Украинская техническая газета №105-106

№ 1–2 (105–106) 12 січня 2010 року

E-mail: info@tehnichka.com

www.tehnichka.com

Виходить щовівторка

Назустріч демографічній молодості?

Перший день нового 2010 року в Україні зустріли 45 мільйонів 972,8 тисячі чоловік

У НОМЕРІ: ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ Корвети по-флотськи Через три роки ЗС України одержать перший із широко розрекламованих корветів. Можливо... Стор. 8

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ Японія — Україна: як зберегти енергію? Від простих малозатратних технологій — до цілісної системи керування енергозбереженням Стор. 14

SOSтан Житло собі-у-вартість «Дозвільна» корупція — будівельна галузь: хто кого? Стор. 15

TERRA INCOGNITA Моя чарівна Хеді Зірка Голлівуду — винахідниця секретних систем зв’язку Стор. 18

Валентина ГАТАШ Ця цифра, як говорять демографи, нижче психологічної позначки в 46 мільйонів чоловік. А на 2030 рік, за прогнозами експертів ООН, кількість українців зменшиться до 39 мільйонів. Можливо, хтось ще пам’ятає, що в 1989-му нас було взагалі 51 мільйон 707 тисяч.

Погано це чи добре? Швидше за все, читач скаже: «Звичайно, погано!» Але якщо його запитати, чи готовий він особистим прикладом сприяти збільшенню населення країни — народити другу, третю або четверту дитину, отут і виникне заминка. Швидше за все, відповідь буде такою: «Я в принципі не проти, але обставини не дозволяють». Закінчення на стор. 7

Ферміон з бозоном розмовляє

Батьківщина Макродосягнення чує, довжиною в нанометри «світовий уряд» вивісив на перехресті Батьківщина Якби глобальних доріг дошку оголошень, то одним із на ній було б «Куплю кремній. знає... найпопулярніших Дорого!» Та чомусь не хоче застосовувати технологію для забезпечення чесних виборів Стор. 4–5

Олена ЗЕЛЕНІНА На світовому ринку ціни цієї сировини стрімко зростають. Є такі галузі сучасної промисловості, де без кремнію обійтися не можна. Це один з основних

матеріалів, які застосовуються в сучасному приладобудуванні, електроніці, сонячній енергетиці, а також у спеціальній техніці, у тому числі урядовому й авіадиспетчерському зв’язку.. Закінчення на стор. 12

Чи можна встановити «демократію» у світі елементарних частинок? Стор. 13

2 №1-2 (105-106) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 2 с і ч н я 2 010

ТУТ І ТЕПЕР

Ноу-хау проти кризи

Погляд Володимир Фесенко

М

ВАТ «Азовмаш» розпочало відвантаження машини для подачі кисню для Новолипецького металургійного комбінату

Директор центру прикладних політичних досліджень

Найголовніша подія, яка визначила ситуацію не тільки в Україні, а й в усьому світі, і в Росії в тому числі, — це економічна криза. Для України найголовнішим стало те, що не реалізувалися найнегативніші сценарії. Адже на початку року очікувалася катастрофічна економічна ситуація, прогнозували дефолт, соціальний бунт, крах держави. Ситуацію вдалося утримати під контролем. Оцінка, що могло б бути й гірше, дає певні підстави для оптимізму, у всякому разі, відносного».

Віктор Небоженко

Політолог

Україна все-таки не скотилася в економічний дефолт, не перетворилася на економічного вигнанця Європи. Сталося це випадково, а не завдяки якимсь вольовим зусиллям українського політичного класу». Михайло Погребинський Директор Центру політичних досліджень і конфліктології

Я не очікую нічого доброго цього року. Думаю, що нестабільність припаде на більшу частину року через неготовність політиків шукати компроміс. Доти, доки не зрозуміють, що іншого способу, крім як домовитися, немає. Я думаю, що для цього їм буде потрібно близько півроку. І тільки восени я розраховую на більш-менш нормальну ситуацію».

ашина виконана з урахуванням останніх конструкторських розробок фахівців і використанням ноу-хау підприємства. Інженери «Азовмашу» створили принципово нову конструкцію, яка ефективно працює в умовах конвертерного виробництва. Для липецьких металургів відвантажується й корпус конвертера ємністю 330 тонн. Магнітогорським металургам відправлений також сталерозливний ківш ємністю 380 тонн, а в Новокузнецьк (Західносибірський меткомбінат) — повний комплект обладнання 160-тонного конвертера. «Величезний науковий і виробничий потенціал дозволяє нам навіть в умовах кризи працювати на ринку металургійного обладнання, — відзначив президент ВАТ «Азовмаш» Олександр Савчук. — Наше завдання — якісне виконання договірних зобов’язань, упровадження всіх технічних новинок, необхідних замовникові».

Еталонна точність Родина стабілізаторів ТМ «Volter» виробництва донецької компанії «Електросвіт» поповнилася принципово новою розробкою — надточним стабілізатором напруги «Еталон».

В

основу його роботи закладено принцип широтно-імпульсної модуляції: прилад порівнює вхідну напругу з еталонною й за необхідності коректує не тіль-

ки амплітуду, а й форму синусоїди. Прилад нейтралізує зовнішні завади. Освітлення в будинку не миготітиме, якщо, приміром, на лінії ведуться зварювальні роботи. «Еталони» можна підключати паралельно, при цьому їхня потужність підсумовується. Цікаво, що ця особливість виявилася несподіванкою навіть для самих розробників.

Разом — швидше! Н а Н о в о к р а м а т о р с ь к о м у м а ш и н о б уд і в н о м у з а в о д і р о з п о ч а ли виготовлення вузлів та агрегатів для відновлення СаяноШушенської ГЕС. Микола СТОЛЯРОВ

З

а словами керівника підприємства Георгія Скударя, Росія з її потужним машинобудівним комплексом і сама впоралася б із цим завданням. Вирішальну роль відіграв фактор часу: Саяно-Шушенська ГЕС повинна бути відновлена в дуже короткий термін — лише за рік. І росіяни звернулися по допомогу до своїх дав-

ніх ділових партнерів — машинобудівників Краматорська. Фахівцям НКМЗ у співробітництві з російським Іжорським заводом належить виготовити дві тисячі тонн різного обладнання, запасних частин, деталей і вузлів. Поставки перших партій почнуться вже в травні. Це буде корпус статора одного з енергетичних агрегатів вагою 140 тонн.

Збірна автокранів Дрогобицький завод автомобільних кранів (Львівська область) наприкінці грудня 2009 року почав складання кранів у Білорусі.

Енергія «Екоенергії» Інноваційна компанія «Екоенергія» (Дніпродзержинськ) за участю ВАТ «Мукачівський верстатозавод» випустила прес валковий універсальний БВУ-3, призначений для брикетування вугілля, нафтококсу, відсівань залізовмісних шлаків, феросплавів. БВУ-3 планується запустити в експлуатацію навесні 2010 року для брикетування дрібнофракційних відсівань нафтококсу — відходів нафтопереробної промисловості. Брикети з

Засновник і видавець ТОВ «Промислова безпека» 03039, м. Київ, проспект Науки, 10

www. tehnichka.com E-mail: info@tehnichka.com

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а 91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98а.

нафтококсу використовуватимуться як паливо при виробництві цукру у ВАТ «Хоразм шакар» (Хорезмський цукровий завод), єдиного в Узбекистані підприємства з виробництва цукру.

Головний редактор Сергій ПРАСОЛОВ (тел. 0642 34-72-47, e-mail: editor@tehnichka.com)

РЕДАКЦІЯ: Світлана Ісаченко - заступник головного редактора (тел. 044 221-06-51, e-mail: isachenkosv@tehnichka.com) Людмила Мельникова — відповідальний секретар (тел. 0642 34-72-47) Свідоцтво Людмила Гречаник — відділ технічної думки про державну реєстрацію (тел. 0642 34-72-47, e-mail: tehnomysl@tehnichka.com); КВ № 12993-1877Р Марина Савінова — відділ науки та освіти від 20.08.2007 р., (тел. 0642 34-72-47, e-mail: otdelnauki@tehnichka.com); видано Міністерством Ігор Павлюк — відділ промисловості юстиції України. (тел. 044 440-82-09, e-mail: pavluk@tehnichka.com);

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Антон Яременко - тел./факс: (044) 440 82 09, Ганна Бусова - тел./факс: (0642) 59 93 91, тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: reklama@tehnichka.com ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов - тел./факс: (044) 440 82 09, тел.: (044) 221 06 50 Любов Соловйова - тел./факс: (0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92, e-mail: podpiska@tehnichka.com

В

оно здійснюється на потужностях Мінського автомобільного заводу (МАЗ) з використанням «мазівських» шасі. Уже складено перші три кранові установки. Щомісячний план — 5—10 кранів. Проектна потужність заводу — 3 тисячі кранів на рік, зараз він може випускати 0,9 тис. кранів на рік.

Газета видається українською та російською мовами

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ:

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

українською мовою — 99309 99309; російською мовою — 99340 99340. Номер віддрукований офсетним

Позиція авторів публікацій не завжди способом на друкарському компзбі гається з позицією редакції. Редакція залишає за собою лексі ТОВ «Прес-Експрес». право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а.

За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець. Тел. (0624) 50-08-54 Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами. ЗАГАЛЬНИЙ НАКЛАД 16070 прим., При ВИКОРИСТАННІ матерІалІв ПОСИЛАННЯ на «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

українською мовою 5170 прим., російською мовою 10900 прим. ЗАМОВЛЕННЯ № 33

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 с і ч н я 2 010 №1-2 (105-106)

3

ТУТ І ТЕПЕР ЕКОНОМІКА Аналітики Агентства ринку будматеріалів (IAA Personal Analytical Unit) проаналізували статистику інформаційної бази за 2008 і 2009 роки й дійшли висновку, що новин зі згадуванням «банкрутство» в 2009-му побільшало на 42%. Серед основних причин — дефіцит фінансових ресурсів у компаній, відсутність надійної системи збуту, складна структура керування в групах компаній, ініціювання власниками процедури банкрутства, щоб убезпечити свої підприємства від задоволення вимог кредиторів. Ринок будматеріалів може стати привабливим для іноземних інвесторів. Їхнє масове входження в ринок злиттів і поглинань в Україні, можливо, почнеться вже після президентських виборів у очікуванні зростання ВВП на рівні

3—5%. Додатковим фактором збільшення інтересу інвесторів до України стала 45-відсоткова девальвація гривні стосовно євро й долара США, стрімке здешевлення земельних ділянок і вартості робочої сили. ПРОМИСЛОВІСТЬ Угоду, яка передбачає поставку широкої номенклатури українських труб у Росію в межах установленої квоти в обмін на незастосування антидемпінгових мит, подовжено до 31 грудня 2010 року. За повідомленням Мінекономрозвитку РФ, 30 грудня 2009 року в Москві підписаний протокол про внесення змін в угоду між Мінекономрозвитку Росії та Мінекономіки України про регулювання поставок деяких видів сталевих труб з України на митну територію Російської Федерації від 13 січня 2005-го. Добровільні зобов’язання на поставку труб у рамках установленої квоти взяли на себе п’ять українських заводів. Квота на 2010 рік ґрунтується на фактичному обсязі поставок цих заводів у 2009-му і буде конкретизована в лютому 2010 року. На перший квартал обсяг поставок українських труб у рамках угоди визначений у розмірі 55 тисяч тонн. Обсяг української трубної продукції, яка поставляється в РФ, за згодою не перевищує 5% від загального обсягу російського трубного ринку.

ПЕК У першому кварталі 2010 року «Газпром» не оплачуватиме різницю між торішнім і нинішнім тарифами на транзит газу територією України гро-

шима, повідомив заступник глави НАК «Нафтогаз України» Вадим Чупрун. Компанія авансом оплатила транзит за перший квартал 2010 року за торішнім тарифом, а щомісячні доплати будуть використані для взаємозаліку при закупівлі Україною російського газу в першому кварталі 2010 року, а також при розрахунку за газ, придбаний у грудні 2009 року. Вадим Чупрун відзначив, що найближчим часом НАК «Нафтогаз України» і «Газпром» мають намір остаточно вирішити це питання: «Практично «Газпром» не доплачуватиме щомісячну різницю між торішнім тарифом на транзит і тарифом на 2010 рік. Ми, у свою чергу, не платитимемо за отриманий на цю суму газ». Статутний капітал НАК «Нафтогаз України» збільшений на 12 млрд грн. Відповідна постанова Кабінету Міністрів №1408 від 23 грудня набула чинності з 1 січня 2010 року. Згідно з документом Міністерство фінансів випускає облігації внутрішньої державної позики в розмірі 12 млрд грн зі строком обігу 9—12 років і процентною ставкою доходу на рівні 9,5% річних. Використання отриманих облігацій внутрішньої державної позики в господарській діяльності НАК «Нафтогаз України» буде забезпечено відповідно до статуту компанії. У лютому 2009 року Кабмін збільшив статутний капітал НАК «Нафтогаз України» на 18,3 млрд грн.

Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ) зберегла з 1 січня 2010 року рівень граничних цін на природний газ для промислових споживачів, бюджетних організацій і установ, а також пільгові ціни на газ для підприємств гірничо-металургійного комплексу й хімічної промисловості. Відповідно до рішення НКРЕ ціна на газ для промспоживачів, бюджетних організацій і установ з 1 січня збережеть-

ся на рівні 2020,25 грн за тисячу кубометрів, для підприємств ГМК і хімпрому — 1899,25 грн за тисячу кубометрів (без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки, витрати на транспортування та поставку, а також витрат на реалізацію газу). Для виробників азотних добрив, які використовують газ як сировину, ціна газу також збережена на пільговому рівні — 1584,4 грн за тисячу кубометрів (без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки, витрат на транспортування й поставку, а також витрат на реалізацію газу). Як уточнив член НКРЕ Віктор Меркушов, граничні й пільгові ціни цього року можуть коректуватися з урахуванням остаточної ціни імпортованого в 2010 році газу, а також з урахуванням коливань курсу гривні стосовно долара.

ТРАНСПОРТ У 2009 році підприємства морського й річкового транспорту одержали на 33% доходів більше, ніж у 2008-му, повідомила прес-служба Міністерства транспорту та зв’язку України.

Згідно з оперативними даними, у 2009 році підприємства морського господарства одержали доходів на загальну суму 12 млрд 505 млн грн, що на 33,5% більше аналогічного показника 2008-го. У той же час галузь одержала 2 млрд 373 млн грн чистого прибутку. У порівнянні з показником 2008 року це на 136%, або в 2,3 раза, більше. У зв’язку із приростом дохідних показників у Державний бюджет України протягом 2009 року перераховано платежів у розмірі 1 млрд 965 млн грн, що перевищує показник 2008-го на 121%.

ФІНАНСИ Кабінет Міністрів України з 1 січня 2010 року ввів доплату за стаж працівникам медичної галузі.

«З 1 січня ми хочемо вжити тих заходів, яких не вживалося 18 років для системи охорони здоров’я. Зокрема, з нового року ми вводимо доплату за стаж, за вислугу років для працівників системи охорони здоров’я», — заявила прем’єр Юлія Тимошенко. Крім того, із цього року приблизно на 23% збільшений фонд зарплати для працівників медичної сфери.

БІЗНЕС Напередодні Нового року набув чинності Закон України «Про внесення змін у деякі закони України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15.12.2009 р. №1759-VI. Найбільш відчутні для суб’єктів господарської діяльності такі зміни: 1) мінімальний розмір статутного капіталу ТОВ зменшений у 100 разів, тобто становитиме одну мінімальну заробітну плату (на сьогоднішній день — 869 грн); 2) ліцензії на здійснення певних видів господарської діяльності будуть безстроковими (обмеження терміну дії ліцензій на певні види діяльності можуть бути введені тільки Кабінетом Міністрів України, але такий термін не може становити менше п’яти років). При цьому термін дії ліцензій, отриманих суб’єктом господарювання до набуття чинності Закону №1759-VI, не подовжується; 3) уведений принцип мовчазної згоди, відповідно до якого суб’єкт господа-

рювання купує право на певні дії зі здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без одержання відповідного документа дозвільного характеру, за умови, якщо суб’єктом господарювання або його уповноваженою особою в установленому порядку подані заява й документи в повному обсязі, але в установлений законом термін (десять робочих днів) документ дозвільного характеру або рішення про відмову в його видачі не виданий або не надісланий.

АПК Кабінет Міністрів України переніс на рік набуття чинності порядку ведення Поземельної книги й Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку й на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі. Про це говориться в постанові уряду №1404 від 23 грудня 2009 року «Про внесення зміни в пункт 3 постанови КМУ №1021 від 9 вересня 2009 року». Постанова №1021 «Про затвердження порядку ведення Поземельної книги й Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку й на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» набуде чинності з 1 січня 2011 року замість 1 січня 2010 року. В Україні 1 січня 2010 р. набув чинності Закон №1447-VI «Про внесення змін у деякі закони України щодо вдосконалення механізмів державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції». Зокрема, законодавчим актом передбачене створення Державного інтервенційного фонду, який «формується Аграрним фондом за рахунок фінансових інтервенцій і заставних закупівель і використовується для здійснення товарних інтервенцій з метою забезпечення цінової стабільності». На кожний вид сільськогосподарської продукції (товар), який визначений у відповідності до стандартів і є об’єктом державного цінового регулювання, установлюються мінімальні або максимальні інтервенційні ціни. Для об’єктів державного цінового регулювання (видів сільськогосподарської продукції й товарів), відзначених у п. 3.3.1 цього закону, установлюється гранична торговельна надбавка (націнка) на рівні не вище 20% оптово-відпускної ціни виробника (митної вартості) до кінцевого споживача.

