ВИПУСК № 138 (2018)
«Мене обдурили в тому, що я нікому не потрібен» (Дмитро Ларін) Історія Дмитра Ларіна одна з тих, які навмисне не придумаєш. Його віддали в дитячий будинок, а потім кинули прийомні батьки, відвернулися друзі... Він збирав пляшки, їв зі сміттєвих баків, був при смерті, втратив надію... Але одна секунда, один погляд випадкового перехожого став поворотним моментом, який подарував хлопцю повноцінне майбутнє. Дмитро не пам’ятає своїх батьків. Рідна мати просто кинула його в чужих
людей і зникла, тому хлопчик потрапив до дитячого будинку. Там йому дали нове ім’я і прізвище. «Мені було майже чотири роки, коли мене привели в дитячий будинок, а я знав тільки два слова: «шашлик» і «горілка», – згадує Дмитро. На відлюдькуватого хлопчика звернула увагу співробітниця інтернату. Своїх дітей у жінки не було, тому хлопчик скоро потрапив до прийомної сім’ї. Діма став її розрадою. «Я дуже сильно вдячний своїй прийомній матері, яка так багато в мене
вкладала. У перший клас я вже пішов разом з усіма – як повноцінна дитина», - розповідає він. Спокійне життя хлопчика закінчилося, коли прийомні батьки розлучилися і Діма залишився з матір’ю. Без батьківської уваги життя підлітка пішло шкереберть – вулиця, погана компанія, наркотики... Щоб якось впоратися з хлопцем, мати змушена була відправити Дмитра до батька – в інше місто. Але той не намагався зрозуміти суть проблеми підлітка й просто відмахнувся від нього. Діма знову відчув себе нікому непотрібним сиротою. До матері хлопець не повернувся, і на той час його життя перетворилося на справжній трилер. «Я десь загубив свій паспорт, ніяк не міг його відновити, але я і не морочився. Ніде не працював, жив то
Знайти Бога – що для цього потрібно? У цій статті йдеться про те, як можна розпочати особисті стосунки з Богом уже сьогодні. Що ж для цього потрібно? Чекати на удар блискавки? Присвятити себе доброчинності і благодійсності? Стати кращою людиною, щоб Бог прийняв тебе? Ніщо з цього списку не підходить. Бог дуже чітко і зрозуміло написав у Біблії, як можна пізнати Його. Ось короткий виклад, як можна почати стосунки з Богом уже сьогодні... Закон перший: Бог любить тебе й у Нього є чудовий план для твого життя. Бог створив тебе. Але більше того, Він любить тебе дуже сильно й хоче, щоб ти пізнав Його та жив із Ним вічно. Ісус сказав: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне»
(Від Івана 3:16). Ісус прийшов, щоб кожна людина могла пізнати Бога особисто. Лише Ісус може дати сенс у житті. Що заважає нам пізнати Бога?... Закон другий: усі ми – грішники і наші гріхи відділяють нас від Бога. Усі ми відчуваємо, що між нами і
Богом є відстань: ми відокремлені від Нього через наші гріхи. Біблія говорить нам таке: «Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу» (Ісая 53:6). Глибоко в душі наше ставлення до Бога може бути бунтарським, або ж байдужим, але це все свідчить про те, що Біблія називає гріхом.
в одного знайомого, то в іншого – по гостям», - розповідає він. Випадкові знайомства, кримінальні зв’язки, протизаконні способи заробітку і, як наслідок – в’язниця. Звільнившись, Дмитро повернувся додому в Одесу, де все повторилося знову. «Почалися гулянки, ми промишляли якісь схеми, відповідно все це супроводжувалося алкоголем, «травою». Я без випивки вже не міг жити. І пив усе підряд», - згадує Дмитро. Через залежність хлопець не міг ні працювати, ні жити. Справжнім ударом для нього став несподіваний від’їзд матері – вона просто не витримала поведінки сина. Ось так Дмитро опинився на вулиці, де йому довелося освоюватися в ролі безхатька. «Мені був десь 21 рік. Я ніколи не думав, що дійду до того, щоб збирати 3 стор. пляшки, але я опустився
Покарання за гріх – смерть, – духовне відокремлення від Бога (До Римлян 6:23). І хоча ми намагаємося стати ближчими до Бога своїми силами, такі спроби приречені на поразку. Ми можемо робити добрі справи в житті, таким чином намагаючись заслужити Боже 2 стор.
