У Франції вперше діє найвищий рівень антитерористичного плану Vigipirate
Суб.
Чет.
Сер.
Вівтор.
«Страхітливий злочин»
Руйнується Лесин будиночок!
У київській галереї Kyiv.FainArt представлено мальовничі полотна, написані Юрієм Вакуленком
Востаннє вибірковий ремонт у ялтинському музеї поетеси робили 27 років тому
Стор. 3
«Споглядання...» в технології 3D
Стор. 6
Стор. 7
№ 49 (3692) Середа, 21 березня 2012 року ЩОДЕННА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА Наша адреса в Інтернеті: http://www.day.kiev.ua; http://incognita.day.kiev.ua e-mail «Дня»: master@day.kiev.ua ФОТО МИХАЙЛА МАРКIВА
СОЦIОЛОГIЧНА СЛУЖБА «Дня»
ТIЛЬКИ ФАКТИ ●У
ХРОНIКИ ЦЕЛЮЛОЗИ
Свобода бути терпимим
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День»
Сьогодні — Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації. 21 березня 1960 року у Південноафриканській Республіці сталися події, котрі дістали назву Шарпвілльська різанина. Їй передувало введення дискримінаційних законів, згідно з якими, жодний чорношкірий південноафриканець не мав права вийти за межі гетто без спеціальної перепустки. Відсутність такого папірця каралася арештом. При тому вимагати перепустку у чорношкірого південноафриканця могла будь-яка біла людина, навіть дитина (!). Того дня біля поліційної дільниці у селищі Шарпвіль зібралося від 5000 до 7000 чоловік, котрі пропонували поліції спробувати заарештувати їх за відсутність перепусток. Протягом дня кількість демонстрантів потроїлася, настрій став агресивнішим: маніфестанти почали закидати правоохоронців камінням, однак у цілому нічого навіть ледь-ледь схожого на серйозні, насильницькі безлади не відбувалося. Проте поліція відповіла пострілами прямо у натовп. Загинуло 69 чоловік (включаючи 10 жінок і 8 дітей), причому більшість із них дістали постріли у спину. Можна сказати, що в будь-якій цивілізованій країні демонстрацію розігнали б за допомогою водометів, сльозогінного газу та гумових куль; однак у цивілізованій країні не було б і такого приводу, як поділ громадян на першій та другий сорти. Шарпвілльська різанина позбавила режим апартеїду решток легітимності. А 1966 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 21 березня день боротьби за ліквідацію расової дискримінації. Вже і апартеїду давно немає, і расистські погляди у більшості країн автоматично виносять будь-якого політичного діяча за межі суспільного життя, а Україні доводиться проходити всю цю школу з початкових класів. Складається надзвичайно прикре враження, що для багатьох співвітчизни-
ків неприязнь, зневага, а то й ненависть до представників інших націй є мало не ознакою гарного тону. Ну ладно старше покоління: багато з них щиро підтримували СРСР, а зараз, через нудьгу за сильною рукою, з правовірних комуністів стало так само правовірними націоналістами; але ж молодь, з її інтернетом та вільними подорожами, повинна ж хоч інколи думати своєю головою? Парадокс ксенофобського менталітету у тому, що расист, охоче порівнюючи представників інших націй з тваринами, сам психологічно ближчий до тварини: тільки у тваринному світі є природним винищувати подібних собі тільки через те, що в них трохи інакший колір шкіри (шерсті, хітіну) або інакший запах. Расист бачить світ як дикі джунглі, в яких праві не розумні, добрі або чесні, а ті, хто тупо, грубо сильніші. Сперечатися з такою людиною безглуздо: вона заздалегідь впевнена, що права вже тому, що має певний колір шкіри або певне місце народження. Якщо ж факти суперечать расистській параної, то тим гірше для фактів: чи не першим кроком Національної партії після приходу до влади в ПАР було знищення процвітаючого району Софія — адже тамтешня успішна чорношкіра громада суперечила маячні «націоналів» про лінивих африканців. Так само цікаво, наскільки професійні борці за Україну для українців збігаються у своїх поглядах з начебто їхніми опонентами з Партії регіонів на найважливішу, насправді, для нашої держави річ: і для перших, і для других демократія — порожній звук. Недарма на місцевих виборах 2010 року корумповані суди охоче задовольняли позови лише регіоналів і свободівців, а будь-яка ліберальна опозиція не мала жодного шансу. Зрозумілу й чітку програму виходу з кризи наші професійні українці підмінюють тріскотнею про «п’яті колони», боротьбою за етнічну чистоту і шаманськими камланнями на одні й ті самі, дуже специфічно інтерпретовані історичні теми. Всі насправді розвинені й вільні нації вирішують свої проблеми самостійно і є людьми світу, бо розуміють, що відкритість світові збагачує їх. В цьому їхня сила, тому вони зараз є лідерами економічно і культурно, а ми, з успадкованою ще від радянських часів звичкою бачити причину наших негараздів у кому завгодно, тільки не у самих собі, є там, де ми є. Хоча, можливо, одного дня більшість співгромадян нарешті почує і зрозуміє слова Шевченка: «Учитесь, читайте, чужого навчайтесь і свого не цурайтесь».