Передбачено також, що мінімальна інтервенційна ціна окремого об’єкта державного цінового регулювання є єдиною на всій території України. Підготувала Людмила МЕЛЬНИКОВА за матеріалами «УНІАН», «Інтерфакс-Україна», сайта Міністерства економіки, Держкомстату України, АПК-інформ, УкрАгроКонсалт, РІА Новини, pau.com.ua

4 №1-2 (105-106) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 2 с і ч н я 2 010

ПРІОРИТЕТИ

Батьківщина чує, Батьківщина знає... Та чомусь не хоче застосовувати технологію для забезпечення чесних виборів Марина САВІНОВА

Олексій Оніпко, Англійський філософ XVII століття Томас Гоббс зауважив: якби геометрія «суперечила чиємусь праву на владу або інтересам тих, хто вже має владу», то всі книги з геометрії спалили б... Нинішні часи більш гуманні. Учених і книги не спалюють. Навіщо? Якщо можна просто «не пущать». ПРЕД’ЯВІТЬ ВАШ МАНДАТ! озробляючи технічно досконалу систему голосування, яка виключає можливість фальсифікацій на виборах, учені Української академії наук хотіли, звичайно, як краще. Переваги, гарантовані системою голосування «Гарант», можна називати довго. Перша і, мабуть, основна — дійсно чесний і точний підрахунок голосів. Друга — забезпечується зручність для виборців: без жодних відкріпних талонів проголосувати можна на будь-якій дільниці, за кордоном, у відрядженні… Технологічно система дуже проста — виборець може голосувати тільки за мандатом (посвідченням виборців), який видається попередньо відділенням Державного реєстру виборців за місцем проживання. Одержати документ двічі неможливо. У день виборів громадяни роблять свій вибір на будь-якій виборчій дільниці, пред’явивши мандат разом із паспортом.

Р

президент Української академії наук Фізик, доктор технічних наук, лауреат Державної премії в галузі науки та техніки. Автор понад 150 публікацій і патентів. Бланк мандата має дві частини. Перша — картка обліку з усіма необхідними даними виборця — залишається на виборчій дільниці як документ, який підтверджує, кому видані бюлетені. Друга частина — марка, яка має голографічний захист — наклеюється на бланк бюлетеня й забезпечує його захист. Система «Гарант» позбавляє необхідності друкувати бюлетені на бланках зі спеціальним поліграфічним захистом. Більш того, бланки можуть друкуватися в день голосування безпосередньо на виборчих дільницях на звичайних принтерах — документом суворої звітності вони стають тільки з наклеєною маркою. А щоб несвідомі електоральні елементи не винесли бюлетень із виборчої дільниці, на марці розміщається магнітна мітка, яка зупинить порушника на виході за допомогою рамки-детектора (у такий же спосіб уникають крадіжок у торговельних залах) і унеможливить технологію «каруселі».

Картка обліку виборця й марка захищені від підробок і мають спеціальні штрих-коди. Голосування здійснюється в традиційний спосіб, без використання спеціальних механічних або електронних пристроїв. У кабіні для голосування виборець повинен зробити оцінку, відірвавши смужку (сегмент) від бюлетеня напроти прізвища кандидата, за якого голосує. Потім бюлетень опускається в урну голосування.

— Під час попередніх виборів, — розповідає один із роз-

завдяки спеціальному чорнилу «галочка» буквально «випаровувалася» через п’ять хвилин після того, як її поставили. А потім члени комісії проставляли її там, де їм потрібно. Частими були й махінації з використанням «простого олівця». Наша система повністю виключає їх: відірвану смужку приклеїти неможливо, якщо відірвуть ще одну — бюлетень буде недійсний. ПОРАХУЄМО ЗА ГОДИНУ «Гаранта» є ще одна безперечна перевага. Завдяки цій системі результати виборів стають відомі вже через годину після закриття виборчих дільниць.

— Штрих-код наноситься методом випадкових чисел, він неповторний, і вгадати його неможливо, — розповідає Олексій Федорович Оніпко. — Як відбувається підрахунок го-

У

адрес і виборців, видачу декількох бюлетенів одному виборцеві, укидання бюлетенів в урну, «зарядку» урн, голосування замість іншого виборця, повторне голосування, використання фальшивих бюлетенів, неправильне їхнє сортування, підміну, погашення невикористаних бюлетенів, переписування протоколів. ДЕ ГРОШІ, ЗІН?.. як із фінансами? Чи не обійдуться «гарантовані» вибори дорожче, ніж традиційні? Олексій Оніпко переконаний: вибори за новою системою не просто не будуть збитковими, вони принесуть у бюджет країни чималий прибуток.

— Я пропоную разом із мандатом видавати кожному громадянинові довідник виборця. Насамперед у ньому має міститись повна інформація про вибори: витяги із законів, опис про-

А

Система «Гарант» виключає безліч раніше популярних махінацій: підкуп виборчої комісії, включення до списків виборців «мертвих душ», приписки неіснуючих адрес і виборців, видачу декількох бюлетенів одному виборцеві, укидання бюлетенів в урну, «зарядку» урн, голосування замість іншого виборця, повторне голосування, використання фальшивих бюлетенів, неправильне їхнє сортування, підміну, погашення невикористаних бюлетенів, переписування протоколів. робників системи голосування «Гарант», президент Української академії наук, доктор технічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки й техніки Олексій Оніпко, — дуже поширені були фальсифікації, коли

лосів? Уміст урни висипається на стіл, і одна людина вручну рахує бюлетені, одночасно сканером (як у торговельних касах) зчитуючи позначки, які показують і те, що бюлетень дійсний, і за кого проголосував виборець. Якщо випадково трапляється код, якого немає в базі, бюлетень автоматично стає недійсним. Тобто підробка або копіювання мандатів втрачають усякий сенс. «Гарант» дозволяє не тільки виявляти підробки виборчих документів, а й миттєво ідентифікувати порушників (на одному з відривних талонів позначено, де й ким виданий документ за підписом відповідальної особи). Після сортування бюлетенів інформація з комп’ютера передається в ЦВК. Електронний підрахунок дозволяє відразу говорити про результати виборів. Але це тільки попередні результати, які дублюються ручним підрахунком. Він дозволяє виключити проблему недовіри до електронних систем, використання яких на виборах у багатьох країнах (наприклад в Америці, Німеччині) заборонено. І лише коли електронні й «ручні» дані збігаються, оголошують офіційні результати виборів. Система виключає безліч раніше популярних махінацій: підкуп виборчої комісії, включення до списків виборців «мертвих душ», приписки неіснуючих

цедури голосування, програми всіх кандидатів. Поки виборці одержують такі відомості досить уривчасто: з бігбордів, із листівок, наклеєних на парканах і стовпах, із поштових скриньок, газет, телепрограм... Довідник надасть всім кандидатам рівні можливості для повідомлення інформації. А кошти на його друк перекриються тими, які сьогодні витрачаються на розміщення реклами в ЗМІ, на бігбордах, плакатах тощо. Наступний розділ довідника міститиме інформацію, необхідну жителеві кожного міста (коди, телефони, графіки прийомів тощо). А далі — реклама. Але не політична. Я пропоную розміщати в довіднику інформацію про продукцію найбільших іноземних фірм. Щоб перевірити ідею, ми звернулися з пропозиціями до київських представництв десяти іноземних фірм. Запитували: скільки ви готові заплатити за рекламу, яка гарантовано потрапляє до кожного українця (і він при цьому не викине її через хвилину в найближчу урну)? У результаті сума потенційних договорів становила мільярд (!) доларів. За ці гроші можна не тільки видати довідник і повністю окупити витрати на друк мандатів, бюлетенів тощо, а й... У нас є ще одна про-

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 с і ч н я 2 010 №1-2 (105-106)

5

ПРІОРИТЕТИ позиція, яка допоможе забезпечити стовідсоткову явку на вибори. ВИГІДНИЙ РОЗІГРАШ ожен мандат має серію й номер, — веде далі Олексій Федорович. — Ми пропонуємо, щоб всі, хто прийшов на вибори, взяли участь у безпрограшній лотереї (проведеній, звичайно, за рахунок рекламодавців, а не держави). При цьому зовсім не має значення, за кого проголосує виборець. За нашими підрахунками, кожен гарантовано одержить мінімум 100 грн. Крім того, будуть розіграні квартири, автомобілі, путівки, техніка... Повірте, грошей на це вистачить, і ще залишиться, щоб оплатити роботу всіх комісій. Крім цього, держава заробить десятки мільйонів. І нікого не треба агітувати брати участь у виборах. У багатьох державах (наприклад в Італії або Бельгії) за законом явка на вибори обов’язкова. У нас участь у них добровільна. Але ж виборця можна зацікавити. Це й раніше робили: згадайте, приміром, буфети на дільницях. Зараз же нам заперечують, мовляв, лотерея — це елемент примусу. Та хто ж кого примушує? Не хочеш — не ходи.

– К

ІНДИКАТОР ДОВІРИ

К

рім усього зазначеного система «Гарант» у цілому є технологічною основою розвитку демократії. Приміром, вона дозволяє легко здійснювати процедуру відкликання або висування народних депутатів, спростити проведення референдумів тощо. У мандаті передбачені ще два іменних талони. Один з них — червоного кольору — картка відкликання народного депутата. Сьогодні механізму відкликання фактично немає. «Гарант» дає можливість будь-якій партії або громадській організації відкликати депутата шляхом збору червоних карток у виборців. При цьому кількість карток має бути не менше кількості голосів, отриманих депутатом на виборах.

— Я вважаю, що поки наші вибори можна сміливо назвати антидемократичними, — говорить Олексій Оніпко. — Згідно з Конституцією кожен громадянин має право обирати й бути обраним. Але щоб висунути свою кандидатуру, треба заплатити величезні гроші. Де ж права простої людини? Єдиний дійсно демократичний метод — збір підписів, який у нас ко-

лись був. Чому від нього відмовилися? Тому що мали справу з масштабними фальсифікаціями, а перевірити справжність підписів було неможливо. Всі ці порушення наша система виключає. У мандаті виборця передбачена зелена картка — картка довіри. Завдання кандидата — одержати їх не менше мільйона. Підробити таку картку завдяки штрих-коду неможливо. Він же дозволяє визначити, кому вона належить. У ЦВК здається стос карток і результати електронного підрахунку. Якщо все збігається, прізвище кандидата вноситься у виборчий бюлетень. Оскільки кожен виборець може проголосувати за висування тільки одного кандидата, останніх багато не буде — карток не вистачить. ДУМАТИ — ШКІДЛИВО? апатентувавши систему голосування «Гарант», учені звернулися в об’єднання цивільних організацій «Громадянська солідарність».

— Його члени розіслали нашу пропозицію Президентові, прем’єр-міністрові, всім народним депутатам, у ЦВК, Мін’юст та інші організації, —

З

розповідає Олексій Оніпко. — Одержали відповіді — справжнісінькі відписки. Спочатку я навіть думав, що «нагорі» і не знайомилися з нашою пропозицією. Потім зрозумів: читали. Але знаходять якісь недоліки, які неможливо пояснити логічно. Приміром, у ЦВК ініціативу не схвалили. Безпрограшні вибори розцінили як опосередкований підкуп виборців і примус голосувати. І навіть «пожартували», запропонувавши у відповідь увести платне голосування. Процитую одного з її членів, Михайла Охендовського: «Так само можна було б запропонувати як альтернативу можливість визначення президента не шляхом голосування на виборчих дільницях, а, наприклад, шляхом SMS-голосування. Кожне SMS коштувало б 10 гривень. Це перетворилося б на досить цікаві національні змагання: проголосуй за свого кандидата, не пошкодуй грошей!». Керівникові комітету виборців Олександрові Черненку підозрілою здалася реклама в бюлетені: мовляв, від комерційної до політичної — один крок. Але навіщо ж змішувати різні речі? Та й комітет виборців на те й існує, щоб цей короткий крок не зробити. Із секретаріату Президента ми одержали листа за підписом пані Ставнійчук з рекомендацією надіслати пропозицію у Верховну Раду. Туди ж нас адресувала й ЦВК. Володимир Литвин визнав переваги й актуальність системи. Але при цьому вважає, що «окремі елементи вимагають більш детального вивчення в комітетах ВР». Зокрема, на його думку, недостатньо переконливо виглядає використання незахищеного виборчого бюлетеня. Але ж він захищений краще, ніж нинішні! У Верховній Раді нам порадили звернутися в Мін’юст. Туди ж «послало» об’єднання «Батьківщина». З Мін’юсту відповіли: до чого тут ми? Рішення цього питання виключно в компетенції парламентаріїв. Таке от закляте коло. Лише народний депутат Юрій Костенко відповів, на мій погляд, чесно: незважаючи на всі переваги системи «Гарант», у нас її не приймуть.

Не тільки через затверджений графік виборчої кампанії, а й через небажання так званих рейтингових політичних сил, олігархічних блоків упроваджувати такі ноу-хау. Один із дуже відомих політиків, нинішній кандидат у Президенти в приватній бесіді сказав мені: «Це гарна пропозиція. Але наш виборець — сіра маса. В українських селах голосують, не аналізуючи. А якщо впровадити те, що ви пропонуєте, кожен, хто прийшов голосувати, почне думати. Та чи думатиме так, як треба? Процес виборів може вийти з-під контролю. А виборцем треба управляти». Така от логіка. Підсумувати все це можна коротко: система голосування «Гарант» — якісний і своєчасний науковий продукт, але нам ще зарано. При цьому розробка українських учених дістала міжнародне визнання: вона пройшла апробацію на безлічі форумів, нагороджена золотими медалями на IX Міжнародному салоні інновацій і V Міжнародному салоні винаходів «Новий час», почесним знаком «За досягнення в науці» Російської академії наук, відзначена престижними нагородами багатьох країн: Польщі, Сербії, Румунії, Бельгії…

— Я багато думав, аналізував, чому так відбувається, — веде далі Олексій Оніпко. — І дійшов висновку: депутати ніколи не впровадять нашу систему, їм невигідно, щоб всі були в рівних умовах. Тому, на наш погляд, два закони повинен ухвалити на референдумі сам народ: про виборчу систему й про статус і пільги народних депутатів. Громадські організації настроєні навесні провести збір підписів. Поки підписалися 200 організацій і ряд партій (правда, не ті, які «при владі»). Стільки людей хочуть чесних правил виборів! Можна ж для початку провести експеримент, приміром, у Києві. Напевно, ми, учені — наївні люди? Адже навіть грошей за розробку не просимо. Але не перейматися питанням, чи вигідна українським політикам система чесних і прозорих виборів, не можемо. На жаль, чіткої відповіді на нього поки немає.

6 №1-2 (105-106) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 2 с і ч н я 2 010

ПЕРСПЕКТИВА

Біоенергетика: чи буде зустріч після розлуки? Тетяна КОВРИГА Два роки тому екс-голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, кандидат технічних і доктор економічних наук, президент ТОВ «Спеціальне конструкторське бюро Сухіна» Євген Сухін (на знімку) попереджав: Україна «не проковтне» ціни на газ, енергетиці потрібні біотехнології.

— Євгене Іллічу, як, на ваш погляд, розвиватиметься ситуація у зв’язку з підвищенням ціни на газ для побутових споживачів та промисловості?

— Десь через рік матимемо в побуті таку ж вартість, як зараз теплокомуненерго, а вони, у свою чергу — як нині наша промисловість. Ще один аспект — багато хто перейшов на індивідуальне опалення, розраховуючи на дешевий газ. Що вони робитимуть зараз, сказати складно. Чи матиме пенсіонер змогу сплачувати вдвічі, а то й утричі більше? Думаю, ні, відключатиме опалення і мерзнутиме. А промисловість платитиме за ціною не менше ніж 3300 грн. У цьому ми виходимо на європейський рівень. Як кажуть, за що боролися, на те й напоролися. Як на мене, час приймати вольові рішення, хоча й трохи запізнілі. Мій прогноз про зростання ціни на газ підтвердився. Якби ми два роки тому перейшли на біомасу, тепер купували б не 33 млн м³ газу, а не більше 10. Але мене не послухались…

— Наприкінці минулого року прем’єр заявила, що робить ставку на вугілля…

— Не варто сподіватись, що це нас урятує. По-перше, об’єми видобутку не ті — ми зараз ледь на 80 млн тонн витягуємо (замість задекларованих 160), та й вони вже не якісні. Адже жодна країна глибше 1 км не спускається, а ми давно цей рубіж подолали. Звідси і вартість вугілля, яка ще трохи — і дожене газ. Крім того, екологія. Нас у Копенгагені на весь світ обізвали «динозаврами». Невже ми після цього знову будемо лізти в землю, тоді як все необхідне лежить у нас під ногами — тільки візьми? Щорічно 40—45 млн тонн біомаси просто пропадає. Та і Європа не дозволить нам більше розвиватись таким чином.

— Економічна політика більшості європейських країн сьогодні орієнтована на розвиток альтернативної енергетики. Україна, здавалося б, не стоїть осторонь, але в той же час пасе задніх. Що заважає, чого не вистачає?

— Відповісти на це запитання можна дуже коротко: не вистачає «кеби» в голові, а так усе є. Я б сказав, у цьому напрямку не потрібні величезні гроші, необхідна лише розумна політика держави. Перш за все, щодо заміни традиційних енергоносіїв на нетрадиційні, зокрема на біомасу.

— Чому саме цей напрям ви вважаєте найбільш перспективним?

— Україна сьогодні не має достатніх ресурсів для принципового зниження енергоємності ВВП, адже це дуже затратний механізм: потрібна тотальна модернізація промисловості, нові технології, нова техніка... Можна, наприклад, на одному з під-

приємств хімічної промисловості замінити агрегат аміаку, який споживає близько 100 млн м³ газу, на новий, і він споживатиме вже не тисячу кубометрів газу на тонну аміаку, а десь 800. Ефект суттєвий, але такий агрегат коштує кілька сотень мільйонів євро. В Європі схожі процеси проводять за рахунок держави або надають підприємцям преференції (навіть для приватного сектора). Для нас же ціна цього питання є просто непід’ємною. Альтернатива — біоенергетика. Про це я говорив не раз, тим паче, що напрацювань ми вже маємо достатньо. Наве-

Ну а загалом, Комітет лісового господарства оцінив потенціал деревини у 18 млн м³ (хоча, як на мене, реально він значно більший). Але й цього вистачить, щоб замінити 6 млрд м3 природного газу. Нагадаю, що вся система теплокомуненерго споживає 9 млрд м³. А ще є солома, торф і багато іншого...

— Скільки коштів потрібно, щоб перевести теплогенерувальні компанії на біомасу?

— Достатньо щороку витрачати 900 млн грн, і за три роки можна забути,

ВІЗИТІВКА Євген СУХІН Заслужений енергетик України, кандидат технічних і доктор економічних наук

Трудову діяльність розпочав у 1966 році оператором із видобутку газу у Стрийському газопромисловому управлінні.

1972—1979 рр. — працював у структурах Мінгазпрому СРСР у Латвії та Білорусі.

ду лише один приклад. У лютому минулого року систему теплопостачання одного з мікрорайонів Івано-Франківська за допомогою установки СКБ Сухіна переведено з природного газу на відходи деревини. Переконаний, що за такою схемою можуть функціонувати 90% систем теплопостачання.

— Чи можливо це з технічного боку?

