ВИПУСК № 140 (2018)
Кожна людина на землі живе не випадково. Біблія говорить, що Бог заздалегідь приготував для нас Свій шлях, а людям треба навчитися йти «в ногу» з Богом: «З одного чоловіка Він створив усі народи, щоб вони заселили цілу землю. Він установив для всіх них терміни й кордони проживання. Він зробив так, щоб вони прагнули Бога, і щоб, можливо, шукаючи, знайшли Його. Адже Він — поруч із кожним» (Діяння св. Апостолів 17: 26,27. Свята Біблія [Новий Заповіт]: Сучасною Мовою). Біблія говорить, що людина
issuu.com/spasenie
створена вільною особистістю, а найяскравішою гранню цієї свободи є те, що Бог дає людині право вибору, при цьому попереджаючи про наслідки. Минулі досягнення Добре, коли ми досягли в житті чогось значущого, але не треба забувати й про те, що для нас уже приготовлені наступні щаблі, на які нам належить зійти. Якщо людина всю свою увагу зосереджує на минулому, вона може поховати своє майбутнє. Одного разу я спілкувався з чоловіком, який розповідав про свої досягнення в минулому, але нічого не говорив про те, до чого прагне в майбутньому. Було ясно, що він так захоплювався своїм минулим, що роз-
чарувався у сьогоденні й не бачить майбутнього. Дорогі друзі, слава Богу за досягнення минулого, але нам необхідно бути здравомислячими й розважливими, щоб не втратити свого майбутнього. Давайте разом прочитаємо з Євангелія, що Господь сказав відносно цього: «Та Ісус відповів: «Ті, хто, взявшись за плуг, дивляться назад, — не гідні Царства Божого» (Від Луки 9:62. Свята Біблія [Новий Заповіт]: Сучасною Мовою). Ви не можете завжди і все робити правильно, якщо постійно озираєтеся назад і згадуєте про минуле, ніби сучасного й зовсім не існує, не кажучи вже про майбутнє. Це неправильно, якщо в людини на стіні висять червоні
дипломи про закінчення декількох навчальних закладів, гарне минуле, а в сьогоденні вона цілими днями п’є горілку й живе безцільно. Минулі невдачі Якщо в нас були якісь невдачі в минулому, нам необхідно зупинитися, проаналізувати, що ми зробили неправильно, покаятися перед Богом і з вірою в серці йти до тих перемог, які очікують нас у майбутньому. Мені подобається сказане Томасом Едісоном: «Перш ніж на світ з’явився прототип побутової лампочки зі спіраллю розжарювання, я провів біля 5 000 дослідів». Під час прес-конференції, присвяченій новому винаходу, один наполегливий журналіст 2 стор.
запитав його: — Скажіть, містер Едісон, як це — терпіти невдачу майже п’ять тисяч разів поспіль, намагаючись створити одну лампочку? — Молодий чоловіче, — відповів Едісон, — я аж ніяк не помилявся ці п’ять тисяч разів. Я виявив чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто дев’ять способів, як не треба робити лампочку. У нас має бути такий самий підхід до наших невдач або якихось помилок. Немає людей, які б ніколи ні в чому не помилялися, винятком можуть бути тільки ті, хто нічого не робить, хоча й вони роблять помилку, нічого не роблячи. Прощення — це ліки від Бога Я вірю, що саме в прощенні є велика сила, яка допоможе вам викреслити з пам’яті негативне минуле й полинути
в благословенне майбутнє. Я говорю не просто про прощення когось, хто вчинив несправедливо з вами (хоча це теж дуже важливо), я хочу поговорити про прощення самого себе. Давайте разом поглянемо на секрет апостола Павла: «Браття й сестри, я не вважаю, що вже досягнув мети. Та є одна річ, якої я завжди дотримуюся. Я не думаю про те, що лишилося в минулому, а роблю все можливе, щоб досягти того, що попереду мене, у майбутньому. Я докладаю зусиль, щоб здобути ту Небесну винагороду, яку Бог покликав мене одержати через Христа Ісуса» (До Филип’ян 3:13,14. Свята Біблія [Новий Заповіт]: Сучасною Мовою). Якщо ми не навчимося позбавлятися від негативного минулого, то я гарантую: минуле керуватиме нашим майбутнім, яке буде повне поразок і невдач. Можливо, у минулому ви зробили щось неправильно, та пройшли роки, а ви й далі засуджуєте себе. Я хочу сказати : «Ісус прийшов на цю землю, щоб ви були вільні від будь-якого осуду. Він віддав Своє життя заради вас. Якщо людина щиро кається перед Богом, Бог прощає її гріхи, отже людині не треба більше жити з вантажем минулих помилок». Говорячи про цю біблійну істину,
