Украинская техническая газета №203

Підприємство

Технології

IT

«Хлібний» залізобетон

Світлі ідеї харків’ян

Завдяки співробітництву з ПАТ «Миронівський хлібопродукт» Черкаський завод залізобетонних виробів набув другого дихання

До середини ХХІ століття світлодіоди повністю витіснять із побуту «лампочки Ілліча»

Стор. 6

Стор. 8

Техноспорт

Інтерфейси користувача: учора, сьогодні й завтра Еволюція засобів керування системами триває Стор. 12

Хіт-парад на лижах Журнал Popular Science почав підбивати перші підсумки 2011 року в науці і техніці

Стор. 15

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 48 (203) 13 грудня 2011 року

Друга хвиля Симптоми наближення кризи навіч, проте економіку України може втримати на плаву декілька рятівних факторів

Ще з літа більшість експертів в Україні вперто прогнозують так звану другу хвилю кризи. Узимку страхи ці лише посилюються, чому добряче посприяли фінансові негаразди в Євросоюзі, передчуття чергового етапу газових переговорів (адже морози коли-небудь почнуться). Навіть небувало теплий грудень не обіцяє нічого доброго врожаю наступного року й відповідно стратегічно важливим галузям. Не краще справи й у ще однієї ключової галузі економіки України, що забезпечує головний приплив валюти в країну, — металургії. Що чекає на нас у найближчі місяці?

Симптоми кризи Ніде правди діти: ознаки кризи, що наближається, для середньостатистичного громадянина України й власне держави Україна істотно відрізняються. Та й про класичне «для когось і діаманти надто дрібні» теж забувати не треба. Проте задля зручності об’єднаємо основні песимістичні явища й постараємося з’ясувати, чи варто хвилюватися вже зараз.

1. Інвестори відмовляються від вкладень в облігації внутрішньої державної позики

Стор. 4

До того ж істотно підвищується вартість запозичень на зовнішньому ринку.

Денис ІВАНЕНКО

«Топаз» для Єгипту Дмитро ТИМЧУК Микола Бєлов, який виконує обов’язки гендиректора ДП «Завод ім. Малишева», повідомив: у рамках контракту, укладеного з міноборони Єгипту в січні минулого року за підсумками міжнародного тендера, буде забезпечено модернізацію бронетехніки.

Обсяг розрахованої на п’ять років із правом пролонгації угоди оцінюється в 200 машин. Відповідно до

контракту модернізацію основної частини бронетехніки буде здійснено на території замовника з виготовлених в Україні машинокомплектів. «Дослідна партія модернізованих БТР із трьох машин поставлена замовникові цього року. Серійну модернізацію, а йдеться про 197 машин, планується почати в Єгипті влітку 2012 року», — сказав Бєлов.

Стор. 5

Повертаючи супутники із забуття Олександр КИРИЛЕНКО Агентство з перспективних оборонних досліджень Пентагону (DARPA) запропонувало проект повторного використання частин відпрацьованих супутників, у якому могло б узяти участь КБ «Південне».

Організації, пов’язані з космічними польотами, повсякчас мають справу з питанням відпрацьованих

супутників, які не тільки засмічують орбіту Землі, а й періодично падають нам на голови й становлять небезпеку для космічних кораблів. Відіграє роль і матеріальний аспект, адже відомо, що супутник — річ недешева: його ціна складається з витрат на запуск ($6—10 тис. за виведення 1 кг вантажу на орбіту) і вартості «заліза». На геостаціонарній орбіті (ГСО) на висоті 36000 км над Землею обертаються штучні супутники загальною величезною вартіс-

тю $300 млрд — гроші, що пішли не в небуття, а у вакуум. Тим часом у відпрацьованих апаратах не всі модулі безповоротно застарівають. Придатні для роботи вузли можуть стати джерелом запчастин. «Видобутком» таких запчастин і займеться проект DARPA, який дістав хоч і неоригінальну назву, але таку, що відповідає духу копцепції — Phoenix (Фенікс).

Стор. 13

2

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

Чому розчаровані ЛАЗи Роман ДИГАС

Борис Колесніков Віце-прем’єр-міністр України, міністр інфраструктури

До кінця цього року міста, що прийматимуть в Україні чемпіонат Європи з футболу, отримають не більше 400 нових автобусів і тролейбусів виробництва ТОВ «ЛАЗи». Через відсутність фінансування меморандум між Кабміном України та Львівським автобусним заводом про постачання 1,5 тис. автобусів та 500 тролейбусів на суму 3,5 млрд грн не виконується.

Половина акцизів розкрадається, в Україні є 120 нафтопереробних підприємств, які взагалі не платять ніяких податків, і це є основним гальмом... Пересічні українці, які заправляють бензин у бак, не повинні від цього потерпати. Це наші проблеми, насамперед — податкової адміністрації.

Володимир Литвин Голова Верховної Ради

— понад 400. Львів взяв 25 одиниць транспорту і цього року хоче мати ще 60 тролейбусів і 70 автобусів. Згідно з меморандумом, ухваленим у березні 2010 року, приймаючим містам мали поставляти техніку за договорами лізингу. Заплативши перший внесок у розмірі 10%, решту суми муніципалітети могли вносити

рівними частинами протягом 10 років. Та не вийшло. За станом на середину грудня ЛАЗи отримали лише 700 млн грн бюджетних коштів. Не хоче платити і Львів. «Місто заборгувало 4,6 млн грн за 2 автобусигармошки, поставлені ще у 2009 році, і 8 млн грн — за продукцію до Євро-2012», — говорить Ігор Малець.

Про це на спеціальній прес-конференції у Львові повідомив генеральний директор ТОВ «ЛАЗи» Ігор Малець. Вартість автобуса до Євро-2012 становить 1,8 млн грн, тролейбуса 18-метрового — 4,5 млн грн, 12-метрового — 2,2 млн грн. Найбільше машин у 2011 році можуть отримати Донецьк, Харків та Київ

Ми не ввійдемо в новий рік без прийнятого бюджету. Адже ви добре розумієте, що для уряду вигідно, щоб не було бюджету на наступний рік — тоді вони витрати здійснюють на одну дванадцяту від попереднього року.

Єрмохамед Єртізбаєв Радник із політичних питань президента Республіки Казахстан

Донецьк відчиняє двері

«Зоря» — «Вимпелу»

Микола СТОЛЯРОВ Сьогодні, коли весь світ іде до інтеграції, коли світовий ринок поділений між великими транснаціональними конгломератами, тільки інтеграція і може врятувати, у хорошому значенні, пострадянські республіки.

Економічний форум «Відкритий Донбас» відбувся у шахтарському центрі вже всьоме і, як завжди, зібрав десятки фірм, компаній і підприємств із усього світу.

Одним абзацем Україна зупинила падіння в рейтингу конкурентоспроможності.

У рейтингу Індексу глобальної конкурентоспроможності WEF 2011 року Україна посіла 82-ге місце з 142. За рік країна піднялася на сім позицій. Досягти позитивної динаміки вдалося переважно завдяки поліпшенню макроекономічної ситуації після спаду 2009 року. Дошкульним місцем нашої країни, як і раніше, залишилася така складова конкурентоспроможності, як інституціональне середовище. Зокрема, високі показники з корупції, неефективності бюрократичного апарату; а низькі — із захисту прав власності. Посівши 82-ге місце, Україна трохи відстає в рейтингу від Ботсвани й Тринідаду й Тобаго, зате випереджає Намібію й Гватемалу. Перші місця в 2011 році посіли Швейцарія, Сінгапур та Швеція. ЄБРР пропонує заборонити установлення індивідуального опалення в Тернополі.

Європейський банк реконструкції та розвитку вимагає від Тернопільської міської ради припинити видачу дозволів на встановлення індивідуального опалення. Як повідомляє прес-служба міськради, це одна з умов надання банком кредиту в 15 млн євро на реконструкцію системи теплопостачання міста. Обумовлено це тим, що в Тернополі 35% квартир уже обладнані індивідуальним опаленням, що є дуже високим показником і позначається на рентабельності КП «Тернопільгіртеплокомуненерго».

— Форум «Відкритий Донбас» стане запорукою успішного розвитку компаній — учасників цієї зустрічі, — сказав, вітаючи тих, хто зібрався в шахтарській столиці, голова Донецької обласної державної адміністрації Андрій Шишацький.

Звертаючись до гостей і учасників заходу, він відзначив, що форум 2011 року представляє новий погляд на можливості міжнародного співробітництва в таких галузях промисловості, як машинобудування, хімічна промисловість і гірничо-металургійний комплекс.

— Упевнений, що Донецька область із кожною такою зустріччю усе більше ставатиме результативною площадкою для формуван-

Штормовий «синоптик» Сергій ДУМКЕВИЧ У міжнародному аеропорті «Сімферополь» з’явиться найточніший в Україні метеорологічний радіолокатор.

Як повідомив начальник регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Анатолій Григор’єв, допле-

рівський метеорологічний радіолокатор почне свою роботу в грудні. За словами фахівця, нове обладнання не має аналогів в Україні. «Воно дасть можливість виявити й попередити небезпечні явища погоди, дозволить визначати наявність, розвиток, напрямок і швид-

Як повідомляє ДП «Укрспецекспорт», Миколаївський ремонтно-механічний завод планує до 2017 року скласти 170 броньованих колісних машин для Збройних Сил України. За словами директора підприємства Олександра Швеця, у жовтні 2011-го завод уже передав Міністерству оборони України п’ять бойових броньованих машин. Також завод планує підписати кілька міжнародних контрактів на поставку БКМ.

Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

ня довгострокових і надійних партнерських відносин, — резюмував губернатор. Нинішнього року в роботі форуму взяли участь представники 23 країн з Європи, Азії та Америки, керівники великих промислових підприємств і органів місцевого самоврядування Донецької області. Його учасники обговорили проблеми інвестиційного клімату, економічного розвитку та впровадження інноваційних технологій.

Довідка «УТГ» Доплерівський метеорологічний радіолокатор використовується для дослідження й виявлення в радіусі до 300 км таких небезпечних явищ, як гроза, град, злива, шквал тощо. Можливість спостерігати негоду й робити розрахунки дозволила саме цьому типу метеолокаторів стати лідером у штормовому оповіщенні. кість зсуву грозових фронтів та інших небезпечних атмосферних явищ у радіусі до 225 кілометрів», — пояснив Анатолій Григор’єв. У цілому радіолокатор має підвищити інформативність метеорологічних даних і точність вимірів. Його ціна — 10 млн грн.

Українські Збройні Сили одержать 170 бронемашин, складених у Миколаєві.

Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com

З ним не погоджуються техніки та ремонтники ЛКП «Львівелектротранс». Вони твердять, що комплектувальні отриманих машин — некондиційні, а запчастини для їх заміни ЛАЗи вчасно постачати не хочуть. У Донецьк, мовляв, постачається техніка в найдорожчій комплектації: тролейбуси оснащені асинхронними тяговими двигунами, опцією автономного руху з опущеними штангами, тобто лише на самих акумуляторах, а салони — кондиціонерами, а у Львів — зовсім інша. Тому мерія міста й не хоче платити.

— Меморандумом передбачалося виготовити дві тисячі одиниць транспорту. Згодом цю цифру скоригували до 1,5 тисячі. Якщо нам вдасться скласти 800 машин — це буде дуже добре, — підсумував зустріч з пресою Ігор Малець.

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

Любов Соловйова — тел./факс:

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

e-mail: podpiska@tehnichka.com

(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

Російські «Блискавки» оснастять вітчизняними уста новками.

Миколаївське ДП «Зоря»«Машпроект» підписало контракт із ВАТ «Суднобудівний завод «Вимпел» (м. Рибінськ, Росія) на поставку силових установок для великих ракетних катерів проекту «Блискавка», які будуватимуться на одній із верфей В’єтнаму. Контракт підписано за сприяння ДК «Укроборонпром» у рамках довгострокової міжурядової угоди про співробітництво між Україною та Росією в галузі суднобудування. Документ передбачає поставку газотурбінних двигунів М15 для чотирьох катерів. Миколаївські турбіни забезпечать кораблям водотоннажністю понад 1200 тонн швидкість ходу 42 вузли. Перший агрегат відвантажать замовникові ще цього року. Інші поставки виконуватимуться до 2013 року. ДП «Зоря»-»Машпроект» співробітничає і з іншими російськими верфями — прибалтійським суднобудівним заводом «Янтар», Середньо-Невським і Хабаровським.

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

Алла МІРОШНИЧЕНКО

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 2513

3

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Китайські танки укомплектують харківськими двигунами. Україна й КНР розвивають співробітництво в бронетанкобудуванні в рамках проекту китайського основного бойового танка MBT-2000. Як повідомив в.о. гендиректора ДП «Завод ім. Малишева» (Харків) Микола Бєлов, згідно з укладеним у серпні контрактом на $20 млн 2012 року китайській стороні буде поставлено 50 моторно-трансмісійних установок на базі двигуна 6 ТД2Е потужністю 1200 к.с. За словами Бєлова, за умови своєчасного виконання контракту обсяг поставок українських танкових двигунів у КНР може бути збільшений до 200—250 одиниць. Також із 2002 року Україна співробітничає із КНР і Пакистаном у проекті зі створення пакистанського основного бойового танка Al-Khalid. Україна візьме на себе гарантії транзиту енергоресурсів у Європу. У проекті угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом урегульоване питання гарантій безперебійних поставок енергоресурсів, повідомив уповноважений Кабінету Міністрів із питань європейської інтеграції Валерій П’ятницький. У документі також узгоджені питання допуску до розвідки й видобутку енергоносіїв, ціноутворення та надання послуг у сфері енергетики.

ЦИФРА Резерви Нацбанку скоротилися на $1,75 млрд. Міжнародні резерви України в листопаді 2011 року скоротилися на 5,1%, або на $1,754 млрд — до $32,408 млрд, повідомила Державна служба статистики України. Відповідно до повідомлення, із початку року міжнародні резерви країни зменшилися на 6,3%, або на $2,168 млрд.

ЕКОНОМІКА Держборг України досяг $59 млрд. Сукупний державний борг (прямий і гарантований) України зріс у жовтні 2011 року на 1,2% — до $59,09 млрд, із початку року — на 8,8%, із $54,297 млрд. Як повідомляється на веб-сайті Міністерства фінансів, прямий зовнішній держборг збільшився в січні-жовтні на 11,2% — до $25,39 млрд, прямий внутрішній — на 7,4%, до $19,11 млрд. Сукупний гарантований держборг зріс за десять місяців на 6,7% — до $14,59 млрд. Співвідношення держборгу до ВВП за підсумками 2010 року становило 29,6%, але на кінець поточного року може знизитися до 29,1%, тоді як критичний рівень цього показника для країн ЄС установлений на рівні 60%. Тіньовий товарообіг в Україні досягає 40%. Як повідомив на засіданні уряду прем’єр-міністр України Микола

Азаров, майже на 29% внутрішнього ринку України працюють юридичні особи, ще 31% займають «спрощенці» і 40% внутрішнього ринку товарообігу припадає на організований тіньовий ринок товару. За його словами, така тенденція призводить до появи на внутрішньому ринку безлічі неякісних продуктів харчування, зокрема, у ніші дитячих продуктів харчування, дитячих іграшок, предметів одягу. Прем’єр-міністр доручив представникові Генеральної прокуратури України провести перевірки за фактами порушення законодавства.

Тернопільщина втратила 50% прямих іноземних інвестицій У січні-вересні 2011 року в економіку області іноземними інвесторами вкладено $ 1,3 млн прямих інвестицій, що на 51,7% менше, ніж у січні-вересні 2010 року, повідомили в Головному управлінні статистики ТОДА. Частка надходжень з країн ЄС становить 97,7% до загального обсягу, з інших країн світу – 2,3%.

ПАТ «Луганськтепловоз», власником якого є російський «Трансмашхолдинг», у січні-листопаді 2011 року збільшило випуск продукції майже вдвічі в порівнянні з аналогічним періодом 2010-го, повідомила прес-служба холдингу, не уточнюючи обсяги виробництва в грошовому обчисленні. Відповідно до повідомлення, за 11 місяців компанія відправила замовникам 88 секцій тепловозів (у січнілистопаді 2010-го — 58), у тому числі для РЗ, Улан-Баторської залізниці (Монголія) і «Укрзалізниці».

«Полтавськавтоагрегат» купив плавильні електропечі. Полтавський автоагрегатний завод, що входить до складу холдингової компанії «АвтоКрАЗ», у зв’язку зі зростанням обсягів виробництва та реалізації продукції придбав для ливарного цеху дві нові плавильні тигельні електричні печі із програмувальним контролером виробництва LAC s.r.o. (Чехія). Як повідомила прес-служба компанії, вартість кожної електропечі перевищує 60 тис. євро. За підрахунками фахівців підприємства, період окупності обладнання становитиме чотири роки. Президент запустив домну в Єнакієвому.

ФІНАНСИ Інвестмонети — в обмін на готівку. Випуск інвестиційних монет і «золотих» сертифікатів за кілька років може залучити в населення $10 млрд із тих $50—70 млрд, що в цей час перебувають на руках у населення, заявив голова Національного банку України Сергій Арбузов під час зустрічі з іноземними представниками інвестиційних компаній і фондів. «По-друге, облігації внутрішньої державної позики, які найближчим часом будуть випущені урядом і розраховані на фізичних осіб, також дозволять нам залучити в золотовалютний резерв України частину коштів населення, які наразі не беруть участі в економічних процесах і перебувають поза банками», — заявив Арбузов.

ПРОМИСЛОВІСТЬ «Дніпрошина» відновить виробництво до 1 січня 2012 року, повідомили в прес-службі підприємства. Зараз консалтингова компанія TTC Gmbh (Німеччина) працює над поліпшенням асортименту. Зокрема, вона має намір розробити 19 нових моделей легкових шин, які виготовлятимуться на заводі. Також готуються до випуску 28 типорозмірів шин для агротехніки. Як повідомлялося раніше, виробництво на дніпропетровському заводі було припинено в січні через відсутність замовлень і дефіцит обігових коштів. Із початку року «Луганськтепловоз» подвоїв виробництво.

Віктор Янукович відкрив на Єнакіївському металургійному заводі (Донецька обл.) доменну піч №3. Уведення нової ДП-3 здійснюється в рамках технологічної стратегії розвитку метпідприємств «Метінвесту». Інвестиції в проект склали понад $220 млн. Як повідомляється в прес-релізі групи «Метінвест», сучасний комплекс доменної печі корисним обсягом 1,719 тис. м3 містить у собі два електрофільтри, систему водопідготовки та інші об’єкти для забезпечення роботи агрегату. У результаті випуск чавуну на ЕМЗ збільшиться на 1,2 млн тонн на рік і досягне більше 3 млн тонн сумарно по доменному цеху.

«Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит» віддали в концесію Ахметову. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України й ДПЕК підписали відповідні концесійні договори строком на 49 років. ДПЕК розробила на найближчі п’ять років інвестиційну програму обсягом понад 6 млрд грн, відповідно до якої компанія планує вийти на сумарний видобуток обсягом 15 млн тонн антрациту на рік. Капвкладення в «Ровенькиантрацит» у 2012—2016 роках становитимуть майже 3 млрд грн. З урахуванням нових договорів концесії всіма вуглевидобувними активами ДПЕК видобуватиметься 45% усього українського вугілля.

«Стирол» завантажений на всі 100. ПАТ «Концерн «Стирол» (Горлівка Донецької обл.) запустило в роботу третій агрегат із випуску аміаку, що простоював три роки, і збільшило завантаження виробничих потужностей до 100%, повідомляє прес-служба Group DF. Тепер підприємство щодоби випускає 4,5 тис. тонн рідкого аміаку, 3 тис. тонн карбаміду й 2,2 тис. тонн аміачної селітри. За даними прес-служби, загальний обсяг інвестицій, вкладених Д.Фірташем в 2011 році у відновлення й розвиток «Стиролу», перевищив 420 млн грн, у тому числі у відновлення роботи агрегату аміаку, що простоював — 120 млн грн.

лять уже перед фактом: у шахти новий господар, і обладнання він відправить на металобрухт. У той же час жителі стривожені: що саме зарито в шахтах, невідомо. Так, у селі Болеславчик десять років тому шукачі металу відкопали могильник із ракетним паливом гептилом. Стався викид, регіон тоді оголосили зоною екологічного лиха.

Прикарпаття звільняється від отрутохімікатів.

ПЕК Завод ядерного палива одержав земельну ділянку Кіровоградська облдержадміністрація затвердила проект землевідведення для будівництва заводу з виробництва ядерного палива в селищі Смолиному, повідомила прес-служба облдержадміністрації. Оператор будівництва заводу — державний концерн «Ядерне паливо» — одержав у постійне землекористування ділянку площею 7 га, що раніше перебувала в користуванні ДП «Східний гірничозбагачувальний комбінат». Як повідомлялося, жителі Смолиного під час громадських слухань із питання екологічного впливу заводу з виробництва ядерного палива підтримали розміщення об’єкта в селищі. За попередніми оцінками, вартість спорудження заводу становитиме $300—350 млн.

БУДІВНИЦТВО Рекорд у порівнянні. Прем’єр-міністр Микола Азаров на засіданні Кабінету Міністрів України заявив, що цього року буде здано в експлуатацію рекордний обсяг житла – 10 млн м2, повідомили в департаменті інформації та комунікацій із громадськістю секретаріату КМУ. Прем’єр додав, що результати цього року є величезним досягненням, адже в 2009-му було побудовано в рази менше житла. Однак 20 років тому в країні житла будувалося вдвічі більше.

РЕЗОНАНС У Миколаївській області продають ракетні шахти. Поки чиновники Миколаївської області з’ясовують, на чиєму балансі перебувають колишні ракетні шахти, бізнесмени примудряються скуповувати їх за викидною ціною — тисяча гривень за шахту, передають «Подробиці». Ні сільраду, ні місцевих жителів про такі угоди ніхто не попереджає, а став-

Із полігона в Калусі (ІваноФранківська обл.) у 2010—2011 роках вивезено на утилізацію за кордон 16 тис. тонн гексахлорбензолу, повідомив директор департаменту екологічної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів Олександр Соколов. «На мою думку, тут залишилося десь 12—13 тисяч тонн», — сказав він, додавши, що точної кількості небезпечної хімречовини, яка залишилася на полігоні, не знає ніхто. О.Соколов уважає, що за наявності грошей вивезення гексахлорбензолу технічно можна завершити за два місяці. Роботи проводить ізраїльська компанія S.I. Group Consort Ltd

ТРАНСПОРТ У Херсонському морському порту незабаром з’явиться зерноперевалка. У Херсонському морському торговельному порту (ДніпроБузький морський регіон) завершується будівництво зернового термінала пропускною здатністю до 0,5 млн тонн на рік. Новий високоспеціалізований комплекс, розрахований на одночасне зберігання 25 тис. тонн зерновантажів, займе територію розміром 0,52 га. Продуктивність із вивантаження з вагонів — 350 тонн на годину, з автомобілів — 250 тонн. Бориспіль не зміг отримати кредит. Міжнародний аеропорт Бориспіль не зміг отримати кредитну лінію в розмірі $130 млн, передають «Українські новини». Торги було скасовано, бо на участь у конкурсі було подано менше двох заявок. Нагадаємо, що в списку десяти найгірших аеропортів світу для сну й відпочинку пасажирів київський аеропорт Бориспіль, що обслуговує близько 70% авіаційних пасажирських перевезень країни, на п’ятому місці.

Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, ГолосUA. UGMK.INFO, РБК-Україна, ЛIГАБiзнесIнформ Інтерфакс-Україна, Укррудпром

4

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

Резонанс

Друга хвиля Симптоми наближення кризи навіч, проте економіку України може втримати на плаву декілька рятівних факторів Денис ІВАНЕНКО Початок на стор. 1

Така тенденція спостерігалася в горезвісному 2008 році: напередодні першої хвилі кризи, за кілька місяців перед початком обвалу, інвестори почали виводити кошти з облігацій внутрішньої державної позики. Це може означати, як мінімум, недовіру до українських цінних паперів, як максимум — передчуття.

2. Подорожчання запозичень для України на зовнішньому ринку. Тут все просто: якщо раніше уряд нашої країни міг позичати гроші за кордоном під 7—8% річних, то зараз ця цифра не опускається нижче 9,5.

3. Доларова паніка На тлі песимістичних прогнозів про долю євро й традиційної недовіри до національної валюти українці зайнялися звичною справою — масово переводять гривні в долари США. За підрахунками президента Центру ринкових реформ Володимира Ланового, таких 2011 року придбано не менше 10 млрд. Найперше це означає, що відчуватиметься нестача доларів для оплати імпорту, імпортери ж, звичайно, відчують нестачу валюти. У підсумку почнуться перегони на випередження... Швидше за все, нинішній припис про придбання валюти «за паспортом» пов’язаний зі спробою влади ускладнити скупівлю валюти населенням.

4. Фінансові негаразди в Євросоюзі «УТГ» неодноразово писала про причини й симптоми нового витка кризи в країнах ЄС. Зараз же відзначимо, що про відчутне видужання економік багатьох країн Західної Європи в найближчому майбутньому годі й говорити. Швидше за все, європейці вистоять, але їм буде не до нас. Звичайно, коли йдеться про можливість дефолту в Україні, наводиться такий аргумент: мовляв, Захід не дозволить, щоб такий значний у масштабах Східної Європи гравець, як наша країна, упав, оскільки це обіцяє неприємності для всіх сусідів. Але за нинішньої ситуації Брюсселю не до нас, і певне настане час покладатися виключно на власні сили. Додамо до цього й прогнозоване зменшенння сум грошових переказів із країн Євросоюзу від українців, які там працюють.

5. Українці забирають депозити Цієї осені вперше за останні два роки населення України стрімко почало знімати гроші з депозитних рахунків, причому переважно гривні. Причина зрозуміла — традиційна недовіра до національної валюти.

6. Виснаження резервів Національного банку Золотовалютні резерви Нацбанку протягом останніх трьох місяців стабільно тануть. Зокрема, у вересні й жовтні запаси зменшувалися зі швидкістю $3 млрд щомісяця.

7. Проблеми з експортом металургійної продукції Металургія забезпечує приблизно 40% експортних надходжень країни. І підприємства цієї галузі із середини вересня зазнають проблем зі збутом своєї продукції за кордон. Відповідно знижуються ціни й падають обсяги продукції, що відвантажується на зовнішні ринки. Проблеми металургів рикошетом б’ють по

машинобудівниках, у яких теж труднощі з поставками на експорт.

Якщо розібратися

Сподівайся і працюй Отже, підстав для паніки більш ніж досить. Це і не дуже зрозумілі для обивателя, проте тривожні пертурбації з облігаціями, і скорочення доходів гордості української пострадянської промисловості — металургійної галузі, це й смутні хороводи навколо сумної долі євро, та й економіки Євросоюзу в цілому. Будьмо реалістами: Україна напередодні серйозного виклику, що у випадку песимістичного сценарію розвитку ситуації може вилитися в конкретні проблеми вже для пересічних громадян. Тобто для нас із вами. Звичайні наші страхи, які цілком можуть матеріалізуватися, — безробіття, девальвація гривні, зростання цін,

і цей перелік можна продовжувати. На що ж сподіватися економіці України, яка стоїть на нетвердій землі? Тобто що може статися й що треба зробити? Рецепти порятунку можна поділити на пасивні й активні. Щодо першого. Треба сподіватися, що в Євросоюзі не надто пізно розберуться зі своїми фінансовими негараздами. Це дозволить українським виробникам зберегти принаймні частину ринків збуту, причому не тільки в ЄС. Заробітчани залишаться в Європі, не поповнюючи перелік безробітних на батьківщині, і , як і досі, переказуватимуть гроші рідним. Так, невесело, але через брак кращого... Ще один важливий аспект — зима й газове питання, яке вже набило оскому. Сподіватимемось, що зима буде не надто холодною і що в Москві не вирішать укотре провести спецоперацію «як змусити Київ заплатити більше». Також хочеться вірити, що кон’юнктура на світових ринках буде сприятливою, насамперед — металу. Утім, такі явища, як правило, не відбуваються зненацька. Тепер про заходи, яких має вжити уряд України для мінімізації наслідків горезвісної другої хвилі кризи. Частину їх, зважаючи на все, уже вжито. Ідеться про сумновідоме урізання пенсій пільговим категоріям населення, яке призвело до серйозних народних протестів. Однак одним затягуванням пасків справи не виправити — потрібний комплексний процес реформування. Такий здатні забезпечити, насамперед, внутрішньоукраїнські замовлення. Давно не секрет, що, наприклад, вітчизняна металургія майже повністю працює на експорт, оскільки в рідній країні із замовленнями в них негусто. Тому добре б організувати кілька серйозних інфраструктурних проектів, які забезпечать і роботу, і замовлення, а після свого завершення почнуть приносити гроші. Це можуть бути як нові автобани, так і про-

Влада «До об’єктивних чинників цього процесу я зарахував би світову економічну кризу, що стосується, безумовно, і України. Ми сьогодні передбачаємо заходи для захисту економіки від економічної кризи. Звичайно, це гальмує процес реформ. Суб’єктивний фактор — людський. Багато фахівців не готові до реформ морально, а також за своїм професійним рівнем. Нам треба готувати кадри, здатні працювати в нових умовах. Якщо ми очікуватимемо зручного часу для реформ, то опинимося на місці тих держав, які сьогодні бачимо по телебаченню. Це Греція, Португалія, Італія, і це тільки початок. Тому ми маємо, як мінімум, зберегти те зростання економіки, що є зараз». Президент України Віктор Янукович

жетів. Якщо деякі країни відмовляться від участі, то 17 країн єврозони рухатимуться в напрямку більш інтегрованого союзу, підписавши нову угоду поза рамками ЄС, говорять вони. «Ми переконані, що нам необхідно діяти невідкладно, — заявили в листі обидва лідера. — Ми маємо ухвалити рішення на нашому наступному засіданні Ради Європи для того, щоб підготувати нові положення уго-

ди до березня 2012 року». Минулого понеділка криза єврозони дістала новий розвиток, коли агентство Standard & Poor’s Ratings Services несподівано поставило Францію, Німеччину й 13 інших країн єврозони у список на перегляд рейтингу з негативним прогнозом. Це вказує на зростання занепокоєння стосовно тривалої нездатності блоку вжити кардинальних заходів для розв’язання боргової кризи.

…Ми маємо 15 місяців надлишку валютних надходжень і тільки останні 3 місяці відчуваємо їхній дефіцит. Таким чином, навіть у випадку збереження несприятливої кон’юнктури на ринках збуту української промислової продукції уряд може ще кілька місяців утримувати контроль над ситуацією на валютному ринку. Зростання імпорту в Україну відображає позитивні тенденції в українській економіці. Подивіться на обсяги продажів імпортних автомобілів, на зростання закордонних інвестицій, що цього року випереджає зростання ВВП, і ви зрозумієте, що стан справ у нас не такий поганий, як це здається. Зараз п’ятивідсотковий дефіцит рахунку поточних операцій (різниця між припливом і відтоком валютних надходжень. — Ред.) є цілком нормальним і контрольованим. Таким чином, говорити про те, що на нас чекає черговий обвал, поки не можна».

Ігор Уманський Колишній заступник міністра фінансів України «Я не думаю, що сьогодні є підстави говорити про те, що криза буде такою ж глибокою, як у 2008—2009 роках. Хоча, якщо подивитися на реакцію української влади, то виникає відчуття дежавю. Як і в 2008-му, вона говорить, що в нас усе гаразд, тоді як зовнішньоторговельний баланс погіршується... Ресурсів Національного банку за поточних тенденцій вистачить для того, щоб утримувати нинішній курс гривні максимум до кінця цього року. Планомірну, підконтрольну девальвацію треба було починати ще із червня цього року. Тоді б ми не мали тих шокових наслідків, які були наприкінці 2008 року, а недавно їх зазнала Білорусь».

Андрій Семидідько Відкритим текстом Олексій Блінов Начальник аналітичного відділу ПАТ «Альфа-Банк»

Є план Президент Франції Ніколя Саркозі та канцлер Німеччини Ангела Меркель представили детальний план для розв’язання кризи єврозони шляхом більш глибокої податково-бюджетної інтеграції. У відкритому листі, адресованому президентові ЄС Герману Ван Ромпею, Саркозі й Меркель представили ультиматум для 27 урядів ЄС, заявивши, що вони мають вирішити, чи готові ті до посилення контролю своїх національних бюд-

мислові об’єкти, наприклад енергетичні. Простіше кажучи, парочка нових вітропарків або декілька малих ГЕС дозволять домогтися стабілізувального ефекту хоча б в окремих регіонах. А ще нам потрібні інвестиції, і це теж не новина. Залучити їх оперативно в умовах кризи можна, лише пообіцявши небачені пільги й гарантії інвесторам. Отже, терміново необхідні максимально спрощена й діюча держпрограма, послаблення податкового преса й скорочення бюрократичних процедур. Чи зважаться наші державні мужі на такий нетиповий для них крок? Чи знову виділятимемо з держбюджету гроші на підтримку приватних банків?.. Інакше кажучи, реформи, про які так люблять поговорити представники влади, потрібні зараз, і відразу результативні. Нехай вони будуть у чомусь ризикованими — це набагато краще повільного падіння в прірву...

«Україна обрала політику мінімізації курсових коливань, якої дотримується багато років. У цьому полягає головна проблема економічної політики, заручниками якої ми всі і є. Якщо курс відпустити в будь-який бік, ми добре розуміємо, до чого це приведе. Згадаймо 2005 рік, коли гривні дозволили зміцнитися, скільки галасу було в країні. Населення, яке має заощадження в доларах, вважало себе обділеним, у випадку девальвації гривні ситуація ще гірше.

Директор Антирейдерського союзу підприємців України «Хоч ми й перебуваємо на «далекій орбіті», але якщо відцентрові процеси відбуваються, то зачіпають саме далекі країни. Тому економічна ситуація в нас, звичайно, буде тільки в напрямку погіршення. На жаль, основний прес, знову ж, ляже на малий і середній бізнес, на підприємців, які фактично «дають тепло» для економіки. Джерело: УНІАН (у рамках дослідної програми Інституту Горшеніна «Друга хвиля світової кризи»)

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

5

ОПК

«Топаз» для Єгипту Із нового року Україна розпочне реалізацію програми модернізації бронетранспортерів ОТ-62 TOPAS для армії Єгипту Дмитро ТИМЧУК Початок на стор. 1

Затребувана машина Цей контракт можна сміливо назвати унікальним. Адже вперше українські зброярі узялися за модернізацію військової техніки, що формально розроблена не в Україні й не в СРСР і ніколи не перебувала на озброєнні ні Радянської Армії, ні українських Збройних Сил. Утім, слово «формально» тут не зайве. Цей плавальний гусеничний бронетранспортер створений чехословацькими розробниками підприємства PPS Detva за участю поляків на базі радянської машини БТР50ПК 1962 року. Російськомовні джерела дають не так багато інформації про цю машину, указуючи переважно лише на той факт, що зовні ОТ-62 TOPAS мало відрізняється від радянського БТР-50 і був першою спробою розробки умовно власної бронетехніки в країнах соцтабору за межами СРСР. У той же час і в Чехії, і в Польщі цією машиною пишаються досі. Треба зрозуміти сам сенс появи БТР-50 у Радянській Армії і, як наслідок, бронетранспортерів ОТ-62 TOPAS — у чехословацькій і польській, оскільки саме ці машини стали віхою, що ознаменувала перелом у розвитку вітчизняної середньої та легкої бронетехніки. До кінця 50-х років минулого століття бронетранспортери переважно створювалися з використанням вузлів та агрегатів серійних вантажівок. Що, з одного боку, відчутно удешевляло вартість цих машин, однак, з іншого — такі колісні бронетранспортери демонстрували не кращі тактикотехнічні характеристики бойової машини. Насамперед це стосувалося недостатньої прохідності пересіченою місцевістю, що ускладнювало дії піхоти на БТР разом із танковими підрозділами, у той час як для гусеничних машин це не було проблемою. Крім того, на відміну від колісних бронетранспортерів, гусеничні машини вважалися менш уразливими для вогню супротивника, оскільки не мали надувних шин (у ті роки ще не були розроблені системи регулювання тиску в шинах, що дозволяє колісному БТР не втрачати ходо-

вих характеристик за часткового ушкодження коліс). Із цих міркувань, у багатьох країнах почали відмовлятися від використання колісних бронетранспортерів, розробляючи гусеничні машини для піхоти. Головним завданням при цьому вважалося створення плавальних гусеничних БТР, що дозволяють форсувати водні перешкоди. У СРСР також пішли цим шляхом, у результаті чого й був розроблений, а пізніше прийнятий на озброєння БТР-50П, що став базою для створення ОТ-62 TOPAS. Ця машина й сьогодні має унікальну прохідність і амфібійні характеристики, вона проста в обслуговуванні. Запас плавучості БТР-50П дозволяє перевозити через водні перешкоди до 20 повністю екіпірованих мотострілків або до 2 т вантажу. Ро-

вогневу підтримку піхоті, у тому числі й на плаву. БТР-50П перебували на озброєнні мотострілкових частин танкових дивізій аж до заміни їх бойовими машинами піхоти БМП-1. Шасі БТР-50П використовувалося як базове для створення командно-штабних машин (БТР-50ПУ й БТР50ПУМ), машини технічної допомоги (МТП), установки розмінування (УР-67) і декількох інших моделей техніки.

