ВИПУСК № 141 (2018) Багато людей люблять Різдво. Різдвяні святкові дні викликають особливі почуття й очікування. Це час, коли можна відпочити, влаштовувати застілля, дарувати й отримувати подарунки. Але за цим усім часто втрачається значення самого Різдва: народження Сина Божого. На жаль, далеко не кожен зможе пояснити, навіщо Він народився. Замість того, щоб прославляти Бога за цю значущу подію в історії людства, люди просто виконують низку язичницьких обрядів, абсолютно не пов’язаних із цим святом. Як багато українців вранці цього дня дякують Богу Отцю за народження Його Сина? Хто цього дня реально вдячний Ісусові і прославляє Його за те, що Він прийшов у цей світ, як Спаситель? Навіть у дитячих садках на новорічних ранках обов’язково присутні Дід Мороз і Снігуронька. Я особисто ніколи не зустрічав, щоб програма була присвячена народженню Спасителя, хоч багато хто вважає Україну християнською країною. Правда в тому, що українці здебільшого не знають Бога. Багато хто чув про Нього, має деяке неглибоке уявлення, неясний туманний образ. Так насправді є християнство в Україні. У біблійних оповідях розповідається, що відразу після народження Спасителя пастухи у полі побачили безліч ангелів, які славили Бога й раділи за людей. Чому раділи ангели, чому це викликало у них захоплення? Один з ангелів сказав: «…бо Він спасе Свій народ від його гріхів» (Св. Євангеліє від Матвія 1:21. Переклад Р. Турконяка).
Але чи радіють самі люди, що Син Людський прийшов, щоб їх врятувати (Св. Євангеліє від Матвія 18:11)? Як багато слів подяки Богові мовиться, коли ми святкуємо Різдво Христове? У Євангелії від Івана 3:16 написано: «Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Переклад Р. Турконяка). Спаситель народився, щоб явити людям Божу любов. Коли хтось
Архієпископ Сергій Журавльов (РПЦХС Київської Архиєпископії)
issuu.com/spasenie
робить вчинок, мотивований любов’ю, що він очікує натомість? Звичайно ж, любов! А яким чином проявляється наша любов і вдячність Богові під час святкування Різдва? Українцям треба докорінно змінювати своє ставлення до цієї події, внаслідок чого зміниться й саме святкування. Народження Ісуса Христа принесло нову еру взаємин людей із Богом: через Сина Божого нам прощені гріхи і відкрився вхід у Царство Боже.
Але чи багато хто знає цю істину? Де можна дізнатися правду? Звичайно ж, у Біблії говориться про все це. Біблія названа пророчим словом. Апостол Петро писав так: «І ми маємо ще непорушне пророче слово. Ви добре робите, зважаючи на нього як на світильник, який світить у темному місці, — доки почне розвиднятися, і ранкова зоря засяє у ваших серцях…» (Друге послання Петра 1:19. Переклад Р. Турконяка). У цьому вірші йдеться про сходження «ранкової зорі» в серцях людей. Цікаво те, що коли народився Спаситель — Ісус Христос, мудреці зі сходу також побачили нову зірку, тому вони і прийшли в Єрусалим, щоб поклонитися народженому Немовляті: «Коли ж Ісус народився у Вифлеємі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці, запитуючи: «Де Цар юдейський, Який народився? Бо ми побачили Його зорю на сході й прийшли поклонитися Йому» (Св. Євангеліє від Матвія 2:1,2. Переклад Р. Турконяка). Бажаю кожному читачеві, щоб у ваших серцях зійшла «ранкова зірка», щоб істина про народження Спасителя на цій землі була не просто інформацією або знанням, але щоб Христос насправді народився в серці кожного читача. З цього й почнеться справжнє християнство, тоді і святкування буде зовсім іншим… Володимир Лазука Пастор церкви «Спасіння» м. Чернігів
го цього. Преподобний Єфрем Сирин писав: «Стережіться складати зілля, ворожити, робити сховища (талісмани) або носити зроблені іншими: це не сховища, але узи». Сьогодні багато християн
також знаходяться в цих «кайданах», на жаль, гинучи духовно і фізично… Вихід із цих сатанинських____________ уз є — це Сам Ісус Христос! Прикликавши Його ___________________________________ Святе Ім’я, будь-яка людина рятується! ___________________________________ Святитель Василь Великий у 4 столітті писав: «Не заглядай у
роняються вірянам: «Не звертай- майбутнє, але з користю розпоряджайся тесь до духів померлих та до ворожбитів і не доводьте себе до опоганення ними. Я Господь, Бог ваш!» (Книга Левит 19:31.