— Абсолютно без проблем. Років за два, з невеликими витратами. Ми тісно співпрацюємо з Асоціацією тепловиків всієї України, тому добре знаємо і потреби, і можливості. Ситуація в цій сфері критична. Зараз тепловики змушені всі кошти віддавати на розрахунки за спожите паливо, дійшли до того, що не можуть не тільки проводити планові ремонти, а й навіть виїжджати на аварії. Для них перехід на альтернативні види палива — вихід, і вони до цього готові. Але на те має бути політична воля.

— А чи достатній потенціал сировини? Думки експертів різняться — одні вважають, що її більш ніж треба, інші — що й на рік не вистачить.

— Знову згадаю той же ІваноФранківськ. Місто щорічно викидає або спалює 3,5 тис. м³ відходів деревини тільки від обрізання дерев. Це 80% річного забезпечення котельні «Юність», яка вже працює на деревині. Що ще можна сказати, які оцінки треба робити?!

1979—1981 рр. — займався розробленням та організацією експлуатації комплексних газових родовищ у Афганістані, після чого повернувся в Білорусь.

1986—1993 рр. — працював на керівних посадах «Західтрансгаз» та «Білтрансгаз».

1993—1996 рр. — перший заступник голови Держкомнафтогазу України.

1996—1997 рр. — голова представництва міжнародної корпорації «Itera», президент компанії «Ітера Україна».

1997 р. — голова правління, голова спостережної ради ЗАТ «Енерготрансінвест».

2003 р. — головний конструктор– генеральний директор ТОВ «Спеціальне конструкторське бюро Сухіна».

2006—2008 рр. — голова Національного агентства України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Нині – президент ТОВ «Спеціальне конструкторське бюро Сухіна».

що таке тепло з природного газу. Залишиться переорієнтувати на споживання біомаси тільки мегаполіси — такі як Київ, Донецьк, Харків. Хоча і це не факт. Вкладені кошти швидко окупляться. Більш того, це матиме значний соціальний ефект щодо вартості однієї гігакалорії Гкал тепла. Сьогодні вона дорівнює в середньому 350—360 грн, а при використанні біотехнологій її вартість зменшиться вдвічі.

— Чим наразі займається ваше СКБ, чи варто очікувати найближчим часом нових розробок?

— Не хотілося б забігати наперед, але є проекти, які будуть знаковими. Півроку тому ми кардинально відмовились від практики співпраці з державними структурами. До цього на одній з нарад КМУ визначив Івано-Франківську область як пілотну для переведення теплозабезпечення на використання біомаси. Ряду профільних міністерств доручили організувати цей процес з нашою допомогою. Ми свої зобов’язання виконали, але кошти нам так і не повернули. У принципі, це була абстрактна спроба показати, як це може впроваджуватись. Далі має працювати принцип «роби як я». Але цього зараз немає, бо ми ще не навчились після розмов братися до справи. Також ми фактично відходимо від упровадження розробок у теплозабезпеченні: попиту в країні немає (точніше —

грошей на впровадження), а за кордоном це вже не актуально — там зараз інша спрямованість. Хоча в Україні ще 3—4 проекти буде, зараз працюємо над установкою на 40—50 Гкал. Але це виключна комерція з великими промисловими підприємствами. Насамперед СКБ працює над розробленням електрогенерувальної станції з використанням технології синтез-газу та біомаси.

— Тобто ви переорієнтовуєтесь на електроенергію?

— В основному — так. На Заході в цьому зараз назріває необхідність, нашими розробками зацікавляться, уже є попередні домовленості щодо фінансування. Співпрацюватимемо з Австралією, Латвією, Бангладеш, Філіппінами. Але я все одно за інерцією «тягну» у бік України. Тому першу електростанцію на 2 МВт ми запустимо все-таки у нас на півдні (у першому півріччі 2010 року). Станція працюватиме за схемою когенерації —вироблятиметься і електроенергія, і тепло (до речі, когенераційна блок-станція суто вітчизняного походження). Такий потяг до рідної держави — не просто прояв патріотизму. Це знову прогноз. Україна максимум через 1,5—2 роки теж буде вельми зацікавлена у будівництві нових електрогенерувальних потужностей. Адже ні для кого не секрет, що нинішні потужності вже на межі технічного зносу. Не краща ситуація і з атомними — замкнутого циклу немає, уран збагачувати треба... Декілька років тому це питання детально розглядали і в КМУ, і в НАНУ. Ще тоді констатували, що рівень зношеності всіх теплових електростанцій становить 94%. Але, як завжди, обговоренням все й обмежилося.

— Скільки проектів реалізовано за технологією СКБ Сухіна?

— Близько 100 шкіл, кілька десятків невеликих підприємств. Знаковим можна вважати Івано-Франківськ. Наші установки працюють і за кордоном, зокрема на Філіппінах. Я вже говорив, що внутрішнього попиту немає, бо немає загальнодержавної спрямованості. Щиро сподіваюсь, що здоровий глузд переможе політичні чвари, і хтось займеться-таки і альтернативною енергетикою, і загалом енергоефективністю. Адже так не хочеться бути песимістом.

— Як ви оцінюєте введення зеленого тарифу?

— Дуже позитивно. Скажу більше, закон у нас кращий, ніж навіть у німців. Але, на жаль, його підводять механізми реалізації. Тут теж ініціативу має брати на себе держава.

Українська технічна газета

В і в т о р о к ,1 2 с і ч н я 2 010 №1-2 (105-106)

7

ПЕРСПЕКТИВА

Назустріч демографічній молодості? Перший день нового 2010 року в Україні зустріли 45 мільйонів 972,8 тисячі чоловік Валентина ГАТАШ ФІЛОСОФСЬКИЙ КАМІНЬ ДЕМОГРАФІЇ я типова для пересічного українця відповідь добре ілюструє демографічну ситуацію в нашій країні. З одного боку, згідно з традиціями, вихованням і звичними уявленнями з державою, населення якої «тане» з кожним днем, начебто щось «не так», а з іншого – є безліч причин для того, щоб самому населення України не збільшувати. Хоча треба зазначити: низька народжуваність стала головним болем майже всіх промислово розвинених і урбанізованих країн. Небажання людей мати родину з купою дітлахів переважно розглядається крізь призму несприятливих факторів: низький рівень життя, високий рівень споживання, розвиток конкуруючих потреб, висока «вартість» дітей, безробіття, надмірна трудова зайнятість жінок, невпевненість у завтрашньому дні й міцності шлюбу, прагнення чоловіків і жінок до повної самореалізації... У науковій, а тим більше в масовій свідомості усе ще живе переконання, що, впливаючи на ці фактори за допомогою державного втручання на зразок пільг і преференцій, можна повернути тенденції народжуваності назад. Дійсно, соціологи відзначають у 2006—2008 роках невелике зростання народжуваності в нашій країні, але ситуацію в цілому воно не змінює. Те саме відбувається зараз і в інших європейських країнах. Порівняйте самі. У 1970 році Україна й Росія, маючи коефіцієнт сумарної народжуваності близько 2 (тобто 2 народження на 1 жінку за все її життя), належали до країн з найнижчою народжуваністю у світі. Зараз приблизно з таким же показником очолили список демографічно успішних розвинених країн США й Франція, тоді як Україна й Росія поряд із Німеччиною, Італією, Іспанією, Японією та Польщею входять до списку з більш ніж 25 країн, у яких показник опустився нижче 1,5. У науковий ужиток навіть увійшов новий вираз — «дуже низька народжуваність».

Ц

— Пошуки способів підвищення народжуваності усе більше нагадують пошуки філософського каменя, — уважає доктор економічних наук, директор Інституту демографії ДУ ВШ (Москва) Анатолій Вишневський (на знімку), який представив доповідь «Глобальні детермінанти низької народжуваності» на I конгресі Соціологічної асоціації України в Харкові. — Чи не нагадують сучасні розробники демографічної політики середньовічних алхіміків, які морочили голову філософським каменем не одному государеві? Чи не варто взяти під сумнів укорінені постулати? Можливо, низька народжуваність не є ознакою збою у функціонуванні суспільства, а навпаки, свідчить про високу ефективність механізмів демографічної самоорганізації? Дослідник запропонував застосувати для аналізу загальну теорію систем, яка уже ефективно використовується в дослідженнях закономірностей динаміки популяцій рослин і тварин. Закономірності динаміки людського населення відрізняються від них лише складністю. Включення уявлень загальної теорії систем у аналіз демографічної ситуації, на думку вченого, розширює пояснювальні можливості феномена низької народжуваності й дозволяє подивитися на цю проблему по-новому. Утім, ця концепція, яка викликала великий інтерес у науковому співтоваристві, має як прихильників, так і супротивників. ЛЮДСТВО ПОРУШИЛО РІВНОВАГ У початку здавалося, що феномен зниження народжуваності у всіх розвинених країнах пояснює теорія демографічного переходу. Вона описує історичні зміни в демографічних процесах, які почалися напри-

С

кінці XVIII століття в Європі й поступово поширилися на весь світ. Це перехід від рівноваги високої смертності й високої народжуваності до нової рівноваги — низької смертності й низької народжуваності. Істотно, що теорія не тільки пояснювала зниження народжуваності, а й дозволяла очікувати його припинення після того, як нової рівноваги буде досягнуто. Згодом демографічні ваги дійсно зрівноважилися, але процес на цьому не припинився. Рівновага знову почала порушуватися, але тепер уже у зворотний бік — у розвинених країнах народжуваність дедалі зменшується, не забезпечуючи простого заміщення поколінь. Фахівці замислилися. Якщо, починаючи з якогось моменту, низька народжуваність набуває такого значного поширення, проявляючи дійсно універсальну експансію, чи не

дитини на жінку, а в 2045—2050 роках він приблизно становитиме 2,02. УСЕ МЕНШЕ, І МЕНШЕ, І МЕНШЕ о можна вважати завершенням демографічного вибуху? «Низький» варіант прогнозу ООН, який припускає перехід із другої половини нинішнього сторіччя до негативного приросту світового населення в цілому. За цим варіантом його чисельність до 2300 року має становити 2,3 мільярда чоловік, тобто приблизно як до кінця другої світової війни. Є лише два шляхи, які ведуть до такого результату. Один — це різке зростання смертності. Треба сказати, що людство — і навмисне, і мимоволі — чимало робить, щоб піти цим шляхом. Це і військові конфлікти, і вичерпання ресурсів, і ризики пандемій, і

Щ

ДИНАМІКА КІЛЬКОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ 1991—2007 рр. (млн чол.)

означає це, що вона має якісь еволюційні переваги? Може, так працює механізм демографічного саморегулювання людства як єдиної системи, яка орієнтована на своє самозбереження? Хоча в окремих країнах зменшення населення загрожує депопуляцією нації, у світових масштабах необхідного для нової рівноваги зниження народжуваності ще не досягнуто. Наприклад, активний приріст населення очікується в Індії, Пакистані, Нігерії, Демократичній Республіці Конго, Танзанії та Бангладеш, незважаючи на ухвалені в деяких із цих країн державні програми зі зниження народжуваності. За оцінками ООН, у 2000—2005 роках середньосвітовий коефіцієнт сумарної народжуваності був на рівні 2,7, у 2005—2010-му — 2,56

Стійке зниження смертності й відповідне зниження народжуваності — результат дії не окремих чинників, а змін всього соціального середовища, у яке занурена людина. Змін таких глибоких, що самі спонукальні мотиви поведінки людей, у тому числі репродуктивної, стають якісно іншими. Зрозуміло, роблячи той або інший вибір — мати дітей чи ні, скільки й коли, кожен із нас намагається врахувати всі обставини свого життя. Однак у складному, багатовимірному й мінливому сучасному світі цих чинників так багато, що внесок одного, двох або навіть декількох із них, які б важливі вони не були, дуже малий. Урахувати ж усі неможливо, тим більше, що вони взаємозалежні. Зміна одного відразу ж веде до зміни інших, утворюючи новий візерунок, як у калейдоскопі (причому для кожної людини свій). Поведінка людей, у тому числі репродуктивна, і є відгуком на цей візерунок як інтегральний результат взаємодії величезної кількості чинників.

небезпечні масштаби техногенного впливу людини на природу. За прогнозами ООН, припинення демографічного вибуху й повернення до «довибухової» кількості світового населення некатастрофічним шляхом можливе тільки в тому випадку, якщо протягом двох-трьох сторіч середньосвітові показники народжуваності будуть значно нижче рівня простого відтворення населення. Траєкторія змін, намічена «низьким варіантом» прогнозу ООН, припускає до 2050 року зниження коефіцієнта народжуваності на планеті в цілому до 1,54, хоча й по-різному в різних країнах.

Лише такий розвиток подій здатний привести до скорочення світового населення до розмірів, які більше відповідають граничним можливостям життєзабезпечення, які має Земля, і внутрішнім потенціям реальних людських спільнот. З таких позицій низька «західна» народжуваність — зовсім не свідчення занепаду й кризи цивілізації, а навпаки, доказ її величезних адаптивних можливостей. Розвинені країни першими прокладають шлях до низької народжуваності, без якої одне з найбільших досягнень людини — низька смертність — перетворюється на серйозну загрозу для людства. Зараз низька, а може, навіть і дуже низька народжуваність — частина механізму, який забезпечує поступове повернення світової демографічної системи в стан рівноваги. Цей механізм не залежить від бажання політиків і урядів, як не залежить від нього рух планет. Система подає інформаційні сигнали про свій стан, вони вловлюються на мікроскопічному рівні й визначають пристосувальну поведінку тепер уже мільярдів людей, пошук ними найбільш адаптивних форм такої поведінки.

— Треба навчитися жити з низькою народжуваністю, і це набагато важливіше й реалістичніше завдання для суспільства, ніж марні спроби змусити летіти назад стрілу часу, — стверджує Анатолій Вишневський. …В одній із доповідей, представленій на конгресі в Харкові, відзначалося, що, хоча до 2008 року сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні дещо зріс, вона все одно стоїть за рисою демографічної старості. Подолати її можна лише одним способом: якщо кожна жінка репродуктивного віку народить 3—4 дітей. «Побажаємо собі повернення в демографічну молодість», — пише автор статті. Чи побажаємо? Чи зможемо цю молодість повернути? Якщо не зможемо, то як житимемо далі? Поки ці запитання не мають відповідей.

КІЛЬКІСТЬ ЛЮДСТВА ПО РОКАХ І СТОЛІТТЯХ 8000 років до Р.Х. — 5000000 чоловік 1 рік Р.Х. — 300000000 1200 — 450000000 1650 — 500000000 1750 — 795000000 1804 — 1000000000 1850 — 1265000000 1900 — 1656000000 1927 — 2000000000 1950 — 2535093000 1960 — 3031931000 1970 — 3698676000

1975 — 4076080000 1980 — 4451470000 1985 — 4855264000 1990 — 5294879000 1995 — 5719045000 2000 — 6124123000 2005 — 6514751000 2006 — 6610000000 2007 — 6700000000 2020 — 7667090000 2030 — 8317707000 2040 — 8823546000 2050 — 9191287000

8

Українська технічна газета

№1-2 (105-106) В і в т о р о к , 1 2 с і ч н я 2 010

ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ

Корвети по-флотськи Через три роки ЗС України одержать перший із широко розрекламованих корветів. Можливо...

Дмитро ТИМЧУК Конструктори корабля майже уклалися в строки. Правда, планами передбачалося, що захист технічного проекту відбудеться в третьому кварталі 2009 року, а будівництво головного корабля почнеться вже з четвертого. Не врахували одного: на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (НДДКР) у бюджеті ЗСУ на рік була передбачена дуже смішна сума — 40 млн грн. ОБОВ’ЯЗОК І БОРГИ итуація з фінансуванням НДДКР виникла не сьогодні й не вчора. Всі роботи для ЗСУ майже від самого початку незалежності виконувалися в борг. Міноборони, одержавши на рік крихти з бюджетного столу, прагнуло погасити нагромаджені борги, а на поточне фінансування коштів не вистачало. Проект створення українського корвета почався з видання відповідного розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2005 року № 325-р «Про будівництво корабля класу «корвет». До кінця 2007 року Міноборони повинне було одержати ескізний проект, у 2008-му добігав кінця термін роботи над технічною документацією, а в 2009 році збиралися закласти

С

перший корабель, щоб до кінця 2010-го здати замовникові. Розроблялося вісім варіантів, поки в листопаді 2009 року Міноборони не затвердило проект 58250 і не оголосило тендер на будівництво. 3 грудня був названий і виконавець програми будівництва корвета — державна акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівний завод» (ДАХК ЧСЗ), м. Миколаїв. Здавалося б, Міноборони мало від самого початку сформулювати технічні вимоги до корабля, щоб вибрати кращий, оптимальний за характеристиками і комплектом озброєння. На жаль, це не зовсім так. Як і сам корвет не зовсім те, що планувалося. ДВА В ОДНОМУ а папері щодо розвитку «нормальних» ВМС у Міноборони все було правильно. Та не взяли до уваги українські «яруги». Військове відомство окреслило риси майбутніх ВійськовоМорських сил України, виходячи з оборонної необхідності й тенденцій, що існують у світі. Відповідно до цього ескізу наші ВМС повинні мати на озброєнні 10— 12 корветів і 3—4 фрегати (і навіть 5—6 підводних човнів). Корвети призначені для дій біля своїх берегів, тому обмежитися лише ними означало «при-

Н

кувати» флот виключно до Чорного моря. Тим часом можливість участі в міжнародних операціях підстьобувала «морські амбіції» Києва. Для дій ВМС далеко за межами внутрішніх морів потрібні, як мінімум, фрегати. Тому вже під час реалізації програми створення українського корвета технічне завдання змінювалося. Однієї чудової

60 НА 40 країнський корвет має такі характеристики: водотоннажність — 2500 тонн, довжина — 112 м, максимальне занурення — 5,6 м, швидкість повного ходу — 32 вузли, автономність — 30 діб, дальність плавання — 4000 миль, екіпаж — 110 чоловік. Утім, власне українським корвет буде десь на 60%, все інше — продукція іноземних «оборонників». Крім корпуса, вітчизняні виробники нададуть дизельгазотурбінну установку, РЛС, засоби зв’язку, гідроакустичний комплекс і дещо інше. Загалом, за словами розробників, корвет буде оснащений десятком наших новітніх розробок, з яких фахівці відзначають комплексну систему керування технічними засобами сімферопольського підприємства «Фіолент». А з озброєння — лише дистанційно керовану кулеметну установку. Усе інше — «європейське». При цьому конструктори твердять, що їм удалося компактно розмістити комплект протикорабельного, протичовнового й протиповітряного озброєння: при істотно менших розмірах корабель із виконуваних вогневих завдань не дуже поступатиметься фрегату водотоннажністю 3500 тонн. Озброєння поставлять компанії з Франції, Німеччини, Італії, Данії. У комплект входять 8

У

…У якійсь міністерській голові виникла світла думка: оскільки на все грошей нема, то всі переваги необхідно об’єднати в одному кораблі. Так і народився нинішній «гібрид» корвета із фрегатом. миті у якійсь міністерській голові виникла світла думка: оскільки на все грошей нема, то всі переваги необхідно об’єднати в одному кораблі. Так і народився нинішній «гібрид» корвета із фрегатом. Коли міністром оборони був Анатолій Грищенко, заявлялося про водотоннажність у 1500 тонн. Зараз у ТТХ «забито» уже 2500 тонн. А презентовані громадськості при Гриценку ескізи нового корабля на сьогодні являють собою тільки своєрідний технічний живопис — не більше. Дивує інше: добрих два роки з початку проекту кошти, яких і без того нема, витрачалися на «малюнки»? Невже не можна було прорахувати ситуацію від самого початку?

