Украинская техническая газета №205

Резонанс

Галузь

Визнали й поїхали Саміт Україна-ЄС, який відбувся в Києві, укотре підтвердив: Європа, незважаючи ні на що, вірить у нас... Стор. 7

Terra incognita

IT

«Футбольна» сфера

Майже детективна історія

Flash проти HTML 5

Завдяки підготовці до Євро-2012 дорожнє будівництво й супровідні галузі переживають справжній розквіт

Цей скарб може розповісти про кіммерійців те, що пропустили у своїх описах давні греки

Серед конкуруючих програмних платформ для відображення мультимедіа в Мережі намітився переможець

Стор. 9

Стор. 15

Стор. 12

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 50 (205) 27 грудня 2011 року

З Новим роком!

І метан, і вода... Микола СТОЛЯРОВ У №48 від 13 грудня в статті «Гримучий газ» під надійним покровом» наша газета розповіла про інноваційні проекти, пов’язані з утилізацією газу метану й використанням шахтних вод, які реалізуються в Донецькій області. Нова інформація «з місця подій» спонукала по-

вернутися до цієї теми. Ідеться про створення нового напрямку у вугільній галузі — метанодобувного.

На території шахтоуправління «Покровське», у 16 км від міста Красноармійська, побудовано бурову вишку. Власне, не просто вишку, а справжній буровий комплекс Ultra Single 150. Тут ін-

вестор підприємства — компанія «Донецьксталь» — веде дегазацію вугільних пластів. Таким чином гірники й металурги поклали початок формуванню нового напряму у вугільній галузі — метанодобувного. Про його перспективи розповідає директор проектного й науково-дослідного центру ПрАТ «Донецьксталь» Олександр Агафонов.

Стор. 8

Снаряд і одна воронка МММ Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Термін «фінансова піраміда» нерозривно асоціюється із шахрайством і АТ «МММ», яке стало загальним ім’ям — саме останньому поняття завдячує широким поширенням і уважним вивченням вітчизняними економістами, а також соціологами та психологами.

Авторові цього матеріалу особисто довелось ознайомитися з декількома роботами з економіки з теми фінансових пірамід. Їхня суть — у математичній моделі для визначення певної «точки виходу» — моменту часу, у якому організатор акумулює максимальну суму грошей, припиняє виплачувати доходи і їде в теплі краї.

Стор. 10

2

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

Дніпропетровськ нарешті отримає власну окружну дорогу

Віктор Янукович Президент України

Ірина КОНДРАТЬЄВА Південна обхідна дорога навколо Дніпропетровська стала цього року найбільшим інфраструктурним проектом регіону та другим за значенням і рівнем складності серед дорожніх проектів усієї України.

Наступного року нам треба використовувати ті переваги, які ми одержали за останні два роки. Ми починали з 14% дефіциту бюджету, торік заклали 3,5%, і нам удалося вийти на цей показник. Наступного року дефіцит бюджету буде вже 2,5%, а доходи бюджету плануємо майже на 100 мільярдів більше, ніж у 2011-му. У нас є всі можливості для того, щоб з оптимізмом дивитися в майбутнє.

До останнього часу Дніпропетровськ був єдиним у країні містом обласного значення, навколо якого не було окружної дороги. Виправити помилку вдалося завдяки ініціативі та наполегливості голови облдержадміністрації Олександра Вілкула, який зумів заручитися підтримкою на вищих рівнях влади й залучити на дорожнє будівництво значні державні інвестиції. Завдяки безперебійному фінансуванню роботи тривали майже цілодобово, починаючи з 15 квітня цього року. Довжина Південного обходу становитиме 64 км. Наразі в експлуатацію здано першу 18-кілометрову ділянку, яка з’єднала Криворізьке та Запорізьке шосе. Вона включає в себе міст через річку Мокра Сура, шість шляхо-

Оксана Забужко Письменниця

Ми у сумовитих 70-х роках минулого століття, роках брежнєвського застою. Панує якийсь гнилий штиль. Рік був болотний, гнило-застійний. Але це не означає, що не відбувалося подій, що готують зміни. Ці зміни мають накопичувальний характер, і їх результати ми побачимо в майбутньому.

Микола Азаров Прем’єр-міністр України

Ми зараз досить стійкі, у нас жорстка позиція в переговорах, тому я сказав: буде ціна 416 доларів — ну що ж, платитимемо. Вона нам дісталася, ця нелегка спадщина (...) Ми витримаємо, не переймайтесь, із гарним настроєм зустрінемо Новий рік.

проводів і три дворівневі розв’язки. Вартість першої черги Південного обходу становить 810 млн грн. Введення дороги в експлуатацію дозволить кардинально скоротити щодобовий транзитний потік і вивести з обласного центру 7,5 тисячі одиниць транспорту, завдяки чому обсяг щорічних шкідливих викидів у атмосферу буде зменшено на 230 тис тонн. Після завершення будівництва всіх ділянок нової окружної обсяг

Одним абзацем У Полтавській області з’явиться нове місто.

Плани з розміщення міста з населенням 35 тис. чоловік у Козельщинському районі Полтавської області оприлюднила головний архітектор проектів Інституту проектування міст Ганна Айлікова під час наради в Полтавській облдержадміністрації. Необхідність будівництва населеного пункту обумовлена потенціалом Кременчуцького регіону, на 3 тис. гектарах якого на базі залізорудних родовищ очікується розвиток великого комплексу. Проект передбачає знесення 14 сіл і селищ, у яких зараз мешкає 2—2,5 тис. чоловік. У новому місті житимуть співробітники Біланівського і Єристовського ГЗК. Корвети й «Сапсан» почнуть будувати наступного року.

На українські корвети виділено близько 500 млн грн, сказав міністр оборони Михайло Єжель. Крім того, він відзначив, що 2012 року відомство має намір розпочати будівництво ракетного комплексу «Сапсан».

Після впровадження новітньої технології фарбування — конвеєрним способом із застосуванням обладнання для фарбування деталей у електростатичному полі — і якість продукції покращала, і безпека праці робітників на рівень вище. До того ж це екологічно чисте й ресурсозбережне виробництво.

— Хоча така технологія фарбування продукції для Європи не нова, ми єдині в галузі почали застосовувати її у своєму виробництві, — відзначає генеральний директор заводу Сергій Горохов.

Сучасний малярський цех — не єдина інновація заводчан. Не дуже давно підприємство закупило новітні металообробні верстати, які прийшли на зміну морально й фізично застарілому обладнанню, яке залишилося ще з радянських часів. За словами Сергія Горохова, у зв’язку з цим підприємство стало перед проблемою навчання співробітників для роботи на такому обладнанні. На завод приїжджали представники фірми-виробника Hyundai, виконували пусконалагоджувальні роботи, навчали персонал. Тому сьогодні керівництво замислюється про створення бази для професійно-технічного навчання, співробітничає з уні-

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

За повідомленням lugansk.comments.ua

Луганський завод «Спецавтоматика» входить до десятки найбільших у СНД виробників трубопровідних арматур. Нове сучасне високотехнологічне виробництво створене тут протягом 9 років. Асортимент продукції нараховує більше двох із половиною тисяч найменувань. Тільки останнім часом на заводі створено 200 нових робочих місць.

Кабмін затвердив постанову №1287 про внесення змін у державну цільову економічну програму «Ядерне паливо України» щодо можливості бюджетного фінансування об’єктів цирконієвого виробництва державного наукововиробничого підприємства «Цирконій» (м. Дніпродзержинськ). Це єдине підприємство країни, що володіє технологіями й виробничими потужностями з виготовлення гафнієвої та цирконієвої продукції ядерної чистоти.

04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

верситетами міста в підготовці кваліфікованих інженерних кадрів. За словами народного депутата Олександра Єфремова, який був присутнім на відкритті малярського цеху, 70% виробленої «Маршалом» продукції гостро затребувано на українському ринку. Однак через інерцію вітчизняні споживачі купують більш дорогу, але менш якісну закордонну продукцію. Серед замовників підприємства — російський «Газпром», але не українські енергетики. Ця ситуація — широка нива для роботи столичних політиків, які мають лобіювати вітчизняного виробника, давати роботу й зарплату українцям.

Довідка «УТГ»

Цирконієве виробництво одержить державну підтримку.

Адреса редакції:

Фото автора

Урочисте відкриття Південної окружної дороги навколо Дніпропетровська

Маршали в спецівках Луганський завод трубопровідної арматури «Спецавтоматика» (ТМ «Маршал») запустив у експлуатацію сучасний малярський цех.

шкідливих викидів у атмосферу в межах Дніпропетровська буде зменшено на 900 тис тонн щорічно, а за межі обласного центру виведено 30 тисяч одиниць щодобового потоку транзитного транспорту. В урочистому відкритті дороги 22 грудня взяли участь безпосередні учасники будівництва, голова Державного агентства автомобільних доріг України Віктор Демішкан, голова Дніпропетров-

ської облдержадміністрації Олександр Вілкул та інші посадовці. За словами О. Вілкула, будівництво нової дороги фінансуватиметься і наступного року. Ці плани підтвердив також і В. Демішкан, зауваживши, що відповідні пропозиції були внесені в бюджет нового року та підтримані президентом країни. Крім того, голова Державного агентства автомобільних доріг України зауважив, що новий автошлях відповідає високим стандартам якості європейського рівня. Відповідно до сучасних технологічних норм дорожнє полотно укладене в п’ять шарів, використано щебенево-мастичний асфальтобетон та геотекстильну скловолоконну сітку, завдяки якій зекономлена значна частина будматеріалів і забезпечена висока несуча спроможність дороги, якою рухатиметься здебільшого великовантажний автотранспорт. Узагалі в Україні цього року введено в експлуатацію 2007 км доріг (593 об’єкти). Для порівняння: у 2010 році було здано 970 км, у 2009-му — 98 км.

Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

Любов Соловйова — тел./факс:

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

e-mail: podpiska@tehnichka.com

(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

Микола СТОЛЯРОВ

Незвичайну посилку відправлено днями з Донецька. У ній 32 троянди, викувані майстрами України. А призначені вони для Норвегії, де вирішено увічнити пам’ять про безвинних людей, які загинули в теракті.

— Ідея зібрати куті троянди й передати їх для знака на згадку про загиблих від куль терориста Брейвіка виникла на недавньому засіданні представників міст Ковальського кільця Європи, — розповідає голова Гільдії ковалів України Віктор Бурдук.

— Відгукнулися на цю пропозицію й українські майстри. У Донецьк почали надходити роботи ковалів із Криму, Запоріжжя, Києва, інших міст України. Так було зібрано незвичайний букет, що і відправлений у далеку Норвегію.

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

Викували... пам’ять

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 2613

3

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО

ПРОМИСЛОВІСТЬ

Україна й Білорусь створять інноваційний центр. Домовленість про організацію спільного центру науковотехнічного та інноваційного співробітництва досягнуто сторонами в рамках 20-го засідання міжурядової українсько-білоруської змішаної комісії з питань торговоекономічного співробітництва, яке відбулося в Києві, повідомила пресслужба глави української частини комісії, першого віце-прем’єра Андрія Клюєва. За його словами, необхідність створення такого центру зумовлена завданням із формування ефективного механізму українськобілоруського співробітництва в галузі науки, освоєння нових високих технологій і реалізації спільних програм і проектів.

«Стирол» б’є радянські рекорди. Уперше за всю майже 80-літню історію Об’єднаний аміачний завод концерну «Стирол» 2011 року випустив мільйон тонн аміаку. Як повідомили в прес-службі підприємства, рекорд досягнуто «завдяки злагодженій безаварійній роботі». На заводі в Горлівці встановлені три агрегати з виробництва аміаку, два з них, розраховані на випуск 450 тисяч тонн аміаку на рік кожен, — на Об’єднаному аміачному заводі. Як відзначив директор ОАЗ Михайло Мокринець, вийти на мільйонний показник удалося завдяки стабільній роботі агрегатів без позапланових зупинень. До кінця року завод зможе виготовити ще понад 60 тис. тонн продукції.

ЦИФРА Борги із зарплати в Луганську зростають. Як відзначив перший заступник голови Луганської ОДА Едуард Лозовський, під кінець року загальна сума заборгованості із зарплати в Луганській області збільшується. На 1 грудня вона становила 53,5 млн грн з економічно активних підприємств, зокрема з комунальних — 14,1 млн грн, держпідприємств — 23,2 млн грн. Найбільшими боржниками є вугільні підприємства. Лозовський відзначив, що комунальні підприємства отримали необхідні кошти для покриття боргів перед своїми працівниками у вигляді дотації з держбюджету на вирівнювання. У зв’язку із цим постає закономірне запитання: чому борги не зменшуються?

ЕКОНОМІКА Дефіцит бюджету вдалося скоротити, заявив прем’єр-міністр Микола Азаров.

«2011 року настав другий етап подолання кризових явищ в Україні», — сказав глава уряду. За його словами, на цьому етапі скоротився дефіцит бюджету. «Якщо в 2009-му дефіцит сектора державного управління був мало не найбільшим у Європі — 18%, то в 2010-му вдалося скоротити його до 5%, а цього року дефіцит держбюджету становитиме не більше 3,5%», — сказав Азаров. Україна може експортувати «зелені» технології. Перший незалежний конкурс ділових і соціальних «зелених» проектів Green Awards Ukraine 2011 показав, що, попри низький рівень розвитку «зеленого» бізнесу, країна має екологічно чисті технології, які можуть стати візитівкою України на міжнародному рівні і які можна експортувати. Гран-прі виграв проект «Унікальна технологія комплексного очищення води Ecomix» компанії «Екософт». За словами дирек-

тора конкурсу Юлії Березовської, уже в перший рік проведення Green Awards в Україні вдалося виявити проекти, які можуть гідно представити країну на міжнародному рівні.

Майже 43% компаній країни працюють збитково. Українські підприємства в січнівересні 2011 року отримали чистий прибуток у розмірі 55,066 млрд грн, що в 3,1 раза більше, ніж у січнівересні 2010-го. Про це повідомила Державна служба статистики. Згідно з даними Держстату, за дев’ять місяців 2011 року 57,4% підприємств України працювали успішно й одержали 123,91 млрд грн прибутку, що на 62,3% більше, ніж за аналогічний період 2010-го. У той же час збиткових 42,6% підприємств. Їх негативний фінансовий результат у січні-вересні 2011 року зріс на 17,6% у порівнянні із січнем-вереснем 2010-го — до 68,84 млрд грн.

ФІНАНСИ За цей рік український фондовий ринок втратив більше десятка ліквідних паперів, повідомив президент ЗАТ «КУА «Амадеус» Михайло Ройко під час «круглого стола» з теми «Фондовий ринок України: виклики для влади й бізнесу». За його словами, цього року український ринок втратив таких емітентів, як «Луганськтепловоз», Сумське НВО ім. Фрунзе, Маріупольський завод важкого машинобудування, фактично втрачені «Укртелеком», «Дніпроенерго» і «Західенерго» та ін. «За 10 років на українському фондовому ринку не з’явилося жодного ліквідного цінного папера», — додав він. На його думку, сьогодні на українському фондовому ринку спостерігається хронічна нестача грошей. У цілому, за словами Ройка, «переважна більшість проблем українського фондового ринку перебуває за його межами». Банки списують кредити.

безнадійні

Банки України з листопада 2009 року списали безнадійні кредити на суму 25 млрд грн, повідомила заступник директора генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України Наталя Іваненко. За її словами, у листопаді 2011-го списання активізувалося й становило 3,8 млрд грн. НБУ постановою №424 затвердив порядок списання безнадійної заборгованості. Документ набрав чинності з 7 листопада 2010 року.

Українські трактори складатимуть у Душанбе. Президент Республіки Таджикистан Емомалі Рахмон під час відвідування Дніпропетровської області високо оцінив якість тракторів Південного машинобудівного заводу ім. Макарова. Він доручив профільному міністерству Таджикистану налагодити виробництво дніпропетровських тракторів у Душанбе. «Складання дніпропетровських тракторів у Душанбе дозволить знизити ціну для внутрішнього таджицького ринку за збереження високої якості української сільгосптехніки», — відзначив Емомалі Рахмон.

Hyundai пропонують будувати вагони в Україні. Віце-прем’єр — міністр інфраструктури України Борис Колесніков прогнозує, що за п’ять років

буде повністю оновлено залізничний вагонний склад країни, що залишився з радянських часів. За його словами, наразі корпорація Hyundai розробляє спальний варіант вагонів для таких напрямків, як Київ — Москва, Харків — Москва, Львів — Москва.

ЗТР освоює ринок США. ПАТ «Запоріжтрансформатор» (ЗТР), великий світовий виробник трансформаторного обладнання, що входить до групи «Енергетичний стандарт», вийшов на ринок США, завершивши виконання двох контрактів на поставку трансформаторного обладнання в цю країну. Як повідомила прес-служба підприємства, ЗТР виготовив два трансформатори 200 МВА 230 кВ і два трансформатори 58 МВА 230 кВ для сонячної електростанції Solana. Замовником стала генпідрядна компанія Abener Engineering & Construction (США), що належить групі компаній Abengoa. ЗТР також виконав контракт на поставку пічного трансформатора

9 МВА 13,8 кВ для металургійного заводу Fellman Production (штат Західна Вірджинія).

ПЕК Рада схвалила надання 50-відсоткової знижки на розвантаження азербайджанської нафти. Щоб завантажити нафтопровід Одеса—Броди й зацікавити Азербайджан у нарощуванні обсягів поставок сировини, Верховна Рада України погодилася відмовитися від частини прибутку. Зокрема, парламент затвердив надання українською стороною 50-відсоткової знижки до ставок портових зборів для суден під час перевалки азербайджанської нафти в порту Південний. Україна пропонує створити тристоронній газовий консорціум. Україна пропонує Росії і Євросоюзу створити газотранспортний консорціум, щоб розділити відповідальність за роботу української га-

зотранспортної системи між постачальником, транзитером і споживачем газу. Про це заявив Президент України Віктор Янукович: «Ми ведемо переговори про збереження обсягів прокачування на наявному рівні з перспективою збільшення». Янукович відзначив, що спроби попереднього керівництва країни грати мускулами були помилковими й призвели до того, що Росія і європейські країни почали будувати обхідні газопроводи, а українська ГТС може перетворитися на металобрухт.

Energy Coal Mining купить шахти в Донецькій області. Антимонопольний комітет України дозволив кіпрській E.C.M. Energy Coal Mining Co. купити контрольні пакети акцій ТОВ «ГірмашВугілля» і ПАТ «Орендне підприємство «Шахта Ждановська» (обидва — Ждановка, Донецька обл.). Наразі контрольні пакети обох компаній належать ТОВ «Донецька промислова правова компанія». Як повідомлялося, шахта «Ждановська» за січень-жовтень 2011 року збільшила видобуток вугілля на 29% — до 979,55 тис. тонн.

East Coal готова переробляти шахтні відвали в Луганській області. Канадська компанія з вугільними активами в Україні East Coal Inc. (раніше — Lysander Minerals Corp.) розглядає питання будівництва заводу з переробки відвалів потужністю 400 тонн на годину на шахті ім. Менжинського в Первомайську (Луганська обл.) після її купівлі. Як зазначено в біржовому повідомленні East Coal, шахта має у своєму розпорядженні значні запаси відвалів. «Вивчаємо можливість переміщення заводу з переробки відвалів, що

був побудований у Великій Британії, на шахту ім. Менжинського», — говориться в повідомленні. Угоду щодо купівлі вугільного підприємства планується завершити на початку 2012 року.

