Сергій Савченко
Деміург копії .
Олія і вода.
Сергій Савченко
Деміург копії
Олія і вода.
CO production 2018
На білій
горизонтальній
поверхні
Вона стрімко розросталася, невпинно ни
полотна
з’явилася
округла пляма яскравого вишневого
збільшуючись у розмірах. ЇЇ
плавні
краї несли в собі
кольору. мільйо-
наступаючих молекул емалі, Емаль впевнено окуповувала нові і нові території полотна. Вона без-
поворотно впитувалась в найкрихітніші пори
білого,
назавжди вгризаючись у
нього. Ненажерлива
пляма ритмічно розповзалася, то сповільнюючи ,то прискорюючи власний рух. Проте, коли швидкість наступу сповільнилася безповоротно, десь згори зринув струмінь блакитної, а за ним і зелено-жовтої емалі. Спочатку, зустрівшись, плями різних кольорів недовірливо стиснулись, та невдовзі, не маючи іншого виходу, були змушені щільно притулитися у вітальному жесті. Далі, після першого знайомства, армії кольорів помалу почали взаємно проникати одне у одного, впізнаючи своїх та утворюючи дивовижні візерунки нереальної краси.
Він задоволено оглянув ки
полотно: новостворені силуети обнімали, обтікали
поверхню, знаходили точ-
дотику. Фарби поєднувалися змішуючись, влаштовували власні траєкторії обережними вирахувани-
ми потічками. Все на полотні поступово вростало і влягалось. Здавалося, що настає довгоочікуваний мир… Йому стало трохи тужно. З’явилася та давня тупа біль - скорбота за втраченим навмисно. Цей стан відвідував його , наче нав’язливе тіло , що визирало з-під тріснутого шва на рукаві. Недолатані клапті його життєвих історій раз у
раз нагадували про
недоліки матеріалів та крою навколишнього буття
Хотілося ще трохи контрасту.. Відкрита бляшанка свіжої фарби на водяній основі,
поклала край сумнівам. Висадка десанту у вигляді
декількох нових барвистих ареалів по обидва боки умиротвореної емалевої фантасмагорії, рішуче заперечила тезу про завершення процесу. Акрилова маса із вражаючою сміливістю наштовхнулася та атакувала емальовану форму, що вже сибарействувала на білому, напиваючись киснем.. Незважаючи на вже визначений вектор атаки, дві форми з різними відмінними основами не одразу осягнули всю силу конфлікту. Акрил наступав, а перша лінія емалі вже задихалась під його зловісною масою. Деякі з них покірно притиснулися до поверхні полотна і причаїлися, чекаючи визначальної миті. Гострої миті істини , коли настане можливість дістатися до цілющого кисню, як анестезії від минулих поневірянь. От тоді , коли акрил , ледь підсохнувши, задоволено заспокоїться, емалеві партизани невпинно ринуться догори, проколюючи м’ясисте ліниве акрилове тіло і таки виберуться до бажаного світла . Тим часом, безжальна барвиста суміш клею води і пігменту просувалася як апокаліптичний льодовик, розкидаючи увесь непотріб перед собою.
Фарба покривала собою усе, люто і безповоротно, намагаючись влитися, запліднити те, що ніколи не могло бути навіть поряд. Олія і вода – вічна історія нерозв’язаних запитань, антагонізм і неприродній потяг до злягання . Злягання в екстазі заперечення. То було нечутним воланням природи, необхідною пожертвою, вічними суперниками, джерелом таємничої мети. Мети вигаданих тим ,хто задає головний напрямок видимому і прихованому. Через якісь неконкретні миті наміка наступу
в дію вступили інші сили. Сили
необхідних
і болісних компромісів. Ди-
вигасла і дві протилежні структури опинилися в ситуації, коли влягання поряд ставало
все більше неминучим. Вороги не мали іншого виходу. Вони були змушені почасти борючись, почасти ігноруючи одне одного, вкластися на території. Це стало зоною власної ж блокади віч на віч із противником . Кольорова
форма
емалі на поверхні
боків
світлим акрилом.
гини і
спектри. Ці місця
Як
наслідок
стали
полотна помітно взаємодії, на краях
зменшилась, підтиснена з зіткнень утворилися
пречудові
двох ви-
своєрідними центрами найгарніших форм, фактур та колоритів
Він був задоволений... булькотіння, беззвучні волання, та стогін протилежних структур, між котрими загалом поєдинок так і не припинявся, створювали все цікавішу картинку. Проте, зміни відбувалися й надалі, хоч і повільніше, та не менш фатально для проявлених форм. Їм було непросто. Акрил мусив бути швидким і блискавичним, його висихання було швидшим, Емаль, відчуваючи свою тягучу правоту, теж душилася під пастозними масами свого візаві. Це була поле битви. Битви без жалю і пошани, биТва за місце на полотні, не на життя, а на висихання... Повітря, з киснем на чолі - всюдисущий арбітр нейтралітету, заспокоюючими хвилями обдавало драматичні процеси із усіх боків. .
Все жило і перетворювалося... Так, він
був
дуже задоволений... Він
те що все закінчилося них
сполук
в
потирав брудні руки, втішався
думкою,
благополучно. В легенях помалу осідали пари ноих
пошуку
можливості
пристроїти
себе
в
організмі
про хіміч-
художника.
-Дзззззз!!!,- Пролунав різкий дзвінок у двері.. За дверима виявилося двоє. Відразу
стало
зрозуміло
,
що
це
ревні
віруючі,
що
роздають
-Ви б не хотіли?.. -Так так, давайте. -Запрошуємо вас на… -Дуже дякую, почитаю.. -Дякуємо. До побачення.. Зачинив двері, поглянув на лискучий листок, складений вдвоє. Брошурка впевнено закликала: «Будьте мужні» Він обережно поклав невеликий аркуш у смітник. Потім він пішов... Фарба всього цього не помітила. Фарба люто змагалася, поступово висихаючи.
повчальні
брошури.
Текст, репродукції та графічний дизайн: Сергій Савченко Видавництво: СО production www. savchenkoart.com coproduction.co Львів 2018