протикорабельних ракет Eхосет MM40 Block 3, комплекс ППО ASTER 15 SAAM (16 ракет), 6 торпед виробництва концерну Eurotorp. Крім того, на корветі встановлять 3 артустановки. Згідно з озвученими виробниками й Міноборони планами, головний корабель планується здати наприкінці 2012 року, першу серію з 4 кораблів — до кінця 2018-го, а всю партію — 10 корветів — до 2026 року. Відповідно до розрахунків будівництво головного корабля обійдеться в 250 млн євро, вартість корабля із серії — близько 200 млн євро. МІЖ ПОЛІТИКОЮ ТА БІЗНЕСОМ ахівців непокоїть той факт, що всі плани озвучують пе-

Ф

реважно конструктори й представники Міноборони й лише в останню чергу — виробничники. Зрозуміло, що керівництво ЧСЗ, яке виграло тендер, як і двох інших десятків підприємств, зараз не розповідатиме про труднощі запуску корвета в серію (головний корабель, говорять експерти, створюватиметься в «лабораторних умовах»). Воно задоволене вже тому, що виробництво, яке деградує, одержало серйозне замовлення. Відкритим залишається інше питання: на суднобудівних підприємствах України працює мало не десята частина від кількості фахівців радянських часів, а підготувати нові кадри в найкоротший термін — завдання не з легких. Є питання й до самого визначення серії. Наприклад, віце-президент асоціації суднобудівників «Укрсудпром» Віктор Лисицький уважає, що створення нових потужностей, закупівля обладнання, відновлення виробництва виправдані, якщо запустити в серію, як мінімум, 20 одиниць. Тим часом максимальна потреба українських ВМС — 12 корветів. Правда, ще на початковому етапі проектування заявлялося, що Україна може продавати кораблі цього класу на міжнародному ринку. Але заявити — це одне, а хто їх купуватиме і як вклинитися в ринок — зовсім інше. Є ще одне немаловажливе питання. ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» належить групі компаній «Смарт». Президент і найбільший акціонер «Смарт-холдингу» — російський бізнесмен Вадим Новинський. Парадокс у тому, що в інтересах національної безпеки всі роки незалежності посилено зберігався державний статус ОПК. У той же час «напівцивільна» галузь суднобудування потрапила у приватні руки — переважно російського капіталу. І зараз одержує найбільше за всю історію замовлення від ЗСУ. Наскільки така ситуація відповідає національним інтересам, Києву, мабуть, ще тільки належить визначити, як і зробити відповідні висновки на майбутнє. Поки ж залишається покладатися на те, що бізнес не буде заручником великої політики й що переоснащення українських ВМС нарешті почнеться.

ДОВІДКА Протикорабельна всепогодна ракета «Exocet» створена французькою фірмою Aerospatiale у чотирьох варіантах: ММ-38 для озброєння надводних кораблів (1975 р.), SМ-39 для підводних човнів, АМ-39 для літаків і гелікоптерів (1979 р.) і ММ-40 для берегової оборони й надводних кораблів. Ракети перебувають на озброєнні ВМС більш ніж 18 країн. Варіант ММ-40 (берегового й корабельного базування) може вражати цілі за межами видимого горизонту. Цілевказ видається літаками й гелікоптерами. Удосконалено бортову систему керування: корабель-носій може стріляти по цілі в секторі ± 90° залпами по чотири ракети, які здатні одночасно атакувати ціль із різних напрямків. Після старту ракета піднімається до висоти 75—80 м,

потім знижується до 30 м і після того, як пролетить 2,5 км, стабілізується на маршовій висоті 15 м. На дистанції 10 км від розрахункового місця цілі знижується до 8 м, умикається ГСН. При стійких параметрах руху цілі ракета з досить високою ймовірністю вражає ціль, яка має хід до 40 вузлів. Заявлена дальність стрільби Eхосет MM40 Block 3— до 200 км. Зенітна ракетна система «ASTER» — це уніфікована система ППО сухопутного й корабельного базування, розробляється з кінця 1980-х років спільно трьома європейськими державами — Францією, Італією та Великою Британією в рамках проекту Future Surface-to-Air Family of missile systems (Нове покоління зенітних ракетних сис-

тем). Основним ударним засобом у новій ЗРС є родина зенітних ракет «ASTER -15/30». Система здатна знищувати всі сучасні повітряні засоби нападу, у тому числі низьколетючі протикорабельні ракети, крилаті ракети, оперативно-тактичні балістичні ракети, БПЛА, авіацію та гелікоптери. Важлива перевага ракет класу ASTER — їхня здатність уражати пріоритетні цілі прямим влученням (hit-to-kill). ЗРК SAAM призначений для самооборони бойових кораблів. У комплексі використовується зенітна ракета ASTER 15. Активне самонаведення на кінцевій стадії, висота перехоплення — 10 км, дальність перехоплення — 30 км.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 с і ч н я 2 010 №1-2 (105-106)

9

ВІЙСЬКОВА ТАЄМНИЦЯ

Іракський контракт США виділили на програму переозброєння іракської армії $3 млрд. Із них $2,48 млрд дістанеться Україні Дмитро ТИМЧУК Україна підписала з Іраком найбільшу у своїй історії угоду на поставку товарів військового призначення та надання послуг у сфері військово-технічного співробітництва. Угода передбачає продаж Іраку протягом 3—3,5 років близько 400 одиниць бронетанкової техніки, до 10 літаків Ан-32, а також ремонт і модернізацію авіаційної техніки. Укладений контракт, як стверджують представники керівництва «Укрспецекспорту», — лише перший етап у рамках реалізації великого проекту партнерських відносин з Іраком. ТОРГ ДОРЕЧНИЙ ісля оприлюднення цієї інформації відразу виникла версія, що США пробили для Києва цей контракт у обмін на згоду України порізати свої оперативно-тактичні комплекси 9К72, або «Scud-В» (див. «УТГ», №50). Версія, прямо скажемо, сумнівна. Говорити про зв’язок між цими подіями – те саме, що твердити: поновлення діалогу між НАТО й Росією викликане черговим запуском Великого адронного колайдера. Іракський контракт, за твердженням представників «Укрспецекспорту», готувався з кінця 2006 року (розмова про нього почалася ще до виведення українського контингенту з Іраку наприкінці 2005 року). А ліквідація українських «Скадів» відбувається у рамках підписаної Україною Програми спільного зменшення загрози «зразка» 1993 року. Обидва процеси — і знищення озброєнь, яке триває вже більш ніж 15 років, і укладання масштабного контракту з однією країною на гроші іншої за програмою переозброєння — проблема, яка не вирішується миттєво.

П

ХОЛОСТИЙ ПОСТРІЛ З ДА ЛЕКИМ ПРИЦІЛОМ ракський контракт цікавий не тільки тим, що фактично рятує українську «оборонку», яка деградує без серйозних замовлень. Він також є серйозним аргументом у забутій уже суперечці про до-

І

ку чітко уявляли завдання, які перед ними ставилися — крім стабілізації ситуації, створити умови, необхідні для подальшої роботи бізнесменів з України. Так працювали й інші контингенти в цій країні. У той же час контрактів на відновлення економіки Іраку українці чомусь не одержували. Точніше, одержували епізодично. Відомо було лише про деякі — поставку 30 тепловозів ТІ-1141, 2 тисяч автомобілів «УАЗ» і 1,5 тисячі «КРАЗів». Але, наприклад, найбільша угода, проведена в 2005 році за участю України, — оснащення 15 батальйонів і 6 бригад іракської армії й сил безпеки армійською амуніцією — однаково була «зав’язана» на США, оскільки здійснювалася українсько-американською фірмою. Із 15 основних програм відновлення іракської економіки українські підприємства не були задіяні в жодній.

Ан-32

В Україні від початку створювався потужний стереотип, що розгорнутися нам в Іраку не дають хлопці зі США. Щодо контрактів, які підписуються урядом, це так і було. Однак ніхто не заважав нашому бізнесу розвивати двосторонні стосунки з місцевими економічними структурами. Не зміг? Не схотів клопоту?

Шейхи самі йшли на контакт із нами, пропонували через військових установити зв’язки з Україною й готові були укладати багатомільйонні контракти. Але, дивна річ, ділові контакти «не пішли» від самого початку перебування українців в Іраку. Наші офіцери свідчили: всі пропозиції надходили за командою до Києва. І «щезали»... цільність перебування в Іраку із серпня 2003 року по грудень 2005-го контингенту Збройних Сил України. Уводячи війська в Ірак, офіційний Київ на той час намагався нівелювати наслідки «кольчужного скандалу», але об’єктивно вийшло, що стратегічним питанням виявилася економічна присутність у цій країні України. Довго здавалося, що введення українських військ у Ірак з цього погляду було холостим пострілом, який не дав Україні нічого, крім бойового досвіду для військових. Разом з тим українські військові в Іраку, принаймні офіцери, від самого почат-

дати багатомільйонні контракти. Ірак — країна, яка може стати дуже багатою, адже іракці фактично «сидять» на нафті. І вже, звичайно, у першу чергу вони самі зацікавлені у відновленні економіки. В українському контингенті було дві структури, які працювали з місцевими — як на рівні лідерів громад, політичних і релігійних діячів, так і з рядовими іракцями. «Економікою», у принципі, завідував відділ цивільно-військової взаємодії бригади (вищезгадана служба «СІМІС», уведена в штат відповідно до стандартів НАТО. Хоча це не була операція Альянсу, Коаліція працювала щодо структур і штабних процедур тільки за натовськими стандартами). Логічно, що з бізнеспропозиціями місцеві зверталися саме сюди. Але, дивна річ, налагодити ділові контакти не вдавалося від самого початку перебування українців у країні. Наші офіцери свідчили: всі пропозиції надходили до Києва. І «щезали»... Доходило до маразму. Наприклад, до наших звернувся місцевий шейх із проханням організувати приїзд із України фахівців, які провели б до одного із селищ

ШЕЙХАМ ВІДМОВИТИ! зоні відповідальності національного контингенту будь-якої країни — учасниці Коаліції були всі умови для роботи її бізнес-структур. Принаймні у провінції Васіт українці були повноправними «господарями». Наприклад, один з офіцерів служби, яка відповідала за контакти з місцевим населенням (СІМІС) у складі 6-ї окремої механізованої бригади ЗС України в Іраку, розповідав авторові: — Шейхи самі йшли на контакт із нами, пропонували через військових установити зв’язки з Україною й готові були укла-

У

лише 17 кілометрів електромережі. І запропонував фантастичну плату за цю роботу. Наш офіцер звернувся до своїх земляків в Україні, до одного з обленерго. Мовляв, є вигідна робота — «пробивайте» контракт через МЗС, а безпеку наш контингент вже якось забезпечить. Незабаром з Києва «прилетіла» відповідь: чого це якийсь офіцер втручається в справи державного значення?! Шейх залишився без електрики, а серед наших більше не знайшлося бажаючих експериментувати з українською зовнішньою політикою. СВЯТЕ МІСЦЕ країнські військові в Іраку впевнені: ними було зроблено майже все, щоб сюди прийшли цивільні фахівці й взяли участь у відновленні економіки. Завдяки боєздатності української бригади й дружнім зв’язкам із місцевими лідерами, а також владою, можна було гарантувати й безпеку. Причому це зовсім не з розряду розмов у курилці: автор цих рядків в Іраку читав офіційні повідомлення, де все було розписане «по поличках». І в цих же повідомленнях військове керівництво дивувалося: чому не їдуть представники інших міністерств і відомств із України? Відповіді не було.

У

Нашою нерозторопністю зрештою скористалися «брати по зброї». Так, у провінції Васіт почали бурхливо діяти «контактери» (як їх тут називали) з Польщі. «НЕ З’ЇМ, ТО ПОНАДКУCЮЮ» тім, Україна намагалася дістати хоч якусь користь із виведення своїх військ з Іраку. Незадовго до нього Міноборони України відзначало, що залишить іракцям якесь озброєння, бронетехніку й боєприпаси. Що й сталося. Однак слід згадати передісторію. У 2005 році, з рішенням Києва вивести війська, пролунали офіційні пропозиції техніку й озброєння не подарувати, а продати. Тягти її через Кувейт поромом в Україну недешево, до того ж, по-перше, у самих ЗСУ цього добра достатньо, а подруге, протягом декількох ротацій БТР і БРДМ контингенту намотали величезні пробіги. На відміну від частин в Україні, в Іраку йшла повноцінна служба, отже, техніка працювала щодня. І зношування її було відповідне. Купувати беушну українську бронетехніку іракці не схотіли. Багдад хотів американську. І нову. Білий дім відмовив. Не настільки довіряли американці вигодуваним ними ж іракським силовикам, щоб крім стрілецької зброї дати їм і сучасні високоефективні системи озброєнь. Є ще один нюанс: іракські силовики живуть практично за американські гроші, які корпорації вкладають у країну з одночасним розробленням нафтовидобутку. У певному сенсі «підйом» іракських ІА (армія Іраку), FPS (служба охорони), ІВР (прикордонна служба) і IР (поліція) — це й убезпечення тут американського бізнесу. Купувати американцям у себе озброєння означало б щось на зразок російського бізнесу на кшталт «продамо ящик горілки, а гроші проп’ємо». Але й на купівлю нової української техніки США дозволу тоді Багдаду не дали. Тому Київ і вирішив зробити «широкий жест». Зате залишилися запевнення в подальшому співробітництві. …Дивно, але з нинішнім «іракським контрактом» вони дістали продовження. Можна сперечатися про справжні причини «доброти» Вашингтона, який допоміг нам із контрактом. Наприклад, цілком логічно припустити, що США такими діями прагнуть зав’язати на собі економічні інтереси України. Бо серйозна збройова угода робить залежними одна від одної країну — постачальника озброєнь і споживача на багато років. Цілком очевидно, що поставлятиме комплектувальні для бронетехніки й літаки, ремонтуватиме й узагалі провадитиме технічний супровід Україна. І поки за кошти США. Крім того, іракська армія з часів Хусейна «зав’язана» на радянській техніці та озброєнні, і поки ніхто не прагне змінювати стан справ. Як би то не було, «іракський контракт» дає українській «оборонці» не тільки гроші, а й певні політичні дивіденди в просуванні на збройовому міжнародному ринку. Американське лобі — річ серйозна, і заручитися ним (коли не йдеться про конкуренцію з американськими виробниками ВПТ) — це безперечний успіх. Хоча розвиток цього успіху залежить від безлічі різних чинників, не останній з яких — мінлива українська політика.

У

СІЧЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3

4 5 6 7 8 9 10

11 12 13 14 15 16 17

18 19 20 21 22 23 24

2010

25 26 27 28 29 30 31

ЛЮТИЙ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3 4 5 6 7

8 9 10 11 12 13 14

15 16 17 18 19 20 21

22 23 24 25 26 27 28

ЛИПЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3 4

1 2 3 4 5 6 7

8 9 10 11 12 13 14

15 16 17 18 19 20 21

22 23 24 25 26 27 28

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1

1 2 3 4

5 6 7 8 9 10 11

12 13 14 15 16 17 18

19 20 21 22 23 24 25

29 30 31

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3 4 5

1 2

3 4 5 6 7 8 9

10 11 12 13 14 15 16

17 18 19 20 21 22 23

26 27 28 29 30

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3

1 2 3 4 5 6

7 8 9 10 11 12 13

14 15 16 17 18 19 20

21 22 23 24 25 26 27

2 3 4 5 6 7 8

9 10 11 12 13 14 15

16 17 18 19 20 21 22

23 24 25 26 27 28 29

6 7 8 9 10 11 12

13 14 15 16 17 18 19

20 21 22 23 24 25 26

27 28 29 30

24 25 26 27 28 29 30 28 29 30

4 5 6 7 8 9 10

11 12 13 14 15 16 17

18 19 20 21 22 23 24

25 26 27 28 29 30 31

ЛИСТОПАД 31

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3 4 5 6 7

8 9 10 11 12 13 14

15 16 17 18 19 20 21

22 23 24 25 26 27 28

29 30

ГРУДЕНЬ

ЧЕРВЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

26 27 28 29 30 31

ЖОВТЕНЬ

ТРАВЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

19 20 21 22 23 24 25

ВЕРЕСЕНЬ

КВІТЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

12 13 14 15 16 17 18

СЕРПЕНЬ

БЕРЕЗЕНЬ Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

5 6 7 8 9 10 11

Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд

1 2 3 4 5

6 7 8 9 10 11 12

13 14 15 16 17 18 19

20 21 22 23 24 25 26

27 28 29 30 31

30 31

12 №1-2 (105-106) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 2 с і ч н я 2 010

ОБРІЙ

Макродосягнення довжиною в нанометри Якби «світовий уряд» вивісив на перехресті глобальних доріг дошку оголошень, то одним із найпопулярніших на ній було б «Куплю кремній. Дорого!» Олена ЗЕЛЕНІНА

ДУМКА ЕКСПЕРТІВ

ГРА НА ДЕФІЦИТІ 2008 році промисловий випуск електроенергії за рахунок кремнієвої енергетики у світі досяг 2 ГВт. Із них половина припадала на Тайвань. За попередніми оцінками фахівців, у 2009 році мало відбутися дворазове зростання — до 4 ГВт. Наприкінці минулого року Харків зібрав велику наукову раду вчених України, Росії та Білорусі. Серед головних обговорювалися проблеми розвитку нанотехнологій і виробництва кремнію. Уряд наче «підгадав» і ухвалив дві національні програми. Одна — «Нанотехнології та наноматеріали» — на 2010—2014 роки, відповідно до якої вже з 2010 року в Україні планується почати розроблення сонячних батарей і фотоприладів на основі нанокристалів, а також створення наноматеріалів для промисловості, медицини й сільського господарства. Друга — з виробництва чистого кремнію. Її мета — створення сучасної хіміко-технологічної галузі виробництва чистого кремнію на вітчизняній базі. Судячи з того, як ця програма написана, фахівці вважають, що переважно вона орієнтована на сонячний кремній. На раді в Харкові вчені назвали проблему кремнієвого дефіциту однією з найактуальніших. І зростання споживання його в окремих країнах, наприклад у Тайвані, лише посилює цю тенденцію. Сонячні батареї виробляються і в Україні. Купують їх у нас Норвегія, Швеція, де, здавалося б, сонячних днів у році не так вже й багато. Сонячний кремній більш низької якості, ніж електронний. Але він необхідний у величезних кількостях. Китай сьогодні береться робити до 50 тисяч тонн цієї сировини. Українська програма припускає розвиток потужностей на 5 тисяч тонн на основі Кіровоградського ГЗК. Це теж значні обсяги. Тим більше, що в Україні є все для замкнутого циклу виробництва — від сировини до сонячних батарей. Якщо програма виявиться життєздатною, то країна не стоятиме осторонь світового кремнієвого буму. Як не стояла осторонь Росія.

