Украинская техническая газета №204

Резонанс

ОПК

А тепер — Хорватія! Ніяка криза не перешкодила ЄС поповнити свої лави ще однією колишньою соцреспублікою. Наступного року прапор із золотими зірочками замайорить над Загребом Стор. 5

IT

Військова таємниця

Нове життя «Калашникова»

Подарунки від Дракона

Росіяни модернізували знаменитий АК-74, в Україні ж в арсеналах повно незатребуваних і вже застарілих автоматів

На початок нового року ІТ-компанії запланували презентацію своїх новітніх розробок

Стор. 8

Стор. 12

Летючі авто Можна спроектувати хороший літак і хороший автомобіль. Але в разі об’єднання їх функцій роміс компроміс нучий неминучий Стор. 13 3

Щотижневик Виходить щовівторка

www.eutg.net

№ 49 (204) 20 грудня 2011 року

Випробування на міцність Лауреат Держпремії України Семен Малашенков згадує, як працював відділ міцності АНТК Антонова на чолі з дружиною Олега Антонова — Єлизаветою Шахатуні

Стор. 6–7

Ірина КОНДРАТЬЄВА

Рубль добрий сплатою Олександр ЛЕОНОВ Однією з головних інтриг грудня залишається укладання нового договору про поставки газу в Україну.

Український прем’єр-міністр уже неодноразово і натякав, і прямо заявляв, що нова ціна на російське блакитне паливо буде значно нижче, ніж зараз. І хоча у відповідь «Газпром» або спростовував заяви Києва, або

багатозначно натякав на позитивну динаміку переговорів, мабуть, у випадку позитивного результату переговорів Росії й України з газового питання нашій країні доведеться погодитись на поступки. Причому досить значні, оскільки йдеться не тільки про величезні суми, а й про політичне реноме Кремля напередодні президентських виборів.

Стор. 4

Інновація як рушій регіону Сергій ДУМКЕВИЧ В умовах глобальних процесів світової економіки не тільки окремі країни змушені боротися за своє виживання: жорстка конкуренція спускається на рівень порівняно невеликих територій, наприклад українських областей. Як Крим може стати успішним на тлі суперництва між сусідніми з

Україною країнами чорноморського басейну і яка роль інновацій у досягненні цієї мети?

Ці питання експерти обговорювали на міжнародній конференції «Роль інновацій у підвищенні конкурентоспроможності регіонів», що відбулася в автономії. На форумі виступили провідні українські та закордонні експер-

ти. Останні поділилися європейським досвідом створення успішного регіону. Так, пан Вольфганг Веддеркопф, міжнародний експерт із питань інноваційного розвитку, директор консалтингової компанії «Регіономіка» (Берлін–Москва), розповів про створення інноваційної платформи в німецькому Ахені.

Стор. 9

2

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Тут і тепер

Цитати тижня

Сильний бізнес — сильна країна Ігор ПАВЛЮК

Наталя Кожевіна Голова Всеукраїнської профспілки працівників малого й середнього бізнесу «Єднання»

дія для України. Цей шлях пройшли Франція, Австрія, Бельгія, Німеччина та інші країни. Навіть на рівні Євросоюзу створено відповідний орган роботодавців. Це свідчить про те, що ми рухаємося в правильному напрямку.

зобов’язання й виконаємо їх. Це дуже важливо, оскільки якщо ми тільки говоритимемо, але не виконуватимемо зобов’язань, то нічого із цього не вийде. Ми зібралися тут із вами всерйоз і надовго. Це означає, що ми маємо чітко розуміти, що хочемо робити в майбутньому. Україна має стати одним із лідерів із умов

Сьогодні Європа бореться із кризою завдяки сильному бізнесу. І тільки сильний бізнес може допомогти Україні вийти із цієї ситуації. Це лише початок нашого шляху. Роботодавець має бути почутий і буде почутий і в Україні, і у світі. Федерація стане сильною і впливовою, коли поставить чіткі завдання й зуміє домогтися результату. Ми зафіксуємо свої

ведення бізнесу та інвестиційного клімату, а федерація — локомотивом для досягнення цієї мети. Ми створимо умови для того, щоб до нас прийшли інвестори, які тут працюватимуть і платитимуть податки. Наша справа — наповнити бюджет, а уряд зобов’язаний правильно ці кошти використовувати, виплачуючи пенсії й заробітну плату бюджетникам.

Президія ради Федерації роботодавців України (ФРУ) обрала голову Об’єднаного руху роботодавців України Дмитра Фірташа на посаду голови ради ФРУ.

Об’єднання руху роботодавців дозволить максимально консолідувати зусилля й можливості для подолання сучасних економічних викликів, що стоять перед Україною. Серед найважливіших завдань — захист вітчизняного виробника, розвиток внутрішнього ринку й створення в країні нових робочих місць. За останній рік — із часу, коли головою українських роботодавців обрали Дмитра Фірташа, — ФРУ поповнилася 21 організацією.

Ми стоїмо босі й голі, намагаючись хоч щось виробляти, щоб вирватися із цієї трясовини, але без фінансових потоків неможливо рухатися. Зараз великі компанії можуть хоч щось черпати з офшорів, а малому підприємництву черпати нема звідки. Він приречений на вимирання. Ухвалили закон про спрощену систему, але як розвиватися в таких умовах?!

Андре Куусвек Голова представництва ЄБРР в Україні

Ми вже довели, що можемо мільярд євро щорічно вкладати в Україні, але це залежить не тільки від нас: є в нас проекти в приватному секторі, де потрібні реальні інвестори — або українські компанії, або нові інвестори з-за кордону. Якщо вони є, ми фінансуватимемо, якщо їх нема — нам нема що фінансувати.

Відкритим текстом Дмитро Фірташ:

Сергій Тігіпко Віце-прем’єр-міністр України — міністр соціальної політики

«Роботодавець має бути почутий і буде почутий і в Україні, і у світі» — Наші компанії мають стати успішними й працювати і для себе, і для України. Ми працюємо для України. Ми пишатимемося нашими досягненнями й нашою батьківщиною. Об’єднання роботодавців — це історична по-

Податок на багатство — не панацея, а один із комплексу заходів, що можуть утримати економіку України на плаву, коли накотить друга хвиля кризи. Крім цього, Мінсоцполітики пропонує ще податок на операції з офшорами. Адже так зване офшорне планування — це, по суті, легальний спосіб ухилення від податків і виведення частини прибутку в країни з меншим податковим тягарем. А втрачає бюджет, і можливості держави підтримувати незахищених зменшуються.

Одним абзацем Головний український автопартнер Євро-2012 ТОВ «ЛАЗи» виготовив у листопаді один автобус.

За даними прес-служби асоціації автовиробників «Укравтопром», скорочення випуску в порівнянні з листопадом 2010 року становило 93,8%. У жовтні завод виготовив 4 автобуси.

Рух — це життя

Курс на «Південь»

Людмила СТУПЧУК

Алла МІРОШНИЧЕНКО

Рівненська науково-виробнича фірма «Продекологія» виготовила обладнання для очистки оборотної води від нерозчинних домішок на Правобережній ТЕЦ-5 СанктПетербурга.

виробничу діяльність. За 18 років існування НВФ «Продекологія» стала лідером в галузі проектування і виготовлення магнітних сепараторів і металодетекторів для 58 галузей промис-

Тракторний завод Hema (Туреччина) готовий перевести потужності в Крим.

Потенційний інвестор виступив із пропозицією про надання цехів для виробництва, а також спільного інвестування або відкриття кредитної лінії для виготовлення машин. «Це трактори американського виробництва з італійськими двигунами. Сьогодні є перспектива виробництва тракторів у Криму для подальшого продажу як на території України, так і за кордоном», — повідомив заступник голови Радміну АРК Георгій Псарьов. Замість цукру — біопаливо.

Прем’єр-міністр України Микола Азаров доручив переорієнтувати галузь із вирощування цукрових буряків на виробництво біопалива, повідомив міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк. Він відзначив, що за структурою посівів Україна має засівати цукровими буряками близько 1 млн га, що дозволить давати 60 млн тонн цукрових буряків, у той час як для внутрішніх потреб і виробництва цукру Україні необхідно максимум 17—18 млн тонн. «40 мільйонів тонн цукрових буряків — це 4 мільйони тонн біопалива. Через 4—5 років ми маємо досягти цього рівня, якщо наш цукор не потрібний на зовнішніх ринках», — сказав міністр.

Адреса редакції: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 28а

Засновник і видавець — колектив редакції «УТГ»

www.eutg.net Е. пошта: info@tehnichka.com ПРИ ВИКОРИСТАННІ МАТЕРІАЛІВ ПОСИЛАННЯ НА «УТГ» ОБОВ’ЯЗКОВЕ.

91034, м Луганськ, вул. Ломоносова, 98в.

Свідоцтво про державну реєстрацію КВ № 12993-1877Р від 20.08.2007 р., видано Міністерством юстиції України.

Чому підприємства йдуть у «тінь»? А тому, що кожне з них має проблеми з податковою інспекцією, митницею, пожежною інспекцією, місцевою владою тощо. Доведено, що після певного рівня, як би держава не збільшувала податкове навантаження, вона не одержує додаткових надходжень у бюджет. Бізнес на якомусь етапі не справляється й не в змозі платити ці гроші. Тут присутні роботодавці, які безпосередньо наповнюють бюджет. Вони мають різні політичні погляди, працюють у різних сферах і регіонах країни. Але всіх нас об’єднує одне — ми відповідальні за долю людей, яких найняли на роботу. Ми не можемо дати їм обіцянки й не виконати їх, бо щораз приходимо на роботу, бачимо цих людей, дивимося їм в очі. Головне, що їх цікавить, — коли вони одержать свої зарплати й що буде з ними. Роботодавець ухвалює ключові рішення, від яких залежить розвиток нашої економіки, а отже науки, освіти, культури, спорту та інших сфер суспільного життя. Ми — головний потенціал, на який країна має спиратися. Тому роботодавці заслуговують на те, щоб влада до них прислухалася.

— Ми презентували підприємствам теплоенергетичної галузі унікальне обладнання – магнітні освітлювачігрязьовики з великою пропускною здатністю – від 2000 до 6000 м3/год., – розповів директор фірми Андрій Лозін. — На теренах СНД ми єдиний виробник такої потужної техніки для ТЕЦ. У своїй роботі підприємство поєднує наукову та

ловості. Колективу довіряють підприємства 19 країн світу. Фірма має 70 патентів на винаходи та корисні моделі в Україні, Росії, Польщі. За словами директора НВФ, тут завжди чекають на успішних студентів технічних та економічних спеціальностей українських навчальних закладів, з якими фірма активно співпрацює.

Головний редактор Іван Спасокукоцький тел. 044 278 42 37, e-mail: ivanspas@tehnichka.com РЕДАКЦІЯ: Людмила Гречаник — редактор відділу технічної думки тел. 0642 34-72-47 e-mail: tehnomysl@tehnichka.com

Олександр Білиловець — редактор інтернет-ресурсу еUTG.net, тел. 044 278-42-37 e-mail: bililovets@tehnichka.com

Два модернізованих літаки СУ-25М1 одержали авіатори 299-ї штурмової бригади тактичної авіації повітряного командування «Південь» Збройних Сил України. Крилаті машини приземлилися на аеродромі «Кульбакіно» під Миколаєвом, де дислокується бригада.

— СУ-25М1 повернулися до нас після капітального ремонту, що проводився на ДП «Запорізький авіаремонтний завод «Мігремонт». Модернізація одного з них коштувала державі 4 мільйони гривень, але на придбання нової техніки потрібно вчетверо більше», — сказав командир 299-ї бригади полковник Володимир Помогайбо. За його словами, на оновлених штурмовиках установлені вітчизняна супутникова навігація й система СПС, оновлені радіостанція, обчислювач прицілу, вико-

ВІДДІЛ РЕКЛАМИ: Ганна Шумакова — тел./факс:

Газета видається українською та російською мовами

(044) 278 42 37, тел.: (097) 534 23 04, Позиція авторів публікацій не завжди

e-mail: reklama@tehnichka.com

ВІДДІЛ ПЕРЕДПЛАТИ: Дмитро Баранов — тел./факс: (044) 278 42 37

Ігор Павлюк — редактор відділу промисловості

Любов Соловйова — тел./факс:

тел. 044 278-42-37 e-mail: pavluk@tehnichka.com;

e-mail: podpiska@tehnichka.com

(0642) 59 93 91 тел.: (0642) 59 93 92,

нані деякі інші роботи, що значно підвищили бойові характеристики літаків. Зокрема, штурмовик одержав можливість завдавати удару по наземних цілях, причому вночі й крізь хмари. Значно підвищилася й «стеля» застосування озброєння, одночасно зросли й пілотажні якості. Переліт із Запоріжжя в Миколаїв здійснили командир ескадрильї підполковник Юрій Погорєлий і старший штурман бригади майор Олександр Дяків. Вони залишилися задоволені модернізованими машинами, хоча не приховували свого бажання політати і на нових сучасних літаках. Торік 299-та штурмова авіаційна бригада вже поповнилася двома Су-25М1 і «спаркою» Су-25УБМ1. Наразі на її озброєнні перебувають 5 літаків. Програма модернізації штурмовиків триватиме.

збігається з позицією редакції. Редакція залишає за собою право виправляти матеріали та рецензувати рукописи. За зміст рекламних оголошень відповідає рекламодавець.Матеріали, позначені (R), публікуються на правах реклами.

За достовірність наведених у матеріалах фактів відповідають автори публікацій.

Передплатні індекси: українською мовою — 99309 російською мовою — 99340 Номер віддрукований офсетним способом на друкарському комплексі ТОВ «Прес-Експрес». Адреса: 91040, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 89а. Тел. (0624) 50-08-54

НАКЛАД МІСЯЦЯ 28000 прим. Замовлення № 2561

3

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Тут і тепер Наука СПІВРОБІТНИЦТВО Україна відновляє співробітництво з ЄС у сфері науки і технологій. Президент Віктор Янукович підписав Закон «Про ратифікацію Угоди про поновлення дії Угоди між Україною та Європейським Співтовариством в науковому і технологічному співробітництві». Реалізація його положень сприятиме становленню партнерських відносин між Україною і ЄС у сфері науки і технологій, створенню належних умов для ефективного використання науково-технічного потенціалу обох сторін і захисту прав інтелектуальної власності.

ЦИФРА В економіці України сьогодні працюють 14895 докторів наук, повідомляє Державна служба статистики. Це на 3,3% більше, ніж у відповідний період минулого року. При цьому чисельність чоловіків збільшилася на 1,7%, жінок — на 8,8%.

2011 року диплом доктора наук одержали 480 чоловік, з яких 36,9% — керівники підприємств, установ, організацій, виробничих або функціональних підрозділів; 28,8% — професори кафедр, 17,5% — доценти, 13,3% — наукові співробітники. У суспільних науках працювали 46% докторів наук, у технічних — 13,8%, природничих — 15%, медичних — 14,2%, сільськогосподарських — 2,9%, у гуманітарних — 8,1%.

11 місяців — до 12,5% (з 11,7% за 10 місяців).

ФІНАНСИ

Підприємства зняли з банківських рахунків майже 9 млрд грн. За підсумками листопада 2011 року обсяг коштів підприємств і населення на рахунках українських банків скоротився на 9,8 млрд грн. Про це свідчать попередні дані Національного банку України. При цьому 8,9 млрд грн припадає на юридичних осіб. За минулий місяць обсяг коштів на рахунках підприємств знизився на 5,2%. Громадяни України також виймали гроші з банківської системи, але менш активно: скорочення залишків становило 0,3%. У грошовому обчисленні це 0,9 млрд грн. Рубль буде резервною валютою. Україна має намір перевести російський рубль у першу категорію й використовувати для формування валютного резерву 2012 року, повідомив голова Національного банку України Сергій Арбузов . «Я думаю, що це станеться наступного року», — сказав Арбузов.

ПРОМИСЛОВІСТЬ ЕКОНОМІКА Дефіцит держбюджету не перевищить 2,8%. Незважаючи на те, якою буде ціна на російський газ, дефіцит Державного бюджету України не перевищить 2,8%, заявив перший заступник голови адміністрації Президента Ірина Акімова. «Україна взяла на себе зобов’язання, які треба виконувати у взаєминах із МВФ. І це загальний дефіцит бюджету — 2,8%, який Україна обов’язково виконає. Але, звичайно, за нижчої ціни газу це питання розв’язувати буде легше», — сказала Акімова. Економіка України розвивається краще за прогнози. Економічна активність в Україні в листопаді в цілому залишалася такою ж високою, як і місяцем раніше, однак з’явилися сигнали, на які треба адекватно реагувати. Так уважає керівник групи радників голови Національного банку України Валерій Литвицький: «У листопаді ніякої ревізії базових процесів не відбулося, інфляція за результатами року буде менше бюджетного орієнтира, а економічне зростання — дещо вище». Литвицький зауважив: як і за перші 10 місяців, за підсумками листопада відзначається поступова орієнтація економіки на внутрішні чинники. Він особливо відзначив прискорення зростання в будівництві за

КВСЗ учетверо збільшить випуск вантажних вагонів. ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» (Кременчук, Полтавська обл.) у грудні 2011 року планує збільшити виготовлення вантажних вагонів майже в чотири рази в порівнянні з листопадом — до 1100 одиниць, відновивши місячні обсяги випуску продукції, що значно знизилися в листопаді через проблеми з поставками литва, викликані припиненням Росією дії сертифіката відповідності на бічні рами візків Кременчуцького сталеливарного заводу. У грудні сертифікат поновили, повідомило джерело на підприємстві. Україна в 2012 році поставить Китаєві партію силових установок для танка MВТ-2000. За словами в.о. генерального директора державного підприємства «Завод ім. Малишева» Миколи Бєлова, відповідно до контракту, підписаного влітку 2011 року, близько 50 комплектів силових установок (моторно-трансмісійних відділень — МТВ) мають бути поставлені до кінця 2012 року. У комплект МТВ входить дизельний двигун 6ТД2 потужністю 1200 к.с., розроблений Харківським конструкторським бюро машинобудування ім. Морозова й Харківським конструкторським бюро двигунобудування. Загальна вартість контракту — близько $20 млн.

ПЕК Україна обговорює із РФ створення двох СП на базі «Газпрому» і «Нафтогазу», повідомив заступник міністра енергетики та вугільної промисловості України Володимир Макуха.

«ІНТЕРПАЙП НМТЗ» запустив потужний турбокомпресор. «ІНТЕРПАЙП Новомосковський трубний завод» (Дніпропетровська обл.) реалізував найбільший проект року зі збільшення енергоефективності, увівши в експлуатацію новий турбокомпресор, виготовлений компанією Samsung Techwin (Корея). Як повідомляється в пресрелізі підприємства, нове енергоефективне обладнання дозволить знизити споживання електроенергії у виробництві стисненого повітря, необхідного для роботи пневмообладнання, на 3 млн кВт на рік, що в грошовому еквіваленті становитиме близько $265 тис. на рік із розрахунку поточної вартості електроенергії. Загальний обсяг інвестицій у проект становив близько $600 тис.

Одне із СП одержало б контроль над магістральною газотранспортною системою, інше — над внутрішніми українськими газорозподільними мережами, відзначив В.Макуха. Він додав, що вважає цей варіант не кращим для України: «Моя особиста думка — необхідно шукати інші шляхи, у тому числі інтеграційні, але систему я б не віддавав. Це однаково, що віддати палець».

У січні виплавка сталі й чавуну знизиться. Металургійні підприємства України планують у січні 2012 року скоротити виплавку сталі на 6,6% у порівнянні із запланованими на грудень обсягами виробництва (до 2,820 млн т), прокату — на 6,7% (до 2,510 млн т). Як повідомив генеральний директор об’єднання металургійних підприємств України «Металургпром» Василь Харахулах, план на січень передбачає також скорочення виплавки чавуну на 6,3% (до 2,370 млн т).