Егоцентричне життя Рішення і дії керуються гріховним «Я», що призводить до проблем і розчарувань прийняття через добре життя чи мораль. Однак усіх наших зусиль недостатньо, щоб покрити наш гріх. Як можна подолати цю прірву?... Закон третій: Ісус Христос – єдиний шлях до Бога. Через Нього ми можемо пізнати і відчути Божу любов. Ми заслуговуємо на те, щоб заплатити за наш гріх. Проблема в тому, що плата за гріх – смерть. Для того, щоб ми не помирали відокремленими від Бога, Ісус Христос помер замість нас. Біблія говорить про Ісуса таке: «Він є образ невидимого Бога... Бо то Ним створено все...» (До Колоссян 1:15,16). Ісуса розп’яли за богохульство, бо Він називався Богом, Ким і був. На хресті Ісус узяв усі наші гріхи на Себе і повністю, до останнього, заплатив за них. «Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога.. Праведний за неправедних» (1 Петра 3:18). «Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милості» (До
Тита 3:5). Через смерть Ісуса на хресті наш гріх уже не відділяє нас від Бога. Ісус не лише помер за наші гріхи, Він також і воскрес. Тим самим переконливо довів, що Він Син Божий, що Він може обіцяти вічне життя, і що лише через Нього ми можемо пізнати Бога. Тому і сказав: «Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Від Івана 14:6). Господь говорить нам, як почати стосунки з Ним уже зараз: «Коли прагне хто з вас, нехай прийде до Мене та й п’є! Хто вірує в Мене, то ріки живої води потечуть із утроби його» (Від Івана 7:37,38). Через Свою любов до нас Ісус перетерпів смерть на хресті. Зараз Він запрошує нас прийти до Нього, щоб пізнати Бога. Простого знання про те, що зробив Ісус, недостатньо. Щоб пізнати Бога, Його потрібно запросити в наше життя... Закон четвертий: нам потрібно особисто прийняти Ісуса Христа як свого Спасителя і Господа. Біблія каже: «А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його» (Від Івана 1:12). Прийняти Ісуса треба вірою. Біблія говорить: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (До Ефесян 2:8). Прийняти Христа – означає повірити, що Він є Сином Бога, і запросити Його у своє життя. Ісус сказав: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали» (Від Івана 10:10). Ось запрошення Ісуса. Він сказав: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду
вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об’явлення 3:20). Якою буде твоя відповідь на це запрошення? З чого починаються стосунки з Ісусом?... Ти можеш прийняти Христа прямо
«Христоцентричне» життя «Я» підпорядковується Христу, це призводить до порядку, стабільності, благословенням і до вічного життя Чи замислювалися ви, як проходить ваше життя? На що витрачається час, відведений людині Господом? Ми робимо великі справи, будуємо собі будинки, облаштовуємо житла, вчимося в навчальних закладах, освоюємо професії, одружуємося, виходимо заміж, виховуємо дітей і т.д. І це все важливо і необхідно. Можливо, ці спра-
Який дорогоцінний час на цій Землі, даний Самим Богом. Чи усвідомлюємо ми це? Цінуємо чи ні? Напевно, не завжди. Якби дорожили часом, то зовсім поіншому використовували б його. У Біблії написано, що років життя людини на Землі 70, а при доброму здоров’ї – 80 років (Псалми 89:10). Якщо задуматися, то стає очевидним, що це, насправді, досить короткий проміжок. У молодості це часто не помічається, адже коли нам 16 років, думається, що все життя ще попереду, і стільки всього можна зробити. Однак запитавши
людину років 75-ти про те, чи швидко пройшли роки, вона, безсумнівно, відповість, що пролетіли, як один день. Одне покоління змінюється іншим, день і ніч змінюють одне одного. І як би нам не захотілося крикнути: «Зупинися, мить!», ми знаємо, що цього не станеться. Ці миті можуть залишатися у художника на полотні, у письменника – на папері, у композитора – у музичному творі, в архітектора – у будівництві. Але час іде, цокають стрілки годинника, відраховуючи секунди, хвилини, години, дні, місяці, роки, століття...