Олександр Орликовський

У

— Величезний інтерес, — відзначив для «УТГ» російський учений, один зі світових корифеїв у галузі фізичної хімії та розроблення наукових засад створення матеріалів для мікроелектронної техніки, академік РАН Федір Кузнєцов (на знімку), — до співробітництва з російською промисловістю й наукою в розвитку сонячної енергетики виявила Індія. У Національній фізичній лабораторії в Делі для цього створюється інноваційний центр. Початок на стор. 1

Академік РАН, директор Фізикотехнологічного інституту (ФТІАН):

В індусів плани амбіційні. Їм уже сьогодні необхідно 5 тисяч тонн кремнію, щоб забезпечити виробництво сонячної енергії. У 2009 році індійські фахівці відвідали декілька російських об’єктів і заявили, що Індія готова щорічно закуповувати в Росії необхідні обсяги.

— Для Росії така пропозиція — порятунок, — відзначив Федір Кузнєцов. — Бо сьогодні в нас споживання кремнію на рівні 100 тонн. А для того, щоб виробляти його було вигідно, потрібно не менше 2 тисяч тонн. Але внутрішнього попиту поки немає. І якщо вдасться достукатися до «командирів» нашої економіки, ми могли б разом з Україною налагодити виробництво кремнію для Індії. За словами академіка, для цього було б вигідно створити російськоукраїнський консорціум (або об’єднання іншої форми). ПОНЕВІРЯННЯ В НАНОСВІТІ акі складні наукові напрями, як матеріалознавство для електронної техніки, жодна країна не здатна освоювати самотужки. Сьогодні світові досягнення народжуються, як правило, у тісній науковій кооперації вчених різних країн. Для співробітників харківського НТК «Інститут монокристалів», наприклад, цілком звично проводити експерименти в Італії, Франції та США. Обмін досвідом з російськими, білоруськими колегами та ученими інших країн СНД відбувається постійно.

— Матеріалознавство в нанотехнологіях — це шанс поглибити українськоросійське зближення та співробітництво з огляду на те, якого потужного імпульсу дістав розвиток цих технологій у Російській Федерації, — заявив «УТГ» директор НТК, академік Володимир Семиноженко. І зізнався, що всі звіти корпорації «РОСНАНО» у Харкові вивчають дуже уважно. Багато в чому завдяки старанням академіка Семиноженка підтримана й виконується Державна програма з розвитку мікроелектроніки в Україні, де матеріалознавча й приладова частина гідно застосовуються. До складу харківського НТК «Інститут монокристалів» входить кілька дослідних інститутів і виробничих підрозділів, об’єднаних загальною ідеєю та науково-технічною політикою. Зрозуміло, що не приділяти уваги сучасним нанотехнологіям неможливо з огляду на потребу передусім зовнішніх ринків.

Т

Експериментальні лазерні установки, які працюють на харківських кристалах на основі «ефекту Рамана» (комбінаційного розсіювання світла), створені й діють у Росії, Франції та Чехії. Вони вже демонструють суперхарактеристики. Ведуться переговори про те, щоб і в Харкові встановити для роботи як стенд такий прилад. Харків’яни розробляють спеціальні кристали разом із російськими колегами, оскільки в Україні немає можливостей їх досліджувати. А росіяни мають вихід у Німеччину, США та Чехію. Розроблення «раманівських» лазерів — новий напрям у матеріалознавстві. Ці прилади планують застосовувати в медицині для діагностики захворювань, а також для визначення вмісту речовин у атмосфері або ґрунті. Оцінюючи російсько-українське співробітництво в галузі створення нових матеріалів, академік Федір Кузнєцов сказав кореспондентові «УТГ»: — Звичайно, ми хочемо більшого. Є бажання, підтримка з боку Російської академії наук і Національної Академії наук України, зокрема її президента Бориса Євгеновича Патона.

— Що заважає реалізації спільного співробітництва?

— Недостатня затребуваність наших досягнень на батьківщині. Росія сидить на нафтовій голці, Україна — на чомусь ще. Стан промисловості поганий і в нас, і у вас, але ж матеріалознавства без застосування не існує. Це дуже прагматичний науковий напрям.

— Яким досягненням одне одного ми можемо позаздрити?

— У кожного з нас свій коньок. Наприклад, того, що робить новосибірський учений Ян Васильєв із виробництва кристалів ВGО в новосибірському академмістечку, поки не вміє ніхто у світі. Харківський НТК «Інститут монокристалів» — один зі світових лідерів, особливо в галузі сцинтиляційних матеріалів. До речі, Україна — одна з небагатьох країн, які мають системну науку. У Японії є видатні наукові досягнення, але немає такої системи. Це наша спадщина з часів Радянського Союзу. Національна академія наук, ВНЗ та НДІ — завершена система, яка може вирішувати складні науково-технічні завдання, як кажуть, «під ключ».

— Росія не повинна й не може бути конкурентоспроможною у всіх сегментах мікроелектроніки. Але є певна ніша, пов’язана з високими технологіями. У Зеленограді створене нове виробництво кремнієвих інтегральних схем мінімальних розмірів — 0,18— 0,13 мікрона. Поки його обсяг невеликий, приблизно 3 тисячі пластин на місяць. Але воно може бути розкручене до 10 тисяч. Цього року відбулися посування у бік створення ще одного виробництва для інтегральних схем із мінімальними розмірами 90 нанометрів. Можу сказати, що ми готові до створення прототипу степера, сканера в галузі екстремального ультрафіолету на довжину хвилі 12,5 нанометра. У галузі плазмових технологій виступили з ініціативою створення ключового комплекту обладнання для реалізації інтегральних схем із логічними нормами 32—22 нанометри. Ми вважаємо це завдання цілком реальним. Це можна зробити приблизно до 2018 року. Буду радий, якщо кооперація з Україною дозволить об’єднатися для участі в цих проектах. Ми також сподіваємося на участь ряду білоруських промислових організацій. Олександр Бєляєв Член-кореспондент НАНУ, заступник директора Інституту фізики напівпровідників ім. В. Лашкарьова:

— Перспективи програми «Нанотехнології та наноматеріали» учені оцінюють зі стриманим оптимізмом. Якщо плановане фінансування всетаки буде, це вже можна вважати великою перемогою української науки, оскільки системної фінансової підтримки українські матеріалознавці досі не мали. Однак різні академічні програми фінансуються НАНУ, дають результат і відкривають нові перспективи. Особливо слід відзначити програму з нанофізики й наноелектроніки, яку свого часу ініціював російський учений, лауреат Нобелівської премії з фізики Жорес Алфьоров. Спочатку вона мала досить вузький характер, а зараз виросла в спільну програму РФ та України. Підписано відповідний меморандум між Російським федеральним агентством з інновацій і Міністерством освіти та науки України про співробітництво в цій галузі. Олександр Федотов Професор Білоруського державного університету (Мінськ):

— У Білорусі система науки, присвяченої проблемам матеріалознавства, базується на великій державній об’єднаній програмі «Матеріали», яка включає у свою чергу шість різних державних програм. Їх курирує віце-прем’єр республіки. Одна з них називається «Наноматеріали та нанотехнології» («Нанотех»). Вона складається з шести секцій, п’ять з яких побудовані за функціональною ознакою: вуглецеві наноматеріали, нанопорошки, нанокераміки й нанокомпозити. Шоста секція — фізикохімія наноструктурованих систем — стоїть дещо окремо, бо вона виросла з вузівської науки. За задумом керівництва програми, ця секція — такий собі інкубатор нових ідей. Наше завдання — створювати заділ на майбутнє. У міру одержання результатів ми повинні передавати їх у інші секції та інноваційні державні технічні програми.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 с і ч н я 2 010 №1-2 (105-106)

13

НАУКА

Ферміон з бозоном розмовляє Чи можна встановити «демократію» у світі елементарних частинок? Євген СЕРГІЄНКО Діалог елементарних елементарних частинок «підслухали» учені Інституту теоретичної фізики імені О. Ахієзера Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України. У 2009 році вони визнані гідними Державної премії України в галузі науки й техніки за цикл праць «Відкриття й розвиток принципів суперсиметрії й супергравітації та їх застосування в побудові єдиної теорії фундаментальних взаємодій елементарних частинок». ти нок».

Н

апевно, сьогодні немає серед фізиків людини, яка не очікує із хвилюванням звісток з Європейського центру ядерних досліджень (ЦЕРН). За допомогою даних, отриманих на гігантському прискорювачі елементарних частинок — Великому адронному колайдері (LHC), учені сподіваються наблизитися до розгадки таємниці «створення» Всесвіту. Майже тридцятикілометрове кільце, яке простягнулося під Швейцарією та Францією, стало такою собі Меккою для фізиків. Як експериментаторів, так і теоретиків. У фахівців ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» особливий інтерес до подій навколо колайдера. Його вчені працюють у ЦЕРНі безпосередньо на LHC. Про те, що об’єднує харківських фізиків-теоретиків і експериментаторів з LHC, розмовляємо з лауреатом Державної премії України, старшим науковим співробітником Інституту теоретичної фізики ННЦ «ХФТІ», кандидатом фізикоматематичних наук Олексієм Нурмагамбетовим.

— «Немає нічого практичнішого від гарної теорії». Ця народна мудрість, популярна серед учених, стосується й нашої проблеми. Дії гравітації та електромагнетизму загальновідомі. Сильні й слабкі взаємодії відповідальні за формування ядерної структури матерій, а також за ядерні реакції та процеси, які відбуваються, наприклад, на Сонці або в атомних реакторах. Стан науки про фундаментальні взаємодії матерій сьогодні такий, що потрібні нові експериментальні дані, які визначили б, які з численних варіантів теорії найбільше відповідають сучасним концепціям про структуру навколишнього світу. Із уведенням у експлуатацію LНС наукове співтовариство покладає ве-

— Але яка «платформа»?

— Тріумфом теорії другої половини ХХ століття було створення так званої стандартної моделі елементарних частинок та їхніх взаємодій, яка одержала блискуче експериментальне підтвердження на різних прискорювачах елементарних частинок і астрофізичних установок. Відповідно до цієї моделі елементарними цеглинками спостережуваного нами світу є так звані кварки, лептони й частинки, які визначають взаємодію між ними. Всі вони й становлять різноманіття видимої у Всесвіті матерії. Теоретичні й експериментальні відкриття, які привели до побудови стандартної моделі, не тільки докорінно змінили уявлення вчених про структуру матерії та фундаментальні взаємо-

які донедавна вважалися суто фантастичними, а не науковими. Тут і концепція додаткових, схованих від погляду зовнішнього спостерігача вимірів, і теорія неточкових об’єктів — струн (нова теорія для об’єднаної фізики елементарних частинок). Центральне місце в сучасних теоретичних концепціях посідає принцип суперсиметрії, відповідно до якого кожна зі спостережуваних елементарних частинок повинна мати суперпартнера — елементарну частинку, яка відрізняється від свого «оригіналу» протилежними квантовостатистичними властивостями. Саме пошук суперпартнерів елементарних частинок — один із центральних пунктів програми експериментів на прискорювачі LНС. Відкриття принципу суперсиметрії нерозривно пов’язане з ім’ям видатного українського фізика-теоретика, професора, заслуженого діяча науки

дії, а й поставили нові грандіозні завдання, які стимулювали бурхливий розвиток теорії. За останню чверть століття уявлення фізиків-теоретиків про структуру простору-часу, про механізми, покладені в основу світобудови, значно збагатилися новими концепціями та моделями. Теоретична фізика ХХ століття вільно оперує поняттями,

УРСР, академіка НАНУ Дмитра Васильовича Волкова. Все його творче життя пройшло в стінах Харківського фізико-технічного інституту (нині — Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут» НАН України). Значущий підсумок діяльності Дмитра Волкова — створення наукової школи з теоретич-

личезні надії на можливість нового істотного прориву в незвідане. І з нетерпінням очікує цього моменту.

Дмитро Волков

ної фізики елементарних частинок, представники якої добре відомі у світових наукових колах. До цієї школи належу і я.

— Як формувалася й розвивалася школа академіка Волкова?

— Наукові праці Волкова та його учнів увійшли в класику теоретичної фізики ХХ століття. У першу чергу широкої популярності набула теорія суперсиметрії та її локальна версія — теорія супергравітації. Разом з учнями В.Акуловим і В.Сорокою в 1972—1977 роках. Волковим були виконані піонерні роботи в цій галузі, а розвитку й застосуванню цих фундаментальних відкриттів до проблем фізики елементарних частинок присвячена більш ніж 30-літня робота вчених-фізиків. Ними отримані фундаментальні результати з побудови й розвитку теорії релятивістських суперсиметричних частинок і струн. Одне з передбачень теорії суперсиметричних струн (основного претендента на роль єдиної теорії взаємодій елементарних частинок) — наявність у простору крім трьох спостережуваних ще шести схованих вимірів малого розміру (у мільярд мільярдів разів менше розміру атомного ядра). У циклі робіт Д. Волкова, Д. Сорокіна та В. Ткача в 1980—1987 років був знайдений механізм утворення цих схованих від нашого погляду вимірів і вивчені його можливі фізичні наслідки для спостережуваного нами тривимірного світу. Пошук ефектів, обумовлених наявністю додаткових вимірів, також входить до програми досліджень на LНС.

— Що конкретно очікують фізики-теоретики від майбутніх експериментів на колайдері?

— Нелегко донести до непідготовленого читача всю глибину

й красу висунутих і розвинених Волковим та його учнями революційних ідей суперсиметрії й супергравітації та пов’язаних з ними теоретичних концепцій. Тому дозволю собі дещо спрощену інтерпретацію. Із часів класичних робіт із квантової механіки відомо, що частинки діляться на два великих класи: бозони й ферміони. Їхні властивості дуже відрізняються. Зокрема, бозони допускають виникнення великих «колективів» частинок, у той час як ферміони — яскраві «індивідуалісти»: в однаковому стані (мається на увазі, звичайно ж, квантовий стан) не може перебувати більше однієї фермі-частинки. Такі властивості частинок загадково пов’язані з їхньою роллю в сучасній картині світу. Частинки матерії, з якої складається наш Всесвіт, та й ми з вами, є ферміонами, тоді як роль бозонів — служити переносниками фундаментальних взаємодій між будівельними цеглинками Всесвіту — ферміонами. Саме так — служити. А чи можна якимсь чином відновити «демократію» у світі частинок і наділити бозони й ферміони рівними правами? Виявляється, можна. Таке «демократичне» співтовариство частинок і буде суперсиметричним. Спеціальні математичні перетворення в суперсиметричному світі переводитимуть частинки однієї природи, скажімо, бозони, у ферміони, і навпаки, стираючи тим самим всі межі різниці між частинками матерії й переносниками фундаментальних взаємодій, зокрема гравітаційної. Тим самим реалізується мрія Ейнштейна про створення теорій тяжіння й матерії на єдиній основі — теорії супергравітації. Ґрунтуючись на висновках суперсиметричних узагальнень стандартної моделі фізики елементарних частинок, учені сподіваються, що суперсиметричні партнери, передвіщені теоретично, можуть бути відкриті на масштабі енергій, які в найближчому майбутньому будуть досяжні на Великому адронному колайдері. Цикл наукових праць, створених за кілька десятиліть колективом авторів у складі Д.Волкова, В.Акулова, І.Бандоса, В.Гершуна, А.Желтухіна, А.Нурмагамбетова, А.Пашнєва, В.Сороки, Д.Сорокіна й В.Ткача, визнаний гідним у 2009 році Державної премії України в галузі науки й техніки. Приємно усвідомлювати, що наші співвітчизники — учені з України, зробили й роблять вагомий внесок як у будівництво гігантської прискорювальної машини в CERN, так і в розвиток теорії фундаментальних взаємодій елементарних частинок.

14 №1-2 (105-106) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 2 с і ч н я 2 010

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Японія — Україна: як зберегти енергію? Від простих малозатратних технологій — до цілісної системи керування енергозбереженням

Олена НЕПОКОРА Для України проблема енергоДля збереження з огляду на конкуренцію на світовому ринку має першочергове значення, оскільки енергоємність нашого національного продукту приблизно в 2,6 раза перевищує цей показник у європейських країнах. Наприкінці минулого року в Дніпропетровську на базі Національного гірничого університету (НГУ) відбувся «Energy-Saving Seminar», організований за підтримки українсько-японського центру Київського національного технічного інституту. Семінар відвідала велика делегація експертів у галузі енергетики з Японії. ТУ Т ВСЮ СИСТЕМУ МІНЯТИ ТРЕБА... аразі в Україні вживають заходів зі зниження енергоємності, — сказав на відкритті семінару професор НГУ Олексій Іванов. — Тому для нас дуже цінний світовий досвід у вирішенні цього великого завдання. Зокрема Японії, яка відома своїми досягненнями в цій сфері. І ми раді, що наш семінар не обмежується самим лише заслуховуванням повідомлень. Було виконано й практичну роботу. На базі нашого університету й великих промислових підприємств японські колеги провели енергодіагностику й підготува-

– Н

ли конкретні рекомендації з підвищення енергетичної ефективності виробництва. Приємно відзначити, що японські енергетики, які брали участь у семінарі, за їхніми словами, не були розчаровані станом справ у Дніпропетровську.