У Черкаській області запустять геліостанцію. Зовнішньоекономічна асоціація «Новосвіт» (Вінниця) планує 22 грудня запустити сонячну електростанцію потужністю 102,6 кВт біля Гордашівської малої гідроелектростанції в Тальнівському районі Черкаської області, повідомив гендиректор компанії Сергій Кульматицький. У комплексі працюватимуть два об’єкти поновлюваної енергетики. За його словами, у лютому 2012 року «Новосвіт» планує завезти в Україну обладнання для будівництва ще однієї сонячної

електростанції — у селі Цекинівка (Ямпільський р-н Вінницької обл.).

Експорт електроенергії зріс на 60%. Україна в січні-листопаді 2011 року збільшила експорт електроенергії на 56,7% (на 2,077 млрд кВт·год.) у порівнянні з аналогічним періодом 2010-го — до 5 млрд 738,5 млн кВт.год, повідомили в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості. Поставки електроенергії з «енергоострова Бурштинської ТЕС» у напрямку Угорщини, Словаччини й Румунії за 11 місяців зросли в 2,8 раза (на 1 млрд 792,2 млн кВт·год.)

у порівнянні із січнем-листопадом 2010 року — до 2 млрд 781,4 млн кВт.год. Таке значне збільшення поставок у країни Центральної Європи пояснюється фактично повною відсутністю комерційного експорту в цьому напрямку в березні-вересні 2010 року.

Газова труба відробила половину ресурсу. Про це повідомив незалежний експерт з енергетичних питань Валентин Землянський: «Звичайно, морально й технологічно за майже 40 років обладнання застаріло, його треба міняти і з економічної, і з технологічної точки зору. Основна цифра, від якої відштовхується і Європа, і Америка, — це 5 мільярдів доларів». Експерт відзначив, що на проведення модернізації української ГТС, якщо буде фінансування, необхідно 5—7 років. Але модернізація потрібна тільки в тому випадку, якщо будуть гарантії її заповнення газом, відзначив Землянський.

Sadovaya запустила нову лаву. «Садова Груп», великий приватний виробник енергетичного вугілля в Україні, 12 грудня ввела в експлуатацію в тестовому режимі нову лаву на шахті «Світанок-1», повідомила компанія на сайті Варшавської фондової біржі. На повну потужність лава має вийти в лютому 2012 року. За розрахунками «Садової Груп», там видобуватиметься близько 216 тис. т вугілля на рік. «Запаси вугілля в лаві становлять 585 тисяч тонн, цього досить для повноцінної роботи протягом 2,5 років. Товщина пласта — близько 0,8 метра», — відзначається в повідомленні.

БУДІВНИЦТВО Під новий рік відкриється нова станція Київського метро — «Виставковий центр». У будівництві станції використовували новаторські рішення, завдяки яким її спроектували й побудували за один рік. За початкової вартості 906 млн грн на її будівництві вдалося заощадити більше 100 млн грн.

Уперше в історії столичної підземки місце для розвороту поїздів — камеру з’їздів — метробудівці розташували не за станцією, а перед нею. Пасажири сходитимуть з поїздів на кінцевій зупинці, поїзди даватимуть задній хід, в’їжджатимуть у камеру для розвороту, а звідти їхатимуть у протилежний бік для посадки пасажирів.

АВТО «Єврокар» запустив нові цехи. Завод «Єврокар» (Закарпатська обл.), що випускає автомобілі Skoda, у рамках реалізації проекту зі створення повномасштабного виробництва потужністю 100 тис. автомобілів на рік здійснив технічний запуск зварювального й фарбувального цехів, повідомила прес-служба компанії. Нові цехи оснащені обладнанням компаній Transsystem, Chropynska Strojirna, Eisenmann . У виробництві використані європейські технології, якісні роботокомплекси, зокрема система «vario shuttle». АвтоКрАЗ збільшить виробництво на 10%. Холдингова компанія «АвтоКрАЗ» (Кременчук, Полтавська обл.) очікує за підсумками 2011 року зростання виробництва на 10% (або на 98 од.) у порівнянні з 2010-м, — до 1100 одиниць. У грудні підприємство планує випустити приблизно 158 автомобілів, що на 25% більше, ніж у листопаді. Цього року АвтоКрАЗ має намір реалізувати 2,4—3 тис. автомобілів «КРАЗ» (2010-го продано 1,063 тис.).

РЕЗОНАНС 2011 року на виробництві загинули 618 чоловік, травмовані 7700, повідомив начальник управління організації державного нагляду Держгірпромнагляду України Наталія Ємельянова. «За 11 місяців ми маємо результат роботи — 618 загиблих на виробництві. Це менше, ніж 2009-го і 2008-го, але, на жаль, істотно більше, ніж 2010 року», — відзначила вона. За словами Н.Ємельянової, найбільш травмонебезпечними галузями в країні наразі є вугільна промисловість, агропромисловий комп-

лекс, гірничорудна промисловість, будівництво, житлово-комунальне господарство, підприємства транспорту, газопостачання. 70% випадків травматизму на виробництві трапляються з організаційних причин.

Підготувала Анна ГРЕЧАНИК за матеріалами УНІАН, ГолосUA. UGMK.INFO, РБК-Україна, ЛIГАБiзнесIнформ Інтерфакс-Україна, Укррудпром

4

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Економіка

Рубль добрий сплатою

із імпорту в доларах США. На частку російського рубля припадало 35,8% експорту й 17,2% імпорту. І тому перехід на розрахунки в рублях невигідний Києву, оскільки досить важко очікувати в найближчому майбутньому, що надходження в Україну рублів від експорту пере-

лар. Так виходить дешевше. І, звичайно ж, НАК «Нафтогаз» навряд чи стане винятком у довгому списку тих, хто хоче заощадити. Однак у цих розрахунках є одне істотне «але». Річ у тім, що російська валюта занадто залежить від цін на нафту. Причому можна говорити про яскраво окреслену тенденцію: якщо ціна на енергоносії збільшується, зростає й курс російського рубля. Таким чином, тільки постійне зниження ціни на нафту дозволить Україні бути у виграші. У іншому разі їй доведеться додатково

криють суму, необхідну для оплати імпортних контрактів у рублях. Тобто виникне надлишковий попит на рубль, оскільки банкам і російським компаніям буде просто не потрібна така кількість гривні. Таким чином, швидше за все, нам усе-таки доведеться купувати значну частину рублів за долари. Крім цього, експерти вже відзначили, що багатьом учасникам ринку вигідніше купувати рублі крос-курсом через до-

переплачувати не тільки за газ, а й за російський рубль. Власне кажучи, саме тому українська сторона й ставила питання переходу на розрахунки в рублях у пряму залежність від перегляду газових контрактів. Крім цього, певний ризик є і в безпосередньому створенні Нацбанком України резервної позиції з рубля. Сьогодні, якщо виходити з обсягів золотовалютних резервів Банку Росії, рубль залишається однією з найста-

Можливий перехід на розрахунки за газ у російських рублях дасть Україні одночасно і бонуси, і ризики Олександр ЛЕОНОВ Початок на стор. 1

Докладно

Питання з натяком Саме тому сьогодні в українських ЗМІ активно обговорюють характер і обсяг можливого компромісу. Уже зараз досить упевнено можна сказати, що однією з його складових може бути здійснення розрахунків за спожитий Україною газ у рублях. І такої домовленості було досягнуто 26 жовтня під час зустрічі голови НБУ Сергія Арбузова з в.о. міністра фінансів Російської Федерації Антоном Сілуановим, керівництвом Центрального банку РФ і ВАТ «Газпром». А вже 5 грудня в центральному офісі «Газпрому» у Москві відбулася робоча зустріч голови правління російського монополіста Олексія Міллера й міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрія Бойка. За підсумками зустрічі «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» підписали доповнення до чинного контракту купівліпродажу газу, відповідно до якого українська монополія зможе оплачувати поставки російського газу не тільки в доларах, а й у рублях. Цікаво, що ідея перейти на розрахунки в рублях пролунала буквально відразу після інаугурації нового українського президента. А знову згадали про неї тільки у квітні цього року, коли Володимир Путін, виступаючи в Держдумі, повідомив російських законодавців, що, мовляв, Україна просить Росію про перехід на платежі за газ у рублях. Однак Віктор Янукович досить насторожено сприйняв заяву російського прем’єра. Президент України в принципі погодився розглянути це питання, однак виключно у зв’язку зі зниженням ціни на газ для України. У Росії ж відмовилися розглядати валютне питання в контексті поставок енергоносіїв, а зниження ціни газу запропонували перенести в площину перспектив інтеграції України в Митний союз. Після цього про рублеву тему забули. Така пікіровка досить чітко дала зрозуміти: саме Росія зацікавлена в просуванні рубля на пострадянському просторі як резервної валюти. Україна бачить у такому маневрі виключно поступку в обмін на розв’язання проблемних газових питань. З огляду на

все, бажання й надалі просувати російську валюту в країнах Співдружності й стало однією із причин довгоочікуваного підписання договору про створення зони вільної торгівлі СНД. Можливо, саме тому знову про рубль згадали після пам’ятної зустрічі прем’єрів Миколи Азарова й Володимира Путіна в Санкт-Петербурзі. І все-таки ця проблема досить багатогранна й, попри явну перевагу політичної складової, має також істотне фінансове й економічне підґрунтя.

Якщо розібратися

Економіка: скоріше ні, ніж так На користь договору про оплату російського газу російськими ж рублями свідчить той факт, що сама Росія є найбільшим торговельним партнером України, тому валюта нашого східного сусіда досить часто використовується приватними компаніями для оплати зовнішньоекономічних контрактів. Наприклад, не дуже давно два великих кредити в рублях взяла компанія Ріната Ахметова, а після приходу в нашу країну російських банків — у першу чергу Ощадбанку Росії, Зовнішторгбанку, Альфабанку — кредитуватися в рублях почали навіть фізичні особи України. Таким чином, уже зараз російські банки посилюють свій вплив в Україні, а перехід на рублі при розрахунку за газ із Росією і далі сприятиме цьому процесу. Крім цього, за словами чиновників, у результаті такого рішення знизиться щомісячний тиск на гривню — орієнтовно на $700—900 млн, які сьогодні використовуються для оплати поставок природного газу. Таким чином, здавалося б, серйозних перешкод для того, щоб український уряд пішов шляхом приватних компаній і почав розраховуватися з Росією рублями, нема. Однак не все так просто. Річ у тім, що Україна в торгівлі з Росією має величезний дефіцит, обчислюваний уже мільярдами доларів. Наприклад, за даними Нацбанку України, торік українські підприємства, що поставляють продукцію або закуповують товари у СНД, проводили близько 56% розрахунків із експорту й понад 76% розрахунків

більніших валют. Але, як ми вже відзначали, він критично залежить від ситуації на світових сировинних ринках. Оскільки на цей час Європа загрузла в борговій кризі, а економісти вже на повний голос говорять про другу хвилю глобального фінансово-економічного цунамі, можна чекати, як це було 2008 року, на обвал ціни на нафту й, відповідно, на обвал курсу рубля. Таким чином, намагаючись резервувати російську валюту, Україна грає у своєрідну фінансову «російську рулетку», бо рубль не є вільно конвертованою валютою. Тобто у випадку «пожежі» Київ зможе позбутися рубля, тільки повернувши його назад у СНД. Більш нікому він не буде потрібний. Так, питома вага РФ і країн Митного союзу у світовій торгівлі невелика, і тому говорити про рубль як світову резервну валюту зараз просто не можна. Якщо подивитися на загальну структуру валютних резервів країн світу на кінець II кварталу 2011 року, то за загальної суми резервів близько $10 трлн нетверді валюти, до яких наразі належить і рубль, становлять лише близько $260 млрд в еквіваленті, тобто приблизно 2,5%. Отже, можна констатувати, що сьогодні безсумнівні вигоди для України в разі використання рубля для розрахунків за газ можуть бути тільки у випадку надання серйозної цінової знижки на блакитне паливо. У такому

Резонанс

Європа під наглядом Минулого тижня члени ЄС ухвалили ще один економічний пакет заходів — так званий фіскальний, або бюджетний, договір.

Документ передбачає введення автоматичних санкцій за порушення вимог Пакту стабільності і зростання, а також жорсткі обмеження дефіциту бюджету. Його деталі опрацьовуються й можуть бути оформлені до березня 2012 року. Саміт ЄС вирішив, що ці норми треба прописати в конституціях держав Євросоюзу, а існувати договір буде у формі міжурядових угод. Рада міністрів економіки та фінансів Євросоюзу (Екофін) схвалила введення штрафів за невиконання Пакту стабільності й зростання. Наразі порушники норм Пакту надають Єврокомісії середньострокові програми з усунення порушень і повинні втілити їх у життя. Утім, лише

чотири держави Євросоюзу зараз мають і держборг, і дефіцит бюджету нижче встановлених лімітів. Якщо країна не укладається у свою економічну програму, на неї може бути накладений штраф. Рекомендацію про санкцію має дати Єврокомісія, потім її розгляне рада профільних міністрів ЄС. ЄК може визначитися із країнами, які підпадають під нові стягнення, уже в січні 2012 року. Тепер за порушення країну можуть зобов’язати створити депозит у розмірі 0,2% її ВВП. У разі подальшого невиконання зобов’язань його мають списати на користь бюджету Євросоюзу. Депозит може бути як відсотковим, так і безвідсотковим залежно від глибини порушень країни, свідчать матеріали ЄК. Передбачається введення штрафів окремо для країн єврозони за дисбаланси в їхніх економіках. Єврокомісія почне прово-

дити дослідження для їхнього виявлення, і за наявності дисбалансу країна повинна буде надати ЄК план його усунення. У разі невиконання цих обіцянок від неї можуть вимагати створення депозиту у розмірі до 0,1% ВВП, а за подальші порушення депозит можуть списати. Рішення про штрафування набере чинності, навіть якщо за нього проголосує меншість членів ЄС. Щорічні витрати бюджетів країн ЄС планується узгодити із середньостроковою перспективою зростання їх ВВП. Країни, які не вкладаються в програми зі стабілізації своїх бюджетів, повинні будуть мати рівень зростання річних витрат нижче середньострокового рівня зростання ВВП. Єврокомісія поки не говорить, якою буде процедура зміни витрат у разі скорочення ВВП, що зараз і відбувається з багатьма країнами ЄС. Підготував Денис ІВАНЕНКО

рішенні превалює саме енергетична, а отже і політична складова.

Політика — головне! Треба особливо відзначити, що для українського уряду в «рублевому» питанні є додатковий інтерес. Загальновідомі серйозні труднощі, що виникли між МВФ і керівництвом Кабінету Міністрів України. У той же час у нашої країни є серйозна потреба в кредитуванні економіки. І тому Кабмін намагається російськими рублями компенсувати нестачу грошей МВФ російськими кредитами. Ну а стосовно Росії все дуже просто. Її інтерес полягає у втягуванні України у свою економічну орбіту. З усіма можливими наслідками. Як вже сказано, масштабне кредитування української економіки рублями може призвести до її фінансової залежності від Москви. У цьому випадку Києву доведеться набагато уважніше прислухатися до побажань Білокам’яної під час вибору свого зовнішньополітичного курсу. А як уважає колишній виконуючий обов’язки міністра фінансів України Ігор Уманський, перехід на розрахунки із Росією за газ у рублях може загрожувати фінансовій незалежності України. «Якщо ще й аграрний ринок, і машинобудування з металургією (передусім експорт у Росію) ми переведемо на розрахунки в рублях, щоб збалансувати за обсягом потоки експорту й імпорту, то це вже оборот близько 20 мільярдів гривень на місяць! Тут постає питання можливості впливу Нацбанку на фінансовий ринок і, як наслідок, фінансової незалежності України», — заявив він. Зі своїм колегою солідарний ще один екс-міністр фінансів — Віктор Пінзеник. Він уважає, що всі ризики, пов’язані з рублем, Україна бере на себе. І в цьому є певна логіка, оскільки останні кроки Росії до створення на базі Євразійського союзу (де крім економічно досить сильного Казахстану будуть справжні зони економічного лиха — Білорусь, Киргизстан і, можливо, Таджикистан) ще валютного союзу може призвести до масштабної боргової кризи вже далі на схід від України. Таким чином, питання розрахунків за російський газ у тій формі, про яку сьогодні йдеться, має яскраво виражене політичне забарвлення. А це означає, що цей проект бере на себе, крім економічних, ще й значні політичні ризики. Яким чином удасться їх уникнути, побачимо дещо пізніше.

5

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Резонанс

А тепер — Хорватія! Ніяка криза не перешкодила ЄС поповнити свої лави ще однією колишньою соцреспублікою. Наступного року прапор із золотими зірочками замайорить над Загребом Денис ІВАНЕНКО Під час саміту в Брюсселі, що проходив у першій декаді грудня, керівництво Євросоюзу займалося не тільки гасінням фінансових пожеж і оздоровленням економіки. Майже не поміченим на тлі вже набридлих мантр про кризу відбулося підписання договору про вступ Хорватії в лави членів блоку. Після дотримання необхідних формальностей офіційний Загреб стане повноцінним учасником європейської політики влітку наступного року. Ми ж відзначимо, що в ЄС буде прийнята країна, у якій не дуже давно панували цілковитий хаос і руїна, спричинені кривавим розпадом Югославії. Який же він, жаданий рецепт одержання членства в Євросоюзі?

Докладно

Крок за кроком Договір про вступ Хорватії в Євросоюз був оформлений двадцятьма сімома главами держав і урядів, а також президентом і прем’єр-міністром новоспеченого члена блоку. На церемонії підписання також були присутні президент Європарламенту Єжі Бузек, голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, президент Ради ЄС Херман Ван Ромпей та інші високопоставлені особи. Для набрання чинності договір повинні ратифікувати всі країни ЄС. Хорватія оголосила, що проведе референдум із ратифікації договору про вступ у ЄС на початку 2012 року. З огляду на останні фінансові негаразди в Євросоюзі, його результати напевно будуть неоднозначними. Переговори про приєднання Хорватії до ЄС тривали протягом шести років. Тепер колишня республіка соціалістичної Югославії стане двадцять восьмим членом ЄС і другою ліком серед колишніх сусідів після Словенії. На початку літа цього року комісар ЄС із юстиції Вівіан Редінг заявила, що Єврокомісія прийме Хорватію в 2013 році. За словами єврокомісара, це рішення викликане успішною реформою хорватської законодавчої системи. 24 червня 2011 року учасники саміту ЄС, що проходив у Брюсселі, висловилися за приєднання Хорватії до Євросоюзу наступного року.

У вересні ж цього року прем’єр-міністр Хорватії Ядранка Косор одержала текст договору про вступ у Євросоюз від прем’єрміністра Польщі Дональда Туска, який на той час головував у Європарламенті.

18 листопада ц.р. комітет Європейського парламенту з міжнародних справ схвалив вступ Хорватії в Європейський Союз. За це проголосували 65 членів комітету, один висловився проти, тих, хто утримався, не було. У підсумку 1 грудня Європейський парламент на пленарному засіданні схвалив вступ Хорватії в ЄС. За відповідне рішення проголосували 564 депутати, проти виступили лише 38, утрималися 32. Незважаючи на позитивний результат голосування, Європарламент закликав Загреб розв’язати ті проблеми, що залишилися, зокрема в галузі судової реформи, боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Також країні треба активізувати зусилля з розкриття військових злочинів і надалі проводити структурні реформи в економіці країни. Наразі крім Хорватії статус кандидата мають Ісландія, Македонія й Туреччина. Країни Західних Балкан — Албанія, Боснія й Герцеговина, Сербія й Чорногорія — перебувають у списку потенційних кандидатів. Наразі переговори про приєднання до Євросоюзу ведуть ще дві держави колишньої Югославії — Македонія й Чорногорія. На вступ у ЄС сподівається і Сербія, однак вона поки не

Довідка «УТГ» Республіка Хорватія Парламентська республіка. Столиця — Загреб. Ключові галузі промисловості — сільське господарство, суднобудування, туризм, харчова, легка, хімічна. Площа — 56542 км2. Населення — 4,3 млн чол. ВВП (на душу населення) — $18575. Грошова одиниця — хорватська куна.

