Svichnyk 1-2011 by Svichnyk

ДУХОВНО ЗБУДОВУЮЧИЙ ЖУРНАЛ

ОБЛАСНЕ ОБ’ЄДНАННЯ ЦЕРКОВ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ №1 (51),

2010

аше коротке та іноді дуже складне життя — не кінцева мета нашого існування. Воно не закінчується могилою. Разом із відваленим від входу до Христової гробниці каменем зникають усі сумніви і перепони, які стосуються вічності. Незважаючи на відчуття самозбереження, яке було дане нам Самим Богом і яке порушує страх перед смертю та бажання жити, християнин може зустрічати смерть із готовністю. Бо ж що вона відбере у нього? Горе, проблеми, переживання?... Після смерті ми переходимо в інший світ, туди, де житимемо вічно! Порожній гріб — це обітниця тобі і мені, що буде воскресіння! Найбільша проблема людської душі знаходить своє вирішення біля порожньої гробниці Спасителя. Прихильники інших релігійних конфесій запитують у нас: «Де гріб вашого Вождя? У вас, християн, немає нічого!» Але Пасха свідчить про те, що у нас є ВСЕ! Тоді як інші гробниці підтверджують лишень смерть і тління, Євангеліє каже нам, що порожня гробниця Христа свідчить про життя. — Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! — із глибини століть чуємо запитання Ангела. Христос воскрес! Воістину воскрес! Цими словами редакція журналу вітає всіх наших читачів із днем перемоги над смертю нашого Господа Ісуса Христа. Нехай ці слова знову і знову нагадують про те, що на нас після закінчення земної мандрівки чекає незбагненно-радісне і щасливе майбутнє. А нині ми ще подорожні на цій землі й очікуємо швидкого переселення до небесних осель. Проте чи кожен із нас готовий у цю мить постати перед Всевишнім із перепусткою до раю — з чистим і обмитим кров’ю Ісуса Христа серцем? На сторінках цього номера журналу ми розглянемо вкрай особливу і важливу тему, адже вона актуальна для кожного без винятку. Отож, запрошуємо Вас разом із нами пороздумувати над тим, чи є особисто для кожного із нас «Життя — Христос, а смерть — надбання». РЕДАКЦІЯ

СВІЧНИК

1, 2011

зміст 4 6 8 14 16 18 20 27 30 32 36 42

«Для мене життя — то Христос...» Олександр Пахай

Незаперечна реальність Микола Гаврилюк

Смерть: добро чи зло? Ярослав Семегін

«Як помре чоловік, то чи він оживе?...» Людмила ЖАКУН

Смерть праведників Володимир Канатуш

Надбання вічності Віталій Вознюк

День зустрічі з Господом Леонід Друзь

«… Плачте з тими, хто плаче!» Ілля Корнійчук

Кладовище для «штундистів» Ліна Бородинська

«Ти — порох, — і до пороху повернешся» Роман Сойко

Барви життя Олександр Ярмушко

Любов до Бога — любов до ближнього Конгрес християнської молоді Рівненщини Інна БАСАРАБА

Багато людей віками тлумачить ці слова, сприймаючи їх як заклик триматися «золотої середини» та не вдаватися в крайнощі: не бути занадто святим, але і не занадто грішним, шукати розважливого балансу, щоб не нищити свій авторитет і здоров’я та не вкорочувати собі життя. Дійсно, на перший погляд, ці два ствердження у формі паралелізму протиставляються одне одному: «не будь занадто справедливим» — «не будь занадто несправедливим»... Тарас Дятлик, «Небогословські роздуми на Книгу Екклезіястову 7:16-17», с. 12 Проте діти — набагато розумніші, ніж нам здається. Вони намагаються осягнути навколишній світ у міру даного їм розуму. Якщо ж ми не відповідатимемо на їхні допитливі запитання, вони закидають нас новими, щораз складнішими і складнішими. Отож, завдання батьків полягає в тому, аби якнайдоступніше розповісти дитині про реальність смерті. «Як розповісти дитині про смерть?», с. 26 Цей термін сучасна медична етика визначає як «активне вбивство пацієнта лікарем на прохання пацієнта». Іншим часто вживаним терміном є «асистоване самогубство». Йдеться про ситуацію, коли пацієнт хоче накласти на себе руки, але не здатний зробити це через свою немічність. Тоді лікар готує ін’єкцію зі смертельною речовиною... «Евтаназія. Що це?», с. 28 Минали дні, які не вселяли жодного оптимізму, — мої справи залишалися кепськими, а діагноз — страшним і незмінним… Почали проводити сеанси хіміотерапії, проте вже першого разу лікарка, закликавши мене в окремий кабінет, сухо повідомила: «У вас немає жодного шансу — вкрай важка форма»… — «Це не вам вирішувати, — відповів їй, — є в мене шанси чи нема. Я покладаюся на Бога». Святослав Гуменюк, «З полону смерті визволив Господь», с. 32

ЖУРНАЛ Засновник і видавець: Обласне об’єднання церков євангельських християн-баптистів Рівненської області ВИДАЄТЬСЯ на кошти добровільних пожертвувань ПОТРЕБУЄ молитовної та фінансової підтримки християн ЗАПРОШУЄ ДО СПІВПРАЦІ проповідників, поетів, письменників, композиторів — усіх, хто хоче і може служити євангельським словом Пишіть на адресу: 33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 41 Телефонуйте: (0362) 63-34-11 E-mail: shevchuk_luda@mail.ru НАД НОМЕРОМ ПРАЦЮВАЛИ: Головний редактор Михайло Ільюк Відповідальний редактор Людмила Шевчук Літературний редактор Олена Ярмушко Редакційна колегія Світлана Береза Ліна Бородинська Олександр Пахай Дизайн і комп’ютерна верстка Віра Фесянова Реєстраційний номер РВ № 377 28 січня 2004 року Часопис надруковано у ТзОВ “Каліграф», м. Рівне, вул. Київська, 69, тел. (0362) 64-24-32 © тексту, малюнків, фото, оформлення «Свічник», 2011 р. При передруку матеріалів посилання на часопис обов’язкове Рукописи не рецензуються і не повертаються Думка редакції не завжди співпадає з думкою авторів матеріалів, що публікуються. Обсяг — 14 аркушів Друк — офсетний Тираж — 1600 примірників Розповсюдження безкоштовне Журнал виходить щоквартально Замовлення №

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

духовна стаття

«Для мене ЖИТТЯ — Олександр ПАХАЙ, диякон церкви м. Дубно

Якось на велелюдній вулиці одного міста проводили бліц-опитування. Запитання, адресоване опитуваним, звучало так: у чому полягає мета вашого життя? Люди, яких заставали зненацька неочікуваним запитанням, ніяк не могли визначити мети свого життя і здебільшого ніяково відповідали: «Навіть не знаю». Дехто, дещо кмітливіший, казав, що метою його життя є планування сім’ї, ще хтось вбачав ціль власного життя у кар’єрі, грошах. А більшість молодих людей зухвало проказувало: «Розваги — для цього ми й живемо!» Один чоловік навіть сказав, що на це запитання дасть відповідь після своєї смерті.

сь таких думок про мету життя дотримуються пересічні перехожі. А що ж з цього приводу думають видатні люди? Приміром, відомі мислителі, письменники свого часу на це запитання залишили такі відповіді. Американська письменниця Мері Робертс Райнхарт сказала: «Трохи праці, трохи сну, трохи любові — і всьому кінець!» «Для того щоб жити гарним життям, немає потреби знати про

СВІЧНИК

1, 2011

то ХРИСТОС…»

те, звідки ти з'явився і що буде на тому світі», — зауважив російський письменник Лев Толстой. А ось австрійський психолог і психіатр Зиґмунд Фрейд наголосив: «Єдина мета життя — це сам процес існування, тобто вічна боротьба за виживання». Чи не здаються вам такі визначення змісту чи мети життя щонайменш жалюгідними? Невже Бог нас створив для того, аби ми давали якісь безглузді і відчіпні відповіді на глибокі і змістовні запитання? Аналізуючи вищевказані відповіді, я прийшов до висновку, що допоки людина не поставить у центрі свого життя Бога, вона не зрозуміє своєї цілі і свого призначення на цій землі.

Духовно мертва людина не бачить у власному земному існуванні сенсу життя. Істинне життя має лише той, хто народжений для нового життя в Ісусі Христі. Яка життєва ціль і позиція вашого життя? А тепер порівняймо, що каже про зміст життя апостол Павло: «Для мене життя — то Христос…» (Фил. 1:21). Він добре знав, що робило його життя повноцінним і вагомим. Для людини, котра ще у пошуках мети життя, цей вислів, звісно, буде дивним. Але глибоко віруюча людина щиро і ствердно похитає головою на знак згоди із цим твердженням. Апостол Павло, колишній переслідувач християн, Послання до филип’ян писав, пере-

буваючи у римській в’язниці. Його ув’язнили за проповідь Євангелія в Єрусалимі, і апостол, вимагаючи суду кесаря, опинився у Римі. Павлові дозволили жити окремо із вояком, який охороняв апостола. І ось саме з тієї невеличкої хатини, під пильним наглядом римського вояка, Павло написав цілу низку своїх послань, які ми можемо прочитати на сторінках вічного Євангелія. Послання до фили п’ян є унікальним, адже воно просякнуте особливою радістю та оптимізмом. Апостол знав, що велика кількість церков молилася про його звільнення, і це вселяло в нього віру у швидке звільнення з-під варти. «Бо знаю, що це

духовна стаття буде мені на спасіння…» (Фил. 1:19). Однак він досить добре розумів, що його життя є під владою Всемогутнього Бога: «… я ні в чому не буду посоромлений, але… Христос буде звеличений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю» (Фил. 1:20). І після цих слів звучать особливі слова, які не кожен наважиться вимовити: «Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання». Павло захоплювався Христом. Він не бажав знати нічого, «…крім Ісуса Христа, і Того розп’ятого…» (1 Кор. 2:2). Немає цілющого засобу, подібного до Крові Христа, і тому апостол каже: «Для мене життя — то Христос…» Він говорить про духовне життя. Що ж саме означають для апостола ці слова?

Христос — джерело мого життя

Він особливим чином впливає на мене, відроджує в мені життя і дух, спонукає мене до кожної святої дії.

Христос — мета мого життя Я живу не для себе, а для Нього. Все моє життя спрямоване на слу-

жіння Христу. «Бо коли живемо — для Господа живемо, і коли вмираємо — для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо — ми Господні!» (Рим. 14:8).

Христос — радість мого життя

Я радію в праведності Христа. «Для мене життя — то Христос…» Наш погляд і наша увага мимоволі спрямовуються на закінчення цієї фрази: «смерть — то надбання». Від людини, в яку Бог вклав інстинкт самозбереження, вклав любов до життя, чути такі слова щонайменше дивно. В них не вчувається страху перед невідомістю, а навпаки, складається враження, наче автор знає про те, що його чекає після закінчення земної мандрівки, знає і з нетерпінням очікує тієї особливої миті. «Тягнуть мене і одне (життя) і друге (смерть), хоч я бажаю померти та бути

з Христом, бо це значно ліпше» (Фил. 1:23). Померти — означає бути з Христом. Це набагато краще за перебування у римській горниці під пильним оком римського вояка. Звідки така впевненість? Звідки такі знання? Чому немає страху? Чому замість того щоб стрімголов утікати від фатальної події, Павло наче просить про її швидке наближення? Відповідь на ці запитання ми знаходимо у першій половині відомої фрази: «...Бо для мене життя — то Христос». Життя, яке наповнює Бог, це не вигадка, це реальність, в якій жив Павло. І сьогодні в цій реальності живуть мільйони людей, котрі щиро шанують Бога. «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, аби досягнути якось воскресення з мертвих» (Фил. 3:8-11). Пізнання Христа — ось що було змістом і метою життя святого апостола. Те, що він міг мати без Христа: владу, авторитет, місце в синедріоні, гарні знайомства, чудову освіту — Павло вважав за сміття ради переважного пізнання Ісуса Христа. Вражає його ставлення до Христа і до пізнання Бога.

Так, читаючи ці чудові рядки, ми бачимо, що Павло дійсно пізнав Воскреслого із мертвих, пізнав Того, перед Ким схилиться кожне коліно, пізнав Того, Хто дає одяг праведності, щоб людина могла стати перед Всевишнім. Ця зустріч відбулася дорогою в Дамаск, а пізнання тривало все життя: до останньої хвилини, до останнього подиху.

«Горе людям, які не знають змісту свого життя». Б. Паскаль Той Христос, Який вийшов назустріч Савлові, взявши його міцно у Свої руки, Той, Хто був поряд у скорботах і радощах, згодом провів Павла через поріг життя, що називається смертю, і ввів у Свої обійми. Той Христос змінив усе життя, наповнивши його служінням Богові та щирою любов’ю до людей, яким Павло звіщав Євангеліє. «…Життя в тілі — для мене плід діла…» (Фил. 1:22). Життя з Христом — це не були змарновані дні, місяці і роки, то був плід діла, якому вірний апостол присвятив усе життя. «Для мене життя — то Христос…» Чи є віра і переживання апостола Павла переживаннями вашого серця, дорогі читачі? 

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

служіння словом

А Н Ч Е Р Е П А З Н Е СМЕРТЬ

Ь Т С І Н Ь Л А РЕ Смерть… Складається враження, що лише вона панує на нашій землі, решта ж всі – її піддані. Що б ти не робив, рано чи пізно потрапиш під її серп. Ми можемо обурюватися, вимагати, погрожувати їй, боротися з нею, здавалося б, навіть перемагати, а вона нібито забавляється нами: то відпустить нас на мить, то знову простягне свою невидиму руку. Слово Боже відкриває нам істину про смерть: її влада лише до певного часу. Настане пора, і вона буде вкинута «в озеро огняне» (Об. 20:14). А це значить, що смерть також має кончину.

Микола ГАВРИЛЮК, пастор церкви м. Корець

атір відомого євангеліста Біллі Грема під час хвороби в похилому віці часто непритомніла. Після чергового нападу вона запитала: — Я вже померла? Ми вже на небі? — Ні, мадам, — відповіла Роза (жінка, яка доглядала за нею), — ви ще не на небі, бо я все ще поруч. Минуло чимало років з того часу, як я відвідував у лікарні дуже хвору Наталку Збирун (члени Першої рівненської церкви її пам'ятають). У неї прогресувала невиліковна хвороба. Я, як зазвичай, прихопив із собою Біблію. Зайшовши до палати обласної лікарні, побачив неймовірне: Наталка, зовсім знесилена, не маючи змоги навіть поворухнути руками

СВІЧНИК

1, 2011

чи кивнути головою, відповіла на моє «Добридень» ледь помітною посмішкою. Її очі не свідчили про хворобу. Вони були наповнені радістю та вірою. І, здавалося, дівчина дивилася не на стелю, а крізь неї, — Наталчин погляд просто-таки пронизував її і линув у височінь, до синього неба, немов бачачи там Самого Господа Ісуса, в Якого нещодавно повірила! Навколо неї зручно вмостилися жінки з кількох сусідніх палат, яким Наталка дуже ясно і доступно розповідала про свою глибоку віру і що перед нею вже відкриті ворота неба, куди вона незабаром і пішла. Думаю, для присутніх із мокрими від сліз очима ця глибока проповідь запам'ятається назавжди. А я, до речі, Біблії так і не розкривав. Наталка все сказала. Для когось може бути дивним вислів апостола Павла: «Смерть — то надбання» (Фил. 1:21), або й незрозумілим. Але не для людини, якій «...віра є здійсненням очікуваного та впевненістю в невидимому» (Євр. 11:1). Аби

так стверджувати, повинна бути одна умова: якщо «... життя — то Христос» (Фил. 1:21). Читаємо в Євангелію від Луки 2:26: «Звіщене йому (Симеону) Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього». Симеон сприйняв цю новину від Духа Святого з радістю, бо після зустрічі з Ним мовив: «Нині, Владико, відпускаєш раба Твойого...» (Лк. 2:29). Звичайна людина мала б прийняти таку звістку з почуттям страху та бажанням якнайпізнішого народження Месії, щоб «відтягнути» прихід своєї смерті. У цьому контексті є дуже показовою історія з Мойсеєм, який вів народ Божий аж 40 років і довів до Ханаану, але сам туди не ввійшов: «…зійди на гору Нево... і подивись на землю Ханаанську... і вмри на горі...» (Повт. 32:49-50). Із вуст Божого слуги не пролунало жодного слова заперечень, а серце наповнювала радість від виконаної місії, хоча мав велике бажання пожити на землі, де «тече молоко і мед». Смерть для кожної людини є незаперечною реальністю. Свого часу вона ставить відбиток на долі кожного, починаючи від часу народження. Наше народження було дійсністю, якої ми тоді не усвідомлювали. Так само й смерть є реальністю. Поки ми живемо, то знаємо про неї як про неминучість. Отож кожна мить земного життя наближає нас до останнього подиху. А в цілому мільярди таких миттєвостей складають наш життєвий шлях. І щоби не змарнувати Богом подаровані хвилини, Мойсей ніби за людство всіх віків просить у Бога: «Навчи нас так лічити дні наші, щоб набути мудре серце» (Пс. 89:12). Тільки від нас залежить, наскільки

служіння словом успішними учнями ми виявимося в цьому навчанні і тільки самі собі можемо щиро поспівчувати, якщо, пізнавши Учителя і маючи шанс для спасіння, не використовуємо його. А коли минають роки, можемо марно шукати виправдання або винуватців, жалкуючи про згаяний час. Отож, доки ми ще живемо, є можливість, маючи досвід минулого, знайти правильний шлях (не виключено, що знайти вдасться тільки в останню мить). Пригадуєте розбійника на хресті і його прохання до Ісуса? Він використав свій останній шанс! Який він щасливий! Переглядаючи давні гуртові фотокартки, помічаємо, як звужується коло навколо нашої персони. Знайшовши в альбомі фотокартку, на якій зображено четверо молодих людей, я побачив, що троє з них відійшли до Господа ще в молодому віці. Я зустрівся з четвертим, який був на світлині, і запитав у нього: «Чи можеш прокоментувати те, що бачиш?» Той тремтячим голосом відповів: «Я точно наступний...» Він хвилювався, бо не був готовий звітувати перед Богом за подароване життя. Отож тема смерті — це тема, над якою роздумує кожна свідома людина, не виключаючи й атеїста. Щоправда, не кожен може ділитися власними міркуваннями з кимось. Звідусіль до нас надходять сигнали про життя. Наприклад, різноманітні реклами поширюють інформацію, що стосується нашого буття: будівництво, передові технології, вигоди, сучасна медицина, комфорт та інше. І це правильно, адже Бог заклав у душу людини важливе почуття — спрагу до життя. Водночас Він нагадав і про тривалість нашого перебування на землі, наголошуючи на відповідальності перед Творцем. Якщо ми готові відповідати, то «коса» смерті не зможе завдати нам шкоди, бо ж вона не володіє нами. А якщо не готові? То, доки живемо, є шанс! 

ЗНАЙТЕ

СЬОГОДНІ, і, хто полюбляє подорожувати країнами, знають, що для того, щоб поїхати в іншу державу, необхідно мати закордонний паспорт. Незалежно від становища у суспільстві чи притаманного вам шарму, лише цей документ є посвідченням вашої особистості і дає право на в’їзд до чужої країни.

ДЕ БУДЕТЕ

ЗАВТРА Якщо ви хочете потрапити до Небесної країни, вам також потрібен паспорт. Ті, хто вже має візу на в’їзд до Неба, можуть радіти своєму громадянству ще задовго до свого прибуття туди. Людей, відроджених для Бога, згідно з Євангелієм, «життя…на небесах…» (Фил. 3:20). Апостол Павло у Посланні до ефесян каже: «І нас… разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі» (Еф. 2:5-6). Не слід боятися, що пересікання «кордону» може призвести до якихось проблем. З Божою санкцією ви отримуєте вільний вхід до Його осель. Проте люди, які не мають відповідних вірчих грамот, не зможуть потрапити до Неба. Вони не потраплять туди, хоча їхні дружини чи чоловіки і мають дозвіл на проживання там. Вони не потраплять туди і на підставі того, що там перебувають їхні син чи донька, батько чи мати. Без своєрідної Божої санкції ніхто не

зможе потрапити до цієї країни. Відповідний документ повинен бути виписаний на ім’я лише того, хто прагне сам увійти в Небесний край. Біля воріт цього краю ви не можете розраховувати на поблажливість, доброзичливість чи помилування. По той бік кордону візи не видаються. Є лише одна умова, за якої можна безперешкодно п потрапити до Божого Царства: якщо Божа праведність б буде зарахована нам. Щоб отримати дар праведності і н нову природу, ми повинні усвідомити особисту безпор радність і визнати повну залежність від Божої милості. П Після повної довіри Христу як Тому, Хто забрав усі н наші гріхи, ми маємо повне право на отримання візи д до Неба. Ті, котрі належать Христу, можуть бути впевн неними, що у спадок отримають вічне життя в Божих н небесних оселях.  1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

роздуми стосовно теми Ярослав СЕМЕГІН, пастор церкви м. Дубно

Ñ Ì Д Å Ð Ò Ü: ДОБРО

умаю, нікого не потрібно переконувати в тому, що чиясь дія на нас викликає певну реакцію і з нашого боку. Якщо хтось ставиться до нас із добром, то ми відчуваємо мир у серці, спокій та задоволення — більше того, стараємося і самі на добро відповісти добром. Навпаки, якщо ж відчуваємо чи бачимо щось недобре,

зле, націлене на нас, то нашою відповіддю, закономірно, буде захист, боротьба. Коли доводиться думати чи бачити чиюсь смерть, то усвідомлюємо, що маємо справу з активною сильно діючою інституцією. Минають віки, але ніхто з людей і ніщо не може зупинити смертну ходу. В уявленні багатьох смерть — це зло (Пс. 89:49; Авак. 2:5; Пісн. 8:6), оскільки вона приносить смуток і навіює страх. А ще безжально обриває шлях до цілі, не даючи втілити найкращі бажання, реалізувати плани. Саме ця обставина змусила людей прийти до висновку, що смерть — то лихо, а не добро (Пс. 17:5-6, Йов. 16:16). Закономірно, хочеться захиститися від неї бо-

СВІЧНИК

1, 2011

дай якось, вступивши у боротьбу. І вкладають у цю боротьбу так багато сил, розуму, здібностей — люди роблять усе можливе, аби захистити і продовжити власне життя. Знаючи, що смерть приходить через хвороби, людство напрацювало і організувало такий спосіб захисту, як медицина. Сьогодні ми маємо особливу галузь, яка з нашим тілом і здоров’ям робить серйозні і подекуди дивовижні речі: медицина може на якийсь час продовжити наше життя. Голод — це ще один шлях, яким до людей приходить смерть. І на цьому шляху люди також знайшли захист від небажаної гості.

