ВИПУСК № 142 (2018) Як часто ми даємо собі обіцянки змінити щось у житті: схуднути, позбутися шкідливих звичок, ставимо перед собою нову мету. Та часто усе це залишається тільки в мріях. Однак напередодні Нового року ми всетаки починаємо підбивати підсумки свого життя й іноді навіть приймаємо рішення, що коли закінчаться свята, будемо все кардинально змінювати! Але досить часто рішення розпочати в наступному році нове життя закінчується разом із настанням Нового року. І відразу ж починається замкнене коло: ми відчуваємо почуття провини за те, що зірвалися й не дотрималися задуманих обіцянок, якийсь час нарікаємо на зайнятість, намагаємося знайти ще одну причину розпочати таке бажане «нове життя», трохи заспокоюємось, плануючи нову дату змін… Але потім усе повторюється по колу. Бажання щось змінити приходить якраз через наше незадоволення сьогоденням. Кожен із нас, навіть якщо й уособлює образ успішної і вродливої людини, прекрасно знає всі свої труднощі й вади. Ми всі недосконалі. Ми можемо навіть чесно зізнатися собі в недоліках, чітко розуміючи, що треба щось робити. То чому ж щороку або щопонеділка нам бракує сил усе змінити? Адже визнання проблеми, як то кажуть, — це вже півсправи! «Забракло сили волі!» — скажуть деякі. Можливо, але звідки береться ця внутрішня сила, здатна змусити змінити своє життя, здатна надихнути піти на якісь
issuu.com/spasenie
освіту психолога, я можу сказати, що шукати зміни нас змушує не тільки зовнішнє незадоволення життям. Існує інша сторона змін, що стосується нашого внутрішнього (душевного) світу, наприклад, де взяти сили прощати або позбутися душевних ран і негативних емоцій, любити, побороти в собі почуття ненависті або роздратування, злоби? Прагнення до пошуків і змін криється глибоко всередині нас.
обмеження, іноді навіть терпіти біль (у випадку зі спортом), вставати раніше, змінювати такі «солодкі» звички, що завдає нам купу незручностей? Часто психологи намагаються чимось допомогти людині й дають приблизно такі поради: не відкладайте рішення «до понеділка» — дійте зараз; не давайте собі обіцянку зопалу — заче-
кайте, нехай емоції охолонуть; знайдіть відповідну мотивацію; починайте зміни з однодумцями та інше. Незважаючи на те, що інформації з такими порадами сьогодні існує досить багато, лише дехто здатний дотримуватися їх і домагатися видимих результатів: кинути палити, почати займатися спортом, вести здоровий спосіб життя. Маючи
Живучи в християнській країні, ми неначе не бачимо істини про Бога, хоча практично в кожного, я впевнена, вдома є Біблія. Теорія про те, що людина походить від мавпи, давно розвалилася через недостатню обґрунтованість. Вчені сьогодні дедалі частіше стверджують ті факти, що людина має Творця! Душа ж була створена такою, щоб бути наповненою Богом, і коли Його немає в нашому житті, вона тужить і болить, не має сили щонебудь змінювати, а в багатьох зникає й саме бажання жити. Зовні людина може домогтися успіху й
навіть внести деякі бажані зміни, проте величезна душевна порожнеча все ж нікуди не відступить. У нашому житті ми потребуємо Божої присутності, яка наповнює нас радістю й миром. Псалмоспівець Давид висловив свою потребу Господеві такими словами: «Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже. Моя душа спрагнена Живого Бога. Коли прийду і з’явлюся перед обличчям Бога?» (Псалтир 41:2,3. Переклад Р. Турконяка). Без Бога ми тонемо у своїх гріхах. Саме це тривожить наше серце, приносить величезне незадоволення, незважаючи на видимий успіх у житті. Саме тому в нас немає сил змінюватися зсередини — це просто непосильне завдання для людини! Виправити свої гріхи самостійно не вийде: «…адже всі згрішили й позбавлені Божої слави…», «…плата за гріх — смерть, а Божий дар благодаті — вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі» (Послання до Римлян 3:23; 6:23. Переклад Р.
