕН БАНК “АВАЛЬ” (м.Київ),

Ольга МЕЛЬНИК, заступник редактора відповідальний секретар ......................2-18-69 Олег ВІСТОВСЬКИЙ, заввідділом суспільно-політичного життя................2-11-42 Ірина ІВАНСЬКА, Наталія ЯНОВСЬКА кореспонденти...........................................2-12-43 Ігор ІВАНСЬКИЙ, фотокореспондент 2-12-43 Бухгалтерія..................................................2-18-69

МФО 380805, КОД 02475256. Адреса: Редакція газети “Колос”, вул. І.Франка, 6, м.Заліщики, 48600 Реєстраційне свідоцтво ТР №313, 16.10.2001р. Наклад 3100 прим. Передплатні індекси: 61356, 91090

про будні культурно-освітніх закладів, про людей в білих халатах, які турбуються про здоров’я наших людей, зокрема статті «Сила рідного кореня», «Ростуть людські надії», «Коли землею живеш, праця твоя святою є», «Краса вірності – в його справі», «Його голос відомий кожному з нас», «Пісня – колиска життя» та багато інших цікавих і змістовних матеріалів журналістів і читачів газети. Хочу відзначити, що «Колос» за останній час за своїм оформленням, змістом публікацій, особливо тепер, коли виходить кольоровим, став дуже привабливим для читачів різних вікових груп, дуже насичений різноманітними матеріалами. Необхідно, щоб і в Новому році залишалися рубрики «Голос села», «На освітянській ниві», «Наша духовність», «З турботою про Надвечір’я» та інші.

2-х та 3-х кімнатні квартири в новозбудованих житлових будинках по вулиці 40 р. Перемоги та по вул. Шухевича. За довідковою інформацією звертатись: м. Заліщики вул. С.Бандери, 102 тел.: (035-54) 2- 13- 44; 4-15-62 тел.моб.: 097 935 14 70

ткування та адміністрування єдиного соціального внеску можна отримати у Центрі обслуговування платників податків Заліщицького відділення Чортківської ОДПІ за адресою: м. Заліщики, вул .Степана Бандери 15-Б та за телефоном 2-15-04.

Марія ЖОЛОБАНЮК, головний держінспектор відділу податку на прибуток, місцевих , ресурсних, рентних і неподаткових платежів управління оподаткування та контролю окремих об’єктів і операцій Чортківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області

Необхідно, щоб у Новому році з’явилися нові рубрики та тематичні сторінки. Хочу відзначити кольорові світлини фотокореспондента газети, які дуже прикрашають сторінки газети, що

затвердження Порядку обліку сум податків та зборів, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг". Звіт подається суб'єктом господарювання за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі, коли суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається. Крім того для правильності заповнення звітів про суми податкових пільг слід користуватись затвердженим довідником пільг. Додатково нагадуємо, що інформацію з цього та інших питань опода-

Марія Мотрук та Михайло Росяк, які дбають про розвиток соціально-культурної сфери. Я завжди із захопленням читаю в «Колосі» про трудові будні працівників села, його здібних керівників,

ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ ІНФОРМУЄ

Заліщицьке відділення Чортківської ОДПІ звертає увагу суб’єктів господарювання, що згідно пп.16.1.6. п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку). Зазначаємо, що відповідно до п. 3 постанови КМУ від 27.12.2010 р. №1233 "Про

u

u

роками, а в одну далеко не найкращу для вас зиму можуть згубити весь сад. Вони люблять обгризати яблуні, груші, менше - вишні і сливи. У пошуках їжі взимку миші пересуваються під рихлим снігом. Буває так, що вони обгризають кору з одного боку стовбура дерева суцільною смугою знизу вгору, але частіше завдають небезпеки, виїдаючи кору кільцем. Що ж робити, щоб цього не допустити? Існує безліч думок досвідчених садівників. По-перше, не забувайте втоптувати сніг біля стовбурів плодових дерев. Для боротьби з мишами і зайцями, основу плодових дерев і штамби обв'язують різними матеріалами (хвойним лапником, пергаміном, металевою сіткою. Хвойний лапник слід розміщувати голками вниз і особливо щільно обв'язувати його в нижній частині. Можна обв'язувати стовбури руберойдом, але він просякнутий смолою, тому не бажано, щоб вони стикалися з ніжною корою штамбів. Крім того, чорна поверхня перегріваючись на сонці, може призвести до опіку кори. Тому стовбури спочатку обгортають ганчіркою, мішковиною або двома-трьома шарами газети і тільки потім щільно толем або руберойдом. Нижню частину необхідно трохи поглибити в землю і засипати, а верхню щільно (щоб уникнути попадання води в дощо-

7

ВИГОТОВЛЯЄ МЕТАЛОПЛАСТИКОВІ (А ТАКОЖ АЛЮМІНІЄВІ) ВІКНА ТА ДВЕРІ З ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОГО НІМЕЦЬКОГО ПРОФІЛЮ КОМПАНІЇ “ W I N T E C H ”.