має статусу кандидата. І, як нам усім відомо, Україна також чи то має наміри, чи то декларує їх. Як відзначає Deutsche Welle, незважаючи на позитивний результат голосування в Європарламенті, багато депутатів сумніваються в тому, що Хорватія відповідає образу, який малює їй Єврокомісія. Вони вказують на те, що останні вибори, які відбулися в країні 4 грудня, супроводжувалися проявами націоналізму й прославлянням військових злочинців

Штефан Фюлє Комісар із питань розширення Євросоюзу «Її (Хорватії) економіка готова стати частиною загального європейського ринку, вона зуміла навіть протистояти фінансовій кризі. Але найголовніше в тому, що в Хорватії дотримуються демократичні принципи й основні права людини». тія мала проблеми, які, на щастя, оминули нашу країну. Війна, кривава й безкомпромісна, здавалося, надовго вибила весь регіон з колії. Другу за успішністю економіку серед республік Югославії було розвалено, а економічні зв’язки обірвалися набагато сильніше, ніж у нас, адже нормальний діалог, приміром, із Сербією в післявоєнний період був зі зрозумілих причин утруднений.

Президент Хорватії Іво Йосипович і прем’єр-міністр Ядранка Косор на церемонії підписання договору про приєднання до ЄС на саміті лідерів Євросоюзу в Брюсселі 9 грудня

часів громадянської війни в Югославії. Інший привід для занепокоєння — катастрофічний стан бюджету Хорватії. Загреб устиг набрати боргів, які перевищили розмір річного ВВП. І тепер уряд країни змушений розміщати державні облігації майже під 8% річних.

Якщо розібратися

Хорватський рецепт Отже, крихітна за східноєвропейськими мірками країна, розміром із дві середні області України. Чисельність населення всієї Хорватії порівнянна з аналогічним показником Києва із передмістями. Правда, ВВП на душу населення у два з половиною рази вище... Яким чином хорватам удалося одержати право на вступ у, без перебільшення, клуб обраних? На початку 90-х років минулого століття Хорва-

Тим часом

Відкритим текстом

Однак, на відміну від України, в Югославії, і зокрема в Хорватії, була досить висока свобода підприємств у здійсненні самостійної господарської діяльності. І в аспектах, що стосуються інвестицій, пошуку шляхів розвитку. Навіть конкуренція — і та заохочувалася. Тому перехід на ринкові умови роботи не був завеликим шоком. 1993 року Хорватія вступила в Міжнародний валютний фонд, стала членом Міжнародного банку реконструкції та розвитку, і тоді ж було дозволено приватизувати більшу частину підприємств. На відміну від нас у Хорватії не намагалися піймати всіх галузевих «зайців» відразу, приділивши головну увагу налагодженню роботи ключових сфер економіки — суднобудування, сільського господарства та хімічної промисловості. У результаті суднобудівна галузь країни наразі є одним із лідерів у Європі, аграрний сектор відновив колишні потужності й працює за сучасними технологіями, даючи не менше 20% ВВП країни. Значну частину експорту займає й продукція оновленого хімпрому. Стрімкими темпами розвивається сфера послуг, на яку зараз припадає левова частка інвес-

тицій і робочих місць. Що й не дивно з огляду на наявність протяжного Адріатичного узбережжя з більш ніж тисячею островів. Є в економіці Хорватії спільна з Україною особливість — у надрах її недостатньо вуглеводнів, що приводить до енергетичної залежності від сусідів. Питання це там розв’язується у двох площинах. У першу чергу — реальна, а не декларована модернізація в промисловості, що забезпечує не менш реальне енергозбереження. І, що немаловажно, прозорий і диверсифікований енергетичний сектор, що дозволяє купувати блакитне паливо в необхідних обсягах і за найвигіднішими цінами. Без перебільшення можна говорити про друге народження промисловості країни. Питання тут уже не про те, як вижити, а як ще більше поліпшити якість продукції, щоб упевненіше конкурувати з європейськими гігантами на ринку. У підсумку понад 90% експорту Хорватії — саме промислові товари, а не сировина або напівфабрикати. Але найголовніше тут, мабуть, інше. Адже модернізувати економіку країні допомогли не потойбічні сили, які казна-звідки з’явилися, а цілком конкретні реформи. Їх перелік, мабуть, нічого нового для нас не відкриє. Це створення незалежної судової системи, ефективне антикорупційне законодавство, зелена вулиця для закордонних інвестицій, максимально повна економічна свобода підприємств — нічого надзвичайного, про що можна сказати безнадійне «ну куди вже нам...». Мабуть, саме надання економічної свободи бізнесу, створення сприятливих умов для інвесторів і дієві антикорупційні заходи і є тією запорукою омріяного членства в Європейському Союзі. Хоча не тільки там. Увесь цей ароматний букет реформ — невід’ємна ознака будь-якої держави, що претендує називатися цивілізованою і високорозвиненою. І інших способів вступити в якийсь клуб економічно сильних держав нема.

Трудовим мігрантам полегшили життя Європейський парламент ухвалив постанову про єдиний дозвіл на роботу й посвідку на проживання. Відтепер такі широкі права одержать іноземні громадяни, які живуть і працюють у країнах Європейського Союзу. Рішення схвалене й прийняте 13 грудня, під час сесії Європарламенту в Страсбурзі.

Ця директива передбачає, що власники єдиного дозволу на роботу й проживання матимуть ті ж права, що й робітники із країн — членів ЄС. Це стосується умов праці, визнання, можливості приєднуватися до профспілок, права на пенсію й соціальний захист, а також можливості користуватися податковими пільгами. Документ також передбачає можливість для іноземців проходити тренінги й здобувати освіту, якщо вони працюють у ЄС або зареєстровані як безробітні. Проте країни ЄС матимуть можливість застосовувати обмеження при реалізації таких прав. Що, звичайно, дещо ускладнить дію директиви в найбільш занепокоєних проблемою нелегальної міграції державах. Наприклад, у випадку, якщо контракт робітника — вихідця із третьої країни підписано на строк не більше півроку, право на соціальний захист може обмежуватися. Ще одне важливе зауваження: країничлени збережуть своє право розв’язувати питання про надання посвідки на проживання іноземним працівникам. Однак на таке рішення визначений термін — до чотирьох місяців. Директива, ухвалена 13 грудня, стосується вихідців із третіх країн, які хочуть жити й працювати в країнах ЄС. Вона не поширюватиметься на сезонних робітників, біженців, людей, які мають довгострокову посвідку на проживання. Рада Європейського Союзу вже схвалила цю директиву, після оприлюднення її в «Офіційному журналі Європейського Союзу» вона набере чинності. Країни ЄС одержать два роки на зміну свого законодавства. Аж ніяк не всі країни — члени Європейського Союзу будуть у захваті від необхідності змін у законодавстві. Проте старт легалізації багатомільйонної армії трудових мігрантів дано. Що для України, не менше двох мільйонів громадян якої працюють в Євросоюзі, немаловажно. Підготував Денис ІВАНЕНКО (за матеріалами УНІАН )

6

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Технології

Випробування на міцність Ірина КОНДРАТЬЄВА Літаки Антонова — від «Аннушки» до «Мрії» — навряд чи могли б завоювати репутацію одних із найнадійніших машин у світі, якби їх міцнісні характеристики не відповідали найвищим світовим стандартам.

Про те, як у 70-80-х роках минулого століття в Авіаційному науково-технічному комплексі ім. Антонова працював відділ міцності на чолі із дружиною Олега Антонова Єлизаветою Шахатуні, згадує один з її колишніх підлеглих — кандидат технічних наук, головний конструктор Інституту хімії поверхні ім. О.О.Чуйка НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Семен Малашенков.

— Семене Прокопійовичу, вам пощастило працювати з легендарною особис-

скву, і в інші міста), вона просто з поїзда відправлялася у відділ. Нам дозволялося кілька годин відпочити, але після обіду всі учасники поїздки мали бути у відділі. У той же час, незважаючи на всю свою вимогливість, вона добре розуміла життєві ситуації й надавала багатьом вагому підтримку. І коли йшлося про виділення квартири для молодого фахівця, і коли треба було допомогти з дисертацією, і в багатьох інших випадках. Напевно, ми були для Єлизавети Аветівни як діти, адже їй було вже за 60!

— Вам доводилося зустрічатися поза роботою?

— У вихідні я частенько зустрічав її на Бессарабському ринку, де вона купувала «сіру квасольку», як вона сама говорила. Але вести якісь довгі розмови не було заведе-

На нарадах вона завжди сідала біля вікна, не боялася протягів. Ми її берегли, радили пересісти, але у відповідь чули незмінне: «Я не застуджуюся» або «У мене здоров’я міцне». Вона була дуже строгою, серйозною. Жартувала рідко. Тому й ми поводилися завжди дуже уважно, стримано, не допускали ніякої фамільярності й намагалися виконувати всі її вимоги.

— Чим же займався відділ Шахатуні?

— Перед фірмою Антонова тоді стояло завдання створення нових важких літаків, хоча вже був «Антей». При першій же зустрічі із Шахатуні в нас відбулася приблизно така розмова.

— Що ви робили в аспірантурі? — запитала Єлизавета Аветівна.

Ан-12, за який Є.А.Шахатуні серед провідних фахівців ІКБ Антонова була визнана гідною Ленінської премії, сьогодні літає в небі багатьох країн світу

тістю — Єлизаветою Аветівною Шахатуні. Яким керівником вона була?

— В АНТК Антонова я прийшов 1974 року й майже нічого не знав про свого нового керівника, крім загальновідомих фактів, що вона чудовий розробник і лауреат Ленінської премії. Але незабаром зрозумів, що це Людина з великої букви. Розумний, чесний, принциповий і вимогливий керівник, з яким робота ніколи не була нудним рутинним заняттям. Вона знала, яких результатів має домогтися довірений їй відділ, і готова була гори зрушити задля досягнення мети. Так само поводилися співробітники відділу. До дорученої справи ставилися дуже відповідально, працювали із захватом, і нерідко все особисте ставало другорядним. Як правило, ми йшли додому не раніше 12-ї години ночі. Єлизавета Аветівна теж працювала поруч, незважаючи на час. Для неї взагалі робота була важливішою за все інше. Навіть коли ми поверталися з відряджень (їздити доводилося дуже багато — і в Мо-

но, кожен поспішав у своїх справах. Можу сказати, що Єлизавета Аветівна ніколи не скаржилася на здоров’я. На виробничу гімнастику об 11-й годині вона завжди виходила перша, і співробітники відділу як за командою вишиковувалися в проходах конструкторського залу, який перетворювався щодня на 10 хвилин на спортивний.

— Досліджував швидкості зростання тріщин в алюмінієвих сплавах за різних видів навантаження. Наприклад, вібраційних із різною частотою тощо.

— Добре. Тепер ви займатиметесь не лабораторними зразками, а конструкціями. Ми створюватимемо важкі літаки, і треба розробити відповідну концепцію.

Як потім з’ясувалося, йшлося про літаки Ан-124 «Руслан» і Ан-225 «Мрія». Участь у розв’язанні таких грандіозних завдань мене не бентежила, навпаки — надихала. Після закінчення Київського інституту інженерів цивільної авіації (КІІЦА) я працював якийсь час у ДПІ НДІ «Украеропроект» (Київ) і заочно закінчив аспірантуру в КІІЦА на кафедрі опору матеріалів під керівництвом професора Бородачова. Тема моїх досліджень — «Нагромадження ушкоджень в алюмінієвих сплавах під впливом вібраційних навантажень». Такі сплави застосовувалися в конструкціях планера літака (фюзеляжу й крил). Дослідження в цій галузі потрібні були для розроблення методів контролю й періодичності оглядів у процесі експлуатації літаків, а також інших літальних апаратів. Власне, із цієї причини я й перевівся в КБ Антонова, де результати моєї роботи могли стати у пригоді для реалізації практичних завдань.

— Про яку концепцію говорила Шахатуні під час вашої першої зустрічі?

— Малося на увазі таке. Розглядалися варіанти виготовлення панелей крила методом пресування, у яких обшивка була єдиним цілим із підкріплювальним елементом — стрингером, і клепані, у яких стрингер приклепувався до обшивки. Нам важливо було з’ясувати, на якому варіанті зупинитися під час конструювання нових важких літаків, чому віддати перевагу, щоб збільшити ресурс експлуатації готової машини й запобігти швидкому руйнуванню окремих конструкцій. Дійти якихось певних висновків можна було тільки шляхом методичних досліджень матеріалів, випробувань дослідних елементів конструкцій і готового літака.

Перша зустріч С.П.Малашенкова з АНами відбулася під час служби в армії в 1961—1964 роках на північній авіаційно-технічній базі. Він входив до команди, яка мала будувати й обслуговувати льодові й снігові аеродроми підскоку. Літаки стратегічної авіації (Ту-16, Ту-95, М3) на них заправляли пальним, усували дрібні неполадки й забезпечували подальші перельоти в задані точки. Найбільший захват в обслугового персоналу викликали Ан-10 і Ан-12, які на той час були найпотужнішими й найгарнішими за формою літаками. А головне — незамінними для Півночі. Тільки Ан-12 міг упоратися з доставкою таких великогабаритних вантажів, як снігоочисники, трактори й т.п. За цю чудову машину Єлизавета Аветівна Шахатуні серед провідних фахівців ІКБ АнС.П.Малашенков у роки служби тонова була визнана гідною Ленінської премії. Армійські враження докорінно змінили долю Семе- в армії на Півночі на Прокоповича: демобілізувавшись, він вирішив пов’язати своє життя з авіацією й вступив у КІІЦА на механічний факультет за фахом «експлуатація літальних апаратів і авіаційних двигунів» (нині — Аерокосмічний інститут НАУ). Після аспірантури 6 років працював у відділі Є.А.Шахатуні, досліджуючи витривалість й живучість планера літаків.

Єлизавета Шахатуні Авіаконструктор, один із кращих фахівців у світі з розрахунку міцності літаків, лауреат Ленінської премії (1962). Нагороджена орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», численними медалями. Народилася 22 грудня 1911 року в Єревані (Вірменія), померла 28 жовтня 2011 року в Києві.

1935-го після закінчення Московського авіаційного інституту (МАІ) працювала на заводі Ілюшина, у КБ Планерного заводу в м. Тушиному (РФ), у КБ Лавочкіна й брала участь у розробленні винищувача ЛаГГ-3.

1941 року в Каунасі (Литва) брала участь у планерному проекті разом з Олегом Антоновим і вийшла за нього заміж.

1942 року під керівництвом Антонова й за особистої участі Шахатуні був створений і пройшов випробування планер Т-60, призначений для транспортування легких танків у тил ворога. 1943-го за пропозицією Наркомату авіапромисловості й на особисте прохання О.Антонова Шахатуні переходить в очолюване Яковлевим особливе конструкторське бюро, бере участь у створенні великої партії винищувачів нового типу для потреб фронту. Шахатуні також виконала перші розрахунки міцності реактивного літака Як-15. У жовтні 1946-го на базі ОКБ Яковлева створили дослідне конструкторське бюро (ІКБ) Антонова, у якому Єлизавета Аветівна працювала заступником головного конструктора, начальником відділу міцності. На роботу припинила ходити щодня вже коли їй було за вісімдесят. Під керівництвом і за особистої участі Є.А.Шахатуні виконано розрахунки на міцність і проведено міцнісні випробування літаків Ан-2, Ан-8, Ан-10, Ан-12, Ан-24, Ан-30, Ан-32, Ан-74, Ан-22 «Антей», Ан-124 «Руслан», Ан-225 «Мрія», а також створена в Києві найбільша в Європі лабораторія міцнісних випробувань. Випробування витривалості й «живучості» планера проводилися різними способами спільно з фахівцями ЦАГІ (курирував ці роботи й брав у них особисту участь старший науковий співробітник цього інституту Г.І.Нестеренко). Наприклад, моделювалася ситуація, коли тріщина в деталях планера з’являлася на початку експлуатації. Для цього ми штучно робили надрізи в різних місцях конструкції і в умовах експлуатаційних навантажень перевіряли, як довго розвивається ця тріщина і якою вона буде в критичний момент. У яких умовах доводилося працювати колективу, говорить хоча б такий факт. У відділі не було власного електронного мікроскопа, конче необхідного для дослідження зламів (фрактографії тріщин). Шахатуні довелося докласти неймовірних зусиль, щоб знайти такий мікроскоп і з його допомогою за зламом визначати характер перевантажень під час експлуатації та лабораторних випробувань крила. Результати наших досліджень дозволяли визначати терміни експлуатації конкретної конструкції та технічного обслуговування майбутнього літака.

Але насамперед треба було вибрати матеріали для нових конструкцій з урахуванням способу їхнього виготовлення. Напевно, Шахатуні вважала, що метод пресування панелей планера не дуже добрий для важкого літака, і хотіла переконатися, наскільки правильним може бути другий варіант, клепковий. За її розпорядженням ми розіслали для виготовлення зразків різні конструкції заклепувальних і болтових з’єднань на різні заводи СРСР. Причому кращі конструкції заклепки віддали на більш слабкі заводи, а гірші — на добрі. У результаті випробувань міцнісні характеристики виявилися майже однаковими. Тобто добрі підприємства робили більш-менш пристойні конструкції із застосуванням поганих заклепок, а слабкі заводи виходили на такий же рівень за рахунок високої якості заклепок. Переконавшись, що технологію із клепаним виробництвом ще не налагоджено, ми вирішили зупинитися на застосуванні пресованих панелей. Для цього треба було переозброїти металургійну промисловість, що працювала на авіацію. А потім почався

7

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Технології наступний етап випробувань, коли ми мали з’ясувати всі плюси й мінуси вітчизняних матеріалів у порівнянні із закордонними аналогами.

— Де ви брали закордонні матеріали і які саме?

— Нам надавали фрагменти зруйнованих із різних причин американських або англійських цивільних літаків. Звичайно, нас цікавили насамперед обшивка, стрингери та інші несучі елементи конструкції. У цілому колектив, очолюваний Шахатуні, нараховував понад 200 чоловік, серед яких було чимало молодих фахівців. Багато з них давно мають учені ступені, стали лауреатами Державних премій і зараз працюють у ДП «Антонов» на відповідальних посадах. Але повернімося в 70-ті. Дослідженням кувань і штампувань займався Анатолій Вовнянко, стиків, заклепувальних і болтових з’єднань — Євген Василевський (зараз він керує конструкторським відділом), навантаженнями — Генріх Онгірський (нині заступник генерального конструктора), ресурсом і результатами випробувань уже експлуатованих літаків — Анатолій Єретін (нині начальник сектора ресурсу конструкції відділу міцності). Сергій Мельников (нині провідний інженерконструктор) і наймолодший із нас Олександр Семенець (наразі очолює відділ, яким керувала Шахатуні) займалися математичним забезпеченням, розробленням програм випробувань і обробкою результатів випробувань. Єлизавета Аветівна наполегливо вимагала від маститих академіків, щоб запропоновані ними матеріали з витривалості й живучості не поступалися закордонним або були вище них із цих показників. Академіки, які займалися матеріалознавством і брали участь у розв’язанні поставлених завдань, говорили, що їм удалося виконати цю вимогу, але коли ми завершили дослідження, побачили, що надані нам вітчизняні матеріали відповідають не останньому, а попередньому поколінню закордонних аналогів. Тому Шахатуні дуже жорстко розмовляла з академіками, яким у підсумку нічого не залишалося, як прислухатися до її думки й зайнятися створенням більш досконалих матеріалів.

— Як планувалося проводити випробування вже готового літака?