ви приносять прибуток і плід тут, на Землі, але що далі? Адже ми не заберемо це собі після смерті. Озираючись назад, не одна людина задає собі питання: «А що буде далі? Що я зробив такого, що залишить слід назавжди?» Найнеприємніше – це подивитися назад у кінці своїх днів і зрозуміти, що все наше життя було витрачене даремно, нерозумно. Віддано стільки зусиль, здоров’я, і заради чого? Мудрий проповідник каже, що немає нічого кращого, ніж отримувати задоволення від своєї праці (Екклезіяст 3:22). На жаль, це сьогодні зустрічається дуже
зараз. Пам’ятаєш, що сказав Ісус: «Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Об’явлення 3:20). Чи хочеш ти відгукнутися на Його запрошення? Зробити це можна в молитві. Не так важливі слова, як наміри твого серця. Якщо ж ти не знаєш, про що молитися, то можеш використати слова, надруковані на 4-й сторінці газети. Якщо ця молитва була щирою, то Ісус прийшов у твоє життя, як і обіцяв. Тепер почалися твої особисті стосунки з Богом. На тебе чекає мандрівка змін і зросту впродовж усього життя, якщо ти продовжиш пізнавати Бога більше через Біблію, молитву та спілкування з іншими християнами. Джерело: https://www. svitstudentiv.com/a/osobysto.html рідко. Навпаки, багато людей на схилі літ отримують розруху, печаль, моральне незадоволення, незважаючи на всі їхні минулі здобутки. Як часто можна зустріти людей, які нарікають, що даремно витратили час. І сидячи в кріслі на схилі своїх років, шкодують про прожитий час і думають про те, що якби життя почати заново, то все було б зовсім по-іншому. Але життя у людини одне, і роки дані для блага і для їх розумного використання. У мудрій книзі Біблії написано, що увесь труд людини для рота її, а душа її не насичується (Екклезіяст 6:7). Душа так втомилася від марно проведеного часу. Вона так жадає вирватися і тягнеться до небесного. Чи приділяємо ми час, щоб наситити цим вищим (небесним) свою душу? Витратьте сьогодні свій час на те, що буде приносити плід вічний і нетлінний. Зупиніться в цьому метушливому світі та дізнайтесь, Хто є Бог. І тоді, в кінці свого перебування на цій землі, ви будете радіти, розуміючи, що ваше життя не було безцільно проведеним і порожнім. Бог наповнить життя різнокольоровими фарбами замість чорно-білих. Автор статті: Марина Веремій Служитель церкви «Спасіння» м. Чернігів
настане, у Діми з’явився шанс змінити своє життя. «Якось після лікарні у мене був приступ епілепсії, я просто лежав і помирав. І до мене підійшов чоловік, звичайний перехожий, почав мене відкачувати, приводити до тями, забрав мене до себе додому, намагався мене відмити. Потім ця людина повезла мене до церкви. За мене молилися, і хтось із колишніх реабілітантів (колишніх алкоабо наркозалежних, які отримали звільнення від залежності в центрі соціальної реабілітації - ред.) по так, що почав залазити у сміттєві баки, дорозі заїхав в аптеку, купив фізрозчин, щоб шукати їжу. Мені було соромно мені поставили крапельницю прямо в заходити в район, у якому я виріс, тому церкві, щоб зняти інтоксикацію. що люди від мене шарахалися, я був брудний, немитий... Потім, коли зима «була на носі», ночував на теплотрасах, у підвалах тих же будинків, де жили мої друзі. Був момент, коли і на килимках спав перед вхідними дверима, тому що там тепліше, ніж на вулиці». При такому способі життя навіть дуже міцне здоров’я швидко розхитується. Одного разу Діма зустрівся віч-на-віч зі смертю... «Це був алкоголь, серйозне розбирання... Я був дуже сильно поранений. Виглядало все плачевно. У лікарні мене зібрали, як могли. Я Мене зворушили люди та їхнє боявся, що не виживу». Але несподівано, в той момент, ставлення до мене. І ось скоро вже коли, здавалося, що завтра вже не дев’ять років, як я не вживаю алкоголь,
Я весь час ставився до Бога упереджено, але Він завжди був добрим до мене і тримав Cвою руку наді мною. Моя мама повірила в Бога, коли мені було всього п’ять років. У цьому віці я мало що розумів, але ходив із мамою до церкви близько 8 років. Мама несла служіння в групі, що співає псалми прославлення Богу, я ж був на той час 14-річним підлітком, дивився на це все і думав: «Куди я потрапив?» Мені це все набридало – я не розумів, де знаходжуся і що там роблю. Мені хотілося гуляти з друзями, відпочивати і жити для свого задоволення, а не співати пісні про якогось Бога та слухати нудного дядечка з книгою в руках. У той момент я перестав ходити на богослужіння, а трохи пізніше повністю