я згадую одну історію з книги Якова Левена «Сіється насіння» про Карла V, який заборгував величезну суму Аугсбурзькому купцеві. Цей багач одного разу давав обід на честь імператора. Після обіду він дістав вексель і, розірвавши його на очах імператора, кинув у палаючий камін. У такий спосіб він пробачив йому весь борг. Входячи в будинок купця, імператор був боржником цієї людини, виходячи ж з нього, став вільний від боргу. Він сам нічого не зробив для цього і з вдячністю прийняв цей дар. Завдяки великодушності купця не залишилося навіть і сліду грошової розписки.
Ілля (онук відомого доктора медичних наук Ілізарова Г.А., творця апарату для лікування травм і переломів) до чотирнадцяти років ріс слухняним і розумним хлопчиком. А потім, як це ча-
сто буває, потрапив у погану компанію, спробував наркотики. Батьки намагалися робити все, щоб їхній син, на якого покладалися великі надії, назавжди розпрощався із згубною пристрастю: вмовляли, лаяли, лікували... Врешті-решт батько влаштував хлопця в університет, оплатив йому навчання. Ілля отримав диплом менеджера, але колотися не переставав. Він уже й сам розумів, що настав час «зав’язувати», однак перемогти наркотичну залежність не міг. У спеціалізованих клініках вдавалося домогтися лише зниження дози, але потяг до «кайфу» залишався нездоланним. Батьки, втомившись боротися за сина, поступово «опустили руки». Та доля несподівано надала їхньому синові щасливу можливість. - У 2004 році далекий родич запросив мене в християнську євангельську церкву, - розповідає Ілля. - Я ніколи не був богопротивником, але й справжнім вірянином себе не вважав. До церкви пішов із цікавістю, намагався зрозуміти, що там відбувається. Родич, знаючи про мою проблему, запропонував поїхати на реабілітацію в селище Тхамаха, де була заснована громада, в якій допомагали звільнитися від залежності.
Ця подія є наочним прикладом того, як Бог вчиняє з нами, прощаючи й милуючи нас. Господь, бажаючи зняти з нас тягар несплачених боргів, послав Свого Сина Ісуса Христа на Голгофський хрест. З цього можна зробити висновок, що тільки Бог може допомогти вам бути щасливими по-справжньому, незалежно від минулого! Прийміть рішення: назавжди присвятити Йому своє життя, а Він, повірте, ніколи не розчарує вас! Роман Голубенко Пастор церкви «Спасіння» м. Мена
Господь н е тільки пробачив мене і Там я, на подив, зустрів своїх друзівнаркоманів, з якими колись разом коловся. Вони користувалися авторитетом у нашому середовищі і вважалися людьми розумними. «Цих хлопців на полові не проведеш, - подумав я. - Раз вони тут проходять реабілітацію, значить, в цьому є сенс». Незабаром життя у центрі захопило юнака, він увірував у Господа і отримав повне звільнення від наркотиків. Те, чого не могли добитися лікарі в спеціалізованих клініках, зробив Бог: в Іллі зникло будь-яке бажання колотися. І, здавалося, що вже все буде добре, але одного разу Ілля не встояв і повернувся до старого, коли познайомився з дівчиною, для якої наркотики були сенсом життя. Ілля намагався вплинути на її, але вийшло навпаки: сам знову потрапив у пастку залежності. І знову закрутилося колесо гріха, тепер ще з більшою силою, ніж раніше.