До Москви — «русофілом», а з Москви — «націоналістом»? Валерій ХОРОШКОВСЬКИЙ: Україна переорієнтується на інші ринки в разі введення обмежень з боку країн-сусідів Продовження теми на 5-й стор.
Лешек БАЛЬЦЕРОВИЧ:
Продовження теми на 3-й стор.
Ключ у вирішенні кризи в єврозоні — структуровані реформи РЕПОРТАЖ Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
ривітати новоселів прийшли колеги з інших театрів, політики, представники влади та уряду, бізнесмени і кияни — ті, хто любить цей уславлений колектив. Богдан Сильвестрович із хвилюванням нагадав, що коли сам був міністром культури, то «спробував вирішити питання будівництва малої сцени, та «віз» був такий важкий, що весь час щось заважало: будівництво то починали, то консервували... Справа зрушилась лише позаторік, після того, як я звернувся по допомогу до прем’єр-міністра. І от у нас свято — Камерна сцена відкрилася, і цю подію ми присвятили до ювілею С. Данченка, а перша вистава, яку побачать глядачі, — «Увертюра До побачення», яку за мотивами франківської класики «Сойчино крило» поставив Андрій Приходько (у головних ролях Наталія Корпан і Остап Ступка). Це сучасний погляд на спадщину Івана Яковича. Віднині ми маємо можливість більше задіяти трупу і дати можливість представити свої роботи колегам з інших театрів та міст.
П
Закінчення на 8-й стор.
Театр для розумного Арлекіна Позавчора відбулася знакова подія: колектив франківців нарешті отримав нову Камерну сцену, яка носитиме ім’я видатного режисера Сергія Данченка ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
«УВЕРТЮРА ДО ПОБАЧЕННЯ» — ЦЕ АКТОРСЬКИЙ ДУЕТ, ПОЄДИНОК ГЕРОЇВ І ДВОХ ЛЮБЛЯЧИХ СЕРДЕЦЬ: МАСІНО (ОСТАП СТУПКА) І МАРІЯ (НАТАЛІЯ КОРПАН)
разі проведення референдуму щодо вступу України до ЄС 40% українців готові проголосувати «за» (проти 33%). Про це свідчать результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології. Прихильники вступу до Євросоюзу переважають у Західному та Центральному регіонах (67% проти 13% та 46% проти 26%), а противники вступу — в Південному та Східному (45% проти 22% та 50% проти 24%). ● В Україні протягом кількох нас туп них тиж нів USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) розпочне новий пілотний проект під назвою «Зміцнення контролю за туберкульозом в Україні», який розрахований на 5 років. Його діяльність буде спрямована на підвищення результативності лікування туберкульозу. ● Google і Vkontakte очолили список 25 найбільш відвідуваних Інтернет-ресурсів (доменів) користувачами глобальної мережі в Україні в лютому 2012 року, повідомила інтернет-асоціація України (ІнАУ). Рейтинг складений за даними дослідження компанії InMind, яке виконано на замовлення ІнАУ. Середнє значення денної частки аудиторії за лютий (середньоденна частка) Vkontakte склало 68% відвідувачів. Далі в рейтингу розташувалися домени: Google (середньоденна частка — 67%), mail.ru (55%), Yandex (41%), Odnoklassniki (40%), Youtube.com (26%). У решти доменів середньоденна частка склала менше 20%. ● У неділю, 25 березня, Україна перейде на літній час. Стрілки годинників цього дня необхідно буде перевести на годину вперед. Зміна часу настане в ніч на неділю о 3-й годині.
ЩОДЕННИК 21 березня Коли навалюється багато роботи, мені чомусь уявляється, що в моєму кабінеті насправді я не сама, — біля сусіднього столу працює ще хтось. Я закладаю папір до принтера, щоб надрукувати нашвидкуруч написаний матеріал, а той хтось замислено поглядає в мій бік, а потім заносить і кладе на свій стіл підготовлений сувій пергаменту — чергову сторінку для свого твору. Коли клацають кнопки моєї клавіатури, мені вчувається, як скрипить його перо, він зосереджено трудиться над кожною літерою, старанно виводячи та добираючи слова. Швидко скінчивши писати статтю, радісно підморгую йому: «Все, готово!». Коли я повертаюся до кабінету із розчаруванням від того, що матеріал виявився недолугим і редактор відправив його до сміттєвого кошика, незримоприсутній у кабінеті Нестор Літописець повчально киває головою і стримано підсумовує: «Робити сяк-так може кожен. Творити на віки — одиниці». Віра ЗАГОРОДНЯ, Канів