ПРОДАЄМО В КРЕДИТ Найкраще співвідношення ціни та якості. Наша адреса: м.Заліщики, вул. С.Бандери, 102, магазин “Торговий центр”, тел.: (03554) 2-13-44, 4-15-62, 2-25-52.

10 зни % жка !

КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ НА РІЗНІ ПОТРЕБИ Адреса: м.Заліщики, смт.Товсте, вул.Українська, вул.С.Бандери, буд.68, буд.38, оф.15, тел.:(03554) 2-32-08 тел.:(03554) 3-52-43

Редактор О.І. ДЯКІВ Висловлювані авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Згідно Закону “Про пресу в Україні” редакція зберігає за собою право редагувати та скорочувати подані текстові оригінали, які не рецензуються і не повертаються. Листування з читачами - лише на сторінках газети. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори. Рекламодавці самостійно відповідають за зміст рекламних блоків, за збереження авторських прав та прав третіх осіб.

Газета видрукувана у друкарні ТОВ “Буковинський видавничий дім” (м.Чернівці, вул. Прутська, 29, тел. 54-45-46). Комп’ютерна верстка Євгенія МУРЗА. Комп’ютерний набір Марія РЕХТЕЦЬКА.

8

№ 3-4 (8220)

едагоги Заліщицького обласного багатопрофільного навчальнореабілітаційного центру, зокрема Р.Р. Борейко, С.П. Підкова, Л.В. Боцюк, продовжують кращі духовні традиції навчання і виховання дітей, які базуються на українській педагогічній думці, і розуміють, що високі моральні почуття добре виховує поезія.

збірками О. Дяків «Гармонія протилежності», «Спектральність слів», «Вікно думок», які побачили світ у 20122013 роках. У своїх творах авторка виразно подає народжені самим життям реальні образи людей. Її серце сповнене добром, радістю, співчуттям, милосердям до людей, а також гнівом і обуренням проти неправди і зла. Вона вміло відтворює дійсність і те, що минуло. У її поезії добре відчутний вплив української класики – творів Тараса Шевченка, Лесі Ук-

Адже діти, наприклад, читаючи прозові твори і поезію, наче беруть у сюжетних поворотах дії фактично таку ж

П

участь, як і в реальному житті, з любов’ю стежать за добрим і великодушним героєм, але з неприязню слухають про лихе й погане. Проза і поезія їм служать утіхою, забавою, навчанням, натхненням тощо. Адже на благодатній Українській землі споконвіку живе творчість, яка стає нашою щоденною потребою, джерелом духовного багатства, служить зближенню вихованців, педагогів, письменників й поетів рідного краю, розвиває образне мислення, уяву, надихає юних на творчість. Саме з таких міркувань нещодавно у святково прибрану літературну вітальню ми запросили редактора Заліщицької районної газети «Колос», авторку трьох книг О.І.Дяків. У центрі залу – журнальний столик, на якому букет калини на вишиваному рушникові, образок Матері Божої з Ісусом на руках, збоку на стелажах – книги О. Дяків «Гармонія протилежності», «Спектральність слів», «Вікно думок», літературознавчі матеріали, а в центрі – назва літературної світлиці: «Загадкова глибинна криниця душі Оксани Дяків» і виставка дитячих малюнків та аплікацій з природного матеріалу за її творами. У залі зібралися вихованці, педагоги, інші працівники навчально-реабілітаційного центру. Літературну світлицю започаткували ведучі – учитель рідної мови та літератури Р.Р. Борейко та вихователь С.П. Підкова, які коротко ознайомили присутніх зі