- Я перетворився на справжнього бандита, продовжує хлопець. - До двадцяти п’яти років у мене вже був немислимий список злочинів: і збройне пограбування, і розбій, і бійки. Міліція ходила за мною назирці. Друзі відвернулися. Навіть батько перестав розмовляти з недолугим сином. Він відпустив бороду, втратив інтерес до життя. Його печаль стала ще нестерпнішою, коли з Еміратів прийшла звістка про смерть моєї сестри. Пам’ятаю, як в той момент батько сказав: «Чому тепер радіти? Одна дитина померла, а друга гине від наркотиків. І ми нічим не можемо допомогти синові: ні грошима, ні зв’язками. Це понад мої сили!» Незабаром мене заарештували і посадили до в’язниці на п’ять років. І тільки там, за ґратами, я, нарешті, прийшов до тями. Згадав, що колись обіцяв Богу мати добре сумління. Згадав про чисте християнське життя і про добрі стосунки з братами і сестрами по вірі. Згадав, як читав Євангеліє. На щастя, в будь-якій зоні можна знайти Біблію. Я знову став шукати Бога, читаючи Біблію і молячись. Хочу сказати, що всі ці страшні роки мене не залишав без піклування керівник тієї християнської громади з с. Тхамаха. Він постійно телефонував мені, шукав зустрічі, говорив про Божу любов. Перед звільненням я вирішив повернутися в Тхамаху – туди, звідки почався мій шлях до Бога. Так я й зробив.
звільнив від наркотичної залежності, але й зробив зовсім іншою людиною. Зараз у моєму серці немає зла і гіркоти, там панують мир і прощення. Я відновив стосунки з батьком, з яким не розмовляв вісім років. Вибачився перед мамою. Після мого щирого покаяння Бог дав любов не тільки до батьків, але і до таких же наркоманів, яким був колись я. Тому зараз я з радістю допомагаю керівнику громади в нелегкій справі порятунку людей з рабства наркотичної залежності.
Джерело: «Християнська газета» Підготувала Тетяна Арчібасова http://cgazeta.ru/2014/3/1225-mnenichto-ne-moglo-pomoch-ni-svjazi-nidengi.html
Часто ми читаємо газети, де надруковані історії людей, яких Господь рятував, змінюючи все їхнє життя. У цьому проявляється безмежна слава Божа, Його велика любов і милість до людей. Моя розповідь – це опис дива від Господа, але вже в нашому житті. Наш шлях до Бога був нелегким. Ми — цигани. І, звичайно, нам не потрібен був Бог. Ми самі собі були боги. Ми були досить заможні люди з величезними амбіціями й почуттям власної гідності, ні в чому не мали потреби. У дочки і в чоловіка були спортивні машини. У нашій родині було багато золота, а також були «брудні» гроші й «чисті» гроші. Звичайно, ми заробляли своєю працею, але більше — обманом і махінаціями. Коли в наш будинок прийшла біда, ми й уявити не могли, що з цього моменту все наше життя круто зміниться. Мій син, якому на той час виповнилося 15 років, зустрічався з 16-річною дівчинкою, теж ромської національності. Їхні стосунки зайшли досить далеко. Наші діти приховали той факт, що вони переступили межу дозволеного (у ромів традиції такі: коли дівчина виходить заміж, вона мусить бути незайманою, адже це є честь батька і всього роду). Минув якийсь час, і все стало явним. Батько дівчинки і його родичі почали погрожувати всій нашій родині. Від нас вимагали, щоб син одружився на цій дівчині. На той час ми тільки спланували навчання нашого сина в Академії Ювелірного Мистецтва в Одесі. Ми мріяли бачити свою дитину освіченою, а навчання відкривало перед сином величезні можливості для успішного й забезпеченого життя. Звичайно ж, у зв’язку з цим, ми не хотіли, щоб він одружився, і думали на деякий час відкласти цей захід, а потім, після навчання, зіграти прекрасне весілля в кращих ромських традиціях, але сім’я дівчини досить жорстко наполягала на весіллі. Ці люди вели неправильний спосіб життя. Ми ж виховували своїх дітей так, щоб вони були не такими циганами, як багато інших: без освіти й постійного прибутку. Ми хотіли, щоб наші діти навчалися в школі й потім, здобувши вищу освіту, змогли розпочати свій легальний бізнес.