ЧИ

ЗЛО?

Сьогодні вони використовують такий запобіжник проти голодної смерті, як харчова промисловість. Своє харчування ми сприймаємо як буденну, само собою зрозумілу справу. Проте проаналізуймо розвиток галузі від хатньої печі в минулому до сучасних заводів і супермаркетів — у наш час. Від печеної картоплі і підпаленого хліба на черені — до сучасних продуктів харчування в ефектних, яскравих упаковках при найновіших технологіях

та засобах зберігання. Думаю, нам стане зрозуміло, як страшить людей голодна смерть, коли організовано такий потужний конвеєр захисту від неї. Сумно, проте доводиться спостерігати, як інколи дехто з нас споживання їжі перетворює у справжнє ідолопоклонство. Харчування стає метою життя таких людей. Їх життєвий кругозір обертається навколо одного: де б чого смачного і нового попоїсти та випити.

×åðãè çà ñìåðòþ í³õòî íå çàéìàº, àëå â í³é ñòîÿòü óñ³. Ñ³ëîâàí Ðàì³øâ³ë³

роздуми стосовно теми Äëÿ ñïðàâæíüîãî õðèñòèÿíèíà ïåðåõ³ä, ÿêèé ìè íàçèâàºìî ñìåðòþ, íå îñòàíí³é êðîê, à ëèøåíü ñõîäèíêà; íå âèõ³ä, à âõ³ä; íå ê³íåöü, à ïî÷àòîê â³÷íîãî æèòòÿ. «…Шлунок, — справедливо зауважує апостол Павло, — їхній бог, а слава в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне!» (Фил. 3:19). Перелік шляхів смерті і захисту від неї можна продовжувати ще довго. Проте краще зосередьмося на іншому: чому людина захищається від смерті? Відповідь буде проста і однозначна: кожному хочеться жити. Смерть для людини — річ неприродна. Бог створив людину для життя і життя вічного, тому природним є бажання жити — жити за будь-яку ціну. На це, до речі, людину націлює її підсвідомість (Езек. 18:32; Повт. 30:19). Проте тільки матеріальних цінностей, фізичної допомоги для захисту і порятунку життя замало — в критичну мить люди підводять очі до неба. Чому? Бо душа знає, що її порятунок — там. На небесах є Той, Хто викликав кожного з нас до життя. Душа кличе, прагне до Бога, Який є її Спасителем. І як би не протестував розум — настає мить, коли душа виходить з-під його влади, тим самим заявляючи, що їй не потрібен холодний розрахунок і прагматизм, а потрібен — Сам Бог, здатний дати порятунок:

«Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, від Нього спасіння моє!» (Пс. 61:2). Людина, яка усвідомила і знайшла свій порятунок у Бозі, ніколи не буде мовчати про це — вона кликатиме до спасіння і до Спасителя своїх ближніх, своїх друзів… Бо ж смерть — це не закінчення, а продовження життя, оскільки душа людська — безсмертна. Отож замість страху перед невідворотністю смерті і боротьби з нею, куди мудріше, перебуваючи тут, на земних дорогах, подбати, де проводитиме вічність наша душа. За таких обставин побоювання зміняться спокоєм, і думка про те, що кожному, хто народився, належить одного разу померти, сприйматиметься як закономірність і неминучість. Як бачимо, смерть, хоч, можливо, комусь ця думка й здасться парадоксальною, має таки певну цінність у нашому житті. Вона є благом для людини, оскільки змушує її подумати про вічне життя — життя з Богом. Саме смерть спонукає нас вести розумне, організоване життя, глибше зазирати в себе, аби знайти таланти і здібності, які б сприяли успіху в справі продовження

хідка на порозі вічності. Звісно, і за хвилину до смерті можна придбати спасіння (згадаймо хоча б одного з розбійників, розіп’ятих поруч із Христом), але подумаймо: чи буде у нас перед смертю та хвилина, а якщо і буде, чи згадаємо тоді про найголовніше — про те, про що не людського життя. А ще згадували, чого не зровона дає поштовх і бабили впродовж усього жання шукати Бога. На мою думку, смерть життя?... Ми втрачаємо так багато часу, перш посилається Богом на зміну земному життю не- ніж пізнаємо Істину. А як хотілося б, аби люди спроста: якщо люди не зрозуміли, що Бог — не хочуть дорожити життільки засіб порятунку тям і шукати Бога, Який в критичний час, Він — постійно стукає в двері серця, то, зіткнувшись з Бог добра і благодаті на небезпекою смерті, час- кожен день. Смерть — не найтенько таки роблять це. страшніше, що може Шкода, звісно, що для багатьох Бог, як поряту- спіткати людину. Найнок, — це тільки перед- страшніше інше: померти без Бога…  смертна знахідка, зна-

ПРИМИРІТЬСЯ З БОГОМ кінці ХІІ століття в італійському містечку Асизи жив багатий чоловік, на ім'я Франциск. Він почув євангельську звістку про спасіння через Христа і зрозумів, що радість життя — не у грошах, що у розкошах прихована зла жорстока сила, яка спотворює душу, робить людей ворогами, породжує у них ненависть, веде до зла. Франциск роздав своє багатство вбогим, залишивши собі лишень одного осла. Одні вважали, що він збожеволів. Інші — знедолені, нещасні — приходили до нього по втіху і знаходили її. Добра слава про цього чоловіка поширилася по всій Італії. Трапилося так, що несподівано захворів глава католицької церкви. Він відчував наближення смерті, душевно мучився, картався — словом, ом, не знаходив спокою. Кардинали ніяковіли і не знали чим зарадити. Нічого не залишалося, ося, як послати по «святого дурника» Францисиска (так називали його ченці). Його привели ели в блискучі шати папи. Він одним помахом хом руки скинув золоту ковдру, якою був укритий папа, і, накривши його своїм старим, зношеним сюртучком, мовив: — Тепер забудь, що ти папа! Ти — грішник! А грішникові потрібне покаяння. яння. Тоді і смерть не буде страшною. Ніхто не знає, чи покаявся папа. Зазвичай, звичай, хто відкладає своє покаяння на десяту годину вечора, той о дев’ятій помирає. 

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

роздуми стосовно теми Ліна БОРОДИНСЬКА, кореспондент «Свічника»

ам’ятай про смерть, мemento mori... Кажуть, що в Давньому Римі цю фразу промовляв раб, який ступав позаду полководця під час тріумфальної ходи, а в ХVІІ ст. деякі католицькі монахи використовували це нагадування замість привітання. Пам’ятай про смерть. Навіщо? Навіщо думати про те, що здавалося б суперечить усій людській сутності, яка прагне до життя, до утвердження і процвітання? Чомусь для багатьох наших сучасників, так само як і для людей далекого минулого сама думка про смерть вважається крамольною і страшною, а її озвучування, тим більше. Мовляв про що говориш, те й накличеш. Хоча смерть — це єдине, що беззаперечно станеться з людиною. Найперше, зауважу, що думати про смерть природно. Свідченням

цього є те, що діти не бояться смерті. Вони сприймають її, можливо, самі того не усвідомлюючи, як звичайний компонент життя. Дорослі через власні страхи, казки, поведінку привносять у світогляд дитини страх смерті. Неодноразово мені доводилося чути, як батьки чи бабусі пояснюють малюкам: не будеш слухатися, захворієш і помреш. Таким чином поступово смерть починає усвідомлюватися дитиною як своєрідне покарання. Якось мій семирічний син спостерігав, як його дядько мив чашку. Вона впала і брязнула об умивальник, але не розбилася. Син запитав: — А що краще для тебе: розбити чашку чи вмерти? (Дике запитання, подумаєте ви, але це ще одне свідчення того, що думка про смерть для дитини не є чимось страшним чи незвичним). — Звичайно, розбити чашку, — відповів дядько. — От і не правильно, — заперечував малий. — Якщо ти розіб’єш чашку, то просто залишаться черепки, а якщо ти по-

MЕMENTO MORI — ПАМ’ЯТАЙ ПРО СМЕРТЬ

СВІЧНИК

1, 2011

мреш, то підеш до Бога. Лев Толстой писав: «Всі думки про смерть потрібні для життя». У чому ж корисність таких думок для нас? Що змушує нас не просто жити у власному буденні, а зосередитися на чомусь важливому, за яке будемо звітувати на тому життєвому іспиті? — Чи вчили б ви дисципліну, якби в кінці семестру не було іспиту? — запитала я у студентів. — Напевно, ні, хіба, читали б найцікавіше, якби був час, — відповіли. Але ж часу за всілякими клопотами і дрібницями, з яких складається наше життя, так і немає? Окрім того, дату іспиту ми знаємо заздалегідь, і готуємося до нього, якщо не весь семестр, то хоча б останню ніч, а часу смерті не знає жоден із нас, і на іспит цей не можна прийти зі шпаргалкою чи списати шматок чужого життя, щоб відзвітувати. Тому й готуватися до смерті треба так, ніби те, що ми робимо тепер, може бути останнім у нашому житті. Люди всілякими способами намагаються продовжити час свого життя, аби відстрочити момент іспиту. В уявленнях різних народів є прагнення до безсмертя чи хоча б до продовження біологічного життя: «дерево життя», «жива вода», «молодильні яблука», «філософський камінь», «еліксир молодості» тощо. Хоча, попри ці прагнення, глибше розуміння безсмертя спонукає людину відмовитися від нього. У «Легенді про вічне життя» І. Франко розповідає про чарівний горішок безсмертя, який по черзі отримували аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не наважився скористатися ним, зрештою підсумувавши: «Вічно жить у борні! Биться в сітях брехні! День за днем! День за днем! Без кінця! Ні, ох, ні!» Безсмертя стало б для людини нестерпною мукою. Воно забрало б у неї сенс життя. Саме смерть, конечність і безповоротність нашого життя змушує нас поставити питання: для чого я живу, для чого я створений Богом? Для чого призначене саме

роздуми стосовно теми моє життя і як я відповідамить життя, адже його могло Смерть має вартість б і не бути». тиму на життєвому іспиті? тільки тоді, коли веде Тоді боязнь смерті переТоді я запитала в себе: до воскресіння. творюється в інше відчуття чому ж усвідомлення ціннос— страх і трепет за те, щоб ті життя і відповідальності за (Мішель Куаст) здійснити своє життя, своє нього приходить до людини призначення. Чи доводилося тільки тоді, коли вона його вам тримати рідкісну і тенотримує вдруге? А якщо мені так не пощастить? Невже тредітну річ? Напевно, ваш дух ба чекати чогось трагічного в захопило б від самого факту житті, того «другого шансу», володіння, хай навіть лише хвилину, цим унікальним того випадку, щоб почати предметом. Ви б напевно, цінувати найбільший Божий боялися, аби мимоволі неодар — життя? Це конечне, бережним рухом не знищити смертне життя, ця мить у його. Це лише слабке поріввічності є надзвичайно важливим, щоб зробити вибір, няння з тим трепетом, який опановує людиною, коли від якого залежатиме наше вона усвідомлює, що володіє пам’ятає про смерть, той небагато вічне життя. рідкісною цінністю — власним нагрішить». «Є якась краса і до«Бо знають живі, що помруть, життям, усвідомлює не просто стойність людства — дивитися а померлі нічого не знають… Все, смертність як таку, а свою власну смерті в очі, — говорив поль- що в силі чинити рука, теє роби, конечність, а відтак і відповідаль- ський кінорежисер Кшиштоф бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні ність за свій життєвий вибір. Зануссі. — Але наскільки я зможу роботи, ні роздуму, ані знання, ані Єврейський богослов Адін сам собі обіцяти, що знайду в собі мудрості» — беззаперечно стверджує Еклезіяст. Пам’ятаючи про Штейнзальц розповів притчу: таку силу — не знаю». «Засніженою дорогою ішов учиМені довелося спілкуватися смерть, роби все, що можеш зротель з учнями. Обабіч на полі з людиною, яка вижила після бити: працюй, міркуй, здобувай хтось орав сніг. Учитель попро- страшної аварії. Лікарі не давали знання, осягай мудрість. Життя набуває цінності через сив учня піти і подивитися, що жодного шансу на життя, а вона знаходиться під полами одягу вижила. «Я народилася вдруге. І смерть. Молода дівчина, яка знаселянина. Той побіг, глянув і оше- тепер точно знаю, що моє життя ла, що вражена невиліковною лешений повернувся назад: «Там для чогось призначене. Я насоло- хворобою і усвідомлювала свою саван». «Так, — сказав учитель, джуюся кожним прожитим днем, недалеку смерть, написала у сво— цей селянин давно вже мрець, не хочу лягати спати, бо прагну єму щоденнику: але продовжує займатися своїми відчувати, усвідомлювати кожну «Жити — це зустрічати враземними справами». нішнє сонце, радіти передчуттю Memento mori «Людина починає вмирадня, поринати у всілякі приємні ти з моменту народження... клопоти, слухати гомін бульваТочніше, вона живе і вмирає Â áåçóìñòâ³ ñë³â ÷èòàþ ÿ íàä³þ. рів і тишу полів, думати про те, водночас», — писав Августин Óñòà øåïî÷óòü, à äóøà êðè÷èòü. як приємно, коли в тебе є такі слухняні ноги і руки, а очі бачать Блаженний. Але отак «вмира- Â áåçìåææ³ ñí³â íàðîäæóºòüñÿ ìð³ÿ, ючи», ми продовжуємо «орати ßêó â³äêðèòè ñâ³òó íå ïîñì³ºø. далеко, а легені дужо вбирають сніг»; світ речей і дрібниць, Ëåòÿòü äóìêè… ³ ç íèìè ÷àñ ëåòèòü… повітря і дають тобі могутню повсякденних клопотів і безсилу… змістовних розмов затуляє від Éîãî ñïèíèëè á, òà íåìà â íàñ çìîãè, Жити — це писати картинас нашу конечність, а відтак і Âåðíóëè á âñå, ùî âòðà÷åíî êîëèñü, ни, слухати музику, читати віддаляє нас від справжнього книги, плавати в річці, ловити Àëå íå ò³ ìè âèáðàëè äîðîãè, життя. губами краплі весняного дощу, Повернутися до нього мож- Âçÿëè ç ñîáîþ ñóìí³âè é òðèâîãè підставляти обличчя студеному на лише перед лицем смерті. ² íà äóåëü ç³ ñâ³òîì ïîäàëèñü вітрові осені, мружити очі на ісСаме тому єврейська мудрість кріння свіжого снігу… стверджує: «Краще ходити до Íå íàäàºìî çíà÷åííÿ é óâàãè Жити — це знаходити і дому жалоби, ніж ходити до Òèì çíàêàì, ùî íàì äîëÿ ðîçñòàâëÿº. втрачати, зустрічатися і прощадому бенкету, бо то — кінець Ìèíàºì ¿õ, áàãàòî â íàñ â³äâàãè тися, вірити і розчаровуватися кожній людині, і живий те, Øóêàºì ñëàâè, âèçíàííÿ, ïîâàãè, у тій вірі… до серця бере!.. Бо при обличчі ² òàê äî ñìåðò³ â ïîøóêàõ áëóêàºì… Яке це всеосяжне слово: сумнім добре серце» (Екл. 7:2). «жити». Цю думку продовжує Єфрем Memento mori…÷àñòî çàáóâàºì... І яке це щастя — жити».  Сирійський: «Хто завжди www.poetryclub.com.ua

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

на духовну тематику Тарас ДЯТЛИК, докторант богослов’я, керівник дослідницького центру ЄААА

агато людей віками тлумачить ці слова, сприймаючи їх як заклик триматися «золотої середини» та не вдаватися в крайнощі: не бути занадто святим, але і не занадто грішним, шукати розважливого балансу, щоб не нищити свій авторитет і здоров’я та не вкорочувати собі життя. Дійсно, на перший погляд, ці два ствердження у формі паралелізму протиставляються одне одному: «не будь занадто справедливим» — «не будь занадто несправедливим», «не роби себе мудрим над міру» — «не будь немудрим [над міру]», «нащо маєш нищити себе?» — «нащо маєш помирати в нечасі своїм?». Чи дійсно Бог через Соломона закликає читача шукати у своєму житті «золоту середину», чи всетаки більше говорить про наслідки нашого вибору, наших істотних переконань і цінностей як наслідок наявності чи відсутності стосунків із Ним? Заклик Соломона до читача не бути справедливим чи несправедливим занадто і не робити себе мудрим надміру чи немудрим більше стосується зовнішньої, показної праведності і мудрості в очах людей, про що він також попереджав у своїх приповістках: «Не будь мудрий у власних очах» (3:7). Христос засуджував фарисейську «праведність» і «мудрість», суть якої полягала в тому, щоб показувати у своєму зовнішньому житті одне, а в сутності бути зовсім іншим. Він говорив, що такі люди «подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости» (Мт. 23:27). Словом, була очевидною невідповідність між їхнім способом життя та світоглядом і цінностями. Показна мудрість і справедливість є тільки прикриттям для зруйнованого, знищеного духовного життя, відсутності стосунків із Богом. Тому Соломон і запитує: «Пощо нищити

СВІЧНИК

1, 2011

Небогословські

роздуми на Книгу Екклезіястову 7:16-17

Íå áóäü ñïðàâåäëèâèì çàíàäòî, ³ íå ðîáè ñåáå ìóäðèì íàä ì³ðó: ïîùî íèùèòè ìàºø ñåáå? Íå áóäü íåñïðàâåäëèâèì çàíàäòî, ³ íåìóäðèì íå áóäü: ïîùî ìàºø ïîìåðòè â íå÷àñ³ ñâî¿ì? (Åêêëåç³ÿñò 7:16-17)

маєш себе?» Таку показну мудрість Павло називає «людською» (1 Кор. 1:21; 2:4, 5), «світською» (1 Кор. 3:19), що має тільки «вид мудрості» (Кол. 2:23), а Яків — «земною, тілесною та демонською» (3:15). Такі штучні праведність і мудрість є наслідком зруйнованих стосунків із Богом, притупленої чутливості до гріха у своєму світогляді, цінностях та способі життя, руйнує взаємини з оточуючими людьми та має нищівну дію для духовного життя людини. «Пощо маєш померти в нечасі своїм?» — запитує Соломон. У Біблії ніде не стверджується, що Бог призначив кожній людині день смерті. Наприклад, Мойсей у своїй молитві каже, що «дні літ наших — у них сімдесят літ, а при силах — вісімдесят літ…» (Пс. 90:10). Соломон у своїх приповістках говорить, що «страх Господній примножує днів, а роки безбожних вкоротяться» (10:27), і нагадує, що «смерть та життя — у владі язика…» (18:21).

