ВИПУСК № 150 (2019)
Навесні 2016 року я серйозно захворіла. Стала задихатися, тіло набрякало, дихала зі свистом, шипінням і сухим кашлем, спала тільки сидячи. У селі, де я живу, лікарні немає, лікаря за викликом немає. Я вирішила, що в мене рак бронхів і стала чекати переходу у вічність. Влітку діти відправили мене в обласну лікарню в Дніпро. Там обстежили й поставили діагноз: ішемія, стенокардія, аритмія, тахікардія, брадикардія, лівий шлуночок розширений, проблеми з клапаном, фракція викиду крові 46 %. Усі інші органи були в нормі й тільки
серце — з патологіями. З усього перерахованого я знала тільки, що таке аритмія й ще мені лікар пояснила, що викид крові 46 % — це означає, що серце калатає, але кров в аорту не викидає, від чого передня стінка серця чорна від крові. Виписали мене з позначкою в медкартці «Лікування не показано». Тобто, лікуванню такий хворий не підлягає. Призначили мені ліки, які вживати потрібно довічно й наказали тільки сидіти й обережно пересуватися. У день виписки хтось поклав мені на ліжко газету, а в ній був надрукований жарт, який за змістом був подібним до моєї ситуації. Жарт такий: «Лікар каже пацієнтові: — Ці таблетки будете пити довічно. Пацієнт заперечує: — А в інструкції написано, що тільки два місяці. Лікар: — А я вам про що говорю?» Я вирахувала, що двомісячний термін приймання ліків для мене закінчується в жовтні. З лікарні діти забрали мене в Кам’янське. В одну з неділь дочка взяла мене на служіння в християнську церкву. Ми сіли в останніх рядах, щоб
у разі чого можна було непомітно вивести або винести мене. Після короткої проповіді священик несподівано почав молитися за зцілення тих, хто сидить у залі. Я теж стала молитися, щоб Господь почув його молитви і вилікував людей, які потребують зцілення. Себе я не мала на увазі, оскільки готувалася до переходу у вічність. Проповідник на сцені гаряче молився. І раптом у якийсь момент я відчула озноб, він поширився по спині, потім по всьому тілу. Я вирішила — це могильний холод, нагадування про мою приреченість. Коли після служіння ми вийшли з приміщення, я відчула незрозумілу радість і легкість. В автобусі я не захотіла сідати. Донька помітила зміну й запитала: «Ти що, зцілилася?» Я відповіла: «Просто так легко й радісно, що хочеться стояти й
дивитися на все навкруги». Колись я чула з однієї проповіді, що чудотворіння — це мить, а зцілення — процес. У мене промайнула слабка неясна думка: «А чи не почався в мене процес зцілення?» Жовтень пройшов, а я залишилася жива. Поїхала в обласну клініку обстежитися й дізналася, що серце помітно змінило функції і викид крові став 52 %, отже кров потрапляє в аорту. Поступово я почувала себе краще і ставала життєздатною. Тепер взимку відкидаю сніг, влітку працюю на городі, скошую траву на газонах, їжджу на велосипеді. За рік потому сама викопала компостну яму завглибшки 1,5 метра. На обстеженні більше не була. Зараз мені 75 років. Минуло майже 3 роки відтоді, коли мені поставили діагноз. Хочу сказати, що лікування може статися й через віру людини, яка молиться за це, і через віру родичів. Слава Господу за любов, за порятунок, за людей, яких Він використовує як Свою посудину для зцілення хворих. Куратченко Лідія Іванівна с. Перещепине, Дніпропетровська обл.