«викинув» Господа зі своєї голови. Не минуло й півроку, як я почав сильно матюкатися, а трохи пізніше в моєму житті з’явилися алкоголь і цигарки, ще через рік я «познайомився» з марихуаною. Три роки я буквально був у руках диявола. Я сильно деградував і все більше схилявся до того, що Бога немає... Однак кожен день протягом усього часу мене не покидало відчуття, що я поводився неправильно. З якоїсь причини мені було соромно... Коли «трава» мені набридла і перестала приносити задоволення, я захотів спробувати щось більш сильне і почав дізнаватися про інші наркотики. На той час до моєї мами дійшли чутки про те, що я почав вживати наркотики. Вона стала читати мені різні лекції і моралі. Мені було перед нею соромно, але я продовжував вести колишній спосіб життя. Мама розуміла, що без підтримки Бога їй не впоратися. Вона почала за мене молитися. У моєму житті відразу ж почали відбуватися дивні речі. Через певний час зв’язок із поганими компаніями якимось чином почав зникати, а я, користуючись моментом, намагався кинути палити, пити, почав займатися спортом, але, в підсумку, все починалося знову. Я залишився повністю один, з’явилася порожнеча в серці. Якщо раніше я заповнював цей вакуум через перебування в різних компаніях, то в цей період життя у мене нікого не залишилося, крім мами, яка
не курю, не лаюся матом, хоча я навіть не приймав цього рішення. Таке відчуття, що ті двадцять років – це був якийсь тестовий варіант, після якого починаєш серйозно ставитися до життя. І я зрозумів, що я все-таки на цій землі комусь потрібен, і в мене є призначення», - розповідає хлопець. Але якщо Бог дарує нове життя, то й дає те, що його наповнює. «Якось пастор церкви, яку я відвідував, дізнався, що я непогано малюю і запропонував мені спробувати себе в дизайні. Ось нехай хоч один талант, але він у мене є і за нього треба чіплятися, щоб його реалізувати! І мені Бог дав таку можливість!» Зараз Дмитро – успішний дизайнер, співпрацює з українськими та європейськими компаніями, щасливий чоловік і батько. Він – арт-директор, дизайнер із десятирічним досвідом в індустрії. Автор численних соціальних і комерційних проектів в Україні та США. Арт-партнер багатьох християнських церков та об’єднань. Автор бренду R500, Національного Дня Подяки та багатьох інших... У чому він бачить секрет свого успіху? «Швидше за все, Бог дав мені можливості – це один із секретів. Бог дав мені талант, а я просто включився і почав розвиватися. У Бога є сила змінити будь-кого. Я своє життя завжди порівнюю з трансформацією – тобто, Бог взяв найнедостойнішого (мене!),
весь час за мене молилася, але я не хотів з нею спілкуватися, часто йшов із дому. Самотність починала знищувати мене зсередини. Люди пішли – звички залишилися, і це також вбивало мене фізично. А мама молилася... Пам’ятаю, був самий звичайний день, я спонтанно вирішив прогулятися після тренування. Йдучи по місту, я побачив незвичайного хлопця, який грав на гітарі і насолоджувався від цього. Напевно, мене привабив його зовнішній вигляд, у нього були дреди і великі тунелі у вухах (правда, тунелів зараз вже немає). Спочатку я почув, що він співає щось про любов. «Ну, напевно, якісь серенади співає», – подумав я, але потім почув слова про Бога, про Ісуса. Моє серце стало битися сильніше. У мене з’явилося якесь дивне відчуття, ніби щось наповнювало мене зсередини. Я настільки був вражений, що не міг відірвати очей. Це було щось дуже сильне. Коли він закінчив грати, мені захотілося підійти до нього і поговорити. Ми почали спілкуватися. Я розповів йому про себе, про своє життя, він розповів про себе. Коли я почув його історію, у мене в голові немов усе перевернулося. Я раптом зрозумів, що мій сьогоднішній спосіб життя ні до чого не приведе: я можу позбутися життя у всіх значеннях цього вислову. І я немов переродився: усі Божественні насіння, які мама сіяла в мене ще в дитинстві, моментально
змінив і зробив гідним». Ті складності, які пройшов Дмитро, не кожний зможе пережити. Тому йому є чим надихнути інших людей, що проходять складні часи, які втратили віру в зміни. «Насамперед, не потрібно закриватися від людей. Не потрібно соромитися вчитися, просити допомоги. І ніколи не потрібно пишатися, що ти вже досяг якогось рівня. Завжди потрібно бути відкритим до навчання, освоєння нового і, звичайно, бути відкритим до Бога і до людей. Адже саме через людей Бог може просто колосально підняти та відкрити для тебе нові можливості!»