Скільки людей, візьмімо хоча б ХХ століття, померло через куріння, алкогольне та наркотичне сп’яніння, порушення правил пожежної безпеки, через війни з причин людської жадоби влади та збагачення, через паразитарні та інфекційні хвороби тощо (справжні лиходії)? Скільки людей загинуло через аварії та нещасні випадки, тому що водій був п’яний, проігнорував червоне світло на перехресті, не витримав безпечної дистанції, знехтував правилами дорожнього руху? Скільки людей померло через брехливі звинувачення, обман, нечесність, злий язик? У той час як ми, наприклад, вирішуємо питання на кшталт «скільки анголів може вміститися на кінчику голки?» («той хто читає, нехай розуміє»), застосовуючи всю нашу «праведність» та «мудрість», багато дітей та дорослих гинуть від голоду не у свій час, тому що ми, віруючі люди України, які маємо статки, не турбуємося достатньо про людей, які потерпають від голоду в країнах

на духовну тематику Африки та Азії, а намагаємося перекласти відповідальність на нашу державу, або ж дивимося у бік Європи чи Америки. Прикладів того, що багато людей помирає не у свій час, досить багато... Внаслідок нашого непослуху Богові — і в духовній, і в тілесній сферах — ми ставимо під загрозу не тільки своє життя, але й життя свого ближнього, і не тільки в Україні, але й у всьому світі, тому що кожне наше слово, кожен наш вчинок мають наслідки. Мудрість, яка від Бога, проявляється у віруючій людині, насамперед, у турботі про оточуючих людей, а не про себе... Хочу повторити, що в Біблії ми не знаходимо, що Бог призначив кожній людині час смерті, хоча це не означає, що життя людини не у Його владі, або що Господь не знає часу і причин смерті кожного жителя Землі. Водночас, кожному з нас слід пам’ятати, що кожен наш вибір має певні наслідки для нашого життя і життя наших ближніх. Адам і Єва, вибравши непослух Богові, отримали наслідки непокори — руйнування стосунків із Богом, вигнання з Едемського саду; смерть, хвороби, страждання стали невід’ємною часткою життя людини. Каїн, вбивши свого брата Авеля, був проклятий від землі та вигнаний з-перед лиця Господнього. Покоління від 20-ти років і старше, яке вийшло з Мойсеєм із Єгипту, не повірило, крім Ісуса На-

вина та Калева, що Бог віддає в їхні руки Ханаан; як наслідок недовіри Богові — смерть у пустелі. Непослух Ахана Божому повелінню нічого не брати собі під час битви з Єрихоном призвів до ганебної поразки під час битви Ізраїлю з Аєм. Упродовж майже 400 років Ізраїльський народ відчував на собі наслідки покори та непокори Всевишньому: благословіння, добробут та процвітання або ж покарання, розруху та занепад. Як наслідок ідолопоклонства та відсутності смирення перед Богом, спочатку Ізраїльське Царство, а через певний час і Юдейське, були відведені в полон до язичників. Можна привести ще безліч прикладів зі Святого Письма, але суть у тому, що Бог неодноразово давав попередження про вибір і певні наслідки. Найперше попередження про наслідки неправильного вибору Бог дав ще Адаму: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!» (Бут. 2:16-17). Від часу його непослуху все людство несе на собі наслідки вибору, живучи під владою та в присутності гріха. Інший приклад стосується єврейського народу: «І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьогодні, то поставить тебе Господь,

БАГАТО З ТИХ, ХТО СПОДІВАЄТЬСЯ СПАСТИСЯ, —

З А Г И Н У Т Ь... Це — найсумніший факт. Велика кількість тих, хто називає себе християнами, переконані, що успадкують небо. Одначе вони помиляються! Ці люди ніколи не були народжені згори. Проте надто пізно виявиться цей обман. Свого часу вони виховувалися у християнській сім’ї, все життя слухали заклик до спасіння, вважалися ревними відвідувачами церкви, але ніколи не були спасенними, тому що, слідуючи за Христом, не відмовилися від усього, як велить Писання (Лк. 14:26-27). Діти віруючих батьків, студенти богословських коледжів, а також ті, хто часто каже: «Господи, Господи!» (Мт. 7:21) — і багато тих, хто носить на шиї хрестик, можуть думати, що Богові — свої. Ні і ще раз ні! Свої Богові ті, хто вірою прийняв Христа у своє серце, залишивши брудний гріховний тягар біля Голгофського хреста, на якому за них був розіп’ятий Син Божий. Господь чув їхні молитви покаяння, простив їхні провини, і вони стали Його дітьми незалежно від раси, національності, освіти та суспільного становища. Чи не будете ви, дорогий читачу, серед обманутих? Слізне покаяння у той фатальний час вам не допоможе. Двері у Царство Боже вам ніхто не відчинить (Лк. 13:25-28). Тільки примирившись із Богом, можна сподіватися на радісну вічність. 

Бог твій, найвищим над усі народи землі. І прийдуть на тебе всі оці благословення, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа, Бога свого» (Повт. Зак. 28:1-2) і «Та станеться, коли ти не будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей та постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, то прийдуть на тебе всі оці прокляття, і досягнуть тебе» (Повт. Зак. 28:15). Бог не є джерелом зла, хоча Він і використовує ситуацію зла для нашого духовного виховання і в кінцевому результаті для Своєї слави. Сам Бог, а не людина, є джерелом істинної праведності, яка збудовує нас духовно, формує наші стосунки з іншими людьми на правильному фундаменті, про що Павло неодноразово говорить у своїх Посланнях до римлян та галатів. Сам Бог є джерелом істинної мудрості, яка вчить нас довіряти Йому в будь-яких обставинах нашого життя і робити правильний вибір. Павло є гарним прикладом для нас, віруючих людей. На початку свого християнського служіння він називав себе «найменшим із апостолів» ( Кор. 15:9), згодом — «найменшим від усіх святих» (Еф. 3:8), а наприкінці свого служіння — першим із грішників (1 Тим. 1:15). Павло усвідомлював, що істинні праведність і мудрість походять тільки від Бога, а не від людини, що збудовувало, а не руйнувало його повну довіру Йому для слави Бога. Так, Павло помер не своєю смертю, як і Петро та інші апостоли, як багато віруючих людей, які помирають у наш час за вірність Богові. Наш вибір служити Богові також має наслідки, і в окремих випадках, як за часів гонінь, це може призвести до нашої смерті. Але смерть заради вірності Ісусу Христу не руйнує, а збудовує нашу духовну сутність; смерть заради вірності Ісусу Христу — це смерть у свій час, тому що, приступаючи служити Йому з повною довірою, ми говоримо разом із Павлом: «…Христос буде звеличений у тілі моїм, чи то життям, чи то смертю. Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання» (Фил. 1:20-21). 

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

біблійна позиція

«ЯК ПОМРЕ ЧОЛОВІК, Ñìåðòü — íàéîãèäí³øå ÿâèùå, ïðî ÿêå çäîðîâ³ àäåêâàòí³ ëþäè çàçâè÷àé íå áàæàþòü çãàäóâàòè, â³äìîâëÿþòüñÿ ãîâîðèòè é óñ³ëÿêî óíèêàþòü ðîçäóì³â ïðî íå¿. ßêáè ëþäèíà ìîãëà êîíòðîëþâàòè ñâî¿ äóìêè, âîíà ñàìîòóæêè íàìàãàëàñÿ á çàáóòè ïðî ñìåðòü àáî âîë³ëà á âçàãàë³ ïðî íå¿ í³÷îãî íå çíàòè... Àëå «çíàþòü æèâ³, ùî ïîìðóòü», — ïðîñòî é íåãîëîñë³âíî çàÿâëÿº ìóäðèé Ïðîïîâ³äíèê.

Ó ôàêò³ é íåìèíó÷îñò³ ñìåðò³ í³õòî íå ñóìí³âàºòüñÿ. Ñìåðòü — öå òå, ç ÷èì ëþäèíà íå ñïðîìîæíà ïîãîäèòèñÿ, íå çäàòíà çìèðèòèñÿ òà âèçíàòè ¿¿ ö³ëêîì ïðèðîäíèì ³ íîðìàëüíèì ÿâèùåì. Ó ÷îìó æ òîä³ ñåíñ ìàíäðóâàííÿ â³ä êîëèñêè äî äîìîâèíè, êîëè áåçïîâîðîòíå ïðèïèíåííÿ á³îëîã³÷íèõ ïðîöåñ³â ó êë³òèíàõ ³ òêàíèíàõ îðãàí³çìó âñå îäíî ïåðåêðåñëèòü âñ³ ïðèíàäè æèòòÿ!?

Людмила ЖАКУН, пекло. А от саддукеї, одна залишаються для науки Багатостраждальний кореспондент із релігійних сект за часів нез'ясованими. Водночас Йов, відчувши близькість «Свічника»

ог — джерело Життя, і Він не створював людину для смерті. У кожному людському організмі, що складається з багатьох мільярдів живих клітинок, кожна така клітинка протестує проти смерті, запекло бореться з нею, не підкоряється її вимогам і обурюється її насильством. Однак смерть рано чи пізно наздоганяє нас і холоднокровно робить свою моторошну справу всупереч нашому інстинкту самозбереження, нашій логіці, волі й здоровому глузду.

Впевненість у безсмерті ристиянин вірить у безсмертя душі, тому чекає воскресіння з мертвих, згідно з яким він буде відроджений Богом після смерті. Витоки християнської віри у загробне життя містяться і в іудаїзмі. Після смерті, вчить іудаїзм, душі праведників потрапляють у рай, а грішників — у

СВІЧНИК

1, 2011

Ісуса Христа, названа Йосипом Флавієм однією з трьох філософських шкіл, не визнавала воскресіння після смерті. Така доктрина співзвучна з переконливістю атеїстів. Часто люди заперечують запропоновану їм істину про безсмертя, щоб заспокоїти свою совість, виправдати свої вчинки та пожадливість до зла, щоб не бути нікому підзвітними. На відміну від своїх опонентів саддукеїв, фарисеї вірили в загробне життя, в якому Бог винагороджує праведних і карає злих. Науковець не може підтвердити або спростувати факт існування потойбічного життя. За науковими даними, після зупинки серця настає так звана клінічна смерть, з якої людину іноді ще можна вивести при реанімації. Якщо оживлення не відбулося, то наступає біологічна смерть, коли в головному мозку починає відбуватися незворотній процес руйнації. Якщо науковець приблизно може визначити причини, які викликали смерть у кожному окремому випадку, то причини смерті як загального явища

наука не має жодного позитивного доказу проти безсмертя душі. Скільки б не працювали над цим питанням науковці, філософи, релігійні вожді, — все ж, незалежно від різних поглядів та доктрин, «знають живі, що помруть». «Звідки й навіщо приходимо і чому й куди відходимо?» — таке запитання ставить собі кожен хоча б інколи, особливо під час втрати дорогої людини чи коли просто стає випадковим свідком чиєїсь смерті. «Бо знають живі, що помруть», і найменше про це замислюються. Приємніше забути про смерть, ніж постійно повертатися до неї подумки. Але жодна людина не владна над духом, щоб затримати його, «і влади нема над днем смерті» (Екл. 8:8). У мільйонів людей однаковісінькі переживання в годину розлучення із життям. Бог заклав у душу людини прагнення до безмежного, до безсмертя, до життя без смерті. Наше «сьогодення» не може бути метою людського життя, оскільки воно дочасне. Ми не живемо, а тільки «збираємося» жити.

смерті, ставить запитання: «Як помре чоловік, то чи він оживе?...» (Йов 14:14). Іншими словами, чи є загробне життя? І чи є в нас підстава вірити в безсмертя душі, у прийдешнє воскресіння померлих?

Підстава віри у безсмертя е питання не просто непокоїло, а руйнувало розуми великих мислителів-філософів протягом багатьох століть відтоді, як померла на землі перша людина — Авель. Але вони одягли його у філософську мішуру і не дали відповіді. Засновники язичницьких та інших релігій спотворили поняття про смерть і ввели тисячі довірливих людей у згубні єресі. Матеріалісти всіх часів залишили нам замість відповіді чимало нагромаджених один на одного голослівних, але порожніх слів і тверджень, позбавлених істини. Тільки Той, Хто створив людину і весь цей Всесвіт, може прояснити обмежений людський розум через Своє пророче Слово, яке

біблійна позиція

ТО

здатне розкрити перед нашими духовними очима істину, тільки воно спроможне дати всім нам вичерпну відповідь. Слово Боже не доводить, а «відкриває». Євангеліє показує, що для Христа душа така ж реальність, як і тіло. Душа залишає тіло, і людина вмирає, помирає тільки тілесно і лише тимчасово, до дня загального воскресіння мертвих. Факт смерті підтверджує нам реальність того, що ми вважали примарним, і примарність того, що вважали реальним. Істинність безсмертя душі відкрита через Священне Писання: «Є небесні тіла й тіла земні... Є тіло звичайне, є й тіло духовне» (1 Кор. 15:40;44). Матеріалісти намагалися пояснити походження думки про безсмертя душі «почуттям страху», «оманою», «самолюбством», «неуцтвом», але всі ці старання не привели ні до чого. Надія жити вічним життям завжди була й буде вищим благом кожної людини на землі. Авраам, приносячи у жертву єдиного свого сина Ісаака, «… розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих…» (Євр. 11:19). Йов, розча-

ЧИ ВІН ОЖИВЕ?» рований «підтримкою» друзів, втішається цією надією й вигукує: «Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі...» (Йов 19:25-27). Даниїл з відвагою пророкує про те, що «багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту. А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки-віків» (Дан. 12:2-3). Христос підтверджує всі ці сподівання віруючих людей, говорячи: «Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене. Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. Оце ж воля мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:38-40). Людина завжди безсмертна. Ми не стаємо

безсмертними лише тоді, коли розлучаємося із земним життям, оскільки є безсмертними за своєю духовною сутністю, безсмертними поза всякою залежністю від нашої земної поведінки або виявлення нашого характеру. Через смерть ми переходимо до вічності — до призначених нам вічних страждань чи вічного блаженства. Однак лише при цьому дочасному житті грішник, який не примирився з Богом, має право вибору й живе тим життям, яке подарував йому Творець. Але його душа створена Богом і для Бога. Вона володіє даром пізнавати Бога, любити Його, належати Йому, насолоджуватися пізнанням Його. Тому щастя людини залежить від самої людини: «…хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для Духа, то від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:8).

сторовому. Тільки вмираючи тілесно, людина може долучитися до місця незвіданих радощів, щастя, яке може цілком задовольнити її душу. Іноді ми зауважуємо, що у декотрих віруючих людей у час наближення смерті світиться обличчя якоюсь неземною радістю, і такі християни говорять іноді неперевершені у своїй глибині думки. Відсутність у віруючої людини страху перед смертю керується надією, про яку говорить апостол Павло: «Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний» (1 Кор. 5:1). Прийде час, коли кожна людина зможе без вагань назвати свою рідну землю «колишньою» або «попередньою». Адже «знають живі, що помруть». Віруюча людина на власні очі побачить те, що побачив багатостраждальний Йов, мученик Степан, Іван Богослов та величезна кількість із народу Божого. «І бачив я небо нове й нову землю, уша, яка живе поза перше бо небо та перчасом і простором, ша земля проминули…» не може бути щасливою (Об. 21:1).  в тимчасовому й про-

Довгоочікувана вічність із Богом у небесах

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

аргумент «Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!» Пс. 115:6

СМЕРТЬ ПРАВЕД Володимир КАНАТУШ, 1920–2010 рр., служитель і проповідник Мінської церкви «Голгофа» з 1941 року

Передсмертні слова знаменитих людей: Карл IХ, 27-й король Франції: «Я загинув, я це чітко усвідомлюю».

Талейран, французький дипломат: «Я страждаю в муках, як той, хто гине». Вольтер, французький письменник і філософ, їдкий висміювач Біблії і християнства. У нього був жахливий кінець. Його медсестра розповідала: «За всі гроші Європи я не хотіла б бачити смерті невіруючого». Він цілу ніч кричав про помилування. Наполеон Бонапарт, колишній імператор Франції. Його лікар писав: «Імператор помер на самотині всіма залишений. Його передсмертна боротьба була жахлива».

Уістон Черчіль, прем’єрміністр Великобританії (1940-1945 рр.): «Який же я був безумець!»

СВІЧНИК

1, 2011

мерть — це не щось страшне й жахливе, таке, чого людина має боятися понад усе. Смерть — це просто підсумок життя, а ще — нагода потрапити в інший, кращий світ. Про смерть праведників Біблія каже: «А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер» (Бут. 9:29). «І вмер Самуїл, і зібрався ввесь Ізраїль, та й оплакував його, і поховали його в його домі в Рамі» (1 Сам. 25:1). «І спочив Єлисей, і поховали його» (2 Цар. 13:20). «І побивали камінням Степана, що молився й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!... Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним: Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив» (Дії 7:59-60). «І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним» (Дії 8:2). «Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!» (Пс. 115:6). Отож, перед нами смерть праведника. Дуже цікаво каже про неї пророк Ісая (57:1-2): «Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, що від зла забирається праведний з світу!» За

й його словами, передчасна смерть праведника була знаменням для синів Ізраїлевих, котрі тоді далеко відійшли від Бога і поводилися беззаконно. За старозаповітнім переконанням, праведник нагороджується довголіттям (Вих. 20:11; Повт. 8:1; 30:16; Цар. 3:14; Пс. 90:16; Пр. 3:1-2). Внаслідок великого падіння моралі і поширення гріховного життя народу Господь забирає праведника до Себе, забираючи від народу його вплив. У такий спосіб Він хоче бодай якось пробудити в Ізраїлю дух покаяння. Проте народ не брав цього до серця. Навпаки, серця людей настільки зачерствіли від беззаконня, що не помічали, як праведник забирається від зла. Хто такі праведники — гарно описано у пророка Єзекіїля (18:5-9). Проте давайте подивимося на смерть праведника з іншого боку — з боку смерті. Праведник помирає так само, як і будь-який грішник. У чому ж перевага праведника? Та й взагалі, чим є смерть праведника і для чого вона потрібна?

Перевага праведника — в надії Справа в тому, що є речі, які людина ніяк не може реально сприйняти. Серед таких речей — і смерть. Людина бачить її, сприймає розумом, але ніяк не приймає серцем. Людина не хоче реально сприйняти і страждання, хоча,

аргумент хоче того чи ні, але сама багато страждає. Можна прийняти як аксіому, що страждання і смерть притаманні всім людям. Хоча праведник і виходить з-під дії закону гріха й смерті, хоча й отримує вічне життя, проте він не звільняється від фізичної смерті і відкупитися від неї не може, оскільки тілесно він також — син Адама. Його тіло, як і тіло кожної людини, складається з пороху земного і йде в порох.

вони спочивають у Господа. Але попереду їх чекає славне воскресіння, і робота смерті, яка відняла у них тіло, зведена до нуля. Їх тіла, покладені в землю, є тим насінням, тим пагінцем, який свого часу дасть «плід» — нове нетлінне тіло. Без цього тіла, яке складається з пороху земного і повертається в порох, не може бути і нового тіла, безсмертного і нетлінного. Нове ж тіло потрібне людині для повноти особистості у вічності. Слово Боже однозначно стверджує, що праведних і святих чекає «перше», краще воскресіння. У книзі Об’явлення 20:6 це воскресіння названо «блаженним», і відбудеться воно під час Другого приходу Ісуса Христа (1 Кор. Тим паче, що на землі неодмінно 15:51-52; 1 Сол. 4:13-18). працює закон, за яким людині належить «одного разу померти, а по- Чому «дорога в очах тім суд» (Євр. 9:27). Проте смерть Господніх смерть святих праведників докорінно відрізня- Його»? ється від смерті грішників, котрі Вона дорога, тому що дороге вмирають не тільки без надії, але в Його очах і їхнє життя; часто із жахом від усвідомлення вони виконують на землі того, куди вони йдуть! Вони, схоЙого волю і живуть для Нього. же, розуміють, що йдуть у нікуди, Коли Він їх забирає, їх смерть є в пітьму, в безодню. А праведник миттю возз’єднання Його з ними помирає з надією увійти в оселі (Рим. 14:7-8 ). Господні, в Його присутність, і там заспокоїтися. Дорога ще й тому, що Бог через смерть позбавляє Надія праведника полягає: праведних багатьох скорбот земного життя (Пс. 114:3) і заби у збереженні від зла Через свою тілесну смерть він рає до Себе, де нагороджує їх за забирається від зла, яке на землі роки скорбот, а також за працю, старалося втягнути його в свою за подвижництво. Текст Ісаї 57:1-2 про те, що орбіту. Його душа йде в світ, де нема навіть тіні печалі, пітьми «праведник забирається від зла» і і страждань, де на «ложах своїх «відходить із миром» нагадує нам про дивовижне воскресіння, яке спочивають» (Іс. 57:62).  у відході від землі духовно чекає нас, а також про дивовижне зрілим, виконавши своє призна- підхоплення на небеса живими, обминаючи смерть. Це станетьчення на землі Людині відпущено 70, а при ся одночасно в день приходу більшій міцності — 80 років або Христа. Яке велике благо і щастя — обтрохи більше, щоб вона за ці роки змогла знайти сенс життя і своє минути смерть та могилу і мосмісце на землі. Біблія показує, що том підхоплення зійти на небеса праведники і Старого, і Нового за прикладом допотопного Еноха. Заповітів найкраще виконували Як переможець гріха, диявола і своє призначення, і Бог забрав їх смерті, він вознісся живим, миттю перевтілившись силами майу свої оселі.  в обітниці кращого воскре- бутнього віку, що обіцяно й нам (1 Кор. 15:51-54; Євр. 6:5). Це буде сіння Їх душі вже пішли в інший славна перемога Церкви. Будемо світ, де немає ніякого зла, і там ж готові до цієї події! 