Переклад І. Огієнка). У Книзі Повторення Закону 18:9–13 ця заборона повторюється: «Коли ти ввійдеш у зем-
Наближаються дні, коли за нашими загальноцерковними традиціями мільйони православних, католицьких і протестантських християн, віряни різних гілок християнства, святкують Різдво Христове. Таємниця Боговтілення викликає в нас почуття благоговіння й захоплення! Прикрашаються церкви, вулиці й будинки, звучать мелодійні різдвяні гімни. Історично Ісус народився восени, коли наставав час біблійних Господніх осінніх свят (Свято Трубного Зову, Суккот), але святкування цієї події в нашій культурі відбувається саме взимку: наприкінці грудня й на початку січня. Ще в далекому 4 столітті, коли Церква Христова, вистоявши у вогні гонінь, потрапила «в золоту клітку держави», як писав митрополит Олександр Введенський, народжувалися свята і традиції, що стали такими необхідними для політиків і релігійників нової Римської (Візантійської) імперії. Тоді й почали святкувати Різдво Христове як релігійне свято, замінивши ним давні язичницькі культи «бога Сонця» та інших, так званих, «богів». Саме тому багато проблем сучасного християнства беруть свій початок в тій далекій епосі, коли відбувалося трагічне злиття християнства з язичництвом. Мільйони людей, називаючи себе християнами, сьогодні живуть відверто по-антихристиянськи. Це
Я завжди цікавився чимось новим: непізнанним і потойбічним. Оскільки мій батько був учителем вокалу в музичній школі, мене змусили там вчитися. Хоч я й наділений музичним даром, та душа до цього не лежала. Батьки й родичі казали: «Вчися грати на «дудці»– не потрапиш в Афганістан». Через це й старший брат теж вчився грати на «дудці». А я в той час марив східними єдиноборствами й постійно читав багато різної літератури на цю тему, без пропусків відвідував секцію повноконтактного бойового кунг-фу (ушу) по школі чань-цюань. Наш тренер практи-
проявляється в багатьох вчинках, але особливо яскраво – в дні Різдвяних свят, в «святках». У багатьох країнах і регіонах ще зі святкування Миколи зимового (19 грудня) починаються традиційні окультні ворожіння, найчастіше продовжуючись аж до Хре-
щення Господнього (19 січня). Справа в тому, що стародавні язичники у цей період також здійснювали свої окультні святкування, ворожачи в дні зимового сонцестояння. Для справжніх християн ворожіння та інші форми окультизму абсолютно неприйнятні. У Біблії будь-які форми ворожіння, чаклунства, магії називаються гидотою і строго забо-
кував сам і навчив нас медитувати, щоб здобути якесь духовне просвітлення і «відкрити свої чакри». З цієї причини я медитував і вранці, і ввечері, але «просвітління» не було… Я почав навчатися завзятіше, практикувати цигун і тайцзіцюань. Через 3 роки після цього, не без допомоги тренера, я став практикувати й магію — спочатку білу, потім і чорну, а також — чаклунство, але тільки для добрих справ, не на зло, як я тоді думав. Бібліотека моїх книг у цій сфері збільшилася вдвічі, а, може, втричі. Я багато дізнався про духовний світ, а також про те, як за допомогою
лю, яку Господь, твій Бог, дає тобі, не вчись чинити гидоти, які чинять ті народи. Хай серед тебе не буде знайдено такого, хто очищає свого сина чи свою дочку вогнем, хто ворожить, хто чарує, хто віщує, чаклуна, хто заклинає, черевомовця, хто викликає мертвих. Адже кожний, хто чинить ці речі, огидний для Господа, твого Бога. Через ці гидоти Господь, твій Бог, вигубить їх перед
твоїм обличчям. Будь досконалим перед Господом, своїм Богом!» (Переклад Р.