«Нафтогаз» збільшив капвкладення на 40%. Підприємства національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у січні-листопаді 2011 року освоїли 6 млрд 667,5 млн грн капітальних інвестицій, що на 40,1% більше в порівнянні з аналогічним періодом 2010-го. За даними Міністерства енергетики та вугільної промисловості, підприємства держхолдингу за 11 місяців поточного року підключили 52 газові й чотири нафтові свердловини.

БУДІВНИЦТВО Донецький метрополітен законсервують. Донецьк відмовиться від метрополітену, який за багато років поглинув не один мільярд гривень. Про це повідомив віце-прем’єр-міністр Борис Колесніков. «Незабаром буде ухвалено рішення про консервацію будівництва метрополітену й будівництво наземного метро із частковим поглибленням під площею Леніна до площі Полеглих Комунарів», — відзначив віце-прем’єр. Сьогодні гроші з держбюджету виділяються виключно на підтримку довгобуду (близько 10—20 млн грн на рік) — за 19 років будівництва метрополітену шахтарської столиці було пройдено 1900 метрів виробок. У той же час місцева влада наголошує на тому, що консервація — явище тимчасове.

АПК Case New Holland хоче працювати в Україні Компанія Case New Holland (Нідерланди), один зі світових лідерів із виробництва сільськогосподарської техніки, готова реалізувати в Україні проект спільного складання зернозбиральних комбайнів, як площадка для нього розглядаються Миколаївська, Одеська й Хмельницька області, повідомив міністр аграрної політики і продовольства Микола Присяжнюк. «Для нас дуже важливо те, що New Holland готова частину свого ви-

робництва перенести на територію України. Ми спільно вироблятимемо сільгосптехніку, у першу чергу зернозбиральні комбайни», — повідомив Присяжнюк.

Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, ГолосUA. UGMK.INFO, РБК-Україна, ЛIГАБiзнесIнформ Інтерфакс-Україна, Укррудпром

4

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Підсумки

Рік холостих пострілів 2011 року весь світ, і Україна зокрема, боролися. Однак не так у ім'я чогось, як із чимось... З одного боку, нарікати на цей рік поки особливо нема через що. Підприємства працюють, люди одержують зарплати й пенсії, а підготовка до Євро навіть випереджає узгоджений з УЄФА графік. Крім того, курс гривні як і раніше стабільний. Але, з іншого боку, позитиву, закладеного цього року на майбутнє, катастрофічно мало. Порушено систему противаг у владі, об’єднання роботодавців буквально кричать про неможливість працювати через перевірки й причіпки контрольних органів, невизначеними залишаються розміри й навіть своєчасність виплати зарплат і пенсій. Яким же залишиться в нашій пам’яті 2011 рік? Пропонуємо вашій увазі огляд подій, які, як нам здається, визначають «обличчя» 2011 року. І в Україні, і у світі.

рону в найсприятливіші для продажу моменти.

Закон «Про ринок землі» 9 грудня в першому читанні ухвалений довгоочікуваний і суперечливий Закон «Про ринок землі». За останньою інформацією, він може бути остаточно ухвалений уже в січні. Прихильники закону палко пере-

адже якщо балтійська «труба» працюватиме «на повну», ми втратимо головний козир у газових переговорах із Москвою — транзит. Це означає, що країні як повітря необхідний прозорий ринок газу, введення дієвих програм з енергозбереження та інвестиції у видобуток власної вуглеводневої сировини.

Фінансова криза в Євросоюзі Аж раптом, слідом за економічними негараздами в США почало лихоманити й країни Євросоюзу. Здавалося, фінансові діри в бю-

Посилення протестних настроїв

Тісно пов’язане з попереднім пунктом явище. У бюджеті грошей мало. Більш того, їх не вистачає, тому уряд вирішив тужче затягти паски. Але затягли їх не кому-небудь, а пільговим категоріям населення. Після чого, як відомо, чорнобильці з афганцями мало не взяли штурмом будівлю Верховної Ради. Конфлікт начебто улагодили, але питання наповнення держбюджету залишається відкритим. Керівники підприємств також не дуже хочуть платити більше. Отже, треба щось вирішувати програмно.

Гучні процеси над представниками опозиції Не вдаючись у нюанси з теми «Хто винний?» і «Чи правильно посадили?», відзначимо, що суди над Юлією Тимошенко і Юрієм Луценком фактично паралізували будь-який діалог між владою та опозицією і, отже, нормальну роботу парламенту, у якому і без того немає згоди. Ще один негативний результат цього —

Аварія на АЕС у японській Фукусімі Ми всі живемо на одній планеті, і аварія на японській атомній електростанції, нехай і спричинена природними катаклізмами, змусила вже вкотре заговорити і про екологію, і про доцільність подальшого приборкування не завжди «мирного» атома. Для України, яка має декілька АЕС і пережила Чорнобиль, це питання також має очевидну актуальність. Тим більше що саме атомна енергетика визначена Києвом як пріоритетна щодо інших способів одержання енергії.

Напевно багато хто погодиться, що цього року суспільство подавало чіткі сигнали владі. Це стосується найперше вимог зі збереження державних соціальних зобов’язань. Протести чорнобильців, обурення підприємців, невдоволення невчасними виплатами соціальної допомоги за останній місяць... Додамо до цього масові протести із приводу процесів над лідерами опозиції. Загалом, для України мітинги й страйки — справа звична, однак не можна заперечувати надто вже крутий їхній градус у другій половині 2011 року.

Скорочення соціальних виплат

гатотисячні мітинги в Росії, у яких брали участь незадоволені результатами виборів громадяни. Зовсім недавні й зовсім уже сумні події в Казахстані — протести незадоволених заробітною платою й умовами праці нафтовиків — закінчилися кровопролиттям. І наостанок згадаємо також недавню смерть багаторічного лідера Північної Кореї Кім Чен Іра, що дозволяє говорити про можливість «перезавантаження» цієї тоталітарної країни. Висновок очевидний: політична карта світу 2011 року посилено перекроювалася.

Думки експертів зачинені двері в Євросоюз. Відчиняти які доведеться вже не «ключем» у вигляді підписаної вчасно Угоди про асоціацію, а якоюсь хитромудрою «відмичкою».

Проблеми в експортно орієнтованих галузях Останні місяці 2011 року ознаменувалися відчутним зниженням світових цін на металургійну продукцію й зменшенням обсягів її експорту вітчизняними підприємствами. З огляду на те, що завдяки галузі в країну надходить третина всієї валюти, нічого доброго в цьому явищі нема. Якщо так буде й далі, у країні знову виникне загроза масштабного безробіття й скорочення зарплат. Ще одна галузь, у якій давно час навести лад, — агропромисловий сектор. Селяни продовжують позбуватися від худоби, оскільки продавати продукцію за копійки молокопереробним підприємствам ніхто не хоче. А гордість і надія наших аграріїв — українське зерно — мертвим капіталом осідає в портах через незрозумілу політику влади, яка накладає на його експорт забо-

конують електорат у нагальній потребі дозволити продаж рідних чорноземів. Мовляв, це краще, ніж нинішня прихована приватизація, коли аграрні корпорації за безцінь орендують мільйони гектарів. Може, воно й так, але для початку, напевно, треба було б розібратися з такими тіньовими схемами. У будь-якому разі набрання чинності Законом «Про ринок землі» обіцяє тривожну невідомість непідготовленому українському селянинові.

Запуск «Північного потоку» і пов’язані із цим виклики У листопаді Росія радісно запустила першу вітку газопроводу «Північний потік», що проходить дном Балтійського моря. Ні для кого не секрет, що його головне завдання — диверсифікація поставок російського газу в Європу на шкоду Україні. Поки приводів для занепокоєння небагато — «немовляті» банально не вистачає газу. Проте сигнал для Києва очевидний і зрозумілий. Необхідні термінові заходи для мінімізації ризиків,

джетах головних «двієчників» — Греції, Ірландії та Іспанії — більш-менш зашито. Проте кризі вдалося вислизнути з «мішка» і розповзтися по всьому Старому Світу, не оминаючи й старожилів альянсу. Італія, Франція й навіть Німеччина різною мірою опинилися віч-навіч із фінансовими проблемами. Якийсь час під загрозою було навіть існування євро як єдиної валюти ЄС. Для України все це означає і певне послаблення уваги до своїх проблем із боку європейців, і порушення напрацьованих торговельних та інвестиційних зв’язків і планів.

Ланцюжок революцій у країнах Азії та Африки Із початку року лихоманило арабські країни. У деяких із них навіть знищено непорушні, здавалося б, правлячі режими, зокрема в Лівії, Єгипті й Тунісі. Мало не змінилася влада в Сирії. Ще одним показовим дзвіночком стало ослаблення режиму Лукашенка в Білорусі, у першу чергу через економічні проблеми. Не треба залишати без уваги й ба-

Юрій БОБАЛО, ректор Національного університету «Львівська політехніка», доктор технічних наук, професор

«Рік усвідомлення ваги якісної освіти» Популярний в науковому середовищі афоризм Альберта Ейнштейна про те, як стрімко плине життя і як повільно ми рухаємося вперед, чи не найвлучніше ілюструє ситуацію з вищою освітою в Україні. Адже прагнення будь-яким чином здобути диплом вишу стало у нас мало не рисою національної ментальності. Бо й справді: якісна конкурентоспроможна освіта — це фундамент нашої національної ідеї. Рік, що минає, не був бідним ні на наукові досягнення, ні на реформаторські ідеї. Питання впиралося в головне — реальне реформування галузі вищої освіти. Цей процес розпочався відразу після 1991 року і

триває до цього часу. Пригадаймо: 1993 рік — створення національної програми «Освіта» і прийняття Конституції України, 1996-й — ухвалення «Закону про освіту», 2002-й — «Закону про вищу освіту». Новий варіант закону про виші, запропонований Міносвіти у поточному, 2011 році, викликав чимало полеміки та дискусій серед освітньої спільноти України навколо таких питань, як університетське самоврядування (автономія VS централізований контроль з боку міністерства), розвиток рамки кваліфікацій, оцінювання якості освіти та ефективна імплементація Болонського процесу. Та освіта — категорія консервативна, її результати, як свідчить світовий досвід, будуть помітні років так через 10. Але запровадження нового її змісту, удосконалення мережі навчальних закладів, збільшення держзамовлення на інженерів, комп’ютерників і програмістів — це сучасні світові тенденції в освіті. Візьмемо, до прикладу, ту ж мережу спеціальних і вищих навчальних закладів. На сьогодні їх в Україні 855, із них 408 — комунальної та приватної власності. Тому до оптимізації мережі вишів, розпочатої в 2011 році, особисто ставлюся з глибоким розумінням: ми це успішно пройшли. Ще в 2001 році на базі 16 факультетів НУ «Львівська політехніка» було створено стільки ж профільних інститутів, з яких 12 отримали статус навчально-наукових. Нині, тобто у 2011/2012 навчальному році, 34 844 студенти денної та заочної форми і екстернату проходять підготовку за 60 ліцензованими напрямами і ще 121 — за ліцензованою спеціальністю. За результатами рейтингу ВНЗ України «Компас-2011», який сформувала компанія «Сістем Кепітел Менеджмент» на основі співвідношення «якість освіти — вимоги ринку праці», наш університет посів п’яте місце серед 234 ВНЗ України III—IV рівнів акредитації. Іншими словами, оптимізація — це шлях до якісної освіти. Скептики вважають, що готувати в наших економічних і соціальних умовах якісних спеціалістів — справа невдячна: мовляв, тут же переметнуться як не на Захід, то в Росію — де більше заплатять. Із цим погодитися не можу. Так, добрий фахівець усюди й завжди цінувався. Але звернімося до досвіду Китаю, який роками вирощував свою діаспору в розвинених країнах, поки не з’явилася можливість і потреба запросити її назад

5

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Підсумки на батьківщину. Щось подібне нині спостерігаємо і з нашими спеціалістами в галузі ІТ-індустрії. Нині Україна є одним із лідерів експорту програмного забезпечення у Східній Європі і СНД. За даними експертів з ІТ-технологій, світовий ринок експорту ПЗ становить $90 млрд, частка України в ньому – $1 млрд. Своєю чергою, аналітики Мінфіну України підрахували: якщо внесок випускників вітчизняних вишів цієї галузі вищої освіти в економіку країни нині становить приблизно 2% ВВП, то до 2015 року він може сягнути 8% ВВП, що майже дорівнює розміру валового продукту металургії. Тому переконаний: якість освіти, яку ми даємо сьогодні, покаже нам, якою наша країна буде завтра.

Олександр ЛЕОНОВ Директор центру прикладних політичних досліджень «Пента»

«Рік несправджених надій» На 2011 рік покладали величезні надії — від історичного прориву у відносинах з Європейським Союзом до перших реальних кроків із забезпечення енергетичної незалежності України. На жаль, гучні заяви й обіцянки так і не втілені в життя. У відносинах з Європою настали часи заморозків. І річ тут не тільки в проблемах самої єврозони — вони скоріше рятують Україну від більш пильної уваги Брюсселя до внутрішньополітичних процесів у нашій країні. Багато політичних питань і відсутність якісних змін — у першу чергу в енергетичному секторі — гальмують до стадії «замерзання» раніше анонсовані проекти, у тому числі й модернізації української ГТС. Так і залишився в планах намір реформувати «Нафтогаз», який в останні місяці року вже не міг зібрати достатніх коштів для оплати російського газу й тому брав кредити в тій же Росії. Провал Києва на європейському векторі й запуск «Північного потоку» відразу ж привели до серйозної жорсткості російської позиції, у результаті чого бюджет на 2012 рік спланований виходячи із ціни на газ у 416 доларів за тисячу кубічних метрів. А перехід до оплати блакитного палива

російськими ж рублями так і не пом’якшив «Газпром», ще раз підтвердивши відому істину: зроблена поступка — а це дійсно була серйозна поступка — такою не вважається. Відповідно непевним залишається й майбутнє газотранспортного консорціуму: чи вдасться Москві «додавити» Київ? Без серйозної сторонньої підтримки й проведення реальних реформ в енергетичному секторі шанси України на перемогу в цьому протистоянні досить слабкі. «Зависли» плани будівництва LNG-термінала, знизився видобуток нафти й газу, на тлі падіння інвестиційної привабливості країни залишаються незрозумілими перспективи розробки сланцевого газу — цей список можна продовжувати. Звичайно, частково ці проблеми можна списати на серйозну боргову й фінансову кризу у світі, однак ще більш незрозуміло на цьому тлі виглядає початок приватизації в енергетичному комплексі України. Очевидно, що в цих умовах конкуренція мінімальна й, відповідно, мінімальними будуть і надходження в державну скарбницю. Єдиним досягненням України в енергетичній галузі експерти дружно називають певні зрушення в розвитку альтернативної енергетики. Однак поки що вона не може серйозно вплинути на загальну ситуацію ні в енергетиці, ні в економіці країни. Залишається тільки надія на те, що злидні просто змусять Україну вдатися нехай і до важких, але життєво необхідних реформ у ПЕК.

Дмитро Старокадомський Науковий співробітник Інституту хімії поверхні (ІХП) ім. О.О. Чуйка НАНУ, кандидат хімічних наук, член редколегій Journal of Material Science and Engineering (USChina), American Journal of Polymer Chemistry; «Полімери-Гроші» (Україна—Росія).

«Рік убивчого скорочення фінансування науки» Облишивши красиві чергові фрази про інновації, прогрес і досягнення, скажу, що головним підсумком року став давно очікуваний курс влади на вбивче скорочення фінансування науки. За нашими даними,

новий бюджет урізає його не менш ніж на 20%. Плюс нова пенсійна реформа, яка «вимітає» цілий пласт кваліфікованих кадрів на «наукову пенсію». Навіть у важкі часи кризи і ющенкотимошенківських реформ не було такого «перекривання кисню» для НАНУ. Як підсумок року, маємо масштабні скорочення кадрів, що виливаються у згортання цілих напрямів і відділів. В ІХП, наприклад, наприкінці року постало питання про розформування 5 відділів із 14, при цьому контракти подовжено лише з 20% контрактників, що одержують наукові пенсії (а це переважно всесвітньо відомі учені). Іншим же відділам і співробітникам запропоновано посилити пошук госпдоговорів і позабюджетного фінансування, оскільки наступного року з бюджетом може бути ще гірше, ніж заплановано... Зрозуміло, що комерційний пошук покупців (навіть якщо він буде вдалий, що рідкість) не додасть часу й сил ученим для якісних наукових досліджень. Звичайно, зараз про якесь відновлення приладової бази годі й говорити. Хоча наш інститут якось зумів самотужки придбати й налагодити роботу порівняно нового великого аналітичного приладу, а на рівні лабораторій «відкопують» із підсобок і підвалів прилади, що лежали роками, і ремонтують їх. Так, днями в сусідній лабораторії відновили ультразвуко-диспергатор, а ми у відділі відремонтували верстат для випробувань на зріз... Ще один неприємний, хоча формально й не оголошуваний момент — жорсткість вимог до українськоєвропейського співробітництва. Якщо раніше партнери з України були бажаними в численних європрограмах, то зараз навіть опублікувати статтю в євровиданнях надзвичайно складно. Не маючи впливового європейського співавтора, пробитися навіть у заштатний польський або угорський журнал важко. Тут до смішного посилилися вимоги до «якості мови», «наукової новизни», «якості реактивів і приладових вимірів». У підсумку, протримавши статтю півроку й виставивши безліч витратних вимог, її можуть потім просто повернути назад (а можуть узагалі «забути» про неї й не відповідати на запити). І це на тлі активізації китайських та індійських видань (нерідко вони «прописані» і реферуються в США, маючи колосальну читацьку базу), яких усе влаштовує — і погана мова, і недо-

статня новизна, і старі прилади вимірів — аби тільки був актуальний матеріал... Можна сказати, що євроінтеграцію української науки остаточно провалено. Може, це й на краще, оскільки вектор наукового прогресу невідворотно зміщається в Азію. З огляду на ситуацію в цілому, найкраща перспектива для української академічної науки на наступний рік — це вистояти на нинішніх рубежах.

Марія Решетник Науковий співробітник геологічного музею Національного науковоприродознавчого музею (ННПМ) НАН України

цінний продажу заводів, на яких ці ресурси переробляються. На рівні геологічного музею ННПМ ставлення до геології виявилося в зниженні фінансування й фактичній спробі переведення музею в розряд «другорядних». Незважаючи на всі ці проблеми, цього року є також позитивні моменти, наприклад, у ННПМ створено «кам’яний сад». Перспективи вітчизняної геології поки в цілому похмурі. Що стосується ННПМ НАНУ, в 2012 році є надія на певне зростання у зв’язку із очікуваним припливом туристів на Євро2012.