НИКІВ

Останні слова і діяння біблійних святих: Патріарх Яків перед кончиною зібрав усіх своїх дванадцятьох синів, благословив їх і пророкував їм майбутнє — майбутнє кожного коліна, оголосив свій заповіт. Потім «втягнув свої ноги до ліжка, та й спочив. І він прилучився до своєї рідні» (Бут. 49:33). Мойсей також благословив усі дванадцять колін Ізраїлевих і з миром відійшов із землі (Повт. 33-34 ). Ісус Навин закликав увесь народ, старійшин, начальників і суддів, сказавши їм: « А я оце сьогодні відходжу дорогою всієї землі...» (Іс. Нав. 23:14). Потім він зробив огляд історії народу, оголосив свій останній заповіт і дав останні напуття, обновив Заповіт Ізраїлю з Господом, попередив про небезпеку і наслідки відвернення від Бога. Після всіх цих заходів помер у віці 110 літ (Іс. Нав. 24:29). Давид перед смертю зібрав усіх вождів Ізраїлевих, начальників колін та інших начальників, доручив їм допомагати Соломону, спадкоємцю престола, побудувати храм; потім дав настанову і розпорядження Соломону, і «спочив Давид з батьками своїми» (1Цар. 2:10), і «помер він у добрій сивині, ситий днями, багатством та славою» (1Хр. 29:28). Апостол Петро пише, що Господь відкрив йому, що він повинен незабаром покинути «оселю свою» (2 Петр. 1:14) і відійти до Господа. Апостол Павло, передчуваючи час свого відходу із землі, пише знамениті слова: « Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (2 Тим. 4:7-8). Останнє слово, яке сказав наш Спаситель, помираючи на Голгофському хресті, було: «Звершилось!»… І, голову схиливши, віддав Свого духа…» (Ів. 19:30). Любий друже! А як будеш помирати ти? Які останні слова скажеш?... 1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

слово втіхи

НАДБАННЯ ВІ Віталій ВОЗНЮК, пастор церкви с. Студінка Дубенського району

Життя — це надто дорогий подарунок від Господа, щоби ним нехтувати. Тому, думаю, на землі не знайшлося б багато людей, котрі переконливо могли б сказати, що смерть для них — то надбання. Проте принаймні один чоловік про це точно заявив. ищезгаданий вислів я зазначив недаремно, і він далеко не такий простий, як здається на перший погляд. Це глибоке за своєю суттю твердження належить святому апостолові Павлу. Тринадцятому, але такому ревному і відповідальному! Свого часу навчений фарисейських наук, він старався виконувати накази і настанови своїх

СВІЧНИК

1, 2011

вчителів, вважаючи, що все це робить для Бога. Але зустріч «віч-на-віч» із Самим Воскреслим Ісусом Христом дорогою до Дамаска докорінно змінила його життя. «Що звелиш робити мені, Господи?» — прозвучало з вуст тоді ще Савла. Раніше йому здавалося, що він служив Богові і в такий спосіб здобував Його благовоління. Він порівнював себе з іншими і думав, що чинить добрі справи. Але тепер, коли Дух Святий увійшов у нього волею Ісуса, він зрозумів, що його чистота була мерзенною перед чистотою Істини. Віддаючи хвалу Богові своїми вустами, Савл розумом і духом кривдив Його. Ретельно виконуючи обряди і ритуали, він водночас постійно чинив зло. Та, незважаючи на це, Ісус нездоланно притягував Його до Себе. Незбагненно, але завдяки Божій волі понівечене тіло Ісуса встало з гробу. Він ожив… і зустрів гонителя християн Савла,

того, щоб зни зниале не для того щити його, не для того, щоб помститися за кров переслідуваних за віру, а для того, щоб особливо відмітити і наповнити все його єство любов’ю і прощенням. З апостола Павла насміхатимуться, його назвуть неправдомовцем, але він завжди розповідатиме про свою зустріч з Ісусом як про один із незаперечних доказів Його воскресіння. До глибини душі Павло зрозумів, що Ісус і є Месія, Христос, Спаситель світу. До такого висновку він дійшов не в результаті логічного мислення. Це усвідомлення здіймалося над розумом. Апостол повірив тому, що пізнав Ісуса, він збагнув, що відбулося на хресті Голгофи, зрозумів сенс розп’яття. У своїй «праведності» Савл до зустрічі з Господом не сприймав Ісуса, оскільки людина, розп’ята

на хресті хресті, не до душі Бо Богові, вона проклята. Але тепер, усвідомлюючи свій гріх, Павло інтуїтивно, проте безпомилково, зрозумів, що Ісус дійсно постраждав на хресті за гріхи, але не за Свої власні, а за гріхи його, Павла, і всіх людей. Це прощення було повним і вічним, тому що прощення втілював Сам Христос. «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, — живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20), — одного разу сказав цей мужній і праведний чоловік, життя якого було і є яскравим прикладом для всіх, хто зустрівся з Господом. Подібна зустріч повернула і наше життя на 180 градусів. Ми також зрозуміли нікчемність нашого колишнього життя і збагнули сенс життя у Христі Ісусі, усвідоми-

Слава перемоги Небо… Місце повної перемоги і славного торжества! Тут — поле битви, там — тріумфальний хід. Це — земля меча і списа, та земля — вінця і корони. Ця земля — одягу, забрудненого кров’ю і пилом битви, та — радісного і переможного звуку сурми та білого одягу. Яка радість охопить серця всіх блаженних, коли їхні завоювання завершаться на небі! Коли сама смерть — останній із ворогів — знищиться; коли полонений диявол тягтиметься за колесами колісниці Христової; коли могутній Спаситель скине гріх і витопче осквернення як вуличну багнюку; коли величний вигук спільної перемоги здійметься із сердець усіх спасенних! Ч. СПЕРДЖЕН

слово втіхи

ЧНОСТІ ли що Царство Боже ли, починається тут із тієї миті, коли ми «…увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці, Який є завдаток нашого спадку на викуп здобутого, на хвалу Його слави!» (Еф. 1:13-14). Тому і для нас життя — то Христос. Це — плід діла, який ми повинні давати у поклонінні Йому, оскільки Він зробив нас послами замість Нього тут, на землі, щоб ми з відвагою свідчили, що «…Ісус Христос — то Господь, на славу БогаОтця!» (Фил. 2:11). Щоб, «…борючись однодушно за віру євангельську», ми не боялися супротивників і «жили згідно з Христовою Євангелією» (Фил. 1:27), «щоб були…бездоганні та щирі, «невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду», що в ньому ви сяєте, як світла в світі» (Фил. 2:15). Христос заохочує нас до повного життя з Ним у любові, у милосерді, прощенні, тому що цього всього потребує світ. І ми повинні своїм життям в Ісусі Христі показати світові, що Господь любить і їх, що Він постраждав і за них, і що його кров має силу і сьогодні очистити їх від гріхів, і спасти від загибелі. Тільки треба примиритися з Богом, «Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!» (2 Кор. 5:21). Наскрізною ниткою через усе Євангеліє і життя християн проходить тема: Христос — у нас,

а ми — у Ньому Ньому. Святий апостол Павло звертається до нас: «Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути» (2 Кор. 13:5). Ці слова звучать як засторога для нас, бо диявол не спить, виконуючи свою роботу. Тому нам потрібно пильнувати, аби ми були такими, «якими мали б бути»! Щоб ми разом зі святим апостолом могли сказати, що «для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання»! Смерть — то надбання? О, ні! Наскільки я знаю, смерть всі люди вважають найогиднішим явищем у житті і ніколи не можуть змиритися з ним. Цілі наукові центри працюють над тим, як би продовжити життя, як би знайти «еліксир молодості», який зможе продовжити дорогоцінне життя. Але це — виклик Творцеві, бо «…людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (Євр. 9:27). Термін нашого перебування на землі обмежений — 70-80 років. І що, це — все? Це — надбання? Чому? Чому так сказав апостол Павло? Бо він до глибини душі повірив обітницям Ісуса Христа, що набагато краще для людини бути з Ним на небі. У Псалмі 116:15 написано: «Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!» «Надбання», «дорога смерть» — щось не хоче наш людський

Твоя нагорода Дорогий друже! Ти вагаєшся в тому, що колинебудь потрапиш до неба? Не сумнівайся, адже народ Божий буде саме там. Один чоловік перед смертю сказав такі слова: «Мені не страшно йти додому. Всіх своїх я вже провів. Рука Господня — на ручці дверей, і я готовий до того, що Він увійде, аби забрати мене». Хтось у нього запитав: «А не боїшся, що залишишся без нагороди?» «Ні, — відповів чоловік, — на небі є вінець, який не підійшов архангелові Гавриїлу. Він не підійде нікому, крім мене. На небі є престол, на який не сяде навіть апостол Павло. Він приготовлений для мене, і сидітиму там я». Яка радісна звістка! Спадщина тобі ґарантована! Якщо ти Боже дитя, то її не позбудешся. Якщо ти увірував у Спасителя, покаявся в гріхах, одягнувся в одяг праведності, ти — один із народу Божого, і тобі приготовлене місце. На тебе чекає вінець життя і солодке звучання гуслів. Ніхто інший не здобуде твоєї нагороди. Вона приготовлена на небі виключно тобі. Коли вибрані будуть зібрані у славі, вільних престолів не залишиться. Дж. УЕСЛІ

розум змиритися з цими словами, адже життя таке коротке. Однак для християн, котрі живуть у країні надії, отримати вічне життя — це дійсно надбання. І для нашого Господа дійсно дорога смерть богобійних. А що, нам справді потрібно боятися Бога? Невже Він є страшним, адже написано, що «… Бог є любов» (1 Ів. 4:8). Він так полюбив світ, що віддав Свого Сина Однородженого, щоби кожен, хто повірить Йому, не загинув, але мав життя вічне. Справжня богобійність людини вияв-

ляється у тому, що вона боїться згрішити перед Божим лицем, що вона ненавидить гріх у всіх його проявах, «і не ввійде до нього ніщо нечисте…» (Об. 21:27). І якщо ми будуватимемо своє життя на твердій основі, якою є Христос, то ніякі життєві бурі нам не будуть страшні, і ми разом зі святим апостолом зможемо сказати, що «для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання». Іншими словами, надбання вічності з Ісусом Христом! 

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

актуально Леонід ДРУЗЬ, пастор рівненської церкви «Благодать»

Ó æèòò³ êîæíî¿ ëþäèíè º äâ³ ðå÷³, ç ÿêèìè âîíà íåñïðîìîæíà áîðîòèñÿ, ÿê³, çðåøòîþ, áåçñèëà ïåðåìîãòè. Âèäàòíèé ñïîðòñìåí, âïëèâîâèé ïîë³òèê, óñï³øíèé á³çíåñìåí — æîäíà ëþäèíà íå ìîæå ïðîòèñòîÿòè öèì äâîì ðå÷àì ó ñâîºìó æèòò³. Ïî ñóò³, ö³ äâà, òàê áè ìîâèòè, ñóïðîòèâíèêè ëþäèíè äîáðå â³äîì³ êîæíîìó ç íàñ. ¯õ íàçèâàþòü ãð³õ ³ ñìåðòü. тепер давайте зазирнемо до Бібліїї і подивимося, що о каже Слово Боже про о взаємозв’язок зі смертю і гріхом людини, яка має стосунки з Особистістю Христа. «... Він (Христос) став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі» (Євр. 2:14-15). Отож, з огляду на цей текст, Ким став Ісус Христос? Людиною. Чому Він втілився у людське тіло? У вищезазначеному уривку вказано дві причини: - щоб власною смертю на Голгофі знищити диявола, який має владу смерті; - щоб визволити усіх (хай там як, а зустрітися зі смертю доведеться абсолютно кожній людині), хто через страх смерті все життя був у неволі. Отже, Христос спершу знищує владу диявола, а пізніше визволяє

СВІЧНИК

1, 2011

всіх людей із неволі, яка називається «страх смерті». Іншими словами, всі, хто не має живої віри в Христа, живуть в неволі під страхом смерті. Один філософ сказав: «Тямуща людина не може помирати без тривожних передчуттів». Цей страх існує частково через невідомість. Зауважте: лише частково. В основному, страх перед смертю спричинений усвідомленням власної гріховності і власної відповідальності за прожите перед Богом життя. Звернімося знову до Біблії. «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Закон. А Бого-

Це усвідомлення має бути притаманне кожній людині, «бо всі згрішили» (Рим. 3:23). Наступне ж, що додає страху перед смертю, — це відповідальність перед Богом. «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (Євр. 9:27). Отож, день смерті — це день зустрічі з Богом, проти абсолютної святості і любові Якого ви і я зокрема бунтували. Як уже зазначалося, «заплата за гріх — смерть…» (Рим. 6:23). Іншими словами, це — вічне розділення зі своїм

Д Е НЬ ЗУС ДЕ ЗУСТРІ ТРІЧ Ч ві дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» (1 Кор. 15:55-57). Нам, людям, звичайно ж, не подобається, іноді навіть страшно думати про власну смерть. Апостол Павло цього не заперечує. Він, навпаки, підтверджує, що смерть має силу, за певних обставин має перемогу, і навіть жало. Але водночас Павло «копає» глибше і ставить два риторичні запитання: «Де, смерте, твоя перемога?» і «Де твоє, смерте, жало?» Давайте поміркуємо, що є найболючішим у смерті? Що саме викликає страх смерті? Павло пише: «Жало смерти — то гріх». Виявляється, що найболючішим жалом смерті є усвідомлення того, що людина грішна. Кожен із нас через власну гріховність стає злочинцем перед Богом.

Одного разу атеїст сказав християнинові: — Я не вірю в те, про що ви проповідуєте. — У що ж тоді ви вірите? — запитав у нього христи стиянин. — Я переконаний, що зі смертю людини все закінчується. Далі дороги немає. — Я теж у це вірю, — мовив християнин. — Далі дороги немає. Зі смертю закінчиться ваша можливість будувати плани. Закінчиться ваша насолода гріхом і ваше честолюбство, закінчаться ваші земні радощі. І пам'ятайте: зі смертю закінчиться ваша можливість чути проповідь Євангелія, заклик Божий до примирення з Ним. Зі смертю закінчиться будь-яка можливість спас-тися. Ви зануритеся у вічну пітьму, повне відділення від Бога навіки, назавжди, а потім — суд. А для мене зі смертю закінчаться всі труднощі, хвороби, страждання… Смерть з'єднає мене з Господом, і я буду навіки з Ним. Творцем, вічні муки. Отже, людина у своєму житті прагне уникнути або відтягнути день смерті, оскільки живе не в злагоді з Божою cвятістю. Проте в день смерті постане перед

Суддею Справедлим і отримає справедливий осуд і вічне покарання. Біблійними словами цей стан можна назвати так: «… все життя страхом смерти тримався в неволі» (Євр. 2:15).

актуально надбала спасіння у Господа, це буде найкращий зі всіх земних періодів. Чому ж людина тримається в неволі через страх перед смертю? Відповідь проста: через її гріховність і необхідність дати відповідь своєму Творцеві за таке життя. Як же визволитися з цієї неволі? Давайте вдруге прочитаємо біблійний уривок із 2 Кор. 15:55-57: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав». Отож, є смерть. Є жало смерті — гріх. Є сила гріха — Закон. Є вічний

Зверни увагу: питання не в тому, як у тебе справи з членством у церкві чи взагалі з відвідуванням церкви тощо, — питання в іншому: у твоїх особистих стосунках із Творцем. Небо, до якого ми увійдемо після фізичної смерті завдяки вірі в Боже прощення через смерть і воскресіння Ісуса Христа, буде місцем, де ми зустрінемося не із законом та осудом. Це буде місце, де ми зустрінемося з ЛЮБОВ'Ю, з вічно люблячим нас Небесним Отцем. «Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння

ВІЧНІСТЬ Небом блакитно-ніжним,

Зоряним поглядом ночі, Спалахом блискавки грізним Вічність дивиться в очі. Погляд цей душу зігріє, Піснею в ній озветься. І озорить надія Тиху молитву серця. Щедрістю сліз відчайних, Щирістю слів відвертих В серці життя лишає Вічності силуети. Сила їх незбагненна Трепетом повнить душу. Цю глибину одкровення Я осягнути мушу.

І З ГОСПОДОМ А тепер давайте подивимося на день смерті в іншому ракурсі. Не пригадаю, де саме, але одного разу я прочитав такий вислів: «Якби людина знала, що вона може легко постати перед Богом, то смерть тоді була б захоплюючою пригодою». Іншими словами, якби людина мала глибоке переконання, що вона може постати перед своїм Творцем — абсолютно Святим Всезнаючим і Всевидючим Богом — без страху, без сорому і докорів сумління, тоді цей день став би найкращим днем у житті віруючої людини (звісно, після дня її покаяння). А це і є день фізичної смерті. Для людини, котра за життя

осуд після смерті за гріх. Є сила цих двох речей — смерті і гріха, які жодна людина неспроможна самотужки здолати. Але на цьому крапку ставити зарано, адже апостол Павло пише, що є Бог, Який перемогу нам дав, — дав там, де люди безсилі її здобути. Як Бог це робить? Через Господа нашого Христа Ісуса! Не завдяки принципам, певним ідеям чи власним досягненням, не через духовні дисципліни чи належність до певних громад. Справжня перемога в моєму і вашому житті над страхом смерті приходить завдяки Особистості Господа Ісуса Христа! З огляду на це, хочу поставити тобі, дорогий друже, важливе запитання: які в тебе стосунки з цією особливою Особистістю, із Самим Господом Ісусом Христом?

не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 8:38:39). Лише в тому випадку, якщо в своєму земному житті ти зумів побудувати близькі і довірливі стосунки з Господом Ісусом Христом, небо для тебе буде справді жаданим, а день фізичної смерті — найочікуванішою подією у житті. Це — найголовніша істина, сенс людського буття. Дивись, не змарнуй часу, щоб не виявилося потім, що був ти не мандрівником на шляху до Царства Божого, а просто перекотиполем, яке безжально спалюється у вогні. 

І як в долині плачу Смерті загляну в вічі, Божу любов побачу — Ту, що дарує вічність. Душу вона зігріє, Піснею в ній озветься. І озорить надія Тиху молитву серця. Ольга МІЦЕВСЬКА

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

сторінка для дітей

я т т и ж к Го д и н н и

Бать ькоо пі ідійшов д Батько підійшов доо доньки і неїї доньки, став ббіля ееся великими голубими очима сумно ку на коліна, взяв слабеньку сстежила, як тато взяв кінець ланцюжка, худеньку її ручку і з любов'ю юбов'ю на якому висіла важка гиря. Він повільно ки. притиснув до своєї щоки. та плавно тягнув його донизу, а гиря тим то. — Ніхто, Лесю, ніхто. часом піднімалася догори. Коли вона олю Господь тримає нашу д долю дійшла до самого верху, тато перестав уці. і наше життя у Своїй руці. тягти. Натомість узяв кінець другого ог: Написано: «Але судить ББог: ланцюга і таким же самим повільним овищує, того Він понижує, а тогоо пповищує, плавним рухом підтягнув другу гирю, уці…» — бо чаша в Господній руці…» а потім — третю. Великий блискучий ато. (Пс. 75:8-9)», — сказав ттато. маятник годинника почав рухатися і — Тату, цей годинник ик ритмічно вибивати: тік-так, тік-так. залишився від твого батька. Він і Леся не зводила очей із маятника. досі вистукує години і хвилини, і той Тік-так, тік-так — і їй здавалося, що не великий блискучий маятник ще й досі годинник, а її серденько вибивало так рухається, а я маю лише вісім років і вже ритмічно, так спокійно і стало. «А колись не можу рухатися, лише сидіти і лежати, воно перестане так битися», — подумала — Лесин голос затремтів, обірвався, а на вона. очі навернулися сльози. Та вона мерщій — Тату, — нарешті, дівчинка звела очі спохватилася, вичавивши із себе кволу з блискучого маятника на тата, — так, усмішку, і сказала: як ти підняв гирі годинника і завів його, — Тату, то нічого, що Господь однієї щоб ішов, так Господь Бог надав руху хвилини зупинить биття мого серця. моєму серденьку, і воно вибиває тік-так, Господь каже, що Він є воскресіння та тік-так секунди, хвилини та години. життя, і хто вірує в Нього, хоч і вмре, І ніхто не зможе його обов’язково житиме. Тож ці самі руки зупинити, крім Господа Спасителя, які були прибиті до хреста, Бога, — тремтячим щоб нам дати вічне життя, знову голосом промоприведуть у рух маятник життя моєї душі вила Леся. на вічні віки. Леся замовкла, хвилину подумала і продовжила: — А коли Його рука зупинить биття твого і маминого серденька, тоді і ви будете навіки зі мною. І нам так гарно й радісно буде разом

СВІЧНИК

1, 2011

сторінка для дітей із Господом. Пригадуєш, ти вивчив зі мною віршик: «Бо цей Бог — то наш Бог на вічні віки. Він буде провадити нас аж до смерти!» (Пс. 48:15). Тато ніжно пригорнув свою донечку до себе і поцілував. Леся з кожним днем ставала слабшою. Лейкемія підкошувала її щораз більше. Одного вечора вона попросила, щоб її занесли до вітальні. Дівчинку поклали на диван проти годинника. Втомленими очима дівча дивилося на блискучого великого маятника, який рухався туди-сюди, туди-сюди, вибиваючи ритмічне тік-так, тік-так. Легенька усмішка промайнула на Лесиному обличчі, а її вуста тихенько прошепотіли слабеньке: «Тік-так, тік-так». Вона заплющила очі, і її серденько перестало битися, щоб ожити навіки в обіймах Спасителя.

Любі діточки, Господь є Той, Хто керує биттям нашого серденька. Господь є Той, Хто визначив час, коли Він зупинить його биття. Одних — пізнього вечора, інших — у полудень, а ще інших — рано-вранці. І щасливі ті, хто має надію на Господа і на вічне життя з Ним. Слово Боже каже: «Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй» (Пр. 14:32). Діточки, доки Господь дає життя, доки ваше серденько б’ється, скоріться Божому заклику і прийміть Його у своє серце, щоб вам бути готовими до зустрічі Господа Бога, бо ніхто з вас не знає, коли Господь прийде і Його рука зупинить биття вашого серденька. Тож живіть із Господом щодня у покірливості і чистоті вашого серця, щоб ви, як і Леся, щохвилини були готові зустріти Господа, щоб ваше серденько знову забилося навіки-віків у Божому Царстві.  Христина ПРИХОДЬКО

Дорога в майбуття

ні наші мчать, і дитинство минає, н Швидко Ш за обрій воно відлітає. І щоб світлішою стала дорога, Чисту науку сприймемо від Бога.

Будемо друзям в біді співчувати — Буде життя і яскраве, й багате; Завжди по Біблії кроки звіряти, Думкою в небо високе злітати.