— У сферу діяльності нашого відділу входило серед інших складання програм натурних випробувань нових важких літаків. Для цього був потрібний величезний статичний зал на зразок побудованого раніше в Сибірському науково-дослідному інституті авіації (Новосибірськ, РФ). У цьому місті Єлизавета Аветівна працювала разом з Олегом Костянтиновичем Антоновим під час війни. І коли надійшло повідомлення про проведення в Новосибірську всесоюзної конференції з питань розвитку авіації, вона охоче поїхала разом із нами. Після прибуття в інститут вся група відразу пішла в статзал, щоб оцінити його можливості й зробити відповідні висновки. Побачене вразило: під дахом величезного залу висіло кілька винищувачів, а в центрі стояв надзвуковий літак Ту-144, одягнений у кожух для термоциклювання. Однак утома брала гору над враженнями, після тривалої дороги хотілося спати, і ми сподівалися на відпочинок у готелі. Та де там. Шахатуні вже на повну працювала, цікавилася особливостями статзалу, ставила все нові й нові запитання, просила показати документацію. Нам теж довелося долучитися до обговорення й забути про відпочинок.

Під час випробувань матеріалів і конструкцій дійшли висновку: треба виготовляти крило таким чином, щоб у процесі експлуатації одна зруйнована панель не приводила до повного руйнування крила літака. Тобто зробити ширину панелі еквівалентною граничній тріщині. При руйнуванні панелі через тріщину почне протікати гас, що зберігається в кесоні крила, і це стане сигналом для вжиття термінових заходів із ремонту конструкції. Ідею схвалили. Ми вивчали методи посилення отворів (концентраторів напруг), проводили багато експериментів. У тому числі усували тріщини за допомогою спрямованих мікровибухів, які забезпечували наклеп у заданому місці. Коли весь комплекс дослідних робіт було майже завершено, ми дійшли висновку, що випробовувати літаки на зразок «Руслана» і «Мрії» до стану руйнування, як це робилося раніше, не обов’язково. Цілком достатньо попередніх випробувань матеріалів і конструкцій до складання готової машини, що заощадить авіабудівникам багато часу й коштів. Наші наробітки й висновки (разом із ЦАГІ) надалі стали підґрунтям багатьох виробничих та експлуатаційних процесів, за що в

С.П.Малашенков у роки роботи в КБ «Антонов». Дослідження швидкості зростання тріщин під впливом вібраційних навантажень проводиться в лабораторії професора М.М.Бородачова (КІІЦА, 1976 р.)

— Отримана інформація допомогла під час будівництва статзалу в Києві?

— Звичайно! Такий зал було побудовано й досі у ньому проводяться випробування нових літаків. Але ще до початку його будівництва ми мали розробити методику огляду великих літаків, щоб вчасно виявляти ушкодження. Завдання ускладнювалося тим, що на той час ми не мали приладів, за допомогою яких можна було б проконтролювати машину з розмахом крила 50 метрів.

першу чергу треба сказати велике спасибі Єлизаветі Аветівні Шахатуні. Пік дослідної роботи припав на 70-ті роки. У 1980-му я перейшов працювати в спеціальне конструкторське бюро Інституту механіки Національної Академії наук України. На прощання Єлизавета Аветівна подарувала мені свою фотографію, зняту з Дошки пошани, і сказала: дослідження закінчено, грошей на нові нема, тепер відділ займеться рутинною роботою. Їй було 68 років...

Зміни, на які чекають Ірина КОНДРАТЬЄВА Україна має непогані шанси увійти до числа провідних гравців у галузі видобутку та переробки рідкісноземельних металів.

Виробництво високотехнологічної продукції неможливе без рідкісноземельних металів (РЗМ). Вони незримо присутні в мобільних телефонах, лазерах, гаджетах на зразок iPad і Blackberry, відіграють усе важливішу роль у машинобудуванні, хімічній, скляній, металургійній та інших видах промисловості. Маючи технології переробки РЗМ, можна докорінно змінити економіку не тільки окремого міста або регіону, а й усієї держави! Яскравий тому приклад — Китай. Стрімке зростання економіки цієї держави на початку ХХ століття багато експертів і політиків пов’язують, у тому числі, з володінням «контрольним пакетом акцій» у сфері видобутку та переробки рідкісноземельних металів. На його території зосереджено 97% загальносвітових покладів тербію, лантану й неодиму, завдяки чому він забезпечує чверть потреби в цих елементах країн ЄС, США та інших держав. Але до 2014 року Китай має намір повністю відмовитися від зовнішніх продажів цих металів, переорієнтувавши експортні потоки на потреби власних підприємств. З одного боку, це свідчить про майбутній новий технологічний прорив у Піднебесній, з іншого — змушує зовнішніх споживачів терміново створювати власні потужності з видобутку та переробки коштовної сировини. На думку керівника науково-виробничого підприємства «Науково-технологічний центр» Миколи Скрипка (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області), Україна має добрі можливості для того, щоб посісти належне місце в цьому сегменті світової промисловості.

— На думку багатьох світових експертів, увійти до числа сировинних експортерів рідкісноземельних металів набагато престижніше, ніж поставляти газ і нафту, — говорить М.Скрипко. — Чому на РЗМ робиться така висока ставка? За офіційними даними, їхнє світове виробництво — близько 130 тисяч тонн на рік. На 2015 рік цей показник зросте до 200 тисяч, до середини століт-

тя — до мільйона тонн. При цьому ціни на редкісноземельні метали навряд чи знизяться з огляду на все більшу потребу в них. Навіть сьогодні кілограм так званого колективного концентрату РЗМ оцінюється приблизно в 100 дола-

Микола Скрипко

рів, а окремих його компонентів — у 300—400 доларів і більше. Найбільші розвідані запаси їх (89 мільйонів тонн) — у Китаю. У державах СНД зосереджено, за деякими оцінками, близько 21 мільйона тонн РЗМ, але масштаби виробництва набагато менші в порівнянні з лідерами — тим же Китаєм, Індією, Бразилією. Назвати точні цифри розвіданого в Російській Федерації, Білорусі, Казахстані або Україні з різних причин неможливо. Наприклад, у РФ відомості про стратегічні види корисних копалин, до яких належать РЗМ, — державна таємниця. Точно можна сказати тільки те, що після Росії саме Україна має у своєму розпорядженні найбільші розвідані запаси цих металів серед європейських держав. Однак мало ними володіти, треба ще вміти їх видобувати, переробляти й виробляти готові продукти, здатні конкурувати на зовнішніх ринках. Наші сусіди вже мали справу з тим, що промислові підприємства, на яких за часів СРСР видобувалися й перероблялися РЗМ, сьогодні опинилися за межами РФ. На думку деяких високопосадовців, відсутність власної переробної промисловості є загрозою національній безпеці Росії. Тому її уряд ухвалив декілька постанов про створення й розвиток, по суті, нової галузі, вкладаючи в це величезні кошти. За 2—3 роки росіяни планують вийти на виробництво 35—45 тисяч тонн і зайняти 10—15% світового ринку РЗМ.

В України теж непогані умови для розвитку цієї галузі. У нас є природні й техногенні родовища РЗМ, а також підприємства, на яких можна організувати їхнє виробництво. А найголовніше — є досвідчені фахівці, які брали участь у створенні таких технологій. До речі, до багатьох із них уже зверталися росіяни, запрошуючи на дуже вигідних умовах взяти участь у виконанні власних програм. Та чи треба нашим фахівцям кудись їхати, якщо їхній досвід і знання можуть бути затребувані у своїй країні? На мій погляд, оптимальним варіантом для розв’язання цього питання в Україні має стати створення корпорації з освоєння родовищ, видобутку, переробки та реалізації РЗМ. Поклади рідкісноземельних металів оцінюються мільйонами тонн, тож Україна зможе на найближчу перспективу розробляти такі ж амбіційні плани, як і Росія. Цілком реальне створення виробництва РЗМ обсягом до 10 тисяч тонн на рік (у грошовому обчисленні це близько 1 мільярда доларів!), що стане для України колосальним проривом. У майбутню корпорацію мають увійти як державні підприємства, так і приватні. Наприклад, колишні структурні підрозділи ВО «ПХЗ» у Дніпродзержинську, ГЗК, наукові установи тощо. Вони не тільки відновлюватимуть утрачені технології та виробництва, а й створюватимуть нові, більш прогресивні й екологічно чисті, використовуючи промислову й наукову базу, яка є сьогодні. НВП «Науковотехнологічний центр» готове взяти на себе завдання з реалізації інтелектуальних можливостей, розроблення технологій, організації та подальшого розвитку всього проекту. На думку М. Скрипка, за підтримки на вищому рівні державної влади реалізація програми виробництва колективного концентрату РЗМ може початися вже 2012 року. Вона дозволить Україні підняти свій престиж на міжнародній арені, упевненіше й ефективніше розв’язувати завдання стратегічного розвитку та співробітництва із провідними державами світу в економічній, політичній та інших найважливіших сферах.

8

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

ОПК

Нове життя «Калашникова» Росіяни модернізували знаменитий АК-74, в Україні ж в арсеналах повно незатребуваних і вже застарілих автоматів Дмитро ТИМЧУК Звістка про те, що російський концерн «Іжмаш» до кінця грудня представить новий варіант знаменитого автомата Калашникова — АК-12, викликала ажіотаж не тільки в Росії й Україні, а й у багатьох інших країнах: ця зброя добре відома у всіх регіонах світу.

Докладно

Старий «знайомий» Ажіотаж спричинений і тим, що раніше міністерство оборони Росії відмовилося від закупівель автоматів АК-74. Як повідомив начальник Генштабу Микола Макаров, їхні запаси перевищують потреби вже в десятки разів. Крім того, нинішні АК-74 військових не влаштовують, а на озброєння треба брати нову зброю, що зараз розробляється. У той же час армія не замовляла «Іжмашу» новий автомат — його російські конструктори розробили з власної ініціативи. Відповідно до заяв створювачів, головна особливість нової моделі — можливість робити будь-що з механікою автомата однією рукою. Зовні його легко впізнати, однак дизайн дуже змінений, зброя стала ергономічнішою, автоматика працюватиме набагато м’якше. Формат магазина новий і більш місткий — до 60 набоїв. Купчастість і дальність стрільби нового АК треба буде встановити під час випробувань, однак конструктори впевнені, що параметри будуть значно кращими, ніж у попередніх моделей Калашникова. У той же час, як справедливо відзначають експерти, із заяв виробників зро-

го Генштабу в бесіді з журналістами заявив, що, судячи із креслень, «нічого принципово нового там нема». На його думку, це означає, що віддача буде та сама і автомат «вестиме» убік після першого пострілу. Можна сперечатися, чи є сенс узагалі на цьому етапі розвитку стрілецької зброї модернізувати автомати Калашникова, але факт і в тому, що за своїх недоліків він має досить актуальні й сьогодні переваги. Зокрема, цей автомат свого часу створювався, як кажуть, «на колінах», тобто в напівкустарних умовах, що й визначило головну якість «ствола» — унікальну надійність і безвідмовність. На запитання, які поломки найхарактерніші в процесі експлуатації АК, фахівці військових ремонтних майстерень звичайно відповідають: ніяких. Великі зазори між деталями автомата роблять його несприйнятливим до пилу й бруду. Як би то не було, удалою модернізацією можна спробувати зацікавити багатьох. Наразі тільки російські заводи з виробництва АК в Іжевську й Тулі випустили понад 70 млн «калашів». Плюс аналоги, виготовлені за ліцензією або просто «запозичені» — албанський «Тип 56», болгарські АК-47, АК-47S, АКМ, АКМS, АК-74, румунські AIM, AIMS, Md86, Md97, угорські AMD-65, AMD-69, FEG NGM, SA-85, німецькі MPi-KM, STG серії 940, MPi-AK-74N (AKS-74N), а також югославські, польські, чеські, фінські... Із китайських же ліцензійних аналогів автомата Калашникова (М-22, «Тип 56S», «Тип-56SS», «Тип 97», «Тип 86S», «Тип 88S») не стріляв хіба що тільки леда-

Класичний автомат Калашникова АК-74

зуміло, що в цьому випадку мається на увазі подальший розвиток лінійки автоматів Калашникова, тобто про принципово нову зброю не йдеться. У новому АК-12, імовірно, будуть деякі поліпшення в порівнянні з нинішнім АК-74, що перебуває на озброєнні в арміях Росії, України та інших країн, однак залишаться й головні недоліки досить старого «Калашникова». До речі, і високопоставлений представник російсько-

чий азіатський, арабський або африканський солдат. Для порівняння повідомимо: друге місце з тиражу посідає відома автоматична гвинтівка AR-15 (М-16) американця Юджина Стоунера. На цей час загалом їх зроблено менше 10 млн. Як кажуть, коментарі зайві... У Росії за останні роки, як відомо, розроблено кілька модифікацій «Калашникова». Із 1994 року російські зброярі серійно випускають автомати Калашникова «со-

тої серії» під патрони різного калібру: АК-105 — під калібр 5,45 мм, АК-101 і АК-102 — під 5,56 мм, АК103 і АК-104 — під 7,62 мм.

Аспект

Згадаємо про «Вепра» Існують варіанти модернізації автоматів АК і в Україні. Зокрема, Науковотехнічний центр точного машинобудування Національного космічного агентства України представив автомат «Вепр», виконаний за схемою «буллпап». Розробники позиціонують його як заміну АКМ і АК-74, які перебувають на озброєнні ЗС України і залишились ще з часів СРСР. Зауважимо також, що раніше таку ж схему модернізації АК запропонували фахівці артилерійської бази озброєнь Міністерства оборони України в Ніжині Чернігівської області. Схема «буллпап», як відомо, передбачає відсутність у зброї приклада, точніше,

відміну від АК-74 (як і АК47, і АКМ) під час стрільби довгими чергами ствол «Вепра» не «заносить» вгору й вправо — він вібрує паралельно лінії прицілювання, майже не змінюючи положення. Крім того, завдяки значно ширшому затильнику приклада віддача стала набагато м’якшою. Також «Вепр» можна настроїти й під стрільбу для лівші. На відміну від автомата Калашникова, в українській зброї на 43 деталі менше. Одна з головних особливостей «Вепра», яка усуває давню проблему АК, — різке (удвічі!) підвищення показників точності стрільби. Авторові цих рядків ще на початку роботи над українським «буллпапом» довелось спілкуватися з його створювачами. Зростання точності й купчастості вогню відразу удвічі спочатку було відкриттям і для них. Розробники бачать дві причини цього явища — з’єднання осі приклада з віссю ствола, а також перенесення центру мас у рукоятку керування вогнем, що ко-

Український «буллпап» «Вепр»

його заміняє стволова коробка, у той же час рукоятка керування вогнем виноситься вперед, перед магазином. У першої вогнепальної зброї приклад намагалися робити якомога довшим із метою безпеки — стволи часто розривалися після пострілу. Сьогодні це, зрозуміло, неактуально. Якщо врахувати, що «зайвий» приклад займає добру третину загальної довжини зброї, то його усунення дозволяє істотно зменшити габарити за тієї ж довжини ствола (а це дальність і влучність стрільби). Відповідно різко зростає маневреність зброї, швидкість зміни точки прицілювання й напрямку ведення вогню, вона зручніше в поводженні й транспортуванні, нарешті. Відповідно до заяв розробників автомат «Вепр» дістав кілька переваг у порівнянні з АК-74. Наприклад, ручка керування вогнем розташована перед магазином і в центрі ваги, за пістолетним принципом, що дозволяє тому, хто стріляє, тримати автомат однією рукою. На

лосально знижує вертикальну віддачу, а отже поліпшується точність стрільби. А видалення рукоятки перезарядження із затворної рами позитивно позначилося на її балансуванні й також сприяло підвищенню купчастості стрільби. «Якщо людина, стріляючи з нашого «буллпапа», не посилає всі кулі в «десятку», вона фізично неповноцінна», — жартували конструктори.

Гвинтівка без парашута До речі, розроблена українськими зброярами схема застосовна не тільки до автомата Калашникова. На-

ступною після «Вепра» на базі АК калібру 5,45 мм є перероблена за тією ж схемою снайперська СГД — вона стала снайперською гвинтівкою спеціального призначення. Цю модернізацію, на відміну від «Вепра», не дуже презентували громадськості, але вона відразу зацікавила командування українських аеромобільних військ. Спричинено це, насамперед, можливістю

Ще десять років тому керівництво артилерійських баз озброєнь Міноборони доповідало військовому керівництву: і зберігання, і утилізація цих «стволів» ускочить у копієчку. Так, зберігання 1000 автоматів протягом десяти років обходилося в 95660 грн 30 коп. На утилізацію такої партії потрібно 1311 грн 90 коп. з урахуванням компенсації від отриманого ме-

Російський АК-105 під набій калібру 5,45 мм

одержати у військах снайперську гвинтівку з меншими, ніж у СГД, габаритами. Воно й зрозуміло: зараз наші десантники-снайпери десантуються без зброї (габарити СГД не дозволяють), а гвинтівка скидається в спеціальному контейнері з парашутом. У такій ситуації не може бути й мови про те, щоб вести вогонь із повітря або відразу після приземлення. У той же час нинішні світові тенденції на підставі досвіду збройних конфліктів зводяться до того, що кількість снайперів у підрозділах треба різко збільшувати, насамперед саме в спецназі й повітряному десанті. «Буллпап» дозволяє повернути снайперовідесантникові його зброю. І ще один момент у модернізації автомата Калашникова. Як відомо, сьогодні багато пропозицій нових зразків озброєнь від вітчизняних конструкторів. Інша річ — запуск їх у серійне виробництво й прийняття на озброєння коштує величезних грошей, яких у військових і силовиків нема. У той же час в Україні у військах і на складах нагромаджено величезну кількість АК різних модифікацій. Експортувати їх — заняття невдячне, бо на ринку повно цієї зброї російського й китайського виробництва (остання значно гірша за якістю, але й відчутно дешевша).

Довідка «УТГ» ТТХ автомата «Вепр» Калібр, мм — 5.45x39 Вага без набоїв, кг — 3.45 .45 Довжина, мм — 702 Довжина ствола, мм — 415 Початкова швидкість кулі, м/с — 900 Темп стрільби, постр./хв. — 600—650 Ємність магазина, кількість набоїв — 30

талобрухту. До того ж, як би то не було, автомати армії однаково потрібні, причому вони закріплені як за піхотинцем, так і за кухарем або ракетником. Єдиний прийнятний шлях — модернізувати наявні зразки, щоб за мінімальних витрат мати сучасну зброю. Причому від самого початку розрахована собівартість переробки одного «ствола» становила лише 155 грн. Якщо порівнювати зі зберіганням, то зрозуміло, що вартість утримування на складі кожного АК, закладеного на початку незалежності країни, на сьогодні значно — у багато разів — перевищує витрати на його модернізацію. Додамо також, що «Вепр» уже давно обстріляний фахівцями Збройних Сил, МВС, СБУ й усюди дістав високі оцінки. Залишається відкритим питання: то чого ж його не приймають на озброєння й він не йде у війська? Причиною може бути зосередженість військового керівництва на розв’язанні технічних питань в інших, більш актуальних сферах за мінімуму коштів, які держава виділяє на переозброєння, наприклад, на модернізацію бойової авіації або засобів ППО. Але відповідь цю прийняти важко. Бо, і ми вже говорили про це, модернізація автоматів і можливість не тільки озброїти ними свою армію, а й продавати за кордоном обходиться в підсумку дешевше, ніж зберігання. А по-друге, українські солдати в бойових умовах — зокрема в миротворчих операціях — використовують стрілецьку зброю набагато частіше, ніж «дорослі» види озброєнь.

9

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Пріоритети

Інновація як рушій регіону

ваційних завдань. Тільки впровадження інновацій дозволить Криму лідирувати в конкуренції регіонів і забезпечить реальне зростання кримської економіки», — упевнений голова рескомітету Ігор Зосимов.

Сергій ДУМКЕВИЧ Початок на стор. 1

Колись великий гірничодобувний регіон із безліччю старих промислових підприємств раптом опинився без діла. Тоді спеціально для нього розробили стратегію, у рамках якої регіон може успішно розвиватися й конкурувати в майбутньому. Без ілюзій експерти зважили всі переваги й недоліки Ахена й вирішили розвивати тільки ті галузі, у яких можна домогтися найкращого результату. Наприклад, ця частина Німеччини перебуває в самому серці Європи, отже, має дуже вигідне географічне положення. Саме тому Ахен став частиною європейської високошвидкісної залізничної мережі.