Ігор Скиба Інститут металофізики НАНУ, провідний інженер

«Рік ігнорування геологічних наук» Цього року в українській геології загострилося приховане безробіття. Переведено на одноденний робочий тиждень декілька галузевих підприємств — «Кіровгеологія», «Північгеологія», «Геоінформ». Скорочення кадрів торкнулися й освітніх установ. Так, через недобір студентів на геологічну спеціальність цього року в декількох ВНЗ скорочують професорськодоцентський склад більш ніж на 10%. Запланована державою геологічна дозйомка територій України виконана лише шляхом переведення в електронний вигляд даних, отриманих у 70—80-х роках. Карти, створені 50 років тому, визнані застарілими. Для геологічних досліджень території України терміново потрібні нове обладнання й нові аналітичні підходи. Незважаючи на це, дослідження наших учених затребувані світовими виданнями, вони їдуть на роботу з України. Держполітика у сфері геологічних наук — це просто їхнє цілковите ігнорування, що приводить до втрати фахівців, молоді й, відповідно, «зачищення поля» для іноземних структур і колективів. Адже в ринкових умовах, коли будуть потрібні сучасні знання, доведеться звернутися до світових компаній і лабораторій, які справно працюють. А тим часом геологія — стратегічний напрям для кожної країни. Розпродаж інформації про ресурси рівно-

«Рік ентузіазму і надій» У своїй роботі ми покладаємося значною мірою на власні сили, не дуже розраховуючи на держфінансування. Багато чого робиться «на ентузіазмі» — як нашому, так і студентів і аспірантів, які в підсумку захищають дипломи й дисертації. Звичайно, працюємо з надією на подальші конкурсні подачі із проектів і грантів. Мультидисциплінарність науки, до якої належить медичне матеріалознавство, вимагає взаємодії з біоінженерами та вченимимедиками. Цього року вдалося налагодити зв’язок із міжуніверситетським медико-інженерним факультетом НТУУ КПІ, який почав випуск біоінженерів. Розроблені в ІМФ сплави перетворені на біоінженерні конструкції — судиннопружинисті, зразки для остеосинтезу, тимчасові імпланти. У перспективі-2012 ми маємо зробити крок уперед, організувавши тісну роботу «тріумвіратом» металофізики — біоінженери — медики. Розпочинаємо доклінічні та клінічні випробування наших конструкцій, у тому числі на тваринах, із використанням комп’ютерного моделювання біооб’єктів. Плануємо завершити процедуру реєстрації нашого цирконієвого низькомодульного біосумісного «Сплаву медичного призначення».

Питання руба

Яка ситуація на ринку праці? Олена Грищук Керівник рекрутингової компанії «Форсаж» «Головним буде роботодавець» 2012 року ситуація знову буде на користь роботодавця. Період характеризуватиметься поновленням довгострокових стратегій розвитку й бізнес-проектів. Однак треба зазначити, що не всі компанії настроєні на активний розвиток в Україні. Багато міжнародних операторів зайняли вичікувальну позицію напередодні другої світової економічної кризи, а також у зв’язку з особливостями політичної ситуації в Україні й місцевими адміністративнополітичними реформами. Можливе скорочення штатів у великих міжнародних компаніях у зв’язку з очікуванням другої хвилі світової економічної кризи. Кардинального підвищення рівня заробітних плат 2012 року в Україні ми не передбачаємо. Ринок як і раніше диктує роботодавець. Вакансій не так вже й багато, активного розвитку економіки не спостерігається. Можливе невелике підвищення заробітних плат для середньої й вищої управлінської ланки, але не більш ніж на 10%. Очікуємо, що наступного року триватиме тенденція виходу українських компаній і співробітників на міжнародні ринки. Найбільшу активність у залученні нових співробітників виявлять компанії, що працюють у сфері виробництва й продажів товарів широкого вжитку, фармацевтики, інформаційних технологій, послуг. Найвищий попит буде на менеджерів у сфері активних прямих продажів. Також компанії потребуватимуть унікальних топменеджерів, здатних запропонувати ефективні стратегії виживання й розвитку в ситуації змін. Банкам знадобляться люди для розвитку банківського рітейлу. Певний бум вакансій у сфері обслуговування спостерігатиметься в період проведення чемпіонату Європи з футболу. Гостро затребуваними стануть перекладачі, усілякі волонтери, обслуговий персонал. Як і 2011 року, розвиватиметься інтернет-індустрія. Українські компанії сьогодні усе більше розуміють позитивні можливості Інтернету й соціальних мереж для розвитку свого бізнесу. Над матеріалом працювали Людмила ГРЕЧАНИК, Денис ІВАНЕНКО, Ігор ПАВЛЮК, Іван СПАСОКУКОЦЬКИЙ, Роман ДИГАС

6

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Енергозбереження

Сонячний німецький геній

Довідка «УТГ»

Володимир ОТРОЩЕНКО Навіть одержавши ще більше російського газу через обхідний «Північний потік», інженери та архітектори із ФРН весь час шукають альтернативи чорному й блакитному «золоту», які вичерпуються й дорожчають. Технічні рішення Made in Germany поєднують стару військову архітектурну основу й технології поки ще мирного ХХІ століття. І якщо в нашому сонячному Криму СЕС будують на землі, то німці з Гамбургу прагнуть піднятися ближче до світила — хоча б на дахи, як у спекотній Каліфорнії.

Сонячні батареї замість зенітних Величезна бетонна «зенітна вежа» (FlakturmVI) у Вільгельмсбурзі (район Гамбурга) — спадщина й символ далекої Другої світової війни — буде переобладнана в одну з найбільших європейських ТЕС на сонячній енергії. Будівельні роботи вже йдуть повним ходом. Проект за назвою «Енергетичний бункер» розвивають компанії IBA Hamburg

Вежа-ТЕС у Гамбурзі. Проект

і Hamburg Energie. Ця станція має дати тепло в 3000 будинків, а електроенергію — у тисячу. За рахунок бункера місто скоротить викиди вуглекислого газу на 6600 тонн на рік. Фінансуються роботи переважно з муніципального бюджету. Німецькі інженери мають намір установити на даху й південному боці будинку фотоелектричні батареї й сонячні теплові колектори загальною площею 3500 м2. Ці панелі зможуть поставляти в електричну мережу потужність 110 кіловатів, а в теплову — 0,6 гігавата. Але зовнішньою енергетичною

Зенітки на вежі 1944 року

системою справа не обмежиться. Усередині величезного куба автори проекту збираються розмістити кілька комбінованих котелень, які живляться деревними відходами, видаючи 10,5 гігавата тепла й електрики, і біогазом (ще 3,7 ГВт). До складу «зенітної ТЕС» також увійдуть додатковий тепловий котел для покриття піка навантаження й тепловий акумулятор (сховище гарячої води) обсягом 2 тис. м3. Цікаво, що «Енергетичний бункер» після реконструкції буде не тільки теплоелектроцентраллю. В одній із його веж розміститься музей, що розповідає про історію цієї споруди й життя міста-порту в роки війни. А на гігантському даху бункера архітектори запланували оглядовий майданчик і кафе. Повна висота колоса — 41,6 м, цокольний поверх — квадрат зі сторонами 57 м. Автори проекту бачать у долі будинку чимало сим-

волів. У роки війни він був укриттям від нальотів британської авіації для десятків тисяч людей. Тоді на даху бункера стояли кулемети й швидкострільні гармати ППО. Майже 70 років цей гігант стояв порожній і занедбаний, поступово змінюючи колір із сірого на зелений (через траву й мох, які вкрили частину даху й фасад). Тепер же бункер перетворять на символ захисту екології Гамбурга й передовий об’єкт «зеленої енергетики». Це дозволить також урятувати будинок від руйнування. Незважаючи на сонячні панелі, загальний вигляд споруди (через товсті бе-

Енергетична компанія Southern California Edison 2008 року почала реалізацію одного із найбільших проектів із сонячної енергетики у світі й найбільшого — у США. Вона має намір установити сонячні батареї на дахах різних промислових і комерційних будинків Каліфорнії загальною площею понад 6 км2. Коли проект буде повністю реалізовано, сумарна потужність цих панелей, що живлять майже 162 тис. будинків, становитиме 250 МВт. Сонячні дахи допоможуть енергетикам упоратися з найбільшими навантаженнями на мережу в спекотні сонячні дні, коли всі вмикають кондиціонери на максимум. Перші переустатковані в рамках цієї програми дахи дали струм споживачам уже наприкінці 2008-го. пло-, а пізніше й електропостачання району від нового об’єкта.

Гнучкі сонцеприймачі з «країни банків» Які ж сонячні батареї вкриють дах старої «зенітної вежі»? Швидше за все,

Гнучкі сонячні батареї зі Швейцарії

тонні стіни майже без вікон) як і раніше залишиться досить похмурим, під лад первісному призначенню велетня. За планом партнерів, у квітні 2012-го відремонтують фасад бетонного монстра. У першій половині того ж року робітники змонтують обладнання комбінованої теплоелектростанції й підведуть теплові мережі. А наприкінці 2012-го має стартувати те-

інноваційні рулонні фотоелементи зі Швейцарії. У Швейцарській федеральній лабораторії матеріалознавства та технології (Дюбендорф) учені Франк Нойєш і Айода Тіварі створили гнучкі сонячні батареї з рекордними ККД: на тонкій полімерній плівці — 18,7%, а на сталевій фользі — 17,7%. І це навіть трохи вище, ніж у японських аналогів. Нова технологія виробництва

На Черкащині стала до ладу перша СЕС

Звалищам нададуть «зелений» тариф

У грудні, напередодні Дня енергетика, у Черкаській області уведено в експлуатацію першу електростанцію на сонячних батареях. Про це повідомив директор зовнішньоекономічної асоціації «Новосвіт» Анатолій Яровой. Саме ця компанія займалася будівництвом об’єкта.

Схоже, що в парламенті нарешті звернули увагу на жахливе становище зі зберіганням і утилізацією твердих побутових відходів, надавши потенційним інвесторам можливість піймати відразу двох зайців. Одним із них стане можливість виробляти електроенергію шляхом спалювання цих самих ТПВ й гарантовано продавати її державі. Іншим же — звільнення площ під полігонами й звалищами, де нагромадились десятки мільярдів тонн сміття, а отже, і поліпшення екологічної ситуації в регіоні й Україні в цілому.

Сонячна установка розташована на схилах земляної греблі Гордашівської ГЕС у Тальнівському районі. Територія станції займає близько 0,2 га на ділянці землі, непридатній для ведення сільського господарства. Охоронятиме й обслуговуватиме новий об’єкт персонал Гордашівської гідроелектростанції. Для будівництва сонячної електростанції використовували 540 сонячних модулів, установлена потужність яких — 102,6 кВт·год. Тип модулів — монокристалічні. Обладнання поставила ні-

мецька компанія «Солар Уан». За 100-відсоткового завантаження станція може забезпечити електрикою більше 100 приватних житлових будинків. Сусідство сонячної та гідроелектростанції не випадкове. Фахівці ВЕА «Новосвіт» обрахували економічну ефективність комбінованого використання енергії сонця й води. Восени, узимку й навесні ставка робитиметься на енергію від гідроелектростанції. А от улітку, коли водні ресурси вичерпуються, втрати компенсують за рахунок сонячної енергії. Крім цього, сонячні батареї мають коефіцієнт використання встановленої потужності набагато нижче, ніж інші альтернативні джерела електроенергії. Вони екологічно чисті й економічно вигідні.

— Розвиток альтернативної енергетики — це вкла-

дення великих коштів. Приміром, будівництво сонячної станції потужністю 100 кВт інвесторові обходиться в 4—4,5 мільйона гривень, — пояснює директор ВЕА «Новосвіт» Анатолій Яровой. — Але завдяки «зеленому» тарифу вартість сонячної електрики значно вище в порівнянні з іншими альтернативними джерелами. Така станція, за нашими підрахунками, окупиться за 4—5 років. Наступні дві сонячні електростанції загальною потужністю близько 1,3 МВт «Новосвіт» планує розмістити на території Лоташівської та Звенигородської гідроелектростанцій. Усі станції будуть розташовані на схилах дамб, у межах земельних ділянок, орендованих ВЕА «Новосвіт» під гідротехнічні споруди та будівлі ГЕС. Підготувала Інна ХІМІЧУК

Як повідомляє УНІАН, ініціативна група у Верховній Раді пропонує розширити дію так званих «зелених» тарифів на електроенергію, вироблену із твердих побутових відходів. Законопроект із такою пропозицією вже зареєстрований у парламенті. Його текст розміщений на офіційному сай-

ті парламенту. Законопроект передбачає надання твердим побутовим відходам статусу альтернативного джерела енергії із внесенням відповідних змін у Закон «Про альтернативні джерела енергії». Набуття такого статусу передбачає обов’язковий викуп державою всієї електроенергії, виробленої з такого джерела. Також законопроект передбачає внесення змін у Закон «Про електроенергетику» з визначенням «зеленого» тарифу на електроенергію, вироблену із твердих побутових відходів, з коефіцієнтом 2,3. Автори документа наводять цифри: загальна площа 770 полігонів ТПВ — 3 тис. га, не враховуючи більше трьох тисяч стихійних звалищ. На них нагромаджено понад 30 млрд тонн відходів, і що-

тонкоплівкових фотоелектричних перетворювачів дозволила подолати розрив у ККД між такими батареями й масивними твердими елементами на базі нині використовуваного мультикристалічного кремнію. Фотоелементом став добре відомий селенід мідііндію-галію (CIGS), що вже застосовувався як у гнучких сонячних батареях, так і у твердих комірках із підкладкою зі скла. Швейцарці розробили новий процес випару й осадження з досягненням дуже точного контролю над поводженням наноплівки Ga-In і розподілом усіх потрібних елементів її шарами. Так вийшла батарея, у якій добре виробляються й збираються заряди, а їхні втрати на рекомбінацію малі. Ці тонкоплівкові комірки майже наздогнали з продуктивності кремнієві панелі. За масового виробництва сонячні батареї такого типу стануть помітно дешевшими за кремнієві. Важливо, що тонкоплівкові елементи можна швидко робити просто в рулонах.

річно цей обсяг зростає на 1 млрд тонн. За ідеєю, ухвалення парламентаріями таких необхідних змін у законодавстві має позитивно вплинути передусім на бажання інвесторів вкладати гроші в спалювання ТПВ. Є лише одне «але» — усім відоме прагнення значної частини представників місцевої влади якомога більше ускладнити життя компанії, що має намір реалізувати той або інший проект у конкретному регіоні. Як би й це питання максимально спростити?.. Підготував Денис ІВАНЕНКО

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

7

Резонанс

Визнали й поїхали Саміт Україна-ЄС, який відбувся в Києві, укотре підтвердив: Європа, незважаючи ні на що, вірить у нас... Денис ІВАНЕНКО 19 грудня в столиці України відбувся довгоочікуваний саміт Україна—ЄС. Довгоочікуваний не тільки тому, що експертні кола й ЗМІ гадали, поїде Президент країни Віктор Янукович у Москву чи розмовлятиме з гістьми із Заходу в Києві. Зрозуміло було й те, що ніхто з нами зараз Угоду про асоціацію не підпише. Хвилювало інше: а що як Брюсселю настільки набридла наша багатовекторність, що він візьме та й зачинить євродвері перед Києвом на довгі роки? У підсумку Україна не одержала ні того, ні іншого. Загалом, нічого не одержала.

Докладно

Бажане й дійсне Як відомо, офіційний Київ, принаймні на словах, не перший рік посилено декларує курс на зближення з Європейським Союзом, що, за ідеєю, має логічно завершитися отриманням Україною статусу повноправного члена блоку. Уперше такі наміри привселюдно озвучені у вигляді стратегічної мети 2005 року Віктором Ющенком відразу ж після обрання його президентом. На хвилі прихильності до України, що панувала тоді в Євросоюзі, вирішили посилити співробітництво з Києвом у цьому напрямку. У січні того ж року Європарламент фактично одностайно ухвалив постанову про розгляд можливості вступу України в ЄС. Єврокомісія акцентувала увагу на тому, що хоча має пройти тривалий період, приєднання нових країнчленів не виключене. Сторони посміхалися одна одній, давали обіцянки, що в підсумку вилилося в підписання документа — Посиленого співробітництва між Україною та Європейським Союзом. Однак через позицію офіційного Парижа, який не бажав такого стрімкого розширення блоку, і через певне розчарування українською владою з тексту прибрали прямі натяки на перспективу отримання Україною членства в ЄС. І, нарешті, уже під час президентства нинішнього глави держави Віктора Януковича в листопаді минулого року в рамках роботи аналогічного саміту було підписано протокол до Угоди про партнерство й співробітництво з основних принципів участі в

і може відбутися найближчим часом. Він уважає, що підписання Угоди про асоційоване членство України і ЄС — питання суто технічне. «Це може статися і в лютому, і в січні, і в грудні, усе залежить від бюрократичної машини, як вона підготує текст», — заявив Льовочкин. Європейці ж, крім розмов про необхідність демократичних змін, запевнили, що Брюссель дуже зацікавлений у досягненні угоди. Мовляв, усе залежить від вас.

Відкритим текстом Віктор Янукович Президент України «Україна готова до прискореної технічної підготовки Угоди про асоціацію до підписання. Фактично ми вже почали імплементацію окремих її положень. Сьогодні ми наблизились до завершення роботи над текстом Угоди про асоціацію, переходу до етапу її підготовки до підписання й подальшої імплементації...

Петро Порошенко Упритул

Гра в піддавки

програмах ЄС. Ну а саму Угоду про асоціацію планували оформити в грудні 2011-го.

Питання руба

Навіщо нам Угода про асоціацію? Треба сказати кілька слів і про саму Угоду про асоціацію. Жаданий документ має принести, крім пишних фраз, безсумнівну користь як державі Україна, так і її громадянам. У першу чергу, досягши Угоди, Україна автоматично одержує перспективу членства в ЄС, принаймні формально-примарну. У такий спосіб наша країна стає європейською не тільки в географічному розумінні цього слова. У справах, подібних до щорічних торгів за газ із Москвою, Київ одержує певну підтримку ЄС, який, звичайно, перейматиметься долею свого потенційного члена. Крім того, асоціація з ЄС — можливість спрощення торгівлі й ведення бізнесу, розширення прав українських громадян під час виїзду на роботу й навчання в Євросоюз, а також інші, нехай і дрібні, але потрібні кроки вперед, у тому числі такий жаданий для багатьох із нас безвізовий режим.

Ні «так», ні «ні» Як заявив у ефірі «5 каналу» незадовго до саміту глава представництва ЄС в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра, «Європейський Союз може не підписати й не ратифікувати Угоду про асоціацію з Україною, якщо в ній не зміниться ситуація з демократією». Європейський Союз, як прямо натякнув чиновник, «не витрачатиме кошти своїх платників податків

на те, що не відповідає європейським стандартам», і заразом висловився про систему стримувань і противаг у владі. У перекладі це означає, що Євросоюз може закрити очі на економічні негаразди, мляве проведення реформ і загальну необлаштованість інфраструктури, однак є те, що пропускати ніяк не можна. Саме цьому питанню, яке нині не потребує широких коментарів, і були присвячені як офіційна частина заходу (здебільшого у вигляді натяків), так і закрита, де про відомі судові події говорилося відверто. У підсумку зі спільної заяви саміта Україна-ЄС, опублікованої на сайті Президента України, виходить, що Угода про асоціацію між Україною і ЄС вимагає технічної підготовки й остаточної консолідованої версії. І далі: «Лідери із задоволенням відзначили, що керівники переговорів досягли загального розуміння щодо повного тексту Угоди про асоціацію, яка визначить майбутнє договірно-правової бази відносин Україна-ЄС... Угода про асоціацію залишає відкритим шлях для подальшого прогресивного розвитку у відносинах Києва й Брюсселя... Лідери досягли порозуміння в тому, що дії України, зокрема відносно поваги до загальних цінностей і верховенства права, критично важливі для швидкості політичної асоціації та економічної інтеграції з ЄС, у тому числі в контексті укладання Угоди про асоціацію і її подальшу реалізацію». Голова адміністрації Президента України Сергій Льовочкін роз’яснив деталі. За його словами, підписання домовленостей України з Європейським Союзом залежить від технічних нюансів

Важко позбутися відчуття, що із самого моменту проголошення курсу на вступ у Європейський Союз українська влада, незалежно від політичного забарвлення, робить усе можливе, щоб випробувати на міцність нерви європейських чиновників. Так, попереджаючи обурені вигуки причетних до євроінтеграції людей, відзначимо: зроблено й робилося чимало. Комусь удалися конкретні переговори, хтось протягнув у Верховній Раді закон, ухвалення якого узгоджується з нормами Євросоюзу, хтось зробив ще щось корисне, однак доводиться з жалем констатувати, що єдиної позиції в цьому питанні нема. Тобто вона начебто задекларована, але коли доходить до діла... І їжакові зрозуміло, що на момент проведення саміту Україна—ЄС нагальною потребою стало хоча б показове припинення «бойових дій» між опозицією та владою. Давайте, мовляв, прикрасимо фасад, а потім розберемося. Куди там — сторони залишилися при своїх, а європейці, здивовано хитаючи головами, не відступають від своїх вимог. Показові приклади колишніх соцкраїн, таких як Польща, де лише при згадуванні про майбутню євроінтеграцію як за помахом чарівної палички вщухали всі суперечки й майже одностайно ухвалювалися необхідні для країни рішення. І ні з кого, як то кажуть, корона не впала. Ми ж знову обіцяємо, домовляємося до звичного «наступного разу розберемося». Але ж цього самого наступного разу може й не бути. Адже зовсім не вся Європа дивиться на нас як на пустотливих, але улюблених діточок. Є також інша, зовсім прагматична позиція, переважно в таборі старожилів Євросоюзу: годі вже нам (тобто їм) розширюватись у напрямку Східної Європи. Невже не можна хоча б раз на рік відкинути всі чвари й зробити щось стратегічно необхідне для країни?