Джерело: http://klub.life/ot-bomzhado-dizajnera/
проросли, як стебло в казці «Джек і бобове стебло». Я пережив дотик Духа Святого, і покаявся перед Господом у своїх гріхах. На наступний день у мене зникло бажання курити. Я раптом почав відчувати огиду, коли час від часу говорив лайливі слова. Все моє життя кардинально змінилося після зустрічі з тим хлопцем, який допоміг мені знайти віру в Бога. Зараз ми разом із ним служимо в церкві. Я вдячний Господу за те, що Він не залишив мене і весь час був зі мною. Бог – живий і всемогутній! Завдяки молитвам моєї мами, завдяки силі Духа Святого, я зараз живий і вільно розповідаю людям про Бога. Спасибі, Ісусе! Слава Тобі!
Дмитро Гюмюшлю м. Одеса
Áîã Ñâÿòûé åñòü íà ýòîì ìåñòå Бог Святый есть на этом месте, Бог Святый есть на сей земле: Его душа прольётся в песне, В полёте птиц на высоте.
И сердца Бога то коснётся, Когда мы, убежав от дел, Присядем на берегу речки И удивимся: «Кто сумел?
Его дыханье – в каждом звуке, Что слышен в ранние часы, То солнца свет, то капель стуки, Что падают к нам с высоты.
Создать все эти горы, реки, И водопады, и пруды, И песню соловья, и ветер, Поля, и рощи, и сады?
Его величье есть в полёте Шального ветра средь берёз – То кружит он, то пронесётся, То вдруг утихнет среди роз…
Кто может разом всё исправить, Переменить всё, сделав так, Чтоб ямы дно поднять на гору, А яркий свет – спустить во мрак?!»
Богат и щедр наш Бог Великий, Что окружил нас красотой, Которую ведь каждый видит Днём, ночью, летом и зимой…
Его мы знаем все и каждый, Ответ у всех, что это – Бог. Так почему же Самый Важный Находится у наших ног?
Забота Божья и участье – Сосредоточены на всех: И птиц укрыть в часы ненастья, И человеку дать успех.
Его мы топчем, попираем Тем, что не слушаем совсем, Знать не хотим, пренебрегаем Общеньем с Тем, Кто правит всем.
Его улыбка – в каждом взгляде, Что смотрит искренно, любя. И в каждой маленькой забаве Игры котёнка иль щенка.
А Бог ведь молвит беспрестанно И к нашим душам, и к уму: «Постой, дитя! Не будь обманут, И не беги ты в суету!
Ты подними на небо очи, Взор сделай чище и ясней, Поймёшь тогда, что Я – Единый, Я – Автор твоей жизни всей.
Что Моё Слово – в твоём доме, Авторитет Оно тебе, В Нём жизни смысл ты откроешь, В Нём силу веры дам тебе.
Любовь Моя к тебе не гаснет, А лишь сильнее с каждым днём: Иль в боли ты, иль снова в счастье – Тебя храню Я день за днём.
Я Тот, Кто путь твой устрояю Любовью вечной и святой, Я от тебя одно желаю – Чтоб верил ты, что Я – Живой!
Лишь Я тебя оберегаю, Лишь Я забочусь о тебе, Твоё Я сердце исцеляю, И песнь даю твоей душе.