Турконяка). Ісус, Який дуже любить кожну людину, прийшов на землю, щоб заплатити за гріхи Своїм життям — самі ми не здатні на це!______________ Однак спершу нам необхідно визнати той факт, що ми — ____________________________ грішні, а потім, звернувшись до Бога, ____________________________ попросити в Нього прощення. Ось із ____________________________ цього й починаються КАРДИНАЛЬНІ ____________________________
Перетнувши 19-річну межу свого життя, я відчув, що заплутався. Мої кумири, Цой і «Сектор Газа», уже не наповнювали душу так, як це було в дитинстві. Можливо, тому що дитинство те вже залишилося десь за порогом… Я мав веселу вдачу, тож депресія не могла прорвати «броню» оптимізму, проте якийсь незрозумілий гнітючий свою «школу»: я дозволив собі вперше стан дедалі частіше й частіше сповню- напитися, вперше запалив. Робив це вав моє спокійне до того серце. не тому, що забракло сили волі протистояти цим речам (мені не подобалася ні горілка, ні цигарки, і я не мав потреби в тому, щоб у такий спосіб здобувати авторитет або друзів), я просто шукав, чим зможу заповнити порожнечу в душі. А чим більше я пізнавав доросле життя, тим більша «дірка» там зяяла… Не минулося й без першого дорослого кохання. Та спочатку було так: провів певний час із дівчиною — покинув, бо знайшов кращу. За короткий час вона мене покинула, бо знайшла іншого. У моїй голові було багато знань, які насправді були «легкі» й непотрібні. Жодна книга, яку я прочитав, не давала мені відповідей на запитання, які ставило мені життя. Жодний автор не У мене в житті все було більш ніж сформував у мене твердих життєвих нормально. Я не пив, не палив, не постулатів. Я мав свої принципи, але блудив. Займався спортом. Непогано не міг гарантувати, що вони правильні вчився в школі. Мама моя була вчите- й що приведуть мене до успіху. лем української мови, то ж у нас вдома Я гойдався, як клоун у цирку на була величезна бібліотека. До 19-ти циліндрах, намагаючись «тримати спироків я прочитав стільки книжок, скільки ну рівно», розуміючи, що надовго мене люди здебільшого не прочитують за не вистачить. все життя. Серед них не було жодноТішився такими думками: «Усе го «порожнього» детективу. Переваж- зміниться, час мине, щось трапиться, но це були історичні романи та твори мене помітять, якось буде. Я мушу в світових класиків. Моя душа, з одного житті досягнути успіху». Успіх для мене боку, наповнювалася знаннями, але з на той час був у грошах і в авторитеті. іншого… Але, відверто кажучи, згодом я Після школи вступив до університету перестав і цим дуже перейматися. У на престижний факультет. Малював мене зникло бажання іти «проти течії». собі райдужну перспективу в житті, Я «пустився берега» й «почав котитиале водночас чомусь почувався безза- ся вниз». Але, завдяки Богу, зовнішні хисним і не бачив сенсу буття. Я знав, ознаки цього падіння проявитися не що помирають усі — і багаті, і розумні, і встигли… ті, хто досягнув вагомих успіхів. Десь у Якось у наш гуртожиток прийшглибині душі я здогадувався, що в житті ли люди, у яких очі горіли так, що я закладений набагато глибший зміст, зрозумів — це те, чого так шукає моя ніж я до сьогодні зміг пізнати. стривожена душа. Я просив Бога, Проживання в гуртожитку дало щоб у мене була можливість частіше
життєві ЗМІНИ! Коли ми щиро каємося ___________ у своїх гріхах, ми впускаємо Бога у своє серце! Він прощає нам! Так, Він, дійсно, готовий пробачити й забути все гріховне, що було в нашому житті! Відкрийте своє серце для Господа, почніть читати Його Слово — Біблію й молитися, тоді ваше серце наповниться
вірою, а душа буде зцілена. Тільки не подумайте, що після цього не буде труднощів, а всі зміни прийдуть самі собою, як приємний бонус! Життя таке, що працювати й долати труднощі однаково доведеться, але з Богом це відбувається зовсім інакше: «Хіба ти не знаєш, хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив кінці землі, не втомлюється і не знемагає і розум Його не можна дослідити. Він дає втомленим силу, і тому, хто знемігся, дарує міцність. Втомлюються і юнаки і слабнуть, і молоді люди падають, а ті, хто надіються на Господа, поновляться в силі: піднімуть крила, як орли, потечуть – і не втомляться, підуть – і не спіткнуться» (Ісая 40:28– 31). Не можна повернутися в минуле і змінити свій старт, але можна стартувати зараз і змінити свій фініш! Нове життя можна розпочати тільки з Богом! Автор: психолог Наталія Лазука м. Чернігів