Турконяка). Той, хто займався чаклунством, за Законом підлягав смертній карі (Книга Левит 20:6, 27). Про Іосію в Біблії говориться з похвалою, бо він очистив землю від всяких ворожбитів (Четверта книга Царств 23:24). Багато отців церкви також виступали проти окультизму, переконуючи сучасних їм християн берегтися від всьо-
його законів можна впливати на події у фізичному світі. Та «просвітління» чомусь не приходило. До 18 років я досяг певних успіхів у кунг-фу: як Ван Дамм я сидів на «шпагаті», і як Чак Норріс я міг вести бій одночасно з трьома суперниками, але ровесники, які навчалися карате, боялися мене якраз через магію й чаклунство. На той час у нашому райцентрі мого тренера по кунг-фу люди вже прозвали Чорнокнижником, а я намагався бути схожим на нього. Потім мене забрали служити в ЗСУ. Два роки служби в армії сильно змінили мене: я навчився «медитувати» про життя, пускаючи дим із сигаретою в зубах, і «відкривати чакри» за допомогою алкоголю. Демобілізувавшись, я вже міг пити спиртне, не закусуючи їжею, і викурював по пачці сигарет на
теперішнім. Бо яка тобі вигода від передбачення майбутнього? Якщо майбутнє принесе тобі щось добре, то воно прийде, хоча ти й не знав заздалегідь. А якщо воно скорботне, навіщо до терміну нудитися скорботою? Чи хочеш упевнитися в майбутньому? Виконуй запропоноване Євангельським Законом і очікуй насолоди благами!» Дійсно, це так! Євангеліє
Христове нам дає лише благо! Святитель Іоан Златоуст писав:
«Як торговці невільниками, пропонуючи малим дітям пиріжки, солодкі фрукти тощо, часто ловлять їх такими приманками й позбавляють свободи, і навіть самого життя, так і чарівники, обіцяючи вилікувати хворобу, перекривають людині шлях до порятунку душі».
На жаль, через ворожіння люди, дійсно, відкривають свою душу для спілкування з бісами, а це ніколи до добра не доводить… Покаяння перед Богом і прийняття Ісуса Христа своїм особистим Господом і Спасителем знімає всі прокляття, гріхи і звільняє душі людські від кайданів! Зверніться до Господа в молитві покаяння, надрукованій на четвертій сторінці цієї газети. Друзі, спілкуйтеся з Богом, нашим прекрасним люблячим Батьком Всесильним, прикликайте невпинно Ім’я Ісуса Христа, що має силу проти всіх хитрощів диявольських, читайте Слово Боже, Біблію, і спілкуйтеся з тими людьми, які люблять Господа Ісуса Христа від щирого серця. Любіть Бога й оточуючих — це відкриє нам прекрасне і світле майбутнє, дасть сили й непідробну радість! Архієпископ Сергій Журавльов (РПЦХС Київської Архиєпископії)
день. Небагато, подумаєте ви, проте самостійно відмовитися від усього цього вже не міг. Настав 1996 рік. У країні була криза, роботи не було, і я став займатися бізнесом «купи-продай», де основним товаром були горілка й сигарети. Я, намагаючись кинути палити, дуже старався, але все ж 3 стор.