1958 року Чехословаччина одержала від СРСР ліцензію на виробництво БТР-50П. Однак у серію машина пішла після серйозної переробки — вона одержала нову трансмісію, у якій коробка передач була зблокована із планетарними механізмами повороту (така трансмісія застосовувалася на німецькому танку часів Другої сві-

ОТ-62

сійські експерти говорять, що з усіх машин колишнього соцтабору наразі з цього показника до БТР-50П змогла наблизитися тільки російська бойова машина піхоти БМП-3.

Чеська «Пантера» БТР-50П надходили на озброєння мотострілкових батальйонів гвардійських танкових полків. Разом із танками ПТ-76, якими комплектувалися роти плавальних танків тих же полків, вони давали можливість форсувати водні перешкоди у русі без зниження темпів наступу. Оснащення також включало такелажне обладнання, що дозволяло перевозити на собі важке озброєння мотострілкового полку. Із установленою на БТР гарматою калібру 57—85 мм він перетворювався на легку самохідну артустановку (САУ), здатну забезпечити

установкою. Деякі вузли та агрегати БТР замінили на розробки чехословацьких виробників. Із 1964 року цей БТР надійшов на озброєння армії соціалістичної Чехословаччини за назвою ОТ-62 (від чеськ. obrnený transportér), а пізніше, з 1966-го, — і на озброєння Війська Польського під позначенням TOPAS (від польск. transporter оpancerzony sredni). Потім ця машина експортувалася разом із радянською технікою та озброєнням в Анголу, Болгарію, Єгипет, Індію, Ірак, Лівію, Марокко й Судан. Після серії арабо-ізраїльських війн чимало цих бронетранспортерів, захоп-

— для перевезення піхоти (троє членів епіпажу плюс 12 солдатів) і OT-62C, версія II — у вигляді машини евакуації. Крім того, до кінця експлуатації цих машин у Війську Польському вона існувала й у вигляді машини технічної допомоги WPTTOPAS із башточкою з кулеметом ПКБ, установленою над рубкою командира десанту. Ця машина перебувала на озброєнні частин, оснащених плавальними танками ПТ-76 і бронетранспортерами TOPAS, і була призначена для їхньої евакуації з поля бою. Серійний випуск ОТ-62 тривав аж до 1977 року, однак у тій же Польщі цей БТР використовувався до

Це питання не залишили без уваги і в Україні. Зокрема, у Харківському КБ імені О. Морозова розробили схему модернізації цих машин із метою підвищення характеристик вогневої моці й рухливості. Провадиться установлення одного із двох варіантів бойового модуля в складі 30 мм автоматичної гармати, 7,62 мм кулемета, протитанкового ракетного комплексу (ПТРК) і автоматичного гранатомета. Під час модернізації силова установка із двигуном В-6 російського виробництва заміняється силовою установкою із двигуном УТД-20 українського виробництва. За словами розробників, у такий спосіб досягається підвищення вогневої моці й розширення тактичних можливостей, зменшення витрати палива й збільшення питомої потужності. Крім того, за бажанням замовника БТР може оснащуватися кевларовою підбивкою для підвищення рівня захисту, системою навігаційного забезпечення для посилення тактичної мобільності, кондиціонером

БТР-50ПК

тової війни — «Пантері»). Двигун PV-6, установлений на чехословацький БТР, являв собою радянський В-6, оснащений турбонаддуванням, у результаті чого його потужність зросла до 300 к.с. при 1800 об./хв. Відповідно різко збільшилася й швидкість — максимальна під час руху на шосе становила 60—62 км/год. (у БТР50П — 45 км/год.), а на плаву — майже 11 км/год. (у БТР-50П —10 км/год.). Чеські конструктори внесли певні зміни в конструкцію корпуса машини, залишивши, утім, товщину броньових листів такою ж — від 6 до 13 мм. У той же час десантне відділення було закрито дахом із люком для посадки й висадки піхотинців, також зроблено люки й у бортах. Крім рубки командира машини в верхньому лобовому листі з’явилася рубка командира десанту, машину обладнали фільтровентиляційною

лених у арабів, насамперед у армії Єгипту, потрапило в Ізраїль. За деякими даними, прийнятий на озброєння армії Ізраїлю, ОТ-62 мав успіх у ЦАХАЛ. Більш того, захоплені в арабів радянські БТР-50 ізраїльтяни переробляли саме за схемою ОТ-62 — у першу чергу прорізаючи бортові люки. В армії ЧРСР ці бронетранспортери (тут відомі під жаргонною назвою «качки») використовувалися в чотирьох основних варіантах: крім базового, без озброєння, також із напівсферичною башточкою з 7,62-мм кулеметом і встановленою ззовні 82-мм безвідкатною гарматою Tarasnice 21, а ще — у вигляді командно-штабної машини й машини керування та зв’язку. У поляків, відповідно до інформації польських джерел, у 80—90-ті роки машина була у двох основних варіантах: OT-62C, версія I

початку 90-х років. Велика кількість як радянських БТР-50П, так і польськочехословацьких ОТ-62 TOPAS досі перебувають на озброєнні окремих країн, куди вони поставлялися в радянські часи (у тому числі і Єгипту). Наприклад, в Іраку ці машини брали участь у війні в Перській затоці 1991 року та бойових діях проти американців 2003 року.

Подовжити на 15 років Зрозуміло, що така поширеність робить актуальним відновлення цих машин. За оцінками, наприклад, білоруських експертів, ця машина може бути на озброєнні ще протягом найближчих 15 років. У Білорусі компанія «Мінотор-Сервіс» модернізувала БТР-50, у результаті значно підвищені основні показники його бойової ефективності.

для поліпшення умов перебування екіпажу. На Харківському заводі ім. Малишева, який зараз одержав замовлення від армії Єгипту, пропонують замінити штатну силову установку цих БТР із двигуном В-6 і коробкою передач із бортовими фрикціонами на силову установку з багатопаливним дизелем ЗТД-2, п’ятиступеневою коробкою передач із планетарними механізмами повороту й доробленням вузлів ходової частини. У результаті потужність двигуна зростає до 350 к.с., і, як наслідок, швидкість на шосе збільшиться до 60 км/год. Нема сумнівів, що українська схема відновлення цих машин добре покаже себе під час не тільки випробувань, а й експлуатації. Адже, незважаючи на «старість» як БТР-50П, так і ОТ-62 TOPAS, їхня модернізація цілком ще може зацікавити різні країни.

6

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

Підприємство

«Хлібний» залізобетон Завдяки співробітництву з ПАТ «Миронівський хлібопродукт» Черкаський завод залізобетонних виробів набув другого дихання Інна ХІМІЧУК Ще кілька років тому ніхто не міг подумати, що Черкаський завод залізобетонних виробів, який ледь животів, як, утім, і багато інших підприємств галузі, сьогодні працюватиме понад проектну потужність. Адже перебуваючи в системі «Облміжколгоспбуду», завод виготовляв залізобетонні конструкції виключно для сільськогосподарського будівництва. І якщо у виробників залізобетону для житлового будівництва траплялися світлі дні, тобто роки, то про масові замовлення на залізобетонні вироби для тваринницьких комплексів можна було лише мріяти. Але мрії здійснюються. Продукція черкаського заводу виявилася затребуваною. Нею зацікавилася відома в Україні аграрна компанія «Миронівський хлібопродукт» (МХП). Із цього часу почалося друге життя заводу.

«Хатинки» для «курячої ніжки» Шість років тому Черкаський завод залізобетонних виробів став відособленим підрозділом ПАТ «Миронівський хлібопродукт», яке українському споживачеві більш відоме як виробник м’яса птиці під торговельною маркою «Наша ряба».

— Тепер завод виготовляє залізобетонні конструкції для спорудження об’єктів тільки цієї корпорації, — повідомив директор ОП «Черкаський завод залізобетонних виробів» ПАТ «Миронівський хлібопродукт» Іван Полудень. — Сьогодні вся наша продукція йде на будівництво пташників для птахофабрик. Це стовідсоткова комплектація: фундаменти 21-А, напіврами РПС, стінові тришарові панелі ПС, у середині яких як утеплювач використовують пінополістирол, плити перекриття 1 ПГ і 2 ПГ, а також комплекти торців. 2009 року закінчили укомплектування Миронівської птахофабрики. 2010-го забезпечували будівництво третьої черги Старинської птахофабрики. Весь цей рік черкаський залізобетон відвантажується для пташників нового потужного об’єкта «Вінницький бройлер», що поблизу Ладижина. Цей величезний птахокомплекс складатиметься із бройлерної птахофабрики (інкубатор, 24 площадки вирощування — по 38 пташників кожен, забійний цех). Тільки цього року ми укомплектували 114 пташників, на наступний заплановано 140.

Підприємство працює у дві зміни з повним завантаженням потужностей. А у вересні тут виготовлено понад 5770 кубометрів залізобетону, що стало рекордним показником за всі роки роботи заводу в складі МХП. Адже виробнича потужність підприємства — 5300 кубів на місяць.

— Узимку завод знизить обсяги продукції, бо в холодну пору року будівельних робіт менше, — уточнює Іван Іванович. — Але з березня знову плануємо на-

ня якісної доставки власної продукції підприємство придбало 11 вантажних автомобілів Renault із площадками зі спецобладнанням для перевезення залізобетонних виробів.

На власні очі

Від нового обладнання до якості продукції — один крок Перш ніж якісно доставити продукцію, її треба не менш якісно виготовити. І навряд чи це було б можливим за наявності морально застарілого обладнання.

— Керівництво МХП багато зробило для технічного відновлення підприємства. У розвиток заводу вкладено 30 мільйонів гривень, — розповідає начальник виробництва Ігор Рябуха. — Старе обладнання

стінових панелей, установлені дві нові касети РПС.

— Ми повністю перейшли на виготовлення стінових панелей у горизонтальних металевих формах, — показує Ігор Рябуха на величезні залізобетонні плити. — Для цього закупили вібростоли, вібротумби. Ми єдине підприємство в Черкасах, що випускає тришарові стінові панелі. Інвестиційні вкладення МХП дали можливість підприємству повністю газифікувати прогрів залізобетону. До цього пропарювальні камери опалювали дровами. Установка нової автоматичної лінії на бетоннозмішувальному вузлі дозволила поліпшити якість продукції завдяки точному дозуванню інертних матеріалів (цементу, щебеню, піску й домішок), а також зменшити запиленість дільниці під час роботи. Тобто одночасно розв’язуються екологічні проблеми й питання втрати цементу. На заводі також реконструйовано ремонтно-механічну дільницю. Закуплено вертикально-фрезерний і токарський верстати. Нові напівавтомати для зварювання поліпшили не тільки якість зварювання, а й умови пра-

залізобетону до місць монтажу, гусеничні трактори.

— Щоб самотужки робити дрібні ремонти свого транспорту, організовуємо відповідну дільницю в транспортному цеху, — повідомив Ігор Георгійович.

— Уже облаштували оглядову яму. Закупили необхідні інструменти — заряднопускові установки, компресор для підкачування шин. У планах — організувати слюсарно-ремонтну бригаду для автотехніки. Це на 50% скоротить витрати на авторемонт. Вкладаючи чималі інвестиції в розвиток підприємства, «Миронівський хлібопродукт» висуває високі вимоги до якості залізобетонної продукції. А отже, і заводська лабораторія теж пройшла етапи технічного вдосконалення. Для неї закуплено бетономішалку, прес для перевірки бетону на стискання, машину для випробування арматури на розтягування, прилад для визначення міцності бетону неруйнівним методом. Найближчим часом планується придбати прилад для визначення активності цементу. На кожен вид продукції ОТК видає паспорт якості.

заробітною платою. На заводській території функціонує їдальня, де за традиціями МХП можна пообідати лише за 1 гривню. У кожному підрозділі заводу встановлено кулер для підігріву й охолодження питної води. Як у старі добрі часи на підприємстві видається молоко «за шкідливість». Місяць роботи без зауважень заохочується трьома курками. Якщо передовика висунуто на Дошку пошани, то протягом півроку він щомісяця одержує 300 грн надбавки до зарплати. Організовано автобусне перевезення робітників та інженерно-технічних працівників до місця роботи й назад.

— Але при цьому вимоги до дисципліни дуже високі, — уточнює Іван Полудень.

— За паління на території заводу, за появу на роботі в нетверезому стані працівник втрачає премії або звільняється. Зараз таких випадків дуже мало. Велику увагу на підприємстві приділяють охороні праці. Робітники забезпечені спецодягом. Служба охорони праці регулярно проводить рейди для виявлення порушень. Працівники медпункту видають водіям допуск на випуск у рейс.

Чи є майбутнє в заводу?

Будівництво Вінницького птахокомплексу

рощувати виробництво до 6 тисяч кубів залізобетону на місяць. Для цього доведеться задіяти додаткові площі... Це й не дивно. Адже для нинішніх обсягів завод за місяць переробляє до 30 вагонів цементу, 5 тис. тонн щебеню, 3—4 тис. тонн піску. Готові залізобетонні конструкції монтуються безпосередньо на будівельних майданчиках. А це за 300 км від Черкас. Для забезпечен-

Довідка «УТГ» Черкаський завод залізобетонних виробів уведений у експлуатацію в 1964 році як дільниця «Облміжколгоспбуду» з виготовлення залізобетонних виробів для потреб сільського господарства. Із 2005 року підприємство входить до складу ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Основний напрямок діяльності заводу — виробництво залізобетонних конструкцій сільськогосподарського призначення для будівництва об’єктів компанії. Територія підприємства — 8 гектарів. За період роботи в складі МХП виготовлено 187 тис. кубометрів залізобетонних виробів, з яких укомплектовано 539 пташників.

працювало дуже погано. Деякі верстати витримували не більше двох годин, а потім слюсарі не відходили від них. Сьогодні ж значну частину техніки замінено. Арматурний цех оновлено на 80%. Закуплено зварювальні апарати, верстати висадки стержнів, машину багатоточкового зварювання для випуску широких сіток для плит покриття 1 і 2 ПГ, правильно-витяжні верстати для згинання арматури. Пости зварювання тут обладнані витяжними вентиляторами. У планах підприємства — придбання мобільних постів аспірації, що поліпшить умови праці зварників. У формувальному цеху тепер щороку оновлюється парк металоформ для випуску плит покриття. Для нього ж виготовлено автоматичний гладильний пристрій для загладжування поверхні

ці. Замість старих поршневих компресорів працюють гвинтові, що дозволяє заощаджувати електроенергію, уникати сильного шуму. Збільшено площі складу готової продукції за рахунок використання спеціальних турнікетів для складування. Тут же організовано так званий полігон для випуску стінових панелей улітку. Це дозволяє підприємству в теплу пору року додатково випускати до 40 стінових панелей на добу без витрат газу на підігрів. Оновлено обладнання бетонозмішувальної дільниці — бетономішалки, бетоноукладачі. У цехах установлені два нових крани німецького виробництва. Закуплено нову техніку: вантажівки Mercedes для завезення щебеню, піску, автомобілі Renault із причепом STOKOTA для перевезення

Обід за одну гривню й молоко на додачу... Робота на залізобетонному заводі не з легких. Особливо у формувальному та арматурному цехах, на бетонозмішувальному вузлі. Не кожному під силу відробити зміну на такому виробництві. Тому плинність кадрів є навіть на підприємстві зі стабільною зарплатою й високим рівнем соціального захисту.

— Середньомісячна зарплата робітника — 3—4 тисячі гривень — розповідає Іван Іванович. — У декого навіть вище. У нас оплата відрядна. Що більше продукції виробляємо — то більше одержуємо. Але робота важка. Молодь не витримує, іде... Зараз на заводі 304 працівники. Важка праця винагороджується не тільки

Ладижинська птахофабрика має стати до ладу вже до 2013 року. Що чекає на підприємство потім?

— Коли я підписував контракт, голова правління ПАТ «Миронівський хлібопродукт» Юрій Косюк запевнив, що на найближчі шість років роботи вистачить, — посміхається Іван Полудень. — Адже «Вінницький бройлер» стане одним із найбільших птахокомплексів у Європі, він вироблятиме понад 400 тисяч тонн м’яса. А це означає будівництво не тільки пташників. Уже зараз споруджується комбікормовий комплекс «Ладижинський», у складі якого — комбікормовий завод, елеватор, маслопресовий завод. Будуються адміністративні споруди, їдальня. Компанія планує розвиватися, збільшувати виробничі потужності. МХП уже розвиває інфраструктуру — будує гуртожитки, житлові будинки, дитячі садки. Крім того, планується будівництво установок із переробки курячого посліду на біогаз, мінеральні добрива. Можлива поява підприємств під ці проекти. Усе це — реальність. Тільки в Черкаській області успішно функціонують кілька об’єктів МХП, де працює близько 5 тисяч черкащан.

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

7

Безпека

«Гримучий газ» під надійним покровом

— Проект використання шахтних вод призначений для колишньої шахти імені Горького. Свого часу її було закрито, однак і досі щогодини тут скидається до 1600 кубометрів води, що потрапляє спочатку в річку Кальміус, а потім в Азовське море. Екологічна проблема навіч. Компанія «Донецьксталь» уже займається питаннями очищення води й використання її для потреб

Євген Халімендиков, головний інженер ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»: —Шахта «КрасноармійськаЗахідна» — так раніше називалося публічне акціонерне товариство, введена в експлуатацію 1990 року. Її проектна потужність становила 1,8 мільйона тонн вугілля на рік. Високий рівень технології вивів підприємство на перше місце в Україні. Середнє навантаження на очисний вибій тут утричі вище, ніж

у цілому по країні, а річний обсяг видобутку палива зріс до 6 мільйонів тонн. У перспективі, з уведенням у експлуатацію нових потужностей, шахта зможе ще приростити видобуток вугілля на 5 мільйонів тонн на рік. Однак які б перетворення не відбувалися на підприємстві, завжди першорядним тут було розв’язання проблеми безпеки шахтарської праці. У першу чергу із цією метою на «Покровському» побудовано й когенераційну станцію нового технічного рівня. Відтепер рудничний газ, супутник вугілля, названий гірниками «гримучим», використовуватимуть для мирних потреб. Станція вироблятиме і свою електроенергію, і своє тепло. Зауважу, при цьому собівартість виробленої на підприємстві енергії в сім разів менше державних тарифів, а отримане тепло в десять разів дешевше тарифів комунальних. У експлуатацію здано тільки першу чергу станції. Із повним освоєнням потужності вона перероблятиме на рік до 53,1 мільйона кубометрів метану, який раніше просто викидався в атмосферу.