Я нічого не знав про християнство. Моя мама — юдейка, яка вийшла заміж за невіруючого після Другої світової війни. За 22 роки життя я відвідав церкву три рази, і щоразу мені було неймовірно нудно. У мене було чудове дитинство. Мене не били, не дражнили, хоча іноді діставалося від хуліганів, але загалом було щасливе дитинство. Коли я був юнаком, заснував свій бізнес і незабаром почав заробляти удосталь грошей, щоб придбати свій будинок, машину. Потім я одружився й у нас народилася дитина. Я відчував свободу в житті, будучи ні від кого не залежним уже в 19 років. У 20 років я думав, що щасливий, але мене змучило почуття марності. Я почав думати про те, що десять людей із десяти вмирає: ніхто не зміг цього уникнути. Одного вечора я подивився на сплячу дружину й подумав, що вона може померти за секунду, що з нею може трапитися що завгодно, серце зупиниться і все. Усі мої матеріальні
речі: будинок, бізнес, свобода стануть непотрібними. Ніхто про це не говорить, але це важливо. Усе людство як ніби вишикувалося на краю прірви, і всі чекають своєї черги туди впасти. Один за одним пропадають, і ніхто не питає, як вийти з цієї черги, яка веде до погибелі… Я розмірковував про це півроку. Одного разу до мене підійшов молодий християнин і, проповідуючи, пояснив Євангеліє. Його слова торкнулися мого серця. Я пам’ятаю, що в Біблії написано: «Не чини перелюбу». Раніше думав так: «Я ніколи не блудив, значить — я піду на небеса». Потім я прочитав Слова Ісуса з Євангелія від Матвія, де написано, що «…кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці» (Євангеліє від Матвія 5:28). Мені стало якось моторошно: «Невже Бог бачить те, що в мене на думці?» Тоді я усвідомив, що маю великі проблеми:
на суді перед Богом я здобуду вирок — пекло. Але тут починає діяти істина про те, що Ісус Христос зробив для нас на хресті. Про це, напевно, усі люди чують не один раз у своєму житті. Я також безліч разів чув про Ісуса, що Він помер за гріхи людства, але раптом чітко усвідомив, що саме я є грішною людиною й потребую порятунку від покарання за гріх. Я був засуджений до вічної смерті через зроблені гріхи, але Христос на хресті помер за мене. Ісус поніс за мене вирок і зняв із мене звинувачення. Я розкаявся у своїх гріхах, попросив Ісуса врятувати мене від покарання. У ту доленосну ніч я вийшов на вулицю, подивився навколо й побачив, що все начебто має інший вигляд. Це було абсолютне преображення розуму. Я усвідомив, що знайшов вічне життя. Безліч людей живуть, не замислюючись ні про що, але раптово смерть «стукає у двері»: мама, тато, брат, сім’я, кохані… Будь-яка людина
Чи хтось з людей замислюється, що собою являє покаяння? Не просто почуття жалю з приводу якогонебудь свого помилкового вчинку, а щире покаяння перед Богом, перед Тим, Кому ми всі дамо відповідь за своє життя. Від багатьох я чув, що вони каялись. Але, дивлячись на їхнє подальше життя, яке ніяк не змінилося, розумієш, що то несправжнє покаяння, а швидше одночасне розкаяння. У своєму житті і я так само багато разів «каявся» за різні вчинки. Але минав час і я помічав, що повторюю ті самі гріхи. Пробував зарікатись, напружував усю силу волі, але надовго не вистачало. Зрештою зрозумів, що не зможу змінити себе
сам. Людину може змінити лише її Творець. Якось вкотре після свята, напившись, як свиня, і добре розуміючи (як то можна було ще розуміти – зараз дивуюся), що так далі не може бути, став на коліна і просив Бога щось зробити, бо сам не міг, але нічого не сталося. Мабуть, потрібно було протверезіти. Протверезівши, продовжував жити, як зазвичай: так, як писала Ліна Костенко – «до пенсії і до смерті». Минуло трохи часу. Одного разу я читав історію про юнака, який посварився зі своїми батьками, покинув їх і поїхав жити в інше місто. Пройшло багато часу, юнак подорослішав, став чоловіком, але
не зміг забути батьківського дому. І він вирішив відвідати батьків. Але ж як приїдеш? Мабуть, батько все ще сердиться і навіть на поріг не пустить? Чоловік, подумавши, написав листа, що він просить пробачення і хотів би приїхати і примиритися. А якщо батьки згідні, то нехай прив’яжуть на кущ біля хати білу стрічку. І, коли він буде проїжджати повз них, побачивши стрічку, зайде. А як не побачить, то проїде і поїде собі далі. Після цього чоловік поїхав до батьківського дому. І вже здалеку побачив кущ, який був ввесь у білих стрічках. Коли я прочитав цю історію, то зрозумів свою помилку, покаявся, і Бог торкнувся мого серця. Я зрозумів, як дуже Він любить мене і
в одну мить може піти з життя. Щогодини у світі помирає приблизно 150 тисяч осіб. Після смерті всіх чекає суд, на якому Господь буде судити за Своїм законом Святості, де погляд із пожадливістю рівносильний перелюбу, ненависть прирівнюється до вбивства… Пекло — реальне місце, а люди набирають гріхи зі швидкістю палаючого вогню. Що людина буде робити в судний день, поставши перед Богом? На щастя, Бог багатий милосердям, і Він дає Спасителя, Який помер на хресті, воскрес із мертвих на третій день, і, якщо ви покаєтеся й будете вірити в Нього, дасть вам дар вічного життя. Будь ласка, наведіть лад у стосунках із Богом сьогодні. Не відкладайте своє покаяння перед Ним у «довгий ящик». Ви не знаєте, що завтрашній день принесе вам. Мені Бог дав дар вічного життя, і я не можу мовчати про це чудо!