раїнки, Івана Франка, Ліни Костенко. Твори Оксани Дяків пронизані спостережливістю та відчуттям вразливості людської вдачі, її живої й багатої уяви. Читаючи вірші, кожен знайде зернятко гіркої правди минувшини, мук, страждань, що випали на долю Вітчизни, а ще замилується Божою красою світу цього та долею українців. Читачі тепло відгукуються про ці щирі, легко написані поезії щодо нашого життя, до яких використані епіграфи видатних мислителів-письменників та фотоілюстрації сучасних художників. Ведучі Клубу вихідного дня – учителька рідної мови та літератури Р.Р. Борейко та вихователь С.П.Підкова – ознайомили присутніх зі збірками неповторної і своєрідної поезії О. Дяків, редактора Заліщицької районної газети «Колос», члена Національної спілки журналістів України, яка нагороджена різними професійними відзнаками в галузі журналістики. Під час зустрічі з автором звучали слова, які дзвенять болем за долю Вкраїни, її майбутнє, які прочитали Я.Саранчук, Р.Габорак: Україно моя, твоє серце в огні, Твоє тіло шматують ще чвари. І спокою не буде, здається мені, Від манкуртів і від яничарів!.. Ненька рідна в борні! Серце вкотре щемить Від нестерпного, сильного болю…

З нагоди 200-ліття від дня народження Великого Кобзаря (09.03.1814 р. – 10.03.1861 р.) Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя! Тарас Шевченко «Доля», 1858 р. Духовне лідерство Шевченка – Снага – правічна й сильна – боротьби. Її плекали крізь тугі тенета Ще гайдамаки славні – не раби: Верлан, Таран, Гаркуша, Гонта І Грива, Залізняк, Медвідь* Вкраїнцям справжнього оплоту Шукали: ПРАВДУ-відповідь.

А питання не спить, гострим лезом ятрить: Чи діждеться Вкраїна розвою?! Поетичні рядки, присвячені рідним літераторки та всім борцям за волю України, декламували Н.Вейван, В.Рибальченко: Із криївок, лісів у тривожні часи Із московською бились ордою… Когось куля знайшла, на той світ затягла. Інших мучили довго в неволі.

Хоч минають літа, а незгоєний біль Ятрить серце вже внуків нестерпно… А Вкраїнській землі й досі треба синів, Що готові за неї померти… А з яким щемливим болем розповідає О.Дяків про те, як її родина була вислана за рідне – українське! Глибоко і правдиво зобразила Оксана Дяків «вояцьку славу гроз-часів», бо й сама, пишучи про біль і муки мільйонів безневинних жертв, вона, як і Тарас Шевченко, Леся Українка, Василь Стус, Тарас Мельничук, Володимир Івасюк, Богдан Ступка, Ліна Костенко та інші, яким присвятила свої поетичні рядки, посправжньому любить свій народ та Україну. О. Дяків пише про неповторне українське слово – нашу книгу. Б.Савчин продекламував такі рядки:

Наш Кобзар Великий, дочка Прометея У світах прославили себе. Та в своїй державі – самостійній, славній – Не доходять руки, щоб плекать тебе – Книгу українську. А любов синівську Вже давно пора її віддать: Щоби неповторне українське слово В чільний європейський поставити ряд. Т.Вейван говорила словами поетки про рідну мову, яка схожа на «корабель думок», і Тараса Шевченка, І.Кравець – про незабутню Лесю Українку, О. Стояк – про Івана Франка («Книг глибина»). Вихователька Н.Д. Богуцька подарувала присутнім поезію О.Дяків «Ду-

ховний лідер», написану до 200-ліття від дня народження Великого Кобзаря: «Кобзар» Поета – мужня доля, Письма Святого вічний код. В нім – гнів, страждання, поступ, воля, Нескорений і в рабстві наш народ. З емоційно-іскристої душі нашої гості народився вірш – неприхована правда про війну. Глибоко і правдиво зобразила вона героївафганців, чорнобильців, поетів-шістдесятників. Ці вірші свідчать про виразно заявлений український патріотизм авторки. Р. Кучер рядками вірша «Чужина» зворушила до сліз присутніх у залі: Манить грішми й прибутком чужа сторона, Забирає дочок і синів далина. Залишається пусткою батьківська хата:

Непотоптаний ряст і неприм’ята м’ята. Хворі близькі залишились на самоті. Заростають бур’яном стежки до могилок. Дітлахи у вікно виглядають щодня: Де ж то батько, матусенька мила? Дуже зрозумілими і найдоступнішими нашій шкільній родині стали поетичні твори О. Дяків про віру в Бога: Без гріхів слід кожному з нас жити. Йсуса жертвою насправді дорожити. У молитві дух зносить до Бога. Це полегшить біль, зніме тривоги… В. Чоловський читав поезію «Вхід Господа в Єру-