Голова ради Національного банку України «Я вважаю, що саміт насправді є успіхом. Успіхом не тільки тому, що ухвалено загальну декларацію. Це досягнення всієї дер-

Херман ван Ромпей Президент Європейської ради «Ми можемо привселюдно заявити, що переговори про Угоду про асоціацію завершено. Це гігантський крок у наших відносинах, він має вирішальне значення для ваших європейських амбіцій. Ми ще раз наголошуємо, що Україна — стратегічний партнер ЄС. І не треба сумніватися в цьому. Сьогодні ми привселюдно заявили, що пере-

Жозе Мануель Баррозу Президент Європейської комісії «Угоду про асоціацію можна швидко парафувати. Але її імплементація й ратифікація залежатимуть від процесів, які відбуваються в Україні, від якості реформ. Цивільне суспільство в Україні складається

Павло Клімкін Заступник голови МЗС України «Ми в цій спільній заяві говоримо про європейську ідентичність України. Особисто я дуже довго обговорював у Брюсселі із країнами-членами можливість застосувати цю формулу до України. Повірте, це не банальна форму-

ТОЧКА ЗОРУ Олександр Мирський Депутат Європарламенту, співголова клубу друзів України «ЄвропарламентВерховна Рада» Саміт Україна — ЄС показав успіх дипломатії України й аморфну, невиразну позицію чиновників ЄС. Мені взагалі незрозуміло, як добродії Баррозу й Ромпей примудрилися не укласти договір про асоціацію, коли в них у портфе-

Українська сторона задоволена результатами сьогоднішнього саміту. Гадаю, що він по праву може вважатися етапною подією в розвитку двосторонніх відносин. Наші переговірні команди досягли взаєморозуміння щодо повного тексту Угоди про асоціацію. Хочу підтвердити наміри обох сторін щодо прискореної підготовки тексту угоди до парафування». жави Україна, але не досягнення, коли можна витерти чоло, сісти й спочивати на лаврах. Це тільки початок, чіткий графік того, що зараз треба робити». Джерело: ICTV говори з ЄС про асоціацію підійшли до логічного кінця. Ми хотіли б підписати угоду якнайшвидше, але це багато в чому залежатиме від ситуації й дій України. Останні події викликають у нас стурбованість. І Угода про асоціацію залежить від цієї стурбованості. Ми стурбовані політизованим правосуддям в Україні. Обмеження на вільні збори людей також турбують нас. І парламентські вибори 2012 року будуть вирішальним випробуванням у цьому». з різних груп. І я вважаю, що це позитив для розвитку демократії. Тому дуже важливе залучення цивільного суспільства до процесу євроінтеграції України. Ми також сьогодні обговорювали впровадження плану з уведення безвізового режиму, і я запевняю вас, що він буде впроваджений, як тільки буде виконано всі необхідні умови». ла, це дуже непроста формула, вона означає для наших європейських колег приховану перспективу. Я можу сказати, що сьогодні в спільній заяві ми взяли на себе політичне зобов’язання підготувати угоду до парафування якнайшвидше. Я думаю, на це потрібно кілька тижнів». лі резолюція Європарламенту, де чітко сказано: «укласти договір про Асоціацію до кінця 2011 року». Виходить, що ті, кому дали завдання, замість виконання своєї роботи саботують її. Мені щиро шкода, що Єврокомісія та Єврорада не виконали до кінця свою роботу, доручену їм депутатами Європарламенту. Є про що «поговорити» на засіданнях Європейського парламенту 2012 року. Багато незручних питань до чиновників з Єврокомісії.

8

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Технології

Реанімація інтелекту У Львові відкрили першу в Україні дільницю з виробництва наногетероструктур Роман ДИГАС У грудні цього року на базі львівського науково-виробничого підприємства «Карат» (дочірнє підприємство ПАТ «КонцернЕлектрон», м. Львів) почала працювати перша в Україні дільниця з промислового випуску наногетероструктур. Сферами їх застосування може бути виробництво над’яскравих світлодіодів, потужних надвисокочастотних транзисторів для стільникового і супутникового зв’язку, концентраторних сонячних батарей, різноманітні галузі науки і техніки, медицина. В основу проекту покладено розробки наукововиробничого концерну «Наука» (м. Київ).

— Йдеться про відновлення цілої галузі, яку ми втратили, — сказав під час урочистого відкриття дільниці генеральний директор НВК «Наука» Сергій Ларкін. — І ось тільки тепер ми нарешті можемо сказати, що Україна має власне виробництво світлодіодів. А це ставить нас урівень із тими країнами світу, які мають власне масове виробництво новітньої нанопродукції. Робитимемо це поступово, обережними кроками і у великих наукових центрах. Проект реалізується НВК «Наука» і НВП «Карат» у рамках Державної цільової

науково-технічної програми «Нанотехнології та наноматеріали» на 2010—2014 роки й українсько-російської Програми розвитку співробітництва у сфері нанотехнологій. Зокрема, у НВК «Наука» було знайдено концептуально новий технологічний підхід до керування домішководефектною системою епітаксійних шарів, що забезпечує отримання епітаксійних структур А3B5 із високою однорідністю та широким діапазоном змін електрофізичних параметрів. Одночасно у НВП «Карат» розроблені фізико-хімічні основи універсальних тех-

І метан, і вода... Микола СТОЛЯРОВ Початок на стор. 1

— Олександре Васильовичу, чиїм досвідом ви послуговуєтесь?

— Революційний прорив у цьому напрямку зробили свого часу в США, Канаді, Австралії, де вже накопичено чималий досвід видобутку й використання метану вугільних родовищ. Однак і в Україні ми починаємо не з чистого аркуша. Особливо необхідно відзначити досвід орендного підприємства «Шахта ім. О.Ф. Засядька», де вперше в нашій країні реалізовано проект з утилізації метану на когенераційному комплексі для одержання електричної і теплової енергії.

— Що відрізняє програму, розроблену компанією «Донецьксталь»?

— Багато вугільних родовищ Донбасу є метановугільними. Така оцінка визначає технологію видобутку корисних копалин і формує підходи до експлуатації, що передбачають комплексне їхнє освоєння, і в першу чергу одержання продукції з більш високим рівнем доданої вартості. Компанією «Донецьксталь» реалізується перша в Україні власна програма комплексного освоєння й використання запасів метановугільних родовищ на базі декількох інноваційних проектів.

На перше місце в наших планах ми поставили убезпечення праці гірників. Програма передбачає завчасну дегазацію вугільних пластів з подальшим їхнім відпрацьовуванням або газифікацією. Видобуте вугілля, метан і газ, отриманий під час підземної газифікації, використовуються для виробництва коксу, теплової та електричної енергії або піддаються глибокій переробці для одержання метанолу, моторного палива.

— Однак повернімося до бурового комплексу в степу й завдань, які він виконує.

— Під Красноармійськом триває великомасштабний експеримент із метою адаптації сучасних технологій та обладнання до геологічних умов Донбасу. Технологію завчасної дегазації й допомогу з її впровадження запропонувала компанія Weatherford, що має багатий досвід. Полігоном для проведення експериментальних робіт обрано шахтоуправління «Покровське», яке розробляє вугільний пласт, що відрізняється високою природною метаноносністю. Видобуток ведеться найпродуктивнішою технікою. Водночас разом із Макіївським державним науководослідним інститутом із безпеки робіт у гірничій про-

нологій формування епітаксійних оптоелектронних структур, які ґрунтуються на застосуванні впливу рідкісноземельних елементів на процеси кристалізації епітаксійних шарів А3В5. Для цього задіяний єдиний в Україні технологічний комплекс, основою якого є три установки: для осаджу-

вання епітаксійного шару на напівпровідникові пластини Veeco D-180LDM MOCVD System, газофазної епітаксії «ГФЕ-Мікро», рідиннофазної епітаксії «ЕВАРС», а також сучасна лабораторія з усім необхідним контрольно-вимірювальним обладнання.

— На основі однієї наногетероструктури можна створити 5—6 тисяч над’яскравих світлодіодів і 3—4 тисячі НВЧ-транзисторів, — повідомив генеральний директор НВП «Карат» Микола Ваків. — Якщо ми вийдемо на повний цикл їх виробни-

На брифінгу (зліва направо): міський голова Львова Андрій Садовий, голова правління ПАТ «Концерн-Електрон» Юрій Бубес, генеральний директор НВК «Наука» Сергій Ларкін, голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк, генеральний директор НВП «Карат» Микола Ваків

мисловості (МакНДІ) і регіональним геологічним підприємством «Донбасгеологія» розроблений і реалізується проект дегазації вуглепородного масиву через свердловини, пробурені з поверхні. Із травня цього року вже споруджено 20 свердловин глибиною 750—830 метрів. Загальний обсяг буріння перевищив 15 кілометрів. При цьому спорудження однієї свердловини в шахтоуправлінні «Покровське» триває лише 192 годин, що в умовах Донбасу є рекордним показником. Такий результат професійної роботи персоналу створеного в компанії «Донецьксталь» спеціалізованого бурового підрозділу, оснащеного комплексом Ultra Single 150.

— Скільки вже добувається метану й куди подається отриманий з-під землі газ?

— Метан — незмінний супутник вугілля. У кожній тонні палива в умовах шахтоуправління «Покровське» його міститься 25—30 кубометрів. Донедавна метан просто викидався в атмосферу. Тепер у загальному обсязі метано-повітряної суміші, що видаляється системою дегазації в шахтоуправлінні «Покровське», частка метану зі свердловин, пробурених із поверхні, становитиме понад 30%. Метан подається на когенераційний комплекс, що виробляє як електричну, так і теплову енергію.

— Чи надовго вистачить розвіданих запасів палива в Красноармійському західному вугленосному районі?

— У родовищі зосереджено 280 мільйонів тонн найціннішого коксівного вугілля й 8,9 мільярда кубометрів метану. На його розробку потрібно не менше тридцяти років, на видобуток метану — більше п’ятнадцяти. Веденню гірничих робіт передуватиме завчасна дегазація вуглепородного масиву, що зробить працю під землею безпечною. Як використовуватимуть видобутий метан? Чи буде він просто закачаний у розташований поблизу магістральний газопровід, переданий на свою когенераційну станцію, використаний як паливо для автотранспорту або як цінна хімічна сировина — над цим зараз працюють фахівці компанії.

Водоспад імені Горького — у цехи ДМЗ Вода, як і метан, незмінний супутник вугілля. На кожну його видобуту тонну припадає кілька тонн води. І навіть якщо шахта закривається, вода й далі надходить у її виробки. Тому шахти працюють у режимі водовідливу. Головний біль мільйонного Донецька — куди подіти воду закритої свого часу шахти імені Горького. Розташована неподалік від його центру, вона готова скинути на мега-

Технолог комплексу, аспірант Львівського національного університету ім. І.Франка Ростислав Круповський

цтва (а у нас складено саме такий бізнес-план), то зможемо виготовляти близько 20 мільйонів світлодіодів щорічно. Це майже мільйон енергоощадних світильників і, скажімо, 20—30 мільйонів транзисторів для телефонів мобільного зв’язку. Сукупність технологічних можливостей комплексу дозволяє виготовляти різноманітні за своїми характеристиками матеріали, що є базовими для мікро- та наноелектроніки. Це дасть змогу наповнити ринок України вітчизняними конкурентоспроможними приладами, а згодом розширити постачання продукції на експорт. Хоча ще на

етапі наукових досліджень та експериментальних випробувань комплексу було підписано перший контракт на постачання наногетероструктур в країни Євросоюзу на загальну суму $ 2,5 млн. Однак ця технологія потребує дуже великого фінансування. Тільки у створення львівської дільниці вкладено $10 млн. Половину коштів надала держава, решта — приватні інвестиції. Перспектива — створення та відновлення виробництва в Україні твердотільної електроніки та оптоелектроніки. Уже незабаром НВК «Наука» відкриє ще дві такі дільниці й у Києві.

поліс цілий водоспад — 1200 кубометрів води на годину. Поки вона скидається в ріку Кальміус. І це при тому, що Донецьк небагатий на воду. Цей парадокс влада запропонувала розв’язати металургам індустріального центру. Компанія «Донецьксталь» узялася за розробку унікального проекту промислового використання вод закритої шахти.

— Проект має соціальну й екологічну спрямованість, — говорить заступник директора дирекції з методології розробки інноваційних проектів ПрАТ «Донецьксталь» Роман Узбек. — Із комерційної точки зору він досить складний, оскільки будуть потрібні чималі фінансові витрати протягом тривалого періоду на створення інфраструктури та впровадження технологій очищення води. При цьому треба врахувати, що такого досвіду в Україні поки нема.

міст. І це одне з головних завдань ініціаторів проекту.

— І все-таки масштабність майбутніх робіт вас не зупинила...

— Про масштабність. Проект вартістю до 100 мільйонів гривень, реалізація якого триватиме приблизно три роки, здійсненний тільки в рамках державноприватного партнерства. Спільними зусиллями з міською й обласною владою, профільними міністерствами можна показати приклад ефективного використання такого природного ресурсу, як підземні води шахт, для виробничого й питного водопостачання шахтарських

— Що реально це дасть гірникам, металургам, місту та області?

— По-перше, скидання підземних вод шахти в Кальміус негативно впливає на екосистему цієї річки, що впадає в Азовське море. По-друге, Донецький металургійний завод сьогодні споживає воду для технологічних потреб із поверхневих водойм, у тому числі з каналу Сіверський Донець — Донбас. Канал і без того перевантажений, потребує ремонту, тому максимальне зменшення водоспоживання, звичайно ж, зменшить навантаження на нього.

— Однак для заводу теж не будь-яка вода придатна...

— Безперечно. Підземні води шахт дуже мінералізовані, а для технічного водопостачання ДМЗ необхідна спеціальна підготовка такої води для окремих виробничих циклів. Методологія демінералізації розробляється зараз у тісному співробітництві з ПАТ «Донгіпрошахт», НТУУ «Київський політехнічний інститут», Харківським інститутом проблем машинобудування. Крім того, компанія «Донецьксталь» уже реалізує проект використання шахтних вод у місті Антрацит сусідньої Луганської області, де будується сучасний завод із демінералізації води. У перспективі вона подаватиметься для потреб усього міста.

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

9

Галузь

«Футбольна» сфера Завдяки підготовці до Євро-2012 дорожнє будівництво й супровідні галузі переживають справжній розквіт Микола ПОЛІЩУК Якщо раніше про потенційну інвестиційну привабливість європейського футбольного чемпіонату говорили лише загалом, то сьогодні, за кілька місяців до його початку, уже можна підбивати перші підсумки. Звичайно, із багатьох параметрів занадто палкі сподівання не справдилися, але є цілі галузі, що одержали серйозний імпульс у своєму розвитку.

Дороги, які ми будуємо Цілком закономірно, що підготовка до Євро-2012 якнайсприятливіше позначилася на дорожньому будівництві взагалі й на супутніх галузях зокрема. Будівництво доріг, що сполучають у першу чергу міста, які приймають чемпіонат, модернізація залізниць і адаптація їх до використання швидкісних поїздів збільшили потребу в будівельному щебені, видобуток якого в Україні зріс в останні роки на 143,5 тис. кубометрів у порівнянні з минулим роком. Через те, що основну увагу влаштовувачів чемпіонату прикуто до доріг між Києвом і Львовом (і далі в Польщу), найбільше виграли будівельні й каменевидобувні підприємства, розташовані на півночі країни. Тим більше що на півночі Житомирської та Рівненської областей каменеобробка традиційно була на високому рівні, а в деяких випадках сьогодні є градотворчою або взагалі єдиною функціонуючою галуззю промисловості. Наприклад, невеликий за розміром та економічним потенціалом (менше трьох відсотків від загальних економічних показників Рівненської області) Рокитнівський район майже повністю живе завдяки тутешнім гранітним кар’єрам. Промислове виробництво й зайнятість населення тут замкнуті виключно на ви-

добувній галузі. Усе економічне життя району тримається на декількох підприємствах: Рокитнівському спецкар’єрі, Томашгородському кар’єроуправлінні, Ярівському гранітно-кам’яному кар’єрі, каменедробильному заводі й, нарешті, Томашгородському щебеневому заводі. Специфіку району приїжджий бачить неозброєним оком: розбиті «БІЛАЗами» дороги, справжні терикони біля виробок, що не поступаються за величиною донбаським, і глибокі кар’єри, дороговкази біля яких попереджають, коли відбудуться найближчі підривні роботи. Ще кілька років тому багато кар’єрів були фактично заморожені, а люди місяцями не одержували зарплати. Сьогодні ситуація змінилася на краще: майже всі підприємства працюють, одержують стабільний дохід і навіть почали промислове переозброєння. Не можна сказати, що великий бізнес не проявляє інтересу до об’єктів, які демонструють зростання інвестиційної привабливості. Наприклад, Яновський гранітний кар’єр зараз є власністю холдингу «Смартнерудпром» Вадима Новинського. По-своєму досить вигідне придбання: запаси каміння на кар’єрі оцінюються на рівні 75 млн тонн, а нові власники розраховують збільшити нинішні обсяги виробництва майже вдвічі — до 1,5 млн тонн на рік. Незручності для нових власників пов’язані лише з попереднім менеджментом підприємства. Колишній мажоритарний акціонер ЗАТ продав комплекс із виробництва щебеню, що був при кар’єрі, його кінцевому споживачеві — обласному автодору, що зменшило інвестиційну привабливість об’єкта, оскільки переробляти каміння набагато вигідніше, ніж тільки добу-

вати його. До того ж за попередніх власників в окреме підприємство вивели ще одне потенційно прибуткове виробництво — цех з обробки граніту, що нині є самостійною виробничою одиницею за назвою «Еней».

Щебінь із «Крутої Слободи» Але є в Рокитнівському і підприємства, які оминули конфлікти суб’єктів господарювання. Одне з них — це Томашгородський щебеневий завод (у минулому — щебеневий завод «Головполіссяводбуду» Держводгоспу України), що розробляє родовища гранітів «Крута Слобода». Його сировина — дрібні й середньозернисті сірі й рожево-сірі граніти й гранодіорити. Площа кар’єру — 32,2 га. Запаси корисних копалин за оцінками 2005 року — 21069 тис. м3. Основний вид діяльності підприєм-

ства — виробництво фракційного щебеню, проектна потужність — 650 тис. м3 на рік. Відповідно до виданих Рівненською ОСЕС сертифікатів, щебенева продукція й сировина відповідають вимогам НРБУ-97 і Державних будівельних норм-97 і допускаються без обмежень у всіх видах будівництва. Щебінь має атестацію вищої категорії якості, а основними його споживачами є заводи залізобетонних конструкцій Волинської, Рівненської, Львівської й Тернопільської областей. Але з’являються й нові замовники.