Что Я – невидимый правитель, И царь, и пастырь, и твой друг, Что Я – единственный учитель Всех существующих наук.
Твои шаги под Моим взором Средь ночи полной, в пустоте Тебя веду Я сердца зовом, Ещё к несбывшейся мечте.
Люби Меня, и Я откроюсь И в твоём сердце, и в душе, И сам ты удивишься вскоре, Что рай – он есть и в шалаше.
Ты Мной Одним укрыться можешь От человеческой стрелы, Что ранить тебя больно может Зависти смесью и злобы.
Вы в сердце все Моём живёте, За вас Я умер на кресте, Чтоб величайшая любовь на свете Явилась миру в полноте!!!»
Когда идёшь ты, отдыхаешь – С тобою всегда рядом Я, А когда Библию читаешь – Я радуюсь тобой, дитя!
Автор: Наталія Слиш м. Чернігів
Запрошуємо Вас завітати на Богослужіння Християнської Церкви у Вашому місті м. Чернігів Якщо ви бажаєте постійно м. Ромни (Сумська обл.) Християнська церква «Спасіння» отримувати газету «Спасіння», Церква «Сила Божої любові» просп. Миру, 198 (р-н Ремзавод), будівля церкви. то пришліть SMS із вашою Неділя о 10:00 год. Богослужіння у неділю о 9:00 та о 12:00 год. адресою на номер вул. Прокопенка, 43 тел. (0462) 61-12-86 www.spasenie-chernigov.com (063) 70 54 125 (Колишній консервний завод) м. Прилуки Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Вокзальна, 57 (2-й поверх) (Ринок «М’ясний край») тел. (063) 229 30 49 (099) 752 98 85 м. Борзна Церква «Спасіння» тел. (068) 248 11 44 Олександр м. Мена Церква «Спасіння» Неділя о 12:00 год. (063) 852 55 37 (068) 319 86 39 пастор Роман
м. Ніжин Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Об’їжджа, 62 тел. (068) 386 94 00 Ігор
с. Анисів Церква «Відродження» тел. (063) 332 08 51 пастор Валерій
смт. Талалаївка Церква «Спасіння» Неділя об 11:00 год. вул. Центральна, 68 тел. (099) 797 09 52 пастор Сергій
Реабілітаційні центри в Чернігівській обл. для нарко- та алкозалежних людей: Чоловічий: тел. (063) 855 91 04 Жіночий: тел. (050) 857 93 98 Чоловічий: тел. (093) 588 97 98
с. Подище Церква «Спасіння» вул. Удайська, 31 тел. (066) 617 47 12 Олександр
смт. Ямпіль (Сумська обл.) Церква «Надія» вул. Бузкова, 56 Щонеділі: 10:00
Кожної неділі о 9:00 (за Києвом) дивіться богослужіння церкви «Спасіння» у прямому ефірі
https://goo.gl/Dcm9Xd
Добровільні пожертви можно перераховувати на: Незалежна Релігійна Громада Харизматичної Християнської Церкви (Повного Євангелія) «Спасіння» Код: 26091572 Р/р: 26000060344762 МФО: 353586 Банк: ЧЕРНIГ.РУ ПАТ КБ» ПРИВАТБАНК» М.ЧЕРНIГIВ
с. Музиківка Церква «Слово віри» (Херсонська обл., Білозерський р-н.) вул. Ангарна, 5 Неділя о 10:00 год. тел. (097) 209 23 03
м. Славутич (Київська обл.) тел. (093) 769 12 79 Олександр
Християнська безкоштовна щомісячна газета «Спасіння» Засновник: Незалежна релігійна громада християнської харизматичної церкви повного Євангелія «Спасіння» м. Чернігів. Реєстраційне свідоцтво: ЧГ № 254, видане 4 грудня 2001 р. Надруковано на добровільні пожертви віруючих. Тираж: 50 000 прим. Над газетою працювали: головний редактор Лазука В.Б., редактор Лазука Н.І., Інформ. наповнення: Багрій Ю.В. і Трофименко І.В. Дизайн і верстка: Трофименко О.В. Адреса редакції: просп. Миру, 198 (газета), м. Чернігів, 14037, Україна. Еmail: vision2020ukraine@gmail.com тел. (0462) 6112-86 Відповідальний за друк Трофименко О.В.