салим», І. Канський – «Великдень», І.Вейван – «Різдво». У самісіньке серце запали рядочки: Святвечір зустрічають люди – Христові б’ють поклони всюди. Зібрались пастушки, ягнятка Прославити Святе Дитятко. У виконанні дуету педагогів закладу О.Е. Балог та С.П. Підкови прозвучала духовна пісня «Не минай мене, Ісусе!». П’ятикласники виконали руханки «Цеглинка до цеглинки – будуєм Божий дім» та «Хто сотворив Небо і Землю?» Усім до душі припали рядки про рідну землю, отчий край. Красу мальовничого Наддністров’я, Буковини та Гуцульщини змальовує поетка ось такими рядками: Медами й воском пахне літо, Розхлюпане понад Дністром, Розлогим вкрите буйноцвіттям Пливе туманцем над селом. Або: Заховалося сонце за хмарами. Стиха падають краплі на гай. Чорний лебідь, втомившись туманами, Срібно дзвінко зітхає: «Прощай!» Емоційністю почуттів звучали слова: Мінорним акордом вривається осінь У літню мажорність октав. Запахло смолою вологою сосен, Пожухлістю стомлених трав… Вже Дністер літа скидає в стоси – Буковину горне й Наддністров’я… Із молочних глеків диво-осінь Напуває береги любов’ю… Музичним акордом бринять «Береги»: Молоко розлив хтось понад річкою, Заховав у краплях горобину. А росинки бистрими синичками

Пурхають траві на спину. На музику просяться й такі строфи: На землі окрайні, біля небокраю, Де зірниці полум’ям горять, Розрослося місто – там деревам тісно, І каштанів виструнчився ряд… На завершення зустрічі ми запросили до слова гостю О.Дяків, щоб Оксана Іванівна розповіла учасникам Клубу вихідного дня про себе та власні збірки. Уважно вислухавши її, присутні задали чимало запитань, на які охоче відповіла гостя, задовольнивши дитячу допитливість. Оскільки зустріч відбулася під час передріздвяного посту, то в дарунок для О. Дяків прозвучала пісня про Царицю Небесну – Матінку Божу, яку виконала сестра-служебниця Софія. Оксана Дяків подарувала бібліотеці закладу свої книги з автографом до кожної, а також збірки українських народних казок та книжкумісяцелік «Кольоровий рік», а вихованці закладу подарували їй квіти, власні малюнки за мотивами її творів та сфотографувалися на згадку про чарівну зустріч. Отож, кожна така подія – це теплота спілкування, радість від почутого з уст авторки поетичного слова. Стан душі поета – це Боже благословення, це необхідність бути потрібною людям і сіяти у їхні серця Любов, Віру, Надію, Добро, Правду, Слово Боже, яке так чітко викристалізовується спектральністю слів Оксани Дяків. Вірші нашої землячки зігрівають щирістю серця. І це – правда. Бажаємо Вам, Оксано Іванівно, творчих злетів на майбутнє, бо, як сказав літератор Василь Дрозд: «Ваш творчий доробок стане без сумніву, мудрим християнсько-моральним та емоційним порадником читачам різних поколінь». Стефанія ПІДКОВА, спеціаліст вищої категорії, «старший вихователь» Заліщицького ОБНРЦ, член Національної спілки журналістів України

Тарас вів люд, як добру паству: Попереду, крізь біль доріг… Він просто йшов… Він без лукавства Неправду геть гнав, за поріг!.. «Кобзар» Поета – мужня доля, Письма Святого вічний код. В нім – гнів, страждання, поступ, воля, Нескорений і в рабстві наш народ. Бо знав же Геній: Син і Мати Постануть на оновленій землі. Путь боротьби супроти супостата Пройдуть раби малі оті німі.

Пророк шукав дороговказ Ісуса. Суворим був до себе й земляків, Бо зневажав цинічну суть спокуси; «І мертвим, і живим…» – учитись заповів. Він єсть НАРОД, бо знав його він силу: Козацьке войовниче стремено. Кобзар любив нещасну «Катерину» І «Наймичку»… й вишневих снів садок. Свідомість нації – Тарас Шевченко. Натхнення Музи – пензля і пера,

Йому служили вірно, щоб далеко Священний глас у світ його лунав Крізь роки і фортечні Орські мури, Через картини і поезій грім, Розлуку з Україною й тортури: Не написати кілька з серця слів… Та книжечки Тараса «захалявні» І «Гайдамаки», й віщий «Заповіт», «Великий льох» і вірші «В казематі» Імперський розбивали грізний лід.

Він світ змінив й пройшов Голгофу Кріпацтва з царською тюрмою, Солдатчину, творити заборону… Не мав «зерна неправди за собою». _______________________________________ * Верлан, Таран, Гаркуша, Гонта, Грива, Залізняк, Медвідь – ватажки гайдамацького національно-визвольного руху проти польського гніту на Правобережній Україні у XVIII столітті. Оксана ДЯКІВ (збірка “Вікно думок”, 2013 рік)