— Не дуже давно Львівська залізниця уклала угоду на відвантаження 100 тисяч кубометрів щебеню турецькій фірмі «Онур», що виграла міжнародний тендер із будівництва дороги Київ—Чоп на ділянці Броди—Львів, — го-

ворить директор заводу Віктор Бунечко. — Цей проект фінансує Міжнародний банк реконструкції та розвитку, також зацікавлений працювати з державними кар’єрами. На сьогодні залізниця вже відвантажила майже 60% продукції, передбаченої угодою. Причому навіть несподівано велике турецьке замовлення ми змогли задовольнити, не порушивши поставки нашим клієнтам з інших договорів. Але ж наш щебінь традиційно поставляється крім вітчизняних залізниць і заводів залізобетонних конструкцій споживачам у Росію, Литву, Латвію та Польщу. Томашгородський щебеневий завод має під’їзні автомобільні дороги і залізничні колії, розвинену виробничу базу. Можна сказати, це специфіка каменеобробки: не маючи доступу до транспортних артерій, нема сенсу видобувати каміння. Останнім часом, щоправда, відчувається загальноукраїнська тенденція: усе більше щебеню замовники вивозять на своєму транспорті, усе менша роль у перевезеннях залізниці.

Аналітики пояснюють це не так збитковістю залізничних перевезень (саме транспортування щебеню є однією з найприбутковіших операцій для залізничників), як переорієнтацією заводу на автодорожні підприємства. Зокрема, приєднання до корпорації «ЛАД», створеної на базі «Луцькавтодору», до якої також увійшло ПАТ «Рафалівський кар’єр» (розробляє Рафалівське родовище базальтів), дозволило волинським шляховикам створити власну сировинну базу, що активно використовується для прокладання нових магістралей, наприклад між Києвом і Львовом.

Рівненський щебінь під луцький асфальт — ЗАТ «Луцькавтодор» утворилося на початку 90-х років, — розповідає його

Довідка «УТГ» ПАТ «Томашгородський щебеневий завод» розробляє родовище гранітів «Крута Слобода». Його сировина — дрібні й середньозернисті, сірі й рожево-сірі граніти й гранодіорити. Спеціалізація заводу — забезпечення поставок щебеню залізобетонним, будівельним організаціям, а також організаціям із ремонту залізничних колій, дорожньобудівним та іншим. беззмінний голова Юрій Ольховой, шляховик із тридцятирічним стажем. — Тоді ми розуміли: щоб стати лідерами, треба не триматися за старе, а вдосконалювати технології, закуповувати нову техніку. Тому спочатку, щоб заробити необхідні гроші, довелося братися за будь-яку роботу. Поступово зміцнювали матеріально-технічну базу: придбали каток, потім трактор, а через два роки взяли в оренду базальтовий кар’єр. Замінили деякі технології й почали одержувати кубічний щебінь вузьких фракцій. Згодом налагодили спільне виробництво з москвичами: купили металообробне обладнання, а також для виробництва тротуарної плитки, яке використовували для облаштування першої пішохідної вулиці в Луцьку. Зламним моментом, як на мене, було знайомство із представниками відомих німецьких фірм та їхніми технологіями. Ми зрозуміли: щоб вийти на перший план, треба обійти конкурентів з якості. Тому поки інші чіплялися за старий радянський ресурс, ми зробили ставку на нововведення, що відповідають останньому слову техніки. От хоча б асфальтобетонний завод, який діє в Луцьку й входить до складу групи ЛАГ. Він орієнтується на випуск сучасних асфальтобетонних сумішей, необхідних для будівництва й ремонту доріг. Особлива увага приділяється зараз сучасним технологіям виробництва матеріалів, які значно підвищують якість дорожнього покриття. Серед них — новий перспективний вид — щебенево-мастичний асфальтобетон. Завдяки твердій каркасній кон-

струкції шар ЩМА піддається меншим деформаціям і стійкий до утворення колій. Як наслідок, сьогодні в складі першого в області приватного дорожнього підприємства «ЛАД» функціонує п’ять дільниць, що займаються будівництвом і ремонтом доріг, облаштуванням території. «Луцькавтодор» застосовує технологію для профілактики утворення тріщин і ям на дорожньому покритті, при цьому використовується поверхнева обробка, що дозволяє зберігати високі експлуатаційні характеристики під дією транспорту й погодних умов. Але ще раніше на підприємстві «ЛАД» дійшли такого висновку: щоб побудувати якісні дороги, треба починати з якісної сировини. Тому спочатку реконструювали лінію виробництва в кар’єрі й першими в Україні налагодили виготовлення кубічного щебеню. Після цього взяли у свою орбіту Рафалівський кар’єр і згаданий Томашгородський щебеневий завод, на яких установили сучасне дробильне й сортувальне обладнання.

— Зараз у технологічному процесі використовується сучасне високопродуктивне обладнання, — веде далі Віктор Бунечко. — Ідеться, зокрема, про бурильні установки Atlas-Copco (Швеція), німецькі дробарки фірми BARMAK, польські навантажувачі StalowaWolia. Сучасне обладнання дозволяє удешевити технологічний цикл із підвищенням якості продукції, зробити її конкурентоспроможною в Україні й за кордоном. Ну й, звичайно, головне багатство нашого підприємства — люди, які не втратили майстерності й здатні освоїти будь-яку нову техніку.

10

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Гроші

Снаряд і одна воронка МММ Головним «камбеком» 2011 року беззастережно можна вважати Сергія Мавроді зі старим проектом у новій обгортці — «МММ-2011: Мы Можем Многое!». Тепер площадкою для реалізації його ідей став Інтернет Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ Початок на стор. 1

Розрахунок ґрунтується на певних параметрах, таких як приріст залучених клієнтів, кількість учасників, що «виймають» гроші із системи, суми внесків і виплат із доходів і багатьох інших, як, наприклад, оцінка кількості потенційних вкладників у регіоні. На практиці такий аналіз може зробити тільки організатор, бо повна інформація апріорі доступна лише йому. Іншій стороні — потенційному вкладникові відомі лише непрямі ознаки, згідно з якими можна ідентифікувати факт шахрайства. Звичайно це масштабні PR- і рекламні кампанії, які обіцяють високі (значно вище за банківські) відсотки або безризикові доходи, анонімність організаторів і координаторів, у тому числі відсутність офіційної реєстрації. Також має насторожувати велика кількість іноземних партнерів, а «легкий старт» (невеликий внесок, мінімум формалізації) дозволяє зловмисникам не тільки охопити широкі маси, а й у перспективі зменшити кількість судових позовів. До названого можна ще додати активне використання сучасних трендів. Приміром, якщо в 90-х МММ зробило ставку на ТБ-рекламу, яка тоді була вдивовижу («Я не халявщик — я партнер!»), то МММ-2011, про яке йтиметься, користується перевагами Інтернету, електронних грошей і онлайн-банкінгу.

Нью-МММ — не Нью-Васюки Нова можливість ризикнути чесно заробленими заощадженнями в жителів пострадянського простору з’явилася 10 січня 2011 року, коли Сергій Мавроді оголосив про створення «МММ2011: Мы Можем Многое!». Факт створення нової фінансової системи людиною, яка недавно відбула покарання за серйозний економічний злочин, не залишився поза

увагою уповноважених органів. Зокрема, Федеральна антимонопольна служба Росії поспішила визнати МММ2011 фінансовою пірамідою, уважаючи заявлений рівень прибутковості завищеним. Але через кількаразові попередження Мавроді (у тому числі в рамках агресивної оффлайнової рекламної кампанії), який застерігає про

моніторинг операцій із великими сумами. Стійкий душок шахрайства, що оточує МММ і Сергія Мавроді, за ідеєю, мав віджахнути вкладників, але споконвічна жага «шари» і не «покаране» серйозним «киданням» нове покоління зробили свою справу. Так, за даними Всеросійського центру вивчення суспільної думки,

можливу втрату коштів будьколи, а також добровільні засади участі й відсутність розкрадання (внески учасників залишаються на їхніх особистих рахунках) факт шахрайства цієї структури важко довести. Саме тому, наприклад, Росспоживнагляд дорівнює МММ-2011 до азартних ігор. Антимонопольний комітет України й Держкомісія з регулювання ринків фінансових послуг почали перевірку МММ-2011 тільки наприкінці вересня. Приблизно в той же час декілька українських банків, зокрема Приватбанк, заявили, що блокуватимуть платежі по рахунках і картках, відкритих для проведення операцій у системі МММ-2011, — досить сумнівна ініціатива без рішення суду. Це обурило Сергія Мавроді й спровокувало його відеозвернення до Президента України Віктора Януковича із проханням розібратися в ситуації. Кажуть, саме Приватбанк і його система інтернетбанкінгу «Приват24» мали стати основними «інструментами» експансії в Україні. У Росії для цих потреб передбачалося використовувати WebMoney, однак компанія ще взимку попередила про

у МММ-2011 готові інвестувати від 3% до 17% росіян. За неофіційною інформацією (велика частка неформальних звернень ускладнює точний підрахунок), тільки в Україні на осінь 2011-го користувачів «фінансової мережі» — більше 500 тис. чоловік, тому 10 млн учасників (за даними Мавроді) виглядає завищеною, але не фантастичною цифрою. Як бачимо, підходи до «розкручування» піраміди змінилися — Нью-МММ уже не обіцяє «Нью-Васюки», але закликає ризикнути. Змінилася й форма взаємодії: МММ-2011 не є юридичною особою або громадською організацією — де-факто це якась фінансова соціальна мережа. Але набагато цікавіше, яких трансформацій зазнала парадигма «Соціальної структурованої фінансової мережі, або Глобальної каси взаємодопомоги», як характеризує її засновник.

Внутрішній механізм МММ-2011 Потрапити в МММ-2011 можна, ставши членом первинного осередку — «десятки». Для цього треба без-

Довідка «УТГ» Фінансова піраміда — специфічне (у більшості випадків — від самого початку фіктивне) підприємство, у якому, на відміну від реального бізнес-проекту, виплата доходів забезпечується за рахунок внесків нових акціонерів, а не доданої вартості від виробництва товарів і послуг, вкладення в ліквідні активи. Закономірний кінець так званої «схеми Понці» — банкрутство проекту й збитки останніх інвесторів. Іноді підприємства стають фінансовими пірамідами через прогнозні помилки, невдалу кон’юнктуру, потрясіння на ринку або некоректні (але без злого наміру) дії менеджменту. Прагнучи скоригувати негативні результати, керівництво залучає позикові кошти, які йдуть не на розвиток, а на погашення попередніх заборгованостей і зобов’язань.

посередньо звернутися до керівника осередку (десятника) на основі особистого знайомства або просто вибравши зі списку на сайті проекту. Набравши необхідну кількість однодумців, можна створити свою «десятку» і приєднатися до існуючої «сотні» («десятки», «сотні» і «тисячі» і т.д.

— назви рівнів структурної організації, а їхня реальна чисельність не обов’язково відповідає найменуванню). Десятникові повідомляється форма й сума внеску, який резервується на банківському рахунку або електронному гаманці. Причому десятник має право перевіряти схоронність резерву й вимагати перерахування грошей для виплати іншому учасникові. Гроші можна

«купівлі» (прості; пільгові — для пенсіонерів, інвалідів або багатодітних родин; із обмеженням мінімального терміну вкладення; лотерейні). Приміром, 20% — звичайний внесок для непільговиків, 30% — 3-місячний депозит для непільговиків і звичайний для пільговиків, 60% — річний депозит, тільки для пільговиків. Дохід формується за рахунок перманентного збільшення курсу купівлі/продажу «мавро». На відміну від реального фінансового ринку з попитом/пропозицією й макроекономічною ситуацією, котирування визначаються особисто Сергієм Мавроді двічі на тиждень, у вівторок і четвер. На офіційному сайті є таблиця, у якій зазначені попередні й наступні котирування, аж до грудня 2012 року: щомісячний приріст з усіх видів — близько 20—30%. Так, на початок грудня курс МММ-одиниць збільшився на 521% для звичайних учасників і на 1296% для пільговиків. Відзначимо,

Рекламна кампанія МММ-2011 на білбордах і в метро ґрунтувалася на зомбуючому застереженні «від противного»: ця фінансова піраміда небезпечна — не вкладайте сюди гроші!

передати готівкою — на цей випадок десятник має підтримувати рахунок у банку або платіжній системі. Внесок конвертується в «умовні одиниці» МММ2011 — «мавро» — мавродолари, маврогривні, маврорублі тощо (до 29 жовтня «фантики» були прив’язані тільки до долара США й називалися МММ-долари) за поточним курсом купівлі (однаковий для будь-якої валюти). Приміром, на час написання статті $50 конвертувалися в 6,81 «мавродоларів» (за курсу 7,34 за $1). Сума внеску (наразі не лімітується) учасника записується на його рахунок у вигляді «мавро», повідомляється керівникам осередків за ієрархією й керуючим МММ-2011, які ведуть централізований облік кількості «фантиків». Існує кілька видів «мавро», залежно від місячного рівня прибутковості (із кроком 10%: від 20% до 60% — нормальні; від 45% до 75% — наддохідні) і пов’язаних із ними умов

що таке «ручне керування» прибутковістю було характерне і для першого проекту МММ. Для одержання доходу «мавро» реалізуються за курсом продажу — десятник зобов’язаний виплатити гроші із коштів десятки на першу вимогу учасника. А у разі браку коштів звернутися до сотника, який перерозподіляє кошти інших десятків своєї сотні або звертається до тисячника. Цікаво, що комунікація між користувачами МММ2011 побудована виключно на особистому листуванні електронною поштою (сам Мавроді пропонує використовувати іноземні поштові сервіси) або через Skype, причому рядовому вкладникові не обов’язково розкривати свої дані. Винятком є керівники осередків, мінімальний рівень персоналізації яким потрібний для формування позитивного іміджу й залучення нових користувачів (за це вони одержують бонуси — 20% від першого внеску клієнта й 10% — від наступних).

На простенькому веб-сайті проекту для вкладників передбачений тільки особистий кабінет, де фіксуються суми внесків. Зате завдяки активістам МММ-2011 уже обріс веб-сервісами ведення статистики, онлайн-калькуляторами, шаблонами й макросами Excel-таблиць для зведення балансу, не кажучи вже про користувальницькі форуми й «сайти відгуків».

«У що це виллється?» В одному зі своїх звернень Сергій Мавроді нарікав на ЗМІ, які занадто жорстко критикують МММ-2011. Дійсно, однозначно розглядати фінансову піраміду як абсолютне зло не зовсім коректно. Звичайно, вклавши кошти на ранніх стадіях і встигши одержати дохід до настання «точки виходу», можна непогано заробити. Але з появою азарту — інвестувати більше або почекати довше — збільшується й ризик. Є також підстави думати, що МММ-2011 існуватиме довше за свою попередницю. Курс купівлі внутрішньої валюти весь час збільшується, тому новим учасникам доведеться вкладати більше грошей, щоб розраховувати на відчутний дохід, оскільки відсотки нараховуються не на реальні, а на віртуальні гроші. Приміром, ще в серпні еквівалентом $50 були 15 «мавро» з 20% доходу в розмірі 3 «мавро» ($9,81) проти відповідно 7 і 1,4 ($9,56) «мавро» за грудневих котирувань. Якщо приплив коштів збільшуватиметься пропорційно відтоку, то це дозволить організаторам компенсувати виплати відсотків збільшенням не кількості надходжень (як це було в МММ №1), а їхньої якості — середньої суми одного внеску. Зате в МММ-2011 значно більше виражений «людський фактор». І хоча сам Мавроді відіграє роль «сенсея», у всякому разі, явно не одержуючи у власність ніяких активів, замість нього обраний керуючий, а реальні гроші фактично перебувають у руках групи керівників осередків. Ці кошти дозволено використовувати для оплати промо-акцій осередку (причому кількість «мавро» на рахунках учасників осередку не змінюється), але з тим же успіхом вони можуть «ходити» повз касу. При цьому максимальне покарання за несанкціоноване використання — виключення із системи. А жадібність, як відомо, губила й більш стійкі з усякого погляду проекти.

11

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Основний ресурс

Економіка з точки зору фізики Застосовуючи відомі закони природознавства до економічних реалій, учені висувають своєрідні теорії про те, що може бути власністю, а що — ні Валерій ТИРНОВ Масштаби диспропорцій у глобальній економіці стали такими, що вже нема сенсу говорити про поточні помилки прогнозування та управління. Набагато доречніше говорити про пошуки великих — принципових — помилок, закладених у економічні погляди ще їхніми створювачами. Причому як у економічній теорії, так і в практиці. Тому глобальна криза спричинила появу численних економічних диси дентів, і їхні пошуки іноді значно відхиляються від економічної класики.

Парадигма в руїнах Один із напрямів таких пошуків, відомий авторові вже роки два, розробляється в Харкові. Він стосується можливих давніх помилок, яких припустилися безпосередньо в самих рівняннях макроекономіки — добре відомих і викладених в усіх стандартних підручниках. Харківські економісти А.Воронін, С.Разумовський і С.Чернишов, міркуючи над невідповідністю прогнозів класичної макроекономічної теорії наявним економічним реаліям, висунули робочу гіпотезу, згідно з якою стандартний момент під час розв’язання рівнянь макроекономіки — перехід від малих кінцевих змін до нескінченно малих — саме у випадку макроекономіки є некоректним. Якщо ж цього не робити, то в результаті виходять рівняння зовсім іншого типу. Вони, як і рівняння класичної макроекономіки, допускають точний розв’язок, але (на відміну від розв’язків останньої) описують не стійке безмежне експонентне зростання, а гіперболічне, що супро-

Newstrino

воджується кризами, які набагато більше відповідають реальній картині. Треба, мабуть, відзначити, що класичні рівняння макроекономіки освячені багатьма іменами нобелівських лауреатів, світовими традиціями викладання, їх покладено в основу експертних рекомендацій для лідерів світових еліт, і тут все, у тому числі найбільші помилки, являє собою надзвичайно цінний ресурс влади, тому похитнути його дуже важко. Однак і стояти непохитно він, швидше за все, теж не буде. Лауреат Нобелівської премії й колишній шефекономіст Світового банку Дж. Стігліц не дуже давно висловився про причини кризи так: «Не треба забувати про економістів — вони винні теж. Адже це їхні моделі дозволяли регуляторам вірити, що ринки ефективні, здатні до саморегулювання й не накопичують помилок. Гіпотеза ефективного ринку про те, що ринкові ціни цілком відбивають всю необхідну інформацію, панувала майже безроздільно. У результаті сьогодні в руїнах не тільки економіка, а й парадигма, що переважала на ринку протягом багатьох років до кризи. Точніше, вона мала б бути в руїнах».

Енергія праці Інший напрямок пошуків у петербурзьких фізиків В.Горшкова й А.Макар’євої, які ризикнули зайнятися й економікою теж. Вони виконують поглиблений аналіз фундаментальних економічних понять, таких як праця і її грошове обчислення, собівартість, власність.

Світ у краплі води

Зразки ДНК у воді можуть розповісти про мешканців водойми.