Вольфганг Веддеркопф

Зауважу, в аналогічному, може, навіть більш вигідному, географічному положенні перебуває й Кримський півострів. Та головне, що спорудження своєї інноваційної платформи в Ахені почали з об’єднання провідних гравців — науки й бізнесу. У регіоні працює один із найбільших у Європі технічних університетів — Рейнсько-Вестфальський (40 тис. студентів). Німці вирішили, що нерозумно вчити студентів у своєму регіоні й відпускати в інші землі або навіть за кордон. Нехай працюють на місцеву економіку, тут створюють власні компанії й нові робочі місця! Тому почалося зміцнення передових науководослідних установ, що залучило в регіон великі технологічно орієнтовані виробничі компанії — «Мітсубісі», «Еріксон», «Форд» та інші. Сьогодні ці фірми з успіхом використовують місцеву наукову мережу Ахена, у результаті чого регіон посів близькі до лідерських позиції з основних напрямів прикладних технологій — медицина, нано- і біотехно-

логії, механотроніка, автомобілебудування. За кілька років створили 15 технологічних центрів і 11 бізнесінкубаторів. Але найцікавіше, що тепер автори нових розробок просто зі студентської лави можуть не тільки реалізувати власні ідеї, а й закласти підвалини справи всього свого життя. При Рейнсько-Вестфальському технічному університеті працює вчена комісія, яка досліджує нову розробку Зв’язані студента й дає свій автори- агентством тетний висновок. Цікаво, що Зв’язати регіональну іннайголовніше питання в цій новаційну систему в єдиоцінці — не гучне відкриття не ціле, об’єднати людей із для всієї світової науки, а чи різних сфер — авторів ідей буде майбутній проект екоі бізнесменів — однією меномічно успішним. Із цим тою, зробити регіон сильніфактично готовим бізнеспланом, складеним не бояз- шим — завдання важке і підкою студентською рукою, а владне тільки агентствам ґрунтовною вченою практи- регіонального розвитку. У кою, автор іде в банк і одер- Криму ініціатором створення такої служби стала місцежує кредит. Ще один експерт радить ва влада. І міжнародні експерти ніученим і студентам не замачого поганого в цьому факхуватися на винаходи століття. Говард Окман зі США ті не бачать. «Європейська рекомендує: «Учені, будь- практика свідчить, що проте скромнішими! Не думай- відником такого процесу те, що для того, щоб пре- має стати орган, який безпотендувати на нововведен- середньо пов’язаний із дерня, ви маєте винайти iPad, жавою, але перебуває поза черговий унікальний металевий сплав або ліки від раку. Знання й можливості, якими ви вже володієте, можуть бути дуже прибутковими, якщо правильна компанія забезпечить правильне застосування в правильний час». Заокеанський експерт навіть навів приклад дуже успішної низькотехнологічної іннова- Олексій Стародубов ції. Металеві морські контейнери винайшли ще системою державного керу1920 року, а почали вико- вання як такий. Саме в цьористовувати з комерційною му випадку забезпечується метою тільки через 30 років безпосередній доступ до органів влади, з одного боку, і завдяки американській комприваблива для бізнесу пропанії, що домоглася змін у зорість і демократичність законодавстві. Радикально процесу — з іншого, — уванова модель транспортуван- жає Вольфганг Веддеркопф. ня морських вантажів ста- — Агентство регіонального ла справжньою інновацією, розвитку АРК є невід’ємною а не просто великою мета- ланкою інноваційного розлевою коробкою: витрати витку Криму. Воно цілком праці скоротилися на 95%, а може стати тим ядром, навколо якого розвиватиметьвидатки — на 60%. Мабуть, ся процес упровадження інморський контейнер більше новацій у автономії». вплинув на світову торгівВласне, конференція «Роль лю, ніж СОТ і всі пакти про інновацій у підвищенні конвільну зовнішню торгівлю курентоспроможності регіонів» і була скликана з меразом.

Позаду всіх?

тою заявити про існування кримського агентства. «Щоб представники бізнесу й науки зрозуміли, куди йти зі своїми проблемами, — говорить директор Агентства регіонального розвитку АРК Олексій Стародубов. — Зараз ми проводимо інтенсивну роботу зі створення в Криму ефективної платформи інноваційного розвитку. У жовтні почалася розробка «Стратегії інноваційного розвитку», поки єдиної в Україні. На цей час сформовано робочу групу, збалансовану за представництвом усіх зацікавлених сторін — бізнесу, влади, наукових установ і вищих навчальних закладів. Ми готуємо конкретні рекомендації з формування регіональної інноваційної політики, запропонуємо пілотні проекти, які мають швидко й переконливо продемонструвати результативність інноваційного розвитку, щоб мотивувати зацікавлені сторони до подальшої роботи». В інноваційне майбутнє «південної експериментальної площадки» України, якій нинішня влада приділяє досить багато уваги, вірять і в Республіканському комітеті з палива, енергетики та інноваційної політики. «Крим завдяки своєму геополітичному положенню й стратегічній важливості просто мусить бути на передньому краї у розв’язанні інно-

Інновації — це процес перетворення ідей на цінності. За даними директора центру «Харківські технології» Інни Гагауз, за останні 10 років чисельність працівників інноваційної сфери в США й у Західній Європі зросла вдвічі, а в ПівденноСхідній Азії — учетверо. В Україні за цей же час їхня кількість скоротилася в 3,3 раза. Крім того, у 3,5 раза знизилася чисельність дослідників у галузі технічних наук, у 14 разів — освоєння нової техніки. Статистика для бізнесу, як і для науки, невтішна. З умов для підприємництва ми посідаємо 152-ге місце у світі (із 183 країн), із податкової політики — 181-ше, а з економічних свобод — 162-ге. Залишається сподіватися, що кримський експеримент буде вдалим і не менш перспективні інноваційні площадки з’являться в інших областях України.

До речі

Компенсації для інновацій Республіканський комітет АРК із палива, енергетики та інноваційної політики ініціює виділення з місцевого бюджету на 2012 рік 10 млн грн для часткової компенсації процентних ставок із кредитів промисловим підприємствам, що реалізують інвестиційні та інноваційні проекти. Уже складено список щасливчиків. До нього ввійшли 4 проекти у сфері нафтогазового комплексу та електроенергетики, 5 — у сфері промисловості й 19 — у галузі альтернативної енергетики.

Довідка «УТГ» Агентство регіонального розвитку Криму створене Радою Міністрів АРК як єдиний координатор інвестиційної діяльності на території півострова. Ідею підтримали Європейський Союз і Програма розвитку ООН, які визначили кримське агентство як пілотний проект у сфері ефективного регіонального розвитку в Україні. У Європі перші агентства регіонального розвитку зробили відчутний внесок у пожвавлення місцевих економік, уражених кризою. Вони допомогли розв’язувати проблеми безробіття, створення та підтримки малого бізнесу, упровадження планів для ефективного використання місцевих ресурсів.

«Учені, будьте скромнішими!». Морські контейнери — приклад низькотехнологічної інновації. По суті, металева коробка змінила всю світову торгівлю

Паливо з лози Сергій ДУМКЕВИЧ Світова популярність теми енергозбережних технологій, зумовлена зростанням ціни на копалини, дає свій щедрий урожай і на українській землі. Севастопольський студент «виростив» технологію створення палива з виноградних обрізків.

Студент Севастопольського національного технічного університету Юрій Шишкін (на знімку) пропонує використовувати для виробництва паливних брикетів виноградні обрізки. За даними автора, тільки одна агрофірма «Золота балка» щорічно спалює їх 250 тонн. «Знищення обрізків — марнування природних ресурсів, але в підприємств нема іншого виходу, оскільки ніде їх зберігати», — пояснює студент. За розрахунками Юрія Шишкіна, завод із виробництва брикетів потребує значних витрат, але окупиться протягом трьох років. Цікаво, що під час спалювання брикетів з обрізків виноградної лози виділяється в 15 разів менше вуглекислого газу, ніж від спалювання природного газу, і в 50 разів менше, ніж від кам’яного вугілля. Викиди вигарного газу й сірки також значно менші. Від спалювання брикетів утворюється лише 2% золи, що дозволить довше експлуатувати печі. Як з’ясувалося, це не перша екологічна розробка Юрія Шишкіна. Ще в дев’ятому класі Севастопольського політехнічного ліцею він став автором анімаційної моделі побутового міні-преса для пресування ПЕТ (поліетилентерефталатної) тари. За цю розробку його нагородили срібною медаллю III міжнародного салону винаходів і технологій «Новий час» і бронзовою медаллю товариства винахідників Угорщини.

10

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Співробітництво

Три тисячі кілометрів барханами Цей «іспит» cтав складовою тендера із закупівлі бойової техніки для збройних сил ОАЕ. Переможець отримає контракт на поставку 600 бойових машин Алла МІРОШНИЧЕНКО «Ви розумієте, куди ви приїхали? Знаєте, яка тут температура?» — такі запитання один з арабських шейхів поставив представникам Миколаївського ремонтно-механічного заводу (МРМЗ), які привезли на випробування в Об’єднані Арабські Емірати свій дослідний зразок БТР-7. І кращою відповіддю на них було те, що українська бронемашина пройшла 3000 км пустелею без жодної поломки.

БТРи пісків не бояться Умови випробувань були дуже жорсткими. Температура повітря досягала 45— 50 градусів. Наша команда прибула в ОАЕ тільки за день до початку випробувань і не мала часу на адаптацію машини до місцевих умов. Навіть улаштовувачі конкурсу відзначили, що в їхній практиці це єдиний випадок, коли машина з першого разу пройшла повний цикл випробувань. Чи

треба говорити, що в Еміратах добре знаються на цих питаннях, адже в Абу-Дабі регулярно проходять міжнародні виставки військової техніки. Зовсім інша картина була в конкурентів, яких було більше десяти. Майже всі вони приїжджали сюди (починаючи із січня) по три-чотири рази. І щораз після виявлення недоліків були змушені відправляти свої бронемашини на завод-виробник. При цьому конкуренція була більш ніж серйозною: свої зразки привезли американці, французи, фіни. Була серед них і знаменита швейцарська «Піранья». До речі, її екіпаж відмовився долати одну з ділянок у пустелі. Наша ж техніка не підвела не тільки в пісках, а й у горах, де на кордоні з Оманом була одна з випробних ділянок. БТР-7 зумів пройти, маневруючи навислими над прірвами стежками. Не менш успішно складено і «залік» із плавання. До речі, на цих випробуваннях

тільки українська машина долала водні перешкоди. «Наш БТР нічим не поступався своїм конкурентам. А з таких параметрів, як надійність і живучість, перевершив кожного з них», — розповідає директор МРМЗ Олександр Швець.

Сьогодні миколаївські фахівці усувають недоліки, відзначені потенційним замовником. Зрозуміло, що такі «іспити» без зауважень не обходяться. Тим більш приємно відзначити, що в цьому випадку вони мали тільки «косметичний» характер. Наприклад,

Важлива деталь: на конкурс миколаївці поїхали без допомоги держави. Первинне дороблення машини перед випробуваннями, доставку її в Емірати, а також перебування там нашої команди профінансував замовник. Причому транспортували техніку літаком.

представники Еміратів захотіли підвищити шумо- і теплоізоляцію, пересунути кондиціонер, змінити конструкцію приладового щитка. Найбільше побажання — змінити схему демонтажу й монтажу двигуна. А от до бойових і експлуатаційних характеристик нашої техніки ніяких претензій нема. Після дороблення БТР-7 знову візьме участь у конкурсі. Більш того, замовник має намір виступити спонсором і в доведенні машини за результатами минулих випробувань. Таке безпрецедентне рішення — ще один доказ упевненості арабської сторони в успіху миколаївців. Цьому посприяв і попередній кон-

Довідка «УТГ» ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод» (МРМЗ, колишній 346-й бронетанковий ремонтний завод) починало свою діяльність як ремонтне підприємство. Сьогодні воно спеціалізується на розробленні, виготовленні та модернізації легкої колісної бронетехніки. Серед номенклатури продукції — БТР-70ДІ й БРДМ-2ДІ (із дизельними двигунами IVEСО), БТР-70П (поліцейська бронемашина), БТР-3У (із дизельним двигуном DEIZ і автоматичною коробкою передач), БТР-80УП, командно-штабна бронемашина «Свитязь». На підприємстві також ремонтують броньовану техніку, двигуни й агрегати колісних БТР, випускають запчастини до танків і бронемашин. Із січня 2011 року МРМЗ входить до державного концерну «Укроборонпром». Зараз на підприємстві працює близько 300 чоловік.

Космос

Придатний для життя?

Австралійські вчені запропонували свою теорію життя на Червоній планеті Кратер Гейла, майбутнє місце знаходження місії Mars Science Laboratory (точніше, марсохода Curiositу), дуже відрізняється від сусідніх кратерів на Марсі. Його головна особливість — величезний насип навколо центрального піка. Звідки він узявся, поки невідомо, тому можна лише припускати, що це залишки ерозії осадових шарів, що заповнювали свого часу весь кратер, і цілком імовірно, що раніше там було озеро. А ще кратер Гейла з обох боків оперезаний границями дихотомії Марса, що відокремлює широкі, плоскі й більш молоді північні рівнини планети від набагато старіших гір. І цілком можливо, що через ці топо-

графічні межі від гір до рівнин текла вода. Минулого тижня Opportunity виявив вагомий доказ присутності на Марсі не тільки криги, а й води, і це стало одним із найдивовижніших відкриттів року в астробіології. Зараз астробіологи міркують про наслідки давнього життя на Марсі. Відповідно до одного з найновіших досліджень, Марс ще більш придатний для життя, ніж Земля — хоча б завдяки можливості підземного життя. Дослідники з Австралійського національного університету на чолі з Чарлі Лайнвевером порівняли температуру й тиск на Землі з тими ж показниками на Марсі, спробувавши припустити, наскільки мож-

ливе поширення організмів, схожих на земні, у таких умовах. До речі, якщо брати всю планету Земля — від ядра до стратосфери, то життя тут займає лише один відсоток. На Марсі ж, на думку Лайнвевера, придатними для життя можуть бути близько 3% території. І більша частина цього простору розташована під землею, де тиск і температура дозволяють воді не замерзнути, а деяким видам мікробів — жити в цілковитому комфорті. Тож хоча апарат «Фенікс» виявив на північному полюсі планети тільки кригу, а поверхня сучасного Марса має занадто низькі тиск і температуру для появи тут води, однак все, що розташоване під корою планети,

цілком може приховувати чимало сюрпризів. «Є великі регіони Марса, сумісні із земним життям», — говорить Лайнвевер. Ця ідея виникла не на порожньому місці. Лайнвевер опирається на дослідження, які тривали десятки років, результати безлічі місій на Марс і на всі джерела інформації із цієї теми. У будьякому разі, можливість підтвердити або спростувати ці теорії з’явиться не скоро: Mars Science Laboratory, призначена для з’ясування всіх цих питань, прибуде на місце призначення тільки в серпні 2012 року. У марсохода Curiosity є кілька інструментів для вивчення хімічного складу порід усередині кратера Гейла й пошуку хімічних компонентів життя. Підготувала Анна ГРЕЧАНИК (за інформацією http://www.popsci.com)

курс у Саудівській Аравії, який показав, що наші бронемашини здобувають міжнародну популярність.

Броньовик із начинкою Компонування БТР-7 передбачає розміщення 3 чоловік екіпажу й 7 десантників. Їм забезпечується висока захищеність від стрілецької зброї. Крім того, машина має посилений протимінний захист, що відповідає НАТОвським класам 3А и 3Б. Поряд із бронюванням днища у неї спеціальні амортизовані сидіння, які гарантують безпеку людей у разі підриву машини на міні вагою до 8 кг. Що ж до озброєння, то у зв’язку з тенденціями, які намітилися у світі до збільшення калібру зброї, планують на БТР-7 установити 30-міліметрову гармату. А за потреби — навіть гармату калібром 90 мм. Також бронетранспортер оснастять безпілотним літальним апаратом (БПЛА). За розмаху крил до двох метрів він зможе складатися, набуваючи компактного «похідного» вигляду. Запускають його шляхом вистрілювання, після чого БПЛА майже безшумно веде розвідку в радіусі більше 20 км. Дизелі IVECO забезпечують максимальну швидкість ходу 100 км/год. Витрата палива не перевищує 19 л на 100 км.

Легкі, але надійні БТР-7 — не єдина гордість заводу, роботи ведуться і з інших напрямів. Недавно в Миколаєві з інспекційною перевіркою побували по-

ляки, які є субпідрядниками з іракського замовлення. І були задоволені. Цей контракт більше п’яти років був заморожений, і тільки кілька місяців тому його реанімували. «У жовтні, уперше за останні три роки, ми здали свою продукцію — п’ять БТР-80УП. Цього року мають зробити ще вісім машин за цим контрактом», — ділиться планами О. Швець. Роботи на іракське замовлення відновили ще й завдяки тому, що на переговорах удалося переконати іноземного замовника проавансувати підприємство. Готується до прийняття на озброєння української армії нова розробка заводу — командно-штабна бронемашина «Свитязь», створена на базі БТР-70ДІ. Уже є державне замовлення на 170 машин. Військова техніка завжди належала до високотехнологічної продукції, випуск якої сприяє підвищенню рівня економіки країни. До того ж з усіх вузлів на миколаївських БТРах тільки двигун імпортного виробництва. Решта — механічні агрегати й броня, електроніка й озброєння — українське. Таким чином, одне робоче місце на Миколаївському РМЗ дає роботу кільком людям на підприємствах-суміжниках. Світ змінюється. Сьогодні на перше місце виходить небезпека виникнення локальних конфліктів і необхідність боротьби з тероризмом. Саме в таких випадках ефективна легка колісна бронетехніка. І це шанс для миколаївського заводу. А конкурс в ОАЕ — крок до його реалізації.

«Фобос» наганяє страх Військові фахівці зі Стратегічного командування США (NORAD) укотре назвали дату падіння «ФобосҐрунту»: 11 січня 2012 року. У зону небезпеки потрапила й Україна.

Головною метою російської міжпланетної станції «Фобос-Ґрунт», запущеної в космос 9 листопада 2011 року, був марсіанський супутник Фобос. Апарат мав опуститися на його поверхню, зібрати зразки ґрунту за допомогою маніпулятора й відправити їх у спеціальній капсулі на Землю. Через дві години після старту апарат відокремився від ракети-носія «Зеніт», однак, із нез’ясованих поки причин, увімкнення маршових двигунів не сталося, і він залишився на навколоземній орбіті. Зв’язок з апаратом установлювали кілька разів тільки наприкінці листопа-

да, після чого він остаточно щез. 13 грудня генеральний директор і генеральний конструктор НВО імені Лавочкіна Віктор Хартов визнав провал місії «ФобосҐрунту». За даними NORAD, наразі нахил орбіти «Фобоса» такий, що апарат може впасти в широкій смузі — від 51,4 градуса північної широти до 51,4 градуса південної широти. У цю зону потрапляють США, Китай, Африка, Австралія, Японія, південна частина Західної Європи та України, але не входять Білорусь і більша частина території Росії, у тому числі Москва. Місце «приземлення» радіусом у парутрійку сотень кілометрів можна буде визначити не раніше, ніж за кілька годин до падіння. За інформацією ТСН.ua, РІА Новини

11

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Безпека

Кіт Базиліо й лисиця Аліса в країні кібер-дурнів На кожному другому українському підприємстві керівництво виявляє економічні злочини. У той же час у світі від них потерпає тільки кожна третя компанія Олена ЗЕЛЕНІНА До п'яти найпоширеніших форм економічних злочинів в Україні належать дії, які чинять за допомогою інформаційних технологій. Про це свідчать свіжі дані всесвітнього огляду-2011 «Динаміка економічної злочинності в компаніях», оприлюдненого днями відомою аналітичною компанією PricewaterhouseCoopers (PwC). Наша країна вперше брала участь у такому опитуванні 2009 року, коли нарешті набралася необхідна кількість (65) підприємств, керівники яких погодилися відповісти на запитання експертів.