— Ми провели діагностику підприємства «Веста» і можемо дійти висновку, що діяльність з енергозбереження в Дніпропетровську досить розвинена, – обрадував журналістів Шунеї Умезава, консультант японської корпорації Excel International. — Разом з тим ми відчули, що деякі підприємства зазнають економічних і фінансових труднощів. Однак є способи енергозбереження, які дозволяють досягти ефекту без великих витрат. Разом з тим експерти відзначають, що роботам з енергозбереження в Україні бракує системності, але ж це, на думку японців, які люблять у всьому лад, немаловажливо.

— Ми ознайомилися з декількома підприємствами в Києві й Дніпропетровську, — уточнив Масаукі Імбе, генеральний менеджер компанії Panasonic Electric Works Engineering. — Дуже важливим є створення цілісної системи керування енергозбереженням — для участі всіх співробітників підприємства. Узагалі, для енергозбереження дуже важливі збір і аналіз даних. На

цій основі складають план заходів, відповідно до якого організують подальшу роботу. Я побачив, що у вас на підприємствах ведеться досить повний збір даних, однак їхній аналіз поки недостатній: не складаються графіки, таблиці, які дають у наочній формі уявлення про енерговитрати. Але ж дуже важливо донести цю інформацію до кожного працівника колективу, щоб усі бачили, як споживається енергія. Це допоможе підвищити відповідальність співробітників у цьому. Українським підприємствам необхідно працювати над створенням організаційної структури енергозбереження, тільки тоді можна домогтися значних успіхів у цій галузі. ЯПОНСЬКІ ХИТРОЩІ НА УКРАЇНСЬКОМУ ҐРУНТІ ід час відвідування недавно відкритого дніпропетровського підприємства з виробництва акумуляторів «Веста» японську делегацію зацікавили використовувані там плавильні печі — тим, що їх можна легко модернізувати за допомогою передових японських технологій. Керівництво «Вести» теж виявило великий інтерес, уважаючи, що запропоновані підходи заслуговують на якнайшвидше впровадження. На думку енергетиків з Японії, для України вони бачать два

напрями розвитку енергозбереження, які треба вміло сполучити. Перший — це коли коштів бракує й енергозбереження здійснюється за допомогою низькозатратних методів. І другий — упровадження нового обладнання для ефективного енергозбереження. У результаті сполучення цих методів може виникнути багато виграшних варіантів навіть для підприємств, які відстають. Наприклад, можна почати із застосування методів енергозбереження, які не потребують витрат, а потім поступово, у міру нагромадження заощаджених коштів з’явиться можливість придбати нове обладнання. Багато технологій, які не вимагають витрат, елементарні й продиктовані здоровим глуздом. «От, наприклад, можна подивитися на теплі офісні кімнати, — розкриває секрети Тошиміцу Курумізава, головний консультант ENVIRON International Corporation. — Увечері, коли всі підуть додому, ці кімнати опалювати не треба. Зате жалюзі на вікнах треба щільно закривати, і тоді температура знижуватиметься повільніше, кімната не дуже охолоне, і коли вранці опалення ввімкнуть, знадобиться менше енергії для нагрівання до потрібної температури. Це лише

П

простий приклад, але на виробництві так само можна, проаналізувавши схему енергоспоживання, побачити, де енергія витрачається марно або з малою віддачею». Про напрями роботи з енергозбереження в самій Японії спеціально для «УТГ» розповів пан Масаукі Імбе (на знімку).

— Відомо, що Японія — одна з передових країн у світі, у тому числі з енергозбережних технологій. Чи досягли ви вже якогось оптимального результату? Чи є цей показник межею досягнень для Японії та для іншого світу?

— У Японії є нормативна система «Top Runner». Наприклад, візьмемо такий продукт, як телевізор. За цією системою оцінюються всі існуючі моделі й вибирається та, яка найефективніше споживає енергію. Цей телевізор стає зразком, і всі інші виробники повинні прагнути до такого результату, інакше їхній товар стає неконкурентоспроможним. Ця система поширюється й на всі інші види продукції, регулярно тестується, уточнюються вимоги, критерії. Уважаю, що немає межі досконалості, тим більше, що наукова думка не стоїть на місці й щодня приносить нам нові товари, нові технології. Японія також учиться в решти світу, переймаючи найпрогресивніші методи. От і на ваших підприємствах ми помітили цікаві передові технології й сподіваємося розвивати співробітництво між нашими країнами надалі.

— Можливо, в Україні ще й тому «пробуксовує» енергозбереження, що уряд упроваджує заходи декларативно, не враховуючи думку громадських експертів. До того ж нововведення ніяк не пояснюються споживачам. Як із цим справи в Японії? Ваші громадськість, преса якось можуть вплинути на рішення уряду в галузі енергетики або енергозбереження?

— Так. У нас існує громадська структура NGP, яка контролює розвиток енергозбереження. Експерти перевіряють, чи є логічним і обґрунтованим будівництво нових електростанцій і впровадження яких-небудь технологій щодо енергозбереження й розвитку енергетики. Рекомендації NGP ураховуються при розробленні рішень уряду. Ця ж структура надає велику допомогу в роз’ясненні простим людям ухвалених рішень і нововведень за допомогою преси й телебачення.

«У нас є бажаючі інвестувати» До 2014 року в Донбасі зможуть видобувати близько 1 млрд кубометрів метану Таку думку висловив перший заступник голови Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів Олександр Паршин. За йог о слов ами, з а паси ме т ан у на шах т ах Донб ас у оцінюють-

ся в 23 млрд к у б оме т рів. Уря д р о зр о бив пр ог р а м у с т р оком на 5 р оків. Уже виділено 80 млн грн бюджетних коштів на проведення розвідувальних і бурових робіт, а також залучено 25 млрд грн інвестицій.

«І хоча є певні технічні проблеми, видобуток цього газу рентабельний і цілком можливий. Раніше залучати інвестиції не дозволяла політика низьких цін, але зараз, коли ціни на газ зросли до рівня світових, у нас є бажаючі інвестувати», — заявив Паршин.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 с і ч н я 2 010 №1-2 (105-106)

15

SOSтан

Житло собі-у-вартість «Дозвільна» корупція — будівельна галузь: хто кого? Олена НЕПОКОРА В Україні протягом багатьох років будівельна індустрія обкладена оброками як жодна інша галузь промисловості. Так, за підрахунками експертів, у структурі собівартості житлового будинку прямі витрати на будівництво становлять лише близько 54%. Решта — ДАНИНА. Кому? ОБКЛАДЕНІ ДАНИНОЮ априкінці минулого року в Дніпропетровську відбувся перший регіональний з’їзд будівельників Дніпропетровщини «Криза будівельної галузі. Хто винний? Що робити?», участь у якому взяли депутати Верховної Ради України, керівники профільних міністерств і відомств, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Української будівельної асоціації, Міністерства регіонального розвитку й будівництва, Будівельної палати України, лідери будівельної галузі Дніпропетровська й країни, міські голови Дніпропетровської області, представники громадських рухів та організацій. Справжньою «бомбою» стала доповідь голови правління Будівельної палати Дніпропет ровської області А.Л. Турчина. Скорочення обсягів будівництва до 54% в Україні пояснюється владою всіх рівнів світовою економічною кризою. Разом з тим у багатьох країнах, наприклад у Китаї, Бразилії, Чехії, Узбекистані, будівельний ринок зростає, а в державах єврозони падіння обсягів у галузі становить лише 8—9%. Безробіття ж у будівельній галузі України досягло 40% (європейський показник — 6,5%). Чим же пояснюється така різниця у ситуації? Як зазначив доповідач, у розвинених країнах світу будівельна галузь розглядається як локомотив, здатний вивести економіку країни з кризи: одне робоче місце в житловому будівництві забезпечує вісім робочих місць у суміжних галузях, а один вкладений у галузь долар дає три долари приросту ВВП. Тому з початком кризи в більшості країн вжили заходів із захисту галузі: будівельники одержали від уряду великі замовлення (Китай, Бразилія, Росія, Німеччина, Франція), а також значні податкові й кредитні преференції. Що ж було зроблено в Україні? У 2009 році середня вартість будівництва 1 м2 житлового будинку в Дніпропетровській області становила 4200 грн ($525). Це вартість виключно коробки будинку, без мереж, землевідведення тощо (ті самі 54%). 46%, або 3587 грн, — це відрахування місцевим органам влади на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури (7%), виконання технічних умов (зовнішні мережі — 14%), відведення земельної ділянки (4%), компенсація за відселення громадян поточного й минулого періоду (15%), обслуговування кредитних коштів (6%). Разом собівартість одного квадратного метра по Дніпропетровську становить: 4200 + 3587 = 7787 грн. Тому сьогодні, навіть при нульовому рівні рентабельності, ціна про-

Н

понованого до продажу житла коливається від 7500 до 8000 грн за 1 м2. І якщо багато з названих видів «данини» ще можна якось пояснити, то вартість видачі дозвільних документів комерційним організаціям з огляду на порушену «Українською технічною газетою» проблему (див. № 49 (101) від 8 грудня 2009 р., «Чиновницький бізнес VS інвестиції в Україні»; № 50 (102) від 22 грудня 2009 р., «Стандарти: взяти й скасувати?») викликає особливий інтерес. За даними Світового банку, Україна з показнику складності оформлення дозвільної документації на будівництво посідає 179-те місце у світі з 181, «обігнавши» Лесото й Зімбабве. Крім прямих грошових витрат на одержання всіляких дозволів, величезні хабарі, «дозвільна» корупція й чиновницький бюрократизм не тільки приводять до істотного подорожчання об’єктів, а й значно збільшують терміни будівництва. Сьогодні забудовникові доводиться збирати в різних інстанціях до 800 (!) підписів. Тільки за останні кілька років з ініціативи центральних і місцевих органів влади різко збільшилася кількість дозвільних органів: — «роздвоїлися» Мінекології, МНС, управління із земельних ресурсів і ГАСК. Одна депутатська комісія з містобудування, архітектури й земельних відносин перетворилася на дві. На різних стадіях архітектурно-будівельного процесу доводиться дублювати дозвільні документи СЕС, МНС, охорони праці; — для землевідведення зараз необхідно до п’яти рішень сесій міськради (раніше досить було одного). До цього додався фінансовий тиск на будівельників: — ДПАУ намагається стягувати податок на прибуток із підрядних організацій із вартості інженерних мереж і споруд, переданих на безкоштовній основі експлуатувальним організаціям; — стягнення ПДВ із безоплатної (!) передачі квартир місту; — було вжито спроби відстрочити повернення ПДВ, як мінімум, на кілька місяців. Результатом всіх цих дій став повний колапс галузі. Всі зазначені проблеми й змусили будівельників зібратися на з’їзд і заявити органам центральної та місцевої влади про необхідність термінових оздоровчих заходів для будівельної галузі. Резолюція вийшла досить жорсткою. Будівельники вимагають від влади вдосконалити дозвільну систему, забезпечити виконання норм Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», прийняти пропозиції, спрямовані на зниження собівартості будівництва й підвищення купівельної спроможності населення, а також на реанімацію будівельної та суміжних із нею галузей. З кожного пункту вимог докладно прописані конкретні заходи та шляхи їхньої реалізації. Слід відзначити, що будівельники, за словами представників найбільших будівельних об’єднань, які виступали на з’їзді, уже не раз зверталися до керівни-

ків галузі й країни з пропозиціями з порятунку галузі. На жаль, і досі їх так ніхто й не почув. Чи почує сьогодні уряд заклики з’їзду? І що робити, якщо цього не станеться найближчим часом? ЩОБ БУДУВА ЛОСЯ, ТРЕБА ДОЗВОЛИТИ з цими й іншими питаннями «УТГ» звернулася до члена ради директорів Української будівельної асоціації, заступника голови правління Будівельної палати Дніпропетровської області,

І

заслуженого будівельника України, дійсного члена Академії будівництва України, генерального директора АТЗТ «НВО «Созидатель» Леоніда Турчина (на знімку).

— Леоніде Аркадійовичу, багато експертів виступають за заборону інвестицій «у повітря». Спочатку забудовник повинен побудувати житло (за свої гроші або в кредит), а вже потім продавати його. Тоді і якість будівництва підвищиться, і афер не буде. Що думаєте з цього приводу ви? У яких ще країнах громадяни інвестують у котловани?

— Звичайно, питання ризикувати — не ризикувати, фінансуючи будівництво на початкових етапах, — це особиста справа кожного. З огляду на те, що на початкових циклах будівництва ціна значно нижче, ніж під час здачі будинку в експлуатацію, вкладати гроші є сенс. Але, звичайно, при цьому інвесторові необхідно знати все про забудовника (через адвокатські або страхові контори). Можна домовитися про поетапну оплату будівництва. Є ще один механізм захисту: інвестори можуть об’єднуватися в громадські організації, які у випадку роботи з несумлінним забудовником мають сьогодні право забирати у власність недобудовані споруди. Необхідно також, щоб ліцензії на будівельну діяльність видавалися з урахуванням рекомендацій авторитетних будівельних організацій — Будівельної палати, Будівельної асоціації. Це дозволить відсіяти більшість несумлінних забудовників.

— А які схеми фінансування будівництва ви вважаєте найбільш оптимальними та результативними для України?

— Сьогодні в країні треба дозволити всі схеми фінансування будівництва,

які працюють у інших країнах світу. Уважається, що створення фондів фінансування будівництва (ФФБ), випуск цільових цінних паперів повинні гарантувати інвесторам страхування від неприємних ситуацій. Але практика показує, що це не так. Наприклад, у Дніпропетровську набув широкого розголосу випадок, коли забудовники, які довірили свої заощадження ФФБ в особі Укрпромбанку із забудовником — компанією «Авіста-Трейдинг», потрапили в скрутну ситуацію. Будинки не добудовані, суд розірвав договори між Укрпромбанком і «Авіста-Трейдинг», грошей на рахунку ФФБ, щоб повернути вкладникам, немає... Виходить, що інструменти, прийняті державою для захисту інвестора, сьогодні не працюють — через нездатність забезпечити контроль за їхнім виконанням.

— Чому зараз, попри низьку купівельну спроможність населення, будується тільки дороге житло, а не малометражки та однокімнатні квартири?

— За радянських часів був ухвалений такий стандарт будівництва: кухні — від 6 м2, спальні — від 10 м2. З власного досвіду знаю, що в таких приміщеннях люди не жили — мучилися. Але, одержуючи від держави житло безкоштовно, не скаржилися. Сьогодні ж безкоштовного житла немає. І за свої кровно зароблені гроші людина хоче мати якісний продукт. При будівництві житла існують певні нормативи: 21 м2 на людину плюс 10 м2 на родину. Уважається, що саме така площа гарантує комфортне проживання, нормальний повітрообмін. Якщо людина живе одна, площа однокімнатної квартири в 30 м2 достатня, але родині навіть із двох чоловік у такому приміщенні буде вже некомфортно. Площа кухні має бути 10— 12 м2, площа житлової кімнати — 18— 20 м2, для двох людей однокімнатна квартира повинна бути не менше 40, а краще 45 м2. Ми зараз будуємо квартири від 42 до 106 м2. При зменшенні площі квартири ціни на основні матеріали залишаться ті самі. А кількість перегородок і мереж на 1 м2 збільшиться, відповідно й ціна за 1 м2 зросте. Заощаджувати сьогодні доцільно на зменшенні місць загального користування — коридорів, ліфтових, холів. Адже вартість будівництва цих приміщень оплачують в остаточному підсумку власники квартир.

— Як ви ставитеся до іпотечного кредитування?

— Кредит під 25% річних не може називатися іпотечним. За чотири роки інвестор заплатить за житло подвійну суму. По суті, сьогодні іпотечне кредитування робить житло недоступним. *** …На зборах із нагоди дня місцевого самоврядування в Києві прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявила, що уряд має намір відразу після президентських виборів почати спрощення оподаткування для «перспективних регіонів». «Ця система передбачатиме від інвесторів сплату тільки двох податків — плату за землю й податок на доходи фізичних осіб», — пояснила вона. На думку Ю. Тимошенко, це має сприяти припливу інвестицій. Тобто замість планомірного наведення ладу у власній країні українцям залишається покладатися на те, що після податкового послаблення в країну хлинуть закордонні товстосуми. Або наші, але із закордонною, знову ж, торбою, які, доячи Україну, дадуть і нам трохи відкусити від панського пирога.

16 №1-2 (105-106) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 2 с і ч н я 2 010

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Рівність величин «Нерівність Дисканта», відомого черкаського геометра, у підручниках сусідує з теоремами Піфагора

В.І. Дискант із дочкою Мариною

Олена БУЄВИЧ Геометрична школа в Черкасах Черкасах своїм становленням зобов’язана Валентинові Дисканту, докторові фізико-математичних наук, професорові, який 32 роки очолював кафедру вищої математики в державному технологічнотехнологічному університеті. 75-літній ювілей ученого – добрий привід підбити підсумки зробленому й поділитися планами на майбутнє.

С

тановлення Валентина Дисканта як математика важко віднести до якогось одного міста — він учений Радянського Союзу й радянської епо-

хи. У 1963-му випускник Томського державного університету та аспірантури Інституту математики Сибірського відділення АН СРСР уже розробляє теорії, які незабаром назвуть його ім’ям. Над кандидатською Валентин Іванович працював під керівництвом академіка О.Александрова, а після переїзду в Україну підтримував тісний зв’язок із Харковом, із провідним геометром світу академіком О.Погорєловим, автором шкільного підручника, який учителіматематики досі визнають кращим із наявних.

— Після смерті Олексія Васильовича Погорєлова якось

плавно все перейшло до Дисканта: геометри збираються на конференції в Черкаському політехнічному університеті, — згадує дочка Валентина Івановича Марина. — А батько з того часу є членом наукових рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій у Фізико-технічному інституті низьких температур і Харківському національному університеті ім. В.Каразіна. У родині Дискантів уже сформувалася математична династія: дочка Марина Темченко викладає цей предмет у фізикоматематичному ліцеї, онука Євгенія — другокурсниця Київського національного університету ім. Т.Шевченка, мріє стати вченим.

— Валентине Івановичу, невже наука може розвиватися нескінченно? Що, здавалося б, можна ще відкривати в геометрії?