зустрічатися з ними. Господь відповів на мою молитву. Коли ми бачилися, вони розказували мені та моїм друзям про Господа. Ми слухали з «відкритим ротом». Мало що розуміли, але серце переконати в іншому вже було неможливо: ми точно знали, що Бог є! Майже 15 років минуло з тієї пори. Життя набуло змісту. Моя сім’я живе по Божому Слову. Майбутнє перестало мене хвилювати, тому що я віддав його в надійні руки. На цьому я хотів закінчити розповідь про себе, але раптом прийшла думка: «Я так багато написав про безбожне життя й так мало про те, що Господь зробив для мене». Це правда. Легко описати життя без Бога. Але ті
ний такою силою, яку не може здолати ніщо. Таке враження, що, коли біля тебе буде розверзатися земля, ти позіхнеш, потягнешся і скажеш: «Ну як можна відпочивати в такому шумі?» А ви знаєте, що таке радість у Господі? Я знаю. Навіть трішки можу пояснити — це відчуття абсолютного спокою, впевненості без жодних домішок сумніву і страху. Переживши її один раз, назад повертатися не хочеться… Окрім того, Господь дбає про моє здоров’я, мої фінанси й моє спасіння. Про всі моменти життя з Ним розповісти неможливо. Є речі, які можна пізнати лише на дотик. Бог вас любить. Свою любов Він довів, померши на хресті, забравши на Себе всі наші гріхи та хвороби й коли воскрес на третій день! Необхідно вірити в це і прийняти Ісуса у своє серце, розкаявшись у всьому неправильному, що було в житті. Для цього варто звернутися до Нього простою молитвою каяття, з якої починав колись і я. Вона надрукована на 4-й сторінці цієї газети. Якщо ви молитесь щиро, праг-
ситуації, у яких Господь веде за руку… Спробуйте це пояснити. Як передати легкість душі, коли нічого не гнітить? Як передати повну відсутність поняття «настрою»? Як передати мир на душі? Як пояснити спокій за дітей? Як описати відсутність бажання грішити? Як розказати про впевненість у завтрашньому дні, про непохитну життєву позицію? Таке відчуття, що ти захище-
нете змін у своєму житті, з цього моменту Бог простить усі ваші гріхи, і ви почнете життя заново. Це новий відлік. Ви ввійдете в сім’ю Божу, де свої закони і правила. І найпрекрасніше те, що ваше ім’я відтепер буде записане в Книзі Життя! Автор: Вадим Шовкопляс м. Кременець
Мене звати Віктор. Мені зараз 56 років. Я народився в Чернігові. Незважаючи на те, що в родині ніхто не захоплювався спиртними напоями, я ріс неслухняною дитиною, і всі мої друзі були з неблагополучних сімей. Дивлячись на них, я став пити й палити. І це призвело до скоєння багатьох інших гріхів. Внаслідок такого способу життя в 19 років я потрапив до в’язниці за розбій, відсидів 4 роки, але це мене нічому не навчило, моє життя залишалося незмінним. Я намагався влаштовуватися на роботу, але надовго там не затримувався — мені простіше було вкрасти. Життя крутилося по «порочному» колу: горілка, бійки, крадіжки, в’язниця. Врешті решт, надмірне захоплення алкоголем закінчилося для мене діагнозом: цироз печінки. На той час багато моїх друзів уже померли від цієї хвороби, і я розумів, що мене чекає та сама доля. За відсутністю коштів мене не хотіли приймати в жодній лікарні. Та, коли знайшлося місце в одному мед. закладі, належного лікування я не отКоли перед смертю в матері Терези запитали, чи були в неї вихідні або свята, вона відповіла: «Так! У мене щодня — свято!» У журналіста, котрий спостерігав за щоденною метушнею матері Терези й сестер її ордену Милосердя з прокаженими, хворими і вмираючими, вирвалося з вуст: «Я б не зробив цього й за мільйон доларів». «За мільйон і я б не зробила, — відповіла мати Тереза, — тільки безплатно! Через любов до Христа!» Люди часто бувають нерозумними, нелогічними й егоцентричними. Однак прощайте їх. Якщо ви добрі, люди можуть звинуватити вас в егоїстичних і прихованих мотивах. Однак будьте ласкаві. Якщо ви досягнете успіху, то у вас може з’явитися декілька лицемірних друзів і кілька справжніх ворогів. Однак домагайтеся успіху. Якщо ви чесні та щирі, люди можуть обдурити вас. Однак будьте чесними й щирими. Те, на створення чого ви витратили роки, хтось може зруйнувати за одну ніч. Однак творіть. Якщо ви знайдете душевну рівновагу й щастя, вас будуть випробовувати ревнощами. Однак будьте щасливі. Те добро, що ви зробили сьогодні, люди забудуть завтра. Однак робіть добро. Віддавайте світу найкраще, що маєте, і цього може все-таки бракувати. Однаково віддавайте світу найкраще. Мати Тереза Мати Тереза (Агнес Гонджа Бояджіу) народилася 26 серпня 1910 року в місті Скопи в заможній родині албанських католиків.