Будемо вчитись у Нього терпіння, Радості, вдячності, ближнім служіння. Будемо вчитись прощати, любити, Горе і смуток чужий розуміти.

Будем за словом своїм пильнувати, Часу даремно не будем втрачати. Кожну хвилину присвятим для Бога — Стане в майбутнє світліша дорога. Переклад з російської Мирослави ПРИХОДЬКО

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

пильнуймо! великий жаль, людина послухала змія, а не Бога. І що ж Ïîãîâîð³ìî ïðî далі? Чи мав диявол раñìåðòü ÿê ö³ëêîì ðåàëüíå ÿâèùå. Ñëîцію? Людина справді не âî «ñìåðòü» îçíà÷àº ðîçä³ëåííÿ. Ëþäèíà померла фізично, після ñêëàäàºòüñÿ ç òðüîõ ñêëàäîâèõ: äóõà, äóø³ того як з’їла плід. ³ ò³ëà. ²íøèìè ñëîâàìè, âîíà ïåðåáóâàº ó Цікаво, що ж із цього приводу пише Біблія: äâîõ ñâ³òàõ: ô³çè÷íîìó ³ äóõîâíîìó. Â³äïî«Тому-то, як через одного â³äíî ³ñíóº ³ äâ³ ñìåðò³: ò³ëåñíà (ô³çè÷íà) чоловіка ввійшов до світу òà äóõîâíà. Ò³ëåñíà ñìåðòü â³äáóâàºòüñÿ, гріх, а гріхом смерть, так êîëè ëþäèíà âìèðàº ô³çè÷íî. Òîä³ ò³ëî ³ прийшла й смерть у всіх äóøà ðîçëó÷àþòüñÿ. Â íàðîä³ ïðî öå òàê людей через те, що всі згріêàæóòü: «Äóøà ïîêèíóëà ò³ëî, ðîçñòàëèшили» (Рим. 5:12). У вищезгаданому уривку апостол ñÿ» àáî «Â³äñóòí³ñòü æèòòÿ». Павло описує саме духовну Á³ëüø ñêëàäíå ÿâèùå äëÿ íàøîсмерть, і тут він чітко вкаãî ðîçóì³ííÿ — öå äóõîâíà ñìåðòü. зує причину її виникнення. Âîíà ³ñíóº, òîìó â æîäíîìó ðàç³ ìè Це — наслідок гріха. Також íå ïîâèíí³ íåõòóâàòè çíàííÿìè ïðî це є частиною гріховної íå¿. Äóõîâíà ñìåðòü — öå ðîçä³ëåíприроди людини: «Бо думка

íÿ äóø³ ³ äóõà. Äóøà íå âìèðàº, àëå âîíà â³÷íî ìó÷èòèìåòüñÿ áåç ñâîãî Òâîðöÿ. Ìè öüîãî ô³çè÷íî ïîáà÷èòè íå ìîæåìî, àëå öå ïðàâäà, òîìó ùî öå ÿâèùå îïèñóº Á³áë³ÿ. Любомир ТУРЧАК, пастор рівненської церкви «Благодать»

Звідки взялася духовна смерть?

добра і зла, тоді вона втратила найсвятіше — стосунки з Богом і можливість жити вічно в Його присутності. А дух — це складова людини, через яку вона спілкувалася з Богом. Тепер унаслідок Адамового гріха ми народжуємося духовно мертвими і потребуємо духовного народження згори. Людина, в якої дух мертвий, не має сили протистояти дияволу, і тому вона живе гріховним життям. І як наслідок: «А лякливим, і невірним, і мерзким, і душогубам, і розпусникам, і чарівникам, і ідолянам, і всім неправдомовцям, — їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, — а це друга смерть!» (Об. 21:8). Чи страшно помирати духовно? «Смерть же та ад були вкинені в

ÄÓÕÎÂÍÀ ÑÌÅÐÒÜ

тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир, думка бо тілесна — ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові» (Рим. 8:6-8). Звідси випливає, що диявол виявився неправим. Бог казав людям правду: людина померла, тільки не фізично, а духовно.

озеро огняне. Це друга смерть, — озеро огняне. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...» (Об. 20:14-15). Вічні муки чекають на ті душі, які помруть духовно. Це і є найстрашніше, що може статися з душею людини.

Це запитання можна було б сформулювати ще й так: чи існувала духовна смерть від перших днів створення людства? Читаючи Слово Боже, ми бачимо, що вперше людина заговорила про смерть, Як можна перемогти коли змій запропонував їй з’їсти плід із дерева пізнання добра і духовну смерть? зла. «Але змій був хитріший над Які наслідки духовної «То є хліб, Який сходить із неба, усю польову звірину, яку Господь смерті? — щоб не вмер, хто Його споживає. Бог учинив. І сказав він до жінки: Одним словом, плачевні. Коли Я — хліб живий, що з неба зійшов: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякоколи хто споживатиме хліб цей, го дерева раю?» І відповіла жінка людина не послухала Бога і з’їла той повік буде жити. А з дерева пізнання змієві: З плодів дерева раю ми мохліб, що дам Я, то жемо їсти, але з плодів дерева, що є тіло Моє, в середині раю, — Бог сказав: «Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти». І сказав змій до жінки: «Умерти — не вмрете!» (Бут. 3:1-4). Як цікаво змій перехитрив Єву! Він запевнив її, що вони не помруть. З цієї розмови ми бачимо, що людина не пізнала б смерті, якби не скуштувала плоду з дерева пізнання добра і зла. Але, на пре-

СВІЧНИК

1, 2011

пильнуймо! во сказав, що ні. Тоді ж хлопець, у свою чергу, запитав у мене те ж саме: чи чув я голос Божий? Я ж упевнено відповів, що чув і чую, тому що одного дня народився згори. Відтоді мій дух став живий, і тепер я чую Бога і спілкуюся з Ним. «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть» (Ів. 10:27). Дорогий друже, мені дуже хочеться поставити тобі запитання: чи спілкуєшся ти з Богом і чи чуєш Його голос? У Посланні до євреїв написано: «Через це подобає нам більше «...Êîëè äóõîì óìåðòâëÿºòå ò³ëåñí³ вважати на почуте, щоб ми не відпали â÷èíêè, òî áóäåòå æèòè». коли» (2:1). А в Поªâð. 8:13 сланні до римлян сказано: «…бо коли хліб життя — це читати Слово живете за тілом, то маєте вмерБоже і Його виконувати. А ще тут ти, а коли духом умертвляєте сказано, що тим хлібом є тіло Ісуса. тілесні вчинки, то будете жити» Христос постраждав Своїм тілом (8:13). за нас і як очевидний приклад заВиходячи з цих двох уривків, лишив Вечерю Господню. Тепер, ми бачимо, що віруюча людина коли ми беремо участь у Причасті може знову втратити зв’язок із і згадуємо смерть та страждання Богом. І це стається тоді, коли вона Ісуса, то матимемо життя вічне. не зважає на почуте Слово Боже. Для того щоб так чинити, люди- Замість того щоб виконувати поні необхідно народитися згори. чуте від Бога, людина ігнорує це. Іншими словами, людина, яка на- І ще одна причина, яка умертвляє роджується тілесно, є тілесною, і віруючу людину, — це коли та дух її мертвий. І для того, щоб вона починає жити за тілом, тобто домала потяг до читання Біблії та її годжає собі і своїм пожадливостям. розуміння, необхідно мати відро- На жаль, така людина перестає джений дух. «Поправді, поправді чути Бога, внаслідок чого може кажу вам: Хто слухає слова Мого, духовно померти. і вірує в Того, Хто послав Мене, — «Блаженний і святий, хто має життя вічне той має, і на суд не частку в першому воскресінні! Над приходить, але перейшов він від ними друга смерть не матиме смерті в життя» (Ів. 5:24). влади, але вони будуть священиОдного разу я ками Бога й Христа, і спілкувався з дуже царюватимуть з Ним набожним юнаком. тисячу років» (Об. «Ñìåðòü — Коли я поставив 20:6). ê³íåöü çåìíîãî йому запитання, чи Яка благословенæèòòÿ, êîí÷èíà, він християнин, то на обітниця для тих ðîçëó÷åííÿ äóø³ хлопець скривджелюдей, які увірували но, але переконливо в Ісуса Христа і залиç ò³ëîì; ê³íåöü заявив: «Так». Та, на шаються Йому вірні ïëîòñüêîãî æèòòÿ ³ жаль, коли я запитав до останніх днів свого ïåðåõ³ä äî â³÷íîãîî, у нього, чи він чув життя!  äóõîâíîãî æèòòÿ» голос Божий, юнак так само переконли(Â. Äàëü). яке Я за життя світові дам» (Ів. 6:50-51). Апостол Іван пише, що Ісус Христос, Який зійшов із неба, є нашим хлібом життя, і коли ми споживаємо цей хліб, то не зазнаємо духовної смерті. Споживати

ТЕНЕТА ПТАХОЛОВА Один господар запитав у свого прислужника: — Чому ти так часто зітхаєш й слізно молишся, адже ти кажеш, що спасенний. Якщо це так, тоді ти повинен радіти! — Так, пане, — відповів слуга, — але коли ми буваємо на полюванні, то за яким птахом найбільше набігаємося: за живим, раненим чи за вбитим? — Звичайно, що за живим, — відповів господар. — Ось так і зі мною, — пояснив прислужник, — я через Божу милість ожив для Бога, але сатані часом вдається ранити мою душу, а потім він переслідує мене, щоб зловити у свої тенета. Тому я зітхаю й молюся, щоб Господь врятував мене від диявольських переслідувань. Хто ж мертвий у гріхах, тих сатана не переслідує, бо вони й так йому належать. Господар здивувався і збентежився таким поясненням, бо з них зрозумів, що й сам є мертвим у гріхах. Дійсно, сатана полює тільки на Божих дітей, бо решта сидять у його тенетах. 

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

для вас, батьки

í è ³ ò è ä è ò ñ ³ â î ï ç î ïðî ñìåðòü? ð

ßê

з цим запитанням доволі часто стикаються дорослі. І, на жаль, найчастіше у таких випадках вирішують просто «зам’яти» тему, кинувши у відповідь кілька загальних фраз. Проте діти — набагато розумніші, ніж нам здається. Вони намагаються осягнути навколишній світ у міру даного їм розуму. Якщо ж ми не відповідатимемо на їхні допитливі запитання, вони закидають нас новими, щораз складнішими і складнішими. Отож, завдання батьків полягає в тому, аби якнайдоступніше розповісти дитині про реальність смерті. Ми повинні розповісти все, як є, не відходячи від біблійних засад щодо цього питання. В книзі «Щоб сім’я була міцною» Джон Пейсті пропонує ось що сказати допитливому малюкові:

Одного О р разу восьмирічний Максим р ззізнався мамі: — Мамо, я хотів би померти. Перелякана таким дивним бажанням сина, жінка запитала: — Максиме, у тебе щось сталося? Звідки таке бажання? — Мамо, коли помирає дитина, вона одразу йде до Бога, а дорослому, щоб потрапити на небо, треба покаятися. — То в чому ж проблема? Ти будеш дорослим і покаєшся, — намагалася переконати мама. — Але ж дорослим так важко це зробити. От подивися: тато вже рік веде групу з вивчення Біблії для дорослих, і ще ніхто не покаявся. Значить, це важко. Тому я думаю, що якщо помреш дитиною, то легше буде потрапити на небо. Максим БАРИШИВЕЦЬ

Бабуся стогнала і пила пігулки від болю в серці. Спостерігаючи за цим, онук вирішив підбадьорити її: — Бабусю, я думаю, що тобі було б краще померти. Бабуся здивовано глянула на внука: — Ти хочеш, щоб я вже вмерла? — Але ж ти казала, що на небі не буде болю і страждання, а тобі постійно болить серце і голова.

***

— Бабусю, а на небі будуть усі молоді і гарні? — допитувався Марко. — Так, — підтвердила бабуся. — Тоді покажи мені твої фото, коли ти була молодою, бо я боюся, що коли прийду на небо, не впізнаю тебе. Марко БОРОДИНСЬКИЙ

СВІЧНИК

1, 2011

«Коли людина помирає, вона ніби занурюється у глибокий сон. На землі вона більше не прокинеться. Але людина особлива тим, що має душу, яка ніколи не вмирає. Якщо той, хто помер, за життя щиро любив Господа, його душа прямує до незбагненно дивовижного місця — Царства Божого. Там уже не буде ні смутку, ні горя, ні болю». Коли дитина усвідомить, що смерть — це місток, через який людина прямує до кращого життя, вона не боятиметься її. Проте є й інший бік смерті — не всі люди після неї потрапляють до Божих осель. У цьому випадку дитині потрібно пояснити, що кожна доросла людина за життя повинна зробити один важливий крок — покаятися. Іншими словами, попросити у Бога, Який створив її, прощення за всі свої недобрі вчинки і протягом усього подальшого життя догоджати лише Йому. А як це робити — про це пише Біблія. Тому, якщо людина покається, вона не боятиметься смерті, бо переконана в тому, що потрапить на небо. Якщо ж людина вела негідний спосіб життя, вона намагатиметься хоча б подумки відтягнути час приходу смерті, бо боїться потрапити до пекла, куди Бог посилає тих, хто не попросив прощення у Нього за свої недобрі вчинки. Це повинно спонукати дитину вже змалечку шукати Господа. А ще ліпше, коли батьки самі власним прикладом спрямовуватимуть її на правильний шлях. 

настанова Ілля КОРНІЙЧУК, пастор церкви с. Колоденка

кось мені довелося читати роздуми лікаря, котрий працював у хірургічному відділенні стаціонару. Кожен його ранок розпочинався з обходу хворих. «До кожного з них, — розповідав він, — потрібно мати індивідуальний підхід: когось щойно прооперували, хтось очікує на операцію в передчутті тривоги і страху перед

пацієнта. Але пастор чи інший служитель, щиро бажаючи допомогти хворому, керується не медичною етикою, а Духом Святим. Якщо він бачить, що людина перебуває на смертному одрі, то не повинен запевняти її у ще довгих роках життя. Навпаки, він має нагадати про недалекий відхід у вічність і підготувати людину до цього. Хворий, насамперед, повинен знати правду про свій духовний стан. Дуже важливо вказати на необхідність примирення з Богом. Це вагомо не тільки для життя, а й для смерті, адже опісля

розпорядилися стосовно власного похорону.

Дуже боляче і важко переживати смерть близької людини. Вам, мабуть, також доводилося стикатися з нею особисто. Смерть особливо важко приймати, коли вона раптова і не очікувана. На перших порах після смерті близької людини родина потребує втіхи. Тоді, коли хтось відчуває душевний біль, найбільша розрада полягає в тому, що оточуючі розділяють його сум. Бог посилає нам свою втіху через

«…ПЛАЧТЕ З ТИМИ, ХТО ПЛАЧЕ!» незвідністю, комусь щось сильно болить». З подібним ми зустрічаємося і в наших церквах. Не тільки братам-служителям, а й всім членам церкви необхідно знати, як в тому чи іншому випадку потрібно поводитися і що казати. Адже, відвідуючи хворих братів чи сестер, іноді ми опиняємося в такому становищі, що не знаємо що сказати, чим потішити і як зарадити людині, яка перебуває на грані життя і смерті. Отож нам необхідно навчитися оминати ці бар’єри, а також слід знати, як вирішувати подібні питання. Тому нижче пропоную деякі поради стосовно того, як діяти в окремих життєво складних ситуаціях.

Відвідуючи безнадійно хворого, не варто дуже багато говорити. Краще вислухати, якщо він захоче розповісти про себе, свої недуги чи переживання. Читаючи Біблію і молячись, потрібно уникати шаблону і формалізму, але навпаки, бути чуйним і уважним. У таких випадках тому, хто провідує, як ніколи, необхідна сила і розуміння того, що і як сказати, як молитися.

Часто лікарі намагаються не казати правди про стан хворого, аби не дати хворобі загостритися через імовірне погіршення психологічного стану

відбудеться зустріч із Господом. Також велике значення відіграє і примирення з людьми, тому про ці речі варто нагадати хворій людині у дохідливій і невимушеній формі. Без примирення важко жити, а ще важче вмирати. Одна віруюча жінка тривалий час хворіла, зазнаючи неймовірно важких тілесних страждань, але ніяк не помирала, хоча дуже прагнула цього. Її весь час гнітила думка про давній, але не спокутаний перед Богом гріх. Отож вона покликала до себе трьох пасторів, перед якими сповідала невизнаний гріх. Наступного дня ця жінка спокійно померла.

Пресвітер повинен нагадувати членам церкви, щоби вони завчасно вирішували свої майнові питання, своєчасно (за доброї пам’яті) склали заповіт або інший відповідний документ,

ближніх: «…Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих» (2 Êîð. 1:3-4). Що таке втіха? Насамперед, це не заклик триматися і не падати духом. Це не набір правильних слів на зразок: Бог усе тримає під своїм контролем. Усе це дійсно корисне свого часу. Люди потішають нас головно тоді, коли вони переймаються нашим болем і сумують разом із нами. Пригадайте випадок, коли помер Лазар (Ів. 11). Коли Ісус прийшов до Марії та Марфи, Він плакав разом із ними (33-35). Учитель не сказав згорьованим сестрам: «Не треба плакати — через декілька хвилин Лазар оживе». Тоді сестрам потрібен був той, хто зміг би розділити їхнє горе. З цього приводу Слово Боже каже: «… Плачте з тими, хто плаче!» (Рим. 12:15).

Є порада і для родини того, хто помирає. Коли рідні бачать, що їхній близький помирає, не варто голосно побиватися, перешкоджати цьому, благати, щоб не відходив. Ми всі розуміємо, що час смерті залежить не від бажання людини, а від Божої волі. Тому необхідно створити такі умови, щоб душа у спокої відійшла до Бога. 

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

точка зору

Е В Т А Н А З І Я. Що це: ПОЗБАВЛЕННЯ СТРАЖДАНЬ ЧИ СТРАШНИЙ ЗЛОЧИН? Ó ñó÷àñíîìó ñóñï³ëüñòâ³ àêòèâíî îáãîâîðþºòüñÿ ïðîáëåìà åâòàíàç³¿ (ãðåö. ευ — äîáðå + ãðåö. θάνατος — ñìåðòü). Öåé òåðì³í ñó÷àñíà ìåäè÷íà åòèêà âèçíà÷àº ÿê «àêòèâíå âáèâñòâî ïàö³ºíòà ë³êàðåì íà ïðîõàííÿ ïàö³ºíòà». ²íøèì ÷àñòî âæèâàíèì òåðì³íîì º «àñèñòîâàíå ñàìîãóáñòâî». Éäåòüñÿ ïðî ñèòóàö³þ, êîëè ïàö³ºíò õî÷å íàêëàñòè íà ñåáå ðóêè, àëå íå çäàòíèé çðîáèòè öå ÷åðåç ñâîþ íåì³÷í³ñòü. Òîä³ ë³êàð ãîòóº ³í’ºêö³þ ç³ ñìåðòåëüíîþ ðå÷îâèíîþ, îäíàê «íàòèñêàº êíîïêó» (â ïåðåíîñíîìó òà ïðÿìîìó çíà÷åíí³) ñàì ïàö³ºíò, òîáòî ë³êàð äîïîìàãàº ï³òè ç æèòòÿ áåçíàä³éíî õâîð³é ëþäèí³ çà ¿¿ çãîäè.