Щоб зробити «перепис населення» прісноводної водойми, зовсім не обов’язково днювати й ночувати на березі озера й відслідковувати рідкісних представників живої природи, можна просто зачерпнути воду із цього озера й одержати повне уявлення про те, хто в ньому живе. Нове дослідження голландських учених показало, що в маленькому обсязі річкової

або озерної води можна знайти сліди ДНК усіх, хто живе на дні й на поверхні води, а також недалеко від водойми. Філіпп Френсіс Томсенті та його колеги опублікували дослідження «Моніторинг видів, які перебувають під загрозою зникнення, за допомогою ДНК» у журналі Molecular Ecology. Коли тварини плавають у воді, вони залишають сліди ДНК, і чим більше особин даного виду тут живе, тим більше обривків ДНК вони залишать.

цивілізації також може бути обмірюваний як у одиницях маси, так і в одиницях праці, тобто роботи, витраченої на його виробництво. Виконувана людиною робота пропорційна добутку її метаболізму (~100 Вт) на час роботи (години або роки) і, отже, має розмірність енергії (Дж). Грошова оцінка товару на ринку являє собою грошову оцінку роботи з виробництва товару незалежно від того, чи є він матеріальним або виступає безпосередньо у вигляді пропонованої праці, наприклад, двірника. Отже, гроші являють собою одиниці виміру енергії й можуть бути переведені у звичайні джоулі... …Потоки сировини й енергії (так само, як і їжі) мають зовсім іншу, ніж потоки енергії й маси, розмірність і не можуть бути обчислені в грошових одиницях. Наприклад, гідроелектростанція характеризується потужністю вироблюваної електроенергії. Розмірність потужності — це вати, тобто джоулі на секунду. Розмірність потужності не може бути переведена в розмірність енергії, що збігається з розмірністю грошей, так само, як не можна, наприклад, перевести розмірність часу в розмірність довжини. Тому нема економічно обґрунтованої суми грошей, за якої діюча електростанція разом із рікою, що її рухає, могла б бути приватизована, придбана або продана, тобто передана комусь у власність. Економічно продаж діючої гідростанції за будь-яку ціну такий же необґрунтований, як і насильницька експропріація. Тому такі угоди мають неекономічну природу. Усе сказане про гідроелектроенергію стосується родовищ нафти, газу, кам’яного вугілля й будьякої сировини, використовуваної в цивілізації... …У сучасній економіці юридично закріплена можливість власності (суверенітету, у випадку країн як суб’єктів-власників) на

На їхню думку, центральну системотворчу роль у теорії мають відігравати поняття праці і її грошового еквівалента. Через них визначається собівартість. Із цього погляду не дуже зрозуміло, як бути із працею геніїв, які відкривають закони природи, але на рівні виробництва й збуту товарів усе дуже зрозуміло й обґрунтовано. Використовуючи доступну статистичну інформацію, вони пока-

Так само й природні ресурси — сировинні або енергетичні — не продукт людських або якихось інших рук, а феномен природи. Різниця лише в тому, що стосовно нафти це не так помітно, як стосовно людей. Зроблений із нафти бензин — це вже товар, а видобута з надр нафта — ще сировинний ресурс. Є собівартість його видобутку, але нема ринкової ціни. Вона, якщо дотримуватися

зують, що ринкова вартість енергоносіїв наразі завищена стосовно їхньої собівартості щонайменше в 40 разів, і говорять, що саме це є причиною, через яку економіка опиняється на межі втрати стійкості. Особливий інтерес становлять їхні роздуми про природу власності на сировинні й енергетичні ресурси. Було колись право власності на людину — рабство. Тепер цього нема. Або майже нема. Бо людина не є товаром. Товар — це продукт людських рук, призначений для обміну, а людина — явище природи. У цьому визначенні нема ніякої самодіяльності — такі найістотніші ознаки товару відповідно до класики економічної теорії.

традицій, має продаватися за собівартістю. Але такого не буває. Роботу вчених за назвою «Скільки, кому й чому цивілізація переплачує за нафту?» у повному обсязі можна знайти в Інтернеті: http://ecocrisis.wordpress. com/2008/06/21/oilprice/. А щоб читач міг уявити собі дух цієї праці, наведу цитату з її заключної частини: «Усі впорядковані процеси в біосфері й цивілізації пов’язані з витратами й споживанням енергії. Біомаса може бути обмірювана як в одиницях маси, так і в енергетичних одиницях із використанням середнього енерговмісту біомаси, що становить для живої маси 1 ккал/г = 4,2 кДж/м. Будьякий матеріальний товар

Дослідники перевірили близько 100 європейських озер і річок, порівнюючи свій метод із традиційним спостереженням за фауною, і переконалися, що їхній спосіб невеликої вибірки давав більш точне уявлення про всі види тварин та їхні популяції. Проби води можна швидко досліджувати в лабораторіях, які розташовані у кілометрах від водойми, адже ДНК не розчиняється й не гине, тож цей метод може докорінно змінити й зробити більш точним моніторинг живої природи. От тільки в солоній воді він не діє.

Ще один мільярдер підкоряє космос Пол Аллен, один із засновників Microsoft, сподівається почати запуск космічних кораблів за допомогою гігантського літака.

Нове підприємство Аллена, Stratolaunch Systems, планує побудувати найбільший літак у світі для запуску ракет. Про масштаби майбутнього літака може розповісти те, що передбачуваний розмах крил буде більше футбольного поля.

Літак понесе ракети туди, де умови запуску найкомфортніші.

«Stratolaunch будуватиме системи повітряного запуску, щоб дати нам максимально безпечний, гнучкий та економічно ефективний доступ до орбітального простору як для вантажних, так і для пілотованих польотів» — заявив Аллен на прес-конференції. До речі, це не перша спроба Аллена завоювати кос-

джерела сировини та енергії різних суб’єктів, від країн до окремих особистостей. Ці юридичні норми дозволяють цим суб’єктам просити за сировину та енергію будь-яку ціну, яку інша цивілізація здатна платити. Право власності на джерела сировини та енергії призводить у сучасній економіці до порушення фундаментальних фізичних законів збереження речовини та енергії, що є наслідком прирівнювання одна до одної двох величин різних розмірностей. Дійсно, власник джерела має можливість продажу необмеженої продукції джерела за ринковою ціною. Одержувані при цьому гроші не забезпечуються витратами праці, бо собівартість продукції джерела мізерно мала в порівнянні з її ринковою вартістю. Тобто з’являється необмежений потік грошей (еквівалентний потоку маси або енергії), що виникає з нічого. Якби цю фундаментальну фізичну помилку економічної теорії було виправлено й можливість права власності на джерела сировини та енергії була б юридично неможливою, виробники енергії стали б не власниками її джерел, а найманими робітниками. Вони б продавали не сировину та енергію, а свою працю з їхнього виробництва. Якби при цьому вони завищували вартість своєї праці в сорок разів, можна було б знайти інших найманих робітників за більш низьку плату».

Від редакції Звичайно, скептики можуть заперечити, що описані підходи, щонайменше, суперечливі, не мають достатньої доказової бази, що відповідає революційності заяв, і недостатньо розроблені, щоб розглядатися як альтернатива сучасній економічній теорії. Проте сама ідея пошуку альтернативних підходів до дослідження економіки, звичайно, заслуговує на увагу. мос. Раніше він співробітничав із створювачем космічних апаратів Бертом Рутаном. Результатом став SpaceShipOne, перший приватний космічний корабель, що досяг межі з космосом. Компанія Рутана будує авіаносець для Stratolaunch. Рутан говорить, що повітряний запуск ракет дає їм від 5 до 10% приросту продуктивності. Ця невелика перевага допомагає кораблю швидше дістатися орбіти. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

12

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

IT

Flash проти HTML5 Серед конкуруючих програмних платформ для відображення мультимедіа в Мережі намітився переможець Вадим РУДЕНКО Найімовірніше, протиборство технологій зчинило набагато менше шуму й відбувалося б непомітно для звичайного користувача, якби не Стів Джобс. Користувачів iOS довго бентежила відсутність підтримки Flash. Спочатку Apple воліла відмовчуватися, начебто не помічаючи здивованих поглядів. Потім була гучна заява Джобса, який повідомив світ, що технологія Flash уже остаточно застаріла, підтримки її нема й не буде. Інша справа HTML 5, на яку в підсумку перейдуть геть усі.

Громадськість відреагувала бурхливо. Деякі фахівці були в захваті, цілковито погодившись із Джобсом, інші ж вирішили, що слова його — лише блеф, мета якого — виправдати свої невдачі. Усе було зовсім не просто, хоча слова Джобса явно потрапили на сприятливий ґрунт. На той час користувачі Інтернету поступово почали розуміти, що життя без Flash можливе. Не бажаючи навантажувати процесор обробкою непотрібної інформації, вони встановлювали на свої браузери доповнення, які блокують підтримку Flash-анімації (переважна більшість якої — реклама). Повсюдна анімація перетворилася на своєрідну червону ганчірку. Що ж до ще однієї технології — Silverlight від Microsoft, то вона хоч і завоювала певні позиції, серйозним конкурентом для Flash ніколи й не була. Так почалося протистояння технологій, що у будь-якому разі було неминуче. Не треба думати, що почав його саме Джобс. Він тільки привернув до нього увагу й форсував події. І те, що слова його почали справджуватися, зо-

всім не пророцтво, а добре знання технологій і ринку, на якому він сам відігравав, м’яко кажучи, досить помітну роль. Але розгляньмо всіх учасників конфлікту детальніше.

Flash Перша програма векторного морфінгу мала назву Fantavision і з’явилася 1986 року. Тоді це було скоріше цікавим експериментом із серйозною заявкою на велике майбут-

нє. Згодом на наявних напрацюваннях компанія FutureWave почала розробку нової технології, що дістала назву Flash. 1996 року FutureWave була поглинена Macromedia, у результаті чого нова технологія дістала назву Macromedia Flash. Успіх технології на ринку не давав спокою компанії Adobe, яка спробувала конкурувати з нею, представивши своє рішення —

Довідка «УТГ» Мультимедійні та інші веб-додатки, для запуску яких застосовуються технології Flash, HTML 5, Silverlight, звичайно називають загальним терміном «Rich Internet Application» (анг. RIA – насичений інтернет-додаток). Як правило, додаток RIA: - передає веб-клієнтові необхідну частину користувальницького інтерфейсу, залишаючи більшу частину даних (ресурси програми, дані та ін.) на сервері; - запускається в браузері й не вимагає додаткового встановлення ПЗ; - запускається локально в середовищі безпеки, яке має назву «пісочниця» (sandbox), щоб ізолювати ОС користувача від можливих загроз.

LiveMotion, що хоча й було непоганим, не витримало конкуренції з Flash. Роботи над LiveMotion цілком згорнули 2003 року.

Adobe пішла іншим шляхом — 2005 року вона просто поглинула Macromedia, з якою конкурувала і в інших галузях. Так з’явився Adobe Flash. Наразі технологія Flash є справжнім стандартом. Її використовують не тільки для навігації сторінкою, а й для створення казуальних ігор, а також у рекламі. Досить довго вебсторінки містили мінімум анімації, реалізованої за допомогою GIF-зображень із більш ніж скромними можливостями. Класичні сторінки того часу мали лише текст і певну кількість інформації — деякі з них збереглися незмінними й донині, такі собі інтернет-релікти. Поява Flash змінила Інтернет. Утім, усе не так уже й добре. Ще якихось сім років тому автори статей про вибір комп’ютера говорили, що для серфінгу Мережею цілком підійде малопотужний процесор. Зараз це вже не відповідає дійсності: поява однозначно перевантажених «флешем» сторінок, величезна кількість анімованих банерів призвели до того, що після відкриття деяких сайтів «гальмують» навіть найсучасніші процесори. Та ще гірше стало, коли почали говорити про мобільні комп’ютери, яким усе частіше й частіше відводять роль майбутніх законодавців комп’ютерних технологій. Активно навантажуючи процесор, Flash призводить до швидкого розрядження батареї, заряду якої, як відомо, і так завжди не вистачає. Виробники зрозуміли, що зайшли в глухий кут. От тільки заявити про це

сміливості вистачило лише в Джобса. Якийсь час Google запевняла: Apple просто не змогла забезпечити підтримку технології. Створювач Android обіцяв, що з появою смартфона Nexus світ буде вражений тим, як чудово працювати з Flash. Результат же вийшов не просто незадовільним, а дійсно жахливим. Після чого підтримку Flash узагалі перестали згадувати як серйозну перевагу Android-рішень перед iOSпристроями. Усе закінчилося раптово в листопаді 2011 року, коли Adobe офіційно заявила, що припиняє підтримку Flash для мобільних пристроїв. Шкода, що Джобс не дожив до цього моменту.

HTML 5 За своєю суттю HTML 5 — це лише чергова версія HTML-стандарту з доданими широкими можливостями роботи з мультимедіа. І якщо раніше для розв’язання багатьох завдань була потрібна надбудова у вигляді Flash або Silverlight, то тепер можна обійтися й «своїми силами». Тобто для відкриття сайта, що ґрунтується на HTML 5, користувачеві не треба встановлювати ніяких додаткових плагінів, підтримка буде нативною. Щоправда, тут деякі побоювання викликають стандарти: чи не вийде так, що кожен браузер підтримуватиме новий стандарт за своїми стандартами? Адже навіть у випадку із давнім HTML 3.2 ця проблема була дуже актуальною. З іншого боку, у цьому є й певні переваги: браузери, створювачі яких не зможуть реалізувати нормальну підтримку нового

стандарту, опиняться «за бортом», тобто теоретично має зрости якість ПЗ. Поки що браузери погано підтримують HTML 5. Та й сам стандарт усе ще далекий від досконалості. Але розв’язання таких питань — справа часу. Головне, що в технології з’явилися сильні заступники, і Apple — лише одна з багатьох.

Не треба думати, що HTML 5 — це панацея. На особливі переваги у порівнянні з Flash тут чекати не слід. Головна ж перевага полягає в очікуваній крос-платформеності, у можливості працювати з ресурсом безпосередньо, уникаючи таких «ресурсолюбних» прошарків, яким є Flash. До того ж HTML 5 — відкритий стандарт, а Flash належить Adobe. Це не може не дратувати інші компанії.

Silverlight Платформа Silverlight з’явилася 2007 року як відповідь Microsoft технології Flash. Маючи незаперечні переваги і такого значущого у світі комп’ютерних технологій «батька», Silverlight була приречена якщо не на популярність,

то на досить широку популярність. Що й сталося: у платформи з’явилися свої шанувальники. По суті, Silverlight дуже схожа на Flash — користувачеві також необхідно попередньо завантажити додатковий модуль. Однак Silverlight від самого початку сприймалася як щось вторинне. Багато хто щиро дивувався, навіщо Інтернету клон Flash. Проведення безлічі тестів показало, що ніяких особливих переваг нова технологія не дає. Багато компаній уже вклали гроші саме в розвиток Flash і не хотіли витрачати їх ще й на Silverlight. І якби не протекція з боку Microsoft, яка всіляко нав’язувала своє дітище як користувачам, так і розробникам, то навряд чи ця технологія протрималася б так довго.

2010 року з’явилася 5-та версія Silverlight, якій у підсумку судилося стати останньою. Наприкінці 2011-го Microsoft оголосила про те, що новітня ОС Windows 8 буде орієнтована на HTML 5. Утім, підтримка Silverlight триватиме до 2021 року. Правда, дещо дивує те, як легко Microsoft відмовилася від свого творіння. Заява Microsoft остаточно переконала світ у майбутній безперечній перемозі HTML 5.

Прогнози Flash однозначно приречений. Ця технологія просто зжила себе. До того ж значущість її надто перебільшена. Спеціально проведені підрахунки показують, що лише 2—3% сайтів використовують Flash для навігації, в інших випадках ідеться не більш ніж про гарні, але зовсім не принципові надбудови, без яких цілком можна обійтися. Поступово збільшується кількість ресурсів на основі HTML 5. Такі сервіси, як Vimeo і YouTube, уже навчилися добре обходитися без Flash. Утім, остаточно ховати Flash ще рано. На настільних комп’ютерах і ноутбуках технологія однаково залишиться як надбудова над браузером. Стане в пригоді тим, хто грає в казуальні ігри, яких за ці роки написано величезну кількість. Не забуватимемо також і про те, що на Flash можна створювати ігри або інтерактивні презентації не для Мережі, а для використання безпосередньо на комп’ютері. От тільки сумнівно, що хто-небудь усерйоз розглядає це як перспективний напрям. До того ж майбутнє визначатимуть саме мобільні рішення. Від Flash відмовлятимуться поступово. Ніхто не кинеться зносити повсюдно все створене за допомогою перевіреного часом рішення заради HTML 5. Довго ці технології зможуть мирно співіснувати. Це звичайне явище у світі Інтернету. Наприклад, та ж GIF-анімація часто використовується й сьогодні, хоча виглядає анахронізмом. Просто мало хто витрачатиме час на вивчення технології, яку сам розробник визнав такою, що програла. Утім, HTML 5 поки ще не має всіх можливостей Flash. Та це лише поки. А якщо врахувати те, що HTML 5 зацікавив багатьох розробників, треба чекати на дуже бурхливий розвиток технології. Є й ще одна цікава теорія. Полягає вона в тому, що Flash піддано гонінням навмисне, оскільки це вигідно дуже багатьом компаніям. Народилася навіть чергова теорія змови, відповідно до якої було створено підпільний союз із метою скинення Adobe із трону. Джобс же просто висловив «суспільну думку», бувши людиною, до слів якої всі прислухалися. Він сказав це в дуже слушний час, коли всі вже були готові до того, щоб почати руйнування будівлі Flash, яка ще вчора здавалася непорушною.

13

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Медицина

Леонід Пінський:

«Нема периферійної науки!» Дослідження докторів медицини з Луганська справили враження на конгресі в Бостоні Олена ПАВЛОВА

Стаття для Массачусетського університету — Ми представили матеріали з клінічної імунології, у тому числі спільні дослідження з Донецьким медичним університетом і Харківським НДІ психіатрії та неврології, — говорить завідувач кафедри внутрішньої медицини з ендокринологією Луганського державного медичного університету, професор, доктор наук, головний імунолог області Леонід Пінський. — У Бостоні з’ясувалося, що напрями, якими ми займаємося, дуже затребувані у світі. За півроку до конгресу три роботи луганських учених викликали такий інтерес, що були прийняті до публікації в науковому виданні Массачусетського технологічного університету. Докторам медицини Леонідові Пінському й Марині Тананко надіслали офіційне запрошення для участі в конгресі, і в листопаді в Бостоні зібралася майже тисяча вчених із різних країн світу.

— Наша основна ідея полягала в тому, що імунна реабілітація, імунокорекція опіоїдних наркоманів має проводитися в міжрецидивний період, щоб запобігти рецидиву опіоїдної залежності. Тобто треба лікувати супровідну патологію

Newstrino

— хронічний гепатит С, захворювання щитовидної залози в цих пацієнтів. Це багаторічна праця, виконана разом із головним наркологом нашої області доцентом М.Овчаренком, і новий погляд на проблему. До речі, до цієї поїздки я із цією ж інформацією виступав у Бресті на великому міжнародному конгресі, де були представники шести країн — Росії, Узбекистану, України, Білорусі, Польщі та Молдови. Там також дуже зацікавилися нашими дослідженнями. Зараз за вказівкою начальника Луганського обласного управління охорони здоров’я й першого заступника голови облдержадміністрації вчені підготували проект для можливого фінансування досліджень із боку штату Меріленд (США). Ще один напрям, який луганчани представили в Бостоні, — розробка алерготестів і тест-систем для визначення рівня інтерлейкінів сироватки крові пацієнтів. Це спільне дослідження із професором, завідувачем кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології Донецького державного медичного університету Олександром Прилуцьким. За словами Леоніда Пінського, саме співробітництво

Миші-кислотники

16 грудня героєм одного з найавторитетніших наукових видань — Science — став маленький екзотичний африканський гризун — голий землекоп.