Шахраї озброюються технологіями Згадування про кіберзлочини в контексті української економіки вперше з'явилися тільки тепер, у свіжому звіті PwC. І це не дивно: співробітники та організації весь час використовують Інтернет із широким вибором спілкування в соціальних мережах. Тим самим вони піддають себе ризику потенційних атак шахраїв із будь-якого куточка світу. На тлі проблем розкрадання даних і витоку інформації, комп'ютерних вірусів і атак хакерів особлива увага в огляді-2011 приділяється значенню цього виду злочинності і його впливу на господарську діяльність у всьому світі. На думку фахівців PwC, є п'ять основних видів кібер-атак, мета й методи яких іноді збігаються. У першу чергу це фінансові злочини й шахрайство організованих груп, що займаються розкраданням коштів та інших активів за допомогою сучасних технологій. Другим іде шпигунство. На сьогодні корпоративна пошта й файли, а також традиційні об'єкти інтелектуальної власності (результати наукових досліджень і розробок) ста-

ські респонденти відзначили Гонконг і Китай, Росію та США. Однак у значній кількості українських компаній уважають, що загроза може йти від будь-якої країни світу, у тому числі й України. Світова статистика підтверджує результати опитування в нашій країні. До списку передбачуваних країн походження кібер-злочинності потрапили Гонконг і Китай, Індія, Нігерія, Росія, США та Україна.

Ці небезпечні соціальні мережі 58% опитаних в Україні й 60% у світі заявили, що в їхніх організаціях не ведеться моніторинг відвідування соціальних мереж

новлять велику цінність для успішної конкуренції. Розкрадання інтелектуальної власності — це постійна небезпека. Жертви можуть навіть не здогадуватися про те, що трапилося, до моменту раптової появи піратських копій на ринку або реєстрації патенту на результати досліджень і розробок іншою організацією. Далі експерти називають воєнні дії — збройні конфлікти між різними країнами, а також спроби заволодіти організаціями приватного сектора, особливо такими важливими інфраструктурними об'єктами національного масштабу, як енергетична, телекомунікаційна й фінансова системи. Тероризм перегукується із загрозою воєнних дій. Атаки чинять терористичні групи (із можливою підтримкою з боку держави) з метою заволодіння стратегічно важливими приватними або державними інфра структурними об'єктами. Активізм за своєю природою нагадує деякі інші категорії, але атаки при цьому відбуваються з ідейно-романтичних мотивів — в ім'я «справедливості» тощо. Такі от сучасні комп'ютерні Юрії Дєточкіни. Не всі з названих п'яти видів кібер-атак типові для України. Однак зовсім точно можна говорити, що загроза кібер-злочинності — це реальна проблема, яка може негативно вплинути й уже впливає на

Довідка «УТГ» Загальна кількість учасників всесвітнього огляду-2011 «Динаміка економічної злочинності в компаніях» — майже 4000 людей із 72 країн, серед яких 53% — директори й топ-менеджери організацій. В Україні в опитуванні взяли участь 84 керівники й представники вищого керівництва організацій, які працюють у 13 галузях економіки.

бізнес-клімат та економіку в країні.

Бережися клієнтів і постачальників? За результатами опитування, на кібер-злочинність припадає 23% випадків шахрайства у світі, 17% — в Україні. Дані також свідчать про те, що кібер-злочини стають витонченішими, що ускладнює їхнє виявлення й запобігання. Це може призвести до ще більших збитків і втрат у майбутньому.

36% респондентів в Україні вважають, що кіберзлочинність — це зовнішня загроза, 24% — внутрішня. На думку 34% загроза може йти як ззовні, так і зсередини організації. Ці показники трохи відрізняються від результатів Всесвітнього огляду, оскільки в організаціях інших країн відзначають, що ризик такої злочинності переважно йде ззовні (46%), і тільки 13% переконані, що злочин коїли співробітники фірм і корпорацій. Основними кібер-шахраями визнані клієнти й постачальники. Серед головних передбачуваних країн походження кібер-злочинності україн-

або їм невідомо про існування такого. Ця статистика насторожує, оскільки ці сайти можуть призвести до істотних ризиків безпеки у разі зловживань із боку співробітників. Як відомо, молоде покоління активно відвідує соціальні мережі. Відсутність контролю з боку роботодавця над поширенням конфіденційної інформації може спричинити проблеми, пов'язані з кібер-злочинністю. При цьому треба визнати, що для багатьох користувачів соціальних мереж звичайна справа — недбале ставлення до особистої інформації, що може переноситися й на інформацію, яка належить компанії. У молодих фахівців може бути абсолютно неправильне уявлення про ризики, яким такі сайти піддають організації, і для них, на думку експертів PwC, треба організовувати й проводити відповідні тренінги. Як відзначається, соціальні мережі можуть і не бути джерелом кібер-злочинності, однак є імовірність їхнього використання для підвищення ефективності засобів соціальної інженерії, спрямованих на скоєння кіберзлочинів або сприятливих для фішингу. Приклад тому

Злочини у сфері інформаційних технологій, або кіберзлочинність — злочини, які коять люди, що використовують інформаційні технології зі злочинною метою. Приклади: поширення вірусів, незаконне завантаження інформації, фішинг і фармінг, а також розкрадання особистої інформації (наприклад, реквізитів банківських рахунків).

— застосування соціальних мереж для збору інформації про конкретну людину або співробітника (так звана техніка «точкового фішингу») або для установлення шкідливих програм на комп'ютер користувача з метою полегшення подальшого доступу до баз корпоративних даних.

На думку 67% опитаних, в Україні відділ інформаційних технологій (ІТ) — найбільш ризиковий підрозділ із погляду кібер-злочинності як внутрішньої загрози. І це не дивно, оскільки саме співробітники відділу ІТ мають необхідні навички й можливості для скоєння таких злочинів (наприклад, зайві права доступу до систем із можливістю видалення журналу записів подій, що ускладнює процес виявлення незаконних дій). Однак відзначимо ще один цікавий факт: серед інших підрозділів, які піддають організації ризику кібер-злочинності, респонденти назвали відділи фінансів (47%), маркетингу й продажів (37%), юридичний (27%), а також представників вищого керівництва (29%). Схожа тенденція спостерігається і в інших країнах. Найменш ризиковими визнані відділ інформаційної та фізичної безпеки (16%), а також — управління персоналом (10%). При цьому не треба забувати, що шахраями можуть виявитися співробітники будь-якого відділу, констатують автори Всесвітнього огляду.

організації для розв’язання проблем і тільки потім звертатися по допомогу до зовнішніх експертів і правоохоронних органів. Традиційно кібер-безпеку відносять до сфери ІТ, що веде до недостатньої взаємодії між співробітниками бізнес-підрозділів і фахівцями з інформаційної безпеки. Результати ж Всесвітнього огляду стану інформбезпеки в 2011 році, підготовленого PwC, свідчать про те, що забезпечення кібер-безпеки — це не тільки розв’язання технічних проблем, а й один з обов'язків бізнеспідрозділів. На запитання про те, хто має відповідати за усунення загроз кіберзлочинності, більше половини опитаних (67%) назвали директора з ІТ або директора з технологій і тільки 13% — генерального директора або членів правління організації. Це означає, що незалежно від того, чи входить директор з ІТ до складу правління, він не розділяє спільну відповідальність із гендиректором або правлінням у цілому. Тільки 20% респондентів заявили, що генеральний директор і члени правління обговорюють оцінку таких ризиків щонайменше раз на рік. 32% опитаних відповіли, що це обговорення проводиться за необхідності, у той час як 25% відзначили, що оцінка цих ризиків у їхній організації взагалі не проводиться. Тож поки живуть на світі такі Буратіно, на них завжди знайдуться свої кібер-коти Базиліо й кіберлисиці Аліси.

… а винний стрілочник?

Злочин без покарання

З'ясувалася дивна річ: у світі нема загальноприйнятого визначення кіберзлочинності. Це ускладнює виявлення таких злочинів і своєчасної реакції на них, особливо у випадках, коли організаціям невідомо про небезпеку. Більш того, неповне розуміння «концепції супротивника» може звести нанівець усі спроби боротьби з нею. Судячи з відповідей українських респондентів, вітчизняні підприємства й корпорації воліють вдаватися до послуг досвідчених співробітників усередині

«Типовий суб’єкт економічних злочинів в Україні — чоловік із вищою освітою віком 31–50 років, який працює в організації до п'яти років», — сказав Борис Краснянський, керуючий партнер «PwСУкраїна». Він відзначив, що фінансові збитки від економічних злочинів в Україні 2011 року становили від $100 тис. до $5 млн. При цьому кожен п'ятий співробітник, який скоїв шахрайство, не був покараний — у 20% випадків організації не вжили ніяких заходів проти шахраїв.

Краде... начальство?

12

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

IT

Подарунки від Дракона На початок нового року ІТ-компанії запланували презентацію своїх новітніх розробок Христина ЧОПКО Здавалось, якою ще технікою можна здивувати світ? Уже все придумано, все винайдено і на щось нове годі й чекати. Проте рік Дракона підготував нам чимало цікавих технічних сюрпризів. Тож огляньмо найцікавіше.

MacBook Air із 64-гігабайтним накопичувачем просить $940 замість $1000, а Best Buy за ту ж модель згодна отримати ще менше — $850. Ціна на інші моделі залежно від діагоналі і об’єму накопичувача зменшилася в середньому на $80—100.

HD-якості і має 16 Гб убудованої пам’яті. «Молодша» модель Nokia Lumia 710 призначається для активних користувачів соці-

му, у комплекті покупцям пропонуються стереоскопічні окуляри. Хоча головна мета — ігровий ринок, пристрій може відтворювати і інший стереоскопічний контент, наприклад, фільми, які здатна програвати PS3.

Sony відзначає, що вона розглядає можливість випус-

Apple Почнемо з гігантів світової ІТ-індустрії. За повідомленнями джерел — виробників компонентів для ноутбуків — компанія Apple готує до виходу в першому кварталі 2012 року оновлену лінію ноутбуків MacBook Air з метою протистояти натиску виробників ПК з їх ультрабуками. Контрактні виробники вже розпочали виробництво пілотних партій нових MacBook Air, у яких до 11,6 і 13,3-дюймових моделей додасться пристрій із 15-дюймовою матрицею. На додаток до цієї інформації рішення Apple прокоментували деякі представники рітейлерів. За їхніми даними, незадовго до офіційної презентації поновленої лінійки MacBook Air, «яблучна» компанія почне знижувати ціни на попереднє покоління пристроїв, що дозволить їй відчутно зміцнити позиції на світовому ринку ноутбуків. Між тим, деякі північноамериканські і європейські онлайн-майданчики вже почали знижувати ціни для залучення клієнтів. Так, MacMall за 11,6-дюймовий

Windows Phone Порадують світ і виробники мобільних телефонів. Компанія Nokia на конференції Nokia World представила нову лінію смартфонів, що працюють під управлінням Windows Phone. За прогнозами, до 2014 року смартфони під управлінням мобільних операційних систем Microsoft посядуть на світовому ринку друге місце. А згідно з прогнозом дослідної компанії Strategy Analytics, поява смартфонів Nokia на базі операційної системи Windows Phone 7 дозволить Microsoft як виробнику мобільної платформи подвоїти свою частку (до 12,3% ) на ринку смартфонів у Західній Європі протягом 2012 року. Смартфони на базі Windows Phone становитимуть окрему продуктову лінію Nokia, що дістала назву Lumia. Першими апаратами цієї серії будуть Nokia Lumia 800 і Nokia Lumia 710.

Nokia Lumia 800 — смартфон, виконаний у стильному тонкому корпусі з кольоровими вставками. Він оснащений процесором частотою 1,4 ГГц, має екран AMOLED діагоналлю 3,7 дюйма. Убудована камера Lumia 800 оснащена якісною оптикою від Carl Zeiss, смартфон здатний відтворювати відео в

альних мереж, які часто використовують мультимедіафункції. А широка кольорова гама корпусів Lumia 710 дозволить кожному користувачеві підкреслити свою індивідуальність. Перші Nokia Lumia 800 вже в листопаді з’явилися у продажу у Франції, Німеччині, Італії, Іспанії, Нідерландах і Великій Британії, а 10 грудня стартував продаж цих апаратів на території Російської Федерації і деяких азіатських країн. У магазини решти країн Європи цей апарат надійде на початку 2012 року.

PlayStation Ті, кому до вподоби відеоігри, теж не залишились поза увагою. На жаль, стереоскопічний екран Sony PlayStation 3D Display пропустить запланований раніше на цей рік європейський запуск: через недостатні поставки ігровий монітор дебютує на ринку тільки в 2012 році. А от у США 3D-дисплей надійшов у продаж цього місяця. Пристрій може запропонувати одному гравцеві стереоскопічну технологію, а двом — роздільну гру/перегляд фільму на одній і тій же панелі. У Британії дисплей коштуватиме Ј410 ($500 у США). Діагональ екрана PlayStation 3D Display становить 24 дюй-

ку більших версій в майбутньому, проте не повідомляє можливу дату виходу таких моделей. Враховуючи той факт, що в Sony зараз не найкращі часи, вона напевно скористається будь-яким ринковим інтересом.

Sigma Якщо ви вже плануєте свою відпустку, вам не обійтись без чергової новинки. Японська компанія Sigma випустила на ринок об’єктив Sigma 18-200 мм F3.5-6.3 II DC OS HSM, призначений для цифрових дзеркальних фотокамер. Новинка вже надійшла у продаж. Завдяки широкому діапазону фокусних відстаней модель можна використовувати і як «ширококутник», і як «портретник». Убудований оптичний стабілізатор забезпечує запас у чотири ступені експозиції при фотозйомці «з рук». Асферичні лінзи з низькодисперсного скла корегують усі типи оптичних аберацій і дисторсію. Багатошарове покриття лінз усуває відблиски і внутрішні перевідбиття в усьому діапазоні зміни фокусних відстаней. Об’єктив оснащений ультразвуковим мотором HSM, який забезпечує швидке й безшумне фокусування. Нерухома передня лінза об’єктива дозволяє застосовувати поля-

Іран «хакнув» американський безпілотник Денис ІВАНЕНКО Минулого тижня державне ТБ Ірану показало відеозапис із безпілотним літальним апаратом, певне, моделі Lockheed Martin RQ-170 Sentinel.

Як твердить іранська влада, керування цим розвідувальним апаратом перехопили військові фахівці армії Ірану, а після приземлили безпілотник на одному з військових аеродро-

мів. Джерела в Пентагоні підтвердили факт втрати зв’язку з одним зі своїх розвідувальних літаків кореспондентові газети The New York Times, однак не повідомили, чи йдеться саме про показаний по іранському телебаченню RQ-170 Sentinel. Як повідомив іранський інженер (попросивши не називати його ім’я) в інтерв’ю американському журналу

Christian Science Monitor, фахівцям ісламської республіки з радіоелектронної боротьби вдалося відрізати канали зв’язку RQ-170 Sentinel завдяки відомостям, отриманим у результаті дослідження раніше збитих американських безпілотників. Після цього (шляхом підміни даних GPS-навігації) апарат змусили приземлитися на території Ірану, видавши секрет-

ний іранський аеродром за «рідну» базу Sentinel у Афганістані.

«GPS-навігація — найслабше місце літака, — пояснив інженер. — Створивши радіоперешкоди на каналі зв’язку пристрою, ви переводите «пташку» у режим автопілоту. У цю мить вона й «втрачає голову». Американські військові, хоча й не підтверджують іранську версію подій, пого-

ризаційні фільтри. Покупці Sigma 18-200 мм F3.5-6.3 II DC OS HSM отримають бленду LH680-01 на додачу до покупки. Загалом, це чудове рішення для всіх любителів фотозйомки.

Samsung та LG Не залишились без уваги і кінолюбителі. Samsung Electronics і LG Display у 2012 році планують налагодити виробництво панелей на органічних світлодіодах, повідомляє Digitimes. Низький попит на рідкокристалічні телевізори серед споживачів змусив корейських виробників плоских панелей перевести більше ресурсів у розробку нових технологій і продуктів, у тому числі AMOLED. LG Display розробляє OLED-панелі з білим підсвічуванням, їх масове виробництво почнеться наступного року. LG Display одночасно з OLED-панеллю розробляє також систему високошвидкісного приводу жорсткого диска. Очікується, що в 2012 році конкуренція на ринку малогабаритних панелей загостриться, оскільки буде створена нова компанія. Її за-

сновники — чотири японських виробники: Hitachi, Sony, Toshiba та Innovation Network Corporation of Japan (INCJ). Нова компанія займеться розробкою і виробництвом малих і середніх панелей високої якості.

цікавий пристрій під назвою Twine, який являє собою невелику пластмасову коробочку розміром 6,35 сантиметра. Його створювачі — вчені Девід Карр і Джон Кестнер. У апарат убудований модуль Wi-Fi і різні датчики (акселерометр, датчик температури тощо), а також роз’єми для підключення інших зовнішніх датчиків.

Twine підключається до точки Wi-Fi, а користувач закріплює який-небудь із датчиків на потрібному побутовому приладі. Потім на встановленому в комп’ютері користувача сітьовому додатку Spool вибираються необхідні дії в різних ситуаціях. Наприклад, коли акселерометр Twine, що встановлений на пральній машині, припинить реєструвати вібрації, пристрій повідомить про це користувача через Twitter електронною поштою або надішле йому SMS-повідомлення. Якщо ж розмістити прилад в холодильнику та активувати датчики температури, можна вчасно дізнатися про відключення електрики. Утім, як твердять самі розробники, варіантів можливого використання Twine безліч, і найцікавіші з них на-

А ця новинка просто не могла залишитись поза увагою всіх інтернет-користувачів. Учені медіа-лабораторіі Массачусетського технологічного інституту створили досить

певне вигадають самі користувачі. Створювачі Twine мають намір розширити його функції, випустити нові датчики (зараз зовнішні представлені тільки сенсором вологості й магнітним вимикачем), до числа яких може увійти RFID-зчитувач, датчик струму, тиску і багато інших. І це далеко не повний перелік того, на що треба чекати в рік Дракона. Тож якщо ви не знали, чим порадувати себе в новому році, сподіваємося, тепер у вас є вибір.

джуються з тим, що навігаційні дані GPS недостатньо надійно й потенційно можуть бути підмінені. Щоб краще справлятися з електронними атаками, ВПС США ще у ве-

ресні уклали із приватними фірмами два контракти (загальною вартістю $47 млн) на розробку систем навігації нового покоління, які змогли б замінити GPS.

Twine

Фото безпілотника, опубліковане «Захисниками ісламської революції»

13

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Військова таємниця

Летючі авто Володимир ОТРОЩЕНКО Після великих польотів у ближній космос Гагаріна, Титова, Терешкової та Ніколаєва вийшов у 1962-му свіжий номер журналу «Юність» — відлигового, ліберального й надзвичайно цікавого з літературного погляду. Пам’ятаю досі, там була стаття про нові розробки студентів Московського автодорожнього інституту (МАДІ). І мріяли ті «діти ХХ з’їзду», що літатимуть над новою комуністичною Москвою в 1980-му автомашини-літаки, а «просунутий» даішник їм по-доброму грозитиме лазерним жезлом...

Вертомобіль. Або джиполіт У цієї летючої автомашини періоду Другої світової є власне ім’я — RotaBuggy, прізвисько Blitz Buggy і військовий номер 10/42.