Історія Рея Комфорту Джерело: http://bogoblog.ru
чекає. Я плакав, мов дитина, просив пробачення за своє життя, вчинки, думки. Він пробачив. І пробачить кожного, хто щиро кається, прийме кожного, хто прийде до Нього. Звертаюсь до тебе, читачу, прийди до Христа у молитві, в розкаянні, в простоті серця. До Нього звертайся у всіх труднощах, і Він допоможе. Прийми Його у своє серце як Господа і Спасителя. Ти побачиш, що життя буде змінюватись, бо для Господа немає нічого неможливого. Читай Його Слово, вчи напам’ять уривки з Біблії, адже нічого важливішого на цій землі немає. Бо всі ми помремо, а потім – суд. Будьмо ж готові, бо часу останнього не знає ніхто. Автор: Олександр Мерещук
У нас в Україні, і безпосередньо в Чернігівській області, є багато людей, які вірять у Бога й готові догоджати Йому, але ось тільки багато хто не знає, як це робити. Здебільшого це бажання зводиться до того, що потрібно дотримуватися різних церковних свят і традицій. Мабуть, питання про те, як догодити Богові, багатьох може ввести в незручне становище. Ось найпоширеніші відповіді на це питання: «Треба відвідувати храм!», «Треба давати милостиню, дотримуватися свят, постів, не грішити». А що, насправді, потрібно зробити, щоб догодити Йому? Час від часу в житті різних людей виникає це бажання, особливо тоді, коли людина переживає якісь важкі часи, коли потрібна допомога або необхідно, щоб Бог змінив щось у житті. Саме в такі періоди багато людей замислюються над тим, що потрібно зробити, щоб Бог звернув на них увагу, як догодити Йому. І, зазвичай, є люди, які хочуть догоджати Богу завжди — це істинні віряни. Цю статтю я хочу присвятити тим людям, які повірили в Ісуса Христа й молилися молитвою покаяння на якомусь християнському служінні або, наприклад, прочитавши таку газету, а я знаю, що таких людей досить багато. Зазвичай, коли людина серйозно молилася молитвою покаяння, у неї мусили виникнути запитання: «А що тепер? Як жити далі? Як влаштовувати своє життя? Як навчитися правильно жити з Богом?» Це абсолютно актуальні питання. Дійсно, далі жити за старими стандартами, знову роблячи гріховні вчинки, буде неправильно. Адже покаяння передбачає, що людина відвертається від старого гріховного життя, стаючи обличчям до Бога, і починає влаштовувати своє життя за новими Божими цінностями. Ось що Біблія говорить щодо цього: «Не підкоряйтеся світу цьому. Краще нехай ваш розум зміниться і відновиться, щоб змогли ви пізнати і прийняти волю Божу, щоб збагнули ви, що є добре, досконале й бажане Богу» (Послання ап. Павла до Римлян 12:2). Цікаво те, що в служінні апостолів Ісуса Христа була схожа ситуація. Коли апостол Петро проповідував великій кількості людей про спасіння в Ісусі Христі, у них виникло таке ж питання. «Почувши це (проповідь Петра
в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів» (Дії святих апостолів 2:38). Чи приймали ви водне хрещення в церкві? Хрещення, про яке говорить апостол Петро, це повне занурення у воду (а не просто поливання або окроплення водою), де вода символізує водну могилу для минулого гріховного життя, коли людина «ховає» своє старе гріховне життя і воскресає, піднімаючись із води, для нового життя з Христом. Чи давали ви обіцянку слугувати Богові від доброго сумління? Саме про це говорить грецьке слово баптізо, яке вжив апостол Петро. Крім — прим. авт.), люди були дуже уже розглянутих є ще деякі кроки, які засмучені. Вони запитали Петра ранні християни вважали основними у й інших апостолів: «Браття, що нам робити?» Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді нехай кожний із вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа. Бо ця обітниця для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе». І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!» Хто сприйняв Петрове послання, той охрестився. «Близько трьох тисяч