у мене не виходило, та я не впадав у відчай, знову і знову прагнув позбутися шкідливих звичок. Ця боротьба тривала 4 місяці. Я почав допомагати старшому братові вести музичну програму на дискотеці, і це стало моєю другою роботою. Одного разу влітку в наш райцентр приїхала група молоді, яка всюди розвісила афіші із запрошенням на щоденні богослужіння в Будинку культури. Я вирішив піти розважитися й поприколюватися, оскільки інших розваг у містечку для мене не було. Я запізнився на початок заходу, але все ж сидів до самого кінця програми, слухав пісні, вірші і проповідь, яку я тоді називав лекцією. Мені подобалася сама духовна атмосфера в цьому залі: відчуття захищеності, прийняття і якась гармонія перевершували навіть те, що я відчував, займаючись медитацією. Віряни запропонували мені поїхати разом із ними до сусіднього міста в гості до сім’ї, яка увірувала. «А чому б і ні, хоч якась розвага в житті, та ще й безоплатно», — подумав я. Позичив у знайомих грошей на сигарети і поїхав. Коли ми приїхали, нас запросили додому, а після смачного обіду ми довго спілкувалися. Ніхто мені не читав моралі. Ця розмова дала змогу усвідомити те, що я грішний перед Богом. Я хотів жити з Господом, але не так, щоб тільки в серці вірити, а дуже хотів, щоб після смерті Він прийняв мене в рай. І ми, помолившись, хто як умів, вляглися спати. Наступного ранку, прокинувшись на світанку і вийшовши на подвір’я, я відчув, що повітря ніби стало іншим, більш чистим, а трава — більш зеленою, на душі — спокій, безтурботність і якась неземна радість. А найдивніше — курити не хочеться,
пити не тягне, і матюкатися вже не «круто», а, навпаки, огидно. І все це відбулося без медитації й без «казкового відкриття чакр». Моя совість прокинулася й почала підказувати, як правильно поводитись в різних ситуаціях. Думки ніби «протверезіли» й очистилися. Такого інтенсивного духовного зростання я не спостерігав у себе ніколи. Шкода, що раніше мені ніхто не розповідав про хресну жертву Христа, Який так радикально й кардинально змінює життя людини і всередині — у душі, і зовні — у тілі. Навіть ті 22 бородавки, які були на моїй руці, і які я так і не зумів вивести за допомогою магічних маніпуляцій, після молитви Христу повністю зникли й більше не з’являлися. Я почав знову читати Євангеліє, яке вперше читав ще в армії, але тоді абсолютно не розумів. Тепер же стало все інакше: читаю і все розумію, в голові все стало швидко прояснюватися як про духовний світ, так і про фізичний. Усе стало на свої місця. У чаклунських книгах нічого не говорилося про силу й могутність Бога, у них не було місця Богу взагалі. Я згадав ту мою першу зустріч із вірянами, ще до служби в армії, після якої я став замислюватися про Бога і про Його силу. Тоді я був присутній на молитві, де молилися за дівчину Наташу. Під час молитви в ній став проявлятися бісівський дух, який говорив чоловічим голосом, богохульствував і погрожував смертю. Також він пропонував багатство в обмін на те, щоб йому дали спокій, але віряни і далі молилися, і бісівський дух покинув тіло дівчини, а вона, прийшовши до тями, нічого не пам’ятала з того, що відбувалося. Мене це вразило тим, що молилися прості люди, і всім їм було
Я хочу розповісти історію, яка підтверджує слова обітниці, яку Бог дав Своїм дітям: «...очі Господа дивляться на всю землю, щоб укріпити кожне серце, яке повністю віддане Йому» (2-а Хронік 16:9. Переклад Р. Турконяка). Це було на Різдво. Групою з 8 чоловік, ми гнали машини з Німеччини в Киргизію. Всі були приблизно одного віку. Зима панувала вже в повну силу на всьому нашому маршруті: мороз і вітер, ожеледь і занесені снігом автостради холодно зустрічали нас. Після нічлігу щоранку о 5 годині перед тим, як рушати в дорогу, ми збиралися на молитву. Мене просили помолитися й попросити благословіння в дорогу. Після молитви всі дружно говорили: «Амінь». Нарешті ми вже були на території Росії, проїхали Пензу, Тольятті, Самару, попереду була Уфа. За 300 кілометрів до Уфи всіх моїх напарників зупинили на посту ДАІ, а я безперешкодно поїхав далі, сподіваючись, що мої супутники швидко наздоженуть мене, тому що їхав я повільно. І ось я помітив, що попереду на узбіччі стоїть машина. Відкритий капот і чоловік, який заклопотано копирсався в двигуні, не залишали сумнівів: поломка. Треба зауважити, що погода стояла сувора:
сильний вітер із поземкою і мороз мінус 20 С. Мені стало жаль цього чоловіка, я помолився за нього подумки і попросив Господа благословити його. Коли до зламаної машини залишилося метрів 300, я чітко почув голос, який сказав: «Зупинись». Я, певна річ, пропустив це повз вуха, не усвідомлюючи, що це може бути голос Божий. Я продовжував рух, хоч у глибині душі розумів, що треба допомогти. Але тут з’явилась інша думка: «А чому я? Мені ще їхати 5000 км, хтось зупиниться і допоможе». Та де там! У наступну хвилину, коли відстань між нашими машинами скоротилася приблизно до 150 м, той же голос вимогливо сказав: «Зупинись!» Мені ста4 стор.