Для обивателя, який верещить і залазить на стілець, побачивши мишу, цей її побратим — сама огидність. Звіреня, як видно з назви, майже не має хутра (волосся рясно росте тільки між пальцями, полегшуючи його повсякденну роботу — копання підземних тунелів), рожева шкіра вкрита зморшками, очі й вуха редуковані, зате щелепи з великими зубами розвинені надмірно: на жувальні м’язи припадає одна п’ята всієї мускулатури — стільки ж, скільки в людини на м’язи ніг. Однак біологи на такі вади зовнішності уваги не звертають: голі землекопи давно стали об’єктом різноманітних досліджень. Воно й зрозуміло — у гризунів безліч унікальних влас-

тивостей: вони холоднокровні (для ссавців це безпрецедентний випадок), часто асиметричні, не п’ють, нечутливі до болю, не хворіють на рак, витримують позамежні концентрації вуглекислого газу й ведуть такий складний соціальний спосіб життя, який не снився навіть бджолам і мурахам. У вік бурхливого розвитку молекулярної біології наукову естафету в класичних зоологів, які давно уподобали цих звіренят, перейняли генетики. Не далі як минулого місяця (11 листопада) ще один флагман наукової періодики — Nature — опубліку-

із професором Прилуцьким, який уперше в Україні розробив і сертифікував такі тест-системи, дуже важливе. Українським медикам тепер не треба за величезні гроші закуповувати за кордоном ці набори для діагностики. Удалося створити алерготести, специфічні для нашого регіону. Наприклад, на кисляк, білу й чорну черешню, яблука сортів «симиренко», «антонівка», «джонатан», рибу пеленгас і товстолобик. Це важливо, бо іноземні тест-системи призначені для «чужих» харчових продуктів і їхніх складових.

Сонячний промінь як провокатор нападу Поїздка запам’яталася не тільки луганським докторам, а й усім пасажирам авіарейса Київ — НьюЙорк. …На третій годині перельоту в пасажира рейсу VV131 трапився епілептичний напад. Американець був величезний — близько 180 кг, він і до цього ледь вміщався у своєму кріслі. І коли доктор Леонід Пінський, сам людина не слабка, кинувся на допомогу, йому ледь вистачило сил, щоб зафіксувати хворого. Салон економкласу борта київського «Аеросвіту» (а це близько 200 пасажирів) завмер. вав первинні результати розшифрування генома голого землекопа. Вивчення спадковості цього скромного гризуна включено в список 25 найважливіших завдань із подовження життя людини. Стаття в Science кидає світло на одну з дивних особливостей землекопа — таємничий механізм нечутливості до болю. Звіренята абсолютно не сприйнятливі до дії сильних кислот — аж до рН 3,5 (така кислотність, наприклад, оцту). Виявилося, що, усупереч панівному припущенню, рецептори болю в шкірі гризунів усе-таки є й працюють нормально — більш того, навіть активніше, ніж у зви-

Леонід Пінський

— Найбільша складність полягала в тому, що ми надавали допомогу чоловіку просто в кріслі — його неможливо було витягти, — говорить Леонід Леонідович. — Дуже професійно нам допомагала бригада стюардів — вони були готові і психологічно, і технічно до позаштатної ситуації. Ми ввели пацієнтові медикаментозні препарати, які були на борту, затемнили ілюмінатор. Звичайно, переліт нелегкий — майже 11 годин. І, очевидно, подразнювальним фактором стало яскраве сонячне світло. Потім, коли чоловік отямився, зізнався, не міг відірвати очей від сонця. Це був перший у його житті епілептичний напад. А поки Леонід Пінський і Марина Тананко надавали допомогу, командир корабля через старшого стюарда весь час запитував, чи не треба зробити екстрену посадку.

— Ми не могли відповісти на це запитання однозначно протягом 15—20 хвилин, поки ситуація не стабілізувалася. А трохи пізніше скачайних мишей. А от передача сигналу про біль «нагору», у центральну нервову систему, заблокована. Як показали Гарі Левін і Еван Сміт із берлінського Центру молекулярної медицини імені Макса Дельбрюка, відповідний білок інактивується саме тими протонами, які надають кислотам їхніх агресивних властивостей. «Образно кажучи, — пояснює автор відкриття, — кислота в цьому випадку діє як місцевий анестетик». Натрієвий канал, який бере участь у передачі нервового імпульсу, у землекопів «оснащений» трьома не властивими іншим ссавцям негативно зарядженими амінокислотами; саме вони притягують протони, змінюючи конфігурацію й проникну здатність білка. Генетики вже взялися за аналогічний білок людини: знайдення механізму його блокування — ключ до створення знеболювальних нового покоління, які не пригнічуватимуть усю нервову систему.

зали, що можна продовжувати переліт, — згадує Леонід Пінський. — Потім треба було заспокоїти пасажирів — наслідки шоку позначилися й на інших. Професора щиро дивує інтерес до того, що трапилося 1 листопада на борту літака. Він уважає, що просто робив свою роботу, як у молодості в реанімаційному відділенні лікарні. Роботу, до якої готовий завжди.

«Гостинці» з-за океану У США Леонід Пінський летів уперше, хоча його ім’я відоме далеко за межами України. Йому було цікаво поспілкуватися із заокеанськими колегами, тим більше що вдалося не тільки взяти участь у конгресі, а й вивчити досвід імунологічних лабораторій Массачусетського й Гарвардського університетів, познайомитися з докторами, установити цікаві контакти. Перекладач докторові Пінському ні на борту літака, що летів у Нью-Йорк, ні на конгресі в Бостоні не знадобився. Адже в Луганському державному медичному університеті навчання іноземних студентів уже десять років ведеться англійською. Сам Пінський багато років керує студентським науковим товариством цього ВНЗ. До речі, уже 8 років усеукраїнські наукові конференції з клінічної фундаментальної медицини проводяться саме в лугансько-

му ВНЗ й англійською мовою.

— Що нового ми привезли зі США? — перепитує Леонід Леонідович. — Нові дослідження імунологічних змін у хворих із ураженням щитківки, нові методи лікування ускладнень цукрового діабету з використанням імунокорегувальних препаратів і нові технології селективного плазмаферезу. Усі ці методи застосовні й у нас. Головне — розповісти лікарям, як їх використовувати. Можливості зараз — величезні: багато і лікарських препаратів, і діагностичних технологій. Необхідне інформування. Тим більше з огляду на те, що сьогодні у світі застосовується імуноферментний метод, а не радіоімунологічний, якому вже 15—20 років, він коштував великих грошей і завдавав шкоди здоров’ю лікарів і лаборантів. Імуноферментні технології дешеві, точні, високоспецифічні й доступні. А в цілому луганський професор упевнений: нема периферійної науки. Можна й у наших умовах створювати нові технології лікування. Лише одне дещо смутне спостереження він привіз із Бостона: — Коли спілкуєшся з американцями, досить сказати, що ти лікар, і відразу в людей кардинально змінюється погляд — дивляться з повагою й вдячно. Таке ж ставлення й у Німеччині, Польщі, Чехії. Але не в Україні. Напевно, нам час подумати про те, щоб таке шанобливе ставлення формувалося і в нашому суспільстві.

Живеш в організмі — принось користь! Міжнародна група гематологів і вірусологів винайшла новий революційний спосіб боротьби з гемофілією B.

На це важке спадкове захворювання, що проявляється в порушенні здатності крові до згортання, хворіли й хворіють не тільки представники російських і британських монархічних династій, а й багато простих смертних. Основний традиційний метод лікування — попереджувальна терапія у вигляді регулярних ін’єкцій особливого білка, фактора згортання крові IX, що у нормі утворюється в печінці за участю вітаміну К. Речовини, які стимулюють вироблення фактора IX у печінці хворих, учені вирішили доставляти до «місця роботи» за допомогою... одного з нешкідливих видів аденовірусів, які уподобали цей орган як місце проживання, для цього препарат зв’язали з по-

верхнею вірусів. Новий метод лікування протягом 20 місяців випробовували на 6 добровольцях 27—64 років, які до того 2—3 рази на тиждень мали обов’язково вводити фактор IX. І нарешті результати опублікували в грудневому номері журналу New England Journal of Medicine. У чотирьох пацієнтів синтез такої речовини в їхньому власному організмі вдалося «запустити» повністю, у двох — частково, однак і такий результат (одна зовнішня ін’єкція раз на 10—14 днів!) вражає. «Це дійсно знакова робота, — коментує дослідження незалежний експерт гематолог Кетрін Пондер із Вашингтонського університету. — Фактично це перша вдала спроба домогтися тривалого синтезу такого білка в терапевтично активних дозах». Підготував Святослав РИБНІКОВ

14

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Військова таємниця

Ліквідація 10 років тому в Україні висаджено останню шахтно-пускову установку міжконтинентальної балістичної ракети РС-22. Світова спільнота ще по-справжньому не оцінила внесок нашої країни в розрядження міжнародної напруженості й скасування ядерної загрози. Ігор ЧИЧКАНЬ, Людмила КОШЕЛЄВА У Ракетних військах стратегічного призначення процес запуску ракети починається з повороту ключів і подачі команди на старт. І все-таки головне в тому, що бойова обслуга має можливість зупинити пуск ракети, натиснувши на червону кнопку. Таку «червону кнопку» у ракетноядерному озброєнні натиснула Україна, продемонструвавши усьому світу, що суть безпеки не в нагромадженні озброєння, а в його зменшенні й ліквідації.

лягали 826 ракет середньої дальності (РСД-10 «Піонер», Р-12, Р-14), 608 пускових установок до них, 60 ракетно-технічних операційних баз і десятки інших ракетних об’єктів. Із 26 серпня по 29 грудня 1988 року методом пуску ліквідували 72 апарати. А із серпня 1988-го по червень 1991-го на полігоні Капустін Яр висаджено 582 ракети РСД-10. В Україні на базі «Сарни» ліквідувалися 509 пускових установок. Це було початком кінця.

із БРК «Тополя». Але вже в 1987—1990-х, відповідно до договору між США й СРСР, ракети й пускові установки бойових ракетних комплексів РСД-10 «Піонер» у 43-й РА ліквідуються. За трирічний період реалізації Договору РСМД знищено 809 ракет середньої дальності, із них 654 — РСД-10, 149 — Р-12, 6 — Р-14, а також 408 стаціонарних споруд для пускових установок, 2725 одиниць допоміжного обладнання й 84 об’єкти.

Між миром і війною Конфронтація колишніх союзників із антигітлерівської коаліції в післявоєнний період увійшла у світову історію за назвою «холодна війна». Це протистояння проявилося в так званій гонитві озброєнь, особливо — у ракетно-ядерному компоненті. За три десятиліття обидві супердержави — СРСР і США — створили величезний арсенал смертоносної зброї, небезпека якої для подальшого існування сучасної цивілізації була очевидною. У той же час знамениті договори між СРСР і США ОСО-1 (1972 р.) і ОСО-2 (1979 р.) дали лише часткові результати. Досягнення балансу ядерних сил, зміна військово-політичної обстановки наприкінці 80-х — початку 90-х років показали безперспективність гонитви озброєнь. Починаючи з 1985 року СРСР виступив із декількома новими мирними ініціативами зі скорочення стратегічних озброєнь. У грудні 1987-го у Вашингтоні підписано договір між СРСР і США про ліквідацію ракет середньої й меншої дальності (Договір РСМД), що набрав чинності 1 червня 1988 року. Він уперше в історії радянсько-американських відносин передбачав ліквідацію двох класів ракет, які на цей час були новими й боєздатними. Треба було ліквідувати в цілому близько 1000 одиниць, причому до 100 ракет дозволялося знищити методом пуску. Роботи розгорнулися більш ніж на 60 ракетних базах і допоміжних об’єктах. Це величезна за розмахом і напруженням робота. Ліквідації під-

РСД-10 «Піонер»

Повертаючись у часі назад, зауважимо, що на території України у вересні 1960 року на базі управління 43-ї Повітряної армії сформували управління 43-ї Ракетної армії із частинами й підрозділами бойового забезпечення. До її складу тоді ввійшли 6 з’єднань, серед них три ракетні дивізії й три ракетні бригади в складі 23 ракетних полків і 23 рухливих ремонтно-технічних баз (РТБ). За роки свого існування 60 ракетних полків, що були в складі 43-ї армії, освоїли й поставили на бойову варту чотири покоління ракетних комплексів. Війська армії дислокувалися на території 20 областей колишніх союзних республік — України, Росії, Білорусі. У наступні роки 43-тя Ракетна армія РВСП продовжувала нарощувати бойовий потенціал. У 1968— 1979 роках армія переозброюється новітніми бойовими ракетними комплексами «ОС» (одиночний старт). У 1975—1985-х в армії освоюють принципово нові бойові комплекси — РСД-10 «Піонер». 1 грудня 1988 року на озброєння прийнятий мобільний ракетний комплекс «Тополя», зроблено перший пуск бойової ракети 15Ж58

У червні 1991 року в Москві між СРСР і США підписано Договір про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь (Договір СНО-1). Документом установлювалися обмеження на розгорнуті носії, боєзаряди й пускові установки, порядок скорочень і ліквідації, обмеження на місця розміщення СНО та інші питання. Загальна кількість носіїв для МБР, БРПЛ, ТБ не повинна перевищувати 1600 одиниць (6000 боєзарядів), у тому числі не більше 154 ПУ важких ракет. Але настав серпень 1991-го, Україна стала незалежною державою. І власником третього за потужністю ракетноядерного арсеналу у світі після Росії та США.

тьома ядерними боєголовками й 46 МБР РС-22 на твердому паливі з десятьма ядерними бойовими блоками. Стратегічні бомбардувальники як носії стратегічного ядерного озброєння також мали у своєму арсеналі 672 ядерні боєголовки для крилатих ракет. Крім того, залишалося 2500 одиниць тактичних ядерних боєзарядів. Перед суверенною Україною з усією гостротою постало питання: що робити з таким потужним ядерним арсеналом?

24 жовтня 1991 року Верховна Рада України прийняла заяву «Про без’ядерний статус України», де сказано, що «Україна проводить політику, спрямовану на повне знищення ядерного озброєння й компонентів його базування, розташованих на території країни». З іншого боку, Україна, яка відігравала велику роль у створенні ракетного озброєння (із 20 прийнятих на озброєння ракетних комплексів у Радянському Союзі 13 розроблялися в КБ «Південне» і виготовлені на «Південному машинобудівному заводі»), ухвалила рішення щодо свого юридичного права на ці значні матеріальні засоби. Виникла суперечлива ситуація: з одного боку, Україна декларує право власності на ядерну зброю, що перебуває на її території, з іншого — проголошує без’ядерний статус. Країна вибрала шлях ядерного роззброєння.

23 травня 1992 року в Ліссабоні керівники Росії, України, Білорусі, Казахстану та США підписали протокол до Договору СНО-1. Відповідно до протоколу Україна, Білорусь і Казахстан, які стали учасниками Договору, одночасно взяли на себе зобов’язання приєднатися до Договору про нерозпо-

Підлягає знищенню У складі 43-ї Ракетної армії на території України було п’ять ракетних дивізій. Ядерний потенціал становив 1272 боєголовки міжконтинентальних балістичних ракет. На території країни залишилося 176 МБР: 130 ракет РС-18 на рідких компонентах палива із шіс- Знищення МБР методом пуску

Ігор Васильович Чичкань

Людмила Василівна Кошелєва

Військовий історик, полковник у відставці, учасник бойових дій в Афганістані.

Директор Броварської централізованої бібліотечної системи, заслужений працівник культури України.

всюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) від 1 липня 1968-го як без’ядерні держави. Верховна Рада України 18 листопада 1993 року ратифікувала Договір СНО-1 і Ліссабонський протокол, за винятком статті 5-ї (про приєднання до ДНЯЗ). А 14 січня 1994-го в Москві відбулося підписання тристоронньої заяви президентів США, Росії та України, у якій говорилося про фінансову й технічну допомогу Україні, передбачалася фінансова компенсація за ядерні боєзаряди. 3 лютого 1994 року Верховна Рада України ухвалила постанову, якою було знято обмеження щодо статті 5-ї Ліссабонського протоколу. У листопаді 1994-го Верховна Рада України ухвалила Акт про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Міністерство оборони України разом з іншими міністерствами та відомствами розробило три Комплексні програми ліквідації ракет РС-18 (СС-19), РС-22 (СС-24) і стратегічних авіаційних комплексів.

Зняті з бойової варти У 1993—1994 роках почався етап ліквідації стратегічних наступальних озброєнь. У 43-й Ракетній армії ці роботи велися ще до ратифікації Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Було знято з бойової варти 40 стратегічних ракет РС-18. А в 1994—1996-х відстиковані від ракет і зняті з озброєння 144 головні частини ракет, знижено ступінь готовності 1140 ядерних блоків. 1996 року «стратегічний арсенал» 43-ї Ракетної армії (1272 ядерних бойових блоки) вивезли з території України в Росію. Графік ліквідації БРК МБР РС-18 затверджений Президентом України 8 травня 1996 року. Персональну відповідальність за організацію процесу покладено на заступника міністра оборони України — командувача 43-ї Ракетної армії генерал-полковника В. Міхтюка. Під час виконання «Комплексної програми з ліквідації ракет РС-18» із 1996 по 1999 рік зняли з бойової варти 13 ракетних полків, ліквідували 130 шахтно-пускових установок, знищили на базі нейтралізації в

м. Дніпропетровськ 111 ракет РС-18, відправили в Росію 19 ракет, рекультивували й передали у сільськогосподарське користування площадки 130 шахтно-пускових установок (ШПУ). У ході виконання «Комплексної програми поетапного скорочення й ліквідації БРК МБР РС-22» (від 2 грудня 1997 року) із 1998 по 2000 рік знято з бойової варти 4 ракетних полки, видалено із ШПУ 40 ракет РС-22 (СС-24 «Скальпель»), побудовано 2 сховища для тимчасового зберігання ракет у м. Первомайську, проведено рекультивацію 20 ШПУ. Надзвичайно складним і технологічно, і морально було для особового складу ракетних частин виконання програми з ліквідації бойових ракетних позицій. Знищувалися не тільки ракети, шахтно-пускові установки, командні пункти, а й напрацьовані й виховані тяжкою працею професійні навички й моральні якості людей, які присвятили себе справі захисту держави. Найважливішою умовою успішного виконання ліквідаційних робіт було забезпечення високого морально-психологічного стану особового складу.

1994 року сформовано відділ виховної роботи 43-ї Ракетної армії, його першим начальником став полковник В. Алещенко (нині генерал-майор). Надзвичайно важливу роль у плануванні, організації ліквідаційних робіт, проведенні організаційно-штатних заходів відігравав штаб 43-ї Ракетної армії на чолі з його начальником генераллейтенантом О.Бицюком. У лютому 2001-го роботи, пов’язані з ядерним роззброєнням і ліквідацією стратегічних ракет-носіїв ядерної зброї в Україні, завершилися. 30 жовтня 2001-го висаджена остання шахтно-пускова установка міжконтинентальної балістичної ракети РС-22. Центральна ж бойова стартова позиція уніфікованого командного пункту 309-го ракетного полку 46-ї ракетної дивізії 43-ї Ракетної армії з наземним обладнанням і різними допоміжними механізмами ракетного комплексу «ОС» («окремий старт») збережена в робочому стані й перетворена на музей, єдиний у Європі й країнах СНД, експозиція якого нагадує, яка небезпека й сьогодні ще тяжіє над світом.