Через лічені хвилини на місці навчальної аварії — команди підвищеного реагування підприємства. Кожна знає своє завдання й відразу його виконує. Газорятівники за приладами встановлюють концентрацію аміаку, стежать за правильністю застосування хіміками засобів індивідуального захисту. Підрозділ охорони оточує зону «аварії». Бригади промисловосанітарної лабораторії беруть проби, роблять аналізи, а швидкої медичної допомоги — займаються «потерпілими». За вивіреним алгоритмом бійці пожежної охорони (на «Азоті» є дві частини, але до них приєднуються й інші) установлюють водяну завісу навколо місця «аварії». Будь-якої миті їх готові підтримати члени бойових частин добровільних пожежних дружин підприємства. Є тут і потужна технічна підтримка — підприємство не шкодує коштів на оснащення спеціальних служб. (До речі, нові засоби контролю, захисту — від ефективних сумішей до спеціальних при-

строїв і одягу — створюють учені-хіміки із Сєверодонецька.) Піна, що подається з потужного піноутворювача з усіх боків, а для більшого охоплення — і з висоти, обволікає джерела небезпеки: обладнання, будівлі, конструкції, площадки, ізолюючи місця, звідки аміак потрапляє в навколишнє середовище. «Аварію» локалізовано високопрофесійно, тобто надійно. Настає черга ліквідації її наслідків, усунення ушкоджень. Фахівці з охорони праці разом із громадськими інспекторами стежать, щоб робота ремонтників відповідала всім вимогам. А вони справжні майстри. І добре знають безпеку праці: недарма в навчальному центрі підприємства весь час діють цільові курси.

— Навчання стали не тільки тренуванням, іспитом, а й школою передового досвіду для сотень людей, — відзначив після підбиття підсумків директор «Азоту» з охорони праці, цивільного захисту трудящих і надзвичайних ситуацій Юрій Лемешов.

Це дійсно так: до навчань, крім сєверодонецьких, були залучені підрозділи підвищеного реагування з Лисичанська, Рубіжного, Кремінної, Стаханова, Кіровська, Святогірська. Вони прибули не як глядачі, а як повноправні учасники — зі своїми цистернами, а лисичанські нафтопереробники — і з додатковим автомобілем пінного гасіння. «Надзвичайники» промислових підприємств і міст уміють вчасно приходити на допомогу один одному. Керівникам навчань було за що дякувати «особовому складу». Але, зрозуміло, крім позитивних оцінок був і компетентний, скрупульозний аналіз усіх дій. Де губилися дорогоцінні секунди, де не все передбачили заздалегідь, не все можливе взяли від техніки? Пізніше ці опрацювання триватимуть і за відеозаписами. Дрібниць тут нема, тим більше що кадровий склад підприємства омолоджується, і треба якомога швидше привчити до таких підходів новачків.

Микола СТОЛЯРОВ Підземний газ метан приборкали в шахтоуправлінні «Покровське» Донецької області. Тут здано в експлуатацію унікальну когенераційну установку, здатну переробляти його на тепло та електрику.

Проект у «Покровському» реалізовано за технічної та фінансової участі ПрАТ «Донецьксталь», що здійснює широкомасштабну програму комплексного освоєння метано-вугільних родовищ. Про значення цієї програми, ефективність новобудови в шахтоуправлінні «Покровське» та її перспективи найкраще можуть розповісти люди, причетні до її втілення.

гідний. Головний його плюс у тому, що завдяки вилученню підземного газу шахта стане безпечною для людей. Також з’явиться можливість виробляти додаткову електроенергію. Це нові перспективи для регіону.

Андрій Шишацький, голова Донецької обласної держадміністрації:

Олександр Риженков, генеральний директор, голова наглядової ради ПрАТ «Донецьксталь»:

— Серед головних завдань, поставлених Президентом України, — розв’язання проблем безпеки шахт. Проект, здійснений у шахтоуправлінні «Покровське», поліфункціональний, економічно ви-

— Усі роки нашого співробітництва із шахтоуправлінням «Покровське» першорядними у нас були проблеми безпеки шахтарської праці. Для цього створили спеціальний департамент із дега-

Когенераційна станція в ШУ «Покровське»

зації гірничих виробок, пройшли довгий шлях до створення новітньої когенераційної станції. Таких сьогодні в Україні лише дві. Першу запущено на донецькій шахті імені Засядька. Загальна вартість нашого проекту — 243,5 мільйона гривень, і це власні кошти. Із бюджету, якому є куди спрямовувати капіталовкладення, на установку взято тільки 17,2 мільйона гривень. Потужність станції нового покоління досягне 18,2 МВт. Цього вистачить, щоб шахтоуправління забезпечувало себе власною електроенер-

Як один механізм Сєверодонецькі хіміки за лічені хвилини локалізували «хімічну аварію» Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ

Готовність №1 — Колектив акціонерного товариства «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» сильний насамперед дисципліною. Вона в першу чергу страхує від надзвичайних подій, — говорить голова правління підприємства Леонід Бугайов, який має великий досвід роботи на аміачних агрегатах різних підприємств галузі.— Але наш обов’язок — будь-якої миті бути готовими до позаштатних ситуацій на небезпечному хімічному об’єкті. Синтетичний аміак особливо небезпечний на такому виробництві. Зрозуміло, небезпеку знижують усіма методами. Сєверодонецькі хіміки можуть пишатися діючим на «Азоті» сучасним супернадійним ізотермічним сховищем цієї продукції. Великотоннажне аміачне виробництво управляється за допомогою новітньої АСУ ТП на базі комп’ютерної техніки Honeywell, яка миттєво уловлює будь-яке відхилення від безпечних параметрів. Ну а раптом (постукаємо по дереву!) з’явиться якийсь сторонній фактор і сховище аміаку буде пошкоджено?

Таку гіпотетичну ситуацію (як і слід, кожні три роки) змоделювали на комплексних навчаннях формувань підвищеної готовності. Їх організували Луганська обласна державна адміністрація й Головне управління МНС України в Луганській області. До своїх підрозділів, у тому числі Державної пожежної охорони, звичайно, підключили технологічний персонал підприємства, його службу охорони праці, цивільного захисту працівників із надзвичайних ситуацій, міські служби. Не залишився осторонь і військовий комісаріат. Усі діяли пліч-опліч із хіміками, воєнізованим газорятувальним загоном «Азоту», медсанчастиною підприємства і його промислово-санітарною лабораторією, що проводить моніторинг стану на-

вколишнього середовища й експрес-аналізи.

За вивіреним алгоритмом …Тривожний сигнал сирени. Перше завдання — евакуювати працівників підприємства в безпечну зону. Чітко відслідковується кожен подув вітру: куди він може понести небезпечний газ. Старший диспетчер підприємства й диспетчер із надзвичайних ситуацій сповіщають усіх, кого слід, тримати під контролем розвиток ситуації на дисплеях автоматизованої системи, оперативно реагуючи на зміни. «Одночасно забезпечили інформування й безпеку городян», — повідомив голова евакуаційної комісії, директор «Азоту» з кадрів, праці, інформації та зв’язків із громадськістю Сергій Лебедєв.

гією на 53%, теплом — на 77%. Однак тільки цим проектом ПрАТ «Донецьксталь» не обмежиться. У рамках багатовекторної стратегії інноваційного розвитку компанії вона здійснює ще багато інших проектів. Вони присвячені дегазації вуглепородних масивів через свердловини, пробурені з поверхні землі, упровадженню технології підземної газифікації вугілля, його глибинної переробки, залученню в господарський обіг шахтних вод. Олександр Лукьянченко, міський голова Донецька:

Донецького металургійного заводу. Такий проект здійснюється вперше як в Україні, так і у світі. Загалом закриті шахти країни й ті, що закриваються, здатні давати до 180 мільйонів кубометрів води на рік, яку можна ефективно використовувати в різних галузях промисловості. Передбачається, що досвід, який накопичується сьогодні в Донецьку, уже в найближчі роки застосують у Дніпропетровській області й у Львівсько-Волинському вугільному басейні.

8

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

Технології

Світлі ідеї харків’ян До середини ХХІ століття світлодіоди повністю витіснять із побуту «лампочки Ілліча» Ірина КОНДРАТЬЄВА Харківська компанія «Світлодіодні технології України» (ТОВ «СТУ») розробила й освоїла виробництво світлодіодного модуля, застосовуваного у виготовленні різноманітних світильників власної й запозиченої конструкції. Наразі жодне інше підприємство в Україні не має такої технології, що дає харків’янам карт-бланш у реалізації власних інноваційних проектів і просуванні на ринок освітлювальних приладів нового покоління. По суті, невелике підприємство взяло на себе завдання змінити філософію споживання електроенергії в суспільстві й домогтися реальної економії енергоресурсів у освітленні вулиць. І воно показує, як це можна зробити за рахунок заміни ламп розжарювання й люмінесцентних на світлодіоди.

— Напевно, не всі знають, що у світі близько 21% від загальної кількості споживаної електроенергії витрачається на освітлення, — ділиться інформацією президент компанії Геннадій Нікітський. — Тому у всіх країнах почали шукати шляхи скорочення витрат на освітлення вулиць, фасадів будинків, паркових алей, мостів тощо. Порівняно недавно з’явилися нові джерела світла — світлодіоди, які з високим коефіцієнтом корисної дії перетворюють електричну енергію на світлову й дозволяють заощадити мільярди доларів. Вони компактні, мають надзвичайно довгий ресурс роботи (десятки тисяч годин), екологічно безпечні, і в них однозначно чудове майбутнє. У той же час світлодіодні технології потребують удосконалення, і наша компанія активно долучилася до цього процесу. Створюючи й виготовляючи світлодіодний модуль, харківські розробники застосували інновацій-

ний підхід, який вивів їхню продукцію на більш високий, у порівнянні із закордонними аналогами, рівень. Зокрема, технологія посадки чипа на тепловідвід ідентична застосовуваній у Ве-

ликому адронному колайдері в експерименті ALICE. У створенні відповідного детекторного модуля для вивчення зіткнень частинок у колайдері брала участь група харківських учених. Вони ж доклали рук (у хорошому значенні) і до створення незвичайних світлодіодних модулів. Технологія захищена авторським правом на винахід і патентами України. Найактивніше ТОВ «СТУ» співробітничає з ученими й фахівцями ДП «Науководослідний технологічний інститут приладобудування» Національного космічного агентства України — головної організації з техноло-

своєї діяльності харків’яни закуповували прийнятні корпуси в Китаї, але незабаром дійшли висновку, що через погане тепловідведення й деякі інші недоліки вони не відповідають вимогам якості й довговічності. Вивчення аналогічної продукції відомих фірм Японії, США, Нідерландів, Німеччини, Тайваню й Кореї тільки переконало в тому, що проблему тепловідведення поки ніде не розв’язано належним чином.

— Потужним світлодіодам, застосовуваним у приладах зовнішнього освітлення, потрібне не тільки стабільне джерело струму, а й дуже добре охолодження, — пояснює Г.Нікітський. — Інакше помітно знижується світловіддача й починається необоротна деградація гетероструктури світлодіода. Однак виробники, не навчившись забезпечувати добре тепловідведення, почали

Президент ТОВ «СТУ» Геннадій Нікітський (на передньому плані)

Корпус вуличного ліхтаря з аеродинамічними властивостями

гії, матеріалознавства і стандартизації приладобудування для ракетно-космічної, військової та іншої техніки. Розібратися зі світловими характеристиками компанії допомагають у Харківській державній академії міського господарства — на кафедрі світлотехніки й джерел світла під керівництвом доктора технічних наук професора Олексія Андрійовича Назаренка. Серед союзників і надійних партнерів також учені й фахівці Інституту монокристалів НАНУ, Полтавського й Харківського інститутів метрології, Харківського національного аерокосмічного університету ім. М. Жуковського. Тож інтелектуальна база й наукова підтримка в компанії дуже солідні. Серед перспективних розробок ТОВ «СТУ» можна відзначити корпус світлодіодного вуличного світильника. На початковому етапі

форсувати випуск світлодіодів, що працюють на струмі вдвічі більше номіналу. Результатом такої поспішності може стати швидкий вихід світильників із ладу, особливо в спеку, коли істотно підвищується температура повітря. Розв’язувати проблеми почала конструкторська група, і в результаті вона запропонувала більш ергономічний варіант корпуса. Його головна перевага — високі аеродинамічні властивості, яких удалося досягти за рахунок особливого розташування ребер. Тепле повітря постій-

Гігантські лампочки зі світлодіодами — виріб харків’ян

но відводиться від світильника назовні й у такий спосіб розв’язуються проблеми перегріву, передчасного руйнування як світлодіодів, так і всієї конструкції. Нові корпуси застосовуються для виготовлення світлодіодних вуличних світильників потужністю близько 100 ватів. Вони не тільки більш надійні й економічні в порівнянні із традиційними 150-ватними лампами (ДНАТ), а й забезпечують добре освітлення простору між двома опорами завдяки спеціальній оптиці у вигляді «кажана». Грант фонду «Східна Європа», виграний 2011 року, допоміг компанії розпочати реалізацію проекту з установлення сучасних світильників на вулицях міст і районних центрів Дніпропетровської області. Спочатку вони з’явилися у Верхньодніпровську, сьогодні на черзі — селище Богданівка, а потім, швидше за все, до програми модернізації вуличного освітлення долучиться Нікополь, із міським головою якого вже досягнуто попередньої домовленості. На жаль, багатьом керівникам, від яких залежить ухвалення рішень на користь переходу на світлодіодні освітлювальні прилади, заважають стереотипи. Вони усе ще орієнтуються на ціну продукції, не звертаючи уваги на високі якісні характеристики. І мало хто замислюється, що за такого підхо-

Довідка «УТГ» У лютому 2011 року ТОВ «СТУ» ініціювало створення Асоціації виробників світлодіодних освітлювальних приладів при Державному агентстві науки, інновації та інформатизації. Державна адміністрація Харківської області в травні 2011 року визнала проекти компанії як національностратегічні для розвитку регіону і згодом представила їх на презентації Харківської області в Торгово-промисловій палаті США.

ду в декілька разів збільшується ціна володіння продуктом, адже давно доведено практикою, що дешеві речі служать гірше й менше, бо їх треба частіше міняти й зазнавати все нових і нових витрат. Крім світлодіодів компанія виробляє блоки живлення для джерел світла. Інші елементи виготовляються на замовлення на різних підприємствах, у тому числі закордонних. Наприклад, тепловідводи поставляють українські ливарні заводи, а от оптику поки доводиться завозити з Таїланду, бо вартість аналогічної української продукції сьогодні набагато вище. Світдодіодним напрямком ТОВ «СТУ» займається лише 3 роки. Головна стратегічна мета компанії — створення українського науково-технічного парку, здатного забезпечити весь виробничий цикл, від випуску вітчизняного світлодіода до екологічно чистих, енергозбережних освітлювальних приладів нового покоління. Розроблено декілька проектів, які за підтримки держави можуть бути впроваджені у всіх містах України. Один із цих проектів спрямований на створення широкого ряду конструкцій комерційно доступних світильників на світлодіодних модулях із високою якістю освітлення. На міжнародному конкурсі інноваційних проектів «Харківські ініціативи» (вересень 2010 р.) проект одержав золоту медаль і був визнаний як перспективний для застосування в масштабах країни. А в листопаді того ж року його назвали одним із кращих інвестиційних проектів всієї України. Фото автора

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

9

Член Академии горных наук Украины

ООО «Стил Ворк» We are experts in welding 53032, Украина Днепропетровская обл. г. Кривой Рог Кировоградское шоссе, 8 Тел.: +38(056)470 17 00 Факс: +38(056)470 17 01 Моб.тел.: +38(096)256 60 88 E-mail: steelwork@i.ua www.utg.steel-work.net

БИМЕТАЛЛИЧЕСКИЕ ИЗНОСОСТОЙКИЕ ЛИСТЫ SWIP ДЛЯ ТЯЖЕЛОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ Оборудование, работающее в горнодобывающей промышленности, подвергается интенсивному абразивному износу в сочетании с высокими температурами, динамическими нагрузками и воздействием химически активных сред, а значит, существует задача, связанная с обеспечением сопротивления такому воздействию и увеличению межремонтного периода эксплуатации оборудования – быстроизнашиваемые запасные части должны быть изготовлены с применением износостойких материалов. Решением подобных задач занимается ООО «Стил Ворк» (Украина), на производственной базе которого создан продукт БИМЕТАЛЛ SWIP, имеющий высокие показатели износостойкости. Биметалл – прокат марки Ст.3, наплавленный износостойким слоем высоколегированной стали, включающей карбиды высокой твердости. Использование БИМЕТАЛЛА ООО «Стил Ворк» экономически выгодно заказчику, так как позволяет сократить затраты на обслуживание, ремонты и приобретение быстроизнашиваемых расходных запасных частей, при этом возможно снижение веса конструкции до 30% . Оборудование, на котором целесообразно использование биметалла: ковши экскаваторов, кузовы большегрузных автомобилей, футеровка бункеров и желобов, загрузочные механизмы, шнековые конвейеры, сита, грохоты, конусы доменных печей, вентиляторы, насосы, дробилки, шахтные скипы, тележки, мельницы, опрокиды, шламопроводы, циклоны, сепараторы, решетчатые фильтры, миксеры и т.д. Особенная структура наплавленного слоя позволяет изготавливать из биметаллических листов различные конструкции с использованием вальцовки и гибки. Основа биметаллического листа из низкоуглеродистой стали позволяет прочно соединять изделия из биметалла как сваркой, так и другими возможными способами. Преимущества сотрудничества с ООО «Стил Ворк» и применения БИМЕТАЛЛА уже оценили такие лидеры в металлургической и цементной промышленности Украины: ОАО «Северный ГОК», ОАО «Центральный ГОК», ОАО «Ингулецкий ГОК», ОАО «АрселорМиттал Кривой Рог», ОАО «Полтавский ГОК», ОАО «Хайдельберг Цемент Украина».

Для нас не существует проблем. Мы работаем для того, чтобы ваш бизнес стал еще более успешным!