— Перше, чим займаються звичайно математики, — шукають, чи є розв’язок. Якщо є, то досліджують далі: єдиний він чи розв’язків декілька? Допустимо, працює теорема одиничності. Тоді треба рухатися далі: чи є якісь умови в цієї теореми? Якою, приміром, буде поверхня, якщо певні умови накладені спочатку? Погорєлов, наприклад, торкнувся теореми і існування, і регулярності, і одиничності. А я займався теоремами стійкості. Сфера моїх досліджень — теорія опуклих тіл. Коли в 90-х роках я захищав докторську, один

Змінене — відроджується 27 грудня виповнилося 355 років від дня народження легендарного швейцарського математика Якоба Бернуллі Святослав РИБНІКОВ Якоб І, Іоганн І, Данило І, Якоб ІІ — справжня династія. Тільки не монархі монархічна, чна, а математична. У 1687 році її основоположник Якоб Бернуллі на запрошення Ради Базельського університету очолив кафедру математики, і з того часу — безпрецедентний випадок! — представники однієї родини беззмінно обіймали цю посаду протягом ста років. Ну а професорами рідного університету Бернуллі були аж до другої половини XX століття.

М

икола Бернуллі був шанованою у Базелі людиною: батько великої родини (11 дітей), власник успішної справи (торгував лікарськими травами), справедлива й мудра людина (член міської ради й суду). Його бажання дати дітям класичну освіту було зрозуміле й закономірне. Якобові випало богослов’я, і він не опирався. Однак набагато більше від церковних текстів молодого богослова цікавили цифри — під час навчання він тайкома від батька штудіював математичні трактати. За звичаєм тих років, новоспечений магістр вирушив подорожувати — набиратися знань у кращих університетах Європи.

У Франції Якоб Бернуллі спілкувався з послідовниками Декарта, а в Англії особисто познайомився з Робертом Гуком і Робертом Бойлем. Природничо-наукової самоосвіти й короткого спілкування з видатними фізиками виявилося досить, щоб через кілька років, у 1683-му, недипломованого фахівця запросили на посаду професора фізики Базельського університету, а трохи пізніше запропонували очолити кафедру математики. На той час Якоб Бернуллі несподівано одержав відповідь від Готфрида Лейбніца на свій лист, у якому просив метра пояснити кілька незрозумілих моментів з його трактату з математичного аналізу, який глибоко вразив юнака. Лейбніц, який був у Парижі в науковому відрядженні, зміг відповісти тільки через три роки – на той час Якоб Бернуллі вже не тільки самостійно розібрався у всіх тонкощах диференціального й інтегрального числення, а й захопив лейбніцевськими ідеями молодшого брата Йоганна (той за волею батька, здобув медичну освіту). На двадцятилітньому листуванні Лейбніца з братами Бернуллі, вершині математичної думки XVII століття, пізніше виросло не одне покоління європейських математиків.

Серед блискучих відкриттів Якоба Бернуллі окремо стоїть розв’язання задачі про так званий парацентричний ізохрон — криву, уздовж якої важка точка за рівні проміжки часу опускатиметься на рівні вертикальні відрізки. Лейбніц, який сформулював завдання в 1687 році, установив, що шукана траєкторія є напівкубічною параболою, однак тільки в 1690 році Бернуллі вивів її рівняння. Заслугою молодого математика було не тільки зведення задачі до класу зворотних завдань на дотичні (свого часу з такою задачею не впорався Декарт), а й уведення в математичний ужиток нового терміна — інтеграл. Узагалі, криві були пристрастю Бернуллі. Він вивчив властивості цикліди — траєкторії, яку

з опонентів відзначив, що ступінь мені дали за те, що робота «має класичний характер». Тобто в класиці я знайшов своєрідну прогалину, щось недороблене наукою.

— Не знайомій із вищою математикою людині здається, що це все абстрактно, не має прямого відношення до нашого повсякденного життя...

— А от скажіть: мобільний телефон — це абстрактно?

— Це конкретна річ...

— Але як її винайшли? Було б це можливо без нових відкриттів у математичній науці?

— Тобто теореми стійкості можуть стати в пригоді в житті?

— Математик часто розв’язує абстрактну задачу. Це фізик, як правило, бачить застосування своїм дослідженням. Але є результати, які були отримані математиками двісті років тому й тільки зараз використовуються. Наприклад, у комп’ютерній техніці. Питання, де можуть бути корисними дослідження геометрів, може прояснитися коли-небудь у майбутньому. Але й зараз уже

є деякі застосування нашим новим розв’язкам. Наприклад, так звана геометрична томографія. Це медичні томографи, сканери, у яких відновлюється зображення органів за їхніми зрізами. Грубо кажучи, томограф дає поздовжні зрізи, а потім геометричними методами відновлюються цілісні картини. Використовуються наші результати в теорії шифрування, знаходять безпосереднє застосування в металургії.

— А взагалі, як сьогодні розвивається математична наука? Багато вчених займаються геометрією?

— Ну, звичайно! Задачі весь час з’являються, і їх багато — найрізноманітніших, ще не розв’язаних. Американці навіть запрошують учених, які змогли розв’язати яку-небудь важливу задачу, до себе, віллу надають...

— Є у вас свої, «фамільні» теорії?

— У книзі про геометричні нерівності можна знайти «нерівність Дисканта». Нижче за нею йде нерівність Піфагора. Приємне, що не кажи, таке сусідство. Однак науковий інтерес невичерпний, і зараз на підході в мене вже нові роботи.

ДОВІДКА «УТГ» В. І. Дискант — автор понад 50 наукових праць. Результати його досліджень цікаві не тільки математикам України, а й відомим зарубіжним ученим J. Bourgain, H. Groemer, J. Lindenstrauss, R. Schneider. За оцінкою провідних спеціалістів теорії опуклих тіл академіка О.Погорєлова й професора В.Залгіллера, його уточнення ізопериметричної нерівності Мінковського про опукле тіло належать до класичних результатів геометрії в цілому.

описує фіксована точка кола, коли воно без ковзання котиться по прямій; ланцюгової лінії — її форми набуває закріплений за кінці важкий ланцюг, провисаючи під власною вагою; лемніскати — симпатичного «бантика», добуток відстаней від будь-якої точки якого до двох заданих фокусів постійний, і багатьох інших кривих. Причому всі ці дослідження не були відірваними від життя абстракціями — учений завжди пам’ятав про практичну проблему, яка породила ту або іншу математичну задачу. Так, перевернена ланцюгова лінія дала архітекторам форму ідеальної арки й «горбатого» моста — будов, які не зазнають ніяких деформацій, крім стискання. Але найбільша «улюблениця» Якоба Бернуллі — знаменита логарифмічна спіраль, витки якої весь час збільшуються, маючи при цьому однакову форму. Це її математик заповів вигравіювати на своєму надгробку разом із латинським «Eadem mutata resurgo» — «Змінена, я знову відроджуюся» (спіраль уразила вченого своєю дивовижною властивістю відновлювати форму після різних перетворень). Оригінальний напис можна прочитати й сьогодні, а от замість логарифмічної спіралі на пам’ятнику, через математичну неграмотність його створювачів, красується інша, архімедова: у ній витки за формою поступово наближаються до кола. За свою недовгу наукову кар’єру вчений залишив неоці-

ненну спадщину в багатьох галузях математики. У 1713-му, через вісім років після смерті Якоба, Йоганн видав трактат брата «Мистецтво припущень» — фактично першу монографію з теорії ймовірності та статистики. До цього випадковими величинами намагався оперувати тільки Християн Гюйгенс у роботі «Про розрахунки в азартній грі», однак до чіткого розуміння ймовірності не наблизився, обмежившись кількістю сприятливих результатів. Тут можна знайти не тільки знайому зі школи схему Бернуллі — класику комбінаторики, а й перше формулювання фундаменту сучасної статистики — закону великих чисел, відповідно до якого завжди можна знайти таку кількість випробувань, при якій з кожною наперед заданою точністю частота настання події буде як завгодно мало відрізнятися від її ймовірності. Ну а деякі математичні погляди Якоба Бернуллі досі цікавлять математиків та істориків науки. Наприклад, на відкритому диспуті в 1684 році вчений серед ста захищених ним тез доводив, що іноді існує кілька найкоротших шляхів із точки в точку, що серед фігур з рівним периметром одна може бути в нескінченну кількість разів більше від іншої й навіть що не в кожному трикутнику сума внутрішніх кутів дорівнює двом прямим! Змінені, ці ідеї геніального математика знову відроджуються три століття по тому.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 с і ч н я 2 010 №1-2 (105-106)

17

ЗАКОН ЗБЕРЕЖЕННЯ ДУМКИ

Українське коріння теорії криз

ТЕХНОСФЕРА

8 січня виповнилося 145 років від дня народження видатного українського й російського економіста, організатора науки Михайла Туган-Барановського Наталя ПРОВОРОВА У 1888 році він закінчив фізикоматематичний факультет Харківського імператорського університету, а через два роки екстерном — юридичний. Але ні фізикою, ні правом так ніколи й не займався, все життя присвятив економіці. Утім, освіта все-таки далася взнаки: щирий прихильник конституційно-демократичної ідеї, він не знайшов місця революціям у своїй економічній доктрині, але саме вона, за

словами сучасників, піднесла економічну науку на рівень тодішньої теоретичної фізики. Туган-Барановський Туган- арановський міг би зробити ще дуже багато, але життя вченого трагічно обірвалося в 1919 році: він помер у поїзді під Одесою, їдучи в складі української делегації на Версальську мирну конференцію....

З

легкої руки Леніна радянська політекономія не любила Туган-Барановського: у «Російській фабриці колись і тепер», блискучому аналізі історії капіталізму, за який Московський університет у 1898 році присудив авторові докторський ступінь, учений доводив, що капіталізм у Росії прогресивний та історично закономірний. За іронією долі Маркс, чиї погляди відіграли визначальну роль у становленні Туган-Барановського як економіста, одночасно став причиною його неприйняття. Спочатку молодий професор за марксистські погляди був визнаний «політично неблагонадійним» (у 1899 році його відсторонили від викладання, а через два роки й зовсім вислали з Петербурга), а потім за той же марксизм, точніше, за те, що дозволив собі назвати його «частково правильним», був зарахований до «контрреволюційних демократів», які, за словами вождя, пішли не тим шляхом: від селянського соціалізму перейшли не до пролетарського, як належить справжнім революціонерам, а до «буржуазного лібералізму». А от у Києві, де на той час намагалися побудувати європейську державу, економічні погляди Туган-Барановського припали до душі: у 1917—1918 роках він працював міністром фінансів Української Народної Республіки в уряді Володимира Винниченка — необхідний досвід учений здобув ще до викладацької діяльності, коли в далекому 1893 році служив у департаменті Міністерства фінансів. Тим же часом датується й плідне співробітництво з Володимиром Вернадським (до речі, со-

ратником по кадетській партії) у складі комісії зі створення Української академії наук. Саме Туган-Барановський обґрунтував необхідність у складі академії соціально-економічного відділення, яке сам і очолив. Палкий шанувальник Томаса Мальтуса, автора першої систематичної теорії народонаселення, учений наполіг на створенні у складі довіреного йому відділення першого у світі спеціалізованого демографічного інституту «для статистичного вивчення населення України». І перспективи марксизму в Росії, і проблеми народонаселення цікавили Михайла Івановича не самі по собі, а в контексті причин економічних криз — саме вони завжди були основною темою його наукового пошуку. За точним зауваженням учня Туган-Барановського Миколи Кондратьєва, «Михайло Іванович у галузі економічної теорії був першим, хто змусив європейську думку серйозно прислухатися до руху її на сході». Це визнають і західні економісти: Джон Мейнард Кейнс, чия доктрина свого часу допомогла США вийти з Великої депресії, за його власними словами, «відчув глибоку симпатію до школи вчених, серед яких Туган-Барановський був першим і найоригінальнішим», а відомий німецький економіст Вернер Зомбарт прямо охрестив нашого земляка «батьком нової теорії криз». Без удаваної скромності в останньому визначенні прикметник «нової» можна опустити: до Туган-Барановського теорії криз із чітко позначеними причинно-наслідковими зв’язками просто не було. Саме виділені нашим ученим взаємозв’язки між соціально-економічними факторами дозволили Кейнсу згодом р о зр о би ти св ою те орію пр огно з у в а ння ринков ої кон’юнк т у ри. Магістерська робота Туган-Барановського 1894 року «Промислові кризи в сучасній Англії» не тільки стала європейським бестселером за життя автора (друге, доповнене видання друкувалося в Російській імперії тричі й було перекладене на німецьку та французьку мови). Проблеми, які позначив у ній автор, і запропоновані ним рішення не втратили своєї актуальності через десятиліття: в Англії, приміром, книга перевидавалася в 1954-му, у Німеччині — у 1969-му, у Японії — у 1972 році. Сам Михайло Іванович пояснював секрет популярності своєї теорії її прогностичною цінністю: «Розвивається теорія, що пояснює, які фактори сприяють збільшенню й скороченню тривалості промислового циклу, а також розкриває рушійні сили самого циклу. Тому неважко, виходячи з названої теорії, формулювати ознаки наближення промислової кризи. Таким чином, теорія набуває великого практичного значення, вона дає можливість передбачення в надзвичайно важливій господарській галузі». А от на батьківщині вченого легендарна праця вийшла тільки в 2004 році: стараннями ентузіастів Об’єднаного інституту економіки НАН України «Промислові кризи» були видані накладом... 200 примірників! Хто знає, можливо, у тому числі й тому ми так болісно переживаємо нинішню економічну кризу.

«У-ДАЧНАЯ» сівалка Винахід полтавського пенсіонера, який стане у пригоді дачникам і фермерам, зацікавив науковців Олександр БРУСЕНСЬКИЙ На дачних ділянках сьогодні можна побачити чимало саморобних пристосувань, які полегшують працю городників. Саме життя підштовхує дачних Кулібіних до технічної творчості, адже використати прилади, які є у продажу, багатьом із них не по кишені.

70-річний полтавчанин Сергій Нікітін (на знімку) вирішив зробити свій внесок не лише в механізацію праці дачників, а й у не менш важливу справу — підвищення врожайності городніх культур. Колишній бригадир слюсарів Полтавського м’ясокомбінату й одночасно завзятий городник, він, скільки себе пам’ятає, займався винахідництвом та раціоналізаторством. До речі, за радянських часів це цінувалося й усіляко заохочувалося: у винахідника є чимало ідей і технічних новинок, які були схвально оцінені колегами та керівництвом. Потягу до технічної творчості ветеран не втратив досі. Його останній винахід — універсальна ручна сівалка для точного висіву насіння.

— Той, хто має багаторічний досвід садіння вручну, приміром, часнику, цибулі-тиканки, квасолі, редису, мене зрозуміє, — говорить Сергій Семенович. — Саме прагнення полегшити цю марудну роботу і підштовхнуло мене до створення сівалки, яка б полегшила працю на городніх та дачних ділянках. Після дослідів та вивчення літератури, де йшлося про схожі розробки, він змайстрував власну сівалку, дослідний зразок якої назвав «У-ДАЧНАЯ» (на знімку). Зовні вона нагадує звичайний плуг. Але до нього винахідник додав кілька власноруч розроблених приладів. Приміром, камеру-дозатор, за допомогою якої можна з достатньо великою точністю висівати овочеві культури й навіть квіти. Крім того, сівалка прополює, рихлить ґрунт та окучує посіви. Відстань між рядками — від 10 до 50 см — встановлюється за допомогою двох спеціальних калібраторів, які закріплені по боках сівалки. С. Нікітін стверджує, що за світовий день власник такої сівалки може обробити до одного гектара. Правда, Сергій Семенович погоджується з тим, що далеко не всім дачникам під силу штовхати сівалку грядками. Тому він не виключає модифікації свого приладу. Для полегшення праці на сівалку можна поставити невеликий двигун. С. Нікітін рішуче виступає проти бензинового, вважаючи, що паливо та вихлопні гази шкодять довкіллю. А от електричний — будь ласка! Він навіть уже і пригледів у спеціалізованих магазинах такий, що живиться від акумулятора — щоб не тягти за сівалкою електрокабель. Розробкою зацікавилися у Полтавській державній аграрній академії, де готові надати винахіднику допомогу, щоб запатентувати винахід. Тепер пенсіонер збирає гроші, аби заплатити за патент... Фото автора

18 №1-2 (105-106) В і в т о р о к ,

Українська технічна газета

1 2 с і ч н я 2 010

TERRA INCOGNITA

Моя чарівна Хеді Зірка Голлівуду — винахідниця секретних систем зв’язку Анна ГРЕЧАНИК Чому люди схильні жити у полоні стереотипів і штампів? Наприклад, блондинки безнадійно дурні, та й навіщо гарним жінкам думати взагалі!.. Голлівудська красуня Хеді Ламар була брюнеткою, одним із найпрекрасніших облич золотого віку фабрики мрій і втіленням уявлень про голлівудську зірку: шість нещасливих шлюбів, ще більше скандалів плюс шалений характер. Однак, умикаючи мобільний телефон або міркуючи про військову міць США, ми навіть і не думаємо шукати жінку, творчість якої стала предтечею цих звичних речей. ДІВЧИНА З ХАРАКТЕРОМ лях Хедвіг Марії Єви Кіслер не був устелений трояндами. Вона народилася у Відні в родині банкіра й піаністки. Чи легко бути єврейкою в епоху становлення третього рейху? Їй доводилося викручуватися з неприємних ситуацій, жити під різними іменами, ризикувати життям заради порятунку рідних... Головними кіносенсаціями Європи 30-х років були «Тріумф волі» Лені Ріфеншталь та «Екстаз» Густава Махати. У другому знялася юна Хеді Кіслер. Сенсація полягала в безневинній сцені купання оголеної дівчини в лісовому озері. На той час цього було досить, щоб по обидва боки Атлантики зчинився серйозний скандал, фільм заборонили в багатьох країнах і... одночасно відзначили на Венеціанському фестивалі. Невідомо, як би склалася доля скандальної акторки, але батьки терміново видали її заміж — від гріха подалі. Першим чоловіком акторки став один зі збройових королів Європи Фріц Мандл, теж єврей, але він підпільно робив і поставляв зброю для Гітлера, тому

Ш

боятися начебто не було чого. Мандл заборонив їй зніматися в кіно. Від нудьги й розчарування в сімейному житті Хедвіг почала прислухатися до розмов чоловіка з партнерами й вникати в збройову справу. Дарма її вважали дурною — уже тоді в Хеді були цікаві ідеї. Одного разу вона просто втекла із золотої клітки й нацистської Європи в Голлівуд. Тамтешні боси прийняли у свої обійми дівчину з чарівною зовнішністю й багатим минулим, от тільки прізвище нове придумали — ще пам’ятали і фільм, і скандал, головною героїнею яких була Хедвіг Кіслер. Кар’єра Хеді Ламар була успішною. Вона знімалася в голлівудському ширвжитку («Алжир», «Дівчата Зіґфріда», «Самсон і Даліла»), виходила заміж, розлучалася, з’являлася на сторінках газет усього світу, навіть радянських (як символ розкладання буржуазного суспільства). Пару разів їй випадала можливість одержати серйозну роль. Вона пробувалася і на роль Скарлетт у «Віднесених вітром», але не ужилася з Кларком Гейблом: два важких характери на одному знімальному майданчику зруйнували б фільм. Утім, Хеді сприйняла розчарування як стимул до нових починань, тож, коли її запросили на головну роль у легендарній «Касабланці», їй уже було не до цього... П’ЄСА ДЛЯ МЕХАНІЧНОГО ПІАНІНО 1940 році Хеді Ламар подружилася з авангардним композитором, письменником і фізіологом(!) Джорджем Антейлом, який на початку 20-х років передрік другу світову війну в одній зі своїх книг і створив «Механічний балет» для симфонічного оркестру, дванадцяти механічних піаніно й авіаційного пропелера. Спочатку вони просто грали в чотири руки на фортепіано.