римував. І саме тоді я почав згадувати людей, життя яких змінив Господь. Я згадав, як вони говорили мені, що Бог мене любить і хоче пробачити мої гріхи. Перебуваючи в лікарні, я вперше звернувся до Бога й попросив Його зцілити мене. З цього моменту в моєму здоров’ї почали відбуватися зміни. Аналізи ставали дедалі кращими. Лікар здивовано спостерігав за мною й не міг зрозуміти, що відбувається. У мене відновився нормальний колір шкіри, зникло здуття живота. Незабаром мене виписали з лікарні. Перед випискою лікарі попередили, що мені не можна піднімати вагу понад 6 кг, не можна працювати з лакофарбовими матеріалами. На той час я вже вирішив, що красти більше не буду, тому мені довелося влаштуватися на роботу й виконувати те, що заборонив лікар. І тут я знову відчув руку Божу, бо, хоч і працював із лакофарбовими матеріалами й піднімав більшу вагу, ніж можна було, мені не ставало гірше. Я відчував себе абсолютно здоровою людиною, але тоді я ще не розумів, як повністю змінити своє життя, як почати
радила мені примиритися з Богом, покаятися перед Ним у своїх гріхах. Ці слова запали в мою душу. Я розумів, що, дійсно, потребую цього. І в неділю я пішов до християнської євангельської церкви, де побачив щасливих людей, які славлять Бога. Потім була проповідь Слова Божого. Прослухавши її, я усвідомив, у якій темряві жив увесь цей час. Наприкінці служіння пастор завсе з «чистого аркуша», як віддячити просив людей до покаяння. У той момент мені здалося, що якась невидима Богові за те, що відповів на моє проханрука підштовхнула мене, і я вийшов на ня про допомогу й повернув здоров’я. покаяння. У цей час я зустрів людину, яка поЗ цього часу у моєму житті почалися зміни на краще, з’явилося бажання вивчати Слово Боже. Відтоді моє життя набуло істинниго сенсу. Я ніби «заново народився» й почав жити, як і мріяв, з «чистого аркуша». Я хочу звернутися до кожної людини, яка читає ці рядки: «Якщо ваше життя втратило будь-який сенс, якщо ви перебуваєте в схожих проблемах, якщо ви вже зневірилися знайти вихід із вашої ситуації, знайте, що вихід є! Єдиний вихід із будь-якої ситуації — це прийняти Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем, звернувшись до Нього в молитві покаяння. Цю молитву ви можете прочитати на четвертій сторінці газети». Нехай Господь благословить вас! Віктор Онищенко м. Чернігів
Батьки Гонджа були істинними вірянами. Щовечора родина збиралася на спільну молитву. Раз на тиждень мати разом із дітьми відвідувала в місті хворих, відносила жебракам їжу й одяг. Вона хотіла, щоб її діти були чуйними до людської недолі та вчилися любити своїх ближніх. Вона часто
в хорі, грала на гітарі, писала вірші, парафіяльна громада була для неї другою сім’єю. Гонджа навіть думала про те, щоб присвятити себе музиці або літературній діяльності — дівчина була талановита, її роботи друкувались у місцевій газеті. Ще навчаючись у школі, вона
нагадувала їм: «Вам пощастило: ви живете в гарному будинку, маєте їжу, одяг, ні в чому не відчуваєте нестачі. Але ви не повинні забувати, що безліч людей голодує; є діти, яким нічого їсти, нічого одягнути, а коли вони хворіють, у них немає грошей на лікування». Гонджа була кращою ученицею в класі — завжди радісна, привітна, готова надати допомогу іншим. Вона брала активну участь у житті парафії, співала
зрозуміла, що якимось чином має присвятити своє життя Богу. У 18 років Агнес покинула затишний батьківський дім і стала черницею місіонерського ордену «Лоретські сестри». Своє послушництво вона почала в Індії — країні, відомій своєю неймовірною вбогістю. І 16 років, відповідно до концепції ордена Лорето, вона вірою і правдою намагалася перемогти цю бідність, навчаючи бенгальських