10

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

Технології

Коктейль для обігріву: вода плюс вугілля Володимир ОТРОЩЕНКО Коли років 45 тому барель нафти коштував близько 10 доларів, а літр бензину — майже як пляшка кока-коли в півгалона, наукові праці з водовугільних суспензій були малоцікаві. Попит на них виник лише після арабоізраїльської війни — «судного дня» жовтня 1973-го й подальшого світового «ойлшоку». Тоді бочка «рідкого золота» подорожчала вчетверо, а сьогодні й 110 у.о. — не межа. От і настав час ВВП — водовугільного палива.

Вугілля рубають — шлами летять Чим більше добувають, перевозять і споживають горючого кам’яного і бурого вугілля, тим більше від нього усіляких відходів: золи, пустої породи, шахтних і стічних вод. Але рівень нинішніх технологій дозволяє значно розширити сферу використання й збільшити обсяги переробки відходів і шкідливих викидів вугільної індустрії — видобутку, збагачення, коксохімії, спалювання. Найважливішим вугільним регіоном країни, де запасів вистачить ще років на 400, є Донбас. Ті, що на Галичині, у Червонограді, — поганень-

сові вугільні шлами й відходи флотації, які можуть стати додатковим енергоносієм. Ще їх називають «промпродуктом», придатним для переробки. Він набагато дешевше звичайного коксівного вугілля. Золи в таких відвалах 30—70%, а вміст органічного залишку — 30—50%. Відомі технології вилучення із забалансових продуктів вуглецевмісної горючої складової не дозволяють домогтися таких результатів. Отже зараз, напередодні майбутнього глобального дефіциту енергоресурсів, дуже актуальне проведення у вугільній галузі цільових НДР зі створення нових технологій, які скорочують до мінімуму втрати вугільної речовини з відходами, а також із залучення в теплоенергетичне використання «промпродуктів», що дозволить різко знизити собівартість виробництва енергії.

Чиста економія Вугілля, що міститься у відходах збагачення, може бути використане, якщо їх переробити на нову продукцію — водовугільне паливо на основі вугільних шламів. Нові ефективні процеси одержан-

ВВП-ТЕС у ФРН

кий, але поки НЗ. Тамтешнє вугілля високозольне й містить багато сірки. Відомо, що перед використанням на КХЗ і в енергетиці рядове вугілля попередньо треба збагачувати. Після цієї процедури залишаються мертвим капіталом мільйонотонні терикони, хвости, шлами, брудні й отрутні шахтні води, зібрані в шламонакопичувачах фабрик вуглезбагачення й КХЗ, і поки майже не використовувані. Вони стали найнебезпечнішими екологічними «мінними полями», особливо на сході країни.

— За багатьма компетентними оцінками, на цих промполігонах такого корисного «непотребу» нагромадилося більше 100 мільйонів тонн, — пояснює професор Українського державного хімікотехнологічного університету (УДХТУ, Дніпропетровськ) доктор хімічних наук Вільям Задорський. — Це забалан-

ня й застосування ВВП мають ґрунтуватися на наукових засадах колоїдної хімії й фізико-хімічної механіки. Це паливо являє собою висококонцентровану дисперсну систему, що складається з дуже дрібних фракцій вугілля (<250 мкм) і води з домішками пластифікаторів і стабілізаторів. На думку доцента кафедри промислової теплоенергетики (ПТЕ) Національної металургійної академії України (НМетАУ, Дніпропетровськ) кандидата технічних наук Валерії Пінчук, з урахуванням екологічних лімітів ЄС і Кіотського протоколу треба застосовувати екологічно чисті вугільні технології, що забезпечують високу повноту використання палива за мінімально можливого шкідливого навантаження на довкілля. Проблема створення гідровугільного палива з відходів вуглезбагачен-

ня й КХЗ полягає в тому, що шлами значно відрізняються за своїми фізико-хімічними властивостями та складом від вугілля різних класів, бо вони вже проходили попередню обробку під час збагачення, а деякі довго перебували в шламонакопичувачах. Також у технології приготування ВВП зі шламів треба враховувати не тільки фізико-хімічні параметри, а й стан поверхні частинок вугілля. Звичайно, така широка гама властивостей має визначати різні підходи в технології одержання ВВТ, уважає В.Пінчук. Про переваги ВВТ говорить голова кафедри ПЕТ НМетАУ, професор доктор технічних наук Михайло Губинський: — Використання ВВТ у 1,5—3,5 раза знижує шкідливі викиди в атмосферу й підвищує ефективність застосування «кам’яного золота» до 98%, тоді як у разі традиційного його спалювання вона не більше 60%. Найголовніша перевага «водовугільної суспензії» — низька ціна та екологічність; вона не окисляється під час зберігання, добре перекачується трубами і розпорошується через пічні форсунки, горить рівним і сильним полум’ям. Готове водовугільне паливо дешевше мазутного в 2—4 рази, а його вартість не перевищує 15—20% ціни вихідного вугілля на місці його видобутку. До того ж ВВП безпечне у разі пожежі і вибухів. Технології його зберігання прості й можуть бути повністю автоматизовані, а перекачувати його можна спеціальними «вуглетрубопроводами», як рідку нафту. Крім того, переведення котелень на цей енергоносій звичайно триває не більше 7 місяців, а за серійного виготовлення необхідного для цього обладнання строк скоротиться вдвічі. Економія на виробленні теплової та електроенергії окупить витрати на реконструкцію котельні із трьох-чотирьох котлів за 2,5—3 роки.

Нове світове паливо? Найбільшу кількість наукових інститутів, виробничих фірм і корпорацій долучено до теми ВВП у 1979—1984 рр. Більше 100 організацій у США, Європі, Китаї, Японії, Канаді зайнялися серйозними НДДКР із цієї теми. Для цього створені великі міжнародні фірми «Carbogel» і «Co-Al»(США), «Densecoal» (ФРН), SASOL(ПАР), «Fluidgarbon»(Швеція), які при-

думали різноманітні суміші й техпроцеси приготування й застосування суспензій із води з вугіллям. А сьогодні в мегаполісах Китаю заборонені будівництво й експлуатація котелень на твердому вугіллі. Урядовою держпрограмою передбачено поетапне переведення багатьох підприємств із нафтогазового на водовугільне паливо. Це має знизити імпорт нафти більш ніж на 70 млн т, мазуту — на 20 млн т

гом фінансування в 6 мільярдів доларів на найближчу п’ятирічку. Близько 20% цих грошей іде на розв’язання логістично-транспортних проблем. Споживачі «гідровугільної суспензії» — колишні вугільно-мазутні ТЕС, ТЕЦ, заводи хімпрому, металургії та інших галузей індустрії. Сьогодні ж світовий рейтинг із видобутку «вугільної солярки» очолює ПАР, де за техпроцесом SASOL використовують до 40 мільйонів

ня заводів із його переробки у В’єтнамі та Індонезії. На жаль, ВВП поки не використовується у великій енергетиці незважаючи на те, що питомі витрати на виробництво 1 МВт·год. електроенергії із цього палива нижче, ніж при спалюванні вугілля. Справа ще й у тому, що на заміну вугілля, газу, мазуту на «водовугільний коктейль» потрібні великі інвестиції, особливо на першому етапі його промислового впровадження.

Є українське ВВП!

ВВП-ТЕС у В’єтнамі

на рік, що зменшить залежність ПЕК країни від зовнішнього ринку. Звичайно, це зовсім невигідно сусідній Росії, яка щойно побудувала нафтопровід від Східного Сибіру до Китаю. Сьогодні ВВП у Китаї займаються три науководослідних центри, є 6 заводів із його виробництва. На котельнях і ТЕС, де спалюють ВВП, уже виробляється до 2 млн кВт енергії. Для технічного посібника із впровадження нового палива в країні створений Державний центр водовугільних суспензій вугільної промисловості. У найближчі 20 років планується довести потужності з виробництва «водовугільних коктейлів» до 100 млн т на рік. А ще намічене будівництво великого заводу з виробництва ВВП, що потроїть його поставки на внутрішній ринок — замість імпортної нафти й місцевого не дуже якісного вугілля. То що — наближається ера водовугільного палива? Глобальні тенденції в цій галузі оцінює професор Губинський: —У світі нема нічого досконалого. Із недоліків ВВП хочу відзначити високу частину води в суспензії, на випаровування не менше 40% якої треба витрачати енергію. Ще більших витрат вимагає безпосередньо процес подрібнення вугілля для одержання самої суспензії: на дуже тонке перемелювання 1 тонни вугілля витрачається 15— 20 кВт. Нарешті, під час подрібнення сумішей спрацювання обладнання й, отже, витрати на його амортизацію в декілька разів вище, ніж під час сухого помелу. Але, незважаючи на недоліки, питання про використання ВВП у світовій практиці не втрачає актуальності. У США активно працює програма використання вугілля в промисловій і побутовій енергетиці (ICCG) із загальним обся-

тонн на рік своїх величезних вуглезапасів. І ще: зола від спалювання ВВП має здутий характер і застосовується як будматеріал. Можливість приготування палива з вугілля майже будь-яких марок — від довгополуменевих і газових до слабоспікливих, навіть антрацитів і бурого, з вугільного штибу й шламу, з вугілля, вилученого зі шлаків і золи винесення ТЕС, а також із торфу — уже давно доведено. Екологічна доцільність цього напрямку особливо переконлива тим, що для одержання ВВП можна використовувати не тільки річкову воду, а й оборотні води ГМК, каналізаційні й промислові стоки. Цікавий і російський досвід. ВВП використовували в котлах Новосибірської ТЕЦ-5, при цьому експлуатувався 262-кілометровий вуглепровід від м. Білове до Новосибірська. Із 1989 по 1997 рік на ТЕЦ доставлено й спалено в котлах 350 тис. т водовугільного палива. У 1986— 1987 рр. провели успішні ви-

Фахівці з Інституту технічної механіки (Дніпропетровськ) говорять, що виконані ними сучасні НДР дозволяють дійти висновку: за методами фізико-хімічної механіки можна ефективно створювати з відходів вуглезбагачення висококонцентроване (до 75% вугільної маси) нове паливо з необхідними колоїдно-хімічними й теплотехнічними властивостями. При цьому кінцевий продукт — ВВП — готовий до використання в енергетичних установках і не вимагає спецпідготовки перед спалюванням.

То в чому ж проблема? Ось думка топ-фахівців у цій галузі Олександра Кузнєцова (НДПКІ «Вуглемеханізація», Луганськ) і Ігоря Токарєва (ТОВ «Ремо», Свердловськ): «Зараз ми вже маємо 5 ефективних проектів використання ВВП замість газу на заводах ВАТ «ІНТЕРПАЙП», ТОВ «Сінтіз», ТОВ «Промцемент», у фірмі «Фагот», ДП «Свердловантрацит». Переведення опалювальних агрегатів із газу на ВВП передбачає річну економію на енерговитратах у межах 1,7—16,4 мільйона гривень, а термін окупності водовугільного техпроцесу — протягом 1 року. Необхід-

Дослідна установка для одержання ВВП з Інституту технічної механіки

пробування з переведення на ВВП котла ПК-40А паропродуктивністю 320 т пари на годину на Біловській ГРЕС. На Новокузнецькому МК уперше у світовій практиці застосували ВВП замість мазуту в горні агломашини. Підвищений інтерес до ВВП у безвугільній Японії, що інвестує в розробку буровугільних родовищ і створен-

но розробити загальнодержавну програму поступового освоєння ВВП у всіх сферах теплогенерації та тепловикористання, у тому числі ЖКГ, промислові держпідприємства, ТЕС. Долучити до цієї програми приватні видобувні та енергогенерувальні компанії, галузеві інститути НАНУ, Мінпаливенерго, Мінпромполітики, Мінрегіонрозвитку».

11

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

Знаю, як

Мало придумати — треба продати Як працюється за цією ринковою формулою українським винахідникам і хто має вкладати гроші в нашу науку, знає інженер, патентознавець і винахідник Володимир Савицький Сергій ДУМКЕВИЧ Україна здатна на якісні ідеї, які можна продати, залишилося тільки, щоб і держава, і бізнес звернули увагу на цей високоприбутковий ресурс економіки. І, можливо, фраза, сказана моїм співрозмовником наприкінці нашої зустрічі — «Ми все одно не здаємося!», залишиться коли-небудь для української науки в минулому.

Термомодифікатор На рахунку Володимира Савицького більше сотні винаходів. Один із них, найперспективніший щодо економічного майбутнього, чекає на свого солідного інвестора. Володимир Миколайович придумав просту конструкцію міні-установки для термомодифікації деревини, розраховану на одночасне сушіння 1—2 кубометрів сировини. Протягом трьохчотирьох днів вона піддається температурній обробці (близько 250°С), втрачаючи при цьому майже всю вологу й органіку, що не випалюється, а полімеризується, тобто перетворюється на деревну пластмасу. У результаті дерево набуває нових властивостей, таких необхідних для будь-якого будівництва, особливо в приморській зоні. Наприклад, зниження в 4—5 разів гідрофільності (здатності вбирати вологу). Через перепади вологості й температури таку деревину вже не «поведе»: стабільність форм збільшується в 10—15 разів у порівнянні з неопрацьованою сировиною. Крім того, оскільки живильне середовище для розмноження грибка й мікроорганізмів знищено, таке дерево не гниє, а його довговічність зростає в 15—25 разів. Термомодифікована деревина давно популярна в Європі, сьогодні її частка становить близько 70% західного ринку. З неї роблять вікна й двері, які замінили екологічно небездоганні пластикові пакети. Її виробництво є і в Росії, і в Україні, однак промислові установки потребують значних капіталовкладень — близько півмільйона євро.

— Те, що я хочу реалізувати, ніхто досі не здогадався зробити, — говорить Савицький. — Установка зовсім проста — ніяких вакуумних насосів тощо. Фактично крім вентилятора, нагрівача-тена й, умовно кажучи, сепаратора, що відокремлює вологу з повітря, у ній нічого більше нема. Оптова ціна такої

міні-установки — приблизно 14—20 тисяч доларів. Однак успішно реалізувати цей проект у країнах СНД можливо тільки на російському ринку. Сьогодні ця країна виробляє близько 19 мільйонів кубометрів пиломатеріалів на рік. Причому більшу частину сировини дають невеликі пилорамні підприємства. Якщо поставити в такому цеху нашу міні-установку, яка нічого, крім електроенергії, не споживає, то можна кожні три-чотири дні одержувати близько 500 доларів додаткового доходу. Тобто продавати не напівфабрикат за низькою ціною, а дорогу термомодифіковану деревину. Володимир Савицький шукає інвестора, готового вкласти в розроблення проекту близько $100 тис. На створення дослідного зразка й патентування треба приблизно 10 місяців, але на фініші, за розрахунками винахідника, інвестор зможе одержувати не менше $50 млн на рік. Утім, ця вигідна, на думку розробника, науковотехнічна пропозиція може залишитися на папері, адже для її реалізації потрібні специфічні й дуже дефіцитні умови.

— Як правило, для втілення в життя такого проекту потрібна людина не просто із грошима, а така, що має вплив у певних колах, — говорить Савицький. — Адже так просто в Росії на цей ринок деревини ніхто не пустить. Зрозуміло, що розробити сьогодні можна все що завгодно, а от упровадити — проблема. Зрештою тобі кинуть палки в колеса й просто змусять продати цей патент.

Дайте нам проблему! У журналі «Навколо світу» автор побачив інформацію, яку вітчизняному бізнесмену треба знати, напевно, зі шкільної лави. Виявляється, близько 70% науки в таких високорозвинених країнах, як Англія та США, а також у економіках Індії й Китаю, які швидко розвиваються, фінансує не держава й різні фонди, а приватний бізнес. Очевидно, інвестиції в торгівлю новими технологіями, новими ідеями й товарами — це надприбутковий бізнес на світовому ринку, у якому українська економіка поки, на жаль, не бере участі. Подивіться хоча б на прилавки

побутової електроніки — усе це продукт іноземної думки. Ми що, стали дурніші?!

— Я, чесно кажучи, уражений, — говорить патентознавець Володимир Савицький. — До 30% дурості везуть нам із заходу. Дурості, яку ніхто не здогадався перевірити. Адже для впровадження нової розробки треба пройти дуже важкий шлях, яким не завжди й не скрізь йдуть. Якщо ти робиш щось нове, якщо плануєш запускати це як бізнес, у десятках і сотнях тисяч екземплярів, то треба дуже серйозно все перевірити. І тільки коли ми знаємо, що «витрусили» з розробки всі недоліки, то можна бути

на книга для будь-якого раціоналізатора й винахідника, адже він бачив, які ідеї мають попит. Не просто щось сам собі придумав, а розв’язав конкретне завдання. Швидше за все, сьогодні має бути створений сайт, на якому замовник міг би повідомляти професіоналів про свої технічні проблеми. До речі, у сфері винаходів кожен може зайнятися наданням маркетингових послуг. Наприклад, вам відома проблема, є замовник розробки. Ви знаходите виконавця, укладаєте договір і легально одержуєте мінімум 5% від вартості розробки за маркетингові послуги.

придумали щось, але в цій галузі більше нічого не знають, не цікавилися й глибоко не копали. Ну а перше питання на прийомі в патентознавця: чи не вкрадуть?

Економна енергія

— А це серйозна небезпека?

— Як правило, винахідника просто грабують. Звичайно, не патентознавця, а переважно на стадії впровадження. Таких випадків багато. Наприклад, наш чудовий винахідник Олександр Іванович Блискунов, який розробив на початку дев’яностих метод подовження кінцівок імплантованими дистракційними апаратами. Крутилися навколо нього ізраїльтяни й американці, і все намагалися просто нагло обдурити, хоча він на той час був доктором наук, заслуженим винахідником СРСР. Фотографували, розбирали до гвинтиків його апарати, але користуватися ними все одно не могли. А в нього, незважаючи на нескладну конструкцію, були свої ноу-хау, без нього цю операцію ніхто нормально зробити не міг. І звідусіль ці фірмачі з обіцянками: от завод створимо, клініку відкриємо. Їздив він так кілька років, але дуже рано пішов з життя. Це був технічний і медичний геній. А якби на нього звернула увагу держава, які гроші можна було б заробляти на медичному туризмі!

Енергетичні верби вирощуватимуть у шести районах поліської зони Рівненщини.