тажили бетоном, підняли на 2,35 м і скинули на землю. З’ясували: 11 джоулів на кілограм власної ваги «Вілліс» витримує. Тоді на нього начепили ротор діаметром 12,4 м, спрощений хвіст без рулів, 4,5-лі-

«Собака летучая, кошка летучая — зачем я себя этой глупостью мучаю?» Пісенька Аліси від В.Висоцького стерігачі дуже сумнівалися, з машини довго ніхто не виходив. Екіпаж довелося виносити з кабіни на руках. У 1943—1944 роках ще було проведено декілька випробувань, і хоча результати визнали «досить задовільними», на озброєння джиполіт так і не надійшов: на тлі перспективніших моделей планерів подальші розробки визнали непотрібними. Скільки випустили таких машин — невідомо, але дехто їх робить із паперу — у стилі «оригамі».

Каліфорнійський автолетючий

ДжипоЛіт

Сам джип теж не анонімний, а класичний американський «Вілліс» 4x4-MB. Створювати вертольоти австрійський інженер Рауль Хафнер за гроші шотландського текстильного мільйонера Джеймса Коатса почав 1928 року (одночасно з Ігорем Сікорським) і побудував пару не дуже вдалих «гвинтокрилів». Через чотири роки Р.Хафнер переїжджає на Британські острови, де до кінця 1930-х захоплено працює над автожиром, який літав досить успішно. Із перших днів війни австрієць починає працювати на армію Його Королівської Величності Георга V у конторі за назвою AFEE (Airborne Forces Experimental Establishment), де й придумує «роташут» — гвинтокрилий планер для однієї людини. Це був парашут з обертовим крилом, каркасом зі сталевих трубок, обтягнутих прогумованою тканиною, дволопатевим дерев’яним ротором і двома колесами. Піднімали апарат літаком на висоту більше кілометра, а вже звідти він пілотувався в потрібному напрямку «роташутистом», який із кулеметом обрушувався на ворога, наче сніг на голову. Загалом було створено три моделі «роташута».

1942 року британські військові подумали, що техносхему Rotachute можна застосувати для транспортування чогось важчого за десантника. Хафнер запропонував дві ідеї: летючий джип RotaBuggy і летючий танк Rotatank (!). Але джип спочатку перевірили на міцність: наван-

тровий двигун Bentley і вирішили випробувати вже в справжньому польоті. Між іншим, брутто-вага RotaВuggy була майже 1,5 т: 964 кг важив порожній джип і 249 кг — ротор і хвіст. Проектна максимальна швидкість — 241 км/ год., мінімальна — 58 км/ год. 16 листопада 1943 року RotaBuggy уперше піднялася в повітря, буксована бомбардувальником Whitley. В остаточному підсумку летючий джип досяг швидкості 105 км/год., але не без проблем. Пілотові й водієві довелося докласти в керуванні всю свою м’язову силу, тож після посадки, в успішному завершенні якої наземні спо-

Який гібридний автомобіль купити тепер, коли ціни на бензин змушують замислитися про транспортний засіб, що може не тільки позбавити вас від високих витрат на паливо, а й заощадити час, витрачений у пробках? Чи не хочете просто злетіти над нескінченною низкою машин у персональному авто на тростиновому бразильському етанолі? Ну, звичайно, так! От Moller Int., невелика компанія з м. Девіс, штат Каліфорнія, де наукова фантастика 60-х стала «реальністю, даною у відчуттях» завдяки M400 Skycar, небесному автомобілю, який «ширяє у хмарах». Ця його властивість полягає у вертикальному зльоті й посадці (див. англійський «Харрієр» і радян-

Ліворуч на плакаті 1962 року видно: автомобілі літають! Пізніше на авіамобілях серйозно політали Фантомас (білий «Сітроєн» із висувними крильми), Бонд-007 на подібному ексклюзивному «Астон-Мартіні» з гарматами-кулеметами, ну і Брюс Вілліс із Мілою Йовович у «П’ятому елементі». Тож команда «на зліт»?

ський Як-47) і швидкому, маневреному польоті. Доктор Пол Моллер, засновник компанії, голова ради директорів і президент Moller Int., вклав усі кошти у свою мрію. Із часу свого першого проекту вертольота у віці 15 років каліфорнієць мріяв зробити практичний летючий апарат для «every customer».

M400 Skycar і M200X Neuera можуть вертикально злітати, сідати, ширяти й літати завдяки двом ключовим елементам — двигуну й системі стабілізації. Skycar оснащений двигуном, що може виробляти величезну потужність за невеликої ваги. Моллер уподібнює свої автомобілі колібрі — граціозним, рухливим і швидким. Для здатності зависати в повітрі й літати колібрі потрібна неймовірна кількість енергії, вони з’їдають у два з половиною раза більше своєї ваги тільки для того, щоб підтримувати політ. А для зависання вони штовхають повітря вниз за допомогою своїх крил, виробляючи енергію, що дозволяє їм утримуватися в повітрі.

Летючий броневик

печує безліч переваг перед традиційними авто. Роторно-поршневий двигун, який Моллер назвав «найвидатнішим механічним винаходом 20-го століття», являє собою безпечніший, потужніший, тихіший і чистіший двигун. На його думку, 40% усіх вертолітних аварій відбуваються через неполадки у двигуні. Його роторно-поршневий двигун усуває такий недолік. Ще одна перевага — паливо, яке надає руху Skycar і Neuera. Етанол, крім того, що більш екологічно чистий, ніж бензин, набагато

Skyсar від Моллера

Досить важко було домогтися здатності виробляти велику кількість енергії за невеликих розмірів. За великої ваги двигуна навряд чи вдасться відірватися від землі. Роторно-поршневий двигун Моллера може виробляти 2 к.с. на кожен фунт своєї ваги. Його технологія така ж складна, як і система, що використовувалася для висадження людини на Місяць, запевняють у компанії. Другий ключовий компонент Skycar — штучна система стабілізації, що дозволяє керувати транспортним засобом. Це мережа, яка збирає дані (зміна швидкості, прискорення й положення кожні декілька мілісекунд) і обробляє їх, повідомляючи двигуну, як відрегулювати швидкість, щоб підтримувати апарат у стабільному стані. Така система дає можливість будь-якій людині управляти літальним апаратом без літного свідоцтва пілота. Це робить автомобілі доступними для широкого загалу. Крім того, удосконалений двигун забез-

безпечніший. У разі аварії або протікання палива ризику загоряння або вибуху нема, бо етанол змішується з водою (виходить звичайна горілка). І ще очікується випуск малої серії M200X Neuera, тоді як Skycar не з’явиться на ринку раніше, ніж 2015-го. На думку глави фірми, Neuera продаватиметься за ціною $100 тис., а Skycar — трохи дорожче.

«Пентагонський більшовик» створив авіаброньовик! Вашингтонське міноборони майже схвалило концепції військових бронеавтомобілів із вертикальним зльотом і вказало терміни демонстрації функціональних прототипів. Розробку машин продовжують дві команди, чиї підходи до розв’язання завдання значно відрізняються. Як повідомляє журнал Aviation Week, дослідне агентство Пентагона DARPA вважає прийнятними дві конструкції летючих автомобілів — від компанії Lockheed

Martin (спільно з фірмою Piasecki Aircraft) і корпорації AAI. Так, програма Transformer (TX), неофіційно названа «летючий Hummer», увійшла у другу фазу. Це означає перехід від слів до справи, а саме до будівництва демонстраційних прототипів. Машини мають бути готові 2012 року. Вивчивши апарати, DARPA вибере одну із двох команд, що у третій фазі програми, в 2015-му, презентує реально літальний демонстратор TX. Це буде чотиримісний позашляховик, який протистоїть рушнично-кулеметному вогню й здатний швидко ставати літальним апаратом, що вертикально злітає й сідає. Від пілота-водія не можна вимагати особливих навичок льотчика, а автомобіль має діяти на бойовищі як БПЛ. DARPA сподівається, що летючий бронеавтомобіль коштуватиме близько $1 млн. Для порівняння: ціна звичайного бойового джипа Hummer — приблизно $400 тис., легкого вертольота — під $4 млн.

Думка Директор Міжнародного центру повітряного транспортування при знаменитому Массачусетському технологічному інституті Джон Хансман заявляє: «Розробити летючий автомобіль надзвичайно важко. Хоча б тому, що необхідно, щоб машина, яка злетіла вертикально з чималою вагою, якийсь час зависла на місці, а потім полетіла вперед... Ви можете спроектувати добрий літак, а можете — добрий автомобіль. Коли ви пробуєте зробити відразу обидва, то неминуче йдете де-небудь на компроміс, тож у підсумку одержуєте субоптимальний автомобіль і субоптимальний літак». Він же вважає, що перспективи є саме в малогабаритних літаків, які можуть злітати, скажімо, із плоских дахів великих будівель. Але, звичайно, знову постає запитання: хто дозволить цим апаратам «зграями» літати над містами?

14

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Політехнічний музей

У пошуках тепловоза-легенди Дніпропетровський залізничний фотограф «вистежив» і зняв дійсно раритетний локомотив Олексій ФЕДОРОВ Ітиметься про магістральний вантажний тепловоз ТЕ3, дійсно легендарний, який персоніфікує цілу епоху в історії вітчизняних залізниць. Його красивий профіль зображувався на радянських марках і листівках, миготів у документальній кінохроніці й у багатьох художніх фільмах. Цьому локомотиву встановлені пам’ятники по всій території колишнього Радянського Союзу — від Маріуполя до Сургута, де машини-трудівники тисячами працювали на ударних будовах країни.

Гробар паровозів Саме тисячами, бо не було доти більш масової серії у вітчизняному локомотивобудуванні — загалом їх випустили більше 13000 секцій. Саме цей чудовий локомотив «поховав» виробництво паровозів. Тепловози в Росії існували й раніше. Не можна не згадати чудові машини російських інженерів Якова Модестовича Гаккеля і Юрія Володимировича Ломоносова — основоположників радянського тепловозобудування, а також серії ТЕ1 і ТЕ2 випуску кінця 40-х — початку 50-х років ХХ століття. Але в післявоєнні роки на залізницях повноправними господарями як і раніше залишалися паровози. Їхнє виробництво було добре налагоджене, вони весь час вдосконалювалися, були потужними, швидкими, гарними... і дуже неекономічними. Із курсу фізики ми пам’ятаємо, що ККД парової машини не перевищує 7—8%. Але тепловози серій ТЕ1 і ТЕ2 не могли змагатися з новітніми паровими локомотивами із потужності, а електровози,

Живий ТЕ3! Це при тому, що для залізничного фотографа ласим шматком уважається навіть згнилий кістяк або гараж цього тепловоза. Зрозуміло, мені захотілося знову побачити й навіть, можливо, сфотографувати машину з мого дитинства.

Мета — за бетонним парканом

Останній із живих «круглолобиків»

які з успіхом почали застосовуватися в СРСР ще до війни, потребували будівництва нових електростанцій, тягових підстанцій, кілометрів і кілометрів контактної мережі — на це потрібні роки. ТЕ3 запланували й розробили з урахуванням конкуренції з паровозами, і він виграв це протистояння.

1955 року машина пішла в серію на Харківському заводі ім. Малишева, а потім і в цехах Ворошиловградського й Коломенського локомотивобудівних заводів. А вже 1956 року на засіданні ХХ з’їзду КПРС (того самого, де було розвінчано культ Сталіна) керівництво країни ухвалило рішення про припинення будівництва паровозів. Із цього моменту тепловоз ТЕ3 почав завойовувати головне місце в магістральній роботі з вантажними поїздами, яке втримував багато років. Виготовлення локомотива без істотних змін тривало до 1973 року. Працювали «трьошки» і на Придніпровській залізниці, багато їх було в машинних парках промислових підприємств.

Пам’ятник техніці Сергій ДУМКЕВИЧ У Сімферополі відкрили пам’ятник трансформаторній підстанції. Майже сто років тому вона обслуговувала кримські трамваї. Місцеві захисники техностаровини обіцяють: це тільки перший крок до музеєфікації пам’яток науки і техніки Криму.

До пам’яток кримської столиці зараховано вузол трансформаторної підстанції, побудований 1912 року. Пам’ятник техніці початку XX століття — збережені фрагменти сімферопольської трамвайної лінії — включили

до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Це стало можливим у зв’язку з розглядом питання про створення в Криму музею науки і техніки. Під час його створення врахують досвід передових індустріально розвинених країн світу, таких як США, Німеччина і Японія, у яких об’єкти техносфери — частина національної культурної спадщини. Фахівці говорять, що дуже багато об’єктів Криму мають світове значення й можуть зацікавити, наприклад, туристів, які захоплюються історією радянської космонавтики. Од-

Кінець ери ТЕ3 припав на другу половину 80-х — початок 90-х років. Їх почали масово списувати, і тепловозтрудівник майже всією серією пішов на звалище, під ніж, у металобрухт...

Мисливці на мастодонтів Із дитинства захоплюючись залізницею, я не міг не помітити зникнення цих гарних «круглолобих» машин із залізниць України. Через багато років, із розвитком Інтернету, довідався про існування людей, які теж цікавляться історією залізничного транспорту, доріг. Особливе місце займав історичний рухомий склад. Десятки людей в Україні переймалися тими ж запитаннями: скільки ж залишилося цих, тепер уже унікальних, тепловозів у країні, чи працюють якісь із них, яка їхня історія? На форумах аматорів залізничної фотографії я вийшов на слід однієї з робочих «трьошок» — її бачили на вивізній роботі підприємства «Івано-Франківськцемент». нак роботу з вивчення й збереження технічних артефактів місцеві історики вирішили почати з електротранспорту. Уже наступного року в самому серці міста може з’явитися цілий музейний квартал. Співробітники Республіканського етнографічного музею й Центрального музею Тавриди запропонували перекрити частину вулиці Пушкіна, зробивши її пішохідною музейною зоною. На створення такого екскурсійного об’єкта потрібна невелика сума, а тому музеї можуть обійтися й власними коштами. Крім іншого, музейники хочуть підняти асфальт, який сховав стару бруківку й залишки трамвайних рейок, поставити ста-

Це було схоже на детектив або полювання — треба було вистежити «великого звіра». На мене могло чекати багато перешкод: що, коли локомотив зламаний і не виїжджає або вже списаний? Чи зможу я потрапити на територію заводу, адже я звичайний аматор, а з документів у мене тільки паспорт громадянина України. Так, хвилюючись, я їхав на захід — в Івано-Франківськ. Місто зустріло мене теплим осіннім ранком і майже безлюдним вокзалом; незвично порожніми після Дніпропетровська були під’їзні колії. Далі я вирушив у невелике село Ямниця, на околицях якого розташувався цементний завод. Ось і він — високі бетонні паркани, прохідні з турнікетами, численні охоронці... Думку про те, що можна проникнути на територію підприємства непоміченим і пошукати там тепловоз, довелося відкинути відразу, і я почав шукати рейки в надії застати ТЕ3 за роботою. Рейки знайшлися швидко — залізнична магістраль, що веде з Івано-Франківська, вантажна станція із приймально-відправним парком і невеликий автомобільний переїзд. Ірині, черговій із переїзду, я спробував пояснити мету свого візиту й опи-

сати тепловоз. Довідавшись, звідки й для чого я приїхав, дівчина недовірливо посміхнулася, певне, вважаючи це розіграшем. Потім, показавши на маневровий тепловоз ТЕМ-2, що виїжджав із воріт заводу, магістральний вантажний 2М62, що стояв віддалік, сказала, що на підприємстві працюють тільки ці машини. Помітивши мою розгубленість, дівчина раптом згадала, що в одне з її чергувань вона бачила старий зелений локомотив, але де він може бути, не знає. «Утім, — сказала Ірина, — он іде начальник заводського депо, може, він відповість». Познайомивши нас, дівчина пішла працювати, а я плутано ще раз пояснив, що мені треба. Широко посміхаючись, начальник депо сказав, що я вже не перший відвідувач із такою метою. Приїжджали з Польщі, Росії, різних міст України. Не бажаючи діяти законно, дехто навіть ліз із фотоапаратом через паркан, тому контроль посилено, і мені, щоб потрапити на територію, доведеться одержати дозвіл вищого керівництва. У випадку позитивної відповіді він із задоволенням покаже мені раритет.

Довгоочікувана зустріч Подолавши шлях без малого в 1000 км, я не мав наміру відступати. Довелося довго чекати на начальника заводської залізничної дільниці. Він тільки вийшов із відпустки й був настроєний благодушно. Поскаржившись на настирливіть «окремих осіб із фотоапаратами», керівник усе-таки допоміг і домовився по телефону про мою зустріч із комерційним директором підприємства. За ним — вирішальне слово. Як же я хвилювався, укотре пояснюючи мету свого приїзду в добре обставленому кабінеті керівника! І знову на мене чекала удача — дозвіл на вхід і фотозйомку отримано.

І от, нарешті, я побачив легендарну машину. Вона постала переді мною... у розібраному вигляді. Треба сказати, що цей локомотив являє собою дві з’єднані шестиосьові секції, кожна з яких є повноцінним тепловозом і може працювати окремо від іншої. Так і іванофранківський ТЕ3 №7305 був із двох секцій — «А» і «Б». Вони стояли окремо й, за словами мого провідника, заступника начальника депо, одна з них робоча й навіть іноді виїжджає, а друга є «донором» запчастин.

Поки ще жива історія Освітлений вечірнім сонцем, «дідусь», здавалося, грів боки й спину, згадував молодість, нескінченні магістралі й важкі вантажні потяги. Сумно було дивитися, як він доживає останні дні. Три роки тому завод купив новий тепловоз 2М62, і «ветеран» став непотрібним. Залишившись без ремонту й просто неба, він приречений перетворитися на металобрухт.

— Подейкували, — вів далі мій провідник, — що машину хочуть купити як музейний експонат, але щось не квапляться. Нагадаю, в Україні немає гідних музеїв залізничної техніки, таких як у Росії та Білорусі. Музей розвитку Донецької залізниці малий і має невелику кількість натурних експонатів. У Києві такий планувався, але втілити ідею усе ще не виходить. А тим часом деякі унікальні машини, такі як іванофранківський ТЕ3, тернопільський ТЕ2, пасажирський тепловоз ТЕП10 на Новооржицькому цукровому заводі, електровоз ВЛ22м у депо Лозова й багато інших треба терміново рятувати, бо час і людська жадібність не щадять їх. А вони поки ще жива історія. Фото автора

Довідка «УТГ» Лінію трамвая Бельгійського акціонерного товариства сімферопольських електричних трамваїв і освітлення іноземці відкрили 13 серпня 1914 року. А в 1970-му вже ухвалили рішення щодо згортання трамвайного господарства в Сімферополі. Із міських вулиць прибрали рейки, демонтували стовпи, а трамвайне депо віддали під майстерні тролейбусного парку. Більшу частину будівель трамвайного парку знесли три роки тому. рі телефонні будки, водонапірні колонки й навіть справжній старий трамвай, що зберігся в Євпаторії. «На такому невеликому просторі ми б хотіли показати жителям і гостям Криму куточок старого Сімферополя», — заявив директор Центрального музею Тавриди Андрій Мальгін, відзначивши, що почати роботи можна вже наступного року.

За словами голови Республіканського комітету з охорони культурної спадщини Сергія Тура, трансформаторна «будка-пам’ятник», що перебуває в самому центрі майбутнього музейного кварталу, як і раніше належить компанії «Крименерго». Тож за схоронність трансформатора, який став пам’ятником, відповідатимуть електрики.

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

15

Закон збереження думки

Від пудингу — до планет Святослав РИБНІКОВ

Гаряча крига

Анна ГРЕЧАНИК

1871 року Джеймс Клерк Максвелл організував і очолив відому сьогодні на весь світ Кавендиську лабораторію в Кембриджі. Вона була останнім дітищем великого вченого. Коли через вісім років створювача класичної електродинаміки не стало, керівництво лабораторією прийняв не менш авторитетний фізик — Вільям Стрет, відомий більше як лорд Релей, однак через п’ять років він пішов у відставку. Призначення третім директором 28-літнього Джозефа Томсона, у той час відомого лише у вузьких колах, і то не фізичних, а математичних, було несподіванкою як для наукової спільноті, так і для нього самого.

18 грудня виповнилося 155 років від дня народження відкривача електрона.