Наш син неправильно повівся з цією дівчиною, порушивши всі етичні норми. За цю його помилку довелося розплачуватися всій сім’ї. Одного разу, коли ми все-таки відправили сина вчитися, батько дівчинки, дізнавшись про це, у п’яному стані зі своїми друзями скоїв збройний напад на наш дім. Чоловіка й зятя поранили. Їх забрала швидка допомога. Чоловікові зробили 6 дуже складних операцій. За весь час лікування йому давали наркоз 22 рази. Жодна операція, жодна перев’язка не проходили без анестезії. Чоловік був у важкому стані, і лікарі говорили, що він — не жилець. Коли я зрозуміла, що мій чоловік може померти, у мене всередині наче все перевернулося. Я його дуже любила. Він був особливим, не схожим на інших ромів у своїх життєвих принципах. Це був дуже важкий час для всієї нашої родини. Я зібрала багато грошей, золота й пішла до лікарів. Зайшовши в кабінет, стала перед ними на коліна й почала просити: «Врятуйте мого чоловіка, я віддам вам усі ці гроші й золото! Він — хороший чоловік і батько! І я прошу вас, будь ласка, врятуйте його!» А лікарі мені сказали у відповідь: «Зрозумійте, не все в наших руках. Зараз його життя залежить тільки від Бога. Усе, що в наших силах, ми робимо». Ніби струм пронизав моє тіло в той момент. Я раптом зрозуміла, що всі мої гроші, як прості папірці, не можуть нічим допомогти. Вони не врятують мого чоловіка… Його повезли на чергову операцію, а я просто підійшла до вікна в лікарні, відкрила його і сказала від чистого серця такі слова: ______________ «Господь! Якщо Ти мене чуєш, якщо Ти є на світі, зроби ____________________________ чудо! Прошу Тебе, не дай померти ____________________________ моєму чоловікові, врятуй його! Збережи ____________________________ йому життя! Не забирай його в мене. ____________________________ Скільки буду ходити по землі, буду ____________________________ вдячна Тобі все життя. Я ніколи не буду ____________________________ займатися брудними справами, а буду ____________________________ Тобі служити». ___________ Після операції лікарі не давали жодних гарантій на його одужання, але моєму чоловікові з кожним днем ставало краще й краще. І я зрозуміла, що Бог робить Своє велике чудо. У мого чоловіка з’явився шанс вижити.