учасна історія евтаназії починається 1969 року, коли голландський лікар Ян Хендрік ван дер Берг у книзі «Медична сила та медична етика» запропонував, щоб лікарі, застосовуючи досягнення технічного прогресу, вміли припиняти життя своїх пацієнтів, що страждають. 1971 року був офіційно підтверджений перший випадок евтаназії в Голландії. Лікар Гертруда Постма дала своїй мамі ін’єкцію з морфієм. Мати померла впродовж кількох хвилин, а Постма зізналася у своїй провині в поліції. Після судового процесу, що відбувся 1973 року, її на тиждень ув’язнили та умовно засудили до трьох років. Після цього прецедентного випадку евта-

СВІЧНИК

1, 2011

назія починає проводитися все частіше. 1982 року запроваджено так звані Роттердамські критерії — кодекс, який містить п’ять пунктів. Якщо лікар їх дотримуватиметься, він не буде покараний і причиною смерті може вказати евтаназію. Йдеться про такі умови:  пацієнт повинен бути компетентним і його бажання мусить бути добровільне та свідоме;  бажання пацієнта мусить бути уважно продумане, ясне та повторюване;  пацієнт мусить нестерпно страждати (не тільки фізично) і евтаназія мусить бути останньою можливістю після попереднього недієвого лікування;  евтаназію проводить тільки лікар;  лікар мусить проконсультувати випадок з іншим незалежним лікарем, в якого є досвід евтаназії. Евтаназія є легальною в Голландії, Бельгії

та Люксембурзі, Швеції та Фінляндії, в окремих штатах США. Опитування виявили, що в інших країнах евтаназія здійснюється неофіційно або застосовується так звана пасивна евтаназія — навмисне припинення медиками терапії, що підтримує. Відповідно до законодавства України, евтаназія — це вбивство. Однак опитування, проведене «Кадровим Домом «СуперДжоб» 17 квітня — 10 травня 2007 року, виявило, що понад половину українців (51%) стверджують, що людина має право вдатися до допомоги лікарів з метою добровільного відходу з життя. 32% опитаних вважають, що евтаназію не варто визнавати на законодавчому рівні. Уч а с н и к и опитування, що виступають за легалізацію евтаназії

в Україні, навели такі аргументи:  людина має право самостійно розпоряджатися своїм життям; аборт — це також евтаназія, хоча жінка вирішує долю людини без її згоди;  це гуманно стосовно хворого. Однак багато хто уточнює, що легалізація цієї процедури можлива тільки за умови чіткого контролю за її проведенням. На думку опитува-

точка зору них, в Україні «евтаназія може стати зброєю в руках недбайливих родичів, яким не хочеться мучитися із хворими старими!» Супротивники узаконення «доброї смерті», відзначали, що: — це не прийнятно з релігійної та етичної точок зору: «життя людині дав Бог, і тільки Він має право ним розпоряджатися!»; «Бог не дає людині мук, які вона не могла б витримати»; «самогубство — гріх»; — українське суспільство не готове до такого кроку, вкрай високий ризик зловживань, коли людину будуть підштовхувати до відходу з життя з корисливих мотивів. Найважливішим аргументом проти евтаназії є виникнення хоспісів. На відміну від лікарні, в хоспісі не проводиться лікування причини хвороби, а здійснюється тільки полегшення болю. Метою хоспісу є створення атмосфери, в якій не принижується гідність людини й за умов, коли вона немічна або помирає. Сьогодні у Голландії активно обговорюється питання узаконення добровільного відходу з життя не просто людей, які нестерпно страждають від невиліковної хвороби, а просто тих, хто втомився жити або втратив сенс життя. Муки і відчай невиліковно хворого, його прагнення піти із життя яскраво ілюструє книга Йова. «І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і — помреш!...» (Йов 2:9). Однак, попри всі страждання, відповідь Йова була: «Ти говориш отак, як говорить яка з боже-

вільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?»… (Йов 2:10). Усе це свідчить, що сучасне суспільство, яке порушує проблему добровільної смерті, стало душевно і духовно слабким, розбещеним і не здатним побачити сенс життя або ж сенс страждання, воно стало, як пише Йов, «гіркодухим»: «І нащо Він… дає життя гіркодухим, що вичікують смерті і немає її, що її відкопали б як скарби закопані?» Кожна людина є частиною творіння, вона виконує свою, дуже вагому роль у цьому світі, тому життя за волевиявленням її або іншої людини не може бути припинене. Навіть безнадійні пацієнти мають людську гідність, а їх життя, як і раніше, в руках Божих. Страждання теж наділені сенсом, а життя — це дар Божий, від якого людина не повинна відмовлятися за власним бажанням. Це наруга над святістю життя, заперечення поваги до неї. Біблія однозначно каже з цього приводу: «… і влади нема над днем смерти…» (Екл. 8:8).  Матеріал підготовлено за джерелами: 1. Ваха М. «Слизький схил» евтаназії: [Електронний ресурс]. / Марек Ваха // Український журнал. — 2009. — № 12. — Режим доступу: http://ukrzurnal.eu/ ukr.archive.html/801/ 2. Евтаназія: добра смерть чи законне самогубство? — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://hram. lviv.ua/dignity-of-man/ 3.Дем Ю. Евтаназія: яка ціна людського життя? [Електронний ресурс]/ Юлія Дем // Ресурсний центр Гурт. — Режим доступу: http://gurt. org.ua/articles/6593/

ому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра, то чому я не вмер? Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?... Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі, або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!... Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили? Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі, разом з тим мають спокій ув’язнені, — вони не почують вже крику гнобителя!... Малий та великий — там рівні, а раб вільний від пана свого... «І нащо Він струдженому дає світло, і життя — гіркодухим, що вичікують смерти — й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані, тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба, мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?... Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода… «О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог! О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку — й мене поламав, — то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!... Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це? Чи сила камінна — то сила моя? Чи тіло моє мідяне? Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене? «Для того, хто гине, товариш — то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього... І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості. Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!... «Але запитай хоч худобу — і навчить тебе, і птаство небесне — й тобі розповість…Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла? Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене, мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої... До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя... Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...  Книга Йова 1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

з архіву пам’яті

КЛАДОВИЩЕ Д ЛЯ «ШТУ У багатьох населених пунктах нашої області, де були засновані перші громади євангельських християн, є цікава особливість, яка стосується місця поховання віруючих. Зазвичай у межах загального кладовища розташована окрема ділянка, на якій навіть дотепер ховають померлих протестантів. А ось у Колоденці Рівненського району є окреме «протестантське» кладовище, яке, правда, відмежоване від загального («православного») тільки загорожею і має окремий вхід. А у Плосці Острозького району кладовища для протестантів і православних взагалі розташовані в різних місцях. Причину саме таких особливостей поховальних традицій слід шукати у минулому нашої церкви. Більшість громад євангельських християн на Рівненщині була заснована і утверджувалася у міжвоєнному двадцятилітті, коли західноукраїнські землі перебували у складі Польщі. Євангельські християни зазвичай поширювали свої ідеї у православному середовищі, що згодом спричинило проблему спільного використання кладовищ. Православне населення надавало цвинтарям сакрального значення, тому захоронення там іновірців рц сприймалося р як осквернення та викликало та вик икли лика кало л ообурення ло буре бу реенн нняя духовенства д ду і протистояння пр рот отис и то ис тоян янн місцевих мешканців. мешк ме шкка А це призводило приз пр извв до важких важк ва жки и наслідків через чере че резз неможлир вість віст ві стть вчасного в поховання хова хо ван ва н померлих: ли х: р розкладання

СВІЧНИК

1, 2011

трупів, перебування тіл померлих багато днів поспіль у помешканнях, поховання вночі або таємно, поховання поза кладовищем у місцях, призначених для самогубців та хворих холерою. Коли у Колоденці Рівненського повіту в родині перших віруючих Гордійчуків померла дитина, перед віруючими постала ця ж проблема. Оскільки православні мешканці села зачинили кладовище, щоб не пустити туди євангельських християн, Устим Біліца, який очолював похоронну процесію, зупинився на пагорбі недалеко від цвинтаря, тикнув палицею в землю і сказав: «Отут поховаємо». Відтоді навколо тієї могилки почали хоронити інших євангельських християн. Так у Колоденці з’явилося кладовище для протестантів. Подібна історія трапилася і в Плосці Здолбунівського повіту на початку 20-х років. Коли похоронна процесія євангельських християн наблизилася до цвинтаря, що розташований в центрі села, православні мешканці намагалися не дозволити поховання на місці колишнього цегельного заводу. Невдовзі влада виділила під кладовище для громади всю ту ділянку, на якій у минулому розташовувався завод, а це виявилося кілька гектарів. У міжвоєнному двадцятилітті євангельські християни ховали своїх померлих на окремому кладовищі і в Іващуках. Пресвітер церкви у с. Бережки Дубровицького району Федір Жакун згадує, що його прабабуся, одна із перших віруючих у селі, Степанида Коваль, померла 1922 року в жнива. Коли священик про це дізнався, прийшов до хати і сказав, що забороняє

ховати її на кладовищі, додавши: «Подивіться на цю дурну Степаниду, повикидала ікони, то нехай тепер смердить». Справді, мертвій довелося пролежати в душній хаті чотири дні. Громади євангельських християн у Бережках тоді ще не було, лише кілька осіб збиралося, щоб читати Євангелію. Що робити, вони не знали. Тоді віруючі поїхали в Сарни, бо чули, що там також є люди, які збираються для вивчення Біблії. Там уже була громада євангельських християн на чолі з Авраамом Бірулем. Він одразу приїхав у село і розпочав похорон. Водночас віруючі відправили посланця у Любиковицький постерунок (найближче відділення поліції) за охоронцями порядку (очевидно Авраам Біруль мав уже досвід у подібних справах). Коли похоронна процесія вийшла на центральну вулицю, там їх чекав натовп місцевих жителів на чолі зі священиком, які готувалися силою захистити підступи до кладовища. Але кровопролиття не відбулося, оскільки наспів начальник постерунку із двома поліцейськими. Він зупинив процесію і попросив Авраама Біруля представити документи, які дозволяють йому здійснювати похоронний обряд. Побачивши надану пре-

з архіву пам’яті

НДИСТІВ» світером довідку, начальник звернувся до священика: «У нього такий же дозвіл, як і у вас». Всі присутні були вражені, але заборонити поховання не мали права. Похорон відбувся під наглядом поліцейських. Однак попри цей прикрий інцидент протестанти і православні у Бережках, як і в минулому, так і сьогодні користуються кладовищем спільно. Архівні документи також представляють цікаві факти, пов’язані з виникненням «протестантських» кладовищ, а також пояснюють, яким чином польська влада намагалася вирішити проблему поховання. Так, наприклад, 1922 року в с. Садів Луцького повіту Волинського воєводства місцева громада євангельських християн хотіла поховати члена церкви Тетяну Червак. Оскільки громадськість села не давала дозволу на поховання, то євангельські християни на чолі з Ісааком Мудрохою звернулися до коменданта Торчинського постерунку і під його захистом здійснили поховання. Обурені селяни у присутності солтиса ннаписали на пи иса сали и заяву зая аяву ву на ім’я волинського воєводи, воєв є од оди, и у яякій кійй ппросили дозволити їм кі розпоряджатися р ро зпор оряд я жати тися ся кладовищем на свій розсуд. розс ро з уд уд. Св Своє про прохання ох вони мотивувал так: ли так ак:: «Щоб «Щ б осоромити осо сор р нас і зганьбити, ці нахабні нах ахаб абнні штундисти шту тунд нд вирішили опоганити гани га н ти ннаше ни ашее кл аш кла кладовище, а поховавши там та м ан анти антихриста тихр хрис иста та зза своїм обрядом — померлу ппо оме мерл рлуу штундистку ш ун шт ундди Тетяну Червак». Православні Пр Прав равос осла лавн вніі па парафіяни ара просили також надати нада на дати да ти ггромаді рома ро маді єєвангельських в християн р іінше ін ше місце міс ісце ццее для кладовища. ладо ла дови ддо ви вищ ищ щаа. Під Під заявою, зая за яв яв окрім крі рім м мі м місцевих сццевих еви жителів, телі те лів, в,, ппідпиідпи пи-

сався і священик місцевої православної парафії Володимир Михайлівський. Війт Торчинської гміни пояснював луцькому старості, що євангельських християн у с. Садові та найближчих околицях нараховується 46 осіб. Він пропонував виділити для них окрему ділянку на території кладовища. Щоб вирішити цю проблему управа Волинського воєводства дала розпорядження всім старостам не чинити перешкод закладанню кладовищ «штундистами». Діяч євангельських християн на Волині Європій Самоукін у листі до свого духовного наставника розповідав про похорон у с. Воронові Рівненського повіту, який неможливо було здійснити через виступи підбуреного духовенством місцевого православного населення. Лише звернувшись до коменданта поліції і скориставшись допомогою двох поліцейських, євангельським християнам вдалося поховати померлу жінку. Подібні ситуації траплялися не лише на наших землях, а й на території Польщі, де євангельські християни та баптисти поширювалися у середовищі лютеран. 1923 року священик євангельсько-аугсбурзької громади у Варшавському воєводстві лише завдяки тиску з боку старости і поліції дозволив поховати померлу дитину євангельських християн на парафіяльному кладовищі лише на 5-й день після смерті. Відомо, що 1927 року консистор євангельсько-аугсбурзької церкви рекомендував керівникам громад виявляти толерантне ставлення до віруючих тих релігійних течій, віровчення ченн че нняя яких нн якиих як их ннаближене абли аб лиже жеенее ддоо ві ж віро віровчення ровччен ро ення ня

євангельсько-аугсбурзької церкви. Він дав дозвіл ховати померлих на лютеранських кладовищах за умови, що обряд похорону буде обмежений лише читанням Священного Писання та молитви «Отче наш». Більш заможне німецьке населення вирішувало подібні проблеми прагматичнішим способом. Наприклад, громада баптистів-німців у Костополі, яка складалася із 165 осіб, 1925 року звернулася до Міністерства господарства і державного майна з проханням продати 1380 м. кв. державної землі для використання її під кладовище. Міністерство дало згоду на придбання земельної ділянки. У той же час євангельські християни і баптисти-українці були набагато біднішими і не могли дозволити собі купити ділянку під кладовище. Тому вони шукали шляхів порозуміння із православним населенням та місцевою владою. Міністерство релігійних визнань і народної освіти з метою розв’язання проблеми використання кладовищ рекомендувало для євангельських християн задля збереження громадського спокою закладати свої цвинтарі в інших місцях. Попри те, що радянська влада зрівняла всіх громадян держави у правах на поховання, окремі місця для захоронень протестантів у межах спільних із православними кладовищ за традицією існують і до нашого часу у Гвоздові, Корнині, Залужжі, Колодязному, Башарівці, Омеляні, Пісникові, Іващуках та інших населених пунктах Рівненщини.  Ліна БОРОДИНСЬКА, пон онде дент де н ««Свічника» нт Свіч Св іччни ника каа» кореспондент

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

свідчення

ª ëþäè, ÿê³ ñòâåðäæóþòü, ùî ³ñòèííî â³ðóþ÷³ ëþäè íå ïîâèíí³ õâîð³òè. Ïðîòå öå õèáíà äóìêà. Ó êîæíî¿ ñïàñåííî¿ Áîãîì ëþäèíè º äâ³ ïðèðîäè: îäíà — íîâà ³ íåïîðî÷íà, ÿêó âîíà îòðèìàëà â³ä Áîãà, íàðîäèâøèñü çãîðè, äðóãà — ñòàðà, ãð³õîâíà, Àäàìîâà, óñïàäêîâàíà â³ä çåìíèõ áàòüê³â. Â³ä ö³º¿ ñòàðî¿ ïðèðîäè ä³òè Áîæ³ âèçâîëÿòüñÿ àáî æ ÷åðåç ô³çè÷íó ñìåðòü, àáî æ ï³ä ÷àñ ïðèõîäó Õðèñòà, â çàëåæíîñò³ â³ä òîãî, ùî â³äáóäåòüñÿ ðàí³øå. ×åðåç «ïðèñóòí³ñòü» ñòàðî¿ ïðèðîäè ä³òè Áîæ³ õâîð³þòü, äî òîãî æ, íåçàëåæíî â³ä «á³ëüøî¿» ÷è «ìåíøî¿» ¿õ äóõîâíîñò³. Òå, ùî ñòàëîñÿ â æèòò³ Ñâÿòîñëàâà Ãóìåíþêà ³ç ñåëà Êðàñíîñ³ëëÿ Ãîùàíñüêîãî ðàéîíó Ð³âíåíñüêî¿ îáëàñò³, ëþäè, íàïåâíî, ñïðèéìàþòü ïî-ð³çíîìó. Ñêåïòèêè íàçèâàþòü öå ôàíòàñòèêîþ, ðîìàíòèêè — äèâîì, ³ ò³ëüêè õðèñòèÿíè êàæóòü: «Äëÿ Áîãà í³÷îãî íåìîæëèâîãî íåìà. Íà âñå Éîãî âîëÿ, ³ Éîìó çà âñå ñëàâà!». À ÿê îö³íþº ïåðåæèòå ñàì Ñâÿòîñëàâ? Ïðî öå éîãî ðîçïîâ³äü, ÿêó äðóêóºìî íèæ÷å.

З ПОЛОНУ

СМЕРТІ

ВИЗВОЛИВ

ГОСПОДЬ 32

СВІЧНИК

1, 2011

свідчення

о 27 березня 2010 року моє життя практично нічим не відрізнялося від життя інших молодих християн. З дитинства я добре засвоїв істину, що Бог є Любов, і старався жити так, щоб якимись переступами не засмучувати Творця. Господь мене завжди щедро благословляв, і здавалося, що так безхмарно буде завжди. Тож коли раптово наприкінці березня прихопив живіт, спершу не надав цьому великого значення. Думалося: можливо, чимось злегка отруївся — минеться. Випив ліки, проте вони, на жаль, не допомогли — біль не вщухав, а навпаки, посилювався, і в моєї родини закралася підозра, що це, либонь, перитоніт. Не гаючи часу, мене відправили до лікарні, а там — прооперували. Операція тривала чотири з половиною години, і коли лікар, нарешті, вийшов з операційної, від хвилювання він не міг говорити: під час операції виявили пухлину завбільшки з два кулаки (як з’ясувалося, пухлина була злоякісною). Зробили ще одну операцію, потім — третю, проте поліпшення не наставало. З надвисокою температурою я лежав у післяопераційній палаті і хотів, аби дали бодай один ковток холодної води. Води, звісно, не давали — і мені мимоволі згадалися страждання Христа на Голгофі. Його «Прагну!» я усвідомив якось поновому. З місяця в місяць, беручи участь у переломленні хліба, як умів, дотикався подумки до того, що довелося пережити на хресті нашому Спасителю, але тільки зараз, знемагаючи від спраги і від болю, я зрозумів справжню сутність того «Прагну!». Минали дні, які не вселяли жодного оптимізму, — мої справи залишалися кепськими, а діагноз — страшним і незмінним: лімфосаркома, рак четвертої стадії з розпадом пухлин… Почали проводити сеанси хіміотерапії, проте вже першого разу лікарка, закликавши мене в окремий кабінет, сухо повідомила: «У вас немає жодного шансу — вкрай важка форма»… — «Це не вам вирішувати, — відповів їй, — є в мене шанси чи нема. Я покладаюся на Бога». Вона лише з подивом знизала плечима (мабуть, нечасто люди зважуються заперечувати її безапеляційним виро-

кам). Аби заспокоїти моїх рідних, сеанси таки проводили. Після них температура мого тіла сягала 400С. До того ж на зміну пухлині, яку видалили, утворилася нова, яка знову в’їлася у кишківник і розмір якої щодоби збільшувався у геометричній прогресії. Для людей у білих халатах я був щось на зразок піддослідного кролика і потенційного покійника. Коли вчетверте зробили операцію, то вже й не зашивали рани: для чого? До смерті — лічені дні. Мене навіть повезли не в реанімацію, як зазвичай буває, а відразу в звичайну палату, в якій я мав помирати і в якій рідні могли провести зі мною останні години мого життя. Не перечу, фізичний стан справді був украй важким. І що важливо, до цієї останньої операції я постійно відчував підтримку близьких мені людей. Бог же, здавалося, був десь збоку і мовчки спостерігав за метушнею людей, на яких я покладав надію, у яких шукав захисту, підтримки, допомоги. «Боже, чому? — нарешті, заволав я щосили в серці. — Чому Ти не йдеш мені на поміч?»…— «Не хвилюйся. Я з тобою»… Той голос був добре відчутний — і я запитав у дружини, котра невідступно сиділа біля мене, чи почула вона вимовлені майже вголос слова. Ні, для неї це було закрито. А я чув, бо вони вимовлялися не для когось, а для мене. Не сумнівався: це — слова Бога. Вони заспокоїли мене і вселили надію та впевненість. Пригадався Псалом: «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!» (Пс. 22:4). Посохом і жезлом стала моя віра та ревні молитви братів та сестер, які в той час проводилися, знаю, у багатьох церквах нашого краю. Я знав, що поруч зі мною — Христос. Чого мені ще було боятися? Ракової пухлини?... Але хіба вона щось важить у Божих очах? Я відчув, що зголоднів — і лікарі дозволили принести все, що хочу (мовляв, останню волю вмираючого треба виконувати). Попросив смаженої картоплі і шоколаду. В іншій ситуації про таку їжу не могло, звісно, бути й мови після операції, але мені дозволили. Це бадьорило, і я сказав

усім, хто був поруч зі мною в палаті, що відтепер я буду одужувати: з рани нічого не тектиме, температура спаде. Чи вірив мені хтось? Не знаю. Принаймні лікарі, мабуть, розцінили це не інакше, як передсмертну агонію. І яким же, уявіть, був їх подив, коли вже за добу свищі повністю затягнулися (зазвичай, після операції на це йде кілька тижнів, а в ракових хворих вони не загоюються взагалі). Більше того, температура спала до субфедрильної, а ще через день повністю нормалізувалася. Лікар, який прийшов зробити перев’язку, вражено заявив, що пухлина кудись дівається. Для нього залишалося загадкою: як таке могло статися? Адже мене вже ніхто не лікував і не давав жодного шансу на життя. Він помилявся: мене не лікували люди (вони опустили в безнадії руки), зате лікував Всесильний Господь. І не просто лікував — Він виривав мене з полону смерті і вдихав сили, вдихав у мене нове життя. Потім ще були сеанси хіміотерапії, хоча я особисто не надавав їм якогось особливого значення. Але що цікаво — ці сеанси не знижували відтепер мого загального життєвого тонусу. Я приїздив щоразу на опромінення машиною, яку водив сам, а потім, траплялося, навіть на рибалку їздив: мені нічого не боліло! Дивлячись на мене, лікарка не знала що й казати. Комп’ютерна томографія, яку провели згодом, не виявила пухлини, а проведені аналізи стверджували, що всі онкопроцеси в моєму організмі зникли. Та що там онкопроцеси? Зникли навіть незначні хвороби, як-от, скажімо, пісок у жовчному міхурі. Бог повністю оновив моє тіло! Слава Йому за це! Сьогодні, коли скінчилися мої страждання, які тривали чотири місяці, і я повернувся до нормального повноцінного життя, мені хочеться запитати у тих, хто не поспішає примиритися з Богом: а якщо щось подібне станеться з вами, на кого складатимете свою надію? Від біди не застрахований ніхто, але як добре, коли поруч є Той, Хто і в безвиході та в безнадії огортає людину любов’ю, вдихає мир і спокій у серце.  Записала Світлана БЕРЕЗА