людей додалося до числа віруючих того дня. Віруючі присвячували життя своє вивченню вчення апостолів. Вони їли разом і молилися разом. Пошана до Бога перебувала в серці кожного з них, і багато чудес і знамень чинили апостоли» (Дії святих апостолів 2:37– 43). У цьому прикладі ми можемо побачити основні кроки, які необхідно зробити кожній людині, яка звернулася до Бога. Найперша церква, очолювана апостолами, жила за цими принципами. Перший крок, який нам показує апостол Петро, це покаяння. Але покаяння, яке мається на увазі, це не те, коли людина щодня багато разів просить вибачення в Бога й далі здійснює ті самі гріховні вчинки. Апостол Петро говорить про покаяння, як про рішення, яке впливає на все життя, коли людина кається в тому, що жила не за волею Божою. Іван Хреститель сказав щодо цього: «Принесіть гідний плід покаяння», маючи на увазі, що справжнє покаяння має плоди: коли людина стає на правильний шлях життя з Богом. І наступний крок, який вказує вірі в Бога, і які перша церква робила, нам апостол Петро — це водне щоб догодити Йому. хрещення. Ось як він про це говорить: Вони перебували в апос-тольській «Тоді нехай кожний із вас охреститься науці, тобто — у навчанні Слова
Божого. А чи перебуваєте ви в апостольській науці? Чи знаєте ви, дорогий читачу, вчення Ісуса Христа? Перші християни називали себе учнями, вони присвячували життя тому, щоб вчитися в Ісуса Христа. Може виникнути питання: «А як я можу сьогодні перебувати в апостольській науці, адже їх уже немає на землі?» Відповідь проста: вчення апостолів записано в Новому Завіті. Коли ми його читаємо і вивчаємо, то перебуваємо в апостольській науці. Знову-таки, можуть знайтися люди, які скажуть: «Я читаю Новий Завіт, але мало що розумію». Саме тому Бог дав дар вчителя й пастора людям у церкві, які мають здатність розуміти й доносити Боже вчення. Для цього важливо відвідувати зібрання церкви. Але коли я кажу про відвідування церкви, я маю на увазі церкву, де є проповідь і вчення, а не просто обрядова сторона служіння. Наступний крок, у якому перебували віряни, це спілкування. Вони говорили про Бога, допомагали один одному, підтримували у важкі хвилини і т. д. Чи є у вас спілкування з вірянами? Не те спілкування, коли бачишся один раз на рік або раз на місяць, а постійно маєш взаємини з віруючими?
А для цього треба бути в церкві, бути активним її учасником. Перша церква також збиралася на «ламання хліба» — цим терміном позначалося причастя. Чи приймаєте ви причастя в церкві з постійністю? Також для вірянина, який хоче догоджати Богу, важливо молитися Господу, адже перші християни перебували в молитві. Чи молитеся ви Господу і як часто це робите? Моліться разом з іншими вірянами, тому що перша церква робила саме так. Я торкнувся в цій статті основних кроків, які робили перші християни, догоджаючи Богу. Навіть побіжного погляду досить, щоб зрозуміти, що багато людей не мають цього у своєму житті в наш час. Ми не можемо догоджати Богу лише так, як нам заманеться, або так, як, на нашу думку, Йому сподобається. Щоб догодити Богові треба знати, як Він хоче, щоб Йому догоджали, а саме це й описано для нас у Біблії. Давайте будемо прагнути догоджати Господу, адже нам належить одного разу постати перед Ним і дати звіт за своє життя. Володимир Лазука Пастор церкви «Спасіння» м. Чернігів
1. Коли переживаєш душевний біль: «Він втішає нас у наших скорботах, щоб ми, зі свого боку, втішали інших у всіляких скорботах втіхою, яку ми самі отримали від Бога. Бо як ми розділяємо страждання Христові, так і втіха приходить до нас через Христа» (2-е послання до Коринтян 1:4–5).
2. Коли відчуваєш тривогу: «І мир, який йде від Бога, що вище людського розуміння, буде стерегти серця ваші та думки в Христі Ісусі» (Послання до Филип’ян 4:7). 3. Коли сковує страх: «Будь мужнім і сильним, не бійся, не лякайся, ані не тривожся перед їхнім обличчям, бо Сам Господь, твій Бог, Який іде попереду з вами й серед вас, не залишить тебе й не покине тебе» (Повторення Закону 31:6). 4. Коли занепокоєний: «Всі ваші клопоти покладіть на Нього, бо Він піклується про вас» (1-е послання Петра 5:7). 5. Коли самотній: «„Батьком Я буду вашим, синами й дочками ви будете Моїми“, — каже Всемогутній Господь» (2-е послання до Коринтян 6:18).