Він сприйняв запрошення очолити Кавендиську лабораторію як величезну честь і всі роки роботи на посаді директора доводив, що гідний бути спадкоємцем великого Максвелла, який назавжди залишився його кумиром. Однак виявлення електрона та інші революційні відкриття Томсона стали можливі багато в чому саме завдяки тому, що він відійшов від класичних максвеллівських запитань, а точніше, поставив нові. Якщо Максвелла хвилювали переважно співвідношення напруженостей полів, створюваних «заданими» зарядами і струмами (саме ці залежності відбито в рівняннях, названих його ім’ям), то Томсон одним із перших спробував збагнути саму природу електромагнітного поля. Об’єктом його вивчення стали катодні промені від негативних електродів. У суперечках про їхню природу ламали списи багато іменитих фізиків того часу; представники німецької школи вважали їх хвилями, близькими до рентгенівського випромінювання, англійці ж бачили в них «корпускули». Томсону вдалося виміряти швидкість катодних променів — вона виявилася меншою за швидкість світла в 2 тисячі разів, і всім стало зрозуміло, що йдеться про потік частинок. От тільки яких? «Крамольні» думки про те, що атом насправді не такий неподільний, як має бути відповідно до назви, виникали й до Томсона: їх висловлювали, зокрема, Вільям Праут і Норман Локьєр, уважаючи, що атоми всіх елементів складені з універсальних «цеглинок» — атомів водню. Для перевірки цієї гіпотези Томсон розрахував траєкторію руху зарядженої частинки під дією електричних і магнітних полів і встановив, що її відхилення має визначатися відношенням заряду до маси. Вивчення поведінки катодних променів показало, що загадкові частинки в їхньому складі — це не заряджені атоми водню, а щось набагато легше. І ще більш важливим відкриттям стало те, що виявлені Томсоном «корпускули» були однаковими в усіх катодних променях — незалежно від того, з якого металу був викона-

Arhitech

ний електрод. А через якийсь час у науковий ужиток міцно ввійшов термін «електрон»: його запропонував Джордж Стоуні ще за три роки до дослідів із катодними променями для позначення абстрактної елементарної одиниці електрики, і фізики цілком справедливо вирішили, що найкращою кандидатурою на роль такої і є томсонівська «корпускула». 1906 року Джозеф Томсон був визнаний гідним Нобелівської премії з фізики. Розроблений Томсоном метод вивчення частинок за зарядо-масовими характеристиками пізніше дозволив ученому відкрити ізотопи. 1912 року хімічно однорідний неон «відзначився» на фотопластинці двома світловими лініями, що відповідають неону-20 і неону-22 — атомам із різними фізичними властивостями. Учень Томсона Френсіс Астон довів ідею до технічного втілення — так з’явився метод атомної мас-спектрометрії. До речі, основну характеристику в ньому — відношення маси до заряду — з 1991 року запропоновано вимірювати в томсонах. Доказ існування в складі всіх атомів негативно заряджених частинок на тлі електронейтральності самих атомів свідчив про наявність «доповнювальних» носіїв позитивного заряду. Згідно з Томсоном, позитивний заряд «розмазаний» по всьому обсягу атома, а негативний — локалізований у електронах, що рухаються в ньому. «Пудинг із родзинками» — так образно назвали цю першу модель атома, створену вченим 1903 року. За всієї уявної наївності в ній закладено багато ідей, які випередили свій час. Так, Томсон думав, що електрони під дією кулонівських сил збираються в центрі атома, утворюючи впорядковані структури — у їх-

ній конфігурації вловлюється зв’язок із періодичним законом Менделєєва. Через зовнішні збурення «родзинки» в «пудингу» можуть трястися — а звідси вже недалеко до спектральних явищ. Експериментальний доказ неспроможності «пудингової» моделі Ернестом Резерфордом і заміну її новою — планетарною — можна розглядати як поразку Томсона-ученого. А можна й по-іншому: як перемогу Томсона-педагога, з огляду на те, що Резерфорд був його учнем. До речі, одним із семи, відзначених Нобелівською премією (цей рекорд залишається неперевершеним донині). Символічно, що саме Резерфорд 1918 року заступив учителя на посаді директора Кавендиської лабораторії. За становленням на початку XX століття «нової фізики» Джозеф Томсон спостерігав насторожено. Для нього рідною назавжди залишилася фізика Максвелла — саме вигадливим відбиттям математичних властивостей його рівнянь учений уважав теорію відносності, що тоді розвивалася. При цьому цікаво, що саме Томсону належить перша спроба пов’язати енергію з масою: 1881 року, 25-літнім студентом, він увів поняття електромагнітної маси — тієї частини маси, що обумовлена енергією електростатичного поля. Однак учений завжди був відкритий новому — наприклад, чесно визнав помилковість свого скептичного ставлення до квантової теорії, коли в електрона експериментально довели існування хвильових властивостей. Утім, і це відкриття, що ознаменувало зміну парадигми фізичної науки, виявилося назавжди пов’язаним з його ім’ям: авторство належить Нобелівському лауреатові 1937 року Джорджеві Томсону, синові вченого.

Мабуть, головний секрет популярності й шарму ковзанок — у їхній демократичності: щоб потрапити сюди, зовсім не треба бути професійним спортсменом. Надягнув ковзани — і вперед. Але не такі прості сучасні ковзанки, як здається, та й історія їхньої появи дуже цікава.

красивою будівлею Паризької мерії.

Канада

спекотним кліматом. Для підтримання необхідної температури створені спеціальні пристрої, які з’єднали із трубами (загалом 84 м), що проходять під кригою. На цей проект пішло $1,5 млн, і всі ці кошти надала

Як відомо, Канада — один зі світових центрів зимового спорту, і крижаних арен тут безліч. Але найвідоміша у величезній країні — ковзанка на каналі Рідо. Найдавніші з відомих нам По-перше, вона тягковзанів знайдено на теритонеться через всю рії нашої країни, і що найдиОттаву. По-друге, дововижніше — на півдні, біля недавна це була най- Ковзанка в Мехіко ріки Південний Буг, неподадовша природна ковзанка у група мексиканських бізнеслік від Одеси. Зроблено їх із світі. Коли замерзає канал, менів. Вхід на ковзанку безкінської кістки, але не в цьому річ: якщо є ковзани, отже, жителі й гості міста можуть коштовний абсолютно для вийти на льодову доріжку всіх. десь на них каталися... А от перша ковзанка зі 7,8 км завдовжки, а площа США штучною кригою з’явилася ковзанки дорівнює 900 хоКовзанку Wollman Rink у в січні 1876 року в Лондоні. кейним полям. До речі, рекорд на Рідо поЦентральному парку знаЦікаво й те, що вже в ХХ столітті перші машини для зали- бито не дуже давно канад- ють навіть ті, хто ніколи не вання криги робили на осно- ською ж ковзанкою «Форкс» був у Нью-Йорку: її показують у голлівудських фільві військових джипів вручну у місті Вінніпег. мах і знімають у кліпах. Це й коштували вони близько одна із найбільших крижа$5 тис. На ті часи гроші чи- Казахстан Так, там теж катаються на них арен світу. Цілодобове малі, але вартість сучасного кригового комбайна сягає ковзанах. Причому саме в катання, концерти живої мудекількох сотень тисяч дола- цій країні є унікальна ковзан- зики, виступ відомих діджерів. ка спорткомплексу Медео. їв, численні кафе й рестораРозмір сьогоднішньої стан- Сам СК побудували ще в ни, а головне — неповторна дартної ковзанки 60х30 м, а 1950-ті роки, але крижа- атмосфера свята й веселощів для її заливання трероблять цю ковзанку ба близько 60—70 т однією з найпопулярводи. Та це стандартніших у світі. на ковзанка, а буваНе менш відоють ще й нестандартмий нью-йоркський ні, причому в багаРокфеллер-центр. тьох країнах. Сюди щорічно приїжджає близько чверФранція ті мільйона відвідуваУ Парижі щорічно чів, які бажають повідкривається одна кататися на ковзанах. з найдивовижніших На новорічні й різдковзанок світу. За Ковзанка спорткомплексу Медео вяні свята саме біля розміром вона невеРокфеллер-центру лика — одночасно на ній мо- на арена з’явилася тільки в наряджають одну із найбільжуть із комфортом розмісти- 1972-му. Унікальний Медео ших ялинок у країні. тися лише близько сотні від- в першу чергу тим, що розвідувачів. А унікальна вона ташований на висоті 1691 м Нідерланди тим, що розташована на ви- над рівнем моря — це найБезліч каналів сприяють соті 57 м над землею серед вище штучне крижане поле у тому, щоб узимку ця країна конструкцій найвідомішої світі. Та й розмір його чима- перетворилася на одну вевизначної пам’ятки столи- лий — 10,5 тис. м2. лику ковзанку. Але відомиці Франції — Ейфелевої вежі. Високогірний клімат і най- ми в усьому світі стали лише Показово, що катання на ній чистіша гірська вода для за- одиниці. На півдні міста Гробезкоштовне для всіх від- ливання криги сприяють до- нінген у Нідерландах є озевідувачів вежі. сягненню неабияких резуль- ро Патерсволдсемер. Улітку Ще одна французька ков- татів у ковзанярському спор- воно непоказне — звичайна занка (всесвітньо відома) ті, за весь час тут установле- водойма, яких у країні десятрозташована на Гревському но понад 200 світових рекор- ки. А от узимку сюди вирушамайдані перед надзвичайно дів на всіх дистанціях. До- ють туристи з усієї Європи. Річ у тім, що місцеві житесить сказати, що кращі ковзанярі світу називають ал- лі (звичайно, не без допомоматинську ковзанку «фабри- ги природи) улаштовують на озері величезну ковзанкою рекордів». ку. Доріжку довжиною 10 км Мексика розчищають від снігу й обка2007 року в Мехіко на пло- тують. Ближче до новорічщі Конституції відкрито най- ного свята на Патерсволдсебільшу заливну ковзанку у мер буквально висаджуєтьсвіті. Її площа понад 3200 м2, ся багатотисячний десант на день вона здатна прийня- тих, хто любить покататися ти до 14 тис. чоловік. Цю ви- на ковзанах. Причому треба значну пам’ятку Мехіко за- сказати, що в Голландії баганесено до Книги рекордів то людей професійно займаються ковзанярським спорГіннесса. Досить непросте завдання том. Чим же знаменита ця — залити відкриту ковзан- ковзанка? Просто вона дуже ку в Мексиці, країні з досить мальовнича. Ковзанка на Ейфелевій вежі

16

№ 49 (204)

20 грудня 2011 року

Друга цифрова фотореволюція www.eutg.net

Шановні читачі! Триває передплата «Української технічної газети» на 2012 рік! Вартість передплати: на 1 міс. — 30,00 грн на 3 міс. — 90,00 грн на 6 міс. — 180,00 грн на рік — 360,00 грн Передплатні індекси:

99340 — російською мовою 99309 — українською мовою

Оформити передплату ви можете в будь-якому поштовому відділенні вашого міста, через передплатні агентства вашого міста, а також зателефонувавши до редакції: тел. (044) 278-42-37, тел./факс (0642) 59-93-91, e-mail: podpiska@tehnichka.com

Не просто «5», а СХ-5 Якщо ви вже записалися на тест-драйв або навіть відклали певну суму на Audi Q3 або Ford Kuga, про які ми вже писали, то рекомендую почекати з остаточним рішенням як мінімум поки прочитаєте цю статтю про Mazda CX-5.

Як правило, автомобілісти за своїми уподобаннями поділяються на любителів німецьких і японських (і їх «культурних» братівкорейців) машин. Це стає причиною багатогодинних дискусій на форумах, які, утім, матимуть сенс доти,

вода), ніж його попередник, на 15% меншу витрату палива й рівень викидів СО2. Досягти таких результатів удалося за рахунок полегшених матеріалів, зменшення діаметра циліндрів (зниження тепловтрат) і нової конфігурації випускної системи: механізм газорозподілу працює в парі з випускним колектором зі схемою 4-2-1. В Україні також продаватимуться 150- і 175-сильні 2,2-літрові «дизелі», у яких Skyactiv полягають у низькому ступені стискання (температура й тиск ниж-

доки весь автопром остаточно не стане китайським. А поки цього не сталося, було б коректно після півтора «німця» (за всієї поваги, але Ford не тягне на чистокровного арійця, борючись із Opel за право не називатися «ганьбою німецької нації») виділити місце для анонса їхнього японського однокласника. Компактний кросовер Mazda CX-5 став не просто молодшою версією добре відомого в Україні CX-7, а побудований на зовсім новій платформі Skyactiv (двигун, коробка, шасі й кузов) із використанням напрямку дизайну Kodo. Новий 2-літровий бензиновий двигун Skyactiv-G має на 15% більший крутний момент (210 за 4000 об./хв. для 165-сильного монопри-

че, тому згоряння відбувається повільніше й паливо краще перемішується з повітрям, що впливає на економічність). Якщо не буде ніяких несподіванок на митниці або в менеджменті, то вся гама моторів крутитиме як два, так і чотири колеса. У тандемі із двигунами працюють 6-ступеневий автомат Skyactiv-Drive і така ж механіка Skyactiv-MT. АКПП отримала новий мехатронний модуль і «багатодисковість», за рахунок чого досягається потужне прискорення під час старту, швидке, але плавне перемикання передач і 7% економії палива в порівнянні з «автоматами» попередніх поколінь. Установлена в CX-5 МКПП раніше застосовувалася в спортивних родсте-

рах Mazda МХ-5, але замість нероз’ємної втулки в механізм інтегрували ковзний шарикопідшипник і зменшили хід важеля на 5 мм (до 45 мм). Крім того, КПП «схудла» на 6 кг за рахунок товщини картера 2,5 мм (звичайно 3,5 мм). Нова схема сприйняття навантажень, більша кількість зварювальних точок і 60% поверхні з високоміцних сталей оформилися в кузов Skyactiv-Body — він на 30% міцніше попередніх розробок японської компанії й у той же час на 8% легше. У рамках концепції було переглянуто задню підвіску: амортизатори переустановлені у положення з найбільшим передатним відношенням, перенесені вище точки кріплення важелів задньої підвіски. Японці порівнюють екстер’єр CX-5 із гепардом, але, певне, у них якісь особливі, японські гепарди. Однак за рахунок зрушеної назад передньої стійки й заднього вікна, а також «хвилястого» кузова кросовер виглядає дійсно динамічно. Відзначимо також корму з горизонтальними ліхтарями в стилі Audi Q3 і фірмові 17” і 19” диски. Усередині — Нi-tech дизайн салону й технології: навігація Tomtom із 5,8” екраном і пам’яттю на 4 Гб, кнопка i-stop, система попередження про зміну смуги, система моніторингу мертвих зон, система допомоги під час гальмування й система HBCS (автоматичне перемикання з далекого на близьке світло, якщо виявлено зустрічний транспорт). У вітчизняних автосалонах конкурент Toyota RAV4, VW Tiguan і Ford Kuga з’явиться навесні 2012 року. За умови стабільності (як багато в цьому слові!) курсу гривні ціни на Mazda CX-5 будуть у межах від 260 тис грн за «базу», певне, 150-сильного FWD дизеля, до 360 тис. грн за повний «фарш».

У США перші цифрові камери з’явилися на початку 90-х років минулого століття, а вже в цьому столітті, наприкінці 2000-х (завдяки вдосконаленню датчиків і процесорів) їх можна було знайти в будь-якій українській глибинці. Однак продукт із невигадливою назвою Lytro Camera, схоже, ставить нас на поріг нової революції — новинка може коректувати зображення не до, а після створення знімка.

Lytro Light-Field Camera навіть за формою не схожа на цифрові фотоапарати, зовнішнє компонування яких у свою чергу мало чим відрізняється від аналогових. Замість об’єктива й віконця спалаху ми бачимо паралелепіпед довжиною близько 11 см. Усередині — оптика з постійною шириною діафрагми f/2 і функцією 8-разового оптичного збільшення, 8 або 16 Гб флеш-пам’яті. Нема великої кількості кнопок настроювання — дві апаратні клавіші відповідають за ввімкнення гаджета і спуск затвора, причому ввімкнути камеру й зробити готовий знімок можна менш ніж за секунду. На протилежній від об’єктива грані — сенсорний дисплей для захоплення картинки й перегляду готових знімків, у процесі якого можна вибирати глибину фокусування (одні ділянки стають різкими, а інші розмиваються). Фокус (у прямому й переносному значенні) у тому, що пристрій зберігає інформацію не про яскравість і колір певної точки на плоскій картинці (як це відбувається в цифрових камерах), а характеристики променя світла, який проходить через об’єктив. Запис виконується сенсором світлового поля (Light Field Sensor) — звичайною світлочутливою матрицею, але із ґратами з великої кількості мікролінз.

Таку можливість застосування «світлового поля» (термін уведений російським ученим Олександром Гершуном 1936 року) для фотокамер досліджував останні десять років колишній студент Стенфорд-

ті Lytro LFP, тому для роботи з ними буде потрібне спеціальне ПЗ (надається безкоштовно). Один LFP-файл «важить» близько 23 Мб (на 8Гб флеш-пам’яті вміщається до 350 знімків), що порівнянне з

ського університету, засновник каліфорнійської компанії Lytro Рен Нг. Цікаво, що для оцінки розрізнення підсумкових фотознімків в Lytro Camera не використовується поняття «мегапіксель» (один мільйон точок, що формують зображення). Як відзначив в інтерв’ю Рен Нг, замість цього параметра, що вичерпав себе, ємність нових матриць краще вимірювати в «мегапроменях» (тобто мільйонах світлових променів або пакетів, сприйманих матрицею). До прикладу, «сприйнятливість» першої комерційної Lytro Camera — 11 «мегапроменів». Зберігаються «світлові» знімки в пропрієтарному форма-

обсягом нестисненого RAWзображення, отриманого сучасною «дзеркалкою». Після обробки на ПК «зайві» плани прибираються і фото стискається до 10—12 Мб. За словами розробників, наступні кілька років вони удосконалюватимуть «світлопольові» камери: збільшуватимуть матриці й поліпшуватимуть процесінг для одержання фото й навіть відео у великому розділенні й посилення об’ємності зображень. За цей час фотографи зможуть поекспериментувати з новою технологією фотозйомки, що у наступні десять років (саме стільки треба було для заміни аналогових фотоапаратів на цифрові), можливо, повністю витіснить класичну «цифру». До речі, камера Lytro LightField посіла перше місце в категорії «Гаджети» щорічного хіт-параду новинок за версією журналу Popular Science. Попередні замовлення приймаються на I квартал 2012 року виходячи з $400 за 8-гігабайтну модель і $500 — за 16-гігабайтну. З огляду на відстані й бар’єри у свідомості вітчизняної бюрократії такі ціни актуальні тільки для США.

Чи то «ультра», чи то «ноут» Комп’ютерна індустрія періодично «істерить» спочатку нетбуками, потім планшетами, а тепер — ультрабуками. Розгляньмо новинку від світового лідера виробництва ПК (1-ше місце з 18% ринку в III кварталі

2011 року) Hewlett-Packard — HP Folio 13.

Ультратонкий ноутбук створений на базі Intel Core i5-2467M 1.6 ГГц, але згодом з’являться модифікації з i3 і i7. З інших модулів «начинки» відзначимо 128 Гб SSD-накопичувач, 4 Гб ОЗУ (підтримується розширення до 8 Гб), роз’єм USB 3.0, HDMI, Ethernet (останній є не у всіх портативних

«буках»). Число «13», як це заведено в HP, позначає діагональ — 13,3” LED-екран (1366x768 пікселів). Реалізоване підсвічування клавіатури майже не впливає на автономність — 9 годин. Не забули виробники про HD веб-камеру, стереозвучання Dolby Advanced Audio і технологію Intel Rapid Start для швидкого запуску операційної системи. Поставки гаджета в Європу (але не в Україну) намічені на січень 2012 року за $1200 (проти «рекомендованих» $900 для США), що, утім, однаково дешевше конкурентних MacBook Air або Lenovo IdeaPad U300s.

Підготував Олександр БІЛИЛОВЕЦЬ