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

між іншим Роман СОЙКО, пастор церкви с. Горбаків

ог встановив закони існування Всесвіту, де всі події підконтрольні Йому. І ніщо із того, що відбувається на землі, не може відбуватися без Його відома. Смерть, як неминучість людського буття, з самого початку була передбачена Богом у відповідь на непокору людини Божій волі (Бут. 2:16:17). Творячи людину за Своїм образом і подобою, Бог заклав у неї безсмертну душу. Проте, послухавши древнього змія і знехтувавши Божим повелінням, людина, всупереч волі Божій, привела в дію механізм смерті. І з часу гріхопадіння аж доти, поки смерть не буде вкинута в озеро вогняне (Об. 20:14), всі люди, які народилися, повинні вмерти — це подія, яка безумовно має трапитися з кожним. Життя, як стверджує Біблія, дане Богом для того, щоб людина могла примиритися зі своїм Творцем через жертву Господа Ісуса Христа (Дії 4:12). Звісно, кожен сам вибирає, як йому жити на землі; і від того, який вибір зроблено, кого ми визнаємо або не визнаємо Господарем власного життя, залежить, який сенс і значення має для нас смерть. Тому і похорон є закономірним відображенням нашої віри чи невір’я, наших переконань, яких дотримувалися у своєму житті. А після смерті це відкривається всім через практичні дії тих людей, котрі зазвичай проводять поховання в такий спосіб, як того побажав покійний. Похоронне служіння

СВІЧНИК

1, 2011

«ТИ

— ПОРОХ, —

відбувається по-різному. Більшість людей, які проживають у нашій місцевості, називають себе християнами, але і в них чомусь не збігаються погляди на те, яким має бути процес чи ритуал поховання померлих. Давайте подивимося, що з цього приводу каже нам Біблія? Конкретно про те, як ховати мертве тіло, там не сказано. Ми можемо зробити деякі висновки тільки з опису древніх поховань в ізраїльському народі і на підставі того, що каже Святе Писання про наше тіло. В Біблії описуються випадки, коли мертвих ховали в землі чи в печерах. Словами «ти — порох, — і до

людьми певним предметам, є тільки доказом безпорадності перед смертю, непідготовленості до неї. Бажання залагодити перед кимось якісь провини покійного, випросити для нього кращої долі переконують хіба що в тому, що люди вперто не хочуть зрозуміти сутності життя та смерті. Якось я поцікавився, що ж конкретно означають ті чи інші обряди, — і, уявіть собі, від різних людей почув різне тлумачення одних і тих самих дій. Більшість людей не знають, чому потрібно робити так, а не інакше, — просто не хочеться вирізнятися поміж інших, хочеться

могла там відобразитися і налякати живих. Або ж, коли перед опусканням труни в яму кидають землю, то кажуть, що лише тоді душа остаточно розділяється з тілом; монету ж кидають в яму, аби купити чи оплатити покійному краще місце на тому світі. Біблія каже, що коли помер багач, а потім і Лазар, то кожен із них відразу постав у відповідному місці: ніхто нічого не робив для затвердження факту розлуки душі з тілом, і мова не йшла про можливість фінансового врегулювання питання стосовно кращого місця після смерті. Як на мене, подібні твердження є просто

І ДО ПОРОХУ ПО пороху повернешся» (Бут. 3:19) Бог сказав першим людям не про спосіб поховання, а про те, що після смерті тіло повертається в порох земний. Мабуть, ні в кого не викликає сумніву: похорон — це нагадування, що людське життя неодмінно має скінчитися. І якщо до менш значимих подій у своєму житті ми дуже ретельно готуємося, то до смерті ця підготовка, на моє велике переконання, має бути найретельнішою і тривати впродовж усього життя: адже так, як без власної волі ми приходимо у цей світ, так ніхто не запитає твоєї чи моєї згоди на те, коли саме має закінчитися наша земна дорога. Ті обряди, які доводиться часто бачити на похоронах, та увага, яка приділяється декотрими

бути такими, як усі. Наприклад, завішування дзеркал у помешканні, де є покійний, за повір’ям, потрібно, щоб тоді, коли померлий подивиться в дзеркало, його душа не

непристойними, і вже зовсім неприпустимо, що такі свої уявлення люди стараються приписати Святому Богові. Між тим, Бог каже, що є лише два місця, де

між іншим людина може бути після смерті, — це пекло і рай. Будь-які інші пояснення є не більше, як людською вигадкою, мета якої — створити штучну стіну між людиною та істинами Слова Божого. Має також місце звичай тричі стукати труною об поріг дому, пояснюючи це як прощання покійного зі своєю ріднею, своїм домом, щоб більше туди не повертався і не лякав рідних. Аби публічно висловити жалобу, в будинку зупиняють годинники. Можна перераховувати ще дуже багато існуючих обрядів, ритуалів, звичаїв та повір’їв, проте жоден із них не здатен бодай у чомусь зарадити чи зашкодити покійному. Ми не можемо нічого зробити за людину (після її смерті), аби вона отримала спасіння. Ні рідні

Смерть Мойсея «І вийшов Мойсей із моавських степів на гору Нево… І сказав Господь до нього: «Оце той Край, що Я присягнув Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Насінню твоєму Я дам його. Я вчинив, що ти бачиш його власними очима, та туди не перейдеш». І впокоївся там Мойсей, Господній раб, у моавському краї на приказ Господа. І похований він у долині в моавському краї навпроти БетПеору, і ніхто не знає гробу його аж до цього дня». Повт. 34:1-6 Повільно сходив Мойсей на гору, де йому належало бути центральною постаттю у найзнаменнішій події в його життєвій кар’єрі. Можливо, на поворотах шляху, який вів до вершини гори, Мойсей на якийсь час зупинився і поглянув на народ, котрий залишився біля підніжжя гори, а потім знову почав підніматися вгору, оскільки це було призначено для нього Богом. Нам не відомо, які думки переповнювали в цей час Мойсея, проте можливо, що за образним європейським висловом, коли він був повністю готовим до цього, «Бог узяв із поцілунком його душу!». Потім Бог підняв свого дорогого друга і переніс до заздалегідь приготовленої могили. Ні рідні, ні друзів покійного при цьому поруч не було. Тільки Сам Небесний «Погребальник» звершив усе це. Подумати лишень, наскільки недосяжно-прекрасною є картина, коли Сам Творець світу вважає для Себе за «честь» здійснити останній обряд над навіки впокоєним тілом. Як же любив Бог Свого вірного раба! Так, воістину Бог поховав Мойсея в тихому і затишному куточку, де хіба що польові квіти могли в прощальному поклоні схилитися перед Творцем і перед свіжою могилою, і де тільки небесні могли виспівувати свою пісню над місцем, в якому впокоївся раб Божий.

АВТОР НЕ ВІДОМИЙ

ВЕРНЕШСЯ» чи близькі, ні церква, ні ангели — ніхто не може вимолити для когось місця в небесах. Про це має турбуватися кожен сам за себе, допоки живе на землі, допоки б’ється серце, допоки ясний розум. Ніхто не може змусити людину прийняти Бога чи назавжди залишитися розділеним із Ним. Це — свідомий вибір кожного, і в цей вибір не втручається навіть Бог, хоча щиро бажає, щоб усі люди були спасенними. То чому ж ми думаємо, ніби можемо бути кращими від Бога і висуваємо свій, не узгоджений з Ним план спасіння, який, за нашим переконанням, Бог неодмінно має прийняти? Погодьтеся, це звучить як блюзнірство, але такими, на превеликий жаль, є реалії нашого життя. Давно заготовлені шаблони по-

ховальних служінь, які передбачають позитивне вирішення потойбічної участі покійного при правильному підході його родичів до виконання встановлених порядків. Сумно, бо ж виходить, живи як знаєш, роби що хочеш, не несучи при цьому ніякої відповідальності, адже після смерті хтось тебе відправить, хтось відмолить твій гріх. Так і хочеться вигукнути: схаменімося, люди, зрозуміймо, нарешті, що в небо до Бога входять за Його правилами (Об. 21:27), а не за людськими постановами. Простота євангельського вчення є настільки легкою для сприйняття і настільки доступною для виконання, що людям просто не віриться: невже й справді все так просто? За будь-якої влади,

за будь-яких складних родинних чи міжрелігійних стосунків для нас, євангельських християн, похорон завжди слугував і слугує чудовою нагодою (інколи єдиною), щоб звіщати людям Божу Правду. Жодна інша життєва ситуація так не відкриває людські серця для прийняття Євангелія, як похорони (особливо близьких людей). Гіркий та важкий присуд Божий пролунав ще на зорі людства: «У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся у землю, бо з неї ти взятий. Бо ти — порох, — і до пороху повернешся» (Бут. 3:19). Саме при захороненні відбувається Божий присуд: віддається тіло землі. Проте перед тим Бог виголосив слова втіхи. В Ісаї 60:19-20 читаємо: «Удень сонце не буде тобі вже за світло, і не буде тобі світити місяць за сяйво, бо буде тобі вічним світлом

Господь… бо дні жалоби твоєї покінчаться!» Ми самі є свідками того, що дні мандрування дорогами життя рано чи пізно закінчаться для кожного із нас. Проте для нас, віруючих людей, після смерті світлом буде Сам Господь. Бо «воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:40). Через Ісуса Христа ми маємо вічне життя, проте щоб до нього ввійти, мусимо переступити через поріг смерті. З надією на участь у першому воскресінні для вічного життя ми за Словом Божим віддаємо тіло покійного землі. Цей порядок захоронення є простим, але ж Божим. Все решта — вигадка людська, яка нікого не спасає і не наближає до Бога. 

1, 2 0 1 01 | С В І Ч Н И К 3,

роздуми — Ùî òàêå æèòòÿ? — çàïèòàâ ÿ ó ëþäåé. — Ìàìà, — ê³ëüêàçóáèì ðîòèêîì ïðîøåïåëÿâèëî êðèõ³òíå äèòèí÷à. — Ðàä³ñòü, — õîðîì çàãóêàëè ä³òè, ÿê³, âåñåëî ñì³þ÷èñü, áàâèëèñÿ ó ï³ñêó.

БА Р В И

— Íóäüãà, — ïðîö³äèâ êð³çü çóáè øêîëÿð, ÿêèé ñàìå ïèñàâ ñàìîñò³éíó ðîáîòó ç õ³ì³¿. — Êîõàííÿ, — çàõîïëåíî ìîâèëà ä³â÷èíà, õîâàþ÷è îáëè÷÷ÿ ó ùîéíî ïîäàðîâàíèé çàøàð³ëèì õëîï÷èíîþ áóêåò êâ³ò³â. — Âàæêà ïðàöÿ, — ñêóïî êèíóâ óòîìëåíèé øàõòàð. — Ìî¿ ä³òêè, — ïðèãîðòàþ÷è äî ãðóäåé äâ³éêî ÷àð³âíèõ ìàëÿò, ñêàçàëà ìîëîäà ìàòóñÿ. — Çäîðîâ’ÿ, — ïåðåñîõëèìè ãóáàìè ïðîøåïîò³â âàæêîõâîðèé. — Ñâîáîäà, — íå âàãàþ÷èñü, â³äïîâ³â â’ÿçåíü. — Âòðàòà ³ ñóì, — çðîíèëà ñèâî÷îëà æ³íêà, ó íåâèìîâí³é òóç³ ñõèëèâøèñü íàä ìîãèëîþ ñèíà, ÿêèé íå ïîâåðíóâñÿ ç Àôãàí³ñòàíó. — Êîðîòêà ìèòü, — ïîìèðàþ÷è, ïðîøåïîò³â äåâ’ÿíîñòîë³òí³é ñòàðåöü. Олександр ЯРМУШКО, Перша рівненська церква

ак, власне, що таке життя? Що для тебе, шановний читачу, означає це коротке і водночас неймовірно вагоме слово, наділене незміренною глибиною? Щось гарне, важливе, цінне, вартісне чи, на противагу сказаному, нице, вбоге, бридке та нікчемне? У кожного з нас була мить першого дитячого лементу, який і сповістив про наше народження. А далі — життя… В одного воно смугасте: то чорне, то біле; в іншого — усе в темно-сірих тонах, а ще в когось — виграє барвами веселки, вселяючи оптимізм та надію. Яку пору свого життя проживаєш ти? Можливо, хурделиця проблем дошкуляє чи палюче сонце випробувань нещадно пече, а може, все квітне та цвіте чи радує збором достиглих плодів? Не знаю. Однак закликаю тебе, незважаючи ні на що, радіти серцем та йти до мети. А мета у нас незбагненно прекрасна, ясна та кришталево-чиста. Наша мета — небо. Власне, там і є наше справжнє життя. А тут, на землі, ми

просто подорожні. Один відомий християнський гурт виконує пісню, яка, як на мене, має стати епіграфом життя усіх християн: «Как счастлив я, что я живу на небе, хотя хожу ногами по земле, что Иисус — мой самый лучший жребий, хоть грешный мир усердствует во зле». Наша звитяга земного буття — гідно пройти важкою тернистою дорогою, щоб навіки заспокоїтися у вічних оселях Небесного Отця. Те, що Бог приготував для вірних у небі, неможливо описати словами. Людська мова занадто бідна для цього, та й ми достеменно не знаємо про всю ту велич і красу Небесного Царства. Як можна втілити у слова те, «чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало»? У яку фарбу потрібно вмочити пензлик, аби намалювати місто, приготоване для усіх, хто любить Господа, де «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!» Спробуйте уявити той величний Новий Єрусалим: «А світлість його подібна до каменя дорогоцінного, як каменя ясписа, що блищить, як кришталь. Його мур був збудований з яспису, а місто було щире золото, подібне до чистого скла. Підвалини муру міського прикрашені були всяким дорогоцінним камінням. А дванадцять брам — то дванадцять перлин, і кожна брама зокрема була з однієї перлини. А вулиці міста — щире золото, прозорі, як скло... Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки — дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев — на вздоровлення народів. І жадного прокляття більше не буде. Ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог». Невже ради цього не варто боротися, не варто нидіти та знемагати, не варто терпіти утисків? Більше того, небесне життя — вічне, а земне, порівняно з ним, «як пара, що на хвильку з'являється, а потім зникає»! Отож, я закликаю усіх до боротьби, до змагання «не так, немов на непевне… Не так, немов би повітря б'ючи», а так, щоб одержати вінок нетлінний та вічні оселі неба у спадок від Отця Небесного. І пам’ятаймо: життя неможливо прокрутити назад, як плівку, неможливо стерти і знову натиснути на «запис», неможливо

Ж И Т ТЯ

натиснути на паузу. Тим паче, ми не маємо права натиснути на «стоп»… Живімо так, як уперше і востаннє, живімо так, як підказує нам Божий Дух. 

СВІЧНИК

1, 2011

а ч е р т с В

пам’яті Віри Сергіївни Кушнір

Я думаю по порой, какою будет встреча С Ним там, за той последнею межой? Такою ли, какою в летний вечер Бывает радостная, трепетная встреча Влюбленных первою любовью молодой?

(1926 — 2011)

14 січня цього року закінчила свій життєвий шлях всесвітньо відома християнська поетеса, прозаїк, перекладач і публіцист Віра Сергіївна КУШНІР. Редактор журналу «Благовісник», поет і журналіст із Волині Юрій Вавринюк з цього приводу написав: «Це той випадок, коли можна сказати, що її смерть благословенна. В душах віруючих… вона залишила прекрасний образ невтомної трудівниці, співця Божої милості та любові». Віра Сергіївна прожила непросте життя. На її життєвому шляху траплялися і терни, і шторми, і буревії — та крізь усі випробування, якими б важкими вони не були, її, жінку-християнку, проводив Господь, оберігаючи і захищаючи від зла. Вона народилася у вересні 1926 року в Донецьку (тоді — Сталіно) і була третьою дитиною в родині Сергія Сергійовича Абрамовича (Абрамова) та Євгенії Львівни Розенберг, внукою пастора і місіонера Леона Лазаревича Розенберга, засновника протестантської місії «Вефіль», який працював з 1900 по 1922 рр. серед євреїв Одеси. Наприкінці Другої світової війни її сім'я опинилася на Заході, де в 1946 році Віра вийшла заміж за Євстахія Кушніра, а трохи згодом разом

Иль облегченной теплыми словами, Как встреча сына с матерью родной, Когда, придя с войны, он в грохоте вокзальном Искал ее, любимую, глазами И вдруг, найдя, помчался к ней одной? Или она подобна будет встрече Вернувшихся на родину, домой После разлуки долгой, издалече, Корда дрожат рыданьем скрытым плечи У странника от радости немой? Нет, не дано нам знать, какою будет встреча, Но верю я, что слиты будут в ней Частички встреч земных. Они, как тот Предтеча, Готовят нас к заветной вечной встрече, Которой нет сердечней и теплей. із чоловіком переїхала до США. У цій країні вона почала брати активну участь в євангельському радіомовленні російською мовою (1959 р.), а двадцять один рік по тому (з 1980 р.) увійшла в директорат місії «Вефіль» у США. Віра Сергіївна була членом редакційної колегії газети «Наші Дні», що видається Тихоокеанським об'єднанням слов'янських євангельських християнбаптистів (Сакраменто, Каліфорнія, США). Нею написано понад тисячу віршів, багато з яких покладені на музику. Написала багато оповідань для дітей. «Международная христианская газета» нині публікує серію її публіцистичних розповідей «Женщины Библии». Рядки з її поезій ставали епіграфами до наукових

праць із богослов'я, християнської етики, місіології. Її любили, вивчали вірші напам'ять, проте до своєї слави жінка, як і належить християнці, залишалася байдужою, пам’ятаючи, що слава належить не їй, а Тому, Хто наділив її талантом писати і так тонко відчувати слово. На одному із жіночих богослужінь вона розповіла, що найперша роль жінки-християнки — це родина, а вже потім служіння поза сім’єю. «Мене завжди запитують, — розповідала вона, — як я могла багато літ служити в трьох місіях і водночас зберігати баланс між доглядом за дітьми, а тепер ще й внуками і служінням на ниві Божій. Якщо Господь посилає якусь вільну хвилину, я використовую її так, щоб вона була ко-

рисною для вічності і для Царства Божого, проте нічого не роблю на шкоду сім’ї. Мої діти не знають мене такою, як знаєте ви. Вони не знають, скільки я написала віршів чи записала радіопрограм, зате вони знають, що я — їх мама, яка разом із татом зуміла їм подарувати приємне дитинство навіть в умовах бідності та тісноти. Для своїх дітей я завжди була мамою біля плити; мамою, котра розвішує білизну, відвозить дітей до школи і забирає потім додому. Вони завжди знали, що я активна в церкві, співаю в хорі, але так роблять і інші — отже, їх мама нічим не виділяється з-поміж усіх. Служіння мамою для дітей, бабусею для внуків, тіткою для племінників — це наша головна роль, а Господь Сам розцінить і оцінить, що між нашим головним служінням ми змогли зробити ще й для Нього. В родинах наше найголовніше служіння. Господь чекає, що ми виховаємо дітей згідно з Євангелієм і приведемо до Нього. Пам’ятайте, сестри, закликаю вас, служительки, знайте, що перше наше служіння — це дружини, матері, бабусі. Це — Господнє служіння, а вільний час, яким Він наділить кожну з нас, можна присвятити убогим, бідним з настановами, подарунками і відвідуванням. Все це має бути у свій час, і тоді це буде для слави Божої». Її настанови, її думки, її поради ще довго торкатимуться людських сердець: когось підбадьорюватимуть, комусь дорікатимуть, а ще комусь стануть ліхтариком у пошуках Світла, у пошуках Істини. Зі своїх небесних осель поетеса відтепер спостерігатиме, як жнивує засіяна нею нива. 