Тримач для стаканчика Після термомодифікації деревина набуває кольору дорогих порід дерева

впевненим, що ця річ буде економічна й працездатна. Ідей у наших винахідників багато, але щоб дати життя винаходу, треба або вкласти свої гроші (а їх нема), або шукати інвестора. Як не парадоксально, українському бізнесмену легше купити готову технологію, а не замовляти вітчизняній науці більш дешеве рішення, яке обіцяє мільйонні прибутки. Однак відомо, що в Україну імпортують технології десятилітньої давнини, а нові розробки ніхто не продасть, бо вони приносять великі гроші.

— Чому б нам не працювати за західною схемою: з’явилася на підприємстві проблема, яку треба розв’язати, і ставлять завдання перед фахівцями?

— Саме так, де ці проблеми? Те, що нам, винахідникам, цікаво, ми й самі робитимемо. Але ж ми можемо вирішувати фактично будь-яке завдання — тільки дайте нам проблему й відповідне фінансування, а фахівців у нас досить. От раніше на підприємствах були так звані темники, або тематичні плани, у яких повідомлялося про всі труднощі й потреби заводу. Це настіль-

— Можете «накреслити» портрет сучасного українського винахідника?

— Якось давно ми з колегою пішли на зустріч із депутатом і представилися там винахідниками. «Як, вони в нас ще не вимерли?!» — щиро здивувався слуга народу. Скільки гнобили їх, а й в таких умовах українські винахідники все ще працюють. Як патентознавець я багато бачив своїх колегвинахідників. Для кожного з них його дітище — найкраще, незважаючи ні на що. І з вічними двигунами приходили, кидали в мене окулярами, мовляв, не розумієш ти нічого, та все що завгодно було. Але взагалі винахідники — самобутні люди, і я, чесно кажучи, радий, що працюю в цій галузі, самому цікаво... Тим більше, що я керівник винахідницької лабораторії Малої академії наук школярів Криму «Шукач», де ми разом з юними талантами одержали на свої розробки понад 50 патентів України. А якщо конкретно про українських винахідників, то приблизно відсотків тридцять із них— мрійники, ще відсотків 25 — непрофесіонали, які

До речі, одна зі свіжих ідей Савицького призначена для Євро-2012. Адже під час проведення чемпіонату буде використана величезна кількість одноразових стаканчиків. Тримати їх незручно, а якщо напій гарячий — боляче. Та й від холодного напою споживач має неприємні тактильні відчуття, а як трохи стиснеш пластиковий «келих» — пиво вже виливається. Володимир Миколайович одержав близько 20 патентів на різні конструкції «Тримач одноразових стаканчиків». Рішення досить прості: щоб уявити одне з них, треба зрізати верхню половину звичайного пластикового стаканчика, перевернути її й вставити в неї цілий стаканчик. Чекають на патентування ще декілька чудових технічних і дизайнерських рішень із цієї теми. Тримачем зацікавилися кілька замовників, адже винахід обіцяє велику вигоду: на ньому можна помістити символіку чемпіонату й рекламу. Із приводу фінансування проекту думали, що витрати будуть мізерними. Але, як виявилося, для впровадження цієї ідеї й одержання повноцінного результату треба вкласти 300—350 тис. грн строком на 6—8 місяців.

Людмила СТУПЧУК

Саме в Поліссі є багато малородючих і надмірно зволожених ґрунтів. Ці землі непридатні для вирощування сільгоспкультур, тому, на переконання керівників області й науковців, їх потрібно ефективно використовувати, засадивши невибагливою лозою. До того ж росте вона в 14 разів швидше, ніж звичайний ліс, а виробництво теплоносія з неї вдвічі економніше, ніж із газу. За інформацією пресслужби РОДА, голова облдержадміністрації Василь Берташ обґрунтував необхідність виділення з обласного бюджету 153 тис. грн на вирощування саджанців енергетичної верби. За ці гроші у селі Шубків Рівненського району торік закладено розсадник на 4 гектарах. За попередніми підрахунками, навесні область матиме власний посадковий матеріал для 20—30 гектарів, і завдяки інтенсивним технологіям вирощування перший врожай буде зібрано вже наступного року Керівникам шести північних районів Рівненщини доручено підшукати по 5 гектарів малородючих заболочених ґрунтів, а науковцям — розробити методичні рекомендації, як ефективно та економно вирощувати енергетичну вербу. За розрахунками економістів, витрати на розсадник та розмноження саджанців окупляться за три роки, а наступні 30 власники плантацій рахуватимуть прибутки. Райони, які візьмуться за вирощування верби в 2012 році, вже в 2015-му матимуть власне альтернативне паливо, а також продаватимуть посадковий матеріал іншим регіонам.

12

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

IT

Інтерфейси користувача: учора, сьогодні й завтра Еволюція засобів керування системами триває. Можливо, невдовзі станеться якісний стрибок Вадим РУДЕНКО Поняття «інтерфейс» досить містке. Воно має відношення до різних галузей науки й техніки, маючи на увазі при цьому не тільки апаратні, а й програмні засоби. Незважаючи на те, що сам термін порівняно молодий, інтерфейси як такі з’явилися ще на світанку цивілізації. Адже віжки — це теж не що інше, як інтерфейс, призначений для керування возовим транспортом, яким би кумедним не було це визначення. Утім, у наші дні поняття інтерфейсу зазвичай асоціюють саме з обчислювальною технікою, без якої вже не уявити життя людини.

Що ми маємо Із масовим поширенням у 60-х роках минулого століття телетайпів з’явилася можливість уведення символів із клавіатури. Тоді ж виникли й текстові інтерфейси —Character User Interface (CUI) або, рідше, Text User Interface (TUI). Уся інформація надається користувачеві за допомогою букв і цифр, а також символів псевдографіки. Одним із підвидів CUI є інтерфейс командного рядка (Command Line Interface або CLI), коли для керування комп’ютером використовуються спеціальні команди, що вводяться із клавіатури. Переважній більшості сучасних користувачів таке здається анахронізмом. Але насправді текстові інтерфейси досить широко застосовуються й донині. Адже в них є величезні переваги — абсолютна невимогливість до системних ресурсів, малий розмір програм і їхня найвища стабільність. До того ж у деяких випадках юзабіліті CUI вище, ніж у графічного інтерфейсу. Тож можна сміливо припустити, що текстові інтерфейси існуватимуть ще дуже довго. А може, навіть і через століття від них так і не відмовляться повністю. От тільки збережуться вони виключно у вузькоспеціалізованих системах. Графічний інтерфейс користувача (Graphical User Interface, GUI) породжений у стінах дослідної лабораторії Xerox PARC у першій половині 70-х років минулого століття. Першим комп’ютером, що використовував GUI, став Xerox

Alto. Однак керівництво Xerox зовсім не зацікавилося розробленням своїх інженерів, не зумівши оцінити всіх її переваг. Зате їх відразу ж оцінив Стів Джобс, який побував у лабораторіях Xerox.

Усвідомивши величезний потенціал графічного інтерфейсу, засновник Apple Computers перевів справу на комерційні рейки, чим сприяв повсюдному й швидкому поширенню концепції. Головна перевага GUI — простота освоєння й застосування навіть непідготовленими користувачами (звичайно ж, за умови продуманості). Не треба запам’ятовувати велику кількість малозрозумілих команд, для полегшення розуміння широко використовуються метафори. Однак популярні нині GUI усе ще далекі від досконалості. Ученим та інженерам треба ще чимало зробити, перш ніж з’явиться по-справжньому зручний та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. Утім, багато чого залежить ще й від типу керованого пристрою. Адже те, що добре для настільного комп’ютера, може бути зовсім незастосовне до порта-

тивного. І навпаки. Класичним прикладом може бути поява Windows Mobile, коли Microsoft спробувала застосувати інтерфейс ОС для десктопів на кишенькових комп’ютерах. Отриманий результат важко було назвати зручним для кінцевого користувача. Компанія просто потрапила в пастку власних стереотипів. Швидке поширення графічних інтерфейсів спричинило й масове поширення різних спеціалізованих маніпуляторів, серед яких найпопулярнішими стали миші. Активно використовують-

ся також тачпади, трекпади, джойстики, трекболи. Ну й, звичайно ж, сенсорні панелі. Наразі саме GUI є найпоширенішим типом інтерфейсу. І в найближче десятиліття в цьому питанні нічого не зміниться, клавіатури й миші міцно прописалися на наших столах. Графічні інтерфейси широко застосовуються вже не тільки в комп’ютерах, а й у всілякій техніці — мобільних телефонах, телевізорах, побутових приладах.

Альтернативи? В останні роки з’являється усе більше наробітків, які мають спростити користування технікою. Але, мабуть, найактивніше розвивається так звана доповнена реальність (докладніше див. «УТГ» № 47 (202) від 6 грудня ц.р. «Коли реальності замало»), коли елементи

Довідка «УТГ» Юзабіліті (від англ. usability — дослівно «можливість використання», «здатність бути використаним», «корисність») — поняття в мікроергономіці, що позначає підсумковий рівень зручності предмета для застосування із заявленою метою. Термін пов’язаний із поняттям «ергономічність», але на відміну від нього менше асоціюється з технічною естетикою, із зовнішнім виглядом і більш прив’язаний до утилітарності використовуваного об’єкта. Міжнародний стандарт ISO 9241-11 визначає юзабіліті як «ступінь, з якого продукт може бути використаний певними користувачами за певного контексту використання для досягнення певної мети з належною ефективністю, продуктивністю та вдоволеністю».

інтерфейсу накладаються на зображення фізичного світу. Це дуже зручно, але застосовуватися може тільки у випадках, коли пристрій взаємодіє з фізичним світом (навігація, будівництво, пошук чого-небудь). Ну й у розвагах, звичайно ж. Тривимірні інтерфейси (тривимірні середовища) по суті є лише ускладненою варіацією GUI. Ускладненою настільки, що втрачається будь-який сенс їх активного практичного застосування. Принаймні наразі. Потенціал таких інтерфейсів ще не визначений — поки що жодна зі сфер людської діяльності не потребує такого беззастережно. А от реалізація їх вимагає чималих витрат. Та й про вимогливість до ресурсів не можна забувати. Практичний спектр застосування тривимірних середовищ усе ще занадто вузький, переважно їх використовують для розваги. Але з урахуванням розвитку науки і техніки робити прогнози в цьому напрямку — заняття цікаве, хоча й невдячне. Цілком може статися так, що вже в найближчі пару років з’явиться щось, для чого такі рішення будуть дуже затребувані. Що ж до голосового керування, то цей вид інтерфейсу — лише гарне доповнення для інших типів інтерфейсів, але не більше. Незважа-

Думка експерта

ючи на всі переваги, є в голосового керування один серйозний недолік — низька швидкість. Для вимови або вислуховування цілої фрази потрібно чимало часу. Тут доречно згадати історію війни в Тихому океані, коли американці мали перевагу перед японцями саме з огляду на мову: там, де англійська дозволяла обійтися парою слів, японцям доводилося вимовляти ціле речення. Уважається, що це чималою мірою сприяло багатьом перемогам янкі. Однак у деяких випадках використання голосу може бути набагато зручніше. Принаймні для розв’язання повсякденних завдань. Також голосове керування зручне тим, що команди можна віддавати на відстані, не підходячи до самого пристрою. Добра реалізація голосового керування перед-

але використовується поки не дуже активно. Переважно — в індустрії розваг. Хоча приклад усе тієї ж Apple, що завжди активно експериментувала з усілякими інтерфейсами, показує, що роботу навіть зі звичними речами можна зробити зручнішою, якщо застосувати інший підхід. Здається, що комп’ютер майбутнього управлятиметься за допомогою відразу цілої сукупності інтерфейсів, а користувач уже сам вирішить, що й коли йому зручно. Головне, щоб інженери не дуже захоплювалися й не створювали функціональні, але малозрозумілі для простого обивателя системи. Ідеальним можна назвати інтерфейс, що дозволяє користувачеві взагалі обходитися без якихось додаткових маніпуляторів або мінімізувати їхню кількість.

Якоб Нільсен Засновник компанії Nielsen Norman Group, експерт з юзабіліті «Завдання юзабіліті — досліджувати поведінку користувача й визначити, що працює на його благо, а що ні. Юзабіліті також виступає на захист прав користувачів і бореться за простоту. Обидва аспекти мають право на існування, а різницю між ними треба дуже добре розуміти. З одного боку — це методика контролю й забезпечення якості, яка добачає не просто вимову певних команд, а й саме вільне мовлення. Користувач не заучує ніяких правил, а спілкується із пристроєм так само, як з іншою людиною. Більш-менш прийнятно це вдалося реалізувати компанії Apple в iPhone 4S, оснащеному технологією Siri, що усе ще перебуває в стані бета-тестування (докладніше див. «УТГ» №46 (201) від 29 листопада ц.р. «Siri: поговори з телефоном»). Назвати добрим доповненням можна також жестовий інтерфейс і матеріальний інтерфейс (коли для керування пристроєм застосовуються різні предмети). Усе це надзвичайно цікаво,

помагає довідатися, що в системі працює на користувача, а що ні. З іншого — це система понять, яка має забезпечити владу людини над тим, що вона сама ж і створила. Обидва боки юзабіліті мають право на існування, але ще важливіше вміти їх розрізняти й знати, коли й де їх застосо вувати».

Інтерфейс майбутнього Але якщо більшість із названих інтерфейсів уже мають більш-менш удалі комерційні втілення, то у випадку з нейрокомп’ютерним інтерфейсом (Brain-Computer Interface, BCI) ми можемо говорити поки тільки про дослідження. У цьому випадку всі команди комп’ютер одержує безпосередньо від мозку людини, оминаючи всілякі додаткові маніпулятори, не вимагаючи ніякого фізичного руху. На останньому треба наголосити, адже BCI надає можливість керування навіть дуже складною технікою людям з обмеженими можливостями. Зараз підрозділяють два основних типи BCI — односпрямовані й двоспрямовані. У першому випадку мозок просто віддає команди або здійснює прийом інформації. Односпрямований підхід дозволяє значно спростити дуже складну систему, зробити її значно дешевшою. Так, інвалідові не треба одержувати ніякої інформації від своєї коляски, йому цілком достатньо просто віддавати команди. А от для керування автомобілем, а то й літаком, не обійтися без двоспрямованої системи, коли мозок і комп’ютер активно обмінюються між собою інформацією. Активні дослідження в цьому напрямку ведуться дуже давно, із самого початку минулого століття. Однак перший в історії BCI з’явився лише 1999 року, коли мавпи із вживленими в кору головного мозку електродами зуміли управляти найпростішими роботами. До практичного ж впровадження нейрокомп’ютерних інтерфейсів усе ще дуже далеко. Хоча нема сумніву, що таким інтерфейсам належить майбутнє. Ну а поки можна лише гадати про те, яким він буде, світ, керований силою думки.

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

13

Безмежне небо

Повертаючи супутники із забуття Олександр КИРИЛЕНКО Початок на стор. 1

супутники. Відзначимо, що гонитва озброєнь і космічних програм закінчилася (і переможець відомий), а з огляду на сучасний рівень спостереження за орбітою такі обвинувачення навряд чи мають раціональні підстави. Створювачі «Фенікса» пояснюють, що пілотні випробування буде проведено на старих американських супутниках, а піс-

кріпитиме на їхніх антенах необхідну кількість PODS, відокремлюватиме антену від корпуса супутника й буксируватиме її або до нового супутника для «приживлення», або на спеціально виділені для «складування» координати. Звичайно, команди мають віддаватися оператором із Землі. Як бачимо, концептуально в програмі нема нічого складного — аналогічні підходи давно використовуються в морському бурінні або віддалених хірургічних операціях. Але високоточна техніка проекту Phoenix має бути спроектована для умов невагомості, вакууму та сильних випромінювань. За словами керівника проекту Девіда Барнхарта, виведені на ГСО супутники не призначені для розбирання або ремонту, тому орбітальний механік має вміти не тільки відкручувати гайки, йому доведеться чимало свердлити й різати. А це вимагає розвитку технологій одержання зображень високої чіткості й робототехніки, зокрема механізмів захоплення й рухливих зчленувань. Інше завдан-

ня — розроблення нових процедур дистанційного керування для виконання складніших операцій (наприклад, фіксації та одночасного з’єднання двох частин за допомогою кріплень або зварювання). Він також відзначив, що для операто-

ра експлуатація роботів за своєю складністю схожа на спробу дистанційно зібрати конструктор Lego, дивлячись на нього в телескоп. Крім технічних є декілька юридичних і навіть геополітичних проблем. Так, у Росії вже бояться, що американці почнуть розбирати космічний утиль, який належить іншим країнам, і навіть більше — діючі чужі

ля повноцінного запуску програми іноземні сателіти розбиратимуться тільки за бажанням власників і після підписання всіх дозволів. Агентство сподівається вже 2015 року провести перший експеримент на орбіті, у якому «тендер» відокремить антену від старого супутника, підключить до неї нові компоненти й активує, довівши принципову

Приватники летять у космос

ватному бізнесу, це справа держави. Але коли мавр свою справу зробив, він може трохи посунутися. Недавно NASA дала дозвіл на об’єднання двох тестових польотів, проведених приналежною американському мільйонерові Елону Маску компанією SpaceX — створювачем корабля Dragon. Раніше він теж не був ні багатим, ні відомим, працював у сфері IT-технологій і здобув всесвітню славу, створивши в Інтернеті платіжну систему PayPal. Не менш широко він відомий і як автор єдиного у світі успішного на ринку електромобіля Tesla Roadster. Ракети Маска мають оригінальне компонування — це три по горизонталі (а не по вертикалі) зістикованих пакета. Вантажний космічний корабель буде виведений на орбіту ракетою-носієм середньої вантажопідйомності Falcon 9, що також створена фахівцями SpaceX. Стикування з орбітальною космічною станцією МКС призначено на 19 – 20 грудня. Компанія SpaceX уклала з NASA контракт вартістю $1,6 млрд на здійснення 12 польотів космічних вантажівок Dragon до МКС. Аналогічний контракт, тільки на суму $1,9 млрд, укладений між Американським космічним агентством і

компанією Orbital Sciences, що займається розробленням вантажного космічного корабля Cygnus і ракетиносія Taurus 2. Вантажні космічні перевезення — це вже зовсім інша ніша для бізнесу, яка докорінно відрізняється від космічного туризму. У найближчі роки, певне, ми станемо свідками проникнення приватної ініціативи і в інші ніші.