дівчаток історії та географії їхньою рідною мовою. Життя її було насиченим і різноманітним: вона співала в церковному хорі, пізніше стала директоркою однієї зі шкіл, де користувалася заслуженою повагою як учительського, так і учнівського колективу. І раптом… 16 серпня 1948 року мати Тереза, яка отримала дозвіл Риму стати вільною черницею, перевдягнувшись у куплене на ринку дешеве сарі, покинула сестринську «обитель». З п’ятьма рупіями в кишені вона зникла в нетрях Калькутти. Вона зробила це на заклик Христа — іти за Ним у нетрі, щоб слугувати Йому через бідних. І цей заклик мати Тереза прийняла без вагань. У покинутому будинку серед купи сміття вона заснувала школу для нікому не потрібних дітей — немовлят зі сміттєвих ящиків, маленьких інвалідів і сиріт, що поклало початок системі дитячих притулків ордена Милосердя. Однак її діяльність не обмежилася вуличними дітьми та організацією шкіл. Вона взяла на себе місію допомагати вмираючим. Перша жінка, підібрана матір’ю Терезою прямо на залитій помиями бруківці, була обгризена щурами та мурашками, але ще жива. Жодна лікарня не хотіла її приймати, однак мати Тереза не відступила й заявила, що не покине бідолашну, поки та не помре. У Калькутті прямо на вулицях помирають сотні бідняків, та звістка про блаженну черницю, яка збирала десь помираючих та 4 стор.
бездомних, досягла міської влади. Муніципалітет виділив їй порожній храм, й у величезному приміщенні, де колись знаходилась жертовна худоба, розмістили помираючих бідняків. Так виник «Будинок для вмираючих», де приреченого на смерть жебрака оточували любов’ю й турботою, щоб він міг дожити свої дні гідно. Зворушені любов’ю матері Терези, сюди стікалися благодійники з усього світу, і вони вже тут переконувались, що їхні гроші підуть стражденним і незаможним. Їй говорили: «Ви лікуєте не причину, а наслідок. Ви латаєте дірки. Ваша праця тоне в океані проблем, які можуть бути вирішені тільки спільними зусиллями на державному рівні». Вона не визнавала такої критики і вважала, що робить усе в повній відповідності з буквою й духом Писання, де Христос сказав: «Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли…» (Від Матвія 25:35. Переклад Р. Турконяка). Притулки, лікарні, лепрозорії були потім, але на початку свого шляху
вона страждала від самотності і часто Їхнє життя — це терпіння та витримка, лягала спати голодною. Але вже через це нескінченний урок любові, який три роки, в 1949 році, як і належить для починався о 4 ранку з молитви Франциска Ассизького: «Господи, дай мені сили розраджувати, а не бути тим, кого втішають, розуміти, а не бути зрозумілим, любити, а не бути коханим… Бо, коли віддаємо, знаходимо ми і, прощаючи, отримуємо самі прощення». Те, що починалося як орден з 12 осіб, зараз налічує 300 000 співробітників, які працюють у вісімдесяти країнах світу, керуючи там дитячими будинками, клініками для лікування СНІДу, лепрозоріями… У 1997 році матері Терезі була присуджена Нобелівська премія і, приймаючи цю нагороду в ім’я «небажаних, нелюбимих і необласканих», вона була одягнена в те саме сарі, яке було на ній у день великих починань, до неї приєдналися заснування ордена. А кошти, які планувалися для 12 послідовниць, переважно це були колишні учениці, а в 1950 році орден банкету, вона попросила передати «своїм людям». Милосердя був визнаний Римом. Полем її діяльності були гарячі точки Життя цих добровольців було важким і одноманітним. Їхня власність планети: Північна Ірландія, Південна — сарі, сандалі й тоненький матрац. Африка, Ліван і т. д. У 1982 році під час