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

навчання Рівненський Регіональний Біблійний коледж а Любов Шупарська – сестра зі Львова – після навчання у Рівненському Регіональному Біблійному коледжі заохотила служителів своєї церкви створити бібліотеку і, розпочавши з 300 подарованих коледжем книг, тепер її бібліотека нараховує близько трьох тисяч. Різними методами заохочують бібліотекарі читати

КОНФЕРЕНЦІЯ БІБЛІОТЕКАРІВ Інна БАСАРАБА, кореспондент «Свічника»

26-го лютого у м. Рівному відбулася друга конференція церковних бібліотекарів, яка зібрала 65 делегатів з областей Західної України. На організованому заході були присутні бібліотекарі та ті, хто планує розпочати це служіння у своїх церквах. Розпочинаючи конференцію, директор Рівненського Регіонального Біблійного коледжу Олег Нисинець привітав усіх присутніх та повідомив, що мета конференції — зібрати усіх тих, хто любить книгу, і дати можливість їм розвивати це служіння. Брат Василь Басараба, пастор церкви с. Городище, заступник голови Обласного об’єднання церков ЄХБ Рівненської області, заохочував цінувати книгу, нагадавши, яким дефіцитом вона була у 60-80-х роках ХХ ст. Прочитавши 2 Тимофія 2:15, він сказав, що бібліотекарі – поширювачі Божого Слова – покликані «вірно навчати науки правді» та оберігати від лжевчення. Пастор церкви «Дім Євангелія», викладач біблійного коледжу Віктор Давидюк читав лекцію на тему «Біблія та книги». Особливість про-

СВІЧНИК

1, 2011

мови полягала в тому, щоб показати відмінність Слова Божого та слів людей. Бібліотекарям Віктор Іванович дав цінні поради, однією з яких була: брати лише ті книги, які не суперечать Біблії, які не руйнуватимуть духовний ріст, адже кожне посіяне слово має певні плоди. Для урізноманітнення програми були запрошені співочий гурт «Світло життя», поети-християни Олександр Войтицький, Сергій Рачинець та Петро Боско. Вони співали та декламували власні поезії. Сергій Яблоцький, керівник місіонерського відділу ООЦ ЄХБ, застеріг слухачів від читання літератури, яка не дає користі: «Навіщо в полові шукати зернину, якщо можна взяти саме Слово Боже й читати». А відомий християнський поет, пастор церкви м. Дубно Олександр Войтицький нагадав, що кожен служить Богові тим даром, який отримав. Важливо виконувати своє служіння від душі, тоді матимемо очікувані результати. Однією з особливих частин конференції були свідчення бібліотекарів, які розповідали, як Бог діє через їх служіння. Наприклад, сестра Неля Матвійчук із церкви м. Ківерці, що на Волині, посприяла заснуванню бібліотеки в африканській країні Кенії,

книги. Сестри з Волині розповіли, що проводять різноманітні акції та дарують подарунки найкращим читачам. Бібліотекар Першої рівненської церкви Марія Шевчук поділилася, що гарною рекламою для популяризації книг є прочитання їх пасторами церкви. Різні приміщення, різна кількість літератури, різний досвід служіння, але одне запалене та посвячене Богові серце – ось що об’єднує всіх бібліотекарів. На конференції був прийнятий Статут Асоціації церковних бібліотекарів Західної України та вибраний голова АЦБЗУ пастор Василь Басараба. Закінчувала конференцію викладач біблійного коледжу Світлана Бондарчук із лекцією «Бібліотекар як душеопікун». Вона закликала бібліотекарів завжди бути готовими вислухати та вказати на Божу позицію у проблемах та питаннях. Особливо надихнули всіх її такі слова: «Наша посвята найперше потрібна не Богові, а нам. І те, що дає нам Бог, – це велика честь. Саме в цій праці ми самі пізнаємо Бога та вдосконалюємося». Із конференції всі учасники поїхали з підтвердженням того, що праця, яку вони виконують, важлива і цінна у Божих очах та з новими ідеями й натхненням до служіння. 

відділ дитячого служіння

В і м’я любові Юлія БЕРЕЗА, відповідальна за розвиток творчості відділу дитячого служіння

ак тихо, беззвучно, не потривоживши нікого своїм приходом, народилася вона — Любов. Народилася не в розкошах. Народилась у простоті, в смиренні — в убогих яслах. Любов заслуговувала безупинної слави на небесах, але зійшла в тиші, спокої та умиротворенні на землю. Вона не бажала нікому зла, відповідала миром на образи, відчувала біль розбитих сердець і зцілювала рани знесилених душ. Любов

не жила для себе, але шукала волі Отця. Вона любила тоді, коли любити не було за що, Вона приймала тоді, коли приймати було нікому, Вона розуміла тоді, коли зрозуміти було неможливо. Вона бачила потреби інших, в Її погляді світився неземний мир, а в дотику відчувалася ніжність. Коли Її зневажали, плювали в обличчя, проклинали, Вона віддала Себе, аби ці ненависники не загинули. А потім у славі воскресла. Воскресла, щоб подарувати життя іншим. І от сьогодні Вона поселилася в наших серцях. Поселилася, щоб любити. Поселилася, щоб служити іншим… Саме любов наповнює наше життя, запалює до служіння і трудиться для слави Божої.

Саме Господня любов є основою всього. «В ім’я любові» — такий девіз мала новорічно-різдвяна зустріч керівників дитячого служіння Рівненської області. Любов відчувалася в усьому: від свічок у формі сердець на кожному столі — до гарячих свідоцтв Божої дії. Ведучими цієї теплої сімейної зустрічі були Олександр Ярмушко (Пер-

ша рівненська церква) та Оксана Петрик (церква м. Костопіль), які з першої миті внесли у свято оптимістичний, радісний настрій. Із проповіддю Слова Божого до присутніх звернувся голова ООЦ ЄХБ Михайло Ільюк. Через вуста проповідника Господь закликав кожного з нас чинити все згідно з Його цілями. Прикро, проте, трапляється, ми витрачаємо багато часу, докладаємо максимум зусиль, аби виконати свою волю, реалізувати свої, а не Божі, мрії. Господь же чекає від нас послуху і виконання Його цілей. Адже ми — Його творіння, яке Він з любов’ю виплекав, маючи стосовно кожного Свій особливий задум. Тому всі свої сили, серце і розум потрібно віддавати для виконання Його мудрої і досконалої волі. Після проповіді Слова Божого до Господа линула особлива молитва — молитва подяки за минулий рік. Десятки сердець прославляли Творця за всі благословіння та випробування, за те, що бачили руку Господа в дитячому служінні. Заключну молитву звершив перший заступник голови ООЦ ЄХБ Володимир Нестерук.

Звучали на святі й чудові псалми у виконанні гурту «Кредо», разом з якими ми всі разом прославляли Господа у піснях. Сподобалося учасникам свята і оповідання про християн, через яких люди бачать Божу любов — його майстерно прочитала Олена Медведєва. Особливо цікаво було слухати, як лідери ділилися тими благословіннями і переживаннями, які Господь давав кожному у 2010 році. Прозвучало немало свідоцтв, як змінюються дитячі сердечка від люблячого дотику Божих рук. Скажімо, більшість таборів, які проводилися влітку, супроводжувалися дощами. Проте це були незвичайні дощі — це був час, коли дорослі і діти вчилися довіряти Господу, приймати Його волю, покладатися на Нього і ревно просити захисту в нашого Творця. Від таких свідоцтв серце переповнювалося подякою Богу за Його дію в нашому житті та служінні. Завершила свято керівник відділу дитячого служіння Оксана Грицюта, яка побажала всім любові, бо ж саме любов завжди зігріває, наповнює серця, надихає і запалює до служіння на досить відповідальній ниві роботи з дітьми. «Сій ранком насіння своє, та й під вечір нехай не спочине рука твоя…» (Екл. 11:6). І якщо такий засів у дитячих душах ми робитимемо з любов’ю, то й урожай свого часу пожнемо добротний — таким був лейтмотив свята, яке багатьох надихнуло до нової праці на ниві Господній. 

1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

відділ молодіжного служіння

Молодіжна конференція Південно-західного регіону

«UpGrade — обнови своє служіння»

в с. Іващуки Радиви23 січня лівського району відбулася районна молодіжна конференція Південно-західного регіону церков Рівненської області на тему: «UpGrade — обнови своє служіння!» Розпочав вечір молитвою пастор церкви Войтишин Степан Іванович, після чого молодь загальним співом виконала різдвяну пісню «Нині радість стала». Словом Божим поділився Р. Тищук, а потім молодь, яка

можливість ділитися псалмами, віршами, а також різними Божими благословіннями в їхньому служінні. Вечір закінчив проповіддю приїхала з Андрій Романюк, регіональний м. Радивимолодіжний керівник. Гарний лова та з навколишніх настрій, спільність із молоддю, а також великі благословіння церков: с. Башарівка, с. Дружба, отримали ті, хто був присутній на с. Ситне, с. Крупець, с. Барання, цій конференції.  с. Козин, с. Комарівка — мали

Нічна молитва молоді м. Рівне 28-29 січня 2011 р. 2011 року — нічна молитва молоді — відбувся в такому ж дусі. Близько 200 молодих людей зібралося в приміщенні церкви «Люби Господа Бога свого «Дім Євангелія» для спільного всім серцем своїм, і всією душею поклоніння. Це були представсвоєю, і всією силою своєю, ники майже 19 церков Рівнені всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе» (Лк. щини та обласного центру, а 10:27). Саме ці слова були обра- також однієї з церков Хмельницької області. ні девізом молоді Рівненщини Темою молитви звучав зана 2011 рік. Всі заходи, що буклик: «Поринь у глибину». Подуть організовуватися в області між проповідями та молитвами цьогоріч, пройдуть під гаслами звучали пісні хвали та прославлюбові до Господа та ближніх.  лення Господа. Ось і перший міський захід

СВІЧНИК

1, 2011

Що для мене Різдво

січня у церкві с. Ставки Рівненського району відбулося регіональне спілкування на тему: «А що для тебе означає Різдво?» Під час заходу від молоді пролунало чимало різних думок. Звісно, найчастіше висловлювання зводилися до того, що цього дня прийшов на землю Спаситель світу. У спілкуванні брали участь: ансамбль, хор і група церкви с. Ставки. Також був проведений конкурс на знання Біблії, після якого всі отримали заохочувальні подарунки. Церква с. Ставки вдячна церквам із сіл Городок, Оржів, Дюксин, Омеляна та Верхівськ за те, що їхня молодь була присутня на організованому спілкуванні. 

конгрес

ЛЮБОВ ДО БОГА —

аме під таким гаслом пройшов йшов конгрес християнської молоді олоді Рівненщини 12-го березня 2011 року у МПК «Текстильник». Як зауважили ведучі заходу Олександр та Володимир Гаврилюки, це гасло не лише конгресу, а й молоді на весь рік. І хоча та субота була робочим днем, у залі зібралася велика кількість тих, хто любить Бога і бажає навчатися практичного вияву цієї любові. Розпочався конгрес зі співу рівненського гурту «Кредо. «Как солнца луч среди заоблачных миров, пусть никогда не угасает в вас любовь», — бажали вони молоді через свій спів. Серед інших музичних виконавців був гурт «Кришталь» із Луцька. Виконанням композицій на саксофоні та фортепіано тішили вухо слухачів і славили Бога Андрій Чмут та Сергій Рибак (м. Київ). Із вітальним словом до делегатів конгресу звернувся перший заступник голови ООЦ ЄХБ В.В. Нестерук. Він заохотив молодь зміцнюватися, досліджувати і жити за Словом Божим, адже якщо Слово перебуватиме в нашому розумі, серці та душі, тоді воно даватиме відсіч дияволу. Це приклад для наслідування, який залишив нам Ісус Христос. Володимир Васильович побажав, аби обрана тема конгресу стала нашим життям та закликав до молитви. Схвилювало серця молоді та підтвердило величну силу Бога свідчення брата Святослава Гуменюка, якому поставили діагноз лімфосаркоми. Проте Бог розпорядився по-іншому. Чоловік стояв перед аудиторією абсолютно здоровий і свідчив про те, наскільки великою є Божа любов до нас. Директор Біблійного інституту Любомир Турчак проповідував на тему «Любов до Бога — це жертва». Він пояснив, що жертва — це наша посвята Богові, наголосивши, що любов Бога — це не почуття, а жертва, адже Він, полюбивши, постраждав. Брат Любомир процитував слова Августина Блаженного: «Міра любові до

ЛЮБОВ ДО БЛИЖНЬОГО Бога — це любов без міри» міри». У кінці він поставив молоді запитання, яке б спонукало її до певних дій: «Чим я готовий пожертвувати заради того, щоб люди прийшли до Бога?» Перед обідом молоді брати та сестри переглянули відеоролик студії «Правда прo…» «Ідентифікація», у якому була відображена реакція людей на проблеми оточуючих. Відео ролик змусив задуматися над тим, наскільки важливо виявляти свою любов тим, хто її потребує. Друга частина конгресу розпочалася з прославлення Бога. Молодь гуртом величала Бога у піснях разом із об’єднаною групою прославлення рівненських церков. Ця частина була присвячена другій половині величної Господньої заповіді, а саме: любові до ближнього. Далі у програмі були представлені відділи молодіжного служіння та був показаний відеоролик проекту «Одна Надія», що мав на меті заохотити молодь не бути байдужою до дітей, які живуть у притулках, оскільки кожен хоче відчувати, що він комусь потрібен. Ведучі другої частини заходу Дмитро Шморгун та Василь Острий нагадали, що, можливо, не кожен покликаний бути Віктором Гаммом чи Біллі Гремом, але кожен покликаний жити життям інших людей та вкладати себе у їхнє життя. «Якщо ми дивимося на іменник «любов» очима неба, то він, відповідаючи на запитання «що робити?», стає дієсловом, — пояснив значення обраної теми «Любов — це дієслово» керівник відділу благовістя ВСО ЄХБ Станіслав Грунтковський. Метою його проповіді було донести до молоді, що у світі існує так багато підробок любові, і лише любов Того, Хто є її Джерелом, єдина і справжня. Ця любов не дивиться на людину як на засіб досягнення

мети, а для Неї людина — сама ціль. На закінчення брат Станіслав побажав присутнім такої любові, яка давала б людині те, чого вона найбільше потребує тоді, коли цього найменше заслуговує. Отож, переконавшись у величі Божої любові до нас та отримавши практичні поради щодо любові до ближніх, молодь поїхала у свої церкви нести любов тим, хто її потребує. Інна БАСАРАБА, кореспондент «Свічника»

 «Для мене тема конгресу була досить знаною, проте я переконаний, що до мене говорив Господь упродовж програми. З першої частини я зрозумів, що маю, подібно до Христа, платити чималу ціну за мої стосунки з Богом і служіння Йому. А після проходження другої - я прийняв конкретне рішення, кому саме з невіруючих людей допомагатиму більше дізнатися про ім’я Христа. Великий вплив на мене зробили завжди актуальні дві проповіді, а також відео про безхатченка. Дякую Ісусові за сьогоднішній день! І слава Йому за команду відділу молодіжного служіння, яка провела цей захід!» Роман Крещук, молодіжний керівник церкви с. Плоска Острозького р-ну  «Я зрозумів, що для того, щоб нам виявляти любов, потрібно любити, насамперед, людей, які довкола нас! Кожен із нас хоче бути лідером, але мало хто хоче служити. Людина-лідер - це людина, яка служить саме тому, що вона любить! Просто нам необхідно вже бути готовими до змін — Бог обов’язково дасть практичне завдання! Любити просто так, як вмієш, не потрібно нічого зайвого!» Сергій Вітрук, рівненська церква «Відродження» 1, 2 0 1 1 | С В І Ч Н И К

новини християнського світу Баптистські рятувальники вилетіли в Японію аптисти співчувають Японії, яка 11 березня зазнала найсильнішого землетрусу. «Генеральний секретар «Всесвітнього Баптистського Альянсу» («Baptist World Alliance»») Невіл Калам (Neville Callam) надіслав листи підтримки і солідарності членам Баптистського Альянсу з країн Східної Азії», — повідомляє Християнський Мегапортал invictory.org з посиланням на www.SlavicVoice.org. Невіл Калам висловив стурбованість стосовно потерпілого народу Японії. Він також повідомив, що Альянс надасть відповідну допомогу потерпілій країні.

Убитий єдиний християнин у складі уряду Пакистану евідомий відкрив вогонь з пістолета, коли Шахбаз Батті вирушав на роботу на своїй машині вранці 2-го березня. Відповідальність за напад узяв на себе пакистанський рух Талібан. Листівки, що належать їм і Аль-Каїда, знайдені на місці злочину. У них були попередження про розправу над тими, хто критикує закон про богохульство.

США: Верховний суд відхилив позов атеїста з приводу девізу на американських грошах

онального гасла "In God We Trust" («У Бога ми віримо») на американських монетах і банкнотах. 9-й окружний апеляційний суд США в Сан-Франциско ухвалив, що згадана фраза має урочистий і патріотичний характер і «не має нічого спільного з релігією». Суд відмовився розглядати апеляцію Ньюдоу на це рішення. Гасло «In God We Trust» уперше карбувалося на американських монетах у 1860 р. На паперових грошах воно з'явилося у 1950-х роках.

У США пред'явлені звинувачення піратам, що захопили яхту з місіонерами на борту елике журі федерального штату Вірджинія висунуло звинувачення 13 сомалійцям і одному вихідцеві з Ємену в захопленні яхти Quest з чотирма громадянами США на борту, які пізніше були вбиті. Звинувачення висунуті в піратстві, змові з метою викрадення людей і використанні вогнепальної зброї при скоєнні злочину. В четвер усі 14 чоловік стануть перед судом міста Норфолк. Яхта, на якій перебували дві літні пари, була захоплена за 240 миль від узбережжя Омана в Індійському океані 18 лютого. Незабаром викрадену яхту почали супроводжувати американські військові моряки, які намагалися почати переговори з піратами. Американці здійснювали навколосвітню подорож. 17-метрова яхта належала подружжю з Каліфорнії Скотту і Джин Адам. Вони були місіонерами і ходили під вітрилом із 2004 року. Американці розповсюджували Біблії у віддалених регіонах, зокрема доставляли Священне Писання у Французьку Полінезію, Центральну Америку, Нову Зеландію, на Фіджі. Цього разу компанію їм склали Філліс Маккей і Боб Ріггл із Сіеттла.

ерховний суд США не розглядатиме позов, пред'явлений американським атеїстом з приводу того, що влада США звертається до Бога, повідомляє The Washington Post. У понеділок, 7 березня, суд відмовився розглядати апеляцію Майкла Ньюдоу (Michael У Арлінгтоні поховали Newdow), який вважає, що уряд вбитого техаського пастора США, посилаючись на Бога, суберезня 2011 року тіло Клінта перечить конституції країни і поДобсона (Clint Dobson), вбирушує свободу совісті. того пастора церкви з техасьЗвернення атеїста пов'язане з використанням владою США наці- кого Арлінгтона, було поховане

СВІЧНИК

1, 2011

після прощальної церемонії в церкві. Понад півтори тисячі християн зібралося біля баптистської церкви "North Pointe", щоб попрощатися з Клінтом. Напередодні, в суботу, 5 березня, поліція заарештувала 24-річного молодого чоловіка за підозрою у вбивстві 28-річного Клінта Добсона. Стівена Лоурена Нельсона (Steven Lawayne Nelson), вперше заарештованого понад десять років тому, затримали у будинку його матері — всього за декілька кварталів від баптистської церкви «North Pointe», де пастор Клінт Добсон був убитий у четвер, 3 березня 2011 року. Поки не надійшло офіційних повідомлень, за що саме вбили пастора Добсона, але арлінгтонська поліція вважає, що передбачуваною причиною вбивства стало просте пограбування, — грабіжники одягли целофановий мішок на голову служителя, і він задихнувся від нестачі повітря.

Український пастор зібрав гроші на потреби служителів Кенії італій Васильович Мороховець — пастор харківської церкви «Різдва Христового». З 11 по 21 березня він разом із дружиною Надією вдруге поїде до Кенії. Їх знайомство з Африкою почалося в лютому минулого року. Вони відвідали вірян спекотного

материка на запрошення місцевих американських місіонерів. Віталія і Надію тоді вразили бідність і вбогість Кенії, а ще — духовне прагнення людей до пошуків Бога. Віталій, як пастор, проводив євангелізацію, розповідаючи невіруючим людям про Бога, проповідував у декількох церквах. Сторінку підготував Олександр ПАХАЙ

новини

І конференція Християнської спілки науковців і освітян Рівненщини онференція відбулася 26 лютого 2011 року. На форум зібралися педагоги шкіл та коледжів, а також викладачі вищої школи та науковці. Найбільш ємко функції спілки були висвітлені у виступі працівника Центру апологетичних досліджень Івана Кундеренка: 1) слава Божа; 2) інформування та оснащення Тіла Христового завдяки науково-теологічній, юридично-правовій та культурнопросвітницькій діяльності; 3) взаємодопомога через обмін професійним досвідом, ресурсами, а також у втіленні спільних проектів. «За розум і духовне життя людей, які довкола нас, борються далеко не два «звичних» світогляди: атеїзм і християнство... Навколо нас діє багато псевдохристиянських світоглядів, які впливають на молоде покоління», — наголосив він. З огляду на це, мета спілки є надзвичайно важливою: на підставі

Біблії, через систему духовних наукових та морально-етичних цінностей впливати на духовне відродження суспільства, на формування світогляду майбутнього покоління. Актуальність подібного форуму підтверджують також слова відо-

мого протестантського філософа М.Черенкова: «Важливо звернути увагу на сфери, традиційно закриті для служіння церков… — роботу зі студентством, інтелектуальну творчість, культурне просвітництво. Актуальним є проведення серії конференцій для християнської інтелігенції…, які зможуть спрямувати творчий потенціал на розвиток зовнішньоцерковного служіння».

Посібник із підготовки до хрещення

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ «СВІЧНИКА»! Щиро дякуємо Вам за Ваші відгуки, запитання і побажання, які надходять до редакції. Надсилайте і надалі свої листи, зауваження, пропозиції та свідчення. Діліться особистими враженнями, думками та досвідом. Лише завдяки спільним зусиллям ми зможемо зробити наш журнал цікавішим.

Наша адреса: редакція «Свічника», вул. Дворецька, 41, м. Рівне 33001 Електронна пошта: shevchuk_luda@mail.ru Тел. 8 (0362) 63-34-11; 22-44-81

Тема наступного числа журналу: «Богом призначено — жінкою бути»

Книги можна придбати в канцелярії ООЦ ЄХБ Рівненської області  (0362) 63-34-11

Вітаємо з рукопокладенням на пасторське служіння

СТЕПАНА СИЗЮКА Урочисте богослужіння з цієї нагоди відбулося 30 січня 2011 року в церкві с. Верба Дубенського району. Рукопокладення звершили перший заступник голови ООЦ ЄХБ Рівненської області Володимир Нестерук, пастор Дубенської церкви Олександр Войтицький, пастор Радивилівської церкви Володимир Калашников та пастор місцевої церкви Олександр Іванюк.

В ЛЮБО ЬОГО ЖН И Л Б ДО

В Л Ю Б О ГА — ДО Б О

Конгрес християнської молоді Рівненщини

12 березня 2011 року

Фоторепортаж Юлії Остапчук