15

№ 50 (205)

27 грудня 2011 року

Закон збереження думки

Крізь терня — до ЛАВРів Євген СТОГНІЙ, Лілія ГОНТАРЕНКО Винахідники — неспокійні люди, їм не сидиться в тиші кабінетів, вони готові змінити усталений розпорядкований спосіб життя на ризикований підприємницький шлях із безліччю невідомих. Такою людиною був і наш співвітчизник Володимир Лавриненко (на знімку).

Історія його становлення як винахідника й підприємця була непростою. Ще за часів Радянського Союзу Володимир Павлович пройшов шлях від рядового монтажника електрообладнання до відомого фахівця в галузі електроенергетики, який розробив принципово нові підходи до відновлення маслозаповнених силових трансформаторів електричних підстанцій. Він успішно керував розробленням нової техніки в спеціальному конструкторськотехнологічному бюро «Електропівденмонтаж» (Харків), де довго обіймав посаду головного інженера. СКТБ було успішним у своєму сегменті енергетичного

Terra incognita

ринку в СРСР і залишається таким зараз в Україні. Під керівництвом В.П.Лавриненка вдосконалювався й оновлявся парк проектованого обладнання, зокрема були створені установки «Іній» і «Суховій» для регенерації трансформаторного масла, що дістали високу оцінку енергетиків і відзначені нагородами на Всесоюзній виставці досягнень народного господарства в Москві. Саме в той час інженер Лавриненко доклав чимало зусиль для розвитку винахідництва в СКТБ «Електропівденмонтаж». Аналізуючи процес інженерного проектування, він виділяв три основні стадії: постановку завдання, безпосередньо винахідництво й аналіз знайденого технічного рішення. Особливу роль він відводив винахідництву, відзначаючи, що тільки нові рішення здатні забезпечити конкурентоспроможність продукції. Він першим запропонував оснастити СКТБ комп’ютерною

технікою для підвищення продуктивності інженерної праці. Завдяки його зусиллям упроваджена й успішно використовувалася система автоматизованого проектування (САПР) — одна з перших у Харкові, що дозволило підвищити продуктивність праці проектантів у 3—4 рази. Після розвалу Радянського Союзу й виникнення ринкової економіки в Україні Володимир Лавриненко обрав тернистий шлях підприємництва й заснував науково-виробниче підприємство «ЛАВР», у якому розроблялася нова техніка в обраному ним напрямку, пов’язаному з осушуванням і регенерацією трансформаторних масел. Він налагодив тісні виробничі контакти з найбільшими енергетичними підприємствами України, Росії, Казахстану, для яких виконувалися замовлення з поставки й налагодження установок для регенерації трансформаторних масел, що випускаються «ЛАВРом».

Інноваційну діяльність здійснювали на свій страх і ризик, без будь-якої підтримки держави. Лавриненко був реалістом і ніколи не сподівався на допомогу, невтомно повторюючи: «Тільки б мені не заважали». А бажаючих перешкодити завжди вистачало. Проблеми, які вимагали рішення, були різними — від пошуку якісних комплектувальних, які випускаються не в Україні, до несвоєчасної оплати рахунків за поставлену продукцію та неповернення ПДВ. Володимирові Павловичу довелося подолати багато перешкод на шляху в дику ринкову економіку. Він вийшов переможцем, створивши серію установок нового покоління, які увібра-

ли в себе кращі винаходи й технічні рішення минулих років, а також ноу-хау, що ґрунтуються на надзвичайно багатому досвіді цього талановитого дослідника й інженера. У той же час Лавриненко залишався популяризатором винахідницької діяльності: брав участь у конференціях із професійних проблем, виступав із доповідями й лекціями перед фахівцями, публікував статті в науковотехнічній періодиці. А ще його девізом було «Творчість — молодим». Він уважав, що треба розвивати здатність до творчості в молоді, у першу чергу в студентів технічних ВНЗ. Володимир Павлович говорив, що більшість із них не люблять вивчати винахідництво як окрему дисципліну, оскільки в ній забагато незрозумілого й непевного. Інженери ж віддають перевагу конкретним, реальним, чітко поставленим і сформульованим питанням, найчастіше почуваючись непевно через невизначеність, якою оповите винахідництво. Нові ж завдання завжди сформульовані

нечітко. Для розв’язання цієї проблеми необхідно розвивати творчі навички в інженерів і студентської молоді, оскільки здатність до винахідництва — важлива риса інженера, без якої йому не обійтися. Ось чому Володимир Павлович виступив з ініціативою про організацію конкурсу молодих винахідників Харкова. Ця пропозиція знайшла відгук у громадськості, у результаті намітилося нехай ще слабке, але все-таки пробудження винахідницької активності молоді. У 2011-му конкурс «Молоді винахідники Харківщини» проводився вже втретє. А ще ця невтомна людина вважала, що вітчизняні винахідники мають бути прикладом творчого ставлення до праці, і тоді їм удасться подолати період спаду й озброїти промисловість України новими технологіями, перспективними розробками, що дозволить нашій країні посісти гідне місце у світовій спільноті. Таким був Володимир Павлович Лавриненко, таким ми його знаємо й пам’ятаємо.

Майже детективна історія

Цей скарб може розповісти про кіммерійців те, що пропустили у своїх описах давні греки Анна ГРЕЧАНИК Дехто впевнений, що археологи займаються виключно розкопками, а основною метою їхньої роботи є видача на-гора чергової сенсації. Звичайно ж, це не так: зовсім інші завдання стоять перед археологією, та й давні міста піднімаються на поверхню землі не так уже й часто. Іноді вчені відтворюють історію із крупиць і порошинок. А от археологам Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (ВНУ, Луганськ) цієї осені довелося провести справжнє детективне розслідування, результатом якого став унікальний кіммерійський скарб.

На перший погляд може здатися, що співробітникам археологічного центру «Спадщина» ВНУ ім. В. Даля просто щастить, а земля сама ділиться з ними своїми таємницями: майже щороку приносить приголомшливі відкриття, а археологічний музей університету регулярно поповнюється новими експонатами. Але завідувач кафедри історії держави й права професор Сергій Санжаров уважає, що річ не у везінні. Розкопки ведуться тільки влітку, а навесні й восени співробітники центру й студенти виїжджають у поле й займаються пішим пошуком невідомих об’єктів. Цього року пошук вивів на хиткий слід нового відкриття.

— Траплялося, студенти приносили нам уламки давніх посудин, знайдених у товариша на городі, а виїхавши на місце, ми знаходили там давнє поселення... — розповідає Сергій Санжаров. — Цієї осені під час однієї з поїздок ми одержали від місцевих жителів інформацію про те, що недалеко від Лисичанська, в одному зі зруйнованих

перекуплено й перепродано, щось осіло в приватних колекціях. Співробітники центру «Спадщина» встигли зустрітися й списатися з багатьма людьми, знайти сліди всіх речей зі скарбу, відтворити історію його знайдення. Під час орних робіт бульдозерист знайшов речі на краю кургану, а отже, це не поховання. Частина скарбу залишилася

— Ця давня зброя датується початком ІХ століття до н.е., тобто, скарбу 3 тисячі років, належить він давнім кіммерійцям. Цей легендарний народ існував лише 200 років, але згадується в Гомера. Вони першими в Європі пристосували коня для їзди верхи... Давньогрецькі джерела залишили безліч описів політичного устрою кіммерійців і нічого — про їхній побут і культуру. Та і їх поховання на території нашої країни довго не вдавалося знайти, адже 200 років — це так мало... Зрозуміло, що безліч знахідок тільки чекають свого часу, тисячі курганів поки не розкриті. Та й речей у похованнях дуже мало. Ми, наприклад, за 15 років існування «Спадщини» знайшли тільки одну кіммерійську річ — посуди-

Співробітники археологічного музею ВНУ ім. В. Даля вивчають знахідки зі скарбу

курганів біля села Білогорівка, знайшли цілий комплект наконечників — бронзових, позеленілих від часу. Відомо було тільки те, що там було 15 предметів, і їхній приблизний опис... На слідчу роботу пішло півтора місяця. З’ясувалося, що скарб був знайдений досить давно, тому речі встигли піти по руках — люди, які їх знайшли, мають право робити з ними що завгодно, тому щось було подаровано, щось

в його родичів, а от другу половину довелося пошукати, причому, за словами співробітників «Спадщини», іноді дійсно просто посміхалася удача. Кілька наконечників знайшли в Одесі. Зараз скарб перебуває в музеї й вражає не тільки своєю стародавністю, а й доброю схоронністю. Але, за словами Сергія Санжарова, не це робить знахідку сенсаційною:

ну. А знайти їхню зброю археологам вдавалося у виняткових випадках: іноді в похованнях царів або воїнів знаходять кілька наконечників стріл, причому одного типу, а кинджали за всю історію розкопок знаходили 2 або 3

Зображення кіммерійців на давньогрецькій вазі з Ватиканського музею

рази. Але ж якось змогли кіммерійці завоювати Північний Кавказ і Передню Азію! Цей скарб дає уявлення про всі типи їхньої зброї. Давній скарб складається з 15 предметів. Найцікавіший бронзовий кинджал, відлитий із двостороннього шматка металу, на якому збереглися сліди ливарних швів. Цікаві два бронзових наконечники для списів, два — для дротиків і десять — для стріл різного типу. Так, наконечники із широкими лопатями призначалися для вбивства супротивника, а з вузькими лопатями й бічним виступом — для нанесення неглибоких ран і взяття ворога в полон. Усі речі не до кінця заточені й збереглися ідеально, що здивувало навіть Сергія Миколайовича: — Усі знахідки часів кіммерійців, виявлені раніше, були в дуже поганому стані: бронза погано зберігається, адже наконечники використовуються багато разів. А тут таке враження, що речі були щойно виплавлені — і відразу ж їх сховали. Чому вони так добре збереглися? Просто були загорнені в тканину або хутро й не

стикалися із землею. Нам залишалося тільки відреставрувати їх. Мідь за тисячі років позеленіла так, що довелося вимочувати кілька днів у розчині трилон-б, що розчиняє тільки солі, потім довго чистити... За словами вчених, 3 тисячі років тому цей набір зброї мав дуже високу ціну, яку важко зіставити із сучасними реаліями. Але сьогодні скарб став просто безцінним. Ще про одну його особливість розповів директор Археологічного музею ВНУ ім. В. Даля Євген Черних: — Усі речі схожі типологічно, усі вони не зовсім готові, у них однакові втулки, схожа сировина. Певне, усі вони з однієї ливарної чаші. Зараз перед нами постало завдання замалювати все, зробити звіт і відправити скарб у лабораторію, краще європейську, для більш детального вивчення. Метал навіть більш діагностичний, ніж давня посудина. Зараз треба його вивчити, з’ясувати, які в ньому є домішки. Сучасні технології дозволяють навіть дізнатися, звідки надійшла руда — із Кавказу, Уралу або, може, з Китаю.

16

№ 50 (205)

Поганий і ще гірше Весь рік ми писали про цікаві новинки автомобілебудування. Це були як ексклюзивні «тачки», так і авто для масового споживача, але їх незмінно об’єднувало одне — вони пройшли як суспільний, так і наш редакційний відбір. Напередодні нового року ми змінимо традиції й розповімо про результати досліджень найгірших легкових машин двох найбільших авторинків світу — американського й китайського.

Рейтинг найгірших за останні 50 років у Америці склало популярне видання Insideline. У ньому аналізувалася не так зовнішність моделей, як їхня сучасність, технічні аспекти й цінність концепції. Оскільки дослідження складалося на основі американського ринку (відбиралися тільки машини, які продавалися в Штатах), то в ньому ви не знайдете автомобілів виробництва колишнього СРСР або нинішнього СНД. «Найгіршим» виявився Pontiac Aztek (2001), який став початком кінця легендарної марки Pontiac. Керованість кросовера виявилася під лад зовнішньому вигляду цього «пластикового ящика», тобто дуже поганою. Схожі претензії пред’являлися Chevrolet Lumina (1990), які якийсь час можна було бачити на дорогах України, — 86-те місце.

12-ту позицію посів Renault Alliance (1985) — аналог європейської Renault 9, яких у 90-ті українці встигли в достатній кількості «витягти» з Німеччини й Поль-

щі. До речі, багато наробітків з цього авто перейшли в Dacia (нині — румунський підрозділ «Рено»). Кросовер Dodge Caliber (2006) посів 42-ге місце. Автори відзначають, що погану підвіску

й внутрішнє оснащення трохи згладжує вдалий з усякого погляду 285-сильний турбодвигун. Третє місце з кінця зайняла відома Daewoo Nubira — корейський Opel Astra у закругленому кузові й зі старим мотором, предок Chevrolet Lacetti. Цей С-клас, який ак-

тивно продавався в Україні наприкінці 90-х, попри показність, у очах вітчизняних автомобілістів остаточно програв боротьбу Daewoo Lanos. Останній виявився дешевшим за майже однакового рівня «технологічності».

Найгірший китайський автомобіль вибрали в редакції MSN Cars. Ним став «герой» Франкфуртського автосалону 2005 року — підготовлений для Європи джип Landwind X9. Китайці примудрилися так погано скопіювати компактний рамний позашляховик Isuzu Amigo (Opel/ Vauxhall Frontera Sport), що із тріском провалили краштест ADAC (фактично повний аналог Euro NCAP) просто під час мотор-шоу. Як кажуть, відчуйте різницю: якщо серед американських і європейських машин гірших вибирають за дизайном і поганим оснащенням, китайські — «із кондиціонером, електропакетом і шкіряним салоном» — у поганому значенні слова відрізняються безпекою. До речі, на цей час жоден «чайна-мобіль» не одержав найвищої оцінки «п’ять зірок» Euro NCAP. На відстань однієї зірки (уперше!) наблизилися на недавніх тестах MG6 і Geely Emgrand EC7, але з урахуванням введення найближчим часом нових стандартів цього вочевидь недостатньо.

www.eutg.net

Шановні читачі! Триває передплата «Української технічної газети» на 2012 рік! Вартість передплати: на 1 міс. — 30,00 грн на 3 міс. — 90,00 грн на 6 міс. — 180,00 грн на рік — 360,00 грн Передплатні індекси:

99340 — російською мовою 99309 — українською мовою

Оформити передплату ви можете в будь-якому поштовому відділенні вашого міста, через передплатні агентства вашого міста, а також зателефонувавши до редакції: тел. (044) 278-42-37, тел./факс (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

27 грудня 2011 року

Непоганий, але не більш того, стереоноутбук Більшість лідерів суспільної думки в галузі IT не визнали ноутбук Toshiba Qosmio F755-3D290, що не потребує окулярів для перегляду стереозображення, кращим лептопом 2011 року, але відзначають перспективність моделі.

Він побудований на базі потужного мобільного 2 ГГц процесора Intel Core i72630QM із 6 Гб оперативної пам’яті DDR3 і відеокартою Nvidia GeForce GT 540M 1 Гб. Такої продуктивності вистачить для сучасних ігор, але гаджет позиціонується виробником як медіа-центр, зокрема для перегляду відео у форматі 3D без спеціальних окулярів. Фірмова технологія Toshiba Active Lens створює два різних зображення одночасно для обох очей. Під час перегляду 2D зображення широкоформатний 15,6-дюймовий дисплей відображає його з роздільною здатністю 1920х1080 (тобто Full HD). Під час перегляду стереозображення розділення «стискається» до 1024х768. Цікаво, що «технології 3D» явно позначилися на дизайні: додаткові контролери, сховані в кришці, збільшили її товщину. Однак на практиці зі «стереопідготовкою» Qosmio F755 не все гаразд. По-перше,

на картинці позначається вже відзначене зменшення розрізнення, а також неможливість використовувати в стереорежимі для 3D ігор і онлайнконтенту (згодом розробники обіцяють виправити це, певне, на програмному рівні). Досить сирою виявилася технологія Toshiba FaceTracking на базі убудованої 1,3 Мп відеокамери, що відслідковує позицію очей і коректує стереозображення на екрані під цю позицію: через неї комфортно дивитися 3D відео може тільки один користувач. Аудіопідсистема ґрунтується на характерних для Toshiba двоканальних, але досить по-

тужних убудованих динаміках Harman/Kardon. Широкоформатний дисплей дозволяє сховати під нього повнорозмірну клавіатуру з повноцінним нумпадом (цифровим блоком клавіш). Висока продуктивність, звичайно, позначилася на автономності — 6-сегментна ба-

тарея розрахована не більш як на 3 години роботи. Крім того, на борту лептопа розташовані три роз’єми USB 2.0, один USB 3.0, гігабітний Ethernet, Wi-Fi 802.11n, Bluetooth 3.0, а також оптичний привід Blu-Ray і жорсткий диск на 750 Гб. На час написання матеріалу в продажі в українських інтернет-рітейлерів Toshiba Qosmio F755 помічений не був, але він доступний для замовлення на Amazon.com та інших іноземних магазинах за ціною $1700 без урахування доставки. Крім того, ця

сума однаково не укладається у встановлену новим Митним кодексом «безмитну» 1000 євро. Саме на таку суму, якщо нічого не зміниться, українці зможуть ввозити (або замовляти) у новому році товари з-за кордону без сплати митних зборів (приблизно 45% від вартості товару).

Поки не актуальний обігрівач Якщо ви хоча б раз заходили в супермаркет побутової електроніки, то маєте знати бренди Dyson і UFO. Перші відомі на нашому ринку якісними й дорогими (і, на відміну від Kirby, продуктивними) пилососами, а другі — обігрівачами. Далі ви дізнаєтеся, як і в якому саме сегменті вони стали конкурентами.

Компанію Dyson часто називають «Apple у світі побутової техніки» — їхні продукти естетично привабливі, ергономічні, зрозумілі користувачам, але при цьому значно дорожче конкурентів. Однак засновник і глава компанії Dyson англійський винахідник і індустріальний дизайнер Джеймс Дайсон любить вирішувати разом зі своїми інженерами конкретні практичні завдання. Останньою новинкою (поки неактуальною, бо грудень забув, що він — зима) став безпечний нагрівач повітря Dyson Hot. Основна ідея Dyson Hot (до речі, друге місце в рейтингу гаджетів для будинку за версією Popular Science) полягає у відмові від зовнішніх нагрівальних елементів, таких як спіралі або лампи. Повітря нагнітається

в основи «вежі» турбіною, а потім проходить через керамічний овал, що підігрівається зсередини, причому потік нагрітого повітря на виході в шість разів сильніший за той, який усмоктується мотором. Кераміка облицьована термостійким пластиком, тому корпус залишається майже холодним навіть через кілька годин роботи. Відзначимо, що аналогічний принцип (але без обігріву) використаний у першому вентиляторі без лопатей Air Multiplier, випущеному Dyson пару років тому.

Температурний режим може задаватися в межах від 1°C до 37°C. За низьких значень Dyson Hot працює як вентилятор, а невисокий верхній поріг обумовлений заходами безпеки. Крім запо-

бігання великим загорянням це дозволяє не «перепалювати» осілий пил — часте джерело неприємного запаху під час роботи обігрівача. Нагрівач можна вручну нахиляти й повертати на 360°, автоматичне обертання (як у китайських вентиляторах — хітах продажів спекотного літа) також передбачено. Компонування пристрою таке, що важкі елементи розташовані біля основи, тому випадково перекинути калорифер проблематично, але функція аварійного відключення на випадок падіння все-таки реалізована. У комплекті йде пульт ДУ, для якого призначене нетривіальне магнітне кріплення на верхівці корпуса. Dyson Hot існує у двох колірних рішеннях — сіро-синьому й біло-сріблястому. До основних недоліків новинки за кордоном зараховують порівняно високе споживання електрики — близько 1500 Вт·год. З іншого боку, для країни з поки (!) недорогою електроенергією недоліком буде вартість пристрою — $400.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