років до 35, а злі духи втекли, бо сила Божа діяла через звичайних людей! Ось уже 22 роки я є справжнім християнином. Так, мене хрестили в дитинстві, але хрещення не робить людину християнином. 99 % тих, хто сидить у в’язницях, — це хрещені в дитинстві люди, однак вони чинять жахливі гріхи. Читачу, ви запитаєте мене, хто, у такому разі, християни, і як ними стати? Я процитую Біблію з книги Діяння св. Апостолів 11:26: «…вони цілий рік збиралися в Церкві, навчаючи велику громаду. Уперше в Антіохії учнів почали називати Християнами» (Переклад Р. Турконяка). Отже, учень, який намагається дотримуватися заповідей Христа і життя якого схоже на Його життя, і є християнином. За рік
після мого зречення від злих шляхів я прийняв водне хрещення в річці так, як це зробив Сам Христос, як це робили всі перші християни. У своєму житті я намагаюся виконувати заповіді Христа. У 1999 році я закінчив духовну семінарію ім. Св. Якова в Коростені і відтоді вчу інших молодих християн йти за Христом, намагаючись у всьому бути схожим на Нього. 15 років тому я одружився, у нас народилося троє талановитих дітей, яких ми з дружиною виховуємо згідно зі Словом Божим. Я ні крапельки не шкодую про те, що став християнином, адже після цих земних поневірянь я зустрінуся з моїм Спасителем у раю. Олександр Трофименко м. Чернігів
ло ніяково, але я вперто, спочатку подумки, а потім і вголос, сказав: «Чому я? Тут багато місцевих людей їздить, нехай вони допомагають». Але в цю ж мить прозвучало, як грім, над моїм вухом: «Зупинись!!!» Я негайно направив машину до узбіччя і потрапив у замет. Застебнувши щільніше шубу і натягнувши шапку на вуха, я відкрив двері машини і відразу відчув сильний порив холодного, колючого вітру. Підійшовши до водія зламаного автомобіля, я привітався і запитав, що сталося. Та й сам вже побачив, що він вже розібрав карбюратор і бензонасос. Його руки, особливо пальці, від холоду і бензину так замерзли і посиніли, що не могли рухатись. Я не знав, у чому причина поломки, тому те, що сталося потім, здивувало мене самого. Раптом, в одну мить, як на картинці, я побачив, що у мотора звернутий трамблер. Я сказав чоловікові, щоб він спочатку зігрів руки, а потім зібрав карбюратор і насос, бо причина поломки була інша: збилося запалювання, тому машина й зупинилась. Я спробував йому пояснити і пока-
зати, що робити, але він не зрозумів. Тоді я сам витягнув трамблер і розібрав його. У трамблері виробництва радянських часів треба через кожні 1000 км пробігу в спеціальний отвір капати кілька крапель мастила. А він цього ніколи не робив, тому й заклинило брон-
виставив запалювання, і машина завелася. У цей час до мене підійшла жінка і стала дякувати. Виявилося, що це була дружина водія машини. Весь цей час вона перебувала в холодному салоні «Жигулів», намагаючись хоч якось
зову втулку. Я б теж про це не знав, але колись давно мій брат розповів про цю особливість трамблера, а тепер я згадав цю розмову. Я зібрав трамблер,
зігріти їхнього сина, якого вони везли в лікарню, тому що у нього була температура 40o С. Жінка зі сльозами розповіла мені, що вони вже 3 години стоять тут