Лікарі теж визнали, що це, дійсно, було Боже чудо. Чоловіка через 3 місяці виписали з лікарні, але вдома лікування необхідно було продовжувати. Фінансів на його реабілітацію йшло дуже багато, вони закінчувалися, і потрібно було десь їх діставати. Ми позичили гроші, але цього було однаково мало. І в цей час нам запропонували підзаробити, продаючи наркотики. Я протестувала!!! Я знала, що ні до чого доброго це не приведе, і хотіла, щоб людей, які запропонували цю схему, покарали за законом. Я співпрацювала з міліцією, хотіла припинити це беззаконня. Але ті люди вдалися до хитрощів: підкинули наркотик, щоб мене «підставити». Міліція, якій дали хабар, приїхала до нас додому і заарештувала всіх нас. Вони
вимагали від нас велику суму грошей. Нас били, допитували, знущалися над дочкою, зятем і чоловіком, який ще не одужав після операцій. Як виявилося, сім’я тієї дівчинки «замовила» нас, щоб «прибрати». Мене забрали в тюрму й давали термін від 8 до 12 років. Я просиділа в Полтавській в’язниці 4 місяці. Коли там виходила у дворик на прогулянку, піднімала руки до неба й говорила: «Господь, якщо Ти мене чуєш, якщо Ти мене бачиш, прошу, помилуй мене,
виведи з цього місця до мого чоловіка й дітей. Я ніколи не буду робити нічого такого, що Тобі не подобається. Я буду все життя вдячна Тобі». Господь почув мої молитви, і незабаром мене звільнили! Одного разу ми зустрілися з вірянином. Він розповів нам, що Господь Ісус дві тисячі років тому прийшов на землю і Своєю смертю на хресті і воскресінням здобув спасіння для нас! Важливо вірити в це й покаятися у своїх гріхах, прийняти Ісуса Господом і Спасителем свого життя. Через тиждень після цієї розмови ми щиро покаялися перед Богом. Це був 2010 рік. Відтоді ми з чоловіком, зятем і дочкою почали служити Господу. Ми зрозуміли, що без Нього неможливо врятуватися від пекла. Ми дуже вдячні Йому, що Він врятував усю нашу родину. До мене іноді підходять люди і просять, щоб я поворожила. Я кажу їм, що раніше була ворожкою, але вже «померла» для цієї справи. Тепер я служу Господу і пропоную помолитися за них, знайомлю з Божим Словом про спасіння. Кажу таким людям, що ніякі ворожки, ніякі цигани врятувати не можуть, а тільки один Бог зможе це зробити. З боку ромів ми відчули велике протистояння через рішення жити з Богом. Нас намагалися змусити займатися збутом наркотиків, «приписали» великий борг. Але ми віримо, що Бог — чудовий і великий. І вже потроху починаємо віддавати ті борги. Нас також били, вимагали, щоб ми перестали ходити до церкви. Від нас відвернулися всі друзі й родичі. Коли ми були багаті, вони нас приймали, але коли ми стали справжніми вірянами, почали нас гнати. Але, слава Богу, що ми встояли
на Його шляху і йдемо далі. Господь милостивий до нас! Усе найгірше Він поміняв у нашому житті з точністю до навпаки. Тепер ці люди телефонують до мене і просять: «Тома, помолися за нас, за нашу сім’ю». І Бог, дійсно, по молитвам робить дива. Уся слава на віки віків тільки Господу Ісусу Христу!!! Григоренко Тамара м. Ромни
Ви помічали, що кожного дня ми на щось скаржимося. Навколо винні всі: уряд, колеги, погана погода... Ці скарги можуть зіпсувати життя і затьмарити наше існування, якщо ми не почнемо діяти. Кожна людина може бути щасливою, і це – факт! Тому давайте вибирати щастя, а не страждання. Так, страждання – це наш вибір, і те, що він неусвідомлений, зовсім не додає нам честі. Все в житті є тимчасовим Завжди, коли йде дощ, ви знаєте, що він закінчиться. Щоразу, коли вам роблять боляче, «рана» заживає. Після темряви завжди з’являється світло –