облоги Бейрута мати Тереза переконала армію ізраїльтян і палестинських партизанів припинити перестрілку, щоб дати їй час вивезти 37 дітей, закритих у фронтовому шпиталі. Вона називала себе олівцем у руках Бога, а її думки і висловлювання можна знайти не тільки в численних виданнях, а й у папці меню індійського ресторанчика, так само, як і на стіні заснованого нею притулку для вмираючих від СНІДу. Життя — це шанс, не втрать його. — це врода, дивуйся їй. — це мрія, здійсни її. — це борг, поверни його. — це гра, то ж грай! — це любов, так люби. — це таємниця, розгадай її. — це трагедія, витримай її. — це пригода, зважся на неї. — це життя, врятуй його! — це щастя, створи його сам. Автор: Віра Лебедєва
Запрошуємо Вас завітати на Богослужіння Християнської Церкви у Вашому місті м. Чернігів Якщо ви бажаєте постійно м. Ромни (Сумська обл.) Християнська церква «Спасіння» отримувати газету «Спасіння», Церква «Сила Божої любові» Просп. Миру, 198 (р-н Ремзавод), будівля церкви. то пришліть SMS із вашою Неділя о 10:00 год. Богослужіння у неділю о 9:00 та о 12:00 год. адресою на номер вул. Прокопенка, 43 тел. (0462) 61-12-86 www.spasenie-chernigov.com (063) 70 54 125 (Колишній консервний завод) м. Прилуки Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Вокзальна, 57 (2-й поверх) (Ринок «М’ясний край») тел. (063) 229 30 49 (099) 752 98 85 м. Борзна Церква «Спасіння» тел. (068) 248 11 44 Олександр м. Мена Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. Магазин «Сімейний» (2-й поверх) (063) 852 55 37 (068) 319 86 39 пастор Роман
м. Ніжин Церква «Спасіння» Неділя о 14:00 год. вул. Об’їжджа, 62 тел. (068) 386 94 00 Ігор смт. Талалаївка Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Центральна, 68 тел. (099) 797 09 52 пастор Сергій
с. Анисів Церква «Відродження» тел. (063) 332 08 51 пастор Валерій Реабілітаційні центри в Чернігівській обл. для нарко- та алкозалежних людей: Чоловічий: тел. (063) 855 91 04 Жіночий: тел. (050) 857 93 98 Чоловічий: тел. (093) 588 97 98
м. Носівка с. Подище вул. Центральна, 8 Церква «Спасіння» Будинок Культури вул. Удайська, 31 Богослужіння щонеділі о 10:00 тел. (066) 617 47 12 Олександр (093) 852 87 17
Кожної неділі о 9:00 (за Києвом) дивіться богослужіння церкви «Спасіння» у прямому ефірі
https://goo.gl/bDZYg9
Добровільні пожертви можно перераховувати на: Незалежна Релігійна Громада Харизматичної Християнської Церкви (Повного Євангелія) «Спасіння» Код: 26091572 Р/р: 26000060344762 МФО: 353586 Банк: ЧЕРНIГ.РУ ПАТ КБ» ПРИВАТБАНК» М.ЧЕРНIГIВ
с. Музиківка Церква «Слово віри» (Херсонська обл., Білозерський р-н) вул. Ангарна, 5 Неділя о 10:00 год. тел. (097) 209 23 03
м. Славутич (Київська обл.) тел. (093) 769 12 79 Олександр смт. Ямпіль (Сумська обл.) Церква «Надія» вул. Бузкова, 56 Щонеділі: 10:00
Християнська безкоштовна щомісячна газета «Спасіння» Засновник: Незалежна релігійна громада християнської харизматичної церкви повного Євангелія «Спасіння» м. Чернігів. Реєстраційне свідоцтво: ЧГ № 254, видане 4 грудня 2001 р. Надруковано на добровільні пожертви віруючих. Тираж: 45 000 прим. Над газетою працювали: головний редактор Лазука В.Б., редактор Лазука Н.І., Інформ. наповнення: Багрій Ю.В. і Трофименко І.В. Дизайн і верстка: Трофименко О.В. Адреса редакції: просп. Миру, 198 (газета), м. Чернігів, 14037, Україна. Еmail: vision2020ukraine@gmail.com тел. (0462) 6112-86 Відповідальний за друк Трофименко О.В.