і ніхто не зупинився, щоб допомогти. Тоді вона стала молитися Богу, щоб Він послав допомогу. У цей час під’їхали мої напарники. Один з них ще точніше виставив запалювання. Ми вирушили далі. Я сидів у машині з брудними руками, сльози лилися з моїх очей – сльози вдячності Богу, що Він дивовижним шляхом веде кожного з нас у цьому складному житті. Адже і міліціонер затримав моїх супутників рівно на стільки, скільки треба було часу, щоб полагодити поломку. Бог знає, де кожен з нас знаходиться в будь-яку хвилину, знає, як використовувати наші знання, знає нас по імені, знає наші потреби, чує наші молитви про допомогу і, як Диспетчер, виходить вчасно на зв’язок, щоб направити Своїх дітей на допомогу тим, хто молиться і чекає допомоги. «Знаємо, що тим, які люблять Бога, котрі покликані за Його передбаченням, усе сприяє до добра» (До Римлян 8:28. Переклад Р. Турконяка). Василь Вайс м. Корбах, Німеччина Матеріал підготовлений: bible-facts.ru
Запрошуємо Вас завітати на Богослужіння Християнської Церкви у Вашому місті м. Чернігів Якщо ви бажаєте постійно м. Ромни (Сумська обл.) Християнська церква «Спасіння» отримувати газету «Спасіння», Церква «Сила Божої любові» Просп. Миру, 198 (р-н Ремзавод), будівля церкви. то пришліть SMS із вашою Неділя о 10:00 год. Богослужіння у неділю о 9:00 та о 12:00 год. адресою на номер вул. Прокопенка, 43 тел. (0462) 61-12-86 www.spasenie-chernigov.com (063) 70 54 125 (Колишній консервний завод) м. Прилуки Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Вокзальна, 57 (2-й поверх) (Ринок «М’ясний край») тел. (063) 229 30 49 (099) 752 98 85 м. Борзна Церква «Спасіння» тел. (068) 248 11 44 Олександр м. Мена Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. Магазин «Сімейний» (2-й поверх) (063) 852 55 37 (068) 319 86 39 пастор Роман
м. Ніжин Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Об’їжджа, 62 тел. (068) 386 94 00 Ігор
с. Анисів Церква «Відродження» тел. (063) 332 08 51 пастор Валерій
смт. Талалаївка Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Центральна, 68 тел. (099) 797 09 52 пастор Сергій
Реабілітаційні центри в Чернігівській обл. для нарко- та алкозалежних людей: Чоловічий: тел. (063) 855 91 04 Жіночий: тел. (050) 857 93 98 Чоловічий: тел. (093) 588 97 98
с. Подище Церква «Спасіння» вул. Удайська, 31 тел. (066) 617 47 12 Олександр
смт. Ямпіль (Сумська обл.) Церква «Надія» вул. Бузкова, 56 Щонеділі: 10:00
Кожної неділі о 9:00 (за Києвом) дивіться богослужіння церкви «Спасіння» у прямому ефірі
https://goo.gl/bDZYg9
Добровільні пожертви можно перераховувати на: Незалежна Релігійна Громада Харизматичної Християнської Церкви (Повного Євангелія) «Спасіння» Код: 26091572 Р/р: 26000060344762 МФО: 353586 Банк: ЧЕРНIГ.РУ ПАТ КБ» ПРИВАТБАНК» М.ЧЕРНIГIВ
с. Музиківка Церква «Слово віри» (Херсонська обл., Білозерський р-н) вул. Ангарна, 5 Неділя о 10:00 год. тел. (097) 209 23 03
м. Славутич (Київська обл.) тел. (093) 769 12 79 Олександр
Християнська безкоштовна щомісячна газета «Спасіння» Засновник: Незалежна релігійна громада християнської харизматичної церкви повного Євангелія «Спасіння» м. Чернігів. Реєстраційне свідоцтво: ЧГ № 254, видане 4 грудня 2001 р. Надруковано на добровільні пожертви віруючих. Тираж: 45 000 прим. Над газетою працювали: головний редактор Лазука В.Б., редактор Лазука Н.І., Інформ. наповнення: Багрій Ю.В. і Трофименко І.В. Дизайн і верстка: Трофименко О.В. Адреса редакції: просп. Миру, 198 (газета), м. Чернігів, 14037, Україна. Еmail: vision2020ukraine@gmail.com тел. (0462) 6112-86 Відповідальний за друк Трофименко О.В.