Спочатку програму планують опрацювати на антенах — одному з найоб’ємніших, найважчих і найдорожчих у виготовленні модулів. При цьому конструкція антен подібна для більшості супутників, а розміри роблять її зручною «ціллю» для демонтажу в надважких умовах космосу. Надалі проект планують розширити, наприклад, на сонячні батареї. Відповідно до демонстраційного відео, основою комплексу стане автоматичний апарат із робочою назвою Tender (плавуча база) або Servicer (пристрій обслуговування), оснащений системою дистанційно-

го бачення й роботизованими руками з інструментами. На борту «сервісмена» буде розташований «пояс інструментів» із набором міні-апаратів системи PODS (від англ. payload orbital delivery system — орбітальна система доставки вантажів), які потрібні для втримання відокремленого елемента, наприклад антени. Планується, що вони доставлятимуться на орбіту, поповнюючи таким чином запас «тендера», разом із новими космічними апаратами. Останні істотно економили б у масі й ціні, якби антени кріпилися до них уже в космосі. Далі «тендер» підлітатиме до старих супутників,

Довідка «УТГ» Програма Phoenix пов’язана з іншим космічним проектом System F6 — Future Fast, Flexible, Fractionated, Free-Flying Spacecraft (майбутній, швидкий, гнучкий, фракціонований, вільно летючий космічний апарат). Його ідея — виведення на орбіту цілого кластера вільно плавних модулів, які обмінюватимуться інформацією в режимі реального часу й виконуватимуть ті або інші функції в рамках загального завдання. Такий підхід, на думку авторів, надійніший за єдиний апарат завдяки простоті заміни модулів, що вийшли з ладу або застаріли.

Валерій ТИРНОВ Метушливо ми живемо. Політичні інтриги й турботи про виживання хвилюють нас більше, ніж далекі зірки. Живемо, наче в одеському анекдоті епохи застою. Під звуки гарматного салюту відчиняються вікна. «Що, Брежнєв приїхав?» — «Ні, м’ясо привезли!». І в цьому клопоті, що приземлює нас, ми стаємо несприйнятливими до подій, які стосуються зірок, а не м’яса. Тим часом такі трапляються.

У жовтні цього року глава компанії Virgin Galactic Річард Бренсон офіційно відкрив у пустелі штату Нью-Мексико перший у світі приватний космодром «Америка», що зможе відправляти в політ і приймати на посадку суборбітальні й орбітальні човники. Бренсон, англійський мільярдер і бізнесмен, який починав бізнес-кар’єру, бувши бідним і нікому не відомим, свою книгу, присвячену принципам і методам ведення бізнесу, назвав так: «До дідька все, бери й роби!» Цей сповнений енергії й оптимізму девіз, якого він дотримувався все життя, вивів його в число найбагатших людей і перших приватних підкорювачів космосу. Проект

Бренсона коштував інвесторам $209 млн, але на перші ж польоти суборбітального човника SpaceShipTwo уже записалися 380 чоловік, що дозволило зібрати понад $50 млн. Друга людина, без якої проект не міг бути здійснений, — всесвітньо відомий авіаконструктор і спортсмен Берт Рутан. Його спорт — навколосвітні подорожі на літаках власної конструкції, тут йому належить безліч досягнень. І «матчастина» компанії Бренсона — дітище його інженерного таланта. Вживу його побачили гості й учасники ритуалу відкриття: літакматка з підвішеним під ним човником злетів зі злітнопосадкової смуги космодрому, пролетів над нею й приземлився.

Запитується, чому приватний бізнес знаходить свою нішу в космічній галузі, адже проти цього можна навести досить багато аргументів. Насамперед тому, що приватний бізнес ефективніший за державні проекти. Такі організації, як НАСА або «Роскосмос», працюють в умовах майже відкритого бюджету: держава дає їм стільки, скільки вони попросять. Це породжує все більшу марнотратність, з якою держава зрештою утомлюється боротися й погоджується з переходом значних фрагментів космічних галузей у приватні руки — це дешевше. Тут ще раз проявила себе загальна схема просування інновацій: супердорогі фундаментальні дослідження й розробки не під силу при-

Орбітальний сервісний апарат Phoenix підлітає до PODS і за допомогою роботизованих затискачів фіксує його на «поясі інструментів»

Тим часом 1 листопада 2011 року Верховна Рада України розглянула представлений Кабінетом Міністрів законопроект «Про внесення змін у деякі закони України з питань приватизації». Підтримали 213 народних депутатів із мінімально необхідних 226. Законопроектом пропонувалося серед іншого зняти обмеження на приватизацію підприємств Національного космічного агентства України (НКАУ) і авіаційної промисловості. Таким чином, документ, який часто називають законом про суцільну приватизацію, не пройшов. Це не означає, що приватнопідприємницька діяльність у космосі підпадає під автоматичну заборону. Адже й космічні приватні підприємства в США їхні власники теж не з державних активів одержали — вони

можливість та ефективність перетворення, як сказала директор DARPA Реджина Даган, космічного сміття на космічні ресурси. Однак в DARPA визнають, що навіть для тестового запуску необхідно розв’язати безліч проблем, тому готові співробітничати з міжнародними партнерами. Причому потрібні не інвестиції, а допомога в реалізації науково-технічних рішень і виробництві модулів, зокрема листового металу для супутників і спеціальних сплавів для різних елементів космічних апаратів (повний список представлений у прес-релізі на веб-сайті www.darpa.mil). Нагадаємо, що фахівці ракетно-космічного конструкторського бюро «Південне» давно займаються проблемами космічного сміття (див. «Генеральне прибирання орбіти», «УТГ» №32, 23 серпня 2011 р.). З огляду на свої наробітки в цій сфері й доступні виробничі потужності українському підприємству було б не тільки престижно, а й економічно вигідно брати участь у такому проекті. Приміром, докласти рук до виробництва наноапаратів системи PODS, яких у разі запуску програми буде потрібний не один десяток. створювали їх своїм розумом і вмінням. Цей шлях любителям космосу не закрито і в Україні. Але є серйозні перешкоди, наприклад, дефіцит інвестиційних ресурсів, відсутність великих вільних грошей у країні. Це вирішується (почасти) залученням іноземних інвестицій, та хто ж сюди прийде за української політичної нестабільності й бізнессередовища, що звикло до коротких грошей. Повертаючись до теми приватизації підприємств НКАУ, треба сказати, що спроби вивести її з-під заборони тривають уже кілька років. Відповідний законопроект подано на розгляд у Верховну Раду не вперше. Це означає, що є надзвичайно впливові сили, зацікавлені в такій приватизації. І нема сумніву в тому, що законопроект якщо не наступного разу, то через якийсь час буде ухвалено. І тоді на весь цей величезний комплекс аерокосмічних підприємств, які досі якимось чудом зберігають життєздатність, чекає доля всіх інших приватизованих об’єктів оборонного значення — повзуче перепрофілювання, у тому числі й шляхом поділу їх на велику кількість окремих самостійних виробничих осередків, які вже не мають відношення до космосу.

14

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

IT

Інновації проти байдужості Перші у світі оптичні диски для цифрового запису інформації були створені в Києві, але технологія так і не пішла в серію. Чи чекає така ж доля на нові українські розробки? Анатолій ЛЕМИШ На жаль, ми не пам’ятаємо, що багато нововведень, які стали популярними після їхнього впровадження за кордоном, були придумані в нашій країні. Один із таких напівзабутих у нас винаходів — запис інформації на оптичні диски. Про їхнє створення, а також про сьогоднішню роботу Інституту реєстрації інформації НАНУ розповідає його директор В’ячеслав Петров, професор, доктор технічних наук.

Горище — не гараж, та все-таки...

— Наш інститут зародився в надрах НДІ кібернетики. Ще 1976 року я запропонував ідею створення оптичних дисків для запису великих обсягів інформації. Тоді це було новиною. Уже існувала система магнітного запису, у світі широко застосовувалися магнітні диски й пакети з них, а от оптичним записом ніхто не займався. За кордоном було теоретично обґрунтовано таку можливість, але дослідження в цьому напрямку не велися. Ми підхопили ідею і зробили перші пристрої на горищі Інституту кібернетики. Тоді інформація записувалася переважно на магнітні диски діаметром 356 міліметрів, максимальна ємність їх пакета становила 50 мегабайтів. А ми відразу запропонували оптичний диск у 1250 мегабайтів на одній робочій поверхні. У разі двостороннього запису — 2500 мегабайтів. Діаметр вибрали стандартний — 356 міліметрів. Таким чином, ми створили перші у світі накопичувачі на оптичних дисках для великих машин. Глушков подивився на них і сказав: «Я не знаю, навіщо для обчислювальної техніки потрібні такі великі обсяги інформації. Але давайте познайомлю вас у Москві з генеральним конструктором радянської Єдиної системи ЕОМ Ларіоновим». А Ларіонов відразу зацікавився ідеєю оптичних дисків: «Нам це надзвичайно необхідно!» Система оптичного запису інформації дала величезний поштовх розвитку змінної машинної пам’яті. Виявилося, що наші дослідження — у сфері інтересів військовопромислового комплексу. Кабінету Міністрів СРСР було дано розпорядження терміново звести нам комплекс будинків для подальшої роботи інституту.

— Згідно з популярними джерелами в Інтернеті,

оптичні диски створили в США.

— На жаль, не всі пам’ятають про наш пріоритет. Але серйозні історики науки знають, що перші оптичні диски для запису цифрової інформації створені в Києві. А вже потім, через пару років, за кордоном з’явилися перші фільми на оптичних дисках діаметром 30 сантиметрів. Але це були аналогові записи у форматі Laserdisc. А ми, повторю, записували відразу в «цифрі»!

1983 року американська філія фірми «Філіпс» продемонструвала компакт-диск нинішнього стандартного діаметра 12 сантиметрів, зновтаки призначеного виключно для побутових потреб. І тільки потім у світі почали говорити про застосування цифрового запису на оптичні диски для комп’ютерів, у тому числі персональних. А ми на той час давно закінчили етап дослідно-конструкторських робіт, виготовили першу серію пристроїв і почали іншу тему — запис на оптичних циліндрах.

— Нинішня система оптичного запису відрізняється від тієї, що була розроблена вами?

— Фактично всі напрацювання з оптичних дисків ми зробили від початку до кінця. Компанія «Філіпс», що володіє патентами на компактдиски, насправді має роялті тільки за формат надання даних. Свого часу, побачивши наші наробітки, голова Держкомітету СРСР із винаходів сказав: «Я все зроблю, щоб захистити наш пріоритет в усьому світі». Протягом півроку у світі було подано шістсот заявок на патенти! Потім фірма «Мацушита» (торговельна марка «Панасонік») одержала кілька патентів, але пославшись на наші пріоритети.

«Зберігати вічно!»

— Сьогодні розроблено безліч форматів запису на диски. Однак усі нововведення нині приходять з-за кордону.

— Не всі. Є й у нас піонерні розробки. Звичайно, їх треба ще довести до промислового виробництва. Одна з них стосується довгострокового зберігання інформації на дисках із високою щільністю. Це завдання надзвичайно актуальне. Носії інформації вдосконалюються, щільність запису збільшується. Але при цьому істотно зменшується термін зберігання даних. Раніше основна частина інформації зберігалася на магнітних стрічках, термін їхньої при-

датності становив 25—30 років. Зараз перевага віддається оптичним дискам з одноразовим записом. Однак матеріали, використовувані для їхнього виготовлення, дуже нестабільні. Багато є публікацій, мовляв, оптичні диски — це на тисячу років. Насправді це не так. На пластмасовій підкладці довгострокове зберігання неможливе. Реальний термін зберігання таких дисків лише кілька років. Приклад? Бібліотека Вернадського. Там переписували документи на диски типу CD-R, і через півроку вони вже не читалися.

ри з роботи з нашими замовниками, з тими, кому реально потрібні наші розробки. А нас зобов’язують. Ми могли б зараз завантажити десятки організацій і розширити співробітництво з тим же Китаєм, що вийшов на нас ще вісім років тому. Ми для нього тоді створили дуже потужну інформаційну систему. Цими наробітками потім зацікавилося Міністерство оборони України. Для нього ми фактично за китайські гроші створили інформаційну сис-

— Напевно, використовували нефірмові диски.

— Справа не у фірмі, а в тому, що взагалі що-небудь гарантувати для дисків на пластиковій основі —небезпечно. Тому ми разом з Інститутом монокристалів (Харків) пішли шляхом застосування високостабільних підкладок. Бо цінність інформації непорівнянна з вартістю диска. І от уже протягом декількох років проводимо В’ячеслав Петров із фонографом Едісона дослідження із запису на сапфірові підкладки. Цей тему. Недавно знову приїжматеріал дуже міцний. Сап- джали китайці, пропонували фір зберігає свої властивос- розгорнути співробітництво у ті при нагріванні до 1600 гра- виробництві датчиків. Ми подусів. Хімічно стійкий, до 260 дивилися нові закони і зрозуградусів не реагує взагалі ні з міли, що тепер нам дорогу печим. Це добрий матеріал для рекрито, ми не можемо видовгострокового зберігання йти на світовий ринок висоважливої інформації. Але за- ких технологій із вітчизнянивдання надзвичайно склад- ми розробками. не, ми до кінця його поки не — Ви не намагалися створозв’язали. Є багато теоре- рювати свої старт-ап комтичних і технологічних про- панії? блем.

— Нема сенсу зв’язуватися з державними інноваційни«Закони ми структурами, це пропаща перекрили справа, ми вже мали клопіт вченим дорогу з ними. Організовуватимемо на ринок високих власне виробництво на основі технологій» наявних потужностей і цехів.

— У нас у інституті два основних напрями розробок. Це Звуковий привіт надщільний запис (одноша- із початку ровий і багатошаровий) та ХХ століття інформаційні системи. Про останні не розповідатиму — — В’ячеславе Васильовичу, вони переважно стратегічно- я знаю, що крім основної го призначення. Ми робимо наукової роботи із запису інформації вас залучають їх для України й Китаю. У зв’язку з цим не можна не і для виконання незвичайсказати про умови, у яких до- них проектів...

— Одного разу мені затеводиться працювати вченим. Закони, ухвалені в Україні, лефонував Борис Євгенович зв’язують нас по руках і но- Патон і попросив приїхати. гах. Ми не можемо реалізува- Він розповів, що в бібліотеці ти наші розробки, а вони, по- ім. Вернадського зберігається вторюю, світового рівня. Ми величезний фонотечний арне можемо взяти кредити для хів записів єврейських пісень створення виробництв. Ди- початку XX століття. Зрокість — оголошувати тенде- блено їх на воскових вали-

ках Едісона, загалом близько 700 одиниць. До нас в Україну весь час приїжджають представники конгресу США, просять передати їм цей архів для того, щоб переписати його. Просять віддати на час. Але ж не повернуть. Подумайте, говорить Патон, як самим переписати архів із валиків на сучасну техніку. Що таке фонограф? У ньому є восковий циліндр, на якому попередньо нарізана спіраль, як на гвинті. Є металевий розтруб, що вловлює звук голосу або інструментів, він і переводить звук у механічні коливання й передає їх на алмазну голку. Голка біжить за спіраллю, нарізає профіль глибиною від 0,5 до 2 мікронів. Щоб відтворити цей запис, треба по ньому провести затупленим різцем. І це по воску! Декілька «читань» — і запис загублено. До того ж під час відтворення в борозенку потрапляють порошинки, у воску утворюються тріщинки. Ось чому валики Едісона неймовірно шумлять. Це набагато цінніша річ, ніж грамплатівки. Їх друкують із матриць, а валики були тільки одноразові. Кожен — унікальний.

— У чому новизна вашої системи розшифровування записів?

— У нас великий досвід роботи з лазерними пристроями читання інформації. От і тут ми створили установку, яка за допомогою лазерного променя оцифровує спіраль без найменшого її пошкодження. Таким чином ми одержали точний профіль спіралі. Потім за допомогою комп’ютерних методів відкинули все, що не має відношення до звуку, те, що не потрапляє в спектр людського голосу. Таким чином ми зробили колосальний ривок у чистоті звуку. Я робив доповідь про цю систему в Берклі (США), і одна радіостанція попросила записи, щоб ще їх почистити. Через якийсь час одержую листа: «Шановний професоре Петров! Краще, ніж Ви очистили запис, ми зробити не зуміли». Тепер наша установка на сайті Бібліотеки конгресу США позначена як краща у світі. З її допомогою ми скопіювали всі валики з найменшими втратами. Колекція ця дістала величезний резонанс у всьому світі. У ній є і валик із голосом ШоломаАлейхема. Цей розшифрований запис Леонід Кучма подарував президентові Ізраїлю під час візиту в цю країну. З ініціативи Ізраїлю колекцію фонограм занесено до реєстру ЮНЕСКО світового культурного надбання «Пам’ять світу», у який включено папіру-

си Давнього Єгипту, глиняні таблички шумерів, і от тепер — колекція валиків Едісона, єдина в цьому реєстрі на території України.

Окуляри, як у Гаррі Поттера — Інша наша, так би мовити, побічна робота — окуляри проти косоокості. Річ у тім, що для одного проекту ми робили надзвичайно точне оптичне обладнання, здатне створювати так звані диски Френеля з мікронною точністю. Після завершення проекту я поцікавився, де ще можна використовувати лінзи Френеля. Виявилося, вони потрібні для лікування косоокості в дітей. Якщо дитині поставити перед очима таку лінзу й спрямувати промінь на макулу — «жовту пляму», виникає нормальне зображення й починає формуватися бінокулярний зір. Після кількох місяців тренування лінзу можна прибрати. Таким методом можливо вилікувати до 80% косоокості. Але найпростіше — ці лінзи можна застосовувати для діагностики. Адже в чому проблема дітей з уродженою косоокістю? Якщо до 5 років її не вилікувати, то вона залишається на все життя: мозок буде не в змозі обробляти бінокулярну інформацію, потрібні структури в ньому не сформуються. Ми створили комплект із 42 лінз Френеля для діагностики косоокості. Їх вставляють у звичайні окуляри для визначення гостроти зору. Але ми пішли далі. Розробили окуляри, які можуть компенсувати не тільки косоокість, а й короткозорість або далекозорість. Ми виготовили їх уже сотні. У клініках, з якими ми співробітничаємо, говорять про колосальний прогрес у лікуванні косоокості. Бажано, щоб такі набори для діагностики були в кожному офтальмологічному кабінеті. Тоді лікар зможе написати рецепт на виготовлення потрібних окулярів дитині, а ми в нашому виробничому цеху — їх виготовити. Наш метод, на відміну від традиційної операції, зовсім нетравматичний. Причому ми зробили окуляри круглими, як у Гаррі Поттера, діти від них у захваті. Але держава зовсім не приділяє уваги цьому питанню. У розмові з прем’єрміністром, із міністром охорони здоров’я я просив: дайте нам замовлення, щоб у кожного офтальмолога на столі стояв такий прилад для ранньої діагностики — і в країні стане набагато менше людей із косоокістю. На якусь показуху — купити один складний прилад, щоб говорити: і ми таке маємо! — кошти є. А на пристрій, який реально може допомогти сотням тисяч, грошей нема...