У

Коли ж війна почалася, Хеді, яка не приймала фашизм, вирішила боротися зі злом всіма силами й підключила нового друга до цікавої справи. Ламар згадала розмови Мандла з німцями та їхні скарги на те, що не вдається за допомогою радіосигналу наводити на ціль торпеди, бо кораблі супротивника глушили їх перешкодами на тій же частоті. І тут їй сяйнула думка: а що як посилати частину сигналу на одній частоті, а потім перескочити на іншу для передачі наступної частини сигналу? Узгодивши передавач і приймач щодо «перескоку» частот — як при грі в чотири руки — сигнал можна зробити стійким до перешкод при глушінні. Ламар придумала механічне узгодження передавача із приймачем за допомогою пристрою на зразок валика механічного піаніно. Валик зі штирями й приводом від хронометра був дуже компактним і вміщався в корпусі морської торпеди. У системі використаний набір із 88 радіочастот — саме стільки клавіш у фортепіано... Ламар і Антейл передбачили деталі винаходу, назвали продукт спільної творчості «системою частотного сканування» і вже в грудні 1940 року подали заявку голові Національної ради винахідників і главі дослідного відділу «Дженерал Моторс» Чарльзу Кеттерингу, авторові сучасної системи запалювання й безпечного скла. Кеттеринг схвалив ідею, вніс свої корективи, і в серпні 1942-го акторка й композитор одержали патент номер 2292387 «Secret Communication System» з описом секретних систем зв’язку, які включають передачу помилкових каналів на різних частотах. Згодом система перетворилася на Spread Spectrum — зв’язок із розширеним спектром і зараз застосовується скрізь: у мобільних телефонах, Bluetooth, GPS і WiFi. А United

States Navstar Global Positioning System (Американська система глобального позиціонування) — найбільша система, яка безперервно передає сигнали з розширеним спектром. Але це буде потім. А в 1942 році розробку Ламар ніхто не сприйняв усерйоз: як же, зірка Голлівуду й напівбожевільний композитор, та й узагалі, хто ж засовує в торпеду піаніно... Утім, свій внесок у боротьбу з фашизмом Ламар все-таки зробила: вона заробляла гроші для союзників, роздаючи поцілунки всім, хто витратить не менше $25000 на військові облігації. Разом було зібрано $7 млн! У 1950-х роках життя акторки пішло під укіс: судові розгляди, борги, фальшива автобіографія, яка зіпсувала репутацію кінозірки, смерть Антейла. Хеді Ламар

замкнулася в собі, припинила зніматися й спілкуватися з журналістами. У 1960-х, коли почала розвиватися електроніка й високі технології, нарешті визнали її винаходи. Військове відомство США розробило й успішно впровадило систему секретного зв’язку, яку застосовували навіть у 1962 році під час Карибської кризи. На початку 80-х технологію почали використовувати для цивільних потреб. Хеді Ламар померла 19 січня 2000 року, коли результати її роботи вже нікого не дивували. До речі, у неї не було технічної освіти, талант її був від Бога. А може, позначилася відсутність «коридорного» мислення та стереотипів. Адже якби красуня зі штампом «секс-символ» прийняла таку позицію, світ міг бути зовсім іншим.

ЗРОБЛЕНО В…

Проводи - в утиль?

Змія поспішає на допомогу У світі створено створено чимало машин, форма й рухо руховий вий апарат яких запозичені в природи. Лави «роботів-змій» поповнилися ще одним представником — роботом OmniTread.

І

нженери й студенти з Мічиганського університету гнучкими пневматичними з’єднувачами зв’язали між собою сім сегментів, кожен з яких має власну рухову систему у вигляді гусениць, розташованих з усіх боків. Гнучка рухова система дозволяє роботові маневрувати в складних умовах і проникати у важкодоступні місця.

OmniTread здатний «уповзати» в невеликі отвори, проходити серед уламків будівельних матеріалів, долати досить високі перешкоди й вдиратися вертикальними трубами. Це дозволить використовувати робота при проведенні рятувальних операцій усередині будинків, зруйнованих у результаті стихійних лих, аварій або терористичних актів. І хоча розробники апарата поки не мають точних планів промислового випуску пристрою, можливо, ним зацікавляться рятувальники або військові.

Компанія Fulton Innovation розробила технологію безпровідної передачі енергії, яка дістала назву eCoupled. Незабаром вона, можливо, розв’яже проблему живлення енергією мобільних та інших пристроїв. Будь-яке обладнання, оснащене приймачем енергії eCoupled, безперебійно забезпечуватиметься енергією для роботи або зарядки акумуляторів.

Н

аразі технологія дозволяє постачати достатню кількість енергії звичайній лампочці розжарення потужністю 12 ватів, розташованій на відстані метра від бездротового передавача енергії. Такої кількості енергії вже цілком достатньо для роботи

й зарядки акумуляторів більшості малогабаритних електронних пристроїв. Інженери компанії Fulton Innovation удосконалюють винахід. Поліпшення в першу чергу стосуватимуться дальності передачі енергії й розмірів.

Українська технічна газета

В і в т о р о к , 1 2 с і ч н я 2 010 №1-2 (105-106)

19

ТРИВАЄ ПЕРЕДПЛАТА НА 2010 РІК Передплачуйте у відділеннях «Укрпошти», передплатних агентствах, у відділі передплати редакції, а також на сайті www.tehnichka.com

м. Київ тел./факс: (044) 440-82-09, тел.: (0642) 221-06-50 e-mail: podpiska_kiev@tehnichka.com м. Луганськ тел./факс: (0642) 59-93-91, тел.: (0642) 59-93-92 e-mail: podpiska@tehnichka.com

Передплатні індекси: українською мовою

російською мовою

99309

99340

Вартість передплати: на 1 міс. - 21,40 грн на 6 міс. - 128,40 грн на 11 міс. - 235,40 грн

Передплатити видання ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

і БІЛА ЦЕРКВА БІЛА Фрідман 4-97-04 БЕРДЯНСЬК Поплавська 70-344, 66-548 ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 27-66-58 ГОРЛІВКА А.В. Сервіс 55-30-00, 55-24-75 Колегія 55-25-82 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Кріотехніка 311-76-81 Бліц-Інформ 389-12-21 (22)

Передплатне агентство «KSS» 387-21-75, 304-69-83 ДНІПРОПЕТРОВСЬК ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 744-73-15, 744-16-61 СамітДніпропетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство «KSS» 33-52-89 ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74 41-54-7 ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 63-91-82 ПрессервісКур’єр

220-07-97 220-07-97 Меркурій Меркурі й 220-87-61 ІВАНОФРАНКІВСЬК ФРАН КІВСЬК Світ преси 4-91-88 Філіпова Н.О.

50-13-20 Бліц-Інформ 52-28-70 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Кондор 408-76-25 408-76-52 Статус 391-74-53 391-74-54 Прес-центр 536-11-75 Саміт 280-77-45 80-77-45

Передплатне агентство «KSS» агентство 585-80-80 Меркурій 248-88-08 КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06 КРЕМЕНЧУК Меркурій 70-03-84 СамітКременчук 3-21-88 КРИВИЙ РИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 66-24-36 Кур’єрська служба передплати та доставки 04-04-94 СПД «Соколов» 404-82-71 ЛЬВІВ Ділова преса 70-34-68 Західний кур’єр

ПАВЛОГРАД ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93 6-00-9 ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Бліц-Інформ 50-92-61

23-04-10 Фактор 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 ЛУГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56, 50-11-30 Передплатне агентство «КSS» 71-07-02

Саміт-Миколаїв Саміт-Миколаїв 56-10-69 НІКОПОЛЬ НІКОП ОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 4-22-48

ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 7-51-91

РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, 62-56-26

ОДЕСА Ласка 711-66-16 711-6 6-16 Пугачова Пугачов а 237-17-80 Агентство Наш Бізнес 718-06-08, 714-41-68

СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 55-44-51 55-44-5 Фактор-Преса 45-55-82 СІМФЕРОПОЛЬ БліцІнформ 249-300 Саміт-Крим 51-24-93

МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 33-54-98 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 7-17-77

НОВОВОЛИНСЬК Мазурова 4-07-71

Флора 27-00-92 ФакторПреса 27-94-56 СУМИ ДІАДА 78-03-55 Еллада S 25-12-49 ТЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Александрова 754-58-27 ХЕРСОН Кобзар 42-09-09 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса

63-50-68 63-5068 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ Ключук 57-03-17, 24-73-83 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35

Передплат у можна оформити в редакції, звернувшись до відділу передплати та реалізації за телефонами: м. Київ (044) 221-06-50, т/ф: (044) 440-82-09, e-mail: podpiska@ podpiska@prombezpeka.com, prombezpeka.com, м. Луганськ (0642) 59-93-92, т/ф: (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

20

Українська технічна газета

№1-2 (105-106) В і в т о р о к , 1 2 с і ч н я 2 010

ТРЕБА БАЧИТИ

У наночастинок Правильні бджоли — правильний мед Занепокоєні скороченням попу- туються на місцевості. За допоусе під Створюючи роботів-бджіл, ляції бджіл у всьому світі, інже- могою антени бджоли обміню- інженери зверталися до біолоконтролем нери з Гарвардського універси- ються даними, вона також ви- гів, щоб вивчити поведінку котету Гу-Йон Вей і Роб Вуд створили їм на допомогу роботів-бджіл для запилення рослин, а також для пошуку жертв стихійних лих.

Р

оботи-бджоли обладнані мікропроцесорами, цифровими камерами та ультрафіолетовими й світловими датчиками, завдяки чому добре орієн-

конує ту саму функцію, що й вусики у справжніх бджіл — перешкоджає зіткненню з різними предметами. У вулику за допомогою трьох оснащених зубцями ніг роботбджола приземляється в спеціальний відсік для підзарядки паливної комірки й передачі зібраних даних комп’ютеру.

Діабетики змушені постійно контролювати рівень цукру в крові. Тепер це можна буде робити за допомогою нової неінвазивної технології на основі наночастинок, розробленої в університеті Західного Онтаріо.

Фенікс із крилами чайки

П

Р

рофесор Жин Жанг винайшов контактні лінзи, які змінюють колір, коли рівень цукру в крові підвищується або знижується. Лінзи складаються з гідрогелю, поміщені в нього наночастинки взаємодіють із молекулами глюкози в сльозах. Хімічна реакція, яка виникає в результаті, викликає зміну кольору лінз. Учений одержав $216000 від Канадського фонду інновацій для подальшої роботи з нанокомпозитними матеріалами, сфера використання яких дуже широка — від біомедицини до зберігання продуктів.

мах, а також до програмістів, які розробили програмне забезпечення, за допомогою якого можна управляти колонією роботівбджіл. Минулої осені інженери одержали грант у розмірі 10 мільйонів доларів від Національного наукового фонду. Вони сподіваються, що через п’ять років де-

Чорна матерія в розшуку Під час експерименту, який проводиться в закинутій шахті в штаті Міннесота (США), ученим, можливо, удалося виявити слабо взаємодіючі масивні частинки (WIMP), з яких складається темна матерія.

Позашляховик у стилі «мілітарі» здатний уціліти навіть у пеклі озроблений Лайамом Фергюсоном позашляховик для боротьби з пожежами за назвою Amatoya представлений у інтернет-магазині компанії Yanko Design. Він оснащений 1800-літровим запасом води й додатковим 400-літровим резервуаром. Пожежні брандспойти на борту управляються дистанційно. Оператор контролює їхню роботу, спрямовуючи на вогнища загоряння, виявлені інфрачервоною тепловою камерою. За допомогою спеціальної технології можна контролювати тиск усередині шин, завдяки чому автомобіль здатний їхати навіть непрохідними дорогами, долаючи різні перешкоди й завали на шляху, що робить

сятки роботів-бджіл запилюватимуть рослини, а також збиратимуть дані про погодні умови й попереджатимуть про стихійні лиха.

У

його незамінним при гасінні лісових пожеж. Вікна й корпус Amatoya захищені від високих температур спеціальним аерогелем і керамічною фарбою. Екіпаж позашляховика складається лише з двох чоловік замість звичайних п’яти-шести. Для більшої оперативності роботи команди посадка й висадка з машини істотно полегшені, чому сприяють і дверцята, які відчиняються вгору й нагадують за формою крила чайки.

чені вважають, що темна матерія становить приблизно 25% маси Всесвіту, однак її сліди поки не вдавалося виявити. Детектори, розташовані в шахті на глибині 1,5 км, мають досить високу чутливість, щоб розрізнити елементарні частинки в космічному випромінюванні. Дослідники, які проводять експеримент із кріогенного пошуку темної матерії (CDMS), уважають, що, можливо, виявили на охолоджених до абсолютного нуля детекторах із кремнію та германію сигнали, які можуть указувати на існування WIMP. Для перевірки результатів проведуть повторний аналіз отриманих даних, а в шахті встановлять утричі більш чутливі детектори.

За матеріалами CrunchGear, Institute of Nanotechnology, New York Times, Yanko Design підгот увала Наталія ЧАЙКА РОЗСЛАБТЕСЯ!

Кросворд

Головоломка «Квадрат із нерівностями» Розставте у всіх клітинках числа від 1 до 5 таким чином, щоб у всіх горизонталях, вертикалях і двох діагоналях квадрата числа не повторювалися. Крім цього повинні виконуватися всі зазначені нерівності.

49. Паща паровозної печі. 50. Віруючі на ньому сидять, а військовослужбовці — стоять. 53. Єгипетський бог сонця. 56. Звіздар. 57. Див. фото.

58. Володимир без паспорта. 59. Середньоазіатський канал. 60. Кораловий острів. 61. Звуковий бедлам.

62. Захист зубів боксера.

ГОРИЗОНТАЛЬ: 1. Більше, ніж три кокоси. 5. Кіраса або слинявчик.

9. Призначення голки. 13. Режисери … і Наумов. 14. Невільна жінка.

15. Шум, гамір, біганина. 16. Концентроване азотне добриво, яке виробляється печінкою. 17. Ярославівна, королева Франції. 18. Пасія ЛебедяЗевса. 19. Колишня мадемуазель. 21. Суддя в олімпійському конкурсі краси. 23. … Хмельницький. 24. Усереди-

ні статора. 25. У Білорусії – батлейка, а в Україні — …. 27. Див. фото. 29. М'яка бархатиста шкіра. 31. Гострота гвинтівки. 32. Аеродромне депо. 33. Вікно у світ кіно. 34. Знак морозу. 36. Заняття легенів. 38. Святе письмо. 40. Працівник складу з гирями. 41. Стержень для чищення й змащення каналу дула гвинтівки. 43. Ходок по снігу. 45. Русло для радіохвиль. 47. Ім'я Гітлера. 48. Держава у верхів'ях Нілу.

Склала Оксана БАЛАЗАНОВА

ВЕРТИКАЛЬ: 1. Не зіпсована маслом. 2. Кінний воїн. 3. Альтернатива капусті. 4. Помічниця Айболіта.

5. Напій, що змучив монтера Мечникова. 6. Десять тисяч квадратних метрів. 7. Напій богів. 8. Шрифт у наслідування Петрарки. 9. Гори між Європою та Азією. 10. Задає тон музикантам. 11. Зовнішня частина колеса. 12. Жигулі на вивіз. 19. Спортивний одяг. 20. Італійське просо. 21. Див. фото. 22. Тип кузова із чотирма дверцятами. 23. Спорт гулліверів.

26. Наскельні зображення. 28. Країна слонів і храмів. 29. Максі-шпінгалет.

30. Лицедій. 31. Прибуток, вигода. 34. Золотоносний цар. 35. Запасна роль мусульманської чалми. 36. Сухий тропічний вітер, що постійно дме від тропіків до екватора. 37. Див. фото.

39. Небожитель. 42. Давнє місто на території Сирії. 44. Вимочка для обличчя. 45. Друг степів (Пушкін). 46. Знавець мілин. 47. Дерево з білими запашними гронами. 50. Пташиний еталон плавної ходи. 51. Бур'ян, який важко викорінюється. 52. Рибальська сітка. 53. Давньогрецька рахівниця. 54. Каменепад. 55. Богиня перемоги.

Рубрику веде Андрій ГЕРМАН

ШАШКИ Білі починають і виграють

Відповідь на головоломку «Ялинка з числами», надруковану у №51-52 (103-104)

В. ЗАДОРОЖНІЙ ЗАДОРОЖНІЙ,, майстер спорту Відповідь на етюд, надрукований у №51-52 (103-104)

1.e5-f6! g7:e5 2.e1-d2 g3:c3 3.e3d4! e5:g3 4.d4:b2 a3:c1 5.h2:f4 c1:g5 6.h4:c3 ×

Відповіді на чайнворд «Новорічний», надрукований у №51-52 (103-104) 1. Снігуронька. 2. Арктика. 3. Алмаз.

4. Зима. 5. Айсберг. 6. Гарбуз. 7. Завія. 8. Ялинка. 9. Альдебаран. 10. Наст. 11. Танок. 12. Криголам. 13. Мороз. 14. Звичай. 15. Йорж. 16. Жереб. 17. Бруд. 18. Дотеп. 19. Подарунок. 20. Ковзанка. 21. Альбатрос. 22. Салат. 23. Тигр. 24. Різдво. 25. Олені. 26. Іграшка. 27. Айс.