6. Коли бракує душевних сил: «Він змученому дає силу…» (Книга прор. Ісаї 40:29). 7. Коли нестача: «І Бог мій задовольнить усі ваші потреби через славне багатство Своє в Ісусі Христі» (Послання до Филип’ян 4:19). 8. Коли втомився: «Всі втомлені та обтяжені, приходьте до Мене, і Я дам вам відпочинок» (Єв. від Матвія 11:28). 9. Коли знесилений: «Він лікує розбитих серцем, перев’язує їхні рани» (Псалом 146:3). 10. Коли ображають: «Але Господь — вірний. Він зміцнить вас і захистить від лукавого» (2-е послання до Солунян 3:3). Джерело: http://ieshua.org
Запрошуємо Вас завітати на Богослужіння Християнської Церкви у Вашому місті м. Чернігів м. Ромни (Сумська обл.) Якщо ви бажаєте постійно Християнська церква «Спасіння» отримувати газету «Спасіння», Церква «Сила Божої любові» Просп. Миру, 198 (р-н Ремзавод), будівля церкви. Неділя о 10:00 год. то пришліть SMS із вашою Богослужіння у неділю о 9:00 та о 12:00 год. вул. Прокопенка, 43 адресою на номер тел. (0462) 61-12-86 www.spasenie-chernigov.com (Колишній консервний завод) (063) 70 54 125 м. Прилуки м. Ніжин с. Анисів Церква «Спасіння» Церква «Спасіння» Церква «Відродження» Неділя об 11:00 год. Неділя о 14:00 год. тел. (063) 332 08 51 вул. Вокзальна, 57 (2-й поверх) вул. Об’їжджа, 62 пастор Валерій тел. (068) 386 94 00 пастор Ігор (Ринок «М’ясний край») тел. (063) 229 30 49 Реабілітаційні центри (099) 752 98 85 смт. Талалаївка в Чернігівській обл. Церква «Спасіння» для нарко- та алкозалежних м. Борзна Неділя об 11:00 год. людей: Церква «Спасіння» вул. Центральна, 68 Чоловічий: тел. (063) 855 91 04 тел. (068) 248 11 44 Олександр тел. (099) 797 09 52 Жіночий: тел. (050) 857 93 98 пастор Сергій Чоловічий: тел. (093) 588 97 98 м. Мена Церква «Спасіння» м. Носівка с. Подище Неділя об 11:00 год. вул. Центральна, 18 Церква «Спасіння» Магазин «Сімейний» Будівля «Укртелекому» (2-й пов.) вул. Удайська, 31 (3-й поверх) Богослужіння щонеділі о 10:00 тел. (066) 617 47 12 Олександр (063) 852 55 37 тел. (093) 852 87 17 (068) 319 86 39 пастор Роман Кожної неділі о 9:00 (за Києвом) дивіться богослужіння церкви «Спасіння» у прямому ефірі
https://goo.gl/bDZYg9
Добровільні пожертви можно перераховувати на: Незалежна Релігійна Громада Харизматичної Християнської Церкви (Повного Євангелія) «Спасіння» Код: 26091572 Р/р: 26000060344762 МФО: 353586 Банк: ЧЕРНIГ.РУ ПАТ КБ» ПРИВАТБАНК» М.ЧЕРНIГIВ
(068) 583 48 54 Світлана (068) 534 73 72 Любов Іванівна с. Музиківка Церква «Слово віри» (Херсонська обл., Білозерський р-н) вул. Ангарна, 5 Неділя о 10:00 год. тел. (097) 209 23 03
м. Славутич (Київська обл.) тел. (093) 769 12 79 Олександр смт. Ямпіль (Сумська обл.) Церква «Надія» вул. Бузкова, 56 Щонеділі: 10:00
Християнська безкоштовна щомісячна газета «Спасіння» Засновник: Незалежна релігійна громада християнської харизматичної церкви повного Євангелія «Спасіння» м. Чернігів. Реєстраційне свідоцтво: ЧГ № 254, видане 4 грудня 2001 р. Надруковано на добровільні пожертви віруючих. Тираж: 45 000 прим. Над газетою працювали: головний редактор Лазука В.Б., редактор Лазука Н.І., Інформ. наповнення: Багрій Ю.В. і Трофименко І.В. Дизайн і верстка: Трофименко О.В. Адреса редакції: просп. Миру, 198 (газета), м. Чернігів, 14037, Україна. Еmail: vision2020ukraine@gmail.com тел. (0462) 6112-86 Відповідальний за друк Трофименко О.В.