15

№ 48 (203)

13 грудня 2011 року

Техноспорт

Хіт-парад на лижах «Це не техніка дійшла, це я сама сюди дійшла, на лижах» — говорила героїня мультфільму «Зима в Простоквашиному»... Новий рік усе ближче, і журнал Popular Science почав підбивати перші підсумки 2011 року в науці й техніці, публікуючи інформацію про кращі винаходи й гаджети року. До чого ж тут лижі? Та до того, що журнал почав свій хіт-парад із корисних речей для спорту й просто активного відпочинку.

1. Гідрокостюм для серферів Billabong’s V1 За останні роки під час підкорення гігантських валів загинуло декілька серферів. Гідрокостюм V1 здатний зменшити ризик загибелі навіть тоді, коли станеться вайпаут — неконтрольоване падіння, за якого хвиля підхоплює й несе серфера до берега, виникає загроза зіткнення зі своїм серфом, дном, камінням і скелями. У такій ситуації серфер може потягнути за трос, що додається до костюма, і проколоти картридж із вуглекислим газом, що надуває пузир на спині костюма. І спливти на поверхню за кілька секунд.

2. Подушка для приземлення Katal Cноубордист, який дістав травму, створив її три роки тому як проект курсової роботи. Треба було тільки доробити ідею й налагодити масове виробництво, що й сталося цього року. Подуш-

ка Katal довжиною 80 футів і шириною 50 дозволяє райдеру устояти під час приземлення, амортизуючи його своїми повітряними балонами: в одній із двох внутрішніх камер — невелика кількість повітря. Приземлення відбувається безболісно, при цьому механізм подушки робить її досить міцною.

3. Магнітний карабін Black Diamond Здавалося б, що можна поліпшити в такій простій речі, як карабін для парашута або скелелазіння? Але можна, що й довела фірма Black Diamond, створивши модель із магнітним блокуванням. Коли засувка відкрита, магніти відштовхуються один від одного, коли її закривають, вони прикріпляються один до одного намертво. На відміну від більшості інших карабінів, механізм блокування цієї моделі симетричний, що дозволяє легко працювати з нею як правшам, так і лівшам.

унтбайку, причому в 3D форматі. GoPro’s HERO system складається із двох камер по 1080 пікселів, поміщених у мініатюрний водонепроникний корпус. Це найменша 3D камера з високим розділенням. Обидві камери підключаються за допомогою синхронізаційного кабелю,

що дозволяє їм працювати як єдиний механізм з одним набором кнопок керування.

5. Комунікатор inReach від DeLorme Як відомо, стільниковий зв’язок і стаціонарні телефони покривають лише 10% земної поверхні, тоді як можливості супутникового зв’язку майже не обмежені. Обмін сигналами із супутниками дозволяє користувачам відправляти повідомлення навіть із найвіддаленіших куточків світу й контролювати маршрут своєї подорожі. Сполучення зі смартфоном Android також дозволяє використовувати програму для ство-

рення й безкоштовного відправлення текстових повідомлень. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК

Даєш молодь, або Wi-Fi заходить у транспорт Сергій ДУМКЕВИЧ Схоже, у конкурентній боротьбі за пасажира всі засоби добрі. Особливо якщо вони — прогресивні. Щоб заманити молодь у не дуже популярний тепер міський електротранспорт, сімферопольські тролейбуси обладнають безкоштовним доступом в Інтернет.

У листопаді на вікнах сімферопольського тролейбуса з’явилося оголошення про те, що тепер в «рогатому» доступний вихід у Інтернет через канал Wi-Fi. Причому безкоштовно. Як розповів генеральний директор КРВП «Кримтролейбус» Валерій

Заїкін, після тестових випробувань цією послугою можна буде скористатися тільки в новеньких транспортних засобах, які закуповують на українському підприємстві «Богдан».

— Установити в тролейбусах апаратуру Wi-Fi нам запропонувала компанія PEOPLEnet, — говорить керівник «Кримтролейбусу».

— Поки послугу запущено в режимі технічного тестування лише на одній машині. Якщо експеримент удасться, то Інтернет з’явиться і в інших тролейбусах Сімферополя. До речі, таке обладнання дозволяє користуватися

БІЛА ЦЕРКВА Передплатне агентство «KSS» 4-71-93 БЕРДЯНСЬК Передплатне агентство «KSS» 4-85-91

4. Камера GoPro 3D Hero System Вона призначена для того, щоб можна було самостійно знімати себе, та ще й під час чергового рекорду, наприклад, карколомного спуску гірською стежкою на новенькому ма-

Передплатити «Українську технічну газету» ви можете, звернувшись до поштових відділень, а також до передплатних агентств:

зв’язком одночасно всім пасажирам. За допомогою нових технологій на транспорті ми сподіваємося збільшити кількість пасажирів за рахунок залучення молоді. Крім того, у перспективі Wi-Fi буде доступний і кримським туристам, які подорожують у Ялту або в Алушту тролейбусом. Без сумнівів, у такому туристичному регіоні, як Крим, у Wi-Fi велике майбутнє, адже така послуга необхідна і на вокзалі, і в поїзді, і в електричці. Поки, щоправда, не зрозуміло, чи залишиться доступ у тролейбусний Інтернет безкоштовним.

ВІННИЦЯ Бліц-Інформ 65-55-24 ГОРЛІВКА ООО «ЕкспресМедіа» 22-12-34 Передплатне агентство «KSS» 19-53-61 ДОНЕЦЬК Донбас-Де-Юре 382-68-25/26 Ідея 381-09-32 Бліц-Інформ 389-12-21 (22) Передплатне агентство «KSS» 343-58-99, 345-03-59 Меркурій 348-11-14

ЖИТОМИР Бліц-Інформ 36-04-00 ЗАПОРІЖЖЯ Бліц-Інформ 280-30-30 ПрессервісКур’єр 220-07-97 Меркурій 220-87-61 Передплатне агентство «KSS» 213-49-50, 220-96-00 ІВАНО-ФРАНКІВСЬК Філіпова Н.О.

50-13-20 Бліц-Інформ 55-96-05 КИЇВ Бліц-Інформ 205-51-10 ВПА 502-02-22 Прес-центр 536-11-75 Саміт 521-26-05 Передплатне агентство «KSS» 585-80-80 Меркурій 248-88-08 249-98-88

ЛЬВІВ Західний кур’єр 23-04-10 Фактор-Преса 41-83-91 ПресМаксимум 97-15-15 Передплатне агентство «KSS» 241-91-65 ЛУГАНСЬК УГАНСЬК Бліц-Інформ 50-10-56 ЛУЦЬК Бліц-Інформ 72-05-48 МАРІУПОЛЬ Бліц-Інформ 47-01-08 Передплатне агентство «KSS» 40-46-06 МИКОЛАЇВ ТЕПС & С 47-47-75, 47-47-35 НОУ-ХАУ 47-20-03, 47-17-77 Саміт-Миколаїв 56-10-69 Передплатне Пер едплатне агентство «KSS» 58-00-99

ДНІПРОПЕТРОВСЬК Меркурій 374-90-30, 778-52-86 СамітДніпропетровськ Дніпр опетровськ 370-44-23, 370-45-12 Передплатне агентство агент ство «KSS» 790-06-53, 790-10-69 Бліц-Інформ Блі ц-Інформ 236-87-82

КРЕМЕНЧУК Меркурій 374-90-32 Саміт-Кременчук 3-21-88 Передплатне агентство «KSS» 79-63-56

НОВОМОСКОВСЬК Меркурій 374-90-32

ДРОГОБИЧ Паращак 41-54-74

КРИВИЙ РІГ Бліц-Інформ 26-63-03

ОДЕСА Ласка 711-66-16

КІРОВОГРАД Бліц-Інформ 32-03-06

НІКОПОЛЬ Ай-Джі-Електронікс 2-59-90 Передплатне агентство агентс тво «KSS» 65-09-44 НОВОВОЛИНСЬК Мазурова Ма зурова 4-07-71

Весь наш Бізнес 718-06-08 Передплатне агентство «KSS» 777-03-55

ТЕРНОПІЛЬ ЕРНОПІЛЬ Попович 25-18-23 Передплатне агентство «KSS» 23-51-51

ПАВЛОГРАД Меркурій 6-00-93

ХАРКІВ Фактор-Преса 738-29-73 Передплатне агентство «KSS» 756-68-48

ПОЛТАВА Агентство передплати АНП 50-93-10 Передплатне агентство «KSS» 50-93-10 РІВНЕ Передплатне агентство «KSS» 43-20-12 Бліц-Інформ 62-33-06, СЕВАСТОПОЛЬ Бліц-Інформ 45-37-76 45-3 7-76 Фактор-Преса 45-55-82 Передплатне агентство «KSS» 54-90-64 СІМФЕРОПОЛЬ СІМФЕРОПОЛЬ Бліц-Інформ 249-300 Саміт-Крим Саміт-К рим 51-24-93 Фактор-Преса 60-04-56 Передплатне агентство «KSS» 62-07-56 СУМИ ДІАДА ДІАДА 78-03-55 Передплатне агентство «KSS» 61-95-50 Меркурій 25-12-49

ХЕРСОН Кобзар Кобз ар 42-09-09 Передплатне агентство «KSS» 26-63-59 ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Фактор-Преса 63-50-68 Бліц-Інформ 78-82-20, 78-77-38 ЧЕРКАСИ ЧЕР КАСИ Бліц-Інформ 36-10-29, 36-10-31 Передплатне агентство «КSS» 56-97-69 ЧЕРНІГіВ Бліц-Інформ 65-18-82 Передплатне Перед платне агентство «КSS» 60-45-13 ЧЕРНІВЦІ ЧЕРНІ ВЦІ Ключук 24-73-83 24-7 3-83 Передплатне Перед платне агентство «KSS» 58-40-57 ЯЛТА Саміт-Крим 32-41-35 Передплатне агентство «KSS» 506-27-73

16

№ 48 (203)

Збираємо «КЦ» на новий «пепелац» Audi Провалля між сьогоднішніми автомобілями й машинами, випущеними в рік виходу «Кін-дза-дза!»

(1986-й), приблизно таке ж, як між швидкістю сучасних космічних апаратів і міжпланетних кораблів зі згаданого фільму. Крім того, назва нової моделі Audi Q3 («Ку-3») навіває певні паралелі.

Представлена наприкінці минулого місяця в Україні Audi Q3 продаватиметься із двома бензиновими «движками» 2.0 TFSI (рядний 4-циліндровий двигун із безпосереднім упорскуванням палива й турбонаддуванням) 170 і 211 к.с., а також одним дизельним — 2.0 TDI 177 к.с. Найпотужніша версія з максимальним крутним моментом 300 Н·м розганяє авто до 100 км/год.

за 6,9 с. Для порівняння: динамічні показники турбодизеля трохи скромніші — 8,2 с до «сотні» і межа в 212 км/ год., однак він значно економічніший, оскільки витрачає 5,9 л палива в змішаному циклі проти 7,3 і 7,7 в «бензинів». Усі машини оснащуються повним приводом Quattro, автоматичною 7-ступене-

вою коробкою передач S-Tronic (робот із двома зчепленнями) у старших модифікаціях і 6-ступеневою МКПП — у молодшій «бензинці». Незважаючи на те, що в новій Q3 досить добра комплектація (для деяких виробників навіть такий рівень — те саме, що винахід «гравіцапи»), у тому числі системою Start/Stop, найцікавіше приховане в додаткових опціях. Приміром, опціональна система Audi Drive Select дозволяє комплексно виставляти настроювання двигуна, трансмісії, підвіски й рульового керування в режими comfort, auto, dynamic і efficiency. Датчики асистента перестроювання Audi Side Assist контролюють зони навколо авто, попереджаючи водія про наближення машин при зміні смуги. Ак-

тивний асистент збереження смуги руху Audi Active Lane Assist розпізнає лінії розмітки (у Німеччині вони є скрізь, а в нас, на жаль, не так) і коректує положення коліс. За бажанням покупця замість галогенових фар головного світла на заводі ставлять бі-ксенон, декоративні планки з коштов-

Сухопутний човен них порід дерева або алюмінію в салоні, а металевий дах міняють на панорамний. Меломанам пропонується медіа-система MMI Navigation plus із жорстким диском 20 Гб для мультимедійних файлів та інтерфейсами Bluetooth і Audi music interface для підключення MP3-пристроїв, а також акустика BOSE Surround Sound — 14 динаміків у салоні плюс передні «низькочастотники» з ефектним підсвічуванням. Як і будь-яку Audi, Q3 можна замовити в тюнінгверсії S-line: ексклюзивні диски, агресивний дизайн пофарбованих у колір кузова бамперів, накладок на пороги дверей і дифузорів; решітку радіатора, протитуманки й вихлопні труби із хромованими елементами; чорний салон із контрастною сірою строчкою, алькантарою на сидіннях, перфорованою шкірою на ручці КПП, декор із матового алюмінію. Узагалі кросовер Audi Q3 побудований на базі VW Tiguan, але з огляду на приналежність марки до преміум-сегмента, він вирізняється не тільки рівнем оснащення й закладеними в нього новими технологіями (які переходять у молодші підрозділи VAG лише через деякий час), а й вартістю. Точка відліку — ціна базової комплектації 170-сильного кросовера в $46 тис. Для порівняння: «дизель» на $7 тис. дорожче також без урахування додаткових опцій (у тому числі 11 варіантів фарбування, 9 варіантів дисків, близько 20 оббивок салону), які можуть легко додати 20—25% до вартості авто.

www.eutg.net

Шановні читачі! Триває передплата «Української технічної газети» на 2012 рік! Вартість передплати: на 1 міс. — 30,00 грн на 3 міс. — 90,00 грн на 6 міс. — 180,00 грн на рік — 360,00 грн Передплатні індекси:

99340 — російською мовою 99309 — українською мовою

Оформити передплату ви можете в будь-якому поштовому відділенні вашого міста, через передплатні агентства вашого міста, а також зателефонувавши до редакції: тел. (044) 278-42-37, тел./факс (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

13 грудня 2011 року

Говорячи про амфібію, ми уявляємо сухопутний ТЗ, що може плавати або форсувати водні перешкоди. Однак у першому комерційному продукті французької компанії Iguana Yachts використана протилежна ідея.

Яхта Iguana 29 належить до класу відкритих катерів: її довжина — 8,6 м, ширина — 2,5 м, осадка — 0,45 м, вага — 2 тонни. Перебуваючи у воді, вона розвиває до 35 вузлів (64 км/год.) завдяки 300-сильному підвісному мотору й V-подібному профілю корпуса. Але підпливаючи до берега, човен може в буквальному значенні виїж-

джати на сушу. Рух твердою поверхнею забезпечують великі гусениці (на час плавання вони ховаються в заглибленнях по обидва боки кіля), які приводяться в рух допоміжним ДВЗ потужністю 40 к.с. Тому на суші швидкість цього ТЗ невелика — близько 8 км/год. Очікується, що катер буде затребуваний у місцях, де немає обладнаних пристаней або багато обмілин, а також у регіонах із багатокілометровими зонами відпливів. Саме останні, швидше за все, сформували в уяві бізнесмена Антуана Брюжіду проект сухопутної яхти.

«Джетпаки» на підльоті Проект першого комерційного літального ранця, або «джетпака», ідея якого мусується авіаторами з 60-х років минулого століття, близький до завершення. Новозеландська компанія Martin Aircraft повідомила, що представлений ще три роки тому у вигляді прототипу Martin Jetpack можна буде купити в лютомуберезні 2012 року.

Літальний ранець — розхожий вислів, але у своєму сучасному вигляді «джетпак» поки не дуже схожий на заплічну сумку. Піднімальну силу 110 кг літальному апарату (ширина й висота близько півметра) і пілотові, чия вага не повинна перевищувати 90 кг, забезпечують повітряні гвинти малого діаметра в кільцевих каналах. Вони розкручуються двотактним ДВЗ потужністю 200 к.с. Це дозволяє розвивати швидкість до 100 км/ год. (або 5 м/с при вертикальному підйомі). Кутовий рух (тангаж) і крен управляються правим джойстиком, зміна курсу й тяга двигунів — лівим. Оскільки апарат не дуже економічний (витрата близько 40 л бензину на годину), а запас палива істотно збільшує загаль-

ну вагу, Jetpack може знаходитись у повітрі не більше 30 хвилин, тобто максимальна дальність польоту становить близько 50 км. Нескладно підрахувати, що в умовах України (за ціни 1 л високооктанового бензину 10—12 грн) вартість одного польоту становитиме 200—250 грн. Теоретична межа висоти 2,5 км, але вона досягалася тільки під час тестових по-

льотів. На випадок форсмажору конструкцією передбачений аварійний парашут. Усі технічні характеристики враховані таким чином, щоб за американською та

Засновник Iguana Yacht проживає на березі бухти Мон Сен-Мішель (південний захід Франції, на південь від острова Джерсі в протоці Ла-Манш), знаменитій найвищим припливом у Європі: перепад 10—15 м, зона припливу 15—20 км, інтервал — лише 5—6 годин. Поки яхта існує в єдиному екземплярі і її «катають» спеціалізованими виставками. Наступний етап «дорожньої карти» створювачів — дрібносерійне виробництво під замовлення по 5—6 моделей на рік. На кожну буде потрібно 6—9 місяців роботи й 220 тис. євро від покупця. британською класифікацією реактивний ранець належав до класу надлегких, тобто був «готовий до вживання» — не вимагав ліцензії пілота для керування. Створювачі сподіваються, що їх ЛА буде затребуваний не тільки для приватних розваг, а й для рятувальних операцій у важкодоступних місцях (у тому числі в місті) і технічного обслуговування висотних об’єктів. За інформацією Martin Aircraft, придбати «джетпаки» хочуть представники шести оборонних відомств світу. До речі, бажання стати Карлсоном обійдеться в $86 тис., у які входить курс навчання від виробника. Майже одночасно з новозеландцями експілот швейцарських BBC і винахідник Ів Россі продемонстрував свій реактивний ранець. Це карбонове монокрило (загальна вага 55 кг) із розмахом крил 2 м, оснащене чотирма двигунами. Така конструкція дозволяє розвивати швидкість до 300 км/ год, тому не дивно, що для показового виступу Россі вибрав синхронний політ із реактивними літаками на швидкості 220 км/год. Ефектно, але запасу пального вистачає тільки на 10 хвилин.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