про це нагадує кожний ранок. Ніщо не триває вічно. Отже, якщо зараз все добре, то насолоджуйтеся цим, бо так не буде тривати вічно. Якщо все погано, не хвилюйтеся, тому що це теж не буде вічним. Те, що життя нелегке в даний момент, не означає, що ви не можете радіти. Те, що вас тепер щось турбує, не означає, що ви не можете посміхатися. Кожен момент дає вам новий початок і нове закінчення. Кожну секунду ви отримуєте другий шанс. Просто використовуйте його. Найголовніше в житті Що ви відчуваєте, коли шукаєте
щось або когось? Чого очікуєте від пошуку? Шукати протягом життя нам доводиться дуже часто. Від пошуку загублених ключів, до пошуку сенсу життя! Найглобальнішим пошуком людського життя є пошук Бога. Це ми бачимо із слів Ісуса в Євангелії від Матвія 6:33 – «Натомість, дбайте насамперед про Царство Боже та робіть усе, що Господь від вас вимагає, й тоді усе інше Він неодмінно вам надасть» (Свята Біблія [Новий Заповіт]: Сучасною Мовою). Люди світу цього обмежуються лише турботами у сучасному житті й
мало думають про майбутнє, про небеса. Але ви – особливі! Головне – шукати насамперед Царство Боже й правду Його! Джерело: http://bible-facts.ru/1671na-chto-vy-tratite-svoyu-zhizn.html
Запрошуємо Вас завітати на Богослужіння Християнської Церкви у Вашому місті м. Чернігів Якщо ви бажаєте постійно м. Ромни (Сумська обл.) Християнська церква «Спасіння» отримувати газету «Спасіння», Церква «Сила Божої любові» Просп. Миру, 198 (р-н Ремзавод), будівля церкви. то пришліть SMS із вашою Неділя о 10:00 год. Богослужіння у неділю о 9:00 та о 12:00 год. адресою на номер вул. Прокопенка, 43 тел. (0462) 61-12-86 www.spasenie-chernigov.com (063) 70 54 125 (Колишній консервний завод) м. Прилуки Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Вокзальна, 57 (2-й поверх) (Ринок «М’ясний край») тел. (063) 229 30 49 (099) 752 98 85 м. Борзна Церква «Спасіння» тел. (068) 248 11 44 Олександр м. Мена Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. Магазин «Сімейний» (2-й поверх) (063) 852 55 37 (068) 319 86 39 пастор Роман
м. Ніжин Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Об’їжджа, 62 тел. (068) 386 94 00 Ігор
с. Анисів Церква «Відродження» тел. (063) 332 08 51 пастор Валерій
смт. Талалаївка Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Центральна, 68 тел. (099) 797 09 52 пастор Сергій
Реабілітаційні центри в Чернігівській обл. для нарко- та алкозалежних людей: Чоловічий: тел. (063) 855 91 04 Жіночий: тел. (050) 857 93 98 Чоловічий: тел. (093) 588 97 98
с. Подище Церква «Спасіння» вул. Удайська, 31 тел. (066) 617 47 12 Олександр
смт. Ямпіль (Сумська обл.) Церква «Надія» вул. Бузкова, 56 Щонеділі: 10:00
Кожної неділі о 9:00 (за Києвом) дивіться богослужіння церкви «Спасіння» у прямому ефірі
https://goo.gl/rmsZPs
Добровільні пожертви можно перераховувати на: Незалежна Релігійна Громада Харизматичної Християнської Церкви (Повного Євангелія) «Спасіння» Код: 26091572 Р/р: 26000060344762 МФО: 353586 Банк: ЧЕРНIГ.РУ ПАТ КБ» ПРИВАТБАНК» М.ЧЕРНIГIВ
с. Музиківка Церква «Слово віри» (Херсонська обл., Білозерський р-н) вул. Ангарна, 5 Неділя о 10:00 год. тел. (097) 209 23 03
м. Славутич (Київська обл.) тел. (093) 769 12 79 Олександр
Християнська безкоштовна щомісячна газета «Спасіння» Засновник: Незалежна релігійна громада християнської харизматичної церкви повного Євангелія «Спасіння» м. Чернігів. Реєстраційне свідоцтво: ЧГ № 254, видане 4 грудня 2001 р. Надруковано на добровільні пожертви віруючих. Тираж: 45 000 прим. Над газетою працювали: головний редактор Лазука В.Б., редактор Лазука Н.І., Інформ. наповнення: Багрій Ю.В. і Трофименко І.В. Дизайн і верстка: Трофименко О.В. Адреса редакції: просп. Миру, 198 (газета), м. Чернігів, 14037, Україна. Еmail: vision2020ukraine@gmail.com тел. (0462) 6112-86 Відповідальний за друк Трофименко О.В.